Обговорення:Росія

<mediawiki xmlns="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.11/" xmlns:xsi="http://www.w3.org/2001/XMLSchema-instance" xsi:schemaLocation="http://www.mediawiki.org/xml/export-0.11/ http://www.mediawiki.org/xml/export-0.11.xsd" version="0.11" xml:lang="uk">
  <siteinfo>
    <sitename>Вікіцитати</sitename>
    <dbname>ukwikiquote</dbname>
    <base>https://uk.wikiquote.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0</base>
    <generator>MediaWiki 1.44.0-wmf.6</generator>
    <case>first-letter</case>
    <namespaces>
      <namespace key="-2" case="first-letter">Медіа</namespace>
      <namespace key="-1" case="first-letter">Спеціальна</namespace>
      <namespace key="0" case="first-letter" />
      <namespace key="1" case="first-letter">Обговорення</namespace>
      <namespace key="2" case="first-letter">Користувач</namespace>
      <namespace key="3" case="first-letter">Обговорення користувача</namespace>
      <namespace key="4" case="first-letter">Вікіцитати</namespace>
      <namespace key="5" case="first-letter">Обговорення Вікіцитат</namespace>
      <namespace key="6" case="first-letter">Файл</namespace>
      <namespace key="7" case="first-letter">Обговорення файлу</namespace>
      <namespace key="8" case="first-letter">MediaWiki</namespace>
      <namespace key="9" case="first-letter">Обговорення MediaWiki</namespace>
      <namespace key="10" case="first-letter">Шаблон</namespace>
      <namespace key="11" case="first-letter">Обговорення шаблону</namespace>
      <namespace key="12" case="first-letter">Довідка</namespace>
      <namespace key="13" case="first-letter">Обговорення довідки</namespace>
      <namespace key="14" case="first-letter">Категорія</namespace>
      <namespace key="15" case="first-letter">Обговорення категорії</namespace>
      <namespace key="710" case="first-letter">TimedText</namespace>
      <namespace key="711" case="first-letter">TimedText talk</namespace>
      <namespace key="828" case="first-letter">Модуль</namespace>
      <namespace key="829" case="first-letter">Обговорення модуля</namespace>
    </namespaces>
  </siteinfo>
  <page>
    <title>Обговорення:Росія</title>
    <ns>1</ns>
    <id>35557</id>
    <revision>
      <id>142901</id>
      <parentid>137276</parentid>
      <timestamp>2024-12-05T13:10:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Микола Івкі</username>
        <id>4955</id>
      </contributor>
      <comment>/* Народ-завойовник */ нова тема</comment>
      <origin>142901</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="714" sha1="q3z9zveolexqlilh51r8u35dmyu7ucs" xml:space="preserve">{{Європейська весна 2021:поліпшено}}

== Гасло ==

: Мова рос.
: Ельцин, заставь хохлов накормить Россию !
:
--[[Користувач:Микола Івкі|Микола Івкі]] ([[Обговорення користувача:Микола Івкі|обговорення]]) 13:33, 27 травня 2024 (UTC)

== Народ-завойовник ==

2022-02-25, Сергій Мардан: [http://www.apn-spb.ru/opinions/article34683.htm].
:
--[[Користувач:Микола Івкі|Микола Івкі]] ([[Обговорення користувача:Микола Івкі|обговорення]]) 13:10, 5 грудня 2024 (UTC)</text>
      <sha1>q3z9zveolexqlilh51r8u35dmyu7ucs</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Обговорення:Російське вторгнення в Україну (з 2022)</title>
    <ns>1</ns>
    <id>43045</id>
    <revision>
      <id>142902</id>
      <parentid>142047</parentid>
      <timestamp>2024-12-05T13:40:30Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Микола Івкі</username>
        <id>4955</id>
      </contributor>
      <comment>/* Онтологічні причини війни Росії в Україні */ нова тема</comment>
      <origin>142902</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1221" sha1="mj6ozq9dz624funtko966thsk2u4hk1" xml:space="preserve">== 2024. Зеленський ==

* Путін не шукає справедливого миру. Він збожеволів. '''Путін хоче лише війни і він не зміниться'''
* Ми не наївні. Україна не вірить і не повірить, що більшість росіян усвідомлюють справді глибину морального падіння їхньої держави. Але '''вони мають відчути падіння російської армії і це буде програшем їхньої ідеології війни'''.
: 16.10.2024.
--[[Користувач:Микола Івкі|Микола Івкі]] ([[Обговорення користувача:Микола Івкі|обговорення]]) 12:07, 1 листопада 2024 (UTC)

== Онтологічні причини війни Росії в Україні ==

[https://otherreferats.allbest.ru/philosophy/01501804_0.html?ysclid=m4bcq1wmve2564899]. --[[Користувач:Микола Івкі|Микола Івкі]] ([[Обговорення користувача:Микола Івкі|обговорення]]) 13:40, 5 грудня 2024 (UTC)</text>
      <sha1>mj6ozq9dz624funtko966thsk2u4hk1</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Княжицький Микола Леонідович</title>
    <ns>0</ns>
    <id>43130</id>
    <revision>
      <id>142910</id>
      <parentid>142634</parentid>
      <timestamp>2024-12-05T17:53:41Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <origin>142910</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="31042" sha1="4dirmrwwxvxrgx8tm5j75evopxz2pxk" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Мико́ла Леоні́дович Княжи́цький''' (2 червня 1968, [[Львів]], УРСР)&amp;nbsp;— український журналіст, народний депутат України 7-го, 8-го та 9-го скликань. У минулому керівник медійних компаній та телеканалів Тоніс та СТБ, УТ-1, Газети 24, голова редакційної ради телеканалу ТВі. Був членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Член австрійського Міжнародного інституту преси. Одружений, виховує двох синів та доньку&lt;ref name=Rada&gt;{{cite web|url=http://static.rada.gov.ua/intranet/ukrzmi/human/0043171.htm|назва=картка: Княжицький Микола Леонідович|видавець=Верховна Рада України|дата-доступу=2012-05-05}}&lt;/ref&gt; Продюсер низки документальних фільмів&lt;ref name=Tele-2004&gt;{{cite web|url=http://www.telekritika.ua/lyudi/2004-03-24/3131|назва=Чат-конференція з Миколою Княжицьким|дата=2004-03-24|видавець=Телекритика|дата-доступу=2012-05-05}}&lt;/ref&gt; Лауреат почесної польської нагороди&amp;nbsp;— премії імені Єжи Ґедройця (2019).&lt;ref&gt;{{Cite web|title=Nagroda Rzeczpospolitej im. Jerzego Giedroycia. Mykoła Kniażycki: Ukraina walczy o wolność Europy|url=https://www.rp.pl/Nagroda-Rzeczpospolitej-im-Jerzego-Giedroycia/191219976-Nagroda-Rzeczpospolitej-im-Jerzego-Giedroycia-Mykola-Kniazycki-Ukraina-walczy-o-wolnosc-Europy.html|website=www.rp.pl|accessdate=2024-11-22|language=pll}}&lt;/ref&gt; Голова наглядової ради УІК.&lt;ref&gt;{{Cite web|title=Інститут Книги|url=https://book-institute.org.ua/superviseds/Микола%20Княжицький|website=book-institute.org.ua|accessdate=2024-11-22}}&lt;/ref&gt;

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «Це були перші справді незалежні новини в Україні... Хоч вони виходили на державному телебаченні, але це була альтернатива “Актуальній камері” у “Вечірньому віснику”, де ми вперше говорили про молодих людей».
 | Коментар = про програму «Вечірні новини», яку з 1989 року робив на УТ-1 разом із [[Бондаренко Анатолій (журналіст)|Анатолієм Бондаренком]] в інтерв'ю спецпроекту «Детектора медіа» «Журналістика незалежної України: перші 25 років»  [https://detector.media/community/article/127353/2017-06-27-mykola-knyazhytskyy-u-nas-oligarkhichni-kanaly-nikoly-ne-buly-spravdi-krytychnymy-do-prezydentiv-poky-ne-pochynalasya-revolyutsiya/ Микола Княжицький: «У нас олігархічні канали ніколи не були справді критичними до президентів, поки не починалася революція»] (27 червня 2017 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Декілька разів були в дуже небезпечних ситуаціях, на нас кидалися бандити, з’являвся лише рекет. І оце все, в принципі, відбувалося на моїх очах, і коли поставала незалежна журналістика, доводилося займатися дуже різними речами».
 | Коментар = про те, як набуваючи досвіду газетяра, разом із київською міліцією та [[Швець Олександр Юхимович|Олександром Швецем]] їздив на різноманітні затримання.  в інтерв'ю спецпроекту «Детектора медіа» «Журналістика незалежної України: перші 25 років»  [https://detector.media/community/article/127353/2017-06-27-mykola-knyazhytskyy-u-nas-oligarkhichni-kanaly-nikoly-ne-buly-spravdi-krytychnymy-do-prezydentiv-poky-ne-pochynalasya-revolyutsiya/ Микола Княжицький: «У нас олігархічні канали ніколи не були справді критичними до президентів, поки не починалася революція»] (27 червня 2017 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Ми з нового приміщення на Сирці випустили паралельну програму з покійною вже, на жаль, [[Кондратюк Наталія В'ячеславівна|Наталією Кондратюк]], яка вела цю програму. [[Долганов Вадим Опанасович|Долганов]] у цей час виходив на Хрещатику, 26, думаючи, що він — в ефірі».
 | Коментар = про те, як восени 1998 року півтора місяці обіймав посаду президента Національної телекомпанії України та був звільнений президентом [[Кучма Леонід Данилович|Кучмою]], зокрема, через екстравагантну спробу закрити «пропагандистську» програму [[Долганов Вадим Опанасович|Вадима Долганова]] «Сім днів» в інтерв'ю спецпроекту «Детектора медіа» «Журналістика незалежної України: перші 25 років»  [https://detector.media/community/article/127353/2017-06-27-mykola-knyazhytskyy-u-nas-oligarkhichni-kanaly-nikoly-ne-buly-spravdi-krytychnymy-do-prezydentiv-poky-ne-pochynalasya-revolyutsiya/ Микола Княжицький: «У нас олігархічні канали ніколи не були справді критичними до президентів, поки не починалася революція»] (27 червня 2017 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Я знав, що буде підписано або не підписано Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Є хороший принцип роботи в медіа, який не я придумав — він усюди в світі застосовується: медіа, особливо опозиційні або такі, на які чекають, з’являються в момент суспільного інтересу або історичної події. Тому цілком зрозуміло, що як менеджер із великим досвідом я хотів, щоб канал з’явився в той час, коли ми підпишемо або не підпишемо Угоду про Асоціацію».
 | Коментар = про те, як канал «Еспресо ТВ» створив буквально напередодні Майдану 2013 року в інтерв'ю спецпроекту «Детектора медіа» «Журналістика незалежної України: перші 25 років»  [https://detector.media/community/article/127353/2017-06-27-mykola-knyazhytskyy-u-nas-oligarkhichni-kanaly-nikoly-ne-buly-spravdi-krytychnymy-do-prezydentiv-poky-ne-pochynalasya-revolyutsiya/ Микола Княжицький: «У нас олігархічні канали ніколи не були справді критичними до президентів, поки не починалася революція»] (27 червня 2017 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «За європейськими мірками журналістики, в нас присутній зовнішній плюралізм і відсутній внутрішній. Що таке «зовнішній плюралізм»? Це коли кожен олігарх, бізнесмен, підприємець, політик має свій канал, і ви можете побачити позицію одного, другого або третього. Це добре. Тому що це дає змогу уникнути диктатури.

Але на кожному з цих каналів не дотримуються стандартів об’єктивності. Це означає, що внутрішнього плюралізму немає. Бо якщо канал підтримує якусь одну лінію, то він буде, як у передачі [[Міхеіл Саакашвілі|Саакашвілі]], розповідати, який Саакашвілі «вєлікій», але від цього об’єктивним його ток-шоу не стане. Так само, як і канал, який належить тому чи іншому політику.

І це погано, тому що немає відповідальних. Журналісти відповідальні перед власником, а не перед суспільством, і в цьому небезпека. Тому питання не в кількості каналів, усюди в світі багато каналів. Якщо ці канали залежать від грошей, від ринку — це добре. Скільки ринок прогодує — стільки має бути. Але… Як колись казав [[Жванецький Михайло Михайлович|Михайло Жванецький]]: «Воруйте с прибылей, а не с убытков», — усі наші канали живуть зі збитків. Це погано».
 | Коментар = про розвиток українського телебачення в інтерв'ю спецпроекту «Детектора медіа» «Журналістика незалежної України: перші 25 років».  [https://detector.media/community/article/127353/2017-06-27-mykola-knyazhytskyy-u-nas-oligarkhichni-kanaly-nikoly-ne-buly-spravdi-krytychnymy-do-prezydentiv-poky-ne-pochynalasya-revolyutsiya/ Микола Княжицький: «У нас олігархічні канали ніколи не були справді критичними до президентів, поки не починалася революція»] (27 червня 2017 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = ««Страна.ua» — для мене однозначно проросійський проект. Знову-таки, я не керуюся думками — я керуюся лише фактами. Але в тому, що «Страна.ua» обстоює точку зору Кремля, як на мене, немає жодних сумнівів. У тому, що це неприбутковий проект і хтось дає гроші на просування позиції Кремля в Україні, в мене теж немає ніяких сумнівів. Я припускаю, що, радше за все, це сам Кремль».
 | Коментар = про те, навіщо справжні господарі холдингу «Вести» позбавили [[Гужва Ігор Анатолійович|Ігоря Гужву]] керівництва та хто фінансує проєкт «Страна.ua» в інтерв'ю спецпроекту «Детектора медіа» «Журналістика незалежної України: перші 25 років»  [https://detector.media/community/article/127353/2017-06-27-mykola-knyazhytskyy-u-nas-oligarkhichni-kanaly-nikoly-ne-buly-spravdi-krytychnymy-do-prezydentiv-poky-ne-pochynalasya-revolyutsiya/ Микола Княжицький: «У нас олігархічні канали ніколи не були справді критичними до президентів, поки не починалася революція»] (27 червня 2017 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Я намагаюся уникнути конфлікту інтересів. Розповідаю про ті речі, які, як мені здається, треба було би підтримати і які є цікавими людям. Наприклад, одна з останніх програм — із молодими людьми зі Львова, які зробили театр, і ставлять [[Антонич Богдан-Ігор Васильович|Богдана-Ігоря Антонича]] на сцені Українського католицького університету. Це не про політику взагалі. Буває, запрошую якихось чиновників або людей близьких до політики. Гостею моєї передачі була, скажімо, [[Слюз Тетяна Ярославівна|Тетяна Слюз]] — голова Державної казначейської служби України. Я її не засуджую і не підтримую, але просив людям пояснити, як працює казначейство, який механізм роботи цього органу. Або запрошував у програму [[Лєшек Бальцерович|Лєшека Бальцеровича]]. Запитував його, як працює український уряд і які реформи, з його точки зору, нам потрібно зробити. І не запитував про щоденне політичне життя. Він може про це сказати, але я йому про це питання не ставив.

Можна не бути політиком, а все одно мати конфлікт інтересів. І кожен журналіст має свій конфлікт інтересів. Ви не можете, наприклад, дуже сильно сварити своїх поганих сусідів за їхню «неправильну» політичну позицію, тому що вони ваші сусіди і ви радше промовчите.

У мене конфлікт інтересів політичний, але є речі, де я абсолютно об’єктивний. Головне — не вводити людей в оману. Я ж про це відкрито кажу, не обманюю людей і не маніпулюю тим, що я перебуваю в політиці. Натомість коли політик в ефірі каже: «Вот я считаю, что это плохо, что пенсии не повышают… А вот это вот хорошо...» — це чиста маніпуляція, тому що він доносить свою політичну програму, прикриваючись журналістикою. Я як народний депутат жодну політичну програмну річ не намагаюся доносити. Я в своїх програмах відкриваю людям не себе, а своїх співрозмовників, які, між іншим, дуже часто в політиці є моїми політичними опонентами».
 | Коментар = про те, яким чином вдається у передачі «Княжицький», яку веде на «Еспресо ТВ» уникати конфлікту інтересів журналіста і народного депутата із гостем студії в інтерв'ю спецпроекту «Детектора медіа» «Журналістика незалежної України: перші 25 років»  [https://detector.media/community/article/127353/2017-06-27-mykola-knyazhytskyy-u-nas-oligarkhichni-kanaly-nikoly-ne-buly-spravdi-krytychnymy-do-prezydentiv-poky-ne-pochynalasya-revolyutsiya/ Микола Княжицький: «У нас олігархічні канали ніколи не були справді критичними до президентів, поки не починалася революція»] (27 червня 2017 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Щоб медіа стали бізнесом, знову ж-таки, потрібна політична воля, відповідальність і реформи. Тобто потрібно, щоб антимонопольний комітет працював ефективно, щоб Національна рада з питань телебачення і радіомовлення була зовсім незалежна, щоб було бачення, бажання й сили у влади відсунути олігархів від впливу на політику, а залишити їх великими бізнесменами.

Згадаємо ту ж саму Польщу. Скажімо, [[Зигмунт Солож|Солож]] чи американська компанія, яка нині є власником однієї з найбільших медіагруп ITI у Польщі, яку заснували бізнесмени Ян Вейхерт, уже покійний, та Ян Вальтер. Вони всі — багаті люди, але на політику не впливали.

[[Лех Качинський|Качинський]] не міг боятися Соложа чи власника іншої медіагрупи, розумієте? І [[Дональд Туск|Туск]] не міг і не може їх боятися. А Президент [[Порошенко Петро Олексійович|Порошенко]], на жаль, чи будь-який інший український політик, можуть. Тому що вони можуть за гроші почати знищувати будь-якого політика. І це не принесе ніяких прибутків, лише прямі збитки, але вони отримають у власність щось або збережуть щось у своїй власності або гроші з бюджету отримають. Так побудовані українські медіа, і це дуже неприємно. Адже це означає, по суті, що медіа не є частиною суспільства, а є або системою обслуговування олігархів, або підтримуються якимись західними грантами, що загалом по собі непогано, але теж не є медіа як частина суспільства».
 | Коментар = про те, чому медіа в Україні не є бізнесом в інтерв'ю спецпроекту «Детектора медіа» «Журналістика незалежної України: перші 25 років»  [https://detector.media/community/article/127353/2017-06-27-mykola-knyazhytskyy-u-nas-oligarkhichni-kanaly-nikoly-ne-buly-spravdi-krytychnymy-do-prezydentiv-poky-ne-pochynalasya-revolyutsiya/ Микола Княжицький: «У нас олігархічні канали ніколи не були справді критичними до президентів, поки не починалася революція»] (27 червня 2017 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = « »
 | Коментар = про  в інтерв'ю спецпроекту «Детектора медіа» «Журналістика незалежної України: перші 25 років»  [https://detector.media/community/article/127353/2017-06-27-mykola-knyazhytskyy-u-nas-oligarkhichni-kanaly-nikoly-ne-buly-spravdi-krytychnymy-do-prezydentiv-poky-ne-pochynalasya-revolyutsiya/ Микола Княжицький: «У нас олігархічні канали ніколи не були справді критичними до президентів, поки не починалася революція»] (27 червня 2017 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «За буквою закону політик не має права особисто бути власником бізнесу. Але дружина політика має таке право. Я не хочу створювати офшорів. Якщо подивитеся, хто власник каналу «112»? Сто п’ятдесят п’ять ТОВок, які одне заснували інше? Хто власник каналу Zik? Кіпрська компанія, де один із бізнесменів каже, що він бенефіціар, чого ніхто не може довести? Оце все люди, які ховаються. Я якраз не ховаюся.

Я публічно кажу: це наша родина, й канал «Еспресо» — родинний бізнес. Так, це оформлено на мою дружину, тому що я не можу це оформити на себе відповідно до закону. Але я не приховую, що наша родина є власником цього каналу. Ми це відкрито кажемо. Принципово. Так, як це дозволяє закон. На жаль чи на щастя, такий закон. А все наше майно є спільним. Тому це так само майно моєї дружини, як і моє, незалежно від того, на кого воно оформлене, — на мою дружину чи на мене. Теж такий закон».
 | Коментар = про свій родинний бізнес в інтерв'ю спецпроекту «Детектора медіа» «Журналістика незалежної України: перші 25 років»  [https://detector.media/community/article/127353/2017-06-27-mykola-knyazhytskyy-u-nas-oligarkhichni-kanaly-nikoly-ne-buly-spravdi-krytychnymy-do-prezydentiv-poky-ne-pochynalasya-revolyutsiya/ Микола Княжицький: «У нас олігархічні канали ніколи не були справді критичними до президентів, поки не починалася революція»] (27 червня 2017 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Як людина демократичних поглядів я проти будь-якого блокування. Але я розумію, що країна веде війну. Все, що під час війни робить нас слабшими, має бути заблоковано — в мене немає тут ніяких сумнівів. Не можна плутати цензуру й питання національної безпеки — це не одне й те саме. Ізраїльська армія веде війну, і в країні існує військова цензура. Військова цензура забороняє говорити, скільки солдатів перемістилося з точки А в точку Б сьогодні. Але не забороняє говорити про корупцію в армії.

Тож якщо медіа порушують цензуру, пов’язану з державною безпекою, і в результаті їхньої діяльності гинуть українці, такі медіа мають бути заблоковані й закриті. Але якщо медіа критикують владу в демократичній країні, хай навіть у стані війни, їхня свобода має бути захищена. 

Що стосується «Миротворця», я позитивно ставлюся до його роботи. Як я можу виступати за закриття сайту, який займає відверто проукраїнські патріотичні позиції? Крім того, «Миротворець» не шкодить національній безпеці. Можна сперечатися з його підходами до роботи, можна подавати до суду щодо публічних даних, як і в разі будь-якого іншого сайту, або сперечатися про правильність, етичність, законність вчинків працівників сайту, але це не привід його закривати».
 | Коментар = про ставлення до сайту «Миротворець» в інтерв'ю спецпроекту «Детектора медіа» «Журналістика незалежної України: перші 25 років»  [https://detector.media/community/article/127353/2017-06-27-mykola-knyazhytskyy-u-nas-oligarkhichni-kanaly-nikoly-ne-buly-spravdi-krytychnymy-do-prezydentiv-poky-ne-pochynalasya-revolyutsiya/ Микола Княжицький: «У нас олігархічні канали ніколи не були справді критичними до президентів, поки не починалася революція»] (27 червня 2017 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У першу каденцію я в Нацраді числився, але нічого не міг зробити, бо Нацрада не працювала: в ній було чотири члени замість восьми. У другу каденцію я працював, але не до кінця. Я не можу сказати, чим я пишаюся. Це була важка робота чиновника в умовах, коли ця структура була залежна, в першу чергу від Кучми в той час. Я пишаюся тим, що ніякої гадості не зробив. Думаю, на той час цим варто пишатися.

Теперішня Нацрада, очевидно, не є незалежною до кінця. Вона теж залежна від Президента. Але, як на мене, — найнезалежніша порівняно з будь-яким складом Нацради, які в нас були до цього часу. І думаю, багато в чому завдяки правильній позиції, професіоналізму й совісті її голови Юрія Артеменка, а також інших членів Нацради. Я до них добре ставлюся, хоча й не вважаю їх незалежними й не вважаю, що вони роблять усе для того, щоб ми мали українській простір, — роблять набагато менше. Але вони люди демократичні, які намагаються все ж таки напрацювати якісь нові закони. Я думаю, ця Нацрада працює краще за всі попередні, хоча в мене до неї купа претензій».
 | Коментар = про те якою своєю справою найбільше пишається під час двох каденцій членства у Національній раді з питань телебачення і радіомовлення в інтерв'ю спецпроекту «Детектора медіа» «Журналістика незалежної України: перші 25 років»  [https://detector.media/community/article/127353/2017-06-27-mykola-knyazhytskyy-u-nas-oligarkhichni-kanaly-nikoly-ne-buly-spravdi-krytychnymy-do-prezydentiv-poky-ne-pochynalasya-revolyutsiya/ Микола Княжицький: «У нас олігархічні канали ніколи не були справді критичними до президентів, поки не починалася революція»] (27 червня 2017 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = « Мені дуже шкода, що журналістика не стала залежною від суспільства, а досі залежить від тих, хто платить. Але мені приємно, що в журналістиці існують різні, часом протилежні погляди».
 | Коментар = про розвиток української журналістики в інтерв'ю спецпроекту «Детектора медіа» «Журналістика незалежної України: перші 25 років»  [https://detector.media/community/article/127353/2017-06-27-mykola-knyazhytskyy-u-nas-oligarkhichni-kanaly-nikoly-ne-buly-spravdi-krytychnymy-do-prezydentiv-poky-ne-pochynalasya-revolyutsiya/ Микола Княжицький: «У нас олігархічні канали ніколи не були справді критичними до президентів, поки не починалася революція»] (27 червня 2017 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Поділитися}}

[[Категорія:Автори-К]]
[[Категорія:Українські тележурналісти]]
[[Категорія:Українські журналісти]]
[[Категорія:Українські продюсери]]
[[Категорія:Політики України]]
[[Категорія:Медіа-менеджери]]</text>
      <sha1>4dirmrwwxvxrgx8tm5j75evopxz2pxk</sha1>
    </revision>
  </page>
  <page>
    <title>Бондаренко Анатолій (журналіст)</title>
    <ns>0</ns>
    <id>43159</id>
    <revision>
      <id>142903</id>
      <timestamp>2024-12-05T17:40:29Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>Створена сторінка: '''Анатолій Бондаренко''' — український журналіст, редактор, ведучий телеканалу «Інтер».  == Цитати == {{Q  | Цитата   = «За освітою я інженер-фізик і довго не мав жодного стосунку до медіа. Усе трохи змінилося на початку 2000-х років, коли я почав дописувати на о...</comment>
      <origin>142903</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="1129" sha1="tmz52viete1setxjic8s54umxp5660c" xml:space="preserve">'''Анатолій Бондаренко''' — український журналіст, редактор, ведучий телеканалу «Інтер».

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «За освітою я інженер-фізик і довго не мав жодного стосунку до медіа. Усе трохи змінилося на початку 2000-х років, коли я почав дописувати на один із активістських сайтів. Тоді була низка акцій протесту, зокрема «Україна без Кучми». Саме в цей період я почав працювати громадським журналістом. Тексти мені завжди подобалося писати».
 | Коментар = про те, з чого починалася ваша історія у медіа в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}</text>
      <sha1>tmz52viete1setxjic8s54umxp5660c</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>142904</id>
      <parentid>142903</parentid>
      <timestamp>2024-12-05T17:51:09Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Цитати */</comment>
      <origin>142904</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="17691" sha1="nk3tvaluc2pqd80lugwktwtzxp84h8y" xml:space="preserve">'''Анатолій Бондаренко''' — український журналіст, редактор, ведучий телеканалу «Інтер».

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «За освітою я інженер-фізик і довго не мав жодного стосунку до медіа. Усе трохи змінилося на початку 2000-х років, коли я почав дописувати на один із активістських сайтів. Тоді була низка акцій протесту, зокрема «Україна без Кучми». Саме в цей період я почав працювати громадським журналістом. Тексти мені завжди подобалося писати».
 | Коментар = про те, з чого починалася ваша історія у медіа в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Саме під час акції «Україна без Кучми» у 2000 році було створено сайт maidan.org.ua. Я був одним із адмінів групи цього сайту. Тоді зрозумів, наскільки важливою є комунікація. На той момент найдоступнішим способом комунікації був великий публічний форум, який був на сайті. Тому, власне, почав у ті часи активно писати публічно».
 | Коментар = про те, що змусило інженера зайнятися журналістикою в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У мене були друзі-журналісти, але після цих всіх подій з сайтом, з акціями протесту і «Помаранчевою революцією» що я можу писати тексти, знали кілька людей. Коли створювався тижневик «Український тиждень», перша команда проекту запросила і мене. Зокрема, Павло Солодько та [[Кульчинський Роман Миколайович|Роман Кульчинський]]. Так я почав професійно займатися журналістикою. Це тривало недовго, півтора року.

Після відходу з «Українського тижня» ми вирішили, що потрібно робити власний проект — онлайн-медіа. Ми працювали на одному такому онлайн-медіа приблизно рік. Після того як Януковича вибрали Президентом, фінансування закінчилося. Але нам вдалося зберегти частину текстів, тому сайт ми назвали «Тексти». І перше, що було на сайті, — це частина текстів із попереднього проекту. Так розпочалася наша історія».
 | Коментар = про те, як, власне, починалися «Тексти» в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У світі є кілька підходів. Є великі спеціалізовані редакції, де досі існує роз’єднання цих понять. Тобто є окремий графічний відділ, який займається всією ілюстративною та пояснювальною графікою, яку друкують. Є інший відділ, який замається інтерактивними візуалізаціями.

Кілька років тому у великих виданнях з’явилися підрозділи, які займаються винятково журналістикою даних. Але в інших редакціях, таких як ProPublica, немає чіткого розділення між дизайнерами та журналістами даних. Здебільшого там — універсальні бійці. І це зрозуміло, бо маленька редакція не може собі цього дозволити. У нас така ж ситуація».
 | Коментар = про журналістику даних в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Із власного досвіду можу чітко сказати: неможливо одним ньюзрумом робити журналістську роботу та заробляти гроші. Тут дуже важливий момент — ментальне розпорошення. До того ж, це повинен бути зовсім інший світогляд людей. Це різні роботи і їх складно поєднувати. Виходить розпорошеність між двома дуже різними напрямками діяльності, які, на моє переконання, неможливо змішувати, бо це дуже шкідливо в деяких моментах.

В одному випадку ми працюємо на замовника так чи інакше. Ми повинні виконувати його побажання. З іншого боку — незалежна журналістика, де ми не слухаємо нікого і нічого, крім власних відчуттів. З огляду на те, як працює голова, ці речі практично неможливо поєднати.

Має бути два окремих юридичних підрозділи, які між собою комунікують та обмінюються знаннями, але їх треба розводити. У такому випадку комерційний відділ повинен заробляти гроші і на себе, і на тих хлопців і дівчат, які займаються журналістикою. Для цього має бути розвинений ринок».
 | Коментар = про журналістику та створення візуальних проєктів для великих компаній в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Нещодавно ми закінчили один із найбільших проєктів. І я без зайвих слів можу сказати, що дуже пишаюся ним. Без нашого ньюзруму, без людей, які в ньому працюють, це було б неможливо. Це дуже класний приклад колективної роботи. Роботи ефективної, якісної та швидкої. Цей проект зробили менше ніж за місяць. Він стосується нелегального видобутку бурштину.

У цьому проекті є дуже багато речей, які ми робили вперше. Це цікаві речі з точки зору дизайну, поєднання естетичних картинок і карт. Цього я ще ніде та ні в кого не бачив. У процесі роботи з даними ми опрацювали близько півмільйона зображень. За допомогою моделі машинного навчання, яку ми створили, змогли відрізняти різні типи супутникових зображень для того, щоб знаходити місця видобутку бурштину. Це можна було б зробити і вручну, але це місяці роботи.

Також у нас був дуже великий проект, присвячений людям, які загинули на Майдані в лютому 2014 року. Дуже складний проект, насамперед психологічно. Ми зробили карту, де є дуже детальна інформація. З хронологією фактично до хвилини. Це був важкий проект, але я радий, що ми його зробили.

Серед великих проектів, які довго розробляли, — проект про пенсійну систему… Він показує, як може впливати зміна параметрів, таких як пенсійний вік. Ми дуже часто чуємо, що пенсійний вік не може бути 70 років, хтось каже про 60 років і т. д. Але жодна зі сторін не наводить нічого, окрім емоційних аргументів.

Ми рік консультувалися. Це дуже складна система, яка враховує багато факторів. У тому числі стан економіки та демографії. Треба було, щоб вона зберігала реалістичність, а з іншого боку, дала можливість людям розуміти, що змінюється. Зараз, коли вже є певна модель, легше пояснювати, наприклад, чому пенсійний вік не може бути меншим, ніж він є зараз, — бо це відразу позначається у дефіциті пенсійного фонду. Складний, але дуже цікавий».
 | Коментар = про кілька найбільших проєктів, які робила команда в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Журналістикою даних займається кілька організацій. Зокрема організація «Наші гроші». Це справжня журналістика даних. Можливо, вони себе не називають так, але саме так є. Вони починали як вузькоспеціалізована журналістика даних щодо закупівель. Зараз в них ширше коло інтересів. Те, що робить [[Бігус Денис Станіславович|Денис Бігус]] і «Канцелярська сотня», — також журналістика даних. До того ж вони додають елементи розслідувальної журналістики.

Щодо візуалізації, то багато проектів у той чи інший спосіб намагаються її робити. Наприклад, такі видання, як «Українська правда». Інтерактивні речі час від часу робить BirdinFlight та VoxUkraine».
 | Коментар = про інші найяскравіші кейси у контексті журналістики даних на українському ринку в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Іспанська та італійська журналістика сильні більше з дизайнерської позиції. Там дуже багато графічних проектів, але мало власне журналістики даних. Знаю, що займається журналістикою даних «Bloomberg Italia». В Німеччині — Berliner Morgenpost. Час від часу вони роблять дуже цікаві речі. В Аргентині є видання La nacion, у Польщі — Gazeta Wyborcza…

Ще раз згадаю американську ProPublica, бо вони нам особливо близькі. Вони створюють цікаві тренди в журналістиці даних. Наприклад, вони першими почали досліджувати упередженість машинних алгоритмів. Є такий алгоритм у США, який використовують у судах. Коли людину затримують, то вся інформація про неї переводиться в низку параметрів: вік, стать, колір шкіри, тип злочинів, в яких особа була задіяна, і т. д.

Всі ці позиції вводять у модель – і вона прогнозує, наскільки великим є ризик рецидиву на найближчий рік. Базуючись на цьому факторі ризику, суддя приймає рішення: залишити людину під арештом чи відпустити. У ProPublica проаналізували цей алгоритм, дотепно обійшовши його закритість, і створили свій аналог. У них була підозра, що він упереджено ставиться до темношкірих людей. Виявилося, що алгоритм на 30% імовірніше промаркує темношкіру людину як майбутнього порушника, ніж людину з однаковими показниками, але з білою шкірою.».
 | Коментар = про те на кого з глобальних медіа варто звернути увагу в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Мені дуже складно назвати інструменти, бо їх насправді безліч. Постійно з’являються нові. Сенс у тому, що ці інструменти не мають особливої різниці, якщо ви не знаєте, як використовувати їх з точки зору інформаційного дизайну. Я радив би спершу почитати теорію перед тим, а вже потім застосовувати інструменти.

Інструментами є онлайнові чарт-білдери, наприклад, від Quartz. Людині, яка ніколи не будувала графіків, сподобається це робити. Також це, наприклад, Datawrapper, який розроблявся для журналістських організацій. Зараз у доступі і безкоштовний пакет, і той, який можна купити за гроші. Також це всім відомі Google Charts. У табличках можна робити якісні графіки та вставляти їх у статті.

Якщо ми говоримо про складніші інструменти, то, наприклад, Flourish. Складніші, зате з більшими можливостями, це Tableu Public. Це як Excel, тільки для візуалізацій. Інструментів реально безліч. Це стосується не тільки графіків, а й карт. Просто треба мати чітке розуміння, що працюватиме в інформаційному дизайні, а що ні».
 | Коментар = про практичні інструменти чи сервіси можна використовувати для того, щоб робити цікавішими матеріали у медіа в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}</text>
      <sha1>nk3tvaluc2pqd80lugwktwtzxp84h8y</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>142905</id>
      <parentid>142904</parentid>
      <timestamp>2024-12-05T17:51:30Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Цитати */</comment>
      <origin>142905</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="17727" sha1="axlit7urxhmcazreobrc7zbwmdc4rju" xml:space="preserve">'''Анатолій Бондаренко''' — український журналіст, редактор, ведучий телеканалу «Інтер».

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «За освітою я інженер-фізик і довго не мав жодного стосунку до медіа. Усе трохи змінилося на початку 2000-х років, коли я почав дописувати на один із активістських сайтів. Тоді була низка акцій протесту, зокрема «Україна без Кучми». Саме в цей період я почав працювати громадським журналістом. Тексти мені завжди подобалося писати».
 | Коментар = про те, з чого починалася ваша історія у медіа в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Саме під час акції «Україна без Кучми» у 2000 році було створено сайт maidan.org.ua. Я був одним із адмінів групи цього сайту. Тоді зрозумів, наскільки важливою є комунікація. На той момент найдоступнішим способом комунікації був великий публічний форум, який був на сайті. Тому, власне, почав у ті часи активно писати публічно».
 | Коментар = про те, що змусило інженера зайнятися журналістикою в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У мене були друзі-журналісти, але після цих всіх подій з сайтом, з акціями протесту і «Помаранчевою революцією» що я можу писати тексти, знали кілька людей. Коли створювався тижневик «Український тиждень», перша команда проекту запросила і мене. Зокрема, Павло Солодько та [[Кульчинський Роман Миколайович|Роман Кульчинський]]. Так я почав професійно займатися журналістикою. Це тривало недовго, півтора року.

Після відходу з «Українського тижня» ми вирішили, що потрібно робити власний проект — онлайн-медіа. Ми працювали на одному такому онлайн-медіа приблизно рік. Після того як Януковича вибрали Президентом, фінансування закінчилося. Але нам вдалося зберегти частину текстів, тому сайт ми назвали «Тексти». І перше, що було на сайті, — це частина текстів із попереднього проекту. Так розпочалася наша історія».
 | Коментар = про те, як, власне, починалися «Тексти» в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У світі є кілька підходів. Є великі спеціалізовані редакції, де досі існує роз’єднання цих понять. Тобто є окремий графічний відділ, який займається всією ілюстративною та пояснювальною графікою, яку друкують. Є інший відділ, який замається інтерактивними візуалізаціями.

Кілька років тому у великих виданнях з’явилися підрозділи, які займаються винятково журналістикою даних. Але в інших редакціях, таких як ProPublica, немає чіткого розділення між дизайнерами та журналістами даних. Здебільшого там — універсальні бійці. І це зрозуміло, бо маленька редакція не може собі цього дозволити. У нас така ж ситуація».
 | Коментар = про журналістику даних в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Із власного досвіду можу чітко сказати: неможливо одним ньюзрумом робити журналістську роботу та заробляти гроші. Тут дуже важливий момент — ментальне розпорошення. До того ж, це повинен бути зовсім інший світогляд людей. Це різні роботи і їх складно поєднувати. Виходить розпорошеність між двома дуже різними напрямками діяльності, які, на моє переконання, неможливо змішувати, бо це дуже шкідливо в деяких моментах.

В одному випадку ми працюємо на замовника так чи інакше. Ми повинні виконувати його побажання. З іншого боку — незалежна журналістика, де ми не слухаємо нікого і нічого, крім власних відчуттів. З огляду на те, як працює голова, ці речі практично неможливо поєднати.

Має бути два окремих юридичних підрозділи, які між собою комунікують та обмінюються знаннями, але їх треба розводити. У такому випадку комерційний відділ повинен заробляти гроші і на себе, і на тих хлопців і дівчат, які займаються журналістикою. Для цього має бути розвинений ринок».
 | Коментар = про журналістику та створення візуальних проєктів для великих компаній в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Нещодавно ми закінчили один із найбільших проєктів. І я без зайвих слів можу сказати, що дуже пишаюся ним. Без нашого ньюзруму, без людей, які в ньому працюють, це було б неможливо. Це дуже класний приклад колективної роботи. Роботи ефективної, якісної та швидкої. Цей проект зробили менше ніж за місяць. Він стосується нелегального видобутку бурштину.

У цьому проекті є дуже багато речей, які ми робили вперше. Це цікаві речі з точки зору дизайну, поєднання естетичних картинок і карт. Цього я ще ніде та ні в кого не бачив. У процесі роботи з даними ми опрацювали близько півмільйона зображень. За допомогою моделі машинного навчання, яку ми створили, змогли відрізняти різні типи супутникових зображень для того, щоб знаходити місця видобутку бурштину. Це можна було б зробити і вручну, але це місяці роботи.

Також у нас був дуже великий проект, присвячений людям, які загинули на Майдані в лютому 2014 року. Дуже складний проект, насамперед психологічно. Ми зробили карту, де є дуже детальна інформація. З хронологією фактично до хвилини. Це був важкий проект, але я радий, що ми його зробили.

Серед великих проектів, які довго розробляли, — проект про пенсійну систему… Він показує, як може впливати зміна параметрів, таких як пенсійний вік. Ми дуже часто чуємо, що пенсійний вік не може бути 70 років, хтось каже про 60 років і т. д. Але жодна зі сторін не наводить нічого, окрім емоційних аргументів.

Ми рік консультувалися. Це дуже складна система, яка враховує багато факторів. У тому числі стан економіки та демографії. Треба було, щоб вона зберігала реалістичність, а з іншого боку, дала можливість людям розуміти, що змінюється. Зараз, коли вже є певна модель, легше пояснювати, наприклад, чому пенсійний вік не може бути меншим, ніж він є зараз, — бо це відразу позначається у дефіциті пенсійного фонду. Складний, але дуже цікавий».
 | Коментар = про кілька найбільших проєктів, які робила команда в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Журналістикою даних займається кілька організацій. Зокрема організація «Наші гроші». Це справжня журналістика даних. Можливо, вони себе не називають так, але саме так є. Вони починали як вузькоспеціалізована журналістика даних щодо закупівель. Зараз в них ширше коло інтересів. Те, що робить [[Бігус Денис Станіславович|Денис Бігус]] і «Канцелярська сотня», — також журналістика даних. До того ж вони додають елементи розслідувальної журналістики.

Щодо візуалізації, то багато проектів у той чи інший спосіб намагаються її робити. Наприклад, такі видання, як «Українська правда». Інтерактивні речі час від часу робить BirdinFlight та VoxUkraine».
 | Коментар = про інші найяскравіші кейси у контексті журналістики даних на українському ринку в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Іспанська та італійська журналістика сильні більше з дизайнерської позиції. Там дуже багато графічних проектів, але мало власне журналістики даних. Знаю, що займається журналістикою даних «Bloomberg Italia». В Німеччині — Berliner Morgenpost. Час від часу вони роблять дуже цікаві речі. В Аргентині є видання La nacion, у Польщі — Gazeta Wyborcza…

Ще раз згадаю американську ProPublica, бо вони нам особливо близькі. Вони створюють цікаві тренди в журналістиці даних. Наприклад, вони першими почали досліджувати упередженість машинних алгоритмів. Є такий алгоритм у США, який використовують у судах. Коли людину затримують, то вся інформація про неї переводиться в низку параметрів: вік, стать, колір шкіри, тип злочинів, в яких особа була задіяна, і т. д.

Всі ці позиції вводять у модель – і вона прогнозує, наскільки великим є ризик рецидиву на найближчий рік. Базуючись на цьому факторі ризику, суддя приймає рішення: залишити людину під арештом чи відпустити. У ProPublica проаналізували цей алгоритм, дотепно обійшовши його закритість, і створили свій аналог. У них була підозра, що він упереджено ставиться до темношкірих людей. Виявилося, що алгоритм на 30% імовірніше промаркує темношкіру людину як майбутнього порушника, ніж людину з однаковими показниками, але з білою шкірою.».
 | Коментар = про те на кого з глобальних медіа варто звернути увагу в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Мені дуже складно назвати інструменти, бо їх насправді безліч. Постійно з’являються нові. Сенс у тому, що ці інструменти не мають особливої різниці, якщо ви не знаєте, як використовувати їх з точки зору інформаційного дизайну. Я радив би спершу почитати теорію перед тим, а вже потім застосовувати інструменти.

Інструментами є онлайнові чарт-білдери, наприклад, від Quartz. Людині, яка ніколи не будувала графіків, сподобається це робити. Також це, наприклад, Datawrapper, який розроблявся для журналістських організацій. Зараз у доступі і безкоштовний пакет, і той, який можна купити за гроші. Також це всім відомі Google Charts. У табличках можна робити якісні графіки та вставляти їх у статті.

Якщо ми говоримо про складніші інструменти, то, наприклад, Flourish. Складніші, зате з більшими можливостями, це Tableu Public. Це як Excel, тільки для візуалізацій. Інструментів реально безліч. Це стосується не тільки графіків, а й карт. Просто треба мати чітке розуміння, що працюватиме в інформаційному дизайні, а що ні».
 | Коментар = про практичні інструменти чи сервіси можна використовувати для того, щоб робити цікавішими матеріали у медіа в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}</text>
      <sha1>axlit7urxhmcazreobrc7zbwmdc4rju</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>142906</id>
      <parentid>142905</parentid>
      <timestamp>2024-12-05T17:51:41Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Примітки */</comment>
      <origin>142906</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="17837" sha1="3aqw7629tts5gq46hafeuuor5p7fm4u" xml:space="preserve">'''Анатолій Бондаренко''' — український журналіст, редактор, ведучий телеканалу «Інтер».

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «За освітою я інженер-фізик і довго не мав жодного стосунку до медіа. Усе трохи змінилося на початку 2000-х років, коли я почав дописувати на один із активістських сайтів. Тоді була низка акцій протесту, зокрема «Україна без Кучми». Саме в цей період я почав працювати громадським журналістом. Тексти мені завжди подобалося писати».
 | Коментар = про те, з чого починалася ваша історія у медіа в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Саме під час акції «Україна без Кучми» у 2000 році було створено сайт maidan.org.ua. Я був одним із адмінів групи цього сайту. Тоді зрозумів, наскільки важливою є комунікація. На той момент найдоступнішим способом комунікації був великий публічний форум, який був на сайті. Тому, власне, почав у ті часи активно писати публічно».
 | Коментар = про те, що змусило інженера зайнятися журналістикою в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У мене були друзі-журналісти, але після цих всіх подій з сайтом, з акціями протесту і «Помаранчевою революцією» що я можу писати тексти, знали кілька людей. Коли створювався тижневик «Український тиждень», перша команда проекту запросила і мене. Зокрема, Павло Солодько та [[Кульчинський Роман Миколайович|Роман Кульчинський]]. Так я почав професійно займатися журналістикою. Це тривало недовго, півтора року.

Після відходу з «Українського тижня» ми вирішили, що потрібно робити власний проект — онлайн-медіа. Ми працювали на одному такому онлайн-медіа приблизно рік. Після того як Януковича вибрали Президентом, фінансування закінчилося. Але нам вдалося зберегти частину текстів, тому сайт ми назвали «Тексти». І перше, що було на сайті, — це частина текстів із попереднього проекту. Так розпочалася наша історія».
 | Коментар = про те, як, власне, починалися «Тексти» в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У світі є кілька підходів. Є великі спеціалізовані редакції, де досі існує роз’єднання цих понять. Тобто є окремий графічний відділ, який займається всією ілюстративною та пояснювальною графікою, яку друкують. Є інший відділ, який замається інтерактивними візуалізаціями.

Кілька років тому у великих виданнях з’явилися підрозділи, які займаються винятково журналістикою даних. Але в інших редакціях, таких як ProPublica, немає чіткого розділення між дизайнерами та журналістами даних. Здебільшого там — універсальні бійці. І це зрозуміло, бо маленька редакція не може собі цього дозволити. У нас така ж ситуація».
 | Коментар = про журналістику даних в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Із власного досвіду можу чітко сказати: неможливо одним ньюзрумом робити журналістську роботу та заробляти гроші. Тут дуже важливий момент — ментальне розпорошення. До того ж, це повинен бути зовсім інший світогляд людей. Це різні роботи і їх складно поєднувати. Виходить розпорошеність між двома дуже різними напрямками діяльності, які, на моє переконання, неможливо змішувати, бо це дуже шкідливо в деяких моментах.

В одному випадку ми працюємо на замовника так чи інакше. Ми повинні виконувати його побажання. З іншого боку — незалежна журналістика, де ми не слухаємо нікого і нічого, крім власних відчуттів. З огляду на те, як працює голова, ці речі практично неможливо поєднати.

Має бути два окремих юридичних підрозділи, які між собою комунікують та обмінюються знаннями, але їх треба розводити. У такому випадку комерційний відділ повинен заробляти гроші і на себе, і на тих хлопців і дівчат, які займаються журналістикою. Для цього має бути розвинений ринок».
 | Коментар = про журналістику та створення візуальних проєктів для великих компаній в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Нещодавно ми закінчили один із найбільших проєктів. І я без зайвих слів можу сказати, що дуже пишаюся ним. Без нашого ньюзруму, без людей, які в ньому працюють, це було б неможливо. Це дуже класний приклад колективної роботи. Роботи ефективної, якісної та швидкої. Цей проект зробили менше ніж за місяць. Він стосується нелегального видобутку бурштину.

У цьому проекті є дуже багато речей, які ми робили вперше. Це цікаві речі з точки зору дизайну, поєднання естетичних картинок і карт. Цього я ще ніде та ні в кого не бачив. У процесі роботи з даними ми опрацювали близько півмільйона зображень. За допомогою моделі машинного навчання, яку ми створили, змогли відрізняти різні типи супутникових зображень для того, щоб знаходити місця видобутку бурштину. Це можна було б зробити і вручну, але це місяці роботи.

Також у нас був дуже великий проект, присвячений людям, які загинули на Майдані в лютому 2014 року. Дуже складний проект, насамперед психологічно. Ми зробили карту, де є дуже детальна інформація. З хронологією фактично до хвилини. Це був важкий проект, але я радий, що ми його зробили.

Серед великих проектів, які довго розробляли, — проект про пенсійну систему… Він показує, як може впливати зміна параметрів, таких як пенсійний вік. Ми дуже часто чуємо, що пенсійний вік не може бути 70 років, хтось каже про 60 років і т. д. Але жодна зі сторін не наводить нічого, окрім емоційних аргументів.

Ми рік консультувалися. Це дуже складна система, яка враховує багато факторів. У тому числі стан економіки та демографії. Треба було, щоб вона зберігала реалістичність, а з іншого боку, дала можливість людям розуміти, що змінюється. Зараз, коли вже є певна модель, легше пояснювати, наприклад, чому пенсійний вік не може бути меншим, ніж він є зараз, — бо це відразу позначається у дефіциті пенсійного фонду. Складний, але дуже цікавий».
 | Коментар = про кілька найбільших проєктів, які робила команда в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Журналістикою даних займається кілька організацій. Зокрема організація «Наші гроші». Це справжня журналістика даних. Можливо, вони себе не називають так, але саме так є. Вони починали як вузькоспеціалізована журналістика даних щодо закупівель. Зараз в них ширше коло інтересів. Те, що робить [[Бігус Денис Станіславович|Денис Бігус]] і «Канцелярська сотня», — також журналістика даних. До того ж вони додають елементи розслідувальної журналістики.

Щодо візуалізації, то багато проектів у той чи інший спосіб намагаються її робити. Наприклад, такі видання, як «Українська правда». Інтерактивні речі час від часу робить BirdinFlight та VoxUkraine».
 | Коментар = про інші найяскравіші кейси у контексті журналістики даних на українському ринку в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Іспанська та італійська журналістика сильні більше з дизайнерської позиції. Там дуже багато графічних проектів, але мало власне журналістики даних. Знаю, що займається журналістикою даних «Bloomberg Italia». В Німеччині — Berliner Morgenpost. Час від часу вони роблять дуже цікаві речі. В Аргентині є видання La nacion, у Польщі — Gazeta Wyborcza…

Ще раз згадаю американську ProPublica, бо вони нам особливо близькі. Вони створюють цікаві тренди в журналістиці даних. Наприклад, вони першими почали досліджувати упередженість машинних алгоритмів. Є такий алгоритм у США, який використовують у судах. Коли людину затримують, то вся інформація про неї переводиться в низку параметрів: вік, стать, колір шкіри, тип злочинів, в яких особа була задіяна, і т. д.

Всі ці позиції вводять у модель – і вона прогнозує, наскільки великим є ризик рецидиву на найближчий рік. Базуючись на цьому факторі ризику, суддя приймає рішення: залишити людину під арештом чи відпустити. У ProPublica проаналізували цей алгоритм, дотепно обійшовши його закритість, і створили свій аналог. У них була підозра, що він упереджено ставиться до темношкірих людей. Виявилося, що алгоритм на 30% імовірніше промаркує темношкіру людину як майбутнього порушника, ніж людину з однаковими показниками, але з білою шкірою.».
 | Коментар = про те на кого з глобальних медіа варто звернути увагу в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Мені дуже складно назвати інструменти, бо їх насправді безліч. Постійно з’являються нові. Сенс у тому, що ці інструменти не мають особливої різниці, якщо ви не знаєте, як використовувати їх з точки зору інформаційного дизайну. Я радив би спершу почитати теорію перед тим, а вже потім застосовувати інструменти.

Інструментами є онлайнові чарт-білдери, наприклад, від Quartz. Людині, яка ніколи не будувала графіків, сподобається це робити. Також це, наприклад, Datawrapper, який розроблявся для журналістських організацій. Зараз у доступі і безкоштовний пакет, і той, який можна купити за гроші. Також це всім відомі Google Charts. У табличках можна робити якісні графіки та вставляти їх у статті.

Якщо ми говоримо про складніші інструменти, то, наприклад, Flourish. Складніші, зате з більшими можливостями, це Tableu Public. Це як Excel, тільки для візуалізацій. Інструментів реально безліч. Це стосується не тільки графіків, а й карт. Просто треба мати чітке розуміння, що працюватиме в інформаційному дизайні, а що ні».
 | Коментар = про практичні інструменти чи сервіси можна використовувати для того, щоб робити цікавішими матеріали у медіа в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Телеведучі]]
[[Категорія:Українські журналісти]]</text>
      <sha1>3aqw7629tts5gq46hafeuuor5p7fm4u</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>142907</id>
      <parentid>142906</parentid>
      <timestamp>2024-12-05T17:52:27Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <origin>142907</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="17852" sha1="7dkhaqg7rbiytlnzarl8bpy7fn7byn7" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Анатолій Бондаренко''' — український журналіст, редактор, ведучий телеканалу «Інтер».

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «За освітою я інженер-фізик і довго не мав жодного стосунку до медіа. Усе трохи змінилося на початку 2000-х років, коли я почав дописувати на один із активістських сайтів. Тоді була низка акцій протесту, зокрема «Україна без Кучми». Саме в цей період я почав працювати громадським журналістом. Тексти мені завжди подобалося писати».
 | Коментар = про те, з чого починалася ваша історія у медіа в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Саме під час акції «Україна без Кучми» у 2000 році було створено сайт maidan.org.ua. Я був одним із адмінів групи цього сайту. Тоді зрозумів, наскільки важливою є комунікація. На той момент найдоступнішим способом комунікації був великий публічний форум, який був на сайті. Тому, власне, почав у ті часи активно писати публічно».
 | Коментар = про те, що змусило інженера зайнятися журналістикою в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У мене були друзі-журналісти, але після цих всіх подій з сайтом, з акціями протесту і «Помаранчевою революцією» що я можу писати тексти, знали кілька людей. Коли створювався тижневик «Український тиждень», перша команда проекту запросила і мене. Зокрема, Павло Солодько та [[Кульчинський Роман Миколайович|Роман Кульчинський]]. Так я почав професійно займатися журналістикою. Це тривало недовго, півтора року.

Після відходу з «Українського тижня» ми вирішили, що потрібно робити власний проект — онлайн-медіа. Ми працювали на одному такому онлайн-медіа приблизно рік. Після того як Януковича вибрали Президентом, фінансування закінчилося. Але нам вдалося зберегти частину текстів, тому сайт ми назвали «Тексти». І перше, що було на сайті, — це частина текстів із попереднього проекту. Так розпочалася наша історія».
 | Коментар = про те, як, власне, починалися «Тексти» в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У світі є кілька підходів. Є великі спеціалізовані редакції, де досі існує роз’єднання цих понять. Тобто є окремий графічний відділ, який займається всією ілюстративною та пояснювальною графікою, яку друкують. Є інший відділ, який замається інтерактивними візуалізаціями.

Кілька років тому у великих виданнях з’явилися підрозділи, які займаються винятково журналістикою даних. Але в інших редакціях, таких як ProPublica, немає чіткого розділення між дизайнерами та журналістами даних. Здебільшого там — універсальні бійці. І це зрозуміло, бо маленька редакція не може собі цього дозволити. У нас така ж ситуація».
 | Коментар = про журналістику даних в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Із власного досвіду можу чітко сказати: неможливо одним ньюзрумом робити журналістську роботу та заробляти гроші. Тут дуже важливий момент — ментальне розпорошення. До того ж, це повинен бути зовсім інший світогляд людей. Це різні роботи і їх складно поєднувати. Виходить розпорошеність між двома дуже різними напрямками діяльності, які, на моє переконання, неможливо змішувати, бо це дуже шкідливо в деяких моментах.

В одному випадку ми працюємо на замовника так чи інакше. Ми повинні виконувати його побажання. З іншого боку — незалежна журналістика, де ми не слухаємо нікого і нічого, крім власних відчуттів. З огляду на те, як працює голова, ці речі практично неможливо поєднати.

Має бути два окремих юридичних підрозділи, які між собою комунікують та обмінюються знаннями, але їх треба розводити. У такому випадку комерційний відділ повинен заробляти гроші і на себе, і на тих хлопців і дівчат, які займаються журналістикою. Для цього має бути розвинений ринок».
 | Коментар = про журналістику та створення візуальних проєктів для великих компаній в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Нещодавно ми закінчили один із найбільших проєктів. І я без зайвих слів можу сказати, що дуже пишаюся ним. Без нашого ньюзруму, без людей, які в ньому працюють, це було б неможливо. Це дуже класний приклад колективної роботи. Роботи ефективної, якісної та швидкої. Цей проект зробили менше ніж за місяць. Він стосується нелегального видобутку бурштину.

У цьому проекті є дуже багато речей, які ми робили вперше. Це цікаві речі з точки зору дизайну, поєднання естетичних картинок і карт. Цього я ще ніде та ні в кого не бачив. У процесі роботи з даними ми опрацювали близько півмільйона зображень. За допомогою моделі машинного навчання, яку ми створили, змогли відрізняти різні типи супутникових зображень для того, щоб знаходити місця видобутку бурштину. Це можна було б зробити і вручну, але це місяці роботи.

Також у нас був дуже великий проект, присвячений людям, які загинули на Майдані в лютому 2014 року. Дуже складний проект, насамперед психологічно. Ми зробили карту, де є дуже детальна інформація. З хронологією фактично до хвилини. Це був важкий проект, але я радий, що ми його зробили.

Серед великих проектів, які довго розробляли, — проект про пенсійну систему… Він показує, як може впливати зміна параметрів, таких як пенсійний вік. Ми дуже часто чуємо, що пенсійний вік не може бути 70 років, хтось каже про 60 років і т. д. Але жодна зі сторін не наводить нічого, окрім емоційних аргументів.

Ми рік консультувалися. Це дуже складна система, яка враховує багато факторів. У тому числі стан економіки та демографії. Треба було, щоб вона зберігала реалістичність, а з іншого боку, дала можливість людям розуміти, що змінюється. Зараз, коли вже є певна модель, легше пояснювати, наприклад, чому пенсійний вік не може бути меншим, ніж він є зараз, — бо це відразу позначається у дефіциті пенсійного фонду. Складний, але дуже цікавий».
 | Коментар = про кілька найбільших проєктів, які робила команда в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Журналістикою даних займається кілька організацій. Зокрема організація «Наші гроші». Це справжня журналістика даних. Можливо, вони себе не називають так, але саме так є. Вони починали як вузькоспеціалізована журналістика даних щодо закупівель. Зараз в них ширше коло інтересів. Те, що робить [[Бігус Денис Станіславович|Денис Бігус]] і «Канцелярська сотня», — також журналістика даних. До того ж вони додають елементи розслідувальної журналістики.

Щодо візуалізації, то багато проектів у той чи інший спосіб намагаються її робити. Наприклад, такі видання, як «Українська правда». Інтерактивні речі час від часу робить BirdinFlight та VoxUkraine».
 | Коментар = про інші найяскравіші кейси у контексті журналістики даних на українському ринку в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Іспанська та італійська журналістика сильні більше з дизайнерської позиції. Там дуже багато графічних проектів, але мало власне журналістики даних. Знаю, що займається журналістикою даних «Bloomberg Italia». В Німеччині — Berliner Morgenpost. Час від часу вони роблять дуже цікаві речі. В Аргентині є видання La nacion, у Польщі — Gazeta Wyborcza…

Ще раз згадаю американську ProPublica, бо вони нам особливо близькі. Вони створюють цікаві тренди в журналістиці даних. Наприклад, вони першими почали досліджувати упередженість машинних алгоритмів. Є такий алгоритм у США, який використовують у судах. Коли людину затримують, то вся інформація про неї переводиться в низку параметрів: вік, стать, колір шкіри, тип злочинів, в яких особа була задіяна, і т. д.

Всі ці позиції вводять у модель – і вона прогнозує, наскільки великим є ризик рецидиву на найближчий рік. Базуючись на цьому факторі ризику, суддя приймає рішення: залишити людину під арештом чи відпустити. У ProPublica проаналізували цей алгоритм, дотепно обійшовши його закритість, і створили свій аналог. У них була підозра, що він упереджено ставиться до темношкірих людей. Виявилося, що алгоритм на 30% імовірніше промаркує темношкіру людину як майбутнього порушника, ніж людину з однаковими показниками, але з білою шкірою.».
 | Коментар = про те на кого з глобальних медіа варто звернути увагу в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Мені дуже складно назвати інструменти, бо їх насправді безліч. Постійно з’являються нові. Сенс у тому, що ці інструменти не мають особливої різниці, якщо ви не знаєте, як використовувати їх з точки зору інформаційного дизайну. Я радив би спершу почитати теорію перед тим, а вже потім застосовувати інструменти.

Інструментами є онлайнові чарт-білдери, наприклад, від Quartz. Людині, яка ніколи не будувала графіків, сподобається це робити. Також це, наприклад, Datawrapper, який розроблявся для журналістських організацій. Зараз у доступі і безкоштовний пакет, і той, який можна купити за гроші. Також це всім відомі Google Charts. У табличках можна робити якісні графіки та вставляти їх у статті.

Якщо ми говоримо про складніші інструменти, то, наприклад, Flourish. Складніші, зате з більшими можливостями, це Tableu Public. Це як Excel, тільки для візуалізацій. Інструментів реально безліч. Це стосується не тільки графіків, а й карт. Просто треба мати чітке розуміння, що працюватиме в інформаційному дизайні, а що ні».
 | Коментар = про практичні інструменти чи сервіси можна використовувати для того, щоб робити цікавішими матеріали у медіа в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}

[[Категорія:Телеведучі]]
[[Категорія:Українські журналісти]]</text>
      <sha1>7dkhaqg7rbiytlnzarl8bpy7fn7byn7</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>142908</id>
      <parentid>142907</parentid>
      <timestamp>2024-12-05T17:52:47Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <comment>/* Примітки */</comment>
      <origin>142908</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="17916" sha1="nasrwu6fgsaenonz97upmb6hxhuo29h" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Анатолій Бондаренко''' — український журналіст, редактор, ведучий телеканалу «Інтер».

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «За освітою я інженер-фізик і довго не мав жодного стосунку до медіа. Усе трохи змінилося на початку 2000-х років, коли я почав дописувати на один із активістських сайтів. Тоді була низка акцій протесту, зокрема «Україна без Кучми». Саме в цей період я почав працювати громадським журналістом. Тексти мені завжди подобалося писати».
 | Коментар = про те, з чого починалася ваша історія у медіа в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Саме під час акції «Україна без Кучми» у 2000 році було створено сайт maidan.org.ua. Я був одним із адмінів групи цього сайту. Тоді зрозумів, наскільки важливою є комунікація. На той момент найдоступнішим способом комунікації був великий публічний форум, який був на сайті. Тому, власне, почав у ті часи активно писати публічно».
 | Коментар = про те, що змусило інженера зайнятися журналістикою в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У мене були друзі-журналісти, але після цих всіх подій з сайтом, з акціями протесту і «Помаранчевою революцією» що я можу писати тексти, знали кілька людей. Коли створювався тижневик «Український тиждень», перша команда проекту запросила і мене. Зокрема, Павло Солодько та [[Кульчинський Роман Миколайович|Роман Кульчинський]]. Так я почав професійно займатися журналістикою. Це тривало недовго, півтора року.

Після відходу з «Українського тижня» ми вирішили, що потрібно робити власний проект — онлайн-медіа. Ми працювали на одному такому онлайн-медіа приблизно рік. Після того як Януковича вибрали Президентом, фінансування закінчилося. Але нам вдалося зберегти частину текстів, тому сайт ми назвали «Тексти». І перше, що було на сайті, — це частина текстів із попереднього проекту. Так розпочалася наша історія».
 | Коментар = про те, як, власне, починалися «Тексти» в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У світі є кілька підходів. Є великі спеціалізовані редакції, де досі існує роз’єднання цих понять. Тобто є окремий графічний відділ, який займається всією ілюстративною та пояснювальною графікою, яку друкують. Є інший відділ, який замається інтерактивними візуалізаціями.

Кілька років тому у великих виданнях з’явилися підрозділи, які займаються винятково журналістикою даних. Але в інших редакціях, таких як ProPublica, немає чіткого розділення між дизайнерами та журналістами даних. Здебільшого там — універсальні бійці. І це зрозуміло, бо маленька редакція не може собі цього дозволити. У нас така ж ситуація».
 | Коментар = про журналістику даних в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Із власного досвіду можу чітко сказати: неможливо одним ньюзрумом робити журналістську роботу та заробляти гроші. Тут дуже важливий момент — ментальне розпорошення. До того ж, це повинен бути зовсім інший світогляд людей. Це різні роботи і їх складно поєднувати. Виходить розпорошеність між двома дуже різними напрямками діяльності, які, на моє переконання, неможливо змішувати, бо це дуже шкідливо в деяких моментах.

В одному випадку ми працюємо на замовника так чи інакше. Ми повинні виконувати його побажання. З іншого боку — незалежна журналістика, де ми не слухаємо нікого і нічого, крім власних відчуттів. З огляду на те, як працює голова, ці речі практично неможливо поєднати.

Має бути два окремих юридичних підрозділи, які між собою комунікують та обмінюються знаннями, але їх треба розводити. У такому випадку комерційний відділ повинен заробляти гроші і на себе, і на тих хлопців і дівчат, які займаються журналістикою. Для цього має бути розвинений ринок».
 | Коментар = про журналістику та створення візуальних проєктів для великих компаній в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Нещодавно ми закінчили один із найбільших проєктів. І я без зайвих слів можу сказати, що дуже пишаюся ним. Без нашого ньюзруму, без людей, які в ньому працюють, це було б неможливо. Це дуже класний приклад колективної роботи. Роботи ефективної, якісної та швидкої. Цей проект зробили менше ніж за місяць. Він стосується нелегального видобутку бурштину.

У цьому проекті є дуже багато речей, які ми робили вперше. Це цікаві речі з точки зору дизайну, поєднання естетичних картинок і карт. Цього я ще ніде та ні в кого не бачив. У процесі роботи з даними ми опрацювали близько півмільйона зображень. За допомогою моделі машинного навчання, яку ми створили, змогли відрізняти різні типи супутникових зображень для того, щоб знаходити місця видобутку бурштину. Це можна було б зробити і вручну, але це місяці роботи.

Також у нас був дуже великий проект, присвячений людям, які загинули на Майдані в лютому 2014 року. Дуже складний проект, насамперед психологічно. Ми зробили карту, де є дуже детальна інформація. З хронологією фактично до хвилини. Це був важкий проект, але я радий, що ми його зробили.

Серед великих проектів, які довго розробляли, — проект про пенсійну систему… Він показує, як може впливати зміна параметрів, таких як пенсійний вік. Ми дуже часто чуємо, що пенсійний вік не може бути 70 років, хтось каже про 60 років і т. д. Але жодна зі сторін не наводить нічого, окрім емоційних аргументів.

Ми рік консультувалися. Це дуже складна система, яка враховує багато факторів. У тому числі стан економіки та демографії. Треба було, щоб вона зберігала реалістичність, а з іншого боку, дала можливість людям розуміти, що змінюється. Зараз, коли вже є певна модель, легше пояснювати, наприклад, чому пенсійний вік не може бути меншим, ніж він є зараз, — бо це відразу позначається у дефіциті пенсійного фонду. Складний, але дуже цікавий».
 | Коментар = про кілька найбільших проєктів, які робила команда в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Журналістикою даних займається кілька організацій. Зокрема організація «Наші гроші». Це справжня журналістика даних. Можливо, вони себе не називають так, але саме так є. Вони починали як вузькоспеціалізована журналістика даних щодо закупівель. Зараз в них ширше коло інтересів. Те, що робить [[Бігус Денис Станіславович|Денис Бігус]] і «Канцелярська сотня», — також журналістика даних. До того ж вони додають елементи розслідувальної журналістики.

Щодо візуалізації, то багато проектів у той чи інший спосіб намагаються її робити. Наприклад, такі видання, як «Українська правда». Інтерактивні речі час від часу робить BirdinFlight та VoxUkraine».
 | Коментар = про інші найяскравіші кейси у контексті журналістики даних на українському ринку в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Іспанська та італійська журналістика сильні більше з дизайнерської позиції. Там дуже багато графічних проектів, але мало власне журналістики даних. Знаю, що займається журналістикою даних «Bloomberg Italia». В Німеччині — Berliner Morgenpost. Час від часу вони роблять дуже цікаві речі. В Аргентині є видання La nacion, у Польщі — Gazeta Wyborcza…

Ще раз згадаю американську ProPublica, бо вони нам особливо близькі. Вони створюють цікаві тренди в журналістиці даних. Наприклад, вони першими почали досліджувати упередженість машинних алгоритмів. Є такий алгоритм у США, який використовують у судах. Коли людину затримують, то вся інформація про неї переводиться в низку параметрів: вік, стать, колір шкіри, тип злочинів, в яких особа була задіяна, і т. д.

Всі ці позиції вводять у модель – і вона прогнозує, наскільки великим є ризик рецидиву на найближчий рік. Базуючись на цьому факторі ризику, суддя приймає рішення: залишити людину під арештом чи відпустити. У ProPublica проаналізували цей алгоритм, дотепно обійшовши його закритість, і створили свій аналог. У них була підозра, що він упереджено ставиться до темношкірих людей. Виявилося, що алгоритм на 30% імовірніше промаркує темношкіру людину як майбутнього порушника, ніж людину з однаковими показниками, але з білою шкірою.».
 | Коментар = про те на кого з глобальних медіа варто звернути увагу в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Мені дуже складно назвати інструменти, бо їх насправді безліч. Постійно з’являються нові. Сенс у тому, що ці інструменти не мають особливої різниці, якщо ви не знаєте, як використовувати їх з точки зору інформаційного дизайну. Я радив би спершу почитати теорію перед тим, а вже потім застосовувати інструменти.

Інструментами є онлайнові чарт-білдери, наприклад, від Quartz. Людині, яка ніколи не будувала графіків, сподобається це робити. Також це, наприклад, Datawrapper, який розроблявся для журналістських організацій. Зараз у доступі і безкоштовний пакет, і той, який можна купити за гроші. Також це всім відомі Google Charts. У табличках можна робити якісні графіки та вставляти їх у статті.

Якщо ми говоримо про складніші інструменти, то, наприклад, Flourish. Складніші, зате з більшими можливостями, це Tableu Public. Це як Excel, тільки для візуалізацій. Інструментів реально безліч. Це стосується не тільки графіків, а й карт. Просто треба мати чітке розуміння, що працюватиме в інформаційному дизайні, а що ні».
 | Коментар = про практичні інструменти чи сервіси можна використовувати для того, щоб робити цікавішими матеріали у медіа в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Поділитися}}

[[Категорія:Автори-Б]]
[[Категорія:Телеведучі]]
[[Категорія:Українські журналісти]]</text>
      <sha1>nasrwu6fgsaenonz97upmb6hxhuo29h</sha1>
    </revision>
    <revision>
      <id>142909</id>
      <parentid>142908</parentid>
      <timestamp>2024-12-05T17:53:34Z</timestamp>
      <contributor>
        <username>Андрій Гриценко</username>
        <id>6500</id>
      </contributor>
      <origin>142909</origin>
      <model>wikitext</model>
      <format>text/x-wiki</format>
      <text bytes="17921" sha1="7fazc1xllqc6p8jdpoj8d989shc3xbv" xml:space="preserve">{{особа}}
'''Анатолій Бондаренко'''&amp;nbsp;— український журналіст, редактор, ведучий телеканалу «Інтер».

== Цитати ==
{{Q
 | Цитата   = «За освітою я інженер-фізик і довго не мав жодного стосунку до медіа. Усе трохи змінилося на початку 2000-х років, коли я почав дописувати на один із активістських сайтів. Тоді була низка акцій протесту, зокрема «Україна без Кучми». Саме в цей період я почав працювати громадським журналістом. Тексти мені завжди подобалося писати».
 | Коментар = про те, з чого починалася ваша історія у медіа в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Саме під час акції «Україна без Кучми» у 2000 році було створено сайт maidan.org.ua. Я був одним із адмінів групи цього сайту. Тоді зрозумів, наскільки важливою є комунікація. На той момент найдоступнішим способом комунікації був великий публічний форум, який був на сайті. Тому, власне, почав у ті часи активно писати публічно».
 | Коментар = про те, що змусило інженера зайнятися журналістикою в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У мене були друзі-журналісти, але після цих всіх подій з сайтом, з акціями протесту і «Помаранчевою революцією» що я можу писати тексти, знали кілька людей. Коли створювався тижневик «Український тиждень», перша команда проекту запросила і мене. Зокрема, Павло Солодько та [[Кульчинський Роман Миколайович|Роман Кульчинський]]. Так я почав професійно займатися журналістикою. Це тривало недовго, півтора року.

Після відходу з «Українського тижня» ми вирішили, що потрібно робити власний проект — онлайн-медіа. Ми працювали на одному такому онлайн-медіа приблизно рік. Після того як Януковича вибрали Президентом, фінансування закінчилося. Але нам вдалося зберегти частину текстів, тому сайт ми назвали «Тексти». І перше, що було на сайті, — це частина текстів із попереднього проекту. Так розпочалася наша історія».
 | Коментар = про те, як, власне, починалися «Тексти» в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «У світі є кілька підходів. Є великі спеціалізовані редакції, де досі існує роз’єднання цих понять. Тобто є окремий графічний відділ, який займається всією ілюстративною та пояснювальною графікою, яку друкують. Є інший відділ, який замається інтерактивними візуалізаціями.

Кілька років тому у великих виданнях з’явилися підрозділи, які займаються винятково журналістикою даних. Але в інших редакціях, таких як ProPublica, немає чіткого розділення між дизайнерами та журналістами даних. Здебільшого там — універсальні бійці. І це зрозуміло, бо маленька редакція не може собі цього дозволити. У нас така ж ситуація».
 | Коментар = про журналістику даних в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Із власного досвіду можу чітко сказати: неможливо одним ньюзрумом робити журналістську роботу та заробляти гроші. Тут дуже важливий момент — ментальне розпорошення. До того ж, це повинен бути зовсім інший світогляд людей. Це різні роботи і їх складно поєднувати. Виходить розпорошеність між двома дуже різними напрямками діяльності, які, на моє переконання, неможливо змішувати, бо це дуже шкідливо в деяких моментах.

В одному випадку ми працюємо на замовника так чи інакше. Ми повинні виконувати його побажання. З іншого боку — незалежна журналістика, де ми не слухаємо нікого і нічого, крім власних відчуттів. З огляду на те, як працює голова, ці речі практично неможливо поєднати.

Має бути два окремих юридичних підрозділи, які між собою комунікують та обмінюються знаннями, але їх треба розводити. У такому випадку комерційний відділ повинен заробляти гроші і на себе, і на тих хлопців і дівчат, які займаються журналістикою. Для цього має бути розвинений ринок».
 | Коментар = про журналістику та створення візуальних проєктів для великих компаній в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Нещодавно ми закінчили один із найбільших проєктів. І я без зайвих слів можу сказати, що дуже пишаюся ним. Без нашого ньюзруму, без людей, які в ньому працюють, це було б неможливо. Це дуже класний приклад колективної роботи. Роботи ефективної, якісної та швидкої. Цей проект зробили менше ніж за місяць. Він стосується нелегального видобутку бурштину.

У цьому проекті є дуже багато речей, які ми робили вперше. Це цікаві речі з точки зору дизайну, поєднання естетичних картинок і карт. Цього я ще ніде та ні в кого не бачив. У процесі роботи з даними ми опрацювали близько півмільйона зображень. За допомогою моделі машинного навчання, яку ми створили, змогли відрізняти різні типи супутникових зображень для того, щоб знаходити місця видобутку бурштину. Це можна було б зробити і вручну, але це місяці роботи.

Також у нас був дуже великий проект, присвячений людям, які загинули на Майдані в лютому 2014 року. Дуже складний проект, насамперед психологічно. Ми зробили карту, де є дуже детальна інформація. З хронологією фактично до хвилини. Це був важкий проект, але я радий, що ми його зробили.

Серед великих проектів, які довго розробляли, — проект про пенсійну систему… Він показує, як може впливати зміна параметрів, таких як пенсійний вік. Ми дуже часто чуємо, що пенсійний вік не може бути 70 років, хтось каже про 60 років і т. д. Але жодна зі сторін не наводить нічого, окрім емоційних аргументів.

Ми рік консультувалися. Це дуже складна система, яка враховує багато факторів. У тому числі стан економіки та демографії. Треба було, щоб вона зберігала реалістичність, а з іншого боку, дала можливість людям розуміти, що змінюється. Зараз, коли вже є певна модель, легше пояснювати, наприклад, чому пенсійний вік не може бути меншим, ніж він є зараз, — бо це відразу позначається у дефіциті пенсійного фонду. Складний, але дуже цікавий».
 | Коментар = про кілька найбільших проєктів, які робила команда в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Журналістикою даних займається кілька організацій. Зокрема організація «Наші гроші». Це справжня журналістика даних. Можливо, вони себе не називають так, але саме так є. Вони починали як вузькоспеціалізована журналістика даних щодо закупівель. Зараз в них ширше коло інтересів. Те, що робить [[Бігус Денис Станіславович|Денис Бігус]] і «Канцелярська сотня», — також журналістика даних. До того ж вони додають елементи розслідувальної журналістики.

Щодо візуалізації, то багато проектів у той чи інший спосіб намагаються її робити. Наприклад, такі видання, як «Українська правда». Інтерактивні речі час від часу робить BirdinFlight та VoxUkraine».
 | Коментар = про інші найяскравіші кейси у контексті журналістики даних на українському ринку в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Іспанська та італійська журналістика сильні більше з дизайнерської позиції. Там дуже багато графічних проектів, але мало власне журналістики даних. Знаю, що займається журналістикою даних «Bloomberg Italia». В Німеччині — Berliner Morgenpost. Час від часу вони роблять дуже цікаві речі. В Аргентині є видання La nacion, у Польщі — Gazeta Wyborcza…

Ще раз згадаю американську ProPublica, бо вони нам особливо близькі. Вони створюють цікаві тренди в журналістиці даних. Наприклад, вони першими почали досліджувати упередженість машинних алгоритмів. Є такий алгоритм у США, який використовують у судах. Коли людину затримують, то вся інформація про неї переводиться в низку параметрів: вік, стать, колір шкіри, тип злочинів, в яких особа була задіяна, і т. д.

Всі ці позиції вводять у модель – і вона прогнозує, наскільки великим є ризик рецидиву на найближчий рік. Базуючись на цьому факторі ризику, суддя приймає рішення: залишити людину під арештом чи відпустити. У ProPublica проаналізували цей алгоритм, дотепно обійшовши його закритість, і створили свій аналог. У них була підозра, що він упереджено ставиться до темношкірих людей. Виявилося, що алгоритм на 30% імовірніше промаркує темношкіру людину як майбутнього порушника, ніж людину з однаковими показниками, але з білою шкірою.».
 | Коментар = про те на кого з глобальних медіа варто звернути увагу в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

{{Q
 | Цитата   = «Мені дуже складно назвати інструменти, бо їх насправді безліч. Постійно з’являються нові. Сенс у тому, що ці інструменти не мають особливої різниці, якщо ви не знаєте, як використовувати їх з точки зору інформаційного дизайну. Я радив би спершу почитати теорію перед тим, а вже потім застосовувати інструменти.

Інструментами є онлайнові чарт-білдери, наприклад, від Quartz. Людині, яка ніколи не будувала графіків, сподобається це робити. Також це, наприклад, Datawrapper, який розроблявся для журналістських організацій. Зараз у доступі і безкоштовний пакет, і той, який можна купити за гроші. Також це всім відомі Google Charts. У табличках можна робити якісні графіки та вставляти їх у статті.

Якщо ми говоримо про складніші інструменти, то, наприклад, Flourish. Складніші, зате з більшими можливостями, це Tableu Public. Це як Excel, тільки для візуалізацій. Інструментів реально безліч. Це стосується не тільки графіків, а й карт. Просто треба мати чітке розуміння, що працюватиме в інформаційному дизайні, а що ні».
 | Коментар = про практичні інструменти чи сервіси можна використовувати для того, щоб робити цікавішими матеріали у медіа в інтерв'ю «The Ukrainians» [https://theukrainians.org/anatolij-bondarenko-texty/ Анатолій Бондаренко, Texty] (30 квітня 2018 року)
 | Оригінал = 
 | Автор    =   }}

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Поділитися}}

[[Категорія:Автори-Б]]
[[Категорія:Телеведучі]]
[[Категорія:Українські журналісти]]</text>
      <sha1>7fazc1xllqc6p8jdpoj8d989shc3xbv</sha1>
    </revision>
  </page>
</mediawiki>