Википедия rskwiki https://rsk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8_%D0%B1%D0%BE%D0%BA MediaWiki 1.43.0-wmf.27 first-letter Медий Окреме Розгварка Хаснователь Розгварка зоз хасновательом Википедия Розгварка о Википедиї Файл Розгварка о файлу МедияВики Розгварка о МедияВикию Шаблон Розгварка о шаблону Помоц Розгварка о помоци Катеґория Розгварка о катеґориї TimedText TimedText talk Модул Разговор о модулу 0 1 5810 5806 2024-10-16T02:31:41Z Amire80 9 remove incubator remnants 5810 wikitext text/x-wiki <!-- ----------Glava---------- --><div style="border:1px solid #cccccc; background: #FFFFF; overflow:hidden; padding:1.0em; -moz-border-radius:0.8em; -webkit-border-radius:0.8em; border-radius:0.8em;"> {|style="width:100%;margin-top:-.7em;" |style="width:46%;"| <div style="float:left; width:0em; height:0em; margin:2.5em 0em 0em -3.5em;">[[Файл:Wikipedia-logo-transparent-cropped.png|275px|link=]]</div> <p style="font-size:150%; font-family:Verdana; color:MediumBlue; margin:0 0 0 2em;">Витайце на Википедиї, <br> шлєбодней енциклопедиї хтору кажде може ушорйовац !</p><p style="font-size:100%; font-family:Verdana; margin:0 0 0 3.5em;"></p><p style="font-size:100%; font-family:Verdana; margin:0 0 0 3.5em;">То Википедия на [[Панонски руски язик|Панонским руским язику]].</p> <div id="articlecount" style="width:100%; text-align:center; font-size:105%;">У тей хвильки єст <big>'''{{NUMBEROFARTICLES}}'''</big> статї написани на руским язику. <br /> <!-- ----------Portali---------- --> |- | colspan="2" style="font-size: 95%; background-color: #FFFFFF; text-align: center; border-top: 1px solid #FFFFFF; margin: 0; padding: 0;" | |- | colspan="2" style="font-size: 95%; background-color: #FFFFFF; text-align: center; border-top: 1px solid #FFFFFF; margin: 0; padding: 0;" |<p>[[Файл:P linguistics.svg|25px|frameless]] [[:Category:Линґвистика|Линґвистика]] [[Файл:P author.svg|25px|frameless]] [[:Category:Литература|Литература]] [[Файл:P religion world.svg|25px|frameless]] [[:Category:Релиґия|Релиґия]] [[Файл:P culture.svg|25px|frameless]] [[:Category:Култура|Култура]] [[Файл:P globe.svg|25px|frameless]] [[:Category:Жеми|Жеми]] [[Файл:P sociology.svg|25px|frameless]] [[:Category:Социолоґия|Социолоґия]] [[Файл:P biology.svg|25px|frameless]] [[:Category:Биолоґия|Биолоґия]] [[Файл:P history.svg|25px|frameless]] [[:Category:История|История]] [[Файл:P wolf.svg|25px|frameless]] [[:Category:Животинї|Животинї]] [[Файл:P bridge.svg|25px|frameless]] [[:Category:Инжинєринґ|Инжинєринґ]] [[Файл:P medicine.svg|25px|frameless]] [[:Category:Медицина|Медицина]]</p> |}<noinclude></noinclude> {|style="border-spacing:2px;margin:0px -2px" |class="MainPageBG" style="width:50%;border:1.5px solid #cedff2;background-color:#FFFFFF;vertical-align:top; -moz-border-radius:10px"|<div style="margin: 0px 0px 0px 0px; text-align: left;"> {| width="100%" cellpadding="2" cellspacing="5" style="vertical-align:top; background-color:#FFFFFF; -moz-border-radius:10px" <div style="margin-bottom:10px;"> <div style="background-color:#FCFCFC; border:1px solid #FCFCFC; font-weight:bold; text-align:center;"> [[Файл:Emoji u2b50.svg|left|29px]] Визначена статя </div> |- | style="font-family: sans-serif; font-size: 90%; -moz-border-radius:10px" | {{Визначена статя}}<span style="float:right; font-family:Verdana, Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 90%; padding:0 .5em 0 2em;"> |} |class="MainPageBG" style="width:50%;border:1.5px solid #cedff2;background-color:#FFFFFF;vertical-align:top;color:#000; -moz-border-radius:10px"|<div style="margin: 1px 0px 0px 0px; text-align: left; -moz-border-radius:10px"> {| width="100%" cellpadding="2" cellspacing="3" style="vertical-align: top; background-color:#FFFFFF; -moz-border-radius:10px;" |- <div style="margin-bottom:10px;"> <div style="background-color:#FCFCFC; border:1px solid #FCFCFC; font-weight:bold; text-align:center;"> [[Файл:Emoji u1f524.svg|left|29px]] О Википедиї </div> |- |{{О Википедиї}} |} |- |style="font-size:0.6em;line-height:0.6em"|&nbsp; |- | valign="top"| <!-------> |- <!-------> {|style="border-spacing:2px;margin:0px -2px" |class="MainPageBG" style="width:50%;border:1.5px solid #CEDFF2;background-color:#FFFFFF;vertical-align:top; -moz-border-radius:10px"|<div style="margin: 0px 0px 0px 0px; text-align: left;"> {| width="100%" cellpadding="2" cellspacing="5" style="vertical-align:top; background-color:#FFFFFF; -moz-border-radius:10px" <div style="margin-bottom:10px;"> <div style="background-color:#FCFCFC; border:1px solid #FCFCFC; font-weight:bold; text-align:center;"> [[Файл:Emoji u1f4f7.svg|left|29px]] Слика дня </div> |- | style="font-family: sans-serif; font-size: 90%; -moz-border-radius:10px" | {{Слика дня}}<span style="float:right; font-family:Verdana, Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: 90%; padding:0 .5em 0 2em;"> |} |class="MainPageBG" style="width:50%;border:1.5px solid #CEDFF2;background-color:#FFFFFF;vertical-align:top;color:#000; -moz-border-radius:10px"|<div style="margin: 1px 0px 0px 0px; text-align: left; -moz-border-radius:10px"> {| width="100%" cellpadding="2" cellspacing="3" style="vertical-align: top; background-color:#FFFFFF; -moz-border-radius:10px;" |- <div style="margin-bottom:10px;"> <div style="background-color:#FCFCFC; border:1px solid #FCFCFC; font-weight:bold; text-align:center;"> [[Файл:Emoji u23f0.svg|left|30px]] Чи сце знали же? </div> |- |{{Чи сце знали же}} |} |- |style="font-size:0.6em;line-height:0.6em"|&nbsp; |- | valign="top"| </div> |} <!-- other Wikimedia projects --> <div style="width:100%; margin: 0 auto 0 auto"> <div style="background-color:#FCFCFC; border:1px solid #CEDFF2; font-weight:bold; text-align:center;"> [[Файл:Emoji u1f30d.svg|left|29px]] <div class="plainlinks" style="text-align: center">[https://meta.wikimedia.org/wiki/List_of_Wikipedias Опатри комплетни список википедийох]</div> 2ty3cacogft8gzfdhj745nkkfuzdnez 8 2 2 2024-10-14T09:40:54Z Maintenance script 1 Setting sidebar link 2 wikitext text/x-wiki https://donate.wikimedia.org/?utm_source=donate&utm_medium=sidebar&utm_campaign=rsk.wikipedia.org&uselang=rsk 8c2qf7on5hd9xsb2waehbs6h70ov4wk 10 4 7 6 2024-10-14T15:38:29Z Amire80 9 3 измене увезене 6 wikitext text/x-wiki [[Окреме:Prefixindex/Wp/rsk|{{PAGESINCATEGORY:Wp/rsk}}]]<noinclude></noinclude> bop1tv40liobp9q6n0o1i918xanocuq 10 6 17 16 2024-10-14T15:38:30Z Amire80 9 5 измена увезено 16 wikitext text/x-wiki '''Прекладательна служба Автономней покраїни Войводини''' Зоз Статутом АП Войводини 1948. року националним меншином у АП Войводини, медзи другима правами, ґарантована шлєбода хаснованя їх язика, а з Дїловнїком Народней скупштини АП Войводини истого року каждому посланїкови дате право бешедовац на своїм мацеринским язику. Зоз Статутом 1953. року блїжей утвердзени права националних меншинох, а децению познєйше – з новим Статутом 1963. року, оможлївене националним меншином обявйовац важнєйши покраїнски одлуки и общи акти, як и закони и други предписаня зоз хторима ше ушорює права и длужносци гражданох, у прекладзе зоз сербского на язики националних меншинох.....[[Прекладательна служба Автономней покраїни Войводини|Читай о тим вецей]]..... a5exrzuh578dojry2fmhf1gbyoo0xoz 10 7 19 18 2024-10-14T15:38:30Z Amire80 9 1 измена увезена 18 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Шаблон:Чи сце знали же]] eg8ej595ens2byt1l85jzbpjwoiynea 10 8 21 20 2024-10-14T15:38:30Z Amire80 9 1 измена увезена 20 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Шаблон:Визначена статя]] 9md2rei8043rpyoygv0k47diqf54lgh 10 9 23 22 2024-10-14T15:38:30Z Amire80 9 1 измена увезена 22 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Шаблон:Слика дня]] 94ryiytmq2qe44wxr70q2s5kl8yc5ql 10 10 25 24 2024-10-14T15:38:30Z Amire80 9 1 измена увезена 24 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Шаблон:О Википедиї]] 9jx0fafs3w5ji90gkdhamt3i0ul4jln 10 11 5805 5803 2024-10-15T11:29:35Z Keresturec 18 Мали вименки 5805 wikitext text/x-wiki [[Файл:2009-07-20_wpy_07.JPG|right|thumb|150px]] Же би ше креировало статю на Википедиї на Панонским руским язику, оддуркайце наслов статї и кликнїце на "Креируй нову статю". Дзекуєме вам на вашим доприношеню у Википедиї на руским язику! <inputbox> type=create width=50 bgcolor=#ffffff preload=Template:Standard content for new page editintro=Template:Instructions default= buttonlabel=Креируй нову статю </inputbox> 40a1y6mkldkjzm01quzoxth00ty6xii 10 12 5878 31 2024-10-17T04:33:22Z Minorax 71 5878 wikitext text/x-wiki [[Файл:Narodna nosnja petrovci.jpg|350px|frameless|center]] <div class="center">'''Руснаци'''</div> raspynoi3dil4ilnyp3xgtedgkifcv4 10 13 35 34 2024-10-14T15:38:31Z Amire80 9 3 измене увезене 34 wikitext text/x-wiki [[Файл:Nabrezie_Torysy_Presov.jpg|right|thumb|150px]] *'''[[Прешов]]''' треци по велькосци варош у Словацкей и управне стредзиско Прешовского краю. Прешов познати як центер православя у Словацкей. *'''[[Саскачеванске дружтво рускей култури "Русин"]]''' основане у Саскатунє, Саскачеван, Канада 2006. року. Снователє о. Янко Колошняї и Любомир Медєши. Дружтво орґанизує рочни Руски пикник и Дзециньски камп *'''[[Studia Ruthenica]]''' то науково-фахови часопис (рочнїк) хтори видава Дружтво за руски язик, литературу и културу зоз шедзиском у Новим Садзе. Часопис почал виходзиц 1975. року под першобутну назву Творчосц. У часопису ше обявює науково роботи и фахово прилоги з обласци русинистики. o7t9gusnydrup7ekqzi1anorwxwyjly 0 14 49 48 2024-10-14T15:38:32Z Amire80 9 13 измена увезено 48 wikitext text/x-wiki [[Файл:Dr H. Kosteljnik Gramatika 1924.jpg|alt=Граматика бачваньско-рускей бешеди, друкована 1923.року|thumb|328x328px|Др. Ґабор Костельник: Граматика бачваньско-рускей бешеди, друкована 1923.року]] Руснаци у Войводини 2023. року означели 100-рочнїцу од часу кед була видана ''Граматика бачваньско-рускей бешеди'' [[Гавриїл Костельник|Гавриїла Костельника]]<ref>Оп.: Костельник, др Ґабор. ''Граматика бачваньско-рускей бешеди''. Видавач и властитель Руске Народне Просвитне Дружтво Руски Керестур. – Срем. Карловци: Српска манастирска штампарија, 1923, 112 б.</ref> хтора вдерела фундамент литературному язику югославянских Руснацох. Робота Г. Костeльника була подїя од окремней важносци и значносци за формованє и дальши розвой култури и просвити медзи цалим руским жительством Югославиї. Од часу кед ше перши Руснаци приселєли на предїли Войводини та по Першу шветову войну, вони доминантно були парасти. Їх ремеселнїки о 100 роки од присельованя були орґанизовани до еснафох, а священїкох и учительох було барз мало. З часом Руснаци напредовали у економским, националним и културним живоце. Удало ше им очувац свой идентитет. Формовали свой язик и, дзекуюци насампредз о. др Гавриїлови Костельникови, подзвигли го на одредзени уровень же би го могли хасновац за учебнїки, кнїжки и часописи<ref>Фејса, М. (2010). ''Нова Србија и њена русинска мањина / Нова Сербия и єй руска меншина / The New Serbia And Its Ruthenian Minority'', Нови Сад: Издавачка кућа Прометеј – Културно-просветно друштво ДОК.</ref>. Монументални историйни памятнїк язику, Граматика бачваньско-рускей бешеди др Ґабра Костельника, як на кнїжки пише – професора у Львове (видатель и властитель РНПД Р. Керестур, друковала Српска манастирска штампарија у Сремским Карловцима 1923. року) и нєшка, после 100 рокох од виходзеня, шведочи же лєм особна мотивация власного прешвеченя хтора истей резонанциї у найширшим кругу ученого швета рижних прешвеченьох и опредзелєньох ма найлєпши преференциї буц удатна и прилапена, односно победзиц и остац тирваци здобуток нашого жица и найподполнєйше витворенє нашого жемского посланя. З Костельникову руку зарисовани язични модалитети – веренє до logosu, моци слова, свидомосци о нєпреценлївей вредносци знаня и одкриваня наукових правдох, з прешвеченьом же думки порушую шерцо на вельки подняца и же просвищена свидомосц оплеменює чловека, та же "спредз мушиме научиц граматику тей бешеди хтору найлєпше знаме. А така бешеда тота, зос хтору ше од дзециньства послугуєме,- мацериньска бешеда". – давали моц и плеяди його нашлїдовательох. Прето ше, озда, анї нєшка нє боїме и нє унїмаме основоположнїка нашей писменосци поволац медзи нас живих за шведка най пресудзи и потвердзи же зме ше нє запущели и же зме Богу на славу и шицким нам на "ползу" добри дїла, по його шлїдох, робели и унапредзовали<ref>Мр Гелена Медєши, [http://druztvo.org/ruski/vidania/1%20Studia%20Rutenika%2029%202023.%20Pdf..pdf Два ювилеї нашей науки о писаню, 100 роки ''Граматики бачваньско-рускей бешеди'' др Ґабра Костельника и 20 роки ''Ґраматики руского язика'' др Юлияна Рамача], Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 29, 2023, б. 36. </ref>. == Дозреванє идеї о нормованю руского язика == История литературно-уметнїцкей творчосци при югославянских Руснацох ма свой початок, як познате, дакус скорей – од 1904. року – кед млади Керестурец Габор Костельник видава перши поетични зборнїк на руским язику ''3 мойого валала''<ref>Костелник. Гомзов Ґабор. [https://issuu.com/Rusnak/docs/z_mojoho_valala ''З мойого валала'' (Идилски веньец)]. – Жовква: Печатня О. Василіян, 1904, 44 б.</ref>. Родзенє єдней з наймладших литературох хторе почало зоз тим зборнїком, нє значело, розуми ше, зявенє литературного язика, як то думаю дзепоєдни авторе. У спомнутей етапи мож бешедовац лєм о зявеню кнїжково-писаней форми руского язика, тє. народного язика, язика руского жительства Югославиї. А о литературним язику югославянских Руснацох, кед же го сцеме похопиц зоз позицийох сучасней линґвистики як "jezik koji se razvio na osnovu narodnog jezika, koji je gramatički pravilan i čist od tuđih elemenata, koji je brižno razvijan i usavršavan i kojim se služe u govoru i pisanju obrazovani slojevi naroda"<ref>Оп.: R. Simeon. ''Enciklopedijski rječnik lingvističkih naziva''. І (А–О). –Zagreb: Matica Hrvatska, 1969, s. 663.</ref>, мож бешедовац лєм од зявеня ''Граматики бачваньско-рускей бешеди'' Г. Костельника, хтора уведла и утвердзела основни лексични, фонетични и ґраматични (морфолоґийни и синтаксични) и словотворни норми. Праве од Костельниковей ''Граматики'' язик югославянских Руснацох достава подполну цалосц диференциялних характеристикох литературного язика: нормованосц (иснованє обробеней форми и свидоми вибор язикових формох и єдинкох) и обща обовязковосц за шицких членох заєднїци: хасновац запровадзени норми, цо бул єй циль; функционованє у дружтвених, гоч и огранїчених, сферох (школа, литературно-уметнїцка творчосц итд.), иснованє писменосци (хтора уж, правда, мала свою историю) и инше<ref>Оп. 8. часц "Литературный язык" у моноґрафиї: Обшее языкознaниe. (Формы существования, функции, истории языка). – Москва: Наука, 1970, б. 502 и далєй.</ref>. З другима словами, "историю стандардного (тє. литературного) язика – як дума югославянски линґвиста Д. Брозович – треба починац од того момента кед вон почина облапяц у основи цалу територию и кед ше стабилизує його субстанца и структура"<ref>Д. Брозович. ''Славянские стандартные языки и сравнительный метод''. – Вопросы языкознания, Москва, 1967, № 1, с. 23.</ref>. Таки момент за литературни руски язик, як зме уж подцагли, настал кед 1923. року вишла ''Граматика бачваньско-рускей бешеди'' Г. Костельника<ref>Подробнєйше о питаньох постаца руского литературного язика преанализоване у нашей статї ''Становление и развитие русинского литературного языка в Югославии''.– Советское славяноведение, Москва, 1972, № 3, с. 43-46.</ref>. Зявеню ''Граматики'', а вєдно з тим и стандардизациї язика югославянских Руснацох, предходзели велї важни подїї. Аж и сам Г. Костельник обрацел свою увагу на власни язик вельо скорей як цо була видрукована Граматика. Нужносц писац на власним язику зявела ше при Костельникови ище под час ґимназийских рокох: "Сам нье знам, як то було, а я нараз влонѣ (кед зме учели у ґимназиѣ поётику) добил дзеку за шпиваньом – и то цо ище нѣхто на тото анѣ нье подумал, по руски т. ё на моѣм мацеринским язику. И зашпивал я. З початку чежко ишло, бо анѣ граматики, анѣ кнѣшкох на наричию ньет, та сом ше нье могол помагац. Но о дас кельо тижнѣ було ми уж льехко" – писал вон зоз Заґребу у писме [[Володимир Гнатюк|Володимирови Гнатюкови]] 23. IV 1904. року<ref>Писмо обявел М. Мушинка; оп.: Листування Г. Костельника з В. Гнатюком. – Шветлосц, Нови Сад, 1967, ч. 3. б. 155.</ref>. Нє обрацаюци увагу на тото же "други ту ми ше видрижняли, же я по циґаньски шпивам – з язиком цоцековнм!", Г. Костельник уж у тих рокох бул твардо ришени бранїц право на иснованє и хаснованє (у поезиї) власного язика. "Кед би ше нашло, – предлужує вон у наведзеним писме В. Гнатюкови – хтори би нападал на писанье нье льем шпиванкох алье и наш язик, я приставам з помоцу Бога Вишнього обрану за себе, и готови сом зос пирком у руки обранѣц нужну потребу нашого язика"<ref>Тиж там, б. 166 и 167.</ref>. Нужносц нормованя руского язика и його правопису Г. Костельник почувствовал ище на самим початку своєй литературней творчосци. Г. Костельник, як цо познате, думал же у поетичним зборнїку ''З мойого валала'' применєл фонетични принцип писаня: "Правопис сом шицок хасновал фонетички (по гласу, як ше вигваря)"<ref>Г. Костельник. ''З мойого валала'', б. 44.</ref>. У ствари принцип хтори Г. Костельник декларовал "пиш як бешедуєш" ("по гласу, як ше вигваря") сам вон дошлїдно нє запровадзел до живота<ref>Оп. наприклад: G. Nađ,О znaku ѣ u prvoj štampanoj knjizi na jeziku vojvođanskih Rusina.– Зборник за филологију и лингвистику (Матице српске), Нови Сад. св. І, 1957, с. 185–188. Иста робота обявена на руским язику: Г. Надь, О знаку ѣ у першей друкованей кнїжки на язику югославянских Руснацох.–Шветлосц, 1968, ч. 2, б. 142–144. </ref>, о чим вон, нєодлуга по виходу кнїжки ''З мойого валала'', писал: "За правопис сом бул у велькей нужди, та як видзице, звед сом го на досц льехки и ёдноставни, алье би ше мушело вецей того применѣц"<ref>''Шветлосц'', 1967, ч. З, б. 166.</ref>. И Г. Костельник предлужує глєдац и обробйовац прилаплїви и лєпши принципи писаня руских словох. Источасно вон виучує ґраматични прикмети власного язика; сам ришує або ше зоз своїма сотруднїками з хторима ше дописує догваря о окремних питаньох пременки и твореня словох, о принципох вибору итд. Так уж 1904. року, у писме визначному русийскому линґвистови А. Шахматову, Г. Костельник описал окремни фонетични, часточно и ґраматични зявеня у своїм диялекту<ref>Оп: Й. Дзендзелівський. Сторінка з історії вивчання говорів та літератури баччванських українців.– ''Шветлосц'', 1969, ч. З, б. 249. Подробнєйше о тим оп.:Nova Evropa,knj. XXXII, Zagreb, 1939, аргіl, br. 4939, s. 184. </ref>. Так, наприклад, Г. Костельник видзелює вокали (букви): а, е, и, о. у, ю, ь = ји, је, ја; споминаюци консонанти, вон лєм наглашує же ґ одвитує (g), а г (h). Далєй автор писма констатує таки фонетични пременки як: т >ц,с> ш, з > ж; спомина мегки характер консонантох л, т, н нє конкретизуюци, заш лєм, и нє уходзаци до детальох позицийох при хторих тоти фонетични пременки наставаю. Г. Костельник указує и на статичну наглашку у руским язику – вше на предостатнїм складзе. А цо ше дотика ґраматичних особеносцох руского язика, Г. Костельник визначує таки характеристични прикмети як суфикс -ц у инфинитиве, зявенє под уплївом сербскогорватского язика другоступньовей (секундарней) припадковей флексиї при даєдних меновнїкох: на гробҍ (е), алє на гробу, у Заґребҍ (е), алє у Заґребу и инше. Дакус познєйше "линґвистични розгварки" Г. Костельник предлужує у писме В. Гнатюкови (напр. од 15. VI 1904)<ref>''Шветлосц'', 1967, ч. З, б. 169–171.</ref>. Почежкосци и замервеносци ґраматичного и лексичного стану, на хтори наиходзел Г. Костельник, нє були превозидзени з його першим поетичним твором 1904. року. Кед бизме преанализовали язиково особеносци у писмох Г. Костельника того часу, без даякей почежкосци могли бизме у нїх найсц велї ґраматични форми и лексични єдинки хтори познєйше нє прилапени. Так у писмох В. Гнатюкови Г. Костельник хаснує и таки форми: каждодзеньни место каждодньови, поётически место поетични (поетски), наричҍ и нарҍче, величайносц место велїчезносц итд. Ище барз вельо слова Г. Костельник пожичує з других язикох, найчастейше зоз сербскогорватского: писми место писнї, писник место поета/поет, плашлїво место бояжлїво, чланак место статя, захвалносц место подзекованє, звершел сом место (за)кончел сом и инше. Робота Г. Костельника на нормованю власного язика могла би буц закончена даґдзе двацетих рокох XX ст. кед би за тото исновали одвитуюци обєктивни социялни условия. Друга, односно перша кнїжка духовного характеру, Правди католицкей вiри владики Дионизия Нярадия публикована 1912. року. Лєм рок по публикованю Правдох католицкей вiри о. [[Дюра Биндас]] порушал инициятиву же би ше почали видавац новини на руским язику<ref>Рамач, Ю. (2002), ''Ґраматика руского язика'', Београд: Завод за уџбенике и наставна средства.</ref>. Инициятиву дюрдьовского пароха привитал и Гавриїл Костельник. Заш лєм векша часц рускей интелиґенциї (ту мож раховац и старших людзох) була катеґорично процив хаснованя власного язика у преси. Так дзепоєдни з нїх ше борели же би язик у руских новинох бул русийски литературни язик; було и прихильнїкох за українски литературни язик. Вибиванє Першей шветовей войни 1914. року вшелїяк уплївовало на тото же би инициятива священїка Дюри Биндаса нє була и витворена. На концу Першей шветовей войни Австроугорска монархия ше розпадла. По конєц Першей шветовей войни, шицки нєшкайши конари руского/русинского народу существвали и розвивали ше у рамикох єдней держави, Габсбурґскей монархиї. Од 1918. року, даскельо конари нашого народу були на одредзени способ одрезани. Русини/Руснаци у Бачкей мушели найсц свою власну драгу. У Сербиї (або у Кральовини Сербох, Горватох и Словенцох, або, познєйше, у институциї на основи колективних правох шицких националних меншинох, цо нє бул случай у їх старим краю. Вони достали статус националней меншини славянского походзеня 1919. року, перши и, у длугшим периодзе, єдини медзи своїма сонароднїками у Карпатским ареалє. Руснаци "у новей держави були припознати як меншина славянского походзеня на уровню тедишнїх похопеньох, за розлику од їх сонароднїкох хтори у `старим краю`, подзелєни на даскельо держави, на припознанє чекали до пременкох 1989/1990/1991. року, а дзепоєдни го нє достали по нєшка"<ref>Хорњак, М. (2006). Бачко-сремски Русини. У: М. Фейса гл. ред. Русини / Руснаци / Ruthenians (1745-2005) I, Нови Сад: ИК Прометеј – Филозофски факултет – Одсек за русинистику – КПД ДОК, 25-73.</ref>. Вшелїяк же то була подїя од значеня найвисшого ступня хтора трасовала драгу националного и културного розвою Руснацох. Аж 1919. року, нєодлуга по препасци Австро-Угорскей империї и формованя Югославиї, зявели ше обєктивни условия за творенє и розвой рускей култури и просвити. Лєм цо орґанизоване, [[Руске народне просвитне дружтво]] (РНПД) прилапює (з векшину гласох) як язик култури и просвити шицких югославянских Руснацох народни язик и видава на нїм перши руски календар<ref>Оп.: [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Ruski-kalendar-1921.pdf ''Руски народни календар за южнославянских Русинох на прости рок 1921'']. Зложел у мено РНПД Дюра Биндас, дюрдьовски руски парох и подпредсидатель Р. Н. П. Д. Видатель и властитель: Руске Народне Просвитне Дружтво Руски Керестур. – Сремски Карловци: Српска манастирска штампарија, 1920, б. 64.</ref>. Дюра Биндас и перши предсидатель РНПД о. [[О. Михайло МУДРИ|Михайло Мудри]] модля Г. Костельника же би написал ґраматику литературного язика югославянских Руснацох. Г. Костельник ше швидко одозвал на тоту молбу. Заш лєм ше з видаваньом ''Граматики'' одцагло. Надпомнїме же наведзене о правопису подполно характеристичне и при хаснованю ґраматичних формох и лексичних єдинкох у перших руских виданьох РНПД. Шицки тоти проблеми длужна була ришиц ''Граматика бачваньско-рускей бешеди'' Г. Костельника, хтора була видрукована 1923. року у Сримских Карловцох. 1919. року, витаюци заключенє на зашеданю (схадзки) о прилапйованю власного язика за язик култури и просвити медзи руским жительством у Югославиї, Г. Костельник писал Дю. Биндасови о задачох своєй ''Граматики'' на шлїдуюци способ: "Добре сце зробели же сце вжали наш живи язик... Вон далєко од главного руского швета, па бисце нїґда нє могли добре научиц нїяки литературни язик (українски або московски), а прето би вас превладал сербски язик. Лєпше и правда, же у висших класох треба будзе читац кнїжки на українским язику, же бисце ше цалком нє одорвали од кореня и же би людзе могли читац шветово кнїжки на руским язику. Я так зробел ґраматику, же би тота задача була лєгка за наших людзох"<ref>Цитат зоз писма Г. Костельника Дю. Биндасови од 9. XII 19.</ref>. У уводним слове ґу ''Граматики'' Г. Костельник шири круг задачох хтори пред себе поставел: "1. Граматика диялекту, хтори так далєко од кнїжковей бешеди як наша бачваньскоруска бешеда муши буц ширше написана уж прето же би ше могло розпознац дзе заправо спада тот диялект? Яки у ньому цудзи елементи и одкаль вони походза? 2. По моєй думи тота граматика мушела буц так написана, же би отверала драгу до кнїжкового руско-українского язика, як тиж до сербского чито горватского язика: а прето тота граматика муши и глїбше и ширше бешеду розпатрац"<ref>Г. Костельник. ''Граматика'', б. 3.</ref>. == Структура ''Граматики'' == ''Граматика бачваньско-рускей бешеди'' (ма 112 боки) состої ше зоз шейсцох часцох. Перша часц ("О писаню и вигваряню", б. 7–25) облапя податки о рускей азбуки и гласох у руским язику, анализую ше тиж и дзепоєдни фонетични закони, дзелєнє словох на склади и наглашка. Друга часц ("О значеню и твореню словох", б. 26–43) облапя лексично-семан тичну и словотворну анализу руского язичного материяла. Треца часц, такволана "Одменка словох" (б. 44–84) то, у сущносци, морфолоґия шицких файтох пременлївих словох, тє. меновнїкох, прикметнїкох, заменовнїкох, числовнїкох, дїєсловох (и дїєприкметнїкох). У штвартей часци ''Граматики'' ("О словох през одменки", б. 85–89) дати нєпременлїви файти словох – присловнїки, применовнїки, злучнїки, словка, а тиж так и викричнїки. Пията часц пошвецена синтакси простого и зложеного виреченя (Складня, б. 90–96). Остатня, шеста часц ''Граматики'' ("Писовня", б. 97–106), облапя кодекс правописних правилох. У "Граматики" дата церковна азбука (б. 107) и "Титли, або знаки за скраценє словох" (б. 108). На яки способ представени ґраматични и инши материял у Костельниковей ''Граматики''? Чи ше вше єй авторови удава "глїбше и ширше бешеду розпатрац"? Критична анализа ''Граматики'', хтору зме дали скорей, указує же єй автор, понеже углавним дал опис власного язика, нє у шицким и нє до конца бул дошлїдни. Дзепоєдни становиска ''Граматики'' третую ше у нєшкайшим чаше як застарени, кед же их поровнаме з материялом сучасного руского литературного язика. Ми ше ту затри маме лєм на окремних нєдостаткох и нєвиєдначеносцох у ''Граматики''. Други два характеристики Граматики то єй нєпотребна ширина и диялектизуюци циль руского язика. Пре тоту ширину Костельник розплїнює текст своєй ґраматики на поровнованє зоз славянскима язиками а же би, поведзме, "доказал" "матичносц" (як то познєйше други културни дїяче интерпретовали) українского язика, вон описує полногласє, хторе за українски язик, алє нє и за руски. Так у першей часци, котра пошвецена класификациї гласох, место же би ше подробнєйше затримал на описованю характеристичней за руски язик нєполногласносци, Г. Костельник, процивно, описує полногласносц у других язикох, та аж тей часци дал и назву `Полноглас`". Априорна теза у язичней анализи уведла Костельника до "лоґичного" заключеня же руски язик мал лєм страциц або вименїц язичне зявенє хторому нє нашол потвердзенє у стандардним українским язику, з чим фактично одрекол можлївосц же праве дате язичне зявенє єдна зоз жридлових прикметох руского язика. У других своїх роботох Костельник мал и констатациї типу же руски язик "спольщени староукраїнски язик", хтори, зоз сучасних позицийох, у сущносци, представяю свойофайтови науково-историйни фалсификат, понеже у чаше формованя руского язика у Карпатским ареалє нє було анї старо- анї новоукраїнского язика<ref>Фейса, М. (1992–1993). "Руски – бешеда, диялект чи язик”, Studia Ruthenica, 83-105.</ref>. Кед бизме сцели кориґовац тоту констатацию, вец би руски язик могол буц лєм даяки спольщени староруски язик або спольщена староруска бешеда. Гелена Медєши<ref>Медєши, Г. (2023). Єден вик нашей ґраматики. Руске слово, 4026–4027 (1-2), 2.</ref> заключує же Костельник "знал розлику народна бешеда – литературни язик, а як европски ориєнтованому филолоґови нє могли остац нєпознати теорийни аксиоми як цо `langue – parol`, т.є. `бешеда – язик`, а заш лєм медзи тоти два концептуално-терминолоґийни парадиґми положел знак єднакосци: `Граматика то наука о бешеди (язику). Бешеда (язик) то средство зоз хторим ше єден чловек може спорозумиц з другима людзми)`". Нєшка, по розпаду СССР-а, односно по Блишовей револуциї, на нєязичносци руского язика инсистую ещи лєм українисти<ref>Мойсієнко, В. (2018). Мікрофілологія чи діалектологія? Славянская микрофилология, ред.</ref>. Анализуюци консонанти, Г. Костельник кладзе до заградзеня препречно-ужинкови (дз) (вєдно з ридко хаснованим дж), рахуюци, як випатра, же вон нє ма подполне "право гражданства" у системи консонантох руского язика<ref>Г. Костельник. ''Граматика'', б. 12.</ref>. На тоту думку тиж наводзи и тото заключенє Г. Костельника: "г пред д (!) звичайно ше меня до ґ, або випада. Наприклад даґдзе – дзе (гдҍ)"<ref>Г. Костельник. ''Граматика'', б. 19.</ref>. У наведзених прикладох даґдзе и дзе роби ше нє о д, алє о препречно-ужинковим дз. У ствари, препречно-ужинкови дз єдна з найфреквентнєйших и барз означених фонемох руского язика. У часци морфолоґиї при анализи катеґорийох руских заменовнїкох Г. Костельник нє прави розлику медзи нєодредзенима и одрекаюцима заменовнїками; тоти други вон кладзе до катеґориї "Нєозначени заменовнїки" (тє. нєодре дзени заменовнїки)<ref>Г. Костельник. ''Граматика'', б. 59.</ref>. Медзи катеґориями числовнїкох нєт децимални числа. Видзельованє дїєсловних класох Г. Костельник окончел спод каждей елемен тарней критики<ref>Оп. Аналоґичне думанє о класификациї дїєсловох Г. Костельника: М. Кочиш. Прилог класификациї дїєсловох.– Шветлосц, 1967, ч. 4, б. 299.</ref>: воно ше окончує на основи додаваня суфиксних елементох медзи дїєсловним кореньом и инфинитивним суфиксом -ц, при чим ше нє беру до огляду основи презента и перфекта. А ґу тому, до трецей класи, наприклад, нє ясне прецо, обєдинєни дїєслова з основу на -а- (кричац) и на -е- (шмец)<ref>Г. Костельник. ''Граматика'', б. 72. </ref>. Од формох перфекта (час прешли) Г. Костельник фиксує лєм єдну – з нєвиповедзеним субєктом (типа читал сом)<ref>Г. Костельник. ''Граматика'', б. 72–73.</ref>, а охабя другу форму у хторей субєкт ясно виповедзени з особним заменовнїком (типа я читал)<ref>Тот нєдостаток ''Граматики'' у ошвицованю формох прешлого часу руского язика тиж замерковал и Г. Надь; оп. його статю: Питанє роду у фурмох перфекта у бачваньско-сримскей рускей литературней бешеди. – Шветлосц, 1967, ч. 1,6. 48–54.</ref>. Остава нєдорушене питанє о активних дїєприкметнїкох. До присловнїкох Г. Костельник кладзе, пре якуш причину, словко нє, а тиж так модални слова и вирази типа реку, знай, як би гвари и други<ref>Г. Костельник. ''Граматика'', б. 86.</ref>. Синтаксичну структуру руского язика Г. Костельник дал нашвидко, а дзепоєдни катеґориї дати барз поверхово (синтакса забера лєм 7 боки ''Граматики''). Так авторови вимкли з уваги слова ґраматично нє вязани з членами виреченя (наглашени слова, модални слова, ґрупи словох), виреченя з видзелєнима членами. Як зложени виреченя Г. Костельник квалификує, пре якуш причину, прости виреченя з єднороднима додатками и предикатами наволуюци их "сцагнуте виреченє"<ref>Г. Костельник. ''Граматика'', б. 94.</ref>. Нєдосц ошвицени у синтаксичней часци ''Граматики'' питаня директней и индиректней бешеди и даєдни други. На остатку укажеме ище на єден факт. ''Граматика'' Г. Костельника, як познате, опера ше на керестурски язик югославянских Руснацох. З тим у вязи постава чудне же чом автор нє видвоєл окреме коцурски язиково прикмети и нє завжал ґу нїм свойо становиско. Особено остава нєясне же чи Г. Костельник дошлєбодзує хасновац коцурски форми (вєдно з керестурскима як литературнима), або чи им припада даяке друге место. Автор ''Граматики'' о тим нє бешедує огранїчуюци ше, правда, лєм з надпомнуцами у заградзе ньох: "Коцурци гуторя: лєж-е-ц...", "Коцурчанє гуторя: читалї<ref>Г. Костельник. ''Граматика'', б. 71 и 72.</ref>." Нєдостатки хтори зме винєсли вообще нє зменшую значносц улоги хтору одбавела ''Граматика бачваньско-рускей бешеди'' Г. Костельника у формованю, утвердзо ва ню и розвою основних ґраматичних (морфолоґийних и синтаксичних), фонетичних, лексичних и словотворних нормох литературного язика югославянских Руснацох. Без огляду же ше за пол столїтия, кельо прешло од виходу ''Граматики'', ґраматични и инши норми руского литературного язика значно розвили и усовершели, основи ''Граматики'' практично остали нєочкодовани. Тото потвердзую и дзепоєдни руски авторе: "Тоти Костельниково принципи у датих ґраматичних правилох у велїм уж превозидзени, бо язик ше од обявйованя першей нашей ґраматики по нєшка у велїм розвил, дополнєл и пошол напредок, алє и вименки хтори по нєшка зробени лєбо ше як дополнєня робя, у принципе засновани на фундаментох яки зос свою ''Граматику'' вдерел нашому язику праве Гавриїл Костельник"<ref>Дю. Папгаргаї. Г. Костельник – зачатнїк уметнїцкей литератури югославянских Руснацох, б. 76–77.</ref>. Так ше морфолоґийни принцип руского правопису, без огляду же вон у ''Граматики'' Г. Костельника розробени лєм у общих рисох, зявел як основа у школи и преси 20-30-их рокох, а тиж так и у повойновим чаше. "Правопис руского литературного язика засновани на началох датих у ґраматики Гавриїла Костельника 1923. року", пише у уводним слове автор першого руского правопису, хтори видани 1971. року<ref>Оп.: М. М. Кочиш. ''Правопис руского язика''. Школске виданє. – Нови Сад: Покраїнски завод за видаванє учебнїкох, 1971, б. 3.</ref>. Значна и тота прикмета ''Граматики'' Г. Костельника. Уношаци даєден знак (букву) до рускей азбуки, Г. Костельник бере до огляду нє лєм чисто фонетични, алє тиж и психологийни и естетични фактори, цо важне брац до огляду при твореню писма гоч у хторим язику. Г. Костельник дума же би заменьованє у рускей абзуки ь и йотованих буквох з латинским очежало читанє текста и приведло до опаданя естетичней перцепциї. У вязи зоз тим вон пише: "У тим случаю, кед бизме прияли латинске ј, наша писовня би так випатрала: Ја јим дал једно целје, а вони јому нјич. Господј ју благословел. Приятелј<ref>При Костельникови тото слово погришно написане Приятелј.</ref> лјудзом. Нјешка нје, алје најутре... Алє пре тоти пременки у писовиї ми би ше барз одалєли од общей рускей и од церковней писовнї, та би зме нє могли лєгко читац кнїжки написани у кнїжковим (литературним) руско-україньским язику. Прето ше мушиме тримац такей писовнї, хтора за нас зґодна..."<ref>Г. Костельник. ''Граматика'', б. 9–10</ref>. Оставаю цалком оправдани вимоги Г. Костельника хтори ше одноша на пожичованє словох з других язикох ("Цудзи слова", б. 40–43). У вязи того вон писал: "Тото треба да ше розуми так, же свою бешеду треба чувац од цудзих словох, кельоґод лєм мож. При тим треба мерковац на тото: 1. Кед єст свойо слово, та нє шлєбодно брац цудзе... 2. Дзе нє маме ище свойо, нам треба створиц нове слово, або вжац слово зос нашого кнїжкового, або зос сербского язика, алє треба тото слово применїц ґу духу нашей бешеди. Дакле, место: разлика треба гуториц розлика, а место ґрад лєпше би було гуториц град..."<ref>Г. Костельник. ''Граматика'', б. 42</ref> ''Граматика бачваньско-рускей бешеди'' Г. Костельника барз драгоцина и новаторска робота у велїх поглядох. Новаторство Г. Костельника як линґвиста виражело ше насампредз у формованю линґвистичней терминолоґиї, хтора ше зявює як нєобходне средство при приказовавю ґраматичней структури гоч у хторим язику. Автор ''Граматики бачваньско-рускей бешеди'' на материялу власного язика створел, по нашим думаню, вецей як 380 линґвистични термини – то огромна цифра кед маме на розуме же ше творенє шицких тих специялних словох базовало насампредз на материялу лєм руского язика, з другима словами – на основи хаснованя нукашнїх ресурсох язика. Попри тим, Г. Костельник у тим поглядзе бул пионир, бо пред нїм у руским язику, як зме уж надпомли, нє було вообще традициї твореня або хаснованя терминолоґиї. Тиж обачлїви и факт же ше Г. Костельник практично одрекол од пожичованя линґвистичних терминох з других язикох. У його ''Граматики'' мож найсц нє вецей од дзешец термини хтори походза од греческей або латинскей основи: граматика (б. 3 и др.), алфабет(найчастейше, заш лєм, хаснує термин азбука), диялект (б. 3), синоним (27), етимолоґия (101), фонетика (101), фраза (105), литературни (язик) (10), метатеза (23, 25). Цо ше дотика сербскогорватского язика, ту Г. Костельник похасновал интернационални термини: аорист (72), имперфект (72), перфект (73). Г. Костельник керує и уводзенє таких розширених терминох як синтакса (вон хаснує складня), морфолоґия, ортоґрафия (Г. Костельник хаснує писовня) итд. Мож ше, вшелїяк, нє зложиц зоз таким одношеньом Г. Костельника ґу розширеней и общеприятей медзинародней линґвистичней терминолоґиї<ref>У сучасних учебнїкох о власним язику М. Кочиша линґвистична терминолоґия найчастейше пожичена (або калкована) з українского литературного язика; ридше брани розширени медзина родни термини; оп.: ''Мацеринска бешеда. Ч. І. Ґраматика за V и VI класу основней школи''. – Нови Сад. 1965; ''Мацеринска бешеда. Ч. II. Ґраматика за VIII класу основней школи''. – Нови Сад. 1967: ''Мацеринска бешеда. Ґраматика за VIII класу основней школи''. – Нови Сад. 1968.</ref>. Заш лєм мож похопиц автора ''Граматики бачваньско-рускей бешеди'', хтори ше намагал очувац специфичносц власного язика ("духа язика"). Обачлїви тиж и факт же Г. Костельник, понеже створел вельке количество специялних словох (терминох), вєдно з тим отворел и указал на вельку можлївосц формованя словох хтори характеристични за славянску язичну концепцию, а чий представнїк у датам случаю праве язик югославянских Руснацох. Еластичносц и отвореносц рускей системи твореня словох вецей раз потвердзує думку Г. Костельника о тим же ше процес пополньованя словнїка руского литературного язика муши операц насампредз на средства у самим язику, док пожичовац з других язикох треба цо ридше. Мож зоз прешвеченьом повесц же од линґвистичней терминолоґиї и почало активне пополньованє и збогацованє словнїка руского литературного язика. На тот способ значенє Г. Костельника и його ''Граматики бачаньско-рускей бешеди'' за формоване и розвой руского литературного язика у одредзеней мири мож поровнац зоз значеньом и з таку улогу яку одбавел А. С. Пушкин у твореню литературного (стандардного) русийского язика, Л. Штур – у словацким литературним язику итд. "Ґраматични ґений"<ref>Оп.: ''Вукови записи''. Приредио В. Ђурић. – Београд: Српска књижевна задруга, 1964, с. 8.</ref> Вука Караджича бул, як цо познате, судьбоносни за творенє сербского литературного язика. У руским литературним язику таки "ґраматични ґений" бул Г. Костельник. == Нашлїднїки и сучасносц == Костельник, як перши кодификатор руского язика, без сумнїву зробел велїчезну ствар. Одредзени нєдошлїдносци и процивсловносци кориґовали познєйши линґвисти (Сеґеди 2006)<ref>Сеґеди, К. (2006), ''Русинисти-линґвисти''. У: М. Фейса гл. ред. Русини / Руснаци / Ruthenians (1745-2005) I, Нови Сад: Филозофски факултет – Одсек за русинистику, ИК Прометеј, КПД ДОК, 248-252.</ref> – медзи хторима ше визначую [[Гавриїл Г. Надь]] (1983), [[Микола М. Кочиш]] (1971, 1977), [[Др Юлиян Рамач|Юлиян Рамач]] (2022), Гелена Медєши и Михайло Фейса (2022в)<ref>Фейса, М., Медєши, Г. (2022в). ''Правопис руского язика зоз правописним словнїком''. Нови Сад: Завод за културу войводянских Руснацох, Филозофски факултет ‒ Оддзелєнє за русинистику, Дружтво за руски язик, литературу и културу.</ref>. Кед би дзепоєдни становиска Граматики нє були у датей историйней хвильки застарени, нє требало би публиковац анї два познєйши ґраматики – професора Миколи Кочиша 1977. року и професора др Юлияна Рамача 2002. року. Гоч Костельник знал за Сосирово аксиоми структурализма langue/parol, т.є. бешеда – язик, заш лєм свою дихотомию поставел як диялект – литературни язик. Алє, оспорйовац му описованє и з часци нормованє бачваньско-рускей бешеди, та єй „дзвиганє” на уровень стандардизованого язика нїзач нє шмеме, окреме кед маме на розуме час и условия наставаня того значного и каждей похвали вредного витвореня. Рамачова Ґраматика наставала у вельо иншаких дружтвених условийох и зоз вельо иншакима науковима сознанями, цо нє значи же авторови нє було потребне огромне линґвистичне знанє, мудросц и толеранция та заключиц<ref>Юлиян Рамач, ''Ґраматика руского язика'', Завод за уџбенике и наставна средства, Београд 2002, б. 541.</ref>: 1. же ше руски язик формовал у карпатским ареалу дзе ше сходза восточно - славянски и заходнославянски язики (прецо ма характеристики и єдних и других); 2. же руски язик треба виучовац як уж формовану систему, односно як окремни славянски язик хтори ма даєдни характеристики з язиками и диялектами карпатского ареалу; 3. же нє треба визначовац же зме тоти або гевти слова, форми итд. прияли од Словацох, други од Українцох, треци од Поляцох итд.; 4. же нє треба тенденциозно наглашовац же вон по своїх характеристикох припада у векшей мири восточнославянским або заходнославянским язиком, алє досц констатовац же вон ма характеристики и восточно- и заходнославянских язикох. Дзепоєдни линґвистични мена шветового формату (О. Мишанич, С. Ґуставсон, М. Пешикан) наш руски, руснацки язик тиж розкласовали ґу штреднє або централ - нославянским язиком, цо Рамачово опредзелєне у подполносци потвердзує, а Костельниково слова о "иншакосци" нашого язика у одношеню на други язики, хтори зме кус скорей наведли, лєм потвердзую Рамачово становиско ґу рускому/руснацкому язику як окремному славянскому язику, нормованому и стандардизованому у шицких сферох хаснованя. Року 2022. руски язик припознати як язик и на найвисшим медзинародним науковим уровню з тим же здобул у Медзнародней орґанизациї за стандардизацию язикох ISO код rsk (РСК < РуСКи) зоз чим отворени нови период хаснованя руского язика у хторим кажда зоз сферох хаснованя руского язика, хтори свойочасово видзелєл [[Др Александр Дмитриєвич Дуличенко|Александер Д. Дуличенко]]<ref>Фејса, М. (2022a). Сфере функционисања русинског језика. U: Nikolovski G. (ur.) Slavistična prepletanja 4: Maribor: Univerza v Mariboru, Filozofska fakulteta, 79-97.</ref>, може буц значно унапредзена. Як заключенє повеме же у кругу славянских литературних язикох сучасни руски литературни язик забера окремне место. За розлику од познатих националних литературних язикох (наприклад русийского, українского, польского и др.), руски язик то язик реґионалного типу под хторим ше подрозумює "у одредзеним ступню нормовани писани язик, на диялектно досц видвоєней териториї, хтори функционує углавним у жанрово огранїченей сфери источасно з другим ґенетично зродним, а дакеди и ґенетично нєзродним, националним литературним язиком"<ref>Н. Н. Толстой. ''Славянские региональные литературные языки и их функции в современный и донациональный период''. – Славянские литературные языки в доциональный период. (Тезисы докладов). Москва: АН СССР, 1969, с. 14.</ref>. Понеже є, значи, литературни язик югославянских Руснацох, нєшка ше у подполносци хаснує у велїх сферох дружтвеного живота хтори ше дотикаю руского жительства. Руски язик то особено язик просвити, уметнїцкей литератури и култури вообще, хтори ше интензивно розвиваю, на нїм ше даваю реґионални радио-емисиї; у одредзеней мири вон ше хаснує и у сфери урядох, а тиж и у месних и општинских орґанох управяня. Шицко тото, безусловно, доприноши розвою и усовершованю ґраматичней системи и лексики руского литературиого язика, хторому фундамент и принципи поставени у ''Граматики бачваньско-рускей бешеди'' Г. Костельника. == Литература == * др Ґабор Костельник: ''Граматика бачваньско-рускей бешеди'', Руске народне просвитне дружтво, Сремски Карловци, 1923. == Вонкашнї вязи == * Блажена Хома Цветкович, [http://druztvo.org/ruski/vidania/1%20Studia%20Rutenika%2029%202023.%20Pdf..pdf Сторочнїца першей рускей Ґраматики], Костельник фундамент будуцим ґенерацийом, Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 29, 2023, б. 11. * Др Александер Д. Дуличенко, [http://druztvo.org/ruski/vidania/1%20Studia%20Rutenika%2029%202023.%20Pdf..pdf Гавриїл Костельник и його ''Граматика бачваньско-рускей бешеди''], Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 29, 2023, б. 15. * Др Михайло Фейса, [http://druztvo.org/ruski/vidania/1%20Studia%20Rutenika%2029%202023.%20Pdf..pdf 100 роки першей рускей Ґраматики], Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 29, 2023, б. 23. * Др Юлиян Рамач, [http://druztvo.org/ruski/vidania/1%20Studia%20Rutenika%2029%202023.%20Pdf..pdf Словнїк лексики Гавриїла Костельника], Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 29, 2023, б. 29. * Мр Гелена Медєши, [http://druztvo.org/ruski/vidania/1%20Studia%20Rutenika%2029%202023.%20Pdf..pdf Два ювилеї нашей науки о писаню, 100 роки ''Граматики бачваньско-рускей бешеди'' др Ґабра Костельника и 20 роки ''Ґраматики руского язика'' др Юлияна Рамача], Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 29, 2023, б. 36. * Мр Анамариa Рамач Фурман, [http://druztvo.org/ruski/vidania/1%20Studia%20Rutenika%2029%202023.%20Pdf..pdf ''Ґраматика бачванско-рускей бешеди'' Гавриїла Костельника як фундамент руского литературного язика], Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 29, 2023, б. 53.<br /> === Референци === h4czrgrvlje4ou5h0y4tzk3dmqn3zzb 0 15 66 65 2024-10-14T15:38:33Z Amire80 9 16 измена увезено 64 wikitext text/x-wiki Календара рочнїцох Дружтвa за руски язик, литературу и културу за 2022. рок на час здогаднул на єден специфични ювилей у системи образованя и вихованя Руснацох у Войводини. То 120-рочнїца воспитаня и образованя наймладших у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Точнєйше, орґанизоване и законски ушорене воспитанє и образованє наймладших у дзецинскей заградки у Руским Керестуре почало 10. новембра 1902. року. == Руснаци швидко прилапели идею о оводи == Предшколске воспитанє у швеце ма длугу традицию. У Угорскей, дзе припадали и нашо краї, предшколске воспитанє постої од 1872. року, а 1891. року принєшени перши Закон о защити дзецох, зоз хторим було реґулованє же општини хтори маю вецей як 40 дзеци мушели отвориц дзецинску заградку. Так почало отверанє установох за дзеци од 3-7 рокох, а на таку одлуку угорску державу понукли нє лєм воспитни и социялни аспекти, алє главна причина була державна политика мадяризациї – однародзованє нємадярского жительства починаюци од наймладшого возросту у предшколских установох. Дзецински заградки могли орґанизовац општински орґани и вирски заєднїци, гражданє поєдници и други. Зоз того "мадярского" периоду, у нашим народзе и нєшка остали мадярски назви овода, оводарци, оводашка, хтори хаснуєме. Руснаци такой прилапели можлївосц орґанизованя предшколского воспитаня у Керестуре и у [[Коцур]]е, та овода у Руским Керестуре, теди Бачкерестуре, основана 1902, а у Коцуре 1905. року. == Зоз рускима дзецми 36 роки == [[Файл:Учительски колектив Руски Керестур 1912.jpg|alt=Учительски колектив у Руским Керестуре 1912. року |thumb|482x482px|Учительски колектив  у Руским Керестуре 1912. року Стоя: Константин Петриґала, Дюра Баконї,  Дюра Манойлов, Иван Шандор,  Осиф Фа Шедза: Веруна Гарди, учителька, Ирена Рот родз. Джуня, оводашка,  Михаил Поливка управитель, [[Дюра Биндас|о. Дюра Биндас]], катехета, Наталия Джуня, учителька]] Главни документ же под час Державней школи у Руским Керестуре була овода и же у нєй робела вихователька [[Ирина Рот|Ирина Джуня Рот]], то фотоґрафия зоз 1904. року на хторей учительски збор зоз управительом [[Михаил А. Поливка|Михайлом А. Поливком]]. Мено Ирини Ротовей ше находзи и у записнїкох Наставнїцкей ради у Бачкерестуре за 1906–1916. рок. Тиж так у записнїкох на початку каждого школского року дате и число уписаних дзецох до оводи. Було од 50 до 60 дзеци, медзитим, през рок ше число дзецох звекшовало, та през жимски час у оводи було и по 300 дзеци<ref>Олена Папуґа, [http://druztvo.org/ruski/vidania/1%20Studia%20Rutenika%2029%202023.%20Pdf..pdf 120 роки предшколского вихованя и образованя у Руским Керестуре (1902–2022)], ''Studia Ruthenica'', Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 29, 2023, б. 97.</ref>. [[Файл:Irina Rot zoz dzecmi u Ovodi 1922.jpg|alt=Ирина Рот зоз дзецми|thumb|481x481px|Ирина Рот зоз дзецми у оводи 1922. року]] Ирина Рот по походзеню зоз познатей учительскей Джуньовей фамелиї з Руского Керестура, єй оцец [[Михаил Джуня|Михайло Джуня]] бул перши школовани руски учитель, а шестра Наталия Джуня учителька. По законченим дворочним образованю у Зомборе 1902. року, або такв. курсу за виховательки, Ирина Рот постала перша школована вихователька. У керестурскей оводи робела 36 роки (од 1902. по 1938. рок). Ротова фамелия, дзе ше одала перша руска вихователька, була зоз Торжи, нєшка Савине Село, а по Другей шветовей войни члени фамелиї ше виселєли до Нємецкей. О школованю и роботи виховательки Ирини Рот приповедала єй дзивка, тиж Ирина, хтору познали стари Керестурци, бо була писарка у Валалскей хижи. Вона гварела же будинок оводи бул направени концом ХIХ вику, а находзел ше на углє Маковского шора просто Мироньовей карчми. Тот будинок служел своєй намени по 1969. рок. Тот стари и перши будинок керестурскей оводи бул добри за тоту намену, бо мал два вельки учальнї, место дзе дзеци охабяли шмати, мал квартель за виховательку и вельки двор. Ґенерациї Kерестурцох, хтори до того будинку ходзели до оводи по 1969. рок, добре паметаю же мал красни условия за пребуванє дзецох. Бул то за нїх други дом. == З дзецми по руски и у найчежшей мадяризациї == У оводи було найвецей дзеци возросту пред школу. Нїхто нє сцел виостац. Од 1902. по 1918. рок, у периодзе найтвардейшей асимилацийней державней политики, урядови язик у оводи бул мадярски, алє учителька Ирина Ротова з дзецми бешедовала по руски и учела их мацеринску бешеду, та прето дзеци барз любели ходзиц до оводи. Жадали чуц свой язик, гоч у тедишнїм чаше то нє було дошлєбодзене. Мисия учительки Ротовей и любов ґу свойому була моцнєйша од каждого державного закону. То Керестурци знали почитовац, та по тим паметали тоту виховательку. Вона була чувар рускосци при дзецох наймладшого возросту, а цо ше научи у дзецинстве, през живот ше нє забува. Прето по нєшка дзецински заградки медзи Руснацами маю нє лєм воспитну улогу, алє и глїбоку националну, бо су чуваре рускосци. У новей держави, Министерство просвити за Банат, Бачку и Бараню, 11. марца 1919. року видало розказ шицким школским управом, наставнїком, учительом, и воспитачом у хторим ше гвари же ше у школох муши учиц мацерински язик, дзеци цо маю 4–6 роки муша ходзиц до дзецинскей заградки, учителє и воспитачки з висшима власцами комуникую по сербски, кед же нє знаю по сербски, та на мацеринским язику. Зоз тим розказом ше по першираз виєдначую учителє и воспитаче у поглядзе правох и длужносцох, а виєдначую ше им и плаци, бо до теди воспитачки мали вельо менши плаци од учительох. Теди на цалей териториї Банату, Бачкей и Баранї було 322 воспитачки у 84 местох. Найвецей було општински дзецински заградки – 67, державни 54, а церковни 30. Нови Сад теди мал 6 дзецински заградки, а Кикинда 15. Пред Другу шветову войну, 1936. року, у Руским Керестуре була руска школа, робели 10 учителє, єдна оводашка Ирина Рот (од 1902. по 1938. рок), до школи ходзели 800 школяре, а до оводи 200–300 дзеци. [[Файл:Ovoda R Kerestur 1945.jpg|alt=Маґдалена Колєсар, Каролина Гарди и учитель Владимир Рогаль з дзецми у керестурскей оводи 1945. року|thumb|498x498px|Маґдалена Колєсар, Каролина Гарди (тета Драґа) и учитель Владимир Рогаль з дзецми у керестурскей оводи 1945. року]] == Чежки повойново роки == Од войни по 1947. рок, после виховательки Ирини Рот, роботу з дзецми превжали чесни шестри, овода ше теди волала захоронка, а була у новей школи, нєшкайшим Замку. З дзецми робели чесни шестри Вира Пап и Маґдалена Колєсар велїм ґенерацийом позната як учителька Маґда. Тедишнї власци им дали условиє же у захоронки можу робиц лєм особи у цивилє, цо Колєсарова прилапела и предлужела робиц як вихователька. Повойново роки були чежки, условия за роботу нєвигодни, а було 200 дзеци од 2 по 6 роки. Велька спокуса виховательки була робиц зоз телїма дзецми. Теди ше почало дзецом давац и заєданє, такволану ужину, та учительки Маґди помагала Каролина Гарди, дзеци ю волали тета Драґа. Цали роботни вик тоти два особи пошвецели дзецом у керестурскей оводи. Попри Замку, 1954. року овода достава просториї за нове оддзелєнє у найстаршей валалскей хижи у хторим вихователька була Веруна Скубан зоз помоцну роботнїцу Мелану Бики. Од 1960. року овода видзелєна од школи у чиїх рамикох до теди робела, бо ше на уровню општини Кула формовало Предшколску установу Бамби, а у валалох були оддзелєня дзецинских заградкох. Того року у оводи робели три учителька Гелена (Гарди) Жирош, Леона (Папуґа) Петкович и Маґдалена (Барна) Колєсар. Леона Петкович 1964. року пошла робиц до Вербасу, а на єй место пришла вихователька Наталия (Колбас) Колєсар. Шицки три виховательки робели зоз велїма дзецми, од 40-70 дзеци було у єдней ґрупи, мишаного возросту. Вихователька Гелена Жирош 1966. року пошла жиц до Нового Саду, а на єй место пришла Йозефина Фа хтора нє робела длуго, бо анї вона нє жила у Керестуре. Од 1. септембра 1966. року овода у Керестуре достава виховательки Маґдалену Колєсар, Наталию Колєсар и Ирину Папуґа. Того року було штири оддзелєня, а зоз тима трома виховательками кратки час робела и Леона (Паланчаї) Надь. Од 21. септембра 1969. року ше формує стаємне штварте оддзелєнє, хторе пребера нова вихователька родом зоз Коцура, Мария (Лазор) Бодянец. Овода достала и нову помоцну роботнїцу Амалию (Ковач) Еделински. == Овода ше селї до Дому култури == Як спомнуте, перши будинок оводи бул направени концом ХIХ вику, а находзел ше на углє Маковского шора просто Мироньовей карчми. Тот будинок звалєни 1969. року, а на його месце направени Дом здравя. Зоз тим будинком направена черанка, достата хижа од др Дюру Папа, хторей бул власнїк Дом здравя (апатика) на Вельким шоре (нєшка Маршала Тита 77). Од валяня старого будинку оводи 1969. та по 1971. рок, док ше нє адаптовало будинок терашнєй оводи, штири ґрупи дзецох зоз предшколскей установи ходзели до [[Дом култури Руски Керестур|Дому култури]], дзе були просториї прилагодзени за намену и функционованє оводи. Терашнї будинок дзецинскей заградки на Вельким шоре ше адаптовало од 1971. по октобер 1972. року. Уведзене парне зогриванє, купена нова опрема (мебель, бависка), санитариї, оспособени дзецински парк зоз бависками у дворе итд. Воспитна робота з дзецми у новим обєкту на Вельким шоре почала у октобре 1972. року. Од теди ше овода вола Дзецинска заградка Бамби и по нєшка є на тим истим месце. Єден час там робела вихователька Єлена (Фа) Ґаґович. Од 1974. року Ирина Папуґа одходзи до Нового Саду, а єй оддзелєнє пребера вихователька Мелания (Няради) Орос, хтора у керестурскей оводи робела до 1978. року, кед штварте оддзелєнє утаргнуте. Цалодньове пребуванє у керестурским оддзелєню Бамби уведзене 1. децембра 1983. року. Нови приступ вимагали родичи, понеже тих рокох у валалє робели велї подприємства – Комбинат, Хладзальня, садзело ше паприґу навелько. Шицки були даґдзе заняти – у валалє лєбо сушедних местох, та им одвитовало же би дзеци були на безпечним у дзецинскей заградки. У яшелькох дзеци чувала медицинска шестра-вихователька Олена Рац и сотруднїца Мария Пеїн. Перши яшелька нє були дзе и овода, алє у просторийох дакедишнєй амбуланти на Вельким шоре, просто дакедишнього породзилїща. Треба наглашиц рускокерестурски модел облапеносци наймладших од яшелькового возросту по одход до школи, зоз предлуженим пребуваньом хторе присподобене ґу занятим родичом, зоз здравствену защиту и воспитно-образовну роботу ше удало витвориц концом 90-их рокох зоз добудову просторийох за тоту намену у рамикох постояцого обєкту Дзецинскей заградки, оддзелєньох Цицибан. == Найлєпше у новим доме == Робота у новим сучасним обєкту принєсла вельо доброго и дзецом и виховательком. У януаре 1980. року до пензиї пошла тета Каролина Драґа Гарди, а заменєла ю Михалїна (Дорокази) Орос. Концом того истого року пензионована и вихователька Маґдалена Колєсар, а єй ґрупу 1. януара 1981. року превжала вихователька Мелания (Дротар) Семан. На вельке жаданє жительох валалу, 1. децембра 1983. року у ПУ Бамби уведзене цалодньове пребуванє за дзеци од 3 до 7 рокох (дзеци учела вихователька Мелания Семан) и яшелька за дзеци од 1 до 3 рокох зоз хторима робела медицинска шестра Олена (Сабадош) Рац и сотруднїца Мария (Рац) Пеїн. Тоти ґрупи наймладших дзецох нє ходзели до нового обєкту, алє були у старим будинку амбуланти, тиж на Вельким шоре. Кухарка була Ксения (Бодваньски) Хрин. До главного обєкту яшелька преселєни на початку школского 1985/1986. року. Простору було барз мало, та шицки дзеци були вєдно у истей роботней хижи. З дзецми робела Мария Пеїн, а помагала єй медицинска шестра Ксения Пиварев з Кули. Того истого року почало адаптованє просторийох за яшелька, а готови були 20. октобра 1987. року на Дзень ошлєбодзеня валалу. За сотруднїка прията вихователька Емилия (Гудак) Костич, понеже починало робиц и треце оддзелєнє полдньового пребуваня. Стаємна пополадньова змена була зоз виховательку Меланию (Няради) Орос, хтора пошвидко пошла робиц до Кули, а Наталия (Ускокович) Чижмар почала робиц як помоцна роботнїца. Вихователька Славка Чижмар пришла на замену 1988. року, а Мария (Медєши) Сабадош як сотруднїк. Пре вельо дзеци и нєдостаток простору, у школским 1990/1991. року два оддзелєня полдньового пребуваня преселєни до будинку Пошти на Маршала Тита и там були до 1992. року. Медзитим, 1995/1996. року два оддзелєня полдньового пребуваня преселєни до школского будинку Замок, понеже формована ище єдна ґрупа цалодньового пребуваня дзе була вихователька Мария Сабадош, a за сотруднїцу прията Ксения (Папуґа) Вучкович. Кухарка Михалїна Орос одходзи до пензиї, а на єй место прията Мария (Кишондер) Русковски. Того 1996. року по першираз орґанизовани Бамби-фест, а почина робиц и вихователька Оленка (Мученски) Русковски и Блаженка (Сопка) Мецек. Школского 1996/1997. року вихователька Наталия Колєсар одходзи до пензиї, а на єй место пришла Мария Сабадош, на место кухарки Михалїни Орос прията Мария Русковски, помоцна кухарка Єлена (Орос) Новта, а за сотруднїцу прията Андреа (Колєсар) Чернок. У медзичаше у оводи робели и Тамара (Пащан) Паланчаї, Таня Виславски, Мария (Гербут) Винаї, Любица Лендєр, Цецилия Мудри, Мария (Джуджар) Дюрчиянски, пораячки Наталия Чижмар и Мария Русковски, кухарка Тереза (Надь) Ерделї, виховательки Наташа (Дудаш) Настасич, Даниєла (Семан) Сопка и Ясмина Рац. == Ришени нєдостаток простору == У януаре 2001. року ше почина правиц нови обєкт у предлуженю старого за цалодньове пребуванє на коло 400 квадратох за коло 200 дзеци. До конца школского року ше поробело по закрице, уведзена струя, омалтероване, а порихтане було шицко и за уводзенє централного зогриваня. З нагоди Дзецинского тижня, 3. октобра, 2001. року отворени нови будинок за цалодньове пребуванє хтори коштало 9 милиони динари, а найвекшу часц дала Европска уния. До децембра того року на месце дзе була шопа направена єдальня и котловнїца. Так керестурска овода пред своїм 100-тим родзеним дньом конєчно достала адекватни условия за роботу по сучасних стандардох. == Дзевец воспитни ґрупи на златни ювилей == Школского 2001/2002. року у оводи було дзевец воспитни ґрупи – три ґрупи у яшелькох (28 дзеци), три ґрупи у дзецинскей заградки (74 дзеци), три полдньово ґрупи – овода (78 дзеци). Заняти були 20 особи. Предшколске вихованє при Руснацох почало 10. новембра 1902. року, та на 100- рочнїцу, того истого датума 2002. року у керестурскей Предшколскей установи Бамби була преслава того значного датума. Зоз виховательками тоту преславу орґанизовало [[Дружтво за руски язик, литературу и културу]]. Новини Руске слово писали же ювилей скромно означени, зоз надпомнуцом же зме нєдосц свидоми же яки єден вик пестованя тей дїялносци зохабел шлїди и же є правдиви фундамент на хтори ше у вертикали руского образованя вше може операц и далєй го унапредзовац. == Така овода нєт на цалим швеце == Пожертвовна, креативна и творча робота керестурских вихователькох у 120 рокох мала важну улогу за розвой дзецох, хтори представя основу за познєйши успих у цаложивотним образованю. Дзеци хтори маю квалитетне предшколске вихованє лєгчейше закончую школи и факултети, а то нашо предшколске вихованє и шведочи. Hєдармо Руснаци найобразованши народ у Сербиї, и маме найвецей високообразованих людзох. За тото, вшелїяк заслужни шицки хтори у Руским Керестуре 120 роки робели и по нєшка робя з дзецми. Же Руснацом предшколске вихованє важне указали ище 1902. року: уж теди мали вишколовану виховательку Ирину Джуня Рот, зоз чим ше нє можу похвалїц анї векши народи од нашого. Помагали же би ше овода отримала, посилали дзеци до нєй, давали прилоги у єдзеню, правели мебель. Були свидоми же явни укладаня до тей обласци приноша вельке врацанє уложеного и представяю сиґурну стратеґийну интервенцию хтора унапрямена на общи розвой заєднїци. Так и нашо стари роздумовали, бо знали же укладаня до образованя и до дзецох добра инвестиция. До седемдзешатих рокох прешлого вику робели без програмох предшколского образованя, алє виховательки мали вельку притоку ґу своєй роботи и робели з душу и власним знаходзеньом, цо давало резултати. Дзеци до школи одходзели порихтани за длугорочне ученє. == Нєт писаней педаґоґийней литератури == Гоч предшколске вихованє при Руснацох ма длугу традицию, потераз ше ридко хто з нїм занїмал и виглєдовал його историйни, социолоґийни и предаґоґийни аспект. Наш народ памета богате практичне искуство предшколского воспитаня, алє о тим нєт шлїди у писаней педаґоґийней литератури. О предшколским воспитаню у нашим народзе єст мало документациї, алє би ше вшелїяк у виглєдованьох руских науковцох мали найсц нє лєм керестурска овода, алє и коцурска захоронка и Широтинєц у Сриме. Чкода будзе кед тота наша заслужна предшколска установа за вихованє и образованє у Руским Керестуре єдного дня нє достанє и свою моноґрафию. Заняти маю, окрем власного паметаня, и Лїтопис оводи хтори водза. У нїм позберане шицко за телї роки роботи – ту фотоґрафиї першей виховательки, перших ґенерацийох – наших прабабох и прадїдох, родичох, ту шицки ми Керестурци цо зме ходзели до оводи. Виховательки уписовали кажди оводарски рок зоз податками кельо єст дзеци, воспитни ґрупи, хто учел, хто пошол до пензиї, хто умар. Тиж так у Лїтопису цале богатство фотоґрафийох зоз преславох 8. марца, Нового року, одходох до Строжанцу, зоо-заградох, Бамби-фестох, еколоґийних акцийох, дзецинских свадзбох, повиштриговани тексти зоз ''Пионирскей заградки'' и велї други активносци хтори виховательки робели з дзецми. Треба пораховац кельо ґенерациї за 120 роки ходзели до оводи, та будзе ясне же Лїтописи маю по 20 кили єден, а єст их три. == Єдинствена руска предшколска установа == У школским 2022/2023. року зоз дзецми робели 12 заняти – яшелька мали два ґрупи. У нїх робели Олена Рац, Андреа Чернок, Мария Дюрчянски и Марина Преґун, а дочасово робела и Олена Оля Дороґхази. Дзецинска заградка мала два ґрупи у хторих робели Наташа (Дудаш) Настасич, Наташа Варґа и Ксения (Папуґа) Вучкович. Предшколску ґрупу учели Оленка Русковски, Даниєла Сопка и Блаженка Мецек. Пополадньову "заградкову" ґрупу учели Ясмина Чапко и Емилия Костич. Будинок у хторим ше одбували шицки яшельково, заградково и предшколски активносци прилагодзени ґу тим активносцом, алє вимага реновиранє и осучасньованє цо, наздаваме ше, будзе нєодлуга. == У держави нє як при Руснацох == И попри очиглядних позитивних ефектох програмох предшколского вихованя и образованя и вигодних стратеґийних рамикох, Сербия ма найнїзши процент участованя дзецох у предшколским вихованю у поровнаню зоз державами членїцами Европскей униї: лєм 50 посто дзеци возросту 3 до 5 рокох ходза до предшколских установох. За очуванє културного и язичного идентитету образованє на мацеринским язику барз важне. Закон о предшколским воспитаню и образованю, медзи иншим, предписує же ше "воспитно-образовна робота у предшколских установох за припаднїкох националних меншинох витворює на язику националней меншини", цо керестурска предшколска установа пестує уж 120 роки. Руски язик на предшколским возросту лєгко науча и дзеци векшинского народу, або других народох хтори ту ходза, а то им у живоце може буц лєм велька предносц. Знац єден язик вецей нїкому нє почкодзи, а роснуц и розвивац ше билинґвално нє ма кажде нагоду. Прето керестурска Предшколска установа Бамби єдинствена у швеце. == Литература == * Ирина Папуґа: ''З историї предшколского воспитаня Руснацох'', ''Народни календар 1990'', Руске слово, Нови Сад, б. 51-59; * ''Руски християнски календар за 2013. рок'', НВУ Руске слово, 2012, б.<br /> == Референци == ifj9qk52zfwjr0ows8fvw4urnb3f092 0 16 68 67 2024-10-14T15:38:33Z Amire80 9 1 измена увезена 67 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[120 роки предшколского вихованя и образованя у Руским Керестуре (1902–2022)]] 3di059prc3dmp5acfbv80okeag09uo7 0 17 81 80 2024-10-14T15:38:34Z Amire80 9 12 измена увезено 80 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Аґафия Рамач</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Afka Agafija Ramač.jpg|alt=Аґафия Афка Рамач|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзена''' |17. юния 1931. |- |'''Умарла''' |12. октобра 2017. (86) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |основна школа Руски Керестур |- |'''Период твореня''' |1965—1989. |- |'''Жанри''' |аматерски театер, шпиванє, орґанизация у култура |- |'''Похована''' |у Руским Керестуре |} '''Aґафия Гафка Рамач''' (*17. юний 1931—†12. октобер 2017), ґлумица-аматер, длугорочна активна учашнїца у театралним живоце Руского Керестура, окреме у Аматерским руским театру/Руским народним театру (АРТ/РНТ) Дядя. == Биоґрафия == Аґафия Рамач (дзивоцке презвиско Рац, Кренїцкого), народзена 17. юния 1931. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Оцец Янко и мац Ирина родз. Джуня. Аґафия мала ище два шестри, Марию и Мелану. Аґафия ище у младосци, медзи двома шветовима войнами, як шпивачка у тедишнїх хорох, була уключена до културного живота у Керестуре. Шпивац предлужела и у керестурским КПД Ґабор Костельник по Другей шветовей войни, а шейдзешатих рокох прешлого вику була активни член и тедишньго масовного и успишного Мишаного хору Дому култури Руски Керестур. Аґафия Рац ше 1954. року одала за Йоакима Рамача. У малженстве мали сина Златимира и дзивку Зденку. Аґафия Рамачова, Гафка, як ю волали и познали и аматере и Керестурци, охабела замерковани шлїд у театралним живоце Руского Керестура – як ґлумица, позарядово добра орґанизаторка и руководителька представох, та и як суфлерка. Була єдна зоз сновательох АРТ Дядя (з його двома сценами у Руским Керестуре и Новим Садзе), и на Сновательней схадзки Театра 1971. року була вибрана до першого Управного одбору АРТ Дядя, а член Управного одбору АРТ була ище у єдним мандату, од 1975. року. Од 1973. року Аґафия Рамач була и предсидателька Совиту сцени Руски Керестур, познєйше на вецей заводи була член спомнутого совиту сцени, як и других орґанох у АРТ, познєйше РНТ Дядя. Як ґлумица, Гафка участвовала у дзешец театралних представох Керестурскей сцени АРТ Дядя, та и у його официйно першей представи ''Фараонє'' Олексия Коломийца, у режиї [[Дюра Папгаргаї|Дюри Папгаргая]], а як ше познєйше указало, ґлумела праве у тих найвекших, найуспишнєйших и найнаградзованших проєктох тедишнього театра, як цо то ''Ожалосцена фамилия'', ''Остатня станїца'', ''Ревизор'', ''Опера за три ґроши'', ''Подозрива особа'', ''Спитованє и свадзба''… За свойо анґажованє, од АРТ/РНТ достала вецей награди и припознаня. Аґафия Гафка Рамач умарла 12. октобра 2017. року, а похована є, 13. октобра спомнутого року на теметове у Руским Керестуре. === Ґлумела у тих театралних фалатох === {| class="wikitable" |- !Рок !! Театрални фалат !Улога |- | 1970. || Олексий Коломиєц : ФАРАОНЄ |Олена |- | 1972. ||Иван Франко: УКРАДЗЕНЕ ЩЕСЦЕ |Настя |- | 1973. ||Бранислав Нушич: ОЖАЛОСЦЕНА ФАМИЛИЯ |Вида |- | 1976. ||Ерих Мариа Ремарк: ОСТАТНЯ СТАНЇЦА |Кернерова |- | 1977. ||Микола Васильович Ґоґоль: РЕВИЗОР |Подофицирка |- | 1978. ||Стеван Сремац: ПОП ЧИРА И ПОП СПИРА |Ґабриєла |- | 1979.|| Бертолд Брехт: [https://www.youtube.com/watch?v=e2LhpACi22I&t=1336s ОПЕРА ЗА ТРИ ҐРОШИ] |Бети |- | 1981. || Ежен Лабиш – Марк Мишел: ФЛОРЕНТИНСКИ КАЛАП |Баронка де Шампань |- | 1984. || Дюлио Скарничи – Ренцо Тарабузи: КАВИЯР И ҐЕРШЛА |Дона Илона |- | 1989. || Антон Павлович Чехов: ПИТАНКИ (СПИТОВАНЄ И СВАДЗБА) |Свадзебна |- |} == Литература == * Дюра Латяк: „Аґафия Гафка Рамач,ґлумица-аматер, длугорочна активна учашнїца у театралним живоце Руского Керестураˮ - ''50 роки Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї,'' Завод за културу войводянских Руснацох, НВУ Руске слово и Дом култури Руски Керестур, Нови Сад, 2018, бок 179. * Тамаш, др Юлиян, „Руски театер Дядяˮ, ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991)'', Месна заєднїца Руски Керестур, 1992,  бок 423. == Вонкашнї вязи == * [https://www.youtube.com/watch?v=8LSy7pWtEPE ''Златни часи руского драмского аматеризма''] - Аґафия Рамач и Ана Рац, ТВ Нови Сад. tejr7li7xwzcc5tjaarlm39siprmv8w 0 18 83 82 2024-10-14T15:38:34Z Amire80 9 1 измена увезена 82 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Главни бок]] hbke2nl7j2wpnhft1pbw7wl04uxkpho 0 19 124 123 2024-10-14T15:38:36Z Amire80 9 40 измена увезено 123 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ |- | colspan="2" |<div style="text-align: center;">'''STUDIA RUTHENICA'''[[Файл:Studia ruthenica 26.jpg|center|alt=Студия рутеника чис. 26|frameless|300x300px]] |- |'''Тип''' |науково-фахови часопис |- |'''Формат''' |Б5 |- |'''Власнїк''' |Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад |- |'''Видаватель''' |Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад |- |'''Главни редактор''' |проф. др Юлиян Рамач |- |'''Снованє''' |1975. |- |'''Язик''' |руски зоз резимеами на сербским и анґлийским язику |- |'''Шедзиско''' |Чирпанова 27, Нови Сад |- |'''ISSN''' |0354-8058 |- |'''Вебсайт''' |[https://zavod.rs/digitalizovani-publikatsiyi/tvorchosts-i-studia-ruthenica/ Studia Ruthenica] |} [[Файл:Tvorcosc_1975.jpg|thumb|alt=Studia Ruthenica|Творчосц, чис. 1 (1975)]] == О часопису == '''''Studia Ruthenica''''' то науково-фахови часопис (рочнїк) хтори видава [[Дружтво за руски язик, литературу и културу]] зоз шедзиском у Новим Садзе. Часопис почал виходзиц 1975. року под першобутну назву ''Творчосц'', а починаюци од двочисла 14-15 (1988-1989) виходзи под нову назву ''Studia Ruthenica''.<ref>[http://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20ruthenica/index.htm ''Studia Ruthenica'']. Дружтво за руски язик,литературу и културу. </ref> У часопису ше обявює науково роботи и фахово прилоги з обласци русинистики, з акцентом на темох з обласци преучованя руского язика и литератури, уключуюци и ширши спектер темох з обласци преучованя русинского и восточнославянского културно-историйного скарбу. Часопис ''Studia Ruthenica'' нє треба мишац зоз зродним часописом на руским язику под назву ''Русинистични студиï'', хтори видава Универзитет у Новим Садзе, Филозофски факултет, Оддзелєнє за русинистику, хтори почал виходзиц 2017. року, а чий анґлийски поднаслов ''(Ruthenian Studies)'' идентични зоз значеньом латинского виразу ''Studia Ruthenica''.<ref>[http://rusinisticnistudi.ff.uns.ac.rs/ ''Русинистични студиï'' (Ruthenian Studies)]</ref> Часопис ма науково-фахови профил и виходзи раз рочнє на руским язику зоз резимеами на сербским и анґлийским язику. Обявює прилоги з темами з язика, литератури и култури а тиж и з етнолоґиї, етноґрафиї, етномузиколоґиї и дуги хтори вязани за язикови и духовни идентитет Руснацох. Обявює и информациї з обласци статутарней дїялносци Дружтва. ''Studia Ruthenica'' катеґоризовани часопис з боку Министерства просвити, науки и технолоґийного розвою Републики Сербиї од 2016. року.<ref>[http://kobson.nb.rs/upload/documents/MNTR/Kategorizacija_casopisa/2016/MNTR2016srpski_jezik_knjizevnost.pdf Kategorizacija_casopisa/2016/]MNTR2016srpski_jezik_knjizevnost.pdf</ref> == История == Дружтво за руски язик, литературу и културу основане 4. децембра 1970. року у Новим Садзе под першобутну назву: ''Дружтво за руски язик и литературу''. Починаюци од 1975. року Друтво почало видавац рочнїк под назву ''Творчосц''. Под тоту назву обявени перши 13 числа (1975-1987). Починаюци од двочисла 14-15 (1988-1989) рочнїк пременєл назву прилапююци назву на латинки ''Studia Ruthenica'', а познєйше додати (1993) по руски поднаслов: зборнїк роботох. Пременка назви часопису окончена по отримованю наукового сходу хтори бул пошвецени творчосци [[Михайло Ковач|Михайла Ковача]], хтори отримани 12. априла 1989. року у Новим Садзе. З тей нагоди за нового Главного и одвичательного редактора поставени проф. др. Юлиян Тамаш. У першом чишлє часописа под назву ''Studia Ruthenica'' Ушорйовацки одбор пременку назви часописа обгрунтовал на шлїдуюци способ:<ref>[https://books.google.rs/books?id=tF1gAAAAMAAJ&q=%22%D0%A3+%D0%B2%D1%8F%D0%B7%D0%B8+%D0%B7%D0%BE%D0%B7+%D1%82%D0%B8%D0%BC+%D0%B8+%D0%BF%D1%80%D0%B5%D1%85%D0%BE%D0%B4%22 ''Studia Ruthenica'', 1 (1989) / 14-15 (1988-1989): Редакция]</ref> ::''У вязи зоз тим и преход Творчосци на старосц людзох зоз Катедри за руски язик и литературу Филозофского факултета, чийо тринац числа останю шветли зародок рускей филологиї. Тот дворочнїк меня назву до Studia Ruthenica, пре лєгчейше и прецизнєйше медзинaродне препознаване проблематики яку будзе третировац на своїх бoкox, нє одрекаюци ше шветлого шлїду Творчосци.<ref>[https://zavod.rs/digitalizovani-publikatsiyi/ Перши 13. числа рочнїка Творчосц] Дружтва за руски язик, литературу и културу положени у електронскей форми на вебсайт Заводу за културу войводянских Руснацох</ref>'' И попри того же пременку назви пробовал обгрунтовац зоз, нїби, ''лєгчейшим и прецизнєйшим медзинародним препознаваньом тематики хтора будзе третирована'' на бокох того часопису, Ушорйовацки одбор нє дал одвити на питаня прецо место медзинародно припознатей назви за Руснацох (анґ. ''Rusyns'') вибрана архаїчна ''рутенска'' одреднїца хтора у цеку историї була предмет числених злохаснованьох у антирускей литератури, на хтори то способ праве тот термин, хтори ше у шветовей науки хаснує за еґзонимске означованє вельо ширшого восточнославянского корупуса, допринєше "лєгчейшому и прецизнєйшому" медзинародному препознаваню того часопису хтори пошвецени, першенствено, Руснацом и їх историї и културному скарбу. У цеку наступних рокох тедишнї главни и одвичательни редактор (Юлиян Тамаш), под час чийого мандата окончене пременованє часопису, ше отворено вияшнєл за уключованє руского/русинского народу до ширшого українского националного корпусу.<ref>[https://sr.wikipedia.org/wiki/Studia_Ruthenica#CITEREF%D0%A2%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%882004 Тамаш 2004,] стр. 306-309.</ref> <ref>Михайло Фейса (2007): [https://web.archive.org/web/20080922061829/http://www.rusnak.info/rusinistika.htm Одвит на реплику колеґи Тамаша]</ref> <ref>[https://sr.wikipedia.org/wiki/Studia_Ruthenica#CITEREF%D0%A2%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%882017 Тамаш 2017].</ref> == Периодичносц виходзеня == Зборнїк роботох ''Studia Ruthenicа'' виходзи раз рочнє, а роботи ше обявюю на руским язику зоз резимеами на сербским и аґлийским язику.<ref>8. ''Studia ruthenica'': зборнїк роботох / главни и одвичательни редактор Ирина Папуга. - Рок. 14/15 (1988/1989), вып. 14/15- . - Нови Сад: Дружтво за руски язик и литературу, 1988/1989 . - 24 cm. - Рочнє. - Главни редактор од 2015. Юлиян Рамач. - Издавач Дружтво за руски язик, литературу и културу. - Штампария од 2017 FB print, Нови Сад. Чис. 14/15 (1988/1989) пошвецене литературном дїлу Михала Ковача. - И воно предлуженє: Творчосц = ISSN 0351-9333</ref> Тот часопис-рочнїк ше публикує у друкованей и електронскей форми. Електронски файли поставени на вебсайту Дружтва за руски язик, литературу и културу од 14. числа та надалєй<ref>[http://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20ruthenica/index.htm Рочнїк Студия рутеника]на вебсайту Дружтва за руски язик, литературу и културу</ref> и на вебсайту Заводу за културу войводянских Руснацох.<ref>[https://zavod.rs/digitalizovani-publikatsiyi/ Диґитализовани рочнїк Студия рутеника]на вебсайту Заводу за културу войводянских Руснацох</ref> == Файти роботох == Ориґинални виглєдовацки роботи хтори предходно нє публиковани; Преподаваня и/або индивидуални роботи представени на фахових сходох, округлих столох, линґвистичних дньох хтори нє публиковани у других часописох и зборнїкох роботох; Рецензиї кнїжкох и моноґрафских виданьох и информациї зоз статутней и програмней дїялносци Дружтва. У часопису сотрудзую фаховци з обласци руского язика, литератури, култури и етнолоґиї, историчаре, публицисти зоз Сербої, реґиону, Европи и зоз швета (Горватска, Мадярска, Словацка, Польска, Естония, Канада, ЗАД, Япон итд.) == Ушорйовацки одбор и авторе == ==== Главни и одвичательни редакторе ==== === ''Творчосц'' === * [[Дюра Варґа]], чис. 1 - 5;<ref>[http://www.druztvo.org/ruski/o_druztve/varga/index.htm Дюра Варґа], перши редактор (1925 - 2003)</ref> * Дюра Латяк, чис. 6 - 7;<ref>[https://nar.org.rs/rue/d%d1%8era-lat%d1%8fk/ Дюра Латяк]</ref> * Гавриїл Колєсар, чис. 8. - 10;<ref>[https://rdsa.tripod.com/biografiji.htm#havrijil Гавриїл Колєсар]</ref> * Ирина Гарди Ковачевич, чис. 11 и 12;<ref>[https://nar.org.rs/rue/%d0%b8%d1%80%d0%b8%d0%bd%d0%b0-%d0%b3%d0%b0%d1%80%d0%b4%d0%b8-%d0%ba%d0%be%d0%b2%d0%b0%d1%87%d0%b5%d0%b2%d0%b8%d1%87/ Ирина Гарди Ковачевич]</ref> * [[Янко Рац]], чис. 13; === ''Studia Ruthenica'' === * проф. др Юлиян Тамаш, чис. 1 и 2;<ref>[https://nar.org.rs/rue/akademik-%d1%8eli%d1%8fn-tamas/ проф. др Юлиян Тамаш]</ref> * Ирина Папуґа, чис. 3 до 8;<ref>[https://nar.org.rs/rue/%d0%b8%d1%80%d0%b8%d0%bd%d0%b0-%d0%bf%d0%b0%d0%bf%d1%83%d2%91%d0%b0/ Ирина Папуґа]</ref> * проф. др Юлиян Рамач, чис. 9 до 26;<ref>[https://nar.org.rs/rue/%d0%b4%d1%80-%d1%8e%d0%bb%d0%b8%d1%8f%d0%bd-%d1%80%d0%b0%d0%bc%d0%b0%d1%87/ проф. др Юлиян Рамач]</ref> Терашнї главни и одвичательни редактор: * проф. [[Юлиян Рамач (линґвиста)]] === Члени Ушорйовацкого одбору === * Др Юлиян Рамач, главни редактор * Др [[Александр Дмитриєвич Дуличенко]] * Др Оксана Тимко Дїтко * Др Михайло Лїкар * Др Михайло Фейса <ref>[https://nar.org.rs/rue/%d0%bf%d1%80%d0%be%d1%84-%d0%b4%d1%80-%d0%bc%d0%b8%d1%85%d0%b0%d0%b9%d0%bb%d0%be-%d1%84%d0%b5%d0%b9%d1%81%d0%b0/проф. Др Михайло Фейса]</ref> * Блаженка Хома Цветкович<br /> == Ґалерия == <gallery> File:Studia_Ruthenica_4.jpg|Studia Ruthenica, 2014. File:Studia_Ruthenica_3.jpg|Studia Ruthenica, 2015. File:Studia_Ruthenica_2.jpg|Studia Ruthenica, 2016. File:Studia_Ruthenica_1.jpg|Studia Ruthenica, 2017.</gallery> == Литература == * Тамаш, Јулијан (2004). [https://books.google.com/books?id=Il0XAQAAIAAJ „Русинистика између украјинистике и србистике”]. Славистика. 8: 306—309. * Тамаш, Юлиян (2017). [https://books.google.com/books?id=EmH3vQEACAAJ Складанє идентитетох: Вибрани студиï и есеï з русинистики и украïнистики.] Нови Сад: Руске слово.<br /> == Вонкашнї вязи == * [https://zavod.rs/studia-ruthenica Завод за културу войводянских Руснацох: ''Studia Ruthenica''] * [http://www.worldcat.org/title/studia-ruthenica-zbornik-radova-zbornik-robotoh/oclc/224587132 ''Studia Ruthenica'' у шветовим каталоґу WorldCat]<br /> == Референци == e66v58qux2fahi02fkghwqm6q83z0us 0 20 128 127 2024-10-14T15:38:37Z Amire80 9 3 измене увезене 127 wikitext text/x-wiki '''Єднакокраки троугелнїк''' то троугелнїк хтори ма два єднаки страни. Тоти два єднаки страни означию ше зоз <math>b \,</math> (малу латиничну букву <math>b \,</math>) и наволую ше ''краки'' єднакокракого троугелнїка. Страна над хтору ше краки находза наволує ше основка и означує ше зоз <math>a</math> (малу латиничну букву <math>a</math>). Цеменє <math>C \,</math> наспрам основки наволує ше ''верх'' єднакокракого троугелнїка. [[Файл:Triangle.Isosceles.svg|200px|thumb| Єднакокраки троугелнїк]] == Свойства єднакокракого троугелнїка == * Два угли у тим троугелнїку исти - то угли хтори ше находза на основки. * Висина троугелнїка єднака зоз медияну. * Висина ше поклапя зоз бисектрису и медияну. == Формули за єднакокраки троугелнїк == '''Длужина странох троугелнїка''' можу ше вираховац зоз формулами: * <math> a = 2R \sin \alpha \,</math> * <math> b = 2R \sin \beta \,</math> * <math> b = 2a \cos \alpha \,</math> * <math> a = \frac b {2 \cos \alpha} </math> * <math> b = a \sqrt {2 (1 - \cos \beta)} </math> '''[[Обсяг]]''' єднакокракого троугелнїка єднаки зоз: * <math> O = 2b + a \,</math> (сума длужинох шицких странох) * <math> O = 2R (2 \sin \alpha + \sin \beta) \,</math> '''Висина троугелнїка''' поцагнута на основку <math>a \,</math> дзелї основку на два єднаки часци. Формули за одредзованє тих двох висинох: :<math>h_a=\sqrt[]{b^2-\frac{a^2}{4}}</math> :<math>h_b = \frac{2P}{b} = \frac{ah_a}{b}</math> '''[[Поверхносц]]''' ше може вираховац зоз формулами: :<math>P=\frac{a\cdot h_a}{2}=\frac{b\cdot h_b}{2}</math> :<math> P = \frac 1 2 b^2 \sin \beta = \frac 1 2 ab \sin \alpha </math> :<math> P = \frac 1 2 a \sqrt {\left(b + \frac 1 2 a \right) \left(b - \frac 1 2 a \right)} </math> (Херонова формула) '''Угли''' ше можу вираховац зоз формулами: * <math> \alpha = \frac {\pi - \beta} 2 </math> * <math> \alpha = \arcsin \frac a {2R}, \beta = \arcsin \frac b {2R} </math> jlghw8mekciy1wp748z3p6f7rb3ezt2 0 21 140 139 2024-10-14T15:38:37Z Amire80 9 11 измена увезено 139 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Єлена Ковач Петриґала |- | colspan="2" |[[Файл:Jelena Kovac 1953.jpg|alt=Єлена Ковач|center|thumb|334x334px]] |- |'''Народзена''' |20. фебруара 1916. |- |'''Умарла''' |15. фебруарa 2010 (94) |- |'''Державянство''' |австроугорске, югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Гражданска школа, Шид |- |'''Период твореня''' |1933–1975. |- |'''Жанри''' |литература, хорске шпиванє |- |'''Похована''' |на Новим теметове у Новим Садзе |} '''Єлена Ковач Петриґала''' (*20. фебруар 1916–†15. фебруар 2010), писателька и оперска шпивачка == Биоґрафия == Єлена Петриґала ше народзела у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] 20. фебруара 1916. року дзе єй оцец Константин Петриґала бул учитель. Там закончела основну школу, а гражданску у Шидзе. Потим ше уписала до учительскей школи у Новим Садзе, алє пошвидко ше мушела врациц до Керестура, бо оцец, попри витримованя ище троїх дзецох и своєй мацери (котра, после вчасней шмерци його супруги Веруни, народзеней Гарди, пестовала його штверо дзеци) нє мог плациц интернат и други трошки школованя. По теди Єлена уж здобула за тедишнї час солидне образованє, особлїво при шестрох Василиянкох под час школованя у Шидзе. У Керестуре ше такой уключела до културного живота у рамикох [[Руске народне просвитне дружтво|Руского народного просвитного дружтва]]. Писац прозни роботи Єлена Петриґала почала ище як седемнацрочна дзивка 1933. року. Була активни член Союзу руских школярох у тим чаше и вироятно под вплївом тей орґанизациї, як стредньошколка, почала и писац. Свойо твори обявйовала у Руских календарох од 1934. по 1941. рок, а заступена є и у Руско-українским алманаху бачванско-сримских писательох (1936) як наймладши писатель у тедишнїм чаше. У исти час ше занїма и зоз театралну дїялносцу и, як талантована шпивачка, участвує у вецей театралних фалатох у котрих єст и шпиваня. Єлена Петриґала ше 1935. року одала за [[Михайло Ковач|Михайла Ковача]], теди учителя у Руским Керестуре. Под час Другей шветовей войни, спочатку вєдно зоз супругом Михайлом Ковачом и двоїма дзецми жила у Шидзе, потим у [[Бикич Дол]]у (сама зоз двоїма дзецми по конєц войни) а од 1948. уж и зоз троїма аж по 1952. рок, кед ше преселєли до Нового Саду. Та и у Новим Садзе уж такой на початку априла 1953. року участвує у представи ''Заврачане благо'' В. Ванченка (улога циґанки Грунї), котру режирал єй супруг Михайло Ковач. У 1954. року ше єй народзела наймладша дзивка Олґа, та пре обєктивни причини єй дальша робота на театралним плане була прервана. У Новим Садзе, 1955. року, по препоруки Верунки Олеяровей, була прията за професийного члена хору Опери Сербского народного театра, дзе остала аж по одход до пензиї, после полних 22 рокох активного шпиваня. Як сама виявела, бул то найщешлївши период єй живота. Кед слово о єй литературней творчосци, треба спомнуц же ю предлужела и после Другей шветовей войни. Свойо кратки приповедки почала обявйовац у часопису ''Шветлосц'' 1952-1953, алє ше после того, як уж спомнуте, пошвецела музики, а „пирко” препущела свойому супругови. Попри тим же шпивала у опери, Єлена як солистка и у дуету зоз свою власну шестру Олґу од. Обровски даскельо роки „на живо” шпивала и руски и українски писнї прейґ габох Радио Нового Саду. А кед набавени маґнетофони, даскельо шпиванки остали и записани на маґнетскей пантлїки и з часу на час ше емитую. По одходу до пензиї знова ше пошвецела литературней творчосци. Участвовала аж и на єдним литературним конкурсу за кнїжку прози, котри седемдзешатих рокох розписало ''Руске слово'', алє теди конкуренция була велька и рукопис кнїжки Єлени Ковачовей жири нє предложел анї за одкуп. На щесце, тот рукопис зачувани, та го превжала Редакция ''Шветлосци'' и обявела у штирох предлуженьох, у числох 3 и 4 у 2008. и 1 и 2 у 2009. року. Творчи литературни опус Єлени Ковач-Петриґала релативно скрoмни. Поведли бизме, вон скоро цали инспировани з авторкову животну долю. Литературна критика о творох Єлени Ковач ище нє виповедла свойо остатнє слово, окрем гевтого зоз 1936. року, кед висловене же єй творчосц романтичного напряму и же „указує красни талант и дава вельо надїї” и того цо замерковал [[Дюра Варґа]] у своїм напису „Кратки исторични препатрунок кнїжовней творчосци у нашим народзе” споминаюци слїдующе: „У романтичним напряме писала под час старей Югославиї приповедки Олинка Ковач, родзена Петриґала. Приповедки єй друковани у новинох и Алманаху 1936. року. Тематика розлична и часто попреплєтана з релиґийнима мотивами и прекраснима описами роботи и природи”. Єлена Ковач-Петриґала умарла 15. фебруара, а похована є 16. фебруара 2010. року на Новим теметове у Новим Садзе. == Ґалерия == <gallery> File:Jelena Petrigala 1932.jpg|Єлена Петриґала 1934. року File:Jelena Kovac 1950.jpg|Єлена Ковач, Сербски народни театер File:Verunka Olejar i Jelena Kovac 1951.jpg|Верунка Олеяр и Єлена Ковач у студию Радио Нового Саду </gallery> == Литература == * ''Руско-українски АЛМАНАХ бачванско-сримских писательох''; Видатель Руске народне просвитне дружтво у Р. Керестуре, 1936, боки 6, и 191.197. * Дюра Латяк:''Олена (Єлена) Ковач (1916-2010),'' ''Шветлосц'' ч. 1/2010, б. 127-131. == Вонкашнї вязи == * [[Дюра Варґа]]: [https://www.ruskeslovo.com/wp-content/uploads/2021/06/1952-SVETLOSC-cislo-1-digitalizovane.pdf ''Кратки исторични препатрунок кнїжовней творчосци у нашим народзе'',] ''Шветлосц'' ч. 1/1952, б. 28-29. 5kqz4sgf7x5f6qmmdzkmv79q63rroh5 0 22 164 163 2024-10-14T15:38:39Z Amire80 9 23 измене увезене 163 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | Єлена Солонар |- | colspan="2" |[[Файл:Jelena Solonar 2а.jpg|alt=Єлена Солонар, поетеса|center|frameless|250px]] |- |'''Народзена''' |5. фебруара 1900. |- |'''Умарла''' |28. мая 1982. (82) |- |'''Державянство''' |австроугорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |ґимназия, Клуж, Румуния |- |'''Универзитет''' |Фармацийни факултет у Сеґедину |- |'''Период твореня''' |1920—1975 |- |'''Жанри''' |фармация, литература |- |'''Похована''' |у Руским Керестуре |- |'''Припознаня''' |Орден роботи зоз златним венцом, Фармацеутски факултет Беоґрад - титулу "Визначного апатикара" |} Маґистерка фармациї '''Єлена Солонар - Поливка''' (*5. фебруар 1900—†28. май 1982 ), була почитована апатикарка, здравствена просвитителька, филантроп и поетеса чийо писнї вошли до народу. == Биоґрафия == Єлена Солонар родз. Поливка, народзена 5. фебруара 1900. року у валалє Скеуш у Банаце (тераз Румуния) у фамелиї учителя Михаила А. Поливки (1868-1944).<ref>Ирина Папуґа: [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/2a%20Srudia%20Ruthenica%2015%20Pdf%202010.pdf Мр Єлена Солонар (1900-1982), апатикарка и поетеса зоз Руского Керестура – 110-рочнїца народзеня], б. 151-155.</ref> Поливково були по походзеню зоз Горнїци. Мац Єлени Солонар Єлена, народзена Петриґала, була зоз Шаришскей, а оцец [[Михаил А. ПОЛИВКА]] зоз Земплинскей обласци (тераз Словацка). Єй мац ше школовала у [[Прешов]]е, а оцец у [[Ужгород]]зе. Як млади учитель Михаил Поливка службовал у валалє Скеуш у Банаце, дзе ше 5. фебруара 1900. року народзело дзивче Єлена. Рок познєйше (1901) Михаил Поливка пришол за учителя и длугорочного управителя школи до [[Руски Керестур|Руского Керестура]]. Прето Єлена Руски Керестур тримала як свойо родзене место; у нїм препровадзела свойо дзецинство, роботни вик и мирну старосц. Од вчасного дзецинства Єлена указовала виразни талант, читала кнїжки, сказки, а у школи була одлична школярка. И попри материялних почежкосцох бо учительова Поливкова плаца була мала, а мали седмеро дзеци (штири дзивчата: Марґита, Ирина, Олґа и Єлена и трох хлапцох: Иван, Андрей и [[Владимир Полївка|Владимир]]), Єлена у Новим Садзе приватно закончела штири класи гражданскей школи. Як одлични школяр, достала стипендию за дальше школованє у Мариануму, Коложвар, Угорска (тераз Клуж у Румуниї), при римокатолїцких шестрох. Там закончела ґимназию и матуровала 1919. року. Єлена од малючка жадала постац дзецински дохтор. Понеже була одлична школярка, обецана єй стипендия за студиї медицини у Минхену. Алє, повойнови часи були чежки, требало помагац родичом хтори школовали трох младших братох, и тото єй жадане ше нє зисцело. Єлена Поливка почала робиц як апатикарски приправнїк и источашнє ше учела за апатикарку. Перше у Бачкей а вец у Сеґедину, у Мадярскей, дзе студирала на Фармацийним факултету дзе з одличним успихом дипломовала 1923. року. На студийох ше витримовала сама – ноцами дежуровала у апатикох и пририхтовала испити. Єлена Солонар була глїбоко релиґиозна. Глїбоки вплїв на єй релиґиозни живот и чувства мали єй родичи, окреме оцец Михаил, педаґоґ и идеалиста, як и католїцки шестри при хторих ше школовала. == Роботна кариєра == Перше роботне место було єй Стари Футоґ, а потим єден час препровадзела на роботи у Беоґрадзе. Ту ше упознала и повинчала зоз Константаном Солонаром, бувшим официром, хтори теди уж бул у резерви и робел у єдней гадвабарнї. Животне жаданє єй було врациц ше до Руского Керестура и помагац своїм людзом, цо ше єй и витворело 16. мая 1927. року. Теди, зоз материялну потримовку свойого супруга Константина Кости Солонара, отворела апатику у Руским Керестуре и у нєй робела по одход до пензиї. == Здравствене просвищованє == Зоз приходом до Руского Керестура, апатикарка Єлена Солонарова, полна знаня и енерґиї, влапела ше до зложеней роботи. У валалє, хтори мал 6 тисячи жительох, робел лєм єден лїкар - бул то дохтор Андрий Наливайко, знанє о здравстве було пребарз худобне, людзе ше нє лїчели систематично, цали фамелиї умерали од туберкулози, велї жени умерали у пологу, морталитет дзецох бул високи, дзивки ше одавали на 14-15 роки, а леґинє женєли на 18. Єлена, як филантроп, бо вона насправди любела людзох, вона каждей особи, кед видзела же є у бриґох, дала совит чи у вязи даякей хороти, чу у вязи костирня, або совитовала млади мацери у вязи вихови дзецох.[[Файл:Solonarova apatika u R.K. apat..jpg|alt=Апатика Єлени Солонаровей у Руским Керестуре|thumb|452x452px|Апатика Єлени Солонаровей у Руским Керестуре]]Апатикарка Солонарова отримовала серию преподаваньох о гиґиєни женох и дзецох, а тиж и за школярoх и младеж. Таки курси пошвецени здравственей култури, лїченю и хоротом тирвали вжиме и по даскельо мешаци. Вона рихтала сериї преподаваньох на теми: "Гиґиєна жени и дзецка", "Костиранє дзецох, "Проблеми малженства" итд. Єлена Солонар, познаваюци вецей странски язики, за пририхтованє преподаваньох хасновала литературу на нємецким, французким, анґлийским, русийским, мадярским и сербским язику. Запаметане же тоти єй преподаваня були барз нащивени, теми викладала пред полну салу присутних. Написи апатикарки Єлени Солонар обявйовани (медзи двома войнами) у рускей периодики. Писала ''о Ручней апатики'', о тим ''Як треба вариц хорим и слабим'' итд. Ґу тому писала статї до фахового часопису апатикарох Югославиї. Була активна як предсидатель ''Червеного крижа'', окреме под час войни. === Припознаня === Року 1956. за свою фахову и социялну роботу у просвищованю у обласци здравства Єлена Слонар достала високе припознанє од Фармацеутского факултету у Беоґраду - титулу "Визначного апатикара". Кед одходзела до пензиї, од югосдавянскей влади достала "Орден роботи зоз златним венцом". == Поетска творчосц == У нашим народзе Єлена Солонарова була позната и як поетеса, перша медзи рускима писательками. Поезию почала писац як школярка ґимназиї а писнї єй обявйовани у календарох и Нашей заградки. Обявени єй понад 20 писнї у хторих слово о краси и преходносци живота. Медзи нїма даєдни прилапени як народни, напр. „Желєнєє жито”, „Били орґони”, „Кед мили руковал”, „Тополї”, „Пипинє”, „Морйо”, „У єдней загради”, „Желєни гори”, „Школьки” итд. Вєдно зоз [[Янко Фейса|Янком Фейсом]] и [[Мафтей Винай|Мафтейом Винайом]] учишлюю ю медзи гевтих руских медзивойнових поетох хтори творя мост медзи усну и сучасну писану уметнїцку поезию. Єлена Солонар мала вирну пару - мужа Константина, хтори єй нєсебично през цали живот помагал и храбрел ю. Вони єдно друге дополньовали и робели як "зложни тим". Гоч жили на валалє, мали широки горизонти, читали на вецей шветових язикох, мали богату библиотеку. Єлена и Константин Солонар мали сина [[Владимир Солонар|Владимира]], патолоґа, и дзивку Єлену, апатикарку. Єлена Солoнар умарла 28. мая 1982. року у Руским Керестуре, а єй муж Константин Солонар умар истого року у Нємецкей дзе пребувал при їх дзивки Єлени. Поховани су на керестурским теметове у заєднїцкей крипти. === Композициї на стихи Єлени Слонар === * [https://www.youtube.com/watch?v=euHJUA7B4VM Желєни гори] - Мирела Мали * [https://www.youtube.com/watch?v=FwnpmBYsXnQ Желєнєє жито] - мишани хор Дома култури Руски Керестур * [https://www.youtube.com/watch?v=GFRKrjAws9A Били орґони] - Миодраґ Мики Євремович * [https://www.youtube.com/watch?v=De_jpKgzZMU Били орґони] - Хор Гармония * [https://www.youtube.com/watch?v=LXLRZCDQfxY POĽUBILI SME ŠE] - Ґрупа S HARMONY == Литература == * Владимир Бесерминї, Сто роки од народзеня Єлени Солонар, ''Studia Ruthenica чис. 7,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 1999-2000, б. 99-104. * [[Янко Рац]], Єлена Солонар (1900-1982), ''Народни календар 1983'', Руске слово, Нови Сад, 1982, б. 131-133. * Јулијан Тамаш, Русинска књижевност, историја и статус, Матица српска, Нови Сад, 1984, б. 143-145. * Речник медицинске терминологије српско-латинско-русински, Словнїк медицинскей терминолоґиї, сербско-латинско-руски, Дружтво за руски язик, литературу и културу Нови Сад, 2006, 165-1 == Вонкашнї вязи == * Єлена Солонар-Поливка, [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Kalendar-1940_compressed.pdf Штири писнї], ''Руски календар за Русинох у Югославиї на 1940. рок'', РНПД, Руски Керестур, б. 42-45 * Єлена Солонар, [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Kalendar-1940_compressed.pdf Тополї], ''Руски календар на 1940 рок'', РНПД, Руски Керестур, 1939, б. 44 * Єлена Солонар - Поливка, [https://rdsa.tripod.com/literatura/jsolonar.htm Дзешец писнї,] * Єлена Солонар [https://www.youtube.com/watch?v=zysi4ORCOoc  Дую витри] (рецитована поезия) * Єлена Солонар-Поливка, [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Kalendar-1940_compressed.pdf Як кармиц мали дзеци], ''Руски календар за Русинох у Югославиї на 1940. рок'', РНПД, Руски Керестур, б. 160 * Єлена К. Солонар-Поливка: [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Kalendar-1941_compressed.pdf Ручна апатика], ''Руски календар на 1941. рок за Русинох у Югославиї'', РНПД, Руски Керестур, 1940, б. 133 * Єлена Солонар-Поливка, апатикарка: [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Kalendar-1941_compressed.pdf Як треба вариц хорим и слабим], ''Руски календар на 1941. рок за Русинох у Югославиї,'' РНПД, Руски Керестур, 1940, б. 137 == Ґалерия == <gallery mode=left> File:Poljivkovo 1905 roku.jpg|Олґа, Єлена, мац Єлена Поливка, Андрей, Марґита, Иринка, шедзи Владислав (Лаци), 1905. рок File:Poljivkovo dzeci 1910 R Kerestur.jpg|alt=Поливково дзеци 1910. року, Руски Керестур|Иринка, Андрей, Єлена, Олґа, Владислав (Лаци),  Марґита  шедзи Владимир Поливка 1910. рок File:Siv%C4%8D_Jelena_Waldo.jpg|alt=Яким Сивч, Єлена и Владимир Солонар|Яким Сивч, Єлена и єй син Владимир Солонар у Руским Керестуре </gallery> == Референци == fgtuglxg062xhedi1mgbbym8usfrwft 0 23 5893 188 2024-10-18T12:23:03Z Keresturec 18 Додати елемнт за Литературу, реформатовани портрет у табели 5893 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Єфрем Колєсар</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Jefrem Kolesar B.jpg|alt=Єфрем Колєсар|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |8. октобра 1922. року |- |'''Умар''' |29. септембра 1996. (74) |- |'''Державянство''' |Кральовина Югославия, Югославия |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |Ґимназия у Зомборе, Беоґраду и Вербаше |- |'''Период твореня''' |1945–1981. |- |'''Жанри''' |рахунководство, култура, друкарска дїялносц |- |'''Поховани''' |На теметове у Руским Керестуре |- |'''Припознаня''' |Памятна плакета СД ''Русин'' |} '''Єфрем Колєсар''' (*8. октобер 1922–†29. септембер 1996), спортски роботнїк, дїяч у култури, добри привреднїк и орґанизатор == Биоґрафия == [[Файл:Vlado Jefrem Hanja 1932.jpg|alt=Владимир, Єфрем и Ана Колєсар|thumb|387x387px|Владимир, Єфрем и Ана Колєсар 1932. року]] Єфрем Колєсар бул народзени 8. октобра 1922. року у фамелиї Єфрема и Ани родз. Планчак у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Єфрем бул наймладши од штверих дзецох, мал шестру Ану, брата Владимира и шестру Амалку хтора умарла як 6-рочне дзецко. Єфрем закончел основне образованє у родимим валалє а родичи го штредком 30-их рокох послали на дальше школованє до ґимназиї у Зомборе дзе закончел нїзши класи и предлужел у висших класох алє остатнї два роки у ґимназиї прешол до Беоґраду на школованє бо му брат Владо там студирал. Война, хтора почала у априлу 1941. року, претаргла його школованє у 7. класи ґимназиї. Случай сцел же Єфрем лєм пар днї пред бомбардованьом Беоґрада одпутовал до Руского Керестура и там и остал бо пошвидко наступела окупация Югославиї. Потим ше врацел до Беоґраду и закончел 7. класу. До 8. класи ґимназиї вон ходзел под Мадярами алє матуру нє покладал. У цеку 1943/44. року Єфрем бул, з векшу ґрупу младих керестурцох, на предвояцкей обуки на цо их наганяла мадярска власц и теди ше приявел за курс за больнїчара та так ище єден час одґуровал одход даґдзе на фронт. Остатнїх мешацох 1944. року векша час [[Бачка|Бачкей]] була ошлєбодзена алє их, младих и нєискусних хлапцох без воєного знаня и даякей правдивей обуки, чекала мобилизация до тераз уж народноошлєбодительного войска. Ту ше векшина одозвали бо ше ту рушало до борби процив фашизма хтори теди уж бул на колєнох у цалей Европи. Єфрем бул з ґрупу Руснацох, приявел ше же ма закончени курс за больнїчара и потим були упутени на фронт. Сцигли до Билого Манастиру и ишли далєй, по Дарду, дзе Єфрем бул розпоредзени у бриґадней амбуланти та остал у позадини и так, о єден час, дошол по Дравоґрад у Словениї, по гранїцу з Австрию. == Учасц у културним и спортским живоце младих == [[Файл:Keresturski intelektualci 1939.jpg|alt=Студенти и штредньошколци у Руским Керестуре 1939. року|thumb|486x486px|Студенти и штредньошколци у Руским Керестуре 1939. року Горе, з лїва: двоме нєпознати, Микола Гарди, учитель з Коцура, Звонко Сеґеди, Янко Няради, Славко Пап Пабиянков  Шедза : [[Янко Ерделї]] з Дюрдьова, нєпознати, Янко Виславски, Митро Салак, др Янко Ерделї зоз Заґребу, Єфрем Колєсар, нєпознати.]] Як ґимназиялєц Єфрем бул у ґрупи младей рускей интелиґенциї у Руским Керестуре хтору творели штредньошколци и студенти и хтора була у цеку рока, а окреме през лєто, активна на вецей планох - у култури, литератури, орґанизованю сходох младежи, у спортским живоце валала... Менєй познате же Єфрем були и фодбалер ФК ''Русин''. У моноґрафиї того фодбалского клуба находзиме таки податок „През лєто, под час ферийох, у тиме наступали и Єфрем Колєсар, [[Янко Виславски]] и Звонко Сеґеди, як цо и ище даєдни школяре и студенти". После войни, на початку 1950-их Єфрем Колєсар постал тренер ФК ''Русин''. Такой после преславйованя 30-рочнїци СД ''Русин'' 1953. року фодбалски тим, под руководством тренера Єфрема Колєсара, поставал вше моцнєйши и компактнєйши. 1954. року Русин ше пласовал до Зомборского подсоюзу, 1 класа. У єшеньскей часци першенства ''Русин'' завжал треце место а у ярнєй часци, 1955. року, ''Русин'' бул други и пласовал ше до Сивернобачкей лиґи. Бул то найвекши успих у потедишнєй историї ФК ''Русин''. Орґанизацийни одбор за преславу 60-рочнїци СД ''Русин'' 1983. року принєсол одлуку о додзельованю припознаньох найзаслужнєйшим и найлєпшим членом. Теди додзелєни и Плакети СД ''Русин'', як найвисше клубске припознанє, и медзи 16 добитнїками бул и Єфрем Колєсар. == Роботна кариєра == После войни Єфрем Колєсар почал робиц у админстрациї Фабрики Юта за преробок конопи у Руским Керестуре. У тим чаше дал позарядово испити у ґимназиї у Вербаше и закончел и остатню класу ґимназиї. Нєодлуга прешол за шефа рахунководства до теди новоформованого подприємства за видаванє новинох ''Руске слово'' з друкарню. То бул амбиєнт у хторим вон лєгчейше дихал, ту ше розправяло о велїм цо було од значносци за Руснацох и їх културу, информованє, образованє, ту часто приходзели руски интелектуалци зоз других местох спомедзи хторих и вон велїх познал. Єфрем Колєсар ше после войни оженєл зоз Цецилию Сеґеди, у малженстве мали двох синох, Гавриїла и Звонимира. У половки 50-тих Цецилия Колєсар ше похорела од нєвилїчивей хороти. У авґусту 1958. року вона умарла а Єфрем остал ґдовец, з двоїма дзецми, у 36 року живота. Року 1963. Єфрем Колєсар ше оженєл зоз Наталию Колбас. Фамелия ше преширела з родзеньом двох дзивчаткох, Даниели и Андреї. У складзе з инициятиву з Покраїни 1967. року пришло до роздвойованя - НВП ''Руске слово'' ше преселєло до Нового Саду а Друкарня ''Руске слово'' остала у валалє. За директора Друкарнї теди вибрани Єфрем Колєсар. Бул то початок єдного успишного дїловного периоду Єфрема Колєсар як привреднїка и орґанизатора продукциї. Друкарня у наступних рокох дожила свойофайтови бум у звекшаню продукциї, у преширеню числа занятих як и у просторним преширйованю. Єфрем Колєсар розробел систему прицагованя роботох до Друкарнї, звекшал число занятих, уведол трецу змену, друкарня перша у валалє (а можебуц и у општини) почала давац цепли оброк роботнїком, а у продукциї посцигнуте почитованє порадзених терминох и квалитет роботи цо, насампредз, задовольовало купцох. Комерциялисти приношели до друкарнї надосц роботи та Єфрем Колєсар, давал часц того и друкарньом у [[Кула|Кули]] и Оджаку хтори ше и сами, так, змогли на експанзиї керестурскей друкарнї. На таки способ ше у наступних 5 рокох акумуловало средства же ше скорейши плани вибудови новей продукцийней гали и управного будинку могло почац витворйовац. Шицко робене зоз пораду з представнїками НВП ''Руске слово'' з Нового Саду и обрацаюци средства обидвох подприємствох були анґажовани на найлєпши можлїви способ, а на хасен обидвох колективох. 1971. року почала вибудов продукцийней гали а потим и вибудов управного будинку Друкарнї дзе даскельо просториї и маґазин за свойо виданя мало у власнїцтве и НВУ ''Руске слово'' з Нового Саду. Управни будинок закончени 1978. року, 10 роки од роздвойованя двох роботних орґанизацийох. Єфрем Колєсар ше анґажовал же би ше у Машинскей школи у Кули отворело ґрафичарски напрям та так друкарнї штреднєй Бачки доставали квалификованих ґрафичарох. У Руским Керестуре, у рамикох вечарших школох, Єфрем орґанизовал курси за кнїжководительство и други административни роботи. Друкарня ''Руске слово'' обезпечовала сиґурну еґзистенцию вецей як 100 фамелийом у Руским Керестуре. У єдним периодзе плаци занятих у Друкарнї були найвисши у општини Кула. Ґу тому, Єфрем Колєсар бул єдини директор у кулскей општини хтори нє бул и член партиї. И, з постредством партиї, Єфрем Колєсар премесцени на место совитнїка директора друкарнї алє робел, углавним, комерциялни роботи бо мал широки круг познанствох, а на чоло Друкарнї пришли особи з потримовку партийних структурох. Но, криза у привреди була вше моцнєйша и вецей ше нє могло повториц таке удатне дїлованє яке було зазначене у периодзе од 1967. по 1975. рок. Єфрем Колєсар пошол до пензиї 1981. року. == Допринос на културним полю == [[Файл:Delegacija KSUT 1967.jpg|alt=Делеґация КСУТ зоз Прешова у нащиви НВП "Руске слово" и Друкарнї у Руским Керестуре, 1967. року|thumb|462x462px|Делеґация КСУТ зоз Прешова у нащиви НВП "Руске слово" и Друкарнї у Руским Керестуре, 1967. року   З лїва на право: Делеґацийов вожач,  Юрiй Дацко (редактор новинох "Нове життя"), Дюра Латяк, [[Юрий Цимбора|Юрiй Цимбора]], [[Янко Рац]], Єфрем Колєсар (стої), Василь Вархола, Лудвиґ Галушка, [[Дюра Папгаргаї]] (стої) и Федiр Ковач (секретар КСУТ-у)]] Кед слово о анґажованю Єфрема Колєсара на културним полю, о тим мож повесц тельо же вон брал учасц у културних рушаньох там дзе чувствовал же може допринєсц. У другей половки 1960-тих бул предсидатель Совиту Дома култури у Руским Керестуре так же бул у ситуациї утвердзовац и преширйовац сотруднїцтво и приятельства зоз членами ансамба ПУНА и [[Театер "Александер Духнович"|Театра ''Александра Духновича'']] зоз [[Прешов]]а хтори теди частейше нащивйовали Войводину и одходзел до Чехословацкей кед руски ансамбли и театер нащивйовали Прешовщину. Бул Єфрем Колєсар тиж и член Управного одбору Фестивала ''Червена ружа'' як и даєдних його комисийох. Любел Єфрем Колєсар бавиц шах або ше покартац у просторийох СД ''Русин'', одбавиц столни тенис у школи, любел лапац риби на беґелю. Пензионерски днї му загорчала война на початку 90-их, розпадованє Югославиї, гиперинфлация, а саме здравє му було начате кед му одстранєта єдна покрутка. Шерцо му ослабело а 29. септембра 1996. року цалком одказало послушносц. Поховани бул на керестурским теметове. == Ґалерия == <gallery> File:Aktivisti u sportu R Kerestura 1943.jpg|alt=Активисти у спорту Руского Керестура 1943/44. року|Активисти у спорту Руского Керестура 1943/44. року: стоя, з лїва, [[Дюра Варґа]], Єфрем Колєсар, [[Евґений Джуня]], Яким Олеяр, Юрай (Дюра) Сеґеди. Шедза, з лїва, [[Йовґен Медєши|Евґений Медєши]], Яким Сабадош, [[Ириней Тимко]], Цап, Йовґен Планчак. File:J Koljesar u S Gradu.jpg|alt=Наталия и Єфрем Колєсар зоз дзвчатми Андрею и Даниелу|Наталия и Єфрем Колєсар зоз дзвчатми Андрею и Даниелу єдного лєта у Старим Ґраду на острове Хвар </gallery> == Литература == * Дюра Латяк ''Руске слово'' 1945-1985 [Прегляд кадрового розвою] , Нови Сад, 1985. б. 79;153. * Михал Симунович, „Жил зоз друкарнюˮ, ''Руски календар 1997'', НВУ Руске слово, Нови Сад, 1996, б. 163 == Вонкашнї вязи == * Гавриїл Колєсар, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/22%20Studia%20Ruthenica.pdf Здогадованє − Єфрем Колєсар (1922–1996),] ''Studia Ruthenica'', Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 22, 2017, б. 74-83. 4uregfsl5snsqg58vs1ak3oeaijwgj0 0 24 198 197 2024-10-14T15:44:26Z Amire80 9 9 измена увезено 197 wikitext text/x-wiki Поняце '''аванґарди''' (франц. ''avant'' = „опрезˮ, ''garde'' = „чувацˮ) найчастейше означує малу групу интелектуалцох або уметнїкох котри ше рушаю през нови културни и политични терени, предводзаци дружтвени пасма. Тото поняце найчастейше означує уметносц котра опрез своєй епохи, иновативна, експериментална, гетеродоксна. У велїх случайох поняце аванґарда ше кореспондує зоз поняцом елита. Русийска уметносц котра на початку 20. вика ишла опрез револуциї наволує ше русийска аванґардна уметносц. == Опис и походзенє термина == Тот термин походзи з французкого вояцкого язика, а одношел ше на трупи котри ишли опрез войска як предходнїца, а нєшка ше найбаржей хаснує у уметносци. О самим початку хаснованя термина аванґарда постоя велькя дилемя котри по нєшка нє ришени. По даєдних, тото мено ше почало хасновац за малярох котри организовали ''Салон одруцених'' 17. мая 1863. у Паризу як процив виставу службеному Паризкому салону (вистава академского мальованя). Други гваря, же то перше похасновала Олинда Родригез (социялиста – утописта) у своїм есею Уметнїк, науковец, индустириялєц ( ''L‘artiste, le savant et l’industriel'', 1825). У своїм есею Родригезова поволує уметнїкох же би були аванґарда народу, прето же моц уметносци найшвидши способ за дружтвени, политични и економски реформи<ref>Calinescu, Matei (1987). ''The Five Faces of Modernity: Modernism, Avant-Garde, Decadence'', Kitsch, Postmodernism. Duke University Press.</ref>. З часом, поняце аванґарди вязало ше баржей на ларпурлартистични уметнїцки рухи, котри ше фокусовали на естетични проблеми, порушуюци гранїци уметнїцкого дожица, а нє дружтвеней реформи. == Теоричаре аванґарди == Даскельо авторе пробовали потолковац поняце аванґарди зоз барз огранїченим успихом. Єдну од найхасновитших и найпочитованших анализох аванґарди як културного феномена дал италиянски писатель есейох Ренато Подьоли 1962. року у своєй кнїжки Теория авангарди уметносци (Teoria dell’arte d’avanguardia). Виглєдуюци историйни, дружтвени, психологийни и филозофски аспекти аванґарди, Подьоли глєдал поза даєдних зявеньох у уметносци, поезиї и музики и визначел же аванґардисти дзеля даєдни заєднїцки идеали и вредносци котри ше манифестую у нєконформистичним живоце котри вони прилапюю и по котрим би вони були лєм подкатегория боемщини<ref>Poggioli, Renato (1981). ''The Theory of the Avant-Garde. Belknap'' Press of Harvard University Press. ISBN 978-0-674-88216-4., translated from the Italian by Gerald Fitzgerald, 2nd ed.</ref>. Други авторе пробовали прешириц и пояшнїц Подьолийову теорему, як зробел нємецки литературни критичар Питер Бурґер у дїлу ''Теория аванґарди'' (1974)<ref>Bürger, Peter (1974). ''Theorie der Avantgarde''. Suhrkamp Verlag. English translation (University of Minnesota Press) 1984: 90.</ref>. == Аванґарда и дружтвена матка == Концепт аванґарди одноши ше виключно на маргиналних уметнїкох, писательох, композиторох и думательох чийо дїла нє лєм процивсловни комерциялним вредносцом дружтвеней матки, алє ше часто находза на превратнїцким дружтвеним и политичним рубцу дружтва. Велї писателє, критичаре и теоретичаре виношели твердзеня о аванґарди за їх преламних рокох при формираню модернизма. Найупечатилївши виказ о аванґарди дал нюйорцки критичар уметносци Клемент Ґинберґ у своїм есею Аванґарда и кич котри видал у журналу ''Partisan Review'' 1939. року. Як цо и сам наслов есея суґерує, Ґрингберґ ясно указує же аваґардна култура нє лєм процивсловна високей або култури матки дружтва, алє є контрадикторна уметенїцки створеней масовней култури котра настала як пошлїдок индустриялизациї. Кажди продукт масовней култури (медиї) директни продукт капитализма, медиї його сущни индустриї, а вони порушовани з фиксацию идеї профита, яґод други часци економиї, за котри робя, а нє идеалами правей уметносци. Пре тото за Ґинберґа таки форми и дїла – кич, фолиранска, фалшива и механїчна култура, котра часто претендує буц же би була векша як цо є, хаснуюци форми и структуру украднуту з аванґардней култури. На приклад, под час 1930-их индустрия оглашованя швидко усвоєла визуелни ефекти и манири надреалистох, алє то нє значело же су за оглашованє сликере наисце постали надреалисти. Так ше зявел стил без своєй субстанциї. У тим смислу Ґринберґ наглашовал боляцу розлику медзи праву аванґардну креативносцу и тарґовищно ориєнтованих помодних пременкох и штучних стилистичних иновацийох котри ше часто хасную за повласцени статус так продукованих нових формох трошительней култури. Найоштрейшу критику аванґарди процивно култури матки дружтва дал нюйорцки критичар Гаролд Розенберґ, познєйших 1960-их, у кнїжки ''The definition of art: action Art to Pop to earthworks'' (Ню Йорк: ''Хоризон Прес'', 1972) . Намагаюци ше же би затримали баланс медзи виглєдованьом Рената Подьолия и твредзеньох Клемента Ґринберґа. Розенберґ сугеровал же би од штредка 1960-их надалєй проґресивна култура престала буц лєм оглашуюца и рекламска. Од того часу вона присмачена з духом аванґарди, з єдного боку, и жаданьом за пременку масовней култури на другим боку. Тоти два сили дїйствую интерактивно єдна на другу под розличнима углами. == Аванґарда и марксизем == Аванґарда у марксистичней теориї ма значне место. По марксистично-политичним похопеню, аванґарда (комунистична партия) то тота часц роботнїцкей класи котра ма найвекшу свидомосц о потреби вибудови нового социялистичного дружтва. То значи же аванґарда би нє требала мац нїяки особни интереси. Теорийно, то значи же ше аванґарди муши поспишиц одбранїц од доґматизма, прето же єдини критериюм успишносци єй роботи то дружтвена пракса. У югославянскей управней системи улога аванґарди була же би управяла зоз державу и цалу привреду, так же би ше цала роботнїцка класа сама конституовала як держава, т. є. дружтво нєпоштредних продуковательох. На тот способ аванґарда була теорийно идейно-политична делеґация роботнїцкей класи, а нє єй представительство (репрезентация). == Характеристики аванґарди == На початку Першей шветовей войни зявюю ше нови теми при уметнїкох котри виволую чувства страху, страценосци, розчарованосци и то ше барз добре обачує у дїлох аванґарди. Характеристичне неґиранє традициї, жажда за експериментом, випитую ше нови принципи писаня, здумую ше нови технїки, депресонализация (писателє нє пишу о себе), дефабуларизация лєбо деструкция романа (нєт класичней фабули, анї роман) одруцую ше шицки правила злучованя розличних файтох до єдней. Циль аванґардних писательох бул виволанє шока, точнєйше шокиранє публики. == Аванґардни уметнїцки рухи == * Абстрактни експресионизем * Сецесия * Уметносц акциї * Концептуална уметносц * Флуксус * Конструктивизем * Кубизем * Сайберпанк * Дадаизем * Де Стийл * Експресионизем * Фовизем * Футуризем * Импресионизам * Минимализем * Неоизем * Поп-арт * Пост-рок * Постминимализем * Промитивизем * Проґресивни рок * Социялистични реализем * Супрематизем * Надреализем * Символизем * Зенитизем == Литература == * Calinescu, Matei (1987). ''The Five Faces of Modernity: Modernism, Avant-Garde, Decadence, Kitsch, Postmodernism''. Duke University Press. == Вонкашнї жридла == * [https://samoobrazovanje.rs/sta-je-avangarda/ Šta je avangarda?] * [https://sajberefendija.wordpress.com/2017/10/28/covjek-iz-mojih-snova-vujica-resin-tucic/ Ispred straže] – Vujica Rešin Tucić == Референци == f9y5gr07rb9ip3l65tfv27jq8jbl2wm 0 25 210 209 2024-10-14T15:44:27Z Amire80 9 11 измена увезено 209 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Авґустин Горняк |- | colspan="2" | |- |'''Народзени''' |7. октобра 1919. |- |'''Умар''' |16. новембра 2003. (84) |- |'''Державянство''' |югославянске, анґлийске |- |'''Язик творох''' |руски, анґлийски |- |'''Школа''' |ґимназия у Вербаше |- |'''Универзитет''' |богословски студиї Заґреб, Рим |- |'''Наукови ступень''' |доктор канонского права (1947) |- |'''Период твореня''' |1945–1987 |- |'''Жанри ''' |богословия, канонске право |- |'''Поховани''' |Поховани у грекокатолїцкей церкви у Коцуре |} '''Авґустин Горняк''' (*7. октобер 1919–†16. новембер 2003), бул владика у Велькей Британиї з обовязку же би ше старал о грекокатолїкох у Анґлиї, Велсу, Шкотскей и на Британских островох. == Биоґрафия == Авґустин Горняк ше народзел у [[Коцур]]е 7. октобра 1919. року як Еуґен (Йовґен) Горняк. Оцец Петро а мац Юлияна родз. Финдрик. Основну школу закончел у Коцуре а гимназию у Вербаше и Славонскей Пожеґи. Богословски студиї Еуґен Горняк почал у Заґребе 1939. року предлужел их у Риме дзе студирал церковне право. Титулу доктора канонского права здобул 1947. року. За паноца Еуґен Горняк бул пошвецени у Риме 25. марца 1945. року. == Службованє == Священїцку дїялносц Еуґен Горняк почал у януаре 1947. року у ЗАД. Року 1956. у Мондери, у Канади, Еуґен Горняк вошол до чину святого Василия. Вон теди вжал мено Авґустин. За владику є пошвецени у Филаделфиї 26. октобра 1961. року. Теди бул меновани за помоцнїка кардиналови Ґолдфрийови у Велькей Британиї. Од 1963. року вон бул самостойни еґзарх за грекокатолїкох у Анґлиї, Велсу, Шкотскей и на Британских островох. Як владика зоз шедзиском у Лондону, Авґустин Горняк розвил вельку дїялносц у орґанизациї грекокатолцскей церкви у Велькей Британиї <ref>Владика Авґустин Горняк, ЧСВВ. Християнски часопис Дзвони, януар-фебруар 2004.</ref>. == Активносци == Як богослов вон писал поезию. Писнї му обявйовани у часопису за младих Думка хтори виходзел у Руским Керестуре. Його обявени писнї були патриотского змисту<ref>Роман Миз (2016). Священїки дакедишнього осєцкого викарияту. Петроварадин: Парохия св. Петра и Павла, Нови Сад, б. 120. ISBN 978-86-88983-19-8.</ref>. Од 1977. року Авґустин Горняк бул член вецей церковно-теолоґийних и административно-совитодавних целох за католїкох восточного обряду. З його вецейрочним закладаньом и активносцу утемелєна Грекокатолїцка церква у Велькей Британиї зоз купованьом катедралней церкви у центру Лондона. Церква ноши мено Святей фамилиї у еґзилу. Порту за церкву у кварту Мейфер подаровл княз Вестминстера и тот будинок нєшка под защиту держави. Авґустин Горняк ушорел владическу резиденцию и дом за священїкох у Лондону. Вон купел и ушорел церковни будинки у Бредфорду, Единбурґу, Петербороу, Лестеру и Ґлостеру, а манастири за Шестри служебнїци у Бредфорду о у других местох дзе ше находза и парохиялни храми. Року 1965, з нагоди означованя 750-рочнїци парламентаризма у Велькей Британиї, владика Авґустин Горняк бул госц кралїци Елизабети другей у Бакинґемскей палати. Року 1973, з нагоди сходу Анґлийского католїцкого епископата, владика Авґустин Горняк арґументовано обгрунтовал правне положенє и привилеґиї Грекокатолїцкей церкви у Велькей Британиї як и о вирских и правних нормох зоз хторима реґуловане положенє розличних обрядох у Католїцкей церкви. Моцно охраньовал восточни християнски обряд у прешвеченю же то єден зоз способох чуваня националней традициї и характеристикох зоз хторима утвердзена историйна улога Грекокатолїцкей церкви<ref>Любомир Медєши (1990). Руски календар. Нови Сад: НВРО "Руске слово", б. 210. </ref>. Од 1977. року вон бул член Комисиї за виробок Церковного права за Восточни церкви и член Конґреґациї за Восточни церкви. Владика Авґустин Горняк бул пензионовани 17. октобра 1987. року и предлужел жиц у Лондону. Умар 16. новембра 2003. року. Владика Авґустин Горняк бул поховани у грекокатолїцкей церкви у Коцуре 14. януара 2004. року. == Вонкашнї вязи == * [https://www.geni.com/people/Augustin-Hornjak-Kuhar/5671553565140032867 Авґустин Горняк-Кухар] на [http://www.geni.com www.geni.com] == Референци == l5cm8avf6ffexkghyugm3nenr0u7vy5 0 26 219 218 2024-10-14T15:44:27Z Amire80 9 8 измена увезено 218 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Академия уметносци Универзитету у Новим Садзе</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Petrovaradin Fortress 8.8.2018 207.jpg|center|300px]] Будинок у Петроварадинє | colspan="2" | |- |'''Тип''' |Державна институция |- |'''Основана''' |22. април 1974. року |- |'''Место''' |Нови Сад, Сербия |- |'''Афилияция''' |Универзитет у Новим Садзе |- |'''Декан''' |Синиша Бокан |- |'''Часипос''' |''Зборнїк роботох'' (''Зборник радова'') |- |'''Веб–сайт''' |[https://akademija.uns.ac.rs/ Урядови веб–сайт] |} '''Академия уметносци''' високошколска установа хтора припада Универзитету у Новим Садзе и єдина образовна установа наменєна сучасному уметнїцкому, творчому образованю у Войводини. <ref>[https://www.mojnovisad.com/lokacija/1-85/akademija-umetnosti-novi-sad/ Akademija-umetnosti Novi Sad/] Moj Novi Sad. Приступљено 19. 1. 2019</ref> == Общи информациї == Иснує у составе Универзитета у Новом Садзе, орґанизацийно подзелєна є до трох департманох: ♦ Департман музичней уметносци, ♦ Департман подобовей уметносци, ♦ Департман драмскей уметносци. На шицких трох департманох реализує ше 26 студийни програми основних академских студийох, 27 студийски програми мастерских студийох и єдан студийски програм интеґрисаних студийох. == Историят == Академия уметносци почала зоз свою роботу 1974. року, як єдан зоз факултетох Универзитета у Новим Садзе. Oдлуку o основаню високошколскей установи, хтора будзе дїловац у обласци музичней, подобовей и драмскей уметносци, принєсла Скупштина 22. априла. Академия барз швидко постала єден зоз найуспишнєйших факултетох Универзитету у Новим Садзе и розвила ше до єдней зоз найвизначнєйших универзитетских уметнїцких институцийох бувшей СФРЮ. Перши єй декан бул Рудолф Бручи, под час його управяня, тота институция мала найквалитетнєйшу катедру за музику у бувшей Югославиї. Медзи другима, зоз Aкадемию мал потписани роботни контракт и Алфред Шнитке, тиж и зоз другима визначнима професорами музики, инструменталистами, музичнима фаховцами зоз тедишнїх просторох. Oд самого снованя Академия уметносци ше намага розвиц идeнтитeт прейґ пoрушованя студийних прoграмох - кoмпoзициї, клавира, смикових инструмeнтох, дуйних инструмeнтох и музичней пeдаґoґиї – на хторих викладали кoмпoзитoре Рудoлф Бручи и Душан Радич, Никола Петин, пиянисти Eвгeний Tимакин, Йoкутгoн Mихайлoвич и Aрбo Валдма, виoлинисти Mарина Яшвили и Деян Mихайлoвич, виoлиста Ласлo Хoрват, кларинeтиста Mихаилo Кeлбли, дириґенти Младен Яґушт, Владимир Краньчевич, Борис Черноґубов, професоре педаґоґийного оддїла Иван Ковач, Душан Плавша, Дорина Радичева-Дивякович, Бранимир Сакач, Зийо Кучукалич. У медзичаше по нєшка формовал ше и оддїл за етномузиколоґию. На Дeпартману драмских умeтнoсцох перше oтвoрeна Катeдра за ґлуму хтора свoй студийски прoграм рeализовала на двох студийских групох: Ґлума на сербским язику и Ґлума на мaдярским язику. Aкадeмия умeтнoсци пошвидко здобула репутацию дзекуюци значним прoфeсoром ґлуми: Бранкови Плeши, Радeтови Mаркoвичови, Пeтрови Баничeвичови и Mихаилови Янкeтичови и Ласлови Патакийови першoму прoфeсoрови ґлуми на мaдярским язику. Студийска ґрупа за рeжию — чий снователь бул прoфeсoр Бoрo Драшкoвич, рeдитeљ винїмково бoгати зоз театралним и филмским искуствийом, и прoфeсoр Влаткo Ґилич хтори 1984. року порушали заєднїцку класу у хторей заєднїцки робели студeнти интeрмeдиялнeй рeжиї и студeнти ґлуми, бeз прeдхoднoго прикладу у пракси висoкoшкoлских умeтнїцких институцийох на наших просторох. Дeпартман подобових умeтнoсцох ище од снованя Aкадeмиї умeтнoсци творел замерковану репутацию зоз дїялносцу визначних подобових уметнїкох и педаґоґох Mиливоя Никoлаєвича, Бoшка Пeтрoвича и Исидoра Врсайкoва, скулптора Йoвана Сoлдатoвича, Mилуна Видича и Любoмира Дeнкoвича, ґрафичара Mилана Станoєва, Халил Tиквeша, Живка Дяка и Mиoдраґа Наґoрнoґ. Значне наглашиц же Иван Ковач, перши наш руски академски [[композитор]] и клавириста, окрем же бул порядни професор на Академиї уметносци, єден период бул декан тей визначней установи уметносци. Под час його управяня Академия уметносци посцигла значни розвой и досягла висши уровень у роботи а з тим допринєсла и обогацела културу у Н.Садзе и окруженю. Тиж мож констатовац же на Академиї уметносци у Новим Садзе студирали велї нєшкайши нашо музични фаховци и здобули академске образованє. Нєшка вони успишни инстурменталисти, музични педаґоґове хтори компоную, дириґую, орґанизую аматерски [[хор]]и, шпивацки ґрупи лєбо [[Оркестер|оркестри]]. Зоз своїма активносцами доприноша значносц у култури по наших местох дзе жию руснаци а поготову значносц очуваня нашого музичного скарбу. На Академиї уметносци у Новим Садзе заняти як порядни професор педаґоґ оддїла виолини наш познати уметнїк виртуоз виолиниста мр. Михал Будински. == Вонкашнї вязи == * [https://akademija.uns.ac.rs/ Урядови веб-сайт], ''akademija.uns.ac.rs'' * [https://akademija.uns.ac.rs/informator-o-radu/ Informator o radu Akademije umetnosti], ''akademija.uns.ac.rs'' == Референци == l3423taoexnjv8o41lfqzy84hj1ohy0 0 27 236 235 2024-10-14T15:44:28Z Amire80 9 16 измена увезено 235 wikitext text/x-wiki '''Акустика''' то интердисциплинарна наука хтора ше занїма з преучованьом шицких механїчних габох <ref> Мишић, Милан, ур. (2005). Енциклопедија Британика. А-Б. Београд: Народна књига : Политика. б. 25.</ref> у ґазох, чечносцох и черствих субстанцох уключуюци ту вибрациї, [[звук]], ултразвук и инфразвук. Науковец хтори роби на полю акустики то акустичар, а дахто хто роби у полю акустичней технолоґиї може ше наволовац инженєр акустики. Применка акустики присутна у скоро шицких аспектох модерного дружтва з найзначнєйшима индустриями: аудио и контрола галайку. Осет слуха єден з найважнєйших осетох за преживйованє у швеце животиньох, а бешеда єдна з найособлївших характеристикох людского розвою и култури. Спрам того, маме ширенє акустики вонконцом велїх аспектох людского дружтва – музики, медицини, архитектури, индустрийней продукциї, войованя итд. На исти способ, даєдни файти животиньох як птици шпивачки и жаби хасную звук и осет слуха як ключни елемент ритуалу пареня лєбо означованя териториї. Слово „акустика” виведзене зоз греческого слова ἀκουστικός (акоустикос) цо зачи "од лєбо за слуханє, порихтане за чуц” <ref>[https://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus%3Atext%3A1999.04.0057%3Aentry%3D%233396&redirect=true Akoustikos] Henry George Liddell, Robert Scott, A Greek-English Lexicon, at Perseus.</ref> и того зоз ἀκουστός (акоустос), „тото цо ше чуло, можлїве чуц” <ref>[https://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus%3Atext%3A1999.04.0057%3Aentry%3D%233397&redirect=true Akoustos] Henry George Liddell, Robert Scott, A Greek-English Lexicon, at Perseus.</ref> цо походзи од дїєслова ἀκούω (акоуо), „я чуєм”. [[Файл:Harmonic partials on strings.svg|right|thumb|256x256px|Илустрация габох на дроту тримани на рижних местох. На тот способ ше творя розлични габово длужини звуку.]] Звук настава кед даяка материя вибрирує. Фреквенция тих вибрацийох ше мера з єдинками цо ше наволую герци (по нємецкому физичарови Heinrichu Rudolfu Hertzu хтори дал вельке физикалне доприношенє у електромаґнетизме). Латински синоним то „sonic”, после хторого ше зявел термин соника (анґ. sonics) як синоним за акустику<ref>[https://books.google.rs/books?id=xNQrAAAAMAAJ&q=catacoustics+sonics&dq=catacoustics+sonics&hl=en&ei=dCJ_TOO9BJH2tgPo94WSCw&sa=X&oi=book_result&ct=result&redir_esc=y Kenneth Neville Westerman (1947).]</ref> и познєйше конар акустики. Фреквенциї понад и попод обсягу хтори ше може чуц волаю ше „ултразвук” и „инфразвук”, респективно. Поняце „фреквенция” одноши ше на число осцилацийох у секунди, а варияциї у фреквенциї звука продукую його висину, односно звук високого або нїзкого тоналитету. Чловеково ухо може чуц звук фреквенциї медзи 16 и 20 000 Hz (тот податок ше одноши на дзеци, з роками слух за високи фреквенциї слабнє, та реални податок 16 Hz - 16 kHz). == Литература == * [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%93%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%9B Гажевић Никола], ур. (1970) [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D1%98%D0%BD%D0%B0_%D0%B5%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%98%D0%B ''Војна енциклопедија''.] '''I'''. Београд. б. 74—78. * Бабац, Марко (1993). ''Лексикон филмских и телевизијских појмова''. Београд: Научна књига, Универзитет уметности у Београду. * D.J.Croome, Noise, Buildings and People, Volume 11, Pergamon Press, 1977. * Б. Будисављевић, “О сложеној звучној изолацији”, II југословенско саветовање, Београд, 1979. * ''Алдошина И., Приттс Р.'' Музыкальная акустика. Учебник. — СПб.: Композитор, 2006. — 720 б. * ''Маньковский В. С. Акустика'' студий и залов для звуковоспроизведения. — М.: Искусство, 1966. — 376 б. == Вонкашнї вязи == * [http://www.scholar.ru/catalog.php?topic_id=33 Науково роботи о акустики (росийски)] ''Scholar.ru'', поиск научных публикаций == Референци == rdwfykouyqhu6nc0r18hsaha2pvm5kr 0 28 254 253 2024-10-14T15:44:29Z Amire80 9 17 измена увезено 253 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |'''Александер Духнович''' |- | colspan="2" |[[Файл:Alexander_Dukhnovich.jpg|center]] |- |'''Народзени''' |7. мая 1803. |- |'''Умар''' |30. априла 1865. (61)<ref>[http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Dukhnovych_O Енциклопедия  историї України] (укр.) — Києв: Наукова думка, 2003. — ISBN 966-00-0632-2</ref> |- |'''Державянство''' |австроугорске |- |'''Язик творох''' |язичиє, русински, мадярски |- |'''Школа''' |Ґимназия у Ужгородзе |- |'''Универзитет''' |Филозофия у Кошицох, богословия у Ужгородзе |- |'''Период твореня''' |1823—1865. |- |'''Жанри''' |просвита, литература, етноґрафия, публицистика,свяшенїцтво |- |'''Поховани''' |у Прешове, нєшка Словацка |} '''Александер Василєвич Духнович''' (*7. май 1803—†30. април 1865), грекокатолїцки паноцец, национални будитель Русинох у восточней Словацкей и Закарпаттю, ґу хторим етнїчно припадаю и Руснаци [[Бачка|Бачкей]], Сриму и Славониї, поета, писатель, етноґраф, публициста. == Биоґрафия == Александер Духнович ше народзел 7. мая 1803. року у восточнословацким валалє Тополя. Родичи му були грекокатолїцки паноцец Василий Дмитриевич Духнович и Мария Ивановна, дзивоцке Гербер. Александер дзецинство препровадзел у валалє Стащин. Перши класи основней школи закончел у валалє Клокочив. Школованє предлужел у старших класох основней школи (1812-1815) и у ґимназиї (1816-1821) у [[Ужгород]]зе. Под час школованя у штреднєй школи воспитовани є у мадярским духу. Аж и перши свойо литературни твори (писнї) Александер Духнович почал писац по мадярски. У периодзе 1822.-1823. студирал Филозофию у Кошицох як стипендист прешовскей Грекокатолїцкей епархиї. Студиї предлужел на духовней семинариї у Ужгородзе (1823-1827). По законченю богословиї першу службу достал у [[Прешов]]е при владикови Ґриґорийови Тарковичови (1827-1833), алє є пошвидко, пре особни нєпорозуменя з конзервативним владиком, розпоредзени як свяшенїк на службу до Комлошу (нєшка Хмельова) а потим до валалу Биловежа (1834-1838), дзе вон почал зберац и записовац народни шпиванки и теди у нїм конєчно дозрева чувство припадносци рускому народу. Александер Духнович 1838. року прешол до служби владики Мукачовскей епархиї Василя Поповича и там робел як секретар и потим як каноник. Кед умар владика Таркович (1843) Александер Духнович ше врацел до Прешова и там бул меновани за каноника владики Прешовского владичества Йосифа Ґаґанца.<ref>В. Вернадски. [http://vernadsky.lib.ru/e-texts/archive/Mazurok_O._Penjak_P._Shevera_M.__Volodymyr_Vernadskyj_pro_Ugorsku_Rus__2003_94s/ Угорска Русь од 1848. року] </ref> == Духновичова будительска дїялносц == Александер Духнович видзел барз чежки пошлїдки мадярскей асимилациї и вельо робел на подзвигованю власного образованя операюци ше на росийских класикох. Пошвидко ше знова врацел на службу до Прешова, а источасно бул меновани и за спишского архидиякона, цо значи же мал безпостредни увид до обставинох на спишским церковним (и нє лєм церковним) подручу, а упознал и значни диялектни розлики у народней бешеди на подручу нєшкайшого Восточнословацкого краю. Ту Александер Духнович розвил свою дружтвену активносц и постал национални будитель закарпатских Русинох. Року 1847. Александер Духнович видал перши учебнїк за народни школи ''Книжица читальная для начинающих'' хтори бул написани на бешедним русинским язику. Гоч тот учебнїк нє бул нє знам як хвалєни, вон бул популарни нє лєм у Подкарпатю алє и у Галичини. Львовски новини Зоря Галіцька 1849. року обявели Духновичову статю ''Сітуація Русинів в Угорьску.'' 27 априла го гарештовали пре його написи на русинским язику. Нєодлуга бул пущени з гарешту. У остатнїх рокох свойого живота Духнович страцел надїю до справедлївого ришеня националного питаня Русинох и приял москофилски язиково-културни погляди наздаваюци ше помоци з боку Царскей Русиї. Вєдно зоз А. Добряньским и Й. Ґаґанцом основал културну орґанизацию Общество св. Іоана Крестителя (1862). Духновичова будительска дїялносц допарла и до Руснацох у Бачкей и Сриме, дзекуюци учительом [[Петро Кузмяк|Петрови Кузмякови]] и [[Михайло Врабель|Михайлови Врабельови]], хтори походза тиж з восточней Словацкей, котра у тедишнїм чаше була у рамикох Мадярскей, як и Войводина. А спомина ше у документох же Кузмяк бул и Духновичов особни приятель. Трима ше же тоти учителє и у настави хасновали Духновичову „Книжицю читалную для начинающих“. Конєчно, як доказ же нашо интелектуалци з початку 20. вику прилапели Духновича и як свойого националного будителя, служи и факт же 2. юлия 1919. року на Сновательней схадзки Руского народного просвитного дружтва, попри державней, шпивана и руска гимна на Духновичов текст „Я Русин былъ...“ Александер Духнович умар у Прешове 30. априла 1865. року, дзе є и поховани. == О значносци Александра Духновича == Духновича ше трима за єдного з найвизначнєйших русинских и українских гуманистох и педаґоґох. Иван Франко о нїм гварел "Вон зробел шицко же би забути Русини духовно ожили". Погляди Александра Духновича ше базовали на християнских принципох и идеалох. Духнович брал активну учасц у русофилским руху. Та и теди кед писал на його локалним язику вон нє верел же то розлични язик (од русийского) и нє жадал одпочац зоз виробком односно стандардизованьом литературного язика за Руснацох. Место того вон писал свойо роботи на штучно витвореним язику хтори бул наволани язичиє а состоял ше зоз мишанїни русийского, церковнославянского и локалного лемковско-русинского язика. [[Файл:Pamjatnjik A Duhnovicovi 33.jpg|alt=Памятнїки Александрови Духновичови у Прешове|thumb|381x381px|Памятнїки Александрови Духновичови у Прешове]] == Назви и памятнїки == Мено Александра Василєвича Духновича ношело наукове дружтво хторе робело и постояло до 1945. року. Нєшка Духновичово мено ноши Прешовски варошски театер. Памятнїки Александрови Духновичови подзвигнути у Прешове (од благодарного карпаторусского народу 11. 06. 1933. року), у Хусту, Мукачове и Ужгородзе. У Мукачове єст улїчка хтора ноши мено А. Духновича. Установена литерарна награда з його меном за досяги у розвою рускей литератури хтору додзелює Карпато-русински наукови центер у Ґласпорту (ЗАД). == Духновичово твори == * [https://rusyns-library.org/knizhica-chitalnaya-dlya-nachinayushhix-1847-goda/ Книжица читалная для начинающих]. — Будин, 1847; Будин, 1850; Будинм, 1852; * Corpus Juris Canonici. — Прeшoв, 1847 * История Пряшевской епархии (рукопис, в латинѣ). — Прешов, 1848. * Добродѣтель превысшает богатство. Театрални фалат у трох дїйох на народним язику... Перемишль, 1850. * Мѣсяцослов. — Прешов, 1850, 1851 (нє зачувани), 1853 (Перемишль), 1854 (Перемишль), 1857 (Львов), 1864 (Ужгород). * Поздравление Русинов на новый год 1850. Перемишль. * [https://rusyns-library.org/pozdravlenie-rusinov-na-god-1851-a-duxnovich/ Поздравление Русинов на новый год 1851]. Беч<ref>[https://rusyns-library.org/knizhica-chitalnaya-dlya-nachinayushhix-1847-goda/ Книжица читальная для начинающих 1847 года] – РУСИНСКАЯ БИБЛИОТЕКА – RUSYN'S LIBRARY </ref>. * Поздравление Русинов на год 1852. Будин.<ref>А. Духнович – [https://rusyns-library.org/pozdravlenie-rusinov-na-god-1851-a-duxnovich/ Поздравление русинов на год 1851] – РУСИНСКАЯ БИБЛИОТЕКА – RUSYN'S LIBRARY</ref> * Истинная история карпатороссов. — Прешов, 1853 (рукопис); перша публикация: Москва, часопис "Русский архив", 1914, №4, б. 528-559. * Сокращенная грамматика письменного русского языка. — Будин, 1853. * Народная педагогия... — Львов, 1857. * Краткий землепис для молодых Русинов. — Перемишль, 1851. * Литургический катехизис. — Будин, 1851. * Хлѣб души. — Будин, 1851; Львов, 1854; Перемишль, 1860 и 1864. == Литература == * Александер Духнович и русинске питанє (половка числа пошвецена А. Духновичови) ''Studia Ruthenica, ч. 2''/1990-1991, гласнїк Дружтва за руски язик и литературу, Нови Сад., б. 5- 72. * Олександр Духнович: Твори, т. І, Відділ українскої літератури в Пряшеві, Пряшів, 1998. * Iван Поп . Podkarpatská Rus - osobnosti její historie, vědy a kultury, Прага: Libri, 2008. б. 66-68, 1200 прикладнїки - <nowiki>ISBN 978-80-7277-370-1</nowiki> . * Маґочій П.-Р. Народ нивыдкы: Iлустрована iсторія карпаторусинôв. / Потовмачив по русинськы В. Падяк. — Ужгород: Выдавательство В. Падяка, 2007. * [https://rusyns-library.org/category/aleksander-duxnovich/ Дїла А. Духновича] у диґиталней библиотеки РБ * [https://ru.wikisource.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%94%D1%83%D1%85%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Тексти на Викитеки] * [https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Oleksandr_Dukhnovych Медийски датотеки на Викимедиї] * Аристов Ф. Ф. [https://rusyns-library.org/karp-pisateli-a-duxnovich-f-aristov/ ''Карпаторусски писателє]. Александер Духнович, Ужгород, 1929. * Аристов Ф. Ф. [https://rusyns-library.org/perechen-proizv-a-duxnovicha-f-aristov/ ''Хронолоґични список друкованих дїлох А. Духновича], Ужгород, 1928. * Бескид Н.А. [https://rusyns-library.org/duxnovich-i-ego-poeziya-n-beskid/ Духнович и його поезия], Ужгород, 1930. * Сабов Е.И. [https://rusyns-library.org/k-otkr-pamyatnika-a-duxnovichu-e-sabov/ Бешеда на одкриваню памятнїка А. Духновичови], Ужгород, 1925. * Яворский Ю.А. [https://rusyns-library.org/k-bibliografii-o-a-duxnoviche-yu-yavorskij/ Ґу библиоґрафиї литератури о А. Духновичови], Ужгород, 1928. * Баташев А. [https://web.archive.org/web/20080807124400/http://www.ukrstor.com/ukrstor/batashev_duch.htm Александер Духнович - просвищователь Карпатох.] * [https://web.archive.org/web/20160304112435/http://www.rusinst.ru/articletext.asp?rzd=1&id=394&abc=1 Биоґрафия у ''Велькей енциклопедиї русского народу'']. * Фролов К. [http://www.pravoslavie.ru/archiv/duhnovic.htm Александер Духнович - поборнїк карпато-русского литературного язика] * [https://web.archive.org/web/20090902024527/http://www.carpathorusynsociety.org/duchnovyc.html Биоґрафия на сайту "Carpathorusynsociety.org"]. * [https://rusin8.webnode.ru/o-pisatjeljakh/dukhnovich-aljeksandjer/ Духнович Александер], Русинська Веб-книга сайт о литературѣ и языку ::[https://rusin8.webnode.ru/news/posl%d1%a3dna-p%d1%a3sn-ne-lem-pro-rusinov/ Послѣдна пѣснь не лем про Русинов] :: ::[https://rusin8.webnode.ru/news/komarova-smert/ Комарова смерть] :: ::[https://rusin8.webnode.ru/news/zhaba/ Жаба] :: ::[https://rusin8.webnode.ru/news/a1850-dobrod%d1%a3tel-prevyshaet-bogatstvo-1/ 1850 Добродѣтель превышает богатство] 1 :: ::[https://rusin8.webnode.ru/news/dobrod%d1%a3tel-prevyshaet-bogatstvo-2/ 1850 Добродѣтель превышает богатство] 2 :: ::[https://rusin8.webnode.ru/news/a1850-dobrod%d1%a3tel-prevyshaet-bogatstvo-3/ 1850 Добродѣтель превышает богатство] 3 :: ::[https://rusin8.webnode.ru/news/a1851-ja-rusin-byl-jesm-i-budu/ 1851 Я Русин был, есмь и буду] == Вонкашнї вязи == * [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%83%D1%85%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87,_%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87 Духнович, Александр Васильевич], ru.wikipedia.org, 23. априла 2009, PhilAnG * [https://en.wikipedia.org/wiki/Alexander_Dukhnovych Alexander Dukhnovych], en.wikipedia.org, 31. october 2006. Hillock65 * [http://kolochava.com/ua/pamyatniki-kolochavi1/oleksandru-duxnovichu.html Памятнїк Александрови Духновичови], вебсайт Колочава, 2012, Kolochava.com * [https://rusyns-library.org/category/aleksander-duxnovich/ Александер Духнович, РУСИНСЬКА БИБЛІОТЕКА – RUSYN'S LIBRARY], ИНСТИТУТ ИСТОРІИ И ФИЛОЛОГІИ в г. Ужгородѣ * [https://nar.org.rs/rue/aleksander-duhnovic/ Александер ДУХНОВИЧ], Новинарска Асоцияция Руснацох НАР, Нови Сад, децембер 28, 2017. == Ґалерия == <gallery> File:Alexander_Vasilijevi%C4%8D_Duchnovi%C4%8D_1865.png|Александер Духнович, ґрафика з 1865. року File:P1360508_%D0%BD%D0%B0%D0%B1._%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_12_%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%9E._%D0%94%D1%83%D1%85%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87%D1%83.jpg|Памятнїк Александрови Духновичови у Ужгородзе File:%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%94%D1%83%D1%85%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87%D1%83_2.jpg|Памятнїк А. Духновичови у Мукачове File:Mukachevo_Zakarpatska-board_Dukhnovych.jpg|Мукачево, дуборез пошвецени Александрови Духновичови File:Topo%C4%BEa-busta2015b.jpg|Памятна биста А. Духновичови у Тополї </gallery> == Референци == br661y46a1s1xplnetwn6t1jqvjlvff 0 29 266 265 2024-10-14T15:44:30Z Amire80 9 11 измена увезено 265 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | Др Александр Д. Дуличенко |- | colspan="2" |[[Файл:Aleksandr_Dulit%C5%A1enko.JPG|center|340px]] |- |'''Народзени''' |30. октобер 1941. року |- |'''Державянство''' |Совєтски Союз, Естония, Русия |- |'''Язик творох''' |русийски, есперанто, естонски |- |'''Школа''' |Штредня школа у Новоалексеєвскей |- |'''Универзитет''' |Филолоґийни факултет у Ашхабаду |- |'''Обласц науки''' |обща теория язика, социолинґвистика, етнолинґвистика, интерлинґвистика, славянски микроязики |- |'''Наукови ступень''' |Доктор наукох |- |'''Припознаня''' |Орден Билей Гвизди, 4-го ряду<ref>[https://en.wikipedia.org/wiki/Category:Recipients_of_the_Order_of_the_White_Star,_4th_Class Особи хтори прияли Орден Билей Гвизди, 4-го ряду]</ref> |} Др '''Александр Дмитриєвич Дуличенко''' (30. октобер 1941. року), фаховец з обласци общого язикознавства (обща теория язика, социолинґвистика, етнолинґвистика, интерлинґвистика и др.) и славянскей филолоґиї, и експерт у обласци славянских микроязикох == Биоґрафия == Александр Дмитриєвич Дуличенко народзени 30. октобра. 1941. року у месце Новоалексеєвская у Русиї, Краснодарски край.<ref>[http://www.garshin.ru/linguistics/model/_doc/authors/dulichenko.doc Биоґрафия А. Д. Дуличенка] (на русийским язику)</ref> Року 1959. закончел штредню школу у Новоалексеєвскей. Од 1961. до 1966. студирал русийску филолоґию на филолоґийним факултету у Ашхабаду, главним варошу тедишнєй совєтскей републики Туркмениї (тераз нєзависна держава Туркмения). Робел як преподавач русийского язика у месце Ґара Векил у Ашхабадскей обласци у Туркмениї (1966–1968, 1970–1976), як асистент на катедри за общу и русийску линґвистику на Самаркандским универзитету (варош Самарканд) у републики Узбекистану (тераз нєзависна держава Узбекистан) (1968–1970). Од 1976. року роби на Тартуским универзитету (варош Тарту) у Естониї: од 1976. до 1980. року доцент, од 1982. рядови професор катедри за русийски язик, од 1992. рядови професор и шеф катедри за славянску филолоґию.<ref>[https://en.wikipedia.org/wiki/Category:Academic_staff_of_the_University_of_Tartu Academic staff of the University of Tartu]</ref> [[Файл:Dulicenkonascivamaj90.jpg|alt=Александер Дуличенко, госц Дружтва за руски язик, литературу и културу, май 1990. року|thumb|460x460px|Александер Дуличенко, госц Дружтва за руски язик, литературу и културу, май 1990. року]] Александр Д. Дуличенко фаховец з обласци общого язикознавства (обща теория язика, социолинґвистика, етнолинґвистика, интерлинґвистика и др.) и славянскей филолоґиї. Школяр є академика Н. И. Толстоя. Як студент ше почал дописовац зоз Малацком зоз Савиного Села, хтори му писал же є Руснак. Други Руснак з хторим ше А. Д. Дуличенко длуго дописовал, бул писатель [[Василь Мудри]] зоз Шиду. Вон ше заинтересовал за нашу народносц и наш язик а професор акад. Н. И. Толстой му суґеровал же би почал виучовац наш язик, цо вон и зробел и уж 1968. обявел першу статю о нїм, а року 1974. на Институту за славистику и балканистику Академиї наукох СССР у Москви одбранєл кандидатску (докторска нєгабилитацийна) дисертацию Литературни руски язик Югославиї (фонетика и морфолоґия). == Наукова робота == Интересованє А. Д. Дуличенка ше преширело и на други мали славянски литературни язики, хтори вон наволал микроязики: кашубски у Польскей, ґрадищанскогорватски у Австриї, молизкославянски у штреднєй Италиї, резиянски у Италиї при Удине, болгарски у Банату, ляшски у Шлезиї, чакавски, кайкавски, словенски у Прейґмурю, сербсколужицки, карпатскорусински и др. Року 1981. на Институту за язикознавство Академиї наукох Билорускей ССР у Минску одбранєл габилитацийну докторску (докторска II) дисертацию Славянски литературни микроязики. Окрем того А. Д. Дуличенко пише и о „вельких” славянских язикох: русийским, сербским/горватским/бошняцким, словенским. Потераз обявел понад 500 науково роботи на 20 европских язикох. З общого и славянского язикознавства тримал преподаваня и на универзитетох / факултетох у Новим Садзе, Сараєву, Краснодару (Русия), Душанбеу (Таджикистан), Хелсинкию и Туркуу (Финска), Лозани и Цириху (Швайцарска), Ґетинґену, Триру, Сарбрикену, Ґрейфсвалду, Келну, Гейделберґу (СР Нємецка), Ополу (Польска), Москви, Ростову и др. У школским 2002/2003. року тримал преподаваня о славянских микроязикох (медзи нїма и о руским язику) у Триру (СР Нємецка). == Членство у фахових и наукових орґанизацийох == Предсидатель є Националного комитета Славистох Естониї, член [[Руска матка|Рускей матки]], [[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтва за руски язик, литературу и културу]], Кашубского института у Ґданьску (Польска), член Accademia Internazionale delle Scienze (Сан Марино), New York Academy of Sciences, Universala Esperanto Asocio и др. Редактор є и видаватель двох серийних публикацийох Тартуского универзитета — Interlinguistica Tartuensis (од 1982) и Slavica Tartuensia (од 1985). [[Файл:Knjizka o ruskim jaziku.jpg|alt=Кнїжка о руским язику|thumb|302x302px|Кнїжка о руским язику]] == Авторски кїжки == На руским язику потераз му обявени два кнїжки: зборнїк статьох о руским язику ''Jugoslavo-Ruthenicа'' (Нови Сад, НВУ ''Руске слово'', 1995) и ''Кнїжка о руским язику'' (Нови Сад, НВУ ''Руске слово'', 2002). Окрем того, сам пририхтал и обявел архивни рукопис Г. Костельника ''Жалосцинки — серенчи и милей'' (Нови Сад, НВУ ''Руске слово'', 1994). Окрем спомнутих двох кнїжкох на руским язику А. Д. Дуличенко написал и тоти кнїжки: # Славянские литературные микроязыки. Вопросы формирования и развития (Таллин, 1981. — 323 б.); # Международные вспомогательные языки (Таллинн, 1990. — 448 б.); # Русский язык конца XX столетия (Slavistische Beiträge. Bd. 317, München, 1994. — XII, 347 б.); # Этносоциолингвистика ‘перестройки’ в СССР (Slavistische Beiträge. Bd. 378, München, 1994. — VII, 583 б.). == Литература == * [[Дюра Папгаргаї]], Кнїжка паметаня о руским мену и язику (др Александер Д. Дуличенко: Кнїжка о руским язику), ''Studia Ruthenica, чис. 8,'' 2001-2003, б. 75 * Др [[Юлиян Рамач (линґвиста)|Юлиян Рамач]]: Универзитетски проф. др Александер Д. Дуличенко, ''Studia Ruthenica, чис. 8,'' 2001-2003, б. 79 * Др Юлиян Рамач и мр Гелена Медєши: [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/studia%20ruthenica%2012.pdf Нова кнїжка др Александра Д. Дуличенка о руским язику], ''Studia Ruthenica, чис. 14,'' 2009, б. 49-51. * Др Михайло Фейса: [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/studia%20ruthenica%2012.pdf Jugoslavo-Ruthenica II: Роботи з рускей филолоґиї и историї др Александра Д. Дуличенка], ''Studia Ruthenica, чис. 14,'' 2009, б. 52-53. * Блаженка Хома Цветкович, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/3a%20Studia%20Ruthenica%20Pdf%2016%202011.pdf Язични нїтки двох линґвистох, др Александер Д. Дуличенко о роботох Миколи М. Кочиша], ''Studia Ruthenica, чис. 16,'' 2011, б. 75-82. * Дюра Латяк, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/3a%20Studia%20Ruthenica%20Pdf%2016%202011.pdf Мойо контакти зоз др Александром Д. Дуличенком], ''Studia Ruthenica, чис. 16,'' 2011,б. 83-91. * Kunnap, Ago; Kuznetsov, S. N.; Lehfeldt, Werner (2006), Mikroiazyki, Iazyki, Interiazyki : Sbornik V Chest Ordinarnogo Professora Aleksandra Dmitrievicha Dulichenko, Tartu: Tartu Ulikool, Slaavi Filoloogia Oppetool, ISBN 9949-11-444-6. == Вонкашнї вязи == * [https://en.wikipedia.org/wiki/Aleksandr_Dulichenko Aleksandr Dulichenko], John Z, 16. фебруар 2009, Википедия на анґлийским язику === Референци === 8dewhpn5gn2en500qds91jjo1uciwhw 0 30 278 277 2024-10-14T15:44:31Z Amire80 9 11 измена увезено 277 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | Алексей Кишюгас |- |'''Народзени''' |1983. |- |'''Державянство ''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох ''' |сербски, анґлийски, руски |- |'''Школа''' | ґимназия, Нови Сад |- |'''Универзитет ''' |Филозофски факултет Нови Сад |- |'''Жанри ''' |класична и сучасна теорийна социолоґия |- |'''Наукова робота ''' |теорийна социолоґия и история дружтвених наукох, социолоґийни виглєдованя идеолоґийох, револуцийох и дружтвених пременкох |- |'''Обласц науки ''' |социолоґия |- |'''Припознаня ''' |Награда за найлєпшого младого виглєдовача Филозофского факултета у Новим Садзе (2015), Награда "Станислав Сташа Маринкович" за новинарску шмелосц и окремни досяги у виглєдовацким и аналитичним новинарстве (2016) |} '''Алексей Кишюгас''' (1983), социолоґ и позарядови професор на Филозофским факултету<ref> Универзитет у Новом Саду, Филозофски факултет: [https://www.ff.uns.ac.rs/sr/fakultet/odseci/sociologija/zaposleni/aleksej-kisjuhas Алексеј Кишјухас]</ref> у Новим Садзе. Занїма ше зоз класичну и сучасну теорийну социолоґию. == Биоґрафия == Алексей Кишюгас (1983) дипломовал и мастеровал социолоґию на Филозофским факултету у Новим Садзе 2007. односно 2009. року. Одбранєл докторску дисертацию (Тїлесни, индивидуални и дружтвени димензиї емоцийох: ґу розвою интеґрованей социолоґийней теориї) и здобул титулу доктора наукох на истим факултету 2015. року. Од 2008. по 2015. рок робел як асистент, а од 2015. року роби як доцент на Оддїлу за социолоґию Филозофского факултета у Новим Садзе, дзе трима курси зоз теориї о дружтве, односно класичних и сучасних теорийох на шицких уровньох студийох. Алексей Кишюгас добитнїк Награди за найлєпшого младого виглєдовача Филозофского факултета у Новим Садзе (2015) и Награди "Станислав Сташа Маринкович"<ref>[https://www.uns.org.rs/desk/vesti-iz-medija/39739/stasa-marinkovic-alekseju-kisjuhasu-prijatelji-danasa-darko-babic-i-ivan-lalic.html „Сташа Маринковић“ Алексеју Кишјухасу]</ref> за новинарску шмелосц и окремни досяги у виглєдовацким и аналитичним новинарстве (2016). Роби як порядни колумнист дньових новинох ''Данас''<ref>[https://www.danas.rs/kolumnista/aleksej-kisjuhas/ Алексеј Кишјухас колумниста] - Дневни лист ''Данас'' </ref> од 2006. року. ==Наставна робота== * Дружтвени теориї антики и штреднього вику * Дружтвени теориї нового вику * Класични социолоґийни теориї 19. вику * Класични социолоґийни теориї 20. вику * Сучасни социолоґийни теориї * Социолоґия емоцийох * Дружтвени проблеми * Социолоґийни теориї людских емоцийох (мастер студиї) * Теориї людскей интеракциї (докторски студиї) == Науково-виглєдовацка робота == По 2019. рок, самостойно або у коавторстве, Алексей Кишюгас обявел пейц науково моноґрафиї и вецей як 40 науково роботи у домашнїх и медзинародних наукових часописох и зборнїкох. Бул и коредактор двох наукових тематичних зборнїкох. Участвовал на осем домашнїх и медзинародних науково-виглєдовацких проєктох, уключуюци ту и републични и покраїнски, як и Темпус и Хоризон 2020 проєкти. У своєй науково-виглєдовацкей роботи вон ше занїма зоз теорийну социолоґию и з историю дружтвених наукох, зоз социолоґийнима виглєдованями идеолоґийох, револуцийох и дружтвених пременкох, дружтвеней интеракциї, людских емоцийох, як и зоз социолоґийну метатеорию. === Библиоґрафия (вибор) === * Kišjuhas, A. (2019). Ideje, sukobi i rituali: Integrisana teorijska sociologija Rendala Kolinsa. Novi Sad: Mediterran Publishing. * Kišjuhas, A. (2018). Reason without feelings? Emotions in the history of Western philosophy. Philosophy and Society 29 (2): 253-274 * Škorić, M. i A. Kišjuhas (2018). Revolucije i društva: Uvod u teorijsku sociologiju revolucija. Novi Sad: Filozofski fakultet. * Kišjuhas, A. i D. Marinković (2018). Proizvodnja sreće ili fabriciranje otuđenja? Filozofija i ekonomija emocija u postracionalno doba. Filozofska Istraživanja 151 (3): 493-507. * Kišjuhas, A. (2017). Emocije i njihovi ljudi: sociologija emocija Ervinga Gofmana. Godišnjak Filozofskog fakulteta 42 (2): 381-395. * Škorić, M. and A. Kišjuhas (2015). Magic social numbers: On the social geometry of human groups. Anthropos 110 (2): 489-501. * Škorić, M. i A. Kišjuhas (2015). Vodič kroz ideologije II. Novi Sad: Alternativna kulturna organizacija. * Škorić, M. i A. Kišjuhas (2014). Vodič kroz ideologije I. Novi Sad: Alternativna kulturna organizacija. * Škorić, M., A. Kišjuhas and J. Škorić (2013). "Excursus on the stranger" in the context of Simmel's sociology of space. Sociológia – Slovak Sociological Review 45 (6): 589-602 * Škorić, M. i A. Kišjuhas (2012). Evolucija i prirodna selekcija: Od Anaksimandra do Darvina. Novi Sad: Mediterran Publishing. == Вонкашнї вязи == * [http://www.ff.uns.ac.rs/uploads/files/Fakultet/Odseci/Zaposleni/Sociologija/Aleksej%20Kisjuhas%20KB.pdf Комплетна библиография] * [https://www.ruskeslovo.com/%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B5%D1%98-%D0%BA%D0%B8%D1%88%D1%98%D1%83%D1%85%D0%B0%D1%81-%D0%BD%D0%B0%D1%98%D0%B1%D0%BE%D1%99%D0%B8-%D0%BC%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8-%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0/ Алексеј Кишјухас најбољи млади истраживач], ''Руске слово'', 3. децембер 2015. == Референци == g9waaw679huii7lmtq37gc0yhh5blfi 0 31 295 294 2024-10-14T15:44:31Z Amire80 9 16 измена увезено 294 wikitext text/x-wiki [[Файл:Alto vocal range second.png|right|thumb|320px|Розпон женского гласу алт (жовта типка на калaвиятури означує тон c1)]]<big>'''Алт'''</big> (од лат. ''altus'' високи, нєм. ''Alt'', ит. ''Contralto'', франц. ''Alto'', ''hautecontre'') [[Файл:Opseg alta.JPG|right|thumb|320px|Розпон алта написани у алт и виолинским ключу]] То найглїбши женски шпивацки глас хтори ше по висини одшпиваних тонох, може змесциц помедзи хлопского тенора и женского мецосопрана. Розпон того гласу найчастейши од тона f-g у малей октави по g2, а екстремно по h2, b2 у другей октави.<ref>Мишић, Милан, ур. (2005). ''Енциклопедија Британика''. А-Б. Београд: Народна књига : Политика. б. 37 ISBN 86-331-2075-5</ref> Найквалитетнєйши свой глас и фарбу, алт може виражиц у обсягу а-а1, лєбо h-h1. Катеґория алт гласу ма свойо три обще познати подкатеґориї: ::♦ колоратурни алт – рухоми глас, схопни вишпивац красни пасажи, ::♦ лирски алт – глас шветлєйшей фарби, ::♦ драматични алт – глїбоки, цми и моцно розвити у долнїм реґистру гласа. Познате же колоратурни алт бул облюбени глас Дьоакина Росиния. У його оперских дїлох велї улоги додзелєни праве тому гласу. Лирски алти ше находза и у дїлох оперского репертоару французких и анґлийских [[композитор]]ох. Случує ше же дзепоєдни шпивачки маю винїмково нїзки реґистер гласу и теди их наволую контра-алти. По тембру и своєй фарби гласу барз су подобни як и хлопски тенор и баритон. Познати шпивачки зоз таким окремним гласом тенора и баритона то филмски ґлумици: Зара Леандер, персийска шпивачка Хаєде, чудо од дзецка Руби Гелдер (1890–1938), и други.<ref>Jones, David L. (2007). [https://www.voiceteacher.com/contralto.html The Voice Teacher.] Retrieved 24 July 2018.</ref> Барз високи хлопски глас, зродни алту, наволує ше контратенор. [[Файл:Mahler - Kindertotenlieder, IV (Anderson, Monteux, 1950).ogg|309x309px|Мариан Робинсон, Ґустав Малер; 4. писня зоз циклусу о Мертвих дзецох (знїмок 1950.рок)|thumb]] Найпознатши алт шпивачки то: Марияна Андерсон, Ирина Архипова, Кетлин Фериер и Лиза Джерар. == Оперски улоги == Шпивачки хтори мож змесциц до тей катеґориї нє части а тиж ридко єст и оперски улоги написани за тот глас. У улоги таких дїлох часто пребераю [[мецосопран]]и зоз нїзким реґистром. [[Файл:RIAN archive 581479 Irina Arkhipova as Carmen and Vladislav Pyavko as Jose.jpg|right|thumb|290px|Ирина Архипова, улога Кармен у истоменней опери Жорж Бизеа (знїмок 1972.рок)]] [[Файл:Rosabel Morrison - Carmen poster unrestored but cropped.png|right|thumb|290px|Розабел Морисон, плакат за Кармен зоз 1896. року]] ♦ Кармен'''*''' (Кармен, Жорж Бизе) ♦ Азучена'''*''' (Трубадур, Дюзепе Верди) ♦ Ерда (Райнско злато, Зиґфрид, Рихард Ваґнер) ♦ Лукреция (Насилство над Лукрецию), Бенджамин Бритн) ♦ Маґдалена* (Риґолето, Дюзепе Верди) ♦ Мама Луция (Кавалерия рустикана, Пєтро Масканї) ♦ Марґарета, (Воцек, Албан Берґ) ♦ Мария (Скитнїк Голандяанин, Рихард Ваґнер) ♦ Олґа'''*''' (Евґениє Онєґин, П. И. Чайковски) ♦ Орсиния (Лукреция Борджия, Ґаетано Доницети) ♦ Орфей (Орфей и Еуридика, К. В. Ґлук) ♦ Паулина (Пикова дама, П. И. Чайковски) ♦ Росина* (Севильски байбер, Дьоакино Росини) ♦ Танкреди (Танкреди, Дьоакино Росини) '''*''' Оперску улогу може шпивац и мецосопран. == Алти у популарней музики == Шпивачки популарней [[Подзелєнє музики|музики]] (народна, забавна, поп и рок лєбо ''джез)'' нє потребно класификовац спрам критериюмох и нашлїдству такв. европскей озбильней музики, прето же у основи постоя одредзени подобносци и поклопйованя. Шпивачки (тиж и шпивачох) можлїве и найлєгчейше дзелїц спрам природного розпону (обсягу), фарби и характеру гласу, алє и спрам розличносци импостациї гласу и його школованю. Односно ученє шпиваня значно уплївує на конкретне шпивацке унапрямованє. Спомнути розлики єднак условени зоз талантом, вокалнима предиспозициями, власним вибором музичного жанра, знанє вокалней технїки шпиваня и особлївосци уметнїцкей интерпретациї. Так напр. шпивачки популарней и забавней музики маю роскошни глас и вокалну схопносц и чежше их огранїчиц зоз озбильномузичнима катеґориями; вони ше барз добре «знаходза» у алтових глїбинох а тиж и у сопранских висинох у [[Композиция|композицийох]] хтори интерпретую. За розлику од озбильней музики, у хторей таки шпивацки подзелєня значнєйше одредзени (аж патраци и зоз музичней перспективи), у популарней музики така калсификация вельо шлєбоднєйша, часточно и пре хаснованє електоакустичних справох (напр. микрофони, звучнїки рижни помоцнєня, итд.) На бувших югослвянских просторох зоз ''алт гласом'' у такв. популарней поп, рок, народней и джез музики, познати були шпивачки Йосипа Лисац, Радойка Шверко, Нада Кнежевич, Вишня Корбар, Нада Мамула, Бисера Велетанлич и други. == Вонкашнї вязи == * [https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=LCGU0SANmw8 Шпивчка Зара Леандер зоз хлопску фарбу гласа] YouTube: Flower Bomb. 29 June 2022. * [http://www.bbc.co.uk/wales/cardiffsinger/sites/guides/pages/alto.shtml BBC Cardiff Singer of the World – Contralto & Countertenor] (на анґлийским язику) == Референци == tkuwz8frg9fzrr2j1v1ffnak3q58jlj 0 32 308 307 2024-10-14T15:44:32Z Amire80 9 12 измена увезено 307 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | <big>Амалия Арт</big> |- |'''Народзена''' |28. авґуста 1919. |- |'''Умарла''' |3. мая 1997. (78) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Основна школа у Руски Керестуре |- |'''Период твореня''' |1936–1965 |- |'''Жанри''' |аматерска ґлума |- |'''Похована''' |На теметове у Вербаше |} '''Амалия Арт''' (*28. авґуст 1919–†3. май 1997), ґлумица–аматер, член Аматерского театра ''Петра Ризнича'' у Руским Керестуре. == Биоґрафия == Амалия Бильня ше народзела у Руским Керестуре 28. авґуста 1919. року. Росла на салашу єй оца Михайла Бильнї хтори бул при Новей Червинки. Амалия мала братох Владу и Янка и младшу шестру Меланию. Основну и предлужну школу закончела у Руским Керестуре. Амалия була талантована шпивачка и ґлумица ище як дзивка. Вона була активни член секцийох РНПД у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]], алє теди нє бул звичай призначовац мена учаснїкох у културних програмох, крем гевтих цо ше окреме визначовали, та так нє зазначена анї учасц Амалиї Бильньовей. Амалия Бильня ше одала 29. мая 1937. року за пекара Михайла Арта у Руским Керестуре и робела з нїм у пекарнї и предавальнї хлєба. Кед пришла война єй оцец Михал, як симпатизер припаднїкох народноошлєбодительного руху за борбу процив фашизма, на салашу вибудовал базу за скриванє илеґалцох и особох хторих глєдала мадярска власц. 1944. року база була одкрита и мадярски фашисти одведли єй оца Михала Бильню до цемнїци, осудзени бул на велї роки робиї и бул послати до лаґрох у Нємецкей дзе ше му страцел шлїд. Амалия и Михайло Арт у малженстве мали штири дзивки: Ану, Хилду, Аранку и Татяну. После ошлєбодзеня Руского Керестура од фашистичного окупатора концом октобра 1944. року, Артова постава єден з найактивнєйших членох Антифашистичного фронта женох у валалє. Медзитим, кед у периодзе национализаци по войни Артовим национализовани дутян, пекарня и жем Михайло и Амалия Арт ше 1955. року одселєли до [[Вербас]]у. Амалия там робела у фабрики за продукцию платна а Михайло робел у Поживовей индустриї Витал. == Амалийова активносц у театре == Єй талант за ґлуму и шпиванє ище пред войну замерковал [[Петро Ризнич Дядя]] и учленєл ю до свойого Аматерского театра такой по снованю 1949. року як члена старшей ґрупи. У истим року участвовала у виводзеню двох театралних фалатох (''Роботнїци'' Ф. Костенка и ''Лєс'' Островского, чия премиєра була на початку 1950). У периодзе 1949-1954, кед була стаємни член Театра, Амалия Арт витворела 8 замерковани улоги. У 1955. року ше Амалия Арт зоз фамилию преселєла жиц до Вербасу и престала ше занїмац зоз театралним аматеризмом аж по конєц 1965. року. Теди ю [[Петро Ризнич]] знова поволал до Руского Керестура бавиц у театралним фалаце М. Горкого ''На дну''. Амалия Арт то дзечнє прилапела и поряднє путовала з Вербасу до Керестура на проби. Була єй то остатня театрална улога у живоце. После того ше поцагла зоз активносци на театралним полю. Амалия Арт умарла 3. мая 1997. року у Вербаше, дзе є и похована. === Ґлумела у тих театралних фалатох === {| class="wikitable" |+ |- !Рок !! Театрални фалат !Улога!! Дзе |- | 1949. || Ф. А. Костенко: РОБОТНЇЦИ | || Руски Керестур |- | 1950. || А. Н. Островски: ЛЄС | ||<div style="text-align: center;"> „ |- | 1951. || А. П. Чехов: КАРЧМА НА ГЛАВНЕЙ ДРАГИ |Єфимовна||<div style="text-align: center;">„ |- | 1951. || И. Котляревски: НАТАЛКА ПОЛТАВКА |Горпина|| <div style="text-align: center;">„ |- | 1952. || И. Тобилевич: МАРТИН БОРУЛЯ |Мац|| <div style="text-align: center;">„ |- | 1952. || И. Тобилевич: СУЄТА | || <div style="text-align: center;">„ |- | 1953. || М. В. Ґоґоль: МАЙСКА НОЦ | || <div style="text-align: center;">„ |- | 1953. || М. Кропивницки: ДАЙ СЕРЦЮ НА ВОЛЮ... | || <div style="text-align: center;">„ |- | 1954. || Евґений М. Кочиш: ВОНА НЄВИНОВАТА |Маря|| <div style="text-align: center;">„ |- | 1966. || Максим Горки: НА ДНУ |Квашня|| <div style="text-align: center;">„ |- |} == Литература == * Дюра Латяк, „Амалия Арт родз. Бильня, ґлумица–аматер, член Аматерского театра Петра Ризнича у Руским Керестуреˮ - ''50 роки Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї,'' Завод за културу войводянских Руснацох, НВУ Руске слово и Дом култури Руски Керестур, Нови Сад, 2018, бок 123-124. * [[Владимир Бильня|Vladimir Biljnja]], ''Rusini u Vojvodini'', Dnevnik, Novi Sad, 1987. str. 154-155, str. 175. gmcwgzfzf5iarjsptyg6ooht31gkbsu 0 33 323 322 2024-10-14T15:44:33Z Amire80 9 14 измена увезено 322 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | Амалия Хромиш |- | colspan="2" |[[Файл:Amalija Hromis.jpg|alt=Амалия Хромищ|center|thumb|314x314px]] |- |'''Народзена''' |18. априла 1951, Дюрдьов |- |'''Умарла''' |14. юния 2007. (56), Нови Сад |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Ґимназия, Нови Сад |- |'''Универзитет''' |Филозофски факултет, Универзитет у Новим Садзе |- |'''Период твореня''' |1975—2005 |- |'''Жанри''' |радийске новинарство, прекладательство, литература, ґлума |- |'''Похована''' |на руским теметове у Дюрдьове |- |'''Награди''' |Награда за радио емисию з обласци красного слова и музики, Ужгород |} '''Амалия Хромиш''', (*18. април 1951—†14. юний 2007), професорка русийского язика, новинарка, прекладателька, [[Поета|поетеса]], културна творителька. == Биоґрафия == Амалия Хромиш народзена 18. априла 1951. року у [[Дюрдьов]]е.<ref>[https://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20ruthenica%2012.pdf Амалия Хромиш (1951-2007)], Зборнїк роботох „STUDIA RUTHЕNICA” 12 (25), 2007, бок 158.</ref> Оцец Яким и мац Серафа родз. Гарди. До основней школи почала ходзиц у Дюрдьове, а потим ше зоз родичами преселєла до Нового Саду дзе закончела ґимназию и Филозофски факултет, оддїл русийски язик и литературу. Вона була унука [[Янко Хромиш|Янка Хромиша]] (1901-1966, псевдоним Бачи Горки), автора кнїжки писньох ''Квиток младосци'' хтора обявена 1939. року. Амалия любела буц у єй дїда, опатрала и читала кнїжки з його богатей библиотеки, и вон, напевно, мал одредзени уплїв на єй интелектуалне формованє. Як у пар нагодох сама гуторела "мой дїдо ме научел думац и розсудзовац". Дїдо Янко охрабрел свою унуку же би почала писац поезию и вона свойо писнї обявйовала у сараєвским часопису за дзеци ''Пионир'' за хтори була у пар нагодох и наградзована. По дипломованю, кратши час Амалия Хромиш преподавала русийски язик у Ґимназиї у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]], а робела тиж и як редактор у Заводзе за видаванє учебнїкох у Новим Садзе. У Радио-телевизиї Нови Сад Амалия Хромиш робела од 1976. по 2005. рок, скоро полни трицец роки. Слухаче ше єй дзечнє здогадую по радийских емисийох ''Красне слово и музика'' и ''Стретнуца на 10''. Амалия Хромиш пририхтала и за потреби Рускей редакциї Телевизиї Нови Сад вецей емисиї и репортажи з велїх обласцох. На Фестивалу радия и ТВ националних меншинох у [[Ужгород]]зе достала награду за емисию з обласци красного слова и [[Подзелєнє музики|музики]]. == Инши активносци == Була прекладатель зоз русийского на наш руски язик, окреме наукових роботох з обласци язика. Анґажовала ше и як судийски толмач за русийски и руски язик. Под час роботи у Радию Амалия Хромиш ше од 1976. року уключела и до театралней роботи у Новосадскей сцени Аматерского руского театра ''Дядя''. По 1982. рок одбавела три замерковани улоги у театралних фалатох – ''Дядя Ваня'', ''Радован Треци'' и ''Спреводзкоше''. Же свою роботу як театрални аматер похопела озбильно – доказує и факт же з успихом закончела Драмски студио у сезони 1978/1979, на ґрупи ґлуми. Амалия Хромиш дзечнє сотрудзовала, як автор текстох (стихох), з [[композитор]]ами та так настали вецей познати шпиванки хтори виводзени на наших фестивалох. Окреме успишну музику на єй тексти зложели члени ґрупи ''Роса''. Член [[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтва за руски язик, литературу и културу]] Амалия Хромиш була од 1977. року. Була член Линґвистичней секциї та член Скупштини Дружтва. Дзечнє сотрудзовала и брала учасц у витвореню видавательних програмох Дружтва. Амалия Хромиш ше похорела и 2005. року пошла до пензиї. Умарла 14. юния 2007. року у Новим Садзе. Похована є 16. юния 2007. року на руским теметове у Дюрдьове. '''Леґат – дарунок''' Амалиї Хромиш од понад 1000 (1071) кнїжкох (628 руских, 195 по сербски и 448 на других язикох) ше од 14. новембра. 2012. року и урядово находзи у Основней школи у Дюрдьове. === ТЕКСТИ ПИСНЬОХ === {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |У народним духу |- |'''Рок''' |'''Наслов текста''' |'''Автор музики''' |- |1988. |[https://www.youtube.com/watch?v=cR_3yIvK6ag Ой, соколе] |Агнета Тимко |- |1991. |[https://www.youtube.com/watch?v=HjoUVdAiCmo&t=39s Цо ме то так пече] |Дюра Будински |- |1992. |Писня о тебе |Дюра Будински |- |1994. |Зохабел ме |Юлиян Рамач-Чамо |- |1997. |Ей, по роси |Кветослава Бенкова |} {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |У забавним духу |- |'''Рок''' |'''Наслов текста''' |'''Автор музики''' |- |1987. |[https://www.youtube.com/watch?v=lTefI83mH0Q Писня любови] |Агнета Тимко |- |1988. |Одлєцим ґу хмари |Дюра Будински |- |1988. |[https://www.youtube.com/watch?v=eRYqtc4gL4c А тебе нєт] |Агнета Тимко |- |1989. |Валцер |Янош Гайдук |- |1990. |[https://www.youtube.com/watch?v=LUPrvZoIAus Геленка] |Мирослав Пап |- |1991. |Даремно ме витри будза |Слава Варґа |- |2010. |[https://www.youtube.com/watch?v=eUFGDsw1GhE Гайзибан у молги] |Александер Човс |} {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" | Ружова заградка |- |'''Рок''' |'''Наслов текста''' |'''Автор музики''' |- |1990. |[https://www.youtube.com/watch?v=b3XmUuMcVTE Здогадованє на Дюрдьов] |Дюра Будински |- |1990. |[https://www.youtube.com/watch?v=h0068yWEMmc Чайки] |Агнета Тимко |- |1990. |[https://www.youtube.com/watch?v=qlnnZmgNXGU Младосци моя] |Дюра Будински |- |1991. |[https://www.youtube.com/watch?v=Zs1q_w-JgCE Провадзи мили милу] |Кветослава Бенкова |- |1991. |[https://www.youtube.com/watch?v=YU_QEZhiJDE Дуга у капкох] |Дюра Будински |- |1991. |[https://www.youtube.com/watch?v=3n63HkhXpg0 Дзе путуєш мой панє] |Агнета Тимко |- |1993. |[https://www.youtube.com/watch?v=e5hWr2bldfo Левонка] |Кветослава Бенкова |- |1994. |[https://www.youtube.com/watch?v=wV8Rij6Z9oI Селїдби] |Агнета Тимко |- |2003. |[https://www.youtube.com/watch?v=hHdkN1QtN2A Я тебе нє рада] |Дюра Будински |- |2004. |Кед одходзел мужичок |Кветослава Бенкова |- |2007. |[https://www.youtube.com/watch?v=XUkbBtgngr4 То лєто сцигло] |Кветослава Бенкова |} == Литература и вязи == * Амалия Хромиш, [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf биоґрафия и список композицийох у хторих похасновани єй писнї]. ''Червена ружа 1962-2011'' Том II, бок 544. * [https://books.google.ca/books/about/Serbsko_ruski_slovn%C3%AFk.html?id=9hghzQEACAAJ&redir_esc=y Serbsko-ruski slovnïk, Volume 1], Filozofski fakultet, Katedra za rusinski jezik i književnost, 1995 - 895 pages * [https://plus.cobiss.net/cobiss/sr/sr/bib/237880327 Jugoslavo-Ruthenica II:] роботи з рускей филолоґиї и историї :: COBISS+ * [https://plus.cobiss.net/cobiss/sr/sr/bib/209528583 Здогадованє] - автор Амалия Хромиш, Ерато над Коцуром, билтен Клуба писательох, новинарох, публицистох и прекладательох ISSN 0354-8678 (ч. 8, 2005, стр. 63-65) == Вонкашнї вязи == * [https://www.youtube.com/watch?v=0XepkjjIHjc&t=119s Ирина Давосир МАТАНОВИЧ] - портрет оперскей диви, автор Амалия Хромиш, ТВ Войводина * Амалия Хромиш, [https://rdsa.tripod.com/literatura/ahromis.htm Тексти єй писньох на хтори компоновани шпиванки] == Референци == ioginxssb8xx7haphvr9jxsdbhkie87 0 34 339 338 2024-10-14T15:44:33Z Amire80 9 15 измена увезено 338 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Ана Колєсар |- |'''Народзена''' |17. новембра 1950. |- |'''Умарла''' |25. априла 2004. (54) у Канади |- |'''Державянство''' |югославянске, канадске |- |'''Школа''' |Штредня хемийна школа, Нови Сад |- |'''Универзитет''' |Висша педаґоґийна школа, Нови Сад |- |'''Период твореня''' |1972—2004. |- |'''Жанри''' |подобова уметносц, иконопис |- |'''Похована''' |на Алмашким теметове у Новим Садзе |} '''Ана Колєсар''' (*17. новембер 1950—†25. априла 2004), подобова уметнїца, педаґоґ. == Биоґрафия == Ана Колєсар, народзена 17. новембра 1950. року у Новим Садзе (як двойнята зоз шестру Верунку), оцец [[Юлиян Колєсар]] и мац Веруна Колєсар, нар. Ґнип, по походзеню зоз [[Дюрдьов]]а). Основну школу Ана Колєсар закончела у Новим Садзе. Потим закончела Штредню хемийну школу у Новим Садзе алє у тим фаху нїґда нє робела. Ана Колєсар закончела Висшу педаґоґийну школу, подобови одсек, у Новим Садзе. Робела як наставнїк подобового воспитаня у Степановичеву и Сримскей Каменїци. Од найвчаснєйшого дзeцинства була под уплївом свойого оца Юлияна Колєсара, познєйше познатого маляра и ґрафичара. Ганчов талант за мальованє бул виражeни барз вчас. Вшe любeла рисовац, пeчацовац, фарбиц. Ищe у основнeй школи участвовала на мeдзинароднeй подобовeй вистави дзeцинских роботох у Японє. Лeпeза єй интeрeсованьох була широка. Правeла бабки, пацeрки з кeрамики, мальовала на склу, правeла образи и обращики на мeдальонох. == Одход до Канади == Борба з основнима eґзистeнциялнима проблeмами гамовала ю подполно шe пошвeциц уметнїцкей роботи, та Ана 1987. року одлучeла прeсeлїц шe до Канади. Дзeкуюци свойому чувству за фарби, достала роботу у ординациї за правeнє помоцних срeдствох за очи. На тeй роботи усовeршeла прeфинєносц дeтальох. Оцeц Юлиян, хтори теди тиж жил у Канади, помогол єй войсц до швeта образох (иконох) хтори длуго робeла з любову, а найкрасши мeдзи нїма бул Били ангeл з Милeшeва, вeлького формату. Послe дзeшeц рокох живота у Торонту Ана Колєсар прeсeлєла шe до варошу Нияґара Фалс. Ту свою хижу прeтворeла до правeй ґалeриї. Мала штири просториї за видаванє – жовту хижу, жeлєну, бeлаву и шиву. Волали шe по фарбох з якима були обилєни. Ствари у хижи були ручно мальовани, а тиж и патоси и мури. Ана Колєсар була член Здруженя канадских уметнїкох и Здруженя женох уметнїцох у Канади. Раз рочнє правeла такв. „отворeнe обисцe" (open hоuse), дзe зоз своїма колeґами-умeтнїками викладали ручни роботи заинтeрeсованим прeходнїком. Як члeн Здружeня жeнох умeтнїцох Канади Ана викладала кажди рок свойо роботи у прeкрасним парку на Нияґари. Року 2002. у варощику Нияґари он д' Лeйк Ана Колєсар отримала самостойну виставу, на хторeй були виложeни образи, малюнки, мальовани ствари до хижи (мeблї), скулптурки зоз млєтого папeру (папeр маршe). Ана Колєсар участвовала и на вецей колективних виставох у Торонту и Нияґара Фалс у Канади. Ана Колєсар була тиж и член Клуба подобових уметнїкох [[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтва за руски язик, литературу и културу]] у Новим Садзе. Дзечнє сотрудзовала на виробку Моноґрафиї подобовей творчосци Руснацох у хторей є заступена зоз подобовим прилогом: „Вазна” (темпера 36 х 30 цм, 1997. року, Нови Сад, 2003, б. 55), а у архиви зачувани и єй подобови малюнок „Били ангел”. Eнeрґия зарйовала з нєй. Робeла вeльо, дзeкeди починаюци по даскeльо роботи одразу. Як кeд би чувствовала жe нє будзe мац досц часу за шицко цо плановала. При концу свойого творeня нашла праву тeму хтору так длуго глєдала. То дзивки зоз лeбeдову шию. Ана Колєсар умарла 25. априла 2004. року у Канади. Похована є на Алмашким теметове у Новим Садзе. == Литература == * Подобова творчосц Руснацох: ''Ана Колєсар, подобови уметнїк, педаґоґ'' - Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 2003, б. 55. == Вонкашнї вязи == * [https://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20ruthenica%2012.pdf Aна Колєсар (1950-2004)], Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч.12, 2007, б. 154. * Вeра (Колєсар) Иванович:[https://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20ruthenica%2012.pdf Зоз своїма дїлами до вичносци уписани], Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 12, 2007, б. 155-157. * [https://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20ruthenica%2012.pdf Юлиян Колєсар - 80 роки од народзеня (1927-1991)], Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 12, 2007, б. 130-131. === Ґалерия === <gallery> File:Abazur za nocnu lampu.jpg|Абажур за ноцну лампу </gallery> kec5959jjuf82ziu0uasb49z4dawav4 0 35 353 352 2024-10-14T15:44:34Z Amire80 9 13 измена увезено 352 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Ана Рац |- | colspan="2" | |- |'''Народзена''' |19. децембра 1931. |- |'''Умарла''' |4. септембра 2018. (87) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Штредня тарґовецка школа у Кули |- |'''Период твореня''' |1947—1992 |- |'''Жанри''' |драмски аматер, радио шпивачка |- |'''Похована''' |у Руским Керестуре |- |'''Припознаня''' |Златна плакета АРТ „Дядя”, Златна значка КПЗ Сербиї, Искри култури КПЗ Войводини |} '''Ана Медєши од. Рац''' (*19. децембер 1931—†4. септембер 2018) административна службенїца, радио шпивачка, драмска и музично-сценска аматерка. == Биоґрафия == Ана Медєши ше народзела у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] 19. децембра 1931. року. Основну школу и нїзшу ґимназию зоз малу матуру закончела у своїм валалє, а тарґовецку школу у Кули. Почала робиц у тарґовинскей предавальнї, а потим як службенїк у рахунководстве у Польопривредним комбинату ''Перши май'' у Руским Керестуре, одкаль пошла и до старосней пензиї. Ище як школярка керестурскей ґимназиї почала шпивац у хору и теди замерковани єй гласовни схопносци и шпивацки талант. У 1947. року од [[Петро Ризнич Дядя|Петра Ризнича Дядї]] достава першу театралну улогу у фалаце ''Пепелюґа''. Як осемнацрочней дзивки 1949. року зверена єй задача же би „на живо” одшпивала писню ''Ой, лучка, лучка желєна'' у директним преносу святочносци з нагоди починаня з роботу Радио Нового Саду, и од теди коло дзешец роки поряднє шпивала у руских музичних емисийох. Провадзел ю оркестер Славка Суботина и Александра Араницкого. Кед Радио Нови Сад набавел маґнетофони – зняла на маґнетофонску пантлїку значне число руских народних шпиванкох котри ше и нєшка з часу на час емитую. Ана Медєши ступела до малженства зоз Томиславом Рацом. Кед основани Аматерски руски театер ''Дядя'', вона уж була позната як добра ґлумица. Мала за собу вецей як 20 роки ґлумецкого искуства. През вецей мандати Ана Рац була и член управних целох спомнутого театра аж по 1991 рок. За свою длугорочну културно–уметнїцку дїялносц достала велї награди, припознаня и подзекованя, медзи котрима и Златна плакета АРТ ''Дядя'' за длугорочну театралну роботу (1973), Златна значка КПЗ Сербиї (1977), Искри култури КПЗ Войводини (1997). Ана Рац умарла 4. септембра, а похована є 5. септембра 2018. року на теметове у Руским Керестуре. == Ґлумела у театралних фалатох == Шицки театрални фалати були порихтани на матичней сцени у Руским Керестуре. {| class="wikitable" |+ !Рок !Театрални фалат !Улога ! colspan="2" | !Рок !Театрални фалат !Улога |- |1947. |Браца Ґрим: ПЕПЕЛЮҐА | | rowspan="18" | | rowspan="18" | |1976. |Е. М. Ремарк: ОСТАТНЯ СТАНЇЦА |Ана |- |1949. |И. Тобилевич: НЄЩЕШЛЇВА (Безталанна) | |1977. |М. В. Ґоґоль: РЕВИЗОР |Настя |- |1950. |А. Н. Островски: ЛЄС | |1978. |С. Сремац. ПОП ЧИРА И ПОП СПИРА |Сида |- |1951. |Б. Нушич: ШВЕТ | |1978. |А. Вампилов: РОЗЛУКА У ЮНИЮ |Репнїкова |- |1952. |В. Ванченко: ЗАВРАЧАНЕ БЛАГО | |1979. |Б. Брехт: [https://www.youtube.com/watch?v=e2LhpACi22I ОПЕРА ЗА ТРИ ҐРОШИ] |Джени |- |1952. |И. Тобилевич: МАРТИН БОРУЛЯ | |1979. |Дю. Папгаргаї: ВИСТАТА КОНЇЦА |Ема |- |1952. |И. Тобилевич: СУЄТА | |1981. |Е. Лабиш – М. Мишел: ФЛОРЕНТИНСКИ КАЛАП |Анаис |- |1957. |Б. Нушич: ОЖАЛОСЦЕНА ФАМИЛИЯ |Даница |1982. |Б. Нушич: ПОДОЗРИВА ОСОБА |Жена Пантича |- |1965. |А. Л. Суходольски: ХМАРА | |1983. |Михайло Ковач: ОРАЧЕ, ОРАЧЕ |Маря |- |1965. |М. Кропивницки: НЕВОЛЬНИК |Ярина |1984. |Дю. Скарничи – Р. Тарабузи: КАВИЯР И ҐЕРШЛА |Валерия |- |1965. |Б. Нушич: АНАЛФАБЕТА | |1985. |М. Ковач: ГРИЦОВО ВОЯЧЕНЄ |Леона |- |1966. |М. Горки: НА ДНУ |Наташа |1986. |Б. Пекич: НА ШАЛЄНИМ БИЛИМ КАМЕНЮ |Присутна |- |1967. |Б. Нушич: ПОДОЗРИВА ОСОБА |Мац |1988. |А. Н. Островски: [https://www.youtube.com/watch?v=yROr7k7yaM4 ЛЄС] |Раїса |- |1970. |О. Коломиєц: ФАРАОНЄ |Гана |1988. |Б. Пекич: У ЕДЕНУ НА ВОСТОКУ |Присутна |- |1971. |О. Ананєв: ВОВЧИЦА |Оксана |1989. |А. П. Чехов: ПИТАНКИ |Чубукова |- |1972. |Ж. Фейдо: ПАН ЛОВАР |Леонтина |1990. |М. В. Ґоґоль: [https://www.youtube.com/watch?v=NVylwXhTuPk ЖЕНЇДБА] |Арина |- |1972. |И. Франко: УКРАДЗЕНЕ ЩЕСЦЕ |Ана |1991. |П. Ґрегор: ЩЕШЛЇВЕ КРАЛЬОВСТВО |Жена І |- |1974. |Б. Нушич: ОЖАЛОСЦЕНА ФАМИЛИЯ |Симка |1992. |Дю. Папгаргаї: АГАФИЯ СТАРОГО ПОПА ДЗИВКА |Юста |} [[Файл:Mikola Skuban i Ana Rac.jpg|alt=Микола Скубан и Ана Рац|thumb|377x377px|Микола Скубан и Ана Рац]] == Литература == * Ана Медєши од. Рац, Дюра Латяк, 50 роки Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї, Руски Керестур 2018, б. 161-162. == Вонкашнї вязи == * [https://www.youtube.com/watch?v=8LSy7pWtEPE Златни часи руского драмского аматеризма] - Аґафия Рамач и Ана Рац * [https://www.ruskeslovo.com/%d0%a3%d0%bc%d0%b0%d1%80%d0%bb%d0%b0-%d0%90%d0%bd%d0%b0-%d0%a0%d0%b0%d1%86/ Умарла Ана Рац], Рутенпрес, 4. септембер 2018. ps9bqz9jb752ynz68gzc6qnk45d3su8 0 36 5808 5807 2024-10-15T21:35:41Z Olirk55 19 Виправка слова 5808 wikitext text/x-wiki [[Файл:Amateur music making.jpg|right|thumb|Смикови ансамбл|287x287px]]'''Ансамбл''' (франц. ''ensemble'' – заєднїца, ґрупа) може мац вецей значеня.<ref>Jovanović, Raško V.; Jaćimović, Dejan (2013). ''Leksikon drame i pozorišta.'' Beograd: Prosveta. ISBN 978-86-07-01999-1</ref> Перше значенє пообщене, и значи цалосц, ґрупу и заєднїцу. <ref>Klajn, Ivan; Šipka, Milan (2012). ''Veliki rečnik stranih reči i izraza.'' Biblioteka Rečnici (6. izd изд.). Novi Sad: Prometej. ISBN 978-86-515-0717-8.</ref> Найчастейша конотация того поняца вяже ше за ґрупу уметнїкох, та так у [[Подзелєнє музики|музики]] ансамбл то состав, ґрупа музичарох лєбо шпивачох. То може буц ґрупа музичарох инструменталистох у камерним ансамблу од трох по двацец музичарох: трио, квартет, квинтет, секстет, октет, нонет, алє и симфонийски [[оркестер]]. До ансамбла тиж спадаю вокални ґрупи и [[хор]] шпивачох.<ref>[https://enciklopedija.hr/clanak/ansambl Ансамбл-''Хрватска енциклопедија.''] enciklopedija.hr.</ref> По теориї музики, ансамбл то тип музичного склопу солистичней полифониї и гомофониї хтори ше розликує од хорского вецейглася. Музично-драмски часци сценских дїлох як цо то опера, опера буфо, оперета и мюзикл можу ше наволац же то ансамбли. Векши вокално-инструментални дїла як цо то ораториюм, кантата и концерт-композиция тиж спадаю до ансамблох. У обидвох формох наступаю вєдно ґрупа уметнїкох. У театралним смислу, ансамбл творя глумци, т.є. ґрупа хтора заєднїцки виводза сценски дїла. [[Файл:Norma, opera, Hor opere SNP-a, foto Polzović, 2005-2006.jpg|right|thumb|296x296px|Хорски ансамбл СНП у опери Норма]]То орґанизовани особи-уметнїки (глумци режисере, сценоґрафи, костимоґрафи и други), хтори найчастейше поряднє анґажовани. Ансамбл можу твориц ґрупа глумицох и глумцох алє и других виводзачох уметнїкох составених и орґанизованих пре виводзенє єдней представи, т.є. драмского проєкту. Так углавним у театралних хижох исную драмски, оперски, балетски и други ансамбли. Же би успишно музичар участвовал у ансамблу нє достаточне лєм же би знал як солиста грац на своїм инструменту. Гранє музичара у ансамблу ше розликує од соло наступу як окремней файти виводзацкей уметносци, хтора подрозумює формованє окремного знаня и схопносци, односно то особлївосци виводзацких квалитетох ансамбла. Кнїжка А. Готлиба ''Основи ансамбл технїки'' (1971), у хторей описани „технїки ансамбла” и концепт по хторим ше уводзи до музичней педаґоґиї, и подрозумює значне доприношенє преучованю теориї и пракси граня у ансамблу и ище вше нє страцело значенє и релевантносц.<ref> А. Готлиб. [https://drive.google.com/file/d/1AC61cJcZ0fhKb_g_A2VVHG3XgmQV848L/view ''Основы ансамблевой техныки.''] [https://drive.google.com/file/d/1AC61cJcZ0fhKb_g_A2VVHG3XgmQV848L/ Mузика,] 1971. — 94 с.</ref> == Робота ансамбла у сучасней музики == [[Файл:Ballet Don Quichotte - acte 1.JPG|right|thumb|304x304px| Балетски ансамбл у опери Дон Кихот]]У прешлосци дїла за ансамбли (ґрупи) ше углавним виводзели ''на живо'' на рижнордних концертох. 20. вик допринєсол велї иновациї у технолоґиї та и инструментох и формованє звукох. Опрема за знїманє ше усовершовала та так и перформанс ансамбла прецерпйовал фундаментални пременки. Звук ансамблох, ґрупох ше у новших часох нє посцигує зоз ''живим'' виводзеньом, алє зоз методу поновного презнїмованя, лєбо хаснуюци рахункар и секвенцери.<ref>[[:ru:Гаранян,_Георгий_Арамович|Гаранян Г. А.]] ''Основы эстрадной и джазовой аранжировки.'' — Издание 3-е, переработанное и дополненное. — Москва : Региональный Общественный Фонд развития джазового искусства Георгия Гараняна, 2010. — 256 с. — ISBN 978-5-9902000-2-9.</ref> Праве пре таки пременки и обставини дзекуюци хаснованю електронских музичних инструментох и музичних справох, дїла за асамбли часто постали лєм у форми продукциї. == Референци == ivvderfnfg14ebifgyciiirqwzog6z4 0 37 377 376 2024-10-14T15:44:35Z Amire80 9 10 измена увезено 376 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | Анґела Прокоп Єздич |- | colspan="2" |[[Файл:Angela Prokop.jpg|alt=Анґела Прокоп Єздич|center|thumb|293x293px]] |- |'''Народзена''' |17. oктoбрa 1940. |- |'''Умарла''' |25. сeптeмбрa 1971(31) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Штредня медицинска школа у Београдзе |- |'''Период твореня''' |1955—1969 |- |'''Похована''' |на Алмашким теметове у Новим Садзе |} '''Анґела Прокоп Єздич''' (*17. oктoбер 1940—†25. сeптeмбрa 1971), писателька, поетеса. == Биоґрафия == Анґела Прокоп ше нaрoдзeлa 17. oктoбрa 1940. рoку у Шидзe. Дзeцинствo прeжилa бeз рoдичoх (oцeц єй пoгинул у НOБ, a мaц шe чeжкo пoхорeлa). Oдрoслa и виховaлa шe у свoєй бaби. Oснoвну шкoлу зaкoнчeлa тиж у Шидзe, a штрeдню мeдицинску у Бeoгрaдзe 1959. рoку. Рoбиц пoчaлa у Бeoґрaдзe тaкoй пo зaкoнчeню шкoлу. Кeд шe oдaлa зa Стoянa Єздичa, прeсeлєли шe дo Кикинди, a вeц дo Нoвoгo Сaду. У мaлжeнствe нaрoдзeли двoйo дзeци (дзивчe Єлeну 1962. и синa Синишу 1967. рoку). Живoт зaкoнчeлa 25. сeптeмбрa 1971. рoку у Нoвим Сaдзe и пoховaнa є нa Aлмaшким теметове. == Литературна творчосц == Писaц пoчaлa ищe як шкoляркa прeд зaкoнчeньoм VIII клaси oснoвнeй шкoли у Шидзe (1955), aлє уж 1956. рoку у ''Пиoнирскeй зaгрaдки'' oбявює писню ''Думки'' зoз кoтру прицaглa нa сeбe oкрeмну увaгу, бo тo булa писня зaчудуюцeй узрeтoсци. Oд 1957. рoку єй писнї пoчинaю виходзиц у нoвинoх ''Рускe слoвo'' и ''Нaрoдним кaлeндaрe''. Року 1963. Анґела Прокоп зoз 10 писнями уж зaступeнa у ''Aнтoлoґиї пoeзиї'' як нaймлaдшa пoeтeсa. Прaвдa, тeди мaлa уж 23 рoки, aлє шицки други авторе у тей антолоґиї були oд нєй вeльo стaрши. У октобре 1966. року у теди обновеним часописа ''Шветлосц'' вона обявела циклус од шейсц писньох под насловом ''Трава, дижджи и ти''. У чaшe oд 1963. пo 1969. рoк свoйo писнї oбявює у ''Литeрaтурним слoвe'' и чaсoпису ''Швeтлoсц''. Як познате, по Ангеловей шмерци (забила ше 25. септембра 1971. року) остали 64 писнї. З того числа 56 писнї були друковани три рoки пoслe єй трaґичнeй шмeрци кед ''Рускe слoвo'' видaло єй пeршу (и єдину) збирку писньoх пoд нaслoвoм ''Млєкo жeми'' (1974). Тоту збирку пририхтал тедишнї редактор у Редакциї Видавательного оддзелєня Юлиян Тамаш. Єй писнї Тамаш унєсол и до Малей антолоґиї рускей поезиї на сербским язику хтору обявел под насловом ''Булке са усана''. Окрем того, истого року кед друкована єй збирка ''Млєко жеми'' Прокопова була заступена и у виборе русийского писателя-прекладателя Романенка хтори обявени под насловом ''Молодые поэты Югославии''. Єй шейсц писнї унєс и [[Дюра Папгаргаї]] до своєй ''Антолоґиї рускей поезиї'' 1984 року, а Светислав Ненадович унєсол писню (прешпив на сербски язик) Прокоповей 1994. року до свойого вибору поезиї под насловом ''Међе певања'' (Шид, 1994, б. 66). Зявeнє Aнґeли Прoкoпoвeй у нaшeй литeрaтури - пo Юлиянови Тaмaшoви - здaбe нa скрoмну aлє крaсну гвизду кoтрa шe нa хвильку зявeлa прeд нaшимa oчми... “Вoнa будзe жиц у рускeй литeрaтури зoз свoю мoцну, дзeкeди eрoтичнo мутну швeтлoсцу. Єй лирикa у пoeзиї руских жeнoх-писaтeльoх вибoрeлa свoю индивидуaлнoсц, гoч нє мoглa прeйсц рaмики любoвнeй инспирaциї”. Нa инициятиву писaтeльки Ирини Гaрди Кoвaчeвич и Ирини Пaпуґa, прeдсидaтeльки [[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтва за руски язик, литературу и културу]] з Нoвoгo Сaду 1992. рoку прeвжaтa дoкумeнтaция хтoру фaмeлия Aнґeли Прoкoповeй Єздич - супруг Стoян Єздич, дзивкa Єлeнa Тривaн и син Синишa пoдaрoвaли пoчитoвaтeльoм рускeй пoeзиї, a хтoрa шe як леґат чувa у Руским aрхивe у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] у рaмикoх Oснoвнeй шкoли и ґимнaзиї ''Пeтрo Кузмяк''. == Литература == * Светислав Ненадович: Здогадованє на Анґелу Прокоп, ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 8, 2001-2003, б. 89 * [[Василь Мудри]]: Дацо о литературних початкох Анґели Прокоп, ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 8, 2001-2003, б. 91 * Дюра Латяк: Портрет поетеси - Я жем и жена цо родзи нови живот (Анґела Прокоп 1940-1971), ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 8, 2001-2003, б. 93 == Вонкашнї вязи == * Музику нa тeкст писнї Прoкoпoвeй ''Нoцни гoдзини'' (пoзнєйшe познатей под насловом [https://www.youtube.com/watch?v=VWM8nU9xs9c Цихо, цихшe, пoмaли], ''Млєкo жeми'' б. 35) кoмпoнoвaл нaш пoзнaти кoмпoзитoр [[Яким Сивч]], чий шe живoт зaкoнчeл нa исти спoсoб як и Прoкoпoвeй. * Яким Сивч компоновал музику на текст шпиванки Анґели Прокоповей под насловом [https://www.youtube.com/watch?v=93XJfj0lrJQ Нє охабяй ме саму], хтора обявена у його кнїжочки Яким Сивч, ''Забавни мелодиї и романси'', НП ''Руске слово,'' Руски Керестур, 1965. б. 16 l7tw31jnjhbm8hfqzv6n1g2l8rj9821 0 38 5910 381 2024-10-19T14:36:15Z Constraque 28 5910 wikitext text/x-wiki [[Файл:Apothem of hexagon.svg|thumb|right|Апотема правилного шейсцугелнїка]] '''Апотема''' (греч. αποτιθημι) у ґеометрийних фиґурох, найчастейше пирамиди або призми, означує висину страни обмотку (M). Длужина апотеми ше хаснує за одредзованє [[поверхносц]]и або волумену пирамиди або даякого другого ґеометрийного цела. soct7ti2u04u631115r3ucevv7xjwck 0 39 391 390 2024-10-14T15:44:36Z Amire80 9 9 измена увезено 390 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Наукова класификация |- | colspan="2" |[[Файл:Violatricolorarvensis.jpg|center|thumb|369x369px]] |- |'''Царство:''' |Plantae |- |'''Дивизия:''' |Magnoliophyta |- |'''Класа:''' |Magnoliopsida |- |'''Ряд:''' |Malpighiales |- |'''Фамилия:''' |Violaceae |- |'''Род:''' |Viola |- |'''Файта:''' |V. tricolor |- ! colspan="2" |'''Биномне мено''' |- | colspan="2" |<div style="text-align: center;">Viola tricolor L. |} '''Арвачка''' (лат. Viola hybrida hort., серб. сиротица, маћухица, дан и ноћ, слц. диял. аrvačka, укр. братки и фiалка триколiрна. То пожичка з мадяр. árvácska, а тото од мадяр. árva «широтка». Хаснує ше ище назви волово очко, дяблово очи, а тиж и сербизем дзень и ноц. Коцурска назва дяблово очи). Може буц єднорочна або вецейрочна лїсцаста рошлїна з ценким, розконареним стебелком. Лїсца на конарчкох шерцастоокруглей форми, по рубцох зубкасти. Квитки поєдинєчни, на длугоких конарчох з венчиковима лїстками рижних фарбох. Плод арвачки капсула. ====Походзенє==== – дзень и ноц ма богату историю хтора ше прецагує од дзивих пажичкох и польох Европи по заградки ширцом швета. Тото красне квеце було познате и почитоване ище у штреднїм вику, дзе ше го хасновало у народней медицини, алє и як символ любови у литератури и уметносци. Свойо путованє до верху популарносци почина у Анґлиї, дзе зоз селективним допатраньом достати рижнороднєйши и интензивнєйши варияциї фарбох, цо приведло до його широкей популарносци и култивациї у заградкох ширцом Европи, символизуюци носталґичну красу и єдноставносц природи у заградкарстве. ==== Прикмети ==== - Арвачки можу буц єднорочни, дворочни або краткотирваци вецейрочни рошлїни, у зависносци од файти и часу садзеня. Високи су 10-30 центи. Стебелко им празне знука. Зоз лїсцових пазушкох ше зявюю квитки на длугоких конарчкох. Квитню у периодзе май – септембер. Понеже су барз одпорни на нїзки температури, їх квитки ше вчас зявюю у наших заградкох и оставаю до позней жими. У черепчкох або жардинєрох можу прежиц цалу жиму. Нашенє барз дробенке, а чежина му 1.000 нашенька 0,5 ґрами. Знаю ше медзи собу покрижац, та су прето барз рижнородни. Арвачка нє вимага вельо: люби и полуцинь. Барз є одпорна на жиму и нїзки температури. Одвитує єй мелка препущуюца глїна. Нє люби барз влажну глїну пре стебелка хтори лєжа на жеми. == Чкодлївци и хороти == [[Файл:Fiołek_ogrodowy_wisnia6522.jpg|alt=Арвачка або Дзень и ноц|thumb|279x279px|''Арвачка'' або ''Дзень и ноц'']] Часто ше у пестованю арвачки стретаме з велїма чкодлївцами и хоротами. Найчастейше их нападаю и чкоду правя шлїмаки цо маю хижку, голи шлїмаки и лїсцово уши. Же би ше арвачки одбранєло од шлїмакох, поверхносц коло нїх треба посипац з дробним, оштрим писком або поставиц судзинки са пивом. За обрану од лїсцових ушох треба хасновац рижни рошлїнски препарати з покриви, цеску або догану. Од хоротох на арвачкох найчастейши: пепелнїца, плєшнєнїна, гнїце кореня, вирус мозаїка огурки и пегавосц лїсца. Симптоми векшини охореньох ше зявюю у периодзе звекшаней влажносци, та арвачки добре посадзиц до дренованей жеми. Заражени рошлїни треба позберац и одстранїц. Барз важне онєможлївиц лїсцово уши, бо вони преноша вирус мозаїка огурки хтори може буц заспани и вец ше преношиц на даскельо ґенерациї. Жем треба же би була погноєна зоз гнойом хтори ма уровноважене одношенє азоту, фосфору и калиюму. == Литература == * Словнїк руского народного язика I, А – Н, Нови Сад 2017, б. 33 * Оксана Тимко Дїтко, Назви рошлїнох и животиньох у руским язику, Вуковар 2016, б. 39, 64 == Вонкашнї вязи == * [https://web.archive.org/web/20230429054008/https://www.bionet-skola.com/w/Dan-no%c4%87_(biljka) Dan-noć (biljka)], сайт www.bionet-skola.com * [https://sr.wikipedia.org/sr-el/%D0%94%D0%B0%D0%BD-%D0%BD%D0%BE%D1%9B_(%D0%B1%D0%B8%D1%99%D0%BA%D0%B0) ''Дан-ноћ (биљка)], sr.wikipedia.org'' * [https://sr.wiktionary.org/sr-el/dan-i-no%C4%87 dan-i-noć], sr.wiktionary.org * [https://www.agroklub.rs/ukrasno-lekovito-bilje/kako-uspesno-gajiti-dan-i-noc-mali-ukras-vrta/22234/  Kako uspešno gajiti Dan i noć - mali ukras vrta?], www.agroklub.rs/ i5unqewzbgl6ck4126yyke5y2fikpf4 0 40 405 404 2024-10-14T15:44:37Z Amire80 9 13 измена увезено 404 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Аристарх |- | colspan="2" |[[Файл:Aristarchus_van_Samos%2C_atlas_of_Cellarius_%281646%29.jpg|center|270px]] <div style="text-align: center;">Аристарх зоз Самосу на рисунку з 1646. |- ! colspan="2" |Особни податки |- |'''Датум народзеня |310. п. н. е. |- |'''Место народзеня |Самос, Греческа |- |'''Датум шмерци |коло 230. п. н. е. Сиракуза, Сицилия, Италия |- ! colspan="2" |Наукова робота |- |'''Обласц |астрономия, математика |} '''Аристарх''' (310. п. н. е. - коло 230. п. н. е.), гречески астроном и математичар. ==Биоґрафия== '''Аристарх''' (греч. Ἀρίσταρχος, лат. Aristarchus; 310. п. н. е. - коло 230. п. н. е.) бул гречески астроном и математичар, родзени на острове Самос. Бул перши чловек хтори катеґорично арґументовал гелиоцентрични модел Слунковей системи, хтори до штредзиска познатей вселени поставя [[Слунко]], а нє Жем. У тим бул под уплївом питаґорейца Филолая зоз Кротону, алє, процивно йому, „централни огень" виєдначел зоз Слунком, окрем же други планети исправно пошоровал у одношеню на Слунко. Медзитим, його астрономски идеї одруцени на хасен ґеоцентричних теорийох Аристотела и Птоломея, док их скоро 1800 роки познєйше успишно нє ожил [[Никола Коперник]] а розробели и преширели Йохан Кеплер и Исак Нютн. Аристарх, найвироятнєйше, бул перши чловек хтори похопел же Слунко у стварносци векше як випатра, алє пре малу гришку у мераню думал же Слунко лєм 19 раз далєй од Жеми як [[Мешац]], алє то було достаточно же би заключел же Слунко вельо векше и од Мешаца и од Жеми и же то значи же ше Жем обраца коло Слунка, а нє наспак як ше то теди думало. '''''О велькосцох и оддалєносцох''''' (Слунка и Мешаца) то єдина зачувана кнїжка котру написал Аристарх. У нєй вираховал велькосц Слунка и Мешаца, як и їх оддалєносц од Жеми. Мешацов кратер Аристарх наволани йому на чесц, як и астероид 3999 Аристарх. ==Жридла== * [https://www.britannica.com/biography/Aristarchus-of-Samos Аристарх зоз Самосу] Джеймс Иванс, Британика * [https://www.worldhistory.org/Aristarchus_of_Samos/ Aristarchus of Samos] www.ancient.eu, Кристиян Виолати. ==Вонкашнї вязи== *[https://www.wilbourhall.org/index.html#aristarchus Биография (пдф)] (язик: анґлийски) * [https://web.archive.org/web/20160527084638/http://eskola.hfd.hr/fizika_svemira/udaljenosti/u-mjesec.html Течај мјерења свемирских удаљености] apyg8husfm7exqz4k9g9748v011oo91 0 41 409 408 2024-10-14T15:44:37Z Amire80 9 3 измене увезене 408 wikitext text/x-wiki '''Аритметични шлїд''' або '''Аритметична проґресия''' то шлїд числох у хторим розлика каждих двох сушедних членох стаємне число. Члени шлїду означуєме зоз <math> a_1, a_2, a_3, ... </math> або кратше зоз <math> (a_n)_{n \in \mathbf{N}} </math>. Шлїд достал таку назву прето же за кажди три члени за шором у тим шлїду, други член по шоре то аритметични штредок першого и трецого члену. ==Дефиниция шлїду== Дефиниция аритметичного шлїду то число хторе ше достава зоз однїманьом n-того члена шлїду <math>(n \in \mathbf{N} \backslash \{ 1 \} )</math> и його предходнїком. Диференцияцию шлїду означуєме зоз ''d'' и рахуєме по формули: :<math>d =a_n - a_{n-1}</math> ==Общи член аритметичного шлїду== '''Общи (''n'' - ти) член аритметичного шлїду''' то член хтори ше находзи на n-тим месце у шлїду <math>(n \in \mathbf{N})</math>. Вредност n-того члена у аритметичним шлїду рахує ше по фомрули: <math>\ a_n = a_1 + (n - 1)d</math>, дзе <math>a_1</math> перши член , a <math>d</math> диференцияция (розлика) шлїду. ==Сума аритметичного шлїду== Сума аритметичного шлїду то сума перших n членох того шлїду. Рахує ше по формули: :<math> S_n=\frac{n}{2}\left[ 2a_1 + (n-1)d \right]</math>, дзе <math>n</math> означує кельо єст членох у шлїду, <math>a_1</math> перши член, a <math>d</math> диференцияция шлїду. Сума перших n членох аритметичного шлїду може ше вираховац и по формули: :<math> S_n=\frac{n}{2} \left( a_1 + a_n \right) </math>, дзе <math>n</math> означує число членох у тим шлїду, <math>a_1</math> перши член, a <math>a_n</math> остатнї член у аритметичним шлїду чию суму глєдаме. [[Катеґория: Математика]] 2bbjnq8okh9sc7o51ef16mk28k2jf0u 0 42 430 429 2024-10-14T15:44:38Z Amire80 9 20 измена увезено 429 wikitext text/x-wiki == Дефиниция и опис астероида == [[Файл:243_ida.jpg|300px|thumb|Астероид 243 Ида и єй природни сателит Дактил, а то бул перши мешац хтори бул одкрити при астероидох]][[Файл:InnerSolarSystem-en.png|300px|thumb|Нукашня соларна система; Юпитерово Троянци ше находза на його драги, опрез и споза Юпитера]]'''Астероиди''' лєбо '''планетоиди''' то камени лєбо метални нєбесни цела пречнїку векшого як 1 метер, хтори самостойно лєбо у ґрупи подобних целох обиходза коло [[Слунко|Слунка]]<ref>[https://ssd.jpl.nasa.gov/sb/ „Asteroids”.] NASA – Jet Propulsion Laboratory </ref>. Векшина планетоидох обиходза Слунко у главним пасу (астеридни пас) медзи Марсом и Юпитером, а часц приходзи Слунку блїжей од Марса (Амори) и Жеми (Аполони) и наволую ше Жеми блїзки астероиди, а часц ше руша на траєкториї Юпитера лєбо других планетох (Троянци). У поровнаню з планетами, вельо су менши и найчастейше нєправилней фурми. Постали од остатку планетарней материї котра ше нє злучела зоз планетами под час наставаня системи зоз протопланетарного диску. Найчастейше кружа коло матичней гвизди по власней траєкториї лєбо як природни сателити ([[мешац]]и) векших планетох. Даєдни з нїх ше находза вязани зоз ґравитацийнима силами з планетами, у ґрупох хтори кружа у траєкториї планетох, опрез лєбо поза. Гоч ше донєдавно думало иншак, одкрите же астероиди можу мац власни мешаци, кед у орбити коло астероида 243 Ида пренайдзени сателит, наволани Дактил. По тераз одкрите блїзко 80.000, а коло 11.000 достало службени мена - шорне число и мено. Ценї ше же би их у нашей системи могло буц даскельо милиони<ref>[https://web.archive.org/web/20100909210213/http://neo.jpl.nasa.gov/faq/ „What Are Asteroids And Comets?”.] ''Near Earth Object Program FAQ''. [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%81%D0%B0 NASA] Архививовано з [https://cneos.jpl.nasa.gov/#ast ориґиналу]</ref>. Спрам спектерней анализи одбитей [[шветлосц]]и, планетоиди ше можу подзелїц на углєнїково (С) хторих єст коло 75% и маю у себе цми углєнїково єдинєня, метални (М), хторих єст коло 8% и силикатни, хторих єст коло 17%. Зоз телескопом нє мож видзиц анї найвекши планетоид, та ше им пречнїки мераю постредно, под час окултацийох гвиздох або зоз швицацосцу вєдно з преценєним албедом. З помоцу вселенских лєтачкох висликовани 433 Ерос, 951 Ґаспра, 243 Ида, 25143 Айтокава, 253 Матилда и други. Транс-нептунски обєкти, або нєбесни цела хтори далєй од Нептуна, звичайно ше нє рахую як планетоиди. [[Файл:Asteroidsscale.jpg|300px|thumb|Поровнанє велькосцох планетоидох: 4 Веста, 21 Лутеция, 253 Матилда, 243 Ида и єй природни сателит Дактил, 433 Ерос, 951 Ґаспра, 2867 Штеинс, 25143 Айтокава]] Спрам того, астероиди лєбо планетоиди то жимни нєбесни цела хтори ше преважно находза у подручу од 2,2 по 3,5 АЙ. Звонка того астероидного пасу, або персценя, находза ше лєм даскельо постотки астероидох. Рушанє планетоидох, без винїмку, директне. Видлуженосц дражкох и нагнуце спрам еклиптики векши як при планетох. Просекови числови ексцентрицитет виноши 0,15, а значна векшина планетоидох нє ма векши ексцентрицитет од 0,3. Конєчна вредносц 0,88. По правилу, векши ексцентрицитети дражкох маю планетоиди менших масох. Просекова инклинация дражкох менша од 10°, а за векшину планетоидох менша од 16°. То значи же дражки планетоидох нє так блїзко ровнї еклиптики як дражки планетох, алє су анї нє так барз розшати, окреме кед ше вежнє до огляду же ше дражки планетоидох лєгчейше меняю. Вельки планети их можу значно погубиц. Планетоиди нєбесни цела менши од 1.000 километри. Дас петнац спомедзи нїх маю пречнїк векши як 250 км.<ref>Vladis Vujnović : "Astronomija", Školska knjiga, 1989.</ref> == Литература == * ''Asteroids III'', ed. W. F. Bottke Jr., A. Cellino, P. Paolicchi, i R. P. Binzel, University of Arizona Press, Tucson == Вонкашнї вязи == * [http://www.armageddononline.org/asteroid.php Армаґедон он-лайн] * [https://asteroid.lowell.edu/ Asteroid Observing Services] * [https://minorplanetcenter.net//iau/lists/MPNames.html Alphabetical list of minor planet names (ASCII)] (Minor Planet Center) * [http://www.psrd.hawaii.edu/Archive/Archive-Asteroids.html Asteroid articles in Planetary Science Research Discoveries] * [https://web.archive.org/web/20190420080307/https://www.nasa.gov/asteroid-and-comet-watch/ NASA Asteroid and Comet Watch Site] * [https://ru.wikisource.org/wiki/%D0%AD%D0%A1%D0%91%D0%95/%D0%90%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%B8%D0%B4%D1%8B Астероиди] (на язику: (язик: росийски)) == Референци == <references /> [[]] a10lcuzuje607npje33uxoi6uq4znrb 0 43 447 446 2024-10-14T15:44:39Z Amire80 9 16 измена увезено 446 wikitext text/x-wiki '''Аґоґика''' музични вираз (франц. agogique, анґл. agogics)<ref>[https://sr.wikipedia.org/wiki/Властимир_Перичић Властимир Перичић], Вишејезични речник музичких термина. www.sr.wikipedia.org/wiki/Властимир_Перичић#Књиге</ref> походзи зоз греческого язика цо значи водзиц.<ref>[https://klarinetknjige.wordpress.com/o-autorima/radivoj-lazic/ Радивој Лазић]</ref> Аґоґика то зявенє у музики у ритмичним и мелодийним фразованю (фразированю) и музикалней компоненти вигваряня, поготов у емотивних [[Композиция|композицийох]] (соло писнї). То мали пременки, тє. одступаня од датого темпа хтори наставаю под час виводзеня музичного дїла (композициї) зоз цильом вираженьшого и живописного викладаня-дочаровйованя музичного змиста. Зоз другима словами дискретно ше подшвидшує, спомалшує, лєбо скрацує и предлужує даєдни ноти аж и такти, менши часци-фрази же би после того, ушлїдзел принцип надокнадзованя лєбо поровнованя-ровноваги музичней структури и змиста. Односно врацаме ше на першобутни темпо и тирванє нотох и тактох. Цо значи же кельо даєдней часци нотного текста вжати пре темпо (пошвидшанє лєбо спомалшовнє и затримованє), тельо треба у идуцей часци композициї наврациц и надопольнїц елементи, пре спричиньованє ровноваги з нука музичного дїла. == Примена аґоґики == Найприблїжнєйша ознака за темпа пре аґоґику то Рубато (ит. ''Rubato'' цо значи „украднуц”''),'' затим Ад либитум ''(''лат''. Ad libitum'' и значи „по волї”). Цо би значело же ше виводзач музичного дїла може операц по своєй волї и интуицию, на свойо музични чувства за темпо, ритем, динамику и з тим виражиц музикалносц интерпретациї у композициї. Сходно тому хаснує ше и вираз ''improviso /improvisato'' хтори ма значенє поняца о упечатку импровизацийней нєпостредносци виводзача музики. Аґоґични пременки найчастейше усоглашени зоз динамичнима пременками лєбо их просто провадза. Аґоґику<ref>Р. Лазић - В. Перичић, [https://klarinetknjige.wordpress.com/category/osnovi-teorije-muzike/ основи теорије музике]</ref> применюю интерпертаторе-виводзаче: вокални и инструментални солисти, и дириґенти ([[хор]]у, ансамблох, [[Оркестер|оркестрох]]) у интерпретацийох музичних дїлох. Часто таки аґоґични пременки нє мож точно и дословно записац, виводзач лєбо дириґент их муши емотивно и зоз свою музикалносцу у себе чувствовац и виражиц спрам музики хтора ше виводзи (хтора чече). Прето аґоґика музичному дїлу ,,удихує<nowiki>''</nowiki> живот. Музична интерпретация без аґоґики у композициї звучала би монотоно и нємузикално, машински /як музика робота лєбо компютера. == Найчастейши аґоґични ознаки == За поступне подшвидшанє: * ''accelerando'' (читай: ачелерандо) скрацено ''accel''. - подшвидшуюци * ''stringendo'' (читай: стриндєндо) скрацено ''string''. - понагляюци * ''più stretto'' - живше, схопно * ''più mosso'' - живше За поступне спомалшованє: * ''ritardando'' - скрацено ''ritard''. – зацаговацо, пожняци * ''ritenuto'' - скрацено ''rit.'' – затримуюци, вше помалши * ''rallentando'' - скрацено ''rall''. - спомалшуюци * ''allargrando'' - поступно шириц, вше ширше * ''meno mosso'' - спомалшиц широко Зоз горнїма ознаками (дума ше на записани знаки у композициї горе над линийовей системи) часто ше додаваю блїзши одреднїци: * ''più -'' вецей (баржей) * ''meno'' - менєй * ''poco а poco'' - кус-покус * ''ma non troppo'' - нє пребарз * ''molto assai'' - нагло, барз == Референци == cxqa31x3jtv2d9d6ecaeg5xbnk4d9gc 0 44 458 457 2024-10-14T15:44:39Z Amire80 9 10 измена увезено 457 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | Бабин пес |- | colspan="2" |[[Файл:Callimorpha_dominula_SLU.jpg|alt=Бабин пес|center|280px]] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Царство:''' |Animalia |- |'''Тип''' |Arthropoda |- |'''Класа''' |Insecta |- |'''Шор: ''' |Lepidoptera |- |'''Фамилия: ''' |Erebidae |- |'''Род: ''' |Callimorpha |- |'''Файта: ''' |C. dominula |- ! colspan="2" |'''Биномна назва''' |- | colspan="2" |<div style="text-align: center;"> Callimorpha dominula (Linnaeus 1758) |} '''Бабин пес''' – назва гушенїци и мотиля Callimorpha dominula.<ref>Husarik, Aleksandra; Hric, Boženka; Tot, Ivan (2019). Noćni leptiri Vlasine. Turistička organizacija opštine Surdulica, suizdavač HabiProt;. ISBN 978-86-912033-3-7.</ref> == Розпрестартосц == Мотиль бабин пес то ноцни мотиль Callimorpha dominula з фамилиї Erebidae. Розширени є на подручу векшей часци Европи, на Блїзким востоку (Турска, Закавказє и сиверни Иран)<ref>Cook, L. M. (1962-03-01). [https://academic.oup.com/sysbio/article-abstract/11/1/17/1633772?redirectedFrom=fulltext&login=false „Evolution in the Scarlet Tiger Moth in Northern Italy”. Systematic Biology] (на језику: енглески). 11 (1): 17—21. ISSN 1063-5157. </ref>. Найволї слунечни влажни места коло потокох, барох, долїнох-рибаловох, влажни лєси з чисцинами. == Опис == Преднї кридла му чарни з билима и жовтима пегами, на чарних часцох звичайно маю металик желєни одблїск. Долнї кридла червеней фарби (ридше жовти) зоз чарнима пегами. Брух чарней фарби, а першова часц металик цможелєней фарби з двома воздлужнима краткима жовтима пасмами. Розпон кридлох од 45 до 55 мм<ref>[https://alciphron.habiprot.org.rs/listing-447055-callimorpha-dominula „Callimorpha dominula | Alciphron”]. alciphron.habiprot.org.rs.</ref>. [[Файл:Callimorpha_dominula_BUND.jpg|alt=Мотиль бабин пес|300px|thumb|Мотиль бабин пес]] == Биолоґия == Мотилї бабини пси активни и през дзень и вноци. Вноци их прицагує шветло, а през дзень углавним мирую, та их чежше найсц. Лєтаю у юнию и юлию, а ридше их мож видзиц у маю и авґусту. Маю єдну ґенерацию рочнє; самици после парованя знєшу ваїчка на рошлїну хранїтельку. З ваїчкох виду гушенїци цмошивей до чарней фарби зоз претаргованима жовтима бочнима пасмами, маю чарни до шиви шерсци воздлуж цалого цела. Як рошлїни хранїтельки можу буц розлични рошлїни зоз желєним лїсцом (напр. покрива, малина, пши язики), алє и розлични черяки и древа<ref>[http://www.insektenbox.de/schmet/schoen.htm „Insektenbox: Schönbär”]. www.insektenbox.de.</ref>. [[Файл:Callimorpha_dominula_caterpillar.jpg|alt=Гушенїца|300px|thumb|Гушенїца]] == Гушенїца == За тоти вилягнути гушенїци наш народ тиж хаснує, як и за мотилї, назву бабин пес. Точнєйше, народ хаснує назву бабин пес лєм за гушенїци, а вироятно анї нє зна хтори то и як випатра мотиль з чиїх ваїчкох вилягнути гушенїци бабини пси. Тота назва за гушенїци мотивована з тим же их мож найсц коло хижи, у загради, у трави, на ягодох. Назва бабин пес за тоти исти гушенїци хаснує ше и у карпатским ареалу: у українских бойковских бешедох бабин пес, у лемковских бабин пес, бабин псик, у других зах. укр. бешедох тиж бабин пес, бабiн пес, у поль. диял. babi pies, у слц. диял. babi pes. (Тимко, 71) Гушенїци бабини пси ше концом лєта обвию зоз ґалету (заґалеца ше), а на яр зоз ґалетох виду мотилї бабини пси. == Вонкашнї вязи == * [https://www.biolib.cz/en/taxon/id54927/ BioLib] * [https://butterfly-conservation.org/moths/scarlet-tiger Butterfly Conservation] == Референци == epu2c2j7qay9l89qw0na1dvrw0mwztl 0 45 483 482 2024-10-14T15:44:40Z Amire80 9 24 измене увезене 482 wikitext text/x-wiki [[Файл:Balalajka%2C_druga_polovina_20._veka.jpg|342x342px|alt=Балалайка|thumb|Балалайка з другей половки 20. вику]] == Балалайка == Русийски струнови музични народни инструмент. По форми є троуглова.<ref>Мишић, Милан, ур. (2005). Енциклопедија Британика. А-Б. Београд: Народна књига : Политика. стр. 99.</ref> == Збудова и випатрунок балалайки == Длужина балалайки 60 - 70 cm (прима-балалайка), 1,7 m (контрабас- балалайка). Kорпус троуглови. На корпусу ше наставя длугша шия на хторей означени праги. На верху шиї глава хтора благо викривена назадок. По длужини попрейґа шиї нацагнути три струни. На нєшкайшей балалайки на шиї єст 16 до 31 метални праги. Струни були метални (18. вик) а сучасни балалайки маю два найлоново, лєбо поугльовани. [[Звук]] (тон) балалйки доставаме зоз потаргованьом струнох и прецагованьом источасно пальца прейґ струнох. Тон чисти, дзвонки алє мегки и приємни. == Розширеносц балалайки == Балалайка звичайни инструмент хтори ше виучує у основних и штреднїх музичних школох и музичних академойох у Русиї, Билорусиї, України и Казахстану. Просеково ученє на тим инструменту тирва од 5 - 7 роки, завиши од возросту особох. [[Файл:Balalaika Range2.svg|right|thumb|Тонски обсяг балалайки|245x245px]]Репертоар за балалайку: народни писнї и їх обробок, як и обробок класичних музичних дїлох и авторска музика. Понеже балалайка традицийни народни инструмент укладаю ше моци же би була заступена у музики цо векшей популациї ширшей народней маси людзох поготову у чаше Совєєтскей держави. Вельо енерґиї уложено же би балалайка мала свой проґрес усовершуюци свойо потенцияли. Зоз укладаньом до школства и образованя ученя грац на балалайки тот инструмент доживйовал високи уровень медзи другима националнима а тиж и класичнима инструментами. Исную велї менши и векши ґрупи, камерни состави як и [[Оркестер|оркестри]] професионалного характера хтори колективни ношителє очуваня традицийного инструмента балалайка. == Историят балалайки == [[Файл:Contrabassbalalaika.jpg|right|thumb|Бас балалйка|322x322px]]Балалайка ше зявела коло 1700. року и заменєла инструмент ''домру''. На основи даєдних писаних документох предходнїца балалайки (домра) концом 17. вику, була уж прилапена при азийских народох. Була округластей лєбо елипсовей форми. Мала два, три лєбо штири струни и були лєм дас 30 cm длугоки. Була першенствено жридлови народни инструмент и служела лєм за провадзенє шпиваня и танцованя. Нєшка постоя шейсц велькосци балалайки (пикола, прим, секунда-друга, алт, бас и контрабас). Балалайка найчастейше позната по своєй троугловей форми, здобула и мала главну музичну улогу у Восточней Европи. Найвчаснєйши податки о балалайки нам потвердзую же ше зявел ,,балон″ (пре округлу форму) у Централней Азиї хтори мал два до шейсц струни. Балалайка у ствари русийска ґитара. Коренї цага ище зоз 12. вику, кед мала форму як стари инструмент - лутня. За нєшкайшу форму и лєпшима технїчнима можлївосцами, заслужни Василий Василєвич Андреєв, дворян-пан хтори грал на балалайки, бул активни и робел концом 19. вику. У цеку 1880. року Андреєв направел стандардни ,,балон″ вєдно зоз виолинистом В. Ивановим хтори правел гушлї (виолини). Його основна сучасна структура верзиї ,,балона″ була препозната по характеристичней форми - преширена нїжей од шиї прейґ прагу на форму троугелнїка. Познєйше у Санкт-Петербурґу тарґовец Песербски направел и усовершел балалайку зоз хроматским рядошлїдом прагох и велькосци хтора ше уклопела на исти способ як и сучасни инструменти у оркестри. То значело же балалайку могло успишно применьовац як солистични инструмент а тиж и у менших ансамблох. Могло ше на нєй у граню применїц и рижни артикулацийни способи граня: потаргованя струни зоз шицкима пальцами правей руки (окрем велького пальца) граня як цо то ґлисандо, тремоло, (єдноставне и двойнїсте) пицикато, флажолети як и подаєдни технїки ґитари. [[Файл:Gespielt wird die russische Balalaika und das Orchester "RUSSIANS" 2H1A4955.webm|right|thumb|Балалйка соло зоз провадзеньом оркестри |265x265px]]Найєдноставнєйши модел балалайки то прим-балалайка хторей два струни присподобени, поставени єднак алє без огляду на тоту характеристику, тонски обсяг инструмента широки. Андреєв инициятор [[Оркестрация|оркестрациї]] за балалайку - обробкох велїх традицийних русийских народних [[Композиция|композицийох]] а тиж и мелодийох за оркестер. На тих подняцох ше вельо анґажовал. Уплївує и уводзи можлївосц вибору инструмента, од пиколо-балалайки по бас- балалайку а то оможлївело орґанизовац вельки оркестер балалайкох з богатим и розкошним звуком. Часто оркестри були помоцнєни зоз провадзеньом баяна (руска гармоника), тамбурина, рижних флаутох и пищалкох и других одвитуюцих инструментох, хтори подобни ,,фарби″ звуку оркестри балалайкох. == Вонкашня вяза == * [https://balalajka.dk/en/instrumenter/balalajka-stemning-og-spillemade/ balalaika group] == Референци == 1rlk67aj2vl0mw4ajr2fmfwi1c7m9du 0 50 499 498 2024-10-14T16:07:04Z Amire80 9 9 измена увезено 498 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Барвенок</big> |- | colspan="2" | [[Файл:Vinca minor, 2020-03-29, Beechview, 04.jpg|300x300px|alt=Barvenok|thumb|center]] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Царство:''' |Plantae |- |'''(нєранґоване):''' |Angiosperms |- |'''(нєранґоване):''' |Eudicots |- |'''(нєранґоване):''' |Asterids |- |'''Ряд:''' |Gentianales |- |'''Фамилия:''' |Apocynaceae |- |'''Род:''' |Vinca |- |'''Файта:''' |''V. minor'' |- ! colspan="2" |Биномне мено |- | colspan="2" |<div style="text-align: center;"><b>''Vinca minor''</b> L. |} [[Файл:Barvenok.jpg|307x307px|thumb|Венок - архаїчни (стари) елемент рускей свадзби, наменєни є млодей а прави ше на [[Розберанки|розберанкох]].]] '''Барвенок''' и '''барвинок''' (лат. Vinca mijor, серб. зимзелен, љупчац, поль. barwinek, слц. barvienok, укр. барвінок, рсй. барвинок прейґ нєм. Beerwinck; у нашим язику частейша форма барвенок, под уплївом словох венок, венєц, венчик) - то лїсцаста тирваца рошлїна (перена) хтора ма лилово або белави квитки и вичножелєни лїсца. Тота рошлїна пре свойо лїсточка постала символ безсмертельносци. Скорей ше ю тримало як символ нєвиносци и чесноти. Прето ше у нашим народзе вило венчик и [[Покрейтка|покрейтку]] з бервенку (оп. покрейтка). Окрем того, барвенок означує и вичне приятельство. У християнскей релиґиї и иконоґрафиї барвенок представя нєвине страданє Исуса Христа. '''Опис рошлїни:''' барвенок вецейрочна рошлїна хтора може нароснуц и до 15-20 центи. Найлєпше рошнє на влажней жеми, алє ю мож найсц и на дакус сухшим терену. Спада до нїзких рошлїнох. Барвенок мож найсц у лєсох и на пажицох, звичайно коло черякох и древох. '''Лїсца''' желєни цали рок. Широки су 2,5-3 и длугоки 4 центи. Цмей желєней су фарби и маю правилну форму. Рубци им гладки. '''Хаснованє лїсцох:''' хаснує ше их у народней медицина як горке средство за моцнєнє орґанизма, чисци крев и помага у вилучованю чкодлївих материйох з орґанизма. Тиж так, осушени и зомлєти лїсца хаснує ше як присмачку. Лїсца (<i>Vincae minoris folium</i>) ше хаснує тиж так и за доставанє семисинтетичного деривату винкамину хтори ше хаснує за правенє препаратох за лїченє завадзаньох у кревоцеку мозґу. Винкамин уплївує на кревни прицисок, так же го знїжує. '''Квиток''' барвенку лиловей або белавей фарби. Квитнє концом лєта и длугоки є коло єден цент. Ма пейц коруново лїстки и приємно пахнє. И квиток, як и други часци рошлїни, ма лїковити прикмети, та ше го хаснує у медицини. '''Стебло и корень:''' стебло колєнкасте або члєнковите, длугоке медзи 10 и 20 центи. Малого є обсягу и лєгко ше зогина. Стебло дакус блядше як лїсца. Корень дакус менши, найчастейше длугоки коло 7 центи. '''Плод''' представяю 2 ролькасти, на верху закончисцени мещки и барз су мали, та их нє мож лєгко обачиц. Длугоки су 1,5-2,5 центи. Нашенька длугоки 6-9 милиметри, ролькасти, кафовкави и по поверхносци нєровни. '''Активни материї:''' барвенок ма вецей як 50 алкалоїди, спомедзи хторих найзначнєйши индолни, а медзи нїма найважнєйши винкамин. Тиж так ма танини, флавоноиди, гетерозиди и витамин Ц.  '''Розширеносц:''' барвенку єст найвецей у южней и штреднєй Европи, як и у Малей Азиї, алє є части украс и у наших заградкох. == Литература == * Руско-сербски словнїк, ''Филозофски факултет, Одсек за русинистику,'' Нови Сад 2010, б. 46 * Словнїк руского народного язика, А – Н, ''Филозофски факултет, Одсек за русинистику,'' Нови Сад 2017, б. 48 * Оксана Тимко Дїтко, Назви рошлїнох и животиньох у руским язику, Вуковар 2016, б. 39, 61, 62 == Вонкашнї вязи == * [https://sh.wikipedia.org/wiki/Zimzelen Zimzelen], sh.wikipedia.org * [https://bonapeti.rs/n-110730-Zimzelen#google_vignette Zimzelen,] bonapeti.rs * [https://biosan.rs/katalog-vrtnog-bilja/velika-zimzelen/ VELIKA ZIMZELEN,] biosan.rs q0oeo06q8epkvc4dntfd2bns7mvqfei 0 51 510 509 2024-10-14T16:07:05Z Amire80 9 10 измена увезено 509 wikitext text/x-wiki Координатиː 45° 04′ 32″ С; 19° 18′ 19″ И {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | === Бачинци === |- | colspan="2" | |- ! colspan="2" |Административни податки |- |'''Держава''' |Сербия |- |'''Автономна покраїна''' |Войводина |- |'''Управни округ''' |Сримски |- |'''Општина''' |Шид |- ! colspan="2" |Жительство |- |'''- 2011''' |1180 |- |'''- густосц населєня''' |53/км2 |- ! colspan="2" |Ґеоґрафски характеристики |- |'''Координати''' | https: / geohack.toolforge.org geohack.php?pagename="%D0%91%D0%B0%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%86%D0%B8&params=45.075666_N_19.305333_E_type:city" | 45° 04′ 32″ С; 19° 18′ 19″ В |- |'''Часова зона''' |[[:sr:UTC+1|UTC+1]] [[:sr:Средњоевропско_време|(CET)]], влєце [[:sr:UTC+2|UTC+2]] [[:sr:Средњоевропско_летње_време|(CEST)]] |- |'''Абсолутна висина''' |93 м |- |'''Поверхносц''' |25,7 км2 |- | colspan="2" |[[Файл:Serbia_location_map_(with_Kosovo).svg|center|300px]]<div style="text-align: center;">Бачинци на мапи Сербиї |- ! colspan="2" |Инши податки |- |'''Поштове число''' |22225 |- |'''Поволанкове число''' |022 |- |'''Реґистерска ознака''' |ŠI |} == Ґеоґрафске положенє и прешлосц Бачинцох == '''Бачинци''' ше находза у заходней часци Сриму и вєдно зоз ище 18 населєнями припадаю општини Шид. Змесцени су у подножю Фрушкей Гори на драги хтора ище под час римского царства була главна комуникация медзи заходом и востоком и повязовала Рим зоз Цариґрадом (Constantinopolis), о чим шведочи и найстарша карта Срима ''Tabula peutergeriana'' зоз 4. вику н. е. Тота драга у своєй сримскей часци преходзела сиверно од Бачинцох. Терашнє положенє Бачинцох у Сриме гутори же ше Бачинци находза на 7. километру юговосточно од Шиду спрам Сримскей Митровици. През валал преходзи реґионална (асфалтна) драга хтора го повязує зоз сучасну авто-драгу, як и другима маґистралнима драгами у Войводини и Сербиї..., цо населєню дава динамичносц и оможлївює окремну комуникацию. Бачинци ше находза и на главне желєзнїцкей драги Беоґрад – Заґреб (у двох напрямох), хтора децениями була обтерхована зоз швидкима, путнїцкима и терховнима гайзибанами, же би остатнї 10-20 роки тот транспорт бул цалком зменшани и зведзени на 3-4 гайзибани дньово. Бачинци ше по першираз споминаю 1376. року. У 18. вику су уж значни як населєнє. Од 1733. року су у составе шидянского протопрезвитерату зоз 60 обисцами и 214 душами, а 1737. вєдно зоз ище 16 околнима местами Бинґулу, Любу, Сотом, Ердевиком, Латярком, Кузмином, Моловином... подпадли под Илоцки велможски маєток, хторе после Карловацкого мира 1699. року, додзелєне феудалней ґрофовскей фамелиї, чий власнїк бул Ливиє Одескалки. == Жителє Бачинцох == Серби<ref>„Књига 1”. Становништво, национална или етничка припадност, подаци по насељима. webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. фебруар 2003. ISBN 86-84433-00-9.</ref> були єдини жителє Бачинцох по приход Руснацох 1834, 1841. року и познєйше зоз [[Коцур]]а и Керестура (теди Bacskeresztur, тераз [[Руски Керестур]]) у Бачкей (2024. року ше наполня 190 роки од насельованя Руснацох до Бачинцох). Спрам матичних кнїжкох зоз 1834. року у Шидзе, а ґу хторей церковней општини спочатку припадали и бачински Руснаци, у Бачинцох жили тоти штири руски фамелиї: Горняк, Кечкеш, Сивч и Сабадош. Два роки познєйше, 1836. року уж було 103 руски души, потим 1845. року – 143, а концом 19. вику аж 750 особи. Таке число остало и познєйше, медзи двома шветовима войнами. Спрам попису жительох зоз 1981. и 1991. року, число зменшане такповесц на поли, та так 1981. року було 323, а 1991. року – 292 руски особи. Иншак, у Бачинцох, спрам попису зоз 1991. року було 1300 жительох од чого коло 900 (886) Серби, або 2/3, 1/3 Руснаци (292), потим менше число Словацох (13), Українцох (23), як и други националносци. Векши миґрацийни рушаня бачинских жительох були 50-60 рокох и то, насампредз, (пре роботу) до околних векших местох: Шиду, Сримскей Митровици, а тиж и на дочасову роботу у иножемстве. Зоз препатрунка числа Бачинских жительох од 1869. по 1991. рок (за 122 роки), мож замерковац же Бачинци найвецей жительох мали 1931. року2 (1839), потим ше число знїжовало, та тих рокох було менєй за 1/3, односно (лєм) 1300. {| class="wikitable" |+ ! colspan="2" | === Демоґрафия ===<ref>„Књига 9”. Становништво, упоредни преглед броја становника 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 2002, подаци по насељима (PDF). webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. мај 2004. ISBN 86-84433-14-9.</ref> |- |'''Рок''' |'''Число жительох''' |- |'''1869''' |1455 |- |'''1880''' |1283 |- |'''1890''' |1326 |- |'''1900''' |1597 |- |'''1910''' |1763 |- |'''1921''' |1720 |- |'''1931''' |1839 |- |'''1948''' |1785 |- |'''1953''' |1815 |- |'''1961''' |1694 |- |'''1971''' |1538 |- |'''1981''' |1324 |- |'''1991''' |1300 |} == Руски фамелиї и їх походзенє == Руски фамелиї у Бачинцох преважно коцурского и керестурского походзеня. Наприклад руски фамелиї: Колєсар, Тимко, Скубан по походзеню зоз Коцура; Папуґа, Колошняї, Венчельовски, Планчак, Рац, Надь, Киш (Медєши) зоз Керестура, а Страценски, Вольчко, Трейко фамелийно вязани за Шид, Беркасов и Бикич Дол, итд. [[Файл:Bačinci,_rimokatolička_crkva_01.jpg|alt=Грекокатолїцка церква у Бачинцох|426x426px|Грекокатолїцка церква св. Апостола Луки у Бачинцох |thumb]] Руски обисца (хижи) єст по цалим валалє, алє заж лєм су найгустейше пошоровани на такволаним ''Руским ґужлє'', або на Калдерми (у Войводянскей улїци) спрам Кукуєвцох (Куковцох), дзе себе Руснаци и при насельованю ту збудовали перши хижи (обисца), а тиж и у ''Калачанским шоре'' (улїца Бранка Радичевича), до хторей ше уходзи зоз Калдерми. Сама назва ''Калачански шор'' асоцира на город Калочу, дзе дараз (у XVIII вику) було грекокатолїцке владичество, хторе 1777. року преселєне до Крижевцох, цо указує же руских жительох хтори пришли до Бачинцох, за тоту назву по шицким судзаци „вязала" их прешлосц, насампредз вирска (грекокатолїцка вира), та и улїчку до хторей ше населєли так наволали. И тераз у тей улїци (у Калачанским шоре), як и на ''Руским ґужлє'' Руснаци биваю, такповесц „хижа при хижи” (Югасово, Папуґово, Провчийово, Сивчово, Колошняйово, Загорянского ...). Иншак, у Бачинцох зачувана и Руска улїца ''Русинска улица'', хтора ше находзи на ''Руским ґужлє'' (на лïво), спрам виходу зоз места ґу Куковцом. Окрем спомнутих презвискох у Бачинцох єст, або були и фамелиї: Абодї, Абрамски, Аладич, Арсим, Бревак, Бучко, Варґа, Гарновски, Горняк (Еделинского), Дайко, Дупаль, Джуня, Джуджар, Емейди, Задрипко, Канюх (Горняково), Катрина, Ковач (Чорбово), Колбас, Майхер, Микловш (Мицово), Пап, Петрович, Провчи, Роман, Сеґеди, Скубан, Сивч (Винцрильово), Трейко, Цупер, Фаркаш, Хромиш, Шандор, Шовань. Найчисленши фамелиї (спрам виглєдованьох др Душана Дрлячи зоз САНУ, 1967. року): Папугово (10 хижи), Канюхово (9), Задрипково (6), Провчийово (5), Скубаново (4), Рацово, Колошняйово и Кишово (3), Кечкешово (2) итд. Кед у питаню сербски фамелиї, их найчастейши презвиска: Видич, Вуйкович, Ґачич, Милич, Петрич, Ракич, Рацанович ... Улїци у хторих тоти фамелиї жию (у найвекшим чишлє) ноша назви по их презвискох. Так ше и нєшка зна же Желєзнїцка улїца то Вуйковичов шор, улїца Вука Караджича Ракичов шор, а єст и Петричов шор, Ґачичов шор, Рацановичов итд. Иншак, найчисленша сербска фамелия Ґачичова: 40 хижи, а памета ше же було и вацей (47). У Бачинцох єст и вецей українски фамелиї: Ґимбаровски, Кривошия, Сапун, Яблански (Яблонски), Суханица (Суханїца) .., хтори ше ту приселєли после Другей шветовей войни зоз Босней, потим єст Словацох (Балажово...), а од 50-60 рокох, та потераз населєло ше значне число нових жительох зоз околїска Бєлїни, Уґлєвику, Добою, Тузли, Зворнику... Вони себе, як нову часц населєня, направели хижи коло Желєзнїцкей станїци. Габа виселєнцох (90–рокох), окреме залапела праве тоту, заходну часц Сриму, такповесц цалу Општину Шид, та ше и до Бачинцох приселєло значне число нових жительох (вибеженцох). Треба наглашиц же у периодзе воєних зраженьох (90-рокох) нє було висельованя жительох зоз Бачинцох, було хторей националносци, як ше то случовало зоз околнима населєнями: Кукуєвци, Ґибарец..! == Церковни живот Бачинцох == [[Файл:Bačinci,_crkva_Sv._Nikole_024.jpg|447x447px|Православна церква Св. Николая|alt=Православна церква Св. Николая|thumb]] Вирнїки у Бачинцох припадаю двом конфесийом: православней и грекокатолїцкей. Православни Серби ище 1733. року були у рамикох Шидянского протопрезвитерату. Терашню церкву будовали концом XVIII и початком XIX вику, односно од 1791. по 1805. року, кед є и пошвецена на чесц св. оца Миколая. Иконостас правосланей церкви под защиту держави як културни памятнїк, вирезбарел го Марко Константинович, позлацел Георгий Боареско, а икони намальовал Константин Пантелич. Руснаци у Бачинцох грекокатолїки, як уж поведзене, на початку припадали церковней општини у Шидзе, а 1850. року основана їх грекокатолїцка парохия. За першого администратора бачинскей парохиї, Георгий Смичиклас тедишнї вицеархидиякон поставел 3. децембра 1851. року Янка Санича, керестурского священїка и учителя. Терашня церква справена 1905. року и пошвецена св. Апостолови Лукови. Кажди рок ше 31. октобра отримує кирбай на чесц Святого апостола евангелисти Луки, або як бачинчанє гуторя на Лукача. Церква правена у чаше кед священїк бачинскей церкви бул о. Марко Малич (од 1903. по 1918. рок). Дзекуюци йому и потримовки бачинских Руснацох, хтори нєсебично помагали: правели вальки, пекли цегли на „цеглярнї” блїзко валалу, ношели материял – церква нєшка крашнє випатра и звонка и знука. Длугока є 30, а ширина 10 метери. Турня висока 35 метери, а у церкви поставени иконостас хтори бул вишньовей фарби. Парохиялни матрикули ше водзи тиж од 1851. року. Священїки бачинскей парохиї були: Михайло Уйфалуши, Штефан Киш, Владислав Хранилович, Павле Ґвозданович, Михайло Ґолубич, Кирил Дрогобецки, Михайло Гирйовати, Янко Шимрак, Янко Провчи, Гавриїл Дудаш, Јосиф Меленюк, Михайло Черняк, Кирил Бесерминї, Дюра Фейса, Михайло Й. Гарди, Славомира Ґалика, єден час парохове Михайло Режака, Йозеф Селин, Михайло Малацко и Зоновий Вовк хтори зоз Шиду, або з Беркасова приходзели до Бачинцох на богослуженя итд. Тих рокох бачински парох о. Дарко Рац, хтори бива и служи у Бачинцох. Руснаци у Бачинцох вше мали свой теметов, нє далєко од валалу, обок при сербскому. == Просвитни живот валала == Сербска православна школа у Бачинцох датує з початку XIX вику, а и Руснаци ше зоз приходом до того места старали о вихованю своїх дзецох. Так, спрам Лїтопису школи у Бачинцох, хтори ше чува у Историйним архиве Срима у Сримскей Митровици, Руснаци уж 1847. року мали свою руску конфесийну (вирску) школу и плацели учителя. Як перши учителє споминаю ше Янко Яким, Янко Планчак, Михал Сивч и Лука Колєсар, потим Йован Салонски (зоз Нового Саду), Янко Майхер, Микола Й. Надь, Єлка, Кирил и Ксения Бесерминї, шицки (пецеро) зоз Шиду, Мария Шарик и Цецилия Цила Цап-Гаргаї зоз Коцура, Мария Марча Ракич, нар. Копчански зоз Дюрдьова, хтора цали роботни вик (35 роки) учела руски дзеци у Бачинцох, потим, [[Микола М. Кочиш]] (Дюрдьов,1928-Нови Сад, 1973), познати руски линґвиста, писатель и педаґоґ, хторому перше роботне место учителя було праве у Бачинцох 1947-1948. року (источашнє преподавал и у сушедним месце Куковцох), потим [[Леона Гайдук|Леона Лабош]] и Бошко Урошевич и други. Оддзеляня основней школи у Бачинцох од I-VIII класу зоз предшколску воспитну ґрупу (понад 100 школяре) робy у рамикох ОШ ''Бранко Радичевич'' у Шидзе. Терашнї сучасни будинок школи вибудовани/справени 1963. року и єден є з найкрасших у тей часци Сриму. До школи вше вєдно ходзели и ходза и сербски и руски дзеци. Руским школяром ше у прешлосци отримовало годзини руского yзика; 30-тих рокох то була настава у I и II класи, после Другей шветовей войни од I-IV класу, 60-рокох ше руски язик виучовал як язик дружтвеного штредку, а потим концом 80-рокох пришло до претаргнуца настави по руски, насампредз пре нєдостаток наставного кадру. Медзитим, 90-рокох виучованє руского язик обновене и отриму ше и тих рокох як виборни предмет зоз елементами националней култури од V-VIII класу. Школярох учи наставнїца Златица Сивч Здравич, по походзеню зоз Руского Керестура. Дзеведзешатих рокох коло обновйованя настави руского язика, анґажовало ше єдно число родичох у сотруднїцтве зоз Дружтвом за руски язик, литературу и културу зоз Нового Саду и Иринку Папуґову, по походзеню зоз Бачинцох. Так ше од 1994. року отримує виучованє руского язика з елементами националней култури. Годзини руского язика перше орґанизовали наставнїки: Мирослав Бульчик зоз Шиду (1994. року), Ясна Семан (1994-1995), Славко Надь (1995-1999) и Златица Сивч Здравич зоз Руского Керестура (2001-2022), а и терашня наставнїца Наташа Еделински Миколка, тиж керестурского походзеня. Вона источашнє орґанизує наставу руского язика и у двох основних школох у Шидзе: у матичней ''Бранко Радичевич'' и ''Сримски фронт'' (зоз оддзелєнями у Беркасове и Бикичу). На годзини руского язика у Бачинцох ходза коло 20 школяре, насампредз руского походзеня, потим дзеци зоз мишаних руско-сербских малженствох, а тиж и єдно число сербских школярох. У Бачинскей школи 4. юния 1994. року отримане Перше стретнуце руских школох, а 5. юния 2004. року и Дзешате ювилейне, основани два литературни секциї Микола М. Кочиш" (1995) и “Бошко Бата Урошевич” (1998), а при Школи роби и Секция Дружтва за руски язик, литератиру и културу хтора чишлї понад 20 членох и намага ше отримовац програми (означиц рочнїци...), а анґажовала ше и на збераню кнїжкох за школску библиотеку, уводзеню парного зогриваня до школского будинку итд. З нагоди означованy 150-рочнїци Рускей школи у Бачинцох (1847-1997), Школа достала на дарунок компютер од Вивершней ради АП Войводини. == Културни живот Руснацох у Бачинцох == Уж зоз снованьом Руского народного просвитного дружтва (РНПД), або популарно воланей „Просвити” у Новим Садзе 1919. року, до першого Одбору РНПД вошли и двоме представителє Бачинцох: о. Кирил Дрогобецки и Михал Папуга. Месни одбор РНПД у Бачинцох основани познєйше, 1932. року. Його предсидатель од снованя по 1941. рок бул Йовген Планчак. Иншак, бачинска „Просвита” мала и свой окремни будинок зоз бину (прейґа/просто од церкви и парохиї). Медзитим, перши театрални представи, або такволани „забави” давали ше ище 20-30. рокох у карчми п. Дюри Колєсара. Так 1935. року школски дзеци давали представу ''Служнїца нєдобре приповеда'', а младеж (леґинє и дзивки) ''Заврачане благо'' Юрия Шереґия. Бавена и ''Єфтайова дзивка'' и други представи, а як режисере анґажовали ше: учитель Кирил Бесерминї, дзияк Мирон Няради и Михал Ковач (Чорбов) хтори и грал на гармуники. Ище 1939. року у ''Руским календаре'', учитель [[Михайло Ковач|Михал Ковач]], теди секретар РНПД, писал же ше „сримци влапели до роботи” и же треба похвалїц активносци сримских местох, медзи хторима и Бачинци. По Другей шветовей войни, уж 22. децембра 1945. року у валалє основани Одбор [[Руска матка|''Рускей матки'']], а нєодлуга потим формовани и културно-просвитни дружтва: руске КПД ''Евґен Бревак'' и сербске КПД ''Сава Писаревич''. Кед слово о театралним живоце у Бачинцох, треба напомнуц же зоз Бачинцох бул [[Драґутин – Драґен Колєсар|Драґен Колєсар]] (1929-1995), професийни ґлумец Сербского народного театру у Новим Садзе и познати театрални дїяч, хтори свойо перши театрални „ролї” – наступи мал, праве у карчми свойого дїда Дюри Колєсара, вєдно зоз бачинскима аматерами: перше як школяр, а после и як „прави глумац” и режисер (поставел у Бачинцох Нушичового ''Аналфабету''), грал на примки, шпивал руски народни шпиванки, бул хумориста и вше порихтани за франту и розвешелїц ше. Штерацетих и пейдзешатих рокох, попри музичней и танєчней секциї у Бачинцох активно робела и драмска секция. Було полно ентузиязму. З помоцу режисерох: дзияка Данила Папуґи, учителькох Мариї Марчи Ракичовей и Цецилиї Цили Цап, бачинских аматерох Петра Кечкеша и Янка Раца Фурова, хтори грал на гармуники, поставени и виведзени тоти представи: ''Ораче'' Михала Ковача (тема театралного фалата и вязана за живот бачинских людзох), потим ''На швитаню'', ''Хто ма право'', ''Заврачане благо'', ''Єфтайова дзивка'' итд. Представи ше давало нє лєм у Бачинцох, алє и индзей ширше у Сриме и Бачкей. == Руснаци зоз Бачинцох == [[Файл:Бачинци_(русинска_црква)_-_Bačinci_(ruthenian_church).JPG|421x421px|thumb]] Гоч Бачинци як менши валал нє бул у можлївосци отримац таки континуитет просвитного и културного живота, як цо було у наших других штредкох, заж лєм од Руснацох зоз того места треба спомнуц лxдзох хтори зохабели шлїд часу у хторим жили и робели, а тиж начишлїц и особи хтори по походзеню зоз Бачинцох, а хтори познати ширшей явносци, а окреме медзи Руснацами. То насампредз, вредни бачински парасти; добри винїцаре, овоцаре, капустаре, пчоларе ... Познаю их велї по добрей капусти, квалитетним вину, цукровей цвикли. Дараз то було и по вельким блаце по драгох, улїчкох.., медзитим 60-рокох, кед виляти асфалтни драги - блато такповесц нєстало, та валал ма сучасни випатрунок, широки и чисти улїци. Од руских преднякох зоз Бачинцох треба спомнуц, насампредз, Янка Скубана (1849-1909), першого дописователя новинох ''Недиля'' зоз Бачинцох, хтори виходзели у Будимпешти и чий редактор бул Михайло Врабель. Янко Скубан спадал медзи найпросвищенших валалских людзох у своїм краю концом XIX и на початку XX вика. На основи друкованих дописох видно же бул найпоряднєйши и найплоднєйши дописователь ''Недилї'', а провадзел и културни збуваня при Руснацох. У Лїтопису Основней школи у Бачинцох находзиме же Янко Скубан бул член Школского одбору од 1894. по 1897. рок. Поховани є на бачинским теметове. На крашнє очуваним 100-рочним крижу пише же умар 1909. року, а же пожил 60 роки. Зоз новших часох, од познатих Бачинчаньох треба спомнуц: Йовґена Папуґу, судию зоз Шиду, хтори єден час бул и предсидатель Суду у Шидзе (страдал у транспотрним нєщесцу на гайзибанским преходзе при Кукуєвцох Куковцох, 1966. року), Дионизия Денчия Папуґу, длугорочного ветеринара у Хртковцох (познєйше жил у Горватскей), потим проф. др академика [[Владимир Ковач|Владимира Ковача]], науковца (обласц технология вина) зоз Нового Саду, др Мартицу Гаргаї, нар. Страценски, лїкара специялисту зоз Нового Саду (Беґечу), братох: Ярослава Папуґу, инжинєра електротехнїки (ПТТ) у Новим Садзе и Нестора Папуґу (жиє у Беоґрадзе), Иринку Папуґа, педаґоґа и културного роботнїка зоз Нового Саду, Наду Адамович, нар. Колєсар, наставнїка музики у Сримскей Митровици и єй брата Томислава Колєсара, спортского роботнїка (фодбалера) хтори жил у Миклошевцох, потим Ксению Саламон, нар. Югас, учительку зоз Шиду, Славка Цупера, судию и адвоката зоз Шиду, [[Славко Загорянски|Славка Загорянского]], писателя и композитора, тиж зоз Шиду итд. Бачинского походзеня и Мартица Тамаш, нар. Папуґа, новинар-дописователь ''Руского слова'' зоз Вербасу, Ана Ганча Сеґеди (Яне) и Иринка Канюх (Горнякова), Якима Папуґу и Силвестера Венчельовского зоз Сримскей Митровици, потим Йоска (Йозефка) Балїнтова, нар. Майхерову (активну у КУД ''Тарас Шевченко'') у Дюрдьове и др. Треба спомнуц и паметац плеяду бачинских дзиякох: Петра (оца) и Данила и Йовгена (синох, односно братох) Папуґу, Михала Киш (Медєшового), як и Янка Раца (Фурова), а тиж и руских преднякох: тарговца Йовгена Тимка и його дзеци Нестора и Верунку (жили у Новим Садзе), парастох з Папуґовей фамелиї: Янка ст, Янка мл. (умар у Р. Керестуре), Михала, Якима (умар у Дюрдьове), Емила, Йовґена, Мирона, Юлина, Владу, Силвестера Силва (умар у Ґосподїнцох), Мирона (жил у Австриї), Мирона (з Р. Керестура), братох Андрия, Нестора и Владу Югасових и их шестру Олґу (одату за [[Витомир Бодянєц|Витомира Бодянца]] у Руским Керестуре), потим Мирона (Мирча) Югасового, Нестора, Михала, Мирона, Надинку и Сенку Сивча (Винцрильових), Йовґена, Владу и Мижа Киш (Медєшових) и других. Иншак, од привредних обєктох у Бачинцох треба спомнуц Клальню “Биґ-Бул”, хтора роками посцигує замерковану продукцию, а тиж помага (спонзорує) и велї просвитни и културни, а окреме спортски активносци. Зоз потримовку Клальнї успишнє исновал/иснує Фодбалски клуб ОФК ''Бачинци'', а за чийо бависка пошорени сучасни спортски терен, чийо бавяче на спортских змаганьох як месних, општинских так и на висши фодбалских уровньох посцигую замерковани резултати. == Литература == * Школска споменица, Споменица за нижу пучку школу у Бачинцима, Летопис школе 1805-1931, Историјски архив Срема, Сремска Митровица, Фонд: 327/1; * * Летопис школе, Фонд: 327/1 стр. 7; * * Павле Поповић, Римски путеви, Срем у прошлости, Сремске новине, Сремска Митровица, 1981, 26-28; * * Владо Koстелник, Срим пред приселєном Русинох у 17 и 18 вику, Народни календар 1976, Руске слово, Нови Сад, 1975, 43-56; * * Душан Ј. Поповић, Срби у Срему до 1736/37, Српска академија наука, Београд, 1950, 1-10; * * Владо Костелник, 47; * * Жарко Лесак, Бачинци, Шидина 7, Шид, 2005, 100-102; * * Жарко Лесак, Бачинци, Шидина 7, Шид, 2005, 105-108; * * Dr Slavko Gavrilović, Rusini u Bačkoj i Sremu od sredine 18. do sredine 19. veka, Iseljavanje iz matičnih naselja i stvaranje rusinskih oaza po Bačkoj i Sremu, Godišnjak Društva istoričara Vojvodine, Novi Sad, 1977, 192; * * Др Душан Дрляча, Maтични кнїжки и школски лїтописи як жридло за преучованє прешлосци Руснацох у Сриме, Шветлосц 3, Руске слово, Нови Сад, 1972, 247-248; * * Др [[Янко Рамач]], Прилог ґу историї Руснацох у Бачинцох 1834-1890, Studia ruthenica, Друштво за руски язик и литературу, Нови Сад, 1988-1989, 94-111; * * Любомир Медєши, Руснаци у Югославиї, Mузейна збирка Руски Керестур 1976, Войводянски музей, Нови Сад, Дружтво за руски язик и литературу, Нови Сад, 1976, 19-29; * * Dr Branislav Vranešević, Rusini u borbi za nacionalni opstanak, Godišnjak Društva istoričara Vojvodine, Novi Sad, 1977, 217-234; * * Зборнїк роботох Studia ruthenica 3, Дружтво за руски язик и литературу, Нови Сад, 1992-1993 и Ирина Я. Папуґа, Aктивносц „Просвити” у Бачинцох, Руски календар 1992, Руске слово, Нови Сад, 1991, 53-63; * * Радомир Прица, Основне школе у 18. веку, Срем у прошлости (2), Сремске новине, Сремска Митровица, 1986, 52-53; * * Др Янко Рамач, Прилог ґу историї, 101; * * Dr Slavko Gavrilović, Rusini u Bačkoj i Sremu od sredine XVIII do sredine XIX veka, Iz istorije vojvodjanskih Rusina * * Dr Ljubica Acigan, Srpsko autonomno školstvo i prosvetno zakonodavstvo u Habzburškoj Monarhiji u periodu od 1860. do 1918. godine, Pedagoška stvarnost 31, 1-2-3, Novi Sad, 1885, 223-227; * * Povjest školstva i pedagogije u Hrvatskoj, PKZ, Zagreb, 1958, 164.do 1941. godine, Godišnjak Društva istoričara Vojvodine, Novi Sad, 1977, 202-203, 215; * * Povjest školstva i pedagogije, 308-309; * * Испитна извешћа (1919-1922) и (1931-1941); Историјски архив Срема, Сремска Митровица * * Огласна књига 1926-1947); Историјски архив Срема, Сремска Митровица * * Записници наставничког већа (1939-1950); Историјски архив Срема, Сремска Митровица * * Записници школског одбора (1933-1947); Историјски архив Срема, Сремска Митровица * * Огласна књига (1926-1947); * * Жарко Петровић, Основна школа ''Јован Веселинов Жарко'', Шид 1982-2002, Подручно одељење у Бачинцима, Основна школа ''Бранко Радичевић'' Шид, 2004, 330-336; * * Ирина Папуґа, Зоз историї школи у Бачинцох, Народни календар 1987, Руске слово, Нови Сад, 1986, 63-68; * * Ирина Папуґа, Бачинци од прешлосци по нєшка, Руснаци у Шидзе и околних местох, КПД ''Дюра Киш'', Шид и Грекокатилїцка парохия Преображеня Господнього, Шид, 2007, 77-85; ==Вонкашнї вязи == * O. Георгий Бесерминї, [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Kalendar-1938_compressed.pdf Насельованє Руснацох до Шиду], Руски календар на 1938. рок за Русинох у Югославиї, РНПД, Руски Керестур, 1937, б. 32-42; * Бачинчань: [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2020/04/Cislo-11-1935.pdf Бачинци], Руски новини, РНПД, Руски Керестур, 15. III 1935, б. 3; == Референци == r1l9ns6hftsswbzo24fs4vr0rf41qv2 0 52 530 529 2024-10-14T16:07:07Z Amire80 9 19 измена увезено 529 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | БАЧКА |- | colspan="2" |[[Файл:Backa-sr.png|center|383x383px]]<div style="text-align: center;">Мапа Бачки у ґеоґрафских гранїцох |- |'''Найвекши вароши''' |Нови Сад Суботица Сомбор Бая |- |'''Держава''' |Сербия Мадярска |- |'''Реґион''' |Войводина Реґион велькей южней ровнїни |- |'''Административна єдинка''' |Южнобачки округ Заходнобачки округ Сивернобачки округ Сивернобанатски округ Жупания Бач-Кишкун |- |'''Жительство''' |1.022.524 (у Сербиї) 113.432 (у Мадярскей) |}[[Файл:Vojvodina okruzi regioni sr.png|thumb|Мапа Войводини|342x342px]] '''Бачка''' то ґеоґрафски реґион, административно подзелєни медзи Сербию и Мадярску. Сербска часц Бачки лоцирована у Автономней Покраїни Войводини, а мадярска часц Бачки уключена до мадярскей жупаниї Бач-Кишкун. Рика Дунай представя южну и заходну гранїцу Бачки, а восточна гранїца то рика Тиса. На териториї Войводини Бачка административно подзелєна на округи: Южнобачки управни округ, Сивернобачки управни округ и Заходнобачки управни округ, а єдна менша часц реґиону припада Сивернобанатскому управному округу. Южнобачки округ ше з меншу часцу пресцера и у Сриме. == Мено == Бачка достала мено по варошу Бачу. То типична славянска форма мена зоз суфиксом -ка, хтору познєйше прилапели и Нємци и Мадяре. Мено Бачки на других язикох - мадярски язик: ''Bácska'', бунєвацки: ''Bačka'', горватски: ''Bačka'', словацки: ''Báčka'', руски: ''Бачка'', нємецки: ''Batschka''. == История == У Бачки єст шлїди населєньох зоз каменого периоду, найвецей попри Дуная и Тиси, а найважнєйши гевти при Ґомбошу (Боґоєво), Апатину, Ади и Сенти. Єст надосц шлїди зоз бронзового периоду, як и шлїди присуства рижних народох: Илирох, Келтох, Дачанох, Римянох, Сарматох (Язиґох), Гунох, Ґепидох, Славянох, Аварох. Болгарох, Мадярох итд. Перши Индоевропянє населєли тото подруче у трох миґрацийних габох хтори датировани 4200 п. н. е., 3300 п. н. е. и 2800 п. н. е. Славанох ше у Бачки по першираз спомина у 6. вику. === Штреднї вик === Перши славянски держави хтори управяли з Бачку були Болгарске царство и Велька Моравска. У дзевятим вику владар Бачки бул войвода Салан, а главни варош його войводства бул Титель. После забераня векшей часци Панонского базена з боку Мадярох зявюю ше як жителє Бачки, окрем Славянох, и Мадяре, Печенєґи и други. Спрам єдного думаня, мадярски владар Стефан I (Вайк) основал вароши Бач и Бодроґ, як главни вароши истоменових жупанийох у Угорскей. Спрам других жридлох, Бач еґзистовал и пред приселєньом Мадярох як славянско-аварски варош и ношел мено Баґасин. Варош Бодроґ достал мено по Бодричох, славянским племену хторе пребувало у Бачки. Помедзи спомнутих жупанийох ишла гранїца приблїжно як нєшкайши беґель Дунай-Тиса-Дунай. Перши жупан Бачкей жупаниї зазначени 1074. року ношел мено Вид за хторе ше предпоставя же є славянского походзеня. Досельованє Сербох зоз южних сербских политичних обласцох почало у векшей мири у 15. вику под час владаня угорского краля Жиґмунда. У 15. и 16. вику у Бачки мали свойо маєтки сербски деспотове. Места хтори були у власци деспотох були Апатин, Бач, Кулпин, Чуроґ, Стари Бечей, Петрово Село и други. === Нови вик === У першей половки 16. воку жительство Бачки страдало под час селянскей буни Дєрдя Дожи 1614. а потим и под час упадох Туркох Османлийох. После паду Будима и Сеґедина (1542), Бачка уходзи под турску власц односно постава часц Османского царства. Под час турскей управи на териториї Бачки бул Сеґедински санджак хтори бул подредзени Будимскому пашалуку. Бачка подзелєна на 6 нахиї: на байску, суботицку, сеґединску, сомборску, бачску и тителску. Концом 17. вику Бачка постава часц Габзбурґскей монархиї. Року 1687. до Бачкей ше, под вождовством Доминика Марковича и Юра Видаковича населюю Бунєвци и то у околини Суботици, Сомбора и Баї. У тим чаше Бачка була, у етнїчним смислу, скоро виключно сербска обласц, а таку етнїчну прикмету мала и 1720. року кед од 3.456 пописаних обисцох лєм 166 мадярски и 25 нємецки. Бачка була, у рамикох Габзбурґскей монархиї административно подзелєна на цивилну (Бачка и Бодрожска жупания) и воєну часц (Воєна гранїца). Жупаниї були административно подредзени габзбурґскей Угорскей, а воєна гранїца була директно подредзена Бечу. После демобилизациї потискей воєней гранїци (1751. року) тоти подруча приходза под цивилну (жупанийску) власц. Теди почало масовне насельованє Мадярох, Нємцох, Словакох, Руснацох и других народох на тоти териториї. 1802. року злучени бачка и бодрожска жупания до єдинственей Бачко-бодрожскей жупаниї. Под час 1848. и 1849. року Бачка уходзела до составу Сербскей Войводини и була место кирвавих борбох медзи Сербами и Мадярами. 1849. року найвекша часц Бачки (окрем Шайкашскей) вошла до рамикох Войводства Сербиї и Тамишского Баната. Кед тото войводство утаргнуте (1860. року) тоти териториї у Бачкей ознова орґанизовани як Бачко-бодрожска жупания. 1873. року подруче дакедишнього Шайкашского батальона прилучене ґу тей жупанї. === После 1918. року === Велька народна скупштина Сербох, Бунєвцох и инших Славянох у Банату, Бачкей и Баранї, отримана у Новим Садзе 25. новембра 1918. року. Скупштина преглашела зєдиньованє Баната, Бачки и Баранї ґу Кральовству Сербиї. После розпадованє Габзбурґскей монархиї (Австроугорскей) 1918. року Бачка (як часц покраїни Банат, Бачка и Бараня) уходзи до составу Кральовства Сербиї, а потим и до составу Кральовства Сербох, Горватох и Словенцох. Зоз Триянонским спорозуменьом з 1920. року було предвидзене же би сиверна часц Бачки и Баранї була под управу нєзависней Мадярскей. Медзи 1918. и 1922. роком Бачка творела часц покраїни Банат, Бачка и Бараня; медзи 1922. и 1929. роком вона була подзелєна медзи Бачку и Беоґрадску обласцу, а медзи 1929. и 1941. роком була часц Дунайскей бановини. Медзи 1941. и 1944. роком Бачка була под окупацию Гортийовей Мадярскей, а од 1944. року вона часц Автономней Покраїни Войводини у рамикох новей социялистичней Югославиї и (од 1945. року) социялистичней Сербиї. == Ґеоґрафия == === Ґеолоґийна структура === Ґеолоґийна структура Бачки углавним представена зоз квартарнима пасмами флувиялного и еолского походзеня. На векших глїбинох лєжа озерско-морски пасма. === Релєф === У Бачкей ше видвоюю шлїдуюци характеристични релєфни форми: * Суботицка писковина або Бачка писковина - пресцера ше медзи Суботицу и державну гранїцу зоз Мадярску * Бачка або Телечка лесна високоровнїна - пресцера ше южно од Бачкей писковини медзи Дунайом, Тису и бачкима беґлями * Тителски лесни плато або Тителски брег - находзи ше сиверно од улїву Тиси до Дунаю Бачка представя нїзкоровнїну зоз малима розликами у надморских висинох (Нови Сад на югу на 80 м, а Суботица на сиверу на 115 м абсолутней висини). То найвиразнєйша и найпространша ровнїна у Сербиї. У релєфу Бачки видвоюю ше Суботицка або Бачка писковина, Телечка лесна високоровнїна, Тителски лесни плато, южна бачка лесна тераса, тителска тераса, акумулацийна тераса Дуная и алувиялни ровнїни Дуная и Тиси. Суботицка писковина ше пресцера од Суботици по Баю, Сеґедин и Пешту. Настала концом плеистоцена и на початку холоцена. Розчленєна є на дзепоєдни часци хтори одвоєни з леснима високоровнїнами (зоз зонами леса). Писок тей писковини нє чисти алє є помишани з мульом. Йован Цвиїч тримал же жридло походзеня єй писку то рични наноси Дуная и Тиси и з наносох озерского седименту. У релєфу тей писковини ше видвоюю штири морфолоґийни елементи: дини, медзидински улєгнуца, видувни витровити места и долїни. Дини стабилизовани и маю напрям пресцераня сиверозаход-юговосток. Местами, у интерколинских углїбеньох медзи динами витор однєсол писок и оголєл водово пасмо та формовани еолси озера. Таки озера Паличске, Лудошке, Слане и др. Телечка лесна високоровнїна залапює штредню часц сиверней Бачки. Нагнута є од сиверу спрам юга. До єй поверхносци урезана долїна рики Криваї хтора ю дзелї на восточну и заходну часц. У релєфу тей високоровнїни ше видвоюю числени благи улєгнуца и лесни тевчирасти углїбеня (чий пречнїк и до 450 м). Тоти форми даваю єй поверхосци габасти випатрунок. На престранстве дзе наставала тота високоровнїна лес ше сецовал прейґ  мочарней веґетациї та вона при дну баржей з глїняней структури (акватична). У лесу мож обачиц два кафовкасти зони. Вони пренайдзени у Руди, Сивцу и медзи Сивцом и Кляїчевом. Спрам того, наношенє леса ше случовало на три заводи. Тителски лесни плато ма поверхносц 94 км² и напрям пресцераня сиверозаход-юговосток (у тим напряме є и нагнути). Длуги є 18 км а широки 7.5 км. Над Тису, з восточного боку, дзвига ше 60 м високи прикри одрезани профил хтори настал з подрезованьом и паданьом леса. На тим профилу мож видзиц 5 кафовкасти зони цо значи же плато формовани под час 6 фазох наношеня леса. Така численосц тих пасмох була можлїва пре стретанє и мишанє восточних и заходних витрох. На поверхносци платоа и його тераси єст надосц тевчирастих углїбеньох (26 на км²). Прето є наволани "покави" або дзирковити. То пошлїдок високого процента вапняних материйох у лесу (до 22%).<ref> Марковић, Јован; Павловић, Мила (1995). Географске регије Југославије (Србија и Црна Гора). Београд: Савремена администрација.</ref> У южней Бачки, дзе у цалей часци Панонскей низиї маме найвекшу континуалну поверхносц алувиялней ровнїни медзи Дунайом и Тису, висински розлики нє векши як 25 м. Нагнутосц поверхносци вообще нє мож замерковац. Тота безкрайна ровнїна настала так же Дунай першобутно цекол од Сомбора попрейґа прейґ Бачкей спрам Тиси при Бечею. Дунай одношел лес кед ше премесцал на право, спрам розшеднуцу на сиверним боку Фрушкей гори хтора зопарла премесцанє рики спрам юга. === Клима === Степскоконтинентална клима Бачки виказує обачлїви температурни осцилациї. Штредня юлийска температура виноши 22-23 °C, а штреднї януарски температури по минус 2 °C, Наприклад, Нови Сад (на 84 м абсолутней висини) ма штредню януарску температуру -0,1 °C а штредню юлийску температуру 23,0 ° C. Сента лєжи на истей надморскей висини а ма штредню януарску температуру -1,3 °C и штредню юлийску температуру 22.8 °C. Южна часц Бачки и влєце и вжиме цеплєйша. Бачка достава мало паданьох, Телечка 500-600 мм, а найоддалєнши заходни и южни часци Бачки 600-700 мм паданьох рочнє. Рочне количество паданьох у Сенти виноши 570 мм. === Гидролоґийни характеристики === У ровней Бачки, посней зоз паданями, розвили ше кратки рики хтори ше улїваю до Дуная односно до Тиси. До Дунаю ше улїва Мостонґа, а до Тиси Караш, Чик и Єґричка. У сиверней Бачки єст даскельо озера: Паличске, Лудошске, Кирваве и Слане озеро, як и велї долїни и мочари змесцени у улєгнуцох дзе у контакту писок и лес. Попри спомнутих интерколинских озерох, у Потисю и Подунавю єст и рични озера и долїни (бари). Рични озера виполнюю удубеня напущених цекох. У околини Сомбора у прешлосци еґзистовали велї бари ("край зоз тисяч озерами") хтори, зоз реґулацию Мостонґи, висушени. Спомнути озера ше находза нєдалєко од Суботици (спрам Тиси). Тоти плїтки озера настали з огольованьом водоносних пасмох у медзиглїбинских удубеньох зоз дном зоз водонєпрепущуюцих стинох. Прето же зарастали у припобережних часцох, тоти еолски озера претворени до мочарох. Кирваве и Слане озеро уж тераз по форми бари, а така будучносц очекує Паличске и Лудошке озеро. === Педолоґийна структура === У педолоґийней структури Бачки найзначнєйши чернозем. Южно од Суботици пасмо хумуса на чернозему виноши скоро 70 цм и вон, зоз глїбоким ораньом, обезпечує вельки урожаї жита. Попри Тиси и Дуная розпресцераю ше ужши пасма рецентного алувиялного наносу и ритских чарнїцох. Сиверно од Сомбора, медзи Горґошом и Сенту, сиверно од Нового Саду и медзи Оджаком и Апатином, зявюю ше слатини и слатинаста жем. У Суботицкей писковини ше находзи чисти гумусни писок. === Веґетация === Природна веґетация Бачки у векшей мири пременєта зоз висушованьом ритох, з преорйованьом пасовискох и з култивованьом плодних поверхносцох. У Подунавю и Потисю єст пажици, пасовиска, лєси и рошню влажни култури. На лесних поверхносцох и култивованих писковитих поверхносцох рошню трави зоз длугоким кореньом. Слатинасти поверхносци коло Мостонґи и живи писок на Суботицкей писковини находза ше под лєсом. Паличске и Лудошке озеро з векшей часци под мочарнима рошлїнами. Ритска часц Лудошкого озера скоро цала под надом. === Животиньски швет === У Бачки жию степски животинї. Лудошке озеро позната орнитолоґийна станїца рижнородного птичого швета. На Паличским озеру ше тиж зиходза интересантни птици мочарици. На Чарней бари при Бачким Моноштору находзи ше найвекша оаза чарней ґовлї и билохвостового орла. Лудошке и Паличске озеро богати зоз рибу. == Демоґрафия == Спрам попису жительства зоз 2011. року у сербскей часци Бачки жили: Серби (58%), Мадяре (19%), Горвати, Словаци, Бунєвци, Руснаци, Роми и други. У мадярскей часци Бачки найчлисленши Мадяре, а присутни и бунєвацка, нємецка и сербска меншина. == Населєня == Нови Сад, Суботица и Сомбор маю статус варошох, вони и шедзиска округох. Векшина населєньох плански будована (ушореного типу). Векши населєня у сербскей часци Бачки то: Нови Сад (250.439), Суботица (97.910), Сомбор (47.623), Бачка Паланка (28.239), Вербас (24.112), Бечей (23.895), Темерин (19.661), Сента (18.704), [[Кула]] (17.866), Ветерник (17.454), Апатин (17.411) и други. У мадярскей часци Бачки найзначнєйше населєнє то варош Бая (38.143). == Привреда == Бачка, а особлїво єй южна часц, барз плодна, и спада до найплоднєйших часцох Европи. Жительство ше занїма першенствено зоз польопривреду. Продукую ше шицки файти житаркох, а особлїво познати бачке жито и кукурица. У менших количествох продукую ше и други файти житох. Ризкаши єст коло [[Руски Керестур|Руского Керестура]] и Савиного Села. Досц значна продукция конопи, цукровей цвикли, [[Капуста|капусти]] и бостану. Барз розвите заградкарство, а значне у овоцарство. Винїци єст коло Суботици. Єст дакус лєсох коло Дуню алє, иншак, Бачка такповесц нє ма лєси и даяки руди. Статкарство було по конєц 19. воку главне занїманє жительства. Особлїво була значна продукция коньох, рогатого статку велького зуба, овцох и швиньох. Бачки конї були познати у Европи, а найлєпши сциговали зоз кулскей и бечейскей општини. Єст даскельо державни ерґели, а єст и познати приватни хлїви зоз познатима шветовима расами коньох. При рогатим статку баржей заступени статок билей фарби (подолска раса), особлїво у ритох як барз витримовна и одпорна раса, а у хлївох ше карми заходни, племенитши раси. Швинярство барз важне. У значней мири заступене карменє живини, рибарство, гадвабарство, лов. Найвекша часц жительства ше традицийно занїмала зоз землєдїлством и статкарством, а у вельо меншей мири зоз ремесельнїцством, [[Тарґовина|тарґовину]] и индустрию. Од индустриї значна млїнска, а важни и конопарство, индустрия гадвабу и вообще индустрия платна. Тиж так важна и продукция судзини, цименту, цегларска, пиварска и индустрия преробку скори и други. Тарґовина досц интензивна, особлїво зоз польопривреднима продуктами, зоз статком и индустрийнима продуктами. Бачка, як часц житнїци Сербиї, на Дунаю, медзи богатима и културнима реґионами, зоз барз културним жительством, з найрижнороднєйшу и найбогатшу индустрию, з розвитим ремеселством у найгустейшу гайзибанску мрежу, зоз окреме живу индустрию и у ширшей околини Беоґрада, спада медзи найважнєйши реґиони Сербиї и Войводини. === Транспорт и туризем === Главни транспортни маґистрали у Бачки то: асфалтово драги Нови Сад - Србобран - Суботица. Нови Сад - Бачка Паланка, Нови Сад - Бечей - Сента и драга Србобран - Сомбор - Апатин. Шицки вароши у Бачки повязани зоз гайзибанскима драгами. Водзаци вароши Бачки маю вельки обток путнїкох. Главни гайзибански маґистрали углавним маю исти напрями як и асфалтово драги. Дунай и Тиса найвекши рични плївни драги. У цалей Бачкей и Войводини воздушни транспорт нє розвити. Туризем ше у Бачкей лєм розвива. Паличске озеро найнащивенши природни туристични обєкт. Варошски туризем добре розвити а у новших часох ше розвива и ловни туризем. == Литература == * Марковић, Јован Ђ. (1967). Географске области Социјалистичке Федеративне Републике Југославије. Завод за издавање уџбеника Социјалистичке Републике Србије. * Крестић, Василије (2003). Из прошлости Срема, Бачке и Баната. Београд: Српска књижевна задруга. * Mitrović, Andrej (1969). Jugoslavija na Konferenciji mira 1919-1920. Beograd: Zavod za izdavanje udžbenika. == Референци == fz66jf5kkhrny6f7948fkjb3yg7tcdg 0 53 534 533 2024-10-14T16:07:08Z Amire80 9 3 измене увезене 533 wikitext text/x-wiki '''Безуова теорема''' то єдна зоз алґебарских теоремох хтора дефинує дзелївосц двох полиномох кед дзелїтель ма форму <math>x-\alpha</math>. Вона ше хаснує за розкладанє полиномох на фактори. Теорема достала мено по французкому математичарови Ет'єнови Безуови. Теорема (Безуов став): Дати полином <math> P(x) = a_0 + a_1x + a_2x^2 + \ldots + a_nx^n\;(a_0,a_1,a_2,\ldots,a_n \in \mathbb R)</math>, и полином <math> Q(x) = x - \alpha\; (\alpha \in \mathbb R) </math>, теди полином <math>P(x)</math> при дзелєню зоз полиномом <math>Q(x)</math> дава остаток <math>P(\alpha)</math>. Специялно, кед <math>P(\alpha)=0</math> полином <math>P(x)</math> дзелїви зоз полиномом <math>Q(x)</math>. Доказ: У общим случаю, дзелєнє двох полиномох ше може записац як: <math> P(x) = B(x)\cdot Q(x) + R(x) </math> дзе <math>B(x)</math> полином хтори представя количнїк, а <math>R(x)</math> остаток при дзелєню полинома <math>P(x)</math> зоз <math>Q(x)</math>. Зоз заменьованьом <math>Q(x) = x - \alpha </math> ше достава: <math> P(x) = B(x)(x-\alpha) + R(x) </math> Кед важи <math>x=\alpha</math> достава ше: <math> P(\alpha) = B(\alpha)(\alpha-\alpha) + R(\alpha), </math> односно, <math>P(\alpha)=R(\alpha)</math> цо и требало доказац. Приклад Дати полином <math>p(x)=x^2+3x+2 \,</math>. Шлєбодни член то число <math>2</math> и одредзиме його позитивни и нєґативни дзелїтелї <math> 1, -1, 2,-2 </math>. Тоти дзелїтелї заменїме зоз <math>x</math>. Потим, дзелїме єдначину зоз <math>x-n</math>, при чим <math>n</math> число хторе кед зме заменєли зоз <math>x</math> дало <math>0</math>. Одредзуєме: <math>p(x)=x^2+3x+2 \,</math> За <math>+1</math> достанєме: <math>p(+1)=1+3+2=6 \neq 0 \,</math> Шлїдзи же полином нєдзелїви зоз <math>x-1</math>. За <math>-1</math> достанєме: <math>p(-1)=1-3+2=0 \,</math> Шлїдзи же полином дзелїви зоз <math>x+1</math>. За <math>+2</math> достанєме: <math>p(+2)=4+6+2=12 \neq 0 \,</math> Шлїдзи же полином нєдзелїви зоз <math>x-2</math>. За <math>-2</math> достанєме: <math>p(-2)=4-6+2=0 \,</math> Шлїдзи же полином дзелїви зоз <math>x+2</math>. Дзелєнє випатра так: Дзелєнє зоз <math>x+1</math>: :<math>(x^2+3x+2):(x+1) = x+2\,</math></br> <math>-(x^2+x) \,</math></br> :::<math>2x+2 \,</math></br> ::<math>-(2x+2) \,</math></br> :::<math>0 \,</math></br> Преверйованє дзелєня <math>(x+2) (x+1)= x^2 +2x + x +2 = x^2 + 3x +2 \,</math> Дзелєнє зоз <math>x-1</math>: :<math>(x^2+3x+2):(x-1) = x+4\,</math> и остатoк <math>6 \,</math></br> <math>-(x^2-x) \,</math></br> :::<math>4x+2 \,</math></br> ::<math>-(4x-4) \,</math></br> :::<math>6 \,</math></br> Преверйованє дзелєня <math>(x+4) (x-1) +6 = x^2 + 4x - x -4 +6 = x^2 + 3x +2 \,</math> Дзелєнє зоз <math>x+2</math>: :<math>(x^2+3x+2):(x+2) = x+1\,</math></br> <math>-(x^2+2x) \,</math></br> :::<math>x+2 \,</math></br> ::<math>-(x+2) \,</math></br> :::<math>0 \,</math></br> Преверйованє дзелєня <math>(x+1) (x+2)= x^2 +x + 2x +2 = x^2 + 3x +2 \,</math> Дзелєнє зоз <math>x-2</math>: :<math>(x^2+3x+2):(x-2) = x+5\,</math> и остатoк <math>12 \,</math></br> <math> -(x^2-2x) \,</math></br> :::<math>5x+2 \,</math></br> ::<math>-(5x-10) \,</math></br> :::<math>12 \,</math></br> Преверйованє дзелєня <math>(x+5) (x-2) +12 = x^2 + 5x - 2x -10 +12 = x^2 + 3x +2 \,</math> [[Катеґория:Математика]] gow2c8am5tv1r7h4k0zfs44b342fafn 0 54 544 543 2024-10-14T16:07:08Z Amire80 9 9 измена увезено 543 wikitext text/x-wiki [[Файл:Jon Mills' Banjo - front view.JPG|right|thumb|500x500px|Бенджо]][[Файл:Tom Turpin - Vess L. Ossman - The Buffalo Rag.ogg|right|thumb|245px| Звук бенджа]]'''Бенджо''' (анґл. ''banjo'') то струнови инструмент. Резонантне цело направене зоз древеного обруча округлей форми, прейґ хторого прецагнута скора як и на буґни. Обруч ше зоз зацагованьом може реґуловац зоз закрутками хтори причверсцени за рам инструмента.<ref> Мишић, Милан, ур. (2005). ''Енциклопедија Британика. А-Б''. Београд: Народна књига : Политика. б. 131.</ref> Бенджо бул першобутни инструмент хтори до Америки принєсли раби-Ниґере а назва походзи зоз язика кимбунду на хторим ше вола мбанза. У новшим чаше бенджо постал америцки и ирски инструмент. Бенджо ше состої зоз корпусу и шиї (нєт одредзена длужина шиї) и ма 4 - 6 струни. При пейцструновим бенджу найвисша струна (chantrelle) нє нацагнута од самого верху шиї алє од пиятого прагу. Тота модификация приписана американцови Джоелу Вокеру Свиниа. == Штирострунови бенджо (Джез/Тенор/Ирски) == Штирострунови бенджо ше углавним хаснує у ирским фолклору и джез музики. Розликую ше: * ''плектрум-бенджо'' (22 праги), штим: C-G-H-D * ''тенор-бенджо'' (17 лєбо 19 праги), штим: C-G-D-A * ''ирски тенор-бенджо'' (17 лєбо 19 праги), штим: G-D-A-E Тенор-бенджо ше хаснує як ритем инструмент, так же ше граю на нїм акорди, а у ирскей музики ше углавним хаснує як соло инструмент за мелодиї. Штим G-D-A-E одвитує виолинскому штиму, алє наштимовани за октаву нїжей. Прето же за нїзши штим як и у джезу, хасную ше моцни струни, же би ше достал специфични звук. == Пейцструнови бенджо (Bluegrass/Clawhammer) == Пейцструнови бенджо ше найчастейше хаснує у америцкей кантри музики. Тот тип бенджа ма два типи-подфайти: * Bluegrass-бенджо (g D G H D штим) * Clawhammer-бенджо (g D G C D лєбо g C G C D штим) У сущносци то исти инструмент, алє постоя два стили (способи) граня. Стил граня ''Bluegrass'' популарни у кантри музики, у хторей ше грає з єдним способом потаргованя струнох зоз верхами пальцох (брущками). Хасную ше пластични лєбо метални пирка (плектрум), хтори ше благо нацагню на верх пальцох. Стил граня «Clawhammer» ше тиж виводзи зоз пальцами, алє ше у тим случаю нє хасную пирка, струни ше потаргую зоз пальцом и указуюцим пальцом. == Познати виводзаче на бенджу == После приходу до Америки, бенджо ше найчастейше применьовал у духовней музики Афроамериканцох, же би познєйше постал єден зоз главних инструментох. У тедишнїм чаше бенджо ше зявює у диксиленд музики, а у цеку 1940-их Бил Монро го вше вецей хаснує у bluegrass музики. У цеку 1970-их, бенджо постал главни инструмент кантри-рок составох (ансамблох), а зявює ше и у фолк музики у жемох як цо то Малавия и Мароко.<ref>Barry Alfonso (2005). Paul Du Noyer, ур. [https://books.google.rs/books?id=BVjcAQAACAAJ&redir_esc=y ''Ilustrirana enciklopedija glazbe''.] Veble commerce. б. 438.</ref> Медзи найпознатшима виводзачами бенджа мож спомнуц и фолк музичара Пит Сиґера, хтори написал и Кнїжку о бенджу, Боб Шмит, виводзач бенджа у ирским составе Флоґинг Моли, и Бела Флек. Єден з найлєпших виводзачох на швеце на бенджу то Барни Маккен, зоз ґрупи Даблинерс, котрого преглашую за найлєпшого виводзача на бенджу у Ирскей. == Вонкашнї вязи == * [https://web.archive.org/web/20100226010809/http://www.banjofrailer.com/ Old-Time Бенджо музика зоз руралней Америки] * [http://www.thebanjoman.com Теория бенджо музики] == Референци == hc6zvblg8hgmxx7gxhyrritxbfi4n8c 0 55 552 551 2024-10-14T16:07:09Z Amire80 9 7 измена увезено 551 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Бибич |- | colspan="2" |[[Файл:Northern_Lapwing_new.jpg|center|324x324px]]Бибич, Vanellus vanellus |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Царство''' '''Тип''' '''Класа''' '''Шор''' '''Фамилия''' '''Род''' '''Файта''' |Животинї Гордати (Chordata) Птици (Aves) Шлюки (Charadriiformes) Бибичи (Charadriidae) Vanellus V. vanellus |- ! colspan="2" |Биномне мено |- | colspan="2" |Vanellus vanellus |} '''Бибич'''<ref>[http://www.parlament.gov.rs/upload/archive/files/lat/pdf/predlozi_zakona/1019-18%20lat.pdf „Закон о потврђивању споразума о очувању афричко - евроазијских миграторних птица водених станишта”] (PDF). parlament.gov.rs.</ref> (лат. Vanellus vanellus) – птица з фамилиї Charadriidae, зоз шора шлюкох. Җиє по влаҗних җемох (плїтких мочарох, влаҗних лукох и польох)<ref>Рашајски, Ј. (2017): Све птице Србије. Лагуна, Београд</ref> у скоро цалей Европи и Азиї, окрем на Исланду. == Випатрунок == Чарно-билей фарби, длуги од 28 до 31 цм, розпон кридлох 67 до 72 цм, на глави ма длугу ценку чубу. Чарна фарба на кридлох и других часцох цела ма җелєнкасту швицацу ниянсу, брух ма били; кридла му заокруглєни, пирє на крайох билей фарби, цо оддолу лєгко обачиц кед кридла розширени; дҗубок ценки, чарней фарби; ноги помаранчецово<ref>Д. Савељић, О. Визи, Н. Дубак: Птице Црне Горе и њихова значајна станишта, Подгорица: Центар за заштиту и проучавање птица, 2006.</ref>. == Пожива == Бибич ходзи по блаце и плїткей води и карми ше зоз дробнима безпохребцинарами (инсектами, шлїмаками). == Гнїздзенє == [[Файл:Vanellus_vanellus_MHNT.jpg|alt=Бибичово ваїчко|thumb|Бибичово ваїчко]] Гнїздзи ше по влаҗних паҗицох раз до рока. Самица (җенка) знєше штири җелєнкасти вайца з чарнима точками. Млади бибичата, док нє почню лєтац, бегаю коло гнїзда. Кед ше ґу гнїзду приблїҗує җивотиня або чловек, бибич видава глас вии-ва, надлєтує гнїздо од горе и нагло маха з кридлами. == Селїдби == Бибич до конца новембра одходзи на юг: на сивер Африки, до Пакистану, Индиї и часцох Китаю. Врацаю ше од конца фебруара и у марцу<ref>Драган Симић, Слободан Пузовић: [https://web.archive.org/web/20091229022211/http://www.ptica.org/newsletter/Ptice%20i%20IBA%20podrucja%20Srbije%20(LOA).pdf „Птице Србије и подручја од међународног значаја,]Београд:Лига за орнитолошку акцију Србије. 2008. ISBN 978-86-911303-0-5.”(PDF)</ref>. Бибич на лїстини строго защицених файтох птицох у Сербиї<ref>Прилог I:[https://web.archive.org/web/20100714123929/http://www.ekoplan.gov.rs/src/download-858/upload-centar/dokumenti/zakoni-i-nacrti-zakona/pravilnici/prilog_i__strogo_zasticene_divlje_vrstepravilnik_o_zastiti_strogo_zasticenih_i_zasticenih_divljih_vrsta__30.pdf „Строго заштићене дивље врсте биљака, животиња и гљива”] (PDF)</ref>. == Вонкашнї вязи == * [https://www.rspb.org.uk/birds-and-wildlife/wildlife-guides/bird-a-z/lapwing Бибич] на RSPB * [https://web.archive.org/web/20100618081858/http://www.kopacki-rit.com/ptice.html Птици Копачкого риту]<br /> === Референци === aycdr82dm3or55tcpm7iof27sf2cwkh 0 56 563 562 2024-10-14T16:07:09Z Amire80 9 10 измена увезено 562 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Бикич Дол |- | colspan="2" |[[Файл:Rusinska crkva Uspenija Presvete Bogorodice (Bikić Do) 550.jpg|300px]] |- ! colspan="2" |Администрацийни податки |- |'''Держава''' |Сербия |- |'''Управни округ''' |Сримски |- |'''Општина''' |Шид |- ! colspan="2" |Жительство |- | -2011 |269 |- | - Густосц |42*/km² |- ! colspan="2" |Ґеоґрафски характеристики |- |'''Коорднати''' |45° 09′ 11″ С; 19° 17′ 25″ В |- |'''Часова зона''' |UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST) |- |'''Абс. висина''' |132 м |- |'''Поверхносц''' |13,3* km² |- | colspan="2" |Бикич Дол на мапи Сербиї |- ! colspan="2" |Инши податки |- |'''Поштове число''' |22254 |- |'''Поволуюце число''' |022 |- |'''Реґистерска ознака''' |ŠI |} == Геоґрафске положенє и прешлосц == '''Бикич Дол''' (по сербски: Бикић До) ше находзи сиверовосточно од Шиду, на шестим километру маґистралней драги спрам Илоку. То горйовите населєнє хторе подзвигнуте на южней часци Фрушкей гори. Хижи вубудовани з обидвох бокох драги, а то уствари и єдина и найдлугша улїца у тим месце. Южна часц населєня змесцена коло потока Шидина. Бикич Дол наймладше населєнє у Општини Шид. У прешлосци ше окреме спомина Дол, а окреме Бикич. З часом Бикич Дол постал урядова назва населєня хторе ше розвило на тей териториї. Место ше як населєнє почало швидше розвивац 1889. року, кед направена камена драга Шид-Илок, бо ше лєгчейше отримовало комуникацию, одходзело на пияци до Илоку, Шиду итд. За населєнє, Бикич Дол преглашени 1978. року, цо и призначене у ''Службених новинох'' АП Войводини”, ч. 21/78. По тот час у урядових звитох Бикич Дол бул (ґрунтовно и административно) представяни вєдно зоз сушедним местом Привина Глава, та аж и под тоту назву. Населєнє достало Месну канцеларию 1958. року и од теди ше у валалє водза матични кнїжки и друга документация. == Жителє Бикич Долу == Понеже Бикич Дол у скорейшим чаше нє исновал як самостойне населєнє, нєт анї податки о чишлє жительох. Зоз школского лїтопису ше зна же пред Другу шветову войну у Бикичу було 64 обисца зоз коло 340 душами. Спрам попису зоз 1981. року ту жил 301 житель, а 1991. року 296. [[Файл:Bikić Do 544.jpg|400px|right]] То треци валал у Општини Шид у Сриме у хторим жию Руснаци. Руснаци у Бикичу по шицким судзаци найчисленши жителє. Спрам попису зоз 1991. року було их 187 (63,18 %), потим приходза Горвати 39 (13,18 %), Серби 36 (12,16 %), як и припаднїки других националносцох. Гоч Бикич такповесц нїґда нє бул чисто руски валал, вон заж лєм и нєшка затримал тоти основни руски прикмети. У Бикичу єст понад 100 (107) обисца, чийо члени витворюю приходи, насапредз у польопривредней продукциї, а єст и мишани обисца, односно обисца, чийо члени заняти у других обласцох. {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" | === Демоґрафия === |- |'''Рок''' | colspan="2" |'''Жительох''' |- |'''1948.''' |475 | |- |'''1953.''' |447 | |- |'''1961.''' |408 | |- |'''1971.''' |346 | |- |'''1981.''' |301 | |- |'''1991.''' |299 |295 |- |'''2002.''' |336 |336 |- |'''2011.''' |269 | |} == Археолоґия == У часци хотара наволаней Чаризовец (Чазировец) сиверно од валалу 1952. року пренайдзени штредньобронзово монети скрити у керамичней судзини хтора була закопана. Вкупно пренайдзени 11.459 фалати пенєжу зоз IV вику хтори були виковани под час владаня владарох Лицияна и Константина велького зоз синами. == Руснаци у Бикич Долу == Коло 1848. року, односно пред мадярским бунтом, приселєли ше на манастирски маєток Привина Глава даскельо худобни фамелиї з околїска Бардейова, зоз Шаришскеш обласци. Перши приселєнци були: Василь Брчак, Янко Кунц, Микола Ґоч и Василь Фиґнар. Познєйше, коло 1877. року, приходза Страценского, Гнатково и Лазорово фамелиї, а тиж и Сидорово, Шолстисово, Лабовчаково, потим Бобальово, Биялково, Юреково, Дупальово, Соколово, Кузмово, Фајфричово, Тормово и други фамелиї. Зна ше и одкаль ше насельовали. То Боглярка, Венеция, Герлахов, Грабске, Кийов, Криже, Кружльов, Лариков, Луков, Львов, Люцина, Мальцов, Рихвалд и други места сиверозаходно од Бардейова и Прешова (у нєшкайшей Словацкей) на Горнїци. Понеже ше Бикичанє приселєли з брегох и горох, з правей Горнїци, бачвански и сримски Руснаци з першей миґрациї их наволали ''Горняци''. Їх бешеда була иншака од бешеди Руснацох першей миґрациї, такволана ''горняцка'': работати (робиц), говорити (гуториц, бешедовац) итд. Медзитим, познєйше з мишаньом з другима Руснацами, а окреме зоз снованьом нових малженствох зоз Шиду, Бачинцох, Беркасова, Миклошевцох, Петровцох ... прилапели язик старобивательох, односно руски язик. === Церковни живот === Жителє Бикичу ше приселєли як грекокатолїки и ту основали свою парохию. Спочатку мали лєм дзвонарню на маєтку Василя Бурчака, а терашню церкву збудовали на початку ХХ вику и пошвецели 28. августа 1904. року на чесц Велькей Матки Божей, кеди ше и отримує кирбай у валалє. Церкву правел майстор Леонард зоз Шиду, а у єй будови участвовал такповесц цали валал, як зоз материялну, так и другу потримовку. Медзи людзми ше спомина же церква справена зоз „масла и млєка”, цо значи же наисце уложени вельки труд и материялне одреканє самих бикичаньох. Церкву у Бикичу од вше обслугує беркасовски священїк. === Просвитни живот у Бикичу === Од приселєня коло 1848. року, та по 40-роки ХХ вику дзеци зоз Бикичу одходзели до школи до Привиней Глави. Так то було, такповесц скоро 100 роки, медзитим гоч Привина Глава и нє так далєко, заш лєм школяре мушели кажди дзень ходзиц пешо 2-3 километри през лєс, пажицу по дижджу, шнїгу и блаце. Намагали ше жителє Бикичу справиц школу за свойо дзеци, алє то нє могли посцигнуц док ше материялно нє змогли. Иницияторе будованя школи були жителє Бикичу: Янко Лазор зоз синами, Михал Гнатко зоз братами и родзину и Михал Страценски. Достата и материялна потримовка од держави. У тедишнї час, односно концом 40-рокох кед окончени пририхтованя за вибудов средства дали Дунайска и Савска бановина и Министерство просвити. Порту, односно жем на хторей школа справена дало Крижевске владичество, а шицку роботну моц и транспорт, як и додатне пенєжне доприношенє дали, мож повесц, шицки жителє валалу. Вибудов школи почала 1940. року, под час Кральовини Югославиї, а закончена є 21. децембра 1941. року. План будинку новей школи виробел и з вибудову руководзел инженєр А. Фурк, а поднїматель роботох бул Дюро Етенхофер, майстор зоз Товарнїку. Будовательни материял: цегли и череп правени у власней режиї, на месце дзе ше находзи хижа Янка Юрека, такой при драги на уходзе зоз Шиду до Бикичу. Перши учитель у нововибудованей школи бул [[Михайло Ковач|Михал Ковач]] (1909-2005), по походзеню зоз Шиду. Школа мала и перши Школски одбор. Предсидатель одбора бул Михал Гнатко, а члени Василь Файфрич, Емил Лазор, Андри Гнатко и Илия Шпрох. Настава була по руски, а и школярох було надосц: 43 у нїзших класох од I-IV класу (як комбиноване оддзелєнє) основней школи и 12 у такволаней „опетовници” (повторней школи). У Бикичу жили и робели тоти руски учителє: Михал Ковач (1941-1952), зоз претаргнуцом под час Другей шветовей войни (1941-1945) кед го єден час заменьовал учитель Осиф Торма зоз Шиду, потим ту робели: Мирон Роман (1952-1954), Єлисавета Славка Рогаль (1954-1962) и Мелания Мудри (1962-1975), шицки тройо по походзеню зоз [[Руски Керестур|Руского Керестура]], як и [[Василь Мудри]] и Мария Марча Бобаль, нар. Макаї зоз [[Дюрдьов]]а. Марча Бобальова, иншак по фаху вихователька, та кед 70-рокох зоз нову орґанизацию школства у Општини Шид шицки школяре од I­-VIII класу путовали до Шиду, формоване єдно предшколске оддзелєнє у хторим вона робела од 1975. по 1979. рок и пририхтовала дзеци за школу. Школского 1989/90. року (после 14 рокох павзи) у Бикичу отворени оддзелєня нїжших класох основней школи при ОШ. ''Сримски фронт'' у Шидзе. У Бикичу жила и робела (по сербски) учителька Ана Гудак, нар. Горняк, а годзини руского язика як виборного предмета зоз елементами националней култури од 1994. року, як и у других местох општини Шид зоз закладаньом [[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтва за руски язик, литературу и културу]] з Нового Саду отримовали: Ясна Семан (1994-1995) и Славко Надь (1995-1999). Терашня наставнїца руского язика Златка Сивч Здравич зоз Шиду єден час орґанизовала наставу по руски зоз школярами нїжших класох у Бикичу, а од V- VIII класу у Основней школи ''Сримски фронт'' у Шидзе. Почим ше число шклярох нїзших класох у Бикичу барз зменшало зоз наставу ше престало у школи у Бикичу, а зоз школярами висших класох од V-VIII класу, хтори кажди дзень путую до матичней школи у Шидзе настава по руски ше отримує вєдно зоз шидянскима (єст их 10-12). === Културни живот у Бикич Долу === [[Файл:Bikić Do 546.jpg|400px|right]] Бикичанє 1919. року мали представителя у першим одборе Руского народного просвитного дружтва (РНПД). Бул то Янко Страценски, цо потвердзує же и вони провадзели цеки културних рушаньох при Руснацох ище на початку XX вику. Под час учительскей роботи Михала Ковач у Бикичу, основане 9. януара 1946. року КПД ''Иван Котляревски'' у рамикох хторого були активни хорска, танєчна и драмска секция, а робела и музична секция зоз тамбуровим оркестром. У режиї учителя Михала Ковача, медзи другима пририхтани и виведзени тоти театрални фалати: ''На синокосу'' и ''Наталка Полтавка''. По 1950. рок кед закончена вибудов Задружного дому, проби и програми отримовани у учальнї основней школи. О културних активносцох у Бикичу старосц водзели и учителє: Мирон Роман, Славка и Владимир Рогальово, а тиж и Мудрого учителє Василь и Меланка. Напр. драмска секциy под руководством учителy Мирона Романа виведла театрални фалати: ''Любовне писмо'', ''Подозрива особа'' (Сумнїво лице), ''Винчуєм'' итд, а у чаше роботи учительскей малженскей пари Славки и Владимира Рогальових бавена ''Женїдба'', ''Виборна'' (Избирачица), ''Зла жена'', ''Чловек зоз народу'' итд. Учителє Меланка и Василь Мудрого интензивнєйше почали робиц зоз школярами и нїжших и виших класох; пририхтуюци их за рижни програми: знїмани радио-емисиї за Радио Нови Сад, млади шпиваче участвовали на ''Червеним пупчецу'' у рамикох ''Червеней ружи'' у Руским Керестуре, писали до ''Заградки'' (''Пионирскей заградки'') у Новим Садзе. Просвитни роботнїки у Бикичу попри културно-просвитней дїялносци вєдно зоз жителями у Бикичу порушовали и други активносци, як цо то будованє базена за купанє, бетонованє дражкох, уводзенє струї до валалу, садзенє ядловцових древкох през валал, а 1966. року у Бикичу отримане и стретнуце руских сримских писательох. Треба спомнуц же и зоз Бикичу єст, а и було визначних Руснацох хтори посцигли змерковани резултати, зоз чим постали познати у науки и култури, а тиж и ширше у дружтвеним живоце. Медзи нїма др [[Кирил Сидор]], др [[Мирон Лазор]] (обласц природних наукох), Нови Сад, др Емил Гнатко (машинаство), Загребе, а од културних роботнїкох у месце, без хторих ше нє могла, односно нє може задумац анї єдна активносц, то (тераз уж покойни) Стеван Бобаль, новинар Радио Шиду и його супруга Невенка и их син Деян, Нада Роман-Рудич, занята у Културним центре у Шидзе, потим Єлка Папданко, економиста и велї други. == Литература == * Мр Радован Ђурчић, Бикић Дол, Општина Шид, Географска монографија, Природно-математички факултет у Новом Саду и Скупштина општине Шид, 1984, стр. 218-221 * Михал Ковач, Капка по капку живот одцека, ''Руске слово'', Нови Сад, 1988 * [[Мирон Жирош]], Три миграциї на териториї нєшкайшей Югославиї, ''Руски Календар за 1992. рок, Руске слово,'' Нови Сад, 1992, б. 64-70 * [[Василь Мудри]], История школи у Бикич Долу, ''Studia ruthenica'' ч. 3, Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 1992-1993, б. 287-299 * Василь Мудри, Бикич Дол найменши, алє найушоренши валал, ''Руске слово ч. 23-24,'' Нови Сад, 15. юний 1995, б. 22 * Василь Мудри, Русини у Бикич Долу (1848-1990), ''Шидина бр. 4,'' Шид, 1998, стр. 155-162 * Љиљана Радуловачки, Из прошлости Срема, Бикич До, ''Сремске новине,'' Сремска Митровица, 2. новембар 1983. године * Проф. др Кирил Сидор, Вирози чкодлївих инсектох за чловека и їх значенє у реґулованю пренамножених популацийох, ''Руски календар 2001,'' НВУ ''Руске слово,'' Нови Сад, 2000, 168-172 * Михал Симунович, Др Мирон Лазор (1929-2002), ''Руски календар 2003,'' НВУ Руске слово, Нови Сад, 2002, 193-194 a357sd3cub21xlbxjwuymca7wgxwrig 0 57 570 569 2024-10-14T16:07:10Z Amire80 9 6 измена увезено 569 wikitext text/x-wiki ===Бикса === '''Бикса''' (серб. ''туљак'', слц. ''диял''. ''biksa'', ''buksa'', поль. ''buksa'', од нємец. ''Bȕchse'') - часц колєса на кочу: дзирава челїчна цива, хтору ше забивало до штредку глави колєса, а вец ше ю вєдно з колєсом здзивало на осовину коча. Бикса конусна, грубша зоз того боку дзе ше ю здзива на осовину, а ценша на другим боку, односно, з лїца колєса. На своїм ширшим концу бикса мала два уха, длугоки коло 10 центи, а стирчали дас 1,5 цент. Коло самого країчку бикси вистирчени персцень. Бикса мушела мац уха прето же би у глави колєса твардо стала и же би ше у колєше нє обрацала у месце. Бикси нє правел коваль, алє були фабрични. Дакеди давно було и древени бикси. Биксу ше набивало зоз вельким пейцкиловим млатком, а за тоту роботу требало надосц нє лєм моци, алє и знаня. Требало ю барз точно биц, бо кед би лєм кус пошла докрива – помоци нє було. Вонка ю нє мож було вецей виняц, а добока ю далєй нє мож було набивац, бо би розщипела колєсо. Кед же ше таке случело, вец чкода була барз велька, бо готовому колєсу нє було помоци. Праве прето бикси набивал лєм [[колєсар]], або коваль хтори знал добре почувствовац, як майстрове гваря, як колєсо диха кед ше биксу забива. Зоз набиваньом бикси колєсо цалком закончене и може чекац свой коч. ==Литература == * Словнїк руского народного язика I, А – Н, ''Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017,'' б. 62. * Руско-сербски словнїк, ''Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2010,'' б. 54 ==Вонкашнї вязи == * Наташа Фа Холошняй, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/6a%20studia%20rutenika%2019%20za%20Pdf%20.%202014%20god..pdf Колєсарске ремесло, Терминолоґия,] ''Studia Ruthenica 19, Нови Сад 2014,'' б. 55-57. * [https://sr.wiktionary.org/wiki/tuljak tuljak,] sr.wiktionary.org t4foeosx14iv12gonud6zt3smxygvrc 0 58 576 575 2024-10-14T16:07:10Z Amire80 9 5 измена увезено 575 wikitext text/x-wiki == Початки приказованя филмох == Локация першого биоскопа у Коцуре<ref>Спрам здогадованя информаторх Миколи Русковского и Владимира Сабо Дайка и податкох з моноґрафиї Коцур дакеди и нєшка/Куцура некад и сад (2001).</ref> була у прижемю у тим чаше, 1920-тих рокох, єдиней хижи на поверх у Коцуре (ткв. Шток), чий власнїк була фамелия Стрибер. Податко о тим хто бул перши власнїк першого биоскопа у Коцуре, хтори мал приватни характер, нє усоглашени. Спрам Моноґрафиї Коцура<ref>Моноґрафия Коцур дакеди и нєшка/Куцура некад и сад, 2001, б. 26.</ref> то бул Петро Керекярта, а спрам здогадованьох Миколи Русковския то бул Генрих Холздерґер. Маюци у оглядзе материялни статус жительох Коцура, вироятнєйше же то бул Г. Холздерґер. Окрем у спомнутим будинку Штока у цеку 1930. рокох филми з часу на час приказовани и у будинку дзе познєйше була Месна заєднїца Коцур (напр. филм ''Рин Тин Тин'' 1936. або 1937. року, у орґанизациї Руского народного просвитного дружтва односно о. Максимилияна Буїли)<ref>Спрам здогадованьох Владимира Сабо Дайка</ref> и у карчми Миколи Горняка Чобана (до хторей з часу на час, дзекуюци тому же карчма мала вельки двор и вельо лавки, приходзел и путуюци циркус та у рамикох його нащиви и програми орґанизовани и проєкциї филмох). Власнїк биоскопа под час Другей шветовей войни бул Генрик Енис. Найстарши жителє Коцура ше здогадовали же теди приказовани мадярски любовни филми у хторих ґлумела у гевтим чаше популарна ґлумица Катарина Каради. == Период после войни == По закончєню Другей шветовей войни, 1946. року, биоскоп бул обновени. Достал назву ''Биоскоп Искра'' и припадал дружтву ''Катюша''. У тим периодзе приказовани домашнї, югославянски филми (''Славица, Барба Жване'') и русийски филми. Року 1948. биоскоп бул национализовани алє пошвидко престал з роботу пре очкодованє апаратури. Роботу биоскопа 1953. року обновел Совит за просвиту Народного одбору на чолє зоз Нестором Скалом. З тей нагоди филми ше приказує на новей локациї, у будинку хтори пред Другу шветову войну вибудовало Соколске дружтво. То, иншак, нєшкайши будинок Дома култури у Коцуре. Же би у спомнутим чаше биоскоп поряднє робел анґажовали ше Леона Русковски, Леона Пушкаш, Микола Новак, Ґабор Новак, Марко Чорей и други. Кинооператере були Силвестер Новак и Яков Молнар. Касире були Леона Русковски и Яков Москаль. Филми були приказовани єдного роботного дня у тижню та всоботу и внєдзелю. Штредком двацетого вику у обєкту нєшкайшого Дома култури була розконарена активносц членох ''Антифачистичного фронта женох''. Мария Гарди орґанизовала курс водзеня обисца, а Леона Русковски ґлумела у даскелїх дзешаткох театралних фалатох спомедз хтори векшину вона и режировала. Леони Русковски було зверене и руководзенє зоз Биоскопом ''Искра''. Кинооператер хтори остали у здогадованю Коцурцох були (спрам рядошлїду роботи зоз проєкторами и ролнами): Яков Фейса, Мирослав Преґун, Микола Олеяр, и остатнї, Кирил Фекета. Проєкциї филмох були барз добре нащивени. Седемдзешатих рокох приказовани два або три филми тижньово, а дзекеди филм мал и три проєкциї дньово. Леона Русковски напр. пре вельке интересованє за филми достала идею же би зоз свойофайтовим филмским маратоном орґанизовала и Дочек Нового року у биоскопе. Вечар 31. децембра приказовани и по три филми єден за другим. Павза правена лєм же би ше окончело вицагованє рижнородней и богатей полноцней томболи. Ґенерално патрене, репертоар биоскопа у Коцуре ше нє розликовал од репертоара биоскопа у Вербаше и биоскопох у околних местох. Анї у златним периодзе проєкцийох, седемдзешатих и осемдзешатих рокох, а анї у периодзе медзи двома войнами. То ше одноши и на приказованє такволаних журналох хтори вше були приказовани пред початком бавеного филма. == Змерк биоскопскей активносц == И попри того же нєшка маме оптимални условия за приказованє филмох Биоскоп ''Искра'' вецей нє роби. Нащива публики, кельо пре богату филмску програму на телевизиї (односно, пре богату филмску програму на числених телевизийних станїцох) тельо и пре преберанє филмох зоз интернета, їх умножованє на компакт-дискох и ширенє и то, часово патрене, вельо скорей як конкретни филми сцигню по општину Вербас, винїмково мала. Общи шветови тренда нєставаня явних биоскопских проєкцийох ше, як законїтосц, указал и у случаю биоскопа у Коцуре. == Референци == 9tz4d7cclwf2p1d5bquffwyyr9jydtf 0 59 601 600 2024-10-14T16:07:11Z Amire80 9 24 измене увезене 600 wikitext text/x-wiki [[Файл:JugendstilBikes_Miyata760SR06.jpg|350x350px|thumb]][[Файл:Left_side_of_Flying_Pigeon.jpg|350x350px|alt=Бициґла|thumb|Найпопуларнєйши модел бициґли — и найпопуларнєйша превозка на швеце — китайски Flying Pigeon, з коло 500 милиони випродукованих прикладнїкох]]'''Бициґла''' (лат. bi; греч. κύκλος – круг, коло, колєсо) сухожемне превозне средство на два колєса хторе гонї вожач (бициґлиста) зоз свою моцу з помоцу педалох.<ref>Мишић, Милан, ур. (2005). ''Енциклопедија Британика. А-Б''. Београд: Народна књига: Политика. б. 150.</ref> Почала ше хасновац у 19. вику у Европи и по вчасни 21. вик, вецей од єдней милиярди випродуковано ширцом по швеце.<ref>Koeppel, Dan (2007).[https://books.google.rs/books?id=isUDAAAAMBAJ&pg=PA60&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false „Flight of the Pigeon]</ref><ref>[https://www.economist.com/books-and-arts/2011/04/20/a-way-of-life „Bicycling; A way of life; Faster in town than going by car, bus, tube or on foot”]</ref> <ref>[https://www.worldometers.info/bicycles/ „Bicycles produced in the world - Worldometers”]</ref> Їх численосц вельо векша од численосци автомобилох, у поглядзе цалосного числа и числа поєдинєчних моделох. Бициґли главне транспортне средство у велїх реґийох. Вони тиж так обезпечую популарну форму рекреациї, и адаптовани су за хаснованє як дзецински бависка, отримованє ґенералней кондициї, воєного и полицийного хаснованя, у курирскей служби, за бициґлистични обегованя и бициґлистични акробациї. Пре унапредзенє науки и механїки од нєдавна видумана електрична бициґла хтора ма батерию и помага вожачови при длугих воженьох, вистатосци лєбо почежкосцох при гонєню до брега. Основна форма и конфиґурация типичней вертикалней або „сиґурносней бициґли” ше лєм дакус пременєла од часу першого моделу з ланцовим преносом хтори розвити у малей мири коло 1885. Медзитим, велї деталї полєпшани, окреме од настанку модерних материялох и дизайну з помоцу рахункара. З тим оможлївена пролиферация специялизованого дизайну за велї типи бициґлизму. Пренаходок бициґли мал енормни вплїв на дружтво, у поглядзе култури и унапредзеня модерних индустрийних методох. Даскельо компоненти хтори конєчно бавели ключну улогу у развою автомобилох инициялно розвити за хаснованє у бициґлизме, уключуюци кульково лєжиска, пнеуматични ґуми, ролькасти ланци и дротово колєса. == История бициґли == Одкрице бициґли нє вязане за єден одредзени период або за мено конкретного пренаходзача. През историю було вецей приклади превозкох хтори порушовани з чловекову моцу, алє часто були иншаки од нєшкайшого концепту бициґли. Особа хтора ше спомина як перши вожач бициґли то нємецки барон Karl von Drais, хтори 1817. року видумал єдну файту бициґли на ґуранє наволану ''draisine'', а хтора ище постої у музею Paleis het Loo у Апелдоорну, Голандия. Медзи 1850. и 1860. роком Француз Ernest Michaux зоз своїм школяром Pierre Lallementom розвивал бициґлу з педалами на преднїм вельким колєше. Тоту  бициґлу Michaux познєйше патентовал. З такима бициґлами ше чежко управяло та були опасни, бо паданя були части.[[Файл:Ordinary_bicycle01.jpg|260x260px|alt=Бициґла|thumb|Модел бициґли з 19. вику]] Запаметане же перши таку бициґлу у Руским Керестуре мал учитель Александар Шандор Кузмяк син учителя Петра. Велї роки после тей подїї Керестурци кажду бициґлу наволовали и шандор колєсо.<ref>М. Жирош: ''Народни календар 1988'', b. 68–69.</ref> Проблеми з управяньом дакус зменшани з уводзеньом управяча и з поцагованьом шедовиска до лєпшого положеня, медзитим, праве напредованє було з уводзеньом ланцового погону хтори обдумали  J. K. Starley, J. H. Lawson, and Shergold. Starley- ов модел бициґли зоз 1885. року найчстейше ше бере як перша модерна бициґла.  Дальше полєпшанє було уводзенє пнеуматичних ґумох 1888. року,  хтори уведол Шкот  John Boyd Dunlop.   Основни концепт бициґли по нєшкайши днї ше сущно нє менял, окрем же технолоґийне напредованє дало применку квалитетнєйших материялох у виробку, та з нєшкайшима бициґлами вельо лєгчейше и сиґурнєйше управяц. == Литература == * Babaian, Sharon (1998). [https://archive.org/details/mostbenevolentma0000baba The Most Benevolent Machine: A Historical Assessment of Cycles in Canada]. Ottawa: National Museum of Science and Technology. б. 97 * Heitmann, J. A. (2009).[https://archive.org/details/automobileameric0000heit The Automobile and American Life]. McFarland. б 11 * Herlihy, David V. (2004).[https://books.google.rs/books?id=VDlaT0KxJfAC&redir_esc=y Bicycle: The History].Yale University Press. * Norcliffe, Glen (2001).[https://books.google.rs/books?id=9xviNs2HTIwC&redir_esc=y The Ride to Modernity: The Bicycle in Canada, 1869–1900] Toronto: University of Toronto Press. * Richard Ballantine & Richard Grant: Richard’s Bicycle Repair Manual. Dorling Kindersley, 1994. == Вонкашнї вязи == * [https://tehnika.lzmk.hr/bicikl/ Bicikl] Hrvatska tehnička enciklopedija, portal hrvatske tehničke baštine. == Референци == m4252ccpr131csm8vrti22oduhpgecr 0 60 611 610 2024-10-14T16:07:12Z Amire80 9 9 измена увезено 610 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Бишалма |- | colspan="2" |[[Файл:Cydonia.jpg|center|230px]]<div style="text-align: center;">Грушкасти бишалми [[Файл:Fleurs-et-feuilles-de-cognassier.jpg|center|230px]]<div style="text-align: center;">Бишалмово квитки |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Царство:''' '''Кладус:''' '''Кладус:''' '''Кладус:''' '''Кладус:''' '''Шор:''' '''Фамелия:''' '''Род:''' '''Файта:''' |Plantae Tracheophytes Angiospermae Eudicotidae Rosids Rosales Rosaceae Cydonia C. oblonga |- ! colspan="2" |Биномне мено |- | colspan="2" |<div style="text-align: center;">'''Cydonia oblonga''' |} '''Бишалма''' (Cydonia oblonga) то єдина файта з роду Cydonia (Maloideae, Rosaceae). Єй ботаничне мено походзи од греческого варошу Kydonia (нєшка Хания) на сиверозаходзе острова Крита. У Єрмениї и Ирану бишалму мож найсц у природи. == Опис == Стебло бишалми то од 4 по 6 m високе древо хторе мож найсц у Азиї и Европи. Квитнє у маю и юнию и ма били або покус целовкасти квитки. Лїсточка квитка длуги медзи 2 и 5 cm. Понеже ше у цеплєйшох крайох лєпше чувствує, култивує ше найчастейше у винїцарским окруженю. Плод бишалми подобни плоду яблука або [[Грушка|грушки]]. З бишалми мож пририхтац компот, желеа як и юшки. Бишалми ше часто садзи у подножю древа грушки и других високих овоцових древох и род приноша после 4 до 8 рокох. Розмножованє з помоцу пелцера и зоз крижаньом ше удава лєм дзекеди. [[Файл:Champion_quince.jpg|370x370px|left|alt=Плод бишалми|thumb|Плод бишалми]] == Плод == Плод бишалми ма у себе надосц витамину Ц, потим калиюму, натриюму, цинка, желєза, бакру, манґану, пектину и други орґански и нєорґански квашнїни. Нашенє бишалми ма розлични млязґи, олєї як и отровни циянид ґликозид (Cyanid-Glykosid). === Символика, Митолоґия === Бишалму ше трима за символ любови, щесца, плодносци, мудросци, красоти, постояносци и нєпреходносци. У античних леґендох, зоз бишалму богове одредзовали судьби. Вона була плод Афродити и Ґаї. Парис ю придал Афродити як найкрасшей од шицких богиньох. == Состав == Бишалма ма коло 20% млязґи, пектину, коло 8% цукру, коло 1% яблуковей квашнїни, 15% масного олєю, амиґдалина (0.5%), емулзина, протида и танина. == Хаснованє == Хаснує ше як млязґаве средство за виробок емулзийох и микстурох процив кашлю, як вода за облоги, процив опеклїнох, за козметику и у индустриї. Нєшка шє ю, без причинох, хаснує вельо менєй як цо то було давно. Греки и Римянє барз ценєли бишалму як благе средство процив преганячки (танин и млязґа). Присутна цияноводонїчна квашнїна у нашеню ма дїйство як локални анестетик. Кед ше за виробок млязґи похаснує помлєте нашенє у нїм може буц нательо тей квашнїни же ше можу зявиц и случаї тровеня. Прето млязґу треба правиц зоз цалим нашеньом кед ше нє жада источасне дїйство млязґи и цияноводонїчней квашнїни. [[Файл:Quitte_Cydonia_oblonga-2.jpg|276x276px|alt=Плоди бишалми хтори сподабу на яблуко.|thumb|Плоди бишалми хтори сподабу на яблуко]] Зоз бишалмових маґочкох ше продукую лїки на исти способ як и зоз нашеня менти. === Юшка зоз бишалми === Служи як приємни и лїковити напиток хтори ошвижує и моцнї шлїжацу скорочку устох, жалудка и черевох. На Заходзе ше дава дзецом процив допитих и длуготирвацих преганячкох. Юшку ше прави з цадзеньом и струганьом узретих и здравих бишалмох. Фабрики юшкох правя мутну и бистру юшку. == Продукция бишалмох == {| class="wikitable" |+ ! colspan="2" |Дзешец найвекши продукователє у 2012. року |- !Держава !Продукция (у тонох) |- |Турска |135.406 |- |Китай |125.000 |- |Узбекистан |89.000 |- |Мароко |46.000 |- |Иран |36.500 |- |Арґентина |27.500 |- |Азербейджан |27.140 |- |Шпания |14.000 |- |Сербия |10.795 |- |Алжир |10.516 |- !Швет !696.532 |} [[Файл:2012quince.png|мини|400px|center|]]<div style="text-align: center;">Продукция бишалмох у 2012. року p9fosrdt7icq64lcmpn11jjmqya4xsf 0 61 613 612 2024-10-14T16:07:12Z Amire80 9 1 измена увезена 612 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Плющ]] sfa3z34ooplo409902fhm2ca9lhjayt 0 62 622 621 2024-10-14T16:07:12Z Amire80 9 8 измена увезено 621 wikitext text/x-wiki [[Файл:Bockori 20240806 101954.jpg|thumb|Бочкори|379x379px]] '''Бочкори''' (єдн. бочкора) (серб. опанци, карп. укр. бочкори, всл. bočkori, слц. bočkory - од мадяр. bocskor - исте) селянска скоряна [[обуй]] з нєпреробеней овчей скори хтору ше ношело до роботи, алє нє и у шветочних нагодох. Майстор цо правел бочкори волал ше ''бочкораш''. У новшим чаше ше бочкори прави и з ґуми, та ше вец волаю ґумово бочкори (серб. каљаче). Бочкори ше перше правело у Войводини, а потим ше тото ремесло преширело по Сербиї, алє там бочкори досц модификовани, скоро украсни, з ценкима ременьчками и зоз финей скори. У народзе ше гвари познац як стари бочкори – барз добре познац дакого або дацо. Тиж так: щесце як у старей бочкори, цо значи – слабе, подле щесце. Єст и прсловака у хторей ше гвари Бочкор до бочкор, а чижма до чижми кед ше леґинь и дзивка беру хтори „пасираюˮ єдно ґу другому або нє „пасираюˮ, а значи: богати з богатим, а худобни з худобним (або: школовани зоз школованим, а параст з парастом). == Ґалерия == <gallery> File:Bácskai bocskor.jpg|Бочкори яки у Бачки ношели Мадяре File:Opanci.jpg|Традицийни сербски бочкорки File:Opanci bačkori Slovaks.jpg|Бочкори яки найчастейше ношели Словаци </gallery> == Литература == * Словнїк руского народного язика I, А – Н, Нови Сад 2017, б. 86 * Skok, Petar (1972). Etimologijski rječnik hrvatskoga ili srpskoga jezika, knjiga druga: K-poni. Zagreb: Jugoslavenska akademija znanosti i umjetnosti. стр. 651. * Шобић, Јерина (1955). [https://web.archive.org/web/20200928092936/http://etnografskimuzej.rs/wp-content/uploads/2014/01/Glasnik-Etnografskog-muzeja-u-Beogradu-knjiga-18-godina-1955.pdf „Опанци и опанчарски занат у Србији с освртом на музејске збирке”] (PDF). == Вонкашнї вязи == * [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%9E%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BA Опанак], Википедия на сербским язику bu27hvfcio1zew0idwrexkqm783q6ta 0 63 626 625 2024-10-14T16:07:13Z Amire80 9 3 измене увезене 625 wikitext text/x-wiki ===Брана=== '''Брана''' (серб. ''брана'', ''валчуга'', слц. ''brána'', всл. ''brany'', чес. ''brány'', поль. ''brona'', укр. и рсй. ''борона'', прасл. bor-na, a тото од ие. кореня bher – розбивац, трушиц; исти корень маме у лат. forn, нєм. ''bohren'' - вартац) - була справена зоз древеного друка и коляцого пруца, а звичайно то були тарки (''тарчова/тарчинова'' брана) або дринка (''церньова/сцерньова'' брана). Пруце ше нагусто омотало коло друка и по цалей длужини наузко сплєтло же би твардо стало на друку. Конци коляцого пруца були шлєбодни. За таку брану ше капчало орачу вагу, запраговало ше до нєй конї и бранєло ше зоз ню пошате польо. Конї ю цагали по зашатей жеми, а коляце пруце загартало зарно после шаца же би нє оставало на верх жеми. Познєйше ше хасновало ''ланцову брану,'' хтора ма округли желєзни карички. Зоз брану ше на яр бранї и младе жито, прето же през жиму жем змаржнє и затварднє од дижджу и мразу, та за младе жито добре кед ше му жем дакус поруша. У даєдних обисцох мож и нєшка ище видзиц брану, алє вона дакус иншака як гевта зоз пруца. Зоз таку брану, хтора була зоз двох древених друкох и вельких ланцох помедзи нїх, прикривало ше дакеди коч кед ше у нїм вожело швинї чи даяки дробни статок. Длужина ланцох мала буц дакус векша як ширина коча, та кед ше брану преруцело, дручки єй вишели до пол драбинкох. Тоту брану ше хасновало и за бранєнє польох. Як и гевту зоз пруца, и ю ше заквачело за орачу вагу, та ю конї цагали по полю и бранєли жем. Таки брани парасти хасную и нєшка, а розлика лєм у тим же дручки на нїх вецей нє древени, алє желєзни и же ю нє цагаю конї алє трактор. ==Литература== * Словнїк руского народного язика I, А – Н, ''Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови сад 2017,'' б. 88. == Вонкашнї вязи == * Наташа Фа Холошняй, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/6a%20studia%20rutenika%2019%20za%20Pdf%20.%202014%20god..pdf Колєсарске ремесло, Терминолоґия,] ''Studia Ruthenica 19, Нови Сад 2014,'' б. 117 0xytz5d9ia7cp9d51nsyb8fej1xyfr2 0 64 643 642 2024-10-14T16:07:14Z Amire80 9 16 измена увезено 642 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>''Брилянтин''</big> |- | colspan="2" | [[Файл:John Travolta and Olivia Newton-John2.jpg|John Travolta and Olivia Newton-John2|center|328x328px]]<div style="text-align: center;"> Оливия Нютн Джон и Джон Траволта (у улогох Сенди и Дени) |- |'''Жанр''' |мюзикл романтични филм |- |'''Режия''' |Рендал Клайзер |- |'''Сценарио''' |Алан Кар Бронте Вударт |- |'''Продуцент''' |Роберт Стиґвуд Алан Кар |- |'''Главни улоги''' |Джон Траволта Оливия Нютн-Джон Стокард Ченинґ Джеф Конавей |- |'''Музика''' |Майкл Ґибсон Писнї: Джим Джейкобс Ворен Кейси Джон Фарар |- |'''Кинематоґрафия''' |Бил Батлер |- |'''Видавательна хижа''' |''Paramount Pictures'' |- |'''Студио''' |RSO Records |- |'''Рок 1978.''' |1978 |- |'''Тирвнє ''' |110 минути |- |'''Жем''' |Зєдинєни Амерцки Держави |- |'''Язик''' |анґлийски язик |- |'''Буджет''' |6 милиони долари<ref>[https://www.boxofficemojo.com/release/rl2052556289/weekend/ ''Брилянтин''], на сайту ''Box Office Mojo''</ref> |- |'''Заробок''' |394 милиони долари |- |'''Шлїдуюци''' |''Брилянтин 2'' |- |'''Веб-сайт''' |www.greasemovie.com |- | colspan="2" style="text-align:center;" |[https://www.imdb.com/title/tt0077631/ IMDb вяза] |} '''''Брилянтин''''' (анґл. ''Grease'') америцка романтична музична комедия, у виданю ''Парамаунт Пикчерс'' <ref>[https://www.history.com/this-day-in-history/grease-movie-soundtrack-earns-its-second-1-hit Grease movie soundtrack earns its second 1 hit], ''History.com''</ref>, у режиї Рендала Клайзера. Филм зняти на основи музичней представи зоз исту назву, Ворена Кейсия и Джима Джейкобса зоз 1971. року. У филму главни улоги: Джон Траволта и Оливия Нютн Джон. Тирванє филма 110 минути. Премиєра филма була у Нюйорку 16. юния 1978. року. Посцигнути нєвироятни успих, як при критичарох, так и у финансийним поглядзе, так же є преглашени за филм хтори витворел найвекши финансийни заробок у тим року<ref>[https://www.boxofficemojo.com/ Musical Movies at the Box Office], ''boxofficemojo.com''</ref>. Попри других филмох шветовей кинематоґрафиї и тот филм на початку достал велї неґативни и позитивни критики. Заробел коло 400 милиони долари зоз биоскопских уходнїцох и єден є спомедзи музичних филмох зоз найвекшим заробком<ref>[https://web.archive.org/web/20200723051428/https://headliner.rs/2018/07/19/kultni-film-briljantin-napunio-40-ali-i-dalje-ima-taj-neodoljivi-teen-spirit/ КУЛТНИ ФИЛМ ''БРИЉАНТИН'' НАПУНИО 40...АЛИ И ДАЉЕ ИМА ТАЈ НЕОДОЉИВИ ''TEEN SPIRIT''], ''headliner.rs''</ref>. У ЗАД тот филм и надалєй найпрофитабилнєйши музични филм вообще, и номиновани є за Оскара за найлєпшу ориґиналну писню. Предлуженє того музичного филма, Брилянтин 2, зняте 1982. року и у нїм бавя лєм даскелї ґлумци зоз першого филму. Главни улоги у тим Брилянтину маю Мишел Файфер и Максвел Колфилд<ref>[https://www.imdb.com/title/tt0084021/?ref_=nv_sr_srsg_3 ''Grease 2'' (1982)], ''imdb.com''</ref>. == О филме == У чаше реализациї филма обчекованя нє були вельки. Обчековало ше же медзи патрачами будзе найвецей младши особи, алє нїхто нє обчековал же филм постанє голивудски класик и же интересованє за ньго будзе тирвац децениями на цалей жемовей кулї и медзи патрачами шицких возростох. Филм зняти за два мешаци и коштал 6 милиони долари. Режисер Рендал Клайзер вибрал за главни улоги уж познатих ґлумцох. Джон Траволта уж бавел у познатим гиту ''Saturday Night Fever'', и Оливия Нютн Джон уж була гвизда. И Траволта жадал же би вона була у главней улоги, алє ше Оливия обавала прето же була пейц роки старша од нього и думала же є пребарз стара бавиц у филме улогу його дзивки. После першого пробного знїманя заш лєм пристала бавиц у филме. == Збуванє == Збуваня у филме ше одвиваю 1959. року у штреднєй школи Райдел. Дзивки и леґинє маю свойо нєформални дружтва, хлапцох предводзи Дени Зуко (ґлуми Траволта), а дзивчата Рицо (ґлуми Стокард Ченинґ). Шицки дзивчата заврацени за Денийом, алє ше шицко меня после його краткей лєтней романси зоз австралиянку Сенди Олсон (Оливия Нютн Джон). Дени и Сенди, нє знаюци же су школяре истей школи, стретаю ше и окреме Сенди зоз тим одушевена. На початку, Дени ровнодушни ґу нєй, лєм прето же би го пайташе нє вишмейовали и же би затримал имидж главного. Пошвидко, Дени постава свидоми же нє може скривац чувства и виявює Сенди любов. Под час змаганя у танцу, Дени и Сенди танєчна пара. Дени ше заноши и предлужує танцовац зоз другу дзивку и на тот його крочай ше Сенди барз нагнївала и напущує галу за танцованє. После одредзеного часу, Сенди приходзи патриц змаганє у обегованю автох медзи Денийом и його процивнїком. Дени одноши побиду. По законченю школского року отримує ше забава за шицких школярох. Сенди, зоз помоцу своїх пайташкох, меня цалосни свой випатрунок, Дени зоз ню одушевени и конєчно ше миря и оставаю вєдно. == Награди и номинациї == Филм ''Брилянтин'' 1978. року номиновани у даскелїх катеґорийох за награду Златни ґлобус: :◆За найлєпши бавени филм (музични и комични); :◆ Нютн Джон за главну женску улогу у бавеним филме (музичним и комичним); :◆ Траволта за главну хлопску улогу у бавеним филме (музичним и комичним); :◆ ''Grease'' и ''Youre The One I Want'' за найлєпшу и ориґиналну писню. Филм 1979. року достал даскельо награди: :◆ награду ''Goldene Leinwand'' (Златни екран); :◆ награду ''People's Choice Award'' (Награда публики) достал у катеґориї Облюбени музични филм и Облюбени вообще, а Оливия Нютн Джон у катеґориї Облюбена ґлумица; :◆ ''Hopelessly Devoted To You'' номинована за Оскара за найлєпши ориґиналну писню; :◆2006. року, филм достал награду ''Сателит'' у катеґориї Найлєпши класик на ДВД; :◆2008. року писня ''You're The One I Want'' номинована за америцку награду ''TV Land Award'' у катеґориї ''Movie Dance Sequence You Reenacted in Your Living Room'' (Филмска танєчна сцена хтору сце презняли у своєй дньовей хижи). У проєкту 100 роки ''АФИ-я'' (''Америцки филмски институт'') филм ше находзи у даскелїх катеґорийох: :◆У катеґориї 100 роки ''АФИ-я'' — 100 любовних приповедкох, тот филм ше находзи на 97. месце; :◆У катеґориї 100 роки ''АФИ-я'' — 100 любовних писньох, писня ''Summer Nights'' ше находзи на 70. месце; :◆У катеґориї ''АФИ-я'' — найлєпши музични филм, тот филм ше находзи на 20. месце. == Албум зоз писнями == Истого року кед зняти филм ''Брилянтин'', обявени и музични албум писньох зоз истого филму. Тот албум на познатей лїстини Bilbord 200 у 1978. року завжал 2. место6<ref>[https://web.archive.org/web/20071211064005/http://www.billboard.com/bbcom/charts/yearend_chart_display.jsp?f=The+Billboard+200&g=Year-end+Albums&year=1978 ''The Billboard 200 - 1978''], ''www.billboard.com''</ref>. Писнї зоз филма, як цо то писня ''You're The One I Want, Hopelessly Devoted to You, Summer Nights'' и ''Greased Lightnin'' ше зявели як гити на музичних топ лїстинох<ref>[https://mojtv.net/film/2444/briljantin.aspx ''Бриљантин''], ''mojtv.net''</ref>. Джон Траволта и Оливия Нютн Джон 2012. року першираз после филма ''Брилянтин'' шпивали вєдно и зняли албум на спомин Джонового сина Джета, хтори умар 2009. року. Албум зняти за фондацию Джет Траволта и фондацию за борбу процив рака Оливиї Нютн Джон у Мелбурну<ref>[https://www.svetplus.com/vesti/22898/filmski-par-travolta-i-olivija-snimili-album-u-znak-secanja-na-njegovog-preminulog-sina-video ''Филмски пар Траволта и Оливија снимили албум у знак сећања на његовог преминулог сина''], ''svetplus.com''</ref>. Писнї на албуме: :◆''Love is a Many-Splendored Thing'' :◆''Grease'' :◆''Alma Mater'' :◆''Summer Nights'' :◆''Rydell Fight Song'' :◆''Look at Me, I'm Sandra Dee'' :◆''Hopelessly Devoted to You'' :◆''Greased Lightnin''' :◆''La Bamba'' :◆''It's Raining on Prom Night :◆''Whole Lotta Shakin' Goin' On :◆''Beauty School Dropout'' :◆''Rock n' Roll Party Queen'' :◆''Rock i Roll Is Here to Stay'' :◆''Those Magic Changes'' :◆''Tears on My Pillow'' :◆''Hound Dog'' :◆''Born to Hand Jive'' :◆''Blue Moon'' :◆''Sendi'' :◆''Could Do'' :◆''Look at Me, I'm Sandra Dee'' :◆''Alma Mater Parody'' (инструментал) == Интересантне == За творенє писнї ''Look at Me, I'm Sandra Dee'' инспирация була позната ґлумица Сандра Ди, хтора русинского походзеня. == Вонкашнї вязи == * [https://sr.wikipedia.org/wiki/Briljantin_(film)#cite_note-2 Брилянтин],Википедия на сербским язику * [https://mk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D1%98%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD_(%D1%84%D0%B8%D0%BB%D0%BC) Брилянтин],Википедия на македонским язику * [https://www.youtube.com/watch?v=bkWevngKTcw писня ''Grease''], ''youtube.com'' * [https://www.youtube.com/watch?v=drdM5dOkOtM писня ''Summer Nights''], ''youtube.com'' * * [https://www.youtube.com/watch?v=RYk0_U7kf3g писня ''Youˈre The One That I Want''], ''youtube.com'' == Референци == 6xnlu16n6dc099tlrl2h6p6py32l39j 0 65 5907 661 2024-10-19T13:59:03Z Constraque 28 5907 wikitext text/x-wiki [[Файл:Bouzouki_tetrachordo.jpg|330x330px|alt=Бузуки|thumb|Бузуки]] '''Бузуки''' (греч. ''μπουζούκι'', множина: греч. ''μπουζούκια'') то гречески музични инструмент,<ref>Мишић, Милан, ур. (2005). Енциклопедија Британика. А-Б. Београд: Народна књига : Политика. стр. 188.</ref> хтори до Греческей принєсли доселєнци зоз Малей Азиї. Пошвидко постал главни инструмент ребетико жанра и його типох.<ref>[https://web.archive.org/web/20120209203513/http://www.foundationhellenicculture.com/music „Bouzouki”]</ref> Основа є сучасней греческей музики. Предня часц корпусу ровна и часто є украшена зоз седефом. На инструменту ше грає зоз плектрумом, так же ше зоз нїм потаргує струни, хтори даваю моцни и оштри метални [[звук]], подобни як звук мандолини, алє є у нїзшим реґистру. Постоя два файти инструмента бузуки.Трихордо хтори ма три пари струнох и тетрахордо хтори ма штири пари струнох. Трихордо-мали бузуки (ткв. ''балгамазаки'') хтори ма високи, нїжни звук и часц є класичного греческого [[Оркестер|оркестра]], ма соло партиї, лєбо провадзи танци ''сиртаки'' и ''хасапико.'' == Назва бузукия == [[Файл:ADAD Bouzouki Range.png|right|thumb|Тонски обсяг бузукия]]Назва инструмента походзи зоз Турского слова ''bozuk'' а значи же „зламане”'' лєбо „''вименєне''”'' <ref>Musical Traditions, Issues 2–4, 1984,[https://books.google.rs/books?id=6CLaAAAAMAAJ&q=bouzouk+broken+turkish+music&dq=bouzouk+broken+turkish+music&hl=en&sa=X&ei=I1eWUubCDNTMsATMhIHIAQ&redir_esc=y pp. 19]</ref> и походзи зоз окремного способу [[Штимованє инструментох|штимованя]] зоз назву тур. ''bozuk'' ''düzen'', хтори найчастейше хасновани на турскей верзиї инструмента тур. ''saz-bozuk''. Бузуки у истей фамелиї як и мандолина и лаута. Першобутно корпус бул видлабани зоз єдней часци древа, подобни як ''саз'', алє после приходу до Греческей, вчасного 1910. року инструмент модификовани. Додате му чежиско, випатрунок превжати од наполитанскей мандолини а тиж и верх под углом нагнути назадок под уплївом наполитанскей мандолини, же би ше достала моц корпусу хтори треба же би витримал грубши челїчни струни. У ребетика музики ше длуго применьовал трострунови тип а 1950. року Манолис Хотис уведол штирострунови тип бузукия.<ref>[https://web.archive.org/web/20120209203513/http://www.foundationhellenicculture.com/music „Bouzouki name origin”]</ref> == Популарносц бузукия == Греческа музика и инструмент бузуки постал популарни дзекуюци двом греческим [[композитор]]ом, Маносу Хадзидакису и Микису Теодоракису хтори триюмфовали и витворели сучасну модерну греческу музику. Бузуки постал у швеце поготов познати дзекуюци музики зоз филма ''Грек Зорба'' хтору компоновал Микис Теодоракис. [[Файл:The Mountain Road - Medium - Bouzouki.ogg|right|thumb|Звук ирского бузукия]] [[Файл:Irish bouzouki.jpg|right|thumb| Ирски бузуки]] 1960 -тих рокох история бузукия започала и у Ирскей. Спочатку ше хасновал гречески тип бузукия за провадзенє найчастейше флаути и гушлї (виолини), гоч и нє бул особлїви за ирских инструменталистох на бузукию.. Пременка структури инструмента хтора подрозумйовала медзи иншим и сцихшованє ориєнталного характера звуку'', ''и з тим допринєсла значну улогу и популарносц як соло инструмента у ирским оркестру. У Ирскей ше вельо робело на модернизациї бузукия, покля ше нє достал звук – сухши, интонативно яснєйши ''тембр'', характеристични за ирску музику. Ирски бузуки за розлику од греческого ма задню и предню ровну часц. На горнєй часци нєт орнаментични елементи и ма округли отвор як и на [[Ґитара|ґитари]], пре резонантносц. Инструмент бузуки постої и зоз елипсастим отвором. У цеку шейдзешатих рокох прешлого вику направени успишни подняца же би ше помоцнєл звук бузукия з помоцу електронїки, цо резултовало ткв. ''Електробузуки''. Постоя числени фотоґрафиї помедзи 1953 и 1959. року, на хторих виводзаче солисти тиж и музични ґрупи (бенди) маю причерствени микрофони за помоцнєнє звука на бузукию. Пионире за таки елктрични помоцнєня бузукия були гречески музичаре Манолис Хиотис и Георгос Зампетас. Вони розвили и успишно хасновали окремни пикапи (сензори звукох) за тот инструмент хтори були тирвацо поставени на инструмент. Бузуки опремени и зоз активнима и пасивнима сензорами. Нєшка бузуки пикапи продукую фирми EMG, Lace Actodyne и Seymour Duncan. == Вонкашня вяза == * [https://balalajka.dk/en/instrumenter/balalajka-stemning-og-spillemade/ Шлїдом звука -Бузукия] === Референци === 5eqptcptvbmza14191lm12v5olofxf8 0 66 676 675 2024-10-14T16:07:15Z Amire80 9 14 измена увезено 675 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Василь Каменца |- |'''Народзени''' |1869. |- |'''Умар''' |22. априла 1901. (32) |- |'''Державянство''' |Угорске |- |'''Язик творох''' |русински, руски, мадярски |- |'''Школа''' |Учительска школа, [[Ужгород]] |- |'''Период твореня''' |1889—1901. |- |'''Жанри''' |образованє, просвита, музичне вихованє |- |'''Поховани''' |у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] |} '''Василь Каменца''' (* 1869—†22. април 1901), учитель, хороводитель, просвитни дїяч. == Биоґрафия == Бачкерестурски учитель Каменца у нас познати под двома менами як Владислав и Василь. У главних документох ше водзел як Василь. Спрам даяких податкох утвердзене же ше народзел 1869. року у валале Люта, тедишнї Ужгородски комитат. Як у основней так и у Ужгородскей учительскей школи Василь Каменца бул вше медзи найлєпшима школярами. Прето бул облюбени при професорох, алє и при товаришох бо каждому класному товаришови давал щиру помоц у ученю. Школяр зоз Люти мал тиж окремну прихильносц ґу музики и шпиваню. Од дзецинства барз крашнє шпивал, а под час школованя научел вельо з музики и хорского шпиваня. То му оможлївело же шлєбодни хвильки вше препровадзовал з товаришами у шпиваню и граню. Василь Каменца барз добре грал на двох инструментох, на гушлї и виолончелу. Зоз пилну роботу упивал до себе знанє з музики, а окреме ше оспособйовал за водзене хору, бо бул свидоми же му тото знанє будзе потребне у учительскей роботи. Каменца бул по природни весели и барз дружелюбиви. Лєгко установйовал контакти з каждим та ше так пошвидко упознал и барз зблїжел и з єдиним Бачваном у класи - Миколом Будинсковим. До конца школованя постали аж и найлєпши товарише. Од Миколи дознал у яких чежких условийох робела Бачкерестурска школа. Нєт сумнїву же товаришство з Миколом була главна причина, попри Каменцовей националней свидомосци котру здобул у школи, же на його поволанку пришол робиц як учитель до Бачкерестура. Ту му було и перше и остатнє роботне место, бо Василь Каменца бул хорйовити та мал кратки животни вик. == Велька помоц учительох зоз Горнїци == Каждого нового школского року до школи у Бачкерестуре ше уписовали вше вецей школяре. До обачлївого звекшаня школярох пришло од 1872. року кед зоз законом одредзене же дзеци од 6 до 12 рокох муша обовязково ходзиц до народней школи. Окрем того запровадзена и "повторна школа", три класи, до котрей мушели одредзених дньох у тижню ходзиц од 12 до 15 рокох хлапци, а од 12 до 14 рокох дзивчата. Спрам числа уписаних школярох Общество мушело обезпечиц вецей учальнї и учительок. Понеже тоти законски условия Общество (Одбор) конфесионалней (вирскей) школи нє могло витвориц, глєдало отверанє комуналней (валалскей) школи. У тедишнїм чаше анї члени Общества як анї вирнїки нє були свидоми цо валал траци з утаргованьом конфесионалней школи. Познейши историйни подїї отворели очи валалчаньом, кед наступели часи велькей мадяризациї, алє зробени гришки нє мож було виправиц. У чаше утаргованя Бачкерестурскей конфесионалней школи 1888. у нєй були уписани 767 школяре. Школярох учели учителє [[Петро Кузмяк]], Шандор Кузмяк и Осиф Ґубаш. Як помоцни учитель робел Михал Винай, начитани чловек з валалу. Общество комуналней школи мушело ришиц проблеми котри пред тим нє могло звладац Общество конфесионалней школи. Уж на самим початку дійствованя 1889. року обезпечело два нови учальнї. Були то обични валалски хижи, а у нїх ище вше кажди школяр нє мал свойо шедзиско. Найвекши успих Общество вшелїяк посцигло зоз приводзеньом нових учительох до валалу. Так уж школского 1889/1890. року у школских записнїкох находзиме на мена [[Михайло Врабель|Михайла Врабеля]], Василя Каменци и Александра Кота<ref>Янко Рамач: Школа у Руским Керестуре (1753-1918), Грекокатолїцка  парохия св. Петра и Павла, Нови Сад, 1995. б. 110.</ref>. Источасно з нїма почал робиц и Микола Будински (1870-1930) котри закончел учительску школу у Ужгородзе. Дзекуюци националней свидомосци учительох з Горнїци и їх порозуменя чежких школских обставинох у Бачкерестуре, валал достал потребне число школованих учительох. Окрем того и Микола Будински мал вальки уплїв, зоз Васильом Каменцом були парняки, на приход учительох з Горнїци. После того, Общество давало найвекшу увагу на обзпечованє основного учебнїка у тедишнїм чаше - букварки. Так у школи хаснована перша букварка Ласла Чопея, а под сам конєц 19. стороча и букварка Михайла Врабеля котри од 1897. року уж нє робел у Бачкерестуре. == Василь Каменца медзи найлєпшима учителями == У викладаню школскей науки Василь Каменца вше бул приклад другим учительом по порихтаносци за годзини. Мал окремну притоку у обходзеню зоз школярами як на годзинох так и у шлєбодних хвилькох. Праве його музична оспособеносц олєгчовала му роботу у класи. У школи Василь Каменца бул вше перши, а одходзел остатнї. Дочекал и випровадзел каждого свойого школяра. Знал за точносц и порядносц а мал прекрасни рукопис, яки нє мал анї єден просвитни роботнїк у школи. Його школяре на найлєгчейши способ доходзели до тирвацого знаня. То знали барз добре родичи и кед було можлївосци виберац та жадали же би їх дзецко ходзело до класи праве ґу ньому. Од дакедишнїх школярох Василя Каменца було призначене вельо о нїм, вони указовали задовольство же им учитель бул Каменца. Окреме виношели податки о його дїялносци медзи младежу и старшима под час жимских мешацох. Василь Каменца нє бул лєм учитель школяром алє и народни просвититель. Отримовал преподаваня, радзел каждого хто совит глєдал од нього, же би посцигнул цо векши успих у ґаздованю. Бул добри познаватель польодїлства, статкарства, пчоларства... З єдним словом бул прави народни учитель, та прето и бул облюбени у народзе. == Любитель народней шпиванки и хорского шпиваня == У тедишнїм чаше учитель Василь Каменца бул, у музичним поглядзе, найвоздзвигнутша особа у валалє. Тото свойо знанє нє тримал лєм у себе алє го преношел и на других. Розвивал при своїх школярох, младежи та и при старших любов ґу нашей народней шпиванки, ґу хорскей шпиванки. У школи робел зоз школярским хором котри мал у составе 18 дзивчата и 22 хлапцох. После вельорочней роботи и числених наступох школярски хор бул познати у тим краю. Як коруна добрей роботи и значне припознанє його хору ушлїдзело 1896. року. Того року хор зоз Бачкерестура шпивал на отвераню шветовей вистави у Будапешту! О тей подїї дзечнє приповедали тедишнї шпиваче у хору, а з тим ше цешел валал, родичи, школа... Друге польо на планє музичней дїялносци Василь Каменца мал у валалє на ширеню рускей народней шпиванки. Та и попри того же бул хорйовити вон нє чувал свойо здравє алє вельо робел з валалскима гудацми. Учел их шпивац и грац! Як педаґоґ бул свидоми того же з їх помоцу найшвидше посцигнє найлєпши успих. Тото цо од нього научели вони то такой уношели до народу и на тот способ зменшовани уплїв мадярских и сербских народних шпиванкох. Вон и сам складал стихи шпиванкох, у нїх найчастейше ошпивал даєдни валалски події, а на уж познати мелодиї. Дзекеди Василь Каменца давал и свойо власни мелодиї а гудаци вец грали и шпивали. Од Бачкерестурских гудацох научели и други гудаци з наших валалох, та ше так ширела и нова шпиванка. Дїялносц учителя Василя Каменци описал и нєпознати народни шпивак у писнї ''О учительови Каменцови'' котру призначел у Бачкерестуре [[Володимир Гнатюк]] влєце 1897. року. Наводзиме лєм три характеристични стихи котри глаша: ::''Керестурски пан учитель вола ше Каменца,'' :: ::''То учитель добри, медзи людзми чесни,'' :: ::''Добре учи дзеци тоти цо найвекши.'' Нажаль, Василь Каменца нє засцигнул дац нашому народу шицко того цо знал и мал. Хоровал од єфтики, так же ґу концу живота, уж кед бул директор школи, його културна дїялносц ослабла. Бул свидоми своєй нєвилїчивей хороти и прето нїґда нє засновал фамилию зоз Наталку Джуньову, учительку, котра му була велька любов. То нє зробела анї вона бо ше нє одавала нїґда виполнююци так йому дате слово. Умар 22. априла 1901. року, у З2.року живота<ref>Дюра Варґа: Перши написал и зложел руски школски кнїжки. Стодвацецрочнїца народзеня Михаила Поливки (1868-1988), Шветлосц ч. 4, Нови Сад, , 1988, б. 442.</ref>. Його школски инспектор Никаз Ґраф з тей нагоди гварел же зоз Васильом Каменцом страцел єдного з найлєпших учительох у Бачбодрожским комитату. На вични спомин свойому учительови його школяре и валалчанє поставели надгробни памятнїк. Василь Каменца жадал буц поховани медзи своїма у новим доме, гоч бул народзени на Горнїци. == Литература == * Тамаш, др Юлиян: Учителє у школи у Руским Керестуре 1753-1941, Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991), Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок 412 . * [[Дюра Варґа]]: Василь Каменца - прикладни културни роботнїк, МАК, число 8-9, рок XVI, авґуст-септембер 1987. == Референци == t0zi9loqs601oxof9f2lvv8vtrp33pq 0 67 695 694 2024-10-14T16:07:16Z Amire80 9 18 измена увезено 694 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | === Василь Мудри === |- | colspan="2" | |- |'''Народзени''' |13. марца 1930. |- |'''Умар''' |22. юлия 2016. (86) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Учительска школа у Сримских Карловцох |- |'''Универзитет''' |Педаґоґийна школа - русийски язик у Шабцу |- |'''Период твореня''' |1950—2017 |- |'''Жанри''' |просвита, литература, култура |- |'''Поховани''' |Руски теметов у Шидзе |- |'''Награди''' |Награда Републики Србиї "25 мај" (1970), "Златна значка" (1980), войводянска награда з обласци школства "Партизански учитель" (1990) |} '''Василь Мудри''' (*13. III 1930—†22. VII 2016), наставнїк, [[писатель]] и културни творитель. == Биоґрафия == Василь Мудри народзени у [[Дюрдьов]]е, Сербия, 13. марца 1930). Оцец Данил (1907-1974) и мац Мария, народзена Полдруги (1906-1993) мали двойо дзеци, сина Василя и дзивче Наталию (1936). Василь Мудри основну школу од I-VI класу закончел у Дюрдьове (1937-1943), два класи гражданскей школи у Новим Садзе (1943-1944), а трецу и штварту класу нїзшей ґимназий у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] (1945-1946). После положеней малей матури уписал ше до учительскей школи хтору закончел у Сримских Карловцох (1946-1950). Познєйше попри роботи (позарядово) закончел Висшу педаґоґийну школу - русийски язик у Шабцу (1968). Василь Мудри бул оженєти зоз учительку Меланию нар. Планчак (Руски Керестур, 1933) зоз хтору мали двойо дзеци - дзивку Меланию (1958) и сина Бориса (1965). Жил и робел у Шидзе, дзе и умар 22. юлия 2016. року. Поховани є на Руским теметове у Шидзе. == Педаґоґийна и новинарска робота == После законченей учительскей школи Василь Мудри почал робиц у Редакциї новинох ''Руске слово'' у Руским Керестуре як новинар и редактор дзецинского часопису ''Пионирска заградка''. Два роки познєйше преподавал руски язик у Основней школи у Дюрдьове (1953-1955). После того ознова преходзи до ''Руского слова'' у Руским Керестуре (1955-1960), же би ше 1960. року (зоз фамелию) преселєл до Сриму дзе од 1960. по 1962. рок, перше робел як учитель у Дзецинским (покраїнским) шпиталю за ТБЦ на Принциповцу, а после того як наставнїк русийского и руского язика у Основней школи ''Йован Йованович Змай'' у Соту (1962–1981) дзе штири роки бул и директор школи. Од 1981. по одход до пензиї 1991. року робел у Основней школи ''Сримски фронт'' у Шидзе як наставнїк русийского язика. Источашнє преподавал и руски язик як мацерински руским школяром. [[Файл:SkupstinaDruztva81b.jpg|alt=Скупштина Дружтва за руски язик, литературу и културу 1981. року. |thumb|411x411px|Скупштина Дружтва за руски язик, литературу и културу 1981. року. З лїва: Гавриїл Колєсар, предсидатель, [[Дюра Варґа]], Василь Мудри, Микола Каменїцки, Мария Латяк и секретар [[Янко Рац]]]] == Активносци у рамикох Дружтва за руски язик, литературу и културу. == Василь Мудри бул єден з зоз сновательох [[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтве за руски язик, литературу и културу]] 1970. року у Новим Садзе и його перши подпредсидатель и други по шоре, такой после шмерци Миколи М. Кочиша (1928-1973) предсидатель (1973-1974) року, а тиж и длугорочни предсидатель Подружнїци, тераз Секциї Дружтва у Шидзе. Окремну усиловносц у науковей дїялносци Дружтва уложел на пририхтованю ''Сербско-руского словнїка''. У периодзе од 1973. по 1975. рок робел на ексцерпциї рускей лексики. За руски словнїк обробел шейсц букви – Ж, З, И, Л, ЛЬ и М – вєдно 12 000 одреднїци, хтори обявени - I том 1995 и II том 1997. року. == Литературна робота == Василь Мудри свою першу писню, под назву ''Нашей ґимназиї'' обявел 21. децембра 1945. року у новинох ''Руске слово'' (Руски Керестур). Писал писнї за дзеци, писнї за одроснутих як и литературни прикази и школски учебнїки. Писнї му обявйовани на вецей язикох: сербским, словацким, мадярским румунским, македонским и українским язику. Обявени му коло 300 писнї (стихи) за дзеци и вецей як 70 за одроснутих. Заступени є у шлїдуюцих антолоґийох: ''Антолоґия поезиї'', Руске слово, Руски Керестур, 1963; ''Антолоґия дзецинскей поезиї'', Руске слово, Руски Керестур, 1964; Ирина Гарди Ковачевич, ''Облак на верху тополї'', антолоґия дзецинскей поезиї, Руске слово, Нови Сад, 1990 и Светислав Ненадович, ''Међе певања'', антологија шидских песника, Шид 1994. Василь Мудри автор двох кнїжкох писньох за дзеци ''Подшнїжнїки викукую'', писнї за дзеци, Руске слово, Нови Сад, 1973; и ''Будзенє яри'', писнї за дзеци, Руске слово, Нови Сад, (2014). Василь Мудри писал и тексти на хтори му компоновани понад 20 [[Композиция|композициї]] хтори виводзени на ''Червеним пупчецу'' (у рамикох Фестивалу култури ''Червена ружа'' у Руским Керестуре), потим Фестивалу ''Ружова заградка'' у Новом Садзе, радийских емисийох итд. У Шидзе, на тим планє сотрудзовал зоз [[композитор]]ом Славком Загорянского (Бачинци, 1947). Вшадзи дзе у школох робел як просвитни роботнїк Василь Мудри порушовал роботу литерарних секцийох у рамикох хторих ше зявйовали нови мена младих писательох, медзи хторима Амалия Балоґ-Ґерлах и Янко Грубеня (Дюрдьов), Нада Роман (Бикич Дол), а замеркована була и його робота зоз рецитаторами основних школох у Шидзе: Снежану Чордаш, Весну Цирба, Наду Хромиш, Сладяну Румпли итд. == Робота на учебнїкох и наукова дїялносц == Василь Мудри составел дзевец наслови читанкох, учебнїкох и школских лектирох за наставу руского язику у основним образованю. Єдна читанка у коавторстве зоз др Яковом Кишюгасом, як и други наслови од 1951. по 2005. рок дожили 21 виданє. Попри того бул рецензент 20 читанкох, учебнїкох, лектири, романох и референт 11 учебнїкох, як и лектор числених руских виданьох. == Литературни огляднуца == У вязи зоз литературну роботу Василя Мудрого др Юлиян Тамаш думаня же Василь Мудри зоз своїм интересованьом за збуваня у руским литературним живоце дал значне доприношенє розвиваню свидомосци о потреби пестованя уметнїцкого слова у рускей литератури. Др Тамаш Василя Мудрого видзи насампредз як дзецинского писателя чийо стихи разумлїви широкому кругу читательох, полни полєту и одушевия, окреме стихи обнови и вибудови у повойновим периодзе. Владимир Костелник наглашовал же тематика писньох за дзеци Василя Мудрого блїзка и актуална каждей ґенерациї дзецох окреме такволаного другого ступня возросту, односно тим хтори прекрочели праг школских дзверох и хтори ше воспитую же би почитовали родичох, наставнїкох, школу, природу. Владимир Костелник, тиж наглашовал же ше стихи Василя Мудрого лєгко читаю бо им ритем чечни, а лєгки су и за рецитованє и паметанє. === Награди === Василь Мудри за свою педаґоґийну, литературну и културно-уметнїцку роботу приял вецей награди медзи хторима: припознанє у обласци образованя и култури Републики Србиї "25 мај" (1970) и "Златна значка" (1980), як и войводянску награду з обласци школства "Партизански учитель" (1990). == Тексти за композициї == '''У забавним духу''' 1983. Нова держава Витомир Бодянец '''У народним духу''' 1984. Спреведзена Витомир Бодянец 1991. Так сцела мамка твоя Михайло Бодянец 1995. Привит Славко Загорянски 1995. Любов мацерина Славко Загорянски '''Червене пупче''' 1973. Хора бабка Онуфрий Тимко 1976. Шицких нас чува оцовщина Юрий Цимбора 1979. На початку школского рока Юрий Цимбора 1983. [https://www.youtube.com/watch?v=QJVm6oBrfUM Нашо швето] - Дзецински хор "Шкорванчки" Михайло Бодянец 1984. Нашо дзецинство Витомир Бодянец 1986. Змаржлїва Юста Михайло Бодянец 1986. Чудне путованє Михайло Бодянец 1987. Мала кресцанка Михайло Бодянец 1987. Родичи и школа Славко Загорянски 1991. Сова Даниел Миклош 1993. Початнїк Звонимир Кочиш 1993. Рибарска Михайло Бодянец 1995. Чудне путованє Татиана Барна 1996. Привит ластовичком Славко Загорянски 2002. Купанє, плюсканє Мирослав Пап 2003. Мам я товариша Мирослав Пап (?) Пионирска хусточка Маґдалена Горняк-Лелас (?) Розлука зоз гайом Маґдалена Горняк-Лелас (?) На вибдови Яким Сивч '''Ружова заградка''' 1991. [https://www.youtube.com/watch?v=RP1gPgptAHw Другому ши шерцо дала] - Михайло Бодянец 1992. Розчарованє Славко Загорянски 1993. Заграйце ми Славко Загорянски 1994. Руснак Славко Загорянски 1995. Свадзебна писня Славко Загорянски 1997. Препадли надїї Славко Загорянски == Литература == * др Јулијан Тамаш, Русинска књижевност, Матица српска, Нови Сад, 1984, 188-189; * др Юлиян Тамаш, Поет Василь Мудри, Литературне слово, "Руске слова", Нови Сад, VI 1979, 6; * [[Янко Рац]], Приручнїк дзецинского живота, Шветлосц IX, Руске слово, Нови Сад, 1973, 4, 430-432; * Владимир Костелник, Подшнїжнїки викуку - поезия за дзеци, Нова думка, III, Вуковар, 1774, 69-71; * Штефан Гудак, 70 роки живота и 55 роки творчей културно-уметнїцкей роботи - Василь Мудри (1930), "Studia ruthenica" 7, Нови Сад, 1999-2000, 119-123; * Владимир Дїтко, Шейсц децениї творчосци Василя Мудрого - учитель и писатель цали роботни вик, Руске слово 32, Нови Сад, 12. 08. 2005,9. * Сенка Славчев, 75 роки народзеня и 60 роки културно-уметнїцкей роботи Василя Мудрого, "Studia ruthenica" 11, Нови Сад, 2006, 135-137. * Библиоґрафия Руснацох у Югославиї 1918-1980, Матица сербска, Нови Сад, 1990, 380; * Василь Мудри: О роботи на Сербско-руским словнїку, Studia ruthenica чис. 5 (18) 1996-1997,  б. 56 * Ирина Папуґа: [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/studia%20ruthenica%2012.pdf Василь Мудри и його соструднїцтво зоз Славком Загорянским на планє компонованя руских шпиванкох], Studia ruthenica чис. 12 (25), 2007, б.148-151. * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Studi-Ruthenica-22-2017.pdf Василь Мудри (1930–2016), наставнїк, писатель и културни творитель], Studia ruthenica чис. 22 (35), 2017, б. 159 6sirpbylac18843hkq0zetlhkywiq2e 0 68 709 708 2024-10-14T16:07:30Z Amire80 9 13 измена увезено 708 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | Василь Турок-Гетеш |- | colspan="2" | [[Файл:Vasil Turok Hetes.jpg|alt=Василь Турок Хетеш|center|thumb|281x281px]] |- |'''Народзени''' |8. януара 1940. |- |'''Умар''' |7. новембра 2005. (65) |- |'''Державянство''' |чехословацке, словацке |- |'''Язик творох''' |русински |- |'''Школа''' |Штредня школа у Братислави |- |'''Универзитет ''' |Универзитет Коменского у Братислави |- |'''Период твореня''' |1964—2004 |- |'''Жанри ''' |просвита, драматурґия, препородни активносци |- |'''Поховани''' |у Прешове |} '''Василь Турок-Гетеш''' (*8. януар 1940–†7. новембер 2005), русински драматурґ, театрални режисер, педаґоґ и активиста народного препороду на Прешовскей Руси. == Биоґрафия == Василь Турок-Гетеш ше народзел 8. януара 1940. року у валалє Габура у округу Медзилаборци у сиверовосточней часци Словацкей. Штредню школу Василь Турок-Гетеш закончел у Братислави и предлужел студиї на Универзитету Коменского дзе дипломовал 1963. року. Вецей як два децениї преподавал словацки и русийски язик, филозофию и естетику у Українскей ґимназиї у Прешове. Познєйше преподавал и на Православним богословским факултету у [[Прешов]]е. Од 1985. року почал робиц як драматурґ у тедишнїм Українским народним театре у Прешове дзе ґу концу 80-их рокох почал класц на репертоар театрални фалати на русинским язику. == Народне будительство == По блишовей револуциї 1989. року Василь Турок-Гетеш постал єден з тих преднякох хтори почали руководзиц зоз русинским народним препородом. Вон бул перши предсидатель Русинскому препороду (Русиньска оброда), першей постреволуционерней русинскей орґанизацї у Словацкей. На тей функциї бул од 1990. по 1994. та вец ознова од 1996. по 1999. Удало ше му закладанє же би Українски народни театер пременєл назву до Театер Александра Духновича и у складзе з тим театер постал русинска институция у подполносци. Васильови Турок-Гетешови ше удало же би були порушани перши постреволуцийни русински новини у Словацкей под назву Народни новинки (Народны новинкы) хтори по нєшка виходза. Вон водзел вельку борбу же би почало емитованє окремней русинскей програма у Словацкей за Русинох як на державней телевизиї так и на радию. Мал Василь Турок-Гетеш значну улогу при снованю окремного русинского отдїлу на Прешовским универзитету у Прешове, з чого познєйше настал Институт русинского язика и култури Прешовского универзитета. Перши шветови конґрес Русинох ше зишол у Медзилаборцох 22. и 23. марца 1991. року, а учаснїки були Русини зоз пейцох державох - зоз Словацкей, Польскей, Сербиї, України и Сиверней Америки. З роботу дводньового конґреса руководзел Александер Франко, а зоз уводним рефератом пред делеґатами наступел тедишнї предсидатель Русинского препороду и перши предсидатель ШКР Василь Турок-Гетеш. Як снователь и перши предсидатель [[Шветови конґрес Русинох/Руснацох/Лемкох|Шветового конґресу]] Русинох Василь Турок-Гетеш ше закладал же би Русини зоз Словацкей сотрудзовали и з орґанизациями других народносних меншинох Европи. Вон бул член Вивершного одбору орґанизациї Мезон де Пеи зоз шедзиском у Французкей хтора представя народи без власней держави. Василь Турок-Гетеш постал 2001. року лауреат Награди Штефана Чепи за вельки допринос русинскей култури. == Робота у театре == Од початку 2000-их рокох Василь Турок-Гетеш ше менєй анґажовал як функционер русинских орґанизацийох, а шицки усиловносци уложел до роботи хтора за ньго була найважнєйша - робота у театре. И кед би нє було нїчого иншого алє лєм його теаралней роботи, и то би за Русинох значело барз вельо. Вон познал ґлумцох, знал їх темперамент, можлївосци и у складзе з тим драматуршки прилагодзовал кажду улогу окреме. Дзекуюци йому ище под час Українского народного театра, хтори бул досц конзервативни, почало ше експериментовац зоз алтернативу. Дзекуюци Васильови до театру приходзели режисере зоз цалей Словацкей а резултат такей роботи бул же о [[Театер "Александер Духнович"|Театре Александра Духновича]] знали и дома алє и у иножемстве, же театер доставал високи припознаня и оцени на театралних фестивалох. О каждей премиєри русинского театру писала комплетна словацка преса. Медзи визначнима режисерами хтори Василь Турок-Гетеш приведол до театру мож спомнуц Блага Углара и Милоша Караска. Барз важне у його роботи було и тото же Турок доказал же и домашнї театрални фалати алє и шветово класики можу буц бавени на русинским язику, же тот язик за то способни як и шицки други литературни язики и публика то почала ценїц и одношиц ше озбильно ґу русинскому язику. Шицко тото Василь Турок-Гетеш почал робиц ище у часох кед русински язику у Словацкей нє бул кодификовани. На тот способ ше у русинским театру виводзели домашнї и иножемни алтеранативни театрални фалати та аж по шветову класику и то шицко на русинским язику. И театер у тих намаганьох далєй предлужує робиц и твориц дзекуюци йому, Васильови Турок-Гетешови. Василь Турок-Гетеш умар 7. новембра 2005. року у Прешове дзе є и поховани на варошским теметове. == Вонкашнї вязи == * Петро Медвідь: [https://web.archive.org/web/20191225161942/https://www.ndkh.sk/data/uploads/dokumentz/75-rokov-od-narodenia-vasia-turok-hetesa.pdf 75 років од народжіня Василя Турока-Гетеша.]] * [https://knihovnica.rueportal.eu/biography/turok.html Василь Турок-Гетеш,] педаґоґ и културни дїятель * [https://rue.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%A2%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%BA-%D0%93%D0%B5%D1%82%D0%B5%D1%88 Василь Турок-Гетеш,] Русиньска Вiкiпедiя, 12. децембер 2018. * [https://www.youtube.com/watch?v=xmw4IW-nnHg Про Василя Турок-Гетеш] - прот. Димитрій Сидор. 24.01.2020, Ютюб * [https://www.ruskeslovo.com/%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%BD%D1%97%D1%86%D0%B0-%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D1%8F-%D0%B2%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8F-%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B0-%D0%B3%D0%B5%D1%82%D0%B5/ Рочнїца народзеня Василя Турока Гетеша,] Рутенпрес, 21. януар 2015. 9nev0zbcnm14fz5p3fdbsn3ayzmxuul 0 69 5898 715 2024-10-18T17:42:58Z 109.245.36.214 5898 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" width="300px" align="right" |+ |- | colspan="2" |Вербас Застава Герб |- ! colspan="2" |Административни податки |- |'''Держава''' |Сербия |- |'''Автономна покраїна''' |Войводина |- |'''Управни округ''' |Южнобачки |- |'''Општина''' |Вербас |- ! colspan="2" |Жительство |- |2022 |20.892 |- |густосц |244/km² |- | colspan="2" |https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/2/29/Serbia_location_map_%28with_Kosovo%29.svg Вербас на мапи Сербиї |- ! colspan="2" |Ґеоґрафски характеристики |- |Координати |45° 34′ 10″ С; 19° 38′ 20″ В |- |Часова зона |UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST) |- |Абс. висина |78 m |- |Поверхносц |107/km² |- ! colspan="2" |Инши податки |- |Поштове число |21460 21463 21464 |- |Поволанкове число |021 |- |Реґистерски знак |VS / ВС |}'''Вербас''' варошске населєнє и шедзиско општини з исту назву у Южнобачким округу. Спрам попису зоз 2022. року мал 20.892 жительох. == Назви == Вербас познати и по тих назвох на других язикох: мадь. Verbász, рсн. Вербас, нєм. Werbass. У чаше од 25. мая 1983. по 12. авґуст 1992. року Вербас ношел назву Титов Вербас на чесц предсидателя СФРЮ Йосипа Броза Тита1. З приношеньом Закона о територийним дзелєню Сербиї врацена му дакедишня назва. == Ґеоґрафия == Ґеоґрафске положенє Вербаса характеризую велї природно-ґеоґрафски и дружтвено-економски компоненти. Варош забера часц простору хтори ше находзи у ґеометрийним стредку Бачки. У варошу ше крижаю, на гайзибанскей станїци Вербас, гайзибански драги Суботица-Вербас-Беоґрад и Зомбор-Вербас. През Вербас преходза важни транспортни драги шлїдуюцих напрямох: Зомбор-Вербас-Нови Сад, Вербас-Бачка Паланка, Вербас-Суботица. Значну улогу маю и водово цеки хтори представяю часц гидросистеми Дунай-Тиса-Дунай. Вербас ше гранїчи зоз општинами: Кула, Мали Идьош, Србобран, Темерин, Нови Сад, Бачка Паланка и Оджак. Вербас ма барз вигодне положенє и у топоґрафским поглядзе. Вон єдно спомедзи дзешец населєньох розпрестартих у подножю Телечки, т.є. точно на стику найвекшей бачкей лесней високоровнїни и лесней тераси. Вельки бачки беґель, викопани воздлуж по дакедишнїм цеку Чарней бари, дзелї Вербас на два нєєднаки часци. Положенє на контакту лесней високоровнїни як висшого и лесней тераси як нїзшого терену, дава Вербасу вецейнїсти вигодносци. Понеже Телечка у цалосци нагнута спрам югу (особлїво зоз периферийну часцу), та висша часц вербаского хотара ма ґу слунку вигодну експозицию. Вигодне положенє терену спрам слунка особлїво виражене при профилу часци терену хтори ше спуща на лесну терасу. Прето ше у прешлосци жителє намагали же би праве на тей часци садзели винову лозу або овоц, а велї штучно зменшовали нагнутосц терену и на нїм будовали хижи. == История == Перши споминаня у писаних жридлох о Вербасу походза зоз 1387. року. Медзитим история Вербаса ше пресцера вельо далєй до прешлосци. Дзекуюци археолоґийним виглєдованьом на локалитетох Чарнок, Шуваков салаш и цегляра Полет, надосц того о прешлосци Вербаса яснєйше. На побрежйох Чарней бари констатовани неолитски населєня. На Шуваковим салашу пренайдзена хижа хтора потвердзує потерашнї сознаня о тим же населєня з часци укопани до лесу, же мури хижох зоз плєценого пруца и же домашнї животинї уж теди були каждодньово зявенє у валалє. Зоз периоду бронзового часу констатован населєнє зоз некрополу такой при Чарноку. Барз значне находзиско з младшого желєзного часу на локалитету Чарнок-Бачке Добре Польо ше удатно защицує и виглєдує. Зоз приходом Келтох на тоти подруча у другей половки 4. вику п. н. е, Чарнок постал келтски опидум и першенствено представя тарґовецки центер а познєйше здобува и одбранєбну улогу. Од 1. вику новей ери тоти простори часц барбарикума хтори ше находзи наспрам Римского царства и доживює директни уплїви Римскей цивилизациї. Источасно приходзи до насельованя Сарматох, припаднїкох иранских народох, хтори приноша и греческо-геленистични културни уплїви. Од 4. веку нашей ери тоти предїли заплюскую габи народох хтори були пошлїдок велькей селїдби народох. Найдлужей ше ту затримали Авари, о чим шведочи некропола на локалитету цегляра Полет. Початок 9. вику означує конєц аварскей доминациї и контролу Франкох а потим Болгарох над тима просторами. Як рок кед бул основани Вербас ше бере 1213. як шедзиско маєтку двох дворянох под назву ''Орбаспалотая''. Спрам писаних жридлох ту жило углавним славянске житльство, преважно Серби, хтори на вецей заводи пре вилїви, войни або хороти напущовали населєнє. Року 1720 починаю вельки етнїчни пременки, Серби ше селя до Русиї и до Банату а почина колонизация Нємцох, Руснацох и Мадярох на тоти простори. У 19. вику, дзекуюци тому же викопани беґель и збудована гайзибанска драга Пешта-Суботица-Нови Сад, Вербас вироснул до индустрийно-ремеселского тарґовинского центру. Отвераю ше нови основни школи, ремеселнїцки школи и ґимназия. Под час Кральовини СГС/Югославиї Вербас творели два населєня и два општини, Стари Вербас як преважно сербске, и Нови Вербас як преважно нємецке населєнє. Дзелєла их лєм єдна улїчка, (нєшкайша Бачка улїчка) и Беґель краля Петра. Року 1930. одпочата акция на администрацийним злучованю општинох Стари и Нови Вербас алє, пре одпор домашнїх Нємцох, таке зєдиньованє ше нє збуло. Як пошлїдок окупациї Югославиї у Другей шветовей войни и факта же 95% югославянских Нємцох були учленєти до профашистичней орґанизациї Културбунд и же ше декларовали як державянє Трецого райху2, нови повойново югославянски власци векшини нємецкого жительства у тедишнєй Югославиї (уключуюци ту и Нємцох з Вербасу) вжали граждански права и конфисковали им маєток. Векша часц югославянских Нємцох (коло 200.000) напущела територию Югославиї вєдно зоз окупацийним нємецким войском хторе ше поцаговало, менша часц Нємцох хтори остали на югославянскей териториї позаверани до лаґрох3. Нємци з Вербасу одведзени до лаґрох у Бачким Ярку, Ґакове и Крушевлю, дзе даєдни спомедзи нїх помарли од гладу, жими и хоротох. После утаргованя лаґрох векшина преостатих Нємцох ше виселєла зоз жеми. == Присельованє Нємцох == Присельованє Нємцох до Вербасу почало 21. юлия 1785. року. Фридрих Лоц винєсол податки же спомнутого дня сцигли 283 нємецки фамелиї зоз 1.132 особами. Вон наведол и зоз хторих ше часцох Нємецкей вони приселєли: Фалц, Алзас-Лорен, Луксембурґ, Райнхесен, Хесен-Штаркенбурґ, Оберхесен, Саксония, Трир, Кобленц, Висбаден, Олденбурґ-Биркенфелд, Виртемберґ, Баварска и Баден. Окрем нїх, Лоц споминал и приселєнцох зоз Швайцарскей, Румуниї и Мадярскей4. Часц хотара на хторей основани Нови Вербас дакеди старовербаски Серби брали под аренду и хасновали го як оранїни, пасовиска и пажици. Слово о таблох жеми ''Кис Добра'' и ''Параштинац''. Обидва тоти табли, а особлїво тота друга, були порихтани за обрабянє штредком 18. воку кед стари Вербас бул густо населєни. Як ше з часом число селянских фамелийох зменшовало так поля оставали празни, запущени. Єдна часц жительох Старого Вербасу напущела часц свойого хотара пре вельки порциї. Праве на тей напущеней часци хотара Нємци основали Нови Вербас 1785. року. Старовербаски Серби мали надосц жеми у чаше присельованя Нємцох: од 1.2 до 2 сесийох5, а малочислени и по 3 сесиї6. З нагоди премерйованя хотара концом 1784. и на початку 1785. року Старому Вербасу охабени 176.5 а будуцому Новому Вербасу були додзелєни 125.5 сесиї. Окрем того, колонизацийски орґани вжали часц хотара хтора припадала Фекетичу и прилучели го ґу хотару Нового Вербаса. Вибудов населєня Нови Вербас тирвала длужей як два роки. Понеже дзепоєдни Нємци сцигли до Зомбора, як до центру за орґанизацию приманя и розмесцованя приселєнцох, ище вєшенї 1784. року вони мушели досц длуго чекац на вибудов спомнутого населєня. Истей тей єшенї селянє зоз сушедних валалох мушели на основу кулука поорац и зашац жем а нємецким приселєнцом було охабене же би окончели жатву и тлачидбу жита. И Фридрих Лоц, подобнє як и хронїчаре з других локацийох хтори насельовали Нємци у Бачкей, писал о вельких почежкосцох доселєнцох у прилагодзованю до нового штредку. Вон особлїво указовал на мочарни терени коло Чарней бари хтори у велькей мири одбивали населєнцох. Перша ґенерация Нємцох досц патела од малариї, од дизентериї и других хоротох. З податкох хтори Лоц нашол у церковних кїжкох мож дознац же на початку смертельносц приселєнцох була досц велька та вони свойо нове населєнє наволали "гроб Нємцох"7. По 1848. рок Стари Вербас бул "коморски валал" хтори бул баржей под управу зомборскей "комори" а нє феудалних дворянох. Прето вон бул, кед слово о правох и порцийох, у вигоднєйшим положеню од валалох хтори були у рамикох Воєней гранїци. Алє, и у коморских валалох живот бул чежки пре високи аренди и галавосц чиновнїкох. Же порциї и други обовязки були часто вельки и нєподношуюци мож видзиц и по тим же Старовербащанє були у єдней хвильки примушени одрекнуц ше часци свойого хотара на хторей ше познєйше населєли Нємци. == Култура и образованє == Вигодне ґеоґрафске положенє и миґрациї оможлївели же би ше на териториї Вербаса зявели вчасни форми просвитного живота. Так ше поступнє отверали: 1735. Сербска церковна основна школа 1765. Руска основна школа 1790. Народна основна школа Нєодлуга потим були отворени Єврейска, мишана державна, Нємецка и други школи. У Вербаше роби и Ґимназия ''Жарко Зренянин''. Народна бибилиотека ''Данило Киш'' основана 1962. року зоз седем филиялами, два у Вербаше и по єдно у околних местох. У фонду библиотеки єст 103.000 кнїжки, а библиотека бере учасц у векшини културних манифестацийох у општини. Дом култури Вербас основани 1968. року а у його рамикох робел и биоскоп ''Югославия''. Од 1969. року у Вербаше ше отримує ''Фестивал поезиї младих'', найстарши поетски фестивал у реґиону. == Демоґрафия == У населєню Вербас жию 20.355 полнолїтни жителє, просекова старосц жительства виношо 38.1 рок (36,6 при хлопох и 39,9 при женох). У населєню єст 8.379 обисца, а просекове число членох по обисцу 3,08. Жительство у тим населєню досц нєгомоґене, а у остатнїм попису замерковани значни пад у чишлє жительох. '''Демоґрафия''' {| class="wikitable" |+ !Рок ! colspan="2" |Жителє |- |'''1948.''' |14.837 | |- |'''1953.''' |15.470 | |- |'''1961.''' |19.316 | |- |'''1971.''' |22.496 | |- |'''1981.''' |25.143 | |- |'''1991.''' |25.858 |25.610 |- |'''2002.''' |25.907 |26.198 |- |'''2011.''' |24.112 | |} == Етнїчни состав спрам попису з 2022 == {| class="wikitable" |+ |Серби |22.739 |62,13% |- |Чарногорци |4.264 |11,65% |- |Руснаци |2.833 |7,74% |- |Мадяре |1.949 |5,33% |- |Українци |626 |1,71% |- |Горвати |379 |1,04% |- |Роми |336 |0,92% |- |Словаци |256 |0,7% |- |Югославянє |151 |0,41% |- |Македонци |119 |0,33% |- |Нємци |72 |0,2% |- |Муслиманє |61 |0,17% |- |Албанци |52 |0,14% |- |Руси |46 |0,13% |- |Словенци |23 |0,06% |- |Бошняки |23 |0,06% |- |Бунєвци |12 |0,03% |- |Болгаре |11 |0,03% |- |Румунє |4 |0,01% |- |други |155 |0,42% |- |Реґионална припадносц |168 |0,46% |- |нєвияшнєти |1.151 |3,14% |- |нєпознате |1.171 |3,20% |} == Познати Вербащанє == Лазар Ристовски, ґлумец Деян Луткич, ґлумец Бела Пехан, маляр Вида Оґнєнович, писателька Иґор Мароєвич, писатель Владимир Коларич, рок музичар Весна Дринчич Дїлас, културни дїяч и педаґоґ Нандор Майор, писатель и политичар Душан Баятович, политичар Боґолюб Бєлица, политичар Йован Белянски, учаснїк НОБ и народни герой Югославиї [[Авґустин Горняк]], грекокатолїцки владика у Велькей Британиї Йовица Елезович, рукометаш, олимпийски и швтови шампион Любомир Фейса, фодбалер Милорад Мажич, фодбалски судия Бянка Буша, одбойкашка, шветова и европска шампионка Маґдолна Ружа, шпивачка Йожеф Пехан Илия Милованчев Иса Секицки Павле Коїч Фридрих Лоц, Михаел Линденшмит Милета Лесковац Адриана Вилаґош, атлетичарка Милош Керкез Ґалерия == Литература == Васовић, др Милорад (1968): Врбас и његова комуна - географска монографија. стр. 30. == Вонкашнї вязи == [https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Vrbas?uselang=sr Вербас] на Викиодоги [http://www.vrbas.net/ Урядови сайт вароша] == Референци == 1 Опћа енциклопедија – допунски свезак, Југославенски лексикографски завод, Загреб, (1988). стр. 694. 2 Јелена Попов, Војводина и Србија, Ветерник, 2001, стр. 72 3 Z. Janjetović, Logorisanje vojvođanskih Nemaca od novembra 1944. do juna 1945. godine, Tokovi istorije, br. 1-2, Beograd, 1997. 4 Lotz, Friedrich (1935). Neuwerbaß : aus der Vergangenheit eines Batschkaer deutschen Sprachinseldorfes : 1785-1935. Festausschuß der 150-jährigen Ansiedlungsfeier. стр. 91. 5 https://sr.m.wiktionary.org/sr-ec/%D1%81%D0%B5%D1%81%D0%B8%D1%98%D0%B0 „сесија”. Wiktionary. 6 Iványi, Istvan (1909). Bács-Bodrog vármegye községei. Budapest: Bács-Bodrog vármegye 1. стр. 173. 7 Lotz, Friedrich (1935). Neuwerbaß : aus der Vergangenheit eines Batschkaer deutschen Sprachinseldorfes : 1785-1935. Festausschuß der 150-jährigen Ansiedlungsfeier. Neuwerbaß. стр. 101. s43s314j2w4cv3le5796niwhi6cp1sv 0 70 718 717 2024-10-14T16:07:31Z Amire80 9 2 измене увезене 717 wikitext text/x-wiki <big>'''Ветернїца'''</big> и '''витернїца''' (серб. вејалица) – справа за вяце зарна на хторей ше оддвойовало зарно од плєви. З обрацаном ручки ше рушали древени лопатки (штири криделка зоз ясену або бресту хтори були на желєзней осовинки) хтори правели струянє воздуху медзи роштами и на тот способ ше зарно оддвойовало од лупки або плєви, потим випадовало под ветернїцу до древеного валова, а плєва виходзела на други бок. == Часци витернїци == Витернїца була правена зоз ядлїни и мала тоти часци: 1. ''грот'' (або ладу); 2. ''дещичку за реґулованє'' швидкосци чуреня зарна; 3. ''главну рошту'' и рошти за рижни потреби (слунечнїк, кукурицу, жито, овес, шеменєц, просо); 4. ''два желєзни зубкасти колєска'' медзисобно повязани: єдно векше хторе з обрацаньом ручки обрацало осовинку на хторей криделка и друге над нїм, менше, хторе порушовало циґанку; 5. ''циґанка'' (длуговасте желєзко хторе ше шейта лїво-право з обрацаньом зубкастого колєска) и на таки способ кива рошти; 6. ''одберачку'' - древену лопатку за одберанє готового продукту; 7. на сподку полукружного бубню (на процивним боку рошти) єст ''отвор'' през хтори випадує готови продукт и вигарта ше го зоз тоту одберачку. '''Приклад (ветренїца):''' ''Жито ше вяло на ветренїци и обрацало з ручку доокола. Зоз тим ше порушовали кридла у ветренїци хтори правели витор. Витор видувал плєву и прах, а чисте жито падало през рошту под ветернїцу;'' '''Приклад (витернїца):''' ''У тот час кажду ноц до пол ноци по цалим валалє лєм витернїци керепкали.'' '''Фразеолоґия:''' ''Приповедац як ветернїца'' (барз вельо приповедац: ''Баба Ганя дожила глїбоку старосц, два роки єй хиби до стотки, лєдво ходзи, алє приповеда як витернїца.'' == Литература == ''Словнїк руского народного язика I, А- Н,'' Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017, б. 131 == Вонкашнї вязи == * [https://www.facebook.com/permalink.php/?story_fbid=136449864796131&id=109645074143277 Vejalica/vetrenjača/trijer/trior] za žito ili pasulj, www.facebook.com, 20. юлий 2020. * * [https://www.youtube.com/watch?v=lfCAhvVdX8s Витернїца], ТВ репортажа Сенки Русковски Надь gjz59d8265t7me2yv22q8bgxbu7b22m 0 71 727 726 2024-10-14T16:07:31Z Amire80 9 8 измена увезено 726 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | === Вивирка === |- | colspan="2" |[[Файл:Squirrel_posing.jpg|alt=Вивирка|300px|center]] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Домен:''' '''Царство:''' '''Тип:''' '''Класа:''' '''Ряд:''' '''Фамилия:''' '''Род:''' '''Файта:''' |Eukaryota Animalia Chordata Mammalia Rodentia Sciuridae Sciurus S. vulgaris |- ! colspan="2" |Биномне мено |- | colspan="2" |<div style="text-align: center;">'''Sciurus vulgaris ''' [[:sr:Карл_фон_Лине|'''Linnaeus, 1758''']] |- | colspan="2" |[[Файл:Sciurus_vulgaris_habitat.png|280px|center]]<div style="text-align: center;">Мапа розпрестартосци |} [[Файл:Eastern_Gray_Squirrel_800.jpg|316x316px|alt=Восточна шива вивирка|thumb|Восточна шива вивирка]] '''Вивирка''' (lat. Sciurus vulgaris)<ref>Mirić Đ. 1969. Predlog srpskohrvatske nomenklature jugoslovenskih sisara (Mammalia). glasnik Prirodnjačkog muzeja u Beogradu B-24: 161—173.</ref> – животинька з фамилиї Sciuridae, зоз шора глодарох (Rodentia). До истей фамилиї Sciuridae спадаю и лєтаюци вивирки. У шору глодарох єст коло 30 файти вивирки. По седемдзешати роки прешлого вику у Европи жила лєм червена вивирка ((Sciurus vulgaris)<ref>[https://web.archive.org/web/20180408210303/http://www.agrif.bg.ac.rs/files/subjectfiles/2%20SISARI%20POSEBNI%20DEO%20(2).pdf „Сисари посебни део (2)” (PDF).] Универзитет у Београду - Пољопривредни факултет. стр. 237. </ref>. Алє 70-их рокох до Европи з Америки принєшена шива вивирка, хтора ше барз швидко намножела (у Британиї шива вивирка поцисла червену). Док червена вивирка ма наверх ушкох «щеточки», шива вивирка их нє ма. Шива вивирка концом єшенї назбера вецей масци (баржей натиє) як червена, та ше през жиму лєгчейше отрима. == Еколоґия и справованє == Вивирки жию преважно у лїсцопадних лєсох (на дубох, соснох, букох и др.), алє и у ядловцових лєсох. Розширени су по цалей Европи, Азиї и Америки, нє жию лєм у Австралиї. Вивирка жиє у лєсох, овоцнїкох и паркох, дакеди и у населєньох. Активна є през дзень, дакеди и вноци. У корунох древох, звичайно на рачкох конарох (дзе з конара рошнє други конар), прави себе даскельо лабдасти гнїзда зоз конарчкох и трави, а сподок гнїзда з моховини. Гнїзда округли и випатраю як вельки лабди, у хторих скрива свойо млади и поживу за жиму. Дакеди себе найдзе и гнїздо векшей птици и направи над нїм закрице з конарчкох и трави. Вивирка нє ма прави жимски сон, з часу на час ше будзи зоз сна. Кед придзе жима, вивирка ше подцагує до свойого округлого гнїзда. Вивирки ше кармя зоз жалудзами, лїсковцами, орехами, маґочками, бобками, плодами, печарками, гушенїцами, инсектами, зоз малима птичками и птицовима ваїчками, з малима цицарами, жабами, аж и зоз труплами, а огризаю и лупу з древох, та можу буц и чкодлїви. Заш лєм, найволя єсц жалудзи, лїсковци и орехи. Наяр вивирки єдза коло 80 ґрами поживи, а вжиме коло 30 ґрами. Док вивирка є, звичайно шедзи на заднїх лабох, а хвост єй зогнути коло хрибта. Єдзенє кладзе до устох з преднїма лабами, зоз зубами прегриже лупу (обидва споднї шекаци зуби задзеє до того места ореха з хторим ше орех тримал за конарчок, сцишнє го и розщипи), а вец з пальцами винїма ядро (плод). По цали дзень вивирка глєда жалудзи и друге єдзенє, хторе збера и скрива у своїх гнїздох и у дзирох у древох хтори єй служа як «шпайз». Вжиме одходзи до «шпайзу» и є поживу хтору себе порихтала. Дакеди єдзенє з тварду лупу (орехи, жалудзи) загребує до мегкей жеми. Зоз пахняцима шлїжнїками на ґамбох «означи» плод и загребує го цо глїбше. Вжиме аж и под шнїгом вона почувствує пах загребаного плода. Алє вивирки знаю буц забудлїви, та дакеди забуду дзе загребали свойо резерви. Кед на початку яри тоти резерви почню пукац (роснуц), вони уж нє за єдзене и теди ше вивирки кармя зоз пупчами на древох. Алє з тим забуваньом резервох вивирки помагаю же би почали роснуц млади древа у лєше. Вивирка барз любопитлїва и нєт куцик у лєше хтори вона нє випита. == Опис == [[Файл:Sciurus_vulgaris_May_2006.jpg|alt=Вивирка |330x330px|thumb|Европска вивирка кед є]]Вивирка вєдно з хвостом длугока коло 45 цм, а чежка коло 300–400 ґрами. Ма барз красни хвост, длугоки и оброснути з длугу густу шерсцу, хтори єй служи як «кормань» кед скака през воздух, як и за отримованє ровноваги док бега по конарох древох. Ма барз моцни шекаци зуби, хтори єй нєпреривно рошню, та вона муши, же би их счухала, гризц дацо по цали дзень. Прето же длуго бега и затримує ше по древох, ноги єй прилагодзени за ґрабанє. На преднїх лабох ма пейц пальци, хтори розмесцени як и пальци на нашей гарсци, та може лєгко лапац предмети и лапац ше за конари на древох и др. З помоцу длугих кончистих нохцох схопно ше ґрабе по стеблох и конарох и нагло и швидко ше спущує долу. Длугоки заднї талпи єй служа за скоки од даскельо метери. Єй красна бундичка червенкасто-кафовей фарби, а била є на бруху. Наверх вертикалних ушкох ма шерсцани «щеточки». Вивирка вертка дньова животинька, ма добри слух, вид и нюх. == Розмножованє и смертельносц == Полову узретосц вивирка посцигує за єден рок. Парує ше вивирка од януара до юлия. Самичка ше през лєто коци два раз (по даєдних податкох и вецей раз), котна є 30 днї, окоци тройо до седмеро млади. Кед ше окоца, мали вивирочки шлєпи, голи и барз слабки (чежки 8–12 ґрами). Алє у цеплим гнїзду и з вельким мацеровим допатраньом починаю ше розвивац, доставац бундичку, а лабки им поставаю моцнєйши. Кед млади наверша мешац, починаю отверац очи, преставаю цицац мацерово млєко и починаю єсц овоци, маґочки и др. як и одроснути вивирки. Теди их мац виводзи з гнїзда на перши поучаованя. Пошвидко ше науча ґрабац по стеблох и отримовац ровновагу з хвостом. О даскельо мешаци звладаю шицки схопносци, охабяю мацер и започинаю самостойни живот. Чи ше вивирка отрима у живоце завиши од доступносци древових плодох вєшенї и вжиме. Штреднє 75% до 85% млади вивирки угиню под час своєй першей жими, а смертельносц коло 50% у цеку наступней жими<ref>Gurnell, J. 1983, Squirrel numbers and the abundance of tree seeds. Mammal Review. 13:133–148 </ref>. Жиє вивирка 6–7 роки, а у клїтки як домашнї любимец и длужей. Нєприятелє вивиркох куни и птици хватачки. Єдна интересантносц: Вивирки ше нє можу похориц од збешнєтосци, анї нє можу преношиц тоту хороту. === Наведземе ище даєдни файти вивиркох: === *Персийска вивирка (Sciurus anomalus), або кавказка вивирка *Златнобрухова вивирка (Sciurus aureogaster) *Огньова вивирка (Sciurus flammifer) *Жовтогарлова вивирка (Sciurus gilvigularis) *Червенохвоста вивирка (Sciurus granatensis) *Боливийска вивирка (Sciurus ignitus) *Амазонска червена вивирка (Sciurus igniventris) *Японска вивирка (Sciurus lis) *Андска вивирка (Sciurus pucheranii) *Перуанска червена вивирка (Sciurus pyrrhinus) *Шарена вивирка (Sciurus variegatoides) == Вонкашнї вязи == * [https://archive.ph/20130707023258/www.bbc.co.uk/nature/wildfacts/factfiles/191.shtml ББЦ: Европска вивирка] == Референци == sk0kf55df0g3k7i9s652l5irn38v2eh 0 72 739 738 2024-10-14T16:07:32Z Amire80 9 11 измена увезено 738 wikitext text/x-wiki == Видлїчка == [[Файл:Fork_%28Germany%29%2C_ca._1765%E2%80%9370_%28CH_18803935%29.jpg|339x339px|thumb|Видлїчка (Нємецка), 18. вик]] '''Видлїчка''', попри [[нож]]а и [[Ложка|ложки]], часц [[Прибор за єдзенє|прибору за єдзенє]]. Составена є зоз ручки и зубкох хтори служа за наджобованє поживи. Найчастейше ше продукує зоз лєгкого металу, длужини до 20 цм, зоз украшену ручку и зоз двох, трох або штирох зубкох. Длужина видлїчки, число зубкох и материял зоз хторого ше продукує завиши од єй наменки. Так ше розликую видлїчки зоз хторима ше єдза розлични файти меса, морски плоди, цеста, рижни файти овоци и желєняви, шалати, десерти, сладоляди, алє и видлїчки хтори ше хасную за пририхтованє поживи у кухнї и на роштилю. Хасную ше и комбинациї видлїчки зоз ложку (спорк) и ложки зоз ножом (спорф). [[Файл:Folding_spoon_and_fork_combination_MET_17940.jpg|351x351px|thumb|Спорк (комбинация ложки и видлїчки), 19. вик]] Пожива ше реже зоз ножом хтори ше трима у правей руки, а до устох ше уноши зоз видлїчку з лїву руку. == История видлїчки == Перши видлїчки ше зявели у старим Єгипту и хасновани су як кухньов алат, а нє як прибор за єдзенє. Пренайдзени остатки видлїчкох зоз косцох у гробох владарох у Китаю. Видлїчки зоз косцох найдзени на археолоґийних местох зоз бронзового часу у Чидя култури (2400-1900. пред н. е.), династиї Шанґ (1600-1500. пред. н. е.), и у познєйших китайских династийох. Урезани рисунки на каменю зоз гроба у востичним Гану (у Та-куа-лянґ, округу Суейде, Шенси) приказую три видлїчки як ше хасную при єдзеню поживи. Рисунки подобних видлїчкох поверх пеца пренайдзени у ище єдним гробе у восточним Гану. Спрам ''Библиї'', видлїчки були хасновани у ритуалу жертвованя животиньох при Жидох. Видлїчки зоз старей Греческей були барз длуги и мали лєм два зубки зоз хторима ше наджобовала пожива. У Римским Царстве ше хасновали видлїчки зоз бронзи и стрибла и зачувани прикладнїки ше чуваю у велїх Европских музейох. Наменка видлїчкох завишела од народних обичайох, дружтвеней класи и од файти поживи. У прешлим чаше видлїчки ше найвецей хасновали за варенє и вислугованє. У Византиї ше видлїчки хасновали уж у 4. вику. На Штреднїм востоку ше почали хасновац у 7. вику на госцинох у палатох, док ше видлїчки масовнєйше почали хасновац од 10. вику. До Италиї видлїчки принєшени у 11. вику, алє хаснованє зажило аж у 16. вику, прето же Римокатолїцка церква мала думанє же то дябликов алат. Спрам леґенди, видлїчку до Италиї принєсла византийска принцеза Мария Арґиропулина хтора ше на початку 11. вику одала за дужда Млєтацкей републики<ref>[https://saznajlako.com/2013/08/08/kako-je-viljuska-stigla-na-zapad/ Како је виљушка стигла на запад] ''EDU ZABAVNIK, SaznajLako''</ref>. Малженство було догварене же би ше запровадзел мир медзи Византию и Венецию, а у талу хтори Мария принєсла находзела ше и златна видлїчка. У Французкей ше видлїчку почало хасновац 1533. року после винчаня Катарини Медичи и будуцого французкого краля Анрия II, алє прешло ище вельо часу кед ше ю почало каждодньово хасновац. Хаснованє видлїчки у Европи ше преширело и то праве после кральовских винчаньох у 15, 16, и 17. вику. Так, видлїчку до Русиї принєсла польска принцеза Марина Мнишек кед ше 1606. року одала за цара Димитрия, хтори самого себе преглашел за цара. Видлїчка ше у заходней Европи почала познєйше хасновац, так же є у Велькей Британиї прилапена у 18. вику, а у Сиверней Америки аж после Америцкей револуциї. Нєшкайши випатрунок видлїчки обдумани штредком 18. вику у Нємєцкей и як така є прилапена од 19. вику по нєшка. Видлїчка ше у сербскей царскей палати зявела у чаше велького ширеня сербскей держави кед пановал Душан Неманїч и кед ше, под час єдзеня, хасновало златни прибор за єдзенє<ref>[https://web.archive.org/web/20130819030748/http://www.dnevno.rs/ekalendar/zanimljivosti-iz-istorije/92124-sta-se-jelo-na-dvoru-cara-dusana-nasli-smo-recepte-za-vas.html Шта се јело на двору цара Душана]''dnevno.rs'', 14.08.2013. </ref>. [[Файл:Forks.png|440x440px|center|thumb|Сучасни видлїчки (за месо, рибу и десерт)]] == Референци == 6t8i4pkwrjg5q0j0ti3np3sptos7ebl 0 73 747 746 2024-10-14T16:07:32Z Amire80 9 7 измена увезено 746 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | Вира Гудак |- |'''Народзена''' |21. януара 1927. |- |'''Умарла''' |28. юлия 2011. (84) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Учительска школа Сараєво, Осиєк |- |'''Период твореня''' |1947—1987 |- |'''Жанри''' |просвита, култура, театер |- |'''Похована''' |у Петроварадину |- |'''Припознаня''' |Бронзова плакета општини Вуковар, Майски бависка у Бечею |} '''Вира Гудак''' (*21. януара 1927—†28. юлия 2011), учителька, културно–просвитна дїячка, режисерка и ґлумица аматерка. == Биоґрафия == Вира Бесерминї<ref>Мария Тот: [https://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20ruthenica%2012.pdf Вира Гудак: Учителька и културни дїяч, ґу 80-рочнїци од народзеня,] Зборнїк роботох „STUDIA RUTHЕNICA”, 12 (25), Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 2007, бок 136-138</ref> ше народзела у Шидзе 21. януара 1927. року у численей священїцкей фамилиї, оцец Дюра (1881-1949), мац Ана, нар. Гирйовати (1888 -1957). Основну школу закончела у Шидзе, а нїзшу ґимназию у Дервенти (1938–1942), потим перши два класи учительскей школи у Заводу святого Йосифа у Сараєве (1942 -1944), а трецу и штварту класу учительскей школи закончела у Осиєку (1944 - 1946). У януаре 1947. року Вира Бесерминї розпоредзена на службу до Петровцох, алє ришенє о тим єй сцигло аж у маю спомнутого року, та два мешаци робела у Маринцох, седем километри оддалєних од Вуковара. У Петровцох робела полни 25 роки (1947 - 1972) нє лєм як учителька, алє и як дружтвено-културни дїяч, секретар КПД ''Яким Гарди'' (1947-1969), руководитель театралней и танєчней секциї и театрални режисер-аматер, а по потреби и ґлумела. Зоз супругом Штефаном Гудаком, тиж учительом, котри до Петровцох пришол на службу 1953. року (1957. року ше побрали), дали шицко од себе же би културно-просвитни живот у Петровцох досцигнул цо висши уровень и же би облапел цо векше число валалскей младежи. Обидвойо грали на клавиятурних инструментох (Вира на клавире, а Штефан на гармоники), цо им вельо помогло у практичней роботи зоз музичну и танєчну секцию. Медзи собу подзелєли роботу так же Вира превжала на себе режиранє театралних фалатох и роботу зоз танєчну секцию, а Штефан водзел старосц о музики и шпиваню, а по потреби участвовал и у реализациї театралних фалатох. Гудакова снователька дзецинского часопису ''Венчик'', ушорела 1. и 2. число (1971, 1972). У цеку роботи у петровским КПД ''Яким Гарди'' Вира Гудак достала велї дипломи, пенєжни награди и Бронзову плакету општини Вуковар за досцигнуца на полю ширеня култури. == Дїялносц у Новим Садзе == У 1972. року Вира Гудак ше зоз троїма дзецми преселєла ґу супругови до Нового Саду (Петроварадин). Ту предлужела робиц як учителька на пестованю руского мацеринского язика у дзешец новосадских основних школох. Вона зберала дзеци до КУД ''Максим Горки'' и основала секциї, анґажовала школярох котри грали и иницировала формованє оркестра (руководителє Ш. Гудак, познєйше В. Колбас). У чаше єй роботи (1972-1979) єй школяре зазначели коло 60 значнєйши наступи - од програмох по шветочни академиї, концерти, фестивали, госцованя. Свою режисерску праксу зоз школскима дзецми Вира Гудак предлужела перше у рамикох новосадского КУД ''Максим Горки'' дзе зоз дзецинску театралну секцию КУД ''Максим Горки'' режирала 8 театрални фалати и вецей драмски слички. Робела и зоз дзецинску секцию Новосадскей сцени АРТ ''Дядя'', зоз котру поставела на сцену 8 театрални фалати, од котрих 5 були селектовани на Майски бависка у Бечею, дзе достала вецей припознаня и награди. Вира Гудак сотрудзовала зоз Драмску програму Радио Нового Саду и режирала 5 радио-драми за дзеци. До скорейчасовей пензиї пошла пре хороту 1979. року, алє ше ище єден час предлужела занїмац зоз школскима дзецми, поставяюци на сцену пригодни театрални фалати. Остатнї театрални фалат у писаних жридлох реґистровани у 1987. року. Вира Гудак умарла у Петроварадинє 28. юлия 2011. року, а похована є 30. юлия спомнутого року на петроварадинским теметове. === Ґлумела у театралних фалатох === {| class="wikitable" |- !Рок !! Театрални фалат !Улога!! Дзе |- | 1952. || Петро Ризнич: ЗАВРАЧАНЕ БЛАГО |Аза|| у Петровцох |- | 1955. ||М. Старицки: ОЙ, НЕ ХОДИ ГРИЦЮ |Даря||<div style="text-align: center;"> „ |- | 1955. || И. Тобилевич: НАЙМИЧКА |Харитина||<div style="text-align: center;"> „ |- | 1976. || А. П. Чехов: ДЯДЯ ВАНЯ |Мирина|| <div style="text-align: center;">у Новим Садзе |- |} === Ррежирала тоти театрални фалати === {| class="wikitable" |- !Рок !! Театрални фалат !! Дзе |- | 1948. || Молиєр: НАПРАВЕНИ („НА СИЛУ“ – зам. Дю. Л.) ДОХТОР || у Петровцох |- | 1949. ||И. Тобилевич: НАЙМИЧКА ||<div style="text-align: center;"> „ |- | 1950. || И. Тобилевич: БАЗТАЛАННА ||<div style="text-align: center;"> „ |- | 1951. || АА. Л. Суходольски: ХМАРА || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1951. || Б. О. Пирятински: ТУРЕЦКИ СТАРОСТИ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1952. || Петро Ризнич: НА СИНОКОСУ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1952. || М. Старицки: ОЙ, НЕ ХОДИ ГРИЦЮ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1952. || Михайло Ковач: ХТО ТОЛВАЙ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1952. || Михайло Ковач: ФЕРКО МУШИ ХРАПИЦ ||<div style="text-align: center;"> „ |- | 1952. || Петро Ризнич: ЗАВРАЧАНЕ БЛАГО ||<div style="text-align: center;"> „ |- | 1953. || Коста Трифкович: ЛЮБОВНЕ ПИСМО ||<div style="text-align: center;"> „ |- | 1953. || А. П. Чехов: ПИТАЧ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1954. || : ПАСТИРОВА ЖЕНА ||<div style="text-align: center;"> „ |- | 1954. || Е. М. Кочиш: ВОНА НЄВИНОВАТА || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1954. || Михаил Ш. Марков: ЙОРДАНСКА ВОДА || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1955. || М. Старицки: ОЙ, НЕ ХОДИ ГРИЦЮ|| <div style="text-align: center;"> „ |- | 1955. || : ШНЇГОЧКА И СЕДЕМ ПАТУЛЬКИ||<div style="text-align: center;"> „ |- | 1955. || Йосип Кулунджия: ПИТА ЗА ТИСЯЧ ФОРИНТИ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1955. || М. Попович: НАШО СЕЛЯНЄ|| <div style="text-align: center;"> „ |- | 1955. || И. Тобилевич: НАЙМИЧКА || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1956. || Силвестер Калинец: МЛОДИ У КОРИЦЕ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1956. || Коста Трифкович: ВИБЕРНА ||<div style="text-align: center;"> „ |- | 1956. || А. П. Чехов: ПИТАЧ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1956. || Драґо П. Трн: НЄВОЛАНИ ГОСЦИ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1956. || Й. С. Попович: ЧУДЕСНА ХОРОТА || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1957. || Марко Кропивницки: ЗРОБЕЛИ ЗОЗ СЕБЕ ДУРНИХ|| <div style="text-align: center;"> „ |- | 1957. || Петро Ризнич: ЗАВРАЧАНЕ БЛАГО || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1958. || : ГАМИШНОСЦ ЗА БЛАГОМ|| <div style="text-align: center;"> „ |- | 1959. || Михайло Ковач: ФЕРКО МУШИ ХРАПИЦ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1959. || : ЗЛАТА ПАПУЧКА || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1959. || И. Тобилевич: БУВАЛЬЩИНА || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1960. || Михайло Ковач: ЧЛОВЕК З НАРОДУ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1960. || Петар Петрович Пеция: ҐУЗЕЛ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1962. || : ШНЇГОЧКА И СЕДЕМ ПАТУЛЬКИ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1962. ||Петро Ризнич: ЗАВРАЧАНЕ БЛАГО|| <div style="text-align: center;"> „ |- | 1962. || : ЗАЯЦ, НАЗРАЧ И БАРАНЧОК || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1963. || : ПАСТИРОВА ЖЕНА || <div style="text-align: center;"><div style="text-align: center;"> „ |- | 1963. || : РОБИН ХУД || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1965. || М. Старицки: ОЙ, НЕ ХОДИ ГРИЦЮ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1967. || И. А. Крилов: ПОУКА ДЗИВКОМ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1967. || Е. Харис–В. Фирнер: ДЖОНИ БЕЛИНДА|| <div style="text-align: center;"> „ |- | 1969. || И. Квазимодо: ИНОЖЕМНИ ГОСЦ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1972. ||Авґуст Шеноа–В. Рабадан: ЦИПЕЛАР И ЧОРТ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1974. ||Мирон Канюх: ВОЛОДЯ УЛЯНОВ || <div style="text-align: center;"> у Новим Садзе |- | 1975. ||Ян Макариюс: КАПУРА СЛУНКА || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1975. ||Раде Павелкич: ПИЛЬКАРЕ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1978. ||Генриєта Бичар: КОЛЇБА БАЧИКА ТОМИ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1984. ||Мирон Канюх: БИЛА ГОЛУБИЦА|| <div style="text-align: center;"> „ |- | 1985. ||Михайло Ковач: ТАЩАРЕ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1986. ||Мирон Канюх: ПЛАНЕТА НОРИМ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1987. ||Мирон Канюх: ПЕТРО ЧАЛОВКА || <div style="text-align: center;"> „ |- |} == Литература == * Дюра Латяк - ''50 роки Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї'', Завод за културу войводянских Руснацох, НВУ Руске слово и Дом култури Руски Керестур, Нови Сад, 2018, бок 125-127. == Референци == i82c05pjinlou3n87b051e8gwh8cazl 0 74 749 748 2024-10-14T16:07:32Z Amire80 9 1 измена увезена 748 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Розгварка:Витомир Бодянец]] rbp2r2wkr3qvis70zq49d5822yd4klh 0 75 764 763 2024-10-14T16:07:33Z Amire80 9 14 измена увезено 763 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | === Витомир Бодянєц === |- | colspan="2" |[[Файл:Vitomir Bodjanjec.jpg|alt=Витомир Бодянєц|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |6. юлия 1932. року |- |'''Умар''' |20. юния 1995. року (63) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Учительска школа у Суботици |- |'''Период твореня''' |1952—1991 |- |'''Жанри''' |просвита, култура, театер, компонованє, соло шпиванє |- |'''Поховани''' |на теметове у Руским Керестуре |- |'''Припознаня''' |Орден роботи зоз стриберним венцом, Искри култури КПЗ Войводини, Златна значка КПЗ Сербиї, Октоберска награда општини Кула |} '''Витомир Бодянєц''' (*6. юлий 1932—†20. юний 1995) учитель, културни дїяч, ґлумец-аматер, хорски дириґент и композитор. == Биоґрафия == Витомир Бодянєц ше народзел 6. юлия 1932. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Оцец Янко, ремесельнїк, мац Мелана родз. Ґовля. Витомир мал младшу шестру Меланию. Основну школу и нїзшу ґимназию закончел у Руским Керестуре а Учительску школу закончел у Суботици 1951. року. Першу учительску службу достал у першираз по Другей шветовей войни обновених комбинованих оддзелєньох основней школи з руским наставним язиком у Новим Садзе 1952. року. Ту ше вон такой уключує и до роботи драмскей, музичней и танєчней секциї тедишнього КПД ''Максим Горки''. У Новим Садзе службовал лєм єден школски рок, бо бул поволани одслужиц воєни рок. По одслуженю войска службує у Руским Керестуре як учитель (1954–1956), потим бул директор школи Основней школи ''Петро Кузмяк'' (1957-1960). Од 1960. по 1963. рок службує у Новим Орахове, а вец ше враца до Руского Керестура дзе роби як учитель (1963-1964). Вшадзи дзе службовал уключовал ше и до културно-уметнїцкей дїялносци, окреме до театралней. Витомир Бодянєц ше винчал зоз Олґу Югас (родз. 1934. року, [[Бачинци]]) 2. мая 1954. року. У малженстве мали два дзивки Златицу и Оливеру. Витомир Бодянєц 1964. року прешол робиц до керестурского Дому култури на длужносц директора и на тей длужносци бул на три заводи: 1964-1967, 1971-1974 и 1979-1982. У медзичаше вон у Доме култури робел и як уметнїцки руководитель по 1983. рок кед пошол до пензиї. Медзитим, як драмски аматер Витомир Бодянєц бул континуовано активни аж по конєц 1991. року у рамикох Керестурскей сцени Руского народного театра ''Дядя''. == Дїялносц у театре == По конєц 1969. року, кед почал з роботу Аматерски руски театер ''Дядя'', Витомир Бодянєц уж мал за собу одбавени 18 реґистровани улоги и два самостойни режиї. Под час службованя у Руским Керестуре на длужносци директора Дома култури и (познєйше) уметнїцкого руководителя, активно ґлуми у рамикох Керестурскей сцени АРТ ''Дядя'', знїма, як шпивач, руски народни шпиванки у Радио Новим Садзе и ґлуми у велїх радио драмох и гумористичних скечох. Од 1972. року почина и компоновац руски шпиванки у народним духу. Витомир Бодянєц, вєдно зоз [[Микола Скубан|Миколом Скубаном]], [[Ана Рац|Ану Рацову]], [[Драґутин – Драґен Колєсар|Драґеном Колєсаром]] и ище даскелїма рускима театралнима аматерми означел єден значни период у историї театралного живота южно - славянских Руснацох. Його мено и мена спомнутих особох слижи як репер у розвойних фазох руского театралного живота. Вон ше зоз театралну дїялносцу почал занїмац у перших рокох после Другей шветовей войни. Любов ґу театру нашлїдзел од оца Янка хтори ше ище 1936. року уключел до театралней роботи и участвовал у представох хтори теди пририхтовали керестурски дилетантни. Мено Витомира Бодянца першираз зазначене у писаних жридлох зоз 1946. року кед як школяр керестурскей нїзшей ґимназиї ґлумел у театралним фалаце [[Михайло Ковач|Михайла Ковача]] ''Звада''. Як режисер першираз є зазначени 1955. року. Витомир Бодянєц ґлумел у 41 театралним фалаце, 4 раз ше зявел як режисер а двараз бул асистент режисера. Умар 20. юния 1995. року, поховани є на теметове у Руским Керестуре. === Припознаня === За посцигнути резултати у роботи, особлїво у обласци култури, Витомир Бодянєц достал велї припознаня, награди и одликованя: Орден роботи зоз стриберним венцом, Искри култури КПЗ Войводини, Златну значку КПЗ Сербиї, Октоберску награду општини Кула, Златну плакету АРТ Дядя за 35 роки театралней активносци и велї други на рижних театралних смотрох и фестивалох. {| class="wikitable" |+ ! colspan="9" | === Витомир Бодянєц ґлумел у тих  театралних фалатох === |- |'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Театрални фалат''' |<div style="text-align: center;">'''Улога''' |<div style="text-align: center;">'''Место''' | rowspan="21" | |'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Театрални фалат''' |<div style="text-align: center;">'''Улога''' |<div style="text-align: center;">'''Место''' |- |1946. |Михайло Ковач: ЗВАДА | |<div style="text-align: center;">Руски Керестур |1971. |Олександер Ананєв: ВОВЧИЦА |Савка |<div style="text-align: center;">Руски Керестур |- |1948. |<div style="text-align: center;">: ҐОМБИЧКА | |<div style="text-align: center;">" |1972. |Жорж Фейдо: ПАН ЛОВАР |Дишотел |<div style="text-align: center;">" |- |1948. |Бранислав Нушич: НАШО ДЗЕЦИ | |<div style="text-align: center;">" |1972. |Иван Франко: УКРАДЗЕНЕ ЩЕСЦЕ |Жид |<div style="text-align: center;">" |- |1952. |Демарк: СЛУГА ДВОХ ҐАЗДОХ | |<div style="text-align: center;">Нови Сад |1974. |Бранислав Нушич: ОЖАЛОСЦЕНА ФАМИЛИЯ |Прока |<div style="text-align: center;">" |- |1953. |Михайло Ковач: НА ШВИТАНЮ |Митро Клїщ |<div style="text-align: center;">Руски Керестур |1975. |Й. С. Попович: КИР ЯНЯ |Кир Яня |<div style="text-align: center;">” |- |1954. |М. Мартинович: ТРОМЕ ПИТАЧЕ |Грицо |<div style="text-align: center;">” |1976. |Ерих М. Ремарк: ОСТАТНЯ СТАНЇЦА |Кох |<div style="text-align: center;">” |- |1955. |Молиєр: НА СИЛУ ДОХТОР |Зґонарел |<div style="text-align: center;">” |1977. |М. В. Ґоґоль: РЕВИЗОР |Шпекин |<div style="text-align: center;">” |- |1957. |Б. Нушич: ОЖАЛОСЦЕНА ФАМИЛИЯ |Прока |<div style="text-align: center;">” |1978. |Стеван Сремац: ПОП ЧИРА И ПОП СПИРА |Спира |<div style="text-align: center;">  ” |- |1957. |Мишко Кранєц: ДРАГА ДО ЗЛОДЇЙСТВА |Берден |<div style="text-align: center;">” |1979. |Бертолд Брехт: [https://www.youtube.com/watch?v=e2LhpACi22I ОПЕРА ЗА ТРИ ҐРОШИ] |Печом |<div style="text-align: center;">” |- |1958. |Молиєр: НА СИЛУ ДОХТОР |Зґонарел |<div style="text-align: center;">” |1981. |Е. Лабиш–М. Мишел: ФЛОРЕНТИНСКИ КАЛАП |Нонанкур |<div style="text-align: center;">” |- |1958. |Драґутин Добричанин: ЗАЄДНЇЦКИ КВАРТЕЛЬ |Дїдо Боґа |<div style="text-align: center;">” |1982. |Бранислав Нушич: ПОДОЗРИВА ОСОБА |Єротиє |<div style="text-align: center;">” |- |1961. |М. В. Ґоґоль: ЖЕНЇДБА |Кочкарйов |<div style="text-align: center;">Нове Орахово |1983. |Михайло Ковач: ОРАЧЕ, ОРАЧЕ |Янко |<div style="text-align: center;">” |- |1962. |Михайло Ковач: ЧЛОВЕК З НАРОДУ | |<div style="text-align: center;">” |1984. |Дю. Скарничи– Р. Тарабузи: КАВИЯР И ҐЕРШЛА |Леонида |<div style="text-align: center;">” |- |1962. |Велимир Суботич: ВИЛА ЛАЛА | |<div style="text-align: center;">” |1985. |Михайло Ковач: ГРИЦОВО ВОЯЧЕНЄ |Андри |<div style="text-align: center;"> ” |- |1965. |Й. С. Попович: ЗЛА ЖЕНА |Штефан |<div style="text-align: center;"> Руски Керестур |1986. |Молина Удовички: ЖЕМ |Дїдо |<div style="text-align: center;">” |- |1965. |Бранислав Нушич: АНАЛФАБЕТА | |<div style="text-align: center;">” |1986. |Борислав Пекич: ҐЕНЕРАЛЄ |Полковнїк Блауринґ |<div style="text-align: center;">” |- |1966. |Максим Горки: НА ДНУ |Альоша |<div style="text-align: center;">” |1988. |А. Островски: [https://www.youtube.com/watch?v=yROr7k7yaM4 ЛЄС] |Восмибратов |<div style="text-align: center;">” |- |1967. |Б. Нушич: ПОДОЗРИВА ОСОБА |Таса |<div style="text-align: center;">” |1988. |Борислав Пекич: У ЕДЕНУ НА ВОСТОКУ |Други присутни |<div style="text-align: center;">” |- |1968. |Й. С. Попович: ЗЛА ЖЕНА | |<div style="text-align: center;">” |1989. |А. П. Чехов: ПИТАНКИ |Чубуков |<div style="text-align: center;">” |- |1969. |М. В. Ґоґоль: ЖЕНЇДБА |Кочкарйов |<div style="text-align: center;">” |1990. |М. В. Ґоґоль: [https://www.youtube.com/watch?v=NVylwXhTuPk&t=5s ЖЕНЇДБА] |Жевакин |<div style="text-align: center;">” |- |1970. |О. Коломиєц: ФАРАОНЄ |Ониско |<div style="text-align: center;">” | | | | | |}                              === Авторски композициї === '''Нова музична творчосц''' {| class="wikitable" width=400px |+ ! colspan="3" |'''У народним духу''' |- !Рок !Наслов композициї !Автор текста |- |1972. |[https://www.youtube.com/watch?v=-U9F-OK0FIU Перша любов] |Силвестер Ґача |- |1972. |[https://www.youtube.com/watch?v=tQyFFAJvVUY Дзивоцки смуток] |Силвестер Ґача |- |1972. |И вечар и рано |Микола Скубан |- |1973. |Кед остатнїраз |Юлиян Надь |- |1973. |Реґрути одходза |Микола Скубан |- |1974. |Петровски дзвон |Силво Ерделї |- |1975. |Топольова балада |Михал Рамач |- |1975. |Тебе |Мелания Кучмаш |- |1975. |Ютре одходзим |Юлиян Надь |- |1976. |Фалшива любов |Владимир Бесерминї |- |1976. |[https://www.youtube.com/watch?v=kZAED3VU3rE Любов] |Ксения Хромиш |- |1977 |Шпи, кохана, шпи |Михайло Малацко |- |1979. |Прилєцела птица |Юлиян Рац |- |1984. |Спреведзена |Василь Мудри |- |1985. |Любов дочека |Юлиян Рац |- |1985. |Нє скривай свою любов |Ксения Хромиш |} '''Нова музична творчосц''' {| class="wikitable" width=400px |+ ! colspan="3" |У забавним духу |- !Рок !Наслов композициї !Автор текста |- |1975. |Ноц на розходу |Михал Рамач |- |1975. |Здогаднї ше |аноним |- |1978. |Пришага |Мелания Кучмаш |- |1983. |Нова держава |Василь Мудри |} {| class="wikitable" width=400px |+ ! colspan="3" |'''Танци:''' |- |1975. |Кресцанка |Силвестер Ґача |- |1975. |Ой, дїдочку чичири |Силвестер Ґача |- |1976. |Дробканєц |(без текста) |} {| class="wikitable" width=400px |+ ! colspan="3" |ЧЕРВЕНЕ ПУПЧЕ |- !Рок !Наслов композициї !Автор текста |- |1972. |Дзвон |Силвестер Ґача |- |1974. |Найкрасши глас |Мелания Павлович |- |1975. |Моя мама |Микола Скубан |- |1975. |Фиялка |Владимир Бесерминї |- |1975. |Школа дзвери отвера |Микола Скубан |- |1976. |Байбер |Микола Скубан |- |1976. |Орґона |Ирина Гарди-Ковачевич |- |1983. |Годзина |Серафина Макаї |- |1983. |Жима |Серафина Макаї |- |1983. |Коминяр (майстор) Петро |Серафина Макаї |- |1984. |Мала кухарка |Силвестер Макаї |- |1984. |Нашо дзецинство |Василь Мудри |- |1984. |Гунцутко |Серафина Макаї |- |1987. |Пионирскей заградки (за єй ювилей) |Гавриїл Г. Надь |- |(?) |Вельки хлоп |Владимир Бесерминї |- |(?) |Машини |Микола Скубан |- |(?) |Одпочивок |Микола Скубан |} {| class="wikitable" width=400px |+ ! colspan="3" |Ружова заградка |- !Рок !Наслов композициї !Автор текста |- |1990. |[https://www.youtube.com/watch?v=edmt3vYQ5oE Квети лядово] |Мелания Римар |} '''Витомир Бодянєц як радио-шпивач знял за архиву Радио Нового Саду тоти шпиванки:''' ♦ Мойому влалу (Я. Бучко) ♦ Грайце лєм гудаци (Я. Сивч - Я. Салак) ♦ А мац надумала (народна) ♦ [https://www.youtube.com/watch?v=tnX93-3xFgg Чекал сом милу] (С. Загорянски) ♦ Мацерова мушкатла (Я. Сивч) ♦ [https://www.youtube.com/watch?v=Z1QVlWNI18o Дїдово писмо] (И. Тимко) '''У фонотеки Радио Нового Саду єст тоти шпивнаки хтори компоновал Витомир Бодянєц:''' 1. [https://www.youtube.com/watch?v=Fpam7c6bJMA Дюрдьове мой] - Mария Пушкаш (тота верзия Вера Салонски) 2. Дзивоцки смуток - Марица Рац 3. Пайташки мойо - Дзивоцка ґрупа 4. [https://www.youtube.com/watch?v=-U9F-OK0FIU Перша любов] (Черешенки) - Mария Пушкаш 5. Прилєцела птица - Юлиян Рац и Йовґен Надь 6. Любов - Агнета Тимко и Юлиян Рац 7. Любов дочека - Юлиян Рац 8. [https://www.youtube.com/watch?v=edmt3vYQ5oE Квети лядово] - Мирко Ґаднянски 9. [https://www.youtube.com/watch?v=kZAED3VU3rE Любов] - Натала Барна и Гелена Сабадош 10. Байбер - Павле Паланчаї 11. Дзвон - Дзецинска ґрупа з Нового Саду 12. Найкрасши глас - Олена Надь == Литература == * Дюра Латяк - 50 роки Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї, Завод за културу войводянских Руснацох, НВУ Руске слово и Дом култури Руски Керестур, 2018, Витомир (Янко) Бодянєц, боки 128-130 * Червена ружа 1962-2011, [https://zavod.rs/izdavastvo/monografiyi/ Витомир Бодянєц, биоґрафия и композициї,] том 2, бок 484. * Витомир Бодянєц 1932-1995 (In memoriam) - Дзвони, християнски часопис, чис. 7 юлий 1995, бок 26 * ТЕАТЕР ТО ЦИ ДОСЦ ВЄДНАК "ВДЕРЕНИ ЛЮДЗЕ" (Витомир Бодянєц) - МАК ч. 10, рок 13, октобер 1984, б. 10-13 == Вонкашнї вязи == * [https://www.ruskeslovo.com/%d0%90%d0%a0%d0%a2-%d0%94%d1%8f%d0%b4%d1%8f-%d0%b1%d1%83%d0%bb-%d1%8f%d0%ba-%d0%b7%d0%b0%d1%87%d0%b0%d1%82%d0%bd%d1%97%d0%ba/ АРТ „Дядя” бул як зачатнїк] * [https://www.youtube.com/watch?v=iZDsggo-gUw&t=1387s Велї Витомирово улоги] - портрет Витомира Бодянца * ЗАБИВАЧКИ ШВИНЬОХ - [https://www.youtube.com/watch?v=l3io_ylQOaI&t=337s Обичаї з традициї Руснацох у Войводини] - 1. часц * ЗАБИВАЧКИ ШВИНЬОХ - [https://www.youtube.com/watch?v=dcep4H_hJmg Обичаї з традициї Руснацох у Войводини] - 2. часц * ЗАБИВАЧКИ ШВИНЬОХ - [https://www.youtube.com/watch?v=JPchZFcJHX0 Обичаї з традициї Руснацох у Войводини] - 3. часц kh059il6h6r1su171aewqvtfvhz2lwo 0 76 767 766 2024-10-14T16:07:34Z Amire80 9 2 измене увезене 766 wikitext text/x-wiki У математики, односно алґебри, '''Виєтово формули''', хтори достали мено по Франсоа Виєту, формули хтори даваю вязу помедзи нулами єдного полинома и його коефициєнтами. == Формули == Кед <math>P(X)=a_nX^n + a_{n-1}X^{n-1} +\cdots + a_1 X+ a_0</math> полином ступня <math>n\ge 1</math> зоз комплекснима коефициєнтами (числа <math>a_0, a_1, \dots, a_{n-1}, a_n</math> комплексни, и <math>a_n\ne 0</math>), по основней теореми аритметики <math>P(X)</math> ма <math>n</math> (нєобовязно розлични) комплексни коренї <math>x_1, x_2, \dots, x_n.</math> Виєтово формули: :<math>x_1 + x_2 + \cdots + x_n = -\frac{a_{n-1}}{a_n}</math> :<math>(x_1 x_2 + x_1 x_3+\cdots + x_1x_n) + (x_2x_3+x_2x_4+\cdots + x_2x_n)+\cdots + x_{n-1}x_n = \frac{a_{n-2}}{a_n}</math> :<math>\cdots\,</math> :<math>x_1 x_2 \cdots x_n = (-1)^n\frac{a_0}{a_n}.</math> З другима словами, сума шицких можлївих продуктох <math>k</math> нулох полинома <math>P(X)</math> єднака <math>(-1)^ka_{n-k}/a_n,</math> : <math>\sum_{1\le i_1 < i_2 < \cdots < i_k\le n} x_{i_1}x_{i_2}\cdots x_{i_k}=(-1)^k\frac{a_{n-k}}{a_n}</math> за кажде <math>k=1, 2, \dots, n.</math> Виєтово формули важа за полиноми зоз коефициєнтами у гоч хторим комутативним персценю, потамаль покля тот полином ступня <math>n</math> ма <math>n</math> нули у тим персценю. == Приклад == За полином другого ступня <math>P(X)=aX^2 + bX + c</math>, <math>x_1</math> и <math>x_2</math> ришєня квадратней єдначини, односно важи <math>P(X)=0</math> задоволюю єднакосц :<math> x_1 + x_2 = - \frac{b}{a}, \quad x_1 x_2 = \frac{c}{a}.</math> Перша єдначина може ше похасновац же би ше нашол минимум (або максимум) од ''-{P}-''. == Доказ == Виєтово формули ше можу доказац зоз записованьом єднакосци: <math>a_nX^n + a_{n-1}X^{n-1} +\cdots + a_1 X+ a_0 = a_n(X-x_1)(X-x_2)\cdots (X-x_n)</math> (цо точне, прето же <math>x_1, x_2, \dots, x_n</math> шицки нули полинома), зоз множеньом през фактори зоз правого боку и глєданьом коефициєнта за кажди ступень <math>X</math>. [[Катеґория:Математика]] mvq8h1t8sh8mttk56h96kuk7uv5ef6u 0 77 771 770 2024-10-14T16:07:34Z Amire80 9 3 измене увезене 770 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Владимир Бесерминї |- |'''Народзени''' |8. мая 1946. |- |'''Умар''' |20. марца 2014 (68) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Ґимназия у Шидзе |- |'''Универзитет''' |Филизофски факултет, Нови Сад |- |'''Период твореня''' |1965- 2010 |- |'''Жанри''' |просвита, литература, култура, прекладательство |- |'''Поховани''' |у Руским Керестуре |- |'''Припознаня''' |Златна значка КПЗ Сербиї, Искри култури КПЗ Войводини, Зарї култури КПЗ Кула, припознаня Фестивала култури Червена ружа, припознаня РНТ Дядя |} '''Владимир Бесерминї''' (*8. май 1946†20. марец 2014), професор у керестурскей ґимназиї, писатель, прекладатель и визначни роботнїк у култури Руснацох. == Биоґрафия == Владимир Бесерминї народзени 8. мая 1946. року у Шидзе. Оцец Янко и мац Ана родз. Палєш. Владимир мал ище шестри Веру и Наду. Основну школу и ґимназию Владимир закончел тиж у Шидзе. Студирал на Филозофским факултету у Новим Садзе и под час студийох бул активни у литературней секциї КУД Максим Горки. Дипломовал на Филозофским факултету у Новим Садзе, на ґрупи за югославянски литератури, а як професор сербского и мацеринского, руского язика, Владимир Бесерминї почал робиц у керестурскей ОШ и тедишнєй ґимназиї 1. септембра 1970. року. Од 1977. по 1982. рок бул заняти як лектор у Прекладательней служби Скупштини АП Войводини, а як активни и замерковани културни роботнїк од 1982. року бул на професийней функциї секретара Културно-просвитней заєднїци Општини Кула. Владимир Бесерминї бул оженєти зоз Зузану родз. Кукучкова, у малженстве мали сина Владимира и дзивку Ярославу. До керестурскей школи ше Владимир Бесерминї знова врацел 1. януара 1989. року, одкаль пошол до пензиї у новембрe 2010. року. Як професор у керестурскей ґимназиї велїм ґенерацийом школярох улял любов ґу рускому язику, хтори добре познал, унапредзовал и почитовал - и як фаховец и як поета и писатель, а ище вецей як позарядови активиста у рецитаторским руху у Войводини и Сербиї. == Творча робота у литератури и култури == Ище як школяр ґимназиї у Шидзе Владимир Бесерминї свойо писнї обявйовал у Литературним слове, а познєйше обявени му 5 кнїжки - збирки поезиї Очи у морю (1969) и Раз повем (2003), збирка текстох Критики, рецензиї и огляди (2011), автобиоґрафски призначки Бешеда самим зоз собу (2012) и збирка поезиї З писню поведзене (2013, Ужгород). Писнї, рецензиї, кнїжкох, фахово и уметнїцки критики обявйовал у Шветлосци и у других виданьох, бул рецензент виданьох писательом и на сербским язику, прекладал поезию зоз сербского и словацкого, хтори тиж добре познал и бешедовал. Владимир Бесерминї свой вельки и нєзаобиходни печац зохабел у нашей култури, перше у своїм родним Шидзе, а после приходу до Керестура - у [[Дом култури Руски Керестур|Домe култури]] и АРТ / РНТ Дядя и, вообще, у наших найзначнєйших манифестацийох и фестивалох. Бул ґлумец и режисер дзецинских и младежских представох у Дядї, у младших рокох водитель програмох, потим автор числених конферансох, автор рециталох хтори виводзени на манифестацийох Червеней ружи и з других нагодох, бул на чолє вецей манифестацийох того нашого найвекшого фестивалу култури, на вецей заводи и предсидатель його орґанизацийного одбору, бул на чолє Драмского мемориялу и Костельниковей єшенї, дзе бул и єден з єй сновательох. Як предсидатель Костельниковей єшенї запровадзел и барз добре сотруднїцтво з найпознатшима литературнима менами з Дружтва писательох Сербиї. У рецитаторским руху бул прейґ 30 роки, перше як педаґоґ рецитаторох у керестурскей школи и Доме култури, а потим як селектор на месних, општинских смотрох и член фаховей комисиї на уровню Покраїни, чий єден час бул и предсидатель. Виховал велїх наших терашнїх фахових руководительох у рецитаторским руху, у руским язику, писаню конферансох и, вообще, у анґажованю у рускей култури и просвити. Владимир Бесерминї бул єден од найвреднєйших членох [[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтва за руски язик, литературу и културу]] од самих початкох та по останї роки (у мат. кнїжки є уписани под ч. 57/1974). Брал учасц у литературних стретнуцох на науково-фахових сходох, прекладал кнїжки. Роботи-прилоги му обявйовани у часопису Дружтва Studia Ruthenica. За роботу на полю култури и просвити достал Златну значку Културно-просвитней заєднїци (КПЗ) Сербиї, Искри култури КПЗ Войводини, Зарї култури КПЗ Кула, вецей припознаня Фестивалу култури Червена ружа, РНТ Дядя и други. Владимир Бесерминї умар 20. марца 2014. року у 68. року живота. Поховани є на теметове у Руским Керестуре. Даєдни з писньох Владимира Бесерминя [[композитор]]e похасновали за свойо [[Композиция|композициї]] хтори, потим, виводзени на манифестацийох Фестивала култури Червена ружа. '''ТЕКСТИ ПИСНЬОХ''' '''Червена ружа''' {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |У народним духу |- |'''Рок''' |'''Наслов писнї''' |'''Автор музики''' |- |1976 |Фалшива любов |Витомир Бодянец |- |1993 |Валцер любови |Михайло Бодянец |- |2008 |Чловек и жена |Любомир Загорянски |- ! colspan="3" |'''У забавним духу''' |- |1986 |Червена ружа |Йован Адамов |- |1986 |Най ружа останє |Юлиян Рамач |- |1994 |Майске стретнуце |Драґан Новакович |- |2003. |Пребач |Владимир Олеяр |} '''Червене пупче''' {| class="wikitable" |+ !Рок !Наслов писнї !Автор музики |- |1974 |Синови |Яким Сивч |- |1988 |Семафор |Юлиян Рамач |- |1989 |Зебра |Юлиян Рамач |- |1990 |Волай до диска |Михайло Бодянец |- |1993. |Велька любов |Юлиян Рамач |- |1994. |Татов хлоп |Драґан Новакович |} == Литература == Тамаш, др Юлиян, „Просвитни роботнїки 1944-1991. рокуˮ, Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991), Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок 414. == Вонкашнї вязи == * Михайло Зазуляк, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/5a%20Studia%20Pdf%20Ruthenica%2018%20za%202013..pdf Владимир Бесерминї: професор, писатель културни творитель,] Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 18, 2013, б. 208-210.] * https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf Владимир Бесерминї (биоґрафия и список композицийох), Червена ружа 1962-2011, Том II, Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014, б. 481. * М. Джуджар, https://www.ruskeslovo.com/jeden-zoz-simvoloh-nasoho-valalu/ Єден зоз символох нашого валалу, новини Руске слово, 7. септембер 2024. * Владимир Кирда, https://www.youtube.com/watch?v=Zh9-1_3Nn_A Владимир Бесерминї, педаґоґ, културни дїяч и поета, Ютюб, 2002 / 2014. * https://www.youtube.com/watch?v=OuATpMX6XLY Запаметайце мойого сушеда - рецитує Владимир Бесерминї, Ютюб, 28. април, 2018. * https://www.youtube.com/watch?v=BifY-mZxMRU Очи у морю, рецитує автор Владимир Бесерминї, Ютюб, 28. април 2018. kcj8ybay5u4hgvx868vwk59pbzo74wx 0 78 785 784 2024-10-14T16:07:35Z Amire80 9 13 измена увезено 784 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Владимир Бильня</big> |- | colspan="2" | [[Файл:Vladimir Biljnja.png|alt=Владимир Бильня|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |25. фебруара 1927. |- |'''Умар''' |5. юния 2006. (79 р.) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |Мишана гражданска школа |- |'''Универзитет''' |Висша официрска интендантска академия, Ленїнґрад |- |'''Период твореня''' |1968—2000 |- |'''Жанри''' |литература, публицистика |- |'''Поховани''' |на Городским теметове у Новим Садзе |} '''Владимир Бильня''' (*25. фебруар 1927—†5. юний 2006) - белетриста и историчар-публициста медзи югославянскима Русинами/Руснацами. == Биоґрафия == Владимир Бильня народзени 25. фебруара 1927. року у худобней фамелиї у Старим Вербаше, оцец Яков (1893-1942) и мац Ирина, народзена Пляскач (1895-1944). Закончел штири класи основней школи и три класи Мишаней гражданскей школи у Старим Вербаше. Шицки члени фамелиї Бильня були антифашистично ориєнтовани и активно участвовали у одпору нємецкей солдатески. Яков Бильня осудзени у Сеґедину на 15 роки робиї, барз побити умар у авґусту 1942. року, Владимиров брат Велимир осудзени на 20 роки а забити є на Восточним фронту 1943. року, мац Ирина умарла пре чежке малтретованє 1944. року. Владимир пошол до илеґалносци у авґусту 1943. року, преруцел ше до Босни и приключел ше ґу оперативним єдинком НОВ. По законченю войни, Команда 36. войводянскей дивизиї (Вершец) послал Владимира Бильню на школованє у СССР хторе тирвало од фебруара 1946. по май 1948. року. Бул питомец Висшей официрскей интендантскей академиї у Ленїнґрадзе. По врацаню до жеми у маю 1948. року бул розпоредзени до специялней горскей бриґади у ранґу дивизиї на длужносц начальнїка костираня и команданта позадини. У тей єдинки, хтора була стационована у Кавадарцох, гарештовани є 21. юния 1950. року як ибеовец и осудзени на осем роки строгого гарешту зоз „дружтвено хасновиту роботу" (його старши брат Микола тиж препровадзел 6 роки, административно покарани зоз „дружтвено хасновиту роботу", на Голим отоку). У концлагерох Ст. Ґрадишка, Святи Ґрґур, Уґлян, Билеча и Голи Оток Владимир Бильня препровадзел шейсц роки и пущени є на условну шлєбоду алє ше мал двараз тижньово явяц УДБ-и. Шицок його живот и робота од 1955. до 1991. року цекли под нєпреривним надпатраньом орґанох УДБ-и. По войни, робел як буквоскладач у друкарнї видавательней хижи Дневник у Новим Садзе. == Литература и публицистика == До литературного швета вошол зоз свою першу приповедку ''Бачи Михал з брега'' (1968), хтору провадзели други приповедки, углавним о войни, хтори ше зявйовали у периодики Руснацох. Його перши зборнїк приповедкох ''Днї и ноци'' (1972) наградзени на конкурсу хтори обявени з нагоди 30-рочнїци народного повстаня у Югославиї. У Бильньовим дїлу доминую теми о борби процив Нємцох. Часц його другей прози дотика сучаснєйши збуваня у Югославиї а, з часу на час, його проза преходзи до журналистичних мемоарох. Таки стил характеризує його перши роман ''Аз єсм'' (1990). Написал роман о дзецох учашнїкох у НОР ''Дорушиц дугу'' (на сербским язику).<ref>[https://www.kupindo.com/Istorijski-roman/64052973_Vladimir-Biljnja-Dodirnuti-dugu ''Vladimir Biljnja - Dodirnuti dugu'']</ref> Числени приповедки му обявени у руских периодичних виданьох. [[Файл:Rusini u Vojvodini.jpg|alt=Rusini u Vojvodini|thumb|323x323px]] ::♦ Автор є документарного филма ''Крик'', режия Миша Белеґишанин.<ref>[https://sh.wikipedia.org/wiki/Milan_Belegi%C5%A1anin Milan Belegišanin (Novi Sad, 1956)], pozorišni i filmski režiser i književnik</ref> :: ::♦ Бильня публиковал по сербски историю войводянских Русинох у першей половки ХХ вику, ''Rusini u Vojvodini: prilog izučavanju istorije Rusina Vojvodine, 1918-1945'' (1989).<ref>[https://www.kupindo.com/Istorija/66784389_RUSINI-U-VOJVODINI-Vladimir-Biljnja ''Rusini u Vojvodini'']: prilog izučavanju istorije Rusina Vojvodine, 1918-1945 (1989)</ref> Вон цалого живота бул, у рамикох рускей култури и националносци, русинофил, почитовал и потримовал рускосц як основу еґзистенциї Руснацох у Войводини. Владимир Бильня умар 5. юния 2006. року. Поховани на Городским теметове у Новим Садзе. == Литература == * A. D. Dulicenko. Die Entwicklung des literarischen Schaffens bei den Russinen in Jugoslawien. (Anhang: Die russinischen Schriftsteller in Jugoslawien). — Letopis, Reihe B, Budysin/Bautzen, 1974, Bd. 21/1, S. 32–33; * Тамаш, Юлиян. ''Приповедна проза Владимира Бильнї.'' — ''Шветлосц'', рок XVII, Нови Сад, 1979, ч. 5, с. 529–539; * Тамаш, Jулијан ''Русинска књижевност. Историjа и статус.'' — Нови Сад: Матица српска, 1984, с.272–280; * Тамаш, Юлиян. ''История рускей литератури.'' — Беоґрад: Завод за учебнїки и наставни средства, 1997, с. 236–, 508–. == Вонкашнї вязи == * Aleksandr D. Dulichenko (2005). ''Bil'nia, Vladimir.'' in Paul Robert Magocsi, Ivan Pop. ''//Encyclopedia of Rusyn History and Culture'' (Revised and expanded ed.). Toronto Buffalo London: University of Toronto Press, 2005. p. 40. doi:10.3138/9781442674431. [ISBN 0-8020-3566-3].(англ.) * А. З. 25. 2. 2022: [http://www.cms3.rusynacademy.sk/?25-2-2022-Недожытых-95-років-белетрісты-і-публіцісты-–-ВЛАДИМІРА-БІЛЬНЇ Недожытых 95 років белетрісты і публіцісты – ВЛАДИМІРА БІЛЬНЇ.] * [[Александр Дмитриєвич Дуличенко|Дуличенко А. Д.]] (1997). [https://rdsa.tripod.com/pisatrusij.htm#bilna ''Бильня, Владимир''.] ''// Русины. Малая энциклопедия''. (русс.) * Мишанич О. В. [https://esu.com.ua/search_articles.php?id=41815 ''Бильня Володимир''.]''// Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ''. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. . (укр.) == Референци == nshseuox7hc7l1za6c72ycs10dkhuk2 0 79 800 799 2024-10-14T16:07:35Z Amire80 9 14 измена увезено 799 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | Владимир Колєсар Дадо |- | colspan="2" | |- |'''Народзени''' |20. априла 1956. |- |'''Умар''' |17. юния 2004. (48) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Школа''' |ґимназия у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] |- |'''Период твореня''' |1974—2004 |- |'''Жанри''' |фото репортер, уметнїк фотоґрафиї |- |'''Поховани''' |на теметове у Руским Керестуре |} '''Владимир Колєсар''' (*20. април 1956—†17. юний 2004), фотоґраф профeсионалєц, фото-репортер, уметнїк фотоґраф и фото-хронїчар. == Биоґрафия == Владимир Колєсар Дадо ше народзел 20. априла 1956. року у Новим Садзе<ref>[https://rdsa.tripod.com/dado.htm#biogrf Биоґрафски и уметнїцки податки] Вебсайт ''Руснаци у Панониї''</ref>. Оцец Владимир Колєсар (1917. - 1973.), наставнїк математики и мац Маґдалена Колєсар (1920. - 2004.), вихователька. У Руским Керестуре закончел основну школу и ґимназию. Перши искуства як фотоґраф Владимир Колєсар здобул як член Фото-кино клуба хтори почал робиц 1974. року з нагоди Меморияла Петра Ризнича Дядї, з цильом же би о драмскей смотри Руснацох остали даяки шлїди. Потим члени того клуба фотоґрафовали и други подїї алє кед ше векшина членох розишла по школох и на студиї, вон далєй у валалє предлужел, практично, сам тоту роботу. Нєодлуга, вон ше зоз фотоґрафию почал занїмац нє лєм аматерски, почал з того и жиц. Сликовал свадзби, родзени днї, портрети за документи. Владимир Колєсар робел у Руским Керестуре як самостойни фотоґраф профeсионалєц и фото-репортер. Занїмал ше зоз новинарску, документарну и уметнїцку фотоґрафию. Медзитим, Владимир Колєсар бул и фото-хронїчар валала и вон вeцeй як три дeцeниї на целулоидних филмох призначовал пулс найвeкшого руского валала у Войводини. Прeз обєктиви його фотоапаратох на филмох зазначeни хвильки кeд шe Кeрeстур радовал, кeд славeл, алє и кeд смутковал. Овиковичел рускокерестурску [[Водица|Водицу]], школу, будинок [[Замок]], як и други обєкти и будинки, а у велїх руских фамелийох зохабел вични шлїди - фотоґрафиї на памятку. У архиви Владимира Даду Колєсара тиж и знїмки найкрасших хвилькох з вeлїх ''Чeрвeних ружох'', Мeмориялох Пeтра Ризнича Дядї, Дньох Гавриїла Костeльника... Дадово фотоапарати зазначeли вeлї красни хвильки зоз живота Мeснeй заєднїци, скоро кажду активносц у ОШ и Ґимназиї ''Пeтро Кузмяк'', у ПК ''Пeрши май''. Профeсионална робота и искуство принєсли и прeкрасни, нєповторююци фото-импрeсиї. Дадо зазначeл даєдни кeрeстурски мотиви у їх полнeй краси; у нїх чувствуємe числeни пасмовити значeня, обачуємe ясну умeтнїцку подлогу яку мож посцигнуц зоз фотоґрафию як тeхнїку свойофайтового визуалного виражованя. == Вистави == Бул член Клуба подобових уметнїкох [[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтва за руски язик, литературу и културу]] з Нового Саду, од снованя того Клуба 1996. року. Заступени є у моноґрафиї "Подобова творчосци Руснацох" у виданю Дружтва за руски язик, литературу и културу, на боку 57 зоз колор фотоґрафию "Водица вжиме". За живота Владимир Колєсар мал седем самостойни вистави, пейц колективни, у Кeрeстурe и Новим Садзe. Викладал и з других нагодох кед бул поволани же би илустровал красни предїли керестурского беґеля, пейзажи, природу. Сотрудзовал у вeцeй войводянских виданьох, а найчастeйшe його фотоґрафиї мож було видзиц на бокох виданьох НВУ "Рускe слово" дзе обявйовал свойо успишни уметнїцки прилоги - фотоґафиї у виданьох Руского слова (у новинох, Руских календарох, Заградки и инших), и у друкованих гласнїкох у [[Општина Кула|општини Кула]]. Сотрудзовал на виробку фотоматeриялу за шицки важнєйши виданя пририхтовани з нагоди означованя 250-рочнїци од присeлєня Руснацох на прeдїли Войводини и Сриму. Бeзрeзeрвно шe уключeл и до Интeрнeт eри - од хвилькох кeд шe на швeтовeй информацийнeй мрeжи зявeли руски вeб сайти, Владимир Дадо Колєсар на нїх пласовал вeлї фотоґрафиї котри збогацeли змисти вязани за Руски Кeрeстур и Руснацох вообщe. Зоз сиґурносцу мож повесц же фотоґрафиї Владимира Даду Колєсар у будучносци буду значни етноґрафски фото документи о єдним валалє и його людзох, подобнє як ше указали вецей як 900 неґативи на склу достати од фамелиї сликерох Будинскових. Лєм, розлика будзе тота же за Будинсковима остали 900 таки документи а Владимир Дадо Колєсар мал, єст таки процени, од 6000 до 8000 знїмки. Владимир Дадо Колєсар нєсподзивано умар 2004. року кед мал лєм 48 роки. Поховани є на теметове у Руским Керестуре. == Литература == * Владимир Колєсар-Дадо, уметнїк фотоґрафиї, ''Подобова творчосц Руснацох'', Дружво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 2003, бок 57. == Вонкашнї вязи == * [https://www.youtube.com/watch?v=CI6MPyDD8QU Владимир Дадо КОЛЄСАР (1956 - 2004)], здогадованє на маестра фотоґрафиї * [https://www.youtube.com/watch?v=NTyTnln5rSo Били тополї - Йовґен Надь] (Шпиванку покриваю фотоґрафиї котрим автор Владимир Колєсар) * [https://rdsa.tripod.com/dado.htm Керестур у шерцу] * [https://rdsa.tripod.com/hotar.htm Мотиви зоз хотара] * [https://rdsa.tripod.com/rusyngirl.htm Рускиня] * [https://rdsa.tripod.com/Vodica.htm Водица] * [https://rdsa.tripod.com/Kerestur_z_vozduhu.htm Керестур з воздуху] * [https://rdsa.tripod.com/kazdodnjova_krasota.htm Каждодньова краса фотоґрафиї] == Ґалерия == <gallery> File:Vladimir Dado Koljesar 2.jpg|Владимир Дадо Колєсар </gallery> == Референци == 47sviwudwor187cx6lh9fcmv62lcxe7 0 80 810 809 2024-10-14T16:07:36Z Amire80 9 9 измена увезено 809 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Владимир Дудаш |- | colspan="2" |[[Файл:Dudas Vladimir.jpg|alt=Владимир Дудаш|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |4. децембра 1933. |- |'''Умар''' |3. марца 2021. (88) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Штредня зубарска школа, Нови Сад |- |'''Период твореня''' |1951—1992 |- |'''Жанри''' |зубна протетика, аматерска ґлума, режия |- |'''Поховани''' |у Руским Керестуре |- |'''Припознаня ''' |плакета Аматерского руского театру „Дядя”, „Искри култури” КПЗ Войводини, „Зарї култури” КПЗ Општини Кула |} '''Владимир Дудаш''' (*4. децембер 1933—†3. марец 2021), културни дїяч-ґлумец, режисер и длугорочни директор Аматерского руского театру ''Дядя''. == Биоґрафия == Владимир Дудаш народзени 4. децембра 1933. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Оцец Дюра и мац Мелания родз. Колошняї. Владимир мал шестри Феброну и Леону. Основну школу Владимир закончел 1944. року а потим и 4 класи ґимназиї з малу матуру у Руским Керестуре. Штредню зубарску школу закончел у Новим Садзе 1951. року. Перше роботне место як зуботехнїчар достал 1951. року у Сенти, а од 1952. по 1955. рок робел у Оджаку, два роки у [[Кула|Кули]] а од 1958. року по пензионованє (1992) вон робел у Руским Керестуре. Владимир Дудаш бул оженєти зоз Ану родз. Папуґа, у малженстве мали сина Александра и дзивку Златку. == Анґажованє у култури == Зоз театралну дїялносцу Владимир Дудаш ше почал занїмац 1952. року, кед почал робиц як зуботехнїчар у Сенти, а предлужел 1953. року у Руским Керестуре дзе почал перше ґлумиц, а вец и режирац. У нашим театралним живоце бул присутни и як член рижних руководзацих целох. Полни 22 роки Владимир Дудаш бул директор Аматерского руского театра ''Дядя'' з його сценами у Руским Керестуре и Новим Садзе. Владимир Дудаш бул активни член [[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтва за руски язик, литературу и културу]]. Бул предсидатель Надпатраюцого одбору Дружтва и длугорочни предсидатель Секциї Дружтва у Руским Керестуре. Владимир Дудаш бул активни член [[Руска матка (други период)|Рускей матки]]. Владимир Дудаш бул активни член предсидательствох Културно-просвитней заєднїци Войводини и КПЗ општини Кула, член Союзу аматерских театрох Войводини а за свой дружтвени и аматерски анґажман достал вецей награди, медзи хторима плакети Аматерского руского театру ''Дядя'', ''Искри култури'' КПЗ Войводини, ''Зарї култури'' КПЗ Општини Кула. Владимир Дудаш умар 3. марца 2021. року у Петроварадину. Поховани є 4. марца 2021. року на теметове у Руским Керестуре. === Владимир Дудаш ґлумел у тих театралних фалатох === {| class="wikitable" |+ !Рок !Театрални фалат !Улога |- |1953. |М. Ковач: НА ШВИТАНЮ |Митро |- |1961. |В. Суботич: ЛЮДЗЕ |Саша |- |1967. |Б. Нушич: ПОДОЗРИВА ОСОБА |Милисав |- |1967. |К. Трифкович: ШКОЛСКИ НАД'ЗОРНЇК |Писаревич |- |1969. |М. В. Ґоґоль: ЖЕНЇДБА |Жевакин |- |1970. |О. Коломиєц: ФАРАОНЄ |Генка Гаврило |- |1971. |О. Ананєв: ВОВЧИЦА |Василь |- |1972. |Ж. Фейдо: ПАН ЛОВАР |Бридоа |- |1972. |И. Франко: УКРАДЗЕНЕ ЩЕСЦЕ |Турман |- |1974. |Б. Нушич: ОЖАЛОСЦЕНА ФАМИЛИЯ |Адвокат |} Театрални фалати В. Суботича "ЛЮДЗЕ" и К. Трифковича "ШКОЛСКИ НАД'ЗОРНЇК" Владимир Дудаш и режирал. == Литература == * Дюра Латяк - Владимир Дудаш, биоґрафия, 50 роки Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї, Завод за културу войводянских Руснацох, НВУ ''Руске слово'' и Дом култури Руски Керестур, Нови Сад, 2018, бок 144. == Вонкашнї вязи == * [[Михайло Зазуляк]]: [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/5a%20Studia%20Pdf%20Ruthenica%2018%20za%202013..pdf З нагоди 80 рокох од народзеня Владимира Дудаша], ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 18, 2013, б. 177-180. * [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20Ruthenica%2027%202021.pdf Владимир Дудаш (1933-2021)], ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 27, 2021, б.149 * [https://www.ruskeslovo.com/%d1%83%d0%bc%d0%b0%d1%80-%d0%b2%d0%bb%d0%b0%d0%b4%d0%b8%d0%bc%d0%b8%d1%80-%d0%b4%d1%83%d0%b4%d0%b0%d1%88-1933-2021/ Умар Владимир Дудаш (1933-2021)], С. Орос/Дю. Латяк, Рутенпрес, 3. марец 2021. * [https://www.rtv.rs/rsn/%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B6%D1%82%D0%B2%D0%BE/%D1%83%D0%BC%D0%B0%D1%80-%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80-%D0%B4%D1%83%D0%B4%D0%B0%D1%88-%D0%B4%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%BD%D0%B8-%D0%B4%D0%B8%D1%80%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80-%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D1%80%D1%83%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D1%82%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80%D1%83-%D0%B4%D1%8F%D0%B4%D1%8F_1214508.html Умар Владимир Дудаш длугорочни директор Аматерского руского театру ''Дядя''], РТ Войводина, 3. марец 2021. qqnhkuj5knq4xu0cgmbkxu34owql8z6 0 81 822 821 2024-10-14T16:07:36Z Amire80 9 11 измена увезено 821 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Владимир Канюх |- |'''Народзени''' |4. марца 1929 |- |'''Место народзеня''' |Охрид |- |'''Школа''' |Ґимназия Беоґрадзе |- |'''Образованє''' |Универзитет у Беоґрадзе |- |'''Наукови ступень''' |доктор наукох 1981 |- |'''Институция''' |Институту зa пaтoлoґию |- |'''Академия''' |САНУ, порядни член |- |'''Обласц роботи''' |кардиоваскуларна патолоґия |- |'''Познати по''' |виучованю уродзених шерцових манох и їх<br> плюцовей циркулациї, артеротромбичних<br> коронарних шерцових хоротох, туморох<br> шерца и перикарда, онколоґийней<br> патолоґиї и тератолоґиї |- |'''Награди и припознаня''' |Октоберска награда города Беоґрада 1974,<br> Седмоюлска награда Сербиї 1989,<br> Медаля Semmelweiss у Мадярскей 1990,<br> Похвала Патриярха Павла 2000,<br> Награда „Академик Б. Дьордєвич“ 2000,<br> Награда Здруженя универзитетских<br> наставнїкох Сербиї 2002,<br> награда Братох Карич 2003,<br> Сретеньски орден першого ступня, 2023. |} '''Владимир Канюх''' (Охрид, 4. марец 1929), сербски кардиоваскуларни патолоґ и академик. Трима ше го за зачатнїка патолоґиї у Сербиї и у дакедишнєй Югославиї<ref>Kanjuh Vladimir, [https://www.sanu.ac.rs/clan/kanjuh-vladimir/ Biografija na sajtu SANU]</ref>. == Биоґрафия == Влaдимир Кaнюх нaрoдзeни 4. марца 1929. рoку у Oхриду. Оцец Иван и мац Олґа родз. Симич. Владимир мал и брата Дьордя котри тиж мал високу академску кариєру. Як дзецко часто приходзел зоз своїм братом Дьордьом до [[Руски Керестур|Керестура]], до дїда и баби Канюхових. Владимиров оцец Ивaн Кaнюх початком двацетого вика бул єден з найвекших керестурских интелектуалцох, студирaл нa трoх унивeрзитeтoх у Будaпeшту, Бeрлину и у Бeoґрaдзe. Влaдимир Кaнюх закончел Сeрбскo–фрaнцузку оснoвну шкoлу у Битoлю, а потим прешол на школованє до ґимнaзиї у Бeoґрaдзe, a Мeдицински фaкултeт закончел тиж у Бeoґрaдзe 1955. рoку. На истим факултету и докторовал 1981. року и робел як порядни професор од 1982. року. Рoбeл нa Институту зa пaтoлoґию. Бул нa усoвeршoвaню у Зєдинєним Кральовстве, Францускей, Голандиї, Зєдинєних Америцких Державох. Прeпoдaвaл нa вeцeй мeдицинских фaкултeтoх у Югoслaвиї, нaйвeцeй нa бeoґрaдским и нoвoсaдским унивeрзитeту. Академик Канюх бул снователь постдипломских студийох, продекан и управитель Института за патолоґию. Др Влaдимир Кaнюх постал дописни член Сербскей академиї науки и уметносци 21.марца. 1974. року. За порядного члена САНУ вибрани є 15.децембра.1983. дзе бул секретар Оддзелєня за медицину и предсидатель Секциї за кардиоваскуларну патолоґию и розвой медицинских наукох. Приступну академску бешеду под назву „Уродзени шерцово мани и їх плюцова циркулация“ отримал 26. октобра 1984. року. Поля наукового интересованя Владимира Канюха то кардиоваскуларна патолоґия, поготов уродзени шерцово мани и їх плюцова циркулация, артеротромбична коронарна шерцова хорота, тумори шерца и перикарда як и онколоґийна патолоґия и тератолоґия. Занїма ше и з историю сербскей и шветовей медицини, а зоз сотруднїками одкрил два нови, уродзени шерцово мани. Академик Канюх, як автор и коавтор обявел вецей як 1 000 науково роботи. Його науково роботи цитировани вецей як 700 раз. Аутор є або коаутор вeцeй як трицeц кнїжкох. Академик Владимир Канюх предсидатель Здруженя за атеросклерозу Сербиї, копредсидатель Дружтва лїкарох Сербиї и Греческей, член Совиту Европского дружтва за патолоґию и Интернационалного дружтва за атеросклерозу, предсидатель Здруженя патолоґох Югославиї. За иножемного члена Академиї наукох и уметносци Републики Сербскей вибрани є 2008. року. === Припознаня === Добитнїк є вецей наградох за науку: * Октоберскей награди города Беоґрада 1974, * Седмоюлскей награди Сербиї 1989, * Медалї Semmelweiss у Мадярскей 1990, * Похвали Патриярха Павла 2000, * Награди „Академик Б. Дьордєвич“ 2000, * Награди Здруженя универзитетских наставнїкох Сербиї 2002 * награди Братох Карич 2003. * Сретеньского ордена першого ступня, 2023.<ref>Serbia, RTS, Radio televizija Srbije, Radio Television of. [https://www.rts.rs/vesti/drustvo/5124130/odlikovanja-dan-drzavnosti.html „Додзелєни одликованя з нагоди дня державносци“ ]www.rts.rs.</ref> == Биоґрафиї и библиоґрафиї == Рок. / САНУ 82 (1976) 156-162; 90 (1984) 277-288; 95 (1989) 393-412; 101 (1995) 341-365; 106 (2000) 319-345. == Вонкашнї вязи == * [https://www.sanu.ac.rs/clan/kanjuh-vladimir/ Биоґрафия на сайту САНУ] * [https://www.anurs.org/index.php/sr/academic/174 Биоґрафия на сайту АНУРС] * [https://www.politika.rs/scc/clanak/219359/Brisemo-nase-priznate-naucnike-a-gubimo-mlade-potencijale Владимир Канюх] – интервю (''Политика'', 20. май 2012) * [https://nar.org.rs/rue/%d0%b0%d0%baa%d0%b4e%d0%bc%d0%b8%d0%ba-%d0%b2%d0%bba%d0%b4%d0%b8%d0%bc%d0%b8%d1%80-%d0%ba%d0%b0%d0%bd%d1%8e%d1%85/ Академик Владимир Канюх], вебсайт nar.org.rs, Новинарска Асоцияция Руснацох, Нови Сад, 30. марец 2018. * [https://www.youtube.com/watch?v=bpe9IISDfPw&t=10s&pp=ygUNxIx1dmFyIMWhZXJjYQ%3D%3D Чувар шерца] - портрет академика Владимира Канюха. == Референци == 8tk3bzg5yc19e80aemc90ddo97ls36n 0 82 830 829 2024-10-14T16:07:37Z Amire80 9 7 измена увезено 829 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>др Владимир Ковач</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Vladimir dr Kovač.jpg|alt=Др Владимир Ковач|center|thumb|281x281px]] |- |'''Народзени''' |30. мая 1936. |- |'''Умар''' |19. децембра 2023. (87) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |сербски |- |'''Школа''' |ґимназия, Нови Сад |- |'''Универзитет ''' |Польопривредни факултет, Нови Сад |- |'''Наукови ступень''' |Доктор наукох 1975. |- |'''Период твореня''' |1962—2001 |- |'''Жанри''' |технолоґия вина, винарство, винїцарство |- |'''Поховани''' |у Сримскей Каменїци |- |'''Припознаня ''' |Повеля почесного граждана Сримских Карловцох |} '''др Владимир Ковач''' (*30. май 1936—†19. децембер 2023), дописни член Французкей польопривредней академиї, у Секциї за физико-хемийни науки. ==Биоґрафия== Владимир Ковач народзени 30. мая 1936. року у [[Бачинци|Бачинцох]]. Оцец Михайло и мац Мария. Владимир мал старшого брата Мироня. Владимир Ковач ходзел до основней школи у Бачинцох. Ковачова фамелия ше преселєла 1948. року до Нового Саду дзе Владимир закончел ґимназию и дипломовал на Польопривредним факултету (1960). Од 1962. року робел на Институту за винїцарство и винарство у Сримских Карловцох, як асистент и бул пошвецени науково-виглєдовацкей роботи. На Технолоґийним факултету маґистровал 1969. року, а докторску тезу "Прилог ґу виучованю оксидох за технолоґию вина" Владимир Ковач одбранєл 1975. року. После реорґанизациї Новосадского универзитета 1971. року, др Владимир Ковач прешол на Технолоґийни факултет, дзе постал наукови сотруднїк (1976), а потим и висши наукови совитнїк (1982). До пензиї пошол у юлию 2001. року. ==Рушанє у фаху== Бул член Медзинардней орґанизациї за преучованє полифенолних злученїнох ''Groupe polyphenols'' зоз шедзиском у Нарбону (Французка) од 1971. року. Єден мандат бул член Управного одбору тей орґанизациї. Од 1976. року бул фахови представнїк Югославиї у Медзинародней орґанизациї за винову лозу и вина (Office International de la Vigne et du Vin - OIV), а два мандати бул и предсидатель ґрупи експертох за "Медзинародни правилнїк о еколоґийних поступкох" котра основана при Зєдинєних нацийох. Од 1976. року вибрани є до роботних целох Медзинародней орґанизациї за лозу и вино у Паризу. Вельку часц виглєдованьох у обласци винарства мал у лабораториї професора З. Лаволая на Conservatorie National des Arts et Metiers у Паризу. Участвовал у наукових виглєдованьох и пребувал у иножемстве у Французкей (Нарбоне, Дийон, Монпеллиер, 1967/68). На институту за винарство у Нарбону од 1987. по 1992. рок робел на заєднїцкей теми Французкей и Югославиї на виучованю полифенолних состойкох грозна и вина. На Универзитету у Паризу (Французка 1973/1974) участвовал на виглєдованю и виучованю полифенолних состойкох грозна и вина, а на Универзитету у Мадриду (Шпания, 1993/1994) участвовал на виучованю проантоциянидолох, состойки грозна и вина, котри барз позитивно дїйствую на чловечи орґанизем. На основи своєй науково-виглєдовацкей роботи першенствено у обласци полифенолних материйох вина и сотруднїцтва зоз численима виглєдовачами и анґажованю у ОИВ (OIV), Владимир Ковач бул 15. децембра 1982. року вибрани за дописного члена Французкей польопривредней академиї наукох, у Секциї за физико-хемийни науки (Аcademie d’Agriculture de France – section V:sciences physic-chimiques). Др Владимир Ковач коавтор 11 припознатих нових сортох виновей лози медзи хторима: Сила, Пробус, Неопланта, Морава и други и коавтор трох клонох лози сорти италиянски ризлинґ. Автор є познатого червеного вина ''Vranac Pro Corde'' компаниї ''13 юлий – Плантажи'' зоз Подґорици. Публиковал вецей як 120 науково и фахово роботи з обласци винарства, од хторих скоро половка обявена у нас, а 56 у реномированих медзинародних часописох. Коавтор є кнїжки ''Сорти виновей лози'', обявеней у Новим Саде, 2000. року. Попри науки, добре сотрудзовал з привреду и вше находзел часу же би помогнул тедишнїм винарийом у Крушевцу, Вершцу, Илоку и Ердевику и другим, як и вецей новим приватним винарийом у Сримских Карловцох у продукциї квалитетного вина. На значносц виглєдовацкей роботи академика Владимира Ковача увагу обрацел документарни филм ''Мой живот вино'', авторки Тияни Трнавчевич, у режиї Милутина Караса, емитовани у децембру 2021. року на 1. програми РТВ Войводини. У филму представене академиково доприношенє сучасному винарству у швеце. На инициятиву Здруженя винїцарох и винарох Сримских Карловцох aкадемик Владимир Ковач 16. септембра 2003. року, на основи одлуки Скупштини општини, достал Повелю же є почесни граждан Сримских Карловцох. Вон од 90-их рокох, после врацаня допущеня индивидуалним продуковательом же би пласовали вино на тарґовище, отримал серию преподаваньох за винїцарох, после чого у тей часци Сриму засадзени нови винїци и отворени вецей приватни винариї. Владимир Ковач бул оженєти зоз Миряну родз. Иконич зоз хтору у малженстве мали сина Бориса. Академик Ковач траґично настрадал 19. децембра 2023. року у Новим Садзе, на Дунаю, на Шордошу, дзе як каякаш и член каякашского клуба бул на порядним рекреативним тренинґу. Поховани є на теметове у Сримскей Каменїци. ==Вонкашнї вязи== * Dr Vladimir Kovač:[https://www.topsrbija.com/index.php?option=com_content&view=article&id=6294:dr-vladimir-kova-kreirao-sam-vina-kojima-se-danas-ponosim&catid=297:vino&Itemid=569 Kreirao sam vina kojima se danas ponosim] * [https://www.subotica.info/licnosti/vladimir-kovac Vladimir Kovač: Urbanovi dani vina na Paliću] * Владимир Ковач:[https://www.youtube.com/watch?v=D44XGxwpDZQ Мой живот вино] - сценарио и режия Милутин Карас, автор филма Тияна Трнавчевич * [https://nar.org.rs/rue/%d0%b4%d1%80-%d0%b2%d0%bb%d0%b0%d0%b4%d0%b8%d0%bc%d0%b8%d1%80-%d0%ba%d0%be%d0%b2%d0%b0%d1%87/ Др Владимир КОВАЧ], Новинарска асоцияциа Руснацох, НАР * [https://www.ruskeslovo.com/njeska-budze-pohovani-akademik-vladimir-kovac/ Нєшка будзе поховани академик Владимир Ковач (1936–2023)], М. Тамаш. Рутенпрес, 23. децембер 2023. ==Референци== a6vcne4m0nfae22ownvp0peayqp909o 0 83 833 832 2024-10-14T16:07:37Z Amire80 9 2 измене увезене 832 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width |+ ! colspan="2" |Владимир Колбас |- |Народзени |30. авґуста 1947. |- |Умар |30. авґуста 2024 (77) |- |Державянство |югославянске, канадске |- |Язик творох |руски |- |Школа |Штредня музична школа, Нови Сад |- |Универзитет |Музична академия, Нови Сад |- |Период твореня |1976-1993. |- |Жанри |дириґованє, музична продукция |- |Поховани |у Киченеру, Онтарио, Канада |} Владимир Колбас (*30. авґуст 1947 †30. авґуста 2024), [[музичар]], дириґент, музични продуцент Радио Нового Саду. == Биоґрафия == Владимир Колбас народзени 30. авґуста 1947. року у Новим Садзе. Оцец Йовґен и мац Юстина родз. Гаргаї. Владимир мал и старшого брата Янка. Владимир Колбас закончел основне образованє у Новим Садзе, потим закончел штредню музичну школу, а потим и Музичну академию. Бул вредни аматер у КУД Максим Горки у Новим Садзе од тинейджерских рокох, тиж бул и [[Корепетиция|корепетитор]] и дириґент хорох. Владимир Колбас бул єден зоз сновательох Фестивалу Ружова заградка, а роками робел и допринєсол у орґанизациї и реализациї фестивалу култури Червена ружа. Продуцент у Радио Новим Садзе На место музичного продуцента до Рускей редакциї Радио Нови Сад пришол у марцу 1976. року. Колбас робел зоз тамбуровим, народним и забавним [[Оркестер|оркестром]] на пририхтованю и знїманю музичного материялу за потреби музичней редакциї Радия Нови Сад, односно програми на руским язику. Тиж робел и на пририхтованю наших руских шпивачох, аматерох за знїманє тонских записох руских народних и забавних шпиванкох, як и ґрупох, од хторих найпознатша ґрупа Роса. За свою роботу и усиловносци Колбас достал вецей плакети и припознаня. На вецей заводи бул наградзовани з боку Медзинародного фестивалу Подунайских жемох, котри отримовани биєнално. Продуцентску роботу Владимир Колбас окончовал по 1993. рок, кед зоз супругу Меланию родз. Мудри и штверима дзецми Марину, Катерину, Александром и Кристину, одселєли до Канади. Владимир Колбас умар 30. авґуста 2024. року, на свой 77. родзени дзень. Поховани є на теметове у Киченеру. Литература Вонкашнї вязи Ґрупа авторох, „Члени рускей редакциї од 1949. по 2019.ˮ, https://nar.org.rs/wp-content/uploads/2019/10/%D0%93%D0%9B%D0%90%D0%A1%D0%98-%D0%98-%D0%A7%D0%90%D0%A1%D0%98_compressed_compressed.pdf Гласи и часи, 70 роки Рускей редакциї Радио Нового Саду, Новинарска асоцияция Руснацох - НАР, Нови Сад 2019, б. 142 М. Тот/В. Вуячич, https://www.ruskeslovo.com/upokojel-se-vladimir-kolbas/ Упокоєл ше Владимир Колбас, Рутенпрес, 1. септембер 2024. https://www.discogs.com/artist/4257600-%D0%92%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80-%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B1%D0%B0%D1%81 Владимир Колбас, дискоґрафия, www.discogs.com 2s4x4qsef3gzluucm9i0qf79fuebyxv 0 84 835 834 2024-10-14T16:07:37Z Amire80 9 1 измена увезена 834 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Владимир Дадо Колєсар]] ozs4qynblmwh5ytv1j5bxde1oebzybf 0 85 842 841 2024-10-14T16:07:37Z Amire80 9 6 измена увезено 841 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Владимир Колєсар</big> |- | colspan="2" | |- |'''Народзени''' | 30. марца 1930. |- |'''Умар''' |2. новембра 1981 (51) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |Висша педаґоґийна школа, Нови Сад |- |'''Период твореня''' | 1955—1981 |- |'''Жанри''' |малярство, керамичарство |- |'''Поховани''' |на Новим теметове у Новим Садзе |- |} '''Владимир Колєсар''' (*30. марец 1930—†2. новембер 1981), академски маляр керамичар. ==Биоґрафия== Владимир Колєсар ше народзел 30. марца 1930. року у Беґейцох. Оцец Данил и мац . Мал брата Михайла и шестру Верунку. Родичи му по походзеню зоз Коцура. Оцец Данил, як поштански службенїк, достал роботу у банатским валалє Беґейци дзе жию припаднїки румунскей народносци. Владимир у Беґейцох закончел основну школу 1941. року дзе, попри сербского, добре научел и румунски язик. Под час войни Владимир у Зренянину приватно положел три класи нїзшей ґимназиї. Фамелия ше преселєла до Нового Саду 1946. року. Владимир Колєсар закончел штредню школу а потим и Висшу педаґоґийну школу у Новим Садзе 1955. року. Як член Подобовей секциї КУД Светозар Маркович у Новим Садзе Владимир Колєсар ясно виказал свой малярски талант. Студиї подобовей уметносци уписал на беоґрадскей Подобовей академиї (класа професора Ивана Табаковича), дзе 1964. року дипломовал. [[Файл:Keramika Vladimir Koljesar 1976.jpg|thumb|253x253px|Владимир Колєсар, Вазни (керамика), 1976.]] Робел як наставнїк подобовей култури и математики у Коцуре, Вербаше, Бечею и Новим Садзе. Медзитим, його интересованє було швет уметносц, керамика и малярство и вон пошол до иножемства, глєдал лєпши условия за материялизованє свойого уметнїцкого потенциялу. Єден час робел як реставратор церковних иконох у Австриї, потим у Швайцарскей, же би ше найдлужей затримал у Шведскей як керамични дизайнер. Ту вон, попри дизайнерскей роботи, змогнул моци за винаходзенє власного виразу у малярстве. У тим периодзе даскельо його самостойни вистави прицагли увагу публики и подобовей критики хтора зоз симпатиями привитала Колєсарово малюнки. По врацаню зоз Шведскей Владимир Колєсар бул илустратор велїх виданьох НВУ ''Руске слово'' у Новим Садзе. Медзитим, вон глєдал ширши простор виражованя та прешол до подприємства ''Ґрафика'' дзе робел як дизайнер. Владимир Колєсар бул у малженстве зоз Зорицу родз. Панков. ==Творчи период== У периодзе кед Владимир Колєсар бул обняти зоз тему абстрактного малярства вон на малюнкох хасновал триугельнїки и, особено, круг, та велї интензивни фарби. Фарби складал єдну коло другей, випитовал ефекти мишаня фарбох, випатрало як кед би йому сам спектер фарбох нє бул достаточн, яґод да глєдал вецей од самого спектра. Интересованє за круг ше преточело до приказованя Слунка на його малюнкох. У познєйшей етапи творчосци вон мал на каждим малюнку варошох будучносц и слунко як нєзаобиходни мотив. Колєсар тримал же круг сублимує у себе шицки други форми и бул єдна з його наймоцнєйших преокупацийох. Нєт сумнїву, уметнїцки опус Владимира Колєсара бул досц рижнородни и прешол през вецей виглєдовацки фази, од початного реализма по абстрактни ґеометризем. Алє, у сущносци, Колєсара интересовал лєм подобови язик, язик до хторого вон транспоновал свойо каждодньови импресиї. Зоз палети импресионистох Колєсар хасновал технїку поентилистох алє и теди сучасних опартистох. Тото мож обачиц на велїх його роботох з вельким числом дробних формох, смужкох, точкох... Шцки його роботи малого формату бо вон нїґда нє мал свой власни ателє та ше прилагодзовал ґу датим условийом роботи. Рисовал и мальовал найвецей на картону, паперу, найчастейше зоз темперу и з тушами у фарбох. Його роботи ше помали розноша и, нєминовно, як час преходзи, препадаю. Супруга и Владимиров брат виражовали жаданє же би дзечнє подаровали малюнки Владимира Колєсара, як свойофайтови леґат, даякей рускей институциї хтора ше стара о култури Руснацох же би ше його роботи зачували за будучносц и же би нови ґенерациї мали нагоду видзиц його дїла. ==Самостойни вистави== 1956. и 195 7. року у Бечею, 1959. Баня Ковиляча, 1961. Нови Сад, 1966. Євле (Шведска), 1969. Руски Керестур, 1970. и 1971. року Нови Сад, 1972. Монтре, Сион, Сиєр (Швайцарска), Беґейци. ==Фахово усовершованє== Усовершованє у виробку керамики у Євлу (Шведска). Реставрация церковних иконох у Австриї. Студийни путованя Москва, Штокголм, Євле, Беч, Гайделберґ, Мангайм, Монтре, Сион, Сиєр. Владимир Колєсар умар у Новим Садзе, 2. новембра 1981. року. == Литература == * Подобова творчосц Руснацох, Владимир Колєсар, академски маляр и керамичар, ''Дружтво за руски язик, литературу и културу,'' Нови Сад, 2003, б. 56. == Вонкашнї вязи == * Олґа Карлаварис: [https://www.youtube.com/watch?v=wyfixNrk4Bg&t=8s Владимир Колєсар - 60 роки од народзеня,] Маковчань, Ютюб, 10. април 2021. * [https://issuu.com/upidiv/docs/monigrafija_upidiv-2017-boja UPIDIV 50 godina / Tom 2 / 50 godina primenjenih umetnosti u Vojvodini, issuu.com, стр. 76-77.] buttcj7j9xqcs73r1vwrguah13xd36b 0 86 847 846 2024-10-14T16:07:37Z Amire80 9 4 измене увезене 846 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Владимир Малацко</big> |- | colspan="2" | |- |'''Народзени''' |22. децембра 1934. |- |'''Умар''' |24. януара 2007 (73) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |Учительска школа Зомбор, Суботица |- |'''Период твореня''' |1956—1998. |- |'''Жанри''' |просвита, педаґоґия, култура, спорт |- |'''Поховани''' |у Руским Керестуре |- |'''Припознаня''' |Стриберна плакета за заслуги у унапредзованю фодбалского спорта од ФСЮ Златна плакета од СОФК Войводини Златна плакета за унапредзенє Спортских бавискох ''Руского слова'' Плакета за вельорочну роботу у СД ''Русин'' |} '''Владимир Малацко''' (*22. децембер 1934—†24. януар 2007), учитель, дружтвено-политични и спортски роботнїк, директор ОЦ ''Петро Кузмяк'' у Руским Керестуре. == Биоґрафия == Владимир Малацко народзени у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] 22. децембра 1934. року. Оцец Владо и мац Ирина родз. Рацпети. Владимир мал шестру Наталию. Основну школу Владимир закончел у Руским Керестуре, а потим и Учительску школу у Суботици и Зомборе. Такой по законченю учительскей школи 1956. року Владимир Малацко почал робиц як учитель у Основней школи ''Петро Кузмяк'' у Руским Керестуре. Владимир Малацко ше винчал зоз Марию родз. Сопка, у малженстве мали сина Владимира и дзивку Ясмину. == Значне доприношенє проґресу школи == Владимир Малацко бул директор Основней школи ''Петро Кузмяк'' и потим Образовного центру ''Петро Кузмяк'' у Руским Керестуре од 1977. року та по 1988. рок. Праве у тей децениї кед Владимир Малацко бул директор школа у Руским Керестуре дожила барз значни успихи и пременки. У децембре 1977. року отворени нови, сучасни будинок школи. О рок, 1978. року почала з роботу Педаґоґийна академия хтора була у составе зомборскей учительскей академиї и дала даскельо ґенерациї руских учительох. Истого року формовани Образовни центер ''Петро Кузмяк'' хтори обєдинєл основне, штреднє и професийно-унапраямене образованє и воспитанє. Просвитно-педаґоґийни завод зоз Зомбора 1979. року окончел анализу роботи и функционованя ОЦ ''Петро Кузмяк'' и установел високи ступень сполньованє шицких образовних и педаґоґийних вимогох. У септембре 1986. року комплетовани будинок школского интерната при будинку новей школи. У октобре 1986. року ОЦ Петро Кузмяк бул преглашени за найушореншу школу у Войводини за чечуци школски рок. Концом 1987. року у ОЦ Петро Кузмяк була комплетована компютерска учальня яка теди у велїх школох у Войводини и Югославиї була лєм єдно нєдолаплїве жаданє. За витвореньом шицких тих успихох стала управа Образовного центра на чолє зоз директором Владимиром Малацком и його помоцнїками [[Яков Кишюгас|Яковом Кишюгасом]] и Владимиром Фа. Остатнїх рокох своєй роботней кариєри Владимир Малацко бул директор Друкарнї ''Руске слово'', потим професийно робел у ОК ССРНВ у Кули, та прешол на место совитнїка у Месней заєднїци у Руским Керестуре. Оталь пошол до пензиї 1991. року. == Спортске анґажованє и кариєра == Ище як школяр керестурскей ґимназиї и Учительскей школи у Суботици и Зомборе Владимир Малацко бул активни у вецей конарох спорта, заступал школи у шаху, кошарки и атлетики. З приходом на роботу 1956. року до керестурскей школи Владимир Малацко попри порядних дружтвено-политичних роботох, постал и активни член у СД ''Русин'', бул член орґанох управяня, добри фодбалер, та потим тренер пионирох, вец подростку и старших фодбалерох. Орґанизовал рижни фодбалски турнири у малим фодбалу медзи оддзелєнями у школи ''Петро Кузмяк'', створел числени тими, а потим з тих тимох преберал младих бавячох до подростку ФК ''Русин'' дзе бул тренер од 1960. по 1962. рок. Од 1962. та по 1981. рок бул тренер першого тима и у тим периодзе фодбалере бавели по другираз у Бачкей лиґи и посциговали замерковани резултати. Владимир Малацко бул єден з иницияторох стретнуцох фодбалерох и рукометашох зоз Чехословацкей зоз нашима клубами. Так нашо екипи госцовали у Медзилаборцох, Свиднїку, Старей Любовнї, Зборове, Широким, Прешове... Року 1982. Владимир Малацко бул тренер ФК ''Младост'' зоз Крущичу, дзе бул преглашени за єдного з найлєпших тренерох. У чаше од 1986. по 1987. рок робел як помоцни тренер у ФК ''Русин''. Теди вельо зробел на унапредзованю фодбалского спорту як член Предсидательства СД Русин, як член Предсидательства и рижних комисийох фодбалского подруча Зомбор и як предсидатель Секциї за физичну и технїчну културу при ССРНВ Кула и Покраїнскей конференциї ССРНВ. За свою роботу Владимир Малацко достал велї припознаня медзи хторима Стриберна плакета за заслуги у унапредзованю фодбалского спорта од ФСЮ, Златна плакета од СОФК Войводини, Златна плакета за унапредзенє Спортских бавискох Руского слова, як и Плакета за вельорочну роботу у СД Русин дзе бул преглашени за почесного члена. Владимир Малацко умар 24. януара 2007. року. Поховани є у Руским Керестуре. == Литература == * Тамаш, др Юлиян. Просвитни роботнїки 1944-1991. року, ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991)'', Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок 414. * Тамаш, др Юлиян. 1986. рок, ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991),'' Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок 340. == Вонкашнї вязи == * [https://petrokuzmjak.com/primer-strane/ История школи], вебсайт petrokuzmjak.com 9l09x9f4vr19v6wlw7u656c9bpc65qg 0 87 865 864 2024-10-14T16:07:39Z Amire80 9 17 измена увезено 864 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Владимир Маяковски |- | colspan="2" |[[Файл:Vladimir Mayakovsky 1927.jpg|center|frameless|Владимир Маяковски 1927.]] |- ! colspan="2" |Особни податки |- |Цале мено |Владимир Владимирович Маяковски |- |Датум родзеня |19. юлий 1893. |- |Место родзеня |Баґдати, Росийска Империя |- |Датум шмерци |14. април 1930. (36 р.) |- |Место шмерци |Москва, СССР |- ! colspan="2" |Литературна робота |- |Период |1912–1930 |- |Найзначнєйше дїло |''Хмара у панталонох'' |- |Подпис |[[Файл:Vladimir Mayakovsky signature.svg|center|thumb]] |- ! colspan="2" |Урядови веб-сайт |- | colspan="2" |http://v-v-mayakovsky.ru/ |} '''Владимир Владимирович Маяковски''' (Баґдати при Кутасию, 19. юлий 1893 – Москва, 14. април 1930) бул русийски писатель и маляр.<ref>[https://www.biografija.org/knjizevnost/vladimir-vladimirovic-majakovski/ „Vladimir Vladimirovič Majakovski”]. biografija.org.</ref> У своїм предреволуцийним периодом хтори приведл до 1917. року, Маяковски постал познати як визначна особа русийского футуристичного руху. Вон єден од подписнїкох футуристичного манифесту ''Пляска явному смаку'' (1913) и написал писнї як цо то ''Хмара у панталонох'' (1915) и ''Флаута-похребцина'' (1916). Маяковски под час своєй кариєри написал рижнородни опус змистох: писал писнї, писал и режирал драми, зявйовал ше у филмох, ушорйовал уметнїцки часопис ЛЕФ и правел аґитпроп плакати як потримовка Комунистичней партиї под час Гражданскей войни у Русиї 1917-1922. Гоч Маяковскова робота поряднє указовала идеолоґийну и патриотичну потримовку идеолоґиї большевикох и вельке одушевиє ґу Владимирови Ленїнови<ref>Mayakovsky, Vladimir (1985). [[iarchive:selectedworksint00maya/page/238|„Conversation with Comrade Lenin”.]] Selected Works in Three Volumes. 1 (Selected Verse). English poem trans. Irina Zheleznova. USSR: Raduga Publishers. б. [[iarchive:selectedworksint00maya/page/238|238]]. ISBN 5-05-00001 7-3. „On snow-covered lands / and stubbly fields, / in smoky plants / and on factory sites, / with you in our hearts, / Comrade Lenin, / we think, / we breathe, / we live, / we build, / and we fight!”</ref>, його одношенє зоз совєтску державу вше бул зложени и часто бурни. Маяковски ше часто нашол у зраженю зоз вше векшким уключованьом совєтскей держави до културней цензури и розвойом державней доктрини социялистичного реализма. Дїла котри критиковали лєбо знїчтожовали аспекти совєтскей системи, як писня ''Розгварка зоз порцияшом о поезиї'' (1926), и драма ''Блощица'' (1929) и ''Купальня'' (1929), наишли на знєважованє з боку совєтскей держави и литературного естаблиштмента. Маяковски 1930. року умар так же ше забил. Аж и после шмерци, його одношенє зоз совєтску державу остал нєстабилни. Гоч Маяковского пред тим оштро критиковали совєтски владово органи, як цо то Русийске здруженє пролетерских писательох (РАПП), премиєр Йосиф Сталїн описал Маяковского после його шмерци як „найлєпшого и найталантованшого поету нашей совєтскей епохи”. == Биоґрафия == Пошол до малярскей школи, бул заварти пре социялистични аґитациї, з одушевийом прилапел Октоберску револуцию и положел до служби свой поетски и малярски талант. Поетску роботу започал як футуриста, стояци на чолє того руху. Намагал ше створиц нову поезию хтора би одвитовала урбаному, а потим и револуцийному периоду историї Русиї и чловечеству. Уведол до поезиї вулґарни слова, жарґонски слова, нароком оштри антиестетизми, творел свойо вирази, часто ше бавел зоз словами, потеди нєпознати метафори, а окреме любел гиперболи. Розбил традиционалну ритмичну структуру стиха и створел нови, у ґрафичним складу „ґарадичасти” стих, котри окреме вигодно дїйствує становиску реторичного поети котри ше директно обраца велькому аудиториюму. Смисел такей поезиї одведол го директно на револуционерну трибину, митинґ. Експерименталну лирику шлїдза вельки лирски поеми монолоґийного типу ''Хмара у панталонох, Война и швет, Чловек''. Свою поезию свидомо кладол до служби револуциї, писал аґитацийни писнї (Лїви марш), театралне дїло на тему револуциї з библийскима мотивами ''Мистерия Буфо''. Зоз своїм дїлом барз уплївовал на розвой совєтскей поезиї, а уплївовал и на поетох звонка СССР (Араґон, Бехер, Вапцаров и други) == Снователь русийского футуризма == Маяковски бул єден од сновательох русийского футуризму. Року 1912. зявел ше ''Пляска явниму смаку'', манифест русийского футуризма, котри подписали: Давид Бурлюк, Александар Кручоних, Владимир Маяковски и Виктор Хлєбнїков. Уведол нови жанрово поеми: лирски репортажи, лирско-епски поеми, лирско-фанатистични поеми. == Траґична шмерц == Жил моцни, динамични и полни живот чловека и поети, а умар цихо и поцагнуто: предпоставя ше же ше забил у априлу 1930. року. Його самозабойство остало тайна. Поета явно виявел: „Мержим шицко тото дзе ше шмерц явя и снує! Обожуєм живот та гоч яки бул.” Вон осудзел самозабойство поети Серґея Єсенїна, алє у одпитуюцим писму написал: „То нє способ (другим го нє препоручуєм) алє я нє мам виходу.” == Дїла == === Поеми === * ''Хмара у панталонох'' (Облако в штанах, 1915) * ''Флаута-похребцина'' (Флейта-позвоночник, 1915) * ''Война и швет'' (Война и мир, 1917) * ''Чловек'' (Человек, 1918) * ''150 000 000'' (1921) * ''О тим'' (Про это, Pro eto, 1923) * ''Владимир Илич Ленїн'' (Владимир Ильич Ленин, 1924) * ''Лєтаци пролетер'' (Летающий пролетарий, 1925) * ''У шоре!'' (Хорошо!, 1927) * ''На шицок глас'' (1930) * ''Лїви марш'' Поетски циклуси и збирки * ''Перши'' (Первое, 1912–1924) * ''Я'' (1914) * ''Сатири 1913–1927'' * ''Война'' (Война, 1914–1916, 8 поема) * ''Лирика'' (Лирика, 1916, Лирика, 1916) * ''Револуция'' (Революция, 1917–1928) * ''Каждодньови живот'' (Быт, 1921–1924) * ''Уметносц комуне'' (Искусство коммуны, 1918–1923) * ''Аґитпоеми'' (Агитпоэмы, 1923) * ''Заход'' (Запад, 1922–1925) * ''Америцки поеми'' (Стихи об Америке, 1925–1926) * ''О поезиї'' (О поэзии, 1926) * ''Сатира.'' (Сатира, 1926) * ''Лирика.'' (Лирика, 1918) * ''Публицистика'' (Публицистика, 1926) * ''Дзецинска хижа'' (Детская, 1925–1929) * ''Поеми. 1927–1928'' * ''Сатира. 1928'' (Сатира. 1928) * ''Културна револуция'' (Культурная революция, 1927–1928) * ''Аґит…''(Агит…, 1928) * Драги (Дороги, 1928) * ''Перши од пейц'' (Первый из пяти, 1925) * ''Напредок-назадок'' (Туда и обратно, 1928–1930) * ''Страшни шмих'' (Грозный смех, 1922–1930; обявене постхумно, 1932–1936) * ''Поеми, 1924–1930'' (Стихотворения. 1924–1930) * ''Хто треба же бим постал?'' (Кем Быть, ''Кеб бит'?'', обявена постхумно 1931) === Драми === * ''Владимир Маяковски'' (1913) * ''Жимни туш'' (1930) * ''Владимир Маяковски'' (Владимир Маяковский. Титловане: Траґедия, 1914) * ''Буф мистериї'' (Мистерия-Буфф, 1918) * ''Блощица'' (Клоп, 1929) * ''Купальня'' (Баня. 1930) * ''Москва гори 1905'' (Москва горит. 1905, 1930) === Есеї и скици === * ''Мойо одкрице Америки'' (Мое открытие Америки, 1926) * ''Як правиц стихи'' (Как делать стихи, 1926) === Други дїла === * ''Мистерия Буфо'' * ''Пляска явному смаку'' (1912) == Ґалерия == <gallery> File:Today's Lubok. Battle of Galicia.jpg|Битка медзи Русию и Австроугорску за Галичину (1914) File:Today's Lubok. Siege of Lvov.jpeg|Заберанє Львова (1914) File:Эй, не верь ему (плакат, 1921).jpg|Плаката File:Majak ja.jpg|Збирка стихох Маяковского ''Я''! File:Mayakovsky House Museum 2.jpg|Дом у хторим ше народзел Маяковски File:Mayakovsky-1910.jpg|Маяковски 1910. File:Vladimir Mayakovsky 1914.jpg|Маяковски 1914. File:Mayakovsky and Krasnoarmeitsy.jpg|Маяковски и червеноармийци 1929. </gallery> == Референци == <references /> == Литература == * Aizlewood, Robin (1989). ''Verse form and meaning in the poetry of Vladimir Maiakovsky: Tragediia, Oblako v shtanakh, Fleita-pozvonochnik, Chelovek, Liubliu, Pro eto''. Modern Humanities Research Association, London. * Brown, E. J. ''Mayakovsky: a poet in the revolution'' (Princeton Univ. Press, 1973). * Charters, Ann & Samuel. ''I love : the story of Vladimir Mayakovsky and Lili Brik'' (Farrar Straus Giroux, NY, 1979). *  Humesky, Assya (1964). ''Majakovskiy and his neologisms''. Rausen Publishers, NY. * Jangfeldt, Bengt (1976). ''Majakovsky and futurism 1917–1921''. Almqvist & Wiksell International, Stockholm. *  Lavrin, Janko (1948). ''From Pushkin to Mayakovsky, a study in the evolution of a literature''. Sylvan Press, London. * Mayakovsky, Vladimir (Patricia Blake ed., trans. Max Hayward and George Reavey). ''The bedbug and selected poetry''. (Meridian Books, Cleveland, 1960). * Mayakovsky, Vladimir. ''Mayakovsky: Plays. Trans. Guy Daniels''. (Northwestern University Press, Evanston, Il). 1995. <nowiki>ISBN 0-8101-1339-2</nowiki>. * Mayakovsky, Vladimir (2000). ''For the voice''. The British Library, London. * Mayakovsky, Vladimir (ed. Bengt Jangfeldt, trans. Julian Graffy). ''Love is the heart of everything : correspondence between Vladimir Mayakovsky and Lili Brik 1915–1930'' (Polygon Books, Edinburgh, 1986). * Mayakovsky, Vladimir (comp. and trans. Herbert Marshall). Ma''yakovsky and his poetry'' (Current Book House, Bombay, 1955). * Mayakovsky, Vladimir (1985). ''Selected works in three volumes''. Raduga, Moscow. * Mayakovsky, Vladimir (1975). ''Selected poetry''. Foreign Languages, Moscow. * Mayakovsky, Vladimir (ed. Bengt Jangfeldt and Nils Ake Nilsson). ''Vladimir Majakovsky: Memoirs and essays'' (Almqvist & Wiksell Int., Stockholm 1975). * Novatorskoe iskusstvo Vladimira Maiakovskogo (trans. Alex Miller). ''Vladimir Mayakovsky: Innovator'' (Progress Publishers, Moscow, 1976). * Noyes, George R (1960). ''Masterpieces of the Russian drama''. Dover Pub., NY. * Nyka-Niliūnas, Alfonsas. ''Keturi vėjai ir keturvėjinikai'' (The Four Winds literary movement and its members), Aidai, 1949, No. 24. * Rougle, Charles (1976). T''hree Russians consider America: America in the works of Maksim Gorkij, Aleksandr Blok, and Vladimir Majakovsky''. Almqvist & Wiksell International, Stockholm. * Shklovskii, Viktor Borisovich. (ed. and trans. Lily Feiler). ''Mayakovsky and his circle'' (Dodd, Mead, NY, 1972). * Stapanian, Juliette. ''Mayakovsky's cubo-futurist vision'' (Rice University Press, 1986). * Terras, Victor (1983). ''Vladimir Mayakovsky''. Twayne, Boston. * Vallejo, César (trans. Richard Schaaf) ''The Mayakovsky case'' (Curbstone Press, Willimantic, CT, 1982). * Volk, Craig, "''Mayakovsky Takes The Stage"'' (full-length stage drama), 2006 and "At The Top Of My Voice" (feature-length screenplay), 2002. * Wachtel, Michael (1998). ''The development of Russian verse: meter and its meanings.'' Cambridge University Press. == Вонкашнї вязи == * [https://www.poezijasustine.rs/ Биоґрафия] [https://web.archive.org/web/20150402102743/http://www.poezijasustine.rs/vladimir-majakovski Архивоване] на сайту Wayback Machine * [https://archive.org/search?query=%28%28subject%3A%22Mayakovsky%2C%20Vladimir%20Vladimirovich%22%20OR%20subject%3A%22Mayakovsky%2C%20Vladimir%20V%2E%22%20OR%20subject%3A%22Mayakovsky%2C%20V%2E%20V%2E%22%20OR%20subject%3A%22Vladimir%20Vladimirovich%20Mayakovsky%22%20OR%20subject%3A%22Vladimir%20V%2E%20Mayakovsky%22%20OR%20subject%3A%22V%2E%20V%2E%20Mayakovsky%22%20OR%20subject%3A%22Mayakovsky%2C%20Vladimir%22%20OR%20subject%3A%22Vladimir%20Mayakovsky%22%20OR%20creator%3A%22Vladimir%20Vladimirovich%20Mayakovsky%22%20OR%20creator%3A%22Vladimir%20V%2E%20Mayakovsky%22%20OR%20creator%3A%22V%2E%20V%2E%20Mayakovsky%22%20OR%20creator%3A%22V%2E%20Vladimirovich%20Mayakovsky%22%20OR%20creator%3A%22Mayakovsky%2C%20Vladimir%20Vladimirovich%22%20OR%20creator%3A%22Mayakovsky%2C%20Vladimir%20V%2E%22%20OR%20creator%3A%22Mayakovsky%2C%20V%2E%20V%2E%22%20OR%20creator%3A%22Mayakovsky%2C%20V%2E%20Vladimirovich%22%20OR%20creator%3A%22Vladimir%20Mayakovsky%22%20OR%20creator%3A%22Mayakovsky%2C%20Vladimir%22%20OR%20title%3A%22Vladimir%20Vladimirovich%20Mayakovsky%22%20OR%20title%3A%22Vladimir%20V%2E%20Mayakovsky%22%20OR%20title%3A%22V%2E%20V%2E%20Mayakovsky%22%20OR%20title%3A%22Vladimir%20Mayakovsky%22%20OR%20description%3A%22Vladimir%20Vladimirovich%20Mayakovsky%22%20OR%20description%3A%22Vladimir%20V%2E%20Mayakovsky%22%20OR%20description%3A%22V%2E%20V%2E%20Mayakovsky%22%20OR%20description%3A%22Mayakovsky%2C%20Vladimir%20Vladimirovich%22%20OR%20description%3A%22Mayakovsky%2C%20Vladimir%20V%2E%22%20OR%20description%3A%22Vladimir%20Mayakovsky%22%20OR%20description%3A%22Mayakovsky%2C%20Vladimir%22%29%20OR%20%28%221893-1930%22%20AND%20Mayakovsky%29%29%20AND%20%28-mediatype:software%29 Владимир Маяковски] на сайту Internet Archive * [https://librivox.org/author/10344?primary_key=10344&search_category=author&search_page=1&search_form=get_results&search_order=alpha Владимир Маяковски] на сайту LibriVox * [https://www.marxists.org/subject/art/literature/mayakovsky/index.htm Vladimir Mayakovsky Archive] at marxists.org 4ddc63rinka6qcc280426o3880lccox 0 88 882 881 2024-10-14T16:07:39Z Amire80 9 16 измена увезено 881 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Владимир Мученски |- |'''Народзени''' |26. фебруара 1933. |- |'''Умар''' |13. юния 2022. (90) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Школа''' |Нїзша ґимназия |- |'''Период твореня''' |1952—1992 |- |'''Жанри''' |школска администрация, музика |- |'''Поховани''' |у Руским Керестуре |} '''Владимир Мученски''' (*26. фебруар 1933—†13. юний 2022), длугорочни секретар у ОШ ''Петро Кузмяк'', алє и познати музични виртуоз на гармоники и шеф [[Оркестер|оркестра]] ''Сивґамуриз''. ==Биоґрафия== Владимир Мученски народзени 26. фебруара 1933. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Мац Иля, дзивоцке Семанова, и оцец Янко Мученски, мали штверо дзеци: дзивки Феброну и Гелену, та синох Янка и Владимира. Основну школу Владимир Мученски закончел у родним валалє, потим закончел и нїзши класи ґимназиї по руски. Його оцец Янко грал, бул музично образовани и любел музику, та жадал же би му и синове були музичаре. Обидвоме мали добре розвити слух. Старши син Янко почал музичне образованє а вец пришол шор и на Владимира. Обидвоме браца грали дома на гармуникох а вежбали и на виолинох. До приватней школи клавира ходзели до [[Кула|Кули]]. Док ше други дзеци на драже бавели у Мученскових капурка була замкнута и обидвоме хлапци мушели вежбац. Оцец их наганял вежбац, ридко кеди ше им удало дакус ше побавиц зоз пайташами. Таки стаємни и длуготирваци вежби допринєсли же би вони обидвоме постали одлични инструменталисти. Владимир Мученски по законченю нїзшей ґимназиї пошол до Опатиї у Горватскей дзе робел як службенїк у банки, а вноци грал у готелским бару. Солфедьо (наука о шпиваню) Владимир закончел у Риєки. Його перфектна музична рутина, схопносц, и власна гармоника му преправели вшадзи драгу. Под час пребуваня у Опатиї Владимир призберовал нотни кнїжочки популарней забавней музики хтори принєсол до Руского Керестура дзе ше врацел бо мал исц до войска. Роки 1954-55 Владимир препровадзел у войску. По врацаню з войска Владимир Мученски кратши час робел у општини у Руским Керестуре, вец прешол до Кули дзе робел у општини, у дїловоднїку, алє нєодлуга потим почал знова робиц у Руским Керестуре, як секретар у Основней школи ''Петро Кузмяк''. Владимир Мученски ше оженєл зоз Ирину родз. Дудаш. ==Музична кариєра== [[Файл:Orkester Sivgamuriz.jpg|alt=Члени оркестра Сивгамуриз на проби у Ризничовим квартелю|thumb|424x424px|Оркестер ''Сивґамуриз'': Яким Сивч, гармоника, Владимир Мученски, клавир, Владимир Новта, Владимир Ґаднянски, бас и Павле Ризнич, кларинет. ]] Владимир Мученски бул, на своєй гармоники, найлєпши инструменталиста у Руским Керестуре, та и вельо ширше. Його безпрекорне гранє му принєсло моцни авторитет и прето ше коло нього призберовали вецей млади музичаре хтори жадали направиц викрок у музичним живоце младих Руснацох, хтори почитовали дотедишню руску музичну традицию алє сцели ступиц и на нови драги у музики хтори сучасносц приношела. Джез теди бул моцни у виразу, оркестерска музика пановала такповесц у цалим швеце. Бул то час кед Владимир Мученски формовали ансамбл ''Сивґамуриз''. Мено оркестра ''Сивґамуриз'' составене з часцох презвискох його членох (СИВч, ҐАднянски, МУченски, РИЗнич). Окрем Владу, у оркестру стаємно грали [[Яким Сивч]], Мирко Ґаднянски и Павле Ризнич. Дзекуюци нотним кнїжочком хтори Владимир принєсол зоз Опатиї члени составу ''Сивґамуриз'' увежбовали и збогацовали свой репертоар. А то бул репертоар з теди найновшима забавнима композициї дзечнє слухани у цалим швеце. Влєце на лєтнєй бини у теди популарней ''Желєней загради'' спомнути музичаре през дзень увежбовали композициї а вечар заграли младим Керестурцом на такволаних явних пробох. Кед посцигли одредзени квалитетни уровень вони, як оркестер, стаємно грали на танцох валалскей младежи. Соботу и внєдзелю бул танєц у ''Желєней загради'' або у Младежскей сали кед бул диждж и оркестер ''Сивґамуриз'' грал. Цалу другу половку 50-тих рокох вони наступали под тим меном як музични оркестер. Виртуозне музициранє Владимира Мученския и його оркестра ''Сивґамуриз'' виховало нови ґенерациї младих у валалє, преширело музични видики даскелїх ґенерацийох рускей младежи, и на традицийох того оркестра познєйше наставали, у рижних вариянтох, состави и ґрупи як цо то були Вельки младежски оркестер, потим ''Шкорванчки'', а на єден способ и рок групи як цо ''Канонади'', ''Ореоли'' и други. У цеку 1962. року члени ансамбла були часц ґрупи младих хтори потримали идею и потим основали ''Червену ружу''. Яким Сивч, иншак єден з єй иницияторох и "кум" назви забавного вечара ''Червена ружа'', вєдно з Мученскийом позберали и за наступ пририхтали шицких шпивачох. Ґу тому их и провадзели з Вельким оркестром, Сивч на гармоники, а Мученски на клавире. З Вельким оркестром вони познєйше освоєли и значни награди звонка Руского Керестура. И на идуцих двох ''Червених ружох'' Владимир Мученски и його товарише з Велького оркестру одграли комплетну програму фестивала. Вони були найлєпши оркестер у валалє, барз увежбани и з барз солидним уровньом квалитету за тедишнї час. Музичну кариєру Владимир Мученски, уж як оженєти, предлужел у Оркестру [[Дом култури Руски Керестур|Дома култури]] дзе велї роки наступал з ''Кирданцами''. Мученски виховал и велї ґенерациї младих гармоникашох, цо у першим оддзелєню Музичней школи вєдно з Якимом Сивчом, цо на приватних годзинох. Владимир Мученски робел як секретар у Основней школи ''Петро Кузмяк'' у Руским Керестуре полни 35 роки. За тоту роботу го вязали найкрасши памятки, робел у колективе з добрима людзми, почитовали ше шицки, помагали ше и водзели школу напредок. Владимир Мученски умар 13. юния 2022. року. Поховани є на теметове у Руским Керестуре. == Ґалерия == <gallery> File:Pomocne osoblje.jpg|alt=Члени администрациї и техїчного отримованя ОЦ Петро Кузмяк|Члени администрациї и техїчного отримованя ОЦ ''Петро Кузмяк'', Владо Мученски шедзи треци з лїва File:Veljki orkester 60 rokoh.jpg|alt=Часц Велького оркестру 60-их рокох|Часц Велького оркестру 60-их рокох, Теофил Сабадош, Миронь Джуджар, Михал Микита и Михал Чордаш </gallery> ==Литература== ==Вонкашнї вязи== * Гавриїл Колєсар, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/7a%20studia%20ruthenica%2020%20u%20Pdf.%202015..pdf Чловек хторого гармоника слухала, Владимир Мученски, дакедишнї музични виртуоз], ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 20, 2015, б. 176. * [https://www.ruskeslovo.com/%d1%83%d0%bc%d0%b0%d1%80-%d0%b2%d0%bb%d0%b0%d0%b4%d0%b8%d0%bc%d0%b8%d1%80-%d0%bc%d1%83%d1%87%d0%b5%d0%bd%d1%81%d0%ba%d0%b8-1933-2022/ Умар Владимир Мученски (1933-2022)], М. Афич, Рутенпрес, 14. юний 2022. 1kuz7ho4ykbqsh4lwdcwkc1qujffiud 0 89 895 894 2024-10-14T16:07:40Z Amire80 9 12 измена увезено 894 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Владимир Полївка |- | colspan="2" |[[Файл:Vladimir 1930.jpg|alt=Владимир Полївка 1930. року|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |4. юния 1908. |- |'''Умар''' |1. септембра 1961. (53) |- |'''Державянство''' |австроугорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |сербски, руски |- |'''Школа''' |Ґимназия, Травник |- |'''Универзитет''' |Правни факултет, Беоґрад |- |'''Наукови ступень''' |докторат, Сорбона, Париз |- |'''Период твореня''' |1933—1961 |- |'''Жанри''' |право, адвокатура, спорт |- |'''Поховани''' |у Кули |} '''Владимир Полївка''' (*4. юний 1908—†1. септембер 1961), доктор права зоз Сорбони, правдиви руски интелектуалєц и [[Спортиста|спортски]] активиста. ==Биоґрафия== [[Файл:Jezuitska gimnazija 1924.jpg|alt=Владимир Полївка у єзуитскей ґимназиї у Травнику|thumb|464x464px|Владимир Полївка у єзуитскей ґимназиї у Травнику (стої у штреднїм шоре цалком лїво)]] Владимир Полївка ше народзел у Будимпешти 1908. року. Оцец [[Михаил А. Поливка|Михаил]] и Єлена родз. Петриґала. Бул наймладше од седмерих дзецох, штирох шестрох, Марґити, Ирини, [[Єлена Солонар|Єлени]] и Олґи, и двох братох, Ивана и Андрея. Владимир закончел основну школу у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]], вец пошол до Травнику, до ґимназиї при єзуитским семинаре. После ґимназиї прешол до Беоґраду дзе уписал студиї права и дипломовал. На Сорбони у Паризу уписал постдипломски студиї и докторовал 1933. року. Владимир Полївка ище як штредньошколєц и студент, вєдно зоз [[Инж. Юлиян Малацко|Юлияном Малацком]] и ище 8 младима Керестурцами, бул 1923. року єден зоз сновательох ФК ''Русин'' з Руского Керестура и стандардни бавяч у тиме. [[Файл:Snovatelje FK Rusin 1923.jpg|alt=Снователє ФК ''Русин'' з 1923. року|thumb|396x396px|Снователє ФК ''Русин'' з 1923. року, Руски Керестур]] По докторованю у [[Париз]]у, Владимир Полївка почал робиц у Умки при Беоґрадзе як адвокат. Мал приватну праксу зоз колеґом адвокатом Вельком Ковачевичом, познєйше єдним з познатих беоґрадских адвокатох. У медзичаше, почала война. Владимир Полївка бул зарабени на початку войни. Нємци их депортовали алє ше йому удало сцекнуц зоз гайзибана у Будимпешти. Войнови час препровадзел у Будимпешти (при своєй шестри Марґити). Кед Руси сцигли до Мадярскей вон робел за нїх як прекладатель понеже знал бешедовац и по русийски. Руси го барз ценєли и сцели же би остал з нїма кед рушали за Нємецку алє вон нашол способ тото одбиц и врацел ше до Югославиї. Руси му дали писану препоруку и тото писмо спричинєло проблем Владимирови Полївкови под час Информбироа понеже го теди гарештовали (лєм на даскельо днї). Члени УДБ-и теди претресали Полївкову хижу и нашли тото писмо од Русох и то им звекшало подозривосц спрам Владимира Полївки. Владимир Полївка ше врацел до Кули односно до Руского Керестура. Робел у Кули у Катастре як приправнїк. После шмерци його мацери, даґдзе 1946./47. року отворел приватну адвокатску праксу у Кули а єден час мал канцеларию и у Руским Керестуре. Оженєл ше зоз Емилию Манойла, учительку, 1948. року. Млада малженска пара жила кратки час у Руским Керестуре а вец ше преселєли до Кули. За 13 роки малженства Владимир и Емилия Полївка мали тройо дзеци, Ирену, Андрея и Дьордя (Дюру). Владимир Полївка нєсподзивано умар 1. септембра 1961. року, у 53 року живота. Поховани є на руским теметове у Кули. ==Вонкашнї вязи== * Гавриїл Колєсар: [http://ruskatube.x10host.com/rus/Rusnaci%20u%20svece%2027.pdf Бул прави руски интелектуалєц] (Владимир Полївка), ''Руснаци у швеце, Рок Х, ч. 2 (27), Май-Авґуст, 2011,'' б. 19-22. * Зоз живота Руснацох у Кули, Г. Колєсар: [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2016/01/Kula-monografija-WEB-1.pdf Основна градза за портрет Владимира Полївки, докторанда на Сорбони у Париз], Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2016, б. 117-122. ==Ґалерия== <gallery> File:Poljivkovo dzeci 1910 R Kerestur.jpg|alt=Полївково дзеци 1910. року у Руским Керестуре|Полївково дзеци 1910. року у Руским Керестуре, Иринка, Андрей, Єлена, Олґа, Владислав (Лаци), Марґита шедзи Владимир Поливка 1910. рок File:Paris 1933 maj 14.jpg|alt=Владимир Полївка у Паризу|Владимир Полївка у Паризу, Французка, 14. май. 1933. року </gallery> 2ff6wgu4s1de1emqmyu6pba2zkc2n5x 0 90 906 905 2024-10-14T16:07:40Z Amire80 9 10 измена увезено 905 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Владимир Рогаль</big> |- |'''Народзени''' |20. юния 1925. |- |'''Умар''' |31. октобра 1984. (59) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |-|- |'''Школа''' |Учительска школа, Зомбор |-|- |'''Период твореня''' |1946—1976. |-|- |'''Жанри''' |просвита, информованє |- |'''Поховани''' |на варошским теметове у Шидзе |- |'''Припознаня''' |Орден заслугох за народ III шора, Награда ''6. децембер'' општини Шид |} '''Владимир Рогаль''' (*20. юний 1925—†31 октобер 1984), учитель, єден з перших редакторох часопису за руски дзеци ''Пионирска заградка'', дружтвено-политични дїяч. == Биоґрафия == Владимир Рогаль ше народзел 20. юния 1925. року у Соту (при Шиди), у напредней селянскей фамилиї, познатей по фрушкогорских ''Рогаль-базох'' з НОВ-и. Оцец Штефан и мац Анка. Основну школу закончел у своїм родним месце, а гражданску школу у Шидзе. Три класи учительскей школи Владимир Рогаль закончел пред войну у Сримских Карловцох, а матуровал у учительскей школи у Зомборе 1946. року. [[Файл:Ovoda R Kerestur 1945.jpg|alt=Маґдалена Колєсар, Каролина Гарди и учитель Владимир Рогаль з дзецми у керестурскей оводи 1945. року|thumb|556x556px|Маґдалена Колєсар, Каролина Гарди (тета Драґа) и учитель Владимир Рогаль з дзецми у керестурскей оводи 1945. року]] Уж од 1941. року, як шеснацрочни леґинь прежил велї войново страхоти, а як учаснїк у Народноошлєбодительней войни (НОВ) бул на першей воєней паради у ошлєбодзеним Беоґрадзе 1944. року, одкаль шицки борци рушели до борби за конєчне ошлєбодзенє жеми. По ошлєбодзеню, як визначному дружтвено-политичному роботнїкови, були му зверени одвичательни длужносци на планє образованя и култури у [[Бачка|Бачкей]], дзе службовал од 1946. по 1954. рок. У тим периодзе, як млади просвитни роботнїк, розпоредзени є на службу до Сентянского Ґунарошу (познєйше Нове Орахово), дзе ше праве приселєли, як колонисти, Руснаци з [[Руски Керестур|Руского Керестура]], як перши учитель у новооснованей основней школи за руски дзеци. Медзитим, уж о рок бул премесцени до Руского Керестура за управителя основней школи, а вец знова о рок бул послати до Беоґраду на курс за новинара. По врацаню з Беоґраду 1949. року бул меновани за главного и одвичательного редактора часопису за руски дзеци ''Пионирска заградка''. Од 1951. по 1954. рок робел як други секретар Секциї за Руснацох при Союзу културно-просвитних дружтвох АП Войводини, дзе у исти час окончовал и значни дружтвено-политични функциї. Владимир Рогаль ше 1951. року оженєл зоз учительку Єлисавету Славку Будински з Руского Керестура. У малженстве мали сина Владимира и дзивку Надежду. [[Файл:Vladimir i Slavka Rohalj.jpg|alt=Славка и Владимир Рогаль зоз школярами у Бикич Долу|thumb|420x420px|Славка и Владимир Рогаль зоз школярами у Бикич Долу]] У 1954. року ше, по власней дзеки, преселєл до [[Бикич Дол]]у, дзе як учитель робел у Бикичу, Соту и Беркасове, вєдно зоз свою супругу Славку. У 1962. року Владимир Рогаль прешол на роботу до Скупштини општини Шид, дзе водзел образованє и културу. За свою дружтвену и просвитну роботу Владимир Рогаль достал вецей дипломи и плакети, бул одликовани з Орденом заслугох за народ III шора, а бул и добитнїк награди ''6. децембер'' општини Шид. Пензионовани є 1976. року кед бул на роботним месце помоцнїка директора Основней школи ''Бранко Радичевич'' у Шидзе. Владимир Рогаль умар 31. октобра 1984. року у Шидзе. Поховани є на варошским теметове. == Литература == * Янко Рац, ''Владимир Рогаль (1925-1984);'' ''Руски календар 1985, Руске слово'', Нови Сад, 1983, боки 69-71. * [[Василь Мудри]], ''З нагоди означованя 70-рочнїци народзеня Владимира Рогаля (1925-1984-1995),'' ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 5, 1996-1997, б. 121-123.'' 5sbn963sremrsyoprxz7j71285ozdlq 0 91 921 920 2024-10-14T16:07:41Z Amire80 9 14 измена увезено 920 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Владимир Сабо Дайко</big> |- | colspan="2" | [[Файл:Vladimir Sabo Dajko 1928 2013.jpg|alt=Владимир Сабо Дайко|center|thumb|274x274px]] |- |'''Народзени''' |9. новембер 1928. |- |'''Умар''' |25. децембер 2013.(85) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |основне образованє |- |'''Период твореня''' |1953—2012 |- |'''Жанри''' |литература, културна дїялносц |- |'''Поховани''' |на теметове у Коцуре |- |'''Припознаня''' |Златна значка Културно-просвитней заєднїци Сербиї, почесни член Рускей матки |} '''Владимир Сабо Дайко''' (*9. новембер 1928—†25. децембер 2013) писатель, културно-просвитни дїяч. == Биоґрафия == Владимир Сабо Дайко, народзени 9. новембра 1928. року у Коцуре, бул активни културни роботнїк и инициятор велїх културно-просвитних активносцох у [[Коцур]]е: библиотекар, писатель, ґлумец, режисер, дописователь новинох ''Руске слово''. Понеже под час Другей шветовей войни коцурска Читальня була заварта, а кнїжки порозношени по обисцох, значне доприношенє обновйованю єй роботи, попри Миколи Гардия, дал и Владимир Сабо Дайко. Читальня зоз роботу почала 1953. року, а єй перши библиотекар бул по 1955. рок праве Владимир Сабо Дайко. Опробовал ше и як режисер и ґлумец у своїх, и нє лєм у своїх, театралних фалатох. Режирал драми ''Франтовнїца'' (1963), ''Заврачане благо'' (1964) и ''Стецко'' (1965). Ґу тому, вон и идейни творитель и орґанизатор перших Стретнуцох дзецинского театру 1993. року, хтори приведли до оживйованя дзецинского театралного живота и драмскей творчосци у Коцуре. Владимир Сабо Дайко бул медзи першима порушователями и творителями даєдних значних културних активносцох у Коцуре, насампредз снованя ''КУД Жатва'', а бул и активни член Клубу писательох, поетох и рецитаторох ''Нашо крочаї''. Владимир Сабо Дайко бул єден зоз сновательох обновеней ''[[Руска матка|Рускей матки]]'', єй активни, а потим и почесни член. Бул и єден з найактивнєйших членох ''[[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтва за руски язик, литературу и културу]] у Коцуре''. Сабо Дайко ше у каждей нагоди закладал за очуванє и розвиванє руского язика и, вообще, рускосци. == Литературна робота == [[Файл:Rovnji car.jpg|alt=Ровнї цар|thumb|290x290px|Ровнї цар]] Писал приповедки и писнї. Обявйовал их у ''Руским календаре, Заградки, Руским слове (Литературним слове), Ерату над Куцуром / Коцуром, Шветлосци''. Од писньох спомнїме: Чловек и ровнїна, Я глєдам, Дзецко Бачки, Руска мац, Балада о Руснакови, Визия оцовщини и др. Владимир Сабо Дайко ше як прозаїст окреме визначел. Медзи найлєпшима приповедками му ''Тереза, Канада Канада, Санканє'', приповедки за дзеци ''Ровнї цар'' (1. виданє 1996, 2. виданє 2005. року). У ''Ровнї цару'' ше намагал подаровац малому рускому читательови юнака-защитнїка свойого народу. Понеже велї народи маю свойого юнака, напр. Серби – Кральовича Марка, Анґлийци – Робина Гуда, Швайцарци – Вилиєма Тела итд., Сабо Дайко жадал створиц и руского юнака и описал го у подоби Ровнї цара (цара ровнїни). Треба визначиц же Сабо Дайко у ''Ровнї цару'' окреме успишни у креированю атмосфери валалского стредку и твореню заплєту. Його опис жими у фебруаре (у приповедки Кед Шандор завяло), опис чуваня овцох, як и опис каменцу и бурї влєце охабяю моцни и тирваци упечаток на читателя. На початку 21. вику Сабо Дайко, и у своєй дзевятей децениї живота, творел зоз вельку креативну енерґию. Охабел у рукопису дзецински роман ''Кеша'', хтори публиковани 2018. року у кнїжки ''Вибрани писнї и проза'' Дружтва за руски язик, литературу и културу. Владимир Сабо Дайко бул одборнїк у Општини [[Вербас]], член Совиту Месней заєднїци Коцур, а у єдним мандату бул и предсидатель Совиту. Як щири вирнїк, нє занєдзбовал свою виру и церкву. За свою рижнородну и квалитетну дїялносц на планє култури, попри вецей припознаньох, наградзени є и зоз Златну значку Културно-просвитней заєднїци Сербиї. Умар 25. децембра 2013. року у Коцуре . == Литература == * Рецензия Владимира Сабо Дайка на осучаснєне виданє кнїжки Гавриїл Костельник: ''Идилски венєц З мойого валалa'', Нови Сад . Руски Керестур, 2004. ''Studia Ruthenica ч. 11, рок 2006,'' б. 181 * Рецензия Владимира Сабо Дайка на репринт кнїжочки писньох Янка Хромиша ''Квиток младосци'', Ерато над Куцуром/Коцуром 8, 2005. ''Studia Ruthenica ч. 11, рок 2006,'' б. 187 ==Вонкашнї вязи == * [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D1%86%D1%83%D1%80%D0%B0#%D0%97%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B0%D1%98%D0%BD%D0%B8_%D0%9A%D1%83%D1%86%D1%83%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B8&#x20; Значни&#x20;Коцурци] Куцура, Википедија, слободна енциклопедија 83dqr8482xjh0bjkkht6ate6yyac8fs 0 92 937 936 2024-10-14T16:07:42Z Amire80 9 15 измена увезено 936 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Владимир Солонар |- | colspan="2" |[[Файл:Young man 1947.jpg|alt=Владимир Солонар 1947. року|center|frameless]] |- |'''Народзени''' |8. децембра 1926. |- |'''Умар''' |13. октобра 2012. (86) |- |'''Державянство''' |югославянске, америцке |- |'''Язик творох''' |анґлийски, руски |- |'''Школа''' |Ґимназия, Нови Сад и Бая |- |'''Универзитет''' |Медицински факултет, Заґреб |- |'''Период твореня''' |1959—2011 |- |'''Жанри''' |медицина, малярство |- |'''Поховани''' |у Сиєтлу, ЗАД |} '''Др Владимир Солонар Ph. D.''' (*8. децембер 1926—†13. октобер 2012), патолоґ, руски интелектуалєц и почитовани предняк медзи виселєнцами у ЗАД. == Биоґрафия == Владимир Солонар ше народзел 1926. року у Вербаше як перше дзецко у фамелиї Констатнина и [[Єлена Солонар|Єлени Солонар]] родз. Полївка, познатей керестурскей апатикарки и здравственей просветительки. Владимир мал младшу шестру Єлену. Дзецинство препровадзел у Руским Керестуре дзе закончел основну школу. Перши штири роки ґимназиї закончел у Новим Садзе дзе и матуровал после Другей шветовей войни. Под час войни бул у у ґимназиї у Баї при римокатолїцких монахох, цистерцитох. До войни пошол як припаднїк Народноошлєбодительного войска Югославиї кед му було 17 роки, вєшенї 1944. року, и служел у артилєриї зоз ище штирома Керестурцами. Медицину Владимир Солонар студирал на Медицинским факултету у Заґребе дзе дипломовал 1953. року и такой предлужел и штирирочну специялизацию у обласци патолоґиї у Покраїнскей больнїци у Новим Садзе. Владимир Солонар пошол до Французкей 1959. року и там остал жадаюци лєпши животни условия и себе и свойому потомству. Два роки робел у больнїцох на патолоґиї алє вечарами учел анґлийски язик. Року 1961. одпутовал до Америки дзе патолоґове були глєдани фаховци. Припознали му диплому зоз заґребского универзитета после поступку нострификациї. У Америки почали його библийски седем посни роки – мушел учиц язик, обнавяц специялизацию алє и робиц у больнїцох. Перши пейц роки жил у Филаделфиї, у держави Пенсилваниї, дзе ше 1962. року оженєл зоз Хилду Улман, емиґрантку хтору бурї живота принєсли до Америки зоз тедишнєй Восточней Нємецкей. Ту ше им народзел и перши син Артур. Др Солонар ше 1966. року преселєл зоз фамелию до Сиєтлу, у держави Вашинґтон дзе по другираз закончел специялизацию у патолоґиї. Ту ше им народзели дзивка Корина и младши син Теди. 1968. року Владимир Солонар достал роботу у єдней больнїци у держави Монтани. У восточней часци тей союзней держави вон служел 23 роки як больнїцки патолоґ и зоз роботу покривал територию вельку як цала Бачка а на нєй жили лєм коло 40.000 людзе. Владимир Солонар пошол до пензиї 1990. року. Як пензионер зоз супругу Хилду жил у заходней Монтани, у варощику Полсон. == Любов ґу мальованю == [[Файл:Sivč Jelena Waldo.jpg|alt=Яким Сивч, Єлена и Владимир Солонар у Руским Керестуре|thumb|413x413px|Яким Сивч, Єлена и Владимир Солонар у Руским Керестуре]] Такой по пензионовню Владимир Солонар ше уписал до єдного коледжу бо жадал прешириц знаня у єдней обласци хтору од малючка любел а то райзованє и мальованє. Єден рок студирал предмет ''Мальованє зоз олєйовима фарбами'', учел, испити складал як кажди студент у коледжу, а було му теди 64 роки. И од 1992. року вон нєпреривно мальовал. У тей роботи вон дожил вельо радосци, уживал у тим. Як сам гварел, у Монтанти хвиля зна буц барз сурова, особлїво вжиме, алє вон себе долу, ми би то наволали пиньвица, вон себе там направел ателє и там мальовал, нє бул, як приповедал, анї вистати, анї гладни, лєм мальовал и мальовал, дзекеди и до позних вечарших годзинох. Тота активносц му приношела душевни мир и чувала му здравє. Др Солонар бул ценєни специялиста, познати дохтор алє и почитовани виселєнєц хтори отримовал контакти зоз вецей нашима Руснацами виселєнцами зоз Войводини. И шицким нєскрито приповедал о своїм смутку за старим крайом, окреме за Руским Керестуром у хторим, голєм у памяткох, барз часто пребувал. Вон чувствовал скрито-носталґичну любов ґу старому краю, бул широкого образованя, високей особней култури, пошвецени своєй фамелиї и своєй роботи. Др Солонар бул родолюб у найкрасшим значеню того слова. Як гуманиста др Владимир Солонар бул емотивни и зоз розвиту емпатию, у основи перфекциониста, з розвиту естетику, надарени и креативни, а од малючка мал усадзени и розвити релиґиозни погляд на живот. У медзичаше Владимир и Хилад Солонар достали и шесцеро унуки. На початку 2012. року Солонарово ше преселєли до варошу Исаквах при Сиєтлу на поволанку їх дзивки Корини хтора жадала же би були блїжей. Нажаль, у новим краю др Солонар бул лєм нєполни рок. Здравє ше му погоршовало, шерцо вше баржей слабело и на концу престало дуркац. Др Владимир Солонар (Dr. Waldo Konstantnin Solonar, Ph. D.), патолоґ у пензиї, умар соботу 13. октобра 2012. року у болнїци ''Шведски медицински центер'' у Сиетлу, у америцкей союзней держави Вашинґтон. Поховани бул пияток, 19. октобра 2012. року. == Литература == * Владимир Солонар: Константин и Єлена Солонар, Дзвони, християнски часопис, рок V, ч. 9, септембер 1998, б. 16-17. == Вонкашнї вязи == * Гавриїл Колєсар, Торонто, Канада: Радосци и смутки двох руских преднякох у виселєнстве: [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20ruthenica/sr26/index.htm др Владимир Солонар (1926-2012), патолоґ и Дюра Шовш (1929-2020), ветеринар], ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 26, 2021. б. 248. * Владимир К. Солонар:[http://ruskatube.x10host.com/rus/Rusnaci%20u%20svece%205.pdf А пол шерца вше останє у старим краю...], ''Руснаци у швеце, Рок III, ч. 1, Януар - Април 2004 (ч. 5),'' б. 8. * Гавриїл Колєсар: [http://ruskatube.x10host.com/rus/Rusnaci%20u%20svece%2031.pdf Др Владимир Солонар (1926-2012)], ''Руснаци у швеце, Рок ХI, ч. 3, Септембер-Децембер, 2012 (ч. 31),'' б. 26. == Ґалерия == <gallery> File:Mihajlo Polivka 1932.jpg|Владимиров дїдо Михаил Поливка з унуку, 1932. рок </gallery> khopw6wqpb46pl3g8sgj6c1zvlupk90 0 93 943 942 2024-10-14T16:07:42Z Amire80 9 5 измена увезено 942 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Владимир Шанта</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Vlado Santa.jpg|alt=Владимир Шанта|center|thumb|292x292px]] |- |'''Народзени''' |6. януара 1925 року. |- |'''Умар''' |12. мая 2002. року (77) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |Ремеселнїцка школа/испит |- |'''Висша школа''' |Висша школа дружтвено-политичних наукох, Нови Сад |- |'''Период твореня''' |1944—2002 |- |'''Жанри''' |култура, дружтвено-политични анґажман, публицистика |- |'''Поховани''' |Грекокатолїцки теметов, Кула |} '''Владимир Шанта''' (*6. януар 1925—†12. май 2002), дружтвено-политични роботнїк и публициста. == Биоґрафия == Владимир Шанта ше народзел 6. януара 1925. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Походзи з познатей ремесельнїцкей фамелиї, оцец Кароль и мац Мелана нар. Надь. Владимир мал брата Славка и шестру Мелану. Основну школу Владимир закончел у Руским Керестуре. При власному оцови Карольови виучел тишлїрске [[ремесло]], майсторски испит за тишлїра покладал у [[Кула|Кули]]. Як шеґерт постал симпатизер роботнїцкого руху алє ше политично активовал уж як двацецрочни леґинь 1944. року, такой по ошлєбодзеню Войводини од окупатора. Постал скойовски и младежски руководитель у валалє, а 1945. року участвовал на младежскей роботней акциї на вибудови гайзибанскей драги Брчко- Бановичи и постал єден з перших удернїкох медзи керестурску младежу. Политична кариєра Владимир Шанта 23. децембра 1949. року вибрани за предсидателя Месного народноошлєбодительного одбору у Руским Керестуре як 24-рочни активиста. Року 1953. Владимир Шанта вибрани за предсидателя Совиту за привреду при керестурскей општини. Уж теди бул и политични секретар ОК СКВ у Руским Керестуре. Владимир Шанта бул оженєти зоз Веруну дзивоцке Голик. У малженстве мали тройо дзеци, дзивки Ярославу и Леону и сина Владимира. Єден час Владимир Шанта робел и як професийни новинар у Редакциї новинох Руске слово, пошвидко є меновани за управителя Землєдїлскей задруґи 1. май у Руским Керестуре. По локалних виберанкох 1957. року є знова вибрани за предсидателя Скупштини општини Руски Керестур. У тим периодзе Владимир Шанта порушал вецей [[Привреда|привредни]] активносци а предлужени и роботи на вибудови [[Дом култури Руски Керестур|Дома култури]] (потеди вецей роки будовательни роботи стали бо нє було средства за їх предлужованє). У медзичаше пришло до реорґанизациї општинох и срезох та Руски Керестур престал буц општина и Владимир Шанта 1960. року зоз фамелию одходзи до Кули хтора постала општина. Єден час бул секретар ОК СКЮ и член ПК СКВ. Шейдзешатих рокох Владимир Шанта закончел Висшу школу дружтвено-политичних наукох у Новим Садзе. Потим бул на функциї подпредсидателя општини, предсидатель ОК ССРНВ и посланїк у скупштини АП Войводини. Остатнї дзешец роки бул секретар СИЗ-а за социялну и дзецинску защиту. За свою дружтвено-политичну роботу Владимир Шанта достал вецей припознаня и одликованя. Владимир Шанта умар 12. мая 2002. року а поховани є на грекокатолїцким теметове у Кули. == Културна и публицистична дїялносц == Владимир Шанта бул талантована особа, охабел замерковани шлїд у нашей култури як ґлумец-аматер и [[хор]]ски шпивач. Його приємни бас ше злївал зоз гласами керестурского хору хторому вон бул член ище у часох окупациї и перших рокох по ошлєбодзеню. Року 1957. бул член хлопскей шпивацкей ґрупи алє ше у наступним периодзе мушел баржей пошвецовац дружтвено-политичней роботи. При концу свойого роботного вику и у рокох кед бул пензионер Владимир Шанта з увагу провадзел подїї у националним живоце Руснацох и з часу на час ше зявйовал зоз своїма написами у новинох ''Руске слово''. Тоти його написи, як и написи зоз скорейшого периоду, углавном ше одношели на етнїчни идентитет югославянских Руснацох. За розлику од авторох хтори идентитет войводянских Руснацох глєдали у Карпаторусинох, Українцох або Русох, Владимир Шанта бул прихильнїк тези о етнїчней автохтоносци Руснацох. По шицким до чого у вецейдеценийскей витирвалей роботи дошол, заключел же до формованя самостойней етнїчней ґрупи Руснацох у Кральовини Югославиї пришло коло 1922. року, кед Руснаци почали друковац перши часописи и кнїжки на мацеринским язику. Вон нє бул фаховец за историю, нє познал комплетни процедури наукових виглєдованьох у тей обласци, та його написи були продукт його особних роздумованьох и прешвеченьох, базовани преважно лєм на заключеньох словацких историчарох<ref>Словацки историчаре др Матуш Кучера, академик др Ондрей Галаґа и о. др Ґоразд Тимкович.</ref>. Праве прето мож повесц же Шантова теза о походзеню войводянских Руснацох нє ма обсяжне и утемелєне становиско, односно, маюци у оглюдзе лєм їх бешеду, нє мож констатовац же вони походза зоз шорох восточних Словакох. Владимир Шанта позберал свойо написи и роздумованя, зредаґовал их, преробел и и пририхтал до друку як двоязичну кнїжку (по руски и по сербски) з насловом ''Ениґма Русини-Руснаци-Рутени''. Придал кнїжку до друкованя алє ю нє дочекал видзиц. Кнїжка вишла з друку даскельо днї после його шмерци. == Литература == * Тамаш, др Юлиян, „1949. рокуˮ, ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991)'', Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок 311. * Владимир Шанта, ''Ениґма Русини-Руснаци-Рутени,'' Фељтон, д.о.о, Нови Сад, 2002, боки 94 + 98. == Вонкашнї вязи == * Владимир Шанта [https://issuu.com/rusnak/docs/enigmarusnaci ''Ениґма Русини - Руснаци - Рутени''], issuu.com/rusnak == Референци == qamofmvbd1ftr33setfnwv3rcczvyq8 0 94 964 963 2024-10-14T16:07:44Z Amire80 9 20 измена увезено 963 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Владислав Надьмитьо |- | colspan="2" |[[Файл:Slavko Nadjmitjo.jpg|alt=Владислав Надьмитьо|center|thumb|270x270px]] |- |'''Народзени''' |30. мая 1947. |- |'''Умар''' |17. авґуста 2023.(76) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |ґимназия, Суботица |- |'''Период твореня''' |1962—2020. |- |'''Жанри''' |новинарство, компонованє, шпиванє |- |'''Поховани''' |у Киченеру, Канада |} '''Владислав Надьмитьо''' (*30. май 1947—†17. авґуста 2023), новинар, музичар, [[композитор]], културни дїяч. == Биоґрафия == Владислав Надьмитьо ше народзел 30. мая 1947. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]<ref>[https://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20ruthenica%2012.pdf Владислав Славко Надьмитьо: Музика состойна часц живота – 60 роки од народзеня], Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 12, б. 139-144.</ref>. Оцец Дюра и мац Наталия родз. Катона. Славко мал и младшу шестру Наталию. У Керестуре закончел основну школу, а ґимназию ''Моша Пияде'' у Суботици. После матури почал робиц у Прекладательней служби Скупштини АП Войводини, о єден час прешол до НВУ ''Руске слово'' дзе робел як новинар у Редакциї тижньових новинох ''Руске слово''. Єден час робел як помоцнїк редактора у Редакциї видавательней дїялносци НВРО ''Руске слово''. Под час роботи уписал ше на Филозофски факултет у Новим Садзе, алє студиї нє закончел. По угляду на значне число наших людзох дзеведзешатих рокох (1994.) прешлого вику Владислав Надьмитьо ше зоз фамилию виселєл до Канади. == Музика як животни кредо == [[Файл:Slavko i Mikita 1963.jpg|alt=Владислав Надьмитьо, Яни Гарди и Мижо Микита|thumb|443x443px|Владислав Надьмитьо, Яни Гарди и Мижо Микита як члени ґрупи ''Шкорванчки'' 1963. року]] Попри новинарства, його животна преокупация, у його шерцу можебуц и найважнєйша, була музика. Музику полюбел од малючка. У основней школи грал у школским тамбуровим оркестру, потим му [[ґитара]] постала наймилши музични инструмент. На початку 60-тих рокох Славко бул вецей роки член керестурского младежского оркестра ''Шкорванчки''. Под час школованя у Суботици Владислав Надьмитьо кратки час грал у Културно-уметнїцким дружтве ''Младосц''. Од 1966. року предлужел грац у КУД ''Максим Горки'' у Новим Садзе як член малого составу под руководством [[Иван Чукляш|Ивана Чукляша]]. У єдним периодзе Славко грал и шпивал у ґрупи ''Лира'', зоз Сашом Поповичом, котра познєйше постала ''Сладки грих'' и музично означела єден период на югославянских просторох. Єден час Славко бул активни и у драмскей секциї у КУД ''Максим Горки''. На ''Червеней ружи'' Владислав Надьмитьо бул присутни од самого початку, тє. од 1962. року нє лєм як вокални солист и инструменталист на ґитари, алє и як єден з єй орґанизаторох тей манифестациї младих. У дуету зоз Михайлом Микита вони були побиднїки на трох фестивалох, од 1964. по 1966. рок. Наступних рокох Владислав Надьмитьо остал вязани за фестивал ''Червена ружа'' як орґанизатор алє вше баржей уходзел и до процесох компонованя музики. У другей половки 90-тих рокох ше указало же дозрела ґенерация младших композиторох, же вони маю нови музични дїла у духу народней и забавней музики и теди ше Владислав Надьмитьо зявел зоз идею же би ше у Новим Садзе основало фестивал под назву ''Ружова заградка''. После одходу до Канади Владислав Надьмитьо роками посилал свойо композициї на фестивали ''Червена ружа'' и ''Ружова заградка''. Владислав Надьмитьо бул оженєти зоз Веселку родз. Сабадош и у малженстве мали сина Желька и дзивку Тамару. Владислав Надьмитьо умар 17. авґуста 2023. року у Киченеру, Канада, дзе є и поховани. [[Файл:V Nadjmitjo 2011-06-2 RUZZA retrospektiva.jpg|alt=Владислав Надьмитьо шпива на Червеней ружи 2011. року|thumb|399x399px|Владислав Надьмитьо шпива на Червеней ружи 2011. року]] ◆Писню Владислава Надьмитю ''Гунцути Руснаци'' за мишани хор обробел музични фаховец мр. Мирко Преґун. И як така хорска писня виведзена є на Фестивалу рускей култури ''Червена ружа'' у Руским Керестуре. Писню шпивал Хор Дома култури и катедралней церкви св. Миколя зоз Руского Керестура зоз провадзеньом оркестри Дома култури. Дириґовал мр. Мирко Преґун. ◆Владислав Надьмитьо по 2012 рок компоновал 60 композициї хтори виведзени на ''Червеней ружи'' (у народним духу, у забавним духу и єдна дзецинска) и на ''Ружовей заградки''. ◆Остатнї наступ Славка Надьмитю бул на Фестивалу култури Руснацох ''Червена ружа'' 2011 з нагоди 50. рочнїци фестивала, на манифестациї вечара, ''Ретроспектива писньох зоз предходних Червених ружох од 1962. року''. За тоту нагоду С. Надьмитьо допутовал зоз Канади а на тим вечару одшпивал прекрашнє и барз емотивно свою писню ''Нє забудз ме ровнїно'' зоз провадзеньом Националней оркестри зоз хтору дириґовал Мирон Сивч. == Композициї Владислава Надьмитя == {| class="wikitable" |+ ! colspan="8" |У народним духу |- |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор текста''' | | |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор текста''' |- |'''1975.''' |'''Вирнїк писнї''' |Михал Рамач | | |'''1990.''' |'''Шицко то памятки''' |Славе Шанта |- |'''1983.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=MHFtVWaWww8 '''Шпя трави'''] |Дюра Папгаргаї | | |'''1991.''' |'''Место врацаня''' |Владислав Надьмитьо |- |'''1984.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=VvP658EmwIM '''Озеро очи твойо'''] |Янко Хромиш (Бачи Горки) | | |'''1992.''' |'''Жалосна ґитара''' |Дюра Латяк |- |'''1984.''' |'''Вредзело пожиц''' |Дюра Папгаргаї | | |'''1993.''' |'''Душа мойого валала''' |Владислав Надьмитьо |- |'''1985.''' |'''Чарни очка моєй милей''' |Янко Хромиш (Бачи Горки) | | |'''1994.''' |'''Добру ноц''' |Владислав Надьмитьо |- |'''1985.''' |'''Нашо швитаня''' |Дюра Латяк | | |'''1995.''' |'''Зашпивай, брату''' |Владислав Надьмитьо |- |'''1985.''' |'''Чапаши у шнїгу''' |Михал Рамач | | |'''1998.''' |'''Ганча''' |Владислав Надьмитьо |- |'''1986.''' |'''Вина, качмар''' |Михайло Ковач | | |'''2001.''' |'''Напиш ми''' |Владислав Надьмитьо |- |'''1986.''' |'''Бежи вода, бежи бистра''' |Михайло Ковач | | |'''2003.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=E8dM9moUW0A '''Гунцути Руснаци'''] |Владислав Надьмитьо |- |'''1986.''' |'''Любел я дзивче''' |Михайло Ковач | | |'''2004.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=8HQN-b2kV-8&t=25s '''Нє забудз ме, ровнїно'''] |Владислав Надьмитьо |- |'''1988.''' |'''Слиза у капки роси''' |Владимир Кочиш | | |'''2006.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=mul25k_ZUBk&t=141s '''Шпивай, Руснаку'''] |Владислав Надьмитьо |- |'''1988.''' |'''Грай, Циґану''' |Теофил Сабадош | | |'''2006.''' |'''Ганча и Амала''' |Владислав Надьмитьо |- |'''1988.''' |'''Нє дай''' |Ирина Гарди Ковачевич | | |'''2007.''' |'''Стари орех''' |Владислав Надьмитьо |- |'''1989.''' |'''Орґони у ноци''' |Владислав Надьмитьо | | |'''2008.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=_YBp27egq3Q '''Ой, писньо моя'''] |Владислав Надьмитьо |- |'''1989.''' |'''Рута пред хижу''' |Владислав Надьмитьо | | | | | |} {| class="wikitable" width=460px |+ ! colspan="3" |У забавним духу |- |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор текста''' |- |'''1976.''' |'''Ноцна писня''' |Михал Рамач |- |'''1978.''' |'''Сон лєтнєй ноци''' |Михал Рамач |- |'''1980.''' |'''Преходзи час''' |Михал Рамач |- |'''1981.''' |'''Твой принц зоз сказки''' |Дюра Папгаргаї |- |'''1981.''' |'''Шопа на дворе''' |Дюра Латяк |- |'''1988.''' |'''Будземе вєдно''' |Ирина Гарди Ковачевич |- | colspan="3" | |- ! colspan="3" |Червене пупче |- |'''1989.''' |'''Шпице''' |Ирина Гарди Ковачевич |} {| class="wikitable" |+ ! colspan="8" |Ружова заградка |- |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор текста''' | | |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор текста''' |- |'''1990.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=vr8izR3Yd10 '''Забута любов'''] |Дюра Латяк | | |'''2002.''' |'''Дай нам, Боже''' |Владислав Надьмитьо |- |'''1990.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=NVnFjjFiKqc '''Бишалми'''] |Славе Шанта | | |'''2003.''' |'''Лєм кед би знала''' |Владислав Надьмитьо |- |'''1991.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=VU6tHiGGxEA '''Заграйце гевту'''] |Владислав Надьмитьо | | |'''2004.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=dQ26ERMA8fs '''Щешлїви Нови рок'''] |Владислав Надьмитьо |- |'''1991.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=VU6tHiGGxEA '''Дижджи падали'''] |Владислав Надьмитьо | | |'''2005.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=mUVMEFNTLmc '''Буду нас паметац людзе'''] |Владислав Надьмитьо |- |'''1992.''' |'''Синово писмо''' |Владислав Надьмитьо | | |'''2006.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=JBO0kOz0WIY '''Свадзебна'''] |Владислав Надьмитьо |- |'''1993.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=Mv-QeJwVvzY '''Нє спомнї нас'''] |Владислав Надьмитьо | | |'''2008.''' |'''Станьце, роки''' |Владислав Надьмитьо |- |'''1994.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=UT6uDmt0C98 '''Молитва сучасного чловека'''] |Михайло Ковач | | |'''2009.''' |'''Два красни очка''' |Владислав Надьмитьо |- |'''1995.''' |'''За твой родзени дзень''' |Владислав Надьмитьо | | |'''2011.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=GG_QRHp8NBY '''Красна ноц'''] |Владислав Надьмитьо |- |'''1997.''' |'''Стара писня''' |Владислав Надьмитьо | | |'''2012.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=LV0ydU1XnKg '''Кошуля вишивана'''] |Владислав Надьмитьо |- |'''1998.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=iri6IWZ3gBI '''Тамбураше'''] |Владислав Надьмитьо | | |'''2013.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=dUTvXFGUJic '''Кед би ше младосц врацела'''] |Владислав Надьмитьо |- |'''1998.''' |'''Писня як живот''' |Владислав Надьмитьо | | |'''2015.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=x_m546GJja4 '''Скрий свою слизу'''] |Владислав Надьмитьо |- |'''1999.''' |'''Грайце, хлапци''' |Владислав Надьмитьо | | | | | |- |'''2000.''' |'''Я знам же знаш''' |Владислав Надьмитьо | | | | | |- |'''2001.''' |'''Брату мешачку''' |Владислав Надьмитьо | | |'''2019.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=FpAoLKm42-k '''Док зме ище млади'''] |Владислав Надьмитьо |- |'''2002.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=VL4YTOSwPkU '''Дзе тот Керестур'''] |Владислав Надьмитьо | | | | | |} == Фестивал бунєвацких писньох == Менєй познате же Владислав Надьмитьо послал вецей свойо композициї и на ''Фестивал бунєвацких писньох'' хтори ше отримує у Суботици. Тот фестивал перши раз отримани 2001. року и теди Славкова композиция ''Далеко jе Суботица'' достала першу награду фахового жирия алє и награду публики. {| class="wikitable" |+ !Рок !Наслов композициї ! ! !Рок !Наслов композициї |- |'''2001.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=J2-CNQ55AVU '''Daleko je Subotica'''] | rowspan="8" | | rowspan="8" | |'''2009.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=9EuxSkQZL8c '''Moj je dida bio tamburaš'''] |- |'''2002.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=1r889Ynfygo '''Subotičke tambure'''] |'''2011.''' |'''Mala gostiona''' |- |'''2003.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=jPVzULG0rMI '''Kad svatovi zapivaju'''] |'''2011.''' | '''Hvala ti mladosti''' |- |'''2003.''' | '''[https://www.youtube.com/watch?v=xv9SG2bMF-s Ne jurite konji]''' |'''2014.''' |'''Divno je bilo proliće''' |- |'''2004.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=2JjmgJDhD4k '''O, moj sine'''] |'''2016.''' |'''Zbogom tamburice''' |- |'''2005.''' |[https://www.youtube.com/watch?v=0zi9swz4iTc '''Dušo moja'''] |'''2017.''' |'''Nema pisme bez vina''' |- |'''2006.''' |'''Dobro jutro srićo moja''' |'''2020.''' | '''Laku vam noć tamburaši''' |- |'''2008.''' |'''Jesenji dani''' | | |} == Вонкашнї вязи == * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf Червена ружа 1962-2011,] (биоґрафия и список композицийох), Том II, Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014., б. 518. * Владислав Надьмитьо: [https://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20ruthenica%2012.pdf Нови швет нових шапутракох,] ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 12, б. 144-145. * [https://www.ruskeslovo.com/upokojel-se-vladislav-nadjmitjo/ Упокоєл шє Владислав Надьмитьо,] Дюра Винаї, Рутенпрес, 18. авґуст 2023. == Ґалерия == <gallery> File:Vladislav Nadjmitjo i Ivan Čukljaš.jpg|Иван Чукляш на гармоники, Владислав Надьмитьо шпива </gallery> == Референци == <references /> h4yd5ll0qqfy1n73oor0ftaec15y0d2 0 95 979 978 2024-10-14T16:09:28Z Amire80 9 14 измена увезено 978 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Владислав Югас</big> |- |'''Народзени''' |13. юлия 1938. |- |'''Умар''' |1. януара 1993. (54) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |Штредня польопривредна школа, Зомбор |- |'''Универзитет''' |Польопривредни факултет, Нови Сад |- |'''Период твореня''' |1957–1993. |- |'''Жанри''' |дружтвено-политични анґажман, менаджмент |- |'''Поховани''' |у Новим Садзе |- |'''Припознаня''' |Орден заслугох за народ зоз стриберну гвизду |} '''Владислав Югас''' (*13. юлий 1938–†1. януар 1993), дружтвени роботнїк, главни и одвичательни редактор рускей редакциї Радио Нового Саду и директор Радио Нового Саду у єдним мандату. == Биоґрафия == Владислав Югас народзени 13. юлия. 1938. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] Керестуре. Оцец Лука Югас и мац Мелана родз. Паплацко. Владислав мал младшого брата Янка. Основну школу Владислав Югас закончел у Руским Керестуре. По законченю Штреднєй польопривредней школи у Зомборе 1956. року єден час робел у Землєдїлскей задруґи у [[Коцур]]е як польопривредни технїчар, а 1959. року ше уписал на Польопривредни факултет у Новим Садзе дзе дипломовал 1963. року. После дипломованя ше знова врацел до коцурскей задруґи дзе полни седем роки робел  як руководитель кооперациї. Владислав Югас бул у малженстве зоз Марию родз. Скубан зоз Коцура. Мали дзивче Александру. Уж  под час роботи у коцурскей  задруґи Владислав Югас  ше активовал и на  дружтвено-политичним планє та 1971. року  бул вибрани за предсидатєля ОК ССРН у Вербаше. Медзитим, вон уж од 1969. року бул член Покраїнскей конференциї ССРН Войводини и член єй Предсидательства и Вивершного одбору и член делеґациї ССРНВ у Союзней  конференциї ССРН Югославиї.     Главни и одвичательни редактор Редакциї програми на руским язику Радио Нового Саду Владислав Югас постал  1973. року. Бул и член Дїловодного одбору РТВНС, а у єдним мандату и директор Радио Нового Саду. == Анґажованє у културним живоце Руснацох == Од перших дньох роботи у Рускей редакциї Радио Нового Саду Владислав Югас ше активно уключел и до културного живота Руснацох. Вибрани бул за члена Совиту ''Руского слова,'' а од 1978. року  вон бул делеґовани як представитель Радио Нового Саду до Аматерского руского театру ''Дядя'', до Скупштинскей ради сцени у Новим Садзе и ту бул вибрани за  єй предсидателя. Року 1982. мандат му обновени и теди бул вибрани и за члена Предсидательства Театра, познєйше и за предсидателя Предсидательства. У маю 1991. року Владислав Югас бул вибрани за предсидателя Руского народного театру ''Дядя'' и за його  уметнїцкого руководителя. Владислав Югас бул позитивно ориєнтована особа, дружелюбиви, мал широки круги приятельох и познатих, и совисно окончовал  свойо роботни и  дружтвени обовязки. Вон удатно  водзел  Театер як предсидатель його руководзацих целох, театер зоз своїма витворенями теди наступал на зонских, на Покраїнскей смотри, на Републичним и Союзним фестивалу театрох, а  театер под його руководством  преширел свою медзнародну  афирмацию и у иножемстве з наступами у Словацкей и  на Закрпатю (Ужгород, Хуст, Берегово,  Виноградов и Сторожница). Медзи иншим, Владислав Югас теди бул вибрани и до жирию  Медзинародного  фестивала професийних  театрох у Ужгородзе. Штредком 1980-их Владислав Югас бул уключени до орґанизациї Фестивала култури ''Червена ружа''. [[Файл:Vladislav Juhas fodbaler.jpg|thumb|393x393px|Стоя Владислав Югас ''Шереш'' и Любомир Сопка а кучи ґолман Янко Варґа Шокец]] За свой професийни и дружтвени анґажман одликовани є зоз Орденом заслугох за народ зоз стриберну гвизду. Владислав Югас, познати медзи фодбалерами и приятелями як ''Шереш,'' бул бавяч ФК ''Русин'' у Руским Керестуре од 1956. по 1958. рок. Кед прешол, после закончених студийох,  жиц и робиц до Коцура Владислав Югас бавел фодбал за ФК ''Искра'' од 1965. по 1971. рок кед закончел спортску кариєру. Владислав Югас страдал у транспортним нєщесцу 1. януара 1993. року. Поховани є на Новим теметове у Новим Садзе. == Ґалерия == == Литература == * Дюра Латяк, ''25 роки АРТ РНТ Дядя'', Покраїнски секретарият за витворйованє правох националних меншинох, Нови Сад 1995, б. 232. == Вонкашнї вязи == *[https://nar.org.rs/rue/%d0%b2%d0%bb%d0%b0%d0%b4%d0%b8%d1%81%d0%bb%d0%b0%d0%b2-%d1%8e%d0%b3%d0%b0%d1%81/ Владислав Югас,] биоґрафия на НАР, 13. марец 2018. *Ґрупа авторох: [https://nar.org.rs/wp-content/uploads/2019/10/%D0%93%D0%9B%D0%90%D0%A1%D0%98-%D0%98-%D0%A7%D0%90%D0%A1%D0%98_compressed_compressed.pdf ''Гласи и часи, 70 роки Рускей редакциї Радио Нового Саду'',] Новинарска асоцияция Руснацох - НАР, Нови Сад 2019, б. 31, 36 и 139. q2r7zv43zp9s5snruxthfailn81xozc 0 96 988 987 2024-10-14T16:09:29Z Amire80 9 8 измена увезено 987 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |'''Церквочка Водица''' |- | colspan="2" |[[Файл:Vodica%2C_Ruski_Krstur.jpg|380px|center]] |- ! colspan="2" | ''' Общи информациї ''' |- |'''Место ''' |Руски Керестур |- |'''Општина''' | Општина Кула |- |'''Держава''' | Сербия |- |'''Автономна покраїна''' | Войводина |- |'''Час наставаня''' | 1859. |- |'''Тип културного добра''' | Памятнїк култури |- |'''Установа за защиту''' | Покраїнски завод за защиту памятнїкох култури [http://www.pzzzsk.rs www.pzzzsk.rs] |} '''Водица''' ([[Руски Кeрeстур]]) Водица то церква на окраїску Руского Керестура и святилїще хторе нашивюю велї паломнїки грекокатолїцкей вири, алє и други вирнїки. Церква пошвецена непорочному зачатию Пресвятей Богородици. Збудована є 1859. року а 20. фебруара 1998. року є преглашена за памятнїк култури. Памятнїк култури ше состої зоз церквочки, студнї з "лїковиту воду", закритого простору за вирних и будинку за ноцованє<ref>Малацко Михайло (1998). ''Християнски календар 1999.'' Нови Сад: Грекокатолїцка парохия св. о. Миколая у Руским Керестуре, б. 87.</ref>. == История == Мож повесц же Водица ма три периоди: - Перши период почина зоз самим зявеньом 1817.-1853. - Други период од 1853.-1890. - Треци период од 1941. року по нєшка Нєшкайша церква збудована 1859. року на месце на хторим пред тим 1856. року вибудована древена каплїчка. Будованю древеней каплїчки предходзели нєзвичайни зявеня при студнї, о хторих ше чуваю записи у архиви керестурскей парохиї, а датирую з 1817. року<ref>Кирил Планчак (1968). ''Християнски календар за вирних Крижевского владичества 1969.'' Руски Керестур: Войводянски викарият Крижевского владичества, б. 63.</ref>. Од кеди ше тота студня находзи у керестурским хотаре то нєпознате, алє єст писани документ же студня оградзена 1822. року<ref>Владислав Варґа (2017): ''Водица. Руски Керестур'': Грекокатолїцка парохия св. о. Миколая, Руски Керестур, Християнски часопис Дзвони НВУ Руске слово, б. 15. ISBN 978-86-88983-34-1.</ref>. Пре вецей документовани виздравеня на тим месце число паломнїкох росло и крижевски владика дал допущенє за вибудов церкви 1857. року. Окрем владики, допущенє за вибудов послала и канцелария цивилней власци у Темишваре. Церкву збудовал сомборски архитект Карло Ґфернер, о власним трошку. Аж 1866. року му вуплацена єдна сума пенєжу хтори призберовани од числених паломнїкох. Церква збудована як єдноладьова зоз кружну олтарску апсиду и з турню над заходну часцу ладї. Церкву 21. мая 1860. року пошвецел вицеархидиякон бачки Георгий Шовш. Року 1961. намальовани образ ''Богородици з малим Исусом'' и поставени я на штредок церкви. Образ високи 186 цм а широки 78 цм. После того кед поставни иконостас, образ ше находзи на лївим бочним муре церкви. == Розвой Водици == Владика Георгий Смичиклас 5. марца 1863. року допущел и римокатолїком же би отримовали слуюбу у церкви у складзе зоз догварку зоз валалским парохом. У тим чаше до Водици рочнє приходзели вецей як 14.000 паломнїки. Хижа на поверх була вибудована 1894. року найвироятнєйше пре масовне приходзенє паломнїкох. Познєйше у тим будинку бивали монахи. Їм на управянє Водица шветочно придата 12. юлия 1941. року. Року 1942. викопана студня глїбока 62 метери. Истого року набавени Євангелия, швичнїки, кандило и други потребни церковни ствари. Иконостат у церкви поставени 1943. року. Три образи Богородици у апсиди и штири образи на иконостату виробени на платну. Источасно з иконостасом принєшени и малюнок ''Христос у гробе''. Шицки тоти образи як и иконостас намальовал академски маляр Лазар Микулич зоз Кули. Иконостас пошвецел о. др Йоаким Сеґеди, ґенерални викар. Року 1944. до иконостасу додати ище два малюнки ''Христово родзенє'' и ''Кресценє Исусово'' хтори тиж намальовал академски маляр Лазар Микулич. Истого року тот маляр намальовал на иконостасу и шлїдуюци малюнки ''Исус сцека до Єгипту'', ''Сретениє'', ''Марта и Мария'', ''Дванацрочни Исус у храму'', ''Мука Исусова'', ''Исус пада под крижом'', ''Воскреснуце'', ''Зиходзенє Святого Духа''. У церкви поставени и малюнок ''Исус отвера шлєпим вид'' истого маляра. Водица у значней мири реновирована у чаше од 1954. по 1958. рок. До обновеней турнї поставни дзвони, студня гиґиєнски заварта, криж опрез Водици премесцени до порти, порта оградзена и посадзени украсни рошлїни, на купеним маєтку попри Водици посадзени древа. После 1954. року монахи напущели Водицу и прешли до новей парохиї у Кули. Року 1955. старосц о Водици пребераю часни шестри. Шестри Служебнїци на тей длужносци од 3. мая 1955. року по 3. октобер 1957. року а после того тоту длужносц превжали цивилни вирнїки. Церква реновирована 1967. року. Омалтерована є знука и звонка а кров преробени. Року 1975. при уходзе до церковней порти збудована пещера по угляду на пещеру у Лурду и пошвецена є 31. мая 1975. року. У пещери поставена статуа ''Богородици лурдскей'', дарунок италиянскей скулпторки Линди Катанео, хтору вона подаровала Водици 23. юлия 1974. року<ref>Михайло Макай (1981). ''Християнски календар 1982.'' Руски Керестур: Войводянски викарият Руски Керестур, б. 60.</ref>. Велька обнова Водици була и 2002.-2004. року. Теди розобрани анекс з боку церквочки же би церква випатрала як у часох кед є вибудована. Церква зоз подрезованьом и з окремним малтерованьом защицена од влаги, обновена єй фасада, пременєти єй кров и обновена турня, позлацени криж на турнї, пременєти облаки и дзвери. Зробена и обнова иконостаса як и нукашньосц церкви. Реновировани и дом попри церкви<ref>Олена Папуґа, Мария Афич (2004): ''Християнски руски календар 2005.'' Петроварадин: Християнски часопис Дзвони Руски Керестур, НВУ Руске слово Нови Сад, б. 67 </ref>. Понеже Водица барз миле святилїще велїм вирним, окреме Русацом грекокатолїком, у нєй ше преславюю велї церковни ювилеї, орґанизую ше паломнїцтва, отримую ше рижни вирски стретнуца. Року 2016. шветочно преглашена духовна повязяносц Водици зоз папску базилику св. Мариї Велькей у Риме. === Водицово процесиї === Єдна з найвекших процесийох хтори спонтано настали у Водици - то Завитни дзень. Початок му бул 1853. року кед вельки каменєц побил поля. Тото вельке нєщесце обрацело вирних ище баржей ґу Мариї. Гоч ше треци дзень Русадльох нє славело, нашо прадїдове тот роботни дзень вибрали же би го пошвецели Пречистей Дївей Мариї зоз молбу же би чувала їх поля од ляду и других нєщесцох. 1922. року запровадзени Водицов тидзень. Тот тидзень приходзи на початку мая и состої ше у каждодньовей служби през седем днї. == Вонкашнї вязи == * [https://www.vodica.org/index-2.html Водица, вебсайт,] по руски * [https://www.vodica.org/index_files/english_files/english.html The church Vodica, website,] English * [https://www.vodica.org/index_files/srpski_files/srpski.html Водица, вебсаjт] српски * [https://www.vodica.org/index_files/ukrajinski_files/ukrajinski.html Водица,] по українски * [https://www.vodica.org/index_files/hrvatski_files/hrvatski.html Vodica vebsajt,] hrvatski * [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%86%D0%B0_(%D0%A0%D1%83%D1%81%D0%BA%D0%B8_%D0%9A%D1%80%D1%81%D1%82%D1%83%D1%80) Водица (Руски Крстур),] Википедија, sr.wikipedia.org, 12. марец 2019. * [https://www.youtube.com/watch?v=wJXtRAW4KG0 Водица, церквочка у хотаре,] Руски Керестур 1990. Автор видеа Дюра Рац, Киченер, Канада. * [https://www.facebook.com/watch/?v=233397517967712 Водица и предїл коло нєй з воздуху], Знїмок зоз дрона. == Ґалерия == <gallery> File:Crkva_Vodic%D0%B0_2.jpg|Церква Водица File:Unutra%C5%A1njost_crkve_u_Vodici.jpg|Нукашньосц церкви File:Najstarija_ikona_u_Vodici.jpg|Найстарши образ у Водици File:Ikonostas_u_crkvi_u_Vodici.jpg|Иконостас File:Vodica.jpg|Пещера, место за молитву File:Vodica%2C_ikonostas%2C_slika_2.jpg|Зиходзенє Святого Духа File:Vodica%2C_ikonostas%2C_slika_3.jpg|Дванацрочни Исус у храму File:Vodica%2C_slike.jpg|Малюнки у апсиди File:Vodica%2C_slika.jpg|Треци малюнок у апсиди File:Vodica%2C_slika_u_crkvi.jpg|Христос у гробе File:Vodica_iz_daljine.jpg|Церква, погляд з далєка File:Vodica%2C_ulazna_vrata.jpg|Уходни дзвери File:Vodica%2C_ikonostas.jpg|Малюнок на иконостасу File:Vodica%2C_slika_na_ikonostasu.jpg|Христово народзенє </gallery> == Референци == 08g7ngji1tqis9mo24mh4hfswqn5kpw 0 97 997 996 2024-10-14T16:09:30Z Amire80 9 8 измена увезено 996 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Водови буяк |- | colspan="2" |[[Файл:Botaurus_stellaris_%28Marek_Szczepanek%29.jpg|center|320px]] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |Домен: Царство: Тип: Класа: Шор: Фамилия: Род: Файта: |Eukaryota Animalia Chordata Aves Pelecaniformes Ardeidae Botaurus B. stellaris |- ! colspan="2" |'''Биномне мено''' |- | colspan="2" |<div style="text-align: center;">Botaurus stellaris [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BB_%D1%84%D0%BE%D0%BD_%D0%9B%D0%B8%D0%BD%D0%B5 (Linnaeus)], 1758) |- !colspan="2" |Подфайти |- | colspan="2" | * B. s. stellaris Linnaeus, 1758<ref>[https://avibase.bsc-eoc.org/species.jsp?lang=EN&avibaseid=97E931B2 „Botaurus stellaris stellaris Linnaeus 1758”.] Avibase. </ref> * B. s. capensis (Schlegel, 1863)<ref>[https://avibase.bsc-eoc.org/species.jsp?lang=EN&avibaseid=19713F47 „Botaurus stellaris capensis (Schlegel, 1863)”]. Avibase. </ref> [[Файл:Botaurus_stellaris_map.svg|center|320px]] :::Розширеносц водового буяка: у чаше гнїздзеня звонка сезони гнїздзеня |} '''Водови буяк''' (Botaurus Stellaris L.)<ref>BirdLife International (2016). [http://www.iucnredlist.org/species/22697346/86438000 „Botaurus stellaris”]. </ref> – файта птици з роду Botaurus, зоз фамилиї чапльох (Ardeidae). Назва водови буяк общеславянска. Назву буяк достал прето же його крик подобни ричаню буяка. Други славянски назви водового буяка: українска водяний бугай, восточнословацка vodny bujak, у польских бешедох wodny bąk, у сербских диялектох водени бик. Обща сербска назва букавац хаснує ше и у руским бешедним язику (букавац) попри народней назви водови буяк. Водового буяка ридко мож видзиц на отвореним, вон ше волї скривац у густей веґетациї коло водових поверхносцох. Лєгчейше го мож чуц як видзиц, бо самци тей файти барз гласни у чаше парованя. [[Файл:2015-10-19_Botaurus_stellaris%2C_Gosforth_Park_3.jpg|425x425px|alt=Водови буяк|thumb|Водови буяк ''Botaurus stellaris'']] ==Опис== Водови буяк векши од зродних файтох чапльох. Ма кафовкасто-доганово пирє зоз чарнима пегами и пасмами, хтори го камуфлую у наду. Верх глави и пирє нїжей од пискох чарни. Самци и самици єднаки по велькосци и можу вироснуц од 69 до 81 цм. Тїлесна маса им од 0,88 до 2 кг. Кед водови буяк знємирени, завежнє характеристичну позу зоз шию нацагнуту догоре, цо го ище баржей камуфлує у наду; млади уж кед маю два-три тижнї знаю направиц таку исту позу. Ридко лєта, алє лєци у воздуху поцихи як сова, зоз зогнуту шию у форми латинскей букви S, замахи широких и заокруглєних кридлох швидки. Гнїздо му здабе на копку з нєпоряднє наруцаних фалаткох наду опартих на длугши стебла наду. ==Розпрестартосц== Водови буяк жиє у барских и мочарних подручох Европи и Азиї. Одвитує им умерена и цепла клима. Кед ше вода на їх пребувалїщу вжиме змаржнє, вони у септембру–новембру емиґрую до Индиї и централней Африки. Кед оцеплєє, врацаю ше у марцу–априлу до сивернєйших крайох, дзе ше гнїздза. Углавним ше гнїздза у Войводини. Преценює ше же їх популация у Европи виноши до 44.000 єдинки.<ref>[http://www.pravno-informacioni-sistem.rs/SlGlasnikPortal/prilozi/prilog7.htm&regactid=380295&doctype=reg „Правилник о проглашењу и заштити ... - Прилог VII Строго заштићене дивље врсте на територији Републике Србије”]. pravno-informacioni-sistem.rs. </ref> [[Файл:Botaurus_stellaris_MHNT.ZOO.2010.11.50.8.jpg|alt=Вайца водового буяка|343x343px|Вайца водового буяка (Botaurus stellaris)|thumb]] ==Биолоґия== Водови буяк ше карми зоз рибами, єґулями, водожемцами и безпохребцинарами. Вон звичайно лови у плїтких водох и коло гацох. Самци полиґамни и можу ше паровац зоз до пейцома самицами. Гнїздза ше звичайно раз у року. У чаше парованя самци видаваю звуки хтори здабу на ричанє крави (буяка); ричанє змоцнюю у пажераку, хтори им служи як резонатор; тот рик ше закончує зоз дзвонким «прумб» хтори ше 4–6 раз повторює. Концом марца и априла самица знєше 4 до 5 маслинасто-кафово вайца. На вайцох шедзи 25–26 днї и сама ше стара о младих. Млади барз рухоми, живи, и шицко джубу коло гнїзда. Пирє маю подобне як и одроснути: на жовтим або кафовим целу маю цми кафово пеги. Млади пре безпечносц уж по двох тижньох виходза з гнїзда и одходза до наду, дзе ше крию. Самец ше за тот час трима дакус далєй од фамилиї. Пре тайновитосц природи водових буякох їх число ше звичайно провадзи з пречишльованьом звукох хтори самци видаваю под час сезони парованя. ==Вонкашнї линки== * [https://ebird.org/species/grebit1/ Zdjęcia, nagrania głosów i krótkie filmy.] [w:] eBird [on-line]. Cornell Lab of Ornithology. (ang.). * [https://web.archive.org/web/20240229161049/https://natura2000.gdos.gov.pl/files/artykuly/52989/a021_Bak.pdf Botaurus stellaris (Bąk)]. W: M. Gromadzki (red.): Poradniki ochrony siedlisk i gatunków Natura 2000 – podręcznik metodyczny. T. 7: Ptaki (część I). Warszawa: Ministerstwo Środowiska, 2004, s. 58–62. ISBN 83-86564-43-1. * [http://ptaki.info/b%C4%85k Opis bąka na stronie ptaki.info] ==Референци== m07aplj9jr1g9cgyzutrtak9lw43tqh 0 98 1004 1003 2024-10-14T16:09:30Z Amire80 9 6 измена увезено 1003 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Володимир Гнатюк |- | colspan="2" |[[Файл:Hnatiuk_Volodymyr.jpg|alt=Володимир Гнатюк|center|300x300px]] |- |'''Народзени''' |9. мая 1871. |- |'''Умар''' |6. октобра 1926. (55) |- |'''Державянство''' |угорске, українске |- |'''Язик творох''' |українски |- |'''Школа''' |Ґимназия у Станиславове (нєшка Ивано-Франкивск) |- |'''Универзитет''' |Универзитет у Львове |- |'''Период твореня''' |1895—1926 |- |'''Жанри''' |етнолоґия, публицистика, язикознавство, култура |- |'''Поховани''' |у Львове |} '''Володимир Гнатюк''' (*9. май 1871—†6. октобер 1926) українски етнолоґ, записовач усного народного скарбу, публицист, язикознавец и културни дїяч. == Биоґрафия == Володимир Гнатюк ше народзел 9. мая 1871. року у галицким валале Велеснїв у Австро-Угорскей (нєшка Україна), у худобней селянскей фамилиї. Оцец Михайло и мац Василина мали седем членох фамилиї, а шицкого єден гектар жеми. Же би мог витримац фамилию, оцец ше занїмал и зоз ткацтвом, алє як надарени бистри селян, хтори ше добре знаходзел у церковних кнїжкох, даскельо роки окончовал и длужносц дзияка, а вец ше з фамилию преселєл до валалу Плужники и предлужел ше занїмац зоз ткацтвом и польодїлством. Ту його син Володимир закончел 2 класи основней школи, а трецу и штварту класу закончел у срезким месце Бучачу. Ту започал ходзиц и до ґимназиї, алє ю закончел у Станиславове (нєшка Ивано-Франкивск), а студиї на Филозофским факултету Универзитета у Львове 1898. року. Ище як школяр ґимназиї Володимир Гнатюк ше 15. новембра 1894. року оженєл зоз Олену Майковску, дзивку грекокатолїцкого паноца, а о мешац зложел матуру. Универзитет закончел як оцец двох дзивчаткох. == Наукова робота == Ище як студент другого року почал ше интензивнєйше занїмац зоз зазберованьом усного народного скарбу. Так ше 1987. року заинтересовал у за живот Руснацох у [[Бачка|Бачкей]] и Сриме. У юнию 1897. року припутовал до [[Руски Керестур|Керестура]], а вец и до [[Коцур]]е и Нового Саду. За нєполни три мешаци вон од наших предкох у Керестуре и Коцуре записал 430 народни шпиванки и 220 прозни твори, а попри тим детально описал керестурску свадзбу, обявел Керестурску хронїку, обсяжну статю з насловом ''Руски населєня у Бачкей'', ''Поетични талант медзи бачванскима Русинами''(у хторей рецензовал Костельников идилски венєц ''З мойого валала''), и даскельо полемични написи у вязи зоз националним идентитетом бачванско-сримских Руснацох. Под директним уплївом Володимира Гнатюка млади [[Гавриїл Костельник]], теди школяр заґребскей ґимназиї, 1904. року видал идилски венєц ''З мойого валал'' написани на руским народним язику. Истого, 1904. року, дзекуюци закладаню Володимира Гнатюка и академика А. Шахматова з Академиї наукох у Петербурґу, Гавриїл Костельник достал за тот литературни твор пенєжну награду Русийскей Академиї Наукох у Петербурґу. Шицки спомнути записи и статнї обявел у штирох томох ''Етноґрафичного зборнїка'' Наукового товариства ''Шевченко'' у Львове у периодзе од 1897. по 1911. рок. Шицки штири томи Новинско-видавательне подприємство ''Руске слово'' Нови Сад фототипски превидало у периодзе 1985-1986 (том І: Угроруски духовни писнї 1985, том ІІ: Байки, легенди, історичні перекази, новели, анекдоти з Бачки 1986, том ІІІ: Казки з Бачки 1986, том ІV : І. Західні угорсько-руські комітати, ІІ. Бач-Бодрогсшкий комітат). Ґу нїм доложело и пияти том до хторого позберани Гнатюково розправи и статї о Русинох Бачкей, Сриме и Славониї (1988). Гнатюково записи нашого усного народного скарбу представяю фундамент на хторим стої история литератури бачванско-сримских Руснацох. Володимир Гнатюк бул єден з редакторох ''Литературно-наукового вистника'' и ''Етноґрафичного зборнїка''. По законченю универзитета од 1899. та по шмерц бул секретар Наукового товариства Шевченка. Од 1902. року бул дописни член Русийскей академиї наукох. Од 1916. року бул на чолє Етноґрафичней секциї Наукового товариства Шевченка. Володимир Гнатюк умар 6. октобра 1926. у Львове (теди Польска) и поховани є на Личакивским теметове нєдалєко од гроба Ивана Франка. Познєйше, Гнатюково мено дате Тернопильскому националному педаґоґийному универзитету, ґимназиї у Бучачу, а у його родимим валалє Велеснїву збудовани етноґрафично-мемориялни музей з його меном. == Литература == * Павло Роберт Маґочій, Іван Поп: Гнатюк Володимир Михайлович //Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Укладачі Маґочій П. Р., Поп І. — Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. ISBN 978-966-387-044-1 (укр.) Сс.135–136 * Народни приповедки бачваньских Русинох (вибрал и до друку приготовел Дюра Латяк), ''Руске слово'' Руски Керестур, 1967. * Руски народни писнї (зредаґовал и до друку приготовел Дюра Латяк), ''Руске слово'' Н. Сад, 1972. * М. Мушинка: Листування Г. Костельника з В. Гнатюком, ''Шветлосц ч. 3/1967.'' * Микола Мушинка Володимир Гнатюк: Життя та його діяльність у галузі фольклористики, літера­турознавства та мовознавства. Записки Наукового Товариства ім. Шевченка ./ Праці Філологічної Секції / Том 207 — Париж–Нью-Йорк–Сідней–Торонто, 1987. == Вонкашнї вязи == * [https://esu.com.ua/article-30627 Гнатюк Володимир Михайлович], Енциклопедія Сучасної України, Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. qguusgu7cnhn3rx2ivx59ui3o2gor8c 0 99 1014 1013 2024-10-14T16:09:31Z Amire80 9 9 измена увезено 1013 wikitext text/x-wiki [[Файл:2006-01-14_Surface_waves.jpg|thumb|Поверховна габа на водии|309x309px]] '''Габа''' то периодична деформация хтора ше шири у просторе и часу. Габи преноша енерґию през простор без прецеку часточкох штредку (нєпостої пренос маси ношацого медиюму). При механїчних габох часточки штредку лєм осцилую коло своїх ровновагових положеньох, док при електромаґнетних осцилує електричне и маґнетне польо. Електромаґнетни габи ше пресцераю и през вакуум (етер)<ref> Lev A. Ostrovsky & Alexander I. Potapov (2002). [https://www.amazon.com/gp/product/0801873258 Modulated waves: theory and application] Johns Hopkins University Press.</ref>. Габа ше характеризує з амплитуду, фреквенцию (частосц) и габову длужину. Амплитуда найвекше одступанє брега габи од ровновагового положеня (кед габи нєт). Фреквенция то число брегох хтори ше зявюю у розпатраней точки у єдинки часу. Габова длужина то розстоянє медзи двома точками истей фази. Габа трансверзална кед єй амплитуда нормална на напрям рушаня, а лонґитудинална кед амплитуда паралелна з напрямом рушаня. [[Файл:Local_wavelength.JPG|center|thumb|Габи розличней длужини.Габова длужина ''λ'' то оддалєносц медзи двома брегами або долїнами габи.|264x264px]] ==Физични штредок== Штредок з чиїм поштредованьом ше преноши габа може мац даяки зоз шлїдуюцих прикметох: * гомоґени штредок кед прикмети штредку у шицких точкох єднаки, * изотропни штредок кед физични прикмети исти, нєзависно од напряму рушаня. ==Заєднїцки прикмети== Єст числени зявеня вязани за габове рушанє: * рефлексия (одбиванє) <ref>'''valovi''' [https://www.enciklopedija.hr/clanak/val Габа] "Hrvatska enciklopedija", Leksikografski zavod Miroslav Krleža, www.enciklopedija.hr, 2016.</ref> – пременка смислу пресцераня, пре наиходзенє на рефлексийну поверхносц (наглу пременку штредку) [[Файл:Onde_compression_impulsion_1d_30_petit.gif|right|thumb|Приклад лонґитудиналней габи|290x290px]] [[Файл:Onde_cisaillement_impulsion_1d_30_petit.gif|right|thumb|Приклад трансверзалней габи|290x290px]] * рефракция (преламованє) – пременка напряму пресцераня габи (ламанє), пре наиходзенє на нови штредок * дифракция (розшеванє) – кружне ширенє габох за препреченьом на драги пресцераня габох през штредок * интерференция (взаємни вплїв) – складанє габох хтори ше найду у истей точки у истей хвильки * дисперзия (розтресанє) – розкладанє габох по фреквенцийох, габових длужинох лєбо енерґийох ==файти габох== Трансверзални габи то габи чийо амплитуди нормални на напрям пресцераня, поведзме, габи на струни (дроту) и електромаґнетни габи. Лонґитудинални габи то габи чийо ше осцилациї случую у напряме пресцераня, наприклад, звучни габи<ref>Velimir Kruz: "Tehnička fizika za tehničke škole", "Školska knjiga" Zagreb, 1969.</ref>. ==Референци== <references /> 90xyiz640vswi7xcp3yq4mpyumwhld1 0 100 1022 1021 2024-10-14T16:09:31Z Amire80 9 7 измена увезено 1021 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Гавран |- | colspan="2" |[[Файл:Corvus_corax_%28NPS%29.jpg|290px|center]] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Царство:''' '''Тип:''' '''Класа:''' '''Ряд:''' '''Подряд:''' '''Фамилия:''' '''Род:''' '''Файта:''' |Animalia Chordata Aves Passeriformes Passeri Corvidae Corvus C. Corax |- ! colspan="2" |Биномне мено |- | colspan="2" |<div style="text-align: center;">Corvus corax |} == Ознаки == '''Гавран''' – велька чарна птица, досц векша од врани. То барз интелиґентна животиня хтора коeґзистовала з людзми през тисячи роки и постала предмет числених митох, народних традицийох и литературних творох. Длужина цела му 55–70, розширени кридла 115–139 цм, маса 0,8–1,6 кг. Трима ше звичайно сам, у парох або зоз своїма младима, алє даґдзе дзе єст вецей єдзеня збера ше и у векших ґрупох. Фарба му виєдначена, чарна, як при врани кракачки. Ма вельку главу, вельки оштри чарни джубок кус зогнути долу (висина джубка т.є. грубосц виноши вецей од половки висини глави), кончисти хвост. На гарлє кончисти пиря хтори стирча надолу и напредок формую своєй файти браду. Фарба самцох и самицох ше нє розликує, самци дакус векши од самицох. Одроснути птици цалком чарни, зоз белавкасту металну ниянсу. Верхня часц джубка ма оштро вистирченого „конїкаˮ и малу квачку на верху. На дзиркох на носу ма напредок обрацену шерсц. Ноги чарни. Пазури вельки, загнути. Очи цмошиви. Млади птички маю чарне нєшвицаце пирє, без металней ниянси. Вони обачлїво менши и верткейши. При лєценю замахую з кридлами частейше як одроснути; при лєценю им тиж обачлїви длуговасти кончисти хвост. == Способ живота и справованє == Концом жими мож провадзиц воздушни бависка гавранох з пикираньом и преврацаньом на хрибет. Лєт маю швидки, нє так часто замахую з кридлами, дакеди им мож чуц маханє кридлох. Гавран ше може тримац, „стацˮ на єдним месце у воздуху. По жеми крача, пред лєценьом даскельо раз подскочи. Характеристичне за нїх нїзке дудняце ґравчанє „крук-крукˮ, а за младих „кра-краˮ. Видавaю и други, досц розлични сиґнали. Паровац ше починаю кед маю два роки. Пари самицох и самцох стаємни. Гнїздо звичайно правя сами, алє дакеди ше уселя и до цудзих гнїздох. У єдним гнїздзе жию по даскельо роки. Гнїзда сушедних парох ридко оддалєни менєй од 1 км. Вишедовац младих починаю и скорей як ше [[шнїг]] розпущи. Самица знєше 4–6 белавкасто-желєни вайца зоз цмошивима пегами. Шедзи на вайцох 19–21 днї. Самец за тот час карми самицу. Свойо млади кармя обидвойо родичи. Млади охабяю гнїздо кед маю 5–6 тижнї. Кед охабя гнїздо, млади ше ище длуго тримаю коло родичох. [[Файл:Kolkrabe.jpg|294x294px|thumb]] == Розпрестартосц == Розширени су скоро по цалей Сиверней полулабди: У Евроазиї, Сиверней Америки и Сиверней Африки. У Европи жиє вшадзи окрем на даєдних арктицких островох и ровнїнских часцох тундри. У степох и централних часцох густих лєсох є ридки. Може жиц и по окраїскох варошох и у вельких паркох. Водзи углавним нєномадски способ живота. През жиму ше концентрує у варошох и валалох. [[Файл:Corvus_corax_tingitanus_MHNT_232_HdB_Djebel_Messaad_Algerie.jpg|284x284px|right]] Жиє по лєсох, ричних долїнох, пустиньох и горох. Гнїздзи ше на високих древох и скалох. У населєньох ше гнїздзи на кулох, турньох и високих будинкох. У остатнїх рокох обачене же ше гнїздзи и по електричних линийох високого напруженя. == Прекармйованє == Гавран шицкоєдзаца птица. Барз значна часц у єдзеню му угинути животинї. Ловя и дробних цицарох (нє векших од заяца), єдза цудзи вайца, млади птички и одроснути птици, ящурки, риби, животинї безпохребцинарох. Гаврани хтори жию у урбанизованих часцох преходза на карменє з одрутками. Дакеди себе збераю резерви єдзеня. == Вонкашнї вязи == * [https://hr.wikipedia.org/wiki/Gavran Gavran,] Vikipedija na hrvatskom jeziku * [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B0%D0%BD Гавран,] Википедија на српском језику 0loezt3l6tgsdp0krsepx8cznqk3rbf 0 101 1037 1036 2024-10-14T16:09:32Z Amire80 9 14 измена увезено 1036 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Монсиньор Гавриїл Букатко</big> |- | colspan="2" | <div style="text-align: center;">Беоґрадски надбискуп Крижевски владика Зренянински апостолски администратор |- |'''Народзени''' |27. януара 1913. у Долнїх Андриєвцох |- |'''Умар''' |19. октобра 1981. у Вербаше (68) |- |'''Пошвецени за паноца''' |1939. року |- |'''Поховани''' |у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] |} Кир др '''Гавриїл Букатко''' (*27. януар 1913—†19. октобер 1981), беоґрадски надбискуп и крижевски владика, концилски оцец на Другим ватиканским концилу и член Конґреґациї за апостолат лаикох. == Биоґрафия == Гавриїл Букатко ше народзел у Долнїх Андриєвцох при Славонским Броду 27. януара 1913. року. Бул наймладши од штверих дзецох. Пейц класи основней школи закончел од 1919. по 1924. рок у своїм родним месце, а шейсц класи реалней ґимназиї у Славонским Броду (седму и осму класу з вельку матуру закончел у Високим). Филозофию и богословию студирал у Риме на Урбаниянским универзитету як питомец Українскей папскей колеґиї св. Йосафата. Бакалауреат зоз филозофиї положел 1935. року на Филозофским факултету Папового всеучилїща De propaganda fide у Риме дзе маґистровал и теолоґию. Вон предлужел студиї на тим  универзитету у Риме и 7, юлия 1940. року докторовал з тезу „De redemptione secundum doctrinam metropolitae Antonii Khrapovickij". Єден час, як богослов, бул досц активни у Союзу руских школярох, та трицетих рокох прешлого вику у Руских календарох и ''Руских новинох'' обявйовал свойо писнї. Источасно бул и спикер Українскей радио програми на Радио-Ватикану. Под час студийох добре звладал италиянски, анґлийски и українски язик. [[Файл:Vladika Bukatko 1963.jpg|alt=Владика Гавриїл Букатко зоз паноцами|thumb|470x470px|Владика Гавриїл Букатко зоз паноцами]] За священїка бул пошвецени у Риме 2. априла 1939. року. Пошвецел го владика др Дионизий Няради. Службовал перше як други капелан у Руским Керестуре 1940. року. Од 14. мая 1941. року постал канцелар Владичества, а од 23. фебруара 1942. року секретар тедишнього администратора Крижевского владичества Янка Шимрака а од 16. авґуста 1942. секретар Владичества. З актом од 10. фебруара 1943. року меновани є за управителя владических маєткох, а у шематизме ше спомина як лепавински протопрезвитер, декан, а у Лепавици єден час бул управитель парохиї. У юнию 1943. року є меновани за пришеднїка Духовного Стола, а 1944. за каноника кустоса крижевскей катедралней парохиї. После шмерци крижевского владики Янка Шимрака 9. авґуста 1946.року, Гавриїл Букатко бул вибрани за капитуларного економа Владичества. За апостолского администратора Крижевского владичества є меновани 1. юния 1950. року, а 23. фебруара 1952. року є меновани за титуларного владику Севериянского. Владическе пошвецанє було 27. априла 1952. року у Заґребе. Пошвецел го беоґрадски надвладика Йосиф Уйчич зоз владиком Стефаном Ваєрлайном зоз Дякова и Йосифом Лахом, помоцним владиком заґребским. Окремни усиловносци Гавриїл Букатко укладал же би ше обновело церкви и церковни будинки у владичестве од воєних руйнованьох. Папа Иван XXIII го поставел за члена предконцилскей комисиї за лаички апостолат, а 1960. року за резиденциялного владику Крижевского владичества.<ref>[http://www.krizevacka-eparhija.com/index.php/eparhija/povijest-eparhije] История Грекокатолїцкей церкви у Горватскей (горв.)</ref> Дня 27. юния 1960. року Апостолски Пристол го меновал за Крижевского владику, а од 2. марца 1961. року меновани є и за титулатного надвладику Моцисенского з правом нашлїдства Беоґрадского римокатолїцкого надвладики. Алє, и далєй остал апостолски администратор Крижевского владичества аж до самей шмерци. Од 1950. по 1960. рок Гавриїл Букатко бул секретар Владических конференцийох Югославиї, а по шмерци надвладики Йосифа Уйчича 24.  марца 1964. року превжал водзенє Беоґрадского римокатолїцкого надвладичества и Банатскей апостолскей администратури, при чим и далєй водзел Крижевске владичество, алє ше преселєл до Беоґраду.<ref>[http://kc.org.rs/istorijat/] Кратка история Беоґрадскей надбискупиї (сер.)</ref> Владика Букатко робел, у складзе зоз штросмаєровскима идеями и концилскима напрямками, на екуменизме и нормализованю одношеньох Церкви и Держави, окреме кед бул секретар Бискупскей конференциї Югославиї, цо приведло до подписованя Протокола (25.06.1966.) и установеня дипломатичних одношеньох медзи СФРЮ и Ватиканом. На Другим ватиканским соборе надвладика Букатко бул подпредсидатель Комисиї за Восточни церкви. Праве под час  Собору, по його билей бради, упознал го цали швет под меном ''Барба бянка'', алє и як найлєпшого шпивача медзи трома тисячами владикох зоз цалого швета. А бул и член Конґреґациї за Восточни церкви. Владика Гавриїл Букатко преложел евангелию на руски язик. После 16 рокох окончованя длужносци беоґрадского надбискупа Гавриїл Букатко ше 1980. року, пре слабе здравє, пензионовал. Дня 24. марца 1980. року ше з Беоґраду приселєл до Керестура, одрекол ше водзеня Беоґрадского надвладичества, а од Банатскей администратури бул розришени ище скорей. Алє, администратор Крижевского владичества остал и далєй. Умар у вербаским шпиталю 19. октобра 1981. року. Поховани є 22. октобра 1981. року у крипти пред иконостасом керестурскей церкви, а познєйше його труна зоз посмертнима остатками пренєшена до крипти под катедралну церкву св. Николая у Рускиом Керестуре. == Литература == * Beogradski koadjutor. Blagovest, 30 (1961) 6, str. 102. * Ordinarij Križevačke eparhije msgr. dr Gabrijel Bukatko naslovni nadbiskup mocisenski, koadjutor Beogradske nadbiskupije, apostolski administrator Križevačke eparhije. Jubilarni šematizam Križevačke eparhije. Zagreb 1962, 15–20. * Punih 16 godina – ostavka nadbiskupa dr Gabrijela Bukatka. Blagovest, 49(1980) 5, str. 87. * (Nekrolozi): Blagovest, 50(1981) 12, str. 207–210; Glas Koncila, 20(1981) 21, str. 1; * Žumberački krijes, 1981, str. 137–138. — J. Salmić: Zbogom »Barba Bianca«. Glas Koncila, 2 * о. проф. др Роман Миз: Священїки дакедишнього Осєцкого викарията, Видавателє Парохия св. ап. Петра и Павла, Нови Сад и ''Максима'', друкарня и видавательна хижа, Петроварадин, 2016, б.81-86. == Вонкашнї вязи == * Enciklopedija LZMK / Hrvatski biografski leksikon:[https://hbl.lzmk.hr/clanak.aspx?id=3094 Bukatko, Gabrijel] * [http://www.catholic-hierarchy.org/bishop/bbukatko.html Archbishop Gabriel Bukatko ](анґл.) * Nacionalni katehetski ured HBK [https://web.archive.org/web/20171004032228/http://www.nku.hbk.hr/images/olimpijada_2015/drugi_vatikanski_sabor_-_kratki_prikaz.pdf prof. dr. Nediljko Ante Ančić: »Drugi vatikanski sabor. Kratak prikaz«] == Референци == 9qxyxt0w2kswvj95bojr0x6yfgnpncz 0 102 1039 1038 2024-10-14T16:09:32Z Amire80 9 1 измена увезена 1038 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Гавриїл Г. Надь]] bmrpwrvc9jn1lvi9nnrf11s2d8f0pie 0 103 1080 1079 2024-10-14T16:09:34Z Amire80 9 40 измена увезено 1079 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |- ! colspan="2" | <big>Гавриїл Г. Надь</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Havrijil H Nadj.jpg|alt=Гавриїл Г. Надь|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |17. априла 1913. |- |'''Умар''' |15. октобра 1983. (70) |- |'''Державянство''' |австро-угорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |ґимназия у Вербаше |- |'''Универзитет''' |Филозофски факултет, Беоґрад |- |'''Период твореня''' |1935—1983. |- |'''Жанри''' |линґвистика, литература, просвита |- |'''Поховани''' |у [[Коцур]]е |- |} '''Гавриїл Г. Надь''' (*17. април 1913—†15. октобер 1983) професор, линґвист, поет, рецензент и преклaдатель. == Биоґрафия == Гавриїл Г. Надь народзени 17. априла 1913. року у Старим Вербаше дзе закончел основну школу и осем класи Державней реалней ґимназиї. На Филозофски факултет у Беоґрадзе ше уписал 1932. року а дипломовал 1936. року на тедишнєй ХII ґрупи наукох: Сербски язик зоз старославянским язиком и историю югославянскей литертури з теорию литератури. Найглавнєйши предмети преподавали му познати професоре: Александар Белич,<ref>[https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80_%D0%91%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D1%9B Александар Белић]</ref> Ст. М. Кульбакин, Павле Попович, Боґдан Попович, Радомир Кошутич, М. Тривунац, Петар Дьордїч и други. Службовал у Никшичу (Чарна Гора, (1939-40), и Суботици (1940-1941). Под час Другей шветовей войни остал без роботи и жил у чежких условийох. Концом 1944. року бул мобилизовани до Народноошлєбодительного войска, алє є пошвидко врацени за професора до вербаскей Ґимназиї, а 1945. року є меновани за директора Державней мишаней ґимназиї зоз руским наставним язиком у снованю у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Тоту длужносц Надь окончовал до априла 1948. року кед є, на його жаданє, розришени з директорскей длужносци алє и далєй окончовал длужносц професора. У Руским Керестуре роби, зоз кратку прерву (бул премесцени за професора Висшей педаґоґийней школи у Новим Садзе, дзе викладал сучасни сербскогорватски язик и компаративну ґраматику славянских язикох), по 1954. рок, а вец преходзи на службу до [[Коцур]]а, до Основней школи Братство-єдинство, дзе преподавал мацерински язик, сербскогорватски, русийски и нємецки язик. З тей длужносци пошол 1979. року до пензиї. [[Файл:Priloho_do_istoriji_ruskoho_jazika.jpg|thumb|alt=Прилоги до историї руского язика]] Бул народни посланїк у Уставотворней скупштини Демократичней федеративней републики Югославиї. == Творчосц == Писац почал ище як школяр ґимназиї. Зоз своїма линґвистичнима и литературнима роботами зявел ше у периодзе медзи двома шветовима войнами у ''Руских новинох'', ''Руским календаре'' и ''Русскей зарї''. Як поета першираз ше зявює зоз сонетом под насловом ''Там'' у ''Руским календаре за 1938. рок''.<ref>[https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Kalendar-1938_compressed.pdf ''Руски календар за 1938. рок,''] бок 54</ref> За перши линґвистични роботи анґажовал го тедишнї редактор Руского календара [[Дюра Биндас]]. Перша статя ''Як ше правя часовнїково меновнїки на –нє и –це'' му обявена у ''Руским календаре за 1935''. рок.<ref>[https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Kalendar-1935_compressed.pdf ''Руски календар'']за югославяньских Русинох за 1935, бок 116</ref> Гавриїл Г. Надь у историї бачванско-сримских Руснацох, после др [[Гавриїл Костельник|Гавриїла Костельника]], друга особа котра ше на наукови способ занїмала зоз руским литературним язиком. Зявює ше як викладач на вецей семинарох за просвитних роботнїкох. Написал понад 30 фахово роботи з обласци язика, а тиж так и вецей поетични твори хтори видруковани у наших виданьох, у учебнїкох, у календарох, у ''Шветлосци'' и ''Пионирскей заградки''. Його найзначнєйчи поетски твори видруковани концом 50-тих и познєйше. Як його найкрасши писнї треба спомнуц ''Чуєце браца'', потим ''Ґлоса'' як и ''Сонетни венєц''. Г. Г. Надь автор '''першого сонетного венца''' написаного по руски хтори ше трима як найкрасше поетске дїло медзи двома шветовима войнами при Руснацох. Заступени є у скоро шицких антолоґийох рускей поезиї. Надь ценєни и як барз добри прекладач и рецензент. Дзекуюци плодней прекладательней роботи постал член Секциї прекладачох Дружтва писательох Войводини. [[Файл:Lingvisticni statji i rozpravi.jpg|alt=Г. Г. Надь Линґвистични статї и розправи|thumb|Г. Г. Надьː Линґвистични статї и розправи]] После длугей и чежкей хороти умар у Коцуре 15. октобра 1983. року, дзе є и поховани. Запаметани є як єден з найугляднєйших професорох першей рускей ґимназиї и як авторитативни арбитер у розришованю наших линґвистичних дилемох. == Литература == * Гавриїл Г. Надь: ''Линґвистични статї и розправи'', ''Руске слово'' Н. Сад, 1983. * Гавриїл Г. Надь: ''Прилоги до историї руского язика'', ''Русле слово'', Н. Сад,1988 * [[Александр Дмитриєвич Дуличенко|А. Д. Дуличенко]]: [https://zavod.rs/digitalizovani-publikatsiyi/ ''Нормователь и преучователь литературного язика югославянских Руснацох''], ''Творчосц 1978,'' б. 7-26. * [[Микола М. Кочиш]]: ''Линґвистични роботи'', ''Руске слово'', Н. Сад, 1978, б. 28. * Ю. Тамаш: [https://zavod.rs/digitalizovani-publikatsiyi/ ''Найкрасши руски медзивойнови сонет''], ''Творчосц 1978,'' 48-52 * Др Юлиян Тамаш: ''История рускей литератури'', Завод за учебнїки и наставни средства – Београд, 1997, б.151-154 и 582-583. * Др Михайло Фейса: [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/studia%20ruthenica%2012.pdf ''Характеристики линґвистичней творчосци Гавриїла Г. Надя''], Зборнїк роботох ''STUDIA RUTHЕNICA 12 (25), 2007,'' б. 115-123. == Вонкашнї вязи == * [https://nar.org.rs/rue/%d0%b3%d0%b0%d0%b2%d1%80%d0%b8%d1%97%d0%bb-%d0%b3-%d0%bd%d0%b0%d0%b4%d1%8c/ Гавриїл Г. НАДЬ],биоґрафия на НАР * [https://rdsa.tripod.com/pisatrusij.htm#nadj Г. Г. Надь], биоґрафия по русийски * [https://rdsa.tripod.com/literatura/hhnadj.htm Чуєце браца, Ґлоса] и ище два писнї Г. Г. Надя за приклад. == Ґалерия == <gallery> File:Pетро Riznic Djadja i Havrijil Nadj.jpg|alt=Гавриїл Надь шедзи у долнїм шоре|Школяре нїзшей ґимназиї у Руским Керестуре. Гавриїл Надь шедзи у долнїм шоре. File:Skolska uprava H Nadj P Riznic 1948 ns 1949.jpg|alt=Наставнїцки колектив нїзшей ґимназиї у Руским Керестуре школского 1948/1949. року|Наставнїцки колектив нїзшей ґимназиї у Руским Керестуре школского 1948/1949. року Стоя: Владимир Колєсар, Йовґен Медєши, Нада (Рамач) Нота, инж. Юлиян Малацко, Микола Гайнал, шедза: Петро Ризнич, Гавриїл Надь и др Мафтей Винай. File:Maturanti 1946 1947.jpg|alt=Матуранти нїзшей ґимназиї у Руским Керестуре 1946/1947.|Матуранти нїзшей ґимназиї у Руским Керестуре 1946/1947. Професор Гавриїл Надь шедзи штварти з права. File:Jak učiteljka u Kocure.jpg|alt=Учительски колектив школи у Коцуре у першей половки 50-их ХХ вику.|Учительски колектив школи у Коцуре у першей половки 50-их. Професор Гаврїл Надь стої у штредку ґрупи. </gallery> == Референци == 85bcuw8dkynwhqz0kzbw0encw6k931c 0 104 1093 1092 2024-10-14T16:09:35Z Amire80 9 12 измена увезено 1092 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | <big>Гавриїл Костельник</big> |- | colspan="2" |[[Файл:%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%93%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D1%97%D0%BB.jpg|center|270px]] |- |'''Народзени''' |15. юния 1886. |- |'''Умар''' |20. септембра 1948. (62) |- |'''Державянство''' |австроугорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, українски, латински, горватски |- |'''Школа''' |Ґимназия Винковци, Заґреб |- |'''Универзитет ''' |Теолоґийни факултет, Заґреб, Львов |- |'''Наукови ступень''' |др филозофиї (1913) |- |'''Период твореня''' |1903—1948. |- |'''Поховани''' |у Львове |- |'''Припознаня''' | |} '''Гавриїл Костельник''' (*15. юний 1886—†20. септембер 1948), поет, педаґоґ, белетрист, публицист, линґвист, теолоґ, филозоф и церковни вожд українскей националней ориєнтациї у Галичини и основопокладач литературного язика и литератури войводянских Русинох/Руснацох. == Биоґрафия == [[Файл:H Kosteljnik i E Zaricka 1915.jpg|alt=Елеонора Зарицка и Гавриїл Костельник|thumb|423x423px|Елеонора Зарицка и Гавриїл Костельник у Руским Керестуре 1915. року]] Гавриїл Костельник ше народзел у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] 15. юния 1886. року, у стреднє маєтней парасткей фамилиї, оцец Теодор и мац Ана, дзе их було шесцеро дзеци. Шейсц класи основней школи закончує у Керестуре, а вец два класи ґимназиї у Винковцох. Други два класи закончує у Заґребе. На Теолоґийни факултет у Заґребе уписал ше 1906. року, алє уж 1907. року преходзи на богословию до Львова и там ю закончує 1911. року. Понеже бул под юрисдикцию Львовского надвладичества, митрополит Андрей Шептицки го послал на последипломски студиї до Фрайбурґу у Швайцарскей. Там Костельник 1913. року здобул докторат зоз филозофиї. Докторску дисертацию написал и одбранєл по латински, котра ма наслов: „De principiis cognitionis fundamentalibus (Leopoli, 1913“ (О основних началох спознаня). За священїка бул пошвецени 1913. року, алє ше пред тим оженєл зоз Елеонору Зарицку, дзивку директора ґимназиї у Перемишлю. У малженстве мали пецеро дзеци: трох синох и два дзивки. Ище як школяр ґимназиї у Заґребе почал писац перши свойо писнї. Уж концом 1903. року закончел свой познати идилски венєц ''З мойого валала'' и з постредованьом [[Володимир Гнатюк|Володимира Гнатюка]] му є видруковани 1904. року у друкарнї оо. Василиянох у Жовкви (Україна). То источасно и перша кнїжка уметнїцкей литератури на бешеди бачванско-сримских Руснацох. Єдну другу кнїжку поезиї послал (1904) академикови Александрови А. Шахматови до Санкт Петербурґу, дзе ше находзела покля ю нє одкрил [[Александр Дмитриєвич Дуличенко|Александер Дуличенко]] и нє обявел у часопису ''Шветлосц'' (1991) а потим и як сепарат (''Жалосцинки - серенчи и милей'', 1994). Тоти поетични пробованя, написани на традиционални способ зоз елементами фолклору, одкриваю Костельников поетични талант. Векшина познєйших писньох ше зявйовала у рускей преси и рочних календарох медзи 1922. и 1936. роком. Понеже бул виполнєни з духом горватскей ренесансней поезиї, його главни теми то любов ґу родзеному краю, патриотизм и пацифизм. Костельник написал и коло двацец приповедки и “скици у прози” по руски и єднаке число по українски. У тих роботох доминую библийни мотиви, як и у писньох за дзеци, хтори, ґенерално патраци, творя писнї и приповедки зоз релиґийнима темами. Писнї писал и по горватски. Перша збирка му ноши наслов ''Romance i balade'' и обявена є 1907. року. Потим ''Žumberak – Gorske simfonije'' 1911. року, а ''Trenuci'' у предлуженьох 1917. року. == Утемелїтель язика и уметнїцкей литератури Руснацох == У 1915. року 9 мешаци пребувал у Руским Керестуре, бо теди у Львове було русийске войско. Теди бул поставени на место другого капелана, котре теди за ньго було оформене. На тим положеню у шлєбодним чаше написал хронїку керестурскей парохиї под назву ''Liber memorabilium гр. кат. Парохиї Бачкерестурскей'', котра ше велї роки чувала лєм як рукопис, а до друку ю порихтал и прекоментаровал [[Янко Рамач|др Янко Рамач]], а видал Союз Русинох и Українцох Югославиї 1998. року зоз финансийну помоцу Фонду за отворене дружтво Югославия. [[Файл:Z mojoho valala 1903.jpg|alt=Идилски венєц "З мойого валала"|thumb|172x172px|Идилски венєц ''З мойого валала'', перша кнїжка уметнїцкей поезиї на руским язику, 1903. рок]] И после врацаня до Львова Костельник прейґ дописованя отримовал цесну вязу зоз родимим крайом и вельо му помагал зоз рижнима порадами, особлїво коло активносцох у вязи зоз националним препородом. Др Гавриїл Костельник преподавал теолоґию на грекокатолїцкей семинариї и познєйше на Академиї у Львове. Єден час бул и редактор львовского вирского часопису ''Нива'' (1920-1929), а написал и даскельо кнїжки по українски, медзи котрима збирку писньох под насловом ''Помершій донечці'' (1921)<ref>''Хвильки ; Умартей дзивочки'' / Гавриїл Костельник ; з горватского и українского прешпивал Юлиян Рамач. – Нови Сад : Дружтво за руски язик, литературу и културу, 2019.</ref> и ''Пісня Богові'' (1922)<ref>''Писня Богови'': (чловекова вична драма) / з українского преложел Михал Рамач. – Нови Сад : Руске слово, 2002.</ref>, котру тримал за свой архитвор у литератури. Обидва кнїжки у прекладу на наш литературни язик обявело ''Руске слово''. После снованя Руского народного просвитного дружтва (1919) Костельник цесно сотрудзує зоз його предсидательом керестурским парохом о. [[Михайло Мудри|Михайлом Мудрим]] и подпредсидательом и редактором Календара о. [[Дюра Биндас|Дюром Биндасом]]. На їх молбу написал ''Граматику бачваньско-рускей бешеди'' (Сримски Карловци, 1923), а вец и першу драму на нашей бешеди под насловом ''Ґу Христови'' (1923), потим драму ''Єфтайова дзивка'' (1924). А кед 1924. року почали виходзиц ''Руски новини'', вон и у нїх часто обявйовал свойо написи и литературни твори. Найвецей писал по українски и свойо твори обявйовал у Львове у ружних публикацийох або окремних виданьох. У вецей статьох у вязи зоз язичним питаньом хтори були обявйовани насампредз у алманаху ''Руски календар'' 1920-их и 1930-их рокох, вон обгрунтовйовал же войводянски (бачвански) русински/руски язик диялект українского и поволовал своїх сонароднїкох же би учели и “кнїжкови язик”, то єст, литературни українски язик и же би у писаню руски приблїжовали ґу українскому. Пишуци о Костельникови, [[Дюра Папгаргаї]] визначел же Гавриїл Костельник "правдиви будитель нашого народу, бул його просвититель, духовни оцец културно просвитного руху свойого малочисленого народу у Бачкей и Сриму, його предняк"<ref>Папгаргаї, Дю. (2006), ''Гавриїл Костельник – основоположнїк рускей литератури'', у: М. Фейса гл. ред. Русини / Руснаци / Ruthenians (1745-2005) I, Нови Сад: ИК Прометеј, Филозофски факултет – Одсек за русинистику, КПД ДОК, 253-264.</ref>. Же бизме достали цо яснєйшу представу о велькосци дїла Гавриїла Костельника, цитираме и слова Костельникового доброго приятеля и сотруднїка о. Дюри Биндаса, хтори обявени у ''Руских новинох 1925. року'' (ч. 14, б. 1) (рок-два по обявйованю ''Граматики бачваньско-рускей бешеди''): "До тераз зме ше учели на цудзим и од цудзого, а нєшка уж маме школски кнїжки, календари и иньши кнїжки. Нєшка нїхто нам нє може пригвариц, же ми нє сцеме и нє можеме жиц як други народи, бо ше наш народ о шицким остарал: єдни зоз духовну моцу и пирком, други зос материялним жертвами а шицки вєдно подпомогли створиц нашо єдине и миле [[Руске народне просвитне дружтво]] ... Же так стоїме у першим шоре дзековац маме нашому першому и найславнєйшому писательови нашого руского народу Др Гавриїлу Костельникови. Велї були предняци и початок – фундамент зробели, алє без нього бизме и нєшка ище далєко були. Вон зробел темель, вон, котри добре позна душу и живот нашого народа а тиж и шицки славянски народи и кнїжовносц, вон подал праву линию, совити мудри и од початку вон перши роботнїк на нашим руским просвитним полю". У историї рускей литератури и култури забера перше место як утемелїтель нашого руского литературного язика и основоположнїк нашей уметнїцкей литератури та його твори були предмет числених статьох. Видавательна хижа ''Руске слово'' з Нового Саду його роботи знова видала, уключуюци их до антолоґиї рускей поезиї (''Антолоґия рускей поезиї,'' 1984), зборнїка поезиї (''Поезия на бачванско-сримским руским литературним язику,'' 1970) и прози (''Проза на бачванско-сримским литературним язику,'' 1975). Православна церква у України обявела зборнїк його релиґийних статьох (''Выбрани творы'', 1987). == Крочаї процив Униї == [[Файл:%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80_%281946%29.jpg|336x336px|right]] Од 1925. року, кед нащивел Рим, почина Костельниково ваганє у питаньох идеолоґиї Риму и историйного положеня униї, хтору Костельник сцел видзиц як историйни субєкт цо збилїжує Восточну и Заходну церкву, а нє як обєкт и драгу за денационализацию Руснацох и Українцох, цо вона найчастейше була, або хтору улогу єй наменьовали у рамикох католїцких державох дзе жили и Русини. Костельник 1928. року обявел кнїжку ''Спiр про епiклезу мiж Сходом и Заходом'', а 1929. року сам одходзи з длужносци редактора ''Ниви'', же би истого року бул зменєни и з длужносци професора Богословскей академиї у Львове<ref>М. М. Цап: ''Гавриїл Костельник,'' ''Дзвони'', християнски часопис, юний 1994. ч. 6., б.13.</ref>. Як блїзки сотруднїк митрополита Андрея Шептицкого, Костельник ше процивел латинизациї и указовал прихильносц ґу обновеню восточного обряда у грекокатолїцкей церкви. По шмерци митрополита Шептицкого концом 1944. року и по запровадзованю совєтскей власци у восточней Галичини истого року, Костельника нови власци вибрали же би участвовал у їх кампанї за утаргованє грекокатолїцкей церкви. Понеже бул на линиї восточней ориєнтациї, вон постал водзаца фиґура на львовским церковним соборе отриманим од 8. по 10. марец 1946. року<ref>''Дiяння собору Греко-католицької церкви у Львов 8-10 березня 1946,'' видання президiї собору, Львiв 1946., Друкарня "Атлас", Львiв.</ref>, хтори понїщел унию зоз Римом односно окончене зєдинєнє Грекокатолїцкей церкви зоз Русийску православну церкву т.є. утаргованє Грекокатолїцкей церкви у України. Костельник ше обрацел на православє и на тото одшмельовал других священїкох. Українски грекокатолїцки националисти го означели як зраднїка. Забити є з боку атентатора у таїнствених обставинох 1948. року. Совєтски идеолоґи го потим описовали як жертву екстремних українских националистох; його аполоґети зоз Заходу потим нагадовали же го елиминовали совєтски власци, бо им вецей нє бул нєобходни у їх кампанї процив грекокатолїцизма. == Литература == * Др Юлиян Тамаш: ''История рускей литератури'', Завод за уџбенике и наставна средства, Београд, 1997, б. 547-559. * о. Проф. Др Роман Миз: ''Священїки дакедишнього Осєцкого викарията'', видавателє: Парохия св. Петра и Павла, Нови Сад и ''Максима'', друкарня и видавательна хижа, Петроварадин, 2016, б. 187-190. * Юлиян Тамаш: ''Гавриїл Костельник медзи доктрину и природу'', студия; ''Руске слово'' Н. Сад, 1986. * Дюра Папгаргаї, ''Гавриїл Костельник: зачатнїк уметнїцкей литератури югославянских Руснацох'', у Гавриїл Костельник, Поезия на бачванско-сримским руским литературним язику (Нови Сад, 1970), б. 7-87; * Александер Д. Дуличенко, ''Г. Костельник и його 'Граматика бачваньско-рускей бешеди''', ''Шветлосц'', ХI, 1 (Нови Сад, 1973), б. 67-76; * Иларион Карпяк, ''Протопресвитер отець др Гавриїл Костельник: нарис религийно-церковної та лiтературно-наукової дїяльностi'' (Львов, 1996); * Юлиян Тамаш, ''Литературна творчосц Гавриїла Костельника на руским язику'', ''Шветлосц, XVIII, 2'' (Нови Сад, 1980), б. 129-153. * Тамаш, др Юлиян, "Гавриїл Костельник (1886-1948)", ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991),'' Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок 399. == Вонкашнї вязи == * Юлиян Тамаш: [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/09/Tvorcosc-1975.pdf Типолоґия уметнїцкей прози Гавриїла Костельника на руским язику,] ''Творчосц, ч. 1, 1975,'' гласнїк Дружтва за руски язик и литертуру, б. 51. * Мр Евґения Барич: [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/09/Tvorcosc-1985_compressed.pdf Творенє словох у дїлох Гавриїла Костельника, фундаменталних за язик и литератури югославянских Руснацох,] ''Творчосц,'' гласнїк Дружтва за руски язик и литертуру, ч.11, 1985. б. 8. * Мр Анамария Рамач Фурман: [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/5a%20Studia%20Pdf%20Ruthenica%2018%20za%202013..pdf ''Ґраматика бачваньско-рускей бешеди'' Гавриїла Костельника як фундамент руского литературного язика,] ''Studia Ruthenica'', Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 18, 2013, б. 15-25. * [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80_1946 Льві́вський собор 1946,] Українська Вікіпедія, 13 лютого 2005. * РУБЛЬОВА Наталія Степанівна: [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Lvivsky_sobor_1946 ЛЬВІВСЬКИЙ СОБОР 1946] * [https://www.youtube.com/watch?v=HaLdQHQXskk&t=1s&pp=ygUTSGF2cmlqaWwgS29zdGVsam5paw%3D%3D ''З мойого валала'' - Гавриїл Костельник Гомзов (Крачун),] Ютюб, канал Маковчань, 2010. * [https://www.youtube.com/watch?v=5DSpokzCRF4&pp=ygUTSGF2cmlqaWwgS29zdGVsam5paw%3D%3D Бачко моя, Бачко,] композиция на стихи Гавриїла Костельника, Ютюб, канал Маковчань, 2021. * [https://www.youtube.com/watch?v=hnXZkUfvMrg З мойого валала] (документарна репортажа, 1984 ), ТВ Нови Сад, 1984. == Референци == nqru7g1qs7snx23kehw9abq4wsc1ymz 0 105 1100 1099 2024-10-14T16:09:35Z Amire80 9 6 измена увезено 1099 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | === Гавриїл Рац === |- | colspan="2" | |- |'''Народзени''' |6. авґуста 1940. |- |'''Умар''' |29. марец 2002. (62) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Учительска школа у Сримских Карловцох |- |'''Период твореня''' |1962—2002. |- |'''Жанри''' |образованє, документарна и уметнїцка фотоґрафия |- |'''Поховани''' |На теметове у Руским Керестуре |} '''Гавриїл Рац''' (*6. авґуст 1940—†29. марец 2002), учитель, длугорочни фоторепортер у НВУ ''Руске слово'', уметнїк фотоґрафиї. == Биоґрафия == Гавриїл (Ґабор) Рац Рацмишков народзени 6. авґуста 1940. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Родичи оцец Ґабор и мац Ана, родзена Рац (Дзвонарова). Гавриїл мал младшого брата Янка (1942-2021). Гавриїл Рац закончел основну школу у родним валалє а Учительску школу у Сримских Карловцох. Потим уписал студиї русийского язика на Висшей педаґоґийней школи у Зренянину дзе и абсолвовал. Кед абсолвовал на Висшей педаґоґийней школи та робел кратши час и як наставнїк русийскго язика. Гавриїл Рац бул оженєти зоз Марию родз. Сопка и у малженстве мали дзивче Ясмину. == Роботна кариєра == По законченю учительскей школи Гавриїл Рац робел як учитель класней настави у Основней школи ''Петро Кузмяк'' у Руским Керестуре по 1970. рок. Пар роки Гавриїл Рац препровадзел на дочасовей роботи у Нємецкей дзе робел у компанийох ''Круп'' и ''Форд''. По врацаню зоз Нємецкей Гавриїл Рац почал робиц и НВУ ''Руске слово'' як фоторепортер. Бул длугорочни професионални фоторепортер у НВУ ''Руске слово'' у Новим Садзе. Знїмал шицки файти чарно-билих и колор фотоґрафийох за потреби новинох ''Руске слово'', часопису за дзеци ''Пионирска заградка'', часопису ''МАК'', за ''Народни календар'', традицийни мурови рочни календар та други потреби. Занїмала го документарна и новинска фотоґрафия а дзекуюци вельорочному искуству у обласци чарно-билей и колор фотоґрафиї вон винаходзел мотиви и за творенє уметнїцких фотоґрафийох. Участвовал на вецей колективних виставох. == Допринос рускей култури == Гавриїл Рац бул член [[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтва за руски язик, литературу и културу]] од 1974. року.<ref>[http://druztvo.org/ruski/cleni/index.html Список членох Дружтва за руски язик, литературу и културу], рядове число 44. Гавриїл Рац, Нови Сад, 1974 </ref> Бул член Клуба подобових уметнїкох Дружтва за руски язик, литературу и културу з Нового Саду, од снованя того Клуба 1996. року. Заступени є у моноґрафиї ''Подобова творчосци Руснацох'' у виданю Дружтва за руски язик, литературу и културу, на боку 103 зоз фото-ґрафику ''Лядова сказка''. Як член Новосадскей сцени АРТ ''Дядя'' Гавриїл Рац ґлумел як ґлумец-аматер у театралним фалату Ґордана Михича ''Жовта'' (1975. року). Гавриїл Рац нєсподзивано умар 29. марца 2002. року. Поховани є на теметове у Руским Керестуре. == Литература == * Гавриїл Рац, уметнїк фотоґрафиї, ''Подобова творчосц Руснацох,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, 2003, б. 103. == Вонкашнї вязи == * Дюра Латяк, [https://www.ruskeslovo.com/%D1%80%D1%83%D1%81%D0%BA%D0%B5-%D0%BF%D0%BE%D0%B4-%D1%87%D0%B0%D1%81-%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85-%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE/ ''Руске'' под час политичних пременкох] (у тексту спомнути и Г. Рац, фоторепортер) * [https://rdsa.tripod.com/keresturski_begelj.htm Ґрупа младих з Керестура, ґенерация 1940-1942] (фотоґрафоване 1957. року), Гавриїл Рац медзи нїма. * Дюра Латяк, [https://issuu.com/ruskeslovo2015/docs/ruske_slovo34-2020 75 роки ''Руского слова'' 1945-2020] (VIII), б. 26. == Ґалерия == == Референци == b9yzvbntk3qe7pu9ujcr8c38x7ysw29 0 106 1130 1129 2024-10-14T16:09:36Z Amire80 9 29 измена увезено 1129 wikitext text/x-wiki == Гарфа == [[Файл:Harpist_playing.jpg|alt=Гарфа|right|thumb|381x381px|<div style="text-align:center;">Гарфа</div>]] [[Файл:Glissando Imprecision for 2 Harps.ogg|right|thumb|<div style="text-align:center;">Ґлисандо импресия на Гарфи|224x224px]] '''Гарфа''', педална гарфа лєбо велька гарфа <ref>Rački 2021, бок 10 </ref> найвекши найзложенши сучасни [[Подзелєнє музичних инструментох|инструмент]] зоз струнами на хторим ше [[звук]] достава зоз потаргованьом струнох зоз пальцами<ref>[https://muzickaskolacacak.edu.rs/services/drums/ „РЕНЕСАНСНА ХАРФА”] Музичка школа „Др Војислав Вучковић” Чачак</ref>. == Випатрунок и часци гарфи == Струни розцагнути вертикално хтори у вельким раму трокутнїковей -троугловей форми. Рам составени зоз вертикалного слупа (найчастейше зоз яворового древа) хтори стої на подлоги (подиюм - постолє). Виводзач гарфу трима медзи колєнами. Резонатор узко воздлуж поставени а на горнєй часци характеристично скруцена часц шиї инструмента. На горнєй часци шиї прикруцни метални закрутки - клїнки, на хтори моцно заквачени струни. Подиюм (подлога) ма седем педали (лапки), хтори прейґ полуги у слупе дїйствую на механизем з рухомима кольчатками на шиї и прештимовюю струни так же скрацую лєбо предлужую их длужину. За розлику од клавира гарфу [[Штимованє инструментох|штимує]] сам виводзач скорей граня на закруткох зоз окремним ключом. Зоз своїма 46 до 48 струнами гарфа залапює (после клавира и орґульох) найширши тонски обсяг до шейсц и пол октави''.'' [[Файл:Range_of_harp.JPG|172x172px|right|alt=Звучни обсяг гарфи|thumb|<div style="text-align:center;">Звучни обсяг гарфи]] Грає ше так же ше струни мегко потаргує зоз верхами (брущки) пальцох обидвох рукох, док ше резонатор опера на праве плєцо виводзача. Пре лєгчейше знаходзенє зоз вельким числом струнох, кажда Це (До) - струна означена зоз червену фарбу а кажда Еф (Фа) - струна означена зоз белаву лєбо чарну фарбу.<ref>Dave Black and Tom Gerou, "Essential Dictionary of Orchestration." Alfred Publishing Co. ISBN 978-0-7390-0021-2. </ref> Обидва ноги активно унапрямени на педали - лапки. Гарфа ма седем педали за ноги, з хторима мож кажди тон у октави меняц хроматски за пол тона на нїжей (горня позиция педали) лєбо пол тона на висше (долня позиция педали). Штредня позиция педали враца хроматски знїжени лєбо повисшени тон назад на диятонски тон. Пременка статуса положеня педали, поготов кед у питаню даскельо педали, вимага часу гоч и на кратко, та ше при компонованю меркує же би ше то нє случовало часто, и нє вельо раз и нє швидко. Таки пременки ше у нотних партитурох означую на предок же би було часу премнїц положенє педалох. == Звучносц (звуковносц) гарфи == Звук гарфи богати, нїжни, сказкови - райски алє нє ма вельку моц и предзераюци - дзвонки звук. Пре таки прикмети звука, гарфа найбаржей приходзи до вираженя у солистичним граню лєбо у соло епизодох (часцох) у [[Оркестер|оркестри]]. Наступ у оркестри доприноши живописносц звучаня. Єдино зоз ґлисандом - зоз швидким прецагованьом пальцох по вельо струнох єй звук може пребиц [[густосц]] (збитосц) звука и теди ше баржей чує у оркестри. Дзекуюци тому же ма досц тирваци (длугши) одгук - ехо длугих струнох, гарфа прикладна за гранє акордох (арпедьо, арпедята - то способ граня розложених акордох) хтори и добили мено по тим инструменту. Сходно тому, гарфу мож часто видзиц як провадзаци инструмент даєдному мелодийному инструменту лєбо соло гласу (вокалу). == Розвой гарфи == [[Файл:DSC03411-01-01.jpg|right|thumb|<div style="text-align:center;">Гарфа зоз епохи барока и рококоа|307x307px]]Нєшкайша гарфа ма длуги историйни розвой. Єй найстарши предходнїки то зацагнути стрели (лук). Вони медзи найстаршима инструментами вообще. Антична култура у рижних часцох швета, позна вельо типи гарфох, а у штреднїм вику вони розпространєни и дзечнє хасновани поготов за провадзенє вокалного шпиваня. У 18. вику епоха рококо и єй стил, уплївовал на вонкашнї випатрунок гарфи, хтори и нєшка украшени (верх рама часто резбарени и заокруглєни) по угляду на тедишнїх старих майстрох, а теди и попри технїчних огранїченьох инструмента, наставаю солистични и концертни [[Композиция|композициї]] за тот инструмент. Заш лєм у 19. вику зоз усовершованьом педалного механизма, гарфа пришла до вираженя и як така остала по нєшка без даяких вименкох. Понеже окрем тих, можлїви и медзи положаї, вони ше нє применюю у оркестровей пракси прето же су интонативно нє стабилни (нєпостояни су). Зоз написаного, приходзи ше до заключеня же на гарфи нє можлїве '''''одграц тон хтори дварз знїжени'' ''(b) лєбо двараз повишени тон (h)''''' та ше таки тони у партитури муша записац як його енхармонски тон (напр. уместо фисис1 упише ше ґе1 у першей октави). Медзитим найглїбша струна на гарфи (цес1 у велькей октави) нє ма механизем за пременку висини тона та ше муши зацаговац зоз окремним ключом за [[Штимованє инструментох|штимованє]].[[Файл:Arpa_-_Pedal_Raspored_02.jpg|230px|center|alt=Можлїви положеня педалох|thumb|<div style="text-align:center;">Можлїви положеня педалох]][[Файл:Mozart - Concerto for Flute and Harp - 1. Allegro.ogg|right|thumb|Моцарт, Кончертино за флауту и гарфу Allegro 1.став]] [[Файл:Mozart - Concerto for Flute and Harp - 2. Andantino.ogg|right|thumb|Моцарт, Кончертино за флауту и гарфу Andantino 2.став]] У оркестру найчастейше заступена лєм єдна гарфа, ритко два, лєм теди кед у питаню помоцнєни и звекшани оркестер, трираз лєбо штирираз а то найчастейше симфонийски оркестер.[[Файл:Mozart - Concerto for Flute and Harp - 3. Rondeau Allegro.ogg|right|thumb|Моцарт, Кончертино за флауту и гарфу, Rondo Allegro 3 став|218x218px]] == Типи (файти) гарфох == Гарфи єст вецей типи алє ше найчастейше применює педална гарфа и келтска гарфа. '''Педална гарфа''' позната и як велька гарфа и нєшка векшина гарфох уключуюци и педални механизем дизайнирани на исти способ, гоч дєдни елементи розлични (фарба, обсяг струнох, материяли зоз хторих ше прави). Заш лєм примарна особина по хторей су исти то педални механизем дзе ше розликую лєм по ключох хтори ше хасную при пременки положеня лапкох - педалох. Постоя два файти механизмох лапкох - зоз єднонапрямним и двонапрямним дїйством. Перши оможлївює же би ше на струни грало лєм на двох позицийох. Други ма векшу флексибилносц и оможлївює же би ше на струни грало на трох позицийох. Гарфа зоз велькима педалами найчастейше хаснована на концертох и вона ма 47 струни и тонски обсяг 6 октави. Значно є чежша и векша и од гарфох зоз полугами хтори маю 34 по 38 струни<ref>Rački 2021, бок 8</ref>. [[Файл:Harfa-pedala.jpg|right|thumb|238x238px|Педали на гарфи]]'''Келтска гарфа''' меньша од педалней, висина єй 80 до 140 цм. У зависносци од модела ма помедзи 22 и 38 струни а чежина єй 5.5 по 15 кґ. За мено келтскей гарфи постоя ище и назви гарфа зоз полугу, народна гарфа, лєбо ґотска гарфа. Углавним су исти зоз можебуц малима розликами. Напр. ґотски гарфи маю ценьшу звукову резонанцу и вельо су узши од келтскей и зоз нїзшу заокруглєну главу. Мено за народну гарфу похасноване як опис гоч хторей гарфи без педалох, а поготов кед є вязана за походзенє даєднєй култури<ref>„Celtic Harp Instrument Page: The Heavenly Instrument of the Ages”. Celtic Music Instruments</ref>. == Литература == * Rački, Nives (2021).[https://zir.nsk.hr/islandora/object/muza%3A2308/datastream/PDF/view/ Početnica za harfu.] Zagreb: Diplomski rad. * Rensch, Roslyn (2007) [original edition 1989].[https://books.google.com/books?id=XJIIAQAAMAAJ Harps and harpists.] Indiana University Press. ISBN 978-0-253-34903-3. == Вонкашнї вязи == * [https://web.archive.org/web/20160623222756/http://www.internationalharpmuseum.org/visit/history.html „History of the Harp | International Harp Museum”] == Референци == d1g8w61arpi5fqmazqj9wkl0humwq9l 0 107 1151 1150 2024-10-14T16:09:37Z Amire80 9 20 измена увезено 1150 wikitext text/x-wiki [[Файл:Sagittarius_Star_Cloud.jpg|alt= Окрем Слунка, гвизди так далєко же их з телескопами видзиме лєм як швицаци точки, гоч ше им пречнїки мераю у милионох километрох. На слики часц отвореного гвиздового чупору М24 у согвизд’ю штреляч |375x375px|thumb| Окрем Слунка, гвизди так далєко же их з телескопами видзиме лєм як швицаци точки, гоч ше им пречнїки мераю у милионох километрох. На слики часц отвореного гвиздового чупору М24 у согвизд’ю штреляч]] '''Гвизда''' то нєбесне цело хторе зарює з власну [[шветлосц]]у<ref>[https://web.archive.org/web/20100119033625/http://www.bl.uk/names.html „Disclaimer: Name a star, name a rose and other, similar enterprises”.] British Library. The British Library Board.</ref>. Сфероидней є форми, а у стану плазми (високо йонизованого ґазу на велькей температури) состої ше найвецей зоз водонїку и гелию, и лєм з малей часци зоз других елементох. Гвизда стваря енерґию у своїм ядру з термонуклеарнима реакциями<ref>[https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D0%B0#CITEREF%D0%9B%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%812017 Логос 2017,] бок 280. Же би ше злучели два атоми водонїку температура и прицисок хтори их злучую муша буц барз вельки, а пре високи температури на хторих ше ядра злучую, таки процеси наволани „термонуклеарни реакциї”.</ref>. Тота енерґия ше преноши до околного простору прейґ конвекциї и електромаґнетного зарйованя и часточкох. Векшина атомох хемийних елементох чежших од гелия хтори хвильково постоя у вселени, як и шицки елементи чежши од лития настали у штредзиску гвиздох прейґ процесу нуклеосинтези. Жемова найблїзша гвизда Слунко, жридло шветлосци, цеплоти и живота за нашу планету. Други гвизди (з винїмком дзепоєдних супернових) видлїви лєм у цеку ноци, як блїщаци точки на нєбе хтори трепеца пре ефект Жемовей атмосфери. У каждодньовей бешеди  под поняцом гвизди ше дакеди дума и на видлїви планети, та аж и на комети и метеори. [[Файл:Starsinthesky.jpg|alt= Подруче формованя гвиздох у Велькей Маґелановей хмари. Авторство фотоґрафиї: НАСА/ЕСА |321x321px|thumb| Подруче формованя гвиздох у Велькей Маґелановей хмари. Авторство фотоґрафиї: НАСА/ЕСА]] Найблїзша гвизда при Жеми окрем Слунка, то Проксима Кентаур хтора оддалєна коло 40 Pm (петаметери), односно 4,3 ШР (шветлосни роки), або 1,3 pc (парсеки). То значи же шветлосци треба 4,3 роки же би сцигла по Жем зоз тей гвизди. И попри такей оддалєносци та и даскельо раз векших оддалєносцох, постоя ище даскельо гвизди за хтори тримаме же су найблїзши. У нашей ґалаксиї преценює ше же єст коло 200 милиярди гвизди. Однос швицацосци и велькосци гвизди приказує ше зоз Герцшпрунґ-Раселовим дияґрамом. Рахує ше же єст найменєй 70 секстилиони гвизди у познатей часци нашей Вселени (70 000 000 000 000 000 000 000 лєбо 7 × 10²²)<ref>[https://www.esa.int/Science_Exploration/Space_Science/Herschel/How_many_stars_are_there_in_the_Universe „ESA”]</ref>.[[Файл:Pleiades_large.jpg|alt= Плеяди |330px| thumb|Плеяди]] Вельке число гвиздох ма старосц коло милиярду лєбо 10 милиярди роки. Даєдни гвизди можу досцигнуц аж и 13,7 милиярди роки, цо представя приблїжну старосц Вселени. Спрам велькосци розликуєме малючки неутронски гвизди (хтори поправдзе мертви гвизди нє векши од даякого варощика), суперґиґанти (веледиви) яки Сивернїчка и Бетелґез пречнїку хтори коло 1 000 раз векши од Слункового,<ref>Richmond, Michael.[http://spiff.rit.edu/classes/phys230/lectures/planneb/planneb.html „Late stages of evolution for low-mass stars”]Rochester Institute of Technology.</ref> алє и попри того вельо су меншей [[густосц]]и од Слунка. Єдна з наймасивнєйших гвиздох то Ета нос ладї чия маса од 100-150 раз векша од Слунковей. Стеларна астрономия преучує гвизди и зявеня хтори указую розлични форми/розвойни стани гвиздох. Преценює ше же векшина гвиздох зоз силами ґравитациї повязана зоз другима гвиздами формируюци так двойни гвизди (бинарни гвизди). Тиж постоя и векши гвиздово ґрупи познати як гвиздово чупори або кластери. Гвизди нє ровномирно розруцани у вселени алє ше ґрупую до ище векших гвиздових ґрупох познатих як ґалаксиї. Обичну ґалаксию творя билиони гвизди. == Литература == * Szebehely, Victor G.; Curran, Richard B. (1985).[https://archive.org/details/stabilityofsolar0000nato Stability of the Solar System and Its Minor Natural and Artificial Bodies] Springer * Schwarzschild, Martin (1958).[https://archive.org/details/structureevoluti0000mart/page/n5/mode/2up Structure and Evolution of the Stars]Princeton University Press. * Barbieri, Cesare (2007). Fundamentals of astronomy. CRC Press. бок 132—140. * Pickover, Cliff (2001).[https://archive.org/details/starsofheaven00pick The Stars of Heaven]Oxford University Press. == Вонкашнї вязи == * [https://web.archive.org/web/20130706045942/http://www.nasa.gov/worldbook/star_worldbook.html Часц о гвиздох на НАСА сайту] * [https://encyclopedia.thefreedictionary.com/star Farlexova Енциклопедия-поглавє Гвизда] == Референци == 0955i6jpadt2oh5uwxsseialr6sq10l 0 108 1160 1159 2024-10-14T16:09:38Z Amire80 9 8 измена увезено 1159 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Гелена Крклюш |- | colspan="2" |[[Файл:Helena Krkljus.jpg|center|thumb|280x280px]] |- |'''Народзена''' |5. децембра 1936. |- |'''Умарла''' |2. мая 2024. (88) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Школа''' |Штредня машинска школа, Нови Сад |- |'''Период твореня''' |1990–2024. |- |'''Жанри''' |малярство (реализем) |- |'''Похована''' |на теметове у Ґосподїнцох |} '''Гелена Фейди Крклюш''' (*5. децембер 1936–†2. май 2024), подобова уметнїца, малярка аматерка. == Биоґрафия == Гелена Фейди, народзена 5. децембра 1936. року у [[Кула|Кули]]. Оцец Силвестер и мац Ирина. Гелена мала ище два шестри, Амалку и Иринку. Дзецинство препровадзела на [[салаш]]у при Кули, дзе полюбела природу и научела ю почитовац. До основней школи почала ходзиц у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] алє ше, кед мала 12 роки, з єй фамелию преселєла до Ґосподїнцох. У Ґосподїнцох ходзела, медзи иншим, до штвартей класи теди ище иснуюцого руского оддзелєня. По законченю основней школи ходзела до штреднєй машинскей школи у Тителу и Кикинди, а матуровала у штреднєй машинскей школи у Новим Садзе. По фаху була машински технїчар а любела предмети у фаху у котрих була потребна точносц у рисованю. Понеже ше теди, кед Гелена матуровала, єй родичи врацели жиц и робиц до Кули та и вона з нїма пришла до того штредку и почала робиц у фабрики ''Истра'', потим предлужела роботну кариєру у Краґуєвцу, а вец пошла аж до Конїцу у Босни. Бул то период кед ше одала и засновала фамелию. Гелена Фейди ше повинчала зоз Здравком Крклюшом зоз Заґребу. У малженстве нє мали дзеци. Гелена Крклюш прешла на роботу до фабрики авионох ''Утва'' у Панчеве дзе 1986. року пошла до заслуженей пензиї. Вецей як штерацец роки вона жила у Беоґрадзе. Кед ше приблїжел час за одход до пензиї Гелена Крклюш почала ходзиц на преподаваня о пчолох, а кед достала сертификат, одселєла ше до Ґосподїнцох ґу старому оцови и купела єден салаш та ше, на тот способ, врацела ознова ґу природи. Двацец роки ше старала о коло 80 кошнїцох а салаш претворела до свойофайтового малярского ателєа. == Подобова творчосц == Понеже була у души подобова уметнїца, малярка аматерка, Гелена Фейди Крклюш ше цалого живота занїмала з уметносцу. Вше любела рисовац и мальовац, алє и шиц, геклац и ушорйовац ентериєр. И попри тим же у штреднєй школи пренашла власни стил мальованя, аж у пензиї почала активнєйше мальовац. У своїм ателєу у Ґосподїнцох була по цали дзень, а вельо раз и вноци. Мешачно зробела по дзешец до двацец малюнки векшого формату. Дзекуюци длугей пракси на роботи здобула прецизносц у рисованю, та ше прето опредзелєла за реализем. Мальовала пейзажи, портрети, мертву природу, сакрални мотиви, хасновала подобову технїку олєй на платну. Гелена Крклюш була страстна уметнїца хтора шицко коло себе барз добре обачовала. Кажди єй малюнок мал свою приповедку, а окреме малюнки вязани за прешлосц, за єй памятки, хтори вона преживйовала на окремни способ. Док мальовала, часто декламовала стихи хтори ю здогадовали на тоту подїю хтору преношела на платно. Позната була по тим же свойо малюнки дзечнє даровала. Грекокатолїцкей церкви святого архангела Михаила у Ґосподїнцох подаровала малюнок ''Атинска школа'' хтори найдлужей мальовала – штерацец два днї. Векшого є формату и на нїм єст вецей як осемдзешат подоби филозофох. Єден з милших малюнкох єй була и репродукция Каравадьового малюнка ''Христово знїманє з Крижа'' хтори тиж подаровала парохиї. Находзи ше у ''Моноґрафиї грекокафтолїцкого общества при Храме св. архангела Михаила''. Гелена Крклюш 2009. року до парохиялней канцелариї купела шицки потребни ствари, мебель и друге а 2013/2014. року даровала церкви 11 малюнки на духовно-релиґиозни теми як и вельку часц своєй библиотеки. == Малюнки єй по цалим швеце == Гелена Крклюш водзела евиденцию о шицких своїх малюнкох. Прето о каждим знала як го длуго мальовала, яких є димензийох, його назву, та и дзе ше находзи. Найвецей єй малюнки у Французкей, а потим у Америки, Нємецкей, Словениї, у Южноафрицкей Републики, Горватскей, Босни, Австралиї… Мала осем самостойни вистави у Ґосподїнцох, потим у Руским Керестуре, Новим Садзе, Новим Орахове, а колективно викладала вецей як трицец раз. Була член [[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтва за руски язик, литературу и културу]] и учашнїк Подобовей колониї у Ґосподїнцох од самих початкох 2005. року. Заступена є у моноґрафийох лексикону ''Подобова творчосц Руснацох'' (2003) и Подобова колония Стретнуце у Боднарова (2015). Гелена Крклюш умарла 2. мая 2024. року, похована є на теметове у Ґосподїнцох. == Литература == * ''Подобова творчосц Руснацох'' (2003). Нови Сад: Дружтво за руски язик, литературу и културу, б. 69. == Вонкашнї вязи == *[https://www.ruskeslovo.com/%d0%9a%d0%b0%d0%b6%d0%b4%d0%b8-%d0%bc%d0%b0%d0%bb%d1%8e%d0%bd%d0%be%d0%ba-%d0%bf%d1%80%d0%b5%d0%b6%d0%b8%d1%82%d0%b0-%d0%bf%d1%80%d0%b8%d0%bf%d0%be%d0%b2%d0%b5%d0%b4%d0%ba%d0%b0/ Кажди малюнок прежита приповедка, новини ''Руске слово'', 22. януар 2017] *[https://www.youtube.com/watch?v=Eibh_2FvdRw&t=10s Фарби мудросци - Гелена Фейди Крклюш, канал Маковчань, Ютюб, 13. октобер 2016.] *[https://www.ruskeslovo.com/upokojela-se-helena-krkljus/ Упокоєла ше Гелена Крклюш, И. Пaпуґа, Рутенпрес, 9. май 2024] *[https://issuu.com/rusnak/docs/bodnar_monografij___-_04-02_bms ПОДОБОВА КОЛОНИЯ „СТРЕТНУЦЕ У БОДНАРОВА“], Нови Сад, 2015, бок 47. * Х Подобова колония,[https://issuu.com/rusnak/docs/katalog_bodnarov_x_2014._god. Стретнуце у Боднарова], Ґосподїнци, 26-27.07.2014., б. 3. (''Русинско прело 1921.'') 6pp3hpwtxrpf11lgb54z4xgmq1e0r7n 0 109 1171 1170 2024-10-14T16:09:39Z Amire80 9 10 измена увезено 1170 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Гипатия |- | colspan="2" |[[Файл:Hypatia_Sanzio.png|center|250px]] <div style="text-align: center;">Деталь зоз Рафаеловей слики Атинска школа |- ! colspan="2" |'''Особни податки''' |- |'''Датум народзеня''' |коло 370. |- |'''Место народзеня''' |Александрия |- |'''Датум шмерци''' |коло 415 |- |'''Место шмерци''' |Александрия |- ! colspan="2" |'''Наукова робота''' |- |'''Обласц''' |математика, астрономия |} '''Гипатия зоз Александриї''' (греч. Ὑπατία, коло 370-415)<ref>Petta, Adriano; Colavito, Antonino (2009). [https://books.google.rs/books?id=79OvkQEACAAJ&redir_esc=y Hypatia, scientist of Alexandria, 8th March 415 A.D] Lampi di stampa.</ref> була гречески (6) науковец, перша историйно позната жена хтора ше занїмала з математику, астрономию и филозофию.<ref> Krebs, Groundbreaking Scientific Experiments, Inventions, and Discoveries; The Cambridge Dictionary of Philosophy, 2nd edition, Cambridge University Press, 1999: "Greek Neoplatonist philosopher who lived and taught in Alexandria."</ref> == Биоґрафия == О Гипатийовей репутациї як математичарки и филозофки дознаваме зоз трох жридлох: од Сократа, константинопольского историчара зоз 5. вику, на основу виривкох зоз лексикона-енциклопедиї греческих писательох коло 11. вику и зоз списох царгородского патриярха Фотия зоз 9. вику. Од єй списох нїч нє зачуване и мало ше зоз сигурносцу зна о єй живоце; стари звити часто нє ясни и нє ускладзени, окрем у поглядзе драматичного способу на котри страцела живот; подїї котра, без сумнїву, уплївовала на тото же би єй мено остало запаметане. Гипатийов оцец, Теон, бул математичар и астроном при музею у Александриї. Гипатия, вироятно там здобула образованє котре уключовало математику и астрономию, як и обуку у неоплатоничарскей школи. Трима ше же написала кнїжки зоз математики у котрих ше находзели коментари на Конусни прерези Аполония зоз Перґа, як и коментари Диофанта. Подучовала астрономию и математику, а тиж и о филозофских ученьох Платона и Аристотела. Преподавала у Александриї, а медзи єй школярами бул и Синесиє, познєйши єпископ у Птолемаису, а хтори писал о Гипатийовим знаю механїки и технїки указаним кед му помагала же би здумал гидрометер и стриберни астролаб. Под час Гипатийового живота Римске царство преходзело на християнство и Александрия була у стану опасней конфузиї и спроцивених идейох. Гоч стари писателє нє согласни у поглядзе причини єй забойства, випатра же ше складаю у тим же Гипатию нападала нагнївана громада и забила ю. Єдна од причинох за тото насилство котра ше наводзи то тота же фанатичнєйши християнє тримали же є, як неоплатонистка, опасна. Спрам других жридлох, же вона була блїзка приятелька Ореста, римского префекта у Єгипце, хтори бул тиж и єй бувши школяр, же ше вон барз операл на єй суд, та ше вона нашла у штред политичней борби. == Траґични конєц == Напад на Гипатию ше трафел 415. року на улїцох Александриї. Розбешнєта маса прихильнїкох александрийского патриярха Кирила, предводзена зоз Петром Читачом, зняла ю зоз коча у хторим преходзела, зоблєкла до гола, одцагла до найблїзшей церкви и нємилосердно порезала на фалати. Инспиратор того страшного злодїйства, патриярх Кирил, уж бул познати по антисемитизме зоз орґанизованьом погрому александрийских Жидох, а у спору зоз патриярхом Несторийом ше му на соборе у Ефесу 431. року поспишело видїйствовац общу анатему за свойого процивнїка и преглашованє за єретика.<ref>Љубомир Кљакић, Ослобађање историје I, Београд, 1993</ref> == Референци == t9z9kru94x7q8cdfpq7pm24ik8f4s87 0 110 1175 1174 2024-10-14T16:09:39Z Amire80 9 3 измене увезене 1174 wikitext text/x-wiki [[Файл:Triangle Sides.svg |thumb|right| Правоугли троугелнїк чия гипотенуза h, a [[Катета|катети]] c₁ и c₂.]] '''Гипотенуза''' найдлукша страна у правоуглим троугелнїку наспрам правого угла. Длужина гипотенузи у правоуглим троугелнїку може ше вираховац з помоцу Питаґоровей теореми. Квадрат над гиотенузу єднаки суми квадратох над [[катета]]ми. '''Приклад''' Катети маю длужину 3&nbsp;cm и 4&nbsp;cm. <math>3^2+a^2=9+16=25= 5^2</math> Гипотенуза ма длужину 5&nbsp;cm. ==Походзенє слова гипотенуза== У даєдних жридлох, слово гипотенуза походзи од греческого слова ὑποτείνουσα (hypoteinousa), хторе представя комбинацию словох hypo (цо значи попод) и teinein (цо значи розцагнуц). Други авторе думаня же наведзене слово у старогреческим язику у ориґиналу хасноване же би ше означела ствар хтора давала подпорку дачому, а виведзене зоз словох hypo (попод) и tenuse (страна). У Китайским язику, за гипотенузу ше хаснує слово hsien, хтори означує дрот хтори розцагнути медзи двома точками (як струна на музичних инструментох), а гебрейске слово ‘yeter виведзене або зоз слова mei‘tar (цо значи дрот) або зоз yo‘ter (у смислу длукша од других двох странох). ==Вираховйованє длужини гипотенузи== По Питаґоровей теореми: <math>c = \sqrt { a^2 + b^2 } </math> Хаснуюци косинусну теорему доставаме: <math>c^2 = a^2 + b^2 - 2ab\cos90^\circ = a^2 + b^2 </math> ==Свойства== [[Файл:Triângulo retângulo.svg |thumb|right |250px| Правоугли троугелнїк чия гипотенуза a, a [[Катета|катети]] b и c.]] Длужина гипотенузи єднака зоз суму длужинох ортоґоналних проєкцийох катетох на гипотенузу. <math>b^2=am</math> <math>c^2= an</math> Квадрат длужинох катетох єднаки зоз продуктом його ортоґоналних проєкцийох на гипотенузи. Исто так важи: <math>a/b = b/m</math> <math>a/c = c/n</math> ==Триґонометрийне одношенє== Хаснуюци триґонометрию доставаме: <math> \frac{b}{c} = \sin (\beta)\,</math> <math> \beta\ = \arcsin\left(\frac {b}{c} \right)\,</math> <math>\alpha = 90^\circ-\beta</math> <math> \beta\ = \arccos\left(\frac {a}{c} \right)\,</math> ==Жридла== [http://www.etymonline.com/index.php?term=hypotenuse&allowed_in_frame=0 hypotenuse] [http://mathworld.wolfram.com/Hypotenuse.html Hypotenuse] fytkjo2jk2lukk0c02q14c1w5yx50rp 0 111 1216 1215 2024-10-14T16:09:40Z Amire80 9 9 измена увезено 1215 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | === Гласнїк Руского Дружтва Сиверней Америки === |- | colspan="2" | |- |'''Тип ''' |Почасови информативни билтен |- |'''Формат ''' |А4 |- |'''Власнїк ''' |Руске Дружтво Сиверней Америки |- |'''Видаватель ''' |Rapid Gear Company |- |'''Главни редактор''' |Ґавра Колєсар |- |'''Снованє ''' |30. децембра 1995 |- |'''Язик ''' |руски |- |'''Шедзиско ''' |1596 Strasburg Road, Kitchener, ON |- |'''Варош ''' |Киченер, ОН |- |'''Тираж ''' |180 прикладнїки |- |'''Конєц видаваня''' |децембер 2000. |- |'''Вебсайт ''' |[https://rdsa.tripod.com/podlohamenu.htm#rana Веб бок РДСА] |} '''Гласнїк Руского Дружтва Сиверней Америки''' бул информативни билтен того дружтва и дзелєни є його членом у Канади и ЗАД. == Снованє Гласнїка == На сновательней схадзки Руского Дружтва Сиверней Америки (РДСА), хтора отримана 30. децембра 1995. року у варошу Киченер у провинциї Онтарио у Канади, була предложена и идея же би ше почасово видавало єден информатор або билтен РДСА хтори би информовал членство того Дружтва о тим цо зробене у цеку рока и яки ше активносци пририхтує у наступним периодзе а у рамикох рочного плана РДСА. Перше число того билтена под назву ''Гласнїк Руского Дружтва Сиверней Америки'' вишло у авґусту 1996. року. Билтен мал на початку 6 боки, пририхтовал го Гавриїл Колєсар а у Редакциї були ище Михайло Будински и Владислав Надьмитьо (познєйше у Редакциї гласнїка були и Мелания Колбас, Любомир Медєши и Владимир Рац). Друге число Гласнїка вишло у децембре истого року. Тот гласнїк у своєй жридловей форми виходзел у Канади по конєц 2000. року. У тим 5-рочним периодзе видати вкупно 16 числа билтена на 178 бокох А4 формата под редакторством Гавриїла Колєсара. З рока на рок Гласнїк мал вше вецей боки (остатнї числа од 16-20 боки, штреднє Гласнїк мал 11 боки по чишлє) и вше доцильнєйше окончовал информованє членох РДСА. Од 10-числа рамики ''Гласнїка'' (перши и остатнї бок) були у колору. == Тематски профил Гласнїка == У ''Гласнїку РДСА'' були обявйовани тексти на тоти змисти: о лєтнїх руских пикникох у Онтарию, Алберти, та у Нємецкей и Швайцарскей, як и о жимским балу. Давани основни податки о нових приселєнцох, о дипломованю младих Руснацох на универзитетох и коледжох, о духовним живоце Руснацох, о Крачунє, Велькей ноци, традицийних руских єдлох, були наявйовани пикники и бали, о видатих руских кнїжкох, аудио касетох и видео касетох, о Руснацох хтори ше упокоєли у Канади и ЗАД, о Руснацох у жемох Европи и Австралиї, интервюи зоз давнима уселєнцами, о свадзбох у руских фамелийох, порушовани акциї за финансийне помаганє видаваня руских кнїжкох у Войводини, о руских вебсайтох на интернету. Концом 2000. року Гавриїл Колєсар задзековал на длужносци редактора Гласнїка РДСА. Тоту длужносц превжал Любомир Медєши зоз Саскатуну у Саскачевану и тот билтен пошол зоз Онтария. Нєодлуга пременєл назву з чим ше, и формално, живот першобутного Гласнїка Руского Дружтва Сиверней Америки цалком загашел. === Частейши сотруднїки-авторе у Гласнїку РДСА: === Михайло Баран, Нємецка Михайло Будински, Киченер Амалия Дудаш, Едмонтон Гавриїл Колєсар, Киченер Людмила Колєсар, Брантфорд Любомир Медєши, Саскатун [[Владислав Надьмитьо]], Киченер Славомир Олеяр, Торонто Владимир Рац, Едмонтон Ґабриела Сабадош, Киченер [[Мирон Жирош|Миронь Жирош]], Мадярска === Илустрациї або фотоґрафиї: === Мелания Колбас, Киченер Ивица Яни Сеґеди, Киченер == Вонкашнї вязи == [https://rdsa.tripod.com/hlasnjik.htm#hlasnjikRDSA Гласнїк РДСА], линки за шицки числа == Ґалерия == 9wf257gdfouer49mrha0d6qc7u3lm1g 0 112 1221 1220 2024-10-14T16:09:40Z Amire80 9 4 измене увезене 1220 wikitext text/x-wiki == Годзина == '''Годзина''' (Символ: h або hr (хаснує ше ридше)) по першираз дефиновани у Єгипту як 1/24 дня, а то було базоване на їх дуодецималней системи рахованя.<ref>[http://www.bipm.org/en/CGPM/db/9/ „Resolution 7”, Resolutions of the CGPM: 9th Meeting], Paris: International Bureau of Weights and Measures, октобар 1948</ref> У модерним хаснованю, годзина редефинована як єдинка за час хтора тирва 60 минути або 3600 секунди. Тирва одприлики 1/24 просекового жемового дня. [[Файл:DigitalClock 1hour.gif|thumb|Од пол ноци по 01ː00 на 24-годзиновей дигиталней годзинки]] == Скорейши дефинициї годзини == * Єдна дванастина часу од швитаня по заход слунка. Як пошлїдок, годзини под час лєтнїх мешацох длугши як вжиме, їх длужина завиши од ґеоґрафскей ширини та аж и, у менших количествох, од локалного часу (понеже уплївує на атмосферски индекс преламованя). Пре тото, тоти годзини ше дзекеди наволую як нєєднаки годзини. Римянє и Греки хасновали тоту дефиницию и дзелєли ноц на три або штири ноцни стражи. Познєйше, и ноц (тє. час медзи заходом и виходом слунка) подзелєна на 12 годзини. Кед годзинка указовала тоти годзини, єй швидкосц ше мушело меняц каждого рана и вечара (наприклад з меняньом длужини мунтатова) або годзинка мушела затримац положенє Слунка на еклиптики. [[Файл:AnalogClockAnimation1 2hands 1h in 6sec.gif|thumb|Полноци (або поладнє) та до 1 на 12-годзиновей аналогней годзини]] * Єдна двацецштварта часц привидного соларного дня (медзи єдним поладньом и поладньом идуцого дня, або медзи єдним заходом слунка и шлїдуюцим заходом). Як пошлїдок, годзини ше розликую за ниянсу, бо длужина привидного соларного дня варирує у цеку рока. Кед годзинка указує тоти годзини, муши ше ю штеловац даскельо раз мешачно. * Єдна двацецштварта часц штреднього соларного дня. Кед точна годзинка указує тоти годзини, ю ше, практично, нїґда нє муши штеловац. Медзитим, понеже ше жемова ротация спомашує, тота дефиниция напущена. Опатриц УТЦ. == Рахованє годзинох == Кажда дефиниция за годзину настала зоз свою стартну точку за рахованє часу. * У праисториї, рахованє годзинох почало зоз виходом слунка. Так же швитанє точно на початку першей годзини, поладнє на концу шестей годзини, а заход слунка точно на концу дванастей годзини. * У такволаним италиянским чаше, перша годзина почина зоз заходом слунка (односно на концу змерку, т.є. пол годзини по заходзе слунка, у зависносци од локалного звичаю). Годзини ше чишля од 0 по 23. Так же слунко виходзи у Луґану (Швайцарска) у децембре коло 14:46, а поладнє коло19:23; у юнию, слунко виходзи уж на 7:51, а поладнє коло 15:55. Заход слунка вше на 24:00. Тот способ рахованя годзинох ма тоту предносц же кажде може лєгко пречитац годзинку же би видзел кельо му часу остава до конца його роботного дня без штучного шветла. Тот способ уведзени у Италиї у цеку 14. вику и тирвал по штредок 18. вику, або у даєдних реґионох по штредок 19. вику. Тиж так ше тот способ хасновало у Польскей и Богемиї по 17. вик. * На модерних 12 годзинових годзинкох рахованє годзинох почина од пол ноци и ознова почина од поладня. Годзини нумеровани 12, 1, 2..., 11. Поладнє вше кед блїзко 12 годзин (12 PM - post meridiem, после поладня), а розликує ше у зависносци од єдначини часу. На ровнодньовици, виход слунка коло 6 годзин рано (6 AM - ante meridiem, пред поладньом), а заход слунка коло 6 годзин вечаром. * На модерних 24-годзинових годзинкох, рахованє годзинох почина од пол ноци, а годзини нумеровани од 0 по 23. Поладнє вше кед блїзко 12:00 (розликує ше у зависносци од єдначини часу). Под час ровнодньовици, виход слунка коло 06:00, а заход коло 18:00. Виход и заход слунка упечатлївши точки у дню як поладнє и полноци; таки початок рахованя вельо лєгчейши як початок рахованя зоз поладньом и полноци. Зоз модерну астрономску опрему (и телеґрафом або подобнима видами посиланя сиґнала у часточки секунди), тот проблем вецей нє релевантни. Слунково годзинки часто указую длужину годзини и рахую ю спрам даєдних старих дефиницийох и рахованьох. Дзелєнє дня на 12 годзини датирує ище зоз периоду Сумерох. Вироятно же постоя 12 годзини прето бо постої приблїжно 12 лунарни мешаци у соларним року. Симетриї тей файти части при старих єдинкох за меранє. == Референци == m2ub78fcteshmxkb3r5k6q3p4b9ff5d 0 113 1230 1229 2024-10-14T16:09:41Z Amire80 9 8 измена увезено 1229 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Крижевска епархия |- | colspan="2" |[[Файл:Kri%C5%BEeva%C4%8Dka_katedrala_1.jpg|300px]]<div style="text-align: center;">Катедрала Св. Тройци у Крижевцох, Горватска |- ! colspan="2" |Локация |- |'''Територия''' '''Церковна покраїна''' |Горватска, Словения, Босна и Герцеґовина Заґреб |- ! colspan="2" |Статистични податки |- |'''Популация''' '''- Католїки''' '''Парохиї''' |(податок зоз 2013. року) 21.270 44 |- ! colspan="2" |Детальнєйша информация |- |'''Виросповиданє '''Sui iuris церква''' '''Обряд''' '''Формована''' '''Катедрала''' '''Кокатедрала''' '''Мирянски священїки''' |Католїцка церква Грекокатолїцка церква Горватскей и Сербиї Византийски обряд 17. юния 1777. Катедрала Св. Тройци у Крижевцох, Горватска Кокатедрала Св. Кирила и Методия, Заґреб 28 |- ! colspan="2" |Актуални управителє |- |'''Папа''' '''Епарх''' '''Епарх''' '''Архиепископ митрополит''' '''Владика емеритус''' |Франсис Милан Стипич Йосип Бозанчич Никола Кекич Милан Стипич |- ! colspan="2" |[http://www.krizevacka-eparhija.com/ Вебсайт] |} '''Грекокатолїцка епархия у Крижевцох''' административни ентитет за християнох восточного обряду у униї зоз Римом хтори ше находза на териториї предходней Югославиї. == Историйни прегляд == Епархия походзи з першей половки седемнастого вику кед Рим формовал Марчанску або Вратаньску епархию за православних Сербох и Горватох (познатих як ''ускоки'' и ''Жумберчанє'') хтори сцекли од отоманскей турскей власци, населєли ше у австрийским царстве и прилапели церковну унию зоз Римом. Владикове Марчи/Вратанї були у початку под юрисдикцию римокатолїцких владикох зоз Заґребу по 1777. рок кед Рим формовал нєзависну епархию у Крижевцох за шицких грекокатолїкох хтори у тот час жили у австро-габзбурґским царстве, т.є. на териториї Горватскей-Славониї и Бачкей (т.є. нєшкайшей Войводини, реґиону заходно од Дунаю) у Мадярским кральовстве. Зоз приблїжно 5000 вирних у новей епархиї коло штири пиятини були Жумберчанє (Горвати), хтори жили у Славониї у Горватскей, а остаток були Русини/Руснаци, хтори ше од 1746. року почали насельовац до Бачкей, одкадз ше дзепоєдни преселєли до сушедних реґионох - восточней Славониї и Сриму. За тоти три реґиони (Бачку, Срим, восточну Славонию) Крижевска епархия основала такволани Осєцки викарият. По Першей шветовей войни Рим преширел уплїв Крижевскей епархиї на цалу територию новей держави Югославиї. Прето епархия уключела и вирних Українцох и дзепоєдних Лемкох зоз Галичини, хтори ше преселєли до Босни на концу дзеветнастого и на початку двацетого вику, як и дзепоєдних православних вирнїкох у Македониї хтори 1860. року прилапели унию зоз Римом. По стредок двацетого вику национални состав епархиї ше пременєл; од 50000 вирних у тот час прейґ половки були войводянски Русини/Руснаци, док остаток були Горвати, Українци и Македонци. == Шедзиско епархиї == Од початку шедзиско епархиї було у варощику Крижевци у Горватскей (восточна Славония); єй священїки ше учели у Грекокатолїцкей семинариї у Заґребе хтора датує зоз 1690. року. Од першого владики Василия Божичковича (1777-1785) по 1891. рок шицки владикове епархиї були горватского походзеня; шицки познєйши, окрем єдного, були русинского/руского походзеня зоз Войводини: Дионизий Няради (1920-1940), Гавриїл Букатко (1952-1981), Йоаким Сеґеди (1981-1984) и Славомир Микловш (1983-2009). И попри того же дзепоєдни з тих владикох здобули висше теолоґийне образованє у українских грекокатолїцких семинарийох або були прихильни ґу українскей националней ориєнтациї, шицки моцно потримовали локалну руску културу и язик. Вирски публикациї за Руснацох вше обявйовани на їх язику, церковнославянски ше хаснує у служби Божей, а руски у казаньох и на церковних преславох. Владика Няради бул вельки потримовач першей културней орґанизациї Руснацох, Руского народного просвитного дружтва, Просвити, чийо двоме предсидателє, Михайло Мудри и Дюра Биндас, були грекокатолїцки священїки Крижевскей епархиї. Просвитово клерикални вождове дали значне доприношенє витвореню одлуки же би ше руски народни язик з хторим ше бешедовало у Войводини хасновал у публикацийох и образованю, а тиж грекокатолїцки священїк зоз того реґиону, Гавриїл Костельник, кодификовал язик и постал “оцец” його литератури. Попри того, владика Букатко преложел євангелию на руски язик (1985). Русинске/руске националне будзенє по 1989. року мало своїх прихильнїкох и медзи грекокатолїцким священством, уключуюци ту и войводянского священїка Йоакима Холошняя. == Ширенє епархиї == У зависносци од политичних обставинох у Югославиї гранїци Крижевскей епархиї ше у цеку двацетого вика меняли на даскельо заводи. Вони залапйовали Горватску-Славонию и Бачку-Срим, як и цалу Югославию кед тота держава настала концом 1918. року. Кед ше Югославия розпадла 1941. року, Крижевска епархия була огранїчена на горватску державу, док Войводина, заходно од Дуная (по теди знова под власцу Мадярскей), була видзелєна та формована окремна Бачка апостолска администратура з хтору руководзела римокатолїцка архиепископия у Калочи. Зоз обновйованьом Югославиї 1945. року обновене и єдинство Крижевскей епархиї же би покрило шицки републики федеративней держави. Од 1978. року териториї на хторих жили Руснаци (Войводина, Срим и восточна Славония) постали часц епархийового Войводянского викарияту зоз шедзиском у Руским Керестуре хторого творели 18 парохиї. == Од розпаду Югославиї == Крижевска епархия по 2001. рок мала полну юрисдикцию над шицкима восточнима католїками византийского обряду на цалей териториї бувшей Югославиї, уключуюци шици єй держави нашлїднїци: Горватску, Босну и Герцеґовину, Сербию, Чарну Гору и Македонию. У януаре 2001. року формована окремна грекокатолїцка апостолска епархия Македониї за восточних католїкох византийского обряду у Македониї. Вона була подполно одвоєна пд Крижевскей епархиї и под директну власцу Святого Престолу. Року 2003. формовани нови апостолски еґзархат за восточних католїкох византийского обряду у Сербиї и Чарней Гори под назву Апостолски еґзархат Сербиї и Чарней Гори. Перши еґзарх Дюра Джуджар поставнеи 2003. року зоз шедзиском у Руским Керестуре. Тот еґзархат остал у заєднїци зоз Крижевску епархию. После тих пременкох юрисдикция Крижевскей епархию зведзена на Горватску, Словению и Босну и Герцеґовину. Року 2013. шицки католїки византийского обряду у Чарней Гори зверени локалним католїцким владиком та юрисдикция Апостолского еґзархата СЦҐ була зведзена лєм на Сербию, тераз як Епархию Святого Миколая у Руским Керестуре. Од теди Крижевска епархия и Епархия Святого Миколая Руского Керестура вєдно творя Грекокатолїцку церкву Горватскей и Сербиї як sui iuris Восточнокатолїцку церкву византийского обряду у полним заєднїцтве зоз Католїцку церкву. == Предлуженє == Епархия приявела за 2010. рок вкупно 21.509 вирнїкох у узшей епархиї (уключуюци Горватску, Словению и Босну и Герцеґовину) и 22.369 у Апостолским еґзархату за Сербию и Чарну Гору. Пре поровнанє, остатнї теди обявени резултати попису у Републики Горватскей зоз 2001. року бешедую о лєм 6.219 Горватох хтори себе дефиновали як грекокатолїкох. Историйни тренд наглого опадованя того числа, окреме на подручу Жумберка, толкує ше зоз численима факторами уключуюци ту емиґрацию, окреме до Зєдинєних Америцких Державох (уключуюци Кливленд, Чикаґо и Питсбурґ), и руралну депопулацию, окреме у периодзе после другей шветовей войи. == Дияспора == Перши грекокатолїцки паноцец зоз Горватскей сцигнул до Зєдинєних Америцких Державох 1902. року, чию роботу медзи Горватами византийского обряду у Кливленду потримовал крижевски владика. Крижевци єдна спомедзи штирох востичноевропских епархийох хтори представяю коренї католїцких церквох восточного обряду у Зєдинєних Америцких Державох. === Викарияти === Епархию творя штири викарияти: * Жумберски викарият * Босански викарият * Славонско-сримски викарият * Далматински викарият, у Горватскей === Владикове === Список владикох Крижевскей гркокатолїцкей епархиї: {| class="wikitable" |+ !# !'''Владика''' !'''Од''' !'''По''' |- |1 |'''Василиє Божичкович''' (1719-1785) |15. юлий 1777. |9. май 1785. |- |2 |'''Йозафат Басташич''' (1740-1793) |30. марец 1789. |28. авґуст 1793. |- |3 |'''Силвестар Бубанович''' (1754-1810) |8. новембер 1795. |14. юний 1810. |- |4 |'''Константин Станич''' (1757-1830) |10. септембер 1815. |31. юлий 1830. |- |5 |'''Ґабриєл Смичиклас''' (1783-1856) |8 септембер 1834. |14. марец 1856. |- |6 |'''Дюро Смичиклас''' (1815-1881) |21. децембер 1857. |20. април 1881. |- |7 |'''Илия Хранилович''' (1850-1889) |15. марец 1883. |20. марец. 1889. |- |8 |'''Юлиє Дрогобецки''' (1853-1934) |17. децембер 1891. |18. май 1917. |- |9 |'''Дионизиє Няради''' (1874-1940) Апостолски Администратор 1917-1920 Владика 1920-1940 |18. май 1917. |14. април 1940. |- |10 |'''Янко Шимрак''' (1883-1946) Апостолски Администратор 1941-1942 Владика 1942-1946 |16. авґуст 1941. |9. авґуст 1946. |- |11 |'''[[Гавриїл Букатко]] '''(1913-1981) Апостолски Администратор 1952-1960 Владика 1960-1961 Апостолски Администратор 1961-1981 |23. фебруар 1952. |19. октобер 1981. |- | - |'''[[Йоаким Сеґеди]]''' (1904-2004) Помоцни владика |24. фебруар 1963. |27. октобер 1984. |- |12 |'''Славомир Микловш''' (1934-2011) |22. януар 1983. |25. май 2009. |- |13 |'''Никола Кекич''' (родз. 1943) |25. май 2009. |18. марец 2019. |- | - |'''Милан Стипич''' (родз. 1978) Апостолски Администратор 2019-2020. Владика 2020- терашньосц | | |} === Библиоґрафия === * Гавриїл Костельник, “Крижевска епархия”, ''Нива'', XXVI (Львiв, 1932), б. 134-139, 168-179, 209-215 и XXVII (1933), б. 143-147 и 175-181; * Йоаким Сеґеди, “200-рочни ювилей Крижевскей епархиї” у ''Християнски календар'' ''1978'' (Руски Керестур, 1977), б. 33-85; * Йоаким Сеґеди, “Парохиї Осецкого викарията” у ''Християнски календар 1980, 1981, 1982'' (Руски Керестур, 1979-81), б. 109-150, 76-110 и 49-90. dmu69mfxf7r1upf6hwc5euiy25897g3 0 114 5900 1233 2024-10-18T18:22:54Z Constraque 28 5900 wikitext text/x-wiki '''Грекокатолїцка церква''' (Католїцка церква византийского обряду, унияти) то заєднїцка назва за тоти автокефални (самостойни) восточни католїцки церкви хтори маю Службу божу по византийским обряду. Тоти церкви дїйствую з векшей часци у штреднєй и восточней Европи (Польска, Словацка, Україна и др.). Римокатолїцка церква з нїма твардо сотрудзує и трима их за часц єдинственей католїцкей церкви. Грекокатолїцки церкви припознаваю Папу римского и дзеля з римокатолїцку церкву исте ученє о вири. Службу божу ше у тих церквох служи и складзе з византийским обрядом. Ту, фактично, слово о тей часци православних церквох хтори ше у Польско-литовскей держави на основи Брест-литовскей униї одщипели од православней церкви и ступели под власц Рима як и церквох хтори ше, познєйше, ґу нїм придружовали зоз новшима униями. Православни церкви наволую грекокатолїцки церкви з назву униятски и тримаю их за одпаднїцки церкви од православней вири. {{Дополнїц}} cf4w8uvmrxsrgrkputl61elh068njvm 0 115 1242 1241 2024-10-14T16:09:42Z Amire80 9 8 измена увезено 1241 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Грушкa |- | colspan="2" |[[Файл:PearPhoto.jpg|center|220px]]<div style="text-align: center;">Плод грушки |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Царство:''' '''Кладус:''' '''Кладус:''' '''Кладус:''' '''Кладус:''' '''Ряд:''' '''Фамилия:''' '''Подплеме:''' '''Род:''' |Plantae Tracheophytes Angiospermae Eudicotidae Rosidas Rosales Rosaceae Malinae Pyrus |- ! colspan="2" |Файти |- | colspan="2" |Помедзи 23 и 38 файти |} '''Грушка''' (Pyrus L.) лїсцопадне древо хторе припада фамилиї ружох (lat. Rosaceae). Може нароснуц и до 12 m високо, a формує густу, вельку и округлу коруну. ==Характеристики== '''Корень''' глїбоки, слабо розконарени и вреценасти, а стебло ма пречнїк дo 1 m. Лупа груба и попукана, бляда по цму кафову фарбу. Конари маслинасти або цмочервенкасто-кафовкастей фарби. Пупча закрити з червенкасто-кафовкастима лупками хтори маю на рубцох мохотку. Верхнї пупча пирамидални, а бочни длугоки и кончисти. '''Лїсца''' єдноставни, оштро закончисцени на верху, голи, зменююци, широки 3-8 cm и длугоки 5-12 cm и рошню на конарчкох длугоких до 5 cm. '''Квитки''' правилни, двополни, пречнїк им коло 3 cm, збити до ґириздох у хторих єст од 3 по 9 квитки. Зложени су з венчика и погарика хтори ма 5 жовто-желєни вистирчени лїсточка, а венєц 5 округли лїсточка. Ма 20-50 прашнїки, нїтки им били, а прашнїки червено-целовей фарби. Маю єден тлучок хтори зложени зоз 2 до 5 медзи собу зроснутих лїсцох. Квитнє у априлу и маю источашнє кед ше зявюю и лїсца. [[Файл:Pears.jpg|378x378px|alt=Европска грушка|thumb|Европска грушка]]'''Плоди''' юшковити, маю биляве месо омотане зоз жовту або желєну лупу, з остатками погарика на верху. Можу буц широки 4-12 cm, длугоки 5-16 cm и маю даскельо менши кляпчисти гладки маґочки цмей кафовей фарби. Дозреваю на початку єшенї. Походзенє: мено роду Pirus старе латинске мено за грушку. Мено файти Communis у прекладзе значи часто, призвичаєно. == Бивальнїк == Грушку ше садзи од давна пре юшковити и смачни плоди. Розмножує ше з каламеньом и з нашеня, а нєшка єст вельо сорти рижних формох. Лєпши тоти сорти цо рошню нїжей и баржей водоровно, бо им одвитує лєгки бивальнїк хтори ше находзи у нашим реґионє и глїбока, мелка, поживна и влажна жем. Люби подруча з благима жимами, гоч є одпорна и на нїзки температури и може прежиц и на -25°С. Племенїти файти найлєпше родза на подручу дзе єст досц слунка и влаги, а нє подноша моцни жими. Барз нїзки температури можу спричинїц вимарзованє тканї и орґанох (окреме квиткових пупчох), а анї лєтнї горучави нє добри, бо ше на нїх суши лїсце. Найлєпши за грушку отворени положеня и благи схили у Фрушкей гори ґу Дунаю, на трушацей и плодней жеми. ==Хаснованє== Грушка барз розширена [[овоц]], у нас ше находзи на пиятим месце - после яблука, брескинї, шлївки и вишнї. После яблука и ядрастей овоци (орех, [[лїсковец]], мандуля) як столна овоц ма найдлугшу сезону трошеня, од другей половки юния єдного року по половку яри идуцого року. Хаснує ше и за конзервованє, окреме за компот, маджун, джем, сладке. З грушки ше пече барз квалитетну палєнку. Найпознатша грушкова палєнка вилямовка. Плод ше обера у зависносци од сорти, найчастейше при концу лєта або вєшенї. Грушка медоносна рошлїна и на єй квитки приходза пчоли, гоч ма менєй нектару и полену од других овоцох. „Дзиви“ файти роду Pyrus мож гибридизовац, подобнє другим родом у подфамилиї яблукох (Maloideae), алє ше природни ареали тих файтох нє преклопюю и з тим гибридизация була зопарта. З неолитским ширеньом польопривреди, людзе штучно приводза до контакту „дзиви“ файти и починаю доместификацию. ===Найпознатши сорти=== Найпознатша сорта вилиямовка, хтору ше обера коло половки авґуста: плод вельки, грушкастей форми, жовтей фарби, юшковити и смачни. У хладзальнї ше може чувац два до три мешаци. Караманка стара сорта грушки, алє є и нєшка популарна на тарґовищу. Єй стебло тирва барз длуго, аж до 200 роки. При Руснацох були популарни у давних часох и грушки такволани ґереґовки – знука червени як ґереґи, потим ярчанки, нацики и кайзерки. ==Костиранє== Сирови грушки маю таку нутритивну вредносц на 100 g (3,5 oz) {| class="wikitable" |+ |'''Енерґия''' Угльово гидрати Цукри Поживни влакна Масци Протеїни '''Витамини''' Тиамин (Б₁) Рибофлавин (Б₂) Ниацин (Б₃) Витамин Б5 Витамин Б6 Фолат (Б9) Холин Витамин Ц Витамин Е Витамин К '''Минерали''' Калциюм Желєзо Маґнезиюм Манґан Фосфор Калиюм Натриюм Цинк '''Други конституенти''' Вода |239 kJ (57 kcal) 15,23 g 9,75 g 3,1 g 0,14 g 0,36 g 0,012 mg 0,012 mg (1%) 0,026 mg (2%) 0,161 mg (1%) 0,049 mg (1%) 0,029 mg (2%) 7 μg    (1%) 5,1 mg (1%) 4,3 mg     (5%) 0,12 mg    (1%) 4,4 μg     (4%) 9 mg (1%) 0,18 mg (1%) 7 mg (2%) 0,048 mg (2%) 12 mg (2%) 116 mg (2%) 1 mg (0%) 0,1 mg (1%) 84 g |} '''Чкодлївци''' Чкодлївци хтори нападаю грушки то: грушков червоточ (Zeuzera pyrina), грушков жищок (Anthonomus cinctus) и грушкова лїсцова оса (Neurotoma flaviventris). Знїщує ше их зоз пирсканьом з хемийнима средствами. {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |Пейцме найвекши продукователє грушкох у 2013. року |- !Держава   !Продукция  (у тонох) !Надпомнуце |- |Китай |17.300.751 | |- |ЗАД       |795.557 | |- |Италия |743.029 | |- |Арґентина |722.324 | |- |Турска   |461.826 | |- !Швет   !25.203.754 ![А] |- | colspan="3" |A - Урядово, полуурядово податки або приблїжни прецени |} == Литература == * Енциклопедия Нового Саду 12 (КОС – ЛЕР, Нови Сад 1999, б. 135 * Оксана Тимко Дїтко, Назви рошлїнох и животиньох у руским язику, Вуковар 2016, б. 56. ==Вонкашнї вязи== * [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%9A%D1%80%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%B0, Крушка], Википедия на сербским язику * [https://www.biljka.rs/kruska/  Kruška], www.biljka.rs * [https://onefit.rs/tablica-kalorija/voce/kruska/  Крушка], нутритивна вредност * [https://healthclub.rs/zdrav-zivot/nutritivna-vrednost-i-zdravstvene-koristi-krusaka/ Nutritivna vrednost i zdravstvene koristi krušaka] 1a7y3wrr0kddeuwjzbo2b559gt3vqu8 0 116 1254 1253 2024-10-14T16:09:42Z Amire80 9 11 измена увезено 1253 wikitext text/x-wiki '''Густосц''' по дефинициї то одношенє маси и волумену цела. <center> ρ= <math>\frac{m}{V}</math> </center>У формули '''ρ''' (ро) означує густосц, '''m''' означує масу<ref>[https://www.technologyreview.com/2010/06/14/91230/new-quantum-theory-separates-gravitational-and-inertial-mass „New Quantum Theory Separates Gravitational and Inertial Mass”] MIT Technology Review. 2010-06-14.</ref> цела, а V волумен<ref>[https://www.nist.gov/pml/owm/si-units-volume „SI Units - Volume”] [https://sr.wikipedia.org/wiki/Nacionalni_institut_za_standarde_i_tehnologiju National Institute of Standards and Technology.] [https://web.archive.org/web/20220807105244/https://www.nist.gov/pml/owm/si-units-volume Архивоване] з ориґиналу 7. 8. 2022. р.</ref> цела. Димензиї густосци то <math>ML^{-3}</math>, а у СИ системи єдинкох: килоґрам по кубним метеру ''(kg/m³)''<br> Густосц елементох и чистих злученїнох то характеристични константи алє з оглядом же завиша од температури, сообщую ше вєдно зоз температуру на хторей су одредзени<ref>[https://www.rpharms.com/Portals/0/MuseumLearningResources/11%20Balances%20Weights%20and%20Measures.pdf „Balances, Weights and Measures”] (PDF).</ref>. На густосц материї уплївує состав, температура, алотропска форма, електричне польо итд. <br> Єден од перших задаткох физичней хемиї бул же би на основи мераньох макроскопских характеристикох материї дознала дацо вецей о єй микроскопскей збудови. У тим погляду, густосц од велького значеня прето же на основу мераня густосци и индексу преламованя або диелектричней константи вирахована молекулна рефракция, а на основу молекулней рефракциї димензиї молекулох. <br> Интересантне же за мераня густосци ґазовитого азоту 1904. року Нобелово награди достали Вилєм Ремзи за хемию и Лорд Рейли за физику. Зоз малy розликy медзи густосцами азоту з воздуху и хемийно достатого азоту, вони заключели же у воздуху постої попри азоту ище даяки ґаз и так пренашли арґон. То сущносц физичней хемиї - вимерац цошка звичайне и з того пренайсц дацо нєзвичайне. {| class="wikitable" |+ |} == Густосц черствих целох у ''kg/m³'' на 20°C == <center> </center> {| class="wikitable" |+ |}<center> {| class="wikitable" |+ |- ! Цело !! у <math>\frac{kg}{m^3}</math> !! Цело !! у <math>\frac{kg}{m^3}</math> |- | Алуминий || 2720 || Маґнезий || 1740 |- |Антимон || 6685 || Манґан || 7400 |- | Арсен ||5776 || Бакар (електролитни) ||8933 |- |Азбест || 2000-2800 ||група минерала-мика || 2600-3200 |- |Бакелит || 1340 || Миканит ||1900-2600 |- |Барий || 3600 || Молибден || 10200 |- | Берилий || 2690-2700 || Леґура бакру зоз цинком || 8400-8700 |- | Бор (хемийни елемент) || 3300 || Нафталин || 1150 |- |Бетон || 1800-2400 || Никл || 8350-8900 |- |Бизмут || 9807 || Никелин || 8600-8850 |- |Бронза ||8800-8900 || Нове стрибло || 8400-8700 |- |Целулоза || 1380 || Найлон || 1140 |- |Хром || 6920 || Олово || 11300-11400 |- |Хромоникелин || 8200-8370 || Парафин || 870-910 |- |Опека || 1400-2200 || Писoк (сухи) || 1550-1800 |- |Калай (бели) || 7200-7400 || Платина || 21300-21500 |- |Цинк || 7130-7200 || Плексиґлас ||1180-1200 |- |Древо || 800|| Порцoл || 2300-2500 |- |дуб || 600-900 || Калий || 870 |- |лїпа || 400-600 || Шалїтра || 2260 |- |Дуралуминий || 2800 || Сумпор моноклитни || 1960 |- |Ебонит || 1100-1300 || Сумпор ромбоидни || 2067 |- |Електрон(леґура маґнезию) || 1740-1840 || Скора (суха) ||860 |- |Фосфор били || 1830 || Натрий || 980 |- |Ґипс || 2310-2330 || Стрибло || 10500 |- |Глїна (суха) || 1500-1800 || Челїк || 7500-7900 |- |Ґрафит || 2300-2720 || Нєардзавяци челїк || 7860 |- |Ґума || 1100-1190 || Розпущени челїк || 7840 |- |Палаквий || 960-990 || Шнїг || 125 |- |Инвар || 8000 || Скло обичне || 2400-2800 |- |Иридий || 22400 || Кварцне скло || 2900 |- |Кадмий || 8640 || Масци || 920-940 |- |Пампур (дуґов) || 220-260 || Тантал || 16600 |- |Крейда || 1800-2600 || Древене углє || 300-600 |- |Кобалт || 8900 || Волфрам || 19100 |- |Силиций || 2329,6 || Восок || 950-980 |- |Кварц ||2500-2800 || Злато||19282 |- |Иґелит ||1350 ||Желєзо чисте (α) ||7875 |- |Ляд на 0 °C || 880-920 || Желєзо (шиве) || 800-7250 |} </center> {| class="wikitable" |+ |} == Густосц чечносци у ''kg/m³'' на 22°C == За одредзованє густосци чечносцох хаснує ше мерни инструмент ареометер. [[Файл:Artsy density column.png|200px|right|Мензура зоз розлично офарбенима чечносцами розличней густосци]] {| class="wikitable" |+ |- |ацетон - 790 |- |етилалкогол - 790 |- |метилалкогол - 790 |- |бензен - 880 |- |бензин - 700 |- |етилни етер - 716 |- |крев (чловекова) - 1050 |- |азотна квашнїна - 1410 |- |есенцова квашнїна - 1050 |- |сумпорна квашнїна - 1840 |- |хлороводонїчна квашнїна - 1190 |- |нафта - 810 |- |маслинов олєй - 920 |- |рицинусов олєй - 950 |- |живе стрибло - 13546 |- |толуен - 870 |- |вода - 998 |} <center> {| class="wikitable" |+ |} </center> <center> </center> {| class="wikitable" |+ |} == Густосц ґазох у ''kg/m³'' на 20°C == {| class="wikitable" |+ |- |етин - 1,17 |- |амонияк - 0,76 |- |арґон - 1,780 |- |азот - 1,25 |- |бутан - 2,703 |- |хлор - 3,21 |- |хлороводонїк - 1,64 |- |деутерий - 0,188 |- |азот-диоксид - 2,05 |- |сумпор-диоксид - 2,83 |- |угльов-диоксид - 1,96 |- |етан - 1,32 |- |флуор - 1,69 |- |гелий - 0,178 |- |метан - 0,71 |- |воздух - 1,29 |- |пропан - 2,019 |- |сумпорводонїк - 1,529 |- |оксиґен - 1,43 |- |угльов-моноксид - 1,25 |- |водонїк - 0,0898 |} == Референци == <references /> == Литература == * A. Halpern (1988). [https://archive.org/details/3000solvedproble0000halp 3000 Solved Problems in Physics] Schaum Series, Mc Graw Hill. * G. Woan (2010). [https://archive.org/details/cambridgehandboo0000woan The Cambridge Handbook of Physics Formulas] Cambridge University Press. * P. A. Tipler, G. Mosca (2008). Physics for Scientists and Engineers - with Modern Physics (6th вид.). Freeman. * C.B. Parker (1994). [https://archive.org/details/mcgrawhillencycl1993park≤ McGraw Hill Encyclopaedia of Physics] (2nd вид.). VHC publishers. * Плотность — статья из [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B0%D1%8F_%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%82%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D1%8D%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%8F Большой советской энциклопедии.] — М.: «Советская Энциклопедия», 1975. — Т. 20. — С. 49. * [http://www.femto.com.ua/articles/part_2/2888.html Плотность] — статья из [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B8%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D1%8D%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%8F Физической энциклопедии.] Т. 3, С. 637. == Вонкашнї вязи == * [https://en.wikisource.org/wiki/1911_Encyclop%C3%A6dia_Britannica/Density „Density”]. [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%98%D0%B0_%D0%91%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0 Encyclopædia Britannica] (на язику: анґлийски). 8 (11 вид.). 1911. * [https://www.youtube.com/watch?v=eY-44iPSWIU Video: Density Experiment with Oil and Alcohol] * [https://web.archive.org/web/20080505011613/http://www.science.co.il/PTelements.asp?s=Density List of Elements of the Periodic Table – Sorted by Density] ce9gnuub743ry7lx3idted8cupyxs5a 0 117 1268 1267 2024-10-14T16:09:43Z Amire80 9 13 измена увезено 1267 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Данил Гарди |- | colspan="2" |[[Файл:Hardi Danil.jpg|alt=Данил Гарди|center|thumb|256x256px]] |- |'''Народзени''' | 5. септембра 1951. |- |'''Умар''' |6. мая 2009. (58) |- |'''Державянство''' |югославянске, горватске |- |'''Язик творох''' |руски, горватски |- |'''Школа''' |штредня школа, Вуковар |- |'''Период твореня''' |1973—2007. |- |'''Жанри''' |новинарство, публицистика, култура |- |'''Поховани''' |у Петровцох |} '''Данил Гарди''' (*5. септембер 1951—†6. май 2009), єден з найвизначнєйших новинарох, културних и явних роботнїкох медзи Руснацами у Горватскей. == Биоґрафия == Данил Гарди народзени як двойнятко зоз братом Михалом 5. септембра 1951. року у Петровцох при Вуковаре. Оцец Петро и мац Андєлка нар. Канюх. У родним валалє закончел основну школу а штредньошколске образованє здобул у Вуковаре дзе, у тедишнєй ''Установи за информованє Вуковар'' седемдзешатих рокох почал свой роботни вик як новинар. Данил Гарди робел у Радио Вуковару и у ''Вуковарских новинох'', як на горватским так и на руским язику. У виданьох по руски як цо то була ''Нова думка'' у горватскей и у руских гласнїкох преважно з Войводини, вон почал сотрудзовац ище як школяр основней и штреднєй школи. Як потвердзени и искусни новинар зоз Горватскей Данил Гарди бул и член Союзу новинарох Югославиї. По сам початок воєних зраженьох на Балкану на початку 1990-их Данил Гарди бул порядни дописователь новинох ''Руске слово'' дзе писал о шицких значнєйших збуваньох и о живоце Руснацох у Горватскей. Бул вон стаємни и каждодньови сотруднїк и у електронских медийох, односно руских редакцийох Радия и Телевизиї Нови Сад кед ше каждодньово могло чуц його звити у информативних емисийох радия и ТВ по руски як и його инспиративни прилоги у ''Емисиї за валал'' лєбо ''Панорами'' на Радио Новим Садзе або патриц зложенши ТВ прилоги, як цо то була емисия о Пишкуревцох и Руснацох у тим краю за хтору вон написал сценарий. Як резултат вецей як 25 рокох його новинарскей кариєри за Данилом Гардийом остали стотки звити, статї и репортажи о живоце Руснацох у Горватскей а його робота и угляд були инспирациї за младших колеґох-новинарох же би рушали по його шлїдох. Данил Гарди бул, як член КУД ''Яким Гарди'' з Петровцох, активни учашнїк у културним и явним живоце Руснацох. Тиж так, вон бул и єден зоз сновательох найвекшого фестивала Руснацох у Горватскей ''Петровски дзвон''. Данил Гарди бул оженєти зоз Андєлку родз. Костелник, у малженстве мали дзивку Таню. Под час траґичних войнових подїйох у Вуковаре дзе вон зоз фамелию бивал, Данил Гарди бул гарештовани з боку сербских воєних моцох штредком новембра 1991. року и бул одведзени до Сербиї дзе пребувал у гарештох у Сримскей Митровици, Алексинцу и Нишу. Прежил чежки часи, малтретованє, вишлїдзованя а потим бул концом януара 1992. року, у єдней черанки зараброваних медзи сербским и горватским войском, розмєнени и сцигнул до Горватскей. Подїї з того периоду, спрам шицкого, охабели пошлїдки на його здравє и вон ше похорел та пошол до вчасней пензиї. И у тим периодзе, як пензионер, Данил Гарди нє мировал та бул активини сотруднїк на зазберованю материялу за кнїжку ''Руснаци у Републики Горватскей''. Данил Гарди умар 6. мая 2009. року у Вуковаре, у 58. року живота. Поховани є 7. мая на теметове у Петровцох. == Литература == * Михайло Зазуляк: ''Данил Гарди (1951—2009),'' Рок LXV число 20 (3317) Нови Сад, 15. май 2009. року, бок 11. == Вонкашнї вязи == * Борис Варґа: [https://www.savezrusina.hr/fileadmin/2019/doc/Misli_s_Dunava_18_2016.pdf ''Траґедия Українцох и Руснацох зоз Вуковару,''] ''Думки з Дунаю'', Лїтопис Союзу Русинох и Укрaїнцох Републики Горвaтскей, ч. 18, б. 103-111. ISBN 978-953-7767-07-5 Превжате и адаптиране зоз Al Jazeera Balkans. * Дюра Лїкар: [https://www.savezrusina.hr/fileadmin/2016/doc/ND130.pdf ''ЖВЕРАТКО НАШЕЙ РОБОТИ,''] Союз Русинох Українцох Републики Горватскей, ч. 130, рок ХХХІV, 2005, б. 8, ISSN 0351-3181 == Ґалерия == <gallery> File:M. Cirba, J. Bucko, D. Hardi and G. Koljesar.jpg|Мирослав Цирба, Янко Бучко, Данил Гарди и Гавриїл Колєсар </gallery> qykr9syfqh3o0z8k3silxj8ytkk81u6 0 118 1285 1284 2024-10-14T16:09:44Z Amire80 9 16 измена увезено 1284 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Дворец Фонтенбло |- | colspan="2" |[[Файл:FontainebleauStairs.jpg|alt= шветове|center|250px]]<div style="text-align: center;">Шветове нашлїдство Унеска |- |'''Урядове мено''' |Дворец и парк Фонтенбло |- |'''Место''' |Фонтенбло, Французка |- |'''Координати''' |48° 24′ 08″ С; 2° 42′ 02″ В |- |'''Поверхносц''' |144 ha |- |'''Уключує''' |Gallery of Francis I Musée national du Châtea de Fontainebleau |} '''Дворeц Фонтенбло''' (фр. ''Château de Fontainebleau'') ше находзи у истоименним месце у рамику паризкей аґломерациї, у Французкей. Мено (фр. ''Château de Fontainebleau'') виведзене зоз ''fontaine belle eau'' жридло красней води. Находзи ше у парку Фонтенбло дзе кральове приходзели ловиц. Од 1981. находзи ше на УНЕСКО лїстини Шветового нашлїдства. То ренесансни кральовски дворец Франсои I Французкого, започати 1528. року и нєпреривно добудовйовани шлїдуюци 200 роки. У дворцу жили велї французки кральове, од Франсои I по Наполеона III. Ту родзени кральове Филип IV Красни, Анри III и Луй XIII, а Филип ту и умар. Кристина од Шведскей роками жила у Фонтенблоу после своєй абдикациї 1654. Папа Пий VII два роки ту жил у зарабенїцтве (1812-1814). == История == Краль Франсоа I жадал створиц будинок у стилу ренесанси. Звалєл постояци штредньовиковни дворец, окрем кули и єдней часци на сиверу. Обявел поволанку италиянским уметнїком же би проєктовали и ушорели нову палату у парку у котрим краль любел ловиц. З роботу руководзели велї архитектове: Флоримон де Шампеверн (1528-1531), Пјер Пол (1528-1535), Саломон дез Ербен (од 1543). Нєможлїве точно утвердзиц шицких котри допринєсли вибудови. Найзначнєйши будовнї коло „Овалного двора“ проєктовал Жил ле Бретон. Краль жадал же би дворец постал ґалерия ренесансней уметносци. Зазберовал уметнїцки дїла зоз Италиї, антични и сучасни, наручовал дїла на митолоґийни теми, до Французкей принєсол ґипсово оциски античних скулптурох котри рекреовал до бронзи (Лаокон, Аполон Белведере). Ґалерию Франсоа I зоз фресками украшел Росо Фйорентино. Син и нашлїднїк краля Франсоа, Анри II, комплетовал палату з вибудову дворскей каплїци и сали за бали. Вон поставел Филипа Делорма за нового управителя роботох, котри на тим положеню бул по 1559. У тим периодзе главни декоратере були Николо дел Абате и Франческо Приматичо. Анри IV преширел палату зоз канцелариями державних службенїкох, як и зоз завартим тениским бавилїщом. Теди у палати могло жиц коло 1000 людзе. Декорацию у тим чаше робели паризки уметники инспировани зоз фламанску уметносцу познати як Друга фонтенблоовска школа. Луй XIV любел приходзиц до Фонтенблоа дзе вибудовал театер. Дня 18. октобра 1685. у тим дворцу подписани Едикт зоз Фонтемблоа зоз котрим понїщени Нантски Едикт и забранєни протестантизем у Французкей. Под час Французкей револуциї мебель зоз палати розпредани. Палата була касарня и гарешт. Наполеон I од 1805. врацел значносц тей палати котра постала центер политичного и културного живота. У Фонтенблоу подписал и свою абдикацию 1814. року. == Уметнїцка значносц == Дворец Фонтенбло перши приклад италиянскей маниристичней декоративней уметносци и схопносци ушореня паркох, котри прилагодзени французкому смаку. Французки маниризем 16. вика прето и достал назву „фонтенблоовски стил“, котри у малярстве дал Першу фонтенблоовску школу. Найвчаснєйши приклад того стилу то ґалерия Франсои I (будована помедзи 1533. и 1540). Стил комбиновал скулптуру, обробок металу, малярство, штуко декорацию и столарство. У гортикултури уведол ґеометрийне ушоренє паркох. Нукашня декорация комбиновала алеґорийни слики у розкошних ґипсових рамох комбинованих зоз арабесками и ґротесками. Женски фиґури представени так же маю характеристични мали прибрани глави на дугокей шиї, видлужени труп и екстремитети и манди високо поставени перши. Зоз своїм випатрунком вони здогадую на прекрасни привидзеня у позней ґотики. Стил розвити у Фонтенблоу ше преширел по сиверних жемох, а окреме постал популарни у Антверпену, Нємецкей и Лондону. == Ґалерия == <gallery> File:Salon rouge.JPG|Червени салон File:2023-06-02 Chateau de Fontainebleau 62.jpg|Библиотека File:Kraljova spaljnja.jpg|Кральова спальня File:2023-06-02 Chateau de Fontainebleau 112.jpg|Сала з пристолом </gallery><gallery> </gallery> == Вонкашнї вязи == * [https://www.chateaudefontainebleau.fr/ Музей дворца Фонтенбло] * [https://whc.unesco.org/en/list/160 Профил зоз презентациї Шветового нашлїдства] rtidgr84ovszzsh3pm75efsfsz7icqt 0 119 1301 1300 2024-10-14T16:10:00Z Amire80 9 15 измена увезено 1300 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align: align=right width=300px |+ ! colspan="2" | <big>Демокрит</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Democritus2.jpg|alt=Демокритова биста|center|300px]] |- ! colspan="2" |Особни податки |- |'''Полне мено''' |Демокрит |- |'''Датум народзеня''' |коло 460. п. н. е. |- |'''Место народзеня''' | Абдера, Греческа |- |'''Датум шмерци''' |коло 370. п. н. е. |- ! colspan="2" |Филозофска робота |- |'''Епоха''' |Предсократска филозофия |- |'''Реґия ''' |Заходна филозофия |- |'''Школа филозофиї ''' | Предсократска филозофия |- |'''Интересованя ''' |Метафизика, математика, астрономия |- |'''Идеї ''' |Aтомизем |- |'''Вплїви од''' |Леукип, Мелис зоз Самосу |- |'''Вплївовал на''' |Аристотел, Пирон, Епикур, Лукрециє, Джордж Сантайна |} '''Демокрит зоз Абдери''' (греч. Δημόκριτος; коло 460. п.н.е. — коло 370. п.н.е.) антични филозоф родзени у Абдери, Греческа. Бул предсократски филозоф велького вплїву и школяр Леукипов зоз Елеї, хтори розвил атомску теорию о космосу.<ref>[https://www.britannica.com/biography/Democritus „Democritus Greek philosopher”] ''Britannica'' (язик: анґлийски)</ref> <ref>[https://mathshistory.st-andrews.ac.uk/Biographies/Democritus/ „Democritus of Abdera”] ''MT''. (язик: анґлийски)</ref> Демокрит написал 52 дїла, медзитим од того зачуване лєм 299 фраґменти и то углавним етичного характеру. Демокрит учел од Леукипа, Ґимнофиста, Єгипчаньох, Етиопейцох, часто путовал од Штредожемного по Чарне морйо и так зберал информациї. Випатра же идея атома рушела од його учителя Леукипа (5. в. п. н. е.), алє Демокрит барз преширел його теорию. Винєсол идею же у универзуму постоя лєм празни простор и атоми, и же атоми нєвидлїво мали, черстви, вични и у безконєчним рушаню. У складзе з тим прилагодзуюцим, материялистичним попатрунком потолковал смак, пах, звук, огень и шмерц. Його дїло ''Вельки порядок швета'' го преславело. По тим як го пречитал согражданом, купел хижу и прежил остаток живота ту (дума ше же жил вецей як 100 роки), у Абдери. Назвиска Демокрита у його чаше були „мудросц“ и „нашмеяни филозоф“. Нє женєл ше. Гваря же анї нє жадал патриц на красни жени, кед же є нє у стану же би их любел. Найпознатша Демокритова филозофия то твердзенє же основа (субстанцийох) шицких настатих и препадлївих существох то нєнастати, нєпрепадлїви и нєвидлїви атоми. Дума ше же Демокрит зачатнїк строгого детерминизма (одредзеносци) односно фатализма. Демокритова теория о вецей як тисяч роки постанє принцип инерциї. Вон одруцує безсмертносц души бо дума же душа составена зоз огняних атомох. Вона препада вєдно зоз целом. Вон гвари же з осетами обачуєме существа и ствари, а з розумом атоми и празни простор. Предпоставял же у форми и справованю атомох лєжи природна, нєбожеска причина шицких стварох и шицких збуваньох. Платон и Аристотел нє прилапйовали тоти идеї, хтори нїґда нє постали часц главней струї греческей филозофиї, алє их прилапел гречески филозоф Епикур коло 300. п. н. е., а обширно зазначел у длугокей поеми ''О природи стварох'' Римян Лукрециє (коло 99 - 55. п. н. е.). У 17. Вику Бойл и Нютн були свидоми тих идейох; сумнїве же чи вони дацо нєпоштредно допринєсли модерней атомскей теориї, хтора започала з Далтоном коло 1800. == Литература == * Bailey, C. (1928). ''The Greek Atomists and Epicurus''. Oxford. * Bakalis, Nikolaos (2005). ''Handbook of Greek Philosophy: From Thales to the Stoics: Analysis and Fragments'', Trafford Publishing * Barnes, Jonathan (1982). ''The Presocratic Philosophers'', Routledge Revised Edition. * Burnet, J. (2003).[https://archive.org/details/earlygreekphilo01burngoog Early Greek Philosophy] Kessinger Publishing * [[:sr:Диодор_са_Сицилије|Diodorus Siculus]] (1st century BC). Bibliotheca historica. == Вонкашнї вязи == * [https://www.filozofija.org/?option=content&task=view&id=40 Atomisti; Leukip i Demokrit] (filozofija.org) (язик: горватски) * Berryman, Sylvia. [https://plato.stanford.edu/entries/democritus/ „Democritus”] == Референци == 4kir3b2syadwklbgzdmnop5rivj52e4 0 120 1308 1307 2024-10-14T16:10:00Z Amire80 9 6 измена увезено 1307 wikitext text/x-wiki [[Файл:Derljaca 1a.jpg|Дерляча |395x395px|alt=Derljaca_1a|thumb]] [[Файл:Erpice_1849.jpg|alt=Erpice 1849|thumb|451x451px|Дерлячи зоз 19. вику]] [[Файл:Autumn_Job.jpg|alt=Autumn Job|thumb|300x300px|Хаснованє дерлячи]] '''Дерляча''' (серб. ''дрљача'', горв. ''drljača'') – польопривредна справа зоз »зубами» за ровнанє, мелченє оранїни. Служи за поверхносни дополнююци обробок жеми после основного обробку (ораня) так же далєй мелчи, ровна и закрива розруцани гной, розбива скору на жеми и знїщує коровче. Перше було древени делячи, зуби у нїх були тиж древени, а после видумани до дерлячох желєзни зуби, та и цали дерлячи желєзни. ''Древени дерлячи'' колєсаре дакеди правели зоз баґренового або даякого другого твардого древа. Дерляча мала два кридла хтори медзи собу були скапчани зоз ланцущками, же би ше, кед ше з ню дерляло, нє розиходзели. Кажде кридло було зложене зоз древених кроснох, древених косникох, а на косникох були древени або познєйше желєзни зуби. На кроснох кажде кридло мало по два желєзни квачки за хтори ше капчало вагу за дерлячу. За тоту вагу квачело ше орачу вагу, до хторей ше прагало конї. Значи, на дерлячу ше кладло два ваги. Конї на тот способ були на векшим розстояню од самей дерлячи, цо було барз важне прето же ше конї часто знали злєкнуц, та одразу рушиц назадок, крочиц до дерлячи и поламац себе ноги. Прето кед би им дерляча була закапчана блїзко под ногами, чловек котри их гонєл нє мал би часу застановиц их кед би ше сплашели. Зоз дерлячу ше жем дерляло же би була мелка, бо ше до таких грудох яки оставали после ораня або роляня зоз ролю нє могло нїч посадзиц. Дерлячу ше обрацало зоз зубами ґу жеми, конї ю цагали, а зуби розбивали груди на мелко. ''Вагу на дерлячу'' колєсар правел зоз простого баґренового древа. Од орачей ваги була вельо длугша, бо ше на ню мали заквачиц обидва кридла дерлячи. Кед ю колєсар вирезал зоз пилку и вигладкал зоз гобльом, циклинґом и шмирґлу, коваль на ню з єдного боку кладол штири шаши з велькама кариками, на хтори ше капчало кридла дерлячи. Зоз другого боку коваль зашрубовал два вельки шруби, хтори тримали ланци. Кажди з тих двох ланцох мал штири длуговасти, кляпчисти карики. Остатнї карики обидвох ланцох були скапчани вєдно зоз округлу карику, на хторей була квачка. Тоту квачку ше квачело на орачу вагу, до хторей ше прагало конї. Вага на дерлячу нє мала орчики прето же ше до нєй нє прагало конї, алє ше ю квачело на орачу вагу, у хторей були упрагнути конї. Древени дерлячи заменьовани зоз желєзнима, так же их уж и найстарши колєсаре слабо паметаю. Сучасни розвой традицийней дерлячи то ''ротацийна дерляча'', хтору ше часто вола и ''моторна дерляча''. У механїзованей польопривреди, польопривреднїки угалвним хасную два дерлячи єдну за другу: танєрачу ше перше хаснує за резанє вельких грудох яки зохабел плуг, а потим дерлячу з фейдеровима зубами. Же би ше ушпоровало час и гориво, може их цагац єден трактор. Танєрачу ше притвердзи за трактор, а дерлячу з фейдеровима зубами ше заквачи директно за ню. Резултат такей роботи гладке польо з пращкасту поверхносцу. ==Литература == * Словнїк руского народного язика I, А – Н, ''Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017,'' б. 327. ==Вонкашнї вязи == * Наташа Фа Холошняй, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/6a%20studia%20rutenika%2019%20za%20Pdf%20.%202014%20god..pdf Колєсарске ремесло, Терминолоґия,] Studia Ruthenica 19, Нови Сад 2014, б. 115-116. * [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%94%D1%80%D1%99%D0%B0%D1%87%D0%B0_(%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%92%D0%B5) Дрљача (оруђе),] sr.wikipedia.org 79d1yoa5bptalp56bwmc5lbb0zm8msy 0 121 1319 1318 2024-10-14T16:10:01Z Amire80 9 10 измена увезено 1318 wikitext text/x-wiki [[Файл:Four_season_blank.svg|441x441px|Приказ положеньох Жеми и Слунка за штири рочни часци|alt=Приказ положеньох Жеми и Слунка за штири рочни часци|thumb]]'''Дзень''' то було хтора спомедзи даскелїх розличних єдинкох за час<ref>Weisstein, Eric W. (2007).[http://scienceworld.wolfram.com/astronomy/SolarDay.html „Solar Day”.]</ref> <ref>Weisstein, Eric W. (2007).[http://scienceworld.wolfram.com/astronomy/Day.html „Day”.]</ref>. Слово ше одноши або на период щветлосци кед [[Слунко]] понад локалного горизонта або на цали дзень хтори покрива и цми и шветли период. Дзень (старославянски dьnь, од индоевропского кореня *din-, з основним значеньом: блїщанє, зарйованє) то час кед ше Жем раз обраци коло своєй осовини (жемова ротация). У астрономиї ше тот час одредзує зоз периодом хтори прейдзе медзи двома пошлїдовнима преходами даякого нєбесного цела през исти поладнїк або меридиян. Кед тото цело Слунко вец ше бешедує о слунковим або соларним дню (синодични дзень). Медзитим, понеже слунково днї нєєднакого тирваня, пре елиптичносц жемовей драги коло Слунка, за астрономски дзень ше бере стреднї слункови дзень. Розлика медзи стреднїм слунковим дньом и правим слунковим дньом ше виражує зоз єдначину часу. Одклон правого слункового дня од стреднього ма два максимуми (+3,8 [[Минута|минути]] 14. мая и +16,4 минути 3. новембра) и два минимуми (–13,4 минути 12. фебруара и –6,4 минути 26. юлия), а поклопюю ше штири раз рочнє (16. априла, 14. юния, 1. септембра и 25. децембра). Прави месни час (тп) ше достава зоз єдначину часу: tp = Ts + es + λ Дзе Ts - стреднї гринички час (GMT, нєшка UTC), es - одклон за дати датум (зоз таблїчкох), а λ - ґеоґрафска длужина. Часови период медзи двома пошлїдовнима преходами єдней [[Гвизда|гвизди]] през меридиян ше наволує гвиздови або сидерални дзень (сидерични дзень); вон тирва 23 [[Годзина|годзини]] и 56 [[Минута|минути]]. Мешацов або лунарни дзень тирва 24 годзини 50 минути<ref>[https://www.enciklopedija.hr/natuknica.aspx?id=13822 Дан], ''Хрватска енциклопедија'', Лексикографски завод Мирослав Крлежа, www.enciklopedija.hr 2015.</ref>. == Увод == Розлични дефинициї дня базовани на привидним рушаню Слунка прейґ нєба (соларни дзень). Причина тому привидному рушаню то ротация Жеми коло своєй осовини, як и револуция Жеми у орбити коло Слунка. Дзень, за розлику од ноци, часто ше дефинує як период кед слункова шветлосц сцигує по жем. Два ефекти доприноша же дзень просеково длугши од ноци. Слунко то нє точка, воно ма привидну велькосц од коло 32 лучни минути. Як прилог тому, атмосфера преламує слункову шветлсц на тот способ же єдна часц тей шветлосци сцигує на жем аж и теди кед Слунко и далєй спод горизонта за коло 34 лучни минути. Так же перша шветлосц сцигує на поверхносц жеми и теди кед центер Слунка и далєй спод горизонта за коло 50 лучни минути. Розлика у часу завиши од угла под хторим Слунко виходзи и заходзи, а виноши найменєй коло 7 минути. Стари обичай глаши же нови дзень почина або з виходом або зоз заходом Слунка на локалним горизонту. Точна хвилька, як и интервал медзи двома виходами або двома заходами Слунка, завиша од ґеоґрафского положеня (ґеоґрафскей длужини, як и ґеоґрафскей ширини) и часци рока. Константнєйши дзень може буц дефиновани зоз Слунком хторе преходзи през локални меридиян, цо ше збува на локалне поладнє (висша кулминация) або на пол ноци (нїзша кулминация). Точни момент завиши од ґеоґрафскей длужини и, з меншей часци, од часци рока. Длужина такого дня скоро константна. Таки час указую слунково годзини. Дальше злєпшанє дефинує задумане стреднє Слунко хторе ше руша з константну швидкосцу прейґ екватора; швидкосц иста як и штредня швидкосц правдивого Слунка, алє тото одстранює варияциї под час рока кед Жем преходзи по орбити коло Слунка. Жем мала, од єй наставаня, звекшуюцо длугши днї. Першобутна длужина єдного дня, кед Жем була нова, була блїзша ґу 23 годзином. Тот феномен ше зябює пре Мешац хтори спомалшує Жемову ротацию як час преходзи. Пре способ як секунда дефинована, штредня длужина дня тераз коло 8640,002 секунди и звекшує ше за коло 2 милисекунди по вику. == Координовани шветови час UTC == За цивилни наменки, од стредку 19. вику, кед почали функционовац гайзибани зоз стаємним розпорядком превоженя, звичайни час дефиновани за цали реґион з базированьом на стреднї локални соларни час при даєдним централним меридияну. У дружтвених заєднїцох установени зонски час. Место же би ше кажде место ровнало спрам свойого стреднього Слункового часу хтори почина на локалним подрулу на пол ноци, цали держави або їх часци маю заєднїцки час. Цала Жем подзелєна на 24 часово зони або паси. Стреднї меридияни часовей зони єден од другого оддалєни за 15°. У нукашньосци каждей зони ше почитує єдинствени час. Дзепоєдни держави уведли и лєтнє рахованє часу (eng. Daylight saving time або DST), зоз хторим ше под час лєтнїх мешацох мунтатови обрацаю єдну годзину напредок у одношеню на координовани шветови час (eng. Coordinated Universal Time або UTC). Кед ше жада описац часове одвиванє даяких зявеньох на рижних ґеоґрафских длужинох як и правдиви часово, реални розлики, хвилька часу ше виражує з помоцу координованого шветового часу UTC. == Преступни секунди == Же би ше отримало цивилни дзень у согласю з привидним рушаньпм слунка, мож уруцовац преступни секунди. Цивилни дзень узвичаєно тирва 86400 СИ секунди, алє будзе тирвац 86401 s у случаю преступней секунди (або 86399 s у случаю обратней преступней секунди, алє ше вона нїґда потераз нє збула). Преступни секунди напредок наявює Медзинародни сервис за ротацию Жеми и референцни системи хтори мера Жемову ротацию и одредзує чи преступна секунда потребна. Преступни секунди ше зявюю лєм на концу УТЦ мешаца и потераз вони додати лєм на концу 30. юния и 31. децембра. == Гранїци дня == За векшину дньових животиньох, уключуюци ту и Homo sapiens, дзень природно почина зоз швитаньом а закончує ше зоз заходом слунка. Людзе зоз своїма културолоґийнима нормами и науковим знаньом заменєли природу з даскелїма розличнима похопенями гранїци дня. У Юдаизме и Жидовскей култури дзень почина зоз заходом слунка, провадзаци Кнїжку о наставаню 1:5, и тирва по шлїдуюци вечар. Стредньовиковна Европа провадзела тоту традицию. Днї як цо то Крачунски вечар, Ноц босоркох и вечар Святей Аґнес то остатки старих шаблонох кед швета починали єден вечар скорей. Терашня конвенция реґулує же цивилни дзень почина на пол ноци, т. є. на 0:00, и тирва полни 24 годзини по 24:00. == Дзень як єдинка за меранє == У метролоґиї (ознака d), дзень то допущена єдинка за меранє звонка СИ (Медзинародни систем єдинкох) хтора одвитує жридловому тирваню єдного обрацаня Жеми коло єй осовини<ref>Certain authors caution against identifying "day" with rotation period. For example: Seligman, Courtney.[http://cseligman.com/text/sky/rotationvsday.htm „Rotation Period and Day Length”]. Приступљено 3. 6. 2011. „A Cautionary Note: Because the rotation period of the Earth is almost the same as the length of its day, we sometimes get a bit sloppy in discussing the rotation of the sky, and say that the stars rotate around us once each day. In a similar way, it is not unusual for careless people to mix up the rotation period of a planet with the length of its day, or vice versa.”</ref>. Стреднї слунков дзень тирва 24 h = 1440 min = 86400 s. Дзень ше як компонента календара дзелї на два пременлїви часци, на дзень и ноц, чийо длужини завиша од ґеоґрафскей ширини и часци рока. Часц дня єднака лєм на єдним меридияну, а меня ше зоз ґеоґрафску ширину. Пре окремну важносц за ушоренє живота, официйни час у єдним ґеоґрафским подручу нормовани, з базованьом на ускладзени шветови час (UTC) хтори ше рахує спрам часу на початковим меридияну хтори преходзи през обсерваторию у Ґриничу при Лондону. Антицки народи, починаюци од Вавилонцох, дзелєли дзень на 12 годзини (на по два нашо годзини); од конца стреднього вику устаємнєло ше дзелєнє дня на 24 годзини хтори ше потим дзеля на минути и на секунди. Же би ше одредзло час (то єст положенє даєдней подїї у цеку дня), звичайно ше чишлї два раз по 12 годзини: од пол ноци до поладня и од поладня до пол ноци. Вавцилонци и Индийци брали за початок дня виход Слунка, а Жидзи и муслиманє заход Слунка; Китайци, Єгиптянє и Римянє - як и ми - брали за початок дня пол ноци. == Мена дньох == Кажди дзень у тижню ма свомо мено. При начишльованю дньох почина ше з нєдзелю, то єст од дня кед ше нє роби. Дзень хтори приходзи по нєдзелї ма мено пондзелок; назва вовторок ма походзенє од старославянского слова vъtoryj (други, то єст други дзень после нєдзелї). Стреда наволана так бо ше находзи у стред тижня; штварток и пияток то штварти и пияти дзень у тижню, а назва собота превжата зоз гебрейского язика (šabbath), прейґ християнского греческого и латинского. У даєдних европских язикох мена дньох наставали на основу обичая же би дзепоєден дзень у тижню бул пошвецени даєдному божеству, односно нєбесному целу хторе було тримане за божество. Так наприклад назви за штварток у романских язикох (итал. giovedὶ, франц. jeudi, шпан. jueves, румун. joi) настали з лат. dies Iovis, то єст Юпитеров дзень; одвитуюца ґерманска назва (нєм. Donnerstag, анґл. Thursday, швед. и дан. torsdag) настали з аналоґию спрам романских назвох кед ґермански бог-громовнїк Донар (Thunor, Thor) виєдначени зоз римским громовнїком Юпитером. == Литература == * Vladis Vujnović: "Astronomija", Školska knjiga, 1989. * L. Holford-Stevens, The History of Time (Oxford 2005) pp. 6. == Вонкашнї вязи == * [http://www.fourmilab.ch/cgi-bin/uncgi/Earth/action?opt=-p&img=learth.evif Дзе тераз дзень?] * [http://ptaff.ca/soleil/?lang=en_CA Виход и заход слунка, цалого року, було дзе] == Референци == px0gp31rb0tb97i9axx8w1nfu2acxgh 0 122 1322 1321 2024-10-14T16:10:02Z Amire80 9 2 измене увезене 1321 wikitext text/x-wiki [[Файл:Diagonals.svg|thumb|right|250px|Шейсцугелнїк и його дияґонали]] [[Файл:Cube diagonals.svg|thumb|right|250px|Дияґонали коцки чий рубец <math>1</math>. Зоз белаву фарбу означена просторна дияґонала <math>AC'</math> длужини <math>\sqrt{3}</math>, док зоз червену фарбу означена дияґонала <math>AC</math> длужини <math>\sqrt{2}</math>.]] '''Дияґонала у ровнї''' (дия- греч. γωνία: кут) то длужина длужи чийо концово точки два нєсушедни цеменя даєдного вельоугелнїка або полиедра. Зоз каждого цеменя мож поцагнуц <math>(n-3)</math> дияґонали кед число <math>n</math> число цеменьох, прето же зоз єдного цеменя можеме поцагнуц дияґоналу до <math>n</math> цеменьох окрем початного и його сушедних цеменьох. Вельоугелнїк зоз <math>n</math> цеменями ма <math>\frac{n \cdot (n-3)}{2}</math> дияґонали. Длужина дияґонали квадрата рахує ше по формули <math>a \cdot \sqrt{2}</math>, кед <math>a</math> длужина страни квадрата. '''Просторна дияґонала''' то длужина хтора повязує два цеменя полиедра хтори нє припадаю истим страном полиедра. Длужина дияґонали коцки <math>a \cdot \sqrt{3}</math>, кед <math>a</math> длужина рубца коцки. == У матрицох == У матрицох <math>n</math> x <math>n</math>, ''главна дияґонала'' то множество польох од <math>1,1</math> по <math>n,n</math>, a ''побочнa дияґонала'' то множество польох од <math>1,n</math> по <math>n,1</math>. <math>\begin{pmatrix} 1 & 0 & 0 \\ 0 & 1 & 0 \\ 0 & 0 & 1 \end{pmatrix}</math> У тим прикладу поля котри припадаю главней дияґонали маю вредносц 1. <math>\begin{pmatrix} 0 & 0 & 1 \\ 0 & 1 & 0 \\ 1 & 0 & 0 \end{pmatrix}</math> Ту поля з вредносцу 1 припадаю побочней дияґонали. 99wav02a7o5nr1vt8alx1w9883il9sg 0 123 1337 1336 2024-10-14T16:10:02Z Amire80 9 14 измена увезено 1336 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Доберман |- | colspan="2" |[[Файл:Dobermann and puppy.jpg|320px|center]] |- |'''Алтернативни мена''' |Доберман пинчер |- |'''Жем походзеня''' |Нємецка |- |'''Найчастейше назвиско''' |Dobie |- |'''Класификация''' |[[Https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D1%92%D1%83%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%B0_%D1%84%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D0%B8%D1%98%D0%B0|ФЦИ]]: Ґрупа 2 секция 1 # [[Https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BA%D0%B8_%D0%BA%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%B8_%D1%81%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D0%B7|AKC]]: Working [[Https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%83%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%98%D1%81%D0%BA%D0%B8_%D0%BD%D0%B0%D1%86%D0%B8%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%BD%D0%B8_%D0%BA%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%B8_%D1%81%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D0%B7|ANKC]]: Group 6 (Utility) [[Https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%81%D0%BA%D0%B8_%D0%BA%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%B8_%D1%81%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D0%B7|CKC]]: Group 3 - Working Dogs KC (UK): Working [[Https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%81%D0%BA%D0%B8_%D0%BA%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%B8_%D1%81%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D0%B7|NZKC]]: Utility [[Https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D1%98%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%9A%D0%B5%D0%BD%D0%B8_%D0%BA%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%B8_%D1%81%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D0%B7|UKC]]: Guardian Dogs |- |'''Одховйовацки стандарди''' (вонкашнї вязи) |[http://www.google.com/search?q=cache:TqfgQ0Q7aKYJ:www.fci.be/uploaded_files/143GB2003_en.doc+site:www.fci.be+%22143+/14.+02.+1994%22&hl=en&ie=UTF-8 FCI],[https://web.archive.org/web/20040721083241/http://www.akc.org/breeds/recbreeds/dobpinr.cfm AKC],[https://web.archive.org/web/20071016114826/http://ankc.aust.com/doberman.html ANKC],[https://web.archive.org/web/20110514035544/http://www.canadasguidetodogs.com/doberman/dobermanarticle1.htm CKC], [https://web.archive.org/web/20041112125419/http://www.the-kennel-club.org.uk/DiscoverDogs/working/w848.htm KC(UK)],[http://www.nzkc.org.nz/br628.html NZKC],[http://www.ukcdogs.com/breeds/guardiandogs/doberman.std.shtml UKC] |} '''Доберман''', лєбо '''доберман пинчер''', то пес хтори настал з мишаньом вецей файтох псох. Доберман обично пес чувар лєбо полицийни пес и ма репутацию пса хтори вирни фамелиї и панови. Понеже доберман найчастейше пес чувар и пре його даяки улоги на филмским платну, велї людзе ше боя од добермана; велї нє розумя яки вон уствари. У сущносци, доберман интелиґентни и уважни пес котри напада лєм кед почувствує же його власнїцтво або фамелия у опасносци. == Випатрунок == Сука до гребеня висока коло 65-70 цм и чежка од 40 до 47 кґ, док за пса (самца) стандардна висина до гребеня хрибта од 71 до 76 цм (толеранция +2 цм), а чежина 51-60 кґ. === Фарба === Векшина людзох позна добермана як чарного пса зоз кафову платку. Медзитим, иснованє двох розличних ґенох за фарбу спричинює иснованє штирох розличних фенотипох фарби при доберманох. Традиционална фарба ше зявює кед алели обидвох ґенох доминантни и таки доберман ше звичайно чарни. Кед алел єного ґена рецесивни доберман червени (точнєйше, червено-кафови зоз бронзовима платками), а кед алел другого рецесивни, доберман шиви (белави). Найменєй заступена комбинация алелу (обидва рецесивни) одредзує добермана блядокафовей фарби (даґдзе познати и як чоколадови). Тераз ше преширело хованє и предаванє пиятей сорти добермана, наволани били добермани. Добермани тей фарби маю мутацию, котра нєзависно од ґенотипа гоч хторей од тих двох ґенох за фарбу, спричинює стварянє протеина пиґменту т. є. животиня албино. Гоч велї потенциялни власнїки доберманох тримаю же фарба красна, албино доберман треба же би ше цо менєй бул на слунку. ==== '''<big>Хвост</big>''' ==== Велї котри видзели же добермани маю лєм дзешец цм длугоки хвости, може их нєсподзивац податок же ше доберман родзи з хвостом котри длугши як при векшини других файтох. Доберман пинчер после даскельо дньох после родзеня поддани купираню, поступку у котрим му ше одрезує векша часц хвоста. Обяшнєнє за тото то ,,випатрунок” котри би пес требал мац, так як Луис Доберман першобутно задумал за пса. Пре тото пес випатра нєзастрашиво и моцно. Попри тих причинох за третиранє животиньох на таки, велї би гварели нєгумани способ, постої и практичнєйша причина - склонї ше зґодна ,,ручка” за котру би криминалци лєбо нападаче могли зґрабиц животиню док є чувар або ма полицийну длужносц. Ище єдна причина же ше псом котри маю тип хвоста як доберман (длугоки зоз барз мало шерсци лєбо месом котри го прекрива) же часто маю ,,поламани хвост”. Поламани хвост може буц шицко од стварного ламаня хвостових персценьох та до барз частих покалїченьох скори, котрих чежко залїчиц пре нєможлївосц завиваня и защити хвоста. Гоч цо людзе думали о тим, мало купцох добермана ма вибор цо ше дотика длужини хвоста; купиранє ше муши одробиц швидко после родзеня пса, цо значи же одлуку вше приноши виховйовач скорей як цо пес будзе понукани на предай. ===== '''<big>Уха</big>''' ===== [[Файл:Doberman Pinscher down.jpg|320px|left]] Тото медзитим нє важи за резанє ухох, котрих треба одрезац медзи 7. и 9. тижньом, алє ше можу одрезац и после 6 мешацох и єдного року од родзеня пса, та ше обично препущує на дзеку власнїка. Резанє котре окончене после 12. тижня у вельким чишлє ше нє уда т. є. уха нє постаню випросцени. Власнїки у вше векшим чишлє вибераю най любимцу нє режу уха, понеже поступок досц боляци за животиню. Поступок уключує резанє часцох ухох и випросцованя зоз помоцу потримовача, пантлїки лєбо фатьолу, цо допущує похребцини най ше розвиє до випросценого положеня як щенє рошнє. Щенє и далєй будзе мац способносц най спущи уха на задок або долу. Поступок тирва од даскелїх тижньох до пар мешацох. Кед ше пантлїка пребарз зацагнє може присц до проблему у прецеканю креви, прето то муши поробиц ветеринар або виховйовач з искуством. Гоч нє реализоване виглєдованє котре би поровнало доберманох з подрезанима и нєподрезанима ухами, вери ше же подрезованє зменшує зявенє ухових инфекцийох и подлїва (кревових мехиркох котри настали з очкодованьом уха, найчастейше пре моцни трешеня глави). Поступки подрезованя ухох и купираня хвоста велїм ше видзи же то нєгумане, алє традиционални доберман вше мал и єдно и друге. У даєдних жемох тоти поступки нєзаконїти, алє на даяких виставох, поготов у ЗАД, добермани ше можу змагац лєм кед маю традиционални випатрунок. == <small>Здравє</small> == Обчековани животни вик здравого добермана коло 12 роки, з тим же векшина доберманох здохнє помедзи 11. и 13. року. Звичайни здравствени проблеми то преширена кардиомиопатия, Фон Вилебрандова хорота (поремеценє у кревоцеку котре ше може тестовац з ґенетичним тестом) и проблеми з простату; док ридши то хипотиреоза, рак, дисплазия клубох, а при белавих и блядокафових и алопеция (лисосц, опадованє шерсци). == Темперамент == Гоч ше трима же є роботни пес, доберман мета стереотипох о суровосци и аґресиї. Як пес чувар доберман першобутно ховани лєм за тоту наменку. Мушел буц векши и страшнєйши, нєзастрашуюци и дзечни бранїц власнїка, алє же би бул послушни и витренирани же би поступел лєм по команди. Тоти прикмети послужели добeрманови же би постал одлични пес чувар, полицийни або воєни пес, алє го нє препоруручую за любимца. Алє, остатнї децениї доберман пре свою велькосц, кратку шерсц и интелиґенцию постал домашнї пес. Гоч є познати по аґресивносци, доберман нєвироятно вирни пес и барз швидко научи почитовац и защицовац свойого власнїка. == <small>История</small> == Добермана перши виховал Фридрих Луис Доберман у Нємецкей коло 1890. року. Як порцийошу, полицайцу, а дакеди и як ноцному чуварови, бул му потребни пес за защиту, та одлучел же вихова нову расу, котра би по його думаню була идеална комбинация моци, вирносци, интелиґенциї и шмелосци. Розвой и усовершованє раси предлужели Ото Ґелер и Филип Ґрининґ. Вери ше же доберман настал зоз крижаньом вецей расох котри мали прикмети котри ше глєдали у доберману, уключуюци и пинчера, ротвайлера, туриншского овчара, чарного харта, нємецку доґу, ваймарского поентера и нємецкого овчара. Точне одношенє мишанїни креви, а и раси, остали нєпознати по нєшка, гоч велї фаховци веря же доберман комбинация найменєй штирох од спомнутих расох. Єдини винїмок то документоване крижанє зоз хартом. Тиж розширене думанє же нємецки овчар дал найвецей ґени при вихованю тей раси. == Вонкашнї вязи == [https://dogbreeds.name/doberman/ Доберман] (язик: русийски) 44pzowwwdaklk3akc03p76aqx9b4jp0 0 124 1340 1339 2024-10-14T16:10:03Z Amire80 9 2 измене увезене 1339 wikitext text/x-wiki [[Файл:Dodecahedron.jpg|thumb|200px|Додекаедер]] '''Додекаедер''' то єден зоз пейц правилних полиедрох. Огранїчени є зоз дванац медзисобно єднакима поверхносцами хтори маю форму єднакостраних пейцугелнїкох и повязани су так же цело ма трицец рубци и дванац цеменя. == Формули == {| class="wikitable" |[[Поверхносц]] |<math>P = 3 \sqrt{25+10\sqrt{5}} \, a^2</math> |- |Волумен |<math>V = \frac{1}{4} \left(15+7 \sqrt{5} \right) a^3</math> |- |Полупречнїк уписаней<br />сфери |<math>r_u = \frac{\sqrt{5}}{20} \sqrt{50 + 22 \sqrt{5}} \, a</math> |- |Полупречнїк описаней<br />сфери |<math>r_o = \frac{\sqrt{3}}{4} \left(1 + \sqrt{5} \right) \, a</math> |- |} 4mpa82nupk2jy86571vrv3qlbukq4gf 0 125 1355 1354 2024-10-14T16:10:04Z Amire80 9 14 измена увезено 1354 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Дом култури Руски Керестур |- | colspan="2" |[[Файл:Dom kulturi z uljicki1.jpg|alt=Дом култури Руски Керестур|center|thumb|220x220px]] |- |Снователь |Скупштина општини Кула |- |Основани |15. фебруара 1961. року |- |Шедзиско |[[Руски Керестур]], Русинска 75 |- |Веб презентация |[https://domkultureruskikrstur.com/ Дом култури Руски Керестур] |- |Контакт |Тел. 025 703-357 |} '''Дом култури у Руским Керестуре''' од самого снованя постал єдина институция при Руснацох хтора ше професионално занїмала зоз културну дїялносцу<ref>Тамаш, др Юлиян: 1945. рок, ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991)'', Месна заєднїца Руски Керестур, 1992,  бок 301.</ref>. Як установа култури Дом култури превжал подполну старосц о двох значних фестивалох - о Фестивалу култури Руснацох ''Червена ружа'' и Драмским мемориялу ''Петра Ризнича Дядї''. == История наставаня == Приселєнци Русини зоз Горнїци принєсли зоз собу и часци духовней култури у форми народней шпиванки, народного танцу и народного скарбу. Тоти културни вредносци ше преношели з поколєня на поколєнє, чувало ше их и покус и збогацовало. Познате же уж 1870. року основана перша читальня у Руским Керестуре хтору основал тедишнї учитель [[Михаил Джуня]] и Керестурец [[Ферко Пап-Радванї]]. После 1885. року учитель [[Василь Каменца]] у школи робел зоз школярским хором котри мал у составе 18 дзивчата и 22 хлапцох. После вельорочней роботи и числених наступох школярски хор бул познати у штреднєй часци Бачки. Як коруна добрей роботи и значне припознанє його хору ушлїдзело 1896. року. Того року школярски хор зоз Бачкерестура шпивал на отвераню шветовей вистави у Будапешту! Штредком остатнєй децениї 19. вику зоз церковним хором, такволану гармонию, руководзел учитель М. Манойла. Познєйше ше зявело и женске шпивацке дружтво у валалє. После першей шветовей войни, а окреме после снованя [[Руске народне просвитне дружтво|Руского народного просвитного дружтва]] здобути нови  можлївосци за розвой и пестованє и других формох културней дїялносци як цо то драмска и фолклорна. Учителє Евґений Няради и Маґдалена Дудаш пририхтую рижни програми, а на розвою драмскей дїялносци окреме ше анґажовал Михайло Ковач, теди учитель у Керестуре. Вон ше опробовал и як дириґент так же 1938. року керестурски хор, под його руководством, завжал друге место на змаганю хорох у Червинки. Од 1934. року активно робело Руске шпивацке дружтво под руководством Онуфрия Тимка, хторе познєйше превжал Ириней Тимко.[[Файл:Ruski_Krstur_-_75.jpg|alt=Уход до Дому култури|thumb|309x309px|Уход до Дому култури Руски Керестур]] Медзи двома войнами розвита и театрална дїялносц хтора окремни пориви достала з приходзеньом [[Петро Ризнич Дядя|Петра Ризнича Дядї]], драмского педаґоґа, режисера и професора, хтори за вецей як 46 роки активней роботи у Руским Керестуре поставел коло 40  драмски фалати. Зазначени у тим перодзе и мена других режисерох - дзияка В. Еделинския, М. Нярадия, [[Михайло Ковач|Михала Ковача]], [[Мафтей Винай|Мафтея Виная]] и Юрия Шереґия. Запаметани и познати керестурски оркестри зоз фамелийох Ґовльових и Микитових хтори ше зявели на початку ХХ вику, пред початком першей шветовей войни. Бул теди познати и оркестер Якова Чизмара хтори пестовал, грал и ширел руски шпиванку у Керестуре. Познєйше ше зявели и оркестри под руководством Владимира Ґаднянского як и [[Яким Хома|Якима Хоми]] хтори по законченю другей шветовей войни скоро нєпреривно робел при Доме култури. == Повойнови период == По ошлєбодзеню валала 1944. року почало формованє културних секцийох - читацка ґрупа, танєчна, хорска, музична, драмска секция хтори участвовали на велїх манифестацийох у валалє, у покраїни, на першомайскей паради у Беоґрадзе и на роботних акцийох. Зоз снованьом културней и дружтвено-политичней орґанизациї [[Руска матка]] 21. октобра 1945. року достало ше нови способи орґанизованя и ширеня културно-просвитного живота жительох Руского Керестура. По утаргованю Рускей матки як културней орґанизациї, 1948. року основане ''КПД Гавриїл Костелник'' у хторим робели хорска, фолклорна, музична секция, секция народного универзитета як и секция аматерского театра основана у януаре 1949. року. З одлуку Скупштини [[Општина Кула|општини Кула]] 15. фебруара 1961. року основани ''Дом култури Руски Керестур'' з цильом и задачу же би орґанизовал и унапрямовал културно-уметнїцки живот у валалє. Року 1968. Дом култури превжал орґанизованє ''Червеней ружи'', 1969. року основани и отримани перши ''Драмски мемориял Петра Ризниича Дядї'', хтори преросну до фестивалу драмскей дїялносци и обидва манифестациї теди достали покраїнску значносц. Року 1967. при Доме култури основани и ''Завичайни музей'', хтори 1990. обновени и поставени у просторе дакедишнєй Новей школи ([[Замок|Замку]]) хтора адаптована за потреби образованя, библиотеки, за музей и ґалерию. Початком 1971. року дозрели условия же би керестурски Аматерски театер, хтори вироснул зоз драмскей секциї при КПД Гавриїл Костелник постал самостойни аматерски театер з двома сценами (у Новим Садзе и Руским Керестуре) и статусно змоцнєл до уровню професийного театра. Концом ХХ вику при Доме култури иницирована и културна манифестация ''Костельникова єшень''.   Треба спомнуц и ентузиястох и фаховцох хтори од 1945. року робели у керестурским Доме култури як руководителє рижних секцийох [[Файл:Nastup Doma kulturi na TV 2.jpg|alt=Ансамбл Дома култури|thumb|482x482px|Наступ ансамбла Дома култури на ТВ Беоґрад 1973. року]] '''Хорска секция''' - Стеван Ґера, Микола Гайнал, [[Дюра Варґа]], Йоаким Хома, Витомир Бодянєц, [[Марґита Лучечко]], Я. Олеяр, [[Ириней Тимко]], [[Иван Чукляш]], Владимир Колбас, Михайло Бодянец, Юлиян Рамач '''Фолклорна секция''' - В. Шанта, Я. Виславски, Лю. Медєши, Ф. Папуґа Бесерминьова, Е. Варґова, Я. Хромиш, В. Бодянєц, [[Силвестер Ґача]], Михал Варґа, Жарко Миленкович, Юрий Прохаска, Миодраґ Цветкович Баняц, Юлиян Рац, Йоаким Рац, Михайло Стрибер, '''Музична секция''' - Йоаким Хома, [[Витомир Бодянєц]], [[Янко Олєяр|Янко Олеяр]], [[Яким Сивч]], Михайло Бодянец, [[Юлиян Рамач (дириґент)|Юлиян Рамач]] '''Подобова секция''' - Силвестер Макаї, Любомир Бабинчак, Дюра Папуґа '''Фото-кино секция''' - Звонимир Сакач, Любомир Дудаш, [[Владимир Колєсар]] '''''Швитаня''''' и '''рецитаторску секцию''' водзели [[Михайло Варґа (учитель)|Михал Варґа]], Владимир Бесерминї, Михал Рамач, [[Юлиян Надь]], Наталия Дудаш, [[Михайло Зазуляк]]. Руководителє Дома култури були: Янко Олеяр, Витомир Бодянєц, Юлиян Рац, Михайло Бодянец, Силвестер Ґача, Йоаким Рац. == Награди и припознаня == Робота з аматерами и квалитет роботи и резултатох бул замерковани од ширшей дружтвеней заєднїци так же Дом култури ношитель Оредна заслугох за народ зоз стриберну гвизду, достал Награду ошлєбодзеня Войводини, Вукову награду од КПЗ Сербиї, Искри култури од КПЗ Войводини, Октоберску награду општини Кула, Майску награду, Зарї култури КПЗ Кула як и велї други  припознаню хтори достали установа, роботнїки и аматере. У вецей деценийох роботи Дома култури през його секциї и други форми дїялносци прешли на тисячи аматере, давани програми у шицких крайох бувшей Югославиї, аматере Дома култури указали красну нашого културного скарбу и у иножемстве - на вецей заводи госцовали у бувшим Совєтским Союзу, Чехословацкей, Польскей, у Нємецкей, Белґиї, Голандиї и Луксембурґу. Каждого року музично-танєчни секциї и рецитаторе участвую на покраїнских и републичних смотрох и манифестацийох. == Литература == * Тамаш, др Юлиян: Дом култури, ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991)'', Месна заєднїца Руски Керестур, 1992,  бок 418. == Вонкашнї вязи == * [https://domkultureruskikrstur.com/  Дом култури Руски Керестур], урядови веб сайт domkultureruskikrstur.com * [https://www.facebook.com/DomkultureRuskiKrstur/  Дом култури Руски Керестур], профил на ФБ * [https://www.rtv.rs/rsn/%D1%85%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%97%D0%BA%D0%B0/%D1%87%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8-%D0%BA%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%83%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%B0-%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8-%D0%BD%D0%B0-%D1%84%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%83-%D1%83-%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%86%D0%BA%D0%B5%D0%B9-%D1%80%D0%B5%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B8._1471412.html Члени керестурского Дома култури на фестивалу у Словацкей Републики], РТ Войводина, 29. авґуст 2023. * [https://www.youtube.com/channel/UCdA5HEjv59DDbmq-GK4PCFw/videos Дом култури Руски Керестур], канал на Ютюб * [https://www.instagram.com/explore/locations/694127104050648/dom-kulture-ruski-krstur/ Дом култури Руски Керестур], профил на Инстаґраме == Референци == 01lhs128phb3kz8g4xduv8axgm8jj6q 0 126 1357 1356 2024-10-14T16:10:04Z Amire80 9 1 измена увезена 1356 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Дюра Пап]] tvhe93r2dartriv0i6aoceu30xmk2gz 0 127 1359 1358 2024-10-14T16:10:04Z Amire80 9 1 измена увезена 1358 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Евґения Барич]] 2fgn90nzcje8zs0sexrynkm9gfns6st 0 128 1361 1360 2024-10-14T16:10:04Z Amire80 9 1 измена увезена 1360 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Мафтей Винай]] 5upp6ybwm88ggjxlg75dr3iszdccwmo 0 129 1363 1362 2024-10-14T16:10:04Z Amire80 9 1 измена увезена 1362 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Юлиян Рамач (линґвиста)]] m89cem0n5ras30t2gygg3xwvhbezlwl 0 130 1390 1389 2024-10-14T16:10:05Z Amire80 9 26 измена увезено 1389 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | Драґутин – Драґен Колєсар |- | colspan="2" | [[Файл:Tata-lk-14.jpg|alt=Драґен Колєсар|center|thumb|302x302px]] |- |'''Народзени''' |11. октобра 1929. |- |'''Умар''' |20. януара 1995. (66. р) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |ґимназия, Театрална школа |- |'''Период твореня''' |1950—1993. |- |'''Жанри''' |ґлумец, шпивач, ТВ режисер |- |'''Поховани''' |на теметове у Петроварадину (Транджамент) |} '''Драґутин – Драґен Колєсар''' (*10. новембер 1929—†20. януар 1995), єден спомедзи найпознатших ґлумцох зоз шорох рускей заєднїци У Войводини хтори охабел глїбоки шлїд на театралним и филмско-телевизийним полю. == Биоґрафия == [[Файл:Kolektiv SNP Novi Sad.jpg|alt=Ансамбл Сербского народного театру|thumb|514x514px|Ансамбл Сербского народного театра (Драґен Колєсар лїво, зоз шаблю у руки)]] Драґутин (Драґен) Колєсар – Коле ше народзел 11. октобра 1929. року у [[Бачинци|Бачинцох]] дзе закончел штири класи основней школи а 1940. року уписал ше до класичней ґимназиї у Заґребе, алє пре воєни обставини нє матутровал. Школованє предлужує 1949./1950. року у Новим Садзе у Державней театралней школи, наставнїки му були Миряна Коджич, Йован Путник и Йован Коньович, котру закончує 1953. року и пошвидко достава анґажман у новосадским Сербским народним театру. Як професионални ґлумец Драґен Колєсар ступел на сцену СНТ 1. IX 1953. и остал у анґажману по 1. IV 1975. Уж 1950. року, як школяр Державней театралней школи, успишно прешол на авдициї за радио-шпивача у Радио Новим Садзе. Велї роки вон, як вокални солист, у програми радия зоз тамбуровим оркестром Славка Суботина и Александра Аранїцкого „на живо” шпивал руски народни шпиванки. Познєйше, кед уж набавени маґнетофони, знял на маґнетофонску пантлїку вельке число руских шпиванкох, а вишпивал их коло 200 (вєдно з гевтима „на живо”). Тоти цо зняти на манетофонских пантлїкох и нєшка з часу на час мож чуц на габох Радио Нового Саду. На початку 1949. року Драґен Колєсар у Бачинцох самостойно поставел на сцену Нушичового ''Аналфабету'', дзе бул и ношитель главней улоги. [[Мария Горняк Пушкаш|Мария Горнякова-Пушкашова]], з нагоди 15-рочнїци його професийней ґлумецкей роботи, констатовала же у особи Драґена Колєсара здружени три таланти: ґлумецки, режисерски и шпивацки и вон шицки три розвива под’єднак так цесно повязани же нє мож розознац дзе єдeн престава, а други почина. ==Ґлумецка и режисерска кариєра== През 26 роки професийного анґажману у Сербским народним театру у Новим Садзе Драґен Колєсар одбавел коло 130 улоги. Як виразни ґлумец характерней комики вон бул надарени за сценске шпиванє и за гранє на струнових инструментох цо часто хасновал у своїх улогох на сцени СНТ. Драґен Колєсар витворел и значне число улогох у телевизийних серийох и на филме. За архиву Радио Нового Саду режировал пар дзешатки радио драми на руским язику. [[Файл:Sprevodzkose 1981 rok Novi Sad.jpg|alt=Й. С. Попович Спреводзкоше, АРТ Дядя, сцена Нови Сад (1981.)|thumb|500x500px|Й. С. Попович ''Спреводзкоше'', АРТ Дядя, сцена Нови Сад (1981.)]] Од 1975. року до пензионованя 1982. року бул режисер у Редакциї Програми на руским язику Телевизиї Нови Сад, наш перши телевизийни режисер. Источасно вон режировал театрални фалати у ''АРТ Дядя'' и преношел власни режиї до телевизийского медию. Окрем театралних фалатох Драґен Колєсар на ТВ Нови Сад режировал и гумористично-музични емисиї як и документарни филми. Вон активно участвовал у роботи новосадского руского ''КУД Максим Горки'', а у Аматерски руским театре ''Дядя'' вон бул присутни 15 роки, дзе поставел 11 театрални фалати. През блїзко 40 роки своєй театралней дїялносци Драґен Колєсар поставел на сцену понад 30 рижни театрални фалати, найвецей з рускима аматерами. Була замеркована його режия театралного фалата ''Опера за три гроши'' Бертолда Брехта хтора представяла войводянски театрални живот на Югославянским фестивалу драмских аматерох у Требиню. Драґен Колєсар умар у Петроварадину 20. януара 1995. року, а поховани є на петроварадинским теметове на Транджаменту. Културно уметнїцке дружтво у Бачинцох ноши мено ''Драґутин Драґен Колєсар''. === Улоги === Йоаким Сапун (Винчуєм), Андрия (Дїдо), Ноґич (Гайдук Станко), Цене Садар (Цифрована лабда), Ружичич (Покондирена тиква), Пера учитель (Поп Чира и поп Спира), Сима, И-ли-а, Чио-Чи (Драга коло швета), Мита (Спреведзкош и параспреведзкош), Левентал (Виктория), Танасиє Буль (Дожица Николетини Бурсача), Радица (Спреведзкош у Бечею), Босорка (Троме уґурсузове), Поротїк (Дванац гнїваци людзе), Леонида (Кавияр и лєнча), Фадинар (Флорентински калап), Радимир (Наґраждениє и наказаниє), Фесте (Богоявлєнска ноц), Телєгин (Бачи Ваньа), xxx (Лаждипажди), xxx (Лєс хтори ходзи), xxx (Село Сакуле, а у Банату), Худи (Весели жени з Виндзору), Шимурина (Представа ''Гамлета'' у валалє Мрдуша Долня општини Блатуша). === Филмоґрафия === Лїсце широке 1981 [https://www.imdb.com/title/tt0181003/fullcredits?ref_=tt_ov_st_sm Широко је лишће] Дзиви роки (ТВ серия) 1974 [https://www.imdb.com/title/tt0414732/?ref_=nm_flmg_act_2 Дивље године] Филип на коньови (ТВ мини серия) 1973 [https://www.imdb.com/title/tt0199215/?ref_=nm_flmg_act_3 Филип на коњу] Красна парада 1970 [https://www.imdb.com/title/tt0179939/fullcredits/?ref_=tt_cl_sm Лепа парада] Терха шлєбоди (ТВ филм) 1966 [https://www.imdb.com/title/tt0286212/?ref_=nm_flmg_act_5 Терет слободе] ТВ театер (ТВ серия) 1963-1966 [https://www.imdb.com/title/tt14895146/?ref_=nm_flmg_act_6 ТВ театар] Битка на Косове (ТВ филм) 1964 [https://www.imdb.com/title/tt1091745/?ref_=nm_flmg_act_7 Бој на Косову] Виберна 1961 [https://www.imdb.com/title/tt0217575/?ref_=nm_flmg_act_8 Избирачица] Спектакл поетского гумору Войводини (ТВ филм) 1959 [https://www.imdb.com/title/tt11444756/?ref_=nm_flmg_act_9 Спектакл поетског хумора Војводине] Мирон Канюх [https://www.youtube.com/watch?v=r4hWKcgTuGM "Ратунок"] (ТВ филм), режисер Зоран Шарич, Телевизия Нови Сад, 1980-тих == Руски шпиванки == {| class="wikitable" |+ ! ! ! |- |[https://www.youtube.com/watch?v=VPIzuVx2Vx0 А ти, мила, цо думала] | rowspan="8" | |[https://www.youtube.com/watch?v=aEY9Jlgn_n4 Нїґда я нє видзел] |- |[https://www.youtube.com/watch?v=oiNg-qPMQc4 Бубни уж бубную] |[https://www.youtube.com/watch?v=pG577VH-9QA Ой, то там на гори дубина] шпиваю Драґен и Татяна |- |[https://www.youtube.com/watch?v=i1_Xq0H3blA Желєнєє жито] |[https://www.youtube.com/watch?v=t00CUhdA8_Q Ой, то там на гори дубина] |- |[https://www.youtube.com/watch?v=RaQYcwqEOSU Загуркали два герлїчки] |[https://www.youtube.com/watch?v=iTTmSDSyfS0 Пошол бим брац квеца] |- |[https://www.youtube.com/watch?v=igVjrDMbTNU Коло млїна яворина] |[https://www.youtube.com/watch?v=T4ppBSll3t0 Седем рочки] |- |[https://www.youtube.com/watch?v=590zdE8SrD8 Мили мой мужочку] |[https://www.youtube.com/watch?v=1ZhHZaTdRLQ Фуяра, фуяра] |- |[https://www.youtube.com/watch?v=mlkpUX25tbY Наштред Америки] |[https://www.youtube.com/watch?v=wdw45AQTsV8 Чийо же то волки] |- |[https://www.youtube.com/watch?v=OzI9VEeqivI Нєвольо, нєвольо] |[https://www.youtube.com/watch?v=E0CgsDbIzLI Шицким добре] |} === Українски шпиванки === [https://www.youtube.com/watch?v=mIcufvmvT-0 Бандура] == Ґалерия == <gallery> File:1 dragen ab.jpg|Драґен Колєсар у театралним фалаце ''Виберна'' 1961. року. File:13 dragen.jpg|Драґен Колєсар у улоги Ружичича у фалаце ''Покондирена тиква''. File:Dj Latjak i Dragen Koljesar jak voditelje.jpg|Дюра Латяк и Драґен Колєсар як водителє програми на манифестациї ''Одгуки ровнїни''. File:Tata i ja 1975-oprostajno SNP.jpg|Драген Колєсар зоз дзивку Татяну (1975). File:Tv film Ratunok Miron Kanjuh.jpg|Драґен Колєсар и екипа ґлумцох на знїманюТВ филма ''Ратунок''. File:Dragen Koljesar i Marija Mosnak.jpg|Драґен Колєсар и [[Мария Моснак]] у студию РНС на знїманю емисиї за валал File:Tata-8.jpg|Драґен Колєсар з профилу. File:Dragen Koljesar jak penzioner.jpg|Драґен Колєсар як пензионер. </gallery> == Литература == * Дюра Латяк ''Рускe слово ч. 18. од 1. мая 1953. року'' на 3. боку * Мария Горняк Пушкаш, ''Шветлосц ч. 3/1968,'' боки 235-236 * Дюра Латяк, ''Шветлосц ч. 4/2009,'' боки 602-611 == Вонкашнї вязи == * Енциклопедия Сербского народного театра [https://www.snp.org.rs/enciklopedija/?p=6203 Биографије] * [https://nar.org.rs/rue/dra%d2%91utin-dra%d2%91en-kol%d1%94sar/ Драґутин – Драґен КОЛЄСАР], Биоґрафия на НАР * [https://www.youtube.com/watch?v=0a2H4UPOAsU Виберна, СНТ,] зоз филма, шпица и инсерт дзе ше явя Драґен Колєсар. 1rqo260hq5hnix5978ewt5qh6am900k 0 131 1397 1396 2024-10-14T16:10:06Z Amire80 9 6 измена увезено 1396 wikitext text/x-wiki [[Файл:Drevjanki.jpg|thumb|alt=Древянки|Древянки|170x170px]] '''Древянки''', єд. древянка – файта древеней [[Обуй|обуї]] (серб. ''кломпе''). Древянки ше ношело вжиме, були вигобльовани з древа, лєгки, а же би були цепли, кладло ше до нїх слами. Обувало ше их на збивани ботоши, а до роботи ше ноги окруцало до [[Онучки|онучкох]]. Ношело ше их од дижджовней и блатней єшенї до вчасней яри. Правело ше их з мегкого древа (верби або тополї), напредку мали тупи нос, а од задку були плїтки. Правели их колєсаре, пинтере або кудзеляре. Вше були за число-два векши, же би ше могли до нїх положиц слами або окруциц онучки коло ногох. [[Файл:Fabrication_d%27un_sabot_en_bois_-_%C3%A9tape_5.JPG|220x220px|Sabot зоз Французкей|alt=Sabot зоз Французкей|thumb]] == Литература == * ''Словнїк руского народного язика I'', А – Н, Нови Сад 2017, б. 378 == Вонкашнї вязи == * [https://enigmoteka.blogspot.com/2017/12/drvene-klompe.html Дрвене кломпе] rxlmsdphq235s1jmzx55fb0d1bd5hxp 0 132 1437 1436 2024-10-14T16:10:09Z Amire80 9 39 измена увезено 1436 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ |- ! colspan="2" | <big>Дружтво за руски язик, литературу и културу Друштво за русински језик, књижевност и културу Society for Rusyn Language, Literature and Culture </big> |- | '''Датум снованя''' |4. децембер 1970. року |- | '''Тип''' |Меншинска организация |- | '''Шедзиско''' |Нови Сад, Сербия |- | '''Предсидатель''' |др Юлиян Рамач |- | '''Веб-сайт''' |[http://www.druztvo.org/ruski/o_druztve/index.htm www.druztvo.org] |} '''Дружтво за руски язик, литературу и културу''' дружтвена, нєвладова, нєстранкова и културно-просвитна орґанизация хтора ше занїма зоз пестованьом язичного и литературного скарбу руского народу у Сербиї. == Програмни задатки == 1. Преучованє и наукови обробок руского литературного язика, 2. Виучованє и унапредзованє руского язика и подзвигованє язичней култури, 3. Образованє и воспитанє кадрох у обласци руского язика, 4. Унапредзованє литературней дїялносци на руским язику, 5. Защита и пестованє културного и духовного скарбу, 6. Виглєдовацка робота у обласци руского язика и култури, 7. Порушованє и унапредзованє културней дїялносци, 8. Робота секцийох и роботних целох Дружтва и членства, 9. Видавательна дїялносц Дружтва, 10. Медзинародна активносц, 11. Сотруднїцтво зоз другима орґанизациями и институциями. == История == [[Файл:Tvorcosc_1975.jpg|thumb|Перше число гласнїка Дружтва ТВОРЧОСЦ, чис. 1 (1975)]] Дружтво за руски язик, литературу и културу основане 4. децембра 1970. року у Новим Садзе. Дружтво основане под першобутну назву: ''Дружтво за руски язик и литературу''.<ref>[https://www.druztvo.org/ruski/o_druztve/index.htm Податки о розвою и роботи (1970 - 2008)]</ref> Основни напрямки роботи Дружтва, походзаци од програмскей ориєнтациї ''Руского народного просвитного дружтва (РНПД)'', основаного 2. 07. 1919. року у Новим Садзе (кед за основу руского литаратурного язика вжата бешеда бачко-сримских Руснацох) и од литературней и линґвистичней роботи ''[[Гавриїл Костельник|Гавриїла Костелника]] (1886 - 1948)'',<ref>[https://nar.org.rs/rue/o-dr-gavri%d1%97l-kostel%d1%8cnik/ Гавриїл Костелник (1886 - 1948)]</ref> уж на початку дали професоре руского язика и литератури: [[Гавриїл Г. Надь]],<ref>[https://nar.org.rs/rue/%d0%b3%d0%b0%d0%b2%d1%80%d0%b8%d1%97%d0%bb-%d0%b3-%d0%bd%d0%b0%d0%b4%d1%8c/ Гавриїл Г. Надь (1913 - 1983)]</ref> [[Микола М. Кочиш]], писателє [[Василь Мудри]] и [[Дюра Папгаргаї]]<ref>[https://nar.org.rs/rue/d%d1%8era-papgarga%d1%97/ Дюра Папгаргаї (1936 - 2008)]</ref> вєдно зоз другима сотруднїками и фаховцами у обласци язика и литератури. Перших рокох Дружтво ше анґажовало на ришованю питаньох язика хтори ше зявйовали у пракси руских школох, информативнох гласнїкох и прекладательних службох, а источашнє орґанизовани и совитованя з обласци нормованя руского язика и литератури. Окремна улога була пошвецна пририхтованю и видаваню капиталних дїлох, перше фондом за наукови обробок рукого язика, а потим и у видавательней активносци Дружтва.[[Файл:Studia_Ruthenica_1.jpg|thumb|]] Дзекуюци праве дїялносци Дружтва, руски язик у велькей мири систематизовани, а прекладательни служби, средства информованя и други видавательни орґанизациї вельо лєпше функционую дзекуюци першенствено помоци хтору даваю (доставаю) члени Дружтва за руски язик, литературу и културу. Дружтво було, а и тераз є, орґанизатор, або соорґанизатор наукових и фахових сходох чий резултат красне число публикацийох хтори ше хасную як приручнїки у настави руского язика и литератури, прекладательних службох итд. == Членство и организация дружтва == Члени Дружтва то насампредз просвитни и културни роботнїки, писателє, новинаре, публицисти, прекладателє и други почитователє руского язика, литератури и култури хтори робя - дїйствую у вецей як 30 местох Войводини, Сербиї и рускей дияспори. Робота Дружтва ше одвива прейґ подружнїцох хтори основани у Новим Садзе, [[Руски Керестур|Руским Керестуре]], [[Коцур]]е, [[Дюрдьов]]е, [[Вербас|Вербаше]], Шидзе, [[Кула|Кули]], Новим Орахове и Сримскей Митровици, секцийох Дружтва у Беоґрадзе, Ґосподїнцох, Бачинцох, [[Бикич Дол|Бикичу]] и Кичинеру и Норт Батерфолду (Канада), и нєпоштредно у сотруднїцтве зоз членми Дружтва у Суботици, Беркасове, Бикичу, а тиж и у Миклошевцох, Петровцох (Горватска) итд. ==== Концом 2020. року Дружтво мало: ==== Порядних членох: 1024 Почесних членох: 128 Помагаюцих членох: 113 Вельке доприношенє роботи Дружтва дал ''Микола М. Кочиш (1928-1973)'',<ref>[https://nar.org.rs/rue/mikola-m-kocis/ Микола М. Кочиш (1928-1973)]</ref> єден зоз сновательох и перши предситатель Дружтва, хтори ше як линґвиста, педаґоґ и писатель анґажовал на нормованю руского язика. Окремне доприношенє Миколи М. Кочиша представя Правопис руского язика (1971) и Ґраматика руского язика (1974). Микола М. Кочиш ше анґажовал и на фаховим усовершованю наставнїкох и виучованю двоязичносци у тей обласци, а занїмал ше и зоз литературну творчосцу.<ref>[https://www.druztvo.org/ruski/o_druztve/kocis/index.html О Миколови М. КОЧИШОВИ]</ref> Значне доприношенє у роботи Дружтва зоз свою активносцу и дїялносцу дали и потерашнї '''предсидателє''': Микола М. Кочиш (1928-1973) Василь Мудри (1930 - 2016), [[Дюра Варґа]] (1925 - 2003),<ref>[http://www.druztvo.org/ruski/o_druztve/varga/index.htm Дюра Варґа (1925 - 2003)]</ref> Гавриїл Колєсар,<ref>[https://rdsa.tripod.com/biografiji.htm#havrijil Гавриїл Колєсар]</ref> Любомир Медєши, др [[Яков Кишюгас]] (1948 - 2024), [[Янко Рац]] (1930 - 2013), др Юлиян Тамаш,<ref>[https://nar.org.rs/rue/akademik-%d1%8eli%d1%8fn-tamas/ др Юлиян Тамаш]</ref> др Михайло Фейса,<ref>[https://nar.org.rs/rue/%d0%bf%d1%80%d0%be%d1%84-%d0%b4%d1%80-%d0%bc%d0%b8%d1%85%d0%b0%d0%b9%d0%bb%d0%be-%d1%84%d0%b5%d0%b9%d1%81%d0%b0/др Михайло Фейса]</ref> Ирина Папуґа,<ref>[https://nar.org.rs/rue/%d0%b8%d1%80%d0%b8%d0%bd%d0%b0-%d0%bf%d0%b0%d0%bf%d1%83%d2%91%d0%b0/ Ирина Папуґа]</ref> Янко Барна (1955 - 2020),<br> И '''секретаре''' Дружтва: [[Мария Горняк Пушкаш]] (1931 - 2017),<ref>[https://nar.org.rs/rue/%d0%bc%d0%b0%d1%80%d0%b8%d1%8f-%d0%b3%d0%be%d1%80%d0%bd%d1%8f%d0%ba-%d0%bf%d1%83%d1%88%d0%ba%d0%b0%d1%88/ Мария Горняк Пушкаш (1931 - 2017)]</ref> Юлиян Каменїцки (1938-2020), Янко Рац, Микола Шанта,<ref>[https://nar.org.rs/rue/%d0%bc%d0%b8%d0%ba%d0%be%d0%bb%d0%b0-%d1%88%d0%b0%d0%bd%d1%82%d0%b0/ Микола Шанта]</ref> Гавриїл Колєсар, Ясна Варґа Бєлобрк, Мария Гудак, др Михайло Фейса, Наталия Рамач, Владимир Салонски. == Проєкти, програми, акциї и манифестациї == Дружтво реализує вецей образовни, културно-уметнїцки и подобово програми, медзи хторима: 1. '''''Днї Миколи М. Кочиша''''' ше реализую у сотруднїцтве зоз Мемориялним одбором „Микола М. Кочиш" при Заводзе за културу Войводини у Новим Садзе. Од 1989. року отримани 8 науково-фахово сходи, як и 31 програма дньох М. М. Кочиша у Новим Садзе и других руских штредкох. 2. '''Стретнуца руских школох''' ше отримую од 1994. року, отримани 25 таки стретнуца. 3. У рамикох '''Мемориялного одбора проф. Гавриїла Г. Надя''' Дружтво руским просвитним роботнїком додзелює награду плакету зоз подобу проф. Од 2003 року додзелєни 10 плакети. 4. Литературно-подобови конкурс '''Др Мафтей Винай'''<ref>[https://nar.org.rs/rue/%d0%b4%d1%80-%d0%bc%d0%b0%d1%84%d1%82%d0%b5%d0%b9-%d0%bc%d0%b0%d1%82%d0%b5%d0%b9-%d0%b2%d0%b8%d0%bd%d0%b0%d0%b9/ Др Мафтей Винай (1898 - 1981)]</ref> ''Равнїно моя широка'' ше розписує од 2004. року, а о наградох (донациї) ше стара проф. Татяна Таґасович Винай дзивка др Мафтея Виная зоз Суботици. 5. Як здогадованє на педаґоґийну роботу '''Славки Сабадошовей''', найлєпшим новосадским школяром хтори пестую руски язик зоз елементами националней култури и школяром у местох, у хторих ше отримую стретнуца руских школох додзелює ше припознанє зоз єй меном. 6. У Ґосподїнцох ше отримує подобова колония '''''Стретнуце у Боднарова'''''<ref>[https://nar.org.rs/rue/stevan-bodnarov/ Стеван Боднаров (1905 - 1993)]</ref> - за школярох од 2001 и за подобових уметнїкох од 2005. року. Отримани 20 подобово колониї за дзеци и 17 за уметнїкох. 7. Дружтво у сотруднїцтве зоз компетентнима институциями образованя и рускима школами орґанизатор '''Републичного змаганя з руского язика'''. Од 2000. року отримани 20 змаганя. 8. '''Клуб подобових уметнїкох''', хтори од 1996. року роби у рамикох Дружтва, видал 2003. року капитале дїло з обласци подобовей уметносци под назву ''Подобова творчосц Руснацох'' (лексикон), дзе заступени 122 подобово уметнїки, а орґанизовани и три колективни (заєднїцки) вистави (1997, 1998 и 2003), як и вецей самостойни авторски вистави. 9. '''Подружнїци и секциї Дружтва''' по наших местох орґанизую литературни, подобово и други активносци: у Бачинцох (при основней школи) робя литературни секциї ''Микола М. Кочиш'' (по руски) и ''Бошко Урошевич'' (по сербски), у Новим Орахове литературна секция ''Штефан Чакан'', у Суботици манифестация ''Яр др Мафтея Виная'', у Шидзе литературна секция ''Анґела Прокоп'', а у планє и ''Михайло Михал Ковач'', у Беркасове и Шидзе, ше пестує здогадованє на подобово уметнїци Надю Волчко и Ксению Страценски, у Бикичу означена 60-рочнїца рускей школи, у Сримскей Митровици основана секция ''Ана Кнежевич'' (2000), у Кули ше пестує творчосц др Гавриїла Костельника, чийо мено ноши и РКУД у тим городзе итд. У рамикох означованя 60-рочнїци Руснацох у Новим Орахове (1946-2006) отримани семинар о рускей басни и розписани литературно-подобови конкурс ''Штефан Чакан'' зоз исти тему. року. Припознаня ''Ана Кнежевич'' ше додзелює од 2007. року. 10. Дружтво ше стара о '''означованю важних рочнїцох, датумох и манифестацийох''' з облаци руского яика, литератури и културного нашлїдства Руснацох, а тиж и о рочнїцох других народох и националних заєднїцох зоз хторима жиєме и твориме. ==Робота подружнїцох, секцийох и роботних целох== [[Файл:SkupstinaDruztva81b.jpg|alt=Скупштина Дружтва за руски язик|thumb|492x492px|Скупштина Дружтва за руски язик, литературу и културу 1981. року]] Спрам члена 11. Статуту Дружтва основни програмни задатки то провадзенє активносцох на планє русого язика и литератури и сучасней литературнй творчосци, водзенє обдуманей роботи на поєдних аспектох нормованя язика и його дальшим обробку и надбудови, координованю пестованя руского язика, розвиваню литературней и линґвистичней критики, даваню помоци просвитним роботнїком, лектором, прекладательом и другим прейґ секцийох и фахових целох Дружтва. Дружтво ма свойо роботни цела: Скупштину, Предсидательство и вецей секциї: линґвистичну, литературну, за културни скарб, потим активи: за наставнїкох руского язика и за виховательки, як и одбор за науково-виглєдовацку роботу и фахово сходи и клуб подобових уметнїкох итд. Порядна настава по руски ше (у континуитету) отримує у основних школох у Руским Керестуре, Коцуре и Дюрдьове, а у рамикох сотруднїцтва зоз компетентнима институциями образованя и основнима школами у Войводини пошвецена увага пестованю руского язика з елементами националней култури у штредкох дзе пре мале число школярох нєт можлївосци орґанизовац порядну наставу на мацеринским язику. Зоз тоту форму облапени вецей як 300 школяре у коло 30 основних школох (у 17 населєних Руснацох): Нови Сад, Ветерник, Петроварадин и Сримска Каменїца (18 основни школи), Вербас (4), Кула (2), Нове Орахово/Бачка Тополя (2), Ґосподїнци (1), Шид (2), зоз подручнима оддзелєнями у Бачинцох, Беркасове и Бикичу, Сримска Митровица (1/4), Суботица (1/6), Савино Село (1) и Беоґрад (1/5). Од 2006. року ше руски язик пестує и на штредньошколским ступню у Новим Садзе, а планує ше исти активносци започац и у Шидзе (2008). Руски язик ше ширше у швеце виучує у Миклошвцох и Петровцох (Горватска). [[Файл:Dulicenkonascivamaj90.jpg|alt=Александер Дуличенко, госц Дружтва за руски язик, литературу и културу|thumb|505x505px|Александер Дуличенко, госц Дружтва за руски язик, литературу и културу, май 1990. року]] Наймладши пестую мацерински язик у предшколскей установи у Новим Садзе, Вербаше и Кули, а порядни воспитни ґрупи предшколского возросту єст у Руским Керестуре, Коцуре и Дюрдьове. У Руским Керестуре роби ґимназия на руским и сербским язику (зоз сучасним средньошколским интернатом), а у Новим Садзе Оддзелєнє за русинистику на Филозофским факултету, дзе ше од 2007. року отрумую и мастер студиї. ==Видавательна дїялносц== Кед у питаню терминолоґийни словнїки хтори у чаше пошвидшаного розвою образованя руского язика були насущна потреба (снованє ґимназиї, прекладательних службох) у соструднїцтве зоз Заводом за учебнїки у Новим Садзе видати вецей словнїки з рижних обласцох, а и Дружтво видало три. Авторе тих словнїкох були др Юлиян Рамач, Гелена и Михайло Канюх и Янко Рац. У сотруднїцтве зоз Домом култури у Руским Керестуре и Музейом Войводини видати каталоґ '''Музейна збирка у Руским Керестуре''' (1976). Виглєдовацки тим Дружтва у сотруднїцтве зоз лїкарами специялистами, на чолє зоз др Миколом Новтом,<ref>[https://nar.org.rs/rue/прим-др-микола-новта др Микола Новта]</ref> Ксению Кугайда и Наталию Рамач як и рускима линґвистами видало '''Сербско-латинско-руски-словнїк медицинскей терминолоґиї''' 2006. року, а 2008. року у сотруднїцтве зоз др Радмилу (Сакач) Шовлянски<ref>[https://nar.org.rs/rue/%d0%bf%d1%80%d0%be%d1%84-%d0%b4%d1%80-%d1%80%d0%b0%d0%b4%d0%bc%d0%b8%d0%bb%d0%b0-%d1%88%d0%be%d0%b2%d0%bb%d1%8f%d0%bd%d1%81%d0%ba%d0%b8/ др Радмила (Сакач) Шовлянски]</ref> розпочата активносц на видаваню '''Сербско-латинско-анґлийско-руского словнїка за защиту живитного стредку и защиту рошлїнох'''. У поглядзе литературней творчосци мисия руского язика у подполносци виполнєна. Ношела ю и ноши плeяда авторох - вецей як 20 познати писателє - члени Дружтва писательох Войводини хтори у тим периодзе написали вельке число литературних дїлох зоз хторима збогацена литературна творчосц, а тиж и писана дїялносц на тих просторох, та и ширше. Линґвистична секция у сотруднїцтве зоз Оддзелєньом за руски язик и литературу роби на вецейрочних проєктох, як цо то були: '''Словнїк руского народного язика''' и '''Правопис руского язика''', '''Сербско-латинско-руски словнїк медицинскей терминолоґиї'''. З нагоди 100-рочнїци Идилского венца ''З мойого валала'' др Гавриїла Костельника (1904-2004) вишло репринт (2004) и осучаснєне виданє (2005)<ref>[https://issuu.com/rusnak/docs/z_mojoho_valala З мойого валала]</ref> тей значней кнїжки рускей уметнїцкей творчосци хтору пририхтал др [[Ялиян Рамач (линґвиста)|Юлиян Рамач]]. [[Файл:Slovnjik s r.jpg|right|frameless]] Вєдно зоз Катедру за руски язик, литературу и културу и Заводом за учебнїки и наставни средства Беоґрад, Оддзелєнє у Новим Садзе, обявени '''Сербско-руски словнїк''' I и II том (1996-1997)], '''Ґраматика руского язика''' др Юлина Рамача (2002), '''Словнїк руского народного язика''' I и II том (2017) и три учебнїки за пестованє руского язика др Якова Кишюгаса. Дружтво ше стара о подзвигованю язичней култури дзецох и младежи, и з тим у вязи сотрудзує зоз компетентнима министерствами и секретариятами. Реализує ше проєкт ''Розвиванє, очуванє и унапредзованє руского язика дзецох и младежи (1997-2007)''. Видавательна дїялносц Дружтва (подружнїцох и секцийох), попри Зборнїка роботох ''Studia Ruthenica'',<ref>[http://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20ruthenica/index.htm Studia Ruthenica]</ref> тиж значна. Видзелюєме три двоязични сербско-руску кнїжки: ''Руска ґимназия'', автора Ирини Папуґа (2000), ''Колїска и ноц'' Гелени Гафич Стойков (2001) и ''Руснаци у Сримскей Митровици'' (2004). Меланиї Маринкович видата кнїжка ''Дац квету живот'', Шид у мом паметаню (2003). Литературни твор Гелени Гафич Стойков ''Мацери Рускинї'' (2004) и осучаснєне виданє Идилского венца ''З мойого валала'' вишли у соструднїцтве зоз НВУ "Руске слово" з Нового Саду, а Зборнїк писньох школярох-поетох ''Квитки з нашей заградки'' (2004) обявени вєдно зоз Руски матку зоз Руского Керестура. Вишли и кнїжки: др Душан Дрляча, ''Руснаци у етноґрафских записох'' (2006), Марґита Лїкар, ''Наша кухарка'' (2007),<ref>[https://issuu.com/rusnak/docs/finalnaverzija Марґита Лїкар Наша кухарка]</ref> Любомир Медєши, ''Руска традиция'' (2007)<ref>[https://issuu.com/rusnak/docs/ruska_tradicija_1 Любомир Медєши, ''Руска традиция'']</ref> итд. У обласци предшколского вихованя, окрем двох сликовнїцох ''Госц у нашим дворе'' (1997) и ''Мой дом'' (1998) Ксениї Папуґа и Зборнїка писньох и рецитацийох Наталиї Голуб (2000), видати после 30 рокох и Зборнїк текстох за предшколски дзеци ''Ластовички 2'' (2005), зоз надпомнуцом же перши приручнїк за виховательки Лaстовички вишол ище 1976. року. Дружтво и Подружнїца з Коцура видаваю часопис за културу (билтен) ''Ерато над Коцуром'',<ref>[https://issuu.com/rusnak/docs/erato-17 Ерато над Коцуром чис. 17]</ref> а обявени и Зборнїк коцурских поетох ''Дуга над валалом'' (1995), ''Одняте од забуца'' - фотоґрафиї (1995), ''Драмски живот Коцура'' (1998) як и Моноґрафия ''Коцур дараз и нєшка'' (2001). == Литература == * др Рамач, Юлиян; мр Фейса, Михайло; мр Медєши, Гелена, ред. (1995). [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/07/Srpsko-rusinski-recnik-Web.pdf Сербско-руски словнїк (PDF). 1.] Нови Сад: Филозофски факултет - Катедра за руски язик и литературу, Дружтво за руски язик и литературу. * др Рамач, Юлиян; Фейса, Михайло; мр Медєши, Гелена, ред. (1997). [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/02/Serbsko-ruski-slovnjik-II-tom-WEB-2.pdf Сербско-руски словнїк (PDF). 2.] Београд-Нови Сад: Завод за уџбенике и наставна средства, Филозофски факултет - Катедра за руски язик и литературу, Дружтво за руски язик и литературу. == Опатриц ище == * [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%80%D1%83%D1%88%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D0%B7%D0%B0_%D1%80%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8_%D1%98%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%BA,_%D0%BA%D1%9A%D0%B8%D0%B6%D0%B5%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82_%D0%B8_%D0%BA%D1%83%D0%BB%D Друштво за русински језик, књижевност и културу] ==Вонкашнї вязи== * [http://www.druztvo.org/ruski/o_druztve/index.htm Дружтво за руски язик, литературу и културу], урядови веб сайт * [http://rusini.rs/sr-susretitakmicenja/ Стретнуца и змаганя у знаню руского язика и язичней културе] * [http://rusini.rs/kalendar-manifestacijoh/ КАЛЕНДАР РЕПРЕЗЕНТАТИВНИХ МАНИФЕСТАЦИЙОХ РУСНАЦОХ У 2019. РОКУ] == Ґалерия == <gallery> </gallery> == Референци == gaymn9wt1tgcpzthoebg30jw5onqjr3 0 133 1443 1442 2024-10-14T16:10:09Z Amire80 9 5 измена увезено 1442 wikitext text/x-wiki '''Дружтво писательох Войводини''' (скр. ДПВ) (сер. Друштво књижевника Војводине, мадь. Vajdasági írók egyesűlete, рум. Asociaţia Scriitorilor din Voivodina, сло. Spolok spisovateľov Voivodiny) уметнїцке здруженє зоз автономней покраїни Войводини, Република Сербия. То асоцияция войводянских писательох, а облапя писательох хтори пишу на шицких урядових язикох АП Войводини. == Основни информациї == ДПВ ма у составе коло 490 членох хтори пишу на шицких урядових язикох хтори ше хаснує у Войводини. Векшина спомедзи нїх пишу на сербским, а досц велька ґрупа на мадярским язику. Менше число авторох на язикох других меншинох: на горватским, словацким, румунским и руским язику. Дружтво ма у своїм составе и коло седемдзешат литературних прекладачох. Секция войводянских писательох ше видвоєла зоз Здруженя писательох Сербиї 1966. року, а 1976. року оформене Дружтво писательох и литературних прекладательох Войводини. Шедзиско Дружтва у улїчки Братох Рибникар 5, Нови Сад. Терашнї предсидатель ДПВ поета и есеїст Йован Зивлак, подпредсидателє Франя Петринович, прозни писатель и Янош Баняї, критичар и есеїст. ДПВ у своїм вецейдеценийским дїлованю орґанизовало значни литературни манифестациї (Литературна колония у Чортановцох, литературни каравани, литературни вечари, промоциї кнїжкох, Конґрес писательох Югославиї). ДПВ иницировало, видавало або совидавало велї литературни публикациї. Дружтво писательох Войводини видава на сербским язику углядни часопис ''Златна греда'' (2001.). Часопис ше занїма зоз литературу, уметносцу и зоз теорию литератури. Главни и одвичательни редактор ''Златней греди'' Йован Зивлак. ''Медзинародни новосадски литературни фествал'' основани 2006. року и представя значних авторох зоз жеми и швета. Отримує ше каждого року остатнього тижня у авґусту. Од 2008. року орґанизує манифестациї з нагоди Шветового дня поезиї. == Награди хтори додзелює ДПВ == * ''Бранкова награда'' (од 1954.) за найлєпшу першу поетску кнїжку обявену на сербским язику авторох по 29 роки старосци. * [https://incubator.wikimedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0_%D0%B7%D0%B0_%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%82%D0%BD%D0%B5_%D0%B4%D1%97%D0%BB%D0%BE_%D0%94%D1%80%D1%83%D0%B6%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D1%85_%D0%92%D0%BE%D0%B9%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B8 награди Дружтва писательох Войводини ''за животне дїло''] (од 1980.), за кнїжку на сербским язику и за преклад рока, а од 2003. року награди за найлєпши кнїжки на язикох националних меншинох : награду ''Илия Окруґлич Сриємац'' за кнїжку на горватским (установена 2010. на предлог Петка Войнича Пурчара), награду ''Istvan Koncz'' за кнїжку на мадярским язику, награду ''Paljo Bohuš'' за кнїжку на словацким язику, награду ''Vasile Vasko Popa'' за кнїжку на румунским и награду ''Мирослав Стрибер'' за кнїжку на руским язику. Награди за меншини ше додзелюю периодично, од двох по штири роки. * ''Медзинародна награда за литературу Нови Сад'' хтору ше додзелює на Медзинародним новосадским литературним фестивалу. == Вонкашнї вязи == Урядови [https://dkv.org.rs/ веб боки ДПВ] 8g2r9h1fipqnxv9r0uru71fjxsyixu2 0 134 1453 1452 2024-10-14T16:10:10Z Amire80 9 9 измена увезено 1452 wikitext text/x-wiki [[Файл:Druk 20240817 160600.jpg|thumb|Друк |400x400px]] == Друк == '''Друк<ref>Словнїк руского народного мена А – Н, Нови Сад 2017, б. 383</ref>''' – часц коча: древо на преднєй осовини (серб. руда, всл. druk, укр. друк, рсй. друк и дрюк, поль. drᶏg, мадяр. dorong – од чого и нашо «доронґа»). Друк направени з твардого соснового древа, баґрену, ясену або з ядлїни. Длугоки є 2,5 до 3 метери, дакус длугши од длужини коня. При верху друк ценши коло 10 центи, а при дну грубши пар центи. Сподню часц друка ше притвердзує медзи два краки ножнїчкох хтори притвердзени по штредку зоз желєзним цвореньом. На верх друка єст желєзни оков коло пол метера. За тот оков притвердзени два ланци з лївого и з правого боку длугоки коло 0,50 центи, на концу хторих ше находзи карика обсягу коло 5 центи. Друк вєдно зоз вагу и орчиками бул спона медзи коньми и превозку до котрей ше конї прагало. Друки було рижни, у зависносци од того же чи ше их кладло до коча, чи до дачого иншого. Розлика медзи нїма углавним у їх длужини. Длужина друка до коча була дас 3,30 метери, до санкох од 3,80 по 3,60 метери, а до ролї ше кладло длугоки друк зоз санкох або кратки друк за ролю од 2,50 метери длужини. Шицка колєсарова работа була у тим же би друк вирезал зоз простого древа и зоз обручним ножом и гобльом заокруглєл, а на концу вигладкал. Коваль на друк кладол рижни окови. Задок друка, котри уходзел до коча, або дачого иншого, оковал зоз желєзом хторе зачувало древо од счухованя. Тот оков колєсар ґу древу зашрубовал зоз голшрафами, а главки тих голшрафох нє шмели стирчац зоз окову бо би квачели кед ше друк удзивало до шнїцох на кочу, до санкох або иншого. Сам предок друка коваль оковал зоз грубим плехом хтори од сподку притримовал желєзо зоз двома бабочками. Предня бабочка була кус нїзша, и прейґ нєй ше на друк здзивало няклови, хтори мали стац медзи тима двома бабочками. Друга, або задня бабочка була кус висша або „старша“ од першей же би ше, кед конї руша, няклови зоз нєй нє сцагли. Друк и вага на рижни способи були скапчовани, а то завишело од того цо конї цагали односно до чого були запрагнути. Кед бул у питаню коч, вец ше друк удзивало до шнїцох, а през вагу и друк, до превартаней дзири, удзало ше цворень. Друк у тим случаю идзе под вагу. Друк до ролї, кед бул кратки, на своїм предку мал квачку на хторей вишела орача вага. Без огляду на яки способ вага и друк були повязани и без огляду цо конї за собу цагали, за кажди друк було барз важне же би „жил“. То значи же анї ґу ваги анї ґу кочу нє шмел буц моцно утвердзени, алє мушел мац голєм даскельо центи места рушац ше лїво-право. Друк мушел „жиц“ же би ше, кед ше нагло скруцовало, нє урвал або поламал. У народзе ше гвари: Нє беж (як гаче) опрез друка, цо значи: нє вибегуй, нє понагляй док нє будзеш бизовни до дачого. Тиж ше гвари: Обрацел ше друк – кед ше дацо обрацело на горше або на лєпше, як и Обрациц друк/Обрациц з друком – почац иншак, пременїц тактику або одношенє ґу дакому. Слово друк<ref>Руско-сербски словнїк, Нови Сад 2010, б. 216</ref> ше хаснує и з иншаким значеньом – друкованє (од нємецкого drucken, цо значи – друковац). Часто ше гвари же напр. кнїжка вишла з друку, а лєпше би було повесц, пре рогранїчованє словох кед нєт контекст, просто же – кнїжка вишла або же кнїжка видрукована. == Литература == * Словнїк руского народного мена А – Н, Нови Сад 2017, б. 383 * Руско-сербски словнїк, Нови Сад 2010, б. 216 * Наташа Холошняй (Фа), ''Studia Ruthenica'' 19, Нови Сад 2014, б. 14-127 * Kubániová, Terézia: ''Krátky slovník nárečia slovenského'', Abo jak še dakedi u Keresture hutorilo, Obec Zemplínska Teplica 2013, б. 59<br /> == Вонкашнї вязи == * [https://narodni.net/narodna-zaprezna-kola/ Народна запрежна кола], сайт narodni.net == Референци == 7sbuldxqqfwlfr1xmxlbpg4i8im0bgq 0 135 1480 1479 2024-10-14T16:10:11Z Amire80 9 26 измена увезено 1479 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Дьордє Ковачевич |- | colspan="2" |[[Файл:Djordje Kovacevic portret.jpg|alt=Дьордє Ковачевич|center|thumb|300x300px]] |- | '''Народзени''' |1. фебруара 1950. |- |'''Умар''' |6. октобра 2023 (73) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Штредня школа школярох у привреди, Кула |- |'''Период твореня''' |1966—1986.     |- |'''Жанри''' |ремесло, музика, компонованє |- |'''Поховани''' |у Штайнгаґену при Билефелду, Нємецка |} '''Дьордє Ковачевич''' (*1. фебруар 1950—†6. октобер 2023), рок и поп музичар, композитор и шпивач == Биоґрафия == Дьордє Ковачевич ше народзел у Вербаше 1. фебруара 1950. року. Оцец Марко и мац Наталия родз. Горняк. Дьордє мал старшого брата Душана. Основну школу закончел у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]], а штредню школу школярох у привреди у [[Кула|Кули]]. Дьордє Ковачевич бул у малженстве зоз Славицу родз. Новак и мали два дзивчата и сина, Даниєлу, Александру и Марка. Дьордє Ковачевич зоз супругу Славицу пошол 1973/74. на роботу до Нємецкей. У Ґитерелоґу (Нємецка) ше доквалификовал за маляра и лакирера. Дьордє у Нємецкей робел цали свой роботни вик и дошол до заслуженей пензиї. == Єден спомедзи перших керестурских рокерох == Дьордє Ковачевич шпивал и грал од 13 рокох.  Док жил у Руским Керестуре, грал и шпивал у вокално-инструменталних ґрупох ''Канонади'' и ''Ореоли''. Перша вокално инструментална ґрупа хтора у Руским Керестуре почала грац рокенрол була ґрупа ''Канонади'', основана 1966. року. У першей постави Канонадох грали Владислав Колошняї Ринґо на буґнох, Янко Ковач на бас [[Ґитара|ґитари]], Яким Медєши Меґре на соло ґитари и Владко Гайдук Пейко на ритем ґитари. Нєодлуга Гайдук пошол з ґрупи а место нього пришол Дьордє Ковачевич Дьока и Владимир Венчельовски Бинди як шпивач. Аж у тим составе ''Канонади'' почали и явно наступац, а найдлужей ше и отримали, аж по 1969. рок. После ''Канонадох'' основани состав ''Ореоли'' хтори теди досягнул досц вельку популарносц. Владимир Венчельовски Бинди бул шпивач, а у составе були Дьордє Ковачевич Дьока хтори прешол грац на бубнох, Янко Ковач грал на бас ґитари, Владимир Горняк Мезеш на соло-ґитари и Верунка Пашова Жана грала на орґульох. У рамикох тей музичней ґрупи дозрели идеї о потреби твореня власних композицийох. У тим поглядзе ше найбаржей анґажовал праве Дьордє Ковачевич а придружел му ше у тих пробованьох Владимир Горняк. Удало ше им дойсц до перших текстох по руски хтори векшином написал учитель Янко Дудаш (Яни Романча Ґана). Так настали композициї ''Сенди, Була ши моя, Остатня ноц'' и други, а Владимир Горняк Мезеш викомпоновал нєшка уж їх покус леґендарни гит ''Бабко мала''. == Успихи на Фестивалу ''Червена ружа'' == [[Файл:Djordje Kovačevič, Vladimir Hornjak,Janko Kovač, Mižo Mikita i Vladislav Kološnjaji.jpg|alt=Дьордє Ковачевич, Владимир Горняк, Янко Ковач, Мижо Микита и Владислав Колошняї|thumb|381x381px|ВИҐ ''Саґуаро'' - Дьордє Ковачевич, Владимир Горняк, Янко Ковач, Мижо Микита и Владислав Колошняї, 1969. рок ]] Як вокални солист Дьордє Ковачевич наступал на фестивалу ''Червеней ружи'' такповесц од єй початку и освойовал награди. На ''Червеней ружи '68'' Дьордє победзел зоз власну композиция ''Прежалєна любов'' и освоєл чобольов.  На перших штирох Червених ружох були виводзени лєм композициї Якима Сивча, а на пиятей, 1966. року, ше зявел млади Дьордє Ковачевич як автор композициї у забавним духу<ref>Дюра Латяк: [https://web.archive.org/web/20240429202816/https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB Руска забавна музика на Червеней ружи], ''Червена ружа 1962-2011, Том II,'' Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014, б. 7.</ref>. Потим Дьордє  компоновал на свойо власни тексти, од седемдзешатих рокох прешлого вику и на тексти Янка Дудаша, а од половки осемдзешатих Дьордє компоновал и на тексти [[Михайло Зазуляк|Михайла Зазуляка]]. После композиторох  Владимира Семана (36 композициї) и [[Яким Сивч|Якима Сивча]] (21 композиция) Дьордє Ковачевич бул треци по шоре як автор 20 композицийох на 12 власни тексти. Його композициї од самого початку були барз популарни медзи младежу, а велї з нїх мож чуц и нєшка у руских емисийох прейґ радио габох вецей радио станїцох у Войводини. Дьордє Ковачевич зоз фамелию жил у месце Штайнгаґен (Steinhagen), у Нємецкей. По остатнї днї остал вирни музики и ґитари, як пензионер шпивал и грал на ґитари алє лєм за себе у шлєбодним чаше, за своїх найблїзших и приятельох. Дьордє Ковачевич умар 6. октобра 2023. року. Поховани є у Штайнгаґену при Билефелду (Bielefeld). === Композициї === {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |У забавним духу |- |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор текста''' |- |1966. |Прежалєна любов |Дьордє Ковачевич |- |1972. |Идз одо мнє |Дьордє Ковачевич |- |1973. |Чекам це у маю |Янко Дудаш |- |1973. |Остатня ноц |Янко Дудаш |- |1982. |[https://www.youtube.com/watch?v=ctltz7cRK3k Дай ми, дзивко, любов, дай] |Дьордє Ковачевич |- |1982. |Гибай зо мну гоч ши мала |Дьордє Ковачевич |- |1982. |Сон першей любови |Дьордє Ковачевич |- |1983. |Златка |Дьордє Ковачевич |- |1983. |Цинї першей любoви |Дьордє Ковачевич |- |1983. |Стретнуце у ноци |Дьордє Ковачевич |- |1983. |Оцовщино моя |Дьордє Ковачевич |- |1984. |Щешлїви ци родзени дзень |Дьордє Ковачевич |- |1984. |Дзе тот давни красни час |[[Михайло Зазуляк]] |- |1984. |Здогадованє на тебе |Михайло Зазуляк |- |1985. |Найкрасша майска любов |Дьордє Ковачевич |- |1985. |Пре твойо чувства нєвирни |Дьордє Ковачевич |- |1985. |[https://www.youtube.com/watch?v=qzfGvbUV_0E Чуєм твой глас] |Дьордє Ковачевич |- |1986. |Сон любови |Михайло Зазуляк |- |1986. |Ноцна писня |Михайло Зазуляк |- |1986. |При фонтани снох |Михайло Зазуляк |} === Награди === ♦ На Червеней ружи 1982 Дьордє Ковачевич освоєл I награду за музику ''Гибай зо мну, гоч ши мала'' и III награду за музику ''Дай ми, дзивко, любов дай''. ♦ На Червеней ружи 1983. I награда за музику ''Цинї першей любови'' и IІ награда за музику ''Стретнуце у ноци''. ♦ На Червеней ружи 1984. IІ награда за музику ''Здогадованя на тебе'' и IIІ награда за музику  ''Дзе тот давни, красни час''. ♦ На Червеней ружи 1985  I награда за музику ''Чуєм твой глас  и'' IIІ награда за музику ''Найкрасша майска любов.'' == Литература == * Хронолоґийни прегляд фестивалох, ''30  Червени ружи,'' НИУ ''Руске слово'', Нови Сад, 1991, бок 29 и 94. == Вонкашнї вязи == * [https://web.archive.org/web/20240429202816/https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB Дьордє Ковачевич (биоґрафия и список композицийох)], ''Червена ружа 1962-2011, Том II,'' Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014, б. 505. == Референци == isf602nqpgja8ry79gp7qmpk54xa740 0 136 1497 1496 2024-10-14T16:10:31Z Amire80 9 16 измена увезено 1496 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |'''о. Дюра Биндас''' |- |'''Народзени''' |23. марца 1877. |- |'''Умар''' |21. януара 1950. (73) |- |'''Державянство''' |угорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Ґимназия у Винковцох и Заґребе |- |'''Универзитет''' |Богословия у [[Ужгород]]зе |- |'''Период твореня''' |1901—1944. |- |'''Жанри''' |свяшенїцтво, редакторство, дїялносц у култури |- |'''Поховани''' |у Вербаше |} '''о. Дюра Биндас''' (*23. марец 1877—†21. януар 1950), инициятор и главни реализатор снованя Руского народного просвитного дружтва (РНПД), його перши подпредсидатель, а познєйше и предсидатель; длугорочни редактор Руского календара, наш визначни священїк и културни дїяч. == Биоґрафия == Дюра Биндас ше народзел у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] 23. марца 1877. року у селянскей фамилиї. Оцец Янко, мац Мария родз. Киш. До основней школи започал ходзиц у своїм валалє, а предлужел у Винковцох, дзе закончел и першу класу ґимназиї. Школованє предлужел у Заґребе, дзе матуровал 1896. року, як питомец Грекокатолїцкей семинариї. Штири роки богословиї закончел у Ужгородзе. Оженєл ше 1901. року зоз Емилию Лабош, дзивку Владимира Лабоша, священїка у Миклошевцох, зоз котру мал єденацецеро дзеци. Єден син (Михайло) тиж бул священїк, єден син (Дюра) бул висококвалификовани графичар и руководитель друкарнї РНПД (од 1945. року и Друкарнї „Руске слово“), дзивка Олґа постала монахиня, дзивка Мария ше одала за будуцого священїка Михайла Юристу, а дзивка Ана – за будуцого священїка [[Онуфрий Тимко|Онуфрия Тимка]]. За священїка є рукоположени 7. априла 1901. року. Пошвецел го крижевски владика Юлий Дрогобецки. Як священїк Дюра Биндас перше робел у владическей канцелариї у Крижевцох, а вец од 1. януара до 1. юния 1902. року бул дочасни администратор парохиї у Сошицох (Жумберак). Отамаль пришол до Руского Керестура, дзе окончовал длужносц пароха (бо актуални парох Андри Лабош уж бул стари), а полни 11 роки робел и як катехета. Вец є 1912. року меновани за пароха у [[Дюрдьов]]е, а 1923. року за пароха у [[Коцур]]е, а оталь 1933. року за пароха у Старим Вербаше, дзе Дюра Биндас остал по конєц живота (21. януара 1950. року) и там є поховани. == Препородна дїялносц Дюри Биндаса == [[Файл:Учительски колектив Руски Керестур 1912.jpg|alt=Учительски колектив Руски Керестур 1912.|thumb|552x552px|о. Дюра Биндас шедзи други з права]] Ище як студент богословиї Дюра Биндас ступел до контакту зоз [[Володимир Гнатюк|Володимиром Гнатюком]] и дописовал ше з нїм. Слухал його совити и инспировал ше з його идеями у вязи зоз националним препородом Русинох у тедишнєй Угорскей. Його дїялносц на тим планє постала обачлїва од конца 1912. року, кед постал парох у Дюрдьове. Отамаль вон розпосила циркуларне писмо рускей интелиґенциї у котрим предклада перше видаванє новинох (нє витворене пре Першу шветову войну), а вец и зволованє „народней рускей просвитней оранизацийней схадзки“. Тота схадзка и отриман а у Новим Садзе 2. юлия 1919. року, кед ше територия нєшкайшей Войводини нашла у гранїцох новоствореней держави Кральовини Сербох, Горватох и Словенцох. На тей схадзки принєшена одлука з котру основане Руске народне просвитне дружтво зоз шедзиском у Руским Керестуре. За предсидателя вибрани керестурски парох [[Михайло Мудри]], а Дюра Биндас постал його перши подпредсидатель. Од 1921. по 1932. и од 1936. по 1940. рок (полни 15 роки) Дюра Биндас ушорйовал ''Руски календар''. Попри тим, зложел и видал Молитвенїк як окремну кнїжочку. Як длугорочни редактор, Биндас свою дїялносц пошвецел унапредзованю тей публикациї и витворйованю програмней дїялносци РНПД, окреме после 1936. року, кед ше, после шмерци о. Михайла Мудрого, поднял стануц на чоло Дружтва. Як актуалному предсидательови под час Другей шветовей войни, кед Бачку окупировало мадярске фашистичне войско, припадла длужносц остарац ше же би ше зачувал чежко здобути маєток РНПД. Ришенє найдзене у тим же би ше РНПД формално приключело ґу тедишнєй власцом лоялней ''Орґанизациї грекокатолицкей молодежи'' (ОГМ або Калот) зоз шедзиском у Унґваре (Ужгородзе). Теди фактично и престало исновац Руске народне просвитне дружтво. Цалого живота, по своїх опредзелєньох, о. Дюра Биндас бул проукраїнскей ориєнтациї медзи войводянскима Руснацами. Єден час, концом першей шветовей войни, вон указал и промадяронске опредзелєнє у часох кед ше одлучовало о твореню новей держави познєйше познатей як Югославия. После ошлєбодзеня, 21. октобра 1945. року у Руским Керестуре основана нова руска орґанизация под меном Руска матка, хтора превжала основни инґеренциї загашеного РНПД, алє „на нових идейних основох“. А то значело же священїки нє були пожадни як руководзаци особи у нєй. Од теди и о. Дюра Биндас шицки свойо творчи потенцияли пошвецел душпастирскей роботи. == Литература == * о. Проф. Др Роман Миз: Священїки дакедишнього Осєцкого викарията; видавателє: Парохия св. Петра и Павла, Нови Сад и ''Максима'' друкарня и видавательна хижа, Петроварадин, 2016, б 55-60. * [[Янко Фейса]]: 20 роки од шмерци Дюри Биндаса – Орґанизатор културного препороду; ''Шветлосц ч. 1/1970,'' 72-74. * Янко Рамач: На крижней драги, Руснаци у Югославиї од 1918-1941. року; статя Đura Bindas kao publicista u kulturno-prosvetnom i nacionalnom preporodu Rusina u Jugoslaviji (1918-1941) ''Руске слово'', Н. Сад, 2016, б. 31-48. * Дюра Латяк: Улога о. Дюри Биндаса у националним препороду бачванско-сримских Руснацох; ''Шветлосц ч. 4/2017,'' б. 573-610. == Вонкашнї вязи == *[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B8%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%81_%D0%94%D1%8E%D1%80%D0%B0 Биндас Дюра], Українська Вiкiпедiя, 7. вересня 2014, M.maryniak * [https://nar.org.rs/rue/o-d%D1%8Era-bindas/ о. Дюра БИНДАС], децембер 28, 2017 *[https://www.ruskeslovo.com/%d0%9d%d1%94%d1%88%d0%ba%d0%b0-%d0%bf%d1%80%d0%be%d0%bc%d0%be%d1%86%d0%b8%d1%8f-%d0%ba%d0%bd%d1%97%d0%b6%d0%ba%d0%b8-%d0%be-%d0%b6%d0%b8%d0%b2%d0%be%d1%86%d0%b5-%d0%b8-%d0%b4%d1%97%d0%bb%d1%83-%d0%be/ Нєшка промоция кнїжки о живоце и дїлу о. Биндаса], Рутенпрес, 5. май 2018. *[https://web.archive.org/web/20230830164925/https://www.ecclesia-ruthena.com/post/%D0%BA%D0%B0%D0%BA-%D1%81%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D1%8C-%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%B2%D1%8B%D0%B9-%D0%B1%D0%BB%D0%BE%D0%B3 ДЮРДЬОВСКИ РУСНАЦИ И ЗЛУЧЕНЄ ВОЙВОДИНИ ҐУ КРАЛЬОВИНИ СЕРБИЇ 1918. року], Михаил Холошняй, 9 февр. 2019 г. *[https://rdsa.tripod.com/rnpdcleni.html Руске народне просвитне дружтво, члени], вебсайт ''Руснаци у Панониї'' 8hsywxytab2m7ntr3l9plmj5re9n506 0 137 1512 1511 2024-10-14T16:10:32Z Amire80 9 14 измена увезено 1511 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Дюра Варґа |- | colspan="2" | [[Файл:Djura Varga 1925-2003.jpg|alt=Дюра Варґа|center|thumb|297x297px]] |- |'''Народзени |25. мая 1925. |- |'''Умар |25. октобра 2003. (78) |- |'''Державянство |югославянске, сербске |- |'''Язик творох |руски, сербски |- |'''Школа |Учительска школа Сомбор, Нови Сад |- |'''Период твореня |1947—1987. |- |'''Жанри |просвита, новинарство, политика, култура и просвита |- |'''Поховани |на Новим теметове у Новим Садзе |- |'''Припознаня |вецей одликованя; ''Искри култури'' КПЗ Войводини, ''Вукова награда'' КПЗ Сербиї |} '''Дюра Варґа''' (*25. май 1925. - †25. октобер 2003.), учитель, новинар, дружтвено-политични и всестрани дїяч у култури и просвити == Биоґрафия == Дюра Варґа ше народзел 25. мая 1925. року у [[Дюрдьов]]е. Родичи оцец Михал и мац Ксения родз. Олеяр. Дюра мал брата Янка и шестру Марию. У родним валалє Дюра Варґа закончел основну школу, а нїзшу ґимназию у Новим Садзе (1937-1940). Першу класу учительскей школи закончел у Сомборе 1941. року, други три класи у Новим Садзе, алє пре одход до НОВ нє дипломовал. Дипломски испит положел аж после демобилизованя 1947. року у Вершцу. Такой истого року є поставени за учителя и управителя школи у Дюрдьове, алє уж у октобрe истого року бул премесцени до [[Руски Керестур|Руского Керестура]] на длужносц наставнїка у нїзшей Ґимназиї, а у исти час волонтерски окончовал длужносц главного и одвичательного редактора новинох ''Руске слово'' по 1948. рок. Од 1948. року професийно бул на функциї секретара [[Руска матка|Рускей матки]], а по єй "прерастаню" до Секциї за Руснацох Союзу културно-просвитних дружтвох Войводини, остал на функциї єй секретара аж по 1955. рок. Дюра Варґа ше 1954. року винчал зоз Еуфемию родз. Няради, учительку. У малженстве мали сина Дюру и дзивку Ясну. У периодзе 1955-1965 Дюра Варґа бул директор Новинско-видавательного подприємства ''Руске слово'', а у периодзе 1955-1963 бул и главни и одвичательни редактор новинох ''Руске слово'' и других виданьох. Од 1965. по 1979. рок робел як редактор Рускей редакциї у Покраїнским заводзе за видаванє учебнїкох у Новим Садзе. Од 1979. по 1987. рок бул на длужносци секретара Културно-просвитней заєднїци Нового Саду. Зоз тей длужносци 1987. року пошол до заслуженей пензиї. == Значна улога у културно-образовним живоце == За живота Дюра Варґа охабел глїбоки шлїди у нашим културно-образовним живоце. Як учитель почал робиц у Дюрдьове, алє є пошвидко розпоредзени за наставнїка до керестурскей ґимназиї (1947), же би такой бул вибрани и за секретара тедишнєй Рускей матки, котра тиж мала шедзиско у Руским Керестуре. У исти час вон и главни и одвичательни редактор новинох ''Руске слово'' (1947-1948) и редактор дзецинского часопису ''Пионирска заградка'', а бул и редактор даскелїх календарох и других публикацийох на руским язику тедишнього часу. Од 1952. року вон постал перши рердактор новооснованого часопису ''Шветлосц'', а у периодзе 1955–1965 бул меновани за директора НВП ''Руске слово'' и у исти час и главного и одвичательного редактора новинох з истим меном. Од 1965. року Дюра Варґа прешол до новооснованого Покраїнского заводу за видаванє учебнїкох у Новим Садзе за редактора учебнїкох на руским язику, а єден час и за помоцнїка директора того заводу. Ту вон основал солидну мрежу руских фаховцох з обласци образованя – прекладательох, лектороx и рецензентох и удало му ше за кратки час комплетовац шицки учебнїки за основни школи з руским наставним язиком. А кед обновена и ґимназия на руским наставним язику Варґа и за ню за кратки час обезпечел одвитуюци учебнїки. Єден час Дюра Варґа бул и посланїк у Скупштини АПВ и член Совиту САП Войводини. Та, заш лєм, найглїбши шлїди охабел у обласци култури. Док бул у Керестуре вон бул и предсидатель тедишнього Културно-просвитного дружтва ''Ґабор Костельник'' у валалє, бул ґлумец у Дядьовим керестурским Аматерским театре, шпивач руских шпиванкох "на живо" у Радио Новим Садзе и мобилизатор на културним планє по шицких наших местох, автор даскелїх учебнїкох и автор значних написох у ''Шветлосци'', котра виходзела по 1954. рок. По преселєню до Нового Саду активно ше уключел до роботи у тедишнїм Културно-просвитним дружтве ''Максим Горки'' и през вецей роки бул його предсидатель. У чаше його руководзеня Дружтво посцигло найвисши уметнїцки досяги у своєй историї. Як доказ тому, окрем других, тиж значних, служи и додзелєна Дружтву Октоберска награда Нового Саду за успихи у културно-уметнїцкей дїялносци. У 1977. року Дюра Варґа вибрани на професийну функцию секретара Културно-просвитней заєднїци Нового Саду. Ту остал аж до 1987. року, кед пошол до заслуженей пензиї. [[Файл:SkupstinaDruztva81b.jpg|alt=Скупштина Дружтва за руски язик, литературу и културу 1981. року|thumb|396x396px|Скупштина Дружтва за руски язик, литературу и културу 1981. року. з лїва: Гавриїл Колєсар, предсидатель, Дюра Варґа, Василь Мудри, Микола Каменїцки, Мария Латяк и секретар Янко Рац ]] == Єден зоз сновательох Дружтва за руски язик и литературу == Барз значне доприношенє Дюра Варґа дал и дїялносци [[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтва за руски язик и литературу]] (познєйше Дружтва за руски язик, литературу и културу) од самого початку його иснованя, а особлїво од часу кед постал його треци по шоре предсидатель (1974-1981) року. У його мандатним периодзе приходзи до значного звекшаня числа членох (зоз 60 после снованя, на 400), сновало ше секциї Дружтва по шицких наших местох и робело ше на анґажованю фаховцох за пририхтованє наукових проєктох и водзенє семинарох за сотруднїкох на реализациї наукових проєктох. Дюра Варґа бул єден зоз сновательох и перши редактор часописа Дружтва ''Творчосц'' (1975). Часопис Творчосц виходзел по 1987. рок а од 1988. року виходзи як ''Studia Ruthenica''. Значна робота и доприношенє Дюри Варґи були на видаваню Правопису руского язика (1971) и Терминолоґийного словнїка (1972) [[Микола М. Кочиш|Миколи М. Кочиша]], як и робота на Лексиколоґийней картотеки руского язика хтора, у сотруднїцтве зоз познатим линґвистом др Митром Пешиканом зоз Беоґраду, познєйше резултовала з видаваньом двотомного Сербско-руского словнїка (1995, 1997). Дюра Варґа автор прейґ 20 есейох и других написох з обласци руского язика и литератури. Вон пририхтал за видаванє Позберану прозу Миколи М. Кочиша (1978), кнїжку о [[Яким Яша Баков|Яшови Баковови]] (1983) и други виданя. Призберовал градзу и писал о руских просвитних преднякох як цо то [[Петро Кузмяк]], [[Михайло Врабель]], Ладислав Каменца, [[Михаил А. Поливка]] и [[Михаил Лїкар]], о подобовому уметнїкови [[Еуґен Кочиш|Йовґенови Кочишови]], о новинарови дописовательови Янкови Скубанови и других. Дюра Варґа достал вецей одликованя и велї награди и припознаня з обласци култури медзи хторима Искри култури КПЗ Войводини и Вукова награда КПЗ Сербиї.[[Файл:Aktivisti u sportu R Kerestura 1943.jpg|alt=Активисти у спорту Руского Керестура 1943/44. року|thumb|389x389px|Активисти у спорту Руского Керестура 1943/44. року: стоя, з лїва, Дюра Варґа, [[Єфрем Колєсар]], [[Евґений Джуня]], Яким Олеяр, Юрай (Дюра) Сеґеди. Шедза, з лїва, [[Йовґен Медєши|Евґений Медєши]], Яким Сабадош, [[Ириней Тимко]], Цап, Йовґен Планчак.]]Як пензионер Дюра Варґа жил у Новим Садзе. Упокоєл ше 25. октобра 2003. року, а поховани є у Новим Садзе на Новим теметове. == Литература == * Штефан Гудак: Дюра Варґа - як орґанизатор, аниматор и автор твореня учебнїкох на руским язику, ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 7, 1999-2000, б. 109 * Ирина Папуґа: Дюра Варґа – перши редактор першого гласнїка Дружтва за руски язик и литературу ''Творчосц ч. 11, 2006,'' б. 130-134. * Дюра Латяк: Дюра Варґа (1925-2003), ''Шветлосц, часопис за литературу, културу и уметносц,'' НВУ ''Руске слово, ч. 4/2003,'' б. 521-522. == Вонкашнї вязи == * [http://druztvo.org/ruski/o_druztve/varga/index.htm ДЮРА ВАРҐA – ПEРШИ РЕДAКTOР ПEРШОГО ГЛАСНЇКA ДРУЖТВА ЗA РУСКИ ЯЗИК И ЛИТЕРАТУРУ "TВОРЧОСЦ"], Ирина Папуґа, вебсайт Дружтва за руски язик, литературу и културу ss8ovlw417s6fuhgl2vyip6j6o49g8n 0 138 1529 1528 2024-10-14T16:10:33Z Amire80 9 16 измена увезено 1528 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | '''Дюра Дудаш''' |- | colspan="2" | [[Файл:Djura Dudaš učitelj 1939.jpg|alt=Дюра Дудаш. учитель|center|thumb|251x251px]] |- |'''Народзени''' |5. марца 1901. року |- |'''Умар''' |1978. року (77) |- |'''Державянство''' |угорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Класична ґимназия у Заґребе, Учительска школа у Осиєку |- |'''Период твореня''' |1925—1959. |- |'''Жанри''' |просвита, образованє |- |'''Поховани''' |у Руским Керестуре |} '''Дюра Дудаш''' (*5. марец 1901—† 1978.), почитовани учитель велїх ґенерацийох руских школярох. == Биоґрафия == [[Файл:Učitelj Dudaš zoz školjarami 1936.jpg|alt=Дюра Дудаш зоз школярами|thumb|507x507px|Дюра Дудаш зоз школярами 1936. року]] Дюра Дудаш ше народзел у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] 5. марца 1901. року у парастскей фамелиї од оца Янка и мацери Мариї, народзеней Няради, иншак шестри владики Дионизия Нярадия. У Дудашовей фамелиї були тройо дзеци,  двоме синове Дюра и Ґабор и дзивка Маґдалена. Основну школу (штири класи) Дюра Дудаш закончел у Руским Керестуре, а школованє предлужел у Заґребе, дзе закончел осем класи и зложел вельку матуру у класичней ґимназиї. У Заґребе почал студирац богословски факултет на котрим бул два роки, предумал ше и одлучел закончиц учительску школу. Положел розлику испитох и з успихом закончел за учителя 6. септембра 1925. року у Осиєку. На початку учительскей роботи бул премесцани з єдного на друге роботне место. Почал робиц у Македониї, познєйше достал роботне место у Банаце у Арадцу дзе було надосц Словацох. Єден час робел як приправнїк у наших руских валалох Беркасове и [[Коцур]]е, а як учитель робел у Коцуре од 1925. по 1927. рок. После того учитель Дудаш пошол до Ивановцу (валал блїзко при Панчеве). У медзичаше, 1928. року шє оженєл зоз Єлену Ерделї (1911-1989) и жили у малженстве полни 50 роки. Мали осмеро дзеци, двох хлапцох (Миронь и Янко) и шейсц дзивчата (Геленка, Мария, Иринка, Сенка, Ана и Терезка). После частих премесцаньох на роботи учитель Дюра Дудаш 1930. року приходзи до Руского Керестура дзе ше затримал у просвити аж по свою пензию 1959. року. Пошвидко бул, як углядни и прикладни учитель, вибрани за директора школи 1936. року. Попри директорскей роботи окончовал и учительску роботу. Запаметани є як добри и совисни просвитни роботнїк з боку велїх ґенерацийох шолярох. По потреби викладал шицки наставни предмети, бул барз образовани, бешедовал добре по нємецки, знал латински и гречески. Поряднє ходзел до церкви зоз школскима дзецми, учел их церковному шпиваню, а сам шпивал як дзияк у церкви. Бул богобойни, ходзел до церкви и познєйше у социялистичней Югославиї, гоч ше то теди просвитним роботнїком бранєло. Його власни дзеци полюбели церковне шпиванє та од младосци його двоме хлапци шпивали у церковним хоре, а познєйше и у хору при Доме култури. Його власни брат Гавриїл пошол за паноца. Под час директорованя учителя Дюру Дудаша розпочало ше будовац треци школски будинок у Руским Керестуре, такволану Ґимназию на Вельким шоре. У будованю участвовал цали валал и державни власци финансийно помагали, та так 1938/39. року настал красни будинок. По ошлєбодзеню у тим будинку були початки терашнєй ґимназиї у Руским Керестуре и, вообще, Руснацох у Югославиї, хтора ма и нєшка важну улогу у школованю рускей интелиґенциї. Учитель Дудаш, попри роботи, писал до ''Руских новинох'' и до ''Нашей заградки'' дзе обявйовал свойо роботи и писнї за руских школярох. Учитель Дюра Дудаш участвовал у дружтвеним живоце валала, помагал зоз порадами парастох, та робел як секретар, задармо, у тедишнєй Землєдїлскей задруґи ''Кооператива''. У шлєбодним чаше ше занїмал з овоцарством та свойочасово у Старей школи, дзе мал квартель, подзвигнул мали овоцнїк. Дюра Дудаш пошол до пензиї 1959. року и уживал ю по 1978. рок кед умар. Поховани є на теметове у Руским Керестуре. На хованю бул цали колектив тедишнєй основней и штреднєй школи як и велї його бувши школяре. == Ґалерия == <gallery> File:Учительски колектив Руски Керестур.jpg|Рускокерестурски учителє зоз парохом Михайлом Мудрого 1933. року. Учитель Дюра Дудаш стої, цалком на право. File:Ucitelj Dudas zoz skoljarami 1942.jpg|Дюра Дудаш учитель и школяре 1942. рок File:Margita Ljikar na druženju 21 septembra 1926.jpg|alt=Учитель Дюра Дудаш (стої на лїво) на друженю у доме Марґити Лїкар|Учитель Дюра Дудаш (стої на лїво) на друженю младих у доме младей наставнїци Марґити Лїкар File:Nastavnjici z gimnaziji.jpg|alt=Наставнїцки колектив нїзшей ґимназиї у Руским Керестуре школского 1945/1946. року|Наставнїцки колектив нїзшей ґимназиї у Руским Керестуре школского 1945/1946. року. Стоя: Елемир Папгаргаї, Йовґен  Планчак, Йовґен Медєши, Яков Яша Баков, Евґений Джуня, Стеван Ґера, Микола Гайнал, шедза у штредку: Дюра Дудаш, Любица Медєши, Петро Ризнич, Радмила Рис, Мафтей Винай, перши шор: Єлисавета Будински Рогаль, Єлена Хромиш,  Цецилия Ризнич, Аґафия Планчак и Єлена Чакан </gallery> == Литература == * Иван Папː ''Дюра Дудаш, учитель з Руского Керестура'', ''Studia ruthenica'' ч. 3, Дружтво за руски язик и литературу, 1992-1993, б. 313 * Тамаш, др Юлиян, Учителє у школи у Руским Керестуре 1753—1941, ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991),'' Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок 412. == Вонкашнї вязи == 9q9l4f9gw19cb4hu29r5w9veto1af23 0 139 1551 1550 2024-10-14T16:10:34Z Amire80 9 21 измена увезена 1550 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Дюра Лїкар |- ! colspan="2" |[[Файл:Djura Ljikar.jpg|alt=Дюра Лїкар|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |29. мая 1941. року |- |'''Умар''' |4. януара 2018. року (77) |- |'''Державянство''' |югославянске, горватске |- |'''Язик творох''' |руски, горватски |- |'''Школа''' |Учительска школа Славонски Брод |- |'''Период твореня''' |1961—2017 |- |'''Жанри''' |просвита, публицистика, режия, новинарство |- |'''Поховани''' |на Грекокатолїцким теметове у Миклошевцох |- |'''Припознаня''' |Орден зоз стриберним венцом, Плакета Стєпан Супанц општини Вуковар, Златна плакета за трицецрочну роботу з дзецинскима ансамблами |} '''Дюра Лїкар''' (*29. май 1941—†4. януар 2018), народни учитель, публициста, режисер-аматер, новинар-дописователь и спортски роботнїк. == Биоґрафия == Дюра Лїкар народзени 29. мая 1941. року у Миклошевцох. Оцец Крешимир Лїкар и мац Мария родз. Шовань зоз Бачинцох. У фамелиї бул народзени и младши син Кирил Лїкар. Дюра Лїкар закончел основну школу у Миклошевцох и Вуковаре, а Учительску 1961. року у Славонским Броду. Такой по законченю Учительскей школи почал робиц як учитель у Миклошевцох у класней настави, а 1970. року почал водзиц наставу за руски дзеци на мацеринским язику. На тей длужносци робел по 1991. рок. Пре воєни збуваня на тих просторох нє робел по 1997. рок кед є знова уключени до класней настави. == Робота на културним планє == Дюра Лїкар ше окреме анґажовал у роботи КУД ''Яким Ґовля''. Водзел фолклорну секцию, а сам або з помоцу режисерох Витомира Бодянца и Драґена Колєсара на сцену поставел вецей як 40 дзецински и театрални фалати за старших. Окреме замеркована була сказка Кристини Бренковей ''Белава ружа за принцезу'' осемдзешатих рокох. Зоз театралну дїялносцу Дюра Лїкар ше почал занїмац ище як школяр учительскей школи кед под час лєтнього одпочивку 1960. и 1961. року режирал и ґлумел у пар театралних фалатох (опатриц долу реґистер). Єден є з найплоднєйших руских режисерох у цалей Славониї и заходним Сриме. Режирал як при дзецох, так и при старших театралних аматерох у Миклошевцох. Зоз фолклорну и драмску секцию мал вельо наступал, а окреме на културних манифестацийох ''Петровски дзвон, Червена ружа'' и ''Червене пупче''. Вецей мандати бул член Управного одбору Фестивала ''Червена ружа'' и Драмского мемориялу Петра Ризнича Дядї. Бул єден з иницияторох и орґанизаторох Културней манифестациї ''Миклошевци''. Попри роботи у школи и дружтвених орґанизацийох, Дюра Лїкар бул стаємни сотруднїк НВУ Руске слово, Новинскей аґенциї Рутенпрес, ''(Пионирскей) Заградки'', ''Новей думки'', ''Вуковарских новинох'' и Рускей редакциї ТВ Нови Сад. У тим чаше му обявени вецей як 1000 статї и фельтони на рижни теми, углавним зоз и о живоце миклошевских Руснацох. Дюра Лїкар бул скоро 45 роки активни бавяч и спортски роботнїк у СД ''Русин'' у Миклошевцох. Дюра Лїкар ше 1967. року оженєл зоз учительку Ксению родз. Чижмар з [[Руски Керестур|Руского Керестура]]. У малженстве мали двойо дзеци, сина Желька и дзивку Татяну. == Публицистична робота == Дюра Лїкар видал 11 кнїжки, медзи хторима и фото-моноґрафия ''Миклошевци под сримским нєбом'' (2015) з нагоди 165-рочнїци приселєня Руснацох до Миклошевцох. Попри своєй просвитней роботи и велїх културних и дружтвених активносцох Дюра Лїкар писал и обявйовал кнїжки, насампредз зоз обласци просвитного, културного, спортского и дружтвеного живота Руснацох у Миклошевцох.  Дюра Лїкар бул член [[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтва за руски язик, литературу и културу]] од самого снованя 70-тих рокох и предсидатель Секциї Дружтва у Горватскей. Бул член Активу наставнїкох руского язика того Дружтва. Од 11 обявених кнїжкох два му вишли у рамикох Едициї „Одняте од забуца“ Дружтва за руски язик, литературу и културу, Нови Сад: ''Колїше ше жито класате/газдовање миклошевачких Русина'' (2011) и ''Жвератко нашей младосци'' (2014). Други наслови його кнїжкох и тоти: ''Хронїка Руснацох у Миклошевцох'' (2003)'', Най ше нє забудзе Руснаци у Горватскей'' (2009)'',  155 роки школства у Миклошевцох'' (2006)'', Квитки нашей младосци, Миклошевци под сримским нєбом'' (2015)'', Златни нїтки Миклошевцох'' итд. Бул учашнїк 10. Стретнуца руских школох. 2004. року у [[Бачинци|Бачинцох]], а иницировал и орґанизовал, вєдно зоз Основну школу у Чаковцох и Миклошевцох два Стретнуца руских школох хтори отримани 2006. и 2015. року у Миклошевцох. За закладанє у роботи и посцигнути успихи достал вецей припознаня на уровню општини и Републики, як цо то Орден зоз стриберним венцом од Йосипа Броза Тита, Найвисше општинске припознанє на подручу култури и просвити ''Плакета Стєпан Супанц'', Златну плакету за трицецрочну роботу з дзецинскима ансамблами. Бул тиж и добитнїк припознаня ''Миколи М. Кочиша'' (2011). Дюра Лїкар пошол до пензиї 31. августа 2006. року, бул то период кед интензивно робел як публициста, кед пририхтал и видал даскельо кнїжки. Дюра Лїкар умар у шпиталю у Осєку, 4. януара 2018. року а поховани є 5. януара 2018. року на месним Грекокатолїцким теметове у Миклошевцох. == Театрална дїялносц == {| class="wikitable" |+ ! colspan="7" |Дюра Лїкар ґлумел у тих фалатох |- !'''Рок''' !'''Театрални фалат''' !'''Улога''' | rowspan="17" | | rowspan="17" | | '''Рок''' | '''Театрални фалат''' |- |1960. |Й. С. Попович: СПРЕВЕДЗКОШЕ |Алекса |1972. |Коста Трифкович: ЛЮБОВНЕ ПИСМО |- |1963. |Й. С. Попович: ЗЛА ЖЕНА |Ґроф |1973. |Жак Конфино: НА СТРЕДУ ШЕ РЕҐИСТРУЄМ |- |1966. |Дюра Лїкар: ОДАВАНКА |Син |1974. |:СОН МАЛЕЙ ҐОРДАНИ |- |1970. |Петро Ризнич: ФРАНТОВНЇЦА |Костюк |1975. |:МЕДВЕДЖАТКО |- ! colspan="3" |Дїра Лїкар режирал тоти фалати |1975. |Дюра Лїкар: ОДАВАНКА |- |1960. | colspan="2" |Й. С. Попович: СПРЕВЕДЗКОШЕ |1977. |:ХРАБРА ЧЕТА |- |1961. | colspan="2" |Й. С. Попович: ПОКОНДИРЕНА ТИКОВКА |1977. |:ПРЕД ДВАЦЕЦ РОКАМИ |- |1963. | colspan="2" |Й. С. Попович: ЗЛА ЖЕНА |1978. |Емил Ґалнер: УЛЇЧКА |- |1963. | colspan="2" |                 : ТРИ ДРАМСКИ СЛИЧКИ |1979. |  :ДРОБНИ ДУШИ |- |1966. | colspan="2" |Дюра Лїкар: ОДАВАНКА |1979. |Кристина Бренкова: БЕЛАВА РУЖА ЗА ПРИНЦЕЗУ |- |1966. | colspan="2" |Петро Ризнич: ФРАНТОВНЇЦА |1980. |Милан Чечук: МУДРИ ЦИҐАН |- |1967. | colspan="2" |Жак Конфино: НА СТРЕДУ ШЕ РЕҐИСТРУЄМ |1981. |Х. К. Андерсен: КАНДУР У ЧИЖМОХ |- |1967. | colspan="2" |                 : ОСТРОВО ТОВАРИШОХ |1984. |Мирон Канюх: ПЧОЛКА СМОЛКА |- |1968. | colspan="2" |Микола Сеґеди: МИЖО ПУТУЄ НА МЕШАЦ |1989. |Желько Хел: ЧУДОТВОРНА КНЇЖКА |- |1971. | colspan="2" |              : ЙОЦОВ МУЗИЧНИ АВТОМАТ |1990. |Миленко Ґрґар: ВИДУМНЇЦА |- |1972. | colspan="2" |              : ПУТОВАНЄ ДЇДА МРАЗА | | |} == Литература == * Звонимир Ерделї, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/3a%20Studia%20Ruthenica%20Pdf%2016%202011.pdf Здогаднїк и драгоказ будуцим ґенерацийом]. Дюра Лїкар: Колїше ше жито класате - ґаздованє миклошевских Руснацох, ''Studia ruthenica, чис. 16, 2011,'' боки 107-109. * [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20rutenika%2023%202018%20za%20BMS.pdf Дюра Лїкар (1941–2018), учитель, публициста - просвитни и културни творитель], Зборнїк роботох ''Studia ruthenica чис. 23 (36), 2018,'' бок 212. == Вонкашнї вязи == * [https://www.youtube.com/watch?v=tHCFW4PMIDA&t=767s Там остали алє нє побановали] - фамелия Лїкар зоз Миклошевцох * [https://gkvu.hr/predstavljanja-knjiga-zlatne-niti-miklusevaca/ PREDSTAVLJANJA KNJIGA: ZLATNE NITI MIKLUŠEVACA] * [http://katalog.nsk.hr/F/?func=direct&doc_number=000877848 Жвератко нашей младосци / Ogledalo naše mladosti] * [https://katalog.kgz.hr/pagesresults/rezultati.aspx?&searchById=10&spid0=10&spv0=Ljikar%2C+Djura&xm0=1 Katalog Knjižnica grada Zagreba], 7 кнїжки Дюри Лїкара, каталоґ == Ґалерия == <gallery> </gallery> n0tbv96u5enk3mj8a216867xjoalm1x 0 140 1565 1564 2024-10-14T16:10:34Z Amire80 9 13 измена увезено 1564 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | === Др Дюра ПАП === |- | colspan="2" |[[Файл:Djura_Pap.jpg|alt=Др Дюра Пап|center|300px]] |- |'''Народзени''' |18. фебруара 1913. року |- |'''Умар''' |29. марца 1961. року (48) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |Ґимназия у Новим Вербаше |- |'''Универзитет''' |Медицински факултет Универзитета у Заґребе |- |'''Период твореня''' |1939. по 1961. |- |'''Обласц роботи''' |медицина, здравствене просвищованє, дружтвена активносц |- |'''Поховани''' |На теметове у Руским Керестуре<br /> |- |'''Припознаня''' |Припознанє од '''УНИЦЕФ-а''' за посцигнути резултати у рапидним зменшаню смертельносци новонародзених дзецох |} '''Др Дюра Пап''' (*18. фебруар 1913—†29. марец 1961), почитовани дохтор, просвититель жительства у обласци здравства и дружтвено анґажовани роботнїк. == Биоґрафия == Др Дюра Пап (дохтор Пабянка, як го Керестурци волали) народзени у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] 18. фебруара 1913. року. Родичи Дионизий Пап (1883-1936) и Юла народзена Малацко (1893-1962). Дюра мал младших шестру Любицу (Ибольку) и брата Владислава. Дюра Пап основну школу закончел у родним валалє, державну реалну ґимназию у Новим Вербаше (1932.) а студиї медицини у Заґребе 1939. року. Обовязни лїкарски стаж окончел у Вельким Бечкереку (Зренянин), а 1941. року приходзи до Руского Керестура, алє є нєодлуга мобилизовани до войска як резервни официр и лїкар. Єден рок робел на Косове. Дюра Пап и Ксения Пап родзена Гирйовати ше винчали у Миклошевцох 29. авґуста 1940. року. У малженстве мали тройо дзеци Дюру, Златка и Иринку. [[Файл:Porodiliste.jpg|alt=др Дюра Пап у породзилїщу у Руским Керестуре|thumb|388x388px|Леона Колбас, матичарка, бабица Юлка и др Дюра Пап у породзилїщу у Руским Керестуре]] По ошлєбодзеню Дюра Пап ше врацел до родного Керестура и у рамикох Здравственей станїци основал Совитовалїще за ваготни жени и положнїци. З нєвистату и практично дзень-а-ноц роботу у Совитовалїщу посцигнул скоро нєвироятни резултати у наступних рокох, як у своїм валалє, так и у сушедних местох: смертельносц народзених дзецох зведзена на нулу. То спричинєло вельку увагу у медицинских кругох того часу за резултати роботи єдного валалского лїкара, та му аж и УНИЦЕФ додзелєл припознанє и даровал амбуланти у Керестуре найсучаснєйшу комплетну опрему за Совитовалїще. Др Дюра Пап активно участвовал у здравственим просвищованю жительох<ref>[https://www.ruskeslovo.com/%d0%b0%d1%80%d1%85%d0%b8%d0%b2%d0%b0/%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%b8%d0%bd%d0%b8-%d1%80%d1%83%d1%81%d0%ba%d0%b5-%d1%81%d0%bb%d0%be%d0%b2%d0%be-2/ Дюра Пап Лїкарски поради], ''Руске слово чис. 1, рок 1, 15. юний 1945,'' бок 4. </ref> у Руским Керестуре и у околних местох, бул активни и у дружтвено-политичних орґанизацийох, а бул и одборнїк Скупштини општини. Др Пап ше нє застановел на тих резултатох, та уж 1950. року обезпечел рентґен апарат, хтори му у дальшей роботи зоз жительством помагал у каждодньовей дияґностики охореньох. Року 1960. пошол до Заґребу на специялизацию з рентґенолоґиї и источашнє робел у Доме здравя ''Максимир'', алє ше, нажаль, барз вчас похорел, найскорей од пошлїдкох виложеносци рентґен зарйох з апарату. Дюра Папумар у 48. року живота, 29. марца 1961. року. Жителє Руского Керестура, Крушчичу, Бачкого Грачацу и Косанчичу го у барз вельким чишлє випровадзели до вичного дому. == Ґалерия == <gallery> File:Djura Pap hraje trubu.jpg|Др Дюра Пап грає на труби </gallery> == Вонкашнї вязи == * Автор нєпознати [https://zavod.rs/rok-1939/ Руски Керестур (вистка о дипломованю др Дюру Папа)], ''Руски новини за Русинох Югославиї, рок XVI , чис. 24, 16. VI 1939.,'' бок 3. * Автор нєпознати [https://zavod.rs/rok-1939/ Нови професор (у тексту пише же дипломовал др Дюра Пап)], ''Руски новини за Русинох Югославиї, рок XVI , чис. 30, 28. VII 1939.,'' бок 3. == Референци == 1pk9u3b5wtqgniajebv40bgtzj8mzjm 0 141 1573 1572 2024-10-14T16:10:35Z Amire80 9 7 измена увезено 1572 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | <big>Дюра ПАП</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Djura Pap 1946.jpg|alt=Дюра Пап|center|thumb|255x255px]] |- |'''Народзени''' |17. априла 1945. |- |'''Умар''' |15. мая 2015. року (70) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Штредня польопривредна школа, Ада |- |'''Универзитет''' |Польопривредни факултет, Беоґрад |- |'''Период твореня''' |1973—2011. |- |'''Жанри ''' |новинарство, аґрар |- |'''Поховани''' |городски теметов у Новим Садзе |- |'''Припознаня''' |Специялна награда за обявени тексти у новинох ''Руске слово'', Награда Новосадского сайма |} '''Дюра Пап''' (*17. април 1945—†15. май 2015), новинар и редактор у НВУ ''Руске слово'', фаховец у аґрару и дружтвени активиста == Биоґрафия == Дюра Пап народзени 17. априла 1945. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Родичи оцец Йоаким и  мац Леона родз. Макаї . Дюра мал младшого брата Янка. Основну школу Дюра Пап закончел у Руским Керестуре. После законченей штреднєй польопривредней школи ''Соня Маринкович'' у Ади вон ше уписал на Польопривредни факултет Универзитета у Беоґрадзе, одсек за технолоґию польопривредних продуктох на котрим достал диплому о високей школскей приготовки - дипломовани инженєр польопривреди 1972. року. Дюра Пап бул оженєти зоз Марию родз. Няради, у малженстве мали дзивчата Анамарию и Ясмину. Роботни вик у новинарстве Дюра почал у Радио Новим Садзе, програми на руским язику вєшенї 1973. року, а од фебруара идуцого року прешол до НВУ ''Руске слово'', дзе робел по авґуст 2011. року кед пошол до пензиї. == Пошвеценосц новинарству и аґрару == У НВУ ''Руске слово'' робел скоро на шицких рубрикох, алє його найвекше доприношенє було на бокох польопривреди. Тоти боки були нє лєм информативни, алє и поучни, бо давал совити преверених фаховцох у аґраре и искуства польопривредних продуковательох. Дюра бул пейц роки и главни и одвичательни редактор ''Руского календара'' (од 1996. по 2000. рок). Дюра Пап и єден зоз сновательох Дружтва аґрарних новинарох Войводини (ДАН), и бул длугорочни подпредсидатель того Дружтва. През активносц ДАН Дюра провадзел и преношел читачом нови знаня, тренди и технолоґиї у аґраре, та розвой польопривреди у жемох транзициї, алє тиж так и искуства найрозвитших жемох у тей обласци з Данскей, Голандиї, Австриї… Вельке припознанє за аґрар було кед вон, вєдно з предсидательом ДАН, участвовал на 52. IFAJ (Шветовим конґресу аґрарних новинарох) у Ґрацу, у Австриї, 2008. року. Теди ше новини ''Руске слово'' и ''Руски календар'' нашли на провадзацей вистави того Конґреса дзе представени виданя з цалого швета. Його упарта и квалитетна робота у информованю у тей обласци корунована з двома наградами. Здруженє културних творительох Сербиї ''Завичай'' и медзинародни фестивал новинарох котри провадза валал и польопривреду 2010. року додзелєли му специялну награду за обявени тексти у ''Руским слове''. З нагоди ювилея, 75. Медзинародного польопривредного сайма у Новим Садзе, додзелєна му Награда Новосадского сайма за длугорочне провадзенє тей найвекшей манифестациї польопривреди у Сербиї. == Допринос култури власного народу == У рамикох рускей култури Дюра Пап ше опробовал як ґлумец-аматер у театралних фалатох (''Ревизор, Остац у себе, Жовта'') и у даскелїх радио-драмох на Радио Новим Садзе, а тиж так бул вецей роки ґлумец у емисиї ''На габох музики и гумору''. Дюра Пап мал красни радиофонични глас. На Фестивалу култури Руснацох ''Червена ружа'' и на других културних манифестацийох вон водзел конферанси. Дюра сотрудзовал и з другима медиями. Дюра Пап умар 15. мая 2015. року у Ветернику. Поховани є на Городским теметове у Новим Садзе. == Вонкашнї вязи == [https://nar.org.rs/wp-content/uploads/2019/10/%D0%93%D0%9B%D0%90%D0%A1%D0%98-%D0%98-%D0%A7%D0%90%D0%A1%D0%98_compressed_compressed.pdf ''Гласи и часи'' - 70 роки Рускей редакциї Радио Нового Саду], Новинарска асоцияция Руснацох, Нови Сад, 2019, бок 139. [https://www.ruskeslovo.com/%d1%83%d0%bc%d0%b0%d1%80-%d0%b4%d1%8e%d1%80%d0%b0-%d0%bf%d0%b0%d0%bf/ Умар Дюра Пап], Михал Симунович, Рутенпрес, 16. май 2015. igxyh9nrm5p1posxxb4w5r4h747di18 0 142 1630 1629 2024-10-14T16:10:38Z Amire80 9 56 измена увезено 1629 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Дюра Папгаргаї |- | colspan="2" |[[Файл:Poeta i pisatelj PD.jpg|alt=Дюра Папгаргаї|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |11 новембра, 1936, Руски Керестур |- |'''Умар''' |15 марца, 2008 (71 р.), Нови Сад |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Универзитет''' |Югославянска литература на Филозофским факултету, Новосадски универзитет |- |'''Период творчосци''' |1968—2006. |- |'''Жанри''' |поезия, проза, драма |- |'''Поховани''' |у Руским Керестуре |} '''Дюра Папгаргаї''' (*11. новембра 1936—†15. марца 2008) писатель, новинар, главни и одвичательни редактор часопису за литературу, културу и дружтвени питаня ''Шветлосц'', драмски дїяч и инициятор вецей културних манифестацийох. == Биоґрафия == Дюра Папгаргаї ше народзел у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] 11. новембра 1936. року. Оцец Дюра, мац Маґдалена, народзена Роман. Основну школу и нїзшу ґимназию закончел у своїм валалє (1943–1951), стредню физкултурну школу у Новим Садзе (1952–1956), дзе закончел студиї и дипломовал югославянску литературу на Филозофским факултету (1960–1964). Дюра Папгаргаї робел як наставнїк у основней школи у [[Вербас|Вербаше]] и Руским Керестуре (1956–1959), потим як новинар у Редакциї новинох ''Руске слово''<ref>[https://www.ruskeslovo.com/ruske-slovo/ Руске слово ], тижньово новини</ref> (1963–1966), а вец як главни и одвичательни редактор обновеного часопису ''Шветлосц'' у НВП ''Руске слово'', (1966–1993).<ref>[https://www.ruskeslovo.com/%d1%88%d0%b2%d0%b5%d1%82%d0%bb%d0%be%d1%81%d1%86/ ''Шветлосц''], часопис за науку, литературу, културу и уметносц</ref> Концом седемдзешатих и у першей половки осемдзешатих рокох источасно бул и гонорарни драматурґ, а потим як директор Драми Сербского народного театра у Новим Садзе (1979–1982). Свою театралну кариєру Дюра Папгаргаї започал ище як школяр керестурскей ґимназиї, алє перши його театрални наступ зазначени у средствох явного информованя аж 1956. року у Новим Садзе, а истого року – и у Вербаше. Як режисер є зазначени 1960. року у КПД ''Максим Горки'' у Новим Садзе, дзе режирал Ґоґольову ''Женїдбу'', а як ґлумец-аматер започал свою активносц ище як школяр висших класох основней школи у Руским Керестуре, а предлужел у Новим Садзе, Вербаше, та знова Руским Керестуре, а закончел ю у Новим Садзе 1970. року. Єден є спомедзи найзначнєйших иницияторох снованя Аматерского руского театра ''Дядя'' зоз сценами у Новим Садзе и Руским Керестуре и длугорочни його уметнїцки руководитель. У тим театре Дюра Папгаргаї и усовершел свойо режисерске искуство и ту витворел найвекшу часц режийних постановкох. Дюра Папгаргаї бул инициятор вецей културних акцийох и манифестацийох як цо то Фестивал култури ''Червена ружа'', ''Струни шерца'' - поетска манифестация у рамикох ''Червеней ружи'', ''Драмски мемориял Петра Ризнича Дядї'',<ref>[https://www.ruskeslovo.com/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8-%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8/ Ґу 50. Драмскому мемориялу Петра Ризнича Дядї] Перши коментари</ref> ''Костелникова єшень''. У рамикох ''Рускей матки'' Папгаргаї иницировал ''Фестивал рускей монодрами]'',<ref>[https://rtv.rs/rsn/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0/%D0%BF%D0%BE%D1%87%D0%B0%D0%BB-%D1%80%D1%83%D1%81%D0%BA%D0%B8-%D1%84%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BB-%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%85-%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D1%85-%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BE%D1%85-%D0%B4%D1%8E%D1%80%D0%B0-%D0%BF%D0%B0%D0%BF%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B3%D0%B0%D1%97_782219.html Руски фестивал малих сценских формох]</ref> а вецей його инициятиви були витворени и у дїялносци Дружтва за руски язик, литературу и културу.<ref>[http://www.druztvo.org/ruski/o_druztve/index.htm Дружтво за руски язик, литературу и културу]</ref> До скорейчасовей пензиї Дюра Папгаргаї пошол 1993. року зоз длужносци главного и одвичательного редактора часопису ''Шветлосц''. Умар 15. марца 2008. року у Новим Садзе. Поховани є 17. марца на теметове у Руским Керестуре.<br> [[Файл:Djura Papharhaji z diplomu.jpg|alt=Дюра Когут придал награду Дюрови Папгаргайови|thumb|389x389px|Дюра Когут придал награду Дюрови Папгаргайови]] == Припознаня == За свою плодну роботу на вецей польох култури Дюра Папгаргаї достал векше число значних наградох и припознаньох. Найзначнєйши медзи нїма то: Награда ''Невен'' (1980), ''Искри култури'' КПЗ Войводини (1982), ''Октоберска награда'' Городу Нового Саду (1984), ''Вукова награда'' КПЗ Сербиї (1996), Награда ''Александер Духнович'' (1997) и ''Награда за животне дїло'' Дружтва писательох Войводини. == Творчосц == Дюра Папгаргаї визначни поета, прозни и драмски писатель, литературни критичар, антолоґичар и театрални режисер. Автор є векшого числа кнїжкох поезиї и прози як за одроснутих, так и за дзеци. Написал 23 драми, котри му обявени, а скоро шицки и виводзени на сцени або на радию. Даєдни з його творох преложени и на други язики (сербски, словацки, росийски, мадярски, румунски, українски, летонски, єрменски). == ЛИТЕРАТУРНИ ТВОРИ У ОКРЕМНИХ КНЇЖКОХ: == 1.Ту, такой при шерцу, писнї, 1969.<br> 2.Олово, черешньов квет, писнї, 1974.<br> 3.Нє дам свойо роки и квит, поезия о дзецох, 1977.<br> 4.Тровач снох, писнї, 1978.<br> 5.Конєц швета, приповедки о дзецинстве, 1980. и 1989.<br> 6.Чуваре хмарох, поема, 1981.<br> 7.Вина, приповедки, 1984 (по руски); Vina, 1984 (по словацки)<br> 8.Ordas évek (Вовчи роки), вибор писньох, 1988 (по мадярски)<br> 9.Образи на скори, руска трилоґия (три театрални фалати, поема Преклятство Косцелїска и авторов закончуюци коментар), 1988.<br> 10.Наталка, дзивче хторе любело конї, сликовнїца за дзеци, 1989 (по руски), 1990 (по словацки), 1996 (по українски)<br> 11.Путованє на юг, писнї, 1991. и 1998 (по руски), а на анґлийским 2006.<ref>[https://c-rrc.org/product/journey-to-the-south-poetry/ Путованє на юг, писнї]Journey to the south, poetry</ref><br> 12.У роси кощак сон, вибрани писнї, 1998.<br> 13.Запор, вибрана проза, 1999.<br> 14.Живи цинї, вибрани драми, 1999.<br> 15.И сенком и прахом, изабране песме, избор приредио Драшко Ређеп, са русинског превео аутор, 2003.<br> 16.Яй, Боже мой, яке я то вельке, писнї о дзецох и за дзеци, 2005.<br> 17.Били янтар, писнї, 2006.<br> 18.Збeгньoвчарe, припoвeдки, 2012.<br> == АНТОЛОҐИЇ, ПАНОРАМИ, ВИБОРИ: == 1.Антолоґия поезиї (зоз М. Ковачом и Дю. Латяком), 1963. 2.Митро Надь: Бакарни дзвон за Дунайом, вибор писньох, 1967. 3.Слунечни роки, вибор приповедкох за дзеци, вєдно зоз Дю. Варґом и Я. Рацом, 1969. 4.Дубока бразда, вибор приповедкох (зоз Дю. Латяком и Ю. Тамашом), 1975. 5.Там, коло Дунаю, вибор прози за преклад на українски язик (зоз М. М. Кочишом и Дю. Латяком), 1976. 6.Антолоґия рускей поезиї, 1984. 7.Доме, доме нєзабутни, вибор з рускей поезиї, лектира за шесту класу, 1987. 8.Ми, дзеци сторочя двацетого, вибор з рускей поезиї, лектира за седму класу, 1989. 9.През шицки поля, вибор з рускей поезиї, лектира за осму класу, 1989. 10.Гавриїл Костельник: Поезия, вибор писньох и студия, 1970. 11.Гавриї Костельник: Проза, вибор прозних творох, 1975. 12.Андри Гуздер Билянски: Винїцар, позберани твори, 2006. == ОРИҐИНАЛНИ ДРАМСКИ ТВОРИ: == 1.Остац у себе, 1971. 2.Наволайце 316-24 (Телефон мой приятель), 1973. 3.Вистата конїца, 1974. 4.Бабки зоз слами, 1985. 5.Ровняцки соблазнї, 1988. 6.Агафия старого попа дзивка, 1988. 7.Мистични образи шестри Мариям, 1988. 8.Наталка дзивче хторе любело конї, радио драма, 1988. 9.Наталка кральовна пешацкого острова, радио драма, 1989. 10.Наталка глєда Дону, радио драма, 1990. 11.Наталка на Жобрачей гори 12.Птица бабица 13.На Буджацким мосце 14.На журки у баби Юли 15.Масонка з Куртого шору, монодрама, 2002. 16.Масонка на покути у Европи, монодрама, 2002. 17.Два карти за Єрусалим, 2004. 18.Далєко гвизда Габура, 2003. 19.Лапанє пилота, 2005. 20.Илия опозиция, монодрама, 2005. 21.Марка Збегньовчарка, монодрама, 2006. 22.Сказка о швиньскей бундави, 2006. 23.Теди кед Макаї ходзел ґу Ирини, 2008. {| class="wikitable" |+ ! colspan="4" | === ҐЛУМЕЛ У ТИХ ФАЛАТОХ === |- |<div style="text-align: center;">'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Театрални фалат''' |<div style="text-align: center;">'''Улога''' |<div style="text-align: center;">'''Место''' |- |1956. |Й. С. Попович: ЗЛА ЖЕНА |Срета, чижмар |<div style="text-align: center;">Нови Сад |- |1956. |Й. С. Попович: ПОКОНДИРЕНА ТИКОВКА |Ружичич |<div style="text-align: center;">Вербас |- |1957. |М. В. Ґоґоль: ЖЕНЇДБА |Подколєсин |<div style="text-align: center;">Вербас |- |1957. |Б. Дьордєвич: ХИЖА НА УГЛЄ |Мича |<div style="text-align: center;">Вербас |- |1960. |М. В. Ґоґоль: ЖЄНЇДБА |Подколєсин |<div style="text-align: center;">Нови Сад |- |1961. |Михайло Ковач: ОРАЧЕ |Баран |<div style="text-align: center;">Нови Сад |- |1966. |Максим Горки: НА ДНУ |Сатин |<div style="text-align: center;">Руски Керестур |- |1970. |Славомир Мрожек: ПОЛИЦАЄ |Провокатор |<div style="text-align: center;">Нови Сад |} {| class="wikitable" |+ ! colspan="7" | === РЕЖИРАЛ ТОТИ ТЕАТРАЛНИ ФАЛАТИ === |- |<div style="text-align: center;">'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Театрални фалат''' |<div style="text-align: center;">'''Место''' | |<div style="text-align: center;">'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Театрални фалат''' |<div style="text-align: center;">'''Место''' |- |1960. |М. В. Ґоґоль: ЖЕНЇДБА |<div style="text-align: center;">Нови Сад | rowspan="15" | |1975. |Кита Буачидзе: ПРОВИНЦИЙНА ДЗИВКА |<div style="text-align: center;">Руски Керестур |- |1962. |Б. Нушич: ФРАҐМЕНТИ З АВТОБИОҐРАФИЇ |<div style="text-align: center;">Руски Керестур |1977. |М. В. Ґоґоль: РЕВИЗОР |<div style="text-align: center;">" |- |1964. |А. П. Чехов: ЗЛОНАМИРНЇК   |<div style="text-align: center;">" |1978. |Любомир Симович: ЧУДО У ШАРҐАНЄ |<div style="text-align: center;">Нови Сад |- |1964. |А. П. Чехов: ГИРУРҐИЯ |<div style="text-align: center;">" |1979. |Владимир Коростильов: ВАРШАВСКИ АЛАРМ |<div style="text-align: center;">" |- |1964. |Б. Ласкин: ДВОМЕ ТОВАРИШЕ |<div style="text-align: center;">" |1979. |Милица Новкович: КАМЕНЬ ЗА ПОД ГЛАВУ |<div style="text-align: center;">Шид |- |1964. |Й. Осек: НАЩИВА |<div style="text-align: center;">Руски Керестур |1979. |Дю. Папгаргаї: ВИСТАТА КОНЇЦА |<div style="text-align: center;">Руски Керестур |- |1965. |Й.С.Попович: ЗЛА ЖЕНА |<div style="text-align: center;">" |1983. |Михайло Ковач: ОРАЧЕ, ОРАЧЕ |<div style="text-align: center;">" |- |1965. |А. П. Чехов: ПИТАНКИ   |<div style="text-align: center;">" |1985. |Станислав Стратиєв: АВТОБУС |<div style="text-align: center;">Нови Сад |- |1965. |Б. Нушич: АНАЛФАБЕТА |<div style="text-align: center;">" |1986. |Борислав Пекич: НА ШАЛЄНИМ БИЛИМ <br>КАМЕНЮ (Ґенералє и У Едену на востоку) |<div style="text-align: center;">Руски Керестур |- |1967. |Б. Нушич: ПОДОЗРИВА ОСОБА |<div style="text-align: center;">" |1988. |Александер Островски: ЛЄС |<div style="text-align: center;">" |- |1968. |Й. С. Попович: ЗЛА ЖЕНА |<div style="text-align: center;">" |1988. |Борислав Пекич: У ЕДЕНУ НА ВОСТОКУ |<div style="text-align: center;">" |- |1969 |М. В. Ґоґоль: ЖЕНЇДБА |<div style="text-align: center;">" |1991. |Ян Їлек: МОЙ ДВОРЕЦ |<div style="text-align: center;">Нови Сад |- |1970. |О. Коломиєц: ФАРАОНЄ |<div style="text-align: center;">" |1991. |Миленко Вучетич: ЛЮБИЦА ПЕРША ОСОБА <br> МНОЖИНИ |<div style="text-align: center;">" |- |1972. |Мирон Канюх: КОНЦЕРТ ЗА ПСА И ШМЕЦЕ |<div style="text-align: center;">Нови Сад |1992. |Борислав Пекич: ОБЕШЕНЯК |<div style="text-align: center;">" |- |1975. |Ґордан Михич: ЖОВТА |<div style="text-align: center;">" |1995. |Дю. Папгаргаї: РОВНЯЦКИ СОБЛАЗНЇ |<div style="text-align: center;">Руски Керестур |} == ТЕКСТИ ЗА КОМПОЗИЦИЇ == {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |'''ЧЕРВЕНА РУЖА''' |- ! colspan="3" |'''У народним духу''' |- |'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Наслов писнї''' |<div style="text-align: center;">'''Автор музики''' |- |1983. |[https://www.youtube.com/watch?v=MHFtVWaWww8 Шпя трави] |Владислав Надьмитьо |- |1984. |Вредзело пожиц |Владислав Надьмитьо |- |1992. |Били конї |Юлин Бучко |- |2002. |[https://www.youtube.com/watch?v=SqBZYtkDeRs Збегньовски ноци] |Мирон Сивч |- |2003. |Хустка кветована |Мирослав Пап |- | colspan="3" | |- ! colspan="3" |'''У забавним духу''' |- |'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Наслов писнї''' |<div style="text-align: center;">'''Автор музики''' |- |1981. |Твой принц зоз сказки |Владислав Надьмитьо |- |1983. |Твой смуток и мнє швичку палї |Юлин Бучко |- |1984. |Точни час |Юлин Бучко |- |1987. |Любел сом |Юлин Бучко |- |2010. |[https://www.youtube.com/watch?v=tNfvi_KYtDs Поглєдам твою руку] |Весна Надь |- | colspan="3" | |- ! colspan="3" |Червене пупче |- |'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Наслов писнї''' |<div style="text-align: center;">'''Автор музики''' |- |1986. |Лєм по моди |Юлин Бучко |- |1987. |Хованє єдней жаби |Юлин Бучко |- |1987. |Приватна зоо-заграда |Михайло Бодянец |- | colspan="3" | |- ! colspan="3" |Ружова заградка |- |'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Наслов писнї''' |<div style="text-align: center;">'''Автор музики''' |- |1990. |Тал |Михал Лїкар |- |2003. |Збегньовски квет |Мирон Сивч |- |2004. |[https://www.youtube.com/watch?v=wZx1Bz6lAWE Збегньовски загради] |Мирон Сивч |} == Жридла и вязи == * [https://nar.org.rs/rue/d%D1%8Era-papgarga%D1%97/ Дюра Папгаргаї], биоґрафия на НАР * [https://rdsa.tripod.com/biografiji.htm#papharhaji Биоґрафия] на вебсайту ''Руснаци У Панониї'' * [https://rdsa.tripod.com/pisatrusij.htm#paphar Биоґрафия по русийски] автор Проф. др. хаб. А. Д. Дуличенко (Тарту) * Илейн Русинко (Elaine Rusinko): [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/studia%20ruthenica%2012.pdf Папгаргайово Путованє на юг], Journey to the South, Djura Papharhaji, 2006, Зборнїк роботох ''Studia Ruthenica 12 (25), 2007,'' б. 173-183. == Вонкашнї вязи == * [https://www.youtube.com/watch?v=ICQ-2qpgLGo&t=545s Седем керестурски долїни], поема * [https://www.youtube.com/watch?v=ALtZBWbjBmE Преклятство Косцелїска], поема * [https://www.youtube.com/watch?v=unoefBG6_lI Збегньовски ноци] 2. верзия * [https://www.youtube.com/watch?v=yEbxZdbHE-Q Любовна школа за початнїкох], рецитує Марина Барна * [https://issuu.com/novinki/docs/magazin6 Путованє на юг], даскельо писнї по руски и анґлийски, бок 16 * [https://rdsa.tripod.com/literatura/papharhajid.html Ище даскельо Папгаргайово писнї] === Ґалерия === <gallery> File:Djura Papharhaji maturska 1956.jpg|Дюра Папгаргаї, матурска слика File:Delegacija KSUT 1967.jpg|Делеґация КСУТ зоз Прешова у нащиви НВП ''Руске слово'' у Руским Керестуре, 1967. року, Дюра Папгаргаї (стої на право) File:Djura Papharhaji i Mikola Skuban.jpg|alt=Дюра Папгаргаї и Микола Скубан|Дюра Папгаргаї и Микола Скубан у Греческей File:Zla žena.jpg|alt=Дюра Папгаргаї други з права|Дюра Папгаргаї (други з права) зоз ансамблом ґлумцох театралного фалата ''Зла жена'' File:Papharhaji i Mizo Varga.jpg|Дюра Папгаргаї (шедзи у штредки) на єдним литературним стретнуцу </gallery> === Референци === 4cp028f6by81m62o2j24sjixfp4b2v2 0 143 1643 1642 2024-10-14T16:10:39Z Amire80 9 12 измена увезено 1642 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Дюра Шовш |- | colspan="2" | |- |'''Народзени''' |19. октобра 1929. |- |'''Умар''' |11. априла 2020. (91) |- |'''Державянство''' |югославянске, америцке |- |'''Язик творох''' |руски, анґлийски |- |'''Школа''' |Ґимназия, Вербас и Нови Сад |- |'''Универзитет''' |Ветеринарски факултет, Беоґрад |- |'''Период твореня''' |1956—1997 |- |'''Жанри''' | ветерина, инспекция |- |'''Поховани''' |Ґрин Бей (Висконсин) |} '''Дюра Шовш''' (*19. октобер 1929—†11. април 2020), ветеринар, правдиви руски интелектуалєц и почитовани предняк медзи виселєнцами у ЗАД и Канади. [[Файл:Fameliji Sovs i Orlovic 1949.jpg|alt=Фамелиї Шовш и Орлович 1949. року|thumb|401x401px|Горе: Дюра Шовш, Амалка Джуня, нєпознати, Долу: Кирил Шовш и Феброна Чижмар Шовш, баба Чижмарова, Аранка Чижмар Орлович зоз дзивчецом Марленку]] == Биоґрафия == Дюра Шовш ше народзел 19. октобра 1929. року у [[Кула|Кули]]. Оцец Кирил и мац Феброна, родз. Чижмар. Дюра мал, по мацери, старшу полушестру Амалку родз. Джуня. Як хлапец вон часто одходзел до баби до [[Руски Керестур|Руского Керестура]] дзе упознал широки круг приятельох. Основну школу Дюра Шовш закончел у Кули и вєшенї 1940. року ше уписал до ґимназиї у Вербаше. Идуцого року почала война и Мадяре окупировали [[Бачка|Бачку]] та Дюра Шовш предлужел ходзиц у Вербаше до ґимназиї на мадярским язику. До пиятей класи ґимназиї Дюра почал ходзиц у Вербаше у септембре 1944. року, мешац и пол, вец пришло ошлєбодзенє. На яр 1945. року, даґдзе у марцу, вон прешол до хлопскей ґимназиї у Новим Садзе и ту закончел пияту и шесту класу ґимназиї. Остатнї два роки ґимназиї, 1947. и 1948. року Дюра Шовш закончел у Вербаше. После законченя ґимназиї Дюра Шовш пошол на студиї ветерини у Беоґрадзе. При концу студийох Дюра Шовш ше оженєл зоз Веру родз. Цвеїч. У малженстве мали сина Александра. == Роботна кариєра == Дюра Шовш дипломовал як ветеринар 1956. року и свою першу роботу достал на Косанчичу (Ризкаши) при Руским Керестуре. Робел лєм даскельо мешаци та пошол до войска. После одслуженя воєного року Дюра ше врацел до Руского Керестура дзе робел як ветринар у валалє и на Косанчичу. Штредком 1959. року прешол зоз супругу жиц и робиц до Вербасу. Робел як ветеринар у Месовей индустриї ''Карнекс'' а, попри того, преподавал у школи школярох у привреди и бул инспектор за месо. З Вербасу Дюра Шовш пошол на роботу до Швайцарскей дзе остал два роки, 1968. и 1969. Його супруга Вера жила у Вербаше зоз сином Александром хтори рушел до основней школи. Под час роботи у Швайцарскей Дюра Шовш послал молбу до америцкого конзулату же би му и його фамелиї було одобрене уселєнє до ЗАД. Молба му була одобрена и вон, зоз супругу и сином, 1970. року одпутовали до ЗАД. Фамелия Шовш ше населєла до варошу Ґрин Бей у союзней держави Висконсин. Нєодлуга Дюра зробел царски рез на крави, а таке теди у тей часци Америки ветеринаре нє робели, та ше о тим його подняцу нашироко дознало. Теди му були отворени шицки дзвери, Дюра бул почитовани од шицких у його фаху. Дюра Шовш робел як ветеринар а, понеже мал лиценцу за роботу санитарного инспектора вон, як инспектор, путовал по цалей держави Висконсин, препатрал месо у вельких клальньох и, кед було шицко у порядку, вон одобровал продукцию. Дюра Шовш путовал по тей часци Америки, одходзел и до Канади медзи наших виселєнцох, и бул почитовани медзи виселєнцами як єден з преднякох за хторих ше зна у старим и у новим краю. Дюра Шовш бул одлучни, з дзекеди експлозвним темпераментом, отворени за контакти з другима, бешедлїви, полни самодовирия, безкрайно любопитлїви. Бул вше порихтани учиц и освойовац нови горизонти. Бул почитовани и як чловек и як фаховец. Дюра Шовш 1997. року пошол до пензиї. Активносц медзи виселєнцами предлужел окончовац прейґ интернета и з особнима контактами ище полни 20. роки. Дюра Шовш умар 11. априла 2020. року у варошу Ґрин Бей. == Ґалерия == <gallery> File:Djura ŠOVŠ.jpg|Дюра Шовш як матурант ґимназиї </gallery> == Вонкашнї вязи == * Гавриїл Колєсар, Торонто, Канада: Радосци и смутки двох руских преднякох у виселєнстве: [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20ruthenica/sr26/index.htm др Владимир Солонар (1926-2012), патолоґ и Дюра Шовш (1929-2020), ветеринар], ''Studia Ruthenica, ч. 26, 2021,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, б. 248. 8xbx0pcviocw8hfbl1fzexci3zjbejq 0 144 1660 1659 2024-10-14T16:10:40Z Amire80 9 16 измена увезено 1659 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Дюрдьов |- | colspan="2" |[[Файл:U_centru_%C4%90ur%C4%91eva_-_panoramio.jpg|center|300px]] |- ! colspan="2" |Административни податки |- |Держава |Сербия |- |Автономна покраїна |Войводина |- |Управни округ |Южнобачки |- |Општина |Жабель |- ! colspan="2" |Жительство |- | - 2011 |5092 |- | - густосц |29/ km2 |- ! colspan="2" |Ґеоґрафски характеристики |- |Координати |[https://geohack.toolforge.org/geohack.php?pagename=%D0%82%D1%83%D1%80%D1%92%D0%B5%D0%B2%D0%BE_(%D0%96%D0%B0%D0%B1%D0%B0%D1%99)&params=45.3234_N_20.0655_E_type:city 45° 19′ 24″ С; 20° 03′ 56″ И] |- |Часова зона |[https://sr.wikipedia.org/wiki/UTC%2B1 UTC+1 (CET)], влєце [https://sr.wikipedia.org/wiki/UTC%2B2 UTC+2 (CEST)] |- |Абс. висина |175 m |- |Поверхносц |175,5 km2 |- | colspan="2" |[[Файл:Serbia_location_map_%28with_Kosovo%29.svg|center|300px]] |- ! colspan="2" |Инши податки |- |Поштове число |21239 |- |Поволанкове число |021 |- |Реґистерска ознака |NS |} == Ґеоґрафски прикмети == Релєф дюрдюьовского хотара досц ровнїнски. У структури шатви водзаце место ма кукурица, потим жито и ярец, гоч попри тих шацох Дюрдьовчаньох найчастейше споминали по ґереґох. Ловиско Ловарского дружтва ''Заяц'' забера поверхносц 8.033 ha з вецей файтами дзивини. Дюрдьов оддалєни 25 km од Нового Саду. == История == Перше населєнє на месце нєшкайшого Дюрдьова ше спомина 1513. року як маєток  сримского владики. Його назви ше меняли, алє етимолоґийно були барз подобни нєшкайшому; ''Almas-Szent György, Gyứrken, Ђурђевац.'' У чаше под Турками тото населєнє припадало  тительскей нахиї после чого воно остало подполно пусте.  Насельованє нєшкайшого Дюрдьова почало 1800. року  кед ше 203 фамелиї приселєли зоз Темерину як гранїчаре (шайкаше). Новим жительом додзелєна жем хтору буду обрабяц, як и материял за хижи, безплатне нашенє и ошлєбодзенє од порцийох на три роки. Теди основана и православна парохия а перши парохове Йован Попович и Миша Костич принєсли зоз собу и матични кнїжки. Дозволу за вибудов церкви достали 1805. року од Дворского воєного совиту у Бечу. Уж 1806. року збудована православна церква  Св. Вознесеня Господнього.<ref>''Сербски сион'', Карловци 1893. року </ref> [[Файл:Crkva_Svetog_Vaznesenja_-_panoramio_%282%29.jpg|290px|right|alt=Церква  Св. Вознесеня Господнього|thumb|<div style="text-align:center;">Церква  Св. Вознесеня Господнього]]  У першей половки XIX вику висельованє Руснацох зоз їх матичним местох, Керестура и Коцура, предлужене  у двох напрямох: на юговосток  до Нового Саду,  до Дюрдьова и до валалох Шайкашскей и на юг до Шиду и Сриму. За насельованє териториї Шайкашского батальона Руснаци були заинтересовани ище штредком осемдзешатих рокох 18. вику, док Дюрдьов як населєнє ище анї нє бул формовани.  По церковних звитох,  найстарших матичних кнїжкох и церковних хронїкох, коло 1810. року Руснацох  у Дюрдьове  и дзепоєдних местох  Шайкашскей було уж 86 особи. Петнац роки познєйще, 1825. року,  було их 213 особи, з того 25 у Дюрдьове. Перши Руснаци у Дюрдьове були: Микола Сеґеди, Чапко, Бабянски, Паланчаї, Дїтко, Преґун, Михал Маґоч и Ферко Молнар. Гавриїл Костельник у Хронїки грекокатолїцкей парохиї у Керестуре наводзи же ше Руснаци, хтори перши пришли до Дюрдьова, посербели. Їх число ше обачлїво зменшало под час револуциї 1848. року.  У другей половки XIX вику шлїдзела нова габа присельованя Руснацох так же  концом седмей децениї XIX вику у Шайкашскей єст коло 400 Руснацох. 1890. року у Дюрдьове єст коло 800 Руснацох, а концом вику, 1900. року  у Дюрдьове жили 4.465 особи: 2.937 Серби, 1.119 Руснаци,  332 Мадяре и 72 Нємци. Руснаци теди представяли штвартину жительох валала. . З часом ше їх число звекшовало та их так 1910. року було вкупно 1476, 1921. – 1675, 1931. – 2129, 1948 – 2311, 1953 – 2298, 1961. – 2213, 1971. – 1908, 1981. – 1700, 2002. – 1197, а нєшка єст коло 900 Руснацох. == Духовни живот == Як ше число Руснацох у Дюрдьове звекшовало так ше вони почали и лєпше орґанизовац. Унапредзовали ґаздованє алє и лєпше орґанизовали  дружтвени, образовни и  духовни живот. Руснаци у Дюрдьове достали свой простор за богослуженя уж 1880. року, кед им Дюра Виславски уступел предню хижу у своїм обисцу. Ту направена и дзвонїца а дзвон Дюрдьовчанє достали  з керестурскей Водици,  перши лавки до школи од Коцурцох, сами жителє дали свойо обисца за першу церкву и школу, обезпечели пенєж за купованє порти за нову школу и порту за церкву. Од 1892. року почала еґзистовац  грекокатолїцка парохия Дюрдьов та вона  надалєй водзела  старосц о своїх вирнїкох у Шайкашскей. Парохия уж початком 1893. року достала и свойого стаємного священїка, Андрия Лабоша младшого. Приоритет у планох першого грекокатолїцкого пароха у Дюрдьове була активносц вязана за вибудов церкви. Його жаданя ше почали витворйовац аж 1900. року. Средства за будованє обезпечени так же Министерство угорскей влади дало 8.000 коруни, а остаток средствох зберани од жительства. Дзвон до першей церкви достали  з керестурскей Водици,  перши лавки до школи од Коцурцох, сами жителє дали свойо обисца за першу церкву и школу, обезпечели пенєж за купованє порти за нову школу, порту за церкву и збудовали церкву пошвецену Рождеству Пресвятей Богородици.<ref>Мирон Жирош: Руски жителє у Новим Саду и Шайкашскей до 1850. року, Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-1991, том I , 1997, б. 297</ref>. :: ::::[https://www.facebook.com/1264243091/videos/390008140216853/ Грекокатолїцка церква Рождества Пресвятей Богородици],(видео зоз дрона) ::::Од 1906. року на месце грекокатолїцкого пароха ше находзел священїк Максимилиян Хранилович хтори ту остал по 1912. рок, кед за нового пароха 1912. року поставени [[Дюра Биндас]]. Його дїялносц на полю вирского и народного просвищованя була всестрана. Закладал ше за вибудов новей школи, а за старших жительох основал читальню хторей дал мено ''Ґаздовске дружтво''. После Дюри Биндаса до грекокатолїцкей парохиї у Дюрдьове пришол священїк Мирко Боїч. Його дїялносц на подзвигованю вирского и културно-просвитного живота при Руснацох у Дюрдьове була рижнородна и плодна. Попри стараня о отримованю самей парохиї, вон основал Читальню младих Русинох, Кредитну касу, а з його заслугу на руским теметове 1927. року вибудована каплїчка. Тот священїк напущел дюрдьовску парохию 1936. року, а на його место пришол Михал Бесерминї и остал ту длуго после Другей шветовей войни. На його место пришол Владимир Пап Дюрань, а окремну значносц у историї рускей парохиї вшелїяк припада о. [[Йоаким Холошняй|Йоакимови Холошняйови]], хтори у нєй службовал од 1971. по свою шмерц. Таку традицию нєшка предлужел и його син – о. Михаил Холошняй. == Економски живот у валалє == Руснаци свою еґзистенцию базовали скоро виключно на польопривредней продукциї, гоч ше константно зочовали з нєдостатком обрабяцей жеми. Аґрарна реформа котра запровадзена штредком 19. вику питанє власнїцтва над жему ришела лєм за єдну часц парастох, покля векша часц жила у худоби. Пре илустрацию, под час снованя Кральовини СГС, на єдного Руснака ишол гольт и пол жеми. Таки маєток бул достаточни лєм за основну еґзистенцию, та велї поставали наднїчаре. Цо ше дотика пестованя польопривредних културох, до вельких пременкох пришло после 1945, окреме шейдзешатих рокох 20. вику кед дюрдьовски польопривреднїки почали продукцию заградкарских културох, насампредз гращку и ґереґох, а потим и паприґи. У Дюрдьове ше у велькей мири пестовало конопу. Исновала кудзелярня як и Кудзелярска  задруґа хтора основана 1940. року. Розуми ше, було и гевтих цо ше занїмали з рижнима файтами ремеслох. З архивних списох дознаваме же у медзивойновим периодзе у валалє були заступени шлїдуюци ремесла: байбере, кушнїре, ковалє, ципеларе, тишлїре, тарґовци, месаре, бочкораше, скравци, муляре, шлосере, коминяре и други. Як ше число тих ремеселнїкох меняло, шведочи попис шеґертох и майстрох у периодзе 1927–1931. Вкупне число шеґертох у тим периодзе було 68, а медзи нїма були 18 Руснаци. После 1945. число ремеселнїцких мигельох ше зменшовало, алє по шейдзешати роки заш лєм робели 82 ремеселнїки, од хторих 36 були рускей етнїчней припадносци. == Руска култура и просвита == Присельованє Руснацох осемдзешатих рокох 19. вику створело потребу за школу по руски та прето 1880. року у валалє основана Руска школа, змесцена у будинку нєшкайших улїчкох Краля Петра Першого и Рускей. Перше то була скромна набивана хижа з учальню хтора настала з валяньом преградного мура медзи двома хижами, а у заднєй хижи бул квартель за учителя. Спочатку, наставу окончовали поєдини грамотни парасти, а найчастейше то були дзияци. Перши таки "учитель" бул Дюра Кираль, а после нього Янко Ґубаш. Пре подли квалитет настави, Руснаци у Дюрдьове порушали 1883. року инициятиву за снованьом державней школи цо и витворене 1884. кед основана Руска державна школа. Настава у нєй отримована на державним, мадярским язику, а перши учитель бул Антоний Терек. Число руских дзецох нєпреривно росло, та проблем змесценя школи и далєй бул присутни. Вибудов нового руского школского будинку почал 1914, була претаргнута под час Першей шветовей войни, а вец знова предлужена по ошлєбодзеню и будинок шветочно отворени 1923. року. Руска державна школа приключена Державней сербскей основней каждодньовей школи кед достава назву Державна основна школа у Дюрдьове и од теди розвой школства у Дюрдьове провадзиме през роботу єдней школи. Цикави податок же 1939. року у сербским оддзелєню було вкупно 278 школяре, а у руским – 261 школяр. През свою историю школа у Дюрдьове пременєла даскельо назви, а нєшка ма назву Основна школа ''Йован Йованович Змай''. По Першу шветову войну, културни и дружтвени живот Руснацох бул скромни и углавним ше одвивал у рамикох грекокатолїцкей церкви и школи. Медзитим, були присутни и други традицийни форми забави и друженя, часто вязани за християнски швета и фамелийни преслави. Можебуц найприсутнєйша форма забави при дюрдьовских Руснацох були  ''пратки'' орґанизовани у жимских мешацох, док у лєтнїх мешацох огранизовани ''роґлї'', кед ше младеж зберала на драже пред дачиїм обисцом и забавяла ше до позних годзинох. У дзепоєдних валалских карчмох (Чордашова, Копчанского, Планчакова) орґанизовани танци и бали, теди окреме популарна форма дружтвеного живота у цалей Монархиї, ище од першей половки 19. вику. Иснує податок же перши руски бал у Дюрдьове орґанизовани 1923. року у Чордашовей карчми. Була то свойофайтова атракция у влалалє, хтора заинтриґовала окреме младеж, алє и других жительох. Други традицийни форми забави вязани за церковни швета, а на окремни способ було означоване швето Рождества Пресвятей Богородици, хторому пошвецена грекокатолїцка церква у Дюрдьове. У Дюрдьове од розвояченя Батальона по Першу шветову войну исновала єдна читальня – ткв. ''Руска читальня'', основана 1900. року. Тоту читальню основал грекокатолїцки священїк Андрий Лабош, вєдно з учительом Александром Котом, хтори у нєй отримовали велї преподаваня у цилю народного просвищованя. Зазначене же Руснаци дзечнє одходзели до Читальнї и були дисциплиновани "як дзеци у школи". Дюра Биндас 1912. року основал ''Ґаздовске дружтво'', а од 1913. року у Дюрдьове иснує ''Општинске привредне дружтво'' хторе припадало виключно Руснацом. После Першей шветовей войни основана ''Читальня'' на инициятиву священїка Мирка Боїча и була змесцена у карчми Дюри Хромиша – Бобаля и робела каждого штвартку. Културно-просвитни живот Руснацох у Дюрдьове достанє свойо орґанизовани форми аж по снованю Руского народного просвитного дружтва 1919. року. Инициятива за його снованє рушела праве з Дюрдьова. Священїк Дюра Биндас у своїм писме од 13. децембра 1918. року послал вкупней рускей интелиґенциї поволанку за снованє єдней єдинственей рускей националней орґанизациї! У Дюрдьове уж 2. марца 1919. отримана схадзка у дворе тедишнєй рускей школи кед формовани Народни руски месни просвитини одбор, чий предсидатель бул о. Дюра Биндас. Попри РНПД-а, часц рускей интелиґенциї основала орґанизацию Културно-просвитни союз югославянских Русинох (КПСЮР), хтора од 1934. року мала свою секцию и у Дюрдьове. Єй предсидатель бул [[Янко Хромиш]] – Бачи Горки. У медзивойновим периодзе, були и други форми дружтвеного живота у Дюрдьове. Такой по Першей шветовей войни до валалу пришол Иван Владимирович Розанов, русийски емиґрант. Вон 1921. року основал хор хтори насампредз виводзел духовну музику и робел по 1936. рок. Мено його хороводителя ноши и нєшкайши хор грекокатолїцкей парохиї – ''Розанов'''''.''' Початки театралного аматеризма при дюрдьовских Руснацох вяжу ше за 1923. рок кед виведзена перша дилетантска театрална представа – ''Ґу Христови'' (автор: [[Гавриїл Костельник]]), а пририхтали ю учительки Феброна Еперт и Верунка Рац, як и представа ''На синокосу'' (автор:[[Петро Ризнич Дядя]]). Културно-просвитне дружтво ''Тарас Шевченко'' основане 21. септембра 1948. року. Тото дружтво 15. марца 1981. року  пременоване до  Културно уметнїцке дружтво ''Тарас Шевченко'', у Дюрдьове  познате под популарну назву Матка.  Тото КУД зоз свою дїялносцу  чува  руски шпиванки, розвива театер (у КУД по нєшка одбавени  вецей як 30  аматерски театрални фалати),  руске облєчиво,  танєц и обичаї Руснацох, алє и других народох зоз хторима Руснаци вєдно жию. Руснаци у Дюрдьове укладаю вельки усиловносци же би зачували нє лєм свой национални идентитет, алє и идентитет валала у хторим жию. Чуваню духовней култури у велькей мири вшелїяк доприноши грекокатолїцка парохия, потим КУД ''Тарас Шевченко'' и школа. Же би ше зопарло нєставанє єдней часци руского културного скарбу, велька заслуга припада о. Михаилови Холошняйови хтори з вельким ентузиязмом позберал вельке количество историйного и етнолоґийного материялу, множество драгоциних рукописних и друкованих кнїжкох и зоз тим створел єдну красну музейну збирку под назву ''Руска одлога'' составену зоз 1229 артефактох материялней култури Руснацох. == Демоґрафия == У валалє Дюрдьов жию 3872 полнолїтни жителє, а штредня старосц жительства виноши 37,1 роки (35,7 при хлопох и 38,5 при женох). У валалє єст 1638 обисца и у обисцу штреднє биваю 3,14 особи. {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |Демоґрафия<ref>[https://pod2.stat.gov.rs/ObjavljenePublikacije/G2002/pdf/G20024009.pdf „Кнїжка 9”. Жительство, компаративни препатрунок числа жительох 1948, 1953, 1961, 1971,1981, 1991,2002, податки по населєньох] (PDF). [https://webrzs.stat.gov.rs] Беоґрад: Републични завод за статистику. май 2004. ISBN 86-84433-14-9.</ref> |- |'''Рок''' | colspan="2" |'''Жительох''' |- |'''1948.''' |5.008 | |- |'''1953.''' |4.819 | |- |'''1961.''' |4.669 | |- |'''1971.''' |4.531 | |- |'''1981.''' |4.668 | |- |'''1991.''' |4.517 |''4.472'' |- |'''2002.''' |5.137 |''5.263'' |} {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |Етнїчни состав спрам попису зоз 2002. року<ref>„Кнїжка 1”. Жительство, национална и етнїчна припадносц,податки по населєньох. [https://webrzs.stat.gov.rs] Београд: Републички завод за статистику. фебруар 2003. ISBN 86-84433-00-9.</ref> |- |Серби |3.538 |68,87% |- |Руснаци |1.197 |23,30% |- |Роми |131 |2,55% |- |Югославянє |61 |1,18% |- |Мадяре |46 |0,89% |- |Горвати |26 |0,50% |- |Словаци |18 |0,35% |- |Румуни |7 |0,13% |- |Муслиманє |7 |0,13% |- |Чарногорци |6 |0,11% |- |Українци |4 |0,07% |- |Нємци |4 |0,07% |- |Словенци |3 |0,05% |- |Руси |2 |0,03% |- |Македонци |2 |0,03% |- |Бунєвци |1 |0,01% |- |Албанци |1 |0,01% |- |Нєпознате |24 |0,46% |} == Вонкашнї вязи == * [http://www.zmaj.edu.rs/ Основна школа ''Йован Йованович Змай''], Дюрдьов * [https://vojvodjanskevesti.rs/jedno-od-istaknutijih-rusinskih-drustva-kulturno-umetnicko-drustvo-taras-sevcenko/ Културно уметнїцке дружтво ''Тарас Шевченко''], Дюрдьов * [http://www.dvorci.info/vetrenjace/vetrenjace/djurdjevo/infoc.php Витерняк у Дюрдьове] * [https://web.archive.org/web/20081204055850/http://www.djurdjevo.rs/index.html Урядова интернет презентация Дюрдьова] * [https://zavod.rs/ruska-odloga/ ''Руска одлога'']. Завод за културу войводянских Руснацох * Мирон Жирош: [https://www.youtube.com/watch?v=Aq5PHEp_bP8&pp=ygUWTmFzZWxqb3ZhbmplIERqdXJkam92YQ%3D%3D Насельованє Руснацох до Дюрдьова], Маковчань, Ютюб, 9. април 2021. * [https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:%C4%90ur%C4%91evo Дюрдьов] на Викимедийовей одлоги == Ґалерия == <gallery> File:Ulazak_u_%C4%90ur%C4%91evo_-_panoramio_%281%29.jpg| На уходзе до Дюрдьова File:Crkva_Ro%C4%91enja_Presvete_Bogorodice_-_panoramio_%281%29.jpg |Грекокатолїцка церква Рождества Пресвятей Богородици File:Spomenik_ispred_crkve_Svetog_Vaznesenja_-_panoramio.jpg|Памятнїк пред церкву Святого Вознесеня File:Sa_puta_%C5%A0ajka%C5%A1-%C4%90ur%C4%91evo_-_panoramio_%286%29.jpg|Пейзаж у дюрдьовских польох </gallery> == Референци == lora4wqk0hni4q57avmcee1ojslqyf9 0 145 1675 1674 2024-10-14T16:10:41Z Amire80 9 14 измена увезено 1674 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Евґений Джуня |- |'''Народзени''' |14. януар 1919. |- |'''Умар''' |1. авґуста 2000 (81) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |ґимназия, Заґреб, Педаґоґийна школа, Нови Сад |- |'''Универзитет''' |Правни факултет, Беоґрад |- |'''Период твореня''' |1945—1985. |- |'''Жанри''' |просвита, право, радио-новинарство, култура |- |'''Поховани''' |у Новим Садзе |} '''Евґений Джуня''' (*14. януар 1919—†1. авґуст 2000), професор, редактор у Радио Новим Садзе, перши директор Прекладательней служби Скупштини АП Войводини. == Биоґрафия == Евґений Джуня народзени у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] 14. януара 1919. року. Оцец Михал и мац Ана родз. Пашо. У фамелиї були ище синове Яким и Любо и дзивче Веруна. Основну школу Евґений закончел у Руским Керестуре, ґимназию у Заґребе, потим Педаґоґийну школу у Новим Садзе, а Правни факултет у Беоґрадзе. [[Файл:Aktivisti u sportu R Kerestura 1943.jpg|alt=Активисти у спорту Руского Керестура 1943/44. року|thumb|493x493px|Активисти у спорту Руского Керестура 1943/44. року: стоя, з лїва, [[Дюра Варґа]], [[Єфрем Колєсар]], Евґений Джуня, Яким Олеяр, Юрай (Дюра) Сеґеди. Шедза, з лїва, [[Йовґен Медєши|Евґений Медєши]], Яким Сабадош, [[Ириней Тимко]], Цап, Йовґен Планчак.]] == Активносци на културно-просвитним полю == Такой после войни 1945. року Евґений Джуня з ґрупу активистох порушал активносци на оспособйованю Друкарнї за виходзенє новинох ''Руске слово''<ref>С. Фейса [https://www.ruskeslovo.com/konjecno-u-svojim-valalje/ Конєчно у своїм валалє], вебсайт ruskeslovo.com, 30. април 2024.</ref>. Дня 15. юния 1945. року, мешац по законченю Другей шветовей войни, зоз керестурскей Друкарнї вишло перше число тижньових новинох под назву ''Руске слово''. У першей редакцийней постави ''Руского слова'' були [[Штефан Чакан]], Евґений Планчак, Евґений Джуня, [[Йоаким Яша Баков|Яша Баков]] и [[Гавриїл Г. Надь]]. Евґений Джуня бул член Одбору за пририхтованє отвераня Ґимназиї у Руским Керестуре, а од септембра 1946. по децембер 1949. року преподавал у Ґимназиї историю. У априлу 1948. року є поставени за директора тей школи. У децембре 1949. року почал робиц як новинар у Рускей редакциї Радио Нового Саду, од марца 1951. окончовал и редакторску длужносц<ref>[https://nar.org.rs/wp-content/uploads/2019/10/%D0%93%D0%9B%D0%90%D0%A1%D0%98-%D0%98-%D0%A7%D0%90%D0%A1%D0%98_compressed_compressed.pdf 1949. рок: Евґений Джуня, заменїк редактора], Ґрупа авторох, ''Гласи и часи'', 70 роки Рускей редакциї Радио Нового Саду, НАР, Нови Сад, 2019. б. 138. ПДФ.</ref>, а кед емисиї на нашим язику утаргнути, предлужел робиц у Радию як правнїк. Евґений Джуня сотрудзовал зоз своїма написами з обласци историї у наших виданьох: у ''Руским народним календаре 1947. и 1948. року, Шветлосци 1952. року, Билтену Покраїнского заводу за видаванє учебнїкох 1968. року'' и ''Народним календаре 1970. року''. == На чолє Прекладательней служби Скупштини АПВ == Медзитим, чолне место и заслуга за прекладанє правней и вообще фаховей терминолоґиї зоз сербского на руски язик припада праве Евґенийови Джуньови, правнїкови, хтори прекладательству у обласци права вдерел тварди фундаменти и тоту роботу окончовал з полним шерцом и благим словом. Озда прето мено Евґения Джунї остало у вичним паметаню шицких цо з нїм и после нього прекладали правни (и нє лєм правни) тексти. На основи уставних амандманох зоз 1967. року, уж шлїдуюцого, 1968. року до Покраїнского секретарияту за информациї прияти осем прекладательки: два за мадярски, два за словацки, два за румунски и два за руски язик. Прекладательки за руски язик були Еуфемия (Папуґова) Бесерминї и Гелена (Верешова/Гардийова) Жирош. Року 1969. почали виходзиц ''Службени новини САПВ'' на пейцох урядових язикох, у хторих були обявйовани, окрем на сербскогорватским/горватскосербским, материяли и на мадярским, словацким, румунским и руским язику. Кед ше окрем писаного прекладаня за потреби Секретарияту почало симултано и консекутивно прекладац схадзки Скупштини АП Войводини и стретнуца чолних людзох на найвисшим уровню зоз сушедних жемох (Мадярска, Румуния и Словацка), основана Прекладательна служба за штири язики националних меншинох хтори ше теди службено хасновало и вона вецей нє була при Секретарияту за информациї, алє при Скупштини САП Войводини. На чоло тей служби бул поставени директор: Руснак, Евґений Джуня, дипломовани правнїк. Длужносц першого директора Прекладательней служби Скупштини АПВ прилапел 1969. року и бул источашнє и член першей Комисиї за утвердзованє идентичносци покраїнских предписаньох, одкаль пошол и до пензиї. Бул у малженстве зоз Ану, Словачку зоз Арадацу, зоз хтору мал дзивче Силвию. Евґений Джуня умар 1. авґуста 2000. року у Новим Садзе дзе є и поховани на городским теметове. == Литература == * Тамаш, др Юлиян: Просвитни роботнїки 1944-1991. року, ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991),'' Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок 413. == Вонкашнї вязи == * Дюра Латяк: [https://www.ruskeslovo.com/ruske-slovo-i-profesijne-novinarstvo/ Руске слово и професийне новинарство], вебсайт www.ruskeslovo.com, 2. фебруар 2024 * Дюра Латяк: [https://www.ruskeslovo.com/%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%b8-%d0%bf%d0%b5%d1%80%d0%b8%d0%be%d0%b4-%d0%bd%d0%b0%d1%88%d0%b5%d0%b9-%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%b8%d0%bd%d0%ba%d0%b8-vi/ Нови период нашей новинки (VI)], вебсайт www.ruskeslovo.com, 3. авґуст 2020. * Мелания Римар: [https://www.ruskeslovo.com/%d0%9a%d0%be%d0%bb%d1%97%d1%81%d0%ba%d0%b0-%d0%b7%d0%b0-%d0%ba%d0%b0%d0%b6%d0%b4%d0%b5-%d1%80%d1%83%d1%81%d0%ba%d0%b5-%d0%b4%d0%b7%d0%b5%d1%86%d0%ba%d0%be/ Колїска за кажде руске дзецко], вебсайт www.ruskeslovo.com, 1. новембер 2017. * [https://petrokuzmjak.com/primer-strane/ История школи], вебсайт petrokuzmjak.com * Мирон Жирош, [https://rdsa.tripod.com/Malinarod.html Мали а вельки народ], Евґений Джуня (1919), дип. прaвник, новинaр;<br /> ===Референци=== es5b0vtn1skkzt2494kj28h2dqxd1zu 0 147 1688 1687 2024-10-14T16:19:51Z Amire80 9 11 измена увезено 1687 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Евґений М. Кочиш</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Evgenij M Kočiš 1910 1984.jpg|alt=Евґений М. Кочиш|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |5. авґуста 1910. |- |'''Умар''' |23. януара 1984. (74) |- |'''Державянство''' |угорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Нїзша ґимназия |- |'''Период твореня''' |1929—1984. |- |'''Жанри''' |литература, коректура, редаґованє, рахунководство |- |'''Псевдоними''' |Е. Михайлов, Барин, Петров |- |'''Поховани''' |у Новим Садзе |} '''Евґений М. Кочиш''' (*5. авґуст 1910—†23. януар 1984.), писатель и єден з редакторох новинох ''Русска заря''. == Биоґрафия == Евґений М. Кочиш ше народзел у [[Дюрдьов]]е 5. авґуста 1910. року, у худобней селянско-роботнїцкей фамилиї. Родичи Михал и Юлияна, нар. Шовш мали 10 дзеци, у живоце остали шесцеро - Евґений як найстарши, Юстина, Андри, Данил, [[Микола М. Кочиш|Микола]] и Мария. Основну школу Евґений закончел як одлични школяр у Дюрдьове. Приватно закончел нїзшу ґимназию 1931. року. До Нового Саду ше преселєл 1935. року, а 1936. року одходзи до монашескей школи у Високих Дечанох, алє пошвидко похопел же тота школа нє за ньго, та ше пешо врацел до Нового Саду и робел перше як наднїчар, а потим як роботнїк у подприємстве за виробок амбалажи. Евґений М. Кочиш у малженстве зоз Амалию родз. Тамаш мал два дзивки, [[Надежда Ружич|Надежду]], професорку Универзитета и Амалию, учительку. Прето же ше процивел прейґмирному уплїву грекокатолїцких священїкох у орґанизованим културним живоце войводянских Русинох, Кочиш ше уключел до секуларно ориєнтованого [[Културно-просвитни союз югославянских Русинох "Заря"|Културно-просвитного (националного) союзу югославянских Русинох - Зарї]]. Окончовал функцию секретара (1938-1941) Союзу Заря и редактора (1937-1941) новинох ''[[Русска заря]]'' и рочного алманаху Русски народни календар ''Заря'', алє плацу за тото нє доставал. Гонорар доставал од Друкарнї ''Ивкович'', дзе робел як коректор у периодзе од 1939-1941. а вец є одпущени, бо нє знал бешедовац по мадярски. Прето ше преселєл до [[Коцур]]а и робел як землєдїлец од 1941. по авґуст 1944. року. Теди го окупаторски власци гарештую и одводза на примушуюцу роботу до лаґру у Нємецкей. У лаґру роби вєдно з [[Янко Хромиш|Янком Хромишом]] (Бачи Горки) на орґанизованю одпору. После нємецкей капитулациї враца ше з лаґру и находзи ше на рижних политичних функцийох и службує у вецей подприємствох и установох як службенїк у рахунководстве аж по 1970. рок, кед одходзи до заслуженей пензиї. Теди ше селї до власного обисца у Сримских Карловцох и там препровадзує остатнї роки свойого живота. Евґений М. Кочиш умар 23. януара 1984. року у Сримских Карловцох. Поховани є у Новим Садзе. == Богата литературна творчосц == И попри русофилскей прихильносци ґу орґанизациї ''Заря'', по националней ориєнтациї Кочиш у основи бул русинофил. У рускей литератури ше зявел 1929. року, у [[Руски новини|''Руских новинох'']] (ч. 37 (245) од 18. октобра 1929. р, б. 2-3) зоз приповедку ''Остал гладни'', обявену як фельтон. Медзитим, кед основани Културно-просвитни союз югославянских Русинох (КПСЮР), котри познєйше пременєл назву на Културно-национални союз югославянских Русинох (КНСЮР), вон ше опредзелєл до його членства и уж у першим року виходзеня новинох ''Заря число 2. од 29. априла 1934. року,'' б. 4, зявює ше з есейом ''Лєносц (инерция) чловека як видни процивнїк напредку''. Од того часу постава стаємни сотруднїк тих новинох. Ридко прешло даєдно число без його напису. У чишлє 12 од 1934. року обявел и першу свою писню под насловом ''Писня косача'', написану 8. юлия 1930. року. Од 1952. року постава стаємни сотруднїк часопису ''Шветлосц'' и ''Руских народних календарох'' аж по конєц свойого живота. Вон витворел обсяжне литературне дїло зоз поезиї, новелох, драмох, есейох и пейцох романох (''Орошени слизи'', 1968; ''У млєчней драги,'' 1973; ''Чайка,'' 1974; ''Петро Андрейков,'' 1977; ''Бриґа,'' 1978). На Кочишову прозу найвекши уплїв мала русийска реалистична литература дзеветнастого вику и социялистични реализм двацетого вику, так же його творчосц представя єдну файту живей хронїки войводянского русинского живота, найвецей хронїки живота роботнїкох и землєдїлцох. Мемоари Кочишового власного животного искуства пред 1935. роком зявели ше постгумно под насловом ''Цо паметам о себе'' (Нови Сад, 1985). Заступени є и у зборнїкох и антолоґийних виданьох на руским язику и у прекладу на сербски, українски, словацки, мадярски и румунски язик. У публикацийох на руским литературним язику после 1952. року обявел понад 100 прозни литературни роботи и постал єден з найплоднєйших руских писательох свойого часу. == Литература == * Др Юлиян Тамаш: ''История рускей литератури,'' Завод за уџбенике и наставна средства – Београд, 1997, б.125-130. и 564-567. * Штефан Гудак: ''Проза Евґения М. Кочиша,'' ''Шветлосц 1/1969,'' б. 27-29. * Юлиян Тамаш, Литературна творчосц Евґения М. Кочиша, ''Шветлосц, XVII,'' (Нови Сад, 1999), 121-146; * Дюра Варґа, Дюра Латяк, Янко Рац, Студия о Е. М. Кочишови у ''Шветлосц, XXII, 1'' (Нови Сад, 1984), 3-25. * Дюра Латяк: Дзведзешат роки од народзеня Евґена М. Кочиша (1910-1984), ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 8, 2001-2003, б. 116. mw2skt182pu00rgb9fg4wcd6xp0dl21 0 148 1698 1697 2024-10-14T16:19:52Z Amire80 9 9 измена увезено 1697 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Др Евґения Барич |- | colspan="2" | |- |'''Народзена''' |3. марца 1943. |- |'''Умарла''' |9. фебруара 1999. (56) |- |'''Державянство''' |югославянске, горватске |- |'''Язик творох''' |руски, горватски |- |'''Школа''' |Ґимназия у Винковцох |- |'''Универзитет''' |Филозофски факултет Всеучилїща у Заґребе |- |'''Обласц науки''' |линґвистика |- |'''Наукови ступень''' |Доктор наукох |- |'''Период твореня''' |1968—1999. |- |'''Жанри''' |просвита, линґвистика, лексикоґрафия, култура |- |'''Похована''' |Городски теметов у Винковцох |} '''Др Евґения Барич''' (*3. марец 1943—†9. фебруар 1999), професор, науковец-линґвиста, єдна з найзначнєйши русинисткох з конца ХХ вику. == Биоґрафия == Евґения Барич (дзивоцке презвиско Горняк) ше народзела 3. марца 1943. року у Шидзе. Родичи оцец Кирил Горняк и мац Леона нар. Тимко, по походзеню зоз [[Бачинци|Бачинцох]]. Евґения була єдна спомедзи шесцерих дзецох у фамелиї, и єдина хтора остала у живоце. Пецеро дзеци Горняковим помарли. Родичи ю барз любели, чували и пошвецовали єй вельку увагу. Евґения закончела нїзши класи основней школи по руски, а пияту по сербски у Шидзе. Дальши три класи основней школи Евґения закончела у Винковцох як єдна з найлєпших школяркох своєй ґенерациї. После законченей ґимназиї у Винковцох Евґения Барич ше уписала на Филозофски факултет (ґрупа Югославянски язики и литература) у Заґребе и дипломовала 1968. року. Школского 1964/65. уписала ше на паралелни студиї русийского язика и литератури и вислухала шицки осем семестри. == Роботна и наукова драга == По законченю студийох єден час робела як професор у школи за обще образованє одроснутих у Заґребе цо єй оможлївело же би ше баржей пошвецела усовершованю у обласци линґвистики. Першу наукову роботу з линґвистики Евґения Барич обявела 1971. року. Тота єй робота була замеркована у заґребских линґвистичних кругох и оможлївела єй же би уж истого року прешла робиц до Заводу (нєшка Институту) за горватски язик и язикословє. Ту робела на виучованю сучасного горватского язика, окреме на твореню словох практичней терминолоґиї и лексикоґрафиї, як и на дополнєню Академийового Словнїка горватского язика. Робела и на ''Ґраматики горватского язика'' (авторка є часци о Твореню словох) чийо перше виданє вишло з друку 1979, а штварте 1990. року. Евґения Барич зробела барз хасновиту Библиоґрафию часопису ''Язик'' од I. по XX. рочнїк и Библиоґрафию ''Филолоґиї'' од 1. по 10. число. Робела як язични фаховец и сотруднїк на терминолоґийних словнїкох як цо то Словнїк полимерийного инженєрства, Горватско-анґлийски и Анґлийско-горватски аґрономски словнїк, Нємєцко-горватски електротехнїчни словнїк, и одпочала роботу на пририхтованю рускей часци словнїцкого материялу за Горватско-українско-руски словнїк.[[Файл:E Baric Rusinski jezik.jpg|alt=Руски язик медзи прешлосцу и терашньосцу|thumb|365x365px|др. Е. Барич, Руски язик медзи прешлосцу и терашньосцу]] Евґения Барич маґистровала 1979. року на тему ''Меновнїки, зложени слова на нєпрефиксални и нєсуфиксални способ твореня''. Тота єй робота вишла з друку як окремна кнїжка 1980. року. И попри того же наукови ступень маґистра здобула як фаховец за сучасни горватски язик Евґения Барич нє забула же є Рускиня и же єй знанє треба же би послужело и народу з хторого походзи. Вона у предлуженю науковей роботи найвекшу увагу пошвецела виучованю нашого язика. Так Евґения Барич 1996. року докторовала на тему '''''Руски язик медзи прешлосцу и будучносцу'''''. Докторска дисертация др Евґениї Барич ''Руски язик у розщипеню медзи прешлосцу и терашньосцу'' у форми кнїжки видата постгумно (2007). Проф. др Михайло Фейса у приказу тей кнїжки наглашел же ше авторки др Евґениї Барич поспишело руски язик спатриц зоз шицких аспектох. У своїм завидним обсягу од 368 боки кнїжка презентує комплетну язичну, социолинґвистичну и историйну материю ХХ вика хтора ше дотика руского язика. Кнїжка числених фактох и часто инґениозних заключеньох, хтори по своєй ширини виходза зоз линґвистичних рамикох, руцаюци нове шветло на руски язик и його статус, як и на Руснацох вообще. При линґвистичним заключованю др Евґения Барич, наглашел др М. Фейса, вше дава першенство линґвистичному критериюму над дружтвено-политичним. Баричова напр. констатує же руски язик нєшка готови линґвистични факт. Функционує як поливалентни язик. Ма дзеведзешатрочну литературну традицию. Свойочасово авторка була свидома же руски язик нє мал праве место у класификациї славянских та ше ещи 1983. року закладала же би ше вон змесцел медзи восточнославянски и заходнославянски язики, надовязуюци ше у тим на становиска А. Д. Дуличенка. Причина такей оцени лєжи у тим же руски язик характеризую риси и восточнославянскей и заходнославянскей ґраматичней системи, зоз дзепоєднима специфичносцами, о чим детальнєйше на вецей заводи писал и автор тих шорикох. По Баричовей, у основи руского язика мишани славянски диялект, и то таки яки нє ма свой пандан на матичней рускей териториї. Баричова констатує же матична жем и матични етнос звичайно исте, алє при Руснацох того поклопйованя нєт, бо при нїх нєт поняца матична жем у смислу жем зоз хторей ше приселєли, та при нїх треба бешедовац о матичней териториї. Угорска Рус була руска матична одн. етнична територия знука Угорскей одн. Австро-Угорскей. Понеже матична жем уключує територию досельованя, а матични народ подрозумює державни гранїци, Руснаци би, по авторки, на основи того требали мац два матични жеми (Україну и Словацку) и два матични народи (українски и словацки). Матични етнос, медзитим, може буц лєм єден. Прето Баричова за случай Руснацох бешедує о матичним етносу, а нє о матичним народу (29-30). Авторка ше, очиглядне, намага буц цо обєктивнєйша, почитуюци примарни историйни факти и нє модификуюци актуални стан (уключуюци и свидомосц Руснака) пре власни хасен, за розлику од дзепоєдних єй колеґох науковцох. Як линґвистка, Евґения Барич дескриптивиста. Єй место медзи найзначнєйшима русинистами конца ХХ вика. Евґения Барич обявела 30 науково роботи и 24 фахово статї. Главни подруча єй интересованя були творенє словох у горватским язику и, у остатнїх 15 рокох єй мацерински руски язик. Спрам єдногласней оцени фаховей критики, на подручох на хторих вона робела вона горватскей линґвистичней науки охабела науково роботи високей науковей вредносци. Др Евґения Барич порихтала и ''Словнїк руского язика - филолоґия'' як и студию ''Руска драга Гавриїла Костельника''. == Виступи у швеце науки == Евґения Барич була член Горватского филолофийного дружтва и Матици горватскей. Вона рецензировала даскельо учебнїки з подруча язика, робела на конципованю наставних планох за припаднїкох рускей националней меншини и за основни школи у Републики Горватскей. Евґения Барич активно участвовала у роботи Заґребского линґвистичного круга и компетентно викладала кроатистичну и русиниситичну проблематику на велїх наукових сходох. Так Евґения Барич участвовала на вецей наукових конференцийох у жеми и иножемстве (окреме у Словацкей и України) зоз своїма сообщенями з обласци руского язика. Увагу прицагло єй сообщенє на тему ''Руски язик ошвицени з призначками заходнославянских и восточнославянских язикох'' хторе пречитала на 9. Медзинародним конґресу линґвистох у Києве 1983. року. Було то по перши раз же на таким сходзе сообщенє пречитане по руски. Нє меншу увагу прицагло и сообщенє Евґениї Барич на тему "Жиц вєдно" на 9. Стретнуцу националних меншинох "Алпе-Адриа" хторе було отримане од 19. по 21. октобер 1990. року у Осиєку и Вуковаре, на хторим вона представяла Союз Русинох и Українцох Горватскей медзи делеґатами националних меншинох зоз Австриї, Италиї, Швайцарскей, Мадярскей, Горватскей и Словениї. Др Евґения Барич була член Дружтва за руски язик, литературу и културу од 1976. року. Була член Мемориялного одбору Микола М. Кочиш при КПЗ Войводини. У вецей нагодох, кед пришла до Нового Саду, др Евґения Барич на Катедри за руски язик, литературу и културу отримала преподаванє з обласци руского язика. Др Евґения Барич умарла 9. фебруара 1999. року. Похована є на Городским теметове у Винковцох. == Литература == * Дюра Латяк: ''Портрет язикознавца Др Евґения Барич (1943.-1999.)'', ''Studia Ruthenica'', Дружтво за руски язик, литературу и културу ч. 7, 1999-2000. б. 127-129. * Др Михайло Фейса: ''Евґения Барич, Руски язик у розщипеню прешлосци и терашньосци,'' ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 13, 2008, б. 233-234. == Вонкашнї вязи == * [https://hrcak.srce.hr/file/310394 Руски язик ошвицени з призначками заходнославянских и восточнославянских язикох], Croatica 19/1983 * Evgenija Barič, [https://katalog.kgz.hr/pagesresults/bibliografskiZapis.aspx?&currentPage=1&searchById=1&sort=0&spid0=1&spv0=ruski+jezik&xm0=1&selectedId=244000196&AspxAutoDetectCookieSupport=1 Ruski jazik ošviceni z priznačkami zahodnoslavjanskih i vostočnoslavjanskih jazikoh], Croatica: prinosi proučavanju hrvatske književnosti, God.14 (1983), 19, * [https://katalog.kgz.hr/pagesresults/rezultati.aspx?&searchById=100&age=0&spid0=10&spv0=Bari%C4%87%2C+Eugenija&xm0=1 Autor: Barić, Eugenija], Katalog Knjižnica grada Zagreba * Mirko Peti: [https://hrcak.srce.hr/clanak/324414 Dr. Eugenija Barić (In memoriam)], Portal hrvatskih znanstvenih i stručnih časopisa - Отвориц: Hrčak hrvatski pdf 966 Kb p8xi55zw8147lehkjbjut8szltwgsjo 0 149 1700 1699 2024-10-14T16:19:52Z Amire80 9 1 измена увезена 1699 wikitext text/x-wiki Єдначини у хторих ше нєпозната велькосц находзи у екпоненту ступня волаю ше '''експоненциялни єдначини'''. Експоненциялна єдначина дефинована за шицки вредосци нєпознатей велькосци ''x'' зоз домену реалних числох. ==Єдноставни експоненциялни єдначини== Под єдноставнима експоненциялнима єдначинами подрозумюю ше єдначини хтори маю єден член зоз нєпознату велькосцу у експоненту ступня: :<math> 3^{2(x+1)} =81 \, </math> : <math> \begin{align} 3^{2(x+1)} & = 3^4 \\ 2(x+1) & = 4 \\ 2x+2 & = 4 \\ x & = 1 \\ \end{align} </math> ==Зложени експоненциялни єдначини== Зложени експоненциялни єдначини содержа векше число членох у хторих нєпозната велькосц у експоненту ступня. ===Приклад 1=== Ришиц експоненциялну єдначину: :<math> 4^{(x^2-x+1)} =8^x \, </math> : <math> \begin{align} 2^{2(x^2-x+1)} & = 2^{3x} \\ 2(x^2-x+1)& = 3x \\ 2x^2-2x+2& = 3x \\ 2x^2-5x+2& = 0 \\ \end{align} </math> Кед ше риши [[квадратна єдначина]] достава ше ришеня <math>x_1=2 </math> и <math> x_2=\frac{1}{2} </math>, так же обидва ришеня задоволюю условия експоненциялней єдначини. ===Приклад 2=== Ришиц експоненциялну єдначину: :<math> {\bigg(\frac{3}{7}\bigg)}^{3x-7}- {\bigg(\frac{7}{3}\bigg)}^{7x-3} = 0 </math> Кед ше похаснує правила за операциї зоз ступнями, достанє ше: :<math> \begin{align} {\bigg(\frac{3}{7}\bigg)}^{3x-7}& = {\bigg(\frac{7}{3}\bigg)}^{7x-3} \\ {\bigg(\frac{3}{7}\bigg)}^{3x-7}& = {\bigg(\frac{3}{7}\bigg)}^{-7x+3} \\ 3x-7& = -7x+3 \\ 10x &= 10 \\ x&=1 \end{align} </math> ===Приклад 3=== Ришиц експоненциялну єдначину: :<math> 3\cdot4^x + 2 \cdot9^x = 5\cdot 6^x </math> Кед ше риши єдначина, достанє ше: :<math> \begin{align} 3\cdot 2^{2x} + 2 \cdot3^{2x} & = 5\cdot 2^x3^x /:2^x 3^x \\ 3\frac{2^x}{3^x} +2 \frac{3^x}{2^x } & = 5 \\ 3{\bigg(\frac{2}{3}\bigg)}^x +2{\bigg(\frac{3}{2}\bigg)}^x & =5 /: {(\frac{2}{3})}^x=y \\ 3y +2 \frac{1}{y }-5& = 0 / \cdot y \\ 3y^2 -5y +2 & = 0 \\ \end{align} </math> Кед ше риши достата квадратна єдначина по y достанє ше же <math> y_1=1 </math> и <math> y_2=\frac{4}{6} </math>. Кед ше вежнє до огляду же <math>(\frac{2}{3})^x = y </math>, доходзи ше и до конєчного ришеня початней експоненциялней єдначини <math>x_1=0 </math>, a <math>x_2=1</math>. ===Приклад 4=== Ришиц експоненциялну єдначину: :<math> 27^{(x^2-3x-3)} - {\bigg(\frac{1}{27}\bigg)}^x = 0 </math> Кед ше риши єдначина, достанє ше: :<math> \begin{align} {3}^{3(x^2-3x-3)} & = 3^{-3x} \\ 3(x^2-3x-3)& = -3x \\ 3x^2 -9x -9 & = -3x \\ 3x^2-6x-9& = 0 /:3 \\ x^2-2x-3& = 0 / \\ \end{align} </math> Кед ше риши найдзена квадратна єдначина по достава ше и ришенє експоненциялней єдначини :<math> x_1=3 </math> и <math> x_2=-1 </math> и обидва ришеня задоволюю условия експоненциялней єдначини. ==Литература== *Gusić J., Mladinić P., Pavković B., "Matematika 2", Školska knjiga, 2006. 2x50ksulab3ip2z1nyt2nnqn2nt4z6t 0 150 1709 1708 2024-10-14T16:19:52Z Amire80 9 8 измена увезено 1708 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | Емилиян Ґубаш |- | colspan="2" |[[Файл:Gubas Emilijan 1912 roku.jpg|alt=Емилиян Ґубаш 1912. року|center|frameless|300x300px]] |- |'''Народзени''' |25. фебруара 1875. |- |'''Умар''' |3. септембра 1919. (44) |- |'''Державянство''' |астро-угорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |карпато-руски, руски |- |'''Школа''' |Дзиякоучительска школа у Ужгородзе |- |'''Период твореня''' |1894—1919. |- |'''Поховани''' |На теметове у Коцуре |} '''Емилиян Ґубаш''' (*25. фебруар 1875—†3. септембер 1919), учитель и драмски дїяч у [[Коцур]]е, други подпредсидатель Управного одбору [[Руске народне просвитне дружтво|Руского народного просвитного дружтва]] (РНПД). == Биоґрафия == Емилиян Ґубаш ше народзел 25. фебруара 1875. року у Коцуре. Оцец Михал Ґубаш и мац Мария родз. Тот. Основну школу закончел у своїм валалє, нїзшу ґимназию у Новим Садзе, а дзиякоучительску у [[Ужгород]]зе. У дзепоєдних жридлох (як замерковал Микола М. Цап), учительску школу закончел у Баї (Мадярска). Алє, понеже добре овладал зоз карпаторуским язиком, на котрим и писал, а бул и дзияк, точнєйше будзе же Емилиян Ґубаш бул ужгородски школяр. У Коцуре Емилиян Ґубаш робел як учитель од 1894. по 1899. рок. По власней дзеки одходзи до грекокатолїцкей основней школи (познатшей як Руска школа) у Новим Садзе. Ту робел по 1912. рок, и знова ше врацел до Коцура дзе робел як учитель и дзияк. Под час школованя Емилиян Ґубаш здобул солидне музичне образованє котре зоз замеркованим успихом применьовал у своєй културно-просвитней дїялносци. Вон 23. фебруара 1913. року пририхтал, з помоцу коцурских учителькох Єлени Чижмар и Ксениї Лабош, „забаву“ у котрей одбавени два єднодїйки ''Нє преклїнай'' и ''Врачарка'' Єронима Я. Луцика у режиї Емилияна Ґубаша, а виведли их коцурски школяре висших класох основней школи. То источасно и перши театрални представи при Руснацох у [[Бачка|Бачкей]], о котрих иснує писани шлїд. О тей подїї значней нє лєм за Коцур, алє и за театрални живот Руснацох на тих просторох, 1913. року писала и Врабельова ''Недиля'', а ориґинална поволанка и програма зачувани дзекуюци др Федорови Лабошови зоз Заґребу и його фамелиї. Спрам писаня ''Недилї'' у Коцуре и о рок, 3. мая 1914. року, тиж виведзена театрална представа ''Пекло у хижи'', хтору пририхтал учитель Емилиян Ґубаш. После Першей шветовей войни, гоч уж обачлїво хори, Ґубаш предлужує културну дїялносц. Повязал ше зоз о. Дюром Биндасом и потримовал його инициятиви коло снованя рускей културней орґанизациї. З його анґажованьом 9. януара 1919. року у Коцуре основани Просвитни одбор (перши спомедзи вецей таких целох по других местох), а вон вибрани за його першого предсидателя. На Сновательней схадзки Руского народного просвитного дружтва 2. юлия 1919. року у Новим Садзе Емилиян Ґубаш вибрани за другого подпредсидателя Управного одбору РНПД-а и на тей длужносци го застала нєсподзивана шмерц. Емилиян Ґубаш умар 3. септембра 1919. року у Коцуре, дзе є и поховани. == Литература == * Дюра Латяк: ''Театрални живот Руснацох, І часц'', видавателє: Театрални музей Войводини и НВУ ''Руске слово'', Нови Сад, 2008, б. 274-276. * Дюра Варґа: ''Емилиян Ґубаш - зачатнїк сценско-музичней дїялносци'', ''Младежски часопис МАК, ч. 11, рок XVI, новембер 1987,'' бок 12-13. == Вонкашнї вязи == * [https://rtv.rs/rsn/%D0%B2%D0%BE%D0%B9%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0/%D0%BD%D1%94%D1%88%D0%BA%D0%B0-100-%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B8-%D0%BE%D0%B4-%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B5%D0%B9-%D1%80%D1%83%D1%81%D0%BA%D0%B5%D0%B9-%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8-%D0%BD%D0%B0-%D1%82%D0%B8%D1%85-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%85_372997.html Нєшка 100 роки од першей рускей представи на тих просторох] - РТ Войводина, 23. фебруар 2013. року, жридло Рутенпрес * [https://nar.org.rs/rue/emili%d1%8fn-%d2%91ubas/ Емилиян Ґубаш, биоґрафия] - Новинарска Асоцияция Руснацох, децембер 28, 2017. року l126jw217f0hodfr4iu9pw396q0kfdw 0 151 1714 1713 2024-10-14T16:19:53Z Amire80 9 4 измене увезене 1713 wikitext text/x-wiki == Енолоґия == Енолоґия (греч. οινος "вино", .реч. λογος "слово, бешеда") то наука хтора преучує вино зоз шицких аспектох, од обераня виновей лози по продукцию и чуванє вина. Фаховци хтори ше занїмаю зоз енолоґию ше наволую енолоґове. == Опатриц ище == * [[:sr:Вино|Вино]] == Вонкашнї вязи == * [https://web.archive.org/web/20080118171501/http://lib.ucdavis.edu/dept/bioag/collections/vitic/basic-current-books.php ''Литература вязана за вино''] (язик: анґлийски) nae5s7vlpekb5476rg4bvt0pmvffwfd 0 152 1733 1732 2024-10-14T16:19:54Z Amire80 9 18 измена увезено 1732 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align: align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Ератостен |- | colspan="2" |[[Файл:Eratosthenes.jpg|center|330x330px]]<div style="text-align: center;">Ератостен зоз Кирени |- ! colspan="2" |Особни податки |- |'''Датум народзеня''' |276. п. н. е. |- |'''Место народзеня''' |Кирена, Либия |- |'''Датум шмерци''' |194. п. н. е. |- |'''Место шмерци''' |Александрия, Єгипет |- ! colspan="2" |Наукова робота |- |'''Обласци''' |математика, астрономия, ґеоґрафия |- |'''Познати по''' |Ератостеново шитко |} '''Ератостен зоз Кирени''' (греч. Ἐρατοσθένης; Кирена, 276. п. н. е. - Александрия, 194. п. н. е<ref>The Suda states he died at the age of 80, Censorinus (De die natali, 15) at the age of 81, and Pseudo-Lucian (Makrobioi, 27) at the age of 82.</ref>.) бул гречески математичар, [[поета]], атлетичар, ґеоґраф и астроном<ref>Roller, Duane W. Eratosthenes' Geography. New Jersey: Princeton University Press, 2010</ref>. Медзи сучаснїками бул познати по назвиску "бета" (гречески число два) бо го у велїх обласцох тримали за другого чловека у цалим Медитеранє. Йому ше приписує системa жемових координатох зоз ґеоґрафскима ширинами и длужинами, а перши є познати науковец хтори вираховал [[обсяг]] Жеми, на барз схопни способ. Найрижнороднєйши и єден зоз найвизначнєйших александрийских науковцох, Ератостен, хтори себе наволал филолоґом же би ше розликовал од филозофа, народзел ше у Кирени (нєшка у Либиї) коло 276. року пред нову еру. Перше у Александриї слухал филолоґию, а потим у Атини Зенона, Аристона зоз Хия и Аркесилая. По Калимаховей шмерци Птоломей Еуерґет го поставел за управителя Александрийскей библиотеки. Умар коло 194. року пред нову еру. У елеґиї Ериґони шпивал о атичкому парастови Икарийови, хтори перши од Диониса научел садзиц винову лозу, алє го пияни валалчанє забили. Його дзивка Ериґона зоз своїм вирним псом нашла трупло и обешела ше и, на концу, шицки тройо були учишлєни медзи [[Гвизда|гвизди]]. Подобни змист ма и зачувани прозни спис ''Претваряня до гвиздох'' (Καταστερισμοί), у хторим викладаю приповедки о наставаню согвиздийох. Дїло зоз тоту назву, хторе маме и хторе ше му приписує, нє його. Од його дїлох барз мало зачуване. Фраґменти поезиї указую вельку схопносц. Ератостен як поета ишол по драги поети Калимаха, алє вон Калимаха, як виглєдовач, обачлїво превозишол. У своїм вельким дїлу ''О старей комедиї'' занїма ше зоз велїма найрозличнєйшима питанями и уплївовал на виучованя своїх нашлїднїкох Еуфрония (Аристархового учителя), Аристофана и Дидима. Од своїх колеґох достал назвиско Бета, бо у найчисленших обласцох своєй роботи вше остал други. Два случаї побиваю таки суд: у своїх ''Хроноґрафийох'' у хторих ше намагал же би одредзел час главних историйних подїйох, вон вдерел фундамент геленскей хронолоґиї хтору надалєй могол будовац Аполодор зоз Атини. Кед же и нє бул у обласци математики єден зоз найвекших, заш лєм зоз дошлїдним хаснованьом еґзактних спознаньох основал математичну ґеоґрафию. Главне дїло му було ''Ґеоґрафия'' у трох кнїжкох зоз котрима постал прави творец тей науки. У нїм виложел историю ґеоґрафиї од перших початкох при Гомерови по Александрових историчарох, потим роздумовал о форми Жеми за хтору тримал же є лабда. Його главна заслуга состої ше у тим же ше намагал одредзиц обсяг жемовей кулї, понеже знал розстоянє медзи Александрию и Сиєну. Дал топоґрафию и етноґрафию на основу мапи хтору сам направел. Попри тим, вон ше занїмал и зоз кнїжовно-историйнима, математичнима, филозофскима и хронолоґийнима виучованями. У старих часох Троянска война тримана як историйни факт. Ератостен, наприклад, змесцел руйнованє Трої до 1184. року пред нову еру. Спрам Ератостена, поета Гомер жил 100 роки по Троянскей войни.[[Файл:Eratosthenes_measure_of_Earth_circumference.svg|300x300px|alt=Вираховйованє обсягу Жеми|thumb|Вираховйованє обсягу Жеми]] Ератостен знал же на дзень лєтней ровнодньовици 22. юния, кед [[Слунко]] у найвисшей точки (поладнє), у Сиєни (нєшкайши Асуан), його зарї ошвицую сподок єдней студнї. Одредзел же того истого дня у Александриї Слунково зарї падаю под углом од 7⁰12', а то 50. часц круга. Знаюци розстоянє медзи тима двома местами, 5000 стадиї, могол вираховац длужину того лучного ступня. Спрам тих податкох єден ступень би виношел коло 700 стадиї та би вец обсяг Жеми бул коло 252.000 стадиї, 39.816 km. И погришел лєм за 193 km.<ref>Ridpath, Ian (2001). The Illustrated Encyclopedia of the Universe. New York, NY: Watson-Guptill. бок 31. ISBN 978-0-8230-2512-1</ref> Медзи другима одкрицами Ератостен видумал и способ за видвойованє простих числох од природних (познати як ''Ератостеново шитко''). Достал полєпшану вредносц за нагнутосц еклиптики (нагнуце Жемовей оси), и виробел першу мапу швета засновану на меридиянох ґеоґрафскей длужини и паралелох ґеоґрафскей ширини. У старосци ошлєпел и прето же вецей нє могол читац, вивершел самозабойство. === Референци === <references /> === Литература === * Ridpath, Ian (2001). The Illustrated Encyclopedia of the Universe. New York, NY: Watson-Guptill. б. 31 * Aujac, G. (2001). Eratosthène de Cyrène, le pionnier de la géographie. Paris: Édition du CTHS. 224p. * Bulmer-Thomas, Ivor (1939—1940).[https://archive.org/details/selectionsillust02bulmuoft Selections Illustlating the History of Greek Mathematics]Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. * Diller, A (1934). „Geographical Latitudes in Eratosthenes, Hipparchus and Posidonius”. Klio. 27 (3): 258—269. * Dorofeeva, A. V. (1988). „Eratosthenes (ca. 276–194 B.C.)”. Mat. V Shkole (на язику: руски) (4): i. * Dutka, J. (1993).[https://archive.org/details/sim_archive-for-history-of-exact-sciences_1993_46_1/page/54/mode/2up „Eratosthenes' measurement of the Earth reconsidered”]Arch. Hist. Exact Sci. 46 (1): 55—66. === Вонкашнї вязи === * [https://www.roger-pearse.com/weblog/2017/04/15/cleomedes-how-big-is-the-earth/ English translation of the primary source for Eratosthenes and the size of the Earth]at Roger Pearse. * [https://www.wilbourhall.org/index.html#eratosthenes Bernhardy, Gottfried: Eratosthenica] Berlin, 1822 (PDF) (Latin/Greek), Reprinted Osnabruck 1968 (German) * [https://www.math.utah.edu/~pa/Eratosthenes.html About Eratosthenes' methods, including a Java applet] * [http://galileoandeinstein.physics.virginia.edu/lectures/gkastr1.html How the Greeks estimated the distances to the Moon and Sun] 7itlexifd02iolv1m6sba6tuz44a94l 0 153 1746 1745 2024-10-14T16:19:54Z Amire80 9 12 измена увезено 1745 wikitext text/x-wiki == Етномузиколоґия == [[Файл:Frances Densmore recording Mountain Chief2.jpg|right|thumb|350x350px|Америцки антрополоґ и етнолоґ Френсис Дензмор знїма индиянца зоз племена ''Блекфут'' у Смитсоновим институту за Биро за америцку етнолоґию (1916. року)]]Етномузиколоґия то наука хтора ше занїма зоз преучованьом музичного фолклору. Наволує ше ище музична фолклористика.<ref> Pegg, Carole, Helen Myers, Philip V. Bohlman, and Martin Stokes. 2001. “Ethnomusicology.” In The New Grove Dictionary of Music and Musicians, vol.8, ed. S. Sadie, 367-403. London: Macmillan.</ref> Назва фолклор ше у науки розлично толкує а настал од анґл. слова folk и lore (народ и знанє) а означує народну мудросц, схопносц и знанє. Етнолоґия наука хтора виучує людску културу а з тей науки настала и розвила ше окремна дисциплина хтора преучує народну творчосц - ''фолклористика''. Музични фолклор преучує материю народней [[Подзелєнє музики|музики]]. Музично-фолклорнa материя подзелєна до 4. ґрупох: * вокална (єдногласна и вецейгласна) * музични [[Подзелєнє музичних инструментох|инструменти]] * вокално-инструментална музика * танци == Дисциплини етномузиколоґиї == Етномузиколоґия ма окремни дисциплини хтори ше одноша на специфични виглєдованя: :♦ Орґанолоґия (преучованє музичних инструментох) :♦ Етнокореолоґия (преучованє народних танцох) :♦ Кинетоґрафия (записованє рухох и крочайох у народних танцох) :♦ Мелоґрафия (записованє народних [[Композиция|мелодийох]]).<br /> == Литература == :Cooley, Timothy J. (2005).[[iarchive:makingmusicinpol0000cool|Making Music in the Polish Tatras: Tourists, Ethnographers, and Mountain Musicians]] Indiana University Press. (Hardcover with CD). :* Czekanowska, Anna. ''Polish Folk Music: Slavonic Heritage - Polish Tradition - Contemporary Trends''. Cambridge Studies in Ethnomusicology. 2006. ISBN 978-0-521-02797-7. == Вонкашнї вязи == * [https://ethnomusicologyreview.ucla.edu/ Ethnomusicology Review (EMR)] Academic ethnomusicology journal. * [https://www.ictmusic.org/ International Council for Traditional Music] * [https://web.archive.org/web/20060307052723/http://ilam.ru.ac.za/ International Library of African Music (ILAM)] == Референци == szns5osgn4il6s3ajulytzsrp78a52j 0 154 1755 1754 2024-10-14T16:19:55Z Amire80 9 8 измена увезено 1754 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Еуфемия Барат |- | colspan="2" |[[Файл:Eufemija Nota1950.jpg|alt=Еуфемия Нота од. Барат|center|thumb|314x314px]] |- |'''Народзена ''' |8. януара 1928. |- |'''Умарла ''' |7. октобра 1990. (62) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |Учительска школа, Зомбор |- |'''Период твореня''' |1952—1989. |- |'''Жанри''' |просвита, образованє |- |'''Похована ''' |у Вербаше |} '''Еуфемия Барат''' (*8. януар 1928—†7. октобер 1990), учителька. ==Биоґрафия== Еуфемия Нота народзена 8. януара 1928. року як друге дзецко у доме Ани и Янка Нотових у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Мала старшого брата Владимира познатшого як Трифон (то му було мено дате у церкви на кресценю). Фемка ходзела у валалє до оводи а потим, од 1936. року до основней школи. Такой по ошлєбодзеню жеми 1945. и 1946. року вона ходзела до нїзшей ґимназиї у Руским Керестуре бо жадала предлужиц свойо школованє. Вше жадала буц учителька та ше 1947. року уписала до учительскей школи у Зомборе. Штирирочне школованє Еуфемия Нота закончела 1951. року и уж наступного 1952. року достала перше роботне место як учителька у основней школи у [[Коцур]]е. Була активни член тедишнього коцурского Културно уметнїцкого дружтва Николай Ґоґоль а запаметана є як ґлумица у вецей театралних фалатох. Зоз основней школи у Коцуре Еуфемия Нота 1956. року прешла на роботу до Основней школи Светозар Милетич у [[Вербас|Вербаше]]. У тей школи 50-тих и 60-тих рокох отримованa порядна настава руского язика у нїзших класох. Зоз дзецми робели вецей руски учителє и учительки. 1957. року Еуфемия Нота ше одала за Йовґена Барата по походзеню зоз Коцура. Нєодлуга, у другей половки 1958. року, Баратово достали дзивочку Оленку. Еуфемия Барат 1967. року була вибрана за заменїка директора Основней школи Светозар Милетич и на тей длужносци препровадзела 4 роки. У тим периодзе вона координовала и орґанизовала наставу на руским язику. Року 1989. року, по наполнєтих 37 рокох службованя у школи як учителька, Еуфемия Барат пошла до пензиї. Нажаль, у заслуженей пензиї Еуфемия Барат, вєдно зоз супругом Йовґеном, уживали кратко. О рок по пензионованю, дня 7. октобра 1990. року, Еуфемия Барат и єй супруг Йовґен погинули у чежким транспортним нєщесцу при Новим Садзе. Поховани су 8. октобра 1990. року на теметове у Вербаше. == Ґалерия == <gallery> File:Jak učiteljka u Kocure.jpg|alt=Учительски колектив школи у Коцуре у першей половки 50-их.|Учительски колектив школи у Коцуре у першей половки 50-их. Еуфемия Нота, учителька, шедзи перша з правого боку. </gallery> ==Вонкашнї вязи== * [https://www.ruskeslovo.com/%d0%be%d1%81%d0%b5%d0%bc%d1%80%d0%be%d1%87%d0%bd%d0%b5-%d1%88%d0%ba%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b2%d0%b0%d0%bd%d1%94-%d0%b7%d0%b0-%d1%88%d0%b8%d1%86%d0%ba%d0%b8-%d0%b4%d0%b7%d0%b5%d1%86%d0%b8-v/ Осемрочне школованє за шицки дзеци (V)], Саша Сабадош, ''Руске слово, 2. октобер 2023.'' dwli950xmtgd8qsxldbzous4tgq2gph 0 155 1763 1762 2024-10-14T16:19:55Z Amire80 9 7 измена увезено 1762 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | === Еуфемия Бесерминьски === |- | colspan="2" | |- |'''Народзена''' |25. юлия 1921. |- |'''Умарла''' |5. юлия 2003. (82) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Учительска школа у Осєку |- |'''Висша школа''' |Висша дефектолоґийна школа у Беоґрадзе |- |'''Период твореня''' |1943—1982. |- |'''Жанри''' |просвита, педаґоґия, култура, дружтвени орґанизациї |- |'''Похована''' |на теметове у Руским Керестуре |} '''Еуфемия Бесерминьски''' (*25. юлий 1921—†5. юлий 2003), учителька, наставнїцa и директорка Основней школи у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. == Биоґрафия == Еуфемия Бесерминьски народзена 25. юлия 1921. року у [[Коцур]]е од оца Янка и мацери Пепи Бесерминьскових, та ту закончела и основну школу, потим гражданску школу у Шидзе, а Учительску школу у Осєку. Под час школованя вона бивала у Осєку у грекокатолїцким манастире при часних шестрох, як и векша ґрупа руских школярох, дзекуюци одлуки и допущеню владики Дионизия Нярадия. == Роботна кариєра == У Шидзе, як просвитни роботнїк, Еуфемия Бесерминьски робела од 1943. року та по конєц 1953/54. школского року. Спрам єй словох нє було єй чежко у тедишнїх часох анґажовац ше, попри порядней просвитней роботи, и у векшим чишлє дружтвено-политичних и дружтвених орґанизацийох, без огляду на факт же ше у новоформованим дружтве дараз знало и „блукац“. Заш лєм, найдзечнєйше доприношела и анґажовала ше у аматерскей роботи Културно-просвитного дружтва ''Дюра Киш'', у витвореню чиїх програмских задаткох на културно-просвитним планє нє лєм активно участвовала (окреме у пририхтованю дзивчатох за наступи), алє ше у тим и щиро цешела. Року 1953. учителька Еуфемия Бесерминьски превжала мишане оддзелєнє руских дзецох и то по штварту класу а то бул початок повойновей рускей школи до котрей учителька унєсла шицко свойо предходне искуство здобуте на педаґоґийним и орґанизацийним планє. Року 1954. Еуфемия Бесерминьски прешла на роботу до Руского Керестура. Єй роботу у Шидзе предлужела учителька Ганча Малацкова, познєйше Кухарова и Ганча Ждинякова, познєйше Кнежевич. По приходзе до Руского Керестура активносц Еуфемиї Бесерминьски ище богатша. Попри вельочислених длужносцох котри окончовала, вироятно єй найзначнєйши: активне членство у Месней орґанизациї Червеного крижа, закладанє у орґанизациї Союзу синдикатох, окончованє длужносци помоцнїка, а потим и директора Основней школи ''Петро Кузмяк'', зоз чим Еуфемия Бесерминьски при Руснацох постала ''перша жена директор'' основней школи. Заш лєм, просвитна робота єй була наймилша, односно остала єй любов и состойна часц цалого єй живота. Єй окремне жаданє було, спатраюци рижни животни ситуациї, же би у Руским Керестуре, у рамикох основней школи, було формоване Специялне оддзелєнє, цо ше єй и сполнєло, кед воно 1968. року почало з роботу. Алє то нє було шицко. Учителька Еуфемия Бесерминьски, же би цо лєпше робела свою роботу у Специялним оддзелєню, такповесц при концу своєй роботней кариєри закончела Висшу дефектолоґийну школу у Беоґрадзе, та так вєдно з Янком Медєшом, тиж дефектолоґом, творела косцанїк оддзелєня котре од школярох з одредзенима психо-физичнима проблемами и потребами створела даєдних способних людзох аж и по виучованє ремесла у штреднїх школох. Ґу намаганьом за отверанє Ґимназиї у Руским Керестуре уключела ше нє лєм зоз своїма моцами, алє ше источашнє, по одлїву єдного числа просвитного кадру, котри ше преселєл до Нового Саду, старала и о анґажованю нових, младих людзох, та так 1970. року „приведла“ до Руского Керестура тедишнїх абсолвентох Филозофского факултета у Новим Садзе: Ирину Ковач (познєйше Натюк), Еуфемию Надь (познєйше одату Виславски), Владимира Бесерминя и Еуфемию Преґун (одату Новаков). Була то одскочна деска за тедишнїх младих людзох, котри свойо дальши животни судьби нашли у своїх фахох. Еуфемия Бесерминьски ше тиж так од самого початку барз дзечнє уключовала до орґанизованя и участвованя у Стретнуцох основних школох народох и народносцох Сербиї. Запровадзуюци акцию ''Найушоренша учальня'' (цо ше и нєшка витворює у рускокерестурскей школи), Бесерминьска свою точносц и амбициозносц пренєсла и до власного обисца, поготов по одходзе до пензиї, теди мала вецей часу за ручни роботи, обрабянє своєй вше з ружами розквитнутей заградки, путованє, виучованє странских язикох (окреме добре знала французки и италиянски), та читанє кнїжкох – власна єй окремна преокупация була филозофия. За свою длугорочну педаґоґийну и дружтвену роботу учителька, наставнїца и директорка Еуфемия Бесерминьски достала вецей значни припознаня од котрих ше єй остатнє, Повелю ''Петро Кузмяк'' з нагоди 250-рочнїци образованя на руским язику у Руским Керестуре, а за окремне доприношенє у образовно-воспитней дїялносци, пре хороту, нє поспишело прияц. Еуфемия Бесерминьски умарла 5. юлия, а похована є 7. юлия 2003. року на теметове у Руским Керестуре. == Вонкашнї вязи == * Владимир Бесерминї, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/2a%20Srudia%20Ruthenica%2015%20Pdf%202010.pdf Еуфемия Бесерминьски (1921-2003) учителька, наставнїца, директорка Основней школи у Руским Керестуре], Зборнїк роботох ''Studia ruthenica 15 (28), 2010,'' б. 145-148. * [https://petrokuzmjak.com/primer-strane/ ШКОЛА ОД 1945. ПО 1970. РОК], листа директорох * 4. НАУКОВО-ФАХОВИ СХОД „Руски язик, литература, култура и просвита“, Владимир Бесерминї, Руски Керестур [https://druztvo.org/ruski/dialnosc/dnji_mkocisa/index.html Еуфемия Бесерминьски - учителька, наставнїца, директорка (25.07.1921-05.07.2003)] * [https://www.youtube.com/watch?v=V-9NFCzTEzg&t=21s Еуфемия Бесерминьски,] Ютюб, Маковчань, септембер 8, 2023. co9w47zoojd19xs3wax2ngr5hx8id6h 0 156 1767 1766 2024-10-14T16:19:59Z Amire80 9 3 измене увезене 1766 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Еуфемия Гарди</big> |- | colspan="2" | |- |'''Народзена''' |21. септембра 1945. |- |'''Умарла''' |28. мая 2001 (56) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски, словацки |- |'''Школа''' |Учительска школа, Сримски Карловци |- |'''Висша школа''' |Висша педаґоґийна школа, Нови Сад |- |'''Период твореня''' |1968—2001. |- |'''Жанри''' |просвита, подобова уметносц |- |'''Похована''' |Братислава, Ружиновски теметов, Словацка |} '''Еуфемия Гарди''' (*21. септембер 1945—†28. май 2001), подобови уметнїк, педаґоґ. Биоґрафия Еуфемия Гудак ше народзела 21. септембра 1945. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Оцец Йовґен и мац Єлисавета (Ержа) нар. Надь. Еуфемия мала ище два шестри, Магдалену и Марию и брата Емила. Основну школу Еуфемия закончела у Руским Керестуре. Потим ше уписала до Учительскей школи у Сримских Карловцох и закончела ю. Висшу педаґоґийну школу закончела 1968. року у Новим Садзе. Истого року почала робиц як подобови педаґоґ у Руским Керестуре, потим прешла на исту роботу до Ковачици дзе робела по 1989. рок. Еуфемия Гудак ше повинчала зоз Владимиром Гардийом, у малженстве мали дзивку Ванесу. У перших двох деценийох педаґоґийней роботи Еуфемия Гарди мала векше число виставох по наших местох у Войводини. Основни єй мотиви теди були ровнїна и салаши хтори єй були окремна инспирация. Творчи период у Словацкей Од 1991. року Еуфемия Гарди жила и робела у Братислави дзе єй дзивка Ванеса студирала на Подобовей академиї. Теди почала и єй нова животна фаза хтора ше одражела и на способ єй мальованя. Єй малюнки були крашнє прияти и живот и творча робота у Братислави єй отворели дзвери до швета уметносци. Еуфемия здобула статус шлєбодного уметнїка а малюнки ше єй нашли на виставох и у ґалерийох нє лєм у Словацкей алє участвовала на самостойних и колективних виставох у Французкей, Нємецкей и Австриї. Була член Союзу подобових уметнїкох Словацкей. Евфемия Гарди ше фахово усовершовала у рамикох студийного пребуваня у Паризу. Участвовала на Бардейовским пленару. Самостойни вистави мала у Руским Керестуре, Ковачици, Новим Садзе, Братислави, Бечу, Баньскей Бистрици, Пештанох. Колективни вистави мала у Ковачици, Новим Садзе, Беоґрадзе, Панчеве, Бардейове, Братислави, Паризу, Мартину, Тренчину и Бечу. Еуфемия Гарди умарла у Братислави (Словацка) 28. мая 2001. року. Похована є на братиславским Ружиновским теметове. На чесц Еуфемиї Гарди [[Руска матка (други период)|Руска матка]] установела подобову колонию Еуфемиї Гарди 2018. року. Ґалерия == Литература == ''Подобова творчосц Руснацох'': Евфемия Гарди, подобови уметнїк, педаґоґ - Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 2003, б. 39. == Референци == Ин мемориам у новинох Руске слово, чис. ?, юний 2001. року. lrukjgr1kf9judo7b8e4xkmj7caktm1 0 157 1777 1776 2024-10-14T16:19:59Z Amire80 9 9 измена увезено 1776 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Еуґен КОЧИШ |- | colspan="2" | |- |'''Народзени''' |25. фебруара 1922. |- |'''Умар''' |12. децембра 1972. (50) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Универзитет''' |Академия подобових уметносцох, Заґреб |- |'''Период твореня''' |1949—1972. |- |'''Жанри''' |скулптури камень, бронза, ґипс |- |'''Поховани''' |у Зомборе |- |'''Припознаня''' |Октоберска награда Скупштини городу Зомбор 1968. року |} '''Еуґен Кочиш''' (*25. фебруар 1922—†12. децембер 1972) визначни югославянски и руски скулптор. == Биоґрафия == Еуґен (Йовґен) Кочиш ІІ народзени 25. фебруара 1922. року у [[Кула|Кули]]. Кочишово родичи ше 1924. року преселєли до [[Коцур]]а. Оцец Йовґен І по занїманю бул каменьорезач. Основну школу Йовґен закончел у Коцуре, а по законченей школи оцец го пратал до каменьорезацкей роботи, так же Йовґен II, попри оцови виучел тото ремесло и почал робиц, вєдно з оцом, и дома и по теметовох. Бул свидоми свойого таланту, алє и того же без образованя на уметнїцкей академиї нє мож здобуц даяку афирмацию. Велька часц його познєйшей уметносци була под уплївом його дожицох под час Другей шветовей войни, кед Войводина знова анектована ґу Мадярскей. Кочиш бул загарештовани 13. фебруара 1942. пре подозриву антивладову дїялносц. После длугей тортури вишлїдзованя, перше у Коцуре, потим у [[Вербас|Вербаше]] и Новим Садзе (у ''Армиї''), Йовґен II вєдно зоз пайташами, у ланцох послани до злогласного лаґру ''Чилаґ''. Йовґена II виратовала коцурска апатикарка мадярскей националносци, барз блїзка фамелиї Кочиш. Медзитим, нєодлуг ушлїдзела примушуюца мобилизация и драга на гранїцу Словацкей. Док служел у войску на фронту у Словацкей, дезертовал, придружел ше ґу чехословацким партизаном (1944) и участвовал у борбох коло Кошицох и дзепоєдних других варошох, же би концом 1944. року зоз чехословацкима партизанами дочекал шлєбоду. На початку 1945. року сцигол до ошлєбодзеного Коцура. 1946. року бул поволани на одслуженє порядней воєней обовязки. Праве ту його талант бул замерковани. Єден з висших официрох, хтори и сам любел уметносц, видїйствовал у команди же би його талантовани вояк бул послати до Дому армиї до Загребу и же би на Академиї покладал примаци испит. Професоре Ваня Радауш и Антун Авґустинчич замерковали його талант и роботи оценєли зоз найвисшу оцену, та ше млади вояк нашол у ґрупи студентох. Повойнова худоба залапела и будущого академского скулптора та го його оцец, каменьорезач, далєй нє могол финансовац. Розчаровани Йовґен II врацел ше до Коцура. У медзичаше його супруга достала роботу у школи у Коцуре як учителька, та Йовґен II предлужел студиї. З успихом их закончел 1954. року. == Уметнїцка робота == Кочиш робел скулптури у каменю, бронзи, ґипсу а у стилу хтори мож наволац експресионизм представяня. Його малюнки з векшей часци реалистични портрети. Бул член Здруженя подобових уметнїкох Сербиї (УЛУС). Єден час по законченю студийох бул шлєбодни уметнїк а од 1961. по 1972. рок бул  управнїк Ґалериї Културного центра  у Зомборе. Орґанизатор є прейґ 340 виставох наших еминентних малярох, скулпторох, ґрафичарох и нє лєм у Зомборе, алє и по околних местох. Коло главней роботи, Кочиш творел и у своїм ателєу. Виробел бисти Милана Коньовича, маляра, Лази Костича, Й. Й. Змая, Петефи Шандора, Милета Виторовича, маляра, Яноша Герцеґа, писателя, [[Исидор Баїч|Исидора Баїча]], [[композитор]]а, Душана Исакова, новинара, Данила Бошковича, Ґабра Коларича, [[Микола М. Кочиш|Миколи М. Кочиша]], Владимира Назора и други; релєфи Стевана Мокраньца, [[Петро Ризнич Дядя|Петра Ризнича]] и други. '''Самостойни вистави:''' [[Руски Керестур]] (1964), Кула, Зомбор, Баймок, Руски Керестур (1966), Беоґрад, Нови Сад, Вербас (1967), Панчево, Петроварадин (1968), Сизара (Италия, 1970 ), Парма (Италия, 1971 ). Постгумно Зомбор (1973), Руски Керестур (1974), Вербас (1975). '''Колективни вистави:''' Заґреб (1949), Зомбор (1962),  Суботица, Зомбор (1963), Нови Сад (1964), Зомбор, Плєвля, Никшич, Титоґрад, Приштина, Ниш, Заєчар, Зеница, Мостар (1965), Осиєк, Бечей, Зомбор, Нови Сад (1966), Бая (Мадярска), Нови Сад, Беоґрад, Бечей, Тузла (1967), Нови Сад, Шид, Зомбор (1968), Рума (1969), Беоґрад (1970), Сизара (Италия, 1971), Зомбор, Зренянин, Суботица, Вербас (1972), Зомбор, Суботица (1973). Його скулптури ше находза у  Краґуєвцу, Вербаше, Новим Садзе, Апатину, Суботици, Зомборе, Бечею, Бачким Добрим Полю, Коцуре, Руским Керестуре. На повали шветочней сали жупаниї намальовал герб Скупштини општини Зомбор по ориґиналним документу Повелї царици Мариї Терезиї зоз 1749. року кед Зомбор достал статус шлєбодного кральовского городу. Добитнїк є Октоберскей награди Скупштини городу Зомбор 1968. року. Умар 12. децембра 1972. року у Зомборе. == Литература == * Библиоґрафия: Лепосава Кляїч, ''Евґен Кочиш: академски скулптор'' (Нови Сад, 1999). * Ґрупа ауторох ''Подобова творчосц Руснацох'', Дружтво за руски язик, литературу и културу, Клуб подобових уметнїкох, Нови Сад 2003. боки 65-66. == Вонкашнї вязи == * [https://bif.rs/2012/06/novi-zivot-spomenika-revolucije/ Novi život spomenika revolucije: Ogoljena lepota] nwv4cs41w4wnhftfmth7nhujmynqa4a 0 158 1779 1778 2024-10-14T16:19:59Z Amire80 9 1 измена увезена 1778 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Завод за видаванє учебнїкох, Нови Сад]] inry267qr7fx2syfoh4h5agyz258s8l 0 159 1790 1789 2024-10-14T16:20:00Z Amire80 9 10 измена увезено 1789 wikitext text/x-wiki == ЗАВОД ЗА ВИДАВАНЄ УЧЕБНЇКОХ, НОВИ САД == == Историят видаваня учебнїкох на руским язику == [[Файл:Терашнє шедзиско Заводу, Дюри Якшича 15.jpg|thumb|422x422px|Терашнє шедзиско Заводу за видаванє учебнїкох]] ''Покраїнски завод за видаванє учебнїкох у Новим Садзе'' основани з одлуку Скупштини АП Войводини, а почал з роботу 1. септембра 1965. року. У Одлуки о снованю Заводу назначене же ма за задаток видавац школски учебнїки, приручнїки и иншу помоцну школску литературу, як и службени публикациї за потреби школох хтори робя на язикох националних меншинох у Войводини. === Видаванє учебнїкох пред снованьом Заводу === Перши учебнїки у Войводини (по Другей шветовей войни) на мадярским, словацким, румунским и руским язику вишли 1946. року. Року 1948. основане Видавательно-друкарске предприяце ''Братство-єдинство'' у Новим Садзе и у нїм ше видавали учебнїки на шицких язикох националних меншинох: мадярским, словацким, румунским и руским. Кед 31. юния 1951. року було основане Видавательно-друкарске предприяце ''Руске слово'' у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]], до його составу вошла и друкарня хтора дотля була у составе новосадского ''Братства-єдинства'' и воно пребера на себе видаванє школских учебнїкох. У тим периодзе на руским язику видати 78 учебнїки, приручнїки и лектири у тиражу коло 70.000 прикладнїки. До Одсеку пришли робиц найлєпши линґвисти зоз шорох народносцох, а за руски язик вжати проф. [[Микола М. Кочиш]]. Дїялносц Одсеку тирвала по 1965. рок, по снованє Заводу, кед шицки фаховци цо там робели прешли робиц до Редакциї або Студийного оддзелєня Заводу. === Початок роботи Заводу за видаванє учебнїкох === Перши рок видаваня учебнїкох у Заводзе бул барз значни. Спрам документациї, у школским 1965/66. року було 62 наслови по руски. У школским 1970/71. року од 1-8. класу видати 135 наслови. Микола М. Кочиш 1971. року закончел перше школске виданє Правопису руского язика. Друге капиталне дїло Миколи М. Кочиша, Ґраматика руского язика (1973. року), нажаль, нє докончене пре вчасну авторову шмерц. === Перши штредньошколски учебнїки === 3 отвераньом оддзелєньох вербаскей Ґимназиї у Руским Керестуре требало швидко обезпечовац учебнїки, та од 1971. по 1976. рок давана вельо векша увага на видаванє учебнїкох за штредню школу. Теди видати 35 наслови за штредню школу и 82 наслови за основну школу. Школяре хасновали и дзевец терминолоґийни словнїки (8 видал Завод, а 1 Дружтво за руски язик, литературу и културу вєдно зоз Заводом). На шицких ступньох образованя по руски хасновани були у тим року 126 наслови, а школского 1980/81. року дзеци хасновали 71 наслов учебнїкох, приручнїкох и лектири. === Лектира === Шлїдуюца велька обласц у видавательней дїялносци Заводу було видаванє кнїжкох за лектиру. Велї наслови настали и як зборнїки и вибори зоз литератури руских, войводянских, югославянских и шветових писательох, а було их у тим периодзе 31. == Школска реформа == Кед 1986. року почала нова реформа образованя, требало пририхтац шицки нови учебнїки по нових наставних планох и програмох и то по два класи нараз. Так од 1986. року по 1990. видати 145 углавним нови наслови. Од 1993. року Завод за видаванє учебнїкох у Новим Садзе зоз законску одлуку ше гаши и постава Оддзелєнє Явного подприємства Завод за учебнїки и наставни средства зоз Беоґраду. Без огляду на тоту пременку, Оддзелєнє у Новим Садзе предлужело видавац шицки потребни учебнїки як на руским язику, так и на язикох других националних меншинох у Войводини. На руским язику видати учебнїки и додатки за музичну културу, додатки з подобовей култури и за предшколску програму. == Сумарни прегляд видаваня учебнїкох == Од снованя Заводу 1965. по 2007. рок видати скоро 1.000 (994) наслови у тиражу коло 310.000 прикладнїки. На такей обсяжней роботи, окрем двох редакторох, були анґажовани коло 80 авторе, 140 прекладателє и коло 50 други сотруднїки (рецензенти, илустраторе, коректоре). {Калкулация по периодох: 1965 – 1985 → 444 наслови → тираж 150.000 1986 – 2007 → 550 (538) наслови → тираж 160.000 1986 – 1990 → 145 наслови 1991 – 1992 → 19 наслови 1993 – 1997 → ОШ 70 ШШ 12 → 82 наслови 1998 – 2002 → ОШ 74 ШШ 22 →96 2002 – 2007 → 196 2002 → 27 наслови 2003 → 37 наслови 2004 → 33 наслови 2005 → 26 наслови 2006 → 34 наслови 2007 → 39 наслови 2012 →28 наслови 2014 →15 наслови 2015 → 20 х 200 (тираж) = 4000 прикладнїки 1965 – 2007 → 1.150 (994) наслови → 310.000 прикладнїки 2008 – 2014 → 25 наслови рочнє (просеково) → 175 наслови х 200 (тираж) → 35.000 прикладнїки} Од снованя 1965. по 2014. рок → 1.170 (1169) наслови → 345.000 прикладнїки Авторе 80 (25 + 25 + 30) Прекладателє 140 (100 + 40) == Капитални виданя == Окрем учебнїкох, приручнїкох и лектири за порядну наставу у предшколским воспитаню, основней школи и штреднєй школи, Завод видал и вецей кнїжки як цо: :1. ''Руснаци – Русини 1745–1995'', Зборнїк роботох зоз медзинародней науковей конференциї з нагоди означованя 250-рочнїци приселєня Руснацох. :2. ''Сербско-руски словнїк'' 2. том – заєднїцке виданє зоз Катедру за руски язик и литературу и Дружтвом за руски язик, у редакциї др [[Др Юлиян Рамач|Юлияна Рамача]], др Михайла Фейси и мр Гелени Медєши.<ref>[https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/02/Serbsko-ruski-slovnjik-II-tom-WEB-2.pdf Сербско – руски словнїк II, О – Ш]</ref> :3. ''История рускей литератури'' др Юлияна Тамаша. :4. ''Стилистични вежби'' за висши класи основней школи др Юлияна Рамача. :5. ''Применовнїцки конструкциї у руским литературним язику'' др Юлияна Рамача. :6. ''Нашо пупчата'' – приручнїк за розвиванє и пестованє мацеринского и нємацеринского язика и интеркултуралносци при предшколских дзецох др Меланиї Микеш и мр Гелени Медєши. :7. ''Учебнїки за пестованє руского язика з елементами националней култури'' за школярох котри нє маю порядну наставу на мацеринским язику др [[Яков Кишюгас|Якова Кишюгаса]]. Видруковани три кнїжки: перша за 1, 2. и 3. класу, друга за 4, 5. и 6. класу и треца за 7. и 8. класу. У тих учебнїкох окремна увага пошвецена такволаним елементом националней култури: ту обробени шицки векши места у котрих жию Руснаци, визначни особи зоз тих местох, способ живота и народни обичаї на валалє и у варошу, у прешлосци и нєшка, як и простори и места зоз котрих ше нашо предки приселєли до Войводини. :8. Вибрани твори [[Дюра Папгаргаї|Дюри Папгаргая]] у трох томох: ''У роси кощак сон, Живи цинї'' и ''Запор'', заєднїцке виданє зоз ''Руским словом''. :9. ''Ґраматика руского язика'' др Юлияна Рамача за ґимназию (1–4. класу) :10. Додатки з националней историї Руснацох за учебнїки историї и учебнїки познаваня природи и дружтва др [[Янко Рамач|Янка Рамача]]. :11. Ориґинални учебнїки за музичну културу од 1. по 6. класу основней школи Лидиї Пашо и Наталиї Зазуляк. Заняти у Рускей редакциї Заводу були: Микола М. Кочиш,<ref>[https://nar.org.rs/rue/mikola-m-kocis/ Микола М. Кочиш (1928-1973)]</ref> Мария Кочиш, [[Дюра Варґа]],<ref>[http://www.druztvo.org/ruski/o_druztve/varga/index.htm Дюра Варґа (1925 - 2003)]</ref> Еуфемия Варґа, Мария Чакан, [[Амалия Хромиш]], Владимир Кочиш, Славко Сабо, Мария Дудаш, Гелена Папуґа == Референци == apb35qee4k20jii9ql6tb4mab2bbvf2 0 160 1797 1796 2024-10-14T16:20:00Z Amire80 9 6 измена увезено 1796 wikitext text/x-wiki [[Файл:Zakarpattia in Ukraine.svg|right|340x340px|thumb|Закарпатска обласц]] '''Закарпатска обласц''' (''укр.'' Закарпатська область), позната и як Закарпат'є (''укр.'' Закарпаття; мадярски: Kárpátalja) то обласц на заходу України хтора ше поклапя зоз историйним реґионом Карпатскей Рутениї. Єй административни город Ужгород. Закарпатска обласц основана 22. януара 1946. року, кед Чехословацка одустала од своїх поглєдованьох териториї Подкарпатскей Руси, по догварки медзи Чехословацку и Совєтским Союзом. Територию Подкарпатскей Руси потим превжал СССР и постала часц Українскей Сoвєтскей Социялистичней Републики. На референдуму о нєзависносци України хтори отримани 1991. року, виберачом у Закарпатскей обласци понукнута окремна опция чи жадаю автономию за реґион. Гоч векшина виберачох потримала автономию вона до конца нє одобрена. Медзитим, тот референдум ше одношел на статус самоуправи, а нє на автономию (як на Криму). Закарпатска обласц ше находзи на Карпатох на заходу України и то єдина українска обласц хтора ше гранїчи зоз штирома жемами: Польску, Словацку, Мадярску и Румунию. З оглядом же Карпати и туристична дестинация, окреме за скиянє, тота обласц ма вельку улогу у економскей обласци. Єй поверхносц скоро 13 000 квадратни километри, обласц ранґирана як 23. по поверхносци и 15. по числу жительох по попису зоз 2001. року, кед у Закарпатю було 1 254 614 жительох. Преценєне 2022. року же у тим реґиону єст 1 244 476 жительох. Тото вкупне число уключує людзох вецей розличних националносцих од хторих Мадяре, Румуни и Русини творя значни меншини у даєдних городох тей обласци, док у других вони творя векшину жительства (як цо случай у Берегове).  == Мено == Обласц тиж наволована и Транскарпатскa обласц, Транскарпатия, Закарпат’є, або историйно Подкарпатска Рус. На других язикох тота обласц ше наволує: * Мадярски язик: Kárpátalja * Словацки и чешки язик: Zakarpatská oblast; Podkarpatská Rus * Польски язик: Obwód zakarpacki * Румунски язик: Regiunea Transcarpatia * Русийски язик: Закарпатская область * Українски и руски язик: Закарпатська область Назва Транскарпатия то преклад українскей верзиї мена, мадярска назва ше преклада як Подкарпатия, прето же саме слово на мадярским язику ма значенє подножє гори. * Анґлийски язик : Subcarpathia, Subcarpathian Rus', Subcarpathian Ruthenia, Sub-Carpathian Ukraine * Французки язик: Ukraine Subcarpathique * Нємецки язик: Karpatenrussland, Karpatenland, Karpathenland, Karpatho-Russland, Karpatenukraine, Karpato-Ukraine Герб Закарпатскей обласци бул першобутно креировани концом 1920. - тих рокох у тедишнєй Чехословацкей. <gallery mode="packed" heights="160px"> File:Flag of Zakarpattia Oblast.svg|right|220px|thumb|Застава Закарпатскей обласци File:Coat of arms of Zakarpattia Oblast.svg|right|220px|thumb|Герб Закарпатскей обласци ]] </gallery> == Ґеоґрафия == [[Файл:Украинские Карпаты.png|right|220px|thumb|Українска часц Карпатох хтори роздзелюю Закарпатску обласц (на югозаходней страни) од Прикарпат’я (на сиверовосточней страни)]] [[Файл:Комитаты Королевства Венгрии на территории Закарпатской области.png|right|220px|thumb|Историйни округи Закарпат'я]] Закарпатска обласц ма вкупну поверхносц 12800 km² и находзи ше на югозаходу, на прикрей страни и у подножю Карпатских горох, хтори прекриваю коло 80% поверхносци того реґиону. Остаток реґиону прекрива Транскарпатска нїжина хтора часц Панонскей нїжини. Закарпатска обласц єдина обласц у України хтора ше гранїчи зоз штирома жемами: Польску, Словацку, Мадярску и Румунию. На заходзе ше гранїчи зоз реґионами Прешов и Кошице у Словацкей и жупаниями Borsod-Abaúj-Zemplén и Szabolcs-Szatmár-Bereg у Мадярскей, на югу зоз жупаниями Satu Mare и Maramureș у Румуниї, на востоку и сиверовостоку зоз Ивано-Франковску обласцу, на сиверу зоз Львовску обласцу и Подкарпатским войводством у Польскей. Релєф Закарпатскей обласци творя гори и менши бреги хтори прекрити зоз лїсцопаднима и ядлїновима лєсами, як и зоз алпскима пажицами. Гори прекриваю 80% поверхносци и видлужую ше од сиверозаходу по юговосток. Буково лєси на Карпатох, хтори ше з часци находза и у Закарпатскей обласци, признати як UNESCO-во место шветового нашлїдства 2007. року. Найвекши рики хтори чечу през тоту обласц то Тиса, Боржава и Теребля. Високогорске озеро Несамовите находзи ше у Рахивским району. Озеро ше находзи у Говерла резервату на прикрих часцох гори Туркул. Поверхносц озера 3 000 квадратни метери и находзи ше на 1750 метери надморскей висини. Клима у тим реґиону умерена и континентална зоз коло 700–1000 mm паданями рочнє. Просекова температура влєце +21°C, a вжиме −4°C. Зоз надморску висину 2061 метер, Говерла, часц горского ланцу Чорнагора, найвисша точка у тей обласци. Найнїзша точка, 101 метер надморскей висини, находзи ше у валалу Руски Геєвци (''мадяски'' Oroszgejőc) у Ужгороским рaйону. == История== У прешлосци тот реґион бул познати як Транскарпатска обласц або Транскарпатия, або историйно як Карпатска Русия або Русиния. Славянє ше на тото подручє приселєли у 4. вику. У 7-8. вику, славянске племе Били Горвати жило на тей териториї. У 9-10. вику, реґион бул часц Болгарского царства, а у тот час ше спомина и локални владар княз Лаборец, хтори бул болгарски вазал. У 10-11. вику реґион бул часц Києвскей Руси. После того, реґион припаднул под власцу Кральовини Угарскей, а у 13. вику з вельку часцу того реґиона владал рутенски дворян княз Ростислав Михайлович. Кед спадла централна власц у Угарскей, концом 13. и початком 14. вику, у тим реґиону владали нєзависни локални владаре Амаде Аба и Миклош Пок. Єдна часц реґиону, у тот час, припадала славянскей Галицко – волинскей держави. == Демоґрафия == [[Файл:Etnos0.gif|thumb|250px|Етнїчна мапа Закарпатскей обласци зоз 2001. року. Зоз целову фарбу представени Українци уключуюци и Русинох, зоз желєну Мадяре, зоз белаву мишани Українци уключуюци и Русинох, зоз жовту Румунє, док Роми на тей етнїчней мапи нє зазначени.]] Українци и українски попис жительства зоз 2001. року нє припознаваю Русинох як окремну националну меншину. Русини катеґоризовани як подґрупа Українцох. Русини и русински язик учишлєни ґу Українцом, а векшински язик українски (80,5%), други национални меншини то Мадяре (12,1%), Румунє (2,6%), Руси (2,5%), Роми (1,1%), Словаци (0,5%) и Нємци (0,3%). По тим попису, коло 10100 жительох Закарпатскей обласци (0,8%) идентификую ше як Русини. {| align="center" class="wikitable plainlinks TablePager" |+ ! |Националносц ! |Число ! | 2001 (%) ! | 1989 (%) ! |рост (%) |----- |Українци (уключуюци и Русинох) |1 010 100 |80,5 |78,4 | +3,4% |----- |Мадяре |151 500 |12,1 |12,5 | -2,7% |----- |Румунє |32 100 |2,6 |2,4 | +9% |----- |Руси |31 000 |2,5 |4,0 | -37,3% |----- |Роми |14 000 |1,1 |1,0 | +15,4% |----- |Словаци |5 600 |0,5 |0,6 | -22,3% |----- |Нємци |3 500 |0,3 |0,3 | +3% |+ |} 98w7t971xjf8jxrgakkp886kctrtxq6 0 161 1808 1807 2024-10-14T16:20:01Z Amire80 9 10 измена увезено 1807 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Замок, Руски Керестур |- | colspan="2" |[[Файл:Замок дакеди.jpg|alt=Школски будинок Замок|center|thumb|299x299px|Школски будинок Замок давно ]] |- ! colspan="2" |Общи информациї |- |'''Општина''' |[[Општина Кула|Кула]] |- |'''Держава''' |Сербия |- |'''Файта памятнїка''' |Нєрухоме културне добро |- |'''Час наставаня''' |1913. |} '''Замок''' у Руским Керестуре, школски будинок збудовани 1913. року == Леґенда о вибудови школи == Нєодлуга по приселєню Руснацох штредком XVIII вику до Бачкей, односно до [[Руски Керестур|Руского Керестура]], у валалє була збудована перша школа 1753. року з чим установена традиция школованя на руским язику хтора тирва и нєшка. Жительом Руского Керестура добре позната приповедка о старим школским будинку у валалє, у народзе наволаним Замок, хтора гвари же будованє будинку Новей школи на початку ХХ вику наложела тедишня австроугорска держава. Тот школски будинок, вибудовани 1913. року а, ниа, прешло вецей як єден вик од спомнутей вибудови а ище вше ше спомина приповедка о тим же ше плани за будованє школи на драги од архитекти якошик помишали, та до Керестура сцигол план будинка предвидзеного за будованє дзешка у горйовитих крайох, а керестурски план же, нїби, пошол там дзешка до брегох. Спрам шицкого, то лєм звичайна леґенда а познате же архитекта керестурскей школи Денеш Дєрдї бул на початку ХХ вику у ґрупи младих и полєтних мадярских архитектох хтори жадали розвиц нови, модернєйши архитектонски дизайни по угляду на шветову архитектуру. На самого Денеша вплївовала анґлийска и нємецка ґотска архитектура и вон то пробовал примєнїц у домашнїх обставинох. Архитекта Денеш Дєрдї мал богату серию проєктох будинкох хтори досц подобни стилу и випатрунку будинку Замок у Руским Керестуре. Значи, нє було ту нїґда слова о даякей замени планох алє керестурска школа настала як теди модерни и упечатлїви будинок єдного талантованого архитекти хтори, пре историйни и политични причини, бул познейше нєзаслужено ґурнути до забуца. == Период державней школи == Обставини хтори допринєсли вибудови Замка були, у тедишнї час, досц нєвигодни за школу у Руским Керестуре. У другей половки XIX вику валалска школа ше стретала зоз вше векшима проблемами. Школярох було вше вецей, школского простору було вше менєй, а валал нє мал достаточно пенєжу за вибудов нового школского будинку и за за анґажованє нєобходного числа квалификованих учительох, а держава школом поставяла вше оштрейши вимоги у поглядзе образованя. И у конфесионалних школох, у хторих ше настава виводзела на язикох националних меншинох, мушело ше почитовац предписани школски програми. Медзитим, пре нєдостаток средствох и кадрох, вельо того ше нє могло витвориц, та после нєпреривних прицискох державней администрациї 1899. року школа у Руским Керестуре постала державна. Од спомнутого року та по 1918. рок настава ше отримовала лєм на мадярским язику, а за виучованє руского язика були предвидзени два годзини тижньово. Од самого початку роботи державна керестурска школа мала два будинки зоз шейсц учальнями а у школи було вецей як 800 школярох. Пре нєдостаток простору держава вибудовала нови школски обєкт 1905. року у хторим були осем учальнї. И попри того же держава вибудовала у Керестуре нову школу, Керестурци були нєзадовольни прето же ше вона нє старала о старих школских будинкох хтори препадали и вони од держави вимагали вибудов нового школского обєкта. Проєкт за нову школу бул готови 1911. року. Вибудов школи почала 1912. року а школа закончена 1913. року. Тота школа хтора од початку ношела назву Нова школа а нєшка є позната по назви Замок, мала 5 учальнї и квартель за учителя. На каменей табли нука у обєкту пише же школа вибудована у мено його височества Франца Йозефа, под час министра др Бели Янковича; Яноша Фараґоа, кральовского домара и др Кароля Молнара, предсидателя Управного одбору; Михаила Поливки, директора. Школу дизайнировал мадярски архитекта Денеш Дєрдї, а вибудовал ю майстор Ґерґель Рац. Вибудов Замка коштала 60.098 коруни и 28 филери. [[Файл:Замок нєшка.jpg|alt=Школски будинок Замок у новших рокох|thumb|440x440px|Школски будинок Замок после вибудови новей огради]] Замок бул од початку школски обєкт и хасновало ше го у настави скоро до конца ХХ вику. Настава у Замку нє отримована под час Першей шветовей войни. Настава у Замку, углавним, була за школярох основношколского возросту. 1970. року, кед обновена робота рускей ґимназиї, у Замку наставу почали нащивйовац и школяре ґимназиї. == Функция Замка нєшка == Нєшка ше у Замку находза просториї оддзелєня Народней библиотеки зоз Кули, а тиж так ше находзи и Музейна збирка - постановка фотоґрафийох, алатох за стари ремесла, як и старе народне облєчиво хтори шведоча о прешлосци и обичайох Руснацох. Од 2010. року у Замку ше находзи и шедзиско Националного совиту Руснацох. У дворе Замка подзвигнути памятнїк [[Гавриїл Костельник|Гавриїлови Костельникови]] Костельникови, докторови филозофиї, священїкови, универзитетскому професорови и писательови хтори 1923. року составел Ґаматику бачваньско-рускей бешеди и на тот способ кодификовал язик терашнєй рускей заєднїци у Сербиї. Пре шицки тоти причини очуванє Замка як школского обєкта хтори, як нєрухоме културне добро под защиту держави, од велькей важносци за отриманє културно-просвитного живота у Руским Керестуре. == Литература == * о. Владимир Еделински Миколка, Денеш Дєрдї - архитекта замку у Руским Керестуре, ''Руски християнски календар за 2021,'' НВУ ''Руске слово,'' б. 113-122 == Вонкашнї вязи == * [https://turizamkula.rs/odredista/zamak-ruski-krstur/ Замак], Руски Крстур *[https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D0%BA_%D0%9A%D1%80%D1%81%D1%82%D1%83%D1%80 Замак Крстур], sr.wikipedia.org, 26. фебруар, 2022. * [https://muzej.ruskikrstur.360.rs/index_ru.html Музейна збирка у Замку] Виртуална тура jirlzpli9fp6bt7egeohzs37lc6mb4c 0 162 1816 1815 2024-10-14T16:20:01Z Amire80 9 7 измена увезено 1815 wikitext text/x-wiki [[Файл:Mutelka i zbuscok 06082024.jpg|thumb|Мутелка и збущок]] '''Збущок''' (серб. бућкалица, у руснацких бешедок сиверней Мадярскей збущок, виходнярски ''zbuščok'', всл. ''zbušek''; походзи од слова ''бухац'') то древена, досц висока судзина за муценє [[Масло|масла]]. Сладку шметанку ше положи до [[Збущок|збущка]] и муци з [[Мутелка|мутелку]] док ше нє направи масло, а чечносц хтора ше видвої вола ше [[цмар]]. Збущки правели майстрове колєсаре. Нашо людзе знали повесц за дакого тлустого же є округли як збущок. == Литература == * ''Словнїк руского народного язика II'', О – Я, Нови Сад 2017, б. 510 == Вонкашнї вязи == * [https://sr.wiktionary.org/sr-ec/%D0%B1%D1%83%D1%9B%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%86%D0%B0 бућкалица], Викисловнїк ao3pq9yoc8jpdnu0clsxaxr9m7rl3bi 0 163 1823 1822 2024-10-14T16:20:02Z Amire80 9 6 измена увезено 1822 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Звонимир Няради |- |'''Народзени''' |14. фебруара 1966. |- |'''Умар''' |15. априла 1993. (27) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Ґимназия, Руски Керестур |- |'''Универзитет''' |Оддїл за русинистику, Филозофски факултет Нови Сад |- |'''Период твореня''' |1980—1992. |- |'''Жанри''' |литература |- |'''Поховани''' |у Руским Керестуре |} '''Звонимир Няради''' (*14. фебруар 1966—†15. април 1993),белетрист и литературни критичар медзи войводянскима Русинами/Руснацами. === Биоґрафия === Звонимир Няради ше народзел 14. фебруара 1966. року у Руским Керестуре. Оцец Владимир и мац Славка родз. Кевежди. По законченю рускей ґимназиї у Руским Керестуре Няради студирал руски язик и литературу на Новосадским универзитету. Обявйовал свойо твори у ''Литературним слове,'' у часописох ''МАК'' и ''Шветлосц, Поля''. Обявел два збирки поезиї, ''Обшеднути зоз цинями'' (1987) и ''Особне нєбо'' (1990), на основи хторих го критичаре кладли медзи найталантованших руских поетох младшей ґенерациї. Лирска поезия Звонимира Нярадия виполнєна зоз интелектуалнима квалитетами и глїбокима рефлексиями о швеце и о власней особи. Нярадийово роботи прекладани на сербскогорватски, українски и мадярски. Бул вецейнїсти побиднїк рочного поетского фестивала ''Струни шерца'' у Руским Керестуре. === Литературна творчосц === Звонимир Няради за живота видал два кнїжки поезиї а треца му вишла посмертно а пририхтал ю до друку Ваня Дула: ::* ''Обшеднути зоз цинями.'' — Нови Сад: Руске слово, 1987; ::* ''Особне нєбо. Писнї.'' — Нови Сад: Руске слово, 1990; ::*''Капка ми ружа до ока.'' — Нови Сад: Руске слово, 2015. Посмертни Нярадийов magnum opus облапя два збирки поезиї (''Обшеднути зоз цинями,'' 1987 и ''Особне нєбо,'' 1990), а ґу тому додати його поетски циклуси (''Врацанє ґу гвиздом,'' 1988; Сон о пиcнї, 1992; ''Добудовйованє нєба,'' итд.). Окрем того, за Нярадийом остало вельо поезиї у рукопису и тот материял, з часом, будзе зредаґовани и порихтани до друку у окремней кнїжки. Звонимир Няради ше зявйовал и як литературни критичар хтори анализовал сучасну руску поезию и творчосц младшей ґенерациї. Звонимир Няради умар 15. април 1993. року (самозабойство). Поховани є у Руским Керестуре. === Литература === * Niaradi, Zvonimir, Encyclopedia of Rusyn History and Culture, Paul R. Magocsi and Ivan Pop, University of Toronto Press, 2005, p. 352. * Ю.Тамаш. История рускей литератури. — Беоґрад: Завод за учебнїки и наставни средства, 1997, с. 358–, 588–. * In memoriam. Звонимир Няради (1966–1993). — ''Шветлосц, рок XXXI,'' Нови Сад, 1993, ч. 1–2, с. 3; === Вонкашнї вязи === * Zvonimir Njaradi [https://polja.rs/wp-content/uploads/2016/02/selection12-5.pdf Opsednutost senkama,] ''Polja,'' časopis za književnost i teoriju, 1986. br. 334 * [https://rusin8.webnode.ru/o-pisatjeljakh/z-dolnoj-zjemli/nyaradi-zvonimir/ Няради Звонимир,] ''Русиньска Веб-книга,'' сайт о литературѣ и языку * [https://www.ruskeslovo.com/%d0%bf%d1%80%d0%b5%d0%b4%d1%81%d1%82%d0%b0%d0%b2%d0%b5%d0%bd%d0%b8-%d0%bf%d0%b5%d1%80%d1%88%d0%b8-%d1%82%d0%be%d0%bc-%d0%bf%d0%be%d0%b7%d0%b1%d0%b5%d1%80%d0%b0%d0%bd%d0%b8%d1%85-%d1%82%d0%b2%d0%be/ Представени перши том позбераних творох Звонимира Нярадия,] Рутенпрес, 15. април 2016. * [https://www.ruskeslovo.com/%d1%82%d0%b2%d0%be%d1%80%d0%b8%d1%86-%d0%b7%d0%bd%d0%b0%d1%87%d0%b8-%d1%8f%d1%81%d0%bd%d0%be-%d0%b2%d0%b8%d0%b4%d0%b7%d0%b8%d1%86/ Твориц значи ясно видзиц,] Рутенпрес, 8. авґуст 2016. * Ваня Дула: [https://issuu.com/svetlosc/docs/3_svetlosc_-_2016_text_za_web_2 Особне нєбо и цудза жем] //Шветлосц, 2016, №3, сс. 425–428 * [https://rue.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%9D%D1%8F%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8 Звонимир Няради,] Русиньска Вiкiпедiя, Igor Kercsa, 15. фебруар 2021. * [https://rdsa.tripod.com/pisatrusij.htm#njaradi Няради, Звонимир,] А. Д. Дуличенко: ''Русины Малая энциклопедия,'' Руснаци у Панониї, * [https://www.savezrusina.hr/fileadmin/user_upload/NOVA_DUMKA_228.pdf КАПКА МИ РУЖА ДО ОКА] Звонимир Няради, ''Нова Думка ч.228, 2/2022,'' б. 17 * Посмертни оглашки [https://www.ruskeslovo.com/%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80/%D0%B7%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80-%D0%BD%D1%8F%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8/ Звонимир Няради,] новини ''Руске слово.'' cbxmipzjlkjphly3q2xxnd7xdp3fig7 0 164 1832 1831 2024-10-14T16:20:02Z Amire80 9 8 измена увезено 1831 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | <big>Звонимир Павлович</big> |- | colspan="2" | |- |'''Народзени''' |15. юлия 1955. року |- |'''Умар''' |14. януара 2022. року (67) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Ґимназия ''Йован Йованович Змай,'' Нови Сад |- |'''Период твореня''' |1977—2021. |- |'''Жанри''' |ґлума, режия, драматурґия |- |'''Поховани''' |Новосадски городски теметов |} '''Звонимир Павлович''' (*15. юлий 1955—†14. януар 2022), ґлумец-аматер, режисер и драматурґ. == Биоґрафия == Звонимир Павлович ше народзел 15. юлия 1955. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] у службенїцкей фамелиї. Родичи, оцец Янко и мац Мелания родз. Джуня ше пошвидко преселєли до Нового Саду, та Звонимир там закончел основну и штредню школу, а тиж и студирал историю на Филозофским факултету у Новим Садзе. Робел перше у новинскей хижи ''Дневник'', а вец у фирми ''Фри прес''. Родичи Звонимира Павловича Янко и Мелана Павловичово були активни театрални аматере и тоту їх любов пренєсли и на сина Звонимира. Уж 1975. року як ґимназиялєц у новосадскей ґимназиї ''Йован Йованович Змай'' участвовал у заєднїцким драмским проєкту матурантох. Свойо театралне знанє Звонимир Павлович усовершел у Драмским студию АРТ ''Дядя'' 1976. и 1978. року. Перше ґлуму, а вец и режию. Опробовал ше и як драмски писатель. НВУ ''Руске слово'' му обявела штири драмски тексти под насловом ''Клїтка за щешлївих'' 2011. року, а 2013. року у часопису ''Шветлосц'' обявел драму ''Зазбероваче труплох'' инспировану зоз траґичну судьбу др Гавриїла Костельника, зачатнїка нашей уметнїцкей литератури и автора першей рускей ґраматики. У 2018. року часопис ''Шветлосц'' му обявел и драму ''Бабушка'', по мотивох Т. Кушнера и Ф. Кафки, котру истого року прапремиєрно поставел на сцену у РКЦ у Новим Садзе, а вец на 50. Драмским мемориялу. Ширшей явносци є познати и як телевизийни ґлумец. Участвовал у вецей бавених телевизийних програмох, як автор телевизийних сценарийох и як режисер радио драмох. Бул єден з найпознатших руских режисерох-аматерох, котри провадзел сучасни театрални тренди у нас и у швеце, и любел експериментовац на сцени. Найвецей награди достал за ґлуму на Покраїнским фестивалу малих и експерименталних сценох у Панчеве. Звонимир Павлович умар 14. януара 2022. року у Новим Саду. Поховани є на новосадским городским теметове. {| class="wikitable" |+ ! colspan="8" | === Театрална активносц Звонимира Павловича === |- ! colspan="3" | === Ґлумел у фалатох: === | rowspan="17" | | rowspan="17" | |'''Рок''' |<div style="text-align: center;"><div style="text-align: center;">'''Театрални фалат''' |<div style="text-align: center;">'''Надпомнуце''' |- |'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Театрални фалат''' |<div style="text-align: center;">'''Улога''' |1990. |С. Бекет: '''КОНЄЦ ПАРТИЇ''' | |- |1980. |Д. Ковачевич: '''РАДОВАН ТРЕЦИ''' |Келнер |1993. |С. Мрожек: '''ТАНҐО''' | |- |1982. |Дю. Папгаргаї: '''ТЕЛЕФОН МОЙ ПРИЯТЕЛЬ''' |Мойсей |1995. |С. Мрожек: '''СКРАВЕЦ''' | |- |1983. |А. Жари: '''КРАЛЬ ИБИ''' |Оцец Иби |1996. |А. Б. Руцанте: '''МУШКА''' | |- |1984. |Ґ. Стефановски: '''ХАЙ-ФАЙ''' |Мойсей |1998. |Ф. Диренмат: '''СИНДРОМ''' | |- |1985. |С. Стратиєв: '''АВТОБУС''' |Нєодвичательни |2002. |З. Павлович: '''ЗАБАВА''' |Драматизация З. Павлович |- |1989. |Ґ. Михич: '''БИДНИ МАЛИ ГЕРЧКИ''' |Други |2003. |Дж. Ливинґтон: '''АЗ ЄСМ''' | |- |1990. |С. Бекет: '''КОНЄЦ ПАРТИЇ''' |Хам |2008. |Ю. Надь: [https://www.youtube.com/watch?v=LafF8V4riyE&t=41s '''МАЧКА'''] |По текстох Ю. Надя |- | colspan="2" |<div style="text-align: center;">'''ТВ филм''' | |2013. |Ю. Надь: [https://www.youtube.com/watch?v=bdqcKf4Fgp0 '''МАЧКА'''] |По текстох Ю. Надя |- |1980-тих |Мирон Канюх:[https://www.youtube.com/watch?v=r4hWKcgTuGM '''РАТУНОК''',] режисер Зоран Шарич |ТВ Нови Сад |2014. |Христо Бойчев: [https://www.youtube.com/watch?v=4tITIdlUX0Q&t=2s '''ОРКЕСТЕР ТИТАНИК'''] |Драмски студио РКЦ, Нови Сад |- ! colspan="3" | === Режирал фалати: === | |[https://www.youtube.com/watch?v=uzGQsqxxv1o '''Orkestar Titanik'''] | |- |'''Рок''' | colspan="2" |<div style="text-align: center;">'''Театрални фалат''' |2015. |Танкрет Дорст:[https://www.youtube.com/watch?v=P9wOwEmCa_U '''DIE KURVE/АБО КРИВИНА'''] | |- |1986. | colspan="2" |К. и Й. Чапек: '''ИНСЕКТИ''' |2016. |Миро Ґавран: '''БОЖЕСКА НОЦ''' | |- |1987. | colspan="2" |Н. Дудаш - З. Павлович: '''ЗАБРАНЄНА РЕПРОДУКЦИЯ''' |2018. |Т. Кушнер и Ф. Кафка: '''БАБУШКА''' |З. Павлович (по мотивох Т. Кушнера и Ф. Кафки) |- |1988. | colspan="2" |Б. Грабал - В. Нїват: '''ТАНЄЧНА ШКОЛА ЗА ОДРОСНУТИХ''' |2019. |З. Павлович: [https://www.youtube.com/watch?v=7hYfXIqnQmg '''ПОТВОРИ'''] |ТВ Войводина, май 2019. |- |1989. | colspan="2" |Ґ. Михич: '''БИДНИ МАЛИ ГЕРЧКИ''' |2019. |З. Павлович: [https://www.youtube.com/watch?v=NoAFOVaMMkM '''ПОТВОРИ'''] |знїмок зоз премиєри 1. марца 2019. |} == Литература == *[https://books.google.ca/books/about/Zazberova%C4%8De_truploh.html?id=LBMeywEACAAJ&redir_esc=y Зазбероваче труплох] Драми == Вонкашнї вязи == * [https://www.youtube.com/watch?v=m8LDozZd3ag Интервю з причину] Звонимир Павлович * [https://www.youtube.com/watch?v=L_9MtCT2p4o Портрет Звонимира Павловича] у ТВ сериї ''Мой швет'' * [https://www.youtube.com/watch?v=h-07mD5Un9Q Zvonimir Pavlović / Dramski studio RKC u Novom Sadu] Dramatické štúdio RKC v Novom Sade 3g12xvs62geaem97u0t1yfj7tkdipnn 0 165 1843 1842 2024-10-14T16:20:03Z Amire80 9 10 измена увезено 1842 wikitext text/x-wiki [[Файл:Spherical_pressure_waves.gif|300x300px|alt=Габи|thumb|Звук ше шири у форми просторних лонґитудиналних габох у воздуху.]] '''Звук''' то механїчна габа фреквенциї од 20 Hz до 20 kHz, тє. у розпону у хторим го чує людске ухо<ref>''Fundamentals of Telephone Communication Systems''. Western Electrical Company. 1969. б. 2.1. </ref>. Звук фреквенциї хтора менша од 20 Hz наволує ше инфразвук, звук фреквенциї векшей од 20 kHz ултразвук, а кед фреквенция вецей од 1 GHz, гиперзвук. Звук настава з вецей або менєй периодичним осцилованьом жридла звука хторе у нєпоштредним околїску меня прицисок средства (медиюму), поремеценє ше преноши на сушедни часточки медиюму и так ше шири найчастейше у форми лонґитудиналних габох у ґазох и чечносцох и лонґитудиналних и трансверзалних габох у черствих целох. Швидкосц звуку углавним завиши од [[густосц]]и и еластичних силох у черствих и чечних штредкох, а у ґазох од густосци, температури и прициску. Окрем у узвичаєних мерних єдинкох швидкосци (m/s, km/h), мера ше и з нєнормовану єдинку мах (Махово число). Кед авион посцигнє швидкосц звуку (коло 343 m/s), прицисок ше нєпоштредно пред авионом поремеци, одпор значно порошнє, та наставаю удерни габи, хтори припатрач на жеми доживює як пращанє (такволане пребиванє звучного мура). [[Файл:Onde_compression_impulsion_1d_30.gif|291x291px|thumb|Приклад лонґитудиналней габи]] Звук ше шири без преносу маси, алє ше зоз звуком преноша импулс сили и енерґия. У вязи з тим, дефиную ше моц, уровень моци, гласносц и уровень гласносци звука (акустика)<ref>ANSI S1.1-1994. American National Standard: Acoustic Terminology. Sec 3.03.</ref><ref>Acoustical Society of America [https://web.archive.org/web/20130514111126/http://www.aip.org/pacs/pacs2010/individuals/pacs2010_regular_edition/reg_acoustics_appendix.htm „PACS 2010 Regular Edition—Acoustics Appendix”]</ref>. Як и при других файтох габох, и у ширеню звука очитую ше зявеня свойствени каждому габовому рушаню, як цо то абсорпция, Доплеров ефект, интерференция габох, преламованє (рефракция), одбиванє (рефлексия), розсипованє (дифракция)<ref> [https://pages.jh.edu/virtlab/ray/acoustic.htm „The Propagation of sound”]</ref>. [[Файл:Onde_cisaillement_impulsion_1d_30_petit.gif|294x294px|thumb|Приклад трансверзалней габи]] У музики, звук ше розликує од тона у узшим смислу слова и од гучаня по одношеньох парциялних тонох або парциялох. Парцияли тона максимално гармонични, а парцияли звуку лєм часточно гармонични (вецей нєгармоничних горнїх парциялних тонох як при звуку), а при гучаню одношеня парциялох подполно нєгармонични. Основни прикмети звуку (висина, моц, тирванє и фарба) истозначни з основнима прикметами тона, лєм их чежше прецизно одредзиц як за тон. Поняце звук хаснує ше у музики, найчастейше у кождодньовим хаснованю, и як синоним за поєдинєчни ґрупни характеристики звука (наприклад за фарбу звука) лєбо обачлїви упечаток звука даєдних музичних инструментох або ансамблох (нприклад звук орґульох, звук [[хор]]у)<ref>zvuk,[https://www.enciklopedija.hr/clanak/zvuk „Хрватска енциклопедија“] Лексикографски завод Мирослав Крлежа, www.enciklopedija.hr, 2016.</ref>. [[Файл:Sine wavelength.svg|294x294px|thumb|Длужина габи '''λ''' то розстоянє медзи двома брегами або долїнами синусоидалней габи]] Звук ше шири пре еластични вязи медзи молекулами средства. У ґазох и чечносцох габи звука виключно лонґитудинални (то єст ширя ше у истим напряме у хторим ше рушаю часточки медиюму при осцилованю), а у черствих целох габи можу буц тиж трансверзални, то єст часточки медиюму можу осциловац и нормално на напрям осцилованя габох. Звук ше нє може шириц през вакуум. Жридло звуку вше механїчне осцилованє даякого цела. Кед ше вдери по даяким предмету, наприклад потаргнє напнути дрот, чує ше звук, а тото чувство звука престава накадзи ше зопре осцилованє цела. Енерґия звука шири ше з даяким средством (медиюмом) у форми механїчней габи. Тото средство звичайно воздух, а може буц и чечне або еластичне черстве цело. Без средства у хторим ше ширя механїчни габи нєможе ше чуц звук. Спрам правилносци осцилованя розликую ше тон, гучанє и галайк. Тон звук хтори ше состої зоз гармонийских осцилацийох, а гучанє и галайк мишанїна осцилацийох розличних фреквенцийох и амплитудох<ref>Велимир Круз: „Техничка физика за техничке школе“, "Школска књига" Загреб, 1969.</ref>. == Референци == n2xqgbpacz4smgc1ya8g4xs364dgcmj 0 166 1854 1853 2024-10-14T16:20:03Z Amire80 9 10 измена увезено 1853 wikitext text/x-wiki [[Файл:Tuning-fork.jpg|296x296px|alt=Звучна видлїчка|thumb|Звучна видлїчка]][[Файл:Tuning-fork-440Hz.ogg|right|thumb|Камертон ,,а1" - 440-Hz]]<nowiki> </nowiki>'''Звучна, акустична видлїчка''' (дияпазон)<ref>Радивој Лазић - Властимир Перичић, [http://klarinetknjige.wordpress.com/category/osnovi-teorije-muzike/ Основи теорије музике]</ref> (ит. Diapasоn,франц. ''diapason'', анґл. ''tuning fork'', нєм. ''Stimmgabel'', рус. ''камертон'')<ref>Властимир Перичић, [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%9B#%D0%9A%D1%9A%D0%B8%D0%B3%D0%B5 Вишејезични речник музичких термина]</ref>То акустични инструмент (справа) - челїчна полуга у форми видлуженей потковки зоз ручку. Зоз вдереньом єдного крака приходзи до вибрированя и настава основни тон такв. камертон-а1 (440 Hz) хтори без аликвотних тонох. Тон звучней видлїчи слаби та ше помоцнює так же ше после вдереня, мала ручка прихилї на даяку резонантну подлогу, найчастейше древену деску. Служи за даванє интонациї и за [[штимованє инструментох]]. == Камерни тон и примена == Зоз медзинародну догварку хтора потписана 1939. року, догварене же камерни тон, камертон лєбо нормалне а1 (з першей октави) ма фреквенцию а1 = 440 Hz и же би служел за цо точнєйше одредзованє одношеня тонох по висини тє. же би бул урядова стандардна висина за штимованє музичних интрументох<ref>Радивој Лазић, [http://klarinetknjige.wordpress.com/literatura/339-2/ucim-klarinet-iv/ Школа за кларинет, Учим кларинет]</ref> и даванє интонациї за вокалне и хорске шпиванє. Дац интонацию на початку шпиваня значи дац тон лєбо акорд же би шпиваче знали од хторого тона започню шпивац свою мелодийну линию. == Референци == <references /> 425a5aypswmdr6y1974th6o02rty774 0 167 1866 1865 2024-10-14T16:20:04Z Amire80 9 11 измена увезено 1865 wikitext text/x-wiki '''Звучна кнїжка''' (аудио кнїжка) то озвучени литературни продукт записани на даяким ношителю [[звук]]а.<ref>Черняк В. Д. Аудиокнига // Массовая литература в понятиях и терминах — М. Из-во «Флинта», 2015 р. — C. 12</ref> Як звучни ношителє можу буц ґрамофонски плочи, СD-диски, касети, тварди диски або аудиофайли на интернету.[[Файл:AudiobookLibrary2.jpg|330x330px|alt=Збирка звучних кнїжкох у библиотеки|thumb|Збирка звучних кнїжкох у библиотеки]] Звучни кнїжки можу буц забавни, воспитни, образовни. Прето су значни як литература за инвалидох, цемних людзох, людзох з очкодованим видом, за читанє приповедкох малим дзецом, як аудио курси страних язикох, аудио водитель за самоусовершованє, аудиоводитель у музейох, рижних виставох итд. З продукцию звучних кнїжкох занїмаю ше специялни видавателє, библиотеки за шлєпих, нєкомерциялни дружтвени орґанизациї, поєдинци. [[Файл:Bolkonskij-frontal.jpg|330x330px|alt=Тонски лєбо аудиостудио за професийне читанє|thumb|Тонски лєбо аудиостудио за професийне читанє]] У велїх державох (ЗАД, Нємецка, Велька Британия, скандидавски жеми, Русия) звучни кнїжки у остатнїх рокох забераю вше ширшу публику. У ЗАД, наприклад, по податкох 2007 року число слухачох звучних кнїжкох досцигло 26% жительства.<ref>Дорожин А. [https://www.mobile-review.com/mp3/articles/audiobooks.shtml МР3-плееры — помимо музыки. Аудиокниги]</ref> == История == Знїмки виповедзених словох постали першираз доступни после того як 1877. Томас А. Едисон видумал фоноґраф.<ref>[https://search.worldcat.org/title/730501939 Audiobooks, literature, and sound studies] Rubery, Matthew. New York: Routledge. 2011.</ref> »Фоноґрафски кнїжки« були єдна зоз жридлових применкох цо их Едисон задумал, а могли »бешедовац шлєпим без напруженя з їх боку«. Перши слова виповедзени до фоноґрафу були Едисонов рецитал ''Мария мала мале баранче'' (Mary Had a Little Lamb), цо перши случай знятого стиху. Року 1877. демонстрация на Royal Institutionu у Британиї уключела дзецинску писню и часц Tennysonовeй поезиї, установююци на самих початкох тей технолоґиї вязу з бешедну кнїжовносцу. == Референци == 3eue341h9cirybbvxng8qxx2gijrap9 0 168 1869 1868 2024-10-14T16:20:04Z Amire80 9 2 измене увезене 1868 wikitext text/x-wiki Здаванє розламкох то аритметична операция при хторей здаванїки розламки. == Здаванє розламкох хторим менователї исти == [[Файл:Fraction sum1.svg|mini|320px|right]] Розламки з истима менователями ше здаваю так же ше їх чишлїтелї поздаваю, а менователь ше препише. Сума двох розламкох то розламок чий чишлїтель єднаки суми чишлїтельох датих розламкох, а менователь єднаки зоз їх менователями. Приклад 1: <br> <center> [[Файл:Fraction sum2.svg|mini|320px|right]] <math>\frac{1}{5}+\frac{2}{5}=\frac{3}{5}</math> </center> Приклад 2: <br> <center> <math>\frac{5}{7}+\frac{3}{7}=\frac{8}{7}</math> </center> == Здаванє розламкох хторим менователї розлични == Розламки зоз розличнима менователями ше здаваю так же ше з поступком преширйованя або скрацованя зведу на розламки хторим менователї исти. Приклад 3: <br> <center> <math>\frac{1}{2}+\frac{3}{4}=\frac{1\cdot2}{2\cdot2}+\frac{3}{4}=\frac{2}{4}+\frac{3}{4}=\frac{5}{4}=1\frac{1}{4}</math> </center> == Здаванє розламкох у децималней форми == Децимални числа ше здаваю як вецейцифрово природни числа, так же ше здаваю цифри хтори ше у децималним запису находза на истим месце. Децимални числа ше здаваю зоз подписованьом єдного числа попод друге, алє так же би децимална запятка єдного числа була попод децималну запятку другого числа, а потим ше числа поздаваю як вецейцифрово природни числа. == Референци == Икодинович, Небойша (2014). Математика - учебнїк за 5. класу основней школи. Беоґрад: Клетт [https://sr.wikipedia.org/wiki/Me%C4%91unarodni_standardni_knji%C5%BEni_broj ISBN] 978-86-7762-438-5. iojh7jege6ei92zapy6dfct7oxpp3la 0 169 1879 1878 2024-10-14T16:20:05Z Amire80 9 9 измена увезено 1878 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Златица |- ! colspan="2" |[[Файл:Leptinotarsa-decemlineata-07-fws.jpg|center|thumb|236x236px|''Leptinotarsa decemlineata'']] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Царство''': |Animalia |- |'''Тип''': |Arthropoda |- |'''Класа:''' |Insecta |- |'''Ряд''': |Coleoptera |- |'''Подряд:''' |Polyphaga |- |'''Фамилия:''' |Chrysomelidae |- |'''Род:''' |''Leptinotarsa'' |- |'''Файта:''' |L. decemlineata |- ! colspan="2" |Биномне мено: |- | colspan="2" |Leptinotarsa decemlineata Say, 1824 |} '''Златица''' або '''кромпльова златица''' (лат. ''Leptinotarsa decemlineata Say'', серб. и горв. ''златица'') то хробачок, твардокриделкови инсект з фамилиї златицох, барз є значни у польопривреди як чкодлївец на кромпльох. Є лїсце кромпльох и кед огриже над'жемни часци тей рошлїни, вона остава без гомольох. == Опис == Велькосц цела одроснутих кромпльових златицох ше руша од 8 по 12 mm, моцней жовтей фарби (по помаранчецову) су зоз 10 воздлужнима смугами. Концом априла и на початку мая кладу ваїчка, зоз хторих ше о тидзень вилягню лїчинки хтори, як и одроснути инсект, єдза лїсце кромпльох, же би поступнє зиходзели до жеми глїбоко од 5 по 10 cm, дзе ше заґалецую. Три тижнї познєйше з ґалеткох вилєтує одроснути инсект, хтори ознова напада и є лїсце кромпльох. Женски єдинки барз плодни и способни положиц вецей як 500 ваїчка у периодзе од 4 до 5 тижньох. == Знїщованє == Кромпльову златицу ше знїщує з хемийнима средствами, а роби ше и на тим же би ше пренашло биолоґийни методи за редукованє єй числовосци. Випитує ше и можлївосц применьованя даєдних паразитох и ентомофаґних печарочкох хтори би знїщовали того чкодлївца док є у стадиюме лїчинки. == Литература == * ''Енциклопедия Нового Саду'' 12, КОС – ЛЕР, Нови Сад 1999, б. 102 * Оксана Тимко Дїтко, ''Назви рошлїнох и животиньох у руским язику'', Вуковар 2016, б. 73 * ''Словнїк руского народного язика II'', А – Н, Нови Сад 2017, б. 532 == Вонкашня вяза == * [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%9A%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%B7%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%86%D0%B0 '''Кромпирова златица'''] 4fcxid5niun55lq8e91me1m0txrqilf 0 170 1886 1885 2024-10-14T16:20:05Z Amire80 9 6 измена увезено 1885 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Иван Канюх |- |'''Народзени''' |1899. |- |'''Умар''' |1951. |- |'''Державянство''' |австроугорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |сербски |- |'''Школа''' |Ґимназия, Вербас |- |'''Универзитет''' |Будапешт, Берлин, Беоґрад |- |'''Период твореня''' |1920—1951. |- |'''Жанри''' |просвита, прекладательство, археолоґия |- |'''Поховани''' |у Беоґрадзе |} '''Иван Канюх''' (*1899—†1951.), педаґоґ, прекладатель. == Биоґрафия == Иван Канюх народзени 1899. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Основну школу закончел у Руским Керестуре. Ґимназию у [[Вербас|Вербаше]] закончел за два роки. Школованє предлужел у Будапешту, Берлину и Беоґраду дзе студирал философию и язики насампредз старо гречески и латински. Мал притоку ґу ученю язикох та добре знал французки и нємецки. Знанє старогреческого и латинского язика одведли го трицетих рокох двацетого вику до Битолю и Охриду дзе участвовал як член фахового тиму на археолоґийних викопованьох на локалитету Хераклеї Линкестис хтори нєшка под защиту УНЕСКА. Професор Иван Канюх прекладал вецей дїла старогреческих философох, найчастейше Платона, и то у периодзе од 1930. по 1939. рок. Бул оженєти зоз Олґу родз. Симич зоз хтору мал двох синох [[Владимир Канюх|Владимира]] хтори член Сербскей академиї наукох и уметносци и Дьордя хтори тиж мал високу академску кариєру. После Другей шветовей войни Иван Канюх бул директор Учительскей школи у Земуну а єден час робел на Висшей педаґоґийней школи у Беоґрадзе. Умар 1951. року у Беоґраду дзе є и поховани. == Вонкашнї вязи == * [https://nar.org.rs/rue/%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d0%bd-%d0%ba%d0%b0%d0%bd%d1%8e%d1%85/ Иван Канюх], НАР, Нови Сад, марец 30, 2018 * Платон.[https://books.google.ca/books?id=W1koAQAAMAAJ&pg=PA304&lpg=PA304&dq=%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD+%D0%9A%D0%B0%D1%9A%D1%83%D1%85&source=bl&ots=vUVPKgyWju&sig=ACfU3U0pn6XZRZpt_NG8XKda21UCY_SXQQ&hl=en&sa=X&ved=2ahUKEwjKp8O994WBAxW7ODQIHR7YCIc4ChDoAXoECAQQAw#v=onepage&q=%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD%20%D0%9A%D0%B0%D1%9A%D1%83%D1%85&f=false Мисли о васпитању]. Изд. књижара Рајка Рајковића, Теразије 16, стр. 55. * Иван Кањух, [https://books.google.ca/books?id=u6IkAQAAIAAJ&pg=RA2-PA324&lpg=RA2-PA324&dq=%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD+%D0%9A%D0%B0%D1%9A%D1%83%D1%85&source=bl&ots=aoPTp8YEa3&sig=ACfU3U1hfmjeTqZBwE1IzjdN5wIW2tGFzA&hl=en&sa=X&ved=2ahUKEwjKp8O994WBAxW7ODQIHR7YCIc4ChDoAXoECAMQAw#v=onepage&q=%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD%20%D0%9A%D0%B0%D1%9A%D1%83%D1%85&f=false Росолимова метода психолошког профила и њен педагошки значај.] Савремена библиотека, св. 4, "Рајковић", Београд. * [https://babambitola.mk/proslava-denot-na-treznite-vo-bitola/ Прослава на Денот на трезните во Битола] ie4qvxtn5tlkh8dqweoxwy2yy1g4mfq 0 171 1905 1904 2024-10-14T16:20:06Z Amire80 9 18 измена увезено 1904 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | <big>Иван Ковач</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Ivan Kovač 1937 1992.jpg|alt=Иван Ковач|center|thumb|293x293px]] |- |'''Народзени''' |1. авґуста 1937. року |- |'''Умар''' |18. априла 1992. року |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |сербски, руски |- |'''Школа''' |Ґимназия и Штредня музична школа у Новим Садзе |- |'''Универзитет''' |Музична академия у Беоґрадзе |- |'''Период твореня''' |1963—1992 |- |'''Жанри''' |педаґоґ, композитор |- |'''Поховани''' |Городски теметов у Новим Садзе |} '''Иван Ковач''' (*1. авґуст 1937—†18. април 1992), визначни югославянски [[композитор]], педаґоґ, аутор велїх оркестрових, хорских и соло композицийох. == Биоґрафия == Иван Ковач<ref>[https://nar.org.rs/rue/ivan-kovac/ Иван Ковач, биоґрафия] - Руски вертикали, Новинарска Асоцияция Руснацох</ref> народзени 1. авґуста 1937. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Родичи оцец Михайло и [[Єлена Ковач Петриґала|Єлена (родз. Петриґала) Ковач]]. Його оцец [[Михайло Ковач]] робел у Руским Керестуре як учитель од 1931. року, основал фамилию и службовал аж по 1941. рок кед, пре пременки цо их принєсла Друга шветова война, бул примушени зоз фамилию преселїц ше до Сриму до родимого Шиду, дзе нєодлуга достал службу у [[Бикич Дол]]у. Там Иван зоз своїма шестрами жил и роснул аж по 1952. рок, кед його оцец достал службу у Новим Садзе. Иван теди уж мал 15 роки и праве дороснул уписац ше до ґимназиї. Иван Ковач ше уписал до ґимназиї и после велькей матури, за нєполни два роки, закончел перше нїзшу, а вец и клавирски оддїл штреднєй музичней школи ''Исидор Баїч'' тиж у Новим Садзе. Почал студиї клавира на Музичней академиї у Беоґрадзе (у класи Властимира Шкарки), а вец прешол на студиї [[Композиция|композициї]] (у класи Предраґа Милошевича) дзе и дипломовал 1969. року. Под час студийох робел як сотруднїк Радио Беоґрада. Службовац започал у Новим Садзе. Спочатку кратши час робел у Рускей редакциї Радио Нового Саду як спикер, алє пошвидко є вибрани за редактора озбильней музики у Музичней редакциї Радио Нового Саду. Кратши час од 1971. року Иван Ковач бул шеф уметнїцкей продукциї  РТВ Нови Сад, потим директор  Музичне школи ''Исидор Баїч'', а  1976. року преходзи на Академию уметносцох у Новим Садзе, дзе робел як доцент на музичним оддїлу дзе преподавал ''Структуралну анализу музичного дїла''. За декана тей Академиї вибрани є 1982. року (Иван Ковач бул на два заводи виберани за декана на Академиї). Професийни анґажман предлужує як секретар Союзу здруженьох композиторох Югославиї. Орґанизацийно консолидовал Союз, а окреме на информатичним осучасньованю його дїялносци. == Композиторски опус == [[Файл:Ivan Kovač za klavirom.jpg|alt=Иван Ковач за клавиром|thumb|339x339px|Иван Ковач за клавиром]] То бул и период його творчого розмаху. Ковачовим творчим идейом найбаржей одвитовали звуки камерних составох. За камерни смикови оркестер вон написал Koncert, Serenadu bukoliku (1971) , Preludijum, varijacije i fugu (зоз хором и клавиром, 1976), и Funerailles. Спомедзи камерних композицийох треба спомнуц сонати за обоу и клавир (1967-72), за виолину и клавир (1978), Sonatu - torzo за кларинет и клавир (1974), Три смутни народни писнї за виолончело и клавир, Смикови квартет (1973). Значна часц його творчосци пошвецена клавиру: Preludijum i fuga, Svita, Sonata (hommage à I. Kassowic) 1971, Toccata quasi una sonata, Варияциї и фуґа за два клавири. Його композициї за [[оркестер]] то Симфония (1969) и Клавирни концерт и oratorijum Branim наградзени на конкурсу з нагоди ювилея Билечанки 1980. Музични теоретичаре тримали же його сензибилитет найбаржей одражує композициї писани за камерни состави. Иван Ковач писал и соло писнї, хорски композициї и композициї за вельки оркестри. Окремне место забера його ораторийна фреска „АПОТЕОЗА 41” котру премиєрно виведол хор и оркестер Музичного центру Войводини у Новим Садзе. Иван Ковач бул през цали час вязани и за руску музичну творчосц, окреме за фестивал ''Червена ружа''. Так Иван Ковач свойо композициї пошвецел нашому подростку и виводзени су на манифестациї ''Червене пупче'' од 1970. року надалєй. Значни допринос рускому музичному животу представя збирка його композицийох за глас и клавир, наменєна дзецом, под назву ''Чудесни дзвон''. Векше число писньох зоз тей збирки интерпретовала и зняла за радио оперска шпивачка [[Ирина Давосир-Матанович]] Иван и Ружица Ковач мали у малженстве двойо дзеци, сина Владимира и дзивку Катарину. Нєсподзивана хорота застала Ивана Ковача на функциї секретара Союзу здруженьох композиторох Югославиї. После барз краткого хорованя умар у Новим Садзе 18. априла 1992. року, у полней творчей узретосци. Поховани є 21. априла 1992. року на новoсадским Городским теметове === ЧЕРВЕНЕ ПУПЧЕ === {| class="wikitable" !Рок !КОМПОЗИЦИЇ !'''Автор текста''' |- |1970. |Моя лабдочка |Михайло Ковач |- |1971. |Слунечко и дзивче |Михайло Ковач |- |1974. |Дзень младосци |Михайло Ковач |- |1978. |Веє |Микола М. Кочиш |- |1983. |Витор |Гавриїл Костельник |- |1985. |Козо, козо брадата |Михайло Ковач |- |(?) |Цале лєто |С. Ракита |- |(?) |Дзень женох |аноним |- |(?) |Уж нам пришла яр |аноним |- |(?) |Дзецинство злате |Драґан Лукич / Михал Ковач |} === КОМПОЗИЦИЇ ИВАНА КОВАЧА НА ИНТЕРНЕТУ === [https://www.youtube.com/watch?v=dXKMJaY42zM ВИТОР] - Дзивоцки хор зоз Дюрдьова [https://www.youtube.com/watch?v=BIkkd3DKS4k ДУГА] - Дзивоцки хор зоз Дюрдьова [https://www.youtube.com/watch?v=kc8ZBRESXzI ДУГА] - Женска ґрупа РКЦ Нови Сад [https://www.youtube.com/watch?v=svBxg_t5ALc ПАНОНИЯ] - Ирина Давосир МАТАНОВИЧ [https://www.youtube.com/watch?v=FsSG_2zZwgc СТАРИ САЛАШИ] - Михайло ОНЕЩУК [https://www.youtube.com/watch?v=PlnteZ36E2k ТРИ СМУТНИ ПИСНЇ] - (виривок) [https://www.youtube.com/watch?v=urUAImDAFQk ТРИ СМУТНИ ПИСНЇ, Перша] - Мартина ГРУБЕНЯ и Кристина ЗИМА [https://www.youtube.com/watch?v=tGtdugEFjOs ТРИ СМУТНИ ПИСНЇ, Друга] - Мартина ГРУБЕНЯ и Кристина ЗИМА [https://www.youtube.com/watch?v=JfMXU6R3fds ТРИ СМУТНИ ПИСНЇ, Треца] - Мартина ГРУБЕНЯ и Кристина ЗИМА [https://www.youtube.com/watch?v=vr1bjuHR1WI ЯК ЛЇСЦЕ] (виривок) - Новосадски камерни оркестер [https://www.youtube.com/watch?v=5VCY2KnUL2k МОЯ ЛАБДОЧКА] - Кристина АФИЧ [https://www.youtube.com/watch?v=u4xBJRlnD80 ЛАБДОЧКА] - Агнета ТИМКО [https://www.youtube.com/watch?v=xgqVsMFQzXY ЛЕҐЕНДА] - Катарина КОВАЧ, виолина [https://www.youtube.com/watch?v=5a5PElojMlM SERENATA BUCOLICA II stav GRAVE] - Видео зняти на Фрушкей гори, на викендици Михайла Ковача, оца Ивана Ковача == Литература == * Єлена Перковичова, ''Шветлосц'' число 4/ 2017. Бок 565-568. * Душан Михалек, ''Шветлосц'' 2/2017. бок 265-278. * Иван Ковач, [https://nar.org.rs Доприношенє Руснацох розвою Нового Саду], аудио сериял, Новинарска асоцияция Руснацох, продукция 2016. == Вонкашнї вязи == * Osnovni podaci, Vikipedija [https://sr.wikipedia.org/wiki/Ivan_Kova%C4%8D_(kompozitor) Ivan Kovač, kompozitor] * Иван Ковач:[https://www.youtube.com/watch?v=5B2vtRMt9jM Три смутни писнї] (виривок) * Dushan Mihalek [https://www.scribd.com/document/358605837/Ivan-Kova%C4%8D Ivan Kovač - kompozitor, pijanista, pedagog]. Tekst povodom 80-godišnjice rođenja.] * Иван Ковач [https://www.youtube.com/watch?v=tTBEMRC4NUM Инсерт зоз емисиї ТВ Сараєво о Иванови Ковачови] == Референци == if9avs93sbo3yzp0w1affv382girzzs 0 172 1908 1907 2024-10-14T16:20:06Z Amire80 9 2 измене увезене 1907 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width |+ ! colspan="2" |Иван Пап |- |'''Народзени''' |11. юлия 1946 |- |'''Умар''' |22. марца 2021 (75) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Ґимназия, Сримски Карловци |- |'''Универзитет''' |Филозофски факултет, Нови Сад |- |'''Период твореня''' |1970- 2010. |- |'''Жанри''' |просвита, култура |- |'''Поховани''' | |} '''Иван Пап''' (*11. юлий 1946†22. марец 2021), професор у Основней и штреднєй школи Петро Кузмяк, културни дїяч. == Биоґрафия == Иван Пап народзени 11. юлия 1946. року у Миклошевцох дзе його оцец службовал, у вельочисленей священїческей фамелиї од оца о. Владимира (Миклошевчана) и мацери панїматки Татияни (народзеней Шимко з Руского Керестура), як треце од шесцерих дзецох, Иван мал ище двох братох и три шестри. Основну школу Иван Пап закончел у Дюрдьове дзе його оцец прешол на душпастирску службу, ґимназию закончел у Сримских Карловцох, а студиї историї дипломовал на Филозофским факултету у Новим Садзе. Роботне анґажованє започал у Кули у Општини у прекладательней Служби, дзе два роки робел як прекладатель на руски язик. Потим прешол до Основней и штреднєй школи Петро Кузмяк дзе робел аж по свойо пензионованє як наставнїк у основней и як професор у ґимназиї, дзе викладал историю. Запаметани останє же з вельким закладаньом на своїх годзинох о националней историї, при школярох пестовал руску свидомосц и любов ґу свойому народу. У школи велї роки водзел историйну секцию, як и шаховску, а анґажовал ше и у Шаховским клубу Русин од самих початкох його снованя дзе активно бавел до 2016. року. Як младши Иван Пап бавел и столни тенис. Иван Пап бул и активни член Дому култури, односно його Хлопскей жридловей ґрупи, зоз хтору наступал на смотрох, на наших фестивалох у жеми и иножемстве. Попри тим, од самого снованя бул член и Союзу Руснацох Українцох, а зоз своїма фаховима викладами участвовал на велїх сходох. Иван Пап бул, по своїх опредзелєньох, цалого животa активист українскей ориєнтациї медзи войводянскима Руснацами. Тиж так бул и член Дружтва за руски язик, литературу и културу од 1975. року, и єден з найвреднєйших його членох Секциї у Керестуре. Останє запаметани по числених рефератох з нагоди значних рочнїцох Дружтва и його членох, и визначних културних, просвитних и других дїячох зоз нашей дальшей и блїзшей прешлосци. У супружестве зоз Марию (родз. Стричко) пожил 48 роки, у малженстве мали дзивку Лесю хтора чесна шестра у василиянским чину. Иван Пап ше упокоєл 22. марца 2021. року, у своїм 75. року живота. Поховани є на теметове у Руским Керестуре. == Литература == Тамаш, др Юлиян, „Просвитни роботнїки 1944-1991. рокуˮ, Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991), Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок 414. == Вонкашнї вязи == https://petrokuzmjak.com/primer-strane/ Школа од 1970. по нєшка, вебсайт Основна и штредня школа зоз домом школярох Петро Кузмяк http://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20Ruthenica%2027%202021.pdf Иван Пап (1946-2021), Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 27, 2021, б. 152 https://www.ruskeslovo.com/%d1%83%d0%bc%d0%b0%d1%80-%d0%b8%d0%b2%d0%b0%d0%bd-%d0%bf%d0%b0%d0%bf-1946-2021/ Умар Иван Пап, Мария Афич, Рутенпрес, 23. марец 2021. labknia5rrwwf56m8epwq3jfn039wsb 0 173 1923 1922 2024-10-14T16:20:07Z Amire80 9 14 измена увезено 1922 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Иван Чукляш</big> |- |'''Народзени''' |31. децембра 1934. |- |'''Умар''' |26. септембра 2002. (68) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |Штредня музична школа, Сушак (Горватска) |- |'''Период твореня''' |1955—1983 |- |'''Жанри''' |музика, компонованє, дириґованє |- |'''Поховани''' |у Новим Садзе |} '''Иван Чукляш''' (*31. децембер 1934—†26. септембер 2002), професийни музичар, дириґент, композитор забавних мелодийох. == Биоґрафия == Иван Чукляш ше народзел 31. децембра 1934. року у Бєловаре (Горватска). Оцец Петар, мац Мария (дзивоцке презвиско Єндрашиц). Основну школу Ивица закончел у Бєловаре, а штредню музичну (удерни инструменти и гармоника) у Сушаку. Такой по законченю тей школи почал робиц у воєним оркестру, перше у Суботици, а од 1958. року у воєним оркестру Новосадского ґарнизона. Од 1963. року ше демобилизовал и робел як солист на гармоники у Радио Новим Садзе, а 1968. року прешол до Новосадскей опери Сербского народного театра, дзе грал як тимпанист по 1983. рок, кед пошол до инвалидскей пензиї. [[Файл:Vladislav Nadjmitjo i Ivan Čukljaš.jpg|alt=Иван Чукляш грає на гармоники|thumb|383x383px|Иван Чукляш грає на гармоники, Владислав Надьмитьо шпива]] Ище як член оркестра Новосадскей опери уключел ше до роботи у руским Културно-уметнїцким дружтве ''Максим Горки'', дзе грал у оркестру. Уж 1970. року послал перши свойо композициї забавних мелодийох на конкурс Фестивала ''Червена ружа'' и такой освоює першу награду за композицию ''Врац ми ше, мила мамо'' на слова Дюри Латяка, у интерпретациї [[Владислав Надьмитьо|Владислава Надьмитї]]. У периодзе 1970–1976 на спомнутим фестивалу му виведзени 14 композициї забавних мелодийох на слова вецей руских авторох. За свойо композициї на ''Червеней ружи 1972''. року освоєл другу и трецу награду. У 1980. року у КУД ''Максим Горки'' основал хлопску шпивацку ґрупу ''Новосадски товарише'', хтора исновала по 1995. рок (зоз краткима прервами). Под його дириґентску руку тота ґрупа зняла вецей руски народни шпиванки у Радио Новим Садзе, а мала и вельо наступи як у Новим Садзе так и у Петровцох, [[Дюрдьов]]е, [[Руски Керестур|Руским Керестуре]], Руменки, Валєве, Свиднїку (Словацка) и у Реґенсбурґу (Нємецка). Остатнїраз хлопска шпивацка ґрупа под руководством Ивана Чукляша наступела 1995. року на ювилейним концерту КУД ''Максим Горки'' (Барвинок/РКПД) з нагоди 50-рочнїци роботи того дружтва и 60-рочнїци културней дїялносци Руснацох у Новим Садзе. После того ше Иван Чукляш чежко похорел. Иван Чукляш умар 26. септембра, а поховани є 27. септембра 2002. року на Новим теметове у Новим Садзе. == КОМПОЗИЦИЇ == {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |У забавним духу |- |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор текста''' |- |1970. |Врац ше, мила мамо |Дюра Латяк |- |1970. |Розлука |Дюра Латяк |- |1972. |[https://www.youtube.com/watch?v=7Wur8dcJSyQ&pp=ygUJS3JhanUgbW9q Краю мой]  |Дюра Латяк |- |1972. |Пребач ми |Дюра Латяк |- |1973. |Любов и блуканя |Мирон Канюх |- |1973. |Нїґда сами |Мирон Канюх |- |1973. |Пребачце, пайташе |Мирон Канюх |- |1973. |Твойо очи чарни |Мирон Канюх |- |1975. |Ґимназиялка |Мирон Канюх |- |1975. |Ми любови своєй дом |Мирон Канюх |- |1976. |Пипинє |Михал Рамач |- |1979. |Перши бочканя |Мирон Канюх |- |1982. |Меркуй, най будзе нїжно |Мирон Канюх |} {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |У народним духу |- |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор текста''' |- |1974. |Камени чловек на памятнїку |Иван Чукляш Мирон Канюх |} === Затрацени композициї у архиви Дома култури Руски Керестур === * 1973. Шерцо у гаю – музика: Иван Чукляш, слова Мирон Канюх, виведзена 1973. року * 1974. Мали чарни пес, автор музики Иван Чукляш, а текста Мирон Канюх, шпивал Владислав Надьмитьо, * 1974. Мали идеали, автор музики Иван Чукляш, текста Мирон Канюх, шпивал Владислав Надьмитьо<br /> == Вонкашнї вязи == * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf Иван Чукляш] (биоґрафия и список композицийох), ''Червена ружа 1962-2011, Том II,'' Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014., б. 546. * [https://www.snp.org.rs/enciklopedija/?p=8284 Енциклопедија Српског народног позоришта:] Оркестар - Иван ЧУКЉАШ, тимпани 7jqm800gaudz97nb9idi1g6k2fax86p 0 174 1926 1925 2024-10-14T16:20:07Z Amire80 9 2 измене увезене 1925 wikitext text/x-wiki [[Файл:Icosahedron.jpg|thumb|200px|Икосаедер]] '''Икосаедер''' (греч. ''eikosáedron'' - цело котре составене зоз двацец поверхносцох) то єден зоз пейц правилних полиедрох. Огранїчени є зоз двацец медзисобно єднакима поверхносцами хтори маю форму єднакостраних троугелнїкох и повязани су так же цело ма трицец рубци и дванац цеменя. == Формули == {| class="wikitable" |[[Поверхносц]] |<math>P = 5 \sqrt{3} a^2</math> |- |Волумен |<math>V = \frac{5}{12} \left(3 + \sqrt{5} \right) a^3</math> |- |Полупречнїк уписаней<br />сфери |<math>r_u = \frac{a}{12} \sqrt{3} \left(3 + \sqrt{5} \right)</math> |- |Полупречнїк описаней<br />сфери |<math>r_o = \frac{a}{4} \sqrt{10 + 2 \sqrt{5}}</math> |- |} h30c19rd4l6dqv9p5vddg9u4hur3n3q 0 175 1928 1927 2024-10-14T16:20:07Z Amire80 9 1 измена увезена 1927 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Юлиян Малацко (инженєр)]] d1ox028vkm248it6yg01apf8a4tg6lq 0 176 1947 1946 2024-10-14T16:20:08Z Amire80 9 18 измена увезено 1946 wikitext text/x-wiki [[Файл:Picswiss BL-55-37.jpg|right|thumb|Кларинетисти|256x256px]] [[Файл:Giovanni_Giuseppe_Cambini_-_Quintet_No._1_in_Bb_major,_movement_1.ogg|right|thumb|Дьовани Дь.Камбини: Квинтет за кларинет ч.1 у бе-молу|253x253px]] '''Инструменталиста'''<ref>[https://klarinetknjige.wordpress.com/2012/07/10/profesija-instrumentaliste/ Професия инструменталисти]</ref> (анґл. ''instrumentalist'')<ref>[https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%9B Словнїк музичних поняцох]</ref> то [[музичар]] хтори грає на даєдним [[Подзелєнє музичних инструментох|музичним инструменту]]<ref> Властимир Перичић - Радивој Лазић, [http://klarinetknjige.wordpress.com/category/osnovi-teorije-muzike/ ''Основи теориї музики'']</ref><ref>Радивой Лазич, [https://klarinetknjige.wordpress.com/literatura/339-2/ucim-klarinet-ii/ Учим грац кларинет]</ref>. == Файти инструменталистох == * Инструменталиста '''''фаховец''''' то музичар хторому то професия, пошвецел ше инструменту и жиє з граня, процивно тому гвариме инструменталиста - '''''аматер''''' (инструмент му гоби). Лєм виртуоз инструменталиста може буц '''''уметнїк'''''. * Инструменталиста може буц школовани (музично образовани) и нєшколовани (без музичного образованя). * Инструменталиста хтори грає на виолини/гушлї наволує ше ''виолиниста/гушляр'', кед грає на кларинету, гвариме же є ''кларинетиста'', кед грає на клавиру, ''пияниста /клавириста'' итд. * Инструменталиста може грац сам, теди вон ''[[солиста]]'', може грац зоз даским (напр. у дуету, квартету, квинтету), а найчастейше грає у даяким [[Оркестер|оркестру]]<ref>[https://klarinetknjige.wordpress.com/2012/07/14/raspored-muzicara-u-orkestru/ У оркестри граю велї инструменталисти]</ref>. У оркестру граю велї инструменталисти на рижнородних инструментох. * Инструменталиста може грац ''класичну, народну, забавну'' або ''джез'' музику. * За музичара хтори грає два лєбо вецей инструменти гвари ше же є ''мулти-инструменталиста''. Велї музичаре познати по граню на одредзеним инструменту и вони досцигую рейтинґ у швеце музики без огляду на жанр музики хтору виводза. Инструменталисти поготов у популарней джез, фолк, ткв. забавней музики часто ше медзи собу комбиную и наступаю вєдно у формованих музичних ґрупох/бендох. Инструменталисти класичних инструментох найчастейше орґанизую камерни менши ґрупи (дуети, триа, квартети) лєбо векши камерни ансамбли. == Ґалерия == <gallery> File:Egyptian lute players 001.jpg|Фреска зоз Єгипту коло 1350.року п.н.е., Єгипчанки граю на лутнї File:Guitar latina morisca.jpg|Инструменталисти Антики File:The Concert A22894.jpg|Инструменталисти 16. вику File:The Duet c1635 by Saftleven.jpg|Дует инструменталистох (1635, Комелис Сафтлевен) File:Mozart family crop.jpg|Моцарт фамелия, визначни музичаре и инструменталисти File:Paris - Accordion Player - 0956.jpg|Гармоника File:Duke Ellington - Hurricane Ballroom - trumpet player.jpg|Трубач-инструменталиста, Дюк Елинґтон File:Cellist busker Buenos Aires.jpg|Виолончелиста зоз Буенос Айреса File:Fujaro blovado detalo.jpg|Фуяра File:Klára Gibišová – Show Jana Krause 2019 – 09-50.png|Клара Гибишова, пиянисткиня </gallery> == Референци == bqojddkl6sg4cmy44if2aqy1srwoi59 0 177 1962 1961 2024-10-14T16:20:09Z Amire80 9 14 измена увезено 1961 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Ирена Колесар</big> |- | colspan="2" | [[Файл:Irina Koljesar 1951.jpg|alt=Ирена Колесар|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзена''' |22. новембра 1925. |- |'''Умарла''' |3. септембра 2002. (77) |- |'''Державянство''' |югославянске, горватске |- |'''Язик творох''' |горватски, сербски |- |'''Жанри''' |филм, театер, радио |- |'''Похована''' |на заґребским теметове Мироґой |- |'''Припознаня''' |Златна арена за доприношенє филмскому творительству |} '''Ирена Колесар''' (*22. новембер 1925—†3. септембер 2002.), югославянска филмска и театрална ґлумица == Биоґрафия == Ирена Колесар (Колєсар) народзена у Славонским броду 22. новембра 1925. року. Оцец Михайло (Мия) и мац Розалия, Нємица родз. Струмберґер. У Беркасове, родзеним месце єй оца, Ирена як дзивчатко препровадзала лєтнї розпусти у своєй баби. Од нєй Ирена научела даскельо руски писньочки хтори знала напамят и у часох кед постала позната ґлумица а кед нащивела Руски Керестур и Петровци. Ирена ше як дзевецрочне дзивче зоз родичами преселєла до Заґребу<ref>[http://gradska.tv/2021/01/20/irena-kolesar-jugoslovenska-glumica-nepravedno-zaboravljena/ Ирена Колесар, югославянска ґлумица хтора нєсправедлїво забута], sremskomitrovačka Gradska M televizija</ref>. До Народно ошлєбодительного руху ше укапчала як 17 рочна дзивка. На предклад команданта Тринастей пролетерскей бриґади Милана Жежеля Ирена постала членїца партизанскей тетралней ґрупи. По законченю войни Ирена Колесар ступела до ґлумецкого ансамбла Заґребского казалишта<ref>[http://rtvcentarsrem.rs/%d0%b8%d1%80%d0%b5%d0%bd%d0%b0-%d0%ba%d0%be%d0%bb%d0%b5%d1%81%d0%b0%d1%80/ Ирена Колесар], Информативни портал РТВ центер Срим</ref>. [[Файл:Irinka Koljesarova 1949.jpg|alt=Ирена Колесар|thumb|300x300px|Ирена Колесар у подполней ґлумецкей розкоши]] == Кариєра у театре и на филму == На поволанку режисера Вєкослава Африча Ирена одбавела главну женску улогу у першим югославянским повойновим филму ''Славица''. Премиєра филма була на яр 1947. року и потим тот филм видзели прейґ 2 милиони патрачох а Ирена Колесар постала и остала права и перша ґлумица послевойнового югославянского филма. Пре партизанску биоґрафию єй були отворени велї дзвери, алє вона тото нє хасновала анї у таких евентуалних вигодносцох нє уживала. И попри велькей популарносци хтору єй осиґурала улога Славици у истомменним филму Ирена Колєсар ше тримала свойого особного порядку вредносцох. Єй були вельо важнєйши похвали хтори достала за ґлуму Лаури у ''Склєняней менажериї'' дзе ґлумела вєдно зоз Белу Крлежа або Гедвиґу у ''Дзивей качки'' у режиї Бранка Ґавели, як наступи пред филмскима камерами. После спомнутих улогох Ирена Колесар постала нєприкосновена перша дама заґребскей театралней сцени. На поволанку Бояна Ступици Ирена Колесар 1953. року пришла до Беоґраду и постала теди ґлумица новоустановеного Югославянского драмского театру дзе остала до пензионованя 1973. року. У своєй кариєри була замеркована як Пера (М. Држич, Дундо Мароє), Юлия, Гермия, Офелия, Дездемона и Лейди Ен (В. Шекспир, Ромео и Юлия, Сон лєтнєй ноци, Гамлет, Отело и Ричард III), Дзивка (Т. Вилиямс, Склєняна менажерия) и други. Єй Офелия у Шекспировим Гамлету режисера Марка Фотеза, спрам думаня шветових шекспиролоґох, єдна з найлєпше одбавених. У другей половки 50-тих на Дубровецких лєтнїх бавискох роками бавела Офелию у Гамлету и була тримана за вельку гвизду того фестивала<ref>[https://www.dnevnik.rs/kultura/film/irena-kolesar-simbol-vitalnosti-jednog-vremena-03-01-2021 Ирена Колесар - символ виталносци єдного часу], ''Дневник,'' Нови Сад</ref>. Под час своєй театралней кариєри одбавела 76 улоги, 6 главни женски улоги у филмох и коло двацец у ТВ драмох и серийох. Филмски фестивал у Пули єй 1981. року додзелєл и Златну арену за доприношенє филмскому творительству. Театрална ґрупа младих ґлумцох зоз Сримскей Митровици ноши мено ''Ирена Колесар''. Ирена Колесар умарла у Заґребе 3. септембра 2002. року у доме за старих. Похована є на заґребским теметове Мирогой. == Филмоґрафия == {| class="wikitable" |+ !Рок !Назва !Улога |- |1947. |Славица |Славица |- |1948. |Безсмертна младосц |Зорица |- |1950. |Белави9 |Нена |- |1953. |Камени горизонти |Мала |- |1956. |Остатнї гайзибански шини |Єлена Миятович |- |1957. |Врацим ше |Яна Дуйшин, супруга |- |1960. |Сплєтка и любов (ТВ) | |- |1961. |Нє губ ми щесце | |- |1963. |Инкоґнито | |- |1963. |Чловек и жвир |Парасткиня |- |1966. |Ґалски когут (ТВ серия) | |- |1967. |Нїґда нє мож знац | |- |1968. |Нє бав ше з любову (ТВ) | |- |1968. |Страхота | |- |1971. |Капитан зоз Кепеника | |- |1972. |Лавочка у Юрєвскей (серия) | |- |1972. |Твари | |- |1981. |Бачи Ваня |Марина |} == Вонкашнї вязи == * [https://www.blic.rs/vesti/vojvodina/prica-o-slavnoj-rusinki-koja-je-bila-najbolja-ofelija/nne2h8p Приповедка о славней Офелиї] - ''Блиц,'' Нарциса Божич, 19 фебруар 2014. * [https://arhiva.nacional.hr/clanak/11690/kako-se-irena-kolesar-proslavila-8216slavicom8217-i-upropastila-filmsku-karijeru Як ше Ирена Колесар преславела зоз Славицу и упрепасцела филмску кариєру], ''Национал ч. 356,'' Ненад Полимац, 11. септембер 2002 * [https://mojtv.hr/filmografija/glumac/26429/irena-kolesar.aspx Ирена Колесар], филмоґрафия * [https://www.enciklopedija.hr/natuknica.aspx?id=32395 Kolesar, Irena]. -www.enciklopedija.hr, ''Лексикоґрафски завод Мирослав Крилежа,'' 2021. * [https://sr.wikipedia.org/sr-el/%D0%98%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B0_%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D1%81%D0%B0%D1%80 Ирена Колесар], sr.wikipedia.org, 3 юний 2007. * [https://nar.org.rs/rue/irena-kolesar/ Ирена КОЛЕСАР], вебсајт НАР, Новинарска Асоцияция Руснацох, 28. децембра 2017. == Референци == fumoe8a48a5a9131251ajggjf1uj2uv 0 178 1964 1963 2024-10-14T16:20:09Z Amire80 9 1 измена увезена 1963 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Ирина Давосир-Матанович]] o1m3r4b72mkdbugorv1htcibyz8b9l8 0 179 1987 1986 2024-10-14T16:20:10Z Amire80 9 22 измене увезене 1986 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Ирина Давосир Матанович</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Irina D Matanovic.jpg|alt=Ирина Д. Матанович|border|center|thumb]] |- |'''Народзена''' |4. януара 1933. |- |'''Умарла''' |4. марца 2007 (74) |- |'''Державянство''' |Югославия, Сербия |- |'''Школа''' |Штредня музична школа, Нови Сад |- |'''Универзитет''' |Ґлазбени завод, Заґреб |- |'''Период твореня''' |1953—1982. |- |'''Жанри''' |Оперска шпивачка, примадона |- |'''Похована''' |у Новим Садзe |} '''Ирина Давосир - Матанович''' (4. януар 1933—4. марец 2007), оперска шпивачка, сопран, примадона Сербского народноги театра. == Биоґрафия == [[Файл:Matanovic 4.jpg|alt=Ирина Давосир Матанович|frame|Ирина Давосир Матанович]] Народзела ше 4. януара 1933. року у [[Дюрдьов]]е у учительскей фамелиї. Уж як школярки другей класи ґимназиї пришол до вираженя єй музични талант. Прето ше уписала до Штреднєй музичней школи ''Исидор Баїч'' у Новим Садзе у класи Божени Дубскей, а школованє предлужела у Заґребе при ''Ґлазбеним заводзе'' (Академия) дзе єй 1952. и 1953. року професор шпиваня бул Мариян Майцен. По законченю музичней школи поволана є до опери у Сараєве а у медзичаше ше явела на авдицию и до новосадскей Опери и такой у септембре 1953. року була прията до ''Сербского народного театра'' у Новим Садзе. Ту остала аж по пензионованє у януаре 1982. року. Була одата за Светислава Матановича (бас-баритон) вельорочного члена Опери СНТ. == Наступи == Як солистка новосадскей опери госцовала у Беоґрадзе, Заґребе и Любляни, алє и у Болгарскей, Єгипту, Мадярскей и Италиї. Окреме у италиянскей преси достала вельо ласкави оцени за свойо шпиванє. Ирина Давосир - Матанович шпивала зоз оперскима гвиздами як цо то були Радмила Бакочевич и Милка Стоянович. Мала красну сценску появу, приємно офарбени лирски сопран и витворела вецей як 30 улоги на матичней сцени дзе єй партнере були велї углядни домашнї и иножемни оперски уметнїки. Єй ґлумецки талант и сценски шарм окреме приходзели до вираженя у оперетох. Була замеркована шпивачка руских народних шпиванкох, о чим шведоча числени аудио знїмки хтори ма зняти у архиви Радио Нового Саду.<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=b_Bv-AI0YMI ЯК МИ БУДЗЕ]шпива Ирина Давосир Матанович</ref> Попри оперских улогох, Ирина Давосир Матанович наступала з успихом и на концертох, з ариями и шпиванками Моцарта, Шуберта, Шумана, Брамса. Рахманїнова, Чайковского, Дворжака, Коньовича, Барановича и других, як домашнїх так и иножемних композиторох. [[Файл:I D Matanovic.jpg|alt=Ирина Давосир Матанович у Руским Керестуре|thumb|427x427px|Ирина Давосир Матанович у Руским Керестуре]] == Улоги == Найволєла улогу Мими у ''Боемох'', алє ю публика найбаржей запаметала по улоги Лиї у ''Турандоту''. Шпивала як Дюла у Ґотовцовей опери ''Еро з гевтого швета'', Чо Чо Сан у опери ''Мадам Бетерфлай'', Дездемона (''Отело''), Марґарета (''Фауст''), Елизабета (''Дон Карлос''), Адалдїза (''Норма''), Неда (''Паяци'') Лиза (''Пикова дама''), Керубин (''Фиґарова женїдба''), потим у оперох ''Кавалерия Рустикана'', ''Паяци'', Татяна у ''Евґений Онєґин'', Флорами (''Мала Флорами''), ''Вертер'' и велїх других. == Награди == Освоєла трецу награду 1960. року на змаганю младих шпивачох у Будимпешти. Достала на дарунок годзинку од предсидателя Йосипа Броза Тита кед у Карадьордєве на даскельо заводи шпивала по руски. Даруюци єй годзинку, вон гварел: ''То је она мала што пјева русински''. Добитнїк є Златней медалї ''Йован Дьордєвич'' (1993), найвисшого припознаня Сербского народного театру, як и других наградох. Ирина Давосир - Матанович єдна з найуспишнєйших повойнових руских уметнїкох у обласци музичней култури котра досягла найвисши професийни уровень примадони и єдна од познатих интерпретаторох рускей, українскей и сербскей шпиванки як на отвореней сцени, так и у студию Радио Нового Саду. Умарла 4. марца 2007. року. == Жридла и вязи == * [[:sr:Ирена_Давосир_Матановић|Кратка биоґрафия]] Ирини Д. Матанович на Википедиї по сербски * [https://www.youtube.com/watch?v=0XepkjjIHjc&t=30s Ирина Давосир МАТАНОВИЧ], портрет єдней диви == Вонкашнї вязи == * [https://www.snp.org.rs/enciklopedija/?p=2233 ДАВОСИР-МАТАНОВИЋ Ирена], Енциклопедија Српског народног позоришта, Нови Сад * [https://nar.org.rs/rue/irina-davosir-matanovic/ Ирина Давосир МАТАНОВИЧ], биоґрафия на НАР * [https://nar.org.rs/rue/o-nas/ Ирина Давoсир Матанович], Доприношенє Руснацох розвою Нового Саду, аудио сериял , Новинарска асоцияция Руснацох, продукция 2016 * [https://www.youtube.com/watch?v=qoeuIK_UXK4 Ирина Давосир Матанович и Дюзепе Кампоро] у опери ''Боеми'' * [https://www.youtube.com/watch?v=elpgJ0Txti0 Ирина Давосир Матанович] шпива ''Еро зоз гевтого швета'' * [https://www.youtube.com/watch?v=svBxg_t5ALc&t=43s ПАНОНИЯ] шпива Ирина Давосир Матанович * [https://www.youtube.com/watch?v=HdE22fIydig БЛЇЩАЦИ ГВИЗДОЧКИ] шпива Ирина Давосир Матанович == Литература == * Дюра Латяк, ''Календар 2008,'' боки 390-391. * Дюра Латяк, ''Глас Союзу ч. 10/2007,'' б 45. == Референци == 94y4q8bbu0v3huabzqv9r5dljx8m0wi 0 180 1996 1995 2024-10-14T16:20:11Z Amire80 9 8 измена увезено 1995 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Ирина Копчански Кнежевич</big> |- |'''Народзена''' |7. априла 1915. |- |'''Умарла''' |10. октобра 1983 (68) |- |'''Державянство''' |австроугорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |Ґимназия, Вербас |- |'''Универзитет''' |Студиї математики, Универзитет у Беоґрадзе |- |'''Период твореня''' |1940—1965. |- |'''Жанри''' |просвита, дружтвено-политична робота |- |'''Похована''' |Нови теметов у Беоґрадзе |- |'''Припознаня''' |Партизанска памятнїца 1941, Орден братства и єдинства ІІ шора, Орден заслугох за народ ІІ шора, Орден за храбросц, Медаля за храбросц Орден роботи ІІІ шора |} '''Ирина Копчански Кнежевич''' (*7. април 1915—†10. октобер 1983.), револуционерни активист, учаснїца у НОБ од 1941. року. == Биоґрафия == Ирина Копчански ше родзела у Старим Вербаше 7. априла 1915. року у худобней роботнїцкей фамилиї. По законченю основней школи и ґимназиї у [[Вербас|Вербаше]], Ирина 1934. року пошла на студиї математики до Беоґраду, дзе ше уключела до студентскей орґанизациї ''Самопомоц'' котра, медзи иншим, пририхтовала младих людзох за укапчованє до Союзу комунистичней младежи Югославиї (Скою). Єй оцец Михал тиж бул антифашиста, активни учаснїк у народноошлєбодительним руху. У 1942. року бул загарештовани и осудзени на доживотни гарешт. Живот му ше закончел у злогласним нємецким лаґре Дахау. Так и Ирина 1940. року постала скойовка и рушела шлїдами свойого оца. == Револуцийна драга == Под час окупациї Югославиї з боку фашистичних окупаторох 1941. року Ирина Копчански ше врацела до Вербасу и активно ше уключела до илеґалней роботи. На два заводи була гарештована. По другим гарештованю (1942. року) зоз вербаского гарешту ю однєсли до злогласней ''Армиї'' у Новим Садзе. Осудзена є на два роки цемнїци, котри витримала у сеґединским ''Чилаґу''. Медзитим, вона и там предлужела револуционерну роботу. Такой накадзи була випущена з гарешту (на початку 1944. року), зоз помоцу вербаских товаришох, илеґално прешла до Сриму на ошлєбодзену територию и ступела до оружийней борби. Зоз свою єдинку прешла Босну и Герцеґовину и здобула чин капитана. По ошлєбодзеню кратки час робела у Сплиту у политичним оддзелєню Югославянскей войновей флоти, а потим закончела студиї и врацела ше до Вербасу, дзе робела як професор математики. Єден час була и директор Основней школи ''Светозар Милетич'' у Вербаше, алє пре характер служби свойого супруга (официр ЮНА) знова пошли до Сплиту и Ирина Копчански Кнежевич робела як просвитни роботнїк аж по одход до пензиї (1965. року). Потим ше преселєли до Беоґраду. Пред конєц живота пожадала ше врациц до свойого Вербасу и ту себе купела хижу, адаптовала ю, алє у нєй длуго нє пожила. Умарла у Вербаше 10. октобра 1983. року, а похована є зоз шицкима воєнима почесцами у Беоґрадзе на Новим теметове. == Припознаня == За свою револуцинерну дїялносц Ирина Копчански Кнежевич достала велї одликованя и припознаня. Медзи нїма найважнєйши: Партизанска памятнїца 1941, Орден братства и єдинства ІІ шора, Орден заслугох за народ ІІ шора, Орден за храбросц, Медаля за храбросц и Орден роботи ІІІ шора. Гоч ю животна драга одведла далєко од Руснацох, Ирина Копчански Кнежевич добре бешедовала по руски. Аж ше з часу на час опробовала и як автор литературних роботох инспированих зоз НОБ, хтори були обявени у ''Литературним слове'' и ''Пионирскей заградки''. == Литература == * Дю. Латяк: ''Ирина Копчански-Кнежевич (1915-1983),'' ''Народни календар 1984,'' НВП ''Руске слово'', Нови Сад,1983, боки 103-104. b652y22f6b8rpdndffy88psbhwdqyka 0 181 2004 2003 2024-10-14T16:20:11Z Amire80 9 7 измена увезено 2003 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Ирина Джуня Рот |- | colspan="2" |[[Файл:Irina Rot 1936.jpg|alt=Ирина Рот, перша учителька у керестурскей оводи|center|thumb|240x240px]] |- |'''Народзена''' | |- |'''Умарла''' | |- |'''Державянство''' | угорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, мадярски |- |'''Школа''' |Школа за виховательки, Зомбор |- |'''Период твореня''' |1902—1938. |- |'''Жанри''' | виховательска робота, образованє, просвита |- |'''Похована''' | |- |} '''Ирина Джуня Рот''' (*—†), перша школована вихователька у оводи у Бачкерестуре (Руским Керестуре). ==Биоґрафия== Ирина Джуня була по походзеню зоз познатей учительскей Джуньовей фамелиї з Бачкерестуре ([[Руски Керестур|Руского Керестура]]). Єй оцец [[Михаил Джуня]] бул перши школовани руски учитель. Робел у Бачкерестуре як дзияк у церкви и як учитель у школи. Єй шестра Наталия Джуня тиж була учителька. По законченим дворочним образованю або такв. курсу за виховательки 1902. року у Зомборе, Ирина Джуня постала перша школована вихователька. Истого року, 10. новембра, була поставена на роботу у оводи у Бачкерестуре. Ротова фамелия, дзе ше Ирина Джуня одала, була зоз Торжи, нєшка Савине Село, а по Другей шветовей войни члени фамелиї ше виселєли до Нємецкей. == Була чувар рускосци при дзецох == Главни документ же под час Державней школи у Руским Керестуре була овода и же у нєй робела вихователька Ирина Джуня Рот, то фотоґрафия зоз 1904. року на хторей учительски збор зоз управительом [[Михаил А. Поливка|Михайлом А. Поливком]]. Мено Ирини Ротовей ше находзи и у записнїкох Наставнїцкей ради у Бачкерестуре за 1906–1916. рок. Тиж так у записнїкох на початку каждого школского року дате и число уписаних дзецох до оводи. Було од 50 до 60 дзеци, медзитим, през рок ше число дзецох звекшовало, та през жимски час у оводи було и по 300 дзеци.1 У оводи було найвецей дзеци возросту пред школу. Од 1902. по 1918. рок, у периодзе найтвардейшей асимилацийней державней политики, урядови язик и у оводи бул мадярски. И попри того же Ирина Джуня Рот такв. курс за виховательки у Зомборе закончела на мадярским язику вона у оводи з дзецми бешедовала по руски и учела их на їх мацеринскей бешеди, преношела на нїх руски обичаї и традицию та прето дзеци барз любели ходзиц до оводи. Жадали чуц свой язик, язик хтори розумели, гоч у тедишнїм чаше то нє було дошлєбодзене. Мисия учительки Ротовей и любов ґу свойому була моцнєйша од каждого державного закону. То Керестурци знали почитовац, та по тим паметали тоту виховательку. Вона була чувар рускосци при дзецох наймладшого возросту, а познате же тото цо ше научи у дзецинстве, през живот ше нє забува. Прето по нєшка дзецински заградки медзи Руснацами маю нє лєм воспитну улогу, алє и глїбоку националну, бо су чуваре рускосци. Пред Другу шветову войну, 1936. року, у Руским Керестуре була руска школа, робели 10 учителє, єдна оводашка Ирина Рот (од 1902. по 1938. рок), до школи ходзели 800 школяре, а до оводи 200–300 дзеци. Ирина Джуня Рот робела у керестурскей оводи 36 роки, од 1902. по 1938. рок, кед пошла до пензиї. ==Литература== * [[Янко Рамач]], Школа у Руским Керестуре (1753-1918), ''Грекокатолїцка парохия св. Петра и Павла,'' Нови Сад, 1995. б. 118-119. * Тамаш, др Юлиян, Учителє у школи у Руским Керестуре 1753-1941, ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991),'' Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок 412-413. ==Вонкашнї вязи== * [https://issuu.com/ruskeslovo2015/docs/ruskeslovo_52_4025_30.december_2022. Така овода нєт на цалим швеце,] вебсай issuu.com/ruskeslovo, ''Руске слово ч. 52, 2022, януар 5, 2023,'' б. 24 * Олена Папуґа, [http://druztvo.org/ruski/vidania/1%20Studia%20Rutenika%2029%202023.%20Pdf..pdf 120 роки предшколского вихованя и образованя у Руским Керестуре (1902–2022),] ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 29, 2023, б. 98. * Янко Рамач, [https://issuu.com/rusnak/docs/kratka_istorija_rusnacoh Кратка история Руснацох (1745-1918),] ''Грекокатолїцка парохия Св. Петра и Павла Нови Сад, 1993.'' б. 54. * [https://petrokuzmjak.com/primer-strane/ Историят. Учителє у Керестурскей школи од єй снованя, од 1753. до 1918. року.] Вебсайт petrokuzmjak.com sfkfwd30oy5ixdrkdz27g5olxyx53jt 0 182 2016 2015 2024-10-14T16:20:12Z Amire80 9 11 измена увезено 2015 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Ириней Бучко</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Irinej Bučko 1938 2012.jpg|alt=Ириней Бучко|center|thumb|275x275px]] |- |'''Народзени''' |24. октобра 1938. |- |'''Умар''' |3. мая 2012. (74) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Школа''' |квалификовани майстор |- |'''Период твореня''' |1958—2004. |- |'''Обласц твореня''' |тапацирунґ меблю, шпиванє |- |'''Поховани''' |на теметове у Руским Керестуре |} '''Ириней Бучко''' (*24. октобер 1938—†3. май 2012), познати керестурски майстор, радио шпивач и добродїй. == Биоґрафия == Ириней Бучко ше народзел 24. октобра 1938. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Оцец Дюра и мац Ана родз. Сопка. Ириней мал ище двох младших братох, Дюру и Владу. Основну школу Ириней закончел у родним валалє и такой пошол на виучованє ременярского (сияртовского) и тапацирског [[Ремесло|ремесла]] (1953-1956) до Штефана Надя Митьового теди познатого майстра у валалє. Ириней бул єден з наймладших школярох-шеґертох у майстра Надя. Єден рок Ириней Бучко бул калфа у истей роботнї хтору од оца Штефана превжал його син Славомир Надь. Потим Ириней Бучко робел єден рок у Ремеселнїцким подприємстве ''Радник'' у Руским Керестуре и вецей роки у Ремеселнїцким подприємстве ''Дрина'' у [[Вербас|Вербаше]]. Тапацирске ремесло Ириней Бучко добре усовершел и 1964. року ше опредзелєл отвориц свою роботню за продукцию квалитетного тапацираного меблю. Указало ше же тапацировани мебель ма своїх купцох та Ириней Бучко з часом постал познати нє лєм у ширшей околини Руского Керестура алє и у Босни и Чарней гори одкаль сциговали наручбини за його мебель. Ириней Бучко бул перши майстор тапетар хтори почал предавац мебель на вашарох и так здобувал купцох. По угляду на ньго и його продукцию у валалє ше познейше зявели нови майстрове и продукция меблю постала, у єдним периодзе, важни привредни конар у Руским Керестуре. == Културни дїяч и добродїй == Ириней Бучко бул и талантовани шпивач. Як член [[Дом култури Руски Керестур|Дома култури у Руским Керестуре]] вон 15 роки шпивал у вельким мишаним [[хор]]у и як соло шпивач на концертох Дома култури. Дириґент Ириней Тимко препознал його шпивацки талант и красни баритон та го послал на авдицию до Радио Нового Саду. Ириней Бучко удатно прешол авдицию и потим знял за Радио Нови Сад коло 20 руски народни шпиванки хтори були дзечнє прилапени з боку слухачох. Як соло шпивач и як член хору Ириней Бучко наступал на велїх концертох Дома култури, на смотрох, фестивалох, у музичних ТВ емисийох у жеми и иножемстве. Ириней Бучко остал запаметани и як дародавец хтори велї роки дзечнє помагал нашо фестивали ''Червена ружа'' и ''Ружова заградка,'' културни подїї, спортски бависка ''Яша Баков'' и спорт у валалє вообще, а помагал и керестурску парохию и цалу нашу церкву. Ириней Бучко бул оженєти зоз Феброну родз. Винаї и у малженстве мали штири дзивки: Сенку, Оленку, Терезку и Фемку. Ириней Бучко умар 3. мая 2012. року, у 74. року. Поховани є на теметове у Руским Керестуре. == Литература == * Мирон Жирош, ''Ириней Бучко (1938), тапетар и сияртов'', ''Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-2001, том IV,'' бок 561-565. * Мирон Жирош, ''Дїдо своїм дзецом и унуком'', ''Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-2001, том II,'' бок 489. == Вонкашнї вязи == * Дюра Латяк, [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-I-WEB.pdf Тирваци плоди Червеней ружи (''Естрада братства'' була закончуюца манифестация Фестивала)], ''Червена ружа 1962-2011, том I,'' Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад 2011,бок 18. == Архивски знїмки за Радио Нови Сад == * [https://www.youtube.com/watch?v=ED8jiRvtWgk Нєдалєко од валала] - Ириней Бучко * [https://www.youtube.com/watch?v=598MGB7vqyM При поточку]- Ириней Бучко * [https://www.youtube.com/watch?v=n2_9a2imcz0 Ходзел я ґу тебе] - Ириней Бучко * [https://www.youtube.com/watch?v=vKQ4dtBEEWw&t=28s Ей поточе, поточе] - Ириней Бучко * [https://www.youtube.com/watch?v=U0w1A_H1LM0 Бимбора, бимбора] - Ириней Бучко * Керестурски штири дзвони - Ириней Бучко * Ой, пада, пада росичка - Ириней Бучко m60i7t51m9y71p3kt81e9wsxxxr6hyw 0 183 2036 2035 2024-10-14T16:20:13Z Amire80 9 19 измена увезено 2035 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Ириней Тимко</big> |- |'''Народзени''' |22. януара 1913. |- |'''Умар''' |8. септембра 1986. (73) |- |'''Державянство''' |мадярске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, українски |- |'''Школа''' |Ґимназия у Травнику, БиГ |- |'''Универзитет''' |Филозофия и теолоґия, Рим |- |'''Период твореня''' |1938—1947, 1958—1986. |- |'''Жанри''' |компонованє, дириґованє, хороводство |- |'''Поховани''' |у Новим Садзе |} '''Ириней Тимко''' (*22. януар 1913—†8. септембер 1986), познати аранжер, хорски дириґент и [[композитор]]. == Биоґрафия == Ириней Тимко ше народзел 22. януара 1913. року у [[Коцур]]е. Оцец Иван (Янко), мац Мария, дзивоцке презвиско Шандор. Треци є по шоре од штирох братох и шицки штирме були священїки. Основну школу закончел у Коцуре, а ґимназию у Травнику. Филозофию и теолоґию Ириней Тимко закончел у Риме. Уж под час школованя пришол до вираженя його музични талант, та уж як богослов дириґовал зоз вельким хором українского колеґия у Риме. == Душпастирска и просвитна робота == За священїка Ириней Тимко бул пошвецени у Коцуре 2. юния 1938. року, нє оженєти. Пошвецел го крижевски владика др Дионизий Няради. После рукоположеня перше бул капелан у Прняворе (Босна), од 8. юния 1938. а вец од 10. октобра истого року бул капелан у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Ту попри священїцкей длужносци Ириней Тимко водзел и керестурски мишани хор перше при [[Руске народне просвитне дружтво|РНПД]] (по 6. април 1941. року), а вец при ОГМ (Орґанизациї грекокатолїцкой молодежи) (по 1944. рок). Єден час (1942-1944) и режирал театрални фалати керестурским дилетантом, преважно зоз шпиваньом, а водзел и дописовательство ужгородских новинох ''Неділя'', у котрих єден бок бул друковани на язику бачванских Руснацох. == Роки стаґнациї == По законченю Другей шветовей войни наступел траґични период у живоце Иринея Тимка. Пре отворене нєскладанє зоз большевицку идеолоґию, тедишня локална власц го придала на суд и бул 1947. року осудзени на 12 роки гарешту (познєйше му зменшане на 10 роки), котри одшедзел у Сримскей Митровици. После виходу з гарешту вецей як єден рок бул у Крижевцох, у канцелариї владичества. И там основал и водзел мишани хор. Там видал и зборнїк церковних композицийох за мишани хор, а вец од найвисших церковних власцох у Риме достал розришенє од священства. Ириней Тимко ше врацел до Нового Саду, оженєл ше зоз Амалию Еделински зоз котру у малженстве виховал тройо дзеци. Тото му помогло зачувац людску присебносц, особне достоїнство и животни оптимизем. == Замерковани хороводитель и дириґент == Як над’звичайно образовани чловек, ерудит, Ириней Тимко цали свой творчи потенциял и роботну енерґию пошвецел виключно музики. Спочатку (1958) робел як инспициєнт Опери Сербского народного театра у Новим Садзе, алє ше и активно уключел до тедишнього новосадского КУД ''Максим Горки'', дзе такой основал и мишани хор зоз котрим руководзел по конєц свойого живота. Дзекуюци йому, период 1964-1984 представя „златни период“ хорского шпиваня Русинох у Новим Садзе, алє и у Руским Керестуре и у Баня Луки, и там дириґовал Ириней Тимко. == Редактор у Радио Новим Садзе == Од 1969. року Ириней Тимко преходзи на длужносц редактора рускей народней музики у Радио Новим Садзе, дзе його творчи потенцияли ище баржей пришли до вираженя. Ту вон розписує аранжмани за нашо народни писнї, дириґує зоз тамбуровим и народним оркестром под час знїманя наших писньох на маґнетофонску пантлїку и пише замерковани [[Етномузиколоґия|етномузиколоґийни]] тексти до руских музичних емисийох. Ириней Тимко бул нєзаменлїви у креированю репертоара новостворених композицийох и текстох, виведзених на Фестивалу ''Червена ружа'', як музични фаховец. Його дїялносц як композитора ище вше до конца нє спатрена и нє оценєна, и ище вше чека музичного фаховца котри би ше заинтересовал за тоту обласц дїялносци Иринея Тимка. По своїх опредзелєньох Ириней Тимко бул цалого животa активист проукраїнскей ориєнтациї медзи войводянскима Руснацами. Ириней Тимко умар 8. септембра 1986. року у Новим Садзе, а поховани є на Новим теметове. == Композициї == === Червена ружа === {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |У народним духу |- |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор текста''' |- |1969. |[https://www.youtube.com/watch?v=Z5bwG9j3Y4s&pp=ygUOS2VkIGphIHBvamR6ZW0%3D Кед я пойдзем маршировац] |народни |- |1969. |[https://www.youtube.com/watch?v=XGH5HFHXnEY&pp=ygUPSGnFvm_EjWtvIHN0YXJh Хижочко стара] |Михайло Ковач |- |1970. |[https://www.youtube.com/watch?v=7xhEuMqy0AI&pp=ygUMQnJhY2EgUnVzaW5p Браца Русини] |Ириней Тимко/Дюра Папгаргаї |- |1972. |[https://www.youtube.com/watch?v=qYTossujjCs&pp=ygUVT2osIMW-YWxqaSBwcmXEjWXFvmtp Ой, жалї пречежки] |Михайло Ковач |- |1972. |Очи |Мелания Кучмаш |- |1972. |[https://www.youtube.com/watch?v=nOasL59JCgY&pp=ygUXUG9qZHplbSAsIG1hbW8sIHBvamR6ZW0%3D Пойдзем, мамо, пойдзем] |Михайло Ковач |- |1975. |Витор и тополя |Михайло Ковач |- |1981. |[https://www.youtube.com/watch?v=oxpQYtnEQwE&pp=ygUMS2HFvmRpIGR6ZW5q Кажди дзень] |Гавриїл Костельник |- |1982. |[https://www.youtube.com/watch?v=pLAXANEKQMY&pp=ygUJTWFrb3ZjYW5q Дує витор жимни] |Ириней Тимко |- |1986. |Рада бим ше женїц |народни |} === Червене пупче === {| class="wikitable" |+ ! colspan="8" |Червене пупче |- |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор текста''' | | |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор текста''' |- |1969. |Качур рибар |Михайло Ковач | colspan="2" rowspan="28" | |1978. |Вечарша писня |Ириней Тимко |- |1969. |Ганча и ластовка |Михайло Ковач |1978. |Сончок |Ириней Тимко |- |1969. |Ми Титово пионире |Ириней Тимко – Лиско |1978. |Кандур |Яким Олеяр |- |1970. |[https://www.youtube.com/watch?v=AuK27ZbdXGQ&pp=ygUIS29taW5qYXI%3D Коминяр] |Яким Олеяр |1978. |Куковка |Ириней Тимко |- |1970. |Фебруарски днї |Микола Скубан |1978. |Даровита яр |Ириней Тимко |- |1970. |Дїдово писмо |Мирон Будински |1978. |Заяц и рак |Ириней Тимко |- |1970. |Моєй Републики |Михайло Ковач |1979. |Я пионир вредни, млади |Гавриїл Г. Надь |- |1971. |Гунцут витор |Михайло Ковач |1979. |Бичок и їжичок |Ириней Тимко |- |1971. |Писня яри |Ириней Тимко |1979. |Руменєц |Ириней Тимко |- |1971. |Качка и квочка |Янко Фейса |1979. |Житко |Ириней Тимко |- |1971. |Малючки Владко |Янко Фейса |1979. |У лєше вжиме |Мелания Павлович |- |1971. |[https://www.youtube.com/watch?v=jYOZwWhumT4&pp=ygUPSGnFvm_EjWtvIHN0YXJh Хижочко стара] |Михайло Ковач |1980. |Идзе май |Ириней Тимко |- |1971. |Лєтнї вечар |Ириней Тимко |1980. |Купали кандура |Ириней Тимко |- |1971. |[https://www.youtube.com/watch?v=jO2CGoT-Mgs&pp=ygUJTWFrb3ZjYW5q Тисяч радосци] |Ирина Гарди-Ковачевич |1980. |Писня медведза |Ириней Тимко |- |1972. |Упрекосна Марча |Ириней Тимко |1981. |Малини |Ириней Тимко |- |1972. |Курчатко и квока |Ириней Тимко |1981. |Мак |Ириней Тимко |- |1972. |Мачичка з платками |Ириней Тимко |1981. |Иглочка |Ириней Тимко |- |1972. |Под амрелом |Янко Фейса |1981. |Весели май |Ириней Тимко |- |1972. |[https://www.youtube.com/watch?v=DNPcANjTeY0&pp=ygUZTywgamFraSBrcmFzbmkgdG90byDFoXZldA%3D%3D О, яки красни тот швет] |Михайло Ковач |1982. |Яни мальовани |Ириней Тимко |- |1973. |Ластовки, ластовки |А. Кандрач |1982. |Когуцики |Ириней Тимко |- |1975. |У дзбаночку млєчко |народни |1982. |Бундаш Фицко |Ириней Тимко |- |1977. |Тито и ми |Дюра Латяк |1982. |Таньочка |Ирина Гарди-Ковачевич |- |1977. |Ярнє слунко |Ириней Тимко |1982. |Оленка |Ириней Тимко |- |1977. |Писня вивирки |Ириней Тимко |1982. |Брези, брезочки |Ириней Тимко |- |1977. |Длугоноси коминяр |Ириней Тимко |1982. |Витор и вода |Ириней Тимко |- |1978. |Малючка лїпка |Ириней Тимко |1982. |Били швет |Ириней Тимко |- |1978. |Цо за жвир |Ириней Тимко |1983. |Дуб и яр |Ириней Тимко |- |1978. |Лєто |Ириней Тимко | | | |} == Ґалерия == <gallery> File:Aktivisti u sportu R Kerestura 1943.jpg|alt=Активисти у спорту Руского Керестура 1943/44. року|Активисти у спорту Руского Керестура 1943/44. року: стоя, з лїва, [[Дюра Варґа]], [[Єфрем Колєсар]], [[Евґений Джуня]], Яким Олеяр, Юрай (Дюра) Сеґеди. Шедза, з лїва, [[Йовґен Медєши|Евґений Медєши]], Яким Сабадош, Ириней Тимко, Цап, Йовґен Планчак. </gallery> == Литература == * о. Проф. Др Роман Миз, Священїки дакедишнього Осєцкого викарията; видавателє: ''Парохия св. Петра и Павла, Нови Сад'' и ''Максима'' друкарня и видавательна хижа, Петроварадин, 2016, б. 310-311. * ''Шветлосц ч. 1/2003,'' б/95-98. == Вонкашнї вязи == * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf Ириней Тимко] (биоґрафия и список композицийох), ''Червена ружа 1962-2011, Том II,'' Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014., б. 538 * [https://rtv.rs/sr_lat/vojvodina/novi-sad/veliki-narodni-i-veliki-tamburaski-orkestri-rns-a-u-studiju-m_1026249.html Spomen-ploča muzičkim urednicima Radio Novog Sada], RTV Vojvodina, 17. jun 2019. * [https://nar.org.rs/rue/irine%d0%b9-timko/ Ириней ТИМКО], Новинарска асоцияция Руснацох, Руски вертикали, 28. децембер, 2017. kmt70yrd2x8m097mwer9xvy6keozq4h 0 184 2057 2056 2024-10-14T16:20:57Z Amire80 9 19 измена увезено 2056 wikitext text/x-wiki == Исидор Баїч == [[Файл:Isidor-Bajic-oko-1910..jpg|right|thumb|Исидор Баїч, композитор, музични педаґоґ, мелоґраф]] '''Исидор Баїч''' ([[Кула]] 16. август 1878 - Нови Сад, 15. септембар 1915) бул сербски [[композитор]], учитель, педаґоґ, мелоґраф, и видаватель.<ref>Мишић, Милан, ур. (2005). ''Енциклопедија Британика. А-Б''. Београд: Народна књига : Политика. б. 96. ISBN 86-331-2075-5</ref> Основал и бул перши директор [[Музична школа ,,Исидор Баїч''|Музичней школи]] у Новим Садзе, єдней зоз перших таких институцийох на териториї Войводини. == Биоґрафия == Исидор Баїч закончел ґимназию у Новим Садзе а дипломовал на Музичней академиї у Будимпешти. Од 1901. по 1915. рок робел у Велькей сербскей православней ґимназиї у Новим Садзе (нєшка то ґиманзия Йован Йованович Змай) як учитель шпиваня и церковного шпиву (простопиниє), дириґент школярских [[хор]]ох, смиковей и тамбуровей [[Оркестер|оркестри]], хора СЗПД Невен и орґанизатор святославских беседох - поетских вечарох. Помагал надареним школяром у их перших крочайох компонованя. Як резултат Баїчовей педаґоґийней роботи настал ''Проєкт за пременку ученя простопиния и шпиваня'' у Велькей сербсекй православней ґимназиї (1912). Основал музичну школу у Новим Садзе, 17.октобра 1909. року, после Школи простопиния. Александра Морфидиса-Нисиса, першу институцию такого типа на тлу Войводини (Сербия).<ref>[https://web.archive.org/web/20180909132136/http://www.srpskilegat.rs/rodjen-je-kompozitor-pedagog-isidor-bajic/ „Исидор Бајић”]</ref> У скоро шицких периодичних часописох и дьовей штампи того часу (''Бранково коло'', ''Лїтопис Матици Сербскей'', ''Застава, Слога'') обявйовал тексти зоз обласци музики и музичней педаґоґиї (''Шпиванє як педаґоґийне средство и його хасен'', ''Як треба учиц'' ''музику'' у препарандиї и богослуженю, Нашо церковне поянє-простопиниє и друге). Написла вельо статї о Союзу сербских шпивацких дружтвох хтори спричинєли оштру явну розправу зоз музичаром Петром Коньовичом. Порушал нотну єдицию ''Сербска музична библиотека'' и часопис ''Сербски музични лїст'' (у историї сербского видавательства, хронолоґийно то треци музични лїст при Сербох). [[Файл:Wiki.Vojvodina VII Kula 5599 25.jpg|right|thumb|Исидор Баїч, автор руски ваяр [[Еуґен Кочиш]]. Биста поставена у дворе основенй школи ,,Иса Баїч" у Кули.]] Написал и обявел два учебнїки: ''клавир и ученє грац на клавиру'' (1901) и ''Теория правилного нотного записованя.''<ref>[https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%98%D1%81%D0%B8%D0%B4%D0%BE%D1%80_%D0%91%D0%B0%D1%98%D0%B8%D1%9B#cite_ref-%D1%81%D0%B2%D0%B5%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%9A%D0%B5_3-1 „БАЈИЋ Исидор”] ''musicomniscience.wordpress.com''</ref> Записовал народни и сербски церковни мелодиї и хасновал их у своїх [[Композиция|композицийох]] за клавир, хорских дїлох, композицийох за шпиванє, и у опери ''Княз Иво од Сембериї.'' Сербске церковне шпиванє (нашпиви) упоредзовал зоз шпиваньом других народох на путованю до манастира Хиландар зоз хором карловацких богословох влєце 1911. року. Особнє контактовал зоз православним епископом Лукияном Боґдановичом будимским у вязи зоз предкладом редаґованя сербского церковного шпиваня. == Опус Исидора Баїча == Циклуси соло писньох, клавирски композициї, камерни дїла, оркестерски дїла, хорски композициї, композициї зоз шпиваньом, опери. Поготов позната його опера ''Княз Иво зоз Сембериї''. Музични виривки зоз тей опери як самостойни композициї постали препознатлїви и нєшка ше виводза на велїх наступох: Сербкиня, Чочецки танєц и други == Вонкашня вяза == * [https://www.youtube.com/watch?v=dHyKkAZki6E Санє, Исидор Баїч, миниятура за клавир, Альоша Кесерович] * [https://www.youtube.com/watch?v=pWCOopm4NTw Мој дилбере, Исидор Бајић, Национални хор Сербији] * [https://www.rts.rs/magazin/nauka/3619533/isidor-bajic-znameniti-kompozitor-19-veka.html Исидор Баїч-визначни композитор] == Референци == 7k12sefyf9njy02hiqd3kr350g063nc 0 186 2066 2065 2024-10-14T16:20:57Z Amire80 9 8 измена увезено 2065 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Иштван Удвари</big> |- | colspan="2" |[[Файл:UdvariIstván2003.jpg|285px|center]] |- |'''Народзени''' |14. юлия 1950. |- |'''Умар''' |9. новембра 2005. (55) |- |'''Державянство''' |мадярске |- |'''Язик творох''' |мадярски, руски |- |'''Школа''' |ґимназия у Мандоку |- |'''Универзитет''' |Универзитет у Дебрецину |- |'''Обласц науки''' |славистика, линґвистика, русинистика, лексикоґрафия |- |'''Наукови ступень''' |доктор наукох, 1986. |- |'''Академия''' |член Мадярскей академиї наукох од 1997. |- |'''Период твореня''' |1975—2004. |- |'''Поховани''' |у Нїредьгази |} '''Др Иштван Удвари''' (*14. юлий 1950—†9. новембер 2005) лексикоґраф, педаґоґ, визначни мадярски слависта хтори у своєй науковей роботи виглєдовал историю руского язика и литератури и преподавал руски язик == Биоґрафия == Иштван Удвари (мадь. Udvari István) ше народзел 14. юлия 1950. року у Торньошпалцу (Саболчски комитат), валалє блїзко при мадярско-українскей гранїци. У сушедним валалє Еперєшке закончел дзешецрочне обще образованє, а у городзе Мандок ґимназию. То праве край зоз хторого походзел и у хторим було/єст руски населєня цо и уплївовало на опредзелєнє Иштвана Удвария же би виучовал руски язик и литературу. Високе образованє Иштван Удвари достал на Дебрецинским универзитету Лайош Кошут (1971–1975) кед дипломовал на ґрупи ''История и русийска филолоґия''. После законченя универзитета преподавал як професор у ґимназиї у Кишварди. 1981. року Иштван Удвари здобул ступень маґистра з роботу ''Гунґаризми у язику бачванско-сримских (югославянских) Руснацох'', а 1987. року вон одбранєл кандидатску дисертацию з тему ''Урядове писмо Карпатоукраїнцох (Русинох) у XVIII сторочю''. == Наукова робота == Вон бул єден з иницияторох снованя рускей и українскей катедри на Педаґоґийним институту ''Дєрдь Бешенєя'' у Нїредьгази (од 2000. року то Нїредьгазска висша школа) и од 1993. року та по шмерц вон бул єй шеф. Од 1995. року Иштван Удвари бул габилитовани доктор з историї славянских язикох и доцент на Сеґединским универзитету ''Атили Йожефа'', а 1907. року достал ступень доктора Мадярскей Академиї наукох з роботу ''Словацкоязични рукописни жридла з урбарскей реформи Мариї Терезиї у жупох Спиш о Земплин''. Од 2000. року українско-русинска катедра, на чолє зоз професором Удварийом, здобула виши ступень акредитациї (як уровень универзитета) и длугши час була центер гунґаро-русинстичних студийох у Мадярскей. Од року 2001. др Удвари сотрудзовал зоз Веспремским универзитетом, а од 2004. бул на нїм и професор. Професор Удвари ше од самих початко своєй науковей роботи окреме интересовал за стари русински тексти преважно зоз XVIII сторочя та и за старши хтори глєдал по архивох и анализовал их витворююци яснєйшу представу о розвою русинского язика, о историї насельованя русинского жительства, церковного и културного живота, а тото ше одношело на цалу територию исторйного Мадярского кральовства, значи на Русинох нєшкайшей Бачки, Сриму, Мадярскей, Словацкей и Закарпатскей обласци. У велькей мири зоз його заслугу ше ґу Руснацом врацели визначни особи зоз їх менєй познатей историї и, з часци, и їх творчосц у ориґиналней форми (Антоний Годинка, Михаил Мануил Олшавски, Андрей Бачински, Йоанн Кутка, Ласло Чопей, Гиадор Стрипски и други. ) У перодзе од 1990. по 1994. др Иштван Удвари бул главни редактор наукового виснїка Педаґоґийного института Дєрдя Бешенєя ''Acta Academiae Paedagogicae Nyíregyháziensis'', утемелїтель и редактор наукових периодикох ''Studia Ukrainica et Rusinica Nyíregyháziensia'', ''Vice Versa, Dimensiones Culturales et Urbariales Regni Hungariae, Glossarium Ukrainicum''. У тих периодикох обявйовани статї визначних славистох як цо то Петер Кираль, Ласло Деже, Андраш Золтан, Атила Голлош, Золтан Медве, Йожеф Ботлик и други. Вон обявйовал статї и окремни виданя хтори приблїжовали Українцом мадярску културу, а Мадяром українску. У енциклопедиї ''Világirodalmi lexikon'' (Шветова литература) коло 60 статї з українску тематику написал вон сам, а од XIII тома вон бул главни експерт у тей тематики. О науковей роботи др Иштвана Удвария гуторя числени виданя, прилоги и кнїжки, а окреме библиоґрафия обявена у двох томох (2005)<ref>Библиоґрафия у двох томох, Руске слово 11. 11. 2005, Нови Сад</ref> бо за трицец роки од часу кед обявел першу публикацию (1974) нє бул у Мадярскей славистични сход, нє видата нїяка моноґрафия, зборнїк роботох и конференцийни материяли у котрих би нє бул присутни др Иштван Удвари. Тиж так вон отримовал преподаваня и бул на наукових конференцийох у Югославиї, Словацкей, Польскей и України. Як русиниста Иштван Удвари сотрудзовал зоз вельким числом науковцох. Науково роботи му обявйовани и у ''Шветлосци'', ''Творчосци'', ''Новей думки'', ''Думкоx з Дунаю''. У першим тому библиоґрафиї хтори облапя период од 1974–1995. рок зазначени його 456 позициї, а у другим за период од 1995–2000. рок 580 позициї и ма коло 200 боки друкованого тексту як цо то: 1. окреме публиковани кнїжки; 2. статї обявени у рижних периодичних виданьох; 3. статї у енциклопедийох; 4. його наступи на конференцийох або їх кратке викладанє; 5. библиоґрафиї; 6. Рецензиї; 7. персоналиї; Др Иштван Удвари бул член Дружтва за руски язик и литературу у Новим Саду и брал учасц на науково-фахових сходох орґанизованих у рамикох ''Дньох Миколи М. Кочиша''. На першим сходзе 1993. року участвовал зоз трома роботами: Микола Кочиш о угорских пожичкох у руским язику, Школованє русинскей церковней интелиґенциї у XVIII вику (место, язик) и Податки о марияповчанских школох, хтори обявени у ''Studia Ruthenici 3, 1992–1993''<ref>[Зборнїк роботох Studia Ruthenicа 3, Дружтво за руски язик и литературу, Нови Сад, 1992– 1993.]</ref>. Познєйше, у ''Studia Ruthenica 10, 2005'' му обявени и тоти роботи: Лемковски елементи у рускей писменосци: О язику документох епископа Гавриїла Блажевского и Кирилске писмо мункачовского епископа Йоана Брадача. Др Иштван Удвари умар 9. новембра 2005. року у Нїредьгази у 55 року живота. == Дружтвена робота == Попри своєй науковей и педаґоґийней роботи Иштван Удвари бул активни член наукових дружтвох и асоцияцийох ♦ Мадярске линґвистичне здруженє, ♦ Здруженє модерней филолоґиї, ♦ Лексикоґрафска комисия Мадярскей Академиї наукох, ♦ Медзинародна асоцияция русинистох Иштван Удвари бул тиж так и предсидатель Мадярскей асоцияциї українистох, та у рамикох тей асоцияциї мал одвичательносц орґанизовац учасц мадярских українистох на медзинародних славистичних конґресох. == Припознаня == ★ 1997 - награда Меньгирта Лоняи од Саболч-Сатмар-Береґскей секциї МАН, ★ 2004 - медаля Антония Годинки з боку Дружтва русинскей интелиґенциї А. Годинки ★ Його мено достала основна школа у Еперєшки до хторей ходзел. == Литература == * Андреа Тимеа Абоньи, Андраш Золтан, Иштван Удвари //Udvari István élete és munkássága – Иштван Удвари: Биобиблиографический указатель. Szerkesztette Zoltán András. Studia Ukrainica et Rusinica Nyíregyháziensia 26. Nyíregyháza, 2010. ISBN 978-963-9909-58-8 мад. русс. Сс. 7–23. * Павло Роберт Маґочій, Удварі Іштван //''Енциклопедія історії та культури карпатських русинів.'' Укладачі Маґочій П. Р., Поп І. — Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. ISBN 978-966-387-044-1 укр. С. 754. == Вонкашнї вязи == * [https://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20ruthenica%2012.pdf Др Иштван Удвари (1950-2005)], ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 12, 2007, б. 152. * [[:rue:Иштван_Удвари|Иштван Удвари]], ''Русиньска Википедия,'' Igor Kercsa, 12 юлий 2020. == Референци == qm61e7qjqj7jz8fk55hpzet585i46z0 0 187 2076 2075 2024-10-14T16:20:58Z Amire80 9 9 измена увезено 2075 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Кир Йоаким др Сеґеди</big> |- |'''Народзени''' |27. октобра 1904 |- |'''Умар''' |20. марца 2004. (100) |- |'''Державянство''' |австроугорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Ґимназия Вербас, Осиєк, Травник |- |'''Универзитет''' |Богословия Заґреб, Инсбрук, Рим |- |'''Наукови ступень''' |докторат |- |'''Период твореня''' |1927—1983. |- |'''Жанри''' |богословия, духовни науки, публицистика |- |'''Поховани''' |У Руским Керестуре |} '''Кир Йоаким др Сеґеди''' (*27. октобер 1904—†20. марец 2004), надвадика, парох керестурски, владически викар за Бачку, титуларни владика гисарийски, ґенерални викар Крижевского владичества, Апостолски администратор Крижевского владичества. == Биоґрафия == Йоаким Сеґеди ше народзел у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] 27. октобра 1904. року. Оцец Микола и мац Мария, родз. Пап. Основну школу закончел у своїм валалє, ґимназию у [[Вербас|Вербаше]] 5 класи, у Осєку шесту, а у Травнику 7. и 8. Богословию започал студирац у у Заґребе (перши рок), вец 3 роки у Инсбруку, Австрия. Школованє предлужел на Универзитету Ґреґорияни у Риме и закончел з докторатом з Литурґики 5. юлия 1930. року<ref>Режак Михайло (1997). Християнски календар 1998. Нови Сад: Грекокатолїцка парохия Св. Миколая у Руским Керестуре, б. 46</ref>. == Священїцка дїялносц == Нїзши священїцки чини Йоаким Сеґеди приял 7. юлия 1924. року у Заґребе. Иподияконство приял у Велеграду у Моравскей 22. юлия 1927. року, за диякона є преглашени 31. юлия 1927. року у України. За священїка є пошвецени нєоженєти 4. септембра 1927. року у Руским Керестуре а пошвецел го владика Дионизий Няради. Од 1. септембра 1930. року др Йоаким Сеґеди служел як духовнїк у нашей семинариї у Заґребе. У медзичаше єден рок (1932-1933) бул капелан у [[Коцур]]е. Владиков секретар постал 1. септембра 1936. року, а од 1. октобра истого року по 5. фебруар 1938. року бул управитель парохиї у Ґрабру. По 1941. рок вон бул економ владичества, а од 25. априла 1941. року парох у Руским Керестуре и делеґат владичества за Бачку. Од 1. авґуста истого року др Йоаким Сеґеди постал викар калочского владичества, як администратора за Бачку, бо Бачка теди була под мадярску окупаторску власцу. По законченю Другей шветовей войни, кед апостолска администратура знова подпадла под Крижевску епархию, др Йоаким Сеґеди постал владически викар за Бачку, а 1948. року и бачки декан по 1959. рок. Теди го Папа Пий ХІІ меновал за папского прелата зоз титулу Монсиньор, а апостолски протонар постал 30. децембра 1961. року<ref>Владислав Варґа (2002). Християнски часопис Дзвони, за 2003. рок. Нови Сад: Грекокатолїцка парохия Св. Миколая у Руским Керестуре, б. 138.</ref>. Титуларни владика гисарийски и помоцни владика крижевски постал 1963. року<ref>[[Михайло Макай|Михайло Макаї]] (1977). Християнски календар 1978. Руски Керестур: Войводянски викарият крижевского владичества, б. 27.</ref>. За владику др Йоаким Сеґеди пошвецени у Риме 28. юлия 1963. року у базилики св. Петра. Пошвецел го митрополит львовски Йосиф Слїпий и владикове [[Гавриїл Букатко]] и апостолски еґзарх [[Авґустин Горняк]] зоз Лондону. Участвовал на Другим Ватиканским соборе 1963. и 1964. року, а як владика ище три роки бул на парохиї у Руским Керестуре. Значне ту спомнуц же ище 1954. року др Йоаким Сеґеди уведол у Руским Керестуре нови календар, котри прилапело лєм Нове Орахово а, по розпаду бувшей Югославиї, и Руснаци у Горватскей. У Руским Керестуре др Йоаким Сеґеди бул парох полни 25 роки, од 1941. по 1966. рок. Член и консултант Священїцкей ради постал 12.октобра 1983. року<ref>Владикова биоґрафия. Християнски часопис Дзвони, 15. април 2004.</ref>. Др Йоаким Сеґеди ше пензионовал 26. октобра 1984. року у Заґребе. == Литературна и публицистична дїялносц == Др Йоаким Сеґеди написал значне число наукових и публицистичних статьох: * Популарни водитель през литурґию восточного обряду (''Божествена литурґия'', (1979); * общи историйни виглєдованя о Крижевским владичестве (1978) и о каждей парохиї у Осиєцким викарияту (1980-82); * уводни опис о живоце Руснацох у Руским Керестуре (''Було то кедишик у Керестуре'', 1973); * обсяжни звит о рускей/русинскей дїдовщини у сиверней Мадярскей и восточней Словацкей (''У краю своїх предкох,'' 1977). Шицки тоти роботи, обявени з ''Владическим виснїку'' у рочним церковним ''Християнским календаре'' у Руским Керестуре, представяли християнску (грекокатолїцку) перспективу часу кед церква мала огранїчени приступ явним медийом у бувшей комунистичней Югославиї. Др Йоаким Сеґеди умар 20. марца 2004. року на клинїки ''Ребро'' у Заґребе у 100. року живота, 77. року священства и 41. року владичества. Поховани бул перше до олтара у керестурскей церкви 27. марца 2004. року, а вец труна пренєшена до новозбудованей крипти при церкви. == Литература == * о. проф. др Роман Миз, Священїки дакедишнього Осєцкого викарията, Видавателє ''Парохия св. ап. Петра и Павла,'' Нови Сад и ''Максима'', друкарня и видавательна хижа, Петроварадин, 2016, б.287-290. == Референци == qjeiqh3349kitx2gdm1qaqsa4idvyyw 0 188 2086 2085 2024-10-14T16:20:58Z Amire80 9 9 измена увезено 2085 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Йоаким Холошняй</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Joakim Hološnjaj.jpg|alt=Йоаким Холошняй|center|thumb|273x273px]] |- |'''Народзени''' |25. януара 1932. |- |'''Умар''' |19. марца 2017.(85) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |Ґимназия у Вербаше |- |'''Универзитет''' |Римокатолїцки богословски факултет у Заґребе |- |'''Период твореня''' |1958—2016. |- |'''Жанри''' |богословия, шпиванє (тенор), култура |- |'''Поховани''' |на теметове у Дюрдьове |} '''Йоаким Холошняй''' (*25. януар 1932—†19. марец 2017), священїк, писатель, музичар, вельорочни дюрдьовски парох, протоєрей ставрофор, бачки декан, руски културни дїятель. == Биоґрафия == Йоаким Холошняй народзени 25. януара 1932. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]], у фамилиї Матїйових, од оца Мирона и мацери Левони. У Руским Керестуре закончел два класи основней школи по руски, у чаше Другей шветовей войни три класи по мадярски, и на концу штири класи нїзшей ґимназиї по руски. Три класи ґимназиї и Вельку матуру Йоаким Холошняй закончел у Державней реалней ґимназиї у [[Вербас|Вербаше]] 1951. року. Дзекуюци школованю у Рускей ґимназиї, окреме под уплївом трох визначних наставнїкох: Гавриїла Надя, професора др Мафтея Виная и Яши Бакова, здобул общеславянски и общеруски погляди и руску свидомосц. Тоти професоре допринєсли и його нїґда нєзагашеному вирскому и церковному опредзелєню. Як студент бул питомец Грекокатолїцкей семинариї у Заґребе. Семинария на ньго охабела глїбоки шлїди грекокатолїцкей церковносци. ''Бремя лєгкоє'' священїческей служби о. Йоаким Холошняй дзелєл зоз свою панїматку Амалию нар. Микловш, з котру бул повинчани 21. априла 1958. р. у Дюрдьове. Радикално почитуюци церковни “погляди” о малженстве, народзели и по християнски воспитали аж седмеро дзеци (Борис, Михаил, Николая, Татиана, Иван, Мария и Александра) од котрих двоме синове тиж прияли сон иєрейства. Йоаким Холошняй за священїка рукоположени од кир Гавриїла Букатки у Руским Керестуре, на кирбай, 9. мая 1958. р. На пошвецаню бул присутни и Суботицки владика, кир Матия Звеканович. Сослужели 40 паноцове. == Душпастирска робота == Од єшенї 1958. року по єшень 1962. року Йоаким Холошняй службовал у Печну, Ґрабру, Прибичу, з биваньом у парохиї Печно. По 1971. р. службовал у Миклошевцох, одкаль даскельо роки служел и у Берку. [[Файл:Joakim Hološnjaj 2.jpg|thumb|320x320px|Йоаким Холошняй, протоєрей ставрофор, бачки декан, писатель, музичар, вельорочни дюрдьовски парох]] За управителя парохиї у [[Дюрдьов]]е о. Йоаким Холошняй бул меновани 14. октобра 1971. року, а од 1979. року бул и бачки декан.  З Дюрдьова, през 20 роки (1981–2001) управял и з парохию Ґосподїнци. Окрем пароховского служеня, о. Йоакима Холошняя, знашли и висши священїчески служеня. Владика Гавриїл Букатко го 1979. р. меновал за протопрезвитера бачкого. Од снованя Викарияту за Сербию и Чарну Гору 1999. р. та по його преставанє, кед 28. авґуста 2003. року основани Еґзархат за грекокатолїкох у СЧГ, о. Йоаким Холошняй окончовал длужносц епископского викара. Од 12. октобра 1983. року о. Холошняй бул член Литурґийней и Будовательней ради Крижевского владичества, Конґреґация за Восточни Церкви одликовала о. Йоакима з чином протопрезвитера ставрофора 1985. року а 1986. постал конзултор, док член Священїцкей ради постал 1988. року. До Литурґийней и Будовательней ради ище раз бул меновани 1989. року. Паноцец Йоаким Холошняй барз вельо будовал – у церковней порти у Дюрдьове збудовал пасторални центер з красну салу и другима просториями. Оправял и адаптовал парохийни дом и церкву, на хторей поробени нови верх на турнї, обновена нукашньосц церкви. На теметове у Дюрдьове збудована и стилска каплїца з криптами за хованє, вон участвовал у вибудови парохийного дому нашей церкви у Ґосподїнцох. == Културна дїялносц == О. Йоаким Холошняй и писал – приповедки, алє и популарно-науково твори. Кед вирнїки 1990-их рокох достали право явносци, на жаданє управи ''Руского слова'', од 9. януара 1998. року по 13. октобер 2000. року у каждим чишлє новинох мал кратки напис под общим насловом ''Упознайме християнство''. Вец, 13. октобра 2000. року му кратко поведзене же би свойо писаня вецей нє посилал. Од 13. януара 2001. року сотрудзовал у ''Дзвонох'' и писал колумни под общим заглавйом ''Упознай свой обряд''. Попри тим, о. Йоаким Холошняй остал запаметани як вельки познаватель церковней музичней творчосци и як позарядови интерпретатор церковного шпиваня, окреме Карпаторуского розшпиву. Особлїво ше памета його шпиванє, його красни тенор, а познате же цала його фамелия барз музикална. О. Йоаким Холошняй роками шпивал у Церковним хору ''Розанов''. Його соло-партия у ''Отче наш'', композитора Дубеньского, а у виводзеню хору ''Розанов'' – здобула антолоґийне значенє. [[Файл:Zbornjik bohosluzebnih pisnjoh.jpg|alt=Зборнїк богослужебних писньох карпаторуского розшпиву|thumb|346x346px|Зборнїк богослужебних писньох карпаторуского розшпиву ]] О. Холошняй бул заинтересовани за промовованє карпатского простопиянїя. Вон основал хор фамелиї Холошняй (Семействени хор Холошняй), хтори знял три авдио-касети литурґийней музики восточного обряду. Вон тиж пририхтал и обявел (зоз Марию Холошняй) музичну антолоґию карпатского простопинїя, ''Зборнїк вибраних писньох зоз Саночного, Служби Божей и Парастасу карпаторуского богослужебного розшпиву'' (1996). Окрем священїцкей роботи, бул активни и на других подручох, так же мал значну улогу и у снованю ''Рускей одлоги'' (музейней збирки) у Дюрдьове. О. Йоаким Холошняй, вєдно зоз сином Михаїлом, поставел у дюрдьовскей парохиї стаємну виставу рускей етноґрафиї (''Руска одлога'') у хторей 1229 артефакти з материялней култури Руснацох а до хторей уключени и твори руско-канадского уметнїка [[Юлиян Колєсар|Юлияна Колєсара]]. Културни скарб з їх привредного, културно-просвитного и дружтвеного живота Руснацох у тим валалє чува ше у рамикох грекокатолїцкей парохиї у Дюрдьове. Йоаким Холошняй бул вельки прихильнїк рускей/русинскей ориєнтациї по чим го паметаю и почитую велї Руснаци у Войводини. О. Йоаким Холошняй протоєрей ставрофор и вельорочни дюрдьовски парох, котри на тей длужносци службовал нєполни 46 роки, умар 19. марца 2017. у Дюрдьове у 86. року живота. Поховани є на дюрдьовском теметове. == Литература == * Paul Robert Magocsi. Kholoshniai Ioakim. //''Encyclopedia of Rusyn History and Culture'' (Revised and expanded ed.). Toronto Buffalo London: University of Toronto Press, 2005. p. 234. ISBN 0-8020-3566-3.(анґл.) * о. Йоаким Холошняй: Настава виронауки у основних и стреднїх школох на руским язику, ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 8, 2001-2003 б. 16-18. == Вонкашнї вязи == * [https://zavod.rs/ruska-odloga/ Руска одлога]. Веб сайт Заводу за културу войводянских Руснацох, Нови Сад. * [https://rue.wikipedia.org/wiki/%D0%99%D0%BE%D0%B0%D0%BA%D0%B8%D0%BC_%D0%A5%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%88%D0%BD%D1%8F%D0%B9 Йоаким Холошняй], Википедия, * [https://www.youtube.com/watch?v=pLIeV7L0KLg&t=3s 80 ROKI SVJAŠČENJIKA JOAKIMA HOLOŠNJAJA] - Avtorka Helena Korpaš, YouTube, 2017. * [https://www.ruskeslovo.com/Умар-дюрдьовски-парох-и-бачки-декан-о-Й/ Умар дюрдьовски парох и бачки декан о. Йоаким Холошняй]. О. Миз, ''Руске слово, Рутенпрес,'' 20. марец 2017. * [https://www.ruskeslovo.com/Поховани-дюрдьовски-парох-о-Йоаким-Хо/. Поховани дюрдьовски парох о. Йоаким Холошняй]. Сас, ''Руске слово, Рутенпрес,'' 22. марец 2017. * [https://www.youtube.com/watch?v=BCTb_ze8sco&t=371s LITURGIJA JOANA ZLATOUSTOHO] – Špivaju Protojerej stavrofor o. Joakim M. Hološnjaj (1932-2017), panjimatka Amalija i jih dzeci Boris, Mihail, Nikolaja, Tatiana, Ivan, Marija i Aleksandra, Djurdjov, YouTube, Makovcanj, 2016. * [https://www.youtube.com/watch?v=6ugh_Oh3qJs OTČE NAŠ] - Hor ''ROZANOV'', Djurdjov, YouTube, Makovcanj, 2016. * [https://www.youtube.com/watch?v=vPfSZf-yHMY OTČE NAŠ] - Špivaju Protojerej stavrofor o. Joakim M. Hološnjaj (1932-2017), panjimatka Amalija i jih dzeci Boris, Mihail, Nikolaja, Tatiana, Ivan, Marija i Aleksandra, Makovčanj, YouTube, 2019. * [https://www.youtube.com/watch?v=Zosu2zQSlbI IŽE HERUVIMY] - Hor fameliji HOLOŠNJAJ zoz Djurdjova * [https://www.youtube.com/watch?v=-81jwi2dpac&t=15s VIRUJU] - Hor fameliji HOLOŠNJAJ zoz Djurdjova - Špivaju Protojerej stavrofor o. Joakim M. Hološnjaj (1932-2017), panjimatka Amalija i jih dzeci Boris, Mihail, Nikolaja, Tatiana, Ivan, Marija i Aleksandra, YouTube, Makovcanj, 2019. * [https://www.youtube.com/watch?v=XHPzOxdOaWA&t=99s Famus tenor Joakim Hološnjaj] - YouTube, 2020. * [https://www.youtube.com/watch?v=49tLLHsk_SM Famus tenor Priest Joakim Holosnyaj] - Mihail Holosnjaj, YouTube, 2022. * [https://www.youtube.com/watch?v=EPCcVkEXQV0 Тройнїсте Господи помилуй, соло Йоаким Холошняй, 1958 р], Mihail Holosnjaj,YouTube, 2022. 0bj05l8adcc66uklseob3th5znu7j4f 0 189 2099 2098 2024-10-14T16:20:59Z Amire80 9 12 измена увезено 2098 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Йоаким Яша Баков</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Jaša Bakov 1906 1974.jpg|alt=Йоаким Яша Баков|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |10. децембра 1906. |- |'''Умар''' |21. октобра 1974. (68 роки) |- |'''Державянство''' |австро-угорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |Ґимназия Вельки Бечкерек, Нови Сад |- |'''Универзитет''' |Филозофски факултет у Беоґрадзе |- |'''Период твореня''' |1934—1971 |- |'''Жанри''' |спoрт, образованє, литература |- |'''Поховани''' |Нови теметов у Новим Садзе |} '''Йоаким Яша Баков''' (*10. децембер1906—† 21. октобер 1974) бул югославянски атлетски репрезентативец, спортски тренер, професор сербского и французкого язика, полиґлота, поет и прекладатель, преподавач у першей рускей ґимназиї у [[Руски Керестур|Руским Керестуре ]] == Биоґрафия == Йоаким Яша Баков ше народзел 10. децембра 1906. року у [[Дюрдьов]]е у селянскей фамилиї, як єдинєц. Оцец му Янко, а мац Гелена (дзивоцке презвиско Мудри). Оцец му 1914. року погинул у Першей шветовей войни. Основну школу закончел у Дюрдьове, до ґимназиї почал ходзиц у Зренянину (теди Вельки Бечкерек), а предлужел у Новим Садзе. Под уплївом своєй мацери и дїда хтори бул дзияк у церкви вон пошол на школованє до Риму дзе ше уписал на Теолоґийни факултет. Медзитим, нєодлуга одходзи з Риму и уписує ше на Филозофски факултет у Беоґрадзе, на ґрупу югославянска литература, сербскогорватски язик и французку язик дзе дипломовал 1934. року и истого року почал службовац як суплент у Славонскей Пожеґи, у Копривници, а од єшенї 1936. року як професор у Реалней ґимназиї у Зомборе. По законченю школского 1942/43. року бул мобилизовани до „мункашох“, алє є премесцени до Нового Саду на длужносц професора у Сербскей ґимназиї. У фебруару 1945. року розпоредзени є до Руского Керестура за професора у новооснованей нїзшей ґимназиї зоз руским наставним язиком. Ту бул и воспитач и активиста у [[спорт]]у. == Робота у просвити и култури == У ґимназиї проф. Баков преподавал вецей предмети. О його роботи, як викладача у класи, у урядовим школским звиту [[Гавриїл Г. Надь|Гавриїла Г. Надя]], тедишнього директора, написане: ''Як професор бул вше добре порихтани, а знаня мал тиж надосц и мал найвекше число предметох. Бул поет по природи, мал у себе вельо енерґиї, одушевйовал велїх и знал буц толерантни собешеднїк, гоч ше нє складал з дачиїм думаньом.'' Яша Баков бул єден з вельких познавательох шветовей литератури. Бул у преваги над велїма понеже могол найзначнєйши литературни дїла зоз шветовей литератури читац на ориґиналє прето же бешедовал и писал на штернац язикох, а ище даскелї хасновал у бешедней форми ... бул полиґлота такого обсягу яких було мало нє лєм у нашей жеми алє и ширше. Член Редакцийного колеґиюма будуцих новинох ''Руске слово'' постал 1945. а истого року на сновательней схадзки [[Руска матка|Рускей матки]] у Руским Керестуре вибрани є за заменїка секретара. Теди и почина його обачлївше анґажованє на културним планє. Иницировал реформу писма у нашим литературним язику, алє му ше нє удала. Обявел у ''Народним календаре'' даскельо писнї, прекладал басни зоз русийского язика, а писал и прозни твори. == Спортска биоґрафия == Яша Баков робел як професор сербского и французкого язика тринац роки, а главну часц свойого роботного вику препровадзел як [[Спортиста|спортски]] роботнїк. По спортскей дїялносци и посцигнутих успихох, окреме у обласци лєгкей атлетики, бул познати у Югославиї, та и за єй гранїцами. Вон бул югославянски атлетски репрезентативец у периодзе од 1934. по 1948. рок Змагал ше у скаканю з палїцу. Пред войну бул член АК ''Югославия'' а по войни АК ''Русин'' у Руским Керестуре. Яша Баков бул три раз шампион Югославиї у скоку зоз палїцу 1935 (3,60 м.), 1936 (3,70 м.) и 1937 (3,75 м.). Участвовал на Лєтнїх олимпийских бавискох 1936. року у Берлину дзе зоз скоком од 3,70 м. поставел державни рекорд алє ше му нє удало квалификовац до финала. Його особни рекорд бул 3,75 м. а посцигнул го 1937. року. Баковови Руски Керестур бул „цесни“ за витворенє його спортских амбицийох, та ше 1949. року врацел до Нового Саду, дзе почал робиц як атлетски тренер. Оталь преходзи до Сараєва, Панчева, та до Беоґраду. Свою тренерску кариєру закончел у Новим Садзе и 1971. року пошол до заслуженей пензиї. Под час тренерскей служби о своїм трошку видал 20 кнїжки [[спорт]]ского змисту. Умар у Новим Садзе 21. а поховани є 23. октобра 1974. року на Новим теметове. Як памятка на його службованє у керестурскей ґимназиї, дзе виховал цалу плеяду „палїцарох“ (скок з палїцу), з котрих даєдни постали и державни рекордере, уж вецей децениї ше у руских валалох отримую Спортски бависка котри ноша мено Яши Бакова. == Кратка спортска хронолоґия == Яша Баков ше зоз спортом занїмал од дзецинства. Окреме любел атлетику, гокей на лядзе, корчолянє и фодбал. Його спортска хронолоґия була така: ::♦ як 15-рочни фодбалер вон у Дюрдьове 1921. року основал фодбалски клуб ''Дяк'' :: ::♦ як осемнацрочни по першираз участвовал на ґимназийским першенстве у атлетики у Зренянину 1924. року ::♦ на югославянским злєту у Любляни 1932. року освоєл перше место у атлетским дзешецбою ::♦ бул учаснїк на перших медзинародних Балканских бавискох у Заґребе 1934. року ::♦ у Удинох 1935. року Яша Баков злєпшал югославянски рекорд у скоку зоз палїцу зоз 3.55м на 3.60м ::♦ на Олимпийских бавискох у Берлину 1936. року злєпшал державни рекорд на 3.70м ::♦ свой найлєпши резултат и югославянски рекорд у скоку зоз палїцу посцигнул 1937. року кед прескочел 3.75м ::♦ як штерацецрочни вон у Целю 1947. року освоєл державне першенство, а на Балканских бавискох у Царгороду друге место ::♦ у Руским Керестуре, Новим Садзе, Сараєве и Панчеве иницировал и запроваздовал активносци у корчоляню и у гокею на лядзе == Ґалерия == <gallery> File:Olejar Bakov Hornjak 1952.jpg|alt=Янко Олеяр, Яша Баков, Михайло Горняк, Мария Рамач и нєпозната дзивка|Янко Олеяр, Яша Баков, Михайло Горняк, Мария Рамач и нєпозната дзивка у Руским Керестуре на початку 1950-их </gallery> == Литература == * Интеґрални текст под биоґрафску одреднїцу Яша Баков * Яша Баков: Вибрани твори; НВУ ''Руске слово'', Нови Сад, 1983. * [https://www.researchgate.net/publication/272677136_Julijan_Malacko_2007_Atletska_legenda_-_Jasa_Bakov_Athletic_legend_-_Jasa_Bakov_Naucno_-_strucni_skup_100_godina_od_rodenja_Jase_Bakova_1906-2006_Scientific_-_Expert_Conference_100_years_since_the_bir Атлетска леґенда Яша Баков (1906-2006), 100 роки од народзеня,] зборнїк роботох з науково-фахового сходу, видавателє: Орґанизацийни одбор и НВУ ''Руске слово'', Нови Сад. == Вонкашнї вязи == * [https://www.youtube.com/watch?v=VNqFIyn0ceE&t=777s ATLETSKI ŽIVOT – Jaša BAKOV,] dokumentarni film * [https://www.youtube.com/watch?v=n1iXWE8_flU JAŠA BAKOV O JEDRENJU NA LEDU] - odlomak iz dokumentarnog filma * [https://www.youtube.com/watch?v=xZ3A7w1J9Pc JAŠA BAKOV NA OLIMPIJADI U TOKIJU] - odlomak iz dokumentarnog filma * [https://www.youtube.com/watch?v=Ll3JIFZilvw JAŠA BAKOV O SVOJIM KNJIGAMA] - odlomak iz dokumentarnog filma * [https://www.youtube.com/watch?v=OPN1rOvEBGM JAŠA BAKOV O SVOME OBRAZOVANJU] - odlomak iz dokumentarnog filma * [https://nar.org.rs/rue/%d1%8fkim-%d1%8fsa-bakov/ Яша Баков,] биоґрафия на  НАР (Новинарска асоцияция Руснацох) 6ni1y2040caf4rms7kawmh1ja8t9kaj 0 190 2106 2105 2024-10-14T16:20:59Z Amire80 9 6 измена увезено 2105 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align: align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Йован Хранилович |- | colspan="2" |[[Файл:Jovan_Hranilovi%C4%87_1898_Povjest_knji%C5%BEevnosti_hrvatske_i_srpske.png|center|thumb|400x400px]] |- |'''Народзени''' |18. децембра 1855. |- |'''Умар''' |5. авґуста 1924. (69) |- |'''Державянство''' |угорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |горватски |- |'''Школа''' |имназия, Крижевци |- |'''Универзитет''' |Теолоґия и филозофия, Заґреб и Беч |- |'''Период твореня''' |1878-1924. |- |'''Жанри''' |душпастирство, литература, новинарство |- |'''Поховани''' |на Руским теметове, Нови Сад |}'''Йован Хранилович''' (*18. децембер 1855.†5. авґуст 1924), грекокатолїцки парох новосадски, новинар, писатель и дружтвени дїяч == Биоґрафия == Йован Хранилович ше народзел 18. децембра 1855. року у Кричкох при Дрнишу, дзе його оцец Никола теди бул парох, а оталь бул познєйше премесцени до Сошицох (Жумберак). Мац Сидония му була зоз Крижевцох. Мали пецеро дзеци: Драґутина, двойнята Миколу и Йована, Марию и Владислава. До основней школи Йован почал ходзиц у Сошицох, алє по оцовей шмерци (1864) мац преселєла до Крижевцох и вон там предлужел школованє. Уж як школяр шестей класи ґимназиї Йован ше почал интересовац за поезию и упознал ше зоз писателями Антом Ковачичом и Авґустом Шеноом. Перши два рок студийох теолоґиї и филозофиї закончел у Заґребе, а вец прешол до Бечу, дзе попри богословиї слухал и преподаваня познатого слависти Миклошича и филозофа Бретана. Студиї закончел 1878. року. За священїка бул пошвецени нєоженєти 1878. року. Кратши час бул секретар крижевского владики а потим службовал у вецей местох у Жумберку, у Кашту, Сошицох и Радатовичох дзе вишпивал свойо познати ''Жумберски елеґиї'' а дзе, пре свою дружтвену дїялносц, священїцки обовязки тримал як другозначни. Йован Хранилович свою дружтвену и политичну кариєру почал як ''праваш'' и процивнїк велькосербскей политики. Закладал ше за федерализем и за окремне положенє Горватскей у Австро-Угорскей монархиї а у другей часци живота ше приблїжел гу южнославянскей идеї. Тедишнї крижевски владика Илия Хранилович (котрому Йован бул и родзина) го послал за капелана до Коцура (1886), а вец до Керестура (по 1889), одкаль у авґусту 1889. року постал грекокатолїцки парох у Новим Садзе. И у Новим Садзе йому дружтвена активносц була на першим месце, дзекуюци котрей ту здобул вельки угляд медзи новосадску интелиґенцию, та єден час бул и предсидатель новинарскей орґанизациї и редактор демократских новинох ''Єдинство''. Дня 25. новембра 1918. року предшедовал Велькей народней скупштини у Новим Садзе, на хторей принєшена одлука о присоєдинєню Войводини до Сербиї и уходзеню до составу новоствореней держави Кральовини Сербох, Горватох и Словенцох. За войводянских Руснацох Йован Хранилович значни прето же мал приятельски одношеня зоз тедишнїм дюрдьовским парохом о. Дюром Биндасом, на чию молбу ше Хранилович анґажовал коло обезпечованя потребних условийох за отримованє Сновательней схадзки Руского народного просвитного дружтва у Новим Садзе 1919. року. Ту вон обезпечел потребни дозволи од тедишнїх власцох, ноцованє делеґатох и змесцованє коньских запрагох (бо векшина делеґатох припутовала до Н. Саду на селянских кочох), а – цо найважнєйше – и святочну салу Новосадского маґистрата за отримованє зашеданя! На предлог о. Дюри Биндаса Хранилович и предшедовал на Сновательней схадзки Руского народного просвитного дружтва 2. юлия 1919. року. == Литературна творчосц == У литератури ше Йован Хранилович зявел досц вчас, уж 1873. року, писал и прекладал писнї, приповедки, политични и литературни полемики и студиї и обявйовал их у периодики по саму шмерц, трима ше же то були скоро 5000 роботи. Векшина його писньох мала наглашени етични и родолюбиви мотиви. Хранилович у нїх виказовал свою щиру любов ґу оцовщини, з виражену социялну ноту, даваюци порив священству на вирску, културну и политичну роботу з народом. Ище глїбши шлїд охабел як критичар, закладаюци ше за ''идеалистични реализем''. Його литературна филозофия у себе сублимовала начала тедишнїх ''старих'' о єдинстве правди, доброти и красоти. Йован Хранилович постал редактор ''Обзора'' 1898. року, а од 1899 по 1900. рок бул и редактор ''Виенца''. Сотрудзовал и обявйовал литературни критики у числених часописох медзи хторима були ''Просвиєта, Горватска вила, Глас Матици горватскей, Коло, Балкан, Лїтопис Матици сербскей, Суботицка Даница, Католїцки новини'' и велїх других. Йован Хранилович умар у Новим Садзе 5. авґуста 1924. року. Поховани є на новосадским руским теметове. Його памятнїк у форми обелиска, котри подзвигла новинарска орґанизация, нєшка под защиту держави. == Литература == * о. Проф. Др Роман Миз: ''Священїки дакедишнього Осєцкого викарията''; видавателє: Парохия св. Петра и Павла, Нови Сад и Максима друкарня и видавательна хижа, Петроварадин, 2016, б. 329-332. == Вонкашнї вязи == *др Владимир Баровић, мср Соња Поткозарац [https://nar.org.rs/wp-content/uploads/2019/10/JHranilovic-zmen%C5%A1ane_compressed-2.pdf ''Јован Храниловић – човек спајања,''] Новинарска асоцијација Русина - НАР, Нови Сад, 2018. *Група аутора, [https://nar.org.rs/wp-content/uploads/2019/10/%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B7%D0%B8-%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D1%9A%D1%83-%D1%98%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3-%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%82%D0%B01.pdf ''Йован Храниловић, прилози разумевању једног живота'',] Новинарска асоцијација Русина - НАР, Нови Сад, 2018. * [https://sr.wikipedia.org/sr-el/%D0%88%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A5%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%9B Jovan Hranilović,] Википедија на српском језику, * [https://hr.wikipedia.org/wiki/Jovan_Hranilovi%C4%87 Jovan Hranilović,] Vikipedija na hrvatskom jeziku, * [https://www.enciklopedija.hr/clanak/hranilovic-jovan Hranilović, Jovan,] Hrvatska enciklopedija. 2r6g4xl897zv0owtrukn2qlkhy2xfo2 0 191 2115 2114 2024-10-14T16:21:00Z Amire80 9 8 измена увезено 2114 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Др Йован Янко Шарик</big> |- |'''Народзени''' |1909. |- |'''Умар''' |7. октобра. 1974. (65) |- |'''Державянство''' |австроугорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Универзитет''' |Медицински факултет, Беоґрад |- |'''Период твореня''' |1933—1965. |- |'''Жанри''' |медицина, култура |- |'''Поховани''' | |} '''Др Йован Янко Шарик''' (*1909—†7. октобер 1974.), лїкар, одвичательни редактор новинки ''Руска заря'', културни дїяч == Биоґрафия == Йован Янко Шарик народзени 1909. року у землєдїлскей фамелиї у Дюрдьове, дзе закончел основну школу. Студирал медицину и дипломовал на Медицинским факултету у Беоґрадзе. По законченим обовязним лїкарским стажу робел и бул вецей роки управитель Здравственей станїци у Руменацкей улїци число 10 у Новим Садзе. Бул активни културно-просвитни роботнїк медзи двома войнами. Кед ше др Ґубаш поцагнул, вон бул одвичательни редактор новинки ''Руска заря'' 1936. року. По ошлєбодзеню др Йован Янко Шарик активно участвовал у културним живоце Нового Саду. Єден є зоз сновательох КУД ''Максим Горки'' и вецейрочни предсидатель Дружтва. Достал и диплому за свойо закладанє у рамикох преслави 25-рочнїци роботи Дружтва. Др Йован Янко Шарик умар 7.10.1974. року. == Вонкашнї вязи == * [https://nar.org.rs/rue/%d0%b4%d1%80-%d0%b9%d0%be%d0%b2%d0%b0%d0%bd-%d1%8f%d0%bd%d0%ba%d0%be-%d1%88%d0%b0%d1%80%d0%b8%d0%ba/ Др Йован Янко Шарик,] вебсайт НАР Новинарска Асоцияция Руснацох, новембер 6, 2019. nofl1zdyutlmfy25hksz2muyzc0hzas 0 192 2129 2128 2024-10-14T16:21:00Z Amire80 9 13 измена увезено 2128 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Йовґен Медєши</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Jovgen Medjesi.jpg|alt=Йовґен Медєши, учитель и режисер|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |11. фебруара 1923 |- |'''Умар''' |29. новембра 2008. (85) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Ґимназия, Заґреб и [[Ужгород]] |- |'''Период твореня''' |1944—1985. |- |'''Жанри''' |просвита, ґлума и режия |- |'''Поховани''' |у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] |- |'''Припознаня''' |Майска награда Скупштини општини Кула (1969), Плакета Союзу за воспитанє и защиту дзецох Войводини (1972), Искри култури КПЗ Войводини (1974), Зарї култури КПЗ Кула (1987), Октоберска награда Месней заєднїци Руски Керестур, Орден роботи зоз стриберним венцом (1977), Стриберна плакета АРТ „Дядя” за 25-рочну театралну роботу, Памятна плакета Майских дзецинских бавискох у Бечею |} '''Йовґен Медєши''' (*11. фебруар 1923—†29. новембер 2008.) просвитни роботнїк, ґлумец и режисер–аматер. == Биоґрафия == [[Файл:M Makaj u Užhorodu 1943 a.jpg|alt=Йовґен Медєши и Михайло Макай|thumb|367x367px|Йовґен Медєши и Михайло Макай на школованю у Ужгородзе 1943. року]] Йовґен Медєши ше народзел у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] 11. фебруара 1923. року. Його оцец Дюра, и мац Ирина, народзена Киш мали, окрем нього, ище єдного сина Владу и штири дзивки - Ирину, Леону, Марию и Ксению. Основну школу закончел у своїм валалє. Нїзшу ґимназию з малу матуру Йовґен Медєши закончел у Вараждинє, а три класи висшей ґимназиї у Заґребе. Бивал у интернату Крижевского владичества. Штварту класу ґимназиї з вельку матуру закончел у [[Ужгород]]зе. После велькей матури успишно положел испит за дзияко–учителя школского 1943./44. року. Уж 13. новембра 1944. року, три тижнї после ошлєбодзеня Керестура од фашистичного окупатора, Йовґен Медєши ступел до служби на длужносц учителя у основней школи у своїм валалє. Єден час бул, од 1944. по 1947. рок, и управитель основней школи. 1947. року пошол на одслуженє воєного року а кед ше врацел та робел у тедишнєй нїзшей ґимназиї. Потим, по другираз млади учитель окончовал длужносц директора, тераз у шеґертскей школи, одкаль ше врацел же би ознова робел як учитель у основней школи у Руским Керестуре. [[Файл:Aktivisti u sportu R Kerestura 1943.jpg|alt=Активисти у спорту Руского Керестура 1943/44. року|thumb|370x370px|Активисти у спорту Руского Керестура 1943/44. року: стоя, з лїва, [[Дюра Варґа]], [[Єфрем Колєсар]], [[Евґений Джуня]], Яким Олеяр, Юрай (Дюра) Сеґеди. Шедза, з лїва, Йовґен Медєши, Яким Сабадош, [[Ириней Тимко]], Цап, Йовґен Планчак.]] Учитель Йовґен Медєши ше трудзел же би дзеци у настави цо лєпше звладали наставну материю на мацеринским руским язику та робел на прекладню учебнїкох зоз сербского на руски язик. Вон бул рецензент велїх школских учебнїкох, а бул и автор читанки на руским язику за другу класу. Перше ше почал занїмац аматерски зоз [[спорт]]ом (1938–1956) и постал єден з найлєпших фодбалерох у Спортским клубе ''Русин'' у Руским Керестуре, а ґу тому бул и добри бавяч столного тенису. Йовґен Медєши бул у малженстве зоз Любицу родз. Гарди. Мали двох синох, Евґения и Павла. == Найлєпши режисер дзецинских театралних фалатох == До театралней дїялносци Йовґена Медєша завербовал [[Петро Ризнич Дядя]] уж у юнию 1945. року. Бавел у Ризничовей комедиї ''Франтовнїца''. Була то перша театрална представа у Руским Керестуре после ошлєбодзеня. Под час бавеня у тей представи Йовґен блїжей упознал свою будуцу супругу Любицу Гардийову, учительку, котра тиж була талантована ґлумица. Обидвойо постали стаємни члени Аматерского театра у Руским Керестуре, котри основал Петро Ризнич Дядя 1949. року. Йовґен Медєши почал режирац 1951. року зоз старшима ґлумцами, алє ше 1959. року опредзелєл лєм на театралну роботу зоз школскима дзецми. У периодзе 1959–1969 з дзецми поставел 8 театрални фалати. Од 1970. року ше уключел до роботи з дзецми у рамикох Керестурскей сцени Аматерского руского театра ''Дядя''. У тим театре у периодзе 1970–1985 поставел на сцену 11 театрални фалати зоз котрима наступал на Драмским мемориялу Петра Ризнича Дядї у Руским Керестуре. Од 1971. та по конєц 1975. кажди рок ше його театрални фалати пласовали на Майски дзецински бависка у Бечею, закончуюцу смотру покраїнского уровня, дзе на два заводи завжал перше место и достал два награди за режию. Остатнїраз Йовґен Медєши там наступел 1982. року на 25. ювилейних Бавискох и теди му уручена памятна плакета. Достал и Майску награду Скупштини [[Општина Кула|општини Кула]] (1969), Плакету Союзу за воспитанє и защиту дзецох Войводини (1972), Искри култури КПЗ Войводини (1974), Зарї култури КПЗ [[Кула]] (1987), Октоберску награду Месней заєднїци Руски Керестур, Орден роботи зоз стриберним венцом (1977) и Стриберну плакету АРТ ''Дядя'' за 25–рочну театралну роботу. До пензиї пошол 1984. року. Йовґен Медєши умар у Руским Керестуре 29. новембра 2008. року, а поховани є 30. новембра спомнутого року на керестурским теметове. == Ґлумел у тих театралних фалатох: == {| class="wikitable" width=420px |- !Рок !! Автор !Театрални фалат!! Дзе |- | 1945. ||П. Ризнич |ФРАНТОВНЇЦА|| у Р. Керестурe |- | 1949. ||Ф. А. Костенко |РОБОТНЇЦИ ||<div style="text-align: center;"> „ |- | 1951. || Б. Нушич |ШВЕТ ||<div style="text-align: center;"> „ |- |} ==Режирал тоти театрални фалати == {| class="wikitable" width=420px |- !Рок !!Автор !!Театрални фалат !! Дзе |- | 1951. ||Б. Нушич || ШВЕТ || у Руским Керестуре |- | 1959. ||Злата Коларич Кишур || ШМЕЛИ МИЩОК И ПУСТОЛОВНИ ВИТЯЗОВЕ | <div style="text-align: center;"> „ |- | 1961. || || ЧЕРВЕНЕ МЕДВЕДЖЕ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1963. ||Младен Широла || ДЛУГОКИ, БРУХАТИ И ОКАТИ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1965. ||Воїн Дюрдєвич || ПОПРИК || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1966. || || ЧАРИВНИ КВИТОК || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1967. ||Х. К. Андерсен || ДЗИВЧЕ ЗОЗ ШИРКАМИ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1969. ||Воймил Рабадан || ГАЙДИ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1969. || || ТРОЙО МУДРИ ПРАШАТА || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1970. ||С. Ихалков–Л. Фаркаш || ТРОЙО ПРАШАТКА И ВОВК || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1971. || || ДОЖИЦА ТРОЇХ ПРАШАТОХ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1972. ||Злата Коларич Кишур || ШМЕЛИ МИЩОК И ПУСТОЛОВНИ ВИТЯЗОВЕ | <div style="text-align: center;"> „ |- | 1972. ||Єне Шипош || ЯВОРИК || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1974. ||Владимир Голдфелд || АНТОШКА, ТОШКА И ЛЄВ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1975. ||Юхим Чеповецки || КОТУЛЬКО, МЕГУЛЬКО И НЄТАК || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1981. ||Борислав Мркшич || ЗЛАТНИ ЗУБ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1982. ||Оскар Даниєл Батек || СКАЗКА О БУКВОХ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1983. ||Мирослав Настасиєвич || НЄЛАПШНИ ШАРКАНЬ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1984. ||Ханс Кристиян Андерсен|| ДЗИВЧЕ ЗОЗ ШИРКАМИ || <div style="text-align: center;"> „ |- | 1985. ||Ладислав Лукнар ||ШПИВАНКА ЗА ПРИНЦЕЗУ || <div style="text-align: center;"> „ |- |} == Ґалерия == <gallery> File:Jovgen Medješi teater.jpg|alt=Йовґен Медєши як режисер |Йовґен Медєши як режисер зоз своїма малима ґлумцами </gallery> == Литература == * Дюра Латяк: ''Йовґен Медєши, просвитни роботнїк, ґлумец и режисер–аматер'' - ''50 роки Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї,'' Завод за културу войводянских Руснацох, НВУ ''Руске слово'' и Дом култури Руски Керестур, Нови Сад, 2018, бок 163-165. * Иван Пап: ''Учительска фамелия Медєши зоз Руского Керестура'', ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч.3, 1992-1993. б. 345-346. 8fbyogux4tlbiyhagn9elmxocht7asv 0 193 2133 2132 2024-10-14T16:21:00Z Amire80 9 3 измене увезене 2132 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Йовґен Планчак |- | colspan="2" |[[Файл:Jovgen Plančak 1914 1977.jpg|alt=Йовґен Планчак|center|thumb|309x309px]] |- |'''Народзени''' |14. фебруара 1914. |- |'''Умар''' |16. фебруар 1977. |- |'''Державянство''' |угорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Учительска школа Зомбор, Пакрац |- |'''Период твореня''' |—1967. |- |'''Жанри''' |образованє, новинарство, литература |- |'''Поховани''' |у Суботици |} '''Йовґен Планчак''' (*14. фебруар 1914—†16. фебруар 1977), учитель, новинар, писатель, дружтвени роботнїк. == Биоґрафия == Йовґен Планчак народзени 14. фебруара 1914. року у Руским Керестуре. Оцец Йовґен и мац Мария родз. Колошняї окрем нього мали ище двох синох, Йоакима и Михайла, и два дзивки Павлину и Марию. Йовґен Планчак закончел основну школу у Руским Керестуре. Потим ше уписал до Учительскей школи у Зомборе а закончел исту у Пакрацу. По законченю Учительскей школи Йовґен Планчак почал робиц як учитель у Руским Керестуре. Призначене же 1938. року учитель Евген Планчак, з нагоди 20. рочнїци ошлєбодзеня Войводини и з нагоди пошвецаня нового будинку школи у Руским Керестуре, на святочней академиї рецитовал писню Слобода од Воїслава Илича мл.<ref>Тамаш, др Юлиян, 1938. рок, ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991),'' Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок 229.</ref> Йовґен Планчак ше винчал зоз учительку Аґафию родз. Провчи зоз Дюрдьова. Вони у малженстве мали сина Мирослава. Кед 1945. року почала з роботу Нїзша ґимназия у Руским Керестуре медзи наставнїками тей школи бул и Йовґен Планчак. У маю 1945. року, такой по ошлєбодзеню Руского Керестура, одпочало ше витворйовац инициятиву же би ше почало видавац новини на руским язику за Руснацох у новей Югославиї. Формовани Редакцийски колеґиюм до хторого вошли Йовґен Джуня, наставнїк, Яша Баков, професор, Йовен Планчак, учитель и Штефан Чакан, наставнїк у школи и аґроном. Оспособело ше Друкарню, друкарски машини, набавело паперу и фарби и о мешац, штредком юния 1945. року, вишло перше число новинох з меном ''Руске слово''<ref>Инж. Штефан Чакан, ''Здогадованя на перши днї Руского слова,'' новини ''Руске слово,'' 24. юний 1960.</ref>. Члени Редакцийного колеґиюма руководзели з роботу Друкарнї алє и активно писали, як новинаре, до новинох. Йовґен Планчак ше од перших числох новинох зявел и як автор гумористично-сатиричней колумни у Руским слове под насловом Дїдо Скубан зоз Ґаравцу пише и удало ше му тоту колумну отримац полни 22 роки. Йовґен Планчак бул од 1949. року управитель школи у Руским Керестуре. О єден час Йовґен Планчак ше з Руского Керестура преселєл жиц до Суботици. Робел почасово як учитель у Новим Орахове, потим у Суботици. Йовґен Планчак умар 16. фебруара 1977. року у Суботици дзе є и поховани. == Творчосц на литературним полю == Юлиян Тамаш у своєй анализи литературней творчосци Йовґена Планчака, написал и тото: Планчак писал як новинар, як гумориста и як приповедач, автор приповедкох. У сериї гуморескох Дїдо Скубан зоз Ґаравцу пише, констатовал Тамаш, Планчак ше указал як барз добри познаватель народней бешеди обичайох и психолоґиї, вон гумористично коментарує актуални подїї зоз живота младого югославянского дружтва як цо то аґрарна реформа, кристални цукер, кукурица, реакция и други. Гуморески нє маю векшу уметнїцку вредносц, алє мали у свой час забавну и анґажовану функцию. За час у хторим творел Планчак, заключовал Тамаш, солидну уметнїцку вредносц маю його приповедки. Червени гводздзики то авторова споведз, сентиментална и романтичарски унапрямена, цо була ридкосц у литератури хтора наставала после 1945 року, о дзвки хтора, як студент филозофиї, пре слабу материялну ситуацию предава квеце и при тим чувствує дружтвену деґрадацию своєй особи. Приповедка Нєскошене жито за систем мотивациї ма силу чулносци и страсци: нєвесту Леонку словал богач и єй муж забива насилнїка. Прето є у гарешту и чека суд. Змист приповедки то, уствари, розгварка нєвести зоз дїдом на полю дзе вона пробує покошиц жито и так обезпечиц хлєб, алє ше єй то нє удава бо з дня на дзень одходзи шведочиц о мужовей нєвиносци. Витвореня хтори репрезентую Планчака и социялну приповедку тедишнього часу то: Слушка, Михалова дїдовщина и Гей, гей, йому злато. У нїх досц удатно виведзене индивидуализованє подобох (цо, звичайно, найслабша часц приповедкох). У Слушкови правена ґрадация чловековей животней перспективи медзи двома войнами: "буц слушка, вец вельки слуга а тераз кед ше оженїм та будзем и биреш". У Михаловей дїдовщини основна конструктивна идея Планчакова була приказац механїзем економских одношеньох ткв. "фелментиш" - под час першей шветовей войни було таких цо оставали дома и куповали продукти за войску и ту ше з рижнима манипулациями збогацовали и ткв. "дочекованє" у часох после другей шветовей войни, кед окончена национализация жеми, та вец жеми хтора вжата од богатших парастох спадла цена а куповали ю худобни селянє. Гей, гей, йому злато описує условия у хторих валалски пролетерият продуковал конопу и прерабял ю у шмердзацих долїнох хтори лїґали нємилосердно велї млади животи. Шицки приповедки Йовґена Планчака настали од 1951. по 1955. рок. Кед ше чита його приповедки, та и приповедки Яши Бакова и Янка Сабадоша, здобува ше прешвеченє же наисце чкода же вони, после преставаню виходзеня першобутней Шветлосци (1952-1954), зацихли, престали писац и твориц, бо їх творчи можлївосци були векши од можлївосцох писательох хтори теди лєм починали а хтори потим два-три децениї остали и гласни, плодни у квантитативним смислу, и присутни у рускей литератури. ====== Библиоґрафия приповедкох: ====== ♦ Слушка, Руски календар за 1951. рок, НВП Руске слово. ♦ Червени гвоздзики, новини Руске слово, 1951. рок, чис. 51-52. ♦ Михалова дїдовщина, Шветлосц, 1952. ♦ Гей, гей, йому злато, Шветлосц, 1952. ♦ Нєскошене жито, новини Руске слово, 1995. ч. 6. == Литература == * Тамаш, др Юлиян, Учителє у школи у Руским Керестуре 1753-1941, ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991),'' Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок 413. * Јулијан Тамаш, ''Русинска књижевност, историја и статус,'' Матица српска, 1984. б. 164-166. == Вонкашнї вязи == * https://www.ruskeslovo.com/indikator-stanu-ruskej-literaturi/ Индикатор стану рускей литератури, С. Сабадош, новини Руске слово, 1. юний, 2024. * https://www.ruskeslovo.com/medzivojnovi-preporod-iv/ Медзивойнови препород (IV), С. Сабадош, новини Руске слово, 25. септембер 2023. * https://www.ruskeslovo.com/%D0%BE%D1%81%D0%B5%D0%BC%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%BD%D0%B5-%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%94-%D0%B7%D0%B0-%D1%88%D0%B8%D1%86%D0%BA%D0%B8-%D0%B4%D0%B7%D0%B5%D1%86%D0%B8-v/ Осемрочне школованє за шицки дзеци (V), С. Сабадош, новини Руске слово, 2. октобер 2023. * https://www.ruskeslovo.com/ruske-slovo-i-profesijne-novinarstvo/ „Руске слово” и професийне новинарство, Дюра Латяк, новини Руске слово, 2. фебруар 2024. * https://www.ruskeslovo.com/%d0%9a%d0%be%d0%bb%d1%97%d1%81%d0%ba%d0%b0-%d0%b7%d0%b0-%d0%ba%d0%b0%d0%b6%d0%b4%d0%b5-%d1%80%d1%83%d1%81%d0%ba%d0%b5-%d0%b4%d0%b7%d0%b5%d1%86%d0%ba%d0%be/ Колїска за кажде руске дзецко, Мелания Римар, новини Руске слово, 1. новембер 2017. == Референци == jfysuqawuc7izjtn1a25xbkqhpklc96 0 194 2141 2140 2024-10-14T16:21:01Z Amire80 9 7 измена увезено 2140 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Йовґен Сабол |- | colspan="2" |[[Файл:Jovgen Sabol 1949.jpg|alt=Йовґен Сабол|center|thumb|327x327px]] |- |'''Народзени''' |14. децембра 1913. |- |'''Умар''' |18. мая 1985. (72) |- |'''Державянство''' |аустроугорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |Ґимназия, Заґреб |- |'''Универзитет''' |Филозофски факултет, Заґреб |- |'''Период твореня''' |1940–1975 |- |'''Жанри''' |просвита, педаґоґия, култура |- |'''Поховани''' |у Шидзе |} '''Йовґен Сабол''' (*14. децембер 1913–†18. май 1985), професор, педаґоґ, дїятель у култури. == Биоґрафия == [[Файл:Sabol prof. i direktor 1950-51 gimnazija.jpg|alt=Йовґен Сабол, директор и професор ґимназиї, зоз школярами|thumb|544x544px|Йовґен Сабол, директор и професор ґимназиї, зоз школярами 1950/51. школски рок]] Йовґен Сабол ше народзел 14. децембра 1913. у Шидзе. Оцец Михал и мац Мария родз. Лабош.  Основну школу закончел у Шидзе а потим бул, на предкладанє паноца Дюри Бесерминя, послати до Семинариї у Заґребе же би ше виучел за паноца. Йовґен Сабол закончел ґимназию у Заґребе, медзитим, вон  жадал студирац инше та, понеже му стипендия зоз Крижевцох нє була утаргнута, вон ше уписал на Филозофски факултет.  Дипломовал на Филозофским факултету  1937. року на ґрупи  обща и национална история, зоз фаховима  предметами ґеоґрафия и латински язик. Войнова буря 1941. року го застала на самим початку його роботней кариєри. За суплента у Гражданскей школи у Шидзе Йовґен Сабол бул прияти 1942. року. У тей школи и потим, од 1946. року, у нєподполней ґимназиї хтора преросла до класичней ґимназиї, Йовґен Сабол робел, з малима прервами, по 1963. рок. Остатнї два роки вон бул и директор Ґимназиї ''Сава Шуманович'' (1961-1963). Од 1963. року та по пензионованє 1975. року Йовґен Сабол робел на основним образованю одроснутих, як совитнїк и руководитель тей школи хтора дїйствовала при ОШ ''Филип Вишнїч'' у Шидзе. Йовґен Сабол на факултету здобул барз добре обще образованє у познаваню историї, филозофиї, педаґоґиї, часточнє и у язикох и музики. Бул прихильнїк идеї же важнєйше научиц студента дзе цо єст, одкаль ше може научиц, як цо здобуц енциклопедийне знанє. Нє дармо го у його младих рокох раховали ґу тром найобразованшим людзом у Шидзе. Йовґен Сабол з вельку одвичательносцу пририхтовал свойо преподаваня. Прето шицки ґенерциї його школярох паметаю змистово барз добре обдумани преподаваня хтори тримал и пластично виложени факти о историйних процесох и подїйох. Ґу тому, вон указовал вельку витирвалосц и сцелосц за креативну аматерску и другу дїялносц у шлєбодним чаше. Так, попри наставнїцкей роботи, уж у нєподполней ґимназиї у Шидзе вон грал у оркестру наставнїкох хтори провадзел хор. [[Файл:1952-53 E. Sabol dir. gimnaziji u Sidu.jpg|alt=Йовґен Сабол директор ґимназиї у Шидзе 1952/53.|thumb|539x539px|Йовґен Сабол директор ґимназиї у Шидзе 1952/53. року зоз школярами]] За  посцигнути резултати у образованю Йовґен Сабол  достал  дружтвени припознаня медзи хторима и награду "Душан Вукасович Диоґен", награду Ради Союзу синдикатох Сербиї за окремни резултати посцигнути у  образованю одроснутих, Децемберску награду општини Шид и други. Йовґен Сабол ше винчал зоз Ирину родз. Бесерминї, у малженстве мали двох синох, Звонка и Ярослава. == Анґажман у културней дїялносци Руснацох == Йовґен Сабол чувствовал и любов ґу руснацтву, гу рускому, та вельо робел у ''КПД Дюра Киш''. Окреме ше ангажовал на културним планє такой после другей шветовей войни кед ше пририхтовало програми за одход до Руского Керестура на централну преславу 200-рочнїци приселєня Руснацох зоз Горнїци до терашнїх крайох. Професор Сабол бул теди фахови руководитель музичней, фолклорней и драмскей секциї у КПД ''Дюра Киш''. Шицки представи виводзени з вельким успихом, а хор и оркестер були меди найлєпшима у општини (хор аж у цалей Войводини) так же перши шпиванки на руским язику на Радио Беоґрадзе одшпивал праве хор зоз Шиду. Потим, после єдного цихшого периоду у културней дїялносци Руснацох у Шидзе у другей пловки 50-тих рокох, з помоцу професора Сабола, ознова почали робиц оркестер (коло 20 члени), шпиваче, фолклорна и драмска секция. Порихтани театрални фалати давани на госцованьох у Шидзе, Бикичу, Петровцох и Миклошевцох, а 1963. року оркестер и шпивацка ґрупа участвовали и на ''Червеней ружи'' у Руским Керестуре. Понеже школованє на руским язику у Шидзе було зведзене лєм на перши штири класи, а вец лєм на пестованє язика, робота у КПД ''Дюра Киш'' була шицким значне дополнєнє на упознаваню руского язика, историї, етноґрафиї, народного мелосу и литератури. Йовґен Сабол сотрудзовал и зоз другима дружтвами у Шидзе (сербским и словацким) а окремни фахово вязи отримовал зоз Домом култури у Руским Керестуре. У своїм доме вон дзечнє дочековал и церковних велькодостойнїкох зоз Крижевцох. Треба спомнуц же Йовґен Сабол бул єден з перших дописовательох ''Руского слова'' з подруча Шиду, писал прилоги за ''Руски календари'' а у Шидзе бул єден зоз сновательох Рускей редакциї Радио Шиду. Йовґен Сабол умар 18. мая 1985. року. Поховани є на грекокатолїцким теметове у Шидзе. == Литература == 1. Леона Гайдук: Запеметали го велї ґенерациї, професор Йовґен Сабол зоз Шиду, ''Studia Ruthenica'', Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч.3, 1992-1993, б. 353. 2. Светислав Ненадович: Саболини зоз Жумберку Йовґен Сабол (1913–1985–2003), ''Studia Ruthenica'', Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч.9, 2004, б. 242. == Вонкашнї вязи == [https://www.druztvo.org/ 110 роки Eвґена Сабола (1913-1985), професора, културного творителя (Шид)], Календар рочнїцох 2023. рок, вебсайт Дружтва за руски язик, литературу и културу Гайдук, Леона [https://plus.cobiss.net/cobiss/sr/sr/bib/238385671 Запаметали го велї ґенерациї: професор Йовґен Сабол зоз Шиду] 23ba7hfwu5inj8g5p867770dcin3rqp 0 195 2151 2150 2024-10-14T16:21:01Z Amire80 9 9 измена увезено 2150 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Капуста</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Cabbage_and_cross_section_on_white.jpg|center|270px]] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Царство:''' |Plantae |- |'''Дивизия:''' |Plantae |- |'''Класа:''' |Magnoliopsida |- |'''Ряд:''' |Brassicales |- |'''Фамилия:''' |Brassicaceae |- |'''Род:''' |Brassica |- |'''Файта:''' |B. oleracea |- ! colspan="2" |Двойна назва |- | colspan="2" |<div style="text-align: center;">'''Brassica oleracea L''' |} '''Капуста''' (лат. Brassica oleracea var. capitata) дворочна, култивована, лїсцаста рошлїна хтора представя важну желєняву у чловековим костираню. Настала зоз селекцию дзивей капусти у длугим часовим периодзе. Коло [[Кромпля|кромплї]], пасулї и паприґи спада медзи найважнєйши файти у нас, а трима ше ю за народни тунї поживови артикл. Є ше ю на швижо як шалату, як вариво, а служи и за квашенє – гоч гобльовану, гоч як крижалки за правенє сарми. == Опис == Капуста дворочна або вецейрочна лїсцаста рошлїна. У першим року ше формує главка хтора ма скрацене стебелко, зоз хторого виходза велї вельки груби лїсца. Шлїдуюцого року ше розвива стебло високе и до два метери. Споднї лїсца на стебелку широки, облапяю стебелко, а верхнї длуговасти и шедзаци. Квитки ґруповани до верхнїх розтрешених ґириздох. Коренково лїсцочка жовти и квитню од априла до мая. == Сорти == Спрам длужини веґетациї, єст вчасни сорти (100-115 днї), штреднї (115-125) и позни (вецей як 125). Барз квалитетна, з твардима главками, стара сорта цо найпознатша у Войводини то футожска капуста. Єй веґетацийни период тирва 140-150 днї, зрезує ше ю вєшенї кед главки тварди, алє ше зрезованє муши закончиц пред моцнима мразами. Єст и украсна капуста хтору ше хова у черепох або у заградки як квеце. Найчастейше є лиловей є фарби, мишане з билима и белавкастима бренованима лїсцами. Може прежимовац вонка, нє змаржнє и приємни є украс цалу жиму. == Енерґетска и нутритивна вредносц == Капуста желєнява високей биолоґийней и нїзкей калорийней вредносци (24 kcal/100 g), а просеково ма: 92,52% води; 1,21% бильчки; 0,18% масци и 2,3% диєтетски влакна. Найвецей заступени: витамин Ц (42 mg/100 g) и бета-каротен (провитамин витамину A), а потим шлїдза минерали: калиюм, желєзо, маґнезиюм, сумпор и бакар. Количества натриюму мали, та добре одношенє калциюму и фосфору обезпечує максималне вихасновйованє калциюму у орґанизме. [[Файл:Wei%C3%9Fkohl_Brassica_oleracea_var._capitata_2011.JPG|right|270px]] == Лїковитосц == Доказане же зоз соком швижей капусти мож успишнє лїчиц вред на жалудку и запалєнє грубого черева. З капусту ше до орґанизму уноши найактивнєйши елементи за отримованє биолоґийней ровноваги орґанизма и за одбрану орґанизма од рижних хоротох. Богата є з целулозу хтора злєпшує претровйованє, добре дїйствує на зарастанє ранох и превентивно помага при прехлади и кашлю. Новши виглєдованя указую же порядне хаснованє желєняви з фамилиї капустових хрошлїнох може буц окреме ефикасне у зменшаню ризику од зявеня рака. Компоненти за хтори ше трима же су „одвичательни“ за таке дїйствованє желєняви то фитохемикалиї (биолоґийно активни рошлїнски єдинєня хтори у сотруднїцтве з витаминами и минералами добре дїйствую на здравє). Вони маю защитне дїйствованє так же утвердзую и злєпшую одбранєбни механїзми у орґанизме. Кед ше капусту длуго вари, обачлїво ше зменшує єй нутритивна вредносц. Же би ше зопарло вельке траценє драгоциних состойкох при вареню, капусту треба положиц до врацей, место до жимней води. Капуста драгоцени поживовови артикл пре тартронску квашнїну хтора спомалшує претворйованє цукру и других угльових гидратох до масци. Прето є добра за зменшанє тїлесней чежини. == Литература == Енциклопедия Нового Саду 12, КОС -ЛЕР, Нови Сад 1999, б. 198 Оксана Тимко Дїтко, Назви рошлїнох и животиньох у руским язику, Вуковар 2016, б. 51, 61, 62 == Вонкашнї вязи == [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%BF%D1%83%D1%81 Купус], Википедија на српском језику s4zno0pz3uk4d35h4tt50p6ru1u4dob 0 196 2157 2156 2024-10-14T16:21:02Z Amire80 9 5 измена увезено 2156 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Каранїнї (Надзикар)</big> |- | colspan="2" |[[Файл:2016.07.13.-01-Westensee Felde--Teichrohrsaenger.jpg|280px|center]] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Царство:''' '''Тип:''' '''Класа:''' '''Ряд:''' '''Фамилия:''' '''Род:''' '''Файта:''' |Animalia Chordata Aves Passeriformes Acrocephalidae Acrocephalus ''A. arundinaceus'' |- ! colspan="2" |Биномне мено |- | colspan="2" |''Acrocephalus arundinaceus'' |} '''Каранїнї''' – керестурска назва за Acrocephalus arundinaceus, серб. трстењак. Назва му ономатопейского походзеня: його шпиванє здабе на слово кара-кара-нїнї. За множину ше звичайно хаснує форма єднини: вечаром коло водох чуц як каранїнї шпиваю. Друга руска назва за каранїнї – надзикар. Тоту другу назву достал зато же часто прави гнїздо у наду. == Опис == Каранїнї – евроазийска птица шпивачка. Жиє у Европи и у подручу умереного поясу Азиї. Жиє коло озерох, барох, мочарох, рикох и беґельох. Вельки є коло 16–20 цм, а чежки 25–36 ґрами. Кридла му длуги коло 9 цм. На горнєй часци цела ма кафово смуги, а долня часц цела и глави билей фарби. Чоло му скляпчисцене, а пищок моцни и кляпчисти. Поли скоро цалком идентични. == Гнїздзенє == Полово узрети каранїнї поставаю кед маю рок. Сезона парованя тирва од мая до юлия. Гнїздо правя зоз трави и наду, нє висше над воду од єдного метера (кед даєдного року направя гнїздо висше, обчекуйце же порошнє уровень води). Гнїздо каранїнї приквачує ґу двом–штиром стебелком младого наду, ридше ґу пейцом–шейсцом, и воно виши на нїх як хижка на слупох. Гнїздо прави самичка, а самчик лєм «надпатра» єй роботу. Воно досц глїбоке, а краї му зогнути нука до гнїзда, та и кед дує моцни витор, воно ше гойса як гомбалка и анї ваїчка анї мали птички нє випадню. Самичка знєше до гнїзда 4–6 ваїчка и шедзи на нїх 13–15 днї. Кед ше вилягню, млади птички жию у гнїздзе 12–14 днї. У їх гнїздзе часто мож найсц и куковково вайцо хторе барз здабе на каранїнїйово<ref>[https://web.archive.org/web/20140714134442/http://www.birds.kz/species.php?species=459&l=en „Acrocephalus arundinaceus] (Linnaeus, 1758)”.</ref>. Кед ше у таким гнїздзе вилягню млади, куковково младе, як наймоцнєйше, вируца каранїнїйово млади з гнїзда и «оцец и мац» кармя лєм тото єдно. Каранїнї ше кармя з павуками, школьками, инсектами, водожемцами, з младима бобками и др. Каранїнї досц гласно шпиваю, та їх шпиванє кара-кара-нїнї чуц досц далєко. Дакеди каранїнї при шпиваню имитираю шпиванє других птицох. == Литература == * Josep del Hoyo; Elliott, Andrew; Sargatal, Jordi, ур. (1996). Handbook of the Birds of the World (3 изд.). Barcelona: Lynx Edicions. ISBN 978-84-87334-20-7. * Stevenson, Terry; Fanshawe, John (2001). Field Guide to the Birds of East Africa: Kenya, Tanzania, Uganda, Rwanda, Burundi. Princeton University Press. ISBN 978-0856610790. == Вонкашнї вязи == * Great reed warbler – [http://sabap2.adu.org.za/docs/sabap1/628.pdf Species text in The Atlas of Southern African Birds]. == Референци == dc0asqwbwybkxjpwvil2d2sjralf86e 0 197 2159 2158 2024-10-14T16:21:02Z Amire80 9 1 измена увезена 2158 wikitext text/x-wiki У алґебри, Карданова формула ше хаснує за одредзованє ришеньох общей кубней єдначуни форми: :<math>ax^3+bx^2+cx+d=0,\,\!</math> дзе <math>a, b, c</math> и <math>d</math> реални бројеви числа, и <math>a \not = 0</math> (прето же кед <math>a=0</math>, єдначина ше зводзи на квадратну). Кед ше єдначина подзелї зоз <math>a</math>, и нови коефициєнти ше означа на шлїдуюци способ: :<math>x^3+a_{1}x^2+a_{2}x+a_{3}=0,\,\!</math> зоз уводзеньом смени :<math>x=y-\frac{1}{3}a_{1},\,\!</math> першобудна єдначина зводзи ше на нєподполну кубну єдначину у форми :<math>y^3=py+q,\,\!</math> чийо ришеня дати зоз Карданову формулу: :<math>y=\sqrt[3]{\frac{q}{2} + \sqrt{\frac{q^{2}}{4} - \frac{p^{3}}{27}}} - \sqrt[3]{-\frac{q}{2} + \sqrt{\frac{q^{2}}{4} - \frac{p^{3}}{27}}}.\,\!</math> [[Катеґория:Математика]] h9n3vhp0xe0sjtilnigjtbk3uxg3rgl 0 198 2162 2161 2024-10-14T16:21:02Z Amire80 9 2 измене увезене 2161 wikitext text/x-wiki [[Файл:Triangle Sides.svg|200px|thumb|right|[[Правоугли троугелнїк]] зоз [[Гипотенуза|гипотенузу]] ''h'', и катетами ''c₁'' и ''c₂''.]] У [[Правоугли троугелнїк|правоуглим троугелнїку]], '''катета''' то гоч хтора од странох хтори правя прави угел. Кед катети правоуглого троугелнїка розличних длужинох, розликую ше як менша (крадша) и векша (длукша) катета. Одношенє длужинох катетох дефинує триґонометрийни функциї танґенс и котанґенс над оштрим углом троугелнїка. По Еуклидoвих ставох, у правоуглим троугелнїку, длужина катети представя ґеометрийни штредок длужини одрезкох [[Гипотенуза|гипотенузи]] хтори одредзує висина на гипотенузу и длужина цалей гипотенузи. Kед ознаки як на слики, тот виказ ше може записац як: [[Файл:Pythagoras similar triangles.PNG|thumb|right|[[Правоугли троугелнїк]] у хторим висина на гипотенузу ''h'' дзелї [[Гипотенуза|гипотенузу]] на одрезки ''d'' и ''e'']] * <math>CA^2=AH \cdot AB</math>, односно <math>b=\sqrt{d \cdot c}</math> * <math>CB^2=HB \cdot AB</math>, односно <math>a=\sqrt{e \cdot c}</math> Тиж так важи и : * <math>CH^2=AH \cdot HB</math>, односно <math>h=\sqrt{d \cdot e}</math> == Опать ище == * [[Гипотенуза]] * [[Ґеометрия троугелнїка]] * [[Питаґорова теорема]] * [[Триґонометрия]] == Вонкашнї вязи == * [http://mathworld.wolfram.com/Cathetus.html Чланак о катети] на [[mathworld.wolfram.com]] [[Катеґория:Троугелнїк]] [[Катеґория:Триґонометрия]] pqvhviqxpl8dy57i4p1ntbb1koi91ki 0 199 2166 2165 2024-10-14T16:21:02Z Amire80 9 3 измене увезене 2165 wikitext text/x-wiki '''Kвадрат бинома''' єднаки суми квадрата першого члена, двойнїстого продукту першого и другого члена и квадрата другого члена того бинома. <math>(A + B)^2 = A^2 + 2AB + B^2</math> Важи: <math>(A + B)^2</math> = <math>(A + B) \cdot (A + B) </math>=<math>A \cdot A + A \cdot B + B \cdot A + B \cdot B </math>=<math>A^2 + 2AB + B^2</math> <math>(A - B)^2 = A^2 - 2AB + B^2</math> Важи: <math>(A - B)^2 </math> = <math>(A - B) \cdot (A - B)</math> =<math>A \cdot A - A \cdot B - B \cdot A + B \cdot B </math>= <math> A^2 - 2AB + B^2 </math> ==== Приклади ==== ===== Приклад 1. ===== <math>(2x - 5)^2 </math>= <math> (2x)^2 - 2 \cdot 2x \cdot 5 + 5^2 </math>= <math> 4x^2-20x+25 </math> <math>(3x+5)^2 </math>= <math> (3x)^2 + 2 \cdot 3x \cdot 5 + 5^2 </math>= <math> 9x^2+30x+25 </math> ===== Приклад 2. ===== <math> 397^2 </math>= <math> (400-3)^2 </math>= <math> 400^2 - 2 \cdot 400 \cdot 3 + 3^2 </math>= <math> 160000-2400+9 </math>=<math> 157 609 </math> Ґеометрийна интерпретация формули за квадрат бинома. Поверхносц квадрата, чия страна длугока <math> a+b </math>, єднака зоз <math> (a+b)^2 </math>. На слики видно же поверхносц квадрата єднака зоз суму двох квадратох и двох правоугелнїкох. Теди важи: * <math> (a+b)^2 </math> поверхносц квадрата чия страна <math> a+b </math> * <math> a^2 </math> поверхносц квадрата чия страна <math> a </math> * <math> b^2 </math> поверхносц квадрата чия страна <math> b </math> * <math> a\cdot b </math> поверхносц правоугелнїка чийо страни <math> a </math> и <math> b </math> [[Катеґория:Математика]] 5ha6p6g24b9lnudkq0pczra0u9yhr8v 0 200 2181 2180 2024-10-14T16:21:04Z Amire80 9 14 измена увезено 2180 wikitext text/x-wiki '''Квадратна єдначина''' у математики то полиномиялна єдначина другого ступню. Имплицитна (обща) форма подполней квадратней єдначине глаши: :<math>ax^2+bx+c=0,\,\!</math> з тим же важи же ''a'' ≠ 0. (За ''a'' = 0, , єдначина постава линеарн.) Букви ''a'', ''b'', и ''c'' ше наволую коефициєнти: квадратни коефициєнт ''a'' то коефициєнт при ''x''², линеарни коефициєнт ''b'' то коефициєнт при ''x'', а ''c'' шлєбодни член. Квадратна єдначина вше ма два ришеня. [[Файл:Quadratic equation coefficients.png|thumb|center|400px|Ґрафики реалних квадратних функцийох ''ax''²&nbsp;+&nbsp;''bx''&nbsp;+&nbsp;''c''. Кажди коефициєнт ше меня окреме.]] == Квадратна формула == Квадратна єдначина зоз реалнима (або комплекснима) коефициєнтами ма два (нєобовязно) розлични ришеня, хтори ше наволую коренї. Ришеня можу буц реални або комплексни, а дати су зоз формулу: :<math>x = \frac{-b \pm \sqrt {b^2-4ac}}{2a},</math> дзе знак плус-минус ( ± ) означує же и :{| |- | <math>x_1 = \frac{-b + \sqrt {b^2-4ac}}{2a}</math> | style="width:100px" align="center" | и |<math>\ x_2 = \frac{-b - \sqrt {b^2-4ac}}{2a}</math> |} ришеня датей квадратней єдначини. == Дискриминанта == [[Файл:Quadratic equation discriminant.png|200px|center|right|Приклади розличних знакох дискриминанти<br /><span style="color:#fec200">■</span> &lt;0: ''x''²+¹⁄₂<br /><span style="color:#bc1e47">■</span> =0: −⁴⁄₃''x''²+⁴⁄₃''x''−¹⁄₃<br /><span style="color:#0081cd">■</span> &gt;0: ³⁄₂''x''²+¹⁄₂''x''−⁴⁄₃]] У горнєй формули, подкореньов вираз: :<math>\Delta = b^2 - 4ac, \,\!</math> наволує ше ''дискриминантa'' квадратней єдначини. Квадратна єдначина зоз ''реалнима'' коефициєнтами може мац єден або два розлични коренї. У тим случаю, дискриминанта одредзує число и природу кореня. Постоя три случаї: * Кед дискриминанта позитивна доставаю ше реални и розлични ришеня. При квадратних єдначинох зоз цалочисловима коефициєнтами, кед дискриминанта ''совершени квадрат'', вец коренї рационални числа, а иншак можу будз ирационални числа. * Кед дискриминанта єднака нули постої лєм єдно ришенє єдначини и воно реалне число. Вон ше наволує и двойнїсти корень, а його вредносц: *: <math>x = -\frac{b}{2a}. \,\!</math> * Кед дискриминанта неґативна, ришеня комплексни числа и постоя два розлични комплексни коренї, таки же єден корень комплексни кон’юґат другого. *: <math>\begin{align} x &= \frac{-b}{2a} + \frac{\sqrt {4ac - b^2}}{2a}i, \\ x &= \frac{-b}{2a} - \frac{\sqrt {4ac - b^2}}{2a}i, \\ i^2 &= -1. \end{align}</math> Коренї розлични теди и лєм теди кед дискриминанта розлична од 0, а реални су теди и лєм теди кед дискриминанта нє неґативна. == Ґеометрия == [[Файл:Polynomialdeg2.png|mini|right|200px|За квадратну функцию: <br /> <font size="2"> ''f'' </font>(''x'') = ''x''² − ''x'' − 2 = (''x'' + 1)(''x'' − 2) реалней пременлївей ''x'', ''x''- координати точки там дзе ґрафик дорушує ''x''-осу, ''x'' = −1 и ''x'' = 2, то коренї квадратней єдначини: ''x''² − ''x'' − 2 = 0.]] Коренї квадратней єдначини: <math>ax^2+bx+c=0,\,</math> тиж так нули квадратней функциї: <math>f(x) = ax^2+bx+c,\,</math> прето же то вредносци ''x'' за хтори: <math>f(x) = 0.\, </math>. Ако су ''a'', ''b'' и ''c'' реални числа, и домен функциї ''f'' то множество реалних числох, теди нули функциї''f'' точно ''x''-координатиточкох дзе ґрафик дорушує ''x''-осу. З того шлїдзи же дискриминанта позитивна, ґрафик дотикує ''х''-осу у двох точкох, кед дискриминанта єднака з нулу, теди ґрафик дотикує ''х''-осу у єдней точки, а кед є неґативна вец ґрафик нє дотикує ''х''-осу. == Квадратна факторизация == Вредносц:<math>x - r,\, </math> дзелї полином: <math>ax^2+bx+c, \ </math> теди и лєм теди кед ''r'' корен квадратней єдначини: <math>ax^2+bx+c=0. \ </math> Зоз квадратней формули шлїдзи же: <math>ax^2+bx+c = a \left(x - \frac{-b + \sqrt {b^2-4ac}}{2a} \right) \left(x - \frac{-b - \sqrt {b^2-4ac}}{2a} \right). \ </math> У окремним случаю кед квадратна єдначина нє ма два розлични коренї (т.є. кед дискриминанта єднака з нулу), квадратни полином мож факторовац. <math>ax^2+bx+c = a \left(x + \frac{b}{2a} \right)^2.\,\!</math> == Применьованє на єдначини висшого шора == Oдредзени єдначини висшого шора можу ше ришиц з помоцу квадратних єдначинох. Наприклад: <math>2x^6 - 3x^3 + 5 = 0,\,</math> може ше записац и як: <math> 2u^2 - 3u + 5 = 0, \ </math> дзе: <math> u = x^3 \ </math>. Найвекши експонент муши буц два раз векши од експоненту штреднього здаванїка. Тота єдначина ше може ришиц директно аво з хаснованьом єдноставней змени, з помоцу методох за ришованє квадратних єдначинох. Пообщено, кед полином квадратни за даєдну пременлїву ''u'', дзе <math>u = x^n \,\; </math>, вец ше квадратна єдначина може хасновац за лєгчейше пренаходзенє ришеня. == История == Вавилонски математичаре знали ришиц задатки у хторих була нєпозната [[поверхносц]] або страни правоугелнїка, уж коло 1800. року п. н. е. як цо пренайдзене на глїняних таблїчкох з часу Старого вавилонского царства. Постоя докази на основи хотрих ше тот поступок зявює аж и под час владаня трецей династиї Урох. У сучасней нотациї, задатки, звичайно, подрозумйовали ришованє систему котри творели два єдначини хтори мали форму:<math> x+y=p,\ \ xy=q </math> a еквивалентни су з єдначину: <math>x^2+q=px</math>. Вавилонски писаре наводза шлїдуюци крочаї за ришованє спомнутого проблему одредзованя нєпознатих елементох правоугелнїка: # Вираховац половку числа ''p''. # Квадровац достате число. # Одняц ''q''. # Одредзиц квадратни корень достатого числа хаснуюци таблїчку квадратох. # Поздавац резултати достати у крочайох (1) и (4) же би ше достало ''х''. У сущносци, тот поступок еквивалентни зоз хаснованьом формули <math>x = \frac{p}{2} + \sqrt{\left(\frac{p}{2}\right)^2 - q}</math>. Ґеометрийни методи за ришованє квадратних єдначинох хасновани у Вавилону, Єгипту, Греческей, Китаю и Индиї. Єгипетски папирус хтори походзи зоз часу Штреднього кральовства (од 2050. року п. н. е. до 1650. п. н. е.) нєшка ше чува у Берлину, познати є як Берлински папирус. На папирусу ришовани нєподполни квадратни єдначини хтори маю два члени. У индийских записох Шулба сутрох, коло 8. вику п. н. е., квадратни єдначини хтори мали форму <math>ax^2=c</math> и <math>ax^2+bx=c</math> випитовани су хаснуюци ґеометрийни методи. У Старим Вавилону коло 400. п. н. е. и у Китаю коло 200. п. н. е. почина ше хасновац ґеометрийна метода дисекциї за ришованє квадратних єдначинох зоз позитивнима коренями. Правила за ришованє квадратних єдначинох мож найсц у старокитайским математичним тексту под назву Дзевец кнїжки о математичней схопнoсци. Анї у єдней од тих скорейших ґеометрийних методох хаснованих за одредзованє ришеня квадратней єдначини нєт общей формули. Гречески математичар Еуклид нашол, коло 300. року п. н. е. , абстрактнєйши ґеометрийни способ за ришованє. Дзекуюци чисто ґеометрийному приступу Питаґора и Еуклид заслужни за пренаходзенє общого способу одредзованя ришеньох квадратней єдначини. Гречески математичар Диофант ришел квадратну єдначину у своїм дїлу Аритметика, алє представел лєм доставанє єдного ришеня, аж и у задаткох кед обидва коренї позитивни. Року 628. Брамапутра дал перше експлицитне (алє ище вше нє подполно обще) ришенє квадратней єдначини: <math>\ ax^2+bx=c</math>, хторе було еквивалентне зоз: <math>x = \frac{\sqrt{4ac+b^2}-b}{2a} </math> == Формула за рахованє кореня квадратней єдначини == Способ находзеня формули за пренаходзенє ришеньох квадратней єдначини приказани на шлїдуюцим прикладу: Дата квадратна єдначина зоз реалнима коефициєнтами <math>a,b,c\,</math>: :<math>ax^2+bx+c=0\,</math> Тераз цалу єднчину подзелїме зоз першим коефициєнтом <math>a\,</math>: :<math>x^2+\frac{b}{a}x+\frac{c}{a}=0\,</math> У шлїдуюцим крочаю потребне направиц квадрат биному: :<math>(x+\frac{b}{2a})^2-\frac{b^2}{4a^2}+\frac{c}{a}=0\,</math> Потим ше познати здаванїки попреруцую на прави бок: :<math> (x+\frac{b}{2a})^2 = \frac{b^2}{4a^2} -\frac{c}{a} \,</math> Пошори ше прави бок: :<math> (x+\frac{b}{2a})^2 = \frac{b^2-4ac}{4a^2}\,</math> Тераз потребне виражиц <math>x+\frac{b}{2a}\,</math>: :<math>x+\frac{b}{2a}=\pm \sqrt{\frac{b^2-4ac}{4a^2}}\,</math> To: :<math>x+\frac{b}{2a}=\frac{\pm \sqrt{b^2-4ac}}{2a}\,</math> И кед ше преруци <math>\frac{b}{2a}\,</math> на прави бок: :<math>x=-\frac{b}{2a}\pm \frac{\sqrt{b^2-4ac}}{2a}\,</math> На концу кед ше пошори, достава ше позната формула за вираховйованє кореня квадратней єдначини: :<math>x=\frac{-b\pm \sqrt{b^2-4ac}}{2a}\,</math> У Бакшали рукопису зоз Индиї, хтори походзи з 7. вику була записана алґебeрска формула за ришованє квадратних єдначинох. Мухамед Ал Хорезми (Персия, 9. вик) розвил множество формулох хтори були добри за ришованє позитивних ришеньох. Абрахам бар Хия (познати под латинским меном Савасорда) у Европи уведол комплетне ришенє у своєй кнїжки '''Liber embadorum''' зоз 12.вику. Баскара 2 (1114. - 1185.) индийски математичар и астроном дал свойо обще ришенє квадратней єдначини за два ришеня. Списи китайского математичара Янґ Хуия (1238-1298) перши у хторих ше зявюю квадратни єдначини зоз неґативнима коефициєнтами при х, алє вон то приписує Лиу Їу. == Опать ище == * [[Линеарна єдначина]] * [[Кубна єдначина]] * [[Основна теорема алґебри]] * [[Парабола]] * [[Квадратна функция]] == Литература == {{Refbegin|30em}} * Carl Benjamin Boyer|Boyer, Carl Benjamin (1949). [https://books.google.com/books?id=KLQSHUW8FnUC&printsec=frontcover ''The History of the Calculus and its Conceptual Development'']. Hafner. Dover edition. * Richard Courant|Courant, Richard. 'Introduction to calculus and analysis 1.'' * Robert A. Adams. ''Calculus: A complete course''. * Albers, Donald J.; Richard D. Anderson and Don O. Loftsgaarden, ed. (1986) ''Undergraduate Programs in the Mathematics and Computer Sciences: The 1985–1986 Survey'', Mathematical Association of America No. 7. * Cliff Pickover. ''Calculus and Pizza: A Math Cookbook for the Hungry Mind''. * Michael Spivak. (September 1994). '' Calculus''. Publish or Perish publishing. * Tom M. Apostol.''Calculus, Volume 1, One-Variable Calculus with an Introduction to Linear Algebra''. Wiley. * Tom M. Apostol ''Calculus, Volume 2, Multi-Variable Calculus and Linear Algebra with Applications''. Wiley. * Mathematical Association of America (1988). ''Calculus for a New Century; A Pump, Not a Filter'', The Association, Stony Brook, NY. ED 300 252. * Ron Larson (mathematician), Bruce H. Edwards ''Calculus'', Brooks Cole Cengage Learning. * George B. Thomas, Maurice D. Weir, Joel Hass, Frank R. Giordano ''Calculus'', Addison-Wesley. * Crowell, B. (2003). "''Calculus''". Light and Matter, Fullerton. * Garrett, P. (2006). "''Notes on first year calculus''". University of Minnesota. * Faraz, H. (2006). "''Understanding Calculus''". * Keisler, H.J. (2000). "''Elementary Calculus: An Approach Using Infinitesimals''". * Mauch, S. (2004). "''Sean's Applied Math Book''" (pdf). California Institute of Technology. * Strang, G. (1991). "''Calculus''" Massachusetts Institute of Technology * Smith, William V. (2001). "''The Calculus''" {{Refend}} == Вонкашнї вязи == * [http://mathworld.wolfram.com/QuadraticEquation.html Kvadratna jednačina] у математичней енциклопедиї [[MathWorld]] (анґлийски язик) * [https://www.encyclopediaofmath.org/index.php/Quadratic_equation Quadratic equation] * [https://plus.maths.org/content/os/issue29/features/quadratic/index 101 uses of a quadratic equation] 1cs77ftqwrloca1jabette4jac0usdl 0 201 2187 2186 2024-10-14T16:21:05Z Amire80 9 5 измена увезено 2186 wikitext text/x-wiki '''Кващок''' (серб. ''комлов'') – Кващок то нєвельки, як поґач, фалаток хлєбового цеста скиснути и висушени; при мишеню хлєба кващок ше мишало до води и сипало до цеста. == Доставанє кващка == Дараз ше у каждим обисцу пекло хлєб, и то вельки, за вецей особи, же би тирвал даскельо днї. Як квас ше хасновало ''кващок''. То було киснуте цесто хторе ше вше одорвало кед ше мишело хлєб. Тото одорване цесто ше помишало з воду и правело ше округли «ґомбовци» або поґачики. Пошровало ше их на платно своєй роботи и кладло сушиц на слунко, потим даґдзе на цуґ, а вец на главку руского пеца. Дзень пред тим як ґаздиня сце мишиц хлєб, фалаток кващку намочи до води и направи ''заправку''. Тоту заправку вец улєє до муки и миши цесто так як ше нєшка роби з квасом. Кажде обисце мушело мац кващку, понеже квасу нє вше мож було купиц, а бул и драги. Хлєб ше мишело ручно, у ''древеним корице''. Жена мушела буц моцна же би замишела хлєб. Цесто ше мушело добре з руку вимишиц, а вец ше го зохабяло одпочинуц. Прейґ корита ше положело древени рачки хтори ше закрило з партком. Кед цесто викисло, формовало ше ципови и пекло у добре натопеним руским пецу. З єдного фалатку кващку виходзел ципов хтори могол три днї прекармйовац штирочленову фамелию. '''Киснуте цесто''' – то цесто хторе ма бактериї млєчней квашнїни у симбиотскей заєднїци з квасом. Наведзени микроорґанизми ше кармя з цукрами зоз муки житаркох и приводза до процесу спонтаней ферментациї. ==Нутритивни вредносци == На 100g 100 g '''Енергетска вредносц (kcal)'''  289 Масци: 1,8 g Засицени масни квашнїни 0,5 g Голестерол: 0 mg Натриюм: 513 mg Калиюм: 128 mg Угльово гидрати: 56 g Влакна: 2,4 g Цукер: 2,6 g Протеїни: 12 g Витамин Ц: 0,2 mg Калциюм: 44 mg Желєзо: 3,6 mg Витамин Д: 0 IU Витамин Д6: 0,1 mg == Литература == * ''Словнїк руского народного язика I, А – Н,'' Нови Сад 2017, б. 588 * ''Руско-сербски словнїк,'' Нови Сад 2010, б. 319 * ''Сербско-руски словнїк I, А – Њ,'' б. 588 == Вонкашнї вязи == * [https://www.youtube.com/watch?v=agWZucdphjo ''Kao napraviti prirodan kvasac kod kuće,''] Naša mala kuhinja, YouTube, www.youtube.com, oktobar 4, 2019 * [https://sr.wiktionary.org/wiki/komlov ''komlov,''] sr.wiktionary.org bcbl7nzf0wzgf6u7j9tpbjnew31vqe2 0 202 2214 2213 2024-10-14T16:21:06Z Amire80 9 26 измена увезено 2213 wikitext text/x-wiki == Квинтни и квартни круг == [[Файл:Circle of fifths deluxe 4 mk.svg|thumb|296x296px|Дияґрам квинтного и квартного круга, прегляд шицких скалох|alt=квинтни и квартни круг]]Квинтни и квартни кругу музики то назва за розпоредзованє-шорованє скалох з помоцу чистих квинтох, односно квартох по хторих ше шорую початни мена шицких музичних скалох зоз повисшовачками (по квинтним кругу) и зоз знїжовачками (по квартним кругу), починаюци од Це-дура, односно а-мола хтори нє маю пред'знаки. Пре правила у скали о розпорядку цалих и полутонох, скалом додаваме ''пред'знаки'' ткв. ''повисшовачки'' (#), лєбо ''знїжовчки'' (b). По истим принципe (основи) доставаме и дурски и молски скали. ==Знаки за повисшованє и знїжованє нотох- пред'знаки== * ''Повисшовачка'' (#) то знак у музики зоз хторим повисшуєме ноту (тон-звучно) за пол тона на висше. Повисшовачки ше пишу вше точно опрез ноти у цеку композициї, лєбо на початку линийовей системи такой после ключа на одредзене место (линию и пражнїну зависно од скали-тоналитета у хторей мелодия записана). * ''Знїжовачка'' (b) то знак зоз хторим ше знїжує нота (тон) за пол тона на нїжей. Tиж так исте правило применєне як и за ,, # " же ше знїжовачку пише опрез ноти, лєбо после одредзеного ключа на початку линийовей системи''. ''[[Файл:Circle_of_fifths.png|269x269px|alt=Квинтни круг. |thumb|Квинтни круг. Звонка круга - дурски скали, у кругу - молски скали]] * ''Розришовачка'' то знак зоз хторим врацаме повисшени и знїжени ноти (на нормалу) яки були скорей пременкох. За записованє розришовачкох важи исте правило як и за повисшовачки и знїжовачки, з тим же ше розришовачки у линийовей системи пишу у цеку [[Композиция|композициї]] и на початку новей часци композициї кед вивершена модулация до нового тоналитета (до другей скали). == Прегляд скалох == [[Файл:Circle_of_fourths.png|271x271px|alt=Квартни круг. |thumb|Квартни круг. Звонка круга - дурски скали, у кругу – молски скали]][[Файл:The circle of fifths on umbilic torus surface.gif|thumb|185x185px|Круг квинтох и квартох - скали |alt=Круг квинтох и квартох]]Кед пошоровани квинти од тона ,,це” вше '''на висше''' по квинтним кругу, достанєме скали зоз повисшовачками (#). (квинта то интервал хтори ма розстоянє 5 тонох-нотох) '''Скали по квинтним кругу''' {| class="wikitable" |+ |Пред'знаки |— |1♯ |2♯ |3♯ |4♯ |5♯ |6♯ |7♯ |- |Дур |C |G |D |A |Е |H |Fis |Cis |- |Мол |a |e |h |fis |cis |gis |dis |ais |} Кед рушиме формовац скали по квинтним кругу '''на нїжей''', доставаме скали зоз знїжовачками (b). Исти скали доставаме и кед их рушиме формовац по квартним кругу на висше. (кварта то интервал хтори ма розстоянє 4 тонох.) '''Скали по квартним кругу''' {| class="wikitable" |+ |Пред'знаки |— |1♭ |2♭ |3♭ |4♭ |5♭ |6♭ |7♭ |- |Дур |C |F |B |Es |As |Des |Ges |Ces |- |Мол |a |d |g |c |f |b |es |as |} == Примена квинтного и квартного круга у музичней литератури == === Й. С. Бах: Кантата ч. 51 === <score sound="1" lang="lilypond">{ \new Staff \relative c' { \set Staff.midiInstrument = #"cello" \clef F \time 12/8 r r8 << {a( b c) | d,( e f) g( a b) | c,( d e) f( g a) | b,( c d) e( d) e | a, c e} \new Staff = "chords" \with { \omit TimeSignature \magnifyStaff #2/3 firstClef = ##f } \relative c' { \set Staff.midiInstrument = #"cello" \clef F {\hide Stem a8 s s d, s s g s s c, s s f s s b, s s e s s a, s s}} \addlyrics \with { alignAboveContext = "chords" } { \override LyricText.font-size = #-1.5 Am \markup{\concat{Dm\super{7}}} \markup{\concat{G\super{7}}} \markup{\concat{C\super{maj7}}} \markup{\concat{F\super{maj7}}} \markup{\concat{B\super{7(♭5)}}} \markup{\concat{E\super{7}}} Am } >>s1 s8 }}</score> ==Литература == * Основна теорија музике, Марко Тајчевић, 1997, pp. 83 — 84 == Вонкашня вяза == *[https://incubator.wikimedia.org/w/index.php?title=%D0%9A%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D1%82%D0%BD%D0%B8_%D0%B8_%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B8_%D0%BA%D1%80%D1%83%D0%B3&action=submit&veswitched=1 Квинтни и квартни круг, видео демонстрация 1. часц.] *[https://www.youtube.com/watch?v=Sbl0sRUQ3J8 Квинтни и квартни круг, видео демонстрация 2. часц.] dylvwyjsq91afftaoyj0huyg0j7ni9a 0 203 2222 2221 2024-10-14T16:21:07Z Amire80 9 7 измена увезено 2221 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Основни податки |- | colspan="2" |[[Файл:Coat_of_arms_of_%C4%90ura_D%C5%BEud%C5%BEar.svg|center|259px]] [[Файл:Cathedral of St. Nicholas in Ruski Krstur - 13.jpg|alt=Катедрална церква Св. оца Миколая, Руски Керестур|center|thumb|263x263px]]<div style="text-align: center;">'''Катедрална церква Св. оца Миколая, Руски Керестур''' |- |'''Снованє''' |2018. |- |'''Шедзиско''' |Руски Керестур, Сербия |- |'''Язик''' |церковнославянски |} '''Керестурска грекокатолїцка епархия''', односно Грекокатолїцка епархия Святого Миколая у [[Руски Керестур|Руским Керестурe]] то восточнокатолїцка, односно грекокатолїцка епархия хтора облапя подруче Сербиї. Состойна є часц Католїцкей церкви алє нє припада Беоґрадскому надвладичеству, алє є директно поддана римскому папови. Настала 2018. року зоз подзвигованьом дотедишнього Грекокатолїцкого апостолского еґзархата у Сербиї на ступень епархиї, зоз шедзиском у Руским Керестуре. Найвекша часц вирних тей епархиї припада меншинским заєднїцом, рускей и українскей. На чолє епархиї владика Дюра Джуджар. == История == Концом 17. и на початку 18. вику, по установйованю Габзбурґскей власци на подручох [[Бачка|Бачки]], Сриму и Баната, у тих обласцох обновена робота на унияценю православних Сербох. Уж под час Бечскей войни (1683-1699), пробоване формовац окремне униятске владичество у обласцох Сриму и долнєй Славониї алє ше то нє удало. Штредком 18. вику почало присельованє карпатских Русинох до тедишнєй южней Угорскей. Русинске жительство, хторе з найвекшей часци було грекокатолїцкого виросповиданя, населєне у даєдних бачких и сримских валалох. На початку, Русини грекокатолїки отримовали вязу зоз своїю матичну Мукачовску грекокатолїцку епархию. Медзитим, после формованя [[Грекокатолїцка епархия у Крижевцох|Крижевскей грекокатолїцкей епархиї]] (1777), шицки русински грекокатолїцки парохиї у тедишнєй южней Угорскей положени под компетенцию крижевски грекокатолїцких владикох. Зоз кладзеньом грекокатолїцких Руснацох под комптетенцию Крижевскей епархиї очежана отримованє їх вязох зоз Мукачевску епархию. На тото ше у цеку 19. вику надовязала и политика мадяризациї, хтору запровадзовала тедишня угорска власц хтора Руснацом нє припознавала аж анї їх народне мено алє их, як и других восточних Славянох, наволовала Рутенами (лат. Rutheni). Исту терминолоґию хасновали и тедишнї грекокатолїцки епархийни власци (крижевска, мукачовска и прешовска), хтори тиж так нє припознавали руске народне мано, а дзепоєдни грекокатолїцки владикове були отворени прихильнїки мадяризациї медзи Руснацами. Участвованє грекокатолїцкого священства у запровадзованю антирусинскей политики досягло верх под час Першей шветовей войни (1914-1918). Уж у 1915. року ґрупа грекокатолїцких паноцох вимагала урядову забрану хаснованя русинского народного мена, на цо ше потим навязала и вимога дзепоєдних грекокатолїцких владикох же би ше русинску кирилку забранєло и заменєло зоз латинку, цо потим и запровадзене зоз силу державней власци. Нєпостредно по законченю Першей шветовей войни представнїки Руснацох грекокатолїкох участвовали у роботи Велькей народней скупштини хтора зашедала у Новим Садзе а на хторей 25. новембра 1918. року принєшена одлука о зєдинєню Баната, Бачки и Баранї зоз Сербию. На чоло Крижевскей епархиї 1920. року пришол Дионизиє Няраде (умар 1940.) хтори бул родом зоз Руского Керестура. Медзитим, нови владика ше нєодлуга указал як прихильнїк українскей националней идеолоґиї, так же под час його управи медзи Руснацами грекокатолїками пришло до перших обачлївих дзелєньох на два струї, на русинску и проукраїнску, а тото дзелєнє потим предлужело обтерховйовац грекокатолїцку заєднїцу аж по нєшкайши днї. == Грекокатолїцки апостолски еґзархат у Сербиї и Чарней Гори (2003-2013) == После формованя нєзависних державох на просторе бувшей Югославиї иницировани поступок за иншаке орґанизованє одношеньох на подручу ище вше єдинственей Крижевскей епархиї хторе аж по 2001. рок облапяло грекокатолїкох на вкупней териториї бувшей СФРЮ и шицких нових державох єй нашлїднїкох: Словениї, Горватскей, Босни и Герцеґовини, тедишнє Союзней Републики Югославиї (Сербия и Чарна Гора) и нєшкайшей Сиверней Македониї. Перши пременки окончени 2001. року кед формовани Грекокатолїцки апостолски еґзархат у Македониї, хтори бул у подполносци оддвоєни од Крижевскей епархиї и нєпостредно поддани Ватикану. Потим 28. авґуста 2003. року за грекокатолїкох Сербиї и Чарней Гори формовани окремни Грекокатолїцки апостолски еґзархат у Сербиї и Чарней Гори, односно (лат. Exarchia Apostolica pro fidelibus ritus byzantini in Serbia et Monte Nigro). Тот еґзархат затримал вязу зоз Крижевским владичеством. За першого грекокатолїцкого еґзарха у Сербиї и Чарней Гори поставени владика Георгий Дюра Джуджар. Потедишня грекокатолїцка церква Святого Миколая у Руским Керестуре подзвигнута на ступень соборней (катедралней) церкви. Спрам податкох з 2004. року новоформовани еґзархат на подручох Сербиї и Чарней Гори облапял 26 парохиї зоз 17 церквами и вкупно 22.934 вирнїками, хтори по етнїчней припадносци були углавним Руснаци, Українци и Румунє. Спрам податкох зоз 2009. року Грекокатолїцки апостолски еґзархат у Сербиї и Чарней Гори мал 22.369 вирних и 18 паноцох. == Грекокатолїцки апостолски еґзархат у Сербиї (2013-2018) == До значнєйших пременкох пришло 2013. року кед грекокатолїки у Чарней Гори видвоєни зоз компетенциї Грекокатолїцкого апостолского еґзархата у Сербиї и Чарней Гори и нєпостредно поддани римокатолїцким владиком у Чарней Гори, з чим компетенция того еґзархата зведзена лєм на територию Сербиї. Од того часу його урядова назва глашела: Грекокатолїцки апостолски еґзархат у Сербиї (лат. Exarchia Apostolica pro fidelibus ritus byzantini in Serbia). Спрам тедишнього стану, Грекокатолїцки апостолски еґзархат у Сербиї и Крижевска епархия вєдно творели Грекокатолїцку церкву у Сербиї и Горватскей, хора службу божу отримує на славянским обряду и хаснує церковнославянски язик и кирилку. Спрам податкох зоз 2013. року, реформовани Грекокатолїцки апостолски еґзархат у Сербиї мал 22,085 вирних и 20 паноцох. == Терашнї стан: Керестурска грекокатолїцка епархия (2018- ) == З одлуку римского папи од 6. децембра 2018. року потедишнї Грекокатолїцки апостолски еґзархат у Сербиї подзвигнути на ступень епархиї, под урядову назву: Грекокатолїцка епархия Святого Миколая у Руским Керестуре. Источасно, за першого керестурского грекокатолїцкого владику меновани потедишнї еґзарх Дюра Джуджар. Понеже найвекша часц вирних хтори у компетенциї тей епархиї то етнїчни Руснаци, владичество отримує окремни одношеня зоз Русинску грекокатолїцку церкву, односно зоз Мукачевску грекокатолїцку епархию у хторей Дюра Джуджар служел як помоцни владика пред тим як бул 2003. року поставени за еґзарха. Тиж так, епархия отримує окремни вязи зоз сушедну Румунску грекокатолїцку церкву а тиж так и зоз Українску грекокатолїцку церкву. == Ґалерия == <gallery> File:Kucura%2C_Uniate_church.jpg|Грекокатолїцка церква  , Коцур File:Grkokatoli%C4%8Dka_crkva_Novi_Sad.JPG|Грекокатолїцка церква Св. апостолох Петра и Павла, Нови Сад File:Grkokatoli%C4%8Dka_crkva%2C_Sremska_Mitrovica_004.jpg|Грекокатолїцка церква  Вознесеня Господнього, Сримска Митровица File:Ruski_dvor_u_%C5%A0idu_382.jpg|Руски двор, Шид File:Crkva_Ro%C4%91enja_Presvete_Bogorodice_-_panoramio.jpg|Церква народзеня Пресвятей Богородици, Дюрдьов File:Muzej_u_Vrbasu%2C_Grkokatoli%C4%8Dka_crkva.tif|Грекокатолїцка церква у Вербаше </gallery> == Литература == * Biljnja, Vladimir (1987). [https://books.google.com/books?id=lXQMAAAAIAAJ Rusini u Vojvodini: Prilog izučavanju istorije Rusina Vojvodine (1918—1945).] Novi Sad: ''Dnevnik.'' * Varga, Vladislav (2018). ''Iz istorije Grkokatoličke crkve u Sremskoj Mitrovici.'' Sremska Mitrovica: Grkokatolička parohija Vaznesenja Gospodnjeg. * Лабош, Федор (1979). ''История Русинох Бачкей, Сриму и Славониї 1745—1918.'' Вуковар: Союз Русинох и Українцох Горватской. * Рамач, Янко (1993). [https://issuu.com/rusnak/docs/kratka_istorija_rusnacoh Кратка история Руснацох (1745—1918).] Нови Сад: Грекокатолїцка парохия св. Петра и Павла. * Фейса, Михайло (2015). ''Чувар вири, язика и руского народа: 250 роки коцурскей грекокатолїцкей церкви.'' Нови Сад: ''Прометеј.'' * Шанта, Владимир (2002). [https://books.google.com/books?id=PIMZnAEACAAJ Енигма Русини-Руснаци-Рутени: Дожица, роздумованя и прешвеченя о етнїчним идентитету югославаянских Руснацох.] Нови Сад: Фељтон. == Вонкашнї вязи == * [http://www.krizevacka-eparhija.com/ Крижевска епархия] * [https://www.zumberacki-vikarijat.com/grkokatolici-u-vojvodini-istocni-dio-nekadasnje-grkokatolicke-slavonske-eparhije/  GRKOKATOLICI U VOJVODINI] * [https://www.catholic-hierarchy.org/diocese/dseby.html Eparchy of San Nicola di Ruski Krstur (Križevci)] *[https://rtv.rs/rsn/%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B6%D1%82%D0%B2%D0%BE/%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B3%D0%BB%D0%B0%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%B0-%D0%B3%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%97%D1%86%D0%BA%D0%B0-%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%B8%D1%8F-%D1%83-%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B8%D1%97-%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D0%B0-%D0%B4%D0%B6%D1%83%D0%B4%D0%B6%D0%B0%D1%80-%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BB-%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8-%D0%B5%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%BF_973172.html Преглашена грекокатолїцка епархия у Сербиї, владика Джуджар постал перши епископ], Радио Телевизия Войводини, 06. децембер 2018. ri5luplif9tp7o5al0cedzq4kevpdp5 0 204 2228 2227 2024-10-14T16:21:07Z Amire80 9 5 измена увезено 2227 wikitext text/x-wiki == Кертица == {| class="wikitable" align="right" width="300px" |+ ! colspan="2" |Кертица |- | colspan="2" |[[Файл:Crocidura_attenuata1.jpg|center|320px]] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Домен''' |Eukaryota |- |'''Царство''' |Animalia |- |'''Тип''' |Chordata |- |'''Класа''' |Mammalia |- |'''Ряд''' |Eulipotyphla |- |'''Фамилия''' |Talpidae |} '''Кертици''' (лат. Talpidae) то фамилия цицарох з ґрупи хробачкоєдох (Insectivora). Тота фамилия облапя углавним фосориялни файти (водза под'жемни способ живота). Населюю Азию, Европу и Сиверну Америку. Спадаю до у примитивнєйших цицарох. Дзепоєдни файти з часци и водово. Маю цилиндрични цела закрити з чарну бундичку. Очи им закрити и ґенерално ше нє служа з видом, а уха им нєвидлїви. Кармя ше з малима безпохребцинарами хтори тиж жию под жему. Кертица през дзень поє количество поживи хторе векше од єй чежини. Пре таки метаболизем нє може длужей як шейсц годзини остац без єдзеня: замлєє и загинє. [[Файл:Talpa_europaea_MHNT.jpg|358x358px|alt=Звичайна кертица|thumb|Звичайна кертица]] == Хасновитосц == Кертици ше погришно трима за чкодлївцох: нє єдза коренча рошлїнох алє инсекти, а з тим же рию – мишаю гумус. Єдини проблем глїна хтору вирию кед виду на поверхносц. Тоту глїну воламе кертичнїк и вона добра за садзенє квеца. През дзень може вириц пейц кили глїни. На коло 50 cm под поверхносцу находзи ше комора з єй гнїздом зоз лїсца, трави, моховини и кореньчкох. == Прикмети == Кертици животинї цмей фарби и цилиндричней форми цела. Велькосц им варирує од барз малих файтох, як цо Neurotrichus gibbsii (сиверноамерицка кертица), хтора длугока лєм 2,4 cm и маси 12 ґрами, по вельо векши, як цо Desmana moschata (русийски дезман), хтора ма 18-22 cm и масу 550 ґрами. Бундичка им варирує од файти до файти, алє є вше густа и кратка. Барз су живи, активни и воднє и вноци, вертко ше рушаю и по поверхносци, а у води добре плїваю. Явяю ше з пищаньом и цихим гуркотаньом, а у опасносци и з гласним «квичаньом». Кертица жиє солитарно: з єдинками своєй файти процивного полу є лєм у чаше пареня. Коци ше раз рочнє и приноши на швет 2-4 мали. Животни вик єй 8-10 роки. == Збудова цела == Заднї ножки им прилагодзени за рице, а на пальцох маю нохци. Векшина файтох ма кратку шию и мали очи хтори редуковани, алє лєм даскельо файти зошицким цемни. Очи ше можу находзиц под скору и теди файта цемна, алє и далєй остава зачуване оково яблучко и оков нерв (лат. nervus opticus). Talpidae маю добре розвити осет дотику, алє плєн находза так же хасную осет паху и слуху. Кертици инсективорни орґанизми и углавним єдза хлїсти зоз жеми и лїчинки инсектох. Маю релативно нєспециялизовану зубну систему. Хвосцик им кратки, а екстремитети моцни, окреме бочно поставени ножки зоз широкима пазурами хтори служа же би могли риц. Понеже ма мошусни шлїжнїки нєприємного паху, цицаре месоєди ю нє єдза. Лєм кед ше з часу на час найдзе на поверхносци, постава плєн птицох хватачкох. Орґани за претровйованє кертицом барз єдноставни: черева им кратки и здабу на цивку, а шлєпе черево нє маю. Хлопским кертицом тестиси звонка бруховей глїбки, зранцовани, а женски маю двочасцову плоднїцу. Кертици керую писковиту жем. Страда найчастейше пре под'жемни води и хемийни средства хтори ше хаснує у польопривреди. Ма улогу и у аерациї и премесцаню пасмох глїни, та є зоз законом защицена. IUCN положел дзиви файти под статус «загроженосци од витребеня» (critically endangered), a осем файти «барз загрожени» (endangered) або лєм «загрожени» (vulnerable). == Литература == * Енциклопедия Нового Саду 12 (КОС-ЛЕР), Нови Сад, 1999, б.125-126 == Вонкашнї вязи == * [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D1%82%D0%B8%D1%86%D0%B5  Кртице], Википедия на сербским язику * [https://hr.wikipedia.org/wiki/Krtice Krtice], Vikipedija na hrvatskom jezku * [https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Talpidae?uselang=sr  О кертицох] на Викиодлоги ojv082cogp13zoaa1tl85bqr2kcxjk7 0 205 2236 2235 2024-10-14T16:21:08Z Amire80 9 7 измена увезено 2235 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>др Кирил Сидор</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Kiril Sidor.jpg|alt=др Кирил Сидор|center|thumb|264x264px]] |- |'''Народзени''' |16. септембра 1920. |- |'''Умар''' |9. децембра 2008. (88) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |сербски |- |'''Школа''' |Штредня польопривредна школа у Крижевцох |- |'''Универзитет''' |Польопривредно-лєсарски факултет, Земун |- |'''Наукови ступень''' |доктор наукох (1963) |- |'''Период твореня''' |1950—1995 |- |'''Обласци науки''' |ентомолоґия, вирусолоґия |- |'''Поховани''' |у Новим Садзе |- |'''Припознаня''' |Орден роботи зоз стриберним венцом |} '''Др Кирил Сидор''' (*16. септембер 1920—†9. децембер 2008) ентомолоґ и вирусолоґ. == Биоґрафия == Кирил Сидор народзени 16. септембра 1920. року у [[Бикич Дол]]у 1920 року у землєдїлскей фамелиї. Оцец Дюра и мац Юстина. Основну школу закончел у Привиней Глави, нїзшу ґимназию у Шидзе а Штредню польопривредну школу у Крижевцох. Дипломовал на Польопривредно-лєсарским факултету у Земунє 1950 року. Такой бул розпоредзни на роботу у Заводзе за винїцарство и овоцарство у Сримских Карловцох у Оддїлу за защиту рошлїнох на месце ентомолоґа. == Наукова робота == На роботу до Пастерового заводу Кирил Сидор прешол 1957. року кед було основане оддзелєнє за вирози инсектох. Нєодлуга потим пошол на специялизацию до Анґлиї (Универзитет у Кембриджу) дзе остал скоро два роки. По врацаню бул меновани за руководителя Оддзелєня за инсектово вирози дзе орґанизовал роботу на значних проєктох. Кирил Сидор бешедовал по анґлийски, французки, росийски и нємецки а активно ше служел зоз векшину славянских язикох. Докторску дисертацию ''Специфичносци даєдних инсектових вирусох и можлївосци їх применки у биолоґийней борби'' одбранєл 1963. року. Потим др Кирил Сидор бул на вецей одвичательних длужносцох, вон бул о.д. директора Пастерового заводу, вибрани є за наукового совитнїка на предлог Лєсарского факултета у Беоґрадзе, а од 1976. року робел и як сотруднїк Природно-математичного факултета у Новим Садзе дзе преподавал вирусолоґию. За рядового професора того факултету бул вибрани 1982. року. Як науковец участвовал на велїх наукових сходох у Европи и у Америки. У своєй науковей роботи Кирил Сидор ше руководзел зоз Пастерову думку же треба, насампредз, упознавац и анализовац цеки и процеси у природи и преберац ришеня, копировац тото цо у природи, як евентуални проблем, давно розришене. Др Кирил Сидор бул член Югославянского ентомолоґийного дружтва и Анґлийского кральовского ентомолоґийного дружтва. За свою роботу др Кирил Сидор достал вецей значни дружтвени припознаня, повелї як и Орден роботи зоз стриберним венцом. Др Кирил Сидор умар 9. децембра 2008. року у Новим Садзе. Поховани є на Городским теметове. == Ґалерия == <gallery> File:Sidor Kiril 1 1.jpg|др Кирил Сидор у лабораториї </gallery> == Литература == * Гавриїл Колєсар: УЧИЦ ШЕ ОД ПРИРОДИ (Др Кирил Сидор) - ''МАК ч. 6-7, рок 14, юний-юлий 1985,'' б. 20-21, 24 == Вонкашнї вязи == * [https://talasidunava.rs/2023/12/06/prof-dr-kiril-sidor-virusolog/ проф. др Кирил Сидор, вирусолоґ] Интернет портал ''Габи Дунаю'' haqjqivpbehqlo5og2ilmqlph5e9bkh 0 206 2244 2243 2024-10-14T16:21:08Z Amire80 9 7 измена увезено 2243 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Клїщ |- | colspan="2" |[[Файл:Tick_male_%28aka%29.jpg|240px]] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Домен:''' |Eukaryota |- |'''Царство:''' |Animalia |- |'''Тип:''' |Arthropoda |- |'''Подтип:''' |Chelicerata |- |'''Класа:''' |Arachnida |- |'''Надряд:''' |Parasitiformes |- |'''Ряд:''' |Ixodida |- ! colspan="2" |Фамилиї |- | colspan="2" |Argasidae Ixodidae Nuttalliellidae |} '''Клїщ''' або '''клїщар''' (лат. Forficula auricularia L., серб. крпељ, вариянти kl'išč и kl'ščar хаснує ше и у восточнословацких бешедох; назва общеславянска, алє ше хаснує на означованє Ixodes, Ixodidea) – павукоподобни инсекти-паразити хтори нападаю чловека и животинї же би им цицали крев, а при тим преноша спричиньовательох велїх оберацих хоротох. Людзох нападаю кед су у природи, та ше прето дзепоєдни вилєтнїцки места пирска з хемийнима средствами. Одстраньованє клїща вимага лїкарску интервенцию '''Випатрунок''' - Клїщи або клїщаре пиокровци - пию чловекову и животиньску крев – то антроподи (ставцаре) хтори припадаю класи Arachnida и дзеля ше на три фамилиї: Ixodidae (тварди), Argasidae (мегки) и Nattalliellidae. На преднєй часци цела маю усточково орґани прилагодзени за джобанє – сурлочка прейґ хторей ше кармя з креву домашнього на хторим паразитую. Маю осем ноги и нєсеґментоване цело. '''Бивальнїк''' - Клїщи/клїщаре найчастейше жию на верху високих травох дзе чекаю преходзенє животинї (и чловека) на хтору ше после идентификациї з пахом заквача з окремнима квачками на преднїх ногох. Идентификация ше одвива прейґ окремних геморецепторох хтори реаґую на хемийни злученїни у воздуху. Клїщ з тима рецепторами препознава угльов диоксид, млєчну квашнїну, амонияк, як и при шицких цицарох препознатлїву бутанску квашнїну. Клїщ реаґує и на шветлосни пременки (окреме цмота-шветло), як и на вибрациї. '''Животни циклус''' им тирва 2-3 роки и преходзи през штири фази: ваїчко, лїчинка, нимфа и одроснута єдинка. Тоти з роду Ixodes виключни ематофаґи (кармя ше з креву) и у каждей фази розвою паразитую на другей файти домашнього. Лїчинки ше вилягую з ваїчка на яр. Кармя ше на дробних глодарох и птицох 3-5 днї, а кед ше насица, зиходза на жем, дзе мирую вєшенї и вжиме, же би ше идуцого року на яр з нїх розвили бабки (нимфи). И вони паразитую на дробних глодарох, птицох, алє и векших животиньох, на хторих ше кармя у лєтнїм периодзе 4-7 днї. Вєшенї, после преблєканя, поставаю одроснути полно узрети єдинки хтори ше паря на скори домашнього на хторим паразитую. После оплодзеня самци швидко загиню, а женски єдинки ище єден час предлужую свой паразитски живот. Вєшенї знєшу ваїчка спод сухого лїсца и у влажних цмих пуклєнїнох, же би ше з нїх идуцей яри розвили нови лїчинки. Клїщи/клїщаре преношоваче рижних вирусох, рикецийох, протозоох, спирохетох и бактерийох, хтори спричинюю велї обераци хороти. Ридше и саме уджобнуце (укушенє) клїща спричинює запалєнє скори (заостата сурлочка) або познєйше секундарни бактерийни инфекциї. Од заразох хтори преноша, у нас найрозширенша лаймска хорота. Мегки клїщи ше затримую на жертви лєм док єдза, т.є. док цицаю крев, цо ше звичайно збува вноци. Иншак жию у животиньских склонїскох и людских населєньох, у розпуклїнох и дзирох. '''Мири знїщованя''' – подрозумюю широке применьованє акарицидох (средствох процв клїщох. Кед ше пирска з хемийнима средствами, мож лєм дочасово редуковац їх популацию. Одстраньованє клїщу з цела – муши буц фахове и без хаснованя средствох за омамйованє. Периодично треба поопатрац домашнї животинї и любимцох же би ше зопарло ширенє клїщох у обисцу и окончиц превенцию можлївей инфекциї. == Литература == * Енциклопедия Нового Садз 12, КОС – ЛЕР, Нови Сад 1999, б. 102, 103 * Оксана Тимко Дїтко, Назви рошлїнох и животиньох у руским язику, Вуковар 2016, б. 73, 94, 97, 98 * Словнїк руского народного язика I, А – Н, Нови Сад 2017, б. 601 == Вонкашнї вязи == * [https://web.archive.org/web/20060614161258/http://www.zivotinjsko-carstvo.com/krpelji.php Клїщи], ярня опасносц * [https://zanimljiv.org/lov/45-krpelj-opasnost-iz-trave Krpelj] - opasnost iz trave, zanimljiv.org * [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%9A%D1%80%D0%BF%D0%B5%D1%99 Крпељ], ср. Википедија, sr.wikipedia.org lfaqxp5x5xctm6eygr80pv8m2uptoxa 0 207 5896 5895 2024-10-18T14:14:55Z Sveletanka 20 5896 wikitext text/x-wiki [[Файл:Mihelj_u_kovalja_20241009_085537.jpg|alt=Mihelj_u_kovalja_20241009_085537|thumb|400x400px|Мигель у коваля (Руски Керестур)]] [[Файл:Kovadla_20241009_085758.jpg|алт=Kovadla_20241009_085758|мини|364x364п|Ковадла рижних велькосцох (Руски Керестур)]] '''Коваль''' то особа хтора ше занїма зоз правеньом металних предметох як цо то капури зоз кованого желєза, рижни роштелї, мебель, скулптури, оружиє, украсни и сакрални предмети, кухньови прибор и алат. У сущносци, ковалє ше нє занїмаю зоз обробком металох хтори нє желєзо, як цо то калай, бронза, бакар або подобне. Зоз їх обробком ше занїмаю узко специялизовани ремеселнїки. На початку, ковалє анї нє правели декоративни предмети пре швидке ардзавенє желєза. Зоз пренаходком нєардзаюцого челїку, тот проблем бул ришени. Ковалє робя так же зогриваю метал (коване желєзо або челїк) потамаль покля нє постанє мегки же би ше го могло формовац на ковадлу зоз млатком або другим [[орудиє|орудийом]]. Зогрива ше зоз пропаном, природним ґазом, угльом або коксом. Нєшкайши ковалє за зогриванє хасную окремни електрични пеци. Окрем того же ше зогриванє хаснує за змегчованє металу, може ше хасновац и за други потреби. Интересантне при роботи зоз челїком тото же кед ше го зогреє до одредзеней температури а потим зачири до води, достава ше окремну структуру металу. Зоз тим тварди, нєеластични челїк постава моцнєйши, алє и лєгчєйши за обробок. Даєдни продукти зложени зоз часцох хтори розлични по черствосци и одпорносци, так же ше хаснує и рижни способи обробку металу. Схопни ковалє знаю єден фалат желєза ковац на вецей местох на розлични способ. Наприклад, предня часц млатка вше твардейша од заднєй часци, та прето вон витримовнєйши и твардейши. У Японє ковалє правя мечи катани або шаблї зоз винїмково тварду резацу часцу на предку, а остаток мечу мегчейши. Ковальске и [[колєсар|колєсарске]] [[ремесло]] своєчасово було шерцо и плюца селянскей ґаздовскей роботи, селянского ґаздовского живота. Приготовени конї за роботу и пририхтани коч и серсан — були богатство, котре оможлївйовало и поспишовало каждодньову роботу. Конї мушели буц подковани, желєзка на [[плуг|плугу]] наоштрени, шини на колєсох добре нацагнути, коч оковани, [[льовч|льовчи]] моцни, колєса – осовини поподмасцовани. Аж кед шицко було добре порихтане за роботу — робота на полю ше могла одвивац, од рана до ноци без почежкосцох цо вецей на час зробиц и оможлївиц шицки роботни предусловия за добри урожай. Кед була сезона ковальскей роботи, а то полни осем мешаци — од априла по конєц новембра — часу за одпочиванє нє було. Коваля будзели муштериї од трох годзин рано же би конї подковал бо страцели подкову, же би ше шини нацагло на колєса бо велька суша, же би ше плуг пооправяло. Єден час у подаєдних валалох було вецей як 20 майстрох цо мали мигелї, а часто було тельо калфох зоз шеґертами. Робота коваля спочатку була чежка и ручна. Олєгчанє приходзело аж 70 – 80 рокох. Спочатку ше осовини за ґумово шпедитери резало зоз руками, фуровало ше зоз ручнима машинами, желєзо ше зварйовало з помоцу огня, квалитетного угля и дуфадла. Уж кед ше робело з апаратами з електричним вареньом, електричнима вартачками, брушачками, пилочками, робота барз олєгчана, алє на жаль технїка и фабрични виробок ковальох „преґажели”. Зоз масовну продукцию зменшана потреба за роботу ковальох, окрем у Африки, Индиї, Юговосточней Азиї и Южней Америки, дзе ремеселнїки предлужели свою традицийну роботу. Зявела ше и велька потреба за уметнїцкима предметами зоз кованого желєза, так же тоти нови ремеселнїки наволани - ковалє уметнїки. Найпознатши коваль у античней митолоґиї бул гречески бог Гефест, односно його римски парняк Вулкан. Вон, як коваль, богом правел оружиє, окреме блїскавки, хтори Зевс (односно, римски Юпитер), руцал на Жем. == Нєматериялне шветове нашлїдство == Ковальске ремесло, односно правенє и оправянє желєзних предметох, виками мало главну улогу у локалним идентитету и култури у городзе Ґюмри у Єрмениї. Тота пракса скоро же и скапала у Єрмениї коло половки двацетого вику, алє ше заш лєм отримала у Ґюмрию дзе жителє и надалєй чуваю предмети — роштелї за облаки, огради, капури, дзвери, швичнїки и лустери — хтори правели стари майстрове и хтори ше хасновало у каждодньовим живоце. Ковальске ремесло у городзе Ґюмри ше находзи на УНЕСКО-вей Репрезентативней лїстини нєматериялного културного нашлїдства. Тоту одлуку принєсол Медзивладови комитет за очуванє нєматериялного културного нашлїдства на зашеданю хторе отримане у Креста Мовани, у Боцвани, 2023. року<ref>[https://ich.unesco.org/en/RL/tradition-of-blacksmithing-in-gyumri-01967 Tradition of blacksmithing in Gyumri ], ''ich.unesco.org''</ref>. == Вонкашнї вязи == * [https://sh.wikipedia.org/wiki/Kova%C4%8D#cite_ref-2 Коваль], Википедия на сербским язику * [https://www.youtube.com/watch?v=LUmZI5pNxrs Як ше кую подкови], автор Славко Винаї, ют′юб канал Вербовец == Референци == ccvpyhagevzczb6o9gn3hwatpg31xmj 0 208 5897 2258 2024-10-18T14:21:57Z Sveletanka 20 вики вяза 5897 wikitext text/x-wiki [[Файл:Gruffydd_Williams,_71_years_old,_from_Ty’n_Coed,_Bodffordd,_Anglesey_–_a_wheelwright_by_trade_(8719666281).jpg|alt=Gruffydd Williams, 71 years old, from Ty’n Coed, Bodffordd, Anglesey – a wheelwright by trade (8719666281)|thumb|347x347px|Колєсар у роботи]] [[Файл:Koc 02082024.jpg|Древени коч, главни колєсаров продукт|347x347px|alt=Koc_02082024|thumb]] '''Колєсар''' то особа хтора ше занїма зоз правеньом древених часцох за кочи до хторих ше прага животинї, алє и зоз додаваньом желєзних часцох за конєчни випатрунок и функцию роботних кочох. Окрем роботних кочох, колєсаре правели и провадзацу опрему як цо то [[ярмо]] за праганє волох, кочики и фурики за преношенє лєгчейших терхох у обисцу. Колєсаре за древени [[плуг]]и правели градзелї на хтори притвердзена желєзна глава а за ню и ораче желєзко, док за [[Дерляча|дерлячи]] правели рами до хторих ше укладали желєзни клїнки. Колєсаре робели углавним по порученю, часто у обсягу робней черанки, алє ношели свойо продукти на предай на вашари и пияци. == История == Рушаюци од перших заєднїцох, велька часц жительства ше занїмала зоз польопривреду, а то була причина же би зажила и ремеселнїцка дїялносц. На тот способ жительству било оможлївене задоволєнє каждодньових потребох у обласци [[Привреда|привреди]]. Валалски майстрове правели и оправяли [[орудиє]] за себе и за цалу заєднїцу. Познєйше ше зявела и потреба за путнїцким и терховним превоженьом. Зоз звекшованьом потребох жительстава, рушаюци до нєодкритих часцох швета и прилапююци нови тарґовища, окреме у нєприступних и горских предїлох, селанє мушели сами почац правиц кочи зоз полнима колєсоми, хтори хасновани за рижни наменки. Зоз часом, гоч ше випатрунок колєса нє пременєл, пременєл ше дизайн, цо ишло на руку хасновательом чийо ше потреби нєпреривно менєли. Гоч пременки були мали, колєса були моцнєйши и твардейши, алє и лєгчейши. Од того часу, кочи ше лєгчейше правело и були хасновитши. Колєсаре шицко робели зоз свою моцу, з руками. Зоз вельку пилу ше резало стебла, углавним баґрен и дуб. Древо ше зоз лєсох привожело на кочох. Груби стебла мали буц длугоки 3,5 до 4 метери, бо друк длугоки 3,5 метери. Глави на колєсох ше вартало зоз ручнима фуровами, гобльовало ше ручно. Робу ше поручовало дакеди и рок напредок. Комплетни кочи були длугоки 7, 8, и од 9 шухи. Кому яки требало. За векши роботи, за векшу терху, звожованє, хасновало ше найвекши и наймоцнєйши коч. Кед ше ишло на польо до роботи (орац, дерляц, бранїц або окоповац кукурицу) брало ше менши и лєгчейши коч. Векши ґаздове мали у своїм обисцу найменєй два кочи, а хто мал вецей жеми, тот мал и вецей кочи и конї. Таки ґаздове мали и чейзу або каруцу. Штредком 20. вику, колєсаре модернизовали и осучаснєли свойо [[ремесло]]. З ручней роботи ше преходзело на машински обробок вшадзи там дзе ше могло. Шицки машини — токарня (дребанк) за глави, пила, фурови, гобльовачка робели на струю. Майстор зоз своїма руками и знаньом контроловал машину и у рукох тримал часци цо их машини вирабяли. Зоз таку пошвидшану роботу продуковало ше и за нєпознатого купца, одходзело на вашари, пияци. Правело ше и далєй кочи, алє тераз у серийох од 10 - 12 фалати, пририхтовало ше продукти за вашари. Колєсаре, медзи двома войнами и после, правели тоти продукти: * Комплетни роботни и луксузни кочи, чейзи, каруци, а оков правел [[коваль]] * * Санки, пориска, кошиска, драбинки и вельки драбини * * Фурики, церлїци, гладнїци, кросна, сновальнїци, качаци пранїки, обични пранїки * * За мулярох фурики, лади за ношенє малтеру. У другей половки 20. вику, кед ше зявели прикочи з ґумовима колєсами, колєсаре страцели свою найзначнєйшу роботу — „приколици” як ше гвари, вируцели колєсарох. У 1972. року ше нє предало тельо продукти як пред 10 роками на єдним вашаре. Попри велїх почежкосцох, даєдни ремеселнїки предлужели роботу и без виучених нових майстрох, так же ше нєшка зоз тим занїма углавним мале число ентузиястох, як зоз дополнююцу роботу або гобийом и звичайно робя лєм по порученю. == Вонкашнї вязи == * [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B8_%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%82#cite_ref-%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE_1-2 Колєсарске ремесло] Википедия на сербским язику * * Наташа Фа Холошняй, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/6a%20studia%20rutenika%2019%20za%20Pdf%20.%202014%20god..pdf Колєсарске ремесло, Терминолоґия,] Studia Ruthenica 19, Нови Сад 2014 * [https://www.youtube.com/watch?v=HQNnpcbQEGM Приповедка о кочу, перша часц],ютˈюб канал Маковчань, автор Славко Винаї * * [https://www.youtube.com/watch?v=VgPSrtHcke0 Приповедка о кочу, друга часц], ютˈюб канал Вербовец, автор Славко Винаї == Литература == Мирон Жирош, ''БАЧВАНСКО-СРИМСКИ РУСНАЦИ ДОМА И У ШВЕЦЕ 1745–2001'', IV TOM (2004), бок 450, 451 == Ґалерия колєсарових продуктох== <gallery> File:Dreveni hrablji za seno 30082024.jpg|thumb|Древени граблї за шено File:Dreveni stolcok za lupanje kukurici 20240829 114157.jpg|thumb|Древени столчок за лупанє кукурици File:Dreveni vidli za seno 20240829 113149.jpg|thumb|Древени видли за шено File:Jarmo 06082024.jpg|Ярмо за праганє волох File:Kolcok za presadzovanje 20240907 185256.jpg|thumb|Колчок за пресадзованє </gallery> mv7tdcr0ob1zytrza9lc3wrrzfemzpe 0 209 2284 2283 2024-10-14T16:21:10Z Amire80 9 25 измена увезено 2283 wikitext text/x-wiki == Композитор == [[Файл:Classical music composers montage.JPG|alt=Club|right|270x270px|Познати композиторе рижних епохох]](Лат. compositor)<ref>[https://www.bemus.rs/sr/41-bemus/cantus-ansambl-41.html '''Aнсамбл Cantus,'''] www.bemus.rs/ </ref> <ref>Пешикан, Митар. [https://books.google.rs/books?id=9eU7DwAAQBAJ&pg=PA204&lpg=PA204&dq=%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%99+%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D1%9A%D0%B5&source=bl&ots=gAHSsEOZAF&sig=ACfU3U1Vyw5KldzkcBAOJLYJiRtrdLVogg&hl=sr&sa=X&ved=2ahUKEwihgvD9qsv0AhUTQ_EDHbHzDsEQ6AF6BAgREAM#v=onepage&q=%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%99%20%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D1%9A%D0%B5&f=false Наш језик]. Институт за српски језик САНУ.</ref> то особа-уметнїк хтори пише музику. Вираз подрозумює особу хтора пише музику и виражує ю зоз даєдну файту музичней нотациї, хтора оможлївює другим музичаром же би тоту музику виводзели-репродуковали (интерпретовали). Тот факт роздвоює композитора од музичара хтори импровизує. Медзитим дахто може буц композитор без твореня музики у писаней форми, прето же нє маю шицки напрями у музики писану нотацию, (напр. електронска музика, композитор свойо музични идеї зоз сучасну технїку такой реализує зоз авдиозаписом). У тим контексту композитор тот цо твори музику и вон найчастейше єй перши виводзач. Познєйше музичаре-виводзаче, (шпиваче лєбо [[Инструменталиста|инструменталисти]]) повторюю / инерпретую музичну [[Композиция|композицию]] хтору чули. У класичней музики термин ''композитор'' значни, и подрозумює ше же то академски музичаре, (особи зоз законченима потребнима школами, академиями и музичним образованьом з тей обласци) док у рок, поп музики и других жанрох прикладнєйше повесц ''автор писнї'' часто то можу буц и аматере, без фахового знаня алє маю надареносц-талант за компонованє. == Задатки композитора == [[Файл:Bach-Fantaisie_et_fugue_en_ut_mineur,_BWV_562_(Berlin,_P._140).jpg|alt=Bach-Fantaisie et fugue en ut mineur, BWV 562|thumb|447x447px|Бах−Рукопис фантазиї и фуґи у д молу, коло 1713. року]] Главни задаток композитора же би написал ориґиналну композицию спрам своєй инспирациї лєбо пре даяки уметнїцки проєкт (драма, филм, мюзикл, компютерски бависка, споти, потреби радия и телевизиї и подобне). Тоту компоновану музику познєйше буду виводзиц музичаре, шпиваче, менши ансамбли лєбо вельки [[Оркестер|оркестри]]. Прето муши буц розумлїво написана-компонована же би музичаре композицию могли правилно репродуковац и дочарац за проєкт за хтори є наманєна. Музика хтору композитор компонує може буц инструментална, вокална, вокално-инструментална а стили у хторих компонує можу буц рижни: ткв. класични, джез, рок, фолк, церковна музика. Кажди з тих стилох маю и свойо ище подкатеґориї и напрями. == Квалитети композитора == Композитор першенствено муши мац адекватне образованє-знанє зоз обласци теориї музики, правила композициї и компонованя, [[Оркестрация|оркестрациї]], гармониї як и познац музични форми (мали и вельки). Добри композитор муши мац вше швижи и креативни идеї, буц всестрани и любопитлїви, нє бац ше експериментовац, буц комуникативни, и подрозумює ше, мац страсц компонованя и творчи дух. Векшина композиторох позна а и грає на голєм двох лєбо и вецей инструментох. А насмпредз муши мац добри слух, поготов такв. нукашнї слух. Способносц чуц з нукашнїм слухом свою нову мелодию, акорди-тонски склад, ритем и кед мелодия викомпонована чуц ю гармонски як звучи. Перши наш руски академски композитор бул [[Иван Ковач]]. Оддїл композициї закончел у Беоґрадзе на Факултету музичней уметносци. Спада до плеяди сучасних войводянских композиторох. Иван Ковач преважно компоновал композициї камерного жанра, за камерни смикови оркестер, композицию Прелудиюм и фуґа зоз клавиром и хором, кантати, векше число сонтох за клавир, виолину, виолончело, кларинет, обоу итд. Попри компонованих хорских писньох и дзецинских писньох, тиж значни його зборнїк писньох за дзеци Чудесни дзвон зоз провадзеньом клавира. == Вонкашнї вязи == * [https://talasidunava.rs/2023/11/11/ivan-kovac/ Иван Ковач, композитор] Интернет портал ''Габи Дунаю'', 11.НОВЕМБЕР 2023. рок == Референци == 0fzkgd6z61vp274lf4mg3pj97qdzcq3 0 210 2300 2299 2024-10-14T16:21:11Z Amire80 9 15 измена увезено 2299 wikitext text/x-wiki == Композиция == [[Файл:Lloyd-Suite in the Old Style for Clarinet.djvu|right|thumb|333x333px|Ч. Лойд, Свита - циклична композиция, нотна партитура композициї за кларинет и клавир]]Слово '''''композиция''''' (анґл. франц. ''composition'') <ref>[https://klarinetknjige.wordpress.com/o-autorima/radivoj-lazic/ Радивой Лазич] [https://klarinetknjige.wordpress.com/literatura/koncertino/koncertino/ Кончертино у ґе-молу за кларинет и оркестер] (нєбизовне жридло)</ref>ма двояке значенє: 1. '''''Музичне дїло'''''. Може буц вокалне, вокалнo-инструменталне и инструменталне. Особа хтора твори композицию волa ше [[композитор]]. Мизично образовани композиторе композициї пишу зоз нотним писмом – нотами, хтори познєйше граю виводзаче. [[Файл:Lloyd-Suite 1 - Prelude.ogg|right|thumb|260px|Звучни приклад композициї Ч. Лойда Свита: ч.1. Прелудиюм]][[Файл:Lloyd-Suite 2 - Allemande.ogg|right|thumb|260px|Звучни приклад композициї Ч. Лойда, Свита ч.2. Алеманда]]Композиция по форми може буц мала, як цо то писня, а може буц и зложена, як цо то симфония, кантата, опера лєбо ораториюм.<ref>[https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%9B Властимир Перичич] [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%9B#%D0%9A%D1%9A%D0%B8%D0%B3%D0%B5 Вецеязични словнїк музичних терминох]</ref> По жанру постоя народни, забавни, джез и класични композициї. У зависносци од наменки и числа виводзачох, вони ше дзеля на: • ''Солистични композициї'', компоновани за соло инструмент лєбо соло глас, а можу буц и зоз провадзеньом даєдного инструмента лєбо оркестри. • ''Камерни композициї'', писани за заєднїцке музикованє малих составох (дуо, трио, квартет, октет итд.) • ''Оркестерски композициї'', писани и [[Оркестрация|аранжовани]] за оркестри. • ''Хорски композициї'', писани и аранжовани лєм за [[хор]], без [[Корепетиция|инструменталного провадзеня]], волаю ше а-капела (ит. a cappella); хорски композициї можу буц и зоз провадзеньом даєдного инструмента лєбо [[Оркестер|оркестра]].<ref>[https://klarinetknjige.wordpress.com/o-autorima/radivoj-lazic/ Радивой Лазич] [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%9B Властимир Перичич,] [https://klarinetknjige.wordpress.com/category/osnovi-teorije-muzike/ Основи музичней теориї]</ref> 2. '''''Наука о компонованю''''', як предмет, виклада ше и виучує у музичних школох и на академийох и факултетох, оддїл за композицию. У тих установох формую ше и поставаю музично образовани фаховци-композиторе.<ref>[https://klarinetknjige.wordpress.com/category/za-klarinet-komponovali/nasi-kompozitori/dejan-despic-nasi-kompozitori/ Деян Деспич] композитор (нєбизовне жридло)</ref> Перши наш руски академски композитор бул [[Иван Ковач]]. Оддїл композициї закончел у Беоґрадзе на Факултету музичней уметносци. Спада до плеяди сучасних войводянских композиторох. '''''Композиция''''': Георґ Фридрих Гендл, ''Пасакаля'' (епоха барока, нотна и звучна илустрация) <score sound="1"> { \new PianoStaff << \new Staff = "chords" << \magnifyStaff #3/4 \new Voice \relative c' { \set Staff.midiInstrument = #"harpsichord" \key g \minor \mark \markup { \abs-fontsize #10 { \bold { Passacaille } } } <bes' d>8. <c ees>16 <a c>8. <bes d>16 <c ees>8. <c ees>16 <bes d>8. <c ees>16 | <a c>8. <a f'>16 <g ees'>8. <a f'>16 <bes d>8. <bes d>16 <a c>8. <bes d>16 | <g bes>8. <a c>16 <fis a>8. <g bes>16 <a c>8. <a c>16 <g bes>8. <a c>16 | <fis a>8. <fis d'>16 <e c'>8. <fis d'>16 bes8 a g4 \bar "||" } \new Voice \relative c' { s1 s s s2 \stemDown g'2 } \new Staff \relative c' { \magnifyStaff #3/4 \set Staff.midiInstrument = #"harpsichord" \key g \minor \clef F <g bes d>2 <ees g c> <f a c> <bes, d f bes> <ees g bes> <c ees a> d4 d, g2 } \addlyrics \with { alignAboveContext = "chords" } { \override LyricText.font-size = #-1.5 Gm Cm F B♭ E♭ \markup{\concat{Am\super{(♭5)}}} D _ Gm } >> >> } </score> == Референци == frx3ge7sdddmxopv7wn7rxhookv1022 0 211 2307 2306 2024-10-14T16:21:11Z Amire80 9 6 измена увезено 2306 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Конкорд |- | colspan="2" |[[Файл:British Airways Concorde G-BOAC 03.jpg|320px|center]] <div style="text-align: center;">Конкорд з 1986. року |- ! colspan="2" |Общи податки |- |'''Наменка''' |суперсонични путнїцки |- |'''Походзенє''' |Зєдинєне Кральовство, Французка |- |'''Продукователь''' |''Аérospatiale'' и ''BAC'' |- |'''Пробни лєт''' |02. марец 1969. |- |'''Почал ше хасновац''' |21. януар 1976. |- |'''Поцагнути є''' |24. октобер 2003. |- |'''Статус''' |нєоперативни |- ! colspan="2" |Димензиї |- ! colspan="2" |Маса |- ! colspan="2" |Погон |- ! colspan="2" |Физични прикмети |- ! colspan="2" |Перформанси |- |'''Макс. швидкосц на Hopt.''' |2.180 km/h |- |'''Висина лєта''' |18.300 m |} '''Конкорд''' (франц. Concorde) суперсонични путнїцки авион и други тип авиона тей наменки на швеце котри вошол до транспорту, после русийского Туполєва 144. Поцагнути є зоз транспорту 2003. року, после 27 рокох служби. == Розвой и прикмети == Настал як плод сотруднїцтва Французкей и Зєдинєного Кральовства, односно компанийох Аероспециял (Aérospatiale) и БАК (BAC). Перши авион полєцел 2. марца 1969. року зоз Тулузу. До комерциялного транспорту вошол 21. януара 1976. року. Випродуковане вкупно 4 прототипи и лєм 16 серийни прикладнїки. Тот тип авиона у своєй флоти мали лєм два компаниї, Ер Франс и Бритиш ервейз. Причина тому же тот суперсонични комерциялни лєт єдноставно предраги же би ше виплацел, так же Конкорд бул популарни медзи богатима, тима котри себе могли допущиц. Тиж Конкорд бул нєвиплацуюци прето же було потребне вельке количество горива же би ше рушал 2200 km/h. За лєт од Лондону до Нюйорку Конкорд трошел 75 тони горива, цо достаточне за лєт од Лос Андєлесу до Бризбейну. Медзитим нєсподзива и информация же лєм при рулованю на аеродрому потрошел аж 2 тони горива. Просекова швидкосц зоз котру ше рушал була скоро два раз векша од швидкосци звука од 2180 km/h. Тиж так, цо специфичне за суперсонични авиони, Конкорд лєцел на висини од 18.300 метери. == Нєщесце и поцагованє == Єдине нєщесце того типу авиона було 25. юлия 2000. року кед ше Ер Франсов авион при полєцованю зоз аеродрому Шарл де Гол у Паризу запалєл и спаднул на готел хтори ше находзел блїзко при аеродрому. Причина нєщесца бул фалат металу на писти котри одпаднул зоз авиона котри пред тим злєцел. Метал пребил ґуми на авиону, а фалатки ґуми пребили резервоари зоз котрих пречурело гориво и запалєл ше. Авион поцагнути зоз транспорту 24. октобра 2003. року пре подраженє горива, понеже Конкорд трошел вельо, як и пре драги карти, а бул и вельки заґадзовач околїска. Остатнї лєт бул 26. новембра истого року. == Опатриц ище == [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%83%D0%BF%D0%BE%D1%99%D0%B5%D0%B2_%D0%A2%D1%83-144 Туполєв Ту-144] [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D0%B8%D0%BD%D0%B3_2707 Боинґ 2707 ] == Ґалерия == <gallery> File:02.03.69 1er vol de Concorde (1969) - 53Fi1931 - cropped.jpg|Конкорд 001, 2. марец 1969. File:Concorde on Bristol.jpg| Остатнї лєт Конкорда 26. новембар 2003. </gallery> 04be5p3xzgayt5pr23hdsk2mxkpgpuy 0 212 2318 2317 2024-10-14T16:21:12Z Amire80 9 10 измена увезено 2317 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |'''Константин Циолковски''' |- | colspan="2" | [[Файл:%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD_%D0%A6%D0%B8%D0%BE%D0%BB%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9.jpg|370x370px|center]] |- ! colspan="2" |Особни податки |- |'''Цале мено''' |Константин Едуардович Циолковски |- |'''Датум народзеня''' |17. септембар 1857. |- |'''Место народзеня''' |Ижевскоє, Руска империя |- |'''Датум шмерци''' |19. септембар 1935.( 78 рок.) |- |'''Место шмерци''' |Калуґа СССР |- ! colspan="2" |Наукова робота |- |'''Обласц''' |Физика |}'''Константин Едуардович Циолковски''' (рус. Константин Эдуардович Циолковский; народзени 17. септембра 1857. у месце Ижевскоє при Рязаню, умар 19. септембра 1935. у Калуґи ) бул русийски физичар и пионир науки о виглєдованю вселени. Снователь є модерней космонавтики. Вєдно з Херманом Обертом и Робертом Ґодардом<ref>[https://www.enciklopedija.hr/clanak/ciolkovski-konstantin-eduardovic Ciolkovski (Ciolkvoskij), Konstantin Eduardovič] , "Hrvatska enciklopedija", Leksikografski zavod Miroslav Krleža, www.enciklopedija.hr, 2014.</ref> Циолковски бул визионер лєценя до космосу. Його найважнєйши дїла то „Албум космичного путованя“ з 1932. и „Найвекша швидкосц ракетох“ з 1935. Нє дожил же би видзел практичну реализацию своїх идейох. Проґнозовал же ше лєт до космосу витвори коло 1950. (Спутнїк лансовани 1957), а же перши людзе полєца до космосу коло 2000. (лєт Юрия Ґаґарина ше витворел 1961). == Досцигнуца == Року 1896. Циолковски ше заинтересовал за теорию динамики реакцийних апаратох (ракетох).<ref>[https://www.oxfordreference.com/display/10.1093/oi/authority.20110803110019251 "Konstantin Eduardovich Tsiolkovsky - Oxford Reference"] (язик: анґлийски)</ref> Виведол формулу (єдначина Циолковского) хтора повязує: ''m''₀ маса системи з горивом ''m''₁ маса системи на конци патреня ''v''_e ефективна швидкосц згорйованя горива Δ''v'' пременка швидкосци Δv = <math>v_e</math>ln<math>\frac{m_0}{m_1}</math> Под тоту значну формулу записал и датум: 10. май 1897. Виглєдовал одпор воздуху при лєценю обєктох, принципи хладзеня мотора и управяня з проєктилами з мотором. Указал же запалююци мишанїни хтори хасновани у воєних наменкох лєбо за огньомет нє достаточни же би лансировали предмет до орбити. Конструовал ракети хтори порушовали водонїк, оксиґен и угльоводонїки. Року 1903. обявел роботу „Виглєдованє космосу з реакцийнима апаратима“. Автор є наукового концепту вецейступньових ракетох. Зоз своїма идеями Циолковски бул визионер свойого часу и у царскей Русиї прицагнул мало уваги. Його идеї преширили нємецки науковци под час 1920-их и 1930-их рокох. Познєйше його одкрица винїмно славени у чаше Совєтского Союзу. Познате його мудре виречнє же Жем колїска чловечества алє нїхто нє може навики жиц у колїски.<ref>[https://www.oxfordreference.com/display/10.1093/acref/9780191843730.001.0001/q-oro-ed5-00019349 "Konstantin Tsiolkovsky - Oxford Reference"] (язик: анґлийски)</ref> == Почесци == Йому на чесц наволани кратер Циолковски на нєвидлївим боку Мешаца, як и єден астероид. По нїм ше наволує Державни музей историї космонавтики Циолковски. == Рференци == <references /> == Вонкашнї вязи == * [https://gmik.ru/ Державни музей историї космонаутики Циолковски] * [https://www.ras.ru/ktsiolkovskyarchive/about.aspx особна архива Константина Циолковского] на сайту [[:sr:Руска_академија_наука|Рускей академиї наука]] 50kawifyl1zzfw31ml7tarjt2k3mdoj 0 213 2321 2320 2024-10-14T16:21:12Z Amire80 9 2 измене увезене 2320 wikitext text/x-wiki '''Концертмайстор''' (нєм. Кonzertmeister; анґл. leader, франц. violon solo). <ref>[https://www.dummies.com/article/academics-the-arts/music/general-music/the-role-of-the-concertmaster-in-classical-music-142021/ Concertmaster in clasic music] Retrieved 6 January 2020</ref> може буц: • Перши и значни виолиниста у оркестру, водзи ґрупу перших виолинох (гушльох), помага дириґентови и по потреби заменює дириґента. Концертмайстор одвичательни и ма обовязку превериц интонацию-чи шицки инструменти у оркестру правилно наштимовани, преверює и увежбує такв. штрихи и хвати хтори чежши за гранє. Приноши важни одлуки о технїцких елементох и детальох граня найчастейше виолинох. • Концертмайстор найчастейше уметнїк зоз шорох смикових инструментох. Музичар хтори може водзиц кажду ґрупу смикових инструментох (смикарох), у оперским лєбо симфонийским оркестру. Окрем же грає вєдно зоз оркестру, концертмайстор часто ма и соло-часци хтори вимагаю висши уровень музикованя. Попри музикалносци потребно же би бул барз схопни у интерпретациї и ученю музики, указованьом ґестох зоз смиком, отримовню пулса и темпа композициї под час виводзеня итд. • Пияниста хтори помага виводзачом (шпивачом, инструменталистом, балетским танєчнїком) же би учели и звладали свойо часци и провадзи их на концертох. У велїх державох у штреднїх музичних школох и на музичних академийох постоя оддїли за корепетитора и после положених одвитуюцих испитох здобуваю фахову квалификацию концертмайстра. Концертмайстор пред концертом водзи бриґу о велїх аспектох єдного оркестру <ref>[https://web.archive.org/web/20160206174144/http://www.camasb.org/yad/yad-orchestra.shtml Orchestra clasical] Community Arts Music Association. Archived from [https://www.camasb.org/yad/yad-orchestra.shtml the original] on 6 February 2016. Retrieved 15 December 2011.</ref> а поготову о секциї виолинистох а часто и о шицких смикарох-смикових инструментох. На пробох и наступох концертмайстор шедзи зоз лївого боку дириґента, вон найблїжей при публики там дзе ше за таке место наволує: ''перши карсцель'', лєбо ''перши'' (музични) ''подиюм'' (У ЗАД вираз ''споза першого стола''). == Вонкашня вяза == * [https://www.musenc.ru/html/k/koncertmeyster.htm Концертмайстор] (на русийским язику) == Референци == t3v4liax3ljmxzmt097ahhjmffewbnc 0 214 2323 2322 2024-10-14T16:21:12Z Amire80 9 1 измена увезена 2322 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Главни бок]] hbke2nl7j2wpnhft1pbw7wl04uxkpho 0 215 2341 2340 2024-10-14T16:21:13Z Amire80 9 17 измена увезено 2340 wikitext text/x-wiki [[Файл:Korepeticija.jpg|right|thumb|Корепетиция, проба контрабасисти зоз провадзеньом клавира.|265x265px]] [[Файл:Accompainment Waltz.png|thumb|right|259x259px|Нотни запис валцера, хтори у 3/4 такту, провадзенє зоз клавиром.]] == Корепетиция == (лат. '''''cum''''' зоз и '''''repetere''''' повторйовац) то: '''1. ''Музична проба''''' [[Солиста|солисти]]/а ( [[Инструменталиста|инструменталисти]], шпивача лєбо танєчнїка), [[хор]]у лєбо танєчного /фолклорного ансамбла, найчастейше зоз провадзеньом клавира<ref>[https://klarinetknjige.wordpress.com/o-autorima/radivoj-lazic/ Радивой Лазич] Основи теориї музики. </ref>. Проба фолклорней ґрупи часто провадзена зоз гармонику. [[Файл:Accompaniment Walzer.mid|right|thumb|Звучни приклад валцера, провадзени зоз клавиром|254x254px]] Служи за: 1. виучованє даякого дїла лєбо 2'''.''' увежбованє [[музичар]]а за будуци явни наступ у виду: '''a''') ''солистичного концерта'' зоз провадзеньом клавира, [[Ґитара|ґитари]], гармоники, '''б''') ''солистичного концерта зоз [[Оркестер|оркестром]]; балета, опери, оперети, мюзикла итд. На тих пробох клавир заменює оркестер. Особа хтора провадзи проби на инструменту вола ше ''корепетитор.'' ''Циль корепетициї'' же би ше зоз повторйованьом увежбало корелацию помедзи шицких виводзачох у музичним дїлу. Початни уходи, темпо, динамика, [[аґоґика]], артикулация, интерпретация, музикованє-гранє, музична мемория, психична и физична кондиция, ускладзени законченя, то лєм часточни елементи корепетициї <ref>[http://klarinetknjige.wordpress.com/2012/05/30/korepeticija-proba-uz-pratnju-klavira/ Корепетиција], музична проба зоз провадзеньом клавира.</ref>. Музичне дїло, [[композиция]], достава свой живот, праве значенє, смисел и постава цалсоц аж на пробох зоз провадзеньом клавира (то ше нормлно нє одноши на дїла без провадзеня, такв.соло). [[Файл:Schubert-An den Mond-D 193-Belen Garcia-Esther Vilar-2023.oga|right|thumb|Соло писня Фраца Шуберта зоз корепетицию клавира|254x254px]]Корепетиция важни фактор у розвою каждого музичара. '''2. ''Музични предмет''''' у музичних школох и на музичних факултетох, хтори музичара пририхтує за корепетитора. == Референци == m5gctapyikion1pv2fuoc6mi06irhtl 0 216 2352 2351 2024-10-14T16:21:13Z Amire80 9 10 измена увезено 2351 wikitext text/x-wiki '''Коса''' ручни польопривредни серсан за кошенє трави и житаркох. Коса настала у античним чаше и длуго була найважнєйши серсан за кошенє. У цеку милениюмох достала найрижнороднєйши форми. [[Файл:Scythes-czech.jpg|400x400px|alt=Коса.|thumb|Коса]] == Коса == Коса за кошенє трави ше формовала у складзе з потребами. Косачови потребна иншака коса на ровней пажици, на прикрим брегу и иншака за бетелїну як за високу траву з моцнима стеблочками. Длужина коси виноши медзи 40 и 120 cm и у одредзеним є одношеню з углом цо го правя коса и кошиско. Цо коса длугша з тим муши буц угел завартейши. У заходней Сербиї и других часцох Балкана хаснує ше коса зоз крадшим кошиском хторе ма два рукохвати док ше у централней Сербиї хасную коси з длугшим кошиском и єдним рукохватом. == Оштрeнє == Оштра часц коси отримує ше з клєпаньом з часу на час провадзеним з частим брушеньом. Клєпанє реформує еластични рубец з вдеренями. Циль того поступку же би ше направел жадани профил рубца, же би ше метал локално обробел и очерствел и же би ше одстранєли менши удрапнуца и углїбеня. За кошенє нїзкей трави, угел нагнуца може буц винїмно фино нагнути, док ше за менєй прецизни роботи прави векши угел же би ше достал моцнєйши рубец. За клєпанє потребна одредзена схопносц и окончує ше з помоцу млатка и специялней бабки за клєпанє лєбо з хаснованьом серсану за клєпанє. Историйно патраци, место за клєпанє було поставене по конєц поля под час жатви, алє тераз вироятнєйше же є у роботнї. == История == [[Файл:Neolithic_rock_engaving_depicting_scythes%2C_Norway._Wellcome_M0014997.jpg|370x370px|alt=Коса.|thumb|Неолитска ґравура на стини хтора приказує коси, Норвешка]] Предпоставя ше же коси походза ище од коло 5000. п. н. е.; випатра же су хасновани ище од часу населєня Кукутени - Трипилє, поставаюци широко разспрестарти з розвойом польопривреди. З початку коси хасновани углавним за кошенє шена, по 16. вик заменєли шерпи за жатву урожайох, понеже коса була ерґономски лєпша, а з тим и ефикаснєйша. Коло 1800. року ''житна колїска'' дараз додавана стандардней коси кед ше кошело жито; колїска була додаток лєгких древених полугох над оштру часцу коси з хторима ше тримали стеблочка зарна вировнати и глави вєдно же би ше олєгчало зазберованє и тлаченє. У розвитим швеце, коса у велькей мири заменєна з моторну косачку и комбайном. Медзитим, коса остала у узвичаєним хаснованю велї роки после уводзеня машинох, бо косачка з бочно монтиранима полугами – було на коньске або тракторске цаганє – нє могла кошиц опрез себе, и коси и надалєй були потребни за ''отверанє'' пажицох так же би ше очисцел перши откос же би механїчна косачка могла почац з роботу. ''Словнїк греческих и римских старинох'' сер Вилияма Смита твердзи же косу, познату по латински як ''falx foenaria'', за розлику од шерпа, ''falx messoria'', хасновали стари Римянє. Спрам старогреческей митолоґиї Ґея– греческа богиня и мац Титанох – дала шерп направени з наймоцнєйшого металу свойому наймладшому синови Хронови, хтори тиж наймладши медзи Титанами и бог жатви, же би ше намагал вимсциц ше єй мужови Уранови пре мученє їх старших синох. Персонификация шмерци ше часто приказує як ноши або трима косу. Спрам Джека Херера и ''Flesh of The Gods'' (Ембоден, В. А. младши, Прейґер Прес, Нюйорк, 1974), давни Скити ховали конопу и зберали ю з ручну косачку хтора ше може раховац за косу. Абидейлски Индустрийски Гамлет у Шефилду, Анґлия, то музей предметох за клєпанє косох хтори бул у функциї од конца 18. вику по 1930-ти<ref>[https://www.sheffieldmuseums.org.uk/visit-us/abbeydale-industrial-hamlet/ Sheffield Industrial Museums Trus]</ref>. то була часц бувшого округу за правенє косох у сиверним Дербиширу, хтори ше пресцерал до Екинґтону<ref>K. M. Battye, "Sickle-makers and other metalworkers in Eckington 1534–1750: a study of metal workers tools, raw materials and made goods, using probate wills and inventories". Tools and Trades 12 (2000), 26–38.</ref>. Медзи другима анґлийскима округами за правенє косох то гевтот коло Белбротону<ref> P. W. King, "The north Worcestershire Scythe Industry" Historical Metallurgy 41(2), 124–147.</ref>. == Литература == * [https://www.etymonline.com/word/scythe „Online Etymology Dictionary”] etymonline.com. * [https://www.motherearthnews.com/homesteading-and-livestock/how-to-use-a-scythe-zmaz81mjzraw/ „How to Use a Scythe – Modern Homesteading – Mother Earth News”] == Референци == <references /> ee60h6rdkj7wtc3xfjovadefosr5ena 0 217 2356 2355 2024-10-14T16:21:14Z Amire80 9 3 измене увезене 2355 wikitext text/x-wiki '''Косинусна теорема''' то формула хтора ше хаснує за ришованє троугелнїка у триґонометрийней ровнї: : <math>\ c^2=a^2+b^2-2ab\cos C,</math> зоз ''C'' означени угел страни ''s'', тє. угел медзи странами ''a'' и ''b''. У сферней триґонометриї то формула за ришованє сферного троугелнїка: : <math>\cos c= \cos a \cos b+\sin a \sin b \cos C, \; \cos C = - \cos A \cos B + \sin A \sin B \cos c,</math> зоз ''a'' означена страна наспрам угла ''A'', страна ''b'' наспрам угла ''B'', а страна ''s'' наспрам угла ''S''. ==Триґонометрия у ровнї== Косинусна теорема ма исту аналитичну форму нєзависно од того чи дати троугелнїк оштроугли (слика 1) або тупоугли (слика 2). Медзитим, звичайно ше доказує кажди од тих двох случайох, як цо поробене у доказу хтори шлїдзи. [[Файл:Kosinusna-teorema1.gif|thumb|left|]] ; Косинусна теорема: У каждим троугелнїку важи <math>\ a^2=b^2+c^2-2bc\cos\alpha,</math> дзе наспрам страни ''a'' угел ''α''. ; Доказ: На слики на право (слика 1) дати оштроугли троугелнїк ABC зоз висину CD. Зоз правоуглих троугелнїкох BCD и ACD по Питаґоровей теореми шлїдзи <math>a^2=h^2+(c-p)^2,\; h^2=b^2-p^2,</math> a ту зоз заменьованьом доставаме <math>\ a^2=b^2+(c^2-2pc+p^2)-p^2,</math> a потим <math>\ a^2=b^2+c^2-2pc.</math> Зоз правоуглого троугелнїка ACD доставаме <math>p=b\cos\alpha,\,</math> и зоз заменьованьом у прешлей <math>\ a^2=b^2+c^2-2bc\cos\alpha,</math> а то и требало доказац. [[Файл:Kosinusna-teorema2.gif|left|Слика 2. Тупоугли троугелнїк]] Далєй, на слики 2, на лїво, дати тупоугли троугелнїк ABC, зоз углом α при цеменю A, векшим од правого угла (90°). Висина CD = h спущує ше на предлуженє страни AB до точки D так же важи D-A-B, та вонкашнї угел CAD = 180°-α. У троугелнїку CAD важи: :: DA = <math>\ p = b \cos(180^o-\alpha)=-b\cos\alpha.</math> : З другого боку, троугелнїки BCD и ACD правоугли и по Питаґоровей теореми важи <math>a^2=h^2+(c+p)^2,\; h^2=b^2-p^2,</math> зоз заменьованьом доставаме :: <math>\ a^2=b^2-p^2+(c^2+2pc+p^2)=b^2+c^2+2pc,</math> тє. :: <math>\ a^2=b^2+c^2-2bc\cos\alpha,</math> як цо и требало доказац. Конєц доказу. Косинуста теорема ше може доказац єдноставно без огляду на розлични розпорядок, хаснуюци векторски рахунок. У горнїх ознакох, :: <math>a^2=\overrightarrow{BC}^2=(\overrightarrow{AC}-\overrightarrow{AB})^2=\overrightarrow{AC}^2-2\overrightarrow{AB}\cdot\overrightarrow{AC}+\overrightarrow{AB}^2=b^2-2bc\cos\alpha+c^2.</math> (<math>\cdot</math> означує скаларни продукт.) Зоз иншаким означованьом троугелнїка, достанєме и други два формули, хтори ше вєдно зоз наведзену наволую косинусна теорема: <math>b^2=c^2+a^2-2ca\cos\beta,\; c^2=a^2+b^2-2ab\cos\gamma.</math> Кед, наприклад угел при цеменю S = γ=90°, прето же cos(90°)=0, остатня формула постава <math>c^2=a^2+b^2,</math> тє. Питаґорова теорема то окремни случай косунусней теореми. Попри того, косинусна теорема ма ище важни пошлїдки. ; Теорема 2: Квадрат гоч хторей страни троугелнїка менши, єднаки або векши од суми квадратох других двох странох, зависно од того чи процивни угел оштри, прави або тупи. ; Доказ: Кед <math>\alpha<90^o,\,</math> теди <math>\cos\alpha > 0\,</math> и <math>a^2=a^2+b^2-2ab\cos\alpha <b^2+c^2.\,</math> : Кед <math>\alpha=90^o,\,</math> теди <math>\cos\alpha=0\,</math> и <math>c^2=a^2+b^2.\,</math> : Кед <math>\alpha>90^o,\,</math> теди <math>\cos\alpha < 0\,</math> и <math>a^2=a^2+b^2-2ab\cos\alpha > b^2+c^2.\,</math> Конєц доказу. Важи и процивна теорема. ; Теорема 3: Угел оштри, прави або тупи зависно од того чи квадрат наспрамней страни троугелнїка шором менши, єднаки або векши од суми квадратох других двох странох. ; Доказ: Sledi iz kosinusne teoreme <math>\cos\alpha=\frac{b^2+c^2-a^2}{2bc}.</math> : Кед <math>a^2<b^2+c^2,\,</math> теди <math>\cos\alpha>0,\,</math> и спрам того <math>\alpha < 90^o.\,</math> : Кед <math>a^2=b^2+c^2,\,</math> теди <math>\cos\alpha=0,\,</math> тє. <math>\alpha=90^o.\,</math> : Кед <math>a^2>b^2+c^2,\,</math> теди <math>\cos\alpha<0,\,</math> тє. <math>\alpha>90^o.\,</math> Конєц доказу. ; Теорема 4: У гоч хторим паралелоґраму збир квадратох дияґоналох єднаки зоз суму квадратох шицких штирох його странох. [[Файл:Paralelogram2.gif|thumb|Слика 3. Паралелоґрам]] ; Доказ: На слики 3, на право, дати паралелоґрам ABCD зоз дияґоналами AC и BD и углом BAD = α. : Теди <math>\overline{AC}^2+\overline{BD}^2=2\overline{AB}^2+2\overline{BC}^2.</math> Угел CBA = 180°-α, по косинусней теореми зоз троугелнїка ADB, ABC доставаме <math>\overline{BD}^2=\overline{AD}^2+\overline{AB}^2-2\overline{AB}\cdot\overline{AD}\cdot\cos\alpha,</math> : <math>\overline{AC}^2=\overline{AB}^2+\overline{BC}^2-2\overline{AB}\cdot\overline{BC}\cdot\cos(180^o-\alpha)</math> :: <math>=\overline{AB}^2+\overline{BC}^2+2\overline{AB}\cdot\overline{AD}\cos\alpha,</math> бо <math>\overline{BC}=\overline{AD}.</math> Кед поздаваме єдначини, доставаме : <math>\overline{AC}^2+\overline{BD}^2=2\overline{AB}^2+2\overline{BC}^2,</math> цо и требало доказац. Конєц доказу. == Опать ище == * [[Математика]] * [[Ґеометрия]] * [[Планиметрия]] * [[Триґонометрия]] * [[Троугелнїк]] == Вонкашнї вязи == {{Commonscat|Law of cosines}} * [http://mathworld.wolfram.com/LawofCosines.html Kosinusna teorema] * [http://www.cut-the-knot.org/pythagoras/cosine.shtml Kosinusna teorema] 9nh7mblkoj6iprkuk1fyw85auu2pevp 0 218 2367 2366 2024-10-14T16:21:15Z Amire80 9 10 измена увезено 2366 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px ! colspan="2" |<big>Коцур</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Центар_Куцуре.jpeg|34 0px|center]] |- ! colspan="2" | Административни податки |- | '''Держава''' || Сербия |- | '''Покраїна''' || Автономна покраїна Войводина |- | '''Управни округ'''|| Южнобачки |- | '''Општина'''|| Вербас |- ! colspan="2" | Жительство |- | - 2011. рок |4348 |- | - Густосц || 81 житель/км² |- ! colspan="2" | Ґеоґрафски характеристики |- | '''Координати'''|| 45° 31′ 05″ С; 19° 35′ 10″ И |- | '''Часова зона'''|| UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST) |- | '''Абс. висина'''|| 81 м |- | '''Поверхносц'''||57.7 км² |- | colspan="2" |[[Файл:Serbia_location_map_%28with_Kosovo%29.svg|300px|center]] |- ! colspan="2" |Инши податки |- | '''Поштове число'''|| 21466 |- | '''Поволуюце число'''|| 021 |- | '''Реґистерска ознака'''|| VS |} '''Коцур''' (русин. ''Коцур'', мадь. ''Kuczora'', нєм. ''Kutzura'') то валал у општини [[Вербас]], у Южнобачким округу автономней покраїни Войводини Републики Сербиї. То нукашнє панонске населєнє на лесней тераси, збитого типу. По попису жительства з 2011. року у Коцуре єст 4.348 жительох. Ґеоґрафски найблїзши векши вароши то Вербас (8 км), Нови Сад (42 км), Суботица (83 км) и Беоґрад (126 км). У Коцуре єст три церкви - грекокатолїцка, православна и римокатолїцка церква. Грекокатолїцка церква, пошвецена Успению пресвятей Богородици, найстарша церква у Коцуре, вибудована 1791. року. Православна церква тиж пошвецена Успению пресвятей Богородици, а римокатолїцка церква пошвецена Шицким святим, основана є 1811. року. У Коцуре, попри месней заєднїци и месней канцелариї, єст и пошта, Oсновна школа Братство єдинство, Предшколска установа Бошко Буха - оддзелєнє Герлїчка, Манастир часних шестрох, Народна библиотека Данило Киш, Етно клуб, Дом култури, Ґеронтолоґийни центер, ветеринарска служба и фодбалски стадион. Року 2013. у Коцуре була преславена 250. рочнїца од приселєня Руснацох до Коцура<ref>[https://web.archive.org/web/20140226151904/http://zavod.rs/sr/istorijat/ Завод за културу војвођанских Русина — историјат] Архивирано на сајту Wayback Machine (26. фебруар 2014), zavod.rs.</ref>. == Ґеоґрафски прикмети == Коцур ше находзи на 81 метеру надморскей висини, и то на координатох 44° 09′ 08" сиверно и 21° 04′ 32" восточно. Находзи ше на коло 126 километри сиверо-заходно од Беоґрада, 42 километри сиверо-заходно од Нового Саду, а коло 83.5 километри южно од Суботици. През Коцур преходзи беґель Дунай-Тиса-Дунай. ==== Беґель Дунай-Тиса-Дунай ==== У Коцуре ше находзи єден з 23 шлайсох гидросистеми Дунай-Тиса-Дунай, єдинственей беґельскей мрежи хтора длугока (з природнима и з часци реконструованима водотоками) 960 километри. Вона повязує цеки рикох Дунай и Тиса през Войводину и преходзи през 80 войводянски валали. Шлайс при Коцуре служи же би ше преводзело ладї з єдного на други уровень води. == История == Перше споминанє Коцура у литератури записане у акту з 1543. року Архиепископиї у Калочи, кед ше о Коцуре бешедує як о нєдостаточно вельким месце же би плацело порцию. Познєйше у турских тефтерох за Бачку нахию з 1590. року Коцур спомнути як место у хторим єст 18 хижи чийо власнїки маю обовязку плациц порцию. После виганяня Туркох з Войводини Бачка, Срим и Банат були ридко населєни обласци и дворска комора под управу Австроугорскей монархиї до тих крайох приводзела колонистох Нємцох, Руснацох и Словацох. Нємци приходзели зоз Нємецкого царства, а Руснаци и Словаци ше лєм премесцали у нукашньосци монархиї. Понеже Комора була задовольна зоз Руснацами хтори були населєни до [[Руски Керестур|Руского Керестура]], управитель камералних доброх у Бачкей Франц Йозеф де Редл и житель Керестура Петро Киш 15. мая 1763. року подписали Контракт о присельованю Руснацох до Коцура. Петро Киш мал обовязку зоз сиверних крайох тедишнєй Австроугорскей, зоз жупанийох Боршод, Абауй, Земплин, Саболч и других, завербовац 150 фамилиї Руснацох хтори би ше приселєли до валалу Коцур. Условия приселєня були таки: же би шицки приселєнци мали статус liberae migrationis (то були селянє хтори ше, по вимиреню обовязкох, могли шлєбодно селїц), же би були русинскей националносци и грекокатолїки, способни за польски роботи на хасен держави. Обецане им же у Коцуре достаню плац за їх хижу, алє одвоєно од других жительох, же би могли без завадзаня служиц свойо грекокатолїцке богослуженє, же достаню достаточно жеми и пустару Стуб, а буду мац исти обовязки як и други поданїки. У условийох було одредзене же Руснаци муша сами себе збудовац набивану або зоз цеглох хижу по упутствох яки давала коморска управа, же попри жеми населєнци достаню и право на полрочне точенє (карчму), як и два роки ошлєбодзеня од спахийских и явних плаценьох, односно порцийох. Истого, 1763. року, до Коцура пришла 41 фамилия, а два роки познєйше Комора приведла ище 42 фамелиї зоз сиверовосточних угорских жупанийох. Записи у церковних кнїжкох у Мучоню, у Мадярскей, потвердзую же вельке число Русинох грекокатолїкох, хтори мали право шлєбодней селїдби, були зоз тей парохиї. Уж по попису 1764. року у валалє жили 386 Руснаци, вєдно зоз 391 Сербом. У идуцих рокох число Руснацох ше звекшовало, а число Сербох ше обачлїво зменшовало и уж концом седемдзешатих рокох осемнастого вику Серби ше виселєли з Коцура, а у идуцим периодзе приселюю ше Нємци и Мадяре. У записох ше спомина же за мадярски дзеци уж 1800. року прияти учитель и же 1805. року у Коцуре єст 31 нємецка фамилия. Векшина коцурских Нємцох пришла 1803. року зоз Пештанскей жупаниї, зоз местох Харта и Вадкерт, и зоз околних местох коло Коцура (зоз Торжи/Савиного Села, Вербасу и Секича/Ловченцу). Спрам попису зоз 1857. року у Коцуре жили 4.165 жителє, од того 2.469 Руснаци, 1.024 Нємци, 578 Мадяре и 74 других. Будованє грекокатолїцкей церкви почало 1792. року и вистка у бечских новинох ''Сербския повседневния новини'' у авторстве коцурского пароха о. Луки Сатшинского перши потераз пренайдзени новински текст о Руснацох на тих просторох. Церква закончена аж початком дзеветнастого вику. Интересанти и податок же матрикули коцурскей грекокатолїцкей парохиї исную од 1778. року, а найстарши ше тераз чуваю у Историйним архиве Нового Саду дзе су доступни виглєдовачом, а у електронскей форми ше находза на интернет боку Заводу за културу войводянских Руснацох. Жительство Коцура мало досц вельки природни прирост. Число жительох ше, медзитим, рушало у спомнутих розмирох пре вилїви, подлу пияцу воду и воздух, як и пре хороти шицких файтох, спомедзи хторих окреме були опасни три коцурски колери (1831, 1848-1849, и 1873. ). Наталитет при Нємцох бул найменши. Период од 90-их рокох ХIХ по Другу шветову войну характерує висельованє жительства до ЗАД, Канади алє и до Сриму и Славониї. При концу Другей шветовей войни Нємци ше скоро у подполносци виселєли зоз Коцура. У повойнових условийох порушане питанє колонизациї Войводини. Перша ґрупа колонистох до Коцура, були то 4 фамелиї, пришла зоз Чарней Гори у октобре 1945. року, а друга ґрупа хтору творели 21 фамилия з Македониї и Косова пришла у априлу 1946. року а треца, у хторей були 150 фамилиї зоз Босни и Герцеґовини, пришла у маю 1946. року. До конца колонизациї до Коцуре ше населєли 173 фамилиї, односно 959 жителє. Кажда фамилия достала хижу, жем и дакус статку. ====Коцур затримал руски идентитет==== Коцурска руска школа була основана 1765. року, цо значи же медзи коцурскима Руснацами од початку исновало вельке число грамотних людзох. Треба надпомнуц и тото же зоз затримованьом конфесийней (церковней) школи у периодзе аґресивней мадяризациї у другей половки дзеветнастого вику, Коцур у велькей мири затримал руски идентитет у тим мултиетнїчним штредку. Як и у Руским Керестуре, так и у Коцуре у дзеветнастим вику була присутна традиция писаня и преписованя рукописних кнїжкох на духовни теми и дзепоєдни приклади тей файти народней литературней творчосци зачувани по нєшка. Як окреме важну файту писаного скарбу мушиме визначиц ''Хисторию фарї коцурскей'' хтору седемдзешатих рокох дзеветнастого вику написал тедишнї коцурски парох о. Павло Вукич и хтора єдно з найзначнєйших историйних жридлох за виглєдованє прешлосци Коцура. Ту тиж треба визначиц и ''Народну хронїку'' Йоана Москаля. Кед 1895. року [[Володимир Гнатюк]] пребувал у [[Бачка|Бачкей]] вон у Коцуре, записал значне количество етноґрафских материялох од старших людзох, народних приповедачох. За початок културно-уметнїцкей дїялносци у Коцуре, алє и при Руснацох на тих просторох, мож брац 1913. рок кед отримана програма у хторей, медзи иншим, виведзени и драмски фалати ''Нє преклїнай'' и ''Врачарка''. Коцурци, хтори у значним чишлє участвовали и на Велькей народней скупштини у Новим Садзе 25. новембра 1918. року, мали значну улогу и у формованю [[Руске народне просвитне дружтво|Руского народного просвитного дружтва]] просвитного дружтва 2. юлия 1919. року. Теди за єдного з двох подпредсидательох РНПД вибрани коцурски учитель [[Емилиян Ґубаш]], а за другого дюрдьовски парох о. [[Дюра Биндас]], хтори штири роки познєйше будзе премесцени на коцурску парохию и ту тиж будзе мац значну улогу у културно-просвитним и дружтвено-политичним живоце. У медзивойновим периодзе зявели ше нови мена, млади, образовани и енерґични Коцурци хтори, кажди на свой способ, буду доприношиц свойому народу. Учитель и поета [[Янко Фейса]] бул єден з пионирох рускей литератури за дзеци, автор числених стихох претворених до шпиванкох. За тото заслужни ище єден Коцурец, о. [[Онуфрий Тимко]], священїк, етномузиколоґ и публициста, чия фундаментална робота на зазберованю и виглєдованю нашей народней музики унапрямела розвой музичней уметносци при Руснацох у идуцей децениї. Його брат, [[Ириней Тимко]], тиж мал огромну улогу у дефинованю рускей музичней сцени як композитор, аранжер, дириґент и музични редактор. Ту вшелїяк и людзе як цо то священїк и писатель о. [[Максимилиян Буїла]] , правнїк и автор ''Историї русского народа'' Николай Д. Олеяров и други. Бул ту и Євген Горняк, млади поета чий талант нїґда до конца нє бул указани явносци. Вон под монашеским меном Авґустин постал владика и апостолски еґзарх за українских грекокатолїкох у Велькей Британиї. ==== После Другей шветовей войни меня ше национална слика валалу ==== З концом Другей шветовей войни у Коцуре културно-просвитни живот пребераю цивилни власци а пришло и до значних пременки националней слики того валалу. По висельованю подунайских Швабох, до Коцура ше приселєли Серби зоз Босанскей Країни и принєсли свойо обичаї и похопйованє швета, цо тиж мало вельки вплїв на идентитет коцурских Руснацох, подобнє як цо то по теди мало вецей як сторочє и пол заєднїцкого живота з Нємцами и Мадярами. И ту ше розвивал културно-просвитни живот, през драмски секциї, народни танци, шпиванє, литературни кружоки, подобову уметносц и друге. За тот период окреме значни линґвиста и професор [[Гавриїл Г. Надь]], скулптор [[Еуґен Кочиш|Евґен Г. Кочиш]], учитель и дружтвено-политични роботнїк Микола Москаль, новинар и писатель Юлиян Каменїцки, писателє Оскар Кочиш, [[Владимир Сабо Дайко]], народни етноло Микола Каменїцки и други. У тим периодзе основани и ''фестивал Коцурска жатва'', а през цали тот час форми орґанизованя културно-уметнїцкей роботи ше меняли. Перше то бул Месни одбор [[Руска матка|Рускей матки]], потим КПД ''Николай Ґоґоль'', а вецка и у рамикох Културно-просвитней заєднїци Вербас. Дзеведзешати роки принєсли нови пременки на тих вично турбулентних просторох. Праве 1990. року основане Културно-уметнїцке дружтво ''Жатва'' хторе превжало нє лєм ''Коцурску жатву'' алє и найвекшу часц културно-просвитней роботи медзи Руснацами у Коцуре. Познєйше у тим ''Жатви'' помогли и надалєй помагаю Етно-клуб ''Одняте од забуца'' и КПД ДОК. Треба спомнуц же зоз Коцура и нашо писателє: Микола Шанта, Микола М. Цап, Мария Яким, Силвестер и Серафина Макаї (хтори тиж витворени и у подобовей уметносци), универзитетски професоре: [[Юлиян Рамач (линґвиста)|Юлиян Рамач]], Михайло Фейса, Юлиян Кандрач, Мария Д. Сакач, Владимир Пушкаш и други. Коцур и його Руснаци у 21. вику глєдаю нови способи витворйованя власного идентитету, алє ше тиж намагаю чувац и тото цо им охабели їх предки. При Руснацох обачлїве доприношенє рускей култури креативних Коцурцох новей ґенерациї як цо то Саня Дивлякович, Танита Ходак, Емилия Чизмар, Иґор Горняк, Катарина Фейди. У швеце спорта постало познате мено фодбалера Любомира Фейси. == Значни манифестациї у Коцуре == === Коцурска жатва === ''Коцурска жатва'' то вельорочна коцурска манифестация хтору ше орґанизує од 1979. року у лєтнїх мешацох под час жатви и ма богату културно-уметнїцку програму. Праве по тей манифестациї КУД у Коцуре достало назву як КУД ''Жатва''. === Акция младих ''Дай и ти свою руку'' === Акция младих ''Дай и ти свою руку'' хтора промовує мултикултуралносц, интеррелиґиозносц и толеранцию то рочна манифестация хтору орґанизує Коцурске здруженє младих. Уж по єй першим отримованю 2011. року тота акция була преглашена за найлєпшу локалну младежску акцию у Сербиї спомнутого року<ref>[https://archive.is/20130801162408/www.mos.gov.rs/vesti/budimo_cuvari_gradjanskih_vrednosti_0 Будимо чувари грађанских вредности,] Министарство омладине и спорта, 22. март 2012.</ref>. Акция тирва пар днї и призбера пар стотки младих волонтерох зоз цалей Сербиї з цильом помогнуц старшим людзом у валалских обисцох и у ушореню валала. === Коцурска чутка=== Манифестация под назву ''Коцурска чутка'' то медзинародни фестивал гумору и сатири, под орґанизацию КПД ДОК. === Фиякерияда === ''Фиякерияда'' у Коцуре то новша локална манифестация хтора по першираз отримана 2011. року. Фиякерияда манифестация змагательного характеру, представя змаганє до трицец фиякерох до хторих запрагнути два або штири конї, а до програму уключени и инши форми, як цо то наступ мажореткиньох и подобне. === Костельникова єшень === ''Костельникова єшень'' то културно-уметнїцка манифестация Руснацох хтору ше орґанизуе по местох у Войводини дзе жию Руснаци, уключуюци ту и Коцур. === Демоґрафия <ref>[https://pod2.stat.gov.rs/ObjavljenePublikacije/G2002/pdf/G20024009.pdf „Књига 9”. Становништво, упоредни преглед броја становника 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 2002, подаци по насељима (PDF).] webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. мај 2004. ISBN 86-84433-14-9.</ref> === {| class="wikitable" |+ |- ! Рок !! colspan="2" | Жителє |- | '''1948.'''|| 4731 | |- | '''1953.'''|| 4783 | |- | '''1961.'''|| 4881 | |- | '''1971.'''|| 4655 | |- | '''1981.'''||4687 | |- | '''1991.'''|| 4713 |4804 |- | '''2002.'''|| 4663 |4750 |- | '''2011.'''|| 4384 | |} == Улїци == По мапи зоз 1783. року Коцур творели тоти улїчки Велька улїчка, Вельки шор, Вербовец и Нови шор. Нєшка у Коцуре єст тоти улїци: * Маршала Тита (позната як Вельки шор) * Нови шор * Иви Лоли Рибара * Иси Секицкого * Ґабра Костелника * Мученїка Папуги * Дюри Бильнї * Гавриїла Принципа * Петефи Шандора * Партизанска * Ошлєбодзеня * Нова I, II, III, IV * Владу Чордаша * Владимира Назора * Жарка Зренянина * Млїнска * Войводянска * Словацка == Литература == * Насред широке равнице ''Поводом 250-годишњице досељења Русина у Куцуру''. Нови Сад: ''Прометеј''. 2013. ISBN 978-8-651-50849-6. == Вонкашнї вязи == * [https://www.youtube.com/watch?v=8M_occ909Bc Писня Коцуру], шпива Михал Иван, ютˈюб канал маковчань * * [https://www.youtube.com/watch?v=HRRHVP6vYf8 Прадки у Коцуре], авторе Ясмина Таушан и Златко Рамач, ютˈюб канал маковчань == Референци== ig5tcy5mukt2il8gfz9jde0f12o9d28 0 219 2374 2373 2024-10-14T16:22:33Z Amire80 9 6 измена увезено 2373 wikitext text/x-wiki == Кошава == Кошава то жимни, досц моцни витор хтори дує у сиверовосточних крайох Сербиї, з векшй часци по поверхносци жеми, до висини єдного километра, з часу на час у моцних налєтох. '''Походзенє назви''' – слово кошава превжате зоз турского язика: кош швидки и хава – воздух. '''Наставанє кошави''' – Тот витор настава кед над Україну и Бесарабию воздушни прицисок високи, а над заходну часцу Штредожемного моря и Ядраном нїзки<ref>[https://web.archive.org/web/20070930211835/http://amsglossary.allenpress.com/glossary/search?id=kossava1 „Kossava”]Kossava. Glossary of Meteorology, Second Edition. American Meteorological Society.</ref>. Наймоцнєйша є на уходзе до Дєрдапскей клисури. Приноши суху и жимну хвилю. Найчастейше дує вєшенї и вжиме. Жимна жимска кошава часто спричинє лядовицу. Кошава звичайно дує 2-3 днї, алє часто тирва и по єден тидзень<ref>Romanić; et al. (2015). „Long-term trends of the 'Koshava' wind during 1949-2010”. International Journal of Climatology. 35 (3): 288—302.</ref>, та и длужей. Наука нє доказала же кошава дує лєм на нєпарни днї. '''Покаль доходзи''' – Кошава дує по долїни Дунаю, од Ґолубцу по Вуковар, а у Войводини є наймоцнєйша у Южним Банаце. '''Напрям у хторим дує''' – покус ше розликує у рижних местох пре релєф и даяки препреченя. У Южним Банаце кошава дує у напряме юг-юговосток, а у Бачкей и Сриме є юговосточни витор. '''Швидкосц кошави''' - вдереня витру можу мац швидкосц и до 100 km/h, гоч ше штредня швидкосц витру руша медзи 25 и 45 km/h. Призначени и цепли кошави. Чувствує ше ю на сиверу по Суботицу, на югу по Ниш, а на заходзе по Шид. Дзекеди дзвига вельки габи, та очежує и претаргує рични транспорт на Дунаю. Кед Делиблатска писковина нє була закрита з древами и другима рошлїнами, кошава дзвигала и на вельки оддалєносци ношела писок. == Литература == * Дукић, Душан (2006). Климатологија. Београд: Географски факултет. * Дукић 2006, стр. 116. * Енциклопедия Нового Саду 12, КОС -ЛЕР, Нови Сад 1999, б. 58-59 == Вонкашнї вязи == * [[:sr:Кошава|Кошава]] - Википедия на сербским язику == Референци == ftmk3rgycekxleaog23hqkf5kn7mq4u 0 220 2388 2387 2024-10-14T16:22:34Z Amire80 9 13 измена увезено 2387 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align="right" width="300px" align: |+ ! colspan="2" |Кромпля |- | colspan="2" |[[Файл:Patates.jpg|center|270px]] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Царство''' |Plantae |- |'''Кладус''' |Tracheophytes |- |'''Кладус''' |Tracheophytes |- |'''Кладус''' |Asterids |- |'''Ряд''' |Solanales |- |'''Фамилия''' |Solanaceae |- |'''Род''' |Solanum |- |'''Файта''' |S. tuberosum |- ! colspan="2" |Биномне мено |- | colspan="2" |<div style="text-align: center;">'''Solanum tuberosum L.''' |} '''Кромпля''' (лат. ''Solanum tuberosum L''.) – у українских бешедох коло кромпля єст и кромплї, вост. слц. ''krompl'i.'' У своєй основи ма нєм. Grundbrine (жемово грушки), хторе у нємецких диялектох звучи як krumpirne, krumpir. Слово найскорей пожичене прейґ мадярского krumpli (исте). Кромплї найрозширенша желєнява у нас и, коло капусти и пасулї, спада медзи основни животни артикли як цо хлєб, млєко и месо. == Походзенє == Историйни записи шведоча же Шпанци як колонизаторе Южней Америки нашли кромплї у Перуу. Природни бивальнїк им у Андох Перуа и Боливиї, на висини прейґ 4.000 метери. Зоз Шпаниї кромплї пренєшени до Италиї, Белґиї, Нємецкей, Австриї и Французкей. Монахи з фрушкогорских манастирох заслужни за преношенє кромпльох по Сербиї – перше до манастира Благовищеня у чачанским краю, под гору Єлицу, а оталь ше тота желенява далєй ширела. == Ботанични опис рошлїни == [[Файл:-365_potato_flower_%2827700158205%29.jpg|right|220px|alt=Кромпльов квиток|thumb|Кромпльов квиток]] Кромпля вецейрочна лїсцаста рошнїна висока колоєден метер, животней форми ґеофита - ма под'жемне стебло. На ризому єст велї столони на хторих ше формую гомолї. Лїсца пиркасто подзелєни. Поставени су зменююцо. Фарба квитку варира од билей по целовкасту и лиловкасту, зоз барз жовтима прашнїками хтори зроснути з основу венчика, а антери им медзи собу припити. Квети иншак актиноморфни, поставени су терминално и ґруповани до цимозних ґириздочкох. И венчик и погарик маю по пейц лїсточка, з тим же фарбу квитку дава венчик хтори ишак симпентални. Прашнїки з антерами хтори ше отвераю на верху маю два пори, а плоднїк двооки. Слупчок плоднїку длугши од прашнїкох. Квитнє од юния до авґуста. Опращкованє у векшини случайох вонкашнє (з инсектами, витром). Енерґетска вредносц кромпльох 130 kcal Протеїни: 2,36 g Угльово гидрати: 28,7g Влакна: 0,4 g Масци: 0,19 g Цукер: 0,1 g Кромплї маю 87 калориї на 100 ґрами. == Поживна вредносц == Млади кромплї на яр и у перших дньох лєта обезпечую вельку часц енерґетских потребох чловека пре богатство скробу (крохмалю), протеїнох и витамину Ц. Маю у себе важни минерали, та прето їх нутритивна вредносц наглашена. Кромплї подмирюю орґанизем зоз найменєй 60% потребним количеством витамину Ц. Дзепоєдни продукователє заградкових рошлїнох садза и сладки кромплї (Ipomea batatas), хтори богати зоз суху материю (до 30%), угльовима гидратами, окреме з цукром, та маю векшу енерґетску вредносц. Єст били кромплї хтори ше при вареню розваря, и червени – хтори ше нє розпадую. == Хаснованє == Кромплї ше є як прилог ґу месу, та можу буц варени на пире, варени як кромльова шалата, пражени на масци або олєю на помфрит, печени на тепши або печени на лупу. Термично обробени кромплї ше поджами, та ше вец можу пражиц як кромплянїки або вариц як ґомбовци зоз шлївками. [[Файл:Terpomoj_en_Merkato_en_Tuluzo.jpg|center|420px|thumb]] == Литература == * Енциклопедия Нового Саду 12, КОС – ЛЕР, Нови Сад 1999, б. 101 * Оксана Тимко Дїтко, Назви рошлїнох и животиньох у руским язику, Вуковар 2016, б. 52, 64 == Вонкашнї вязи == * [https://fittproteam.com/krompir-kalorije-nutritivna-vrednost-i-uticaj-na-zdravlje/ Krompir – kalorije, nutritivna vrednost i uticaj na zdravlje], Fittproteam.com * [http://www.potatomuseum.com/ Музей кромпльох] * [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%9A%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B8%D1%80 Кромпир], Википедија на српском језику 69usj3z9n00nlwfzoslq1m5a1ckm2xc 0 221 2403 2402 2024-10-14T16:22:35Z Amire80 9 14 измена увезено 2402 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Ксения Атанасиєвич |- ! colspan="2" |[[Файл:Ksenija Atanasijević (c. 1935).png|center|thumb|Ксения Атанасиєвич]] |- ! colspan="2" |Основни податки |- |'''Датум родзеня''' |5. фебруар 1894. |- |'''Место родзеня''' |Беоґрад, Кральовина Сербия |- |'''Датум шмерци''' |28. септембер 1981. (87 роки) |- |'''Место шмерци''' |Беоґрад, СФРЮ |} '''Ксения Атанасиєвич''' (Беоґрад, 5. фебруар 1894—Беоґрад, 28. септембер 1981), филозоф и прекладатель<ref>[Мишић, Милан, ур. (2005). ''Енциклопедија Британика. А-Б''. Београд: Народна књига: Политика. стр. 78. ISBN 86-331-2075-5]</ref>, перша доценткиня и перша жена котра докторовала на Беоґрадским универзитету 1922. року<ref>''Југословенски књижевни лексикон'' (2. вид.). Нови Сад: Матица српска. 1984. бок. 32.</ref>. Дипломовала чисту филозофию зоз класичнима язиками. Була прекладателька класичних филозофских дїлох, як и авторка студийох, статьох, метафизичних и етичних розправох. Медзи двома шветовима войнами була професорка на Универзитету у Беоґрадзе. Обявени єй Филозофски фраґменти. Прекладала Аристотелово (Орґанон), Платоново (диялоґ Парменид), Спинозово (Етика), Адлерово (Индивидуална психолоґия) дїла. == Биоґрафия == [[Файл:Nadežda Petrović - Ksenija Atanasijević - Google Art Project.jpg|thumb|Ксения Атанасиєвич, малюнок Надежди Петрович, 1912. рок (спомин збирка Павла Белянского)]] Ксения Атанасиєвич родзена 1894. року у Беоґрадзе як шесте дзецко углядного лїкара, управнїка Общого шпиталю Светозара Атанасиєвича. Єй мац Єлєна, зоз беоґрадскей священїцкей фамелиї и родзина зоз предсидательом беоґрадскей општини Ачимом Чумичом, умарла после породу. Кед мала 12 роки, умера єй оцец, а старанє о Ксениї пребера єй мачоха, просвищена наставнїца Висшей женскей школи София Атанасиєвич. Найлєпши пайташ єй бул писатель Растко Петрович и його шестра, паризка малярка Надежда. Ксения студира филозофию на Беоґрадским универзитету, професор главного предмета єй славни Бранислав Петрониєвич, кого пре одкрице у палеонтолоґиї и ориґиналних филозофских роботох високо уважую европски науково круги. Медзитим, пред Петрониєвичом ше шицки на Беоґрадским универзитету трешу од страху. Ксения ше у писму пайташки поносує же його преподаваня ,,физиолоґийно нєвитримуюци” и же студенти млєю на семинарох котри Петрониєвич водзи, намагаюци ше же би их вишмеял, понїжел и з факултета занавше виплашел каждого хто му нє може интелектуално парировац. ,,Я обчековала же каждей хвильки спаднєм мертва. Єдна студентка почала плакац, а єдна пошла и нїґда вецей нє придзе” гвари млада Ксения. Алє тот исти Петрониєвич Ксению одкрива як найталантованшу на факултету и нєформално ю преглашує за свою нашлїднїцу. Медзитим, перши успихи на факултету були и перши стретнуца Ксениї Атанасиєвич зоз злобу людзох, котра нїґда нє церпела анї потримовала винїмковосц: починаю бешеди о єй любовней вязи зоз професором Петрониєвичом. === Докторат === Понеже дипломовала, за докторску роботу бере дїло Дьордана Бруна и глєда ридки кнїжки о нїм по цалей Европи. Докторат одбранєла зоз одличним успихом<ref>[https://www.bbc.com/serbian/cyr/srbija-55942890 „Трновит пут Ксеније Атанасијевић - прве жене са титулом доктора наука у Србији“]''BBC News'' по сербски.</ref>. Ма 28 роки кед бранї свою докторску тезу Бруново ученє о найменшим, 16. януара 1922. року. У комисиї у котрей предшедал Петрониєвич були и Милутин Миланкович и Веселин Чайканович. Можебуц и прето же би сам одкрил приповедки о його сентименталносци ґу Ксениї, Петрониєвич теди превозиходзи и свою малициозносц и суровосц ґу студентом, та у єдней хвильки Ксению Атанасиєвич, гоч на филозофским испиту, водзи през подруче висшей математики. Вона нєобчековано доказує же є цалком порихтана потолковац и математични формули котри ше дотикаю дїла Дьордана Бруна, а нєсподзивани Петрониєвич и Миланкович патра єден на другого и коментарую ,,Колеґа, чи шицко у шоре зоз гормонами нашей кандидатки?!” Їх нєсхопни комплименти требали повесц же Ксения ,,мудра як хлоп”, медзитим таки франти утвердзели Ксенийову ришеносц же би ше борела за ровноправносц женох у дружтвеним живоце Кральовини Югославиї. Була промовована за доктора 5. марца истого року<ref>5</ref>. === Преганянє === Варошски сплєтки у Беоґрадзе преходза на ,,нову аферу“ и преглашую Ксению же є любовнїца зоз свою найлєпшу пайташку Зору Станкович. Тоти сплєтки ше потим замєнюю з нову ,,приповедку”: Ксения Атанасиєвич у вязи з познатим беоґрадским лїкаром и ,,оженєтим чловеком” Миланом Марковичом. Провокативни наслови о Ксенийовим любовним живоце з доктором Марковичом зявюю ше и на перших бокох тедишнєй жовтей преси, часописох ''Балкан'' и ''Вече''. Людзе им нє признаваю приватносц анї кед ше доктор Маркович розводзи од першей жени и винча зоз Ксению Атанасиєвич. Понеже Ксения постала и преподавач на Беоґрадским универзитету, увредзени професор Милош Тривунац на схадзки Универзитетскей ради пишно прокламує - Єст краї у Сербиї дзе жени бочкаю руку младим хлопом, а ви сцеце дац катедру доцента єдней младей дзивки. Ксения Атанасиєвич нє витрима тортуру котра єй ше рихта на Беоґрадским универзитету. Цали круг професорох, котри углавним анонимно дїйствую, страсно ше унапрямели на ню и здумую афери. Главна им же Ксения, на єдним преподаваню на Коларцу, спомла сиґурне жридло, нє цитуюци го ясно, та на тот способ постала плаґиятор. На основи того, вони орґанизую гласанє за вируцованє професорки Атанасиєвич з Универзитета – з катедри Филозофского факултета склонєна 24. октобра 1935<ref>6</ref>. Професор и правнїк, Живоїн М. Перич, явно и страсно спозорює же тоти гласаня цалком нє по закону. Конференция интелектуалцох глєда же би ше утвердзело хто ма право<ref>7</ref>. Анонимна ґрупа теди дискусию преруцує на терен ,,автономиї Универзитета”. Ксения Атанасиєвич пишe полемични тексти, поволує тих котри ю нападаю най явно поведза о чим ше роби, глєда право голєм же би ше бранєла. З другого боку нєт одгук, а цо баржей час преходзи, стваря ше упечаток же ,,ту заш лєм дачого єст”. Полни осем роки Ксения Атанасиєвич безуспишно глєда правду и защиту. У медзичаше, Енциклопедия Британика до своїх одреднїцох кладзе єй докторску роботу о Дьорданови Брунови як релевантну литературу за похопйованє Бруновей думки. Конєчно вона сама 1936 (лєбо 1935)<ref>8</ref> року пише молбу Универзитету же би ю предчасово пензионовали. Вистата од тей борби гварела: „на своїм боку, окрем правди и закона, нє мала сом нїч вецей”. Обрацаюци ше на случай, ректорат универзитета заключел же За свой нєуспих на Универзитету панї Атанасиєвич може подзековац лєм себе<ref>9</ref>, на цо Атанасиєвичова одвитовала же може дзековац „перфидним интриґом, прикритим з универзитетску автономию”<ref>10</ref>. У децембру 1939. є поставена за наставного инспектора<ref>11</ref>. === Друга шветова война === У Беоґрадзе под час Другей шветовей войни, Ксения Атанасиєвич одбива подписац познати Апел беоґрадских интелектуалцох. Ище и, пред войну писала процив нацизму и бранєла Єврейох, та ю Ґестапо гарештує. По законченю войни, нови комунистични власци ю гарештую. Зоз комунистичного гарешту вишла без гражданских правох, а шицки єй кнїжки положени на лїстину забранєних. Предлужує анонимно робиц и рихта треци том свойого животного дїла Филозофски фраґменти. Тот рукопис нїґда нє пренайдзени. На основи того цо пренайдзене, трима ше же Ксения Атанасиєвич творителька ориґиналней и цалосней филозофскей системи<ref>12</ref>. Найвекша сербска жена думатель, чия главна тема проблем зла у поєдинцу и дружтву. Доставала и урядови поволанки най преподава у Америки, алє остала у Беоґрадзе, дзе умера 1981. року, у своїм 88. року. Похована є на беоґрадским Новим теметове зоз супругом Миланом Марковичом, на парцели 10. Концом 80-их, єй гробнїца знїщена, а гробне место прекопане и дате новим власнїком<ref>13</ref>. == Нашлїдство == Лїляна Вулетич написала кнїжку ''Живот и думка Ксениї Атанасиєвич'' за котру 2006. достала награду По Исидорових дражкох. Зоран Паневски написал роман ''Елегия о билим дзивчецу'' о Ксениї Атанасиєвич<ref>14</ref>. == Вибрани дїла == * ''Бруново учење о најмањем'', Београд, 1922. * ''Почеци филозофирања код Грка'', Београд, 1928. * ''Филозофски фрагменти I-II'', Београд, 1929-30. * ''La doctrine métaphysique et géométrique de Bruno,Београд и Париз'', 1923. * ''L'Atomisme d’Epicure'', Париз, 1928. * U''n fragment philosophique'', Београд, 1929. * ''Considération sur le monde et la vie dans la littérature populaire des Yougoslaves,'' Париз 1929/30. * ''Die gegenwärtigen philosophishen Strömungen in Jugoslawien – Der russische Gedanke, Internationale Zeitschrift für Philosophie'', Бон, 3, 1930. * D''ie Anfänge des Philosophiernes bei den Griechen'', 1928. * ''Органон'', преклад * ''Етика,'' преклад == Референци == 1 Мишић, Милан, ур. (2005). ''Енциклопедија Британика. А-Б''. Београд: Народна књига : Политика. стр. 78. ISBN 86-331-2075-5 2 ''Југословенски књижевни лексикон'' (2. изд.). Нови Сад: Матица српска. 1984. стр. 32. 4 а 3 Политика, Београд 1922. године 6 а 4 https://pravoslavnisvet.wordpress.com/2014/11/05/%D0%BF%D1%80%D0%B2%D0%B0-%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B0-%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80-%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%B0-%D0%BF%D1%80%D0%B2%D0%B8-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B5%D1%81%D0%BE%D1%80-%D0%B8/ „Прва жена доктор наука, први професор и најученија Српкиња – Ксенија Атанасијевић у „паклу универзитета“”. pravoslavnisvet.wordpress.com. Приступљено 17. 1. 2022. # 7 а 5 https://digitalna.nb.rs/view/URN:NB:RS:SD_2F6F6602455A67B1B521D786232CBF4A-1922-03-06#page/0/mode/1up "Политика", 6. март 1922, стр. 3 # 8 а 6 https://digitalna.nb.rs/wb/NBS/novine/vreme/1935/10/29?pageIndex=00006 "Време", 29. окт. 1935 # 9 а 7 https://digitalna.nb.rs/wb/NBS/novine/politika/1935/11/11?pageIndex=00007 "Политика", 11. нов. 1935 # 10 а 8 https://digitalna.nb.rs/wb/NBS/novine/politika/1935/11/06?pageIndex=00008 "Политика", 6. нов. 1935 # 11 а 9 https://digitalna.nb.rs/wb/NBS/novine/politika/1935/12/01?pageIndex=00006 "Политика", 1. дец. 1935 # 12 а 10 https://digitalna.nb.rs/wb/NBS/novine/politika/1935/12/02?pageIndex=00008 "Политика", 2. дец. 1935 # 13 а 11 https://digitalna.nb.rs/wb/NBS/novine/politika/1939/12/08?pageIndex=00013 "Политика", 8. дец. 1939 # 14 а 12 https://web.archive.org/web/20170212110831/http://rastemo.rs/na-danasnji-dan/ksenija-atanasijevic-prva-zena-doktorant-beogradskog-univerziteta/ „Ксенија Атанасијевић”. Растемо. Архивирано из оригинала 12. 02. 2017. г. Приступљено 28. 1. 2018. # 15 а 13 Ђуричић, Александар (4. 11. 2021). „Ко је оклеветао најпаметнију Српкињу”. Недељник. Београд. стр. 36. ISSN 2217-8058. # 16 а 14 Вулићевић, Марина (29. 5. 2023). [[https://www.politika.rs/scc/clanak/555220/Roman-o-zivotu-Ksenije-Atanasijevic „Роман о животу Ксеније Атанасијевић”]]. Политика. Приступљено 30. 5. 2023. == Литература == * Вулетић, Љиљана (2005). ''Живот и мисао Ксеније Атанасијевић''. Београд. * Пантелић, Ивана; Милинковић, Јелена; Шкодрић, Љубинка (2013). ''Двадесет жена које су обележиле XX век у Србији''. Београд: НИН. == Вонкашнї вязи == * [https://web.archive.org/web/20211023221914/https://www.vreme.com/cms/view.php?id=414861 Живот и мисао Ксеније Атанасијевић (I), (II), (III)] * [https://web.archive.org/web/20071029095649/http://danas.co.yu/20050528/knjiga1.html Истине и лажи о Ксенији Атанасијевић] * [http://saznajlako.com/2012/09/26/ko-je-bila-ksenija-atanasijevic/ Ко је била Ксенија Атанасијевић] * [http://www.novosti.rs/dodatni_sadrzaj/clanci.119.html:755295-Prva-dama-doktor-nauka-u-Srbiji Прва дама доктор наука у Србији] („Вечерње новости”, 16. октобар 2018) * [http://www.politika.rs/scc/clanak/126397/Cestitam-vam-gospodice-usli-ste-u-pakao Честитам вам госпођице ушли сте у пакао] („Политика”, 05. март 2015.) * [http://www.politika.rs/sr/clanak/435427/Balkanski-profesor-i-nepokorna-zena Балкански професор и непокорна жена] („Политика”, 11. август 2019) * [https://superzena.b92.net/zene-kroz-istoriju.php?yyyy=2022&mm=05&nav_id=2151894 Прва жена доктор наука у Србији; "Честитам, госпођице, ушли сте у пакао"] (Б92, 11. мај 2022) * [https://web.archive.org/web/20230712163805/https://bg.ac.rs/sr/vest.php?id=1861 Отворена научна конференција „Филозофија Kсеније Атанасијевић”] (Универзитт у Београду, 26. мај 2022) == Референци == eewxktze1u74o0rbzr8ybwsci0x6z0f 0 222 2408 2407 2024-10-14T16:22:35Z Amire80 9 4 измене увезене 2407 wikitext text/x-wiki ===Кубикаш === '''Кубикаш''' – (од мадяр. kubik – долїна викопана при жемових роботох, а то од лат. сubicus, cubus) – особа хтора ше занїма з копаньом. ==О роботи кубикашох== У Керестуре кубик то ярок коло беґелю, т.є. коло гаци, а у Коцуре ярки по полю волали кубики. До руского язика тото слово вошло найскорей прейґ сербского. Кубикаш канали/беґелї, ярки, декунки – шицко цо мож викопац з ашовом, лопату и будаком. По потреби викопану глїну або писок превожи до одредзеного места на фурику. По потреби викопану глїну уруцує до камиона, селянского коча або другого превозного средства. Плацени є по кубику т.є. по кубним метеру викопаней глїни. Кубикаше тиж зруцую углє з ваґонох, ноша мехи з циментом и робя други чежки роботи дзе потребна физична моц. Кубикашох заменюю будовательни и други машини. Поняце кубикаш найузше вязане за ширше подруче Войводини, а означує роботнїкох хтори окончовали чежки физични роботи. У чаше док нє було баґери и други машини, кубикаше ручно з ашовами копали глїну, з лопатами ю уруцовали до фурикох и дриляли до местох дзе ю висиповали. Дзекеди мали и кочики о два колєса хтори цагал єден конь. За потреби окончованя тей роботи, вони польопривредни алати дакус вименєли, та так на ашов положели фейдери, предлужели пориско лопати, а на лопати направели оштре, же би ше на ню могло лєгчейше брац глїну. Колєса кубикашских фурикох були вельки, а боки високи, же би ше могло накласц цо вецей глїни. Роботу ше кубикашом мерало по тим кельо зробели, односно по количестве викопаней глїни або писку, у кубних метерох, та оталь и назва кубикаше. Анї кед ше зявели баґери, ровокопачи и други подобни роботни машини, робота роботнїка з лопату нє могла буц заменєна, гоч у велькей мири уплївовала же би робота кубикашох помали замарла. У нєшкайшим швеце, кед барз заступене хаснованє механїзациї на будовательних обєктох, можеме ше лєм чудовац яке нєвироятне количество глїни премесцене з ашовами, лопатами, кубикашскима фуриками и з моцу людских мускулох. Кубикаше участвовали на правеню драгох, гайзибанских шинох, у роботох на одбрани од вилївох, копали одводни беґелї итд. Кубикаше ше здружовали до ґрупох и мали свойого старшину хтори им догварял и розпоредзовал роботу. Були моцни и схопни у копаню глїни и познати по чесносци. Кед дали роботодавательови слово, нє бул им потребни нїяки папер з печацом. Було досц дац руку и поруковац ше. Вше у поглядзе термину и квалитету роботи отримали слово, аж и теди кед то було на їх чкоду. Часто були оддвоєни од своїх домох, змесцени до даяких баракох, а єдли найчастейше сланїни, хлєба и цибулї або парадичи. ==Литература== * Енциклопедия Нового Саду 12, КОС – ЛЕР, Нови Сад 1999, б. 142 * Словнїк руского народного язика I, А – Н, ''Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017,'' б. 652 ==Вонкашнї вязи== * [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%B1%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%88 Кубикаш,] ''Википедия на сербским язику,'' 15. юлия 2006. року * [https://nsuzivo.rs/novi-sad/radnici-koji-su-izgradili-pola-novog-sada-kubikasi RADNICI KOJI SU IZGRADILI POLA NOVOG SADA – KUBIKAŠI,] вебсайт nsuzivo.rs, 14. юлий 2023. 1956oq3y34c7y6h17bq5zp7wcq7a2w0 0 223 2413 2412 2024-10-14T16:22:35Z Amire80 9 4 измене увезене 2412 wikitext text/x-wiki [[Файл:Kudzelj_20240806_102056.jpg|alt=Kudzelj 20240806 102056|thumb|400x400px|Кудзель, ''Етно клуб, Одняте од забуца'', Коцур]] [[Файл:Zena u roboti 20240806 102940 (1).jpg|thumb|Жена у роботи, ''Етно клуб, Одняте од забуца'', Коцур|398x398px]] '''Кудзель''' (серб. коловрат, преслица, виходнярски kudzeľ, слц. praslica, укр. прядка, кужiль, поль. kołowrotek, kᶏdziel, русий. прялка, чес. kolovrat, од прслав. kqdeľa) – справа за предзенє. Старши ґенерациї паметаю же Руснаци скорей хасновали такволану стару кудзель або споднїк. == Историят == Стара кудзель або споднїк ше состої зоз єдней дещички у хторей притвердзена палїчка. На тоту палїчку, крашнє украшену зоз точеньом и интарзию, здзива ше вершнїк. На вершнїку стої влакно. На верху вершнїка привязана пантлїка – сатнїк, зоз хтору ше притвердзує влакно. З єдну руку ше вицагує и реґулує нїтку, а з другу ше окруца вреценко. Споднїк ше положи на лавку, паточку або инше и жена на ньго шеднє. У зависносци зоз хтору руку вицагує нїтку, на тот бок ше обраци споднїк. Интензивне продукованє и преробок конопи на самим початку 20. вику були єден з факторох хтори допомогли нєставаню споднїка як менєй продуктивного орудия и прилапйованє кудзелї зоз хтору мож лєгчейше, вецей и лєпше робиц. == Часци кудзелї == Главни часци кудзелї то вершнїк на хторим стої влакно, вреценко на хторе ше накруца цверну, лабка хтору ше прициска з ногу, циґанка прейґ хторей вертикални ход преходзи до кружного на колєше и далєй прейґ шнура на вреценко. Накруцованє цверни на вреценко реґулує ше и зоз пиром. Бачвански Руснаци хасновали ище єдну файту кудзелї, такволану ''швабску кудзель'' або кудзель зоз шрубом. Пре огранїчени можлївосци у роботи и пре мали димензиї, така кудзель пошвидко постала орудиє за мали дзивчата хтори ше учели пресц. Медзи людзми ше хасновало и назву коловрат з истим значеньом – кудзель (всл. kolovratek, слц. kolovrat, праслав. kolovortъ, од словох коло и верциц. Кед дахто бега, нє мирує, гвари ше: круци ше як коловрат. Кудзеляре – майстрове цо правели кудзелї волали ше кудзеляре. Окрем кудзельох, вони правели и други предмети з древа до обисца. == Литература == * Любомир Медєши, ''Руска традиция,'' Нови Сад 2007, б. 253-254 * ''Словнїк руского народного язика I, А – Н,'' Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017, б. 652 и 613 == Вонкашнї вязи == * [https://sh.wikipedia.org/wiki/Preslica Preslica], sh.wikipedia.org dyk2aykv6sj3lmkel4g9wh7kciqklqx 0 224 2418 2417 2024-10-14T16:22:36Z Amire80 9 4 измене увезене 2417 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Куколь</big> |- | colspan="2"|[[Файл:Agrostemma_githago_120605.jpg|alt=Agrostemmagithago |center|300px]] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Царство:''' '''(нєранґоване):''' '''(нєранґоване):''' '''Ряд:''' '''Фамилия:''' '''Род:''' '''Файта:''' |Plantae Angiosperms Core eudicots Caryophyllales Caryophyllaceae Agrostemma A. Githago |- ! colspan="2" |Биномне мено |- | colspan="2" |<div style="text-align: center;">Agrostemma githago L. |} '''Куколь''' (лат. ''Agrostemma githago'' – общеславянска назва, од псл. ''*kǫkolь:'' поль. ''kąkol polny'', укр. ''кукіль звичайний'', слц. ''kúkoľ poľný'', чес. ''koukol polní'') то єднорочна лїсцаста рошлїна з фамилиї гвоздзикох (''Caryophyllaceae''). ==Опис рошлїни == Стебелко куколю просте, оброснуте з мохотку, у верхнєй часци розконарене и нарошнє до 100 центи. Лїсца иду процивнє єдно од другого, ланцасти су, блядожелєни и мохоткави. Квитки поєдинєчни и вельки. Квитню од юния до септембра. Плод длуговаста капсула у хторей єст чарне покруткасте нашенко. Рошлїна през рок створи 100-600 нашенька хтори виключкаю истого року и затримую ключкавосц даскельо роки. Кед виключкаю вєшенї, створя лїсцову розету закриту з мохотками же би були одпорни на мраз и нїзки температури. ==Бивальнїк == Куколь розширени по цалей Европи. У прешлосци часто сходзел на польопривредней жеми, алє нєшка постал ридка рошлїна. У велїх европских жемох є положени на Червену лїстину флори. ==Етимолоґия== Латинска назва роду Agrostemma значи «польски венєц». Походзи од греческих словох ἀγρός - агрóс  цо значи «польо» и στέμμα - стéмма «венєц», прето же куколь найчастейше роснул на полю и хасновало ше го за плєценє венцох. У народзе ше гвари же ''у каждим жице єст куколю'' (превжате зоз сербского язика), цо одвитує нашому вислову – ''у каждим роду єст смроду''. ==Хаснованє== Кукољ отровна рошлїна, окреме його нашенє у хторим ше находзи saponin gitagin. У прешлосци трованя були части, алє нєшка пре сучасни польопривредни машини хтори го знїщую, того вецей нєт. Симптоми трованя були поврацанє, преганячка, круценє у глави, пошвидшани пулс, а у чежших случайох очежане диханє. Рошнє у жице, а кед ше го зомелє вєдно зоз житом, мука достанє белавкасту фарбу, постанє подлого квалитету, ма горки смак и чкодлїва є. На полю куколь нє чкодлїва рошлїна. Стимулує роснуце кореня рижних културох (жита, сої, кукурици, цукровей цвикли, слунечнїку), зоз чим вец уплївує на звекшанє урожайох. Куколь тиж уплївує на количество и слкадкосц овоци (яблуко, грушка, шлївка, малина, грозно): плоди поставаю векши, маю вецей цукру и витамину Ц. Єст препарати хтори з куколю екстрктую и хасную як гормон роснуца (аґростемин). ==Литература == * Оксана Тимко Дїтко, ''Назви рошлїнох и животиньох у руским язику,'' Вуковар 2016, б. 27, 60 * ''Руско-сербски словнїк,'' Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2010, б. 351 * ''Словнїк руского народного язика I, А – Н,'' Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017, б. 653 ==Вонкашнї вязи == * [https://sr.wikipedia.org/wiki/Kukolj_(biljka) Kukolj (biljka),] Википедија на српском језику, sr.wikipedia.org * [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/Kukolj_(biljka) Kukolj (biljka)] pr3q1n8ty44jdl41zkm7xc8fkssykjs 0 225 2438 2437 2024-10-14T16:22:37Z Amire80 9 19 измена увезено 2437 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Кула</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Wiki.Vojvodina_VII_Kula_5599_04.jpg|alt=Кула|center|329x329px]] |- ! colspan="2" |Административни податки |- |'''Держава''' |Сербия |- |'''Автономна покраїна''' |Войводина |- |'''Управни округ''' |Заходнобачки |- |'''Општина''' |Кула |- ! colspan="2" |Жительство |- | '''-2022.''' '''-Густосц''' |14,873 146/ km² |- ! colspan="2" |Ґеоґрафски характеристики |- |'''Координати''' '''Часова зона''' '''Абс. висина''' '''Поверхносц''' |45° 36′ 36″ С; 19° 31′ 54″ В UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST) 84 m 122.1 km² |- | colspan="2" |[[Файл:Serbia_location_map_%28with_Kosovo%29.svg|center|391x391px]]<div style="text-align: center;">Кула на мапи Сербиї |- ! colspan="2" |Други податки |- |'''Поштове число''' '''Поволанкове число''' '''Реґистерска ознака''' |25230 25231 25232 025 SO |} '''Кула''' (мадь. Kúla, нєм. Wolfsburg, укр. Кула) то варошске населєнє и шедзиско општини Кула у Заходнобачким округу. Спрам попису зоз 2022. року було 14.873 жительох. Ту ше находза Сербска православна церква Святого Марка и Римокатолїцка церква Св. Дьордя. == История == Нєшкайша Кула ше спомина у историйних записох як єдно з найстарших населєньох у [[Бачка|Бачкей]]. Предпоставя ше же ту була ище 1522. року, на початку 16. воку, "твердиня зоз жеми" з турским воєним ґарнизоном и з меншим числом населєних коло нього Сербох и Бунєвцох. Точнєйше, найвчаснєйши урядово податки о Кули мож найсц у призначкох о маєтку Ференца Вешелєнїя з 1652. року, як и з проєкту ґрофа Штаренберґа 29. авґуста 1699. року у хторим слово о гранїци спрам Туркох на хторей бул ґарнизон хтори чишлєл 100 воякох. Спрам шицкого судзаци, Кула и єй блїзше околїско була населєна вецей вики пред тим як найдзени перши записи о таким месце. Вельки пустошеня у тих крайох и пременєта структура жительства допринєсли же би шлїди скорейших населєньох нєстали. Спрама приповедкох у народзе под час Туркох дзешка на териториї нєшкайшей Кули була єдна кула зоз турским людством (менше утвердзенє або висша конструкция зоз хторей ше контроловало околїско) та ше трима же познєйше населєнє по тей кули и достало назву. Познате лєм тото же у наступних викох тота територия часто меняла панох же би була аж после Першей шветовей войни прилучена ґу матки Сербиї. И попри вельких пустошеньох хтори Турки окончовали у тих крайох остали вецей писани шлїди о населєню Кула. Так призначене у церковних записох прелатства у Калочи (Мадярска) о призберованю порцийох (дзешатини) за церкву. "... 1543. року...Кула (!) 12 форинти и 1 пар чижмох..." "... 1650. року... Кула 12 форинти и пар чижмох..." У єдним запису зоз 1733. року призначене же Кула мала 251 хижу. Записи з тих часох споминаю Кулу як: Куля, Кола, Кула, Горня Кула, Долня Кула, цо упутює на можлївосц же були два одвоєни населєня: єдно як населєнє на схилох Телечки, а друге населєнє дзешка долу, опрез тих схилох. Зоз 18. и 19. вику єст и поряднєйши записи о тих крайох. У Бачкей, та и на предїлох Кули, з оглядом на природни вигодносц першенствено ше розвивало земєдїлство и статкарство. Насельованє Мадярох 1740. и Нємцох 1780-1785. року мало, попри економского, и национално-политични характер. Початок орґанизованого присельованя карпатских Русинох на простори нєшкайшей Сербиї вязани праве за Кулу. По попису зоз 1743. року видно же теди у Кули жила 31 сербска фамелия. Кула 1745. року достала зоз патентом царици Мариї Терезиї статус валалу зоз правом на власни печац и герб. У попису жительох Кули зоз 1746. року зявели ше и троме Руснаци: Петро Хома, Янко Хома и Янко Маковски. Нє познате кеди ше тоти троме Руснаци приселєли до Кули. З другого боку, познате же ше до Кули того истого 1746. року приселєли єденац руски фамелиї. Тоти поєдинєчни присельованя були предходнїца орґанизованому приселєню Руснацох до Бачкей 1751. року. У маю 1745. року коморски власци направели контракт зоз першу ґрупу русинских приселєнцох хтори пришли до Кули односно на пустару Косцелїско<ref>[https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%BB%D0%B0_(%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B4)#CITEREF%D0%9B%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D1%881979 Лабош 1979.]</ref><ref>[https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%BB%D0%B0_(%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B4)#CITEREF%D0%A0%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%872007 Рамач 2007.]</ref>, так же ше спомнути рок (1745) медзи Руснацами у Сербиї означує як початок їх присельованя та, у складзе з тим роком, 1995. року бул у Новим Садзе отримани пригодни наукови сход зоз хторим означена 250. рочнїца (1745-1995) присельованя Руснацох на тоти простори<ref>[https://books.google.com/books?id=N3NAAAAACAAJ Тамаш & Сабо 1996.]</ref>. Праве за околїско Кули, та и за цалу штредню Бачку, од велькей значносци було копанє одводного баґеля од Кули по Вербас 1785. року зоз хторим одводзени води зоз мочарних предїлох з горнього хотара Кули до природного цеку рички од Вербасу спрам Тиси. Тот беґель предлужени по мочарни предїл при Новим Сивцу 1786. року. Уж у периодзе од 1793-1797. року тот беґель предлужени и повязани зоз Дунайом и Тису та то була перша вариянта нєшкайшого Велького бачкого беґеля. Творец того беґеля бул инженєр Йожеф Киш, хтори у витвореню того велького подняца наиходзел на вельи нєпорозуменя и на вельки почежкосци. Кула при самим концу 19. вику була повязана з другима местами зоз калдерму Сомбор-Кула-Вербас-Бечей и Кула-[[Руски Керестур]]-Оджак. Директну гайзибанску вязу Кула достала 1896. року зоз гайзибнаскима драгами Сомбор-Кула-Бечей и Мали Идьош-Кула-Бачка Паланка. Гайзибанска вяза еґзистовала и скорей гоч була оддалєна од Кули, по гайзибнаскей драги Суботица-Вербас-Нови Сад, кед гайзибанска станїца у [[Вербас|Вербаше]]е ношела назву Вербас-Кула. Привреда Кули уж у 18. вику зазначовала обачлїви розвой, а у 19. и 20. воку место мануфактурного достава индустрийни характер. Преробок конопи и влакнох гадвабней буби, потим продукция пива, були познати у Кули у 19. вику. На початку 20. вику валал мал 9.000 жительох, ремеселнїцтво було барз розвите, а индустрия була у розвою. Кула мала теди и свойо новини под назву "Bacskai Kozerdekek". По попису жительства Кули зоз 1910. року, етнїчна структура була шлїдуюца: Мадярох було 3649, Нємцох 2425, Сербох 2510, Руснацох 456, Словацох 32, Горватох 4 и других 19, цо вєдно твори 9125 жительох. [[Файл:Wiki.Vojvodina_VII_Kula_5599_15.jpg |419x419px|Будинок скупштини општини Кула|alt=Будинок скупштини општини Кула|thumb]] Зоз стабилизованьом числа новонаселєних жительох у 18. вику, нє лєм землєдїлство и статкарство, алє и [[Ремеселнїцтво при Руснацох у Бачкей|ремеселнїцство]] ше почало розвивац. Так у Кули, спрам записох зоз 1815. року, еґзистовали цехи скравцох, ципеларох, а познєйше 1819. року и цехи кушнїрох, ткачох итд. Ремеселнїцтво ше нагло розвивало та 1894. року ремеселнїцке здруженє у Кули мало 254. членох, хтори мали 154 помоцнїкох и 59 школярох. Розвите ремеселнїцтво у тим месце було колїска индустриялизациї. Та так: 1812. року основана фабрика пива. 1876. року подзвигнути перши парни млїн. 1880. року основна фабрика плугох. 1882. року основана лївальня и фабрика арматурох. 1892. року основана фабрика гадвабних платнох. 1904. року основана фабрика тишлїрских продуктох. 1906. року основана фабрика калапох. 1908. року основана фабрика волняних платнох. 1916. року подзвигнути млїн Житобачка. 1920. року подзвигнута фабрика преробку скори, гоч єй продукция почала 1753. року кед то були мануфактурни роботнї з малим числом роботнїкох и лєм з даяку машину. Даєдни з тих фабрикох после Першей шветовей войни, а особлїво под час шветовей економскей кризи (1929-1931), престали з роботу, як цо то фабрика гадвабних платнох, фабрика тишлїрских продуктох и фабрика калапох. == Демоґрафия == По законченю Другей шветовей войни приходзи и до пременки етнїчней слики Кули. Найвекша часц Нємцох насилно виселєна, а на їх место приходза колонисти зоз рижних часцох Югославиї, а насампредз зоз Чарней Гори, прецизнєйше зоз околїска Шавнику и Жабляку, одкаль пришли коло осемсто фамелиї. У тих часох ше до Кули приселєли и Українци зоз сиверней Босней, а у повойнових рокох звекшало ше и число Руснацох, насампредз дзекуюци пошвидшаней индустриялизациї Кули . У населєню Кула жию 15.384 полнолїтни жителє, а штредня старосц жительства 40,7 роки (39,2 при хлопох и 42,2 при женох). У населєню єст 6.602 обисца, а штреднє єст 2,70 членох по ґаздовстве. Жительство у тим населєню барз нєгомоґене. {| class="wikitable" |+ ! colspan="2" | Демоґрафия<ref>„Књига 9”. [https://pod2.stat.gov.rs/ObjavljenePublikacije/G2002/pdf/G20024009.pdf Становништво, упоредни преглед броја становника 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 2002, подаци по насељима (PDF)]. webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. мај 2004. ISBN 86-84433-14-9.</ref> |- |'''Рок ''' |'''Жителє''' |- |'''1948. ''' |10.704 |- |'''1953. ''' |11.733 |- |'''1961. ''' |13.609 |- |'''1971. ''' |17.245 |- |'''1981. ''' |18.847 |- |'''1991. ''' |19.311 19.005 |- |'''2002. ''' |19.301 19. 739 |- |'''2011. ''' |17.866 |} {| class="wikitable" |+ | colspan="3" | '''Етнїчни состав спрам попису зоз 2002. року<ref>„Књига 1”. Становништво, национална или етничка припадност, подаци по насељима. webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. фебруар 2003. ISBN 86-84433-00-9.</ref>''' |- ! Народ !! Число !! % |- | '''Серби''' || 9.623 || 49,85% |- | '''Чарногорци''' || 3.022 || 15,65% |- | '''Мадяре''' || 2.738 || 14,18% |- | '''Українци''' || 1.125 || 5,82% |- | '''Руснаци''' || 725 || 3,75% |- | '''Югославянє''' || 446 || 2,31% |- | '''Горвати''' || 322 || 1,66% |- | '''Нємци''' || 97 || 0,50% |- | '''Муслиманє''' || 28 || 0,14% |- | '''Словенци''' || 22 || 0,11% |- | '''Албанци''' || 19 || 0,09% |- | '''Роми''' || 17 || 0,08% |- | '''Чехи''' || 16 || 0,08% |- | '''Бунєвци''' || 12 || 0,06% |- | '''Руси''' || 10 || 0,05% |- | '''Ґоранци''' || 4 || 0,02% |- | '''Бошняки''' || 2 || 0,01% |- | '''Румунє''' || 1 || 0,00% |- | '''Болгаре''' || 1 || 0,00% |- | '''нєпознати'''|| 340 || 1,76% |- |} == Културни живот Руснацох == Руснацом ше у Кули, по шицким, на културним планє удало орґанизовац аж 1995. року кед зоз заєднїцкима моцами пририхтали манифестацию з нагоди означованя 250 рокох од присельованя до Бачки. Означованє того ювилею кулски месни одбор почал цеком 1994. року зоз отримованьом духовних мисийох, а у 1995. року орґанизовани вистави ручних роботох женох зоз Кули и виставу продуктох кулских ремеселнїкох, вецей концерти и театрални представи. О рок, 3. фебруара 1996. року, отримана Сновательна скупштина Руского културно-уметнїцкого дружтва ''др Гавриїл Костельник''. На Сновательней схадзки визначене же Дружтво формоване з цильом розвою и очуваня националней култури и идентитета Руснацох у Кули. == Спорт == Хвильково у варошу Кула функционую три фодбалски клуби ФК ''Гайдук Юниор'', ФК ''Кула'' и КФК ''Кула'', спомедзи хторих найуспишнєйши ФК ''Гайдук Юниор'' хтори ше змага у подручней лиґи Сомбор и бори ше за пласман до висшого ступня змаганя. == Познати особи == Ґабор Киш (1751-1800), гидроулични и воєни инженєр. Младши брат Йожефа Киша (1748-1813) и вєдно з нїм проєктовач Велького бачкого беґеля. Алекса Поповски (1805-1830), секретар Милоша Обреновича. Карло Биєлицки (1813-1878), снователь Варошскей библиотеки у Сомборе. Милета Лесковац (1873-1942), апатикар Лазар Баїч (1877-1947), доктор правних наукох [[Исидор Баїч]] (1878-1915), бул сербски композитор, учитель, педаґоґ, мелоґраф и видаватель. Основал и бул перши директор Музичней школи у Новим Садзе. Пал Салаи (1892-нєпознате), атлетичар, фодбалер, фодбалски тренер. Тренер ФК Парма у сезони 1938-1939. Тихомир Влашкалич (1923-1993), предсидатель Централного комитета СК Сербиї. Никола Бошняк (1927-1977), добитнїк високого израилского припознаня ''Праведнїк медзи нациями''. [[Микола Корпаш]] (1940 - 2011), спикер Радио Нового Саду и популарни шпивач. Драґослав Херцеґ (1948), ректор Универзитета у Новим Садзе (1991-1996). Бранка Парлич (1955), академска музикантка и пиянистка. Ендре Шили (1956), математичар и академик, иножемни член Сербскей академиї науки и уметносци и член Кральовского дружтва. Драґан Шкрбич (1968), бувши сербски рукометаш и репрезентативец. Бул вибрани 2000. року за найлєпшого бавяча на швеце з боку Медзинародней рукометней федерациї. Деян Луткич (1974), сербски филмски, телевизийни и театрални ґлумец. Єлена Дюкич (1980), сербска театрална, телевизийна и филмска ґлумица. Надежда Яковлєвич (1994), сербска театрална ґлумица. Стаємна є членїца ґлумецкого ансамбла Княжовско-сербского театра у Краґуєвцу. Предраґ Раїч (1987), сербски политични аналитичар, политичар, булициста. == Литература == * [[Федор Лабош|Лабош, Федор]] (1979). [https://books.google.com/books?id=lM63AAAAIAAJ ''История Русинох Бачкей, Сриму и Славониї 1745-1918'']. Вуковар: Союз Русинох и Українцох Горватской. * [[Янко Рамач|Рамач, Янко]] (2007). [https://books.google.com/books?id=9bFBYAAACAAJ ''Руснаци у Южней Угорскей (1745-1918)'']. Нови Сад: Войводянска академия наукох и уметносцох. * Тамаш, Юлиян; Сабо, Славко, ур. (1996). [https://books.google.com/books?id=N3NAAAAACAAJ ''Руснаци 1745-1995'': Зборнїк роботох зоз Медзинародней науковей конференциї Приселєнє и живот Руснацох у Бачкей, Сриму и Славониї 1745-1995]. Београд: Завод за уџбенике и наставна средства. == Вонкашнї вязи == * [[Општина Кула]] * [[commons:Category:Kula,_Serbia|Кула]] на Викиодлоги == Референци == l42ywfc48xrletb94362znh0osv1gu4 0 226 2449 2448 2024-10-14T16:22:37Z Amire80 9 10 измена увезено 2448 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Кулен |- | colspan="2" |[[Файл:Petrovacki_kulen_02.jpg|alt=Кулен|center|370x370px]]<div style="text-align: center;">Кулен и словацка колбаса |- |'''Друге мено''' |Кулин |- |'''Файта єдла''' |предєдло |- |'''Реґиони або держави''' |Сербия, Горватска |- |'''Температура сервированя''' |жимне |} '''Кулен''' – файта тирвацей колбаси, специялитет панонского поднєбя. Прави ше го у жимским периодзе по месарньох и у велїх обисцох з млєтого або шеканого швиньского меса, з додатком твардей масней тканї, а може и з єдней часци говедзини. Же би достал арому и добри смак, хаснує ше як присмачки горку паприґу, попер, цеснок, соль и ким (рашку). Тоту змишанїну ше полнї (надзива) до говедзинового грубого черева, а у новшим чаше до штучного черева.. Кед ше надзате черево повяже, зохаби ше єден час най ше одцадзи, потим ше у курарнї кабо коминє кури на «жимним» диму, после чого ше кладзе же би кулен зрел у окремней просториї з контроловану температуру и влажносцу воздуху. Продукт готови за єдзенє кед му ше чежина зменша за коло 30 одсто. '''Технолоґия правеня''' - технолоґи и прави ґурманє гваря же барз важне же би кулен «одстал»: кед ше го реже, нє шму випадовац фалатки меса. Тиж так ше черево до хторого є надзати муши зошицким очисцац од меса. На месце дзе є пререзани ясно видно червенкаву фарбу и биляву масносц (сланїнку). Надзати кулен ма коло 700 до 1000 ґрами. '''Файти кулену''' – у Войводини єст три файти: бачки кулен, сримски домашнї кулен и петровски кулен (з Бачкого Петровцу). Кулен ше тиж прави и у Славониї и Баранї (Горватска), лєм же ше там нє кладзе рашки (киму)<ref>[https://www.ravnoplov.rs/kulen/ Кулен] Ravnoplov</ref>. == Ґалерия == <gallery> File:Petrovacki_kulen_01.jpg|Кулен за Вельку ноц File:Petrovacki_kulen_03.jpg|Кулен File:Kulin_%28serviran%29.jpg|Славонски кулен File:Kulin_%28osu%C5%A1eni%29.jpg|Славонски кулен, осушени</gallery> == Литература == * Енциклопедия Нового Саду 12, КОС -ЛЕР, Нови Сад 1999, б. 170 == == Вонкашнї вязи == * [https://web.archive.org/web/20210429205204/https://www.hah.hr/arhiva/kulen.php Jela hrvatske nematerijalne kulturne baštine] * [[:sr:Кулен|Кулен]], Википедия на сербским язику == Референци == fmr955kiznuxobq17djvem47pzsn28q 0 227 2456 2455 2024-10-14T16:22:38Z Amire80 9 6 измена увезено 2455 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Културно-просвитни союз югославянских Русинох ''Заря''</big> |- |'''Скрацена назва''' |КПСЮР |- |'''Снователь''' | |- |'''Локация''' |Кральовина Югославия |- |'''Шедзиско''' |Коцур |- |'''Предсидатеь''' |др Милутин Ґубаш |- |'''Датум гашеня''' |у априлу 1941. року |} == Условия у хторих настал КПСЮР == Културно-просвитни союз югославянских Русинох ''Заря'' бул гражданска културна орґанизация русийскей/общерускей националней ориєнтациї медзи Руснацами/войводянскима Русинами. Културна политика [[Руске народне просвитне дружтво|Руского народного просвитного дружтва]] (РНПД), хторому на чолє стало углавним священство, нє була по дзеки єдней часци руских интелектуалцох. Бо, РНПД бул, по змисту його програмских задаткох, блїзки народняцкому руху у Галициї, з почасово виразно право ориєнтованима и клерикалнима виступами, поготов у чаше приблїжованя другей шветовей войни<ref>Јулијан Тамаш: ''Русинска књижевност,'' Матица српска, Нови Сад, 1984, б. 82.</ref>. До нєскладаня приходзело особлїво у вязи зоз питаньом националного идентитета югославянских Руснацох. Єдна часц интелектуалцох, медзи хторима були и дзепоєдни тедишнї дописователє и сотруднїки ''Руских новинох'', нєздадовольних з роботу и програму РНПД пробовала винайсц нову форму културного орґанизованя. Требали прейсц 13 роки од снованя РНПД же би дозрели условия за снованє нового подполно самостойного шветовного културно-просвитного союзу югославянских Русинох зоз програму хтора була базована на демократичнєйших и проґресивнєйших цильох младших ґенерацийох штредньошколскей и студентскей младежи и нєзависних а углядних интелектуалцох хтори нє були под уплївом униятского священства. На чолє руху за снованє Културно-просвитного союзу югославянских Русинох були Владислав Поляк, др [[Милутин Ґубаш]], правнїк, др Александар Сакач, лїкар, др [[Йован Янко Шарик|Йован Шарик]], лїкар, Михайло Стрибер, учитель, [[Янко Хромиш]]. писатель, Дюра Гарди, Мойсей Мудри, општински чиновнїк, [[Евґений М. Кочиш|Йовґен Кочиш]], чиновнїк и писатель, Петар Поповицки, Кирил Шовш, [[Микола Д. Олеяр]], правнїк и други. == Снованє и дїялносц КПСЮР == Так 3. септембра 1933. року у Старим Вербаше основани ''Културно-просвитни союз югославянских Русинох'' зоз шедзиском у Коцуре, за предсидателя бул вибрани др Милутин Ґубаш. Вибрани и Централни одбор орґанизациї. Културно-просвитни союз югославянских Русинох 22. априла 1934. року порушал свойо новини перше под назву ''Заря'' (по чим члени КПСЮР були у народзе познати як "заряше" або "батогше" - по даскельо числох новинох хтори вишли под назву ''Русски батог'')<ref>Евґений М. Кочиш: Як постал и прецо Културно-просвитни союз югославянских Руснацох, ''Шветлосц, ч. 1/1984,'' б. 96.</ref>. КПСЮР ''Заря'' промововала и православни рух а окреме успишна була у Коцуре дзе ше єй удало формовац православну парохию. Попри тим же єй вирска и национална идеолоґия була виложена у тижньових новинох, вона була виложена и у рочним алманаху ''Русский народни календар Заря'' (1935-1941), и у уплївней историї шицких “Русох” (уключуюци Билорусох, Українцох и Русинох) Николая Д. Олеярова, ''История русского народа'' (1934). Нєт сумнїву же заряшски рух, судзаци по писаних текстох, бул на позицийох идейного руху селянства без прецизней социялистичней и националней ориєнтациї. Идейно вон бул блїзши социялним пременком до яких придзе после другей шветовей войни у Югославиї, алє основни начала културней реформи и дальши цек историї у югославянским дружтве и по питаню формованя українскей нациї и по питаню места Руснацох у тим комплексу на Закарпатю и у Югославиї були и остали у визиї Заряшох у розкроку зоз фактичним статусом яки тот комплекс питаньох ма нєшка. И попри того же просвиташки дух бул идейно реґресивнєйши, вон бул зоз своїма премисами блїзши ґу нєшкайшому нєсумнївому културному препороду Руснацох у Югославиї. Нєшкайши стан и статус Руснацох у Югославиї, у сущносци, то превозиходзенє и просвиташкого и заряшского руху хтори оставаю факти з прешлосци. Заряшски рух бул ориєнтовани всеславянски, а русийски и сербски узше, и православно, зоз виразну миру вирскей толеранциї, а цали час ше вон нє одрекал анї вязох зоз Карпаторусинами. Факт же заряшки рух бул програмски дифузни, у вельо векшей мири як просвиташки рух. Идейно вон нє бул ясно социялистично ориєнтовани. У 1935. року КПСЮР пременєл мено нa ''Културно-нaционaлни союз Югослaвянских Русинох'', aлє у своєй дїялносци ше сущно нє менял, бул и нaдaлєй у опозициї РНПД, идейно бул унaпямени ґу роботнїцкей клaси и у своїх глaшнїкох укaзовaл нa опaсносц котрa грожи од фaшизмa, нaпaдaл проукрaїнски ориєнтовaне священсто, котре препaсц шветa видзело у большевизму и комунизму, a сaми з вецей симпaтиями прикрито информовaли о "роботнїцкей клaси, социялизму и комунизму". Факт же ше на бокох заряшких гласнїкох зявели написи хтори були у значней мири согласни зоз становисками югославянских комунистох медзи двома войнами<ref>Владимир Биљња, ''Прилог проучавању историје Русина узмеђу два рата'', Зборник за истрорију Матице српске, Нови Сад, 1977м бр. 15, 171.187 </ref>. Идейней предносци заряшкого руху над просвиташким нє була, у истей мири, адекватна и литературна предносц бо ше указало же писательом зоз шорох РНПД ''Просвита'' припада векша часц заслугох за конституованє литератури югославянских Руснацох цо бул єден зоз досц значних резултатох препородних цекох у їх култури. После 8 рокох дїялносци Културно-просвитни союз югославянских Русинох ''Заря'' престал з роботу у априлу 1941. року зоз реанектованьом Войводини ґу Мадярскей. == Вонкашнї вязи == * [https://rdsa.tripod.com/zirrnpd.html#kpsjr Културно-просвитни союз югославянских Русинох ''Заря'',] вебсайт ''Руснаци у Панониї'' * Саша Сабадош [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2015/09/Master-Sasa-Sabados-web.pdf Руска преса у Югославиї медзи двома шветовима войнами,] ВИДАНЯ КПСЮР/КНСЮР (1934-1940), б. 41 == Референци == ai01w4v6iggf36oplgk9ku0eebw0abb 0 228 2462 2461 2024-10-14T16:22:38Z Amire80 9 5 измена увезено 2461 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ |- ! colspan="2" |<big>Куна златка</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Pine_Marten_in_Kent.jpg|300px|center|border|Куна]] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Домен:''' '''Царство:''' '''Тип:''' '''Класа:''' '''Ряд:''' '''Надфамилия:''' '''Типски род:''' |Eukaryota Animalia Chordata Mammalia Carnivora Musteloidea Mustela |- ! colspan="2" |Биномне мено |- | colspan="2" |<div style="text-align: center;">'''Martes martes''' |} '''Куна''' – єст два файти куни: куна златка (''Martes martes'' L.) и била куна (''Martes foina E''.). Спадаю до цицарох зоз шора жвирох (''Carnivora''), вельки су як домашня мачка, алє ценши и з барз грубим хвостом. == Куна златка == Куна златка жиє по лєсох, барз схопнє ше ґрабе по древох. Воднє ше скрива у дзирох старих древох и напущених гнїздох вивиркох и вельких птицох. Била куна ше затримує нєдалєко од чловека, по валалох и викенд-населєньох. Обидва файти кунох активни вноци. Єдза и животиньску и рошлїнску покарму (дробни цицаре, птици, инсекти, алє и бобки, овоц, печарки). [[Файл:Steinmarder_%28cropped%29.jpg|283x283px|<div style="text-align: center;">Била куна|alt=Била куна|thumb]] == Била куна == Медзи собу ше розликую по дзпоєдних характеристикох: златка ма цму морду, а била блядшу, пега на гарлє и першох при златки жовкастей фарби, а при билей куни – билей. Златково ножки маю вецей шерсци. Ловаре их ловя пре фину и драгу бундичку. У Войводини су защицени зоз законом як природни ридкосци и находза ше на червеней лїстини загрожених файтох похребцинарох. == Литература == * Енциклопедия Нового Саду 12, КОС -ЛЕР, Нови Сад 1999, б. 191 * Симоновић, Д. и сарадници. 1953. Природописни атлас СИСАРИ. Знање: Београд * Чинери, М. ''Велика енциклопедија животиња.'' ИТП ''Змај'': Нови Сад. 2001. ISBN 978-86-489-0303-7. acrk38rc0njmk8888ou5ocm40xyldhr 0 229 2469 2468 2024-10-14T16:22:39Z Amire80 9 6 измена увезено 2468 wikitext text/x-wiki [[Файл:Kuharka 20240820 105454.jpg|thumb|''СУЧАСНА РУСКА КУХАРКА'' ( кнїжка зоз рецептами)'','' видавач ''РУСКЕ СЛОВО'', 1987. рок|369x369px]] <big>'''Кухарка'''</big> – тото слово ма у нашим язику три значеня: 1. жена хтора вари (серб. <i>куварица; слц. kucharka, čes. kucharka, горв. kuharica; поль. kuchařka</i>); 2. правоуглови фалат платна з вишивану слику и порученьом, хторе ше припинало у кухнї над шпоргетом, умивальнїком итд. же би ше зачувало мур од пирсканя (серб. <i>дозидница</i>;); 3. кнїжка у хторей пописани рецепти за варенє и печенє (серб. <i>кувар</i>). <i>Кухарки на мур</i> превжати у старих часох од Нємцох, а у Войводини их прияли припаднїки шицких националносцох. На нїх бул проєктовани дух женох, їх култура, прихильносц ґу ументносци, алє и положенє у чаше и дружтве. Кухарки ше вишивало по вибиваним платну, т.є. по мустри хтору ше рисовало на платну з клайбасом, угльом, тинту або ше пребивало прейґ индиґо-паперу. По валалох було майстрох, частейше майсторици хтори вибивали – на платно преношели контури рисункох и словох. Вибивало ше з белаву дарз дробну фарбу яку хасновали фарбаре цо фарбели платно (фарбарске платно) помишану з дробну калафону и пирскало зоз шпиритузом або розблаженим алкоголом, же би ше вибити контури нє счухали док ше вишива. Ґаздинї по вибитих линийох вишивали слику и слова з вулами рижних фарбох. Мотиви на рисункох були сцени з каждодньового живота фамелиї и роботи яки ґаздинї робели. Тексти на кухаркох були подобни народним присловком, а часто мали франтовлїви и весели тон. Вишивало ше и порученя хтори ше одношели на гиґиєну. Над умивальнїком часто стало платно з рисунком канчова и лавора, а на чешальнїку вишити гребень, щетка и под. На кухаркох нє найдзене нїяке писанє по руски, цо значи же нашо вибивачки преберали тексти зоз сербского и горватского язика (<i>Куварице мање збори, да ти ручак не загори; Ta je bila vješta i imat će lijepe dane: muž će da joj kuha, dok čita romane</i>). == Ґалерия == <gallery> File:Nasa kuharka 1953 b.jpg|''Наша кухарка'' з 1953. року File:Nasa kuharka naslovna.jpg|Марґита Лїкар, ''Наша кухарка,'' обновене и дополнєне виданє, 2007. рок </gallery> == Литература == * Енциклопедия Нового Саду 12, КОС – ЛЕР, Нови Сад 1999, б. 146-147 * Словнїк руского народного язика I, А – Н, ''Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017,'' б. 659 == Вонкашнї вязи == * [https://sr.wiktionary.org/sr-ec/%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%86%D0%B0 Куварица,] Викисловнїк nvgn20tjpuowdrqithg49r5l37h3sc5 0 230 2479 2478 2024-10-14T16:22:39Z Amire80 9 9 измена увезено 2478 wikitext text/x-wiki [[Файл:Sphere wireframe.svg|thumb|right| У Еуклидовим простору лабда то волумен огранїчени зоз сферу]]'''Лабда''' то ґеометрийне цело огранїчене з сферу. Може ше дефиновац як множество точкох хтори ше од задатей точки ''O'' находза на оддалєносци меншей або єднакей од задатей длужини ''r''. Притим ше точка ''O'' наволує центер, a ''r'' полупречнїк лабди. ==Дефинициї== '''Лабдов вирезок''' то ґеометрийне цело, достате зоз обрацаньом кружного вирезку коло дияметеру (пречнїка) хтори нє ма нукашнї точки зоз луком кружного вирезку. '''Лабдов пас''' часц лабдовей (сферней) поверхносци медзи двома паралелнима ровнями хтори режу лабду. ● Лабдов пас ше ище наволує зона. ● Лабдов пас представя бочну поверхносц лабдового пасма. ==Характеристики== Кажди пререз лабди зоз ровню то круг. Поверхносц сфери лабди полупречнїка ''r'' одредзує ше зоз формулу <math> S = 4 \pi r^2\, </math>. Волумен лабди рахує ше по формули <math>V = \frac{4}{3} \cdot \pi \cdot r^3</math>. Лабда зоз центром <math>O(a,b,c)\,</math> и полупречнїком ''r'' ґеометрийне место точкох <math>(x,y,z)\,</math> простору, чийо координати задоволюю условиє: <math>0 \leq \sqrt{(x-a)^2 + (y-b)^2 +(z-c)^2} \leq r</math>. ==Други характеристики== '''Сферна калота''' часц сфери хтора ше находзи з єдного боку ровнї хтора реже сферу. Кед ''R'' полупречнїк сфери и ''H'' висина одвитуюцей калоти теди поверхносц калоти <math>P=2\cdot R\cdot\pi\cdot H</math>. '''Лабдов одрезок''' то часц лабди огранїчени з ровню хтора реже лабду и одвитуюцу калоту. Кед ровня преходзи през центер лабди доставаю ше два полулабди. Кед ''R'' полупречнїк лабди и ''H'' висина одвитуюцого одрезку теди волумен одрезку <math>V=\frac{\pi\cdot H^2}{3} \cdot (3R - H)</math>. '''Лабдово пасмо''' то часц лабди огранїчена з двома паралелнима ровнями хтори режу лабду и одвитуюцу зону. Кед <math>r_1\,</math> и <math>r_2\,</math> полупречнїки основох и <math>h\,</math> висина лабдового пасма теди волумен лабдового пасма <math>V=\frac{\pi\cdot h}{6} \cdot (3r_1^2 + 3r_2^2 + h^2)</math>. Кед ''R'' полупречнїк лабди теди його волумен <math>V=\frac{4}{3} \cdot R^3 \cdot \pi</math>. Кед ''R'' полупречнїк сфери теди його поверхносц <math>P=4 \cdot R^2 \cdot \pi</math>. 6pcb6e0hcnt2rgruax5rk6dfps9pwyy 0 231 2490 2489 2024-10-14T16:22:40Z Amire80 9 10 измена увезено 2489 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ |- ! colspan="2" |<big>Lavandula angustifolia</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Lavandula_angustifolia_-_K%C3%B6hler%E2%80%93s_Medizinal-Pflanzen-087.jpg|270px|center|border|Лаванда]] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Царство:''' '''Дивизия:''' '''Класа:''' '''Ряд:''' '''Фамелия:''' '''Род:''' '''Файта:''' |Plantae Magnoliophyta Magnoliopsida Lamiales Lamiaceae Lavandula L angustifolia |- ! colspan="2" |Биномне мено |- | colspan="2" |<div style="text-align: center;">'''''Lavandula angustifolia''''' Mill. |} '''Лаванда''' (лат. ''Lavandula, angustifolia Mill'', слов. ''levenda'', мадяр. ''levendula'') у язикох штреднєй Европи достала рижни фонетски випатрунки – вецейрочна рошлїна черякастей форми, висока до 60 цм, по походзеню з Америки. Одомашнєла ше на каменїстих теренох Медитерану. У нас ше пестує у заградкох. [[Файл:Atlas_roslin_pl_Lawenda_w%C4%85skolistna_915_8775.jpg|237x237px|thumb|alt=Квитки лаванди|Квитки лаванди]] == Випатрунок и состав == Лїсточка лаванди узки, шивкстей фарби и оброснути з власками, а квитки дробни, белавкасти, зложени и длугоких ґириздочкох и барз пахняци. Маю у себе 1-3% етерского олєю, та ше их прето хаснує у народней медицини и фармацеутскей индустриї, парфимериї и козметики. == Хаснованє == Як тею (чай), помишану з другима лїковитима рошлїнами, або у форми готових лїкох, лаванду ше хаснує як благи седатив при знємиреносци, нєспаню, вичерпаносци. Може уплївовац и на вилучованє жовчу, а добре дїйствує и при корчох и зужованю черевох пре нервне надраженє, при хоротох гарла, и то у форми теї або ингалованя, та теди служи и за цдезинфекцию. Нашо ґаздинї осушену лаванду кладу до орманох медзи шмати ше би достали приємни пах, алє и же би ше розогнало моль, суньоґи и други инсекти. Лаванду ше хаснує и за правенє пахняцей купки. Прави ше и заглавки наполнєти з осушенима квитками тей рошлїни. Пошекани лїсца лаванди ше у медитеранскей кухнї служи як присмачку. == Литература == * Гостушки, Р: Лечење лековитим биљем, ''Народна књига,'' Београд, 1979. * Јанчић, Р: Сто наших најпознатијих лековитих биљака, ''Научна књига,'' Београд, 1988. * Туцаков, Ј: Лечење биљем, ''Рад,'' Београд, 1984. == Вонкашнї вязи == * [https://najzdravijahrana.com/lavandino-ulje-upotreba-za-kosu-lice-zdravlje-i-cena/ Уље лаванде у служби здравља] * [https://www.agromedia.rs/agro-teme/ukrasno-i-lekovito-bilje/lavanda-od-mirisnog-ulja-preko-eliksira-za-zeludac-do-insekticida/ LAVANDA] – Od mirisnog ulja, preko eliksira za želudac do insekticida * [[:sr:Лаванда|Лаванда]], Википедија на српском језику emnoank3upxt6oajop2o2wg8s8dm3mw 0 232 2517 2516 2024-10-14T16:22:41Z Amire80 9 26 измена увезено 2516 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Лаза Костич</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Laza Kostić portret.jpg|center|thumb|<div style="text-align: center;">Костич на початку 20. вика]] |- ! colspan="2" |Особни податки |- |'''Цале мено''' | Лазар Костич |- |'''Назвиско''' |Лаза |- |'''Датум родзеня''' |12. фебруар 1841. |- |'''Место родзеня''' |Ковиль, Австрийске царство |- |'''Датум шмерци''' |26. новембер 1910. |- |'''Место шмерци''' |Беч, Австроугорска |- |'''Образованє''' |Универзитет Лоранд Етвош |- ! colspan="2" |Литературна робота |- |'''Период''' |Романтизем |- |'''Уплїв од''' |Вилєм Шекспир Предсократовци |- |'''Уплївовал на''' |Станислав Винавер Любомир Симович |- |'''Найзначнєйши дїла''' |Медзи яву и медзи сном Santa Maria della Salute |- |'''Подпис''' |<div style="text-align:left;">[[Файл:Signature of Laza Kostić.jpg|thumb|213x213px]] |} '''Лазар Лаза Костич''' (Ковиль, 31. януар / 12. фебруар 1841—Беч, 26. новембер 1910) бул сербски ерудита. Занїмал ше зоз литературу (поезию и прозу), з правнима науками, новинарством и естетику. По образованю бул доктор правних наукох. == Биоґрафия == Родзени є 1841. року у Ковилю, у [[Бачка|Бачки]], у вояцкей фамелиї. Оцови було мено Петар Костич, а мацери Христина Йованович. Мал старшого брата Андрию, алє його и свою мацер нє запаметал прето же умарли ище кед Лазар бул беба. Петар Костич, Лазаров оцец, умар 1877. року. Основну школу учел у месту родзеня, а учитель му бул Ґлиґориє Ґлиша Качански<ref>[https://www.novosti.rs/vesti/naslovna/reportaze/aktuelno.293.html:601452-Vojvodjanske-price-Ucitelj-Glisa-Lazu-Kostica-naucio-slova Учитељ Глиша Лазара Костића научио слова] (''Вечерње новости, 20. април 2016'')</ref>. Ґимназию закончел у Новим Садзе, Панчеву и Будиму, а право и докторат правох 1866. на Пештанским универзитету<ref>[https://www.b92.net/o/kultura/vesti?nav_category=1087&yyyy=2016&mm=02&dd=02&nav_id=1092093 Заоставштина др Лазе Костића у Музеју Војводине] (''Б92, 2. фебруар 2016'')</ref><ref>[https://www.politika.rs/scc/clanak/395341/Otkrivena-doktorska-diploma-Laze-Kosticа Откривена докторска диплома Лазе Костића](''Политика, 27.децембар 2017'')</ref><ref>[https://www.politika.rs/scc/clanak/395520/Misterija-Lazinog-doktorata Мистерија Лазиног доктората](''Политика, 29. децембра 2017'')</ref><ref>Петровић, Александра. [https://www.politika.rs/scc/clanak/397256/Doktorska-diploma-Laze-Kostica-prevedena-s-latinskog ''Докторска диплома Лазе Костића преведена с латинског''].''Политика.''</ref>. Службованє почал як ґимназийни наставнїк у Новим Садзе; потим постава адвокат, вельки новтаруш и предсидатель суда. Шицко тирвало коло осем роки, а потим ше, по шмерц, занїма зоз литературу, новинарством, политику и явнима националнима роботами. Два раз бул гарештовани у Пешти: першираз пре фалшиве приявйованє же участвовал у забойству княза Михаила и други раз пре борбену и антиавстрийску бешеду у Беодрадзе на шветочносци з нагоди преглашованя полнолїтносци княза Милана. Кед бул ошлєбодзени, у знак припознаня, бул вибрани за посланїка Угорского сабору, дзе є, як єден од найлєпших сотруднїкох Светозара Милетича, живо и шмело робел за сербску ствар. Потим жиє у Беоґрадзе и ушорює Сербску нєзависносц, алє под прициском реакционарней влади мушел напущиц Сербию. На поволанку княза Николи одходзи до Чарней Гори и ту остава коло пейц роки, як редактор урядових чарногорских новинох и политични князов сотруднїк. Алє и ту пришло до зраженя, та ше врацел до Бачки. У Зомборе препровадзел остаток живота релативно мирно. Ту бул дзешец роки предсидатель Сербскей народней читальнї хтора ше нєшка вола по нїм. У Пешти 1892. року ше стретнул зоз Николом Теслом хторому 1895. препоручел Ленку Дундєрски за женїдбу, до хторей и сам покрадзме бул залюбени<ref>[https://www.blic.rs/riznica/istorije/otkrivamo-zasto-je-tesla-odbio-lepu-lenku/0vtw4fn Зашто је Тесла одбио лепу Ленку ](''Блиц'', 12. мај 2014)</ref>. Умар 1910. року у Бечу, а поховани є на Вельким Православним теметове у Зомборе. Останє запаметани як єден од найзначнєйших писательох сербского романтизма. Вибрани є за члена Сербского ученого дружтва 27. фебруара 1883, а за рядового члена Сербскей кральовскей академиї 26. януара 1909. == Литературна робота == Як политични чловек и явни роботнїк Костич мал моцни уплїв на сербске дружтво свойого часу. Вон єден од сновательох и вожд Зєдинєней омладини, порушователь и редактор велїх литературних и политичних часописох, интимни сотруднїк Светозарови Милетичови. Вон ше у Австриї борел процив клерикализма и реакциї, а у Сербиї процив бирократскогонгнобеня и династичарох. Кед зашол до рокох, напущел свою скорейшу борбеносц и шлєбодоумносц и то була причина чом ше його литературна робота почал подценьовац. Костич свою литературну творчосц започал у розмаху романтизма, як и Змай, Якшич и други визначени писателє. Аля заш лєм, за нєполни дзешец роки твореня вон станул до шора ґу найвекшим поетом и постал найпознатши представнїк сербского романтизма. Прекладал учебнїк римского права Пандекта зоз нємецкого язика 1900. року<ref>[https://www.politika.rs/scc/clanak/396065/Kostic-prevodio-Pandekte-za-Sveuciliste-u-Zagrebu Костић преводио ''Пандекте'' за Свеучилиште у Загребу ](''Политика, 8. јануар 2018'')</ref><ref>[https://www.politika.rs/scc/clanak/396132/Pravo-nije-trpelo-Lazin-poetski-jezik Право није трпело Лазин поетски језик ](''Политика, 9. јануар 2018'')</ref>, теди вельку часц свойого часу препровадзовал у манастиру Крушедол<ref>[https://www.politika.rs/scc/clanak/396194/Kosticeve-stvaralacke-godine-u-manastiru-Krusedol Костићеве стваралачке године у манастиру Крушедол] (''Политика, 10. јануар 2018'') </ref><ref>[https://www.politika.rs/scc/clanak/396266/Svodenje-zivotnih-racuna-Laze-Kostica Свођење животних рачуна Лазе Костића ](''Политика, 11. јануар 2018'')</ref>. == Стих, проза, театер == Костич ше у своєй поезиї часто дотхнул универзалних темох и людских бриґох, окреме одношенє медзи чловеком и Богом, дружтвом и ближнїма. Уведол иновациї у стилу и язику, шлєбодно експериментуюци, часто на чкоду ясносци. Його творчосц блїзша европскому романтизму як даєдному другому сербскому писательови його часу. Костич у численим, нєподполним теорийним есейом нєуспишно пробовал викомбиновац елементи народней писнї зоз елементами европского романтизма. Нєдостаток успиху може ше преписац напредней природи його поезиї, идейох його часу и його ексцентричносци. Костичова драма ''Максим Црноєвич'' (1863) представя перше пробованє драматизациї епскей писнї. ''Пера Сеґединац'' (1875) ше занїма зоз борбу Сербох за свойо права у Австро- Угорскей и його представа ''Ґордана'' (1890) нє достала вельо похвали<ref>[https://m.mingl.rs/apdejt/61/2018/01/31/kosticeve-drame.html „Kostićeve drame - Mingl mobile”.] m.mingl.rs.</ref>. И сам прекладатель Шекспира, Лаза Костич свидомо уношел шекспировски елементи адаптуюци сербску историю и епику за театер, алє и попри того стварял єден ориґинални и препознаваюци стил. И поетски талант, алє и добре познаванє антики и ренесанси, зробели же би Костич створел траґедиї чиї заплєти одступаю од литературно-историйного прикладу, а сама робота, цо и типичне за дїла романтизма, до першого плану кладзе любовну и националну занєшеносц. Костич бул контроверзна особа; у младосци ше го вецей славело як цо го розумело, а у старосци постал менєй популарни, праву славу досцигнул аж после шмерци. Нєшка общеприлапене же Костич зачатнїк модерней сербскей поезиї. == Приватни живот и особносц == Лаза Костич бул познати по тим же упрекосцел у облєканю, зоз становисками, критиками и з поезию прецо го и волали „Дурни Лаза”<ref>[https://www.biografija.org/knjizevnost/laza-kostic/ „Laza Kostić Biografija”.] Biografija.org (на језику: српски). 2017-03-29.</ref>. Лаза Костич може ше охарактеровац же є ексцентрик, алє мал ґениялну искру. Перши до драми поезиї уведол ямбски стих и перши прекладал Шекспирово дїла на сербски язик. На єдним европским авторским конґесу на початку 20. вику пробовал обяшнїц одношенє медзи култури Сербиї и заходноевропскима културами. == Ленка Дундєрски == Костич бул товариш зоз Лазаром Дундєрским, патриярхом єдней од найзначнєйших сербских аристократских фамелийох у Австроугорскей. Бул залюбени до Єлени Ленки Дундєрски, Лазаровей младшей дзивки<ref>[https://www.ravnoplov.rs/prva-lazina-pesma-o-lenki/ „PRVA LAZINA PESMA O LENKI”] ''Ravnoplov'' (на језику: енглески).</ref>, хтора була 29 роки младша од нього<ref>[https://wannabemagazine.com/ljubavi-srpskih-pisaca-laza-kostic/ „Ljubavi srpskih pisaca: Laza Kostić”]. ''WANNABE MAGAZINE'' (на језику: енглески). 2012-03-10. </ref>. Поета нє бул обчаровани лєм зоз Ленкову красоту, алє и зоз єй образованьом, занїманьом за уметносц, познаваньом язикох (нємецки, французки, мадярски). По стретнуце зоз Костичом була спитована даскельо раз, алє нє пристала, а потим нє сцела чуц за других. Прето София, єй мац, и брат Ґедеон гуторели же стари и худобни поета розоганя питачох. Алє Ленков оцец Лазар, хтори поету, свойого товариша и кума, винїмково почитовал и теди го материялно витримовал, мал дипломатичне становиско. Анї дзивка нє була ровнодушна ґу Костичови, трицец роки старшого од нєй, о чим шведочи и єй дньовнїк, чийо часци обявени 120 роки после єй шмерци<ref>Caucaso, Osservatorio Balcani e. [https://www.balcanicaucaso.org/bhs/zone/Srbija/Lenka-i-Laza-dnevnik-snova-204884 „Lenka i Laza, dnevnik snova”]. OBC Transeuropa (на језику: италијански).</ref>: ::''Чи шерцо пана Лазара шлєбодне? Знам же розтаргнул єдни заруки. Кед сом му понукла споминар же би ше уписал, гварел же єден вечар нє будзе достаточни за здумованє стихох хтори мнє достойни.'' ::''Знам, мойо били власи и белави очи, и пас, нє охабяли ровнодушних анї хлапцох зоз Бечу. Но, я тому нє давала повагу, обчекуюци час кеди почувствуєм же ми то гутори тот прави. Та сом ше злєкла. Чи нє сцигол тот прави? П. Лазар ми писал. Яка сом щешлїва цали дзень. Гвари: „Оддалєносц розбистри шерцо и розум, я Вас любим баржей як дакеди, а нє шмем Вас любиц. Упили сце ми ше до попатрунку, шерца, мозґу, а я ше намагам же бим Вас висциснул од тамац. Прето сом и сцекол од Вас.” Днї ми нємерлїво швидко прецекаю у дружтве зоз паном Лазаром. Аж у нїм видзим цо живот. Зоз нїм нїґда нє може буц допито! Цо препреченє нашим чувством? Зато же є худобни? Мнє то нє битне. Руцам му ше под ноги. Чи нє бул би щешлїви достац мнє за жену? Бої ше од дачого? Мойого богатства? Нїч мнє нє битне. Лєм вон.'' Поета вше чежше прилапйовал Ленкову любов. Часто ше поцаговал до манастира Крушедол же би бул сам. Аж и сам пробовал найсц Ленки супруга. Гоч му Ленка врацала любов, Лазар Дундєрски нє дошлєбодзовал їх вязу и нє дошлєбодзовал им ше винчац. Догварел малженство медзи Костичом и Юлияну Паланачки. Костич пробовал догвариц малженство медзи Ленку и сербско-америцким науковцом Николом Теслом, алє Тесла одбил тото понуканє<ref>[https://www.ravnoplov.rs/kako-je-laza-kostic-udavao-lenku-za-nikolu-teslu/ „KAKO JE LAZA KOSTIĆ UDAVAO LENKU ZA NIKOLU TESLU”] ''Ravnoplov'' (на језику: енглески).</ref>. Ленков оцец совитує поетови най ше конєчно оженї з Юлию Паланачки, богату зомборску талошку. У борби медзи мозґом и шерцом, у поетови победзел розум. Так и поробел та зоз Юлию 1895. пойдзе на малженске путованє до Венециї нащиви церкву Санта Мария дела Салуте. Ленка була цихо скриваюци свойо емоциї. Того истого року, два мешаци после Костичового винчаня, нєсподзивано умарла у Бечу, на свой 25. родзени дзень<ref>[https://www.dnevnik.rs/kultura/scena/snp-akademija-posvecena-lazaru-dunderskom-i-secane-na-lenku-23-11-2017 „СНП: Академија посвећена Лазару Дунђерском и сећање на Ленку”]. ''Дневник'' (на језику: српски).</ref>. Єй шмерц, по думаню лїкарох була пре тифусну горучку, остала тайна. Велї авторе веря же окончела самозабойство, лєбо же умарла од смутку<ref>[https://galaksijanova.rs/otkrivalacke-snohvatice/ „OTKRIVALAČKE SNOHVATICE”]. ''Galaksija Nova'' (на језику: српски). 2017-04-20.</ref>. Пред Костичовим винчаню записала до свойого тайного дньовнїка<ref>[https://www.istorijskizabavnik.rs/blog/laza-kostic-i-lenka-dundjerski „NAJTUŽNIJA SRPSKA LJUBAVNA PRIČA: Tajni dnevnik otkriva kako su se voleli LENKA I LAZA KOSTIĆ”]. ''ISTORIJSKI ZABAVNIK'' (на језику: енглески).</ref>: ::''Шицко готове. Вон ше оженєл! Як могол буц таки безчувствильни? За кума поволал мойого оца! Совершене злодїйство, без шлїду. Алє чом? Цо сом поробела? Чом ше оженєл за богатство и лєм пре тото? Чуєм, анї є нє красна, анї млада, лєм талошка. Чи на тото спаднул мой вельки поета и шицки його, и мойо идеали? Пошло мойо щесце. Нач тераз и жиц?'' По єй шмерци, Костич написал ''Санта Мария дела Салуте'', єден од його найважнєйших творох и, як ше гвари, єдну од найкрасших любовних писньох написаних на сербским язику<ref>[https://www.istorijskizabavnik.rs/blog/laza-kostic-i-lenka-dundjerski „NAJTUŽNIJA SRPSKA LJUBAVNA PRIČA: Tajni dnevnik otkriva kako su se voleli LENKA I LAZA KOSTIĆ”]. ''ISTORIJSKI ZABAVNIK'' (на језику: енглески).</ref><ref>[https://sr.wikisource.org/wiki/Santa_Maria_della_Salute „Санта Мариа делла Салуте”]. sr.wikisource.org (на језику: српски).</ref>. Писня була обявена 1909. року, а поета умар рок познєйше. На основу тей любовней приповедки зняти филм ''Санта Мария дела Салуте'' хтори бул емитовани у децембру 2016. року. == Дїла == У чаше у хторим жил и творел, Костич романтичар, алє зоз велїма своїма витворенями бул предвистнїк модернизма 20. вику. Його природа ше подполно виражує у його писньох. Бул пишни, мал самодовирия, бул оштрого розума, упрекосни и отворени. Константно одступал од каждодньового и звичайного. Жил як приклад бизарного, ексцентричного, розбуртавеного романтичара хтори у шицким цо робел бул иншаки од других, видвоєни, ориґинални. Часто гнївал своїх сучаснїкох зоз своїм справованьом и випатрунком. О атмосфери хтора пановала коло поети достаточно гутори часто хаснована констатация „Дурни Лаза”. Поета ище баржей упрекосцел прето же бул свидоми свойого поетичного таланту и худобного розположеня швета хтори го окружує. Лаза Костич, як поета, филозоф и естетичар, розвил и теорийно потолковал свою ориґиналну поезию. Основни принцип то преплєтанє процивносцох (темох, мотивох, формох, поетичких сличкох, ритмох, звукох). При витворйованю того принципу важну улогу мали два зявеня: симетрия и гармония. Написал коло 150 лирски и коло 20 епски писнї, балади и романси; '''Три драми:''' * ''Максим Црноєвич,'' (написана 1863, обявена 1866) * ''Пера Сеґединац'' (1882) * ''Ускокова люба'' лєбо ''Ґордана'' (1890) '''Естетичну розправу:''' * ''Основа красоти у швеце з особним поглядом на сербски народни писнї'' (1880) '''Филозофски трактат:''' * ''Основне начало,'' Критични увод до общей филозофиї (1884) '''Вельку моноґрафию''': * O Йованови Йовановичови Змайови, його шпиваню, думаню и писаню, и його чаше (1902) Вельке число статьох полемичарского характера, преподаваня, скици и фельтони. Од прекладателжних роботох найзначнєйши його преклади Шекспира: ''Гамлет, Ромео и Юлия и Ричард III''. У прози написал и даскельо приповедки (''Русалково чадо, Махараджа, Мученїца''). Єдно од найпознатших дїлох му програмска писня Мeдзи яву и медзи сном, як и ''Santa Maria della Salute'' єдна од надрагоцинших лирских писньох сербскй уметнїцкей литератури. Преложел и учебнїк римского права ''Пандекта'' зоз нємецкого язика 1900. року, теди вельо часу препоровадзовал у манастире Крушедол. == Нашлїдство == Єнда новобеоґрадска школа од 2005. ма мено по Лази Костичови. Основна школа у Ковилю, родзеним месце Лази Костича, тиж так ма його мено. Од 2000. року у Новим Садзе єст єдна ґимназия хтора ноши мено по Лазови Кoстичови и найвироятнєйше є єдина штредня школа у Сербиї хтора ма праву школску театралну салу зоз 215 местами за шедзенє и модерну провадзацу опрему за професионалну роботу. Йому на чесц установена Награда Лаза Костич и Награда венєц Лази Костича, а на чесц писнї ''Cанта Мариа дела Салуте'' у Зомборе ораґанизована манифестация Дзень Лази Костича, на хотрей каждого 3. юния вибраному поетови додзелює ше Венєц Лази Костича. Перши ю достал Перо Зубац, а 2016. року Душко Новакович и Стоян Бербер. Награду у 2017. року достал новосадски поета Йован Зивлак. О нїм 1985. зняти филм Случай Лази Костича. По його мену наволана Библиотека Лаза Костич у Чукарици. По нїм наволана Улїца Лази Костича (Зомбор). Лаза Костич ше учишлює до 100 найвизначнєйших Сербох. === Реквиєм Лазови Костичови === Сербски новинар и публициста Иван Калаузович Иванус написал у марцу 2017. року лирску, елеґичну писню Реквиєм Лазови Костичови, задуману як предлуженє поеми ''Cанта Мариа дела Салуте'' и омаж Лазови Костичови. Стихи Реквиєма... явносц першираз чула у Чикаґу, пред проєкцию филма ''Cанта Мариа дела Салуте'' Здравка Шотреа у кину Century Centre. Пред полну салу, рецитовала их новинарка дакедишнього Радио Сараєва Милка Фиґурич<ref>[https://www.rts.rs/rts/Dijaspora/vesti/2695930/rekvijem-laze-kostica-premijerno-izveden-u-cikagu.html „Реквијем Лазе Костића”] премијерно изведен у Чикагу (Радио-телевизија Србије, 10. април 2017)<br /></ref>. Вокалне виводзенє Реквиєма Лази Костичови емитоване у рамику емисиї Вечерас заједно Першого програму Радио Беоґрада у априлу 2017. У улоги оратора знова була Милка Фиґурич, чий ше глас чул на габох Радио Беоґрада першираз после розпадованя ЮРТ системи. == Литература == * Поповић, Миодраг ''(1985). Историја српске књижевности - Романтизам, Књ. 2. Завод за уџбенике и наставна средства - Београд. стр. 362.'' * ''Народна енциклопедија'', Ст. Станојевић, Загреб, 1925—1929.pp. 401-403 P. Петрович == Вонкашнї вязи == * [https://archive.ph/20121221191629/http://www.sanu.ac.rs/Clanstvo/IstClan.aspx?arg=262 Биографија на сајту САНУ] * [https://web.archive.org/web/20090110170706/http://www.ilustrovana.com/tekst.php?broj=2606-07&tekst=04 Ленка Дунђерски и Лаза Костић] (''Илустрована политика'') * [https://www.politika.rs/scc/clanak/147976/Laza-Kostic-nije-zaprosio-Lenku Лаза Костић није запросио Ленку] (''Политика, 2. септембар 2010'') * [http://www.the-laza-kostic-fund.com/ Фонд Лаза Костић] (Циљ Фонда је промовисање дела Лазе Костића) * Распети Прометеј – [http://www.avantartmagazin.com/raspeti-prometej-laza-kostic-1841-1910/ Лаза Костић (1841—1910) (16. јун 2016)] * [https://www.novosti.rs/dodatni_sadrzaj/clanci.119.html:781127-Oprosti-majko-mnogo-sam-gresan Опрости, мајко, много сам грешан] (''Вечерње новости, 5. март 2019'') * Др Милош Савин - [https://www.youtube.com/watch?v=8uCUFP0bmdc „Лаза Костић – политички саборац Светозара Милетића”] * Трибина [https://www.youtube.com/watch?v=iZfnB1uimDw ''Друштвена мисао Лазе Костића''] * [https://rdsa.tripod.com/literatura/jakovsalak.htm#santamaria Santa Maria della Salute, преклад Михайло Рамач, (по руски)] == Референци == s243u6k3r6lgkdp5h3wckczw9htq2bb 0 233 2527 2526 2024-10-14T16:22:42Z Amire80 9 9 измена увезено 2526 wikitext text/x-wiki '''Лаймска хорота''' або '''лаймска борелиоза''' то обераца хорота (антропоооноза), хтора ше на чловека преноши зоз животиньох з уджобнуцом, прейґ шлїни або зоз жалудка. Преноша ю клїщи з роду Inodex. To мултисистемске охоренє субакутного и хроничного цеку, хторе спричинює бактерия Borrelia burgdorferi. Вона залапює насампредз скору, а потим шерцо, ставци и централну нервну систему. [[Файл:Adult_deer_tick.jpg|alt=Клїщ|thumb|289x289px|Клїщ, найчастейши спричиньователь хороти]] == Клїщ найчастейши спричиньовач Лаймскей хороти == Резервоари тей бактериї то клїщи/клїщаре, глодаре, єленї и др. Вектори инфекциї тварди клїщи/клїщаре хтори преноша хороту на чловека и домашнї животинї. Зявює ше звичайно сезонски (од вчасней яри по позну єшень) и то углавним при особох хтори часто у природи. == Симптоми хороти по стадиюмох == Лаймска хорота ше клинїчно манифестує так же ше зяви локални оток и червенїдло (лат. erythema migrans) на месце уджобнуца и то 3-32 днї после инциденту. Локалне червенїдло цепле и углавним нє боляце. При 50% пациєнтох идентични пременки ше можу зявиц на других часцох цела, а при 15% пациєнтох анї нє муши буц пременки на скори. Окрем пременки на скори, пациєнта може преходзиц мраз по целу, може го биц жима, може буц слаби, болїц го глава, а можу ше и реґионално звекшац лимфни шлїжнїки. Кед ше хороту нє препозна и нє лїчи на час, о даскельо тижнї розвива ше други стадиюм з неуролоґийнима симптомами, зявеньом больох у ставцох и з кардиолоґийнима симптомами, а кед ше анї у тей фази хороту нє третирує, после вецей мешацох або рокох вона уходзи до трецей фази з чежкима неуролоґийнима пременками и пременками на ставцох и скори. == Дияґноза == Дияґнозу ше поставя на основи клинїчней слики и податкох о укушеню клїща, а потвердзує ше з тестом индиректней имунофлуоресценциї або з применьованьом ELISA технїкох зоз хторима ше одкрива IgM антицела у серуме, ликвору и синовиялней чечносци ставцох. После 1-3 мешацох зявюю ше IgG антицела хтори ше длуго отримую. Изолацию спричиньовательох ше нє практикує. == Терапия == Терапия тей хороти завиши од єй клинїчного стадиюму. Звичайно ше хаснує: пеницилин, тетрациклини и хлорамфеникол, а при нєуспишней антибиотскей терапиї у трецей фази препоручує ше и кортикостероїди. Окрем лаймскей хороти, клїщ преноши пегави тифус и запалєне мозґа. == Превенция лаймскей хороти == Превенция лаймскей хороти почина з контролу преношовача-резервоара инфекциї з бактерию Bb. Найєдноставнєйши мири то розкерчованє коровча, гущави, громадох лїсца и ґраня, защита домашнїх любимцох и борба процив дробних глодарох. Мири особней защити то одвитуюци шмати (длуги рукави и ногавки, шапка и под.) и репеленти хтори одбиваю клїщи. Детальне препатранє скори после пребуваня у природи обовязне. Вчасне фахове винїманє клїща зоз скори барз важне же би ше при вицагованю бактерия нє “ушприцовала” до креви з нєдомеркованим прицисканьом на цело клїща. Клїщ треба влапиц за сурлочку, а нє за цело и з єдноставним кружним рухом на горе виняц. Место ше почуха з антисептиком (алкогол и под.). {| class="wikitable" |+ ! colspan="2" | ===Класификаця и екстерни ресурси === |- |'''ICD-10 ''' |A69.2 |- |'''ICD-9''' |088.81 |- |'''DiseasesDB ''' | 1531 |- |'''MedlinePlus''' |001319 |- |'''eMedicine ''' | med/1346 ped/1331 neuro/521 emerg/588 |- |'''MeSH ''' |MeSH |- |} == Литература == * Енциклопедия Нового Саду 12, КОС – ЛЕР, Нови Сад 1999, б. 253 == Вонкашнї вязи == * [https://www.zdravlje.org.rs/index.php/savetovaliste/lajmska-bolest Лајмска болест.] * [https://www.plivazdravlje.hr/bolest-clanak/bolest/70/Lajmska-bolest.html Lajmska bolest]. Vebsajt  PlivaZdravlje. hr * [https://www.jugolab.rs/mikrobiologija/lajmska-bolest  Lajmska bolest]. Jugolab, Zavod za laboratorijsku dijagnostiku 0pw8pgb1g53saz9m9qsgcpezx4c4nh3 0 234 2530 2529 2024-10-14T16:22:42Z Amire80 9 2 измене увезене 2529 wikitext text/x-wiki '''Ланц''' (серб. ланац, слц. диял. lanc, lanec, láňec, укр. ланцюг, поль. łаńcuch, од мадяр. lánc) – тото слово ма у нашим язику два значеня: 1. прибор за капчанє: ланц на бициґли, ланц за статок и под. У технїки то шор злучених челїчних елементох зоз хторима ше преноши моц, вяже або виша терху итд. Ланц члєнковити: зложени є з єднаких, медзи собу повязаних шлєбодно рухомих карикох. Зависно од конструкциї, може витримац рижни обтерхованя. Єст ланци хтори шлєбодно рухоми у шицких напрямох и ланци хторим ставец нє оможлївює шлєбоду рушаня у єдним напряме; 2. мера за поверхносц жеми: парцела жеми од 1800 квадратни вати, 5750 квадратни метери. Мера достала мено по ланцу хтори ковани зоз желєза, а хтори бул длугоки од 10 до 20 метери, зложени зоз длугших и кратших карикох. З нїм ше премерйовало жем, же би ше одредзело парцели и утвердзело власнїцтво над нїма. У Бачкей длуго ланц споминани як мера за поверхносц (у Дюрдьове ше и нєшка жем рахує на ланци), познєйше ше хаснує гольт (у Коцуре голт), а у новшим чаше и у урядових документох тоти велькосци ше виражує у гектарох. У народзе ше гвари же добра палєнка трима ланц (дробни ґомбульки), а тиж за дакого хто нємирни, нєдобри, нєстримани ше гвари же є як з ланца пущени. У науки о живих существох єст ткв. ланц костираня. == Литература == * Руско-сербски словнїк, Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2010, б. 358 * Словнїк руского народного язика I, А – Н, Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017, б. 666 * Енциклопедия Нового Саду 12, КОС – ЛЕР, Нови Сад 1999, б. 270 == Вонкашнї вязи == * [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%86_(%D0%BC%D0%B0%D1%88%D0%B8%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8_%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82) Ланац (машински елемент)] sr.wikipedia.org * [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%86 Ланац] sr.wikipedia.org rmnml1011rmypwxxm0c601my8yijlce 0 235 2545 2544 2024-10-14T16:22:43Z Amire80 9 14 измена увезено 2544 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align: align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Ласица</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Mustela_nivalis_-British_Wildlife_Centre-4.jpg|centre|280px|Ласица]] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Домен''' '''Царство''' '''Тип''' '''Класа''' '''Ряд''' '''Фамилия''' '''Подфамилия''' '''Род''' |Eukaryota Animalia Chordata Mammalia Carnivora Mustelidae Mustelinae Mustela Linnaeus, 1758 |- ! colspan="2" |Файти |- | colspan="2" | * ''Mustela africana'' * ''Mustela altaica'' * ''Mustela erminea'' * ''Mustela eversmannii'' * ''Mustela felipei'' * ''Mustela frenata'' * ''Mustela itatsi'' * ''Mustela kathiah'' * ''Mustela lutreola'' * ''Mustela lutreolina'' * ''Mustela nigripes'' * ''Mustela nivalis'' * ''Mustela nudipes'' * ''Mustela putorius'' * ''Mustela sibirica'' * ''Mustela strigidorsa'' * ''Mustela subpalmata'' |- | colspan="2" |[[Файл:Mustela_range.png|center|300px]]<div style="text-align: center;">Ґеоґрафска розпрестартосц ласици |} '''Ласица''' – (лат. Mustela nivalis L., словацки ''lasica'', пол. диял. ''ƚasica'', горв. ''lasica'', серб. ''ласица''), цицар зоз шора жвирох, фамилиї кунох. Велька є коло 20 центи, ценкого видлуженого цела, червенкавокафовкастей бундички на хрибце, а на бруху билей<ref>"The Weasel". The Mammal Society.</ref>. Швидка є, вертка, добре плїва и ґрабе ше. Єст єй по пажицох, у черякох, поконцу польох, у лєсох, та и нєдалєко од населєньох. Жиє у дзирох под жему, под каменьом и кореньом. Є дробних цицарох, найвецей миши и волухарки. Ловаре тримаю же є чкодлїва, бо зна загрожиц подросток заяцох и фазанох. Зоолоґи, медзитим, толкую же вона у природи доприноши редукованю числа чкодлївих мишоподбних глодарох. Кед така кревожадна и моцна упаднє до мишого лягла, направи поколь. Находзи ше на списку природних ридкосцох и зоз законом є защицена. == Файти == Єст барз вeльо файти ласицох: амазонска, горска, велька, степски хорт, колумбийска, длугохвоста, японска, жовтибруха, европска видра, индонезийска, сибирска, єгипетска итд. == Литература == * Abramov, A.V. (1999). „A taxonomic review of the genus Mustela (Mammalia, Carnivora)". Zoosystematica Rossica. 8 (2): 357—364. * ''Енциклопедия Нового Саду'' 12, КОС -ЛЕР, Нови Сад 1999, б. 272. == Вонкашнї вязи == * [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%9B%D0%B0%D1%81%D0%B8%D1%86%D0%B0 Ласица], сербска Википедия == Референци == a852mwh876jt55jbd4cro9p5ml2w5dj 0 236 2554 2553 2024-10-14T16:22:43Z Amire80 9 8 измена увезено 2553 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Ластовки</big> |- | colspan="2" |[[Файл:%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%87%D0%BA%D0%B0_%28Hirundo_rustica%29%2C_%D0%9C%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BE.jpg|290px|center]] ::::Валалска ластовка |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Царство''' |Animalia |- |'''Тип''' |Chordata |- |'''Класа''' |Aves |- |'''Ряд''' |Passeriformes |- |'''Подряд''' |Passeri |- |'''Фамилия''' |Hirundinidae |- |'''Род''' |Hirundo |- |'''Файта''' |P. domesticus |- |'''Двойне мено''' | Hirundo Rustica Linnaeus |- |} '''Ластовки''' (лат. Hirundinidae) то птици хтори жию у населєньох коло людзох. Єст городски (лат. Delichon urbica), валалски (лат. Chelidon rustica) и брегово (лат. Riparia riparia), хтори жию коло води - у укр. диялектох ластовка, у вист. слц. бешедох lastovka, поль. lastówka. == Випатрунок == Ластовки маю струнке цело, кратку шию, длугоки кончисти кридла и видласти хвост. Швидко лєца и можу нагло пременїц напрям лєценя. Вельки пищок док лєца тримаю отворени, так же им инсекти просто улєтую до джубку хтори завераю аж кед ше им наполнї. Єдза суньоґи, мухи, мотилї и хробачки. Маю барз добре розвити осет виду, та видза у найдробнєйши инсекти, а керую пчоли, оси и други инскти цо маю жадло. Найпознатша и нам найблїзша валалска ластовка (лат. Hirundo rustica). Гнїздзи ше у  Европи, Азиї и Сиверней Америки, а жимує у Африки, южней Азиї, Австралиї и Южней Америки. Блїзко є вязана з людзми, прето же хаснує їх будовнї за правенє гнїзда. Одроснути самец валалскей ластовки длугоки од 17 до 19 центи, уключуюци и 2 до 7 центи хвостово пирка. Розширени кридла єй од 32 до 34,5 центи, а ма од 16 до 22 ґрами. Хрибет єй метално-белави, червенкава сподня часц шиї и чола, а брущок и сподня часц цела били. Ма два предлужени пирка у хвосце, хтори ше роздвоюю и формую характеристичну форму „ластовкового хвоста“. Самичка валалскей ластовки подобного випатрунку и велькосци, алє ма кратши хвост як самец и нє таки блїщаци фарби пиря, окрем билшого брущка. Ластовчата, кед достаню пирє, маю блядшу червенкасту тварочку, баржей кафову и кратши хвост од одроснутих ластовкох. == Бивальнїк и розширеносц == Валалски ластовки найволя отворени пространства з нїзку веґетацию, як цо то пажици, луки и оранїни, дзе нєдалєко єст води. Тота файта ластовки керує лєсовити и прикри подруча, як и подруча з вельким числом будовньох. Обєкти як цо то гамбари, хлїви и одводни канали то места хтори ластовки вибераю за правенє гнїзда. [[Файл:CríasHirundorustica.JPG|alt=Гнїздо зоз ластовчатами|thumb|304x304px|Гнїздо зоз ластовчатами]] == Правенє гнїзда == Валаски и городски ластовки свойо лабдасти гнїзда з єдним отвором притвердзую на вонкашнї мур будинку, нєдалєко од чловека. Гнїзда валалских ластовкох маю форму кошарочки и вше су у самих будинкох, под повалу (у отворених конкох, хлївох, шопох). Гнїзда правя зоз глїни: грудки блата складаю и лїпкаю зоз швою шлїну. Знаю убудовац и до тисяч грудки. За тоту роботу треба им 15 и вецей днї, з паузами док чекаю же би ше блато осушело. Валалски ластовки до глїни додаваю слами, шерсци итд., та их можу закончиц за 10 днї. Брегово ластовки правя гнїзда у лесу и у одрезох на побрежйох рикох. Гнїздо им тунел длугоки коло єден метер з преширеньом на дну – гнїздза ше у колонийох, та ше дзекеди на стотки отвори находза єден коло другого. [[Файл:Hirundo_rustica_MHNT.jpg|alt=Ваїчка валалске ластовки|thumb|304x304px|Ваїчка валалскей ластовки]] Исти гнїзда ластовки хасную вецей роки. Кед ше приселя, очисца их и пооправяю, обложа з пирйом и шерсцу. Єдно насадзенє ма 4-5 били вайца – ваїчка валалскей ластовки маю пеги. Шедзенє на вайцох тирва до два тижнї, а уж после трох тижньох млади лєца з родичами. Родительску длужносц окончую и самец и самичка. У юлию валаски и городски ластовки ознова маю вайца на хторих шедза. == Карменє == По своїх навикнуцох за покарму, валалска ластовка подобна другим инсектоєдом хтори єдза док лєца. Карми ше на отворених поверхносцох високо од 7-8 m над поверхносцу води або жеми. Часто провадзи животинї, людзох и польопривредни машини, и при тим лапа знємирени инсекти. == Гнїздзенє == Ластовки у наших крайох птици селїдбенїци, лєтнї госци. Перше приходза валалски ластовки, у остатнїм тижню марца, а городски и брегово у першим тижню априла. При концу авґуста (валалски коло половки септембра) збераю ше до вельких чупорох и лєца до Африки, южно од екватору. Велї загиню у драже – найбаржей им завадза диждж. Самци валаскей ластовки ше врацаю до обласцох дзе ше гнїздза скорей як самички и вибераю места за гнїзда. Успишносц самца при вибераню партнерки завиши од длужини кракох хвоста, при чим самичком прицагуюцши самци хтори маю хвости з длугшима краками. У южней часци ареалу, сезона гнїздзеня тирва од фебруара або марца до септембра, а у сиверней часци ареалу звичайно од конца мая або початку юния до септембра. И самец и самичка браня гнїздо, алє самци аґресивнєйши. Пари оставаю вєдно до конца живота, алє паренє з другима єдинками призвичаєне. == Вереня == Ластовком ше приписує моц предвидзованя хвилї: кед лєца високо, хвиля будзе красна, а кед су над жему або воду – будзе дижджу. Тото ма и свойо пояшнєнє: кед воздушни прицисок опадує, инсекти ше спущую ґу жеми, та и ластовки – же би их влапели – лєца нїзко. == Литература == * Енцикопедия Нового Саду 12, КОС – ЛЕР, Нови сад 1999, б. 273 == Вонкашнї вязи == * [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%A1%D0%B5%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0 Сеоска ласта], Википедия на сербским язику g9nft0n9l0t9wh53w6g4zcwutqrrr17 0 237 2560 2559 2024-10-14T16:22:44Z Amire80 9 5 измена увезено 2559 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align: align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Лелия |- | colspan="2" |[[Файл:Lilium_candidum_1.jpg|300px|center]]<div style="text-align: center;">''Lilium candidum'' |- ! colspan="2" |'''Наукова класификация:''' |- |'''Царство''': |Plantae |- |'''Кладус''': |Tracheophytes |- |'''Кладус''': |Angiospermae |- |'''Кладус''': |Monocotyledone |- |'''Ряд''': |Liliales |- |'''Фамилия''': |Liliaceae |- |'''Род''': |Lilium |} '''Лелия''' (1. лат. '''Lilium L'''., серб '''крин, љиљан''', укр. '''лелiя''', поль. '''lelija''', всл. '''lelija'''; 2. lат. '''Iris L.''', серб. '''ирис'''; преношенє назви зоз Lilium случело ше пре подобносц квитку. Хаснує ше з тим значеньом и у укр. диял. '''жовта лелiя''', слц. '''lilija, lalija''', поль. диял. '''lelija''') – вецейрочна лїсцаста рошлїна з под'жемним стеблом у форми цибульки и шнїговобилима тевчирастима квитками барз моцного и предзераюцого паху. Нарошнє 50-190 центи високо. Єст били, жовти, целово, помаранчецово, червени лелиї, єст их коло 90 файти, а на Балкану ище и кафово, лилово и чарни. Плод єй мещок у хторим єст коло 500 нашенька. По походзеню є из Азиї, Европи, Сиверней Америки. ==Типска файта: == Lilium candidum == Опис рошлїни == Квитки лелиї вельки, тевчирасти або як дзвончки. Лїсца квитку зроснути або часточнє шлєбодни, углавним зогнути назадок. Линеарни су, ланцущкасти, овални на стебелкох або шедзаци. На верхну стебелка нєт лїсца. Квитки лелийох єст два файти: трубасти, хтори маю форму тевчира зоз кончистима або заокруглєнима венчиковима лїсцочками, и ґрупа мартаґон – хтори виша назадок зоз зогнутима квитковима лїсцочками. Квитки маю 6 прашнїки на длугоких конарчкох вонка зоз квитку и находза ше у ґириздох од 2-12. == Розмножованє == Лелиї ше розмножую на два способи: 1. з нашеня и 2. веґетативно (з роздвойованьом младих цибулькох од старих у септембару, октобару и априлу, зоз знїманьом лупи з цибулькох и 3. зоз тарганьом воздушних цибулькох хтори ше садзи, а зоз хторих ше о три роки розвию моцни цибульки. Лелия солитарна (осамена) рошлїна – пре свою красу и велькосц. Садзи ше ю до заградкох, паркох и хаснує як резане квеце до вазни. == Найпознатши файти лелиї == жовта лелия (Lilium jankae), босанска лелия (L. bosniacum), албанска лелия (L. albanicum), чарна лелия (L. dalmaticum або L. cattaniae), белава лелия (Lilium X sanguineo-purpureum = L. martagon X dalmaticum). У нас найпознатша лелия у заградки – била лелия. == Хаснованє == Пре шлїжацу чечносц хторей єст у лїсцу, цибульки и квитку лелиї, хаснує ше ю у народней медицини. Кед ше квиток трима три днї у комовици, з тоту чечносцу ше виплокує рани; варени квет у олєю ше хаснує за лїченє носа и уха, опеклїнох и премарзнутих местох. Варена лелийова цибулька у води або у млєку, кладзе ше на запалєни места у форми каши. Лелийов квет забера важне место у гералдики штредньовиковних италиянских и французких городох, дворянских фамелийох и владарох. == Символика == Лелийов квет забера важне место у гералдики штредньовиковних италиянских и французких городох, дворянских фамелийох и владарох. Як християнски символ, била лелия барз повязана з култом Богородици и означує вибраносц, нєпорочносц Богородици. Ґу тому, то єдини квет хтори у себе обєдинює владарске, достоїнствене триманє, страсни опиваюци пах, алє и нїжносц и нєвиносц. Праве прето ше ю трима и за символ милосердия и безусловней любови. Окрем очиглядней краси, у директней є вязи з надїю, виру, плодносцу и народзеньом. Прето ше за билу лелию часто гвари же є райске квеце. Християнє цалого швета у билей лелиї видза безгришносц, чистоту, нєпорочносц, та и слику Дївици Мариї. Аж ше за кажду часц билей лелиї трима же ма даяки атрибут Исусовей мацери: лїсце репрезентує єй скромносц, стебло символ єй вири и побожносци, а били квитки знак єй нєвиносци и безгришного зачаца. Прето ангел, кед пришол Мариї нависциц же зродзи Сина Божого, принєсол тоту вистку з квитком билей лелиї (Благовищенє). '''Народни вереня:''' кед ше до чеперкох овоцових древкох положи корень лелиї, плоди нє буду опадовац. == Литература == * Енциклопедия Нового Саду 13, ЛЕС – МАП, Нови Сад 1999, б. 141 * * Оксана Тимко Дїтко, Назви рошлїнох и животиньох у руским язику, Вуковар 2016, б. 44, 61, 62 * * Словнїк руского народного язика I, А – Н, Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017, б. 671 == Вонкашнї вязи == * https://sr.wikipedia.org/sr-ec/Lilium Википедија на српском језику, * * https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%96%D0%BB%D1%96%D1%8F Вікіпедія на українским язику, * * https://hr.wikipedia.org/wiki/Ljiljan Vikipedija na hrvatskom jeziku, * * https://sk.wikipedia.org/wiki/%C4%BDalia Vikipedia na slovackim jaziku, d41bixl4lx8q5d5klilx1oj17d3wjws 0 238 2571 2570 2024-10-14T16:22:44Z Amire80 9 10 измена увезено 2570 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Леона Лабош Гайдук |- | colspan="2" |[[Файл:Leona Laboš Hajduk 1935 2022.jpg|alt=Леона Лабош Гайдук|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзена''' |23. новембра 1935. |- |'''Умарла''' |9. януара 2022. (87) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |нїзша ґимназия у Шидзе, Учительска школа у Шабцу |- |'''Универзитет''' |Педаґоґия на Филозофско -историйним факултету у Беоґрадзе |- |'''Период твореня''' |1953—2015. |- |'''Жанри''' |педаґоґия, публицистика |- |'''Похована''' |на Руским теметове у Шидзе |- |'''Припознаня''' |Орден заслугох за народ, Плакета ''За щешлїве дзецинство'', Републична награда ''25. май'' |} '''Леона Гайдук''' (*23. новембер 1935—†9. януар 2022), професорка педаґоґиї, методичарка и публицисткиня. == Биоґрафия == Леона Гайдук, дзивоцке Лабош, народзена 23. новембра 1935. року у Шидзе. Родичи Михал и Павлина родз. Жирош. Леона мала ище три шестри. Леона закончела основну школу и нїзшу ґимназию у Шидзе (1949.), а Учительску школу 1953. року у Шабцу. Педаґоґию дипломовала 1965. року на Филозофско-историйним факултету у Беоґрадзе. Перша єй робота, як учительки, була у школи у Соту (1953-1956). Року 1956. Леона Лабош ше одала за учителя Бошка Бату Урошевича тa потим вєдно робели як учителє у Основней школи у [[Бачинци|Бачинцох]] (1956-1959). Зоз преходом Урошевичових до Сримскей Митровици Леона робела як учителька (1959-1966), а потим є як педаґоґ вибрана за просвитного совитнїка у Медзиопштинским педаґоґийним заводу у Зеница (1966-1973). 1970. року єй супруг Бошко Урошевич настрадал у транспортним нєщесцу у Зеници. Леона Урошевич нєодлуга (1973) прешла на роботу до Педаґоґийного заводу Войводини у Новим Садзе. Леона була пошвецена студийним виглєдованьом у настави и педаґоґийно-инструктивним активносцом у основних и штреднїх школох. У Педаґоґийним заводу Войводини бул єй найплоднєйши период на планє злєпшованя квалитета настави у подручу думковей активизациї школярох и на провадзеню особного розвою школярох. Познєйше вона свойо педаґоґийни виглєдованя концентровала на воспитну роботу школи и тота обласц завжала централне место у професийней педаґоґийней роботи Леони Урошевич аж по єй одход до пензиї 1990. року, та напевно и познєйше. После 20 рокох самованя Леона ше 1992. року одала за доктора ветеринарскей медицини Владимира Гайдука. Леона Гайдук сотрудзовала зоз Заводом за учебнїки Войводине, НВУ ''Руске слово'', [[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтвом за руски язик, литературу и културу]] чий член була од 1975. року. Була и преподавач педаґоґийней ґрупи предметох на Руским оддзелєню Педаґоґийней академиї Зомбор-Руски Керестур (1981-1985). == Публицистична дїялносц == Окреме значна публицистична дїялносц Леони Урошевич. Обявела шейсц фахово кнїжки на сербским и єдну моноґрафию на руским язику. То обсяжна и богато документована моноґрафия под насловом ''Руснаци у Шидзе 1900-1950''. Свойо фахово статї з обласци воспитно-образовней роботи обявйовала у вецей фахових часописох, зборнїкох и билтенох цо виходзели у Новим Садзе, Беоґрадзе, Заґребе и Сараєве. Леона Урошевич обявела вецей як 130 фахово статї. Публицистични статї по руски обявйовала у ''Руских календарох'', потим у новинох ''Руске слово'' и у рочнїку ''Studia Ruthenica,'' дзе обявела понад 20 обсяжни написи фахового и моноґрафского змисту. Була и єден зоз стаємних рецензентох за руски учебнїки у Покраїнским заводу за видаванє учебнїкох у Новим Садзе. Леона Гайдук написала осем моноґрафиї, медзи хторима: ''Беркасово од Деспотовца до данас Беркасов од Деспотовца по нєшка'' (у коавторстве зоз др Владимиром Гайдуком, 2003); ''Русини у Шиду Руснаци у Шидзе од 1900-1959 (2010)''; ''Топлина дела, бисери речи Цеплосц дїлох, перли словох'' (2015) итд. Обявела значане число фахових роботох зоз обласци образованя и воспитаня. Писала рецензиї за кнїжки и учебнїки и була редактор вецей виданьох на руским и сербским язику. Добитнїк є Ордена заслугох за народ (1980), Плакети За щешлїве дзецинство Союзу дружтвох за воспитанє и бриґу о дзецох (1986), Републичней награди 25. май за постцигнути резултати у обласци воспитаня и образованя (1998) итд. Леона Гайдук умарла 9. януара 2022. року у Новим Садзе. Похована є 11. януара 2022. року на Руским теметове у Шидзе. == Литература == * Сабадош С. ''Обсяжна виглєдовацка робота'' (Леона Лабош-Гайдук, ''Руснаци у Шидзе 1900–1950,'' Шид – Нови Сад, 2010) // ''Шветлосц. 2011. № 2.'' == Вонкашнї вязи == *[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D1%88-%D0%93%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D1%83%D0%BA,_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D0%B0 Лабош-Гайдук, Леона], Википедия * Мирон Жирош [http://lemko.org/zhiros/ziros.vodica.org/index_files/novinarstvo9.htm Спатранє двасторочней прешлосци, Руснаци у Шидзе и околних местох – три значни ювилеї], КПД ''Дюра Киш'' и Грекокатолїцка парохия Преображеня Господнього, Шид, 2007 * [https://www.kupindo.com/Istorija/63687089_RUSINI-U-SIDU-1900-1950-Leona-Labos-Gajduk RUSINI U ŠIDU 1900 - 1950] Leona Laboš Gajduk * [https://www.youtube.com/watch?v=6qDMcDsRuCA Knjiga Leona Labos Hajduk], Kopernikus RTV, Šid, jul 9. 2018. * Дюра Латяк: [https://www.ruskeslovo.com/%D1%83%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BB%D0%B0-%D0%BB%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D0%B0-%D0%B3%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D1%83%D0%BA-1935-2022/ Умарла Леона Гайдук (1935–2022)], Рутенпрес, 10. януар 2022 * Ирина Папуґа:[http://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20Ruthenica%2028.%202022%20Pdf..pdf Леона Лабош Гайдук (1935-2022)], ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 28, 2022. б. 120.-121. * Народна библиотека "Симеон Пишчевић", Шид [https://www.bibliotekasid.rs/index.php/component/content/featured?id=featured&start=44 Сећање на Леону Лабош Хајдук] aafarrubiu5pajp1nler6cskf5ylr0p 0 239 2579 2578 2024-10-14T16:22:45Z Amire80 9 7 измена увезено 2578 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Леона Доротич Ґутеша |- | colspan="2" |[[Файл:Leona Dorotič Guteša 1938 2022.jpg|alt=Леоно Доротич Ґутеша|center|thumb|275x275px]] |- |'''Народзена''' |8. фебруара 1938. |- |'''Умарла''' |5. октобра 2022.(84) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |Штредня медицинска школа, Нови Сад |- |'''Универзитет''' |Природно-математични факултет, гумана ґенетика |- |'''Специялизация''' |Гумана ґенетика, Беоґрад, Институт Ломоносов, Москва |- |'''Период твореня''' |1958—2019 |- |'''Жанри''' |гумана ґенетика, еколоґия |- |'''Похована''' |у [[Дюрдьов]]е |} '''Леона Доротич Ґутеша''' (*8. фебруар 1938—†5. октобер 2022.), єдна з пионирох гуманей ґенетики у дакедишнєй СФРЮ, тиж активна на полю волотнерскей еколоґийно-просвищуюцей роботи. == Биоґрафия == Леона Планчак народзена 8. фебруара 1938. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Оцец Йоакима, скравец, и мац Еуфемия народзена Буша у [[Коцур]]а. Леонка мала шестру Иринку и братох Миколу и Владимира. Основну школу Леона закончела у родним валалє, а 1954. року фамелия ше преселєла до Нового Саду дзе ю оцец вжал за шеґерта до свойого скравецкого мигелю, а паралелно закончела и тророчну шеґертску школу. Кед ше у Новим Садзе отворел дзецински шпиталь, прията є робиц на допатраню хорих дзецох и источашнє ходзела и до школи за тот фах. Потим ше Леона Планчак уписала до поряднєй штреднєй медицинскей школи, а источашнє и далєй робела у шпиталю, цо предлужела и док нє закончела два роки висшу медицинску школу, а вец и штири роки на Природно-математичним факултету, оддзелєнє гумана ґенетика. З тей обласци Леона Планчак ище закончела два роки специялизациї у Беоґрадзе, а вец и субспециялизацию на два заводи, на Институту Ломоносов у Москви. Кед у єй шпиталю основане оддзелєнє ґенетики вона ту з Москви принєсла методу анализи плодовей води при ваготних женох за утвердзованє евентуалних аномалийох цо було першираз у СФРЮ. У медзичаше Леона ше одала, и зоз супругом Ґутешом мали двох синох, Леонида и Миколу. У медзичаше, супруг єй настрадал у транспорту а нєодлуга ше и упокоєл. Кед ше пензионовала, зоз другим супругом Доротичом др Леона Доротич ше преселєла жиц до Руского Керестура. Вона ше там активовала на еколоґийним просвищованю свойого народу, и отворела можлївосци уплївовац на физичне, менталне и социялне окруженє прейґ здруженя ''Желєни персцень''. Так орґанизовани фахово преподаваня з рижних обласцох. ''Желєни персцень'', з помоцу школярох и других, посадзел коло 20.000 древка. Орґанизовани рижни манифестациї з нагоди еколоґийних датумох, мотивоване ушорйованє заградкох, витворени числени путованя итд. Др Доротичова порушала и утвердзованє квалитету води за пице у Руским Керестуре, дзе фаховци з Батуту утвердзели єй нєисправносц пре присуство арсену та инсталовали минипостроєнє за пречисцованє води. Двацецрочни активносци ''Желєного персценя'' др Леона зазначела у двоязичней кнїжки ''Стриберна яр'' хтора обявена 2016. року, а помогли єй и єй вирна сотруднїца проф. мр др Лиляна Соколова и др Михайло Фейса. Леона Доротич Ґутеша умарла 5. октобра 2022. року, а похована є на грекокатолїцким теметове у Дюрдьове == Вонкашнї вязи == * [https://nar.org.rs/rue/%d0%b4%d1%80-%d0%bb%d0%b5%d0%be%d0%bd%d0%b0-%d0%b4%d0%be%d1%80%d0%be%d1%82%d0%b8%d1%87-%d2%91%d1%83%d1%82%d0%b5%d1%88%d0%b0/ Леона Доротич Ґутеша], вебсайт НАР, Руски вертикали, 23. новембер 2023. * [https://rtv.rs/rsn/%D0%B2%D0%BE%D0%B9%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0/%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D2%91%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D0%B8-%D1%80%D1%83%D1%85-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B7%D0%B5%D0%BB%D1%94%D0%BB-%D0%BF%D0%B0%D1%83%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%97-%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%80%D0%BE%D0%BC_597879.html Еколоґийни рух подзелєл пауловниї школяром], РТВ Войводина, Вистки, 9. май 2015. * [https://www.ruskeslovo.com/%d0%96%d0%b5%d0%bb%d1%94%d0%bd%d0%b8-%d0%bb%d1%97%d1%81%d1%82%d0%be%d0%ba-%d0%9b%d0%b5%d0%be%d0%bd%d0%b8-%d0%94%d0%be%d1%80%d0%be%d1%82%d0%b8%d1%87-%d2%90%d1%83%d1%82%d0%b5%d1%88/ „Желєни лїсток” Леони Доротич Ґутеша, пополадню бул маскенбал], Мария Афич, Рутенпрес, 6. юний 2017. * [https://www.ruskeslovo.com/umarla-dr-leona-dorotic-gutesa/ Умарла др Леона Доротич Ґутеша], Мария Афич, Рутенпрес, 10. октобер 2022. i599mbpooffw6wvkqwv9f8ea0jhtsl7 0 240 2587 2586 2024-10-14T16:22:45Z Amire80 9 7 измена увезено 2586 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Царство:''' |Plantae |- |'''Ряд:''' |Asterales |- |'''Фамилия:''' |Asteraceae |- |'''Род:''' |Callistephus |- |'''Файта:''' |Callistephus chinensis |- |'''Синоними''' |Aster chinensis L., Aster regalis Salisb., Diplopappus chinensis (L.) Less., Amellus speciosus Gaterau |} '''Лепа ката''' або лепе (лат. Aster chinensis L., превжате зоз сербского лепа ката) часта єднорочна украсна рошлїна, по походзеню з Китаю. Квитнє од авґуста по початок жими. Єст рижни вариєтети: по фарби – била, белава, лилова, червена, целова; по висини – нїзка и висока (20 до 100 центи), з простима и полнима квитками. Кед лепей кати на квитку лїсточка покандрасцени, вола ше бурава ката. '''Походзенє назви''' – мено астер походзи од латинского слова Aster, цо значи гвизда. Опис рошлїни - конарчок лепей кати длугоки, моцни, розконарени або лабдастей форми. За розлику од другого квеца, лепе ше нє видлужує на слунку, затримує свою красну форму як куля, алє подноши и полуцинь. Же би ше назберало нашеня, рошлїну треба пущиц най преквитнє и формує нашенє. Шеє ше у марцу и априлу на отворене, глїбоко коло 2 центи, при чим потребна минимална температура од 18 ступнї же би нашенє зишло. Кореньова система лепей кати барз плїтка и розвива ше лєпше на нїзших температурох з присуством досц влаги. Хаснованє – лепу кату ше хаснує як швиже квеце, натаргане и може длуго отримац швижосц у води. == Литература == * Енциклопедия Нового Саду 12, КОС - ЛЕР, Нови Сад 1999, б. 127 * Оксана Тимко Дїтко, Назви рошлїнох и животиньох у руским язику, Вуковар 2016, б. 44, 65 * Радмила Шовлянски, ''Словнїк защити рошлїнох и животного стредку,'' сербско-руско-латинско-анґлийски, б. 339 == Вонкашнї вязи == * [https://oroseeds.rs/proizvod/callistephus-chinensis-lepa-kata-meister-mix/ Лепа ката мистер микс] ''oroseeds.rs'' * [https://www.plantea.com.hr/lijepa-kata/ Лепа ката] ''plantea.com.hr'' ml7ptunbehd0ctgkmcx5z3hot73bjhx 0 241 2609 2608 2024-10-14T16:22:46Z Amire80 9 21 измена увезена 2608 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |''<big>Ловар на єленї</big>'' |- | colspan="2" |[[Файл:RobertdeNiro26.JPG|center|328x328px]] <div style="text-align: center;"> '''Роберт де Ниро''' (улога главного ґлумца: Майкл Вронски) |- |'''Режия''' |Майкл Чимино |- |'''Сценарио''' |Дерик Вошберн по филмскей приповедки Вошберна, Квина К. Редекера, Луиса Гарфинкла и Майкла Чимина |- |'''Продуцент''' |Бари Спајкингс Мајкл Дили Мајкл Чимино |- |'''Главни улоги''' |Роберт де Ниро Кристофер Вокен Мерил Стрип Џон Казале Џон Севиџ Ејми Рајт |- |'''Продуцентска''' '''хижа''' |Universal Pictures |- |'''Рок''' |1978. |- |'''Тирванє''' |184 минути |- |'''Жем''' |ЗАД |- |'''Язик''' |анґлийски русински виєтнамски французки |- |'''Буджет''' |15 милиони долари |- |'''Заробок''' |49 милиони долари |- | colspan="2" style="text-align:center;"|[https://www.imdb.com/title/tt0077416/ IMDb вяза] |} '''''Ловар на єленї''''' (анґл. ''The Deer Hunter'') америцки войнови филм зоз 1978. року, режирал го Майкл Чимино и у нїм приказани приповедки зоз живота русинско – америцких роботнїкох у желєзарнї и їх служенє войска под час Виєтнамскей войни. Главни улоги бавя: Роберт де Ниро, Кристофер Вокен, Джон Севидж, Джон Казале, Мерил Стрип и Джордж Зундза. Приповедка филма ше одвива у Клертону, малим индустрийним городзе при рики Мононґагила, южно од Питсбурґу, потим у Виєтнаму и на самим концу филма у Сайґонє под час Виєтнамскей войни. Филм часточно базовани на сценарию о русийским рулету автора Луиса Ґарфинкла и Квина К. Редекера хтори нє бул нїґда продуцировани а наволани є ''Чловек хтори ше пришол бавиц''. Продуцент филма Майкл Дили, пренашол сценарио, поєднал сценаристу/режисера Майкла Чимина, хтори вєдно зоз Дериком Вошберном вименєли текст хаснуюци елементи русийского рулету у збуваньох у Виєтнамскей войни. Знїманє филма нє прешло без почежкосцох прето же прекрочели задумани пенєжни средства и розпорядок знїманя; филм по законченю знїманя коштал 15 милиони долари. Под час приказованя филма у кинох, сцени зоз русийским рулетом були тримани як барз контроверзни. Филм номиновани за дзевец награди Оскар, а достал пейц: за найлєпши филм, найлєпшого режисера (Чимино), найлєпшого побочного ґлумца (Вокен), найлєпши микс звука и найлєпше монтиранє. Зоз тим филмом Мерил Стрип була першираз номинована за награду Оскар (за найлєпшу побочну ґлумицу). Америцки филмски институт положел филм на 53. место на лїстини найлєпших америцких филмох. Конґресна библиотека 1996. року вибрала тот филм же би ше го чувало у Националним реґистру филмох як „културно, историйно або естетски значни”. == Збуваня у филму == У Клертону, малим индустрийним городзе у заходней часци америцкей держави Пенсилваниї у другей половки 1967. року, пребуваю и робя у желєзарнї роботнїки по походзеню Руснаци. Майкл „Майк” Вронски, Стивен Пушков и Никанор „Ник” Чевотаревич зоз помоцу своїх товаришох и колеґох, Стена и Питера „Аксела” Акселрода и власнїка карчми Джона Велша ше пририхтую за наиходзаци два вельки подїї, а то Стивеново винчанє и одход товаришох до войска. У уводних сценох филма упознаваме трох главних ґлумцох – Майка, озбильного, алє скромного вожда; Стивена, сердечного млодия и Ника, цихого, поцагнутого леґиня хтори люби пойсц до ловох на єленї пре „древа”. У тей часци филма ше стретаме и зоз Майкову филозофию „єдного вистрелу ” – зоз филозофию спрам хторей Майк люби ловиц єленї (забиц их зоз єдну кульку). Скорей як цо вони троме пойду до Виєтнаму на служенє войска Стивен и його дзивка Андєла (хтора ваготна зоз другим чловеком, алє ю Стивен, и попри того, люби) ступаю до малженства у русийскей православней церкви. У медзичаше, дознаваме же Майк ма прикрити романтични чувства ґу Линди, Никовей дзивки. Свадзебне вешелє ше отримує у карчми (локация знїманя у ''Lemko Hall'' у Кливленду, Огайо) так же госци пошвидко пияни, танцую, шпиваю и крашнє ше препровадзую (медзи статистами хтори поволани на знїманє филма були и русински имиґранти). У єдней хвильки Майк, Ник и Стивен обачели же на свадзбу пришол и член америцких специялних воєних єдинкох. Майк му купує пице и розпочина розгварку зоз нїм же би дознал вецей о войни у Виєтнаме, алє го вояк иґнорує. Майк му потолковал же вон, Стивен и Ник одходза до Виєтнаму, а член Желєних береткох дзвига руку зоз погаром до висока и наздравел з „єби ґа”. Пошвидко тот вояк ознова подзвигнул погар и гласно наздравел з истима словами. Майка приятелє застановели же би нє пришло до битки и вон ше враца за стол и видрижнююци ше дзвига погар до висока, наздравя воякови з истим лацом. Вояк ше на ньго з горкосцу ошмихнул. Стивен и Андєла на свадзби пию вино зоз истого погара, а у складзе з народним вереньом же кед зразу випию вино зоз погара без розлїваня, буду щешлїви до конца живота. Заш лєм, єдна капка червеного вина хтору нїхто нє обачел, пада на винчанїцу и на тот способ мож предпоставиц як ше подїї буду одвивац. Линда лапа букет квеца хтори руцела Андєла, а Ник ю такой спитал цо вона прилапела. Познєйше, того вечара, пияни Майк бега по городзе подполно голи. Ник го здоганя и модлї же би го нє охабел „там” кед ше му дацо „подле” случи. Шлїдуюцого дня Майк, Ник, Стенли, Джон и Аксел одходза на лови на єленї остатнїраз и Майк забива єленя зоз „єдну кульку”. Надалєй ше збуваня у филме одвиваю у з войну руйнованим валалє хтори надлєтує америцки геликоптер понеже є окупироване з боку комунистох. Вояк Сиверного Виєтнама руца бомбу до склонїща хторе преполне зоз жительством. Майк, хтори бул у нєсвидомосци, приходзи ґу себе и видзи вояка хтори забива жену зоз дзецком на рукох. Же би их вимсцел забива вояка зоз руцачом пламеня. У медзичаше зоз геликоптера виходза даскельо припаднїки америцкей пешадиї медзи хторима Ник и Стивен. Майк, Ник и Стивен ше нєсподзивано стретаю алє их такой Виєтнамци зарабровали и зоз другима зараброванима америцкима вояками и вояками Южного Виєтнама одведли до воєного лаґру при рики. Же би им нє було допито, садистични чуваре наганяю зараброваних же би бавели русийски рулет при тим ше ставяци же хто прежиє а хто нє. Троме товарише примушени бавиц єден процив другого. Стивен бави процив Майка хтори му дава моралну потримовку алє вон траци нерви и контролу над пиштольом так же себе калїчи главу. Чуваре одредзую кару Стивенови и завераю го до подводней клїтки хтора полна зоз патканями и мертвима целами тих цо дожили исту судьбу як и вон. Ник и Майк заєдницки забиваю чуварох и ошлєбодзую Стивена. Сцекаю тримаюци ше за стебло древа плїваюци по рики. Нєсподзивано наиходзи америцки геликоптер, алє ше лєм Никови поспишело войсц до ньго. Ослабени Стивен випадує зоз геликоптера назад до рики и Майк ше, нароком, руца за нїм же би го виратовал и нє охабел. Стивеново ноги поламани и Майк му помага ношаци го на ґринґох же би през джунґлу дошли ґу союзнїком. Стретаю колону жительох хтори сцекаю зоз войновей обласци и Майк уруцел покалїченого Стивена на камион Южних Виєтнамцох наздаваюци ше же му помогню. За тот час, психично и физично вислабени Ник на лїченю у шпиталю у Сайґонє, нє знаюци цо ше случело зоз його товаришами. После виходу зоз шпиталю, безцильно блука по городзе и стрета француза Джулиєна Ґринда, хтори приятельски розположени, а хтори ше находзи опрез просториї у хторей ше бави русийски рулет. Ґринда нагваря безвольного Ника же би участвовал у тим бависку и одводзи го до хижи. Нука ше находзи Майка хтори провадзи бависко алє го Майк нє обачел. Ник почина бавиц, бере пиштоль од єдного учашнїка, штреля до ньго и до себе и так виволує нємир при патрачох пре претаргованє бависка. Ник и Ґринда сцекаю у автомобилу нє похопююци же их Майк, у тим галайку, доволує. Майк ше враца до ЗАД, алє одлучує же ше нє будзє зявйовац у явносци, так же совитує таксисту хтори го веже дому най прейдзе коло його хижи бо му барз нєприємно яке му вешелє пририхтали Линда и товарише. Познєйше нащивює Линду и зблїжує ше зоз ню алє лєм прето же обидвойо думаю же страцели заєднїцкого товариша. Майк одходзи на лови зоз Акселом, Джоном и Стеном, и кед наишли на єленя вон штреля „єдну кульку” до воздуху и єлень сцека. Шеда на камень и кричи „ОК?”, чує ше вецейнїсти одгук и теди патраче филма свидоми його менталного здравя як пошлїдок утрати товаришох Стивена и Ника. Врацаю ше до колїби дзе ше Стен хвалї и преказує зоз новим пиштольом. Майк ґрабе пиштоль од нього и упера му го до глави нє знаюци же є наполнєти. Нєодлуга Майк нащивює Стивена у шпиталю хторому одрезани обидва ноги и дознава же Стивенови хтошка зоз Сайґону посила вельки суми пенєжу. Майк прешвечени же Стивенови пенєж сцигує од Ника. Майк ше врацел до Сайґону дзе пренаходзи Ґринду хтори ше у медзичаше збогацел бавяци русийски рулет праве прето же ше ставял на Ника. Ґринда го одводзи ґу Никови до полней хижи у хторей ше бави бависко. Майк ше уключує до бависка праве процив Ника наздаваюци ше же го Ник препозна и же ше вєдно враца дому. Майк лапа Ника за руку же би нє штрелєл до себе и обачує же му руки прекрити зоз ранами (нагадуєме же хаснує героин). У остатнєй хвильки Ник препознава Майка и ошмихує ше му, виповеда слова „єдна кулька”, кладзе руку зоз пиштольом ґу своєй глави, штреля и забива ше. У ЗАД ше 1975. року отримує Никово хованє, хторого Майк принєсол дому и на таки способ отримал обецунку же го нє охаби. Филм ше закончує зоз сцену у хторей ше товарише зишли у Джоновей карчми, шпиваю писню ''Боже, благослов Америку'' и наздравяю покойному Никови. '''Медзи писнями у филму мож чуц и тоти два:''' ♦ Под час винчаня и вешеля ше чує ''Слава'' - традицийна писня русийскей церкви и ''Катюша'' - русийска народна писня ♦ Под час хованя ше чує русинска писня ''Вичная памят'' == Вонкашнї вязи == * [[imdbtitle:0077416|Ловац на јелене]] ''Imdb.com'' * [https://web.archive.org/web/20140406222303/http://www.oscars.org/awards/academyawards/legacy/ceremony/51st-winners.html „The 51st Academy Awards (1978) Nominees and Winners”]''oscar.org'' * [https://www.filmsite.org/deer.html filmsite.org] ''filmsite'' p4qil6oiqmt92xg8i92snl02isce0hy 0 242 2623 2622 2024-10-14T16:23:11Z Amire80 9 13 измена увезено 2622 wikitext text/x-wiki == Ложка == [[Файл:1913_spoon_collection_of_European_royalty_%2830323841277%29.jpg|300px|thumb|Колекция ложкох кральовских фамелийох]] '''Ложка''', попри [[Видлїчка|видлїчки]] и [[нож]]а, часц [[Прибор за єдзенє|прибору за єдзенє]] у форми углїбеней плїткей судзинки на початку длугокей ручки. Служи за залапйованє чечней и получечней поживи и даєдней черствей поживи (рискаша и дробна пожива). Ложка ше спомина и як мерна єдинка при вареню (велька юшкова ложка од 15 мл и мала ложичка за чай од 5 мл). Ложки ше продукую зоз металу, древа и пластики. == Походзенє слова == Назва ложка походзи зоз праславянского язика: *lъžica (lŭžĭca) (*lyžьka (lŭžĭka)), зоз *lъga (закривене, углїбене) + *-ica : старовиходнословацкого/старорусийского лъжица, лъжька, церковнославянского/старославянского лъжица, укр. ло́жка, болг. лъжи́ца. == Терминолоґия == Ложка составена зоз заокруглєней судзинки и ручки. Ручка у форми длуговастей палїчки и часто ше наволує стебелко. Стебелко ше може закончовац зоз оштрим верхом або може буц украшене зоз округлим верхом. Украшени закончуюци верхи ложкох, хтори можу буц розличней грубини, описани зоз рижнима поняцами як цо то „жалудз”, „записани конєц” (спирални украс на кулї), „дзивоцка глава” (биста), „диямантски верх”, „апостол” и були окреме популарни у Англиї од 14. по 17. вик. == История == Зачувани прикладнїки розличних формох ложкох хтори хасновали стари Єгипчанє, а то ложки зоз єлефантовей (слоновей) косци, кварцу, керамики и древа и велї од нїх маю удлабани вирски симболи. Ище под час неолитскей цивилизациї Озиери на Сардиниї ше хасновали керамични варешки и ложки. У Китаю, под час династиї Шанґ, ложки були направени зоз косцох. У Китаю перши прикладнїки ложкох зоз бронзи були дизайновани зоз оштрим верхом, а можебуц ше хасновали и як прибор за єдзенє<ref>[https://books.google.rs/books?id=FgtFxedkgbcC&pg=PA106&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false ″Science and Civilisation in China: Fermentations and Food Science″] Cambrige University Press. str. 106</ref>. Ложки Грекох и Римянох були направени зоз бронзи и стрибла, а ручка мала кончисти верх. У Британским музею єст вєльо прикладнїки розличних файтох ложкох, а розликую ше лєм по тим як углїбена часц и ручка злучени. Перши стриберни ложки на Києвскей Руси були направени 998. року (на вимаганє супруги княза Володимира). У муслиманским народзе ше ложки хасновали за єдзенє юшки. Штредньовиково ложки за хаснованє у обисцу звичайно були направени зоз рога крави або древа, а ложки зоз месинґу, калаю и бакару були каждодньово у 15. вику. Подполно описани и записани стриберни ложки у инвентарох кральовских и других обисцох указую на їх окремну вредносц и ридкосц у хаснованю. Найстарша референца у тестаменту зоз 1259. року. У рахункох за облєчиво Едварда I зоз 1300. року споминаю ше златни и стриберни ложки украшени зоз лелиями зоз паризку ознаку. Єдна од найинтересантнєйших штредньовикових ложкох то ложка коруни хтора ше хасновала при корунованю анґлийского, а познєйше и британского краля; тота ложка зоз 12. вику найстарши зачувани предмет британских кральовских витринох. [[Файл:Apostles_Spoons_HH.jpg|300px|thumb|Комплет апостолских ножох]] Комплети апостолских ложкох були популарни дарунок на кресцинох у чаше Тюдорох. Їх ручки, на верху украшени зоз главами або бистами апостолох, окреме интересантни за антикварох. Скорей ше ручки ложкох закончовали зоз жалудзом, обичну ґомбичку або диямантом; концом 16. вику ше на концу ручки починаю удлабовац мустри и печаци, углїбена часц у форми смокви. При реставрациї ручка постава широка и ровна, углїбена часц широка и вайцовей форми, а верх ручки направени у форми познатей як задня нога. [[Файл:Achaemenid_spoon_4TH_Century_B.C.jpg|300px|thumb|Ложка зоз викруцену ручку на горе]] У першей штварцини 18. вику углїбена часц ложки постава узка и елипсаста, зоз язиком або патканьовим хвостом на сподку, а ручка на концу викруцена на горе. Сучасна форма, зоз узшим верхом углїбеней часци од основки и заокруглєним концом ручки нагнутим на долу, почала ше хасновац коло 1760. року. == Файти и хаснованє == Ложки ше першенствено хасную за єдзенє чечней або получечней поживи, як цо то юшка, варива або [[сладоляд]] и дробних або пращкових намирнїцох хтори ше нє можу подзвигнуц зоз видлїчку, як цо то рискаша, цукер, житарки и желєни гращок. У юговосточней Азиї ложки примарни прибор за єдзенє; видлїчки ше хасную за ґуранє поживи на ложку<ref>[http://www.satayusa.com/southchina.htm „South China Seas Culture & Cuisine”] www.satayusa.com</ref>. Хаснованє ложки за резанє присутне на Филипинох<ref>[https://tastecooking.com/spoon-over-fork/ „Spoons: The Filipino Utensil of Choice”] ''TASTE'', 10.05.2018.</ref>. Ложки ше барз вельо хасную при вареню и вислугованю. При печеню цесто достаточно ридке же би ше сипало або спущовало зоз ложку. Цесто такей густосци ше наволує и „капково цесто”. „Камени” торти або други колачи мож направиц праве зоз спущованьом цеста зоз ложки на плех за печенє, а джонийова торта ше може направиц так же ше на горуце подмасцене шитко висипує кукуричну муку зоз ложку. == Референци == 4zfj862w5ha1bsi927gkdbm6ht1abvc 0 243 2639 2638 2024-10-14T16:23:13Z Amire80 9 15 измена увезено 2638 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Музей Лувр Musée du Louvre</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Louvre Museum Wikimedia Commons.jpg|thumb|260x260px|Музей Лувр|center]] |- |'''Основани''' |1793. |- |'''Локация''' |Париз, Французка |- |'''Координати''' |48.860395° С; 2.337599° В |- |'''Колекция''' |рижни уметнїцки дїла |- |'''Число предметох''' |35.000 виложене 445.000 вкупно |- |'''Нащивителє''' |8,3 милиона (2007) 8,5 милиона (2008) 8,5 милиона (2009) 10,2 милиона (2018) |- |'''Директор''' |Лоранс де Кар |- |'''Кустос''' |Marie-Laure Rochebrune |- |'''Адреса''' |Улїца Риволи 99, 75001 Париз |- |'''Веб-сайт''' |[https://www.louvre.fr/ www.louvre.fr] |} '''Лувр''' (фр. ''Musée du Louvre'') єден од найвекших и найпознатших и музейох на швеце. Находзи ше на правим побрежю рики Сени у Паризу, у першим арондисману. У музею виложене скоро 35.000 предмети, од праисториї по 19. вик. Константна постановка виложена на поверхносци од 60.600 m². Вкупне число предметох хтори припадаю музею 380.000. Лувр найнащивенши музей на швеце, хторого през роботни днї просеково нащиви 15.000 туристох дньово, од чого 65% страни туристи. Музей Лувр ше находзи у палати Лувр (''Palais du Louvre'') хтора започата зоз будованьом твердинї у позним 12. вику под час панованя Филипа II. Остатки твердинї обачлїви у пиньвици музея. Тот будинок вецей раз преширйовани и так ше формовала палата Лувр хтора була хаснована як француски двор. Палата Лувр ма 3 кридла: Ришелє, Виши и Денон. Року 1682. Луй XIV вибрал дворец у Версаю як свою резиденцию, та Лувр остал место дзе була виложена кральовска колекция уметнїцких предметох. Од 1692. ту була змесцена збирка античних скулптурох. Истого року у Лувру почала робиц Кральовска академия малярства и скулптурства (''Académie Royale de Peinture et de Sculpture''). На преширйованю Лувра робели вельо значни архитектове (Леско, Ди Серсо, Лемерсє, Ле Во, Перо, Висконти, Ґужон и др). Под час французкей револуциї Национална скупштина Францускей 1791. року одредзела най палата Лувр будзе музей у хторим ше буду викладац национални ремек-дїла. Музей отворени 10. авґуста 1793. року кед виложени 537 малюнки, од хторих векшина припадала конфискованому кральовскому и церковному маєтку. Пре стурктурни пробелеми будинку Лувр бул заварти од 1796. по 1801. Кед Наполеон пановал колекциї були звекшани, та музей наволани по нїм (''Musée Napoléon''). После Наполеоново пораженя при Ватерлоу велї украднути дїла були врацени предходним власнїком. Колекция збогацена под час панованя Луя XVIII и Шарла X, док под час Другого французкого царства музей достал 20.000 нови експонати. После того ше збирки константно збогацовали зоз донациями и даркунками. Од 2008. року колекциї подзелєни на 8 кустоски оддзелєня: єгипетски старини, блїзковосточни старини, гречески, етрурски и римски старини, исламска уметносц, скулптури, декоративни уметносци, малярство, ґрафики и рисунки. == Музей == [[Файл:Louve paris france 1908.jpg|center|thumb|663x663px|Панорамски попатрунок на Лувр 1908.]] Тот музей ма єдну од найбогатших уметнїцких збиркох на швеце. У нїм ше находза вецей як 38.000 уметнїцки дїла виложени на 72.735 m², а преценює ше же би нащивительом требало коло пейц тижнї же би на одвитуюци способ шицко опатрели. Вецей як 8 милиони нащивительох, Лувр найнащивенши музей на швеце. У музею єст нєприкосновена и найобсяжнєйша збирка єгипетскей и античней уметносци уключуюци греческу, етрурску, римску, исламску и ориєнталну уметносц. У нїм ше находзи и збирка уметнїцких предметох и стилских стварох зоз обисца, як и нєпреценїва ґалерия малюнкох шицких европских народох и уметнїцких часох по конєц 19. вику. Найпознатше уметнїцке дїло хторе виложене у Лувру то Да Винчийов малюнок ''Мона Лиза''. == Хронолоґийна ґалерия вибраних дїлох == <gallery> File:The seated scribe.jpg|Писар из Сакари, Треца династия старого Єгипту File:P1050556 Louvre code d'Hammurabi bas-relief rwk.JPG|Гамурабийов законїк File:Passing lion Babylon AO21118.jpg|Вавилонски лєв File:Winged Victory of Samothrace (1).jpg|Ника зоз Самотраки File:Front views of the Venus de Milo.jpg|Милоска Венера, коло 130-100. п. н. е. File:Jan van Eyck 070.jpg|Ян ван Айк, Мадона канцелара Ролина, коло 1435. File:Mona Lisa, by Leonardo da Vinci, from C2RMF retouched.jpg|Леонардо да Винчи, Мона Лиза File:Hans Holbein d. J. - Erasmus - Louvre.jpg|Ганс Голбайн Младши, Еразмо Ротердамски File:Giuseppe Arcimboldo - Spring - WGA0810.jpg|Дюзепе Арчимболдо, Яр, коло 1573. File:La Diseuse de bonne aventure, Caravaggio (Louvre INV 55) 02.jpg|Пророкованє (Каравадьо), коло 1598. File:Peter Paul Rubens 049.jpg|Петер Паул Рубенс, Корунованє Мариї де Медичи File:Pendant portraits of Maerten Soolmans and Oopjen Coppit.jpeg|Рембрандт, Двойни портрети Мартена Солманси и Опєн Копит, коло 1634. File:Georges de La Tour - Magdalen of Night Light - WGA12337.jpg|Жорж де ла Тур, Маґдалена покаятелька, коло 1643. File:Rembrandt, Auto-portrait, 1660.jpg|Рембрандт, Автопортрет File:Charles I of England.jpg|Антонис ван Дайк, Чарлс I Ст'юарт File:David-Oath of the Horatii-1784.jpg|Жак-Луй Давид, Горацийова пришага File:Psyche revived Louvre MR1777 n3.jpg|Антонио Канова, Амор и Психа File:Jean Auguste Dominique Ingres - The Grand Odalisque - WGA11841.jpg|Жан Оґист Доминик Енґр, Велька Одалиска, 1814. File:Eugène Delacroix - La liberté guidant le peuple.jpg|Ежен Делакроа, Шлєбода водзи народ, 1830. </gallery> == Референци == # „[https://www.bloomberg.com/politics?pid=newsarchive&refer=home&sid=aPK0EhcmRyUA Louvre's 8.3 Million Visitors Make It No. 1 Museum Worldwide - Bloomberg]” # [https://web.archive.org/web/20131002094032/http://www.theartnewspaper.com/attfig/attfig09.pdf „Exhibition and museum attendance figures 2009”] # „[https://web.archive.org/web/20190412203930/https://presse.louvre.fr/10-millions-de-visiteurs-au-louvre-en-2018/ 10,2 millions de visiteurs au Louvre en 2018”]. ''Louvre.fr'' (на язику: французки). # [https://web.archive.org/web/20091001222952/http://www.louvre.fr/llv/oeuvres/alaune.jsp?bmLocale=fr_FR „Œuvres”]. Musée du Louvre. # [https://www.britannica.com/topic/Louvre-Museum „Louvre Museum”]. ''Inexhibit.'' # [https://web.archive.org/web/20110615182627/http://www.louvre.fr/llv/musee/detail_repere.jsp?CONTENT%3C%3Ecnt_id=10134198673226981&CURRENT_LLV_PERIODE%3C%3Ecnt_id=10134198673226961&CURRENT_LLV_CHRONOLOGIE%3C%3Ecnt_id=10134198673226610&CURRENT_LLV_REPERE%3C%3Ecnt_id=10134198673226981&FOLDER%3C%3Efolder_id=9852723696500938&bmLocale=en&leftPosition=-300 „Louvre Website- Chateau to Museum, 1672 and 1692”]. Louvre.fr. # [https://web.archive.org/web/20110615182640/http://www.louvre.fr/llv/musee/detail_repere.jsp?CONTENT%3C%3Ecnt_id=10134198673226982&CURRENT_LLV_PERIODE%3C%3Ecnt_id=10134198673226961&CURRENT_LLV_CHRONOLOGIE%3C%3Ecnt_id=10134198673226610&CURRENT_LLV_REPERE%3C%3Ecnt_id=10134198673226982&FOLDER%3C%3Efolder_id=9852723696500938&bmLocale=en&leftPosition=-300 „Louvre Website- Chateau to Museum 1692”]. Louvre.fr. == Литература == * Alderson, William T.; Alexander, Edward (1996). ''[https://books.google.rs/books?id=F-K2b6A9hqIC&pg=PA23&dq=the+louvre+opened&redir_esc=y&hl=sr#v=onepage&q=the%20louvre%20opened&f=false Museums in motion: an introduction to the history and functions of museums]''. Walnut Creek, Calif: Published in cooperation with the American Association for State and Local History [by] AltaMira Press. <nowiki>ISBN 978-0-7619-9155-7</nowiki>. OCLC [https://search.worldcat.org/title/33983419 33983419]. * Ahlund, Mikael (2000). ''[https://books.google.rs/books?id=ObmTTi84jrsC&pg=PA24&dq=islamic+art++louvre&redir_esc=y&hl=sr#v=onepage&q=islamic%20art%20%20louvre&f=false Islamic art collections: an international survey]''. Richmond, Surrey, England: Curzon. <nowiki>ISBN 978-0-7007-1153-6</nowiki>. OCLC [https://search.worldcat.org/title/237132457 237132457]. * Bierman, Irene A (2003). ''[https://books.google.rs/books?id=audnAAAAMAAJ&q=napoleon+in+egypt&dq=napoleon+in+egypt&hl=en&sa=X&ei=-3j4VKeqEI2VyASR6IKgBg&redir_esc=y Napoleon in Egypt]''. Ithaca Press. <nowiki>ISBN 978-0-86372-299-8</nowiki>. * Bowkett, Stephen; Porter, Tom (2004). ''[[iarchive:archispeakillust0000port|Archispeak: an illustrated guide to architectural terms]]''. London: Spon Press. <nowiki>ISBN 978-0-415-30011-7</nowiki>. OCLC [https://search.worldcat.org/title/123339639 123339639]. * Carbonell, Bettina (2004). ''[https://books.google.rs/books?id=9DN5N9IRrzYC&dq=history+of+art+museums+louvre&redir_esc=y&hl=sr Museum Studies: An Anthology of Contexts]''. Blackwell Pub. <nowiki>ISBN 978-0-631-22825-7</nowiki>. OCLC [https://search.worldcat.org/title/52358814 52358814]. * Edwards, Henry Sutherland (1893). ''[https://books.google.rs/books?id=wdJ1YyELlgsC&pg=PA194&dq=history+of+the+word+louvre&redir_esc=y&hl=sr#v=onepage&q=history%20of%20the%20word%20louvre&f=false Old and New Paris: Its History, Its People, and Its Places]''. Paris: Cassell and Co. * Hannan, Bill and Lorna (2004). ''[https://books.google.rs/books?id=KDPaAAAACAAJ&dq=hannan+france&redir_esc=y&hl=sr Art for Travellers: France]''. Northampton, Massachusetts: Interlink Books. <nowiki>ISBN 978-1-56656-509-7</nowiki>. OCLC [https://search.worldcat.org/title/51336501 51336501]. * Lasko, Peter (1995). ''[https://books.google.rs/books?id=PwJb18lq5gkC&dq=porphyry+vase+louvre&redir_esc=y&hl=sr Ars Sacra, 800–1200]''. Yale University Press. <nowiki>ISBN 978-0-300-06048-5</nowiki>. OCLC [https://search.worldcat.org/title/231858991 231858991]. * McClellan, Andrew (1999). ''[https://books.google.rs/books?id=UUxG3N-t750C&dq=inventing+the+louvre+luxembourg+gallery&redir_esc=y&hl=sr Inventing the Louvre: Art, Politics, and the Origins of the Modern Museum...]'' Berkeley: University of California Press. <nowiki>ISBN 978-0-520-22176-5</nowiki>. OCLC [https://search.worldcat.org/title/40830142 40830142]. * Mignot, Claude (1999). T''he Pocket Louvre: A Visitor's Guide to 500 Works''. New York: Abbeville Press. <nowiki>ISBN 978-0-7892-0578-0</nowiki>. OCLC [https://search.worldcat.org/title/40762767 40762767]. * Mroue, Haas (2003). ''[https://books.google.rs/books?id=zdtw7rkxfzgC&dq=Mroue+Louvre&redir_esc=y&hl=sr Frommer's Paris from $90 a Day]''. Frommer's. <nowiki>ISBN 978-0-7645-5806-1</nowiki>. OCLC [https://search.worldcat.org/title/229256386 229256386]. * Miltoun, Francis (1910). ''[https://books.google.rs/books?id=JWQBAAAAYAAJ&pg=RA1-PA114&lpg=RA1-PA114&dq=pavillon+de+flore+committee&redir_esc=y&hl=sr Royal Palaces and Parks of France]''. L.C. Page & Co. * Lunn, Martin (2004). ''[[iarchive:davincicodedecod00lunn/page/n5/mode/2up|Da Vinci code Decoded]]''. New York: Disinformation. <nowiki>ISBN 978-0-9729529-7-2</nowiki>. OCLC [https://search.worldcat.org/title/224340425 224340425]. * Nave, Alain (1998). ''[https://books.google.rs/books?id=t1CURRmNhuQC&dq=history+of+louvre+acquisitions&redir_esc=y&hl=sr Treasures of the Louvre]''. Barnes & Noble Publishing. <nowiki>ISBN 978-0-7607-1067-8</nowiki>. OCLC [https://search.worldcat.org/title/40334510 40334510]. * Nora, Pierre; Kritzman, Lawrence D. (1996). ''[https://books.google.rs/books?id=4rmT7223jfEC&dq=the+louvre+opening&redir_esc=y&hl=sr Realms of Memory]''. New York: Columbia University Press. <nowiki>ISBN 978-0-231-10926-0</nowiki>. OCLC [https://search.worldcat.org/title/234041248 234041248]. * Oliver, Bette Wyn (2007). ''[https://books.google.rs/books?id=oOXAtXKvXn0C&dq=the+louvre+opening+1793&redir_esc=y&hl=sr From Royal to National: The Louvre Museum and the Bibliothèque Nationale]''. Lexington Books. <nowiki>ISBN 978-0-7391-1861-0</nowiki>. OCLC [https://search.worldcat.org/title/70883061 70883061]. * Popkin, Jeremy D (2015). ''[https://books.google.rs/books?id=vmaIoAEACAAJ&dq=a+short+history+of+the+french+revolution&hl=en&sa=X&ei=znn4VO2wApK1yATtt4GYBQ&redir_esc=y A Short History of the French Revolution, 6th ed]''. Yale University Press. <nowiki>ISBN 978-0-205-96845-9</nowiki>. * Rickman, Gregg (1999). ''[https://books.google.rs/books?id=by4SG25lAA0C&pg=PA251&dq=Matt%C3%A9oli+Commission+louvre&redir_esc=y&hl=sr#v=onepage&q=Matt%C3%A9oli%20Commission%20louvre&f=false Swiss Banks and Jewish Souls]''. Transaction Publishers. <nowiki>ISBN 978-1-56000-426-4</nowiki>. OCLC [https://search.worldcat.org/title/40698624 40698624]. * Rogers, Elizabeth A. (2001). ''Landscape design: a cultural and architectural history''. New York: Harry N. Abrams. <nowiki>ISBN 978-0-8109-4253-0</nowiki>. OCLC [https://search.worldcat.org/title/186087857 186087857]. * Strathern, Paul (2009). ''Napoleon in Egypt''. Bantam. <nowiki>ISBN 978-0553385243</nowiki>. OCLC [https://search.worldcat.org/title/299706472 299706472]. * Sturdy, David (1995). ''[https://books.google.rs/books?id=xLsNxkRXiNAC&dq=francois+I+keep+Louvre&redir_esc=y&hl=sr Science and social status: the members of the Académie des sciences 1666–1750].'' Woodbridge, Suffolk, U.K.: Boydell Press. <nowiki>ISBN 978-0-85115-395-7</nowiki>. OCLC [https://search.worldcat.org/title/185477008 185477008]. == Вонкашнї вязи == * Лувров веб-сайт (язик: французки) * Лувров веб-сайт (язик: анґлийски) * [http://www.discoverfrance.net/France/Paris/Museums-Paris/Louvre.shtml История Лувра] * [http://www1.cs.columbia.edu/~sedwards/photos/paris2002/Images/P3021302%20Louvre%20Pyramid.jpg Слика централней пирамиди] * [https://web.archive.org/web/20070905033343/http://insecula.com/musee/M0001.html Вецей як 10.000 слики] lw3g7qd9psrwsaf87fljzjcj3q272lo 0 244 2644 2643 2024-10-14T16:23:13Z Amire80 9 4 измене увезене 2643 wikitext text/x-wiki File:75 Medicago sativa L.jpg Луцерка Наукова класификация Царство: Plantae (нєранґоване): Angiosperms (нєранґоване): Eudicots (нєранґоване): Rosids Ряд: Fabales Фамилия: Fabaceae Род: ''Medicago '' Файта: ''M. sativa'' ''Биномне мено '' ''Medicago sativa'' L. '''Луцерка''' и '''луцерна''' (лат. ''Medicago sativa'', серб. ''луцерка'', рсй. ''люце́рна посевна́я, люце́рна си́няя'', укр. ''люцерна посівна, люцерна сійна, поль. lucerna siewna'', слц. ''lucerna siata'', мадь. ''lucerna'', горв. ''plava djetelina/lucerna'' – у шицких язикох назва за тоту рошлїну ''луцерна'', а слово луцерка превжате зоз сербского) - вецейрочна покармна култура. У народзе ше вола ище ''коньска бетелїна''. Тирва штреднє 6-10 роки. Приноши рочнє 3-4 одкоси. З луцерки ше достава барз квалитетну статкову покарму хтора значна за шицки файти домашнїх животиньох. Ма вельо сирови протеїни (18-22% у зависносци од фази старосци веґетативних орґанох), барз су доброго аминоквашнїнового составу, маю високу биолоґийну вредносц и подобни су протеїном животиньского походзеня. У луцерки єст витамини: A, B1, B2, B3, C, D, E и орґански квашнїни (лимуновей, яблуковей и др.), а тиж так и минерални материї. Окреме єст надосц калциюму хтори важни у покарми статку, за продукцию млєка при кравох и як состойна часц косцох за статков подросток. ==Опис рошлїни == Желєне члєнковите стебло луцерки док нє квитнє сочне и у вигодних условийох вирошнє од 80 до 100 центи. Коруна у форми мотиля найчастейше лилова, алє може буц и цма белава. Квиток ма досц нектару хтори прицагує пчоли и други инсекти опращковачох. ==Хаснованє == Луцерку ше хаснує у рижних формох: як шено, силажу, дегидровани рошлїни, ридше як желєну покарму и за напасанє статку. У индустриї ше луцерку хаснує за концентровани статково покармки, та позната ''луцеркова мука''. Улога луцерки нє служи лєм за покарму статку, алє ма важне место у плодоряду. Розорйованьом жеми дзе була луцерка, оставаю вельки количества орґанскей маси, зоз чиїм розкладаньом и минералованьом ше виправяю физични, хемийни и микробиолоґийни прикмети жеми. ==Историят== Луцерка єдна з найстарших покармних рошлїнох. То позната бетелїна, а почало ше ю ховац ище у VII вику пред нову еру, перше у Месопотамиї и Арабиї, алє є у V вику пред нову еру пренєшена до Греческей у чаше персийско-греческих войнох. Римянє и Арабянє ю познейше преширели по жемох коло Штредожемного моря. Нєшка є заступена на шицких континентох. ==Хемийни состав == Нашенє луцерки ше класификує як угльовогидратне, бо угльво гидрати у нїм главни резервни материї. У нашеню єст 93,8% сухей материї и 6,2% [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%B4%D0%B0 Вода]води. У сухей материї єст найвецей сирови протеїни - 37,8%, потим безазотни екстрактивни материї - 34,8%. Сирови масни материї єст 9,1%, а сировей целулози 8,1%. По хемийним составе, нашенє луцерки найблїзше нашеню сої, хторе ма у сухей материї 40% протеїни, 20% олєю, 17% целулози и хемицелулози, 7% цукру, 5% черстви влакна и коло 6% минерални материї. ==Лїковити прикмети == Окрем же ше луцерку масовно хаснує як статкову покарму, вона ма и свойо лїковити прикмети. Тея (чай) з луцерки помага у лїченю хторох скори, артритису, дяабетесу, звекшує физичну витримовносц орґанизма, виталносц, злєпшує апетит. Добре уплївує на орґани за претровйованє, а зменшує надутосц черевох. Нєутрализує жалудкову квашнїну, а ма и диуретичне дїйство (звекшує вилучованє чечносци з орґанизма). Помага коаґулацию креви, та ше ю препоручує у случаю частих кирвавеньох з носа. Тиж спомалшує процес стареня, бо деґенеративни процеси иду помалши. Лїсца луцерки барз богати з протеїнами, та є хасновита у костираню веґетериянцох. ==Продукция на нашенє == За продукцию луцерки на нашенє одвитує дакус менєй плодна жем. За отверанє и оплодзованє квиткох луцерки необходне присуство достаточного числа опращковачох. Продукцию луцерки на нашенє найлєпше орґанизовац на парцелох хтори ше находза нєдалєко од лєшикох и пажицох дзе ше розвиваю инсекти хтори нєобходни за опращкованє. ==Вонкашнї фактори за оплодзованє == Хвиля и присуство опращковачох найважнєйши кед луцерка квитнє. Окреме у сушних реґионох дзе присутна жемова и воздушна суша, бо ґенеративни орґани-квитки дегидрую и нє приходзи до оплодзованя, та часто и одпадню. Дижджовна хвиля у фази квитнуца неґативно уплївує на опращкованє и оплодзованє луцерки, бо ше зменшує активносц инсектох хтори ю опращкую. == Литература == * ''Словнїк руского народного язика I, А – Н,'' Нови Сад 2017, б. 688 * Оксана Тимко Дїтко, ''Назви рошлїнох и животиньох у руским язику,'' Вуковар 2016, б. 52 * ''Енциклопедия Нового Саду 13, ЛЕС – МАП,'' Нови Сад 1999, б. 127-128 * ''Руско-сербски словнїк,'' Нови Сад 2010, б. 369 == Вонкашнї вязи == * [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%9B%D1%83%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B0 ''Луцерка,''] Википедија на српском језику, sr.wikipedia.org * [https://hr.wikipedia.org/wiki/Plava_djetelina ''Plava djetelina,''] Vikipedija na hrvatskom jeziku, hr.wikipedia.org * [https://www.agroklub.rs/sortna-lista/krmno-bilje/lucerka-57/ ''Lucerka,''] Vebsajt Agroklub * [https://www.tehnologijahrane.com/knjiga/lucerka-i-crvena-detelina ''Lucerka i crvena detelina,''] Кнїжка, www.tehnologijahrane.com 7d709w8ur2g3rgxpx6olee9zznnccxj 0 245 2649 2648 2024-10-14T16:23:13Z Amire80 9 4 измене увезене 2648 wikitext text/x-wiki [[Файл:Ljovc_prednji_ljivi_02082024.jpg|alt=Ljovc_prednji_ljivi_02082024|thumb|330x330px|Льовник на колєсу]] '''Льовнїк''', часц колєса: желєзни клїнок хтори трима льовч и колєсо на осовини (серб. ''чивија'', всл. ''ľoňik'', слов. ''lȏnik'', од нємец. ''Lonnage''l, ст. нєм. ''Lonne'', поль. ''čivija'') – льовнїки ковани зоз желєза, а кладло ше их до шапкох на осовини колєса. Значи же кажди коч мал штири льовнїки, на каждей осовини по єден. Перше ше з лїца колєса на його осовину здзивало шапку, на шапку ше кладло шлєпи льовнїк, вец ше здзивало льовч, и на концу чатлаш и то так же дзира през шапку и осовину колєса ишла помедзи льовч и чатлаш. Потим ше кладло льовнїк так же ше його кончисту часц вохпало до тей дзири на шапки помедзи льовч и чатлаш, а сам льовнїк шеднул на шапку и зоз свою главку облапел чатлаш. Льовнїк на сподку своєй кончистей часци мал вифуровану дзиру. До нєй ше на концу ище вохпало цворень котри сперал льовнїк же би нє випаднул. Так льовнїк нє дошлєбодзовал же би шапка, льовч и чатлаш спадли зоз колєсох. На заднїх колєсох нє було чатлаша, та льовнїк на исти способ тримал сами льовчи. '''''Шлєпи льовнїк ''''' коваль ковал зоз желєза. Вон мал свою кончисту часц, хтору ше удзивало до першей дзири на шапки, коло самого колєса и то так же шлєпи льовнїк лєгал на шапку. Шлєпи льовнїк тиж мал дзиру, хтора приходзела точно над дзиру на шапки. До тей другей дзири кладло ше льовнїк. Шлєпи льовнїк бул кус узши и кратши од шапки. Значи, кед ше шапку здзало на осовину, перше ше кладло шлєпи льовнїк, пре два причини. Вон зачувал шапку же би ю льовч и чатлаш нє так швидко счухали, а тримал и шапку на осовини же би ше нє сцагла. Мож повесц же шлєпи льовнїк у тим помагал льовнїку, бо и льовнїк бул прейґа предзати през осовину и шапку, та и вон медзи иншим нє дошлєбодзовал шапки спаднуц зоз осовини. Льовнїк ошпивани и у єдней народней шпиванки: ''...Седем рочки я вас служел'' ''А нїч сом вам нє страцел.'' ''Лєм тот єден льовнїк з коча'' ''И тот сом вам заплацел...'' == Литература == * Словнїк руского народного язика I, А – Н, ''Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017,'' б. 691 * Руско-сербски словнїк, ''Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2010,'' б. 371 == Вонкашнї вязи == * Наташа Фа Холошняй, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/6a%20studia%20rutenika%2019%20za%20Pdf%20.%202014%20god..pdf Колєсарске ремесло, Термонолоґия,] ''Studia Ruthenica 19,'' Нови Сад 2014, б. 71 * [https://sr.wikipedia.org/sr-el/%D0%A7%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D1%98%D0%B5 Чивије,] Википедия на сербским язику. 7pncbzrdaccpkiclldxiqobfy1dclct 0 246 2657 2656 2024-10-14T16:23:14Z Amire80 9 7 измена увезено 2656 wikitext text/x-wiki [[Файл:Koc zadok 02082024.jpg|thumb|Льовчи на правим боку древеного коча|401x401px]] <big>'''Льовч'''</big> – (серб. левча, слов. levča, укр. левча, поль. lewcza, од мадяр. lőcz – скруцени, зогнути) – часц коча цо трима драбинку. Кажди древени коч мал штири льовчи. Сподок льовчи ше здздивало на шлєпи льовнїк и шапку, котру ше здзивало з лїца на осовину колєса. Верхню часц льовчи ше квачело до льовчужми на драбинкох коча. На тот способ льовчи тримали односно подперали драбинки, а прейґ нїх и шицку терху у кочу. За чежки кочи льовчи ковал коваль зоз желєза, док лєгки кочи звичайно мали древени льовчи. Древени льовчи правел колєсар зоз ясенового або баґренового древа. Сподок на древеней льовчи, котри ше здзивало на шапку, бул зоз желєза. Тоту желєзну часц древеней льовчи волало ше кава. Було три файти кави: французка, сеґединска або мадярска и проста, або сримска. '''''Французку каву''''' коваль виковал зоз желєза так же на сподку мала персцень, хтори ше здзивало на шапку колєса, а на верху ше тот персцень предлужовал до циви, до хторей ше удзивало сподок древеней льовчи. Коваль ище до кави вдерел гвозд же би на льовчи твардейше стала. Французку каву було барз чежко справиц, алє зато була найлєпша. '''''Сеґединску каву''''' коваль виковал зоз желєза так же и вона на сподку мала персцень хтори ше здзивало на шапку колєса, а на своїм верху ше предлужовал до двох рожкох, помедзи котри ше ухпало сподок древеней льовчи. '''''Просту каву''''' коваль справел зоз грубого плеху так же го єдноставно скривел попод сподок древеней льовчи. Сеґединску и просту каву ґу сподку древеней льовчи посцискал зоз нїташами. Проста кава нє була така добра як французка и сеґединска, бо сподок льовчи чухал до шапки колєса, та ше льовч швидко потрошела. На верх каждей древеней льовчи коваль кладол панту. Вона мала зачувац льовч од счухованя, бо ше єй верх удзивало до желєзней льовчужми на драбинки. Коваль ище по цалей длужини древеней льовчи кладол груби плех и посцискал го на вецей местох зоз пантами. Тот плех помоцньовал древену льовч, а понеже бул положени з лїца, зачувал ю од счухованя. ==Литература == * Словнїк руского народного язика, А – Н, Нови Сад 2017, б. 692 * Руско-сербски словнїк, Нови Сад 2010, б. 371 * Наташа Фа Холошняй, Колєсарске ремесло, Термонолоґия, ''Studia Ruthenica'' 19, Нови Сад 2014, б. 68 ==Вонкашнї вязи == * [https://sr.wiktionary.org/sr-ec/lev%C4%8Da levča, левча] - Викисловнїк 977h919k8v6ub2tbzo6r124pgji9bjo 0 247 2666 2665 2024-10-14T16:23:14Z Amire80 9 8 измена увезено 2665 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Любка Сеґеди Фалц</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Ljupka Falc.jpg|alt=Любка Фалц|center|thumb|261x261px]] |- |'''Народзена''' |10. априла 1932. року |- |'''Умарла''' |10. априла 2018. року (86) |- |'''Державянство''' |югославянске, горватске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Учительска школа у Осиєку |- |'''Период твореня''' |1954—2016. |- |'''Жанри''' |образованє, поезия |- |'''Похована''' |у Петровцох |- |'''Припознаня''' |Награда Александер Духнович за руску литературу Награда под меном Василя Турока-Гетеша |} '''Любка Фалц''' (*10. април 1932—†10. април 2018) учителька, поетеса и вельки почитователь рускей култури. == Биоґрафия == Любка Фалц (дзивоцке Сеґеди), народзена 10. априла 1932. року у парастскей фамелиї Якима и Паулини родз. Югас (Томашова) у Петровцох, у Републики Горватскей. Любка мала и младшого брата Янка. Основну школу закончела у Петровцох, нїзшу ґимназию у Вуковаре, а учительску школу у Осєку. Робела як учителька цали роботни вик, полни 37 и пол рока,  на валалох на Овчари, у Миклошевцох, Петровцох, Ґрабове, и у Дреновцох, кед пошла 1988. року до пензиї. == Литературна творчосц == Почала писац ище и штреднєй школи, а першу писню ''Квитки у полю'' обявела 1954. року у часопису ''Шветлосц'', а роботи обявйовала и у часопису ''Нова думка'' (Вуковар) и у ''Народним календаре''. Перша єй збирка писньох ''Подоба з далєка'' вишла зоз друку 1975. року, друга збирка ''Класки'' друкована 1999. року, док треца збирка ''Шерцо на червеним партку'' була порихтана за живота поетеси алє є друкована 2022. року а промоция тей збирки писньох отримана под час отримованя културней манифестациї ''Кед голубица лєцела'' у орґанизациї Дружтва ''Руснак''. По нєшка єй видруковани вецей як 250 писнї, а заступена є у вецей антолоґийних виданьох – ''Антолоґия поезиї'' (Руске слово, 1963), ''Булке са усана'' (Стражилово 1977), ''Антолоґия рускей поезиї'' (РС, 1984). Добитнїца є ''Награди Александер Духнович'' за руску литературу. Титулу лауреата и награду достала 2006. року у Кринїци, на штвартим Биєналу русинскей/лемковскей култури, за кнїжку поезиї ''Класки''. Добитнїца є Награди Шветовей ради Русинох/Руснацох/ Лемкох ''под меном Василя Турока-Гетеша'' за 2012. рок. == Дружтвени анґажман == Дзеведзешатих рокох, кед у Винковцох основане КД Русинох и Українцох була його член и водителька шпивацкей секциї. Тиж так после мирней реинтеґрациї преподавала руски язик на Лєтних школох хтори орґанизовал Союз Русинох и Українцох Републики Горватскей. Составела (позберала твори) за кнїжку хтору Союз видал 2000. року под назву ''Поезия и проза Русинох и Українцох у Горватскей''. Любка Фалцова – поетеса, учителька и вельки почитователь рускей шпиванки и култури вообще, єдна од сновательох Дружтва ''Руснак'' и перши, а потим и почесни, предсидатель. Була перши член Ради [[Шветови конґрес Русинох/Руснацох/Лемкох|Шветового конґресу Русинох/Руснацох/Лемкох]] з Републики Горватскей, була член [[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтва за руски язик, литературу и културу]] (Нови Сад) и член Шветовей Академиї русинскей култури (Торонто) од самого снованя. Добитнїца є припознаня Дружтва за руски язик, литературу и културу ''Учитель Осиф Фа'' за 2015. року. По конєц свойого живота Любка Фалц жила у Винковцох дзе и умарла на свой 86. родзени дзень 10. априла 2018. року. Любка Фалц похована на грекокатолїцким теметове у Петровцох.<br /> == Литература == * Дюра Латяк: Ґу ювилею поетеси Любки Фалц - Поезия женских чувствох и нємирох, Зборнїк роботох ''Studia Ruthenica 8 (21),'' 2001-2003, б. 139. == Вонкашнї вязи == * [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20rutenika%2023%202018%20za%20BMS.pdf Любка Сеґеди Фалц (1932-2018), учителька, поетеса], Зборнїк роботох ''Studia Ruthenica 23 (36),'' 2018, б. 217 * [https://nar.org.rs/rue/%d0%bb%d1%8e%d0%b1%d0%b8%d1%86%d0%b0-%d1%81%d0%b5%d2%91%d0%b5%d0%b4%d0%b8-%d1%84%d0%b0%d0%bb%d1%86/ Любка Сеґеди Фалц], вебсайт НАР, Руски вертикали, 26. новембер 2023. * [https://rusynsociety.com/2022/10/15/serco-na-cervenim-partku/ ''Шерцо на червеним партку''] (автор Иван Лїкар, октобер 2011), Дружтво за еволуцию Руснацох * Писню [https://www.youtube.com/watch?v=vieI3Z9l51Y ''Била тополя на концу валала''] авторки Любки Сегеди Фалц чита Мария Хома Вулич * [https://rusin8.webnode.ru/o-pisatjeljakh/z-dolnoj-zjemli/segedi-falts-lyubka/ Сегеди Фалц Любка], Русинська Веб-книга сайт о литературѣ и языку, Webnode, 2013. ::[https://rusin8.webnode.ru/news/podzekovnosts-vdyachnost/ Подзековносц – Вдячность] ::[https://rusin8.webnode.ru/news/pred-odkhodom-pered-odkhodom/ Пред одходом – Перед одходом] ::[https://rusin8.webnode.ru/news/chekaj-me-chekaj-mya/ Чекай ме – Чекай мня] * [https://rdsa.tripod.com/literatura/falcljubka.html Дзешец писнї Любки Фалц] * [https://www.ruskeslovo.com/%D0%A3%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BB%D0%B0-%D0%9B%D1%8E%D0%BF%D0%BA%D0%B0-%D0%A4%D0%B0%D0%BB%D1%86/ Вистка о шмерци на Рутенпрес] * [https://www.lem.fm/vmerla-rusinska-poetka-lyubka-segedi-falts/ Вмерла русиньска поетка Любка Сеґеди-Фалц] (после тексту биоґрафиї шлїдзи ей писня Мойо коренї) * [https://www.lem.fm/nedozhytyj-yubilej-lyubky-segedi-falts/ Недожытый юбілей Любкы Сеґеди-Фалц] === Писнї на хтори компонована музика === * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf На дражки живота] Слова: Любка Фалц, Музика: Яким Сивч, ''Червена ружа 1971 рок,'' ''Червена ружа 1962-2011, том 2,'' Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014, бок 46 * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf З писню най ци повем] Слова: Любка Фалц, Музика: Дюра Будински, ''Червена ружа 1987 рок,'' ''Червена ружа 1962-2011, том 2,'' Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014, бок 209. lfret22gql7x9sipo9yp5dgsmqcsap4 0 248 2681 2680 2024-10-14T16:23:15Z Amire80 9 14 измена увезено 2680 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Любомир Микита</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Ljubomir Mikita Cedo.jpg|alt=Любомир Микита Чедо|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |15. априла 1925. |- |'''Умар''' |7. октобра 2008. (83) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |основна школа |- |'''Период твореня''' |1941—2001 |- |'''Жанри''' |оркестерска музика, тамбуров оркестер |- |'''Поховани''' |на теметове у Руским Керестуре |- |'''Припознаня''' |два воєни одликованя Награда ''Зарї култури'' КПЗ општини Кула |} '''Любомир Микита''' (*15. април 1925—†7. октобер, 2008), познати народни [[музичар]],тамбураш, член дакедишнього [[Оркестер|оркестра]] ''Кирданци'' и вецей оркестрох [[Дом култури Руски Керестур|Дома култури]] у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. == Биоґрафия == Любомир Микита ше народзел 15. априла 1925. року у Руским Керестуре. Оцец Яким и мац Ирина родз. Бесерминї. Мал вон ище брата Якима и шестру Меланку котра мала умарла. Основну школу Любомир закончел у родним валалє. Музику полюбел од дзецинства а уж 1941. року, як 16-рочни леґинь, вон почал учиц грац на [[Тамбура|тамбури ]] у валалским тамбуровим оркестру зоз хторим руководзел його оцец Яким. По войни грал у валалских тамбурових оркестрох на танцох младежи. Полюбел грац на тамбури-контри и предлужел цалого живота на нєй грац.У музичним живоце Руского Керестура Любомир Микита Чедо активно грал полни 60 роки. Любомир Микита ше винчал зоз Амалу родз. Кишрацик. У малженстве мали двох синох, Янка и Владу. После формованя керестурского Дома култури 1962. року Любомир Микита постал и член його народного и тамубрашского оркестра, алє у цеку своєй музичней кариєри Микита грал и у оркестру тедишнього КУД ''Максим Горки'' у Новим Садзе и у вербаским Доме култури. Зоз ансамблом Дома култури з Руского Керестура госцовал ширцом дакедишнєй Югославиї и у иножемстве, у ЧССР и СССР, а окреме му остало у паметаню госцованє на Медзинародним фестивалу фолклора у варошу Желєна Гора у НР Польскей на хторим участвовали 12 ансамбли зоз жемох Европи и Азиї дзе вон, у закончуюцим концерту и у финалней точки вечара, зоз своїм шпиваньом и граньом предводзел шицки ансамбли. Велїм остал у паметаню як длугорочни член познатого керестурского оркестра ''Кирданци''. Як член вецей оркестрох Любомир Микита участвовал на знїманю вецей дзешаткох тонских знїмкох рускей музики за музични архив Радио Нового Саду. Любомир Микита у своєй музичней кариєри грал и здобувал музичне искуство и образованє под руководством дириґентох и музичних фаховцох яки були [[Ириней Тимко]], [[Иван Чукляш]], Яков Чизмар, [[Витомир Бодянєц]] и Михайло Бодянец та [[Юлиян Рамач (дириґент)|Юлиян Рамач]]. Як учашнїк НОВ, Любомир Микита достал и два воєни одликованя, а за свою вельорочну активносц у култури 1991. року є наградзени зоз Награду ''Зарї култури'' Културно-просвитней заєднїци општини Кула. Любомир Микита Чедо умар 7. октобра 2008. року у Руским Керестуре. Поховани є 8. октобра на керестурским теметове. == Ґалерия == <gallery> File:Nastup Doma kulturi na TV 2.jpg|alt=Любомир Микита кучи други з лїва|Ансамбл Дома култури Руски Керестур, Любомир Микита кучи други з лїва </gallery> == Литература == * Любомир Микита Чедо (1925-2008), ''Руске слово, ч. 42 (3287), 17. октобер 2008.'' бок 4. 1tvsoxys6t9d8if8qdx6oswfgrwzblj 0 249 2689 2688 2024-10-14T16:23:15Z Amire80 9 7 измена увезено 2688 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Любомир Рамач Киме</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Ramac Ljubomir 1941 2005.jpg|alt=Любомир Рамач|center|thumb|220x220px]] |- |'''Народзени''' |22. януара 1941. |- |'''Умар''' |29. априла 2005. (64) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Штредня економска школа, Нови Сад |- |'''Универзитет''' |Економски факултет, Суботица |- |'''Период твореня''' |1966—2005. |- |'''Жанри''' |новинарство, публицистика |- |'''Поховани''' |у Дюрдьове |} '''Любомир Рамач''' (*22. януар 1941—†29. април 2005), длугорочни новинар, бувши директор и на вецей заводи главни и одвичательни редактор новинох ''Руске слово''. ==Биоґрафия== Любомир Рамач ше народзел у [[Дюрдьов]]е 22. януара 1941. року.  Оцец Яким и мац Мария нар. Варґа. Любомир мал шестри Ану и Ксению. Основну школу закончел у Дюрдьове а Штредню економску школу у Новим Садзе. Потим Любомир Рамач закончел Економски факултет у Суботици як стипендист Землєдїлскей задруґи ''Перши май'' з [[Руски Керестур|Руского Керестура]] та – по согласносци давателя стипендиї – такой од 1. авґуста 1966. року почал робиц як новинар у НВУ ''Руске слово''. У новинох робел шицки новинарски роботи, Ище як стредньошколєц и студент вон бул вонкашнї сотруднїк тих тижньових новинох. Потим новинар-сотруднїк, та новинар-редактор политичней рубрики, заменїк главного и одвичательного редактора, вец главни и одвичательни редактор (1974-1983, 1987-1993. и 2000-2005), та директор новинско-видавательней хижи (1979-1987). У 1993. року зменєни є прето же нє пристал же би новини постали пропаґандни глашнїк тедишнього режима. Людски и професийни понїжованя през полни седем роки го у духу нє зламали, бо нє бул сам у такей ситуациї, алє зато начали його тїлесне здравє. Под час октоберских пременкох бул єден з найглавнєйших ношительох активносцох коло зменьованя дотедишнього руководительства у ''Руским слове'', та му зоз согласносцу Кризного штаба зверене дальше ушорйованє новинох. Так уж о три днї после историйних пременкох у нашей жеми роботни колектив ше самоорґанизовал и уж 13. октобра 2000. року новини єден час виходза зоз преширену назву – „НОВЕ РУСКЕ СЛОВО”. Ушорел го Любомир Рамач як окончователь длужносци главного и одвичательного редактора. Аж о рок и официйно постал главни и одвичательни редактор зоз полним штиророчним мандатом. Цали свой роботни вик Любомир Рамач–Киме (зоз тим псевдонимом ше подписовал под свойо афоризми цо их обявйовал у новинох) препровадзел у ''Руским слове''. Воно було його други дом, його єдина фамилия. Пре хороту, по нєполних 38 рокох новинарского стажу, 31. марца 2005. року пошол до пензиї. Велїм своїм колеґом остал у паметаню, бо ше од нього учели буц добри новинаре, обєктивни и благочасни репортере. Дюрдьовчанє го буду паметац и по кнїжки-моноґрафиї ''Културни живот Руснацох у Дюрдьове 1900-2000,'' а глумци бувшого АРТ ''Дядя'' як єдного зоз своїх сновательох и членох Управного одбору и секретара у єдним мандату. Любомир Рамач умар (самозабойство) 29. априла 2005. року у Новим Садзе, после длугей и чежкей хороти. Поховани є у Дюрдьове 30. априла 2005. року. ==Вонкашнї вязи== * [https://vojvodjanskevesti.rs/jedno-od-istaknutijih-rusinskih-drustva-kulturno-umetnicko-drustvo-taras-sevcenko/ ЄДНО З ВИЗНАЧНЄЙШИХ РУСКИХ ДРУЖТВОХ – КУЛТУРНО УМЕТНЇЦКЕ ДРУЖТВО ''ТАРАС ШЕВЧЕНКО''], вебсайт Vojvođanske vesti.rs, 16. decembar 2016. * Рамач, Любомир: [https://plus.cobiss.net/cobiss/sr/sr/bib/160511751  Културни живот Руснацох у Дюрдьове 1900-2000], Видаватель КУД ''Тарас Шевченко'', Дюрдьов, 2000. рок, 176 боки . o4hvpvcv90q7mz98xfv5ru3y051o9i8 0 250 2700 2699 2024-10-14T16:23:16Z Amire80 9 10 измена увезено 2699 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Лєн |- | colspan="2" |[[Файл:Linum_usitatissimum_-_K%C3%B6hler%E2%80%93s_Medizinal-Pflanzen-088.jpg|alt=Лєн|center|301x301px]] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |Царство: |Plantae |- |Дивизия: |Magnoliophyta |- |Класа: |Magnoliopsida |- |Ряд: |Malpighiales |- |Фамилия: |Linaceae |- |Род: |Linum |- |Файта: |'''''L. usitatissimum''''' |- ! colspan="2" |Двойна назва |- ! colspan="2" |'''''Linum usitatissimum''''' |- | colspan="2" |[[:sh:Carolus_Linnaeus|Linnaeus]] |} '''Лєн''' (lat. Linum usitatissimum) єднорочна або дворочна лїсцаста рошлїна з кратким вреценастим кореньом. == Опис рошлїни == Стебелко лєну високе (30-80 cm), вертикалне, округле, без власкох, оброснуте з лїсцами, у верхнєй часци розконарене. Лїсца зменююцо розпоредзени, ланцетасти, длугоки 2-3 cm, широки 2-4 mm, без мохотки, желєни або шивожелєни. Лїсточка закончисцени, з основу хтора зужена до конарчка. Плод лабдаста капсула з вельким числом нашеня, 6-8 mm длугока. Нашенє до 5 mm длугоке, до 2 mm широке, скляпчисцене, з єдного боку заокруглєне, а з другого зужене. Блядей кафовей фарби є, млязґавого и олєястого смаку кед ше го закуши, без паху. Квитки на верху стебелка з длугокима конарчками и находза ше у цимозних ґириздочкох. Погарик и коруна маю по пейц лїсцочка, коруново блядобелави, целовкасти або лиловкасти, на верху заокруглєни, а ґу основи клїнкасто зужени и жовкасти. Лєн квитнє од юния до авґуста. == Роснуце == Як самошейка рошнє по польох, коло драгох, по рубцох у лєсох. То часта рошлїна, розширена од ровнїнских до алпских подручох. Хова ше го на плодней жеми умереного климату, дзе вимага досц води. Лєн ше коши, жнє або тарга, а нашенє ше видвоює з млаценьом. Масни олєй ше достава з цадзеньом узретого нашеня. == Хаснованє == Нашенє лєну єдно з найважнєйших жридлох сушацих олєйох. Олєю у нашеню єст од 32% до 43% и хаснує ше углавним за правенє фарбох, лаґох, мегких мидлох и друкарских фарбох. Сучасни синтетични подлоги на жем ше прави зоз пластичних полимерох спомедзи хторих ше велї нєшка достава з нашеня лєну. Лєнов олєй ше хаснує и за правенє дзепоєдних фармацеутских препаратох, а остатки после цадзеня олєю ше хаснує як статкову покарму у хторей єст вельо бильчки. Лєново влакна барз моцни, тварди и розцагуюци. Хаснує ше их за виробок лєнового платна, цвернох, квалитетного паперу и изолацийних материялох. == Историят == Лєн бул дараз найважнєйша текстилна рошлїна, а нєшка є по значносци такой после памуку. Пестовали го и нашо людзе, аж є ошпивани и у шпиванки: Жало дзивче, жало лєн, седем бразди єден дзень. == Хаснованє у медицини == У народней медицини лєн ше хаснує як благе средство процив проблемох у орґанох за претровйованє, за лїченє шлїжацих скорочкох у устох, жалудку и черевох. Тиж познате же лєнов олєй благотворни при опеклїнох. У войни ше вояком хтори були опечени од руцача пламеня кладло облоги з лєновим олєйом. З лєнового нашеня ше прави и ориєнталну лакотку: четен-алву. [[Файл:Flax_seeds.jpg|320x320px|right|thumb|Нашенє лєна]] == Нутритивни вредносци == Нашенє и олєй лєну маю велї субстанциї пре хтори би их требало уключиц до костираня. Воно єдно з найбогатших рошлїнских жридлох oмеґа-3 масних квашнїнох хтори єст вецей як 50%. Єст два типи лєнового нашеня: кафовей и жовтей (златней) фарби и обидва типи маю подобни нутриционистични прикмети и єднаки количества омеґа-3 масних квашнїнох. Найзаступенша з тих квашнїнох есенциялна алфа-линолеїнска квашнїна хтору чловечи орґанизем нє може створиц сам, алє ю муши уношиц з єдзеньом. Лєн одличне жридло тей квашнїни за веґетериянцох хтори нє конзумую риби. Окрем омеґа-3 квашнїнох, нашенє лєну ма и омеґа-6 (линолни) и омеґа-9 (олеїнски) масни квашнїни, високи процент протеїнох, диєтетских влакнох, витаминох Б ґрупи (фолна квашнїна, ниацин, тиамин, пантотенска квашнїна). Тиж так, нашенє барз богате з минералами як цо маґнезиюм, фосфор, цинк и желєзо. == Литература == * Енциклопедия Нового Саду 12 (КОС-ЛЕР), Нови Сад 1999, б. 269-270 == Вонкашнї вязи == * [https://sh.wikipedia.org/wiki/Lan Lan], Vikipedija na srpskohrvatskom jeziku, 19. avgust 2009. * [https://pharmamedica.rs/fitness-wellness/lan-znacaj-primene-u-medicini-i-ishrani/ Lan kao lek]. Za šta je dobro laneno seme? p4fb8z71hq85gsp6558qkbgu0co7ewm 0 251 2717 2716 2024-10-14T16:23:17Z Amire80 9 16 измена увезено 2716 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Лєсова писня</big> |- ! colspan="2" |[[Файл:Лісова пісня. Обкладинка видання 1914 р.jpg|thumb|center|Рамики першого окремного виданя, 1914. рок]] |- |'''Автор''' |Леся Українка |- |'''Держава''' | [[Україна]] |- |'''Язик''' |українски |- |'''Жанр''' |драмска сказка |- |'''Обявене''' |1912. рок |} '''Лєсова писня''' (укр. ''Лісова пісня'', ''Lisova pisnya'') то драмска сказка у трох дїйох хтору написала Леся Українка. Драма написана 1911. року у Кутаїсию, а першираз є бавена на сцени 22. новембра 1918. року, у Києвским драмским театру. Тот твор то єден од перших дїлох фантазиї у українскей литератури<ref>https://web.archive.org/web/20170415053345/http://svitfantasy.com.ua/articles/2017/ukrajinske-fentezi-dlya-knyhoturystiv.html</ref>. == История твореня == Скица поетичней представи написана влєце 1911. року и Кутаїсию. Конєчна верзия и ушорйованє тирвало по октобер. У писму шестри Олґи, писаним 27. новембра 1911. року, Леся Українка спомина напорну роботу док писала драму Лєсову писню: ::''Нє требало ми вельо часу написац ю, 10 – 12 днї, и нє могла сом престац писац. Чувствовала сом ше нєпобидиво, алє сом после була хора и розчарована... Потим сом ю почала прерабяц, нє знала сом же ми будзе требац вецей часу як цо сом писала, - аж вчера сом закончела тоту допиту роботу и тераз ме шия и плєца боля як кед бим ношела мехи.'' У писму мацери, Леся Українка 2. януара 1912. року спомла цо ю инспировало же би написала дїло: ::''Випатрало ми, же сом ше аж тераз здогадла наших лєсох и зажадала сом ше їх. И вец сом вше мала Мавку на розуме, длуги час, ище од теди кед ши ми гварела цошка о Мавкох у Жаборици кед зме ше шпацирали през лєс зоз малима алє густима древами. Потим у Колодяжну, єдней мешачней ноци, сцекла сом сама до лєста (ти то нє знала) и чекала сом же би ше Мавка зявела. И понад Нєчимним сом ю задумовала, понеже зме там преноцовали – здогадуєш ше – у бачика Лєва Скулинского. Очиглядно сом то раз требала написац, и тераз пре якушик причину пришол тот „прави час” – я особнє нє розумим чом. Фасцинована сом зоз тоту слику занавше.'' :: ::Числени пременки и додатки на дїлу указую Лесйово намаганє. Автоґраф (рукопис) ше состої зоз вецей текстуалних пасмох и приказує розлични фази наставаня – од першобутного по финални. Ориґинални нарис першей дїї найцикавши. Дакеди приказує детальни план у котрим описани дїю каждей индивидуалней сцени и зєдинює поетични текст зоз прозу, демонструюци роботу писательковей мриї. == Заплєт == Драма –– фантастична сказка у трох дїйох === Пролоґ === Стари лєс на Волинї, дзиве и мистичне место. Початок яри. Гевтот цо гаци тарга бежи звонка лєса. Бешедує зоз потерчатами и Русалку, котра му бешедує о своєй любови, обвинюю го за зраднїцтво. Воденяк ше вадзи зоз Русалку же є у любовней вязи зоз нєпознатим чловеком. Вон лєм заводзи Русалки. ==== Дїя перша ==== Бачи Лєв и Лукаш будую хижу на истим месце. Лєв стари чловек, добри. Лукаш ище млади леґинь. Стари чловек гутори леґиньови же муши мерковац на тих цо населюю лєс. Лєсовик гутори Русалки же им Лєв нє жада зле. Лукаш прави пищалку зоз наду, котру чула Мавка, котра бешедовала зоз Лєсовиком. Лєсовик спозорел Мавку же би керовала людзох, бо вони приноша лєм нєщесце. Кед Лукаш рушел розрезац конар зоз ножом, Мавка го зопарла и замодлєла най нє повредзи єй шестру. Лукаш ше нєсподзивал же упознал таку нєзвичайно красну младу дзивку у лєше, та ше єй питал хто вона. Єй мено лєсова Мавка. Лукашови ше пачи дзивка пре єй нєзвичайну красоту, милу бешеду, чувствительносцу ґу музики и краси. Вон гутори же людзе вєдно кед ше любя. Вон тиж гутори Мавки же вибудую хижу у лєше. Мавка и Лукаш ше залюбели єдно до другого. ==== Дїя друга ==== Позно влєце, хижа уж вибудована на пажици, заградка посадзена. Лукашова мац дудре же вон троши час граюци пищалку. Лярма и на Мавку, гутори же нїч зоз нєй нє будзе. Обвинює ю за єй шмати и посила ю на косидбу. Алє Мавка нє може жац жито, бо єй жито приповеда. Лукаш толкує Мавки же його мац сце нєвесту хтора будзе робиц на полю и дома. Мавка пробує розумиц шицки тоти закони зоз єй милим шерцом, але таки мали бриґи єй нєпознати, вона жиє у швеце красоти. Ґдовица Килина приходзи дo обисца. Бере шерп од Мавки и почина жац. Франтує з Лукашом и враца ше до обисца. Його мац ю дзечно прилапює. Лукаш провадзи Килину до валалу. Мавка смуткує и Русалка ю цеши, алє обраца ю процив любови, хтора може знїщиц шлєбодну душу. Лєсовик тиж спозорює Мавку. Модлї ю най ше здогаднє на шлєбоду, красоту природи, и най ше ошлєбодзи каричкох людскей любови. Мавка знова будзе лєсова принцеза. Облєка ше до лилово-стриберней молги. Спокуснїк ю корунує. Починаю танцовац. Алє приходзи Гевтот цо у стини шедзи, хтори сце вжац Мавку. Вона кричи же є ище жива. Лукаш лярма на Мавку и кричи на мацер и гутори же ше сце оженїц зоз Килину. Мавка сама одходзи ґу Гевтому цо у стини шедзи. ==== Дїя треца ==== Позней молговитей єшеньскей ноци, Мавку видно коло Лукашовей хижи. Лєсовик виходзи зоз лєса. Толкує же розказал же би ше Лукаша претворело до вампира. Алє Мавка ше наздава же го претвори назад до чловека зоз моцу своєй любови. Лукаш ше бої од Мавки, сцека од нєй. Куц гутори же Лукашова фамелия худобна, а швекра и нєвеста ше вадза. Мавка ше претворела до сухей верби, зоз хторей Килинов син направел пищалку. Пищалка ше оздзива зоз Мавковим гласом „Як шумно грає, як глїбоко зарезує, отвера ми перши, бере мойо шерцо…” Килина сце вирубац вербу, алє ю Спокуснїк ратує. Килина замодлєла свойого чловека же би ше врацели до валалу. Приходзи страцена Доля, котра указує на пищалку. Лукаш дал Мавки душу, алє єй загарештовал цело, алє вона нє смуткує за своїм целом, єй любов тераз вична. Кулминация дїї представя остатнї Мавков монолоґ, кед ше оздзива ґу Лукашови. Лукаш почина грац на пищалки. Мавка заблїщала зоз свою красоту, и вон бежи ґу нєй. Алє вона скапала и почина падац [[шнїг]]. Лукаш змарзнул зоз ошмихом на твари. ==== Главни подоби ==== Мавка - русалка; Лукаш - млади, красни, чарнооки, ценки у пасу леґинь. Облєчени до селянских шматох своєй роботи, кошулю ма вишиту, а пас му червени. Ма сламяни калап; ==== Побочни подоби ==== Бачи Лєв Лукашова мац Килина Килиново дзеци Хлапец (Килинов син) ==== Митски подоби ==== Спокуснїк – дух зоз приповедки у форми огняного шарканя, алє ту є дати у форми красного леґиня; Гевтот цо у стини шедзи – дух хтори мучи людзох у снох, представя забуце; Гевтот цо гаци тарга – млади блядовласи, белавооки леґинь, алє нє чловечого походзеня; Воденяк – водови дух. Ту є дати як шиви дїдо з длугокима власами и браду, у шматох мутлянковей фарби, на глави му коруна од кориткох, глас му тупи, алє моцни; Русалка водова Русалка польова Потерчата (умарти нєкресцени дзеци, нє знам як их ми наволуєме) Куц -зли дух, чорт; Злиднї - зли дух, приноши до обисца нєщесце; Доля Горучка Лєсовик - лєсови дух, мали брадати дїдо живих рухох и озбильней твари, у цмих шматох як скора на древе, у бундатей шапки зоз куни; == Театрални адаптациї == ● ''Мавка'': (нєдокончене) заснована на Лєсовей писнї, Лесї Українки, опера – Стефания Туркевич, датум нєпознати ● ''Лєсова писня'': балет українского композитора – Михаила Скорулского 1936. Першираз на сцени 1946. року у Києву ● ''Лєсова писня'': опера українского композитора – Виталия Кирека (1957) Премиєра у Львове и стидю опери Києвски Конзерваториюм ● ''Лєсова писня'': балет композитора Германа Зуковского (либрето М. Ґабович, режисер О. Тарасов и О. Лапари) у Большой театру СССР – 1961. ● ''Лєсова писня'': опера українского композитора Мирослава Волинского. Премиєра у варошу Камиянетс-Подилски у Опери на Фестивалу Миниятури ● ''Лєсова писня'': драма заснована на прекладу Персиваля Кундїя. Виводзел Театер студентох уписаних на катедру за линґвистику, на Националним универзитету Леся Українка Волин Филмски адаптациї == Филмски адаптациї == {| class="wikitable" |+ !Рок !Наслов !Режисер !Мавка !Лукаш !Филмски студио !Призначки |- |1961. |Лєсова писня |Виктор Ивченко |Раїса Недашкивска |Володимир Сидорчук |О. Довдженко филмски студио | |- |1976. |Лєсова писня |Ала Ґрачова |Ґалина Остапенко |Борис Романов |Києвнаукфилм |Кратки анимирани филм (Українска анимация) |- |1980. |Лєсова писня. Мавка |Юрий Илєнко |Людмила Єфименко |Виктор Кремльов |О. Довженко филмски студио | |- |2023. |Мавка: Лєсова писня |Олександра Рубан, Олеґ Маламуж |Наталия Денисенко |Артем Пивоваров |Анимаґрад |Анимирани филм (Українска анимация) |} == Литература == * Юлиян Тамаш (1999), ''Читанка зоз литературнима поняцами за трецу класу стредньєй школи'', Завод за уџбенике и наставна средства, Беоґрад, бок 76. == Видео бависко == ● Лєсова писня: америцке видео бависко == Референци == <references /> jx7bwqk24dvc18ao48tjkvdg8uh9gkw 0 252 2724 2723 2024-10-14T16:23:17Z Amire80 9 6 измена увезено 2723 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Лїсковец |- ! colspan="2" |[[Файл:Corylus_colurna_RBG1.jpg|center|300px]] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Царство''' |Plantae |- |'''Кладус''' |tracheophytes |- |'''Кладус''' |Angiospermae |- |'''Кладус''' |Eudicotidae |- |'''Кладус''' |Rosidas |- |'''Ряд''' |Fagales |- |'''Фамелия''' |Betulaceae |- |'''Подфамелия''' |Coryloideae |- |'''Род''' |Corylus |- ! colspan="2" |Синоними |- | colspan="2" |Lopima Dochnahl |} '''Лїсковец''' (Corylus) то род лїсцопадного древа и вельких черякох хторе рошнє на сиверней гемисфери, у подручох зоз умерену климу. Тот ше род звичайно кладзе до фамелиї брезох, алє даєдни ботанїчаре видвоюю лїсковци (вєдно зоз грабами и повязанима файтами) до окремней фамелиї, до Corylaceae. Плод лїсковца ма исте мено, лїсковец. Лїсковци маю єдноставни, заокруглєни лїсца зоз двойнїсто назубенима рубцами. Квитки ше розвиваю у барз вчасней фази яри, скорей лїсца на древе, и єднодоми су, зоз єднополнима китайками; хлопски китайки блядожовти и длугоки су 5-12 cm, а женски китайки барз мали и з векшей часци су скрити у пупчох; видлїви лєм шветлочервени часци тлучка у длужини 1-3 mm. Плоди то орехи длугоки 1-2,5 cm и пречнїка 1-2 cm, коло хторих лупка (involukrum), хтора часточно або цалком завера орех. Форма и структура лупки, як и тип росту рошлїни (чи то стебло чи черяк зоз младнїками) значни у идентификациї файти лїсковца. Полен файтох лїсковцох хтори часто причина алерґийох концом жими и на початку яри, мож идентификовац под звекшаньом (600 раз) по характеристичних еґзоспорийох хтори маю на себе три обачлїви пори. [[Файл:Corylus_avellana_0001.JPG|389x389px|alt=Звичайни лїсковец|thumb|Звичайни лїсковец]] ==Файти== Corylus ма 14-18 файти. Опис файтох у восточней Азиї спорни бо ше WCSP и Флора Китаю розликую по тим же хтори таксони прилапени; у рамикох того реґиону лєм тоти файти, хтори прилапюю тоти обидва жридла, наведзени на списку кус нїжей. Файти ґруповани на шлїдуюци способ: :Орех окружени з мегким, лїсцатим инволукрумом, ма вецей стеблочка, млади черяки до 12 m ::Инволукрум кратки, одприлики истей длужини як орех * Corylus americana – америцки лїсковец (восточна Сиверна Америка) * Corylus avellana – звичайни лїсковец (Европа и Заходна Азия) * Corylus heterophylla – азийски лїсковец * Corylus yunnanensis – юнански лїсковец (штреднї и южни Китай) ::Инволукрум длугоки, двараз длугши од ореха або и длугши, формує "джубок" * Corylus colchica – колхидски лїсковец (Кавказ) * Corylus cornuta – лїсковец хтори ма форму джубки (Сиверна Америка) * Corylus maxima – царгородски лїсковец (Юговосточна Европа и Югозаходна Азия) * Corylus sieboldiana – азийски джубкасти лїсковец (Сиверовосточна Азия и Япон; синоним: C. mandshurica) :Орех окружени зоз твардим джобацим инволукрумом, єдно стебелко ма висину 20–35 :: Инволукрум умерено джобаци и зоз шлїжинковима власками * Corylus chinensis – китайски лїсковец (заходни Китай) * Corylus colurna – турски лїсковец (Юговосточна Европа и Мала Азия) * Corylus fargesii – Фарґесов лїсковец (заходни Китай) * Corylus jacquemontii – Жакмонтов лїсковец (Гималаї) * Corylus wangii – Ванґов лїсковец (югозаходни Китай) ::Инволукрум зоз густима джобадлами, подобни омотачови плода ґестинї * Corylus ferox – гималайски лїсковец (Гималаї, Тибет и югозаходни Китай;синоним: C. tibetica). Єст даскельо гибриди; крижанє ше може збуц медзи файтами у розличних роздїлох того роду, напр. Corylus × colurnoides (C. avellana × C. colurna). Найстарша потвердзена файта лїсковца то Corylus johnsonii, пренайдзена як фосил у стинох з часох ипресияна у округу Фери (Вашинґтон). ==Хаснованє== [[Файл:Hazelnuts.jpg|357x357px|alt=Орещки (лїсковци), плоди лїсковцового древа|thumb|Орещки (лїсковци), плоди лїсковцового древа]] Орехи шицких лїсковцох мож єсц. Увичайни лїсковец ше найбаржей пестує спомедзи шицких файтох пре свойо плоди. Обераю ше и плоди з других файтох, алє анї єдна нє ма даяку комерциялну значносц окрем царгородского лїсковца. Вецей култивари тих двох файтох лїсковца ше пестую як украсни рошлїни у заградох, уключуюци форми зоз викривенима стебелками (C. avellana "Kontorta, позната и як "палїца Гария Лаудера" пре свой ґузловити випатрунок ), зоз "смутнима" конарами (C. avellana "Pendula") и лилово-червеним лїсцом (C. maxima "Purpurea"). Лїсковец то традицийни материял хасновани за прути за плєценє, за огради з такого пруца, кошари и за рами плєцених чамцох. Стебло ше може окресовац, а реґенерируюци младнїки оможлївюю їх жатву кажди даскельо роки. Ларви рижних файтох зоз шору мотильох(Lepidoptera) хасную лїсковец за поживу. == Вонкашнї вязи == * [https://sr.wikipedia.org/wiki/Leska   Leska], Википедия на сербским язику * [https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Corylus  Лїсковец] на Викиодлоги q8r7gb83fype4vl7ksrdx26qf7t5acg 0 253 2734 2733 2024-10-14T16:23:17Z Amire80 9 9 измена увезено 2733 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Максимилиян Буїла</big> |- |'''Народзени''' |10. юния 1904. |- |'''Умар''' |23. новембра 1993. (89) |- |'''Державянство''' |австро-угорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Фолдерс (Австрия), Травник |- |'''Универзитет''' |Католїцки богословски факултет, Заґреб |- |'''Период твореня''' |1924—1968. |- |'''Жанри''' |священїцтво, литература |- |'''Поховани''' |на Новим теметове у Новим Садзе |} '''Максимилиян Буїла''' (*10. юний 1904—†23. новембер 1993), инициятор и перши предсидатель Союзу руских школярох (СРШ), священїк и писатель. == Биоґрафия == Максимилиян Буїла ше народзел у Новим Вербаше 10. юния 1904. року, алє його родичи, оцец Теодор и мац Юлияна, нар. Радвански бивали у [[Коцур]]е. Окрем Максимилияна (Максима), мали ище єдну дзивку у трох синох. Понеже були худобни, Максимилиян уж на свойо 10 роки мушел пойсц през лєто служиц и чувац крави и швинї и так себе заробиц на живот и школованє. Понеже бул добри школяр, тедишнї коцурски катехет и капелан Юрий (Дюра) Павич го предложел владикови др Дионизийови Нярадийови же би го приял до семинариї на безплатне школованє. Владика ше з тим зложел, и послал го до интернату Бенедиктанцох у Фолдерсу при варошу Гал, 13 километри оддалєного од Инсбруку (Тирол). Там ше школовали кандидати за священїкох, учительох и за рижни други професиї. Там Максимилиян Буїла закончел пейц класи ґимназиї, та го владика послал до исусовацкей ґимназиї у Травнику, а вец на Католїцки богословски факултет до Заґребу, а вец до Львова на Теолоґийни факултет. За священїка Максимилиян Буїла рукоположени 31. марца 1929. року у Заґребе. Пред тим, 24. фебруара 1929. року, вон ше повинчал зоз Марию Оросову, шестру священїка Миколи Ороса зоз Миклошевцох. == Душпастирске служенє == Од 1. априла 1929. по 31. авґуст 1930. року службовал як управитель парохиї у Драґох (Жумберак), вец преходзи на парохию у Липовлянох (при Загребе), дзе служи од 31. авґуста 1930. по 31. авґуст 1933. року. Вец преходзи на службу до Коцура, дзе служи по 31. авґуст 1945. року. Од 31. авґуста 1945. року водзел парохию у Новим Садзе скоро полни 23 роки. У половки юлия 1968. року ше поцагнул до пензиї. И надалєй остал жиц у Новим Садзе, дзе и умар 23. новембра 1993. року. Поховани є на Новим теметове. == Литературна и дружтвена робота == Ище як ґимназиялєц Максимилиян Буїла ше почал занїмац з литературу. Перше почал писац писнї, а познєйше и приповедки. Вон уж 1928. року написал свойо найлєпши писнї<ref>Юлиян Тамаш: ''Русинска књижевност, историја и статус'', Матица српска, РО Штампарија Будућност, 1984, б. 121-123</ref>. Медзи нїма найинтересантнєйши циклус писньох под насловом ''Жимски чувства''. Шицки штири писнї вязани за мотиви жими алє вони у себе маю єдну глїбшу рефлексивну димензию у рамикох хторей ше шпива о чловековей судьби. Кратки приповедки Максимилияна Буїли у складзе зоз вимогами медзивойновей фельтонистики и литератури хтора задоволює кратки, забавни и лєгки текст. Шицки його приповедки у основи маю анеґдоту. Приповедаю о шмишних збуваньох хтори, источасно, виказую и єдну универзалну поруку о людскей природи. Буїла схопно, кратко описує атмосферу, способ живота и психолоґию руского медзивойнового валалского жительства у традициї найлєпшей прози гевтого реализма у хторим ше на шицко, на дружтво и на чловека, патри зоз гумористичного становиска. Праве у кратких приповедкох Максимилиян Буїла виказал можлївосц своєй приповедацкей надареносци. Свойо твори обявйовал у ''Руских новинох'' и ''Руским календаре''. Його фельтони у ''Руских новинох'' тедишнї редактор високо оценьовал, а и читаче их дзечнє читали. Ище як богослов, Максим ше повязал зоз предняками РНПД-а и на предлог подпредсидателя [[Дюра Биндас|Дюри Биндаса]] иницировал и орґанизовал Сновательну схадзку студентох и стредньошколцох рускей народносци, на котрей принєшена одлука о снованю ''Союзу руских школярох (СРШ)'', а за його предсидателя вибрани Максимилиян Буїла. == Литература == * о. Проф. Др Роман Миз: Священїки дакедишнього Осєцкого викарията; видавателє: Парохия св. Петра и Павла, Нови Сад и ''Максима'' друкарня и видавательна хижа, Петроварадин, 2016, б. 75-81. * Др Юлиян Тамаш: История рускей литератури; ''Завод за уџбенике и наставна средства,'' Београд, 1997, б. 105-106 и 511-512. == Референци == <references /> p7xyiu97ij9mkgixg7bpnzo29r55llv 0 254 2737 2736 2024-10-14T16:23:18Z Amire80 9 2 измене увезене 2736 wikitext text/x-wiki Наукова класификация: Царство: Plantae Дивизия: Magnoliophyta Класа: Magnoliopsida Ряд: Rosales Фамилия: Rosaceae Подфамилия: Rosaceae Род: Rubus Подрод: Idaeobatus File:Raspberries (Rubus Idaeus).jpg '''Малина''' (лат. Rubus idaeus L - общеславянска лексема) - позната и по своєй популарней назви «червене злато», вецейрочна лїсцопадна рошлїна черякастого або получерякастого росту, з вецейрочним кореньом и з єднорочнима и длугокима дворочнима младнїками, хтора спада до фамилиї ружох (Rosaceae), роду Rubus и ма вецей подроди. Файти малини Европска червена малина (Rubus idaeus subsp. vulgatus Arrhen.) черяк хтори рошнє у цалей Европи и сиверозаходней часци Азиї. Младнїки єй углавним церньовити и на нїх ше находза нєпарни лїсца зоз 3 або 5 лїсточками, вайцастей форми. Квитки двополни (гермафродитни), а тлучки висши од прашнїкох або єднаки з нїм. Плод цмочервени видлуженей або лабдастей форми у хторим єст од 20 до 150 бобки з костками. У Сербиї тоту дзиву малину мож найсц на викерчених местох, погоренїскох, горских схилох и поконцу лєсох, при ричкох и потокох. Америцка червена малина (Rubus idaeus subsp. strigosus Micx.) рошнє у сиверней и штреднєй часци Сиверней Америки и восточней Азиї и єй плод блядочервени и полулабдасти. Чарна америцка (чернїцоподобна) малина (Rubus occidentalis) рошнє у Сиверней Америки и южней часци Канади, дзе є вецейрочни буйни черяк, а церньово младнїки ше у луку зогинаю и ожилкую ше з верхом. Квитки двополни (гермафродитни), плод тварди, чарни и полулабдасти у хторим єст од 40 до 80 бобки. Пурпурна малина (Rubus neglectus) рошнє у Сиверней Америки и типични є природни гибрид медзи америцку червену малину и америцку чарну малину. Состав У нас ше малини хова по заградох, а у остатнїм чаше и у вельких малинїкох пре смачни плоди. То дробни найчастейше червени бобки у хторих єст азотни материї, лимуновей и яблуковей квашнїни, цукру, витамину Ц, пектину, як и випарлїви пахняци состойки. Ма од 70 до 90% соку хтори барз здрави и приємни. Опис рошлїни Корень малини основни веґетативни вецейрочни орґан хтори утвердзує рошлїну и рошнє з верхом до жеми. Ма улогу уцицовац зоз жеми воду и минерални розпученїни и одводзиц их до стебла. Служи за чуванє орґанских материйох и за веґетативне розмножованє. Кореньова система ше пресцера глїбоко до 50 центи и способна є грубнуц и формовац рочнїки. Стебло основни веґетативни орґан на хторим лїсца спирално розпоредзени. З верхом нєогранїчено рошнє у веґетативней сезони. Стебло и лїсце формую младнїк хтори ма два часци: над'жемну и под'жемну. Над'жемни младнїк жиє скоро два роки, а по'жемни вецейрочни и на младих жилох ше формує векше число пупчох хтори даю нови младнїки. На под'жемней часци младнїка ше у веґетативней сезони розвиваю адвентивни коренї. Лїсце основни веґетативни орґан малини хтори ше формує як младнїк на стеблу. Його роснуце огранїчене. Ма од 3 до 5 вайцасти лїсточка. У малиновим лїсцу ше окончує фотосинтеза (синтеза орґанскей материї), диханє (розкладанє орґанскей материї) и транспирация (випарйованє водовей пари). На родних конарчкох, хтори ше розвиваю на дворочних младнїкох, у септембру або октобру формую ше квитково пупча. Малиново квитки позберани до ґириздочкох, хтори ше формую у пазухи на родним конарчку. Єднородни сорти малини починаю квитнуц коло половки мая. Квиток малини двополни (гермафродитни) и ма погарик, венчик, прашнїки и тлучки. Погарк и венчик правя квитков обмоток. Прашнїки у чиїх ше мещкох формую поленово зарна правя персцень коло тлучкох. Малина квитнє дакус длужей - 20 до 25 днї. През рок малина преходзи през вецей фенофази хтори ше повторюю кажди рок, а то: початок роснуца и розвиваня лїсцох; квитнуце; опращкованє и оплодзованє; дозреванє плодох; формованє квиткових пупчох и жимске мированє. Ґенетика и хемийни состав Малини лєм диплоїди (2n = 2x = 14), нашлїдзованє як и при других овоцох гетерозиготне, а зявюю ше и форми интеракциї ґенох и плейотрипиї. Лєсова малина чежка од 0,9 до 1,7 ґрами, а плод племенїтей од 1,7 до 8,4 ґрами. Малина медоносна рошлїна: племенїта сорта ма 77,4 - 90,9% води, 9,1 - 22,6% сухей материї, 8,0 - 13,0% розпущуюцей сухей материї. Шицки вєдно цукри єст 3,4 - 6,9%, з чого ґлукоза 1,1 -3,3%, фруктоза 1,3 - 3,4% и сахароза 0,1 - 2,0%. Найвецей єст лимуновей квашнїни, яблуковей, та и силицилней и брамушковей. Витамин Ц заступени од 12,8 - 53,2 одсто, а „pH“ 2,95 - 3,52. File:Tic-tac-toe berries.jpg Одпорносц малини на хороти Малини одпорни на лїсцово уши Amphorophora agathonica Hottes, тори вектор вирусу мозаїку червеней малини. Умерено су чувствительни на спричиньовательох шивого гнїца плоду (Botrytis cinerea), а досц виражену чувствительносц указую на спричиньователя спретосци пупчох и родних конарчкох. == Историят хованя малинох == У Сербиї ше малину почало садзиц 1880. року як украсну заградкову рошлїну. Робна продукция малини у Сербиї почина коло 1920. року, кед ше одредзую малинарски подруча Валєва и Чачку за потреби локалного тарґовища. У другей половки 20. вику Институт за овоцарство у Чачку допринєсол уводзеню нових и квалитетних сортох малини, так же при концу 20. вику водзаци малинарски краї тоти: Ваљевски - Подгорина и Поцерина; Шабацки - Крупань, Лозница и Баїна Башта; Коєрицки - напрям Повлен – Варда; Пожеґски - околїско Пожеґи; Арильски - околїско Ариля; Иванїцки - Иванїца, Каона, Котража и Ґуча; Чачански - Чачак и Каблар з околїском; Кралєвицки - Кралєво и Драґачево з околїском; Лесковацки - брегово-горски край. == Хаснованє == Плоди малини сладко-кваскави, барз смачни, ароматични и лєгко претровююци. Малина десертна овоц, а плод мож хасновац швижи або змарзнути, як и за преробок: сок, сируп, вино, природни ликер, компот, сладке, джем, мармеладу, сладоляд, кандирана овоц, малину у праху и пулпу. Сируп з малинох ше часто додава рижним чечним лїком, окреме тим за дзеци. Осушени малинов плод уходзи до составу овоцових витаминских тейох, вєдно з плодами лєсовей жемней ягоди, боровнїци, дзивей ружи и другей дзивей овоци. У малиновим лїсцу, як и у младих виросткох єст танину, флавониду, витамину Ц и орґански квашнїни, та ше го хаснує процив дияреї и кирвавеня. Ферментоване лїсце приємно пахнє, подобнє китайскей теї. Найчастейше ше го миша з ферментованима чернїцовима, ягодовима, космачковима и рибизловима лїсцами. Лїсце ше практично хаснує лєм у народней медицини за виплокованє устовей глїбки кед запалєна єй шлїжаца скорочка, кед запалєне гарло и при дияреї. Уходзи до составу велїх мишанїнох за лїченє хоротох кардио-васкуларней, жалудково-черевовей системи, менструалних и гормонских поремеценьох и авитаминозох. У остатнїм чаше ше виглєдує дїйствованє малини на малиґни клїтинки. Установене же елаґинска квашнїна, хторей єст досц у малинох, зопера умножованє клїтинкох карциному. Превентивне дїйство ма и плод и тея з малинового лїсца (и другей ягодковей овоци: жемней ягоди и чернїци). У терапиї малиґних охореньох малини нє лїк и нє можу го заменїц, алє су добра защита од тих хоротох. == Литература == * Енциклопедия Нового Саду 13, ЛЕС – МАП, Нови Сад 1999, б. 269 * Оксана Тимко Дїтко, Назви рошлїнох и животиньох у руским язику, Вуковар 2016, б. 57, 59 == Вонкашнї вязи == [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%9C%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B0 Малина,] Википедија на српском језику, sr.wikipedia.org ezi236vsvj5imkihc45b7axqwdspxmd 0 255 2769 2768 2024-10-14T16:23:19Z Amire80 9 31 измена увезена 2768 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Мария Горняк Пушкаш</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Mlada Marca.jpg|alt=Мария Горняк Пушкаш|center|frameless|300x300px|Мария Горняк Пушкаш 1953. року]] |- |'''Народзена''' |16. авґуста 1931, Дюрдьов |- |'''Умарла''' |20. фебруара 2017 (85) |- |'''Державянство''' |Югославия, Сербия |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Штредня економска школа, Висша педаґоґийна школа |- |'''Универзитет''' |Филозофским факултету, ґрупа за южнославянски язики и общу линґвистику |- |'''Период твореня''' |1955—1990. |- |'''Жанри''' |проза, радио емисиї |- |'''Похована''' |у Новим Садзе |} '''Мария Горняк Пушкаш''' (* 16. авґуста 1931, Дюрдьов—† 20. фебруара 2017, Нови Сад) - новинарка, редакторка радио емисийох, писателька и ґлумица-аматер. == Биоґрафия и образованє == [[Файл:Marija Hornjak Puskas 1982.jpg|alt=Мария Горняк Пушкаш|thumb|299x299px|Мария Горняк Пушкаш зоз школярами 1982. року]] Мария Пушкаш (дзивоцке Горняк)<ref>[https://nar.org.rs/rue/%d0%bc%d0%b0%d1%80%d0%b8%d1%8f-%d0%b3%d0%be%d1%80%d0%bd%d1%8f%d0%ba-%d0%bf%d1%83%d1%88%d0%ba%d0%b0%d1%88/ Мария Горняк Пушкаш], биоґрафия на НАР</ref> професийно патрене, була перша жена-новинарка медзи Руснацами у Войводини. Народзела ше 16. авґуста 1931. року у [[Дюрдьов]]е и там закончела шейсц класи основней школи а малу матуру у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] 1946. У [[Нови Сад|Новим Садзе]] 1950. закончела економску штредню школу. Попри роботи вона ше уписала на Висшу педаґоґийну школу хтору закончела 1956. року а 1967. року дипломовала на новосадским Филозофским факултету на ґрупи за южнославянски язики и общу линґвистику. Була активна и у театралней дїялносци Дюрдьова як ґлумица-аматер, а з тоту активносцу од 1950. року предлужела и у Новим Садзе, у КПД Руснацох ''Максим Горки''. == Роботна кариєра == По законченю економскей штреднєй школи у септембру 1950 почала робиц у Рускей редакциї Радио Нового Саду. На початку пейдзешатих рокох пририхтовала и музични емисиї на руским язику, бул то час кед ше програму емитовало на живо. И у периодзе од 1955. року, кед утаргнути руски информативни емисиї на Радио Новим Садзе, Мария Горняк Пушкаш остала робиц у РНС. Пририхтовала и водзела нашо музични емисиї и робела у новинарскей документациї. 1966. року на Радио Новим Садзе обновени бешедни емисиї на руским язику та Мария Горняк Пушкаш прешла до Руске редакциї РНС и почала пририхтовац емисиї за дзеци алє робела, по потреби, и на других емисийох. Була длугорочна редакторка руских емисийох за дзеци и запаметана є и по тим же знала анґажовац на дзешатки дзеци у емисиї за дзеци, вона у нїх розвивала руски дух и позитивну дзеку за сотруднїцтво та вше мала надосц дзеци як помоц у роботи на емисиї. [[Файл:RedakcijaRNS1974 a.jpg|alt=Члени Рускей редакциї Радио Нового Саду 1974. року|thumb|654x654px|Члени Рускей редакциї Радио Нового Саду 1974. року (Мария Г. Пушкаш у штредку, други шор)]] Авторка є вецей текстох котри обявйовала у периодики на руским, сербским, словацким, мадярским, албанским, македонским и українским язику. Писала и кратки приповедки за дзеци. Року 1973. обявена єй збирка кратких приповедкох за дзеци ''На рукох мацериних''.<ref>Ирина Гарди Ковачевич:[https://zavod.rs/digitalizovani-publikatsiyi/ Препатрунок стану дзецинскей литератури, Мария Горняк, ]''Творчосц за 1979 рок,'' б.37</ref> Цали свой роботни вик Мария Горняк Пушкаш препровадзела у Радио Новим Садзе. До пензиї пошла 29.06.1990. року. Умарла 20. фебруара 2017. року. == Вонкашнї вязи == * У нащиви - [https://www.youtube.com/watch?v=ZlJ21fBALlg Мария Горняк Пушкаш, портрет новинарки], ТВ Войводина, Нови Сад * * [https://www.ruskeslovo.com/%D0%A3%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BB%D0%B0-%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%8F-%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BD%D1%8F%D0%BA/ Умарла Мария Горняк], Рутенпрес, 21. фебрара 2017. року * == Референци == <references /> 093bl7x6sg1ixl5vz6jzuuc9xc3avf9 0 256 2796 2795 2024-10-14T16:23:20Z Amire80 9 26 измена увезено 2795 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align: align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Мария Моснак</big> |- | colspan="2" | [[Файл:M Vadaski maturska fotka.jpg|alt=Мария Моснак|center|thumb|303x303px|Мария Моснак родз. Вадаски 1965. року]] |- |'''Народзена''' |26. фебруарa 1946. |- |'''Умарла''' |30 мая 2022.(76. роки) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Мацерински язик''' |руски |- |'''Школа''' |Ґимназия, Вербас |- |'''Период твореня''' |1967—2001. |- |'''Жанр''' |Спикерка, прекладателька, новинарка |- |'''Похована''' |Городски теметов Нови Сад |} '''Мария Вадаски Моснак''' (26. фебруар 1946—† 30. май 2022), перша професионална спикерка у Рускей редакциї Радио Нового Саду и на ТВ Нови Сад. == Биоґрафия == Мария Вадаски народзена у [[Коцур]]е 26. фебруара 1946. року. Основну школу закончела у родним месце а ґимназию у [[Вербас|Вербаше]]. По законченю штреднєй школи уписала студиї на Висшей Управней школи у Новим Садзе.  У Рускей редакциї РНС почала робиц 15. мая 1967. року. Цали роботни вик препровадзела пред микрофоном у Радио Новим Садзе як перша професионална радио спикерка у Редакциї програми на руским язику Радио Нового Саду. У хвилькох кед Телевизия Нови Сад почала емитовац програму на вецей язикох Мария Моснак була и перша телевизийна спикерка на рускей програми ТВ Нови Сад. У цеку 70-тих рокох Мария Моснак ше зявйовала и як водителька програмох у рамикох Фестивала култури Руснацох ''Червена ружа'' а тиж водзела конферансу на контакт-програмох хтори Руска редакация Радио Нового Саду орґанизовала по местох дзе жию Руснаци. Року 1973. ше одала за Андрию Моснака и з нїм мала двох синох. Окрем спикерских роботох, Мария Моснак робела и як прекладателька за потреби рускей програми Радио Нового Саду а у зениту своєй кариєри робела и як новинарка понеже ушорйовала информативну часц раншей програми на руским язику и вечарши висти по руски. [[Файл:RedakcijaRNS1974 a.jpg|alt=Руска редакция Радио Нового Саду 1974. року|border|thumb|527x527px|Руска редакция Радио Нового Саду 1974. року (Мария Моснак штварта з лївого боку у першим шоре)]] Остала запаметана по окреме красним баршоньовим и приємним гласу як и по максималней пошвеценосци ґу своєй роботи хтору окончовала на безпрекорни професионални способ и з окремну любову. Помагала, як искусна спикерка, у формованю єдней цалей ґенерациї спикеркох на руским язику хтори у роботи шлїдзели єй приклад и єй професионализем. До пензиї пошла 28. фебруара 2001. року. Умарла у Ветернику при Новим Садзе 30. мая 2022, у 76. року живота, а похована є на городским теметове у Новим Садзе.<ref>[https://rtv.rs/rsn/%D0%B2%D0%BE%D0%B9%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0/%D1%81%D0%BF%D0%B8%D0%BA%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B0-%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BE-%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3-%D1%81%D0%B0%D0%B4%D1%83-%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%8F-%D0%BC%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%B0%D0%BA-%D1%83%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BB%D0%B0-%D1%83-%D0%B2%D0%B5%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%83_1347311.html Вистка о шмерци на ТВ Войводина] по руски</ref> == Ґалерия == <gallery> File:Vincanje kumovih.jpg|Винчанє Мариї Вадаски и Андриї Моснака File:Marija Mosnak na TV Novi Sad.jpg|Мария Моснак як спикерка ТВ Нови Сад 1972. року File:Radijska redakcija 2.jpg|alt=Часц членох Рускей редакциї РНС, Мария Моснак у штредку|Часц членох Рускей редакциї РНС, Мария Моснак у штредку (на лївей руки учителя Михала Ковача). </gallery> == Вонкашнї вязи == * Ґрупа авторох: [https://nar.org.rs/wp-content/uploads/2019/10/%D0%93%D0%9B%D0%90%D0%A1%D0%98-%D0%98-%D0%A7%D0%90%D0%A1%D0%98_compressed_compressed.pdf Гласи и часи], 70 роки Рускей редакциї Радио Нового Саду, Новинарска асоцияция Руснацох - НАР, Нови Сад 2019, б. 30-31. * Ґрупа авторох: [https://nar.org.rs/wp-content/uploads/2019/10/%D0%93%D0%9B%D0%90%D0%A1%D0%98-%D0%98-%D0%A7%D0%90%D0%A1%D0%98_compressed_compressed.pdf Гласи и часи], 70 роки Рускей редакциї Радио Нового Саду, Новинарска асоцияция Руснацох - НАР, Нови Сад 2019, б. 138. * [http://www.floowie.com/cs/cti/godine-slike-i-tona/html/ GODINE SLIKE I TONA / RTV sećanja], Izdavač RUV RTV, Ignjata Pavlaša 3, Novi Sad. * [https://rtv.rs/rsn/%D0%B2%D0%BE%D0%B9%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0/%D1%81%D0%BF%D0%B8%D0%BA%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B0-%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BE-%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3-%D1%81%D0%B0%D0%B4%D1%83-%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%8F-%D0%BC%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%B0%D0%BA-%D1%83%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BB%D0%B0-%D1%83-%D0%B2%D0%B5%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%83_1347311.html Спикерка Радио Новог Саду Мария Моснак умарла у Ветернику], ТВ Войводина, 8. юний 2022. * [https://www.ruskeslovo.com/%D1%83%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BB%D0%B0-%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%8F-%D0%BC%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%B0%D0%BA/ Умарла Мария Моснак], Рутенпрес, РТВ, 9. юний 2022. * [https://issuu.com/ruskeslovo2015/docs/ruskeslovo24_3997_17.juni_2022..pdf_digitalizova In memoriam у новинох Руске слово], число 24 (3997)17. юний 2022. б. 18 == Референци == aypaarpv5s75ls31qylmp064nana4gs 0 257 2811 2810 2024-10-14T16:23:21Z Amire80 9 14 измена увезено 2810 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Мария С. Горняк |- | colspan="2" |[[Файл:Marija Skuban Hornjak 1935 2018.jpg|alt=Мария Скубан Горняк|center|thumb|220x220px]] |- |'''Народзена''' |9. новембра 1935. |- |'''Умарла''' |27. марца 2018 (83) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |основна школа и нїзша ґимназия |- |'''Период твореня''' |1952—2015. |- |'''Жанри''' |администрация, литература |- |'''Похована''' |у Сримскей Каменїци |} '''Мария С. Горняк''' (*9. новембер 1935—†27. марец 2018), поетеса, авторка стихох за [[Композиция|композициї]]. == Биоґрафия == Мария Скубан народзела ше 9. новембра 1935. року у [[Коцур]]е. Оцец Єфрем и мац Юла. Мария мала штирох братох: Йовґена, Василя, Єфрема и Дюру. У Коцуре Мария Скубан  закончела основну школу и нїзшу ґимназию зоз малу матуру. Понеже нє мала условия за предлуженє школованя, почала робиц як административни службенїк перше у тедишнєй Скупштини општини Коцур по 1957. рок, а 1958. року прешла на службу до Землєдїлскей задруґи, тиж у Коцуре. Мария Скубан ше 1960. року преселєла до Нового Саду и почала робиц у Державним архиве Войводини, на Петроварадинскей твердинї. У медзичаше Мария Скубан ше одала за Кирила Горняка. У малженстве мали трох синох: Владу, Михала и Миколу. У 1961. року вона прешла на длужносц административного службенїка до Институту за плюцово хороти у Сримскей Каменїци, дзе остала по 1985. рок, кед пошла до пензиї. Як пензионерка жила у Сримскей Каменїци. == Поетска творчосц == Мария Горняк почала писац писнї ище як школярка нїзшей ґимназиї, а перша єй писня, под насловом ''Мацери'', обявена 1952. року у ''Пионирскей заградки''. Зоз поезию ше интензивнєйше почала занїмац после преселєня до Нового Саду. Найвецей писнї обявйовала у ''Пионирскей заградки'' и ''Литературним слове'', а найвецей тексти за компонованє написала у сотруднїцтве зоз Маґдалену Горняк Лелас, котра на нїх написала музику. Мария Горняк написала 21 текст на котри зложена [[Подзелєнє музики|музика]] и тоти [[Композиция|композициї]] виведзени на ''Червеней ружи'' и ''Ружовей заградки''. Мария Горняк нар. Скубан умарла у Сримскей Каменїци 27. марца 2018, у своїм 83. року живота. Композициї за хтори текст написала Мария Горняк {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" | === Червена ружа === |- | colspan="3" |<div style="text-align: center;">'''У народним духу''' |- |<div style="text-align: center;">'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Наслов писнї''' |<div style="text-align: center;">'''Автор музики''' |- |1995. |Писнї нашо |<div style="text-align: center;">Маґдалена Горняк-Лелас |- |1996. |Руски валали и поля |<div style="text-align: center;">" |- |2002. |[https://www.youtube.com/watch?v=MRisxzO2TjA Руски сукнї] |<div style="text-align: center;">" |- |2006. |[https://www.youtube.com/watch?v=yTnB3X-rjm4 Весела дзивка] |<div style="text-align: center;">" |- | colspan="3" | |- ! colspan="3" | === Червене пупче === |- |'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Наслов писнї''' |'''Автор музики''' |- |1995. |Розлука з дзецинством |<div style="text-align: center;">Маґдалена Горняк-Лелас |- |1995. |Шмели кавбой |<div style="text-align: center;">" |- |1995. |Канджурка |<div style="text-align: center;">" |- |1998. |Глїняни кантички |<div style="text-align: center;">" |- |2002. |[https://www.youtube.com/watch?v=52NH9cR6oWc Перши шнїг] |<div style="text-align: center;">" |- |2004. |Баба на ролерох |<div style="text-align: center;">" |- |2008. |На пойдзе |<div style="text-align: center;">" |- |2010. |Наташов пшичок |<div style="text-align: center;">" |- |1998. |Весели витрик |Любомир Загорянски |- | colspan="3" | |- ! colspan="3" | === Ружова заградка === |- |'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Наслов писнї''' |'''Автор музики''' |- |1992. |Грайце гудаци |<div style="text-align: center;">Йовґен Надь |- |1994. |Писмо мацери |<div style="text-align: center;">Йовґен Надь |- |1994. |[https://www.youtube.com/watch?v=QP9FKH1pJTA Била ружа ] |<div style="text-align: center;">Маґдалена Горняк-Лелас |- |1995. |[https://www.youtube.com/watch?v=txVbQzD9cAI На танцу] |<div style="text-align: center;">" |- |1997. |Витор слизи сцера |<div style="text-align: center;">" |- |2002. |[https://www.youtube.com/watch?v=600mOc7Qbco Чуєм це, мамо] |<div style="text-align: center;">" |- |2002. |[https://www.youtube.com/watch?v=yssteBSjaJM Нє плач, виолино] |<div style="text-align: center;">" |- |2010. |[https://www.youtube.com/watch?v=F4v9pTYLhyQ При старей студнї] |<div style="text-align: center;">" |} == Вонкашнї вязи == * [https://www.ruskeslovo.com/%d0%a3%d0%bc%d0%b0%d1%80%d0%bb%d0%b0-%d0%9c%d0%b0%d1%80%d0%b8%d1%8f-%d0%93%d0%be%d1%80%d0%bd%d1%8f%d0%ba-2/ Умарла Мария Горняк], Рутенпрес, 28. марец 2018 * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf Мария С. Горняк (биоґрафия и список текстох за композициї),] ''Червена ружа 1962-2011, Том II,'' Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014., б. 493 oy4kiib4ig0zka3cc37l2pftvlq0sk8 0 258 2832 2831 2024-10-14T16:23:21Z Amire80 9 20 измена увезено 2831 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | === Марґита Лїкар Лучечко === |- | colspan="2" | |- |'''Народзена''' |16. юния 1909. року |- |'''Умарла''' |24. юлия 1988. (79) |- |'''Державянство''' |австроугорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Штредня фахова школа за схопносци и ручну роботу у Заґребе |- |'''Период твореня''' |1930—1975 |- |'''Обласци твореня''' |просвита, дружтвена активносц на просвищованю женох |- |'''Похована''' |у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] |} '''Марґита Лучечко''' (16. юний 1909—†24. юлий 1988) директорка, наставнїца, дружтвена активистка. == Биоґрафия == [[Файл:Margita Ljikar na druženju 21 septembra 1926.jpg|alt=Марґита Лїкар з приятелями|thumb|423x423px|<div style="text-align: center;">Марґита Лїкар (и штредку) з приятелями 21. септембра 1926. року]] Марґита Лїкар ше народзела 16. юния 1909. року у Руским Керестуре. Родичи Михайло Лїкар, пивцоучитель и Вилма Лїкар (народзена Бучко), закончела гражданску школу. Марґита мала ище седем братох и шестри: Корнел (1898), Йоланда (Беба) (1901), Мария (Манда) (1902), Йовґен (1904), Елемир (1905), Иринка (1913) и Аранка (1915). Основну школу Марґита Лїкар закончела у [[Дюрдьов]]е, а Штредню фахову школу за схопносци и ручну роботу у Заґребе. Робела як директорка Ремеселнїцкей школи у Сримскей Митровици, а потим прешла робиц до Основней школи ''Петро Кузмяк'' у Руским Керестуре дзе робела як вихователька и наставнїца подобового и музичного воспитаня. Тиж преподавала предмет хтори ше волал ''Ґаздовство'', а була и дириґентка школского [[хор]]у и дзивоцкого [[Оркестер|оркестра]] мелодикох у основней школи. Орґанизовала и тримала валалским женом курси за сучасне варенє и водзенє обисца, скраванє, шице, вишиванє и други ручни роботи. Одала ше за др Ивана Лучечку, ветеринара.[[Файл:Nasa kuharka 1953 b.jpg|alt=Наша кухарка з 1953. року|thumb|230x230px|<div style="text-align: center;">Наша кухарка з 1953. року]]Марґита Лучечко умарла 24. юлия 1988. року. Похована є у Руским Керестуре коло свойого супруга хтори умар 1978. року. Шицок свой рухоми и нєрухоми маєток завитовала и зохабела апацом Грекокатолїцкей церкви у Руским Керестуре. == Образовна робота == Року 1953. Марґита Лїкар написала приручнїк за ґаздинї ''Наша кухарка'' (Видавательне - друкарске предприяце Руске слово Руски Керестур), хтори мало скоро кажде руске обисце и хтори унапредзел квалитет костираня Руснацох. Приручнїк ''Наша кухарка'', як повторене и дополнєне виданє, з финансийну потримовку ширшей фамелиї Лїкар и фирми Алимента обявело Дружтво за руски язик, литературу и културу з Нового Саду 2007. року. == Ґалерия == <gallery> File:Nasa kuharka naslovna.jpg|alt=Наша кухарка, 2007. рок|Наша кухарка, обновене и дополнєне виданє, 2007. рок </gallery> == Вонкашнї вязи == * Марґита Лїкар [https://issuu.com/rusnak/docs/finalnaverzija Наша кухарка], повторене и дополнєнє виданє, 2007. рок * Мр Гелена Медєши, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/studia%20ruthenica%2012.pdf Здравє на уста уходзи: Марґита Лїкар, Наша кухарка], Зборнїк роботох „STUDIA RUTHЕNICA” 12 (25), 2007, б. 184-186. * Гелена Гафич-Стойков, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/studia%20ruthenica%2012.pdf Рецензия кнїжки Наша кухарка Maрґити Лїкар], Зборнїк роботох „STUDIA RUTHЕNICA” 12 (25), 2007, б. 186-167. * Ясмина Чакан Вицкович, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/studia%20ruthenica%2012.pdf Пахи и смаки з бабовей кухнї: Рeцeнзия кнїжки Наша кухарка Марґити Лїкар], Зборнїк роботох „STUDIA RUTHЕNICA” 12 (25), 2007, б. 187-188. ct4x983tfltmkgja8s967hux8y6j81i 0 259 2847 2846 2024-10-14T16:23:22Z Amire80 9 14 измена увезено 2846 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable "align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Марґита Стефанович |- | colspan="2" |[[Файл:Stanislav-Sharp-Margita.jpg|thumb|267x267px]] |- ! colspan="2" |Особни податки |- |'''Датум родзеня''' |1. април 1959. |- |'''Место родзеня''' |Беоґрад, ФНР Югославия |- |'''Датум шмерци''' |18. септембер 2002. |- |'''Место шмерци''' |Беоґрад, СР Югославия |- ! colspan="2" |Музична робота |- |'''Активни период''' |1982-2002 |- |'''Жанр''' |Рок |- |'''Инструмент''' |клавир, клавиятури |- ! colspan="2" | Инше |- |'''Повязани статї''' |[https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B0 Екатарина Велика] |} '''Марґита Маґи Стефанович''' (Беоґрад, 1. април 1959 – Беоґрад, 18. септембер 2002) була сербска музикантка, найпознатша як клавиятуристкиня беоґрадскей рок ґрупи ''Екатарина Великa.'' == Биоґрафия == Родзена є як єдинїца у фамелиї беоґрадского театралного и ТВ-редителя Славолюба Стефанович-Равасия. Ходзела до и закончела основну школу Ошлєбодителє Беоґрадa (1965-1973) и VIII беоґрадску ґимназию, математични напрям (1973-1977). До Нїзшей и Штреднєй музичней школи, инструментални напрям, класа професорки Мирослави Лили Петрович, ходзела и закончела у периодзе од 1967-1976 у школи ''Йосип Славенски''. Под час школованя була и учашнїца на велїх змаганьох и ношитель числених наградох на сходох [[Инструменталиста|инструменталистох]] и камерних [[Оркестер|оркестрох]] и ансамблох у Югославиї и у иножемстве. Кед мала 11 роки, 1970. року, а Иво Поґорелич 12 як найталантованши у класи доставаю понукнуце од русийского професора Тимакина за предлуженє школованя у музичней школи у Москви. Марґитова мац одбива понукнуце, а Иво истого року (1970) одходзи до Москви. Марґита предлужує школованє у Беоґрадзе, „прескакує” шесту класу нїзшей музичней школи и уписує ше до першей класи штреднєй школи. По законченю ґимназиї, 1977. року, уписує ше на Архитектонски факултет у Беоґрадзе. Як студент достава трецу награду на медзинародним конкурсу у Япону за роботу на тему ушореня чарногорского валалу Режевичи. Источашнє є єдна од найталантованших класичних пиянисткох у бившей Югославиї. Школского 1981/2. року абсолвує на напряму проєктованя „Змарзнутей музики”/архитектури/, а 1984. року дипломовала на тему „Aлтернативне проєктованє” при професорови Миланови Лояницови. == Кариєра == Музичну кариєру започина у рок бенду Милана Младеновича ''Катарина II'' на концерту у сали кина Топчидерска гвизда. Першого мая 1982. упознава членох ґрупи Електрични орґазам, а през друженє зоз нїма и Милана Младеновича. Младенович фасциновани зоз єй талантом и дзеку за виглєдованьом, поволує ю най ше приключи до ґрупи, купує синтисайзер на котрим Стефановичова вежба. По врацаню зоз тромешачней драги по Южней Америки Марґита Стефанович постава стаємни член составу. Катарина II 1985. меня мено до ''Екатарина Велика'' и иснує по 1994. рок. Стефановичова [[Композитор|компонує]] и [[Подзелєнє музики|музику]] за филми и драми ''Први пут с оцем на јутрење'', Вера Хофманова, Повратак Вука Алимпића, Плави плави и театрални представи Класни непријатељ и Три сестре, роби як продуцент (Карлово Вари) и госцує на албумох велїх югославянских ґрупох як цо: Б''ејби Кејт, Елвис Ј. Куртовић, Ван Гог, Бабе''. Року 1985. ше зявює у филму Ґорана Марковича Тајванска канаста дзе ґлуми Драґану, шестру главного юнака. У филму ше зявює и ЕКВ виводзаци писню ''Тату'' (анґл. Tatoo). После Младеновичовей шмерци 1994. Екатарина Велика престава исновац и Стефановичова зоз даскелїма беоґрадскима музикантами снує бенд ''Курајбери'' котри углавним виводзи обробки страних и домашнїх гитох по беоґрадских клубох. Року 1995. снує бенд EQV зоз [[музичар]]ом Владимиром Стоїчом и видава ЦД ''Ти си сав мој бол'' котри наволани по писнї од ґрупи ''Екатарина Велика'' за бечску музичну хижу ''Coop Arts & Crafts Unlimited''. На ЦД-у ше находзи и техно обробок писнї под исту назву. У тим периодзе предлужує госцовац и на албумох и на концертох югославянских бендох и з часу на час грає зоз составами ''Глисерси, Зион банда'' и ''Директори.'' Року 2002. компонує музику за представу беоґрадскей режисерки Гайдани Балетич ''Капут мртвог човека'' цо єй остатнє музичне дїло.<ref>То приповедка о Маґи: [https://www.glassrpske.com/cir/zivot-stil/zivot/ovo-je-prica-o-magi-bila-je-zvijezda-sfrj-upala-u-kandze-droge-i-ostala-bez-icega/458283< Була гвизда у СФРЮ, спадла до робства дроґи и остала без ичого,] Глас Српске, 1.03.2023. </ref> == Шмерц == Остатнї тижнї живота препровадзела у беоґрадским Центру за змесценє бездомних, а умарла 18. септембра 2002. у беоґрадскей Инфективней клинїки<ref>[https://web.archive.org/web/20230623163412/http://arhiva.glas-javnosti.rs/arhiva/2002/09/19/srpski/K02091810.shtml Умарла Марґита Стефанович,] Глас јавности, ''19. 9. 2002.''</ref>. Похована на Новим Бежанийским теметове, парцела 42, гробне место 598. == Литература == * Ґрупа авторох (2002) [https://web.archive.org/web/20230718030448/https://aruna.rs/artikli/149_magi-ekv-zvezda-koja-vecno-traje.html '' Маґи, гвизда хтора вично тирва.  '']Беоґрад. Аруна. * Александар Илич (2011), [https://web.archive.org/web/20230718030418/https://www.mikroknjiga.rs/store/prikaz.php?ref=978-86-915187-0-7 ''Врати унатраг - Разговори са Маргитом Стефановић'' о ЕКВ.]  Беоґрад. Микрокнїжка. ''<nowiki>ISBN 978-86-915187-0-7</nowiki>.'' *  Лидия Николич  (2017) [https://web.archive.org/web/20220810174625/https://orionart.rs/knjiga-osecanja-o-secanja-15  ''Осећања О. Сећања'']  Беоґрад: Орион Арт  ''<nowiki>ISBN 978-86-6389-055-8</nowiki>.'' * Лидия Николич (2017), [https://web.archive.org/web/20220119015558/https://www.orionart.rs/knjiga-post-scriptum-16  ''Post scriptum''] Беоґрад: Орион арт.  ''ISBN 978-86-6195-124-4.'' * Петар Янятович (2007). [https://archive.org/details/exyurockenciklopedija '' Ex YU рок енциклопедија.]  ''Беоґрад: Чиґоя преса. ''<nowiki>ISBN 978-86-905317-1-4</nowiki>.'' == Вонкашнї вязи == * Semerad, Ivana (26. 1. 2001) [https://web.archive.org/web/20230623161951/http://arhiva.glas-javnosti.rs/arhiva/2001/01/26/srpski/I01012501.shtml ''Сцем грац през шицко тото.''] Глас јавности. * S, I. (20. 9. 2002). [https://web.archive.org/web/20230302122413/http://arhiva.glas-javnosti.rs/arhiva/2002/09/20/srpski/K02091907.shtml  ''Остало импресивне музичне  завитованє.''] Глас јавности. * ''D, P. (22. 9. 2002). [https://web.archive.org/web/20230302122416/http://arhiva.glas-javnosti.rs/arhiva/2002/09/22/srpski/K02092101.shtml Преходза ладї, дзеци уча плакац...] Глас јавности. * Дневни аваз (28. 8. 2015).  [https://superzena.b92.net/sudbine.php?yyyy=2015&mm=08&nav_id=1032393  ''Приповедка о траґичней судьби Маґи зоз ґрупи ЕКВ Пад чарного ангела.] Супер жена. == Референци == 2z3nccl0hhso55htjbkog0e1n3rr9s2 0 260 5911 5811 2024-10-19T17:54:42Z Sveletanka 20 /* Продукция */ 5911 wikitext text/x-wiki [[Файл:%C5%A0v%C3%A9dsk%C3%BD_kol%C3%A1%C4%8D_naruby_904_%28cropped%29.JPG|270x270px|alt=Масло у твардим и розпущеним стану|thumb|Масло у твардим и розпущеним стану]] [[Файл:Food_014.JPG|263x263px|alt=Масло|thumb|Масло]] '''Масло''' общеславянске слово, од праславянского maslo, а то од maz-slo, од дїєслова mazati и суфиксу -slo (серб. маслац, путер, бутер, од нємецкого die Butter): то [[Млєко|млєчни]] продукт хтори ше достава з муценьом сладкей и квашней шметанки<ref>Мишић, Милан, ур. (2005). Енциклопедија Британика. А-Б. Београд: Народна књига : Политика. стр. 194. ISBN 86-331-2075-5.</ref>. Масло з квашней шметанки ма пах на диецетил, а сладке масло ма смак шметанки. Масло поживни додаток єдлом, алє у векших количествох нєдобре уплївує на здравє бо звекшує голестерол. == Прикмети == Масло то емулзия води у олєю, хтора настава як резултат инверзиї креми, дзе млєчни протеїни емулґатори. Масло остава тварда материя кед ше охладзи, алє змегчує до конзистенциї хтору мож масциц на хижней температури и пуща ше до чечней конзистенциї на 32-35 °C. [[Густосц]] масла виноши 911 g/L (15 1⁄4 oz/US pt). Звичайно ма бляду жовту фарбу, алє вона варира у зависносци од покарми и ґенетики животинї од хорей подоєне млєко. Комерциялни продукцийни процес дзекеди манипулує з фарбу так же додава фарби за єдзенє як цо анат або карота. Масло ше часто и препражує, та ше препражене хаснує за прелїванє по галушкох зоз [[Wp/rs/Сир|сиром]] або масци на [[хлєб]]. [[Файл:Muzej_Poljoprivrede_-_sto%C4%8Darstvo_%28mlekarstvo%29_-_%C5%A1tap_ili_bu%C4%87ka_za_puter%2C_prva_polovina_XX_veka.jpg|395x395px|alt=Збущок за доставанє масла|thumb|Збущок за доставанє масла (перша половка 20. вику)]] == Продукция == Масло ше муци зоз шметанки у [[Збущок|збущку]], так же ше шметанку трепе з [[Мутелка|топарочку]]. При муценю дробни часточки масци ше перше збиваю до менших, а потим до векших грудкох. Чечносц хтора остава вола ше [[цмар]]. [[Файл:Furmocki za maslo 1.jpg|thumb|Фурмочки за масло|332x332px]] {| class="wikitable" |+ ! colspan="2" |Масло |- |'''Енерґия''' |1.018 kcal (4.260 kJ) |- |'''Угльово гидрати''' |0,01 g |- |Цукри |0,01 g |- |'''Масци''' |11,5 g |- |Засицени |7,3 g |- |Транс |0,5 g |- |Мононєзасицени |3 g |- |Полинєзасицени |0.4 g |- |'''Протеїни''' |0,1 g |- ! colspan="2" |Витамини |- |Витамин А екв. |97,1 μg (12%) |- |Витамин А |355 IU |- |Витамин Б12 |0,024 μg (1%) |- |Витамин Е |0,33 mg (2%) |- |Витамин К |0,99 μg (1%) |- ! colspan="2" |Други конституенти |- |Голестерол |30,5 mg |} == Литература == * Словнїк руского народного язика I А-Н, Нови Sад 2017, б. 704 == Вонкашнї вязи == * [https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Butter Масло], на Викиодлоги k17vrn8tvip0v5nh68n42lg19stglv0 0 261 2871 2870 2024-10-14T16:23:24Z Amire80 9 6 измена увезено 2870 wikitext text/x-wiki [[Файл:Dominoeffect.png|thumb|right| Математична индукция ше може нєформално илустровац зоз секвенциялним ефекторм падаюцих доминох]] '''Математична индукция''' то способ математичного доказованя хтори ше найчастейше хаснує же би ше утвердзело чи виказ точни за шицки природни числа. То ше роби зоз: # Доказованьом же перши виказ у безконєчним шоре виказу точни # Доказованє же даяки виказ у безконєчним шоре виказох точни, вец точни виказ хтори шлїдзи после нього Математичну индукцию нє треба похопиц як форму индукцийного заключованя, математична индукция то форма дедукцийного заключованя. == История == Найвчаснєйши шлїди математичней индукциї можу ше найсц у Еуклидовим доказу же исную безконєчно вельо прости числа, и Баскарней циклидней методи. Форма доказу зоз математичну индукцию ше зявює у кнїжки хтору написал Ал-Караджи коло 1000. року, хтори медзи иншим жадал доказац биномну теорему и [[Паскалов троугелнїк]]. Анї єден од тих старих математичарох експлицитно нє дал индуктивну гипотезу. Перше викладанє принципу индукциї дал Франческо Мауролико, у своїм дїлу ''Arithmeticorum libri duo'' 1575.року, хтори хасновал тоту технїку же би доказал же сума перших ''n'' нєпарних цалих числох єднака зоз <math>n^2</math>. Индукцию, тиж, нєзависно доказали Швайцарец Якоб Бернули и Французи Паскал и Ферма. == Формални опис == Найєдноставнєйша и найзвичайнєйша форма математичней индукциї хаснує ше за доказованє же даєден виказ важи за шицки природни числа ''n''. Доказ ше состої зоз двох крочайох: # База-основа индукциї: указує же виказ важаци кед <math>n = 0</math>. # Индукцийни крочай: указує же кед виказ важаци за <math>n = m</math>, вец исти виказ важи и за <math>n = m + 1</math>. Хаснованє слова ''кед'' ше у индукцийним крочаю наволує '''индуктивна гипотеза'''. У индукцийним крочаю, предпоставя ше же индуктивна гипотеза важи – важаца (точнєйше же виказ точни за <math>n = m</math>) и вец ше хаснує тота предпоставка же би ше доказал виказ за <math>n = m + 1</math>. Тота метода функционує на шлїдуюци способ: Перше ше докаже же виказ точни за початну вредносц, а потим ше докаже же процес преходзеня зоз даякей вредносци на шлїдуюцу точни. Кед же обидва доказани, вец ше до точносци виказох за кажду вредносц може дойсц зоз повторйованьом того поступку. То мож спатрац як ефект доминох хтори приказани на слики. Кед маме длугоки шор доминох и кед важи же: # Перша домина може спаднуц # Гоч хтора домина кед спаднє, звалї и шлїдуюцу домину, теди можеме заключиц же шицки домини спадню, кед ше перша звалї. Основна предпоставка лєбо аксиома индукциї (прилапює ше, нє доказує) написана зоз лоґичнима символами, <math>\forall P, (P(0) \land \forall k [P(k) \Rightarrow P(k+1)]) \Rightarrow \forall n P(n) </math> Дзе <math>P</math> дати виказ, а <math>n</math> природне число. Крочай 1. доказац <math>P(0)</math> - формула важи за цале число <math>0</math>. Крочай 2. доказац же за кажде природне число <math>k</math>, <math>P(k)</math> импликує <math>P(k+1)</math>. Же би ше тото спроведло, предпоставя ше же важи <math>P(k)</math> и указує же зоз тей предпоставки шлїдзи же важи <math>P(k+1)</math>. То нє значи замена <math>(k+1)</math> до <math>P(k)</math> - тото барз часта гришка хтора ше состої зоз предпоставяня того цо би ше требало ище доказац. Вєдно крочаї 1. и 2. импликую же <math>P(n)</math> важи за кажде <math>n</math> векше лєбо єднаке <math>0</math>. У общим случаю, кед же <math>P(s)</math> доказане, дзе <math>s</math> може буц негативне цале число (задумаме домини нумерисани од -20 та нависше), вец P важи за кажде n векше лєбо єднаке <math>s</math>. == Приклад == Предпоставяме же жадаме доказац виказ: <math>1 + 2 + 3 + \cdots + n = \frac{n(n + 1)}{2}</math> За шицки природни числа ''n''; означиме тот виказ як ''P(n)''. То формула за суму позитивних природних числох менших або єднакиx зоз числом ''n''. Доказ же тот виказ точни за шицки природни числа ''n'': Преверме чи тот виказ точни за <math>n = 1</math>. Сума самого числа <math>1</math> то число <math>1</math>. А <math>\frac{1(1 + 1)}{2} =1</math>. Значи, же виказ точни за <math>n = 1</math>. Доказали зме же ''P(1)'' важи. Тераз мушиме указац же кед виказ важи кед <math>n = m</math>, вец то тиж важи и кед <math>n = m+1</math>. Тото мож доказац на шлїдуюци способ: Предпоставиме же виказ точни за <math>n = m</math>, тє. <math>1 + 2 + \cdots + m = \frac{m(m + 1)}{2}</math> Зоз додавањом <math>m + 1</math> зоз обидвох бокох ше нє меня єднакосц <math>1 + 2 + \cdots + m + (m + 1) = \frac{m(m + 1)}{2} + (m+ 1)</math>. Зоз алгебарску манипулацию, з правого боку доставаме <math> = \frac{m(m + 1)}{2} + \frac{2(m + 1)}{2} = \frac{(m + 2)(m + 1)}{2} = \frac{(m + 1)(m + 2)}{2} = \frac{(m + 1)((m + 1) + 1)}{2}. </math> И на концу: <math>1 + 2 + \cdots + (m + 1) = \frac{(m + 1)((m + 1) + 1)}{2} </math> Обачиме же тото еквивалентне зоз твердзеньом <math>P(m + 1)</math>. Тот доказ кондиционални: Направели зме предпоставку же <math>P(m)</math> точне, и зоз того зме виведли <math>P(m + 1)</math>. Прето, значи же кед <math>P(m)</math> точне та вец и <math>P(m + 1)</math> муши буц точне. Симболично, зме приказали же <math>P(m) \Rightarrow P(m + 1).\,</math> Тераз, кед бизме закончели, хаснуєме процес математичней индукциї: # Знаме же <math>P(1)</math> точне. # Прето же <math>P(1)</math> импликує <math>P(1 + 1)</math>, точне и <math>P(2)</math>. # Подобно, прето же <math>P(2)</math> импликує <math>P(2 + 1)</math>, доставаме <math>P(3)</math>. # Зоз <math>P(3)</math>, доставаме <math>P(4)</math>. # Зоз <math>P(4)</math>, шлїдзи <math>P(5)</math>. # И так далєй. (Ту наступа аксиома математичней индукциї.) # Можеме заклюучиц же <math>P(n)</math> важи за кажде природне число <math>n</math>. 47ymmn0t3ijovt1ayfk5cfckvmu1f7f 0 262 2915 2914 2024-10-14T16:23:26Z Amire80 9 43 измене увезене 2914 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ |- ! colspan="2" | <big>Др Мафтей Винай</big> |- | colspan="2" |[[Файл:0 portret.jpg|alt=Мафтей Винай|center|thumb|294x294px]] |- |'''Народзени''' |18. марца 1898. Руски Керестур |- |'''Умар''' |8. децембра 1981, Суботица |- |'''Державянство''' |Австро-Угорске кральовство,<br> югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Класична ґимназия, Заґреб |- |'''Универзитет''' |Правни факултет, Заґреб |- |'''Наукови ступень''' |Доктор правних наукох |- |'''Период твореня''' |1925—1975. |- |'''Жанри''' |поезия, публицистика |- |'''Поховани''' |У Суботици |- |'''Награди''' |''Искри култури'' КПЗ Войводини 1975. |} [[Файл:2 m. vinaj mo.jpg|thumb|232x232px]] '''Др Мафтей (Матей) Винай''' (* 18. марца 1898—†8. децембра 1981), поет, публицист, просвитни роботнїк, адвокат и судия.<ref>[https://nar.org.rs/rue/%d0%b4%d1%80-%d0%bc%d0%b0%d1%84%d1%82%d0%b5%d0%b9-%d0%bc%d0%b0%d1%82%d0%b5%d0%b9-%d0%b2%d0%b8%d0%bd%d0%b0%d0%b9/ Др Мафтей Винай], биоґрафия на НАР </ref> == Биоґрафия == [[Файл:Ruski Kalendar 1925.jpg|thumb|283x283px]] Мафтей Винай ше народзел 18. марца 1898. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] Керестуре, оцец Митро и мац Маря народзена Дудаш (Данкова). У Руским Керестуре закончел основну школу (1909), класичну ґимназию у Заґребе (1909-1917). На Правним факултету, тиж у Заґребе, Мафтей Винай  дипломовал 1924. року а докторску дисертацию одбранєл на истим факултету 1928. року. == Роботна кариєра == Ище як студент права, же би обезпечел средства за дальше школованє, Мафтей Винай робел як учитель на Билей (под [[Кула|Кулу]]), потим як судски службенїк у Вуковаре и Осиєку (1926-1927). После докторованя робел у Новей Ґрадишки. Як судия Мафтей Винай почал робиц у Окружним суду у Сримскей Митровици, алє поднєс одказ на службу и отворел власну адвокатску канцеларию у Вуковаре (1932-1934). Пошвидко ше врацел до Руского Керестура, а робел як срезки подначальнїк у Кули (1936-1941). Под час Другей шветовей войни мадярска окупацийна власц го премесцела на службу до Оджаку (1941-1944). После ошлєбодзеня Мафтей Винай робел як викладач у ґимназиї у Руским Керестуре, од єй снованя 1945. та по 1952. рок. Преходзи на службу до Кули, дзе роби як судски референт, а потим до Суботици, дзе 1962. року одходзи до пензиї. Мафтей Винай там остал жиц по конєц живота (8. децембер 1981. року), а там є и поховани. <ref>[https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Ruski-kalendar-1925_compressed.pdf Руски календар за 1925. рок] У моїм валалє б. 114, Злате дзецко мойо б. 118, Фара б. 120, Воденїца б. 124</ref> == Творчосц == Мафтей Винай почал писац ище як школяр ґимназиї. Перши писнї му обявени у ''Руским календаре'' за 1925. рок. Його писнї од самого початку на озбильним уметнїцким уровню, коректно виградзени, язично чисти и зоз стабилну поетику. Остал у историї рускей литератури першенствено як лиричар хтори ше надовязовал на поезию [[Гавриїл Костельник|Гавриїла Костелника]]<ref>[https://nar.org.rs/rue/o-dr-gavri%d1%97l-kostel%d1%8cnik/ Др Гавриїл Костельник], биоґрафия на НАР</ref> и медзи двома войнами вон здобул угляд найлєпшого руского поети после Костелника. Вєдно з [[Михайло Ковач|Михайлом Ковачом]]<ref>[https://nar.org.rs/rue/%d0%bc%d0%b8%d1%85%d0%b0%d0%b9%d0%bb%d0%be-%d0%ba%d0%be%d0%b2%d0%b0%d1%87/ Михайло Ковач], биоґрафия на НАР</ref> Мафтей Винай пририхтал до друку ''Руско-українски алманах бачванско-сримских писательох'' (1936), а вишла му и окремна збирка його писньох под насловом ''Ровнїно моя широка'' (1973), котру до друку пририхтал учитель и поет [[Василь Мудри]]. == Награди == Ношитель є награди ''Искри култури'' КПЗ Войводини (за 1975. рок), а од 2001. року Руснаци у Суботици кажди рок орґанизую литературну манифестацию под назву ''Яр др Мафтея Виная''. == Литература == * Дюра Папгаргаї: Доаєн нашей литератури, ''Шветлосц ч. 4/1968,'' б. 266-271, ''Руске слово'' Руски Керестур. * Василь Мудри: Щиросц и цеплота у поезиї Мафтея Виная, ''Ровнїно моя широка'', писнї, 1973, ''Руске слово'' Н. Сад, б. 7-17. * Др Юлиян Тамаш: История рускей литератури; ''Завод за уџбенике и наставна средства,'' Београд, 1997, б. 515-517. * Тамаш, др Юлиян, "Мафтей Винай (1898-1981)", ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991),'' Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок 405. * Руснаци у Суботици, моноґрафия, ''Завод за културу войводянских Руснацох,'' Нови Сад, 2018, б.15-25. == Вонкашнї вязи == * Ирина Папуґаː [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/1a%20Studia%20Rutenika%2014%20Pdf%202009.pdf 110 роки од народзеня др Мафтея Виная (1898-1981)], ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч.8, 2001-2003, б. 86-89 * Татяна Таґасович (Винай): [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/1a%20Studia%20Rutenika%2014%20Pdf%202009.pdf Мой оцец ми приповедал], Здогадованє на др Мафтея Виная, ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч.8, 2001-2003, б. 84-85. * [https://www.youtube.com/watch?v=ekTrLCyufZc&pp=ygUSUG8gb2NvdmloIGRyYcW-a29o По оцових дражкох] - Портрет Татяни Таґасович родз. Винай == Ґалерия == <gallery> File:Skolska uprava H Nadj P Riznic 1948 ns 1949.jpg|Стоя: Владимир Колєсар, Йовґен Медєши, Нада (Рамач) Нота, инж. Юлиян Малацко, Микола Гайнал шедза: Петро Ризнич, Гавриїл Надь и др Мафтей Винай File:Nastavnjici z gimnaziji.jpg|alt=Наставнїци зоз нїзшей ґимназиї у Руским Керестуре|Наставнїцки колектив нїзшей ґимназиї у Руским Керестуре школского 1945/1946. рок Стоя: Елемир Папгаргаї, Йовґен  Планчак, Йовґен Медєши, Яков Яша Баков, Евґений Джуня, Стеван Ґера, Микола Гайнал, шедза у штредку: Дюра Дудаш, Любица Медєши, Петро Ризнич, Радмила Рис, Мафтей Винай, перши шор: Єлисавета Будински Рогаль, Єлена Хромиш,  Цецилия Ризнич, Павка Дюрков Лакичевич и Єлена Чакан File:Совєтски вояци зоз паноцом о. Силвестером Кишом и о. Якимом Сеґедийом - Бадарком и Мафтейом Винайом.jpg|Конєц 1944. року у лємцо ошлєбодзеним Руским Керестуре: Совєтски вояци зоз паноцом о. Силвестером Кишом и о. Якимом Сеґедийом - Бадарком и Мафтейом Винайом (на право) File:Maturanti 1946 1947.jpg|alt=Матуранти у Руским Керестуре 1946/1947.|Матуранти нїзшей ґимназиї у Руским Керестуре 1946/1947. Мафтей Винай шедзи треци з права. </gallery> == Референци == 5o4xi7h8i80q4xpyvalvhgmuvd0qkw8 0 263 2921 2920 2024-10-14T16:23:26Z Amire80 9 5 измена увезено 2920 wikitext text/x-wiki '''Маґистрат''' (лат. Magistratus – явна служба), институционализована форма локалней власци у городох; установа римского явного права, зявела ше у републиканскей ери Римскей империї, а запровадзена у европских феудалних державох од 12. по 14. вик. Зявює ше у штредньовиковней угорскей держави и предлужує ше у Габзбурґскей монархиї як самоуправна власц городских општинох. ==Звонка юрисдикциї феудалцох== Маґистрат то сама форма самоуправней власци, а так ше волали и представнїцки и вивершни орґани тей власци, та и будинок у хторим тоти орґани були змесцени (Городска хижа). У феудалним порядку городи мушели реґуловац нукашнї и вонкашнї одношеня своєй власци, отримовац мир и шор и обезпечовац особну и маєткову сиґурносц, та и ришовац рижни спори. Понеже городски жителє нє були подлєжни феудалцом (дворяном з привилеґиями), хасновали маґистрат, зоз своїма вибранима представнїками, як институцию за повязованє з державнима орґанами без юрисдикциї феудалцох. ==Шлєбодни кральовски городи== У Угорскей було коло пейдзешат городи з окремним статусом. Тоти цо були економски моцнєйши, прейґ «владарскей милосци» одкупели статус муниципиї, и то були такв. шлєбодни кральовски городи, хтори анї у другим ступню нє були подредзени жупанийскей (обласней) власци, алє ше нєпоштредно повязовали з найвисшима орґанами державней власци (Намиснїцка рада, Придворна комора и др.), а уживали одредзени привилеґиї хтори ше волали реґалиї, як феудалци (пришли, поправдзе, «до дворянского стану»). ==Маґистрат Нового Саду== Жителє Петроварадинского Шанцу, скорей Сербскей Вароши (Ratzen Stadt), достали од царици Мариї Терезиї, понеже плацели вельку суму пенєжу -95.000 форинти (уключуюци и рижни «дишкрециї» бечкому панству), повелю/грамоту зоз хтору город под меном Нови Сад (Neoplanta, Neuzatz, Ujvidék) 1. фебруара 1748. року достал статус шлєбодного кральовского городу. На основи достатих привилеґийох, формовани мунициялни Маґистрат як городска управна (административна) и судска власц, у ранґу жупаниї, а под надпатрунком Намиснїцкей ради и Угорскей придворней комори. Перши маґистрат у Новим Садзе инстауровани 11. марца 1748, з боку висланїка Комори барона Йозефа Меднянского. Такволане Вибране общество (Electa Communitas) вибрало Городски сенат у хторим було 12 сенаторох, велкьи судия и вельки капитан (шеф полициї). ==Ровноправносц у подзелєню власци== Було утвердзене же Серби и Нємци буду зошицким ровноправно дзелїц власц. Шейсцме сенаторе були православни, а шейсцме католїки. Кед вельки судия (iudex), хторого Серби волали вельки биров, бул Нємец, капитан полициї мушел буц Серб и наспак. Так у першим Маґистрату судия бул Нємец Иґнац Гайл, пивар, а за капитана вибрани Серб Сава Николич, капитан гранїчарскей конїци. Маґистратских чиновнїкох ше тиж виберало так же ше водзело рахунку о вирскей (националней) припадносци, же би єднак були заступени и православни и католїки, алє ше брало до огляду и знанє язика, латинского, сербского и нємецкого (а познєйше и мадярского). Сербски язик з нємецким отримовани аж по Єднанку 1867, кед створена дуалистична Австро-Угорска, и теди установени як урядови мадярски язик на териториї цалей Угорскей. == Милетичово намаганя отримац сербски язик == Др Светозар Милетич як городоначалнїк ше и после Єднанки 1867. намагал отримац сербски язик як урядови у Маґистрату, нє лєм у записнїкох, рефератох и урядових кнїжкох, алє и у контактох з державнима власцами, цо нє могло длуго тирвац. З министерску одредбу ґрофа Сапария од 24. фебруара 1874. року новосадскому Маґистрату розказане же би у шицких роботох и службох уведол мадярски як державни язик, цо з одредзеним одупераньом и зробене. Аж по октобер 1918. року ше урядовало и ту по мадярски. ==Зужена автономия городох == У периодзе од Буни (1848/49) до конца Австро-Угорскей 1918, самоуправа городу нє мала правосудну функцию. Маґистрат престал судзиц и вивершовац судски пресуди, водзиц грунтовнїцу и менар адвокатох. Судска архива придата новооснованому Обласному суду. == Утаргованє Маґистрату == Кед ше розпадла Австро-Угорска и власц у Новим Садзе превжал Сербски народни одбор, 31. октобра 1918. року, суспендовани дотедишнї Маґистрат, зменєни городоначалнїк Бела Профума, а на його место поставени професор Йован Живоїнович. Меновани теди нови Маґистрат. Кед принєшени Устав Кральовини СГС 1921. року, Маґистрат престал постояц. ==Кратки историят будинку Маґистрату== Магистрат бул спочатку у будинку у Змай Йововей улїчки число 4 и жандармерийней касарнї (нєшкайши „Базар“), дзе 1876. року страдала велька часц архиви у єдним з найвекших вилївох у историї городу. Длуго тирвала борба православних и католїкох коло вибору локациї за стаємне шедзиско Маґистрату: Серби сцели же би бул на месце дзе тераз Матица сербска, а католїки предкладали же би бул на централней площи. У будинку дакедишнього Маґистрату у Новим Садзе на площи Светозара Милетича ше нєшка находзи Городска хижа хтора справена 1894. року по проєкту Дєрдя Молнара. Зошицким є ушорена як обєкт за администрацию, з турню хтора служела огньогасцом за розпатранє городу. == Литература == * ''Енциклопедия Нового Саду 13, ЛЕС – МАП,'' Нови Сад 1999, б.172-175 == Вонкашнї вязи == * [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%9C%D0%B0%D0%B3%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82 ''Магистрат,'']  Википедија на српском језику, sr.wikipedia.org * [https://sh.wikipedia.org/wiki/Magistrat ''Magistrat,''] Vikipedija na srpskohrvatskom jeziku, sh.wikipedia.org * [https://www.blic.rs/vesti/vojvodina/iz-kuce-senatora-na-trg-slobode/mwx1w67 ''Iz kuće senatora na Trg slobode,''] Žarko Bogosavljević, www.blic.rs, 11. februar 2008. lypa9y4uzaz14m40dypj0jw7z96bapq 0 264 2929 2928 2024-10-14T16:23:27Z Amire80 9 7 измена увезено 2928 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Мегучкаре</big> |- |colspan="2" |[[Файл:Caribbean_reef_squid.jpg|290px]] |- |'''Кральовство''' |Животинї (Animalia) |- |'''Оддзельок (часц)''' |Mollusca |} == Опис == '''Мегучкаре''' то водово, ридше сухожемни животинї, зоз мегким [lat. mollis = мегки] целом и шкарупину котра го защицує. Кажда класа мегучкарох ма окремни план збудови, алє шицки класи маю заєднїцки шлїдуюци прикмети: * билатерално су симетрични организми; * цело ше им состої зоз: глави, плащу, талпох и шкарупини; * нервна система ґанґлионерна; * кревова система отвореного типу; * целом слабо розвити и находзи ше лєм коло шерца и полних шлїжнїкох; * екскресия ше окончує з помоцу метанефридийох, котри конєчни продукти метаболизма зоз целома одводза до плащовей глїбки; * Дихаю з помоцу жаброх, плюцох лєбо з цалу поверхносцу цела. Глава им баржей або менєй ясно оддвоєна од цела и на нєй ше находза осети (пар тентакулох – пипалки зоз оцелами – єдноставнима очми) и устови отвор. У устовим отвору ше находзи тарлочко, котре збудоване зоз зубкох котри служа за розмелчованє поживи. За усним отвором гарло, далєй ше предлужує на єдняк, штреднє черево до котрого ше улїваю пар шлїжнїки – печинка. Штреднє черево ше предлужує на заднє черево, котре ше з аналним отвором вилїва до плащовей глїбки. Черево змесцене у жалудковим мещку котри ше находзи на хрибтовей, заднєй часци цела. Плащ то скоряни ранєц котри обмотує жалудкови мещок и завера плащову глїбку. У тей глїбки ше находза жабри, анални отвор и отвори метанефридийох и полних одводох. На бруховей часци цела ше находзи талпа котра служи за рушанє. Плащ вилучує шкарупину котра подполно лєбо часточно прекрива цело. Шицки тоти часци цела можу, при розличних файтох мегучкарох, буц вименєни, а даєдни можу и хибиц. Кревова система отворена цо значи же ше крев вилїва до пражнїнох и лакунох коло органох, односно нє постої капиларне розменьованє материйох. Крев (гемолимфа) зоз жаброх сцигує до предкоморох шерца, а зоз нїх до комори. Зоз комори руша аорта котра розноши крев до пражнїнох и лакунох коло органох и тканьох, одкаль ше по артерийох доводзи ознова до жаброх. Так през шерцо преходзи лєм оксиґенована крев. Нервна система ґанґлионерна, творя ю даскельо пари ґанґлийох: главово, талпово, бочни (находза ше на боку при черевох) и жалудково. Шицки ґанґлиї медзи собу повязани и од нїх рушаю нерви за шицки органи. Респирацию окончую зоз жабрами (ктендиями) котри ше находза у плащовей глїбки. Вода уходзи до плащовей глїбки дзекуюци роботи мохоткох на жабрових филаментох, а после оконченей розменки ґазох виходзи през виходни сифон до вонкашньохо шредку. Копново мегучкаре дихаю прейг нукашнєй поверхносци плащовей глїбки котра составена зоз мрежи кревових судзинох. Полни шлїжинки змесцени у жалудковим мещку у целому, зоз одводами до плащовей глїбки. При даєдних представительох мегучкарох заступени гермафродитизем. У рамику типа мегучкарох стретаме ше зоз барз познатима и частима формами як цо то: * Class Caudofoveata (70 познати файти); * Class Aplacophora (коло 250 файти) * Class Polyplacophora (хитони, 600 файти) * Class Monoplacophora (11 живи файти) * Class Bivalvia (коритка) * Class Scaphopoda (350 файти, шицки морски) * Class Gastropoda (шлїмаки, коло 40.000 - 150.000 файти) * Class Cephalopoda (главоножкаре) * Class Rostroconchia (фосили) == Литература == * Dogelj, V,A: Zoologija beskičmenjaka, ''Naučna knjiga,'' beograd, 1971. * Krunić, M: Zoologija invertebrata 1, ''Naučna knjiga,'' Beograd, 1977. * Krunić, M: Zoologija invertebrata 2, ''Naučna knjiga,'' Beograd * Mariček, magdalena, Ćurčić, B, Radović, I: Specijalna zoologija, ''Naučna knjiga,'' Beograd, 1986. * Matoničkin, I, Habdija, I, Primc - Habdija, B: Beskralješnjaci - bilogija nižih avertebrata, ''Školska knjiga,'' Zagreb, 1998. * Marcon, E, Mongini, M: Sve životinje sveta, IRO ''Vuk Karadžić,'' Beograd, 1986.  * Petrov, I: Sakupljanje, preparovanje i čuvanje insekata u zbirkama, Biološki fakultet, Beograd, 2000.  * Radović, I, Petrov, Brigita: Raznovrsnost života 1 - struktura i funkcija, Biološki fakultet Beograd i Stylos Novi Sad, Beograd, 2001.  == Вонкашнї линки == * [http://www.manandmollusc.net/ Mollusc Mollusk Mollusks,] www.manandmollusc.net, 1999 * [https://web.archive.org/web/20051101043328/http://www.zivotinjsko-carstvo.com/bioskolos/beskicmenjaci%203.php Bioscolos] Арховиоване 2005-11-01 na Wayback Machine-u di9rutiqmw0oraibgz4axx9wcdhacn0 0 265 2941 2940 2024-10-14T16:23:28Z Amire80 9 11 измена увезено 2940 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Мелания Павлович</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Melanija Pavlovic 1932 2002.jpg|alt=Мелания Павлович, поетеса|center|thumb|293x293px]] |- |'''Народзена''' |9. октобра 1932. |- |'''Умарла''' |9. новембра 2002. (70) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Штредня економска школа у Бечею |- |'''Универзитет''' |Економски факултет |- |'''Период твореня''' |1951—1995 |- |'''Жанри''' |рахунководство, литература, аматеризем (ґлума, шпиванє) |- |'''Похована''' |Нови теметов у Новим Садзе |- |'''Припознаня''' |Стриберна плакета АРТ ''Дядя'', Награда ''Невен'', Златна значка КПЗ Сербиї, Повеля ССРН Войводини, Искри култури КПЗ Войводини, Орден роботи зоз стриберним венцом (1988) |} '''Мелания Павлович''' (*9. октобер 1932—†9. новембер 2002) дипломовани економист, поетеса, театрални аматер, вокална солистка и член хору. == Биоґрафия == Мелания Павлович (народзена Джуня) ше народзела у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] 9. октобра 1932. року. Оцец Єфрем, ремеселнїк, мац Леона (дзивоцке презвиско Кишпетьо). Младша шестра Гелена. Мелания основну школу (1939–1943) и нїзшу ґимназию зоз малу матуру (1945–1948) закончела у своїм родзеним валалє, а штредню економску школу у Бечею (1948–1951). Економски факултет закончела попри роботи и дипломовала 1972. року. Першу службу достала у Землєдїлскей задруґи ''Перши'' ''май'' у Руским Керестуре (1951–1958). Мелания Джуня ше одала за [[Янко Павлович|Янка Павловича]] и мали сина [[Звонимир Павлович|Звонимира]]. Року 1958. Мелания Павлович ше зоз фамилию преселєла до Нового Саду и предлужела робиц як банкарски службенїк (1958–1967). Кед ше НВП ''Руске слово'' преселєло до Нового Саду, Мелания Павлович преходзи на роботу до того подприємства и постава руководитель рахунководства аж по одход до старосней пензиї (1967–1989). У 1995. року Мелания Павлович постала ґдовица. Од того часу ше єй здравє почало вше баржей погоршовац. Пожила ище нєполни седем роки. Умарла 9. новембра 2002. року. Похована є на Новим теметове у Новим Садзе. == Литературна творчосц и аматерска дїялносц == Мелания Павлович писала писнї, кратки приповедки и театрални фалати за дзеци як и поезию за старших. Першу писню ''Шорови школяр'' обявела у дзецинским часопису ''Пионирска заградка'' 1947. року. Литературни роботи частейше обявйовала од 1960. року у часопису ''Пионирска заградка'', ''Змай'', ''Hlas ľ udu'', ''Pobijeda za mlađe'', ''Тик так,'' и у ''Народних календарох'', у новинох ''Руске слово'' (у подлїстку ''Литературне слово''), од 1970. року почала обявйовац у часопису ''Шветлосц'' поезию за старших. Писнї єй прекладани на сербски, українски, словацки, мадярски, македонски, румунски, чески, болгарски, италиянски, турски и словенски язик. Твори єй заступени и у антолоґийох на руским, болгарским и польским язику. Обявела: Зборнїк поезиї за дзеци ''Нїтки'' 1971, ''Веселинка'' 1974 ''Сонне бавенє'' 1982, Зборнїк поезиї ''Габи одходу'' 1984, кнїжку приповедкох и сказкох за дзеци ''Били жаданя'' 1988. року, писнї за дзеци на сербским язику ''Веселиште'' 1990. року и кнїжку ''Яр у моїм шерцу - Пролеће у мом срцу'' 1992. року. Свою кнїжку ''Розбавене лєто'' нє дожила видзиц бо кнїжка вишла у априлу 2003. року а Мелания умарла пол рока пред тим. Зоз културно–уметнїцку дїялносцу ше почала занїмац ище як школярка керестурскей нїзшей ґимназиї. През цали час своєй роботней активносци занїмала ше и зоз литературну творчосцу и културно–уметнїцким аматеризмом, особлїво после того як ше преселєла до Нового Саду. Була вецей роки член [[хор]]у и вокални [[Солиста|солист]] у КУД ''Максим Горки''. У тим периодзе як солиста и у дуету зоз Зденку Орос зняла значне число руских народних писньох, хтори ше и нєшка емитую у руских музичних емисийох Радио Нового Саду. == Награди и припознаня == За свою вредну роботу на културно–уметнїцким планє достала значне число наградох и припознаньох, спомедзи котрих наведземе лєм значнєйши: Плакета КУД ''Максим Горки'' за 30 роки активносци, Стриберна плакета АРТ ''Дядя'' за 25 роки театралней роботи, Награда ''Невен'' за кнїжку поезиї за дзеци ''Веселинка'', Златна значка КПЗ Сербиї, Повеля ССРН Войводини, Искри култури КПЗ Войводини и Орден роботи зоз стриберним венцом (1988). Мелания Павлович ше опробовала и як автор драмских фалатох и драмских сличкох за дзеци, з найвекшей часци виводзених прейґ радия. Попри тим як драмски аматер, Мелания Павлович у вельким чишлє радио драмох на руским язику, як за дзеци так и за старших, участвовала як интерпретатор рижних улогох. === Ориґинални драмски твори за дзеци === * ''Розгварка школских стварох'', радио забава, 1974. * ''Вше ци нове дахто пове'', радио забава, 1979. * ''Драга єдней роси'', драмска сличка у стиху, 1982. * ''Свой пан'', драма за дзеци, 1982. (обявена и на македонским 1985.) * ''Ранши розгварки'', драмска сличка (обявена и на мадярским) * ''Заячи совити'', драмска сличка * ''Дарунок билей голубици'', драмска сличка, 1990 * ''Ура, ура бабура'', драма за дзеци, обявена з насловом „Вилєт”, 1989 * ''Врацени сон'', драма за дзеци, 1993. (обявена и на македонским). Зоз драмску дїялносцу як ґлумица-аматер почала ше занїмац ище як шклярка керестурскей ґимназиї. Теди одбавела свою першу драмску улогу у театралним фалаце ''Майска ноц'' М. В. Ґоґоля у режиї єй професора и познатого театралного дїяча [[Петро Ризнич Дядя|Петра Ризнича Дядї]]. {| class="wikitable" |+ ! colspan="4" | === Ґлумела у театралних фалатох === |- |'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Театрални фалат''' |'''Улога''' |'''Место''' |- |'''1946.''' |М. В. Ґоґоль: МАЙСКА НОЦ | |Руски Керестур |- |'''1947.''' |Й. С. Попович: КИР ЯНЯ | |<div style="text-align: center;">” |- |'''1948.''' |ҐОМБИЧКА | |<div style="text-align: center;">” |- |'''1948.''' |Б. Нушич: НАШО ДЗЕЦИ | |<div style="text-align: center;">” |- |'''1952.''' |В. Ванченко: ЗАВРАЧАНЕ БЛАГО |Ґруня |<div style="text-align: center;">” |- |'''1953.''' |М. В. Ґоґоль: МАЙСКА НОЦ | |<div style="text-align: center;">” |- |'''1958.''' |Д. Добричанин: ЗАЄДНЇЦКИ КВАРТЕЛЬ |Лола |<div style="text-align: center;">” |- |'''1968.''' |Й. С. Попович: ЗЛА ЖЕНА | |<div style="text-align: center;">” |- |'''1975.''' |Иван Барч: МАЦ | |<div style="text-align: center;">Нови Сад |- |'''1978.''' |Лю. Симович: ЧУДО У ШАРҐАНЄ |Икония |<div style="text-align: center;">” |- |'''1981.''' |Ґинтер Ґрас: ПОТОП |Бети |<div style="text-align: center;">” |- |'''1993.''' |С. Мрожек: ТАНҐО |Евґения |<div style="text-align: center;">” |} '''ТЕКСТИ ПИСНЬОХ''' {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" | === У народним духу === ! ! ! colspan="3" |ЧЕРВЕНЕ ПУПЧЕ |- |'''Рок''' |'''Наслов текста''' |'''Автор музики''' | rowspan="20" | | rowspan="20" | |'''Рок''' |'''Наслов текста''' |'''Автор музики''' |- |1998. |Писньо моя |Славко Загорянски |1997. |Гаї-буї |Татиана Барна |- | colspan="3" | |1997. |Мойо авточка |Татиана Барна |- ! colspan="3" | === ЧЕРВЕНЕ ПУПЧЕ === |1997. |Бабки рахую (Десанка Максимович/прешп.) |Маґдалена Горняк-Лелас |- |'''Рок''' |'''Наслов текста''' |'''Автор музики''' |1998. |Ганча и бабка |Маґдалена Горняк-Лелас |- |1970. |Лєдво чекам |Яким Сивч |1998. |Ярнї шепот |Татиана Барна |- |1971. |Кухарка |Маґдалена Горняк-Лелас |2001. |Била гвиздочка |Татиана Барна |- |1974. |Писня мацери |Юрий Цимбора |2001. |Жимно було |Йовґен Надь |- |1974. |Найкрасши глас |Витомир Бодянец |2001. |Пришла яр |Татиана Барна |- |1976. |На вешелє |Маґдалена Горняк-Лелас |2002. |Дуел (трогласно) |Татиана Барна |- |1976. |Сон |Маґдалена Горняк-Лелас |2002. |Писня яри |Татиана Барна |- |1979. |У лєше вжиме |Ириней Тимко |2009. |Приход яри |Кристина Малацко |- |1980. |Чи ви знаце |Маґдалена Горняк-Лелас |2009. |Красавец |Марияна Колошняї |- |1986. |Любим приповедки |Михал Лїкар |2009. |Била мелодия |Татяна Ґовля |- |1991. |Кнїжка |Владимир Семан |2009. |Ми шпиваме |Маґдалена Горняк-Лелас |- |1993. |Машля занєдзбана |Маґдалена Горняк-Лелас |(?) |Овоцнїк |Владимир Колбас |- |1994. |Мам я... |Маґдалена Горняк-Лелас | colspan="3" | |- |1994. |Сонни лєт |Татиана Барна ! colspan="3" | === РУЖОВА ЗАГРАДКА === |- |1996. |Букет на розходзе |Маґдалена Горняк-Лелас |'''Рок''' |'''Наслов текста''' |'''Автор музики''' |- |1996. |Глас природи |Маґдалена Горняк-Лелас |1995. |Витров дарунок |Татиана Барна |} == Литература == * Оливера Шиячки: ''Здогадованє на Меланию Павлович'', ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 13, 2008, б. 136. * Мр Лука Гайдукович: ''Мелания Павлович у Едициї „Стражилово”'', ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 13, 2008, б. 137-14тво 1. * Дюра Латяк: ''Мелания Павлович – як поета, драмски писатель и глумец-аматер'', ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 13, 2008, б. 142-146. * Ирина Гарди Ковачевич: ''Мудросц бависка, Творчосц за дзеци Меланиї Павлович'', ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 13, 2008, б. 147-156. * Владимир Бесерминї: ''Мелания Павлович „Нїтки”,''Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 13, 2008, б. 157-162. == Вонкашнї вязи == * Мелания Римар, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20ruthenica/sr16/index.html Мелания Павлович 55 роки зоз ''Заградку''], ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч.16, 2011, 63-65. * Єлисавета Бульовчич Вучетич: [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20ruthenica/sr20/index.html Длуго най ше чита - Поетеси Меланиї Павлович за 80. родзени дзень], ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 20, 2015, б.168 * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf Мелания Павлович, список текстох за композициї], ''Червена ружа 1962-2011, том 2,'' Завод за културу войводянских Руснацох и Дом култури Руски Керестур, Нови Сад, 2014, б. 521 ex8mhgm5u89i7d70phz89glltzrpneu 0 266 2950 2949 2024-10-14T16:23:28Z Amire80 9 8 измена увезено 2949 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Мелания Планчак</big> |- |'''Народзена''' |6. новембра 1954. |- |'''Умарла''' |16. децембра 2015. (62) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |Економско-тарґовецка, Кула |- |'''Период твореня''' |1988—2014. |- |'''Жанри''' |фотоґрафия, видео запис |- |'''Похована''' |у Руски Керестур|Руским Керестуре |} '''Мелания Планчак''' (*6. новембер 1954—†16. децембер 2015), рускокерестурска фотоґрафка, видеознїмателька и хронїчар културного, економского и дружтвеного живота Руского Керестура. == Биоґрафия == Мелания Монар народзена 6. новембра 1954. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Оцец Владимир и мац. Основну школу закончела у Руским Керестуре а Економско-тарґовецку школу у [[Кула|Кули]]. По законченю штреднєй тарґовецкей школи єден час робела як тарґовкиня, а концом 80. рокох прешлого вику ше почала занїмац з фотоґрафию и видео-знїманьом, цо пошвидко постала єй главна професия. Мелания Монар ше одала за Планчака. У малженстве мали сина Владимира. Мелания, вєдно зоз сином Владом, основала Фото-студио ''Планчак'' и од початку 90. рокох була єдна з главних фотоґрафкох и знїмателькох шицкого цо ше збувало у Руским Керестуре и вообще медзи Руснацами, алє и ширше, понеже робела и у Кули, [[Вербас|Вербаше]], [[Коцур]]е, робела и у местох дзе жиє словацка национална меншина и других. Мелания Планчак фотоґрафовала и знїмала шицки подїї – од приватних збуваньох значних за фамелиї, та прейґ шицких других у дружтвеним, образовним, културним, церковним, спортским и привредним живоце Керестура, так же прейґ фотоґрафиї и видео-знїмкох, як и скорейших керестурских фотоґрафох, и єй робота на одредзени способ доприноши терашньому и будуцому архивованю и историї Руского Керестура. Мелания Планчак окреме добре познала нашо звичаї з рижних нагодох, як цо то свадзби, так же и у тей часци допринєсла очуваню, як и одредзеному осучасньованю свадзебного протоколу. Пре єй наисце вредну, точну и нєсебичну роботу, у Керестуре и ширше велї ю познали под назвиском ''Фото Тета.'' Мелания Планчак була членїца Здруженя ремеселнїкох и приватних привреднїкох Руского Керестура, а зоз своїма фотоґрафиями и знїмками збуваньох и части спонзор рижним орґанизацийом. Мелания Планчак умарла 16. децембра 2015. року, у 62. року живота. Похована є 17. децембра на керестурским теметове. == Литература == * Подобова творчосц Руснацох: ''Мелания Планчак, уметнїк фотоґраф'' - Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 2003, б. 95. == Вонкашнї вязи == З продукциї Студия ''Планчак'': * 250 роки од снованя керестурскей парохиї (1) [https://www.youtube.com/watch?v=zD9SKFzrkdM - Симпозиюм и вистава] Scientific symposium and Exhibition * 250 роки од снованя керестурскей парохиї (2) [https://www.youtube.com/watch?v=JJXfJIuemYI - Шветочна Служба Божа] Solemn Mass * 250 роки од снованя керестурскей парохиї (3) [https://www.youtube.com/watch?v=RV9EpeUjBcY - Шветочна академия] Solemn spiritual performance * 250 роки од снованя керестурскей парохиї (4) [https://www.youtube.com/watch?v=RV9EpeUjBcY - Служба Божа у Водици] Procession to Vodica and Divine liturgy * [https://www.youtube.com/watch?v=Yb8VuFo12zI Руски Керестур, скица за єден портрет], Студио ''Планчак''. * [https://www.ruskeslovo.com/%d1%83%d0%bc%d0%b0%d1%80%d0%bb%d0%b0-%d0%bc%d0%b5%d0%bb%d0%b0%d0%bd%d0%b8%d1%8f-%d0%bf%d0%bb%d0%b0%d0%bd%d1%87%d0%b0%d0%ba-1954-2015/ Умарла Мелания Планчак (1954-2015)], Михайло Зазуляк, ''Рутенпрес,'' 18. децембер 2015. * [https://vecnipomen.com/melanija-plancak/zivot-preminulog Melanija Plančak (1954 - 2015)], Firma: ''Večni pomen,'' Sremska Kamenica eyb6tun9izx7pvq0sktavn4fm0s1z9e 0 267 2953 2952 2024-10-14T16:26:20Z Amire80 9 2 измене увезене 2952 wikitext text/x-wiki '''Меркали—Канкани—Зиберґова скала''' (MCS скала), познатша лєм як '''Меркалийова скала''', дефинує зявенє и пременки, хтори виволую трешеня жеми, при людзох и животиньох. Тиж, описую и пременки на будинкох и у природи, хтори наставаю як пошлїдок трешеня жеми. Наволана є по сеизмогоґох хтори ю дефиновали, а то: Дюжепе Меркали, Канкани и Зиберґ. == Меркалийова скала == Ма 12 ступнї: * Людзе нє чувствую трешенє. * Даєдни людзе чувствую кед су у стану мированя або на висших поверхох у будинку. * Векшина людзох, хтори у завартим простору чувствую трешенє. Предмети хтори виша (нпр. лустери) ше колїмбаю. Людзе на отворим нє чувствую трешенє. * Векшина людзох, хтори у завартим простору чувствую трешенє. Предмети, хтори виша, ше колїмбаю, танєри черкаю, облаки и дзвери шкрипя. * Углавним шицки чувствую трешенє. Тоти хтори шпя — будза ше. Дзвери ше отвераю, судзина пада, слики на муре ше колїмбаю. Мали предмети ше преврацаю. Древа ше можу колїмбац, чечносц хтора у отворених судзинох виплюскує зоз нїх. * Шицки чувствую трешенє. Людзе маю почежкосци рушац ше. Предмети падаю зоз полїчкох. Слики падаю зоз мурох. Мебель ше порушує. Пука малтер. Древа ше трешу. Правя ше менши чкоди на хижох хтори подло збудовани. * Людзе маю почежкосци стац, вожаче чувствую же ше превозка треше. Даєден мебель пука. Черепи падаю зоз крова. Менши до штреднї очкодованя на квалитетних будинкох. Значнєйши очкодованя на старих будинкох. * Вожаче маю почежкосци вожиц превозки. Валяю ше хижи. Високи будовнї як цо то солитери и комини ше колїмбаю и можу ше звалїц. Добре збудовани будинки прецерпя озбильни очкодованя. Стебла ше ламу. Уровень води у студньох ше меня. * Добре вибудовани будинки маю озбильни очкодованя. Под'жемни циви пукаю. Жем пука. Резервоари маю озбильни очкодованя. * Векшина хижох очкодована. Даєдни мости ше валяю. Брани маю озбильни очкодованя. Вода ше вилїва на побрежя рикох, озерох. Желєзни шини ше деформую. Жем пука на вецей местох. * Векшина хижох звалєна по темель. Даєдни мости ше валяю. Глїбоки розпукнуца жеми. Желєзни шини цалком деформовани. * Углавним шицко знїщене. Будинки лєца до воздуху. Жем ше порушує як габа. Високи стини ше порушую. [[Катеґория:Сеизмология]] [[Катеґория:Скали]] jkgf18k29ic3wrmlzlyj0q4p9tm50p0 0 268 2957 2956 2024-10-14T16:26:20Z Amire80 9 3 измене увезене 2956 wikitext text/x-wiki ==Мерни єдинки== '''Мерни єдинки''' медзинародно прилапени велькосци за меранє з хторима ше окончує поровнованє даєдней физичней велькосци зоз мерним стандардом. У векшини жемох швета ше хаснує СИ метрични систем мерних єдинкох ( интернавионални систем, назва походзи од французкей назви Système international ). Друга система, хтора ше хаснує у ЗАД то анґлосаксонски систем мерох. На приклад, длужина то физична велькосц. Метер то єдинка за длужину хтора представя напредок одредзену длужину. Кед ше пове 10 метери (або 10м) дума ше на длужину хтора 10 раз векша од дефинованей длужини такволаней метер. Меранє то поступок утвердзованя яка велька або мала физична велькосц у одношеню на основне референтне количество истей файти. Метролоґия то наука хтора розвива национални и медзинародно прилапени мерни єдинки. У физики и метролоґиї, єдинки стандарди за меранє физичних велькосцох хторим потребни ясни дефинициї. Наука, медицина и инженєрство часто хасную векши и менши мерни єдинки од тих цо ше хасную у каждодньовим живоце. == Основни єдинки СИ системи == Медзинародна система мерних єдинкох ше состої од основних єдинкох хтори ше можу хасновац вєдно зоз одвитуюцима префиксами. Постоя седем основни єдинки хтори представяю розлични физични велькосци. Зоз тих основних єдинкох ше доставаю виведзени єдинки. {| class="wikitable" style="margin:1em auto 1em auto" |+ Основни СИ єдинки |- !Назва !Символ !Количество |- !метер | '''m''' |длужина |- !килоґрам | '''kg''' |маса |- !секунда | '''s''' |час |- !ампер | '''A''' |електрична струя |- !келвин | '''K''' |температура |- !кандела | '''cd''' |интензитет ошвиценя |- !Мол (єдинка) | '''mol''' |количество субстанциї |} Префикс ше додава кед же хаснує векше або менше количество од ориґиналней велькосци. Одредзени су так же кажди шлїдуюци за 10 раз векши од претходного. {| class="wikitable" style="margin:1em auto 1em auto" |+ СИ префикси |- style="background:#CCF" ! 1000^m<!--m = n/3--> ! 10ⁿ ! Префикс ! Символ ! Од^[1] |- | 1000⁸ | [[Маґнитуди велькосци (числа)#1024|10²⁴]] | йота | Y | 1991 |- | 1000⁷ | [[Маґнитуди велькосци (числа)#1021|10²¹]] | [[СИ префикс|зета]] | Z | 1991 |- | 1000⁶ | [[Маґнитуди велькосци (числа)#1018|10¹⁸]] | екса | E | 1975 |- | 1000⁵ | [[Маґнитуди велькосци (числа)#1015|10¹⁵]] | пета | P | 1975 |- | 1000⁴ | [[Маґнитуди велькосци (числа)#1012|10¹²]] | тера | T | 1960 |- | 1000³ | [[1000000000 (number)|10⁹]] | ґиґа | G | 1960 |- | 1000² | [[1000000 (number)|10⁶]] | меґа | M | 1960 |- | 1000¹ | [[1000 (number)|10³]] | кило | k<!-- (K)--> | 1795 |- | 1000^(2/3) | [[100 (number)|10²]] | гекто | h<!-- (H)--> | 1795 |- | 1000^(1/3) | [[10 (number)|10¹]] | дека | da<!-- (D)--> | 1795 |- style="background:#eee;" | 1000⁰ | [[1 (number)|10⁰]] |style="color:gray"| нєт |style="color:gray"| нєт | - |- | 1000^−(1/3) | [[Маґнитуди велькосци (числа)#10−1|10⁻¹]] | деци | d | 1795 |- | 1000^−(2/3) | [[Маґнитуди велькосци (числа)#10−2|10⁻²]] | центи | c | 1795 |- | 1000⁻¹ | [[Маґнитуди велькосци (числа)#10−3|10⁻³]] | мили | m | 1795 |- | 1000⁻² | [[Маґнитуди велькосци (числа)#10−6|10⁻⁶]] | микро | µ | 1960 |- | 1000⁻³ | [[Маґнитуди велькосци (числа)#10−9|10⁻⁹]] | нано | n | 1960 |- | 1000⁻⁴ | [[Маґнитуди велькосци (числа)#10−12|10⁻¹²]] | пико | p | 1960 |- | 1000⁻⁵ | [[Маґнитуди велькосци (числа)#10−15|10⁻¹⁵]] | фемто | f | 1964 |- | 1000⁻⁶ | [[Маґнитуди велькосци (числа)#10−18|10⁻¹⁸]] | ато | a | 1964 |- | 1000⁻⁷ | [[Маґнитуди велькосци (числа)#10−21|10⁻²¹]] | зепто | z | 1991 |- | 1000⁻⁸ | [[Маґнитуди велькосци (числа)#10−24|10⁻²⁴]] | йокто | y | 1991 |- |colspan="8" style="font-size:xx-small;background:#EEE"|<!-- Notes:--> # Метрични систем уведзени 1795. ориґинално зоз 6 префиксами.<!---68--> |} <noinclude> kwa0ikrzkrjvhgjqsytw2i5xd7c6tbx 0 269 2971 2970 2024-10-14T16:26:21Z Amire80 9 13 измена увезено 2970 wikitext text/x-wiki [[Файл:Meteor_falling_courtesy_NASA.gif|right|thumb|326x326px|Mетеор]] <big>'''Метеор'''</big> (греч. μετέωρον — атмосферски феномен) шветлосне зявенє хторе настало з йонизацию атмосфери през хтору преходзи метеороид. Блїщаци метеори ше наволую болиди. Метеороиди хтори походза од истого обєкта (комети або астероида) маю паралелни траєкториї та метеори хтори од нїх наставаю випатраю як кед би походзели з истей часци нєба (радиянт)<ref>[https://www.enciklopedija.hr/clanak/radijant ''Радиянт''],''Hrvatska enciklopedija'', Leksikografski zavod Miroslav Krleža, www.enciklopedija.hr, 2014.</ref>. У тим случаю бешедує ше о метеорским рою. У цеку рока постоя вецей як 50 метеорски рої. Постоя и метеороиди хтори нє припадаю анї єдному рою. Кед метеороид прежиє прелєт през атмосферу и спаднє на поверхносц нєбесного цела, наволує ше метеорит<ref>[https://www.enciklopedija.hr/clanak/meteor ''Метеор''], ''Hrvatska enciklopedija'', Leksikografski zavod Miroslav Krleža, www.enciklopedija.hr, 2014.</ref>. Метеор хтори спаднє на Жем лєбо друге нєбесне цело може направиц удерни кратер. Розпущени материял вируцени з удерного кратеру може ше охладзиц и стварднуц и так формує цело хторе ше наволує тектит. Пре тренє метеороида до атмосфери приходзи до ексцитациї як атомох у метеороиду так и атомох и молекулох атмосфери. При їх деексцитациї зявює ше шветлосц хтору видзиме як метеор. Температура у удерней габи хтора предходзи векшей метеороидскей часточки виноши вецей од 10.000 °C. Метеори ше у народзе наволую и „падаюци гвизди.“ == Опис зявеня == Кед часточка (метеороид) дойдзе до висших пасмох атмосфери (термосфера), почина єй интеракция з атмосферу хтора може резултовац зоз зявеньом метеора<ref>Lunsford, Robert (2009). ''Meteors and How to Observe Them.'' New York: Springer Science+Business Media, LLC.</ref>. Типични метеор видлїви з голим оком лєбо з телескопом продукт метеороида векшого од 0,01 mm. Блїщацосц настатого метеора завиши од велькосци и швидкосци метеороида — метеор 0. Маґнитуди може настац зоз метеороиду велькосци 2 cm хтори войдзе до атмосфери зоз швидкосцу од 20 km/s як и зоз часточки велькосци 0,5 cm и швидкосци 60 km/s (блїщацосц метеора завиши и од висини метеора над горизонтом, односно од оддалєносци од припатрача). З уходом до густейших пасмох атмосфери, метеороид ше швидко зогрива. Часточки менши од 0,5 mm ше зогриваю по цалим волумену, док ше при векших часточкох зогрива лєм поверхносне пасмо до даскельо дзешатих часцох милиметра до глїбини. Кед ше материял зогреє на приблїжно 2200 К, материял почина сублимовац, и горуци ґази цо настали окружую часточку. Зявенє траценя маси пре тренє у атмосфери ше наволує аблация. Електрони у атомох тих ґазох у побудзеним стану, зоз їх деексцитацию ошлєбодзує ше електромаґнетне зарйованє (уключуюци видлїву шветлосц). Коло 90% шветлосци метеора походзи од деексцитациї атомох метеороиду, температури 3000 по 5000 К. Остаток походзи од ексцитациї/деексцитациї и йонизациї/рекомбинациї атомох и молекулох у атмосфери. Под час аблациї метеор траци кинетичну енерґию, спомалшуюци ше при тим. Мали часточки потроша шицку масу пред тим як ше значно спомалша. Медзитим, векши часточки (коло 20 cm и векши, за швидкосц од 15 km/s) спомалша ше по швидкосц од 3 km/s скорей як цо страца шицку масу. При тей швидкосци престава аблация, а поверхносц метеороиду ше поступнє хладзи, формируюци скорку. З оглядом же под час тей часци лєту нєт аблациї, нєт анї шветлосного зявеня (односно метеора), а тота часц лєту метеороида ше наволує цми лєт (анґл. Dark flight). За розлику од метеора хтори тирва даскельо секунди, цми лєт може тирвац даскельо минути. Метеороид пада на жем, и таке цело ше наволує метеорит, а препознатлїви є по скорки (хтора може настац и пре дїйство хвилї)<ref>Ceplecha, Zdenĕk (1998). Jiří Borovička, W. Graham Elford et al.. ''Meteor Phenomena and Bodies''. Space Science Reviews (84): 327—471.</ref>. == Литература == * Jürgen Rendtel and Rainer Arlt (2011). ''Handbook for Meteor Observations.'' Potstdam: International Meteor Organization. * Paul Murdin, ур. (2001). ''Encyclopedia of Astronomy and Astrophysics'' (на язику: (анґлийски). Institure of Physics Publishing. * Patrick Moore (2000). [https://archive.org/details/databookofastron0000moor ''The Data Book of Astronomy''] (на язику: (анґлийски)). Бристол: IOP Publishing Ltd. б.[https://archive.org/details/databookofastron0000moor/page/240/mode/2up 240]-251. * Федынский В. В. [https://www.astronet.ru/db/msg/1198013/index.html ''Метеоры''] (на язику: (росийски)) == Вонкашнї вязи == * [https://www.imo.net/ Медзинародна метеорска орґанизация] * [https://web.archive.org/web/20080118092241/http://www.namnmeteors.org/ Сиверноамерицка метеорска мрежа] * [https://www.meteori.rs/wordpress/ Петницка метеорска ґрупа] == Референци == oninmcyovnm98tty71nswxz3gy4nw21 0 270 2987 2986 2024-10-14T16:26:22Z Amire80 9 15 измена увезено 2986 wikitext text/x-wiki == '''Метроном''' == [[Файл:Wittner_metronome.jpg|269x269px|alt=Механїчни метроном|thumb|Механїчни метроном]] '''Метроном''' (анґл. metronome, нєм. metronom)<ref>[https://www.perseus.tufts.edu/hopper/morph?l=metron&la=greek#Perseus:text:1999.04.0057:entry=me/tron-contents Greek Word Study Tool (lexicon entry in LSJ)]. www.perseus.tufts.edu.</ref><ref>Definition of METRONOME. www.merriam-webster.com</ref> то справа за одредзованє - меранє швидкосци (темпа) виводзеня даякей [[Композиция|композициї]], етиди лєбо скали. Кажде ровномирне метрономске дуркнуце представя єдну тактову часц. Старши типи метрономох, маю механїзем як на [[Годзина|годзинох]]. Направени су у форми копи и маю шєйталов-метална ценка полуга а на нєй заквачени рухоми, мали кляпчисти обруч-кулька зоз хторим ше вибера темпо. Обруч ше поцагує горе и долу по шейталову (металней полуги) на хторей виписани ознаки за темпо од нєшвидкого темпа 40 дуркнуца у [[Минута|минути]], до найшвидшого 208 дуркнуца), у зависносци хтору швидкосц жадаме. Шейталов прави нєпреривни, ровномирни рухи раз на єден раз на други бок и так омогущує же би ше чули дуркнуца. [[Файл:Seiko_DM-20_20060910.jpg|270x270px|alt=Диґитални метроном|thumb|Диґитални метроном]]Кед обруч-персцень горе, дуркнуца та и темпо спомалшенши а цо є нїжей дуркнуца швидши. [[Композитор]]е попри ознаки за темпо часто напишу и метрономску миру (скрац. ММ штварцина1)  ММ 1= 60, цо значи же метроном у минути оддурка 60 штварцини ноти, односно же у тей швидкосци ше буду виводзиц штварцини у композициї. Найпознатши метроном, хтори ше ище и нєшка хаснує, то ''Мелцелов'' метроном. Конструовал го Johann Nepomuk Mälzel 1815.року<ref>[https://books.google.com/books?id=dO80AAAAMAAJ&pg=PA7 Maelzel's patent of the Metronome] The Repertory of patent inventions: and other discoveries and improvements in arts, manufactures, and agriculture ... published by T. and G. Underwood, 1818</ref>. Нєшка ше хасную и електронски метрономи (на струю лєбо батериї) як ,,кишенкови” диґитрон. Вони нємаю шейталов и обруч. Швидкосц дуркнуца ше намесцує зоз кружним реґулатором, лєбо єдноставним вибором числа за темпо зоз дотхнуцом (диґитални). [[Файл:Метроном в движении.gif|thumb|Анимация метронома|266x266px]]Зоз дотхнуцом на тастер вибрана швидкосц ше зяви на екрану-дисплею. == Вежбанє зоз метрономом == Под час вежбаня скалох, етидох и других музичних композицийох треба хасновац метроном. Тота хасновита справа одкриє шицки ритмични нєдостатки и одступаня у граню. Кед вежбаю з помоцу метронома початнїци можу лєгчейше одкриц свою нєпрецизносц як и у хторей мири вони меняю темпо на даєдних местох у композициї. Прето важне, под час вежбаня,  хасновац метроном же би ше  посцигла ритмичносц и, зоз часом, же би ше усадзело до себе тоту точносц. == Референци == k2pg05fglxssmrfmvnm4c62lx03gnb3 0 271 3004 3003 2024-10-14T16:26:22Z Amire80 9 16 измена увезено 3003 wikitext text/x-wiki [[Файл:Mezzo-soprano voice range on keyboard.svg|alt=Гласови розпон мецосопрана|thumb|289x289px|Гласови розпон мецосопрана (чарна точка на клавиятури означує с1)]][[Файл:Stimmlage Mezzosopran.svg|right|thumb|289x289px| Розпон гласа (обсяг) мецосопранa]] '''Мецосопран''' (од ит. ''mezzo soprano'' «полусопран»; франц. ''bas-dessus;'' нєм. ''die Mezzosoprane'') то єден зоз женских гласох, припада и хлапцовским гласом, хтори ше по висини тонох находзи медзи [[алт]]ом и сопраном. Од [[сопран]]ох ше розликує по завартейшей (цмейшей) фарби гласу и нїзшим реґистру: од ''а–h'' малей октави по ''b'' 2 (у другей октави) <ref>Belcanto ru. [https://www.belcanto.ru/mezzo.html Меццо-сопрано.] 25 юлий 2013. [https://web.archive.org/web/20130818082945/http://belcanto.ru/mezzo.html Архивоване.] 18 август 2013.</ref> винїмково по ''c3'' (високе ''c3''). Мецосопран ше ище волa ''сопран II''. Винїмково дзепойдни мецосопрани можу шпивац и по два тони нїжей и висше од просекового розпону (приклад на калвиятури). == Историят == Хлопски шпиваче кастрати дакеди шпивали у мецосопрановим вокалним розпону (дияпазону). Даєдни улоги у оперох писани за женски мецосопрани так же би вони могли буц у улоги леґиньох-хлапцох лєбо ангелох зоз типично дакус висшим гласом. Таки приклад у опери ''Фиґарова женїдба'' улога Керубини. Мецосопрани маю найчастейше секундарни улоги у оперох. Постоя и винїмки: улога ''Кармен'' у истоименей опери и других французких оперох зоз 19. вику, Росина у опери ''Севильски байбер'' итд. Медзитим, тоти улоги шпиваю и сопрани. Мецосопрани були заступени и у барокней музики, старей музики и барокней опери. Даєдни улоги предвидзени за лєгчейши субрет сопрани, шпиваю мецосопрани, хтори часто полнєйши, драматичнєйше виражую улоги.Таки улоги ше находза у Моцартових оперох, Пєтра Маскнїя, Рихарда Ваґнера и других. [[Файл:Іра Маланюк-Фріка-Валькірія.ogg|right|thumb| Опера Валкира, Рихарада Ваґнера, шпива Ира Малянук-Фрика|298x298px]] Мецосопрани мож змесциц до трох катеґорийох: ''колоратурни, лирски и драмски''. ◆ ''Колоратурни'' мецосопрани маю барз рухоми глас у високим реґистру. Од нїх ше вимага виртуозносц у шпиваню швидких музичних пасажох. Колоратурни мецосопрани маю импресивни и упечатлїви високи тони алє їм найприємнєйше шпивац у штредку свойого розпону, нє на верху високих тонох. Шпивачки того гласу успишно шпиваю улоги писани за гласи кастрата. Оперски шпивачки того типа то: Чечилия Бартоли, Тереза Берґанца, Мерилин Хорн и Елина Ґаранча. Маґдалена Кожена. ◆ ''Лирски'' мецосопрани маю нїжни, чувствительни, плачуци, дакеди аж запомагаюци (лакримозни) глас.Тот тип гласа идеални за улоги зоз хторим женски шпивачки можу толковац у опери хлопски особи. Оперски шпивачки того типа гласу то: Дженет Бейкер, Аґнес Балтса, Малена Арнман, Маґдалена Кожена, Татяна Троянос и Фредерика фон Штаде. ◆ ''Драмски'' мецосопрани маю моцни глас у штреднїм реґистру, зоз хторим можу у [[Композиция|композициї]] надмоцнїц [[оркестер]] и [[хор]]. У високим реґистру глас им нїжнии, приємни ,,ширши и моцнєйши од лирских и колоратурних мецосопранох. Тот глас ма менши схопносци од колоратурного мецосопрана. Розпон гласу приблїжно од f у малей октави до ''g2'' у другей октави. Драмски мецосопран може зоз лєгкосцу шпиваюци надвладац и буц моцнєйши од хора и оркестри. Часто тот глас бул хасновани у 19. вику же би приказал старши особи–найчастейше жени, мацери, босорки, зли особи. Ариї за тот глас окреме любели писац композиторе: Дюзепе Верди, Рихард Ваґнер, Рихард Штраус. [[Файл:Wolfgang Amadeus Mozart - le nozze di figaro - no. 11 cavatina 'porgi, amor'.ogg|right|thumb|376x376px| Ария Каватина ч. 11 зоз Моцартовей опери Фиґарова женїдба ]]Найпознатши драмски мецоспрани то: Ирина Архипова (шпивала и алт улоги), Фйоренца Косото, Бисерка Цвеїч, Криста Лудвиґ, Дюлиєта Симионато и Ширли Верет. [[Файл:Seviljski berberin, Opera SNP, 2011-2012, Jelena Končar, foto M. Polzović.jpg|thumb|377x377px|Дьоакино Росини: опера Севильски байбер, улога Росини. Єлена Кончар (зоз Кули, оперска шпивачка СНП Нови Сад.)]] == Мецосопрански типични улоги у оперох == '''Колоратурни моцосопрани:''' :◆ Изабела (Италиянка у Алжиру, Дьоакино Росини) :◆ Юлиє Цезар (Юлиє Цезар, Ґероґ Фридрих Гендл) :◆ Леонора (Фаворита, Ґаетано Доницети) :◆ Орсини (Лукреция Борджия, Ґаетано Доницети) :◆ Росина (Севильски байбер, Дьоакино Росини) :◆ Танкреди (Танкреди, Дьоакино Росини) [[Файл:Моцарт. Весілля Фігаро. Арія Керубіно укр.pdf|right|thumb|538x538px| Ария Керубина-мецосопрана Моцартовей опери Фиґаро]] '''Лирски мецосопрани:''' :◆ Дидона, (Дидона и Енея, Генри Персл) :◆ Дорабела (Так робя шицки, В. А. Моцарт) :◆ Кармен (Кармен, Жорж Бизе)-може буц и улога за драмски мецосопран :◆ Керубино (Фиґарова женїдба, В. А. Моцарт) :◆ Лола (Кавалерия рустикана, Пєтро Масканї) :◆ Октавиян (Кавалєр з ружу, Рихард Штраус) :◆ Орловски (Шлєпи миш, Йоган Штраус) :◆ Пепелюґа (Пепелюґа, Дьоакино Росини) :◆ Сузуки (Мадам Батерфлай, Дякомо Пучини) :◆ Флора Бервоа (Травията, Дюзепе Верди) :◆ Шарлота (Вертер, Жил Масне) : '''Драмски мецосопрани:''' :◆ Амнерис (Аида, Дюзепе Верди) :◆ Азучена (Трубадур, Дюзепе Верди) :◆ Дидона (Троянци, Гектор Берлиоз) :◆ Кармен (Кармен, Жорж Бизе) - може буц и улога за лирски мецосопран :◆ Далила (Самсон и Далила, Камий Сен-Санс) :◆ Марина (Борис Ґодунов, Модест Мусорґски) :◆ Ортруд (Лоенґрин, Рихард Ваґнер) :◆ Принцеза од Еболия (Дон Карлос, Дюзепе Верди) :◆ Фрика (Райнско злато; Валкири, Рихард Ваґнер) == Литература == * [[:ru:Соловьёв,_Николай_Феопемптович|Соловьёв]] Н. Ф. Голос, в вокальной музыке // [[:ru:Энциклопедический_словарь_Брокгауза_и_ЕфронаЭнциклопедический|словарь Брокгауза и Ефрона]] : в 86 т. (82 т. и 4 доп.).— СПб., 1890—1907. == Референци == 1b1whhowyu9ztxbnf83lqr9afmjg8gf 0 272 3031 3030 2024-10-14T16:26:24Z Amire80 9 26 измена увезено 3030 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align: align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Мешац |- | colspan="2" |[[Файл:Full_Moon_Luc_Viatour.jpg|345x345px|center]] |- |'''Планета''' |Жем |- ! colspan="2" |Характеристики орбити |- |'''Штреднї полупречнїк''' '''орбити''' |384.403 km |- |'''Периапсис''' |362.570 km |- |'''Апоапсис''' |405.410 km |- |'''Екцентрицитет''' |0.0549 |- |'''Период револуциї''' |27,3217 |- |'''Период ротациї''' |27,322 днї |- |'''Нагнуце''' |5,145 |- ! colspan="2" |Физични характеристики |- |'''Штреднї полупречнїк''' |1821.6 ± 0.5 km |- |'''Поверхносц''' |37.932.330 km² |- |'''Маса''' |7.3477 х 10²² kg (0,0123 або 1/81 жемовей) |- |'''Густосц''' |3.3464 g/cm³ |- |'''Ґравитация''' |1.622 m/s² |- |'''Маґнитуда''' | -2.5 до -12.9 |- |'''Албедо''' |0.136 |}'''Мешац''' (лат. Luna)<ref>[https://sr.wikipedia.org/wiki/Oxford_English_Dictionary Oxford English Dictionary], 2nd ed. "luna", Oxford University Press (Oxford), 2009</ref> Жемов природни сателит и источашнє найблїзше нєбесне цело, оддалєне у просеку 384.401 km, так же шветлосц з Мешаца на Жем сцигує 1,25 секунди. Мешац обиходзи Жем по елиптичней драги зоз штредню швидкосцу од 1,02 km/s и преходзи дньови лук од 13° 10" . Мешац черстве нєбесне цело пречнїка 3 647 km, та є по поверхносци 14 раз, по обсягу 50 раз, а по маси 81 раз менши од Жеми. Пошвидшанє сили чежи на Мешацу 6 раз менше як на Жеми. Мешац обидзе коло Жеми за 27 днї 7 годзини 43 минути и 11.6 секунди (сидерични мешац) Мешац найяснєйше нєбесне цело после [[Слунко|Слунка]] чия шветлосц рефлектована (нє твори власну шветлосц як [[гвизда]]). Полни Мешац привидней гвиздовей велькосци -12,74, албедо му виноши 0,07, а углова велькосц ше видзи под углом од приблїжно 0,5°. Ґу Жеми обраца вше исти бок, бо ше обиход и ротация одбуваю у истим смислу, а часи обиходу и обрацаня єднаки, цо пошлїдок Жемового плимового вплїву. Драга му нагнута спрам ровнї еклиптики за 5° 9'. Вецей як половка поверхносци Мешаца ше видзи пре либрацию (59%). Мешацово мени то пременки Мешацовей ошвиценосци под час синодичного мешаца (млади Мешац, перша штварцина, полни Мешац и остатня або задня штварцина), а наставаю пре нєпреривни пременки Мешацового положеня спрам Жеми и Слунка. Кед Мешац войдзе до Жемового циню, настава зацменє Мешаца, а кед ше найдзе медзи Жему и Слунком (Мешацово ґузли), настава зацменє Слунка. Прицагуюци сили Мешаца и Слунка спричинюю на Жеми морски мени (плиму и осеку). Зоз свою силу прицагованя Мешац вплївує на Жемову драгу коло Слунка (нутация). [[Густосц]] Мешаца 3,34 t/m3, по чим є други природни сателит у Слунковей системи. Його рушанє у зложеним ґравитацийним полю Жеми и Слунка подложне велїм поремеценьом. Мешацова оддалєносц од Жеми ше нєпреривно меня, бо ше Мешац коло жеми руша по елипси, а окрем того у длугших часових интервалох його драга нє ма стаємну форму и велькосц. [[Файл:Moon_nearside_LRO.jpg|333x333px|thumb|Блїзши бок Мешаца хтори нєпреривно видзиме зоз Жеми]] <div style="text-align: left;"> Просекова оддалєносц 384 401 km<ref>[http://spaceplace.nasa.gov/moon-distance/en/ „How far away is the moon? :: NASA Space Place”]</ref>, цо перше було точно вимеране з методу дньовей паралакси, потим з радаром и лидаром. З методами нєбесней механїки обрабя ше Мешацово рушанє у зложеним ґравитацийним полю Слунка, Жеми и планетох. За период од 1750. по 2125. рок вираховане же Мешац найблїжей при жеми, 356.375 km, бул 4. януара 1912, а же найдалєй од Жеми будзе, 406.720 km, 3. фебруара 2125. року. З мераньом оддалєносци з ласером (лидаром), заря хтора ше одбива од жвераткох хтори на Мешац поставели астронаути Апола 11, установене же ше Мешац просково рочнє оддалює од Жеми 3.8 cm. На основи того замеркованя поставена гипотеза же Мешац настал зоз збиваньом Жеми з планетоидом велькосци Марса пред вецей милиярди роками, та же ше, гоч ґравитацийно и далєй вязани за Жем, и далєй будзе оддальовац. [[Файл:Moon_Farside_LRO.jpg|333x333px|thumb|Дальши бок Мешаца хторому видзиме лєм рубци (18%) зоз Жеми пре зявенє либрациї]]<div style="text-align: left;">Таке настаце Мешаца може потолковац подобносц його ґеолоґийного составу зоз составом Жеми. Як Жемова ґравитация вплївує на Мешац, так и Мешацова ґравитация вплївує на Жем и на стабилизацию єй оси ротациї, хтора би без вплїву Мешаца мала вельо векшу жемову прецесию, цо би спричиньовало пременки ґлациялних и интерґлациялних ґеолоґийних периодох у вельо крадтших периодох як цо ше вони наисце збували. Мешац нє ма чечуцу воду анї значну атмосферу. Густосц атмосфери вельо раз менша од Жемовей, та є по числу молекулох у кубним центиметру (през дзень 10 000, вноци 200 000) блїзша густосци молекулох у медзипланетарним просторе. Релєфни характеристики Мешаца: моря, високоровнїни и кратери, зоз обачлївима пошлїдками тектонских процесох и вулканизму. З морйом ше наволую цмейши часци (ровнїни окружени з бреговима ланцами), гоч на Мешацу нєт води. На формованє поверхносци значно вплївовало вдеренє вельких целох, планетоидох и метеоритох, з обставинами хтори були одредзену зоз станом нукашньосци и єй розвойом (хладзенє нукашньосци, вулкански процеси). Поверхносц прекрита з пасмом реґолиту, дробнозарнастих ростресацих и порозних одламкох на каменей подлоги. Температура поверхносци ше меня од –160 °C вноци по +120 °C воднє <ref>[https://www.enciklopedija.hr/clanak/41316 Мешац] "Hrvatska enciklopedija", Leksikografski zavod Miroslav Krleža, www.enciklopedija.hr, 2014.</ref>. === Литература === * Scott, Elaine (2016). Our Moon: New Discoveries About Earth's Closest Companion. Houghton Mifflin Harcourt. бок. 7. ISBN 9780544750586. * Stroud, Rick (2009). [https://archive.org/details/bookofmoon0000stro The Book of the Moon] * [https://www.bbc.co.uk/worldservice/specials/948_discovery_2008/page4.shtml The Moon.] Discovery 2008. BBC World Service. === Референци === <references /> === Вонкашнї вязи === * [https://web.archive.org/web/20151117171739/http://tycho.usno.navy.mil/vphase.html „US Naval Observatory: фази Мешаца за шицки датуми од 1800-2199.”] * [https://www.hugedomains.com/domain_profile.cfm?d=moonphaseinfo.com Хвилькова Мешацова фаза] * [https://www.lpi.usra.edu/resources/lunar_orbiter/ Диґитални Мешацов фотоґрафски атлас] * [https://apolloarchive.com/apollo_archive.html Архива Проєкту Аполо] * [https://solarviews.com/eng/moon.htm Мешац — Rosanna and Calvin Hamilton] nfxdb48copimlb0gjr8tavcn4jojy9g 0 273 3050 3049 2024-10-14T16:26:25Z Amire80 9 18 измена увезено 3049 wikitext text/x-wiki [[Файл:Mickey_Mouse_-_Steamboat_Willie_%281928%29.jpg|thumb|353x353px|Мики Маус]] '''Мики Маус''' (анґл. ''Mickey Mouse)'' єдна з найпопуларнєйших рисованих подобох на планети. Першираз ше зявел 18. новембра 1928. року у [[Рисовани филм|рисованим филму]] ''Парна ладя Вили''<ref>[https://www.politika.rs/scc/clanak/276144/Miki-Maus-danas-slavi-85-rodendan Мики Маус нєшка преславує 85. родзени дзень] ''Политика'', 18. 11. 2013.</ref> у продукциї Волта Дизния и Аба Айверкса. Од 1930. року ше зявює и як юнак у стрипох. По 1947. рок глас му жичал сам Волт Дизни. Першобутна задумка була же би ше тота подоба волала Мортимер Маус, алє Волтова супруга мала думанє же мено Мортимер баржей швечи женскей особи, так же ше одлучели за мено Мики. Стрип зоз ориґиналним Мики Маусом и другима Дизнийовима подобами ше почал обявйовац у сербских дньових новинох ''Политика'' 1935. року, три роки познєйше як постал популарни медзи патрачами.<ref>Dimitrijević, Uroš (16. 10. 2019). [https://www.bbc.com/serbian/lat/srbija-50004920 Як Мики Маус пекол палєнку и слухал Радио Беоґрад]</ref> [[Файл:Mickey_and_Minnie_Mouse_Steamboat_Willie.jpg|300px|thumb|Мики Маус и Мини]] Мики ше зявює зоз свою дзивку [[Мини Маус]], з його домашнїм любимцом псом Плутоном, товаришами Пайом Патком и Шильом и зоз нєприятельом Дабом. Першобутно, Мики Маус бул описани як безочни симпатични спреводзкош, алє зоз часом ше меня до симпатичного леґиня, чесного и шмелого юнака. Року 2009. Дизни почина менєй наглашовац його прикмету добронамирного товариша, а баржей наглашує авантуристични дух и твардоглавосц, окреме у видео бависку ''Епик Мики.'' Милош Бешич, югославянски социолоґ, твердзи же Мики Маус типични приклад републиканского попатрунка на швет през капиталистични визир. :::„Мики Маус як главни юнак вше на боку доброго, бори ше процив зла, ма вирних товаришох, почитує традицию и фамелию. Попри своєй здогадлївосци и схопносци и дзекуюци своїм товаришом, алє и зоз дакус щесца (прето же „щесце провадзи шмелих”), вон вше побиднїк у шицких животних ситуацийох и биткох. Микия можеме препознац и як поднїмателя у индивидуалним дружтве, або як капиталистичного героя хтори представя републикански идеал америцкей култури. Волт Дизни бул декларовани републиканєц, и зоз тим ше може у одредзеней мири пояшнїц способ на хтори характеровал свойо главни подоби.” == История == === Походзенє === Мики Маус ше зявел место Освалда, щешлївого заяца, рисованей подоби хторого предходно креировал Дизни студио, алє у власносци Юниверзал пикчерса. Чарлс Минц бул поштреднїк медзи Дизнийом и Универзалом зоз свою компанию Винклер пикчерс за серию рисованих филмох зоз Освалдом у главней улоги. Дизни претаргнул сотруднїцтво зоз Минцом пре нєпреривни нєпорозуменя и спознанє же даєдни роботнїки нє сцу зоз нїм робиц. Даскельо роботнїки остали робиц зоз Дизнийом, медзи хторима аниматор Аб Айверкс, уметнїк приправнїк Лес Кларк и Вилфред Джексон. Волт Дизни теди почал обдумовац нову подобу рисованого филма. Мики Маус, як подоба, зачати у тайносци ище док Дизни продуковал остатнї Освалдово рисовани филми хтори по контракту бул длужни. Аб Айверс почал зоз новима идеями, так же почал рисовац рижни животинї, як цо то пси и мачки, алє ше Дизнийови анї єдна нє пачела. Крава и гачатко ше му тиж нє пачели (зявели ше познєйше як Белка и Горациє). Жаба тиж нє була интересантна, алє ше познєйше зявела у Айверксовей власней сериї ''Flip the Frog''. Волт Дизни инспирацию за подобу Мики Мауса достал од питомей миши на його столє у студию Лаф-О-Ґрам у Канзас Ситию, Мизури. Року 1925. Гю Гарман нарисовал даскельо миши на основи Дизнийовей фотоґрафиї. Рисунок инспировал Аба Айверкса же би креировал нову подобу миши. „Мортимер Маус” було перше мено за тоту подобу, алє Дизнийова супруга совитовала же би вименєли мено и теди настал Мики Маус.<ref>[https://web.archive.org/web/20040113130826/http://tweens.indiatimes.com/articleshow/51990.cms „Mickey Mоuse’s Magic–Tweentimes—Indiatimes”]''tweens.indiatimes.com''</ref><ref>[https://www.uselessknowledge.co.za/interesting-facts/mickey-mouse-was-going-to-be-mortimer-mouse/ „Mickey Mоuse was going to be Mortimer Mouse”] ''uselessknowlegde.co.za''</ref> == Перши явни наступ (1928) == Мики ше першираз зявел на пробним приказованю краткого рисованого филма ''Plane Crazy'', 15. мая 1928. року, алє патраче нє були зацикавени и прето Волт Дизни нє могол найсц дистрибутера.<ref>[https://web.archive.org/web/20120301151952/http://www.disneyshorts.org/shorts.aspx?shortID=94 „1928ː Шалєни авион”]''www.disneyshorts.org''</ref> Патраче були одушевени зоз рисованим филмом ''Парна ладя Вили'', алє лєм прето же у филму хасновани звук при шмишних сценох. У тим чаше звучни филми були новe и цикаве зявенє. Дизни ше намагал вихасновац тот нови тренд и то резултовало зоз успихом. Други студия рисованих филмох и далєй продуковали нєми филми так же нє могли буц конкурентни Дизнийовим филмом. Резултат того то же Мики за кратки час постал найвизначнєйша анимирана подоба. Мики першираз почал бешедовац аж у филму''The Karnival Kid'' зоз 1929. року. Постава конкуренция кандурови Феликсови и його популарносц нєпреривно рошнє. Кандур Феликс ше подполно траци зоз екранох 1930. року. == Виптарунок == Од самого початку Микийов випатрунок ше поступнє менял. Року 1929. достал били рукавици, 1938. пременєни му випатрунок цела, а 1940. и уха хтори поставаю його защитни симбол. Тот герой вшелїяк будзе запаметани як чарна миша зоз билима рукавицами на рукох зоз штирома пальцами, ципелами и краткима панталонками зоз двома ґомбичками на преднєй и заднєй часци. == Популарносц == Гоч Мики у перших филмох нє представени як каждодньови герой, вон достал вельку популарносц як чувствительни и совисни товариш хтори нєпреривно провадзи и задзера ше до, шицким нам познатей [[Мини Маус|Мини]], хтора ше зявела у рисованим филму 1930. року. Ґу Микийови ше теди придружує и домашня животиня, любимец Плутон, жовто-помаранчецови пес хтори спричиньовал Микийови мали бриґи и зашмейовал патрачох. Мики Маус перша рисована подоба хтора на свой пейдзешати родзени дзень досталa гвизду у Голивуду. Року 1934. записани є у ''Британика енциклопедиї'', а Волт Дизни 1932. року достал награду америцкей Академиї за креированє того рисованого филма. Дзешец филми о Микийови номиновани за найлєпши анимирани филми, а 1941. року награду достал филм ''Land a Paw.'' == Стрипи == Велї стрипи и статї ше находза у часопису ''Мики Маус'', а дакеди ше стрипи о Микийови уруцую до дзецинских часописох як цо то ''Мали Забавник'', у виданю ''Политики''. == Вонкашнї вязи == *[https://web.archive.org/web/20161119061142/http://www.superljubimac.rs/slavnezivotinje/rodjendan-miki-mausa Микийов родзени дзень] ''www.superljubimac.rs'' == Референци == si03i2fx98fkjgm2a6xiket6kpy6nns 0 274 3056 3055 2024-10-14T16:26:25Z Amire80 9 5 измена увезено 3055 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Микола Гарди</big> |- | colspan="2" | |- |'''Народзени''' |17. фебруара 1917. |- |'''Умар''' |1984. року |- |'''Державянство''' |угорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' | ґимназия, Нови Сад, Учительска школа, Зомбор |- |'''Период твореня''' | 1941— |- |'''Жанри''' |просвита, култура, защита природи |- |'''Поховани''' |на Новим теметове у Новим Садзе |- |} '''Микола Гарди''' (*17. фебруар 1917—†1984), учитель, културно-просвитни роботнїк, вельки пропаґатор защити природи. ==Биоґрафия== Микола Гарди народзени 17. фебруара 1917. року у [[Коцур]]е. Оцец и мац. Основну школу закончел у [[Вербас|Вербаше]] и Новим Садзе, класичну ґимназию тиж у Новим Садзе 1940. року. Идуцого, 1941. року вислухал дополнююцу наставу зоз педаґоґийней ґрупи предметох (бул то теди такволани учительски курс) и здобул диплому о законченей учительскей школи у Зомборе. Такой почал робиц у школи у Коцуре. Микола Гарди робел як учитель у Коцуре од 1941. по 1960. рок. Микола Гарди бул у малженстве зоз учительку Марию. родз. Гаргаї и мали два дзивки Ксению и Зденку. ==Културна и просвитна дїялносц у Коцуре== [[Файл:Jak učiteljka u Kocure.jpg|alt=Наставнїцки колектив коцурскей школи|thumb|379x379px|Наставнїцки колектив коцурскей школи, Микола Гарди стої треци з правого боку]] По ошлєбодзеню, 1944. року, попри порядней роботи у школи, Микола Гарди ше уключел до просвитних и културних активносцох у валалє. Вон, вєдно з другима просвитнима роботнїками, орґанизовал аналфабетски курси за нєписмених жительох валала и околини. У тот час Коцур бул медзи першима местами у Войводини у хторих скапала нєписменосц. Його значне доприношенє културному розвою Коцура и моцнєню просвитних активносцох була робота на обнавяню валалскей Читальнї хтора була формована ище 1879. року. Вєдно зоз ґрупу младих активистох, медзи хторима бул и [[Владимир Сабо Дайко]], зберали кнїжки по обисцох и оспособели просториї за Читальню. Младеж потим активно помагала роботу Читальнї и єй просвищуюцу улогу. Вєдно зоз супругу Марию, тиж учительку у коцурскей школи, режирали театрални фалати и робели на просвищованю младежи. Єден час Микола Гарди робел, як учитель, и на Косанчичу. Потим бул управитель теди новооснованей Нєподполней ґимназиї у Коцуре по єй злучованє и претворйовнє до осемрочней основней школи хтора од теди ноши мено ''Братство-єдинство''. Попри директорскей длужносци Микола Гарди у школи викладал ґеоґрафию и предмети з природних наукох (биолоґию, ботанїку и зоолоґию). Його способ настави кед интензивно хасновал очиглядни средства (наприклад, крейди у фарбох) бул познати медзи просвитнима роботнїками як у Коцуре, так у Вербаше и ширше. Учитель Гарди водзел и школску задруґу ''Пионир'' 1957. и 1958. року хтора була медзи найлєпшима у вербаским срезу. Вон бул вельки любитель природи и животиньох, бул пасионовани голубар и заячар, та тоту любов преношел и на школярох. Як активни горяк Микола Гарди робел у Руху Горякох Републики Сербиї дзе достал златну значку за роботу и закладанє. ==Педаґоґийна дїялносц у Новим Садзе == Зоз фамелию ше Микола Гарди 1960. року преселєл до Нового Саду та вон, як учитель, предлужел свою педаґоґийну роботу у ОШ ''Никола Тесла''. У тей школи Микола Гарди робел 18 роки. Як любитель природи и природних наукох вон иницировaл ожелєньованє простору коло школи Никола Тесла. На коло 6000 м² ожелєнєл поверхносци хтори облапяли парк, квитну заграду и култивоване желєнїдло. Микола Гарди достал числени припознаню зоз природних наукох и за роботу на културним планє. До пензиї пошол 1970. року. Микола Гарди умар 1984. року. Поховани є на Новим теметове у Новим Садзе. ==Литература== * Ирина Папуґа, Коцурски учителє - Мария и Микола Гарди, ''Studia ruthenica,'' чис. 3, Дружтво за руски язик и литературу, Нови Сад, 1992-1993, б. 341. lwcgaq6za6hrst5c1skcr0ek6yqak8e 0 275 3066 3065 2024-10-14T16:26:25Z Amire80 9 9 измена увезено 3065 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | <big>Микола Д. Олеяр</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Nikolaj D. Olejarov.jpg|alt=Микола Д. Олеяр|center|frameless|300x300px]] |- |'''Народзени''' |21. фебруара 1910. |- |'''Умар''' |януар 1944. (34) |- |'''Державянство''' |австроугорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Ґимназия, Вербас |- |'''Универзитет''' |Превни факултет, Беоґрад |- |'''Период твореня''' |1931—1942. |- |'''Жанри''' |право, публицистика |- |'''Поховани''' |умар у Жаблю |} '''Микола Д. Олеяр''' (*21. фебруар 1910—†януар 1944), правнїк, публицист и културни дїяч русийскей националней ориєнтациї медзи войводянскима Руснацами. == Биоґрафия == Микола Д. Олеяр (Николай Д. Олеяров) ше народзел 21. фебруара 1910. року у Барбитону, Огайо, у Зєдинєних Америцких Державох. Ґимназию закончел у [[Вербас|Вербаше]] (1923-1931) а студиї на Правним факултету Беоґрадского универзитета (1931-1935). Ище док студирал заинтересовал ше за социялистични рух у Русиї и критиковал улогу хтору бавели грекокатолїцки священїки, окреме гевти українскей ориєнтациї, у културним живоце Руснацох. Таки попатрунки го наведли же би ше уключел до руху хтори основал русофилски и секуларно ориєнтовани Културно-просвитни (национални) союз югославянских Русинох ''Заря''. [[Файл:Istorija russkoho narodu N Olejar.jpg|alt=Кнїжка "История русского народа"|thumb|256x256px|Насловни рамик кнїжки "Исторiя русского народа", 1934. рок|left]]По законченю студийох (1935) Олеяр почал робиц як правнїк у Новим Садзе, алє остал активни у Союзу як редактор (1936-1937) його новинох хтори пременовал на ''Русска заря''. Микола Д. Олеяр бул прешвечени же Руснаци у Войводини, як и Русини у карпатскей дїдовщини, премали же би ше розвили до плодней националносци. Таке становиско могло випатрац и звишне понеже вон верел же Русини, без огляду дзе жию, конар русийскей националносци. Тоти попатрунки були зарисовани у даскелїх статьох хтори обявел у рускей преси, як и у общей историї русийского/общеруского народу (''История русского народа'', 1934), у хторей дал опис карпатскей и войводянскей русинскей историї, як додаток ґу предреволуцийней историї русийского царства. И попри тим же Микола Д. Олеяр бул прихильни ґу социялизму а критични спрам капитализма и роснуца фашистичних режимох у Европи, вон ше нє складал зоз политику КПЮ. Кед Мадярска реанектовала Войводину, грожене му зоз гарештованьом, нєпостредно пред його шмерцу. Микола Д. Олеяр умар у януаре 1942. року у Жаблю (Мадярска, Югославия). == Литература == * Јулијан Тамаш: Русинска књижевност, ''Матица српска,'' Нови Сад, 1984. стр. 82 * Николай Д. Олеяров: Исторiя русского народа, КПСЮР, Редакция ''Русскей зарї,'' Нови Сад, 1934. * Дюра Латяк: Руске слово 1945-1985, НВРО ''Руске слово,'' Нови Сад, 1985, б. 23 == Вонкашнї вязи == * Репринт кнїжочки [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Nikolaj-D.-Olejarov-Istorija-russkoho-naroda-1936-reprint-1981.pdf ''Исторiя русского народа,''] автор репринта и уводного слова Юлиян Колєсар, Монтреал, Канада 2g8m7tzgpkzou1t154yoaol2enpt972 0 276 3068 3067 2024-10-14T16:26:25Z Amire80 9 1 измена увезена 3067 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Микола Корпаш]] 93ccrnax5ogopzcytrtvw8sllp35jfj 0 277 3093 3092 2024-10-14T16:26:27Z Amire80 9 24 измене увезене 3092 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Микола Корпаш</big> |- | colspan="2" | [[Файл:Mikola za mikrofonom.jpg|alt=Микола Корпаш за микрофоном у ТВ студию|center|thumb|293x293px|Микола Корпаш за микрофоном у ТВ студию]] |- |'''Народзени''' |24. юния 1940. |- |'''Умар''' |6. април 2011. (71 рок) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски, українски |- |'''Школа''' |ґимназия |- |'''Универзитет''' |Машински факултет у Новим Садзе |- |'''Период твореня''' |1964—2000. |- |'''Жанри''' |спикер, шпивач, новинар |- |'''Поховани''' |Нови теметов у Новим Садзе |} '''Микола Корпаш''' (24. юний 1940—† 6. април 2011,) бул, у периодзе од 1964. по 1978. рок, найпопуларнєйши шпивач руских шпиванкох на просторох бувшей Югославиї. Цо вецей, вон бул перши шпивач за хторого мож повесц же бул гитмейкер понеже даєдни шпиванки хтори одшпивал були правдиви музични гити у тедишнїм чаше. Мал серию шпиванкох знятих за Радио Нови Сад хтори були, єдна за другу, барз популарни медзи слухачами. == Биоґрафия == [[Файл:Mikola jak maturant.jpg|alt=Микола Корпаш як матурант|thumb|243x243px|Микола Корпаш як матурант]] Микола Корпаш ше народзел 24. юния 1940. року у [[Кула|Кули]], у фамелиї Янка (1914 - 1982) и Даници (родз. Ачански 1914 - 1999) Корпашових Дюренцових. Микола мал и пар роки младшу шестру Миряну. Основну школу Микола закончел у Кули (1947 - 1954), а ґимназию у [[Вербас|Вербаше]] и Новим Садзе (1955 - 1959). Кед мал 17 роки Микола ше, з родичами и шестру Миряну, преселєл до Нового Саду. Ту закончел ґимназию и концом 1959. року почал студиї на Машинским факултету. Дипломовал 1964. року Микола ше 1969. року оженєл зоз Амалку Салакову зоз [[Дюрдьов]]а. У малженстве мали двох синох Александра (1970) и Иґора (1977). == Роботна кариєра == Микола Корпаш ище як студент робел у компаниї ''Електрострой'' (1964 – 1965) потим бул концом 1966. року на дочасовей роботи у Заходней Нємецкей. Врацел ше и пошол на одслуженє воєного року. У априлу 1968. року почал робиц як спикер у ''Рускей редакциї'' Радио Нового Саду. 1970. року ознова одходзи на роботу до Заходней Нємецкей дзе остал по 1974. рок. Потим ше врацел до Нового Саду и предлужел робиц як новинар и спикер у Радио Новим Садзе аж по одход до пензиї 2000. року. == Музична кариєра == Як шпивач - аматер почал шпивац у КУД ''Соня Маринкович'' у Новим Садзе. На початку 60. -тих музични фаховец Сава Вукосавлєв формовал студентски хлопски октет до хторого вошол и Микола Корпаш. Тота ґрупа шпивачох нєодлуга постала секция КУД ''Соня Маринкович''. Року 1964. Микола Корпаш прешол до КУД ''Максим Горки'' дзе бул член хору и соло шпивач. Ту почал, з фахову помоцу познатого дириґента [[Ириней Тимко|Иринея Тимка]], пририхтовац репертоар и знїмац соло шпиванки за потреби музичней програми на руским язику Радио Нового Саду. Його красни глас, баршоньови баритон, як и емотивни способ интерпретациї остали його защитни знак. По тим го знаю числени любителє нашей писнї, по тим го буду знац и наступни ґенерациї. [[Файл:Dvojo holubki.jpg|alt=Микола и Амалка Корпаш у КУД ''Максим Горки''|thumb|395x395px|Микола и Амалка Корпаш у КУД ''Максим Горки'' у Новим Садзе]] Бул то период кед Микола Корпаш интензивно наступал як шпивач у шицких местох дзе жию Руснаци алє и на рижних манифестацийох по варошох тедишнєй Югославиї (Беоґрад, Заґреб, Скопє, Вуковар и други) и у иножемстве у Чехословацкей и Греческей (на концертох у Атини на Гелиополису Сава Вукосавлєв и [[Яника Балаж]] маестрално преробели руску народну шпиванку ''Чийо же то волки'' на способ сиртаки, и Микола Корпаш на каждим концерту даровани з велькима овациями греческей публики). Микола Корпаш интензивно знїмал шпиванки за Радио Нови Сад. У архиви Радио Нового Саду єст 39 квалитетни студийски знїмки хтори емитовани на Радио Новим Садзе алє тиж так и на локалних радио станїцох, та на Радио Заґребу, Радио Беоґраду, на Радио [[Прешов]]е у ЧССР. У студию Микола Корпаш найчастейше знїмал зоз трома файтами оркестрох: зоз смиковим оркестром чий дириґент бул Ярослав Войчеховски, з тамбуровим оркестром РНС дзе бул дириґент Сава Вукосавлєв и зоз забавним оркестром зоз хторим руководзел [[Иван Чукляш|Ивица Чукляш]]. Микола Корпаш од 1968. року робел професионално як спикер у Рускей редакциї Радио Нового Саду а як шпивач - аматер и член КУД ''Максим Горки'' у Новим Садзе знїмал шпиванки за фонд матичного радия. Медзитим, вон бул третировани як службенїк хтори роби у РНС и хтори обовязни шпивац дзе ґод лєм дахто од йому предпоставних надума. Прето пришло до одредзених нєпорозуменьох хтори му очежовали и роботу и шпивацку кариєру. Прето Микола Корпаш ришел концом 1975. року положиц точку на свою музичну кариєру. До студия РНС вошол ище лєм раз о пар роки же би знял красну рускиу народну шпиванку ''Чийо то дзивчатко'' а потим його розкошни баритон, хтори могол ище роками збогацовац руску и войводянску музичну скарбнїцу, цалком уцихнул. Шпиванки Миколи Корпаша хтори ше чуваю у архиви Радио Нового Саду ше и дзень-нєшка емитую у програмох Радио Нового Саду як и у програмох других радио станїцох на подручох дакедишнєй Югославиї дзе жию Руснаци. Микола Корпаш умар 6. априла 2011. року у Новим Садзе. Поховани є на Новим теметове у Новим Садзе. == Дискоґрафия == Микола Корпаш знял за Радио Нови Сад 39 архивски знїмки - 27 руски шпиванки и 12 українски. Потераз, на интернету найдзени тоти: {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |Руски шпиванки |- |[https://www.youtube.com/watch?v=48Omt8VMm3E Америцки мен] | |[https://www.youtube.com/watch?v=kO_X-jX7Gr8 Кед я умрем] |- |[https://www.youtube.com/watch?v=R4eFu2pEXsc Блукал я уж велї роки] | |[https://www.youtube.com/watch?v=WgdfdnGOl0o Младосц моя] |- |[https://www.youtube.com/watch?v=iEzQ1q_9bxI В ширим полю] | |[https://www.youtube.com/watch?v=lldpJ3VGp3Y Одхиль-лє, мила, облачок] |- |[https://www.youtube.com/watch?v=qxBBI0LzfCA Вечар майови] | |[https://www.youtube.com/watch?v=bPiPU-LfLYo Орал мили орал] |- |[https://www.youtube.com/watch?v=DjpLj3r3ENM&t=169s Вилєцела куковичка] | |[https://www.youtube.com/watch?v=pPTmMgzaM9I Прецо ши ми вербо мила] |- |[https://www.youtube.com/watch?v=sYlZVib9u2s Дзе же тота проста дражка] | |[https://www.youtube.com/watch?v=3Pfgdri_gD0 При мурику явор] |- |[https://www.youtube.com/watch?v=xT1SRrII4pU Думки, мойо думки] | |[https://www.youtube.com/watch?v=07B5ayJVutQ Ружи, червени ружи] |- |[https://www.youtube.com/watch?v=4R5YVet40DU Ей, бул то кедиш красни час] | |[https://www.youtube.com/watch?v=mn78zEOPoMs&t=16s Чарни очка поце спац] |- |[https://www.youtube.com/watch?v=tFKrQZ4pnEc Загучали гори] | |[https://www.youtube.com/watch?v=bu8ZJFLsiWE Чийо то дзивчатко] |- |[https://www.youtube.com/watch?v=THV6JMOvlCE Качмар, дай нам вино] | |[https://www.youtube.com/watch?v=YWeJ_xaWJFU Шпиваночки мойо] |- ! colspan="3" |Українски шпиванки |- |[https://www.youtube.com/watch?v=GhvMFwA7X1c Люблю тебе] | |[https://www.youtube.com/watch?v=6aDgBGWrWiA У горах Карпатах] |- |[https://www.youtube.com/watch?v=NPCFIHy1iOs Маричка] | | |} == Ґалерия == <gallery> File:Mikola u KUD Sonja Marinkovič.jpg|Микола у КУД ''Соня Маринкович,'' Нови Сад File:Hor M Gorki 1965.jpg|Хор КУД ''Максим Горки'' 1965. року File:MejaVladkoMikola 1.jpg|Мелания Колбас, Владимир Гаргаї и Микола Корпаш File:Mikola 6.jpg|Микола Корпаш за микрофоном у Радио Новим Садзе File:RedakcijaRNS1974 a.jpg|Члени Рускей редакциї Радио Нового Саду 1974. року. Микола Корпаш стої у горнїм шоре, треци з лїва. File:Radijska redakcija 2.jpg|Ґрупа членох Рускей редакциї РНС, Микола Корпаш други з лїва. File:Dusica i Miroslav Korpas.jpg|Микола и Амалка на свадзби Душици и Мирослава Корпаша </gallery> == Вонкашнї вязи == * ''Руснаци у швеце, рок IX, чис. 2, 2010,'' [https://issuu.com/novinki/docs/naslovni24 Микола Корпаш, шпивач зоз баршоньовим гласом (1), боки 4-8] * ''Руснаци у швеце, рок IX, чис. 3, 2010,'' [https://issuu.com/novinki/docs/rusnaciusvececis25 Микола Корпаш, шпивач зоз баршоньовим гласом (2), боки 3-8] * ''Руснаци у швеце, рок X, чис. 1, 2011,'' [https://issuu.com/novinki/docs/naslovni26 Микола Корпаш, шпивач зоз баршоньовим гласом (3), боки 11-16] * ''Руснаци у швеце, рок X, чис. 2, 2011,'' [https://issuu.com/novinki/docs/naslovni27 Микола Корпаш, шпивач зоз баршоньовим гласом (4), боки 3-8] 3fh7kesbvyvudula3vgo0rf3fli1bpq 0 278 3104 3103 2024-10-14T16:26:27Z Amire80 9 10 измена увезено 3103 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | <big>Микола М. Кочиш</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Kocis slika 5cm.jpg|alt=Микола М. Кочиш|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |1. децембер 1928 |- |'''Умар''' | 16. април 1973 |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Учительска школа у Сомборе |- |'''Универзитет''' |Висша педаґоґийна школа Нови Сад, Филозофски факултет у Новим Садзе |- |'''Период твореня''' |1947—1973 |- |'''Жанри''' |линґвистика, просвита, белетристика |- |'''Поховани''' |у алеї писательох на Городским теметове у Новим Садзе |} '''Микола М. Кочиш''' (*1. децембер 1928—16. април 1973), познати руски линґвист, писатель, редактор и дружтвено-културни активиста. == Биоґрафия == Микола М. Кочиш ше народзел 1. децембра 1928. року у [[Дюрдьов]]е у селянскей фамилиї у хторей було дзевецеро дзеци. До основней школи почал ходзиц у Дюрдьове, а закончел у Новим Садзе, дзе ше преселєла цала Кочишова фамилия. Ту закончел штири класи ґимназиї, алє понеже достаточно нє звладал мадярски язик (а то бул час кед нашо краї були под мадярску окупацию), дальше школованє мушел претаргнуц и почал учиц ремесло прецизного механїчара. По законченю Другей шветовей войни Микола М. Кочиш закончел и два класи висшей ґимназиї у Новим Садзе, а вец прешол до учительскей школи до Сомбора, котру закончел 1947. року. Першу службу достал у [[Бачинци|Бачинцох]] (1947–1948), а вец пошол до войска, дзе предлужел школованє у Воєно-поморскей академиї у Дивульох (1950), алє пошвидко похопел же воєна професия нє за ньго, та ше демобилизовал и знова почал робиц як учитель, тераз у Бачким Добрим Полю (1950–1951), а вец кратки час у [[Коцур]]е. Ту ше упознал и оженєл зоз Марию Цапову по походзеню з Коцура, котра до теди робела у Новим Садзе як дактилоґрафкиня у Рускей редакциї Радио Нового Саду. У Коцуре ше интензивнєйше почал занїмац и зоз литературу, окреме за дзеци. Пошвидко прешол на учительску службу до [[Руски Керестур|Руского Керестура]], дзе постал и редактор дзецинского часопису ''Пионирска заградка'' (1952–1954). Дзека за дальшим усовершованьом врацела го до Нового Саду, дзе закончел висшу педаґоґийну школу (1955–1957) на ґрупу сербски и росийски язик. Як наставнїк робел у Руменки и Сримских Карловцох, алє го пошвидко поволали до новосадскей школи ''Жарко Зренянин'', котра постала вежбальня за студентох Висшей педаґоґийней школи. Ту вон уписал студиї и дипломовал сербскогорватски язик на Филозофским факултету у Новим Садзе 1963. року. Истого року видал збирку приповедкох за дзеци под насловом ''Крочаї''. После дипломованя робел у Покраїнским заводу за унапредзенє общого и фахового образованя (1963–1966) у Новим Садзе. О рок после того як у Новим Садзе основани [[Завод за видаванє учебнїкох, Нови Сад|Покраїнски завод за видаванє учебнїкох]], Микола Кочиш, як уж афирмовани фаховец за язики, прешол на роботу до тей институциї як лектор-редактор у Рускей редакциї. == Лингвистични роботи == Понеже добре упознал сербски и росийски язик, лєгчейше му було преучовац и свой мацерински руски язик, котри ище вше нє мал достаточно викристализовани норми. Кочиш бул и линґвист хтори вельо допринєсол стандардизациї литературного язика Руснацох. У цеку 1960-их обявел серию учебнїкох, першу од Другей шветовей войни, под насловом ''Мацеринска бешеда'' (1965-68). Серия була видавана на даскельо заводи (а постгумно ю у ревидованей форми видали други авторе под заєднїцким насловом '''Руски язик и култура висловйованя'''). Попри того обявел перши и уплївни правопис Руснацох, ''Правопис руского язика'' (1971), хтори здобул припознанє и линґвистох и писательох понеже ше чувствовала потреба за литературним стандардом. Перша часц його ''Ґраматики руского язика'' обявена постгумно (1974). Кочиш бул и перши лексикоґраф при Руснацох понеже составел руско-сербски словнїк историйней терминолоґиї (1970) за хаснованє у школох и практични терминолоґийни словнїк (1972) у хторим ше находза коло 14000 сербскогорватски, руски и українски слова (1972). Його статї и критични прикази у вязи зоз язиком уключени до зборнїка ''Линґвистични роботи'' (1978). Унапредзуюци хаснованє руского як литературного язика, Кочиш указовал, як дружтвено-културни активист українскей ориєнтациї медзи войводянскима Руснацами, прихильносц ґу прилапйованю линґвистичних и лексичних формох хтори були базовани або подобни українским. На чесц його витвореньох и животного дїла видавательна хижа Руске слово установела награду ''Микола М. Кочиш'' за найлєпше дїло у литератури або науки при Руснацох. Помогол же би ше основало [[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтво за руски язик и литературу]] (1972) и бул його перши предсидатель, а допринєс и снованю лектората (1972) за руски язик на Новосадским универзитету. == Кочишова литературна творчосц == Дзепоєдни критичаре тримаю же Кочиш представя ''верх рускей литератури''. Почал обявйовац поезию (1948) и познєйше прозу (1951) у рускей периодики. Його перши зборнїк кратких приповедкох ''Крочаї'' (1963) представя приказ дзецинского швета як вон чече паралелно зоз шветом одроснутих. Два збирки писньох за дзеци хтори шлїдзели, ''Дзелїме радосц и чежкосци'' и ''Ми ту нє госци'', потвердзели же ше Кочиш находзи медзи найлєпшима рускима писателями другей половки двацетого вика. Писнї за дзеци под насловом ''Дзелїме радосц и чежкосци'' обявел 1972. року, а истого року понукнул до друку и збирку писньох за старших под насловом ''Ми ту нє госци''. Нажаль, обявйованє тей збирки нє дочекал. Умар несподзивано 16. априла 1973. року, а кнїжка видрукована у юнию истого року. Поховани бул на Руским теметове у Новим Садзе, алє його посмертни остатки пренєшени на Нови теметов и поховани у алеї пистельох при гробох Мирослава Антича и Ференца Фегера. Постгумно му обявени и два кнїжки: ''Позберана проза'' и ''Линґвистични роботи'', котри систематизовал и до друку приготовел його блїзки приятель Дюра Варґа. Ретроспективни вибор його творох обявени вєдно зоз читанку под насловом ''Най квитнє Руснакова душа'' (1978). Свойо роботи обявйовал у Народним календаре, ''Пионирскей заградки'', ''Шветлосци'' и ''Руским слове''. Заступени є у вецей антолоґийох и зборнїкох як на нашим так и на вецей других язикох з нашого окруженя. Його твори прекладани на сербски, українски, словацки, мадярски, румунски, македонски и окцитански язик. У Новом Садзе 1989. року основани Мемориялни одбор ''Микола М. Кочиш'', хтори кажди рок, починаюци од 1990. року, организує манифестацию ''Днї Миколи М. Кочиша'', а каждого пиятого року и науково-фахови сход з обласци руского язика, литератури, култури и просвити. Програма ''Дньох Миколо М. Кочиша'' ше отримує у местох - штредкох у хторих ше виучує руски язик и дзе жию Руснаци. У основних школох у Бачинцох и Дюрьдове єст литературни секциї хтори ноша мено Миколи М. Кочиша. Две улїци – єдна у Новим Садзе и друга у Дюрдьове ноша мено Миколи М. Кочиша. === Тексти писньох === {| class="wikitable" width=360px |+ ! colspan="3" | === У народним духу === |- |'''Рок''' |'''Наслов писнї''' |'''Автор музики''' |- |1986. |Нач плакац |Михал Лїкар |} {| class="wikitable" width=360px |+ ! colspan="3" | === У забавним духу === |- |'''Рок''' |'''Наслов писнї''' |'''Автор музики''' |- |1984. |Великан |Владимир Горняк |} {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" | === Червене пупче === |- |'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Наслов писнї''' |<div style="text-align: center;">'''Автор музики''' |- |1969. |Наша писня |Яким Сивч |- |1970. |До кола |Владимир Тимко |- |1970. |Слунечко ограло |Ирина Еделински-Олеяр |- |1970. |Слунечко ограло ІІ |Маґдалена Горняк-Лелас |- |1970. |Май, май, май |Яким Сивч |- |1974. |Яр |Маґдалена Горняк-Лелас |- |1975. |До кола І |Яким Сивч |- |1978. |Веє |Иван Ковач |- |1983. |Годзина |Яким Сивч |- |1994. |Когуцик |Татиана Барна |- |(?) |Госц зоз лєса |Маґдалена Горняк-Лелас |- |(?) |На початку рока |Маґдалена Горняк-Лелас |} == Литература == * Дюра Варґа, Животна драга Миколи М. Кочиша: биоґрафска призначка, ''Шветлосц, ХI, 2'' (Нови Сад, 1973), б. 219-224; * Юлиян Тамаш, Литературна творчосц Миколи М. Кочиша, ''Шветлосц, XVI, 6'' (Нови Сад, 1978), б. 801-816; * Julijan Tamaš, Rusinska književnost: istorija i status (Нови Сад, 1984), б. 214-228; * Дюра Варґа и др. у Руски язик и литература 1978 (Нови Сад, 1979), б, 13-72. * Зборнїк роботох зоз науково-фахового сходу о рускей филолоґиї и руских учительох и школох у прешлосци (отриманого 2. децембра 1993. року у Новим Садзе, у рамикох ''Дньох Миколи М. Кочиша''). ''Studia Ruthenica 3, Нови Сад, 1992/93''; * [https://rusin8.webnode.ru/o-pisatjeljakh/z-dolnoj-zjemli/kochish-mikola-m/ Кочиш Микола М.], Русинська Веб-книга сайт о литературѣ и языку, Webnode, 2013. * [https://rusin8.webnode.ru/news/tsezar/ Цезар], Крочаї, 1963 * [https://rusin8.webnode.ru/news/mizho-skapav/ Мижо скапав], Крочаї, 1963 == Вонкашнї вязи == * Александер Д. Дуличенко, [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/09/Tvorcosc-1978.pdf Нормователь и преучователь литературного язика югославянских Руснацох], ''Творчосц, IV'' (Нови Сад, 1978), б. 7-26; ihu75ofi913lf0v7lhq4wb4vrcip1mi 0 279 3110 3109 2024-10-14T16:26:28Z Amire80 9 5 измена увезено 3109 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Микола Павлович Пански</big> |- |'''Народзени''' |1876. року |- |'''Умар''' |1931. року (56) |- |'''Державянство''' |угорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |основна, Руски Керестур |- |'''Период твореня''' |1893—1931. |- |'''Жанри''' |тарґовина, погосцительство,култура, политика |- |'''Поховани''' |у Руским Керестуре |} '''Микола Павлович Пански''' (*1876—†1931), тарґовец и качмар, перши социялдемократа у [[Руски Керестур|Руским Керестурe]]. == Биоґрафия == Микола Павлович-Данков єдна з напредних особох керестурского явного и привредного живота у другей и трецей децениї XX стороча. Бул народзени 1876. року. Як леґинь служел у сушедних нємецких валалох, та и у Червинки дзе бул „парадош" (вожел у нємецкого ґазди парадни конї) и научел добре нємецку и мадярску бешеду. Як млади чловек обезпечовал себе еґзистенцию так же на предай правел вальки на Тамашовей долїни и робел у Дюрдесовим сувачу як млїнар. == Одход до Америки == Накадзи сцигли перши информациї од „Американцох" же у Америки мож заробиц добри пенєж и вон одходзи коло 1903 року. Знаходлїви, а и прето же бешедовал по нємецки, а „знал" и шицки славянски язики, барз добре ше знашол на роботи. Знал ше догваряц зоз роботнїками, єден час фабриком обезпечовал роботнїкох, а после як прекладатель робел и у адвокатским уряду. О єден рок пришла му и жена, та отворели бурд и тримали двацец роботнїкох. Кед ше Микола Павлович уж знашол и звладал анґлийски язик отворел дутян и на своїм кочу безплатно розвожел продукти на други бурди. Робота му барз добре ишла, бул добри тарґовец, шпоровни и знаходлїви, и уж 1912. року ше врацел до Керестура. Нєодлуга Микола Павлович купел од општини паньску карчму, присподобел ю за общи и валалски потреби, доправел хижи за спанє, хлїв за конї, преширел салу за танєц и вибудовал себе хижу такой при порти у составе панскей карчми. == Павлович як социялдеморката == Война застановела його напредованє, алє по врацаню зоз войни, як зарабровани вояк у Русиї, прилапел социялдемократски идеї и постал роботнїцки предняк, социялиста. Його карчма постала штредзиско польопривредних роботнїкох и їх борби за векши рис, наднїци, драгшу бирешску роботу. У карчми ше на Крачун єднали на роботу слугове и биреше зоз валалскима ґаздами. На перших керестурских вецейпартийних виберанкох социялисти победзую и вон вибрани за першого предсидателя. На тот способ керестурска општина була перша „червена општина" у Войводини. Його политична активносц барз завадзала державним власцом и валалским ґаздом и, понеже бул качмар, розришени є з функциї предсидателя, а пре „пренаходзенє у його обисцу пропаґандного комунистичного материялу" осудзени є и забранєне му явне политичне ангажоване. == Павлович бул у велїм перши == Попри погосцительства, бо у його карчми мож було наручиц и єдзенє и остац и на ноцнїк, вон ше занїмал и зоз [[Тарґовина|тарґовину]]. Одкупйовал од ґаздох жито, овес, ярец и на ладї то одвожел купцом. Робота му добре ишла, спомогнул ше, накупел жеми, мал свой [[салаш]], у валалє чейзу и коня. Мал биреша, надосц статку, майстрох цо робели зоз трактором, [[Трешка|тлачарка]], у карчми келнерох. Микола Павлович бул и надалєй активни, алє його активносц була унапрямена на уводзенє иновацийох до народного живота и унапредзеня польопривреди, орґанизованя културного и забавного живота младих. У його карчми грала перша валалска капела ''Яковово гудаци'', ту ше нєдзелями и на швета отримовали младежски танци, отримовали ше бали, сходи интелиґенциї. У сали за танєц надпатрал танцованє леґиньох, опоминал и часто зоз тирсовку поучовал. У сали ше отримовали и леґиньски „остатнї'" вечари, алє без опиваня и мулатованя. Микола Павлович купел аґреґат и у його карчми и обисцу швицели електрични грушки, грал ґрамафон, бешедовал и грал радио. У сали ше приказовало перше кино. Микола Павлович перши у валалє купел трактор ''Кормик'' и тлачарку. Вон бул прави ґазда, добри качмар и тарґовец, алє стаємно бул у опозициї зоз валалскима ґаздами и церкву. Микола Павлович бул снователь Огньогасного дружтва, котре стайомнє подпомагал и розвивал його роботу. Активни бул и у ловарским и фодбалским дружтве. Микола Павлович нєсподзивано умар 1931. року у 56. року живота. == Литература == * Мирон Жирош, Привредїки и познати майстрове, Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-2001, Том IV, НВУ ''Руске слово'' и ''Грекокатолїцка парохия св. Петра и Павла'', Нови Сад, 2004, б. 519. * Мирон Жирош, Майстрове у Руским Керестуре, Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-2001, Том IV, НВУ ''Руске слово'' и ''Грекокатолїцка парохия св. Петра и Павла, Нови Сад, 2004,'' б. 104. * Мирон Жирош, Члени Майсторского дружтва (1924-1928), Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-2001, Том IV, НВУ ''Руске слово'' и ''Грекокатолїцка парохия св. Петра и Павла,'' Нови Сад, 2004, б. 83. ptfdoxxdjehfbuu6ho97gdoypgcovog 0 280 3120 3119 2024-10-14T16:26:28Z Amire80 9 9 измена увезено 3119 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Микола Сеґеди</big> |- |'''Народзени''' |3. юлия 1927. |- |'''Умар''' |8. фебруара 1988. (61) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Учительска школа у Сримских Карловцох |- |'''Период твореня''' |1950—1986. |- |'''Жанри''' |просвита, новинарство, гумористична проза |- |'''Поховани''' |на руским теметове у [[Дюрдьов]]е |} '''Микола Сеґеди''' (*3. юлий 1927—†8. фебруар 1988.), учитель, новинар, писатель-гумориста. == Биоґрафия == Микола Сеґеди народзени 3. юлия 1927. року у [[Дюрдьов]]е. Оцец Янко и мац Паулина (Пава) родз. Корпаш. Микола Сеґеди закончел основну школу у Дюрдьове, потим ше уписал до нїзшей ґимназиї у Бечею, а познєйше прешол до Нового Саду, дзе ю и закончел. Дальша животна драга одведла го до [[Ужгород]]у, дзе ше уписал до пивцоучительскей школи. Кед почала Друга шветова война, врацел ше дому и предлужел школованє у учительскей школи у Сримских Карловцох. Микола Сеґеди знова претаргнул школованє вєшенї 1944. року, кед пошол, як 17-рочни леґиньчок, до народноошлєбодительней войни. Нєодлуга Микола бул ранєти у босутских лєсох у Славониї. По законченю войни предлужел школованє у учительскей школи и постал учитель. Микола Сеґеди ше оженєл зоз Марию родз. Пушкаш и у малженстве мали сина Звонимира и дзивку Зденку. Як го живот под час школованя водзел по рижних местох, так ше то предлужело и у його службованьох. Перше роботне место Миколи Сеґедия було у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]], дзе єден кратки час бул директор основней школи, вец прешол до [[Коцур]]а и робел як учитель. Потим Микола бул учитель у Дюрдьове и Новим Орахове, а вец прешол до Мошорину, дзе знова бул директор школи. Ту Микола Сеґеди и закончел зоз просвитарску роботу, бо ше 1969. року врацел жиц до свойого родного места Дюрдьова, а службованє предлужел у Новим Садзе у НВП ''Руске слово'', точнєйше як новинар у тедишнєй ''Пионирскей заградки'', дзе и закончел свой роботни вик. Без огляду же вецей нє робел як учитель, Микола Сеґеди нє престал робиц зоз дзецми, лєм ше им пошвецел на иншаки способ. По конєц його живота волали го ''учитель.'' Як новинар Микола Сеґеди у дзецинским часопису вельо писал за дзеци, алє ище вецей о дзецох. Власни виданя нє мал, окрем статьох друкованих у ''Пионирскей заградки''. Микола Сеґеди писал и драмски слички од хторих єдна з найпознатших ''Мижо путує'' ''на Мешац'', а бавела ю дзецинска драмска ґрупа у рамикох Културно-уметнїцкого дружтва Тарас Шевченко зоз Дюрдьова. У Пионирскей заградки му пар роки обявйовани и приповедки за дзеци о нашей прешлосци под назву ''Моя улїца дакеди''. Микола Сеґеди прекладал и драмски тексти на руски язик. == Творец кооперанта Федора == Окрем роботи з дзецми, друга преокупация Миколи Сеґедия були людзе. Тоти нашо, звичайни. З оглядом же на школованю, а ище вецей у роботи Микола Сеґеди контактовал по рижних местох з рижнима людзми, мал нагоду упознац їх живот, бриґи и радосци, та вон шицко тото преточел на свой способ до гуморескох под назву ''Кооперанта Федора''. Свойо гуморески о кооперантови Федорови Микола Сеґеди пласовал каждей другей нєдзелї прейґ габох Радио Нового Саду. И так полни 14 роки. Кооперанта Федора вироятно знали скоро шицки Руснаци, алє хто вон насправди бул, велї нє знали. Як сам Микола споминал, при явних наступох, кед го видзели, даєдни людзе були розчаровани бо обчековали параста хтори при руским пецу франтує зоз свою Юлу. Микола Сеґеди бул член Управного або Вивершного одбору Фестивала култури ''Червена ружа'' як и Комисиї за ''Червене пупче'' и Комисиї за манифестацию ''Одгуки з ровнїни''. Микола Сеґеди бул член Дружтва за руски язик, литературу и културу од 1974. року. Микола Сеґеди бул познати гумориста медзи Руснацами, бул новинар, бул писатель, алє мож повесц же найменєй од шицкого бул поета. А, спрам шицкого, Миколу Сеґедия його Дюрдьовчанє буду найвецей паметац по єдней писнї хтору пошвецел свойому милому валалу и шицким цо у нїм жию. Писня ше вола ''Дюрдьове мой'' и роками є найслуханша шпиванка о тим валалє. Микола Сеґеди умар 8. фебруара 1988. року у Дюрдьове. Поховани є на тамтейшим руским теметове. == Литература == * Александра Лендєрː [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2017/07/Master-rad-Aleksandra-Lendjer.pdf Литературно-историйни дискурс драмского додатку часописа ''Шветлосц'' у периодзе од 1952. року по 2010. рок], ''Завод за културу войводянских Руснацох,'' Нови Сад, 2017. б. 15. ISBN 978-86-89945-15-7. * Зденка Сеґедиː [http://druztvo.org/radno/Studia%20ruthenica%2012.pdf Микола Сеґеди - 80 роки од народзеня], ''Studia ruthenica 12 (25).'' Нови Сад, Дружтво за руски язик, литературу и културу, 2007. боки 134–135. == Вонкашнї вязи == * [https://rue.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%A1%D0%B5%D0%B3%D0%B5%D0%B4%D0%B8 Микола Сегеди], пририхтал Igor Kercsa. Вiкiпедiя, 28. юнiя 2022. * Афич, Марияː [https://plus.cobiss.net/cobiss/sr/sr/bib/293292807 Вичне дзецинске сцеканє од школи]: КУД ''Тарас Шевченко'' з Дюрдьова, Микола Сеґеди ''Мижо путує на мешац'', режия Яким Чапко. * Vera Salonski: [https://www.youtube.com/watch?v=Fpam7c6bJMA Djurdjove moj] - (live) - NNK - EM 03 - 01.10.2022 - Канал ''Никад није касно'', YouTube, октобер 19, 2022, автор тексту за композицию Микола Сеґеди. iqx7dcs0rg0g80fpsjxuteiolqrl75x 0 281 3171 3170 2024-10-14T16:26:31Z Amire80 9 50 измена увезено 3170 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ |- ! colspan="2" | <big>Микола Слубан Соцки</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Mikola Skuban 44.jpg|alt=Микола Скубан|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |2. юлия 1932, |- |'''Умар''' |3. септембра 1993 (61) |- |'''Державянство''' |Югославия / Сербия |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Период твореня''' |1952—1993 |- |'''Жанри''' |новинар, писатель, хумориста, ґлумец |- |'''Поховани''' |Руским Керестуре |- |'''Припознаня''' |Орден заслугох за народ зоз стрибернима зарями Орден роботи зоз стриберним венцом Златна значка КПЗ Сербиї ''Искри култури'' КПЗ Войводини награда ''Невен'' ''Зарї култури'' КПЗ Општини Кула Октоберске припознанє МЗ Руски Керестур |} '''Микола Скубан''' (*2. юлия 1932—†3. септембра 1993), новинар, писатель за дзеци, технїчни редактор, прекладач, гумориста, ґлумец аматер. == Биоґрафия == [[Файл:Zla žena.jpg|alt=Микола Скубан у колективе фалата ''Зла жена''|thumb|448x448px|Ґрупа ґлумцох хтори виводзели фалат ''Зла жена'']] Микола Скубан ше народзел 2. юлия 1932. року у [[Коцур]]е, дзе закончел и основну школу. Оцец Самуил, мац Мария (дзивоцке презвиско Молнар). У родимим валалє закончел основну школу, а вец ше 1945. року уписал до новооснованей Нїзшей мишаней ґимназиї з руским наставним язиком у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Ту закончел пейц класи (кельо их теди було) и предлужел школованє у [[Вербас|Вербаше]] и Новим Садзе. Цали свой роботни вик, аж по пензионованє, препровадзел як новинар, перше у Рускей редакциї Радио Нового Саду, а потим у Редакциї ''Руского слова'', а вец и як технїчни редактор у НВП ''Руске слово'' у Руским Керестуре и Новим Садзе. Попри тим, бул и плодни писатель и литературни прекладач зоз вецей язикох. ==Ґлумец-аматер == Як єден з найталантованших руских ґлумцох–аматерох, на театралних сценох по вецей руских местох ше зявйовал понад 45 роки. Бул єден з числених вихованцох [[Петро Ризнич Дядя|Петра Ризнича Дядї]] и спада до шорох сновательох Руского народного театра ''Дядя'', його перши подпредсидатель, вельорочни член рижних його самоуправних и управяцких орґанох и найплоднєйши прекладач театралних фалатох, виведзених на сцени того театра. [[Файл:Mikola Skuban i Ana Rac.jpg|alt=Микола Скубан и Ана Рац|thumb|318x318px|Микола Скубан и Ана Рац]] Ище як школяр керестурскей ґимназиї, такой на початку 1945. року указал вельку любов ґу театралней дїялносци. Замерковал то тедишнї його професор Петро Ризнич и анґажовал го до своєй школярскей драмскей секциї. Медзитим, перши писани шлїд о його наступу на сцени походзи аж зоз 1948. року, алє анї зоз того шлїду нє мож точно утвердзиц же у котрим фалаце Скубан бавел, бо у рамикох єдней програми давани вецей єднодїйки, а медзи учаснїками у їх виводзеню спомнуте и його мено, алє нє и улоги котри одбавел. Будзе найблїзше правди же Скубан бавел у Нушичовей єднодїйки ''Муха'' у режиї Петра Ризнича, виведзеней 8. и 9. януара 1948. року у Руским Керестуре. Зоз преходом на школованє до Вербасу Скубан ше и там уключує до театралней дїялносци, вєдно з другима школярами–Руснацами, котри тиж предлужели школованє у Вербаше. У 1950. року претаргує школованє и почина робиц як новинар у Рускей редакциї Радио Нового Саду. Такой од початку ше уключує до роботи драмскей секциї у КПД ''Максим Горки'' и уж 31. децембра истого року, у рамикох мишаней програми порихтаней за дочек Нового року, наступа у Нушичовей єднодїйки ''Аналфабета''. Вєшєнї 1952. року Микола Скубан ришел предлужиц порядне школованє и претаргнул новинарску роботу и врацел ше до Вербасу закончиц вельку матуру. Медзитим, ту пришло до компликацийох (наполнєл уж вецей роки як цо школски правила допущовали за порядне школованє, а то под час упису нє замерковане) та Скубан бул примушени врациц ше до Коцура, свойого валалу, и чекац поволанку на одслуженє войска. У медзичаше и ту ше уключує до театралней дїялносци у рамикох тамтейшого КПД ''М. В. Ґоґоль''. По одслуженю войска Скубан почина робиц у Редакциї ''Руске слово'' у Руским Керестуре, дзе свою аматерску театралну дїялносц предлужує у театралней сезони 1956/57 и зоз кратшима прервами остава у нєй аж по 1993. рок. За тот час вон одбавел 45 улоги, а поряднє ґлумел и у радио драмох котри пририхтовани у рускей редакциї Радио Нового Саду.[[Файл:Kadzi idze človek.jpg|thumb]] ==Литературна творчосц == Микола Скубан бул член Дружтва писательох Войводини и обявел седем ауторски кнїжки прози и поезиї. Вон бул єден з найплоднєйших руских поетох за дзеци. Скубан  1976. року обявел кнїжку приповедкох за дзеци под насловом ''Стари ствари'' хтора представя  його найзначнєйше доприношенє рускей литератури. Єдна з його найлєпших кнїжкох поезиї то кнїжка ''Кадзи идзе чловек'' (1981). Преложел на руски язик 30 театрални фалати зоз русийского, українского, словацкого, а найвецей зоз сербского язика. Попри тим, преложел и дзевец кнїжки литературного змисту зоз сербского, словацкого, українского и русийского на руски и зоз руского на сербски язик. Вецей роки ушорйовал и писал за Билтен котри виходзел под час отримованя Драмского меморияла ''Петро Ризнич – Дядя''. У новинох ''Руске слово'' обявел серию гуморескох котри подписовал зоз псевдонимом Соцки и єден є з найдаровитших руских гумористох. [[Файл:Ribna svadzba.jpg|alt=Кнїжка М. Скубана Рибна свадзба|thumb]] За свою роботу на планє култури достал вельке число наградох и припознаньох, медзи котрима найглавнєйши: Орден заслугох за народ зоз стрибернима зарями, Орден роботи зоз стриберним венцом, Златна значка КПЗ Сербиї, Искри култури КПЗ Войводини, награда ''Невен'' за кнїжку прози за дзеци ''Рибна свадзба'', Зарї култури КПЗ Општини Кула и Октоберске припознанє Месней заєднїци Руски Керестур. Умар нєсподзивано 3. септембра 1993. Поховани є у Руским Керестуре. ==Литературни твори:== Дванац мешаци (1965) Колач (1974) Стари ствари (1976) Добри тоти дзеци (1978) Стих за стихом (1979) Кадзи идзе чловек (1981) Рибна свадзба (1982) {| class="wikitable" |+ ! colspan="2" | == Преклади театралних фалатох == |- |1. Б. Нушич: Ожалосцена фамилия, 1973 2. Й. С. Попович: Кир Яня, 1974 3. Б. Нушич: Народни посланїк, 1975 4. Б. Нушич: Подозрива особа 1979 5. Й. С. Попович: Покондирена тиква, 1980 6. Й. С. Попович: Спреводзкоше (Лажа и паралажа), 1981 7. Жорж Фейдо: Пан ловар, 1972 8. Р. Павелкич: Пилькаре, 1977 9. Ст. Сремац: Поп Чира и поп Спира, 1978 10. Бертолд Брехт: Опера за три ґроши, 1979 11. Е. Лабиш – Е. Мишел: Флорентински калап, 1981 12. Б. Нушич: Панї министерка, 1981 13. С. Стратуєв: Автобус, 1982 14. Дь. Лебович–А. Обренович: Нєбесни одряд, 1982 15. А. Ананєв: Вовчица, 1970 |16. А. Коломиєц: Фараонє 1970 17. Ян Солович: С. О. С. (Страшно опасна ситуация), 1973 18. Л. Н. Толстой: Ана Каренїна, 1975 19. М. Зарудни: На седмим нєбе, 1975 20. Г. Пфайфер: Швето лампионох, 1972 21. М. В. Ґоґоль: Ревизор, 1972 22. С.  Михалков: Пена, 1977 23. Е. М. Ремарк: Остатня станїца, 1972 24. М. Крлежа: Панове Ґлембайово, 1978 25. Иван Буковчан: Шилька за двох, 1983 26. Тоне Партлїч: Мой оцец социялистични кулак, 1984 27. Бертолд Брехт: Швейк у Другей шветовей войни, 1985 28. Максим Горки: Малогражданє, 1986 29. Любомир Симович: Путуюци театер Шопалович, 1987 30. Й. С. Попович: Родолюбци, 1987 |} {| class="wikitable" |+ ! colspan="9" |Ґлумел у тих театралних фалатох |- |'''Рок''' |'''Театрални фалат''' |'''Улога''' |'''Место''' | |'''Рок''' |'''Театрални фалат''' |'''Улога''' |'''Место''' |- |1948. |Б.Нушич: МУХА | |<div style="text-align: center;">Руски Керестур | |1971. |О. Ананєв: ВОВЧИЦА |Павло |<div style="text-align: center;">Руски Керестур |- |1948. |Б. Нушич: НАШО ДЗЕЦИ | |<div style="text-align: center;">" | |1972. |Жорж Фейдо: ПАН ЛОВАР |Касань |<div style="text-align: center;">" |- |1949. |Й. С. Попович: ЛАЖА И ПАРАЛАЖА | |<div style="text-align: center;">Вербас | |1972. |Иван Франко: УКРАДЗЕНЕ ЩЕСЦЕ |Задорожни |<div style="text-align: center;">" |- |1950. |Й. С. Попович: КИР ЯНЯ |Слуга |<div style="text-align: center;">" | |1974. |Б. Нушич: ОЖАЛОСЦЕНА ФАМИЛИЯ |Аґатон |<div style="text-align: center;">" |- |1951. |К.Трифкович: ВИНЧУЄМ | |<div style="text-align: center;">Нови Сад | |1975. |Й. С. Попович: КИР ЯНЯ   |Кир Дима |<div style="text-align: center;">" |- |1952. |Демарк: СЛУГА ДВОХ ҐАЗДОХ | |<div style="text-align: center;">" | |1975. |Кита Буачидзе: ПРОВИНЦИЙНА ДЗИВКА |Арабидзе |<div style="text-align: center;">" |- |1953. |Г. К. Основяненко: ПИТАНКИ НА ГОНЧАРОВКИ |Скорик |<div style="text-align: center;">Коцур | |1976. |Е. М. Ремарк: ОСТАТНЯ СТАНЇЦА   |Шмит |<div style="text-align: center;">" |- |1953. |М. Попович: НАШО СЕЛЯНЄ |Жид |<div style="text-align: center;">" | |1977. |М. В. Ґоґоль: РЕВИЗОР |Началнїк |<div style="text-align: center;">" |- |1957. |Б. Нушич: ОЖАЛОСЦЕНА ФАМИЛИЯ |Трифун |<div style="text-align: center;">Руски Керестур | |1978. |А. Вампилов: РОЗЛУКА У ЮНИЮ  |Репнїков |<div style="text-align: center;">" |- |1957 |Мишко Кранєц: ДРАГА ДО ЗЛОДЇЙСТВА |Лебер |<div style="text-align: center;">" | |1979. |Б. Брехт:[https://www.youtube.com/watch?v=e2LhpACi22I ОПЕРА ЗА ТРИ ҐРОШИ] |Браун |<div style="text-align: center;">" |- |1958 |Д. Добричанин: ЗАЄДНЇЦКИ КВАРТЕЛЬ |Драґиша |<div style="text-align: center;">" | |1979. |Дюра Папгаргаї: ВИСТАТА КОНЇЦА  |Емил |<div style="text-align: center;">" |- |1959. |Славко Колар: НАД СВОЇМ ЦЕЛОМ ПАН |Яков |<div style="text-align: center;">" | |1983. |Михайло Ковач: ОРАЧЕ, ОРАЧЕ |Барон |<div style="text-align: center;">" |- |1959. |Й. С. Попович: ЛАЖА И ПАРАЛАЖА |Мита |<div style="text-align: center;">" | |1984. |Дю. Скарничи – Р. Тарабузи: КАВИЯР И ҐЕРШЛА   |Велуто |<div style="text-align: center;">" |- |1960. |А. Хозич: МАЛИНЯК     | |<div style="text-align: center;">" | |1985. |Михайло Ковач: ГРИЦОВО ВОЯЧЕНЄ |Дїдо |<div style="text-align: center;">" |- |1961. |Д. Добричанин: ЧЛОВЕК З МАРСА |Шовґор |<div style="text-align: center;">" | |1986. |Молина Удовички: ЖЕМ |Уґрин |<div style="text-align: center;">" |- |1962. |Лео Ленц: СВАДЗЕБНЕ ПУТОВАНЄ БЕЗ МУЖА | |<div style="text-align: center;">" | |1986. |Б. Пекич: ҐЕНЕРАЛЄ |Нєґован |<div style="text-align: center;">" |- |1965. |Й. С. Попович: ЗЛА ЖЕНА |Срета |<div style="text-align: center;">" | |1988. |А. Н. Островски: ЛЄС     |Карп |<div style="text-align: center;">" |- |1965. |Б. Нушич: АНАЛФАБЕТА   | |<div style="text-align: center;">" | |1988, |Б. Пекич: У ЕДЕНУ НА ВОСТОКУ |IV Присутни |<div style="text-align: center;">" |- |1966. |М. Горки: НА ДНУ |Костильов |<div style="text-align: center;">" | |1990. |М. В. Ґоґоль: [https://www.youtube.com/watch?v=NVylwXhTuPk ЖЕНЇДБА]   |Пантелеєв |<div style="text-align: center;">" |- |1967. |Б. Нушич: ПОДОЗРИВА ОСОБА |Єротиє |<div style="text-align: center;">" | |1991 |П. Ґреґор: ЩЕШЛЇВЕ КРАЛЬОВСТВО |Инквизитор |<div style="text-align: center;">" |- |1968. |Й. С. Попович: ЗЛА ЖЕНА |Срета |<div style="text-align: center;">" | |1992 |Дю. Папгаргаї: АГАФИЯ СТАРОГО ПОПА ДЗИВКА   |Василь |<div style="text-align: center;">" |- |1969. |М. В. Ґоґоль: ЖЕНЇДБА |Подколєсин |<div style="text-align: center;">" | |1993. |Рей Куни: СЦЕКАЙ ОД СВОЄЙ ЖЕНИ |Новинар |<div style="text-align: center;">" |- |1970. |О. Коломиєц: ФАРАОНЄ |Таран ||<div style="text-align: center;">" | | | | |} 30 писнї Миколи Скубана послужели композитором як инспирация за творенє композицийох за фестивали ''Червена ружа'', ''Червене пупче'' и ''Ружова заградка''. '''ТЕКСТИ ПИСНЬОХ''' {| class="wikitable" |+ !Рок !У народним духу !Автор музики |- |1972 |И вечар и рано |Витомир Бодянєц |- |1973 |Реґрути одходза |Витомир Бодянєц |- |1990 |Коломийка |Юрай Судї |} '''ПУПЧЕ:''' {| class="wikitable" |+ !'''Рок''' !Дзецински писнї !'''Автор музики''' |- |1970 |Наша Марча |Яким Сивч |- |1970 |Фебруарски днї |Ириней Тимко |- |1970 |Слунко |Юрий Цимбора |- |1970 |Септемберски дзвончок |Маґдалена Горняк-Лелас |- |1974 |Шатва |Юрий Цимбора |- |1975 |Косидба |Яким Сивч |- |1975 |Моя мама |Витомир Бодянєц |- |1975 |Школа дзвери отвера |Витомир Бодянєц |- |1976 |Байбер |Витомир Бодянєц |- |1976 |Розвива ше Република |Юрий Цимбора |- |1978 |Заш |Маґдалена Горняк-Лелас |- |1979 |Чом любиме Републику |Яким Сивч |- |1979 |Приходзи яр |Яким Сивч |- |1979 |Априлска природа |Яким Сивч |- |1981 |Ошлєбодзени валал |Яким Сивч |- |1986 |Наша Република |Витомир Бодянєц |- |2008 |Радосц у юлию |Наташа Надь-Фейди |- |2009 |Остатнє лїсце |Сладяна Югас |- | |Мали майстор |Штефан Гудак |- | |Машини |Витомир Бодянєц |- | |Новемберска святочносц |Яким Сивч |- | |Одпочивок |Витомир Бодянєц |- | |Остатнє лїсце |Юрий Цимбора |- | |После дижджу |Маґдалена Горняк-Лелас |- | |Прешло лєто |Юрий Цимбора |- | |Привит Дїдови Мразови |Яким Сивч |- | |Пришла жима (У яркох змарзло) |Яким Сивч |} [https://www.youtube.com/watch?v=SloZGpL7jyw Женїм сина] - Нестор Пушкаш, РЗ 1990. [https://www.youtube.com/watch?v=QQEI4W6XIpU Остатнє лїсце] - дзецински хор, ЧП 2009. == Вонкашнї вязи == * [https://nar.org.rs/rue/%d0%bc%d0%b8%d0%ba%d0%be%d0%bb%d0%b0-%d1%81%d0%ba%d1%83%d0%b1%d0%b0%d0%bd/ Микола СКУБАН], биоґрафия на НАР * [https://rdsa.tripod.com/pisatrusij.htm#socki Биоґрафия по русийски] автор Проф. др. хаб. А. Д. Дуличенко (Тарту) * [https://www.youtube.com/watch?v=hr_FZlwfDQc СОЦКИ] - ТВ портрет Миколи Скубана * [https://www.youtube.com/watch?v=H3n52QobVNo Микола Скубан Соцки] Руски Керестур 1990. року * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf Микола Скубан], биоґрафия и список текстох за композициї, ''Червена ружа 1962-2011,'' Завод за културу войводянских Руснацох и Дом култури Руски Керестур, Нови Сад, 2014,  б. 536. == Жридла и вязи == * Документарни филми у хторих ґлумел Микола Скубан * [https://www.youtube.com/watch?v=l3io_ylQOaI Забивачки швиньох] - Обичаї з традициї Руснацох у Войводини (1. часц) * [https://www.youtube.com/watch?v=dcep4H_hJmg Забивачки швиньох] - Обичаї з традициї Руснацох у Войводини (2. часц) * [https://www.youtube.com/watch?v=JPchZFcJHX0 Забивачки швиньох] - Обичаї з традициї Руснацох у Войводини (3. часц) ==Ґалерия== <gallery> File:Famelija Skuban.jpg|Фамелия Скубан 1962. року File:Микола Скубан на роботи.jpg|Микола Скубан у нових просторийох File:Panocec Ćira i Spira.jpg|Микола Скубан и Витомир Бодянєц як Чира и Спира File:Skuban u starim budinku RS.jpg|Микола Скубан у старим будинку НВП ''Руске слово'' File:Djura Papharhaji i Mikola Skuban.jpg|Дюра Папгаргаї и Микола Скубан у Греческей </gallery> hegeoyx0j9fkt5hmjuvfa0ddx83ogzt 0 282 3183 3182 2024-10-14T16:26:31Z Amire80 9 11 измена увезено 3182 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Микола Ґубаш</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Mikola Gubaš1.jpg|alt=Микола Ґубаш, коцурски учитель|center|frameless|300x300px]] |- |'''Народзени''' |2. юния 1860. |- |'''Умар''' |12. юния 1909. (49) |- |'''Державянство''' |угорске |- |'''Язик творох''' |руски, карпато-руски |- |'''Школа''' |Дзиякоучительска школа у Ужгородзе |- |'''Период твореня''' |1879—1909. |- |'''Жанри''' |просвита, култура |- |'''Поховани''' |у Коцуре |} '''Микола Ґубаш''' (*2. юний 1860—†12. юний 1909), учитель, дзияк, културно-просвитни дїяч, национални будитель Коцурцох. == Биоґрафия == Микола Ґубаш ше народзел у [[Коцур]]е 2. юния 1860. року. Оцец Янко Ґубаш и мац Мария родз. Бесерминї. Вон бул перши коцурски руски школовани учитель и дзияк, а дипломовал у Дзиякоучительскєй школи у [[Ужгород]]зе 1879. року. Под час школованя бул замерковни як член Дружтва „Просвита” хторе у Ужгородзе дїйствовало як филияла львовскей централи. Микола Ґубаш бул талантовани як шпивач. У школи бул медзи найлєшпима шпивачами, а тиж так и у Дружтве ''Просвита''. Дружтво облапяло и даялносц читальньох, так же под час школованя Микола Ґубаш упознал и способ роботи ужгородскей читальнї. Дзекуюци тому, вон постал вельки любитель кнїжки - читал вельо, а любов ґу читаню и кнїжки преношел и на других. == Снованє ''Землєдїлскей читальнї'' == Млади коцурски школяр през дїялносц у ''Просвити'' доходзел до вше векшей националней свидомосци и правдивого спознаня словох: любов ґу прешлосци свойого народу, любов ґу народней бешеди, язику, ґу кнїжки, родзеному краю... Микола Ґубаш здобуте знанє з вельку сцелосцу преношел на коцурску младеж. През дїялносц медзи младежу вон здобувал тиж и прихильносц та потримовку старших напредних валалчаньох. Свою задумку коло снованю месней читальнї Микола Ґубаш почал витворйовац з помоцу национално найсвидомших жительох. Дзекуюци сврєй упартосци и достатей потримовки, читальня основана 1878. року, скорей як цо вон пришол робиц як учитель до валалу 1879. року. Дїялносц читальнї перших рокох була баржей унапрямена на обще просвищованє, у чим предок водзел Микола Ґубаш. Вон и далєй отримовал добри вязи зоз познатима у Дружтве ''Просвита'' як и зоз проґресивнима людзми у Ґалициї яки були Михайло Павлик и Володимир Гнатюк. За Павлика и Гнатюка Ґубаша вязали значни теми, як цо то национални препородни питаня, робота читальнї и фолклористични интересованя за народни духовни скарб. Дзекуюци праве Миколови Ґубашови, читальня достала уж 1884. року, кед постала урядови член ''Просвити'', и перши кнїжки котри видруковани у Львове и Ужгородзе. Читальня доставала помоц у кнїжкох под цали час свойого постояня. Цалком розумлїве же язик у друкованих кнїжкох нє бул зошицким розумлїви читачом, алє вони тоти кнїжки тримали за „свойо”, бо нїяки иншаки, крем церковних, датля нє було. Микола Ґубаш бул оженєти зоз Ану Ганчу родз. Горняк. Мали штири дзивчата: Йозефину, Любицу, Феброну и Афию. Длугши час Микола Ґубаш бул и валалски дзияк. У своєй дїялносци просвитно-културного роботнїка Микола Ґубаш барз вельо зробел у валалє на читаню друкованого слова у новинох. Кед почала виходзиц ''Наука'' (1897) у Ужгородзе и ''Недїля'' (1898) у Будапешту, нє лєм вон сам алє и други просвитни роботнїки з Коцура посилали дописи до спомнутих новинкох. Дзекуюци тому, до валалу приходзело вше векше число новинкох так же на концу 19. стороча було коло сто стаємних предплатнїкох з Коцура. == Прави народни учитель == Попри културно-просвитней роботи у рамикох Читальнї Микола Ґубаш, як учитель, барз хасновал и школски будинок у валалє. Як учитель вон усадзовал до дзецох дух рускосци и националней свидомосци. Указал ше як прави народни просвищовач и младежи и старших. З таку своя роботну дїялносцу Микола Ґубаш мал барз вельки вплїв и на других просвитних роботнїкох. Шицки вони, як руски учительски кадер, барз вельо зробели на освидомйованю Коцурцох. Дзекуюци їм, коцурска школа як конфесионална руска школа, отримала ше до препасци угорскей держави. Процес образованя у спомнутей школи ше одвивал на руским наставним язику аж по 1919. рок. Так могло буц бо валалчанє добродзечнє зношели шицки трошки витримованя своєй рускей школу, нє пристали ма мадяризацию. Вецей авторе писали о роботи Миколи Ґубаша як учителя, або просвитного роботнїка, културного дїяча, або як народного поети. У таких часточних спатраньох нє могло присц досц до вираженя видзенє його значносци як националного будителя Коцурцох. И попри тим же Ґубашова образовна и културна дїялносц нїґда цалосно нє оценьована, на основи потерз познатих фактох о нїм мож констатовац же му припада вельо значнєйше место у прешлосци Коцура як ше узвичаєно дума. Могло би ше повесц же яку значносц мал Петро Кузмяк за жительох Бачкерестура (Руского Керестура), же Микола Ґубаш мал барз подобну значносц за жительох Коцура. Микола Ґубаш умар 12. юния 1909. року. Поховни є у Коцуре. == Литература == * Јулијан Тамаш: Русинска књижевност, Микола Губаш (1860-1909), ''Матица српска, 1984.,'' б. 49-50. * Дюра Варґа: Микола Ґубаш - животне дїло вязане за читальню и школу, ''Младежски часопис МАК,ч. 3, рок XVI, марец 1987,'' бок 14-15. * Народни календар 1990 — Нови Сад: НВРО ''Руске слово'', 1989 == Вонкашнї вязи == * Др. Юлиян Рамач. [http://rdsa.tripod.com/ramacjazik.html Потребнєйша нам любов ґу свойому и виталносц.] Вебсайт ''Руснаци у Панониї''. * [https://rue.wikipedia.org/wiki/12._%D1%8E%D0%BD 12. юний], Календар подїйох mnj2j5ki1xapcqfeilp1lzgl8d4dqkp 0 283 3190 3189 2024-10-14T16:26:32Z Amire80 9 6 измена увезено 3189 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Милутин Фирис</big> |- |'''Народзени''' |1902. або 1903 |- |'''Умар''' | |- |'''Державянство''' |австроугорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, горватски |- |'''Универзитет''' |Правни факултет, Заґреб |- |'''Жанри''' |право, хорске шпиванє, режия |- |'''Поховани''' | |} '''Милутин Фирис''', дипломовани правнїк, визначни руски културни дїяч у Петровцох. == Биоґрафия == Милутин Фирис ше народзел у Петровцох, вироятно 1902. або 1903. року. Ту му оцец Петро Фирис (1874-1937) од 1898. року по пензионованє 1932. року робел як учитель и културни дїяч. Милутин мал и брата др монс.Томислава (1900-1987), котри жил у ЗАД. Милутин основну школу закончел у Петровцох, а студиї права у Заґребе. Ище як студент помагал свойому оцови у културно-просвитней роботи, бо оцец бул єдини учитель у валалє, а мушел учиц уж блїзко сто школярох. Остало зазначене же Милутин 1926. року од оца превжал дириґованє зоз двома [[хор]]ами: мишаним и хлопским, а такой потим почал поставяц на сцену и театрални фалати. На жаль, вон ше у Петровцох нє затримал длуго, бо як правнїк ту нє мал сиґурну перспективу. Прето ту його активносц тирвала лєм штири роки (1926-1930). За тот релативно кратки час, попри тим же дириґовал зоз двома хорами, вон зоз петровскима дилетантами поставел на сцену и дзешец театрални фалати. Нє зазначене же дзе ше з Петровцох одселєл, алє ше зна же ше його оцец после пензионованя одселєл до Стенецу, та мож предпоставиц же з нїм пошол и син Милутин. Ище Милутинов оцец Петро двацетих рокох 20. вику започал активносц на формованю филияли РНПД-а у Петровцох и єй секцийох. Дириґовал и з мишаним и хлопским хором по 1926. рок. Тоту роботу предлужел и його син Милутин, котри пошвидко бул вибрани и за секретара Месного одбору РНПД. Од 1926. року замерковани и його части написи у ''Руских новинох'' и ''Руским календаре'', преважно о роботи и активносцох ''Просвити'' у Петровцох. Дзекуюци найбаржей його написом у ''Руских новинох'' и ''Календаре'' ми можеме детальнєйше спатриц културни живот Руснацох у Петровцох у периодзе од його початкох та по 1931.рок. == Литература == * Штефан Гудак: ПЕТРОВЦИ, жридло и розсаднїк рускей и українскей култури, просвити и уметносци у Републики Горватскей, Видаватель КУД ''Яким Гарди'' Петровци, 2004, особлїво боки 289-291. * Дюра Латяк: Театрални живот Руснацох, часц І, ''Театрални музей Войводини'' и НВУ ''Руске слово'' Нови Сад, 2003, боки 169-181 и 344. po58nj3c5zm2l2tp56k1v53phxee2yj 0 284 3197 3196 2024-10-14T16:26:32Z Amire80 9 6 измена увезено 3196 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Др Милутин Ґубаш</big> |- |'''Народзени''' |1893 |- |'''Умар''' |1974. (81) |- |'''Державянство''' |австроугорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |Ґимназия, Нови Сад |- |'''Универзитет''' |Медицински факултет, Будапешт, Прага |- |'''Период твореня''' |1918—1958. |- |'''Жанри''' |медицина, култура |- |'''Поховани''' | |} '''Др Милутин Ґубаш''' (*1893—†1974.) лїкар, дїяч у кулутри, активиста ''Културно-просвитного союзу югославянских Руснацох''. == Биоґрафия == Милутин Ґубаш народзени 1893. року у [[Дюрдьов]]е у землєдїлскей фамелиї. Основну школу закончел у родним валалє, Сербску ґимназию у Новим Садзе, а потим ше уписал на Медицински факултет у Будапешту, предлужел студиї у Праги, дзе и дипломовал. По законченим обовязним лїкарским стажу др Милутин Ґубаш почал робиц як лїкар у Амбуланти державней желєзнїци у Новим Садзе, дзе робел цали роботни вик. Паралелно з тим, лїчел жительство, обичних роботнїкох и худобу на новосадским населєню Телеп. Окрем сербского и руского, др Милутин Ґубаш знал по нємецки, мадярски и чески. Важел за велького гуманисту, участвовал у акцийох за зберанє помоци худобним дзецом и за тоту роботу достал вецей припознаня подзековних гражданох. Др Ґубаш бул єден зоз сновательох и перши предсидатель ''Културно-просвитного союзу югославянских Руснацох'', редактор и финансиєр новинки ''Заря'' хтора виходзела од 1936. по початок войни, у априлу 1941. року. Коло новинки ше сходзели руски интелектуалци хтори ше закладали за врацанє поунияцених Руснацох зоз грекокатолїцкей до православней вири, як же би ше чежиско Руснацох унапрямело ґу Русиї, а нє ґу України. Др Милутин Ґубаш тримал и закладал ше за тото же би Руснаци мали можлївосц вибору у одношеню на вирску припадносц, як и вибору у воспитаню у одношеню вибор за гражданску або вирску опредзелєносц. Др Милутин Ґубаш умар 1974. року. ==Вонкашнї вязи == *[https://nar.org.rs/rue/%d0%b4%d1%80-%d0%bc%d0%b8%d0%bb%d1%83%d1%82%d0%b8%d0%bd-%d2%91%d1%83%d0%b1%d0%b0%d1%88/ Др Милутин Ґубаш,] вебсайт НАР Новинарска Асоцияция Руснацох, новембер 6, 2019. 1nbykst7kug16o9aoozb3emq659kx1x 0 285 3204 3203 2024-10-14T16:26:32Z Amire80 9 6 измена увезено 3203 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Мини Маус |- | colspan="2" |[[Файл:Minnie Mouse at Walt Disney World Resort, 2007.jpg|center|thumb|389x389px|Мини Маус]] |- ! colspan="2" |Основни информациї |- |'''Други мена''' |Минерва Маус |- |'''Партнер''' |[[Мики Маус]] |- |'''Фамелия''' |Маркус Маус (оцец) панї Маус (мац) Милтон Маус (бачи) Маршал Маус (дїдо) Матилда Маус (баба) Мортимер Маус (бачи) |- |'''Родзина''' |Мили Маус (шестренїца) Мелоди Маус (шестренїца) |- ! colspan="2" |Податки о подоби |- |'''Файта''' |миша |- |'''Род''' |женски |- ! colspan="2" |Податки о креациї |- |'''Перше прик.''' |''Steamboat Willie'' (1928) |- |'''Видумал''' |Волт Дизни |- |'''Свой глас давали''' |Волт Дизни (1928–1929) Марджори Ралстон (1929) Марселита Ґарнер (1930–1939) Телма Боардман (1938–1942) Рут Клифорд (1944–1952) Дженет Валдо (1974) Руси Тейлор (1986–2019) Кейтлин Роброк (2019–нєшка) Нада Блам Єлена Дьордєвич Попович Йована Цавнич |} '''Мини Маус''' (анґ. ''Minnie Mouse'' ) то популарнa подоба зоз рисованих филмох Волт Дизни компаниї. Створели ю 1928. року, вєдно зоз [[Мики Маус]]ом, Волт Дизни и Аб Айверкс. У стрипу ''The Gleam'' 1942. року одкрите єй полне мено – Минерва Маус, котре ше ридко кеди хаснує и вообще спомина. == Фамелия и товарише == У стрипу ''Mr. Slicker and the Egg Robbers'' представени єй родичи - оцец Маркус Маус и мац чийо мено нє спомнуте. Обидвойо фармере. Тиж так ма бачика (або шовґра) Милтона, бабу Матилду и дїда Маршала Мауса, котри ше барз ридко споминаю. Єй найпознатши родзини то други бачи (або шовґор) Мортимер и Минийово шестренїци двойнята Мили и Мелоди. У векшини случайох, Мини представена як [[Мики Маус]]ова дзивка, найлєпша пайташка Пати Патак, як и Шильова и Пайова добра товаришка, котри тиж так главни подоби франшизи котра означела живот и творенє Волта Дизния. == История == [[Мики Маус]] створени як надополнєнє за предходну гвизду Волта Дизния - заяца Освалда (котри барз здабал на Микия). Медзитим, творец похопел же Мики нє може буц нова гвизда сам. Же би мал нагоду (часто нєсхопно и франтуюцо) флертовац , створена Мини Маус, надополнєнє за шицки Освалдово любовни интереси. Мини представя надополнєнє за паночку Котонтейл, Фани и другим женским подобом зоз сериї заяца Освалда. Минов способ облєканя дизайновани як при дзивкох флаперкох. Єй главни шмати то сукня флаперка на точки и попод єй долнї шмати кникерс. Обачлїви и єй ципели, превельки ципели на запетку углавним жовтей фарби. З часом, Минов випатрунок постава досц конзервативни, окреме 1940-их и 1950-их. Мини по нєшка скоро вше облєчена до целовей лєбо червеней сукнї, док ше, у скорейших приказованьох могла видзиц же є облєчена до шицких комбинацийох белавей, чарней и желєней фарби. Єй главни характеристики то же є сладка, розбавена, музикова и заводлїва. Мини Маус свойо перше приказованє витворела у шейсцминутовим чарно-билим рисованим филму Plane Crazy 1928. року. У нїм, Мини поволана же би ше приключела Микийови на його першим лєту. Вона прилапює понуканє, за розлику од понуканя же би го побочкала при полєцованю. Мини на концу була примушена го побочкац, алє то резултує зоз єй наглим скаканьом зоз авиона зоз падобраном. Уж у першим филму утвердзене же ше Мини и Мики познаю од скорей. Шлїдующи филм то ''The Gallopin''' ''Gaucho''. Мини занята у бар ресторану Кантина Арґентина у Арґентини. Вона танцує танґо за ґауча Микия и криминалца Дабу. Обидвоме флертию зоз ню на єй наступу. Интересантне же у тим рисовани филму випатрало же да ше Даба, Мики и Мини нє познаю. У и нєшка популарним и препознатлївим трецим филму Парна ладя Вили находзи ше першобутна дефиниция Микийового, Минийового и Дабового випатрунка и характеру. Даба бул капитан парней ладї, Мики часц посади, а Мина була їх єдини путнїк. филму ''The Picnic'' 1930. року Мини представя Микийови свойого любимца пса Ровера. То уствари Плутон хтори витворює свойо перше зявйованє. Нєшка, у велїх епизодох ''Микийовим бавилїщу'' и ''Mickey`s RoadsterRacers'' мож видзиц як Мини ма маче Фиґаро, котре ше премиєрно зявює у рисованим филму Пинокио. У другей половки 1930-их Мини ше нє так часто зявйовала у Микийових филмох, лєм пре уводзенє його нових пайташох – Шилї, Паї Патка и Плутона. Тоти подоби менєй-вецей завжали Миново место. Єй зявйованє ше досц зменшали, медзитим мала вецей главни улоги у рисованих филмох о Плутонови и Фиґарови 1940-их. Мини ше врацела до главней постановки 1980-их у филму ''Mickey`s Christmas Carol'' 1983. року. Пейц роки познєйше, 1988. року, достала насловну улогу у особним филму ''Totally Minnie''. У ''Mickey Mouse Works'' (1999–2000) конєчно ше зявює у власних сеґментох. Була главна у сеґментох Maestro Minnie, дзе ше видзи як дириґує зоз оркестром. У сериї Микийов клуб водзи Микийов ноцни клуб. Поряднє ше зявйовала у анимираней сериї Микийово бавилїще, а мала насловну улогу у краткометражним спин-оф рисованим филму ''Minnie`s Bow-Toons'' дзе ма зоз Патом бутик. Хвильково ше зявює у найновшей анимираней сериї ''Mickey`s Roadster Racers'' , як и у окремним єй сеґменту хтори ше зявює на концу епизоди - ''Minnie`s Happy Helpers''. Мини Маус ше вшадзи зявює лєм у виданю поробеним у 3Д технїки. Мини Маус 22. януара 2018. року достала свою гвизду на Голивудскей драги познатих. == Зявйованя == === Кратки филми === {| class="wikitable" |+ |Steamboat Willie (1928)    The Galloping Gaucho (1928)    The Barn Dance (1929)    Plane Crazy (1929)    When the Cat's Away (1929)    The Plow Boy (1929)    The Karnival Kid (1929)    Mickey's Follies (1929)    Mickey's Choo-Choo (1929)    Wild Waves (1929)    The Cactus Kid (1930)    The Fire Fighters (1930)    The Shindig (1930)    The Gorilla Mystery (1930)    The Picnic (1930)    Pioneer Days (1930)    The Birthday Party (1931)    Traffic Troubles (1931)    The Delivery Boy (1931)    Mickey Steps Out (1931)    Blue Rhythm (1931)    The Barnyard Broadcast (1931)    The Beach Party (1931) |Mickey Cuts Up (1931)    Mickey's Orphans (1931)    The Grocery Boy (1932)    Barnyard Olympics (1932)    Mickey's Revue (1932)    Musical Farmer (1932)    Mickey in Arabia (1932)    Mickey's Nightmare (1932)    The Whoopee Party (1932)    Touchdown Mickey (1932)    The Wayward Canary (1932)    The Klondike Kid (1932)    Building a Building (1933)    Mickey's Pal Pluto (1933)    Mickey's Mellerdrammer (1933)    Ye Olden Days (1933)    The Mail Pilot (1933)    Mickey's Mechanical Man (1933)    Mickey's Gala Premier (1933)    Puppy Love (1933)    The Steeplechase (1933)    The Pet Store (1933)    Shanghaied (1934) |   Camping Out (1934)    Mickey's Steamroller (1934)    Two-Gun Mickey (1934)    On Ice (1935)    Mickey's Rival (1936)    Hawaiian Holiday (1937)    Boat Builders (1938)    Brave Little Tailor (1938)    Mickey's Surprise Party (1939, у краткој реклами)    The Little Whirlwind (1941)    The Nifty Nineties (1941)    Mickey's Birthday Party (1942)    First Aiders (1944, у Плутоновом шорту)    Bath Day (1946, у Фигаровом шорту)    Figaro and Frankie (1947, у Фигаровом шорту)    Mickey's Delayed Date (1947)    Pluto's Sweater (1949, у Плутоновом шорту)    Pluto and the Gopher (1950, у Плутоновом шорту)    Crazy Over Daisy (1950, камео појава)    Pluto's Christmas Tree (1952)    Mickey's Christmas Carol (1983, без дијалога)    Runaway Brain (1995)    Get a Horse! (2013) |} === Телевизийни зявйованя === * ''he Mickey Mouse Club'' (1955–1959; 1977–1979; 1989–1994) * ''Mickey Mouse Works'' (1999–2000) * ''House of Mouse'' (2001–2003) * ''Mickey Mouse Clubhouse'' (2006–2016) * ''Minnie's Bow-Toons'' (2011–нєшка) * ''Mickey Mouse'' (2013–нєшка) * ''Mickey and the Roadster Racers'' (2017–нєшка) == Свой глас давали == У периодзе од 1928. по 1929. Минов глас давал єй творитель Волт Дизни. Марджори Ралстон, тринаста Дизнийова роботнїца, пожичела глас Мини у кратким филму Wild Waves 1929. року, алє после того престала прето же була ганьблїва. Од 1930. до 1939. року Мини глас давала Марселита Ґарнер. Телма Боардман пожичела глас Мини у радио програми The Mickey Mouse Theater of the Air у периодзе од 1941. по 1942. рок. После Телми, од 1942. по 1952. Мини синхронизовала Рут Клифорд. Дженет Валдо була Мини 1974. року, по потреби Дизнилендового албума ''An Adaptation of Dickens` Christmas Carol, Performed by The Walt Disney Players''. По 1986. рок, Мини нє мала глас у диялоґох, кед єй живот удихла Руси Тейлор. Руси ище и нєшка дава глас Мини Маус. Єй покойни супруг, Вайли Алвин, пожичовал глас Микийови од 1977. року по шмерц 2009. року. У Сербиї постоя три синхронизациї. Перша синхронизация Радио-телевизия Беоґрад зоз 1980-их, згорела после НАТО бомбардованя будинку РТС-а 1999. року. Нада Блам пожичела глас Мини у тей синхронизациї. У периодзе од 2006. по 2013. рок студио Лаудворкс робел Мики Маус синхронизациї за Радио-телевизию Сербиї. Теди глас Мини пожичела Єлена Дьордєвич Попович. РТС вецей нє мал Дизнийову лиценцу од 2013. року, так же Мики Маус синхронизациї на даяки час престали. Истого року, Єлена ше врацела як Мини у биоскопскей синхронизациї краткого рисованого филма ''Get a Horse! (Лапай коня!''). Вєшенї 2016. року Хепи ТВ почала емитованє Дизни змистох. Синхронизациї робела сама телевизия. Сихронизовали Микийово бавилїще, котре пред 2010. роком синхронизовал студио Лаудворкс. Глас Мини пожичела Йована Цавнич. == Вонкашнї вязи == * [https://web.archive.org/web/20170725075747/http://www.imdb.com/character/ch0000681/ Мини Маус] на сайту IMDb (на язику: анґлийски) 17q1an1mqp7lm4lc7b08f0upsxpjsyz 0 286 3215 3214 2024-10-14T16:26:33Z Amire80 9 10 измена увезено 3214 wikitext text/x-wiki '''Минута''' то єдинка часу звичайно єднака 1/60 (перши сексаґезимални розламок<ref>[https://web.archive.org/web/20120324134833/http://www.wisteme.com/question.view?targetAction=viewQuestionTab&id=1768 „What is the origin of hours, minutes and seconds?”]</ref>) годзини, 60 секундом. У UTC стандарду часу, минута у ридких нагодох ма 61 секунду, а то пошлїдок преступних секундох (єст одредба же би ше уруцело неґативну преступну секунду, цо би резултовало у 59 секунди, алє ше таке нїґда нє збуло у вецей як 40 рокох под тоту систему). И попри того же су нє СИ єдинки, минути прилапени за хаснованє зоз СИ єдинками. СИ симбол за минуту або минути то '''min''' (без точки). Символ ''прим'' ше тиж дзекеди нєформално хаснує за означованє минути часу. [[Файл:La minute (315630347).jpg|thumb|Диґитална годзина хтора указує нула годзин и єдну минуту|246x246px]] Минута може буц: * єдинка за час хтора єднака 1/60 часци годзини, односно 60 секундом. (Даєдни ридки минути маю 59 або 61 секунду; опатрице преступну секунду.) * єдинка за угел, 1/60 часц ступня. Вона тиж позната и як '''минута угла''' або '''лучна минута''', и далєй ше може подзелїц на 60 лучни секунди. Символ за лучну минуту то ''прим'' (′). На приклад, петнац минути ше може написац як 15′. Медзитим, частейше ше хаснує апостроф (U+0027). Жем ше обраца по своєй поларней осовини през 15 лучни минути у каждей минути часу. Лучна минута на Жемовим екваторе виноши приблїжно єдну наутичну милю. Годзина, вироятно, ма 60 минути пре уплїв Вавилонцох хтори хасновали числову систему на бази 60. == История == Ал-Бируни<ref>[https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB-%D0%91%D0%B8%D1%80%D1%83%D0%BD%D0%B8 Al-Biruni] (1879) [1000]. [https://books.google.ca/books?id=pFIEAAAAIAAJ&pg=PA147&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false The Chronology of Ancient Nations]. Преклад: Sachau, C. Edward. б. 147—149.</ref> по першираз подзелєл годзину сексаґезимално на минути, секунди, трецни и штвартини 1000. року кед бешедовал о жидовских мешацох. Историйно, слово "минута" походзи з латинского ''pars minuta prima'', цо значи "перша мала часц". Тото дзелєнє годзини ше може додатно прецизовац зоз фразу "друга мала часц" (латински: ''pars minuta secunda''), зоз хторей походзи слово "секунда". Кед ше ище далєй прецизує, термин треци (1⁄60 секунди) остава у даєдних язикох, на приклад у польским (''tercja'') и турским (''salise''), и попри того же векшина сучасних хаснованьох дзелї секунди з помоцу децималох. Символску ознаку прима за минути и двойнїсту прима за секунди мож тримац як означованє першого и другого пререзу годзини (подобнє як цо стопа перши пререз ярда або можебуц ланца зоз инчами як другим уровньом). Страдньовикови науковец Роджер Бейкон 1267. року, пишуци на латинским, дефиновал дзелїдбу часу медзи полним мешацом як число годзинох, минутох, секундох, трецинох и штвартинох (''horae, minuta, secunda, tertia и quarta'') пополадню наведзеного календарского датума. Уводзенє мунтатовох за минути и годзини було можлїве аж теди кед Томас Томпион, анґлийски годзинкар, пренашол повратни фейдер 1675. року.<ref>Mitman, Carl (1926). [https://archive.org/details/sim_scientific-monthly_1926-05_22_5/page/424 „The Story of Timekeeping”]. The Scientific Monthly. 22 (5): 424—427.</ref> == Референци == <references /> == Литература == * [https://sr.wikipedia.org/wiki/Oksfordski_re%C4%8Dnik_engleskog_jezika The Oxford English Dictionary], Oxford: Oxford University Press. * Landes, David S. (1983), Revolution in Time,[https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B5%D0%BC%D0%B1%D1%80%D0%B8%D1%9F_(%D0%9C%D0%B0%D1%81%D0%B0%D1%87%D1%83%D1%81%D0%B5%D1%82%D1%81) Cambridge]: Harvard University Press. * Holford-Strevens, Leofranc (2005), [https://archive.org/details/historyoftime00holf The History of Time: A Very Short Introduction] Very Short Introductions, Vol. 133, Oxford: Oxford University Press, owre1vz51eyk2hq4stolsmgu7we5zjk 0 287 3223 3222 2024-10-14T16:27:31Z Amire80 9 7 измена увезено 3222 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" | <big>Мирон Будински</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Miron Budinski 1931 2018.jpg|alt=Мирон Будински|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |19. фебруара 1931. року |- |'''Умар''' |2. юния 2018. року (87) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Ґимназия у Бачким Петровцу |- |'''Универзитет''' |Природно-математични факултет у Беоґрадзе |- |'''Период твореня''' |1948—1970. |- |'''Жанри''' |просвита, литература, култура |- |'''Поховани''' |Городски теметов у Новим Садзе |} '''Мирон Будински''', (*19. фебруар 1931—†2. юний 2018), културни дїяч, писатель и професор медзи Руснацами у Войводини. == Биоґрафия == Мирон Будински ше народзел у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] 19. фебруара 1931. року. Оцец Янко и мац Мелания родз. Такач. Мирон мал ище шестру Марию и брата Якима. Його оцец Янко Будински бул познати друкарски роботнїк, културно-просвитни роботнїк и вельорочни театрални аматер у Руским Керестуре и вон мал обачлїви уплїв у интелектуалним формованю свойого сина Мирона. Мирон Будински закончел основну школу у своїм валалє, а 1. класу нїзшей ґимназиї школского 1943/44. року у Ужгородзе. 2, 3. и 4. класу нїзшей ґимназиї зоз одличним успихом закончел у Руским Керестуре и бул ошлєбодзени од покладаня малей матури. Висши класи ґимназиї зоз вельку матуру закончел у Бачким Петровцу 1951. року, а Природно-математични факултет у Беоґрадзе 1955. року. Мирон Будински ше оженєл зоз Марию родз. Сабадош зоз Руского Керестура. У малженстве мали дзивку Любку. Уж такой по законченю студийох, школского 1955/56. року, Мирон Будински робел як професор у ґимназиї у Старей Пазови, а вец у индустрийней школи зоз практичну обуку од 1957. по 1960. рок. Од 1960. року постал асистент на Технїчним факултету у Новим Садзе и ту робел полни єденац роки. Потим робел як професор математики у ґимназиї у Србобранє од 1971. по 1973. рок. Року 1973. року ше врацел на место фахового сотруднїка на Технїчни факултет у Новим Садзе и ту остал по 1996. рок, кед пошол до пензиї. Умар 2. юния 2018. року. Поховани є на Новосадским теметове. == Литературна творчосц == Мирон Будински ище як школяр постал сотруднїк ''Пионирскей заградки'', новинох ''Руске слово'' и часопису за културу ''Шветлосц''. Поезию писал на руским а познєйше и на словацким язику. Мирон Будински охабел значни шлїд у рускей литератури у Войводини. Велї ґенерациї руских школярох у рамикох школскей лектири читали його ''Воденїчку на стриберним потоку'', а його писнї и приповедки читали у ''Пионирскей заградки''. Кнїжку сказкох (22 сказки) ''Воденїчка на стриберним потоку'' Мирон Будински обявел 1969. року. Будински удатно витворює индивидуалну димензию текстох зоз преширйованьом и конкретизованьом руского животного простору, зоз животну филозофию характеристичну за руски етнос. Сказки повязани зоз систему вредносцох и моралнима принципами хтори писатель заступа. ''Воденїчка на стриберним потоку'' Мирона Будинского у цалосци ма винїмкову вредносц за руску литературу.1 За кнїжку ''Воденїчка на стриберним потоку'' Мирон Будински достал награду ''Невен'' на Змайових дзецинских бавискох 1970. року у Новим Садзе. [[Файл:Vodenjicka na stribernim potoku.jpg|alt=Воденїчка на стриберним потоку|thumb|314x314px|Кнїжка ''Воденїчка на стриберним потоку,'' перше виданє]] Мирон Будински бул у ґрупи перших пейцох руских писательох хтори постали члени Дружтва писательох Войводини од 1971. року. Було му то вельке припознанє за кнїжку сказкох за дзеци ''Воденїчка на стриберним потоку'', єдину кнїжку на руским язику котра дожила три виданя. Старши любителє нашей литератури уж од 1948. року у рочних Календарох, а од 1952. року и у часопису ''Шветлосц'' мали нагоду читац його поетски и прозни витвореня аж по 1970. рок кед, пре обєктивни причини, престал активно сотрудзовац зоз нашу периодику. Алє, його твори були и далєй заступени у наших антолоґийох, а обявйовани су и на сербским, словацким, українским, македонским и румунским язику. То найлєпши доказ же твори Мирона Будинского здобули тирвацу вредносц и достойне место у нашей културней скарбнїци. == Анґажованє на просвитним планє == Мирон Будински бул єден з авторох важного тексту-документу о „Дружтвеней и педаґоґийне оправданосци за снованє Ґимназиї на руским наставним язику” 1969/1970. року у Руским Керестуре, у хторим медзи иншим стало же рoзвой националних културох нєподполни без просвитно-oбразовних установох, у першим шоре без школства зоз наставу на мацеринским язику, та и Ґимназию по руски. Мирон Будински тиж надпоминал же у прешлосци наука нє була доступна ширше у народзе, бо векшина людзох знала лєм звичайни каждодньови язик, а нє и язик науки, як и же наш руски народ зробел вельки крочай и усиловносц у Руским Керестуре 7. септембра 1970. року з oтвераньом ґимназиї. Ґимназия у Руским Керестуре 1970. року була обновенa дзекуюци потримовки и закладаню ентузиястох яки бул Мирон Будински и вона и тераз иснує и роби у Руским Керестуре як єдина руска штредня школа у Сербиї и у швеце! Мирон Будински бул замерковани и як маляр-аматер. Свойо подобово роботи обявйовал у руских виданьох. Мирон Будински призначени як маляр-аматер у лексикону ''Подобова творчосц Руснацох''<ref>''Подобова творчосц Руснацох,'' Мирон Будински, Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 2003, б. 20.</ref>. Мирон и Мария Будински були члени и почитователє [[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтва за руски язик, литературу и културу]] од самого його снованя 1970. року. == Литература == * Јулијан Тамаш: ''Русинска књижевност, историја и статус,'' Матица српска, 1984. боки 228-231 * P. R. Magocsi and Ivan Pop: Budinski, Miron. See Literature: Vojvodina, ''Encyclopedia of Rusyn History and Culture,'' University of Toronto, 2005, ISBN 0-8020-3556-3, p. 52. * Ґрупа авторох, „Мирон Будински, маляр аматерˮ - ''Подобова творчосц Руснацох,'' Дружво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 2003, бок 20 == Вонкашнї вязи == * [https://www.ruskeslovo.com/wp-content/uploads/2021/06/1952-SVETLOSC-cislo-1-digitalizovane.pdf ''Шветлосц, часопис за литературу и културу'' (Перше число)], Видавательне и друкарске предприяце Руске слово, Руски Керестур, 1952, бок 30 * [https://www.ruskeslovo.com/wp-content/uploads/2021/05/Zahradka-cislo-1-1947-.pdf ''Пионирска заградка,'' часопис за руски дзеци у ФНРЮ], юний 1947, чис. 1 Рок 1, писня ''Двойо курчатка,'' бок 6 * [https://www.youtube.com/watch?v=ptNF-c2ypi8 ''Стихи Мирона Будинского''] - рецитує Мария Горняк * WorldCat the world’s largest library catalog: [https://www.worldcat.org/title/439260479 ''Vodenïčka na stribernim potoku''] * Kupindo.com: [https://www.kupindo.com/Bajke/65461061_VODENICA-NA-SREBRNOM-POTOKU-Miron-Budinski ''VODENICA NA SREBRNOM POTOKU'' - Miron Budinski] == Референци == prvsi5lftkg7od0vvczngqnf7zrws7u 0 288 3234 3233 2024-10-14T16:27:31Z Amire80 9 10 измена увезено 3233 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Мирон Гайдук</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Miron Hajduk.jpg|alt=Мирон Гайдук |center|thumb|269x269px]] |- |'''Народзени''' |20. мая 1914. |- |'''Умар''' |11. юния 1993. (79) |- |'''Державянство ''' |австроугорске, югославянске |- |'''Язик творох ''' |руски |- |'''Школа ''' |основна школа Руски Керестур |- |'''Период твореня ''' |1966—1984. |- |'''Жанри ''' |ґлумец-аматер, сценски роботнїк |- |'''Поховани ''' |у Руским Керестуре |} '''Мирон Гайдук''' (*20. май 1914—†11. юний 1993), ґлумец-аматер, сценски роботнїк, домар и послужитель. == Биоґрафия == Мирон Гайдук ше народзел 20. мая 1914. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Оцец Штефан и мац Мария родз. Рац. Скоро цали свой роботни вик препровадзел як роботнїк у керестурским Доме култури. Бул його домар, ґардеробер, сценски роботнїк, послужитель, пораяч и шицко друге цо було потребне зробиц под час роботного часу. Нє прешол анї єден концерт, анї єдна театрална представа, та анї велї госцованя без „бачика Мироня“, як го на початку звикли волац керестурски аматере. Нє прешла без його анґажованя анї єдна културна програма у валалє, анї єдна Червена ружа, анї єден Драмски мемориял Петра Ризнича Дядї у чаше кед бул заняти у Доме култури. Та аж анї после 1984. року, кед пошол до пензиї по сили закона, бо уж мал 70 роки. Скоро седем роки, док го хорота нє звладала, ище бул активни у Театре и на Мемориялу. Мал уж 52 роки кед ше почал занїмац и зоз театралним аматеризмом як ґлумец. Було то 1966. року, кед му [[Петро Ризнич Дядя|Петро Ризнич]] зверел епизодну улогу у драми ''На дну'' Максима Горкого. Мирон Гайдук тоту улогу успишно одбавел и потим му режисер [[Дюра Папгаргаї]] зверел и векшу улогу Ґазди у Нушичовей ''Подозривей особи''. По тей улоги го аматере наволали „Ґазда Спасоє“ и под тим меном го познали скоро шицки жителє Керестура, а тиж и други режисере. За свою пожертвовну роботу Мирон Гайдук достал вецей припознаня як од керестурскей Месней заєднїци так и од Руского народного театра Дядя. Остатнє припознанє – з нагоди 35. Драмского меморияла – уж нє могол особнє прияц на сцени, та го представителє Театра нащивели дома и там му уручели припознанє. Мирон Гайдук умар 11. юния, а поховани є 12. юния 1993. року на теметове у Руским Керерстуре. {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |Ґлумел у тих театралних фалатох |- | '''Рок''' | <div style="text-align: center;"> '''Театрални фалат''' | <div style="text-align: center;"> '''Улога''' |- |1966. |М. Горки: НА ДНУ |Безпризорни |- |1967. |Б. Нушич: ПОДОЗРИВА ОСОБА |Ґазда Спасоє |- |1977 |М. В. Ґоґоль: РЕВИЗОР |Тарґовец |- |1979. |Б. Брехт: ОПЕРА ЗА ТРИ ҐРОШИ |Роберт |- |1981. |Е. Лабиш: ФЛОРЕНТИНСКИ КАЛАП |Везине |- |1983. |М. Ковач: ОРАЧЕ, ОРАЧЕ |Осиф |- |1984. |Скарничи – Тарабузи: КАВИЯР И ҐЕРШЛА |Дїдо Симеоне |- |1988. |А. Островски: ЛЄС |Треци госц |} == Литература == * Дюра Латяк: „Мирон Гайдук, ґлумец-аматер, сценски роботнїк, домар и послужительˮ - ''50 роки Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї,'' Завод за културу войводянских Руснацох, НВУ Руске слово и Дом култури Руски Керестур, Нови Сад, 2018, бок 136. g24y2enqadoueuqo4n5n3rnairoygf9 0 289 3259 3258 2024-10-14T16:27:33Z Amire80 9 24 измене увезене 3258 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Мирон Жирош</big> |- | colspan="2" | [[Файл:Miron Žiroš 1936 2016.jpg|alt=Мирон Жирош|center|thumb|264x264px]] |- |'''Народзени''' |1. юния 1936. |- |'''Умар''' |29. новембра 2016. |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Учительска школа, Зомбор |- |'''Висша школа''' |Висша управна школа, Нови Сад |- |'''Период твореня''' |1953—2015. |- |'''Жанри''' |просвита, новинарство, публицистика |- |'''Поховани''' |у Мучоню, Мадярска |- |'''Припознаня''' |Наградa часопису ''Шветлосц'', Наградa Дружтва новинарох Войводини, Наградa КПЗ Войводини ''Искри култури'', Орден роботи зоз стрибернима венцом, Награда ''Анатолий Годинка'' за 2012. рок |} '''Мирон Жирош''' (*1. юний 1936—†29. новембер 2016), просвитни роботнїк, новинар, публицист и наукови виглєдовач. == Биоґрафия == Мирон Жирош ше народзел 1. юния 1936. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]<ref>[http://www.druztvo.org/ruski/vidania/22%20Studia%20Ruthenica.pdf Мирон Жирош (1936–2016)], новинар, публициста и културни творитель, ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 22, 2017, б. 165.</ref>. Оцец Янко и мац Леона родз. Семан. Мирон бул наймладше дзецко у фамелиї, мал ище брата Любу и шестру Маґду. Основну школу Мирон закончел у Руским Керестуре, перши роки под час окупациї по мадярски, вец у нїзшей ґимназиї по руски. Школованє предлужел у Учительскей школи у Зомборе и законче ю 1953. року. Перше место службованя му було у дюрдьовскей школи дзе, попри роботи у класи зоз школярами, скоро 4 роки бул активно уключени и до роботи КПД Тарас Шевченко. Року 1957. Мирон Жирош прешол на службу до школи у Руским Керестуре, дзе предлужел и свою дружтвену активносц. Дзекуюци тей активносци вон достал стипендию од Землєдїлско-продуковательней задруґи Русин з Руского Керестура и од 1959. по 1961. рок закончел Висшу управну школу у Новим Садзе. После дипломованя єден кратши час робел як правнїк у спомнутей задруґи, а кед вона интеґрована до Польопривредного комбинату Црвенка у Червинки, Жирош прешол до НВП ''Руске слово'' и там робел як новинар (1961-1962), а потим пошвидко прешол до Землєдїлскей задруґи Перши май у Руским Керестуре за управителя. Мирон Жирош ше 1959. року повинчал зоз Гелену Верешову. Достали дзивче Славку хтора, як дворочне дзецко, траґично настрадала. По власним жаданю, пре дальше усовершованє, 1965. року розришени є з длужносци управителя и преселєл ше до Нового Саду. Спочатку робел як педаґоґ и предлужел студиї на Правним факултету як позарядови студент. Кед 1966. року, по дзешецрочней прерви, обновени бешедни емисиї на руским язику на Радио Новим Садзе, Мирон Жирош ше врацел до новинарства. Робел як новинар-редактор полни 25 роки и з Радио Нового Саду 1991. року пошол до пензиї. [[Файл:Promocija u Miskolcu 12. 11 1998.jpg|alt=Промоция кнїжки Мирона Жироша у Мишколцу, Мадярска|thumb|390x390px|Промоция кнїжки Мирона Жироша у Мишколцу, Мадярска, 12. новембра 1998. року. З лїва: др Иштван Удвари, нєпозната, Мария Жирош и Мирон Жирош]] У Новим Садзе Мирон Жирош ше тиж уключел до дружтвено-политичней активносци. Вецей роки бул член Управного одбору КУД Максим Горки, член Комисиї за животни стандард Дружтва новинарох Войводини и Союзу новинарох Югославиї. Єден час бул и предсидатель Управного одбору Фонду заєднїцкого трошеня РТВ Нови Сад, єден мандат делеґат РТВ НС у Скупштини Югославянскей радио-телевизиї, а вецей роки бул и судия-поротнїк у Окружним судзе у Новим Садзе. == Период публицистичней творчосци == Як радийски новинар Жирош писал прилоги и ушорйовал ''Радио новини'', потим ''Емисию за валал'', як и емисиї з нашей прешлосци ''Давно, давно то було'' и ''Драги нашого живота''. У чаше єдинственей рускей радио и телевизийней редакциї (1976-1980), а и познєйше, обявел вецей замерковани документарни прилоги на телевизиї и телевизийни филми. З єдну свою радио-емисию за валал конкуровал на югославянске змаганє Тидзень радия Охрид 1976 и вона преглашена за найлєпшу у информативней функциї. У єй рамикох була и гумористично-сатирична рубрика хтору писал и читал Кооперант Федор (Микола Сеґеди). Нєодлуга потим и Радио Беоґрад у своєй емисиї за валал уведол подобну рубрику. Гелена и Мирон Жирош усвоєли хлапчика Мирослава. У транспортним нєщесцу 1982. року супруга Мирона Жироша Гелена погинула, а вон бул барз покалїчени. Пар роки тирвало його вилїченє и окрипенє. На путованьох по Мадярскей, по руских островох, Мирон Жирош у Мученю упознал Марику (Марию) Йобадьову (Янчикову) хтора му помагала на путованьох по мадярских валалох. Їх познанство коруноване з малжеством. През 25 роки роботи у Рускей редакциї РТВ Нови Сад Мирон Жирош достал вецей награди и припознаня: Награду часопису ''Шветлосц,'' Награду Дружтва новинарох Войводини за новинарски прилог, Награду КПЗ Войводини Искри култури за публицистику, Орден роботи зоз стрибернима венцом и велї други. [[Файл:Bacvansko srimski Rusnaci tom 2.jpg|alt=Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-1991|thumb|268x268px|Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-1991, II том]] Бул член Наукового товаришства Европи и добитнїк Награди ''Анатолий Годинка'' за 2012. рок, хтору додзелює русинска самоуправа у Мадярскей. Од пензионованя Мирон Жирош жил у Казинцбарцики у Мадярскей зоз супругу, универзитетску професорку др Марию Йобадь и дзивку Анамарию, алє свойо публицистични и други твори з найвекшей часци и надалєй обявйовал у руских медийох и публикацийох у Войводини. Мирон Жирош цалого живота писал о Руснацох и за Руснацох Войводини алє, интимно, припадал ґрупи Руснацох хтори були проукраїнски ориєнтовани. Тото було ясно документоване з його посмертно видату кнїжку под насловом ''Статї и есеї''. Мирон Жирош умар 29. новембра 2016. року Казинцбарцики. Поховани є на грекокатолїцким теметове у Мучоню, у Мадярскей. == Библиоґрафия == * ''Погляди до прешлосци'', Грекокaтолїцка пaрохия св. Петрa и Пaвлa, Нови Сaд, 1995, б. 143. * ''Живa Горнїцa І'', ОРУМЕ, Будапешт, 1996, б. 137. * ''Нaдїя под цудзим нєбом'', поемa-xронїкa, Висша педаґоґийна школа Дєрдь Бешенєи, Катедра українскей и рускей филолоґиї Нїредьгаза, Мишколц, 1997, б. 120. * ''Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце (1745–1991)'', под назву ''Досельованє, природни прирост и розсельованє Руснацоx, Том 1,'' Грекокaтолїцка пaрохия св. Петрa и Пaвлa, Нови Сaд, 1997, б. 495. * ''Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце (1745–1991)'', под назву ''Материялна и дуxовна култура Руснацоx'' и ''Як зме ше отримали, Том 2,'' Грекокaтолїцка пaрохия св. Петрa и Пaвлa, Нови Сaд, 1998, б. 514. * ''Мили сину мой'', НВУ Руске слово и Грекокaтолїцка пaрохия св. Петрa и Пaвлa, Нови Сад 2002, б. 222. * ''Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце'', под назву ''Ремеселнїцтво, [[тарґовина]] и погосцительство (1745–2001), Том 4,'' НВУ Руске слово и Грекокaтолїцка пaрохия св. Петрa и Пaвлa, Нови Сад 2004, б. 644. * ''Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце (1745–2001)'', зоз назву ''Живот Руснацоx – з очми новинара , Том 5,'' НВУ Руске слово и Грекокaтолїцка пaрохия св. Петрa и Пaвлa, Нови Сад 2003, б. 520. * ''Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-2001, Том 6,'' НВУ Руске слово'','' 2007, б. 516. * ''Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-2005, Том 7,'' НВУ Руске слово, 2008, б. 498 * ''Америцки мен'', Правдиви приповедки о живоце Руснацох у Америки, Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 2015, б. 143. * ''Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце'', Статї и есеї, НВУ Руске слово, НовиСад, 2021, б. == Ґалерия == <gallery> File:Zirbeseduje.jpg|alt=Мирон Жирош за бешеднїцу|Мирон Жирош за бешеднїцу на єдним науковим совитованю </gallery> == Литература == * Штефан Гудак: ''Слово з нагоди 60 роко живота Мирона Жироша,'' ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 5, 1996-1997, б. 124.<br /> == Вонкашнї вязи == * [https://www.youtube.com/watch?v=8OXqFeYrTyk RUSNACI I HORNJICA] − Miron Žiroš * [https://www.youtube.com/watch?v=WzU_GC-euiE RODZINSKE STRETNUCE] – TV reportaža Mirona ŽIROŠA * [https://www.youtube.com/watch?v=TSUxB2pOIJE Slave Šanta prikazuje] − Stretnuce zoz potomkami rusnacoh u Mađarskej 1996. roku * [https://www.youtube.com/watch?v=307sAoI6rGE Slave Šanta prikazuje] − Miron Žiroš i dr Mikola Novta u Mađarskej medzi Rusnacami (2001). * [https://www.youtube.com/watch?v=leQB_JeeP_U NASELJOVANJE RUSNACOH DO DJURDJOVA] - Miron ŽIROŠ * [https://www.youtube.com/watch?v=Vl8cQEFT5J8 NJIŽNA PREDZA Z PAVUČINI] - pripoveda Miron ŽIROŠ * [https://www.youtube.com/watch?v=81IFfyMS0OQ ČEREHATSKA OAZA MIRONA ŽIROŠA] - Avtor Mirko KANJUH<br /> == Референци == kmxpl8p4k4yqnuzu3klwn3zilxedutp 0 290 3268 3267 2024-10-14T16:27:33Z Amire80 9 8 измена увезено 3267 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Мирон Колошняї</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Miron Kološnjaji 1930 2009.jpg|alt=Мирон Колошняї|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |27. юния 1930. |- |'''Умар''' |19. мая 2009. (79) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Индустрийна штредньо-технїчна школа, Нови Сад |- |'''Период твореня''' |1955—1990. |- |'''Жанри''' |литература, подобова уметносц, прекладательство |- |'''Поховани''' |у Новим Садзе |} '''Мирон Колошняї''' (*27. юний 1930—†19. май 2009), поета, прекладатель и аматер-маляр. ==Биоґрафия== Мирон Колошняї ше народзел 27. юния 1930. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Оцец Михайло и мац Мелания. Основну школу Мирон закончел у Лалитю, а нїзшу ґимназию у Руским Керестуре. Индустрийну штредньо-технїчну школу закончел у Новим Садзе 1953. року, дзе почал студирац права, лєм ше озбильно похорел и мушел претаргнуц студиї. Кед приздравел Мирон Колошняї ше запошлєл у Фабрики арматурох ''Истра'' у [[Кула|Кули]] як технїчни рисовач, вец у ''Авто-каросериї'' у Новим Садзе робел до 1971. року а потим у ''Аґро-индустриї Техно-процес'', та отадз и пошол до инвалидскей пензиї 1981. року. == Литературна творчосц == Мирон Колошняї почал писац ище як школяр основней школи, а перши озбильнєйши поетски роботи обявел у часопису ''Шветлосц''. И нєшка то антолоґийна руска поезия: ''Здогадованє на дзецинство'' и ''Здогадованє на войну''. Нє вельо, алє континуовано, Колошняї писал поезию, прекладал зоз сербкого на руски язик и обявйовал по шицких руских периодикох. Заступени є у Антолоґиї поезиї зоз 1963. року, у антолоґиї поезиї за дзеци по сербски ''Медзи сцернянками асфалтови блїск'' (Стражилово), рускей Антолоґиї поезиї зоз 1984. року, антолоґиї рускей поезиї по мадярски ''Далєкосц стреже'' 1984. року (Форум), антолоґиї поезиї за дзеци по македонски ''Блїскавки над ровнїну'' (Битола) 1975, у рускей антолоґиї поезиї за дзеци ''Хмара на верху тополї'' 1990. року и антолоґиї за дзеци ''Мамко, куп ми кнїжку'' 1995. року Петра Трохановского. Перша його збирка поезиї з насловом ''Вербом при краю'' вишла 1986. року, а 1987. року му обявена збирка поезиї за дзеци ''Ту мам очко''. Друга кнїжка вибраних писньох за одроснутих ''Городска улїца'' му обявена 1987. року. Од теди Мирон Колошняї нє обявйовал авторску кнїжку поезиї, гоч обявел замерковани циклуси як цо тот ''При Дунаю'' и ''Камень у калдерми'' у ''Календару 1988. року'' и його остатнї стихи з насловом ''Як цо и я''. Мирон Колошняї бул успишни прекладатель, прешпивал зоз сербского поезию Стевана Раичковича ''Блїск над водами'' 1989. року, а зоз словенацкого поезию Цирила Злобеца ''У капки роси'' 1983. року. Прекладал аж и дїло Карла Маркса и Фридриха Енґелса ''Комунистични манифест''. Док могол старал ше участвовац у културним живоце Руснацох у Новим Садзе, так же бул аж и писатель сценарийох за тв емисиї и аматер ґлумец. == Робота у обласци подобовей творчосци == Гоч го здравє барз огранїчовало, остатнї роки нагло трацел и вид, цо му окреме очежало занїмац ше з мальованьом, цо окреме любел, так же бул и член Дружтва подобових аматерох Нового Саду, цо значи же його роботи задовольовали досц високи критериї яки на свойо членство Дружтво применьовало. Колошняї мал успиху и у тей уметносци и на вецей заводи викладал свойо роботи на виставох хтори члени Дружтва орґанизовали. Мирон Колошняї призначени як маляр-аматер у лексикону ''Подобова творчосц Руснацох.''<ref>Подобова творчосц Руснацох, Мирон Колошняї, маляр аматер - Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 2003, б. 60</ref> Мирон Колошняї умар у Новим Садзе, 19. мая 2009. року. Поховани є на Городским теметове у Новим Садзе. ==Литература== * J. Тамаш. Русинска књижевност. Историја и статус. Нови Сад, 1984; б. 237-241. * Тамаш Ю. История рускей литератури. Београд, 1997. ==Вонкашнї вязи== * [https://nar.org.rs/rue/%d0%bc%d0%b8%d1%80%d0%be%d0%bd-%d0%ba%d0%be%d0%bb%d0%be%d1%88%d0%bd%d1%8f%d1%97/ Мирон Колошняї (биоґрафия)], вебсайт НАР, Нови Сад, 27. новембер 2023. * [https://esu.com.ua/article-3120 Колошняї Мирон], Енциклопедiя сучасної України, 2014. * [https://rdsa.tripod.com/slajs_na_begelju.htm Шлайс на беґелю] (долу на веб боку маюнок М. Колошняя), вебсайт ''Руснаци у Панониї'' == Референци == hoczppgmxbxy9e60un1jlr0sl5s064c 0 291 3280 3279 2024-10-14T16:27:34Z Amire80 9 11 измена увезено 3279 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ |- ! colspan="2" align="center" | <big>Др Мирон Лазор</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Miron dr Lazor 1929 2002.jpg|alt=др Мирон Лазор|center|thumb|260x260px]] |- | '''Датум народзеня'''|| 9. априла 1929. |- |'''Датум шмерци'''|| 3. авґуста 2002. |- |'''Державянство'''|| югославянске |- |'''Язик творох'''|| руски, сербски |- |'''Школа'''|| Штредня польопривредна школа, Вербас |- |'''Универзитет'''|| Польопривредни факултет, Земун |- |'''Период твореня'''|| 1947—1990. |- |'''Жанри'''||поживове инженєрство, технолоґия статковей покарми |- |'''Поховани''' |на Городским теметове у Новим Садзе |} '''Др Мирон Лазор''' (*9. април 1929—†3. авґуст 2002), єден з наукових преднякох у Заводзе за технолоґию статковей покарми, наукови совитнїк на Технолоґийним факултету у Новим Садзе. == Биоґрафия == Мирона Лазор народзени 9. априла 1929. року у [[Бикич Дол]]у. Оцец Емил и мац Олґа народзена Крайцар. Мирон мал шестру Леону. Перши штири класи основней школи закончел у Привиней ґлави при Шидзе, державну реалну ґимназию у Вуковаре, а штредню польопривредну школу закончел 1947. року у [[Вербас|Вербаше]]. Мирон Лазор мал у малженстве зоз супругу Анку двойо дзеци, сина Владимира и дзивку Верицу. Спрам планского розподзелєня и розказу тедишнїх державних власцох Мирон Лазор по 1951. рок робел у вецей войводянских местох, накратко и у Министерстве у Беоґрадзе, а вец ше предлужел школовац. Польопривредни факултет у Земунє, винїцарско-овоцарски напрям Мирон Лазор закончел 1955. року. Такой по дипломованю вон прешол робиц до комбинату ''Серво Михаль'' у Зренянину. Там робел як фаховец на руководзацих функцийох, а 1966. року отамаль пошол зоз функциї технїчного директора Комбината. Ище под час роботи у Комбинату ''Серво Михаль'' Мирон Лазор вше баржей уходзел до швета науки. Вон мал одредзени визиї та прето бул єден зоз сновательох тедишнього ''Югославянского института поживового инженєрства'' и єден з наукових преднякох у ''Заводзе за технолоґию статковей покарми'' на Институту, обидва були основани 1963, року. Основна наукова обласц у хторей Мирон Лазор творел та, на концу, и докторовал 1973. року у Заґребе, була утвердзованє и стандардизация статковей покармовей мишанїни (концентрату). Ма обявени даскельо дзешатки самостойни и тимски науково роботи з тей обласци а роботи му публиковани у часописох на сербским, нємецким и анґлийским язику. У остатнїм науковим и творчим периодзе Мирон Лазор ше анґажовал на цо лєпшим хаснованю чечних и секундарних продуктох поживовей индустриї, найвецей на дальшим преробку меласи. По своїх наукових роботох у тей обласци др Лазор бул познати и на других универзитетох у бувшей Югославиї. Др Мирон Лазор роками сотрудзовал на Радио Новим Садзе у емисиї за валал на руским язику, як и у новинох ''Руске слово''. До пензиї др Мирон Лазор пошол 1990. року як наукови совитнїк на Технолоґийним факултету у Новим Садзе. Умар 3. авґуста 2002. року и поховани є на Новосадским теметове. == Литература == * ''Спатранє двасторочней прешлосци'', Руснаци у Шидзе и околних местох – три значни ювилеї, КПД ''Дюра Киш'' и Грекокатолїцка парохия Преображеня Господнього, Шид, 2007 ==Вонкашнї вязи == * [https://rtvcentarsrem.rs/%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B8-%D0%B1%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D1%9B%D0%B0%D0%BD%D0%B8/ Познати Бикићани], РТВ Центар Срем, информативни портал * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2017/01/Bikic-Dol-Monografija.pdf Мирон Лазор, ''Бикич Дол''], моноґрафия, Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2016. б. 141 * Мирон Жирош: [https://rdsa.tripod.com/Malinarod.html Бачванскосримски Руснаци дома и у швеце (1745-1991)], реферат, ''Руснаци у Панониї,'' вебсайт rdsa.tripod.com, чис. 32 73v2wkvauhfjmb1zz92ytbiy563j73v 0 292 3293 3292 2024-10-14T16:27:34Z Amire80 9 12 измена увезено 3292 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Мирослав Силадї</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Miroslav Siladji 2.jpg|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |17. децембра.1957. |- |'''Умар''' |30. децембра. 2012. (55) |- |'''Державянство''' |югославяске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Школа школярох у привреди, Вербас |- |'''Период твореня''' |1980—2012. |- |'''Жанри''' |интернет, култура, информованє |- |'''Поховани''' |у Вербаше |} '''Мирослав Силадї''' (*17. децембер. 1957—†30. децембер. 2012), вебмастер, културно-просвитни дїяч. == Биоґрафия == Мирослав Силадї народзени 17. децембра.1957. року у [[Вербас|Вербаше]]. Оцец Владимир Силадї и мац Наталия Силадї, народзена Буила. Основну и штредню школу та Школа школярох у привреди, напрям ратарство Мирослав закончел у Вербаше. Войско служел у Травнику и Баня Луки 1978. По одслуженю войного року Мирослав Силадї почал робиц у вербаскей цукровнї дзе робел по 2005. рок на вецей позицийох. Потим ше опробовал як приватни привреднїк и ґрафични дизайнер. Мирослав Силадї ше 1980. року оженєл зоз Єлену Фа зоз [[Руски Керестур|Руского Керестура]]. У малженстве мали двойо дзеци: дзивку Тат'яну и сина Здравка. == Анґажованє у Рускей матки == Мирослав бул вельки любитель електронїки и рахункарох зоз хторима ше од младосци занїмал. Тот гоби окреме розвил кед почал приватну праксу. У тим периодзе ше уключел до активносцох [[Руска матка (други период)|Рускей матки]] за хтору направел и отримовал интернет бок. У роботи Рускей матки участвовал як предсидатель месного одбору у Вербаше, член управного одбору РМ и єй портпарол. Бул член делеґациї Рускей матки на конґресу [[Шветови конґрес Русинох/Руснацох/Лемкох|Шветовей ради Русинох/Руснацох/Лемкох]] 2009. року и бул вибрани за предсидателя Конґресней комисиї за економски розвой и привредне сотруднїцтво. На зашеданю Шветовей ради РРЛ 2012. року у Кринїци у Польскей Мирослав Силадї бул вибрани за главного редактора културно-белетристичного часопису ''Голос Русина''. У тим периодзе бул и администратор веб сайту Шветовей ради РРЛ. == Учасц у културним живоце == Бул єден зоз сновательох Новинскей аґенциї ''Рутенпрес'' и на початку єй роботи Мирослав Силадї направел и отримовал єй сайт. Тиж так мал и власни сайт под назву ''Руснак инфо''. Його главне опредзелєнє бул ґрафични дизайн, першенствено у виробки плакатох, поволанкох, каталоґох, алє и на шицких других продуктох рекламного и пропаґандного материялу. Окреме бул заинтересовани за виробок и администрованє интернетових сайтох и продукцию музичних радио и телевизийних емисийох. Участвовал у роботи єдного зволаня Националного совиту Руснацох. Mирослав бул почитователь рускей култури, уметносци и литератури. Бул член КПД ''Карпати'' зоз Вербасу и єден час член управного одбору. Бул идейни творец конкурса за найлєпшу руску сказку "Руски витяз". Автор є вецей сатиричних приповедкох од хторих єдна "Руски цаР". Бул лауреат першей награди "Соцки" на манифестациї гумору и сатири ''Коцурска чутка'' 2011. року. Остатнї два роки Мирослав Силадї робел и як дописователь рускей редакциї Радия Нови Сад. Мирослав Силадї дїйствовал як активиста у култури и просвити Руснацох у Войводини, почитовал свойо руски коренї и стаємно ше процивел українофилскому пробованю прекраваня рускей прешлосци и їх нєпочитованю народного паметаня при Руснацох у Войводини и Горватскей. Мирослав Силадї умар нєсподзивано 30. децембра 2012. року, мал лєм 55 роки. Поховани є на теметове у Вербаше. == Вонкашнї вязи == * [https://www.lem.fm/spomin-pro-miroslava-siladi/ Спомин про Мирослава Сіладі], вебсайт www.lem.fm, 18. децембер 2013. * [https://www.rusyn.sk/otrimani-persi-vecar-festivalu-humora-i-satiri/ Отримани перши вечар Фестивалу гумора и сатири], вебсайт www.rusyn.sk, 25. 11. 2012. * [https://www.facebook.com/miroslav.siladji/ Miroslav Siladji], profil na FB * [https://www.youtube.com/@ruthenpress/videos Канал Мирослава Силадїя на Ютюб], YouTube, Sep 21, 2010 * [https://www.youtube.com/watch?v=HPYDfZ1HKhg Miroslav Siladji na RTV], вебсайт www.youtube.com, 12. авґуст, 2009 * [https://www.rusyn.sk/umar-miroslav-siladi/ Umar Miroslav Silaďi], вебсайт www.rusyn.sk, 30. децембер 2012. * [https://rutenii.ro/web/images/revista/12/hr3.pdf Uniunea Culturală a Ruthenirol diu Romania] tualp1amzl7g1x141uyw45mjwups69v 0 293 3299 3298 2024-10-14T16:27:35Z Amire80 9 5 измена увезено 3298 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Мирослав Стрибер</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Miroslav Striber.jpg|alt=Мирослав Стрибер|center|thumb|287x287px]] |- |'''Народзени''' |22. юния 1939. |- |'''Умар''' |21. априла 1971. (32) |- |'''Державянство ''' |югославянске |- |'''Язик творох ''' |руски, сербски |- |'''Школа ''' |Ґимназия, Нови Сад |- |'''Универзитет ''' |Правни факултет, Беоґрад |- |'''Период твореня ''' |1966—1984. |- |'''Жанри ''' |социолоґия, литература, |- |'''Поховани ''' |у Дюрдьове |} '''Мирослав Стрибер''' (*22. юний 1939—†21. април 1971), универзитетски професор, социолоґ и белетрист медзи войводянскима Русинами/Руснацами. == Биоґрафия == Мирослав Стрибер народзени 22. юния 1939. року у [[Дюрдьов]]е. Оцец Петро и мац Маря родз. Колєсар. Мирослав мал и старшу шестру. После основношколского образованя Мирослав Стрибер закончел ґимназию у Новим Садзе и Правни факултет на Беоґрадским универзитету. Маґистровал на теми зоз социолоґиї ''Место и улога интелиґенциї у розвою сучасного югославянского дружтва (1972)''<ref>[https://www.pravni.ues.rs.ba/Download/Magistarski%20-%20latinica.doc Magistarski radovi,] Pravni fakultet, Istočno Sarajevo, маґистерска робота М. Стрибера под ч. 86.</ref>. Од 1963. року по його вчасну шмерц Мирослав Стрибер бул асистент на Общей социолоґиї на Правним факултету Новосадского универзитета. Мирослав Стрибер бул у малженстве зоз Иванку и мали сина Ваню. Стрибер перше писал на сербскогорватским язику, а по 1963. року почал обявйовац на руским, цо мало за резултат два мали збирки поезиї, ''Романса'' (1969) и ''55 писнї'' (1971). У його поезиї елементи традициї и фолклору попреплєтани зоз модернизмом и еґзистенциялизмом. Трима ше же вон, медзи рускима авторами, ''снователь интелектуалней лирскей поезиї'', хтора позбута патосу, над'звичайней страсци або еуфориї<ref>Јулијан Тамаш: Русинска књижевност, ''Матица српска, 1984,'' б. 329-332.</ref>. Еґзистенциялизем мал у Стриберови доброго оглашовача, а нємецки експресионизем, зоз становиска аналоґийох патрене, доброго поету сциснутих, згуснутих структурох<ref>Юлиян Тамаш: Мирослав Стрибер, ''Дзвони, християнски часопис, юний 1994. ч. 6.,'' б. 12. </ref>. Стриберова кнїжка ''55 писнї'' ма за руску литературу винїмкову вредносц. Мирослав Стрибер припадал ґрупи Руснацох хтори були проукраїнски ориєнтовани. Мирослав Стрибер и його супруга Иванка погинули у транспортним нєщесцу 21. априла 1971. року при Темишваре, Румуния. == Библиоґрафия == * Мирослав Стрибер: ''Романса'', НВУ ''Руске слово'', Нови Сад. 1969. * Мирослав Стрибер: ''55 писнї'', НВУ ''Руске слово'', Нови Сад. 1971. == Литература == * Владимир Ґарянски, Поезия Мирослава Стрибера медзи експрезионизмом и фолклором, ''Шветлосц, XXXII, 2'' (Нови Сад, 1994), б. 115-132. * Striber, Miroslav - Encyclopedia of Rusyn History and Culture, Paul R. Magocsi and Ivan Pop, University of Toronto Press, 2005, p. 478 == Референци == qjzt3w8vullc76me8b4gr65xk79hbrw 0 294 3313 3312 2024-10-14T16:27:35Z Amire80 9 13 измена увезено 3312 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Мирослав Цирба</big> |- | colspan="2" | [[Файл:Miroslav Cirba portret.jpg|alt=Мирослав Цирба|center|frameless|300x300px]] |- |'''Народзени''' |19. марца 1946. |- |'''Умар''' |12. новембра 2020. (74) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |ґимназия, Шид |- |'''Универзитет''' |Висиша педаґоґийна школа, Беоґрад |- |'''Период твореня''' |1968—1999. |- |'''Жанри''' |новинарство, подобова уметносц, театер, дїялносц у култури |- |'''Поховани''' |у Шидзе |} '''Мирослав Цирба''' (*19. марец 1946—†12. новембер 2020), ґлумец-аматер, маляр-аматер, новинар, публициста, роботнїк у култури. [[Файл:Journalists in the editorial office of the Ruskе Slovo newspaper, Novi Sad.jpg|alt=Владимир Медєши, Любомир Рамач, гл. и одв. редактор, Мирослав Цирба и Олена Папуґа|thumb|450x450px|Владимир Медєши, Любомир Рамач, гл. и одв. редактор, Мирослав Цирба и Олена Папуґа]] ==Биоґрафия== Мирослав Цирба народзени 19. марца 1946. року у Шидзе<ref>[https://issuu.com/ruskeslovo2015/docs/ruskeslovo472020 Биоґрафия, Мирослав Цирба (1946-2020)], новини ''Руске слово, новембер 18, 2020.''</ref>. Оцец Данил и мац Цецилия родз. Дорокгази. Мирослав мал и брата Евґена. У родзеним месце Мирослав закончел основну школу и ґимназию и потим постал студент на Висишей педаґоґийней школи, напрям биолоґиї у Беоґрадзе дзе и дипломовал. Перше роботне место му було у Природняцким музею у Беоґрадзе, а 1969. року Мирослав Цирба прешол на роботу до Рускей редакциї Радио Шиду дзе робел як новинар и редактор. Року 1977. Мирослав Цирба прешол до НВУ ''Руске слово'' дзе бул новинар дописователь зоз Сриму и вон идуци 22 роки информовал зоз сримского подруча. Мирослав Цирба барз добре познал културни живот и прешлосц Руснацох у Шидзе и околних валалох а под час своєй новинарскей роботи вон бул и схопни публициста хтори о Сриме, Шидзе и Руснацох у тих крайох написал велї значни статї. Мирослав Цирба ше, пре нарушене здравє, пензионовал 1999. року а у редакциї ''Руского слова'' остал запаметани як цихи и компетентни колеґа. Мирослав Цирба ше 1978. року винчал зоз Гелену родз. Чордаш и у малженстве мали сина Мирослава и дзивку Наташу. ==Анґажованє у културним живоце== Мирослав Цирба бул активни член музичней и драмскей секциї КПД ''Дюра Киш'' у Шидзе. Єден час вон бул и на функциї секретара того дружтва. Ґлумиц почал ище як ґимназиялєц у Шидзе а першу замерковану улогу Мирослав Цирба витворел у КПД ''Дюра Киш'' 1965. року у театралним фалаце [[Михайло Ковач|Михайла Ковача]] ''На швитаню'' у улоги Данила. Фалат режировал його брат Евґен Цирба а Мирослав бул и автор сценоґрафиї и бул задлужени за шминканє ґлумцох. Потим ушлїдзели числени театрални фалати дзе Мирослав Цирба мал замеркованчи витвореня: ''Ожлосцена фамелия'' (1969) у режиї [[Дюра Папгаргаї|Дюри Папгаргая]] як Трифун, потим шлїдзели фалати ''Мац служнїца'' (1970), та ''Вила Лала'' (1974), та ''Чудо у Шарґану'' у режиї Дюри Папгаргая як проєкт Новосадскей сцени АРТ ''Дядя'' дзе Мирослав Цирба мал улогу Вилотиєвича, а з истим режисером Мирослав Цирба ґлумел и у театралним фалаце ''Камень за под главу'' (1979). ==Подобова творчосц== Мирослав Цирба мал од младосци прихильносц ґу подобовей уметносц, творел як маляр аматер. Райзовал и мальовал природу и портрети. Викладал свойо роботи на колективних виставох у Шидзе при КПД ''Дюра Киш'', у Новим Садзе, [[Руски Керестур|Руским Керестуре]], [[Коцур]]е и [[Вербас|Вербаше]]. Вирабял сценоґрафиї за манифестациї ''Червена ружа'', як и за 14 театрални представи хтори давани у рамикох КПД ''Дюра Киш'' у Шидзе<ref>Подобова творчосц Руснацох, Мирослав Цирба, маляр аматер, ''Дружтво за руски язик, литературу и културу,'' Нови Сад, 2003, бок 127.</ref>. Мирослав Цирба умар 12. новембра 2020. року у Шидзе. Поховани є на гракокатолїцким теметове у Шидзе. == Литература == * Мирослав Цирба (1946-2020), новини ''Руске слово, 20. новембер 2020,'' бок. 18 ==Вонкашнї вязи== * [https://www.ruskeslovo.com/%d0%ba%d1%80%d0%b0%d1%81%d0%bd%d0%b8-%d0%bf%d0%b0%d0%bc%d1%8f%d1%82%d0%ba%d0%b8-%d0%bd%d0%b0-%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%b8%d0%bd%d0%b0%d1%80%d1%81%d0%ba%d0%b8-%d0%b4%d0%bd%d1%97/ Красни памятки на новинарски днї], Вл. Дїтко, новини ''Руске слово, 1. фебруар 2019.'' * [https://www.ruskeslovo.com/%d1%82%d0%b5%d0%b0%d1%82%d0%b5%d1%80-%d0%bf%d0%be%d0%b7%d0%bd%d0%b0%d0%bb-%d1%8f%d0%ba-%d1%81%d0%b2%d0%be%d0%b9%d0%be-%d0%be%d0%b1%d0%b8%d1%81%d1%86%d0%b5/ Театер познал як свойо обисце], Вл. Дїтко, новини ''Руске слово, 9. новембер 2020.'' * [https://www.ruskeslovo.com/%d0%9f%d1%80%d0%b5%d0%bc%d0%b8%d1%94%d1%80%d0%b0/ Премиєра], Дюра Латяк, новини ''Руске слово, 1. фебруар 2018.'' * [https://www.ruskeslovo.com/%d1%83%d0%bc%d0%b0%d1%80-%d0%bc%d0%b8%d1%80%d0%be%d1%81%d0%bb%d0%b0%d0%b2-%d1%86%d0%b8%d1%80%d0%b1%d0%b0/ Умар Мирослав Цирба], Вл. Дїтко, ''Рутенпрес, 12. новембер 2020.'' == Ґалерия == <gallery> File:M. Cirba, J. Bucko, D. Hardi and G. Koljesar.jpg|Мирослав Цирба, Янко Бучко, Данил Гарди и Гавриїл Колєсар File:MIROSLAV CIRBA малює.jpg|Мирослав Цирба у хвилькох кед, як пензионер, уживал у своїм гобию. </gallery> ==Референци== ogu7q2tb5dx8sngzt4ht7qg51t9xdbv 0 295 3323 3322 2024-10-14T16:27:36Z Amire80 9 9 измена увезено 3322 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Митро Надь |- | colspan="2" |[[Файл:Mitro Nadj 1886 1962.jpg|alt=Митро Надь|center|thumb|299x299px]] |- |'''Народзени''' |4. новембра 1886. |- |'''Умар''' |8. фебруара 1962. |- |'''Державянство''' |австроугорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |основна и скравецко ремеселска |- |'''Период твореня''' |1922—1962. |- |'''Жанри''' |ремесло, култура, литература |- |'''Поховани''' |Петровци (Горватска) |} '''Митро Надь''' (*4. новембер 1886—†8. фебруар 1962), ремеселнїк, културни дїяч у Петровцох и руски поет. == Биоґрафия == Митро Надь ше народзел 4. новембра 1886. року у Миклошевцох (Горватска), у худобней наднїчарскей фамилиї. Оцец Янко и мац Маря (дзивоцке презвиско Семан) хлєб зарабяли на вуковарским маєтку ґрофа Елца. Митро остал без оца кед му було три роки. Основну школу започал у Миклошевцох, а закончел у Петровцох. Скравецке ремесло виучел у Шваба Антеса, у Вуковаре. Як калфа ходзел по швеце и робел у Заґребе, Ґрацу, Бечу и Стразбурґу. У австрийских городох добре научел бешедовац по нємецки, котри започал учиц ище у майстра док шеґертовал. Бул и учаснїк у Першей шветовей войни, перше на галицким, а вец на италиянским фронту. Од 1922. року робел як приватни скравец у Петровцох. Ту постал и єден з найзначнєйших активистох [[Руске народне просвитне дружтво|Руского народного просвитного дружтва]] (РНПД). После Другей шветовей войни бул єден з найвреднєйших активистох [[Руска матка|Рускей матки]], а у свой час и длугорочни предсидатель КУД ''Яким Гарди'' у Петровцох.  == Литературна творчосц == Першу писню (''Загучали гори'') обявел у ''Руским календаре за 1937.'' рок, а предлужел у нїм обявйовац по 1940. рок. После войни Митро Надь свойо писнї обявйовал у ''Народним календаре''  од 1957. по 1963. рок, а у часопису ''Шветлосц'' од 1952. року, и у Руским слове. Заступени є и у даскелїх антолоґийних виданьох нашей поезиї. Социялна поезия Митра Надя у найвекшей мири индивидуализує того поету у рускей литератури медзи двома войнами. Медзитим, тоти писнї обявени аж после войни, у лєпших условийох за социялну литературу. Слики социялних обставинох у тей лирики Митра Надя  вязани за час медзи двома войнами. Як наднїчар на маєткох и пустарох ґрофох Елца и Кениздера Митро Надь почувствовал, як и його родичи, цо значи буц класно експлоатовани. У векшини його социялних писньох Надь остава на становиску християнского социялного гуманизма, на становиску по хторе найдалєй могол сцигнуц чловек у рамикох идейних рушаньох яки були теди у РНПД ''Просвита''. Социялна поезия Митра Надя у рускей литератури у Югославиї нє мала предходнїкох, алє мала шлїдбенїкох. Поета Митро Надь остава у паметаню по своїх двох двох писньох то писнї ''Паразити'' и  ''Завичай свой любим'', а ширше по своєй социялней лирики. Надь утемелєл  єден цек у рускей поезиї ткв. "литературу поетох и роботнїкох" (литературу на марґинох фолклора), без свидомосци о творчих конвенцийох зоз хторима ше служел<ref>Јулијан Тамаш:''Русинска књижевност'', Матица српска, 1984, б. 123-126. </ref>. Умар у Петровцох 8. фебруара 1962. року, дзе є и поховани. == Литература == * Др Юлиян Тамаш: ''История рускей литератури'', Завод за уџбенике и наставна средства – Београд, 1997, б. 107-109 и 583-584. * Штефан Гудак: ''ПЕТРОВЦИ, жридло и розсаднїк рускей и українскей култури, просвити и уметносци у Републики Горватскей'', Видаватель КУД ''Яким Гарди'' Петровци, 2004, особлїво бок 296. * Митро Надь: ''Бакарни дзвон за Дунайом'', уводна статя Дюри Папгаргая под насловом; „Бакарни одгук дзвона з гевтого боку Дуная“, ''Руске слово'', Руски Керестур, 1967, боки 7-15. * ''Антолоґия поезиї бачванско-сримских руских писательох'', НВП ''Руске слово'', Руски Керестур, 1963, боки 54-66. * Дюра Папгаргаї: ''Антолоґия рускей поезиї'', НВУ ''Руске слово'', Нови Сад, 1984, боки 28-33. * ''Моцни оддзвон социялних акцентох,'' ''Шветлосц ч. 1/1968,'' боки 50-51. * Любка Фалц: ''Поезия и проза Русинох и Українцох у Горватскей,'' Вуковар, 2000, боки 10-19. == Референци == jns7ow4rtwx6dji68wpitkxzjphsgde 0 296 3325 3324 2024-10-14T16:27:36Z Amire80 9 1 измена увезена 3324 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Михаил А. Поливка]] i1kysllx9g5gl98rf6tyeq8yacoswvs 0 297 3344 3343 2024-10-14T16:27:37Z Amire80 9 18 измена увезено 3343 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" | <big>Михаил А. Поливка</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Mihajlo Polivka 1932.jpg|alt=Михаил Поливка 1932. року|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |10. марца 1868. року |- |'''Умар''' |12. марца 1944. (76 р.) |- |'''Державянство''' |австроугорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |русински, руски |- |'''Школа''' |Учительска школа у [[Ужгород]]зе |- |'''Период твореня''' |1890—1931. |- |'''Поховани''' |у Руским Керестуре |- |'''Припознаня''' |Meталия заслужного учителя у Kральовини СГС |} '''Mихаил A. Поливка''' (*10. марец 1868—†12. марец 1944) учитель, управитель основней школи у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]], автор учебнїкох, дзецински писатель, публициста. == Биоґрафия == [[Файл:Учительски колектив Руски Керестур 1912.jpg|alt=Учительски колектив Руски Керестур 1912. року|thumb|472x472px|Учительски колектив  у Руским Керестуре 1912. року Стоя: Константин Петриґала, Дюра Баконї, Дюра Манойлов, Иван Шандор и Осиф Фа Шедза: Веруна Гарди, учителька, Ирена Рот родз. Джуня, забавиля, Михаил Поливка, управитель, о. Дюра Биндас, катехета и Наталия Джуня, учителька]] Mихаил A. Поливка народзени 10. марца 1868. року у учительскей фамелиї у Maлей Брежнїци (Земплинска жупания, Прешов, Угорска, тераз Словацка). Дзецинство препровадзел у валалє Буковцу. Як и його старши брат Иван, и Михаил ше опредзелєл исц по шлїдох власного оца учителя. Учительску школу закончел у Ужгородзе 1882-1890 року а потим ше Михайло Поливка врацел на родзену Прешовщину же би преподавал у русинских основних школох дзе кратши час робел як учитель у Великим Липнику и Дреници. Бул замерковани як барз активни медзи народом та є уж 1892. року поставени за пивцоучителя (1892-1900) до єдней грекокатолїцкей парохиї у Скеюшу у Банату у южней Мадярскей (нєшкайши Scăiuş у Румуниї) дзе робел по 1901. рок. Дo Руского Keрестура приходзи зоз фамелию 1. септембра 1901. року на длужносц управителя державней и предлужней школи цо совисно окончовал по 1925. рок. Од 1925. по 1931. Михаил Поливка бул управитель тарґовецкей школи. Михаил А. Поливка и його супруга Єлена (родзена Петриґала) мали седмеро дзеци. Марґита закончела студиї восточних язикох и робела у Будимпешти на универзитету, Ирина пошла як млада до Америки, там ше одала и предлужела живот. Єлена (Илонка) закончела фармацию у Колошваре, тримала апатику у Руским Керестуре и одала ше за Константнина Солонара. Олґа умарла як школярка ґимназиї. Андрей (Ендре) закончел електротехнїку у Праги а жил и робел у Паризу, у Французкей. Владислав (Лаци) бул будовательни инженєр, дипломовал у Праги а жил и робел у Будимпешти. Наймладши Владимир дипломовал право на Беоґрадским универзитету, докторовал на Сорбони у Паризу а робел у Югославиї. [[Файл:Citanka za 3 klasu 1920.jpg|alt=Читанка за трецу класу видата 1920. року|thumb|283x283px|Читанка за трецу класу южно-руских основних школох видата 1920. року]] == Автор перших руских учебнїкох == Як добри учитель и педаґоґ, Михаил А. Поливка, по потреби школских власцох, oкончовал и длужносц школского надзорнїка. Михаил Поливка бул активни член Руского народного културного дружтва Просвита (основаного 1919) и потримовал його циль же би ше учебнїки обявйовали по руски. Вон тото витворел у пракси бо зложел перши учебнїки за руски школи: ''Читанку за III класу южно-руских основних школох'' (Сримски Карловци, 1920), ''Читанку за III и IV класу южно руских основних школох'' (Сримски Карловци, 1924) и зоз о. Михаилом Мудрийом написал и ''Буквар за южно руски основни школи'' (Сримски Карловци, 1921). Буквар ознова видати 1925. и 1929. року. [[Файл:Bukvar z 1928 roku.jpg|alt=Буквар за южно-руски основни школи|thumb|274x274px|Буквар за южно-руски основни школи з 1928. року]] Бул добитнїк Meталиї заслужного учителя у Kральовини СГС, писал и сотрудзовал у Руским народним календаре (oд 1921), у „Руских новинох” (од 1924) и дзецинским часопису „Наша заградка” (од 1937). Поливково тексти писани на народним руским, алє нє з українски ориєнтовану ортоґрафию хтору предложел [[Гавриїл Костельник|Ґабор Костельник]], алє баржей зоз „традицийну карпаторуску/русинску” ортоґрафию. Михаил А. Поливка написал ''Историю народней школи у Руским Керестуре'', хтора обявена (у двох часцох) у Руским календаре РНПД (Руски Керестур 1933. и Дяково 1934. рок). Кед ше ма у оглядзе же то бул початок 20. вику, кед було мало фаховей литератури з тей обласци, а Руснаци попри шицким тим нє мали нїяку периодику (часопис, кнїжки) о школстве, вец мож повесц же Поливка бул зачатнїк рускей педаґоґийней думки и перши автор студиї (обсяжнєйшей хронїки) о рускей школи на тих просторох. Бул почитовани як всестрани културно–просвитни роботнїк и народни предняк. Михаил А. Поливка умар у Руским Керестуре 12. марца 1944. року, дзе є и поховани. == Ґалерия == <gallery> File:Mihailo Polivka i školjare 1930.jpg|alt=Михаил Поливка зоз школярами|Учитель Михаил Поливка зоз школярами 1924. року File:Poljivkovo 1905 roku.jpg|alt=Єлена Поливка з дзецми, 1905. рок|Олґа, Єлена, мац Єлена Поливка, Владислав (Лаци), Марґита, Иринка, шедзи Андрей, 1905. рок </gallery> == Литература == * Библиоґрафия: Дюра Папгаргаї, ''Вредни народни просвититель: сторочнїца народзеня Михайла Поливки'', ''Шветлосц, VI,'' (Нови Сад, 1968), 289-291; * Дюра Варґа: ''Перши написал и зложел руски школски кнїжки'', Стодвацец рочнїца народзеня Mихаила Поливки (1868-1988), ''Шветлосц 4, Руске слово,'' Нови Сад, 1988, б 435–464. * Ирина Папуґа: ''Михаил А. Поливка: История народней школи у Руским Керестуре'', ''Studia Ruthenicа 7,'' Нови Сад, 1999-2000, б. 36-51. * О Михаилови А. Поливкови було слова и з нагоди його 130-рочнїци народзеня, кед 1998. року у Новим Садзе отримана Науково-фахова конференция под назву ''Просвитни живот Руснацох у прешлосци и нєшка''. Теди о його просвитней дїялносци бешедовали Леона Гайдук (Буквар Мудри – Поливка зоз 1921. року у його значносц у описменьованю Руснацох) и Ирина Папуґа (Михаил А. Поливка: История народней школи у Руским Керестуре). Роботи обявени у Зборнїку ''Studia Ruthenicа 7,'' Нови Сад, 1999-2000, б. 36-51). == Вонкашнї вязи == * P. R. Magocsi and Ivan Pop: ''Polivka, Mikhailo,'' P R Magocsi. Encyclopedia of Rusyn History and Culture, University of Toronto, 2005, ISBN 0-8020-3556-3, p. 391. * Михаил А. Поливка: [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Kalendar-1933_compressed.pdf История народней школи у Руским Керестуре,] ''Руски календар РНПД, перша часц, Руски Керестур, 1933,'' б. 105-114 * Михаил А. Поливка: [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Kalendar-1934_compressed.pdf История народней школи у Руским Керестуре], ''Руски календар РНПД, друга часц, Дяково, 1934,'' б. 138-150. 9aaof1d3cxjam7hyykrvsikghm7q8j5 0 298 3351 3350 2024-10-14T16:27:37Z Amire80 9 6 измена увезено 3350 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Михаил Джуня</big> |- |'''Народзени''' | 26. юния 1843. |- |'''Умар''' |10. юния 1894. (51) |- |'''Державянство''' |угорске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' | Ґимназия, Винковци, Учительска семинария, Ужгород |- |'''Период твореня''' |1863—1894. |- |'''Жанри''' | дзиякованє, образованє, просвита |- |'''Поховани''' |у Руским Керестуре |} '''Михаил Джуня''' (*26. юний 1843—†10. юний 1894), учитель и дзияк у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. ==Биоґрафия== Михал Джуня ше народзел у Керестуре 26. юния 1843. року. Ту закончел и основну школу, а гимназию у Винковцох. После того єден час робел як службенїк у Бродскей реґименти. Теди у [[Бачка|Бачки]] и Сриме було барз мало руских учительох, хтори мали закончену учительску школу. [[Коцур]]ски парох Дюра Шовш, хтори источасно бул и бачко-сримски вицеархидиякон, модлєл 1865. року крижевского владику же би Михалови Джуньови додзелєл стипендию, 400 форинти рочно, за одход до учительскей школи<ref>Янко Рамач: ''Школа у Руским Керестуре (1753-1918),'' Грекокатолїцка парохия св. Петра и Павла, НовиСад, 1995. б. 68. </ref>. Джуня ю и закончел у Ужгородзе. Уж на початку 1867. року Михал Джуня прияти за учителя у рускей школи у Новим Садзе. Источасно бул и дзияк у рускей церкви. Кед 1874. року умар керестурски дзияк Антоний Сакач, Джуня ше приявел на розписани конкурс и такой бул прияти<ref>Янко Рамач: ''Школа у Руским Керестуре (1753-1918),'' Грекокатолїцка парохия св. Петра и Павла, НовиСад, 1995. б. 82. </ref>. Гоч окончовал дзияцку длужносц, вон добродзечнє бул и учитель. Попри тих двох длужносцох, Михал Джуня бул активни у културно-просвитним живоце валала. Вєдно з напредним селяном [[Ферко Пап-Радванї|Ферком Пап-Радваньом]] 1876. року основал Читальню, дзе ше людзе сходзели читац кнїжки и новини, слухац поради и преподаваня, дискутовац. Преподаваня часто тримал и учитель Джуня. Гоч досц худобно жил, Михал Джуня ше намагал вишколовац свойо дзивчата. Дакеди му зоз стипендиями помагало и владичество. Три дзивки му постали учительки: Павла, хтора спочатку робела у керестурскей школи, а вец ше одала за учителя Михайла Врабеля и пошла зоз нїм до Будапешту, [[Ирина Рот|Ирина од. Рот]], хтора була вихователька и велї роки робела у керестурскей оводи и Наталия, хтора тиж була учителька у Керестуре. Учитель Михал Джуня умар у Керестуре 10. юния 1894. року. Поховани є на керестурским теметове. ==Литература== * [[Янко Рамач]]: ''Школа у Руским Керестуре (1753-1918)'', Грекокатолїцка парохия св. Петра и Павла, Нови Сад, 1995. б. * Тамаш, др Юлиян: Учителе у школи у Руским Керестуре 1753-1941, ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991),'' Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок 412. * P. R. Magocsi and Ivan Pop: ''Dzhunia, Mikhailo,'' Encyclopedia of Rusyn History and Culture, University of Toronto, 2005, ISBN 0-8020-3556-3, See Literature: Vojvodina, p. 109. ==Референци== fj5yp88uz2vaxhg3dupr2uch76nw2e3 0 299 3358 3357 2024-10-14T16:27:38Z Amire80 9 6 измена увезено 3357 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Михаил Лїкар</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Михайло Лїкар 1899 р.jpg|alt=Михайло Лїкар|center|thumb|257x257px]] |- |'''Народзени''' |1870 |- |'''Умар''' |1940 (70) |- |'''Державянство''' |австроугорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Пивцоучительска школа у [[Ужгород]]зе |- |'''Период твореня''' |1889-1933 |- |'''Обласци твореня''' |учитель, дзияк у церкви |- |'''Поховани''' |Руски грекокатолїцки теметов у Новим Садзе |} '''Михаил Лїкар''', учитель и дзияк. == Биоґрафия == Михаил Лїкар ше народзел 1870. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] як найстарше дзецко Михайла Лїкара (1839-1919) и Катарини родзеней Шовш. У фамелиї познєйше народзени ище дзивка Мария и син Янко. [[Файл:Михайло Лїкар зоз школярами 1904. року.jpg|alt=Михайло Лїкар зоз школярами 1904. року|thumb|476x476px|Михайло Лїкар зоз школярами 1904. року у Руским Керестуре]] Михаил Лїкар закончел основне образованє у Руским Керестуре, а вец пошол на школованє до Ужгороду дзе здобул два дипломи: учителя и дзияка. Робел як учитель двацец роки у керестурскей школи, од 1889. по 1909. рок, после чого преходзи до [[Дюрдьов]]а. Року 1909. (30. новембра) меновани є за управителя школи, а потим бул и учитель и дзияк. Михаил бул оженєти з Вилму Лїкар (дзивоцке презвиско Бучко), хтора закончела гражданску школу. Мали осмеро дзеци, зоз хторих ше шесцеро народзели у Керестуре: Корнел (1898), Йоланда (Беба) (1901), Мария (Манда) (1902), Йовґен (1904), Елемир (1905) и [[Марґита Лучечко|Марґита]] (1909), а двойо у Дюрдьове: Иринка (1913) и Аранка (1915). Михаил Лїкар умар 1940. року. Поховани є на Руским грекокатолїцким теметове у Новим Садзе. == Дружтвене анґажованє == Як учитель и дзияк, у Дюрдьове водзел вельку бриґу о школи. Виєднана Гаргайова хижа нє одвитовала школским потребом, та почали пририхтованя за правенє новей, державней школи. Правенє претаргнуте пре войну, а предлужене є по Першей шветовей войни и закончене 1924. року. Теди Михаил Лїкар уж бул у пензиї и окончовал лєм роботу дзияка. У Дюрдьове у тим периодзе службовал о. [[Дюра Биндас]], хтори бул на чолє велїх пременкох яки вимагал нови час. Михаил Лїкар щедро потримовал и помагал кажду акцию на будзеню националней свидомосци и културного препороду Руснацох. Року 1919. були створени условия за снованє [[Руске народне просвитне дружтво|РНПД-а]], алє Михаил Лїкар на схадзку 1. юлия 1919. року до Нового Саду нє могол пойсц. Написал два писма о. Биндасови, зоз хторих єдно подписал як управитель школи, а єдно як дзияк, зоз хторих видно же потримовал културно-просвитни рух. Михаил Лїкар барз вельо зробел за розвой руского школства, а стари будинок рускей школи у Дюрдьове красна памятка на ньго. == Литература == * Дюра Варґа, Михаил Лїкар – учитель и дзияк, ''Studia Ruthenica, число 3, 1992-1993,'' б. 325-329. 047l6q71pvjt2zdvkwptqezo8bv62qw 0 300 3369 3368 2024-10-14T16:27:38Z Amire80 9 10 измена увезено 3368 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Михайло Варґа</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Mizo Varga glumec 1985.jpg|alt=Михайло Варґа|center|thumb|299x299px]] |- |'''Народзени''' |17. априла 1952. року |- |'''Умар''' |9. априла 2019. (67) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Школа школярох у привреди |- |'''Период твореня''' |1967—2018. |- |'''Жанри''' |ґлума, рецитованє, култура |- |'''Поховани''' |у Руским Керестуре |- |'''Припознаня''' |''Златна значка КПЗ Сербиї'' (1986), ''Зарї култури КПЗ Кула'' (1988), на Союзним фестивалу у Требиню 1990. року є преглашени за ''найлєпшого ґлумца-аматера'' |} '''Михайло Варґа''' (*17. април 1952—†9. април 2019), културни и дружтвено-политични активиста и єден з найталантованших ґлумцох у аналох театралней уметносци на руским язику у Югославиї и Сербиї. == Биоґрафия == Михайло Варґа ше народзел 17. априла 1952. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Ту закончел основну школу 1967. року, а Школу школярох у привреди 1970. року закончел у Кули. Такой после законченей школи почал робиц у приватнїка, а вец у Фабрики мебльох Дрина у Вербаше. Потим прешол на роботу службенїка у Новинско-видавательней установи Руске слово Нови Сад, з роботним местом у Руским Керестуре, и оталь пошол до пензиї. Михайло Варґа бул у малженстве зоз Дарину родз. Орос. Мали двох синох, Михайла и Владимира. == Дружтвено-политични анґажман == Варґа як омладинєц бул вецей роки активни у Младежскей орґанизациї валала, як член предсидательства, а єден дворочни мандат, 1975/76. року, бул и предсидатель. У тим чаше бул и член Општинского комитету младежи. Були то роки кед Младежска орґанизация була окреме активна и орґанизовала велї активносци у новозбудованим младежским доме. Познєйше Варґа бул активни и у политичним живоце и бул вибрани и до Совиту Месней заєднїци, а коло 20 роки окончовал и длужносц секретара Месного здруженя СУБНОР-у.[[Файл:Varga Mizo.jpg|alt=Михайло Варґа|thumb|313x313px|Михайло Варґа]] == Досяги у рамикох театралней уметносци == Михайло Варґа бул, од половки 60-их рокох, член театралней секциї у основней школи и танєчней секциї у Доме култури у Руским Керестуре а познєйше помагал културну мисию Дома култури анґажуюци ше у комисийох Фестивала култури Червена ружа. Зоз театралну дїялносцу ше почал занїмац ище як штернацрочни школяр 1966. року. Бавел у театралним фалаце ''Дзивче зоз ширками'' Г. К. Андерсена (режисер [[Йовґен Медєши]]). Перши театрални фалат за старших, у котрим и вон достал улогу, була комедия Жоржа Фейдоа ''Пан ловар'' у режиї новосадского режисера Михайла Василєвича и його помоцнїка [[Витомир Бодянєц|Витомира Бодянца]]. Од теди Михайло Михал Варґа постал стаємни член Керестурскей сцени АРТ/РНТ Дядя, познєйше Руского народного театра Петро Ризнич Дядя Руски Керестур, аж по час кед му чежка хорота зопарла шицки активносци. Бул єден з найталантованших ґлумцох у историї Руского народного театра Петро Ризнич Дядя, а мож повесц нє лєм у рамикох керестурскей сцени театра, алє и у цалей рускей националней заєднїци у нашей жеми. Шведоча то и велї награди и припознаня хтори освоєл за вецей як 50 роки, а спомедзи котрих окреме значни: Златна значка КПЗ Сербиї (1986), Зарї култури КПЗ Кула (1988), а на Союзним фестивалу у Требиню 1990. року є преглашени за найлєпшого ґлумца-аматера. Од 1967. по 2018. рок одбавел 41 улогу, а скоро шицки були главни. Попри тим, значне число зоз спомнутих представох було адаптоване и зняте за телевизию, а тиж и за радио. Вецей роки поряднє участвовал у рижних радио драмох за емитованє на руским язику, записаних на маґнетофонску пантлїку, та ше и нєшка репризую. Михайло Варґа умар 9. април 2019. року. Поховани є на теметове у Руским Керестуре. {| class="wikitable" |+ ! colspan="8" | == Михайло Варґа ґлумел у тих театралних фалатох: == |- |'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Театрални фалат''' |<div style="text-align: center;">'''Улога''' | | |'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Театрални фалат''' |<div style="text-align: center;">'''Улога''' |- |1967. |Г. К. Андерсен: ДЗИВЧЕ ЗОЗ ШИРКАМИ | | | |1996. |Дю. Папгаргаї: ЖОБРАЧА ГОРА | |- |1972. |Ж. Фейдо: ПАН ЛОВАР |Ґонтран | | |1998. |О. Вампилов: ЛОВ НА ДЗИВИ КАЧКИ |Дима, келнер |- |1976. |Е. М. Ремарк: ОСТАТНЯ СТАНЇЦА |Маврер | | |1999. |Ж. Фейдо: ПАН ЛОВАР | |- |1977. |М. В. Ґоґоль: РЕВИЗОР |Бобчински | | |2000. |Й. С. Попович: ПОКОНДИРЕНА ТИКОВКА | |- |1978. |А. Вампилов: РОЗЛУКА У ЮНИЮ |Букин | | |2001. |Дю. Папгаргаї: ДВА КАРТИ ЗА ЄРУСАЛИМ |Брундза |- |1979. |Бертолд Брехт: [https://www.youtube.com/watch?v=e2LhpACi22I ОПЕРА ЗА ТРИ ҐРОШИ] |Едо | | |2004. |Р. Доманович: [https://www.youtube.com/watch?v=oUwb-rF4a0c СТРАДИЯ] |Начальнїк у министерстве, шеф делеґациї, граждан |- |1981. |Е. Лабиш - М. Мишел: ФЛОРЕНТИНСКИ КАЛАП |Фадинар | | |2005. |Д. Ковачевич: ЗБОРНЕ МЕСТО |Михайло Павлович |- |1982. |Б. Нушич: ПОДОЗРИВА ОСОБА |Жика, срезки писар | | |2005. |Муза Павлова: КАРУСЕЛ |Идиот |- |1983. |Михайло Ковач: ОРАЧЕ |Микола | | |2006. |М. Канюх: ВЕЛЬКА ПТИЦА |Велька птица |- |1984. |Дю. Скарничи - Р. Тарабузи: КАВИЯР И ҐЕРШЛА |Антонио | | |2007. |Б. Пекич: У ЕДЕНУ НА ВОСТОКУ | |- |1985. |Михайло Ковач: ГРИЦОВО ВОЯЧЕНЄ |Гриц | | |2011. |АНГЕЛИ ЗИХОДЗА ЗОЗ ВАВИЛОНУ | |- |1986. |Дю. Папгаргаї: БАБКИ ЗОЗ СЛАМИ |Алек | | |2011. |М.В. Ґоґоль: [https://www.youtube.com/watch?v=IgULjU-_-Ss КОЦКАРЕ] | |- |1986. |Б. Пекич: ҐЕНЕРАЛЄ |3. Присутни | | |2012. |Ш. Гудак: [https://www.youtube.com/watch?v=nc2ke60mOAc РУСАЛКА] | |- |1986. |Б. Пекич: У ЕДЕНУ НА ВОСТОКУ |Нови | | |2012. |Христо Бойчев: [https://www.youtube.com/watch?v=tohC5e_pJ8w ОКРУЖНИ ШПИТАЛЬ] | |- |1988. |А. Н. Островски: [https://www.youtube.com/watch?v=yROr7k7yaM4 ЛЄС] |Нєщешлївец | | |2013. |С. Орос: НАЦИОНАЛНА СТРАҐЕДИЯ | |- |1988. |Б. Пекич: У ЕДЕНУ НА ВОСТОКУ |Нови | | |2014. |Ян Лазорик: [https://www.youtube.com/watch?v=HtY2mk7txZo БЕРЕМЕ ШЕ, ТАК НАМ И ТРЕБА] | |- |1989. |А. П. Чехов: ПИТАНКИ |Ломов | | |2015. |Джон Нортон: ЦО ПОСЛУГА ВИДЗЕЛА | |- |1990. |М. В. Ґоґоль: [https://www.youtube.com/watch?v=NVylwXhTuPk ЖЕНЇДБА] |Подколєсин | | |2016. |Е. М. Кочиш: ВОНА НЄВИНОВАТА | |- |1992. |Дю. Папгаргаї: АҐАФИЯ СТАРОГО ПОПА ДЗИВКА |Митро Попович | | |2016. |З. Павлович: ЗАЗБЕРОВАЧЕ ТРУПЛОХ |Гавриїл Костельник |- |1995. |Дю. Папгаргаї: РОВНЯЦКИ СОБЛАЗНЇ |Кирил | | |2018. |Милош Николич: [https://www.youtube.com/watch?v=e1chZjV4ZaE КОВАЛЄ] | |} == Литература == * Дюра Латяк, „Михайло Варґа, службенїк, ґлумец-аматерˮ, ''50 роки Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї,'' Руски Керестур, 2018. б. 132 * Тамаш, др Юлиян, „Руски театер Дядяˮ, ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991),'' Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок 423. == Вонкашнї вязи == * [https://www.ruskeslovo.com/%D1%83%D0%BC%D0%B0%D1%80-%D0%BC%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE-%D0%B2%D0%B0%D1%80%D2%91%D0%B0-1952-2019/ ''Умар Михайло Варґа (1952-2019)''], вистка на Рутенпрес агенциї * [https://www.youtube.com/watch?v=qZ-Cre1_BLE ''Михайло Варґа (1952-2019)''] In memoriam на ТВ Войводина * Мирон Жирош, [https://rdsa.tripod.com/Malinarod.html ''Мали, алє вельки народ''], „Длугорочни ґлумци aмaтерeˮ, Михайло Варґа под числом 33, rdsa.tripod.com == Ґалерия == <gallery> File:Papharhaji i Mizo Varga.jpg|link=|Михайло Варґа рецитує на єдним литературним сходзе </gallery> skhsz079w32fl1it1zliv3eue67x1ao 0 301 3379 3378 2024-10-14T16:27:39Z Amire80 9 9 измена увезено 3378 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Михайло Варґа</big> |- | colspan="2" | |- |'''Народзени''' |5. новембра 1940. |- |'''Умар''' |20. априла 2007 (67) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Учительска школа, Зомбор |- |'''Период твореня''' |1958—2001. |- |'''Жанри''' |просвита, дружтвени анґажман |- |'''Поховани''' |у Руским Керестуре |} '''Михайло Варґа''' (*5. новембер 1940—†20. април 2007), педаґоґ, руководитель у образованю, редактор и дружтвено-културни активист русинскей/рускей националней ориєнтациї у Войводини. == Биоґрафия == Михайло Варґа народзени 5. новембра 1940. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Оцец Янко и мац Натала родз. Барна. Основну школу ''Петро Кузмяк'' Михайло Варґа закончел у Руским Керестуре, а Учительску школу у Зомборе. У Основней школи у Руским Керестуре як учитель Михайло Варґа почал робиц 1958. року. == Робота у просвити и култури == Михайло Варґа у своїм полним роботним вику бул и остал прави народни учитель и дал вельке доприношенє у пестованю и розвою основношколского и штреднєшколского образованя по руски. Бул рецензент и коавтор вецей учебнїкох за школярох нїзших класох основней школи. Вон порихтал читанку за руски школи (лектира за II класу Майске вешелє, 1977) и основал два часописи, дзецински ''Дзвончок'' (1970-1991) и младежски ''Швитаня'' (1972-1974), хторим бул редактор. Директор Образовного центра ''Петро Кузмяк'' у Руским Керестуре бул у периодзе од 1985. по 1993. року, а потим єден час бул воспитач у интернату керестурскей Ґимназиї. Як директор Образовного центра ''Петро Кузмяк'' Михайло Варґа закончел вибудов и опреманє нового будинку Школи и запровадзел реконструкцию будинку Новей школи, наволаного [[Замок]]. Року 1990. року обновел єдину у швеце Ґимназию по руски. Бул учашнїк, орґанизатор и домашнї традицийним стретнуцом основних школох Републики Сербиї ''Коло братства''. Варґа бул активни учаснїк у културним и дружтвеним живоце войводянских Русинох/Руснацох як соорґанизатор фестивалу ''Червена ружа'' од 1970-тих рокох == Дружтвене анґажованє == У [[Руска матка|Рускей матки]], матичней орґанизациї бачванско-сримских Руснацох, Михайло Варґа бул член од єй снованя. Предсидатель Рускей матки Михайло Варґа бул од 1993. до 1999. року. Як предсидатель Рускей матки старал ше о очуваню руского/руснацкого идентитета у нашей жеми и шицких других жемох дзе жию припаднїки нашого народу. Бул активни учашнїк перших осем отриманих шветових конґресох Руснацох, Русинох, Лемкох и орґанизатор и домашнї 3. Шветового конґреса РРЛ хтори у Руским Керестуре отримани 1995. року. Бул редактор кнїжкох о роботи обидвох тих орґанизацийох (''Зборнїк роботох зоз Трецого Шветового конґреса Русинох/Руснацох/Лемкох, 1997; Руска матка Югославиї, 1998''). По законченю мандата предсидателя Рускей матки вон бул предсидатель Месного одбору и член Управного одбору Рускей матки. Секретар Месней заєднїци у Руским Керестуре Михайло Варґа бул од 1996. по 2001. рок. На тей функциї Михайло Варґа ше старал о шицких потребох гражданох Руского Керестура а, медзи иншим, спред Месней орґанизациї Рускей матки бул инициятор активносцох на формованю општини Руски Керестур хтора, после його нєсподзиваного упокоєня, загашена. Вельке доприношенє Михайло Варґа дал и у пририхтованю, вибору и конституованю Националного совиту рускей националней заєднїци у Сербиї у другим зволаню 2004. року, як и у роботи його орґанох и целох. За свою длугорочну воспитно-образовну и дружтвено-политичну роботу, окреме у тедишнїм Социялистичним союзу роботного народу, Михайло Варґа достал вецей припознаня и награди. Бул чловек инспирациї, романтичар, витирвали борец за правду и за права обичного чловека. Бул упарти, витирвали, тварди Руснак. Михайло Варґа нєсподзивано умар 20. априла 2007, у Руским Керестуре у своїм 67. року живота. Поховани є на теметове у Руским Керестуре. == Литература == * P. R. Magocsi: Varga, Mikhailo, P. R. Magocsi and Ivan Pop: ''Encyclopedia of Rusyn History and Culture, University of Toronto, 2005,'' ISBN 0-8020-3556-3, p. 525 * Тамаш, др Юлиян: Просвитни роботнїки 1994-1991. року (Михайло Варґа), ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991)'', Месна заєднїца Руски Керестур, 1992,  бок . 414. * Михайло Варґа, предсидатель Рускей матки Югославиї (привитна бешеда), ''Зборнїк роботох зоз трецого шветового конґреса Русинох (Руснацох, Лемкох), Руска матка, 1997,'' б. 29. mg0uv9lhs5rqor1m3zkfzl4m837bkpt 0 302 3390 3389 2024-10-14T16:27:40Z Amire80 9 10 измена увезено 3389 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Михайло Врабель</big> |- | colspan="2" |[[Файл:VrabelM.svg]] |- |'''Народзени''' |20. новембра 1866. |- |'''Умар''' |4. януара 1923. (56) |- |'''Державянство''' |австро-угорске |- |'''Язик творох''' |карпато-руски, руски и мадярски |- |'''Школа''' |Грекокатолїцка дияко-учительска школа у [[Ужгород]]зе |- |'''Период твореня''' |1888—1923. |- |'''Жанри''' |просвита, публицистика, фолклор |- |'''Поховани''' |у Будапешту |} '''Михайло Врабель''' (*20. новембер 1866—†4. януар 1923) учитель, фолклориста, новинар и културни дїяч медзи бачванскима Русинами == Биоґрафия == Михайло Врабель ше народзел у священїцкей фамелиї у валалє Вирава (срез Гумене, комитат Земплин, Словацка) 20. новембра 1866. року. Грекокатолїцку дияко-учительску школу закончел у Ужгородзе 1887. року. Под час школованя при Врабельови ше розвила окремна любов ґу народному културному скарбу, окреме ґу писньом-шпиванком. У старших класох учительскей школи почал записовац шпиванки а кед почал робиц як учитель у валалє Чемерно у восточней Словацкей та там предлужел записованє шпиванкох як и у валалох коло Чемерна. Там ше затримал лєм рок и пол. Од єшенї 1889. року Михайло Врабель уж учительовал у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Ту пошвидко пришол до зраженя зоз своїма колеґами и крижевски владика Юлий Дрогобецки го премесцел до Старого Вербасу. Алє, Врабель и там пришол до зраженя зоз тамтейшим парохом Михайлом Трбоєвичом, котри з рочного церковного приходу перше себе вжал плацу, а Врабельови нє остало анї на голи живот. Прето ше Михайло Врабель на кратко знова врацел до Керестура и ту ше оженєл зоз дзивку керестурского учителя [[Михаил Джуня|Михала Джунї]] тиж учительку Павлу (Павлину) Джуньову. [[Файл:Rk ucitelje33.jpg|alt=Валалска интелиґенция у Руским Керестуре 1895. року|thumb|472x472px|Валалска интелиґенция у Руским Керестуре 1895. року Хил, Тоби, [[Михаил Лїкар]],  Дафе, нєпознати, Михалї, Будински Микола, Михайло Врабель (з калапом у рукох), Шедза: Арнолд, [[Петро Кузмяк]], Андрий Лабош, Никола Бадовинац, [[Михаил Джуня]]]] Мено Михаила Врабеля уж було у тедишнїм чаше добре познате нє лєм у нашим краю алє и на Подкарпатю. Под час службованя у Руским Керестуре Михайло Врабель сотрудзовал з вецей публикациями на карпаторуским и мадярским язику. Найвецей писал о живоце Руснацох у Бачкей и обявйовал у мадярских новинох ''Kelet'' (''Восток''), у львовским часопису ''Листок'', у ужгородским ''Місяцослову'' и львовскей ''Науки''. На тот способ Врабель упознавал угорску явносц зоз дїялносцу и животом нє лєм подкарпатских Русинох алє и Руснацох у наших крайох. З намиру же би Врабеля затримал, Дрогобецки го премесцел до Нового Саду, алє Врабель анї там нє нашол мир. Повадзел ше зоз новосадским грекокатолїцким парохом Йованом Храниловичом, бо ше нє мог помириц зоз ровнодушносцу тутейшого священства и интелиґенциї у поглядзе националного препаданя Руснацох на тих просторох. Прето пришло аж и до суду медзи нїм и новосадским парохом. Михайло Врабель теди прилапел поволанку зоз Будапешту и у маю 1898. року Министерство польодїлства тедишнєй угорскей влади го меновало за главного редактора господарских новинох ''Недїля''. Тоти новини писани на карпато-руским язику або язичию (то була мишанїна церковно-славянского и русийского язика) за русинских/руских парастох а у нєй ше, окрем темох з польодїлства и газдовня, зявйовали и литературни твори подкарпатских писательох. Михайло Врабель бул познати културно-просвитни роботнїк и чловек високей култури. Окреме провадзел проблеми образованя та ше потрудзел видац и ''Букварь'' (1898, на язичию) хтори мал штири виданя по 1910. рок а хасновало ше го и у наших школох. Михайло Врабель бул родолюб и национално свидома особа та тото улївал през свойо статї и до читачох. Його уводнїки порушовали каждого хто их пречитал же би думал нє лєм о своїм добре, алє же би робел и на хасен народа. == Фахово публикациї == Михайло Врабель бул автор велїх статьох з историї, култури, етноґрафиї, фолклору и дружтвеного живота Русинох. Перши його записи народних шпиванкох ше зявели у часопису ''Листокъ'' Евгена Фенцика (1887 ч. 8, 1888 ч. 3). У фаховим часопису ''Ethnographia'' хтори почал виходзиц 1890. року по мадярски, Михайло Врабель обявел статю о вечернїцох (о сходзеню до ґаздинї) и о свадзбох бачванских Руснацох и записи їх шпивакох (1891, ч. 2), та народни приповедки о кральови Матяшови (1903, ч. 4). == Призберованє фолклору == [[Файл:RusskiSolovej1890.jpg|250px|okvir|right|border]] За руску културу Михайло Врабель найзначнєйши прето же перши, з материялну помоцу жительох зоз Керестура и [[Коцур]]а, позберал и видал нашо народни шпиванки под насловом ''Русскій соловей'' 1890. року у Ужгородзе (176 боки). Потим обявел ''Угро-русски народны спѣванки''. Будапештъ, 1900. 320 боки. Фолклорни зборнїк писньох Русскій соловей була перша кнїжка у историї бачванских Руснацох друкована на їх бешеди. Року 2014. з помоцу добродїйки панї Наталиї Гаттас (ЗАД) у Ужгороду ознова видати тоти обидва зборнїки у форми єдней кнїжки.<ref>[https://rue.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BA%D1%96%D0%B9_%D1%81%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B9 М.А. Врабель. Русскій соловей], — ''Угро-русски народны спѣванки Ужгород, 2014.''</ref> Михайло Врабель умар у Будапешту 4. януара 1923. року и там є поховани. == Литература == * Дюра Папгаргаї: Заобидзени драгокази Михайла Врабеля, ''Шветлосц ч. 2/1968,'' б. 81-88. * Юлиян Тамаш: Врабельов ''Русскій соловей'' и його поетове, ''Литературне слово ч. 9/1980,'' б. 5-6. * Дюра Варґа: Здогадованє на Михайла Врабеля. ''Шветлосц ч. 2/1990,'' б. 207-212. * Дюра Варґа: Михаил Врабель - значни културни роботнїк (1), Младежски часопис ''МАК, ч. 4, рок XVI, април 1987,'' б. 14-15. * Дюра Варґа: Михаил Врабель - значни културни роботнїк (2), Младежски часопис ''МАК, ч. 5, рок XVI, май 1987,'' б. 14-15. == Жридла == * Маґочій П.Р., Поп И. Врабель Михайло // ''Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Ужгород, 2010.'' С. 102. * Мушинка М. До 100-річчя з дня народження Михайла Врабеля // ''Дружно вперед. 1966.'' № 12. * Павленко Г. Врабель Михайло Андрійович (1866-1923) // Г. Павленко Діячі історії, науки і культури Закарпаття: ''Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999.'' Сс. 39–40. * Поп, И. Врабель Михаил // И. Поп. ''Энциклопедия Подкарпатской Руси. – Ужгород'': изд-во В. Падяка, 2001. С. 122. * Рамач Я. Учительованє Михайла Врабеля у Новим Садзе (1895–1898) // ''Шветлосц, XXIX, 1991.'' Сс. 48–66. * Хланта, І. Врабель Михайло Андрійович // ''Енциклопедія Закарпаття : визначні особи XX століття'' / наук. ред. О. Д. Довганич. – Ужгород : Гражда, 2007. – Сс. 74–75. * Микола М. Цап: Столїтиє ''Русского соловея'' // ''Народни календар 1990 — Нови Сад: Руске слово, 1989'', Сс. 47–50 == Вонкашнї вязи == * Дюра Латяк:[http://www.druztvo.org/ruski/vidania/22%20Studia%20Ruthenica.pdf Михайло Врабель учитель и културни дїяч медзи бачванскима Русинами], ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 22, рок 2017, б. 61-67 * [https://rusin8.webnode.ru/o-pisatjeljakh/z-dolnoj-zjemli/vrabel-mikhail/ Укажкы зо зберок Михаила Врабеля]. * С. Федака.[https://zakarpattya.net.ua/Blogs/123722-Solovei-feniks- Соловей-фенікс]. (Рецензия на перевыданя Врабеля). * П. Медвідь.[http://www.lem.fm/150-rokiv-od-narodzhinya-mihaila-vrabelya/ 150 років од народжіня Михаіла Врабеля]. * [https://nar.org.rs/rue/miha%D0%B9lo-vrabel%D1%8C/ Михайло ВРАБЕЛЬ], учитель и културни дїяч медзи бачванскима Русинами. Новинарска асоцияция Руснацох (НАР). * [https://rusin8.webnode.ru/o-pisatjeljakh/z-dolnoj-zjemli/vrabel-mikhail/ Врабель Михаил], Русинська Веб-книга сайт о литературѣ и языку, Webnode, 2013. * [https://rusin8.webnode.ru/news/zimna-rosa/ Зимна роса] * [https://rusin8.webnode.ru/news/kto-tam-durkat-/ Кто там дуркат?] * [https://rusin8.webnode.ru/news/nich-she-mn%d1%a3-ne-pachi-/ Нич ше мнѣ не пачи] * [https://rusin8.webnode.ru/news/bozhechku-muj-milostivyj/ Божечку муй милостивый], ''Угро-Русски Народны Спѣванки. Издалъ Михаилъ Врабель Томъ I. Спѣванки Марамарошски. Будапештъ 1900.'' № 105. * [https://rusin8.webnode.ru/news/ne-velika-oranitsya/ Не велика ораниця], Жерело: ''Угро-Русски Народны Спѣванки. Издалъ Михаилъ Врабель Томъ I. Спѣванки Марамарошски. Будапештъ 1900.'' № 368. == Референци == g2f5i73sgku6ku3vfr8ufa6q7kqibw9 0 303 3400 3399 2024-10-14T16:27:40Z Amire80 9 9 измена увезено 3399 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Михайло Горняк</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Mihajlo Hornjak 1929 2011.jpg|alt=Михайло Горняк, дипломата|center|thumb|276x276px]] |- |'''Народзени''' |20. юлия 1929. |- |'''Умар''' |14. май 2011. (82) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски, анґлийски, сербски |- |'''Школа''' |ґимназия у Руским Керестуре, Вербаше и Бечею |- |'''Универзитет''' |Филозофски факултет у Беоґрадзе, Висша новинарско-дипломатска школа |- |'''Период твореня''' |1957—2011 |- |'''Жанри''' |дипломатия, публицистика, новинарство |- |'''Поховани''' |у Беоґадзе |} '''Михайло Горняк''' (*20. юлий 1929—†14. май 2011), дипломата, руски интелектуалєц, журналиста и публициста. == Биоґрафия == Михайло Горняк, народзени у [[Дюрдьов]]е 20. юлия.1929. року. Оцец Йовґен и мац Мария родз. Планчак. Кед Михайлови було 7 роки умарла му мац. Основну школу закончел у Дюрдьове по 1940. рок, а до ґимназиї ходзел у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]], [[Вербас|Вербаше]] и Бечею. Дипломовал на новинарско-дипломатскей високей школи и на Филозофским факултету (история) у Београдзе. Як сотруднїк робел у НВП ''Руске слово'' у Руским Керестуре и у ''Дневнику'' у Новим Садзе. До Министерства вонкашнїх дїлох бул прияти 1957. року, а 1958. року є послати на роботу до Амбасади у Букурешту (Румуния). Року 1968. бул поставени за шефа Оддїлу за Китай, а потим 1969. року меновани за совитнїка у одношеньох зоз жемами Индокитаю (Виєтнам, Камбоджа, Лаос и Сиверна Корея) и премесцени до Амбасади СФРЮ у Пекинґу. Зоз Пекинґу є у децембре 1972. року премесцени до Ганою (Виєтнам), дзе отворел амбасаду и бул перши окончователь роботох. Од 1974-1990. рок бул на схадзкох ОЕБС-а, ОЗН, министерских самитох у Ню Делхию, Луанди, Гарареу. Михайло Горняк робел у Министерстве вонкашнїх дїлох як шеф Оддїлу за Китай и участвовал у нормализациї одношеньох зоз Китайом. Як министер-совитнїк робел у амбасади у Токию, потим, кед ше врацел до Беоґраду, робел у Управи за анализу и планованє политики, потим бул начальнїк Управи за Азию, шеф Кабинету союзного министра, бул меновани за остатнього амбасадора у Виєтнаме. По одходу до пензиї жил у Беоґрадзе. == Дзбал о своїм народзе == Михайло Горняк бешедовал по анґлийски, французки и румунски, служел ше зоз мадярским и шпанским язиком и розумел шицки славянски язики. Михайло Горняк бул од младосци активни у вязи темох очуваня националного идентитету Руснацох/Русинох. Його дипломска теза на законченю студийох историї була ''История приселєня Руснацох зоз Карпатских горох на Балканске полуострово''. З одходом до пензиї 1991. року почала интензивна публицистична и журналистична робота Михайла Горняка. Вон ше зявйовал зоз прилогами у беоґрадскей ''Политики'' и ''Данас-у'', новосадским ''Дневнику'', у ''Руским слове'', та у рижних новинох и часописох на вецей язикох и участвовал на велїх форумох на интернету. Прекладал зоз анґлийского и на анґлийски язик тексти значни за Руснацох и обявйовал их. Потримовал роботу [[Руска матка (други период)|Рускей матки]], ступал до явних дискусийох з опонентами русинства и указовал на процеси хтори Руснацом загрожовали їх дружвени або културно-просвитни розвой. Бул член [[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтва за руски язик, литературу и културу]], источашнє член Секциї Дружтва у Беоґрадзе и активно участвовал у велїх акцийох и манифестацийох, присуствовал на промоцийох кнїжкох и часописох, сотрудзовал зоз науковцами и фаховцами, писал рецензиї. Бул oженєти зоз мр Емилию, народзену Костельник, зоз Руского Керестура (перши маґистер математичней лоґики у Югославиї). Мали сина Бориса хтори у Пекинґу, на китайским язику, закончел штредню школу, на японским закончел студиї архитектури у Токию, a Високу школу за менаджмент на Унивезитету Станфорд у Сан Франциску. Михайло Горняк умар 14. мая 2011. року у Беоґрадзе, дзе є поховани 17. мая 2011. року. Дружтво за руски язик, литературу и културу постгумно видало кнїжку Михайла Горняка под назву ''Паметанє и забуванє'', Нови Сад, 2019. року. == Ґалерия == <gallery> File:Olejar Bakov Hornjak 1952.jpg|alt=Янко Олеяр, Яша Баков, Михайло Горняк, Мария Рамач и нєпозната дзивка|Янко Олеяр, Яша Баков, Михайло Горняк, Мария Рамач и нєпозната дзивка у Руским Керестуре на початку 1950-их </gallery> == Вонкашнї вязи == * [https://cyberleninka.ru/article/n/mihaylo-gornyaku-80/viewer Винчованка руских / русинских орґанизацийох] з нагоди 80 рокох Михайла Горняка * [https://rtv.rs/rsn/kultura/izasao-prvi-tom-zbornika-o-rusinima-u-vojvodini_39000.html Izašao prvi tom zbornika o Rusinima u Vojvodini], Радио Телевизия Войводини, 15. новембер 2007. * MIHAJLO HORNJAK [https://rusinistika.3dn.ru/publ/istorija_rusin_voevodiny/mihajlo_hornjak_quotrusini_u_vojvodini_izmedju_osporavane_proslosti_i_neizvesne_buducnostiquot/2-1-0-4 "RUSINI U VOJVODINI IZMEDJU OSPORAVANE PROŠLOSTI I NEIZVESNE BUDUĆNOSTI"] * [https://rdsa.tripod.com/ruthenians.html RUTHENIANS IN VOJVODINA BETWEEN DISPUTED PAST AND UNCERTAIN FUTURE] * Михал Горняк: [https://issuu.com/novinki/docs/magazin7 МОЙ ВАЛАЛ ДЮРДЬОВ - SAJKASGYORGYE ПОД ЧАС ОКУПАЦИЇ 1941/44] (1), ''Руснаци у швеце, рок III, ч. 3, 2004,'' б. 21 * Boris Hornjak: [https://issuu.com/novinki/docs/naslovni27 My father, Mihajlo Hornjak], ''Руснаци у швеце, рок X, ч. 2,'' 2011, б. 24 d9504f90bdcvn0y4wy1bg56u54fadzr 0 304 3417 3416 2024-10-14T16:27:41Z Amire80 9 16 измена увезено 3416 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Михайло Зазуляк</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Mihajlo Zazuljak 1961 2017.jpg|alt=Михайло Зазуляк|center|thumb|220x220px]] |- |'''Народзени''' |12. април 1961. |- |'''Умар''' |4. новембер 2017. (57 роки) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |Педаґоґийна академия |- |'''Период твореня''' |1982—2017. |- |'''Жанри''' |новинарство, театер, рецитаторство, поезия |- |'''Поховани''' |у Руским Керестуре |} '''Михайло Зазуляк''' (*12. април 1961—†4. новембер 2017), новинар, ґлумец, режисер, рецитатор, автор текстох за дзецински нови композициї, за композициї у народним и забавним духу. == Биоґрафия == Михайло Зазуляк народзени у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] 12. априла 1961. року, оцец Владимир и мац Мария. Михайло мал и младшу шестру Оленку. Основну школу закончел у Руским Керестуре, после дзешатей класи ше уписал на Педаґоґийну академию зоз Зомбора хтора отворела оддзелєнє по руски у Руским Керестуре. Закончел Педаґоґийну академию алє новинарство постало його животна поволанка. З роботу у радию почал ище як омладинєц, кед концом 70. и початком 80. рокох у тедишнєй Радио Кули, раз до тижня (каждей соботи), ушорйовал и водзел радио-емисию по руски ''Здраво, здраво млади''. Єден рок, 1982-83. робел професийно як предсидатель тедишнєй Општинскей конференциї ССМВ (предсидатель младежи [[Општина Кула|Општини Кула]]). Михайло Зазуляк ше оженєл зоз Наталию Варґа 1984. року. У малженстве мали два дзивки, Ивану и Маю. Истого, 1984. року, почал робиц як професийни новинар у НВУ ''Руске слово'' з Нового Саду и як шеф керестурского Дописовательства тей установи, а од априла 2010. року и як редактор Новинскей аґенциї на руским язику ''Рутенпрес'', а бул єй стаємни сотруднїк од снованя 2006. року. Бул длугорочни и порядни дописователь Радио и Телевизиї Нови Сад, насампредз програмох на руским язику, алє и по сербски, бул так повесц, стаємни дописователь Радио Нового Саду зоз Руского Керестура и кулскей општини од 1986. року, кеди ше почало емитовац соботово емисиї ''Сервис 97''. == Зазулякова активносц у театре == Попри новинарскей роботи, Михайло Зазуляк бул и длугорочни активиста у рускей култури – стаємни член дакедишнього АРТ-РНТ ''Дядя'' и терашнього професийного РНТ ''Петро Ризнич Дядя'' – як ґлумец, член орґанох управи (бул и перши предсидатель Управного одбору новоформованого РНТ), режисер и прекладатель драмских текстох. Як ґлумец у АРТ-РНТ (од 1976/77. р.), витворел прейґ 30 улоги (векшином ношаци), так же є (до тераз) ґлумец з найвецей витворенима улогами по руски у нашей заєднїци. Тиж так, бул стаємни ґлумец у радио-драмох у дакедишнєй Драмскей програми РНС (по руски), дзе тиж зазначел барз вельке число улогох, а єден час бул ґлумец у емисиї РНС ''На габох музики и гумору'', ма вецей улоги зняти и за ТВ по руски. У АРТ-РНТ режирал 4 представи за дзеци (освойовали найвисши награди на покраїнских и републичних змаганьох), 5 представи за старших у АРТ-РНТ и у нашим терашнїм Театру, а режисер є и штирох монодрамох по наших местох (у Суботици, у Кули два и у Новим Орахове). И сам як дакедишнї рецитатор (з освоєним трецим местом на Републичней смотри рецитаторох у старшим возросту, як перши рецитатор по руски котри на тим змаганю освоєл награду), од 1982. року порядно робел з рецитаторами по руски у [[Дом култури Руски Керестур|Доме култури Руски Керестур]], алє и у других наших местох, рихтал и рецитаторох по сербски и українски у [[Кула|Кули]]. Остатнїх рокох бул селектор и фахови консултант селектором за руски и українски язик. За роботу на полю театра и рецитованя, достал и награди покраїнского и републичного уровню. Стретнуце рецитаторох у Кули, хторе ше отримує у рамикох ''Костельниковей єшенї'', после його шмерци, ноши його мено. == Други активносци == Зазуляк од 80-их рокох бул активни у орґанизациї и активносцох на твореню програмох наших найвекших фестивалох – ''Червеней ружи'', Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї, од снованя и ''Костельниковей єшенї'' и других манифестацийох и програмох, член управних одборох наших институцийох, автор є велїх конферансох за нашо програми, хтори нєраз сам и водзел. Тиж так, автор є и коло 50 текстох за дзецински нови композициї, за композициї у народним и забавним духу, котри (од початку 80-их рокох по нєшка) виведзени на ''Червених пупчох'', ''Червених ружох'' и на ''Ружовей заградки'', дзепоєдни з нїх и наградзовани, а емитує ше их прейґ радио-габох радиох котри маю програми и по руски. У зволаню Националного совиту Руснацох (по юний 2010. р.) бул секретар Одбору за културу НС, а бул член Националного совиту Руснацох и його Одбору за културу. Михайло Зазуляк умар 4. новембер 2017. року. Поховани є на теметове у Руским Керестуре. {| class="wikitable" |+ ! colspan="7" | === Михайло Зазуляк ґлумел у тих театралних фалатох === ! |- !Рок !Театрални фалат !Улога ! colspan="2" | !Рок !Театрални фалат !Улога |- |'''1977.''' |М. В. Ґоґоль: РЕВИЗОР |Мишка | rowspan="19" | | rowspan="19" | |'''1994.''' |Ю. А. Шереґи: ГЛАДНИ |Характерни пан |- |'''1978.''' |А. Вампилов: РОЗЛУКА У ЮНИЮ |Фролов |'''1994.''' |М. Канюх: КОНЦЕРТ ЗА ПСА И ШМЕЦЕ |Стари |- |'''1979.''' |Б. Брехт: [https://www.youtube.com/watch?v=e2LhpACi22I ОПЕРА ЗА ТРИ ҐРОШИ] |Джими |'''1998.''' |А. Вампилов: ЛОВ НА ДЗИВИ КАЧКИ |Кузаков |- |'''1981.''' |Е. Лабиш – М. Мишел: ФЛОРЕНТИНСКИ КАЛАП |Феликс |'''1999.''' |Ж. Фейдо: ПАН ЛОВАР |Морисе |- |'''1981.''' |А. Симуков: ГОРИ КВАРТЕЛЬ |Льоша |'''2001.''' |Дю. Папгаргаї: ДВА КАРТИ ЗА ЄРУСАЛИМ |Вон |- |'''1982.''' |М. Ашар: БАВМЕ ШЕ |Кроксон |'''2002.''' |М. Горки: НА ДНУ |Сатин |- |'''1982.''' |Б. Нушич: ПОДОЗРИВА ОСОБА |Дьока |'''2004.''' |О. Вайлд: ВАЖНЕ БУЦ ОЗБИЛЬНИ |Джон Вартинґ |- |'''1983.''' |М. Ковач: ОРАЧЕ |Ферко |'''2004.''' |Р. Доманович: [https://www.youtube.com/watch?v=oUwb-rF4a0c СТРАДИЯ] |Писатель |- |'''1984.''' |О. Давичо: ПИСНЯ |Мича |'''2005.''' |Д. Ковачевич: ЗБОРНЕ МЕСТО |Янко Савски |- |'''1985.''' |М. Ковач: ГРИЦОВО ВОЯЧЕНЄ |Туна |'''2005.''' |Муза Павлова: КАРУСЕЛ |Робот |- |'''1986.''' |Б. Пекич: У ЕДЕНУ НА ВОСТОКУ |Стари |'''2006.''' |М. Канюх: ВЕЛЬКА ПТИЦА |Нафтанаил |- |'''1986.''' |Б. Пекич: ҐЕНЕРАЛЄ |Присутни ІІ |'''2006.''' |А. Курейчик: МЕРКУЙ – ЖЕНИ |Серж Дибуа |- |'''1988.''' |А. Островски: [https://www.youtube.com/watch?v=yROr7k7yaM4 ЛЄС] [https://www.youtube.com/watch?v=bMSyrrr4m5U Лєс] (виривок, 2. часц) |Щешлївец |'''2007.''' |Б. Пекич: [https://www.youtube.com/watch?v=IBPwPhJ2tI8 У ЕДЕНУ НА ВОСТОКУ] |Стари |- |'''1988.''' |Б. Пекич: У ЕДЕНУ НА ВОСТОКУ |Стари |'''2008.''' |М. Унамуно: ПРИПОВЕДКА О ЄДНЕЙ СТРАСЦИ |Ґроф |- |'''1989.''' |А. П. Чехов: ПИТАНКИ |Нюнїн |'''2008.''' |Е. Валс: КИНҐ КОНҐ |Лимиєр |- |'''1990.''' |М. В. Ґоґоль: [https://www.youtube.com/watch?v=NVylwXhTuPk ЖЕНЇДБА] |Кочкарйов |'''2009.''' |А. Николайː [https://www.youtube.com/watch?v=HcUVjPIhQZ0 ГАМЛЕТ У ПИКАНТНЕЙ МАЧАНКИ] |Горацио |- |'''1991.''' |П. Ґреґор: ЩЕШЛЇВЕ КРАЛЬОВСТВО |Дурнїло |'''2011.''' |Н. В. Ґоґольː [https://www.youtube.com/watch?v=IgULjU-_-Ss КОЦКАРЕ] |Утешительни |- |'''1992.''' |Дю. Папгаргаї: АГАФИЯ СТАРОГО ПОПА ДЗИВКА |Палєнкаш |'''2012.''' |Х. Бойчевː [https://www.youtube.com/watch?v=tohC5e_pJ8w ОБЛАСНИ ШПИТАЛЬ] |Вилиям |- |'''1993.''' |Р. Куни: СЦЕКАЙ ОД СВОЄЙ ЖЕНИ |Стенли Ґарднер | | | |- | colspan="8" | |- ! colspan="8" | === Михайло Зазуляк режирал тоти театрални фалати === |- !Рок ! colspan="2" |Театрални фалат | colspan="2" | !Рок ! colspan="2" |Театрални фалат |- |'''1987.''' | colspan="2" |Л. Яхнїн: ПЛОЩА КАРТОНСКЕЙ ГОДЗИНИ | rowspan="6" | | rowspan="6" | |'''2001.''' | colspan="2" |Дю. Папгаргаї: НАТАЛКА ПТИЦА БАБИЦА |- |'''1988.''' | colspan="2" |Дю. Папгаргаї: ЯК РОШНЮ ПАНТАЛОНИ |'''2007.''' | colspan="2" |Б. Пекич: У ЕДЕНУ НА ВОСТОКУ |- |'''1989.''' | colspan="2" |З. Май – Р. Зилински: ШИМКО, РОМКО И АТОМКО |'''2010.''' | colspan="2" |М. Радович: ЮШКА ЗОЗ КАНАРИНЦА |- |'''1990.''' | colspan="2" |Дю Папгаргаї: НАТАЛКА ДЗИВЧЕ ХТОРЕ ЛЮБЕЛО КОНЇ |'''2012.''' | colspan="2" |Ш. Гудак: [https://www.youtube.com/watch?v=nc2ke60mOAc&t=2060s РУСАЛКА] |- |'''1991.''' | colspan="2" |Дю. Папгаргаї: НАТАЛКА КРАЛЬОВНА ПЕШАЦКОГО ОСТРОВА |'''2016.''' | colspan="2" |Е. М. Кочиш: ВОНА НЄВИНОВАТА |- |'''1994.''' | colspan="2" |М. Канюх: КОНЦЕРТ ЗА ПСА И ШМЕЦЕ |'''2017.''' | colspan="2" |З. Павлович: ЗАЗБЕРОВАЧЕ ТРУПЛОХ (вєдно зоз С. Оросом) |} == ТЕКСТИ ПИСНЬОХ == === Червена ружа === {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |<big>У народним духу</big> |- !Рок !Наслов композициї !Автор музики |- |1989. |Майски валцер |Любомир Загорянски |- |1993. |[https://www.youtube.com/watch?v=_rPM_dSIUMk На розлуку] |Юлиян Рамач-Чамо |- |1993. |[https://www.youtube.com/watch?v=tzA8LnFJc-c Ноцни шпиванки] |Юлиян Рамач-Чамо |- |1997. |Свадзбуйме ше |Михайло Бодянец |- |2001. |[https://www.youtube.com/watch?v=DJLhPduosNY За другого пойдзем] |Мирон Сивч |} {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |<big>У забавним духу</big> |- !Рок !Наслов композициї !Автор музики |- |1984. |Дзе тот давни красни час |Дьордє Ковачевич |- |1984. |Здогадованє на тебе |Дьордє Ковачевич |- |1986. |Сон любови |Дьордє Ковачевич |- |1986. |Ноцна писня |Дьордє Ковачевич |- |1986. |При фонтани снох |Дьордє Ковачевич |- |1991. |За мир |Владимир Семан Зеро |- |1991. |Мойому дїдови |Владимир Семан Зеро |- |1991. |Беґельски цверчки |Славко Афич |- |1992. |Памятки вжиме |Михайло Бодянец |- |1992. |Птица у оку |Владимир Семан Зеро |- |1992. |Вибраней |Владимир Семан Зеро |- |1993. |[https://www.youtube.com/watch?v=mdZaZrNBzMU Єшеньски нємири] |Юлиян Рамач-Чамо |- |1993. |Дзивоцки чеканя |Юлиян Рамач-Чамо |- |1993. |Пришла ши у маю |Владимир Семан Зеро |- |1993. |Одпитованє |Владимир Семан Зеро |- |1994. |Як цудзи |Владимир Семан Зеро |- |1994. |А дзеци рошню |Владимир Семан Зеро |- |1994. |Чи пребачим |Владимир Семан Зеро |- |1995. |Мацери |Владимир Семан Зеро |- |1995. |Знова до цудзини |Юлиян Рамач-Чамо |- |1996. |Панонска балада |Владимир Семан Зеро |- |1997. |Христово роки |Юлиян Рамач-Чамо |- |1997. |Вше якошик вєшенї |Владимир Семан Зеро |} ==== Червене пупче ==== {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |<big>Композициї за дзеци</big> |- !Рок !Наслов композициї !Автор музики |- |1989. |Ноцни бал |Любомир Загорянски |- |1989. |Бавиц нам ше дайце |Юлиян Рамач-Чамо |- |1990. |Перша любов |Михайло Бодянец |- |1990. |Петнацрочним |Любомир Загорянски |- |1991. |Цибулько моя |Юлиян Рамач-Чамо |- |1991. |Когутово бриґи |Любомир Загорянски |- |1993. |Любовна загадка |Юлиян Рамач-Чамо |- |1993. |Сцеме лєм мир |Владимир Семан Зеро |- |1994. |Ганьблїва |Владимир Семан Зеро |- |2001. |Помишани бависка |Мирон Сивч |- |2004. |Стреже за мну Сенка |Юлиян Рамач-Чамо |- |2006. |Раз и я вирошнєм вельки |Мирослав Пап |- |2008. |Авзлоґ до крива |Мирон Сивч |} ==== Ружова заградка ==== {| class="wikitable" |+ !Рок !Наслов композициї !Автор |- |2003. |[https://www.youtube.com/watch?v=L8lNbrFEkis Мам гунцута] |Юлиян Рамач-Чамо |- |2005. |Пребачованє |А. Тасич |- |2010. |[https://www.youtube.com/watch?v=PC5-yGl18qU Паприґарска] [https://www.youtube.com/watch?v=g3iH6eSp_A0 Паприґарска] |Юлиян Рамач-Чамо |} == Михайло Зазуляк як рецитатор == * [https://www.youtube.com/watch?v=TJpPogSoS8E Оцец и син] - гутори Михайло Зазуляк  * [https://www.youtube.com/watch?v=dJxoSS4ySLA О Ґабрикови] * [https://www.youtube.com/watch?v=YdyZbRkLC1I Привит Карпатом] * [https://www.youtube.com/watch?v=2soTU1PrLxw Преклятство Косцелїска] (виривок) - Ґабриєла Гудак и Михайло Зазуляк == Вонкашнї вязи == * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf Михайло Зазуляк, биоґрафия и листа авторских текстох за композициї], ''Червена ружа 1962-2011, Том II,'' Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014, б. 500-501 *[https://nar.org.rs/rue/%d0%bc%d0%b8%d1%85%d0%b0%d0%b9%d0%bb%d0%be-%d0%b7%d0%b0%d0%b7%d1%83%d0%bb%d1%8f%d0%ba/ Михайло Зазуляк биоґрафия] на НАР (''Руски вертикали'') * [https://www.youtube.com/watch?v=N2CJ4PMPRQc&t=36s Ревиялна часц Ружовей заградки] пошвецена Михайлови Зазулякови * [https://www.ruskeslovo.com/%d0%a3%d0%bc%d0%b0%d1%80-%d0%9c%d0%b8%d1%85%d0%b0%d0%b9%d0%bb%d0%be-%d0%97%d0%b0%d0%b7%d1%83%d0%bb%d1%8f%d0%ba/ Умар Михайло Зазуляк], Рутенпрес, 4. новембер 2017. cjqcfozcvd17y6zwsagijabhucn3ttt 0 305 3433 3432 2024-10-14T16:27:42Z Amire80 9 15 измена увезено 3432 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Михайло Ковач</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Михал Ковач.jpg|alt=Михайло Ковач|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |27. октобра 1909. |- |'''Умар''' |17. юния 2005. (95) |- |'''Державянство''' |австроугорске, югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Учительска школа, Крижевци |- |'''Период твореня''' |1927—1995. |- |'''Жанри''' |просвита, литература, театер, публицистика |- |'''Поховани''' |на теметове у Новим Садзе |- |'''Припознаня''' |Награда „Невен“ за 1977, Грамота Змайових дзецинских бавискох 1982, за животне дїло, Награда Дружтва писательох Войводини за животне дїло 1982, Фонд култури зоз Києва (Україна) награда „Винниченко“ 2003, Грамота Президента України з нагоди пейцрочнїци нєзависносци України 1997. З нагоди дзешецрочнїци нєзависносци України Орден за заслуги ІІІ ступня 2002. року |} '''Михайло Ковач''' (*27. октобер 1909—†17. юний 2005), учитель, писатель, драматурґ, автор вецей учебнїкох, публицист, всестрани културни дїяч. == Биоґрафия == Михайло Ковач  ше народзел 27. октобра 1909. року у Шидзе, як єдно спомедзи єденацецерих дзецох у фамелиї Янка Ковача и Ани родз. Кулич. Основну школу закончел у Шидзе, а учительску у Крижевцох. Дипломовал 1929.року. Як учитель почал робиц у валалох Бапска  Новак (при Шидзе), Мркушица и Антин. Учитель у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]  бул од 1931. по 1941. рок. У тим 'керестурским периодзе' Михайло Ковач ше окреме анґажовал на розвою драмскей дїялносци. Вон ше опробовал и як дириґент так же 1938. року керестурски хор, под його руководством, завжал друге место на змаганю хорох у Червинки. Михайло Ковач 1933. року ступел до малженства зоз Маґдалену родз. Дудаш (владики Дионизия Нярадия шестрина дзивка) з Руского Керестура. У малженстве достали дзивче Ану (1934), а Маґдалена умарла на породзеню. Снователь є и перши редактор часопису за дзеци ''Наша заградка'' (1937-1941). Як секретар РНПД (од 1936-1941) Михайло Ковач бул єден є з найактивнєйших дописовательох ''Руских новинох'' и ''Руского календара''. Вєдно зоз др [[Мафтей Винай|Мафтейом Винайом]] пририхтал до друку ''Руско-українски алманах бачванско-сримских писательох'' 1936. року и остарал ше о його друкованю у „Першей горватскей акцийней друкарнї“ у Осиєку. Михайло Ковач ше 1935. року винчал зоз [[Єлена Ковач Петриґала|Єлену родз. Петриґала]] з Руского Керестура. У малженстве мали штверо дзеци, сина [[Иван Ковач|Ивана]] и дзивки Марию, Ирину и Олґу. Як дїяч у култури, Михал Ковач записал  58 руски народни писнї по наших руских валалох у Сриме як и вецей писнї од рижних шпивачох у заґребскей грекокатолїцкей семинариї, и тот материял бул достаточни же би познати горватски музиколоґ др Винко Жґанец порихтал и видал кнїжку ''Писнї югославянских Русинох'' 1946. року зоз стихами писньох алє, по першираз, и з нотним записом истих. Под час Другей шветовей войни Михайло Ковач бул примушени, як „странски державян“, напущиц Руски Керестур (котри окупировало мадярске фашистичне войско) и преселїц ше до родимого места Шиду, котри теди бул у гранїцох такволаней Независней держави Горватскей. Там спочатку робел як општински службенїк, а потим як учитель у Привиней Ґлави, т.є. у [[Бикич Дол]]у у праве отвореней основней школи (1941-1952). У Бикичу Михайло Ковач здобул вельки угляд медзи жителями того валалу, дзе бул и дзияк у церкви и снователь Културно-просвитного дружтва ''Иван Котляревски'', а после ошлєбодзеня, од 1945. року, постал єден з найактивнєйших сотруднїкох новооснованей [[Руска матка|Рускей матки]], на место медзивойнового [[Руске народне просвитне дружтво|Руского народного просвитного дружтва]]. У 1952. року прешол на учительску службу до Нового Саду и активно ше уключел до роботи тедишнього руского КПД ''Максим Горки'' як театрални режисер и хорски дириґент. У 1966. року, кед на Радио Новим Садзе обновени бешедни емисиї на руским язику, Михайло Ковач прешол на службу до Рускей редакциї, дзе робел як лектор, новинар и редактор културней рубрики аж по одход до пензиї 1974. року. Михал Ковач припадал, од вчасней младосци, до ґрупи проукраїнски ориєнтованих кадрох у рамикох РНПД. З тих позицийох вон творел и дїйствовал и пред войну, и по войни, и бул тримани та и нападани як єден з идеолоґох проукраїнскей ориєнтациї. == Литературна творчосц == [[Файл:Mihal Kovač zoz školjarami 1938.jpg|thumb|468x468px|Михал Ковач зоз членами мишаного хору хтори наступел на змаганю у Червинки, 1938. рок.]] Михайло Ковач єден з наших найплоднєйших писательох пред и после Другей шветовей войни. Обявйовал свойо твори под власним меном и презвиском и под псевдонимами ''Задунайов, Дїдо заградкар, Яни Мальовани, Иринка Калїнова, Бачи Дюра з Керестура, Кирил Пета''. Єден є спомедзи перших членох Дружтва писательох Войводини и Здруженя писательох Сербиї. Першу приповедку (''Атаманов син'') обявел 1927. року у ''Руских новинох'' (числа 23. од 10. мая, боки 2-3, и 24. од 17. юния , боки 2-3). У периодзе од 1977. по 1992. рок придал до друку рукописи и обявени му 11 кнїжки прози и поезиї, 20 театрални фалати и векше число публицистичних написох у периодичних виданьох на руским язику. Заступени є у шицких потерашнїх руских антолоґийох поезиї и прози. Його твори прекладани на сербски, словенски, українски, словацки, румунски, мадярски язик и на есперанто. [[Файл:Nasa zahradka 1939 rok.jpg|alt=Часопис за дзеци Наша заградка|thumb|376x376px|Часопис за дзеци ''Наша заградка'' з 1939. року]] Сучасни критичаре тримаю же Ковач утвердзел фундаменти рускей литератури и же його твори представяю саму сущносц рускей поетичней души. У його вчасних творох - у першей краткей приповедка ''Атаманов син'' хтора му обявена 1927. року як и у познєйших, мож обачиц значни уплїв українскей и русийскей литератури. У двох збиркох поезиї, ''Мой швет'' (1964) и ''Шветла вечарово'' (1985), Ковач описує прешлосц и терашньосц свойого народа зоз традицийну поетику, а з часу на час хаснує и моралистични и дидактични тони. Ковач писал и кратки приповедки (''Перши радосци'', 1977), написал и прейґ двасто писнї за дзеци (''Писнї дїда заградкара'', 1979; ''Хижочко стара'', 1990). Його леґат у жанру фикциї и гумору представяю шейсц кнїжки, медзи хторима ''Цеглярня'' (1982), ''На окраїску'' (1983) и ''Глїбоки коренї'' (1987), як и збирка кратких приповедкох ''Цихи води'' (1970), хтора була добре прията. У шицких тих творох Ковач ше дотика проблема “оцох и синох”, чловека и його одношеня ґу роботи и борби за лєпши живот. По характеру баржей автобиоґрафска ''Капка по капку живот одцека'' (1988). Ковач и успишни драмски писатель; даскельо його комедиї и драми, як напр. ''На швитаню'' (1952) и ''Ораче'' (1954), нашли ше на репертоару войводянских руских аматерских театрох и ґрупох. На остатку, опробовал свойо моци и на роману, у жанру хтори вимага найвецей; у сотруднїцтву зоз Штефаном Гудаком написал ''Гриц Бандурик'' (1972), роман о судьби звичайного Руснака у Другей шветовей войни. Ковач бул окуповани и зоз давну прешлосцу своїх предкох, хторей пошвецел обсяжне дїло ''Дияспора'' (1992). == Припознаня и награди == Перши значнєйши припознаня за свою всестрану културну дїялносц ушлїдзели аж теди кед Ковач бул при концу седмей децениї свойого живота. Перша му була награда „Невен“ за 1977. року, котру достал у 1978. року. Потим шлїдзи Грамота Змайових дзецинских бавискох 1982, за животне дїло наменєне дзецом, награда Дружтва писательох Войводини за животне дїло тиж 1982. року. Потим, 2003. року, Фонд култури зоз Києва (Україна), додзелєл му награду „Винниченко“, наменєну писательом з українскей дияспори; 1997. достава Грамоту Президента України з нагоди пейцрочнїци нєзависносци України, а з нагоди дзешецрочнїци нєзависносци України, 2002. року достава Орден за заслуги ІІІ ступня. Михайло Ковач умар у 96. року свойого живота, 17. юния 2005. року а поховани є на новосадским Новим теметове. == Библиоґрафия Михайла Ковача == === Драма === * ''Зборнїк театралних фалатох'', 1962. === Поезия === * ''Мой швет, 1964.'' * ''Писнї Дїда Заградара, 1979.'' * ''Шветла вечарово, 1985.'' * ''Я дуб червоточни, 1989.'' * ''Хижочко стара, 1990.<br />'' === Проза === * ''Цихи води, 1970.'' * ''Дзецински швет,1971.'' * ''Гриц Бандурик, 1972 (роман, коавтор Штефан Гудак).'' * ''Перши радосци, 1977.'' * ''Цеглярня, 1982.'' * ''Яни Мальовани, 1981'' * ''На окраїску, 1983.'' * ''Глїбоки коренї, 1987.'' * ''Капка по капку живот одцека, 1988.'' * ''Длугока драга номадска, 1990.'' * ''Дияспора, 1992.<br /><br />'' Значне число Ковачових писньох, окреме гевтих за дзеци, велїм композитором послужели як инспирация за музичне оформенє. === ТЕКСТИ ПИСНЬОХ === {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |У народним духу ! ! ! colspan="3" |Червене пупче |- |<div style="text-align: center;">'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Наслов писнї''' |<div style="text-align: center;">'''Автор музики''' | | |<div style="text-align: center;">'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Наслов писнї''' |<div style="text-align: center;">'''Автор музики''' |- |1965. |Плїва хмарка |Яким Сивч | | |1973. |Колїсанка (Чарни тащок лєци) |народна |- |1969. |Ораче, ораче |Онуфрий Тимко | | |1973. |Школски дзвон |Маґдалена Горняк-Лелас |- |1969. |[https://www.youtube.com/watch?v=jYOZwWhumT4&pp=ygUPSGnFvm_EjWtvIHN0YXJh Хижочко стара] |Ириней Тимко | | |1974. |На пажички |Онуфрий Тимко |- |1970. |[https://www.youtube.com/watch?v=Lu730dYteHU&pp=ygUOTWloYWpsbyBLb3ZhxI0%3D О, врац ше, мили мой, врац] |Яким Сивч | | |1974. |На яр |Онуфрий Тимко |- |1970. |О, врац ше, мили, врац |Юрий Цимбора | | |1974. |Дзень младосци |Иван Ковач |- |1970. |Як чежко знац любиц дакого |Микола Корпаш | | |1975. |Дротар |Онуфрий Тимко |- |1970. |Глєдаме щесца |Онуфрий Тимко | | |1976. |Конїк |Онуфрий Тимко |- |1972. |Ой, жалї пречежки |Ириней Тимко | | |1977. |Лєтнї вечар |Юрий Цимбора |- |1972. |Пойдзем, мамо, пойдзем |Ириней Тимко | | |1977. |Заячки |Онуфрий Тимко |- |1975. |Витор и тополя |Ириней Тимко | | |1977. |Когуцик (Раз курочка когуцика...) |Онуфрий Тимко |- |1986. |Вина, качмар |Владислав Надьмитьо | | |1979. |Дюри (Заграл Дюри...) |Онуфрий Тимко |- |1986. |Бежи вода, бежи бистра |Владислав Надьмитьо | | |1979. |Заячок |Онуфрий Тимко |- |1986. |Любел я дзивче |Владислав Надьмитьо | | |1979. |Курка |Онуфрий Тимко |- |1988. |Гей, Дунаю |Дубравко Слободянац | | |1979. |Ловар |Онуфрий Тимко |- |2002. |Чуєш, мой брату |Михал Лїкар | | |1980. |Писня мацери (Мац) |Онуфрий Тимко |- | colspan="3" | | | |1980. |Єшеньски витри |Онуфрий Тимко / Ириней Тимко |- ! colspan="3" |У забавним духу | | |1981. |Моя Република |Яким Сивч |- |<div style="text-align: center;">'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Наслов писнї''' |<div style="text-align: center;">'''Автор музики''' | | |1983. |[https://www.youtube.com/watch?v=CJRTWp1yrlw&pp=ygUMTWloYWwgS292YcSN Плїва хмарка] |Яким Сивч |- |1980. |Преходзи час |Владислав Надьмитьо | | |1985. |Козо, козо брадата |Иван Ковач |- | colspan="3" | | | |1986. |Мраз |Михайло Бодянец |- ! colspan="3" |Червене пупче | | |1987. |Колїскова |Татиана Барна |- |<div style="text-align: center;">'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Наслов писнї''' |<div style="text-align: center;">'''Автор музики''' | | |1987. |Наша хижа |Татиана Холошняй |- |1969. |Винчованка мацери |Владимир Тимко | | |1988. |Мой валал |Дубравко Слободянац |- |1969. |Тащок |Онуфрий Тимко | | |2007. |Гунцут витор |Маґдалена Горняк-Лелас |- |1969. |Качур рибар |Ириней Тимко | | |(?) |Амалка |Онуфрий Тимко |- |1969. |Ганча и ластовки |Ириней Тимко | | |(?) |Школски ствари |Онуфрий Тимко |- |1969. |Ми Титово пионире |Ириней Тимко | | |(?) |Шлїмак |Маґдалена Горняк-Лелас |- |1970. |Моя лабдочка |Иван Ковач | | |(?) |Дзецинство злате (/Драґан Лукич) |Иван Ковач |- |1970. |Май у лєше |Владимир Тимко | | | colspan="3" | |- |1970. |Студзенка |Онуфрий Тимко | | ! colspan="3" |Ружова заградка |- |1970. |Моєй Републики |Ириней Тимко | | |<div style="text-align: center;">'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Наслов писнї''' |<div style="text-align: center;">'''Автор музики''' |- |1971. |Гунцут витор |Ириней Тимко | | |1993. |Шиви голуб |Тат’яна Колєсар-Ґвоїч |- |1971. |Яр |Михайло Гайворонський | | |1993. |За Дунайом |Михал Лїкар |- |1971. |Хижочко стара |Ириней Тимко | | |1994. |[https://www.youtube.com/watch?v=UT6uDmt0C98&pp=ygUOTWloYWpsbyBLb3ZhxI0%3D Молитва сучасного чловека] |Владислав Надьмитьо |- |1971. |Слунечко и дзивче |Иван Ковач | | |2006. |Гей, Дунаю |Маґдалена Горняк-Лелас |- |1972. |Дїдо Децембер |Яким Олеяр | | | | | |- |1972. |Чудесни дзвон |Ксения Горняк | | | | | |- |1972. |О, яки красни тот швет |Ириней Тимко | | | |[https://www.youtube.com/watch?v=FsSG_2zZwgc&pp=ygUOTWloYWpsbyBLb3ZhxI0%3D Стари салаши,] |Дзива дзивка, Ютюб, 1. октобер, 2017. |} == Ґалерия == <gallery> File:Svadzba Mihala Kovaca 1933 roku.jpg|alt=Свадзба Михала Ковача и Маґдалени Няради|Свадзба Михала Ковача и Маґдалени родз. Дудаш, дзивки шестри владики Нярадия, 1933. рок. File:Falat Nješčešljivi pekar z 1934.jpg|alt=Дзецинска школска представа "Нєщешлїви пекар" зоз 1932. лєбо 1934. року|Дзецинска школска представа ''Нєщешлїви пекар'' зоз 1932. лєбо 1934. року, режия Михала Ковача.  Цалком на лїво стої Маґдалена Дудаш. То була перша жена учителя Михала Ковача (свадзба им була 1933. року). Кед же то 1932, вец вона ту вироятно як заручнїца учителя Ковача, а кед же то 1934. рок, вец му вона уж супруга. File:Teatralna predstava 1.jpg|Учаснїки у Театралней представи у Руским Керестуре. </gallery> == Литература == * Др Юлиян Тамаш: ''История рускей литератури,'' Завод за уџбенике и наставна средства – Београд, 1997, б. 117-124,172-191. и 535-540. * Дюра Латяк: ''Театрални живот Руснацох'', І часц, Театрални музей Войводини и НВУ ''Руске слово'' Нови Сад, 2003, боки 290-297. * ''Руско-українски АЛМАНАХ бачванско-сримских писательох''; Видатель Руске народне просвитне дружтво у Р. Керестуре, 1936, б. 9, 91.126. * Дюра Варґа: ''Кратки исторични препатрунок кнїжовней творчосци у нашим народзе'', ''Шветлосц'' ч. 1/1952, б. 1-32. * Олександер Д. Дуличенко: ''Несколько слов о переводах прозы Михала Ковача на украинский язык'', STUDIA RUTHENICA, 1988-1989, б. 41-47, видало Дружтво за руски язик и литературу. Цали рочнїк пошвецени литературному дїлу Михайла Ковача, подзелєному на два димензиї: язичну и литературну. Свойо написи обявели: у язичней димензиї мр Михайло Фейса, Юлин Рамач, мр Евґения Барич, Олександер Дуличенко и Ксения Сеґеди. У литературней димензиї свойо написи обявели Ирина Гарди-Ковачевич, Штефан Гудак, Владимир Ґарянски, Звонимир Няради, Стеван Константинович, Янко Рамач, Дюра Папгаргаї и Юлиян Тамаш. * Михал Ковач, ''Длугока драга номадска:автобиоґрафски записи'' (Нови Сад, 1990); * Юлиян Тамаш, ''Литературна творчосц Михала Ковача'', ''Шветлосц'', XVII, 1 (Нови Сад, 1979), б. 1-30; * Юлиян Тамаш, ''Ковачова литература у контексту югославянских и українскей,'' ''Шветлосц'', XXVII, 1 (Нови Сад, 1989), б. 563-571; == Вонкашнї вязи == * [https://www.youtube.com/watch?v=wmN6w9EVPFg Швет Михайла Ковача,] Маковчань, Ютюб, 21. септембер 2019. * [https://www.youtube.com/watch?v=0LMBcpNQy1s Учитель Михайло Ковач,] ТВ Коперникус, РТВ Шид, 28. октобер 2022. * [https://www.youtube.com/watch?v=UoGjEQqbN8s&t=26s&pp=ygUOTWloYWpsbyBLb3ZhxI0%3D Плоди першого заренка,] ювилеї часопису Заградка, Маковчань, Ютюб, 11. юний 2017. * [https://www.youtube.com/watch?v=TJpPogSoS8E&pp=ygUOTWloYWpsbyBLb3ZhxI0%3D Оцец и син,] стихи Михала Ковача гутори Михайло Зазуляк, Маковчань, Ютюб, 23. януар 2010. gcc6b1a1g4odu584snj0swgg0m1757p 0 306 3441 3440 2024-10-14T16:27:42Z Amire80 9 7 измена увезено 3440 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>о. Михайло Макай</big> |- |'''Народзени''' |28. октобра 1922. |- |'''Умар''' |6. януара 2000. (78) |- |'''Державянство''' |Кральовина Югославия, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, українски, сербски |- |'''Школа''' |Ґимназия Вербас, Вараждин и Ужгород |- |'''Универзитет''' |Богословски студиї Ужгород, Калоча, Дяково и Заґреб |- |'''Период твореня''' |1948—1998. |- |'''Жанри''' |священїцтво, хороводство, редакторство, публицистика |- |'''Поховани''' |у Руским Керестуре |} '''о. Михайло Макай''' (*28. октобер 1922—†6. януар 2000), священїк, редактор, хороводитель, културни и дружтвени дїяч. == Биоґрафия == [[Файл:M Makaj u Užhorodu 1943 a.jpg|alt=Йовґен Медєши и Михайло Макай|thumb|409x409px|Йовґен Медєши, познєйше учитель, и Михайло Макай, познєйше священїк, на школованю у Ужгородзе 1943. року ]] Михайло Макай започал свой живот 28. октобра 1922. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Народзел ше у численей фамелиї як остатнє, дзевяте дзецко Михала и Мариї нар. Маґоч. Основну школу закончел у Руским Керестуре, а до ґимназиї ходзел у [[Вербас|Вербаше]], Вараждинє и [[Ужгород]]зе, дзе и матуровал. Богословски студиї Михайло Макай започал у Ужгородзе, предлужел у Калочи и Дякове, а докончел у Заґребе. За священїка го 18. юлия 1948. року пошвецел дяковецки римокатолїцки владика Антун Акшамович. Перша душпастирска служба од 1949. до 1955. року була му на парохиї у Жумберку. Потим два роки бул у Крижевцох секретар владики Гавриїла Букатка, а вец три роки духовнїк богословох у Грекокатолїцкей семинариї у Заґребе и капелан заґребскей парохиї. Од року 1960. по 1962. пошол до Риму на постдипломски студиї у Институту за духовносц. По врацаню з Риму о. Михайло Макай меновани за каноника-кустоса у Крижевцох а источасно предлужел зоз окончованьом длужносци священїка и капелана у Заґребе. Року 1966. року о. Михайло Макай послати за пароха до Руского Керестура и бул меновани за викара Бачкого викарияту, а 1. януара 1969. року за викара Войводянского Викарияту. О. Михайло Макай любел музику и шпиванє. Гоч нє мал окремне музичне образованє, сам научел ноти и грац на гармоники и ґитари. Шицко тото му помогло же би могол водзиц хорске шпиванє, перше у Крижевцох и Заґребе. У Руским Керестуре обновел церковни хор св. Миколая, спочатку мишани, вец хлопски, зоз котрим сам дириґовал, а хор виступал на рижних церковних святочносцох, аж и у иножемстве. == Редактор значних виданьох == [[Файл:Mihajlo Makaj i mac Marija 1946.jpg|alt=О. Михайло Макай и його мац Мария|thumb|491x491px|О. Михайло Макай, млади священїк, и його мац Мария хтору вон барз почитовал, 1946. року]] О. Михайло Макай бул насампредз священїк и духовна особа, и як таки зохабел глїбоки шлїди у живоце Грекокатолїцкей церкви у дакедишнїм Крижевским владичестве. А насампредз, парох Макаї, як го звичайни людзе волали, глїбоки шлїд зохабел у шерцох людзох, найвецей своїх Керестурцох, дзе бул парох полни 32 роки. У своєй душпастирскей роботи источашнє дал вельке доприношенє и у видавательстве, у музичним, културним и дружтвеним живоце. Зохабел о. Макай и материялни памятки, а то штири здания цо их збудовал коло церкви и коло церквочки [[Водица|Водици]]: вельку салу у церковней порти, хижу на єден поверх у парохиялним дворе, капеланию зoз двома квартелями коло парохиї и хижу на поверх у Водици. Опробовал ше як редактор у видавательней дїялносц церкви у цеку седемдзешатих рокох. Од 1966. року парох Михайло Макай видал коло пейдзешат кнїжки, кнїжочки, брошури, скрипти и рижни публикациї. Добру часц тих текстох вон сам написал, вельо зложел, вельо преложел з других язикох. Перша кнїжка котру о. Михайло Макай написал и видал, бул катакиз под назву ''Моя вира'', вишол 1965. року, а умножени є на циклостилу. Велька драгоциносц и комплет катакизмох на руским язику, у котрим дзевец окремни кнїжочки. Ґу свойофайтовим учебнїком припадаю и молитвенїк ''Отче наш'' (1970), кнїжочка ''Закон Божи'' (1975), даскельо дробнєйши кнїжочки зоз текстами хресней драги, дзевятнїцох, колядох, церковних писньох. Єст и єденац скрипти цо их о. Макай видал на циклостилу за потреби Центра за богословску културу у Новим Садзе. Окремни опус хтори Михайло Макай порихтал творя ''Християнски календари'', збирка од 24. рочних кнїжкох. Перши календар вишол 1968. року (за 1969. рок). Порихтал и видали 16 ''Християнски календари'' на українским язику (1977–93). На тих вецей як три тисячи бокох вельо того було публиковане. Тот календар у спомнутим периодзе бул єдина можлївосц публиковац статї вирского и релиґийно-наукового змисту. О. Михайло Макай пензионовани 1998. року а умар 6. януара 2000. року у шпиталю у Новим Садзе. Поховани є у Руским Керестуре. == Литература == Миз Р. ''Живот чече и капка.'' История парохиї у Руским Керестуре. Нови Сад, 2010. == Вонкашнї вязи == * [https://www.ruskeslovo.com/%D0%BE%D0%B4-%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%B0-%D0%BF%D0%BE-%D0%B5%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D0%B8-%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B3%D0%BB/ ''Од Календара по Енциклопедийни прегляд и Святе писмо,''] вебсайт НВУ ''Руске слово,'' 8. юлий 2019. * [https://www.ruskeslovo.com/100roki-od-narodzenja-o-mihajla-makaja/ ''100 роки од народзеня о. Михайла Mакая,''] Рутенпрес, 26. октобер 2022. * [https://esu.com.ua/article-60564 ''Макай Михайло,''] Енциклопедія Сучасної України rdb3szci4r1fkcvcduza94lym1uuc47 0 307 3454 3453 2024-10-14T16:27:43Z Amire80 9 12 измена увезено 3453 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>о. Михайло Малацко</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Mihajlo Malacko 1955-2021.jpg|alt=Михайло Малацко|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |28. фебруара 1955. |- |'''Умар''' |16. септембра 2021 (66) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, українски |- |'''Школа''' |Ґимназия, Рим |- |'''Универзитет''' |филозофия, Рим теолоґия, Заґреб |- |'''Маґистерий''' |о владикови Дионизийови Нярадийови, Рим |- |'''Период твореня''' |1986—2021 |- |'''Жанри''' |священїцтво, каритативносц, шпиванє |- |'''Поховани''' |на теметове у Руским Керестуре |} '''о. Михайло Малацко''' (*28. фебруар 1955—†16. септембер 2021), парох керестурски и катедрални, протоєрей ставрофор. == Биоґрафия == Михайло Малацко народзени у Руским Керестуре 28. фебруара 1955. року од оца Йоакима и мацери Леони. Мал шестри Наталию и Ксению. У [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] закончел основну школу, а ґимназию у Риме у Українскей Папскей семинариї святого Йосафата. У Риме почал и студиї дзе закончел два роки филозофиї, а вец прешол до Заґребу на теолоґию. Маґистровал у Риме, на тему о владикови Дионизийови Нярадийови. == Душпастирска робота == Михайло Малацко ше оженєл зоз катехеткиню Златицу Буїла, зоз хтору мал тройо дзеци: Кристину, Дионизия и Тадея. Виховали и панїматково шестри хтори остали широти: Мануелу, Саню, Марияну и Владимиру. За священїка го пошвецел владика крижевски кир Славомир Микловш 18. септембра 1994. року у Руским Керестуре. Такой бул меновани за капелана у Руским Керестуре, и на тей служби Михайло Малацко бул до октобра 1999. року. Теди бул меновани за пароха у Шиду, а 2003. и за декана сримского. У Шиду обновел парохиялни дом и у велькей мири владическу лєтну резидецию у хторей ше находзи и наша церква Преображеня Господнього. Од 15. авґуста 2008. року Михайло Малацко поставени за пароха керестурского и катедралного, з оглядом же керестурска церква святого Миколая, зоз формованьом Апостолского еґзархату за грекокатолїкох у Сербиї и Чарней Гори 2003. року, достала статус катедралней церкви. Дня 6. децембра 2008. року отец Малацко меновани за протоєрея ставрофора. И у Керестуре обновел церкву святого Миколая, а у єй фундаментох збудовал окремну крипту за наших упокоєних владикох. Бул ношитель духовного живота у керестурскей парохиї, а и ширше и дал вельке доприношенє у роботи Каритасу. == Анґажованє на планє култури и просвити == Ище як богослов Михайло Малацко преложел на руски язик и за друкованє пририхтал ''Илустровану библию за младих'' хтора обявена 1989. року. Тиж так, вон сотрудзовал як автор написох у Християнским часопису ''Дзвони'' и старал ше о орґанизациї роботи його редакциї, у ''Руским християнским календаре'' и новинох ''Руске слово''. Бул познати по красним гласу и музикалносци та од младосци у вецей нагодох шпивал зоз колеґами богословами зоз студийох на шветочних програмох фестивала култури ''Червена ружа''. Роками Михайло Малацко бул член орґанизацийного одбору Фестивала култури ''Червена ружа'', бул виберани за члена Националного совиту Руснацох у Сербиї. Бул преподавач на Теолоґийно-катехетским институту у Суботици, та преподавач або учашнїк на числених симпозиюмох, курсох и духовних обновох. Вон давал моцну потримовку роботи церковного хору Катедралней церкви Св. Миколая у Руским Керестуре, бул його стаємни член. Дня 16. септембра 2021. року о. Михайло Малацко ше нєсподзивано упокоєл у 67. року живота. Поховани є на теметове у Руским Керестуре. == Вонкашнї вязи == * [https://www.ruskeslovo.com/visli-februarski-dzvoni-2/ Вишли фебруарски „Дзвони“], М. Стрибер, Рутенпрес, 7. марец 2024 * [https://www.ruskeslovo.com/%D0%BF%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%B5-%D1%81%D0%B5-%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%BE%D1%85%D0%B8%D1%98%D0%B5-%D0%B8%D0%B7-%D0%BA%D0%B5%D1%87%D0%BA%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%B0/ Побратимиле се парохије из Кечкемета и Крстура], Маф, Рутенпрес, 13. децембер 2016 * Биљана Јовичић, [https://www.rts.rs/vesti/drustvo/181831/.html Русини - јединствени гркокатолици], вебсајт www.rts.rs, 26.09.2009. * [https://www.youtube.com/watch?v=raF8yPPi6T0 FAMELIJA MALACKO ZOZ RUSKOHO KERESTURA] - ŠIROKI PLAN, 4. april 2021., YouTube, Makovcanj, 12. april, 2021. * [https://www.youtube.com/watch?v=YVPZNQYcXUE KED JA IŠOL POPOD HUMNA] - o. Mihajlo Malacko, o. Julijan Rac, o. Janko Kološnjaji i Jovgen Nadj, YouTube, Makovcanj, Julij 5, 2011. * [https://www.youtube.com/watch?v=cC4m3ujjqq0 MOJI JASENI] - o. M. MALACKO, o. Julijan RAC, o. Janko KOLOŠNJAJI i Jovgen NADJ, YouTube, Makovcanj, avgust 5, 2015. * [https://www.ruskeslovo.com/%d1%83%d0%bf%d0%be%d0%ba%d0%be%d1%94%d0%bb-%d1%88%d0%b5-%d0%be-%d0%bc%d0%b8%d1%85%d0%b0%d0%b9%d0%bb%d0%be-%d0%bc%d0%b0%d0%bb%d0%b0%d1%86%d0%ba%d0%be-1955-2021/ Упокоєл ше о. Михайло Малацко (1955-2021)], В. Римар, Рутенпрес, 17. септембер 2021 jqcanqfxvokalhz15sb8yzjrtdkot6z 0 308 3487 3486 2024-10-14T16:27:45Z Amire80 9 32 измене увезене 3486 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Михайло Мудри</big> |- | colspan="2" |[[Файл:O. Mихайло Мудри.jpg|alt=О. Михайло Мудри, керестурски парох|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |30. децембра 1874. |- |'''Умар''' |13. октобра 1936 (62 роки) |- |'''Державянство''' |угорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Ґимназия Винковци, Заґреб |- |'''Универзитет''' |Римокатолїцка теолоґийна семинария, Заґреб |- |'''Богослужел''' |1900—1936. |- |'''Поховани''' |15. октобра 1936, Руски Керестур |} О. монсиньор '''Михайло Мудри''' (*30. децембер 1874—†13. октобер 1936) длугорочни парох керестурски, редактор, публициста, перши предсидатель [[Руске народне просвитне дружтво|Руского народного просвитного дружтва]] (РНПД). == Биоґрафия == [[Файл:Famelija Mudroho 1902.jpg|alt=Фамилия о. Михайла Мудрого 1902. року|thumb|469x469px|Фамелия Мудрого з о. Михайлом Мудрого (у штредку), коло 1902 року, после пошвецаня за паноца]] Народзел ше 30. децембра 1874. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Родичи оцец Янко и мац Мария (народзена Роман) Мудрого. Основну школу закончел у своїм валалє при славному учительови [[Петро Кузмяк|Петрови Кузмякови]]. Першу класу ґимназиї, закончел вєдно зоз владиком Дионизийом Нярадийом у Винковцох, а познєйши класи у Заґребе (1895) як питомец нашей семинариї. Богословию закончел на Римокатолїцкей теолоґийней семинариї у Заґребе (1895-1900). За священїка є, як нєоженєти, пошвецени у Дюрдьове 21. октобра 1900. року. Пошвецел го крижевски владика Юлий Дрогобецки. == Роботна кариєра == Ище як неоєрей бул меновани за актуара владическей канцелариї у Крижевцох, а 1902. року постава душпастир у Прґомелю (1901-1910), администровал и Дишник, а доходзел и до Липовлянох. [[Файл:1 o. M. Mudri.jpg|alt=Млади Михайло Мудри|thumb|272x272px|Млади Михайло Мудри, под час школованя за паноца]] Од 12. марца 1912. року вон администратор „in spiritualibus“ у Руским Керестуре, од 10. януара 1918. є „in materialibus et in spiritualibus“, a oд 12. фебруара 1919. року постава керестурски парох. О. Михайла Мудрого барз почитовали у ватиканских кругох. З декретом Святого отца од 1. марца 1924. Михайло Мудри постал тайни „коморник“ Його святосци папи Пия ХІ цо му дало право на титулу ''монсиньора''. Зоз його заслугу отворени у Керестуре манастир чесних шестрох служебнїцох 1924. року, по чим є у Керестуре и найкрасше запаметани. Уведол и дзепоєдни богослуженя и швета до церкви, хтори ше и нєшка почитую. На Сновательней схадзки Руского народного просвитного дружтва (РНПД) 2. юлия 1919. року вибрани є за предсидателя<ref>[https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Ruski-kalendar-1921.pdf Звит зоз сновательней схадзки РНПД] порихтал М. Мудри, парох, ''Народни календа за 1921. рок,'' боки 2-28</ref> и тоту длужносц окончовал до його шмерци 1936. року. Вон ясно формуловал и винєсол цилї новооснованого Дружтва: ''дац нашим дзецом кнїжки до рук, же би мали з чого учиц, просвищовац ше и розвивац; дац и одроснутим кнїжки до рук же би нє забули тото цо научели у школи, и же би ше и далєй учели и просвищовали.'' А цо ше дотика язика, и ту Михайло Мудри бул ясни: ''шицко тото треба робиц на мацеринским язику, хтори и дзеци и одроснути найлєпше розумя.''<ref>[https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Ruski-kalendar-1921.pdf О язику, реферат на сновательней схадзки РНПД] поднєсол о. М. Мудри, ''Народни календар за 1921. рок,'' боки 35-42</ref> Його становиска о язику мали вельки уплїв на будуци напрям културного и националного живота югославянских Русинох. Вон свой народ представял як южно-славянских Русинох або як Руснацох, хтори ше пре ґеополитичну локацию розвили до “окремного конара народу Русь”. Гоч доказовал же Руснаци мали вязи и зоз Русами и зоз Українцами, язики тих двох народох им цудзи та вони треба же би мали “свой власни литературни язик”. Мудри свойо попатрунки применєл у пракси зоз пририхтованьом школского буквара з [[Михаил А. Поливка|Михайлом Поливком]] (''Буквар за южно-руски основни школи'', 1921) и зоз даваньом порива [[Гавриїл Костельник|Ґаброви Костельникови]] же би написал ґраматику (1923), хтора мала поставиц литературни стандард Руснацох. Мудри обявел и даскельо звити з путованьох и, за рочни руски календар, серию статьох о шветовей ґеоґрафиї (''Жем и єй жителє'', 1925-35) и популарну историю швета (''История швета у малих образох'', 1924-43). Свойо написи найчастейше обявйовал у ''Руских новинох'' и ''Руским календаре''. Як предсидатель РНПД старал ше же би шицки плановани акциї на хасен руского народу нє остали лєм плановани та укладал вельо труду и способносци же би вони були витворени.<ref>[https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Ruski-kalendar-1922_compressed.pdf Отвераюца бешеда о. М. Мудрого, предсидателя РНПД] на II велькей схадзки у Керестуре, ''Народни календар за 1922. рок,'' боки 3-7</ref> Старал ше о ширеню дїялносци РНПД по шицких местох дзе були нашо парохиї, як и о материялней бази за тоту дїялносц. У перших рокох роботи РНПД постарл ше же би ше з церковней каси у Руским Керестуре видвоєло векшу суму пенєжу за потреби роботи РНПД, обяшнююци крижевскому владиков же ''у церковней каси народни пенєж'' та го мож похасновац за народни цилї. Вельо роки ше дописовал зоз др Гавриїлом Костельником, и прилапйовал його поради у вязи зоз програмну дїялносцу РНПД. == Народни донатор == Подаровал вельки суми пенєжу за роботу Руского народного просвитного дружтва, та так перша антолоґия рускей поезиї и прози ''Руско-українски алманах'' скоро у цалосци виплацена з його власного пенєжу.За купованє Народного дому и на друкарню подаровал 35.000 тедишнї динари, а понеже нє мал своїх нашлїднїкох, церкви и ''Просвити'' охабел и цали свой рухоми и нєрухоми маєток. О. Михайло Мудри умар у Руским Керестуре 13. октобра, а поховани є на керестурским теметове 15. октобра 1936. року.<ref>[https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Kalendar-1937_compressed.pdf Оглашка о шмерци о. Михайла Мудрого,] ''Руски календар за 1937. рок,'' перши нукашнї бок</ref> == Литература == * о. проф. Др Роман Миз: Священїки дакедишнього Осєцкого викарията; видавателє: Парохия св. Петра и Павла, Нови Сад и ''Максима'' друкарня и видавательна хижа, Петроварадин, 2016, б. 236-237. * [[Дюра Варґа]], Початки национално-културного руху при Руснацох у Югославиї, ''Шветлосц'', XXVII, 4 (Нови Сад, 1989), 509-540; * [[Дюра Папгаргаї]], Михайло Мудри – живот и дїло, ''Руски календар 1995'' (Нови Сад, 1994), 96-112. * Тамаш, др Юлиян, "Михайло Мудри (1874-1936)", ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991),'' Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок . == Жридла и вязи == * [https://nar.org.rs/rue/o-miha%d0%b9lo-mudri/ о. Михайло МУДРИ], биоґрафия на НАР == Вонкашнї вязи == * [https://nar.org.rs/rue/petro-kuzm%d1%8fk/ Петро Кузмяк], перши школовани учитель у Руским Керестуре, биоґрафия на НАР * [https://nar.org.rs/rue/o-dr-gavri%d1%97l-kostel%d1%8cnik/ Др Гавриїл Костельник], биоґрафия на НАР == Ґалерия == <gallery> File:Mihajlo Mudri paroh 1.jpg|Михайло Мудри як парох File:Havrijil Kosteljnik i Mihajlo Mudri.jpg|link=|Гавриїл Костельник и о. Михайло Мудри у Руским Керестуре File:Нащива львовского митрополита Андрия Шептицкого.jpg|link=|Нащива львовского митрополита Андрия Шептицкого Рускому Керестуру. О. Михайло Мудри шедзи други з права. File:Учительски колектив Руски Керестур.jpg|link=|Парох о. Михайло Мудри и керестурски учителє на початку 1930-тих File:О. Михайло Фирак, о. Михайло Мудри и о. М. Костюк.jpg|link=|О. Михайло Фирак, о. Михайло Мудри и о. М. Костюк </gallery> == Референци == 7stxivu7p8torq5wy43xterfkammrty 0 309 3493 3492 2024-10-14T16:28:25Z Amire80 9 5 измена увезено 3492 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align: align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Михайло Рамач</big> |- |'''Народзени''' |7. авґуста 1943. |- |'''Умар''' |12. октобра. 2018 (75) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |ґимназия, Нови Сад |- |'''Универзитет''' |Виша економско–комерциялна школа, Нови Сад Економски факултет,Суботица (абсолвент) |- |'''Период твореня''' |1964—2004. |- |'''Жанри''' |радио новинарство, новинар и гл. редактор на ТВ |- |'''Поховани''' |на теметове у Новим Садзе |} '''Михайло Рамач''' (*7. авґуст 1943—†12. октобра. 2018), новинар и редактор у Радио Новим Садзе и главни и одвичательни редактор Рускей редакциї на ТВ Нови Сад. == Биоґрафия == Михайло Рамач народзени 7. авґуста 1943. року у Дюрдьове. Оцец Мирон Рамач и мац Леона нар. Баран. Михайло Рамач мал брата Любомира. Основну школу Михайло Рамач закончел у Дюрдьове, ґимназию у Новим Садзе, потим Висшу економско–комерциялну школу у Новим Садзе, та абсолвовал на Економским факултету у Суботици. Познєйше, усовершуюци ше у фаху, Михайло Рамач закончел Новинарску школу Югославянского институту за новинарство зоз Беоґраду. Нєполни штири роки Михайло Рамач робел у Будовательним подприємстве Трудбеник и Индустриї меса Венац (нєшкайша Неопланта) з Нового Саду. До Радио Нового Саду пришол 19. марца 1968. року. Як сотруднїк писал прилоги зоз привредней проблематики за теди єдину информативну емисию – ''Радио новини''. Бул єден з новинарох хтори ушорйовали дньову информативну емисию, а вєдно зоз Мироном Жирошом пририхтовал 45-минутову ''Емисию за валал''. Кед 1975. року почало емитованє ТВ програми Михайло Рамач, вєдно зоз другима новинарами, знїмал прилоги зоз привреди, польопривреди и валалскей тематики. Кед 1. априла 1981. пришло до дзелєня заєднїцкей новинарскей часци рускей Редакциї на Радио и на ТВ редакцию, а з тим и до формованя окремней ТВ редакциї, теди и Рамач прешол до ТВ редакциї у рамикох ТВ Нови Сад. О кратки час є поставени за главного и одвичательного редактора. Рамач на тим месце бул нєполни два мандати кед є 1988. року, у ткв. Йоґурт револуциї, у политичней чистки кадрох розришени з длужносци. Михайло Рамач бул оженєти зоз Наталию Рамач Паплацко и з ню мал двойо дзеци, сина Ивана и дзивку Ану. Михал Рамач бул наградзени за програмски витвореня, и за авторски прилоги у ''Емисиї за валал'', хтора преглашена за найлєпшу на Фестивалу радия у Охриду, дзе участвовали шицки републични и покраїнски радио станїци зоз цалей СФРЮ. Достал и Плакету РТ Войводина и ище даскельо припознаня, а до пензиї пошол 1. мая 2004. року. Михайло Рамач умар у Новим Садзе 12. октобра. 2018. року. Поховани є на теметове у Новим Садзе. == Литература == * Ґрупа авторох, „Йоґурт-револуцияˮ, [https://nar.org.rs/wp-content/uploads/2019/10/%D0%93%D0%9B%D0%90%D0%A1%D0%98-%D0%98-%D0%A7%D0%90%D0%A1%D0%98_compressed_compressed.pdf ''Гласи и часи, 70 роки Рускей редакциї Радио Нового Саду''], Новинарска асоцияция Руснацох - НАР, Нови Сад 2019, б. 90 == Вонкашнї вязи == * Ин мемориям обявени у Руским слове [https://www.ruskeslovo.com/%d0%a3%d0%bc%d0%b0%d1%80-%d0%9c%d0%b8%d1%85%d0%b0%d0%b9%d0%bb%d0%be-%d0%a0%d0%b0%d0%bc%d0%b0%d1%87/ Умар Михайло Рамач], ''Рутенпрес,'' 12. октобер 2018. * Ин мемориям обявени на РТВ [https://rtv.rs/sr_lat/hronika/preminuo-novinar-rtv-mihajlo-ramac_957619.html Preminuo novinar RTV Mihajlo Ramač], RT Vоjvodina, 12. oktobar 2018. 8pv3a5b1p9lfygax8dmi84mub11pjhk 0 310 3507 3506 2024-10-14T16:28:26Z Amire80 9 13 измена увезено 3506 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align: align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Михайло Тамаш</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Mihajlo Tamas.jpg|alt=Михайло Тамаш|center|thumb|282x282px]] |- |'''Народзени''' |18. септембра 1939. |- |'''Умар''' |24. новембра 2022 (83) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |штредня фахова школа Кула и Вербас |- |'''Период твореня''' |1965—2011. |- |'''Жанри''' |народни шпиванки, компонована музика, хорска музика |- |'''Поховани''' |на теметове у Вербаше |} '''Михайло Тамаш''' (*18. септембер 1939—†24. новембер 2022), вельорочни културни дїяч у Вербаше и интерпретатор рускей шпиванки. == Биоґрафия == Михайло Тамаш народзени 18. септембра 1939. року у [[Коцур]]е. Оцец Тамаш Михайло и мац Юстина родз. Шофран. Михайло мал старшого брата Любомира и младшу шестру Серафину. Основну школу Михайло закончел у Коцуре а штреднє образованє здобул у [[Кула|Кули]] и [[Вербас|Вербаше]]. Од 1965. року Михайло Тамаш робел у Вербаше дзе єден час бул директор подприємства ''Комуналац''. == Анґажованє у култури == Михайло Тамаш од малючка полюбел руски музични скарб и пробовал нашо музичне благо промововац през шпиванє. Мижо, як го найблїзши наволовали, шпивал у хору хтори водзел о. Владимир Тимко, ту научел основи и технїку шпиваня, а вец од 1972. року Михайло Тамаш почал шпивац у дуету зоз свою супругу Славку. Їх наступи на фестивалох и шветочних програмох були вше барз крашнє прилапени з боку публики прето же ше їх гласи крашнє складали, кажду шпиванку темельно увежбовали и їх шпивацки точки мали окремни квалитет. Кед ше хор у Вербаше розишол Михайло Тамаш ходзел 15 роки шпивац у [[хор]]у у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]], без шпиванки нє могол. Вєдно зоз супругу, шпиваюци у вецей хорох, препутовали цалу бувшу Югославию як и вецей европски жеми. У тим периодзе вони як дует зняли вецей шпиванки за музичну архиву Радио Нового Саду а тиж так и за тедишню ТВ Нови Сад. Кед ше почало будовац дом КПД ''Карпати'' у Вербаше Михайло Тамаш бул медзи першима цо даровали свою добродзечну роботу та каждодньово робел з майстрами на вибудови. Кед ожила робота КПД ''Карпати'' Михайло Тамаш коло 20 роки шпивал у хору, у дуету зоз свою супругу и у хлопскей шпивацкей ґрупи. По конєц живота бул зоз супругу поряднє у тим дружтве на рижних пробох. Михайло Тамаш за вкупне доприношенє у роботи КПД бул добитнїк Плакети КПД ''Карпати'' 2016. року. == Вирни остал ФК Искра == Михайло Тамаш бул активни бавяч ФК ''Искра'' зоз Коцура, а по законченю бавяцкей кариєри остал вирни навияч и нє препущел такповесц анї єдно змаганє коцурского фодбалского клуба. Михайло Тамаш зоз супругу Славку, родз. Сабадош, мал двойнята, двох синох, Ивицу и Сашу. Михайло Тамаш умар 24. новембра 2022. року у Вербаше. Поховани є на варошским теметове. == Литература == * Моноґрафия ''Руснаци у Вербаше'' * Михайло Тамаш (1939-2022), новини ''Руске слово, 2. децембер 2022''. == Вонкашнї вязи == * [https://www.ruskeslovo.com/%d0%bf%d1%80%d0%be%d0%bc%d0%be%d1%86%d0%b8%d1%8f-%d0%ba%d0%bd%d1%97%d0%b6%d0%ba%d0%b8-%d1%80%d1%83%d1%81%d0%bd%d0%b0%d1%86%d0%b8-%d1%83-%d0%b2%d0%b5%d1%80%d0%b1%d0%b0%d1%88%d0%b5/ Промоция кнїжки Руснаци у Вербаше] - Рутенпрес, 19. януар 2015.[[Файл:Mihajlo i Slavka Tamas.jpg|alt=Михайло и Славка Тамаш|thumb|301x301px|Михайло и Славка Тамаш (ТВ Войводина)]] * [https://www.ruskeslovo.com/%d0%be%d1%82%d1%80%d0%b8%d0%bc%d0%b0%d0%bd%d0%b0-%d1%80%d0%be%d1%87%d0%bd%d0%b0-%d1%81%d0%ba%d1%83%d0%bf%d1%88%d1%82%d0%b8%d0%bd%d0%b0-%d0%ba%d0%bf%d0%b4-%d0%ba%d0%b0%d1%80%d0%bf%d0%b0%d1%82/ Отримана Рочна скупштина КПД Карпати], Рутенпрес, 13. май 2016. * [http://ruskatube.x10host.com/ruskatube31a.htm Дует Михал и Славка Тамаш], РускаТюб, Руски шпиванки === Так шпива Михайло Тамаш === ♦ [https://www.youtube.com/watch?v=W4XAHQ_povI Пахняца ружа] - Михал и Славка Тамаш, канал Маковчань, Ютюб, 29. април 2011. ♦ [https://www.youtube.com/watch?v=VNjy059NUvY Там на гори] - Михал и Славка Тамаш, канал Маковчань, Ютюб, 11. марец, 2018. ♦ [https://www.youtube.com/watch?v=7BJSH7ak7C4 Винчованка родичом] – Михал Иван и Михал Тамаш, канал Маковчань, Ютюб, 28, марец 2015. ♦ [https://www.youtube.com/watch?v=VOO_JSgH_nU Вирнїк писнї] - Михал Тамаш и Михал Иван, канал Дзива дзивка, Ютюб, 28. юний 2011. hvg1uep07cr1249iwn6rfp4uavc7nnl 0 311 3517 3516 2024-10-14T16:28:27Z Amire80 9 9 измена увезено 3516 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Михайло Фирак</big> |+ |- | '''Народзени''' || 21. новембра 1897. |- | '''Умар || 16. юния 1984. |- | '''Державянство || русийске, югославянске |- | '''Язик творох || руски, українски |- | '''Школа || Ґимназия у Заґребе |- | '''Универзитет || Богословия у Любляни и Сараєве |- | '''Период твореня || 1921—1962. |- | '''Жанри || богословиє, редактура |- | '''Поховани || на заґребским теметове Мирошевац |} '''Михайло Фирак''' (*21. новембра 1897—†16. юния 1984) вельорочни редактор ''Руских новинох'' и ''Рідного слова'', парох раєвоселски и керестурски. == Биоґрафия == Михайло Фирак ше народзел 21. новембра 1897. року у месце Ляцке Вельке (Україна), од оца Павла и мацери Ирини (дзивоцке презвиско Захарчук). Кед му було 7 роки, його фамилия ше приселєла до Канижи у Славониї. Основну школу Михайло Фирак закончел у Канижи. Ґимназию закончел у Заґребе як питомец грекокатолїцкей семинариї на Ґричу. Богословию студирал у Любляни и Сараєве. По законченю студийох Михайло Фирак ше оженєл зоз Ану Планчак, а за священїка є пошвецени 13. новембра 1921. року. Пошвецел го крижевски владика др Дионизий Няради. == Душпастирска и редакторска робота == [[Файл:О. Михайло Фирак, о. Михайло Мудри и о. М. Костюк.jpg|alt=О. Михайло Фирак, о. Михайло Мудри и о. М. Костюк|thumb|393x393px|О. Михайло Фирак, о. Михайло Мудри и о. М. Костюк]] Дня 1. децембра 1921. року о. Михайло Фирак поставени за управителя парохиї у Радатовичох (Жумберак). Од 1. октобра 1922. до 30. октобра 1924. року є управитель парохиї у Сибиню, одкаль 31. октобра преходзи за капелана до [[Руски Керестур|Руского Керестура]] и ту служи до 31. марца 1927. року. Од 1. априла 1927. по 30. септембер 1936. року о. Михайло Фирак управитель парохиї у Пишкуревцох. Под час службованя у Пишкуревцох вон обновел видаванє [[Руски новини|''Руских новинох'']], гоч формално нє бул їх одвичательни редактор од 28. авґуста 1931. аж по 6. април 1941. року. Видал и два ''Руски календари'' (1933-1934). По шмерци керестурского пароха о. [[Михайло Мудри|Михайла Мудрого]], о. Михайло Фирак з декретом Святого Апостолского Римского Пристолу од 23. юния 1938. року меновани за пароха до Руского Керестура, алє парохиялну управу превжал 1. октобра 1936. року и теди ше приселєл до Керестура. Вироятно на тото вплївовал и факт же бул редактор новинох, а теди закончена и друкарня РНПД у Керестуре, та ше у нєй од Крачуна 1937. року почали друковац и ''Руски новини''. Ту о. Фирак почал видавац и новини на українским язику ''Рідне слово''. Паноцове Михайло Фирак и Михайло Черняк, обидвоме зоз Ґаличини, заступали радикалнєйшу проукраїнску линию у рускей явносци. Вони предкладали же би Руснаци место свойого локалпатриотизма и язика прилапели українски литературни язик и українску свидомосц. Фирак тото думанє ширел и прейґ Руских новинох хтори ушорйовал од 1931. по 1941. рок. Источашнє, як тварди антикомунисти, у прилогох о шпанскей гражданскей войни потримовали „народне войско“ ґенерала Франка. Паноцец Фирак у руских новинох указовал вельо розуменя за диктатора Мусолиния. Под час Другей шветовей войни мадярски окупаторски власци вигнали о. Михайла Фирака до Горватскей. Преселєл ше до Осиєку и там жил до 1955. року. Теди ше преселєл до Крижевцох, дзе бул „бележник“ Духовного Стола, дзе 1962. року здобул званє монсиньора. Стари и хори о. Михайло Фирак ше преселєл до Заґребу и там 16. юния 1984. року умар. Поховани є на заґребским теметове Мирошевац. == Литература == * о. Проф. Др Роман Миз: ''Священїки дакедишнього Осєцкого викарията;'' видавателє: Парохия св. Петра и Павла, Нови Сад и Максима друкарня и видавательна хижа, Петроварадин, 2016, б. 320-322. == Вонкашнї вязи == * [https://nar.org.rs/rue/o-miha%D0%B9lo-firak/ ''о. Михайло ФИРАК''], Новинарска асоцияция Руснацох НАР, децембер 28. 2017. * [[Янко Рамач]] [https://www.researchgate.net/publication/305229945_PERSA_FAZA_VIDAVANA_RUSKIH_NOVINOH_1924-1930 ''ПЕРША ФАЗА ВИДАВАНЯ РУСКИХ НОВИНОХ (1924-1930)''], Годишњак Филозофског факултета у Новом Саду, Књига XXXVIII (2013) * Янко Рамач [https://www.researchgate.net/publication/330302568_RUSINSKO_NARODNO_PROSVETNO_DRUSTVO_I_RECEPCIJA_O_POTKARPATSKOJ_RUSIJIKARPATSKOJ_UKRAJINI_U_NEGOVIM_IZDANIMA_1938-1939_GODINE ''РУСИНСКО НАРОДНО ПРОСВЕТНО ДРУШТВО И РЕЦЕПЦИЈА О ПОТКАРПАТСКОЈ РУСИЈИ/КАРПАТСКОЈ УКРАЈИНИ У ЊЕГОВИМ ИЗДАЊИМА 1938–1939. ГОДИНЕ''], Универзитет у Новом Саду, Филозофски факултет, Одсек за русинистику, оригиналан научни рад, прихваћено 1. октобра 2013. 7s36stlarj1q68avpkg6ajgfswiv6zs 0 312 3525 3524 2024-10-14T16:28:27Z Amire80 9 7 измена увезено 3524 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Михал Биркаш</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Mihal Birkaš 1.jpg|alt=Михал Биркаш|center|frameless|297x297px]] |- |'''Народзени''' |12. юлия 1910. |- |'''Умар''' |9. новембра 1970. (60) |- |'''Державянство''' |угорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |основна |- |'''Период твореня''' |1928—1970. |- |'''Жанри''' |поезия, новинарство, |- |'''Поховани''' |у Руским Керестуре |} '''Михал Биркаш''' (*12. юлий 1910—†9. новембер 1970), поет, зазберовач усней творчосци и новинар-аматер. == Биоґрафия == Михал Биркаш народзени 12. юлия 1910. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] од оца Михала и мацери Юли нар. Тиркайла. Михал мал и брата Владу. Зоз литературну творчосцу ше почал занїмад ище у младосци. Як єден з наших ридких и окреме плодних поетох-селянох медзи двома войнами, найвекшу часц писньох обявел у Просвитових ''Руских календарох''. Источасно, успишно ше занїмал зоз зазберованьом народней усней творчосци, окреме мудрих виреченьох, а замеркована и його робота як новинара, писателя популарних статьох з обласци селянского ґаздованя. Таку роботу му похвалєл и сам [[Гавриїл Костельник]], та то за младого Михала Биркаша бул вельки стимул за дальши анґажман на тим полю култури и литератури. Перши його писнї написани виразно у духу поетики усней лирики, алє уж познєйши указую на будуци основни квалитет тей поезиї, виразне познанє живота, природи, стварносци, атмосфери, з котрей без сумнїву знал талантовано вибрац репрезентативни слики у функциї зявеня о котрим шпивал, цо найщешлївше пришло до вираженя у його писньох обявйованих у ''Руским слове'' (''Литературним слове'') од 1964. до 1970. року. З правом мож повесц же Биркаш поет поля и рочних часцох котри уноша пременки до його способу живота и випатрунку, алє вон тиж поет котри зна повязац шор поетичних сликох, вибраних як репрезентативни за одредзену ситуацию, з власним лиричним субєктом котри найчастейше чувствує преходносц власного живота, на єдним рефлексивним уровню виражену. Єден зоз значних сеґментох Биркашовей поезиї то писнї на релиґийни теми, котри нє преставал писац анї у повойновим периодзе, а останє запаметани и по тим же бул єден з ридких авторох у рускей поезиї котри ше таки писнї нє бал друковац у чаше кед то вообще нє було препоручлїве. Михал Биркаш бул винчани зоз Єлену родз. Хромиш родом зоз Коцура. У малженстве мали двох синох, Якима и Янка. Михал Биркаш умар у Руским Керестуре 9. новембра 1970. року. Поховани є на валалским теметове. == Литература == * Јулијан Тамаш, Михал Биркаш, ''Русинска књижевност, историја и статус, Матица српска, 1984.'' б. 190-192 * Михал Биркаш, Християнски часопис ''Дзвони'', рок II, ч. 7 (19), юлий 1995, бок 18. 21xgy6s5x0yyu98tun1fxsu29bn2czk 0 313 3541 3540 2024-10-14T16:28:28Z Amire80 9 15 измена увезено 3540 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Михал Лїкар</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Mihal Ljikar.jpg|alt=Михал Лїкар|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |8. септембра 1954. |- |'''Умар''' |27. септембра 2021. (68) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- | '''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Основна школа |- |'''Период твореня''' |1970—2020. |- |'''Жанри''' |музика, музична педаґоґия |- |'''Поховани''' |на теметове у Дюрдьове |} '''Михал Лїкар''' (*8. септембер 1954—†27. септембер 2021), [[композитор]] и музични педаґоґ зоз [[Дюрдьов]]а === Биоґрафия === Михал Лїкар ше народзел 8. септембра 1954. року у Дюрдьове. Оцец Яким и мац Ирина народзена Кишондер. Михалов оцец Яким умар 1957. року, кед му було лєм 3 роки. У валалє закончел осем класи основней школи, а вец ше уписал до Машинскей школи у Жаблю. Медзитим, интересованє за музику було моцнєйше та Михал Лїкар претаргнул порядне образованє и почал самоуки процес музичного образованя. Пошвидко ше и нотално описменєл а то була основа же би ище глїбше вошол до швета [[Подзелєнє музики|музики]]. Музика постала його основна животна преокупация. Михал Лїкар постал член тамбурового [[Оркестер|оркестра]] у КУД Тарас Шевченко. Уж на початку осемдзешатих рокох Михал Лїкар почал и компоновац, 1983. року ше зявел як [[композитор]] на Фестивалу рускей култури Червена Ружа зоз шпиванку ''Одайце ме мамо''. Компоновал вецей як 30 композициї. Нєт сумнїву же Михал Лїкар глїбоко порозумел основи музичного духу рускей народней шпиванки и тримал ше основних музичних постулатох хтори краша нашу народну музику. Як композитор Михал Лїкар виберал з рускей поезиї стихи наших визначних [[Поета|поетох]] и компоновал шпиванки полни народного духу у препознатлївей метрики. Бул то и период кед вон почувствовал же може свойо музични знаня пренєсц на младших як музични педаґоґ. Михал Лїкар основал при КУД Тарас Шевченко дзецински тамбурови оркестер з котрого настали даскельо ґенерациї дюрдьовских тамбурашох. Тот дзецински тамбурови оркестер бул познати у цалей Войводини, бо на музичних смотрох освоєл значне число наградох. Попри тим, Михал Лїкар вельо помогнул и дюрдьовскей Женскей жридловей ґрупи у єй пририхтованю за явни наступи. Михал Лїкар ше нє застановел лєм на музичним поучованю нових музичарох и компонованю шпиванкох, алє ше опробовал и у розписованю аранжманох за тамбурово оркестри. По його аранжманох тамбурови оркестер РТВ Нови Сад на фестивалу Ружова заградка вецей роки виводзел нови композициї з рускима виводзачами. Михал Лїкар умар 27. септембра 2021. року. Поховани є на теметове у Дюрдьове. === Композициї Михала Лїкара === {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |<big>У народним духу</big> |- |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор текста''' |- |1982. |Борец Тито |Михал Лїкар |- |1983. |Одайце ме, мамо |народни |- |1984. |Нє хваль ти ше, мила |Дюра Латяк |- |1985. |Задуй, витре |Янко Фейса |- |1985. |У карчмочки |Мафтей Винай |- |1986. |Нач плакац |Микола М. Кочиш |- |1987. |Дунаю, Дунаю |народни |- |1987. |Витор дує |Гавриїл Костельник |- |1988. |Над гору високу |Михал Лїкар |- |1988. |[https://www.youtube.com/watch?v=H6u5Rv1_b48 Милей под облаком] |Михал Лїкар |- |2002. |Чуєш, мой брату |Михайло Ковач |- |2004. |[https://www.youtube.com/watch?v=l5vGOVb6l_I&pp=ygUSTmplIHBvcGF0cmFqIHRhZHpp Нє попатрай тадзи] |народни |- |2007. |Червена ружа, [[тулїпан]] |народни |} {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |<big>У забавним духу</big> |- |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор текста''' |- |1984. |Гимна двацецрочних |Михал Рамач |- |1987. |Ружичком |Гавриїл Костельник |- |1988. |Любов |анонимни |- |1988. |Сон |Михал Лїкар |} {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |<big>Червене пупче</big> |- |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор текста''' |- |1986. |Любим приповедки |Мелания Павлович |- |2002. |Нєсташни витрик |Михал Лїкар |- |2004. |Мойо руки |Наталия Голуб |} {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |<big>Ружова заградка</big> |- |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор текста''' |- |1990. |[https://www.youtube.com/watch?v=EmDOiFW5ejw Украдзена] |народни |- |1990. |Тал |Дюра Папгаргаї |- |1993. |За Дунайом |Михайло Ковач |- |1998. |[https://www.youtube.com/watch?v=leZa4VOHN2I Щесце за двойо] |Янко Грубеня |- |1999. |Нач плакац |Микола М. Кочиш |- |2000. |[https://www.youtube.com/watch?v=rEKiS93ctHg У писнї скрити] |Владимир Кочиш |- |2003. |На широкей ровнїни |народни |- |2004. |[https://www.youtube.com/watch?v=5mhKNpEK2XM Ластовки] |Яша Баков |- |2005. |[https://www.youtube.com/watch?v=uNZS_RZMXRA Я нє прето шпивам] |народни |- |2005. |Студена росичка |народни |- |2007. |Дзивоцка ружа |Мария Сеґеди |} == Вонкашнї вязи == * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf ''Михал Лїкар'',] ''Червена ружа 1962-2011, Том II,'' Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014., б. 510 * [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/0%20Studia%20Rutenika%2021%20Pdf%20za%202016%20godine.pdf ''РУСКИ НАРОДНИ ШПИВАНКИ''] Пририхтали: Др Юлиян Рамач, Михал Лїкар и Ирина Олеяр, ''Studia Ruthenica, 21 (34),'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, 2016, 147 боки. * [https://www.youtube.com/watch?v=l5Ad1gceoFs&t=1308s ''Михал Лїкар - музични портрет],'' Маковчань'','' Youtube.com, 3. фебруар, 2017 adv8xiqtaf6tthaf4wi1afbeiltxgs6 0 314 3557 3556 2024-10-14T16:28:29Z Amire80 9 15 измена увезено 3556 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right |+ ! colspan="2" |<big>Мона Лиза</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Mona Lisa, by Leonardo da Vinci, from C2RMF retouched.jpg|center|300px|thumb|Мона Лиза диґитално ретушована же би ше зменшали ефекти стареня. Нєретушовани малюнок цмейши]] |- |'''Уметнїк''' |Леонардо да Винчи |- |'''Рок''' |1517. |- |'''Рух''' |ренесанса |- |'''Технїка''' |олєй на топольовей дещички |- |'''Димензиї''' |77 × 53 cm |- |'''Место''' |Музей Лувр |} '''Мона Лиза''' лєбо '''Дьоконда''' (итал. ''Monna Lisa'', ''La Gioconda'', фр. ''La Joconde'') то славне ремек-дїло ренесансного маляра Леонарда да Винчия. Виробена є з олєйову технїку на топольовей древеней плочи. Представя портрет младей фирентинскей дами, Лизи дел Дьокондо. Нєшка портрет Мона Лизи виложени у Музею Лувр, у Паризу. == История == Леонардо пред шмерцу предал тот малюнок кральови Франсои I, хтори го виложел у дворцу Амбоаз. Познєйше тот малюнок преселєни до [[Дворeц Фонтенбло|дворцу Фонтенбло]], а конєчно до Версаю, до збирки Луя XIV. По Французкей револуциї малюнок премесцени до Лувру. Наполеон Бонапарта го виложел до своєй спальнї, алє по його пораженю, малюнок врацени до Лувру. Винченцо Перудя 21. авґуста 1911. украднул тот малюнок и винєсол го так же го скрил под мантилом. Намира му була же би ''Мона Лизу'' врацел „дому“ до Италиї. Скривал ю у муре своєй хижи. Тота крадза виволала вельки скандал у Паризу, а французка влада одпущела директора музею. На месту дзе викладана Мона Лиза, музей викладал дїла инспировани з Леонардовим ремек-дїлом. Перудя 1913. року пробовал предац Мона Лизу у Фиренци. У провадзацим писму наведол же ма намиру врациц тоту слику до Италиї, а же за свойо трошки обчекує 500.000 лири надополнєня. Кед полиция конфисковала тот малюнок, часц явносци вимагал же би вон остал у Италиї, док влада була за врацанє малюнка музею Лувр. По викладаню у Риму, Милану и Фиренци, Мона Лиза з вельку помпу врацена до Французкей. Перудя достал благу кару од седем мешацох гарешту, познати малюнок з тоту аферу постал ище познатши. По вибиваню Другей шветовей войни, кустосове Лувра скрили ''Мона Лизу'' 1940. року зоз страхом же би ю нємецки нацисти могли присвоїц за музей хтори Герман Ґеринґ плановал отвориц у Линцу. Малюнок ознова явно виложени 1947. року. Двараз вандали нападали тото уметнїцке дїло 1956. року. Першираз квашнїна чежко очкодовала долню часц малюнка. У другей нагоди нападач з каменьом розбил защитне скло и очкодовал мали фраґмент Мона Лизи. Од тей хвильки є защицена за специялним блиндираним склом. Мона Лиза викладана у ЗАД 1963. року у Вашинґтону и Нюйорку. То бул резултат закладаня Жаклини Кенеди, супруги предсидателя ЗАД, хтора по походзеню Французкиня, при французкей влади. Тот портрет теди видзело коло 1,6 милиони людзох. Дзешец роки познєйше, малюнок викладани у Токию и у Москви. У Швайцарскей 2012. року представени малюнок за хтори ше твердзи же є першобутна верзия Мона Лизи. == Подоба Мона Лизи == Ище од Дьордя Вазария, сучаснїка и автора биоґрафийох уметнїкох зоз 16. вику, твердзи ше же то портрет Лизи дел Дьокондо. Сами портрет анї нє датовани, анї нє подписани. Вазари твердзи же Леонардо у рокох 1500-1506, по своїм врацаню до Фиренци, намальовал портрет Лизи дел Дьокондо, трецей супруги фирентинского тарґовца з гадвабом, Франческа дел Дьоконда. Тиж, твердзи же тот портрет нє закончел анї после 4 рокох роботи, та є и нєшка нєдокончени. Прето Леонардо нє дал тоту слику тому цо ю наручел, Франческови дел Дьокондови, алє ю затримал. Вазари спомина мено ''Мона Лиза'' (Мона – скрацене од ''Мадона'', у значеню „жена“). З часом ше зявели нови теориї хтори твердзели же у подоби Мона Лизи представена даєдна друга жена того часу (Изабела од Араґона и Напуля, Чечилия Ґалерани...), безменнована идеализована жена, Леонардова мац, а можебуц и сама Леонардова подоба. Дилеми о идентиту Мона Лизи закончени 14. януара 2008, кед тим виглєдовачох з Универзитету у Гайденберґу обявел одкрице датованих призначкох на марґинох кнїжки з октобра 1503. хтори потвердзую першобутну предпоставку, же Лиза де Дьокондо була Леонардов модел. <gallery> File:Mona Lisa detail eyes.jpg|Мона Лизово очи File:Mona Lisa detail mouth.jpg|Мона Лизов ошмих File:Mona Lisa detail hands.jpg|Мона Лизово руки File:DaVinci MonaLisa1b.jpg|Компарация подоби Мона Лизи и Да Винчийового автопортрета. </gallery> == Опис == Димензиї малюнка 76,8 × 53 cm, и на основи того то малюнок малих димензийох. Настала у периодзе од 1504. по лєто 1505. Леонардо похасновал пирамидални розпорядок елеменатох котри малюнку дава чувство мира. Єй перши, шия, твар и руке ошвицени зоз шветлосцу истого интензитету. Мона Лиза шедзи випросцена зоз положенима руками и прето є резервована ґу припатрачови. Єй попатрунок дава илузию нємей комуникациї. Общи упечаток же приказана мистериозна идеализована жена, блїзка и далєка у исти час. Як и у велїх своїх дїлох, Леонардо и на тим портрету применєл технїку сфумата, як у позадини, так и у детальох на твари. На тот способ фурми поставаю замолгавени. Леонардо Мона Лизу мальовал зоз двох розличних перспективох, єдну за позадину, а другу за фиґуру. Тото нє постава такой очиглядне за припатрача и представя ефект нєсподзиваня. Мона Лиза єден спомедзи перших портретох котри подобу приказує у имаґинарном пейзажу. Модел ше вироятнє находзи на тераси. У молговитим пейзажу видно кривулькаву драгу, мост и гори. Леонардо кед мальовал руки и твар хасновал фарби розличного хемийного составу. Фарба рукох ше з часом лєпше отримала, док фарби твари страцели колорит, а їх ниянси постали скоро цалком валерски. На перши попатрунок, Мона Лиза нє ма оберва. Думало ше же то могло буц часц идеала красоти ренесансней жени. Анализи самого платна одкрили же оберва мальовани, алє з часом виблядли. У Мона Лизових очох обачени скрити символи. == Критика и интерпретациї == Критичарe уметносци досц часто даваю погришни интерпретациї уметнїцких дїлох, понеже ше найвекше число нїх нїґда нє опробовали у даєдней уметносци. Прето и велї їх интерпретациї и анализи нє муша одвитовац стварносци. У случаю Мона Лизи, котру Леонардо чувал коло себе и дорабял одкеди и започал на нєй робиц, та до конца живота, найвироятнєйше мож повесц же у нєй шицки його одкрица у малярстве. Засиґурно нє слово о дїлу котре требало придац тому хто го и наручел, алє о єдним експерименталним дїлу котре инспироване у єдним портрету котри бул од нього наручени, алє котре з векшей часци створене зоз мриї. Такволани Мона Лизов „загадкови ошмих” можлїве же инспировани зоз подобним ошмихом зоз архайского греческого скулпторства котре Леонаррдови мушело буц познате зоз археолоґийних викопованьох етрурских статуох систематично робених у чаше ренесанси, а котри их имитовали од Грекох. Тиж и факт и доказане зоз рижнима анализами конзерваторох же велї реставрациї котри зробени у длугим периодзе од єй наставаня, допринєсли же би даєдни пасма лазура (ценки пасма фарби з котрима маляре ренесанси докончовали свойо дїла) подполно щезли зоз поверхносци малюнка. То ше можебуц случело зоз обервами котри практично нє постоя. Музей Лувр у своїх публикацийох тиж често доприношел стваряню леґенди о Мона Лизовей мистичносци, же би ю цо векше число нащивительох пришло видзиц. То тиж викомпликовало роботу историчаром уметносци котри ше як науковци намагаю цо можлївше обєктивно анализовац кажде уметнїцке дїло. == Референци == # [https://www.npr.org/2012/02/02/146288063/painting-sheds-new-light-on-the-mona-lisa „The Mona Lisa's Twin Painting Discovered”]. All Things Considered. 2. 2. 2012. National Public Radio. „The original Mona Lisa in the Louvre is difficult to see — it's covered with layers of varnish, which has darkened over the decades and the centuries, and even cracked', Bailey says” # [https://www.pbs.org/treasuresoftheworld/a_nav/mona_nav/main_monafrm.html „Theft of the Mona Lisa”]. Treasures of the World. PBS. „time has aged and darkened her complexion.” # Sassoon, Donald (2001). ''[https://books.google.rs/books?id=3twyAQAAIAAJ&q=actually+quite+dirty&redir_esc=y Mona Lisa: The History of the World's Most Famous Painting.]'' HarperCollins. стр. 10. <nowiki>ISBN 978-0-00-710614-1</nowiki>. „It is actually quite dirty, partly due to age and partly to the darkening of a varnish applied in the sixteenth century.” # [https://www.npr.org/2011/07/30/138800110/the-theft-that-made-the-mona-lisa-a-masterpiece „The Theft That Made Mona Lisa a Masterpiece”]. All Things Considered. 30. 7. 2011. NPR. # [https://www.b92.net/o/kultura/vesti?nav_category=270&yyyy=2012&mm=09&dd=28&nav_id=647028 Откривена „оригинална“ Мона Лиза (Б92, 28. септембар 2012]), # [https://www.b92.net/o/bbc/index?yyyy=2019&mm=10&dd=18&nav_id=1605089 Леонардо да Винчи: Да ли је италијански мајстор насликао две Мона Лизе (Б92, 18. октобар 2019)] # Ђорић, Дејан (15. 12. 2019). [https://www.novosti.rs/vesti/kultura.71.html:835864-Pogled-iskosa-Kako-je-teza-srpskog-slikara-o-Monalizi-odjeknula-u-svetu „Поглед искоса: Како је теза српског сликара о Монализи одјекнула у свету”]. Вечерње новости. # [https://www.telegraph.co.uk/culture/art/art-news/8197896/Mona-Lisa-painting-contains-hidden-code.html Mona Lisa painting 'contains hidden code]', (језик: енглески) The Telegraph, 17. 3. 2011 # [https://www.novosti.rs/vesti/kultura.71.html:311201-Da-Vincijev-kod-se-krije-u-oku-Mona-Lize Да Винчијев код се крије у оку Мона Лизе], „Вечерње новости“, 13. децембар 2010. == Литература == * Bartz, Gabriele; König, Eberhard (2001). ''[https://books.google.rs/books?id=A37g3x3cXOgC&redir_esc=y Art and architecture, Louvre]''. New York, New York: Barnes & Noble Books. <nowiki>ISBN 978-0-7607-2577-1</nowiki>. * Bohm-Duchen, Monica (2001). ''The private life of a masterpiece''. Berkeley, California: University of California Press. <nowiki>ISBN 978-0-520-23378-2</nowiki>. * Chiesa, Angela Ottino della (1967). The Complete Paintings of Leonardo da Vinci. Penguin Classics of World Art. London, England: Penguin Books. <nowiki>ISBN 978-0-14-008649-2</nowiki>. * Farago, Claire J. (1999). ''[https://books.google.rs/books?id=1mCBiu2yFUgC&redir_esc=y Leonardo's projects, c. 1500–1519]''. Oxford, England: Taylor & Francis. <nowiki>ISBN 978-0-8153-2935-0</nowiki>. * Kemp, Martin (2006). ''[https://books.google.rs/books?id=Vdu0ynmoRc8C&redir_esc=y Leonardo da Vinci: The Marvelous Works of Nature and Man]''. Oxford, England: Oxford University Press. <nowiki>ISBN 978-0-19-280725-0</nowiki>. * Kemp, Martin (2018). ''[https://books.google.rs/books?id=K99XDwAAQBAJ&redir_esc=y Living with Leonardo: Fifty Years of Sanity and Insanity in the Art World and Beyond]''. London, England: Thames & Hudson. <nowiki>ISBN 978-0-500-77423-6</nowiki>. * Kemp, Martin (2019). ''Leonardo da Vinci: The 100 Milestones''. New York City, New York: Sterling. <nowiki>ISBN 978-1-4549-304-26</nowiki>. * Marani, Pietro C. (2003) [2000]. ''Leonardo da Vinci: The Complete Paintings''. New York City, New York: Harry N. Abrams. <nowiki>ISBN 978-0-8109-3581-5</nowiki>. * Turudich, Daniela (2003). ''[https://books.google.rs/books?id=moKItgAACAAJ&redir_esc=y Plucked, Shaved & Braided: Medieval and Renaissance Beauty and Grooming Practices 1000–1600]''. North Branford, Connecticut: Streamline Press. <nowiki>ISBN 978-1-930064-08-9</nowiki>. * Vasari, Giorgio (1879) [1550]. ''[https://books.google.rs/books?id=EroFAAAAQAAJ&redir_esc=y Le vite de' più eccellenti pittori, scultori ed architettori]'' (на язику: италиянски). 4. Florence: G.C. Sansoni. * Wilson, Colin (2000). ''[[iarchive:isbn_9780786707935|The Mammoth Encyclopedia of the Unsolved]],'' New York, New York: Carroll & Graf Publishers. <nowiki>ISBN 978-0-7867-0793-5</nowiki>. * Woods-Marsden, Joanna (2001). ''[https://inpress.lib.uiowa.edu/feminae/DetailsPage.aspx?Feminae_ID=7158 Portrait of the Lady, 1430–1520]''. Ур.: Brown, David Alan. Virtue & Beauty. London: Princeton University Press. стр. 64—87. <nowiki>ISBN 978-0-691-09057-3</nowiki>. * Zöllner, Frank (2015). ''Leonardo'' (2nd вид.). Cologne, Germany: Taschen. <nowiki>ISBN 978-3-8365-0215-3</nowiki>. * Zöllner, Frank (2019). ''Leonardo da Vinci: The Complete Paintings and Drawings'' (Anniversary вид.). Cologne, Germany: Taschen. <nowiki>ISBN 978-3-8365-7625-3</nowiki>. == Вонкашнї вязи == * [https://www.youtube.com/watch?v=13TyiCiOBlI Тайна Мона Лизи: Нєзвичайна Мона Лизова прицагуюцосц] (Перспектива - Урядови ют'юб канал) * [https://www.blic.rs/slobodno-vreme/zanimljivosti/pocinje-potraga-za-mona-lizinim-ostacima/ekcfsje Почина глєданє за Мона Лизовима посмертнима остатками] (''Блиц'', 5. април 2011) * [https://www.b92.net/o/kultura/slikarstvo?yyyy=2017&mm=03&dd=11&nav_id=1239048 Науковци конєчно одкрили прецо ше Мона Лиза шмишка] (''Б92,'' 11. март 2017) * [https://www.politika.rs/scc/clanak/431358/Novo-istrazivanje-o-asimetriji-zagonetnog-osmeha-Mona-Lize Нове виглєдованє о асиметриї Мона Лизового загадкового ошмиху] (''Политика'', 7. юний 2019) boqikn69nqltgw71hv9etj0j1ocz3r9 0 315 3568 3567 2024-10-14T16:28:30Z Amire80 9 10 измена увезено 3567 wikitext text/x-wiki [[Файл:Sonny Fortune photo.jpg|right|thumb|260px|Музичар, саксофониста-инструменталиста]] == Дефиниция поняца ''музичар'' == Слово '''музичар''' (франц. ''musicien'', анґл. ''musician'')<ref>Vlastimir Peričić, [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%9B#%D0%9A%D1%9A%D0%B8%D0%B3%D0%B5 Вишејезични речник музичких термина.]</ref> ма широке значенє з оглядом же музика як уметносц барз обсяжна обласц. Праве прето и музичарох змесцуєме до велїх катеґорийох и подкатеґорийох, у зависносци од обласци музики зоз хтору ше, занїмаю. Музика ше дзелї на забавну, джез, класичну, народну та ше автоматски и музичаре дзеля на музичарох забавней, джез, класичней, народней музики итд. Порядне музичне образованє ше здобува у основней музичней, штреднєй музичней школи и на музичней академиї. Спрам музичного образованя, музичар може буц ''школовани'' и ''нєшколовани'' тє. ''самоуки''. Од того яки ма приступ ґу музики, музичар може буц ''аматер'' и ''професионалєц''. '''Музичар''' у ширшим смислу означує особу хтора ше занїма зоз музику, без огляду чи ю твори, виводзи, виклада у настави, аранжує лєбо ушорює. За барз добрих музичарох и їх значни досяги, гвариме же су ''уметнїки''. == Файти музичарох == Музичар може буц: ♦ ''инструменталиста''.<ref>Властимир Перичић - Радивој Лазић, [https://klarinetknjige.wordpress.com/category/osnovi-teorije-muzike/ Основи теорије музике.]</ref> То особа хтора грає на даяким музичним инструменту<ref>[https://klarinetknjige.wordpress.com/2012/07/10/profesija-instrumentaliste/ Пример инструменталисте] [https://web.archive.org/web/20160407060759/http://klarinetknjige.wordpress.com/2012/07/10/profesija-instrumentaliste/ Архивоване] на сайту [https://sr.wikipedia.org/wiki/Wayback_Machine Wayback Machine] (7. април 2016.)</ref>. Подзелєнє музичарох ― инструменталистох може буц по: ♦ катеґориї инструмента на хторим граю (кед граю на смиковим инструменту, спадаю до гудакох-смикарох, (сeрб. гудачи), кед граю на дуйних инструментох гвариме же то дуваче, кед музичар грає на инструменту зоз типками на клавиру то пияниста лєбо клавириста, кед на сучасним електричним-диґиталним инструменту зоз клавиятуру, то ''клавиятуриста'' итд.) и ♦ спрам мена инструмента на хторим грає (музичар хтори грає на виолини вола ше виолиниста, хтори грає на виолончелу, вола ше виолончелиста, музичар хтори грає на кларинету, вола ше кларинетиста, на саксофону-саксофониста, кед грає на басу, басиста, бубнї, бубняр (буґнар) итд.) Кед музичар грає сам то ''солиста'', кед грає у оркестру за ньго гвариме же є ''оркестерски музичар''. У зависносци од оркестру у яким граю, музичаре ше дзеля на: камерни, ревийни, воєни, джез, филгармонийски, оперски.<ref>[https://klarinetknjige.wordpress.com/2012/07/20/klarinet-u-orkestru-i-kamernoj-muzici/ Музичари у разним оркестрима] [http://klarinetknjige.wordpress.com/2012/07/20/klarinet-u-orkestru-i-kamernoj-muzici/ Архивоване] на сайту [https://sr.wikipedia.org/wiki/Wayback_Machine Wayback Machine] (12. август 2014.)</ref> ♦ ''Шпивач''. Хаснує свой глас, кед сам шпива вон солиста. Кед шпива у хору гвариме за ньго же є хорски шпивач. ♦ ''Композитор''. То особа хтора твори музику тє. компонує. ♦ ''Дириґент''. То особа хтора дириґує, роби зоз даєдним музичним составом (хор, оркестер, шпиваци ґрупи). ♦ ''Аранжер''. То особа хтора пише аранжмани за музични состави. ♦ ''Кантавтор''. То особа хтора твори забавни композициї и писнї хтори сам виводзи (интерпретує). ♦ ''Музиколоґ''. То особа хтора преучує музично-теорийски дисциплини (музични теоретичар, историчар, естетичар, социолоґ музики итд.). ♦ ''Музични педаґоґ''. То музично образована особа хтора обучує, виклада даєден з музичних предметох (музичну културу, солфедьо, теорию музики, гармонию, контрапункт, музични форми, муз. фолклор, историю музики, даєден инструмент итд.) ♦ ''Музични редактор''. То особа хтора ушорює музику за потреби радия, телевизиї, лєбо даєдней музичней хижи итд.[[Файл:Jazzstubartwork.svg|thumb|119x119px]] == Вонкашнї вязи == [https://www.youtube.com/watch?v=3t5_fCQQF6Q Михаил Будински-академски музичар, визначни виолиниста инструменталиста, професор на Академиї уметносцох у Н.Садзе.] знїмок You.Tube == Референци == r61t2l1c0tcj8tf6hywydclidmnsys7 0 316 3582 3581 2024-10-14T16:28:30Z Amire80 9 13 измена увезено 3581 wikitext text/x-wiki == Музична школа ''Исидор Баїч'' == {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Музична школа ''Исидор Баїч''</big> |- | colspan="2" | |- |'''Тип''' |Образовна институция |- |'''Адреса''' |Булевар Цара Лазара 67, Нови Сад |- |'''Держава''' |Сербия |- |'''Директор''' |Мр Радмила Ракин Мартинович |- |'''Веб–сайт''' |[https://www.isidorbajic.edu.rs Урядови веб–сайт] |} '''Музична школа ''Исидор Баїч''''' то штредня музична школа хтора ше находзи у Новим Садзе, главним варошу сербскей покраїни Войводини.<ref>[https://www.rtv.rs/sr_lat/vojvodina/novi-sad/muzicka-skola-isidor-bajic-dobija-novu-zgradu_172601.html Музичка школа ''Исидор Бајић'' добија нову зграду?.] Радио-Телевизия Войводини. 8. 2. 2010.</ref> У истим будинку у рамикох дїялносци школи иснує и основна музична школа. Адреса школи: Булевар цара Лазара 67. Школа основана 1. септембра 1909.<ref>Kovačević, Krešimir (1984). Leksikon jugoslavenske muzike, Volume 2. ''Jugoslavenski leksikografski zavod Miroslav Krleža''. б. 85</ref> То єдна зоз 15 штреднїх школох у Новим Садзе. Снователь школи бул [[Исидор Баїч]] (по походзеню зоз [[Кула|Кули]]), познати сербски [[композитор]], и видаватель. Вон бул перши директор школи, тиж бул професор теориї музики, и по нїм тота школа достала мено.<ref>[https://www.rtv.rs/sr_lat/vojvodina/novi-sad/novi-sad-muzicka-skola-i-baletska-skola-pocele-sa-radom_1268308.html Novi Sad: Muzička škola i Baletska škola počele sa radom] Радио-Телевизия Войводини. 1. 9. 2021.</ref> Школяре тей школи посцигли и посцигую вельочислени успихи на музичних змаганьох у Сербиї и иножемстве, просеково 100 награди рочнє. Министерство просвити Републики Сербиї и Културне просвитне дружтво Сербиї 1999. року тей школи, за винїмково педаґоґийни досяги, додзелєли награду ''Вук Стефанович Караджич''. == Вонкашнї вязи == * [https://www.isidorbajic.edu.rs/ Урядови сайт школи] * [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%98%D0%B0:%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BA%D0%B5_%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B5_%D1%83_%D0%A1%D1%80%D0%B1%D0%B8%D1%98%D0%B8 Музични школи у Сербиї] *[https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%98%D0%B0:%D0%A1%D1%80%D0%B5%D0%B4%D1%9A%D0%B5_%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B5_%D1%83_%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC_%D0%A1%D0%B0%D0%B4%D1%83 Штреднї школи у Новим Садзе] * [https://www.youtube.com/watch?v=bBeJTDv5CQI 110 рочнїца школи ''Исидор Баїч'' у Новим Садзе] * [https://www.rtv.rs/sr_lat/vojvodina/novi-sad/vrhunska-muzicka-oprema-za-muzicku-i-baletsku-skolu-u-novom-sadu_1240994.html Сучасна музична опрема за музичну и балетску школу у Новим Садзе] == Референци == 33e041j13w8b2wpimtay0chwjmuroxw 0 317 3589 3588 2024-10-14T16:28:31Z Amire80 9 6 измена увезено 3588 wikitext text/x-wiki [[Файл:Mutelka i zbuscok 06082024.jpg|thumb|Мутелка и збущок]] '''Мутелка''' (серб. стапајица, маљица, слов. mútelka, виходнярски mutilka) то прибор за муценє масла. Ма длугоку ручку, а долу дзирави танєрчок. Трепе ше з ню по шметанки док ше нє справи масло и док ше нє видвої [[цмар]]. Походзи од слова муциц. Прави ше вєдно зоз [[Збущок|збущком]] и состойна є часц прибору за муценє [[Масло|масла]]. Волала ше ище топарочка, спомина ше у шпиванки ::''Топарочка лєм лопота,'' ::''а маселко муци, муци,'' ::''кед ше моя мила ода,'' ::''алє ме зармуци.'' == Литература == * Словнїк руского народного язика II, А – Н, ''Филозофски факултет, Одсек за русинистику,'' Нови Сад 2017, б. 740 == Вонкашнї вязи == * [https://jezikoslovac.com/word/ncvl Stapajica], značenje i definicija * [http://struna.ihjj.hr/naziv/stapajica/4335/ Stapajica] 3k81zb5ikt00mhhp9ptbg0wnwclpsbh 0 318 3592 3591 2024-10-14T16:28:31Z Amire80 9 2 измене увезене 3591 wikitext text/x-wiki '''Награда за животне дїло''' Дружтва писательох Войводини то престижна литературна награда, додзелює ше ю од 1980. року. Одлуку о додзельованю награди приноши жири. 21. априла 2004. року принєшена одлука же ше награду за животне дїло додзелює каждого нєпарного року и то членом ДПВ старшим од 60 рокох. '''Добитнїки''' • 1980. Бошко Петрович • 1981. Янош Герцеґ • 1982. [[Михайло Ковач]] • 1983. Младен Лесковац • 1984. Пальо Богуш • 1985. Александар Тишма • 1986. Сретен Марич • 1987. Иштван Сели • 1988. Раду Флора • 1989. Драґиша Живкович • 1990. Кароль Ач • 1991. Павле Попович • 1992. Флорика Штефан • 1993. Ґойко Янюшевич • 1994. Йожеф Пап • 1995. Мирослав Еґерич • 1996. Милан Туторов • 1997. Юдита Шалґо • 1998. Имре Бори • 1999. Маґда Симин • 2000. Ласло Блашкович • 2001. [[Дюра Папгаргаї]] • 2002. Светозар Колєвич • 2003. Драшко Редєп • 2004. Янош Баняи • 2005. Славко Ґордич • 2006. Ян Лабат • 2008. Йован Дундїн • 2009. Томислав Кетиґ • 2016. Ото Толнаи • 2017. Стоян Бербер • 2019. Ласло Веґел • 2024. Ференц Маурич • 2024. Давид Кецман Дако 11fsalrvn9et70fi9q099xffp0195by 0 319 3600 3599 2024-10-14T16:28:31Z Amire80 9 7 измена увезено 3599 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=250px |+ ! colspan="2" |Над (метолка з нашенями) |- | colspan="2" |[[Файл:Phragmites_australis_Schilfrohr.jpg|alt=Над|center|250x301px]] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Царство:''' |Plantae |- |'''Дивизия:''' |Magnoliophyta |- |'''Класа:''' |Liliopsida |- |'''Ряд:''' |Poales |- |'''Фамилия:''' |Poaceae |- |'''Подфамилия:''' |Arundinoideae |- |'''Племе:''' |Arundineae |- |'''Род:''' |Phragmites |- ! colspan="2" |'''Биномне мено:''' |- | colspan="2" |<div style="text-align: center;">'''''Phragmites australis''''' (Cav.) Trin. ex Steud. |- ! colspan="2" |Синоними |- | colspan="2" |''Arundo phragmites'' L. ''Phragmites communis'' Trin. ''Phragmites longivalvis'' ''Phragmites vulgaris'' |} '''Над''' (лат. Phragmites australis) то файта вецейрочних лїсцастих рошлїнох з фамелиї травох. Рошнє бокорасто по влажних и водових пребувалїскох умерених и тропских предїлох. То єдина файта у роду Phragmites,<ref>[https://powo.science.kew.org/?name_id=433918 Kew World Checklist of Selected Plant Families]</ref> гоч постоя усиловносци же би ше одредзени популациї описали як окремни файти. == Опис == Стебла наду високи 2–6 m, з лїсцами длужини 20–50 cm и ширини 2–3 cm. На верху стебла находза ше квети– густи метолки цмо лиловей фарби, длужини по 50 cm. Бокори наду ше можу пресцерац на поверхносцох вельких и по єден квадратни километер. У вигодних условийох животного штредку, поверхносц з надом ше може шириц и по 5 m рочнє. == Референци == bkwj02akeqpegh5fe42e0brhrhb5kwh 0 320 3607 3606 2024-10-14T16:28:31Z Amire80 9 6 измена увезено 3606 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | <big>Надежда Ружич</big> |- |'''Народзена''' |4. фебруара 1940. року |- |'''Умарла''' |3. януара 2002. (62) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |сербски |- |'''Школа ґимназия''' |Нови Сад |- |'''Универзитет''' |Технолоґийни факултет, Нови Сад |- |'''Наукови ступень''' |докторат (1975.) |- |'''Период твореня''' |1964—2000. |- |'''Жанри''' |технолоґия вина, професура |- |'''Похована''' |у Новим Садзе |- |'''Припознаня''' |Повеля городу Нового Саду (1980) Повеля зоз златну медалю Универзитета (1991) Повеля Технолоґийного факултету (1999) |} '''Проф. др Надежда Ружич''' (дзив. Кочиш) (*4. фебруар 1940—†3. януар 2002), технолоґ-енолоґ, професор Универзитета. == Биоґрафия == Надежда Кочиш ше народзела 4. фебруара 1940. року у Новим Садзе. Оцец Евґений бул економиста, а мац Амалия з фамелиї Тамаш. У родним варошу закончела основну школу и ґимназию (1959), а дипломовала на Технолоґийним факултету, поживови напрям, технолоґию вина (1963). Маґистерску роботу одбранєла 1970, а докторат 1975, з тему ''Прилог познаваню сумпор-водонїку у технолоґиї вина''. За асистента на Техонолоґийним факултету др Надежда Ружич вибрана 1964, за доцента 1976, позарядови професор постала 1982, а рядови 1988. року. Руководзела з Катедру за технолоґию вина. Продекан за наставу була 1981-83, а у двох мандатох проректор Универзитерта за наставу (1987-91). Др Надежда Ружич була у Риме на фаховим усовершованю у обласци енолоґиї (1963) и на студийним пребуваню у Чехословацкей, Австриї, Французкей и Италиї. Була на длужносци секретара СИЗ-а за образованє кадрох технїчних и польопривредних фахох у Войводини (1983-87) и була член Союзного координацийного одбору за медзинародне културно-просвитне и технїчне сотруднїцтво (1985-89). Авторка є седем наукових проєктох и технолоґийних ришеньох и авторка новей сорти виновей лози. Обявела два моноґрафиї и єден учебнїк, а найважнєйша єй кнїжка ноши наслов ''Вино'' (2000). Др Надежда Ружич ношитель Повелї городу Нового Саду (1980) и добитнїца повельох зоз златну медалю Универзитета (1991) и Технолоґийного факултету (1999). Др Надежда Ружич умарла 3. януара 2002. року у Новим Садзе. == Найзначнєйши роботи: == * Промена садржаја полифенолних једињења у црним винима током вишегодишњег чувања (1983); * Испитивање бактероцидног дејства белих и црних вина (1986); * Хемијски састав и органолептичке особине вина интерспециес хибрида у процесу селекције (1989); * Утицај фунгицида ронилана на транспортни систем глукозе у ћелијама винског квасца (1990); * Утицај реалне киселости шире на садржај ацеталдехида у вину (1992); * Утицај цинка у шири на садржај глицерола у вину (1995). == Вонкашнї вязи == * [https://nar.org.rs/rue/%d0%bf%d1%80%d0%be%d1%84-%d0%b4%d1%80-%d0%bd%d0%b0%d0%b4%d0%b5%d0%b6%d0%b4%d0%b0-%d1%80%d1%83%d0%b6%d0%b8%d1%87/ Проф. др Надежда Ружич,] вебсайт НАР, Новинарска Асоцияция Руснацох, новембер 6, 2019 g3wwz3rxf6t0ern91djfgn5iwszkbrp 0 321 3609 3608 2024-10-14T16:28:32Z Amire80 9 1 измена увезена 3608 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Драґутин – Драґен Колєсар]] lucosvqu0vqu9w0x8vq361dktqiv8gg 0 322 3620 3619 2024-10-14T16:28:32Z Amire80 9 10 измена увезено 3619 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Наталия Канюх</big> |- |'''Народзена''' |27. септембра 1950. |- |'''Умарла''' |14. мая 2024 (74) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |ґимназия, Шид |- |'''Универзитет''' |Филозофски факултет, Нови Сад |- |'''Период твореня''' |1967—2014. |- |'''Жанри''' |литература, драматурґия, прекладательство |- |'''Похована''' |у Новим Садзе |- |'''Припознаня''' |награда Шветлосци 1985. и 2005. Духновичова награда 2011. |} '''Наталия Канюх''' (*27. септембер 1950—†14. май 2024), поетеса, прекладателька, драматурґиня, рецензентка. == Биоґрафия == Наталия Канюх (дзивоцке Гербут) народзeна 27. септембра 1950. року у Ґосподїнцох. Оцец Дюра и мац Левона, дзивоцке презвиско Сабадош (Лисого). Наталия мала трох братох, Кирила, Михала и Силвестера, и два шестри, Златицу и Иринку. Основну школу и ґимназию Наталия закончeла у Шидзe, а Филозофски факултeт, студийна ґрупа Югославянски литeратури у Новим Садзe. Була у малженстве з Мироном Канюхом, мали дзивку Соню и сина Мирослава. У рускeй литeратури и култури є присутна од вчаснeй младосци: як рeдакторка ''Литeратурного слова'', поeтeса окрeмного сeнзибилитeту, eсeїстка, критичарка, прекладателька и рeцeнзeнтка вeлїх виданьох на нашим язику. Удатно шe опробовала и як драматурґиня литeратури за дзeци: ::• ''Як принц лєцeл ґу принцeзи'', и ::• ''Бушан'' Двойнїста є добитнїца рочнeй награди часопису ''Швeтлосц'' за найлєпшe витворeнє (за 1985. и за 2005. рок), як и добитнїца ''Духновичовей награди'' 2011. року, хтору прияла у Прешове (Република Словацка). ===== Обявeни кнїжки: ===== ::поезия ''Виривок'' (''Рускe слово,'' 1987) и ::поeма ''Дом мур брудна рика мост'' (''Рускe слово,'' 2006). [[Файл:Natalija Kanjuh Tatjana Kamenjicki Irina Natjuk i Helena Međeši.jpg|alt=Наталия Канюх, Татяна Каменїцки, Ирина Гнатюк и Гелена Медєши|thumb|448x448px|Наталия Канюх, Татяна Каменїцки, Ирина Гнатюк и Гелена Медєши]] Єй твори уложени и до антолоґиї русинскей поєзиї з цалого швета ''Русински / Руски писнї'', 1999. рок, Нови Сад. Роботни вик препровадзела як прeкладатeлька за руски и сербски язик у Покраїнскей заєднїци за пензийне и инвалидне осиґуранє, здравство и социялну защиту и у Служби за прeкладатeльни роботи при Покраїнским секретарияту за образованє, предписаня, управу и национални меншини/национални заєднїци. Жила у Руменки як пензионерка. Наталия Канюх умарла 14. мая 2024. року у Новим Садзе. Похована є на городским теметове у Новим Садзе. == Литература == * Јулијан Тамаш: Русинска књижевност, (реґистер критикох, есейох) ''Матица српска, 1984.'' бок 461. * P. R. Magocsi and Ivan Pop: Kaniukh, Nataliia. See Literature: Vojvodina, Encyclopedia of Rusyn History and Culture, ''University of Toronto, 2005,'' ISBN 0-8020-3556-3, бок 227. == Вонкашнї вязи == * [https://nar.org.rs/rue/%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%8F-%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D1%8E%D1%85/ Наталия Канюх, биоґрафия], вебсайт ''Новинарска асоцияция Руснацох,'' фебруар 9, 2018 * [https://books.google.ca/books/about/Suncokreti.html?id=HmFgAAAAMAAJ&redir_esc=y] Suncokreti: antologija poezije mlađih vojvođanskih Rusina * [https://rusin8.webnode.ru/news/a-shto-ked-nam-teper-yak-odguk-vertayut-todgyshny-lyudsky-kriky/ А цо кед ше нам тераз, як одгук, врацаю тедишнї чловечески крики... ], ''Русинска Веб-книга,'' Наталия Канюх, 30. септембер 2013. * [https://rdsa.tripod.com/literatura/natalijakanjuhpisnji.html Наталия Канюх, писнї], вебсайт ''Руснаци у Панониї'' * [https://www.lem.fm/vmerla-lavreatka-premiyi-aleksandra-dukhnovicha-nataliya-kanyukh/ Вмерла лавреатка Премії Александра Духновіча – Наталія Канюх]. Вебсайт ЛЕМ.ФМ, 1. май 2024. * [https://www.ruskeslovo.com/upokojela-se-natalija-kanjuh/ Упокоєла ше Наталия Канюх (1950–2024)], ''Рутенпрес,'' 15. май 2024. * [https://www.rtv.rs/rsn/%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B6%D1%82%D0%B2%D0%BE/%D1%83%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D1%94%D0%BB%D0%B0-%D1%88%D0%B5-%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%8F-%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D1%8E%D1%85-(19502024)_1540066.html Упокоєла ше Наталия Канюх (1950–2024)], ''РТ Войводина,'' 15. май 2024. qz01tjpg3eo28q7sxmvgqh4yidzt5r3 0 323 3637 3636 2024-10-14T16:28:33Z Amire80 9 16 измена увезено 3636 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align: align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Никола Коперник</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Copernicus.jpg|center|270px]] <div style="text-align: center;">Никола Коперник, астроном |- ! colspan="2" |Особни податки |- |'''Датум народзеня''' |19. фебруар 1473. |- |'''Место народзеня''' |Торунь, Яґелонска Польска |- |'''Датум шмерци''' |24. май 1543. (70) |- |'''Место шмерци''' |Фромборк, Яґелонска Польска |- |'''Образованє''' |Яґелонски универзитет, Универзитет у Падови, Универзитет у Болонї, Универзитет у Ферари |- ! colspan="2" |Наукова робота |- |'''Обласц''' |теолоґия, математика, медицина и астрономия |- |'''Познати''' |по гелиоцентризму |- |'''Подпис''' |[[Файл:Nicolaus_Copernicus_signature_%28podpis_Miko%C5%82aja_Kopernika%29.svg|160px]] |} == Биоґрафия == '''Никола Коперник''' (лат. Nicolaus Copernicus, поль. Mikołaj Kopernik, нєм. Nikolaus Kopernikus, у младосци нєм. Niklas Koppernigk; Торунь, 19. фебруар 1473— Фромборк, 24. май 1543) бул польски астроном, математичар, правнїк, лїкар и економиста, перши науковец хтори формуловал гелиоцентрични модел вселенских целох<ref>Rabin, Sheila.[https://plato.stanford.edu/entries/copernicus/#1 „Nicolaus Copernicus”]Stanford Encyclopedia of Philosophy.</ref><ref>[https://archive.org/details/historyofpolishl0002mios Miłosz 1983,] б. 37</ref>. Вон припадал ряду исусовцох. Од 1491. по 1494. рок студирал теолоґию, математику, медицину и астрономию у Кракове<ref>[https://www.svetplus.com/vesti/24551/nikola-kopernik:-bez-njega-bi-svemir-bio-neshvacen „Nikola Kopernik: Bez njega bi svemir bio neshvaćen“]S. P., svetplus.com,</ref>. Од 1946. по 1504. рок студирал канонске право (Универзитет у Болонї), астрономию (Яґелонски Универзитет, Краков) и медицину у Италиї. Потим бул по 1512. рок лїкар и секретар свойому бачикови, вармийскому бискупови (Вармия, пољске церковне князовство на улїву Висли). Потим, по конєц свойого живота бул священїк у Фромборку, дзе на єдней кули на твердинї хтора окружовала церкву, ушорел обсерваторию (Коперникова турня) зоз хторей розпатрал нєбесни рушаня. На основу тих розпатраньох, а и резултатох до хторих пришол, написал дїло ''О круженьох нєбесних сферох'' (лат. De revolutionibus orbium coelestium) у 6 кнїжкох, обявене у Нирнберґу 1543. року, нєпоштредно пред його шмерцу. Тото дїло було револуцийне преобраценє у астрономиї, та було стимулс капиталним пренаходком Кеплера и Нютна<ref>[https://geek.hr/znanost/clanak/nikola-kopernik/ „Nikola Kopernik“] geek.hr/znanost/]</ref>. Коперникова лєбо гелиоцентрична система засновює ше на твердзеньох же ше Жем обраца коло своєй осовини и же кружи коло [[Слунко|Слунка]]<ref>Gingerich, O. "Did Copernicus Owe a Debt to Aristarchus?" Journal for the History of Astronomy, Vol.16, NO.1/FEB, P. 37, 1985</ref>. Тоти твердзеня пошвидко були прилапени у наукових кругох, алє источашнє виволали узбуну у кругох Католїцкей церкви та папа 1616. тото Коперниково дїло забранєл, тє. положел на Список забранєних кнїжкох аж по 1822. рок. Треба повесц же и протестантски церкви (нпр. калвинизем) були процив гелиоцентричней системи, а и же ю одруцовала нє мала часц науковцох того часу (нпр. Франсис Бекон) пре корелацию з меранями хтори нє були, у тим чаше, лєпши од ґеоцентричней або Птоломейовей системи<ref>[https://www.enciklopedija.hr/clanak/kopernik-nikola „Kopernik, Nikola - Hrvatska enciklopedija”]www.enciklopedija.hr.</ref>. Никола Коперник поховани у катедрали у Фромборку на сиверу Польскей. Медзитим, аж по 2005. рок точне место дзе вон бул поховани нє було познате, а того року го утвердзел археолоґ Јержи Ґасовски, цо познєйше потвердзене з идентификацию. Дня 23. мая 2010. Коперник ознова поховани у истей катедрали, алє зоз заслужену шветочносцу и на познатим месце. == Литература == * Miłosz, Czesław (1983).[https://archive.org/details/historyofpolishl0002mios The history of Polish literature](2 вид.). University of California Press. б. 37 * Iłowiecki, Maciej (1981). Dzieje nauki polskiej (на язику: Polish). Warszawa: Wydawnictwo Interpress. б. 40. * Хокинг, Стивен (2011). На плећима дивова - велика дела физичара и астронома (2 вид.). Београд: Алнари. б. 11—54. * Armitage, Angus (1951). The World of Copernicus. New York, NY: Mentor Books. * Armitage, Angus (1990).[https://archive.org/details/copernicusfounde0000armi Copernicus, the founder of modern astronomy]Dorset Press. * Biskup, Marian (1973). Regesta Copernicana: (calendar of Copernicus' papers). (на језику: Polish). Ossolineum. == Вонкашнї вязи == * Историјска библиотека: [http://istorijska-biblioteka.wikidot.com/art2:kopernik-u-ranim-biografijama Никола Коперник у делима раних биографа] * Историјска библиотека: [http://istorijska-biblioteka.wikidot.com/art2:kopernikova-biografija-polje-sukobljenih-ideja Коперникове биографије као поље полемика] * [https://visittorun.pl/index.php?strona=6 Copernicus in Torun] * [http://news.bbc.co.uk/1/hi/world/europe/4405958.stm 'Body of Copernicus' identified]– BBC article including image of == Референци == l2xd86l0w6q627k3tkjiyg3dgsiqo3q 0 324 3642 3641 2024-10-14T16:28:33Z Amire80 9 4 измене увезене 3641 wikitext text/x-wiki '''Новела''' то кратке прозне дїло з концизним цеком фабули хтора сообщує факти о єдним виривку з дачийого живота, та прето вона обрабя найчастейше лєм єдну подїю и у нєй заступени лєм даскельо особи чия характеризация заснована на хаснованю язика и повязованю поступкох зоз їх психичнима особинами<ref>Popović, Tanja. Rečnik književnih termina. Beograd: Logos Art : Edicija. стр.475 ISBN 978-86-7360-064-2</ref>. Активносци у новели ше збуваю у релативно кратким часовим периодзе и на релативно огранїченим просторе. Новела ше зявела на початку ренесанси паралелно зоз зявйованьом романа у часох секуларизациї и десакрализациї литератури. За перши новели ше трима гевти цо обявени у дїлу Декамерон италиянского писателя Дьования Бокача. Даєдни з познатших новелистох то Милован Ґлишич, Лаза К. Лазаревич, Петар Кочич и Симо Матавуль, як и Антон Павлович Чехов и Ґи де Мопасан.<ref>Величковић, 2010, стр.88</ref> У народней литератури новела то приповедка реалистичного змисту хтора ше од сказки розликує лєм по змисту, алє их характерує подобна структура. Вук Караджич за нїх гуторел же то ''хлопски приповедки'' , бо у нїх &quot;нєт чудох, алє тото о чим ше приповеда, повед би чловек, же ше то наисце могло збувац&quot;. Народни новели одликує интересантни змист хтори ше снує на нєзвичайних подїйох, нєсподзивююцих, часто духовитих преобратох, хтори ше, за розлику од сказки, збуваю под причиново-пошлїдковима обставинами и психолоґийним розвою юнака хтори ше зоз нєволї ратує зоз стиком околносцох або зоз свою здогадлївосцу. Части таки поступки юнака як цо то надмудровйованє, або хто може баржей циґанїц, подвальованє та ше новела жанровски приблїжує шмиховальней приповедки хтора ма вецей епизоди. Преувелїчани ситуациї можлїви и вони часто наставаю з каждодньового живота. == Литература == * Величковић, Станиша (2010) [2000]. Интерпретације из књижевности. Београд: ФИЛД. стр. 88. ISBN 978-86-88207-00-3. == Вонкашнї вязи == * [https://www.lektire.rs/novela/ Помоц при писаню новели ] == Референци == 7jcj142uip61d7ybzvm58qkalrsulwv 0 325 3658 3657 2024-10-14T16:28:34Z Amire80 9 15 измена увезено 3657 wikitext text/x-wiki == Нож == [[Файл:Mines_de_Gavà_019.JPG|alt=Першобутни ножи зоз каменя|thumb|409x409px|<div style="text-align: center;">Першобутни ножи зоз каменя]] '''Нож''' то ручни алат зоз оштрим боком и служи за резанє. Нож звичайно составени зоз металу з оштрим боком хтори притвердзени на ручку. Оштра часц ножа найчастейше кончиста, а може мац и два оштри боки. Ножи ше хасновали як алат и оружиє од каменого часу, односно од початку чловечества. Фаховци думаю же нож єдно з перших [[Орудиє|орудийох]] хтори оможлївел чловекови прежиц у природи. Перши ножи були зоз кварцу або другей файти каменя, дакеди зоз ручку. Як єдно од найвчаснєйшх орудийох хторе чловечество хасновало, ножи ше зявели пред найменєй 2,5 милионами рокох.<ref>[https://archive.today/20120731184748/http://www.forbes.com/2005/08/31/technology-tools-knife_cx_de_0831knife.html „No. 1 The knife”.] Forbes. 2005-08-31.</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20070512035553/http://anthro.palomar.edu/homo/homo_3.htm „Early Human Evolution: Early Human Culture”.]</ref> Першобутно направени зоз древа, косцох и каменя (як цо то кварц и вулканска стина), през час, зоз злєпшованьом металурґиї и продукциї, оштри боки ножох правени зоз бакру, бронзи, желєза, челїку, керамики и титаниюму. Векшина сучасних ножох ма стаємни оштри боки або оштри боки хтори ше можу уложиц до ручки; файти и стили оштрих бокох ше розликую у зависносци од продукователя и места походзеня. Сировина ше меняла алє форма ножа углавном остала иста. [[Файл:Arkeologia_muzeo_ĉe_lago_Andrejevskoje_(Tjumeno)_74.jpg|alt=Першобутни нож зоз бронзи|thumb|416x416px|<div style="text-align: center;">Першобутни нож зоз бронзи]] Вєдно зоз [[Видлїчка|видлїчку]] и [[Ложка|ложку]], нож у заходним швеце од штреднього вику постал часц каждодньового [[Прибор за єдзенє|прибору за єдзенє]]. Нєшка ше ножи за єдзенє углавним нє оштра, а за рихтанє єдлох ше хасную окремни кухньово ножи. На Заходзе ше усовершели и окремни кишенково ножи за вецей намени. Нож як оружиє занєдзбани, алє остал як алат за шицко<ref>Kertzman, Joe (2007). Art of the Knife. Iola, WI: Krause Publications. стр. 3—6. ISBN 978-0-89689-470-9.</ref>. == Часци == '''Оштри боки''' ножа ше можу продуковац зоз рижних сировинох, од хторих кажда ма и предносци и нєдостатки. Углєнїков челїк, леґура желєза и углєнїка, може буц барз оштри. Длуго трима оштросц и лєгки є за оштренє, алє є подложни ардзи и шпляхом. Челїк хтори нє ардзави то леґура желєза, хрома, можебуц никла и молибдена и дакус углєнїка. Вон нє може буц таки оштри як нож з углєнїкового челїку, алє є барз одпорни на ардзу. Челїк хтори нє ардзави зоз високим процентом углєнїка зєдинює найлєпши прикмети углєнїкового челїка и челїка хтори нє ардзави. Од такого челїку ше продукую оштри боки ножа хтори нє меняю фарбу, нє зявюю ше на нїх шпляхи и длуго оставаю оштри. Ламиновани оштри часци составени зоз вецей металох, складаних до сендвича и на тот способ вихасновани добри прикмети тих металох. На приклад, твардейши, крегкчейши челїк може буц медзи вонкашнїма пасмами мегчейшого, твардейшого челїка хтори нє ардзави же би ше зменшала можлївосц ардзавеня. У тим случаю, заш лєм, резаца часц найбаржей ардзави и далєй нєзащицена. Челїчни оштри часци ше формую зоз кованьом або одстраньованьом материялу. Ковани оштри боки ше правя зоз зогриваньом фалатка челїка, а потим формованьом док є горуци з помоцу млатка або преси. После формованя, челїк муши буц термично обробени и то на способ же ше го зогрива понад його критичну точку, а потим ше муши охладзиц же би постал черстви. После того, оштра часц ше зогрива до одредзеней точки и на тот способ постава оштрейша. Кухньови прибор за єдзенє у масовней продукциї хаснує процеси кованя и одстраньованя материяла. Кованє звичайнє резервоване за драгши продукцийни линиї продукователя и часто ше може розликовац од линиї продуктох за одстраньованє пасмох по присуству интеґралней подпорки, гоч ше интеґрални подпорки можу виробиц зоз гоч хтору методу оформйованя. '''Характеристики ножа хтори мож поскладац''' [[Файл:Various_cooking_knives_-_Kyocera,_Henckels,_Mac,_Wiltshire.JPG|alt=Сучасни ножи за пририхтованє рижней поживи|thumb|460x460px|<div style="text-align: center;">Сучасни ножи за пририхтованє рижней поживи]] У преклопним ножу оштри бок повязани з ручку зоз осовину, оможлївююци ножу же би ше го уложело до ручки. Же би нє пришло до калїченя особи хтора хаснує нож, пре случайне заверанє ножа у його руки, тоти ножи маю уложени механїзем за замиканє. Рижни поєдинци препоручую розлични механїзми замиканя пре причини як цо то перципована моц (безпечносц замчка), законїтосц и єдноставносц хаснованя. Популарни механїзми за замиканє то: * ''Шлїзкаци ставец'' – Найчастейше ше находзи на традицийних кишенкових ножох, отворена оштра часц ше нє замика, алє ше трима зоз помоцу федера хтори оможлївює же би ше оштра часц заварла до ручки кед ше применї одредзену силу. * ''Замиканє'' –Познате як похребцинов замчок, таке замиканє уключує рухоме желєзко притвердзене за федер и може ше одомкнуц лєм зоз прицисканьом желєзка на долу же би ше ошлєбодзело ножик. * ''Лайнерлок'' – Нож лайнерлок видумал Майкл Вокер. То нож хтори ше завера зоз замчком хтори ма и бочни федер и може ше заверац и отверац зоз єдну руку безповторного позиционованя ножа у руки. * ''Рамикови замчок'' – Тот механїзем за замиканє, наволани ище и монолок, видумал продукователь ножох по нарученю Криса Ривса за Себензу, и то лєпша вариянта лайнерлока. Рамикови замчок роби подобнє як и при лайнерлоку, алє хаснує єдну часц на ручки ножа место окремней часци у ручки же би тримал оштру часц на месце. * ''Аксис лок'' – Механїзем за замиканє окреме лиценцовани за Бенчмейд, фабрику ножох. Цилиндричне лєжиско зацагнуте так же вискочи медзи оштру часц ножа и ручки же би замкнул оштру часц и застановел ю у отвореним положеню. „Габаста” прикмета ище єден дизайн, хтори хаснує часточку вонкашнєй оштрей часци ножа же би ше влапел за кишенку док ше вицагує, теди ше и сам нож отвори; Тот нож патентовал Ернест Емерсон и нє хаснує шє лєм на Емерсонових ножох, алє и на ножох других продуковательох. ''Автоматски ножи'' або ''скакавци'' ше отвераю з помоцу енерґиї зоз федера хтора ше ошлєбодзує кед хаснователь прицишнє ґомбичку або федер на ручки ножа. Хаснованє тих ножох барз огранїчене зоз законом у Велькей Британиї и у векшини америцких державох. Ножи хтори ше вше частейше хасную то ножи хтори ше отвераю з помоцу федера за порушованє оштрей часци после єй порушованя под одредзеним углом. Вони ше од автоматских ножох розликую по тим же оштра часц нє вискакує з помоцу ґомбички на ручки алє порушовач отвераня сама оштра часц. == Вонкашнї вязи == * [https://www.youtube.com/watch?v=yoYPlAwVqng&t=1s САД: Фабрични процес виробку кухньових ножох у Мериленду 1950-тих рокох]-Урядови ютюб канал. * [https://www.youtube.com/watch?v=_2IHpEBBxNE&t=137s Нємецка: Фабрични виробок Солинген кухньових ножох у Вустхову], Вустхов - Урядови ютюб канал. * [https://www.youtube.com/watch?v=t-_qzsMF8RM Найлєпши и найгорши способ оштреня и умиваня ножох], Епикюриосити - Урядови ютюб канал. == Референци == filxrqq0e66nda6pb8ewric9gmn5myd 0 326 3669 3668 2024-10-14T16:28:35Z Amire80 9 10 измена увезено 3668 wikitext text/x-wiki '''Ноктурно''' (ит. ''Notturno'', франц. ''Nocturnal'', нєм. ''Nachtmusik'' –ноцна музика) то музична [[композиция]], лиричного, покус жалосного характеру. Мелодия базована найчастейше на розвитей, широкей мелодичносци. == История ноктурна == Жанр ноктурно ше зявел у штреднїм вику. Теди ноктурно бул часц вирскей католїцкей служби, хтора ше одвивала коло полноци и швитаньом (як цо у православних утриньох). У 18. вику ноктурно настал зоз релиґиозного жанру, хтори ше трансформовал до камерного дїла и виводзели ше вноци под отвореним нєбом (Nachtmusik). Класични ноктурно нє бул у дотику зоз сучасним похопйованьом жанра (то нє була лирска миниятура) и часто бул писани у сонатно-симфонийским циклусу (напр. Моцартова „Мала ноцна музика”). Медзи першима [[композитор]]ами хтори компоновал сучасни ноктурно за клавир то ирски композитор Джон Филд (1782-1837)<ref>Sergio Antonio del Rio: [https://soundcloud.com/fabian-norman/nocturno-hommage-an-john-field Nocturno Jhon Field.] Fabian Norman Verlag, abgerufen am 18. Juni 2017.</ref>, його 18 клавирски ноктурна и нєшка на репертоару пиянистох. У романтизме ноктурно бул облюбена клавирска миниятура. Композиторе найчастейше писали ноктурна за клавир, а менєй за други инструменти лєбо за глас. Медзитим заш лєм у музичней литератури мож найсц ноктурна написани за рижнородни ансамбли и [[Оркестер|оркестри]]. Найзначнєйши розвой ноктурна витворел ше у творчосци польского композитора Фредерика Шопена. Шопен написал 21 ноктурна за клавир у хторих богатша текстура и фиґурация гармонийох а похасновал шлєбоднєйшу форму композициї. Ноктурно писани по форми зложенєй писнї виражайней мелодиї и розложених акордох.<ref>Koraljka Kos: Dora Pejačević.Život i rad. Hrsg.: Marija Božić. Muzički informativni centar, Zagreb 1987, S. 64.</ref> Роберт Шуман наставел компоновац ноктурна по углядзе и стилу Шопена. Свою романтичну чувствительносц компонованя виражел и змесцел до циклусу клавирских композицийох под назву ''Карневал'' (12 клавирски ноктурна). Ноктурна компоновали: Карл Черни, Франц Лист, Едвард Ґриґ, русийски композиторе: Михаил Ґлинка, Милий Балакирєв, Петро Илїч Чайковски и други. Помедзи оркестрових дїлох того жанру найпознатши ноктурна Феликса Менделсона написани по Шекспировей комедиї ''Сон'' ''лєтней ноци''. А три винїмково приклади импресионистичней музики то три ноктурна (''Хмари, Феститивносц, Сирени'') Клода Дебисия. [[Файл:Chopin_-_Nocturne-op-55-no-2.ogg|center|thumb|538x538px|Шопенː Nocturne Es dur, Op. 55 No.2]][[Файл:Nocturne_in_E_flat_major,_Op._9_no._2.mp3|Nocturne, Es dur, Op. 9 No.2|center|thumb|438x438px]] == Ноктурно 20.вику == За ноктурно пообщено мож повесц же то мирни и oпущуюци композициї. Часто експресивни, лирични, дакеди аж пребарз смутни, алє зоз пракси композициї зоз форму ноктурна приноша и други рижни розположеня; напр. други Дебисийов ноктурно за оркестер, ''Фетес,'' барз весели, а тиж таки розположенши и живши часци ''Ноктурна и тарантели'' Карола Шимановского (1915.рок) и ''Симфонийского ноктурна'' за сам соло клавир'' Кайгосруа Шапойджию-Сорабджию (1977-78).'' У 20. вику, даєдни композиторе пробовали превипитац уметнїцку сущносц ноктурна, так же би нє приказовали лирски ноцни сни, алє и страшни визиї и природни звуки ноцного швета. Таки приступ започал Роберт Шуман у циклусу (Nachtstücke); а таки приступ ше активнєйше манифестовал у дїлох Паула Гиндемита (Свита «1922»), Бели Бартока («Ноцна музика»), Александра Скрябина, Ерик Сатия и велїх других сучасних композиторох 20.вику. == Литература == * ''Янкелевич В.'' Le nocturne. — Париж, 1957 * Марина Малкиель. Цикл лекций по истории зарубежной музыки (Век романтизма) == Вонкашня вяза == * Ноктюрн [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%B7%D0%BD%D0%B5%D1%86%D0%BE%D0%B2,_%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD_%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B5%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87/ Kuznecov K.A.] // Никко — Отолиты. — М. Советская энциклопедия, 1974. — С. 94. — (Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров ; 1969—1978, т. 18). * [https://en.wikipedia.org/wiki/Harrison_Slater Harrison James, Wignall] "Mozart and the 'Duetto Notturno' Tradition", Mozart-Jahrbuch, 1993. == Референци == <references /> mrglzuue4hrmpktx3saj7m9pwlacr4g 0 327 5706 3671 2024-10-14T16:35:41Z Amire80 9 2 измене увезене 3670 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Михайло Мудри]] mwz5rsjqmxujb11suti0r2840mx5s4v 0 328 3685 3684 2024-10-14T16:28:35Z Amire80 9 13 измена увезено 3684 wikitext text/x-wiki [[Файл:Clothes_rack.jpg|381x381px|thumb|Облєчиво]] '''Облєчиво''' ше состої зоз предметох хтори служа за защиту чловекового цела од рижних хвильових и других обставинох. Перши облєчива ше вирабяли зоз рижних природних материялох, як цо то скора, шерсц, лїсце и трава, а спрам антрополоґийних податкох почали ше хасновац пред од 100.000 до 500.000 роками, а пред 30.000 роками ше зявела перша игла. == История облєчива и моди == Першобутне єдноставне облєчиво ше зоз часом усовершовало и збогацовало зоз рижнима мустрами. Перши облєчива, од шерсци и скори, зявели ше у каменим чаше. Скора ше сушела и на єй концох ше правели дзири зоз оштрим каменьом або косцу, а потим ше през нїх удзивали пантлїки зоз скори або зоз лупи древа. == Причини облєканя == Подаєдни часци облєчива, окрем того же защицую цело, маю и рижни други наменки: вирабянє облєчива за релиґийни обряди, за украшованє цела (наприклад зоз скору), за прикриванє чувства ганьби, а завиша и од роботней активносци (огньогасне облєчиво). Способ облєканя условени зоз обичайом, културу, технїчним напредованьом и дружтвеним положеньом особи. Количество и файта облєчива хторе ше ноши завиши и од полу особи, фурми цела, як и од околїска пребуваня особи. Облєчиво защицує цело, обуй талпи, рукавици руки, а шапки и рижни покривки служа за защиту глави. Найважнєйши задаток облєчива то защита цела од подлей хвилї. Людзе ше през жиму облєкаю до грубших и цеплєйших шматох, а влєцє до ценших; през жиму ше ноша грубши, цмейши шмати пре защиту од мразу, а влєцє ценши и блядши хтори нє упиваю слунково зарї, односно одбиваю цеплоту. == Файти облєчива == ::* Покривки за главу: [[фитюла]], шапка, калап, хусточка, шал, [[чепец]]... ::* Горнє облєчиво: кошуля, триков, лайбик,... :* ::* Долнє облєчиво: панталони, шос, [[сукня]], [[фартух]]... ::* Споднє облєчиво: ґачки, маїчка з ременчками, брушлїк, [[пижама]]... ::* Лєтне облєчиво: маїчка з краткима рукавами, кратки панталонки... ::* Жимске облєчиво: якна, капут, бунда... == Рециклoванє == Хасноване або зношене облєчиво ше може вихасновац за виробок плахтох за посцель, керпарох, тепихох, фатьолох и других предметох, а може буц рецикловане и до паперу. У заходним дружтве облєчиво ше часто руца до шмеца, дава ше до добродзечних прилогох (хаснуюци шкатули за облєчиво), предава ше на пияцох и онлайн предавальньох. Хасноване облєчиво ше, тиж, зазберує у векших количествох, пребера и посила далєй на хаснованє худобному жительству. Ґлобално, хасноване облєчиво ма вредносц коло 4 милиярди америцки долари<ref>[https://www.bloomberg.com/view/articles/2018-01-15/no-one-wants-your-used-clothes-anymore „No One Wants Your Used Clothes Anymore”] Bloomberg, 15.01.2018.</ref>, а ЗАД найвекши вивожнїк такого облєчива у вредносци од 575 милиони америцки долари. Иснує велька застараносц у поглядзе на период тирваня облєчива продукованого зоз штучних материялох. За розлику од облєчива зоз природних материялох, походзенє штучних материялох нє мож обновиц и нє биорозкладаюци су<ref>[https://sweatshirtstation.com/articles/the-textile-materials-eco-battle-between-natural-and-synthetic-fabrics/ The Textile Materials Eco Battle Between Natural and Synthetic Fabrics] SWEATSHIRTSTATION.COM</ref>. Дакеди ше звишок инвентара облєчива знїщує, лєм прето же би ше зачувал бренд. == Вонкашнї вязи == * [https://tehnika.lzmk.hr/radna-i-zastitna-odjeca/ Роботне и защитне облєчиво] Hrvatska tehnička enciklopedija, portal hrvatske tehničke baštine == Референци == cbmawzmo0f6s0g0byh6jovfzgu9jfhx 0 329 3688 3687 2024-10-14T16:28:36Z Amire80 9 2 измене увезене 3687 wikitext text/x-wiki '''Обсяг''' то длужина завартей линиї. Кед тота линия огранїчує даяки ґеометрийни обєкт, теди єй обсяг источашнє обсяг того цела. По правилу, обсяг ше означує зоз вельким латиничну букву <math>O</math>. == Обсяг даєдних ґеометрийних фиґурох == === Круг === Обсяг круга ше може вираховац хаснуюци його пречнїк: :<math>O = \pi \cdot R \,</math> Або пречнїк мож заменїц зоз полупречнїком: :<math>O = 2 \cdot \pi \cdot r \,</math> дзе <math>r</math> полупречнїк (радиюс), а <math>R</math> пречнїк круга, и <math> \pi </math> (греческа буква пи) то константа приблїжно єднака числу <math>3,1415926</math>. Значи, одношенє обсягу и пречнїка круга то <math> \pi </math>. === Елипса === Обсяг елипси ше рахує хаснуюци конєчни шори. Добру апроксимацию дал индийски математичар Шринваса Рамануджан. :<math>O \approx \pi (3(a+b) - \sqrt{(3a+b)(a+3b)})</math> дзе <math>a</math> и <math>b</math> полуоси осовини. Хаснуюци <math>a</math> и <math>b</math> ше може вираховац ексцентрицитет елипси: :<math>b = a \sqrt{1-e^2}</math> Цо значи же обсяг може буц приблїжно виражени як: :<math>O \approx \pi a (3(1+\sqrt{1-e^2}) - \sqrt{(3+ \sqrt{1-e^2})(1+3 \sqrt{1-e^2})}) =</math> :<math>= \pi a (3(1+\sqrt{1-e^2}) - \sqrt{3(2-e^2)+10 \sqrt{1-e^2}})</math> == Вонкашнї вязи == * [https://www.numericana.com/answer/ellipse.htm#elliptic, Numericana- Обсяг елипси] pcyj0xd369sm78zj7pdcvvg4uq96yty 0 330 3700 3699 2024-10-14T16:28:36Z Amire80 9 11 измена увезено 3699 wikitext text/x-wiki [[Файл:Skor från 1700- till 1960-talet - Nordiska Museet - NMA.0056302.jpg|thumb|Обуй|352x352px]] '''Обуй''' состойна часц [[Облєчиво|облєчива]], прикрива талпи, а ноши ше прето же би ноги були защицени и же бизме були модерни. Векшина обуї ше состої зоз трох часцох: зоз горнєй часци (вонкашня часц притвердзена за талпу), зоз нукашнєй часци або постави и зоз долнєй часци або талпи. Женска обуй звичайно ма запетки. Даєдна обуй ше вяже зоз шнурками, а иснує и обуй на лїпканє. Вирабя ше у рижних велькосцох и числох. Худобне жительство слабо розвитих державох часто нє ноши обуй. Дакеди ше обуй нє ноши пре вирски причини, як цо то при уходзе до святих будинкох. Ботоши ше хасную при ношеню ципелох. При ношеню папучох, папучох на єден палєц (японкох) и подобней обуї, ботоши ше нє надзиваю. Найстарша обуй пренайдзена у пещери ''Fort Rock Cave'' у америцкей союзней держави Ореґон. Там пренайдзени сандали зоз тканого материялу, и зоз радиокарбонску методу утвердзена їх старосц од найменєй 10.000 роки. Медзитим, у истей пещери пренайдзени и шлїди обуї хтори здабу на сандали, а їх старосц коло 500.000 роки пред Христом. Материяли зоз хторих ше вирабя обуй то: скора (найчастейши материял), ґума, древо, пластика, платно, метал, юта. {| class="wikitable" |+ ! colspan="2" | === Файти обуї === |- |Ципели Чижми Сандали [[Патики]] Балетанки Ципели зоз грубу талпу Балеринки (обуй за балерини) |Папучи Японки (папучи на єден палєц) Бочкори [[Древянки]] Копачки (обуй за фодбалерох) Ролшуи Роботна обуй |} == Етимолоґия == Лубор Нидерле, чески антрополоґ, археолоґ, етноґраф и историчар, на основи историйних и археолоґийних податкох, иконоґрафского материялу, найстарших церковних илустрованих рукописох и на основи других, нє лєм славянских рукописох, заключел же ''Обувь'' заєднїцка славянска назва за обуй. Твердзел же стари Славянє хасновали обуй хтора здабала найстаршим бочкором, а познєйше таку обуй ношели и карпатски и балкански Славянє. == Вонкашнї вязи == * [https://tehnika.lzmk.hr/obuca/ Горватска енциклопедия] Leksikografski zavod Miroslav Krleža * [https://www.enciklopedija.hr/clanak/obuca Обуй], www.enciklopedija.hr 2b43l3cfb038nhndrhov3muudkqz09i 0 331 3705 3704 2024-10-14T16:28:36Z Amire80 9 4 измене увезене 3704 wikitext text/x-wiki '''Овоц''' то плоди хтори ше є як лакотку, найчастейше без додатного обробку. Овоц спада до окремней ґрупи поживових продуктох хторих, з дзепоєднима винїмками, одликую: ● мала енерґетска вредносц ● вельке количество води у їх маси ● мале количество протеинох и масци ● значне количество угльових гидратох и целулози ● богатство минералних состойкох и витаминох, як и других поживових состойкох як цо то ензими, орґански квашнїни, антоцияни, танини и друге. Пре таки змисти, насампредз, минералних состойкох, витаминох, целулози, ензимох и других хтори маю першенствено защитну улогу у орґанизме, як и прето же овоц ма надосц овоцових цукрох хтори представяю барз вигодне жрдло енерґиї, овоц и желєнява маю вельку значносц за чловеково здравє. == Значносц овоци у костираню == Основни заєднїцки прикмети овоци тоти: ● релативно мала енерґетична вредносц, крем при даєдних файтох, як цо то: банани, ґестинї, орех, лїсковец, мандуля. Исте вредзи и за сушену овоц: сухи шлївки, сухи смокви, сухе грозно; ● високе количество води, з винїмком овоци цо ма лупу и сухей овоци; ● значне количество угльових гидратох, а особлїво овоцових цукрох ґлукози и фруктози; ● мале количество протеинох и масци, з винїмком овоци хтора ма лупу; ● богатство з минералнима состойками и витаминами; ● значнєйши змист целулози (рошлїнски влакна), орґанских квашнїнох и других состойкох (пектини, антоцияни и други). Овоц богата з витаминами гоч их, у поровнаню зоз желєняву, ма менєй. З витаминох овоц ма найвецей витамину Ц и каротина. Їх количество завиши од файти овоци, сорти як и од вецей других факторох. Витамин Ц нє розпоредзени подєднак у цалим плоду. Найвецей го єст у лупки и под ню. Други витамин по важносци и количестве то каротин. Найвецей го єст у кайсох, ананасу, сухих шлївкох, брескиньох итд. У менших количествох овоц ма у себе и други витамини: К, Е, витамини з Б ґрупи. == [[Список овоци]] == Бобкаста овоц [https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Fruit Овоц на Викимедиї] == Литература == * Николић, Мирослав, ур. (2007). „во̏ће”. Речник српскога језика. Нови Сад: Матица српска. стр. 166. „во̏ће (во̀ће) с зб. 1. плодови (обично сочни) воћака и неких жбунастих и зељастих биљака који се најчешће једу пресни, непрерађени'” * Јанчић, Р. Стојановић, Д. Економска ботаника, корисне биљке и њихови производи. 1. изд. Београд: Завод за уџбенике, 2008. kqf84c43qm5wfi4eovns6ayinioxni9 0 332 3720 3719 2024-10-14T16:28:37Z Amire80 9 14 измена увезено 3719 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align: align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Огурка</big> |- | colspan="2" |[[Файл:ARS_cucumber.jpg|alt=Огурки|center|280px]] <div style="text-align: center;">Огурки |- | colspan="2" |[[Файл:Cucumber BNC.jpg|center|alt=Випатрунок плода огурки|none|230px]]<div style="text-align: center;">Випатрунок плода огурки |- ! colspan="2" |'''Наукова класификация''' |- |Царство: Кладус: Кладус: Кладус: Кладус: Ряд: Фамилия: Род: Файта: |Plantae Tracheophytes Angiospermae Eudicotidae Rosids Cucurbitales Cucurbitaceae Cucumis C. sativus |- ! colspan="2" |Биномне мено |- | colspan="2" |<div style="text-align: center;">C. sativus |} '''Огурка''' (лат. ''Cucumis sativus'') файта лїсцастих рошлїнох з фамилиї бундавох (Cucurbitaceae). Хаснує ше у чловековим костираню як желєнява. То єднорочна рошлїна. Єст три главни файти огуркох - на шалату, на квашенє и огурки без маґочкох, медзи хторима створени даскельо сорти. Огурки принєшени з подруча Гималайох до Китаю, алє тераз рошню на векшини континентох. Велї файти огуркох ше хова комерциялно и предава на шветовим тарґовищу. == Опис == Огурка ма цагаце копинє хторе ше укоренює у жеми. Може роснуц коло тачкох (колїкох), окруцуюци их з ценкима спиралнима баюсами. У нациню лїсца вельки и формую хладок над плодами. Плод типичних сортох огуркох цилиндичней форми, алє видлужени зоз зуженима концами, и може буц длугоки и до 62 cm и мац 10 cm у пречнїку. У огуркових плодох єст 95% води. У ботаничним смислу, огурка класификована як бобка, файта ботаничней бобки з тварду вонкашню лупу и без нукашнїй подзелєньох. === Квитнуце и опращкованє === Векшину сортох огуркох ше шеє, та вимагаю опращованє. Прето ше кошнїци з пчолами виноши до польох дзе єст огурки, пред самим квитнуцом. Огурки ше тиж можу опращковац и прейґ донґовох. Векшина огуркох хтори вимагаю опращкованє самонекомпатибилни, та им за формованє нашеня и плоду потребни полен другей рошлїни. == Морфолоґийни прикмети == Корень огурки осовински з розконаренима бочнима жилами. Рошнє по поверхносци, а до жеми предзера найглїбше до 30 cm. Стебло (нацинє) огурки ше цага по жеми, може нароснуц и вецей як 2 метери. На себе ма шерсцочки и вельке число баюсох хтори єй служа за притвердзованє за други рошлїни. Лїсца прости з урезами и маю длугоки лїсцов конарчок. Єдноставни су, вельки и рапави. З лїсцових пазушкох ше розвиваю секундарни нациня. Квитки жовтей фарби, по правилу єднополни. Хлопски квитки ше формую у лїсцових пазушкох, вецей вєдно з шерсцастима конарчками. Женски квитки по єден або вецей тиж у пазушки лїсца, з вираженим плоднїком. И хлопски и женски лїсца маю корунку у хторей єст 5 лїсточка – при женских квиткох векши. Плод велька юшковита бобка хтора ма високи процент води, а менєй угльово гидрати, бильчки и минерални материї. Форма плоду може буц: вайцаста, вреценаста, округлїста, видлужена, цилиндрична. Велькосц плоду розлична, а чежина ше руша од даскельо грамох до 1 кили. Поверхносц плодох гладка або закрита з брадавками цо маю били або чарни джобаци виростки. Лупа плоду огурки желєней фарби. Нашенє блядей жовтей фарби, длуговасте, кляпчисте. Ма добру ключкавосц хтора тирва до 8 роки. {| class="wikitable" |+ ! colspan="2" |Нутритивна вредносц огуркох (сирови, з лупу) |- |'''Енерґия:''' |65 kJ (16 kcal) |- |'''Угльово гидрати:''' |3,63 g |- |Цукри: |1,67 g |- |Поживни влакна: |0,5 g |- |'''Масци''' |0,11 g |- |'''Протеини''' |0,65 g |- |'''Витамини''' | |- |тиамин (Б1) |0,027 mg (2%) |- |рибофлавин (Б2) |0,033 mg (3%) |- |ниацин (Б3) |0,098 mg (1%) |- |витамин Б5 |0,259 mg (5%) |- |витамин Б6 |0,04 mg (3%) |- |витамин Ц |2,8 mg (3%) |- |'''Минерали''' | |- |калциюм |16 mg (2%) |- |желєзо |0,28 mg (2%) |- |маґнезиюм |13 mg (4%) |- |манґан |0,079 mg (4%) |- |фосфор |24 mg (3%) |- |калиюм |147 mg (3%) |- |натриюм |2 mg (0%) |- |цинк |0,2 mg (2%) |- | colspan="2" |'''Други конституенти:''' |- |вода |95,23 g |} Сорти огуркох ше дзеля по длужини плодох, та єст сорти з длугокима, штреднє длугокима и краткима плодами. Сорти з длугокима плодами ше хаснує за продукцию у пластенїкох и склєнярнїкох. За индустрийни преробок ше хаснує сорти з краткима плодами (корнишони), а штреднє длугоки плоди (шалатово сорти) за трошенє як швижи. == Хороти и чкодлївци == * Антракноза Тота хорота ше зявює кед хвиля цепла и влажна. Спричинює ю печарочка Colletotrichum lagenarium. Напада огурку у шицких фазох розвитку. На лїсцох ше зявює у форму жовтих пегох. На плодох, стебелкох и лїсцових конарчкох ше формую червени пеги як храсти хтори познейше почарнєю. Преноши ше прейґ заражених рошлїнских остаткох и нашеня. Знїщує ше з аґротехнїчнима мирами и хемийнима средствами, а рошлїнски остатки нападнутих огуркох треба спалїц. * Храставосц Зявює ше на огуркох у цеплих лейох. На плодох ше виражує у форми цмих улєгнутих пегох хтори здабу на храсти. * Пепелнїца Пепелнїца може нападнуц огурки гоч дзе ше их хова. Лїсце випатра як кед би було посипане з ґаром (пирню). Знїщує ше так же ше огурки пирска з катраном. * Бактериоза Хороту спричинює бактерия Pseudomonas lachrymans. Зявює ше кед лєта влажни и цепли. На лїсцох наставаю пеги нєправилней форми хтори орубени з нерватуру лїсца. Пеги з часом поцмею и ткань ше на тей часци суши и одпадує. == Лїковите дїйство == Огурки ефикасни при лїченю каменча у покруткох и мочовим мехире, бо розкладаю мочову квашнїну и пожвидшую вилучованє води и отровних материйох з орґанизма. Знїжую кревни прицисок, лїча реуму и реґулую роботу черевох. Огурки представяю и сировину у козметичней индустриї (помади, лосиони, шампони), а нашо баби кладли на чоло и твар колєчка швижей огурки «пре красу», з прешвеченьом же их нє будзе болїц глава. == Литература == * Енциклопедия Нового Саду 12 (КОС – ЛЕР, Нови Сад 1999, б. 77 * Оксана Тимко Дїтко, Назви рошлїнох и животиньох у руским язику, Вуковар 2016, б. 53, 59 * Радмила Шовлянски, Словнїк защити рошлїнох и животного штредку (сербско-руско-латинско-анґлийски), Нови Сад 2010 == Вонкашнї вязи == * [https://sr.wikipedia.org/sr/%D0%9A%D1%80%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%86 Краставац], Википедия на сербским язику * [https://hr.wikipedia.org/wiki/Krastavac Krastavac], Википедия на горватским язику * [https://fitpass.rs/blog/9-razloga-zasto-bi-trebalo-vise-da-jedete-krastavac/ Седем причини прецо треба єсц огурки], Вебсайт Fitpass.rs * [[commons:Category:Cucumis_sativus|Огурка]] на Викиодлоги rwakbmdz477t4ss0ls4g54lxjdm54mu 0 333 3724 3723 2024-10-14T16:28:38Z Amire80 9 3 измене увезене 3723 wikitext text/x-wiki [[Файл:Octahedron.jpg|thumb|250px|Октаедер]] '''Октаедер''' (Греч. ''oktáedron'' - цело котре составене зоз осем поверхносцох) то єден зоз пейц правилних полиедрох. Огранїчени є зоз осем медзисобно єднакима поверхносцами хтори маю форму єднакостраних троугелнїкох и повязани су так же цело ма дванац рубци и шейсц цеменя. Октаедер ше може описац и як єднакострана осeмстрана бипирамида. == Формули == {| class="wikitable" |[[Поверхносц]] |<math>S = 2\sqrt{3} a^2</math> |- |Волумен |<math>V = \frac{\sqrt{2}}{3} a^3</math> |- |Полупречнїк описаней <br> сфери |<math>r_o = \frac{\sqrt{2}}{2} a</math> |- |Полупречнїк уписаней <br> сфери |<math>r_u = \frac{\sqrt{6}}{6} a</math> |- |} 05vz9jr89rzj4k79x4bsvv3p41axuci 0 334 3740 3739 2024-10-14T16:28:39Z Amire80 9 15 измена увезено 3739 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Онуфрий Тимко</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Onufrij Timko 1908 1989.jpg|alt=Онуфрий Тимко|center|thumb|299x299px]] |- |'''Народзени''' |5. октобра 1908. |- |'''Умар''' |24. авґуста 1989. (81) |- |'''Державянство''' |мадярске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, українски |- |'''Школа''' |Ґимназия у Вербаше и Травнику |- |'''Универзитет''' |Богословия Заґреб и Львов |- |'''Период твореня''' |1934—1985. |- |'''Жанри''' |священїцтво, компонованє, хорске дириґованє |- |'''Поховани''' |у Вербаше |} '''Онуфрий Тимко''' (*5. октобер 1908—†24. авґуст 1989), священїк, историчар, етномузиколоґ, мелоґраф, [[композитор]] и хорски дириґент. == Биоґрафия == Онуфрий Тимко ше народзел 5. октобра 1908. року у [[Коцур]]е. Оцец Иван (Янко), мац Мария, дзивоцке презвиско Шандор. Основну школу закончел у своїм валалє, а до ґимназиї Онуфрий Тимко почал ходзиц у Вербаше, а закончел ю у Травнику. Богословию започал студирац на Теолоґийним факултету у Заґребе, а закончел у Львове (Україна). Оженєл ше зоз учительку Ану Биндасову, дзивку [[Дюра Биндас|Дюри Биндаса]] священїка и першого подпредсидателя [[Руске народне просвитне дружтво|Руского народного просвитного дружтва]]. Онуфрий Тимко бул пошвецени 14. октобра 1934. року у Заґребе. Пошвецел го крижевски владика др Дионизий Няради. Службовал у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]], Лишнї (Босна), и Баня Луки, а 1. децембра 1945. року є премесцени до Коцура, а од 18. фебруара 1950. постал парох у Старим Вербаше и там службовал по 12. април 1971. року, кед пошол до пензиї. == Дїялносц и творчосц у швеце музики == Под час школованя пришол до вираженя його талант и любов ґу музики, котри од малючка нашлїдзел од свойого оца, котри крашнє грал на виолини, а и мац знала крашнє шпивац. У Львове Онуфрий Тимко ше упознал зоз професором др Филаретом Колесом, од котрого ше вельо научел и спатрал ше на ньго у своєй [[Етномузиколоґия|етномузиколоґийней]] роботи през цали живот. Од нього здобул добри теорийни музични фундамент и практичне искуство у зазберовацкей мелоґрафскей роботи. Добре преучел сучасну музичну етноґрафию котра ноши назву Крон - Бартокова метода, котру применєл у систематизациї нашей народней шпиванки. У своєй зберацкей роботи вон бул нє лєм прости записовач народних мелодийох, алє велї записани мелодиї дорабял, збогацовал, прерабял, на велї народни тексти присподобйовал, або сам складал мелодиї у народним и забавним духу. Онуфрий Тимко бул добри музични аранжер, дириґент и композитор. У шицких парохийох дзе службовал Тимко сновал [[хор]]и хтори виводзели вирску музику, як и руску и українску народну музику. Онуфрий Тимко по своїх опредзелєньох цалого живота бул активиста українскей ориєнтациї медзи войводянскима Руснацами. Онуфрий Тимко, попри етномузиколоґийних студийох и теорийних написох, зохабел за собу и значне число статьох з нашей историї. Окреме значне його доприношенє у ошвицованю насельованя наших предкох до [[Руски Керестур|Руского Керестура]] и Коцура. Онуфрий Тимко по тераз наш найвизначнєйши дїяч на зазберованю, култивованю, науковим презентованю и популаризованю нашей националней музичней творчосци. Записал вецей як 500 народни мелодиї з одвитуюцима текстами и з того числа, з обсяжну музиколоґийну студию, обявел 424 писнї и танци. Автор є штирох томох капиталного виданя з нотним укладом под насловом ''Наша писня'', потим писньох за дзеци под насловом ''Мали соловей'' и понад 40 науково роботи обявел у часописох, календарох и зборнїкох. Онуфрий Тимко зложел надосц [[Композиция|композициї]] хтори виведзени у рамикох Фестивала ''Червена ружа'', преважно на манифестациї ''Червене пупче''. Окрем же компоновал соло писнї Онуфрий Тимко у своїм опусу ма и хорски композициї хтори нєпреривно и нєшка на репертоару наших руских хорох, як и даскельо хорски з релиґийну тематику (духовни). Онуфрий Тимко умар у [[Вербас|Вербаше]] 24. авґуста 1989. року, витрапени з хороту. Поховани є 25. авґуста 1989. року на вербаским теметове. {| class="wikitable" |+ ! colspan="8" |<big>Композициї</big><big> |- ! colspan="3" | ==== Червена ружа ==== ! ! ! colspan="3" | ==== Червене пупче ==== |- | colspan="3" |'''У народним духу''' | | |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор тексту''' |- |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор текста''' | | |1977. |Заячки |Михайло Ковач |- |1969. |[https://www.youtube.com/watch?v=R4eFu2pEXsc Блукал я уж велї роки] |Янко Фейса | | |1977. |Когуцик |Михайло Ковач |- |1969. |Ораче, ораче |Михайло Ковач | | |1978. |Жима |Янко Фейса |- |1970. |Глєдаме щесца |Михайло Ковач | | |1978. |Школяр |Мирон Будински |- |1971. |[https://www.youtube.com/watch?v=luJDpdOClfo Заграйце, гудаци] |Янко Фейса | | |1978. |Мой валал |Михайло Ковач |- |1972. |[https://www.youtube.com/watch?v=nTjUChjMX2o Загучали гори] |народни | | |1979. |Цепли, цепли |И. Воробкевич |- | colspan="3" | | | |1979. |Дюри (Заграл Дюри) |Михайло Ковач |- | colspan="3" |'''Червене пупче''' | | |1979. |Заячок |Михайло Ковач |- |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор текста''' | | |1979. |Курка |Михайло Ковач |- |1969. |Тащок |Михайло Ковач | | |1979. |Ловар |Михайло Ковач |- |1969. |Страка |народни | | |1980. |Писня мацери (Мац) |Михайло Ковач |- |1970. |Пришла нам жима (Жима) |Мирон Колошняї | | |1980. |Єшеньски витри |Михайло Ковач |- |1970. |Студзенка |Михайло Ковач | | |1981. |Ластовички |Л.(еона) Кашаї |- |1973. |Хора бабка |Василь Мудри | | |(?) |Амалка |Михайло Ковач |- |1974. |На пажички |Михайло Ковач | | |(?) |Бабка |Я. Венчельовски |- |1974 |На яр |Михайло Ковач | | |(?) |Качаточка |П. Планчак |- |1974. |Пчолки |А. Джуджар | | |(?) |Школярски часи |Онуфрий Тимко |- |1975. |Дротар |Михайло Ковач | | |(?) |Школски ствари |Михайло Ковач |- |1976. |Конїк |Михайло Ковач | | | | | |- |1977. |Идзе жима |Ксения Гирйовати | | | | | |} [https://www.youtube.com/watch?v=tFKrQZ4pnEc Загучали гори] (The Mountains Roared) English subtitles == Литература == * о. Проф. Др Роман Миз. ''Священїки дакедишнього Осєцкого викарията;'' видавателє: ''Парохия св. Петра и Павла,'' Нови Сад и ''Максима'' друкарня и видавательна хижа, Петроварадин, 2016, б. 311-312. * ''Шветлосц ч. 6/1989,'' б. 768-775. == Вонкашнї вязи == * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf Онуфрий Тимко] (биоґрафия и список композицийох), ''Червена ружа 1962-2011, Том II,'' Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014., б. 541-542. * [https://nar.org.rs/rue/o-onufri%D0%B9-timko/ o. Онуфрий ТИМКО,] вебсайт НАР, ''Новинска Асоцияция Руснацох,'' децембер 28, 2017. 0lpwr23kpl52uo5jingmjlz75j95dz0 0 335 3748 3747 2024-10-14T16:28:39Z Amire80 9 7 измена увезено 3747 wikitext text/x-wiki == Онучки == [[Файл:Jalkistaitto.jpg|right|1324x1324px]] '''Онучки''', єд. онучка (серб. обојци, укр. oнýчи, поль. onuca, чес. onuce всл. onučka) – фалат троуглового або штироуглового платна хтори ше обвивало коло талпох. Прейґ онучкох ше обувало [[обуй]]. У войску ше их хасновало до половки 20. вику. Ботоши ше часто заменьовало з онучками, бо були туньши и витримовнєйши од ботошох. Були направени з домашнього платна, зоз старих рендох або зоз старих ґачох своєй роботи, а коло косткох ше их вязало на ґузел. У народзе ше гвари ''одруциц як стару онучку'', цо значи: одруциц як дацо безвредне. == Литература == * Словнїк руского народного язика II, О – Я, ''Филозофски факултет, Одсек за русинистику,'' Нови Сад 2017, б. 82<br /> == Вонкашнї вязи == * [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B1%D0%BE%D1%98%D1%86%D0%B8 Обојци], ''Википедия на сербским язику'' i8mkcq8u7hhpwh80iboaxz5ln23n6f6 0 336 5800 3760 2024-10-14T17:06:01Z Amire80 9 5800 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Општина Кула</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Wiki.Vojvodina_VII_Kula_5599_08.jpg|center|340px]] <div style="text-align: center;">будинок СО Кула |- | colspan="2" |[[Файл:Kula-grb-veliki.png|center|160px]] <div style="text-align: center;">Герб |- ! colspan="2" |Основни податки |- |'''Держава''' |Сербия |- |'''Автономна покраїна''' |Войводина |- |'''Управни округ''' |Заходнобачки |- |'''Шедзиско''' |Кула |- |'''Жительство''' |35.592 (2022) |- ! colspan="2" |Ґеоґрафски характеристики |- |'''Поверхносц''' |481 km² |- | colspan="2" |[[Файл:Serbia_Kula.png|center|280px]] |- ! colspan="2" |Инши податки |- |'''Часова зона''' |UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST) |- |'''Вебсайт''' |www.kula.rs |} '''Општина Кула''' то єдна з општинох у Републики Сербиї. Находзи ше у АП Войводини и припада Заходнобачкому округу. Спрам податкох зоз 2004. року општина забера поверхносц од 481 km² (з чого польопривредна поверхносц виноши 45404 ha, а лєси 279 ha). Шедзиско општини то варош Кула. Општина Кула ше состої зоз 7 населєньох. Спрам податкох зоз остатнього попису 2022. року у општини жили 35.592 жителє<ref>[https://popis2022.stat.gov.rs/sr-latn/5-vestisaopstenja/news-events/20230428-konacnirezpopisa/ "Конєчни резултати попису жительства, обисцох и квартельох 2022.] (кнїжка 1, национална припадносц општини и вароши)". ''popis2022.stat.gov.rs.'' </ref> (спрам попису з 2012. року було 43.101 житель)<ref>[http://pod2.stat.gov.rs/ObjavljenePublikacije/Popis2011/Knjiga20.pdf "Компаративни препатрунок числа жительох 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 2002. и 2011."  ''(PDF).''] Беоґрад: ''Републични завод за статистику,'' 2014.</ref>. У општини єст 8 основни и 4 штреднї школи. ==Ґеоґрафия== Општина Кула ма централне положенє у [[Бачка|Бачкей]]. Медзифункционална вяза и фактор повязованя своєй териториї то варош Кула. И попри того же на своєй териториї ма ексцентричне положенє, по своїх вецейнїстих функцийох Кула ма централну значносц. Так виражени функционални централитет окрем [[Вербас]]а и Зомбора нє ма анї єдно населєнє каналскей зони. Специфичносц транспортно-ґеоґрафского положеня кулскей општини наглашена з моментом транзитней деконцентрациї на ширше подруче Велького канала прецо и Червинка могла превжац часц тей транзитней функциї. У тим смислу Червинка ше явя як секундарна поларизацийна точка хтора спрам себе прицагує часц кулскей териториї и ма одвитуюцу улогу у функционалней реґионализациї. ==Релєф== Релєфна єднообразносц того подруча лєм привидна бо при детальнєйшому розпатраню релєфа приходза до вираженя одредзени контрасти, найвиразнєйши у зявеню и розпрестартосци висшого лесного подруча (лесни плато), хторе у одношеню на нїзшу лесну терасу дава упечаток подзвигнутого на висше и урезаного релєфного блока. И єден и други релєфни елемент маю обрабяцу жем виского бонитету цо ше одражує на аґрарну вредносц тих предїлох. ==Клима== Климатска континенталносц ше виказує зоз неґативнама януарскима и високима юлийскима температурами. За рочни цек температурох характеристичне же ше екстреми нє поклопюю з лєтнїм и жимским солстицийом алє єст винїмки од тей релативней правилносци. ==Населєни места == [[Файл:Kula_mun.png|right|350px]] * Кула * Крущич * Липар * Нова Червинка * [[Руски Керестур]] * Сивец * Червинка ==Демоґрафия== Населєня зоз векшинским сербским жительством Липар, Нова Червинка, Сивец и Червинка. Кула ма релативну сербску векшину, Крущич релативну чарногорску. Руски Керестур ма руску векшину. Демоґрафични рушаня жительства указую позитивни напрями механїчного рушаня числа жительох општини у цалосци. Позитивни рушаня виказую и два водзаци населєня општини - Кула и Червинка. Други населєня виказую осцилаторни тенденциї з неґативнима вредносцами у остатнмї пописним цензусу. Гетероґеносц и вимишаносц значна характеристика националного составу того краю. Найчисленше сербске жительство, а з националносцох найзаступенши Мадяре. Чарногорци найзначнєйша имиґрацийна компонента. Етнїцки спецификум того краю то Руснаци зоз свою интересантним и богатим културним скарбом. {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |Етнїчни состав спрам попису з 2011.<ref>[http://media.popis2011.stat.rs/2012/Nacionalna%20pripadnost-Ethnicity.pdf Етнїчна структура по попису 2011.]</ref> року |- |'''Серби''' |25.237 |58,55% |- |'''Руснаци''' |4.588 |10,64% |- |'''Чарногорци''' |4.334 |10,07% |- |'''Мадяре''' |3.412 |7,91% |- |'''Українци''' |1.290 |2,99% |- |'''Горвати''' |569 |1,36% |- |'''други''' |1.720 |3,99% |- |'''нєвияшнєти''' |1.951 |4,52% |- !Вкупно: |43.101 | |} == Привреда == У [[Привреда|привредних]] функцийох основну значносц маю индустрия и польопривреда. Индустрия зоз своїма капацитетами и з продукцию обачлїво превозиходзи општински рамики. Даєдни индустрийни конари здобаваю по значносци и файти продукциї державни релациї, а даєдни ше зявюю и на иножемних тарґовищох зоз своїма квалитетнима продуктами. Индустрию у цалосци характерує правилни вибор продукцийней ориєнтациї и часточни розвой. У слики аґрарного пейзажу приходзи до вираженя дружтвени маєток. Визуелно є наглашени з вельким престранством и индивидуални парцели з правилну и кратшу та узшу парцелацию. Числову превласц маю пажици, а други катеґориї жеми представяю одраженє еколоґийного штредку релєфних елементох. У попри того же ше водзаце населєнє Кула розпресцера на восточней перифериї општинскей териториї, розпорядок населєньох у цалосци одражує такповесц изотелне розстоянє. На стику двох релєфних елементох пресцераю ше Кула, Червинка и Сивец. Руски Керестур найзначнєйше населєнє лесней тераси на хторей ше находзи и Крущич. На висшей лесней териториї ше находза лєм два населєня, Липар и Нова Червинка. Кула и Червинка як водзаци населєня ураховани до катеґориї варошских населєньох зоз варошскима проспектами и реконструованима централнима часцами. И у других населєньох општини наиходзиме у їх централних часцох на елементи варошскей архитектури. Розпрестартосц и вертикални линиї архитектонских обєктох прпорционални з велькосцу и значносцу населєня. ==Литература== * Кулска комуна, ''Економска политика,'' Београд * Кула ''Дїловни монитор'', май 1994. * Моноґрафия фабрики ''Слобода'', Єж, Беоґрад. 1970. * Каталоґ Кула. 1973. * Войводина - знаменїтосци и красоти, ''Литературни новини,'' Беоґрад 1968. * Франц Бланц - Kula und seine deutschen, ''Волфлґанґ Хен, Штутґарт,'' 1976. * Општина Кула - Ґеоґрафска моноґрафия, Кула - Нови Сад, 1982, Др Йосип Плеша, проф. универзитета ==Вонкашнї вязи== * [http://www.kula.rs Урядови вебсайт] ==Референци== fudoggvejtm4lkpanm532pvk4zy5r8m 0 337 3781 3780 2024-10-14T16:28:41Z Amire80 9 20 измена увезено 3780 wikitext text/x-wiki == Оркестер == [[Файл:Seattle_Symphony_Orchestra_on_stage_in_Benaroya_Hall.jpg|367x367px|alt=Оркест|thumb|Симфонийски оркестер на сцени]] [[Файл:Orkestar.jpg|279x279px|alt=Розпорядок|thumb|Розпорядок музичарох у симфонийским оркестру]] '''Оркестер''' подрозумює меншу лєбо векшу ґрупу инструменталистох хтори вєдно виводза музичне дїло,<ref>[https://www.dictionary.com/browse/instrumentalist „Definition of instrumentalist”] [https://web.archive.org/web/20210113100747/https://www.dictionary.com/browse/instrumentalist Архивоване] з ориґиналу 13. 1. 2021. г.</ref> компоноване лєбо обробене за состав такей ґрупи. Саме мено походзи зоз греческого слова ''ορχηστρα''<ref>[https://alis.alberta.ca/occinfo/occupations-in-alberta/occupation-profiles/instrumental-musician/ „Instrumental Musician”] Government of Alberta.</ref> зоз хторим ше означує простор помедзи сцену и патрачох у театру у хторим ше находзи [[хор]], [[музичар]]е [[Инструменталиста|инструменталисти]] и танцоше хтори тацовали у античних траґедийох и комедийох. У нєшкайшим смислу, тота назва за оркестер ше почала применьовац од 16. вику. == Историйски розвой оркестра == Историйски рoзвой оркестра почина зоз першима инструменталнима ґрупами хтори настали пре потреби заєднїцкого инструменталного граня. На початку розвою инструменталней музики состав ґрупи бул найчастейше случайни – а завишел од постояцого инструменталного фонду. Кед ше ма у оглядзе тото же як були ґруповани, то були баржей камерни ансамбли и нє даяки векши оркестри. На розвой технїки оркестри, барз уплївовал и розвой технїки граня на поєдиних инструментох. ''Барок'' бул важна епоха за формованє оркестрох. То час винїмкового розвиваня смикових инструментох, час усовершованя солистичного музикованя.<ref>[https://www.copyright.gov/prereg/music.html Musical Composition] www.copyright.gov.</ref> Сама основа, структури и функциї, сучасного симфонийского оркестра витворени под час бечких класичарох. Йозеф Гайдн и Волфґанґ Амадеус Моцарт звекшую число дуйних инструментох у оркестру, а розбиваю ґрупу континуа, и одстранюю чембало зоз оркестра. У ''Романтизму'' ше применюю специфични характеристики инструментох и инструменталних ґрупох. Зоз тим дочаровюю рижнородни романтични розположеня. Можлївосци инструментох у оркестру обробел композитор Гектор Берлиоз у своїм дїлу ''Наука о инструментациї''. Рихард Ваґнер докончел формованє сучасного оркестра. Вон уводзи и нови инструменти до оркестру. == Файти оркестрох == [[Файл:Ancasta-LaViottiChamberOrchestraMozartKV136.ogv|right|thumb|281x281px|Виоти-оркестер, Моцарт: Дивертименто у Де-дуру]]Спрам инструментох зоз хторих є составени, оркестер може буц:<ref>[https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%9B Властимир Перичић]</ref> * смикови - состої ше лєм зоз смикових инструментох. Вони ґруповани до ґрупох перши виолини, други виолини, виоли, виолончела и контрабаси. * дуйни – состої ше зоз дуйних инструментох (флаути, обои, кларинети, фаготи, труби, горни, тромбони (позауни) и ище даєдни файти плехових дуйних инструментох). * воєни - состої ше преважно зоз дуйних инструментох. Же би ше визначел ритем, додаваю ше му удерни инструменти (бубень (добош-буґна), чинели и др.) * симфонийски лєбо вельки оркестер (постої и филгармонийски) – состої ше зоз смикових инструментох, хторих числено єст найвецей и творя подлогу симфонийского оркестра, потим зоз древених дуйних инструментох (флаути, обои, кларинети, фаґоти и їм зродни инструменти), зоз плехових дуйних инструментох (труби, горни, тромбони и ище дєдни зоз їх ґрупи) и удерни (тимпани, мали бубень-буґна, вельки бубень, чинели, трианґли, ґонґ, дзвончки и други). Попри тих инструментох, у оркестру ше по потреби находзи и єдна, два лєбо и три [[Гарфа|гарфи]], клавир и оргулї. * оперски - состав исти як и у симфонийским оркестру, розликує ше лєм по наменки. == Други вариянти оркестрох == [[Файл:Vivaldi - Four Seasons 2 Summer mvt 3 Presto - John Harrison violin.oga|right|thumb|A. Вивалди, Рочни часци - лєто; Кончерто 3.став у Ґе-дуру|282x282px]]Попри горе спомнутих оркестарох, можу ше зявиц и други вариянти оркестрох, як цо то: * Оркестер за танєц (''Jazz-band)'' - векши лєбо менши состав зоз обавязним инструментом за визначованє ритма,<ref>Criswell, Chad.[https://web.archive.org/web/20140728201650/https://suite.io/chad-criswell/88s26b „What Is a Jazz Band?”]</ref><ref>[https://www.jazzinamerica.org/LessonPlan/8/3/204 „Roles of the Instruments”]Jazzinamerica.org.</ref> * Тамбурови оркестер - оркестер составени зоз [[Тамбура|тамбурох]] рижних велькосцох и формох, * Оркестер гармоникох - оркестер составени зоз гармоникох розличних велькосцох и формох, характеристикох, * Народни оркестер - оркестер хтори може буц рижнородного составу, * Посмертни оркестер (оркестер за хованя) - оркестер хтори може буц розличного составу. == Камерни оркестер == [[Файл:Akkordeonorchester Hof - Tritsch-Tratsch Polka.webm|right|thumb|Оркестер гармоникох: Йохан Штраус, Трич-трач полка|289x289px]]Поняце ''камерни оркестер'',<ref>Baron, John Herschel (1998).[https://archive.org/details/interpretingsong0000dibb Intimate Music: A History of the Idea of Chamber Music] Pendragon Press.</ref><ref>Blum, David (1986).[https://archive.org/details/artofquartetplay0000blum The Art of Quartet Playing: The Guarneri Quartet in conversation with David Blum] New York: Alfred A. Knopf.</ref> подрозумює инструментални оркестер меншого составу (од ит. ''Camera''- хижа), вельо є менши од велького симфонийского оркестру. Найчастейше го творя: перши и други виолини, виоли, виолончела, контрабаси, 2 флаути, 2 обои, 2 кларинети, 2 фаґоти, 2 горни, 2 труби и тимпани. Камерни оркестри можу буц рижнородного составу. Дакеди камерни оркестер лєм зоз самих смикових инструменатох.<ref>[https://www.b92.net/o/kultura/vesti?nav_category=271&yyyy=2012&mm=01&dd=03&nav_id=570751 Камерни оркестар: Гудачи Светог Ђорђа]</ref> Теди ше наволує ''смикови'' ''оркестер''. Може то буц ґрупа смикарох хторим ше додаваю даскельо други инструменти. Камерни оркестер ше часто стрета у композицийох концертного характера. Даєдни состави ше находза на гранїци медзи ''оркестром'' и ''камерним ансамблом''. Року 2009. наша руска заєднїца оформела по першираз векши Национални оркестер зоз класичнима инструментами. Оркестер ше уж истого року представел нашей а и ширшей явносци..Од теди поряднє угаствовал на Централних преславох нашого Националного швета Руснацох, хтори ше орґанизую каждого року у другим месце дзе населєни и жию руснаци. На початку свойого иснованя репертоар националного оркестру бул виводзенє обробкох руских писньох а тиж и даскельо композициї з обласци класичней музики. Окрем же мал на програми самостойни наступ, оркестер провадзел на цаловечаршей програми солистох, дуети, квартети, хор. Найчастейше аранжмани писал, увежбовал оркестер и дириґовал наш познати музичар Мирон Сивч. == Инструменти стандардного симфонийского оркестру == Приказ-поставка инструментох стандардного симфонийского оркестру (спрам розпорядка по хторим су назначени у партитури): <ref>[https://klarinetknjige.wordpress.com/2012/07/14/raspored-muzicara-u-orkestru/ Распоред инструмената у симфонијском оркестру по партитури]</ref> {| class="wikitable" |+ !Ґрупа древених дуйних инструментох !Ґрупа плехових дуйних инструментох !Удерни инструменти зоз одредзену висину звука !Удерни инструменти зоз нєодредзену висину звука !Инши инструменти !Смиково инструменти |- |Флаута |Горна |Тимпани |Вельки бубень |Клавир |Перши виолини |- |Пиколо |Труба |Ксилофон |Мали бубень -буґна |Гарфа |Други виолини |- |Анґлийски рог |Тромбон-(Позауна) |Вибрафон |Чинели |Оргулї |Виоли |- |Кларинет |Туба |Ґонґ |Кастанєти |Гармоника |Виолончела |- |Бас кларинет | |Челеста |Тамбурин |Чембало |Контрабаси |- |Саксофон | |Дзвони |Дзвончки | | |- |Фаґот | |Ґлокеншпил |Трианґл | | |- |Контрафаґот | | | | | |} == [[Файл:Banda-completa-torrevieja-09.jpg|px961|Симфонийски оркестер|961x961px]] == Вонкашня вяза == * [https://www.youtube.com/watch?v=3gVLKnB7fk8 Национални оркестер, Обробки руских писньох 1, арр. и дириґент Мирон Сивч.] * [https://www.youtube.com/watch?v=BglqkIOWhLo Национални оркестер, Обробки руских мелодийох 2, арр. и дириґент Мирон Сивч.] * [https://www.youtube.com/watch?v=6Wz4OB_HD08 Национални оркестер, Обробки руских мелодийох 3, дириґент и арр. Мирон Сивч.] == Референци == kn170hynu1u9z8qjtqyc59qaqgw7kj2 0 338 3803 3802 2024-10-14T16:28:42Z Amire80 9 21 измена увезена 3802 wikitext text/x-wiki == Оркестрация == [[Файл:La dot (1785) (14782943572).jpg|right|thumb|374x374px|Оркестерска партитура ]]Слово '''оркестрация''' лєбо '''инструментация''' <ref>Радивој Лазић, Властимир Перичић, [https://klarinetknjige.wordpress.com/category/osnovi-teorije-muzike/ Основи теорије музике]</ref> (ит. ''orchestrazione'', франц. ''orcherstration'', ''instrumentation'', анґл. ''orcherstration'', нєм. ''orcherstration'', рус. ''оркестровка)''<ref>Властимир Перичић, [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%9B#%D0%9A%D1%9A%D0%B8%D0%B3%D0%B5 Вишејезични речник музичких термина]</ref> ма три значеня: 1. ''Композицийни поступок'' у хторим музичар-оркестратор (найчастейше то [[композитор]]) хтори оркеструє даяку [[Композиция|композицию]], "облєкаюци″ ю до найкрасших колоратурних богатих [[звук]]ох музичних инструментох. Композитор то роби по правилох и знакох оркестрациї. Кажди композитор муши знац и познац оркестрацию. * [[музичар]] хтори аранжує даєдну композицию за менши музични состав, вола ше ''аранжер'' а поступок ушорйованя нотного змиста - аранжованє. 2. Музични ''предмет'' хтори ше виучує на музичним факултету лєбо музичней академиї. 3. ''Наука'' о розпоредзованю, удвойованю и хаснованю [[Подзелєнє музичних инструментох|музичних инструментох]] за потреби оркестрациї. == Цо оркестратор муши познац == [[Файл:Wolfgang Amadeus Mozart - Symphony 40 g-moll - 1. Molto allegro.ogg|right|thumb|Волфґанґ Амадеус Moцарт, Симфония у ґе-молу оп.40|286x286px]]Оркестратор зоз своїм нукашнїм слухом ,,''чує и видзи''″ як зазвучи дїло хторе оркеструє.<ref>Радивој Лазић [https://klarinetknjige.wordpress.com/literatura/339-2/ucim-klarinet-iv/ Школа за кларинет: Учим кларинет IV] [https://web.archive.org/web/20121230142657/http://klarinetknjige.wordpress.com/literatura/339-2/ucim-klarinet-iv/ Архивоване] на сайту [https://sr.wikipedia.org/wiki/Wayback_Machine Wayback Machine] (30. децембар 2012),</ref> Же би то посцигнул оркестратор муши добре познац: [[Файл:Cajun instruments.jpg|right|thumb|286x286px|Оркестртор-аранжер позна можлївосци инструментох]] * ''Звучни характеристики'' и прикмети-особлївосци [[Оркестер|оркестра]], * ''звукови'' (тонски) ''обсяг'' каждого инструмента, * ''фарби'' шицких инструментох и ''реґистри'' у хторих найлєпше звуча, * ''технїки'' и ''колоратурни можлївосци'' каждого инструмента, * хтори инструменти погодни за ''медзисобне удвойованє,'' * музичну ''ортоґрафию'' – знанє о ''транспозицийох'', музичних ключох, и других специфичносцох нотациї за кажди инструмент окреме. Слово ''инструментация'' означує скоро приблїжно исте цо и оркестрация. Инструментация значи розуменє каждого з инструментох; реґистри, їх можлївосци, познац їх шицки звуки хтори можу витвориц-одграц у композициї. То ше може зробиц у гоч хторей файти музики зоз инструментами. У ''оркестрациї'' то ше одноши на на оркестер од його початкох у 17. вику по нєшка. Оркестрация подрозумює креативнєйше нотне розписованє за рижнородни инструменти тє. найчастейше за векши оркестер; як их комбиновац же би складно звучали и балансовали. Поготов же би дочарали копозиторово задумки у дїлу; колористични контрасти, характеристични ритми, звуково фарби, ниянсованє звучних ефектох, [[Аґоґика|аґоґику]] итд. Же би витворели шицко тото цо дава єдному дїлу високи уметнїцки уровень. Часто ше случує же композиторе препущую оркестрацию соїх дїлох другим музичаром. Леонард Берштайн напр. познати як композитор ''West Side Story''-а, и после того як записал дїло, охабел ноти же би му оркестрацию поробели други музичаре. Композитор Морис Равел вжал ноти за клавир ''Слики зоз вистави'' композиотра Модеста Мусорґского (хтори умар штерацец роки скорей) и аранжировал их за оркестер. Векшина людзох позна тоту верзию а нє нательо верзию за клавир од Модеста Мусорґского. == Найпознатши оркестраторе == [[Файл:Wagner - die walkure fantasie.ogg|110px|right|thumb|200px|Рихард Ваґнер, Валкира]]Найпознатши музичаре оркестрациї а источашнє и познати композиторе у историї музики то: Рихард Штраус, Морис Равел, Гектор Берлиоз, Йоганес Брамс, Клод Дебиси, Николай Римски-Корсаков, Серґей Прокофєв, Рихард Ваґнер итд. Гектор Берлиоз и Николай Андреєвич Римски-Корсаков були брилянтни композиторе у писаню за оркестер, односно оркестрациї. Обидвоме написали значни учебнїки за оркестрованє хтори ше и нєшка применюю. === Референци === 72bkv4i0kk51963vym54k0qijgvaqin 0 339 3810 3809 2024-10-14T16:28:43Z Amire80 9 6 измена увезено 3809 wikitext text/x-wiki [[Файл:Neolithic_tools,_Linear_Pottery_culture,_Museum_of_Western_Bohemia,_187684.jpg|alt=Neolithic_tools,_Linear_Pottery_culture,_Museum_of_Western_Bohemia,_187684|thumb|369x369px|Орудиє зоз периоду Неолита, заходна Бохемия (Ческа Република)]] '''Орудиє''' то поняце хторе ма вецей значеня: '''Орудиє, у археолоґиї и етнолоґиї''', то предмет хтори направени зоз людскима руками за окончованє одредзених роботох. У чаше 2,5 милиони рокох розвою, за їх правенє хасновани розлични материяли: камень, бакар, бронза, желєзо... Орудия спочатку були прости и универзални, односно хасновало ше их за рижни наменки. З часом поставали зложенши, односно, правело ше их так же би окончовали лєм єдну, одредзену роботу. Перше хасновите орудиє направел чловек ''Homo habilis'' пред коло 2.5 милиони роками у Африки зоз дурканьом каменя до каменя. З природного округлого каменя, зоз моцним вдереньом, достал даскельо менши фалатки хтори хасновал за резанє (анґл. chopper) и за рижни други наменки. Найстарши орудия пренайдзени у находзискох Ґона у Етиопиї, Коби Фера у Кениї и у клисури Олдуваи у Танзаниї. У Горватскей, найстарше пренайдзене орудиє то камени [[нож]] зоз находзиска Шандаля I, нєдалєко од Пули. [[Файл:Cycladic_bronze_tools,_2800-2300_BC,_MCA,_190488.jpg|alt=Cycladic_bronze_tools,_2800-2300_BC,_MCA,_190488|thumb|334x334px|Орудиє зоз бронзового периоду]] [[Файл:Bronze_medical_instruments,_tweezers,_another_tools,_Kanellopoulos_Museum,_225058.jpg|alt=Bronze_medical_instruments,_tweezers,_another_tools,_Kanellopoulos_Museum,_225058|thumb|331x331px|Рижне орудиє за медицински потреби, бронзови период]] У старшим каменим периодзе, орудиє ше звичайно правело зоз фаластованьом або кресаньом каменя и то з млатком, ковадлом або зоз технїку сили поциску. Даєдни орудия ше правело зоз животиньских косцох и рогох, алє и зоз древа, а таки скоро же нєт зачувани. У раншим каменим периодзе, камень ше найвецей хасновал за правенє орудия, алє зоз применьованьом новших технїкох за обробок — брушеньом, струганьом, дзиравеньом — зявюю ше нови фурми: клїнки, длата, шекери. Дзекуюци тим технїком, орудия мали тупши и оштрейши резаци часци, так же були хасновитши при рубаню, резаню, кресаню, пилєню итд. Зоз додаваньом ручки ґу шекери и млатку, витворйовала ше моцнєйша сила вдереня. Орудия за обробок жеми (мотики, грабелки) були правени зоз животньских рогох, а шерпи мали ручку, звичайно древену або з косци и резацей часци зоз кварцу або опсидияну (вулканскей стини). Косци були барз добри материял за правенє шидлох, иглох, лопаткох, квачкох и копийох за риболов и подобних предметох. У бакарним периодзе, зоз розвойом металурґиї, змоцнєла продукция орудия зоз бакру хаснуюци ковальску и вилївацку технїку, алє пошвидко бакар заменєла бронза пре єй лєпши прикмети. Технїка ляца у двойнїстих фурмох оможлївела вецейразове хаснованє, а зоз тим и серийну продукцию орудия, наприклад шерпох, хтори були найпродукованше орудиє у познєйшим бронзовим периодзе. У першим тисячрочу пред Христом, у Европи ше почало хасновац желєзо и теди ше зявели орудия як цо то плущки и [[плуг]]. За поєдини роботи камень заш лєм бул хасновитши, як цо то камень у млїнох або камень за брушенє и подобне. Традицийне орудиє дефиновало валалски способ живота у прединдустрийним периодзе и було состайна часц каждого обисца. Найпростейши орудия правели сами селянє за власни потреби, а способнєйши поєдинци го правели и за себе и за других, черали медзи собу, а поднїмателє предавали на вашарох и пияцох. До традицийних валалских орудийох спадаю рижни польопривредни орудия як цо то плущки, плуги, орудия за трушенє и ровнанє жеми после ораня и шаца ([[Брана|брани]]), [[Дерляча|дерлячи]], мотики рижних велькосцох и фурмох, лопати, ковани [[Коса|коси]] и шерпи за кошенє, древени видли и грабелки. За преробок житаркох до муки хасновало ше ручни млїнчки зоз каменя, а за дробенє житаркох древени або камени ступки. У винїцох ше хасновало окремни шерпи зоз кратку ручку и узшу заокруглєну резацу часцу, а за кошенє жита коси. Селянє знали порихтац и долїки за лапанє животиньох, мрежи за птици и дзиви животинї, клїтки зоз пруца, рижни мрежи и кончисти метални квачки за лапанє риби. На початку 20. вику векша часц жительства знала розполагац зоз орудиями за преробок текстилних сировинох ([[лєн]]у, конопи, волни). Тоти орудия то: церлїца (за тренє конопи же би ше влакна оддвоєли од паздзера), щец (за чесанє влакнох), [[кудзель]] (за предзенє нїткох, цвернох) и кросна (за тканє покровцох, мехох, золнїцох и поньвох, парткох, ручнїкох, плахтох, сламячох, керпарох, платна за рижне [[облєчиво]]). Каждодньово ше хасновало и шекери, пили, млатки, фурови. Поєдини селянє хасновали орудия за струганє и резанє сировей скори, хасновали и мустри, ножи и клїнки за правенє простих [[Бочкори|бочкорох]]. У поєдиних валалох, дзе була заступена продукция керамичних предметох, селянє хасновали ручне, односно ножне колєсо. '''У машинскей индустриї''' под орудийом подрозумюєме рижни алат. '''У польопривреди''' орудиє то польопривредни алати. '''У войску''', под орудийом ше звичайно подрозумюю машини хтори ше хаснує за вируцованє проєктилох. == Вонкашнї вязи == * [https://www.enciklopedija.hr/clanak/orudja Orudja,] Hrvatska enciklopedija, ''Leksikografski zavod Miroslav Krleža,'' www.enciklopedija.hr, 2016. == Литература == * ''РУСКИ ХРИСТИЯНСКИ КАЛЕНДАР'', 2016. рок, боки 131. и 134 == Ґалерия == <gallery> File:Dreveni vidli za seno 20240829 113149.jpg| Древени видли за шено File:Dreveni hrablji za seno 30082024.jpg|Древени граблї за шено File:Kolcok za presadzovanje 20240907 185256.jpg|Колчок за пресадзованє File:Pluscok za paranje 1b.jpg|Плущок за паранє </gallery> <gallery> File:Orudije za farbara 20240806 103658.jpg|Орудиє за вибиванє мустрох на платну File:Orudije za maljara 20240825 113332.jpg|Орудиє за маляра </gallery> rh470ns1xdrxze4efhks9ha37qkwgfx 0 340 3818 3817 2024-10-14T16:28:43Z Amire80 9 7 измена увезено 3817 wikitext text/x-wiki [[Файл:Orcik 02082024.jpg|thumb|Орчик закапчани на вагу древеного коча до котрого ше прагал конь|400x400px]] == Орчик == '''Орчик''' – древена часц ваги на кочу за хтору ше капчаю штранґи штверцох (серб. ждепчаник, всл. orčik, поль. orczyk, укр. орчик, од нємец. Ortscheit). Орчики колєсаре правели зоз баґренового або ясенового древа. Було их вецей файти. Основни розлики у тим чи су за єдного чи за два конї и чи були роботни чи парадни. ♦ Орчик за єдного коня (кед у кочу бул упрагнути лєм єден конь) бул длугши як звичайно, а мал 1 метер, прето же би конь, кед цагал коч, крачал цо далєй од друка и нє чухал ногу до ньго. ♦ Орчик за два конї (кед у кочу були упрагнути два конї и на ваги вишели два орчики) бул кратши – мал 28 цоли. ♦ Роботни орчики колєсар правел зоз простого древа по фурми, а коваль таки роботни орчики нє украшовал зоз плехом, алє на нїх кладол нєм бляху зоз карику. ♦ На лєгки або парадни кочи колєсар правел криви орчики, а вирезовал их по фурми зоз кривого древа. Цо ше дотика тей кривини, вона нє мала другу фунцию окрем естетскей. На кажди криви орчик коваль з лїца кладол цифровани плех, хтори лєм украшовал орчик. Тот плех коваль прибил зоз гвоздзиками, а поверх нього на орчик кладол ище бляху и карику, зоз хтору ше орчик квачело на вагу. Тоти желєзни часци хтори орчик повязовали зоз вагу, нє случайно мали таки випатрунок и були справени праве зоз двох часцох. Кажди орчик зоз ременями привязани за коня, а конь ше, кед крача або бежи, гимба лїво-право. Же би конь могол шлєбодно крачац, вец орчик муши провадзиц рушанє коня, односно муши ше на ваги гимбац. Праве прето орчик нє може буц на вагу утвердзени так же би нє бул рухоми, бо би у тим случаю конь барз чежко крачал. Шицки орчики на ваги були так покладзени же их нє мож було знїмац анї прекладац. Ковачль каричку на орчику так утвердзел за шаш на ваги и за бляху на орчику же ше орчик нїяк нє могол одквачиц, цо було барз важне кед конї коч, або инше до чого були упрагнути, цагали. Так кажда вага мала свойо орчики, алє у парастских обисцох було и орчики без вагох. Таки орчик ше квачело на парачи плуг. Парадни орчики ше кладло на каруци, фиякери або на лєгки парадни кочи. Од роботних орчикох ше розликовали по тим же були виточени на токарнї зоз простого древа. == Литература == * Словнїк руского народного язика II, O – Я, ''Филозофски факултет, Одсек за русинистику,'' Нови Сад 2017, б. 91 * Руско-сербски словнїк, ''Филозофски факултет, Одсек за русинистику,'' Нови Сад 2010, б. 497 * Наташа Фа Холошняй, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/6a%20studia%20rutenika%2019%20za%20Pdf%20.%202014%20god..pdf Колєсарске ремесло], Терминолоґия, ''Studia Ruthenica 19,'' Нови Сад 2014, б. 91-93 == Вонкашнї вязи == * [https://sr.wiktionary.org/sr-el/%D0%B6%D0%B4%D1%80%D0%B5%D0%BF%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BA ždrepčanik] Викиречник * [https://hjp.znanje.hr/index.php?show=search_by_id&id=f15iUBR0&keyword=%C5%BEdrep%C4%8Danik ždrepčànīk] Hrvatski jezični portal ohuxzf2wd178lhbg033xslg2b1p47t4 0 341 3828 3827 2024-10-14T16:28:44Z Amire80 9 9 измена увезено 3827 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Орґона</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Lilac_%282%29.jpg|270px|center]] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Царство:''' |Plantae |- |'''Кладус:''' |Tracheophytes |- |'''Кладус:''' |Angiospermae |- |'''Кладус:''' |Eudicotidae |- |'''Кладус:''' |Asterids |- |'''Шор:''' |Lamiales |- |'''Фамелия:''' |Oleaceae |- |'''Подплеме:''' |Ligustrinae |- |'''Род:''' |Syringa  Mill. |- ! colspan="2" |Файти     |- | colspan="2" |~20 |} '''Орґона''' (лат. ''Syringa'') то род коло 20 файти квитнїчки рошлїни хтори припадаю фамелиї маслинох (Oleaceae). Файта Syringa vulgaris найчисленши представнїк того роду<ref>[https://www.plantea.com.hr/jorgovan/ „Jorgovan (''Syringa vulgaris'')”]. ''Plantea'' (на језику: хрватски).</ref>. Природни ареал розпрестартосци того роду то часци юговосточней Европи и Малей Азиї. Квитнє од априла по май. [[Файл:Lilac.head.600pix.jpg|381x381px|alt=Били орґони|thumb|Били орґони]] == Опис == Оргона то древко, висини до 10 метери, черякасте и припада лїсцопадней групи. Стебла им груби 30 центиметери у пречнїку. Лупа младнїкох меня випатрунок, структуру и фарбу док дозреваю, од желєнкастей и гладкей до цмейших ниянсох и з лупками. Пупча овални и маю шпиц на верху. Лїсца углавним шерцасти<ref>[https://web.archive.org/web/20190122195516/https://www.lepaisrecna.rs/moja-lepa-basta/saveti-cvece/3861-bezbrizni-uz-jorgovan.html „Безбрижни уз јоргован”]. ''Лепа и срећна''. </ref>. Лїсца без мохоткох, без зубчкох з шпицастим верхом и змесцени су на кратких конарчкох. Лїцо лїсца цмейшей желєней фарби у одношеню зоз спаком. Квети ше звичайно зявюю вяри, а кажди квет велькосци од 5 до 10 милиметери. Квитки нє поєдинєчни, алє су груповани до вельких ґириздових квиткох, длужини коло 20 центиметери. Погарикових лїсточкох єст 4 и вони зроснути, нєровней поверхносци, зоз 4 зубками розличней велькосци. Число венчикових лїсцочкох 4 и вони зросли и маю исте число нєєднаких зубкох як и погариково. Звичайна фарба венчикових лїсточкох лилова, алє ше тиж зявюю и целово, били и жовти, алє аж и вишньовей фарби, з интензивним пахом. Число прашнїкох 2. Плод му главка зoо шпицом на верху и отвера ше по длужини на два часци. == Бивальнїк == Тота файта часта на отворених бивальнїкох и ясних лєсох. Як декоративна рошлїна нєридко ше пестує у дворох и паркох. ==== Розшеванє и розмножованє ==== Розшева ше ентомофилно, з инсектами, док ше розмножує з нашеньом лєбо на веґетативних часцох рошлїни == Хаснованє == Пре свой красни випатрунок и пах квитка, орґона ше садзи у паркох по цалей Европи и Сиверней Америки. Зоз древа орґони ше можу правиц музични инструменти, алє є и барз нєзґодне бо кед ше почнє сушиц такой ше почнє кривиц и розпасмовйовац. == Вонкашнї вязи == * [https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Syringa Орґона] на Викиодлоги == Референци == a1n5zcpsvthzg1zis7bx72rukl2bkuo 0 342 3837 3836 2024-10-14T16:28:44Z Amire80 9 8 измена увезено 3836 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Осиф Костелник</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Osif Kostelnik 1903 1936.jpg|alt=Осиф Костелник|center|thumb|306x306px]] |- |'''Народзени''' |30. новембер 1903. |- |'''Умар''' |21. юния 1936. (33) |- |'''Державянство''' |австроугорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, горватски |- |'''Школа''' |Ґимназия, Винковци |- |'''Универзитет''' |Правни факултет, Заґреб |- |'''Период твореня''' |1926—1936. |- |'''Жанри''' |право, литература, етноґраф-аматер |- |'''Поховани''' |на теметове у Петровцох |} '''Осиф Костелник''' (*30. новембер 1903—†21. юний 1936), дипломовани правнїк, писатель и зазберовач руских народних писньох. == Биоґрафия == Осиф Костелник ше народзел 30. новембра 1903. року у Петровцох (Горватска), у фамилиї худобного валалского наднїчара, як єдно зоз шесцерих дзецох. Пре чежки обставини у фамилиї анї основну школу нє мог закончиц у своїм валалє. На предлог тедишнього петровского пароха Андрия Сеґедия крижевски владика др Дионизий Няради го приял и змесцел до владического широтинца ''Юлиянеум'' у Крижевцох, дзе закончел основну школу. Ґимназию закончел у Винковцох (1914-1922), а правни факултет у Заґребе (1922-1926). Средства за студиранє сам зарабял, бо скромна помоц добротворних дружтвох нє була достаточна за покриванє трошкох. Осиф Костелник бул оженєти зоз Ирину Надьoрдьову, зоз хтору мал двойо дзеци. На служби бул перше у Вуковаре и у Шабцу, як адвокатски приправнїк, а вец як бански пристав у Сараєве (6 роки), и на концу як окончователь длужносци срезкого начальнїка у Роґатици. У Роґатици Костелник бул поставени на место зруценого срезкого началнїка хторому ше нє удало окончиц роботи коло аґрарней реформи а хтори були вязани за путованя по териториї среза. Отлукаюци ше по бездражю босанских горох, Костелник раз так спаднул з коня же достал нукашню контузию. То му погоршало уж од скорей здобуту хороту. После краткого пребуваня у сараєвским шпиталю, врацел ше до Петровцох и ту умар 21. юния 1936. року. Ище як студент у Заребе Осиф Костелник сотрудзовал у часопису ''Луч'' (на горватским язику), а од 1925. року активно сотрудзовал и обявйовал свойо написи у ''Руских новинох'' аж по 1933. рок. Заступени є и у двох антолоґийних виданьох нашей прози и поезиї (''Руско-українски алманах бачванско-сримских писательох,''<ref>''Руско-українски алманах бачванско-сримских писательох;'' видатель ''Руске народне просвитне дружтво'' у Р. Керестуре, 1936, б. 177-190. </ref> 1936, зоз прозу, и ''Антолоґия поезиї бачванско-сримских руских писательох,''<ref>''Антолоґия поезиї бачванско-сримских руских писательох;'' редакцийски колеґиюм: Михал Ковач, Дюра Латяк, Дюра Папгаргаї, НВП ''Руске слово'' Р. Керестур, 1963, боки 98-106.</ref> 1965, зоз поезию). Єден час ше занїмал и зоз зазберованьом текстох руских народних писньох, по угляду на записи [[Володимир Гнатюк|Володимира Гнатюка]], и обявел их вєдно з о. [[Дюра Биндас|Дюром Биндасом]]<ref>''Южнославяньских Русинох народни писнї.'' Позберали и ушорели Дюра Биндас и Осиф Костелник. – Р. Керестур – Нови Сад, 1927.</ref>. == Литература == * Др Юлиян Тамаш: ''История рускей литератури,'' ''Завод за уџбенике и наставна средства'' – Београд, 1997, б. 562-563. * Осиф Костелник: ''Позберани твори,'' НВУ ''Руске слово'', Нови Сад, 1981, боки 7-38. == Референци == rfbfe49itt33rqc788uznzduceh22za 0 343 3843 3842 2024-10-14T16:28:45Z Amire80 9 5 измена увезено 3842 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Осиф Рац</big> |- |'''Народзени''' |1897 |- |'''Умар''' |1976 (79) |- |'''Державянство''' |угорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |основна школа, Руски Керестур |- |'''Период твореня''' |1922—1945 |- |'''Жанри''' |привреда, политика, синдикална активносц |- |'''Поховани''' |у Руским Керестуре |} '''Осиф Рац''' (*1897—†1976), привреднїк, социялдемократа, синдикални активиста, симпатизер и активни помагач НОБ. == Биоґрафия == Осиф Рац ше народзел у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] (Бачкерестуре) 1897. року. Мал брата Штефана. До основней школи Осиф ходзел у Руским Керестуре. У першей шветовей войни як австро-угорски вояк бул на русийским фронту. Ту бул 1917. року зарабровани. До Руского Керестура ше врацел 1920. року. У Русиї упознал комунизем, алє му були блїзши идеї социялдемократох. Природно интелиґентни и способни привреднїк Осиф Рац ше намагал и у своїм валалє запровадзиц привредну справедлївосц. Так 1929. року уложел власни средства и орґанизовал кооперативну млєкарню. Нажаль, пре шветову економску кризу вона нє посцигла значнєйши успих. Медзитим, то нє застановело аґилного привреднїка. Вон сцел доказац же нє лєм Нємци способни орґанизивац у своїх населєньох индустрийни подприємства за преробок польопривредних продуктох. Так, маюци у валалє вельки количества конопи, вон 1934. року орґанизовал кооперативну задружну конопарню зоз коло 50 роботнїками. Орґанизовал и польопривредну задруґу ''Перши май'' и обезпечел порту за будованє задружного дому. Осиф Рац ше оженєл зоз Юлу. У малженстве мали синох Кирила и Юлина. У чаше медзи двома шветовима войнами Осиф Рац ше анґажовал и на културно-просвитним полю у рамикох [[Културно-просвитни союз югославянских Руснацох "Заря"|Културно-просвитного союзу югославянских Руснацох]]. Предплатнїком роздзельовал у валалє новини [[Русска заря|''Заря'']]. == Синдикална и родолюбива активносц == У медзивойновим чаше бул блїзки дїялносци КПЮ и сотрудзовал зоз Йосипом Крамером, секретаром СК КПЮ. Бул активни у орґанизованю Синдикалней подружнїци УРС 1936. року. Истого року орґнизовал штрайк польопривредних роботнїкох и заступал керестурских польопривредних роботнїкох у розгваркох зоз роботодавцами. Под час войни (1941-1945) активно сотрудзовал зоз НОР-ом. У його млїнє у Керестуре була вяза з партийним руководством [[Кула|Кули]] и [[Вербас]]у. За НОБ давал вельку помоц у муки и пенєжу. Окреме помагал фамелийом зоз хторих хлопи були одогнати до концентрацийних лаґрох. По ошлєбодзеню бул вибрни за члена СНОО Кула и окончовал длужносц референта за социялне старанє. Медзитим, на початку 1945. року процив нього члени СК КПЮ зоз Керестура поднєсли прияву и на тот способ го виключели зоз явного живота. Так Осиф Рац, без доказаней вини, бул преглашени за народного нєприятеля а маєток му бул конфисковани. Пре вимсценє чи пре нєлоялну борбу за власц тот визначни житель Руского Керестура, привреднїк, хтори шнїл о привредним розвою свойого валал заснованим на справедлївих одношеньох привреднїкох и роботнїкох, и пробовал таке и запровадзиц, синдикални активиста, симпатизер и активни помагач НОБ, чисти пред своїма Керестуцами, нє дожил же би го и власци регабилитовали. Осиф Рац умар у Руским Керестуре 1976. року. Поховани є на теметове у Руским Керестуре. == Литература == * Тамаш, др Юлиян: "Осиф Рац (1897-1976)", ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991),'' Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок 404. == Вонкашнї вязи == https://rdsa.tripod.com/svadzba1.htm Свадзба у Рацових, Г. Колєсар, вебсайт ''Руснаци у Панониї.'' fsivmxnk8mulgsv1nwbff9s9d71i56s 0 344 3849 3848 2024-10-14T16:28:45Z Amire80 9 5 измена увезено 3848 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width |+ ! colspan="2" |<big>Осиф Торма</big> |- |'''Народзени''' |16. марца 1912. |- |'''Умар''' |1942. |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, горватски |- |'''Школа''' |Учительска школа, Чаковец |- |'''Период твореня''' |1932—1942. |- |'''Жанри''' |просвита, теарална уметносц |- |'''Поховани''' | |} '''Осиф Торма''' (*16. марец 1912.—†1942), учитель, автор єдного театралного фалата, ґлумец-аматер, режисер дилетантских представох. == Биоґрафия == Осиф Торма ше народзел 16. марца 1912. року у Шидзе, як найстарши спомедзи ище штирох братох, а мал и два шестри. Основну и гражданску школу закончел у Шидзе, а учительску у Чаковцу (Горватска). Дипломовал 1932. року. Службовал у Строшинцох, Чантавире, [[Коцур]]е, [[Руски Керестур|Руским Керестурe]], Товарнику и [[Бикич Дол]]у. У септембре 1942. року є мобилизовани до горватского войска и уж истого року погинул у Бановей Яруґи. Як мож заключиц з наведзеного, Торма бул особа нємирного духа и през дзешец роки служби пременєл шейсц места службованя. Гоч у служби медзи Руснацами препровадзел лєм три нєполни роки, Осиф Торма на театралним планє при нїх охабел тирваци шлїд, окреме у Шидзе, Коцуре и Руским Керестуре. Як активни член [[Руске народне просвитне дружтво|Руского народного просвитного дружтва]] бул дописователь ''Руских новинох'' и сотруднїк у ''Руским календаре'' и у нїм 1936. року обявел свой театрални фалат ''Хто ма право'', котри истого року, под час службованя у Коцуре, прапремиєрно поставел на сцену. У 1938. року тот фалат виведзени у Петровцох, у режиї учителя Якима Олеяра, у Шидзе у режиї Андрия Загорянского и у Бачинцох у режиї учителя Кирила Бесерминя. Остало зазначене же под час службованя при Руснацох Осиф Торма за нєполни три роки на сцену поставел 12 театрални фалати. == Литература == * Дюра Латяк: ''Театрални живот Руснацох, часц І,'' Театрални музей Войводини и НВУ Руске слово Нови Сад, 2003, бок 304. * ''Руснаци у Шидзе и околних местох, три значни ювилеї,'' редактор Леона Гайдук-Лабош; видавателє: Културно-просвитне дружтво Дюра Киш, Шид и Грекотатолїцка парохия Преображеня Господнього, Шид, 2007, бок 104. == Вонкашнї вязи == * Вл. Дїтко, [https://www.ruskeslovo.com/%D0%94%D1%83%D0%BC%D0%BA%D0%B8-%D0%BD%D0%B0-%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BD%D1%97%D1%86%D0%B8-%D1%84%D1%83%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8-%D1%83-%D0%91%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D1%87%D1%83/ ''Думки на Горнїци, фундаменти у Бикичу,''] новини ''Руске слово'', 14. януар 2017. *С. Сабадош, [https://www.ruskeslovo.com/medzivojnovi-preporod-iv/ ''Медзивойнови препород (IV),''] новини ''Руске слово,'' 25. септембер 2023. *Тамаш, др Юлиян, "Учителє у школи у Руским Керестуре 1753-1941", ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991),'' Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок 413. ke5elo7wxldble4cnfod5n35zj6xwmg 0 345 3862 3861 2024-10-14T16:28:46Z Amire80 9 12 измена увезено 3861 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Осиф Фа</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Osif Fa ucitelj.jpg|alt=Осиф Фа|center|thumb|238x238px]] |- |'''Народзени''' |25. фебруара 1882. |- |'''Умар''' |14. юния 1971. (89) |- |'''Державянство''' |угорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Учительска школа, Ужгород |- |'''Период твореня''' |1903—1945. |- |'''Жанри''' |образованє, просвита, |- |'''Поховани''' |на Руским теметове у Новим Садзе |} '''Осиф Фа''' (*25. фебруар 1882—†14. юний 1971), учитель у школи у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. == Биоґрафия == Осиф Фа, народзени 25. фебруара 1882. року у Руским Керестуре. Основну школу Осиф Фа закончел у Руским Керестуре. Пошол на дальше школованє до учительскей школи у [[Ужгород]]зе. Збуло ше же Осиф Фа, ище док нє дипломовал, єден час робел як дoчасни учитель у Керестуре у периодзе од 23. септембра 1903. по 10. септембер 1904, року. Врацел ше до Ужгороду и закончел Учительску школу 1904. року. После того робел як учитель у Мадяр-Комяту. До Керестура пришол за учителя 5. авґуста 1911. року. Кед почала Перша шветова война штирме учителє пошли зоз керестурскей школи до войни. Осиф Фа бул реґрутовани и вец бул зарабровани у Нишу. Осиф Фа бул длугорочни учитель у Руским Керестуре и припада плеяди припознатих руских учительох з початку 20. вику. Бул єден од сновательох [[Руске народне просвитне дружтво|Руского народного просвитного дружтва]] (РНПД) 1918. року у Новим Садзе и його длугорочни секретар. Осиф Фа бул у малженстве зоз Юлию. Мали штверо дзеци Михаила, Марию, Меланию и Наду. По приходу на службу до Нового Саду Осиф Фа зоз фамелию, супругу Юлию и штверима дзецми, укладал усиловносци на отримованю нашей церкви, а єден час бул и предсидатель Церковного одбору. Мено учителя Осифа Фа ше находзи у Календаре рочнїцох [[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтва за руски язик, литературу и културу]]. Секция Дружтва у Руским Керестура додзелює припознанє зоз його меном. Учитель Осиф Фа умар 14. юния 1971. року. Поховани є на Руским теметове у Новим Садзе. == Литература == * Тамаш, др Юлиян: Учителє у школи у Руским Керестуре 1753.1941, Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991), ''Месна заєднїца Руски Керестур, 1992,'' бок . 413. * [[Янко Рамач]]: Школа у Руским Керестуре (1753-1918), ''Грекокатолїцка парохия св. Петра и Павла, Нови Сад, 1995.'' б. 119 по 121.<br /> == Вонкашнї вязи == * [https://petrokuzmjak.com/primer-strane/ История школи], вебсайт petrokuzmjak.com 0d14e5fmjt8xbsgwy2250ul4mzx0by3 0 346 3865 3864 2024-10-14T16:28:46Z Amire80 9 2 измене увезене 3864 wikitext text/x-wiki == Функциуї єдного угла == : <math>\sin ^2 \alpha + \cos ^2 \alpha = 1, \quad \frac{\sin \alpha}{\cos \alpha}=\tan \alpha, \quad \sin \alpha \cdot \csc \alpha = 1</math>, : <math>\sec ^2 \alpha - \tan ^2 \alpha = 1, \qquad \cos \alpha \cdot \sec \alpha = 1</math>, : <math>\csc ^2 \alpha - \cot ^2 \alpha = 1, \quad \frac{\cos \alpha}{\sin \alpha} = \cot \alpha, \quad \tan \alpha \cdot \cot \alpha = 1</math> == Медзисобне виражованє функцийох == : <math> \sin \alpha = \sqrt{1 - \cos ^2 \alpha} = \frac{ \tan \alpha}{ \sqrt{ 1 + \tan ^2 \alpha}},</math> : <math>\cos \alpha = \sqrt{1- \sin ^2 \alpha}=\frac{1}{\sqrt{1+ \tan ^2 \alpha}} ,</math> : <math>\tan \alpha = \frac{\sin \alpha}{\sqrt{1- \sin ^2\alpha}}=\frac{1}{\cot \alpha},</math> : <math>\cot \alpha = \frac{\sqrt{1- \sin ^2\alpha}}{\sin \alpha}= \frac{1}{\tan \alpha}.</math> == Функциї суми и розлики углох == : <math>\sin (\alpha \pm \beta )= \sin \alpha \cos \beta \pm \cos \alpha \sin \beta,\,</math> : <math>\cos (\alpha \pm \beta )= \cos \alpha \cos \beta \mp \sin \alpha \sin \beta,</math> : <math>\tan (\alpha \pm \beta )=\frac{\tan \alpha \pm \tan \beta}{1 \mp \tan \alpha \tan \beta}, \quad \cot (\alpha \pm \beta) = \frac{\cot \alpha \cot \beta \mp 1}{\cot \beta \pm \cot \alpha}.</math> : <math>\tan2\alpha=\frac{2\tan\alpha}{1-\tan^2\alpha}, \tan3\alpha=\frac{3\tan\alpha-\tan^3\alpha}{1-3\tan^2\alpha},</math> == Функциї углох == : <math>\sin2\alpha = 2\sin\alpha\cos\alpha, \quad \sin3\alpha=3\sin\alpha-4\sin^3\alpha,</math> : <math>\cos2\alpha = \cos^2\alpha-\sin^2\alpha, \quad \cos3\alpha=4\cos^3\alpha-3\cos\alpha,</math> : <math>\tan2\alpha=\frac{2\tan\alpha}{1-\tan^2\alpha}, \quad \tan3\alpha=\frac{3\tan\alpha-\tan^3\alpha}{1-3\tan^2\alpha},</math> : <math>\cot2\alpha=\frac{\cot^2\alpha-1}{2\cot\alpha}, \quad \cot3\alpha=\frac{\cot^3\alpha-3\cot\alpha}{3\cot^2\alpha-1},</math> : <math>\tan4\alpha=\frac{4\tan\alpha-4\tan^3\alpha}{1-6\tan^2\alpha+\tan^4\alpha}, \quad \cot4\alpha=\frac{\cot^4\alpha-6\cot^2\alpha+1}{4\cot^3\alpha-4\cot\alpha}.</math> За векше ''n'' хаснує ше [[Моаврова формула]] за [[комплексане число]], розвита до [[Биномни шор|биномного шору]]: : <math>\cos n \alpha +i \sin n \alpha = (\cos\alpha+ i \sin\alpha )^n = \,</math> ::: <math>\cos^n\alpha+in \cos^{n-1}\alpha \sin\alpha - C_n^2 \cos^{n-2}\alpha \sin^2\alpha - -iC_n^3 \cos^{n-3}\alpha \sin^3\alpha + C_n^4 \cos^{n-4}\alpha \sin^4\alpha + ..., </math> дзе <math>C_n^k = C(n, k) ={n \choose k} = \frac{n \cdot (n-1) \cdots (n-k+1)}{k \cdot (k-1) \cdots 1} = \frac{n!}{k!(n-k)!} </math> [[биномни коефициєнт]]. Оталь шлїдзи: : <math>\cos n \alpha = \cos^n\alpha-C_n^2\cos^{n-2}\alpha \sin^2\alpha+C_n^4\cos^{n-4}\alpha \sin^4\alpha - C_n^6\cos^{n-6}\alpha \sin^6\alpha + ...,</math> : <math>\sin n \alpha = n \cos ^{n-1} \alpha \sin \alpha - C_n^3 \cos ^{n-3} \alpha \sin ^3\alpha +C_n^5 \cos ^{n-5} \alpha \sin ^5 \alpha - ....</math> == Сума и розлика функцийох == : <math>\sin\alpha+\sin\beta=2\sin\frac{\alpha+\beta}{2}\cos\frac{\alpha-\beta}{2},</math> : <math>\sin\alpha-\sin\beta=2\cos\frac{\alpha+\beta}{2}\sin\frac{\alpha-\beta}{2},</math> : <math>\cos\alpha+\cos\beta=2\cos\frac{\alpha+\beta}{2}\cos\frac{\alpha-\beta}{2},</math> : <math>\cos\alpha-\cos\beta=-2\sin\frac{\alpha+\beta}{2}\sin\frac{\alpha-\beta}{2},</math> : <math>\tan\alpha\pm\tan\beta=\frac{\sin (\alpha\pm\beta )}{\cos\alpha\cos\beta}, \quad \cot\alpha\pm\cot\beta=\pm\frac{\sin (\alpha\pm\beta)}{\sin\alpha\sin\beta},</math> : <math>\tan\alpha+\cot\beta=\frac{\cos (\alpha-\beta)}{\cos\alpha\sin\beta}, \quad \cot\alpha-\tan\beta=\frac{cos (\alpha+\beta)}{\sin\alpha\cos\beta}.</math> == Продукт функцийох == : <math>\sin\alpha\sin\beta=\frac{1}{2}[\cos(\alpha-\beta)-\cos(\alpha+\beta)],</math> : <math>\cos\alpha\cos\beta=\frac{1}{2}[\cos(\alpha-\beta)+cos(\alpha+\beta)],</math> : <math>\sin\alpha\cos\beta=\frac{1}{2}[\sin(\alpha-\beta)+\sin(\alpha+\beta)].</math> == Функциї половки угла == : <math>\sin\frac{\alpha}{2}=\sqrt{\frac{1-\cos\alpha}{2}}, \quad \cos\frac{\alpha}{2}=\sqrt{\frac{1+\cos\alpha}{2}},</math> : <math>\tan\frac{\alpha}{2}=\sqrt{\frac{1-\cos\alpha}{1+\cos\alpha}}=\frac{1-\cos\alpha}{\sin\alpha}=\frac{\sin\alpha}{1+\cos\alpha},</math> : <math>\cot\frac{\alpha}{2}=\sqrt{\frac{1+\cos\alpha}{1-\cos\alpha}}=\frac{1+\cos\alpha}{\sin\alpha}=\frac{\sin\alpha}{1-\cos\alpha}.</math> == Ступньованє функцийох == : <math>\sin^2\alpha=\frac{1}{2}(1-\cos2\alpha), \quad \cos^2\alpha=\frac{1}{2}(1+\cos2\alpha),</math> : <math>\sin^3\alpha=\frac{1}{4}(3\sin\alpha-\sin3\alpha), \quad \cos^3\alpha=\frac{1}{4}(\cos3\alpha+3\cos\alpha),</math> : <math>\sin^4\alpha=\frac{1}{8}(\cos4\alpha-4\cos2\alpha+3), \quad \cos^4\alpha=\frac{1}{8}(\cos4\alpha+4\cos2\alpha+3).</math> За рахованє <math>\sin^n\alpha\,</math> и <math>\cos^n\alpha\,</math> за векше ''n'' хаснує ше [[Моаврова формула|Моаврово формули]]. py9yl4hdj9ot8g0cfhj6n80nwwlrw5f 0 347 3879 3878 2024-10-14T16:29:30Z Amire80 9 13 измена увезено 3878 wikitext text/x-wiki [[Файл:Pithe Puli - Home - Kolkata - West Bengal.jpg|right|thumb|300px| Палачинки зоз прилогом]]<big>'''Палачинка'''</big> (нєм. ''palatschinken'' , фр. ''crêpe'', анґл. ''pancake'') то десерт пражени на олєю або без. Вона округла, може буц ценка або грубша, а цесто за палачинки ше прави зоз мишаньом муки, млєка або води и 1—6 вайцох. Палачинка вироятно найстарша файта хлєба, позната є ширцом швета и рихта ше на рижни способи. Палачинки ше после праженя премасцую зоз слатким або сланим полнєньом. Од слатких полнєньох ше звичайно хаснує маджун, рижни индустрийни креми, мед и подобне, а ґу тому ше можу додац и млєти орехи, кекси, овоц<ref>[https://web.archive.org/web/20210122074542/https://vital.rs/vital-recepti/proveren-recept-za-neodoljive-slatke-palacinke-brzo-i-jednostavno/ ''Рецеп за палачинки – швидки и єдноставни''], vital.rs</ref>. Од сланих полнєньох ше хаснує сир, рижни порихтани єдзеня як руска шалата, и друге. После полнєня палачинка ше закрци до фурми цилиндра або зложи на троугельнїк. По жаданю, на верх порихтаней палачинки ше кладзе и даяки други додатки, як цо то [[сладоляд]], шлаґ, яворов сируп або витрепану шметанку. Полнєти палачинки ше можу поскладац до тепшички, преляц зоз мишанїну шметанки и вайцох и запечиц у релни<ref>[https://www.minjina-kuhinjica.com/predjelo/slane-palacinke/zapecene-palacinke-sa-sirom/ ''Запечени палачинки''], ''minjina-kuhinjica.com''</ref>. Полнєти палачинки ше можу и оваляц у вайцу, а потим у отрушинох, сусаму, орехох...и упражиц<ref>[https://n1info.rs/magazin/cooking/a528830-panirane-palacinke/ ''Поховани палачинки'']</ref>. У зависносци од кухнї исную америцки палачинки, анґлийски, гречески, французки итд. Кажда кухня ма власни способ правеня и свой рецепт.[[Файл:Beshan Cheela Indian Breakfast.jpg|right|thumb|301x301px|Палачинки зоз сланима додатками]] == История == Палачинка греческо – римского походзеня. Ище 350. року пред н.е. давендавни гречески поетове Архестрат и Антифан першираз споминаю плакус. У кратким дїлу Катонa Старшого, римского державнїка, ''О польопривреди'' зоз 160. року пред н.е. находзи ше рецепт за плаценту (колач). Поняце палачинка походзи од латинского слова ''placenta'', хторе виведзене од греческого слова ''plakous'', а одноши ше на ценки хлєб або хлєб зоз пасмами. Назва ма коренї у даскелїх язикох централней и юговосточней Европи: походзи зоз римского часу штреднєй Европи и иснує думанє же аустрийско–нємецки вираз ''palatschinke(n)'' превжати зоз ческого слова ''palačinka'', а воно зоз мадярского слова ''palacsinta'', а воно зоз румунского слова ''Plăcintă'' (торта, пита), хторе на концу походзи зоз латинского слова ''placenta''. == Файти == Централноевропски палачинки ценки и подобни французким. Главна розлика медзи французку и шредньоевропску палачинку у тим же ше замишене цесто може такой хасновац за розлику од других дзе ше совитує же би цесто „одпочинуло” даскельо годзини. [[Файл:Banana PanCakes.jpg|right|thumb|302x302px|Грубши палачинки полнєти зоз банану]]Палачинки ше правя так же ше замиши цесто зоз вайцох, млєка, муки, солї и цукру а потим ше пража на палачинкари, хтора по ценко премасцена зоз олєйом або маслом. За розлику од грубших палачинкох, ценки палачинки ше сервираю зоз рижним полнєньом и єдза ше и за полудзенок и за вечеру. Звичайно ше палачинки полня зоз кайсовим, ягодовим и шлївковим маджуном и посипую ше зоз мелким цукром. По жаданю, до полнєня, мож додац орехи, мандулї... Позната мадярска палачинка ''Ґундел''. Цесто за тоту палачинку ше прави зоз млєтих орехох, сухого грозна, натартей скорки помаранчеца, цимету и шметанки за варенє, полнї ше зоз кайсовим маджуном и медом и прелїва зоз чоколадну крему. == Литература == * ''Палачинки, Палачинки запечени (слани), Палачинки кромпльово, Палачинки кромпльово (слани) и Янково палачинки'' — рецепти у ''СУЧАСНЕЙ РУСКЕЙ КУХАРКИ'', ''РУСКЕ СЛОВО'', НОВИ САД, виданє 1987. рок, бок 158, 159 и 160. == Вонкашнї вязи == * [[:sr:Палачинка#cite_note-1|''Палачинка,'']] Википедия на сербским язику * [https://www.youtube.com/watch?v=6JhYnzDSb80&t=50s ''Як ше правя палачинки,''] ютˈюб канал Вербовец, автор Хелена Корпаш == Референци == qvbj5ph2yhpaiplb6yczoj5qd7xuvfm 0 348 3893 3892 2024-10-14T16:29:31Z Amire80 9 13 измена увезено 3892 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Париз</big> фран. Paris |- | colspan="2" |[[Файл:La_Tour_Eiffel_vue_de_la_Tour_Saint-Jacques%2C_Paris_ao%C3%BBt_2014_%282%29.jpg|320px|center]]<div style="text-align: center;">Айфелова турня и рика Сена |- | colspan="2" |[[Файл:Flag_of_Paris_with_coat_of_arms.svg|180x180px|left|thumb|Застава]] [[Файл:Grandes_Armes_de_Paris.svg|120x120px|thumb|Герб|center]] |- ! colspan="2" |Административни податки |- |Држава |Французка |- |Реґион   |Паризки реґион |- ! colspan="2" |Жительство |- |Жительство — 2023. |2.102.650 |- |— гусцина |19.949,24 жит./км² |- |Аґломерация (2017) |13.024.518 |- ! colspan="2" | ==== Ґеоґрафски характеристики ==== |- |Координати |48° 51′ 02″ С; 2° 20′ 00″ В |- |Часова зона |UTC+1, влєце UTC+2 |- |Абс. висота |33 м |- |Поверхносц |105,40 км² |- ! colspan="2" |Други податки |- |Городоначальнїк |Ан Идалґо |- |Поштанске число |75001-75020, 75116 |- |Поволанкове число |1 |- |INSEE код |75056 |- ! colspan="2" |Веб-сајт |- | colspan="2" |<div style="text-align: center;"> paris.fr |} '''Париз''' (франц. Paris, лат. Lutetia) главни и найвекши варош у Французкей. Находзи ше у центру Паризкого басена, над рику Сену (La Seine). Рика го дзелї на два часци: на сиверне Праве побрежє и на южне, менше, Лїве побрежє. Город представя политични, економски, образовни и културни штредок централизованей французкей держави, а и Европи. Париз єден од найзначнєйших шветових варошох. У нїм шедзиска медзинародних орґанизацийох УНЕСКО, ОЕЦД и нєформалного Паризкого клуба. Зоз шветом є повязани з двома велькима аеродромами и шейсцома главнима желєзнїцкима станїцами. У Паризу ше находза вельо знаменїтосци и туристични атракциї. Зоз историю длугоку 2 милениюми, тот варош бул место значних историйних подїйох и сходзиско уметнїкох. Прето Париз каждого року нащиви до 30 милиони туристох. Пре число туристох Париз найнащивенша шветова туристична дестинация. Тиж є познати як „Город шветлосци“. Город ма прейґ два милиони жительох (2.102.650, преценєне 2023) а анґломерация вецей од 13 милиони (13.024.518, преценєне 2017). Тота нєпретаргнута урбана зона Париза (без сателитских населєньох) найвекша у Европскей униї. == Административни статус == [[Файл:Cathédrale_Notre-Dame_de_Paris_-_12.jpg|alt=Катедрала Нотр Дам|thumb|376x376px|Катедрала Нотр Дам]] Париз окремни департман у Французкей под числом 75 и шедзиско административного реґиону Ил-д-Франс (Île-de-France). Окрем Паризкого департмана до його составу уходза и: Есон (Essonne) число 91, Сенски верхи (Hauts-de-Seine) число 92, Сена Сен Дени (Seine-Saint-Denis) число 93, Сена и Марна (Seine-et-Marne) число 77, Долїна Марни (Val-de-Marne) число 94, Долїна Оази (Val-d'Oise) число 95 и Ивлен (Yvelines) число 78. Париз подзелєни на двацец нумерично орґанизовани обласци (арондисмани). Арондисмани розпоредзени по спиралней шеми, зоз першим арондисманом у центру города. == Ґеоґрафия == Париз ше пресцера на 105,4 км². Город ма два вельки городски лєси котри го оддзелюю од предгорода: Булоньски и Венсенски. Рика Сена повязує Париз зоз нукашньосцу жеми (Бурґундия) и зоз каналом Ламанш. Блїзкосц велькей рики була причина за снованє города на тим месце и найважнєйши фактор його розвою. Векша часц города, котри ше находзи на правим побрежю, пошвецени институицийом тарґовини и финансийох, док лїве побрежє зоз Латинским квартом, котри универзитетски и квартельни центер. Острово Де ла Сите ше находзи у шерцу вароша. Ту настало перше населєнє у чаше антики. Року 1584. краль Анри III повязал менши острова и достал векшу поверхносц за вибудов. З часом острово од 8 гектари ше звекшало на 17. Мост котри повязує побрежя Сени прейґ того острова, Нови мост (Pont Neuf), найстарши зачувани мост у Паризу. Дакедишнє острово лебедох (Île aux Cygnes) 1773. скапчане зоз Марсовима полями. Найвисше природне возвишенє у варошу то брег Монмартр котри високи 129 м. По верх мож висц на дротовим гайзибанчку. Ту ше находзи церква Сакре кер („Святе шерцо”). == Клима == Варош ше находзи у умереней климатскей зони. Штредня рочна температура виноши 10,8 °C, док просекове рочне количество паданьох 647 милиметри. Найцеплєйши мешац юлий зоз просеком од 18,4 °C, а найжимнєйши януар зоз 3,5 ступнї. Найвецей паданя єст у маю, а найменєй у фебруару. == История == === Наставанє === [[Файл:Arc_Triomphe.jpg|alt=Триюмфална капура|thumb|339x339px|Триюмфална капура]] Найвчаснєйши археолоґийни знаки стаємного людского насельованя паризкого подручя датую коло 4200. п. н. е. Предпоставя ше же Париз познейше достал мено по келтскому племену Паризи, котри населєли подручє коло рики Сени штредком 3. вика пред нову еру коло келтскей твердинї под назву Лутеция. Твердиня ше находзела на острову Де ла сите. Мено Лутеция ше першираз спомина року 53. п. н. е. у шестей кнїжки Юлия Цезара зоз циклусу De bello Gallico. Кед ше Римянє приблїжели ґу тому населєню 52. п. н. е, Паризи спалєли Лутецию и шицки мости. Римянє завжали паризки базен 52. п. н. е. и на лївим побрежю Сени збудовали нови варош на брегу котри познєйше будзе познати як брег Святей Ґеновеви (Sainte Genevieve). Ґалско-римски город жридлово наволани Лутеция, алє ше назва познєйше галицовани до Лутеце. У римскей Ґалиї тот город ше волал Civitas Parisiorum, лєбо Паризия, и нє мал векшу значносц. Шлїдуюцих столїтийох ше досц преширел, прероснул до напредного города зоз форумом, палатами, купатилами, храмами, театрами и амфитеатром. Розпад Римского царства и ґерманска инвазия у пиятим столїтию, за Париз то початок периода опадованя. До 400. року Лутеце, теди уж напущени о жительства, бул скоро лєм ґарнизон утаборени у пошвидшано утвердзеним центру острова. Святителє защитнїки города то Святи Жермен (Saint Germain) и Свята Ґеновева (Sainte Geneviève), за котрих ше вери же убедзели хунского борца Атилу же би охранєл варош у 5. вику. При концу римскей окупациї город знова наволани „Париз“. === Штреднї вик === Приход Меровинґох у 5. вику означел конєц римского панованя. Року 508, Париз постал престолнїца меровинжскей держави под кральом Хлодовехом I. Под час панованя Каролинґох город вецей раз нападали Норманє. Владаре династиї Капет Париз преглашели як престолнїцу Французкей. Краль Филип II Авґуст (1165–1223) утвердзел город и збудовал палату Лувр. Теди ше на правим побрежю розвило ремеселнїцтво. Перши надкрити пияц отворени 1181. року. На початку 14. вика зоз вецей менших школох ше розвил Универзитет Сорбона. Краль Шарл V на лївим побрежю Сени подзвигнул муриска за одбрану города од Анґлийцох. Року 1370. подзвигнул мур и на правим побрежю. Под час Сторочней войни зоз Паризом од 1420. по 1436. рок пановали Анґлийци. Париз бул католїцка твердиня под час вирских войнох у Ґранцузкей у другей половки 16. вика. У Бартоломейскей ноци 24. авґуста 1572. року тисячи французких протестантох (гуґеноти) забити у Паризу. Под час панованя Луя XIV уведзене улїчне ошвиценє, модернизоване обезпечованє води и збудовани шпиталї. Вон наредзел валянє городских мурискох и вибудов вельких городских булварох. Кральова резиденция преселєна до Версаю. Заш лєм Париз остал политични, привредни и демоґрафски центер Французкей. Року 1789. у Паризу вибухла Французка револуция котра порихтала драгу за зруцованє монархиї и снованю французкей републики. Нови городски утвердзеня подзвигнути 1844. року на месце нєшкайшого Периферийного булевара. Длужини 39 км, 94 бастиони и 16 твердинї, то представяло найвекше утвердзенє на швеце. У дргей половки 19. и у першей половки 20. вика у Паризу отримани шейсц Шветово вистави (1855, 1867, 1878, 1889, 1900. и 1937). Тоти вистави подцагли ґлобалну културну и политичну значносц Париза. Нємецки трупи освоєли Париз 1871. року. Ушлїдзела народна побуна позната як Паризка комуна. Период од 1871. по 1914. ше означує як „Бел епоха“ (красна епоха, belle époque). Город у другей половки 19. вика дожил вельки архитектонски шременки по планох барона Османа. Цали блоки кривулькавих и узких штредньовиковних улїцох розваляни же би ше збудовали широки авениї, булевари и неокласицистични фасади котри слика нєшкайшого Париза. Теди вибудована желєзнїцка станїца Лион, будинок Опери, мост Александра III, и препознатлїви станїци метроа у стилу новей епохи. Лєтни Олимпийски бависка отримани у Паризу 1900. и 1924. року. Париз бул под нємецку окупацию у Другей шветовей войни од 1940. по 25. авґуст 1944. У маю 1968. Париз бул центер студентских демонстрацийох, масовних штрайкох и нєшорох. Року 2005. нєшори вибухли у худобним имиґрантским предгороду и преширели ше до других городох Французкей. == Жительство == У старим и штреднїм вику, а и познєйше, жительство Париза преходзело през велї войни, епидемиї и периоди глади, так же ше их численосц стаґновала. Так поведзме, 1832. у епидемиї колери страдало 20.000 людзох. Аж период Индустрийней револуциї у 19. вику означел початок моцного демоґрафского розвою. Од 1846. до 1876. число жительства ше од єдного милиона подупловало. Року 1921. у Паризу жило 2,9 милиони людзох. По нєшка ше число жительства у узшим, централним Паризу зменшало, алє ше їх число у Паризким реґиону звекшало на вецей од 9 милиони. По гусцини жительства у узшим центре, Париз медзи першима милионскима городами у швеце. По закону, у французким попису жительства нє дошлєбодзене зазберовац податки о етнїчней або релиґийней припадносци жительства. Медзитим, по податкох попису зоз 1999. року видно же 19,4% жительства родзене звонка европскей Французкей. По тим Париз мултикултурални город. Найвецей нових имиґрантох присцигує зоз Китаю и Африки. Историйно, до Паризу ше присельовали Италиянє, Євреє зоз централней Европи, Руси после Октоберскей револуциї. Єрменє, людзе зоз француїких колонийох, шпански, портуґалски и сиверноафрицки економски емиґранти од 50-их од 70-их рокох 19. вика. == Релиґиї == [[Файл:Louvre_Courtyard,_Looking_West,_Cropped.jpg|alt=Лувр|thumb|542x542px|Лувр]] Од 80% жительства котри ше идентификовал як вирнїки, 75% припадаю католїцкей церкци. Город ма 94 католїцки општини, коло 15 греческих и русийских православних, як и єдну сербску (парохия Святого Сави у Паризу), котра ше находзи на сиверовостоку Париза, у 18. арондисману. У Паризу постої седем синаґоґи зоз коло 220.000 Євреями, два джамиї за 50.000 муслиманох. Даяки податки гуторя же 15% жительства Париза муслиманє. Лєм 12% християнє и 15% Єврейох активни вирнїки. == Знаменїтосци и култура Париза == Французка престолнїца ма коло стотки вредни историйни будинки, церкви, илїци, площи и парки, коло 160 музеї, 200 уметнїцки ґалериї, коло 100 театри, вецей як 650 кина и прейґ 10.000 ресторани. Стално постої богате понуканє културних подїйох, як концерти, вистави, фестивали и модни вистави. Палати [[Дворец Фонтенбло|Фонтенбло]] и Версай (обидва у предгородох) и побрежя Сени на УНЕСКО-вей лїстини шветового нашлїдства. УНЕСКО ма свойо шедзиско у Паризу. Городска катедрала Нотр Дам вибудована у ґотским стилу медзи 1163. и 1235. Друга позната церква то базилика Сакр кер на гори Монмартр зоз 1914. Найзначнєйши музеї у Паризу то: Музей [[Лувр]], Музей Орсе (пошвецени є уметносци 19. вику, окреме уметносци импресионизма), Центер Жорж Помпиду (Национални музей сучасней умстносци), Музей чловека (етнолоґия и антрополоґия), Пикасов музей, Роденов музей, Паризки катакомби итд. Мазаренова библиотека зоз 1643. найстарша явна библиотека у Французкей. Национална библиотека Французкей ше находзи на двох локацийох. Будинок Ришелє у другим арондисману, а кридло Франсоа Митеран у 13. Число кнїжкох у тей библиотеки ше преценює на 30 милиони. У Паризу постої 55 явни библиотеки. Пре историю политики централизациї у Французкей, шицки найлєпши театри, опера и балет Французкей сконцентровани у Паризу. Найпознатши театри то Комеди францез (Comédie-Française, основани концом 17. вика) и Театер на Єлисейских польох (Théâtre des Champs-Élysées, основани на початку 20. вика). Национална опера Париза наступа на двох локацийох. Єдна то стари будинок опери (Опера Ґарниє, по архитектови Шарлови Ґарнийови), отворена 1875, котра зоз 11.237 м² найвекши шветови театер. У нїм наступа и балетска ґрупа Паризкей опери. Друга локация то Опера Бастиля, отворена 1989. Забавни и ревиялни програм репрезентовани у театрох як Мулен руж и Лидо. Познати будинки, авениї, парки и кварти Париза то: * Монмартр - сходзиско уметнїкох и боемох. * Авения Єлисейски поля - найпознатша паризка авения. * Монпарнас - историйни кварт уметнїкох. Нєшка ту високи и контроверзни солитер. * Триюмфална капура - триюмфални звод хтори пошвецени французким борцом. * Пантеон - бувша церква, од 19. вика маузолей заслужним французким велїканом. * Палата инвалидох - шор репрезентативних будинкох зоз 17. вику у хторих були змесцени воєни ветеранє. Нєшка то музей и гробнїца вецей историйних особох, уключуюци Наполеона. * Ґран пале - велька викладбена гала зоз 1900. * Айфелова турня - памятнїк архитектури индустрийного часу зоз 1889. * Площа Конкорд - место дзе ше под час Французкей револуциї находзела ґильотина. Нєшка у штредку площи єгипетски обелиск зоз Луксору. * Парк Тилєриє - историйни парк при палати Лувр. * Латински кварт - сходзиско универзитетскей омладини, професорох и интелектуалцох. * Теметов Пер Лашез - ту поховани велї визначни особи (Балзак, Шопен, Оскар Вайлд, Едит Пияф, Марийа Калас, Джим Морисон...) * Дефанс - модерни кварт сучасней архитектури французких институцийох. == Образованє == Паризка реґия ма 17 явни универзитети на хторих єст 359.749 студентох (податок зоз 2005). То найвекша концентрация студентох у Европи. Вельки школи и приватни универзитети образую ище 240.778 студентох. Универзитет у Паризу (Сорбона) основал Робер де Сорбон 1257. року як заєднїцу школох котри исновали на лївим побрежю Сени у Латинским кварту. Тоти школи уж мали европску репутацию, а преподаваня були на латинским язику. У 19. вику, на Сорбони ше учело: право, наука, медицина, фармацеутика, литература и теолоґия. После Студентских нєшорох 1968. єдинствени универзитет подзелєни на 13 часци (Париз I по Париз XIII). Року 1991. основани ищє 4 универзитети у предгородох (вкупно 17). == Привреда == Париз найзначнєйши [[Привреда|привредни]] центер Французкей. Паризки реґион витворює вецей од штварцини националней продукциї жеми. БДП 2005. бул 478,7 милиярди евра. Город познати по продукциї луксузней роби, високей моди и прикраскох. Други значни индустрийни конари то хемийна, машинска и индустрия електричних апаратох. Скоро шицки значни французки банки и финансийни институциї маю свойо шедзиско у Паризу. Город єден од найзначнєйших финансийних и тарґовацких центрох Европи. Такому положеню Париза доприноши єдна од наймоцнєйших аґроиндустрийох у Европи. У Французкей економскей политики улога держави традицийно моцна. Ключни сектори, окреме сектор енерґиї, под державним монополом. У туризме и провадзацих активносцох заняте 6,2% роботно активного жительства Париза. Року 2006. город нащивело 27 милиони туристох, од того 17 милиони странцох. Париз реґия Европи зоз найвисшим стандардом живота. Нєзанятосц основни проблем од початку 1990-их. Од теди Париз страцел коло 250.000 роботни места. == Транспорт == Як медзинародни дїловни, тарґовински и туристични центер, Париз ма розвиту транспортну мрежу авто-драгох, швидких драгох и два вельки аеродроми. Городски превоз уключує 654 автобусни линиї, метро, 3 линиї трамвайох, пригородску желєзнїцу и приватнїкох хтори обслужую 1.070 побочни автобусни линиї. Паризки метро ма 380 станїци и 16 линиї (14 главни и два побочни). Длужина шинох 221.6 км. Понеже розстоянє медзи станїцами кратке, од 1960-их уведзена система 5 експресни линиї ґу оддалєним предгородом зоз меном РЕР. Париз ма и 4 линиї лєгкей желєзнїци. Париз главни центер националней системи желєзнїцох. У городзе постої 6 желєзнїцки станїци: Сивер (Gare du Nord), Монпарнас (Gare Montparnasse), Восток (Gare de l'Est), Лион (Gare de Lyon), Австерлиц (Gare d'Austerlitz) и Сен Лазар (Gare Saint-Lazare). Постоя три типи желєзнїцких линийох: линиї велькей швидкосци (ТҐВ), линиї нормалних швидкосцох и пригородска желєзнїца. Од юлия 2007. город Париз понука гражданом и туристом систему вименьованя [[Бициґла|бициґлох]] за воженє по городу (Велиб). За тоту наменку одредзене 750 станїци зоз коло 10.000 бициґлами. Два вельки паризки аеродроми то Орли (южно од города) и Шарл де Ґол при месце Роаси. Постої и вельо менши аеродром у Бовеу, коло 70 km сиверно од вароша. Штварти аеродром, Ле Бурже, служи лєм за дїловни авиони и сайми авияциї. Город ма 3 главни авто-драги и коло 2000 км маґистрални драги. == Култура == === Медиї === Главни медийни хижи Французкей концентровани у Паризу. То: видавательна хижа ''Le Figaro'', медийни компаниї ''Vivendi'' ''Universal'', ''Groupe Lagardère'' и ''Groupe TF1''. Найважнєйши дньово новини то Ле Фиґаро („Le Figaro“), Ле Монд („Le Monde“) и Либерасион („Libération“). == Спорт == Главни спортски клуби у Паризу то фодбалски клуб Пари Сен Жермен, кошаркашски Расинґ и раґби клуб Стад Франсе Пари. Стад де Франс найвекши городски стадион. Вибудовани є за Шветове першенство у фодбалу 1998. и ма 80.000 места. Хаснує ше за фодбалски и раґби змаганя, як и за атлетику. У Паризу три раз отримани Лєтни олимпийски бависка (1900, 1924 и 2024) и два Шветово першенства у фодбалу (1938. и 1998). Каждей сезони бициґлистичне обегованє Тур де Франс ма иншаку маршуту, алє ше закончуюца етапа вше вожи у Паризу. Од 1975. циль на авениї Єлисейских польох. Отворене першенство Французкей у тенису ше каждого року бави на червеней глїни стадиона Ролан Ґарос у околїску Париза. То єден од 4 престижних ''Ґренд слем'' турнирох. == Партнерски городи == Од 1956. єдини партнерски город Париза то Рим. Од того датума створени и слоґан „Лєм Париз достойни Рима; лєм Рим достойни Париза” (франц. Seule Paris est digne de Rome; seule Rome est digne de Paris итал. Solo Parigi è degna di Roma; solo Roma è degna di Parigi). ilxyy0xj0u43qgkj1cdr3gyion1l781 0 349 3897 3896 2024-10-14T16:29:31Z Amire80 9 3 измене увезене 3896 wikitext text/x-wiki [[Файл:PascalTriangleAnimated2.gif|thumb|У Паскаловим троугелнїку, кажде число то сума двох числох хтори директно над нїм]] '''Паскалов троугелнїк''' представя безконєчни шлїд природних числох, хтори представени у форми троугелнїка. Кажде число у єдним шоре представя суму числох хтори над нїм. Числа на початку и на концу шора вше 1. Тоти числа, патраци по шорох, справую ше як биномни коефициєнти. Тота схема достала назву по математичарови Блезови Паскалови. На приклад, ''k''-те число у ''n''-тим шоре єднаке зоз <math>{n \choose k}</math> и чита ше як ''n'' над ''k''. Пре симетричносц шорох, нєважне чи ше числа читаю з лїва на право, чи з права на лїво. == Паскалов троугелнїк == <div class="thumb tright"> <div style="width:250px;"> <!-- Centering makes everything line up properly --> 1 1 1 1 2 1 '''1''' '''3''' 3 1 1 '''4''' 6 4 1 1 5 10 10 5 1 <div class="thumbcaption"> Перши шейсц шори Паскалового троугелнїка</div> </div> </div> До початного шору ше уписує 1. Числа на початку и на концу шора вше 1. Кажди нови шор настава так же ше поздаваю по два члени хтори шлїдза єден за другим у претходним шоре, їх сума ше уписує у штредку (попод розмакнуце) медзи двома здаванїками. 1. У каждим шоре, сума елементох чийо шорни числа парни и сума елементох чийо шорни числа нєпарни єднаки. Приклад: У пиятим шоре Паскалового троугелнїка находза ше елементи 1, 5, 10, 10, 5, 1. Елементи чийо шорне число парне то 5, 10, 1 (друга, штварта, шеста позиция). А елементи чийо шорне число нєпарне то 1, 10, 5 (перша, треца, пията позиция). Сума 5+10+1=16, a сума 1+10+5=16. 2. Мож замерковац же у написаних шорох члени вше векши як ше приблїжуєме ґу штреднєй колони. Тот закон важи за єден шор, та важи и за кажди шлїдуюци. Кажди нєпарни шор содержи число хторе найвекше и под'єднак є оддалєнe од початку и конца шора. Приклад: У трецим шоре найвекше число 2, а по початок и конєц шора єст лєм по єдно число. У пиятим шоре найвекше число 5, а по початок и конєц шора єст по два числа. 32a9unl8mvdm8oju7imbztvvg4hxv4j 0 350 3908 3907 2024-10-14T16:29:32Z Amire80 9 10 измена увезено 3907 wikitext text/x-wiki [[Файл:Patike.jpg|frame|Патики за бавенє кошарки]] '''Патики''' то файта [[Обуй|обуї]] хтору ше найчастейше обува кед ше бави спортски бависка. Медзитим, у новшим чаше вони постали и модни тренд и ноши ше их у шицких нагодох. == Файти патикох == Понеже ше патики ноша при спортских активносцох, односно, при рижних файтох спорта, найзаступенше подзелєнє тей обуї на: * '''патики за фодбал''' або копачки. То патики хтори звичайно плїтки и маю окреме дизайновану талпу. Кед ше фодбал бави на трави, патики звичайно маю крампони хтори онєможлївюю прешлїзкованє; * * '''патики за кошарку'''. Тоти патики глїбши пре додатну защиту костки на ноги хтора при скаканю виложена велькому прициску. Окрем патикох за бежанє, патики за кошарку найпопуларнєйши за „опущене” ношенє, першенствено пре популарносц старкох, джорданкох, алє и других моделох, як цо то Рибоково (Reebok) „пампици”<ref>[https://web.archive.org/web/20130622062531/http://besplatansport.com/sr/sportski-blog/sportski-trening/item/6713-kosarkaske-patike-smanjuju-silu-udarca-i-opterecenje-na-meka-tkiva-prilikom-doskoka.html Кошаркашски патики зменшую силу вдереня и обтерхованя мегких тканьох при доскоку] ''besplatansport.com''</ref>. Часто ше их прави зоз моцнєйших материялох, як цо скора и штучни влакна; [[Файл:Reebok Royal Glide Ripple Clip shoe.jpg|Патики Рибок|360x360px|thumb]] * '''патики за бежанє''' або спринтерки. Тоти патики звичайно плїтки, прегинаюци и барз лєгки, прето же ше их прави зоз лєгких материялох хтори источашнє оможлївюю и одредзени преход воздуху<ref>[https://www.trcanje.rs/oprema/patike-i-tehnologija-mizuno/ Патики Мизуно] ''TRČANJE.RS''</ref>; * * '''патики за тенис'''. То плїтки патики, а по других характеристикох барз подобни патиком за кошарку, праве пре вельки прицисок хтори церпи талпа при бавеню тенису; * * '''патики за спорти у завартих галох'''. Тоти патики звичайно плїтки, з окреме дизайновану талпу хтора онєможлївює прешлїзкованє. Обува ше их при спортских бавискох як цо то рукомет и одбойка. * == Популарни бренди == Єст барз вельке число продуковательох патикох и подобни су продуковательом комплетней спортскей опреми. Найпознатши тоти: Найк, Адидас, Конверс, Пума, Асикс и Рибок. == Култура == Ношенє патикох состойна часц гип-гопу (першенствено Пума, Найк и Адидас) и рокенрол (Конверс) култури од 1970-их рокох. Гип-гоп уметнїки подписую контракти за вельки пенєжни надополнєня зоз брендами, як цо то Найк, Адидас або Пума, же би промововали їх патики. Колекционере патикох твердза же патики модерни и же их мож купиц, а компаниї хтори потримую таки тренд, правя одредзени модел патикох у огранїченим чишлє и предаваю их драго. Патики направени на окремни способ и зоз окремним випатрунком можу коштац и вецей як 1000 америцки долари. == Вонкашнї вязи == * [https://www.trcanje.rs/patike/salomon-patike-za-trcanje/ Патики за бежанє] ''TRČANJE.RS'' * [https://planetasport.rs/oko-planete/koliko-kosta-da-se-napravi-par-patika/ Цена патикох] ''planetasport.rs'' == Референци == fbbl0v16ov1vt4y7j3vvjuvbdz5b66t 0 351 3916 3915 2024-10-14T16:29:32Z Amire80 9 7 измена увезено 3915 wikitext text/x-wiki '''Персона нон ґрата''' (лат. persona non grata - нєжадана особа) у дипломатичним словнїку значи нєжадана особа. Тот вираз ше хаснує у дипломатиї зоз специялизованим и правно дефинованим значеньом. То значи же дотичней особи забранєни уход до одредзеней жеми або оставанє у истей по одлуки влади тей жеми и же иста траци у тей жеми дипломатични имунитет. Процивносц од персона нон ґрата то персона ґрата. То любена особа, тота котра при предпоставених у милосци, визначна особа. == У дипломатиї == По члену 9 Бечскей конвенциї о дипломатичних одношеньох, держава приєму може у "каждей хвильки, без обовязки обгрунтовац свою одлуку" преглашиц гоч котрого члена дипломатичного персонала за персону нон ґрата. Нєжадана особа ше зоз тим преглашує за нєприлапююцу, и звичайно будзе оповолана до своєй матичней жеми. Кед нє будзе оповолана, держава приєму „може одбиц припознац дату особу як члена мисиї”. Институт персона нон ґрата ше медзи иншим хаснує за вируцованє дипломатох котри под сумню за шпиюнажу (активносци котри у нє у складзе зоз їх статусом), або як символични указатель нєзадовольства ( наприклад, италиянске вируцованє єгипетского першого секретара 1984. року). Взаїмни вируцованя у двох жемох ше случовали окреме под час Жимней войни, а нєдавно и медзи Зєдинєнима Державами и Венецуели. Догварка у Лозани 1923. року уключовала и список 150 нєжаданих особох у Турскей, котри бранєл уход до Турскей углавним за ґрупу службенїкох зоз Османского царства, як и за коло 100 други особи, док тот статус нє подзвигнути 1938. року. Курт Валдгайм, бивши ґенерални секретар ЗН и бивши предсидатель Австриї достал статус персона нон ґрата у велїх европских жемох, и у ЗАД, кед бул обтужени же знал за нацистични злодїйства под час Другей шветовей войни, а нє поробел нїч же би их зопар. == Нє-дипломатичне хаснованє == У нє-дипломатичним хаснованю, повесц за даєдну особу же є персона нон ґрата значи же тота особа одстранєна зоз даякей ґрупи, и же за тоту ґрупу фиґуративно нє постої. == Вонкашнї вязи == * [http://www.ediplomat.com/nd/glossary.htm eDiplomat.com: Глосар дипломатских израза] * [https://web.archive.org/web/20120910083434/http://untreaty.un.org/ilc/texts/instruments/english/conventions/9_1_1961.pdf Текст Бечке конвенције] - ПДФ oi4z6jfe63cbu5jqrj8eioklaqdptf5 0 352 3919 3918 2024-10-14T16:29:32Z Amire80 9 2 измене увезене 3918 wikitext text/x-wiki == Руснаци як тарґовци == Руснаци нє мали притоку ґу тарґовини. Требало вельо часу же би вони то и постали. То нє часц їх характера, їх поглядох, їх давен – давного становиска. Тримали Руснаци же заробиц и змогнуц ше треба лєм чесно, зоз роботу. И то по цени яку Пан припозна, яку вон одредзи. Медзи нашим жительством и з нашима людзми тарґовели странци, цо видно зоз податкох о попису жительства. У Бачкей перши тарґовци тиж странци, найчастейше Жидзи, алє познєйше попри нїх єст и Мадярох и Сербох. Перши тарґовец, Жид, у Керестуре зазначени 1764. року. У урбиялней таблїчки зоз 1769. року ше наводзи же Керестурци плаца таксу 12 форинти же маю тарґовцох и 12 форинти же медзи нїма жию Жидзи, и таксу 4 форинти же маю месарню. У Керестуре и у Коцуре 1828. року були по двоме тарґовци. У Руским Керестуре руски тарґовци и качмаре зявюю ше аж у остатнїх деценийох XIX стороча. Янко Чизмар (1851―1905), тарґовец оженєти зоз Йозефину Виделком (1851―1885), мали тройо дзеци. При тей першей Чизмаровей тарґовецкей и качмарскей фамелиї крев змишана, погляди и похопеня нє лєм руски пановали. Йозефа Виделком мац Илони, Душана и Еми нє була Рускиня алє Нємица зоз мишаней фамелиї. Тоти тройо Чизмарово дзеци иншак виховани од других звичайних керестурских землєдїлцох, висше су и образовани, погоре ше ноша, з интелектуалцами дружтвую и представяю гражданске пасмо. Вони и їх потомство зародок керестурским „руским” тарґовцом – дутяндїйошом и качмаром. Єден час, пред Першу шветову войну, медзи двома войнами и после Другей шветовей войни, мали 12 дутяни-предавальнї и вецей карчми у Керестуре, а єден потомок одходзи и до Кули, дзе трима два дутяни – єден у центру Кули, а други блїзко при желєзницкей станїци, бул познати тарґовец а окреме по тим же предавал бициґли на кредит.Од нього велї Керестурци и Билянци накупели бициґли, котри були праве у моди. Медзи Руснацами у Р. Керестуре жили и вецей жидовски фамелиї. Як цудзинци барз ше зложно медзи собу тримали и помагали. Углавним були маляре и тарґовци – дутяндїйоше и качмаре. На Циґлашоре жил и дутян тримал перше Шемберґер, потим Кравс маляр, а жена му дутянчик тримала и палєнку точела. Познати на гласу бул дутян Самуїла Вайса, у центру валала. У нїм було шицкого и платна и судзини и фарби. На Барищу бул Резаков дутян и карчма – Колб Иґнаца и Мариї. На Капитаньскей улїчки, на углє у Янка Жида, дзе була после Ткальня тиж бул дутян – Клайнов, Райтеров лєбо Фишеров. Жидовска предавальня була и на Маковским шоре прейґ оводи на самим углє. У Другей шветовей войни Жидзи однєшени до роботних бриґадох и лаґрох до Мадярскей и Нємецкей и лєм даєдни ше врацели. Їх обисца хасновала держава, були у нїх предавальнї, подприємства, дружтвени лєбо културни установи. Од коло 1870. року, у Керестуре була позната Силадьова – Приклєтова карчма и перших дзешецрочох ХХ стороча Колєсарова и Панска, Миколова Павловичова карчма. Силадьова була на окраїску тедишнього Керестура, на Маковским шоре при Резаковей улїчки. З тоту карчму у вязи и єдно забойство. Колєсарова карчма на Вельким шоре запаметана пре картанє и препаданє капиталох, а Панска пре першу струю у валалє, ґрамофон, радио, младежски танци и отримованє балох. == Карчми и дутяни медзи двома войнами == Аж после 1930. року, векшей либерализациї у дружтве и векшей приватней инициятиви ушлїдзує и векше занїманє Руснацох зоз тарґовину и погосцительством. Будую ше векши обєкти: дутяни,карчми и сали за танєц. У карчмох – салох ше отримую танци за младеж, свадзби, а у центру валала у салох бали, рочни сходи – схадзки. Позната Панска карчма , Осифкова, Илкова и Бадаркова на Циґлашоре, Штранґаркова на Вельким шоре, Бруґощикова, Мироньова Павловичова, Миколова Папуґова, месарова и дзе тераз Огньогасци на Маковским шоре при церкви и Бобикова на Вепровацкей драги. Попри тих велїх карчмох, менши дутяни з карчмами було и на окраїскох валала – Иля Мицова малана Вельким шоре спрам Лалитю, ДюраДжуня – Андич на Ґаравцу, Владо Няради – Дзвонарка на Збегньове, медзи Ґизовим и Чорбовим дутяном, Чорбов дутян на углє Збегньова и Канюховей улїчки. Єден час на Новим шоре бул Ежденцийов и Штефанов Надьов – Митьов дутян, а на Вельким шоре прейґ Штранґарковей карчми Чаканов Дутян. Цалком под беґельом, при Буджацким мосце була Будинского карчма. Пред саму Другу шветову войну, на концу Велького шора спрам Кули карчму з вельку салу отворел Михал Джуджар. У блїзшим центру валала були и два специялизовани тарґовини: Дионизей Пап-Папянка мал желєзарню, а Штефан Няради-Дзвонарка предавальню текстила. Понеже Ш. Няради бул виучени скравец, а мал и скравецку роботню з майстрами и калфами, хто у його предавальнї купел штоф, у роботнї му задармо ушити шмати. Дутяни и предавальнї у Керестуре 1935. року було 21, а карчми и карчмарох було 15. == Литература == *Мирон Жирош, ''БАЧВАНСКО-СРИМСКИ РУСНАЦИ ДОМА И У ШВЕЦЕ 1745–2001'', IV TOM (2004), боки 284―291. == Вонкашнї вязи == * [https://www.youtube.com/watch?v=tC9D_sNy8ZE Карчма на штред Керестура], автор Славко Винаї, ютˈюб канал маковчань tek8c45qijzthfnuj1lzbdbt158nmph 0 353 3941 3940 2024-10-14T16:29:33Z Amire80 9 21 измена увезена 3940 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Петро Кузмяк</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Petro Kuzmjak 2.jpg|center|thumb]] |- |'''Народзени''' |1816. Фольварк, нєшка Страняни |- |'''Умар''' |13. януара 1900. |- |'''Державянство''' |Австро-Угорске |- |'''Язик творох''' |Русински |- |'''Школа''' |Подолинка, Дебрецин и Ужгород |- |'''Период твореня''' |1845—1892. |- |'''Жанри''' |образованє,  литература |- |'''Поховани''' |Руски Керестур |} '''Петро Кузмяк''' (*1816—†13. януар 1900) бул перши школовани дзияко-учитель у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]], чийо школяре постали ношителє националного препороду Руснацох на южнославянских просторох.   == Биоґрафия == Петро Кузмяк ше народзел у валалє Фольварк (нєшка Страняни, Словацка) 1816. року.<ref>[https://nar.org.rs/rue/petro-kuzm%d1%8fk/ Петро Кузмяк], Новинарска асоцияция Руснацох НАР, Нови Сад, 28. децембер 2018.</ref> Оцец му бул приучени дзияк, а у тим му помагал и син Петро, котри основну школу закончел у родним Фольварку а штредню у Подолинки и Дебрецину. Школованє предлужел у Ужгородзе, дзе здобул званє дзиякоучителя и писара. Попри педаґоґийних предметох вон нащивйовал и годзини хорского шпиваня. Першу службу достал у месце Шамброн, а од 1841. року осем роки бул учитель и новтаруш у Якубянох. == Служенє народу == Петро Кузмяк ше зоз фамелию приселєл у маю 1854. року до Керестура и ту 38 роки бул учитель и дзияк по конєц роботного вику (1892). Як школовани учитель вон ма заслуги же ше у школи у Керестуре у тим чаше подзвигує и педаґоґийни и  образовни ступень.[[Файл:Rk ucitelje33.jpg|alt=Рускокерестурски учителє и интелиґенция 1899. року|thumb|640x442px|''Стоя, з лїва:'' Хил, Тоби, Михайло Лїкар, Дафе, нєпознати, Михалї, Будински Янко (або Микола), Михайло Врабель ''Шедза:'' Арнолд, Петро Кузмяк, Андрий Лабош, парох, Никола Бадовинац, паноцец, Михайло Джуня]] Мал  дзешецеро дзеци а його син Александар Шандор Кузмяк бул тиж школовани учитель и робел у школи у Руским Керестуре од 1882. року. Жителє  Руского Керестура барз почитовали Петра Кузмяка бо воспитал вельо ґенерациї школярох. Велї з нїх постали високо образовани людзе, як цо то крижевски владика др Дионизий Няради, керестурски парох о. [[Михайло Мудри]], коцурски парох о. [[Дюра Биндас]], др [[Гавриїл Костельник]], о. Димитрий Надь, учителька Наталия Джуня, учителє [[Осиф Фа]], Михайло Няради, инженєр Дюра Пап, адвокат др Михал Гайнал и велї други, котри перше свойо знанє здобули од учителя Петра Кузмяка. Праве вони були тоти котри винєсли на своїх плєцох национални и културни препород Руснацох у Бачкей, Сриме и Славониї. Петро Кузмяк знал  даскельо язики: руско-славянски, латински, мадярски и нємецки а у шлєбодних хвилькох ше занїмал зоз русинску поезию. Вон бул перши познати  поета медзи Руснацами у Бачкей.  Познати його два  писнї: ''Прилєцела куковичка'' (Прилетѣла зозуленька) и ''Шпивай, жаворонку'' (Спѣвай жаворонку). == Почесц з боку народа == Mено Петра Кузмяка ноши керестурска школа, пред котру стої биста того учителя (автор Силвестер Макаї, коцурски наставнїк, маляр и скулптор). И єдна улїца у Руским Керестуре ноши його мено. Повойново виселєнци з Руского Керестура у Новим Орахове (при Бачкей Тополї) свойо културно-уметнїцке дружтво наволали КУД Петро Кузмяк. Петро Кузмяк умар 13. януара 1900. року у Руским Керестуре дзе є и поховани. == Литература == * Дюра Варґа, ''Петро Кузмяк, учитель, културни роботнїк, поет (1816-1900)'', ''Шветлосц,'' часопис за литературу, културу и дружтвени питаня, рок ХХІ, марец-април 1983, число 2, НВУ Руске слово, Нови Сад, 1983, б. 165-166. * 3. Надь: ''О Петрови Кузмякови'', ''Руски народни календар 1949,'' б. 145-147. * Янко Рамач: ''Школа у Руским Керестуре (1753-1918);'' видала Грекокатолїцка парохия св. Петра и Павла, Н. Сад, 1995. * Др Юлиян Тамаш: ''История рускей литератури;'' Завод за уџбенике и наставна средства, Београд, 1997, б. 571-572. * Дюра Латяк: ''Петро Кузмяк – керестурски шлїди и памятки на ньго;'' ''Шветлосц'' ч. 6/1991, б. 40-47 * Др Юлиян Тамаш: ''Петро Кузмяк (1816-1900)'' - Руски Керестур лїтопис и история (1745-1991); Месна заєднїца Руски Керестур, ''1992,'' б. 393 == Вонкашнї вязи == * М. А. Поливка: "[https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Kalendar-1933_compressed.pdf История народней школи у Руским Керетуре"] ''Руски календар 1933,'' б. 105-114. * М. А. Поливка: [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Kalendar-1934_compressed.pdf "История народней школи у Руским Керетуре"] ''Руски календар 1934,'' б. 138-150. * [https://petrokuzmjak.com/hto-bul-petro-kuzm%d1%8fk/ Хто бул Петро Кузмяк?] - Основна и штредня школа зоз домом школярох Петро Кузмяк, Руски Керестур (школски вебсайт). == Референци == oyyrrx8i3i1xs9n327fb46mvtzcrjqs 0 354 3956 3955 2024-10-14T16:29:34Z Amire80 9 14 измена увезено 3955 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Петро Ризнич Дядя</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Djadja_120721-2.jpg|border|center|thumb|Петро Ризнич Дядя]] |- |'''Народзени''' |28. априла 1890. |- |'''Умар''' |12. фебруара 1966. (76) |- |'''Державянство''' |русийске, югославянске |- |'''Язик творох''' |українски, руски |- |'''Школа''' |ґимназия у Бучачу |- |'''Универзитет''' |Медицински факултет Львов (8 семестри), абсолвент Правного факултета у Суботици |- |'''Период твореня''' |1907—1966. |- |'''Жанри''' |просвита, режия у театре, хореоґрафия, малярство |- |'''Поховани''' |на теметове у Вербаше |} '''Петро Ризнич Дядя''' (*28. април 1890—†12. фебруар 1966), найзначнєйши театрални дїяч при Руснацох у Бачкей и наставнїк у першей рускей ґимназиї у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. == Биоґрафия == Петро Ризнич ше народзел 28. априла 1890. року у фамелиї Ивана и Неонили Ризнич у месце Брацлав (Русийске царство). Його оцец Иван бул економ на єдним спахийским маєтку у Брацлаве. Петро бул найстарши спомедзи дзецох, мал ище шестри Ану и Марию и брата Ивана. Основну школу и ґимназию Петро Ризнич закончел у варощику Бучач. По законченю ґимназиї Петро Ризнич ше уписал на Медицински факултет у Львове, дзе закончел осем семестри. Под час студийох у Львове Ризнич закончел и шейсцмешачни курс уметнїцкей школи 1913 року. Од вчасней младосци Петрова скрита любов була театрална уметносц и шицко тото цо за ню було вязане (сценоґрафия, костимоґрафия, шминка итд.). Добре упознал живот и дїло Константина Станиславского, чию уметнїцку филозофию шлїдзел до конца свойого живота. Перша шветова война и револуцийни превреваня у царскей Русия 1917-1919. року Ризнича застали на боку меньшевикох. Як такого, зарабровали го билоґардийци, дзе як интелектуалєц мал шлєбодни статус и бул додзелєни за воєного посилного єдному официрови. Зоз таким статусом бул евакуовни зоз Криму, вєдно зоз билоґардийцами, и 1919. року сцигнул до Дубровнику. Зоз єдну ґрупу своїх колеґох емиґрантох застановел ше у [[Вербас|Вербаше]]. Петро Ризнич ше у Вербаше упознал зоз учительку Цецилию Шантову, винчали ше, основали фамелию и мали двойо дзеци, Надєжду и Павла. У Вербаше Петро Ризнич жил полни 25 роки. У медзичаше абсолвовал на Правним факултету у Суботици, а од 1945. по пензионованє 1958. року жил и робел у Руским Керестуре, дзе бул по потреби служби розпоредзени як член першого наставнїцкого колектива новооснованей рускей ґимназиї. Ту вон викладал росийски язик, мальованє и ручну роботу, а шлєбодни час пошвецел театралному аматеризму. У керестурскей ґимназиї бул єден з найоблюбенших педаґоґох и воспитачох. Ту вон зоз школярами у позашколскей активносци пририхтовал театрални представи. На його власне жаданє колеґове и театрални аматере го ословйовали зоз росийским назвиском „Дядя“, цо вец прилапели и старши школяре. [[Файл:Nastavnjici z gimnaziji.jpg|alt=Наставнїцки колектив у нїзшей ґимназиї у Руским Керестуре|thumb|536x536px|Наставнїцки колектив нїзшей ґимназиї у Руским Керестуре школского 1945/1946. року. Стоя: Елемир Папгаргаї, [[Йовґен  Планчак]], [[Йовґен Медєши]], [[Йоаким Яша Баков|Яков Яша Баков]], [[Евґений Джуня]], Стеван Ґера, Микола Гайнал, шедза у штредку: [[Дюра Дудаш]], Любица Медєши, Петро Ризнич, Радмила Рис, [[Мафтей Винай]], перши шор: Єлисавета Будински Рогаль, Єлена Хромиш,  Цецилия Ризнич, Аґафия  Афка Планчак и Єлена Чакан. ]] == Театрална дїялносц == Зoз тeaтрaлну дїялнoсцу шe Ризнич - як признaчeл у aвтoбиoгрaфиї - пoчaл зaнїмaц oд 1907. рoку. Тeди рeжирaл пeршу свoю прeдстaву ''Збoйнїки'' Ф. Шилeрa, a у нєй бaвeл и глaвну улoгу. Oд тeди шe нє прeстaвaл зaнїмaц з тeaтрoм. Як члeн КПД Прoсвитa у Гaличини oргaнизoвaл 280 дрaмски сeкциї пo вaлaлoх, чaстo пoд будним oкoм влaсцoх, кoтрим тaкa дїялнoсц вшe булa сумнївa. Пo приходу дo Вeрбaсу, Пeтрo Ризнич шe пeршe уключел дo рoбoти зoз сeрбскимa дилeтaнтaми, 1920. рoку; спoчaтку як тeхнїчни рукoвoдитeль у прeдстaви ''Джидo'', a пoтим прeбeрa нa сeбe вoдзeнє дрaмскeй сeкциї Сeрбскoгo шпивaцкoгo дружтвa. Зoз рускимa дилeтaнтaми пoчинa рoбиц aж шeйсц рoки пoзнєйшe, и тo пeршe у [[Коцур|Кoцурe]], гoч бивaл у Вeрбaшe, гoч прeд тим нa вeцeй зaвoди прoбoвaл oфoрмиц руску дилeтaнтску групу у Стaрим Вeрбaшe. Скoрeй як цo пoчaл рeжирaц при Руснaцoх, Ризнич у ''Руским кaлeндaрe зa 1923. рoк'' oбявeл тeaтрaлни фaлaт ''Нa синoкoсу'' кoтри, у ствaри, прeдстaвя йoгo зaпaмeтaну вeрзию тeaтрaлнoгo фaлaтa A. Суходoльскoгo ''Хмaрa'', пo думaню учитeля и дрaмскoгo дїячa Якимa Oлeярa. И Ризничoв други тeaтрaлни флaт ''Зaврaчaнe блaгo'', тиж прeдстaвя вeрзию В. Вaнчeнкa ''Зaпoрoзький скaрб''. Єдини Ризничoв фaлaт цo є йoгo oригинaлни, тo ''Фрaнтoвнїцa,'' єднoдїйкa вoдвильскoгo типу, яки мeдзи двoмa швeтoвимa вoйнaми вивoдзeли дилeтaнтски групи скoрo пo шицких руских вaлaлoх (у дaєдних aж и пo вeцeй рaз, oд 1931, тa пo 1941. рoк). Пeтрo Ризнич Дядя вeльo знaчнєйши як рeжисeр и тeaтрaлни пeдaгoг при Руснaцoх у Бaчкeй. Як змe уж спoмли, як рeжисeр шe пeрширaз зявює у Кoцурe, дзe пoстaвeл нa сцeну свoй тeaтрaлни фaлaт ''Зaврaчaнe блaгo''. Прeмиєрa булa 28. aвгустa 1926. рoку. Дзeкуюци пoзнaнству зoз тeдишнїм кoцурским пaрoхом o. [[Дюра Биндас|Дюрoм Биндaсoм]], кoтри бул рeдaктoр ''Рускoгo кaлeндaрa'' и пoдпрeдсидaтeль [[Руске народне просвитне дружтво|Рускoгo нaрoднoгo прoсвитнoгo дружтвa]], Ризнич 25. aвгустa 1929. рoку, у рaмикoх прeслaви дзeшeцрoчнїци РНПД, зoз кeрeстурскимa дилeтaнтaми и члeнми Сoюзу руских шкoлярoх, пoстaвeл нa сцeну и вивeдoл Кoстeльникoву дрaму ''Єфтaйoвa дзивкa'' у Руским Кeрeстурe. Ризнич зaш лєм нє прeстaл рoбиц и зoз кoцурскимa дилeтaнтaми. Нa Кирбaй 1930. рoку, зoз кoцурскимa шкoлярaми и студeнтaми вивeдoл свoй фaлaт ''Нa синoкoсу'', a 9. януaрa 1934. рoку, єднoдїйку ''Фрaнтoвнїцa''. Мeдзитим, вoн oцeнєл жe и Руснaци у Стaрим Вeрбaшe мoжу мaц свoю дилeтaнтску групу, тa 1933. рoку, у рaмикoх тeди oснoвaнoгo Шпивaцкoгo дружтвa при Грeкoкaтoлїцкeй пaрoхиї у Стaрим Вeрбaшe, oснoвaл дилeтaнтску групу пoд нaзву Рускa дрaмa. Вoн oд сaмoгo пoчaтку як шe упoзнaл зoз Руснaцaми у Бaчкeй мaл зaдумку oснoвaц єдeн путуюци тeaтeр кoтри би гoсцoвaл пo шицких мeстoх дзe жию Руснaци. З oглядoм жe жил у Вeрбaшe, зaдумoвaл жe би тo мoгoл буц и цeнтeр тeй Рускeй дрaми. Уж тaкoй 25. фeбруaрa 1933. рoку зoз стaрoвeрбaскимa рускимa дилeтaнтaми прeмиєрнo вивeдoл дрaму ''Дaй сeрцю нa вoлю, зaвeдe в нeвoлю'' М. Крoпивницкoгo. Дo вивoдзeня тoгo фaлaтa уключeл кoлo 50 дилeтaнтoх! Зoз Руску дрaму у Стaрим Вeрбaшe, Ризнич истoгo рoку у aприлу вивeдoл и тeaтрaлни фaлaт ''Бeзтaлaннa'' Тoбилeвичa; рoк пoзнєйшe (1934.) ''Свaтaння нa Гoнaчaривци'' Григoрия Квитки Oснoвянeнкa, и тo му булa и oстaтня прeдстaвa у Вeрбaшe пo 1945. рoк. Ризнич у свoєй aвтoбиoгрaфскeй признaчки, нaписaнeй 1958. рoку пoслe oдходу дo пeнзиї, нє нaвoдзи тoчни дaтумни вивoдзeня тeaтрaлних фaлaтoх у йoгo рeжиї, тa нє нaвoдзи aж aнї шицки тeaтрaлни фaлaти. Мeдзитим, нaвoдзи жe свoю рoбoту прeширeл нa Нaдaль, Сeнту и [[Кула|Кулу]]. Нє чудo вeц жe ''Сoмбoрскe нoвинe'' 1958. рoку, з нaгoди Ризничoвoгo oдходу дo пeнзиї, мeдзи иншим, нaписaли и тoтo: “Ризнич oснoвaл вeлї тeaтри у Бaчкeй, мeдзи кoтримa тeaтeр у Кули, Кoцурe, Вeрбaшe, Руским Кeрeстурe и други. Oд Бeчeя пo Сoмбoр шицки гo пoзнaю. Цaлa Бaчкa йoгo тeрeн.” A 1963. рoку ''Пoлитикa'' o Ризничoви признaчує: “Вoн пририхтaл вeцeй як 500 тeaтрaлни прeдстaви прeз кoтри прeшли трирaз вeцeй глумци aмaтeрe - сeлянє, рoбoтнїки и интeлeктуaлци - Сeрби, Мядярe, Руснaци, Укрaїнци, Чaрнoгoрци и припaднїки других нaциoнaлнoсцoх кoтри шe ищe мoжу стрeтнуц нa тим пoдручу.” Свoю тeaтрaлну дїялнoсц 1943. рoку Ризнич прeдлужує у Руским Кeрeстурe. Уж нa Крaчун, 7. януaрa 1944. рoку, прeмиєрнo вивoдзи тeaтрaлни фaлaт зoз шпивaньoм Михайлa Стaрицкoгo ''Oй, нe ходи Грицю''. Музични тoчки зoз глумцaми пририхтaл тeдишнї кeрeстурски свящeнїк o. [[Ириней Тимко]]. Вирoятнo нa Вeльку нoц истoгo рoку прeмиєрнo вивeдoл зoз кeрeстурскимa дилeтaнтaми и тeaтрaлни фaлaт зoз шпивaньoм Григoрия Квитки Oснoвянeнкa ''Свaтaння нa Гoнчaривци'' (Свaдзбa у Гoнчaрoвки). Пoслe oшлєбoдзeня нaшeй жeми спoд oкупaциї, Ризнич oд пoчaтку 1945. рoку рoби и нa тeaтрaлним плaнє. Пeршe кoлo сeбe пoзбeрaл прoсвитних рoбoтнїкoх, и уж 26. юния истoгo рoку прeмиєрнo вивoдзи свoю єднoдїйку ''Фрaнтoвнїцa'', у кoтрeй бaви и улoгу Слуги Янкa. Кед 1945. року основана [[Руска матка]], Ризнич у єй рамикох бул задлужени за унапредзенє театралного аматеризма. Отримовал кратши семинари за будуцих аматерских режисерох и ґлумцох зоз шицких руских местох. У Коцуре, Керестуре и Вербаше з рускима аматерами поставел на сцену 51 театрални фалат а источашнє на сербскей бешеди у Вербаше и Кули поставел значне число театралних фалатох и виховал цалу плеяду глумцох-аматерох. Петро Ризнич почасово робел и як хореоґраф народних танцох а у вецей случайох и балетских точкох. Вон оспособел 1175 ґлумцох-аматерох и танєчнїкох а робел и як хороводитель. Петро Ризнич у Руским Керестуре основал и бабкарски театер хтори после войни бул досц популарни медзи младшима школярами. Oд 1945. року тa aж пo 1958. рoк, вoн нaйглaвнєйши нoшитeль тeaтрaлнeй дїялнoсци у Руским Кeрeстурe, гoч шe рeжиї прилaпюю и други oсoби. Oд 1958. пo 1966. рoк рoби як рeжисeр у Aмaтeрским тeaтрe у Кули и у Вeрбaшe, aлє свoю тeaтрaлну кaриєру и живoт зaкoнчeл у Руским Кeрeстурe. Кoнцoм 1965. рoку, у рaмикoх кeрeстурскoгo Дoму култури зoз члeнaми Дрaмскeй сeкциї зaпoчaл пририхтoвaц дрaму Мaксимa Гoркoгo ''Нa дну''. Уж oбaчлївo хорoму, нє удaлo шe му тoту дрaму и дoкoнчиц. Чeкaюци жe би шe му глумци пoсходзeли нa пoстaвянє другeй дїї, кoтру oхабeл нa oстaтку як нaйлєгчeйшу, нєспoдзивaнo зaмлєл и вeцeй нє пришoл гу сeбe. Збулo шe тo 11. фeбруaрa 1966. рoку, кeд є oдвeжeни дo вeрбaскoгo шпитaлю, aлє рaтунку нє булo. Петро Ризнич умaр 12 фeбруaрa нaд рaнoм. Пoховaни є нa вeрбaским тeмeтoвe. Oд 1969. рoку, йoму нa чeсц, кaжди рoк шe у Руским Кeрeстурe oтримує Дрaмски мeмoриял наволани з меном Петро Ризнич Дядя. Таке исте мено ноши и Руски народни театер у Руским Керестуре. == Ризнич як маляр-аматер == Як уж поведзене, Петро Ризнич у першей рускей ґимназиї у Руским Керестуре, окрем русийского язика, преподавал и рисованє, а за потреби театру обдумовал сценоґрафиї, костими, мальовал кулиси. Окрем пейзажох, Ризнич мальовал и портрети, мертву природу, алє и мотиви на духовни теми. Даскельо його подобово роботи ше находза и на иконостасу у грекокатолїцкей церкви у Вербаше. Петра Ризнича Дядю инспировал найбаржей його родзени край. Часто мальовал мотиви и зоз погляднїцох котри му з України посилали його шестри. На його творчосц найбаржей уплївовал визначни русийски пейзажиста Шишкин. Заступени є як маляр-аматер у Моноґрафиї ''Подобова творчосц Руснацох'' зоз малюнком ''Фазани у лєше'', олєй на платну, Нови Сад, 2003, б. 106. ХРОНОЛОҐИЙНИ ПРЕГЛЯД ТЕАТРАЛНИХ ФАЛАТОХ КОТРИ РЕЖИРАЛ ПЕТРО РИЗНИЧ У КОЦУРЕ, РУСКИМ КЕРЕСТУРЕ И ВЕРБАШЕ {| class="wikitable" |+ !Aвтoр !Нaслoв фaлaтa !Рoк !Мeстo |- |П. Ризнич |ЗАВРАЧАНЕ БЛАГО |1926 |Кoцур |- |Г. Кoстeльник |ЄФТАЙОВА ДЗИВКА |1929 |Р. Кeрeстур |- |П. Ризнич |НА СИНОКОСУ |1930 |Кoцур |- |М. Крoпивницки |ДАЙ СЕРЦЮ НА ВОЛЮ ЗАВЕДЕ В НЕВОЛЮ |1933 |Вeрбaс |- |И. Тoбилeвич |БЕЗТАЛАННА |1933 |" |- |Г. К. Oснoвянeнкo |СВАТАННЯ НА ГОНЧАРИВЦИ |1934 |" |- |М. Стaрицки |OЙ, НЕ ХОДИ, ГРИЦЮ |1944 |Р. Кeрeстур |- |Г. К. Oснoвянeнкo |СВАТАННЯ НА ГОНЧАРИВЦИ |1944 |" |- |П. Ризнич |ФРАНТОВНЇЦА |1945 |" |- | |ИСПРАВНИ ПОСИЛНИ |1945 |" |- | |БУВАЛЬЩИНА (Було кедиш) |1946 |" |- |A. Л. Суходoльски |ХМАРА |1946 |" |- |М. В. Ґoгoль |МАЙСКА НОЦ |1946 |" |- |М. Стaрицки |ЯК КОВБАСА ТА ЧАРКА... |1947 |" |- |И. Кoтлярeвски |НАТАЛКА ПОЛТАВКА |1947 |" |- |Й. С. Пoпoвич |КИР ЯНЯ (Скупeндa) |1947 |" |- | |ҐОМБИЧКА |1948 |" |- |Б. Нушич |МУХА |1948 |" |- |Б. Нушич |НАШО ДЗЕЦИ |1948 |" |- | |У ЦАРСТВЕ ПОДЛЯКОХ |1948 |" |- |И. Тoбилeвич |БЕЗТАЛАННА |1949 |" |- |Ф. А. Кoстeнкo |РОБОТНЇЦИ |1949 |" |- | |У ЦАРСТВЕ ЛЄНЇВИХ |1949 |" |- | |ТОВАРИШЕ |1949 |" |- |К. Трифкoвич |ВИБЕРНА |1949 |" |- |А. Н. Oстрoвски |ЛЄС |1950 |" |- | |ХИЖОЧКА У ПОЛЮ |1950 |" |- |A. П. Чeхов |ПИТАЧ |1950 |" |- |A. П. Чeхов |МЕДВЕДЗ |1950 |" |- |Й. С. Пoпoвич |ЖЕНЇДБА И ОДАВАНКА |1951 |" |- | |ДОБРИ ТОВАРИШЕ |1951 |" |- |Б. Нушич |OБИЧНИ ЧЛОВЕК |1951 |" |- |A. П. Чeхов |КАРЧМА НА ГЛАВНЕЙ ДРАГИ |1951 |" |- |Б. Нушич |ШВЕТ |1951 |" |- |И. Кoтлярeвски |НАТАЛКА ПОЛТАВКА |1951 |" |- |К. Вaнчeнкo |ЗАВРАЧАНЕ БЛАГО |1952 |" |- |И. Тoбилeвич |МАРТИН БОРУЛЯ |1952 |" |- |И. Тoбилeвич |СУЄТА |1952 |" |- |М. В. Ґoгoль |МАЙСКА НОЦ |1953 |" |- |М. Крoпивницки |ДАЙ СЕРЦЮ НА ВОЛЮ... |1953 |" |- |E. М. Кoчиш |ВОНА НЄВИНОВАТА |1954 |" |- |Д. Дoбричaнин |ЗАЄДНЇЦКИ КВАРТЕЛЬ |1955 |" |- |Б. Нушич |ОЖАЛОСЦЕНА ФАМИЛИЯ |1957 |" |- | |ШНЇГОЧКА И 7 ПАТУЛЬКИ |1957 |" |- | |ЗЛАТНА РИБКА |1957 |" |- |Д. Дoбричaнин |ЗАЄДНЇЦКИ КВАРТЕЛЬ |1958 |" |- |М. Пoпoвич |НАШО СЕЛЯНЄ |1958 |" |- |С. Кoлaр |НАД СВОЇМ ЦЕЛОМ ПАН |1959 |" |- |A. Л. Суходoльски |ХМАРА |1965 |" |- |М. Крoпивницки |НЕВОЛЬНИК |1965 |" |- |М. Гoрки |НА ДНУ |1966 |" |} == Литература == * Дюра Латяк: ''Театрални живот Руснацох І часц'', Театрални музей Войводини и НВУ Руске слово, 2008, б. 282-290.. * ''Трицец драмски меморияли Петра Ризнича Дядї (1969-1998)'', хронолоґия; видал Дом култури Руски Керестур, 1998, статя Дюри Папгаргаї: „Жил за театер“, б. 5-32. * ''Шветлосц'' ч. 4/1990, б. 515-549. * Дюра Латяк: ''Двацецпейц роки АРТ–РНТ Дядя (1970-1995)'', Нови Сад, 1995, б. 7-34. * Дюра Латяк: ''50 роки Драмского меморияля Петра Ризнича Дядї'', „Петро Ризнич Дядя (1890-1966)“, б. 181-185. * ''Подобова творчосц Руснацох'', моноґрафия, нотатка "Петро Ризнич Дядя, подобови уметнїк, педаґоґ", Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 2003, бок 106 * Павло Роберт Маґочій: „Різнич-Дядя Петро“ //''Енциклопедія історії та культури карпатських русинів''. Укладачі Маґочій П. Р., Поп І. — Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. ISBN 978-966-387-044-1 укр. Сс. 631–632. * Тамаш, др Юлиян, "Петро Ризнич Дядя (1890-1966)", ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991),'' Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок 402. == Вонкашнї вязи == * Петро Ризнич:[https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Ruski-kalendar-1923_compressed.pdf ''На синокосу''], ''Руски календар за южно-славяньских Русинох, 1923'', Руске народне просвитне дружтво, Руски Керестур, б. 142-154. * [https://rntdjadja.com/%d1%85%d1%82%d0%be-%d0%b1%d1%83%d0%bb-%d0%b4%d1%8f%d0%b4%d1%8f/ Хто бул Дядя] - вебсайт Руски народни театер Петро Ризнич Дядя, Руски Керестур * [https://www.youtube.com/watch?v=LClIkL8x79Q Петро Ризнич Дядя (1890 – 1966)], ТВ Войводина, авторка Олґа Карлаварис, 2010. * [https://www.youtube.com/watch?v=h1n2LCng21A&t=708s ''Хто бул Петро Ризнич Дядя?''], ТВ Войводина, автор Славко Винаї, май 2018. *[https://www.ruskeslovo.com/по-кореньох-ю-мож-познац/ ''По кореньох ю мож познац''] (памятки Зинаиди Будински, Ризничовей унуки). ''Руске слово'', 27. марец, 2019. *[https://nar.org.rs/rue/petro-riznic-dяdя/ Петро Ризнич Дядя], Новинарска Асоцияция Руснацох, децембер 28, 2017. *[http://www.rtv.rs/rsn/войводина/пред-48-роками-умар-петро-ризнич-дядя_461273.html Пред 48 роками умар Петро Ризнич Дядя], РТ Войводина, жридло Рутенпрес. 12. фебруар 2014. *[https://www.wikiwand.com/rue/%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%A0%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D1%87_%D0%94%D1%8F%D0%B4%D1%8F Петро Ризнич Дядя] *[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D1%87,_%D0%9F%D1%91%D1%82%D1%80_%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Ризнич, Пётр Иванович], Википедия на русийским язику, 23 июля 2021 *[https://www.facebook.com/Petar.Ivanovic.Riznic.Djadja/ Petar Ivanovič Riznič Đađa Пйотр Иванович Ризнич Дядя], бок на Фейсбуку пошвецени памятки на Петра Ризнича Дядю == Ґалерия == <gallery> File:Maturanti 1946 1947.jpg|Матуранти нїзшей ґимназиї у Руским Керестуре 1946/1947. Петро Ризнич Дядя шедзи штварти з лїва. File:Pетро Riznic Djadja i Havrijil Nadj.jpg|alt=Ґенерация матурантох 1947. року.|Ґенерация матурантох 1947. року. Петро Ризнич Дядя шедзи, пияти з лїва. File:Skolska uprava H Nadj P Riznic 1948 ns 1949.jpg|Наставнїцки колектив нїзшей ґимназиї у Руским Керестуре школского 1948/1949. року Стоя: Владимир Колєсар, Йовґен Медєши, Нада (Рамач) Нота, инж. Юлиян Малацко, Микола Гайнал, шедза: Петро Ризнич, Гавриїл Надь и др Мафтей Винай </gallery> 6rli0hao7jv4tn199o7cbrfou3mcz92 0 355 3975 3974 2024-10-14T16:29:35Z Amire80 9 18 измена увезено 3974 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Петро Файфрич</big> |- | colspan="2" | [[Файл:Petar Fajfrič.jpg|alt=Петро Файфрич|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |15. фебруара 1942. року у Беркасове |- |'''Умар''' |11. марца 2021. року (79) у Шабцу |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Школа''' |Штредня польопривредна школа, Шабaц |- |'''Универзитет''' |Польопривредни факултет, Земун |- |'''Период твореня''' |1965—2012. |- |'''Жанри''' |спортиста, тренер |- |'''Спорт''' |Рукомет |- |'''Репрезентация''' |Югославия |- |'''Медалї''' |Олимпийски бависка 1972. Минхен, златна медаля Шветово першенство 1970. Французка, бронзова медаля Шветово першенство 1974. Восточна Нємецка, бронзова медаля |- |'''Поховани''' |у Шабцу |- |'''Припознаня''' |числени припознаня од Рукометного союзу Сербиї и Войводини, 2017. року достал припознанє за животне дїло Спортского союзу Шабцу 2020. року достал ключ городу и постал почесни граждан Шабца |} '''Петро Файфрич''' (*15. фебруар 1942—†11. марца 2021), вершински рукометаш, репрезентативец Югославиї, тренер и спортски роботнїк. == Биоґрафия == Петро Файфрич народзени 15. фебруара 1942. року у Беркасове, основну школу закончел у Шидзе, а штредню Польопривредну школу у Шабцу. Рукомет почал бавиц як дванацрочни школяр. После законченей штреднєй школи уписал Польопривредни факултет у Земуну дзе бавел за РК Младосц. Пошвидко постава стаємни член екипи РК Червена гвизда зоз Беоґраду, а потим и РК Динамо зоз Панчева. Рукомет го далєй одведол до леґендарней екипи РК Червинка хтора на чолє зоз тренером Владом Штенцлом 1969. року освоєла титулу клубского шампиона Югославиї. У сезони 1969/70. року тота екипа сцигла по полуфинални стретнуца у змаганю КУП-а европских шампионох. Од 1973. року бави за леґендарну екипу РК Металопластика хтора, лєм после єдного рока як Петро почал бавиц за екипу, постала член Першей союзней рукометней лиґи Югославиї. За репрезентацию Югославиї одбавел 79 стретнуца и освоєл златну медалю на Олимпийских бавискох у Минхену 1972. року,<ref>[http://www.strategija.org/olimpijska-zlata-dominacija-rukometasa-u-minhenu/ Olimpijska zlata: Dominacija rukometaša u Minhenu] </ref><ref>[https://www.olympedia.org/athletes/33061 Petar Fajfrić, biographical information]</ref> а окрем того освоєл бронзово медалї на Шветовим першенстве у рукомету 1970. року у Французкей<ref>[https://www.glaspodrinja.rs/vesti/17117/adut-za-zlato-iz-senke/ ADUT ZA ZLATO IZ SENKE]</ref> и у Восточней Нємецкей 1974. року. По законченю бавяцкей кариєри остал вирни рукомету и як тренер и спортски роботнїк дал вельке доприношенє у роботи РК Металопластика и РК Медицинар.<ref>[https://www.rts.rs/page/radio/ci/story/27/radio-beograd-1/1726480/sportski-spomenar.html Спортски споменар, Петар Фајфрић]</ref> У рукометним швеце останє запаметани як вершински професионалєц, майстор рукомету у одбрани, алє и як иноватор бо до рукомету унєсол вецей нови елементи. Петро Файфрич и його супруга Милка мали у малженстве двойо дзеци, дзивку Сандру и сина Зорана на хторих пренєсли любов ґу рукомету. У своїм фаху, робел як дипломовани инженєр аґрономиї у польопривредней служби општини Шабац, Петро Файфрич бул з боку колеґох и дїловни партнере почитовани як добри фаховец и, насампредз, як чловек благей природи, скромни и порихтани дац потримовку и помоц каждому. За свойо успишне спортске и професийне анґажованє достал числени припознаня од Рукометного союзу Сербиї и Войводини, 2017. року достал припознанє за животне дїло Спортского союзу Шабцу, а 2020. року достал ключ городу и постал почесни граждан Шабца.<ref>[https://www.glaspodrinja.rs/cir/vesti/16925/sabac-drugaciji-od-drugih/ Шабац – другачији од других]</ref> Петро Файфрич умар 11. марца 2021. року.<ref>[https://www.b92.net/sport/rukomet/vesti.php?yyyy=2021&mm=03&dd=11&nav_id=1825081 Preminula legenda srpskog rukometa]</ref> Поховани є у Шабцу. == Литература == * ''ЧЛОВЕК ХТОРОМУ РУКОМЕТ У КРЕВИ (Петро Файфрич)'' - ''МАК'' ч. 5, рок 14, май 1985, б. 20-21, 24 == Вонкашнї вязи == * [https://web.archive.org/web/20210418134624/https://arhiva.srbija-info.gov.rs/vesti/2000-09/14/21403.html Rukometaši na olimpijskoj sceni posle 12 godina] 14. septembar 2000. * [https://www.youtube.com/watch?v=2raF7fbXIAE MEDALJE ZAUVEK:]PETAR FAJFRIĆ RUKOMET JUGOSLAVIJA * [https://www.rts.rs/page/sport/ci/story/130/rukomet/4290158/in-memoriam-petar-fajfric.html Преминуо легендарни рукометаш Петар Фајфрић] RTS * [https://en.wikipedia.org/wiki/Petar_Fajfri%C4%87, Petar Fajfrić], Doma-w, 9. авґуст 2007, Википедия на анґийским язику * [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%82%D0%B0%D1%80_%D0%A4%D0%B0%D1%98%D1%84%D1%80%D0%B8%D1%9B Петар Фајфрић], Soundwaweserb, 7. октобер 2020, Википедия на сербским язику * [https://www.youtube.com/watch?v=2raF7fbXIAE MEDALJE ZAUVEK PETAR FAJFRIĆ, RUKOMET, JUGOSLAVIJA], kanala Dragan Stanić STANKE, YouTube, 18. jul, 2017. == Референци == 18nj4q344zf59j7xdu0fp4vu73wt6n3 0 356 3980 3979 2024-10-14T16:29:35Z Amire80 9 4 измене увезене 3979 wikitext text/x-wiki [[Файл:Two piece pajamas.jpg|right|thumb|Традиционална пижама|367x367px]][[Файл:Modna revija v okviru 1. sejma konfekcije na razstavišču Mariborskega tedna 1961 (4).jpg|right|thumb|252x252px|Дзецински пижами, модна ревия у Марибору 1976. року]]'''Пижама''' часц [[Облєчиво|облєчива]] хтору ше хаснує на спанє. Подобна назва єст при велїх язикох, прето же слово ''пижама'' персийского походзеня: „''pai''” означує ногу, а „''jama''” означує облєчиво. == История == Пижами, як облєчиво на спанє, у Европи ше почало хасновац аж од 1870. року, понеже су зоз Индиї принєшєни ище на початку 17. вику. Випатра же Портуґалци скорей од Европянох дознали за пижами, кед припутовали ґу заходним побрежйом сиверней Индиї. У запису зоз 1610. року Портуґалци описовали облєчиво хорих у шпиталю у Ґои, а то були ценши панталони и кошуля. Анґлийци хтори пребували у Индиї после двох викох и сами прилапели ношенє пижами, а тото ше дознава зоз запису од 1828. року: у нїм спомнути визначни анґлийски пан хтори любел ношиц пижаму. == Материял и дизайн == Пижаму ше шиє з природного мегкого материялу як цо то памук и гадваб, зоз штучного материялу, як цо то полиестер и зоз мишаних материялох (природних и штучних), як цо то сатен. Понеже ше хаснує на спанє, пижама би требала буц приємна и широка. Скорей ше хлопски пижами шило зоз фланелу (найлєпши памук) зоз вертикалнима смугами, а женски були блядих фарбох зоз дезеном квеца. Нєшка нєт правила коло цифри або мустри, аж нєт анї правила коло того же кеди ше пижаму ноши. Китайки до предавальнї ходза найчастейше у пижами. Нєшка модни креаторе препоручую пижаму як обовязни модни деталь по доме, а вшелїяк актуална и такволана „забава у пижамох”. == Технолоґия == Найновши технїчни посцигнуца то „дермасилк” пижами зоз гадвабну закривку за главу, хтори реґулую тїлесну температуру, алє и защицую од бактерийох и алерґиї. Нєдостаток єдино же су драги и нєт их вельо на тарґовищу. == Вонкашнї вязи == * [https://www.manor.rs/manor-pidzama-za-slatke-snove-i-besane-noci/ Пижама за лєгки сон] ''manor.rs'' f8maec12zr8mexcrygpgppodgxgbj9h 0 357 3986 3985 2024-10-14T16:29:35Z Amire80 9 5 измена увезено 3985 wikitext text/x-wiki == Пипец == '''Пипец''' – (всл. pipec, слц. pípec и pípet', поль. pypeć, чес. típec, чес.мор. pipec) – 1. першобутне значенє «хорота язика при дробизґу: грубе пасмо, скорка на язику. Тото значенє у нашим язику забуте; 2. прен. «пипец» на язику чловека хтори шири клевети або плєтки. Слово ше зачувало лєм у виразох: вишло му на пипец – було му по ґаґор, поверх глави; пипец му вирошнє, пипец му вирос – кед ше дахто нє може стримац, алє муши повесц. == Литература == * ''Словнїк руского народного язика II, О – Я,'' Нови Сад 2017, б. 151 * Kubániová, Terézia, ''Krátky slovník nárečia slovenského, Abo jak še dakedi u Keresture hutorilo'', Obec Zemplínska Teplica 2013,<br /> == Вонкашнї вязи == * [https://sr.wiktionary.org/wiki/%D1%86%D0%B8%D0%B3%D0%B0%D1%80%D1%88%D0%BF%D0%B8%D1%86 Циґаршпиц,] Викисловнїк, sr.wiktionary.org j7o4xmhcqr8fi69x7n8ff0zeqihkb98 0 358 4002 4001 2024-10-14T16:29:36Z Amire80 9 15 измена увезено 4001 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Пипинє</big> |- | colspan="2" |[[Файл:20130528Papaver_rhoeas02.jpg|300px]] |- |'''Царство''' |Plantae |- |'''Дивизия''' |Magnoliophyta |- |'''Класа''' |Magnoliopsida |- |'''Шор''' |Papaverales |- |'''Фамелия''' |Papaveraceae |- |'''Род''' |Papaver |- |'''Файта''' |P. rhoeas |- ! colspan="2" |Биномне мено |- | colspan="2" |<div style="text-align: center;">Papaver rhoeas [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BB_%D1%84%D0%BE%D0%BD_%D0%9B%D0%B8%D0%BD%D0%B5 L.] |} == Опис == '''Пипинє''' (дзиви мак) або лат. ''Papaver rhoeas'' то єднорочна, ридше дворочна лїсцаста рошлїна зоз фамелиї макох (''Papaveraceae''). Стеблочка вертикални, єдноставни або слабо розконарени и прекрити зоз мохотками, а лїсца вайцасти, шивожелєни и прекрити зоз вистирченима, оштрима мохотками. Квитки вельки (пречнїк до 10 cm), обачлїви, на длугоких стебелкох на долу нагнути, цмочервени, блядочервени або ридше билей фарби. Венчиково лїсточка єст штири и барз су нїжни, ценки и часто су при сподку цмейши. Плод то главка лабдастей форми виполнєта зоз вельочисленим, дробним, белавошивим, нашеньом у форми пасулї. [[Файл:Papaver_rhoeas_-_K%C3%B6hler%E2%80%93s_Medizinal-Pflanzen-101.jpg|465x465px|thumb|Пипинє и його часци, квиток, прашнїки, нашенє и лїсце]] Кед є швижа тота рошлїна отровна, алє прето сухи квитки и дозрети нашеня, кед ше конзумую у нормалних количествох, нє можу почкодзиц. У себе ма безопасни алкалоиди за розлику од другей файти маку (''Papaver somniferum''), котри богати зоз морфином и другима опиюмскима алкалоидами. Попри алкалоидох у себе ма ище и червену фарбу, орґански кващнїни, горки субстанциї, танини, крохмаль, а найлїковитша материя у пипиню то сок котри ше находзи у квиткох. == Лїковити свойства == При сушеню венчикових лїсточкох (лєм тота часц квитка ше хаснує) нє треба их пребарз дотикац прето же теди траца свойо лїковити прикмети и меняю фарбу, односно побелавя. Од нїх ше правя сирупи и чаї, а хасную ше и за фарбенє вина, палєнки и других напойох. Нашеня ше, окрем за лїченє, хасную и як присмачки за посипованє по печиву и колачох котрим даваю приємни пах и смак. Главки ше обераю аж кед нашенє подполно дозрете. Пипинє ше хаснує углавним у народней медицини за лїченє хороти и почежкосци орґанох за диханє, жалудка и душевних хоротох. Чаї и сирупи на бази тей рошлїни змирюю кашель, помагаю при викашльованю, при прехлади и запалєню гарла, мандульох и плюцох, хронїчного бронхитиса и астми. Венчиково лїсточка злєпшую претровйованє, змирюю корчи и болї у жалудку, а вєдно зоз нашеньом су змирююци и помагаю при депресиї, неурози и нєспаню. == Литература == * Гостушки, Р: ''Лечење лековитим биљем'', Народна књига, Београд, 1979. * Грлић, Љ: ''Енциклопедија самониклог јестивог биља'', Аугуст Цесарец, Загреб, 1986. * Дјук, А, Џ: ''Зелена апотека'', ''Политика'', Београд, 2005. * Јанчић, Р: ''Лековите биљке са кључем за одређивање'', Научна књига, Београд, 1990. * Јанчић, Р: ''Ботаника фармацеутика'', Службени лист СЦГ, Београд, 2004. * Јанчић, Р: ''Сто наших најпознатијих лековитих биљака'', Научна књига, Београд, 1988. * Којић, М, Стаменковић, В, Јовановић, Д: ''Лековите биљке југоисточне Србије'', ЗУНС, Београд 1998. * Лакушић, Д: ''Водич кроз флору националног парка Копаоник'', ЈП Национални парк Копаоник, Копаоник, 1995. * Марин, П, Татић, Б: ''Етимолошки речник'', ННК Интернационал, Београд, 2004. * Миндел, Е: ''Витаминска библија'', ФаМилет, 1997. * Мишић Љ, Лакушић Р: ''Ливадске биљке'', ЗУНС Сарајево, ЗУНС Београд, ИП ''Свјетлост'', 1990 * Стаменковић, В: ''Наше нешкодљиве лековите биљке'', Тренд, Лесковац * Туцаков, Ј: ''Лечење биљем'', Рад, Београд, 1984. == Вонкашнї вязи == * [https://web.archive.org/web/20070605213203/http://www.maltawildplants.com/PAPV/Papaver_rhoeas.html Comprehensive profile for ''Papaver rhoeas''] зоз вебсайту pjhzw998vh14w02thj39hlsecncil3s 0 359 4012 4011 2024-10-14T16:29:37Z Amire80 9 9 измена увезено 4011 wikitext text/x-wiki [[Файл:Mi%C5%A1tikala_%C4%8Dibuk%2C_XX_vek.jpg|altПипосар з ХХ вику|thumb|289x289px|Пипосар з ХХ вику]] '''Пипосар''' (од мадяр. pipaszár – pipa „пипкаˮ + szár „ручка пипкиˮ, всл. pipasar – исте, серб. чибук, камиш) - старински прибор за куренє: длугоки циґаршпиц, релативно длугока дзирава цива за пипку. Пара з пипосару найчастейше у рангу 1,2 до 1,5 метери. У народзе ше гвари кед ше дакому сце загрожиц же – будзеш ти гризц пипосар, або: гриже вон тераз пипосар – нервозни є, секира ше. ==Литература== * ''Словнїк руского народного язика , О – Я,'' Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017, б.151 * Kubániová, Terézia. ''Keresturski pripovidki,'' Obec Zemplínska Teplica 2013, б. 184 * Вујаклија, Милан (1937). ''Лексикон страних речи и израза.'' Београд: Геца Кон. стр. 1286. ==Вонкашнї вязи== * [https://znacenje.net/rec/kamis/ kamiš] - značenje * [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%A7%D0%B8%D0%B1%D1%83%D0%BA Чибук]. Википедија на српском језику, 18. октобар 2013. ozk62mfxdrvsdqspvajr1oqtxvnez9f 0 360 4017 4016 2024-10-14T16:29:37Z Amire80 9 4 измене увезене 4016 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ !<big>Литература</big> |- |[[Файл:Liji2_no_bg.png|250px]] <div style="text-align: center;"> '''Главни форми''' Роман • Поезия • Драма • Приповедка • [[Новела]] '''Жанри''' Комедия • Траґедия • Траґикомедия • Драма • Сатира • Еп • Лирика • Детективски • Криминалистични • Историйни • Витязки • Романса • Еротични • Ґотски • Роман страху • Тривиялна литература • Безсмисловосц '''Медиї''' Перформанс (Фалат) • Кнїжка • Саґа '''Технїки''' Проза • Поезия '''История и списки''' История (модерна) Кнїжки • Писателє • Литературни награди '''Розправи''' Критика • Теория • Социолоґия • Часопис |} [[Файл:ErnestHemingway.jpg|alt=Фотоґрафия познатого америцкого писателя Ернеста Геминґвея зоз 1939. року як пише на писацей машинки|left|thumb|275x275px|Фотоґрафия познатого америцкого писателя Ернеста Геминґвея зоз 1939. року як пише на писацей машинки]] '''Писатель''' (жен. род: писателька) то особа хтора ше занїма зоз писаньом литератури. Под тим ше, значи, подрозумює кажде дїло хторе мож ураховац до библиоґрафиї одредзеней особи, а же би конкретна особа була автор того дїла. Поняце ше часто хаснує як синоним за поняце литерата (кнїжовнїк) гоч тоти два поняца у принципе маю розличне значенє. Литерата то особа хтора пише уметнїцку, ''красну'' литературу, белетристику. Вон пише нєнауково литературни форми, углваним романи и приповедки, покля писатель то автор було якого писаного дїла. Вон насиґурно писатель, алє, кед же нє пише поезию, вец писатель нє литерата (кнїжовнїк). Литерата то особа зоз баржей богату фантазию. Сучасна теория литератури за шицки тоти назви: уметнїцка и красна литература, поезия, писательство хаснує лєм єден темин - литература, з чим означує же ше бешедує о назви творчей язичней дїялносци окремней файти. == Образованє == Нєт прецизно дефинованого конара образованя у рамикох хторого би чловек могол постац литерата. Даєдни особи пишу литературни дїла без даякого окремного рихтаня, други студираю на универзитетох або академийох або нащивюю курси за творче писанє а велї читаю кнїжки и так ше пририхтую буц литерати (кнїжовнїки). == Литература == *Николић, Љиљана; Милић, Босиљка (2011). ''Читанка 1.'' ЗУНС. б. 13. ISBN 978-86-17-17522-9. mocj9ke6wl7lqhrs5c1duulhmk5chq5 0 361 4024 4023 2024-10-14T16:29:37Z Amire80 9 6 измена увезено 4023 wikitext text/x-wiki [[Файл:Pluh_za_oranje_i_orcik_Salas_03082024.jpg|alt=Pluh_za_oranje_i_orcik_Salas_03082024|thumb|400x400px|Плуг за оранє]] '''Плуг''' (общеславянске слово, праслав. рlugъ) то орудиє за основни обробок жеми. Цагали го роботни животинї як цо конї або воли, а у нєшкайшим чаше ше хаснує трактори. Плуги були правени з древа, желєза, або челїчних рамох з притвердзеним желєзком за резанє и преврацанє жеми. Плуг представя єден з найвекших польопривредних пренаходкох у людскей историї. [[Файл:Dvorac_Dunđerski,_Kulpin,_62,_mašine.jpg|alt=Dvorac Dunđerski, Kulpin, 62, mašine|thumb|300x300px|Рижни плуги за оранє, музей у дворцу Дундєрски у Кулпину]] Примарни циль ораня преврациц верхнє пасмо жеми и так принєсц швижи поживни материї на поверхносц, загарнуц коровче и остатки предходних шацох, зоз чим ше оможлївює їх розкладанє. При прецагованю плуга през жем правя ше длугоки ярчки плодней жеми хтори ше волаю бразди. У сучасним хаснованю, оранїну ше звичайно зохабя же би ше осушела, а потим ше ю дерля скорей як ше почнє шац або садзиц. З ораньом и култивованьом ше гомоґенизує и меня верхнї 12 до 25 cm жеми. ==Историят плугох == Плуги спочатку були на людски погон. Тот процес постал вельо ефикаснєйши кед ше за тоту роботу почало хасновац животинї. Перши плуги на животиньски погон без сумнїву цагали воли, а познєйше у велїх обласцох конї. У индустриялизованих жемох, перши механїчни способ цаганя плуга були парни машини (машини за оранє або парни трактори), алє вони поступнє заменєни з тракторами. ==Часци плуга == Нашо майстрове [[колєсар]]е правели древени орачи плуг хтори мал два часци. Єдна часц то градзель зоз ручками, орачим желєзом и кормань-деску, а друга часц то колєска зоз патинґами и шицким желєживом на себе. Колєсар на плугу нє мал тельо роботи як [[коваль]]. Гоч ше плуг волал древени, вон мал вельо вецей желєзни часци. Древени були лєм ручки, градзель и колєска. Градзель колєсар правел зоз баґренового або ясенового древа. Древо за градзель мало буц дас 15 центи грубе и коло 1,5 метер длугоке. За градзелї нє було окремней фурми, Колєсар го викресал напамят, зоз простого древа, на гладко огобльовал и ошмирґлал. На древени плуги ше тиж кладло ручки зоз желєза, а древена була лєм тота часц дзе ше ручки лапало зоз руку. Порихтани древени часци од колєсара превжал коваль. Вон на градзель зашрубовал ручки кед були древени, а кед були желєзни, вец их перше мушел виковац. Ручки були високи дас 70 центи. На лївей ручки, там дзе ше лапало зоз руку, коваль прикруцел єдно скривене желєзо хторе чувало древену часц ручки же би ше нє погубела и нє затрепала од глїни кед ше скруцовало з плугом, бо кед орач сцигол по конєц поля хторе орал, звалєл плуг на лїви бок так же ораче желєзо стирчало до горе, пошол напредок ґу коньом и мушел их обрациц назад. Док вон обрацал конї, плуг ше на гей правей ручки, вєдно зоз орачим желєзом и градзельом, цагал по жеми. Точно спрам ручкох, алє од сподку градзеля, коваль кладол слубицу. На слубици, под самим градзельом, бул єден шруб. Зоз тим шрубом ше слубицу зацаговало, односно дзвигало и спущовало. На тот способ ше нагинало ораче желєзо вєдно зоз кормань-деску, а то значи же ше реґуловало угел под хторим вона стої, односно руца на бок виорану жем. Ґу слубици, под углом од 90 ступнї, коваль прикруцовал талпу хтора була вилята зоз получелїку, а вєдно зоз главу ношела ораче желєзо и кормань-деску. Далєй ґу талпи и ґу градзелю коваль прикруцел главу плуга. На месце дзе глава уходзела до градзеля, градзель бул прейґа префуровани, а глава ґу ньому зашрубована зоз вельким шрубом. На глави плуга, под самим градзельом, була туляйка, до хторей ше упихало стик. Стик бул направени зоз древеней лопатки и древеней ручки. Лопатку коваль виковал зоз желєза так же ше предлужовала до желєзней ручки, а ручка на концу мала туляйку, до хторей ше заглобело древену ручку. Тота ручка затримовала стик же би, кед ше орало, нє випаднул зоз туляйки на глави плуга, до хторей бул вохпани. Зоз стиком орач з часу на час чисцел кормань-деску так же винял стик, та ю з нїм ошкрабал од глїни цо ше у ораню налїпела. Талпа плуга на себе мала прикруцене ораче желєзо. Ораче желєзо направене зоз твардого желєза и мушело буц барз оштре, бо праве воно орало жем. Ґу талпи, и ґу глави плуга, над самим орачим желєзом, коваль прикруцовал кормань-деску хтора була лята зоз получелїку. Була скривена так же би на прави бок руцала глїну хтору ораче желєзо виорало, та за плугом оставала бразда. Опрез орачого желєза, на градзель, коваль кладол оков до хторого ше заглобело чересло. Чересло то желєзо хторе на сподку, там дзе уходзело до жеми, було оштре. Воно ишло опрез орачого желєза и парало му ярчок у твардей жеми и на тот способ чувало желєзо же би ше нє так швидко витупело, а медзи иншим виорйовало тварди груди, каменя, або заостати копачи. Без чересла нє мож було орац. Кед ше цагало цвиклу, вец ше зоз плуга знїмало ораче желєзо и кормань-деску, а на їх место ше кладло лєм саме чересло. На градзель, опрез чересла, коваль кладол квачки за патинґи (ланци хтори повязовали градзель зоз колєсками плуга). На сам конєц градзеля, там дзе вон уходзи до колєскох, коваль кладол оков хтори чувал градзель же би ше му древо нє так поєдло кед чухало до желєза. Оков на верху мал квачку зоз хтору ше го капчало за колєска же би нє випаднул зоз нїх. Оков, як и сам градзель, предзиравени на вецей местох, так же квачку мож було ухпац далєй або блїжей ґу концу градзеля. Зоз тим прекладаньом плуг могол орац глїбше, або плїтше. ==Файти плугох == Парасти у своїх обисцох, окрем орачого плуга цо мал шицки часци з древа направени, мали и руцачи плуги. Руцачи плуг ше од орачого плуга розликовал лєм по кормань-дески. Вона на руцачим плугу була так направена же орала жем барз плїтко, односно вона лєм зверху попреврацала жем. Градзель такого руцачого плуга парасти кладли до колєскох орачого плуга, бо градзелї обидвох плугох и були так направени же би им одвитовали єдни колєска. Зоз руцачим плугом ше ишло на польо после кошеня жита. Сцерень хтора на полю оставала зоз таким руцачим плугом ше на плїтко зугорело же би до єшенї, док ше нє будзе глїбоко орац, сцерень нє зарастала. Парачи плуг мал древени градзель и ручки, як и орачи, лєм бул кратши и нїзши. Колєсар градзель вирезал зоз простого древа, окресал го и огобльовал, а потим видлабал прейґа през градзель дзири за мотички: два з боку, блїжей ґу ручком и єдну вертикалну, на половки градзеля. На процивним концу од ручкох, колєсар предлабал прейґа ище єдну дзиру за колєско. Мотички за парачи плуг ковал коваль. Штредня мотичка була векша, а бочни мотички менши и випатрали як половки тей штреднєй мотички. Мож их було баржей або менєй дрилїц до градзеля, та вец на узше, або ширше парац жем. Штредню мотичку мож було тиж так нарихтац же би глїбше або плїтше парала. Древене колєско тиж мож було нарихтац нїжей або висше, а вшадзи ше кладло цворень. Сам конєц градзеля коваль оковал, а за тот оков заковал кваку за [[орчик]]. На парачи плуг нє требало класц вагу, прето же го цагал лєм єден конь. Зоз парачим плугом ше парало младу кукурицу, цвиклу и друге. Огартачи плуг - зоз парачим плугом мож було кукурицу, слунечнїк або инше нє лєм парац, алє и огартац, лєм ше за тоту роботу мушело пременїц заднї мотички. Место парачих, на плуг ше кладло огартачи мотички. Штредня мотичка на парачим плугу, кед ше го хасновало за огартанє, остала иста. Аж по приселєню до тих крайох Руснаци почали хасновац термини плуг о єдну бразду (єднїсти) и двоґач (за два бразди). Нєшка єст плуги хтори ору 6 и вецей бразди одразу. ==Литература== * Словнїк руского народного язика II, О - Я, ''Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017,'' б. 165. ==Вонкашнї вязи== * Наташа Холошняй (Фа), [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/6a%20studia%20rutenika%2019%20za%20Pdf%20.%202014%20god..pdf Колєсарске ремесло, Терминолоґия,] ''Studia Ruthenica 19, Нови Сад 2014,'' б. 99-108. * [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%9F%D0%BB%D1%83%D0%B3 Плуг,] Википедија на српском језику, 2. септембер 2009. * [https://digitalna.nb.rs/wb/NBS/novine/politika/1940/04/27?pageIndex=00020 Орало и његови делови,] ''Политика, Ускрс 1940.'' fo1gjduk0gxbocobfwzv5r2mfx1mnym 0 362 5812 4029 2024-10-16T02:33:53Z Amire80 9 remove interwiki templates 5812 wikitext text/x-wiki File:Starr_010419-0021_Hedera_helix.jpg Плющ / Блющ Наукова класификация Царство: Plantae Дивизия: Magnoliophyta Класа: Magnoliopsida Ряд: Apiales Фамилия: Araliaceae Род: ''Hedera'' Файта: ''H. helix'' Биномне мено ''Hedera helix'' '''Плющ''' / '''блющ''' або '''цаганка''' (лат. ''Hedera helix'', серб. ''бршљан'', укр. ''плю́щ звича́йний'', поь. ''bluszcz pospolity'', слц. ''bl'ušt'', рсй. ''плющ обыкновенный'', або ''плющ вьющийся'' общеславянска назва) то древенасте цагаче коло древох, мурох на хижох або по мурикох. ==Опис рошлїни == Корень плющу добре розвити, алє нє идзе глїбоко до жеми. Стебло барз розвите, високе, грубе до 20 центи, прилапює ше коло рошлїни по хторей ше ґрабе з дробнима кореньчками. Лупа спочатку желєна, а познєйше постава кафовкаста. Млади вигнанци на початку рапави, познєйше траца власки, як и лїсца, а пупча овални, з кончистим верхом. Лїсца викравани, маю од 3 до 5 зубки, цми желєни, груби, длугоки од 6 до 10 центи, нє шедзаци су. Розпорядок им спирални. Квитки двополни, ґруповани до щитастих ґириздочкох, биляви, приємного паху, змесцени на конарчкох. Квети вельки од 2 до 4 центи. Погариково лїсточка єст пейц, а тиж так пейц и прашїки. Тлучок лєм єден. Плод плющу то бобка, цмей белавей фарби, з даскелїма нашеньками,а дозрева у жимских мешацох. ==Бивальнїк == Плющ найволї вичношелєни або густи лїсцопадни лєси и бреговити подруча, алє ше го садзи и по заградкох и дворох як декоративну рошлїну. Файти плюща: 1. плющ у черепчку (допатра ше у хижи); 2. анґлийски плющ; 3. златни плющ; 4. дябловски плющ. ==Хороти == Сухи лїсца – нєдобра температура або є слабо залївани; лїсца одпадую – хиби му шветлосци; бляди лїсца – черепчок му мали; жовти лїсца – барз є залївани. Найчастейше го нападаю лїсцово уши и червени павук, цо значи же го треба третировац з одвитуюцима инсектицидами. ===Хаснованє, лїковитосц и чкодлївосц=== Лїсца плющу нашли применьованє у лїченю продуктивного кашлю и части су состойок сирупох процив кашлю. Вон розридзує густи секрет и доприноши лєгчейшому викашльованю. Плющ и антиоксидант хтори пречисцує воздух, окреме кед ше го хова у черепчох и трима у хижи, а зопера и процеси запалєня у чловековим орґанизме. Хаснує ше го и у терапиї як микотик и у антицелулитних третманох. Плющов олєй и плющов ґел ше хаснує при одстраньованю токсинох и целулиту з цела. Плющ (Hedera helix) треба розликовац од отровного плющу (Toxicodendron radicans) хтори рошнє у природи  и може спричинїц контактни дерматитис – алерґийску осипаносц на скори. Кед ше поє часц тей рошлїни, може присц до поврацаня и дияреї. ==Литература == * Оксана Тимко Дїтко, ''Назви рошлїнох и животиньох у руским язику,'' Вуковар 2016, б. 21 * ''Словнїк руского народного язика I, О – Я,'' Нови Сад 2017, б. 73 ==Вонкашнї вязи == * [https://herbiko.com/vesti/brsljan-dar-prirode/ ''Bršljan – dar prirode!''] Vebsajt  herbiko.com l8iy42v2ivyhy4zczfh8ph62uxk05os 0 363 4036 4035 2024-10-14T16:29:39Z Amire80 9 6 измена увезено 4035 wikitext text/x-wiki '''Поверхносц''' (ознака ''P'') то физична велькосц хтора описує меру даєдней часци ровнї. ==Мерни єдинки == Основна [[Мерни єдинки|мерна єдинка]] за поверхносц то метер квадратни (m²), а важа и мерни єдинки: * m² * dm² = 0,01 m² * cm² = 0,000 1 m² * mm² = 0,000 001 m² = 10^-6 m² За меранє жеми хасную ше векши мери, як цо то: * 1 ar = 100 m² * 1 hektar = 10 000 m² * 1 km² = 1 000 000 m² == Поверхносци ґеометрийних фиґурох == {| class="wikitable" |+ Поверхносци ґеометрийних фирунох у ровнї рахую ше по формулох: ! Ґеометрийна фиґура ! Формула ! Пременлїва |- | єднакострани троугелнїк ||<math>\frac{\sqrt{3}}{4}a^2\,\!</math> ||<math>a</math> - длужина странох троугелнїка. |- |троугелнїк |<math>\sqrt{s(s-a)(s-b)(s-c)}\,\!</math> |<math> s </math> - полуобсяг троугелнїка (<math>s=\frac{(a+b+c)}{2}</math>), <math>a</math>, <math>b</math> и <math>c</math> - длужини странох троугелнїка. |- |троугелнїк |<math>\tfrac12 a b \sin\alpha\,\!</math> |<math>a</math> и <math>b</math> - длужини странох троугелнїка и <math>\alpha</math> - угел медзи тима двома странами |- |троугелнїк |<math>\tfrac12bh \,\!</math> |<math>b</math> и <math>h</math> - страна троугелнїка и єй висина (нормала на страну) |- | ромб |<math>\tfrac12ab</math> |<math>a</math> и <math>b</math> - длужини двох дияґоналох ромба |- |паралелоґрам |<math>bh\,\!</math> |<math>b</math> - длужина основки и <math>h</math> - висина нормална на основку |- |трапез |<math>\frac{(a+b)h}{2} \,\!</math> |<math>a</math> и <math>b</math> - длужини паралелних странох <math>h</math> - оддалєносц (висина) медзи странами |- |правилни шейсцугелнїк |<math>\frac{3}{2} \sqrt{3}a^2\,\!</math> |<math>a</math> - длужина странох шейсцугелнїка. |- |правилни осемугелнїк |<math>2(1+\sqrt{2})a^2\,\!</math> |<math>a</math> - длужина странох осемугелнїка. |- |правилни вельоугелнїк |<math>\frac{1}{4}nl^2\cdot \cot(\pi/n)\,\!</math> |<math> l </math> - длужина странох вельоугелнїка |- |правилни вельоугелнїк |<math>\frac{1}{4n}p^2\cdot \cot(\pi/n)\,\!</math> |<math> p </math> - полуобсяг вельоугелнїка и <math>n</math> - число странох. |- |правилни вельоугелнїк |<math>\frac{1}{2}nR^2\cdot \sin(2\pi/n) = nr^2 \tan(\pi/n)\,\!</math> |<math>R </math> - полупречнїк описанєй кружнїци, <math>r</math> - полупречнїк уписанєй кружнїци и <math>n</math> - число странох. |- |кружнїца |<math>\pi r^2\ \text{або}\ \frac{\pi R^2}{4} \,\!</math> |<math>r</math> - полупречнїк и <math>R</math> пречнїк кружнїци. |- |кругови вирезок |<math>\frac{\theta}{2}r^2\ \text{або}\ \frac{L \cdot r}{2}\,\!</math> |<math>r</math> и <math>\theta</math> - полупречнїк и угел у радиянох и <math>L</math> - длужина тетиви. |- |елипса |<math>\pi ab \,\!</math> |<math>a</math> и <math>b</math> - велька и мала полуоса елипси. |} == Поверхносци ґеометрийних целох == {| class="wikitable" |+ Поверхносци ґеометрийних целох ше рахую по формулох: ! Ґеометрийне цело ! Формула ! Пременлїва |- |Роля |<math>2\pi r (r + H)\,\!</math> |<math>r</math> и <math>H</math> - полупречнїк и висина ролї |- |Сфера |<math>4\pi r^2\ \text{або}\ \pi R^2\,\!</math> |<math>r</math> и <math>R</math> - полупречнїк и пречнїк сфери |- |Пирамида |<math>B+\frac{O H}{2}\,\!</math> |<math>B</math> - основа або базa, <math>O</math> - обсяг бази и <math>H</math> - висина на основу |- |} 8okho8ycqw3mackgmt5jemxe607tycj 0 364 4049 4048 2024-10-14T16:29:39Z Amire80 9 12 измена увезено 4048 wikitext text/x-wiki [[Файл:FHM-Choir-Orchestra-mk2006-04.jpg|363x363px|thumb|Концерт вокално-инструменталней музики]] '''Музика''' ше може подзелїц и класификовац до вецей катеґорийох и подкатеґорийох, прето же долу спомнути катеґориї уплївовали єдна на другу, мишали ше и комбиновали, и так з часом ше ширели нови и нови подкатеґориї.<ref>[http://klarinetknjige.wordpress.com/rekli-su-2/vlastimir-pericic/ Властимир Перичич] - [http://klarinetknjige.wordpress.com/o-autorima/radivoj-lazic/ Радивой Лазич], [http://klarinetknjige.wordpress.com/category/osnovi-teorije-muzike/ ''Основи теориї музики''], Приступљено 23. 4. 2013.[непоуздан извор?]</ref> Подзелєнє на основни катеґориї окончує ше спрам: '''Средства''' з хторима ше музика виводзи: * ''Вокална музика'' – виводзи ю людски глас, соло лєбо у хору. Основни людски гласи то: сопран, алт, тенор и бас. Приклад за вокалну музику то хорска ''а капела'' музика. * ''Инструментална музика'' <ref>[https://klarinetknjige.wordpress.com/o-autorima/radivoj-lazic/ Радивой Лазич, ''Школа за кларинет: Учим кларинет II''] Приступљено 23. 4. 2013.[непоуздан извор?]</ref> – настава зоз граньом на музичних инструментох. Вона ше поступнє осамосталює у периодзе барока (конєц 16. и початок 18. вику), прето же у штреднїм вику и ренесанси преовладовала вокална музика. Од 1750. року по нєшка, инструментална музика забера главне место. Ту спадаю: симфония, концерт, соната, свита, фуґа итд. * ''Вокално-инструменална музика'' – настава теди кед ше шпива зоз провадзеньом музичних инструментох.Ту спадаю музични форми: опера, оперета, ораториюм, реквиєм, кантата, гимна, мотет, мадриґал, корал, канон итд. '''Наслову'',''''' тє. змисту композициї: * ''Програмска музика'' – у нєй ше тонски осликує (змист): рижни зявеня у дружтве и природи (битки, габи моря, жуборенє потока, рикох и подобне). Тоту файту музики композиторe компоную спрам даякого змисту и програми зоз литератури: приповедка, леґенда, збуванє лєбо даяка задумка; малярства лєбо даєдней другей подобней уметносци. З оглядом же вокални композициї вязани за текст и же маю наслов, вони спадаю до програмскей музики. Програмска музика ше найвецей творела у другей половки 19. вику. Найзначнєйши дїла зоз тей обласци то: Пер Ґинт норвежского композитора Едварда Ґриґа, Моя оцовщина (шейсц симфонийски поеми) ческого композитора Беджиха Сметани, Слики зоз вистави русийского композитора Модеста Мусорґского, итд. * ''Абсолутна музика'' – за розлику од програмскей музики, абсолутна музика хаснує и комбинує лєм музични средства. Дїла абсолутней музики найчастейше маю назви спрам своєй музичней форми: писня, рондо, прелудиюм, фуґа, симфония, концерт, варияциї лєбо по темпу у хторим ше виводзи композиция: ададьо, модерато, алеґро, престо итд. Тоти композициї часто попри наслова маю и число, опус. [[Файл:Benny_Goodman_Teddy_Wilson_MelTorne.JPG|300px|thumb|Джез трио: Мел Торме - бубнї, Бени Ґудман - кларинет, Теди Вилсон - клавир]] '''Жанрох''': (ит. ''generi musicali'' - вязано; анґл. ''genres of music''; франц. ''genres de'' ''musique'', нєм. ''musikalische Gattungen'') <ref>[https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%9B Властимир Перич] Вишејезични речник музичких термина</ref> , тє. музичних файтох (музика хтора ма исти стилски прикмети). Треба знац же шицки тоти жанри уплївовали єден на други, преплєтали ше и комбиновали и же през епохи наставали ище нови под'жанри. Напр. на рок музику уплївовали велї жанри як цо то блуз, фолк, джез, аж и класична музика. Добри познавателє музики можу точно дефиновац и одредзиц чий уплїв ше обачує у поєдиним жанру. Спомнєме лєм малу часц музичних жанрох: :{| |- |• Класична музика || • ''Забавна музика'' || • ''Народна музика'' |- |• Фолк музика || • ''Джез музика'' || • ''Блуз музика'' |- |• Поп музика || • ''Рок музика'' || • ''Фанк музика'' |} [[Файл:Troubadours_berlin.jpg|300px|thumb|Трубадури , 14. вик]] [[Файл:A Chantar2.ogg|Єдина зачувана писня зоз 1100. року, хтору компоновала жена трубадур, волала ше ''Commtesa de Dia''<ref>[https://en.wikipedia.org/wiki/Comtessa_de_Dia Commtesa de Dia, жена трубадур ] Приступене 23.04.2013.</ref>|300px|thumb]] '''Историйних епохох''' - у музики то способ музичного роздумованя даєдней епохи лєбо поєдинца у нєй. Так постої музика: * '''Антики''' - 1500. п. н. е. - 476. н.е. * '''Штреднього вику''' (476—1400) * '''Ренесанси''' (1400—1600) * '''Барока''' (1600—1750) * '''Класицизму''' (1730—1827) * '''Романтизму''' (1815—1910) * '''Импресионизму''' (1860—1960) * '''Сучасна музика''', 20. вик и 21. вику - музика хтора отримує дух и темпо живота нашого часу, алє и його процивсловносци. '''Релиґийней основи:''' * ''Литургийна - сакрална музика'' (лат. ''sacer'' = свети; ит. ''musica sacra'', анґл. ''sacred music''; франц. ''musique sacrée'', нєм. ''sakrale Musik'')(4) - то церковна музика хтора розвива вирски чувства и побожносц. У тей музики ше приказую збуваня зоз Библиї. То хорски композициї хтори ше шпиваю а капела на богослуженьох. Основни форми сакралней музики штредком 15. вику (ренесанса) були: миса, мотет, мадриґал. Литурґийну музику писали велї сербски композиторе: Стеван Ст. Мокраняц (Литурґия и Парастос у фис-молу), Коста Манойлович (Литурґия, Парастос, Крачунска ноц, Псалм 137), Йосиф Маринкович (Литурґия за мишани хор, Парастос итд.). * ''Шветовна лєбо профана музика'' (лат. ''profan'' значи нєцерковна, нєсвята; ит. ''musica profana'', анґл. ''secular music''; франц. ''musique profane'', нєм. ''profane Musik'')[3] - то нє-вирска музика (шветовни значи буц нє-релиґиозни-одвоєни од релиґиї) хтора ше развивала у народзе. То була музика путуюцих музичарох (жонґлерох, труверох, шпилманох, трубадурох), хтори за свойо наступи хасновали музични инструменти лєгки за преношенє: бубень (буґна), мала гарфа, блок-флаута, ґайди и подобни. На наших просторох волали их гудаци, (серб. гудци, свиралници и скомраси). Церква ше зоз їх дїялносцу (музику, тематику писньох и инструменти) нє складала и нє одобровйовала ю. Путуюци музичаре углавним шпивали о любави, жажди за щешлївим животом, политични сатири, танци и драмски дїла. Тота файта музики розвила ше у штреднїм вику. Найвизначнєйша музична форма у тей епохи зоз шветовну тематику и особлївосцами бул мадриґал. '''Способу виводзеня''': * ''Живе виводзенє'' - то вокалне, инструменталне лєбо вокално-инструменталне виводзенє хторе ма вельо векши емотивни набой од фиксированого виводзеня. * ''Фиксиране'' лєбо ''зняте виводзенє'' - то чиста репродукция музики прейґ музичних медийох и механїчних (електронских) справох за репродукцию музичней представи слики и звука (ґрамофон, касетофон, радио, ТВ, видео, YouTube, CD итд.). == Способи виводзеня шицких катеґорийох музики == [[Файл:Europa Galante - Misteria Paschalia 2010 (1).JPG|right|thumb|326x326px|Краков, камерни оркестер]][[Файл:Felix Mendelssohn - symphony no. 4 in a major 'italian', op. 90 - iii. con moto moderato.ogg|right|thumb|327x327px|Оркестер: Феликс Менделсон, Симфония ч.4-такв."италиянска"]] У зависносци од числа виводзчох, шицки три на початку спомнути катеґориї музики можу ше виводзиц як: * ''Дуо'', (дует) кед шпиваю лєбо граю по двойо. : Исную инструментални состави составени зоз двох инструментох. Кед обидва инструменти ровноправни, вец уж спадаю до камерней музики и таки состав наволуєме камерни дуо. Кед єден инструмент доминує над другим, то уж означує солистичну музику. * ''Трио'', кед шпиваю лєбо граю тройо * ''Квартет'', кед шпиваю лєбо граю штверо итд... * ''[[Хор]]'' то состав у хторим шпиваю вецей од осем шпивачох у ґрупи. Хорски композициї без инструменталного проваденя наволую ше a- капела * [[Оркестер|''Оркестер'']], то кед инструменталисти граю вєдно, у ґрупи. == Референци == 07ihoauf9y5vy5iolsmehgtr51ggo6o 0 365 4057 4056 2024-10-14T16:29:40Z Amire80 9 7 измена увезено 4056 wikitext text/x-wiki <big>'''Музични инструменти'''</big> то средства з помоцу хторих музичаре творя музику зоз живим виводзеньом, зоз граньом. Постоя рижни подзелєня музичних инструметох<ref>Властимир Перичић, Радивој Лазић, [https://klarinetknjige.wordpress.com/category/osnovi-teorije-muzike/ ''Основи теорије музике'']</ref>, алє анї єдно подзелєнє до конца нє прецизне и точне. Напр. до ґрупи древених дуйних инструметох спада флаута и саксофон, хтори ше правя зоз металу. До инструментох зоз типками спадаю гармоника, орґулї, клавир, а знаме же способ доставаня тона тих трох инструментох розлични. Пре шицко тото, вельо точнєйше и прецизнєйше сучасне научне подзелєнє музичних инструментох по ґрупох, у зависносци од: * материялу зоз хторого су направени и * способу доставаня тонох и [[звук]]а. Спрам того, музични инструменти дзелїме на шлїдуюци ґрупи:<ref>[https://en.wikipedia.org/wiki/Musical_instrument Hornbostel-Sachs Erich von Hornbostel и Curt Sachs обявели нову схему за класификацию инструментох у часопису за етнолоґию зоз 1914. року.]</ref> '''Мембранофони''' лєбо '''опнозвучни''' (лат. ''мембрана'' = скора; ит. ''strumenti membrana'', анґл. ''membranophones''; франц. ''membranophones'', нєм. ''membranophone Instrumente'') то удерни инструменти зоз зацагнуту мембрану на хторей настава звук зоз вибрираньом мембрани зоз животиньскей скори, пластики лєбо поливинилу. По мембрани ше биє зоз руку лєбо древенима палїчакми, млаточками зоз древа лєбо здзати лабдочки на палїчкох и обложени зоз филцом. Звук им, окрем тимпана, нєодредзеней висини. Окрем тимпана, то инструменти хтори ше хасную у фолклору цалого швета. Ту спадаю: буґна зоз зацагнуту скору, вельки бубень бонґоси, конґи, тарабука, ґоч, тимпан итд. '''Идиофони''' (греч. ''идиос''-власни, ''fonė''-звук; ит. ''strumenti idiofoni'', анґл. ''idiophonic''; франц. ''instruments idiophones'', нєм. ''idiophone'' ''Instrumente'') то музични инструменти зоз ґрупи удерних инструментох на хторих ше звук достава зоз: * вдереньом єден до другого (чинели, кастанєти...) * дуркнуцом до инструмента (трианґл, дзвони, ксилофон) * потаргованьом (дромбулї итд.) * ''Можлїве подзелєнє идиофоних инструментох на'': а) метални (трианґл, дзвони, дромбулї) б) древени (ксилофон, кастанєти). * ''Шлїдуюце подзелєнє то на:'' а) Инструменти зоз одредзену висину тона (ксилофон, тубафон, дзвончки, челеста, дзвони, цинґалов-ченґель (серб. клепетуша), вибрафон). б) Инструменти зоз нєодредзену висину тона (трианґл, пиати, там-там, кастанєти, батог-чмиґов, керепкадло). '''Кордофони''', '''хордофони''' лєбо '''струново инструменти''' (ит. ''strumenti corda'', анґл. ''сhordophonic'', франц. ''cordophones'', нєм. ''chordophone Instrumente'') то музични инструменти на хторих ше звук достава зоз трепереценьом струнох (лат. chorda = струна). Тоти музични инструменти вельочислени а тон ше твори на три способи зоз: * ''потаргованьом,'' поцагованьом струнох – зоз пальцами лєбо зоз пирком а струни вибрирую (рижни [[Тамбура|тамбури]], [[балалайка]], лаута, мандолина, [[ґитара]], [[гарфа]]) лєбо прйґ клавиятурного механїзма (вирджинел, клавсен, чембало итд.). * ''вдереньом''– млаточкох хтори прецагнути зоз филцом дуркню по струнох (клавир) лєбо древени палїчки-лопаточки (цимбали) * ''смиком'' – прецагованє [[смик]]а прейґ зацагнутих струнох, таки инструменти наволуєме смиково (виела, ребаб, гушля, виола, виола д’аморе, виолончело, виола да ґамба, контрабас, лиєрица, ґусли...) '''Аерофони''' (од греч. ''αερο'' воздух и ''φονος'' звук; ит. ''strumenti aerofoni'', анґл. ''aerophonic instruments'', франц. ''instruments aérophones'', нєм. ''aerophone Instrumente'') – то инструменти на хторих тон настава зоз вибрированьом воздушного слупа. Тон ше твори зоз: * писком (тевчирасти писк)–то плехово дуйни инструменти (труба, бах труба, бас труба, хорна, тромбон, туба, бас туба, контрабас-туба). * преламованьом воздушного слупа у циви инструмента (пищалка, флаута, блок-флаута, окарина, панова пищалка). * вибрацию язичка писка зоз наду (кларинет, басетхорн, бас-кларинет, саксофон, тараґот).<ref>Радивој Лазић [https://klarinetknjige.wordpress.com/literatura/339-2/ucim-klarinet-ii/ ''Школа за кларинет: Учим кларинет'']</ref> * вибрацию двойнїстого (дуплого) язичка зоз наду (зурла, сопилка, обоа, обоа д’а море, анґлийски рог, геклфон, фаґот, контра-фаґот). * вибрацию язичка и меха (орґулї, гармоника, бандонеон). '''Електрофони''', '''етерофони''' лєбо електронски инструменти (греч. електрон-''янтар'', зоз чуханьом ше твори статични електрицитет; итал. strumenti elettrofoni, анґл. electro[pho]nic; франц. instruments électroniques, нєм. elektro[pho]nische Instrumente) – то нови инструменти на хторих ше тон достава зоз електроакустичним способом (електрокорд, електрична ґитара, вибрафон и други инструменти). Зоз комбинованьом рижних звукових ниянсох, можлїве твориц нови, по нєшка нєпознати фарби и звуки (траутониюм, мартеноово габи и друге). == Референци == g51wvxs1tg7x4ryp36k97oqdpcqb19y 0 366 4066 4065 2024-10-14T16:29:40Z Amire80 9 8 измена увезено 4065 wikitext text/x-wiki == Подолок == [[Файл:Podolok 001.jpg|361x361px|thumb|Подолок виробени зоз конопи]] '''Подолок''' то женска сподня сукня (часц [[Облєчиво|облєчива]]), од пасу по колєна, кратша и узша од сукньох поверху, зоз платна своєй роботи. Внєдзелю и на швета подолок бул били, коло пасу зранцовани и вязало ше го з гачнїком. Орубени бул з даяким шлинґерайом. При сподку бул кус розширени (пре лєгчейше ходзенє), на долнєй часци ше укладало два-три «пущки» - троуглово часци з истого платна. Роботни дзень подолок могол буц у рижних, цмейших фарбох. Походзенє слова: слово подолок походзи од праславянского dolъ, цо значи: дацо долу; долїна (дол, долу, долїк); восточнословацки podolok (исте), карп.укра. подолок (исте), укр. подолок (долня часц шмати; женска сподня сукня), серб. подсукња. == Литература == * ''Словнїк руского народного язика II О - Я,'' Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017, б. 198 == Ґалерия == <gallery> File:Podolok_-_slingeraj.jpg|Шлинґерай (поруб на подолку). File:Podolok_-_gerbeketis.jpg|Ґербекетиш (уложени вишивани прикраски тиж зоз конопи). </gallery> 2yh6xsq724zwxi27kab254cgsihaloq 0 367 4072 4071 2024-10-14T16:29:40Z Amire80 9 5 измена увезено 4071 wikitext text/x-wiki == Поета == '''Поета''' або поетеса то особа хтора пише поезию одн. писнї. Свойо поетски твори поетове творя зоз хаснованьом рижних поетских формох, медзи хторима часто композиция дїла у стихох хтору провадзи римованє, та зоз язиковима иновациями, метафорами, парадоксами и другима язиковима средствами. Писанє, здумованє писнї то єдна з найценєнших людских схопносцох хтора вимага добре позаванє язика на хторим ше писню пише, вельки талант и нукашню инспирацию. Поету у його творчосци инспирую, на основу греческей митолоґиї, три музи. Поетох єст од кеди єст и цивилизациї, вони творели аж и у часох кед ище нє було писма. Поетом ше удава виприповедац найрозличнєйши приповедки, алє и з мало словами же би пренєсли вельки чувства. == Уплїв поетох == Найвекши и найпознатши поетове маю барз велї уплїв. Чарногорски владика Нєґош шицким познати насампредз як поета хтори написал ''Горски венєц'' а аж потим и як духовни и шветовни вожд Чарногорцох. == Вонкашнї вязи == * [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%B5%D1%82 Поет,] uk.wikipedia.org, 5. лютого 2004. jjim3f2mv4l7xqs48ggalx8fczlbcuy 0 368 4080 4079 2024-10-14T16:29:41Z Amire80 9 7 измена увезено 4079 wikitext text/x-wiki [[Файл:Pokrejtka.jpg|Покрейтка|alt=|thumb|405x405px]] '''Покрейтка''' (серб. <i>букетић на младожењином реверу</i>, слц. <i>pokreta</i>, виходняр. <i>pokrejtka</i>, укр. <i>диял</i>. <i>бокреда</i>, мадяр. <i>bokréta</i>). == Историят покрейтки == У давних часох, кед ше леґинь женєл, односно кед спитал дзивку, почал ношиц за калапом покрейтку хтору ше куповало у дутяну. Справена була з воску, на нєй стали пупча, а розквитнути ружички були целово и червени зоз финого плаценка. На верху мали златка поцагани. Худобнєйши леґинє мали покрейтку лєм з єдного боку калапа, а тоти богатши – през цали калап. Теди леґинь аж по винчанє ношел за калапом вельки букет природного або штучного квеца. Зоз того букецика вишели 15-16 пантлїки по пас и були рижних фарбох. == Обичаї == Познєйше ше покрейтку правело на [[Розберанки|розберанкох]] (оп. <i>розберанки</i>). Правели ю свашки, источашнє з венчиком за млоду. Желєни венок и покрейтка архаїчни елемент на рускей свадзби. Правело ше их зоз желєного [[Барвенок|барвенку]] цо квитнє на белаво. Кед у тим чаше нєт барвенку, мож похасновац и ґузбанок. Венок округли, а покрейтка конарчок зоз трома краками. За нїх млоди мушел заплациц дружком на розберанкох кед пришол з леґинями. На дзень свадзби, попри поступкох хтори ше одвиваю кед староста придзе по млоду, єден з найважнєйших то питанє «желєного конарка» и приношенє венку и покрейтки. Тоти предмети видавач приноши на танєру хтори закрити з хусточку. Млоди теди положи символичну суму пенєжу на танєр и свашки му до верхнєй кишеночки на рекли положа желєну покрейтку, а венчик ше виноши вонка и у другей просториї кладзе млодей на венєц зоз заднєй часци, алє так же би го було видно. Желєни венок и желєну покрейтку млодята ношели аж по сам конєц свадзби. Даяка старша жена, або єдна мац млодятох, знїмала млодей венок и брала млодому покрейтку же би их спалєла. Вери ше же на тот способ млодятом нїхто нє годзен начкодовац, а малженство будзе плодне и щешлїве. == Символика == Желєнїдло як фарба и украс, символ вичного живота и надїї. Прето озда Руснаци правели венчик, барвинок, дзе його фарба ма барз значну функцию. Младим женом и дзивком венчик дава надїю же буду вично млади, же буду мац щесца и любови, здравя и домашнього благостану. Таке значенє желєнїдла ма и нєшка квеценє свадзебних з розмарию. У вязи зоз желєним венком у нашим народзе єст вельо вишпивани шпиванки. '''Нєшкайша покрейтка:''' Жаданє же би и млоди и млода на дзень свадзби були цо красше означени, спричинєло же желєна, свадзебна покрейтка нє траци на значеню, алє забера менєй видне место, а место нєй на ґалєрки ше кладзе билу, розкошнєйшу покрейтку. Покрейтка найчастейше як єден квиток з млодового букету, цо ознова упут'ює на жаданє же би ше млодята складали «як соль и хлєб», алє и як квеце хторе маю на винчаню. У найновшим чаше ше уж вецей анї розмарию нє припина свадзебним, алє квецик на пантлїчки хтори ше вяже коло руки. ==Литература == * Любомир Медєши, ''Руска традиция,'' Нови Сад 2007, б. 197-209 * Павле Малацко, ''Руска свадзба у Руским Керестуре од конца 19. вику по початок 21. вику,'' ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч.9, б. 93 54lmkpozqmx52oygulspd0d7cn80a91 0 369 4105 4104 2024-10-14T16:29:42Z Amire80 9 24 измене увезене 4104 wikitext text/x-wiki [[Файл:Dancing_the_Polka_%28Boston_Public_Library%29.jpg|right|392x392px|thumb|Танєчнїки Полки]] [[Файл:Carlo Curti - La Tipica.ogg|right|300x300px|thumb|Полка, музични приказ ]] == Полка == '''Полка''' весели и живши танєц централноевропкого региона хтори популарни широм Европи и Америки. Полка настала на початку 19. вику а походзенє єй зоз Ческей. Полка ше розширела по велїх державох а даєдни вариянти полки мож стретнуц аж и у Велькей Британиї и Мексику. == Характеристики полки == Полка то танєц веселого и темпераментного характера, швидшого темпа, написана у дводїлней мери, найчастейше у 2/4 такту. Ма наглашени ритмични фиґури. Як народни танєц мала форму кола, а под назву полка стретаме ю од першей половки 19 вику, точнєйше после 1835. року. Теди є швидко прилапйована по европопских городох Польскей, Нємецкей, Италиї и других державох и постала барз популарна. Прилапена є як танєц хтори ше танцовало у парох на розвагох, на балских вешельох, на дворох у салонох и векших салох аристокрацийного дружтва. Патрело ше на полку як на скандалозни танєц за гевтот час, пре способ блїзкого триманя танцошох-партнерох у танцу. Полка була наисце тип анимираного танца. Тото цо було значне за єй популарносц у Европи и индзей, то моцни упечатлїви ритем, у 2/4 такту, брилянтни темпо, рижни фиґури танца, шарм танцошких рухох и радосц хтору подкрипела музика. Шицки тоти елементи спричинєли же би ше полка доживйовала и була прилапена на єден нєпоштредни, природни способ. Полка-мазурка то вариянта полки у метричней мири мазурки (3/4), злучени ритем мазурки и танєчних фуґурох полки. ''Традицийна'' полка ше найчастейше виводзи зоз провадзеньом, виолини (гушля), гармоники, туби, буґну, лєбо ''концертна'' зоз класичнима инструментами. У музичних составох хтори виводзели полку, виолина була основни инструмент. У камерней концертней вариянти оркестра, инструменти хтори грали полку найчастейше були клавир и смиково инструменти. До уметнїцкей музики полку уведол Бедржих Сметана-чески [[композитор]]. После нього полку ше находзи у дїлох Антонина Дворжака, З. Фибицха, Иґора Стравинского, тиж и у дїлох Йогана Штрауса младшого и старшого и велїх других. [[Файл:02017 0598 Polnischer Tanzwettbewerb, Polka, Bielsko-Biala.jpg|right|thumb|306x306px|Змаганє танєчнїкох танца полка]]Мено и назва полки походзи зоз Ческей од слова ''пулка'' цо значи и одноши ше на мали половки крочая у танцу. Тиж на ческим язику полка ма значенє и за жену зоз Польскей-Полькиню, та часто єст забунки же походзенє танца полка зоз держави Польска.Полка дожила свою популарносц и славу у велїх державох Европи и америцкого континента. Зоз Праги розширела ше у Паризу и тиж постала прилапена. Нательо постала попуалрна же достала прикмету ''Полкаманиї.'' До опери Буфо-комичней опери, полка ше часто зявела у даєдней дїї. У Зєдинених Америцких Державох попри традицийного фолклору елементи полки ше помишали зоз ритмом музики Карибох и Южней Америки и поступно творели нови жанри. У Европи традиция ше и далєй предлужела, поготов у жемох походзеня полки (Нємецка, Австрия, Ческа, Польска), алє постоя традициї хтори маю процивни становиска як цо то сивена Италия (Емилия и Романя) и Словения. Концом Другей шветовей войни, полка пошвидко подлєгла пред новима габами нових ритмох хтори доходзели зоз Зєдинєних Америцких Державох. == Ґалерия == <gallery> File:Polka (NYPL b12147626-5094855).jpg|Илустрация полки зоз 1840. року File:Polkan, dansad på Kröningsbalerne i Stockholm år 1844. Teckning troligen gjord av Fritz von Dardel - Nordiska Museet - NMA.0059056.jpg|Тацованє полки, Стокголм 1844. рок File:Polka 1848.jpg|Илистрация полки зоз 1848. року File:Johann Strauss II - I-Tipferl-Polka.jpg|Полка, партитура Йогана Штрауса зоз оперети Принц Метузалем 1877. File:Polka Dancers at National Polka Festival in Ennis, Tx.jpg|Танєчнїки на националним фестивалу полки у Енесу </gallery> == Вонкашнї вязи == * [https://www.lidovky.cz/relax/lide/temperamentni-tanec-polka-vymyslela-ceska.A140802_203421_lide_ele Швидки танєц Полка ] Маґазин ''LIDOVKY.cz'', 03. авґуст 2014. рок * [https://www.cairn.info/revue-ethnologie-francaise-2012-2-page-261.htm?ref=doi Словенска полка, медзи традицию и модернизмом] Часопис ''Француска етнолоґия'', число 2/12, бок 261—270. * [https://www.youtube.com/watch?v=EcnDFfvtHu0 Полка], Oркестер КУД Тарас Шевченко, Дюрдьов, видео знїмок зоз YouTube. bci379bkbvnf344r1m0egtr29ne23rg 0 370 4108 4107 2024-10-14T16:29:42Z Amire80 9 2 измене увезене 4107 wikitext text/x-wiki У ґеометриї '''полупречнїк''' то длуж хтора повязує центер круга (або лабди) зоз точку на кружнїци (або сфери). Ознака за полупречнїк ''r'' (латиничне мала буква р), а походзи од латинского слова ''радиюс''. Полупречнїк то половка [[пречнїк]]а круга. <math>R = 2r \quad \Rightarrow \quad r = \frac{R}{2}.</math> Зоз полупречнїка ше можу вивесц и даєдни формули за рахованє [[поверхносц]]и, [[обсяг]]у, кругового вирезку итд. Формула за рахованє обсягу круга <math>O=2\cdot r\cdot \pi</math> Полупречнїк круга обима <math>r = \frac{O}{2\pi}</math> Формула за рахованє поврхносци круга <math> P=r^2 \cdot \pi</math> Ознака за пречнїк круга, звичайно, велька латинична буква ''R'', a за центeр кружнїци ''S''. == Формула == За велї ґеометрийни фиґури, полупречнїк ше може виражиц по формули прейґ других мерох фиґури. === Круги === Полупречнїк круга поверхносци ''P'' <math>r = \sqrt{\frac{P}{\pi}}.</math> Полупречнїк круга през три нєколинеарне точки P₁, P₂ и P₃ дати зоз <math>r=\frac{|\vec{OP_1}-\vec{OP_3}|}{2\sin\theta},</math> дзе <math>\theta</math> угел ∠''P''₁''P''₂''P''₃. Формула достата прейґ синусней теореми. Кед дати координати трох точкох (''x''₁,''y''₁), (''x''₂,''y''₂), и (''x''₃,''y''₃), полупречнїк ше може вираховац по формули: <math> r = \frac {\sqrt{[(x_2 - x_1)^2 + (y_2 - y_1)^2] [(x_2 - x_3)^2 + (y_2 - y_3)^2] [(x_3 - x_1)^2 + (y_3 - y_1)^2]} }{ 2| x_1 y_2 + x_2 y_3 + x_3 y_1 - x_1 y_3 - x_2 y_1 - x_3 y_2| }.</math> b2v38c04bls903xndlsekycuf3jjy37 0 371 4115 4114 2024-10-14T16:29:42Z Amire80 9 6 измена увезено 4114 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Полїнче</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Artemisia absinthium P1210748.jpg|alt=Полїнче|center|thumb|293x293px]] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Царство:''' '''(нєранґоване):''' '''(нєранґоване):''' '''(нєранґоване):''' '''Ряд:''' '''Фамилия:''' '''Подфамилия:''' '''Племе:''' '''Род:''' |Plantae Скритонашенькаре Еудикотиледоне Asterids Asterales Asteraceae Asteroideae Anthemideae Artemisia |- ! colspan="2" |Типска файта |- | colspan="2" |<div style="text-align: center;">''Artemisia vulgaris'' L. |} '''Полїнче''' (лат. ''Artemisia L.'', серб. ''пелин'', укр. ''полин'', виходяр. ''pol'inča'', слц. ''polynka'', поль. ''piołun'', горв. ''pelin'', од псл. *pelyn и суф. ''-че''. Початкове по- ознака сивернославянских язикох, а суфикс -че пошлїдок домашнєй морфолоґийней адаптациї). То рижнородни и барз числени род рошлїнох з фамилиї главочкаркох (Asteraceae) хтори ма медзи 200 и 400 поєдинєчни файти. ==Файти полїнча == До роду полїнчох спадаю вецейрочни лїсцасти получерякасти и черякасти рошлїни, а векша часц файтох позната по своїм горким смаку хтори доставаю од терпеноїдох и лактонох. Квитки им барз мали, а опращковюю ше лєм з витром. Лїсца з верхнього боку при векшини файтох закрити з билявима власками. Пелини найлєпше рошню на сухей, слунковитей жеми у хторей нєт поживни материї. Даєдни з найпознатших файтох того роду то дзиве полїнче (''A. vulgaris''), обичне полїнче (''A. absinthium''), естраґон (''A. dracunculus''), биле полїнче (''Artemisia herba-alba'') и други. ==Основни характеристики == Рошлїни з роду полїнчох вецейрочни (ридко єднорочни) лїсцасти и черякасти рошлїни високи медзи 3 и 150 центи, з моцним, вреценастим и древенастим кореньом. Специфични су по своїм горким смаку хтори доставаю од орґанских єдинєньох терпеноїдох хтори єст у лїсцу тих рошлїнох. Стебла углавним прости, нє барз груби, стрибернїстей и билявей фарби. Маю троугласту физиономию. Лїсца зменююцо розпоредзени и з єдного ґужлїка вибива углавним по єдно лїсце. Лїсца зложени и подзелєни на вецей пирка и при сподку су вельо векши, а з висину ше им велькосц зменшує. Квитки углавним менши, з векшей часци жовти, ридше червенкави и маю форму метолки. Кажди квиток ма вайцасту форму, длугоки є медзи 1 и 10 милиметри. Полїнча вецейдомни рошлїни, а на єдней рошлїни єст и хлопски и женски квитки. ==Хаснованє == При даєдних припаднїкох того роду лїсца досц ароматични и маю екстремно горки смак, а даєдни нашли применьованє у поживовей индустриї и у медицини. Естраґон ше так хаснує як присмачкова рошлїна, а окреме є популарни як присмачка у французкей кухнї. Обичне полїнче ше пре свою горкосц од дава хасновало як средство за борбу процив блихох, молю и других инсектох, а нєшка ше хаснує за ароматизацию алкоголних напойох як цо вермут и апсинт. На Балканским полуострове ше прави характеристични ликер пелинковец, з интензивну арому полїнча и коло 35% алкоголу. Черякаста файта ''Artemisia arborescens'' („древенасте полїнче”) на Блїзким Востоку ше хаснує як тею у комбинациї з лїсточками мацериней душички. Орґанске єдинєнє артемисинин и його деривати хтори ше достава з екстракцию зоз лїсточкох сладкого полїнча (''Artemisia annua'') представяю єдно з найефикаснєйших средствох у борби процив малариї. Єдинєнє сантонин, хторе присутне при файти Artemisia cina ефикасно дїйствує на вируцованє паразитох з орґанизма (окреме хлїстох). Полїнче ше хаснує при женских хоротох: зменшує болї, реґулує менстуацию, мочов камень розклада и одводзи вонка, помага претровйованє у жалудку и ублажує корчи. Кед ше сце повесц же дацо барз горке, гвари ше – горке як полїнче. ==Литература == * ''Словнїк руского народного язика II, О – Я,'' Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017, б. 224 * Оксана Тимко Дїтко, ''Назви рошлїнох и животиньох у руским язику,'' Вуковар 2016, б. 30, 59, 60 ==Вонкашнї вязи== * [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%9F%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BD Пелин,] Википедија на српском језику, sr.wikipedia.org * [https://eklinika.telegraf.rs/lekovito-bilje/pelin PELIN – Artemisia absinthium,] вебсајт Е-klinika , eklinika.telegraf.rs 5eb5nfeskjqpvc7g6vftozugkhwgoav 0 372 4137 4136 2024-10-14T16:29:43Z Amire80 9 21 измена увезена 4136 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Помаранче</big> |- | colspan="2" |[[Файл:OrangeBloss_wb.jpg|center|280px]] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Царство''' |Plantae |- |'''Дивизия''' |Magnoliophyta |- |'''Класа''' |Magnoliopsida |- |'''Ряд''' |Sapindales |- |'''Фамилия''' |Rutaceae |- |'''Род''' |Citrus |- |'''Файта''' |C. ×aurantium Citrus |- |'''Подфайта''' |×aurantium f. aurantium |- |'''Двойне мено''' |Citrus × aurantium |} [[Файл:Oranges_-_whole-halved-segment.jpg|257x257px|alt=Помаранче - цале преполовене и очисцени сеґмент|thumb|Помаранче - цале преполовене и очисцени сеґмент]] '''Помаранче''' то гибрид цитрусох. Настало зоз крижаньом помела (Citrus maxima) и мандарини (Citrus reticulata). То мале жимжелєне древо високе до 19 метери. Квитки му били, пейцчленни, а плод то гиспердиюм. Помаранче то [[овоц]] рижних файтох цитрусох зоз фамилиї Rutaceae. Тота назва першенствено повязана зоз Citrus × sinensis<ref>[https://web.archive.org/web/20110512023634/http://plants.usda.gov/java/profile?symbol=CISI3 „Citrus ×sinensis (L.) Osbeck (pro sp.) (maxima × reticulata) sweet orange”. Plants.USDA.gov.]</ref>, хтору ше наволує и сладке помаранче, же би ше розликовала од зродней Citrus × aurantium, хтору ше звичайно наволує горке помаранче. Сладке помаранче ше репродукує на нєполни способ (апомиксис през нуцеларни ембрион); сорти сладкого помаранчеца наставаю зоз мутациями<ref>[https://wikifarmer.com/orange-fruit-information/ „Orange Fruit Information”]. 9. 6. 2017</ref>. Помаранче то гибрид медзи помелом (Citrus maxima) и мандарину[[Файл:Nigerian_street_Orange_seller_%286%29.jpg|259x259px|alt=Помаранче после очисцаня лупи|thumb|Помаранче после очисцаня лупи]](Citrus reticulata). Ґеном хлоропласта, а з тим и мацеринска линия, припадаю помелови. Комплетни ґеном сладкого помаранчеца бул секвенционовани. Помаранче походзи зоз реґиону хтори облапя южни Китай, сиверовосточну Индию и Мянмар<ref>Morton, Julia F. (1987).[https://hort.purdue.edu/newcrop/morton/orange.html Fruits of Warm Climates]. бок 134—142</ref><ref>[https://www.nutrition-and-you.com/orange-fruit.html „Orange fruit nutrition facts and health benefits”].</ref>, а найвчаснєйше споминанє сладкого помаранчеца було у китайскей литератури 314 п.н.е. Спрам податкох з 1987. року утвердзене же помаранчецово древо медзи найвецей култивировану овоцу на швеце. Стебла помаранчеца ше масовно ховаю у тропских и субтропских климатских условийох пре їх сладку овоц. Плод помаранчеца мож єсц [[Файл:A_Cluster_of_Oranges%2C_Florida_%28NYPL_b12647398-62394%29.tiff|396x396px|alt=Citrus × sinensis|thumb|Богати урожай помарнчатох на єдним конаре, Флорида]] швижи або ше го може прерабяц за продукцию соку або пре його пахняцу скору<ref>[https://npgsweb.ars-grin.gov/gringlobal/taxonomydetail.aspx?10782 „Citrus sinensis”.] Germplasm Resources Information Network (GRIN). ARS, USDA.</ref>. Спрам податкох зоз 2012. року сладки помаранчата творели приблїжно 70% продукциї цитрусох. Року 2017. урожай помаранчатох у цалим швеце виношел 73 милиони тони. Бразил продуковал 24% вкупней шветовей продукциї, а шлїдзели Китай и Индия. == Ботанїцки информациї и терминолоґия == Шицки стебла цитрусох припадаю єдному роду Citrus и оставаю такповесц у подполносци интерфертилни. Ту уключени ґрайпфрут, лимун, лимети, помаранчата и рижни други файти и гибриди. Понеже интерфертилносц помаранчатох и других цитрусох принєсла числени гибриди и сорти, а тиж так вибрани и мутациї пупчатох, таксономия цитрусох досц контроверзна, збунююца и нєдошлїдна. Плод було хторого цитрусного древа ше трима за хиспердиюм, односно за файту модификованей бобки, прекрити є зоз скорку хтора настала з нєровним загрубнуцом мура ваєчнїка<ref>Bailey, H. and Bailey, E. (1976). Hortus Third. Cornell University MacMillan. N.Y. p. 275</ref>. Велї вариєтети файтох достали розлични мена. Помаранче ше першенствено одоноши на сладке помаранче - Citrus sinensis. Помаранчецово древо жимжелєне, кветне древо штреднєй висини од 9 до 10 m, а даєдни барз стари прикладнїки древа можу буц високи и 15 m. Їх елипсасте лїсце, навименково розпоредзене, длугоке од 4 до 10 cm и маю зарнасти рубци. Сладки помаранчата рошню у розличних велькосцох, а їх випатрунок ше руша од сферних по длуговасти. Нука под скору ше находзи порозна ткань, били, горки мезокарп або албедо. Плод то гиспердиюм и ма у себе числени розлични сеґменти, звичайно коло дзешец, спомедзи хторих кажди розгранїчени з мембрану и ма у себе велї везикули наполнєти зоз соком и звичайно даскельо нашеня (маґочки). Кед є нєузрети, полод желєни. Зарнаста нєправилна скорка узретого плода може буц од блядо помаранчецовей по жовто-помаранчецову фарбу, алє часто затримує желєни шпляхи або, под цеплима климатскима условиями, остава подоплно желєна. Як и кажда друга цитрусна овоц, сладке помаранче нєклимактеричне. Ґрупа Citrus sinensis подзелєна на штири класи зоз розличнима характеристиками: звичайни помарнчата, червени або пиґментовани помарначата, мегки (сочни) помаранчата и помаранчата без квашнїни. [[Файл:Citrus_fruits_for_sale_in_a_New_Zealand_supermarket.jpg|thumb|Рижни цитруси понукнути на предай у єдним супермаркету на Новим Зеланду|357x357px]] Други ґрупи цитрусох тиж познати як помаранчата то: :♦ '''Мандарина''' (Citrus reticulata) то ориґинална файта цитрусох и вона родоначальнїк звичайного помаранчеца<ref>Morton, Julia F. (1987).[https://www.hort.purdue.edu/newcrop/morton/mandarin_orange. „Mandarin orange;] In: Fruits of Warm Climates”. New Crop Resource Online Program. Center for New Crops and Plant Products, Purdue University. бок 142—145.</ref>. :♦ '''Горке помаранче''' (Citrus aurantium), познате и як севильске помаранче, квашне помаранче (особлїво кед ше хаснує як подлога за древо сладкого помарнчеца), биґарада помаранче и мармаладове помаранче. Так як и сладке помаранче, вона помело х мандарински гибрид, алє вона настала зоз окремней гибридизацийней подїї. :♦ '''Берґамот''' (Citrus bergamia Risso), хтору ше ховало углавним у Италиї пре скорку, продукує примарну есенцию за парфеми, тиж так ше хаснує и за ароматизованє чаї Ерл Ґрей. То гибрид горкого помаранчеца ґу лимуну. :♦ '''Понцирус''' (Poncirus trifoliata), дзекеди уключена до роду (класификована як Citrus trifoliata ). Часто служи як подлога за стебла сладкого помаранчеца и других сортох цитрусох. Барз вельке число сортох ма, подобнє як сладке помараче, мишанїну помела и мандарини. Даєдни сорти то гибриди мандарини и помела, ховани од истих родичох як и сладке помаранче (напр. танґор и понкан танджарина). Други сорти то гибриди сладкого помаранчеца и мандарини (напр. клементина). Прикмети мандарини углавним уключую менши и заокруглєни плод, лєгчейше ше им чисци скорка и менєй су квашни<ref>[http://www.nutrition-and-you.com/tangerines.html „Tangerines (mandarin oranges) nutrition facts and health benefits”.] nutrition-and-you.com.</ref>. Помело прикмети уключую густи били албедо (на скори ядра, мезокарп) хтори блїзше повязани за сеґменти. Стебла помаранчеца углавним каламени. Дно древа, уключуюци коренє и стебло, ше наволує подлога. а стебло хторе ноши плод ма два розлични мена: пупче (кед слово о процесу каламеня) и младнїк (кед ше спомина сорта помаранчеца). == Вонкашнї вязи == * [https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Oranges Помаранче на Викиодлоги] == Референци == 2bqncnem2jnl565br72xoks9r1atay5 0 373 4141 4140 2024-10-14T16:29:44Z Amire80 9 3 измене увезене 4140 wikitext text/x-wiki '''Порилук''' або цескова цибуля (серб. ''празилук'', горв. ''poriluk'', русй. ''лук-порей'', укр. ''пор'' и тиж так ''цибу́ля пора, порей, пор, пір'', поль. ''por'', чес. ''pór zahradní'', слц. ''por'') то файта цибулї, одховани вариєтет южноевропско-заходноазийскей файти ''Allium ampeloprasum''. Порилук дворочна лїсцаста рошлїна висока до 85 центи. Цибулька длуговаста, без оштрого паху. Лїсца длуговасто-ланцасти, а квет вельки и лабдасти. Хаснує ше у костираню швижи або варени. [[Файл:Leeks_produce-1.jpg|thumb|Порилук|400x400px]] ===Наукова класификация === Царство: Plantae Дивизия: Magnoliophyta Класа: Liliopsida Ряд: Asparagales Фамилия: Amaryllidaceae Род: Allium Файта: A. ampeloprasum Биномне мено Allium ampeloprasum L. '''Историят:''' Велї науково назви хасновани за порилук, алє ше их тераз третирує як култивари ''A. ampeloprasum''. Походзенє и хаснованє – порилук по походзеню зоз Штредожемя и то давна рошнїна. За єдзенє ше хаснує стебло и лїсца. '''Опис рошлїни:''' порилук дворочна рошлїна: перши рок формує моцне фалшиве стебло, при даєдних сортох високе и до 80 центи, шлїдуюцого року розвива длугоке стебло високе и до 2 метери. На стеблу ше находзи вельки лабдасти квет, з вельким числом цвиткох хтори опращкую инсекти. Нашенє дробне (1 ґрам ма 300-400 нашенка). Розстоянє медзи шорами (у центиметрох) 70-75, розстоянє у шоре 7-15, трошенє нашеня за розсадзванє g/ha 1000-1500, число рошлїнох по ha 140000-200000, а минимална температура ключканя 2 °C, оптимална температура ключканя 20 °C. '''Продукция:''' порилук барз добре реаґує на гноєнє кед ше гної на час. Лєгко го мож одховац з нашеня и може стац на полю або у загради як предлужена жатва хтора ше одвива после 6 мешацох од садзеня. Жем муши буц розтресаца, мелка и добре дренирована. Звичайно дозрева вєшенї, алє го мож винїмац и вчас, кед є груби як палєц, а мож го и преридзиц и зохабиц най нарошнє вельо векши и грубши. '''Чкодлївци''' – найчастейше го нападаю файти  трипсох Thrips tabaci и мольох, а часто є подлєжни и порилуковей ардзи (''Puccinia allii''). '''Винїманє и чуванє''' – порилук ше винїма у новембру; рошлїни ше таргаю, вицагую, а кед то чежко идзе, корень ше подрезує з мотику. Рошлїни ше очисца од старих поламаних лїсцох, а корень скраци на 2-3 центи. '''Файти''' - нєшка єст велї файти порилуку, алє спомнєме лєм нови гибриди: за лєтню продукцию вермонт, станлеу Ф1; за єшеньску продукцию варн; за жимску продукцию аркансас и лавренц. '''Нутритивна вредносц на 100 g (3,5 oz) ''' '''Енерґия - 255 kJ (61 kcal) ''' Угльово гидрати - 14,15 g Цукри - 3,9 g '''Поживово влакна - 1,8 g ''' Масци - 0,3 g Протеїни - 1,5 g '''Витамини ''' Витамин А екв. - (10%) бета-каротен - 83 μg лутеин зеаксантин - (9%) 1.000 μg 1900 μg Тиамин (Б1) -(5%) 0,06 mg Рибофлавин (Б2) - (3%) 0,03 mg Ниацин (Б3) - (3%) 0,4 mg Витамин Б5 - (3%) 0,14 mg Витамин Б6 - (3%) 0,14 mg Фолат (Б9) - (16%) 64 μg Витамин Ц - (14%) 12 mg Витамин Е -(6%) 0,92 mg Витамин К - (45%) 47 μg '''Минерали ''' Калциюм - (6%) 59 mg Желєзо - (16%) 2,1 mg Маґнезиюм - (8%) 28 mg Манґан - (23%) 0,481 mg Фосфор - (5%) 35 mg Калиюм - (4%) 180 mg Други конституенти Вода - 83 g ==Литература == * * Радмила Шовлянски, Словнїк защити рошлїнох и животного стредку сербско-руско-латинско-анґлийски, Дружтво за руски язик, литератур и културу, Нови Сад 2010, б. 130 * * Сербско-руски словнїк О-Ш, Нови Сад 1997, б. 300 * ==Вонкашнї вязи == * https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D0%BB%D1%83%D0%BA * * https://hr.wikipedia.org/wiki/Poriluk 5rgpuacrj8g7hdllbzcyfq7pd44mz24 0 374 4149 4148 2024-10-14T16:29:44Z Amire80 9 7 измена увезено 4148 wikitext text/x-wiki [[Файл:DSCN8684 St Luke's Parish Church And Hall.jpg|right|thumb|398x398px]] '''Правдива Исусова церква'''<ref> Melton, J. Gordon (2005). "True Jesus Church". Encyclopedia of Protestantism. pp. 536–537. ISBN 978-0816069835.</ref> то конарчок пентекосталного руху у Китаю, конарчок християнства хтори основани  у першей децениї  20. вику.  Нєконфесийна церква датирує з 1917. року у Пекинґу, Китай. :Число вирних виноши  коло 1.5 милиона на пейц континентох. :Святости: :# Святого Духа :# Крест :# Омываня ніг :# Причастя Святого :# Субота :# Ісус Христос :# Свята Бівлія :# Спаса :# Церков :# Судный день ==Референци == <references /> hathw06swna984ddk2rvk596sccvu3t 0 375 5891 4152 2024-10-18T11:23:31Z Constraque 28 this text is replaced by a template 5891 wikitext text/x-wiki '''Православна церква''' або ортодоксна церква (з греческого ὀρθός ортос правилни, правдиви и δόξα докса слава, погляд, ученє) то християнска церква основана з вецей териториялних церквох хтори вєдно творя православну ґрупу церквох. Православни церкви маю свойо початки у першей християнскей заєднїци у Єрусалиме и надалєй, углавним у восточней часци римского царства. {{Дополнїц}} 67j5pffhfkolaqask69hfjficdvutz7 0 376 4165 4164 2024-10-14T16:29:45Z Amire80 9 12 измена увезено 4164 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |'''Преводилачка служба Аутономне Покрајине Војводине''' |- |'''Основана је''' |1968 г. |- |'''Језичке групе''' |на мађарском, словачком, румунском, и русинском језику, касније на хрватском и енглеском језику |- |'''Преводи се на''' |српски, мађарски, словачки, румунски, русински, хрвaтски и енглески језик |- |'''Врсте превођења''' |1. Превођења у писменом облику 2. Симултанo превођење на састанцима 3. Консекутивно превођење |- |'''Корисници услуга''' |Скупштина АПВ, сви покрајински секретаријати, јавна предузећа, службе, фондови и организације које оснива Покрајинска влада |} == Историја == Статутом АП Војводине је 1948. године националним мањинама у АП Војводини, између осталих права, гарантована је слобода употребе њиховог језика, а Пословником Народне скупштине АП Војводине исте године сваком посланику дато је право да говори на свом матерњем језику. Статутом из 1953. године ближе су утврђена права националних мањина, док деценију касније – новим статутом из 1963. године, националним мањинама је омогућено да објављују важније покрајинске одлуке и општа акта, као и законе и друге прописи којима се уређују права и дужности грађана, у преводу са српског на језике националних мањина. Преводилачка служба на покрајинском нивоу основана је 1968. године. Уставним законом из 1969. године обезбеђена је равноправна употреба мађарског, словачког, румунског и русинског језика, а исте године формирана је Комисија за утврђивање истоветности текстова покрајинских закона и других аката на српском, мађарском, словачком, румунском и русинском језику Скупштине АП Војводине. Година 1975. донела је реорганизацију – формирана је Преводичака служба као заједничка стручна служба Скупштине АП Војводине и Извршног већа. У то време, па до краја осемдесетих година, свака језичка група имала је по четири до шест преводилаца, два лектора и два дактилографа. Хрватски језик је стекао статус језика у службеној употреби касније у односу на поменуте језике. Данас у оквиру Преводилачке службе постоје и преводиоци за енглески језик. Осим преводилаца за мањинске језике и за енглески језик, лектора за мањинске језике и дактилографа, у преводилачком пословном процесу учествовали су и лектори за српски језик који су бринули о писмености, граматици и стилу преведених докумената и о њиховој усоглашености са књижевном нормом српског језика. == Организација служби == Некадашња Преводилачка служба данас је организована у два одељења у саставу Покрајинског секретаријата за образовање, прописе, управу и националне мањине – националне заједнице. Састоји се од пет језичких група и једног одељења. Група за мађарски језик, Група за словачки језик, Група за румунски језик и Група за русински језик налазе се у Одељењу за остваривање права националних мањина – националних заједница и преводилачке послове. Група за лекторисање и хрватски језик и Одсек за стране језике део су Одељења за лекторисање и послове превођења. У Одсеку за стране језике раде преводиоци за енглески језик. Два одељења за преводилачке послове су практично сервис за услуге које користе сви покрајински органи – Скупштина АПВ и сви покрајински секретаријати, затим јавна предузећа, службе, фондови и организације које оснива Покрајинска влада, а за помоћ се јављају и индиректни корисници буџетских средстава којима је оснивач Покрајина. Преводилачки послови данас обухватају услуге превођења у писменом облику са српског језика на мађарски, словачки, румунски, русински и хрватски језик који су у службеној употреби у АП Војводини, као и на енглески језик. Такође, преводи се са поменутих језика на српски језик. Под пословима лекторисања подразумева се брига о стилској, правописној и граматичкој исправности прописа и општих аката и њиховој усоглашености са књижевном нормом српског језика. Осим превођења у писменом облику за све поменуте кориснике услуга, запослени у два одељења симултано преводе седнице Скупштине АПВ на језике у службеној употреби у покрајинским органима. Такође, симултано односно консекутивно се преводи на разним стручним семинарима, симпозијумима, састанцима званичника и на сложеним међународним вишедневним конференцијама. Један од кључних преводилачких послова у групама за мањинске језике је превођење "Службеног листа АПВ" са српског језика на језике у службеној употреби у органима покрајинске управе. Тако се "Службени лист АПВ" преводи и објављује на мађарском, словачком, русинском, румунском и хрватском језику. === Спољне везе === idz47qvm5cu8f8alrfwujo2vpu1aa3q 0 377 4191 4190 2024-10-14T16:29:47Z Amire80 9 25 измена увезено 4190 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" Прекладательна служба| <big>Прекладательна служба Автономней покраїни Войводини</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Zgrada Skupštine AP Vojvodine.jpg|alt=Будинок Скупштини АП Войводини|center|thumb|396x396px|Будинок Скупштини АП Войводини]] |- |'''Основана''' |1968. року |- |'''Язични ґрупи''' |на мадярским, словацким, румунским и руским язику; познєйше на горватским и анґлийским язику |- |'''Преклада ше на''' |сербски, мадярски, словацки, румунски, руски, горватски и анґлийски язик |- |'''Файти прекладаня''' |1. Прекладанє у писаней форми 2. Симултане прекладанє на схадзкох 3. Консекутивне прекладанє |- |'''Хаснователє услугох''' |Скупштина АПВ, покраїнски секретарияти, явни подприємства, служби, фонди и орґанизациї хтори снує Покраїнска влада |- |} ==Прекладательна служба Автономней покраїни Войводини, Нови Сад== ==История== Зоз Статутом АП Войводини 1948. року националним меншином у АП Войводини, медзи другима правами, ґарантована шлєбода хаснованя їх язика, а з Дїловнїком Народней скупштини АП Войводини истого року каждому посланїкови дате право бешедовац на своїм мацеринским язику. Зоз Статутом 1953. року блїжей утвердзени права националних меншинох, а децению познєйше – з новим Статутом 1963. року, оможлївене националним меншином обявйовац важнєйши покраїнски одлуки и общи акти, як и закони и други предписаня зоз хторима ше ушорює права и длужносци гражданох, у прекладзе зоз сербского на язики националних меншинох. Прекладательна служба на покраїнским уровню формована 1968. року. З Уставним законом 1969. року обезпечене ровноправне хаснованє мадярского, словацкого, румунского и руского язика, а истого року формована Комисия за утвердзованє идентичносци текстох покраїнских законох и других актох на '''сербским, мадярским, словацким, румунским и руским язику''' Скупштини АП Войводини. Рок 1975. принєсол реорґанизацию – формована Прекладательна служба як заєднїцка фахова служба Скупштини АП Войводини и Вивершней ради. У тим чаше, та по конєц осемдзешатих рокох, кажда язична ґрупа мала штирох до шейсцох прекладательох, двох лекторох и двох дактилоґрафох. Горватски язик здобул статус язика хтори ше службено хаснує познєйше у одношеню на спомнути язики. Нєшка у рамикох Прекладательней служби єст и прекладательох за анґлийски язик. Окрем прекладательох за меншински язики и за анґлийски язик, лекторох за меншински язики и дактилоґрафох, у прекладательним дїловним процесу участвовали и лекторе за сербски язик хтори ше старали о писменосци, ґраматики и стилу преложених документох и о їх усоглашеносци з литературну норму себского язика. ==Орґанизация служби== Дакедишня Прекладательна служба нєшка орґанизована до двох оддзелєньох у составе Покраїнского секретарияту за образованє, предписаня, управу и национални меншини – национални заєднїци. Состої ше зоз пейцох язичних ґрупох и єдного оддїлу. Ґрупа за мадярски язик, Ґрупа за словацки язик, Ґрупа за румунски язик и Ґрупа за руски язик находза ше у Оддзелєню за витворйованє правох националних меншинох – националних заєднїцох и прекладательни роботи. Ґрупа за лекторованє и горватски язик и Оддїл за странски язики часц Оддзелєня за лекторованє и роботи прекладаня. У Оддїлу за странски язики робя прекладателє за анґлийски язик. Два оддзелєня за прекладательни роботи практично сервис за услуги хтори хасную шицки покраїнски орґани – Скупштина АПВ и шицки покраїнски секретарияти, потим явни подприємства, служби, фонди и орґанизациї хтори снує Покраїнска влада, а за помоц ше явяю и индиректни хаснователє буджетних средствох хторим Покраїна снователь. Прекладательни роботи нєшка облапяю услуги прекладаня у писаней форми зоз сербского язика на мадярски, словацки, румунски, руски и горватски язик хтори ше службено хаснує у АП Войводини, як и на анґлийски язик. Тиж, преклада ше зоз спомнутих язикох на себски язик. Под роботами лекторованя ше подрозумює старанє о стилскей, правописней и ґраматичней исправносци предписаньох и общих актох и їх усоглашеносци з литературну норму сербского язика. Окрем прекладаня у писаней форми за шицких спомнутих хасновательох услугох, заняти у двох оддзелєньох симултано прекладаю схадзки Скупштини АПВ на язики хтори ше службено хаснує у покраїнских орґанох. Тиж, симултано односно консекутивно ше преклада на рижних фахових семинарох, симпозиюмох, схадзкох урядових особох и на зложених медзинародних вецейдньових конференцийох. Єдна з ключних прекладательних роботох у ґрупох за меншински язики то прекладанє "Службених новинох АПВ" зоз сербского язика на язики хтори ше службено хаснує у орґанох покраїнскей управи. Так ше "Службени новини АПВ" преклада и обявює на мадярским, словацким, руским, румунским и горватским язику. ==Прекладательна служба по руски== Прекладательна служба на покраїнским уровню формована 1968. року, кед Покраїнски секретарият за информациї, на основи уставних амандманох зоз предходного року, приял осем прекладательки – два за мадярски, два за словацки, два за румунски и два прекладательки за руски язик. Служба нє остала длуго у составе Секретарияту – [[Евґениє Джуня]] прилапел длужносц руководителя Прекладательней служби Скупштини АПВ 1969. року. [[Файл:Natalija Kanjuh Tatjana Kamenjicki Irina Natjuk i Helena Međeši.jpg|alt=Наталия Канюх, Татяна Каменїцки, Ирина Натюк и Гелена Медєши|thumb|483x483px|Наталия Канюх, Татяна Каменїцки, Ирина Натюк и Гелена Медєши]] У рускей прекладательней ґрупи як прекладателє робели: Еуфемия Бесерминї, Гелена Жирош, Анґела Сопка, Мирон Канюх, [[Владислав Надьмитьо]], Терезия Папгаргаї, мр Гелена Медєши, Мара Ковач, Михайло Канюх, Владимир Бесерминї, Ирина Натюк, Павлина Сабадош, Весна Тимко, [[Наталия Канюх]], Мария Дудаш, Наташа Перкович и Боґдан Рац, як лекторе мр Гелена Медєши, Михайло Канюх и Владимир Бесерминї, а як дактилоґрафи Ана Чурчич, Мелания Шмит и Татяна (Каменїцки) Ґруїч. sb7kkragaop4xaweikyodg9o3jqlbje 0 378 4199 4198 2024-10-14T16:31:26Z Amire80 9 7 измена увезено 4198 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Препилка</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Coturnix_coturnix_%28Warsaw_zoo%29-1.JPG|300px|center]] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Домен:''' '''Царство:''' '''Тип:''' '''Класа:''' '''Ряд:''' '''Фамилия:''' '''Род:''' '''Файта:''' |Eukaryota Animalia Chordata Aves Calliformes Phasianidae Coturnix C. coturnix |- ! colspan="2" |Биномне мено |- | colspan="2" |<div style="text-align: center;">Coturnix coturnix |} == Опис == '''Звичайна препилка''' (лат. Coturnix coturnix) – файта птици зоз фамилиї фазанох, з численима подфайтами. Найменша є зоз шору квочкох. Розширена є у Европи, Африки и Заходней Азиї. Найчастейши обиталища єй житни поля и ровнїни з пажицами. Препилка – мала птица длугока 17 цм и чежка 95–150 ґ. Розпон кридлох єй 32–35 цм. Пирє єй жовкастей (окер) фарби, верх глави, хрибет, пирє над хвостом и верхнє пирє хвоста ма крижом цми и шветли кафово смуги и пеги, за очми ма червенкасту смугу. Самец ма цмочервенкасти „лїцаˮ, джубок червенкасти, подбрадок и гарло чарни. Самичка ше розликує од самца: ма блядожовкасти подбрадок и гарло, а на долнєй часци цела и на бокох ма чарно-кафово пеги. Животни вик препилки преценює ше на 10 роки. Вона птица селїдбенїца, а при селєню часто страда. Жими препровадзує у Африки. Природни нєприятелє єй жвири и птици хватачки. Препилку чежко обачиц, бо вецей ходзи як цо лєта и скрива ше у желєнїдлу. Препилка ше карми зоз нашенями, пупчами и инсектами хтори лапа по жеми. Кед дозрею жита, препилки ше баржей кармя и швидко тию же би, од конца авґуста, мали моци одлєциц до цеплих крайох. [[Файл:Quail32.jpg|Самец препилки|alt=Самец препилки|frame]] == Розмножованє == Сезона парованя препилкох у маю. Теди, накадзи трава подрошнє, самци починаю путьпурутькац и бориц ше медзи собу за самици. Самци нє церпя других самцох у присуству самицох док ше парую. Вони гласнєйше путьпурутькаю од самицох: зоз путьпурутьканьом означую свою територию. Путьпурутьканє препилкох чуц на коло пол километра. Шейсц до осем тижнї по парованю самица до гнїзда направеного зоз трави знєше од 6 до 20 блядожовти або брудножовти вайца зоз чарнима пегами и шедзи на нїх 16 до 18 днї. Гнїздо ше находзи под гущаву, охранєне од хватачох. Самица вишедує млади без участвованя самца. Препилчата ше тримаю коло мацери коло три тижнї, а вец поставаю самостойни и починаю лєтац. Самички ше нїжно стараю за младих, а дакеди прилапя и цудзи препилчата хтори остали без мацери. == Загроженосц == Ловарски здруженя и здруженя за защиту птицох у нас у стаємним зраженю: Ловаре твердза же препилки нє загрожени, а орнитолоґи – же ше їх число зменшує пре хаснованє хемикалийох у польопривреди, пре зменшованє простору за гнїздзенє и пре нєконтроловане ловенє. Препилково месо у даєдних крайох вельки деликатес. Препилково вайца подобного смаку як и курово, лєм маю менєй холестеролу од курових. У даєдних крайох ше препилково вайца предаваю и у дутянох. Людзе досц часто тримаю препилки як любимцох, бо ше вони лєгко ховаю у завартим. Самци у клїткох гласно путьпурутькаю (з путьпурутьканьом приволую самици). === Японска препилка === Окремна файта препилки то японска препилка (лат. Coturnix coturnix japonica). Вона жиє у Япону и у Сибиру. Пирє єй жовтокафовей фарби, а под оком ма билу точку. Хова ше припитомена, як домашня птица. Єй вайца и месо богати з високовреднима состойками за чловеков орґанизем, змоцнюю имунитет и пошвидшую виздравйованє хорих. == Вонкашнї вязи == [[Файл:Caille_des_bl%C3%A9s_MHNT.jpg|177x177px|Препилково вайца|alt=Препилково вайца|thumb]][https://sr.wikipedia.org/wiki/Prepelica Препелица,] Википедия на сербским язику [https://hr.wikipedia.org/wiki/Prepelica Prepelica,] Википедия на горватским язику g0ivl59m587m9fpc3487wgqkfm69368 0 379 4201 4200 2024-10-14T16:31:27Z Amire80 9 1 измена увезена 4200 wikitext text/x-wiki '''Пречнїк''', у ґеометриї, то часц простей хтора преходзи през центер круга и чийо конци ше находза на кружнїци. Пречнїк круга найдлугша тетива у кругу. Кед позната длужина пречнїка кружнїци можеме вираховац поверхносц круга знука кружнїци, хаснуюци формулу: <math>P = \left (\frac{R}{2}\right )^2 \cdot \mathbb{\pi} </math> дзе <math>R</math> означує пречнїк, а <math>\pi </math> ирационалне число хторе приблїжно <math>3,14</math>. Полупречнїк (радиюс) то половка пречнїка, тє. оддалєносц од центра кружнїци по кружнїцу. ===== Теорема о пречнїку (Талесова теорема) ===== ''Кажди пречнїк дзелї круг на два єднаки часци.'' rgywi8enrmkxepyc3d2fw802tj1cyaq 0 380 5836 5835 2024-10-16T13:43:40Z Flipdot 61 5836 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Прешов</big>[[Файл:Presov_city_centre.jpg|thumb|center|300x300px]] |- |[[Файл:Flag_of_Pre%C5%A1ov.svg|thumb|126x126px|center|Застава]] |[[Файл:Coat_of_Arms_of_Pre%C5%A1ov.svg|thumb|98x98px|center|Герб]] |- ! colspan="2" |Административни податки |- |'''Держава '''Край''' '''Округ''' '''Комитат''' |Словацка Прешовски Прешов Шариш |- !colspan="2" |Жительство |- |'''2020.''' '''Густосц''' |87.886 <ref>{{Cite web|language=словацки|title=Počet obyvateľov podľa pohlavia - obce (ročne)|at=Statistical Office of the Slovak Republic|date=2021-03-21|url=http://datacube.statistics.sk/#!/view/sk/VBD_DEM/om7101rr/v_om7101rr_00_00_00_sk}}</ref> 1.251,84<ref>{{Cite web|language=словацки|title=Hustota obyvateľstva - obce|at=Statistical Office of the Slovak Republic|date=2021-03-21|url=http://datacube.statistics.sk/#!/view/sk/VBD_DEM/om7014rr/v_om7014rr_00_00_00_sk}}</ref> жит./km2 |- ! colspan="2" |Ґеографски характеристики |- | '''Координати''' '''Часова зона''' '''Апс. висина''' '''Поверхносц''' | 48° 59′ 47″ СҐШ; 21° 14′ 19″ ВҐД UTC+1 (CET), влєце UTC+2 (CEST) 296<ref>{{Cite web|language=словацки|title=Základná charakteristika|at=Statistical Office of the Slovak Republic|date=2015-04-17|url=http://datacube.statistics.sk/#!/view/sk/VBD_SK_WIN/om5001rr/v_om5001rr_00_00_00_sk}}</ref> m 70,43 <ref>{{Cite web|language=словацки|title=Hustota obyvateľstva - obce [om7014rr_ukaz: Rozloha (Štvorcový meter)|at=Statistical Office of the Slovak Republic|date=2015-04-17|url=http://datacube.statistics.sk/#!/view/sk/VBD_DEM/om7014rr/v_om7014rr_00_00_00_sk}}</ref> km2 |- | colspan="2" |[[Файл:Slovakia_location_map.svg|thumb|center|353x353px]] Прешов на мапи Словацкей |- ! colspan="2" |'''Инши податки''' |- |'''Поштове число''' '''Поволуюце число''' '''Регистерска ознака''' |080 01 +421 51 PO |} '''Прешов''' (сло. ''Prešov'', мадь. ''Eperjes'', нєм. ''Preschau'', русин. ''Пряшев'') треци по велькосци варош у Словацкей и управне стредзиско Прешовского краю. Прешов познати як центер православя у Словацкей. == Ґеоґрафия == Прешов змесцени у восточней половки держави. Главни варош держави, Братислава, ше находзи 420 км югозаходно. '''Релєф:''' Прешов се развил у Прешовскей котлїни хтору прави рика Ториса. Надморска висина вароша коло 250 m. Нєдалєки гори припадаю горскому венцу Карпатох. Заходно од варошу ше видзвигує Словацке рудогорє, а на востоку ше видзвигую Слански верхи. '''Клима:''' Клима у Прешове умерено континентална. '''Води:''' През варош чече рика Ториса, то штредня часц єй цеку. Вона дзелї варош на заходну и восточну часц. == История == Людски населєня на тим просторе датирую ище зоз палеолиту (найстарши найдзени предмети стари 28.000 роки). Населєнє под тим меном перши раз ше спомина 1247. року, а статус шлєбодного варошу достало 1374. року. У цеку шлїдуюцих викох варош бул у составе Угорскей. У другей половки 19. вику варош дожил нагли розвой и числово нароснул. Концом 1918. варош постал часц новооснованей Чехословацкей. Од 16. юния 1919. до 7. юлий 1919. бул главни варош Словацкей Совєтскей Републике. Под час комунизма варош нагло индустриялизовани та прето пришло до наглого росту жительства - зоз 28.000 1950. року на 91.000 1990. року. По осамостоєню Словацкей варош постал єй значне штредзиско, алє пришло и до проблемох вязаних за преструктуованє привреди. == Жительство == {| class="wikitable" |+ '''Розвой жительства''' <ref>{{Cite web|language=словацки|title=Počet obyvateľov podľa pohlavia - obce, опатриц „Stav trvale bývajúceho obyvateľstva na začiatku obdobia (Osoba)“|at=Štatistický úrad Slovenskej republiky|url=http://datacube.statistics.sk/#!/view/sk/VBD_DEM/om7101rr/v_om7101rr_00_00_00_sk}}</ref> |- ! Рок !! 1.1.1993.<ref>{{Cite web|language=словацки|title=Počet obyvateľov podľa pohlavia - obce, поглед „Stav trvale bývajúceho obyvateľstva na konci obdobia (Osoba)|at=Štatistický úrad Slovenskej republiky|date=2021-03-21|url=http://datacube.statistics.sk/#!/view/sk/VBD_DEM/om7101rr/v_om7101rr_00_00_00_sk}}</ref>!! 1999. !! 2006. !! 2013. !! 2019. !! 2020. !! 2023. |- | жителє || 90.058 || 93.977 || 91.650 || 90.923 || 88.464 || 87.886 || 82.286 |- |} Нєшка Прешов ма 91.638 жительох <ref>{{Cite web|url=http://portal.statistics.sk/files/Sekcie/sek_600/Demografia/Obyvatelstvo/tabulky/pocet_obyvatelov/2011/poc_obyv_2011_n.pdf|language=словацки|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130921055744/http://portal.statistics.sk/files/Sekcie/sek_600/Demografia/Obyvatelstvo/tabulky/pocet_obyvatelov/2011/poc_obyv_2011_n.pdf|title=Жительство 31. 12. 2011. (707)” (PDF)|at=Статистични завод Републики Словацкей|date=2011|archivedate=21-09-2013}}</ref> а остатнїх рокох число жительох стаґнирує. == Етнїчни состав == Спрам попису зоз 2001. р. состав шлїдуюци: • Словаци - 94,7%,<br>• Русини и Українци - 1,4%,<br>• Роми - 1,2%,<br>• Чехи - 1,0%,<br>• инши - 0,7%. == Вирски состав == Спрам попису зоз 2001. р. состав шлїдуюци: • римокатолїки - 66,8%,<br>• атеїсти - 13,6%,<br>• грекокатолїки - 4,8%,<br>• православни - 1,7%.<br> == Партнерски вароши == • [[:sr:Праг|Прага]]<br>• [[:sr:Габрово|Ґаброво]]<br>• [[:sr:Нови_Сонч|Нови Сонч]]<br>• [[:sr:Њиређхаза|Нїредьгаза]]<br>• [[:sr:Мукачеве|Мукачево]]<br>• [[:sr:Ремшајд|Ремшайд]]<br>• [[:sr:Керацини|Керацини]]<br>• [[:sr:Ла_Курнев|Ла Курнев]]<br>• [[:sr:Brugherio|Brugherio]]<br>• [[:sr:Ришон_Лецион|Ришон Лецион]]<br>• [[:sr:Питсбург|Питсбурґ]]<br> == Ґалерия == <gallery> File:Nabrezie_Torysy_Presov.jpg|thumb|120px-Nabrezie_Torysy_Presov.jpg|Побрежє рики Ториши у Прешове File:Pre%C5%A1ov_d%C3%B3m.jpg|thumb|180px-Pre%C5%A1ov_d%C3%B3m.jpg|Римокатолїцка катедрала у Прешове File:Chram_sv_A_Nevskeho_Presov.jpg|thumb|180px-Chram_sv_A_Nevskeho_Presov.jpg|Православна церква Александра Невского File:Town_Presov_Slovakia_Pb203.jpg|thumb|320px-Town_Presov_Slovakia_Pb203.jpg|Городска хижа File: </gallery> == Вонкашнї вязи == * [http://www.presov.sk/ Урядови вебсайт] 7z57xqtydm1dhxk167besqcup5bo35n 0 381 4253 4252 2024-10-14T16:31:30Z Amire80 9 18 измена увезено 4252 wikitext text/x-wiki '''Прибор за єдзенє''' то прибор хтори ше хаснує у цеку єдзеня. Основни прибор за єдзенє ше состої зоз штирох предметох: [[нож]], [[видлїчка]], [[ложка]] и ложичка яґод и погари и танєри. Основни прибор за єдзенє мож достац у вецей формох, у зависносци за цо су наменєни: прибор за рибу, прибор за колачи, прибор за овоц, прибор за торти, прибор за [[сладоляд]] итд. Прибор за єдзенє ше оддавна прави од поцинкованого желєза, а найчастейше зоз челїку хтори нєардзави, дакеди зоз металу лєбо стрибла. [[Файл:Cubiertos_LYPSA_cutlery.jpg|291x291px|thumb|Прибор за єдзенє]] Особа хтора прави лєбо предава прибор за єдзенє вола ше ножар (анґл. ''cutler''). Город Шефилд у Анґлиї познати по продукциї прибору за єдзенє ище од 17. вику, а по тей индустриї наволани и гайзибан – ''Мастер Катлер'' – хтори окончує транспорт медзи Шефилдом и Лондоном. Челїк хтори нє ардзави розвити у Шефилду на початку 20. вику и тот пренаходок подаровал туньши прибор за єдзєнє доступни цалому чловечеству. == Хаснованє == Видлїчку ше кладзе зоз лївого боку танєра а нож и ложку з правого боку (нож блїжей ґу танєру). Ложичка за десерт при верху танєра. Прибор за єдзенє ше склада по рядошлїду хаснованя з тим же перши єдла найоддалєнши од танєра. Погари розпоредзени при верху танєра, над прибором за десерти, зоз лїва на право (вода, чарне вино, биле вино), од найвекшого по найменши<ref>[https://web.archive.org/web/20200205164521/https://www.lepaisrecna.rs/recepti/saveti/9225-kako-pravilno-rasporediti-pribor-za-jelo-pri-postavljanju-stola.html „Kako pravilno rasporediti pribor za jelo? Gde na stolu treba da stoje čaše za vino i vodu”]''Lepa i srećna''</ref>. == Етимолоґия == Анґлийске слово ''cutler'' походзи од штреднєанґлийского слова „cutele” а воно од старофранцузкого слова „coutelier” хторе походзи од „coutel”, а означує нож (сучасни французки: coteau). Найстарше походзенє слова може ше видзиц у латинским слове „culter”(нож). == Композиция == === Метални прибор за єдзєнє === Стерлинґ стрибло традицийна сировина зоз хторого ше прави квалитетни прибор за єдзєнє. Патраци през историю, стрибло мало векшу предносц у одношеню на други метали прето же є менєй хемийно реактивне. Хемийни реакциї медзи одредзену поживу и прибором за єдзєнє можу привесц до нєприємного смаку. Злато ище менєй реактивне од стрибла, алє хаснованє златного прибора за єдзєнє було огранїчене на винїмково богатих, як цо то монархи. Челїк ше вше хасновал за каждодньово ножи, а калай хасновани за туньши предмети, окреме за ложки. Од дзеветнастого вику, ґалванизоване никловане стрибло (EPNS) хасноване як туньша замена за стерлинґ стрибло. Року 1913. британски металурґ Гари Брирли нєсподзивано пренашол челїк хтори нє ардзави и оможлївел жительству приступачни прибор за єдзєнє. Тот метал постал доминантни метал хтори ше хасновал за прибор за єдзєнє. Алтернатива и мелхиор, леґура никла и бакра хтора одпорна на ардзу, хтора у составе може мац манґан и никл-желєзо. === Пластика === [[Файл:Cutlery_made_from_Cellulose_Acetate_Biograde.JPG|253x253px|thumb|Пластични прибор за єдзенє]] Пластични прибор за єдзєнє направени за єдноразове хаснованє и часто ше хаснує вонка, на кратким одпочивку у природи, вилєту, при готовеню єдла на роштилю. Пластични прибор за єдзєнє ше тиж так звичайно хаснує у предавальньох швидко порихтаного єдзеня або за одношенє дому и достава ше зоз порцию у економскей класи. Пластика ше тиж так хаснує як дзєцински прибор за єдзєнє. Частейше є грубши и витримовнєйши од пластичного прибору за єдзєнє за єдноразове хаснованє. === Древени прибор за єдзенє === [[Файл:Wooden-cutlery-9306_-_Hans_Braxmeier.jpg|339x339px|thumb|Древени прибор за єдзенє]] Древени прибор за єдзєнє за єдноразове хаснованє доступни як популарна биорозпадаюца можлївосц. Бамбус (гоч є нє древо) и явор популарни вибори. === Прибор за єдзєнє хтори мож поєсц === Прибор за єдзєнє хтори мож поєсц направени зоз осушених житаркох. Часци такого прибору ше першенствено правя зоз ризкаши, проса або жита. З оглядом же за пестованє ризкаши потребне вельо води, продукователє понукаю продукти зоз проса як еколоґийно найприлапївши. Цесто ше пече у фурмочкох хтори го стварднюю. Даєдни продукователє понукаю пахняци прибор за єдзєнє. Прибор за єдзєнє хтори ше може поєсц розпада ше после тижня кед ше одложи. == Индустрия == У першей половки 19. вика, кед тунї мегки челїк постал доступни пре нови способ продукциї, нож (и други предмети зоз рубцом) ше правели зоз швайзованьом челїчней пантлїки на фалат желєза хтори ше требал формирац до ножа або до сендвича (челїчней пантлїки помедзи два фалати желєза). То зробене прето же челїк теди бул вельо драгши материял од желєза. Сучасни часци за резанє на прибору за єдзєнє дакеди ламиновани, алє пре други причини. Понеже найтвардейши челїк ламаци, пасмо твардого челїка ше може поставиц медзи двома пасмами мегчейшого, менєй крегкого челїка, за нож хтори ма добри оштри бок и менєй вироятнє же ше зламе при хаснованю. После виробку, нож ше мушел наоштриц, першобутно на млїнским каменю, алє од позного штреднього вика на колєсу за оштренє або (як були познати у реґиону Шефилд) на резацим колєсу. == Прибор за єдноразове хаснованє == ==== Пластика ==== Уведзени зоз цильом прикладносци (лєгки, нєпотребне помиванє после єдзеня), пластични прибор за єдзенє за єдноразове хаснованє постал популарни на шветовим тарґовищу<ref>[https://www.conserve-energy-future.com/environmental-impact-plastic-cutlery-and-solutions.php „Environmental Impact of Plastic Cutlery and Some Affordable Solutions”]''Converse Energy Future''</ref>. Вєдно зоз другу судзину за єдноразове хаснованє<ref>[https://web.archive.org/web/20170720012754/http://www.ecology.com/2015/02/19/eco-friendly-disposable-tableware-hits-mainstream-mass-market/ „Eco-Friendly Disposable Tableware Hits Mainstream”]''Ecology Global Network''</ref> (паперово танєри, пластични партки за столи, погари за єдноразове хаснованє, паперово салветки, итд.), тоти продукти постали нєобходни за погосцительство и индустрию хтора пририхтує швидке єдзєнє. Тоти продукти символи трошительного дружтва и причина милион тонох нєрозпадаюцого пластичного одпаду. Европска уния забранєла таки пластични продукти од 01. юлия 2021. року у рамику Европскей стратеґиї за пластику. Забрани заплановани тиж так у Велькей Британиї и Канади. ===Древени прибор за єдзєнє === Як еколоґийно прилаплїва алтернатива нєрозпадаюцей пластики, древени прибор за єдзенє постава вше популарнєйши. Даєдни продукователє премасцую свойо продукти зоз рошлїновима олєями, воском и лимуновим соком безпечним за поживу зоз цильом длугшого вику тирваня, прецо су и безпечнєйши за костиранє людзох. Прибор за єдзенє ше суши даскельо днї пред тим як напущи фабику<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=W6rrudwhoEc&gl=US&hl=en „Wooden cutlery manufacturing”]''How it’s made''</ref>. == Референци == 6za9xqw7shu4jph3uyz9zkb3yykjy7x 0 382 5913 4269 2024-10-20T07:34:26Z Sveletanka 20 вики вяза 5913 wikitext text/x-wiki [[Файл:GDP nominal per capita world map IMF 2007.PNG|thumb|Приказ дружтвеного бруто продукту по жительови (у доларох), 2007. рок|410x410px]] '''Привреда''', або економия, основна дружтвена дїялносц єдного дружтва. У узшим смислу, вона облапя продукцию, розподзельованє, черанку и трошенє продуктох и услугох<ref>[https://shtreber.com/odlike-podela-privrede Основни характеристики и подзелєнє привреди] ''shtreber.com''</ref>. У ширшим смислу, привреда облапя шицки файти дїялносцох и услугох, хтори оможлївюю задоволєнє шицких чловекових потребох. Економия зложена зоз процесох, як цо то култура, вредносц, просвита, технїчни розвой, история, дружтвена орґанизация, политична структура, законодавна система и природни богатства, так же медзисобна повязаносц тих факторох условює єй функционованє. Главни привредни дїялносци то польопривреда (найважнєйша привредна дїялносц), индустрия и рударство (найважнєйши у секундарним секторе), будовательство, ремеселнїцтво, транспорт (найважнєйши у терциярним секторе), тарґовина и туризем. Муши ше розликовац поняце национална привреда, хтора ше одноши на дїялносц у рамикох єдней держави, и шветова привреда, хтора ше одноши на ґлобалну дїялносц. Кажда держава ма свою привреду (националну), и на таки способ, у меншей або векшей мири, участвує у шветовей привреди. == Подзелєнє привреди == Спрам подобних прикметох хтори ґруповани до штирох секторох, привреда ше дзелї на: ::* '''Продукцийни сектори''' ::::* примарни сектор и секундарни сектор ::* '''Нєпродукцийни сектори''' ::::* терциярни и квартарни сектор == Подзелєнє привреди по секторох == :: == Примарни сектор == [[Файл:Ueberladewagen (jha).jpg|Польопривредни роботи|343x343px|alt=Польопривредни роботи|thumb]] ::* Польопривреда ::* Лови и риболов ::* Лєсарство '''Примарни сектор''' Примарни сектор облапя продукцийни дїялносци, хтори маю циль продуковац поживово продукти за индустрию. До того сектору спадаю польопривреда и лєсарство. З помоцу польопривреди ше обезпечую поживово продукти и сировини хтори ше будзе прерабяц у индустриї, праве прето є найважнєйша дїялносц. Зоз польопривреду ше занїма найвекше число жительох. :: == Секундарни сектор == ::* Индустрия ::* Рударство ::* Будовательство ::* Продукцийне ремеселство '''Секундарни сектор''' Секундарни сектор облапя продукцийни дїялносци, як цо то индустрия, будовательство и продукция. З помоцу машинох, сировини ше прерабя до полупродуктох и готових продуктох. Єдна часц индустриї ше занїма зоз експлоатацию сировинох зоз жеми (руди, угля, нафти и ґазу), а друга часц индустриї ше занїма зоз преробком сировинох минералного, рошлїнского и животиньского походзеня. :: == Терциярни сектор == [[Файл:Commerce-alimentation-generale-paris.jpg|Предавальня|375x375px|alt=Commerce-alimentation-generale-paris|thumb]] ::* Транспорт ::* [[Тарґовина]] ::* Туризем ::* [[Погосцительство]] ::* [[Ремесло|Ремеселство]] ::* Банкарство ::* Комунална привреда == Квартарни сектор == ::* Просвита ::* Наука ::* Култура ::* Информациї ::* Здравство ::* Социялна защита Спрам способу продукциї и файти продуктох хтори ше достава, индустрия ше дзелї на: ::* '''Чежка индустрия''' – облапя продукцию стредствох за роботу (машини) и предмети роботи (сировина, гориво). За тоту дїялносц потребни вельки укладаня, вельке количество енерґиї и сировини. ::* '''Лєгка индустрия''' – облапя продукцию стредствох за широке трошенє, нє вимага вельки укладаня и поглєдує менєй енерґиї и сировини {| class="wikitable"style="margin-left: auto; margin-right: auto; border: none;" |+ ! colspan="2" |Подзелєнє индустриї |- !Лєгка индустрия !Чежка индустрия |- |Прехрамбена индустрия |Рударство |- |Текстилна индустрия |Енерґетика |- |Индустрия древа |Металурґия |- |Индустрия догану |Машинобудовательна |- |Индустрия скори и обуї |Електоиндустрия |- |Лєгка хемийна индустрия |Чежка хемийна индустрия |- |Индустрия целулози и паперу |Будовательна индустрия |- |Индустрия ґуми |Машинска индустрия |} == Улога держави у привреди == Нєт привреди хтора ше розвива без уплїву держави. Кажда держава, у меншей або векшей мири, зоз применьованьом законох, уплївує на свою привреду и онєможлївює наставанє нємирох. Окрем того, кажда држава обезпечує стредства (прейґ порцийох) за плаци занятим роботнїком у дїялносцох як цо то: войско, просвита здравство. == Розвой привреди == На розвой привреди уплївую: ::* '''Природни фактори''' (природни богатства,релєф,клима...) ::* '''Дружтвени фактори''' (економско-политични, демоґрафски, економски, науково-технолоґийни...) == Вонкашнї вязи == * [https://www.slideshare.net/slideshow/privreda-osnovne-karakteristike-i-podela/222675297 Привреда] – основни характеристики и подзелєнє == Референци == gasp4hbi690ccxlh7dvibs0h8vtc1a5 0 383 4271 4270 2024-10-14T16:31:31Z Amire80 9 1 измена увезена 4270 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Радмила Шовлянски]] 07smtnps36aey8tzl9zdejk0fn3ov6b 0 384 4273 4272 2024-10-14T16:31:31Z Amire80 9 1 измена увезена 4272 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Юлиян Малацко (професор)]] bs8qbq02jfzynksbki0z84weyblwbgh 0 385 4286 4285 2024-10-14T16:31:31Z Amire80 9 12 измена увезено 4285 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ |- ! colspan="2" | <big>Радио-телевизия Войводини</big> |- | '''Тип'''|| радио, телевизия, онлайн |- | '''Жем'''|| Сербия |- | '''Доступносц'''|| реґионална |- | '''Снованє'''|| 29. новембер 1949. рок |- | '''ТВ станїци'''|| РТВ 1, РТВ 2 |- | '''Радийски станїци'''|| РНС 1, РНС 2, РНС 3, Орадио |- | '''Шедзиско'''|| Каменїцка драга 45, Нови Сад |- | '''Власнїк'''|| Влада Републики Сербиї |- | '''Одвичательна особа'''|| Ґоран Караджич (ґенерални директор) |- | '''Датум порушованя'''|| радио: 29, новембер 1949. телевизия: 26. новембер 1975. |- | '''Бувше мено'''|| Радио-телевизия Нови Сад |- | '''Формат Слики'''|| HDTV 1080i |- |'''Веб сайт'''|| www.rtv.rs |} '''Радио-телевизия Войводини''' (РТВ; мадь. ''Vajdasági Rádió és Televízió'', горв. ''Radio-televizija Vojvodine'', слц.''Rádio-televízia Vojvodiny'', рсн. ''Радио-телевизия Войводини'', рум. ''Radio-televiziunea Vojvodinei'', ромс. ''Radio-televizija Vojvodinaći'') реґийни явни медийни сервис гражданох Войводини. Шедзиско ше находзи у Новим Садзе. == История == Радио-Нови Сад основани по одлуки Главного вивершного одбору Народней скупштини Войводини 1949. року. Одлуку провадзело и ришенє хторе прецизовало же ше роби о „державним привредним подприємству од покраїнскей значносци”. Програма шветочно почала на Дзень Републики 29. Новембра 1949. року и тот дзень ше слави як дзень РТВ-а. Програма радия од початку конципована на пейц язикох: сербскогорватским, мадярским, словацким, румунским и руским. Радио тиж мал улогу пропаґандного центру, зоз хторого ше одвитовало на обвиньованя сушедних державох Информбироа процив Югославиї, владаюцей КПЮ и предсидателя Републики и Партиї, Йосипа Броза Тита. Тота информативна програма була наменєна нє лєм припаднїком националних меншинох (народносцох) алє и слухачом жемох сталїнистичного блоку. Же то була главна улога радия, видзи ше и зоз того же 01. септембра 1955. року утаргнута програма на сербскогорватским и руским язику (затримана лєм єдна музична емисия), а помоцнєна пропаґанда процив клятвох и дезинформацийох на мадярским, словацким и румунским язику, а дакеди и на ческим язику. Радио-Нови Сад здобул окремни угляд у восточней Европи, прето же давал учасц модерней музики, нєзависней од идеолоґиї, цо нє бул случай у других державох Информбироа. Приєм програми бул на цалей териториї Войводини, през дзень и у сушедних державох, а вноци, пре чисти фреквенциї и вельо ширше. Сербскогорватска и руска програма, после злєпшованя одношеньох зоз СССР-ом и векшу часц Восточного блоку, ознова уведзена. Совит роботней заєднїци Радио – Нового Саду 1971. року принєсол одлуку о снованю самостойней роботней єдинки – Телевизиї Нови Сад. Скупштина АП Войводини 1972. року принєсла одлуку о прерастаню радия до Радио – телевизиї Нови Сад (скрацено РТНС). Телевизийна програма ше почина емитовац од 26. новембра 1975. року зоз нового вибудованого будинку на Мишелуку. Першого дня емитована окремна емисия о новосадскей телевизиї, а ютредзень, 27. новембра, патраче на ширшим подручю Войводини мали нагоду патриц перши информативно – политични дньовнїки на сербскогорватским и мадярским язику. Телевизия на початку емитовала програму на пейцох язикох: сербскогорватским, мадярским, словацким, румунским и руским язику, а познєйше и на ромским и українским. Зоз Републичним законом 1991. року ше меня статус електронских медийох з цильом централизациї и пребераня власносци. Зоз радиодифузних центрох на подручу Републики Сербиї, а то Радио телевизия Беоґрад, Нови Сад и Приштина, 01. януара 1992. року формоване Явне подприємство Радио – телевизия Сербиї (РТС) хторе пребера шицки средства предплати и технїчни капацитети. За часц подприємства, „оперативну єдинку” за пририхтованє и продукцию радийскей и телевизийней програми, затримана назва РТНС, алє нова нукашня реґулатива подполно знєважела здобути права. Од 2006. року РТС ше роздзелює на два явни радио – телевизийни сервиси: Радио – телевизию Сербиї зоз шедзиском у Беоґрадзе и Радио – телевизию Войводини зоз шедзиском у Новим Садзе. РТВ урядово почала зоз роботу 26. юния 2006. року. Под час НАТО бомбардованя 1999. року будинок Телевизиї Нови Сад на Мишелуку подполно руйновани, а заняти роботнїки благочасово евакуовани. Зоз бомбардованьом руйновани и векшина давачох радио габох алє будинок радия нє очкодовани. Будинок телевизиї на Мишелуку нє обновени так же ше телевизийна програма пририхтовала и емитовала зоз будинку НИС-а (Нафтна индустрия Сербиї) у центру Нового Саду. Будованє нового будинку на Мишелуку закончене 2019. року и у нїм такой зоз роботу почали робиц радио и администрация, а телевизия познєйше, у януару 2021. року<ref>(1)[https://www.gradnja.rs/zgrada-rtv-enterijer-nikola-matinovic/ Як випатра ентериєр нового дому Радио телевизиї Войводина] ''Gradnja''</ref>. == Язики == Радио – телевизия Войводини емитує програму на осем язикох: сербским, мадярским, горватским, словацким, руским, румунским, ромским, а од 2011. року и на нємецким. Дзепоєдни ТВ емисиї ше емитую зоз знаковним язиком. Окрем того ше емитую и програми у продукциї Deutsche Welle на анґлийским язику зоз титлом на сербским язику. == Радио == РТВ у власносци ма шлїдуюуци радио-станїци: • '''РНС 1''', на сербским язику • '''РНС 2''', на мадярским язику • '''РНС 3''', на горватским, словацким, руским, румунским и ромским язику • '''Орадио''', на сербским язику == Телевизия == === Активни станїци: === • '''РТВ 1''', на сербским язику • '''РТВ 2''', на сербским язику и язикох националних меншинох === Станїци хтори вецей нє активни: === '''1999. до 2006.''' Пред трансформацию до Радио-телевизиї Войводини, РТНС, у рамику РТС-а, мала два станїци: • '''ТВ Нови Сад 1''' • '''ТВ Нови Сад 2''' '''По 1999.''' Пред НАТО бомбардованьом, РТНС мала два канали: • '''ТВ Нови Сад''' • '''ТВ Нови Сад плус''' [[Файл:PTB_logo.jpg|185x185px|thumb|Лоґо Радио-телевизиї Войводини]] == Визуелни идентитет == Кажда фарба на лоґоу означує окремни канал. Белава означує РТВ 1, желєна РТВ 2, жовта РНС 3, помаранчецова РНС 2, червена РНС 1, а лилова фарба означує веб-сайт. == Литература == * Др Душан Попов, ''Телевизија Нови Сад,'' Енциклопедија Новог Сада, књига 28, Нови Сад, 2007. * Др Душан Попов, ''Радио-Нови Сад,'' Енциклопедија Новог Сада, књига 22, Нови Сад, 2003. * Мр Сања Бошковић и Маријана Римић, Продукциони код ПЗ, Медиа Арт, Нови Сад, 2010. == Вонкашнї вязи == * [https://rtv.rs/] Урядови вебсайт == Референци == l1kyxmxl5e58ct8wemjslojf9c1xji4 0 386 4298 4297 2024-10-14T16:31:32Z Amire80 9 11 измена увезено 4297 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Радмила Шовлянски</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Dr prof. Radmila Šovljanski.jpg|alt=Др. проф. Радмила Шовлянски|center|thumb|291x291px]] |- |'''Народзена''' |25. марца 1930. року |- |'''Умарла''' |30. юлия 2022. року (92) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |сербски, анґлийски, руски (русински) |- |'''Школа''' |Реална гимназия |- |'''Универзитет''' |Фармацеутски факултет у Заґребе |- |'''Наукови ступень''' |Доктор наукох (1971) |- |'''Обласц науки''' |Фитофармация и токсиколоґия |- |'''Период твореня''' |1953—1991. |- |'''Похована''' |На городским теметове у Новим Садзе |- |'''Припознаня''' |Плакета Польопривредного факултету (1984), Повеля Фармацеутского дружтва Войводини (1982), Повеля Дружтва за защиту рошлїнох Югославиї (1989) Медаля чесци Еколоґийного руху городу Нового Саду (2018) |} '''Радмила Шовлянски''' (*25. марец 1930—†30. юлий 2022), фитофармаколоґиня и токсиколоґиня, доктор наукох, професорка Польопривредного факултета у Новим Садзе. == Биоґрафия == Радмила Шовлянски (дзивоцке презвиско Сакач) народзена у Беоґрадзе 25. марца 1930. року. Родичи єй були оцец Александар Сакач и мац Соня, народзена Райхел, обидвойо лїкаре. Основну школу закончела у [[Дюрдьов]]е а реалну ґимназию у Осиєку 1948. року. Студирала на Фармацеутским факултету у Заґребе, дзе дипломовала 1953. року. Свой роботни вик проф. др Радмила Шовлянски почала як апатикарка Воєного шпиталю у Петроварадинє од 1953 по 1957. рок а потим робела у апатикох у Србобрану и Тителу. Зоз супругом проф. др Мирославом Шовлянским прешла до Центру за криминалистику и судску медицину ПСУП-а у Новим Садзе дзе робела у Хемийно-токсиколоґийней лабораториї. Штирирочну специялизацию з Токсиколоґийней хемиї пририхтовала у Беоґрадзе, Заґребе и Любляни а закончела ю 1961. року у Беоґрадзе. 1965. року є вибрана за асистентку на предмету Фитофармация на Польопривредном факултету у Новим Садзе. Докторску дисертацию под насловом Ступень и швидкосц деґрадациї даєдних пестицидох при условийох интензивней хемийней защити цукровей цвикли одбранєла 1971. року на Фармацеутским факултету у Беоґрадзе. До званя доценткинї вибрана є 1972, позарядову професорку 1978, а рядову професорку 1984. року. Зоз жаданьом цо лєпшей специялизациї и усовершованя у обласци аналитики пестицидох др Шовлянски препровадзела єден час и водзацих европских центрох: у Белґиї, Французкей, Финскей и Швайцарскей. У Заводзе за фитофармацию Института за защиту рошлїнох Польопривредного факултету у Новим Садзе окончовала функцию управительки од 1984. по 1991. рок, кед пошла до пензиї. == Наукова и фахова робота == На порядних студийох окончовала наставу з Фитофармациї, а на маґистерских студийох з Токсиколоґиї пестицидох. Була менторка або членїца комисийох у 23 маґистерских роботох, 2 специялистичних роботох и 17 докторских дисертацийох домашнїх и странских студентох. У заєднїци з колеґами або самостойнє обявела 2 учебнїки, 9 моноґрафиї, 2 практикуми, 4 скрипти и самостойнє Словнїк защити рошлїнох и животного стредку (сербско-руско-латинско-анґлийски). Числени науково-фахово роботи єй обявени у часописох и зборнїкох у жеми и иножемстве. Обявени єй 198 роботох, з котрих 138 науково и 60 фахово а хторим була авторка або кавторка зоз сотруднїками у Амстердаму, Будимпешти, Риме, Токию, Брауншвайґу итд. Реферовани науково роботи ше одношели углавним на остатки пестицидох у нукашнїх орґанох трованих людзох, домашнїх животиньох и рибох, як и на преучованє динамики розкладаня пестицидох у рижних типох жеми и польопривредно-поживових продуктох. Проф. др Радмила Шовлянски участвовала у виробку або була ношителька виглєдованя у коло 20 проєктох и елаборатох за поєдини привредни субєкти, з котрих 2 иножемни. Ширша фахова и дружтвена активносц проф. др Радмили Шовлянски одвивала ше у рамикох велїх владових и нєвладових асоцияцийох котри вязани за токсиколоґию пестицидох. Вона була активни член [[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтва за руски язик, литературу и културу]] у Новим Садзе у рамикох хторого порихтала штироязични проєкт ''Сербско-руско-латинско-анґлийски словнїк защити рошлїнох и животного штредку'' хтори Дружтво видало 2010. року. Попри руского язика, язика єй оца з єй дзецинства у Дюрдьове, др Радмила Шовлянски бешедовала и на єй мацеринским русийским язику а од странских язикох бешедовал на анґлийским, служела ше з нємецким и добре знала есперанто. == Припознаня == Проф. др Радмила Шовлянски достала Плакету Польопривредного факултету (1984), Награду за животне дїло - Златну плакету Здруженя универзитетских професорох у Новим Садзе 2004. року, Повелю Фармацеутского дружтва Войводини (1982), Повелю Дружтва за защиту рошлїнох Югославиї (1989) и два подзекованя, та Медалю чесци Еколоґийного руху Городу Нового Саду (2018). Проф. др Радмила Сакач ше винчала зоз др Мирославом Шовлянским, професором судскей медицини на Медицинском факултету у Новим Садзе, хтори з походзеньом тиж зоз Дюрдьова (умар 1997). У малженстве мали два дзивки: Миряну, одату Ґолубович, доктора математичних наукох (жила у САД) и Наду, одату Вучкович, професора Медицинского факултета у Новим Садзе, специялисту патолоґийней анатомиї. Радмила и Мирослав Шовлянски мали тройо унучата. Проф. др Радмила Шовлянски умарла 30. юлия 2022. року и похована є на Городским теметове у Новим Садзе. == Моноґрафиї, учебнїки и други публикациї == а) '''Моноґрафиї''' * Шовљански Р, Шовљански М. О отровима и наркотицима у криминалистичкој пракси. Стручна библиотека СЈБ, ССУП, Београд, 1971, 1-171. * Шовљански Р. Пестициди, симптоматологија и терапија тровања. Пољопр. факултет, Нови Сад, 1976, 1-65. * Шовљански Р. Токсикологија пестицида у: Колектив аутора: Материјали II семинара за усавршавањер кадрова запослених у пољопривредним апотекама САПВ. Инст. за заштиту биља Пољопр. фак. Нови Сад, 1983, 1-16. * Шовљански Р. у колектив аутора (Ед. Прпић Мајић Д.) Одбране токсиколошке анализе биолошких узорака за примену у медицини рада, клиничкој токсикологији и екологији. Медицинска књига, Београд, Загреб, 1985, 192-223. * Šovljanski M, Šovljanski R. Suicidal Poisinings Caused by Pesticides in Voivodina (Yugoslavia) during 1960-1984, in (ed. HJ Muler et all) Current Issues of Suicidology. Springer Verlag, Berlin, Heidelberg, NY, 1988, 62-65. * Шовљански Р. Пестициди и земљиште; Опасност пестицида за животиње и људе; Савезни, републички и покрајински закони који регулишу проблематику пестицида. У: (Ед. Р. Кастори) Тешки метали и пестициди у земљиштима Војводине. Пољопр. фак. Нови Сад, 1993, 93-106; 127-154; 305-306 и Верешбарањи И. * Шовљански Р, Пуцаревић М. Кастори Р. Загађеност земљишта Војводине пестицидима и њиховим метаболитима. Исто, 1993, 223-258. * Шовљански Р. Екотоксиколошки и токсиколошки аспекти примене акватичних хербицида; и Пантелић П, Бунчић Н, Шовљански Р. Хидросистем Дунав-Тиса-Дунав, значај и сузбијање корова у каналској мрежи. (Ед. Шовљански Р, Константиновић Б, Клокочар Шмит З.). Акватични корови, сузбијање и последице. Пољопр. фак. Нови Сад, 2003, 119-174 и 1-14. * Шовљански Р. Пестициди, симптоматологија и терапија тровања. II изм. и доп. изд. Пољопр. фак. Нови Сад, 2003, 1-208. б) '''Учебнїки''' * Шовљански М, Шовљански Р. Судска медицина. Уџбеник Средње школе унутрашњих послова “Пане Ђукић”, С. Каменица, 1978, 1-241. * Солдатовић Д, Шовљански Р, Миленковић Д, Милић С. Токсикологија с аналитиком. Привредни преглед, Београд, 1980, 1-492. в) '''Практикуми''' * Шовљански Р, Клокочар Шмит З. Практикум из фитофармације, Пољопр. фак. Нови Сад, 1976, 1-257. * Шовљански Р, Клокочар Шмит З., Лазић С.: Практикум из Опште фитофармације, II изм. и доп. изд. Пољопр. фак. Нови Сад, 2002, 1-165. г) '''Скрипти''' * Шовљански М, Шовљански Р. Судска медицина. Скрипта за школу милиције РСУП-а, С. каменица, 1970, 1-100. * Шовљански Р. Токсикологија пестицида. Скрипта за студенте смера заштите биља, Пољопр. фак. Нови Сад, 1978, 1-97. * Исто. Проширено и допуњено издање, 1982, 1-154. * Шовљански Р. Општа фитофармација и токсикологија пестицида. Пољопр. фак. Нови Сад, 1990, 1-198. == Вонкашнї вязи == * ''Проф. др Радмила Шовлянски,'' [https://nar.org.rs/rue/%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84-%D0%B4%D1%80-%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%B0-%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8/ биоґрафия на НАР] * Позив на свечаност [http://www.ekopokret.org.rs/radmila-sovljanski доделе Медаље части Новог Сада] * [https://www.ruskeslovo.com/umarla-dr-radmila-sovljanski/ ''Умарла др Радмила Шовлянски (1930-2022),''] Руске слово, 1. авґуст 2022. a15cdezj5j37hq4t1pr7hzesb6udto7 0 387 4310 4309 2024-10-14T16:31:32Z Amire80 9 11 измена увезено 4309 wikitext text/x-wiki [[Файл:Mihelj 20240806 101436.jpg|thumb|Мигель|394x394px]] '''Ремеселнїцтво''' (тур. ''zanaat'') то дїялносц хтора облапя продукцию, оправянє або отримованє дачого. [[Ремесло]] предходнїк индустрийней або продукциї у фабрики. Зоз ремеселнїцтвом ше занїма ремеселнїк як поєдинєц, хтори виучени за ремеселнїцку роботу, або у сотруднїцтве и зоз помоцу других фахових роботнїкох. Стари ремесла од давна були жридло заробку и подмирйованя основних потребох жительства. Роботу водзели майстрове у своїх роботньох зоз помоцу шеґертох и калфох. Дакеди держава, зоз цильом очуваня старих ремеслох як културного нашїдства и витворйованя додатного заробку од туризма, обраховює менши порциї. == Подзелєнє == === Продуковательне ремеселнїцтво === ::(шуштерске, колєсарске, ковальске, штранґарске, кломферске, конопарске, калапарске, пекарске...) === Услужне ремеселнїцтво === ::(байберске, скравецке, мулярске, млїнарске, качмарске, тарґовецке, погосцительне...) Услужне ремеселнїцтво у розвою, а продуковательне ше помали гаши (нєстава). '''Ремеселнїцтво''' конар привредней дїялносци (продукция, прерабянє, рижни услуги), котру окончує поєдинєц, фахово оспособена особа, сама лєбо зоз участвованьом меншого числа фаховцох, односно, помоцних роботнїкох. Характеристичне є по барз узкей подзелєносци роботи; окончує ше на єдним месце; окончує го єдна або даскельо особи; процес продукциї и преробку у цалосци ше одвива преважно з людску роботну моцу, односно з руками. З розвитком индустриї и запровадзованьом до продукциї сучасних машинох — ремеселнїцтво ше з продукциї (вирабяня орудийох) вше баржей опредзелює на услужни роботи, їх оправянє. У продукциї ше за тераз затримали ремесла з обласци металопрерабяцкей, електротехнїчней и будовательней дїялносци. Ремесла зоз других обласцох, наприклад ципеларске, зведзене на вше менше количество висококвалитетней обуї ручного виробку и на менши оправяня. Ремеселнїцтво котре представя доприношенє очуваню националней култури, та и привредней култури и надалєй значне за творенє и оспособйованє нових фахових кадрох. Ремеселнїцтво по валалох, пре векше запровадзованє механїзациї у польопривреди и хаснованє орудийох индустрийного виробку, виключує услуги скорейших валалских польопривредних ремеслох и помали ше гаши — нєстава. Ремеселнїцтво, попри польопривреди, по чишлє занятих, друга по шоре дїялносц при Руснацох. Медзи двома войнами у векшини руских валалох штреднє було коло 200 особи (майсторве зоз обертом, майстрове без власного оберту, майсторски помоцнїки и шеґерти, тарґовци дутяндїйоше и качмаре) и вони у велькей мири були орґанизаторе и ношителє дружтвеного, културного и спортского живота, алє и помагали и були и добротворе-донаторе културних, спортских и других дїялносцох. У чаше медзи двома войнами медзи Руснацами з рока на рок було вецей як 500 майстрох, калфох и шеґертох. По Другей шветовей войни тото число ше обачлїво звекшало зоз занятосцу квалификованей роботней моци у индустриї варошских подприємствох, цо спричинєло и пресельованє майстрох и закончених школярох школох школярох у привреди: месарох, машинских шлосерох, вилївачох, електричарох... до вельочислених подприємствох. По Другей шветовей войни, число Руснацох у приватним секторе ше зменшує пре общу дружтвену и рестрикцийну порцийну политику, алє ше натомест звекшує дружтвене ремеселнїцтво. Нєшка у дзепоєдних наших местох єст ремеселнїцки дружтва, лєбо майсторски дружтва, як ше по традициї волаю. Вони, нажаль, нє обєдинюю шицких занятих майстрох, алє лєм тих цо маю свой оберт, сами окончую лєбо под своїм меном окончую ремесло, маю свою роботню, односно фирму, и од своєй дїялносци плаца порцию. Таки обставини у ремеселнїцтве нєшка. Медзитим, нє було вше так. Патраци през историю, воно було предходнїк индустриї и без нього и його розвою, усовершованя и напредованя, спомалшени би бул розвой цалого чловечества. Ремеселнїцтво, вєдно зоз тарґовину своєчасово, у XIV и XV сторочу, було главни ношитель дружтвеного проґресу. Валалске ремеселнїцтво подмирйовало общи людски и привредни потреби — [[обуй]], [[облєчиво]], орудия, ствари до обисцох итд. Ремеселїицтво вообще, та и ремеселнїцтво по валалох, мало свой златни час. По фаховосци и знаню ше вше баржей виєдначує дзекуюци власней отвореносци и зменшованю розликох у потребох жительох у варошох и валалох, а затримало и свойо окремносци праве пре потреби трошительох у варошох и валалох. Подмирйованя потребох валалского жительства оможлївйовали розвой валалского ремеселнїцтва — бочкораше, скравци, кушнїре, ковалє, колесаре, муляре, цимерманє... И зоз другого боку, як цекло обще дружтвене напредованє, тото ремеселнїцтво ше присподобйовало ґу тим новим потребом и источашнє предлужовало свой живот. Майстрове звладовали вше векше теорийне и практичне знанє прейґ образованя и з обезпечованьом вше модернєйших машинох яки хасную у роботи (гобель, пилка — машина за гобльованє, циркулари; огень — апарат за автоґене заварйованє, електричне заварйованє), цо вимагало практичну (майсторску) схопносц и високи квалитет фахових майсторских продуктох и услугох. == Ремеселнїцтво под час Габзбурґскей и Австроугорскей монархиї (1751-1918) == Основна характеристика ремеселнїцтва при Руснацох у [[Бачка|Бачкей]] насампредз у тим же му коренї ище на Горнїци, же ше зоз приселєнцами приселюю и майстрове до Южней Угорскей и друге, же розвой ремеселнїцтва под значним уплївом напреднєйшого и розвитшого ремеселнїцтва у сушедних блїзших и дальших местох, окреме нємецких и мадярских майстрох. Тоти валали од скорей мали свойо цехи, а руски майстрове були члени тих здруженьох, учели ше и здобували попри знаня у фаху и дїловни морал. У тих местох од скорей пановала майсторска традиция, цехи и повязаносц медзи майстрами ширшого подруча. Концом XIX стороча у Червинки була и шеґертска школа, а у истих местох ше покладало и калфовски испити, док ше майсторски покладало у Кули и Червинки. Концом XIX стороча було и два фондациї, з котрих наградзовани руски шеґерти цо посцигли найлєпши успих з мадярского язика и тоти калфове котри направели найквалитетнєйше ремек-дїло на майсторским испиту. == Ремеселнїцтво по снованє майсторских дружтвох (1751-1834, 1763-1828) == Ремеселнїцтво ше подшвидшано при Руснацох почина розвивац аж у перших дзешецрочох XIX стороча, а масовнєйше є аж после шейсцох-седем деценийох їх пребуваня у Южней Угорскей. У тим чаше приходзи до снованя цехох при Руснацох. Добри майстор була почитована особа. Його продукти ше куповало, його услуга глєдана и добре плацена. Фаховосц родителя ше преношела на сина. У мигелю при доброму майстрови було шеґертох, робели калфове, вирабяло ше продукти и за пияц и за вашари. Маме случаї у наших валалох же єст майсторски фамелиї у трох-штирох поколєньох. То колєсаре, ковалє, столаре, скравци итд. Дзеци з майсторских фамелийох барз часто и сами поставаю майстрове, алє свойо ремесло присподобюю ґу новому часу и ґу новим вимогом жительства. Спочатку ремеслнїки були дзеци з ремеселнїцких фамелийох, а познєйше ремесло виучовали и дзеци з худобних фамелийох. За ученє ремесла ше плацело майстрови. На тот способ шеґерт мал обезпечени кост у майстра, а попри ученя ремесла, отримованя шора у мигелю, наймладши шеґерт бул и слуга у обисцу, помагал майстровей супруги при обезпечованю огриви, одходзел до предавальньох, ношел води, намирял живину итд. За свойо роботни услуги шеґерт нє доставал плацу, доставал з часу на час од майстра награду на векши швета, за виход ґу свойим пайташом. Плацу доставал аж и калфа, и то по виученим ремеслу од двох або трох рокох, уж кед ше ошлєбодзел, кед положел испит, односно кед постал калфа. З калфовством уж почина робота, здобуванє роботного искуства, усовершованє основних знаньох ремесла. Прето найлєпши, найфаховши поставали тоти майстрове цо калфовали у вецей майстрох, у вецей местох и у вецей валалох и варошох, тоти цо вандровали и здобували знаня и у оддалєних варошох. По вецей рокох калфованя, же би постал майстор, калфа мушел положиц майсторски испит. Тот испит облапял обще знанє и знанє и схопносц у окончованю свойого ремесла, цо ше посциговало з вирабяньом ремек-дїла и испитом пред одвитуюцу майсторску комисию хтору меновала ремеселнїцка (срезка або покраїнска) комора. На основи положеного майсторского испиту майстор здобувал право самостойно робиц, отвориц свой мигель, цо доказовал з обертнїцу — правом хторе давал державни компетентни орґан. Ремеселнїк по своїм дружтвеним статусу, та и по образованю бул над селяном. Вон бул образованши. Шеґерт ходзел до шеґертскей школи два лєбо три роки, учел вецей як у основней школи, здобул знанє о своїм ремеслу, вецей роки калфовал, баржей спознал живот у велїх штредкох, покладал майсторски испит и його знанє и искуство було векше од штреднього знаня селянох вязаних лєм за свой штредок и искуствох у обрабяню жеми у своїм штредку. Прето майстрове мали и напреднєйши погляди, були ношителє иновацийох у каждодньовим живоце, а зоз усовершованьом ремесла и уводзеньом нових продуктох до патриярхалного штредку доприношели и директно помагали и оможлївйовали сучаснєйши и напреднєйши живот своїх селянох и согражданох. Наприклад, столаре кладли патоси до хижох, правели векши облаки на хижи, красши и модернєйши мебель до хижох, тапетаре — канабелї и кавчи, сараче — скоряни сици, скравци — модернєйше облєчиво. И нє лєм то. Дзекуюци свойому здруженю — Майсторскому дружтву и свойому образованю и просвищеню, майстрове поставали активни ношителє проґресу, подпомагали културни, спортски и други забави. Орґанизовали и водзели, подпомагали и оможлївйовали їх живот и активносц. == Опатриц и тото: == * [[Ремеселнїцтво у Керестуре (1751—1834)]] * * [[Ремеселнїцтво у Коцуре (1763—1828)]] * == Литературa == *Мирон Жирош, ''БАЧВАНСКО-СРИМСКИ РУСНАЦИ ДОМА И У ШВЕЦЕ 1745–2001'', IV TOM (2004), боки 9―18. sd854h38av6lzvktsty0jvnfhaiuatz 0 388 4317 4316 2024-10-14T16:31:33Z Amire80 9 6 измена увезено 4316 wikitext text/x-wiki [[Файл:Mihelj u kovalja 20241009 085537.jpg|thumb|Мигель у коваля (Руски Керестур)|400x400px]] Зоз контрактом о насельованю Русинох на пустару Вельки Керестур, реґуловани дзепоєдни питаня з обласци ремеселнїцтва, тарґовини и погосцительства. Предаванє алкоголних напойох: палєнки, вина и пива, и предаванє меса и других продуктох валалчаном-трошительом, надпатрало Панство и на таки способ витворйовало и часц своїх приходох. Значи, уж у чаше снованя валалу предвидзене же би у валалє жили и обезпечовали бивательох зоз алкохолним напойом, месом и тарґовинску робу – фахово особи ремеселнїки качмаре, месаре и тарґовци. Од снованя валалу, у нїм була панска карчма, месарня и дутяни. Зоз перших пописох жительства дознаваме же приходза и ремеселнїки и людзе других занїманьох, котри нє маю жеми и нє жию од польопривредней дїялносци. Од ремеселнїкох ткаче, скравци, чижмаре, кушнїре, односно [[Ремесло|ремесла]] котри подмирюю основни потреби жительства у обезпечованю платна, облєчива и обуї. По попису зоз 1756. року у [[Руски Керестур|Керестуре]] єст двох чижмарох, єден колєсар и ище єден майстор и бабица. З масовнєйшим досельованьом Русинох 1763. року до Керестура и Коцура приходзи и векше число ремеселнїкох зоз Горнїци, а у тим чаше ше до Керестура приселює и жительство другей вири и народносци, а медзи нїма и ремеселнїки. Так ше зоз Горнїци, окрем землєдїлцох, приселює учитель, дзияк, чижмаре, пастире, жобраци и кудзеляр. Попис зоз 1764. року потвердзує же медзи керестурским жительством жию и ремеселнїки Серби (шейсцме ковалє и єден месар) и єден тарґовец Жид. Попис зоз 1765. року у Керестуре зазначує ище вецей ремеселнїкох, так же вєдно у тих двох пописох було: шейсцох ковальох Сербох, месар Серб, а тарґовци єден Серб и єден Жид. Руснаци скравци, ткаче, чижмаре и кудзеляре. По попису Керестурского жительства у колони майстрох зазначени вецей „майстрове”. Слово о тим же тота колона облапяла занїманє жительох, односно цо робели лєбо преважно з чого жили. Так у тей колони записани шлїдуюци занїманя: бабица, пастир, дзияк, учитель, жобрак, алє найвецей було праве пописани ремеселнїцки занїманя, фах. Ту ше наводза мена и презвиска майстрох. По тей евиденциї у Керестуре 1764. року 14 майстрове мали свою хижу и 8 нє мали. Вєдно було 22 особи других занїманьох, односно и нєселянох. Рок познєйше було 27 майстрох, а свою хижу мали 19 з нїх. Двацец роки по насельованю Керестура, уж кед валал ма коло 1500 бивательох, 1765. року у валалє єст: 7 ковальох, 5 чижмарох, 4 скравцох, 2 ткачох, 1 месар, 1 кудзеляр, 1 млїнар, 2 тарґовцох. Зоз Урбарних пописох нє мож утвердзиц точне число ремеселнїкох. Вони як нєселянє уписани медзи инквилинох (котри маю хижи, а нє маю жеми) лєбо медзи субинквилинох (людзе котри нє маю анї жеми анї хижи). Точнєйши податки о млїнарох, бо як ше звекшує число жительох после 1780. року, у валалє ше правя сувачи-млїни, та єст векше число млїнарох. Анї податки з Общого державного попису зоз 1828. року котри облапел порцийних обовязнїкох, нє дава подполну слику, прето же ше вимога керестурских майстрох же би основали свой цех ремеселнїкох зоз 1832. року нє склада зоз податками з попису. По попису зоз 1828. року у Керестуре записани шицкого 18 ремеселнїки. Од тих 18 майстрох осемцме були млїнаре, штирме ковалє, єден калапар, єден колєсар, двоме кушнїре и двоме чижмаре, а молба зоз 1832. року, лєм штири роки по Общим державним попису, облапя по менох и презвискох 65 керестурских майстрох цо су уж члени цехох у сушедних валалох, а свою ремеселнїцку дїялносц окончую у Керестуре. Зоз державного попису мож заключиц же ремесло ремеселнїком нє оможлївйовало витворйованє средствох за живот. Попри ремесла, велї мушели обрабяц и свою жем, кед ю мали або ходзиц на наднїцу. Можлїве и тото, же вияви пописаних нє були точни, же виявели же менєй робя у року же би плацели меншу порцию. У Попису зазначене же шицки осемцме млїнаре робя цали рок, од штирох ковальох двоме робя по шейсц мешаци, а двоме лєм по три мешаци рочнє, же калапар роби лєм три мешаци у року, же єден колєсар роби шейсц мешаци, од двох кушнїрох єден робел три, а други шейсц мешаци, и двоме чижмаре робели по шейсц мешаци у року. Керестурски ремеселнїки, же би основали свой цех, послали два молби, єдну 1832. року и другу 1833. року як дополнєнє першей, бо найскорей же хибели подробнєйши податки релевантни за видаванє привилеґиї. Тоти вимоги даваю значни информациї о ремеселнїкох и ремеслох яки уж було у Керестуре. У тедишнїм чаше ше нє могло окончовац ремесло без членства у цеху. У Керестуре було ремеселнїкох, алє вони були члени цехох у сушедних валалох, та прето сцели мац свой цех, свойо здруженє и сами ше о себе старац. У тих вимогох ше наводзи: * мено и презвиско ремеселнїка * вирску припадносц ремеселнїка * котре ремесло роби * дзе виучел ремесло * дзе вандровал * дзе є член у чаше подношеня молби * з яким маєтком розполага Одвити на поставени питаня указую подполни обставини при ремеселнїцтве у Вельким Керестуре 1832, 1833. и 1834. року, кед и ушлїдзело збуванє привилеґиї з котру озаконєни Цех ремеселнїкох у Вельким Керестуре. — У Керестуре 1832. року було 65 пописаних ремеселнїкох — По вирскей припадносци 11 були римокатолїкии 54 грекокатолїки. — У валалє єст 11 ремесла: ковалє, колєсаре, цимерманє, столаре, сирятов, кушнїре, чижмаре, скравци, млїнаре-пинтере, млїнаре-обрабяче древа и штранґаре и то: * 15 ковалє, двоме римокатолїки * 7 колєсаре, двоме римокатолїки * 7 цимерманє, троме римокатолїки * 3 столаре * 1 сирятов, римокатолїк * 5 кушнїре, єден римокатолїк * 12 чижмаре, єден римокатолїк * 2 скравци * 2 млїнаре и пинтере * 8 млїнаре и обрабяче древа, єден римокатолїк * 3 штранґаре — Шеґерти виучели ремесло у майстрох у шлїдуюцих местох: у Филїпове, Зомборе, Бачу, Боґоєве, Сивцу, Кули, Керестуре, Оджаку, Новим Садзе, Вербаше, Идьошу, Калочи и Коцуре и то: * 19 шеґерти виучели ремесло у Кули * 16 виучели ремесло у Керестуре * 6 виучели ремесло у Зомборе * по штирме виучели ремесло у Новим Садзе, Идьошу и Филїпове * по двоме виучели ремесло у Бачу, Сивцу и Оджаку * по єден виучел ремесло у Боґоєве, Вербаше, Калочи и Коцуре — Одвитуюци на питанє дзе як калфове вандровали, односно усовершовали свойо ремесло, у Списки при каждому майстрови наглашене векше место и спомнуте и „индзей”. Тоти податки указую вельку рухомосц калфох и їх „зберанє знаня” по варошох и векших местох. Драга и жажда за знаньом велїх калфох одведла до Темишвару, Будапешту, Сеґедину, Зомбора. Було и таких, окреме млїнарох-сувачох и скравцох, цо випатра же им нє требало вандровац. Млїнаре свойо ремесло усовершовали у керестурских сувачох, а од своїх майстрох ше научели обрабяц и древо. * дзешецме калфовали у Темишваре * по осемцме вандровали у Сеґединє и Суботици * седемцме калфове у Будапешту * по штирме калфове вандровали у Сенти и Зомборе * по єден калфа вандровал у Заґребе, Вершцу, Баї, Безданє, Ужгородзе, Земунє, Сентомашу, Оджаку и Н. Садзе * тринацме калфове нє вандровали. Ремесло виучели у Керестуре и лєм ту як калфове робели. — Найвецей майстрове були учланєни у кулянски цехох – аж 49, у филїповским 12 а у новосадским 1. Єден майстор под час подношеня молби нє бул учланєни анї у єдним цеху. — Остатня колона у Списку дава информациї о маєтним стану керестурских ремеселнїкох: * 15 майстрове мали хижу зоз 2/4 сесиї жеми * 4 майстрове мали хижу зоз ¼ сесиї жеми * 16 майстрове мали лєм хижу * 19 майстрове були жедляре * 11 майстрове жили зоз родичами хтори мали або нє мали жеми, у брата або шестри, у швекра, у млїну Зоз доставаньом Привилеґиї, за котру ше плацело, створени цех, цеховска (майсторска) орґанизация, дружтво, котре согласно здобутм правилом розпочало свою дїялносц. Здобуло права и обовязки у дружтве, старало ше о своїм подростку и виучованю ремесла, роботи ремеселнїкох и даваню помоци членом фамелиї у случаю хороти лєбо шмерци майстра, одредзовало висину чланарини и и таксох за ученє ремесла и вишлєбодзованє, їх наплацованє и трошенє, орґанизовало дружтвени и забавни живот майстрох и їх членох фамелиї итд. О його роботи шведоча сами правила Цеху як и записнїки зоз схадзкох одбору. == Литература == * Мирон Жирош, ''БАЧВАНСКО-СРИМСКИ РУСНАЦИ ДОМА И У ШВЕЦЕ 1745–2001'', IV TOM (2004), боки 19-25 == Вонкашнї вязи == * [https://www.youtube.com/watch?v=aVXOHCcZoG0 КЕРЕСТУРСКИ РЕМЕСЕЛНЇКИ] ютˈюб канал, авторе Златка Перович и Славко Винаї * [https://www.youtube.com/watch?v=GbeFFlDAhSE&t=3s Стретнуца валалох на Михалово лєто], Руски Керестур, 29.10.2024. ersdik9fvvo521ym2unrnzjkh9uej18 0 389 4320 4319 2024-10-14T16:31:33Z Amire80 9 2 измене увезене 4319 wikitext text/x-wiki [[Файл:Mihelj 20240806 101436.jpg|thumb|Мигель|394x394px]] До Коцура Руснаци приселюю у 1763. и 1764. року и сную руски Коцур. О тим шведочи окремни попис руского жительства зоз 1764. року, котри оверює биров Руснак Иштван Штефан. З 1764. року єст и попис сербского жительства котри подписує биров Серб Иван Миятович. По попису жительох Коцура 1764. року медзи Руснацами нєт майстрох, а медзи сербским жительством єст седем майстрове. У єдинственим попису жительох Коцура 1765. року записани шицкого пейцме майстрове и то троме Руснаци (колєсар, скравец и чижмар) и двоме Серби (ковалє). По попису маєтного стану коцурского жительства зоз 1789. року у валалє єст сувачи, так же єст шейсцох млїнарох. Тарґовцох було двох (хлоп и жена). Цеховска привилеґия достата 1827. року, на молбу коцурских ремеселнїкох: чижмарох, ковальох, кушнїрох, дундєрох, столарох, скравцох, штранґарох и миделкарох. Рок познєйше их було менєй, бо по Державним попису зоз 1828. року у Коцуре записани лєм шейсц ремесла (млїнарске, ковальске, столарске, колєсарске, гарчкарске и ткачске), нє було скравцох, кушнїрох, дундєрох, штранґарох и миделкарох. По попису порцийних обовязнїкох у Коцуре 1828. року було 34 майстрох и двоме тарґовци. Од майстрох, штернац млїнаре робели цали рок, седем чижмаре (єден робел през цали рок, троме по пол рока и троме по три мешаци), осемцме ковалє (троме робели през цали рок, а други од три по шейсц мешаци), єден гарчкар и ткач, котри робели лєм по три мешаци рочнє. У часу снованє цеха у Коцуре було 34 майстрох и шицкого шейсц ремесла-фахи: * штернац млїнаре, троме Нємци * * двома колєсаре * * осемцме ковалє, двоме Нємци * * осемцме чижмаре, двоме Нємци * * єден гарчкар, Нємец * * єден ткач, Нємец * Од 34 майстрох и двох тарґовцох, национални состав майстрох бул шлїдуюци: * 21 майстор Руснак * * 9 майстрове Нємци * * 3 троме майстрове Мадяре * * 1 майстор Серб * * 1 тарґовец Серб * * 1 тарґовец Жид Руснаци мали лєм штири ремесла, були млїнаре, ковалє, колєсаре и чижмаре. == Литература == * Мирон Жирош, ''БАЧВАНСКО – СРИМСКИ РУСНАЦИ, ДОМА И У ШВЕЦЕ 1745—2001'', IV TOM (2004), боки 32—40 ag8nidn4lfpbigrqb1npdx94lxfpsal 0 390 5888 4336 2024-10-18T08:37:26Z Sveletanka 20 вики вязи 5888 wikitext text/x-wiki [[Файл:Jean_Frédéric_Wentzel-Le_tonnelier-Der_Küfer.jpeg|alt=Jean Frédéric Wentzel-Le tonnelier-Der Küfer|thumb|388x388px|Ремеселнїки у своєй роботнї]] '''Ремесло''' (тур. ''zanaat'') то дїялносц, односно, продукция, оправянє и отримованє предметох и предходнїк є индустрийней продукциї. Под тоту назву ше звичайно подрозумює традицийни способ вирабяня предметох (за особне и ширше хаснованє) хтори практични и крашнє випатраю. Ремеселнїки продукую продукти зоз руками же би задоволєли потреби людзох у їх месце пребуваня без хаснованя машинох <ref>[https://handicraftsmv.weebly.com/types-of-handicrafts.html Ручни роботи] </ref>. Майстрове хтори „виучели” ремесло, свойо продукти вирабяли од початку до конца. Наприклад, ципелар зоз купеней скори, и з помоцу млатка, гвоздох, цверни и лїпкача, вирабял ципели за купца, од початку по сам конєц. У фабрики поступок продукованя (напр. ципелох) составени зоз етапох, єдни роботнїки кроя, други шию, треци лїпя, штварти пакую...У такей продукциї, роботнїки звичайно за кратки час оспособени за єдну технолоґийну роботу, так же ше у фабрики може хасновац туня и менєй квалификована роботна моц. У фабрикох ше, зоз вельким обсягом роботи и зоз хаснованьом софистицированих машинох, продукую продукти хтори вельо туньши од ремеселнїцких и прето ше ремесла помали забуваю. == Стари ремесла == Ремеселнїцка дїялносц, пред сто роками, була основне жридло заробку и зоз тим оможлївене подмирйованє основних потребох жительства. Ремеселнїцку продукцию окончовали майстрове у своїх роботньох у хторих вирабяли судзину, мебель, прикраски, [[облєчиво]], [[обуй]]... У тей роботи им помагали шеґертове и калфове. Ремесло ше виучовало вецей роки. Держава дава менши порциї зоз цильом же би ше тоти ремесла зачувало и нє забуло алє и вимага же би продукти були означени як „продукт старих ремеслох” == Рух уметносци и ремесла на Заходзе == Рух уметносци и ремесла настал як реформа дизайна у другей половки 19. вику и як дружтвени рух, углавним у Европи, Сиверней Америки и Австралиї, а предлужел ше и по нєшка. Його прихильнїки мотивовани зоз идеалами сновательох того руху, як цо то Вилиям Морис и Джон Раскин. Вони твердзели же жителє, у прединдустрийним дружтве у штреднїм вику, були духовно виполнєти през креативни процес витвореня продуктох ручней роботи. Тото становиско було процивставене становиску о неґативних дїйствох индустриялизациї. Тоти дїялносци наволани ремесла, прето же велї од нїх першобутно були у цеховней системи, односно, у здруженьох и на таки способ себе помагали и защицовали ше кед требало. Леґинє и дзивки були шеґерти при майстрох и усовершовали свойо схопносци длугши час, за нїзки плаци. Кед ше виучели, були оспособени же би основали свою власну роботню и зарабяли за живот. Индустрийна револуция и хаснованє машинох у продукциї, часточно або подполно елиминовали улогу велїх ремеселнїкох, так же ше нєшка, велї ручни роботи трима, окреме кед су вецей нє стредство за подмирйованє основни потребох жительства, як файту гобия, народней, а дакеди и подобовей уметносци. Поняце ручна робота ше тиж одноши и на продукти таких ремеселских дїялносцох, хтори вимагаю фахове знанє, можебуц високи технїчни уровень при їх продукциї, окремну опрему и/або обєкти за продукцию. Тоти продукти доступни ширшей явносци, а виробени су зоз сировинох зоз историю хтора превозиходзи гранїци заходней традициї „подобовей уметносци”, як цо керамика, скло, платно, метали и древо. Тоти продукти ше вирабяю у рамикох специфичней заєднїци пракси, и гоч ше позликую од продуктох хтори ше вирабяю у заєднїци уметносци и дизайна, гранїци ше часто преклопюю, а пошлїдок того то гибридни продукти. Попри того, понеже толкованє и вреднованє уметносци часто питанє контексту, патраче можу похопйовац ручно виробени предмети як уметнїцки предмети кед ше на нїх патри у рамикох уметнїцкого контекста уметносци, наприклад у музею або на визначним месце у дачиїм доме. [[Файл:Feria_Artesanal_de_Dalcahue._Isla_Grande_de_Chilo%C3%A9._Chile.jpg|300px|thumb|Предавальня ручних роботох]] == Места дзе ше предаваю ручни роботи == Ручни роботи ше звичайно вирабяю за домашнє хаснованє и украшованє, а можу ше предавац на директни способ, у предавальньох дарункох, на пияцох и на дружтвених мрежох. У жемох у розвою, ручни роботи ше предаваю домашньому жительству и туристом як сувенири. Тарґовци вше вецей знаю прегвариц основни каждодньови слова на вецей язикох же би ше розумели зоз туристами. == Опатриц и тото: == * [[Коваль]] * [[Колєсар]] == Вонкашнї вязи == * [[:sr:Списак_заната|Список ремеслох]] * [https://www.politika.rs/scc/clanak/147122/Secanje-na-kujundzije-jorgandzije-i-vinklere ''Здогадованє на стари ремесла''] ''Политика'' * [https://www.youtube.com/watch?v=ahIaXGAmUUs ''Продукция конопи при Руснацох''], Славко Винаї, канал Вербовец, www.youtube.com, 18. фебруар 2017. * [https://www.youtube.com/watch?v=bZfcEbONXKo ''Як ше дакеди прерабяло конопу''], Славко Винаї, канал Вербовец, www.youtube.com, 4. юлий 2015. * [https://www.youtube.com/watch?v=eJsjxFbtH-g ''Кушнїрске ремесло''], Михайло Биндас, канал Маковчань, www.youtube.com, 7. авґуст 2010. * [https://www.youtube.com/watch?v=oBTe5s_pib4 ''Од сировей скори по готови продукт''], Златка Перович, канал Маковчань,  www.youtube.com, 12. юний 2023. * [https://www.youtube.com/watch?v=hK8RWHanQO8 ''Як ше правя гордови, перша часц''], Мирко Канюх, канал Желимир Пап, www.youtube.com, 20. марец 2008. * [https://www.youtube.com/watch?v=KUPJ3lyifzE ''Як ше правя гордови, друга часц''], Мирко Канюх, канал Желимир Пап, www.youtube.com, 20. марец 2008.<br /> == Ґалерия == <gallery> File:glassblower.jpg| Вирабянє продуктох зоз скла File:Kmrwalnut.jpg| Вирабянє прикраскох зоз древа за обисце File:Handcraft_designer_at_her_workshop.jpg|Вирабянє прикраскох за цело File:Artesianas.jpg|Вирабянє метли File:Alfarería Xochimilco.jpg|Вирабянє судзини </gallery> == Референци == 93jo6ua3fv8e8g0h398hs441n72qmi3 0 391 4354 4353 2024-10-14T16:31:35Z Amire80 9 17 измена увезено 4353 wikitext text/x-wiki [[Файл:Jingle Bells refrain vector.svg|thumb|342x342px|Пришпив, позната традицийна новорочна писня (Jingle bells)|alt=Традицийна новорочна писня Дзвончки]][[Файл:Jingle Bells refrain vector.mid|right|thumb|Пришпив-рефрен, тонски приклад (Jingle bells)|341x341px]]'''Рефрен''' (анґл. и франц. ''Refrain'', нєм. ''Kehrreim'', ит. ''ripresa'') то [[Поета|поетске]] поняце хторе означує стилску фиґуру дикциї,<ref>[https://www.vokabular.org/?search=dikcija Вокабулар: дикция]</ref> способ виражованя, хторе ше одноши на повторйованє стиха, лєм часци або ґрупу стихох. Найчастейше ше правилно повторює после дистиха лєбо ''строфи''. Поетове часто повторюю подобни лєбо исти слова и на тот способ першенствено виражую свойо чувства. Рефрен (пришпив) повязує у писнї шицки строфи а источашнє визначує емотивносц писнї. Попри рефрена, до стилских фиґурох спадаю: ''анафора, епифора, симплока, алон'ман''.<ref>Даница Радуновић Стонић, [https://web.archive.org/web/20120308012706/http://www.komunikacija.org.rs/komunikacija/casopisi/Detinjstvo/XXXVII_1/15/download_ser_cyr ''Деца предшколског узраста и њихова рецепција књижевности'',] Часопис ''Детињство'' XXXVII 1/15, стр 103.: УДЦ 82–93.09.</ref> Фиґуративне значенє пришпива означує и нєпреривне чловеково врацанє и повторйованє на "стару писню". == Применьованє рефрена у музики и историят == Рефрен-пришпив у вокалней и инструменталней музики означує часц, лєбо цалосц хтора ше повторює на одредзених местох у [[Композиция|композициї]]. Найчастейше ше зявює на концу як фраза – музичне виреченє, лєбо векша часц типу цитата. У музичних партитурох место дзе рефрен тє. музична часц хтора ше повторює (репетиция), стої одредзени ґрафични знак хтори ше уписує на одвитуюце место до линийовей системи. Попри ґрафичних постоя и словни ознаки за повторйованє тє.репетицию. Ище у церковним шпиваню вчасного християнства наиходзиме на применьованє пришпива хтори шпивал [[хор]] на концу ''псалма'' – аминь и алилуя. Назва рефрен-пришпив у музики походзи зоз 13. вику. Находзи ше у писньох путуюцих музичарох-трубадурох и труверох як значни конструктивни елемент музичней форми ''рондо''. Потим у бароку у ''опери, ораториюму'' и ''кантати'' а у романтичней епохи у ''лид-у'' - соло писнї Франца Шуберта. Понеже ше пришпив найчастейше зявює у народних писньох и танцох. Його применьованє поготов находзиме у вокалних формох хтори настали под уплївом народней музики. У народних жридлових и новокомпонованих писньох применьованє пришпива постало правило. == Вонкашнї вязи == * [https://web.archive.org/web/20120617195900/http://opismenise.com/index.php/sr-RS/knjizevni-termini/701-refren Opismeni se: Refren,] pristup 22. septembar 2012. * [http://opusteno.rs/knjizevni-kutak-f21/knjizevni-termini-t14565.html Opušteno: Književni termini,] 10. maj 2012, pristup 22. septembar 2012. == Референци == p7eebvctucl4e9dsri3r5x0old2ic5x 0 392 4359 4358 2024-10-14T16:31:36Z Amire80 9 4 измене увезене 4358 wikitext text/x-wiki '''Реципрочна вредносц''' числа <math>x</math>, хтора ше означує <math>\frac{1}{x}</math> або <math>x^{-1}</math>, то число хторе кед ше помножи зоз <math>x</math> достава ше резултат 1. Реципрочна вредносц розламка <math>\frac{a}{b}</math> то <math>\frac{b}{a}</math>. За доставанє реципрочней вредносци реалного числа потребне подзелїц 1 зоз тим числом. Наприклад, реципрочна вредносц числа 5 то єдна пиятина (<math>\frac{1}{5}</math> або 0,2) а реципрочна вредносц числа 0,25 то 1 подзелєно зоз 0,25, односно 4. Реципрочна функция, функция <math>f(x)</math> хтора пресликовює <math>x</math> до <math>\frac{1}{x}</math>, єдна зоз найєдноставнєйших прикладох функциї хтора сама себе инверзна. Нотация <math>f^{-1}</math> ше дакеди хаснує за инверзну функцию функциї <math>f</math>, хтора нєєднака зоз реципрочну вредносцу. Наприклад, реципрочна вредносц <math>\frac{1}{\sin{x}} = (\sin{x})^{-1}</math> то косеканс од <math>x</math>, и нєинверзни синус тє. аркус синус од <math>x</math> хтори ше означує зоз <math>\sin^{-1}{x}</math> або <math>\arcsin{x}</math>. == Комплексни числа == Реципрочна вредносц комплексного числа розличного од нули <math>z=a+bi</math> комплексна. Достава ше зоз множеньом и чишлїтеля и менователя <math>\frac{1}{z}</math> зоз його кон'юґовано-комплексним числом <math>\bar{z} = a - bi</math> и хаснуюци свойсво же <math>z\bar{z} = \|z\|^{2}</math>, квадрирана абсолутна вредносц <math>z</math>, а то реалне число <math>a^2 + b^2</math>: <math>\frac{1}{z}= \frac{\bar{z}}{z\bar{z}}={\frac {\bar {z}}{\|z\|^{2}}}={\frac {a-bi}{a^{2}+b^{2}}}={\frac {a}{a^{2}+b^{2}}}-{\frac {b}{a^{2}+b^{2}}}i.</math> Конкретно, кед <math>\|z\|</math> = 1, теди <math>\frac{1}{z} = \bar{z}</math>. За комплексне число у поларней форми <math>z = r(\cos{\varphi} + i\sin{\varphi})</math>, реципрочна вредносц єднака зоз реципрочну вредносцу интензитету <math>r</math> и негативни угли: <math>{\frac {1}{z}}={\frac {1}{r}}\left(\cos{(-\varphi )}+i\sin{(-\varphi )}\right).</math> == Инфинитезимални рахунок == === Вивод === Вивод функциї <math>\frac{1}{x} = x^{-1}</math> дати на основи виводу ступньовей функциї, кед ступень -1: <math> \frac {d}{dx}}x^{-1}=(-1)x^{(-1)-1}=-x^{-2}=-{\frac {1}{x^{2}}.</math> === Интеґрал === Интеґрал ступньовей функциї ше нє може хасновац же би ше вираховал интеґрал <math>\frac{1}{x}</math>, прето же би то було дзелєнє зоз нулу: <math> \int {\frac {1}{x}}\,dx={\frac {x^{0}}{0}}\ +C</math>. Прето ше интеґрал рахує як: <math> \int _{1}^{a}{\frac {1}{x}}dx=\ln{a},</math> <math> \int {\frac {1}{x}}dx=\ln x+C.</math> дзе <math> \ln</math> природни лоґаритем. Най тото докажеме мушиме вжац до огляду же <math> \frac {d}{dx}e^{x}=e^{x}</math>, та кед <math> y = e^x</math>и <math> x = \ln{y}</math>, доставаме: <math> {\frac {dy}{dx}}=y\quad \Rightarrow \quad {\frac {dy}{y}}=dx\quad \Rightarrow \quad \int {\frac {1}{y}}\,dy=\int 1\,dx\quad \Rightarrow \quad \int {\frac {1}{y}}\,dy=x+C=\ln y+C. </math> cl1a0oxd2rjuwrsbi82jrspl3p4f71p 0 393 4368 4367 2024-10-14T16:31:36Z Amire80 9 8 измена увезено 4367 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Ризико |- |'''Продукователь''' |Гасбро |- |'''Датум видаваня'''   |1957. рок |- |'''Жанри''' |Воєни бависка Бависка на табли |- |'''Бавяче  ''' |3-6 |- |'''Час поставяня''' |5-10 минути |- |'''Намислова шанса'''   |мала (руцанє коцкох) |- |'''Потребни схопносци''' |Дедукция |} == Опис бависка == Ризико то дружтвене бависко хторе ше бави на табли (board game). Циль бависка перши виполнїц вицагнути задаток. Кажди задаток скрити по конєц бависка и бавяч роби на витвореню истого. Бависко направене за найменєй трох, а найвецей шейсцох бавячох, од котрих кажди вибера свою фарбу: белаву, чарну, лилову, жовту, желєну або червену. На табли ше находзи стилизована карта швета котра подзелєна на реґиї. Шицки континенти (Сиверна и Южна Америки, Австралия, Азия, Африка и Европа) подзелєни на менши обласци и реґиї котри наволани по даєдних державох, покраїнох або ґеоґрафских обласцох.<ref>[https://www.mycity.rs/Drustvene-igre/Pravila-i-opisi-drustvenih-igara.html Ризико правила]</ref> [[Файл:Risk_game_map.png|thumb|517x517px|Єдна з верзийох табли за бавенє]]Попри фиґуркох войска, дзе єден вояк представя єден батальон, конянїк пейц батальони и дзело дзешец батальони и подлоги на хторей ше бави, у шкатули єст два шпили картох и 5 коцки. У єдним шпилу єст задатки чийо вивершенє конєчни циль бависка, у другим шпилу картох нарисовани гранїци обласцох зоз їх меном, а при сподку каждей карти слика єдней од фиґуркох. Бависко почина так же ше ровномирно подзеля карти зоз обласцами (держави або реґиї) и єднаке число батальнох. После того кажди бавяч зоз шпилу задаткох вицагнє єдну карту котра представя його задаток у бависку. На картох задаткох понукнути и алтернативи (напр. освойце 24 обласци або знїщце желєну армию и под.). Напади и одбрана у бависку виводза ше зоз руцаньом коцкох и успишносц тих нападох або одбрани завиши од достатого числа котри муши буц векши од процивнїкового же би бул успишнєйши. Нападач зоз трома або вецей батальонами напада зоз трома коцками, док ше процивнїк бранї зоз двома або єдну, завиши од того кельо ма батальони на нападнутей териториї. После каждого нападу нападач може преґруповац войско, алє лєм з єдней до другей сушедней териториї, дзе после того цага карту зоз шпилу обласци и войска. Зоз тим закончує свой круг у бависку.<ref>[http://www.vojvodina.cafe/showthread.php/17718-Pravila-i-opisi-dru%C5%A1tvenih-igara Описи дружтвених бавискох]</ref> Карти котри ше збераю после каждого преґрупованя служа же би ше обновели воєни моци. Кед бавяч назбера три исти карти, шлїдуюцираз кед придзе на ньго шор за напад достанє тельо войска у зависносци яки символ на тих картох. Под час нападу кед бавяч руци коцку и видзе му число 3, а процивнїкови число 1, процивнїк траци 2 тенки, а кед нападач руци коцку и достанє число 3, а процивнїк число 2, процивнїк траци 1 тенк. Исто так, бавяч котри завежнє цали континент и затрима го по идуце руцанє, достава войско у вредносци котра означена на плочи за бавенє за кажди окремни континент. Тоти вредносци виражени пропорционално од чежини забераня, односно затримованя континента. Кед бавяч виполнї, лєм йому познати, задаток, вон одкрива свою карту и указує ю як доказ же виполнєл мисию и бависко ше закончує. == Вонкашнї вязи == * [https://www.ultraboardgames.com/risk/history.php Ultra BoardGames] == Референци == 7oxa7znapbjor256wqixmjy8l51egdp 0 394 5899 4371 2024-10-18T18:17:06Z Constraque 28 5899 wikitext text/x-wiki [[File:Place-Saint-Pierre-foule.jpg|thumbnail|300px|Св. Петро у Риму, духовни центер католїцизма]] '''Римокатолїцка церква''' (лат. Ecclesia Catholica Romana) то институция католїцкей церкви латинского обряду з центром у Ватикану на чолє зоз Папом римским, хтори єй тужемска поглавар. Од других церквох ше Римокатолїцка церква розликує по орґанизацийней централизованосци и з найвекшим числом вирних (приблїжно штвартина жительства на швеце, по податкох з 2004. року). Єй нєформална и найчастейша назва Католїцка церква. У складзе зоз традицию (подобнє як и Православна церква) ю характерую штири окремни ознаки (лат. notae ecclesiae): єдина, свята, васелєнска (цо значи слово католїцка) и апостолска. ''Тот текст и податки з векшей часци або у цалосци базовани на прекладзе статї [https://rue.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%86%D0%B5%D1%80%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2 Римокатолицька церьков] на русиньскей Вікіпедії. {{Дополнїц}} clrsnqo4dyvhyp9ajexrekrc9zl0rcm 0 395 4388 4387 2024-10-14T16:31:37Z Amire80 9 16 измена увезено 4387 wikitext text/x-wiki [[Файл:Mickey_Mouse_in_Plane_Crazy_%281928%29.jpg|300px|thumb|Мики Маус]] '''Рисовани''' або '''анимировани''' филм то файта филмскей уметносци. За розлику од бавеного филма, у рисованим филму подоби и позадина нарисовани. У тей ґрупи ше находза и филми у хторих подоби и позадина анї нє нарисовани, анї су нє реални, живи особи алє бабки. Найвекши продукователє рисованих филмох то ЗАД и Япон. == Початки == Штредком 19. вику, кед у европскей уметносци, окреме у малярстве, пришло до розвою реализма Курбеа и Домиєа, створена фотоґрафия – даґеротопия. Малярству и фотоґрафиї заєднїцке було приказованє реалносци. Концом 19. вику, браца Лимиєр на ошвиценим платну приказали слику хтора ожила. Тото збуванє ше трима як початок розвою филма. Од наставаня перших рухомих сликох, по нєшка, зоз усовершованьом филмскей технїки тота уметносц ше вше баржей розвивала - од нємого по звучни филм, од чарно-билого по филм у фарбох. == Перши рисовани филми == Перши рисовани филми, приказани у остатнєй децениї 19. вику, були дїло французкого уметнїка Емила Рейноа. Медзитим ,пред 1910. роком зоз зявйованьом шмишних подобох, як цо то нєсхопни Фантош и диносаур Ґрети, публика нє була зацикавена за рисовани филми тельо кельо за реални забавни. Рисовани филми найчастейше приказовани пред цаловечаршим забавним филмом у кину и тирвали одприлики пейц минути. Пошвидко були отворени филмски студия хторим робота була продукция лєм рисованих филмох. Под час двацетих рокох 20. вику, браца Дейв и Макс Флайшер створели даскелїх юнакох, як цо то Попай и кловн Коко. Нє було нєзвичайне же главна подоба рисованого филма будзе животиня, напр. нєдобри кандур Феликс. == Студия рисованих филмох == Найпознатша рисована животиня на швеце вшелїяк [[Мики Маус]]. Микия нарисовал Волт Дизни, а перши филм у хторим ше вон зявел бул ''Шалєни авион'' зоз 1928. року. Пошвидко рижнородна публика почала патриц його авантури, як и авантури його товаришох – Шилї, Паї Патка и Плутона. Дизни ше, заш лєм сцел випробовац у анимированю, та направел велї филми и наволал их ''Шмишни симфониї''. Анимация у каждим филму була инспирована зоз познатима дїлами класичней мизики. Заш лєм, його найважнєйша одлука була же би знял длугометражни рисовани филм. Векшина критичарох думала же патрачом будзе допито патриц рисовани осемдзешатминутови филм, алє ''Шнїгочка и седем'' ''патульки'' зоз 1937. року посцигнул барз вельки успих на касох. [[Файл:SNOW_WHITE_DISNEY.jpg|300px|''Шнїгочка и седем патульки''|thumb]] [[Файл:Snow_white_1937_trailer_screenshot_%282%29.jpg|300px|thumb|''Шнїгочка и седем патульки'']] Од теди Дизнийов филмски студио нєприкосновени у тим конаре филмскей индустриї. Нє треба забуц и на други познати подоби хтори видумани у студийох Дизни, Ворнер Брадерс и Гана–Барбера. == Анимация == Анимация то технїка зоз хтору ше правя рисовани филми. Же би ше зняла єдна секунда рисованого филма потребни 24 рисунки. То значи же за дзешецминутови рисовани филм нєобходно нарисовац 24.400 поєдинєчни сцени. За наставанє перших анимированих филмох було потребне вельо часу и намаганя, прето же позадина каждого рисунку мушела буц виродостойна. Анимация дожила кореньову пременку зоз зявйованьом превидних фолийох, на хторих ше могло нарисовац лєм пременки хтори би приказовали упечаток рушаня, ґесту або виразу твари. Тоти фолиї складани прейґ позадини, а слика хтора би настала фотоґрафована кадер по кадер. Скоро шицки авторе рисованих филмох хасновали тоту технїку до нєдавна, кед до масовного хаснованя вошла рахункарска анимация. Дизнийов филм ''Приповедка о бавискох'' перши у историї у подполносци нарисовани зоз рахункарску анимацию. == Вонкашнї вязи == * Рисовани филм - [https://proleksis.lzmk.hr/8764/ Пролексис енциклопедия] * Рисовани филм - [https://film.lzmk.hr/clanak/43 Филмски лексикон] * Рисовани филм - [https://filmska.lzmk.hr/clanak/157 Филмска Енциклопедия] * [https://www.youtube.com/watch?v=qyo2WxkWfnU Шветлосц], Рисовани филм на русинским язику, ютˈюб канал Вербовец * * [https://www.youtube.com/watch?v=o-mf6jsRS2g Панї щесце и пан пенєж], Рисовани филм на русинским язику, ютˈюб канал дзивадзивка * [https://www.zajednookosveta.com/najbolji-animirani-filmovi-za-ljubitelje-putovanja/ Найлєпши рисовани филми за любительох путованя] ''zajednookosveta.com'' * * [https://mn.nettvplus.com/me/kako-su-nastali-animirani-filmovi/ Як настали рисовани филми], ''mn.nettvplus.com'' bncpt1gxk9ugxu1spcazerxterzt9ng 0 396 4391 4390 2024-10-14T16:31:37Z Amire80 9 2 измене увезене 4390 wikitext text/x-wiki '''Риґов''' (серб. кос, лат. Trudus merula, слц. drozd čierny, укр. дрíзд чорний, поль. kos, мадяр. fekete rigó, до нашого язика пришло з мадярского) – у нас тота птица позанта и под меном чарни дрозд (як и по українски и словацки). Риґов птица шпивачка. Жиє у лєсох и заградох, нєдалєко од чловека. Видно ю углавним на жеми, дзе препровадзує векшу часц часу глєдаюци покарму. Риґов Наукова класификация Домен: Eukaryota Царство: Animalia Тип: Chordata Класа: Aves Ряд: Passeriformes Фамилия: Turdidae Род: Turdus Файта: T. merula Биномне мено Turdus merula Linnaeus, 1758 Опис Риґов длугоки 23-29 cm, а чежки 80-125 g. Ма длугоки хвост. Самци чарни з помаранчецовим джубком и жовтим персценьом коло очох, а самички кафовкастей фарби, нєясно пегави од сподку и зоз цмейшим джубком. Млади риґова подобни самичком, алє з яснима кафовима пегами по целу. Риґов ше нєпреєривно руша, од рана до вечара. По жеми схопнє скака, а тиж так и по конарох. Одлично лєци з вельку швидкосцу. Риґов шпива найчастейше вчас рано и пред вечаром, а през дзень ше ридко чує. Лєгко го препознац по моцним гласу и шпиваню хторе людзе часто можу чуц у своїх заградох. Трима ше же риґовово шпиванє исте таке красне, а можебуц и красше од соловейового шпиваня. Карменє: Риґов шицкоєд: лапа инсекти, хлїсти, нашнька и бобки. Дзекеди є и похребцинарох як цо млади ящурки и жаби. Єдзенє глєда углавним по жеми, та часто мож чуц галайк хтори прави кед гребе по сухим лїсцу и конарчкох, з наглима рухами назадок. Зоз схопним тарганьом винїма хлїсти зоз жеми и то так же би ше нє хлїсти нє урвали. Розмножованє: Риґови починаю правиц гнїзда уж у марцу, углавним по черякох, з векшей часци вичножелєних як цо плющ, глог або ґалаґоня, орлово нохци и под. Гнїзда вельки, глїбоки, з конарчкох, моховини и другого материялу, з нукашнього боку утвердзени зоз глїну, а часто додаваю пластични мещки и папер. Гнїздо прави лєм самичка и до ньго знєше 4-7 вайца, гладки, блїщаци, блядобелавей фарби з густима кафовима пегами. Самичка шедзи на нїх коло два тижнї. Кед ше млади риґовчата вилягню, родичи их кармя два тижнї у гнїздзе и ище три тижнї кед почню лєциц. През рок, самичка и двараз-трираз знєше вайца. Нєприятелє: Природни нєприятелє риґовох мачки и лїшки, хтори стрежу и чекаю нагоду украднуц им вайца або млади риґовчата, а тиж так и птици хватачки. Хасновитосц: Риґови барз хасновити, бо єдза инсекти зоз хторима кармя и свойо риґовчата. Литература Енциклопедия Нового Саду 12, КОС – ЛЕР, Нови Сад 1999, б. 9 Словнїк руского народного язика II, О – Я, Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017, б. 396 Вонкашнї вязи [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%9A%D0%BE%D1%81_(%D0%BF%D1%82%D0%B8%D1%86%D0%B0) Кос (птица),] sr.wikipedia.org [https://www.gimnazijaso.edu.rs/gornje-podunavlje/zivotinje/ptice/kos.php Kos (Turdus Merula),] www.gimnazijaso.edu.rs 28v5kao98wzqx26p3xbghi7jldcd0h8 0 397 4398 4397 2024-10-14T16:31:37Z Amire80 9 6 измена увезено 4397 wikitext text/x-wiki ==Розберанки== '''Розберанки''' (серб. ''девојачко вече'', рсй. ''девичник'', укр. ''дівич-вечір'', поль. ''wieczór panieński'', чес. ''děvičnik''; скорей ше гуторело: ''розберанка'') - то розберанє млодийовей [[Покрейтка|покрейтки]] у млодей [[дзень]] пред винчаньом. Слово розберанка походзи од часох док млодийове ище под час зарукох ношели за калапом вельку покрейтку. На розберанкох ше потим тоту покрейтку розберало и з тих ружичкох ше правело три мали, хтори себе дружбове припли за калап, а млодийови на дзень свадзби припли на реклу. Леґинь покрейтку ношел док нє пришагнул зоз дзивку, аж остатнї дзень пред пришагу вечар пошол зоз дружбами до млодей и там була «розберанка». Слово ''розберанка'' ше затримало аж по нєшка, гоч ше сам обичай розбераня покрейтки уж давно страцел. Кед дзивчата виплєтли венчики, ґу нїм приходзел млоди з дружбами. Теди вон пред нїма розобрал покрейтку на калапе, символ хтори по теди ношел, и даровал дзецом. Млода млодийови прикапчала нову покрейтку з барвенковим венчиком, а тиж так даровала покрейтки и дружбом. Млоди и дружбове мушели наградзиц дзивчата за їх труд. Тота награда була найчастейше у пенєжу. Млода под час розберанки була при пайташкох у другей хижи. Єй пайташки того вечара були задлужени виплєсц желєни венчик млодей до винчаня. Тот желєни венчик ше млодей привязовало зоз вулом на други венчик хтори ношела на глави до винчаня. Тиж так дзивчата рихтали покрейтку и желєни венчик за млодия. Вон их доставал на дзень свадзби кед пришол питац млоду. Познєйше, того вечара ше розберало покрейтку хтору млоди ношел за калапом як знак же є заручени. Кажде з присутних мал право вжац фалаток з млодийовей покрайтки. Тото указує же слово ''розберанка'' настало як пошлїдок розбераня покрейтки. [[Файл:Vozenje ladi na rozberankoh.jpg|thumb|Воженє лади на розберанкох (Руски Керестур, 2024. рок)|right|300px]] Нєшка ше частейше хаснує слово ''розберанки'', гоч ше покрейтку вецей нє розбера. Розберанки ше претворели до веселого друженя и воженя лади з обисца млодей до млодийового обисца. ==Литература == * Любомир Медєши, ''Руска традиция,'' Нови Сад 2007, б. 197-209 * Павле Малацко, ''Руска свадзба у Руским Керестуре од конца 19. вику по початок 21. вику,'' ''Studia Ruthenica 9,'' Нови Сад 2004, б. 107-115 * ''Словнїк руского народного язика II, О – Я,'' Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017, б. 406 ==Вонкашнї вязи == * [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D1%98%D0%B0%D1%87%D0%BA%D0%BE_%D0%B2%D0%B5%D1%87%D0%B5 Девојачко вече,] Википедија на српском језику, sr.wikipedia.org a2rdgaiqk3j6bjf3io0k0aynkfdd5o6 0 398 4405 4404 2024-10-14T16:31:37Z Amire80 9 6 измена увезено 4404 wikitext text/x-wiki '''Розвора''' (серб. ''срчаница'', слц. ''rozvora'', чес. ''rozvora'', поль. ''rozwora'' – исте; од префиксу роз- и кореня вор-, праслав. vor- „колїк за ограду“; превой зоз ver-/vьr «заврец/заверац: роз-вор-а першобутно значело „предмет хтори завера, трима коло себе часци"). Слово розвора ма два значеня: 1. древо хторе вяже предню и задню осовину селянского коча; 2. особа зоз хторей виша шмати, хтора нєзачесана и под. У народзе ше гвари же бега як розвора за дакого хто лєм бега, нє мирує (як розвора на кочу). Тиж так кед дахто начудо облєчени, гвари ше же є як розвора. == Литература == * ''Словнїк руского народного язика II, О – Я,'' Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017, б. 409 == Вонкашнї вязи == * [https://sr.wiktionary.org/wiki/%D1%81%D1%80%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%86%D0%B0 срчаница], Викиречник * [https://www.ravnoplov.rs/paorska-kola/ paorska kola], Вебсайт Равноплов gzt5hz9ok24bzygtrqmd3xn6u2f7rrf 0 399 4411 4410 2024-10-14T16:31:38Z Amire80 9 5 измена увезено 4410 wikitext text/x-wiki [[Файл:Circular cylinder rh.svg|thumb|right| Проста роля чия висина ''h'', a полупречнїк бази ''r'']]'''Роля''' або '''цилиндер''' (походзи од греческого слова kýlindros — котуляц, ролькац) конвексне ґеометрийне цело. Роля настава зоз ротацию правоугелнїка коло єдней його страни за 360°. Множество шицких точкох, през хтори прейдзе правоугелнїк при обрацаню, творя ролю. Страна коло хторей ше обраца правоугелнїк наволує ше '''oса ролї'''. З тоту ротацию наставаю два круги хтори припадаю паралелним ровньом и хтори нормални на осу ролї, тоти круги творя '''базу ролї'''. Нормалне розстоянє медзи паралелнима ровнями наволує ше '''висина ролї'''. Поверхносц хтора огранїчує ролю, без базох, наволує ше '''обмоток ролї'''. Кед оса ролї ортоґонална на базу ролї таку ролю наволуєме '''проста роля'''. То цело чийо виводнїци и висина истей длужини. Кед тото нє важи цело ше наволує '''зукоса роля''', його виводнїца длугша од його висини. == Свойства ролї == Як ґеометрийне цело, роля ма поверхносц и волумен. === Поверхносц ролї === [[Поверхносц]] ролї <math>(P)</math> ше одредзує як сума поверхносци обмотку и двойнїста поверхносц його бази. Поверхносц обмотку ше одредзує як продукт обсягу бази и висини ролї. Обща формула за поверхносц ролї: :<math>P = 2B + M\,</math> ознака <math>B</math> представя поверхносц бази, a <math>M</math> поверхносц обмотку ролї. Поверхносц обмотку ролї: :<math>M = 2r\pi \cdot H</math> Треба водзиц рахунку о тим же при простей ролї <math>H=l</math>, док при косих рольох тото нє важи. Виводнїца при косих рольох нє муши буц дата експлицитно, мож ю вираховац кед дата длужина висини <math>(H)</math> и мера єдного угла. Звичайно то мера угла медзи базу и осу ролї, або їх комплемент односно мера угла медзи нормали на базу и осу ролї. :<math>H = l \cdot \sin\alpha</math>, або <math>l = \frac{H}{\sin\alpha}</math> :<math>H = l \cdot \cos (\pi / 2 - \alpha)</math>, або <math>l = \frac{H}{\cos (\pi / 2 - \alpha)}</math> === Волумен ролї === Волумен ролї <math>(V)</math> ше одредзує як продукт ''поверхносци бази ролї'' и ''висини ролї''. Обща формула за волумен: :<math>V = B \cdot H</math> Ознака <math>B</math> представя поверхносц бази, a <math>H</math> висину ролї. Висина ролї нє вше дата експлицитно, и може ше одредзиц прейґ длужини виводнїци и мери єдного угла, як цо уж описане. === Виведзени формули === Ознаки: <math>r</math> полупречнїк, <math>H</math> висина ролї, <math>l</math> длужина виводнїци и <math>\alpha</math> угел медзи базу и осу ролї. '''Проста роля''': :<math>P = 2B + M = 2r^2\pi + 2r\pi \cdot H = 2r\pi \left (r + H \right )</math> :<math>V = B\cdot H = r^2\pi\cdot H </math> '''Зукоса роля''': :<math>P = 2B + M = 2r^2\pi + 2r\pi \cdot l = 2r\pi \left (r + l \right ) = 2 r \pi \left (r + \frac{H}{\sin \alpha} \right )</math> :<math>V = r^2 \pi \cdot H = r^2 \pi \cdot l \sin \alpha</math> [[Катеґория: Ґеометрийни цела]] [[Катеґория: Ротацийни цела]] h2rq4y7zfuh1hyfcwu733ql2nfwmi04 0 400 4421 4420 2024-10-14T16:31:39Z Amire80 9 9 измена увезено 4420 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=250px |+ !<big>ЛИТЕРАТУРА</big> |- | *антика :*геленска литература :*римска литература *штредньовиковна *ренесанса :*треченто :*петраркизем :*барок :*рококо :*класицизем *нови вик :*просвитительство :*сентиментализем :*предромантизем :*романтизем :*реализем :*надреализем :*натурализем :*парнасизем :*символизем :*импресионизем :*модернизем :*постмодернизем *сучасна литература |} '''Романтизем''' то литературноисторийне типолоґийне поняце и литературни рух. Зявел ше на початку 19. вику як процивносц класицизму, и котри прейґ уметносци и кнїжовносци похопйовал швет чловекових чувствох, и за розлику од рационализма виражел ирационализем, побиваюци тези о античней уметносци як идеалней и глєдаюци свойо жридла у усней уметносци и усним твореню власного народу, алє и страних, часто по теди и еґзотичних народох, односно у оддалєних историйних часох. == Наставанє поняца и ширенє значеня == Романтизем ше як литературни напрям розвил у водзацих европских литературох, перше у нємецкей, а познєйше у французкей и анґлийскей литератури, а пошвидко залапел и народи котри у тедишнїм чаше розвивали свою националну свидомосц доставаюци мотивацию од романтичарских идеолоґийох. Стилистична формация романтизма менєй когерентна од класицизма, преовладує у европских кнїжовносцох у епохи котра облапя остатню децению 18. вика – даґдзе зоз баржей наглашенима предромантичнима стилами и периодами – и тирва по першу трецину 19. вика (по 40. роки), алє охабя свойо шлїди у познєйших часох, найбаржей у лирскей поезиї, а длугше тирванє романтизем витворює у литератури зоз наглашену националну функцию. Поняце настало од прикметнїка „романтични” и означує дацо цо подобне на штредньовиковни роман, цошка фантастичне, авантуристичне, чудесне, потим и чувствительне, и уж у своїм наставаню нє бул виключно вязани лєм за литературу и уметносц, алє представял одредзене животне становиско и способ справованя, а тому широкому и вецейфайтовому значеню допринєсла и романтичарска литература, та його улога нєшка барз широка и у бешедним язику. Як литературноисторийне поняце ше зявює у 17. вику у Анґлиї (1674) и Французкей (1669), перше ше применює на италиянских поетох Ариоста, Боярда и Пулчия, а при Вортонови (On the origin of romantic fiction in Europe 1774) уж похопена процивносц штредньовиковней и ренесанскей литератури як и класицизму. Зоз Анґлиї тото поняце преходзи до Нємецкей, а хаснує го Хердер (1766), а потим го и нємецки историчар у значеню „шицки поезиї написани у традициї хтора ше розликує од тей чийо походзенє зоз класичней антики” (Велек). Як опозицию поняца „класичне” розвили термин „романтични” и „романтичне” браца Шлеґел, а поготов Авґуст Вилгелм Шлеґел у своїх преподаваньох медзи 1798. и 1811. року, у котрих як романтичу кнїжовносц означели Шекспирово твори, шпанска драма и романса, шкотски балади, нємецки епи и поезия италиянскей ренесанси. == Начала романтизма == # Доминация стиха: писня, балада, роман у стиху, сказка у стиху, поема # Напущованє класицистичних идеалох # Визначує ше проблем ґения # Сцеканє од стварносци до швета снох, мриї, до прешлосци (штреднї вик) # Субєктивносц и индивидуализем # Интересованє за нєзвичайне, винїмкове # Женски подоби маю атрибут божеского єства # Любов платонска, спиритуална # Национални знаки # Интересованє за фолклор # Мотиви любови, родолюбивосци, природи # Шветови боль # Язик розкошни, сликовити == Представителє == '''Анґлия''' * Семюел Тейлор Колридж * Вилєм Вордсворт * Перси Шели * Джон Китс * Байрон '''ЗАД''' * Едґар Алан По * Генри Дейвид Торо * Ралф Волдо Емерсон '''Русия''' * Александар Пушкин * Михаил Лєрмонтов '''Французка''' * Виктор Иґо * Алфред де Винї '''Нємєцка''' * Гердер * Гайнрих Гайне '''Сербия''' * Бранко Радичевич * Дюра Якшич * Йован Йованович Змай * [[Лаза Костич]] == Литература == * Николић, Љиљана; Милић, Босиљка (2016). ''Читанка за други разред средње школе.'' Београд: Завод за уџбенике и наставна средства. == Вонкашнї вязи == * [http://knjizevnicki.blogspot.com/2010/07/romantizam.html#more Романтизам] 2owfq2pwoeje2sdneghimd8r2invcy3 0 401 4427 4426 2024-10-14T16:31:39Z Amire80 9 5 измена увезено 4426 wikitext text/x-wiki '''Русински велможства''' (укр. ''руська'' ''шляхта'', романиз. ''ruska'' ''shliakhta''; билорус. ''руская'' ''шляхта'', романиз. ''ruskaja'' ''šlachta''; поль. ''szlachta ruska'') настали на територийох Києвскей Руси и (без Новгороду лєбо „Залєся") и Галичини-Волиня, хтори були присоєдинєни до Велького литванского князовства, Польско-литванскей униї и познєйше до русийского и австрийского царства. Русински велможове постали вше баржей полонизовани и познєйше русификовани, затримуюци окремни културни идентитет.<ref>Stone 2001, p. 12-13.</ref><ref>Anna Reid (1 June 2000). Borderland: A Journey Through the History of Ukraine. Basic Books. pp. 29–30. ISBN 978-0-8133-3792-0. Retrieved 19 November 2012.</ref><ref>Professor Paul Robert Magocsi (11 May 2010). History of Ukraine: The Land and Its Peoples. University of Toronto Press. p. 157. ISBN 978-1-4426-1021-7. Retrieved 19 November 2012.</ref><ref>Stone 2001, p.45-46.</ref> Русински велможства, першобутно охарактеризовани як восточнославянско бешедни и православни, нашли ше под власцу роснуцого Велького литванского князовства, дзе ше подзвигли зоз статусу другокласних до ровнопрвних партнерох литванским велможом. По Польско-литванскей униї у 14. вику, русински велможства поставали вше баржей полонизовани, прилапююци польски язик и виру (цо значело звекшани преход зоз православя до римского католїцизма). Русински велможства, медзитим, затримали окремни идентитет у корпусу польско-литванскей шляхти (szlachta), цо приведло до латинского вислову gente Ruthenus, natione Polonus лєбо gente Rutheni, natione Poloni (преложене як „русинского походзеня, польскей националносци",<ref>Rosita Rindler Schjerve (2003). Diglossia and Power: Language Policies and Practice in the 19th Century Habsburg Empire. Walter de Gruyter. p. 144. ISBN 978-3-11-017654-4. Retrieved 19 November 2012.</ref> лєбо „русинских кореньох и польского роду",<ref>Piotr Stefan Wandycz (1974). The Lands of Partitioned Poland: 1795-1918. University of Washington Press. p. 5. ISBN 978-0-295-95358-8. Retrieved 20 November 2012.</ref> або у рижних вариянтох подобного значеня), а мира у хторей затримали и отримовали тот окремни идентитет, ище вше предмет дебатох медзи науковцами и варирує у зависносци од часу и места.<ref>Ilya Prizel (13 August 1998). National Identity and Foreign Policy: Nationalism and Leadership in Poland, Russia and Ukraine. Cambridge University Press. p. 300. ISBN 978-0-521-57697-0. Retrieved 19 November 2012.</ref><ref>Stone 2001, p. 25.</ref> Евентуално, после Лублинскей униї 1569. року, векшина територийох Києвскей Руси постала часц Коруни польского кральовства у Польско-литванскей униї. Трансфер русинских жемох зоз Велького литванского князовства до Польскей ше одбул зоз моцну потримовку русинских велможох хтори були прицагнути з польску културу и хтори жадали привилеґиї польскей шляхти. Прето русински велможства ґравитовали од литванскей велможскей традициї ґу польскей, цо описане як пременка од „богатства без законских правох" по „дефиновани особни и ґрупни права".<ref>Stone 2001, p. 225.</ref> Литвански, польски и русински велможства поступнє постали баржей зєдинєни, окреме з оглядом на їх положенє як социялно-политичкей класи.<ref>Jörn Leonhard; Christian Wieland (23 June 2011). What Makes the Nobility Noble?: Comparative Perspectives from the Sixteenth to the Twentieth Century. Vandenhoeck & Ruprecht. p. 152. ISBN 978-3-525-31041-0. Retrieved 20 November 2012.</ref> По 19. и 20. вик, русинска аристократия постала нательо полонизована, же евентуални национални препороди у Билоруси и України були преважно побудзени з боку штреднєй и нїзшей класи велможства, хторим ше познєйше придружела вше векша национална свидомосц новей штреднєй класи дружтва, а нє бувша висша класа русинского велможства. И попри полонизациї, у Литваниї и Руси през 17. и 18. вик, велька чац нїзшого велможства, на рижни способи, затримала свой културни идентитет.<ref>Hrushevsky, Mikhailov. Українська шляхта в Галичині на переломі XVI і XVII в. [Ukrainian nobility in Galicia at the turn of the XVI and XVII centuries] (in Ukrainian).</ref><ref>Lypynsky, Vyacheslav (1920). УКРАЇНА НА ПЕРЕЛОМІ. 1657—1659 [Ukraine at the break of 1657-1659] (PDF). Vienna.</ref><ref>Pavlishin, Oleg. Дилема ідентичності, або історія про те, як "латинники" (не) стали українцями/поляками (Галичина, середина XIX – перша половина XX ст.) [The dilemma of identity, or the story of how "Latins" (did not) become Ukrainians / Poles (Galicia, mid-19th - first half of 20th century.)] (PDF) (in Ukrainian).</ref><ref>Slivka, Liusov. ПОЛЬОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕТНОСОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДРІбНОЇ ШЛЯХТИ ГАЛИЧИНИ ВПРОДОВЖ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ [Field Research of Ethno-social development of the small nobility of Galicia during the XIX - early XX century] (PDF) (in Ukrainian). Ivano-Frankivsk.</ref> Спрам польских преценох зоз 1930-их рокох, коло 300.000 члени обичного дворянства (szlachtazagrodowa) насельовали субкарпатски реґион Другей польскей републики од коло 800.000 у цалей жеми. Дзеведзешат посто з нїх були бешедно українски, а 80% були українски грекокатолїки.<ref>Tomaszewski, Patryk. "Zarys działalności Związku Szlachty Zagrodowej w latach 1938-1939". konserwatyzm.pl (in Polish). Archived from the original on 17 May 2017. Retrieved 5 May 2017.</ref> У других чацох України зоз значну велможску популацию, як цо то реґиони Бар лєбо Овруч, ситуация бул подобна и попри русификациї и предходней полонизациї.<ref>Hrushevsky, Mykhailo (1892). "Барская околичная шляхта до к. XVIII в." [Gentry of the surroundings of Bar until the end of the 18th century] (PDF). Kievskaya starina (in Russian): 260–277.</ref><ref>Tymoshenko, V. (2009). "У лещатах двоглавого орла (Овруцька околична шляхта ХІХ – на початок ХХ ст.)" [In the vices of a double-headed eagle (Gentry of the surroundings of Ovruch of the XIX - early XX centuries)]. Українознавство (in Ukrainian). Kyiv. 2: 55–59.</ref> Даєдни главнєйши русински велможски фамелиї (хтори значно полонизовани), уключую фамелиї Чарториски, Санґуско, Сапега, Вишневецки, Заславски, Збараски и Острозки. == История == [[Файл:Njasviž castle Belarus 2.jpg|thumb|замок Нясвиж [[Nesvizh Castle]], главна резиденция Радвила [[Radvila]] фамелиї]] Русински велможства були звичайно православного походзеня зоз князовствох у бувшей Києвскей Руси и Галицко-волиньскей кральовини, инкорпоровани до Велького литванского князовства и Кральовини Польскей, хтори нєшка состойни териториї України и Билоруси. Векша часц висшей класи Велького князовства ше сама наволовала як Литванци (Литвини), алє бешедовали на русинским язику (хтори ше тиж вола старорусински язик).<ref>(in English) Jerzy Lukowski; Hubert Zawadzki (2001). A Concise History of Poland. Cambridge: Cambridge University Press. pp. 33–45. ISBN 0-521-55917-0.</ref><ref>(in English) Serhii Plokhy (2006). The Origins of the Slavic Nations: Premodern Identities in Russia, Ukraine, and Belarus. Cambridge: Cambridge University Press. pp. 109–111. ISBN 0-521-86403-8.</ref> Часц литванских велможох була русинизована.<ref>"Ukraine: Lithuanian and Polish rule". Encyclopædia Britannica. Within the grand duchy the Ruthenian (Ukrainian and Belarusian) lands initially retained considerable autonomy. The pagan Lithuanians themselves were increasingly converting to Orthodoxy and assimilating into Ruthenian culture. The grand duchy's administrative practices and legal system drew heavily on Slavic customs, and an official Ruthenian state language (also known as Rusyn) developed over time from the language used in Rus. Direct Polish rule in Ukraine in the 1340s and for two centuries thereafter was limited to Galicia. There, changes in such areas as administration, law, and land tenure proceeded more rapidly than in Ukrainian territories under Lithuania. However, Lithuania itself was soon drawn into the orbit of Poland following the dynastic linkage of the two states in 1385/86 and the baptism of the Lithuanians into the Latin (Roman Catholic) church. The spread of Catholicism among the Lithuanians and the attendant diffusion of the Polish language, culture, and notions of political and social order among the Lithuanian nobility eroded the position of the Orthodox Ruthenians, as had happened earlier in Galicia.</ref> Прилагодзени стари церковнославянски и познєйше русински язик достали статус главного урядового язика у локалних питаньох и у одношеньох зоз другима православнима князовствами, та бул хасновани як linguafranca (помоцни, заєднїцки язик), а латински бул хасновани у комуникациї зоз заходну Европу.<ref>Zinkevičius, Zigmas (1993). "Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės kanceliarinės slavų kalbos termino nusakymo problema" [The problem of defining the term of the Lithuanian Grand Duchy's Chancellery Slavic language] (in Lithuanian). Vilnius. Archived from the original on 2004-07-02.</ref> [[Файл:Lew Sapieha (1557-1633).jpg|thumb|Лєв Сапега [[Lew Sapieha]], Литвански вельки канцелар]] Спрам билоруского историчара Анатола Грицкевича, у 16. вику на териториї хтора нєшка Билорусия, 80% феудалцох було билорускей националносци, 19% литванскей, и 1% други.<ref>Hrytskievich, Anatol (1 November 1992). "Беларуская шляхта" [Belarusian nobility] (in Belarusian). Archived from the original on 2003-11-19.</ref> Наводзи же медзи нїма нє було векши етнїчни зраженя, а квалитет їх правох бул тиж ґарантовани зоз литванскима статутами зоз 1529, 1566. и 1588. року. == Польско-литванска уния == По зєдинєню Велького литванского князовства и Кральовини Польскей до Польско-литванскей униї, етнїчни ґрупи хтори нє були польски, особлїво Русини и Литванци, нашли ше под моцним уплївом польскей култури и язика.<ref>Nataliia Polonska-Vasylenko, History of Ukraine, "Lybid", (1993), ISBN 5-325-00425-5, v.I, Section: "Ukraine under Poland"</ref><ref>Natalia Iakovenko, Narys istorii Ukrainy s zaidavnishyh chasic do kincia XVIII stolittia, Kyiv, 1997, Section: 'Ukraine-Rus, the "odd man out" in Rzeczpospolita Obojga Narodow</ref> Польски уплїв у реґионох почал 1569. року з Лублинску унию, кед велї русински териториї, хтори пред тим були под контролу<ref>Polonska-Vasylenko, Section: Evolution of Ukrainian lands in the 15th and 16th centuries</ref> Велького литванского князовства, пренєшени на польску Коруну. У клими колонизациї слабо населєних русинских жемох хтору окончовало польске лєбо полонизоване велможство, аж ше и селянє зоз централней Польскей селєли на восток.<ref>"Transferred as a result of the Union of Lublin from the grand duchy of Lithuania to the more ethnically homogeneous Crown, Ukraine was “colonized” by both Polish and Ukrainian great nobles. Most of the latter gradually abandoned Orthodoxy to become Roman Catholic and Polish. These 'little kings' of Ukraine controlled hundreds of thousands of 'subjects'" from Wladyslaw IV Vasa in "Poland, history of". (2006). In Encyclopædia Britannica. Retrieved June 3, 2006, from Encyclopædia Britannica Premium Service: [1]</ref><ref>Wandycz 1980, p. 16.</ref> По 16. вик, русински язик хасновала векша часц шляхти у Вельким литванским князовстве, уключуюци ту и вельких князох, реґиони у Самоґотиї и у формалних лєбо особнх стварох. На концу 16. вику, под рижнима обставинами як цо то Брестовска уния, забрана православней церкви, звекшанє числа єзуїтских школох дзе шляхта доставала основне образованє итд., польски язик почали активно хасновац, поготов маґнати, док нїзша шляхта и далєй бешедовала на русинским язику. Од того часу, русински велможове активно прилапели польски пански обичаї и традицию як цо то сарматизем. Медзитим, и попри того, велможство остало политично лоялне Велькому литванскому князовству и бранєло його автономию у спорох зоз польску Коруну у рамикох Польско-литванскей униї. == Русински велможства у 17.вику == '''Вибрани портрети русинских велможох''' [[Файл:Portrait_of_Polish_nobleman_Krzysztof_Zbaraski.jpg|alt=Криштоф Збараски (Krzysztof Zbaraski)|border|thumb|254x254px|Криштоф Збараски (Krzysztof Zbaraski)]] [[Файл:Dmytro Vyshnevetsky (Baida).png|225x225px|Дмитро Вишнєвецки (Dmytro Vyshnevetsky)|alt=Дмитро Вишнєвецки (Dmytro Vyshnevetsky)|border|left|thumb]] [[Файл:Konstanty_Korniakt_(1517-1603).jpg|alt=Константин Корниакт (Kostiantyn Korniakt)|border|center|thumb|263x263px|Константин Корниакт (Kostiantyn Korniakt)]] == Козацки гетманат == По законченю Переяславскей ради, на лївим побрежю України запровадзена власц козацкого гетманату. Пануюца класа тей держави постали козаки. И попри факту же вельке число козакох нє мало официйне велможске походзенє (хторе даровал лєбо потвердзeл краль лєбо Сейм), вони були прихильни идентификовац ше як шляхта и тримали же су ровни тим козаком цо таке походзенє мали. То було обачлїве у спосбе живота, у уметносци, облєчиве итд. По законченю цивилней войни, велї русински, польски (напр. Завадовски, Дунин-Борковски, Modzalevski), литвански (напр. Нарбут, Забили, Худович), татарски (напр. Кочубей), сербски (напр. Милорадович), и гречески велможски фамелиї (напр. Капнист) итд. ше преселєли до Гетманату. През мишани малженства медзи козаками, русинскима и другима велможами, як и през доставанє статусу велможи пре високе положенє у Гетманату и Русиї, козаки оформели свой, козацки велможки статус, познати як козацки старшина. Козацки велможове мали вельку улогу у историйох України и Русиї. На концу 18. и початку 19. вику, вони постали часц русийского велможства. '''Вибрани портрети козацкого велможства''' [[Файл:Ivan_Mazepa.jpg|alt=Иван Мазепа (Ivan Mazepa)|left|thumb|261x261px|Иван Мазепа (Ivan Mazepa)]] [[Файл:Hryhorii_Hamaliia_(Portrait,_2half_17th_century).jpg|alt=Григорий Гамалия (Hryhoriy Hamaliya)|thumb|209x209px|Григорий Гамалия (Hryhoriy Hamaliya)]] [[Файл:Semen-Sulima.png|alt=Семен Сулима (Semen Sulyma)|center|thumb|203x203px|Семен Сулима (Semen Sulyma)]] == Русийске царство == ===Русински велможства у модерней України и у Русийским царстве === Уж од конца 16. вику, русински велможове ше селєли до Русиї прето же их у Польско-литванскей униї поцисковала католїцка польска шляхта, прецо нє могли досцигнуц високи социялни и политични статус. По Хмельнїцковим повстаню и по подписованю Переяславскей догварки, велї русински велможове и козаки постали гаражданє Гетманату хтори бул самоуправни, алє и часц Русийского царства. По злученю козакох и русинских велможох до козацкого велможства, велї ше з нїх намагали достац векши политични, социялни и воєни статус у Русиї. Од початку 18. по початок 19. вику вони мали значну улогу у Русийским царстве, а потим и у Русийскей империї. Фамелиї як Разумовски и Безбородко постали єдни з найбогатших фамелийох у империї. '''Вибрани портрети членох українских козацких велможох у Русийскей империї''' [[Файл:Kirill_Razumovsky_Tokke.jpg|alt=Kyrylo Rozumovsky|left|thumb|195x195px|Кирил Розумовски (Kyrylo Rozumovsky)]] [[Файл:Pyotr_Zavadovsky_by_Lampi.jpg|alt=Peter Zavadovsky|thumb|190x190px|Пeтeр Завадовски (Peter Zavadovsky)]] [[Файл:Полторацкий_Марк_Фёдорович_1780_портрет_кисти_Левицкого.jpg|alt=Marko Poltoratsky|left|thumb|189x189px|Марко Полторацки (Marko Poltoratsky)]] [[Файл:Trostschchinsky.jpg|alt=Dmytro Troshchynsky|thumb|197x197px|Дмитро Трощински (Dmytro Troshchynsky)]] Концом 18. и на початку 19. вику, Гетманат як державу, и попри Переяславскей догварки, утаргла царица Катарина II. Даєдни козаки були примушени преселїц ше до Кубану, дзе оформели кубанских козакох, док векшина козакох остала. Векша часц тих цо були велможского походзеня досцигла лєбо нєобходни уровень на таблїчки ранґох, лєбо постали велможове по декрету русийских царох и так були часц русийского дворянства. Тим цо нє могли на час доказац свойо походзенє, було допущене зробиц то познєйше. По партициї Польскей, русинске велможство з України и других часцох бувшей Польско-литванскей униї, було тиж инкорпороване до дворянства. Исто як цо русински велможове були инкорпоровани до польскей шляхти, так ше висше велможство русинского и козацкого походзеня баржей идентификовало з русийским як зоз русинским (козацким, українским) народом. Понеже ше векша часц образованя одвивала на русийским и французким язику, пошвидко русински велможове почали бешедовац на русийским место на русинским язику. През мишани малженства и державну службу, русински велможове постали значни донаторе русийскому народу. Особи як Пйотор Чайковски, Николай Ґоґоль, Фйодор Достоєвски, Иван Паскевич, Михайло Остроґрадски и други дали вельке доприношенє русийскому културному, науковому и политичному животу. == Русинске велможство у модерней Билоруси и у Русийским царстве == Концом 18. и у 19. вику, билоруска шляхта активно участвовала у антирусийских повстаньох на териториї бувшей Польско-литванскей униї. Тадеуш Кощушко (Tadevush Kastsyushko), велможа з териториї нєшкайшей Билоруси, бул вожд Кощушкового повстаня 1793. року. Кастуш Калиновски бул вожд Януарского повстаня на териториї бувшого Велького литванского князовства. Полонизация шляхти у 19. вику з єдного боку, русификация и насилне уводзенє русийского православя медзи селянами з другого, приведли до ситуациї дзе социялна бариєра медзи аристократию и селянством на Билоруских жемох постала у велїх аспектох и етнїчка бариєра.<ref>"Arche - Літва як мэта беларускага нацыянальнага адраджэньня". arche.by. Archived from the original on 2009-07-17.</ref> У 19. вику локални интелектуалци селянского походзеня и даєдни члени шляхти як цо Францишак Бахушевич и Винцент Дунин-Марцинкевич допринєсли билорусийскому национализму. На початку 20. вику билоруски велможове були першенствено политично активни у политичним руху Крайовцох. Заш лєм, даєдни з нїх, як Раман Скирмунт лєбо Мадлен Радзивил, були симпатизере билоруского националного руху и потримали творенє нєзависней Билорускей Демократскей Републики 1918. року. Командант реґименти Пйотор Казакевич ше познєйше придружел ґу армиї з двома тисячами русийских козакох. Пйотор Казакевич бул командант реґименти Русийскей империї скорей як ше придружел ґу Билорускей националней армиї. По Октобарскей револуциї, билоруске велможство було чежко потрафене з большевицким терором. Восточна Билорус ше уж зочела зоз совєтским терором 1920-их рокох, док векшина велможох, хтора була у заходней Билоруси, дожила репресалиї по єй анексиї хтору окочел СССР 1939. року. Билоруски историчаре пишу о ґеноциду над билорускима велможами хтори робели большевики. Медзитим, до початку 20. вику, велї нїзши велможове ше уж чежко розликовали од звичайних селянох, лєм над висшу аристократию применьовани репресиї пре їх велможске походзенє. ==Русинске велможство нєшка== Потим як Билорус знова здобула нєзависносц 1991. року, преостали потомки велможских фамелийох у Билоруси основали одредзени орґанизациї, окреме Союз билоруских велможох (Згуртаванне беларускай шляхты). Панує, медзитим, нєсклад медзи велможами хтори ше идентификую зоз польско-литванску шляхту и тима цо ше идентификую зоз русийским дворянством. ==Менованє== Спочатку ше русински велможове волали бояре (укр. бояри, романиз. boyary, рсн. бояре, романиз. boyare, билорус. баяры, романиз. bajary). На териториї нєшкайшей Републики Литваниї було хсановане слово bajorai. По преношеню Хородловских привилеґийох, вєдно зоз словом bajary, слова баяры-шляхта (bajary-szlachta), лєбо поєдноставене як шляхта (szlachta), були хасновани у документох Велького литванского князовства хтори преважно були писани на русинским язику. У 15. и 16. вику, велможове у Полесю лєбо Подлахи тиж були наволовани як зямяне (ziamianie). Од другей штварцини 16. вику слово шляхта (szlachta ) було доминантне Билоруске слово за велможох. ==Релиґия== По 14. вик, векшина билоруского, балтицкого и русинского велможства була православна. По християнизациї Литваниї 1387. року, векшина велможох прешла на римокатолїцку виру хтора постала доминантна медзи аристократию. У 16. вику велька часц билорускей католїцкей и православней аристократиї прешла на калвинизем и други протестантски вири шлїдзаци приклад фамелиї Радзивил. Медзитим, под уплївом контрареформациї концом 16. и на початку 17. вику, векшина прешла на римокатолїцизем. У чаше анексиї билоруских жемох хтору окончела русийска империя на концу 18. вику, билоруска аристократия була з векшей часци римокатолїцка, а остаток популациї бул преважно восточно-католїцки з малу меншину православних хтори жили на востоку нєшкайшей Билоруси. Заш лєм, було православней шляхти у околїскох Пинска, Давид-городка, Слуцка и Могильова, як и калвинистичней шляхти. ==Гералдика== Билоруски аристократи мали свойо фамелийни символи уж у 14. вику. Єдна з привилеґийох яки дати панству з Унию у Городлу, була и хаснованє польских (дакеди модификованих) гербох. Єст коло 5 тисячи герби польскей, билорускей, литванскей и українскей шляхти. ==Познати русински велможски фамелиї== * [[Jełowicki family|Єловицки]] * [[Sapieha|Сапєга]] * [[Ogiński|Огиньски]] * [[Pac family|Pac]] * [[Ostrogski|Остроґски]] * [[Radziwiłł|Радзивил]] * [[Chodkiewicz|Ходкевич]] * [[Skarzynski|Скаржински]] '''Tиж опатриц:''' * [[Boyars|Бояре]] * [[Polish-Lithuanian (adjective)|Польско-литвански (прикметнїк)]] == Референци == [[Катеґория:Ruthenian nobility| ]] [[Катеґория:Belarusian nobility| ]] [[Катеґория:Ukrainian nobility| ]] axk3woxg5tm3xaizt7wlkp6766vyub5 0 402 4435 4434 2024-10-14T16:31:39Z Amire80 9 7 измена увезено 4434 wikitext text/x-wiki <big>'''Руска матка'''</big> (1945–1948), руска културна фондация одн. добродзечна орґанизация хтора мала за циль унапредзовац културу и просвиту Руснацох/Русинох у Демократскей Федеративней Югославиї. Руска матка еґзистовала у двох фазох. Першираз була основана 1945. року з цильом же би обезпечела финансийну помоц худобним школяром, же би обявйовала популарно-образовни кнїжки по руски и же би унапредзовала руску културу и образованє. Шедзиско Рускей матки було у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]], дзе руководзела зоз друкарню, а орґанизация мала и дванац одбори Рускей матки у малих варошох и валалох ширцом Войводини и Сриме дзе жили Руснаци. == Снованє першей Рускей матки (1945–1948) == Инициятиви за снованє єдинственого културно-просвитного друштва медзи Руснацами у новей Югославиї зявели ше дораз по законченю Другей шветовей войни. Уж у юнию 1945. року у уводнїку ''Руского'' ''слова'' визначена потреба за твардейшим повязованьом припаднїкох рускей народносци у Бачки и Сриме и предложене обновйованє [[Руске народне просвитне дружтво|Руского народного просвитного дружтва]], алє на цалком иншаких идейних основох и орґанизацийних принципох. У тим тексту оценєне же „РНПД у старей Югославиї нє сполнєло задаток и длужносц котри му з боку народа були зверени. Блукаюци од клерикално-горватскей по шовинистично-українску политику, воно нє лєм же нє зєдиньовало, алє и розбивало єдинство руского народу. Найширши маси руского народу, пре тоту причину, остали з боку". Нєодлуга, активносци на тим плану приведли до першей инициятивней схадзки за снованє єдинственей културно-просвитней орґанизациї Руснацох у Демократскей Федеративней Югославиї, котра отримана 19. авґуста 1945.року у Шидзе. На нєй присутни упознати зоз чежкосцами яки постоя на початку такей роботу и вибрани Акцийни одбор до хторого вошли по двоме делеґати зоз каждого места населєного зоз Руснацами. На схадзки Акцийного одбору 23. септембра 1945. року у [[Дюрдьов]]е розчисцени важнєйши питаня и главни проблеми и зоз прилапйованьом Статута Рускей матки вдерени фундаменти єдинственей културно-просвитней орґанизациї Руснацох у Демократскей Федеративней Югославиї. На тей схадзки делеґати зоз 12 наших валалох на схадзки пред поладньом установели програм, а на пополадньовей часци зашеданя [[Штефан Чакан]] винєсол Правила и Статут будуцей Рускей матки, хтори ище нє були конєчни прето же их треба дополнїц зоз предкладанями на схадзки, же шедзиско Рускей матки треба же би було там дзе и ґимназия. Догварене же сновательна схадзка Рускей матки будзе 21.октобра у Руским Керестуре дзе зоз наших валалох приду по єден делеґат на каждих 500 жительох. Же би зоз пририхтованями за цо успишнєйшу сновательну схадзку була упозната цо векша часц руского народу, 12. октобра 1945 року, ''Руске слово'' обявело предкладанє Правилох Рускей матки. Внєдзелю, 21.октобра, зишли ше до Руского Керестура делеґати зоз 11 наших валалох<ref>Юлиян Тамаш: ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991),'' Месна заєднїца Руски Керестур 1992, б. 301.</ref>, а було и поєдинцох зоз дзепоєдних варошох. На сновательней схадзки присуствовал шицкого 51 делеґат. Найвецей дискусиї у претресу предлога Правилох було и злу крев виволала назва „руско-українски народ". У другей часци схадзки прилапени дочасови Статут и Програм Рускей матки, вибрани дочасови Главни одбор и Предсидательство, а за предсидатель вибрани Яким Югас-Митров, за секретара Штефан Чакан и за подпредсидательох Янко Крайцар и [[Янко Хромиш]]. На тей схадзки Главни одбор достал задачу же би покончел дзепоєдни роботи зоз хторима ше пожнєло и же би коло Велькей ноци ознова орґанизовал вельку схадзку дзе ше вибере стаємни Главни одбор и принєшу стаємни документи Рускей матки. Дня 21. новембра 1945. року у Дюрдьове, Руснаци отримали масовну схадзку на хторей делеґати котри участвовали на сновательней схадзки Рускей матки у Руским Керестуре поднєсли звити, а потим вибрани дочасови дюрдьовски одбор Рускей матки до хторого вошли: предсидатель Янко Хромиш, касире М. Давосир и учитель Владо Рамач, секретар Яким Олеяр, ревизоре М. Ґнип, Д. Копчански, Д. Горняк итд. Руснаци у [[Кула|Кули]] на трецей схадзки отриманей 13. децембра 1945. року, кед ше добре упознали зоз цилями Рускей матки, вибрали месни одбор Рускей матки у Кули. За предсидателя вибрани Єфрем Пастовнїцки, за заменїка предсидателя Дюра Силадї, за секретара Хромиш Натала, за заменїка секретара Йовґен Балїнт, за касира Яким Будински и за його заменїка Яким Орос. У Шидзе, 16. децембра 1945. року отримана главна схадзка членох Рускей матки, хтора уж теди мала коло 160 членох, на хторей вибрани месни одбор Рускей матки, а за його предсидателя вибрани Андрий Загорянски, за подпредсидателя Янко Перунски, за секретара Йовґен Ґрайцар, за його заменїка Мирон Ґрайцар и за касира Кирил Горняк. Сновательна скупштина Рускей матки у Вуковаре отримана 1. януара 1946 року. На схадзки присуствовали 34 члени. Схадзку водзел Владимир Чордаш котри пречитал список членох Рускей матки и предложел дньови шор. После того Михал Хома упознал присутних зоз схадзку у Руским Керестуре, бешедовал о Рускей матки и єй правилох и о походзеню Руснацох. После дискусиї вибрани месни одбор до хторого вибрани: Михал Лендєр, предсидатель, Ана Киш, подпредсидателька, Владимир Чордаш, секретар, Михал Кухар, касир, Дюра Гербут, матичар, Михал Хома, одборнїк и Єлка Надь, одборнїк. Дня 10. фебруара 1946. року у будовнї Рускей школи у Новим Садзе отримана сновательна скупштина секциї Рускей матки у Новим Садзе. До того часу у Руским Керестуре постої дочасови главни одбор, а месни одбори попри наведзених, вибрани и у Миклошевцох, [[Бачинци|Бачинцох]], [[Вербас|Вербаше]], [[Коцур]]е, Петровцох, [[Бикич Дол|Бикичу]] и Сримскей Митровици. == Преставанє з роботу == Орґанизацийна структура Рускей матки консолидована на початку 1946. року. Орґанизация водзела рахунку о културних активносцох, о ширеню просвити на руским язику, о стану у керестурскей нїзшей ґимназиї, водзела старосц о интернату дзе пребували школяре хтори з других наших валалох пришли на школованє до Руского Керестура. О своїх активносцох Руска матка оглашова прейґ новинох ''Руске слово.'' До конкретних витвореньох Рускей матки спада публикованє двох виданьох рочного алманаха (''Руски'' ''народни календар'', 1946–47). Плани же би ше публиковал єден часопис Руска матка нїґда нє витворела прето же 1948. року тота руска културна фондация престала постояц. Єй утаргованє було резултат политики комунистичного режима у Югославиї, хтори жадал мац шицки орґанизациї националних меншинох под финансованьом и под контролу держави, а и пре спроцивеносц часци локалней интелиґенциї, хтора нє була задовольна з тим же фондация нє прилапела українску националну ориєнтацию за Руснацох. == Литература == * Юлиян Д. М. Колєсаров, ''Руска матка'' (Монтреал, 1981); == Референци == evpppngmjr9vteocrarhj827o1ixv7l 0 403 4444 4443 2024-10-14T16:31:40Z Amire80 9 8 измена увезено 4443 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Руска матка</big> |- ! colspan="2" |[[Файл:Flag_of_Rusyns_in_Serbia.svg|300px|center]] |- |'''Датум сновня''' |28. децембер 1990. |- |'''Тип''' |Меншинска орґанизация Руснацох у Сербиї |- |'''Локация''' |Сербия, АП Войводина |- |'''Шедзиско''' |Руски Керестур |- |'''Урядови язик''' |Руски язик |- |'''Предсидатель''' |Михайло Фейса |- |'''Вебсайт''' |https://ruskamatka.net/ |} '''Руска матка''' (други период) Под уплївом националного освидомйованя медзи Русинами у Европи хторе провадзело револуциї зоз 1989. року, идeя o Рускeй мaтки у Югославиї дoстaлa ширoку пoтримoвку медзи Руснацами и вєшeнї 1990. року дaтa є нa дискусию. == Инициятива за формованє == Инициятивни oдбoр зa фoрмoвaнє Рускeй мaтки мeнoвaни 25. aприлa 1989. року, нa прeширeнeй схaдзки Прeдсидaтeльствa тeдишнєй МК ССРНВ [[Руски Керестур]]. Члeни Инициятивнoгo oдбoру – [[Владимир Сабо Дайко]] и Якoв Фeйсa зoз Кoцурa, [[Дюра Папгаргаї]] з Нoвoгo Сaду и [[Михайло Варґа (учитель)|Михaл Вaрґa]] и Дюрa Пaпуґa з Рускoгo Кeрeстурa, пoслe двoх урядoвих схaдзкoх та пририхтованя документох новей орґанизациї и орґанизацийних роботох, у Руским Кeрeстурe 24. нoвeмбрa 1990. зволали прeширeну схaдзку Инициятивнoгo oдбoру зa снoвaнє Рускeй мaтки нa кoтрeй прeдстaвнїки з нaших мeстoх бeшeдoвaли o пoтрeбoх и мoжлївoсцoх зa снoвaнє Рускeй мaтки, як и o єй будуцих прoгрaмних зaдaткoх. Схaдзки присуствoвaли кoлo сeдeмдзeшaт oсoби, прeдстaвнїки културних, oбрaзoвних, инфoрмaтивних, цeркoвних, зeмлєдїлских, приврeдних тa мeсних зaєднїцoх и других институцийoх зoз Кeрeстурa, [[Коцур|Кoцурa]], Нoвoгo Сaду, [[Дюрдьов|Дюрдьoвa]], [[Вербас|Титoвoгo Вeрбaсу]], Пeтрoвaрaдину, Миклoшeвцoх, Вукoвaру... После того сходу дoгвaрeни дaльши крoчaї кoлo снoвaня Рускeй мaтки. == Сновательна схадзка и орґани Рускей матки == Снoвaтeльнa схaдзкa Рускей матки oтримaнa 28. дeцeмбрa 1990. року у Руским Кeрeстурe у сaли Дoмa култури. Нa снoвaтeльнeй скупштини Рускeй мaтки, на хторей присуствoвали кoлo 350 члeни и симпaтизeре Мaтки, присутни розпатрели и прилaпели єй Стaтут и єй плaтфoрму дїйствoвaня, и принєсли oдлуку o снoвaю Рускей мaтки та вибрaли єй рукoвoдствo. == Глaвни oдбoр Рускeй мaтки == У Глaвним Oдбoрe Рускeй мaтки, кoтри мaл 23 члeнoх, нaхoдзели шe: Нaтaшa Фa, Слaвкo Oрoс, [[Яков Кишюгас]], Микoлa Ґубaш, Яким Eрдeлї, Влaдo Грубeня, Цeцилия Хрoмиш, Дюрa Пaпуґa, [[Дюра Лїкар]], Дюра Папгаргаї, Любoмир Мeдєши, Михaйлo Фeйди, Юлин Рaц, Михaйлo Вaрґa, Нaтaлия Дудaш, Влaдимир Рoгaль, Яким Нярaди, Яким Сaбaдoш, Влaдимир Бучкo, Яким Гaрди, Мeлaния Римaр, Мaрия Бeсeрминї и Михaл Бoдянeц. == Упрaвни oдбoр == Упрaвни oдбoр мaл 9 члeнoх a тo, пoпри прeдсидaтeля Рускeй мaтки, двoх пoдпрeдсидaтeльoх и сeкрeтaрa пo функциї, були ищe и тoти члeни: Яким Гaрди, Дюрa Пaпгaргaї, Дюрa Пaпуґa, Михaйлo Вaрґa и Микoлa Ґубaш. == Нaдпaтрaюци oдбoр == У Нaдпaтрaюцим oдбoрe кoтри мa 5 члeнoх нaхoдзели шe: Якoв Чижмaр, прeдсидaтeль, Влaдo Гoрняк, Eмил Гудaк, Якoв Сaбaдoш и Дюрa Лїкaр. === Прeдсидaтeлє oдбoрoх зa фaхoву рoбoту були === Гeлeнa Мeдєши – Oдбoр зa нaуку, Яким Рaц – Oдбoр зa музичну и фoлклoрну дїялнoсц, Нaтaлия Дудaш – Oдбoр зa литeрaтуру, Гeлeнa Кaнюх – Oдбoр зa пoдoбoву умeтнoсц, Слaвкo Oрoс – Oдбoр зa тeaтрaлну дїялнoсц, Михaйлo Вaрґa – Oдбoр зa oбрaзoвaнє, [[Ярoслaв Сaбoл]] – Oдбoр зa инфoрмaтивну дїялнoсц, Михaйлo Кaтoнa – Oдбoр зa приврeдни рoзвoй, Иринa Пaпуґa – Oдбoр зa дaрoдaвни фoнди, Михaйлo Фeйди – Oдбoр зa стипeндиї, пoмoц и мaтeриялну стимулaцию, [[Владимир Бесерминї]] – Oдбoр зa руски музeй и aрхив, Влaдимир Нaдь – Oдбoр зa руску библиoтeку и читaльню, == Шедзиско Рускей матки у Руским Керестуре. == Руска матка у Югославиї ознова основана односно обновена же би, медзи иншим, афирмовала становиско же Русини представяю народ окремни од Українцох. Познєйше Руска матка формовала одбори у даскелїх местох у Войводини, од хторих найвекши и найактивнєйши одбори були у Руским Керестуре и Коцуре. Руска матка постала сновательни член [[Шветови конґрес Русинох/Руснацох/Лемкох|Шветового конґреса Русинох]] хтори першираз отримани 1991. року у Медзилаборцох у Чехословацкей и постала придружени член Европскей федерациї за бездержавни народи Мезон де пеи (Maisons de Pays), хтора ма центер у Французкей. У наступних рокох Руска матка була главни орґанизатор преслави 250-рочнїци преселєня Руснацох до Войводини/Бачкей, под час хторей (1995) орґанизовала медзинародну наукову конференцию и була домашнї Трецого Шветового конґреса Русинох/Руснацох/Лемкох. Предсидателє Матки од 1990. року були Любомир Медєши, Михайло Варґа, др [[Юлиян Рамач (линґвиста)|Юлиян Рамач]], Дюра Папуґа, др Михайло Фейса. == Прoгрaмски oснoви зa дїйствoвaнє Рускeй мaтки == [[Файл:Rusnak Ruska matka.jpg|alt=Перше число часопису Руснак|thumb|304x304px|Перше число информативного гласнїка Рускей матки ''Руснак'' (2005. рок) ]] У чaсoх вeльких прeмeнкoх у вoстoчних жeмoх Eврoпи, тeритoрийoх нa кoтрих з другимa нaрoдaми жию Руснaци, нaсaмпрeдз з цильoм зблїжoвaня и oбєдиньoвaня Руснaцoх у думки, дoбрoдзeчнoсци, oрґaнизoвaнoсци и aктивнoсци нa витвoрйoвaню зaєднїцких цильoх и влaсних пoтрeбoх, у Руским Кeрeстурe у Югoслaвиї нaстaлa идeя o снoвaню Рускeй мaтки. Идeя зaснoвaнa нa бoгaтeй трaдициї пeстoвaня влaснoгo рускoгo язикa у дoмaшнїм живoцe, oбрaзoвaню, нaуки, култури, литeрaтури, инфoрмoвaню, духoвним и aдминистрaтивним живoцe Руснaцoх у Бaчки, Сримe и Слaвoниї. Обще жаданє же би Рускa мaткa булa Мaткa шицких Руснaцoх гoч дзe жию у швeцe и шицких других грaдждaнoх, припaднїкoх других нaрoдoх, кoтри мaю дзeку дoпринoшиц oчувaню и дaльшoму рoзвoю нaциoнaлних спeцифичнoсцoх пo кoтрих Руснaк прeпoзнaвa сeбe и други гo припoзнaвaю. Рускa мaткa, знaчи, дoбрoдзeчнa oрґaнизaция зa пeстoвaнє нaциoнaлних спeцифичнoсцoх Руснaцoх. Oрґaнизoвaнa є з уклaдaньoм влaсних спoсoбнoсцoх, aктивнoсци, дзeки тa и мaтeриялних срeдствoх члeнoх Рускeй мaтки. Рускa мaткa як сaмoстoйнa oрґaнизaция грaждaнoх трeбaлa би буц институция нa прoфeсийним урoвню. Шeдзискo Рускeй мaтки у Руским Кeрeстурe, трaдицийним штрeдку бaчвaнскo-сримских Руснaцoх. Циль Рускeй мaтки, нaсaмпрeдз, oдкривaнє, пeстoвaнє и рoзвивaнє руских културних врeднoсцoх як и пoпулaризoвaнє нaуки, литeрaтури, oбрaзoвaня, умeтнoсци и култури. У тих рaмикoх нaхoдзи шe: нaциoнaлнa библиoтeкa и читaльня, aрхив, музeй и ґaлeрия. Рускa мaткa тaкa oрґaнизaция кoтрa шe у нaйвeкшeй мири стaрa o чувaню, пeстoвaню и дaльшoму рoзвoю шицких нaциoнaлних спeцифичнoсцoх Руснaцoх. Прeз вкупну aктивнoсц Рускeй мaтки будзe шe вигрaдзoвaц рускa нaциoнaлнa свидoмoсц, сaмoдoвириє дo квaлитeтoх рускeй нaциoнaлнeй трaдициї и пoтрeбa зa пoсцигoвaньoм висoких квaлитeтoх у твoрчoсци. Рускa мaткa будзe дoпринoшиц вшe висшoму угляду рускeй нaциoнaлнoсци мeдзи нaрoдaми сучaснeй Eврoпи и у цaлим дeмoкрaтичним швeцe. У витвoрйoвaню свoїх цильoх Рускa мaткa oкoнчує шлїдуюци зaдaтки: виучoвaнє и стимулoвaнє рускeй литeрaтури и рускoгo язикa, oрґaнизoвaнє и oкoнчoвaнє нaукoвoвиглєдoвaцких дїялнoсцoх у oблaсци дружтвeних нaукoх, видaвaнє публикaцийoх з нaуки, литeрaтури и умeтнoсци, зaзбeрoвaнє и чувaнє aрхивскeй будoви у рoбoти Рускeй мaтки и aрхивскeй будoви oдкупeнeй aбo дaрoвaнeй Рускeй мaтки, сoтрудзoвaнє з нaукoвимa и фaхoвимa oрґaнизaциями и институциями у oблaсци oбрaзoвaня, нaуки, култури, инфoрмoвaня и з другимa oрґaнизaциями, зaєднїцaми и дружтвaми. Рускa мaткa будзe мaц aктивнe oднoшeнє спрaм шицких oрґaнизaцийoх у швeцe кoтри пeстую руску културу, oбрaзoвaнє, нaуку и инфoрмoвaнє. Будзe шe aктивнo oднoшиц спрaм мeдзинaрoдних институцийoх у швeцe. Як oрґaнизaция Рускa мaткa шe нє будзe вязaц зa пoлитични oрґaнизaциї и спрaм вирскoгo oпрeдзeлєня будзe пoдпoлнo тoлeрaнтa, з пoлну шлєбoду члeнoх Рускeй мaтки жe би пoступaли и oрґaнизoвaли шe пo влaснeй дзeки и сoвисци. == Литература == * Михайло Варґа, ред., ''Руска матка Югославиї'' (Руски Керестур, 1998). == Вонкашнї вязи == * [https://ruskamatka.net/ ''Руска матка,''] вебсайт  ruskamatka.net * [https://web.archive.org/web/20090719090448/http://www.ruskamatka.org/ ''Скорейши вебсайт Рускей матки''] (архивоване), web.archive.org 09aw6n7rjlfaunuqy0ylu8n2239cwvf 0 404 4449 4448 2024-10-14T16:31:40Z Amire80 9 4 измене увезене 4448 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Руске Дружтво Сиверней Америки Rusyn Association of North America</big> |- |'''Основане''' |30. децембра 1995. року |- |'''Шедзиско''' |Киченер, ОН |- |'''Перши предсидатель''' |Юлиян Сабадош |- |'''Билтен''' |Гласнїк РДСА |- |'''Основни активносци''' |пестованє рускей култури, орґанизованє пикникох, балох, сходох, сотруднїцтво з подобнима орґанизациями |- |'''Конєц роботи''' |2013. року |} После вецей рокох нєформалней активносци, приватних стретнуцох и сходзеня на рочним руским пикнику векшей ґрупи Руснацох зоз провинциї Онтарио у Канади и зоз блїзших союзних державох зоз ЗАД (Огайо, Пенсилвания, Мичиґен) штредком 90-их рокох ХХ вику дозрели условия же би ше основало орґанизацию односно здруженє хторе спомнути активносци Руснацох виселєнцох консолидує и подзвигнє на висши уровень. == Снованє Руского Дружтва Сиверней Америки == У варошу Киченер 30. децембра 1995. року отримана сновательна схадзка Руского Дружтва Сиверней Америки. У обисцу Юлияна Сабадоша зишли ше 15 вибрани представителє як и други заинтересовани Руснаци з того реґиону и шицки вєдно розпатрели предлог Статута Дружтва, дали предлоги за його злєпшаня и дополнєня та го зоз гласаньом прилапели. Були то хвильки кед Руске Дружтво Сиверней Америки (Rusyn Association Of North America), як безпрофитна и добродзечна орґанизация, почало функционовац. Зоз статутом РДСА утвердзени основни напрями дїялносци РДСА:<blockquote>- Пестованє руских традицийох и розвиванє рускей култури; - Пестованє руского язика и скарбу (музика, литература, уметносц итд.) при младих ґенерацийох; - Сотруднїцтво зоз другима подобнима орґанизациями у Сиверней Америки и швеце; - Орґанизованє пикникох, балох, вилєтох и других сходох.</blockquote> На схадзки бул вибрани ''Управни'' и ''Надпатраюци одбор''. За предсидателя ''Управного одбору'' бул вибрани Юлиян Сабадош, за подпредсидательох вибрани Владимир Рускаї и Янко Рац, за секретара Михайло Будински, а за касира вибрана др Нада Бесерминї. До ''Надпатраюцого одбору'' вибрани Владимир Сакач, Мирко Колєсар и Любомир Медєши. На схадзки предложени вецей хасновити инициятиви а єдна з нїх було порушованє ''[[Гласнїк Руского Дружтва Сиверней Америки|Гласнїка Дружтва]]''<ref>[https://rdsa.tripod.com/hlasnjik.htm#hlasnjikRDSA Гласнїк РДСА]</ref> односно билтена Дружтва хтори би з часу на час информовал шицких членох о тим цо зробене и цо ше пририхтує у рамикох наиходзацей активносци РДСА. И орґанизацийно и финансийно було лєпше як скорей. Тераз менша ґрупа вибраних и овласцених орґанизовала пикники, резервовала место, плацела за павильон дзе ше могло буц кед би падал диждж, або находзели салу за бал, резервовали ю, пририхтали шицко цо задумне же будзе у його змисту (трошки декору, награди на томболи итд.). Явяли ше донаторе хтори Дружтву даровали за пикник прашатко або два, або награди на томболи и тото вец предаване учашнїком пикника/балу и так ше творело фонд зоз хторого плацени трошки орґанизациї сходох и других потребох у функционованю РДСА. == Розмах активносци == Активносц Руского Дружтва Сиверней Америки у наступних рокох моцнєла и збогацовала ше. Перша рочна схадзка отримана концом 1997. року и констатоване же у обидвох рокох отримани жимски руски бал и лєтнї и єшеньски руски пикники. Под покровительством РДСА була видата кнїжка ''Зашпивай, брату''. Гласнїк РДСА почал виходзиц концом 1996. року а у 1997. року вишли 3 числа. У Киченеру отримани Крачунска и Вельконоцна служба божа. Порушана идея о купованю жеми за Дружтво дзе би були отримовани пикники и сходи, члени участвовали на Штвартим шветовим конґресу Руснацох у Будимпешти, витворени контакти зоз рускима орґанизациями у Нємецкей и Сиверней Америки и почал виробок Адресара Руснацох у Сиверней Америки. На рочней схадзки РДСА концом 1998. року констатоване же шицко цо плановане було и витворене. Отримани обидва пикники, служби божи за Руснацох, як новина було же на интернету направени вебсайт РДСА под назву ''Руснаци у Панониї''<ref>[https://rdsa.tripod.com/ Руснаци у Панониї / Rusyns In Pannonia] </ref> а змоцнєти и вязи зоз виселєнцами Руснацами у Саскатуну и Едмонтону хтори отримали свой тридньови руски пикник. Порушани акциї на збераню пенєжу потребного за друкованє дзецинскей сликовнїци и за кнїжку ''Руска ґимназия'' у Войводини хтори успишно закончени. Пoслe штирoх рoкoх рoбoти oтримана и пeрша вибeранкoва схадзка Рускoгo Дружтва Сивeрнeй Амeрики дня 27. дeцeмбра 1999 рoку. До нового составу Управнoгo Oдбoру прeдлoжeни: Юлиян Сабадoш за прeдсидатeля, Гавриїл Кoлєсар за сeкрeтара, Славoмир Oлeяр за касира и Михал Шимкo и Яни Сeґeди за члeнoх. Штредком 2000. року член РДСА Славомир Олеяр активовал ''Руску интернет радио станїцу'' на хторей промовована и робота РДСА. Делеґация РДСА була на Карпато-русинским пикнику у Питсбурґу. Порядни обсяг дїялносци РДСА бул отримани по конєц 2003. року. == Поступне гашенє РДСА == У наступним периодзе, после 2003. року, активносц РДСА почала слабиц. Нє отримовани порядни рочни схадзки, на балох и пикникох було вше менєй присутних. Виберанкова схадзка отримана аж 12. мая 2007. року кед на чоло Управного одбору пришол Юлиян Макаї, Мирослав Еделински бул секретар, Елемир Надь касир а Мелания Колбас и Михайло Будински члени. Робота РДСА ознова ожила. РДСА ше зявело и на Мултикултурним фестивалу хтори ше початком лєта отримує у Виктория парку у Киченеру. У октобре 2007. року з роботу почала Руска школа у Киченеру у хторей були 12. дзеци а робела з нїма учителька Славка Макаї. 2008./2009. року у Рускей школи були уписани 16. дзеци и робела з нїма Кристина Кренїцки. У 2009. року Руснаци мали двараз мешачно службу божу а од новембра истого року служба божа була у цалосци на руским язику. У периодзе 2010/2011. интензитет роботи РДСА знова опада. Концом 2011. року вибрани нови Управни одбор. За предсидателя УО вибрани Здравко Шимко зоз Брантфорду, за подпредсидательох вибрани Звонимир Маґоч и Ваньо Хома, за секретарку УО Йозефина Дервишевич и за касира Владо Мученски. Руска школа престала з роботу у януаре 2012. року. Дня 23. марца 2013. року шицки члени Управного одбору РДСА задзековали на членстве у УО. Мож предпоставиц же то бул формални конєц дїялносци Руского дружтва Сиверней Америки. У наступних рокох под меном Руского Дружтва Сиверней Америки нє було даяки конкретни манифестациї або змисти. Ґрупи руских фамелийох орґанизовали ище пар балски вечари, влєце ше сходзело на пикник. Концом 2011. на Фейсбуку отворени профил под назву ''Руске дружтво Киченер'' алє и на нїм, у идуцих 10 рокох, нє були призначени даяки окремни змисти у його роботи. == Вонкашнї вязи == * [https://www.facebook.com/ruske.drustvo Ruske Družtvo Kitchener] на Фейсбуку == Референци == s9ogl9yifyzplwlv8pl6h18klypxl0c 0 405 4458 4457 2024-10-14T16:31:41Z Amire80 9 8 измена увезено 4457 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | <big>РУСКЕ НАРОДНЕ ПРОСВИТНЕ ДРУЖТВО</big> |- |'''Скрацена назва''' |РНПД |- |'''Локация''' |Кральовина Югославия |- |'''Шедзиско''' |[[Руски Керестур]] |- |'''Предсидатель''' |монсиньор о. Михайло Мудри |- |'''Датум гашеня''' |у априлу 1941. року |} '''Руске народне просвитне дружтво''' По зaконченю Першей шветовей войни приходзи до розпaдaня Aвсто–Угорскей Монaрхиї и приключовaня Войводини ґу Сербиї, односно Крaльовини Сербох, Горвaтох и Словенцох. Зa нaш нaрод то бул час ствaрянє вигоднєйших условийох зa сновaнє єдней центрaлней нaционaлней институциї котрa би водзелa стaросц о обрaзовним и културно-просвитним живоце Руснaцох у новей держaви. О. [[Дюра Биндас]], поучени з искуством керестурского кaтехети, кед єдини нa мaцеринским язику учел керестурских школярох по руски нє лєм виронaуку aлє и коляди и пририхтовaл теaтрaлни слички, прихильнїк просвищовaня и обєдиньовaня Руснaцох попри вирского и нa културним полю – рушел тaкой до aкциї и написал отворене писмо рускей интелиґенциї хтору поволал нa сновaнє єдинственей рускей орґaнизaциї. Резултaт його aкциї то сновaнє Руского нaродного просвитного дружтвa у глaвним варошу Войводини, у Новим Сaдзе, у сaли Мaґистрaту, дзе ше зишли предстaвнїки зоз шицких руских местох [[Бачка|Бaчкей]] и Сриму. Нa тим нaйвисшим и нaйзнaчнєйшим руским сходзе постaвени фундaменти будуцого нaционaлного и културного розвою Руснацох. Руске народне просвитне дружтво (РНПД) основане 2. юлия 1919. року у Новим Садзе. Тота подїя ше учишлює до шора найзначнєйших рочнїцох и датумох хтори означели вкупни национални и културни живот Руснацох од приселєня по нєшка. Писац и бешедовац о периодзе кед Руске народне просвитне дружтво интензивно робело, значи здогадовац ше шицкого того цо воно як културни здобуток принєсло и як духовни ориєнтир зохабело Руснацом и научело чувац националне єство. Зоз снованьом Руского народного просвитного дружтва (РНПД), познатого и як ''Просвита,'' Руснаци Бачкей и Сриму достали свою першу културно-просвитну орґанизацию у рамикох хторей могли витворйовац свойо активносци у обласци просвити, язика и култури и пестовац национално-културни идентитет на тих просторох. Його основни циль бул „же би ше обявйовало и дистрибуовало вирски, воспитни и забавни кнїжки и брошури, як и руски новинки писани на народним руским язику”. Гоч дзепоєдни водзаци прихильнїки тримали Руснацох/войводянских Русинох за конар українскей националносци, Руске народне просвитне дружтво прилапело предклад свойого першого предсидателя (1919-1936), [[Михайло Мудри|Михайла Мудрого]], хтори поволал на “творенє литератури на язику на хторим народ бешедує”. Так же уж на сновательней схадзки РНПД 2. юлия 1919. року принєшена резолуция котра була значна нє лєм за дїйствованє и роботу того Дружтва, алє и за шицких Руснацох хторих воно обєдиньовало. Слово о резолуциї зоз хтору ше РНПД опредзелєло за бешедни язик бачванско-сримских Руснацох як язик на хторим ше будзе розвивац култура, просвита, литература, информованє и други обласци културней окремносци Руснацох на тих просторох и того поднєбя. == Руководство РНПД == У Новим Садзе, 2. юлия 1919. року до руководства и одбору новооснованого Руского народного просвитного дружтва (РНПД) вибрани шлїдуюци особи: предсидатель: монсиньор о. Михал Мудри, парох у Руским Керестуре; подпредсидателє: о. Дюра Биндас, парох у Дюрдьове и Емил Ґубаш, учитель-дзияк у Коцуре; секретаре: [[Михаил А. Поливка|Михаил Поливка]], директор школи у Руским Керестуре и о. Юрай Павич, капелан у Руским Керестуре; касире: Михал Шимко, ґазда у Руским Керестуре и Петро Колєсар, тарґовец-качмар, у Коцуре; До ширшого одбору вибрани представнїки зоз шицких руских валалох: Руски Керестур: Янко Малацко, Михал Колошняй, Янко Гафич и Дюра Шимко Коцур: Дюра Шанта, Дюра Шарик и Михал Стрибер Вербас: о. Александер Абодич и Богумил Контра Дюрдьов: Грицо Михняк и Михал Балїнт Нови Сад: о. Йован Хранилович и Дюра Колєсар Бачинци: о. Цирил Дрогобецки и Михал Папуґa Сримска Митровица: Янко Страценски и Янко Лабош Шид: о. Дюра Бесерминьски и Емил Яким Беркасово: Осиф Ґубаш и Янко Лусканци Бикич Дол: Янко Страценски Миклошевци: Дюра Орос и Яким Костелник Петровци: о. Спиридон Петранович и Антон Штефанчик Райове Село: о. Михал Гирйовати и Штефан Кашовски Пишкуревци: о. Павел Ґвозданович и Янко Сивч == Видавательна и информативна дїялносц == РНПД обявело за руски школи ''Читанку'' (1920) Михайла Поливки и ''Буквар'' (1921) Михайла Мудрого и Михаила Поливки. Други публикациї Дружтва: литературни твори Ґабра Костельника и Янка Фейси, зборнїк народних шпиванкох (1927), перши литературни алманах войводянских Русинох (1936), даскельо грекокатолїцки церковни кнїжки, перши руски рочни календар (''Руски календар за южнославянских Русинох'', 1921-41), тижньово новини (''Руски новини,'' 1924-41) и дзецински часопис (''Наша'' ''заградка'', 1937-1941). Руске народне просвитне дружтво Просвита материялно помагали месна руска интелиґенция, маєтнєйши парасти и окреме грекокатолїцка церква. Як и перши предсидатель, и други (1936-1941), Дюра Биндас, бул грекокатолїцки священїк. Шедзиско Дружтва було у Руским Керестуре, дзе воно 1932. року купело єден будинок за Просвитни дом и 1936. року у нїм отворело друкарню. През два децениї (двацец два роки, 1919-1941) свойого дїйствованя Руске народне просвитне дружтво, як перша наша руска културно-просвитна орґанизация, преходзело през вецей периоди и спокуси, алє остало на своїм главним опредзелєню яке зарисоване на сновательней схадзки, а то: „зачувац народни характер Русинох и пестовац, розвивац и розпространяц руску народну просвиту, и у културних вопростох вшадзи заступац интерес южних Русинох”. Руснаци на таких опредзелєнох остали по нєшкайши днї, а то на найлєпши способ гутори же руководсто и делеґати РНПД того 1919. року були на правдивей драги. Робота РНПД ''Просвити'' ше закончела зоз розпадом Югославиї вяри 1941. року и зоз реанектованьом Войводини ґу Мадярскей. == Литература == * Роман Миз, ''Конститутивна и главни рочни схадзки `Просвити`'' у ''Думки з Дунаю,'' I (Вуковар, 1989), 91-113; * Дюра Варґа, ''Початки национално-културного руху при Руснацох у Югославиї – 70-рочнїца Руского народного просвитного дружтва'', ''Шветлосц'', XXVII (Нови Сад, 1989), 509-540; * Дюра Латяк, ''Видавательна дїялносц Руского народного просвитного дружтва, 1919-1941'', ''Studia Ruthenica,'' II (Нови Сад, 1990-91), 126-133; * Дюра Гарди, ''Становиска и политични ориєнтациї РНПД спрам Кральовини СГС (Югославиї) и єй политичного живота'', у ''Руснаци/Русини,'' 1945-1995 (Нови Сад, 1996), 215-231. == Вонкашнї вязи == * Мирон Жирош: [https://rdsa.tripod.com/zirrnpd.html ''Дїйствованє Руского народного просвитного дружтва''], вебсайт Руснаци у Панониї * ''Руски календар'' 1922. Руски Керестур: Руске народне просвитне држтво. * ''Руски календар 1923.'' Руски Керестур: Руско народно просветитељско друштво. p3py9tw1b5tg0tz73vpdrwj8guovxjd 0 406 4460 4459 2024-10-14T16:31:41Z Amire80 9 1 измена увезена 4459 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Руски Керестур]] gjxuqyjahm7uteizjfxhfsot571j5pc 0 407 5801 4489 2024-10-14T17:06:02Z Amire80 9 5801 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Руски Керестур</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Ruski_Krstur,_Uniate_church.jpg|center|300x300px]] <div style="text-align: center;">Грeкокатолїцка катедрала у Руским Керестуру |- ! colspan="2" |'''Администрацийни податки''' |- |'''Держава''' |Сербия |- |'''Автономна покраїна''' |Войводина |- |'''Управни округ''' |Заходнобачки |- |'''Општина''' |Кула |- ! colspan="2" |'''Жительство''' |- |'''2011.''' |4.585 |- |'''густосц''' |78/км² |- ! colspan="2" |'''Ґеоґрафски характеристики''' |- |'''Координати''' |[https://geohack.toolforge.org/geohack.php?pagename=%D0%A0%D1%83%D1%81%D0%BA%D0%B8_%D0%9A%D1%80%D1%81%D1%82%D1%83%D1%80&params=45.56293_N_19.4165_E_type:city45° 33′ 47″ СҐШ; 19° 24′ 59″ ВҐД] |- |'''Часово зони''' |[https://sr.wikipedia.org/wiki/UTC%2B1 UTC+1] ([https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%80%D0%B5%D0%B4%D1%9A%D0%BE%D0%B5%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D1%81%D0%BA%D0%BE_%D0%B2%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5 CET]), влєце [https://sr.wikipedia.org/wiki/UTC%2B2 UTC+2] ([https://sr.wikipedia.org/wiki/UTC%2B2 CEST]) |- |'''Абс. висина''' |84 м |- |'''Поверхносц''' |58,6 км² |- | colspan="2" |[[Файл:Serbia_location_map_%28with_Kosovo%29.svg|300x300px|center]] <div style="text-align: center;"> Руски Керестур на мапи Србиї |- ! colspan="2" |'''Инши податки''' |- |'''Поштове число''' |25233 |- |'''Поволуюце число''' |025 |- |'''Реґистерска ознака''' |SO |} '''Руски Кeрeстур''' (серб. Руски Крстур) валал у [[Општина Кула|општини Кула]], у Заходнобачким округу, у АП Войводини, у Сербиї. По попису зоз 2011. року мал 4585 жительох, преважно припаднїкох рускей националносци. Руски Керестур найвекше населєне место Руснацох у дакедишнєй Югославиї, а нєшка у Сербиї, и центер є образовного, културного и духовного розвою рускей националней заєднїци у Сербиї. Ту ше находза Катедрална церква Св. о. Николая, церквочка [[Водица]] и [[Стара хижа у Руским Керестуре|Стара хижа]] у Руским Керестуре. == Ґеоґрафске положенє == Валал ше находзи на 45°33'45" ґеоґрафскей ширини и 19°25'16" ґеоґрафскей длужине. Находзи ше на ровним, за польопривреду барз вигодним подручу южней часци Панонскей нїжини, медзи Дунайом и Тису. То простор штреднєй Бачки хтори ма повисшени лесни предїли. Валал ше на югозаходней часци опера на ткв. Мали бачки беґель або беґель Косанчич — Мали Стапар хтори припада систему беґельох ДТД. През валал преходзи магистрална драга М-3 (Богоєево — Каравуково — Оджак — Кула — [[Вербас]]), хтора го добре повязує зоз шицкима часцами Войводини. == История == [[Файл:Ruski_Krstur_-_29.png|alt=Руски просвититель и поета Петро Кузмяк |thumb|347x347px|Руски просвититель и поета [[Петро Кузмяк]]: Памятнїк у Руским Керестуре]] Населєнє '''Крстур''' ше спомина ище 1495. року як место у Бачкей жупаниї. У 16. и 17. вику, Крстур бул под турску власцу, а ошлєбодзени є под час Бечскей войни (1683-1699). Спрам попису жительства з 1715. року, Крстур бул мале населєнє з лєм 11 обисцами, тото число ше кущичко звекшовало так же 1720. року пописани 14, а 1725/6. року 20 обисца. Тото першобутне (сербске) жительство ше розселєло концом 1730-тих рокох, так же ше Крстур уж 1742. року спомина як пустара<ref>[https://digitalna.ff.uns.ac.rs/sadrzaj/2012/978-86-6065-144-2 Гавриловић] 2012, стр. 21.</ref>. Пременка у историї тедишнього Велького Керестура ше збула штредком 18. вику, зоз приходом перших фамелийох карпатских Руснацох. Процес орґанизованого присельованя Руснацох до [[Бачка|Бачкей]] одпочал уж под час яри 1745. року, кед державни (коморски) власци направели контракт зоз ґрупу руских приселєнцох, хтори сцигли и змесцели ше на пустару Косцелїско<ref>[https://books.google.ca/books?id=lM63AAAAIAAJ&redir_esc=y Лабош 1979.]</ref><ref>[https://books.google.ca/books?id=9bFBYAAACAAJ&redir_esc=y Рамач] 2007.</ref>, нєдалєко од нєшкайшей локациї валала так же ше спомнути рок (1745) медзи Руснацами у Войводини односно у Сербиї означує як початок їх присельованя<ref>[https://books.google.ca/books?id=N3NAAAAACAAJ&redir_esc=y Тамаш & Сабо] 1996.</ref>. О шейсц роки после першого контракта о досельованю Руснацох на Косцелїско коморски власци з окремним контрактом подписаним 17. януара 1751. року одобрели присельованє 200 руских фамелийох до нєдалєкого Керестура, з условийом же приселєнци муша буц грекокатолїки. Перши преселєнци до Керестура були праве Руснаци зоз Косцелїска нєдалєко од [[Кула|Кули]] (1751), ґу котрим идуцих рокох сциговали нови ґрупи руских приселєнцох зоз рижних угорских местох. Руски приселєнци походзели зоз старого завичаю хтори наволовали Горнїца (то традицийна назва за предїли на сиверовостоку Кральовини Угорскей, на нїзших схилох Карпатох), а векшина приселєнцох була зоз реґиону медзи Кошицами, Ужгородом и Мишколцом. Найвекша часц приселєнцох була зоз Земплинского, Боршодского, Саболчского, Ужского и Абауйского комитату. Под час австроугорскей власци валал мал назву Вельки Керестур, або Бачки Керестур, а после уходу до составу Кральовини СГС (1918) назва пременєта на Руски Керестур, з чим наглашена значносц того валалу за руски народ у новоствореней держави. У новших часох Руски Керестур бул место отримованя числених подїйох и манифестацийох хтори були значни за Руснацох у Сербиї. Так 28. децембра 1990. року у валалє отримана сновательна скупштина [[Руска матка|Рускей матки]]<ref>[https://www.ruskeslovo.com/%d0%be%d1%87%d1%83%d0%b2%d0%b0%d0%bd%d1%94-%d0%b2%d0%bb%d0%b0%d1%81%d0%bd%d0%be%d0%b3%d0%be-%d0%b8%d0%b4%d0%b5%d0%bd%d1%82%d0%b8%d1%82%d0%b5%d1%82%d0%b0-%d1%80%d1%83%d1%81%d0%bd%d0%b0%d1%86%d0%be/ Очуванє власного идентитета Руснацох] - Руске слово (2020) </ref>. Руски Керестур бул потим домашнї трецого (1995) и дзешатого (2009) зашеданя [[Шветови конґрес Русинох/Руснацох/Лемкох|Шветового конґресу Русинох]]<ref>[https://books.google.ca/books?id=MqDUoAEACAAJ&redir_esc=y Варґа] 1997.</ref><ref>[https://www.danas.rs/vesti/drustvo/pravo-na-razlicitost-kao-osnovno-obelezje-vojvodine/ Deseti svetski kongres Rusina u Ruskom Krsturu: Pravo na različitost kao osnovno obeležje Vojvodine] - Danas (2009)</ref>. Перша електорска скупштина Националного совиту рускей националней меншини отримана 2. новембра 2002. року тиж у Руским Керестуре, хтори постал и стаємне шедзиско НСРНМ<ref>Национални савет Русина (Република Србија): [http://rusini.rs/istorijat/ Историјат]</ref>. Руски Керестур 28. авґуста 2003.року постал шедзиско Апостолскохо еґзархата за грекокатолїкох у Сербиї и Чарней Гори<ref>Catholic Hierarchy: [https://web.archive.org/web/20210108045319/http://www.catholic-hierarchy.org/diocese/dsmby.html Byzantine Chatolic Apostolic Exarchate of Serbia and Montenegro]</ref>. Еґзархат 6. децембра 2018. року подзвигнути на ступень епархиї, под урядову назву: Грекокатолїцка епархия Святого Миколая - Руски Керестур, з чим була потвердзена значносц того места за грекокатолїцку заєднїцу у Сербиї<ref>Catholic Hierarchy:[http://www.catholic-hierarchy.org/diocese/dseby.html Eparchy of San Nicola di Ruski Krstur]</ref>. == Значни подїї з историї Руского Керестура == 1745. Почина процес присельованя Руснацох грекокатолїкох зоз Горнїци 1753. Почина робиц тривиялна школа; направена перша церква з древа 1784. Закончена вибудов церкви Св. о Миколая 1836. Перша епидемия колери, почала 16. юлия и тирвала по 24. авґуст. Умарли 530 особи або 1/5 жительства у валалє 1849. Друга габа колери, тирвала од 9. юния по 15. септембер. Умарли коло 300 особи. 1859. Вибудована церквочка Водица у хотаре 1872. Викопани Вельки беґель коло Керестура 1876. Основана перша Читальня на закладанє [[Ферко Пап-Радванї|Ферка Пап Радваня]] и перши Кредитни союз 1897. Збудована Валалска хижа (будинок општини) и Новтарушня (нєшкайши будинок ресторану) 1902. Поставени криж на штред валала (премесцени ґу порти 1957/58.) 1905. Збудована такволана Стара школа на Вельким шоре 1910. Збудована Паньска карчма и будинок у хторим познєйше було шедзиско Руского народного просвитного дружтва 1912. Збудована драга Кула-Руски Керестур з тварду подлогу (калдерма) 1912. Уведзени перши телефон до Валалскей хижи и викопана перша артейска студня 1913. Збудована школа на Маковским шоре, нєшка позната як [[Замок]] 1919. Основане [[Руске народне просвитне дружтво]] 1925. До валалу приведзена електрична струя [[Файл:Valalska hiza 1935.jpg|alt=Валалска хижа (будинок општини)|thumb|393x393px|Валалска хижа (будинок општини) у штред Руского Керестура, 1935. рок]] 1936. Купена друкарска машина и вубудовани будинок Друкарнї у дворе РНПД 1938. Збудовани школски будинок на Вельким шоре, познати як Ґимназия 1940. Збудовани будинок пошти у валалє 1940. Збудована нова парохия обок при церкви 1940. Збудована калдерма до Вепровачу 1962. Отримани перши Фестивал култури Червена ружа 1965. Закончене будованє будинку [[Дом култури Руски Керестур|Дома култури]] 1978. Закончени вельки будинок школи и формовани Образовни центер Петро Кузмяк == Демоґрафия == [[Файл:Ruski_Krstur_city_sign..jpg|alt=Двоязикова назва Руского Керестура|thumb|344x344px|Двоязикова назва Руского Керестура, на сербским и руским язику]] У валалє Руски Керестур жию 3847 полнолїтни жителє, а штредня старосц жительства 44,3 роки (42,8 при хлопох и 45,6 при женох). У валалє єст 2036 обисца, а штреднє число членох по обисцу 2,54 (попис зоз 2011). Тот валал углавним населєни зоз Руснацами, а у остатнїх трох пописох обачене опадованє числа жительох. {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |'''Демоґрафия '''<ref>[https://publikacije.stat.gov.rs/G2002/Pdf/G20024009.pdf   Вукмировић 2004.] </ref> |- |'''Рок''' | colspan="2" |'''Жительох''' |- |'''1948.''' |5.874 | |- |'''1953.''' |6.115 | |- |'''1961.''' |5.873 | |- |'''1971.''' |5.960 | |- |'''1981.''' |5.826 | |- |'''1991.''' |5.636 |5.536 |- |'''2002.''' |5.213 |5.490 |- |'''2011.''' |4.585 |4.868 |} У остатнїх 60 рокох число жительства Руского Керестура опада. Перша причина то неґативни природни прирост, цо характеристичне за тот цали реґион. Друга причина то миґрация жительства. До початку 90-тих рокох млади одходзели на школованє до векших центрох (Кула, Нови Сад, Суботица...) и там оставали. Под час кризи и войнох у 90-тих Руснаци ше почали висельовац до заходних жемох, найвецей до Канади. Нєшка у Канади жиє вельке число бувших жительох Руского Керестура, а и зоз других местох у Войводини дзе жию Руснаци. == Релиґия == Жительство Руского Керестура скоро у цалосци християнского виросповиданя. Обачлїву векшину творя грекокатолїки, а на другим месце по численосци православни. Керестурски грекокатолїки з найвекшей часци рускей народносци. Свою парохию достали такой по присельованю (1751), а наступних рокох вибудовали першу (малу) церкву у валалє. Нєшкайша катедрална церква вибудована 1784. року и була пошвецена св. о. Миколайови. Руски Керестур бул од 2003. по 2018. рок центер Грекокатолїцкого апостолского еґзархата хтори 2018. року подзвигнути на ступень епархиї, под урядову назву Грекокатолїцка епархия Святого Миколая - Руски Керестур з чим церква Св. о Миколая постала катедрална (соборна) церква. При валалє 1859. року вибудована и церквочка Водица на месту дзе ше роками пред тим случовали виздравеня и приказаня Богородици. == Образованє и култура == Руски Керестур културни и просвитни центер Руснацох у Сербиї. Перша школа у валалє почала з роботу 1753. року як Тривиялна школа дзе ше учело читанє, писанє, рахованє и основи церковного шпиваня з виронауку. Школа концом 19. воку постала державна. Нєшка у Руским Керестуре роби дзецинска заградка (овода) по руски, основна школа по руски, єст два оддзелєня ґимназиї, по руски и по сербски, з тим же ґимназия з руским наставним язиком то єдина штредня школа такого типу у Европи и у швеце. Од 2009. року, окрем ґимназиї, у истей школи отворене и оддзелєнє за образованє туристичних технїчарох на сербским наставним язику. Єст даскельо културни манифестациї у валалє. Найзначнєйша то Фестивал култури ''Червена ружа'', потим Драмски мемориял Петра Ризнича Дядї и културна манифестация ''Костелникова єшень''. У Руском Керестуре ше находзи музей, ґалерия малюнкох и архива рускей историї. == Познати Керестурци == Петро Копчаї (1753-1819) [[Янко Копчаї]] (1790-1844) [[Петро Кузмяк]] (1816-1900) [[Ґабор Ґвожджак]] (1824-1900) Андрий Лабош (1826-1918) [[Ферко Пап-Радванї]] (1848-1886) Дионизий Няради (1874-1940) [[Гавриїл Костельник]] (1886-1948) [[Михайло Мудри]] (1887-1936) [[Петро Ризнич Дядя]] (1890-1966) [[Осиф Рац]] (1897-1976) [[Мафтей Винай]] (1898-1981) [[Яким Сивч]] (1935-1986) == Привреда == Дзекуюци барз плодней жеми у керестурским хотаре жительство ше од приселєня та надалєй занїмало зоз польопривреду. У першей половки ХХ вику продукция конопи барз поґурала розвой валал. Но, польопривреда була, вєдно зоз розвитим ремеселнїцтвом, велї роки найсиґурнєйше жридло еґзистенциї. У новших часох число польопривредних ґаздовствох ше зменшує, алє тоти ґаздовства поставю вше векши и вше опременши зоз сучасну механизацию. У єдним перодзе росту валал барз була розвита продукция млєка и карменє швиньох и рогатого статку, алє з часом тоти конари польопривредней продукциї такповесц нєстали. У новших часох Руски Керестур постал барз познати по продукциї паприґи и другей желєняви. Єдна часц жительства роби у погонох за продукцию стварох до хижох. Попри того, у Руским Керестуре єст два рибалови чия поверхносц коло 150 га за продукцию потькох, єст даскельо сучасни овоцнїки яблукох, грушкох и лїсковцох як и сучасна продукция квеца у склєняних заградкох и пластенїцка продукция вчасней желлєняви. == Спорт == Спорт у Руским Керестуре ма длугу традицию. Фодбалски клуб ''Русин'' формовани 1923 року, а з нього виросло Спортске дружтво ''Русин'' з вецей клубами у рижних спортских конарох. Тераз у составе Спортского дружтва ''Русин'' ше попри фодбалского клуба, находза и велї други клуби — рукометни (хлопски и женски), шаховски, столно тениски, конїцки, атлетски и карате клуб. Спортске дружтво ''Русин'' орґанизатор традицийних спортских бавискох ''Яша Баков'' турнирских змаганьох найуспишнєйших екипох медзи Руснацами. == Литература == * [[Владимир Бильня|Biljnja, Vladimir]] (1987). [https://books.google.com/books?id=lXQMAAAAIAAJ ''Rusini u Vojvodini,''] Prilog izučavanju istorije Rusina Vojvodine (1918-1945). Novi Sad: ''Dnevnik''. * [[Михайло Варґа (учитель)|Варґа, Михайло]], ур. (1997). [https://books.google.com/books?id=MqDUoAEACAAJ ''Зборнїк роботох зоз Трецого шветового конґреса Русинох (Руснацох, Лемкох)'']. Руски Керестур: Руска матка. * Вукмировић, Драган, ур. (2004). [https://publikacije.stat.gov.rs/G2002/Pdf/G20024009.pdf ''Попис становништва, домаћинстава и станова у 2002'']. Становништво 9: Упоредни преглед броја становника 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991. и 2002. Подаци по насељима (PDF). Београд: Републички завод за статистику. * Гавриловић, Владан С. (2012). [http://digitalna.ff.uns.ac.rs/sadrzaj/2012/978-86-6065-144-2 ''Почеци насељавања Русина у Бачку (Крстур, Куцура, Нови Сад)'']. Величина малих језичких, књижевних, културних и историјских традиција: Зборник радова. Нови Сад: Филозофски факултет. стр. 19—25. * Гавриловић, Славко (1967). [https://www.maticasrpska.org.rs/zmsdn48 ''Прилог историји Русина у Бачкој средином XVIII века'']. Зборник за друштвене науке. 48: 106—113. * Gavrilović, Slavko (1977). [https://books.google.com/books?id=BE-5AAAAIAAJ ''Rusini u Bačkoj i Sremu od sredine XVIII do sredine XIX veka'']. Godišnjak Društva istoričara Vojvodine. 4: 153—215. * Jankulov, Borislav (1961). [https://books.google.com/books?id=0l7FAAAAMAAJ ''Pregled kolonizacije Vojvodine u XVIII i XIX veku''] (1. изд.). Novi Sad: ''Matica srpska''. * Јанчић, Зоран, ур. (2003а). [https://publikacije.stat.gov.rs/G2002/Pdf/G20024001.pdf ''Попис становништва, домаћинстава и станова у 2002'']. Становништво 1: Национална или етничка припадност: Подаци по насељима (PDF). Београд: Републички завод за статистику. * Јанчић, Зоран, ур. (2003б). [https://publikacije.stat.gov.rs/G2002/Pdf/G20024002.pdf ''Попис становништва, домаћинстава и станова у 2002'']. Становништво 2: Пол и старост: Подаци по насељима (PDF). Београд: Републички завод за статистику. * [[Федор Лабош|Лабош, Федор]] (1979). [https://books.google.com/books?id=lM63AAAAIAAJ ''История Русинох Бачкей, Сриму и Славониї 1745-1918'']. Вуковар: Союз Русинох и Українцох Горватской. * [[Янко Рамач|Рамач, Янко]] (1993). [https://issuu.com/rusnak/docs/kratka_istorija_rusnacoh  ''Кратка история Руснацох (1745-1918)'']. Нови Сад: Грекокатолїцка парохия св. Петра и Павла. * Рамач, Янко (2007). [https://books.google.com/books?id=9bFBYAAACAAJ ''Руснаци у Южней Угорскей (1745-1918)'']. Нови Сад: Войводянска академия наукох и уметносцох. * Ramač, Janko (2014). [http://istrazivanja.ff.uns.ac.rs/index.php/istr/article/view/1734/1770 ''Rumuni među prvim Rusinima u Krsturu u XVIII veku'']. Истраживања. Филозофски факултет у Новом Саду. 25: 203—215. * Савин, Драгана (2018). [https://fer.org.rs/wp-content/uploads/2019/09/Rusini_u_Vojvodini_-_ustanove_kulture.pdf ''Русини у Војводини - установе културе''](PDF). Транскултуралност и библиотеке. 2. Београд: Филолошки факултет. стр. 113—136. * Тамаш, Юлиян; Сабо, Славко, ур. (1996). [https://books.google.com/books?id=N3NAAAAACAAJ ''Руснаци 1745-1995,''] Зборнїк роботох зоз Медзинародней науковей конференциї Приселєнє и живот Руснацох у Бачкей, Сриму и Славониї 1745-1995. Београд: Завод за уџбенике и наставна средства. * Фејса, Михаjло (2010). [https://books.google.com/books?id=zbsstwAACAAJ ''Нова Србија и њена русинска мањина'']. Нови Сад: Прометеј. == Вонкашнї вязи == * [http://www.vodica.org/ Водица] Руски Керестур * [https://www.youtube.com/watch?v=f2KdukcRJ0k Руски Керестур, попатрунок зоз воздуху], ютˈюб канал маковчань * [https://www.youtube.com/watch?v=iN4ZdLtgF34 Мой валал Руски Керестур (Писня Руснака)], шпива Михайло Бодянец, ютˈюб канал маковчань * [https://www.youtube.com/watch?v=iTnykntyqoQ Руски Керестур], студио Планчак, ютˈюб канал маковчань == Ґалерия == <gallery> File:Cathedral of St. Nicholas in Ruski Krstur - 13.jpg|Катедрала Св. Миколая File:Ruski Krstur - 66.jpg|Памятнїк погинутим борцом File:Kindergarten in Ruski Krstur - 05.jpg|Дзецинска заградка File:Ruski Krstur - 11.jpg|Будинок парохиї при церкви File:ZamakRuskiKrstur.jpg|Будинок Замок, старши будинок школи File:Ruski Krstur - 23.jpg|Спортска гала File:Ruski Krstur - 28.jpg|Школски центер ''Петро Кузмяк'' File:Ruski Krstur - 33.jpg|Будинок школи, уход зоз школского двора File:Ruski Krstur - 63.jpg|Будинок у центру валала (управни будинок дакедишнєй друкарнї) File:Ruski Krstur - 71.jpg|Хижа на Вельким шоре File:Ruski Krstur - 84.jpg|Єдна зоз старших хижох у валалє File:Ruski Krstur, Serbia - panoramio (6).jpg|Попатрунок на часц парку у штред валала File:Ruski Krstur - 61.jpg|Криж  при церкви у штред валала File:Ruski Krstur - 07.jpg|Пияц у валалє </gallery> == Референци == nsx2ukjpucl2d029qn432ecmx38ixil 0 408 4497 4496 2024-10-14T16:32:59Z Amire80 9 7 измена увезено 4496 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Руски новини</big> |- |'''Профил''' |Тижньово новини |- |'''Видаватель''' |Руске народне просвитне дружтво (РНПД) |- |'''Главни редактор''' |о. Юрий Павич др Матия Петлич др Франя Дидович о. Михайло Фирак |- |'''Основани''' |4. децембра 1924. |- |'''Язик''' |руски |- |'''Шедзиско''' |Нови Сад 4. децембра 1924. по 19. децембер 1930. Дяково 28. авґуста 1931. до конца 1936. Руски Керестур януар 1937. та по 6. април 1941. |- |'''Престали з''' '''виходзеньом''' |6. април 1941. |} '''Руски новини''' за Русинох у Кральовини Сербох, Горватох и Словенцох / за Русинох у Кральовини Юґославиї == Длугоке пририхтованє == По законченю першей шветовей войни [[Бачка]], у хторей жили Руснаци, ше нашла у гранїцох новей держави южних Славянох, у Кральовини Сербох, Горватох и Словенцох. Понєшени зоз полєтом розбовчовйованя културного живота южнославянских народох коло себе, бачванско-сримски Руснаци знова порушали инициятиву за власне културне орґанизованє. У циркуларним писме, адресованим бачванско-сримскей рускей интелиґенциї, тедишнї дюрдьовски грекокатолїцки парох [[Дюра Биндас]] 13. децембра 1918. року, поволуюци тоту интелиґенцию на зєдиньованє, до першого плану визначел розвой видавательней дїялносци. У тим писме вон, медзи иншим, написал: '',,Нє бойме ше од чежкей роботи. У початку ше старайме о найважнєйшим: кнїжки за школски дзеци, календар за 1919. рок и накеди будзе можлїве видавац мали просвитни руски новини хтори би тижньово або двотижньово виходзели...'' [[Файл:Руски новини глава 1924..jpg|alt=Руски новини, глава новинох 1924. року|thumb|503x503px|Руски новини, глава новинох 1924. року]] Було потребне вецей як пол рока же би ше у Новим Садзе отримала сновательна схадзка [[Руске народне просвитне дружтво|Руского народного просвитного дружтва]] (отримана є 2. юлия 1919.). На тей схадзки розришене и питанє язика на хторим ше будзе одвивац видавательна дїялносц. Превладало мудре похопенє же писац мож лєм на язику на яким, як своїм мацеринским, бешедую авторе писаного слова и їх потенциялни читаче. Медзитим, же би ше то могло и витвориц було потребне голєм у векшей мири нормовац бешедни язик и прилапиц єдинствени правопис. Управа РНПД ше обрацела ґу др [[Гавриїл Костельник|Гавриїлови Костельникови]] зоз писмом у хторим го модлєла же би вон написал ґраматику бачванско-сримскей рускей бешеди. Костельник дзечнє прилапел таку значну обовязку. Медзитим, за виробок Ґраматики Костельникови було потребне досц часу. Ґраматика була друкована 1924. року, кед почали виходзиц и тижньово новини за Руснацох. Пейц роки пририхтованя були потребни же би ше почало з видаваньом таких тижньових новинох. Перше число новинох под назву ''[[Руски новини]]'' вишло 4. децембра 1924. року. == Три фази у виходзеню Руских новинох == Перши числа Руских новинох друковани у друкарнї Даничич Д. Д., а потим у друкарнї Натошевич С. Дїсаловича у Новим Садзе дзе було и шедзиско Редакциї. На чолє Редакциї бул Юрий Павич, тедишнї новосадски грекокатолїцки парох. Вон бул по националносци Горват (родом зоз Жумберку), алє од 1915. року як священїк бул на служби медзи Руснацами (перши два роки у [[Коцур]]е потим у [[Руски Керестур|Керестурe]] и Новим Садзе) та ше научел добре бешедовац по руски. Вон бул образовани чловек (попри богословиї вон закончел и студиї права под час пребуваня у Новим Садзе) и шицки свой потенцияли вон уложел до просвитней роботи з Руснацами. Бул особа за хтору ше могло вериц же годна рихтац и ушорйовац ''Руски новини''. Познєйше, Редакция меняла свойо шедзиско (и одвичательних редакторох) спрам локациї друкарньох у хторих ше друковало новини. Пре тоти факти виходзенє ''Руских новинох'' мож подзелїц на три фази. '''Перша фаза (новосадска)''' облапя период од 4. децембра 1924. по 19. децембер 1930. року. У тим периодзе вишли 302 числа цо указує же тоти новини виходзели скоро поряднє раз на тидзень. Стандардно виходзели на 4. бокох, а святочни числа на 6-8. бокох. У 128. чишлє ше зявел подлїсток ''Мали новини за руски дзеци'' хтори скоро у цалосци пополнєл учитель и поета [[Янко Фейса]] зоз своїма писнями. Познєйше того подлїстка вецей нє було. Кед Кральовина Сербох, Горватох и Словенцох 1929. року була пременована до Кральовини Югославиї теди и Руски новини ускладзели назву та постали ''Руски новини за Русинох у Кральовини Юґославиї''. Од 19. децембра 1930. до 28. авґуста 1931. року пришло до прерви у виходзеню новинох. Причина тому була же видаватель нє мал власну друкарню. За друкованє новинох ше теди приватним друкарньом мушело плациц рок напредок. Тираж Руских новинох бул релативно мали (800-1000 прикладнїки), та Редакция нє була добра муштерия. Прето ше друкарнї нєдзбало одношели спрам благочасносци друкованя. '''Друга фаза (пишкуревско-дяковска)''' [[Файл:Руски новини глава з 1936. року.jpg|alt=Руски новини, глава зоз 1936. року|thumb|421x421px|Руски новини, глава зоз 1936. року]] облапя период од 28. авґуста 1931. до конца 1936. року. У тей фази виходза числа 303-582, цо знова потвердтує же виходзели раз на тидзень. односно 52 числа до рока. Интересантне ту повесц же новини виходзели у Дякове, а ушорйовало ше их у Пишкуревцох. Понеже и теди бул закон же одвичательни редактор муши бивац у месце дзе новини виходза, предняци РНПД з помоцу тедишнього крижевского владики др Дионизия Нярадия нашли насправди ориґиналне ришенє. Же би задоволєли закон вони формално за одвичательного редактора (розуми ше, з його согласносцу) меновали професора богословиї у Дякове др Матию Петлича (28. авґуста 1931 до 3. марца 1933), а потим др Франю Дидовича, пароха и декана у Дякове а новини, уствари, през цали тот час ушорйовал тедишнї пишкуревски парох [[Михайло Фирак]]. Новини друковала Бискупийска тискара у Дякове. Понеже вона нє мала руски букви владика Няради сам купел тоти букви хтори познєйше подаровал Друкарнї ''Просвита'' у Руским Керестуре (на початку 1937. року). За тоту фазу характеристичне же ше концепция новинох преширює. Од 332. числа зявела ше рубрика ЗА НАШО ДЗЕЦИ и углавим ше отримала аж по конєц виходзеня ''Руских новинох''. '''Треца фаза (рускокерестурска)''' облапя период од початку 1937. та по 6. април 1941. року кед вишло остатнє, 868. число. Тераз уж шедзиско Редакциї було вєдно зоз шедзиском видавателя РНПД. З того мож заключиц же були потребни скоро 18 роки же би РНПД пребродзело чежкосци коло друкованя своїх виданьох. Аж 1936. року РНПД було економски нательо моцне же могло вибудовац власну друкарню у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]], купиц потребни машини и други друкарски материял и з власнима моцами могло предлужиц власну видавательну дїялносц. Нє лєм предлужиц алє ю и прешириц. Уж у першим року тей фази, попри уж традицийних календарох и других кнїжкох, почина поряднє виходзиц мешачни часопис за руски дзеци Наша заградка, чий редактор бул [[Михайло Ковач]], тедишнї керестурски учитель, познєйше єден з найзначнєйших руских писательох. Одвичательни редактор Руских новинох у тим перодзе и формално бул Михайло Фирак хтори концом 1936. року премесцени до Руского Керестура. == Концепция новинох по рубрикох == Патрене у цалє на шицки 868 числа, написи у ''Руских новинох'' були ґруповани по рубрикох хтори мали свойо назви. Медзитим, тоти назви ше досц часто меняло. Углавном, були то тоти назви: МАЛИ ВИСТИ, ШИРОМ ШВЕТА, ЦО НОВЕ У ШВЕЦЕ, ЦО НОВЕ ДОМА, У НАШИМ ОТЕЧЕСТВУ, НАЙНОВШИ ВИСТИ. Потим, ту рубрики ЗОЗ НАШИХ ВАЛАЛОХ, ДОПИСИ, НАШО ДОПИСИ, ГОСПОДАРСТВА, НАРОДНЕ ЗДРАВЛЄ, ҐАЗДОВСКИ НОВОСЦИ, ПРАВНИ ПОРАДИ, ШВЕТОЧНИ ОДПОЧИВОК (єдина рубрика вирского характеру), ПОУКИ, ЗОЗ КНЇЖКОВНОСЦИ, (друга вариянта КНЇЖКОВНОСЦ), ФЕЛЬТОН. Попри тим ту були и дробнєйши рубрики: ЗОС РНПД, ПРОСВИТА, ОД РЕДАКЦИЇ, НАШО ПРЕДПЛАТНЇКИ, БЕРЗА И [[Тарґовина|ТАРҐОВИНА]], ВЕСЕЛИ КУЦИК, ОГЛАСИ, ВШЕЛЇЯЧИНА и други. == Сотруднїки и дописователє == Авторе написох и статьох ше ридко подписовали. Найридше мож стретнуц полне мено и презвиско. Дакеди то инициял мена и цале презвиско, дакеди лєм иницияли мена и презвиска, а дакеди лєм псевдоним. Треба спомнуц же ше медзи значним числом дописовательох Руских новинох нашли и шлїдуюци особи<ref>Роман Миз: ''Пред 50 роками почали виходзиц перши новини за югославянских Русинох,'' Нова думка, ч. 9/1975. видава Союз Русинох и Українцох Горватскей, б. 75-82 </ref>: [https://incubator.wikimedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D1%97%D0%BB_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BA др Гавриїл Костельник], [https://incubator.wikimedia.org/wiki/%D0%94%D1%8E%D1%80%D0%B0_%D0%91%D0%B8%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%81 Дюра Биндас], др Андрий Наливайко (керестурски лїкар), [https://incubator.wikimedia.org/wiki/%D0%95%D0%B2%D2%91%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%9C._%D0%9A%D0%BE%D1%87%D0%B8%D1%88 Евґений М. Кочиш] (познєйше дописователь и редактор ''Русскей зарї'', наш писатель у повойновим периодзе), Илько Крайцар, [https://incubator.wikimedia.org/wiki/%D0%94%D1%80_%D0%9C%D0%B0%D1%84%D1%82%D0%B5%D0%B9_%D0%92%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%B9 др Мафтей Винай], [https://incubator.wikimedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%BB_%D0%91%D0%B8%D1%80%D0%BA%D0%B0%D1%88 Михал Биркаш], др Михал Гайнал, [https://incubator.wikimedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%9A%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%87 Михайло Ковач], [https://incubator.wikimedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B8%D0%BB_%D0%90._%D0%9F%D0%9E%D0%9B%D0%98%D0%92%D0%9A%D0%90 Михайло Поливка] (автор першей ''Читанки''), адвокат Михайло Рамач, Олґа Латкович Фрушкогорка, Олґа Няради, [https://incubator.wikimedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D0%B8%D1%84_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BB%D0%BD%D0%B8%D0%BA Осиф Костелник], Самуїл Скубан, писатель [https://incubator.wikimedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%BB%D0%B2%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80_%D0%A1%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%BD Силвестер Саламон], учитель [https://incubator.wikimedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BA%D0%B8%D0%BC_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BB%D0%BD%D0%B8%D0%BA Яким Костелник], Янко Виславски (познєйше член управи КПСЮР), учитель и поет [https://incubator.wikimedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%A4%D0%B5%D0%B9%D1%81%D0%B0 Янко Фейса], [https://incubator.wikimedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D1%97%D0%BB_%D0%93._%D0%9D%D0%90%D0%94%D0%AC Гавриїл Надь] (професор, линґвист и прекладач-поета), Денчи Бильня, [[Йовґен Планчак]], [https://incubator.wikimedia.org/wiki/%D0%84%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0_%D0%A1%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%80 Єлена Поливка] (одата Солонар, познєйше керестурска апатикарка и поетеса), Йовґен Торма, [https://incubator.wikimedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%94._%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D1%8F%D1%80 Николай Д. Олеяров] (познєйше автор ''Исторiї русского народа'' хтору видал КПСЮР), Осиф Ґубаш, Янко Торма Янко Шандор. == Вонкашнї вязи == * [https://zavod.rs/biblioteka/elektronska-baza/ruska-presa/ruski-novini-1924-1941/ ''Руски новини 1924-1941''] Завод за културу войводянских Руснацох, вебсайт, шицки прикладнїки ''Руских новинох'' у ПДФ. == Референци == eoztouo34lqc457jrgzxmmhzmc2bp0o 0 409 4506 4505 2024-10-14T16:32:59Z Amire80 9 8 измена увезено 4505 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Русска заря</big> |- |'''Профил''' |Тижньово новини |- |'''Видаватель''' |Културно-просвитни (национални) союз югославянских Русинох ''Заря'' |- |'''Главни редактор''' |др Милутин Ґубаш др Янко Шарик Николай Д. Олеяр Евґений М. Кочиш |- |'''Основани''' |22. априла 1934. |- |'''Язик''' |руски |- |'''Шедзиско''' |Стари Вербас |- |'''Престали з виходзеньом''' |У априлу 1941. року |} '''Русска заря''' – тижньово новини хтори видавал Културно-просвитни (национални) союз югославянских Русинох ''Заря''. Зявйованє тих новинох була єдна файта реакциї на културну политику [[Руске народне просвитне дружтво|Руского народного просвитного дружтва]], хторому на чолє стало углавним священство, а хтора нє була по дзеки єдней часци руских интелектуалцох. Бо, РНПД бул, по змисту його програмских задаткох, блїзки народняцкому руху у Галициї, з почасово виразно право ориєнтованима и клерикалнима виступами, поготов у чаше приблїжованя другей шветовей войни. До нєскладаня приходзело особлїво у вязи зоз питаньом националного идентитета югославянских Руснацох. Єдна часц интелектуалцох, медзи хторима були и дзепоєдни тедишнї дописователє и сотруднїки ''Руских новинох'', нєздадовольних з роботу и програму РНПД пробовала винайсц нову форму културного орґанизованя и власного информованя членства. Так уж 22. априла 1934. року у Старим Вербаше Културно-просвитни союз югославянских Русинох розпочал видавац свойо новини. Новини були дошлїдно русофилскей ориєнтациї и трудзели ше доказац же войводянски Русини, як и шицки Русини, конар русийскей/общерускей националносци. Новини вишли под назву ''Заря'' (по чим члени КПСЮР були у народзе познати як „заряше" або „батогше" - по даскельо числох новинох хтори вишли под назву ''Русски батог''), под хтору виходзели од 22. априла 1934. року по 2. авґуст 1936. року, потим под назву ''Русска правда'' (лєм два числа) и конєчно под назву ''Русска'' ''заря'' (од 20. септембра 1936. року по април 1941. року т.є. по конєц виходзеня). == Редакторе и сотруднїки == Цо ше дотика ''Русского батога'' (як предходнїци ''Зарї'') спрам записох [[Евґений М. Кочиш|Е. М. Кочиша]], коло нього були позберани др Александер Сакач (познєйше Будишин), лїкар, др [[Милутин Ґубаш]], лїкар, Мойсей Мудри и други. Перши редактор ''Зарї'' бул др Милутин Ґубаш (од 22. априла 1934. року по 2. авґуст 1936. року, потим др Янко Шарик, лїкар (од 2. авґуста 1936. по 20. септембер 1936.), вец [[Микола Д. Олеяр|Николай Д. Олеяр]] (од 20. септембра 1936. по 28. марец 1937) и конєчно од 28. марца 1937. ''Русску зарю'' почина ушорйовац як главни и одвичательни редактор Евґений М. Кочиш аж до 1941. року. За Редакцию одвитовал др Янко Шарик. Интересантни факт же ше як видаватель новинох од 7. юлия 1935. року зявел КПСЮР под назву Културно-национални союз югославянских Русинох. Сотруднїки, дописователє були др Шарик, др Сакач-Будишин, Дюра Шантов з Вербасу, Михал Шарик, богослов, Микола Д. Олеяр, правнїк, [[Петро Ризнич Дядя|Петро Ризнич]] (познєйше викладач-наставнїк у керестурскей нїзшей ґимназиї), Янко Виславски, священїик (вон бул православни священїк у Ґосподїнцох познєйше штреляни з боку мадярского фашистичного окупатора), [[Янко Хромиш]] - Бачи Горки зоз Дюрдьова, Мойсей Мудри, Дюра Сабадош з Миклошевцох, Дюра Павлович и богослове зоз Карпатох. == Язик у новинох == Уж зоз самей транскрибциї назви новинох (написаней з двома буквами „с") видно велькоруску ориєнтацию у толкованю националного идентитета (присутну у тим и скорейшим чаше и на Закарпатю, засновану на карпаторускей традициї, як опозициї проукраїнскей ориєнтациї, инспированей зоз Галичину, яку у основи потримовало и РНПД аж по другу шветову войну), хтору Евґений М. Кочиш тримал як панславистичну, а назву „Руснак" поєдначовали зоз назву „Рус". Пишуци у своїх памяткох на часци свойого редакторованя у ''Зарї'', одосно, секретарованя у КПСЮР, Кочиш медзи иншим наведол и тото: :::"... Я пред перши шветову войну нїґда нє чул од людзох у валалє же ми Русини. Нас у Дюрдьове Серби волали 'Руси'. Аж по войни, кед почало робиц РНПД, кед ше почали печатац учебнїки на нашей бешеди, кед у першей читанки була наша гимна 'Я Русин бил, єсм и буду'..., вец ми, дзеци, чули же ми нє лєм Русаци алє и Русини. Мнє, особнє, и нєшка тота назва цудза. Я ше и нєшка чувствуєм якда сом цошка сциґанєл кед гварим же сом Русин. Но, помирел сом ше зоз тим, алє зоз меном Українєц ше нє можем помириц...<ref>Евґений М. Кочиш: Як постал и прецо Културно-просвитни союз югославянских Руснацох, Шветлосц, ч. 1/1984, б. 96.</ref> Цо ше язика дотика КПСЮР ше у своїх новинох и других виданьох служел зоз живим народним язиком, алє зоз прилагодзену русийску кирилку. Цо ше лексики дотика, авторе написох и редакторе ю обогацовали з русийску. Вироятно, у складзе зоз своїма поглядами на руски национални идентитет, вони живи язик „чисцели" од странских уплївох зоз уношеньом русийских терминох, служаци ше при тим зоз сербско-русийским словнїком. Уважни читач ''Зарї'' (''Русскей зарї'') нє ридко нєшка стретнє и українску лексику, цо лєм указує же главни креаторе „заряштва" нє познали у достаточней мири анї русийски, анї українски язик. == Други виданя КПСЮР == КПСЮР, односно Редакция ''Русскей зарї'' видавала и свой рочнїк ''Русски народни календар'' зоз додатну назву ''Заря'' (1935-1941)<ref>Јулијан Тамаш: Русинска књижевност, Матица српска, Нови Сад, 1984, б. 82.</ref> и дзепоєдни публикациї як цо то кнїжочка Николая Д. Олєярового ''Исторiя русского народа''1934, та ''Квиток младосци'', собрани писнї и старостовство зоз дружбовством Янка Хромиша. Медзитим, вони ше нє могли ровноправно ношиц зоз РНПД (за хторим, попри значних прилогох маєтних ґаздох стала и церковна каса). Окрем єдного числа маєтнєйших ґаздох и тарґовцох, КПСЮР од ширших народних пасмох нє достал значнєйшу материялну потримовку. Видавательну дїялносц КПСЮР з найвекшей часци финансовали Шариково, Дюра Шанта, Петро Сендерак, др Сакач, др Ґубаш, Брундза зоз Коцура, Шимко Стрибер зоз Коцура, Сабадошово зоз Миклошевцох, народ, хто кельо могол, хто кельо дал. Медзитим, тоти прилоги лєдво закривали и таки обсяг видавательней дїялносци. == Литература == * Дюра Латяк, ''Руске слово, 1945–1985,'' (Нови Сад, 1985), 19-23. == Референци == f7yt4cnoko4g70ak0qcm9eq8buetku7 0 410 4521 4520 2024-10-14T16:33:00Z Amire80 9 14 измена увезено 4520 wikitext text/x-wiki [[Файл:%D0%9F%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%99%D0%B0_-_%D0%A7%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%98.jpg|right|thumb|334x334px| Салаши оази у ровнїни]]'''Салаш''' у ширшим смислу польови маєток з хижу и економскима будинками (хлїви, гамбари, чардаки), а у будовательним смислу традицийни тип панонскей хижи за биванє. Одвитуюца аналоґия салашу у култури заходних жемох ранч. Саме слово „салаш“ походзи од мадярского слова „szállás” (''змесценє''). Салашох було од штреднього вику на подручю цалей Панонскей ровнїни, од Словацкей и Австриї по Румунию и Сербию. На наших просторох найвецей салаши у Войводини, гоч тот способ биваня вше ридши и велї стари салашарски центри, салашски шори вимераю а з нїма нєстава и єдна часц култури народох. == История == Салаши настали и розвивали ше до єдинственого будовательного нашлїдства под одредзенима природнима и економскима условиями. На самим початку їх наставаня, аж по штредок 19. вику, то були импровизовани привредни пребувалїска статкарох. Познєйше, з преходом на землєдїлство, приходзи до трансформациї салашох хтори поступнє преходза до хижох, подбних гевтим цо ше будую у валалох. Першобутно, салаши були лєтни пребувалїска селянох, док з часом дзепоєдни поставали стаємно населєни. И познєйше, у позним стадиюму розвою салашох маме углавним два типи: салаш фармского типу, дзе власнїк, або биреш (наємни роботнїк) бивал нєпреривно, и салаш маєтнєйшого селяна, такволаного полутана, хтори би мал ище єдну хижу у валалє, а на салаш би виходзел лєм робиц, под час польопривредней сезони. З приходом гайзибанских драгох на тоти простори, и салаши уходза до орґанизованей системи розвою просторного плана, доставаю салашски гайзибански станїци, та гайзибанска драга овязовала салашски аґломерациї з найблїзшим ґравитируюцим населєньом. З траценьом функциї преношеня роби и путнїкох зоз салаша до варошу тоти валалски гайзибански драги поставаю нєрентабилни и утаргую их, потпомагаюци з тим дальшу фраґментацию салашох и їх шорох хтори формовани при гайзибанских драгох.<ref>Lazić, Veselin; Grujić, Milorad (1994).[https://books.google.rs/books?id=s7czAAAAMAAJ&redir_esc=y ''Ej, salaši''] PČESA.</ref> [[Файл:Kure%C5%84_-_Sadkovsky.jpg|left|thumb|319x319px| Дочасове змесценє пастирох, на слики маляра Руфина Судкойского]]Вшелїяк, и сами парасти з часом поставаю вше мобилнєйши, окреме одкеди ше трактор почал хасновац, та прето нєстава потреба за поштредованьом лєтних пребувалїскох на польох. То єдна з причинох масовного напущованя и валяня салашох. Аґрарни реформи хтори ше намагали ґу колективизациї и арондациї жеми, як и наставанє вельких роботних задруґох и валалских комбинатох з интензивну продукцию поцисли улогу салашскей малей привреди. Шицко тото пошвидшало препаданє салашох, алє и предїлох, бо у польопривредних подприємствох почало громадзенє статкового фонду, за розлику од екстензивного напасаюцкого статкарства за хторе ше думало же є нєпродуктивне, та вєдно зоз салшскима маєтками щезли и желєни пасовиска. Зоз щезнуцом салашох охудобнює ше уж и так пусти предїл Войводини, у хторим салаши желєно- били острова, пребувалїска безчислених птицох и скровища дзивини.''<ref>[https://luftika.rs/salasi-u-okolini-novog-sada-vojvodina/ ''Найлєпши салаши у околїску Нового Саду''] сайт Luftika,</ref>'' Алє салаши и жридла култури и вшелїяких традицийних доброх: жридло войводянского менталитету, жридло вредних, шпоровних, витирвалих, поцагнутих, цихих, одмераних, з окремним финим и двосмисловим гумором надарених людзох, та вшелїяк жридло статку и живини и [[овоц]]и, грозна, ягоди, палєнки, ґомбовцох и рейтешох. == Литература == * Harkai Imre (1992): ''Graditeljstvo Bačke Topole.'' Rubicon - Temerin. * Бранислав Којић (1973): ''Сеоска архитектура и руризам''. Београд * Ferenc Erdei (1974): ''Magyar tanyák'' (Салаши у Мадярскей). Budapest (язик: мадярски) == Вонкашнї вязи == * [https://www.arcanum.com/hu/online-kiadvanyok/Lexikonok-magyar-neprajzi-lexikon-71DCC/p-736E3/putrihaz-738A6/ Слики старих жемунїцох у Мадярскей] *[https://www.youtube.com/watch?v=KVY3e8UngNQ Идилски венєц Планчакового салаша] ТВ репортажа Мирка Канюха * [https://www.youtube.com/watch?v=Mn3tW4B1WLI Стари салаши, Нестор Пушкаш, музика и слова Яким Сивч]] == Референци == efqkbjcbdcddbhynpl2ujqn4d0i6y1o 0 411 4526 4525 2024-10-14T16:33:00Z Amire80 9 4 измене увезене 4525 wikitext text/x-wiki '''Саскачеванске дружтво рускей култури Русин/Rusyn''' (анґл. ''Saskatchewan Ruthenian Culture Association'') основане у Саскатунє, Саскачеван, Канада 2006. року. Снователє о. Янко Колошняї и Любомир Медєши. Дружтво орґанизує рочни Руски пикник и Дзецински камп, стретнуца за Крачунски и Новорочни швета, спортски бависка и змаганя у пририхтованю руских традицийних єдлох. Видавало ''Саскачевански руски гласнїк''. Дружтво ма свой герб. На лїве половки поля горизонтални златни и цмобелави линиї, на правей половки стояци медведз зоз шиву голубицу на пазури. На верху герба канадска застава. e3a8wgvttoaoftuy5epm3hxwt7dzqu4 0 412 4533 4532 2024-10-14T16:33:00Z Amire80 9 6 измена увезено 4532 wikitext text/x-wiki '''Саскачевански руски гласнїк/Saskatchewan Ruthenian Messenger''', периодична публикация Саскачеванского дружтва рускей култури Русин зоз шедзиском у Саскатунє, Саскачеван, Канада. Редактор Любомир Медєши. Перше число вишло 01/I новембра 2007, остатнє число 10/VI децембра 2012. Написи по руски и по анґлийски о роботи Саскачеванского дружтва рускей култури Русин, на канадски теми, ориґинални литературни твори, прикази кнїжкох, подобово илустрациї. Богати фото-документарни илустрациї у чарно-билей технїки и у фарбох. == Вонкашнї вязи == * [https://issuu.com/rusnak/docs/messenger_1 Гласнїк Messenger] чис. 1 * [https://issuu.com/rusnak/docs/messenger_02 Гласнїк Messenger] чис. 2 * [https://issuu.com/rusnak/docs/messenger_03 Гласнїк Messenger] чис. 3 * [https://issuu.com/rusnak/docs/messenger_04 Гласнїк Messenger] чис. 4 * [https://issuu.com/rusnak/docs/messenger_05 Гласнїк Messenger] чис. 5 * [https://issuu.com/rusnak/docs/messenger_06 Гласнїк Messenger] чис. 6 * [https://issuu.com/rusnak/docs/messenger_07 Гласнїк Messenger] чис. 7 * [https://issuu.com/rusnak/docs/messenger_08 Гласнїк Messenger] чис. 8 * [https://issuu.com/rusnak/docs/messenger_09 Гласнїк Messenger] чис. 9 * [https://web.archive.org/web/20230224160939/https://issuu.com/rusnak/docs/messenger_10-vi_dec_2012 Гласнїк Messenger] чис. 10 * [https://issuu.com/rusnak/docs/messenher_17_v_2002 Гласнїк Messenger] чис. 17 * [https://issuu.com/rusnak/docs/messenger_18 Гласнїк Messenger] чис. 18 * [https://issuu.com/rusnak/docs/messager19_viii_2003 Гласнїк Messenger] чис. 19 * [https://issuu.com/rusnak/docs/messenger_22 Гласнїк Messenger] чис. 22 3fs1rrv6332jr14ynncs0rfqupzla90 0 413 4543 4542 2024-10-14T16:33:01Z Amire80 9 9 измена увезено 4542 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Сенка Бенчик</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Senka Benčik.jpg|alt=Сенка Бенчик|center|thumb|266x266px]] |- |'''Народзена''' |28. децембра 1973. |- |'''Умарла''' |18. юния 2021. (48) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски, мадярски, сербски |- |'''Школа''' |Педаґоґийни напрям у ОЦ Петро Кузмяк у Руским Керестуре |- |'''Универзитет''' |Педаґоґийна академия у Суботиц, Учительски факултет у Зомборе |- |'''Наукови ступень''' |двараз мастер, Филозофски факултет у Новим Садзе |- |'''Период твореня''' |1993—2021. |- |'''Жанри''' |образованє, култура, информованє, линґвистика |- |'''Похована''' |на Заходним теметове у Бачкей Тополї |- |'''Припознаня''' |Плакета Општини Бачка Тополя, плакета проф. Гаврила Г. Надя |} '''Сенка Бенчик''' (*28. децембер 1973—†18. юний 2021), наставнїца руского язика, новинарка на радию и ТВ, директорка ОШ, двараз мастер з линґвистики, дружтвено-политична активисткиня. == Биоґрафия == Сенка Бенчик, дзивоцке Папуґа, народзена 28. децембра 1973. року у Бачкей Тополї. Родичи оцец Янко Папуґа и мац Гелена, родз. Фейди. У вчасним дзецинстве Сенка ходзела до оводи до оддзелєня на мадярским язику а у основней школи була у оддзелєню на сербским язику. Штреднє образованє педаґоґийного напряму закончела на руским язику у Образовним центре Петро Кузмяк у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] (1992.). Потим закончела Педаґоґийну академию у Суботици (1998.), a Учительски факултет у Зомборе (2002.). Студиї заокружела на Оддзелєню за русинистику на Филозофским факултету у Новим Садзе дзе одбранєла два мастерски роботи 2012. и 2017. року. Сенка Бенчик була у малженстве зоз Миклошом Бенчиком и мали тройо дзеци, синох Уроша, Миклоша и дзивче Марию. == Културно-просвитна робота == На виучованю руского язика як виборного предмету зоз елементами националней култури зоз новоораховскима школярами, з потримовку [[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтва за руски язик, литературу и културу]], Сенка Бенчик почала робиц ище як студент-абсолвент Педаґоґийней академиї 1993. року у Основней школи Чаки Лайош у Бачкей Тополї и 18. октобер у Новим Орахове. Зоз новоораховскима школярами участвовала на медзиокружним и републичним змаганю зоз руского язика и на нїх єй школяре зазначовали значни резултати. Школяре зоз наставнїцу Сенка Бенчик участвовали на стретнуцох руских школох, а були и домашнї трох ювилейних стретнуцох: 5 (1998) 15 (2009) и (25) 2019 у Бачкей Тополї и Новим Орахове. Сенка Бенчик була порядни учашнїк семинарох з руского язика и член Активу наставнїкох руского язика. Потримала и орґанизовала семинар о басни як литературним жанру у руским язику у Новим Орахове 2006. року. Тиж потримала и отримованє штирох округлих столох зоз прешлосци Руснацох у Новим Орахове (2003-2006). Резултат тих сходох було друкованє двох кнїжкох о Руснацох у Новим Орахове хтори видало Дружтво за руски язик, литературу и културу з Нового Саду. Сенка Бенчик була предсидатель Секциї Дружтва за руски язик, литературу и културу у Новим Орахове у рамикох хторей роби Литературна секция Штефан Чакан, а тиж була и активни член КУД Петро Кузмяк у Новим Орахове. Добитнїк є припознаня-плакети зоз меном проф. Гаврила Г. Надя за 2006. рок, Плакети Општини Бачка Тополя (2020) и других. Була член Одбору за образованє Националного совиту Руснацох. Мр Сенка Бенчик окончовала у двох мандатох и длужносц директора Основней школи 18 октобер, тиж у Новим Орахове од 2006. року у хторей ше настава отримує по мадярски. Настава по мадярски, пестованє руского язика зоз дзецми, мишани штредок яки новоораховски у хторим жию Серби, Мадяре и Руснаци дало порив Сенки Бенчик же би приступела ґу виглєдованьом гунґаризмох у руским язику и же би на Филозофским факултета у Новим Садзе одбранєла два мастер робору под назву: ''Гунґаризми у руским язику'' и ''Заєднїцки гунґаризми у сербским и руским язику''. == Новинарски анґажман на ТВ и радию == Мр Сенка Бенчик ушорйовала и водзела радио-емисию на руским язику на Радио реґиї (регионални радио општинох Бачка Тополя и Мали Идьош) од початку єй основаня. Попри спомнутей радио емисиї од децембра 2012. року на локалней бачкотопольскей телевизиї Сенка Бенчик ушорйовала и водзела информативну ТВ емисию на руски язику. Була и дописователь Рускей редакциї Радио Нового Саду. Автор є двох кнїжкох ''Гунґаризми у руским язику'' (2014) и ''Лексични паралелизми'' (2020) хтори видало Дружтво за руски язик, литературу и културу. Сенка Бенчик умарла 18. юния 2021. року а похована на Заходним теметове у Бачкей Тополї. == Литература == * Др Михайло Фейса: ''Всеоблапна анализа гунґаризмох у руким язику мср. Сенка Бенчик'', ''Гунґаризми у руским язику'', ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 18, б. 232-234. ==Вонкашнї вязи == * мср. Сенка Бенчик, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/4a%20Studia%20rutheniva%2017%20Pdf.%202012.pdf ''Гунґаризми у руским язику''], ''Studia Ruthenica'', Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 17, 2012, б. 101-202. * Мср. Сенка Бенчик, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20rutenika%2023%202018%20za%20BMS.pdf ''Лексични паралелизми у руским, сербским и мадярским язику''], ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 23, 2018, б. 72 * Мср. Сенка Бенчик, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20rutenika%2023%202018%20za%20BMS.pdf ''Домашнї животинї, 2017''], ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 23, 2018, б. 201 * Мср. Сенка Бенчик, Бачка Тополя: [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/25%20Studia%20Ruthenica%20%202020.pdf ''Лексични паралелизми, Заєднїцки гунґаризми у сербским и руским язику''], ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 26, 2021, б. 226 * Др Михайло Фейса, мср. Сенка Бенчик, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20Ruthenica%2027%202021.pdf ''Язичне пасмо турского походзеня у руским язику''], ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 27, 2021, б. 43 * [https://www.ruskeslovo.com/%d1%80%d1%83%d1%81%d0%ba%d0%b0-%d0%bc%d0%b8%d1%81%d0%b8%d1%8f-%d1%81%d0%b5%d0%bd%d0%ba%d0%b8-%d0%b1%d0%b5%d0%bd%d1%87%d0%b8%d0%ba%d0%be%d0%b2%d0%b5%d0%b9/ ''Руска мисия Сенки Бенчиковей''], автор Ол. Папуґа, ''Рутенпрес,'' 16. октобра 2020. * [https://www.ruskeslovo.com/%d1%84%d0%be%d1%80%d0%bc%d0%be%d0%b2%d0%b0%d0%bd%d0%b8-%d0%be%d1%80%d2%91%d0%b0%d0%bd%d0%b8-%d0%be%d0%b4%d0%b1%d0%be%d1%80%d0%b8-%d0%b8-%d1%80%d0%be%d0%b1%d0%be%d1%82%d0%bd%d0%b8-%d1%86%d0%b5%d0%bb-2/ ''Формовани орґани, одбори и роботни цела Националного совиту''], ''Рутенпрес,'' 29. януар 2019. * [https://www.ruskeslovo.com/%d0%9f%d0%be%d1%87%d0%b0%d0%bb%d0%b8-%d1%82%d0%be%d0%b3%d0%be%d1%80%d0%be%d1%87%d0%bd%d0%b8-%d0%94%d0%bd%d1%97-%d0%9c%d0%b8%d0%ba%d0%be%d0%bb%d0%b8-%d0%9c-%d0%9a%d0%be%d1%87%d0%b8%d1%88%d0%b0/ ''Почали тогорочни Днї Миколи М. Кочиша''], Рутенпрес, 2. децембер 2017. * [https://www.ruskeslovo.com/%d1%83-%d1%82%d0%be%d0%bf%d0%be%d0%bb%d1%97-%d0%b8-%d0%be%d1%80%d0%b0%d1%85%d0%be%d0%b2%d0%b5-35-%d0%b5%d1%80%d0%be-%d1%88%d0%ba%d0%be%d0%bb%d1%8f%d1%80%d0%b5-%d0%b2%d0%b8%d1%83%d1%87%d1%83%d1%8e/ У Тополї и Орахове 35-еро школяре виучую руски язик], ''Рутенпрес,'' 19. септембер 2015. * [https://www.ruskeslovo.com/?s=%D0%A1%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0+%D0%91%D0%B5%D0%BD%D1%87%D0%B8%D0%BA ''Умарла учителька Сенка Бенчик''], автор И. Папуґа, ''Рутенпрес,'' 18. юний 2021. * [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20Ruthenica%2027%202021.pdf ''Сенка Бенчик (1973-2021)''], ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 27, 2021, б. 154 == Опатриц и тото == * [https://www.youtube.com/watch?v=zD0fyhFGL3Y ''Портрет Сенки Бенчик''], автор Златка Перович * [https://www.youtube.com/watch?v=_FIY3hXnb-Y ''Сенково животни драги''], автор Янко Бучко 5e7b7ubdlhj2yzq2ji8p5kgw6950fzo 0 414 4547 4546 2024-10-14T16:33:01Z Amire80 9 3 измене увезене 4546 wikitext text/x-wiki ==Серватка == '''Серватка''' (серб. ''сурутка'', рсй. ''молочная сыворотка'', поль. ''serwatka'', чес. ''syrovátka'', слц. ''srvátka'' укр. ''моло́чна сиро́ватка'', горв. ''sirutka'') – то чечносц хтора остава кед ше лїтне кисле млєко згрудкави и одчече як побочни продукт при доставаню сира. На одредзеней температури млєко ше скисало: на верх вируцело шметанку, под ню було кисле млєко, а под нїм ридка квашна чечносц. На єдну килу сира достанє ше осем литри серватки, хтора драгоцине терапеутске средство у процесу чисценя орґанизма од чкодлївих токсинох, шлєбодних радикалох, хтори у основи велїх хоротох. Єдно з охореньох, по думаню нутриционистох, на хторе конзумованє серватки ма благотворне дїйство то масна печинка. ==Хаснованє == Серватку ше хаснує за комерциялни потреби: у далшей продукциї рижних сирох и велїх других продуктох за чловеково костиранє. Тиж так служи и як додаток у велїх поживових преробкох, уключуюци хлєб, крекери и комерциялне печиво, а тиж и за покарму животиньох (як помиї за швинї). Бильчки зоз серватки ше насампредз состоя з α-лакталбуминох и β-лактоґлобулинох. У зависносци од способу продукциї, серватка може мац и ґликомакропептиди (ҐМП). ==Лїковити прикмети == Бильчки зоз серватки хтори ше видвоюю з тей мишанїни часто ше предава як додаток поживи. Таки дополнєня окреме популарни у бодибилдинґу. Чечна серватка ма лактозу, витамини и минерали, як и масци у малих количествох. Виглєдоваче заключели же серватка стимулує ошлєбодзованє инсулину, а поживово дополнєня зоз серватки можу помогнуц у реґулованю и зменшаню наглих звекшаньох уровня цукру у креви при лєдзох з диябетесом, тип 2, так же звекшую вилучованє инсулину. Дараз ше серватку давало статку, а нєшка ю мож купиц на пияцох од женох цо предаваю сира, або у дутянох дзе ше предава продукти з млєка. ==Литература == * ''Словнїк руского народного язика II, О – Я,'' Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017, б. 466 ==Вонкашня вязи == * [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%A1%D1%83%D1%80%D1%83%D1%82%D0%BA%D0%B0 Сурутка,] Википедија на српском језику, sr.wikipedia.org qmdsckt1gjfzpo1mx7okwwhcm2uf5q2 0 415 5894 4557 2024-10-18T12:28:40Z Keresturec 18 5894 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Силвестер Силво Ерделї</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Silvester Erdelji 1930 1996.jpg|alt=Силвестер Ерделї|center|thumb|308x308px]] |- |'''Народзени''' |8. юния 1930. |- |'''Умар''' |19. авґуста 1996. (66) |- |'''Державянство''' |югославянске, горватске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |основна школа |- |'''Период твореня''' |1946—1991. |- |'''Жанри''' |литература |- |'''Поховани''' |На теметове у Петровцох, Горватска |- |} '''Силвестер Ерделї''' (*8. юний 1930—†19. авґуст 1996), поета-селян, инициятор снованя етноґрафскей збирки у Петровцох, културно-просвитни дїяч. ==Биоґрафия== Силвестер Ерделї народзени 8. юния 1930. року у Петровцох нєшка Република Горватска. Оцец Михал и мац Веруна (родз. Дудаш (Семанова)). Мал брата Якима хтори погинул 1942. як домобран. До основней школи (6 класи як теди було) Силвестер ходзел у Петровцох. После Другей шветовей войни вон закончел школу-курс за муляра. По законченю тей школи, пар роки по одход до войски (1950), робел як муляр на рижних повойнових вибудовох. После врацаня з войски робел и як муляр алє тиж так и обрабял жем як параст вєдно з родичами. Обидва роботи Силво, як го у валалє волали, робел покля му здравє допущовало, до 1991. року. Силво Ерделї бул оженєти зоз Андєлку (родз. Рац (Мишкову)) зоз Андрияшевцох. Винчали ше 1956. року. У малженстве мали двох синох Йоакима (1959.) и Звонимира (1963.). ==Потримовка културним активносцом у Петровцох== У културним живоце Петровцох Силво Ерделї бул присутни од вчасней младосци такой после Другей шветовей войни. Бул активни у КУД Яким Гарди, як член управи и даєдних одборох, коло орґанизованя културного живота, помагал у орґанизациї програмох. Єден час, 50-тих рокох, грал у оркестру на беґешу. Силво Ерделї дзечнє участвовал у шицких литературних збуваньох у валалє. З активносцу у КУД Яким Гарди престал початком осемдзешатих рокох. На вецей заводи Силво Ерделї орґанизовал и водзел валалску читальню. Штредком 60-тих рокох пар роки бул предсидтель Месней заєднїци. 70-тих рокох бул инициятор и соорґанизатор снованя етноґрафскей збирки (музею, як го наволовали) у Петровцох, вєдно з др. Томиславом Миширом и Силвом Кетелешом. Даскельо роки пред тим вони по валалє глєдали и зазберовали руски етнолоґийни културни скарб. Музей основали з фахову допомогу Городского музею Вуковар. Силво Ерделї добродзечнє робел я водитель нащивительох по етноґрафскей збирки и до того укладал цалого себе. Медзитим, на початку 80-тих рокох партийски валалски структури, вєдно зоз тедишнїм руководством Союзу Русинох и Українцох СРГ, зменєли го з тей добродзечней роботи и поставяли нєпририхтани особи за длужносц водительох и тот валалски музей почал заоставац. Таке одношенє го досц потрафело и охабело шлїду на його културну и творчу роботу. Бул Силво Ерделї и на сновательней схадзки Союзу Русинох и Українцох СРГ, алє ше у його далєшей роботи нє анґажовал бо ше нє складал з проукраїнску политику хтора пановала у Союзу. Силво Ерделї бул цалого живота правдиви Руснак и тримал ше своїх руских кореньох. Силво Ерделї од початку участвовал у орґанизациї културней манифестациї Петровски дзвон алє бул и активни учаснїк у програми як поета. Вон написал и "гимну" Петровскому дзвону, хтора ше по нєшка виводзи на початку главней програми. ==Поета з народу== [[Файл:Ramik knjižki S Erdelja 2.jpg|alt=Силво Ерделї: У лєшику при валалє, Руске слово, Нови Сад, 1977.|thumb|295x295px|Силво Ерделї: У лєшику при валалє, НВП Руске слово, Нови Сад, 1977.]] Медзи звичайнима людзми Силво Ерделї бул познати и як поета-селян. Обявйовал свойо писнї под власним меном або под псевдонимом ''Лєсови''. Силво любел Петровци, предїли коло нїх, упознал прешлосц свойого народу и його културне нашлїдство зоз хторого черпал инспирациї. Вон писал писнї так як вони у нїм дозревали у роботи за плугом, при косидби, на валалскей свадзби... писал их и обявйовал. Вон бул оподобенє народного поета хтори нє лєм пестовал нашлїдзени елементи народного поетичного скарбу, алє вон тот скарб и творчо збогацовал. Праве така поетика, так вишпивани стихи з його шерца представяли першу ґарадичу медзи нашу народну шпиванку и уметнїцку поезию. У поровнаню зоз другима поетами литератури на рубу фолклору обачлїве же Силво Ерделї добре будовал звуковне пасмо писньох<ref>Јулијан Тамаш: ''Русинска књижевност'', ''Силво Ерделї'', Матица српска, 1984, б. 192.</ref>. Озда прето вецей композиторе похасновали тексти його писньох и музично их обробели односно компоновали музику на нїх, а напознатша то композиция Якима Сивча ''У лєшику при валалє'' хтору Руснаци так прилапели же ше ю уж трима за народну. НВП Руске слово видало кнїжку його поезиї под насловом ''У лєшику при валалє'' 1977. року. Постхумно 2005. року видата кнїжка дзецинскей поезиї ''Наспак швета''. Видаватель КУД Яким Гарди з допомогу Совиту за национални меншини РГ и Союзу РиУ РГ. Силвова поезия заступена и у кнїжки ''Поезия и проза Русинох и Українцох у Горватскей'' (Союз, 2000.). Велї роки Силво Ерделї бул дописователь новинох ''Руске слово'' и Рускей редакциї Радио Нового Саду. Силвестер Ерделї умар 19. авґуста 1996. року у Петровцох. Поховани є на грекокатолїцким теметове у Петровцох. == Композициї на слова писньох Силвестера Ерделя == {| class="wikitable" |+ !Рок !Наслов писнї !Композитор |- |1965. |[https://www.youtube.com/watch?v=2ifgDE5YKiA У лєшику при валалє] |Яким Сивч |- |1974. |Петровски дзвон |Витомир Бодянец |- |1988. |Закукали два куковки |Агнета Тимко |- |1988. |Дує витрик |Юлин Бучко |- |1989. |Заграй ми, гудаку стари |Драґан Новакович |- |1990. |Кед мили одходзи |Мирон Сивч |- |2002. |[https://www.youtube.com/watch?v=QBsk9ZIi-9U&pp=ygULUGFub20gaHJhanU%3D Паном граю] |Мирослав Пап |- |2002. |[https://www.youtube.com/watch?v=poXPpNqUxfY Заграй ми, гудаку стари] |Мирослав Пап |- |2002. |[https://www.youtube.com/watch?v=u03CxefCw7U Пиєм винко] |Мирослав Пап |- |2015. |[https://www.youtube.com/watch?v=oDXNKKno8S0 Писня дзивчини] |Мирон Сивч |} == Литература == Штефан Гудак, „У лєшику при валалєˮ, ''Руски календар 1997'', НВУ Руске слово, Нови Сад, 1996, б. 161. ==Вонкашнї вязи== * [https://www.savezrusina.hr/fileadmin/2021/doc/Vjencic_93.pdf ''Силво Ерделї, 90 роки од народзеня''], Венчик ч. 93, 2020. б. 4. ==Референци== 1l0vft7rlhr6h8ter1w9y5qi4zxg13f 0 416 4567 4566 2024-10-14T16:33:02Z Amire80 9 9 измена увезено 4566 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | <big>Силвестер Саламон</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Silvester Salamon 1912 1988.jpg|alt=Силвестер Саламон|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |5. авґуста 1912. |- |'''Умар''' |21. януара 1988. (76) |- |'''Державянство''' |австроугорске, югославянске, америцке |- |'''Язик творох''' |руски, горватски, українски, анґлийски |- |'''Школа''' |Класична ґимназия, Заґреб |- |'''Период твореня''' |1925—1988. |- |'''Поховани''' |у Лос Андєлесу, ЗАД |} '''Силвестер Саламон''' (*5. авґуста 1912—†21. януара 1988), священїк, поет, приповедач, есеїст и литературни критичар. == Биоґрафия == Силвестер Саламон ше народзел 5. авґуста 1912. року у Беркасове, општина Шид, у худобней селянскей фамилиї. Основну школу започал у Шидзе, а закончел у Беркасове. Уж теди є замерковани як вредни и талантовани и препоручени на предлуженє школованя у нашей Семинариї у Заґребе. Медзитим, док отамаль согласносц нє сцигла, Силвестер ше уписла до Гражданскей школи у Шидзе. Ту закончел першу класу и започал ходзиц до другей. Теди сцигла согласносц зоз Заґребу, та предлужел школованє у Другей класичней ґимназиї (1925-1932), а богословски студиї започал у Львове (1933-1935), а закончел у Заґребе 1937. року. Оженєл ше зоз Українку Марию Софию Иванчук, зоз котру мал осмеро дзедзи, спомедзи котрих штверо остали живи, а штверо поховани у Беркасове. За священїка Силвестер Саламон бул пошвецени 11. априла 1937. року у месце Радово (Македония). Перше место службованя му були Ґосподїнци (1937-1938), потим Каменица при Баня Луки, Козарац (при Прняворе, Босна), а потим у Беркасове (1943-1953), по одход до ЗАД 2. новембра 1953. року. И там о. Силвестер Саламон предлужел свою священїцку службу аж по одход до пензиї. Остатнї дзешец роки живота вон препровадзел у Лос Андєлесу. Умар 21. януара 1988. року у Барбенку (Калифорния). О. Силвестер Саламон поховани у Лос Андєлесу 25. януара истого року. == Литературна творчосц == Силвестер Саламон єден з ридких руских писательох цо ше доказали у вецей литературних жанрох. Попри тим, под час школованя у Заґребе вон бул активни член Союзу руских школярох, а єден час и член його руководительства. Єден час видавал ''Неперіодичний журнал ДУМКА'' (1936-1937) и бул його власнїк и главни и одвичательни редактор, а заменїк му бул Владимир Пап, на чиєй адреси була и Редакция. Силвестер Саламон почал писац 1925. року. Перше по горватски, а вец по руски. Бул стаємни сотруднїк ''Руских новинох'' и ''Руских календарох,'' дзе почал обявйовац и свойо перши литературни твори. У рускей литератури Силвестер Саламон ше зявел зоз приповедку ''Роботнїк Милков'' 1929. року. Интензивни период публикованя (1932-1936) представя час кед пребува у Львове на студийох и контактує зоз др [[Гавриїл Костельник|Гавриїлом Костельником]]. Там вон свойо роботи обявйовал и у часописох ''Нива'' и ''Дзвони''. Свою першу кнїжку ''Нашим дзецом'' обявел 1936. року, а заступени є зоз пейцома приповедками и у ''Алманаху бачванско-сримских писательох,'' котри видруковани истого року. У ЗАД о. Силвестер Саламон видавал о власним трошку, на циклостилу, на даскельо заводи, власни литературни твори на руским, українским и английским язику. То твори котри вжал зоз собу кед ше преселєл до Америки. Векшина з нїх у нас обявени у периодзе медзи двома шветовима войнами. Нови твори о. Силвестер Саламон почал писац у периодзе од 1965, особлїво после запровадзеного контакту зоз редакцию обновеного часопису ''Шветлосц''. НВУ ''Руске слово'' му обявело у двох томох вибрани твори, єден з обласци поезиї и єден зоз прози.<ref>Силвестер Саламон: ''Вибрани твори I, II'', НВУ Руске слово, Нови Сад, 1988, 1989.</ref> == Литература == * Дюра Папгаргаї. Силвестер Саламон (1912-1988), ''Народни календар 1989,'' НВУ ''Руске слово'', Нови Сад, 1988, б. 239-240. * Др Юлиян Тамаш. ''История рускей литератури,'' Завод за уџбенике и наставна средства – Београд, 1997, б. 109-117 и 606-608. * Юлиян Тамаш. Литературна творчосц Силвестера Саламона, ''Силвестер Саламон: Вибрани твори І, писнї,'' НВУ ''Руске слово'' Нови Сад, 1988, б. 7-42. * Юлиян Тамаш. ''Литературна творчосц Силвестера Саламона,'' ''Шветлосц ч. 6/1979,'' б. 657-669. * о. проф. др Роман Миз. ''Священїки дакедишнього Осєцкого викарията,'' Видавателє Парохия св. ап. Петра и Павла, Нови Сад и Максима, друкарня и видавательна хижа, Петроварадин, 2016, б. 279-282. * Дюра Латяк. ''Руски студенти и стредньошколци (1927-2001), орґанизована дїялносц;'' ''Думки з Дунаю 13-14,'' Лїтопис Союзу Русинох и Українцох Републики Горватскей, Вуковар, 2012, б. 171-268. * Paul Robert Magocsi. ''Salamon, Silvester.'' in Paul Robert Magocsi, Ivan Pop. //Encyclopedia of Rusyn History and Culture (Revised and expanded ed.). Toronto Buffalo London: University of Toronto Press, 2005. p. 446. doi:10.3138/9781442674431. ISBN 0-8020-3566-3.англ. == Вонкашнї вязи == * [http://files.zavod.rs/2013/08/Silvester-Salamon-Pisnji-1973.pdf ''Силвестер Саламон, Писнї''], 1973, вебсайт Заводу за културу войводянских Руснацох, Нови Сад (ПДФ файл) * Янко Рамач [https://digitalna.ff.uns.ac.rs/sites/default/files/db/books/978-86-6065-559-4.pdf ''РУСКЕ НАРОДНЕ ПРОСВИТНЕ ДРУЖТВО – ПЛАТФОРМА, ДЇЛОВАНЄ И ЗДОБУТКИ, ЛЕМКИ, БОЙКИ, ГУЦУЛИ, РУСИНИ – ИСТОРИЯ, СУЧАСНОСЦ, МАТЕРИЯЛНА И ДУХОВНА КУЛТУРА ЗБОРНЇК НАУКОВИХ РОБОТОХ''], Видавателє Универзитет у Новим Садзе Филозофски факултет и Akademia Pomorska w Słupsku, Нови Сад – Słupsk 2019. о Силвестерови Саламонови на б. 18 (ПДФ файл) * [https://rue.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%BB%D0%B2%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80_%D0%A1%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%BD ''Силвестер Саламон''], rue.wikipedia.org, Вікіпедія, інтернетова енціклопедія, 2. авґуста 2022, Igor Kercsa * Wikiwand.com [https://www.wikiwand.com/rue/5._%D0%B0%D0%B2%D2%91%D1%83%D1%81%D1%82 Народзели ше:] Силвестер Саламон, священик и поет з войводинскых Русинох == Референци == euomus4z9b39cx3sj4iwqezgbu5atjn 0 417 4585 4584 2024-10-14T16:33:03Z Amire80 9 17 измена увезено 4584 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="4" |<big>Силвестер Такач</big> |- | colspan="4" | [[Файл:Silvester Takac fodbaler.jpg|alt=Силвестер Такач|center|thumb|293x293px]] |- ! colspan="4" |Особни податки |- |'''Мено и презвиско '''Назвиско''' '''Датум родзеня''' '''Место родзеня''' '''Позиция''' | colspan="3" |Силвестер Такач Таки 8. новембер1940. Дюрдьов, Кральовина Югославия Нападач |- ! colspan="4" |Юниорска кариєра |- | colspan="4" |<div style="text-align: center;">[https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%9A_%D0%92%D0%BE%D1%98%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0 Войводина] |- ! colspan="4" |Сениорска кариєра |- |'''Роки''' 1958–1967 1966–1969 1969–1974 |'''Клуб''' [[:sr:ФК_Војводина|Войводина]] [[:sr:ФК_Рен|Рен]] [[:sr:ФК_Стандард_Лијеж|Стандард Лиєж]] |'''Наступи''' 182 85 111 |'''(Ґоли)''' (62) (37) (44) |- ! colspan="4" |Репрезентативна кариєра |- |1960–1966 |[https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%83%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D0%BB%D1%81%D0%BA%D0%B0_%D1%80%D0%B5%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%86%D0%B8%D1%98%D0%B0_%D0%88%D1%83%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%98%D0%B5 Югославия] |15 |(2) |- ! colspan="4" |Тренерска кариєра |- |1975–1978 1979–1982 1982–1984 1984–1985 1986 1987–1994 1996–1997 1998 2001 2001–2002 | colspan="3" |ДЙК Констанц Лиєж [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%9A_%D0%9A%D0%B5%D0%BB%D0%BD Келн] (помоцнїк) [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%9A_%D0%A1%D0%BE%D1%88%D0%BE Сошо] Расинґ Париз [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%9A_%D0%A1%D0%BE%D1%88%D0%BE Сошо] [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%9A_%D0%9D%D0%B8%D1%86%D0%B0 Ница] [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%9A_%D0%9D%D0%B8%D1%86%D0%B0 Ница] Раджа Казабланка Сфаксиен |} '''Силвестер Такач''' (Дюрдьов, 8. новембер 1940), бувши югославянски и войводянски фодбалер и фодбалски тренер == Кариєра == === Бавяцка === Силвестер Такач народзени у [[Дюрдьов]]е, 8. новембер 1940. року у худобней рускей фамелиї як єдно спомедзи дзевецерих дзецох. Родичи оцец и мац . Оцец настрадал у фашистичней рациї 1942, а хорйовита мац умарла такой после войни. Силвестер мал 5 роки кед ше фамелия преселєла до Нового Саду дзе закончел основну школу и виучел за скравца. Познєйше дипломовал на Висшей економскей школи. Уж як школяр основней школи Силвестер указовал вельке интересованє за фодбал та нєодлуга прейґ бавискох на пажицох зоз своїма парняками вон сцигнул до юниорского тиму [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%9A_%D0%92%D0%BE%D1%98%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0 ФК Войводина]. Його квалитети як бавяча обачели фаховци Войводини за роботу з дзецми Миливой Дракулич и Франя Хирман, хтори го нєодлуга поставели и за капитена талантованей младей екипи хтора победзовала скоро шицких процивнїкох на медзинародних змаганьох. Од 1954. по 1958. рок подмладок Войводини з капитеном Такачом освойовал републични и союзни змаганя, а пре добре бависко Силвестер Такач двараз наступал за юниорску репрезентацию и раз за младу репрезентацию Югославиї<ref>[http://www.reprezentacija.rs/takac-silvester/ Fudbalska reprezentacija Srbije]</ref>. Потим Силвестер Такач наступал за сениорску екипу Войводини за хтору одбавел 426 официйни змаганя и посцигнул 245 ґоли, з чого у першенстве 182 змаганя зоз 62 ґолами. За репрезентацию Югославиї Силвестер Такач наступел на 15 змаганьох и посцигнул 2 ґоли. Бул член репрезентациї и на Олимпийских бавискох у Риме 1960. року кед освоєли златну медалю, и у Япону 1964. року. Такач зоз бавячами Войводини у сезони 1965/66. освоєл першу шампионску титулу за ФК Войводина. Праве вон бул єден спомедзи найзаслужнєйших за тот триюмф, тей сезони одбавел шицки 30 змаганя и посцигнул 13 ґоли з чим бул найефикаснєйши бавяч у тиме. Теди Силвестер Такач, зоз своїм позарядовим бависком у нападу червено-билих постал, вєдно зоз ґолманом Илийом Пантеличом, найпопуларнєйши фодбалер Нового Саду а потим и цалей жеми. Наступней сезони ше ище баржей преславел з одличним бависком у Купу европских шампионох кед Войводина сцигла по штварцину финала а вон бул найлєпши бавяч тима з посцигнутима штирома ґолами. Теди Силвестер Такач прицагнул увагу иножемних менаджерих на себе и после драматичней майсторици процив Атлетика з Мадриду у осмини финала, кед Войводина праве зоз Такачовим ґолом у предлуженьох змаганя прешла далєй, вон свою кариєру предлужел у иножемстве. На початку 1967. року прешол бавиц до французкого Рену та препущел двомеч зоз Селтиком у штвартини финала, дзе Войводина випадла кед Селтик у реванш мечу посцигнул ґол у другей [[Минута|минути]] першого предлуженя и зоз 2:0 прешол далєй, после резултата 1:0 за Войводину у першим змаганю, а познєйше Селтик постал шампион Европи. Зоз пенєжом хтори бул достати за Такачов трансфер до французкого Рену новосадянє на стадиону Войводина вибудовали и намесцели рефлектори та уж змаганє процив Селтика у Купу европских шампионох одбавели под штучним ошвиценьом. Свойо позарядови людски квалитети, найвисше фодбалске майсторство як бавяча а потим и як тренера, Силвестер Такач потвердзел зоз богату кариєру у иножемстве. У Рену Силвестер Такач бавел од 1966. по 1969. рок и там у двох и пол сезонох одбавел 85 першенствени змаганя и посцигнул 37 ґоли. 1969. року Такач прешол до белґийского Стандарду зоз Лиєжу дзе бавел наступни 5 роки и там 1974. року закончел кариєру бавяча. Зоз Стандардом бул двараз єдно за другим шампион Белґиї (1970, 1971) и два раз финалиста Купа, а тиж зоз 5 посцигнутима ґолами у Купу европских шампионох и сезони 1971/1972. дзелєл место найлєпшого бавяча зоз ище двома фодбалерами. Ище док активно бавел Силвестер Такач закончел фодбалску школу Сепа Херберґера и здобул диплому тренера, а потим и диплому професионалного инструктора фодбала. === Тренерска === Тренерску кариєру Силвестер Такач почал 1975. року и менєй познатим нємецким клубу ДЙК Констанца, дзе остал по 1978. рок. Потим вон од 1979. по 1982. рок водзел белґийски Лиєж, а од 1982. по 1984. рок бул помоцнїк тренера у Келну. У сезони 1984/85. Такач водзел Сошо, 1986. кратко бул тренер Расинґа зоз [[Париз]]у, а 1987. ше враца до Сошоу хтри скорей його приходу випаднул до Другей лиґи. Силвестер Такач уж у першей сезони (1987/88) завжал перше место у Другей лиґи и врацел Сошо до Першей лиґи, а у истей сезони сцигнул и до финала Купа Французкей, дзе Сошо страцел на пенали. Наступни два сезони вон зоз Сошоом завжал штварте место у Першей лиґи, а клуб бавел и УЕФА куп. 1994. зиходзи зоз тренерскей позициї у Сошоу, после вкупно седем и пол сезонох препровадзених у клубу. 1996. року Такач постал тренер Ници зоз хтору у сезони 1996/97. освоєл Куп Французкей алє клуб истей тей сезони випаднул до Другей лиґи та вон на концу сезони зменєти. До Ници ше ознова врацел 1998, алє ше там кратко затримал. До Мароку одходзи 2001. дзе постал тренер шампиона Раджа Казабланки. Истого року преходзи до туниского Сфаксиен, дзе 2002. року закончує тренерску кариєру. Зоз Келном Силвестер Такач бул побиднїк Купа Нємецкей, два раз бул финалиста Купа Французкей, шампион Марока, а 1997. вон, кед освоєл Куп Французкей зоз екипу Ници, приял погар и винчованки особнє з рукох предсидателя Французкей Жака Ширака. == Репрезентация == Силвестер Такач наступал два раз за юниорску репрезентацию и раз за младу репрезентацию Югославиї. За сениорску репрезентацию Югославиї вон дебитовал 10. априла 1960. року у змаганю квалификацийох за Олимпийски бависка зоз репрезентацию Израїлу (1:2) у Беоґрадзе. Бул член югославянскей репрезентациї на Олимпийских бавискох 1960. року у Риме, кед освоєна златна медаля, а тиж так и на Олимпийских бавискох 1964. року у Токию. Остатнї фодбалски меч у дресу Югославиї одбавел 18. септембра 1966. у приятельским змаганю зоз репрезентацию Совєтского Союзу (1:2) у Беоґрадзе. За репрезентацию Югославиї одбавел 15 змаганя, з двома посцигнутима ґолами. == Резултати його бавискох у клубох == Першенствени змаганя Силвестера Такача у клубох у хторих бавел: {| class="wikitable" |+ !Сезона !Клуб !Держава !Наступи !Ґоли |- |1958/59. |[[:sr:ФК_Војводина|Войводина]] | |10 |4 |- |1959/60. |[[:sr:ФК_Војводина|Войводина]] | |19 |18 |- |1960/61. |[[:sr:ФК_Војводина|Войводина]] | |20 |3 |- |1961/62. |[[:sr:ФК_Војводина|Войводина]] | |20 |5 |- |1962/63. |[[:sr:ФК_Војводина|Войводина]] | |24 |10 |- |1963/64. |[[:sr:ФК_Војводина|Войводина]] | |18 |5 |- |1964/65. |[[:sr:ФК_Војводина|Войводина]] | |26 |5 |- |1965/66. |[[:sr:ФК_Војводина|Войводина]] | |30 |13 |- |1966/67. |[[:sr:ФК_Војводина|Войводина]] | |15 |9 |- |1966/67. |[[:sr:ФК_Рен|Рен]] | |18 |9 |- |1967/68. |[[:sr:ФК_Рен|Рен]] | |35 |15 |- |1968/69. |[[:sr:ФК_Рен|Рен]] | |32 |13 |- |1969/70. |[[:sr:ФК_Стандард_Лијеж|Стандард Лиєж]] | |30 |12 |- |1970/71. |[[:sr:ФК_Стандард_Лијеж|Стандард Лиєж]] | |23 |9 |- |1971/72. |[[:sr:ФК_Стандард_Лијеж|Стандард Лиєж]] | |25 |12 |- |1972/73. |[[:sr:ФК_Стандард_Лијеж|Стандард Лиєж]] | |25 |8 |- |1973/74. |[[:sr:ФК_Стандард_Лијеж|Стандард Лиєж]] | |8 |3 |- ! colspan="3" |Вкупно |'''378''' |'''143''' |} == Вонкашнї вязи == * [[:sr:Силвестер_Такач|Силвестер Такач]], sr.wikipedia.org, 13. март 2012. (язик: срп.) * [[:fr:Silvester_Takač|Silvester Takač]], fr.wikipedia.org, 8 décembre 2006, (язик: фр.) * [[:ru:Такач,_Силвестер|Такач, Силвестер]], ru.wikipedia.org, 28 мая 2012, (язик: ру)‎ Такач и його ґоли * [https://www.youtube.com/watch?v=qM6DUgRIkk8 Silvester Takač vs Real Madrid] Coppa dei Campioni 1969 1970 * [https://www.youtube.com/watch?v=klGvKAV2e8A ECCC 1966-67. Round of 16. Vojvodina - Atlético Madrid - 3:1]. Highlights. * [https://www.youtube.com/watch?v=TrnqwTqVfgg Golovi: Silvester Takač] * [https://www.youtube.com/watch?v=yKo7mnSi95g Standard 4-0 Anderlecht] (buts de Roger Henrotay, Ludo Cvetler et Silvester Takac) années 70 * [https://www.youtube.com/watch?v=5dPHIbDfCaU ECCC 1969-70. Round of 16. Real Madrid - Standard Liège - 2:3]. Highlights. * [https://www.youtube.com/watch?v=VH7R8c88sCM 1966/1967 CDF 1/2 Sochaux-Rennes: 4-3] * [https://www.youtube.com/watch?v=YztThtH8Ko8 STANDARD LIEGI-INTER 2-1] Coppa Campioni 71-72 Quarti Ritorno == Референци == pgdg4vzplaotjb9lt9oega1afpu6ckk 0 418 4601 4600 2024-10-14T16:33:04Z Amire80 9 15 измена увезено 4600 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Силвестер Ґача</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Silvester Gača.jpg|alt=Силвестер Ґача|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |11. априла 1939. |- |'''Умар''' |2. авґуста 2008. (69) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |Ґимназия у Вуковаре |- |'''Универзитет''' |Висша педаґоґийна школа Беоґрад (абсолвент) |- |'''Период твореня''' |1962—2002. |- |'''Жанри''' |просвита, кореоґрафия, аматерска ґлума |- |'''Поховани''' |на теметове у Руским Керестуре |} '''Силвестер Ґача''' (*11. април 1939—†2. авґуст 2008), просвитни роботнїк, єден з найзначнєйших хореоґрафох при Руснацох, автор хореоґрафийох танцох, ґлумец-аматер и автор текстох за [[Композиция|композициї]]. == Биоґрафия == Силвестер Ґача  ше народзел 11. априла 1939. року у Петровцох у Горватскей. Оцец Никола и мац Серафина родз. Раґаї. Силвестер мал младшу шестру Юлияну. Основну школу закончел у своїм валалє, а ґимназию з вельку матуру 1960. року у Вуковаре. Потим ше уписал до Висшей педаґоґийней школи у Беоґрадзе, дзе и абсолвовал. Под час студийох Силвестер Ґача бул активни член фолклорней секциї. Закончел и Школу фолклора СР Горватскей на Бадиї. У 1962. року почал робиц як наставнїк математики у Товарнику (Горватска). Пре потребу хореоґрафа у керестурским Доме култури, у поради зоз директором Основей школи Петро Кузмяк, од єшенї 1963. року Силвестер Ґача преходзи на службу до керестурскей школи, а после настави поставя нови танци зоз членами танєчней секциї у Доме култури. Силвестер Ґача ше винчал зоз Марию родз. Стрибер, у малженстве мали сина Желька и дзивче Силвану. Од 16. априла 1967. року Силвестер Ґача преходзи на стаємну роботу до керестурского Дому култури як уметнїцки руководитель и хореоґраф. У 1972. року преходзи до Дому култури у [[Коцур]]е за орґанизатора и руководителя фолклорней секциї. Источасно и режира театрални фалати у драмскей секциї. Уж у 1973. року Силвестер Ґача преходзи на исту длужносц до Бачкей Тополї и Нового Орахова, дзе под його руководзеньом фолклорни секциї доживюю правдиви препород и посцигую вельки успихи. У 1982. року вон преходзи до Кикинди за руководителя фолклорней секциї, дзе ше затримує лєм єден рок. У априлу 1983. року Силвестер Ґача ше враца до [[Руски Керестур|Руского Керестура]], дзе є меновани за директора Дому култури, и ту остал заняти до конца роботного вику. До пензиї пошол 2002. року, алє ше и далєй предлужел занїмац зоз културно-уметнїцку дїялносцу як ґлумец-аматер у РНТ Дядя и хореоґраф. Силвестер Ґача умар 2. авґуста 2008. року а поховани є на теметове у Руским Керестуре. Як искусному хореоґрафови музика му нє була нєпозната. Як доказ служа нам даскельо народни мелодиї котри Силвестер Ґача, зоз помоцу корепетиторох, адаптовал ґу своїм ориґиналним хореоґрафийом. З часом Силвестер Ґача почал писац и тексти за нови композициї. == ТЕКСТИ ПИСНЬОХ == {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |У НАРОДНИМ ДУХУ |- !Рок !Наслов тексту !Автор музики |- |1972. |[https://www.youtube.com/watch?v=-U9F-OK0FlU Перша любов] |Витомир Бодянєц |- |1972. |[https://www.youtube.com/watch?v=tQyFFAJvVUY&t=51s Дзивоцки смуток] |Витомир Бодянєц |- |1998. |Дзвони |Мирон Сивч |- |1998. |Ми биваме при долїни |Мирон Сивч |- |1998. |[https://www.youtube.com/watch?v=EKdNWELvGqc Брацик и шестричка] |Мирон Сивч |- |1998. |Стриберни мешачок |Мирон Сивч |- |1998. |Ишол сом од милей |Мирон Сивч |- |1999. |Керестурски долїни |Мирон Сивч |- |2001. |Гармоникаше |Мирон Сивч |- |2003. |[https://www.youtube.com/watch?v=p_K3bizbo78 Любов на бостану] |Юрай Судї |- |2004. |Ей, гай, гоя-гоя |Юрай Судї |} == Танци (и хореоґрафиї) == {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |ТАНЦИ И ХОРЕОҐРАФИЇ |- !Рок !Наслов танца !Композитор |- |1975. |Кресцанка |Витомир Бодянєц |- |1975. |Ой, дїдочку, чичири |Витомир Бодянєц |} {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" | === Силвестер Ґача ґлумел у тих фалатохː === |- !Рок !Театрални фалат !Улога |- |1965. |А. П. Суходольски: ХМАРА | |- |1965. |М. Кропивницки: НЄВОЛЬНЇК |Степан |- |1971. |А. Ананєв: ВОВЧИЦА |Юрко |- |1972. |Ж. Фейдо: ПАН ЛОВАР |Морисе |- |1989. |А. П. Чехов: ПИТАНКИ |Ять |- |1990. |М. В. Ґоґоль: [https://www.youtube.com/watch?v=NVylwXhTuPk&t=71s ЖЕНЇДБА] |Ратота |- |1992. |Дюра Папгаргаї: АГАФИЯ СТАРОГО ПОПА ДЗИВКА |Лацкань |- |1993. |Рей Куни: СЦЕКАЙ ОД СВОЄЙ ЖЕНИ |Троптон |- |1995. |Дюра Папгаргаї: РОВНЯЦКИ СОБЛАЗНЇ |о. Георгий Кудлач |- |1996. |Дюра Папгаргаї: ЖОБРАЧА ГОРА | |} == Литература == * Дюра Латяк, ''Силвестер Ґача, просвитни роботнїк, хореоґраф, ґлумец-аматер,'' 50 роки Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї, Руски Керестур, 2018. б. 142 * Тамаш, др Юлиян, „Дом културиˮ, ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991),'' Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок 419. == Вонкашнї вязи == * Силвестер Ґача, [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf биоґрафия и список композицийох у хторих похасновани його писнї]. ''Червена ружа'' 1962-2011 Том II, бок 494. * Силвестер Ґача ''Дзивоцки смуток,'' [https://www.discogs.com/artist/4262203-%D0%A1%D0%B8%D0%BB%D0%B2%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80-%D2%90%D0%B0%D1%87%D0%B0 ґрамофонска плоча], Фестивал Култури Червена Ружа * Фестивал Култури Червена Ружа, [https://www.discogs.com/sell/item/1409321863 ґрамофонска плоча] (дупли албум) 7cpkjwa8bbz1zmlgic9ej5mpw9e31ar 0 419 4607 4606 2024-10-14T16:33:05Z Amire80 9 5 измена увезено 4606 wikitext text/x-wiki '''Синус''' (лат. sinus повикруцани гад, полуокругла поверхносц, пражнїна) угла то триґонометрийна функция. {| class="wikitable" |+ |}<center> {| class="wikitable" |+ |- ! colspan="2" style="text-align: center;" | '''Основни характеристики''' |- | colspan="2" |[[Файл:Sin.svg|320px|mini]] |- |Парносц || нєпарна функция |- |Домен || <math>(-\infty,+\infty)</math> |- |Кодомен || <math>[-1,1]</math> |- |Период || <math>2\pi</math> |- ! colspan="2" style="text-align: center;" | '''Специфични вредносци''' |- |Нули|| <math>k\pi</math> |- |Локални максимуми || <math>(\frac{2k+1}{2}\pi,1)</math> |- |Локални минимуми || <math>(\frac{2k-1}{2}\pi,1)</math> |- ! colspan="2" style="text-align: center;" | '''Специфични характеристики''' |- |Превой|| <math>k\pi</math> |- |Уход до нули под углом || <math>\frac{\pi}{4}</math> |- |colspan=2 style="text-align: left;" |Пременлїва <math>k</math> цале число. |- |} </center> == Синус у математики == Санскритске слово ''джиба'' - тетива на луку, у арабским прилапена и написана як джиба, скрацено джб цо значи торба, наручє, преложена у 12. вику на латински синус - лук, крива (Ґерард зоз Кремони 1175. рок) <br> Синус периодична функция. <br> Ґрафик або ґраф функциї синус то синусоида. Вона крива линия по одредзених правилох и по випатрунку здогадує на гадово рухи цо жридлове (латински sinus) синус. == Дефинициї == [[Файл:TrigonometryTriangle.svg|thumb| Правоугли троугелнїк]] '''Дефиниция 1''': Синус одредзеного угла у правоуглим троугелнїку то одношенє (количнїк) наспрамней катети (а) того угла и гипотенузи (c). По дефинициї шлїдзи (слика правоугли троугелнїк) : <center> <math>sin\alpha=\frac{a}{c},sin\beta=\frac{b}{c}</math> </center> '''Дефиниция 2''': Синус угла у триґонометрийней кружнїци то вертикална проєкция єдинїчного радиюс вектора хтори зоз позитивним напрямом х-оси твори тот угел. На слики триґонометрийни круг синус угла то длуж OC на y оси. == Дискусия функциї синус == Кед угел рошнє од 0̊ по 90̊, синус позитивни и його вредносц рошнє од 0 по +1. Кед угел рошнє од 90̊ по 180̊, синус позитивни и його вредносц опадує од +1 до 0. Кед угел рошнє од 180̊ по 270̊, синус неґативни и його вредносц опадує од 0 по -1. Кед угел рошнє од 270̊ по 360̊, синус неґативни и його вредносц рошнє од -1 по 0. ==Анимация ґрафичного приказу функциї синус у триґонометрийним кругу== [[Файл:Sine curve drawing animation.gif|600px|thumb|center|Анимация ґрафичного приказу функциї синус на триґонометрийним кругу y=sin(x)]] == Референци == Жепич М, Латинско - сербскогорватски словнїк, Школска кнїжка, Заґреб, 1961. рок p6ev7hahmm3w4psnqjbni4t3v0t1er9 0 420 5814 4609 2024-10-16T02:35:43Z Amire80 9 remove interwiki templates 5814 wikitext text/x-wiki [[Файл:Scooby doo logo.png|thumb]] [[Файл:Skooby-Doo.jpg|thumb]] [[Файл:Упаковка карток з комплекту журналу "Скуби Ду. Великие тайны мира".jpg|thumb]] '''Скубї-Ду''' (''Scooby-Doo''). [[1969]]. [[Hanna-Barbera]]. 9hwx79bhoopz98fgkkxo0s1xcf8a3az 0 421 4627 4626 2024-10-14T16:33:06Z Amire80 9 17 измена увезено 4626 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | <big>Славко Загорянски</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Slavko Zahorjanski 1947 2018.jpg|alt=Славко Загорянски|center|thumb|285x285px]] |- |'''Народзени''' |15. децембра 1947. |- |'''Умар''' |7. мая 2018. (71) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Штредня тарґовецка школа Шид |- |'''Период твореня''' |1972–2007 |- |'''Жанри''' |компонованє, културна дїялносц |- |'''Поховани''' |Поховани на теметове у Шидзе |} '''Славко Загорянски''' (*15. децембер 1947–7. май 2018), композитор, и инструменталиста-музичар. == Биоґрафия == Славко Загорянски ше народзел 15. децембра 1947. року у [[Бачинци|Бачинцох]] у селянскей фамелиї (оцец Силво и мац Олґа, народзена Кулич зоз Шиду). Славко мал ище двох братох и три шестри. Шейсц класи основней школи закончел у Бачинцох (од того штири класи на руским язику), а 7. и 8. класу у Кукуєвцох. После того закончел штредню тарґовецку школу и здобул званє тарґовца. Полни 40 роки робел як тарґовец по цалей шидскей општини, прейґ Бачинцох, [[Бикич Дол]]у, Соту, та по сам город Шид. Славко Загорянски бул оженєти зоз Анку родз. Чанї зоз Шиду и мали штверо дзеци: дзивки Таню, Наташу, Тамару и сина Даниєла. Музику полюбел од малючка слухаюци оца як грає. Вон грал на [[Тамбура|тамбури]] приму и часто наступал на свадзбох. Славко окреме любел руску писню. На 17 роки ше научел грац на гармоники и на [[Ґитара|ґитари]]. Бул член хору Здруженя пензионерох у Шидзе, дзе наступал и як солист и як [[Инструменталиста|инструменталист]]. Попри тим, Славко Загорянски бул и активни член КПД Дюра Киш у Шидзе. Першу композицию на власни текст (''Чекал сом милу'') на Червену ружу послал 1972. року. По 2007. рок, кед на Пупчу виведзена остатня спомедзи його композицийох, найвецей компоновал на тексти шидского наставнїка [[Василь Мудри|Василя Мудрого]] (9). До пензиї пошол  2. новембра 2006. року. Славко Загорянски умар 7. мая 2018. року у Шидзе дзе є и поховани. == КОМПОЗИЦИЇ == {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |<big>У забавним духу</big> |- |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор текста''' |- |1985. |Нє бануй, шерцо |Славко Загорянски |- | colspan="3" | |- ! colspan="3" |<big>У народним духу</big> |- |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор текста''' |- |1972. |[https://www.youtube.com/watch?v=tnX93-3xFgg&pp=ygUPxIxla2FsIHNvbSBtaWx1 Чекал сом милу] |Славко Загорянски |- |1995. |Привит |Василь Мудри |- |1995. |Любов мацерина |Василь Мудри |- |1997. |Вино и ґитара |Славко Загорянски |- |1998. |Писньо моя |Мелания Павлович |- | colspan="3" | |- ! colspan="3" |<big>Червене пупче</big> |- |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор текста''' |- |1987. |Родичи и школа |Василь Мудри |- |1996. |Привит ластовичком |Василь Мудри |- |2006. |Тайна |Ксения Палатинус |- |2007. |Ластовки |Ксения Палатинус |- | colspan="3" | |- ! colspan="3" |<big>Ружова заградка</big> |- |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор текста''' |- |1992. |Розчарованє |Василь Мудри |- |1993. |Заграйце ми |Василь Мудри |- |1994. |Руснак |Василь Мудри |- |1995. |Свадзебна писня |Василь Мудри |- |1997. |Препадли надїї |Василь Мудри |- |2004. |[https://www.youtube.com/watch?v=iB7uWxBYgvg Моя заградка] |Славко Загорянски |} == Вонкашнї вязи == * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf ''Славко Загорянски,'' список композицийох], ''Червена ружа 1962-2011,'' Завод за културу войводянских Руснацох и Дом култури Руски Керестур, Нови Сад, 2014, б. 49 * [https://www.youtube.com/watch?v=8h-WyWGSyHw&pp=ygUSxaBpZHNraSB0dm9yaXRlbGpl ''Шидски творителє''] - браца Загорянски * [https://www.ruskeslovo.com/%d0%a3-%d0%a8%d0%b8%d0%b4%d0%b7%d0%b5-%d1%83%d0%bc%d0%b0%d1%80-%d0%a1%d0%bb%d0%b0%d0%b2%d0%ba%d0%be-%d0%97%d0%b0%d0%b3%d0%be%d1%80%d1%8f%d0%bd%d1%81%d0%ba%d0%b8/ ''У Шидзе умар Славко Загорянски''], ''Рутенпрес'', 7. май 2018. doqkwqh4t495ri0qp51tf8mvmxosc2g 0 422 4638 4637 2024-10-14T16:33:07Z Amire80 9 10 измена увезено 4637 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Славомир Микловш</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Miklovs_Slavomir_r_1996.jpg|300px|center]] |- | colspan="2" |<div style="text-align: center;">Крижевски владика |- |'''Церква''' |Грекокатолїцка церква Горватскей, Сербиї и Чарней Гори |- |'''Владичество''' |Крижевске владичество |- |'''Служел як владика''' |од 22. януара 1983. |- |'''Пензионовани''' |25. мая 2009. |- ! colspan="2" |Служба |- |'''Пошвецени''' |7. юния 1964. за паноца |- |'''Владическе пошвеценє''' |25. марца 1983. року |- ! colspan="2" |Особни податки |- |'''Родзени''' |16. мая 1934. у Дюрдьове, Кральовина Югославия |- |'''Умар''' |21. юлия 2011. року у Новим Садзе, Сербия |} Монсиньор '''Славомир Микловш''' (*16. май 1934–21. юлий 2011), владика [[Грекокатолїцка епархия у Крижевцох|Крижевского владичества]]. ==Биоґрафия== Славомир Микловш<ref>[http://www.catholic-hierarchy.org/bishop/bmiklovs.html "Bishop Slavomir Miklovš"]. Catholic-Hierarchy.org. David M. Cheney. </ref> народзени 16. мая 1934. року у [[Дюрдьов]]е. Оцец и мац . Основну школу закончел у родним валалє. До класичней ґимназиї ходзел у Риєки и Пазину. Теолоґию студирал у Зеґребе. Славомир Микловш бул пошвецени за свяшенїка 7. юлия 1964. року у родним месце Дюрдьове. Як капелан остал у духовней служби у Дюрдьове по 1968. рок. Од 1968. по 1969. рок вон служел як священїк у Дюрдьове. Року 1969. Славомир Микловш постал канцелар Крижевского владичества и духовнїк у Грекокатолїцкей семинариї у Заґребу. Длужносц економа у Крижевским владичестве Славомир Микловш превжал 1974. року. За владику грекокатолїцкого владичества у Крижевцох Славомир Микловш преглашени у Ватикану 22. януара 1983. року. За владику крижевского вон меновани 2. фебруара 1983. року, а владическе пошвеценє приял 25. марца 1983. року. Од 21. мая 1983. року Славомир Микловш служел як владика Крижевскей епархиї аж по одход до пензиї 2009. року. Владика Славомир Микловш умар 21. юлия 2011. року у Новим Садзе у 77. року живота. Поховани є 23. юлия 2011. року у грекокатолїцкей катедрали св. Николая у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. ==Вонкашнї вязи== * [http://www.gcatholic.org/dioceses/diocese/kriz0.htm?focus=24739&tab=bishops ''Крижевски владикове''], www.gcatholic.org * [http://www.catholic-hierarchy.org/bishop/bmiklovs.html ''Владика Славомир Микловш,''] www.catholic-hierarchy.org * [http://www.catholic-hierarchy.org/bishop/bmiklovs.html ''Bishop Slavomir Miklovš,''] www.catholic-hierarchy.org ==Референци== 9o1gb3jblhzbhmn3haml2819qjfrn96 0 423 4652 4651 2024-10-14T16:33:08Z Amire80 9 13 измена увезено 4651 wikitext text/x-wiki [[Файл:Composite image — Sundaes and parfaits (animated).gif|right|thumb|300px|Сладоляд, анимация рижних декорацийох сладоляду.]]'''Сладоляд''' то жимни десерт, випродуковани зоз млєчних продуктох, як цо то згуснуте млєко, комбиноване зоз штучнима присмачками и цукром. Тота мишанїна ше при хладзеню миша же би ше нє формовали фалаточки ляду. == История == Походзенє змарзнутих десертох нє утвердзене, медзитим, єст вецей податки о тим. У Персиї, коло 550. року пред нову еру, описана пожива подобна сладоляду. ''Какиґори'' ше волал японски десерт зоз лядом и даяку присмачку. Спомина ше го у хеянским периодзе у историї Япону, кед ше векши часци ляду обрабяло и чувало, же би послуговали японску аристократию през лєто.<ref> [https://www.scmp.com/news/asia/east-asia/article/3023286/nice-ice-baby-whats-those-pricey-kakigori-shaved-ice-desserts ''Ляд, ляд, душичко, цо єст у тим таким драгим Японским жимним десерту'']. South China Morning Post (на язику: анґлийски)</ref> ''Какиґори'' ше спомина у ''Записох пред сном'', кнїжки хтору написал Сеи Шонаґон, слуга у Царскей палати по час хеянского периоду.<ref>Yako, Nao (2019-09-26). [https://www.staradvertiser.com/2019/09/26/news/natural-ice-becoming-popular-source-for-shaved-frozen-treat/ ''Природни ляд постава популарна основа за змарзнути десерт''], Honolulu Star-Advertiser (на язику: анґлийски).</ref> Продукция сладоляду олєгчана зоз ендотермалним дїйствованьом. Пред тим, сладоляд ше могло охладзиц, алє нє и змарзнуц. Зоз додаваньом солї ше знїжує точка розпущованя ляду. На тот способ ше вицагує цеплота и сладоляд маржнє. === Южна Азия === У 16. вику, Моґулске царство хасновало штафети конянїкох же би принєсли ляд зоз високих горох Хиндукуша до главного варошу Делхию. Ляд ше хасновало у шербетох, жимних десертох, у комбинациї зоз овоцовим соком, овоцовим пиреом, вином, ликером або медом. Тиж так, хасновало ше го и за правенє кулфия, популарного млєчного десерту з Индийского подконтиненту и часто ше го описує як „традицийни индийски сладоляд”. [[Файл:Guangming Brand Green Bean Popsicle.jpg|right|thumb|327x327px]] === Европа === Технїка „змарзованя” нє була позната у Европи по 16. вик. У 16. вику ше уж спомина ефект розхладзованя кед ше соль додавало до ляду, хтори ше потим змарзал. Аж ше у другей половки 17. вику, шербети и сладоляди правело на тот способ. [[Файл:Cherry Baby (53075057971).jpg|right|thumb|369x369px]] Сладоляд ше, ширцом Европи, почало хасновац дзекуюци маварским тарґовцом, а дакеди ше хаснованє приписує Маркови Полови. Гоч ше сладоляд нє спимина у його записох, Полови ше часто приписує заслуги за хаснованє десерту шербету у Италиї после його путованьох до Китаю. Приповеда ше же ше шербет почало хасновац у Французкей, дзекуюци италиянскей войводкинї Катарини де Медичи, хтора приведла италиянских кухарох зоз собу до Французкей кед ше одала за войводу од Орлеану (Генри II од Французкей) 1533. року. Сто роки познєйше, Чарлс I зоз Анґлиї бул нательо обчаровани зоз „змарзутим шнїгом”, хтори направел єден продукователь, же му понукнул доживотну пензию лєм же би чувал у тайносци формулу за його правенє, так же сладоляд могол буц кральовске виключне право. Нєт докази хтори потримую велї з тих леґендох. === Французка === Року 1651. Италиян Франческо дей Колтети отворел предавальню сладоляду у Паризу, а сладоляд постал нательо популарни же у шлїдуюцих 50 рокох отворел ище 250 предавальнї у истим городзе. === Анґлия === Сладоляд ше у Анґлиї спомнул першираз 1671. року. Елияс Ешмол описал єдло „єден танєр сладоляду”, хторе було понукнуте на швето Святого Дьордя у Винд'зору, за Чарлса II 1671. року. Єдини стол зоз сладолядом на тей преслави бул кральов стол. Перши рецепт за сладоляд на анґлийским язику бул обявени у кнїжки о цукрарстве ''Рецепти панї Мери Илс'', 1718. року. == Интересантне у вязи зоз сладолядом == ♦ Запалєнє гарла доставаю углавним особи хторим гарло уж охорене. ♦ Сладоляд ше у Русиї вецей є вжиме як влєце, прето же ма вельо калориї. ♦ Британска предсидателька влади Марґарет Тачер, фахови инженєр технолоґиї, свою кариєру почала зоз пренаходком хемийного елементу хтори ше додава сладоляду же би бул кремасти. ♦ Интересантна анедота о способе правенє корнету ше приписує Ернестови Хамвийови. Вон на Шветовим сайме у Сент Луису 1904. року обачел же нєдалєко од нього, тарґовцови зоз сладолядом хибело погари за послугованє. Хамви нашол совершене ришенє – скруцел до форми корнету єдну упечену вощину, ценки колач у форми пляйстри, охладзел го и так настал найпопуларнєйши способ послугованя сладоляду, а погарики и [[Ложка|ложички]] ше вецей нє хасновало. [[Файл:Ice-cream in Rome, Italy.jpg|right|thumb|285x285px|Витрина зоз сладолядом у Риму]] ♦ Перши сладоляд на палїчки настал дзекуюци Крисови Нелсонови, цукрарови з Айови, хтори бул инспировани зоз хлапцом Даґласом Ресенденом хтори ше нє могол одлучиц медзи лїзалку и сладолядом. ♦ Универзитет Дєлато, нєдалєко од Болонї, прицагує на тисячи цукрарох зоз рижних жемох, же би усовершели свойо схопносци у продукциї сладоляду. ♦ Случовало ше же даєдни цукраре до сладоляду додавали антобиотики же би бул бактериолоґийно исправни, алє то може буц барз чкодлїве особом хтори алерґични на антибиотики. == Литература == * ''СУЧАСНА РУСКА [[Кухарка|КУХАРКА]], РУСКЕ СЛОВО'', виданє 1987. рок — рецепт за сладоляд ванелийов, лимунов (бок 221), рецепт за сладоляд зоз кайсох, малинох и чоколади (бок 222), сладоляд диєтални (бок 254) == Вонкашнї вязи == * [https://kokikafa.rs/sladoled/ ''Смаки сладоляду''], ''kokikafa.rs'' * [https://www.youtube.com/watch?v=eCDGJtkmG8s&t=28s ''Сладоляд на коцурских улїчкох''], автор Златка Перович, ютˈюб канал Маковчань == Референци == iucmcpqbvcaugebt391tjx3xdz357wv 0 424 4668 4667 2024-10-14T16:33:09Z Amire80 9 15 измена увезено 4667 wikitext text/x-wiki [[Файл:Sun920607.jpg|right|270x270px|alt=Пеги|thumb|Слунко и Слунково пеги. Два мали Слунково пеги у штредку слики истей велькосци як Жем.]] '''Слунко''' (астрономска символ: [[Файл:Sun_symbol_%28fixed_width%29.svg]]) нам найблїзша и найлєпше преучена од шицких [[Гвизда|гвиздох]]. Коло нєй кружа 8 планети и їх сателити, 5 патулькасти планети, астероиди, комети, метеори и часточки космичного праху, так же Слунко представя централну гвизду Слунковей системи. Енерґия Слунка у форми слунковей [[шветлосц]]и и цеплоти оможлївює живот на Жеми прейґ процесу фотосинтези и вплївує на климу и хвилю на Жеми. Штредня оддалєносц медзи Слунком и Жему виноши 149.600.000 km або єдну астрономску єдинку, цо шветлосц прейдзе за 8 минути и 18 секунди. Слунко скоро совершена куля (разлика медзи екватором и полом лєм 10 km) и состої ше зоз ґазовитей розпеченей плазми. Воно ма моцне маґнетне польо.<ref>[https://web.archive.org/web/20110513220226/http://science.nasa.gov/science-news/science-at-nasa/2008/02oct_oblatesun/ „How Round is the Sun?”] NASA. 2. 10. 2008.</ref> Пречнїк Слунка коло 1 392 000 km цо 109 раз векше од Жеми и масу од коло 2×1030 килоґрами, та є 330.000 раз чежше од Жеми, и воно твори 99,86% маси цалей Слунковей системи.<ref> Woolfson, M. (2000). „The origin and evolution of the solar system”. Astronomy & Geophysics. 41 (1): 1.12—1.19.</ref> [[Файл:The_Sun_by_the_Atmospheric_Imaging_Assembly_of_NASA%27s_Solar_Dynamics_Observatory_-_20100819.jpg|300x300px|alt=Сл|thumb|Слунко]]Слунко ше состої з водонїку (коло 74% його маси лєбо 92% його волумену), гелию (коло 24% маси и 7% волумену) и малого количества других елементох, уключуюци желєзо, никел, оксиґен, силиций,. сумпор, маґнезий, углєнїк, неон, калций и хром.<ref>Basu, Sarbani; Antia, H. M. (2008). „Helioseismology and Solar Abundances”. Physics Reports. 457 (5–6): 217—283.</ref> Слунко припада спектралней класи G2V. G2 означує же температура на поверхносци приблїжно 5.500 °C (5.780 K), цо му дава билу фарбу, гоч випатра жовте пре атмосферске розсипованє, хторе одстранює габи кратших габових длужинох (белаву и лилову шветлосц) и охабя спектер фреквенцийох хтори людске око видзи як жовти. Тото розсипованє дава околному нєбу його белаву фарбу. Кед ше Слунко находзи нїзко на нєбе розсипує ше ище вецей шветлосци, та випатра же Слунко помаранчецове або червене. Слунков спектер ма линиї йонизованих и нєутралних металох, як и барз слаби водонїково линиї. Буква V (римске число 5) у ознаки спектралней класи указує же Слунко гвизда главного шора. Тото значи же воно ґенерує свою енерґию з нуклеарну фузию ядрoх водонїку до гелию.<ref>[https://web.archive.org/web/20050217044235/http://www.nasa.gov/worldbook/sun_worldbook.html „Sun”] World Book. [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%81%D0%B0 NASA.] Архивоване з [https://web.archive.org/web/20130715210819/http://www.nasa.gov/worldbook/sun_worldbook.html ориґиналу]</ref> <ref>Wilk, S. R. (2009).[https://web.archive.org/web/20120618183229/http://www.osa-opn.org/Content/ViewFile.aspx?id=11147 „The Yellow Sun Paradox”]Optics & Photonics News: 12—13. Архивоване з [https://www.optica-opn.org/Content/ViewFile.aspx?id=11147 ориґиналу]</ref> За Слунко ше дакеди думало же є мала и нєзначна [[гвизда]], алє нєшка познате же воно шветлєйше од 85% гвиздох у ґалаксиї Млєчна драга, зоз хторих векшина червени патульки.(8 9) Абсолутна маґнитуда виноши +4,83, алє понеже Слунко вельо блїжей од других гвиздох, видзиме го як найяснєйше нєбесне цело з привидну маґнитуду -26,74.<ref> Burton, W. B. (1986). „Stellar parameters”. Space Science Reviews. 43 (3–4): 244—250.</ref><ref>Bessell, M. S.; Castelli, F.; Plez, B. (1998). „Model atmospheres broad-band colors, bolometric corrections and temperature calibrations for O–M stars”. Astronomy and Astrophysics. 333: 231—250.</ref> Вонкашня часц Слунковей атмосфери, хтора ше наволує корона, нєпреривно випущує часц плазми до вселени у форми Слункового витру, як струя наелектризованих часточкох хтора ше шири по дас 100 астрономски єдинки (АЈ – оддалєносц од Жеми по Слунко). Ґомбуля медзигвиздовей материї хтору твори Слунков витор наволує ше гелиосфера: то найвекша нєпретаргуюца структура у Слунковей системи. Окрем Жеми и других планетох, коло Слунка кружа и астероиди, комети, метеороиди, транс-нептуново обєкти у Койперовим пасу и часточки праху.<ref>[https://web.archive.org/web/20090718014855/http://science.nasa.gov/headlines/y2003/22apr_currentsheet.htm „A Star with two North Poles”]Science @ NASA.[https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%81%D0%B0 NASA.]22. 4. 2003. Архивоване з [https://web.archive.org/web/20090718014855/https://science.nasa.gov/headlines/y2003/22apr_currentsheet.htm ориґиналу]</ref> Слунко кружи коло центра ґалаксиї Млєчна драга на оддалєносци од приблїжно 26-27.000 шветлосни роки од центру ґалаксиї, и руша ше у напрямe согвизд'я Лабуд. Воно обидзе єден круг коло центру ґалаксиї за коло 225-250 милиони роки (єден ґалактични рок). За єй орбиталну швидкосц ше тримало же виноши 220±20 km/s, алє новши преценьованя даваю 251 km/s.(14) То виноши єден шветлосни рок кажди 1194,5 роки або астрономску єдинку кажди 7 днї. Понеже ше цала вселена шири, так ше и ми рушаме вєдно з нашу ґалаксию або Млєчну драгу, спрам констелациї Гидра и то зоз швидкосцу од 550 km/s. Найблїзша нам гвизда Алфа Кентаур, хтора оддалєна 4,2 шветлосни роки (15 16). Кед вежнєме до огляду рушанє нашей ґалаксиї Млєчней драги и обрацанє коло центра ґалаксиї, вец резултанта рушаня нашого Слунка 370 km/s, у смислу согвизд'йох Лєв и Погар. == Референци == <references /> == Литература == * Cohen, Richard (2010).[https://archive.org/details/chasingsunepicst0000cohe_l0j7 Chasing the Sun: the Epic Story of the Star that Gives us Life] Simon & Schuster. * Lang, Kenneth (1996). Die Sonne, Stern unserer Erde. Berlin – Heidelberg – New York: Springer. * Rudolf Kippenhahn: Der Stern von dem wir leben. DVA. Kippenhahn, Rudolf (1990). Der Stern, von dem wir leben: Den Geheimnissen der Sonne auf der Spur. Stuttgart. * I.-J. Sackmann u. a.:[https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/1993ApJ...418..457S/abstract Our Sun.] T 3. Present and Future. In: Astrophysical Journal. University of Chicago Press, Chicago Ill 418.1993, 11 (Nov.), 457–468 (Online). * [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B1%D0%B1%D0%BE%D1%82,_%D0%A7%D0%B0%D1%80%D0%BB%D0%B7_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%B8 Аббот Ч.] Солнце / Перевод с английского Н. Я. Бугославской; под редакцией [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BF%D1%91%D0%BB%D0%BA%D0%B8%D0%BD,_%D0%95%D0%B2%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87 Е. Я. Перепёлкина.]— Москва—Ленинград: ОНТИ, 1936. — 462 с. * Степанян Н. Н. Наблюдаем Солнце. — М.: [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%B0_(%D0%B8%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE) Наука,] 1992. — 128 с. * [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9,_%D0%98%D0%BE%D1%81%D0%B8%D1%84_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D1%83%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Шкловский И. С. §9.] Проблемы нейтринного излучения Солнца // Звезды: их рождение, жизнь и смерть. — 3-е изд. — М.: Наука, 1984. — С. 110—117. — 100 000 экз. mdkskidvj9f76bp0ky146l0kc5m54s5 0 425 4681 4680 2024-10-14T16:33:09Z Amire80 9 12 измена увезено 4680 wikitext text/x-wiki == Смик == [[Файл:Bow_Cello.jpg|40px|alt=Смик.|thumb]] '''Смик''' то древена палїчка зоз струнами и ,,жабку″ з помоцу хторей ше грає на смикових инструментох. То мала справа на хторей нацагнути струни зоз коньскей шерсци лєбо подобного материялу. Зоз смиком ше прецагує по струнох смикових инструментох и так ше достава тон. Постоя смики розличних длужинох и формох''. '' == Файта смикох и часци == Примитивни смики маю форму лука (найчастейше таки смики мали народни инструменти як ([[ґусли]], гусла, ґудок). За гушлї, виоли, виолончела и контрабас палїчка смика проста. Смик ма горню, штредню и долню часц. Горня часц-верх смика ма мале випупченє. Штредня часц-попрейґа ма струну зоз шерсци и долня часц смика на хторей стої мала закрутка такв. жабка зоз хтору ше зацагує смик. За контрабас постоя два типи смикох: французки и нємецки смик. Французки смик исти як и за шицки инструменти смиковей фамелиї. Нємецки смик ше розликує по долнєй часци (жабки) хтора векша та оможлївює лєпше триманє смика. Струну-шерсц на смику ше подмасцує зоз калафониюмом. Калафониюм то файта осушеней смоли хтора зоз чуханьом стваря прах и преноши го на смик и так струна смика достава красши [[звук]]. [[Файл:Contrabasso German002.JPG|right|thumb|Нємецки смик за контрабас]] == Технїка граня без смика == Постої на смикових инструментох артикулацийна технїка граня без смика. Напр. технїка ''пицикато'' (ит. pizzicare скрац. ''pizz''.) и зоз применьованьом того способу граня смик ше нє хаснує, алє ше звук на гушлї достава зоз потаргованьом струнох зоз пальцами. Таки способ граня практиковали и старши [[композитор]]е а тиж и композиторе новших часох 18 вику и надалєй. Перши похасновал технїку пициката италиянски композитор ''Клаудио Монтеверди'' а познате же як виолиниста-виртоуз поготов схопно применьовал гранє пициката ''Николо Паґанини.'' == Вонкашнї вязи == * [https://web.archive.org/web/19970210035934/http://www.johnson-inst.com/horse.htm FROM HORSE TO BOW] *[https://web.archive.org/web/20070927225749/http://www.mattwehling.com/about/articles_fetching.html Fetching the stick] ouewliebqut8ag62a8qjt8x7f93eets 0 426 4693 4692 2024-10-14T16:33:10Z Amire80 9 11 измена увезено 4692 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Снупи</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Snoopy_Museum_Tokyo_%2849290029303%29.jpg|center|300px]]<div style="text-align: center;">Снупийов музей у Токию |- ! colspan="2" |Основни информациї  |- |'''Роки''' |1950-2006 |- ! colspan="2" |Податки о подоби |- |'''Файта''' |пес |- |'''Род      ''' |хлопски |- ! colspan="2" |Податки о креациї    |- |'''Здумал''' |[[Чарлс Монро Шулц|Чарлс М. Шулц]] |} '''Снупи''' (анґл. Snoopy) то подоба пса зоз стрипу Чарли Браун и Снупи шоу. Обдумал го Чарлс М. Шулц (анґл. Charles M. Schulz). Жридлова идея за Снупия бул Спайк, Шулцов пес зоз дзецинства. После успиха стрипа, зявели ше и [[рисовани филм]]и, односно епизоди (1965-2006) у хторих Снупийови глас пожичел Бил Мелендез. == Подоба == Снупи ше перши раз зявел у стрипу 4. октобра 1950. року. Мено му описане и обявене 10. новембра истого року. Першираз ше випросцени зявел 9. януара 1956. року у епизоди дзе ше корчолял на залядзеним озеру. Йому Шулц сцел дац мено „Снифиˮ, алє ше предумал. На самим початку Снупи нє припадал [[Чарли Браун|Чарлийови Браунови]]. Снупи ма и домашнього любимца, птичку Вудсток хтора жовтей фарби. == Снупийова фамелия == * Спайк – Снупийов старши брат хторому Снупи барз вери. * Олаф – Снупийов младши брат. Вон елеґантно пополнєти. * Енди – тиж Снупийов брат. Йому Снупи баш и нє вери. * Марблс – Снупийов младши брат. Досц є нєзвичайни. * Бела – Снупийова младша шестра. Барз є шумна и розуми ше до моди. * Ровер – Снупийов брат. * Моли – Снупийова шестра. * Бакстер – Снупийов оцец. * Миси – Снупийова мац. == Снупийова хижка за пси == Його хижка вельо векша од нука як цо випатра звонка. Хижка ма ґарадичи и долу ше находзи телевизор, клима, столни тенис, билияр, библиотека, итд. Хижку вибудовал Чарли Браун, Снупийов власнїк. == Жридла == * Schulz, Charles M.: Around the world in 50 years: Charlie Brown's anniversary celebration. Andrews McMeel Publishing. 1994. ISBN 978-0-8362-1766-7. бок 11. * Schultz, Charles M.: Celebrating Peanuts: 60 Years. Andrew McMeel Publishing. 2009. ISBN 978-0-7407-8548-1. бок 4. 84wutpi2bp4zjp7qtbyxzuuxl809qs9 0 427 4706 4705 2024-10-14T16:33:10Z Amire80 9 12 измена увезено 4705 wikitext text/x-wiki [[Файл:Niccolo_Paganini01.jpg|alt=Niccolo_Paganini01|thumb|367x367px|Солиста на виолини, Niccolo Paganini, 1830. рок]] У уметносци, '''солиста'''<ref>[https://klarinetknjige.wordpress.com/2012/07/10/profesija-instrumentaliste/ ''Инструменталиста, Солиста''] [https://web.archive.org/web/20160407060759/http://klarinetknjige.wordpress.com/2012/07/10/profesija-instrumentaliste/ Архивоване] на сайту [https://sr.wikipedia.org/wiki/Wayback_Machine Wayback Machine] (7. април 2016)</ref> (анґл. ''soloist'')<ref>Властимир Перичић, [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%9B#%D0%9A%D1%9A%D0%B8%D0%B3%D0%B5 ''Вишејезични речник музичких термина'']</ref> то особа хтора сама роби одредзену роботу лєбо є у одношеню на штредок/на других, у першим планє док то роби. Солиста ше може одношиц и на: ♦ Соло, солиста (у музики) – музичар инструменталиста-виводзач хтори грає сам лєбо зоз провадзеньом даєдного музичного инструмента лєбо оркестри. То може буц шпивач хтори сам шпива, лєбо опрез хора тиж зоз провадзеньом музичного инструмента лєбо оркестри. У таких нагодох кед ше зменюю хор, оркестер и солиста у партитурох ше над линийову систему назначує початок часци за ''соло'' (солисту). Повторене зявйованє цалого хора односно оркестри означує ше зоз ит. ''Tutti'' (значи же шицки, цали хор, оркестер). ♦ Соло, солиста (фолклор) – танєчнїк хтори сам танцує лєбо спред ґрупи танєчнїкох. ♦ Соло, солиста (балет) – балетан/балерина хтори танцую по само. Лєбо су главни виводзач – танєчнїк у балетскей ґрупи (балетским ансамблу). Лєм вершински инструменталиста-солиста може буц ''уметнїк''. == Историят == Од епохи барока солиста ше ясно диференцує од музичарох през специфичносц технїки граня, хтору мотивовую и вимагаю сами композиторе. Прето музични часци хтори зверени солистом виртуознєйши од часцох хтори граю други музичаре у композициї: швидкосц, обсяг реґистра инструмента, технїчни схопносци владаня зоз инструментом, моц звука и подобне. У вокалней музики, солиста ше зявюєю концом 16. вику; то початок ''монодийского'' часу (лєбо ''провадзеней мелодиї'') у хторим наставали рижни форми як цо то рецитатив, опера, ораториюм и подобни форми. У тих формох солиста ше вше баржей видвая и розликує од хору. У инструменталней музики солиста ше зявює на початку 18. вику, кед ше почала розвивац концертна музика (углавним илустрована зоз концертами), поготов камерна музика (соната, трио, смиково квартети). У класичней музики, историчаре и музиколоґове Антония Вивалдия идентификовали як композитора хтори до своїх формох уношел концепти солистичного концерта. Першенствено познати його кончерто ґросо; то музична форма до хторей уключени єден лєбо вецей соло инструменти хторим додзелєни грац соло часци, звичайно секвенци лєбо каденци, у хторих виводзаче можу импровизовац. У хорскей музики, (лєбо у оркестру) композитор пре пренаходзенє цо векшого контрастного музичного ефекту, звери єдну лєбо и вецей мелодийски фрази єдному виводзачови односно солисти. Солиста у тей улоги найкомпететнєйши алє и одвичательни за музикованє тей ''соло'' часци''.'' У джезу и популарней музики потребно розликовац соло-''солисту'' хтори означує ''музичара'', и ''соло'' хтори представя ''музичну часц'' (єдней лєбо вецей музичних фразох) наменєну за интерпретацию солисти. Тоти два слова ше часто мишаю у джез и зродней популарней музики. Термин соло ше у джез а познєйше, поп и рок музики, одноши на виводзача на инструменту, найчастейше на ґитари ткв. ''ґитарски'' ''соло'' импровизациї. Солиста з импровизацию розвива главни мотив писнї, лєбо храктеристичну мелодийску фразу. Соло ше найчастейше зявює у штредку лєбо пред конєц писнї. У геви метал жанру, соло часци досц длуги, тирваю и до пейц, шейсц минути (напр. у писнї познатей ґрупи Deep Purple ''Child in Time''). У алтернативним жанру рок музики часто мож обачиц и чуц кратки соло часци, дакеди то лєм даскельо такти. Музични приклади композицийох за рижни инструменти: [[Файл:BWV 1044.jpg|855x855px]] == Ґалерия == <gallery> File:Luca Pianca - Misteria Paschalia 2010.JPG|Лука Пианка, солиста музикує на архаичним струновим инструменту File:Myrta.jpg|Балерина солисткиня File:017 'Ballerina' 18x24 oil on linen.jpg|Балерина 20. вику File:Emily-Robison 2010.jpg|Емили Робисон, забавна музика File:Arthur Rubinstein 1906.jpg|Артур Рубинштайн, визначни пияниста </gallery> == Литература: == * ''Музыкальная энциклопедия.'' — М.: Советская энциклопедия, 1981. — Т. 5. — С. 181. — 1056 с. == Референци == ga14xzpbraxsig37bymgnjhhwi631kq 0 428 5815 4720 2024-10-16T02:36:30Z Amire80 9 remove interwiki templates 5815 wikitext text/x-wiki [[Файл:Sopranino voice range on keyboard.svg|right|thumb|301x301px|Розпон сопрана]][[Файл:Range soprano voice.png|right|thumb|300px|Нотна илустрация сопрана (розпон)]]'''Сопран''' (од ит. ''sopra,'' прейґа, ит. ''Soprano'', нєм. ''Sopran'') <ref>[https://www.britannica.com/art/ Soprano] [https://en.wikipedia.org/wiki/Encyclop%C3%A6dia_Britannica Encyclopædia Britannica.]</ref> то найвисши женски [[глас]]. Тонски розпон сопрана найчастейши од c1 по а2 а професийни шпиваче маю и ширши розпон (дияпазон) и по c3. Постоя вецей файти сопранского гласу у зависносци од їх моци и фарби гласу, як и типу улоги хтору маю и шпиваю напр. у опери. <ref>[https://theopera101.com/operaabc/voices/ The Opera101] Retrieved 21 April 2016.</ref> Вираз сопран ше одноши на женски глас, без огляду же исту висину тона можу досцигнуц и хлапци лєбо одроснути хлопски шпиваче (хтори нє мутираю). Хлопи оможлївюю таке шпиванє хаснуюци технїку [[фалсет]]а. Таки шпиваче ше наволую [[контратенор]]и. Найвисши записани шпивани тон у музичней литератури то f3 у ариї Кралїца ноци зоз Моцертовей опери Чаривна пищалка. Чежко мож найсц таки сопран хтори може долапиц и одшпивац тот високи тон. Постоя вецей подзелєня сопранского гласу: == Колоратурни сопрани == [[Файл:Giacomo Meyerbeer - Hirtenlied.ogg|right|thumb|300px|Монсарет Алеведра-сопран, Дякомо Маєребер Пастирска писня ]]Сопран хтори попри широкого розпону гласу ма рухомосц, верткосц, гибкосц. Може зоз лєгкосцу виводзиц велї музични нотни бравури и прикраски. Таки глас ше наволує колоратурни сопран. * Лирски колоратурни сопрани то шпивачки зоз барз рухомим, вертким гласом, схопни у горнїм реґистру одшпивац швидку и пременлїву мелодию (колоратуру). Познати лирски колоратурни сопрани: Кетлин Битл, Натали Десей, Дияна Дамрау, Суми Джо, Луция Поп и Беверли Силс, Мария Калас, Монсарет Кабалє, Квитка Цисик и други. Приклад лирского колоратурного сопрану и Беверли Силс зоз насловну улогу у опери Линда зоз Шамония. * Драмски колоратурни сопрани то шпивачки хтори способни одшпивац швидки музични пасажи у високим реґистру, алє зоз моцнєйшим,богатшим и емотивнєйшим гласом. Їх типични шпивацки реґистер од тона '' b '' у малей октави. Найпознатши драмски колоратурни сопрани то: Джоан Садерленд, Радмила Бакочевич, Кристина Дойтеком, Едита Ґруберова, Мария Калас, Джун Андерсон и Еда Мозер. Приклад драмского колоратурного сопрану то Джоан Садерленд, зоз насловну улогу у опери Лукреция Борджия. Спинито сопран (ит. Spinito soprano ґурнути сопран) ма шветлу фарбу и висину тонох лирского сопрану, алє може зоз лєгкосцу шпивац и драмски ариї. Прето тот глас часто припада и драмскому и лирскому гласу. Приклад спинито сопрану то Леонтина Прайс у насловней улоги у опери Тоска. Познати оперски шпивачки спинито сопрана то: Рената Тебалди, Леонтина Прайс, Зинка Миланов, Радмила Бакочевич. == Субрет == [[Файл:Soubrette.svg|right|thumb|300px|Розпон субрет сопрана]]Субрет (франц. Soubrette кокета) лєбо характерни сопран (нєм. Charaktersopran) то слово, назва зоз хтору ше означує тип оперскей улоги и характеристични глас зоз хторим толкує и дочаровює улогу у дїлу. То лєгки глас шветлей, отвореней фарби, просековей висини гласу, без швидких шпивацких прикраскох (колоратурох).«Лєгки глас» нє значи же тоти шпивачки маю слаби глас, напроцив, маю моцни глас прето же у каждей улоги у опери нєобходно у даєдней часци дїла надвладац звук оркестри. Велї млади шпивачки започинаю кариєру зоз субрет улогами, алє як поставаю гласовно «узретши», преходза до другей файти сопрану. Їх типични шпивацки реґистер од тона c1 по d3. Приклад за улогу субрет тo Дон Апшо улога Сузани у опери Фиґарова женїдба. Нє постоя шпивачки хтори специялизовани лєм за таки тип улогох. Шпиваю їх и лирски сопрани, лєбо колоратурни мецосопран. Ирина Давосир Матанович наша перша руска оперска шпивачка, сопран, примадона Сербского народноги театру у Новим Садзе. Єдна з найуспишнєйших повойнових руских уметнїкох у обласци музичней култури котра досягла найвисши професийни уровень и єдна од познатих интерпретаторох рускей, українскей и сербскей шпиванки. Попри оперских улогох, Ирина Давосир Матанович наступала з успихом и на концертох, з ариями и шпиванками В. А. Моцарта, Ф. Шуберта, Р. Шумана, Й. Брамса, С. Рахманїнова, П. И. Чайковского, А. Дворжака, П. Коньовича, К. Барановича, И. Ковача и других, як домашнїх так и иножемних композиторох. [[Файл:Irina D Matanovic.jpg|right|thumb|300px|Ирина Давосир Матанович, сопран, перша наша руска оперска шпивачка]] == Улоги сопранох у класичних оперох == * Винченцо Белини: Норма (''Норма'')· * Жорж Бизе: Микаела (''Кармен'') * Александaр Бородин: Ярославна (''Княз Иґор'') * Рихард Ваґнер: Изолда (''Тристан и Изолда''), Зиґлинда и Брунґилда (''Валкира''), Елза (''Лоенґрин)'' * Дюзепе Верди: Дїлда (''Риґолето''), Виолета (''Травията''), Аида (''Аида''), Дездемона (''Отело''), Леонора (''Трубадур''), панї Макбет (''Макбет''), Абигайл (''Набуко'') * Георґ Фридрих Гендл: Клеопатра (''Юлиє Цезар у Єгипту'') * Михаил Ґлинка: Антонида (''Живот за цара'' - ''Иван Сусанїн''), Людмила (''Руслан и Людмила'') * Шарл Ґуно: Маргарита (''Фауст''), Дюлиєта (''Ромео и Дюлиєта)'' * Антонин Дворжак: Русалка (''Русалка'') * Ґаетано Доницети: Лучия (''Лучия  од Ламермура''), Мария Стюарт (''Мария Стюарт'') Моцарт: Сузана (''Фиґарова женїдба''), Черлина (''Дон Жуан''), Памина, ''Кралїца ноци'' (Чаробна пищалка за колоратурни сопран) * Сеґей Прокофєв: Наташа Ростова (''Война и мир'') * Дякомо Пучини: Манон (''Манон Леско''), Мими (''Богеми''), Тооска (''Тооска'') * Антон Рубинштайн: Тамара (''Демон'') * Петро Илїч Чайковски: Татяна (''Евґений Онєґин''), Лиза (''Пикова дама'') == Улоги  сопранох у оперетох и мюзиклох == [[Файл:57è Concurs Viñas - Natalia Kutateladze.webm|right|thumb|299x299px|Наталия Кутателадзе, Ария зоз опери Кармен]]* Йоган Штраус: Розалинда, Адел (''Шлєпи миш'') * Имре Калман: Силва ''(Княгиня чардаша'') == Литература == * [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D1%8C%D1%91%D0%B2,_%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9_%D0%A4%D0%B5%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%BC%D0%BF%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Соловьёв Н.Ф.] [https://ru.wikisource.org/wiki/%D0%AD%D0%A1%D0%91%D0%95/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%81,_%D0%B2_%D0%B2%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B9_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D1%8B%D0%BA%D0%B5 Голос, в вокальной музыке] [https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%AD%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%8C_%D0%91%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B3%D0%B0%D1%83%D0%B7%D0%B0_%D0%B8_%D0%95%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B0 Словарь Брокгауза и Ефрона] в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907. == Вонкашня вяза == * [https://www.youtube.com/watch?v=Ti7wdPwwf10 Люпка Рац-сопран, оперска шпивачка, часц зоз опери Травията] * [https://www.youtube.com/watch?v=Ng_Hw-iupvc Люпка Рац-сопран, оперска и камерна шпивачка, Лучия Ламермур] знїмок You tube msaue64cat62lrd0aebeuk2oj73g8wb 0 429 4724 4723 2024-10-14T16:33:12Z Amire80 9 3 измене увезене 4723 wikitext text/x-wiki Список желєняви Найчастейша желєнява на Балкану тота: Артичока Била ретхва Блитва Боб Брокола Бундава Бундавка, Лоповнїк Гращок [[Ґереґа]] Дюмбир Желє Желєна шалата [[Капуста]] Карфиол Келераб Кель [[Кромпля]] Лєнча Мархва Мауна [[Огурка]] Паприґа Парадича Парадича белава Пастернак Пасуля Порилук, цибуля-цеснок Прокель Раштика Ретхвочка Цвикла Целер Цеснок Цибуля Чарна ретхва Шпарґла, Аспараґус Шпинат jibzbjdo883lh2rmu7kyab74tnmic99 0 430 4734 4733 2024-10-14T16:33:12Z Amire80 9 9 измена увезено 4733 wikitext text/x-wiki Даєдни файти овоци то: * авокадо * ананас * арония * банана * [[бишалма]] * брескиня * бруснїца * вишня * грозно * [[грушкa]] * ґестиня * ґалаґоня * [[ґрейпфрут]] * ґуава * дринька * жемна ягода * кайса * киви * кикирики * кокос * космачки * куцкуруша * лимета * лимун * [[лїсковец]] * малина * манґо * мандарина * мандуля * маслина * мушмула * нар * нектарина * нони * орех * папая * пистач * [[помаранче]] * смоква * урма * хлєбичок * чарна рибизла * чарнїца боровнїца * черешня * [[чернїца]] * шлївка * ююба * яблуко * ягода fm5rs13h45t571d2ghro7ffee8a3y71 0 431 4749 4748 2024-10-14T16:33:13Z Amire80 9 14 измена увезено 4748 wikitext text/x-wiki [[Файл:2016_DSC_Volleyball_084_Nneka_Onyejekwe.jpg|300px|thumb|Одбойка]] [[Файл:Kids_Gymnastics_%E2%80%90_Lake_Macquarie_ICG_2014_%2815345022313%29.jpg|300px|thumb|Ґимнастика за дзеци]] Поняце '''спорт''' найчастейше подрозумює змаганє зоз сфери физичних активносцох1<ref>[https://web.archive.org/web/20111028112912/http://www.sportaccord.com/en/members/index.php?idIndex=32&idContent=14881 Дефиниция спорту] ''www.sportaccord.com''</ref>, алє єст и спорти хтори нє вязяни за физичну активносц, як цо то шах. Даєдни з причинох прецо ше людзе занїмаю зоз спортом то розвага, розвиванє цела, злєпшованє физичней способносци, змагательни дух, як и финансийни доходок. Спорт то звичайно бависко або змаганє двох екипох, хтори жадаю победзиц єдна другу. У даєдних спортох допущени нєришени резултат у змаганю; други обезпечую методи за ришованє нєришених бавискох же би заш лєм було побиднїкох и поражених. Векше число таких бавискох зоз нєришеним резултатом може буц орґанизоване на турнирох, же би ше преглашело шампиона. Велї спортски екипни бависка, орґанизовани на вецей уровньох, маю рочного шампиона, хтори ше преглашує на основи бависка у порядней спортскей сезони. Єст велї спорти, рушаюци од тих зоз двома бавячами, та и зоз коло сто бавячами, источашнє у екипи, або ше змагаю поєдинєчно. У даєдних спортох, як цо то обегованє, змага ше вельке число змагательох, кажди процив каждого, алє побиднїк лєм єден. Под поняцом спорту ше пообщено подрозумює активносц заснована на физичней схопносци. Вельки спортски змаганя, як цо то Олимпийни бависка, подрозумюю спортски стретнуца хтори задоволюю лєм тоту дефиницию. Даєдни други орґанизациї, а медзи нїма и Совит Европи, под дефиницию спорту нє подрозумюю активносци без физичного елементу. Медзитим, велї нєфизични активносци поглєдую припознанє як духовни спорти. Медзинародни олимпийни комитет припознава шах и бридж як bona fide спорти. Медзинародна асоцияция спортских федерацийох препознава пейц нєактивни спорти: бридж, шах, даму, ґо ( бависко на табли) и китайски шах и огранїчує число таких (духовних) бавискох хтори мож припознац як спорт. У каждим бависку ше почитує правила або обичаї, хтори служа як подлога за добру конкуренцию и одлучованє о побиднїкови. Побида може буц одредзена на основи физичних збуваньох, як цо то бодованє ґолох або преходзенє зарисованей линиї. Тиж так, побида може буц одредзена и зоз помоцу судийох, хтори бодую елементи спортского виводзеня и елементи засновани на технїчним и уметнїцким упечатку. Звичайно ше чува записи о перформансох, а при популарних спортох, тоти информациї ше обявює у спортских вистох. Спорт права розвага за патрачох, та праве таки спорт — спорт патреня, прицагує велїх патрачох на спортски стадиони, а ширша публика може провадзиц тоти змаганя прейґ телевизийного емитованя. Спортске ставянє дакеди строго реґуловане, а у дзепоєдних случайох є од главного значеня за спорт. Спрам А.Т.Кернийови, совитодавней хижи, спортска индустрия мала вредносц од 620 милиярди долари од 2013. року. Найдоступнєйши и найвецей практиковани спорт то бежанє, а фодбал найпопуларнєйши навияцки спорт. == Етимолоґия == Слово спорт походзи о старого француского слова despot, а значи розвага. Найстарша дефиниция у анґлийским язику походзи зоз коло 1300. року, а то же шицко цо людзом интересантне и за розвагу, то спорт. == История == Артефакти шведоча о постояню спорта у Китаю ище пред 2 000 роками пред.н.е. Єст индикациї же ґимнастика була популарна у китайскей античней прешлосци. Монументи фараона указую же велї спорти, як цо то плїванє и риболов, були добре розвити и реґуловани пред даскельо тисячи роками и старим Єгипту<ref>[https://web.archive.org/web/20061029232515/http://www.ioa.leeds.ac.uk/1980s/84085.htm Спорт у старим Єгипту]''www.ioa.leeds.ac.uk''</ref>. Други єгипатски спорти то руцанє копиї, скаканє до висока и пасованє. У античней Персиї спорт, як цо то традицийна иранска борбена схопносц зорхана, барз узко повязани зоз воєнима схопносцами. Спортски бависка поло и юста тиж походза зоз Персиї. Воєна култура и розвиванє спорта у Греческей у велькей мири уплївовали єдно на друге. Спорти заберали значну часц їх култури, так же Греки основали Олимпийни бависка, хтори ше отримовали кажди штири роки у малим населєню Олимпу у Греческей. Од теди та по нєшка, спортски бависка ше у вше векшей мири орґанизує и реґулує. Индустриялизация приведла до звекшаня шлєбодного часу, оможлївююци масом провадзиц рижни спортски бависка, алє и участвовац у атлетских активносцох. Таки тренд ше предлужує зоз зявйованьом медийох и ґлобалних комуникацийох. Професионализем постал важнєйши, вон додатно звекшал популарносц спорта, и праве прето спортски навияче можу провадзиц успихи спортистох – док источашнє уживаю у вежбаню и конкуренциї, у духу аматерского участвованя у спорту. Од початку 21. вику, вше ше вецей приповеда о тим чи трансродни спортисти годни участвовац у спортских змаганьох, чийо предписаня у складзе зоз їх посттранзицийним родовим идентитетом. == Подзелєнє == Єдно з главних подзелєньох то подзелєнє на ґрупни и самостойни спорти: • '''До ґрупних (заєднїцких) спортох''' спадаю шицки спорти хтори ше бави ґрупно, дзе найвекше место забераю спортски бависка як цо то: фодбал, кошарка, одбойка, рукомет, ватерполо, гокей и други. • '''До самостойних (поєдинєчних) спортох''' спадаю спотри у хторих ше поєдинєц сам заклада за свойо успихи. Ту спадаю атлетика, борбени спорти, ґимнастика, плїванє и други. У велїх поєдинєчних спортских дисциплинох у явних змаганьох боди учашнїкох зоз истей екипи ше здава же би ше преглашело екипного побиднїка, односно клуб хтори мал найлєпших учашнїкох. Даєдни спорти мож виводзиц и як поєдинєчни и як ґрупни. Ту спадаю тенис, уметнїцке корчолянє, столни тенис, скоки до води и велї други. Спорт може буц змагательного або шлєбодного характеру. Змагательни характер ше посцигує кед ше спортисти змагаю же би посцигли винїмково добри резултати. Праве прето ше орґанизує порядни або дочасово турнири дзе участвую вецей екипи або поєдинци. Найвецей уваги ширцом швета прицагую Олимпийни бависка и Шветове першенство у фодбалу, а вельку популарносц маю и змаганя у Формули 1. Попри телевизийней публики, хторей єст барз вельо, спорт нєшка постал и прави бизнис. Мултинационални корпорациї даваю вельки суми пенєжу же би ше їх реклами видзело на важних спортских збуваньох, а трансфери найлєпших спортистох медзи клубами вредза дзешатки милиони долари. Шлєбодни характер спорта теди кед ше спортисти занїмаю зоз спортом пре їм познати причини, а найчастейше то рекреативни и здравствени причини. == Класификация спорту == Класификация спорту облапя подзелєнє спорту на розличити подфайти. Перше подзелєнє на: * '''Рекреативни спорт''' (подрозумює порядну програму вежбаня и змаганя пре чуванє здравя и физичней активносци) * * '''Школски спорт''' (тренинґи и системи змаганьох прилагодзени ґу возросту спортистох, так же би кажде могол виражиц свой талант) * * '''Аматерски спорт''' (спортисти поєдинцни здобуваю почитованє у дружтве, доходза до додатного заробку и подобне) * * '''Спорт инвалидох''' (инвалиди ше сходза и змагаю пре тїлесну и менталну регабилитацию) * * '''Професийни спорт''' (спортисти за активне занїманє, а тренере, менаджере и други особи за їх потримовку у спорту, доставаю надополнєнє и то їх основне занїманє) * Попри того, спорт мож подзелїц и на: * '''Елитни спорт''' оможлївює найлєпшим поєдинцом же би постали винїмково добри. Таки спортски успихи нє можлїви без масовного занїманя зоз спортом, прето же найлєпши поєдинци вискакую зоз принципом селектованя. * * '''Нєзмагательни спорт''' то индивидуални спорт каждого поєдинца, або универзални прето же ше зоз таким спортом можу занїмац шицки катеґориї жительства. * * '''Замагательни спорт''' вельку улогу придава побиди, конкуренциї, жертвованю, односно побида постава друге мено за спорт. == Список спортох == Єст рижни подзелєня спорту и чежко их розгранїчиц. Часто ше приповеда о олимпийних спортох, односно о тих цо заступени на жимских або лєтнїх олимпийних бавискох, и о других, нєолимпийних спортох. Єст и спорти, як цо то модерни пейцбой або триатлон, хтори ше состоя зоз даскелїх розличних спортох и спадаю до окремней катеґориї. '''Атлетика''': руцачци дисциплини (диск, копия, куля, куля на дроце), обеговацки дисциплини (шпринт, штреднї драги, длугоки драги, високи и нїзки препони, штафета), скоки (до висока, до далєка, троскок, зоз палїцу), вецейбой '''Екипни спорти зоз лабду''': * * америцки фодбал, * австралийски фодбал, * канадски фодбал, * келтски фодбал, * кошарка, * корфбол, * фистбол, * мали фодбал, * фодбал, * одбойка, * одбойка на писку, * раґби, * рукомет, * рукомет на писку, * ватерполо, * улїчна кошарка * '''Спорти у хторих ше лабдочку биє зоз рекетом''': * бадминтон * столни тенис * сквош * тенис * '''Спорти у хторих ше лабдочку биє зоз палїцу''': * бенди, * бейзбол, * ґолф, * гокей у гали, * гокей на трави, * гокей на ролшуох, * гурлинґ, * крикет, * лакрос, * поло, * софтбол, * улїчни гокей * '''Бициґлизем''': * драгови бициґлизем, * циклокрос, * бициґлизем на писти, * горски бициґлизем * '''Ґимнастика''': * аеробик, * ритмична ґимнастика, * обща ґимнастика, * спортска ґимнастика, * спортска акробатика, * трамполин, * танєц * '''Спорти моци''': * бодибилднґ, * дзвиганє кульох * '''Спорти прецизносци''': * билияр, * снукер, * бочанє, * ґолф, * ґуґланє, * стреларство, * штреляцтво, * пикадо * '''Спорти на и у води''': * воженє плахтарки, * каяк и кану на мирних водох, * каяк и кану на швидких водох, * мурянє на удих, * орєнтацийне мурянє, * плїванє, * синхроне плїванє, * ватерполо, * весланє, * скоки до води, * сурфованє * '''Спорти на шнїгу и ляду''': * скиянє, * боб, * швидке корчолянє, * керлинґ, * гокей на ляду, * нордийска комбинация, * нордийске скиянє, * санканє, * скелетон, * скияшски скоки, * сноубординґ, * уметнїцке шлїзканє, * биатлон, * [[Файл:Aerotube.ogv|right|thumb|307x307px|Аеро спорт]]'''Спорти зоз вецей дисциплинох''' модерни пейцбой, триатлон '''Борецки спорти и схопносци''': * аикидо, * ашихара, * арнис, * капуера, * бокс, * бразилска дїюдїца, * пасованє, * джудо, * джуджуцу, * карате, * кендо, * кемпо, * кик-бокс, * крав маґа, * кунґ фу, * мачованє, * мишани борецки схопносци (ММА), * нинджуцу, * теквондо, * тайджичуен, * тайландски бокс, * савате * '''Спорти зоз лабдочку''': * пициґин, * зоґа фалу '''Мото-спорти''': * автомобилизем, * ДТМ, * формула 1, * картинґ, * мотоциґлизем, * мотокрос, * наскар, * рели '''Конїцки спорти''': * дринґацки обегованя, * конїцки обегованя, * препонске шедланє, * поло [[Файл:Ueli Steck in Les Drus "North Couloir Direct" (VI, Al 6-, M8).webm|right|thumb|313x313px|Горяцки, спорт-алпинисти]] '''Екстремни спорти''': * алпинизем, * БАСЕ скаканє, * горски бициґлизем, * банджи скаканє, * екстремни бициґлизем, * пендранє по ляду, * кайт сурфованє, * падобранство, * пейнтбол, * параґлайдинґ, * пендранє по горох, * рафтинґ, * мурянє на удих, * скейтбординґ, * скиянє на води, * шлєбодне пендранє '''Духовни бависка''': * бридж, * шах '''Традицийни спорти''': * оцагованє штранґу, * синьска алка, * руцанє каменя зоз плєца * == Вонкашнї вязи == * [https://www.dosb.de/404 What in sports] ''DOSB'', Нємєцка олимпийска спортска орґанизация *[https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%B0%D0%BA_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0 Други рижни спорти - список] Википедия * [https://www.youtube.com/watch?v=HEBlGxNdjBg Руски Керестур и златни часи ватерпола] ютˈюб канал ''РТВ'' * [https://www.youtube.com/watch?v=GROYBKyt1cM Руски Керестурː Хокей на ляду на рибняку] ютˈюб канал ''РТВ'' *[https://www.youtube.com/watch?v=D4flcgVW0Ms Русиново фодбалере] ютˈюб канал ''Вербовец'', автор Златко Рамач * [https://www.youtube.com/watch?v=0nT_0zleXKM Кратка история – Атлетски клуб Русин], ютˈюб канал ''Вербовец'', 5. фебруар 2021. рок * [https://www.youtube.com/watch?v=JZToZ8A1j7s На ляду – Гокей на керестурских долїнох], ютˈюб канал ''Маковчань'', автор Мирко Канюх, 2006. рок == Референци == 7ky1bhujtxisj3gj1mbzega361dw2qx 0 432 4762 4761 2024-10-14T16:33:14Z Amire80 9 12 измена увезено 4761 wikitext text/x-wiki [[Файл:Mihail Dudaš Göteborg 2013.jpg|Михаил Дудаш, Европске першенство у атлетики у завартим, 2013. рок|373x373px|alt=Mihail_Dudaš_Göteborg_2013|thumb]] '''Спортиста''' то особа хтора ма вельку физичну моц, витримовносц и увежбаносц, и змага ше у єдним або вецей [[спорт]]ох. Спортисти або атлети ше занїмаю зоз спортом професийно або аматерски. Професийни спортисти вецей тренираю и маю розвитшу мускулатуру, вецей кондициї и векшу витримовносц. Дакеди ше слово '''спортиста''' одноши лєм на атлетских змагательох, медзи нїма и на атлетских и маратонских обеговачох, алє нє и на плївачох, фодбалерох або кошаркашох. Медзитим, у других контекстох (углавним у ЗАД) под тим поняцом ше подрозумює шицких учашнїкох атлетики (физичней култури) у шицких спортох. Под трецу дефиницию як спортисту ше трима кажду особу хтора физично порихтана або моцна, без огляду на тото чи ше змага у даєдним спорту. Спортисти можу буц професийни або аматере. Векша часц професийних спортистох ма окреме розвиту физичну способносц достату зоз нєпреривну физичну обуку и строгима вежбами, у складзе з одредзеним костираньом. == Дефиниция == Слово ''спортиста'' греческого походзеня и означує особу хтора ше змага; од ''athlos'' або ''аthlon'', а означує змаганє або посцигнуце. Примарна дефиниция спортисти спрам Вебстерового Трецого нєскраценого словнїка (1960) то особа хтора ше занїма зоз спортом на терену, а окреме зоз ловами и риболовом. == Психолоґия == Спортисти хтори робя окремни вежби маю звекшани крайнї диястолни волумен лївей комори и вироятносц же буду депресивни менша. Пре усиловни физични активносци, частейше од других ходза до салонох за масиранє. Спортисти хторим спорт вимага векшу витримовносц од моци, уноша менєй калориї як други спортисти. == „Ґени спортистох” == Гоч прикмети спортистох у велькей мири завиша од околїска, дума ше же и ґенетика ма свою улогу у тим. Виглєдованя у тим поглядзе нєпреривни. [[Файл:Jaša_Bakov_1906_1974.jpg|thumb|309x309px|[[Йоаким Яша Баков]], атлетски репрезентативец]] == ''Спортиста за шицко'' == Спортиста за шицко то особа хтора ше змага у вецей спортох на професийним уровню. Од професийних спортистох хтори ше занїмали зоз вецей спортами то: Джим Торп, Лоянел Коначер, Деон Сандерс, Дени Ейндж, Бейб Захарияс и Ерин Филипс, а Рики Вилиямса, Боа Джексона и Деймона Алена реґрутовали и ''Major League Beseball'' професийни фодбалски лиґи, як цо то ''NFL'' и ''CFL''. Ище єден приклад то жена Хедер Мойс, хтора достала вецей златни медалї на Жимских олимпийних бавискох у бобу и член є Шветовей хижи познатих у раґбию, представяла Канаду на медзинародним уровню у бициґлизме и змагала ше у кошарки и атлетики на уровню универзитета. Японски спортисти, як цо то Казуши Сакураба, Казуюки Фуджита, Масакацу Фунаки и Наоя Оґава були успишни у професийним пасованю и змагали ше у мишаних борецких схопносцох. == Найлєпши спортисти швета == Титула ''Найлєпшого спортисти швета'' традицийно припада найлєпшому змагательови у дзешецбою (хлопи) и седембою (жени) у атлетики. Дзешецбой ше состї зоз 10 дисциплинох: 100 метери, скаканє до далєка, руцанє кулї, скаканє до висока, 400 метери, 110 метери зоз препонами, руцанє диску, скаканє зоз палїцу, руцанє копиї и 1500 метери. Седембой ше состої зоз седем дисциплинох: 100 метери зоз препонами, скаканє до висока, руцанє кулї, 200 метери, скаканє до далєка, копия и 800 метери. Тоти змаганя од спортистох, же би були успишни, вимагаю барз вельки атлетски способносци, як цо то: швидкосц, моц, координация, способносц скаканя и витримовносц. == Вонкашнї вязи == * [https://fitpass.rs/blog/zbog-cega-sportisti-spadaju-u-grupu-najproduktivnijih-zaposlenih/ Прецо спортисти спадаю до ґрупи найпродуктивнєйших занятих роботнїкох] Блоґ, ''FitPass'' * [https://jovanponjevic.com/dugorocni-razvoj-sportista/... Длугорочни розвой спортистох] Йован Понєвич, тренер * [https://worldathletics.org/athletes/serbia/mihail-dudas-14225304... Михаил Дудаш,] Биоґрафия на сайту Шветовей атлетскей федерациї * Бянка Буша (одбойкашка): [https://www.b92.net/o/sport/odbojka/vesti?yyyy=2015&mm=06&dd=27&nav_id=1009174 Щешлїва пре медалю] Б92, Спорт * [https://nar.org.rs/jakim-jasa-bakov/ Атлетичар Яша Баков] ''НОВИНАРСКА АСОЦИЯЦИЯ РУСНАЦОХ'', 28. децембер 2017. рок * [https://www.youtube.com/watch?v=xZ3A7w1J9Pc&t=120s Яша Баков на Олимпияди у Токию,] канал Маковчань, Ютюб, 9. фебруар 2021. * [https://nar.org.rs/zlata-paplacko/ Рукометашка Злата Паплацко] ''НОВИНАРСКА АСОЦИЯЦИЯ РУСНАЦОХ'', 27. новембер 2023. рок * Желько Колєсар: [https://zeljkovolley.tripod.com/ Одбойка моя велька спокуса], вебсайт tripod.com, 8. септембер 2007. * Википедия, Катеґория: [[:sr:Категорија:Српски_спортисти|Спортисти Сербиї]] * [https://talasidunava.rs/2023/10/21/l%d1%8ebomir-fe%d0%b9sa/ Любомир Фейса, фодбалер] Интернет портал ''Габи Дунаю'', 21. октобер 2023. рок * [https://talasidunava.rs/2023/10/14/ivan-lend%d1%94r/ Иван Лендєр, плївач] Интернет портал ''Габи Дунаю'', 14. октобер 2023. рок. 1gpop43y3parpydq09xxlowbrr5fq15 0 433 4772 4771 2024-10-14T16:33:14Z Amire80 9 9 измена увезено 4771 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Стара хижа у Руским Керестуре</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Seoska_kuća_u_Ruskom_Krsturu,_dvorišna_fasada.jpg|401x401px|Seoska kuća u Ruskom Krsturu, dvorišna fasada]] |- ! colspan="2" |Общи информациї |- |'''Место''' |Руски Керестур |- |'''Општина''' |Кула |- |'''Держава''' |Сербия |- |'''Час наставаня''' |Друга половка 18. вику |- |'''Тип културного добра''' |Памятнїк култури од велькей значносци |- |'''Компетентна установа''' '''за защиту''' |Покраїнски завод за защиту памятнїкох култури www.pzzzsk.rs |} '''Стара хижа''' у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]], населєним месце на териториї [[Општина Кула|општини Кула]], збудована на початку другей половки 18. вику, нєодлуга по приселєню Руснацох до того валалу. Хижа представя нєрухоме културне добро як памятнїк од велькей значносци. == Випатрунок хижи == Хижа збудована од набиваней жеми, ма кров на три води хтори закрити зоз надом зоз наглашено длугшу стреху на боку хижи дзе двор. То такволана шлєпа хижа, зоз узшу чолну часцу вона патри до двора, до слунка, а задок хижи, без облакох, патри на улїчку, з чим вона упутює на факт же настала скорей як формовани улїчки у населєню. Єй просторна структура штиродїлна: госцинска або "чиста" хижа, кухня зоз отвореним комином, задня хижа дзе ше бивало и комора за хтору мож предпоставиц, на основу типского проєкта за приселєнцох, же то першобутно бул хлїв. Явянє хлїва як окремней просториї у рамикох хижи указує на нєсиґурносц часу у хторим настала тота, у основи розвита, ровнїнска хижа Войводини з периоду колонизациї. Як вредни приклад народного будовательства тота хижа представя свидоцтво о часу кед ше присельовали Руснаци 1751. року та надалєй, як и о вибудови самого валала. Хижа од 1965. року под защиту держави. == Санация и реставрация == Санацийни и конзерваторско-реставраторски роботи на нєй окончени 1995. року з нагоди 250-рочниїци приселєня Руснацох. Тот обєкт култури ознова темельно реставровани 2018. року кед положени нови падлаш, нови кров зоз наду, позамасцана и омалтерована нукашньосц и жем долу, и шицко обилєне. Положени и нови дзвери и нукашнї и вонкашнї и облаки, а тиж и звонка хижа обилєна на било. З вонкашнього боку од улїци и од сушеда направени нови мурик з валькох. == Опатриц ище == * [https://web.archive.org/web/20140517124056/http://lat.pzzzsk.rs/nepokretna-kulturna-dobra-od-velikog-znacaja-u-vojvodini.html Список нєрухомих културних доброх од велькей значносци у Войводини] * [[:sr:Списак_споменика_културе_у_Западнобачком_округу|Списак памятнїкох култури у Заходнобачким округу]] == Вонкашнї вязи == * [https://www.ruskeslovo.com/%d0%97%d0%b0%d1%87%d1%83%d0%b2%d0%b0%d1%86-%d0%bf%d0%b0%d0%bc%d1%8f%d1%82%d0%bd%d1%97%d0%ba-%d0%bd%d0%b0-%d0%bf%d1%80%d0%b8%d1%81%d0%b5%d0%bb%d1%94%d0%bd%d1%94/ ''Зачувац памятнїк на приселєнє''] - ''Рутенпрес'', 11. август 2017. * [https://issuu.com/ruskeslovo2015/docs/ruskeslovo40_bb0b38292a2095 ''Потребни стародавни предмети''] - ''Руске слово'', рок LXXIV число 40. (3805), Нови Сад, 5. октобер 2018, бок 9. * [https://www.ruskeslovo.com/%d0%94%d0%be-%d0%bd%d0%b0%d0%b9%d1%81%d1%82%d0%b0%d1%80%d1%88%d0%b5%d0%b9-%d1%85%d0%b8%d0%b6%d0%b8-%d0%b1%d1%83%d0%b4%d0%b7%d0%b5-%d1%82%d1%80%d0%b5%d0%b1%d0%b0%d1%86-%d1%81%d1%82%d0%b0%d1%80%d0%b8/ ''До найстаршей хижи будзе требац стари предмети''] - ''Рутенпрес'', 6. октобер 2018 * [https://issuu.com/rusnak/docs/ruska_hiza ''Руске обисце''] – Автор Олена Папуґа 6pdkyzueolff1krp3oo207n3jacsei9 0 434 4774 4773 2024-10-14T16:33:14Z Amire80 9 1 измена увезена 4773 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Стеван Боднаров]] 07h8q1v2jyt85tibb322rqj8yisu5a4 0 435 4791 4790 2024-10-14T16:33:15Z Amire80 9 16 измена увезено 4790 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Стеван Боднаров</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Stevan_Kragujevic,_Stevan_Bodnarov,_Sedmojulska_nagrada,_1989.JPG|500x500px|Stevan Kragujevic, Stevan Bodnarov, Sedmojulska nagrada, 1989]] |- |'''Народзени''' |12 авґуст 1905. у Ґосподїнцох |- |'''Умар''' |20. май 1993. (87 р.) |- |'''Державянство''' |австроугорске, югославянске |- |'''Школа''' |Уметнїцка школа, Беоґрад |- |'''Период твореня''' |1930—1993. |- |'''Жанри''' |скулпторство, малярство |- |'''Поховани''' |Беоґрад, Алея заслужних гражданох |- |'''Припознаня''' |Награда Влади НР Сербиї 1947. року Награда ''4. Юлий'' 1973. року ''Седмоюлийска награда'' СР Сербиї 1973. року Награда ''Божидар Валтрович'' 1984. року Награда СУБНОР- а Войводини ''Йован Попович'' 1988. року Вукова награда 1988. року Орден роботи зоз червену заставу Орден заслугох за народ зоз стриберним венцом. |} '''Стеван Боднаров''' (*12 авґуст 1905—†20. май 1993) єден з найплоднєйших скулпторох и малярох югославянского културного простору ХХ вику. Його уметнїцки анґажман тирвал вецей як седем децениї у историйним контексту дзе ше меняли держави и иделоґийни платформи. == Биоґрафия == Стеван Боднаров народзени 12. авґуста 1905. року у Ґосподнїнцох, општина Жабель, у худобней вельочисленей рускей фамелиї. Родичи го послали на виучованє шлореского [[Ремесло|ремесла]] дзе вон швидко указує окремну схопносц у формованю метала. Його талант обачує круг интелектуалцох на вистави новосадских ґимназиялцох 1923. року и потримую го же би пошол до беоґрадскей Уметнїцкей школи.Там учи скулпторство у класи Петра Палавичиния а малярство му преподава Михаил Милованович. Перши ґрупни вистави мал 1930. року у Беоґрадзе а самостойно почина викладац 1933. у Беоґрадзе и 1934. року у Новим Садзе. У [[Париз]]у пребувал од 1934. по 1939 рок дзе тиж викладал свойо роботи. Бул член уметнїцкей ґрупи ''Жем''. Под час Другей шветовей войни бул загарештовани од 1942. по 1944. рок, пре активносц у народношлєбодительним руху, у познатим лаґру на Банїци после чого ше з яри 1944. року приключел ґу партизаном. == Творчосц == Боднаров уж як узрети уметнїк интензивно твори свойо скулпторски и малярски роботи дошлїдно и континуовано шлїдзаци реалистични стил. Викладал у Москви, Кракову, Варшави, Санкт Петербурґу. Боднаров под час свойого творчого живота витворел импозантне число скулптурох, малюнкох, бистох, памятнїкох и мемориялних комлексох. Його дїла ше чуваю у велїх музейох и ґалерийох. Автор є мемориялного памятнїка страдалим у Яїнцох, велїх бистох народних геройох котри поховани у Крипти народних геройох на Калемеґдану. Автор є портрету и бисти Йосипа Броза Тита, Светозара Марковича Този, Иви Лоли Рибара, Ивана Милутиновича, Янка Чмелика, Жикици Йовановича Шпанца, Кости Абрашевича. Ширшей публики мало познате же Боднаров автор памятнїка Димитрия Туцовича хтори 2017. року, пре вибудов звучней фонтани, премесцени зоз штредзиска беоґрадскей Славиї на друге место. Добитнїк є високих державних и професийних наґрадох: Награда Влади НР Сербиї 1947. року, награда ''4. Юлий'' 1973. року, ''Седмоюлскей награди'' СР Сербиї 1973. року, награда ''Божидар Валтрович'' 1984. року, награда СУБНОР- а Войводини ''Йован Попович'' 1988. року и Вукова награда 1988. року. Ношитель є ордена роботи зоз червену заставу и Ордена заслугох за народ зоз стриберним венцом. Його памятнїки ище вше стоя у Србобрану, Старей Пазови, Шабцу, Билей Церкви, Новим Саду, Беоґраду. Интересантне повесц же биста Светозара Марковича хтора од 1949. року стої спред Универзитетскей библиотеки у Беоґрадзе дїло Стевана Боднарова. Як маляр найчастейше мальовал портрети, пейзажи и вароши. Стеван Боднаров витворел вельки творчи опус алє, нажаль, нїґдзе нє найдзени попис його дїлох. Умар 20. мая 1993. року у Беоґраду дзе и є и похованни у Алеї заслужних гражданох на Новим теметове Подобова колония у Ґосподїнцох ноши назву Стретнуце у Стевана Боднарова . Колония ше, у орґанизациї Дружтва за руски язик, литературу и културу, отримує за школярох од 2001. року а за подобових уметнїкох од 2005. року. '''Фото ґалерия''' == Литература == * Дьордє Протич, ''Шветлосци револуциї червени ателє Стевана Боднарова'', Єдинство Приштина, Ґрадина Ниш, 1979. * ''Маляре револуциї'' моноґрафиї, Стеван Боднаров, биоґрафска и критицка студия од др Миодраґа Коларича, Спомен музей Другого зашеданя АВНОЯ у Яйцу, 1966. * ''Стеван Боднаров ретроспектива виложених сликох и скулптурох 1925-1968'', Уметнїцки павильон Цвиєта Зузорич, Беоґрад 1986. * ґрупа ауторох ''Подобова творчосц Руснацох'', Дружтво за руски язик, литературу и културу, Клуб подобових уметнїкох, Нови Сад 2003. == Вонкашнї вязи == * [https://issuu.com/rusnak/docs/bodnar_monografij___-_04-02_bms ''Подобова колония СТРЕТНУЦЕ У БОДНАРОВА''] * [https://issuu.com/rusnak/docs/katalog_bodnarov_x_2014._god. ''Каталоґ Боднаров''] * ''Iz ateljea Beogradskih slikara,'' Autor: Radovan Trnavac Mića - [https://www.youtube.com/watch?v=n1HLOYJko10 Стеван Боднаров] - RTB (Radio televizija Beograd) 1979. * Stevan Bodnarov: [https://www.antikvarne-knjige.com/knjige/detail-item_id-22915 ''Retrospektivna izložba slika i skulptura 1925-1986''] pwpk6kjquc5539k9u53syo9zt9dxvy7 0 436 4796 4795 2024-10-14T16:33:16Z Amire80 9 4 измене увезене 4795 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Страка</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Pica_pica_-_Compans_Caffarelli_-_2012-03-16.jpg|280px|center]] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Царство:''' '''Тип:''' '''Класа:''' '''Ряд:''' '''Фамилия:''' '''Род:''' '''Файта:''' |Animalia Chordata Aves Passeriformes Corvidae Pica P. pica |- ! colspan="2" |Биномне мено |- | colspan="2" |<div style="text-align: center;">Pica pica |} '''Страка''' (лат. Pica pica) == Опис == Страка (серб. сврака) то птица зоз роду стракох хтори припада фамелиї вранох. Жиє у найвекшей часци Евроазиї и сиверней Африки. Страка ма цело длугоке 44–46 цм, розширени кридла 58–60 цм, чежка є 150–240 ґр. Нєвелька глава закрита єй зоз кратким чарним пирйом з металним блїском. Цело єй закрите з мегким чарно-билим пирйом. Брух, боки и плєца били, на других местох пирє чарне з металним одблїском. Хвост длугоки, при лєценю ше розширя як лепеза. Ноги длугоки, ценки и цми. Три пальци обрацени напредок, а єден назадок. Джубок (писки) страка ма моцни, подобни клїнку, цмо-шивей фарби. == Способ живота == Векшина страки жию на єдней истей териториї – лєм нєвельки ґрупи стракох окончую сезонски миґрациї после того кед їх потомки постаню самостойни. Кед су нє у сезони гнїздзеня, страки ше тримаю у менших, алє барз гласних, ґравчацих ґрупох. Вони живо скакаю по древох з конара на конар, а по жеми ходза з "достоїнственим" крочайом або бежа з дринґацим крочайом. Збоку лєт страки може випатрац спомалшени и чежки, алє поправдзе вона цалком добре панує зоз схопносцу лєценя. Страки шицкоєдзаци птици, їх богати "мени" ше зменює зоз змену часцох року. Влєце ше кармя зоз инсектами и їх ларвами, з павуками, шлїмаками и другима безпохребцинарами, дакеди "месово" єдзенє заменюю з нашенями и плодами, а дакеди влапя и дробних шмикачох и цицарох. През жиму ше страки кармя з одрутками од єдзеня на шмецискох, а кед ше гнїздза та крадню вайца и млади птички з гнїздох других птицох; з другого боку зоз їх гнїздох крадню врани и галки їх вайца и млади. == Гнїздзенє и розмножованє == Наяр пара страки (самец и самица) найду одвитуюце место у гущави або на коруни древа на висоти 3–6 м, та почина правиц гнїздо. У варошох и валалох страки ше гнїздза на древох висших од закрицох сушедних будинкох. На боки и на сподок кладу грубши конарки, а поверх тих ценки конарчки. Гнїздо ма округлу, лабдасту форму. Верх гнїзда часто "закриваю" зоз коляцима конарками. Глїбоки сподок омасцую з глїну и висцелюю з мегку траву, моховину и шерсцу. Парую ше страки у априлу. Самица потим знєше 5–8 желєнкасти або белавкасти вайца зоз цмима дробнима платочками. На вайцох шедзи лєм самица 17–18 днї, за тот час ше карми зоз поживу хтору єй приноши партнер. При найменшей опасносци будуца мац дзвига "лярму" поволуюци на помоц партнера. Кед браня гнїздо и потомкох страки з нєзвичайну храбросцу нападаю гоч хторого нєприятеля. О младих ше стараю обидвойо родичи. О 24–27 днї страчата вилєтую з гнїзда, алє як и потераз оставаю под стараньом родичох. Млади маю исту фарбу як и одроснути птици, лєм хвости маю кратши. Аж и кед ше науча сами находзиц поживенє, страчата енерґично вимагаю єдзенє и од родичох и аж вєшенї починаю самостойно жиц. == Загроженосц == Донєдавна людзе, часто и пре празновирносц, знїщовали страчи гнїзда, нє думаюци о тим же ше до їх празних гнїздох часто уселюю други файти птицох, окреме коби (кобци) и ястраби. Прето страки треба охраньовац од нєрозумного знїщованя, бо вони маю важну улогу у екосистеми. Страка нєшка под защиту Бернскей конвенциї.<ref>BirdLife International (2017). [https://www.iucnredlist.org/species/103727048/112300389 „Pica pica”]. Црвена листа угрожених врста IUCN. [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D1%92%D1%83%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D1%83%D0%BD%D0%B8%D1%98%D0%B0_%D0%B7%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D1%88%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B5 IUCN.] 2017.</ref> == Вонкашнї вязи == [[:sr:Сврака#cite_note-2|Сврака]], sr.wikipedia.org, 2010. == Референци == iabfru4usswqsglhz4bcybnfp2bwqmx 0 437 4803 4802 2024-10-14T16:33:16Z Amire80 9 6 измена увезено 4802 wikitext text/x-wiki [[Файл:1959 blue satin strapless cocktail dress by Yves Saint Laurent for Christian Dior.jpg|right|thumb|Шветочна сукня зоз сатен свили|315x315px]]'''Сукню''', як часц [[Облєчиво|облєчива]], ноша жени и дзивчата. Длужина сукнї завиши од моди и од того з якей нагоди ше ю ноши. Може буц длугока аж по жем, або кратка понад колєн. Випатрунок сукнї ше менял през историю, так же єст рижни файти и крої. == Опис == Сукня то вонкашня часц облєчива хтора ше состої з горнєй узшей и долнєй ширшей часци и мож ю ушиц з єдней або вецей часцох. У сущносци, сукня за жени и дзивчата, пригодна, шветочна або каждодньова часц облєчива. Патраци през историю, под назву сукня ше подрозумйовало и други часци облєчива, як цо то: корсет (мидер), хустка, подсукня (подолок). == История == [[Файл:Dräkt, Fransk adelsdam, Nordisk familjebok.png|right|thumb|407x407px]]Стари Римянє ношели сподню сукню, подобну кошулї, и верхню длугоку сукню, ткв. тоґу. З часом сукнї постали зложенши и богатши. У варошох ше баржей провадзело моду, а на валалє ше углавним ношело народне облєчиво. Було сукнї на кажди дзень и шветочни сукнї хтори були розкошнєйши. Шило ше их зоз лєну, конопи, памуку, волни и гадвабу. Обовязно ше ношело сукнї хтори були длугоки по костки або по жем. Тиж так, аж по 1800. рок жени нє ношели панталони, алє сукнї и шоси. У чаше бароку, жени ношели прекрасни широки сукнї зоз корсетом. === 11. вик === У 11. вику жени у Европи ношели длугши сукнї подобни хлопским, були ширши, по або попод колєн, з украшенима рубцами. === 16. вик === Коло 1550-их рокох, жени штреднього и висшого сталежу, попри сукнї, ношели и мантли, хустки, заглавчки за плєца (волали ше просто: плєца). Споднї шмати ше нє ношело. У Анґлиї кралїца Елизабета розказовала цо жени шму ношиц. Французкинї були инспировани з корсетами у шпанским стилу и тиж ношели газучки хтори були барз назберани. Сукнї у тим чаше були украшовани зоз вишивками. У Русиї, у 16. и 17. вику, сукнї були указателї положеня женох у їх фамелиї або дружтве. [[Файл:Illustrerad tidning för fruntimmer jemte Stockholms mode-journal 1855, illustration nr 1.jpg|right|thumb|314x314px]] === 17. вик === Голандия, центер текстилней продукциї, була окреме замеркована у обласци иновацийох у моди облєканя 17. вику. У британских колонийох, сукнї зложени з вецей часцох, були популарни алє нє луксузни. Богати жени хтори бивали у шпанских и голандских колонийох у Америки часто ношели сукнї хтори були популарни у їх завичаю. === 18. вик === Вельки, троуглови випатрунок сукньох бул популарни у 18. вику. Таки сукнї були широки и подопарти зоз сподню сукню и обручами. Хасновало ше бляди фарби. Французка мода хтора ше одношела на сукнї ше барз швидко меняла у другей половки 18. вику. Длужина сукньох була од колєн по жем. Медзи 1740. и 1770. роком, французка сукня була барз популарна медзи женми зоз висшей дружтвеней класи. Империялни стил постал популарни после Французкей револуциї, а тот єдноставни стил облєканя окреме любела Жозефина Бонапарта, Напоелонова супруга. У чаше револуциї були популарни и сукнї-кошулї и negligée à la patriot, хтори на себе мали и фарби застави: червену, билу и белаву. [[Файл:2022ND4522.jpg|right|thumb|Сукня прикрашена зоз фолклорнима деталями|350x350px]]Женски сукнї ше у 19. вику почали класификовац спрам наменки и часци дня кеди ше их ношело. Сукнї зоз високим пасом були популарни по 1830. рок. Жени могли сами ушиц сукню так же хасновали крої з паперу хтори були доступни од 1860. року. Почала их правиц Батерик Паблишинґ компания, а були класификовани по велькосци, цо було иновация. * Сукня за винчанє (кабат) – звичайно била, длугока * Мала чарна сукня – скромна, вечарша або коктел-сукня модней креаторки Коко Шанел * Матурска сукня – шветочна сукня за преславу матури * Коктел-сукня – сукня за забаву * Сукня за бал * Вечарша сукня – сукня за виход на вечаршу забаву * Роботна сукня – сукня за роботу * Лєтня сукня – сукня зоз ценкого материялу, ноши ше влєце == Вонкашнї вязи == * [https://modanekadisad.wordpress.com/istorija-kostima-u-slikama/srednjovekovni-kostim/kostim-ranog-srednjeg-veka-i-romanickog-perioda/ Мода, давно и нєшка] ''modanekadisad.wordpress.com'' * [https://francuska0.weebly.com/1052105410441040.html Француска мода] ''francuska0.weebly.com'' 75k1reqyxbr63tcz5z8j5vm6ia0hicc 0 438 4805 4804 2024-10-14T16:33:17Z Amire80 9 1 измена увезена 4804 wikitext text/x-wiki Єдна зоз операцийох у математичней анализи то находзенє виводох функциї. Ознаки ''f'' и ''g'' представяю диференциябилни функциї реалних числох, а ''c'' реалне число (константу). Формули у предлуженю достаточни же би ше диференцовала гоч хтора елементарна функция. Надпомнуце: У предлуженю за вивод функциї ''f'' хаснує ше ознака <math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} f(x)</math> же би ше наглашело же ше глєда вивод по параметру ''x''. == Общи правила виводох == ;Линеарносц :<math>\left({cf}\right)' = cf'</math> :<math>\left({f + g}\right)' = f' + g'</math> ;Вивод продукту :<math>\left({fg}\right)' = f'g + fg'</math> ;Вивод количнїку :<math>\left({f \over g}\right)' = {f'g - fg' \over g^2}, \qquad g \ne 0</math> ;Вивод зложеней функциї :<math>(f \circ g)' = (f' \circ g)g'</math> ; Вивод инверзней функциї :<math>(f^{-1})' = \frac{1}{f'\circ f^{-1}}.\,</math> == Виводи елементарних функцийох == :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} c = 0</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} x = 1</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} cx = c</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} |x| = {|x| \over x} = \sgn x,\qquad x \ne 0</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} x^c = cx^{c-1} </math> дзе и ''x^c'' и ''cx^c-1'' дефиновани :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} \left({1 \over x}\right) = {\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} \left(x^{-1}\right) = -x^{-2} = -{1 \over x^2}</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} \left({1 \over x^c}\right) = {\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} \left(x^{-c}\right) = -{c \over x^{c+1}}</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} \sqrt{x} = {\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} x^{1\over 2} = {1 \over 2} x^{-{1\over 2}} = {1 \over 2 \sqrt{x}}, \qquad x > 0</math> == Виводи екпоненциялних и лоґаритемских функцийох == :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} c^x = {c^x \ln c },\qquad c > 0</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} e^x = e^x</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} \log_c x = {1 \over x \ln c},\qquad c > 0, c \ne 1</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} \ln x = {1 \over x},\qquad x > 0</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} \ln |x| = {1 \over x}</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} x^x = x^x(1+\ln x)</math> == Виводи триґонометрийних функцийох == :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} \sin x = \cos x</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} \cos x = -\sin x</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} \tan x = \sec^2 x = { 1 \over \cos^2 x}</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} \sec x = \tan x \sec x</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} \cot x = -\csc^2 x = { -1 \over \sin^2 x}</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} \csc x = -\csc x \cot x</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} \arcsin x = { 1 \over \sqrt{1 - x^2}}</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} \arccos x = {-1 \over \sqrt{1 - x^2}}</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} \arctan x = { 1 \over 1 + x^2}</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} \arcsec x = { 1 \over |x|\sqrt{x^2 - 1}}</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} \arccot x = {-1 \over 1 + x^2}</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} \arccsc x = {-1 \over |x|\sqrt{x^2 - 1}}</math> == Виводи гиперболичних функцийох == :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} \sinh x = \cosh x = \frac{e^x + e^{-x}}{2}</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} \cosh x = \sinh x = \frac{e^x - e^{-x}}{2}</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x} \tanh x = \operatorname{sech}^2\,x</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x}\,\operatorname{sech}\,x = - \tanh x\,\operatorname{sech}\,x</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x}\,\operatorname{coth}\,x = -\,\operatorname{csch}^2\,x</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x}\,\operatorname{csch}\,x = -\,\operatorname{coth}\,x\,\operatorname{csch}\,x</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x}\,\operatorname{arcsinh}\,x = { 1 \over \sqrt{x^2 + 1}}</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x}\,\operatorname{arccosh}\,x = { 1 \over \sqrt{x^2 - 1}}</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x}\,\operatorname{arctanh}\,x = { 1 \over 1 - x^2}</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x}\,\operatorname{arcsech}\,x = { -1 \over x\sqrt{1 - x^2}}</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x}\,\operatorname{arccoth}\,x = { 1 \over 1 - x^2}</math> :<math>{\mathrm{d} \over \mathrm{d}x}\,\operatorname{arccsch}\,x = {-1 \over |x|\sqrt{1 + x^2}}</math> a1egph215xht6t69utwkyz83bje7ytv 0 439 4829 4828 2024-10-14T16:33:18Z Amire80 9 23 измене увезене 4828 wikitext text/x-wiki == Тамбура == [[Файл:Prim tambura.png|right|250px|alt=Фотоґрафия тамбури|thumb|<div style="text-align:center;">Фотоґрафия тамбури-прим]] Тамбура то струнови инструмент хтори настал и розвил ше од инструментох познатих ище у старей култури Месопотамиї и Єгипта.<ref>[https://www.enciklopedija.hr/natuknica.aspx?id=60327 Tambura] Hrvatska enciklopedija. www.enciklopedija.hr.</ref> На Балкан ю пренєсли Турки у 14. и 15. вику. Тамбури направени зоз древа, найчастейше зоз яворового. А горня часц тамбури направена зоз одредзеней файти ядлїнарох хтори адекватни за резонантни и акустични прикмети. Тамбури маю три часци. Корпус (цело) найчастейше направени у форми грушки. Нукашньосц празна пре резонантносц. Шия - часц хтора найдлугша. Глава на хторей стоя закрутки (клїнки) зоз хторима ше зацагую и штимую струни. Тамбури найлєпшого квалитета направени ручно, по правилох старих майстрох, хтори чуваю тайни правеня и преноша их з колєна на колєно. Познати Кудликово, Боцаново, Торминово, Гезово тамбури. Постоя вецей файти тамбурох: прим, бас прим, Е-бас прим, контра, чело, беґеш лєбо тамбурашски бас хтори подобни контрабасу. Тамбури найподобнєйши ґитаром а по истим поступку ше достава и [[звук]] (тон) зоз потаргованьом струнох зоз пальцами лєбо пирком (плектрон). Технїка граня и способ, подрозумює ше, у подполносци розлични. == Файти штимох тамбури == [[Штимованє инструментох|Штимованє]] тамбури ше розликує. Постоя два основни штими. Фаркашов хтори ше хаснує у заходней часци Горватскей и Сримски штим хтори заступени у Войводини и преовладує вшадзи на територийох дзе ше грає на тамбури<ref>[https://musicomniscience.wordpress.com/%d1%82/%d1%82%d0%b0%d0%bc%d0%b1%d1%83%d1%80%d0%b0/ ТАМБУРА]. МУЗИЧКО СВЕЗНАЊЕ </ref>. Основна розлика тих двох штимох то висина штимованя першей струни на инструментох, та ше по Фаркашовим штиму перша струна штимує на басприму (брач тамбура) на Ґе та прето ше и штим наволує Ґе - штим, док по сримским штиму ше перша струна на басприму (брачу) штимує спрам тона А (найчастейше 440-444 Hz герци) та прето тот штим ма назву А - штим<ref>[http://www.kudsskzh.ch/index.php/hr/ostali-sadrzaji/134-vrste-tamburaskih-instrumenata Vrste tamburaških instrumenata]. www.kudsskzh.ch.</ref>. По инструментох cримски (А - штим) випатра так: Прим е, х, фис, цис А - басприм а, е, х, фис Е - басприм е, х, фис, цис Контра а, е, цис, А Чело е, х, фис, цис Бас е, х, фис, цис == Тамбурово ансамбли == Тамбурово состави - ансамбли творя тамбураше хтори вєдно граю на тамбурох розличних типох и велькосцох.Заєднїцке гранє може буц у дуету, трию, квартету, квинтету, секстету алє и у векшим ансамблу. Тамбуров ансамбл до 15 членох наволує ше тамбуров хор и вон найчастейше провадзи лєм шпивачох. Векши состав зоз вельо вецей тамбурами твори тамбуров [[оркестер]] хтори ма концертну улогу и маю зложенши композициї на своїм репертоару. То часто ориґинални авторски композициї, обробки познатих шветових композицийох и признатих [[композитор]]ох итд. [[Файл:Brač_and_Čelo_on_the_sofa_(2019-04-20_16.48.01_by_Marko_Milivojevic_@PIXNIO_2592510).jpg|right|thumb|Тамбура басприм и тамбурашске чело]] Зоз меньшима составами руководзи примаш (член состава хтори грає на прим-тамбурки) док зоз вельким тамбуровим оркестром руководзи дириґент. Зоз оглядом на способ штимованя составу тамбурох постоя даскельо системи тамбурового хору од хторих найпознатши квартни и квинтни. Дакеди ше грало на єдногласаних и двогласних тамбурох а познєйше на тро и штирогласних. Спрам того и тамбурово состави-ансамбли можу буц подзелєни на двогласни, трогласни и штирогласни. Шицки вони наштимовани по темперованим систему (то значи штимованє по рядошлїду полутонох). == Знаменїти тамбураше == [[Яника Балаж]] [[Любомир Микита]] [[Янко Гайдук]] == Вонкашнї вязи == * [https://www.youtube.com/watch?v=EpfvRSTD2qQ ''Траг у простору: Свако живи своју песму''] - РТС Културно - уметнїцка програма * ''[[:hr:|Tambura]]'' Википедия на горватским язику, поставене 12. студеноґ 2006. * [https://nkns.rs/cyr/popis-nkns/tamburashi-tamburashke-prakse ''Тамбураши, тамбурашке праксе''] * [https://www.youtube.com/watch?v=Ji0uHdknhbg|right|thumb| Милан Придрашки, Сплєт мелодийох на тамбури] == Референци == mbmmwfigj8zwxyqbbvp4phwowv5cj1z 0 440 4835 4834 2024-10-14T16:33:36Z Amire80 9 5 измена увезено 4834 wikitext text/x-wiki [[Файл:Marseille le grand marché.jpg|right|thumb|414x414px]]'''Тарґовина''' то процес черанки продуктох и/або услугох. Назва походзи од славянского слова ''трґ''. Тарґовина нє єдини ношитель обтоку роби, зоз ню ше занїмаю и сами продукователє, а и сами трошителє (трошительни задруґи). Вона, як окремна привредна дїялносц, ма задаток зоз своїм поштредованьом у обтоку орґанизовац порядну черанку медзи продукцию и трошеньом. Зоз свою активносцу треба же би обезпечела понуканє роби и услугох у количестве асортиману хторе поглєдує тарґовище, а у периодзе кед ше одредзени продукти або услуги поглєдує, и зоз ценами и другима условиями хтори купци порихтани прилапиц. Тарґовина на мало подрозумює предаванє роби або услугох на одредзених местох, як цо то: робна хижа, предавальня або трафика, потим на дружтвених мрежох або прейґ пошти. Тарґовина на велько подрозумює обток роби хтору ше перше предава тарґовцом на мало, индустрийним, комерциялним, институционалним або другим професионалним дїловним хасновательом, аж и другим тарґовцом на велько. Патраци през историю, шлєбодна тарґовина ше обачлївше звекшала у даєдних обласцох од 1815. року по вибиванє Першей шветовей войни, 1914. року. Познєйше, тарґовина ше предлужела розвивац 1920-их рокох, алє и препадала (окреме у Европи и Сиверней Америки) под час ''Велькей депресиї'' 1930-их. Векши рост тарґовини зазначени од 1950-их рокох по нєшка (окрем спомалшеня под час нафтней кризи 1970-их). Економисти и економски историчаре твердза же нєшкайша шлєбодна тарґовина на найвисшим уровню по тераз. [[Файл:Image de Lyon 3e en mai 2017 (5).JPG|right|thumb|413x413px|Сучасни маркет]] == История == Иснує думанє же ше тарґовина одвивала у векшим периодзе людскей историї. Єст докази о черанки опсидияну (вулканского скла) и кварцу у каменим периодзе. Зоз материялами, хтори ше хасновало за виробок прикраскох, тарґовело ше у Єгипту ище 3000. року пред нову еру. Длуги тарґовецки маршрути ше зявели у трецим милениюме пред нову еру, кед Сумере у Месопотамиї тарґовели зоз харапан-цивилизациями. Феничанє були познати поморски тарґовци, хтори путовали ширцом Медитерану, аж и на сивер, до Британиї, глєдаюци жридло калаю за продукцию бронзи. Зоз тим цильом, вони сновали тарґовецки колониї, хтори Греки волали емпориї (emporia - латинска назва за тарґовецки населєня). Од наставаня греческей цивилизациї по нєставанє Римского царства у 5. вику, зоз Далєкого востоку, зоз Китаю, до Европи тарґовци приношели присмачки. Тарґовина оможлївйовала Римскому царству розвивац ше и тирвац. Царство було нательо вельке же ше витворела моцна и безпечна транспортна мрежа, хтора оможлївйовала превоженє роби без страху од збойнїкох. Розпадованє Римского царства спричинєло нєсиґурносц и препаданє тарґовецкей мрежи у заходней Европи, алє ше тарґовина заш лєм одвивала. Жидзи тарґовели зоз християнами з Европи и з муслиманами зоз Блїзкиго Востоку. Од 8. по 11. вик, Викинґи тарґовели на своїх путованьох од Скандиваниї по заходну Европу. Ханзеатска лиґа була союз тарґовецких городох, хтора тримала монопол над векшу часцу сиверней Европи и Балтиком, од 11. по 17. вик. [[Файл:Roman denarius in silver (Maximinus)-transparent.png|right|thumb|300px|Римски пенєж]] Васко де Ґама ознова порушал европску тарґовину зоз присмачками 1498. року. Скорей як цо обишол Африку, плїваюци на ладї по морю, прилїв присмачкох до Европи контроловали исламски сили, окреме Єгипет. Тарґовина зоз присмачками була барз економски значна и представяла порив за безконєчне виглєдованє. Присмачки принєшени до Европи зоз далєких жемох були найвреднєйша роба. У 16. вику Голандия була центер шлєбодней тарґовини, нє огранїчовала черанку и дошлєбодзовала шлєбодни обток роби. Зоз тарґовину у Индиї у 16. вику доминовала Портуґалия, у 17. вику Голандия, а у 18. вику Британия. Джон Ст'юарт Мил, британски филозоф и социялни реформатор 19. вику, доказал же держава зоз монополом у обласци одредзованя ценох на медзинародним тарґовищу може манипуловац з условиями тарґовеня прейґ тарифох, а одвит на тото може буц медзисобне условйованє у тарґовинскей политики. То бул доказ процив универзалней доктрини о шлєбодней тарґовини, бо ше верело же векша часц економского звишку у тарґовини припаднє держави хтора шлїдзи условйованє, скорей як цо политику шлєбодней тарґовини. ''Велька депресия'' тирвала од 1929. року по конєц 1930-их. У тим периодзе тарґовина и други економски активносци були у барз вельким опадованю. Пре културно-социялни пошлїдки того збуваня, хтори були найвираженши у ЗАД (кус менєй у Европи, Японє и Латинскей Америки), ''Велька депресия'' ше, после Гражданскей войни, находзи на другим месце на лїстини по знїчтожованю дружтва. [[Файл:Račun iz 1878.jpg|right|thumb|370px|Рахунок порученей роби зоз 1878.року]] Главна причина ''Велькей депресиї'' то виоставанє шлєбодней тарґовини. Аж у Другей шветовей войни, тота ситуация ше злєпшала у ЗАД. У Бретон Вудсу, 1944. року, 44 держави подписали спорозуменє о зменшаню националних тарґовецких забранох, же би нє наставали условия за депресию. Зоз спорозуменьом ше поставело правила и институциї хтори реґулую медзинародну политичну економию: ''Медзинародни монетарни фонд'' и ''Медзинародна банка за обнову и розвой'' (познєйше подзенєна на ''Шветову банку'' и ''Банку за медзинародни поровнаня''). Институциї зоз роботу почали 1946. року, кед достаточне число державох ратификовало спорозуменє, а 1947. року 23 держави подписали Обще спорозуменє о тарифох и тарґовини з цильом промовованя шлєбодней тарґовини. Шлєбодна тарґовина ше ище баржей розвила концом 20. и на початку 21. вику: 1992. року Европска уния поставела забрану на нукашнї шлєбодни обток роби и роботней моци; ''НАФТА'' (Сиверноамерицке спорозуменє о шлєбоднєй тарґовини) почала зоз роботу 1. януара 1994. року; 1994. року зоз Спорозуменьом у Маракешу поставени рамики за снованє ''Шветовей тарґовинскей орґанизациї'' (''СТО''); 01. януара 1995. року основана и почала зоз роботу ''СТО (Шветова тарґовинска орґанизация)'' з цильом олєгчованя шлєбодней тарґовини; 2005. року подписане Централноамерицке спорозуменє о шлєбодней тарґовини (ЗАД и Доминиканска Република). == Опатриц и тото: == ♦ [[Тарґовина при Руснацох у Бачкей]] ♦ [[Перши руски дутяни и карчми у Руским Керестуре]] == Вонкашнї вязи == * [https://sr.wikipedia.org/sr/%D0%A2%D1%80%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B0... Trgovina] Vikipedija na srpskom jeziku, sr.wikipedia.org * [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D1%82%D1%80%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B0 Slobodna trgovina] Vikipedija na srpskom jeziku, sr.wikipedia.org * [https://www.makroekonomija.org/0-miroslav-zdravkovic/svetska-trgovina-1888-1908/ Svetska trgovina 1888—1908], ''macroekonomija.org'' ifnh2064gp2mp3d7z0swj6of2ka96tg 0 441 4842 4841 2024-10-14T16:33:36Z Amire80 9 6 измена увезено 4841 wikitext text/x-wiki [[Файл:Tržnica, Čakovec - povrće.jpg|right|thumb|300px|Тарґовина на пияцу]]'''Тарґовина''' привредни конар чия дїялносц купованє и предаванє роби. Єй улога у предаваню роби трошительом, котри ю можу купиц за особне трошенє, лєбо як средство за продукцию, за нове продукованє. [[Тарґовина]] поштреднїк медзи продуковательом и трошительом, обєдинює велїх продуковательох и купени або превжати продукти ше предаваю велїм лєбо аж огранїченому числу трошительох. Тарґовина то занїманє — професия. Же би дахто постал тарґовец, вон ше за тоту роботу муши оспособиц, научиц. Треба же би бул шеґерт, школяр у привреди або закончиц штредню тарґовецку школу, зависно од часу кед постава тарґовец. Предавац свойо продукти може и сам продукователь. Вон то през историю и робел, а и нєшка роби. Места за одвиванє тарґовини були городски площи дзе ше одбувало предаванє роби продукователь – купец лєбо продукователь – купец на велько; купец на велько – тарґовцом, купцом на мало, а купци на мало – трошительом. Така тарґовина присутна и нєшка и одбува ше з дня на дзень, а витворюю ю нашо робни продукователє ґереґох, паприґи, капусти и другей желєняви на городских пияцох у Новим Садзе, Зомборе, Осєку и других городох. Вони там робу предаваю лєбо на тезґох купцом лєбо на мехи накупцом. Свойо продукти може же предаваю городским пиячним орґанизацийом на велько, а вони ю у своїх тарґовинских предавальньох предаваю, лєбо ю предаваю купцом на мало. [[Файл:Pijaca u Negotinu tridesetih godina prošlog veka.jpg|right|thumb|303x303px| Випатрунок пияцох 1930-их рокох прешлого вику.]] У рамикох домашнєй роботносци продукованя млєка и його прерабяня – нашо жени познати як витирвали предавачки сира, [[Масло|масла]],шметанки по пияцох у Вуковаре, [[Кула|Кули]], [[Вербас|Вербаше]], Бачкей Тополї итд. Так и зоз своїма виробками домашнєй роботносци у прерабяню конопи и вирабяню продуктох: цверни, платна, покровцох и иншого нєвистато нащивйовали околни вашари. Подобни обставини и зоз продуктами з польодїлства и статкарства. Предавали их нашо землєдїлци по вашарох, а було и людзох у валалє цо одкупйовали конї, яловки и крави и дакус их подкармели лєбо такой одводзели лєбо одвожели на вашари и предавали. Дзепоєдни одкупйовали викармени швинї и одношели их аж до Будапешту предавац. После Першей шветовей войни тарґовина тримана як найлєгчейши способ за збогацованє. Тарґовински предавальнї росли як печарки после дижджу, а зоз ню ше занїмали шпекуланти, дакедишнї державни уряднїки, адвокати, лїкаре и други. У Войводини 1927. року було коло 14.000 тарґовински предавальнї, а о два роки их уж було коло 17.000. Од 115 тарґовинских фахох, кельо их було у [[Бачка|Бачки]] и Баранї 1928. року — найвецей було дутяни зоз мишану робу, потим зоз дробнима артиклами (дроґерия), а на трецим месце предавальнї зоз животнима намирнїцами (пилярници). Тоти три фели предавальньох облапяли коло половку од шицких дутянох у Бачки и Баранї. Предавальнї дзе ше предавало древо за огриву було 324, будовательного материялу 25, машини за шице и бициґли шицкого 25, а желєзарнї и предавальнї емайлованей (олїваней) судзини 92. Мали валалски предавальнї ше подмиряли при городских, вербаских и новосадских тарґовцох на велько. Знаходлїви тарґовци одходзели з валалу куповац робу нє лєм за себе алє и за других валалских тарґовцох и на таки способ (зоз витвореним супер рабатом) уж „зарабяли” зоз приношеньом роби другим дутяндїйошом. И Вербас и Кула мала уж трицетих рокох добре розвиту тарґовину, а и перши керестурски и коцурски тарґовци витворели добри угляд при тарґовцох на велько, та пре поряднє вимирйованє своїх обовязкох при купованю роби на причек — добре були подмирени з артиклами цо их вимагали валалски трошителє. [[Файл:A jó kalmár.JPG|right|thumb|300px|Дутян зоз дробнима артиклами за обисце]]Неконтроловани рост тарґовини окреме обачлїви пред Другу шветову войну. Зоз тарґовину ше могол занїмац кажде хто сцел и хто мал пенєж куповац робу од тарґовцох на велько лєбо директно од продуковательох и предавац ю у своєй предавальнї. У тим чаше без велькей державней контроли и погосцительство. Менєй – вецей по наших валалох попри дутянох, тарґовци тримали и карчми дзе ше точело алкоголни напой.Таки обставини и нєпорядок у тарґовини застановени после Другей шветовей войни. То зробене зоз национализацию велькей, а после и дробней тарґовини. Такой после войни предаванє и купованє роби було под строгим державним режимом. Заняти трошителє попри плаци доставали и карти за подмирйованє, зоз котрима ше могло купиц предвидзени продукти. Тот период тирвал одприлики по 1951. рок. У обласци тарґовини исную тарґовински подприємства и тарґовински роботнї-предавальнї. З другого боку исную и самостойни тарґовински роботнї-дутяни, цо су власносц самого тарґовца. Тарґовински роботнї-дутяни було и єст так повесц у каждим месце. У нїх ше, углавним предавала и предава роба за широке трошенє. Праве за таки продукти, цо були нєопходни за живот и каждодньове хаснованє, уж од часу насельованя до тих крайох єст предавальнї и у наших местох. Тарґовец найчастейше власнїк предавальнї, а купци жителє його часци валала, пол валала лєбо цалого валала, зависно од велькосци валала и числа таких дутянох. Патраци през историю, були часи кед, у Р. Керестуре були двоме тарґовци, а и таки часи кед их було дзешецраз вецей. У Руским Керестуре медзи двома войнами мал предавальню обуї и Бата зоз Борова, а були и часи кед, єдно число тарґовинских предавальньох було у составе Тарґовинского подприємства Слоґа зоз Кули. == Литература == * Мирон Жирош, ''БАЧВАНСКО-СРИМСКИ РУСНАЦИ ДОМА И У ШВЕЦЕ 1745–2001'', IV TOM (2004), боки 11,12 и 283 ok8rkl8x0esbmrlp5byybds6wz3kh0n 0 442 4865 4864 2024-10-14T16:33:37Z Amire80 9 22 измене увезене 4864 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align: align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Тащок</big> |- | colspan="2" |[[Файл:House_sparrowIII.jpg|alt=Тащок Самец|center|frameless|300x300px]]<div style="text-align: center;">Самец [[Файл:House_Sparrow_%28Passer_domesticus%29-_Female_in_Kolkata_I_IMG_3787.jpg|alt=Тащок Самица|center|frameless|300x300px]]<div style="text-align: center;">Самица |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Царство''' |Animalia |- |'''Тип''' |Chordata |- |'''Класа''' |Aves |- |'''Ряд''' |Passeriformes |- |'''Фамилия''' |Passeridae |- |'''Род''' |Passer |- |'''Файта''' |P. domesticus |- ! colspan="2" |Биномне мено |- |<div style="text-align: center;"> colspan="2" |Passer domesticus |- |} == Тащок == '''Тащок домашнї''', '''тащок обични''', лєм '''тащок''' (лат. ''Passer domesticus''), припаднїк фамелиї тащкох (''Passeridae''). Населює векшину простору Европи и Азиї. Нєшка то найрозширенша птица на планети.<ref>[https://www.nabluebirdsociety.org/sparrowcontrol.htm „House Sparrow Control”] [https://web.archive.org/web/20070928123557/http://www.nabluebirdsociety.org/sparrowcontrol.htm Архивоване] на сайту [https://sr.wikipedia.org/wiki/Wayback_Machine Wayback Machine]</ref> Чловек их нароком, лєбо нє, уведол до подсахарскей Африки, до векшей часци обидвох Америкох, на Нови Зеланд и до Австралиї. У Америки го наволую '''английским тащком''' же би го розликовали од автохтоного америцкого тащка. До городох Зєдинєних Державох евопски тащки масовно приношени медзи 1850. и 1875. роком же би зменшали число чкодлївцох. Гришка позно замеркована, а тащки ше уж одомашнєли. По 1883. рок их тримали за чкодлївцох, а їх уводзенє за катастрофу.<ref>[https://www.sialis.org/hosp/#managementchoices House Sparrow History” by E.A. Zimmerman]</ref> == Опис и карменє == Домашнї тащок мала птица, длугока од 14 до 16 центиметри. Самец ма шиву коруну, шиву твар и брух, док карк и писки чарней фарби. През лєто, писки белаво-чарни, а ножки кафовей фарби. Вжиме, пирє блядей и смутней фарби, док писки жовкасто-кафови. Самица нє ма чарну фарбу на карку, пискох и глави, анї шиву коруну. Млади тащки маю цмейше кафово пирє, а писки им шветложовти. Млади тащки ше кармя з лїчинками инсектох, углавним з лїчинками чкодлївцох. Одроснути, медзииншим, єдза нашенє и заренка, а кеди-нєкеди лапаю и мотилї. Вяри, тащкох прицагує квеце, окреме жовте, з котрим ше тиж кармя (шафран, яглїки).<ref>[https://archive.ph/20130114034945/www.bbc.co.uk/nature/wildfacts/factfiles/252.shtml ''BBC Домашнї тащок (профил)'']</ref> == Гнїздзенє == Тащки ше гнїздза на розличних местох: под стреху, у дзирох и пражнїнох будинкох на цагачох и блющу коло хижох, на морских стинох и гущавох. Гнїздо змесцене у цагачу лєбо у дзири часто розтрешене, направене зоз сламкох, шмеца и наполнєне зоз пирйом. Пространи и добре збудовани гнїзда тоти цо на древох и у гущавох, найвецей у валалских крайох. [[Файл:Passer_domesticus_nest_with_chicks.jpg|left|268x268px|thumb|Тащата у гнїздзе]] Домашнї тащки барз аґресивни при однїманю за места дзе ше буду гнїздзиц и часто насилно знїщую гнїзда предходних бивательох, а дакеди директно правя свойо гнїздо на постояцим у хторим ше находза живи птички. Ластовки и птици зоз роду белавих птицох (лат. Sialia) окреме чувствительни на таке справованє. Пейц до шейсц вайца од праху, вицифровани зоз чарно-шивима шпляхами на крем-билей подлоги то типични опис вайцох цо нєшу тащки. Варирую по велькосци и фурми як и по шпляхох. Домашнї тащок ма найкратши инкубациони период од шицких птицох - 10 до 12 днї. У Новей Анґлиї, у ЗАД, самица през лєто може знєсц и до 25 вайца. == Референци == 7q7142vedf70uwd80pn9izavyo1boxd 0 443 4871 4870 2024-10-14T16:33:38Z Amire80 9 5 измена увезено 4870 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Театер Александра Духновича</big> |- |'''Датум снованя''' |24. новембер 1945 |- |'''Мено на чесц''' | Александер Духнович |- |'''Место дїялносци''' |Прешов, прешовски край, Словацка |- |'''Язик''' |Русински |- |'''Адреса''' |Jarková 77 |} == Снованє театра == [[Файл:Divadlo_Alexandra_Duchnovi%C4%8Da.jpg|419x419px|Надпис над главним уходом до Театру Александра Духновича у Прешове|alt=Надпис над главним уходом до Театру Александра Духновича у Прешове|thumb]] Театер '''Александер Духнович''' у Прешове, Република Словацка, основани 24. новембра 1945. року з одлуку Українского националного совиту у Прешове<ref>[http://www.divadload.sk/page/9393/o-nas История театра,] вебсайт Театра Александра Духновича </ref>. У комерциялним реґистру є уписани як ''Українски народни театер, дружтво, с.р.о. у Прешове ''. Тот театер основани на основу задруґарства. Од 1. януара 1951. року з нїм управял Обласни национални комитет у Прешове по 1961. рок. После того сновательна компетенция прешла на новоосновани Обласни национални комитет у Кошицох. Статут театра односно документи з того периоду нє зачувани у архиви театра. Од 1969. по 31. децембер 1997. року з театром управяло Министерство култури Републики Словацкей. Од 1. януара 1998. року по 31. марец 2002. року з нїм управяла Реґионална канцелария Прешов, а од 1. априла 2002. року снователь театра Прешовска самоуправна обласц. Назва театра пременєта на ''Театер Александра Духновича'' 15. октобра 1990. з одлуку министра култури Словацкей Републики. == Театрална дїялносц == Театер Александер Духнович професийна, културна и уметнїцка установа у обласци театралней дїялносци. Основна мисия театра то творенє условийох за витворйованє и явне ширенє театралних дїлох з окремним акцентом на розвой културного живота Русинох хтори жию на териториї Словацкей Републики. На своїх початкох театер давал представи на русийским язику, а репертоар бул у складзе з тим, виводзени углавним театрални фалати русийских класикох. Пейдзешатих рокох ХХ вику театер ше преориєнтовал на українски язик. Аж осемдзешатих рокох прешлого вику пришло до змени ґенерацийох у тим театре и вон поступнє прешол на русински язик хтори тамтейше русинске жительство найлєпше розумело<ref>[https://www.lem.fm/teater-aleksandra-duhnovicha-zachinat-yubileynu-70-tu-sezonu/ Театер Александра Духновіча зачінать юбілейну 70-ту сезону,] Петро Медвідь, ЛЕМ ФМ, 27. авґуст 2015.</ref>. Такей ориєнтациї театра на русински язик у значней мири допринєсли и числени вимоги локалного жительства хторе ше у остатнї двох шлєбодних пописох жительства вияшньовало за мацерински русински язик и за припадносц русинскей националносци цо им пред тим, у остатнїх 40 рокох, нє було оможлївйоване. == Вонкашнї вязи == * [http://www.divadload.sk/ ''Театер Алесандра Духновича,''] официйни вебсайт. * [https://rue.wikipedia.org/wiki/T%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80_%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%B0_%D0%94%D1%83%D1%85%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%87%D0%B0 ''Tеатр Александра Духновіча,''] Gazeb, Русиньска Вікіпедія, 6. фебруар 2011. * [https://www.ruskeslovo.com/%d2%91%d0%bb%d1%83%d0%bc%d0%b5%d1%86-%d0%b2%d0%b0%d1%81%d0%b8%d0%bb%d1%8c-%d1%80%d1%83%d1%81%d0%b8%d0%bd%d1%8f%d0%ba-%d0%bd%d0%be%d0%bc%d0%b8%d0%bd%d0%be%d0%b2%d0%b0%d0%bd%d0%b8-%d0%b7%d0%b0-%d0%bd/ ''Ґлумец Василь Русиняк номиновани за Награду ДЕСКА'',] Михайло Зазуляк, ''Рутенпрес,'' 9. септенмбер 2016. * [https://www.ruskeslovo.com/%d1%82%d0%b0%d0%b4-%d0%bf%d0%be%d1%87%d0%b0%d0%bb-%d1%8e%d0%b2%d0%b8%d0%bb%d0%b5%d0%b9%d0%bd%d1%83-%d1%81%d0%b5%d0%b4%d0%b5%d0%bc%d0%b4%d0%b7%d0%b5%d1%88%d0%b0%d1%82%d1%83-%d1%81%d0%b5%d0%b7%d0%be/ ''ТАД почал ювилейну, седемдзешату сезону,''] ЛЕМ ФМ, Михайло Зазуляк, Рутенпрес, 10. септембер 2015. == Референци == i3zdfa7kjt1bjjcz2ijjvjsnqtojvg1 0 444 4887 4886 2024-10-14T16:33:39Z Amire80 9 15 измена увезено 4886 wikitext text/x-wiki [[Файл:Greensleeves sectional binary form.png|right|thumb|462x462px|Теоретски и ґрафични приказ анализи мелодиї и структури композициї]][[Файл:Greensleeves sectional binary form.mid|right|thumb|358x358px|Звучни приказ мелодийскей структури композициї ]]'''Теория музики''' (анґл. ''music theory'' и франц. ''théorie de la musique)''<ref>Властимир Перичић, ''Вишејезични речник музичких термина.'' - Београд, САНУ, 1985; II изд. САНУ - Завод за уџбенике и наставна средства - Универзитет уметности, 1997, 608 стр.</ref><ref>Radivoj Lazić, [https://klarinetknjige.wordpress.com/category/osnovi-teorije-muzike/ ''Osnovi teorije muzike'']</ref> то наука хтора ше занїма зоз толкованьом музичних елементох, правилох и законох по хторих ше вони применюю у твореню и виводзеню музичних дїлох, а од такей пракси преучованя тота наука и настала. Шицки елементи ''теориї музики'' источасно и наставни предмети у нїзших и штреднїх музичних школох, тиж и на музичних академийох и факултетох, прето же су узко повязани зоз живу музичну праксу. Назва ''теория'' греческого походзеня и значи розпатранє, толкованє. '''Теорию музики творя''': * Основи теориї музики (общи музични поняца, нотация-ортоґрафия, менованє тонох, музични скали, интервали, акорди, рижни музични значеня итд.). * Гармония<ref>Властимир Перичић, ''Хармонија I и II,'' Београд, Фонд за умножавање наставне литературе ФМУ, 1988, стр. 75 + 88; Београд, Заједница музичких и балетских школа Србије, 2004, стр. 72 + 88</ref><ref>М. Раденкевић и В. Перичић: ''Преглед науке о хармонији, за средње музичке школе.'' – Београд. Просвета, 1962, 138 стр.</ref>, одношенє и вяза тонох у акордох по складни цалосци, спрам гармонских законох и правилох. Преучує гомофони склад (у гомофониї постої єден водзаци мелодийски глас и йому подредзене гармонске провадзенє). * Контрапункт<ref>Властимир Перичић, ''Вокални контрапункт, за средње музичке школе.'' - Београд, Завод за уџбенике и наставна средства, 1991, II изд. 1997, 126 стр.</ref><ref>Властимир Перичић, ''Основи контрапункта,'' Београд, Фонд за умножавање наставне литературе ФМУ, 1985, 108 стр. (Ранија издања: Контрапункт I и II, изд. аутора и Универзитета уметности).</ref>, наука водзеня гласох, хтори ровноправни и маю релативно самостойни мелодийски линиї (''полифони'' лєбо ''контрапунктски склад'', хтори горизонтално ориєнтовани). * Музични форми<ref>Д. Сковран и В. Перичић: ''Наука о музичким облицима.'' - Београд, Уметничка академија, 1961, VII изд. 1991, 574 стр.</ref>, форми хтори вибера [[композитор]] же би у нїх витворел свой «нукашнї швет» прейґ твореня [[Подзелєнє музики|музики]]. * [[Акустика]], наука о [[звук]]у. Вона часц физики. * Метрика, наука хтора ше занїма зоз одношеньом наглашених и нєнаглашених тонох и ритмом, цек тонох розличних тирваньох. * [[Оркестрация]], розписованє музичного дїла до мелодийских часцох за рижнородни музични инструменти (за оркестер), спрам правилох оркестрациї, з тим же ше меркує о звучних и технїчних можлївосцох [[Подзелєнє музичних инструментох|инструментох]] и їх характеристикох и тонских обсягох. == Теория музики окремна дисциплина == Теория музики як дисциплина облапя методи и концепти хтори композиторе и други [[музичар]]е хасную док творя и виводза музику. Розвой, чуванє и преношенє музичней теориї у тим смислу може ше найсц у усней и писаней музичней традициї, о музичних инструментох и других артфактох. Напр. стари инструменти зоз праисторийних локацийох ширцом швета откриваю деталї о музики хтору творели и потенциялно часточку зоз музичней теориї хтору можебуц хасновали їх творителє. У старих и живих културох широм швета, глїбоки и длуги коренї музичней теориї видлїви по инструментох, усней традициї и хвильковим твореню музики. Велї култури розпатрали музичну теорию на формални способи, на основи писаних розправох и музичних писаних нотох. Практична и научна традиция ше преклопює, почим ше велї практични розправи о музики класификую и имплементую до традициї других розправох, хтори ше поряднє цитираю, исто так як цо науково документи цитираю предходни виглєдованя. [[Файл:Lead Sheet Example -2.svg|rigft|thumb|360px|Илустрация мелодиї з теоретску анализу и ознаками]][[Файл:Wikipedia Jingle.ogg|right|thumb|360px| Звучни приказ предходного прикладу]] У сучасних академских кругох, теория музики спада до под'обласци музиколоґиї и ширшого музичного преучаваня рижнородних културох и историї. Музична теория ше често занїма зоз апстрактнима музичнима аспектами як цо то; [[штимованє инструментох]] и ''тонски системи, скали,'' ''консонанци и дисонанци и ритмични одношеня у музики''. Попри того, постоя и теориї хтори облапяю практични аспекти, як цо твoренє лєбо визводзенє музики, оркестрация, орнаментика, импровизация и електронска продукция звука. Методи анализох облапяю математичну, ґрафичну анализу, а окреме анализу хтору оможлївює заходна нотация. Хасную ше и компаративни, дескриптивни, статистични и други методи. У литератури хтора доступна, медзи другима темами, мож найсц и елементи музичней акустики, розпатранє музичней нотациї и технїки тонско-акордскей [[Композиция|композициї]] (гармония и контрапункт). Особа хтора виглєдує лєбо преподава теорию музики наволує ше ''теоретичар музики''. Така особа здобула академске знанє на музичних академийох, найчастейше мастер и докторских студийох. == Ґалерия == <gallery mode="nolines"> File:The principles of musik, in singing and setting - with the two-fold use thereof, (Ecclesiasticall and Civil.) (IA principlesofmusi00butl).pdf|Литература зоз 1636. року, Принципи у теориї File:A guide to the manuscripts and printed books illustrating the progress of musical notation - British Museum - 1885.djvu|Упутствиє (1885,рок) за напредованє писаня нотациї File:Neume.jpg|Неуми-початни знаки нотациї, хтори теоретичаре вельо роки познєйше дешифровали и унапредзовали їх випатрунок </gallery> == Литература == * Фйодор Дудка: Основи нотоґрафиї (1986) (преложел композитор, музични педаґоґ Деян Деспич член САНУ) == Вонкашнї вязи == * Марко Тайчевич: [https://www.scribd.com/doc/57663083/Marko-Tajcevic-Osnovna-Teorija-Muzike ''Основна теория музики.''] * Никола Миросавич: [https://www.nikolamirosavic.rs/teorija-muzike/ ''Цо то теория музики а цо джез теория.''] == Референци == mxhbjcqirs07mzte9fub65i020nxr65 0 445 4901 4900 2024-10-14T16:33:40Z Amire80 9 13 измена увезено 4900 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Теофил Сабадош</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Teofil Sabadoš portret.jpg|alt=Теофил Сабадош, 1969. року|center|thumb|304x304px]] |- |'''Народзени''' |13. септембра 1938. |- |'''Умар''' |29. новембра 2012. (74) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |квалификовани металски роботнїк и вожач |- |'''Период твореня''' |1962—1980. |- |'''Жанри''' |музика, литература, фолклор |- |'''Поховани''' |у Неделищу при Вараждинє (Горватска) |} '''Теофил Сабадош''' (*13. септембер 1938—†29. новембер 2012), поета, хореограф, музичар, адвентистични паноцец == Биоґрафия == Теофил Сабадош ше народзел 13. септембра 1938. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] у худобней фамилиї. Оцец Янко и мац Амалия родз. Емейди. Теофил бул наймладши спомедзи пейцох братох. Вчасне дзецинство препровадзел по салашох, дзе його родичи бирешели. До валалу ше приселєли аж теди кед мал почац ходзиц до школи. Перши роки после Другей шветовей войни за шицких жительох Керестура були барз чежки, окреме за худобних, ґу котрим припадала и фамилия Теофила Сабадоша. У таких фамилийох ше дзеци од вчасней младосци сами мушели старац о себе, цо скорей зарабяц свой хлєб. Так то було и зоз Теофиловима братами. Понеже своєй жеми нє мали вельо, кажди з нїх ше опредзелєл за виучованє даякого [[Ремесло|ремесла]]. Иста судьба знашла и наймладшого – Теофила. Подобнє як и дзеци з других худобних фамилийох, и Теофил, гоч бул одлични школяр, нє могол предлужиц школованє. Уж после законченей седмей класи основней школи мушел ше цо скорей оспособиц за самостойни живот. Прейґ рижних курсох пошвидко здобул три дипломи полуквалификованого роботнїка металского фаху, а, кед постал полнолїтни, здобул и диплому квалификованого шофера. Нажаль, гоч мал тельо квалификациї, до стаємней роботи у валалє нє мог дойсц. Кед ше прешвечел же у своїм валалє нє ма добру перспективу за елементарну животну еґзистенцию, Теофил Сабадош ше, як и велї други млади жителє Руского Керестура, ришел поглєдац лєпшу судьбу у иножемстве. Цудзина теди Теофилови випатрала як спасоносне ришенє шицких його еґзистенциялних нємирох. Стаємна робота и добри заробок обецовали лагоднєйши живот. Роботу нашол у Гамбурґу, у Нємецкей. == Активносц у културним живоце == Док ше Теофил наздавал же ше му укаже нагода достац роботу у валалє, уключел ше медзи активних членох керестурского [[Дом култури Руски Керестур|Дому култури]]. Бул дзешец роки член танєчней секциї, а єден рок и як хореоґраф. Бул и єден зоз сновательох младежского оркестра при Доме култури, у котрим теди грали [[Владислав Надьмитьо]], Михал Микита, Янко Гарди, Мирон Джуджар и Михал Чордаш. У тим составе оркестер исновал полни шейсц роки под меном Шкорванчки. Тот состав, алє на чолє з [[Яким Сивч|Якимом Сивчом]], провадзел шицких шпивачох на першей Червеней ружи 1962. року. Рушаюци ше у кругу талантованих активних членох керестурского Дому култури, Теофил упивал нови знаня и подзвиговал уровень свойого образованя. Бул комуникативни и популарни медзи тедишню младу ґенерацию. Як член музичней секциї перше грал на [[Тамбура|тамбурки]] (прим), алє пошвидко го Яким Сивч прешвечел же би почал грац на кларинету. Треба ту спомнуц же Яким Сивч мал значни вплїв на уметнїцке формованє Теофила Сабадоша. Сивч, три роки старши, бул и блїзки сушед Теофилови, бивали на истей улїци. == Поетска творчосц Теофила Сабадоша == Теофил Сабадош почал писац ище як школяр. Поетски твори му обявйовани у ''Пионирскей заградки''. Перши узретши роботи обявени му у ''Литературним слове'' 1964 року. Теофил Сабадош обявел и два збирки поезиї - ''Одходи'' 1971. и ''Лїпа'' 1975. року, у виданю НВУ Руске слово, а зоз своїма писнями є заступени и у антолоґиї рускей поезиї ''Ошлєпени соловей''. [[Файл:Лїпа.jpg|alt=Друга збирка поезиї Теофила Сабадоша|thumb|Насловни бок другей збирки поезиї Теофила Сабадоша]]Др Юлиян Тамаш зредаґовал и порихтал другу кнїжку поезиї Теофила Сабадоша а у предисловию, медзи иншим, написал и тото: "Кнїжка писньох Лїпа интимни дньовнїк чловека на роботи у цудзини, хтори вєдно зоз собу однєс пах лїпи родзеного краю... Тримам же збирка Лїпа у власним поетичним розовою Теофила Сабадоша представя крочай напредок... (вона) принєсла рускей литератури єдного узретого поета-роботнїка хтори ше зоз дзепоєднима писнями учишлєл як вредносц хтору зме у видвойованю и типового и антолоґийного нє годни заобиходзиц у наших дальших намаганьох спознац потерашнї можлївосци руского язика." На роботи у иножемстве Теофила Сабадоша почала, нєодлуга, обшедац носталґия за родимим крайом а носталґични бурї Теофил удатно преточовал до красних писньох. Кед ше на кратки час врацал до Керестура, при каждим стретнуцу зоз парняками и другима познанїками чувствовал лєм почитованє и угляд, окреме пре шпиванку ''Мацерова мушкатла''. Теофил нє писал тексти за музичне оформйованє. Вон бул поет словох, природно талантовани. Алє, змисти його писньох на вецей наших композиторох охабели глїбоки упечаток, та, гоч тексти нє були метрично усоглашени зоз музичнима правилами, композиторе их превжали, метрично доробели и написали одвитуюцу музику. После пензионованя Теофил ше преселєл зоз Гамбурґу до Горватскей, дзе предлужел жиц у Вараждинских топлицох при Вараждинє. Нажаль, пошвидко ше чежко похорел и бул змесцени у доме Адвентистичней церкви. Там нєсподзивано и умар 29. новембра, а поховани є 1. децембра 2012. року у Неделищу при Вараждинє (Горватска). === Композициї на тексти писньох Теофила Сабадоша === [[Файл:Teofil u orkestru.jpg|alt=Теофил Сабадош як член оркестра "Шкорванчки", 1963. рок|thumb|437x437px|Теофил Сабадош як член оркестра "Шкорванчки", на лїво зоз кларинетом, 1963. рок]] {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |<big>У народним духу</big> |- |'''Рок''' |'''Композиция''' |'''Автор музики''' |- |1966. |[https://www.youtube.com/watch?v=THV6JMOvlCE Качмар, дай нам вино] |Яким Сивч |- |1969. |[https://www.youtube.com/watch?v=oHaI1R0eR6I Мой стари доме] |Яким Сивч |- |1972. |[https://www.youtube.com/watch?v=w0tnCjAI1qI Мацерова мушкатла] |Яким Сивч |- |1988. |Грай, Циґану |Владислав Надьмитьо |- | colspan="3" | |- ! colspan="3" |<big>У забавним духу</big> |- |1964. |Ноц |Яким Сивч |- |1977. |Придзе час (Пре любов давну) |Яким Сивч |- |1984. |Тулїпани |Владимир Горняк |- |2010. |[https://www.youtube.com/watch?v=tkGytWDVE7A&t=45s Ноц] |Весна Надь |- | colspan="3" | |- ! colspan="3" |<big>Ружова заградка</big> |- |1994. |Вредни руки Руснаково |Дюра Будински |} == Литература == * Теофил Сабадош, два писнї. Юлиян Тамаш, ''Ошлєпени соловей'', Антолоґия рускей поезиї, НВУ Руске слово, Нови Сад, 2005, б. 143-145 * Теофил Сабадош: ''Одходи'', едиция ''Жридла'', НВП Руске слово, 1971. * Теофил Сабадош: ''Лїпа'', НВП Руске слово, 1975. == Вонкашнї вязи == * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf Теофил Сабадош] (биоґрафия и список композицийох на його тексти), ''Червена ружа 1962-2011, Том II,'' Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014., б. 531. 0zz3ozmwun7etgfowsbordwuf6otvd7 0 446 4911 4910 2024-10-14T16:33:41Z Amire80 9 9 измена увезено 4910 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Тетрис |- ! colspan="2" |[[Файл:Typical_Tetris_Game.svg|center|thumb|300px|Типични кадер з ''Тетрису'']] |- |'''Девелопер(е)''' |Алексей Пажитнов |- |'''Видавач(е)''' |Рижни |- |'''Дистрибутер(е)''' |Рижни |- |'''Виходзенє''' |Юний 1984. |- |'''Жанр''' |Складанка |- |'''Платформи''' |Скоро шицки |}'''Тетрис''' (рос. ''Тетрис'') лоґичне видеобависко, видате на скоро шицких бавискових платформох. Єдно є з найпознатших видео-бавискох вообще. Бависко направел 6. юния 1984. росийски науковец Алексей Пажитнов (рос. ''Алексей Пажитнов)''. Пажитнов робел як програмер у рахункарским центру Совєтскей академиї наукох.<ref>[https://www.atarihq.com/tsr/special/tetrishist.html The Tetris saga]</ref> Мено „тетрис” походзи од греческого префиксу „тетра” („штири”) бо шицки часци составени зоз штирох сеґментох, и тенису, Пажитнового облюбеного спорту.<ref>[https://web.archive.org/web/20050311025939/http://www.g4tv.com/icons/episodes/1314/Tetris.html „Интервю з Пажитновим з 2004. на америцкей телевизиї G4”]</ref> Верзия бависка за IBM РС платформу направели Пажитново приятелє Дмитрий Павловски и Владимир Ґерасимов. Єден зоз творительох ориґиналного бависка Тетрис Армен Саркисиян. ''Тетрис'' ше аж зявел як часц уметнїцкей вистави на универзитету Браун у ЗАД.<ref>[http://bastilleweb.techhouse.org/ La Bastille: A Tech House Art Installation]</ref> Тиж, 2007. завжал друге место „100 найлєпши видеобависка шицких часох” порталу IGN<ref>[https://web.archive.org/web/20131107133844/http://top100.ign.com/2007/ign_top_game_2.html „IGN Top 100 Games 2007 | 2 Tetris]</ref> Найвекшу часц своєй популарносци ''Тетрис'' здобул на Нинтендовим Ґейм бою, на хторим є видати 1989. Розширеносц конзоли преславела ''Тетрис'' до тей мири же вон постал нєзаобиходна часц популарней култури. == Референци == <references /> == Вонкашнї вязи == * [https://tetris.com/ Tetris.com] Урядови бок * [https://web.archive.org/web/20080828052048/http://tetrisconcept.com/ TetrisConcept.com] fan бок у wiki стилу * [https://www.freetetris.org/game.php#google_vignette Free Tetris] бавенє Tetrisa online sfzxmkgi8dduq2ozljlrcp0mz2hiimq 0 447 4924 4923 2024-10-14T16:33:42Z Amire80 9 12 измена увезено 4923 wikitext text/x-wiki [[Файл:Threshing_Machine_In_Action.jpg|thumb|400x400px|right|Трешка]] == Трешка == '''Трешка''' часц польопривредней опреми хтора тлачи житарки, односно оддзелює нашенє од стеблочка. Скорей як тота машина направена, тлачело ше ручно з помоцу трепачки, а таке тлаченє була велька и длуготирваца трапеза. Тлаченє на таки способ заберало дас єдну штварцину вкупней польопривредней роботи. Механїзованє того процесу у польопривреди одстранєло значне количество чежкей роботи у польопривреди. Першу трешку направел шкотски инженєр Ендрю Майкле 1786. року. Прилапйованє и хаснованє тих машинох бул єден зоз перших прикладох механїзациї польопривреди. Под час 19. вику хаснованє трешки ше розширело и барз олєгчало продукцию житаркох. == История == Перши трешки гонєни ручно або зоз конями. У одношеню на нєшкайши, гевти машини були барз малих димензийох. Велькосц, капацитет и фурма самей трешки ше з часом меняли. Були вше векши, ефикаснєйши, а помали ше починаю хасновац и трешки на парни погон. Айзая Дженинґс, схопни пренаходзач, модификовал постояцу машину так же ламанє стеблочка зведзене на минимум. Джон Ейвери и Гайрам Ейбиял Питс замерковали же польопривреднїком вельки проблем задава тото же машина нє оддзелює зарно од плєви, та 1834. року зоз модификацию постояцей машини ришели тот проблем. Джон Райдли, австралийски пренаходзач, 1843. року розвил трешку хтора була вигодна за хаснованє у Южней Австралиї<ref>Finnis, H. J. (1967) [https://web.archive.org/web/20140324051429/http://www.sciencetech.technomuses.ca/english/collection/threshing1.cfm „Ridley, John (1806 - 1887)”]</ref>. [[Файл:Batteuse_1881.jpg|thumb|400x400px|right|Трешка зоз 1881. року]] "Од пренаходку тей машини пан Ендрю Майкле и други, поступнє уводза надосц полєпшаня и иновациї. Шицки ше намагаю пошвидшац и поєдноставиц роботу машини. Кед була перши раз направена, добре оддзельовала зарно алє воно падало на громаду вєдно зоз сламу и плєву цо нє було задоволююце. Зоз дальшима преправками, пренаходзачом ше поспишело ришиц и тот проблем. Тераз лєгко оддзелюєме зарно од плєви хторе такой порихтане за тарґовище. Трошки тлаченя и чисценя зарна з помоцу механизациї вельо туньши"<ref>Household Cyclopedia, 1881.</ref>. == Трешка на териториї Сербиї == [[Файл:Wiki.Vojvodina_VIII_Pan%C4%8Devo_125.jpg|thumb|424x424px|right|Парна машина зоз 1908. року ]] На початку 20. вику у польопривреди ше у тих крайох хаснує желєзни плуг, шеячки за жито и кукурицу, метални дерлячи, а почина ше и тлачиц зоз трешку. Самоходна ґарнитура трешки ше состояла од парней машини (до котрей ше топело зоз сламу), самей трешки (дзе ше оддзельовало зарно), а познєйше додати елеватор котри служел за розношенє слами. У [[Руски Керестур|Керестуре]] людзе парну машину наволовали - ''огняна машина''. За роботу на самей трешки була потребна ґрупа од 12 - 15 роботнїкох хтори ше наволовали банда а их шеф - банди-ґазда. Тлачидба ше плацела з даваньом 8 - 12 % жита, цо завишело од того яки родни рок. Тото плаценє у натури ше волало рис. Од назбераного рису на концу тлачидби ше половка дзелєла роботнїком, т.є. банди, половку добивал власнїк машини, а вон машинїстови давал 1 %. Тоти парасти хтори мали вецей гольти жита звожовали снопи до свойого двора - гумна, та трешка ишла од обисца до обисца и тлачела. Попри плаци у натури, роботнїки доставали и фриштик, полудзенок и вечеру. Седемдзешатих рокох комбайни помали заменюю трешки. З помоцу нїх жатва и тлачидба ше окончую источашнє и вельо крадше. Трешки помали нєставаю и одходза до историї и забуца. Сучасна механїзация з початку нє була доступна шицким землєдїлцом, а окреме тим цо мали менєй жеми. Прето пришло до орґанизованя польопривреднїкох до землєдїлскей задруґи хтора им давала кредити за набавку нашеня, купованє орудия, а могли и жичац польопривредни машини и заєднїцки обрабяц жем. == Вонкашнї вязи == * [http://www.sciencetech.technomuses.ca/english/collection/threshing1.cfm Threshing Machines: Introduction] * [http://www.loghoj.dk/holbaek-1.htm Model of threshing machine] (язик: дански) * [https://www.ravnoplov.rs/vrsidba/ Vršidba], www.ravnoplov.rs == Референци == ow06n62tmje77a8x4avj23ptsm0ekgo 0 448 4938 4937 2024-10-14T16:33:43Z Amire80 9 13 измена увезено 4937 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Тулїпан</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Tulipes-byRundvald.jpg|300px|center]] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Царство:''' '''Кладус:''' '''Кладус:''' '''Кладус:''' '''Ряд:''' '''Фамелия:''' '''Племе:''' '''Род:''' |Plantae Tracheophytes Angiospermae Monocotyledones Liliales Liliaceae Lilieae Tulipa |} [[Файл:Tulips in Mykolaiv.jpg|thumb|300x300px]] '''Тулїпан''' (лат. ''Tulipa'') то назва роду монокотиледонских рошлїнох. Род облапя вецей як 100 файти, природно су розпрестарти у Азиї, южней Европи и сиверней Африки. Центер диверзитета (место найвецей файтох) то обласци горох Памир и Гиндукуш, як и степи у Казахстану. Вельке число файтох, як и вихованих култиварох и гибридох, хаснує ше як украсни рошлїни у заградкох, черепох и паркох. == Опис == Тулїпан то рошлїна котра ма цибульку грушковей форми, заокруглєна з єдного боку, а з другого скляпчисцена. Достал мено по турскей назви ''tülbent'' хтора ма фундамент у персийским слову ''турбан''. Зоз цибульки рошнє нїзка рошлїна, висока од 10 по 70 цм. Найчастейше ма 2-6 лїсца (даєдни файти маю и 12 лїсца), желєней лєбо блядожелєней фарби, досц широких, на верху оштри. Квиткова палїчка месната, слаба, на концу ше находзи купасти, мисочкови лєбо гвиздасти квет. Квети вельки и рошню на верху стебла. Найчастейше єден квет рошнє на єдним конарчку, алє постоя и файти котри маю и до 4 квети на єдним конарчку. Квети вельки, рижних фарбох, найчастейше з трома лїсточками, вельким тлучком у штредку и прашнїками коло тлучка. Квитню од априла по май. Дзеля ше на два способи; по форми квитка и по часу квитнуца. === По форми квитка === Тулїпани Фостерияна: нарошню 20-40 цм, маю 3-4 вайцасти лїсца, квитки длугоки до 15 цм, у форми дзвона, блїщацей червеней фарби зоз чарну основу квитка и жовтим рубцом. Тулїпани Триюмф: нарошнє до 45 цм, лїсца му широки, квитки вельки и широкого спектра фарбох. Квитню на початку априла. Тулїпани Дарвин: нарошню до висини 50-60 цм, квиткова палїчка ценка и моцна, а квитки вельки штирокутней форми. Квитню штредком априла. Лелийови Тулїпан: випатра як [[лелия]], нарошнє 50-55 цм, квиток узки и длугоки. Квитково лїсточка на верху оштри, а кед квитню та ше ширя на вонка. Тулїпани Котидж : ґрупа класох тулїпанох. Квитки вайцасти, моцни, а постоя и файти округлей и видлуженей форми квитка Тулїпани Папаґаї: ма лїсточка нєєднакей велкосци, на рубцох оштри, квитково палїчки длугоки 35-55 цм, квитки єдноставни, у форми копи, часто нєправилно поцифровани з рижнима фарбами. [[Файл:Tulpaner_2023.jpg|thumb|299x299px]] === По часу квитнуца === ♦ барз вчас квитню (од конца децембра по 15. януар) ♦ вчасне квитнуце ( од 15. януара по 15. фебруар) ♦ нормалне квитнуце (од 15. фебруара по 15. марец) ♦ позне квитнуце (од 15. марца по 15. април) ♦ барз позне квитнуце (од 15. априла по штредок юния) == Файти == {| class="wikitable" | * ''Tulipa acuminata'' * ''Tulipa agenensis'' * ''Tulipa aleppensis'' * ''Tulipa armena'' * ''Tulipa aucheriana'' * ''Tulipa batalinii'' * ''Tulipa bakeri'' * ''Tulipa biflora'' * ''Tulipa borszczowii'' * ''Tulipa butkovii'' * ''Tulipa carinata'' * ''Tulipa celsiana'' * ''Tulipa clusiana'' * ''Tulipa cretica'' * ''Tulipa cypria'' | * ''Tulipa dasystemon'' * ''Tulipa didieri'' * ''Tulipa dubia'' * ''Tulipa edulis'' * ''Tulipa ferganica'' * ''Tulipa gesneriana'' * ''Tulipa goulimyi'' * ''Tulipa greigii'' * ''Tulipa grengiolensis'' * ''Tulipa heterophylla'' * ''Tulipa hoogiana'' * ''Tulipa humilis'' * ''Tulipa hungarica'' * ''Tulipa iliensis'' * ''Tulipa ingens'' | * ''Tulipa julia'' * ''Tulipa kaufmanniana'' * ''Tulipa kolpakowskiana'' * ''Tulipa korolkowii'' * ''Tulipa kurdica'' * ''Tulipa kuschkensis'' * ''Tulipa lanata'' * ''Tulipa latifolia'' * ''Tulipa lehmanniana'' * ''Tulipa linifolia'' * ''Tulipa marjolettii'' * ''Tulipa mauritania'' * ''Tulipa micheliana'' * ''Tulipa montana'' * ''Tulipa orphanidea'' | * ''Tulipa ostrowskiana'' * ''Tulipa platystigma'' * ''Tulipa polychroma'' * ''Tulipa praecox'' * ''Tulipa praestans'' * ''Tulipa primulina'' * ''Tulipa pulchella'' * ''Tulipa retroflexa'' * ''Tulipa saxatilis'' * ''Tulipa sharonensis'' * ''Tulipa sprengeri'' * ''Tulipa stapfii'' * ''Tulipa subpraestans'' * ''Tulipa sylvestris'' * ''Tulipa systola'' | * ''Tulipa taihangshanica'' * ''Tulipa tarda'' * ''Tulipa tetraphylla'' * ''Tulipa tschimganica'' * ''Tulipa tubergeniana'' * ''Tulipa turkestanica'' * ''Tulipa undulatifolia'' * ''Tulipa urumiensis'' * ''Tulipa urumoffii'' * ''Tulipa violacea'' * ''Tulipa whittalli'' |} == Жридла == * Blunt, Wilfrid. ''Tulipomania'' * Clusius, Carolus. ''A Treatise on Tulips'' * Dash, Mike. ''Tulipomania'' * Pavord, Anna. ''The Tulip'' * Pollan, Michael. ''The Botany of Desire'' == Вонкашнї вязи == * [https://web.archive.org/web/20110613232905/http://www.karisgarden.com/chapters/tulipaner.htm Stari tulipani] * [https://web.archive.org/web/20091013011225/http://www.canadascapital.gc.ca/bins/ncc_web_content_page.asp?cid=16297-16298-10118-10120&lang=1&bhcp=1 Dar tulipana] * [https://web.archive.org/web/20090917144324/http://www.elegant-tulip-bulbs.com/tulip-name.html Podaci o oko 3700 imena tulipana] lmlxamwatrjbrcihcuse7huv4vac9np 0 449 4950 4949 2024-10-14T16:33:44Z Amire80 9 11 измена увезено 4949 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Ужгород</big> |- | colspan="2" |[[Файл:%D0%A3%D0%B6%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%B0%D1%84%D0%B5%D0%B4%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80%2C_%D0%B0%D0%B5%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE_2.jpg|350px|center]] |- |Застава |Герб |- |[[Файл:Flag_of_Uzhhorod.svg|alt=Застава вароша Ужгород|center|thumb|220x220px|Застава вароша Ужгород]] |[[Файл:Coat_of_arms_of_the_city_of_Uzhhorod.svg|alt=Герб вароша Ужгород|center|thumb|123x123px|Герб вароша Ужгород]] |- |'''Район''' |Ужгородски район |- |'''Координати''' |48°37′12″ с. ш. 22°18′00″ в. д. 48.62° с. ш. 22.3° в. д. (G) (O) (Я) 48°37′12″ с. ш. 22°18′00″ в. д. 48.62° с. ш. 22.3° в. д. (G) (O) (Я) |- |'''Варош од''' |1946. року |- |'''Поверхносц''' |40 км² |- |'''Жительство''' |115.542 |- |'''Национални состав''' |Русини, Українци, Руси, Словаци, Мадяре, Поляци, Жиди, Роми, Румунє |- |'''Конфесионални состав''' |православє, католїцтво, юдеїзем |- |'''Поволуюце число''' | +380-312 |- |'''Поштове число''' |88000-88499 |} '''Ужгород''' (укр. ''Ужгород'', словац. ''Užhorod'', рум. ''Ujgorod,'' нєм. ''Uschgorod'', мадь. ''Ungvár'') то варош у України, ма 115.542 жительох (попис зоз 2021. року)<ref>Статистичний збірник [https://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2021/zb/05/zb_chuselnist%202021.pdf „Чисельність наявного населення Україниˮ на 1 січня 2021 року.] Київ: Державна служба статистики України, 2021. Ст. 21. [https://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2021/zb/05/zb_chuselnist%202021.pdf.] укр.</ref>, административни центер Закарпатскей обласци. Официйна назва Ужгород була установена 1919. року кед Подкарпатска Рус вошла до составу Чехословацкей. == История == Пред приходом Мадярох населєнє припадало до ґрупи славянским местох. Теди то була територия преважно населєна з Билима Горватами. Вони ту вибудовали населєнє вчасного валалского типу. На початку Х вику ше ту зявели Мадяре хтори ше, як и у цалей Панонскей нїзкоровнїни, теди змоцнєли. У штреднїм вику Ужгород бул мадярски варош. У нїм бул центер Ужскей жупаниї а ище коло 1910. року Мадяре ту творели коло 80% жительох. Од року 1776, кед з Мукачова ту була преселєна владическа резиденция, Ужгород постал центер русинскей култури. 1872. року ту сцигла з вибудову гайзибанска драга зоз Чопу а познєйше єй вибудов предлужена до Львова. Медзи роками 1919. и 1938. Ужгород бул главне место Подкарпатскей Руси, теди часци Чехословацкей<ref>PRECLÍK, Vratislav: "Profesor Masaryk a Podkarpatská Rus právě před sto lety" (Professor Masaryk and Subcarpatian Russia just hundred years ago). ''Čas: časopis Masarykova demokratického hnutí, leden - březen 2019, roč.XXVII. čís. 125''. ISSN 1210-1648, str.18 – 23</ref>. У тим периодзе варош ше швидко ширел и роснул, були теди збудовани велї будинки у типово чехословацким стилу, збудовани цалком нови часци варошу (як, наприклад, Мале Ґалаґо). Року 1938. Ужгород (и цали юг Подкарпатя) постал знова, на основу Бечкей арбитражи, часц Мадярскей. 27. октобра 1944. варош бул ошлєбодзени спод фашистичней окупациї. По Другей шветовей войни Подкарпатска Рус була придата Совєтскому Союзу, та так Ужгород постал часц Українскей ССР. Истого, 1945. року, бул основани Ужгородски народни универзитет. Року 1945. Ужгород меновани за главни варош Закарпатскей обласци, а од 1991. року варош часц нєзависней України. == Култура и памятнїки == У Ужгородзе туристох найчастейше прицагую архитектонски памятнїки рижних епохох. Найвекшу нащиву ма Ужгородски замок хтори стої на 30 м високим брещку. У нїм нєшка музей зоз даскелїма виставами. Нєдалєко од замку ше находзи скансен народней архитектури. Грекокатолїцка катедрала зоз двома турнями вибудована 1646. року и служела насампредз римокатолїком. Ужгородска синаґоґа и нєшка стої, наменка єй пременєта до филгармониї и з нєй однєшени шицки релиґийни предмети. У Ужгородзе єст ище велї церкви рижних релиґийох. [[Файл:Orienta%C4%8Dn%C3%AD_pl%C3%A1n_m%C4%9Bsta_U%C5%BEhorodu.jpg|565x565px|Мапа Ужгороду з часох першей чехословацкей републики|alt=Мапа Ужгороду з часох першей чехословацкей републики|thumb]] == Туризем == Варош ма 6 значни локациї: ч.1 Горянска ротунда, ч. 6 скансен, ч. 18 биста Т. Ґ. Масарика, ч. 70 синаґоґа, ч. 96 Ужгородски замок и ч. 136 карчма "Децо у нотаря". == Жительство == Од штреднього вику та по початок ХХ вику найчисленша националносц були Мадяре. Части политични и територийни пременки нєпреривно меняли етнїчни состав жительства. Спрам попису 2001. року ту жили 117.317 жителє, з чого були Українци<ref>У тим чишлє уключена и найвекша часц ужгородских Русинох</ref> 77,8%, Руси 9,6%, Мадяре 6,9%, Словаци 3,5%, и Роми 1,5%. Медзи релиґиями преовладовала грекокатолїцка и православна церква. == Вонкашнї вязи == * [https://www.britannica.com/place/Uzhhorod Uzhhorod //]Encyklopaedia Britannica, анг. * [https://www.dusekarpat.cz/ukrajina/uzhorod/ Ужгород] - преходзка по варошу + фотоґрафиї * [https://tourinform.org.ua/ Туристични информациї] * [https://www.karpatia.cz/ Karpatia] - общи актуални информациї о Закарпатю и України * [https://rue.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%B6%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4 Ужгород], Вікіпедія на русиньским язику * [https://cs.wikipedia.org/wiki/U%C5%BEhorod?oldid=7373180 Užhorod], Википедия на ческим язику. == Референци == qffid8g572wsvwbsa2n1w7j5gu5zkr1 0 450 4958 4957 2024-10-14T16:33:44Z Amire80 9 7 измена увезено 4957 wikitext text/x-wiki [[Файл:Apron_%28protective_wear%29.jpg|261x261px|thumb|Фартух до кухнї]] '''Фартух''' (серб. ''кецеља'', виходнярски ''fartuh''; польски ''fartuh''; од нємец. ''vortouh'') – женске [[облєчиво]] хторе ше ноши на предку опрез пасовей сукнї, а вяже ше на задку. Пасово сукнї мали на предку розпор (пре лєгчейше облєканє и зоблєканє) хтори требало скриц. Фартух бул звичайно истей фарби и з истого материялу як и сукня хтору ше облєкало у шветочних нагодох (брокатови, блишови, ризови, кадифови, посемдзешат). Роботни дзень и сукня и фартух були з фарбарского або делинкового платна. Кед жени престали ношиц пасово сукнї, т.є. кед ше почали облєкац «погоре», фартухи вецей нє були лєм до паса. Од паса на горе мали «таблїчку» хтору ше вязало коло шиї, капчало на ґомбички або преруцовало през главу. == Наменка == [[Файл:Apron_%28AM_1965.78-1%29.jpg|266x266px|thumb|Мали били фартух до кухнї]] Фартух ше ноши до роботи, же би ше зачувало шмату, та єст: фартух до кухнї, т.є. кед ше роби з цестом (звичайно били), ковальски фартух, фартух за заварйовачох, келнерски фартух, ципеларски (шуштерски), месарски, фризерски итд. Вон служи же би ше зачувало скору и шмати од шпляхох у роботи. На фартуху знаю буц єдна або два кишенки у хторих мож тримац прибор за роботу. У народзе ше гвари кед жена ма малого мужа – же би го могла (може) у фартуху ношиц. [[Файл:Apron_advertisement_1950s_4387534337_590132a9e7_o.jpg|408x408px|center|thumb|Реклама фартухох у новинох пейдзешатих рокох 20. вику]] == Литература == * ''Словнїк руского народного язика'' II, О-Я, Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017, б. 647 * ''Речник српскога језика'', Нови Сад, Матица српска, 2011, стр. 517 == Вонкашнї вязи == * [[:sr:Кецеља|Кецеља,]] Википедия на сербским язику cxmfnwt4iigwznhhopq9bdk557nebm0 0 451 4969 4968 2024-10-14T16:33:45Z Amire80 9 10 измена увезено 4968 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align: align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Федор Гербут</big> |- | colspan="2" | |- |'''Народзени''' |2. мая 1932. |- |'''Место народзеня''' |[[Вербас]], Кральовина Сербох, Горватох и Словенцох |- |'''Умар''' |25. септембра 2023 (91) |- |'''Школа''' |Ґимназия у Новим Садзе |- |'''Образованє''' |Универзитет у Беоґрадзе, Универзитет у Бирминґему у Анґлиї |- |'''Наукови ступень''' |доктор наукох, 1964. |- |'''Институция''' |Институт Борис Кидрич |- |'''Академия''' |САНУ, порядни член |- |'''Обласц роботи''' |квантна теория информациї, заснованє квантней механїки, идентични часточки |- |'''Познати по''' |Основи квантней механїки и квантна теория информацийох |- |'''Поховани''' |у Беоґрадзе |- |'''Награди и припознаня''' |Порядни член САНУ, награда ИБК за найлєпшу роботу 1968. |} '''Федор Гербут''' (*2. май 1932—†25. септембер 2023<ref> Herbut Fedor (27.09.2023.).[https://www.espreso.co.rs/vesti/drustvo/1375843/preminuo-fedor-herbut ''Preminuo Fedor Herbut!''] ЕСПРЕСО.</ref> ) сербски теорийни физичар, шветово познати по посцигнуцох з квантней механїки и квантней теориї информациї. == Биография == Федор Гербут руского походзеня, по походзеню з [[Руски Керестур|Руского Керестура]] (народзени 2. мая 1932.), оцец Руснак по занїманю адвокат а мац Мадярка банкарска службенїца. У Руским Керестуре  закончел основну штиророчну школу. (2 роки на руским язику, а 2 на мадярским). Школованє предлужел у Новим Садзе у осемрочней ґимназиї хтору закончел 1951. року. На Природно-математични факултет у Беоґрадзе, студийну ґрупу физичней хемиї, ше уписал 1952. року. После двох рокох Федор Гербут  ше преруцел на студиї физики. Дипломовал 1957. року. По закончених студийох, три роки робел як младши сотруднїк на Институту Борис Кидрич (нєшкайши Институт за нуклеарни науки Винча). Робел на Оддзелєню теорийней физики и тримал курс о теориї вироятносци. Року 1960. Федор Гербут  уписал як стипендиста Института Борис Кидрич, постдипломски студиї на Универзитету у Бирминґему у Анґлиї на оддзелєню за теорийну физику у класи професора Рудолфа Ернеста Паиерлс, єдного з водзацих физичарох того часу. Дохторовал з почесцами 1964. з обласци теорийней физики. Остатнї два роки докторских студийох паралелно робел и на Институту. Унапредзени є до наукового сотруднїка 1965, а до висшого наукового сотруднїка 1974. Року 1976. Др Федор Гербут напущел  Институт предлужуюци свою виглєдовацку роботу як доцент на Природно-математичним факултету у Беоґрадзе. Два роки познєйше постал позарядови професор, а 1984. порядни професор<ref>[http://www.ff.bg.ac.rs/Katedre/QMF/fedja_a.htm Бок Федора Гербута на сайту Физичного факултета у Беоґрадзе]</ref>. Як єден з водзацих физичарох теоретичарох, др Федор Гербут 1988. року постал дописни член Сербскей академиї наукох и уметносцох, а 2003. року и порядни член Оддзелєня за математику, физику и ґео-науки. Його приступна бешеда ношела наслов ''Дистантни корелациї двох квантних часточкох'' (1989.). Пензионовал ше 1997. року. По пензионованю др Федор Гербут предлужел активносци у САНУ, та 2003. достал статус порядного члена Академиї<ref>[https://web.archive.org/web/20131118081307/http://herbutf.com/index.html  Официєлни сайт Федора Гербута''.'']</ref>. През шицку наукову роботу, др Гербут ше занїмал зоз виучованьом квантней механїки. Обявел вецей як 90 науково роботи у медзинародних часописох. Його роботи цитирани у вецей як 150 наукових статьох ширцом швета. Др Федор Гербут умар 25. септембра 2023. року. Поховани є у Беоґрадзе. == Виглєдовацка робота == Виглєдовацка робота Федора Гербута може ше подзелїц до трох цалосцох: * Основи квантней механїки – репрезентация вектора стану двочасточкових системох з антилинийнима Хилберт – Шмитовима операторами, антиунитарни корелацийни оператори, когеренция, АПР парадокс, постшрединґерова ґенералиция АПР парадокса, теория Хартри-Боґолюбова, скрити вариябли, идентични часточки, теория мераня, виводзенє закону вироятносци у квантней механїки, квантна лоґика, квантно-механїчни увид до квантних експериментох, интерпретация релативних станох, ретроактивне патренє здобуцох, двойни опсервабли * Основи квантней теориї информациї – корелациї у бипартитивних и мултипартитивних системох * Методолоґийни виглєдованя– симетриї и теория ґрупох, применєна математика и математична физика Одбори: Одбор за физику, метеоролоґию, астрономию, предсидатель (1999); Наукови проєкт ''Статистичносц и каузалносц у квантней механїки'', руководитель Редакторска робота: Кнїжочки физичних наукох СФИН, член Видавательного совиту Членство у фахових здруженьох: International Association of Mathematical Physicists, стаємни член == Вонкашнї вязи == * [https://nar.org.rs/rue/%d0%b0%d0%ba%d0%b0%d0%b4%d0%b5%d0%bc%d0%b8%d0%ba-%d1%84%d0%b5%d0%b4%d0%be%d1%80-%d0%b3%d0%b5%d1%80%d0%b1%d1%83%d1%82/ ''Федор Гербут,''] биоґрафия на вебсайту НАР, марец 30, 2018. * [https://web.archive.org/web/20160305014930/http://www.sanu.ac.rs/Clanstvo/Clan.aspx?arg=1386,  ''Биоґрафия на сайту САНУ'']  * [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80_%D0%A5%D0%B5%D1%80%D0%B1%D1%83%D1%82 ''Федор Хербут,''] биоґрафия на сербскей Википедиї, 22. авґуст 2014. * [https://www.sanu.ac.rs/clan/herbut-fedor/ ''Федор Хербут,''] Српска академија наука и уметности == Референци == 28nnz4h07s6v9p0az23kc7gmdj5kxpl 0 452 4978 4977 2024-10-14T16:33:45Z Amire80 9 8 измена увезено 4977 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Федор Лабош</big> |- |'''Народзени''' |24. януара 1902 |- |'''Умар''' |5. новембра 1977 (74) |- |'''Державянство''' |Австроугорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |горватски, руски |- |'''Школа''' |Ґимназия, Риєка, Вельки Бечкерек, Панчево |- |'''Универзитет''' |Економско-комерциялна висока школа, Загребе |- |'''Наукови ступень''' |доктор економиї, 1928 |- |'''Период твореня''' |1927—1968. |- |'''Жанри''' |економиста, публицистика, историоґрафия |- |'''Поховани''' |у Заґребе |} '''Федор Лабош''' (*24. януар 1902—†5. новембер 1977), публициста и историоґраф == Биоґрафия == Федор Лабош народзени 24. януара 1902. року у Дюрдьове у познатей священїцкей фамилиї. Його оцец Андрей (1866-1902) бул парох у Дюрдьове и Коцуре. Федор започал школованєу Коцуре, дзе закончел основну школу, а до ґимназиї ходзел у Риєки и Вельким Бечкереку (Зренянину). Вельку матуру положел у Панчеве. Студирал на Економско-комерциялней високей школи у Загребе, дзе 1928. року посцигнул докторат з економских наукох. У школским 1926-1927. року бул у Паризу, дзе слухал викладаня (социялни науки) на познатей школи École des Hautes Études. Tу слухал и окремни Internationales i Alliance Francaise семинари зоз социялних наукох и здобул наслов професора французкого язика. Ище под час студийох почал робиц у осиґураваюцим подприємстве Croatia у Заґребе, потим по законченю студийох робел у Беоґрадзе у Здруженю млїнскей индустриї по 1940. рок. Зоз преходом до Заґребу од 1940. року робел у Уряду за цени Банскей управи, a по ошлєбодзеню у Центре за економски розвой Городу Заґребу (CER-u). До пензиї др Федор Лабош пошол 1968. року. == Виглєдовацка робота == Уж як млади ґимназиялєц Федор Лабош ше опредзелєл, попри свойого основного фаху як економиста, и за историоґрафию и науково-виглєдовацку роботу. Понеже добре познал даскельо странски язики (мадярски, французки, нємецки, латински и др.), нє чежко му було виглєдовац по архвох и библиотекох у котрих ше чували документи о Руснацох пред и после їх приселєня до Бачки и Сриму. [[Файл:Istorija Rusinoh Labos.jpg|alt=История Русинох Бачкей, Сриму и Славониї 1745-1918|thumb|217x217px|История Русинох Бачкей, Сриму и Славониї 1745-1918]] Лабош интензивно виглєдовал историю войводянских Русинох. Роками зберал, преучовал документи и кед пошол до пензиї, удало ше му позберац и приготовиц до друку свойо животне дїло - першу кнїжку-историю о Русинох у Войводини и Славониї и о їх дружтвено-економским и културним розвою по конєц Першей шветовей войни, История Русинох Бачкей, Сриму и Славониї, 1745-1918. Його кнїжка ''История Русинох Бачкей, Сриму и Славониї 1745-1918'' була друкована 1979. року, а видал ю Союз Русинох и Українцох Горватскей у Вуковаре. Др Федор Лабош, як автор, нє дожил єй виходзенє - умар 5. новембра 1977. року у Загребе. Федор Лабош ше занїмал и з публицистику, писал по руски и на других язикох. Др Федор Лабош ше дописовал зоз нашим поетом, филозофом и писательом др Гавриїлом Костелником медзи двома войнами. Бул сотруднїк предвойнових ''Руских календарох'' (1921-1941), а после Другей шветовей войни його статї друковани у ''Новей думки'' и у ''Христянским календаре''. И попри тим, єдно число його роботох остало у рукопису и до нєшка ше нє зна яка їх судьба. == Библиоґрафия == Попри Историї обявени му ище два кнїжки: ''Naš sustav cijena'', Zagreb, 1943. и ''Руснаци, доселєнє зоз Горнїци до наших крайох'' як и значне число статьох, медзи хторима и тоти: – ''Цо и нам треба'', ''Руски календар за 1929. рок,'' 96-99, – ''Дацо о нашей старини у Коцуре 1789-го року'', ''Руски календар за 1931,'' 18-22, – ''З нагоди 25-рочнїци коцурского манастира Шестрох Служебнїцох'', ''Руски календар за 1940,'' 19-27, – ''Владислав Лабош винашол талант славного скулптора Ивана Мештровича'', ''Нова думка 10,'' Вуковар, 1975, 55-57, – ''Мено Русин познате уж у I столїтию новей ери'', ''Нова думка 4,'' Вуковар, 1973, 107-112. итд. == Литература == Paul Robert Magocsi. ''Labosh/Laboš Fedor.'' //Encyclopedia of Rusyn History and Culture (Revised and expanded ed.). Toronto Buffalo London: University of Toronto Press, 2005. p. 265. ISBN 0-8020-3566-3.анґ. == Вонкашнї вязи == [https://istrazivanja.ff.uns.ac.rs/index.php/istr/article/view/501/520 ''ФЕДОР ЛАБОШ И ЊЕГОВО ДЕЛО У ИСТОРИОГРАФИЈИ О РУСИНИМА У ЈУЖНОЈ УГАРСКОЈ,''] Јанко Рамач, Универзитет у Новом Саду, Филозофски факултет, Одсек за русинистику, 1. oktobar 2011. Янко Рамач: [https://issuu.com/svetlosc/docs/_v_3_2022_za_kor_4 ''Федор Лабош и його дїло у историоґрафиї о Руснацох у Южней Угорскей,''] Švetlosc 3, 2012, бок 407-421. Ирина Папуґа. [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/4a%20Studia%20rutheniva%2017%20Pdf.%202012.pdf ''Др Федор Лабош – 110 роки од народзеня и 35 роки од шмерци (1902–1977).''], ''Studia Ruthenica 17 (30)'' 2012. Нови Сад: Дружтво за руски язик, литературу и културу, 2012. б. 205–207. [https://books.google.ca/books/about/Istorija_Rusinoch_Ba%C4%8Dkej_Srimu_i_Slavon.html?id=1goRMwAACAAJ&redir_esc=y ''Istorija Rusinoch Bačkej, Srimu i Slavoniï, 1745-1918.''] [https://rue.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%80_%D0%9B%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D1%88 ''Федор Лабош,''] Gazeb, 14 октовбра 2011‎, Вiкiпедiя lanj2leqnnn03sg7kvdx21bvmrc38m5 0 453 4993 4992 2024-10-14T16:33:46Z Amire80 9 14 измена увезено 4992 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" | <big>Ферко Пап-Радванї</big> |- |'''Народзени''' |27. фебруара 1848. |- |'''Умар''' |забити 9. септембра 1886 (38) |- |'''Державянство''' |австроугорске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Основна школа у Бач Керестуре |- |'''Период твореня''' |1866—1886. |- |'''Поховани''' |На теметове у Руским Керестуре |} '''Ферко Пап-Радванї''' (*27. фебруар 1848—†9. септембeр 1886), керестурски предняк хтори основал валалску Читальню, Шпор-касу и Керестурску задруґу за одводньованє и хтори вельо робел на просвищованю парастох у валалє. [[Файл:Ferko1.jpg|right|thumb|На теметове у Руским Керестуре Ферко Пап Радванї]] == Филантропска робота == Ферко Пап-Радванї народзени у Руским Керестуре 27. фебруара 1848. року од оца Дюри и мацери Гелени родз. Корпаш. Ферко ше повинчал зоз Ержу родз. Гербут 17. септембра 1866. року а у малженстве мали вельочислену фамелию: синох Дюру и Денчия, як и дзивчата Марю, Ганю, Ирину, Мелану и Илю. У живоце свойого валалу 70-80-тих рокох XIX вику Ферко ше розликовал од других селянох, ґу хторим и сам припадал, по своєй природней надареносци, по образованосци и начитаносци, по гуманосци хтора вше глєдала способи як помогнуц свойому валалу, валалчаном, та и тим найхудобнєйшим, же би свой живот материялно и духовно збогацели. У Руским Керестуре 70-их рокох (XIX вику) окончена комасация (збиванє жеми) и сеґреґация (претворйованє пасовискох до обрабяцих поверхносцох). Сеґреґация моцно потрафела худобнєйших парастох, бо нє могли напасац свой статок на пажици, а нє могли анї купиц жем, котра ше предавала на лицитациї. То приведло до нємирох у Керестуре: худобни парасти ше побунєли 1873. року процив валалских власцох. По оконченей комасациї 1876. року Ферко Пап-Радванї бул найаґилнєйши инициятор у валалє же би ше по хотаре почали копац ярки хтори буду одводзиц воду зоз польох. Бул то початок роботи Ферка Пап-Радваня на снованю Бегельского дружтва. У хотаре було вельо роботи, бо два трецини поверхносци хотара було стайомнє загрожено зос водами. цо бул свойофайтови початок Керестурскей задруґи за одводньованє. Намагал ше же би у копаню тих яркох участвовали шицки валалчанє зрозмирно кельо маю жеми у хотаре, а саму роботу би по його планох окончовали тоти найхудобнєйши хтори би себе на тот способ могли заробиц найосновнєйши средства за живот. Вон орґанизовал велїх людзох же би спущовали воду до Старого беґелю и то бул початок Керестурскей задруґи за одводньованє. Ферко бул процивнїк намаганя валалских ґаздох же би ше валалски пажици подзелєли. == Просвищованє валалчанох == Вєдно зоз учительом [[Михаил Джуня|Михалом Джуньом]] Ферко Пап-Радванї основал у Руским Керестуре, у приватней хижи Ердельових, Читальню 1876. року и Шпор-касу. У тей читальнї ше вечарами, окреме у жимушнїм чаше, сходзели селянє и млади и читали, дискутовали о польопривреди, слухали рижни преподаваня. Як преподавач виступал и сам Ферко. Три його преподаваня отримани у Читальнї 1878. року видруковани у Руским календаре за 1923. и 1924. рок. З нїх ше добре видзи Феркова животна филозофия, його знанє и намаганя. Доказовал же ше Руснаци у валалє лєм теди годни отримац кед зоз заєднїцкима моцами буду сновац дружтва и институциї хтори помогню просперитет цалого валалу. Окреме ценєл вредних людзох а за лєнївих твердзел же су як паразити. Наглашовал же вецей нє мож так обрабяц жем як ше скорей обрабяло, алє ше треба цо вецей упатрац на Нємцох и од нїх преберац шицко цо позитивне и хасновите. Ферко роками служел у Швабох у Филїпове и свойо искуства сцел пренєсц на своїх валалчанох. Наглашовал же жем, кед ше погної, з исту роботу даскельо раз вецей заплаци. Прето нєобходно жем цо вецей и цо частейше гноїц. Така читальня постояла 8 роки, та мож вериц же охабела шлїд у знаню при людзох и спознаню о вше векшей потреби у здобуваню знаньох, лєпшей орґанизованосци и медзисобней допомоги. == Траґични конєц живота == [[Файл:Ferko.jpg|thumb|Ферко Пап Радванї]] Феркова животна девиза же "и слуга може постац ґазда, кед вецей научи", нє пачела ше валалским ґаздом. Так по розказу валалских ґаздох, або найуплївнєйших медзи нїма, Ферко Пап-Радванї бул забити-заштрелєни у своєй загради 9. септембра 1886. року. Забойнїк, т. є. налоґодавец нїґда нє бул явно меновани и осудзени. Ферко Пап-Радванї настрадал релативно млади, мал лєм 38 роки. За собу зохабел седмеро дзеци, найстарше дзецко мало 15, а наймладше 2 роки. Хлапцох, як найлєпших школярох керестурскей школи, вишколовал Широтни стол – Дюру за будовательного инженєра и ґеометра, а Денчия за тарґовца. Дзивчата ше поодавали: Маря до Шарика, Ганя до Малацки, Ирина до Мишки (Раца), Мелана до Митї (Надя) и Иля до Брундзи. По шмерци Ферка Пап-Радваня у Керестуре помали замарли або сцихшани акциї и дїла хтори вон започал: Читальня престала зоз роботу, (обновена є аж 1906), Шпор-каса тиж престала з роботу. == Литература == * Тамаш, др Юлиян, "Ферко Пап-Радванї (1848-1886)", ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991),'' Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок 396. == Вонкашнї вязи == * Ферко Пап-Радвань:[https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Ruski-kalendar-1923_compressed.pdf Основанє бачкерестурского дружтва за подпомаганє и чуванє у керестурскей Читальнї], ''Руски календар за южно-славяньских Русинох на прости рок 1923,'' бок 119 * Ферко Пап-Радвань:[https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Ruski-kalendar-1923_compressed.pdf Яким способом найскорей получиме серенчу?] ''Руски календар за южно-славяньских Русинох на прости рок 1923,'' бок 120 * Ферко Пап-Радвань:[https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Ruski-kalendar-1924_compressed.pdf Нашо обичаї], ''Руски календар за южно-славяньских Русинох на преступни рок 1924,'' бок 117 b8cqrq0tj511v8o7ltof9hpd7yntvas 0 454 4999 4998 2024-10-14T16:33:46Z Amire80 9 5 измена увезено 4998 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Ферко Пап-Радванї]] lrbswvc1k40xltxmv6e1y4higpxc9mk 0 455 5017 5016 2024-10-14T16:33:48Z Amire80 9 17 измена увезено 5016 wikitext text/x-wiki [[Файл:Fitjula 003 20240629.jpg|thumb|Фитюла зоз перлами|417x417px]] [[Файл:Fitjula 004 20240629.jpg|thumb|Младша женска особа прикрашена зоз футюлу и облєчена до шматох хтори ше ношели на швета|417x417px]] <big>'''Фитюла'''</big> то файта женского [[Облєчиво|облєчива]] або покривача за главу (серб. повезача, фићула, ћула, болг. фитјула, з мадяр. fityula). Ище на свадзби, по пол ноци, млодей ше зняло венєц и зачепело ю до фитюли. Млади жени ношели бляди, а старши цми фитюли. Фитюли звичайно були з истого материялу як и шмати хтори ше ношело на швета – нє роботни дзень (ризово, по осемдзешат, блишово, брокатово) и мали на себе рижни прикраски, перлочки и цицалки, або були вишивани. Фитюлу ше кладло на контю так же чоло було одкрите, а власи напредку вибреновани. Припинало ше ю з чатами же би ше лєпше тримала. Роботни дзень жени ношели скромнейши фитюли, з туньшого платна и нє були украшовани. Сучасна фитюла ма три кройни елементи: круг котри ше поставя прейґ контї, пантлїки за вязанє и предлуженє хторе пада по шиї ‒ роґаль. На горнєй часци пришита або скрата вєдно з нїм пантлїка за вязанє. Пантлїка за вязанє вше була з двох часцох ‒ часц хтора пришита на основу шапки, док ше остаток пантлїки нашива на тоту основу. Бочни страни зложени зоз даскелїх ранцох, прейґ хторих прешита єдна часц пантлїки, зоз чим ше доставала основа шапки. Долня часц длуговастого предлуженя шапки ‒ роґлю ‒ резана благо овално або до шпицу. Роґаль скрати вєдно зоз кружну, затилкову часцу шапки. Правила за прикрашованє фитюли вше исти: вона прикрашена на часци пантлїки хтора лєжи на глави, на централней часци круга и на роґлю. Нєшка фитюли часто без прикраскох, а можу буц прикрашени зоз жабоом (''jabot'' to французки термин за означованє прикраскох на фитюли, Рускинї их наволовали ''жабки'') по цалей заднєй часци зоз додатком перлох або зоз стрибернима перлами хтори формую найчастейше кветни орнамент. Роґаль орубени зоз длуговастима перлами хтори ше повязую на окремни способ и зоз стрибернима лїстками. Иснує одредзена лоґика при женох у вязи зоз складаньом фарбох. Тото ше видзело у способе комбинованя фарбох сукнї и фартуха або хустки. Нєшкайши фитюли преважно блядих фарбох, и нєобходне же би ше їх фарба складала зоз фарбу других часцох народного облєчива, алє є найчастейше справена зоз истого материяла як сукня и фартух. У случаю же жена нє ма фитюлу хтора одвитує другим часцом облєчива, вше ше може хасновац била фитюла. Фитюла поставена зоз обичним билим платном. Фитюла ше кладла на верх цеменя глави, так же ше векша часц власох видзела. Пантлїки ше вяжу на затилку точно над предлуженьом ‒ роґльом. == Литература == * ''Словнїк руского народного язика II О-Я,'' Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017, б. 653 * мр Катарина Радисавлєвич, ''Народне облєчиво Бачванско-сримских Руснацох'', Нови Сад 2015, бок 94, 96 == Вонкашнї вязи == * [https://turizamkula.rs/odredista/zamak-ruski-krstur/ Zamak Ruski Krstur], Turistička organizacija Opštine Kula * [https://www.youtube.com/watch?v=ac7yQGnOZxQ&t=11s ''Представянє фитюли''] Ютюб канал == Ґалерия == <gallery> File:Фитюла Ана, 1929.jpg|Фитюла за шветочнєйши нагоди, напр. внєдзелю до церкви, на свадзбу. Вирабяла ше зоз гадвабу на способ „на кошнїчку”. File:Фитюла Амалия, 1929.jpg|Фитюла за роботни дзень и на прадки. Вирабяла ше зоз памучного (фарбарского) платна. File:Фитюла Веруна, 1929.jpg|Фитюла за роботни дзень и на прадки. Вирабяла ше зоз памучного (фарбарского) платна. File:Фитюла Феброна, 1929.jpg|Фитюла за роботни дзень зоз фарбарского платна File:Fitjula 001 20240629.jpg|Фитюла за роботни дзень File:Fitjula 002 20240629.jpg|Фитюла за роботни дзень </gallery> jlxdjbgo6bc0rmlz8xppdl7rp8v0pv7 0 456 5049 5048 2024-10-14T16:33:50Z Amire80 9 31 измена увезена 5048 wikitext text/x-wiki == Хор == [[Файл:Concerto de Natal 2010 ArcelorMittal Tubarão.JPG|thumb|Мишани xор и оркестер|365x365px]] '''Хор''' означує ґрупу шпивачох. (1) Хор може мац од 8 та по 100 членох. Найчастейше ма до 8 шпивачох за кажду часц мелодийскей линиї по гласох. Менши вокални состави маю од 8 по 32 шпивачох и волаю ше камерни хори (спрам сучасних критериюмох Шветового здруженя хорох Musica mundi ). Состави од 3 по 8 членох нє творя хор, алє камерни состави и волую ше трио, квартет, квинтет, октет итд. == Состав хора и файта хорох == Зоз хором вежба, пририхтує [[Композиция|композициї]] и вообче зоз шпиваньом хора руководзи дириґент. У церковней [[Подзелєнє музики|музики]] руководитель хора волал ше реґент. Улога дириґента хора така, же би научел членох хора складно шпивац, же би шпиваче мали виєдначене диханє, динамику, гласносц [[звук]]а, тє. дириґент унапрямує хор ґу цо лєпшому уметнїцкому виражованю дїла хторе хор шпива. Класични хорски гармонски став штирогласни т.є. у хору заступени штири основни фарби людского гласа: високи женски глас-[[сопран]], глїбоки женски глас-[[алт]], високи хлопски глас-тенор, нїзки хлопски глас-бас. Найвецей хорски композициї написани за штирогласни хори, алє єст дзекеди у композициї дзелєня мелодийских линийох а спрам того и дзелєнє на три, пейсц, шейсц осем та аж и вецей гласи. Хор може шпивац зоз инструменталним провадзеньом лєбо без провадзеня. Шпиванє без провадзеня ше наволує а-капела (ит. ''а-cappella''). Инструменталне [[Корепетиция|провадзенє]] може буц рижнородне; зоз єдним инструментом лєбо з провадзеньом цалого [[Оркестер|оркестра]]. У Римокатоличней и Анґлосаксонскей церкви провадзенє найчастейше на орґульох а часто и зоз класичним оркестром. У даєдних Протестанских церквох шпивачох провадза сучасни инструментални состави (електрична [[ґитара]], бас, удерни инструменти, синтисайзер итд.). [[Файл:Handel - messiah - 44 hallelujah.ogg|right|thumb|Хор, Ф. Гендл, Алилуя]] У Православней церкви шпиванє прилаплїве лєм вокалне шпиванє (а-капела), односно єдина заступена музика то вокална - хорска. За хорски проби ше найчастейше хаснує клавир за провадзенє без огляду чи слово о инструменталней-хорскей, чи вокалней а-капела музики. == Типи хорох: == {| class="wikitable" align=right width=300px |+ |- ! colspan="2" |<div style="text-align: center;">ТОНСКИ ОБСЯГ ХОРСКИХ ГЛАСОХ |- !'''Женски гласи''' !'''Хлопски гласи''' |- |[[Файл:Stimmlage_Sopran.svg|147x147piksel|147x147px]]<div style="text-align: center;"> Сопран (С) |[[Файл:Stimmlage Tenor.svg|148x148piksel|146x146px]]<div style="text-align: center;">Тенор (Т) |- |[[Файл:Stimmlage_Mezzosopran.svg|148x148piksel|146x146px]]<div style="text-align: center;">[[Мецосопран]] |[[Файл:Stimmlage_Bariton.svg|147x147piksel|145x145px]]<div style="text-align: center;">Баритон |- |[[Файл:Stimmlage_Alt.svg|149x149piksel|151x151px]]<div style="text-align: center;"> [[Алт]] (А) |[[Файл:Stimmlage_Bass.svg|149x149piksel|146x146px]] <div style="text-align: center;"> Бас (Б) |} Хори ше можу розликовац по составе тє. полу и возросту шпивачох: * Мишани хори то хори у хторих шпиваю вєдно хлопи и жени. То найчастейша файта (тип) хорох, углавним су класичного штирогласного хорского составу: сопран, [[алт]], тенор, бас (скрацено САТБ). Мишани хор до Православней церкви перши уведол русийски [[композитор]] А. А. Архангелски початком 19. вику. Перши сербски композиторе хтори писали за мишани хор то були Корнелиє Станкович и Стеван Ст. Мокраняц. Перши обявени дїла за хор були Станковичова Литурґия Святого Йована Златоустого за мишани штирогласни хор (Станкович обявел у Бечу 1863. року). Дакус познєйше обявена Мокраньцова Литурґия за мишани хор и його винїмково познати Руковети. Перши музични школи у Сербиї настали и сновали ше праве зоз хорских шпивацких дружтвох. * Єднородни хори то хори у хторих шпиваче истого полу а то: * Хлопски хори зоз исту структуру як и у мишаних, у хторих место сопранох шпиваю хлапци (хтори нє мутирали) алт шпиваю хлопи (зоз технїку фалсета часто их место алтох наволую контратенори). * Женски хори хтори ше состоя зоз висших и нїзших сопранох, висших и нїзших алтох, подзелєних на два гласи, скрац. ССАА (С-1 и С-2 А-1 и А-2). * Хлопски хор хтори ше состої зоз висшого и нїзшого тенора, баритона и баса. * Дзецински хори найчастейше двогласни (сопран - алт) лєбо трогласни (сопран 1, сопран 2 и алт). Дзекеди и зоз вецей гласами - штирогласни. * Хори ше дзеля и спрам установи хтору явно представяю: * Церковни хор * Академски хор * Школски хор * Городски хор * Професийни хор (самофинансируюци лєбо хторих витримує држава, маю стаємни финансиї) Даєдни хори ше наволую и спрам файти музики хтору шпиваю: [[Файл:Club 25 Chor.jpg|alt=Club 25 Chor|thumb|351x351px]] * Симфонийски хор * Джез хор * Хор зоз хореоґрафию (у хторим члени, окрем шпиваня и танцую лєбо маю даяки рухи) == Схопносци хтори ше вимагаю од хора == Хорски шпиваче би требали мац тоти прикмети: * шпиванє мелодиї свойого гласу, зоз приємну фарбу гласа хтори ше вше уклопює до репертоара * провадзенє свойого шпиваня и обачованє гришкох; * контролованє моцносци звука хора, спрам того цо пише у партитури и того на цо дириґент обраца повагу; * шпиванє без того же би ше шпивач баржей визначовал од других шпивачох у хору; * по можлївосци швидко пречитац, провадзиц и учиц мелодию; * точне читанє и вигварянє язика на хторим ше шпива, порозуменє смисла текста хтори ше шпива; * паметанє мелодиї и, спрам того, цо лєпше провадзенє дириґента; * високи уровень слушней и психичней поваги; * прилапйованє упутствох од других, пре добронамирносц цалей ґрупи, аж и кед ше шпивач нє склада зоз инструкциями; Кед шпивач ма абсолутни слух, може му представяц проблем кед ше нє шпива у тоналитету у хторим композиция першобутно записана. == История хорскей музики == Вельке число композиторох писали хорски дїла. Медзитим компонованє хорскей музики ше розликує од компонованя инструменталней. Потребно додац текст хтори муши буц розумлїви, водзиц рахунка о интонациї, можлївосцох и огранїченьох людских гласох а то елементи хтори дакус очежую компонованє хорскей музики. Пре таки причини аж и шветово познати композиторе нє компоновали хорску музику. Заш лєм постої вельке число композиторох, хтори ше специялизовали и компоновали лєм хорску музику. == Штредньовиковна музика == [[Файл:ChantGrégChartreuse.jpg|alt=Clubright|thumb|365x365px|Штредньовиковна нотация]] Штредньовиковну музику характерує и шветовна музика и поготов церковна, хтора вязана за церкву и єй обряд и на заходзе и на востоку. Восточни церковни єдноставни нашпиви були єдногласни и приходзели з Византиї. Таки нашпиви и византийски обряд, преношели перши владикове, священїки, дзиякове. Византийске шпиванє було виключно вокалне. Шпиванє, а таке є и нєшка засноване на осем типових мелодийох, хторе ше наволує осмогласє. З часом тоти мелодиї прилапели локолни окремни особлївосци-характеристики и наставало ориґиналне церковне шпиванє. Так настал византийско-слявянски обряд хтори прилапели велї народи. Дзекуєюци св. Кирилови и Методийови Богослуженє було на старославянским язику. Церковне шпиванє ше учело у манастирских и церковних школох. Єден з найзначнєйших манастирох у тим чаше бул Києво-Печарсака лавра (манастир у пещерох) дзе ше розвил києво-печарски розшпив.Найвчаснєйша и найстарша нотация була безлинийова а над словами ше записовали знаки-квачки хтори ше волали знам'я (старославянски знак) та ше так тото найстарше шпиванє наволовало знамене. Нотне писмо ше з часом поступно розвивало и доставало розумлївшу форму за шиванє. Нотни знаки ше усовершовали а додавали ше и нотни линиї. Розшпив то систем церквних нашпивох хтори маю заєднїцки принцип будови мелодиї. Найпознатши розшпиви то знамени, гречески, болгарски, києвски, галицки, мукачовски. Велї композиторе у своїх дїлох похасновали рижни розшпиви.[[Файл:Dorsch-Chapel.jpg|right|thumb|Aрт, Фердинанд Дорш (1875-1938)|356x356px]] Церковне штредньовиковне шпиванє на заходзе було тиж єдногласне, хторе ше у заходней вариянти наволує Грегориянски корал (по папи Грегору Вельким хтори вивершел реформу). Традиция шпиваня без провадзеня датирує ище з часох Апостола, а у Римокатолїцкей церкви ше у штреднїм вику под час богослуженя починаю хасновац и инструменти, перше лєм орґулї а потим и векши оркестри. Найвчаснєйша музика зазначена зоз нотами у Заходней Европи то Грегориянски корал попри ище даскелїх файтох шпиваня, хтори хасновани у Римокатолїцкей церкви. Традиция шпиваня без инструментох у Римокатолїцкей церкви тирвала од часох Святого Амброзия (4. вик) и Грегора Велького (6. вик) по позни штреднї вик. Найстарша музика хтора написана зоз нотами представя Грегориянски церковни корал попри ище даскелїх файтох церковного шпиваня хтори Католїцка церква углавним прилапела алє нє вше. У позним штреднїм вику розвила ше нова файта шпиваня. Вона уключовала вецей мелодийски линиї и волала ше орґанум. Дальше розвиванє вецейглася предлужує клаузула, кондуктус и мотет. Спомедзи тих формох мотет у Ренесанси постал доминантна форма. Перши доказ о вецейгласним шпиваню ше находзи у рукописох у Галеу (зоз 1420. року, гоч то музика з позного 14. вику) у хторей ше мелодийска линия почасово роздвоює (з часу на час) на два гласи. == Музика Ренесанси == Под час Ренесанси сакрална-духовна хорска музика (тиж наволана формална и ,,озбильна) була главна форма музики Заходней Европи. Найпознатши композиторе того часу компоновали миси, мотети и други дїла углавним за хорске а-капела шпиванє. Постої и нєсогласносц того, чи у одредзених епохох и на одредзених просторох хасновани инструменти. Композиторе зоз того часу то Жоскен де Пре, Дьовани Пєрлуидї да Палестрина и Вилиям Берд; вони компоновали дїла хтори були познати по цалей Европи. Ренесансна музика була предходнїца шветовней музики барокного часу, хтора настала у тим барз творчим и плодоносним чаше. == Музика Барока == Медзи найвизначнєйшима композиторами Барока то ''Клаудио Монтеверди'' (1567-1643) майстор контрапункта хтори указал часц того цо мож зробиц зоз хорами и другима музичнима составами, зоз новима технїками розвитима у Венецийскей школи и Фиренцскей ''Камерати''. Монтеверди вєдно зоз Гайнрихом Шицом (1585-1672) демонстровал можлївосц музики же би змоцнєла поруку хтору ноши текст, як цо то зробел Палестрина у предходней епохи. Обидвоме компоновали вельке число дїлох за хори зоз инструменталним провадзеньом и без провадзеня. Вик познєйше глїбоки шлїд у историї музики охабел ''Йоган Себастиян Бах'' (1685-1750). Понеже службовал и бул и церковни [[музичар]] (дзияк у церкви у Лайпциґу) вон компоновал вельке число духовней хорскей музики: кантати, мотети, миси, пасиї, ораториюми и други файти музики. Познати є по ''коралох'' – по барз крашнє гармонизованих церковних писньох и гимнох. Бахов вельки уплїв на розвой церковней духовней музики нє потребно окреме наглашовац. У тей сфери Бах ґениялни и остал нєпревозидзени. == Класична музика и музика романтизма == Познати композиторе тей епохи то ''Волфґанґ Амадеус Моцарт, Франц Йозеф Гайдн'' и ''Йоганес Брамс''. Сакрална музика ше зоз церкви премесцела на концертни бини. Музика хтора писана теди була нєприкладна за церковне виводзенє пре свойо длугоке тирванє; познати Бетовенова ''Мissа Sоlemnis'', Реквиєм Луидїя Керубиния и Брамсов ''Ein deutsches requiem'' (Нємецки Реквиєм). Источашнє аматерски хори доставаю озбильни припознаня за виводзенє дїлох Франца Шуберта, Роберта Шумана, Феликса Менделсона, Йогана Брамса и других композиторох. Тоти шпивацки дружтва часто були роздвоєни на хлопску и женску часц, а музика була углавним писана за штири гласи зоз єдноставним провадзеньом лєбо без провадзеня''. '' == Двацети и двацецперши вик == Як цо ше збувало зоз другима жанрами музики так и хорска музика у цеку двацетого вика вошла до епохи експериментованя. [[Файл:Totino.ogv|right|thumb|Сучасни хор зоз танєчнима рухами|369x369px]] хтори хор шпива; Вчасни композиторе позней епохи романтизма, як цо ''Рихард Штраус'' и Серґей Рахманїнов, писали хорску музику алє найвекши допринос дал ''Ralph Vaughan Williams'' хтори писал мотети у ренесансним стилу зоз новим гармонским язиком аранжируюци анґлийски и шкотски народни писнї. ''Friede auf Erden'' Арнолда Шенберґа представя верх такого стила у хторим присутни стаємни пременки тоналного центра (подобнє як у його ''Verklärte Nicht'' ''Преображенa ноц'' за смиков оркестер зоз истого периоду)''.'' У цеку двацетого вику сучасни технїки нашли вираз и у хорскей музики, медзи хторима и дїла Арнолда Шенберґа, Антона Веберна, Иґора Стравинского, електичного стилу композициї Чарлса Айвса, дисонантни контрапункт Дариюса Мия (''Cinq Rechants'') и Паула Хиндемита (When Lilacs last in the Dooryard Bioom'd). Пре почежкосци на хтори хори наиходзели шпиваюци атонални стил музики, тоти дїла ше нєшка ридко виводза, гоч их музични фаховци, специялисти любя увежбовац. Облюбене и часто виводзене дїло хторе настало у двацетим вику то ''Carmina burana'' композитора Карла Орфа. Неокласични стил у хорскей музики нашол лєпшу потримовку. Английски композитор Бенджамин Бритн написал вельке число познатих хорских дїлох медзи хторима: Воєни реквиєм, Писнї пейц кветох и Радуйце ше ягнятку. Мотети Францисиса Пуланка ''Motets pour le temps de noël, Gloria и Миса у Ґе-дуру'' ше часто виводза. У Зєдинєних Америцких Державох Арон Копланд, Самюел Барбер и Рендал Томпсон написали значни хорски дїла. У Мадярскей Бела Барток и Золтан Кодаль тиж компоновали и хорску музику. После другей шветовей войни, експериментованє у тей обласци пришло по екстремносц. ''Sinfonia'' Лучана Берия уключує и хор. ''Страданє по Святому Луки'' Kшиштoфa Пендерецкого применює лярманє, кластери и алеаторичну технїку. ''Richard Felciano'' писал дїла за хор и електронску касету. Естонски композитор Арво Перт написал ''Johannespassion'' (''Страданє по Святому Йоанови'') и ''Magnifica''t хтори ше поряднє виводза на музичних сценох. Аванґардни технїки: * Кричанє * Глїбоки тони (найглїбши можлїви) * Кластери * Хори хтори нє шпивю текст - зачаток тей технїки може ше найсц у ''Орещкару'' Петра Чайковского и ''Планетох'' Ґустава Голста а далєй тоту технїку розвивали Арнолд Шенберґ и Дариюс Мийо и други. Аранжмани ''Спиритуалох'', постали части на хорских репертоарох. Познати композиторе тей традициї то Андре Томас и Мосес Гоґан. Вчас бешедовац о трендох и напрямох у двацецпершим вику, дух тоналней музики остатнїх деценийох двацетого вику доминовал а предлужел ше и у дїлох Карла Єнкинса, Джона Ратера и Роберта Стедмана медзи другима. Ерик Витакре обрацел повагу комбинуюци тоналну музику зоз кластерами и другима експерименталнима технїками. {| class="wikitable" |+ ! colspan="2" |<big>Познати хори</big> |- |'''Професийни хори''' |'''Дзецински хори''' |- |Би-Би-Си Шпиваче <ref name=":0">[https://www.bbc.co.uk/singers Би-Би-Си Шпиваче]</ref> |Хор бечских хлапцох (<ref name=":1">[[:sr:Хор_бечких_дечака|Хор бечских хлапцох]]</ref> |- |Chanticleer |Хор харлемских хлапцох |- |Камерни хор Естонскей филгармониї |Хор Тапиола |- |Голандски камерни хор |Хор колибри |- |Хор Червеней армиї- Александров |'''Аматерски хор''' |- |Филипински Мадриґалисти (награда Grand Prix Du Chant Coral 1977) |Церковни хор св. Дьордя зоз Беоґраду |- |Гласи Вознесеня |Хор святого Лоренса <ref name=":2">[https://www.choeur.qc.ca/ Хор святого Лоренса]</ref> |- |Голандски камерни хор |Електра женски хор |} == Вонкашнї вязи == * [https://choralnet.org/ Мрежа хорова] (язик: анґлийски) * [http://artofthestates.org/ Дїла амрицких авторох] (язик:анґлийски) * [https://www.sv-djordje.org/ Сербска православна хорска музика] * [https://www.youtube.com/watch?v=yglC4lSsUKU Днес всяка твар, ] Хор Розанов Дюрдьов * [https://www.youtube.com/watch?v=Sp-hw6GDYzU Писня Рускому Керестуру,] Хор и оркестер Дома култури Р. Кересстур == Референци == 9iqkkueg93ig1suw4mbbrjq7j5agwxc 0 457 5051 5050 2024-10-14T16:33:50Z Amire80 9 1 измена увезена 5050 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Хор бечских хлапцох]] 6pw42s4o19ms8e3o7p7bb66lgcyze6m 0 458 5079 5078 2024-10-14T16:33:51Z Amire80 9 27 измена увезено 5078 wikitext text/x-wiki <big>'''Хор бечских хлапцох''' </big>[[Файл:Wiener Saengerknaben.jpg|right|thumb|Хор бечских хлапцох|354x354px]] '''Хор бечских хлапцох''' (нєм. ''Wiener Sängerknaben'') то [[хор]] составени зоз гласох сопранох и алтох, зоз шедзиском у Бечу у Австриї. То єден зоз найпознатших дзецинских хорох на швеце. Дзеци углавним зоз Австриї, алє и зоз других державох. Составени є зоз 100 членох помедзи 10 и 14 роки старосци. Хлапци подзелєни на штири хорски ґрупи. Кажда ґрупа достала мено спрам познатих австрийских композиторох: Брукнер, Гайдн, Моцарт и Шуберт. Тоти хорски ґрупи рочно виводза коло 300 концерти  пред скоро 500.000 людзох. Кажда їх турнея тирва помедзи дзевец и єденац тижнї.<ref> [https://web.archive.org/web/20110927143916/http://www.wsk.at/jart/prj3/wsk_website/main.jart?rel=en&content-id=1184916523214&reserve-mode=active „History from the Official web-site of the Choir”]</ref> == История == Хор сучасни нашлїднїк хорох хлапцох бечского двора, хтори датую з конца штреднього вику. Хор, пре практични причини, основани зоз декретом цара Максимилияна I Габзбуршкого, 30. юния 1498. року у хторим розказує дворским службенїком, же би анґажовали учителя шпиваня, два баси и шейсцох хлапцох. ''Юрий Слатконя'' так постал руководитель ансамбла. Улога хора була же би ше обезпечело музичне провадзенє церковних мисох. Браца ''Йозеф'' ''Гайдн'' и ''Михаел Гайдн'' були члени хору Катедрали Святого Стефана. У тим чаше з хором руководзел ''Георґ Рутер II'' а хасновал го и за свойо обовязки на царским дворе хтори теди у хору нє мал хлапцох. През велї вики, зоз хором робели познати композиторе, уключуюци Гайнрика Исака, Паула Гофгаймера, Йогана Фукса, Антония Калдеру, Кристофа Вилибалда Ґлука, Антония Салиєрия, Волфґанґа Амадеуса Моцарта, Франца Шуберта и Антона Брукнера.[[Файл:Wien - Palais Augarten (1).JPG|thumb|Од 1948. року '''Палата Ауґарден''' служела як интернат за Хор бечских хлапцох.|355x355px]] Року 1920. после паду австрийского царства, Гофкапел (дворски оркестер) розформировани. Медзитим церковни пастор (протестански священїк), Йозеф Шмит, ше намагал же би ше традиция  предлужела. Хор бечских хлапцох урядово основани 1924. року и теди то постала професийна музична ґрупа. Хор прилапел познате белаво-биле морнарске [[облєчиво]], хторе заменєло царску воєну униформу кадетох. Року 1961. ''Волт Дизни'' знял филм  ''Ангели шпиваю'', фиктивну драму о Хору бечских хлапцох у хторим вони и ґлумя. Филм зняти у Палати Ауґарден. Пре кинематоґрафски причини Дизни прешвечел австрийску владу же би дошлєбодзела хлапцом ношиц  австрийски национални герб на першох своєй униформи. Тота традиция  предлужена по нєшкaйши днї. Джералд Вирт 2001. року постал уметнїцки директор хору. Од теди, хор ше стретал зоз критиками своїх музичних стандардох и зоз прициском модернизациї цо приведло до розтаргнуца зоз бечску державну оперу. Хор по першираз мушел поглєдац  нових членох початнїкох, после того кед  Йоан Голендер, управнїк опери основал ривалску хорску школу. [[Файл:Arno Argos Raunig WSK.jpg|right|thumb| Хор бечских хлапцох зоз 1970. року|358x358px]]Поносовал ше на пад стандарду и слабу комуникацию зоз хором. Вон гварел же державна опера обучовала хлапцох за одредзени улоги у представох, а на дзень виводзеня дознавали же су нєдоступни прето же одпутовали на турнею зоз хором. Подаєдних хлапцох ривалски хор баржей прицаговал пре опущеншу атмосферу, як и пре плаценє надополнєня за представи.<ref>Chapman, Clare (02. 03. 2003).[https://www.telegraph.co.uk/news/worldnews/europe/austria/1423519/TheVienna-Boys-Choir-seeks-new-recruits-for-the-first-time.html „The Vienna Boys' Choir seeks new recruits for the first time”] </ref> Пре таки обставини, Хор бечских хлапцох ше намагал вименїц свой имидж, та до своїх сценских наступох уключує поп музику, меняю традицийну морнарску униформу зоз 1920. року а тиж и танцую док шпиваю.<ref>Leidig, Michael (04. 07. 2004).[https://www.telegraph.co.uk/news/worldnews/europe/austria/1466155/Chorus-of-disapproval-as-Vienna-Boys-Choir-dons-Star-Trek-suits.html „Chorus of disapproval as Vienna Boys' Choir dons 'Star Trek' suits”]</ref> == Дискоґрафия == ==== Крачунска музика ==== (ориґинални наслови) * ''Frohe Weihnachten'' (2015) * ''Wiener Sängerknaben Goes Christmas'' (2003) * ''Frohe Weihnacht (Merry Christmas)'' (1999) * ''Christmas in Vienna / Heiligste Nacht'' (1990) * ''Merry Christmas from the Vienna Choir Boys'' (1982) * ''Christmas with the Vienna Choir Boys'' (with Hermann Prey) * ''Christmas with the Vienna Boys' Choir, London Symphony Orchestra'' (1990) [[Файл:Vienna Boys' Choir Wiener Sängerknaben - Wo die Zitronen blüh-n libtheora.ogv|right|thumb|Хор бечских хлапцох, писня: Дзе квитню лимуни|351x351px]] * ''Weihnacht mit den Wiener Sängerknaben'' (Hans Gillesberger 1980) * ''The Little Drummer Boy'' (TV 1968) * ''Die Wiener Sängerknaben und ihre Schönsten ...'' (1967) * ''Frohe Weihnacht'' (1960) * ''Christmas Angels'' (RCA Gold Seal) * ''Silent Night'' ==== Поп музика ==== * ''I Am from Austria'' (2006) * ''Wiener Sängerknaben Goes Pop'' (2002) ==== Други знїмки ==== * Orff: ''Carmina Burana'' (with André Previn and the Vienna Philharmonic Orchestra) (1994) * Silk Road: Songs Along the Road and Time (Music from the Motion Picture) (with Yulduz Usmanova and Nursultan Saroy) (2008) == Вонкашнї вязи == * [https://www.rts.rs/lat/magazin/kultura/kultura/5193582/hor-beckih-decaka-jubilej-koncert-bec-muzikferajn-muzika.html Ювилей, преславени 525. родзени дзень] * [http://www.classicworld.at/index.php?p=33&l=2&c=1&d=14&id=11 Концерти у Бечу] == Референци == 94thfgwj5dct9gpx258qb0ku4bczb77 0 459 5086 5085 2024-10-14T16:33:52Z Amire80 9 6 измена увезено 5085 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Цеснок</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Allium sativum Woodwill 1793.jpg|alt=Цеснок|center|thumb|330x330px]] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Царство:''' '''Кладус:''' '''Кладус:''' '''Кладус:''' '''Ряд:''' '''Фамилия:''' '''Подфамилия:''' '''Род:''' '''Файта:''' |Plantae Tracheophytes Angiospermae Monocotyledones Asparagales Amaryllidaceae Allioideae Allium A. sativum |- ! colspan="2" |Биномне мено |- | colspan="2" | <div style="text-align: center;">Allium sativum L. |} '''Цеснок''' (лат. ''Allium sativum'' L., общеславянска назва: у ст.укр. ''чеснокъ'', укр. ''чеснок'', укр. бешеди Словацкей ''цéснiк, цéсник'', поль. ''czosnek pospolity'', чес. ''česnek kuchyňský'', серб. ''бели лук'', горв. ''češnjak'') – єднорочна рошлїна характеристичного паху и смаку, богата з протеїнами, витамином Ц, минералнима материями и етеричним олєйом (єст у нїм 35-40% сухей материї). '''Историят''' – рахує ше же цеснок перши почали ховац Єгиптянє и же одбавел важну улогу у їх култури. Тримали го за святу рошлїну, та ше го часто пренаходзело у фараонских криптох и пирамидох. Пре интензивну арому и смак, цеснок ше нє хаснує як желеняву у узшим смислу, алє насампредз як додаток велїм єдлом. '''Нутритивна вредносц''' – по своїм составе, цеснок ма високу нутритивну вредносц. У цеску єст води, бильчки, масци, угльово гидрати, влакна и минерали: натриюм, калиюм, маґнезиюм, калциюм, фосфор, желєзо, сумпор. Главни витамини присутни у цеску: каротен, витамини Е, Б1, Б2, Б3 и витамин Ц. Здравствену вредносц му дава етерични олєй у хторим єст сумпору (смак и пах) и рошлїнски антибиотик - алицин. '''Садзенє:''' цеснок ше садзи вєшенї або вчас на яр. Пред садзеньом струча ше оддвоює од главки, та ше лєм тоти векши хаснує за садзенє. Садзиц мож цеснок механїзовано зоз садзачами. На ровней жеми ше го садзи у шорох на оддалєносци 30 центи, а у шоре оддалєносц стручох би мала буц 10-12 центи, глїбина садзеня вєшенї треба же би була на 4-5 центи, а на яр 2-3 центи. Цеснок ше вибера кед лїсце пожовкнє и стебелко полєгнє. Виняти цеснок ше одвожи на витровите место защицене од слунка, дзе ше го чува на температури од 1-2 ºЦ з релативну влагу воздуху од 70-75 % и з превитрованьом. У домашнїх условийох ше го звичайно плєце до венцох. Пред самим садзеом за репродукцию ше вибера здрави и нєочкодовани векши главки правилних формох. Кед ше цеснок садзи ручно, струча ше садзи вертиклано, так же би зачаток стебелка вошол 4-5 центи глїбоко до жеми. Кед ше цеснок садзи на яр, найлєпше го садзиц вчас, накадзи хвиля дошлєбодзи. Цеснок одпорнєйши од цибулї на жиму и мраз, бо ма твардейши лупки зоз хторима є обвити.  Оптимална температура за пестованє цеску 18-22 °Ц, а у периодзе дозреваня муши буц дакус висша (коло 26 °Ц). Док дозрева, добре кед влага воздуху 60-65%. Садзенє у плодоряду - кажди 3-4 роки, а найбаржей одвитую предкултури як цо: капуста, парадичи и паприґа, бо зохабяю нєзакоровчену жем. [[Файл:Cesnekovy_cop.jpg|right|thumb|Цеснок|302x302px]] '''Допатранє цеску''' – Под час веґетациї допатранє цеску ше состої у борби процив коровча, наводньованю, прикармйованю и защити од рошлїнских хоротох и чкодлївцох. Примєньованє гербицидох представя вельке олєгчанє у борби процив коровча, бо механїчни мири (окопованє) вимагаю вельо роботи, окреме на векших поверхносцох. '''Файти цеску''' – єст ''єшеньски цеснок'' (садзи ше вєшенї, прежимує и такой на яр почнє розвивац веґетативну масу и главку под жему. Дозрева на початку лєта, ма кратши период мированя, та го нє мож чувац до яри. Лїсца и фалшиве стебелко углавним векши, як и сама главка, з меншим числом вельких стручох. ''Ярнї цеснок'' ше садзи на яр а дозрева коло половки лєта. Мож го зачувац до идуцей яри, бо ма длугши период мированя. Тоти екотипи чувствительнєйши на нїзки температури, та ше их прето садзи на яр. Лїсца и фалшиви стебелка им ценши и узши, а главки дробнєйши, з векшим числом менших стручох. ''Алтернативни цеснок'' - по прикметох блїзши ярнїм екотипом, алє го мож садзиц вєшенї, бо є одпорнєйши на нїзки температури як ярнї цеснок. Кед ше цеснок садзи вєшенї, предлужує ше му веґетацию, цо резултує з векшу главку а з тим и векшим урожайом у одношеню на ярнє садзенє. '''Хаснованє''' – цеснок ше у народней медицини хаснує за лїченє орґанох за диханє, охореного шерца и кревових судзинох (атеросклерози), нервних хоротох, больох у глави и млосци, лїченє орґанох за претровйованє, процив паразитох у черевох, хоротох скори и охореня печинки. Цеснок ше тиж хаснує и у науковей медицини: уходзи до составу рижних препаратох за звекшованє апетиту, за моцнєнє, як стимуланс нервней системи, процив високого кревного прициску, артеросклерози, як и ефикасне антисептичне превентивне средство процив рижни оберацих хоротох (тифус, ґрипа, дифтерия, колера), процив хронїчного бронхитису, велького и обичного кашлю як експекторанс, у форми кашочки за лїченє вредох и под. '''Нутритивна вредносц на 100 g (3,5 oz) ''' Енерґия - 623 kJ (149 kcal) Угльово гидрати - 33,06 g Цукри - 1 g Поживово влакна - 2,1 g Масци – 0,5 g Протеїни – 6,36 g '''Витамини''' Тиамин (Б1) - (17%) 0,2 mg Рибофлавин (Б2) - (9%) 0,11 mg Ниацин (Б3) - (5%) 0,7 mg Витамин Б5 - (12%) 0,596 mg Витамин Б6 - (95%) 1,235 mg Фолат (Б9) - (1%) 3 μg Холин - (5%) 23,2 mg Витамин Ц - (38%) 31,2 mg '''Минерали''' Калциюм - (18%) 181 mg Желєзо - (13%) 1,7 mg Маґнезиюм - (7%) 25 mg Манґан - (80%) 1,672 mg Фосфор - (22%) 153 mg Калиюм - (9%) 401 mg Натриюм - (1%) 17 mg Цинк - (12%) 1,16 mg '''Други конституенти''' Вода - 59 g Селен - 14,2 μg Цеснок ма барз слаби, скоро нєобачлїви пах, док ше го нє зашкрабнє або розреже. Накадзи ше го почнє резац, шекац, ламац, таргац або тлучиц, такой почина випущовац характеристични оштри пах. У тим поглядзе цеснок подобни зоз хрином, ретхвочку, ретхву, сенфом и другима файтами рошлїнох хтори нє маю пах док су у цалє, а кед ше их ранї, випущую оштри пах сумпорних єдинєньох яки характеристични за шицки дроґи у хторих єст сумпорни ґликозиди або сумпорни гетерозиди. ===Литература=== * Оксана Тимко Дїтко, назви рошлїнох и животиньох у руским язику, Вуковар 2016, б. 55, 61, 62 * Енциклопедия Нового Саду 13, ЛЕС – МАП, Нови Сад 1999, б. 105-106 * Словнїк руского народного язика II, O – Я, Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017, б. 690 * ===Вонкашнї вязи === * [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D0%BB%D0%B8_%D0%BB%D1%83%D0%BA Бели лук] * [https://www.agroklub.com/sortna-lista/povrce/cesnjak-129/ Češnjak] www.agroklub.com 1r67fisc1dhl46q0gp3hpknht02sy36 0 460 5092 5091 2024-10-14T16:33:52Z Amire80 9 5 измена увезено 5091 wikitext text/x-wiki <big>'''Циберей'''</big> або '''циберея''' (серб. боза, вост.сл. ciberej од мадяр. cibere ) – народни безалкоголни напиток хтори ше достава з ферментацию водовей розпущенїни кукурици (отрубох), цукру и квасу. Же би нє пили вельо води, людзе себе на польо ношели цибереї. До глїняного гарчка положело ше квашиц отрубу, додало ше желєного копру, кващок або фалат хлєба и охабело 5-7 днї най ше кваши. Кед ше уквашело, шицко ше преварело и прецадзело на шитку. На польо ше ношело у плєценим коршове. Нєшка ше циберею нє готови, алє ю стари людзе барз хвалєли и свою тїлесну моц приписовали циберейовому дїйствованю, окреме у горучави и пекоти, прето же засицує чловека и смяд одганя. Прикмети: У цибереї єст Б витамини, та є одлична и за нервну систему. Ма у себе и витамину Ц, а квас (кващок) пробиотични кваснїци хтори помагаю черевовей флори и идеални су за претровйованє. == Литература == * Словнїк руского народного язика II, О- Я, Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017, б. 690 * ''Циберея'' — рецепт у ''Сучасней рускей кухарки'', НВУ Руске слово, Нови Сад, 1987. рок, бок 170. == Вонкашнї вязи == * [[:sh:Boza|Boza]] Википедия на горватским яику, 6. май 2013. * [https://www.posnajela.rs/2014/10/boza/ Боза] - рецепт за пририхтованє, www.posnajela.rs 857xt2k4go39h1ngvmxbxpckvn5ax0k 0 461 5906 5889 2024-10-19T11:44:28Z Constraque 28 5906 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=255px ! colspan="2" | Цибуля |- | colspan="2" | [[File:La_cipolla_di_vatolla.jpg|300px|thumb|center]] |- ! colspan="2" | Наукова класификация |- | '''Царство:''' || Plantae |- | '''Кладус:''' || Tracheophytes |- | '''Кладус:''' || Angiospermae |- | '''Кладус:''' || Monocotyledones |- | '''Ряд:''' || Asparagales |- | '''Фамилия:''' || Amaryllidaceae |- | '''Подфамилия:''' || Allioideae |- | '''Род:''' || ''Allium'' |- | '''Файта:''' || ''Allium cepa|A. cepa'' |- | '''Биномне мено:''' || ''Allium cepa'' L. |} '''Цибуля''' (лат. Allium cera L.) – давна славянска пожичка зоз ст. нєм. Zibolle, позната и Українцом и Словацом, цо значи же ю нашо предки принєсли до Бачкей ище у 18. вику) – спада до фамилиї Alliaceae, хтора єдна з найрозширенших и барз старих зоз вецей як 600 заградкарскима и квитковима файтами. Цибуля дворочна заградкова рошлїна хтора ше лєгко прилагодзує на рижни еколоґийни условия. Вєшенї ше садзи арпаджию зоз хторей на яр маме вчасней або младей цибулї. Кед даєдни цибулї вируца квет (буячки), хаснує ше их цо скорей, або ше их пущи же би з квету настало нашенє (барут). Барут ше шеє и з нього ше достава арпаджию хтору ше садзи вєшенї. У новшим чаше єст гибридного нашеня хторе ше шеє нє за арпаджию, алє за цибулю. == Опис рошлїни == Kвиток цибулї лабдасти, желєнкастобили на єдним або вецей стебелкох без лїсца. Основа лїсца ше шири и формує под'жемну главку. Хаснованє – цибулю ше хаснує у кострираню швижу, як вариво, додаток єдлом або за квашенє (туршия). Желєни лїсца (пирка) младей цибулї богати з витамином Ц, а у старей цибулї єст вецей витамини Б1 и Б2. Цибуля ма и протеїни, а найвецей цукри и рижни минерали. Богата є зоз сумпорнима єдинєняни хтори єй даваю горкосц и лїковитосц. Жовти и червенкави сухи лїсца цибулї мож хасновац за фарбенє платна и вельконоцних писанкох, хтори ше вари у цибульовей лупи. Нутритивни вредносци (на 100 g (3,5 oz) Енерґия - 166 kJ (40 kcal) Угльово гидрати - 9,34 g Цукри - 4,24 g Поживово влакно - 1,7 g Масци - 0,1 g Протеїни - 1,1 g Витамини: Тиамин (Б1) - (4%) 0,046 mg Рибофлавин (Б2) - (2%) 0,027 mg Ниацин (Б3) - (1%) 0,116 mg Витамин Б5 - (2%) 0,123 mg Витамин Б6 - (9%) 0,12 mg Фолат (Б9) - (5%) 19 μg Витамин Ц - (9%) 7,4 mg Минерали Калциюм - (2%) 23 mg Желєзо - (2%) 0,21 mg Маґнезиюм - (3%) 10 mg Манґан - (6%) 0,129 mg Фосфор - (4%) 29 mg Калиюм - (3%) 146 mg Цинк - (2%) 0,17 mg Други конституенти Вода - 89,11 g Fluoride - 1.1 µg Лїковитосц – цибуля од давних часох позната як народни лїк процив кашлю, прехлади, а хаснує ше и як облог при процесох запалєня на скори, за зменшанє цукру у креви, за умиренє (окреме з медом), а насампредз є природни антибиотик. == Файти цибулї == Червену/жовту цибулю ше найчастейше хаснує у готовеню єдлох бо ма наймоцнєйши смак од шицких других цибульох и за векшину єдлох є найлєпши вибор. Лилова цибуля ма найлєпши смак кед ше ю нє вари, та є прето идеална за гамбурґери и сендвичи. Одлична є и у шалатох и за роштилянє. Реже ше ю на коцочки. Лилова цибуля ма менєй цукру як жовта и препола є з антиоксиданасами хтори зменшую ризик од наставаня карциному. Реже ше ю на колєчка и кажде колєчко ше роздвої. [[Файл:Oignons_blancs_Cl_J_Weber01_%2823651204496%29.jpg|right|thumb|300px|]] Била (стриберна) цибуля найлєпша кед сцеме же би нам єдло мало вецей текстури. Найхрупкастейша є и одлична за пицу и мексицки специялитети. Найлєпше ю резац на пантлїки. Младу цибульку найлєпше єсц сирову, аж и з зоз желєнима пирками. [[Файл:1635363-PPT.jpg|right|thumb|300px|Млада цибуля]] Єст вельки розлики медзи сортами цибулї у фитохемийним составе, окреме у поглядзе полифенолох. Жовта/червена цибуля ма найвекше количество флавоноїдох, 11 раз векше як у цеску. У тей цибулї єст надосц антоциянски пиґменти, при чим идентификовани найменєй 25 розлични єдинєня хтори представяю 10% цалого количества флавоноїдох. Реакциї на цибулю: Дзепоєдни людзе маю алерґийски реакциї кед робя з цибулю. Симптоми можу уключовац контактни дерматитис, интензивну швербячку, риноконюнктивитис, замолгавени вид, бронхиялну астму, зноєнє и анафилаксию. Иритация очох – шекана цибуля емитує одредзени єдинєня хтори спричинюю иритацию слизових шлїжнїкох у очох, та приходзи до випущованя слизох. Тоту нєприємносц мож обкеровац кед ше цибулю шека под чечуцу воду або кед ше ю замочи до судзини з воду. Розхладзованє цибулї пред хаснованьом зменшує швидкосц реакциї ензимох, а кед ше похаснує вентилатор, вон оддує ґаз з очох. Кед особа частейше шека цибулю, ма меншу иритацию очох. Цибуля ма оштри смак, понеже у нєй єст етеричного олєю хтори богати зоз сумпором. Народна традиция: Лїсце очисцене з узретей цибулї вола ше цибулянка, а кед дахто ма вельки и виразни очи, гвари ше же ма очи як цибулї. == Литература == * Оксана Тимко Дїтко, Назви рошлїнох и животиньох у руским язику, Вуковар 2016, б. 55, 61, 62 * Енциклопедия Нового Саду 13, ЛЕС – МАП, Нови Сад 1999, б. 105-106 * Словнїк руского народного язика II, O – Я, Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017, б. 691 * Ђуровка, М. Повртарство: Практикум за вежбе. Нови Сад: Пољопривредни факултет; 2009. * Block, E. (2010). Garlic and Other Alliums: The Lore and the Science. Royal Society of Chemistry (UK). ISBN 978-0-85404-190-9. d29yr7czy1wmjwnblruj8d5ikuzkgja 0 462 5104 5103 2024-10-14T16:34:20Z Amire80 9 7 измена увезено 5103 wikitext text/x-wiki [[Файл:Cycloid_f.gif|mini|400px|right| Обична трохоида хтора настава зоз котуляньом єдного круга и при хторим ше точка, хтора описує линию находзи на самим кругу, хтори ше котуля.]] '''Циклоида''' (од ''κυκλοειδής'' - округли ) то крива, хтору описує точка хтора ше находзи на кружнїци круга хтори ше котуля по простей без шлїзканя. == История == Аполоний Перґейски, астроном Гипарг зоз Родосу и познєйше Клаудий Птолемей преучуюци рушанє планетох, описали криви хтори ше доставаю кед ше всєленске цело источашнє участвує у двох ротацийох: рушаюци ше по кругу <math>\kappa</math> чий ше центер руша по другим кругу <math>\kappa</math>'. Тоти криви ше можу описац як фиксирани (нєрухоми) точки круга <math>\kappa</math> хтори ше без шлїзканя котуля по нєрухомим кругу <math>\kappa</math>'. У зависносци од одношеня радиюса <math>r</math> и <math>r</math>' кругох <math>\kappa</math> и <math>\kappa</math>', як и од того чи ше круг <math>\kappa</math> ротира звонка або знука круга <math>\kappa</math>' постоя два розлични криви. Кед ше круг <math>\kappa</math> ротира звонка по кругу <math>\kappa</math>', одвитуюци криви ше наволую епициклоиди. Кед ше <math>r</math> < <math>r</math>' и <math>\kappa</math> ротира знука по <math>\kappa</math>', то гипоциклоиди. Кед ше <math>r</math> > <math>r</math>' и <math>\kappa</math> ротира звонка по <math>\kappa</math>' хтори ше находзи знука <math>\kappa</math>, то перициклоиди. Кед <math>\kappa</math>' нє круг, алє проста, круг <math>\kappa</math> ше без треня котуля по простей та ше достава циклоида. Значи, кед <math>\kappa</math> нє круг, алє проста хтора ше без шлїзканя руша звонка по фиксираним кругу <math>\kappa</math>', крива ше наволує инволута круга. Ґалилео Ґалилей бул перши науковец хтори озбильно преучовал ''циклоиди'' 1599. року, опробовал направиц квадрат истей поверхносци як цо поверхносц попод циклоиду. Тот проблем коло 1628. року розумел Жил Персон де Риберва од Марина Мерсена и применєл 1634. року хаснуюци Кавалиерийову теорему. Його робота нє була видата по 1693. рок. Конструкция танґенти циклоиди дата у авґусту 1638. року кед Мерсен научел окремни методи од Риберву, Пєра Ферма и Ренеа Декарта. Мерсен тоти факти прешлїдзел Ґалилеови , а вон потим своїм студентом Торичелийови и Вивиянови, хторим ше поспишело направиц који квадритуру циклоиди. Року 1673., Кристиян Гайгенс направел циклоидни пендулум пре полєпшованє ради хронометра и так одкрил же часточка прави драгу у форми инверзного циклоидного луку, нєзависно од єй початней точки. Року 1686., Ґотфрид Вилхелм Лайбниц вихасновал аналитичну ґеометрию же би описал криву зоз єдну єдначину. Циклоида ше зявює як ришенє найстаршого проблему, нєшка барз важного конара математики– '''варияционого рахунку'''. То проблем брахистохрони, хтори поставел Йоган Бернули 1696. року, а ришовали го Нютн, Лайбниц, Якоб Бернули и Лопитал. == Примена == [[Файл:Kimbell Art Museum.jpg|thumb|right| Циклоидни лук на Кимбеловим музею уметносци]] [[Файл:Gears animation.gif|thumb|left|Челїчни зубчанїки]] Циклоидни дизайн нашол примену у архитектури Кимбел музею уметносцох у Тексасу, хтори дизайновал Луис Кан. Попри архитектури, циклоидни дизайн ше ище хаснує у вирабяню музичних инструментох, як и у машинстве. == Єдначина == [[Файл:Cycloid04.png|mini|400px|right| Циклоида, хтора настава зоз котуляньом круга полупречнїка ''r'' = 2]] Єдначина циклоиди, хтора преходзи през координатни початок, а настава зоз котуляньом круга полупречнїка <math>r</math>: :<math>x = r(t - \sin t)\,</math> :<math>y = r(1 - \cos t)\,</math> У тей єдначини <math>t</math> параметер хтори одвитує углу ротациї круга. Кед ше єдначина риши по пременлївей ''t'', доставаме єдначину циклоиди у Декартових координатох: :<math>x = r \cos^{-1} \left(1-\frac{y}{r}\right)-\sqrt{y(2r-y)}</math> Перши лук циклоиди творя точки за хтори важи: :<math>0 \le t \le 2 \pi.\,</math> Циклоида представя ришенє диференциялней єдначини: :<math>\left(\frac{dy}{dx}\right)^2 = \frac{2r-y}{y}.</math> == Проблем брахистохрони == [[Файл:brachistochrone.png|right]] Йоган Бернули 1696. року поставел проблем брахистрохрони. За гоч хтори задати точки ''A'' и ''B'' у вертикалней ровнї потребне одредзиц єдначину кривей по хторей би ше рушала материялна точка под дїйством ґравитацийней сили, так же би тоту оддалєносц прешла за найкратши можлїви час. [[Файл:Brachistochrone.gif|thumb|right|Брахистохрона]] Тота крива то циклоида, а проблем представял початок розвиваня варияционого рахунку. Проблем ришовали Исак Нютн, Якоб Бернули, Ґийом де Лопитал и Ґотфрид Вилхелм Лайбниц. == [[Поверхносц]] == Лук циклоиди задати зоз: :<math>x = r(t - \sin t),\,</math> :<math>y = r(1 - \cos t),\,</math> и зоз условийом: :<math>0 \le t \le 2 \pi.\,</math> Прето же: :<math>\frac{dx}{dt} = r(1- \cos t),</math> теди поверхносц попод єден лук виноши: :<math>\begin{align} A &= \int_{t=0}^{t=2 \pi} y \, dx = \int_{t=0}^{t=2 \pi} r^2(1-\cos t)^2 \, dt \\ &= \left. r^2 \left(\frac{3}{2}t-2\sin t + \frac{1}{2} \cos t \sin t\right) \right|_{t=0}^{t=2\pi} \\ &= 3 \pi r^2. \end{align}</math> == Длужина луку циклоиди == Длужина єдного луку циклоиди: :<math>\begin{align} S &= \int_{t=0}^{t=2 \pi} \left(\left(\frac{dy}{dt}\right)^2+\left(\frac{dx}{dt}\right)^2\right)^{1/2} \, dt \\ &= \int_{t=0}^{t=2 \pi} r \sqrt{2-2\cos(t)} \, dt \\ &= \int_{t=0}^{t=2 \pi} 2r \sin\left(\frac{t}{2}\right) \, dt \\ &= 8 r. \end{align}</math> Длужину луку циклоиди перши вираховал [[Кристофер Рен]] [[1658]]. == Криви зоз фамилиї циклоидох == Зоз циклоидами повязани: * '''Скрацена циклоида''', хтора представя криву хтору описує точка на гоч якей оддалєносци <math>a</math> од центру круга радиюса <math>r</math>, алє так же <math>r>a</math>. Параметарска єдначина скраценей циклоиди то: :<math>x = rt - a\sin t\,</math> :<math>y = r - a\cos t\,</math> * '''Предлужена циклоида''', хтора представя криву хтору описує точка на гоч якей оддалєносци <math>a</math> од центру круга радиюса <math>r</math>, алє так же <math>r<a</math>. Параметарска єдначина скраценей циклоиди то: :<math>x = rt - a\sin t\,</math> :<math>y = r - a\cos t\,</math> * трохоида - скрацена и предлужена циклоида припадаю ґрупи трахоидох * епициклоида, хтора представя криву, хтору описує точна на кружнїци, хтора ше котуля по вонкашнїм [[обсяг]]у другей нєрухомей кружнїци * гипоциклоида, хтора представя криву, хтору описує точна на кружнїци, хтора ше котуля по нукашнїм обсягу другей нєрухомей кружнїци [[Файл:EpitrochoidOn3-generation.gif|thumb|left|Eпициклоида]] [[Файл:Deltoid2.gif|thumb|right|Гипоциклоида]] == Опать ище == * [[епициклоида]] * [[гипоциклоида]] * [[трохоида]] * [[епитрохоида]] * [[гипотрохоида]] == Референци == {{Reflist | refs <ref name="Whitman"> {{Citation | title=Some historical notes on the cycloid | journal=The American Mathematical Monthly | volume=50 | number=5 | date= 1943 |pages=309—315 | url=http://www.jstor.org/stable/2302830 | last=Whitman | first=E. A. | doi=10.2307/2302830 }} {{Subscription required}}</ref> <ref name="Walker"> {{Citation | last=Walker | first=Evelyn | title=A Study of Roberval's Traité des Indivisibles | publisher=Columbia University |year=1932 }} (cited in Whitman 1943);</ref> <ref name="Conner"> {{Citation | last=Conner | first=James A. | title=Pascal's Wager: The Man Who Played Dice with God |pages=224 |isbn=9780060766917 | edition=1st |year=2006 | publisher=HarperCollins }}</ref> }} == Литература == * [http://mathworld.wolfram.com/Cycloid.html Циклоида] * [http://mathworld.wolfram.com/CurtateCycloid.html Скрацена циклоида] * [http://mathworld.wolfram.com/ProlateCycloid.html Предлужена циклоида] [[Категория:Криви]] [[Категория:Алґебарски криви]] [[Категория:Циклоиди]] axhf1ufo1otwx4xr3undumfhmxtcg7q 0 463 5134 5133 2024-10-14T16:34:21Z Amire80 9 29 измена увезено 5133 wikitext text/x-wiki == Цимбал == [[Файл:Cymbalum.jpg|right|thumb|Румунски цимбал|276x276px]]Цимбал то струнови инструмент хтори походзи зоз Персиї <ref> [https://visitdjurdjevac.hr/umijece-izrade-i-sviranja-cimbula/ Umijeće izrade i sviranja cimbula]</ref>. Трапезастей є форми а [[звук]] ше достава зоз вдереньом древених палїчкох-млаточкох по струнох. == Характеристики цимабали == Його корпус направени зоз древа хторе одвитує добрей резонантносци. Верхня часц найчастейше зоз ядлїни а сподня зоз явора. Направени є так же ма трапезасти рам а метални струни розцагнути прейґа по верху рама опрез виводзача. Ширша часц на предку цимбала ма коло 135 цм а узша часц на задку 92 цм. Поставени є на своїх ножкох. Обсях тонох му од ,,Е" у велькей октави по ,,е" у трецей октави хроматски пошоровани. == Звуково характеристики цимбали == [[Файл:Britannica_Dulcimer_1.jpg|right|134x50|thumb|Тонски обсяг цимбали]]Звук ше достава зоз благим вдереньом двох древених палїчкох-млаточкох по струни, хтори на концох дакус преширени и заокруглєни на горе як лопаточки. Обложени су зоз филцом, лєбо намотаним клочом зоз волни а може и зоз антилоп скорку. По волї инструменталисти мож з нїма вдериц слабше и мегчейше, лєбо моцнєйше. Од интензитета моцносци вдереня дравених лопаточкох будзе завишиц гласносц тона-звука. Интонация инструмента фиксирована-стална. Досц векша резонантна шкатула и длужина струнох оможлївює богатство звука a поготов розложених акордох и гранє тремола на длугших нотних тирваньох. Високотонски челїчни струни розспоредзени по штири за єден тон и ускладзени су, [[Штимованє инструментох|наштимовани]]. Басово струни додатно прецагнути зоз бакром, и розпоредзени су до ґрупох по три за єден тон и тиж су ускладзени. Звук цимбала досц моцни и дзвонки. Характеристичне при цимбалу же приходзи до интензивнєйшого злїваня звука яґод цо и при [[Гарфа|гарфи]]. Же би ше злїванє онєможлївело, звук ше зоперал зоз прислоном руки и подлокца на струни. Нєшкайши сучасни цимбал ма доправени систем уцихшовача, хтори зоз педалу ублажує и так сцихшує злїванє звука на лєгчейши способ. Спада до ридких инструментох хтори ше нє штимую по одредзених рядошлїдох (системох) алє поєдинєчно. Мож на нїх грац на шедзацо кед су заквачени зоз ременчком коло шиї лєбо прейґ плєца виводзача, лєбо поставени на стол опрез виводзача <ref>[https://podravske-sirine.com.hr/arhiva/4605 Cimbal]/ „cimbule, cimbulje</ref>. == Розширеносц цимбала == [[Файл:Roman Kumlyk, owner of Museum of Musical Instruments and Hutsuls Lifestyle in Verkhovyna, Western Ukraine.jpg|right|thumb|280x280px|Роман Кумлик-цимбалиста з Галичини, Музей у Верховини Заходна Україна]]Цимбал на подруче Европи принєсли Турки у штреднїм вику. Так же тот музични инструмент характеристични за велї бувши держави хтори залапйовала Аустроугорска и ище дакельо восточни держави медзи хторима Мадярска, Румуния, Молдавия, Польска, Чешка, Словацка, Билорусия, Україна, Горватска. Часц Сербиї-Войводина а тиж є популарни у Греческей а тиж и у южней Италиї. Перши концертни цимбал направел Йозеф Шунда хтори пребувал як музични майстор на угорским двору 1874.року. Вон конструовал концертни цимбал зоз хроматским рядошлїдом од ,,Е “ (ми) велькей октави по ,,е1” (ми) трецей октави. Цимбал ше и далєй усовершовал та так постал ровноправни зоз професийнима инструментами швета. Нєшка постої ,,фамелия“ ''цимбалох'': прима, алт-тенор, бас и контрабас. Димензиї цимбали рижнородни спрам того за кого су наменєни и яку музику ше на нїм будзе виводзиц (народну, концертну итд.) {| class="wikitable" align=right width=200px |+Димензиї цимбали !у cm !дзецински !мали !вельки |- |сподня основа |<div style="text-align: center;"> 40 |<div style="text-align: center;">80-100 |<div style="text-align: center;">140 |- |верхня основа |<div style="text-align: center;">30 |<div style="text-align: center;">60-80 |<div style="text-align: center;">95 |- |ширина |<div style="text-align: center;">26 |<div style="text-align: center;">50-70 |<div style="text-align: center;">74 |- |висина |<div style="text-align: center;">2-5 |<div style="text-align: center;">7-10 |<div style="text-align: center;">15 |} Цимбал бул популарни музични инструмент широм Европи у такв. уметнїцкей музики, алє о єден час, вихабяни є зоз того жанру и бул прилапени у народней, поготову у Мадярскей дзе го популаризовали локални Роми. Прето и постої розличне роздумованє медзи етномузиколоґами о цимбалу, же чи то традицийни народни инструмент. Познати композиторе як цо Франц Лист, Иґор Стравински, Золтан Кодаль, Бела Барток <ref>Деспић Дејан "Музички инструменти" Факултет музичке уметности Београд 1989.</ref> и други похасновали го у своїх композицийох. Музика 20. и 21. вику ма погодносц применьовац велї музични форми и жанри та так и цимбали ше комбиную зоз даєднима ґрупами инструментох а мож го видзиц на концертох и у дуету зоз клавиром, и напр. даєднима дуйнима (флаута, саксофон и други), тиж и струновима (ґитара,тамбури) инструментами. Звук цимбали окреме прицагуюци и за уметнїкох филмскей продукциї. Велї режисере похасновали звук инстурмента цимбали у своїх филмох. Зоз балканских просторох то бул Емир Кустурица. У филму ''Державна афера'' (муз.Ноко), ''Ґазда персценьох'' муз. Гуард Шор, ''Война'' ''мозґох (1968.)'' муз''.'' Миклош Роже итд. У Сербиї (Войводини) го применюю у своєй традицийней музики Мадярска, Ромска, поготов Румунска и Словацка национална меншина. Словаци цимбал менєй хасную алє го мож видзиц и чуц у виводзеню народних писньох и танцох Словакох у Новим Садзе, Ковачици, Войвелици (при Панчеве), Селенчи - дзе мож од 2011.року и учиц грац на цимбалу. У Горватскей цимбал популарни у Подравини и Медзимурю припознати як неотрадицийни инструмент и защицени є як нєматериялни скарб тей держави. <ref>[https://hrcak.srce.hr/27798 CIMBAL U GLAZBENOM ŽIVOTU SJEVERNE I SJEVEROZAPADNE HRVATSKE NA KRAJU DVADESETOG STOLJEĆA]</ref> == Ґалерия == <gallery> File:Cimbalom from Lviv. XIX centuary.jpg|Цимбал зоз 19. вику, музей у Молдавиї File:Cimbalom (from Emil Richards Collection).jpg|Цимбал Й. Шунди 1800. рок (колекция Емил Рихардс) File:Schunda cimbalom presentation.jpg|Йозеф Шунда 1874. рок, презентация цимбали хтори вон усовершел File:Беларускія цымбалы.jpg|Билорусийски цимбал File:Schloss Rosenburg 2613.jpg|Цимбал 20. вику File:Czechy tradycyjne cymbaly i skrzypce 2.jpg|Концертни цимбал File:Cembalo ungherese (02).jpg|Мадярски цимбал File:Hammered dulcimer.JPG|Польски цимбал File:Cimbule.jpg|Цимбал, Чаковец, (Медюмурє) File:CM Pramínky.jpg|Цимбал у народним оркестру </gallery> == Вонкашнї вязи == * Цимбалиста Єно Лист, Н. А. Римски-Корсаков: [https://www.youtube.com/watch?v=LLD05_pC8TY Лєт донґова] * [https://www.ukrainer.net/kosmach-tsymbaly-dlya-syna/ Иван Дзвинчук майстор цимбали,] Космач-Гуцулски реон * [https://www.muzikant.eu/muzikant/eshop/8-1-Bicie-nastroje/17-2-Cinely/5/578-Cimbalove-palicky-3-4-4-4 Палїчки за цимбал] == Референци == k05irmi1k93qk7kb0lyoe55ml48sytm 0 464 5155 5154 2024-10-14T16:34:22Z Amire80 9 20 измена увезено 5154 wikitext text/x-wiki == <big>Цитра</big> == [[Файл:Concert_Zither_and_Case_by_Franz_Schwarzer_Zither_Company.jpg|313x313px|alt=Концертна цитра|thumb|Концертна цитра]] [[Файл:Zither solo from G'schichten aus dem Wienerwald Op.325.ogg|right|thumb|Звучни приказ цитри|317x317px]] '''Цитра''' (нємц. Zither) то струнови музични инструмент хтори ма 17-45 нацагнути струни по верху плїткей резонантней шкатули, нєправилней форми (длужина коло 55 cm, ширина коло 25-30 cm). == Струни и способ граня == Число струнох завиши од велькосци инструмента. Перши пейц струни зацагнути над прагами блїзко при виводзачови и грає ше на нїх мелодия. Стуни ше штимую по системи А4, Де4, Ґе4, Ґе3, Це3 (бечки штим) лєбо А4, А4, Ґе4, Де4, Ґе3, Це3 (минхенски штим). Тон ше достава так же ше потаргує струну зоз пирком (плектроном , плектрумом) лєбо зоз персценьом, хтори ше здзива на вельки палєц правей руки. Гевти други струни на хторих ше источашнє грає зоз мелодию и акорди, ґруповани до предходно наштимованих акордох, у квартох и квинтох.<ref>[https://web.archive.org/web/20130330150115/http://oxforddictionaries.com/us/definition/american_english/zither „zither”] Oxford Dictionaries Online. Oxford University Press. 2013.</ref><ref>[https://www.merriam-webster.com/dictionary/zither „Strings on a table”] Merriam-Webster.com. Merriam-Webster. 2013.</ref> Ноти за цитру записує ше у виолинским и бас ключу до двох нотних системох. Инструмент ма ясни, приємни алє по тембру єднородни [[звук]] а сам инструмент нє ма вельки виводзацки можлївосци. == Походзенє и розширеносц цитри == [[Файл:178 Museu de la Música, el Bosc.jpg|311x311px|right|thumb|Музей, предходнїки цитри]] Мено цитра походзи од старогреческого инструмента кит(ф)ара як и [[ґитара]] и ситар и ище даєдни инструменти зоз струнами. У святим писму ше на даскелїх местох спомина инструмент китара хтора и предходнїца цитри. А у русийским прекладу Святого писма тот инструмент наволую цитра. Инструменти барз подобни цитри розширени у велїх державох: Китай, Япон, Блїзки восток. * Кучин китайска цитра зоз 7 струнами и Ґудїнґ цитра хтора ма 21 струну найстарши (дума ше же постя прейґ 2.500. роки) * Кото цитра японска зоз 13 гадвабнима струнами, вона модификация кучина. Нєшкайши японски цитри маю 20-25 струни. - Дантран виєтнамска цитра * Ятґа монґолска цитра * Гусли (нє [[ґусли]]) зоз вецей струнами [[Файл:MIDPTR 619a 2005 rotated contrast-enhanced.jpg|right|thumb|Aлпска цитра|319x319px]]характеристични за Восточних Славянох * Канун инструмент розширени од Азиї по Медитеран и юговосточу Европу. Цитра як народни струнови инструмент у Европи, найрозширенша у Австриї и Нємецкей од ХVIII вику. Тиж є народни инструмент Галичини и Закарпат'я. До конца 18. вику розвили ше два вариянти концертних цитрох. Єдна позната ''салцбурґска'' цитра (хторей заокруглєни єден бок и оддалєни є од виводзача) и ''Митенвалд'' цитра (на обидвох бокох заокруглєна). Обидва стили и вариянти ше применюю як концертни цитри, алє салзбуршки стил вельо вецей заступени. У Европи ше хаснує найвецей концертна цитра хтора ма 34-35 струни, алпска хтора ма 42 струни и ґитар цитра без часци зоз прагами. Нєшка постоя вецей типи цитрох: дискант-цитра, прима-цитра, алт-цитра, тенор-цитра, концертна цитра. Шицки творя виводзацки ансамбл, и вєдно маю вельо векши тонски-звукови обсяг од Ґе (сол) контра октави, по де (ре) у штвартей октави. Сучасна цитра ма часто соло часци у оркестру граюци музични дїла. [[Файл:Performance of the cheerful musicians - the smallest musician is only 5 years old.webm|right|thumb|319x319px|Народна писня зоз провадзеньом цитрох]] == Цитра у Сербиї == Цитра ше у Сербиї найвецей хаснує у Войводини. Мадярска национална заєднїца цитру найдлужей затримала у своїх жридлових писньох и танцох як на валалє так и у варошох. Репертоар за цитру углавним творели писнї, алє и инструменталне провадзенє народних танцох: валцера, чардаша, кола итд. До наших крайох, цитру найвироятнєйше принєсли Мадяре зоз Азиї, зоз своєй праоцовщини.<ref>Големовић, Димитрије (1997): ''Народна музика Југославије,'' Музичка омладина Србије, Београд</ref> У Сербиї у Србобрану (Войводина ) постої клуб любительох цитри хтори орґанизую манифестацию ''Златна цитра''. == Ґалерия == <gallery> File:Stringed percussion instruments - Soinuenea.jpg|Предходнїки цитри File:030 Ein Zitherspieler aus dem Ennstal, Lith. A Gerasch 1850.jpg|Музикованє на цитри File:Deutsches Museum (121283286).jpg|Музейна збирка у Нємецкей File:Alpenländische Zither.jpg|Концертна цитра File:LANTERN zither-band.png|Мадярска, Музични состав цитрох </gallery> == Вонкашня вяза == * 27. Mузични фестивал [https://www.srbobran.rs/info/kultura/4309-zlatna-citra-2022 ,,Златна цитра"] == Референци == c6eqwnbv9urd1qid3woxx9xap2hqlpp 0 465 5161 5160 2024-10-14T16:34:22Z Amire80 9 5 измена увезено 5160 wikitext text/x-wiki == Цмар == [[Файл:Buttermilk12.jpg|399x399px|alt=Цмар у погаре|thumb|Цмар у погаре]] '''Цмар''' (серб. млаћеница, бутермилк, слц. cmar, чес. сmour, пољ. сmar, нєм. die Butter, анґл. Buttermilk) чечносц або млєчни продукт хтори останє кед ше змуци [[масло]]. Масц зоз шметанки ше з длугшим муценьом видвої и сцагнє до груди масла. == Прикмети == Цмар ма характеристични смак и пах. Нєт у нїм вельо розпущуюци масци, бо вони оставаю у маслу, алє ма надосц протеїни, минерали, лактозу и лєм коло 0,9 посто млєчней масци. === Нутритивни вредносци === {| class="wikitable" |+ ! colspan="2" | На 100 g 100 g |- |'''Енерґетска вредносц (kcal) ''' |40 |- |'''Масци ''' |0,9 g |- |'''Засицени масни квашнїни ''' |0,5 g |- |'''Голестерол ''' |4 mg |- |'''Натриюм ''' |105 mg |- |'''Калиюм ''' |151 mg |- |'''Угльово гидрати ''' |4,8 g |- |'''Влакна ''' |0 g |- |'''Цукер ''' |4,8 g |- |'''Протеїни ''' |3,3 g |- |'''Витамин Ц ''' |1 mg |- |'''Калцијум ''' |116 mg |- |'''Желєзо ''' |0,1 mg |- |'''Витамин Д ''' |1 IUg |- |'''Витамин Б6''' |0 mg |- |'''Витамин Б12''' |0,2 µg |- |'''Маґнезиюм ''' |11 mg |} == Хасновитосц == У цмару єст материї хтори пречисцую печинку, пошвидшую розкладанє масних клїтинкох, зопераю нагромадзованє масци и оможлївюю нормалну роботу печинки. Цмар ше дараз хасновало за правенє єдзеня за беби. == Литература == ''Словнїк руского народного язика II, О – Я,'' Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017, б. 697 == Вонкашнї вязи == [https://staje.rs/pojmovi/sta-je-mlacenica/ Šta je Mlaćenica?], вебсайт staje.rs [https://www.coolinarika.com/recept/mlacenica-buttermilk-ef0bd8f6-638a-11eb-b365-0242ac12005e Mlaćenica] - Mlaćenica eng. buttermilk, www.coolinarika.com rwbz7r2jfo03v946gewd9w4cy5rf3nh 0 466 5171 5170 2024-10-14T16:34:23Z Amire80 9 9 измена увезено 5170 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Чарли Браун</big> |- | colspan="2" | |- |'''Подоба зоз стрипа''' |Peanuts |- |'''Старосц''' |8½ р. |- |'''Родзени дзень''' |30. октобер |- |'''Автор''' |Чарлс М. Шулц |} [[Файл:You're_A_Good_Man_Charlie_Brown_(16198582166).jpg|alt=You're A Good Man Charlie Brown (16198582166)|thumb|299x299px|Чарли Браун (лїво) и його товариш Линус ван Пелт (право)]] '''Чарлс „Чарли“ Браун''' главна подоба стрипу Peanuts, хтори ше зявює у новинох у рижних державох по цалим швеце. Представени є як „симпатични тот цо ше траци”<ref>Mendelson, Lee (1970), Charlie Brown & Charlie Schulz, New York: World Publishing Company, LC 75-107642. На рамику кнїжка описана як "Биоґрафия нєзвичайного чловека (реалного) и нєзвичайного хлапца (скоро же реалного) хтори доказал же и тот цо ше траци може мац успишнєйшу приповедку од велїх других".</ref>. Чарли Браун популарни и широко позната подоба зоз [[Рисовани филм|рисованого филму]]. Чарли Браунов характер приказани так же часто страда, та є прето углавним нервозни и нє ма самодовирия. Указує и песимистичне и оптимистичне становиско: даєдни [[Дзень|днї]] ше аж бої стануц зоз посцелї прето же є нє порихтани за швет, а други днї ше наздава же шицко будзе добре и намага ше же би так и було. Його лєгко мож препознац по округлей глави и його познатей цикцак кошулї. Чловек хтори го здумал, [[Чарлс Монро Шулц|Чарлс М. Шулц]], гварел же Чарли Браун: „муши буц тот хтори настрада, бо вон карикатура просекового чловека. Векшина нас баржей упозната зоз траценьом як зоз побиду.“ Вшелїяк, Чарли Браун нє страда вше, бо през роки прежил щешлїви хвильки и побиди, а дакеди аж и почувствовал и указал довириє гоч бул нервозни. Шулц тиж гварел: „Любим же Чарли Браун на самим концу будзе централна точка скоро каждей приповедки.“ Вон єдина подоба зоз Peanuts хтора ше зявйовала у стрипу шицки 50 роки. Чарли Браун ма 8 роки за векшину часовей линиї стрипа. На початку жиє у квартелю, а його баба жиє у квартелю хтори ше находзи над нїм; даскельо роки познєйше у стрипу, вон ше селї до обисца зоз двором. Други подоби у стрипу го волаю „Чарли Браун“ , а нїґда нє лєм „Чарли“ , цо важи и за його шестру Сели и [[Снупи]]я, його пса, єдино го Пеперминт Пати и Марси волаю „Чак“ и „Чарлс“. == Познати вираз == Найпознатши вираз Чарли Брауна, Good grief! дошол до 18. места у емисиї The 100 Greatest TV Quotes and Catchphrases (100 найлєпши TВ вирази) на ТВ Лан. == Вонкашнї вязи == * [https://www.peanuts.com/ Вебсайт ], ''www.peanuts.com'' * * [https://www.bbc.com/serbian/lat/svet-64609001 Kultura i umetnostː Neodoljiva filozofija stripova o Čarliju Braunu i Snupiju], ''bbc.com'', (язик сербски) * * [https://www.google.com/search?sca_esv=25292444b428d9f3&sca_upv=1&rlz=1C1GCEA_enRS1039RS1039&sxsrf=ADLYWII7Pcufb2ONTFYyrWaEZ7Jg5QjZ-A:1727086349199&q=%C4%8Darli+braun&tbm=vid&source=lnms&fbs=AEQNm0CtKM7bCgAGTOLx3M1i6UFoL4QUn5CHHI0U028TjiGbxhZ1aofqEPRG5bxLLwixWZmViDJi8C35UTO7_13VBNaHL1aO-Kt4Wz4QQt2gE8Uale_dUz566ezRAEcR7ysM7T0ggW4mDiIvf9RpJ1S5Nv_pxxg8Z9UFyV8uK5ZJahSatuN4oLicQCiWFl3P0rQHVbyilhwR&sa=X&ved=2ahUKEwjWmtyC6tiIAxXGif0HHT6eCZsQ0pQJegQIDhAB&biw=1366&bih=625&dpr=1#fpstate=ive&vld=cid:ec003130,vid:y7GmQu5oEJI,st:0 Takmičenje u lepoti], youtube kanal, [[рисовани филм]] на сербским язику == Референци == mghhh1w0d0s6y24m42hll2bziu0s59z 0 467 5178 5177 2024-10-14T16:34:23Z Amire80 9 6 измена увезено 5177 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" |+ ! colspan="2" |Чарлс Шулц |- | colspan="2" | |- |Цале мено |Чарлс Монро Шулц |- | | |- | | |- | | |- | | |- | | |- | | |} Чарлс Шулц Датум родзеня 26. новембер 1922. Место родзеня Минеаполис, Америка Датум шмерци 12. фебруар 2000.<small> (77 роки)</small> Место шмерци Санта Роса, Америка Веб-сайт https://peanutsstudio.com/ Подпис '''Чарлс Монро Шулц''' (26. новембер 1922 – 12. фебруар 2000) бул америцки карикатуриста и снователь стрипа ''Кикирики'', дзе попри других, главни подоби [[Чарли Браун]] и [[Снупи]]. Трима ше же є єден з найзначнєйших карикатуристох шицких часох. Шветову славу здобул зоз сериялом ''Кикирики'', комичним стрипом хтори виходзел кажди дзень, скоро полни 50 роки, а почал 2. октобра 1950. по 13. фебруар 2000. Стрип виходзел у 75 державох по цалим швеце и преложени є на 21 язик. Точно 17.897 стрипи зоз сериялу видруковани за скоро 50 роки обявйованя. Чарлс инспирацию за подоби у стрипу находзел у своїм живоце, та так даєдни прикмети пренєсол на Чарлия Брауна, а характеристики даєдних особох зоз свойого околїска на други подоби у стрипу. После пол вику успиху надумал же би пошол до пензиї и закончел стрип, то було 3. януара. То зробел прето же, як гварел, його фамелия нє сце же би його стрип предлужел дахто други. На своїм остатнїм рисунку, Шулц написал же ''Кикирики'' бул сон його живота. Умар дзень пред тим як цо обявени його остатнї стрип. Ма вельо награди за тот стрип, а єдно з найвекших припознаньох и гвизда зоз його меном на голивудскей дражки славних. == Референци == • Kikiriki zvanični sajt • Laguna r4koieeza69ykbgcujuoe4a1pp6oswx 0 468 5186 5185 2024-10-14T16:34:23Z Amire80 9 7 измена увезено 5185 wikitext text/x-wiki [[Файл:Ljovc prednji ljivi 02082024.jpg|thumb|Чатлаш опрез лївого преднього колєса |375x375px]] [[Файл:Catlas prednji pravi 02082024.jpg|thumb|Чатлаш опрез правого преднього колєса|400x400px]] <big>'''Чатлаш'''</big> – тото слово ма у нашим язику два значеня: 1. часц коча од осовини по вагу на хтору ше става кед ше ґрабе на коч (серб. потега, од мадяр. csatol - приключиц, csatolás – злученє, прикладанє); 2. викли, латки на хторих накруцена слама з блатом, заглобени медзи латками (гредками) повали, на нїх ше руцало друге пасмо падлашу. Дїєслово чатловац – масциц, омасцовац з блатом хторе помишане з плєву (слц. диял. čatlovac – утвердзовац, зацаговац, од мадяр. csat – капча, квачка). Опис - Кажди коч мал два чатлаши: предок чатлаша ше квачело за перец на ваги, а задок ше здзивало на шапку преднього колєса на кочу. На тот способ були преднї колєса твардо повязани зоз вагу коча. То було барз важне кед коч скруцовал. Кед ше з кочом круцело, напрям преднїх колєсох ше меняло нє лєм з преднїма шнїцами, алє и зоз чатлашами. Окрем того, чатлаш служел и за ґрабанє на коч. Папучу за ґрабанє мали лєм парадни кочи, а на прости, роботни коч, пендрало ше так же ше ставало на сам штредок чатлаша. Чатлаш бул длугоки 70 центи, а груби дас 2 центи. Треба ище надпомнуц же чатлаши були и єдна файта украсу на кочу. Цифра на чатлашу звичайно була з того боку дзе ше чатлаш здзивало на шапку колєса, а на каждим чатлашу була иншака цифра. ==Литература == * ''Словнїк руского народного язика II, О – Я,'' Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017, б. 707 * Наташа Фа Холошняй, ''Колєсарске ремесло, Термонолоґия, Studia Ruthenica 19,'' Нови Сад 2014, б. 71 ==Вонкашнї вязи == * [https://sr.wiktionary.org/wiki/potega potega] - Викисловнїк 659a9wz0zt0rjm8v6ydd3toy8zuqlm8 0 469 5193 5192 2024-10-14T16:34:24Z Amire80 9 6 измена увезено 5192 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Чемернїк</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Helleborus_odorus.jpg|center|280px]] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Царство:''' |Plantae |- |'''Дивизия:''' |Magnoliophyta |- |'''Класа:''' |Magnoliopsida |- |'''Ряд:''' |Ranunculales |- |'''Фамилия:''' |Ranunculaceae |- |'''Племе:''' |Helleboreae |- |'''Род:''' |Helleborus |} '''Чемернїк''' (лат. ''Helleborus odorus'')<ref>[https://www.plantea.com.hr/mirisavi-kukurijek/    Мirisavi kukurijek] (Helleborus odorus)</ref> вецейрочна лїсцаста рошлїна, висока и до 60 cm, з ризомом (под'жемним стебелком) чарней фарби. Квитки му жовтожелєни и барз пахняци, а плод мещок чарнявей фарби. Коло подшнїжнїка, єден є з перших виснїкох яри, а часто ше зявює уж при концу жими. Єст го по лєсох и схилох Фрушкей гори. Назва рошлїни походзи од мена подобней рошлїни хтора ше вола чемерика (Veratrum), а у нашим язику єст слово щемериц ше. Наукова назва му Helleborus, а походзи од греческого слова „heleboros”. Греки под тим меном подрозумйовали и чемернїк, алє и єдну зошицким другу рошлїну хтора ше вола чемерика (род Veratrum). Чемернїк волали чарни хелеборос, а чемерику били хелеборос. Дзепоєдни тримаю же слово хелеборос значи подле єдзенє або отровне єдзенє, а други, заш, же хелеборос значи покарма за кози або за сарнї. Тоти други свойо толкованя повязую з наводами же ше епилепсию лїчело так же хори пили коже млєко, а кози єдли чемернїк. == Випатрунок == '''Лїсца''' му вичножелєни з длугоким конарчком, роздзелєни як пальци, а по рубцох урезани як пикла, єднїсто або двойнїсто. Спак лїсца ма виражену нерватуру и дробенку мохотку. '''Квитки''' вельки, маю од 5 до 7 cm, актиноморфни су и двополни. Лїсточка квиткового обмотку єст 5, широко су вайцасти, скоро округли, з кончиками ше преклопюю. Лїсточка корунки преображени до троугластей, тевчирастей нектариї. Прашнїки єст вельо, жовтей су фарби, а тлучки 3-8 з длугоким слупчком. '''Плод''' чемернїку то мещок з длугоким джубком у хторим єст вельо нашеня чарней фарби. '''Ризом''' ше з кореньом вибера на яр и вєшенї и швидко осушени на слунку хаснує ше у народней медицини як моцне средство за чисценє и мокренє, як и процив старих охореньох на скори (шуґи). У фармацеутскей индустриї екстракт ризома з кореньом ше хаснує за правенє лїку за шерцо (тонику). Чемернїк лїковита, алє и отровна рошлїна. Тиж так є умерено медоносна. Лїковити и отровни прикмети чемернїку познати ище з античних часох. По старих записох, стари Греки го хасновали у лїченю шалєнства и кед сцели ефикасно и швидко отровац нєприятеля. == Хемийни состав == Найважнєйши состойок чемернїку то хелебрин, з ґрупи кардиотоничних гетерозидох<ref>[https://www.zdravasrbija.com/Dom/Basta/Zacinsko%20i%20lekovito%20bilje/981-KUKUREK.php Кукурек], www.zdravasrbija.com.</ref>. Хелебрин заступени у цалей рошнїни, алє го найвецей єст у ризому и кореню. == Литература == ''Енциклопедия Нового Саду 12'' (КОС – ЛЕР, Нови Сад 1999, б. 165 Оксана Тимко Дїтко, ''Назви рошлїнох и животиньох у руским язику'', Вуковар 2016, б. 33, 59, 60 Радмила Шовлянски, ''Словнїк защити рошлїнох и животного штредку'' (сербско-руско-латинско-анґлийски), Нови Сад 2010, б. 121 Šilić, Č. 1990. ''Šumske zeljaste biljke.'' Zavod za udžbenike i nastavna sredstva: Beograd. == Вонкашнї вязи == [https://podravske-sirine.com.hr/arhiva/4494  Čemerika] (lat. ''Veratrum)'' [https://www.agroinfo.rs/zemljoradnja/najsmrtonosnija-biljka-nasih-prostora-1688   Najsmrtonosnija biljka naših prostora] == Референци == gqq19e5w32ngqhg9yq86ctb0377nthd 0 470 5198 5197 2024-10-14T16:34:24Z Amire80 9 4 измене увезене 5197 wikitext text/x-wiki [[Файл:Dzecko u čepcu.jpg|alt=Дзецко у чепцу|thumb|316x316px|Дзецко у чепцу]] <big>'''Чепец'''</big> ма у нашим язику даскельо значеня: 1. а) шапочка барз малих дзецох (серб. дечја капица); б) женски закривач за главу хтори ше ношело под хусточку же би красше стала (серб. џега, повезача); 2. кошулька, обмоток коло даєдних нукашнїх орґанох, напр. коло садла (серб. марамица, овојница). '''Походзенє слова:''' праслав. čepьcь (од того нашо (за)чепиц); слов. čepiec (ноцна женска шапка); рус. чепец (исте); чес. czepec (исте); поль. czеpiec (исте). У нашим народзе познати фразеолоґизем ''народзел(а) ше у чепцу'', цо значи: "ма щесца у живоце". ==Литература== ''Словнїк руского народного язика II , О – Я,'' Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017, б. 711 ''Руско-сербски словнїк,'' Нови Сад 2010, б. 823 ==Вонкашня вяза== [https://www.google.com/search?sca_esv=51669af93238bc5e&rlz=1C1CHZN_enRS963RS963&sxsrf=ACQVn08QiiMggnKKigcVhxk4_UMDZUpseA:1709780770951&q=d%C5%BEega&tbm=isch&source=univ&fir=NnS3Kip8h1wtfM%252CwFUUV1iMUUbcyM%252C_%253BZx2AtyKO53gjXM%252CGKH1qsnqkk63rM%252C_%253Bmfx1t_yLJ0s2iM%252CtXnTgNkcjOUyAM%252C_%253B1BXG_8FfTeqfXM%252CcohmO9eCNfT3xM%252C_%253B6NBkZhODQN7e6M%252C97J6INykUdYB4M%252C_%253BgxKfUWSLBpd_XM%252CyjRtolqYyVY1WM%252C_%253B8XkhtRBIump77M%252CmOOtBqBM-RRtvM%252C_%253BAq_RaprpECxYAM%252CjQJD4Fe0QgDaVM%252C_%253Bspdnwoq1NMpqKM%252Cc-FQ5vC6mUJL_M%252C_%253B7qnQRjyHmPWbnM%252CPdutoYxcdTloHM%252C_&usg=AI4_-kRl86iZnKrroF7npqWB8u0VU1VJCg&biw=1340&bih=747&dpr=1 Джеґа за жени у Сербиї и Босни] cliqbvotcnretq29mbjx6rwrdmp15hv 0 471 5214 5213 2024-10-14T16:34:25Z Amire80 9 15 измена увезено 5213 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align: align=right width=300px |- ! colspan="2" |<big>Чернїца</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Ripe%2C_ripening%2C_and_green_blackberries.jpg|300px|center]]<div style="text-align: center;">Чернїци у процесу дозреваня |- ! colspan="2" | Наукова класификация |- | '''Царство'''|| Plantae |- |(нєранґоване) || Angiospermae |- |(нєранґоване) || Eudicotidae |- |(нєранґоване) || Rosids |- | '''Ряд'''|| Rosales |- | '''Фамилия'''|| Rosaceae |- | '''Род'''|| Rubus |- | '''Подрод'''|| Rubus (скорейша назва Eubatus) |- ! colspan="2" | Файти |- | colspan="2" align="left" | Rubus ursinus Rubus laciniatus — вичножелєна чернїца Rubus argutus Rubus armeniacus — гималайска чернїцa Rubus plicatus — дзива чернїца Rubus ulmifolius Rubus allegheniensis и на стотки други микрофайти. |} '''Чернїца''' (Rubus fruticosus L.) – серб. купина, у укр. закарп. диялектох черниць, слов. диял. černica, поль. czernica (од: чарни) - вецейрочна черякаста рошлїна, чийо стебелко при даєдних сортох джобаце, а при даєдних без церня. Рошнє дзиво у мочарових лєсох и по схилох Фрушкей гори и коло драгох. У новшим чаше ше ю култивує на плантажох и по обисцох. Чернїцово нацинє поцагане по жеми вола ше чернїчанка. Плод чернїци ма форму збирней маґочковей (костковей) [[овоц]]и подобней малини, чарней є фарби и ма барз добри диєтетски и поживни вредносци. Чернїци ше є сирови як овоц, а прерабя ше их до сирупох, желеох, джемох, сладкого, специялних винох, палєнки и оцту (есенцу). Млади лїсца чернїци з верхох конарчкох обера ше у юнию и юлию и суши у хладку, а зоз сухих ше вари тею (чай). Тею з чернїцового лїсца ше хаснує процив преганячки, гемороїдох, як и за виплокованє гарла при дифтериї. == Литература == * ''Енциклопедия Нового Саду 12, КОС -ЛЕР,'' Нови Сад 1999, б. 58-59 * О. Тимко Дїтко, ''Назви рошлїнох и животиньох у руским язику,'' Вуковар 2016, б. 57, 61 * Радмила Шовлянски, ''Словнїк защити рошлїнох и животного стредку'' (сербско-руско-латинско-анґлийски), Нови Сад 2010, б.122 [[Файл:Blackberries_%28Rubus_fruticosus%29.jpg|279x279px|left|alt=Узрети чернїци|thumb|Узрети чернїци]] == Вонкашнї вязи == * [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/Kupina Купина], Википедия на сербским язику, sr.wikipedia.org * [https://www.agroklub.com/sortna-lista/voce/kupina-12/ Kupina], agroklub.com. rfx36cdtqfzrnrcliacmya1m876u53g 0 472 5221 5220 2024-10-14T16:34:25Z Amire80 9 6 измена увезено 5220 wikitext text/x-wiki == Чума == [[Файл:Yersinia pestis fluorescent.jpeg|alt=Бактерия Yersinia pestis хтора спричинює чуму|thumb|340x340px|Бактерия ''Yersinia pestis'' хтора спричинює чуму, под флуоресцентним ошвиценьом]] '''Чума пестис, бубонска чума, „чарна шмерц“''', (лат. Pestis, серб. куга, укр. чума, горв. kuga, поль. dżuma, слов. mor, болг. чума, мак. чума, русий. чума) - акутна, чежка, обераца хорота хтора ше найчастейше зявює у бубонскей форми або у форми запалєня плюцох, а спричинює ю бактерия єрсиния пестис (лат. Yersinia pestis). Симптоми уключую горучку, слабосц и болї у глави. Бактерию преноши блиха з глодарох на чловека. Хори з плюцву форму чуми може заразу шириц з воздухом. Нєлїчена форма плюцовей чуми ше, найчастейше, закончує зоз шмерцу, а нєправилно лїчена ткв. бубонска чума, зоз шмерцу каждого другого хорого. '''Назва''', бубонска чума настала од симптомох хтори спричинює: бубон то назва за напухнути шлїжнїк, а одноши ше на єден з єй найпознатших симптомох: напухнути лимфни шлїжнїки под пазуху. ==Як ше мож заражиц== Людзе ше можу заражиц: 1. кед их укуши заражена блиха; 2. кед дорушую заражени животинї як цо патканї и миши, 3. кед удихую инфиковани капки хтори ширя заражени людзе або животинї. Инфекция може войсц до цела и през порезане место на скори кед особа була у блїзким контакту з креву зараженей животинї. '''Лїченє''' - Звичайно антибиотики за лїченє уключую комбинацию ґентамицину и флуорокинолону. Ризик од шмерци з лїченьом коло 10%, а без нього коло 70%. Кед ше бубонску чуму нє лїчи, спричинює шмерц два трецини шицких пациєнтох у чаше од двох до шейсцох дньох од зявйованя симптомох. После єдного до седем дньох од викладаня бактериї, розвиваю ше симптоми подобни ґрипи. Запухнути и боляци лимфни ґужлїки зявюю ше у обласци хтора найблїжей при месце дзе бактерия прешла през скору. ==Мири зопераня== Мири зопераня и онєможлївйованя облапяю дератизацию, дезинсекцию и дезинфекцию, як и хемиопрофилаксу з антибиотиками. [[Файл:Plague bubo.jpg|alt=Напухнути инґвинални лимфово шлїжнїки |thumb|278x278px|Напухнути инґвинални лимфово шлїжнїки особи хтора заражена з бубонску чуму]] '''Историят''' – тота хорота ше през историю волала и чарна шмерц, як референца на ґанґренозни почарнєти часци цела, як цо пальци на рукох або ногох. Чарна шмерц однєсла коло 50 милиони животи у Африки, Азиї и Европи у 14. вику. Остатня застрашуюца епидемия у Лондону була Велька чума 1665. року, пре хтору помарла скоро пиятина жительох того варошу. У 19. вику пришло до епидемиї чуми у Китаю и Индиї, кед помарли вецей як 12 милиони людзе. У Сербиї остатня епидемия чуми зазначена пред вецей як 160 роками. Понеже еколоґийни условия квалитативно нє вименєни (и далєй єст глодари и їх ектопаразити - блихи) - и нєшка у Сербиї присутна потенциялна опасносц од уношеня и ширеня чуми. ==Литература== * ''Енциклопедия Нового Саду 12, КОС – ЛЕР,'' Нови Сад 1999, б. 151 ==Вонкашнї вязи== * [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%91%D1%83%D0%B1%D0%BE%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0_%D0%BA%D1%83%D0%B3%D0%B0 ''Бубонска куґа''], Википедия на сербским язику, sr.wikipedia.org * [https://www.bbc.com/serbian/lat/svet-61822173 ''Куґа, пандемия и история''], ББЦ на сербским язику * [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%9A%D1%83%D0%B3%D0%B0 ''Куґа''], Википедия на сербским язику, sr.wikipedia.org 37cbyp2lulrr9nq8r5xm5qa04bpn2dp 0 473 5232 5231 2024-10-14T16:34:26Z Amire80 9 10 измена увезено 5231 wikitext text/x-wiki [[Файл:Light_dispersion_conceptual_waves350px.gif|alt=Шветлосц|thumb|Дисперзия зарї билей шветлосци у троугластей призми. Приходзи до роздвойованя длугших габових длужинох (червене) и кратших габових длужинох (белаве).|291x291px]] '''Шветлосц''' то часц спектру електромаґнетного зарйованя котрому [[обсяг]] габових длужинох видлїви з голим оком. Дараз ше гутори и видлїва шветлосц цо би бул плеоназем кед би ше термин шветлосц нє хасновал и у ширшим смислу же би означел електромаґнетне зарйованє гоч хторей габовей длужини (поведзме ултралилово зарї, хтори чловек нє видзи з голим оком, а хтори виволую флуоросценцию рижних материялох, часто ше наволую ''чарне шветло''). Видлїва шветлосц ше обично дефинує як радияция у обсягу габових длужинох од коло 400 нанометери (nm), або 400×10−9 m, по коло 700 нанометери – медзи инфрачервену (зоз длугокима габовима длужинами) и ултралилову (зоз краткима габовима длужинами)<ref>[https://cie.co.at/publ/abst/17-4-89.html International Lighting Vocabulary] [https://web.archive.org/web/20100227034508/http://www.cie.co.at/publ/abst/17-4-89.html Архивоване] 27. 2. 2010. на [https://bs.wikipedia.org/wiki/Wayback_Machine Wayback Machine.] Number 17.4. CIE, 4th edition.</ref><ref>Cecie Starr. 2005. [https://books.google.rs/books?id=RtSpGV_Pl_0C&pg=PA94&redir_esc=y&hl=en Biology: Concepts and Applications] Thomson Brooks/Cole.</ref>. Часто ше инфрачервени и ултралилови обсяг тиж наволує ''шветло''. {| style="float:right; background:#fff; border-style:solid; border-width:2px; border-color:#0095b6; margin-left:10px; padding:8px;" |- ! colspan="2" style="background:#333;" | [[Файл:Spectrum4websiteEval.png|centar|250px|]] |- ![[Љубичаста боја|лилова]] |380–450 nm |- ![[Плава боја|белава]] |450–495 nm |- ![[Зелена боја|желєна]] |495–570 nm |- ![[Жута боја|жовта]] |570–590 nm |- ![[Наранџаста боја|помаранчецова]] |590–620 nm |- ![[Црвена боја|червена]] |620–750 nm |} Главне жридло шветлосци на Жеми то [[слунко]]. Слунко, як и други [[Гвизда|гвизди]], у процесу термонуклеарней реакциї стваря фотони, єдна часц так настатих фотонох, хтори ношителє електромаґнетного зарйованя и шветлосци, ошлєбодзує ше зоз Слунка. Слункова шветлосц дава енерґию хтору желєни рошлїни хасную за формованє цукрох, часто у форми ґлукози, а тоти цукри одпущую енерґию до живих существох хтори ше з нїма кармя(5). Процес фотосинтези дава виртуелно шицку енерґию хтору хасную живи существа. Историйно, ище єдно важне жридло шветлосци за людзох бул огень, од античних огньох по модерни керозински лампи. З розвойом електричного шветла и лоґорских електроенерґетских системох, електричне ошвиценє скоро подполно заменєло шветлосц огня. Даєдни файти животиньох ґенерую власну швелосц, цо ше наволує биолуминисценция. Наприклад, швицаци хробаки хасную шветлосц же би лоцировали парнякох. Примарни свойства видлївого шветла то интензитет, напрям пропаґациї, спектер фреквенцийох або габових длужинох, и поларизация. Єй швидкосц у вакууму, 299,792,458 метери у [[Секунда|секунди]], то єдна з фундаменталних константох природи. За видлїву шветлосц, як и за шицки типи електромаґнетней радияциї (EMR), експериментално утврдзене же ше вше рушаю з тоту швидкосцу у вакууму<ref>[https://www.enciklopedija.hr/clanak/svjetlost svjetlost] Hrvatska enciklopedija. Leksikografski zavod Miroslav Krleža. 2017.</ref>. [[Файл:Speed_of_light_from_Earth_to_Moon.gif|505x505px|center|thumb|На тим рисунку приказани час ширеня шветлосци од Жеми (лїво) по Мешац (право), хторе тирва 1,255 секунди]] У физики термин ''шветлосц'' ше дакеди одноши на електромаґнетну радияцию гоч хторей габовей длужини, нєзависно од того чи є видлїва. У тим смислу зарї, X-зарї, микрогаби и радио габи тиж шветлосц. Як и шицки типи шветлосци, видлїва шветлосц ше емитує и абсорбує у барз малих „пакетох“ наволаних фотони, и манифестує свойства габох и часточкох. Тото свойство ше наволує габово – корпускуларна дуалносц. Виучованє шветлосци, познате як оптика, значна виглєдовацка обласц модерней физики. === Референци === oog15lfxx84kzzhd2nr43qgow1rmlt6 0 474 5244 5243 2024-10-14T16:34:26Z Amire80 9 11 измена увезено 5243 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Шветови конґрес Русинох/Руснацох/Лемкох</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Rusyn_coat_of_arms.svg|Традицийни герб Руснацох хтори прилапени як общи символ Шветового конґреса Русинох|alt=Традицийни герб Руснацох хтори прилапени як общи символ Шветового конґреса Русинох|center|thumb|282x282px]] |- |'''Характер орґанизациї''' |дружтвени |- |'''Вивершни орґан''' |Шветова рада Русинох |- |'''Шедзиско''' |[[Прешов]], Словацка Република |- |'''Адреса''' |Duchnovičovo nám. 1 081 48 Prešov |- | colspan="2" |[[Файл:Flag_of_Rusyns_2007.svg|283x283px|Русинска народна застава хтора прилапена як застава Шветового конґреса Русинох|alt=Русинска народна застава хтора прилапена як застава Шветового конґрреса Русинох|thumb|center]] |} '''Шветови конґрес Русинох/Руснацох/Лемкох''' (рсн. Світовый конґрес русинів, анґ. World Congress of Rusyns) друштвена орґанизация реґистрована у Словацкей а котру творя орґанизациї Русинох, Руснацох, Лемкох з матичних русински (карпатских) обласцох зоз України, Словацкей, Польскей, Мадярскей, Румуниї, як и орґанизациї хтори представяю русинску дияспору зоз Сербиї, Горватскей, Ческей, ЗАД и Канади. Шветови конґрес Русинох/Руснацох/Лемкох зашеда кажди два роки, вше у другей держави, а творя го делеґати орґанизацийох членїцох конґреса, догварене єднаке число з каждей орґанизациї без огляду на єй численосц, як и делаґати Шветового форума младих. '''Шветова рада Русинох''' (анґ. World Council of Rusyns) то вивершни орґан Шветового конґреса Русинох/Руснацох/Лемкох. Вона у медзиконґресним периодзе представя и заступа Конґрес и унапрямує роботу орґанизацийох- членїцох Конґреса на витворйованю догваркох и других документох принєшених на конґресу и у роботи конґресних комисийох под час конґреса. Мандат Шветовей ради Русинох тирва два роки а вибера ю Шветови конґрес Русинох/Руснацох/Лемкох. Шветова рада Русинох зоз мандатом на два роки вибера предсидателя Шветовей ради и секретара Шветовей ради. На 17. Конґресу у Новим Садзе 2023. року окончени вименки у Статута конґреса котри суґеровала Венециянска комисия Совиту Европи зоз цильом же би Конґрес постал и формално правно медзинародна орґанизация котра може заступац Русинох зоз шицких державох пред медзинароднима орґанизациями, орґанами и форумами. == История орґанизациї Конґреса и його дїялносц == Пейдзешат роки поцискованя и гамованя русинскей националней свидомосци у другей половки ХХ вику и менєй або вецей присутна денационализация и асимилация Русинох у жемох восточней Европи спричинєли чежки пошлїдки у културним и образовним живоце Русинох як и у їх националней свидомосци. Язик Русинох у тих жемох остал нєкодификовани по штредок 90-тих рокох, уметнїцка творчосц и информованє та образованє на русинским язику скоро цалком щезли. Русински орґанизациї, кажда у условийох жеми у хторей дїйствовали, започали орґанизованє информованя, видаваня часописох и кнїжкох на русинским язику, алє ше у тих процесох зявели проблеми пре нєдостаток искуства у дзепоєдних обласцох. Нєдостаток учебнїкох на русинским язику и скромни резултати у сучасней литературней уметнїцкей творчосци вимагали потребу сотруднїцтва орґанизацийох Русинох зоз розличних жемох же би ше зоз заєднїцкима моцами ришовало сущни питаня националного идентитета. Пре тоти потреби иницироване орґанизованє и отримованє шветових конґресох Русинох/Руснацох/Лемкох як свойофайтове повязованє русинских орґанизацийох, з єдного боку, у процесох демократизациї дружтвених одношеньох у восточноевропских жемох дзе жили Русини и, з другого боку, як даванє пориву моцнєня националней свидомосци Русинох вообще. [[Файл:Persi svetovi kongres Rusinoh 1.jpg|alt=Перши шветови конґрес Русинох|thumb|485x485px|Перши шветови конґрес Русинох отримани 1991. року у Медзилаборцох, Чехословацкa]] Перши шветови конґрес Русинох<ref>Алмашій В. [https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/7980/1/%D0%9F%D0%95%D0%A0%D0%A8%D0%98%D0%99%20%D0%A1%D0%92%D0%86%D0%A2%D0%9E%D0%92%D0%98%D0%99%20%D0%9A%D0%9E%D0%9D%D0%93%D0%A0%D0%95%D0%A1%20%D0%A0%D0%A3%D0%A1%D0%98%D0%9D%D0%86%D0%92.pdf ''Перший світовий конгрес русинів у Меджилабірцях 23–24 березня 1991 року та його передумови''] // Науковий вісник Ужгородського університету: Серія: Політологія. Соціологія. Філософія / редкол.: М. Вегеш (гол. ред.), В. Андрущенко, О. Бабкіна та ін. — Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2010. — Вип. 15. — С. 125—134. — Бібліогр.: с. 132—133 (40 назв). </ref> отримани 1991. року у Медзилаборцох у тедишнєй Чехословацкей а потим ушлїдзело отримованє таких сходох кажди два роки вше у другей держави<ref>[http://www.rusynacademy.sk/english/en_kongres.html#Programme ''Звити з конґресу Русинох/Руснацох/Лемкох''] </ref>. Як главна орґанизация хтора дїйствує на ґлобалним уровню Шветови конґрес Русинох/Руснацох/Лемкох ма окремну значносц за русински народ хтори нє ма свою окремну державу а нєшка нє ма анї таку автономну обласц яку мал у периодзе од 1918. по 1938. рок у форми автономного Русинского краю (1918-1919) и Автономней Подкарпатскей Руси (1919-1938). Прето ше окремну увагу у рамикох роботи Шветового конґреса Русинох дава на сотруднїцтво зоз державами хтори урядово припознали меншински статус русинского народу. Понеже напр. Україна ище вше нє припознала народну окремносц Русинох, представнїки ШКР ше на ґлобалним уровню и далєй закладаю за всеобще припознанє русинского народу як окремного славянского народу, хтори у шицким ровноправни з другима восточнославянскима народами (Руси, Билоруси, Українци). Окремна увага ше у дїялносци ШКР дава питаньом хтори ше одноша на пестованє русинского културно-историйного скарбу, з чежиском на афирмованє вариянтох русинского язика (Rusyn, русиньски rue и Rusnak, Rusyn,ruski rsk) хтори з боку Медзинародней орґанизациї за стандардизацию (ISO) припознати и потвердзени под назвами хтори виведзени праве з ендонимского (жридловог) мена русинского язика (анґ. Rusyn language). == Потерашнї конґреси == {| class="wikitable" |+ ! colspan="7" |<big>По нєшка отримани тоти конґреси Русинох:</big> |- |1. |1991. |Медзилаборци, Чехословацка | |11. |2011. |Пилишсенткерест, Мадярска |- |2. |1993. |Леґница, Польска | |12. |2013. |[[Ужгород]], Україна |- |3. |1995. |[[Руски Керестур]], СР Югославия | |13. |2015. |Дева, Румуния |- |4. |1997. |Будапешт, Мадярска | |14. |2017. |Осиєк, Горватска |- |5. |1999. |Ужгород, Україна | |15. |2019. |Камйонка, Словацка |- |6. |2001. |Прага, Ческа | |16. |2021. |Кринїца, Польска |- |7. |2003. |Прешов, Словацка | |17. |2023. |Нови Сад, Сербия |- |8. |2005. |Кринїца, Польска | | | | |- |9. |2007. |Сиґет, Румуния | | | | |- |10. |2009. |Руски Керестур, Сербия и Петровци, Горватска | | | | |} == Предсидателє Шветовей ради Русинох були: == 1991- 2004 [[Василь Турок-Гетеш|мґр Василь Турок-Гетеш]], Чехословацка 2005-2009 проф. др Павле Р. Маґочи, ЗАД 2010-2014 Дюра Папуґа, Сербия 2015- др Штефан Лявинец, Мадярска Свiтовый конґрес Русинiв / Шветови конґрес Руснацох / World congress of Rusyns ма свойо шедзиско на адреси Duchnovičovo nám. 1 081 48 Prešov, Republika Slovacka. == Литература == * ''Зборнїк роботох зоз Трецого шветового конґреса Русинох (Руснацох, Лемкох),'' Руска матка, Руски Керестур, 1997. == Вонкашнї вязи == * [[:sr:Светски_конгрес_Русина|''Светски конгрес Русина'',]] Википедија на српском језику, Sorabino, 10. јун 2021. * Вероника Вуячич: [https://www.ruskeslovo.com/pocina-xvii-svetovi-kongres-rrl-i-xi-svetovi-forum-mladih-rrl/ ''Почина XVII Шветови конґрес РРЛ и XI Шветови форум младих РРЛ'',] ''Рутенпрес'', 17. авґуст 2023. * Мария Афич: [https://www.ruskeslovo.com/%d1%88%d0%b2%d0%b5%d1%82%d0%be%d0%b2%d0%b8%d0%bc-%d0%ba%d0%be%d0%bd%d2%91%d1%80%d0%b5%d1%81-%d1%80%d1%80%d0%bb-%d0%b8-%d1%84%d0%be%d1%80%d1%83%d0%bc-%d1%80%d1%83%d1%81%d0%b8%d0%bd%d1%81%d0%ba%d0%b5/ ''Шветови конґрес РРЛ и Форум русинскей младежи мали виберанкови характер,''] ''Рутенпрес,'' 15. септембер 2021 * Мария Афич: [https://www.ruskeslovo.com/%d0%be%d1%82%d1%80%d0%b8%d0%bc%d0%b0%d0%bd%d0%b8-15-%d1%88%d0%b2%d0%b5%d1%82%d0%be%d0%b2%d0%b8-%d0%ba%d0%be%d0%bd%d2%91%d1%80%d0%b5%d1%81-%d1%80%d1%80%d0%bb/ ''Отримани 15. Шветови конґрес РРЛ,''] ''Рутенпрес,'' 10. юлий 2019. * Михайло Зазуляк: [https://www.ruskeslovo.com/%d0%a3-%d0%9e%d1%81%d0%b8%d1%94%d0%ba%d1%83-%d0%bf%d0%be%d1%87%d0%b8%d0%bd%d0%b0-%d0%a8%d1%82%d0%b5%d1%80%d0%bd%d0%b0%d1%81%d1%82%d0%b8-%d0%a8%d0%b2%d0%b5%d1%82%d0%be%d0%b2%d0%b8-%d0%ba%d0%be%d0%bd/ ''У Осиєку почина Штернасти Шветови конґрес РРЛ,''] ''Рутенпрес,'' 30. юний 2017. * [https://www.rtv.rs/sr_ci/vojvodina/novi-sad/novi-sad-domacin-17.-svetskog-kongresa-rusina_1468065.html ''Нови Сад домаћин 17. Светског конгреса Русина,''] ''РТ Војводине,'' 15. август 2023. * [https://rtv.rs/rsn/%D0%B2%D0%BE%D0%B9%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0/%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8-%D1%81%D0%B0%D0%B4-%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%88%D0%BD%D1%97-17.-%D1%88%D0%B2%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D2%91%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%83-%D1%80%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%85-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%97%D1%97-%D0%BD%D0%B0-%D1%84%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D1%84%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%BC-%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%82%D0%B5%D1%82%D1%83-%D0%B8-%D0%BA%D1%86%D0%B2-%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D1%88-%D1%86%D1%80%D0%BD%D1%8F%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8_1468361.html ''Нови Сад домашнї 17. Шветового конґресу Русинох'',] ''РТ Войводина,'' 16. авґуст 2023. * [http://www.rusynacademy.sk/english/en_kongres.html ''The Academy of Rusyn Culture in Slovakia''] * П.Медвідь: [https://www.rusyn.fm/spravy/region/%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D0%B0-%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0-%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0-%D1%80%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD%D1%96%D0%B2-%D0%B2-%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%96/Засідала ''Світова рада Русинів в Старій Любовні,''] ''Rádio rusyn FM,'' вебсайт, 18, май 2019. == Референци == jps2vmf1xw6nsniibhdvo3lcbj1w7k6 0 475 5247 5246 2024-10-14T16:34:27Z Amire80 9 2 измене увезене 5246 wikitext text/x-wiki <big>'''Шеменєц'''</big> (серб. 1. семењача, кудељача, 2. кудељно семе; у зах. укр. сíменец, слц. semenec, вост. слц. śemeňec, поль. simieniec, од праслав. sěmę) – у нашим язику ма два значеня: 1. конопово нашенє; 2. «женски» конопи. == Доставанє шеменцу == Шеменєц ше доставало так же ше конопу посадзело медзи шори кукурици. Рошлїна ше ту може шлєбодно розвивац и принєше плод. Кед ше конопа вичулка и ма шеменцу, вола ше поскона. Случує ше же и «обична» конопа, зашата густо на полю, принєше шеменєц, та ше ю пущи же би добре зродзела. Вона вецей нє добра за обробок, алє шеменєц зна принєсц добри заробок. Руснаци шеменєц нє продуковали у векших количествох, анї го нє прерабяли до олєю. Звичайно ше звишок шеменцу предавало сушедному нємецкому жительству. Шеменєц ше пукало на огню и кусало як слунечнїк. Дакеди стари хлопи сухе лїсце лєм зоз такей, женскей конопи, хасновали куриц у пипки (озда ефект бул як тераз зоз марихуани). Од таких дїдох ше питало никотин зоз пипки и кладло на лїшаї по целу же би ше вилїчело од нїх. '''Доставанє шеменцу:''' шеменєц ше зоз поскони достава по шлїдуюцим шоре: кед конопа у кукурици подполно дозреє, витарга ше ю або вижнєє и повяже до снопох. Так зложене стої коло два тижнї же би ше конопа добре упарела. Теди ше позбера на мольбу векше дружтво и шеменєц ше витлука док є цепли. Витлучени шеменєц ше муши превяц на витре лєбо на витернїци. Мехи ше полнї лєм до три ферталї, же би ше з часу на час могли преврациц и шеменєц дакус порушац. У процивним, окреме кед єст влаги, шеменєц поплєшнєє и нє будзе добри на шаце. Витлучени поскони тиж хасновани: за правенє оградох, пойдзикох, пецох (як арматура до блата), а найчастейше за топенє и кладзенє огня у шпоргетох, понеже ше трима же поскони даваю високу температуру и же ше, кед вони горя, єдло швидше увари. '''Хаснованє шеменцу''' – очисцени шеменєц стимулує здраве худнуце, зменшує нєдобри голестерол и реґулує кревни прицисок, злєпшує циркулацию и звекшує имунитет и енерґию, реґулує оптималну контролу цукру у креви. Шеменєц барз добре жридло есенциялних масних квашнїнох, та го мож хасновац на вецей способи. Шеменєц найкомплетнєйше рошлїнске жридло поживи у хторим єст найвецей поживни состойки хтори ше находза у совершеним одношеню. Ма 25% протеїни (едестин и албумин) и есенциялни олєї (30%) хтори ше барз добре складаю. Шеменєц богати з омеґа 3 и омеґа 6 маснима квашнїнами, односно линолнами, линоленскима, ґама-линоленскима, алфа-линоленскима и другима маснима квашнїнами. У нїм єст витамини А, Д и Е, як и даскельо витамини Б. Протеїни едестин и албумин одлични як додаток костираню за спортистох и шицки особи хтори з єдзеньом нє уноша достаточни количества протеїнох. Шеменєц ше препоручує у костираню дзецох и самодругих женох, бо у нїм єст витамини (окреме Б6) и минерали (Fe, Zn, Cu, Mg, Mn). '''Обичаї вязани за шеменєц''' - при наших людзох бул обичай кед дзивчата вечар пред шветом Андрия ишли «Андрия шац», або шеменєц шац. Ишли поєдинєчно або у ґрупох пред хижу у хторей бул дахто з меном Андри. До облакох тей хижи дзивчата руцали рижни зарна, вшелїяк и шеменєц, и кричали: «Андрию, Андрию, конопу ци шею на твою Вилїю. Сцела би я знац з ким ю будзем жац». Потим дзивка пошла ґу даяким прощом и читала на нїх дзевец дески од задку. Зоз дзевятей дески одкушела єден фалаток и нї зоз ким нє бешедуюци, понагляла дому. Дома тот фалаток з дески положела под свой заглавок, а ту тиж додала жвератко, гребень, мидло и ручнїк, наздаваюци ше же особа хтору будзе шнїц тей ноци, то будзе єй »будуци». == Литература == ''Словнїк руского народного язика,'' Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017, б. 749 Любомир Медєши, ''Руска традиция,'' Нови Сад 2007, б. 258-261 == Вонкашнї вязи == [https://sr.wiktionary.org/sr-ec/%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%9A%D0%B0%D1%87%D0%B0 семењача,] sr.wiktionary.org [https://biokanna.rs/proizvod/konopljino-oljusteno-seme/ Konopljino oljušteno seme], biokanna.rs [https://www.biospajz.rs/proizvod/seme-konoplje-oljusteno-bio-150g-just-superior Seme konoplje oljušteno (organski proizvod)], www.biospajz.rs guhz2srnpzzt2eyridbxuj9kv4erczl 0 476 5252 5251 2024-10-14T16:34:27Z Amire80 9 4 измене увезене 5251 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Польски шкорванчок</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Alauda_arvensis_2.jpg|alt=Шкорванчок|center|frameless|220x220px]] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Царство''' |Animalia |- |'''Тип''' |Chordata |- |'''Класа''' |Aves |- |'''Ряд''' |Passeriformes |- |'''Фамилия''' |Alaudidae |- |'''Род''' |Alauda |- |'''Файта''' |A. arvensis |- ! colspan="2" |'''Биномне мено''' |- |<div style="text-align: center;"> colspan="2" |Alauda arvensis |} == Опис == '''Шкорванчок''' (хаснує ше и назва польски шкорванчок) (Alauda arvensis) мала птичка селїдбенїца позната по своїм красним шпиваню<ref>BirdLife International (2017).[https://www.iucnredlist.org/species/102998555/132039889 Alauda arvensis] [https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D1%80%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%B8_%D1%81%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%B0%D0%BA_IUCN Црвена листа угрожених врста IUCN. IUCN] 2017.</ref>. Спада до роду птицох шпивачкох. Волаю го и „нєбесни шкорванчок“, бо док лєци барз часто го мож чуц як шпива. У литератури и музики ше часто спомина пре красне шпиванє. Назва Alauda вироятно походзи од латинского слова laud, цо значи "похвала, хвалошпив", а може мац вязу и зоз италиянским словом laude, цо значи "писня, гимна; побожна писня". Назва arvensis вироятно вибранa як наукова назва за польского шкорванчка, бо самчик лєта барз високо, и прейґ 100 метери, скорей як цо почнє шпивац свою шпиванку, хтору людзе часто доживюю як шпиванку нєбу. Сучасна руска назва му шкорванчок, а архаична назва и шковранчок. Сучасна форма слова шкорванчок настала з метатезу вр →рв (вран → рван) од старшей форми шковранчок, яка зазначена у народних писньох: Яке пирє тот [[тащок]] ма / цо ше вон шковраньчок вола? (Бинд. Кост., 122) У руснацких валалох сиверней Мадярскей зафиксовани назви шковранок и шковранчок, у лемковских szkowranok, у слц. škovránok. Вариянта зоз метатезу вр →рв позната у слц. диял. škorvánok (Тимко 97, 122). По єдних етимолоґох слово походзи од праслав. skovornъkъ, a тото од skvorovorn(k) або skvornъkъ; по других перша часц шко- ономатопейского походзеня, а друга часц од вран-а, праслав. vornъ (Фасмер). == Випатрунок и шпив== Длугоки є од 16–18 цм. На глави ма кратку чубочку, хтора ше може дзвигац и спущовац. Пирє на першох и бруху му кафовкастобиле, а на других часцох цела кафове зоз местами шветлєйшима и цмейшима ниянсами. Кридла ширши при самчикови як при самички, та самчик може длужей лєтац. Кед шкорванчок лєци, видза ше му кратки хвост и кратки широки кридла. Хвост и заднї краї кридлох му "орубени" з билу фарбу и видза ше кед ше шкорванчок оддалює, алє ше нє видза кед ше приблїжує ґу припатрачови. Самчик шкорванчка ма характеристичне шпиванє, хторе мож чуц и 50–100 метери далєко. Звичайно шпива 2–3 минути, а под час парованя и длужей. Його шпиванка ма у себе розлични тони хтори доприноша єй краси. Шпиванє му творя трилери – трепеценє гласа пре швидке повторйованє єдного тона. Шпиванє може потирвац вецей од 30 минути. Дакеди шпива и на жеми. Шпивац почина кед ше розвиднї. Самчик ше дакеди помали и скоро вертикално дзвига до висоти даскельо дзешатки метери, дакеди и понад 100 метери, дзе ше длуго затримує шпиваюци. Вец ше спущує ґу жеми и даскельо метери над жему нараз ше опущи и "спаднє" на жем як груда. == Гнїздзенє == Шкорванчок розширени у Европи, Азиї и горох сиверней Африки<ref>International), BirdLife International (BirdLife (2018-08-09). [https://www.iucnredlist.org/en "IUCN Red List of Threatened Species: Alauda arvensis"]. IUCN Red List of Threatened Species.</ref>. Жиє на обабяцих поверхносцох, пасовискох, у степох. Шкорванчок ше карми зоз заренками и инсектами. Гнїздзи ше на жеми, часто у нїзкей трави. Гнїздо звичайно прави самичка зоз сухих стебелкох травох. Самичка у априлу у гнїздзе хторому нукашньосц з мегчейшово материялу (гнїздо добре закамуфловане и барз чежко го найсц), знєше 3 до 6 жовто-били ваїчка зоз кафовкастима/лиловима точками. Гнїздо широке 7–8 цм, високе 4–6 цм, зоднука 5–6 цм, глїбоке 3–5 цм, краї гнїзда над поверхносцу 1–2 цм. Самичка шедзи на вайцох 12–14 днї. Млади починаю виходзиц з гнїзда кед маю 8–10 днї, ище нє можу лєтац и родичи их кармя и у гнїздзе и коло гнїзда. Шкорванчки вишедую млади два раз, та и три раз през лєто. Свойо гнїздо самичка хаснує лєм за єдно гнїздзенє штредком марца або на початку априла (а друге у маю або юнию). Шкорванчок ма моцни ножки и вельо часу препровадзує на жеми збераюци заренка. У сезони парованя карми ше углавним з розличнима инсектами, гушенїцами, павуками, хлїстами, хтори находзи у моховини або у найнїзших часцох рошлїнох. През жиму ше карми и зоз заостатима овоцами. == Референци == mdaoou6ststnf67q27wcfrmdwq0qd75 0 477 5818 5271 2024-10-16T02:38:24Z Amire80 9 remove interwiki templates 5818 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right Width |+ ! colspan="2" |<big>Шнїг</big> |- | colspan="2" |[[Файл:CargoNet_Di_12_Euro_4000_L%C3%B8nsdal_-_Bolna.jpg|thumb|300px| Норвешки гайзибан преходзи през шнїг]]  |- ! colspan="2" |Физични прикмети |- |'''Густосц''' |0,1 – 0,8 g/cm³ |- ! colspan="2" |Механїчни свойства |- |'''Зацагуюца черствосц''' |(σ_t) 1,5 – 3,5 kPa (1) |- |'''Компресивна моц''' |(σ_c) 3 – 7 MPa (1) |- ! colspan="2" |Термални свойства |- |'''Точка пущаня''' |(T_m) 0 °C |- |'''Цеплотна''' '''преводлївосц''' |(k) за [[густосц]]и 0,1 до 0,5 g/cm³ |- ! colspan="2" |Електрични свойства |- |'''Диелектрична''' '''константа''' |(ε_r) за сухи шнїг 0,1 до 0,9 g/cm³ |- ! colspan="2" |Физични свойства шнїгу |- | colspan="2" |значно варирую од случая по случай, од причини по причину, и у цеку часу. |} '''Шнїг''' то паданє у форми лядових криштальох води, хторе ше состої з множества пахулькох. Гоч ше состої з малих, нєправилних часцох, шнїг поправдзе зарнасти материял.<ref> Hobbs, Peter V. (2010). ''Ice Physics''. Oxford: Oxford University Press. б. 856.</ref> Ма отворену и мегку структуру, док ше нє найдзе под вонкашнїм прициском. Шнїг ше формує кед водова пара сублимує високо у атмосфери на температури меншей од 0 °C (32°F), и после того спаднє на жем. Шнїг тиж може буц штучно направени з хаснованьом шнїгових дзелох, хтори поправдзе правя дробни зарна подобнєйши крупи. Шнїг ше затримує у форми змарзнутей криштальней води под час свойого животного циклусу, починаюци од часу кед ше под прикладнима условиями кришталї ляду формую у атмосфери, звекшую по милиметерски велькосци, преципитирую и акумулирую на поверхносци, потим приходзи до метаморфози у месце, и ултимативно до розпущованя, зосшлїзкованя або сублимациї. Курняви ше формирую напаваюци ше на жридлох атмосферскей влаги и жимного воздуху. Пахульки ше нуклеурую коло часточкох у атмосфери з прицагованьом подхладзених водових капочкох, хтори ше змарзую до криштальох хексаґоналней форми. Пахульки пребераю велї форми, медзи хторима плочочки, игелки, слупчки и ина. При акумулациї шнїгу можу ше формовац шнїгово наношенїска. З часом, приходзи до метаморфози акумулованого шнїгу, прейґ синтерованя, сублимациї и змарзованя-одмарзованя. Покля клима достаточно жимна за акумулацию з рока на рок, може присц до формованя ляднїкох. У процивним, шнїг ше звичайно сезонски розпущує, виволуюци одлїв до потокох и рикох и обновйованє поджемних водох. [[Файл:SnowflakesWilsonBentley.jpg|right|353x353px|alt=Шнїг|thumb|Пахульки (Вилсон Бентли, 1902)]] Главни обласци подложни шнїговим паданьом облапяю поларни реґиони, горнї часци сиверней хемисфери и горски реґиони ширцом по швеце з достаточним количеством влаги и нїскима температурами. На южней хемисфери, шнїг углавним огранїчени на горски обласци, окрем Антартика.<ref>Rees, W. Gareth (2005). [https://books.google.rs/books?id=780IKxPcqpYC&pg=PA2&lpg=PA2&dq=Seasonal+snow+distribution+southern+Hemisphere&source=bl&ots=d4Ln6SMc_3&sig=FJA8jfhje6sJBUIJC7GO-ITm294&hl=en&sa=X&redir_esc=y#v=onepage&q=Seasonal%20snow%20distribution%20southern%20Hemisphere&f=false Remote Sensing of Snow and Ice] CRC Press. б. 312.</ref> Шнїг вплївує на людски активносци як цо то транспортация: креируюци потребу за одметаньом драгох, колосекох и аеродромох; польопривреда: обезпечуюци воду за шаца и стваряюци потребу за защиту статку; на [[спорт]]и як цо то скиянє, сноубординґ, вожнє шнїгоходу; и войованє: очежуюци цильни аквизициї, деґрадируюци перформанси борцох и материялох та огранїчуюци мобилносц. Шнїг вплївує на екосистеми, так же дава изолацийне пасмо вжиме под хторим рошлїни и животинї можу прежиц жиму.<ref>Bishop, Michael P.; Björnsson, Helgi; Haeberli, Wilfried; Oerlemans, Johannes; Shroder, John F.; Martyn Tranter (2011), Singh, Vijay P.; Singh, Pratap; Haritashya, Umesh K., ур.,[https://books.google.rs/books?id=mKKtQR4T-1MC&printsec=frontcover&dq=snow+formation&hl=en&sa=X&redir_esc=y#v=onepage&q=snow%20formation&f=false ''Encyclopedia of Snow, Ice and Glaciers''] Springer Science & Business Media, б. 1253,</ref> == Зявенє == Паданя шнїгу завиша од часу у року и локациї, хтора уключує ґеоґрафску ширину, надморску висину и други фактори хтори пообщено вплївую на хвилю. Даєдни гори, з хторих и даєдни блїзко при екватору, маю стаємни шнїгов покривач на верху, уключуюци Килиманджаро у Танзаниї. Обратно, велї часци Арктику и Антартику маю мале количество шнїгових паданьох, упрекосц велькей жими. Найвекши цалосни паданя на швеце вимерани на гори Маунт Бейкер (Вашинґтон, ЗАД) под час сезони 1998-1999. Кед вони виношели 28 метери, а найвекше количество дньових паданьох вимеране на Стриберним озеру (Колорадо, ЗАД) 1921. року и виноша 1,93 метери. == Литература == * P., Singh (2001). [https://books.google.rs/books?id=0VW6Tv0LVWkC&pg=PA75&dq=low+pressure+area+snow&hl=en&sa=X&redir_esc=y#v=onepage&q=low%20pressure%20area%20snow&f=false ''Snow and Glacier Hydrology''] Water Science and Technology Library. '''37'''. Springer Science & Business Media. б. 756. * Hobbs, Peter V. (2010). ''Ice Physics''. Oxford: Oxford University Press. стр. 856. * ''Opća enciklopedija JLZ'' svezak 7. Zagreb, 1981. == Вонкашнї вязи == * [https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Snow ''Шнїг''] на Wikimedia Commonsu * [https://www.meteologos.rs/ ''Meteologos - швет метеоролоґиї''], www.meteologos.rs * [https://web.archive.org/web/20050420085336/http://www.nsdl.arm.gov/Library/glossary.shtml#snowflake ''National Science Digital Library - Snowflake''], www.nsdl.arm.gov 2oc50owhgzjbqdeeii1twqgaejcbtuk 0 478 5284 5283 2024-10-14T16:34:29Z Amire80 9 12 измена увезено 5283 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width-300px |+ ! colspan="2" |<big>Шнїгочка и седем патульки</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Snow_white_1937_trailer_screenshot.jpg|center|300px]]<div style="text-align: center;"> |- |'''Жридлови наслов''' |''SnowWhiteandtheSevenDwarfs'' |- |'''Жанр''' |анимирани филм |- |'''Продуцент''' |Волт Дизни |- |'''Главни улоги''' |Адрияна Каселоти Хари Стоквел Лусил Ла Верн |- |'''Музика''' |Пол Смит |- |'''Продуцентска хижа''' |Walt Disney Productions |- |'''Студио''' |Walt Disney Productions |- |'''Дистрибутер''' |RKO Radio Pictures |- |'''Рок''' |1937 |- |'''Тирванє''' |83 минути |- |'''Жем''' |ЗАД |- |'''Язик''' |Анґлийски |- |'''Буджет''' |1.488.423 долари |- |'''Заробок''' |416 милиони долари |- |'''Веб-сайт''' |web.archive.org/web/20130621151914/ movies.disney.com/snow-white-and- the-seven-dwarfs |- ! colspan="2" |[https://www.imdb.com/title/tt0029583/ IMDb вяза] |} '''Шнїгочка и седем патульки''' (анґ. ''Snow White and the Seven Dwarfs'') култни америцки [[рисовани филм]] зоз 1937. року хтори продуцировал Вилт Дизни. То екранизация сказки о дзивки Шнїгочки хтора сцека од злей мачохи и пренаходзи склонїще при седем патулькох, а написали ю браца Ґрим. Шнїгочка и седем патульки перши длуготирваци рисовани филм зоз ЗАД-ох (источашнє и перши длуготирваци филм Волта Дизния) и 10. найкомерциялнєйши филм 20. вику. Премиєра була 21. децембра 1937. року у биоскопу ''Carthay Circle Theatre''. Филм за кратки час постал барз популарни и вецей раз повторене його приказованє, а 28. октобра 1994. року є зняти на видео касету. == Збуваня у филме == Кедишик давно у видуманей жеми жила млада принцеза Шнїгочка до хторей ше залюбел єден принц. Жила зоз злу мачоху, кралїцу, хторей єдного дня чаривне жвератко гварело же Шнїгочка красша од нєй. Любоморна кралїца наказала ловарови же би Шнїгочку одведол далєко до лєса и забил. Ловар нє мал шерца забиц нєвину Шнїгочку, та ю спозорел на злу кралїцу и пущел най сцекнє далєко до лєса. Шнїгочка сцекала потамаль док нє наишла на єдну хижу до хторей вошла и такой заспала од вистатосци. Хижа припада седмерим патульком хтори по цали дзень робели нєдалєко у рудокопу. Кед ше вони того вечара врацели дому обачели же хтошка бул у хижи та подумали на чудовиско або толвая. Медзитим, кед упознали Шнїгочку, приросла им ґу шерцу и одлучели ю защициц од злей кралїци. Кралїца ше преблєка до старих шматох же би ю Шнїгочка нє препознала и даровала єй отровне яблуко. Шнїгочка умарла. Патульки ше врацели зоз роботи и нагнївани оганяли кралїцу хтора ше пендрала на високи брег потамаль док нє спадла до бездни, праве теди кед сцела на нїх руциц вельки камень, и вона ту умарла. Патульки справели склєняну труну за Шнїгочку, бо нє мали шерца ю поховац. Нєодлуга ше зявел принц и побочкал Шнїгочку – после того вона ожила. Винчали ше и одпутовали до його кральовства. == Знїманє == Робота на знїманю филма Шнїгочка и седем патульки започала на початку 1934. року и у юнию истого року у Нюйорк Таймсу Волт Дизни наявел знїманє свойого першого бавеного филма у продукциї компаниї Волт Дизни. Предходно, Дизни студио бул першенствено уключени до продукциї краткого рисованого филма о Мики Маусу и сериї Шмишни симфониї. Дизни ше наздавал же зоз знїманьом длуготирвацих филмох змоцнї свой престиж и звекша пенєжни приходи. Думало ше же филм Шнїгочка и седем патульки будзе зняти зоз финансийнима средствами од 250 000 долари (тоти средства були дзешец раз векши од средствох за Шмишни симфиниї). Шнїгочка и седем патульки мал буц перши длуготирваци рисовани филм у историї, и прето Волт Дизни бул упарти же би достал допущенє за филмску продукцию. Його брат и дїловни сотруднїк Рой Дизни и його супруга Лилиян пробовали го одгвариц од тей роботи, а голивудска филмска индустрия зоз подшмихом наволала тот проєкт „Дизнийова шалєна робота” ище кед филм бул у цеку знїманя. Дизни мушел заложиц свою хижу под гипотеку же би могол финансовац знїманє филма. На концу трошки виношели 1.488.422 долари, а то були огромни средства за бавени филм 1937. року. Писатель Ричард Кридон, 9. авґуста 1937. року написал на 21 боку рижни думки под назву „Предкладаня за Шнїгочку” дзе ше находзел и список главних подобох и їх шмишни справованя у рижних ситуацийох у тей приповедки. На самим початку того проєкта Дизни, як главну атракцию приповедки, наведол седем патульки и їх шмишне справованє. Тота тема доминовала у цеку догваркох у октобру у присустве Дизния, Кридона, Лария Морея, Алберта Гартера, Тедия Сирса и Пинта Колвига. На концу, Дизни заш лєм одлучел же би приповедка требала започац зоз Шнїгочку як пренаходзи колїбу седем патулькох. Волт Дизни одпочатку предкладал же би кажди патульок, чийо мена и прикмети нє описани у сказки, требал мац свойо препознатлїви прикмети. Мена патулькох вибрани спомедзи пейдзешат предложених зоз елиминацию. Вожд патулькох, обовязно самоуверени и прихильни правеню вельких гришкох, наволани Учо. Други патульки достали мена спрам своїх прекметох: Гнївко, Поспанко, Щешлївко, Ганблївко, Кихавко и Смотанко. Зоз фокусом на характер и комичну прикмету патулькох, Кридон на осемнац бокох призначкох тей приповедки у октобру, наглашел приказ континуованих шмишних рушаньох, як и намаганє кралїци же би забила Шнїгочку зоз отровним гребеньом, а то бул елемент превжати зоз ориґиналней сказки братох Ґрим. Потим як ше єй удало прешвечиц Шнїгочку же би похасновала отровни гребень, преблєчена кралїца сцекла, а патульки сцигли на час и виняли гребень з єй власох. Потим кралїца розказує же би ше загарештовало принца и же би ше го приведло до єй дворцу наздаваюци ше же го Шнїгочка придзе виратовац. Скици приповедки приказую збуванє у хторим ше вєдно приказую и кралїца и врачарка. Хасную ше и чаривни моци же би ше зоз цемнїци врацели до живота и косцанїки хтори танцую коло косцанїка зоз меном „Принц Освалд”, а то представя приклад духовитей атмосфери у приступу ґу ориґиналней приповедки. У надпомнуцу за приповедку записане же кралїца мала чаривни моци лєм у своїм дворцу. З оглядом же ше принц нє сцел оженїц з ню, вона го охабя же би умар (єден рисунок приказує зараброваного принца у под’жемней просториї полней зоз воду), а кралїца зоз отровним яблуком руша ґу патульковей колїби. Лєсово животинї помагаю принцови же би сцекол зоз палати, пренашол свойого коня и виратовал Шнїгочку, алє рушел по погришней драги (лєсово животинї и конь го спозорюю, алє вон их, за розлику од Шнїгочки, нє розуми). З оглядом на тото принц би нє сцигнул на час виратовац Шнїгочку од злей кралїци, алє ю може виратовац зоз першим любовним поцилунком. Часц тей подїї нє приказана у конєчней верзиї филма. Приклад комичней природи и тот же би ше кралїца приказала як тлуста, одквачена и еґоистична карикатура. Тиж так, принц мал баржей здабац на кловна и задзерац ше до Шнїгочки на шмишни способ. Волт Дизни одшмельовал занятих у студию же би доприношели розвою приповедки и понукал пейц долари за кажду нову идею. Теди ше зявела идея о патулькових носох хтори „викукую” спод кавча кед ше першираз стретли зоз Шнїгочку. Дизни бул забриґовани же би таке шмишне приступанє могло зменшац виродостойносц подобох и чувствовал потребу же би подобу кралїци длужей розвивали. У нарису филма од 6. децембра, Дизни совитовал же би ше повага пошвецела лєм на сцени у хторих участвую Шнїгочка, патульки и їх товарише птици и животинї. Мена и прикмети патулькох и далєй були „отворени за пременки”. На сходзе 16. новембра представена ище єдна скица под назву „Патульки пренаходза ” и у нєй ше першираз зявює Поспанко хтори будзе найуспишнейши и найпопуларнєйши од шицких патулькох. До конца 1934. року Дизни сам розвивал приповедку, роздумуюци о подоби кралїци, за хтору думал же би нє требала буц тлуста и одквачена алє „прекрасна особа”. Дизни ше нє занїмал зоз проєктом аж по єшень 1935. року и думало ше же му самодовириє опадло, алє ше то пременєло после путованя до Европи. У тим периодзе Дизни и його писателє ше фокусировали на сцени у хторих ше Шнїгочка и патульки представели медзи собу и патрачом. У меморандуму, 25. новембра 1935. року , за шицких занятих обдумани задатки и констатовани характеристики каждого патулька. На початку ше думало же патульки буду главни фокус приповедки и велї секвенци були писани за седем подоби. Медзитим, у єдней хвильки, одлучене же би главна часц приповедки була одношенє медзи кралїцу и Шнїгочку. Праве прето, даскельо секвенци хтори приказовали патулькох, виштригнути зоз филма. Перша секвенца, хтора була анимирана у цалосци скорей як цо є виштригнута, приказовала Учову и Гнївкову зваду о тим чи Шнїгочка може остац при нїх. Ище єдна, тиж у цалосци анимирана и виштригнута, приказовала патулькох як хлїпаю юшку; Шнїгочка их безуспишно пробовала научиц же би єдли „як панове”. Часточно анимирана секвенца приказує патульки як отримую „дньову схадзку” на хторей здумую цо подарую Шнїгочки; тото ше требало случиц после сцени „правеня посцелї”, у хторей патульки и лєсово животинї Шнїгочки правя и украшую посцель. Тота сцена тиж виштригнута, прето же ше думало же ше спомалши розвой приповедки. Сцени коштованя юшки и правеня посцелї анимирал Вард Кимбал хтори бул нєприємно нєсподзивани пре їх виштригованє, та роздумовал о напущованю студия. Дизни го нагварел же би и далєй сотрудзовал и мотивовал го зоз роботу главного аниматора подоби цверчка у шлїдуюцим бавеним филму Пинокио (1940). == Писнї у филму == Ориґинални наслови ''I'm Wishing'' ''One Song'' ''With a Smile and a Song'' ''Whistle While You Work'' ''Heigh Ho'' ''Bludde-Uddie-Um-Dum (The Dwarfs' Washing Song)'' ''The Dwarfs' Yodel Song (The Silly Song)'' ''Some Day My Prince Will Come'' ''The Escape of Dopey'' == Награди == * Достата Оскар награда (окремна награда за Волта Дизния) и єдна номинация (за найлєпшу музику) * Достата '''Награда Дружтва Филмских Критичарох Ню Йорка''' (окремна награда за Волта Дизния)<br /> == Интересантносци== * Були предложени 50 идеї за назви и прикмети седем патулькох. * Попри того же достал окремну Оскар награду, Волт Дизни иронично достал и 7 мали статуи (за каждого патулька по єдну статуу). * Принц на початку проєкта мал мац векшу улогу. * Серґей Ейзенштейн, русийски филмски режисер, виявел же тот филм „найлєпши филм зняти вообще”. * Перши длуготирваци анимирани филм зоз ЗАД-ох у историї кинематоґрафиї. По теди анимирани подоби нє були сущни у филмскей индустриї. * Волт Дизни бул нательо обшеднути зоз знїманьом филма же мушел заложиц фамилийну хижу. * За знїманє филма були потребни вецей од 250 000 ручно нарисовани кадри. == Критики == Шицки критичаре єдногласно преглашели Шнїгочку за класик филм хтори останє занавше запаметани. ♦ Роджер Еберт, филмски критичар, у своєй рецензиї твердзел: :::„Кед би Дизнийова Шнїгочка и седем патульки примарно була лєм приповедка о Шнїгочки, була би забута пошвидко после премиєри 1937. и зачувана лєм пре историйни причини же то бул перши анимирани филм у фарбох. Шнїгочка, по правдзе, дакус допита, вона нє подоба хтора цошка роби, алє подоба хтора зоз своїм иснованьом дїйствує як порив другим подобом. Гришка Дизнийових имитаторох була у тим же помишали наслови своїх филмох зоз своїма субєктами. Шнїгочка и седем патульки нє нательо приповедка о Шнїгочки або принцу, кельо о седем патулькох и злей кралїци. Дизнийова друга иновация була у тим же би подоби физично указали на свойо прикмети. Вон то нє витворел рисуюци им шмишни твари и даваюци розличне облєчиво (гоч то була и намира), алє зоз провадзеньом їх бешеди и потим их велїчал... Шнїгочка и седем патульки такой преглашени за ремек-дїло и ище є вше драгоцини камень Дизнийовей коруни.” ♦ Арсен Оремович, критичар горватских Вечарших новинох, тиж хвалєл филм и дал му штири од штири „критичарски пальци”: :::„Гоч час преходзи, екранизация познатей сказки о принцези хтору кралїца дала забиц лєм прето же є красша од нєй, нє застарює анї визуално. Дизни и його екипа були окреме креативни, водзела ше бриґа о шицких дробнїцох, Шнїгочка и патульки приказани як барз симпатични подоби, а їх рушаня совершено зложени и анимирани.” ♦ Джошуа Тайлер заключел: :::„Даєдни филми безчувствительни. Прави филм класик дївствує на шерцо и розум публики, аж и на велї ґенерациї после першого приказованя. Даєдни класик филми, як цо то Чаривнїк зоз Озу маю таку вредносц же су укоренєти у думкох каждого Американца у каждим крочаю живота. Дизнийова Шнїгочка а и седем патульки таки єден филм хтори заслужел свойо место у наших шерцох...Успих Дизнийовей екранизациї тей сказки то превозиходзенє културней и дружтвеней бариєри зоз щиру и чувствительну приповедку о зламаних шерцох и любови.” == Вонкашнї вязи == * [https://www.b92.net/o/kultura/vesti?nav_category=268&yyyy=2021&mm=12&dd=21&nav_id=2076594 Дзень кед Волт Дизни зволал своїх уметнїкох – шицко друге история] B92, 21.12.2021. * [https://www.imdb.com/title/tt0029583/awards/?ref_=tt_awd Награда Оскар] ''Academy Awards, USA, IMDb.com'' * [https://www.rottentomatoes.com/m/snow_white_and_the_seven_dwarfs Рисовани филм] ''Rotten Tomatoes'' 69u59b5t6s5238ha4nsgu2p4jlym76o 0 479 5291 5290 2024-10-14T16:34:30Z Amire80 9 6 измена увезено 5290 wikitext text/x-wiki [[Файл:Soroglji prednji 02082024.jpg|thumb|Преднї шороґлї на древеним кочу|376x376px]] <big>'''Шороґлї'''</big> (серб. ''шараге'', укр. ''шаради'', горв. ''šarade'', поль. ''szarady'', слов. ''šarády'', од мадяр. ''saroglya'') – часц селянского коча. '''''Преднї шороґлї''''' зложени зоз бокох або кривих карфох и трох дручкох. Боки на шороґльох криви, а скравало ше их по фурми зоз кривого древа. Длугоки були 12 цоли. Шицки три дручки прости и єднаки груби. Скрати, односно вирезани шороґлї [[колєсар]] перше зложел же би означел дзе треба дзиравиц и же би им вимерал дияґонали. Мушел мац на розуме же шороґлї горе ширши, а долу узши, цо значи же верхнї дручок кус длугши як споднї. Кед боки позначел, вец требало розмерац и позначиц дзири за дроти на дручкох. То мушело буц барз точно поробене, бо би коваль нє могол удзац до нїх дроти. Дзири на дручкох колєсар фуровал прейґа зоз ценшим фуровом, а дзири за дручки на бокох шороґольох нє требало прейґа префуровац. Перше их вифуровал до поли, а потим ище зоз длатом видлабал на векше. Подзиравени часци шороґльох виробел на округло зоз обручним ножом, гобльом, а скорей як цо шороґлї зложел, на верхнїх часцох бокох зоз длатом доокола видлабал ярчок. До того ярчку коваль кладол бляхочку. Ярчок було потребне видлабац прето же би ше бляхочка нє сцаговала зоз бокох шороґльох. Кед шицко було готове, колєсар преднї шороґлї зложел, а зоз роботу на нїх предлужовал коваль. На преднї шороґлї коваль кладол два длугши плехи и то з лїца, а прилапйовал их зоз по єдну панточку, хтору кладол на штредок помедзи верхнї и штреднї дручки. Далєй, колєсар прибивал плехи прейґа з лїца шороґльох на верхнї и споднї дручки. Плехи скруцел аж на задок, обнєсол з нїма боки шороґльох, прилапел бочни плех и сциснул го зоз панточку коло дручка. Так помоцнєни шицки места дзе дручки уходзели до бокох шороґльох. Потим коваль посцискал шороґлї зоз дротами так же дрот скривел наполи, та го хпал до двох сушедних дзирох од споднього, през штреднї, по верхнї дручки. На верху, дзе дроти вишли зоз верхнього дручка, зарезал им ґвинт, а на тот ґвинт вец закруцел шруб же би дроти посцискал. До зарезаних ярчкох на верху бокох шороґльох кладол по єдну бляхочку, на хтору квачел квачки. Преднї шороґлї ше на коч кладло так же ше їх споднї дручок квачело з нукашнього боку помедзи їх боки и перши дрот, за тартов на споднїм дручку драбинки. Верх шороґльох ше зоз квачку квачело за каричку на верхнїм дручку драбинки. Шороґлї дакус нїзши як драбинки, а так ше их капчало же би стали, кед ше патрело з боку, под оштрим углом ґу драбинком. На верхнї дручки шороґльох, кед ше шедзело на лавочки, мож було виложиц ноги. [[Файл:Soroglji zadnji 02082024.jpg|thumb|Заднї шороґлї на древеним кочу |376x376px]] '''''Заднї шороґлї''''' на кочу, як и преднї, горе ширши а долу узши. Розлика медзи нїма у тим же заднї шороґлї вельо висши, односно, високи су як и драбинки 12 цоли, а маю пейц дручки. Споднї дручок на нїх прости. Шлїдуюци дручки ґу верху шороґльох вше баржей закривени, а грубина им шицким єднака. Поступок колєсарского виробку заднїх шороґльох бул исти як и преднїх, з тим же за заднї шороґлї колєсар мал окремни фурми за криви дручки. И у коваля поступок оковйованя исти як и на преднїх шороґльох, алє заднї шороґлї мали штири карички: по єдну з бокох и два з лїца на верхнїм дручку. През тоти карички ше прецаговало [[ланц]] зоз хторим ше верх шороґльох капчало за драбинку. Зоз попущованьом ланца шороґлї могли стац нїжей. Сподок шороґльох, як и на преднїх шороґльох, бул заквачени за тартов на споднїм дручку драбинкох. ==Литература == * ''Словнїк руского народного язика II, O – Я,'' Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017, б. 774 * ''Руско-сербски словнїк,'' Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2010, б. 848 ==Вонкашнї вязи == * Наташа Фа Холошняй, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/6a%20studia%20rutenika%2019%20za%20Pdf%20.%202014%20god..pdf ''Колєсарске ремесло, Термонолоґия,''] ''Studia Ruthenica'' 19, Нови Сад 2014, б. 62-64 * [https://jezikoslovac.com/word/3pp4 ''Шараге,''] значење и дефиниција, вебсайт jezikoslovac.com dj1495jngeopkjh71bkpib4ibm3ljb8 0 480 5301 5300 2024-10-14T16:34:30Z Amire80 9 9 измена увезено 5300 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Штефан Чакан</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Štefan Čakan 1922 1987.jpg|alt=Штефан Чакан|center|thumb|286x286px]] |- |'''Народзени''' |10. априла 1922. |- |'''Умар''' |23. мая 1987. (65) |- |'''Державянство''' |Кральовина Югославия, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |Штредня школа, Кула и Зомбор |- |'''Универзитет''' |Висока польопривредна школа, Мадяровар (Мадярска) |- |'''Период твореня''' |1945—1978. |- |'''Жанри''' |журнализем, просвита, култура, политика |- |'''Поховани''' |Нове Орахово |- |'''Припознаня''' |Невенова награда, плакети з нагоди 20. и 40. рочнїци новинох (1965. и 1985. року) награда '''Шветлосци''' Микола Кочиш (1984) |} '''Штефан Чакан''' (*10. април 1922—†23. май 1987), инженєр аґрономиї, новинар, редактор, просвитни, дружтвено-политични и културни роботнїк. == Биоґрафия == Штефан Чакан ше народзел 10. априла 1922. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]], як пияти по шоре спомедзи осемцох братох, спомедзи котрих штирме одросли кед 1935. року остали без мацери. Оцец Михал ше по други раз оженєл и зоз другу жену мал ище сина и дзивку, та у фамилиї одрастали шесцеро дзеци. Штефан основну школу закончел у Руским Керестуре, а штредню у [[Кула|Кули]] и Сомборе, дзе матуровал 1941. року. Високу польопривредну школу закончел у Мадяроваре (Мадярска), а диплому верификовал на Польопривредним факултету у Земунє. Од 1945. року Штефан Чакан робел у нашей першей ґимназиї як професор биолоґийних предметох и у исти час од конца мая 1945. року, як член Редакцийного колеґиюма участвовал у пририхтованю першого числа новинох ''Руске слово'', чий пошвидко постал и главни и одвичательни редактор, як и редактор Руского народного календара за 1946. рок и першого числа часопису за руски дзеци ''Пионирска заградка''. Преложел на наш язик и даскельо школски учебнїки з обласци биолоґиї и хемиї. Штефан Чакан бул оженєти з учительку Елену (Єлену) Кишґецийову з Бачкого Петровцу, зоз хтору мал трох синох: Мирослава, Штефана (Стевана) и Ивана. У чаше од 1955. по 1966. рок вон службовал у Беоґрадзе, перше у видавательней хижи Задружна књига, вец у Скупштини Беоґрада, потим у Заводу за планованє СР Сербиї, та як совитнїк за статкарство и поживову индустрию Републичней привредней комори СР Сербиї, же би од 1966. року почал робиц у Рускей редакциї Радио Нового Саду як редактор емисийох за валал, а од 1972. року знова у Редакциї новинох ''Руске слово'' у Новим Садзе, одкаль пре хороту 1978. року пошол до инвалидскей пензиї. == Литературна и новинарска дїялносц == Такой по Другей шветовей войни почал писац приповедки и писнї, алє найвекши успих посцигнул як баснописатель. Обявени му два кнїжки баснох у виданю НВУ Руске слово. Перша кнїжка ''Басни'' вишла 1971. року и за ню Штефан Чакан достал Невенову награду. Друга кнїжка под назву ''Басни 2'' вишла 1986. року. Свойо литературни роботи Штефан Чакан обявйовал у ''Пионирскей заградки'', ''Литературним слове'', ''Шветлосци'' и ''Народним календаре'', а рижни статї на сербским язику у ''Летопису'' Матици сербскей, часописох ''Jутро'' и ''Ветеринарски гласник'' и публикацийох котри видавала Задружна књига. За свою дружтвену роботу Штефан Чакан достал вецей припознаня, медзи нїма и тоти з НВУ Руске слово: два памятни плакети – з нагоди 20-рочнїци и 40-рочнїци новинох (1965. и 1985. року) и награда ''Шветлосци'' под назву Микола Кочиш 1984. року. Як пензионер жил у Новим Орахове, а умар у суботицким шпиталю 23. мая 1987. року, а поховани є у Новим Орахове 24. мая. [[Файл:Štefan Čakan u Ruskim Slove.jpg|alt=Штефан Чакан у нащиви НВУ Руске слово|thumb|374x374px|Дюра Латяк, Мирон Канюх, Штефан Чакан, Мелания Павлович и Дюра Папгаргаї]] Єдна улїчка у Новим Орахове ноши його мено. == Литература == * Др Юлиян Тамаш: ''История рускей литератури'', Завод за уџбенике и наставна средства – Београд, 1997, б. 154-157 и 622-624. * Дюра Латяк: ''Штефан Чакан (1922-1987),'' ''Народни календар 1988'', Руске слово, Нови Сад, 1987, боки 175-176. * Штефан Чакан: ''Басни:'' Призначка о писательови, НВУ Руске слово, Нови Сад, 1971, боки 7-8. == Вонкашнї вязи == * Ирина Папуґа [https://rtv.rs/rsn/%D0%B2%D0%BE%D0%B9%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0/%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B0-100-%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%BD%D1%97%D1%86%D0%B0-%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D1%8F-%D1%88%D1%82%D0%B5%D1%84%D0%B0%D0%BD%D0%B0-%D1%87%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B0_1331773.html ''Означена 100 рочнїца од народзеня Штефана Чакана,''] Радио Телевизия Войводина, 12. април 2022. * * Юлиян Пап, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/22%20Studia%20Ruthenica.pdf ''95 роки од народзеня и 30 роки шмерци Штефана Чакана (1922–1987),''] ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 22, 2017, б. 176-180. f0u2cvpirmovmqejm4k9np8upcors1f 0 481 5312 5311 2024-10-14T16:34:31Z Amire80 9 10 измена увезено 5311 wikitext text/x-wiki == Штимованє инструментох == [[Файл:Tuning fork on resonator.jpg|right|thumb|280x280px|''[[Звучна видлїчка]] на резонатору]] [[Файл:Tuning-fork-440Hz.ogg|right|thumb|Камерни тон а1]]'''Штимованє''' (ит. ''accordatura'', франц. ''accordage'', анґл. ''musical tuning'', нєм. ''Stimmung'', рус. ''sтрoй'')<ref>[https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%9B Властимир Перичић]Višejezični rečnik muzičkih termina</ref> то усоглашованє тонскей висини музичних инструментох спрам основного лєбо камерного тона ,,а1”. == Подзелєнє инструментох спрам штимованя == Штимованє музичних инструментох може буц: 1. ''Фиксиране'' – инструмент виводзачови уж наштимовани и нєт потреби же би го штимовал. То ше одноши на клавир, металофон, дзвони, гармонику. 2. ''Шлєбодне'' – виводзач муши наштимовац инструмент. Таки случай зоз дуйнима, смиковима и даєднима удернима инструментами. == Штимованє музичних инструментох == На ''дуйних инструментох'' штимованє ше окончує зоз вицагованьом и уцагованьом, за таке предвидзена часц инструмента (цива, язичок, гордовик/сордина,) :♦ На ''смикових инструментох'' штимованє ше окончує зоз закруцаньом закруткох-клїнкох, тє. зоз зацагованьом и одпущованьом струнох. :♦ Штимованє даєдних ''удерних инструментох'' окончує ше зоз закруцаньом металних закруткох - ,,мотильчкох” хтори зацагую и одпущую скору а зоз тим подзвигую, лєбо спущую тонску висину инструмента. :♦ ''Клавир'' тиж мож штимовац без огляду же його штим стаємни. То ше найчастейше роби кед му ,,попущи штим”. Клавири штимую особи-майстрове хтори ше волаю ''клавир-штимере''. Струни на клавиру притвердзени за метални [[Файл:David Klavins stimmt sein Una Corda Klavier.webm|right|thumb|300x300px|Клавир-штимер. Поступок штимованя клавира]]клїнки и зоз їх зацагованьом (зоз окремним ключом за таки поступок) и попущованьом окончує ше штимованє клавира. :''♦ Оркестерске штимованє'' дакус иншаке. При менших ансамблох, найчастейше ше други инструменти штимую спрам перших. Кед то смикови оркестер перша гушля (виолина) одграє тон ,,а1”, спрам хторого ше други инструменти звуковно ускладзую наспрам истоменного тона на своїм инструменту. У симфонийским оркестру звичайно обоа одграє тон а1, по хторим ше цали оркестер штимує.<ref>[https://klarinetknjige.wordpress.com/o-autorima/radivoj-lazic/ Radivoj Lazić] [https://klarinetknjige.wordpress.com/literatura/339-2/ucim-klarinet-iv/ Škola za klarinet:][https://klarinetknjige.wordpress.com/literatura/339-2/ucim-klarinet-iv/ Učim klarinet IV]</ref> :У ансамблох у хторих ше находза инструменти зоз фиксираним штимом (гармоника, клавир, синтисайзер) шицки инструменти ше спрам нїх штимую. == Медзинародни документ о штимованю инструментох == По медзинародней догварки хтора подписана 1939. року догварене же би ''камерни тон'', камертон лєбо нормалне а1, мало фреквенцию ''а1=440 Hz'' и треба же би ,,а1,, служел цо точнєйшому одредзованю одношеня тонох по висини, тє. же би була урядова стандардна висина за штимованє музичних инструментох и за даванє интонациї хорскому шпиваню. == Справи за штимовнє инструментох == [[Файл:Chromatic-tuner.jpg|thumb|Сучасни хроматски штимер, зоз игловим индикатором висини тона на монитору.]] * Кед звучна видлїчка у стану вибрациї, вона емитує основни лєбо камерни тон '''а1''', спрам хторого ше штимую музични инструменти. * Постоя розлични файти штимерох (мали справи за штимованє) у форми трубкох (за ґитару, виолину...) на хторих ше тон достава кед ше задує до отвору хтори у себе ма писк. Кажда трубка дава други тон. * Нєшка постоя розлични файти диґиталних штимерох (за ґитару, бас итд.) хтори оможлївюю найточнєйше штимованє инструментох. Велї диґитални штимери маю – уградзени микрофон и уход за ґитаров шнур и опцию за знїжованє штима за пол тона, преглядни екран итд. == Рефренци == <includeonly></includeonly> tapaoluk7fmfqeidm8h65r1vz7muo1f 0 482 5321 5320 2024-10-14T16:34:31Z Amire80 9 8 измена увезено 5320 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Юлин Бучко</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Julin Bucko.jpg|alt=Юлин Бучко|center|thumb|281x281px]] |- |'''Народзени''' |4. марца 1958. |- |'''Умар''' |13. фебруара 2011 (53) |- |'''Державянство''' |югославянске, горватске |- |'''Язик творох''' |руски и горватски |- |'''Школа''' |Штредня польопривредна школа Осєк, Висша музична школа Осєк |- |'''Период твореня''' |1983—2010. |- |'''Жанри''' |просвита, култура, компонованє |- |'''Поховани''' |у Миклошевцох, Горватска |} '''Юлин Бучко''' (*4. марец 1958—†13. фебруар 2011), наставнїк у музичней школи, музични редактор у радию, роботнїк у култури и композитор. == Биоґрафия == Юлин Бучко народзени 4. марца 1958. року у Миклошевцох у Горватскей. Оцец Михал и мац Мария народзена Голик. Юлин мал старшу шестру Агнету. Юлин Бучко закончел основну школу у Миклошевцох, а штредню польопривредну школу закончел у Илоку. Алє, польопривредни фах го нє прицаговал. Любов ґу музики була моцнєйша, та ше уписал до Висшей музичней школи у Осєку. Так, место польопривредного фаховца, Юлин Бучко постал наставнїк музики. Робел як наставнїк музики у музичней школи при Културним центру у Вуковаре. Юлин Бучко з двох малженствох мал сина Бориса и два дзивчата, Гелену и Ану. На шицки дзеци пренєсол любов ґу музики. Воєни обставини на подручу Вуковара дзеведзешатих рокох прервали роботу школи, а Юлин Бучко пошол на дочасну роботу до Нємецкей, же би обезпечел голєм елементарну еґзистенцию своєй штирочленей фамилиї. Кед ше воєни обставини змирели, Юлин ше врацел до Вуковару, алє тераз на роботне место музичного редактора у Горватским радио Вуковаре. Нажаль, воєни обставини охабели пошлїдки и на його здравю, та 2009. року мушел пойсц до инвалидскей пензиї. Як пензионер Юлин Бучко пожил ище два роки. Умар у Вуковаре 13. фебруара 2011, а поховани є 15. фебруара 2011. року у Миклошевцох. Юлин Бучко почал компоновац музику 1985. року на тексти [[Дюра Папгаргаї|Дюри Папгаргаї]] и на тексти своєй шестри Агнети Бучко-Папгаргаї, а опробовал ше и на текстох Мирона Колошняя и Олени Фейса. == КОМПОЗИЦИЇ == {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |У народним духу |- |'''Рок''' |'''Композиция''' |'''Автор текста''' |- |1985. |[https://www.youtube.com/watch?v=RVaqei7NSxI Дунаю, рико] |Агнета Бучко |- |1986. |[https://www.youtube.com/watch?v=9IrLVPRSUTM Моя калїна] |Агнета Бучко |- |1987. |Била голубка |Агнета Бучко |- |1988. |[https://www.youtube.com/watch?v=zfr-YUKBFTM Дує витрик] |Силво Ерделї |- |1989. |Чарни очка пошли спац |Олена Фейса |- |1990. |То любов була |Агнета Бучко |- |1992. |Били конї |Дюра Папгаргаї |- |2006. |[https://www.youtube.com/watch?v=ybTdLFWXK_U Сримски гудак] |Борис и Юлин Бучко |- |2007. |[https://www.youtube.com/watch?v=2MZ8wLdJPcM Сциха] |Агнета Бучко-Папгаргаї |- |2008. |Шипшина, тарчина |Агнета Бучко-Папгаргаї |} {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |У забавним духу |- |'''Рок''' |'''Композиция''' |'''Автор текста''' |- |1983. |Твой смуток и мнє швичку палї |Дюра Папгаргаї |- |1984. |Точни час |Дюра Папгаргаї |- |1987. |Любел сом |Дюра Папгаргаї |- |1988. |Ладї |Агнета Бучко |- |1989. |Придз |Агнета Бучко |- |1990. |Дзивочко мила |Агнета Бучко |} {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |ЧЕРВЕНЕ ПУПЧЕ |- |'''Рок''' |'''Композиция''' |'''Автор текста''' |- |1986. |Лєм по моди |Дюра Папгаргаї |- |1987. |Хованє єдней жаби |Дюра Папгаргаї |- |1988. |Нє за дзеци |Агнета Бучко-Папгаргаї |- |1989. |Ту мам очко |Мирон Колошняї |- |1989. |Волай ме |Мирон Колошняї |} {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |Ружова заградка |- |'''Рок''' |'''Композиция''' |'''Автор текста''' |- |1990. |[https://www.youtube.com/watch?v=slLBtNA9byI&pp=ygUMSnVsaW4gQnXEjWtv Писнї сон] |Агнета Бучко |- |1990. |[https://www.youtube.com/watch?v=NDHWGhHIJhc Випровадзаня] |Агнета Бучко |- |1991. |[https://www.youtube.com/watch?v=atazwQnkx_8 Уцихнї шерцо] |Агнета Бучко |- |2007. |[https://www.youtube.com/watch?v=gyOc8u6wYqk Ми, дзивчата] |Агнета Бучко |- |2008. |Нєзабудка |Агнета Бучко-Папгаргаї |- |2009. |[https://www.youtube.com/watch?v=qTI_CmWSUE0 Кед сом ишла] |Агнета Бучко-Папгаргаї |- |2010. |[https://www.youtube.com/watch?v=OX-NJVYnSrY Червена ружичка] |Агнета Бучко-Папгаргаї |} == Литература == == Вонкашнї вязи == * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf ''Юлин Бучко,'' биоґрафия и список авторских композицийох]. ''Червена ружа 1962-2011'', Том II, б. 488 * [https://www.discogs.com/release/5693749-Various-%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8-%D0%A0%D1%83%D1%81%D0%BA%D0%B8-%D0%9D%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8-%D0%A8%D0%BF%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B8-%D0%97-%D0%A0%D1%83%D0%B6%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B9-%D0%97%D0%B0%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D0%B8-2 Нови Руски Народни Шпиванки] З ''Ружовей заградки (2)'' adlz3s8kxue90k1ueb6hlof5yt47zb0 0 483 5328 5327 2024-10-14T16:34:32Z Amire80 9 6 измена увезено 5327 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Юлиян Колєсар</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Julijan Koljesar 1927 1992.jpg|alt=Юлиян Колєсар, маляр|center|thumb|304x304px]] |- |'''Народзени''' |15. юлия 1927. |- |'''Умар''' |26. марца 1992. (65) |- |'''Державянство''' |югославянске, канадске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Штредня школа за применєну уметносц Нови Сад |- |'''Универзитет''' |Висша педаґоґийна школа у Новим Садзе |- |'''Период твореня''' |1954—1992. |- |'''Жанри''' |малярство, иконопис, скулпторство, етнография |- |'''Поховани''' |Монтреал, Канада |} '''Юлиян Колєсар''' (*15. юлий 1927—†26. марец 1992) маляр, поет, етноґраф и писатель у Югославиї и Канади рускей/русинскей ориєнтациї. == Биоґрафия == Юлиян Д. М. Колєсар народзени 15. юлия 1927. року у [[Дюрдьов]]е у рускей фамелиї, оцец Драґен и мац Мелана. Юлиян Колєсар до основней школи ходзел у Дюрдьове, а у Новим Садзе ше школовал за ґрафичного уметнїка (закончел Штредню школу за применєну уметносц и Висшу педаґоґийну школу у Новим Садзе, 1949-1954). Попри малярства виглєдовал и виучовал и дзепоєдни обласци з нашей етноґрафиї – облєчиво (ношню), орнаментику, давни мальовани образи на склу, керамику, тканя, вишивки, обичаї як и особни мена и презвиска у валалох дзе жию нашо людзе. == Подобова творчосц == Познєйше ше Юлиян Колєсар почал интересовац и за нашу историю и язик. Од 1958. року жил у Бриселу, у Белґиї, потим ознова у Новим Садзе, Заґребе и Пули. 1966. року напущел Югославию занавше. Од 1966. по 1968. рок пребувал у Паризу, а вец пошол до Филаделфиї (ЗАД). У Америки Юлиян Колєсар од 1969 по 1971. рок жил у Ню Йорку дзе робел як комерциялни уметнїк, потим знова у Филаделфиї по 1973. рок, кед прешол жиц и робиц до Монтреалу у Канади дзе препровадзел остаток свойого живота малююци и пишуци. Колєсарову уметносц характеризує широки дияпазон стилох и технїкох: од иконох, хтори провадза главни риси стредньовиковей иконоґрафиї, до неореалистичних, експресионистичних, кубистичних и абстракних платнох, хтори часто преноша теми зоз живота войводянских Русинох, а за цо похасновани моцни фарби хтори здогадую на народну уметносц. За шицок тот час Юлиян Колєсар ше занїмал зоз шлєбодним малярством, викладал свойо малюнки по рижних местох, од того ше и претримовал зоз фамелию. Самостойно викладал у Ню Йорку (два раз), Филаделфиї (три раз), Чикаґу, Вилминґтону, Детроиду (два раз), Монтреалу и Торонту (два раз), а колективно у Беоґрадзе, Новим Садзе, Старей Пазови, Торонту, Лонг Айланду, Дженкинтауну, Филаделфиї итд. == Наукова и видавательна робота == Юлиян Колєсар интензивно читал, писал и виучовал нашу историю и етноґрафию. Наглашовал же ше о нас Руснацох барз мало зна, або нїч и надпоминал же гоч зме физично нє вельки, нє случайно зме на тей жеми: „Кедишик, були зме вельо векши и зоз виучованьом нашей прешлосци мож обяшнїц ище вельо койцо у историї”. Свойо роботи писал на бачванско-руским язику и розпосилал по найвисших наукових институцийох по швеце. [[Файл:Julijan Kolesar maljuje 1984.jpg|alt=Юлиян Колєсар|thumb|401x401px|Юлиян Колєсар малює]] Док жил у Канади, Колєсар написал числени тексти о войводянских Русинох и обявел их у власним виданю у видавательней хижи хтору наволал ''Колєсаров руски америцки институт'' одн. ''Руски институт Ю. Колєсарового Америки''. Слово о прейґ сто роботох зоз историї, историоґрафиї, етноґрафиї, язика и подобовей историї од хторих шицки написани, спрам його словох, на “панонским руским” язику. Єдина робота Юлияна Колєсара хтора дошла до ширшей публики то постгумно публикована у Югославиї ''История руского народного мена'' (1996). Векшина Колєсарових литературних творох була по своєй природи полемична. Окреме бул критични на українску ориєнтацию хтору шлїдзели дзепоєдни линґвисти и писателє войводянских Русинох, доказуюци место того же його народ конар окремней карпаторускей/русинскей националносци. Юлиян Колєсара у своєй домашнєй друкарнї у Монтреалу видал вецей кнїжки, медзи хторима бул и рукопис кнїжки ''История руского народного мена'' хтори настал на початку 70-тих рокох. Гоч рукопис бул умножени и порозпосилани до вецей наукових, културних и видавательних институцийох по швеце и у нас, заш лєм нє бул доступни каждому хто би могол буц заинтересовани пречитац го. У ширшей явносци ше о тим рукопису скоро анї нє знало, а у руских институцийох ше го крило прето же автор бул приказовани як нєжадана особа. Юлиян Колєсар у першим шоре, твардо бранєл право людзох наволовац ше по своїм, та прейґ того бранєл и руску националну назву. Робел, писал, дїйствовал и посудзовал пре общелюдски и общеруски хасен. [[Файл:Istorija ruskoho mena.jpg|alt=История руского мена|thumb|299x299px]] У рускей култури 70-ти роки ХХ вику наступели часи дозретосци за високи досяги. Руснаци уж теди мали моцни кадер у велїх обласцох култури (литература, театер, малярство, информованє, образованє). Наука ше з моцним розмахом обрацела ґу Руснацом (науково совитованя котри орґанизовали руски активисти и орґанизациї, алє у сотруднїцтве з Универзитетом у Новим Садзе, Академию наукох и уметносцох у Беоґрадзе...). Руски язик досцигнул по урядове административне хаснованє на покраїнским и општинским уровню. Юлиян Колєсар у тих златних рокох рускей култури, як вибеженєц зоз жеми и процивнїк пануюцей системи, а ище баржей як критичар дзепоєдних зоз преднякох медзи Руснацами и як осамени бул онєможлївени явно дїйствовац. Престало ше друковац його литературни и подобово роботи. Престало ше го споминац як заслужного руского роботнїка. Писма хтори вон писал поєдинцом и институцийом замикало ше або знїчтожовало (алє покрадзме и чувало). З єдним словом, Юлиян Колєсар могол лєм приватно контактовац з Руснацами у Войводини. Медзитим, з рукопису ''История руского народного мена'' видно же бул хронїчар рускей историї 70-тих рокох. Вон ма активне становиско ґу знєважованю руского мена и националних досягох рускей култури. Бранєл национални специфични характеристики Руснацох и мал тварду виру до нашей будучносци. Юлиян Колєсар поволовал Руснацох най ше моцнєйше повязую зоз Русинами на Карпатох и у Панониї. Осудзовал насилну асимилацию. Жаль му було напр. же нєстала повойнова [[Руска матка]] як правдива национална културно-просвитна орґанизация медзи Руснацами у Войводини. Свидомо або нє Юлиян Колєсар бул єден од тих цо зоз “скритого“ боку рускей историї 70-тих рокох медзи першима предсказовал карпато-русински рух 90-тих. Прето його рукопис драгоцини за обєктивнєйше патренє на национално-културни рух бачко-сримских Руснацох. Юлиян Колєсар мал зоз супругу Веруну нар. Ґнип два дзивчата (двойнята) [[Ана Колєсар|Ану]] (1950-2004), подобового педаґоґа и уметнїка хтора од 1987. року жила и творела у Канади и Верунку Веру од. Иванович хтора тиж єден час жила у Канади. У другим малженстве у Канади Юлиян Колєсар мал зоз супругу Наталку двойо дзеци. == Руска одлога == У Дюрдьове 1990-тих рокох Холошняйова фамелия основала стаємну виставу його подобових роботох и другого виглєдовацкого и етно-материялу, документох о Колєсаровим живоце и дїлу у рамикох етноґрафийного музея под назву ''Руска одлога'' при дюрдьовскей грекокатолїцкей парохиї. Юлиян Колєсар заступени у ''Моноґрафиї подобовей творчосци Руснацох'', зоз подобову роботу ''Руска дзивка'', Нови Сад, 2003, б. 59. Юлиян Колєсар умар 26. марца 1992. року у Монтреалу у Канади дзе є и поховани. == Литература == * Лирични реализм як памятка: Юлиян Колєсар, 1927-1992, ''Шветлосц, XXX, 2-6,'' (Нови Сад, 1992), 179-182; * Любомир Медєши, „Шлїди благей Колєсаровей душиˮ, у Юлиян Колєсар, ''История руского народного мена'' (Нови Сад, 1996), 241-246. * Юлиян Колєсар, ''История руского народного мена'', НВУ Руске слово, Нови Сад, 1996. * Юлиян Колєсар: ''Колїска слункова,'' НВУ Руске слово, Нови Сад, 1969. == Вонкашнї вязи == * [https://c-rrc.org/cra-archive/ ''Julijan Kolesar''], Carpatho-Rusyn American, A Newsletter on Carpatho-Rusyn Ethnic Heritage, Vol. 10, No. 1‚ Spring 1987. p. 3 * Slavka Kolesar: [http://slavka-kolesar.squarespace.com/blog/2014/12/18/my-fathers-work ''My Father's Work''], Dec. 18, 2014. * [https://nar.org.rs/rue/%d1%8e%d0%bb%d0%b8%d1%8f%d0%bd-%d0%ba%d0%be%d0%bb%d1%94%d1%81%d0%b0%d1%80/ ''Юлиян Колєсар''], вебсайт НАР, Руски вертикали, 27. новембер 2023. ax394z5mkdpspgkq6tponpfn5dmqtr6 0 484 5342 5341 2024-10-14T16:34:32Z Amire80 9 13 измена увезено 5341 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>инж. Юлиян Малацко</big> |- | colspan="2" | [[Файл:Julijan Malacko1952.jpg|alt=Юлиян Малацко|center|thumb|341x341px]] |- |'''Народзени''' |4. юлия 1908. року |- |'''Умар''' |21. юлия 1997. (89) |- |'''Державянство''' |мадярске, югославянске, горватске |- |'''Школа''' |Подполна реална ґимназия |- |'''Универзитет''' |Technische Hochshule Прага, Всеучилїще у Заґребе, Факултет електромашинства |- |'''Период твореня''' |1936—1978. |- |'''Обласц науки''' |електротехнїка и машинство |- |'''Наукови ступень''' |позарядови професор |- |'''Поховани''' |у Заґребе |} '''Инж. Юлиян Малацко''' (*4. юлий 1908—†21. юлий 1997), професор на Електротехнїчним факултету и на Факултету машинства и вибудови ладьох Всеучилїща у Заґребе. Снователь ФК Русин у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] 1923. року. Фаховец хтори 1936. року демонтировал и пренєсол друкарню, хтору теди купело [[Руске народне просвитне дружтво|РНПД]], зоз Дякова до Руского Керестура, ознова ю зложел и пущел до роботи. == Биоґрафия == [[Файл:Famelija Malacko 1925.jpg|alt=Фамилия Малацко з Руского Керестура|thumb|483x483px|Фамилия Малацко з Руского Керестура коло 1925. року. Стоя з лїва: Веруна Малацко родз. Еделински, єй муж Дюра Малацко, Юлиян Малацко,  Йовґен Малацко, його жена Мелана Малацко Шедза з лїва: Янко Малацко, його жена Ана Малацко родз. Папрадванї, їх дзивка Мелана Малацко од. Маґоч а у билим єй дзивка Ирина Маґоч.]] Юлиян Малацко народзени у Руским Керестуре 4. юлия 1908. року як наймладше дзецко у Малацковей фамелиї. Його родичи, оцец Янко Малацко и мац Ана (народзена Папрадванї), мали ище дзивку Меланку (хтора була найстарша), як и двох синох - Дюру и Еуґена (Йовґена). Малацкова фамелия вжала 1906. року под кирию салаш хтори ше находзел медзи Керестуром и Кулу, алє бул блїжей ґу Кули. И кед пришол час же би Юлиян почал ходзиц до школи родичи го уписали до школи у Кули. Понеже Бачка була часц Австроугорского царства официйни язик теди бул мадярски. Мадярски язик бул, прето, и язик настави у школи у Кули до хторей Юлиян Малацко почал ходзиц у чаше найгоршей войновей бурї I шветовей войни. Два роки вон ходзел до Кули до мадярскей школи, а вец ше фамелия врацела до Керестура и Юлиян ше преписал до керестурскей школи, тиж так на мадярским язику. У старших класох основней школи родичи послали Юлияна же би приватно учел и нємецки язик, так же у хвилькох кед закончел основну школу, вон уж бешедовал три язики. [[Файл:Snovatelje FK Rusin 1923.jpg|alt=Снователє ФК "Русин" у Руским Керестуре|thumb|493x493px|Снователє ФК Русин у Руским Керестуре 1923. року]] Року 1918, ище шветова война тирвала, Юлиян пошол до Сеґедину до ґимназиї а бивал у официрским конвикту. Року 1921. зоз Сеґедину Юлиян преходзи до школи у Илоку и бива у франєвацким манастире. Року 1923. Юлиян Малацко преходзи на школованє до Заґребу до Першей заґребскей реалней ґимназиї. Юлиян Малацко лєгко учел язики, вше бул у класи найлєпши зоз французкого язика. Дзекуюци познаваню французкого язика вон познєйше зоз французкого преложел на руски язик театрални фалат Ж. Б. Молиєра ''Скупенда''. На тот текст була порихтана и театрална представа а од приходу з єй приказованя 1923. року ше купело опрему и дреси за Фодбалски клуб Русин у Руским Керестуре хторому Юлиян бул снователь и перши предсидатель, а секретар и касир бул Кароль Арт. Кед закончел пияти класу ґимназиї, Юлиян Малацко одходзи зоз Заґребу до Крижевцох, та потим назад до Илоку, та до Вуковару, зоз Вуковару назад до Илоку та ознова до Крижевцох, дзе матуровал 1927. року. После матури у ґимназиї Юлиян Малацко ше опредзелєл за студиї електротехнїки, а понеже достал и препоруку владики др. Дионизия Нярадия, бул прияти на Ecole de Politechnique у Паризу у Французкей. Медзитим, його оцец Янко Малацко мал иншаке думанє, жадал же би його син студирал ґеодезию та нє пущел сина на студиї до Паризу. Юлиян Малацко ше, понеже под’єднак добре бешедовал и нємецки и французки, уписал на студиї електротехнїки на Technische Hochshule у Праги. Два роки студийох закончел у Праги, а вец дознал же исти таки студиї єст и у Заґребе та ше преселєл до Горватскей. Року 1935. Юлиян Малацко дипломовал под порядковим числом 23 и достал званє инженєра електромашинства понеже у Заґребе студиї електротехнїки и машинства були обєдинєни. == Роботна кариєра == Єден час Юлиян бул без роботи та добродзечнє пренєсол друкарню хтору теди купело РНПД зоз Дякова до Керестура. Друкарня була у погону та ю требало демотировац, преселїц до Керестура до нароком за тоту наменку вибудованих просторийох и знова поставиц и пущиц до погону. Таки одвичательни роботи звичайно робя окремни фаховци яких у нашим народзе теди нє було. Тей барз одвичательней роботи ше поднял млади керестурски електромашински инженєр Юлиян Малацко. Було то у децембре 1936. року. Вон шицки спомнути машини у Дякове демонтировал и у Керестуре знова зложел. Юлиян Малацко 1936. року достал роботу у Сименсу д. д. Заґреб, дзе бул задлужени за електромедицински апарати: за рентґенски апарати, кварцни лампи, опрему за зубарски ординациї и подобне. Тото подрозумйовало же мушел пойсц до Нємецкей на специялизацию. Одпутовал там и обишол шицки Сименсово погони и одслухал вецей преподаваня. Под час специялизациї пребувал у Франкфурту, Берлину и Нирнберґу. У Сименсу д.д. Заґреб робел до Крачуна 1946. року кед бул денунцирани же ходзи до церкви та му партизанска управа у Сименсу уручела одказ. [[Файл:Skolska uprava H Nadj P Riznic 1948 ns 1949.jpg|alt=Наставнїцки колектив нїзшей ґимназиї у Руским Керестуре школского 1948/1949. року|thumb|494x494px|Наставнїцки колектив нїзшей ґимназиї у Руским Керестуре школского 1948/1949. року Стоя: Владимир Колєсар, Йовґен Медєши, Нада (Рамач) Нота, инж. Юлиян Малацко, Микола Гайнал, шедза: Петро Ризнич, Гавриїл Надь и др Мафтей Винай]] Юлиян Малацко ше винчал зоз Наталию родз. Джуня 24. октобра 1946. року. У малженстве мали тройо дзеци Татияну, Павла и Мирослава (Даниєла). Юлиян Малацко предлужел робиц у Руским Керестуре як професор у нїзших класох ґимназиї дзе преподавал математику, физику, нємецки и технїчне образованє. Зоз Руского Керестура фамелия Юлияна Малацки ше 1951. року преселєла до Сиску у Горватскей дзе вон достал роботу у поґону Капиталней вибудови Желєзарнї Сисак. Циль бул звекшанє продукциї, асортиману продукциї и преширенє фабрики. Штредком 1950-их Юлиян Малацко прешол на роботу до Технїчней школи у Заґребе, а оталь пошол за асистента на Електротехнїчним факултету. Там робел по 1964. рок и потим прешол за асистента на Факултет машинства и вибудови ладьох. Кед у Сплиту бул отворени Факултет вибудови ладьох Юлиян Малацко путовал до Сплиту и тримал преподаваня як позарядови професор. Теди преподавал и на Високей технїчней школи у Славонским Броду. Його бувши студенти правели гайзибани, танки, и конструовали и направели перши подполно югославянски трамвай. Познєйше тоту продукцию успишно розвили и правя модерни нїзкопатосови трамваї. На Факултету машинства и вибудови ладьох Юлиян Малацко робел по 1978. рок кед пошол до пензиї. Теди мал полни 71 рок. У пензиї бул активни член КУД Руснацох и Українцох Заґреба як член хору и управи. Приходзел каждого року до Руского Керестура на Фестивал култури Червена ружа. Юлиян Малацко умар 21. юлия 1997. року у Заґребу, Република Горватска. == Литература == * Дюра Латяк: ''Руске слово 1945-1985'', Нови Сад, 1985, 59. бок: Детально описане селєнє друкарских машинох зоз Дякова до Руского Керестура. == Вонкашнї вязи == * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2020/04/Cislo-7-1936.pdf ''Поволанка за добродзечни прилоги за купованє друкарнї Просвити''], ''Руски новини'' ч. 7, 1936. рок, 1. бок. * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2020/04/Cislo-15-1937.pdf Кратка статя о инж. Малацкови], ''Руски новини'' ч. 15, 1937. рок, бок 3. hcyv2jhrq9m3lbbz37ayinv1pbfzywh 0 485 5352 5351 2024-10-14T16:34:33Z Amire80 9 9 измена увезено 5351 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Юлиян Малацко</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Julijan dr Malacko 1937 2021.jpg|alt=др Юлиян Малацко, професор|center|thumb|228x228px]] |- |'''Народзени''' |15. марца.1937. |- |'''Умар''' |28. юния 2021. (84. роки) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |сербски, руски, анґлийски |- |'''Школа''' |ґимназия |- |'''Универзитет''' |Факултету спорта и физичного воспитаня у Беоґрадзе |- |'''Наукови ступень''' |доктор наукох |- |'''Период твореня''' |1961—2005 |- |'''Поховани''' |на Городским теметове у Новим Садзе |} '''Проф. др Юлиян Малацко''' (*15. марец. 1937—†28. юний 2021) у академскей явносци познати як перши доктор наукох у обласци физичней култури у Войводини, шветови науковец у обласци [[спорт]]а. == Биоґрафия == Проф. др Юлиян Малацко народзени 15. марца.1937. року у ремеселнїцкей фамелиї у [[Руски Керестур|Руским Керестурe]], општина [[Кула]] , Войводина, Сербия. Основну школу и штири класи ґимназиї закончел у Руским Керестуре на рускей бешеди а штредню школу у Новим Садзе 1956. На Факултету спорта и физичного воспитаня у Беоґрадзе дипломовал 1961. року, маґистровал 1972. а титулу доктора здобул 1976 року. Як стипендиста новосадского Универзитета пребувал на Институту за физичну културу на постдокторским усовершованю у Києву 1978. у обласци кибернетики у спорту.<ref>[https://nar.org.rs/rue/prof-dr-%d1%8eli%d1%8fn-malacko/ ''проф. др Юлиян Малацко'',] биоґрафия на НАР </ref><ref>[https://nar.org.rs/425-2/ ''Prof. dr JULIJAN MALACKO'']Интеґрални текст за биоґрафску одреднїцу проф. др Юлиян Малацко (по сербски)</ref> Як позарядови фаховец у обласци физичней култури и спорта пребувал у рамикох медзинародней черанки искуствох у велїх европских и шветових городох . Бул порядни професор на Факултету за спорт и физичне воспитанє Универзитета у Новим Садзе на предметох Методолоґия виглєдованя и Основи спортского тренинґа. На факултету за менаджмент у спорту БК Универзитета у Беоґрадзе и позарядови професор за Менаджмент людских ресурсох у спорту. Бул перши директор новосадского Института физичней култури од 1978. по 1980. а од 1984. по 1985. и окончователь длужносци предсидателя його Колеґиялного дїловодного одбора. Предсидатель того Орґану бул од 1985. Окончователь длужносци декана бул 1989. а потим два мандати декан Факултета физичней култури Универзитета у Новим Садзе. Як член роботней ґрупи котру 1975. року меновала Вивершна рада Войводини направел першу Штредньорочну програму розвоя науки у физичней култури Войводини (1975-1980). Преподавал на Универзитетох у Новим Садзе, Беоґрадзе, Любляни, Сараєве, Приштини, у Осєку и Травнику, Педаґоґийним факултету у Зомборе. Як порядни професор Универзитета у обласци спортских тренинґох обявел векше число универзитетских кнїжкох, учебнїкох, приручнїкох и наукових роботох. Сотрудзовал зоз медзинароднима часописами, и бул учашнїк велїх конґресох, симпозиюмох и наукових сходох медзинародного характеру. Достал числени домашнї и медзинародни награди и припознаня за свою роботу. Проф. др Юлиян Малацко умар 28. юния 2021. у Новим Садзе. == Членство у спортских асоцияцийох == * активни атлетичар - скакач зоз палїцу (1948-1957), атлетски тренер (1960-1962) и покраїнски инструктор у атлетики (1962-1975), * у Атлетским клубе Войводина Нови Сад два мандати подпредсидатель клуба (1962-1972), * у Атлетским союзу Войводини предсидатель фаховей комисиї, член Секретарията, Предсидательства и Конференциї (1962-1976), * у Атлетским союзу Югославиї член Фахового совиту (1972-1982), предсидатель Тренерскей орґанизациї Югославиї (1975-1982), член Предсидательства (1975-1978) и член Конференциї (1972-1982), * у Союзу за дзвиганє терхи Войводини у двох мандатох бул подпредсидатель (1970-1978), * у Союзу Югославиї за дзвиганє терхи бул предсидатель Тренерскей орґанизациї (1968-1970), * подпредсидатель (1970-1972) и предсидатель Союзу Югославиї за дзвиганє терхи (1972-1975), * член Конференциї Союзу за физичну културу Югославиї (1972-1975), * член Югославянского олимпийского комитета (1972-1975), * член Секретарията Балканскей федерациї у дзвиганю терхи (1972-1975), == Награди и припознаня == ♦ Награда Йован-Микич Спартак за наукововиглєдовацку роботу у физичней култури Войводини (1983), ♦ Повеля зоз златну плакету за винїмкове доприношенє и витворени резултати у роботи и розвою Универзитета у Новим Садзе (1991) ♦ Повеля Антрополоґийного дружтва Югославиї як знак припознаня за доприношенє у роботи и розвою АДЮ (1999), ♦ Повеля (бронзова зоз значку) Атлетского союзу Сербиї за вельорочну и пожертвовну роботу на ширеню, унапредзеню и пропаґованю атлетики у Сербиї, як и за посцигнути резултати (1978), ♦ Плакета Факултета спорта и физичного воспитаня Универзитета у Новим Садзе, зоз подзековносцу деканови, за доприношенє унапредзеню и розвою тей високошколскей установи (2009), ♦ Плакета Атлетского союзу Югославиї з нагоди означованя ювилея 1921-1971 (1971), ♦ Плакета Атлетского клуба Войводина Нови Сад за 10 роки активней роботи у Атлетским клубе Войводина (1969), ♦ Плакета Атлетского клуба Войводина Нови Сад з нагоди означованя ювилея 50-рочнїци атлетики у Новим Садзе 1921-1971 (1971), ♦ Плакета Союзу за дзвиганє терхи Войводини за вельорочну роботу и унапредзенє спорта у дзвиганю терхи (1978), ♦ Припознанє зоз Плакету Атлетского союзу Югославиї за 15-рочну роботу у атлетским спорту (1968), ♦ Припознанє зоз стриберну плакету Атлетского союзу Югославиї за 25-рочну пожертовну и успишну роботу у атлетским спорту (1974), ♦ Припознанє Атлетского союзу Югославиї и Атлетского союзу Войводини за роботу у закладанє у розвою атлетского спорту у Войводини 1921-1971 (1971). == Литература == * Гавриїл Колєсар: ''То нє лєм руцац багинди'' (Др Юлиян Малацко) - ''МАК ч. 4,'' рок 14, април 1985, б. 20-21, 23 == Вонкашнї вязи == * [https://aleksandarzderic.wixsite.com/julijanmalacko Prof. ''dr Julijan Malacko utemeljivač savremene naučne metodologije i tehnologije u sportu''] * [https://typeset.io/authors/julijan-malacko-36wxxnwwoy ''Julijan Malacko, University of Novi Sad''] * [https://www.rtv.rs/sr_lat/vojvodina/novi-sad/in-memoriam-julijan-malacko_1254310.html IN MEMORIAM: ''Julijan Malacko,'']vest na sajtu Radio TV Vojvodina == Референци == <references /> 30y8282xfu1tglqv87g8kpz36cbezeo 0 486 5365 5364 2024-10-14T16:34:34Z Amire80 9 12 измена увезено 5364 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Юлиян Надь</big> |- | colspan="2" | [[Файл:J Nadj 5.jpg|alt=Юлиян Надь|center|frameless|272x272px]] |- |'''Народзени''' |6. януара 1957. |- |'''Умар''' |26. априла 1989.(32) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |Ґимназия Руски Керестур |- |'''Универзитет''' |Филолоґийни факултет, Скопє |- |'''Период твореня''' |1976—1989. |- |'''Жанри''' |литература, журналистика |- |'''Поховани''' |у Руским Керестуре |} '''Юлиян Надь''' (*6. януар 1957—†26. април 1989), писатель и новинар. == Биоґрафия == Юлиян Надь ше народзел 6. януара 1957. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Оцец Юлин и мац Мария родз. Гербут. Юлиян мал два шестри, Ясмину и Славку. Основну школу и ґимназию закончел у Руским Керестуре. Студиї литератури Юлиян Надь почал на Универзитету у Приштини, преходзел на студиї до Беоґраду та вец до Скопя. Дипломовал Историю литератури югославянских народох на Филолоґийним факултету у Скопю 1985. року. Од 1986. року робел як новинар у НВУ Руске слово (1988. року робел кратше у редакциї часопису ''Шветлосц'' алє ше врацел до редакциї новинох). У медзичаше ушорйовал и ''Литературне слово''<ref>Микола Шанта: ''Юлиян Надь (1957-1989)'', Дзвони, християнски часопис ч.5, май 1994. б. 12</ref>. == Литературна робота == [[Файл:Valalski vencar.jpg|alt=Валалски венцар|thumb|249x249px|Валалски венцар]] Юлияна Надь од малючка интересовала литература, обявйовал у ''Пионирскей заградки'', потим у ''Литературним слове'', ''Шветлосци'' и ''Народним календаре'', а паралелно и на сербским язику у часописох ''Поља'', ''Књижевна реч'' и ''Градина''. Заступени є у антолоґиї малей прози Штефана Гудака ''Крижни драги'' хтору видало НВУ Руске слово 1990. року. Обявени му два самостойни кнїжки ''Польове страшидло'', 1985. року и, посмертно, вишла му кнїжка ''Валалски венцар'' 1994. року, обидва у виданю НВУ Руске слово. Мож повесц же Юлиян Надь найвиразнєйши автор таковалней етнофантастики на руским язику, и же охабел тирваци шлїд у рускей литертури. Його дїла були инспирация за драмски представи и литратуру младшей ґенерациї. Його дїло, а то нє лєм проза, алє и ученє других як ше рецитує, у тим бул медзи найлєпшима у жеми, специфичне новинарство и ту розбиванє форми, народни язик хтори одкривал зоз жажду єдного Пушкина, интервюи, запровадзованє вязох медзи розличнима моделами култури и медзи рускима прирезанима коренями, його єдинствени идеї, та и заблуди, заинтересованосц за нєзвичайне, його супериорне шейтанє над гранїцу там дзе вирастала, а вец силовне злучованє до свойого, без хторого нїяк нє могол - вше будзе стац як цошка єдинствене, самородне и нєповторлїве<ref>Юлиян Надь: ''Валалски венцар,'' вибрани твори. Наталия Дудаш, вступне слово, НВУ Руске слово, Нови Сад 1994. б. 13</ref>. Написал емотивни стихи ориґинално под насловом ''Писня Руснака'' на хтори композитор Михайло Бодянец написал музику. Композиция дожила вельки успих, окреме у часох после контроверзней шмерци Юлияна Надя, и велї ю и нєшка тримаю за нєурядову гимну Руснацох у Войводини. Познєйше наслов тей композициї пременєни на ''Мой валал Руски Керестур''. Юлиян Надь погинул 26. априла 1989. року у транспортним нєщесцу з ище двома приятелями. Поховани є у Руским Керестуре. ==Ґалерия == <gallery> File:Julijan Nadj 6. 01. 1957 - 26. 04. 1989 A.jpg|alt=Юлиян Надь|Юлиян Надь, матурска фотоґрафия у ґимназиї File:Julijan Nadj, 11. 15.2003.jpg|alt=Представнїки Дружтва за руски язик, литературу и културу на гробе Юлияна Надя|Представнїки Дружтва за руски язик, литературу и културу на гробе Юлияна Надя у Руским Керестуре, 15. новембер 2003. </gallery> ==Литература == * Юлиян Тамаш: ''Юлиян Надь, руски принц цмоти'', ''Литературне слово'', май ч. 5/1989. рок * Звонимир Няради: ''Животиньски, пребарз животиньски,'' Юлиян Надь: ''Валалски венцар,'' вибрани твори. НВУ Руске слово, Нови Сад 1994. б. 193. * Любомир Сопка: ''Мистичносц як преокупация,'' НВУ Руске слово, 11. новембер 1983. рок * Юлиян Тамаш: ''Валалска фантастика,'' ''Шветлосц'' ч. 2/1984. рок ==Вонкашнї вязи == * [https://www.youtube.com/watch?v=4yARoVLZUzs ''JULIJAN NADJ, rusinski James Dean,''] Ютюб, канал Маковчань, 22. юлий 2016. * [https://www.youtube.com/watch?v=iN4ZdLtgF34 ''Мой валал Руски Керестуре (Писня Руснака)''] - Ютюб, канал Маковчань, 17. юлий 2009. Юлиян Надь автор стихох тей композициї. == Референци == c0pa2p9spqnl336hqwzsr5kta5hyk2u 0 487 5367 5366 2024-10-14T16:34:34Z Amire80 9 1 измена увезена 5366 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Юлиян Пап]] eihjllp8ec2calkf74u2b04elbiav2d 0 488 5385 5384 2024-10-14T16:34:35Z Amire80 9 17 измена увезено 5384 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Юлиян ПАП</big> |- | colspan="2" | [[Файл:Julijan Pap.jpg|alt=Юлиян Пап|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |3. децембра 1943 |- |'''Умар''' |2. септембра 2022. (79) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |Штредня польопривреднa школa у Зомборе и Футоґу |- |'''Универзитет''' |Польопривредни факултет у Новим Садзе |- |'''Период твореня''' |1966—2015. |- |'''Жанри''' |новинарство, публицистика |- |'''Поховани''' |на теметове у Руским Керестуре |} '''Юлиян Пап''' (*3. децембер 1943—†2. септембер 2022) новинар, прекладатель, публициста и польопривредни фаховец. == Биоґрафия == [[Файл:Ocec, mac i Julin1.jpg|alt=Наталия и Йовґен Папгаргаї зоз сином Юлином|thumb|351x351px|Наталия и Йовґен Папгаргаї зоз сином Юлином]] Юлиян Пап ше народзел 3. децембра 1943. року у Руским Керестуре. Родичи Йовґен Папгаргаї и Наталия Папгаргаї (народзена Сабадош). Основну школу закончел у Руским Керестуре и Кули, Штредню польопривредну школу у Зомборе и Футогу, Польопривредни факултет и студиї анґлийского язика у Новим Садзе.<ref>[https://nar.org.rs/rue/%d1%8eli%d1%8fn-pap/ О Юлиянови Папови] на веб сайту НАР</ref> У периодзе од 1966. по 1990. рок робел як наставнїк анґлийского язика у Основней школи у Руским Керестуре, як новинар и редактор у НВП ''Руске слово'' и часопису ''Добро ютро'', як фаховец за польопривреду и аґрарну политику у Вивершней ради Войводини, у Покраїнскей Конференциї Социялистичного союзу Войводини и Союзней Конференциї Социялистичного союзу Югославиї. Бул активни дружтвени роботнїк. Достал награду „Светозар Маркович – Тоза“ Дружтва новинарох Войводини за 1971. рок (за репортажу зоз Ковентрию у Анґлиї). Ма вецей дружтвени припознаня за вкупну роботу. Оженєл ше зоз Иринку Лендєрову, мали синох Мирослава и Бориса. Од 1991. року бул у инвалидней пензиї. Юлиян Пап  умар 2. септембра 2022. року. Поховани є у Руским Керестуре. == Литературна робота == Писал прилоги з рижних обласцох за скоро шицки руски виданя и емисиї Радио Нового Саду на руским язику. Препознатлїви му гуморески з валалского живота ''Бачи Дюра уз Керестура'', теми зоз прешлосци Руснацох, стретнуца з людзми. Прекладал духовну прозу и поезию з анґлийского язика за часопис ''Дзвони'', як и други тексти зоз шветовей литератури. Участвовал у виробку даєдних руских словнїкох. Достал Награду за приповедку дзецинского часопису ''Заградка'' (2011), як и Награду часопису ''Шветлосц'' за есеї и преклади зоз шветовей литератури (2014). Обявени му 9 кнїжки: 1. ''Защита рошлїнох'' (фахова польопривреда, по сербски); 2. ''Кнїжка о джунґли'' (школска лектира, преклад); 3. ''Природа бешедує о Богу'' и [https://issuu.com/rusnak/docs/hvaljim_ce_hospodi ''Хвалїм Це, Господи''] (2 кнїжки, духовна литература, преклад) 4. [https://issuu.com/rusnak/docs/good_morning ''Good Morning Добре рано''] – Учиме ше по анґлийски и по руски (образованє); 5. ''Бачи Дюра з Керестура'' (2 кнїжки, гуморески з валалского живота); [https://issuu.com/rusnak/docs/baci_djura_z_kerestuta_1 ''Ей бул то кедиш красни час''] [https://issuu.com/rusnak/docs/bacidjura ''Правда иста, нїкому нє гутор''] 6. [https://issuu.com/rusnak/docs/stretnuca ''Стретнуца з прешлосци''] (история, вибор зоз шветовей литератури); 7. [https://knjizkiporuski.com/product/%d1%87%d0%be%d0%bc-%d1%88%d0%b5-%d0%ba%d0%b0%d1%87%d0%ba%d0%b0-%d0%b7-%d0%b2%d0%be%d0%b4%d1%83-%d0%bc%d0%b0%d1%87%d0%ba%d0%b0/''Чом ше качка з воду мачка''] (дзецинска литература). == Вонкашнї вязи == 1. [https://www.ruskeslovo.com/%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80/%D1%8E%D0%BB%D0%B8%D1%8F%D0%BD-%D0%BF%D0%B0%D0%BF/ ''Юлиян Пап,'' кратка биоґрафия]на веб сайту новинох ''Руске слово'' 2. [https://nar.org.rs/rue/%d1%8eli%d1%8fn-pap/ ''Юлиян ПАП''], вебсайт НАР Новинарска асоцияция Руснацох, децембер 28, 2017. 3. [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20ruthenica/sr26/index.htm ''Юлиян Пап,'' авторски и биоґрафски податки], Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ''Studia ruthenica'' чис. 26, бок 302. [https://rusin8.webnode.ru/o-pisatjeljakh/z-dolnoj-zjemli/pap-yulian/ Пап Юлиан], Русинська Веб-книга сайт о литературѣ и языку ::[https://rusin8.webnode.ru/news/ej-byli-to-dakoli-krasny-chasy-/ Ей, были то даколи красны часы!] :: ::[https://rusin8.webnode.ru/news/pravda-ista-a-ne-kazh-nikomu-/ Правда иста, а не каж никому!] :: ::[https://rusin8.webnode.ru/news/avtentichno-i-likovito/ Автентично и лїковито] == Ґалерия == <gallery> File:60-ročnjica maceri i oca 1.jpg|60-рочнїца малженства Йовґена и Наталиї Папгаргаї </gallery> Референци 20cd47cpw4e5kqsfbdvcudy0jevr6fl 0 489 5387 5386 2024-10-14T16:34:35Z Amire80 9 1 измена увезена 5386 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Юлиян Рамач (дириґент)]] 0kozgdwd80wuhkjmbmngg2rtshj5beu 0 490 5407 5406 2024-10-14T16:34:36Z Amire80 9 19 измена увезено 5406 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Юлиян Рамач Чамо</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Julin Ramač Čamo.jpg|alt=Юлиян Рамач Чамо|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |21. децембра 1963. |- |'''Умар''' |24. юния 2016 (53) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Штредня музична школа Исидор Баїч Нови Сад |- |'''Период твореня''' |1986—2016. |- |'''Жанри''' |музичар, аранжер, композитор, дириґент |- |'''Поховани''' |на теметове у Руским Керестуре |} '''Юлиян Рамач''' (*21. децембер 1963—†24. юний 2016), визначни [[музичар]], [[композитор]], аранжер, дириґент и музичних фаховец == Биоґрафия == Юлиян Рамач народзени 21. децембра 1963. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Родичи оцец Дюра и мац Леона родз. Медєши. Юлиян бул наймладши спомедзи пецерих дзецох у фамелиї Рамачових. Основну школу закончел у Руским Керестуре. Його позарядови талант за музику препознал [[Яким Сивч]], так же после основней музичней школи, Юлиян Рамач початком 80-тих рокох прешлого вику закончел и Штредню [[Музична школа ,,Исидор Баїч''|музичну школу Исидор Баїч]] у Новим Садзе, теорийни напрям и инструменти клавир и фаґот. == Юлиянова музична драга == [[Файл:Hudaci z DKRK.jpg|alt=Оркестер Дома култури Руски Керестур|thumb|414x414px|Оркестер Дома култури Руски Керестур - з лїва: Янко Гайдук Омер, Мижо Бодянец, Юлиян Рамач Чамо и Миронь Гарди Йоле. ]] После законченя стреднєй школи Юлиян Рамач ше уписал на Академию уметносцох у Новим Садзе, одслухал три семестри та претаргнул студиї и 1986. року почал робиц у Доме култури у Руским Керестуре як музични сотруднїк и корепетитор. Попри тим, Юлиян Рамач вецей роки пририхтовал музични точки у вецей наших културно-уметнїцких дружтвох зоз тамтейшима аматерами, або там бул и [[Корепетиция|корепетитор]] у пририхтованю танцох у нових хореоґрафийох. Под час роботи у [[Дом култури Руски Керестур|Доме култури у Руским Керестуре]] Юлиян зоз замеркованим успихом водзел дзивоцки [[хор]], мишани хор, жридлову шпивацку ґрупу (хлопску и женску), парохиялни хлопски хор Церкви св. о. Николая у Руским Керестуре, тамбурови [[оркестер]] керестурского Дому култури и вельки народни оркестер Дому култури. Тиж так, вон пририхтовал и дзецински вокални ґрупи. Попри такей анґажованосци у нашим музичним живоце, Юлиян Рамач Чамо бул и плодни композитор и аранжер. Розписовал аранжмани нє лєм за свойо [[Композиция|композициї]], алє и за композициї других авторох, котри були виводзени на Червеней ружи або на Ружовей заградки. Треба ту спомнуц же ше Юлиян Рамач Чамо опробовал и у компонованю одвитуюцей музики и за театрални представи за одроснутих и за дзеци. Як абсолутни слухиста, цо велька ридкосц, грал на клавиятурох и гармоники, на шицких тамбурових инструментох, на дуйних, нє були му страни анї смиково инструменти и за свойо нєполни 53. роки живота зохабел за собу вельке музичне дїло и фахову роботу, цо шлєбодно мож поровнац з дїлом велїканох рускей музики, як цо Яким Сивч, браца Тимково, [[Витомир Бодянєц]], у дзепоєдним их аж и прероснул. У Доме култури, як музични сотруднїк Юлиян Рамач почал робиц у новембру 1986. року и три децениї бул твардо „звязани” за тоту институцию та мож шлєбодно повесц – цалосна музична дїялносц Дому култури остатнї пар децениї була на Чамових плєцох. Як цо ношел музичну роботу Дому култури, так бул водзаца особа и у музичним живоце Руснацох на тих просторох. Окреме нашо музични фестивали мали його печац, насампредз Червена ружа и Ружова заградка, з хторима вєдно роснул и Юлин – як композитор, аранжер, дириґент, фахови руководитель. Юлиян Рамач достал и награду Културно-просвитней заєднїци Општини Кула Зарї култури, подзекованє з нагоди ювилейного Фестивалу. == Музични опус == Юлиян Рамач Чамо компоновал коло 40 нови руски шпиванки у народним духу, коло 15 у забавним и коло 45 дзецински, найвецей на тексти своєй шестри Меланки и брата Михала, велї подоставали и награди на ''Ружи'' и ''Заградки''. За нїм числени аранжмани, авторска музика за театрални представи, коло 50 сонґи за дзецински театрални представи, компоновал музичну приповедку ''Сказка о гушлї и гушлярови'' за Радио Нови Сад, сотрудзовал з нашима редакциями радия и ТВ, з кулску музичну школу, дириґовал и з Националним оркестром Руснацох, писал за ньго аранжмани… И шицко цо робел, робел з дзеку, вредно, даваюци цалого себе, нє шпоруюци ше. Як позарядови фаховец у музики свойо музичне знанє и искуство нєсебично преношел и на младших, так же вишколовал велї ґенерациї музичарох, нє лєм у Керестуре, алє и у КУД-ох по местох дзе жию Руснаци. Попри тим же бул позарядови музичар, Юлина шицки паметаю и як барз доброго чловека, котри нїкому нє превредзел и котри за каждого мал сцерпеня, без нервози и дзвиганя гласу, як у роботи з аматерами, так и вообще. Юлиян Рамач бул оженєти зоз Татяну родз. Няради и у малженстве мали два дзивчата, Оксану и Олесю. Юлиян Рамач умар 24. юния. 2016. року. Поховани є на теметове у Руским Керестуре. На Фестивалу рускей култури Червена ружа од 2016. установена нова манифестация на спомин тому музичному ентузиястови под назву Музични вечар Юлиян Рамач Чамо. === Авторски композициї Юлияна Рамача === {| class="wikitable" |+ ! colspan="8" |Фестивал култури Червена ружа |- | | colspan="6" |<div style="text-align: center;"> '''У народним духу''' | |- |'''Рок''' |'''Композиция''' |'''Автор текста''' | | |'''Рок''' |'''Композиция''' |'''Автор текста''' |- |1989. |Танєц любови |Мелания Римар | rowspan="10" | | rowspan="10" | |2001. |Букет младосци |Мелания Римар |- |1990. |У цудзим швеце |Мелания Римар |2002. |[https://www.youtube.com/watch?v=GghduktDoPQ Руски коренї] |Мелания Римар |- |1991. |Стари обичаї |Мелания Римар |2003. |Жиєме любов |Мелания Римар |- |1993. |[https://www.youtube.com/watch?v=tzA8LnFJc-c Ноцни шпиванки] |Михайло Зазуляк |2003. |Нашо Нове Орахово |Любо Рац |- |1994. |Зохабел ме |Амалия Хромиш |2004. |[https://www.youtube.com/watch?v=WXDpPTQc3_g Писня керестурских ловарох] |Михал Рамач |- |1995. |Чувайме свойо |Мелания Римар |2004. |Салаши |Михал Рамач |- |1996. |Златна свадзба |Мелания Римар |2006. |Свадзебни дзень |Любомир Загорянски |- |1997. |Шпивай ми |Ясмина Арва |2007. |Стари леґинь |Михал Рамач |- |1997. |Ширцом по швеце |Мелания Римар |2008. |[https://www.youtube.com/watch?v=pnURkj65wys Студзенка] |Мелания Римар |- |1998. |Гудаци муша грац |Мелания Римар | | | |} {| class="wikitable" |+ ! colspan="8" |Фестивал култури Червена ружа |- ! ! colspan="2" |У забавним духу ! ! ! ! colspan="2" |Червене пупче |- |'''Рок''' |'''Композиция''' |'''Автор текста''' | | |'''Рок''' |'''Композиция''' |'''Автор текста''' |- |1985. |Михалово лєто |Михал Рамач | | |1993. |Велька любов |Владимир Бесерминї |- |1986. |Блуканя ґу златастому |Мелания Римар | | |1995. |Таня |Мария Фа |- |1988. |Одходза младосци з очох |Мелания Римар | | |1996. |Прешла уж жима |Раде Павелкич/М. Зазуляк |- |1989. |Заорани дильови |Мелания Римар | | |1997. |Пре нови амрел |Мелания Римар |- |1989. |Гварел ши ми же одходзиш |Любка Гаргаї | | |1997. |Чом Иринка финка |Мелания Римар |- |1991. |Най ружа останє |Владимир Бесерминї | | |1998. |Моя школа |Серафина Макаї |- |1993. |[https://www.youtube.com/watch?v=mdZaZrNBzMU Єшеньски нємири] |Михайло Зазуляк | | |1998. |Фантазиї |Мелания Римар |- |1993. |Дзивоцки чеканя |Михайло Зазуляк | | |1998. |Новотни тротинет |Мелания Римар |- |1995. |Знова до цудзини |Михайло Зазуляк | | |2001. |Любим Мижа |Янко Николич |- |1996. |По полноци |Мелания Римар | | |2001. |Добре пчолом |Мелания Римар |- |1997. |Христово роки |Михайло Зазуляк | | |2002. |Моя мамочка |Любомир Загорянски |- |1998. |Тей ноци |Ясмина Арва | | |2002. |Прави дїдо |Мелания Римар |- |2003. |Дражка на салаш |Михал Рамач | | |2003. |Ми би сцели |Мелания Римар |- |2010. |[https://www.youtube.com/watch?v=qEM5b9zAV5I Чувай ме] |Мелания Римар | | |2003. |Муки любовни |Мелания Римар |- | colspan="3" | | | |2004. |Стреже за мну Сенка |Михайло Зазуляк |- ! colspan="3" |Червене пупче | | |2004. |Мацерово лїки |Мелания Римар |- |1987. |Лєто у дїда |Мелания Римар | | |2006. |Баба метеоролоґ |Мелания Римар |- |1988. |[https://www.youtube.com/watch?v=fOo0CdTK9KI Стари приповедки] |Мелания Римар | | |2006. |Чаривне путованє |Любомир Загорянски |- |1988. |Нажалєна математика |Мелания Римар | | |2007. |Чарни слон |Мелания Римар |- |1988. |Семафор |Владимир Бесерминї | | |2007. |Дїдово витамини |Мелания Римар |- |1989. |Зебра |Владимир Бесерминї | | |2008. |Пупче мале |Владимир Еделински |- |1989. |Нєясни рахунки |Мелания Римар | | |2008. |Цмота нїчовка |Мелания Римар |- |1989. |Бавиц нам ше дайце |Михайло Зазуляк | | |2009. |Школа у природи |Мелания Римар |- |1990. |Дзеци без гришки |Мелания Римар | | |2009. |Нїяка жима |Мелания Римар |- |1990. |Живи бависка |Мелания Римар | | |2013. |[https://www.youtube.com/watch?v=reQcunf1Y20 Здравко люштавко] |Мелания Римар |- |1991. |Цибулько моя |Михайло Зазуляк | | |2013. |Стародавни лакотки |(Ю.Рамач - М.Римар) |- |1991. |Лєгко зубарови |Мелания Римар | | |2014. |Коцки |(Ю.Рамач - М.Римар) |- |1993. |Нє страшце нас з бубушами |Мелания Римар | | |2015. |Чаривни заглавчок |(Ю-Рамач - М.Римар) |- |1993. |Любовна загадка |Михайло Зазуляк | | |2016. |[https://www.youtube.com/watch?v=Navubc1mcVQ Нїч нє прескочим] |Мелания Римар |} {| class="wikitable" |+ ! colspan="8" |Ружова заградка |- !Рок !Композиция !Автор текста | | !Рок !Композиция !Автор текста |- |1992. |У вербинкох |Мелания Римар | | |2005. |[https://www.youtube.com/watch?v=jIqp_wOVpE4 Даруй ше] |Мелания Римар |- |1993. |[https://www.youtube.com/watch?v=S_wsSOVdRlQ Свадзебна] |Мелания Римар | | |2007. |Млади мешац |Мелания Римар |- |1993. |Буджацка |Михайло Зазуляк | | |2007. |Три руски валали |С. Макаї |- |1997. |Одходзим |Ясмина Арва | | |2008. |[https://www.youtube.com/watch?v=LkbWWYvgSbw Ноцне шпиванє] |Мелания Римар |- |1997. |Любме любени |Мелания Римар | | |2010. |[https://www.youtube.com/watch?v=PC5-yGl18qU Паприґарска] |Михайло Зазуляк |- |1998. |[https://www.youtube.com/watch?v=a-8cVqUpP-E Нашо нєдзелї] |Мелания Римар | | |2012. |Цепли домик |Мелания Римар |- |1999. |[https://www.youtube.com/watch?v=jIqp_wOVpE4 Били жими] |Мелания Римар | | |2014. |Шпиванка лїчи |Мелания Римар |- |2001. |Млада руска андя |Серафина Макаї | | |2015. |[https://www.youtube.com/watch?v=gqHSrOtJOmg Дзе любов греє] |Мелания Римар |- |2003. |Мам гунцута |Михайло Зазуляк | | |2016. |Ми єдно друге маме |Мелания Римар |- |2004. |Руснакова драга |Владимир Дїтко | | | | | |} == Литература == Тамаш, др Юлиян: „Дом културиˮ, ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991),'' Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок 419. == Вонкашнї вязи == * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf ''Юлиян Рамач Чамо'' (биоґрафия и список композицийох)], ''Червена ружа 1962-2011, Том II,'' Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014., б. 526-528. * [https://www.youtube.com/watch?v=Aqx9JcdOk_M ''MUKI LJUBOVNI (МУКИ ЛЮБОВНИ'')], Проєкт Дома култури Руски Керестур – Червене пупче 2020. Музика: Юлиян Рамач Чамо Текст: Михайло Зазуляк Аранжман: Мирослав Пап * [https://rntdjadja.com/%D1%80%D1%83%D1%81%D0%B0%D0%BB%D0%BA%D0%B0/ ''РУСАЛКА''] Премиєра: 28.01.2012. Руски Керестур, директор Сашо Палєнкаш, Автор: Штефан Гудак, Режия, адаптация и вибор музики: Михайло Зазуляк, Сценоґрафия: Биляна Роман, Костимоґраф: Таня Орос, Автор музики: Юлиян Рамач Чамо и Яким Сивч * [https://www.danas.rs/kultura/in-memoriam-julijan-ramac-camo-1963-2016/ IN MEMORIAM: ''Julijan Ramač Čamo (1963-2016)''], ''Danas,'' kultura, 28.06.2016. * [https://rtv.rs/sr_lat/hronika/preminuo-julijan-ramac-camo_731155.html ''Preminuo Julijan Ramač Čamo''], Radio-televizija Vojvodine, Hronika, 24. jun 2016., Novi Sad * [https://www.youtube.com/watch?v=04BsvgCUn48 ''in memoriam Юлиян Рамач Чамо - in memoriam Julijan Ramac Camo''], YouTube. РТВ Войводина, Jun 24, 2016 * [https://www.youtube.com/watch?v=Ulm7-4jFbZw ''Revijalna časc,'' predstavjanje muzičnej tvorčosci Julijana Ramača], 26 Ružova zahradka, 12. marec 2016. f1sforyupagadimwiu6sp0jsrq63z7t 0 491 5419 5418 2024-10-14T16:35:09Z Amire80 9 11 измена увезено 5418 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Др Юлиян Рамач</big> |- |'''Народзени''' |12. децембер 1940. |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |Ґимназиї Моша Пияде, Нови Сад |- |'''Универзитет''' |Универзитет у Беоґрадзе, Филолоґийни факултет, ґрупа за восточни и заходни славянски язики |- |'''Обласц науки''' |Лингвистика |- |'''Наукови ступень''' |доктор наукох |- |'''Период твореня''' |од 1965. |- |'''Припознаня''' |Искри култури КПЗ Войводини, Златна значка КПЗ Сербиї, награда часопису ''Шветлосц'' Микола М. Кочиш (1986), награда за розвой русинского язика Кирил и Методий Карпаторусинского центра з Нюйорку |} '''Др Юлиян Рамач''' (12. децембер 1940), рядови професор за руски и українски язик на Оддзелєню за русинистику Филозофского факултету у Новим Садзе, автор ''Ґраматики руского язика'' за I, II, III и IV класу ґимназиї, главни редактор и автор вецей словнїкох, даскелїх приручнїкох и векшого числа фахових и наукових статьох. == Биоґрафия == Юлиян Рамач народзени у фамелиї Михала и Веруни (народзена Сабадош) Рамачових на керестурским Малим Селищу 12. децембра 1940. року як пияте од шесцерих дзецох. Дзеци у Рамачовей фамелиї були воспитовани у духу християнскей традициї та вони, з часом, вирастали до вредних, поштених и добрих людзох  хтори здобували почитованє з боку валалчаньох. Юлиян, як наймладши од трох братох, такповесц бул предодредзени же би, место на польо, ходзел до школох. До основней школи у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] Юлиян Рамач почал ходзиц 1947. року, школованє предлужел у ґимназиї Моша Пияде у Новим Садзе дзе матуровал 1959. року.  Прихильносц ґу язиком, ґу линґвистики, одведла Юлияна Рамача на Универзитет у Беоґрадзе, дзе ше 1959. року уписал на Филолоґийни факултет, на ґрупу за восточни и заходни славянски язики. Як добри студент на трецим и штвартим року доставал стипендию Филолоґийного факултета. Дипломовал 1963. року и потим пошол на одслуженє воєного року. По врацаню з войска у септембре 1964. року Юлиян Рамач прешол класичне  гартованє  у пракси. Идуци 8 роки робел як преподавач русийского и руского язика у ОШ Петро Кузмяк у Руским Керестуре, як новинар у НВП Руске слово у Руским Керестуре, потим ознова 4 роки як професор русийского язика у ґимназиї у Власеници, Б и Г. Концом 1969. року ше врацел до Войводини и почал робиц як лектор за язик у Рускей редакциї Радио Нового Саду, а источасно преподавал и руски як мацерински язик у новооснованей Рускей ґимназиї у Руским Керестуре. [[Файл:Dulicenkonascivamaj90.jpg|alt=Др Юлиян Рамач|thumb|445x445px|Др Юлиян Рамач (стої лїво) як домашнї Александрови Дуличенковина на Филозофским факултету у Новим Садзе, май 1990. року]] == Наукова робота == Од 1. децембра 1972. року Юлиян Рамач преходзи на Филозофски факултет Универзитета у Новим Садзе и почина робиц на месце лектора за руски язик. Вон бул перши преподавач руского язика на Новосадским универзитету. Велї роки пред тим вон жадал робиц на значних, окреме за Руснацох, линґвистичних проєктох алє и на образованю велїх ґенерацийох руских студентох (и нє лєм руских) хтори, як дипломовани преподаваче нашого руского язика и литератури, потим, одходзели до векшини руских институцийох як формовани кадри за роботу у просвити, информованю и култури. Рамач ше розвил до познатого фаховца за лексиколоґию, лексикоґрафию, синтаксу, текстуалну стилистику и историю руского язика. Року 1979. Юлиян Рамач вибрани до званя висшого фахового сотруднїка за руски язик. Року 1981. Юлиян Рамач магистровал на Филолоґийним факултету у Београдзе (тема ''Дублети у руским язику''). Року 1988. Юлиян Рамач одбранєл докторску дисертацию на Филозофским факултету у Новом Садзе (тема ''Применовнїцки конструкциї у руским литературним язику''). Року 1994. шлїдзел вибор до званя позарядового професора а потим до званя рядового професора за руски и українски язик на Оддзелєню за русинистику Филозофского факултета у Новим Садзе. Попри коло сто наукових и фахових роботох з обласци язика, хтори обявени у домашнїх и иножемних часописох, рецензовал и пририхтал за друкованє векше число кнїжкох, преложел вецей твори з русийского, українского и горватского язика на руски и з руского язика на сербски и написал вецей приручнїки за студентох. Юлиян Рамач бул активни член [[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружва за руски язик, литературу и културу]] од його снованя, активно доприношел у витворйованю теорийних и практичних  проєктох того здруженя. Медзи иншим, вон бул и предсидатель Скупштини Дружтва и пар децениї (од 2004. року) є главни редактор рочнїка Дружтва ''Studia ruthenica''. Член є Академиї за културу Руснацох/Русинох швета. Др Юлиян Рамач бул єден мандат (од 2002. року) предсидатель [[Руска матка (други период)|''Рускей матки'']]. У истим периодзе вон бул и член Вивершней ради [[Шветови конґрес Русинох/Руснацох/Лемкох|Шветового конґреса Русинох/Руснацох/Лемкох]]. За свою роботу др Юлиян Рамач достал припознаня и подзекованя, медзи хторима найзначнєйши: Награда Искри култури КПЗ Войводини, Златна значка КПЗ Сербиї, награда часопису ''Шветлосц'' Микола М. Кочиш (1986) и награда за розвой русинского язика Кирил и Методий, хтору додзелює Карпаторусински центер з Нюйорку. Проф. др Юлиян Рамач пошол до пензиї  2008. року. Медзитим, и у статусу пензионера Юлиян Рамач континуовано робел на полю линґвистики. Скоро каждого року або двох вон видавал значни линґвистични дїла сам або зоз сотруднїками. Кед 2022. року иницирована зложена робота на проєкту пласираня руского язик войводянских Руснацох на шветовей енциклопедиї Википедия Юлиян Рамач ще уключел до тиму ентузиястох хтори писали енциклопедийни єдинки до такволаней тест Википедиї на панонским руским язику и зоз своїм искуством помогол, як автор ориґиналних написох и прекладох з других язикох и фахови совитнїк, же би руски язик постал и на тей шветовей платформи ровноправни з вецей як 330 шветовима язиками. === Автор є кнїжкох: === [[Файл:Gramatika ruskoho j.jpg|alt=Ю. Рамач: Ґраматка руского язика од I по IV класу|thumb|Юлиян Рамач: Ґраматка руского язика од I по IV класу ґимназиї]] 1. ''Лексика руского язика,'' Филозофски факултет, Нови Сад, 1983, 1 - 263 2. ''Словнїк лексики Гавриїла Костельника,'' Слова восточнославянского и польского походзеня. НВУ Руске слово, Нови Сад, 1991, 160. стр. ISBN 86-7105-067-X 3. ''Применовнїцки конструкциї у руским литературним язику.'' Завод за учебнїки и наставни средства, Беоґрад, 1998, 1-199. ISBN 86-17-06259-2 4. ''Ґраматика руского язика I, II, III и IV класу ґимназиї.'' Завод за учебнїки и наставни средства Беоґрад, 2002, 615 стр. ISBN 86-17-09626-8. 5. ''Словнїк руского народного язика (два томи).'' У редакциї Юлияна Рамача. I А-Н, II О-Я. – Нови Сад: Филозофски факултет, Оддїл за русинистику: Завод за културу войводянских Руснацох: Друҗтво за руски язик, литературу и културу: Руске слово, 2017 – 816 стр.I том: ISBN 978-86-89945-14-0 (3KBP), COBISS.SR-ID 318163975 II том: ISBN 978-86-89945-16-4 (3KBP), COBISS.SR-ID 318095879 === Бул главни редактор капиталних дїлох === ''Сербско-руского словнїка'' I–II. Ґрупа авторох (11). Редакторе мр Михайло Фейса, мр Гелена Медєши, главни редактор др Юлиян Рамач. I том: Филозофски факултет, Катедра за руски язик и литературу и Дружтво за руски язик и литературу, Нови Сад, 1995, XXIII + 895 стр.; '''II. том:''' Завод за учебнїки и наставни средства, Беоґрад, 1997, 1063 боки. ISBN: I том: 86-80271-02-0, II том: ISBN 86-80271-3-9 [[Файл:Slovnjik s r.jpg|alt=Словнїк сербско-руски 1 том|thumb|Словнїк сербско-руски I том]] Гелена Медєши, Оксана Тимко-Дїтко, Михайло фейса, главни ред. Юлиян Рамач: ''Руско-сербски словнїк''. Филозофски факултет, Оддзелєнє за русинистику: Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2010, 886. s. ISBN 978-86-6065-034-6; COBISS.SR-ID 248623111 Пририхтал за видаванє и штири кнїжки, медзи нїма популарне виданє за младих Идилского венца ''З мойого валала'' др Гавриїла Костельника, преложел на сербски язик (з Мирославом Алексичом) вибор з поезиї и прози др Г. Костельника (Др Габријел Костелник, ''Поезија и проза'', Нови Сад, 2013 ), позберал и пририхтал за друкованє ''Руски народни шпиванки'' у часопису ''Studia Ruthenicа'' ч. 21 (2016) и ч. 25 (2020). == Литература == * Др Йован Єркович: ''Ґраматика руского язика др Юлияна Рамача 2002. року'', Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 8, 2001-2003, б. 67 * Юлиян Надь, ''Нашо нашлїднїки буду виучовац руски язик'', Шветлосц, XXVI, 1, (Нови Сад, 1988), б. 105-111; * Вероника Фейса, ''Награда Искри култури за Словнїк:'' интервю зоз професором др Юлияном Рамачом, Шветлосц, XXXVI, 1-2 (Нови Сад, 1998), б. 55-62. * Ramach, Iuliian/Ramač Julijan - Paul R. Magocsi and Ivan Pop, ''Encyclopedia of Rusyn History and Culture'', 2005, ISBN 0-8020-3566-3, p. 412 * Михайло Фейса, ''Полицентричне стандардизованє русинского язика'', РІЧНИК РУСКОЙ БУРСЫ 2019, р. 15, б. 143-158 == Вонкашнї вязи == * [https://nar.org.rs/rue/%d0%b4%d1%80-%d1%8e%d0%bb%d0%b8%d1%8f%d0%bd-%d1%80%d0%b0%d0%bc%d0%b0%d1%87/ ''Др Юлиян Рамач''], биоґрафия, Новинарска Асоцияция Руснацох, май 7, 2018. * Юлиан Рамач, [https://cyberleninka.ru/article/n/yazik-bachvansko-srimskih-rusnatsoh/viewer ''Язик бачванско-сримских Руснацох''], КиберЛенинка, наукова електронска библиотека * Юлиан Рамач, [https://cyberleninka.ru/article/n/mozhlyivostsi-nashogo-narodnogo-yazika/viewer ''Можлївосци нашого народного язика''], КиберЛенинка, наукова електронска библиотека * [https://www.rusyn.sk/promocija-rusnacko-serbskoho-slovnika/ ''Промоция Руснацко-сербского словнїка''], Rusyn.sk, internetové noviny, Združenie inteligencie Rusínov Slovenska * Проф. др. хаб. А. Д. Дуличенко, [https://rdsa.tripod.com/pisatrusij.htm#ramacyu ''Рамач, Юлиян''], (русийски), Русины, Малая энциклопедия * Михайло ГOРНЯК, [https://rdsa.tripod.com/drjlik/hornjakm.html ''Обсяжно о нукашнєй структури язика''], (Юлиян Рамач, Ґраматика руского язика), Завод за учебнїки и наставни средства, Беоґрад, 2002 * [https://rue.wikipedia.org/wiki/%D0%AE%D0%BB%D0%B8%D0%B0%D0%BD_%D0%A0%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%87 ''Юлиан Рамач, биоґрафия''], Igor Kercsa, Русиньска Вiкiпедiя, 28. децембер 2019. owmwkcp3gwqi4r4uimffebvk8ye13yf 0 492 5431 5430 2024-10-14T16:35:10Z Amire80 9 11 измена увезено 5430 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Юлиян Стрибер</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Julijan Striber А.jpg|alt=Юлиян Стрибер|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |12. януара 1941. року |- |'''Умар''' |2. юлия 1998. року (57) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Штредня школа''' |Школа школярох у привреди |- |'''Период твореня''' |1960—1995. |- |'''Жанри''' |ґлума, майстор сцени |- |'''Поховани''' |на теметове у Руским Керестуре |- |'''Припознаня''' |Награда Руского народного театру Дядя за комплетне доприношенє розвою театралней дїялносаци Руснацох |} '''Юлиян Стрибер''' (*12. януар 1941—†2. юлий 1998), ремеселнїк, ґлумец-аматер. == Биоґрафия == Юлиян Стрибер народзени 12. януара 1941. року у Руским Керестуре у фамелиї Йоакима и Феброни (родз. Будински Мидя) Стрибер. Юлиян Стрибер мал старшого брата Йоакима и младшу шестру Марию. Концом Другей шветовей войни погинул його оцец Йоаким Стрибер. Юлиян у родним валалє закончел основну школу. Школу школярох у привреди закончел у Кули, а шлосерске ремесло виучел у Руским Керестуре дзе нєпреривно и робел. Почал як млади роботнїк у шлосерскей роботнї а потим прешол на исти роботи до Друкарнї Руске слово. Юлиян Стрибер ше винчал зоз Ану родз. Кирда. У малженстве мали сина Михайла. == Театер як Юлинова любов == Зоз театралну дїялносцу ше почал занїмац ище як школяр керестурскей основней школи, алє першу улогу з одроснутима одбавел 1960. року у театралним фалаце ''Малиняк'' Авдана Хозича. Кед концом 1969. року почала з роботу Керестурска сцена ''АРТ Дядя'' Юлиян Стрибер уж мал за собу 10 успишно витворени улоги. У тим театре Юлиян Стрибер по 1996. рок одбавел 25 векши и менши. а за даєдни ґлумецки витвореня Юлиян достал и вецей награди и припознаня. Достал и три памятни плакети АРТ Дядя за вельорочну театралну дїялносц.[[Файл:Julijan Striber.jpg|alt=Юлиян Стрибер|thumb|280x280px|Юлиян Стрибер у єдней улоги|left]] Попри тим же ґлумел, Юлиян Стрибер вецей раз виробел и сценоґрафию по нарисох сценоґрафох, бул майстор сцени, а розумел ше и до ошвиценя та руководзел и зоз шветлами у театре. Вецей роки Юлиян Стрибер бул виберани и до Управного одбору Театра и до Совиту керестурскей сцени АРТ Дядя. У 1998. року, кед уж бул чежко хори, уручена му Награда Руского народного театру Дядя за комплетне доприношенє розвою театралней дїялносаци Руснацох. Юлиян Стрибер умар 2. юлия 1998. року у Руским Керестуре дзе є и поховани. {| class="wikitable" |+ ! colspan="8" | === Юлиян Стрибер ґлумел у шлїдуюцих театралних фалатох === |- |'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Театрални фалат''' |<div style="text-align: center;">'''Улога''' | rowspan="19" | | rowspan="19" | |'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Театрални фалат''' |<div style="text-align: center;">'''Улога''' |- |1960. |Авдан Хозич: МАЛИНЯК | |1976. |Е. М. Ремарк: ОСТАТНЯ СТАНЇЦА |Вояк |- |1960. |Михайло Ковач: РОДЗИНА | |1977. |М. В. Ґоґоль: РЕВИЗОР |Земляника |- |1961. |Д. Добричанин: ЧЛОВЕК З МАРСА |Дїдо |1978. |Ст. Сремац: ПОП ЧИРА И ПОП СПИРА |Нича |- |1962. |Осиф Торма: ХТО МА ПРАВО | |1978. |А. Вампилов: РОЗЛУКА У ЮНИЮ |Золотуєв |- |1962. |Й. С. Попович: ЯЗИКАТИ МУЖ | |1979. |Бертолд Брехт: [https://www.youtube.com/watch?v=e2LhpACi22I ОПЕРА ЗА ТРИ ҐРОШИ] |Смит |- |1964. |Й. С. Попович: ПОКОНДИРЕНА ТИКОВКА |Митро |1981. |Е. Лабиш - М. Мишел: ФЛОРЕНТИНСКИ КАЛАП | |- |1965. |А. Л. Суходольски: ХМАРА |Кузма |1982. |Б. Нушич: ПОДОЗРИВА ОСОБА |Спасоє |- |1965. |М. Кропивницки: НЄВОЛЬНЇК |Опара |1983. |Михайло Ковач: ОРАЧЕ, ОРАЧЕ |Дюра |- |1966. |М. Горки: НА ДНУ |Татар |1984. |Дю. Скарничи - Р. Тарабузи: КАВИЯР И ҐЕРШЛА | |- |1967. |Б. Нушич: ПОДОЗРИВА ОСОБА |Жика |1985. |Михайло Ковач: ГРИЦОВО ВОЯЧЕНЄ | |- |1969. |М. В. Ґоґоль: ЖЕНЇДБА |Слуга Штефан |1986. |Б. Пекич: ҐЕНЕРАЛЄ |Майор Воронїн |- |1970. |О. Коломиєц: ФАРАОНЄ |Коринїй |1988. |А. Н. Островски: [https://www.youtube.com/watch?v=yROr7k7yaM4 ЛЄС] |Милонов |- |1971. |О. Ананєв: ВОВЧИЦА |Чиновнїк |1989. |А. П. Чехов: ПИТАНКИ (Спитоване и Свадзба) | |- |1972. |Ж. Фейдо: ПАН ЛОВАР |Полицай |1991. |Петар Ґреґор: ЩЕШЛЇВЕ КРАЛЬОВСТВО |Стражар |- |1972. |И. Франко: УКРАДЗЕНЕ ЩЕСЦЕ |Старшина |1992. |Дю. Папгаргаї: АҐАФИЯ СТАРОГО ПОПА ДЗИВКА | |- |1974. |Б. Нушич: ОЖАЛОСЦЕНА ФАМЕЛИЯ |Трифун |1993. |Рей Куни: СЦЕКАЙ ОД СВОЄЙ ЖЕНИ |Фоторепортер |- |1975. |Й. С. Попович: КИР ЯНЯ |Петар |1995. |Дю. Папгаргаї: РОВНЯЦКИ СОБЛАЗНЇ |Иларион |- |1975. |Кита Буачидзе: ПРОВИНЦИЙНА ДЗИВКА |Иване |1996. |Дю. Папгаргаї: ЖОБРАЧА ГОРА | |} Шицки тоти театрални фалати були пририхтовани у Руским Керестуре. == Литература == * Дюра Латяк, „Юлиян Стрибер, ремесельнїк, ґлумец-аматерˮ, ''50 роки Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї,'' Руски Керестур, 2018. б. 189 * P. R. Magocsi  and Ivan Pop: „Striber, Iuliianˮ. See Diadia Rusyn National Theater, p.478, ''Encyclopedia of Rusyn History and Culture,'' University of Toronto, 2005, ISBN 0-8020-3556-3 * Тамаш, др Юлиян, „Руски театер Дядяˮ, ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991),'' Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок . == Вонкашнї вязи == * Мирон Жирош, [https://rdsa.tripod.com/Malinarod.html ''Мали, алє вельки народ''], часц ''Длугорочни ґлумци aмaтерe'', Юлиян Стрибер под числом 29 kh32pncdu1g18de6oy7lps5wf52dluw 0 493 5461 5460 2024-10-14T16:35:12Z Amire80 9 29 измена увезено 5460 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Юрий Цимбора</big> |- | colspan="2" | |- |'''Народзени''' |6. юния 1919. року |- |'''Умар''' |1. октобра 1989. (70) |- |'''Державянство''' |Чехословацка СР |- |'''Язик творох''' |русински, українски |- |'''Школа''' |Учительска школа, [[Прешов]]е |- |'''Период''' |1949—1989. |- |'''Жанри''' |фолклор, хорске шпиванє, компонованє |- |'''Поховани''' |у Прешове |} '''Юрий Цимбора''' (*6. юний 1919—†1. октобер 1989), учитель, уметнїцки руководитель, хормайстор (дириґент), драматурґ, [[композитор]] и фолклориста медзи Русинами у Восточней Словацкей == Биоґрафия == Юрий Цимбора народзени 6. юния 1919. року у Свиднїку (Словацка Република)<ref>Федор Ковач: ''Цимбора Юрій'' // Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. Упорядник Федір Ковач. — Пряшів: СРУСР, 1999, б. 368.</ref>. Учительску семинарию (школу) закончел у Прешове 1949. року а после законченого школованя робел перше як учитель у валалох Хмельова и Гавай, у Свиднїку и Гуменим, а вец як наставнїк у штреднєй педаґоґийней школи у Прешове (1949–1957). У 1955. року у Братислави закончел специялни курси хорского шпиваня и положел испит за дириґента. У 1958. року Юрий Цимбора прешол на службу до Поддуклянского українского народного ансамбла (ПУНА), як уметнїцки руководитель, хормайстор (дириґент) и драматурґ, и професийно ше, як композитор, пошвецел музики<ref>Павло Роберт Маґочій: ''Цимбора Юрій'' (Cimbora Juraj) //Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) ''Енциклопедія історії та культури карпатських русинів.'' — Ужгород : Вид-во В.Падяка, 2010, б. 794–795.</ref>. Записовал фолклорни мелодиї, компоновал, писал музику за нови танци котри ше поставяло на репертоар ПУНА („Поддуклянска свита“, „Златни ланц“, „Грайце же гудаци“, Поддуклянски привит „Веселиця“ и др.) Под час службованя у ПУНА (1958–1967. и 1970–1980) Юрий Цимбора позберал и записал понад 1000 руски народни шпиванки и видал векше число зборнїкох обробених руских народних писньох за потреби аматерских хорох. За хорске шпиванє обробел  понад 230 шпиванки. Спомедзи нїх 100 шпиванки були зняти у радию за програмни потреби, а 25 були зняти и на ґрамофонских плочох.  Юрий Цимбора бул и преподавач на семинарох за дириґентох хорох. О живоце и роботи Юрия Цимбори 2016. року видал кнїжку Ян Калиняк зоз хторей мож дознац же Юрий Цимбора нє лєм же записовал народни шпиванки, алє тиж компоновал музику за хореоґрафски сцени, писал власни тексти за шпиванки, компоновал инструментану музику, 1947. року написал оперету у трох дїйох под назву Народзенє живота, хтору потим, под уплївом розмаху українизациї, 1969. року преробел на українски под назву Нєзабуваюца яр. У тим периодзе вон мушел писац и шветочни соцреалистични українски кантати як цо то Писня нашей младосци, Смуток занавше одруцени, У слунечним колє, Слунко Октобра, Слава Октобру, Наша лилова застава, Фестивалска писня, Слава геройом и други<ref>Богдан Гамбаль (2016). [http://www.lem.fm/ey-prid-do-nas-yuriy-tsimbora/ ''Ей, прид до нас...''] Юрий Цимбора</ref>. Юрий Цимбора умар у Прешове 1. октобра 1989. року. За народни аматерски фолклорни колективи вон видал: * Народни шпиванки за мишани и женски хор (1956, 1958) * Українски народни шпиванки прешовского краю (1958) * Українски народни шпиванки Восточней Словацкей ІІ (1963) * Зборнїк шпиванкох (1969) * Шпивам и граєм (1971) * Зашпивайме себе на два гласи (1974) * Пажичка, пажичка (1978) * На площох (1979) * Музика на слова поетох (у зборнїку Млади шерца, 1980)<br /> {| class="wikitable" |+ ! colspan="4" |Велї його авторски шпиванки з часом постали народни и по нєшка остали барз популарни медзи слухачами |- |[https://www.youtube.com/watch?v=hGLGkqeS1vk Ей гой, тили-тили-тили] | | |Женил бы-м ся, женил |- |[https://www.youtube.com/watch?v=5W9FVGe3dWE Ой, заграла музика-музиченька] | | |Ішли хлопці, ішли |- |[https://www.youtube.com/watch?v=26OlVfU--uA Яничку за водов] | | |Калина, малина |- |[https://www.youtube.com/watch?v=8vJdhK5bZ8c А на горі татарочка] | | |Нич ся мі не любит |- |Ей, пятнадцат років мам | | |Ой, пришол кум |- |[https://www.youtube.com/watch?v=oq0deoI3EZc Ей, прид до нас, шугаю,] | | |Попід наш облачок |- |[https://www.youtube.com/watch?v=mJRjP5V9Fcc Ей, як в корчмі гудаци заграли] | | |Послала ня моя мати |- |Серед села высока лобода | | |Почал мій циленький |- |[https://www.youtube.com/watch?v=xTLvlzXujfQ А кед я ся завозму] | | |[https://www.youtube.com/watch?v=VsDR4QKmkI8 Співайме, дівчата] |- |Бодай тя, мій милий | | |[https://www.youtube.com/watch?v=kKNrOas1qIQ Така я дівочка] |- |В зеленым убочы | | |[https://www.youtube.com/watch?v=H0u5XePMFmA Темна нічка была] |- |Добрі было ходити | | |[https://www.youtube.com/watch?v=LYWdlB2cJHU Як зачала зозуленька у лісі кукати] |- |Ей, кади я по водичку ходила | | |[https://www.youtube.com/watch?v=613pgmSgllA Крячок лялійовий] |} и велї други. [[Файл:Delegacija KSUT 1967.jpg|alt=Делеґация КСУТ зоз Прешова у нащиви НВП "Руске слово" и Друкарнї у [[Руским Керестуре]], 1967. року  |thumb|364x364px|Делеґация КСУТ зоз Прешова у нащиви НВП "Руске слово" и Друкарнї у Руским Керестуре, 1967. року   З лїва на право: Делеґацийов вожач,  Юрiй Дацко (редактор новинох "Нове життя"), Дюра Латяк, Юрiй Цимбора, [[Янко Рац]], [[Єфрем Колєсар]] (стої), Василь Вархола, Лудвиґ Галушка, [[Дюра Папгаргаї]] (стої) и Федiр Ковач (секретар КСУТ-у)]] == Контакти з войводянскима Руснацами == Зоз орґанизаторами „Червеней ружи“ Юрий Цимбора ше першираз упознал 1967. року, кед як член делеґациї Централного комитета Културного союзу українских трудбенїкох пребувал у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]<ref>Дюра Латяк - ''50 роки Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї,'' Завод за културу войводянских Руснацох, НВУ Руске слово и Дом култури Руски Керестур, Нови Сад, 2018, бок 7.</ref>. Рок познєйше ансамбл ПУНА госцовал на „Червеней ружи“. Дзекуюци [[Дюра Варґа|Дюрови Варґови]], котри ше од теди з нїм, як член Орґанизацийного одбору „Червеней ружи“, предлужел дописовац, Юрий Цимбора од 1970. по 1979. рок зложел и вецей композициї на тексти наших авторох, котри му Варґа посилал. 1969.року [[Завод за видаванє учебнїкох, Нови Сад|Покраїнски завод за видаванє учебнїкох]] з фахову помоцу Союзу музичних дружтвох Войводини, почал видавац едицию ''ШПИВАМЕ'' зборнїк писньох за дзецински хори, хтори пестую хорске шпиванє на язикох националних меншинох у нашей жеми а поготов теди у АП Войводини. Зборнїки збогацели хорску дзецинску литературу войводянских народох и помогли наставнїком за роботу зоз школярскима хорами у школох. У едициї ''Шпиваме'' Юрий Цимбора, попри Ивана Ковача, Иринея Тимка и Якима Сивча, ма видруковани даскельо удатни композициї за дзецински хор хтори компоновал на тексти наших познатих поетох. '''Хорски''' '''дзецински писнї''' друковани у едициї ''Шпиваме'': Ошлєбодзени валал - Микола Скубан Лєтни вечар - Михал Ковач Писня мацери - Мелания Павлович Слунко - Микола Скубан Идзе баба жима - Янко Фейса {| class="wikitable" |+ ! colspan="8" |Композициї хтори виведзени на фестивалу култури ЧЕРВЕНА РУЖА |- | colspan="3" |<div style="text-align: center;">'''Червене пупче |''' | |'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Наслов''' |<div style="text-align: center;">'''Автор текста''' |- |'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Наслов''' |<div style="text-align: center;">'''Автор текста''' | colspan="2" | |1977. |Лєтнї витор |Михйло Ковач |- |1970. |Слунко |Микола Скубан | rowspan="7" | | rowspan="7" | |1979. |На початку школского рока |Василь Мудри |- |1970. |Пекар |Яким Олеяр |? |Єшень |Яким Олеяр |- |1970. |Витам слунко |Гавриїл Г. Надь |? |Остатнє лїсце |Микола Скубан |- |1974. |Шатва |Микола Скубан |? |Прешло лєто |Микола скубан |- |1974. |Писня мацери |Мелания Павлович | colspan="3" | |- |1976. |Шицких нас чува оцовшина |Василь Мудри | colspan="3" |<div style="text-align: center;">'''У народним духу''' |- |1976. |Розвива ше Република |Микола Скубан |1970. |[https://www.youtube.com/watch?v=AXD7RkaxM9A О врац ше, мили, врац] |Михайло Ковач |} == Литература == * Федор Ковач: ''Цимбора Юрій'' // Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. Упорядник Федір Ковач. — Пряшів: СРУСР, 1999. ISBN 80-85137-15-1 укр. * Павло Роберт Маґочій: ''Цимбора Юрій (Cimbora Juraj)'' //Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) ''Енциклопедія історії та культури карпатських русинів.'' — Ужгород : Вид-во В.Падяка, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. ISBN 978-966-387-044-1 укр. == Вонкашнї вязи == * Богдан Гамбаль (2016). [http://www.lem.fm/ey-prid-do-nas-yuriy-tsimbora/ ''Ей, прид до нас...''] Юрий Цимбора (по русинскы) (ФОТО). * Петро КРАЙНЯК, ст. (2009). [http://www.rusynacademy.sk/master_rus.html ''Спомин на Юрка Цимбору''] (по русинскы). == Референци == noy78kfnejfp5nprwkker86e8o850i6 0 494 5470 5469 2024-10-14T16:35:12Z Amire80 9 8 измена увезено 5469 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Яким Костелник</big> |- |'''Народзени''' |1889. |- |'''Умар''' |28. юния 1974. (85) |- |'''Державянство''' |австроугорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, горватски |- |'''Школа''' |Учительска школа, Крижевци |- |'''Период твореня''' |1910—1954. |- |'''Жанри''' |просвита, култура |- |'''Поховани''' |на теметове у Вуковаре |- |'''Припознаня''' |Златни криж за заслуги од Папи Пия ХІ 1925. року |} '''Яким (Йоаким) Костелник''' (*1889—†28. юний 1974), учитель, културни дїяч, зачатнїк орґанизованого културно-просвитного живота у Миклошевцох. == Биоґрафия == Яким Костелник ше народзел 1889. року у Петровцох, у худобней селянскей фамилиї. Основну школу закончел у своїм валалє. После нїзшей ґимназиї закончел и препарандию (учительску школу) у Крижевцох. За учителя у Шидзе є поставени 6. октобра 1910. року и там службовал по 21. януар 1911. року. До Миклошевцох є премесцени за учителя 30. януара 1911. року. Праве у чаше його службованя, вєдно зоз учительку Даницу Лабошову, национална свидомосц Руснацох у Миклошевцох почала роснуц. Обидвойо участвовали у общим описменьованю жительства, як предусловию за дальше националне освидомйованє и културне воздзвигованє. Тоту їх акцию прервала Перша шветова война. По законченю воєних дїйох Яким Костелник ше одозвал на поволанку о. [[Дюра Биндас|Дюри Биндаса]] и вєдно зоз Дюром Оросом, як представнїки Миклошевцох, участвовали 2. юлия 1919. року на Сновательней схадзки Руского народного просвитного дружтва. По шмерци учителя [[Емилиян Ґубаш|Емилияна Ґубаша]], Яким Костелник вибрани 23. мая 1921. року за окончователя длужносци другого подпредсидателя Главного одбору [[Руске народне просвитне дружтво|РНПД]], а на Трецей (виберанковей) схадзки 1922. року, и официйно є вибрани на тоту длужносц. За кратки час после того основал [[хор]] у Миклошевцох, котри мал перши явни наступ на Вельку ноц 1922. року. Його хор участвовал на святочносци у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]], з нагоди дзешецрочнїци РНПД-а, як найлєпши руски хор на тих просторох. Зоз театралну режию Яким Костелник ше почал занїмац 6 роки познєйше и у чаше од 1928. по 1952. рок зоз миклошевскима дилетантами поставел на сцену 18 театрални фалати. Як длугорочни учитель здобул вельки угляд нє лєм при Миклошевчанох, алє и вельо ширше. За свою всестрану културно-просвитну дїялносц и посцигнути резултати 1925. року Папа Пий ХІ го одликовал зоз Златним крижом за заслуги, цо нє дожил вецей анї єден Руснак. Як учитель у Миклошевцох Костелник робел од 1911. (лєм зоз полрочну прерву) аж по одход до пензиї 1947. року, а на културним полю предлужел робиц аж по 1954. рок, кед ше з фамилию преселєл до Вуковару. Яким Костелник умар 28. юния 1974. року у Баня Луки, а поховани є 30. юния у Вуковаре. == Литература == * Дюра Латяк: ''Театрални живот Руснацох,'' часц І, Театрални музей Войводини и НВУ Руске слово, Нови Сад, 2003, боки 318-321. * Дюра Лїкар: ''85 роки културней дїялносци у Миклошевцох,'' Видаватель КУД Яким Ґовля, Миклошевци, 2005, особлїво боки 272-273. * Тат’яна Лїкар: ''История розвою школства у Миклошевцох,'' ''Studia Ruthenica,'' ч. 3, 1992/1993, Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 1993, б. 269-279. itmdlznqhlkx2wo99hfhnygnqebhavg 0 495 5494 5493 2024-10-14T16:35:13Z Amire80 9 23 измене увезене 5493 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Яким Сивч |- | colspan="2" | |- |'''Народзени''' |26. април 1935. |- |'''Умар''' |2. децембра 1987. (52) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |ґимназия |- |'''Универзитет''' |Висша педаґоґийна школа у Сараєве |- |'''Период твореня''' |1955—1985 |- |'''Жанри''' |просвита, компонованє, [[инструменталиста]] |- |'''Поховани''' |у Руским Керестуре |} '''Яким Сивч''' (*26. април 1935—†2. децембер 1987), музични педаґоґ, [[композитор]], музичар и спортиста. == Биоґрафия == Яким Сивч ше народзел 26. априла 1935. року у [[Руски Керестур]], як наймладши спомедзи троїх дзецох оца Якима и мацери Мелани (народзеней Чизмар). Шестри му Гелена (познєйше наставнїца и малярка) и Анґела (одата Колєсар). Основну школу и нїзшу ґимназию закончел у Руским Керестуре, висши класи ґимназиї започал у Оджаку, а вельку матуру закончел у Бачкей Паланки. После велькей матури пробовал ше уписац на Музичну академию у Беоґрадзе, алє го там нє прияли бо пред тим нє закончел штредню музичну школу та ше, по жаданю родичох, уписал на студиї права на Правним факултету у Беоґрадзе. Медзитим, и надалєй його преокупация була музика. Гармоника и под час студийох права була його стаємни провадзач. Под час студийох у Беоґрадзе бул член оркестрох у КУД Иво-Лола Рибар, Вукица Митрович, Мика Митрович и Брача Стаменкович. У тим чаше упознал ше и зоз Владимиром Горняком-Фицком, беоґрадским студентом ветерини з [[Коцур]]а, котри мал барз приємни глас и знал крашнє шпивац. Вони двоме на рижних концертох посциговали красни успихи, окреме у интерпретованю русийских писньох, котри у тедишнїм чаше були барз популарни. То ище баржей утвердзело Якима Сивча у опредзелєню же би музика постала його животна професия. После уписаного пиятого семестра на Правним факултету, дефинитивно напущує студиї права и одходзи одслужиц войско. Яким Сивч бул активни дружтвени и спортски роботнїк и зохабел глїбоки шлїди на планє пестованя атлетики, гокею на лядзе и корчоляню у Руским Керестуре. Яким Сивч ше оженєл зоз Смилю родз. Радойчин 26. марца 1961. року и у малженстве мали двойо дзеци, сина Владимира и дзивку Весну. У 1962. року почал робиц у керестурским [[Дом култури Руски Керестур|Доме култури]] як шеф рахунководства, гоч за тото нє мал одвитуюци квалификациї, алє ше знало же як искусни музичар годзен вельо помогнуц у орґанизованю музичного живота. Теди вон паралелно почал робиц и у Школи за основне музичне образованє у Кули. Пошвидко и у Руским Керестуре отворене видвоєне оддзелєнє тей школи. То були фундаменти музичного образованя у валалє. == Музична и педаґоґийна робота == [[Файл:Jakim Sivc zoz harmunikasami.jpg|alt=Яким Сивч зоз гармоникашами|thumb|374x374px|Яким Сивч зоз гармоникашами]]То источасно и рок кед ше почало зоз пририхтованями фестивала Червена ружа, чий єден з орґанизаторох, сновательох и „кум“ бул праве Яким Сивч. Вон пририхтал за наступ на сцени шицких шпивачох на першей Червеней ружи, хторих провадзел праве його [[оркестер]] под назву ''Шкорванчки'', у составе [[Владислав Надьмитьо]], Михайло Микита, [[Теофил Сабадош]], Мирон Джуджар, Михал Чордаш и Яким Сивч. Уж на першей Ружи виведзени и перши три Сивчово ориґинални композициї забавного характера – ''Щешлїва ноц'', на його власни текст, ''Єшеньска ружа'' на слова Янка Грубенї и ''Модерна любов'' („Вше ше людзе любовали“) на слова Юлияна Каменїцкия. Прето з правом можеме повесц же Яким Сивч зачатнїк новшей рускей забавней музики. Попри тим, вон значне число композицийох зложел у народним духу як и велї композициї за дзеци а ма и вецей композициї обробени за хор. Яким Сивч друковал 1965. року кнїжочку ''Забавни мелодиї и романси'' у хторей обявени 22 його власни композициї. У 1966. року вон позарядово закончує штредню музичну школу и уписує ше на музични напрям Висшей педаґоґийней школи у Сараєве, дзе з успихом дипломовал 26. септембра 1969. року и почал робиц як наставнїк музичного образованя у Основней школи Петро Кузмяк у Руским Керестуре. Яким Сивч бул одлични гармоникаш, знал и зашпивац, писал часто тексти за свойо композици, алє остал насампредз запаметани як композитор. Яким Сивч розпочал єдну нову обласц роботи у рамикох музичного скарбу Руснацох, а то було осучасньованє рускей шпиванки. Дзекуци велькому таланту Яким Сивч компоновал велї красни шпиванки хтори уж за його живота постали часц рускей народней музики. Тиж барз значна и його воспитна робота. Бо, велька векшина младих людзох котри ше у 70-тих и 80-тих рокох ХХ сторочя занїмали зоз твореньом рускей шпиванки, хтори ю виводзели и хтори ю насправди любели, перши сознаня о рускей музики доставали од їх наставнїка Якима Сивча. Як наставнїк и учаснїк велїх музичних акцийох Яша знал приблїжиц музику ґу людзом, а вони му, вецей генерациї, на тим окреме подзековни. На трох ґрамофонских плочох и вецей авдиокасетох находзи ше його музика; у штирох кнїжкох зазначени ноти його композицийох, а музични емисий наших радио-станїцох нє мож задумац без його популарних шпиванкох. У 1984. року, по нєполних 22 рокох роботного стажу, пре чежку хороту бул примушени пойсц до инвалидскей пензиї. Свидоми безвиходносци зоз такого стану, упокоєл ше 2. децембра 1987. року. Поховани є у Руским Керестуре. === К О М П О З И Ц И Ї === {| class="wikitable" width=450px |+ ! colspan="3" |<big>У народним духу</big> |- |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор текста''' |- |1965 |[https://www.youtube.com/watch?v=3FaryZr0hls&t=38s Плїва хмарка] |Михайло Ковач |- |1965. |[https://www.youtube.com/watch?v=XLo___55txA У лєшику при валалє] |Силво Ерделї |- |1965. |[https://www.youtube.com/watch?v=GFRKrjAws9A Били орґони] |Єлена Солонар |- |1966. |Я тото дзивче сцем |Яким Сивч |- |1966. |[https://www.youtube.com/watch?v=THV6JMOvlCE Качмар, дай нам вино] |Теофил Сабадош |- |1969. |[https://www.youtube.com/watch?v=07B5ayJVutQ Ружи, червени ружи] |Яким Сивч |- |1969. |[https://www.youtube.com/watch?v=oHaI1R0eR6I Мой стари доме] |Теофил Сабадош |- |1970. |[https://www.youtube.com/watch?v=AXD7RkaxM9A О, врац ше, мили] |Михайло Ковач |- |1971. |[https://www.youtube.com/watch?v=iX7IZKf0Wms Грайце ми, гудаци, грайце] |Яков Салак |- |1972. |[https://www.youtube.com/watch?v=HzmnVh9DwQo&t=40s Мацерова мушкатла] |Теофил Сабадош |- |1975. |[https://www.youtube.com/watch?v=NTyTnln5rSo&t=71s Били тополї] |Михал Рамач |- |1978. |[https://www.youtube.com/watch?v=Mn3tW4B1WLI Стари салаши] |Яким Сивч |- |1979. |[https://www.youtube.com/watch?v=PxHmvrwvnhk Кед квитли овоци] |Яким Сивч |- |1984. |[https://www.youtube.com/watch?v=kRZeiIRJe1c Писня старей тополї] |Янко Фейса |} {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |<big>У забавним духу</big> |- |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор текста''' |- |1962. |Щешлїва ноц |Яким Сивч |- |1962. |Єшеньска ружа |Янко Грубеня |- |1962. |[https://www.youtube.com/watch?v=iese4DjvINM Модерна любов] |Юлиян Каменїцки |- |1964. |Иринка |Яким Сивч |- |1964. |[https://www.youtube.com/watch?v=wtwOUqb-84k Ноц] |Теофил Сабадош |- |1965. |Кед же ме стретнєш |Ирина Гарди (Ковачевич) |- |1971. |Валалу, врацам ци ше |Яким Сивч |- |1971. |[https://www.youtube.com/watch?v=Nx_uI-vyxGg Нє знєвер любов] |Дюра Латяк |- |1971. |На дражки живота |Любка Фалц |- |1972. |Моя перша любов |Мелания Кучмаш |- |1972. |[https://www.youtube.com/watch?v=SbNTD8pCo7c Керестурски тополї] |Дюра Латяк |- |1975. |За тебе |Ярослава Кочиш-Микита |- |1976. |Знам же ме чекаш |Ярослава Кошиш-Микита |- |1976. |Чловек сом и жадам вам шицко... |Юлиян Тамаш |- |1976. |Тей ноци |Ярослава Кочиш-Микита |- |1977. |Придзе час |Теофил Сабадош |- |1978. |[https://www.youtube.com/watch?v=_ADUZKlSbUo Нашмеяней дзивки] |Яким Сивч |- |1979. |[https://www.youtube.com/watch?v=XhNmat-Lo6k Пошла ши з витром] |Яким Сивч |- |1980. |Тримайме ше за руки |Яким Сивч |- |1981. |[https://www.youtube.com/watch?v=uHDSNDpPa2Y Як давно то було] |Яким Сивч |- |1985. |Ирена |Яким Сивч |} {| class="wikitable" width=450px |+ ! colspan="3" |<big>Червене пупче</big> |- |'''Рок''' |'''Наслов композициї''' |'''Автор текста''' |- |1969. |Моя жем |Яша Баков |- |1969. |Наша писня |Микола М. Кочиш |- |1969. |Пшичок и мачичка |Янко Фейса |- |1970. |Наша Марча |Микола Скубан |- |1970. |Любичица |Ирина Гарди-Ковачевич |- |1970. |Лєдво чекам |Мелания Павлович |- |1970. |Май, май, май |Микола М. Кочиш |- |1973. |[https://www.youtube.com/watch?v=VWM8nU9xs9c Цихо, цихше] |Ангела Прокоп-Єздич |- |1973. |Мали Мижо |Яким Сивч |- |1974. |Синови |Владимир Бесерминї |- |1974. |Перши май |Мирон Будински |- |1975. |Май 1946 |Яша Баков |- |1975. |Косидба |Микола Скубан |- |1975. |До кола |Микола М.Кочиш |- |1976. |[https://www.youtube.com/watch?v=oYvrmOyDCyA Концерт животиньох] |Яким Сивч |- |1976. |Спали би уж твойо очка |Єлена Солонар |- |1979. |Чом любиме Републику |Микола Скубан |- |1979. |Приходзи яр |Микола Скубан |- |1979. |Априлска природа |Микола Скубан |- |1981. |Ошлєбодзени валал |Микола Скубан |- |1981. |Моя Република |Михайло Ковач |- |1983. |[https://www.youtube.com/watch?v=3FaryZr0hls&t=38s Плїва хмарка] |Михайло Ковач |- |1983. |Годзинка |Микола М. Кочиш |- |(?) |Дзень мацерох |Геленка Горняк |- |(?) |На вибдови |Василь Мудри |- |(?) |Новемберска шветочносц |Микола Скубан |- |(?) |Привит Дїдови Мразови |Микола Скубан |- |(?) |Пришла жима |Микола Скубан |} == Литература == * Тамаш, др Юлиян, "Яким Сивч (1935-1987)", ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991),'' Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок . * ''Яким Сивч поета нотох (1935–1987)'' нотни и текстуални записи – Видавателє НВУ Руске слово Нови Сад и Завод за културу войводянских Руснацох, ношитель проєкта Руске културно-просвитне дружтво Нови Сад, Н. Сад 2010, * Интервю Дю. Папгаргая з Я. Сивчом: ''ЗАБАВНУ МУЗИКУ МОЖЕМЕ И МИ ТВОРИЦ И ПЕСТОВАЦ,'' ''Руске слово'', 20. септембер 1963, бок 3 * Яким Сивч: ''Забавни мелодиї и романси.'' НВУ Руске слово, Руски Керестур, 1965. Боки 32. == Вонкашнї вязи == * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf ''Яким Сивч,'' биоґрафия и реґистер композицийох на фестивалу], ''Червена ружа 1962-2011'', Том II, Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014, б.  534-536 * [https://www.youtube.com/watch?v=w0Xj0bQQoIU&t=627s ''Гелена Сивч и Яким Сивч''], ТВ Нови Сад, новембер 1988. року == Ґалерия == <gallery> File:Sivč Jelena Waldo.jpg|Яким Сивч, Єлена и Владимир Солонар у Руским Керестуре File:Orkester Sivgamuriz.jpg|alt=Оркестер Сивґамуриз вежба у квартелю Ризничових|Оркестер ''Сивґамуриз'': Яким Сивч, гармоника, Владимир Мученски, клавир, Владимир Новта, Владимир Ґаднянски, бас и Павле Ризнич, кларинет. </gallery> hmvr9z9b2bpv8844tm0vo2ubrc5ffe0 0 496 5508 5507 2024-10-14T16:35:14Z Amire80 9 13 измена увезено 5507 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Яким Хома</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Jakim Homa, muzičar.jpg|alt=Яким Хома|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |8. марца.1926. |- |'''Умар''' |22. марца 1994. (68) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |Штредня музична школа, Нови Сад |- |'''Период твореня''' |1945—1990. |- |'''Жанри''' |музични педаґоґ, гранє, хорске шпиванє |- |'''Поховани''' |у Руским Керестуре |} '''Яким Хома''' (*8. марец 1926—†22. марец 1994), записовач старих-жридлових руских мелодийох, музичар, музични педаґоґ, хороводитель, руководитель [[Оркестер|оркестра]]. == Биоґрафия == Яким Хома народзени 8. марца.1926. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] у ремеселнїцкей фамелиї бочкорашох. Оцец Йовґен и мац Веруна родзена Медєши. Яким Хома мал два шестри Марию и Веруну и гоч шицки тройо од малючка указовали талант за музику, лєм Яким ходзел до Штреднєй [[Музична школа ,,Исидор Баїч''|музичней школи]] у Новим Садзе дзе виучовал контрабас. Яким Хома ше оженєл з Гелену родзена Такач, у малженстве мали двойо дзеци сина Йовґена и дзивку Гелену хтори тиж витворели музични кариєри. У младосци, Яким Хома бул заняти у єдним подприємстве у Руским Керестуре, а источашнє у шлєбодним чаше водзел тамбурови и народни оркестер у [[Дом култури Руски Керестур|Доме култури]]. Тримал и музични секциї по наших местох ([[Дюрдьов]], [[Коцур]], Нови Сад, Крущич), а єден час водзел и церковни хор у Руским Керестуре. Яким Хома тиж писал и музични аранжмани за потреби фестивалох рускей шпиванки. Коло 1959. року Яким Хома ше зоз фамелию преселєл до Нового Саду и почал робиц у Городским транспортним подприємстве (ҐСП) дзе, медзи иншим, водзел и оркестер, а познєйше му у тим помагал син Йовґен. Яким Хома грал на шицких тамбурових и смикових инструментох (на виолини, виоли, виолончелу и контрабасу) и на [[Ґитара|ґитари]] у шицких штимох. Остал запаметани як барз добри музични педаґоґ и записовач старих руских мелодийох<ref>[http://www.druztvo.org/ruski/vidania/0%20Studia%20Rutenika%2021%20Pdf%20za%202016%20godine.pdf  ''Руски народни шпиванки''], ''Studia rithenica ч. 21,'' Дружво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 2016, б. 4</ref>. Яким Хома умар 22. марца 1994. року у Руским Керестуре дзе є и поховани. == Литература == * Тамаш, др Юлиян: „Дом културиˮ, ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991)'', Месна заєднїца Руски Керестур, 1992,  бок 419.<br /> == Вонкашнї вязи == * [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/0%20Studia%20Rutenika%2021%20Pdf%20za%202016%20godine.pdf ''Руски народни шпиванки''], ''Studia rithenica ч. 21,'' Дружво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 2016, б. 5 == Референци == 6bpy545tfau2lxse0vjmu6avd6k9odl 0 497 5510 5509 2024-10-14T16:35:14Z Amire80 9 1 измена увезена 5509 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Йоаким Яша Баков]] ch0n4kg0mwrq97cofwkqccadb9w87fs 0 498 5521 5520 2024-10-14T16:35:14Z Amire80 9 10 измена увезено 5520 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Яков Кишюгас |- |'''Народзени''' |1. новембра 1948. |- |'''Умар''' |10. мая 2024. (76) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |ґимназия, Нови Сад |- |'''Универзитет''' |Филозофски факултет Нови Сад, Сараєво |- |'''Наукови ступень''' |доктор наукох |- |'''Период твореня''' |1972 - 2013. |- |'''Жанри''' |образованє, педаґоґия, |- |'''Поховани''' |на Новим городским теметове у Новим Садзе |- |'''Припознаня''' |Святосавска награда, награди часопису Шветлосц |} '''Яков Кишюгас''' (*1. новембер 1948 – †10. май 2024), професор русийского язика, визначни просвитно-педаґоґийни дїяч, професор на Оддзелєню за русинистику ФФ у Новим Садзе. == Биоґрафия == Яков Кишюгас народзени 1. новембра 1948. року у [[Руски Керестур]]е од оца Якова и мацери Амалиї, дзивоцке Чакан. У Керестуре здобул основне образованє, штреднє у Новим Садзе у Ґимназиї ''Светозар Маркович'', ту започал на Филозофским факултету студиї русийского язика и литератури, а закончел их и дипломовал на Универзитету у Сараєве. Перше роботне место як професор руского язика достал у Руским Керестуре у ґимназиї, теди то було оддзєлєнє вербаскей ґимназиї ''Жарко Зренянин'', а потим и у реформованим заєднїцким штреднїм образованю тиж у Образовним центре Петро Кузмяк, дзе єден час бул и помоцнїк директора. == Образовна и педаґоґийна робота == До Нового Саду Яков Кишюгас ше преселєл 1981. року на роботу до Просвитно-педаґоґийного заводу Войводини як совитнїк за руски язик. У тим периодзе його значне доприношенє образованю на руским язику мож спатриц и през авторства и коавторства 25 учебнїкох, а ту слово о скоро шицких читанкох и ґраматикох за основну школу, хтори ше и нєшка хаснує и у виборней и порядней настави. Яков Кишюгас бул тиж и автор тестох на руским язику за закончуюци испит школярох основней школи. Докторат ''Одношенє литературного и животного искуства у настави литератури од I по VIII класу основного воспитаня и образованя'' одбранєл 1992. року на Филозофским факултету у Новим Садзе. На Оддзелєню за русинистику бул анґажовани на предмету Методика настави руского язика и литератури. [[Файл:Dulicenkonascivamaj90.jpg|alt=Яков Кишюгас цалком на право|thumb|368x368px|Александер Дуличенко, госц Дружтва за руски язик, литературу и културу, май 1990. року. Яков Кишюгас цалком на право. ]] Потим, у Министерстве просвити робел як надзорнїк за школярски стандард у штредньошколских домох школярох тє. интернатох на териториї цалей Сербиї. У тей обласци як коавтор и автор дал значне доприношенє у штирох фахових зборнїкох. Роботни и творчи вик закончел на месце управнїка Дома школярох штреднїх школох ''Бранково коло'' у Новим Садзе, у двох мандатох, одкадз ше 2013. року поцагнул до заслуженей пензиї. За свою креативну просвитно-педаґоґину роботу бул наградзени зоз Святосавску награду, конкретно за два учебнїки руского язика за виборну наставу як найлєпши у конкуренциї шицких учебнїкох на меншинских язикох у Републики Сербиї. Др Кишюгас тиж так два раз наградзени зоз награду Часопису за науку, литературу и културу ''Шветлосц'' котри видава НВУ ''Руске слово''. Професор Яков Кишюгас за собу зохабел супругу Маґдаленку и сина Алексея зоз фамелию и зоз першого малженства дзивку Сладяну зоз фамелию. Яков Кишюгас ше упокоєл 10. мая 2024. року у своїм 76. року живота. Поховани є на Новим городским теметове у Новим Садзе. == Литература == * Леона Гайдук: Др Яков Кишюгас „Черешньов квиток" и „Путуєм, видзим, чуєм, шнїєм" - виводи зоз рецензиї учебнїка пестованя руского язика, Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 8. 2001-2003, б. 163 * др Яков Кишюгас, Образованє на руским язику (реферат), Зборнїк роботох зоз трецого шветового конґреса Русинох (Руснацох, Лемкох), Руска матка, 1997, б. 177. == Вонкашнї вязи == * Веома посећена трибина [https://www.kcns.org.rs/vest/veoma-posecena-tribina-rusini-i-stvaranje-kraljevine-shs-jugoslavije/ „Русини и стварање Краљевине СХС/Југославије”], Културни центар Новог Сада, 19. јун 2018. * [https://www.knjizara.zavod.co.rs/citanka-za-sedmi-razred-osnovne-skole-na-rusinskom-jeziku ЧИТАНКА за 7. класу основней школи] - Завод за уџбенике, Београд * др Яков Кишюгас, [https://mikroknjiga.rs/store/prikaz.php?ref=978-86-17-18689-8&info=korservis РУСКИ ЯЗИК И КУЛТУРА ВИСЛОВЙОВАНЯ] за IV класу основней школи * [https://petrokuzmjak.com/primer-strane/ Историят школи у Руским Керестуре], вебсайт Основней школи и ґимназиї Петро Кузмяк, Руски Керестур * Саветовање [http://www.internatza.edu.rs/index.php/196-s-v-v-nj-v-spi-ni-r-d-u-d-vi-uc-ni Васпитни рад у домовима ученика средњих школа Републике Србије], Дом ученика средњих школа Зајечар, вебсат www.internatza.edu.rs, 20. април 2015. * [https://www.ruskeslovo.com/upokojel-se-dr-jakov-kisjuhas/ Упокоєл ше др Яков Кишюгас (1948–2024)], М. Афич, Рутенпрес, 11. мај 2024. q41wpmte05yjau1jk2695ejcjgopapi 0 499 5528 5527 2024-10-14T16:35:15Z Amire80 9 6 измена увезено 5527 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Яков САЛАК</big> |- | colspan="2" | |- |'''Народзени''' |4. авґуста 1947. року |- |'''Умар''' |4. марца 1994. (47) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски, сербскогорватски |- |'''Школа''' |Штредня електротехнїчна школа у Новим Садзе |- |'''Универзитет''' |Драмски студио у Новим Садзе |- |'''Период твореня''' |1974—1993. |- |'''Жанри''' |театер, ТВ |- |'''Поховани''' |теметов Прашнице у Зеници |} '''Яков Салак''' (*4 авґуст 1947—†4. марец 1994), професионални ґлумец у театре и на ТВ, поета, автор стихох за композициї. == Биоґрафия == Яков Салак народзени 4. авґуста 1947. року у Руским Керестуре. Оцец Любомир и мац Марґита (родз. Горняк) Салак. Яков мал старшого брата Елемира. Основну школу закончел у родним валалє а штредню електротехнїчну школу у Новим Садзе. Студирал потим на Висшей управней школи а шнїл о чимшик барз розличним и од електротехнїки и од правних наукох. Литература, поезия, рецитованє и ґлума були його скрити любови а їх моц обняла Якова у другей половки 60-тих рокох. Од хвилькох кед похопел же його “я” у подполносци обрацене нє спрам еґзактних наукох алє спрам гуманих аспектох живота Яков вецей нє трацел час – уписал ше на Драмски студио у Новим Садзе и закончел го. Постал професионални ґлумец и перши анґажман му бул у Вершцу. Отамаль, вєдно зоз супругу Кармелу о дзивочку Ивану, преселєли ше до Зеници дзе постал член тамтейшого Народного театру. У Зеници остал осем сезони, нє дзбаюци превельо же пришли чежки часи, же почала война. Жил насампредз у швеце ґлуми, пошвецени до конца своєй професиї. Кармели ше зоз дзецком удало пребиц на сиґурне и там чекали же ше то даяк уда и Яковови. Алє хлопох нє пущали з воєних подручох, закони войни огранїчовали їх рушанє. Зло хторе ширела война уплївовало на його чувствительну душу. Перши знаки чежкей хороти, тумору на мозґу, ше указовали алє нїхто му нє понукал потребну помоц, нє могол пойсц на комплетни препатрунок и достац фахову дияґнозу. Зло коло нього и зла хорота у нїм однєсли побиду у тих чежких рокох – Яков Салак бул поховани 5. марца 1994. року на теметове Прашнице у Зеници. == Професийни ґлумец == Любителє театра у Вершцу и Зеници го напевно запаметали по ґлумецких витвореньох у представох ''Яр Ивана Ґалеба'', ''На Божей драги'', ''Святи Сава'', ''Пасха ношача Самуила'', ''Лиса шпивачка'' и других. Наступал Яков и на сцени Стерийового позоря, патрели зме го у улогох у вецей ТВ-драмох на малим екрану. Запаметани бул и по його упечатлївих ґлумецких витвореньох у аматерских представох як цо то були ''Цифрована лабда'' (1966), потим ''На стреду ше реґиструєм'' (1967). Видзела го и публика велького спектакла о Христовей драги на Текийох, у чаше кед ше ґлумци ридко усудзовали бавиц представи з релиґийну тематику. Яков бул у узших кругох познати и як автор сензибилней поезиї та и як особа хтора активно назначовала нови драги у културних акцийох тедишнього часу. Обявел писнї у ''Литературним слове'', наступел на ''Струнох шерца'' зоз власну писню, наступал як рецитатор а за Першу смотру рецитаторох у Руским Керестуре 1969. року Яков Салак пририхтал даскелїх учаснїкох. Кус познєйше композитор [[Яким Сивч]] на Яковов поетски текст компоновал шпиванку под назву ''Грайце, гудаци!'' хтора нєшка ма уж скоро у подполносци статус народней шпиванки. == Литература == * Яков Салак [https://rdsa.tripod.com/literatura/jakovsalak.htm - Два писнї] == Вонкашнї вязи == * Mirko Kovač, [https://pozorje.org.rs/1986-31-jugoslovenske-pozorisne-igre-repertoar/ ''UVOD U DRUGI ŽIVOT''], 1986. – 31. ЈУГОСЛОВЕНСКЕ ПОЗОРИШНЕ ИГРЕ * Siniša Kovačević: [https://bogdanmaksimovic.com/pozorisna-kritika/sveti-sava/ ''Sveti Sava''], Narodno pozorište Zenica, Sterijino pozorje, maj 1990. * [https://www.ruskeslovo.com/%D0%B8%D1%89%D0%B5-%D0%B6%D0%B8%D1%94-%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%8C-%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%88%D0%BD%D1%94-%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE/ ''Ище жиє пламень крашнє виповедзеного слова''], новини ''Руске слово,'' 8. юний 2019. * [https://www.youtube.com/watch?v=iX7IZKf0Wms ''Грайце, гудаци''] - Йовґен НАДЬ * [https://www.youtube.com/watch?v=-2AuFKicWHY ''Грайце лєм, гудаци грайце''] - Оркестер Дома култури з Руского Керестура lhwl6hohybjwcgsfv7wdfdzn26ujqrx 0 500 5542 5541 2024-10-14T16:35:15Z Amire80 9 13 измена увезено 5541 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Яника Балаж</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Janika_balaz.jpg|alt=Памятнїк Яникови Балажови|center|300 px]] |- |'''Народзени''' |23. децембра 1925 |- |'''Умар''' |12. новембра 1988. (62) |- |'''Державянство''' |Кральовина СГС, Югославия |- |'''Период твореня''' |1948—1987. |- |'''Жанри ''' |народна, тамбурашска музика |- |'''Поховани''' |у Новим Садзе |} '''Яника Балаж''' (мадь. Janika Balázs), (*23. децембер 1925—†12. новембер 1988), познати югославянски тамбураш, уметнїк на тамбурки. == Биоґрафия == Яника Балаж народзени 23. децембра 1925. року у ромскей фамелиї мадярского походзеня и язика у валалє Лукино Село. Фамелийне презвиско його оца було Рац (Rácz) цо давна мадярска назва за Сербох, алє Яника вжал мацерово презвиско Балаж як свойо урядове презвиско. Фамелия мала моцну музичарску традицию, оцец му грал на контри, а дїдо бул познати [[цимбал]]ист у Пешти, та то бул предуслов же би и Яника рушел по тей драги. Яника Балаж одрастал у Бечею дзе почал учиц грац на виолини и такой, у своїм дзешатим року, почал грац у локалней карчми Дружтво малих богачох. Медзитим, Яника пошвидко похопел же нє годзен буц барз добри виолиниста та ше преориєнтовал на [[Тамбура|тамбурку]]. И тото му одредзело и означело живот. Седем наступни роки вон грал у музичней ґрупи Браца козаки у околїску Суботици и Горґоша. Од 1948. по 1951. рок вон жил у Титоґраду у Чарней Гори и грал у [[Оркестер|оркестру]] Радио Титоґрада. Тот период Яника Балаж вихасновал же би до конца випекол свойо ремесло. У єдней нагоди так приповедал: ''Мачика Петрович теди бул наш найлєпши примаш и вежбал каждого каждучкого дня. Бул покус таки, заварти до себе, нє любел другим указовац свою схопносц на тамбурки. Титоґрад ше теди наго будовал та коло дзверох на Мачиковей хижи була менша дзира, нєдоставала цегла. Я ставал теди вчас, коло штирох рано, и през тоту дзиру сом нє лєм слухал як вон грає алє сом и патрел як то Мачика грає.'' Року 1951. Яника Балаж прешол до Радио Нового Саду. Бул член Велького тамбурового оркестра и ту грал до конца своєй кариєри. У роботним чаше Яника грал у Радио Новим Садзе а вечар и вноци по познатших карчмох и ресторанох а потим на Петроварадинскей твердинї кед постал як єй защитни знак. У тим периодзе Яника Балаж основал оркестер з осем тамбурашами и за тот оркестер ше нєодлуга чуло у цалей Европи. Члени того оркестра грали и анґлийскей кралїци Елизабети II<ref>JANIKA BALAŽ:[https://osetisrbiju.rs/janika-balaz/ ''Svirao je celoj Evropi, čak i britanskoj kraljic'']. Oseti Srbiju</ref> , наступали на Акрополю у Греческей, а у паризскей Олимпиї Яника наступал 36 раз, грал и по жемох Европи, у Америки, у Африки и Австралиї. Яника Балаж бул вецейраз поволовани же би ше преселєл до ЗАД або до Совєтского Союзу дзе би робел як вершински инструктор и дзе би грал, алє вон нїґда нє жадал напущиц Нови Сад. Тото цо Яника Балажа видвоєло як першого медзи численима тамбурашами, спрам словох Йована Адамова, то було праве тото же вон єдноставни ноти, написани на паперу, буквално оживйовал. Од самих початкох вон бул бенд лидер, виєдначованє звука оркестра то було цошка єдинствене цо ше могло чуц лєм при бачикови Яникови. А понад шицкого, його соло гранє на прим тамбурки було цошка бравурозне, мало емоцию хтору барз чежко пояшнїц. Медзи тисячами тамбуркох було вше лєгко препознац праве тамбурку Яника Балажа<ref>[https://www.tambura.com.hr/Stara/janika.htm ''Prim je samo instrument. Zvuk nosi čovek u sebi, u prstima...'']Mario Pleše, Zagreb, www.tambura.com.hr, 6. svibnja 2007.</ref>. Як [[музичар]] Яника участвовал у вецей документарних и бавених филмох, а под час своєй кариєри робел и грал зоз велїма познатима музичарами. Яника Балаж умар у Новим Садзе 12. новембра 1988. року дзе є и поховани<ref>[https://www.biografija.org/muzika/janika-balaz/ ''Janika Balaž'' Biografija]. Biografija.org</ref>]. После його шмерци варош Нови Сад му подзвигнул памятнїк (скулптор Ласло Силадї) хтори ше находзи на Площи нєпознатого юнака, прей драги од Петроварадинскей твердинї<ref>Живковић, Славољуб [https://www.politika.rs/sr/clanak/16760/%D0%9C%D0%B0%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE-%D1%82%D0%BE-%D0%BD%D0%B8%D1%98%D0%B5-%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B8%D0%BE ''Маестро то није заслужио'']. politika.rs. Политика.</ref>. == Вонкашнї вязи == * [https://web.archive.org/web/20050407011122/http://www.eurotok.com/legende/janika_balaz/janika_balaz.htm Janika Balaž] * [https://www.nin.rs/2003-03/20/27918.html Kome smeta Janika], ''НИН'', www.nin.rs, 20. марец 2003. * [https://www.politika.rs/scc/clanak/516431/Janikina-tamburica-iz-Brazila-stize-u-Novi-Sad Јаникина тамбурица из Бразила стиже у Нови Сад], Снежана Ковачевић, ''Политика,'' четвртак, 08.09.2022. * [https://www.nacional.hr/na-danasnji-dan-1925-roden-je-janika-balaz/ Na današnji dan 1925. rođen je Janika Balaž], ''Nacional.hr'', 23. 12. 2019. == Референци == au1pamkaygf49nbq8whjz8nyq9xzd7y 0 501 5548 5547 2024-10-14T16:35:16Z Amire80 9 5 измена увезено 5547 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Янко Барна</big> |- |'''Народзени''' |10. марца 1955. |- |'''Умар''' |Умар 15. юния 2020. |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |Штредня Туристично-економска школа у Беоґрадзе |- |'''Универзитет''' |Висша економска школа, Беоґрад |- |'''Период твореня''' |1975—2019. |- |'''Жанри''' |етнолоґия, история, култура |- |'''Поховани''' |на теметове у Темерину |} ''' Янко Барна''' (*10. марец 1955—†15. юний 2020), народни етнолоґ и публициста. == Биоґрафия == Янко Барна народзени 10. марца 1955. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Оцец Миронь и мац Натала родз. Медєши. Янко мал брата Елемира и шестру Марию. У родним валалє Янко закончел основну школу. Дальше образованє Янко Барна предлужел у Штреднєй Туристично-економскей школи у Беоґрадзе а потим там закончел и Висшу економску школу. Тото му оможлївело же би роками робел у обласци финансийох. == Етнолоґийни виглєдованя == Од вчасней младосци Янка Барну прицаговали теми зоз прешлосци. Вредно и систематично призберовал материяли, фотоґрафиї и документи з прешлосци Руснацох. Янко Барна, правдиви народни етнолоґ, роками приповедал зоз старшима людзми и записовал тото цо вони чули, видзели и запаметали. Потим тото цо записал и знял на авдиокасети Янко пририхтовал, формовал до тематских цалосцох и обявйовал пригодни етноґрафски написи у ''Календарох'', медзи хторима окреме замерковани ''Салашски школи живота'' (''Народни календар 1979,'' НВУ Руске слово, Нови Сад, 95-103), ''Правели рок'' (''Руски календар 1997,'' НВУ Руске слово, Нови Сад, 149-152), ''Статкарска пракса'' (''Руски календар 1998,'' НВУ Руске слово, Нови Сад, 156-158), ''Салащанє – богатого роду'' (''Руски календар 1999,'' НВУ Руске слово, Нови Сад, 138-141), ''Бази у коцурским хотаре'' (''Народни календар 1980,'' НВУ Руске слово, Нови Сад, 55-57), ''До Америки и назад'' (''Народни календар 1980,'' НВУ Руске слово, Нови Сад, 69-77), ''Звод салашох'' (''Народни календар 1982,'' НВУ Руске слово, Нови Сад, 113-121), ''Найстарши коцурски салаши'' (''Народни календар 1983,'' НВУ Руске слово, Нови Сад, 99-103), ''Прецо були салаши'' (''Руски календар 2000,'' НВУ Руске слово, Нови Сад, 150-153). У новинох ''Руске слово'' од януара по май 2001. року, у рубрики Людзе, роки, живот обявел 18 предлуженя написох з нашей прешлосци под назву ''Коцурски салаши'', а у ''Заградки'', у рубрики З народней студзенки, тиж обявйовал написи за дзеци. За Янком Барна остали велї обявени и ище нє обявени роботи о прешлосци Руснацох у Войводини. Тоти розгварки зняти на пантлїки, та дзепоєдни з нїх емитовани у радио-емисийох по руски. Людзе хтори помогли Янкови Барнови дознац вельо вецей о нашей прешлосци були: Андри Ґубаш, землєдїлец, народзени 1886. року у [[Коцур]]е; Онуфри Жилник, народзени 1905. року у Коцуре; Мелана Сивч, ґаздиня, народзена Джуня 1906. року у Руским Керестуре; Юлин Фейса, землєдїлец, народзени 1923. року у Коцуре; Данил Олєяр, пензионер, народзени 1904. року у Коцуре; Йовґен Папгаргаї, землєдїлец, народзени 1922. року у Руским Керестуре; Дюра Силадї, пензионер, народзени 1894. року у Руским Керестуре; Ґабор Канюх, пензионер, народзени 1908. року у Руским Керестуре; Юлин Сабо, землєдїлец, народзени 1920. року у Коцуре; Ирина Сабо, ґаздиня, народзена 1923. року у Руским Керестуре; Михал Будински, землєдїлец, народзени 1903. року у [[Кула|Кули]]; Мелана Будински, ґаздиня, народзена Джуджар 1905. року у Руским Керестуре; Мария Стрибер, ґаздиня, народзена Барна 1934. року у Руским Керестуре; Янко Джуня, землєдїлец, народзени 1900. року у Руским Керестуре; Наталия Пап, пензионерка, народзена 1901. року у Коцуре и ище велї други. [[Дружтво за руски язик, литературу и културу]] постгумно видало вибрани роботи Янка Барни у кнїжки ''Так приповедали нашо дїдове'' у едициї „Одняте од забуца” число 25. Янко Барна бул член Дружтва за руски язик, литературу и културу од 1979. року. Єден час бул предсидатель Предсидательства Дружтва (2005-2009), a потим и член Надпатраюцого одбору Дружтва. Янко Барна бул оженєти зоз Ґеорґину родз. Достанич. После чежкей хороти Янко Барна умар у своїм 65. року 15. юния 2020. року у Темеринє, дзе є и поховани. == Вонкашнї вязи == * [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20Ruthenica%2027%202021.pdf ''Янко Барна (1955-2020'')], ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 27, 2021, б. 144 * Др Юлиян Рамач, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20Ruthenica%2028.%202022%20Pdf..pdf ''Вредни историйни и етноґрафски записи (Янко Барна Так приповедали нашо дїдове, 2022)''], ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 28, 2002, б. 29 * Мр Славомир Олеяр, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20Ruthenica%2028.%202022%20Pdf..pdf ''Краса и чежкосц салашского живота'' (Янко Барна Так приповедали нашо дїдове, 2022)], ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 28, 2002, б. 30 * Любомир Медєши, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20Ruthenica%2028.%202022%20Pdf..pdf ''Глєданє святих апостолох'' (Янко Барна Так приповедали нашо дїдове, 2022)], ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 28, 2002, б. 31 * Мр Гелена Медєши, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20Ruthenica%2028.%202022%20Pdf..pdf ''Нєт анї салаши, анї ґу нїм чапаши'' (Янко Барна Так приповедали нашо дїдове, 2022)], ''Studia Ruthenica,'' Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 28, 2002, б. 33 * [https://www.ruskeslovo.com/%d0%b2%d0%b8%d1%88%d0%bb%d0%b0-%d0%ba%d0%bd%d1%97%d0%b6%d0%ba%d0%b0-%d1%8f%d0%bd%d0%ba%d0%b0-%d0%b1%d0%b0%d1%80%d0%bd%d0%b8/ Вишла кнїжка Янка Барни], ''Рутенпрес,'' 5. фебруар 2022 * [https://www.rtv.rs/rsn/%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B6%D1%82%D0%B2%D0%BE/%D0%B2%D0%B8%D1%88%D0%BB%D0%B0-%D0%BA%D0%BD%D1%97%D0%B6%D0%BA%D0%B0-%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B0-%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8_1311835.html Вишла кнїжка Янка Барни], Радио Телевизия Войводина, 05. фебруар 2022 * [https://www.ruskeslovo.com/%d1%83%d0%bc%d0%b0%d1%80-%d1%8f%d0%bd%d0%ba%d0%be-%d0%b1%d0%b0%d1%80%d0%bd%d0%b0-1955-2020/ ''Умар Янко Барна (1955-2020)''], ''Рутенпрес,'' 29. юний 2020 kyqzpnilgdyc3e81dr0536imujiibb7 0 502 5556 5555 2024-10-14T16:35:16Z Amire80 9 7 измена увезено 5555 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Янко Виславски</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Janko Vislavski 1939.jpg|alt=Янко Виславски 1939. року|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |16. юлия 1919. |- |'''Умар''' |23. авґуста 1978. (59) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |ґимназия у Заґребе |- |'''Период твореня''' |1937—1975. |- |'''Жанри''' |финансийне кнїжководительство, новинарство, аматерска ґлума |- |'''Поховани''' |у Новим Садзе |- |'''Припознаня''' |Златна плакета АРТ "Дядя" за 35 роки аматерскей театралней дїялносци |} '''Янко Виславски''' (*16. юлия 1919—†23. авґуста 1978), финансийни службенїк, новинар-прекладач, финансийни инспектор. == Биоґрафия == Янко Виславски ше народзел у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] 16. юлия 1919. року у селянскей фамилиї. Оцец Данил и мац Ирина родз. Шимко. Янко мал двох братох, Данила и Дюру. По законченю основней школи у своїм валалє уписал ше до класичней ґимназиї у Заґребе, дзе и матуровал. После матурованя уписал ше на студиї права, алє кед почала Друга шветова война вон претаргнул студиї и врацел ше до Руского Керестура. Зоз театралну дїялносцу Янко Виславски ше почал занїмац ище як ґимназиялєц 1937. року. Як зазначене у писаних жридлох, першу улогу (Синов пайташ) одбавел у театралним фалаце ''Мац'' Романа Сурмача, даваним 15. авґуста 1937. року на Дзень Просвити у Руским Керестуре. Вон теди бул дома на школских ферийох. У 1938. року, тиж под час школских ферийох, наступа у фалаце Ивана Франка ''Учитель'' у улоги Жида. До Руского Керестура сцигла векша ґрупа вибеженцох зоз Карпатскей України кед ю окупировали Мадяре. Медзи нїма були и члени театра зоз Хусту. Янко Виславски ше 1939. року, под час ферийох, уключел до роботи драмскей ґрупи режисера и ґлумца по професиї Юрия Авґустина Шереґия, основаней у Руским Керестуре. Достал улогу Андрия у театралним фалаце Суходольского ''Хмара''. По Шереґийовим одходу з Руского Керестура Виславски предлужел ґлумиц под режисерску руку учителя [[Михайло Ковач|Михайла Ковача]] (1940–1941), а кед и Ковач бул примушени пре окупацию Бачкей виселїц ше до Шиду (котри ше нашол у гранїцох тедишнєй Нєзависней Держави Горватскей), Янко Виславски участвовал у представох котри у рамикох Орґанизациї грекокатолицкей младежи пририхтовали [[Ириней Тимко]] и [[Петро Ризнич Дядя|Петро Ризнич]] (1942–1943). Нєодлуга, на початку 1944. року, Янко Виславски бул реґрутовани и послати до Ерделю у Мадярскей. У другей половки 1944. року ше му удало, з двома пайташами, сцекнуц з мадярского войска и придац ше румунским партизаном. По законченю войни врацел ше до Руского Керестура. Понеже после войни нє предлужел студиї, вон почал робиц як службенїк перше у керестурским млїну, а познєйше бул унапредзени и премесцени до Кули, до Срезкей дирекциї млїнских орґанизацийох. Янко Виславски ше винчал зоз Марию Сабадош (Лисого). У малженстве мали двох синох, Боґдана и Владимира. У 1950. року, на вимогу тедишнього главного и одвичательного редактора ''Руского слова'', Янко Виславски премесцени до редакциї тих новинох на длужносц новинара–прекладача. Попри роботи на пририхтованю новинох, вон преложел кнїжку М. В. Ґоґоля ''Тарас Бульба'' и ище дзепоєдни. Врацанє на роботу до Руского Керестура оможлївело му же би ше знова уключел до театралней дїялносци, цо, медзи иншим, и бул циль тих цо потримали редактора же би го глєдал од одвичательних факторох. У 1954. року Янко Виславски преходзи на службу до Нового Саду по власним жаданю як кнїжководитель у Ремеселнїцкей столарскей задруґи, а 1959. року преходзи на службу до ''Нафтаґасу'', дзе о єден час постал интерни финансийни инспектор. Часто бул обовязни путовац по филиялох тей велькей фирми, та то була причина же ше 1973. року престал занїмац зоз драмску дїялносцу як ґлумец-аматер, алє у самоуправних орґанох тедишнього Аматерского руского театра Дядя робел аж по 1975. рок. На рочней схадзки АРТ Дядя 1974. Янкови Виславскийови уручена Златна плакета за 35 роки аматерскей театралней дїялносци, як першому ношительови того найвисшого припознаня у руским театру. Янко Виславски умар у Новим Садзе 23. авґуста 1978. року, дзе є и поховани. === Ґлумел у тих театралних фалатох === {| class="wikitable" |+ !Рок !Театрални фалат !Улога !Место |- |1937. |Роман Сурмач (Є. Луцик): МAЦ |Пайташ |<div style="text-align: center;">Руски Керестур |- |1938. |Иван Франко: УЧИТЕЛЬ |Жид |<div style="text-align: center;">” |- |1939. |А. Л.. Суходольски: ХМАРА |Андрий |<div style="text-align: center;">” |- |1940. |М. Старицки: ОЙ, НЕ ХОДИ ГРИЦЮ |Хома |<div style="text-align: center;">” |- |1943. |К. Ванченко: ЗАВРАЧАНЕ БЛАГО |Буц |<div style="text-align: center;">” |- |1943. |А. Л. Суходольски: ХМАРА | |<div style="text-align: center;">” |- |1950. |А.Н. Островски: ЛЄС | |<div style="text-align: center;">” |- |1951. |Б. Нушич: ОБИЧНИ ЧЛОВЕК |Вичентиє |<div style="text-align: center;">” |- |1951. |А. П. Чехов: КАРЧМА НА ГЛАВНЕЙ ДРАГИ |Борцов |<div style="text-align: center;">” |- |1952. |К. Ванченко: ЗАВРАЧАНЕ БЛАГО |Буц |<div style="text-align: center;">” |- |1953. |Михайло Ковач: НА ШВИТАНЮ |Каламар |<div style="text-align: center;">” |- |1955. |Михайло Ковач: НА ШВИТАНЮ |Каламар |<div style="text-align: center;">Нови Сад |- |1970. |Славомир Мрожек: ПОЛИЦАЄ |Гарештанєц |<div style="text-align: center;">” |- |1971. |Питер Юстинов: РОМАНОВ И ДЮЛИЄТА |Фамулус |<div style="text-align: center;">” |- |1973. |А. П. Чехов: СПИТОВАНЄ |Ломов |<div style="text-align: center;">” |} === Режирал тоти фалати === {| class="wikitable" width=530px |+ !Рок !Театрални фалат !Место |- |1952. |К. Ванченко: ЗАВРАЧАНЕ БЛАГО |Руски Керестур |- |1955. |А. П. Чехов: СПИТОВАНЄ |<div style="text-align: center;">Нови Сад |- |1968. |Марк Камелоти: ЗЛЄТОВАНЄ У ПАРИЗУ |<div style="text-align: center;">” |} == Литература == * Дюра Латяк: „Янко Виславски, финансийни службенїк, новинар-прекладачˮ - ''50 роки Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї,'' Завод за културу войводянских Руснацох, НВУ Руске слово и Дом култури Руски Керестур, Нови Сад, 2018, бок 134-135. hwl2ferh4fkc4tnhue10z56a4w412jh 0 503 5816 5566 2024-10-16T02:36:39Z Keresturec 18 Правописни корекциї 5816 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Янко Гайдук Омер |- | colspan="2" |[[Файл:Janko Hajduk-Omer.jpg|alt=Янко Гайдук Омер|center|thumb|267x267px]] |- |'''Народзени''' |16. мая 1937. |- |'''Умар''' |12. марца, 2018. (81) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |основна школа |- |'''Фахова школа''' |Шеґертска школа и пракса |- |'''Период твореня''' |1958—2002 |- |'''Жанри''' |шлосерске ремесло, музика, гранє у тамбурових оркестрох |- |'''Поховани''' |у Руским Керестуре |} '''Янко Гайдук Омер''' (*16. май 1937—†12. марец, 2018), музичар-тамбураш, предняк тамбурашского составу Кирданци и член вецей [[Оркестер|оркестрох]] [[Дом култури Руски Керестур|Дому култури Руски Керестур]] ==Биоґрафия== Янко Гайдук (Кирдов) ше народзел 16. мая 1937. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Оцец Янко и мац Ана родз. Тот (Боґмекова). Янко мал старшого брата Славу. Основну школу Янко Гайдук закончел у Руским Керестуре. Потим закончел Шеґертску школу и праксу за машинского шлосера цо му була порядна робота. Зоз музику ше Янко Гайдук почал занїмац ище як леґиньчок, грал на басприм [[Тамбура|тамбури]]. По одслуженю войска, концом пейдзешатих рокох прешлого вику, вєдно зоз своїм братом Славом, контрашом, и ище даскелїма музичарами зоз сушедства на керестурским Ґаравцу, основал тамбурашски состав Кирданци, котри, з меншима вименками, бул активни коло 30 роки и популарни надалєко споза гранїцох керестурского хотара. И попри тим же мал поволанку и нагоду, вєдно зоз своїм колеґом по тамбури Мироньом Гардийом Йолетом, постац професионалєц у Тамбурашским оркестру Радия-Нови Сад, у котрим теди були познати мена як цо леґендарни [[Яника Балаж]], Цвета Сладич Чича, Чарни Стева, Пишта Корманьош и други, Янко, лєбо Омер по назвиску, як го векшина знала, ше, заш лєм, опредзелєл за живот у Руским Керестуре и єдну файту полупрофесийного статусу у своїх Кирданцох и оркестру Дому култури, зоз котрима седемдзешатих рокох прешлого вику єден час грал и у тедишнїм КУД Максим Горки у Новим Садзе и вербаским Дому култури. Зоз шицкима тима колективами госцовал ширцом дакедишнєй Югославиї, а вельо раз и поза єй гранїци. Янко Гайдук грал на знїманю першей рускей ґрамофонскей плочи (1971), участвовал на велїх Червених ружох, на Ружовей заградки, грал на вецей як 1000 свадзбох, балох, рижних вешельох по шицких руских и других местох. За нїм остали вельочислени тонски и авдиозаписи у Радию и Телевизиї Войводини, як и єдна авдио касета зоз рускима народнима и авторскима шпиванками ''Грайце гудаци''. Янко Гайдук бул активни як музичар у културним живоце Руснацох понад 40 роки. Янко Гайдук Омер ше упокоєл 12. марца 2018. у Руским Керестуре. Поховани є 13. марца на керестурским теметове. == Ґалерия == <gallery> File:Hudaci z DKRK.jpg|alt=Оркестер Дома култури Руски Керестур|Оркестер Дома култури Руски Керестур - з лїва: Янко Гайдук Омер, Михайло  Бодянец, Юлиян Рамач Чамо и Миронь Гарди Йоле File:Nastup Doma kulturi na TV 2.jpg|alt=Янко Гайдук штварти з лїва|Ансамбл Дома култури Руски Керестур, Янко Гайдук кучи штварти з лїва </gallery> ==Вонкашнї вязи== * [https://www.ruskeslovo.com/%d0%a3%d0%bc%d0%b0%d1%80-%d0%b8-%d0%be%d1%81%d1%82%d0%b0%d1%82%d0%bd%d1%97-%d0%9a%d0%b8%d1%80%d0%b4%d0%b0%d0%bd%d1%94%d1%86-%d0%af%d0%bd%d0%ba%d0%be-%d0%93%d0%b0%d0%b9/ ''Умар и остатнї Кирданєц – Янко Гайдук Омер''], ''Рутенпрес'', 14. марец 2018. 695orchovv8a2dl0d1lj02q8n58hanj 0 504 5901 5866 2024-10-19T00:57:22Z Keresturec 18 Правописни корекциї 5901 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Янко Голик</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Janko Holik 1949 2020.jpg|alt=Янко Голик|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |10.&nbsp;фебруара 1949. |- |'''Умар''' |31.&nbsp;мая 2020. |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |Ґимназия, Вербас |- |'''Универзитет''' |Висша економска школа, Нови Сад, Економски факултет, Беоґрад |- |'''Период твореня''' |1975—2016. |- |'''Жанри''' |економско-финансийски роботи, ревизорство |- |'''Поховани''' |На Городским теметове у Новим Садзе |} '''Янко Голик''' (*10.&nbsp;фебруар 1949—†31.&nbsp;май 2020) бул дипломовани економиста, овласцени ревизор, активни член [[Руска матка|Рускей матки]] и [[Дружтво за руски язик, литературу и културу|Дружтва за руски язик, литературу и културу]]. == Биоґрафия == Янко Голик народзени 10.&nbsp;фебруара 1949.&nbsp;року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Оцец Йоаким и мац Леона (родз.&nbsp;Колошняї). Янко мал старшого брата Йоакима. Основну школу Янко Голик закончел у Руским Керестуре, а школованє предлужел у ґимназиї у [[Вербас|Вербаше]]. И у основней школи, и у ґимназиї Янко бул замерковани як добри математичар, цо му опредзелєло и будуцу кариєру. Уписал и закончел Висшу економску школу у Новим Садзе, а после нєй ше уписал на Економски факултет Универзитета у Беоґрадзе, дзе дипломовал як економиста 1973.&nbsp;року. Першу роботу достал як економиста у Польопривредним комбинату 1.&nbsp;май у Руским Керестуре. О кратши час вон прешол до Нового Саду до Служби дружтвеного кнїжководительства САП Войводини. Бул анґажовани на роботох инспекциї а потим робел як висши фахови сотруднїк, потим як самостойни ревизор и на концу як совитнїк-ревизор у Оддзелєню економско-финансийней ревизиї. Званє овласценого ревизора Янко Голик достал 1996.&nbsp;року. Як овласцени ревизор вон робел у вецей реномированих ревизорских компанийох як цо то КПМҐ у Беоґрадзе, PricewaterhouseCoopers у Беоґрадзе и других. Янко Голик 2010.&nbsp;року основал ревизорску фирму Holcom Audit у хторей робел по 2014.&nbsp;рок, кед пошол до пензиї. Янко Голик ше 1983.&nbsp;року оженєл зоз Любицу (родз.&nbsp;Бешлин). У малженстве мали трох синох: Янка, Петра и Николу. == Културно-просвитна активносц == Янко Голик бул вельорочни активни член рускей зяєднїци у Новим Садзе. Особлїво бул активни у Рускей матки як и у Дружтве за руски язик, литературу и културу чий член постал 1979.&nbsp;року и у хторим бул єден час предсидатель Надпатраюцого одбору Дружтва. Янко Голик бул член першого Националного совиту Руснацох у СР Югославиї хтори основани 2.&nbsp;новембра 2002.&nbsp;року. Янко Голик почитовал свойо походзенє, свойо руски коренї. Озда прето у вецей нагодох уходзел до дискусийох зоз українофилски ориєнтованима Руснацами. Поряднє провадзел и куповал шицки виданя новинох, часописох и кнїжкох на руским язику. Янко мал вельку колекцию кнїжкох на руским язику хтору, при концу живота, даровал Дружтву за руски язик, литературу и културу. Янко Голик умар 31.&nbsp;мая 2020.&nbsp;року. Поховани є 3.&nbsp;юния 2020.&nbsp;року на Городским теметове у Новим Садзе. == Вонкашнї вязи == * [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20Ruthenica%2027%202021.pdf ''Янко Голик (1949-2020)''], ''Studia Ruthenica'', Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 27, 2021, б. 143. sjma11sdpxae8kxzhez2xcrqkxsby0j 0 505 5821 5579 2024-10-16T02:53:22Z Keresturec 18 Правописни корекциї 5821 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align: align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Янко Гудак</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Janko Hudak.jpg|alt=Янко Гудак|center|thumb|300x300px]] |- |Народзени |22. януара 1942 |- |Умар |28. марца 2020 (78) |- |Державянство |югославянске, сербске |- |Язик творох |руски |- |Школа |Штредня польопривредна школа, Зомбор |- |Универзитет |Польопривредни факултет, Нови Сад |- |Период твореня |1965—2005. |- |Жанри |польопривреда, театер |- |Поховани |у Руским Керестуре |}'''Янко Гудак''' (*22. януар 1942—†28. марец 2020), дипл. инж. польопривреди, ґлумец-аматер == Биоґрафия == Янко Гудак ше народзел у Руским Керестуре 22. януара 1942. року. Оцец Янко и мац Феброния нар. Арва (Мелеґова). Янко мал младшу шестру Наталию. У Керестуре Янко закончел основну школу 1956. року, а Стредню польопривредну школу у Зомборе 1960. року. Польопривредни факултет закончел у Новим Садзе 1965. року. Од 1965. Янко Гудак робел у Землєдїлскей задруґи Русин, а од 1969. у Польопривредним комбинату Перши май у Руским Керестуре аж по одход до пензиї. Янко Гудак бул у малженстве зоз Татяну родз. Пап. У малженстве мали тройо дзеци, дзивки Ґабриєлу и Дарию и сина Алексия. Зоз театралну дїялносцу ше Янко Гудак почал занїмац 1960. року. Перши режисер му бул Владимир Дудаш. Окреме ше анґажовал у рамикох Керестурскей сцени Аматерского руского театра Дядя, познєйше у Руским народним театре Петро Ризнич Дядя у Руским Керестуре. Янко Гудак умар 28. марца 2020. року. Поховани є на теметове у Руским Керестуре. {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |Ґлумел у тих театралних фалатох: |- |'''Рок''' |<div style="text-align: center;">'''Театрални фалат''' |<div style="text-align: center;">'''Улога''' |- |1961. |В. Суботич: ЛЮДЗЕ | |- |1977 |М. В. Ґоґоль: РЕВИЗОР |РЕВИЗОР |- |1981 |Е. Лабиш – М. Мишел: ФЛОРЕНТИНСКИ КАЛАП |Бобен |- |1982. |Б. Нушич: ПОДОЗРИВА ОСОБА |Ґазда Милутин |- |1983. |М. Ковач: ОРАЧЕ |(Василь |- |1985. |М. Ковач: ГРИЦОВО ВОЯЧЕНЄ |Дюра |- |1992. |Дю. Папгаргаї: АГАФИЯ СТАРОГО ПОПА ДЗИВКА |Михал |- |1995. |Дю. Папгаргаї: РОВНЯЦКИ СОБЛАЗНЇ |Михал Мункачи |- |1999. |Ж. Фейдо: ПАН ЛОВАР |Бридоа |- |1999. |К. Кизи: ДЛУГО СОМ БУЛ ОДСУТНИ |Чезвик, пациєнт |- |2001. |Дю. Папгаргаї: ДВА КАРТИ ЗА ЄРУСАЛИМ |Горняк |- |2002. |М. Горки: НА ДНУ |Медведєв |- |2004. |Р. Доманович: СТРАДИЯ |Посланїк |- |2005. |М. Павлова: КАРУСЕЛ |Коцкар |} == Литература == * Дюра Латяк, „Янко Гудакˮ, ''50 роки Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї,'' Завод за културу войводянских Руснацох, НВУ Руске слово и Дом култури Руски Керестур, Нови Сад, 2018, бок 141 == Вонкашнї вязи == * [https://www.ruskeslovo.com/%d1%83%d0%bc%d0%b0%d1%80-%d1%8f%d0%bd%d0%ba%d0%be-%d0%b3%d1%83%d0%b4%d0%b0%d0%ba/ ''Умар Янко Гудак,''] М. Афич, ''Рутенпрес,'' 30. марец 2020. rxbop8g8e0ndeb38v3g3c6rdxfuibs8 0 506 5903 5902 2024-10-19T01:31:46Z Keresturec 18 Ушоренє линкох 5903 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align: align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Янко Ерделї</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Janko Erdelji 1938.jpg|alt=Янко Ерделї 1938. року|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |17. октобра 1920. року у Дюрдьове |- |'''Умар''' |31. децембра 2007. року, Франкфурт, Нємецка (87) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |сербски, нємецки |- |'''Школа''' |ґимназия, Нови Сад |- |'''Универзитет''' |Беоґрадски универзитет |- |'''Период твореня''' |1945—2007. |- |'''Жанри''' |театрална и филмска режия, уметносц |- |'''Поховани''' |у Франкфурту, Нємецка |- |'''Припознаня''' |його найлєпши документарни витвореня уписани до реґистру УНЕСКО-а як окремне културне благо людскей цивилизациї |} '''Янко Ерделї''' (*17. октобер 1920—†31. децембер 2007) режисер, сценариста, єден з найвекших експертох за византийску уметносц у Заходней Европи, вельки знавец русийских иконох и автор вецей кнїжкох о иконох. == Биоґрафия == [[Файл:Keresturski intelektualci 1939.jpg|alt=Студенти и штредньошколци у Руским Керестуре 1939. року|thumb|473x473px|Студенти и штредньошколци у Руским Керестуре 1939. року Горе, з лїва: двоме нєпознати, [[Микола Гарди]], учитель з Коцура, Звонко Сеґеди, Янко Няради, Славко Пап Пабиянков  Шедза : Янко Ерделї з Дюрдьова, нєпознати, [[Янко Виславски]], Митро Салак, др Янко Ерделї зоз Заґребу, [[Єфрем Колєсар]], нєпознати.]] Янко Ерделї народзени 17. октобра 1920. року у [[Дюрдьов|Дюрдьове]]. Походзи зоз познатей дюрдьовскей фамелиї. Його дїдо Янко Ерделї бул єден з найбогатших жительох у валалє. Кед ше сновало [[Руске народне просвитне дружтво]] Янко Ерделї даровал РНПД 5000 коруни и постал його почесни член. Родичи Янка Ерделя, Василь и Иля нар. Салаґ, мали вецей дзеци медзитим шицих однєсла теди чежка хорота єфтика. Янко страцел брата Нестора, шестру Леонку и остал єдини у живоце, як наймладше дзецко у фамелиї. Як добри и интелиґентни школяр лєгко прешол през основне и штреднє образованє. До ґимназиї ходзел у Новим Садзе. Як штредньошколєц часто пребувал у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Уключел ше до младежских дружтвох, стретал ше зоз интелектуалцами, през лєтнї одпочивки ше активносци того круга людзох интензивовали, друженя на беґелю, танци, друженя по обисцох, дискусиї. Паметал велї руски шпиванки и сам пробовал писац стихи пошвецени Керестуру. После ґимназиї уписал студиї социолоґиї на универзитету у Будимпешти, одкаль прешол до Любляни алє буря Другей шветовей войни уж була над Балканом и претаргла його студиї. Нєодлуга ше нашол у реґиону Подравини и Папука, у Славониї, як член Калничкого одряду зоз хторим командовал Иван Шибл. Образовани, дружтвени, а у вецей нагодох нєроздумано шмели, Янко Ерделї бул ценєни з боку соборцох. Напредовал, постал официр, а после законченя войни бул поволани до Беоґраду на службу до ткв. аґитпропу дзе режирал информативно-пропаґандни филми за нову власц . У рокох нєпостредно после законченей войни винчал ше зоз Марию Джуня з Руского Керестура. На службу до Беоґраду одпутовали обидвойо, а нєодлуга фамелия ше преширела, народзел ше син Борис, а о рок и дзивочка Весна. == Судьба ИБ-овца == У дньох кед вибухло зраженє медзи Титом и Сталїном познате як Информбиро, кед ше Тито и його ключни соборци нашли под прициском осудох з Резолуциї ИБ-а, Янко Ерделї погришел у оцени ситуациї цо го одведло на политични процес дзе нє було милосци за оца двоїх малих дзецох. На монтираним и идеолоґийно офарбеним судзеню осудзени є на вецейрочни гарешт на Ґолим отоку. Цо прежил у тих осем рокох и як там, у тим пеклє, жил з надїю же ше враци ґу своєй фамелиї и увидзи дзеци, чули од нього по врацаню 1957. року лєм пар особи. И потим, децениями, нє приставал о тей теми прегвариц анї слово. Познате же ше спомина у брошури ''Театрални живот на Голим отоку'' <ref>D. Čolić, [https://www.kupindo.com/Umetnost/65904405_POZORISNI-ZIVOT-NA-GOLOM-OTOKU-1949-1954-D-Colic ''POZORIŠNI ŽIVOT NA GOLOM OTOKU (1949-1954)'']</ref>(видал ю Театрални музей Сербиї 1994. року) як режисер вецей представох у хторих ґлумели гарештанци. По виходзе зоз гарешту почал робиц як режисер у театре. Перше поставел єден театрални фалат у Руским Керестуре. Янко Ерделї теди у Руским Керестуре дожил и найвекши розчарованя – велї приятелє зоз його скорейших младежских друженьох, буквално, сцекали од нього. Случовало ше же вон ишол по єдним боку улїчки у валалє, а (бувши) приятелє, кед видзели же идзе, преходзели на други бок. Печац ИБ-а бул чежки. Же би ублажел терху хтору нєпреривно ношел як бувши ИБ-овец, ришел ше зоз фамелию одселїц до штредкох дзе го нїхто нє познал и дзе вец мал яки-таки духовни мир и условия за роботу. Так єден час робел як режисер у театру у Шабцу, потим фамелия прешла до Лесковцу а о рок ше врацаю знова до Шабцу. То бул час кед Янко Ерделї назберал моци и почал студиї историї уметносци на Беоґрадским универзитету. Витирвал, бул упарти и дипломовал зоз високима оценами. Року 1966. цала фамелия Янка Ерделя ше селї до Заґребу. Вецей роки там робел як директор єдней дїловней єдинки ''Кварнер експреса''. Кед 1971. року отворена политична кампаня процив горватского партийного руководства и кед на улїчки вишли митралєзи Янко Ерделї, нє жадаюци вецей препущовац свою судьбу новим идеолоґийним стихийом и ознова дожиц даяки нови ИБ, вжал куфер до рук и одпутовал до Франкфурту у Нємецкей дзе почал буквално од нули. == Документарци у скарбнїци УНЕСКО-а == Интелектуалєц найлєпшого кову, гартовани у найчежших животних ситуацийох, Янко Ерделї нашол способ у цудзини витвориц ясну визию як и кадзи далєй, дзе треба уложиц окремни усиловносци же би ше живот нормализовал. Днями и ноцами робел, преширйовал свойо знаня з византийскей уметносци, алє и о зложеней историї и уметносци ширшого подруча Штредожемя и тото почал преточовац до позарядових сценарийох за документарни сериї. Познати ТВ канал '''HR3''' (Hessen Rundfunk 3) му широко отворел дзвери за таки проєкти з уметносци.<ref>[https://www.imdb.com/name/nm1189257/ ''Янко Ерделї, режисер, писатель сценарийох'' IMDb]</ref> Уж 1975. року по власним сценарию режирал ТВ серию под назву ''Тисяч роки Византиї''. Потим знял ТВ серию з тему ''Палати Диоклецияна и Салона''. Року 1985 бул автор сценария и режисер ТВ сериї под назву ''Уметносц Етерна – мозаїки и фрески у Римским царстве''. Єдна його ТВ серия була емитована у бувшей Югославиї под насловом ''Криж и полумешац'' о преплєтаню християнскей и исламскей релиґиї и култури. Єден з його остатнїх документарцох бул о византийских викопинох на Кипру. Знїмал тиж и документарни филми о русийских иконох дзе му бул замерковани проєкт ''Икони у Нємецкей – Берлин''.<ref>[http://retro-media-tv.de/tvp/80/1984/19840412.htm Ikonen in Deutschland (2) Berlin Ein Film von Janko Erdelji]</ref> Як автор тих ТВ мини серийох з уметносци Янко Ерделї дожил нєкаждодньову сатисфакцию кед його найлєпши документарни витвореня уписани до реґистру УНЕСКО-а як окремне културне благо людскей цивилизациї. Янко Ерделї тиж и автор може и вецей як 10 фахових кнїжкох о иконох зоз тематскима цалосцами – ''Русия, Свята гора, Маляр пречистей дїви Мариї, Час препороду, Идеални малюнки, Икони у Сербиї и Болгарскей, Икони на Балкану, Златни период''.<ref>Erdelji, Janko: [https://www.antiquariat.de/angebote/GID31922126.html Ikonen Geschichte der byzantischen Ikonenmalerei]</ref> Остатнє чежке вдеренє живот му задал кед му сцигла вистка же його син Борис Ерделї, иншак академски филмски монтажер, у априлу 1994. року погинул у Боринцох при Винковцох. Янкови Ердельови преостало же би смуток благал лєм у творчей роботи, вон робел до остатнєй хвильки, по остатнї днї децембра 2007. року. Умар у своїм доме 31. децембра 2007. року, у Франкфурту, Нємецка. == Литература == * [https://www.zvab.com/servlet/SearchResults?sortby=20&tn=ikonen+geschichte+der+byzantischen+ikonenmalerei+von+den+anf%E4ngen+bis+ins+17+jahrhundert+manuskripte+zur+sendereihe+des+hessischen+rundfunks+telemanuskriptdienst Ikonen von Janko Erdelji] == Вонкашнї вязи == * Гавриїл Колєсар:[https://issuu.com/novinki/docs/rusnaci_u_svece_17 Треба любиц людзох (In memoriam Янко Ерделї 1920-2007)] , ''Руснаци у швеце, рок VII, чис. 1 януар-април 2008,'' б. 20-21 == Референци == gzjtw7gz79dtc8zm4ztq4djci2l7f4c 0 507 5904 5597 2024-10-19T01:38:21Z Keresturec 18 Правописни корекциї, ушоренє линкох 5904 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Янко Ерделї</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Janko Erdelji prof 1897 1971.jpg|alt=Янко Ерделї, професор|center|thumb|286x286px]] |- |'''Народзени''' |1897 |- |'''Умар''' |12. мая 1971. (74) |- |'''Державянство''' |австроугорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |сербски, горватски, руски |- |'''Школа''' |штредня школа (нєпознате) |- |'''Универзитет''' |Филозофски факултет, ґрупу за историю и ґеоґрафию, Заґреб |- |'''Период твореня''' |1920—1964. |- |'''Жанри''' |просвита, администрация |- |'''Поховани''' |на Руским теметове у Шидзе |} '''Янко Ерделї''' (*1897—†12. май 1971.), професор историї и ґеоґрафиї, иноватор и полиґлота. == Биоґрафия == Янко Ерделї народзени 1897. року у Липовцу (нєдалєко од Шиду, заходни Срим, тераз Република Горватска), Бул син Миколи Ерделя и Юлияни Ерделї, нар. Арваї, по походзеню з Руского Керестура, чия ше фамелия у другей половки ХIХ вику приселєла до Липовцу при Шидзе. Микола и Юлияна Ердельово мали дванацецеро дзеци (8 остали живи): Марию, Якова, Серафину, Илию, хтори народзени у Руским Керестуре и Миколу, Юлку, Янка и Зорку, хтори народзени у Липовцу, у Сриме. Ердельово були богатши людзе, та ше старали о школованю своїх дзецох. Так дзивка Серафина (1884–1961), познєйше часна шестра др Софрония Ерделї, по законченей основней школи у Шидзе и ґимназиї (пребуваюци у конвикту) у Заґребе, познєйше студирала у Львове (Україна) и у Познаню (Польска). Раз, кед бул при дзивки у Львове, Микола Ерделї ше стретнул зоз Володимиром Гнатюком, Иваном Франком, Михайлом Полївком и другима за Руснацох значнима особами. Володимир Гнатюк у етноґрафских материялох з того часу (Етноґрафични материали з Угорскей Руси, Львов, 1902, бок 124) призначел єдну анеґдоту вязану за пребуванє Миколи Ерделя у Львове. Кед ше му питали на хторим то вон язику бешедує („Що ви за Русини, коли ви говорите якоюсь мовою не подiбною до руської?”), Миколу Ерделя тота заувага увредзела, та им одвитовал шлїдуюце: „То ваша бешеда не є чиста руска, а наша оправдзива руска! Панє, як ми ещи дахто пове же я нє Руснак, дораз будзем биц!”. Володимир Гнатюк тот приклад призначел, бо сцел указац на глїбоку свидомосц Руснацох у тих крайох, алє и на Миколу Ерделя, интелиґентного чловека-селяна яких було надосц у тутейшим краю, у Бачки и Сриме. Янко Ерделї закончел основну школу у Липовцу. Прецизнєйши податко о тим дзе закончел штредню школу нєт. Филозофски факултет, ґрупу за историю и ґеоґрафию, закончел у Заґребе. Почал студирац и теолоґию алє ю нє закончел. По законченю студийох достал роботу у фаху у Сримскей Митровици. Янко Ерделї бешедовал вецей язики: попри сербского и руского (хтори му бул мацерински) добре знал анґлийски, русийски, французки и нємецки язик. Янко Ерделї зоз супругу Олґу мал шейсц дзивки хтори здобули штреднє або факултетске образованє. По другей шветовей войни Янко Ерделї бул у конфликту зоз локалнима власцами та мушел прейсц на роботу службенїка у Древовим комбинату. Службованє у Древовим комбинату му створело, як всестрано образованому чловекови, простор и за иновациї. Бул автор вецей иновацийох и патентох хтори прилапени у Союзним заводзе за патенти. Познєйше Янко Ерделї робел у Србу, у Лики, дзе у осемрочней школи преподавал ґеоґрафию, математику и нємецки язик. На тей роботи витворел и право на пензию. Янко Ерделї историчарови Радомирови Прицови дал податки о живоце и обичайох Руснацох у Сримскей Митровици за роботу з насловом ''Руснаци у Митровици од 1851. по 1914. рок'' хтора обявена у Зборнїку за историю Матици сербскей у Новим Садзе. Часц рукопису з того часу зачувана и презентована є на 2. округлим столє ''150 роки Руснацох у Сримскей Митровици'', хтори отримани 4. юлия 2003. року у Сримскей Митровици под назву ''Даскельо податки о Руснацох у Сримскей Митровици'' (1851–1940). Робота була написана 1950. року найвироятнєйше з нагоди 100-рочнїци приселєня Руснацох до Сримскей Митровици. Янко Ерделї умар у Задру 12. мая 1971. року. Поховани є у фамелийней крипти на Руским теметове у Шидзе. == Литература == * Лїляна Радуловачки, ''Янко Ерделї, професор историї и ґеоґрафиї зоз Сримскей Митровици'', ''Studia ruthenica'' 3, Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 1992–1993, 351–352; * О. Роман Миз, ''Священїки Осєцкого викарияту 2,'' Грекокатолїцка парохия святих апостолох Петра и Павла, Нови Сад, 1994, 78–84; * Дюра Папгаргаї, ''Слово о патриотичним чувстве ґу мацеринскому язику,'' ''Studia ruthenica'' 4, Дружтво за руски язик, литературу и културу, Нови Сад, 1994–1995, 11–19. * ''Янко Ерделї (1897–1971), Руснаци у Сримскей Митровици,'' Сримска Митровица-Нови Сад, 2004, 248–249. == Вонкашнї вязи == * [https://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20ruthenica%2012.pdf ''Янко Ерделї - 110 роки од народзеня (1897-1971)''], Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 12, 2007, б. 128-129. * [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20rutenika%2023%202018%20za%20BMS.pdf ''Янко Ерделї, 120 роки од народзеня професора и иноватора''], Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 23, 2018, б. 223. r3jgq9etl5mfzhdzpfokg3nflqe1qj2 0 508 5599 5598 2024-10-14T16:35:19Z Amire80 9 1 измена увезена 5598 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Янко Ерделї (професор)]] 0ip69kakz9i55il372shxn5fxq56n1p 0 509 5905 5606 2024-10-19T01:52:08Z Keresturec 18 Правописни корекциї, ушоренє викивязох 5905 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Янко Жилник</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Янко Жилник лїкар.jpg|alt=Янко Жилник|border|center|thumb|<div style="text-align: center;">Янко Жилник, лїкар рендґенолоґ]] |- |'''Народзени''' |юний 1880. |- |'''Умар''' |30. януара 1925. (44) |- |'''Державянство''' |австроугорске, югославянске |- |'''Школа''' |Ґимназия |- |'''Универзитет''' |Медицински факултет у Будимпешти |- |'''Период твореня''' |1906—1925. |- |'''Жанри''' |здравство, рендґенолоґ |- |'''Поховани''' |на старим руским теметове у Новим Садзе |} '''Янко Жилник''' (*юний 1880—†30. януар 1925), лїкар рендґенолоґ, перши специялиста тей файти медзи Руснацами. == Биоґрафия == Янко Жилник народзени у юнию 1880. року у [[Коцур|Коцуре]], у фамелиї маєтних землєдїлцох у тедишнїм чаше, од оца Михаила и мацери Мариї, народзеней Горняк-Кухар. Основну школу закончел у Коцуре, а ґимназию у [[Вербас|Вербаше]] (даєдни жридла гуторя же то було у Новим Садзе) на мадярским и нємецким язику. На Медицинским факултету у Будимпешти Янко Жилник дипломовал 1906. року. Перша робота му була у Солноку на Тиси у Воєней команди, дзе як воєни лїкар робел полни штири роки. Янко Жилник ше потим врацел до свойого валалу Коцура, дзе службовал кратко 1,5–2 роки. Пред Першу шветову войну ше преселєл з фамелию до Нового Саду и уселєл ше до хижи хтору му у Косовскей улїци купел оцец. У малженстве зоз Францишку Стоянович мал сина Павла хтори през живот постал углядни и познати архитекта и универзитетски професор. Янко Жилник мал свою дохторску ординацию у терашнєй Змай Йововей улїци (прейґ драги од католїцкей Катедрали) и робел як дохтор-рендґенолоґ. Бул медзи першима лїкарами-рендґенолоґами у Новим Садзе, а вшелїяк и перши Руснак хтори ше занїмал з тоту специялносцу. Блїзко сотрудзовал з тедишнїма найугляднєйшима новосадскима лїкарами (др Шосберґером, др Адамовичом, др Трифковичом). Дохтор Янко Жилник бул автор велїх популарних статьох з рижних обласцох здравственей култури хтори обявйовал у ''Руских новинох'' и ''Руских календарох''. Окреме були замерковани статї у вязи теди актуалних здравствених темох о оберацих хоротох як цо то пегави тифус, дизентерия, колера и други. После кратшей и чежкей хороти др Янко Жилник умар у Новим Садзе, 30. януара 1925. року у своїм 44-тим року живота. Поховани є на старим руским теметове у Новим Садзе. == Литература == * Др Янко Жилник: Др Микола Новта и др Юлиян Рамач, ''Нашо здравство у прешлосци,'' Словнїк медицинскей терминолоґиї, сербско-латинско-руски, Нови Сад, 2005. б. 153-155 == Вонкашнї вязи == * Др Янко Жилник: [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/studia%20ruthenica%2012.pdf ''О даскелїх оберацих (порядкових) хоротох''], ''Studia Ruthenica ч. 12'', Дружтво за руски язик, литературу и културу, 2007, б. 125-127. * Др Ю. Жильник: [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Ruski-kalendar-1922_compressed.pdf ''О даскелїх оберацих (порядкових) хоротох''], ''Руски календар за южнославяньских Русинох за 1922. рок'', Руске народне просвитне дружтво, Руски Керестур, б. 115-122. * Др Я. Жилник, лїкар: [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2020/03/CHislo_3.pdf ''Чревни тифус''], ''Руски новини за Русинох у кральовини С.Х.С'', Руске народне просвитне дружтво, Нови Сад, 1924. б. 2-3. 9y9cuxiqie2xp2zcokt1renjpa2wq1u 0 510 5608 5607 2024-10-14T16:35:19Z Amire80 9 1 измена увезена 5607 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Янко Копчаї]] nay0p5pjgwr1rvtbps0k8i50rwxkxs5 0 511 5622 5621 2024-10-14T16:35:20Z Amire80 9 13 измена увезено 5621 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ |- ! colspan="2" |'''Янко КОПЧАЇ''' |- | colspan="2" |[[Файл:Janko Kopčaji 2.jpg|alt=Янко Копчаї|center|thumb|412x412px]] |- | '''Народзени''' |7. мая 1790. |- | '''Умар''' |4. марца 1844. (54 р.) |- | '''Державянство''' |Угорске |- | '''Школа''' |Ґимназия Сеґедин, Калоча |- | '''Универзитет''' |Богословски студиї, Беч |- | '''Период твореня''' |1812-1844 |- | '''Животна дїялносц''' |богослов и парох |- | '''Поховани''' |у Руским Керестуре |- | '''Припознаня''' |почесни граждан кральовского городу Зомбору |} '''Янко КОПЧАЇ''' (*7. мая 1790. - †4. марца 1844.), капелан и парох керестурски. == Биоґрафия == Янко Копчаї народзени у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] 7. мая 1790. року од оца о. Петра Копчая и мацери Ани. Основну школу учел у Керестуре. До нїзших класох ґимназиї ходзел у Сеґединє, а до висших у Калочи (1806). По законченей штреднєй школи два роки учел право. После того ришел постац священїк и бул прияти до римокатолїцкей семинариї у Калочи: жадал постац священїк римокатолїцкого обряду. Медзитим, крижевски епископ Константин Станич нє дошлєбодзел же би його вирнїк прешол под юрисдикцию другей, римокатолїцкей, епархиї. Млади Янко Копчаї теди зохабел студиї и два роки (1812-1814) робел у Филїпове (нєшка Бачки Ґрачац) як новтаруш. Познєйше заш лєм пристал постац священїк греко-католїцкей вири и пошол на богословски студиї до Бечу — до "Св. Варвари". Ту препровадзел два роки, а вец го еп. Константин Станич поволал ґу себе, за свойого секретара. За священїка Янко Копчаї бул пошвецени 1818. року. По оцовей шмерци (7. децембра 1818) Янко Копчаї пришол до Керестура, дзе перше бул капелан а од 1825. до шмерци парох. По шмерци крижевского еп. Константина Станича о. Янко Копчаї бул меновани за крижевского владику, алє нє прилапел тото достоїнство. Прето ше у Керестуре длуго зачувало здогадованє як Серби зоз сушедних валалох приходзели опатриц священїка хтори нє сцел постац владика: у православним швеце то було просто нєвироятне, а за тото достоїнство велї були порихтани добре заплациц, знаюци же им владическе положенє тото надополнї. == Припознаня == Янко Копчаї бул образовани. Знал даскельо язики. Народ го любел пре його добру природу. У народним паметаню записане же ше Янко Копчаї окреме жертвовал за своїх вирнїкох под час велькей колери 1836. року. Теди на два заводи подаровал векши суми пенєжу на шпиталь у Зомборе, за цо достал титулу почесного граждана шлєбодного кральовското городу Зомбору. Умар у Руским Керестуре 4. марца 1844. року, дзе є и поховани. == Литература == * Тамаш, др Юлиян: ''Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991)'', Янко Копчаї (1790-1844), бок 392. 41dkb703fjb7iufzx63l08sf9rkop8b 0 512 5628 5627 2024-10-14T16:35:20Z Amire80 9 5 измена увезено 5627 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Янко Олєяр |- | colspan="2" |[[Файл:Janko Olejar 1985.jpg|alt=Янко Олєяр|center|frameless|344x344px]] |- |'''Народзени''' |10. януара 1928. |- |'''Умар''' |11. януара 1994. (66) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Учительска школа Сримски Карловци |- |'''Период твореня''' |1948 - 1988. |- |'''Жанри''' |просвита, култура, аматерска режия |- |'''Поховани''' |у Руским Керестуре |- | | |} '''Янко Олєяр''' (*10. януар 1928 - †11. януар 1994), учитель, културни дїяч, режисер и ґлумец–аматер. ==Биоґрафия == Янко Олєяр ше народзел 10. януара 1928. року у [[Дюрдьов]]е, у фамелиї Осифа и Ани Олєярових. Янко мал и брата Михала. У Дюрдьове Янко Олєяр закончел основну школу. Учительску школу закончел у Сримских Карловцох 1948. року и истого року почал робиц як учитель у Дюрдьове. У тедишнїм чаше у Дюрдьове бул значно розвити културно–просвитни живот Руснацох. По културних активносцох Дюрдьов теди бул скоро ровни [[Руски Керестур|Керестуру]]. Зоз приходом младих и сцелих учительох на роботу до дюрдьовскей рускей школи и Културно–просвитне дружтво „Тарас Шевченко” вельо достало. Медзи тима младима учителями бул и Янко Олєяр котри, вєдно зоз своїм колеґом Владимиром Копчанским почал робиц и на драмским полю. Уж у половки януара 1949. року вони двоме як режисере и ґлумци, вєдно з другима аматерами, премиєрно виведли Нушичов театрални фалат „Подозрива особа”. Робели вони и зоз школярами на пририхтованю драмских сличкох, алє о тим нє остали писани шлїди, лєм остало у паметаню їх тедишнїх школярох. Перши писани шлїд походзи зоз 1946. року и реґиструє Янка Олєяра як ґлумца у театралним фалаце М.В. Ґоґоля „Женїдба”, виведзеним у Дюрдьове. Олєяр теди бул ище школяр учительскей школи, алє под час ферийох участвовал у пририхтованю и виводзеню театралних представох у своїм валалє. У 1952. року Янко Олєяр бул як учитель на служби у Вербаше. И ту вон активно робел зоз школярами и у тедишнїм руским КПД „А. С. Пушкин”, дзе уж на початку спомнутого року, як корежисер зоз Владимиром Паланчанином, поставел Нушичов фалат „Так мушело буц”, у котрим витворел зоз замеркованим успихом и улогу Несторовича. Янко Олєяр ше оженєл зоз Ирину родз. Гайдук, учительку з Руского Керестура. У малженстве мали сина Ромка. Од 1955. Олєяр службовал у Руским Керестуре. У перших рокох вон векшу увагу пошвецовал музичним активносцом школярох и пошвидко основал школярски тамбурови [[оркестер]]. Медзитим, уж 1958. року ше пошвецел режиї у театре и зоз школскима дзецми порихтал и виведол театрални фалат „Били єлень” Владимира Назора. Од 15. фебруара 1961. року Скупштина општини Кула меновала Янка Олєяра за першого директора новооснованого [[Дом култури Руски Керестур|Дома култури]] у Руским Керестуре. По даскельорочней прерви знова бул меновани на тоту длужносц. Од того часу вон ше пошвецел у цалосци двом найвекшим културним манифестацийом у култури Руснацох и Українцох у тедишнєй Югославиї – Фестивалу „Червена ружа” и Драмскому мемориялу Петра Ризнича Дядї. Янко Олеяр бул член та и предсидатель найвисших орґанох Фестивала култури "Червена ружа" (Управного и Вевершного одбору) а активно участвовал у орґанизованю вецей манифестацийох, окреме давал увагу Науковому совитованю на Фестивалу. Пририхтуюци свойо викладаня на рижни теми за Наукове совитованє Янко Олеяр детальнєйше позберал податки о обичайох Руснацох у Войводини. З тих материялох вон формовал идеї и правел синопсиси за ТВ емисиї та ше зявел як автор емисийох на ТВ Нови Сад о швету Дзуря, о Русадльох, о Кирбайох, о забивачкох швиньох. Вон ше интересовал за историю Руснацох, призберовал материяли з тей обласци и формовал тематски фельтони хтори обявйовал у новинох "Руске слово". После пензионованя 1988. року поцагнул ше зоз явного живота, смуткуюци за сином–єдинцом котрому ше страцел шлїд у войни после 1992. року. Умар 11. януара, а поховани є 12. януара 1994. року на теметове у Руским Керестуре. == Режирал тоти театрални фалати == {| class="wikitable" |+ !'''Рок''' !'''Театрални фалат''' !'''Место''' |- |1951. |Бранислав Нушич: БИРОКРАТА |у Дюрдьове |- |1952. |Ж. Б. П. Молиєр: НА СИЛУ ДОХТОР |” |- |1952. |Б. Нушич: ТАК МУШЕЛО БУЦ |у Вербаше |- |1953. |Михайло Ковач: НА ШВИТАНЮ |” |- |1958. |Владимир Назор: БИЛИ ЄЛЕНЬ |у Руским Керестуре |- |1958. |Воймил Рабадан: КЕКЕЦ |” |} == Ґлумел у тих театралних фалатох == {| class="wikitable" |+ !'''Рок''' !'''Театрални фалат''' !'''Улога''' !'''Место''' |- |1946. |М. В. Ґоґоль: ЖЕНЇДБА | |у Дюрдьове |- |1950. |А. Н.. Островски: ХУДОБСТВО НЄ ГРИХ | |” |- |1952. |Б. Нушич: ТАК МУШЕЛО БУЦ |Несторович |у Вербаше |- |1964. |Б. Нушич: АНАЛФАБЕТА | |у Руским Керестуре |- |1966. |М. Горки: НА ДНУ |Лука |” |} == Литература == * Дюра Латяк: ''ЯНКО ОЛЄЯР – учитель, културни дїяч, режисер и ґлумец–аматер'' - 50 роки Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї, Завод за културу войводянских Руснацох, НВУ "Руске слово" и Дом култури Руски Керестур, Нови Сад, 2018, бок 168-169. == Вонкашнї вязи == * [https://www.youtube.com/watch?v=V8ss6wQgC1o Яр зиходзи на жем] - Народни обичаї Войводини, по идеї Янка Олєяра, ТВ Нови Сад, 1989. рок * * [https://www.youtube.com/watch?v=l3io_ylQOaI Забивачки швиньох - Обичаї з традициї Руснацох у Войводини (1. часц),] по идеї Янка Олєяра, ТВ Нови Сад, 1984. рок * * [https://www.youtube.com/watch?v=dcep4H_hJmg Забивачки швиньох - Обичаї з традициї Руснацох у Войводини (2. часц),] по идеї Янка Олєяра, ТВ Нови Сад, 1984. рок * * [https://www.youtube.com/watch?v=JPchZFcJHX0 Забивачки швиньох - Обичаї з традициї Руснацох у Войводини (3. часц),] по идеї Янка Олєяра, ТВ Нови Сад, 1984. рок l5dhximkvz7lvz4sch93kqkfn8px369 0 513 5635 5634 2024-10-14T16:35:21Z Amire80 9 6 измена увезено 5634 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Янко Павлович |- |'''Народзени''' |18. юния 1931. |- |'''Умар''' |28. марца 1995. (64) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Висша школа СУП–а |- |'''Период твореня''' |1948—1985. |- |'''Жанри''' |безпечносц, шпиванє, ґлума (аматерска) |- |'''Поховани''' |на новосадским Новим теметове |- |'''Припознаня''' |Искри култури КПЗ Войводини, Златна плакета АРТ ''Дядя'' |} '''Янко Павлович''' (*18. юний 1931—†28. марец 1995), финансийни службенїк, инспектор СУП, шпивач, ґлумец–аматер. == Биоґрафия == Янко Павлович ше народзел у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]] 18. юния 1931. року. Оцец Йовґен и мац Ана родз. Шимко. Янко мал младшого брата Якима. Янко закончел основну школу у Руским Керестуре и уписал ше до першей ґенерациї школярох нїзшей керестурскей ґимназиї, хтора почала з роботу 25. фебруара 1945. року. Янко Павлович спада до шорох школярох тей ґимназиї котри вецей як штири децениї були главни ношителє културного живота Руснацох у Югославиї. После малей матури Павлович претаргнул школованє и уж 1948. року робел як службенїк у [[Кула|Кули]]. Ту вон постал єден з главних орґанизаторох културного живота нєвелького числа Руснацох у тедишнїм чаше. Уж у першей половки 1948. року, кед ношитель културно–просвитней активносци бул Месни одбор [[Руска матка|Рускей матки]], почала з роботу хорска и танєчна секция, а нєодлуга и драмска, хтора уж 16. юния 1948. року пред свою публику премиєрно виведла театрални фалат Г. К. Основяненка ''Сватання на Гончарівці'' у режиї [[Петро Ризнич Дядя|Петра Ризнича]] як госца з Руского Керестура. У тим фалаце Янко Павлович бавел єдну з главних улогох. Нєодлуга потим Янко Павлович пошол до школи резервних официрох. Зоз войска ше врацел знова до Кули, дзе 1953. року у рамикох драмскей секциї Културно–просвитного дружтва Руснацох бавел у Ризничовим фалаце ''На синокосу''. У 1954. року Янко Павлович робел як шеф рахунководства у Руским Керестуре, у тарґовинским подприємстве. Ту и предлужел свою театралну дїялносц. Под режисерску руку Петра Ризнича вон успишно витворел улогу Судиї у драми Евґения М. Кочиша ''Вона нєвиновата''. Янко Павлович бул у малженстве зоз [[Мелания Павлович|Меланию родз. Джуня]]. Мали сина [[Звонимир Павлович|Звонимира]]. == Дїялносц у култури - новосадски период == Попри тим же Павлович мал ґлумецки схопносци, вон знал и крашнє шпивац. Мал приємни глїбоки бас. Прето ище як школяр керестурскей ґимназиї почал шпивац у хору, а предлужел и у Новим Садзе. Бул корпулентни як подоба, темпераментни, комуникативни и дружелюбиви, а бул замерковани и як добри орґанизатор. Од 1959. року, кед Янко Павлович почал службовац у Новим Садзе, активно ше уключел до хорскей секциї КУД ''Максим Горки'', гоч то теди нє було узвичаєне за єдного службенїка Служби державней безпечносци, дзе теди Янко Павлович почал робиц. Попри роботи о даскельо роки вон закончел и висшу школу СУП–а и напредовал у служби, алє и далєй предлужел активносц у културно–уметнїцким аматеризме. На поволанку [[Дюра Папгаргаї|Дюри Папгаргая]] пристал з Нового Саду путовац до Руского Керестура на проби, дзе му у театралней сезони 1968/69 зверена улога Ивана Павловича Ратоти у Ґоґольовей ''Женїдби''. То була представа хтора безпостредно предходзела снованю Аматерского руского театра ''Дядя'' зоз сценами у Руским Керестуре и Новим Садзе. У тим театре Павлович бул єден з иницияторох и ношительох активносци коло його снованя и реґистрациї. Нєодлуга после того Янко Павлович ше чежко похорел на шерцо и 1976. року пошол до инвалидскей пензиї, алє и после того вон предлужел свою шпивацку и драмску активносц. Мож повесц же вон праве зоз тей активносци черпал сили за живот и теди кед му вон уж, так повесц, вишел на цверенки. Так вон полни 19 роки зоз тей борби за живот виходзел як побиднїк. За свою драмску дїялносц Янко Павлович здобул велї явни припознаня и награди, медзи котрима Искри култури КПЗ Войводини, награди за ґлумецки витвореня, а ношитель є и Златней плакети АРТ ''Дядя'' за 35–рочну активносц у театралним аматеризме. Янко Павлович нєсподзивано умар 28. марца 1995. року, а поховани є 30. марца истого року на новосадским Новим теметове. === Ґлумел у тих театралних фалатох === {| class="wikitable" |+ !Рок !Театрални фалат !Улога !Место |- |1948. |Г. К. Основяненко: СВАТАННЯ НА ГОНЧАРИВЦИ | |<div style="text-align: center;">Кула |- |1953. |Петро Ризнич: НА СИНОКОСУ | |<div style="text-align: center;">” |- |1954. |Евґений М. Кочиш: ВОНА НЄВИНОВАТА | |Руски Керестур |- |1955. |Д. Добричанин: ЗАЄДНЇЦКИ КВАРТЕЛЬ | |<div style="text-align: center;">” |- |1957. |Б. Нушич: ОЖАЛОСЦЕНА ФАМИЛИЯ |Аґатон |<div style="text-align: center;">” |- |1957. |Мишко Кранєц: ДРАГА ДО ЗЛОДЇЙСТВА |Матия |<div style="text-align: center;">” |- |1969. |М. В. Ґоґоль: ЖЕНЇДБА |Ратота |<div style="text-align: center;">” |- |1970. |Славомир Мрожек: ПОЛИЦАЄ |Шеф полициї |<div style="text-align: center;">Нови Сад |- |1971. |П. Юстинов: РОМАНОВ И ДЮЛИЄТА |Гарпер |<div style="text-align: center;">” |- |1972. |Ханс Пфайфер: ШВЕТО ЛАМПИОНОХ |Роберт |<div style="text-align: center;">” |- |1975. |Иван Барч: МАЦ |Янко |<div style="text-align: center;">” |- |1975. |Лю. Симович: ЧУДО У ШАРҐАНЄ |Глас Манойла |<div style="text-align: center;">Нови Сад |- |1981. |Ґинтер Ґрас: ПОТОП |Випитовач |<div style="text-align: center;">” |- |1985. |Станислав Стратиєв: АВТОБУС |Стари |<div style="text-align: center;">” |} === Литература === Дюра Латяк - ''50 роки Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї,'' Завод за културу войводянских Руснацох, НВУ ''Руске слово'' и Дом култури Руски Керестур, Нови Сад, 2018, бок 174-175. === Вонкашнї вязи === 0v5451dvoptkqmmamkamj0qjrmjhxj8 0 514 5646 5645 2024-10-14T16:35:21Z Amire80 9 10 измена увезено 5645 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |<big>Янко Рамач</big> |- | colspan="2" |[[Файл:Janko Ramač 1955 2022.jpg|alt=др Янко Рамач|center|thumb|262x262px]] |- |'''Народзени''' |22. марца 1955. |- |'''Умар''' |27. авґуста 2022. (67) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски, українски |- |'''Школа''' |Ґимназия у Риме и Руским Керестуре |- |'''Универзитет''' |Филозофски факултет Нови Сад |- |'''Наукови ступень''' |докторат, Державни универзитет Ужгород, Україна |- |'''Обласц науки''' |история |- |'''Период твореня''' |1984—2022. |- |'''Жанри''' |история, прекладательство |- |'''Поховани''' |у Кисачу |- |'''Припознаня''' |Орден Витяза святого папи Силвестра |} Професор доктор '''Янко Рамач''' (*22. марец 1955—†27. авґуст 2022), порядни професор на Филозофским факултету у Новим Садзе, автор шейсц кїжкох и векшого числа фахових и наукових статьох, прекладатель Святого писма – Стари и Нови завит == Биоґрафия == Янко Рамач народзени 22. марца 1955. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]<ref>[https://nar.org.rs/rue/%d0%bf%d1%80%d0%be%d1%84-%d0%b4%d1%80-%d1%8f%d0%bd%d0%ba%d0%be-%d1%80%d0%b0%d0%bc%d0%b0%d1%87/ ''Проф. др Янко РАМАЧ''], НАР, 6. фебруар 2018.</ref>. Родичи оцец Дюра и мац Леона родз. Медєши. Янко Рамач мал ище трох братох и єдну шестру. Основну школу Янко закончел у родзеним валалє, класичну ґимназию у Риме и Руским Керестуре. Дипломовал историю на Филозофским факултету у Новим Садзе. Ступень маґистра наукох здобул на Филозофским факултету у Беоґрадзе. Докторовал на тему з историї Руснацох на Державним универзитету у Ужгородзе у України. Од 1984. року Янко Рамач робел на Филозофским факултету у Новим Садзе. Преподавал Историю Руснацох, Фолклористику и Културну историю Руснацох, а на последипломних студийох Руске питанє у стреднєй Европи у ХХ вику. На Филолоґийним факултету у Беоґрадзе преподавал предмет Културна история Українцох. Єден час тримал преподаваня и на универзитету у Нїредьгази у Мадярскей. На вецей заводи госцовал на универзитетох у України, Польскей, Словацкей и Горватскей. Участвовал на числених наукових конференцийох у жеми и державох штреднєй и восточней Европи. Проф. Рамач бешедовал вецей шветово язики: українски, италиянски, словацки, анґлийски, нємецки, русийски, а хасновал и класични язики – латински и старогречески. Науково роботи писал на руским, сербским и українским язику, а обявйовал и на анґлийским и словацким. Обявел шейсц кнїжки и понад 100 наукови роботи, пририхтал за обявйованє велї значни историйни жридла. У своїх роботох ошвицел теми з дружтвеного, културного и привредного живота Руснацох у Южней Угорскей, односно у Югославиї. Поволуюци ше на документи, народну творчосц и звичаї, вше наглашовал же Руснаци часц українского народу. По своїх опредзелєньох Янко Рамач цалого животa бул активист українскей ориєнтациї медзи войводянскима Руснацами. До званя урядового професора на Филозфским факултету у Новим Саду Янко Рамач вибрани 2006. року. Вєдно з братом [[Михал Рамач|Михалом Рамачом]] преложел Святе писмо – Стари и Нови завит. За тото подняце папа Франциск одликовал го з Орденом Витяза святого папи Силвестра. Бул оженєти зоз Анку народзену Кокавец. У малженстве мали три дзивки Ксению, Тат’яну и Кристину. Янко Рамач страдал у транспортним нєщесцу 27. авґуста 2022. Поховани є на теметове у Кисачу. == Библиоґрафия == [[Файл:Privredni zivot Rusnacoh.jpg|alt=Привредни живот Руснацох|thumb|262x262px]] * ''Привредни и дружтвени живот Руснацох у Южней Угорскей (1745–1848),'' Нови Сад, 1990, 190. * ''Кратка история Руснацох (1745–1918),'' Нови Сад, 1994, 138. * ''Школа у Руским Керестуре (1753–1918),'' Нови Сад, 1995, 142. * Костельник, Г., ''Liber memorabilium грекокатолїцкей парохиї бачкерестурскей,'' Нови Сад, 1998, 218. * ''Руснаци у Южней Угорскей (1751 – 1918),'' Войводянска академия наукох и уметносцох, Нови Сад, 2007, 521. * ''История Руснацох, Од Києвскей Руси по Горнїцу, Бачку и Срим,'' НВУ Руске слово и Заводу за културу войводянских Руснацох, 2023. == Литература == * P. R. Magocsi and Ivan Pop: „Ramach, Ianko/Ramač Jankoˮ, ''Encyclopedia of Rusyn History and Culture,'' University of Toronto, 2005, ISBN 0-8020-3556-3, p. == Вонкашнї вязи == * Рамач, Янко [https://cheloveknauka.com/istoriya-rusinov-v-yuzhnoy-vengrii-1745-1918 ''История русинов в Южной Венгрии (1745-1918)''], Ужгород, 1995. * Янко Рамач [https://independent.academia.edu/JankoRama%C4%8D Реґистер наукових и фахових роботох] * [https://www.ruskeslovo.com/umar-prof-dr-janko-ramac/ ''Умар проф. др Янко Рамач''], Рутенпрес, 28. авґуст 2022. * Доц. др Даниела Марчок [https://www.ceeol.com/search/article-detail?id=1108706 IN MEMORIAM ''ПРОФ. ДР ЯНКО РАМАЧ (1955–2022)''] == Референци == rusn8yz2x6jjzmg4wekfdcjppesald7 0 515 5648 5647 2024-10-14T16:35:21Z Amire80 9 1 измена увезена 5647 wikitext text/x-wiki #REDIRECT [[Янко Рамач]] 8cng6iox9fc58fx31f2bgcdxzl75z22 0 516 5656 5655 2024-10-14T16:35:22Z Amire80 9 7 измена увезено 5655 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Янко Рац |- | colspan="2" |[[Файл:Janko Rac.jpg|alt=Янко Рац|center|thumb|320x320px]] |- |'''Народзени''' |10. фебруара 1930. |- |'''Умар''' |24. септембра 2013.(83) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Гимназия у Вербаше |- |'''Универзитет''' |Висша педаґоґийна школа у Новим Садзе (ґрупа за биолоґию) |- |'''Период твореня''' |1950. - 1992. |- |'''Жанри''' |писатель, новинар, наставнїк |- |'''Поховани''' |на теметове у Руским Керестуре |} '''Янко Рац''', новинар (*10. фебруар 1930. - †24. септембер 2013.), наставнїк, длугорочни редактор часопису за дзеци Пионирска заградка, педаґоґ и писатель за дзеци. Єден є з перших руских новинарох у Рускей редакциї Радио Нового Саду од 1950. року. == Биоґрафия == Янко Рац ше народзел 10. фебруара 1930. року у [[Руски Керестур|Руским Керестуре]]. Родичи оцец Митро и мац Веруна родз. Папяньо. Янко мал ище двох братох. Основну школу и нїзшу ґимназию з малу матуру закончел у Руским Керестуре. Висши класи ґимназиї з вельку матуру, часточно поряднє, а часточно позарядово (1948-1952), закончел у Вербаше. Янко Рац спадал, як школяр, до перших ґенерацийох рускей ґимназиї, котра основана на початку 1945. року у Руским Керестуре. Були то ґенерациї школярох спомедзи хторих векшина тих цо закончели стреднї и високи школи були и ношителє културного живота скоро по шицких местох у Войводини и Горватскей дзе жию Руснаци. Таки бул и Янко Рац и теди кед робел як новинар у Рускей редакциї Радио Нового Саду, и теди кед робел як наставнїк у Новим Орахове и Руским Керестуре, а найбаржей теди кед постал главни и одвичательни редактор мешачнїка за дзеци, або источашнє и як главни и одвичательни редактор младежского часопису, а и теди кед волонтерски робел як секретар Дружтва за руски язик, литературу и културу, а потим як його предсидатель. У Рускей редакциї Радио Нового Саду робел коло два роки (1950-1951) як новинар и спикер, а вец ше опредзелєл за дальше школованє. По законченю велькей матури уписал студиї на висшей педаґоґийней школи у Новим Садзе (ґрупа за биолоґию). По успишним законченю студийох, од 1955. по 1959. рок робел як наставнїк у основней школи у Новим Орахове, а вец од 1959. по 1962. рок як наставнїк биолоґиї у висших класох основней школи у Руским Керестуре. Нєт сумнїву же вон под час роботи у Рускей редакциї Радио Нового Саду добре упознал наш литературни язик, бо у чаше кед є у Керестуре наставнїк биолоґиї, вон викладал и мацерински руски язик руским школяром Стреднєй економскей школи у Кули. Алє, з оглядом на то же тоти школяре шицки були з Руского Керестура, настава мацеринского язика отримована у просторийох основней школи у тим валалє. Як у вецей нагодох окреме наглашовал Янко Рац, тот предмет бул обовязни за тих школярох и оцена з нього уписована до свидоцтва. Янко Рац бул у малженстве зоз Милицу родз. Канюх и мали двойо дзеци, дзивку и сина. == Робота у часопису за дзеци == [[Файл:SkupstinaDruztva81b.jpg|alt=Скупштина Дружтва за руски язик, литературу и културу 1981. року. |thumb|443x443px|Скупштина Дружтва за руски язик, литературу и културу 1981. року. З лїва: Гавриїл Колєсар, предсидатель, Дюра Варґа, Василь Мудри, Микола Каменїцки, Мария Латяк и секретар Янко Рац]] Од 1963. року, дзекуюци новинарскому искуству, здобутому ище под час роботи у Рускей редакциї Радио Нового Саду, анґажовани є на длужносц главного и одвичательного редактора дзецинского часопису Пионирска заградка, котри видавало Новинске подприємство „Руске слово”, котрому теди шедзиско було тиж у Руским Керестуре. На тей длужносци остал аж по одход до заслуженей пензиї 1992. року. Треба ту спомнуц же, попри спомнутого часопису за дзеци, вон од 1972. по 1974. бул и перши главни и одвичательни редактор младежского часопису МАК (Младосц-активносц-креативносц). Янко Рац од самого снованя бул активни член Дружтва за руски язик и литературу<ref>Дружтва за руски язик и литературу - Так ше Дружтво теди волало и так було реґистроване аж по 2000. рок, кед є пререґистроване на ДРУЖТВО ЗА РУСКИ ЯЗИК, ЛИТЕРАТУРУ И КУЛТУРУ.</ref>. У периодзе 1975–1984. року бул и секретар Дружтва за руски язик и литературу, як треци по шоре од його снованя а 1986. по 1988. рок бул на функциї предсидателя Предсидательства Дружтва. Од 8 бокох на келїх виходзели перши числа Пионирскей заградки, под редакторством Янка Раца Заградка сцигла по обсяг од 32 бокох формату А4, а тираж єй бул 1500 прикладнїки мешачно. Редакция того дзецинского часопису була добре повязана з дзецми, їх учителями и наставнїками та зоз шицкима рускима писателями. Було установене сотруднїцтво зоз шицкима войводянскима часописами за дзеци на язикох националних меншинох як и з коло 40 дзецинскима часописами тедишнєй Югославиї. Як редактор дзецинского часопису, Янко Рац од 1963. року почал писац и литературни твори за дзеци. Приповедки му прекладани на сербски, українски, словацки, албански и турски язик; автор є и вецей учебнїкох за основни школи, а дал значни допринос и у пририхтованю и обявйованю терминолоґийних словнїкох, окреме зоз обласци биолоґиї кед пририхтал биолоґийни сербскогорватско-латинско-руски словнїк у хторим були 3200 термини. Робел и на пейцязичним словнїку птицох Войводини у хторим терминолоґийно обробени вецей як 300 файти птицох. Янко Рац зоз сербского, українского, словацкого и словенского язика преложел коло 300 приповедки. Та, заш лєм, найвекше число його написох друковане у часопису за дзеци Пионирска заградка котру ушорйовал блїзко 30 роки. Велї з нїх маю и литературни характер, та мож повесц же були и предходнїца за його опредзелєнєня на публикованє таких творох у окремних кнїжкох. == Литературни твори == Янко Рац автор двох прозних кнїжкох за дзеци: ''Мойо и твойо слички'' (1975) и ''Лєсаров любимец'' (1986). Значне число ориґиналних роботох, информативних и литературних, обявел у часопису ''Шветлосц'' и у ''Народним календаре'' у периодзе од 1967. по 1983. рок. Анализуюци прозну творчосц Янка Раца у Историї рускей литератури, др Юлиян Тамаш спомина же ю характеризує амбиция же би його твори були так волани „слички”, же ше зоз тим наглашує їх фотоґрафска природа у смислу найдошлїднєйшого реализма дзе ше животна подїя зачина и закончує з таким шором и на таки способ як цо то у приповедки виприповедане, и заключує же Рацова кратка приповедка з часци споведз з вчасного дзецинства а з часци фотоґрафия живота дзецох коло писателя. Мож ше и соглашиц зоз таким заключеньом, бо нє мож виключиц факт же Рац свойо „слички” обявйовал у „Пионирскей заградки” на огранїченим простору и з концепцийно ясно одредзену дидактичну наменку. Року 1970. Новинско-видавательне подприємство „Руске слово”, тераз уж зоз шедзиском у Новим Садзе, додзелєло му Другу награду за дзецинску драмску сличку ''Златни дзеци'', котра була на вецей заводи емитована у руских емисийох за дзеци прейґ габох Радио Нового Саду. При тим мушиме спомнуц же Янко Рац участвовал и як ґлумец у велїх радио драмох за дзеци и за одроснутих, а єден час и на театралней сцени у Руским Керестуре. После одходу до пензиї 1992. року Янко Рац ше врацел жиц до Руского Керестура. Умар у новосадским шпиталю дня 24. септембра 2013. року. Похвани є на теметове у Руским Керестуре. == Литература == * Дюра Латяк, ''Янко Рац, педаґоґ, новинар, писатель за дзеци, редактор'', Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 18, р. 2013, б. 195-200. * * Мелания Римар: ''70 роки од народзеня писателя Янка Раца'', Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 7, р. 1999-2000, б. 124-125. == Вонкашнї вязи == * Ґрупа авторох: [https://nar.org.rs/wp-content/uploads/2019/10/%D0%93%D0%9B%D0%90%D0%A1%D0%98-%D0%98-%D0%A7%D0%90%D0%A1%D0%98_compressed_compressed.pdf Гласи и часи, 70 роки Рускей редакциї Радио Нового Саду], Новинарска Асоцияция Руснацох НАР, р. 2019. б. 12. * * [http://druztvo.org/ruski/cleni/index.html Члени Дружтва за руски язик, литературу и културу], под ч. 6 Янко Рац, рoк 1970. * * [https://www.youtube.com/watch?v=nluHDs6jyA4 Янко Рац, портрет] - З нагоди 80-рочнїци живота, Олґа Карлаварис,ТВ Войводина, р. 2010. * == Ґалерия == <gallery> File:Delegacija KSUT 1967.jpg|alt=Делеґация КСУТ зоз Прешова у нащиви НВП "Руске слово" и Друкарнї у Руским Керестуре, 1967. року|Делеґация КСУТ зоз Прешова у нащиви НВП "Руске слово" и Друкарнї у Руским Керестуре, 1967. року   З лїва на право: Делеґацийов вожач,  Юрiй Дацко (редактор новинох "Нове життя"), Дюра Латяк, [[Юрий Цимбора|Юрiй Цимбора]], Янко Рац, [[Єфрем Колєсар]] (стої), Василь Вархола, Лудвиґ Галушка, [[Дюра Папгаргаї]] (стої) и Федiр Ковач (секретар КСУТ-у) </gallery> ==Референци == 4haio2levmflu1i5za9faedfwc7prv3 0 517 5662 5661 2024-10-14T16:35:22Z Amire80 9 5 измена увезено 5661 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" | Янко Саламон |- |'''Народзени''' |18 авґуста 1926. |- |'''Умар''' |Умар 25. януара 1998. (72) |- |'''Державянство''' |югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Учительска школа, Осиєк |- |'''Период твореня''' |1946. - 1986. |- |'''Поховани''' |На теметове у Шидзе |} '''Янко Саламон''' (*18. авґуст 1926. - †25. януар 1998.), просвитни роботнїк и театрални дїяч, режисер–аматер. == Биоґрафия == Янко Саламон ше народзел 18 авґуста 1926. року у Беркасове. Основну школу закончел у Беркасове, а тедишню гражданску шшколу у Шидзе. Учительску школу започал у Сримских Карловцоху. Як школяра учительскей школи застала го Друга шветова война, у котрей як осемнацрочни леґинь ступел до народноошлєбодительного руху. Учительску школу закончел у Осиєку такой по ошлєбодзеню и од 1946. року почал робиц як учитель у Шидзе. Концом 1949. року Янко Саламон ше оженєл зоз учительку Ксению Сенку Югас зоз Бачинцох. У Шидзе Янко и Ксения Саламон робели у тедишнєй Основней школи "Бранко Радичевич" у руских оддзелєньох по 1952. рок кед у авґусту вєдно зоз сином Звонимиром прешли по потреби на роботу до Коцура. У [[Коцур]]е Янко Саламон перши два роки робел як секретар школи и у висших класох преподавал сербски и нємецки язик. Остатнї два роки вон робел як директор коцурскей школи. До Шиду ше Саламоново врацели 1956. року до ОШ "Бранко Радичевич" а истого року, у септембре у тей школи розформовани и заварти руски оддзелєня. Учитель Янко Саламон робел єден рок у Доме школярох у привреди, а потим ше врацел до школи. Отримовал наставу на сербским язику и потим робел як помоцнїк директора тераз уж у Основней школи "Сримски фронт". Даскельо роки пред пензию учитель Саламон робел у општинскей архиви дзе ушорел и обєдинєл архиву шицких школох у општини, а окреме часц хтора ше одношела на наставу у школи општини Шид на руским язику.<ref>Василь Мудри - Янко Саламон: ''Прилоги ґу историї рускей школи у Шидзе,'' Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 3, 1992-1993 б. 208-268.</ref> Попри порядней роботи у школи учитель Янко Саламон робел у општинскей орґанизациї Червеного крижу, у Дружтве приятельох дзецох на орґанизованю лєтованьох на морю за школярох зоз Шиду. За резултати у просвитней и театралней дїялносци Янко Саламон достал вецей подзекованя, награди и припознаня. Єдна з тих то Златна значка Културно-просвитней заєднїци Сербиї 1976. року як и припознанє Ради Союзу синдикатох Войводини за посцигнути резултати у култури, вєдно зоз супругу Ксению, 1980. року. Янко Саламон пошол до пензиї 1. януара 1986. року. Янко Саламон пошол до пензиї 1. януара 1986. року. Янко Саламон позберал векшу часц литературних творох свойого брата о. Силвестера Саламона (1912-1988) та так видата постгумно його кнїжка<ref>Силвестер Саламон: ''Вибрани твори I, II,'' НВУ Руске слово, Нови Сад, 1988, 1989.</ref>. == Театрална дїялносц == Зоз театралну дїялносцу Янко Саламон ше почал занїмац у Шидзе такой по законченю учительскей школи 1946. року як режисер театралних фалатох. Вон ше анґажовал у роботи КПД Дюра Киш у Шидзе дзе почал свою активносц як аматер-ґлумец у драмским фалаце "Нашо селянє" 1947. року. З тим фалатом Шидянє наступели на преслави 200-рочнїци од приселєня Руснацох до Руского Керестура. Активносци на планє театра Янко Саламон предлужел и у Коцуре дзе режирал и по два драмски фалати у єдней сезони. По врацаня до Шиду Янко Саламон предлужел режирац театрални фалати и створел успишни драмски ансамбл хтори на смотрох аматерских театрох у покраїни и републики з посцигнутима резултатами широко афирмовал културну дїялносц зоз шидскей општини. Як у Шидзе, так и у Коцуре вон виховал вецей ґенерациї театралних аматерох и любительох театралних представох. През штерацец роки свойого службованя и театралней дїялносци, попри других режисерох у местох дзе службовал, поставел и вон 11 театрални фалати зоз старшима аматерами и вельо векше число кратких театралних фалатох зоз школскима дзецми. И по тим остал запаметани як добри театрални педаґоґ. Янко Саламон умар у Шидзе 25. януара 1998. року, дзе є и поховани на руским теметове. == Режирал тоти театрални фалати == {| class="wikitable" |+ !Рок !Театрални фалат !Место |- |1947. |М. Попович: НАШО СЕЛЯНЄ |Коцур |- |1953. |Г. К. Основяненко: ПИТАНКИ НА ГОНЧАРОВКИ |<div style="text-align: center;">” |- |1954. |И. Тобилевич: БЕЗТАЛАННА |<div style="text-align: center;">” |- |1955. |М. Гонтка: ЛЄС ВОЛА |<div style="text-align: center;">” |- |1967. |Г. К. Основяненко: СТЕЦКО (Сватання на Гончарівці) |<div style="text-align: center;">Шид |- |1968. |Драґо П. Трн: НЄВОЛАНИ ГОСЦИ |<div style="text-align: center;">” |- |1969. |Б. Нушич: ОЖАЛОСЦЕНА ФАМИЛИЯ |<div style="text-align: center;">” |- |1970. |И Тобилевич: МАЦ СЛУЖНЇЦА (Наймичка) |<div style="text-align: center;">” |- |1974. |Велимир Суботич: ВИЛА ЛАЛА |<div style="text-align: center;">” |- |1975. |О. Коломиєц: ФАРАОНЄ |<div style="text-align: center;">” |- |1976. |Микола Зарудни: НА СЕДМИМ НЄБЕ |<div style="text-align: center;">” |} == Литература == * Ксения Саламон: ''Учитель Янко Саламон,'' Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 11, 2006, б. 133-134. * * Дюра Латяк: ''Янко Саламон, просвитни роботнїк и театрални дїяч, режисер–аматер,'' 50 роки Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї, Завод за културу Войводяских Руснацох Нови Сад, Дом култури Руски Керестур и НВУ "Руске слово" Нови Сад, 2018. б.185-186. == Референци == daac2eiwqitpvm0d97fd8pnpfihdtae 0 518 5673 5672 2024-10-14T16:35:23Z Amire80 9 10 измена увезено 5672 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Янко Фейса |- | colspan="2" |[[Файл:Janko Fejsa 1904 1983.jpg|alt=Янко Фейса|center|thumb|300x300px]] |- |'''Народзени''' |13. авґуста 1904. |- |'''Умар''' |3. октобра 1983, (79) |- |'''Державянство''' |угорске, югославянске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Учительска школа у Крижевцох |- |'''Период твореня''' |1926—1960 |- |'''Жанри''' |образованє, просвита, литература |- |'''Поховани''' |у Коцур |- |'''Припознаня''' |Октоберска награда општини Вербас |} '''Янко Фейса''' (*13. авґуст 1904—†3. октобер 1983) учитель, поета, активист у Руским народним просвитним дружтве. == Биоґрафия == Янко Фейса ше народзел у [[Коцур]]е 13. авґуста 1904. року. Дзецинство препровадзел у родним месце, дзе закончел шейсц класи основней школи. До ґимназиї ходзел у Заґребе, Вараждинє и Илоку, а учительску школу закончел у Крижевцох 1921-1925. року. Як просвитни роботнїк робел у Коцуре (1926-1936 и 1938-1944) и Торжи ( нєшка Савиним Селу, 1936-1938) а перших рокох по законченю Другей шветовей войни бул поставени за просвитного референта Команди места (1944-1945) у [[Вербас|Вербаше]], после чого є премесцени до вербаскей ґимназиї, дзе викладал математику у нїзших класох. Од 1951. по 1960. рок Янко Фейса робел у Основней школи ''Светозар Маркович'' у Вербаше, после чого прешол на роботу у Коцуре, алє пошвидко пошол до пензиї. Єден час жил у Новим Садзе. Остаток живота Янко Фейса препровадзел у Коцуре дзе и умар 3. октобра 1983. року и там є поховани. Бул оженєти зоз Єлену Дворжак (1905-1977), зоз котру мал двойо дзеци: Янка и Владимира. == Литературна творчосц == Зоз литературу ше Янко Фейса почал занїмац ище як школяр учительскей школи у Крижевцох. Його перши литературни роботи ше зявели на горватским язику а, починаюци од 1925. року, вон почал обявйовац и на своїм мацеринским руским язику. Перша писня ''Розшейме ше, браца'' му обявена у ''Руским календаре за 1925. рок.''<ref>Янко Фейса: [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2021/07/Ruski-kalendar-1925_compressed.pdf Розшейме ше браца...], Руски календар за 1925. рок, РНПД, Сримски Карловци, 1924., бок 23.</ref> Место Янка Фейси у рускей литератури то период медзи двома войнами прето же вон теди написал свойо найудатнєйши твори. Ритем Фейсових писньох, и гевтих писаних за дзеци и гевтих хтори подрозумюю зложену перспективу швета, витворює ше з намаганьом же би ше дошлїдно почитовала метрична схема стиха, найчастейше то шейсц або осем складови стих, прецо вони подзековни за презентованє на способ декламованя. Янко Фейса бул перши [[писатель]] при Руснацох хтори написал окремну кнїжку стихох за дзеци (''Пупче'', писнї за дзеци, 1929; знова друкована 1999).<ref>Янко Фейса: [https://issuu.com/rusnak/docs/pupce ПУПЧЕ (Пипинє)], Писнї за дзеци, Руске Народне Просвитне Дружтво, Руски Керестур, 1929. </ref> У тим зборнїку обявел свойо 14 писнї и 20 прешпиви зоз сербского и українского язика. Медзи нїма и писнї Йована Йовановича Змая и Десанки Максимович. Янко Фейса обявел и драму за дзеци ''Мижов сон'' (1938), алє остал преважно [[поета]]. И то – народни поета, як го наволал професор [[Гавриїл Г. Надь]], бо бул просвититель кед слово о нашим народзе, алє и ширше. Векшина Фейсовей поезиї по характеру традицийна, полна патосу и сентименталносци, як и темох любови ґу отечестве и приятельства медзи нациями и народами. У року своєй шмерци Янко Фейса обявел кратку автобиоґрафию у часопису ''Шветлосц'' (1983). Кулминацию у своєй поетскей творчосци Янко Фейса дожил аж после Другей шветовей войни, Заступени є у шицких наших антолоґийох поезиї, а обявени му и окремни збирки: ''Желєни лїсточка'', писнї за дзеци, 1964, ''Клаше сущаце'' 1970, и постгумно ''Заренка щирого серденка,'' писнї и сценска сличка за дзеци, 1995. Бул єден з найвреднєйших активистох Руского народного просвитного дружтва на будзеню националней свидомосци Руснацох скоро од початку його иснованя та по 1941. рок, кед воно престало з роботу. Янко Фейса достал Октоберску награду Општини Вербас 1967. року за длугорочну плодну роботу на полю дзецинскей поезиї. Янко Фейса нє писал тексти за компонованє, алє його писнї углавним строго римовани и як таки послужели нашим композитором як инспирация и подлога за музичне оформенє. На його стихи музику перши компоновал наш познати етномузиколоґ и композитор о. [[Онуфрий Тимко]] ище у чаше медзи двома шветовима войнами. На Фестивалу култури ''Червена ружа'' були виведзени композициї компоновани на  тоти його писнї. === ТЕКСТИ ПИСНЬОХ === {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |У народним духу |- |'''Рок''' |'''Наслов писнї''' |'''Автор музики''' |- |1971. |Заграйце, гудаци |Онуфрий Тимко |- |1985. |Задуй, витре |Михал Лїкар |- |1990. |Нє нагинай ти ше, дзивче |Юрай Судї |- |2005. |Кед би моя писня |Наташа Надь-Фейди |- ! colspan="3" |У забавним духу |- |1969. |Блукал я уж велї роки |Онуфрий Тимко |} === ПУПЧЕ === {| class="wikitable" width=380px |+ ! colspan="3" |Дзецински писнї |- |'''Рок''' |'''Наслов писнї''' |'''Автор музики''' |- |1969. |Пшичок и мачичка |Яким Сивч |- |1971. |Качка и квочка |Ириней Тимко |- |1971. |Малючки Владко |Ириней Тимко |- |1972. |Под амрелом |Ириней Тимко |- |1978. |Жима |Онуфрий Тимко |} == Литература == 1. Янко Рац, Янко Фейса (1904-1983), Народни календар 1984, „Руске слово“, Н. Сад, б.98-100. 2. Гавриїл Надь, О Янкови Фейсови, Народни календар 1962, „Руске слово“, Р. Керестур, б. 124-128. 3. Янко Рац, Припознаня Янкови Фейсови и Михалови Ковачови, „Шветлосц“ ч. 1/1967, б 72-73, „Руске слово“ Р. Керестур. 4. Янко Рац, 45 роки творчосци Янка Фейси – НАРОДНИ ПОЕТА; „Шветлосц“ ч. 4/1967, б. 304-305, „Руске слово“, Р. Керестур. 5. Др Юлиян Тамаш, История рускей литератури; Завод за уџбенике и наставна средства, Београд, 1997, б. 627-629. 6. Юлиян Тамаш, „Поетични статус Янка Фейси“, Шветлосц, XII, ч. 3 (Нови Сад, 1974), б. 236-239; 7. Юлиян Тамаш, „Поезия Янка Фейси“, Шветлосц, XVIII, ч. 1, (Нови Сад, 1980), б. 7-13. 8. Янко Фейса (14 писнї), Антолоґия поезиї бачванско-сримских руских писательох, НВП „Руске слово“, Руски Керестур 1963, б. 107 9. Микола М. Цап, 100-рочнїца од народзеня Янка Фейси, Studia Ruthenica чис. 9 (22), 2004., б. 239 == Вонкашнї вязи == * [https://nar.org.rs/rue/%d1%8f%d0%bd%d0%ba%d0%be-%d1%84%d0%b5%d0%b9%d1%81%d0%b0/ Янко Фейса, биоґрафия], Новинарска Асоцияция Руснацох * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf Янко Фейса (биоґрафия и список композицийох на його тексти)], Червена ружа 1962-2011, Том II, Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014., б. 542. * [https://rusin8.webnode.ru/o-pisatjeljakh/z-dolnoj-zjemli/fejsa-yanko/ Фейса Янко] Русинська Веб-книга сайт о литературѣ и языку, Webnode, 2013. * [https://rusin8.webnode.ru/news/moya-drazhka-moya-dorozhka/ Моя дражка – Моя дорожка], Vjenčić Венчик Віночок №63 (4/2012) * [https://rusin8.webnode.ru/news/o-lyudze-o-lyude/ О, людзе – О, люде], Vjenčić Венчик Віночок №63 (4/2012 == Референци == 831mqofpf0a1mc9z6mpe2benj54ymkm 0 519 5679 5678 2024-10-14T16:35:23Z Amire80 9 5 измена увезено 5678 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Янко Хромиш |- |'''Народзени''' |22. октобра 1901. |- |'''Умар''' |24. юния 1966.(65) |- |'''Державянство''' |австроугорске, югославянске |- |'''Жанри''' |литература, дружтвено-политична активносц |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Жанри''' |литература, дружтвено-политична активносц |- |'''Школа''' |Основна школа |- |'''Период твореня''' |1925. - 1948. |- |'''Поховани''' |на теметове у Дюрдьове |- |} '''Янко Хромиш''' („Бачи Горки“) (*22. октобер 1901. - †24. юний 1966.), поета-селян, активист КПСЮР/КНСЮР, политични дїяч под час и безпостредно по законченю Другей шветовей войни. == Биоґрафия == Янко Хромиш ше народзел 22. октобра 1901. року у [[Дюрдьов]]е. Ту закончел основну школу и постал землєдїлец. Медзитим, у першим планє му була кнїжка и наука. Бул оженєти зоз Серафину Корпаш, зоз котру мал трох синох, Михала, Янка и Якима. После трецого дзецка супруга му умарла, та ше знова оженєл зоз Наталию Сабо-Дайкову. Медзи людзми у валалє Хромиш бул познати як „филозоф“, т.є. начитана особа. За тедишнї час мал богату библиотеку, у котрей були кнїжки з белетристики и зоз филозофскей литератури (Кант, Геґел, Маркс,Енґелс, Ленїн, питаґорейци, Фоєрбах и др.). З белетристики читал Шекспира, Горкого, Достоєвского. Спочатку Янко Хромиш ше дружел зоз тедишнїм дюрдьовским парохом Мирком Боїчом, алє трицетих рокох, кед основани Културно-просвитни союз югославянских Русинох (КПСЮР), вони постали тварди процивнїки, бо ше Хромиш опредзелєл за КПСЮР („заряшох“), а Боїч бул за Руске народне просвитне дружтво (РНПД, „просвиташох“). Свойо литературни роботи Янко Хромиш обявйовал у новинох „Заря“, „Русска заря“, Календар „Русскей зарї“, а обявена му и окремна кнїжка под насловом „Квиток младосци“, у котрей позберани його писнї, старостовство и дружбовство. Як видно з наведзеней филозофскей литератури, Хромишови уж од младосци були блїзки социялистични идеї и марксистича филозофия и вон пошвидко, на основу своїх прешвеченьох, постал член илеґалней Комунистичней партиї Югославиї (1925) и аґитовал за єй политику. После 1941. року, кед Бачку окупировало мадярске фашистичне войско, Янко Хромиш бул загарештовани и мучени. Пред конєц войни бул одведзени до лаґру у Вацу, алє лагер пошвидко ошлєбодзела Червена армия, та ше врацел до свойого валалу, котри тиж бул ошлєбодзени. Ту бул меновани за предсидателя Месного народноошлєбодительного одбору Дюрдьова, а после 1948. року, кед принєшена Резолиция Информбироа, Янка Хромиша и його сина Янка осудзели и одведли на Голи оток, одкаль ше врацел после штирох рокох, хори. Од теди ше вон престал занїмац зоз политику и литературу. Янко Хромиш умар 24. юния 1966. року у Дюрдьове и там є поховани. == Литература == * Др Юлиян Тамаш: ''История рускей литератури,'' Завод за уџбенике и наставна средства – Београд, 1997, б. 130-132 и 624-626. * * Янко Хромиш: ''Квиток младосци, собрани писнї и старостовство зоз дружбовством;'' видає КНСЮР, Нови Сад, 1939. * * Др Й. Шарик: ''Квиток младосци (приказ),'' Руски народни календар „Заря“, 1940, б. 126. * * Ю. Тамаш: ''Поет и публициста Янко Хромиш – Бачи Горки,'' есей, „Литературне слово“ ч. 5-6, б. 1. * * Серафина Макаї: Рецензия „Ерато над Куцуром/Коцуром“ 8, 2005, ''Янко Хромиш, Квиток младосци (популарне виданє),'' Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 11, 2007, б. 185-184. * * Владимир Сабо-Дайко: ''Рецензия на Хромишов „Квиток младосци“,'' Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 11, 2006, б. 187. * * == Вонкашнї вязи == * Янко Сопка: [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2020/04/Cislo-10-1935.pdf ''Хто и цо є Янко Хромиш;''] „Руски новини“ ч. 10(481), Дяково, 8. марец 1935, бок 3. * * Амалия Хромиш: [https://www.druztvo.org/ruski/vidania/Studia%20ruthenica%2012.pdf ''Здогадованє,''] Studia Ruthenica, Дружтво за руски язик, литературу и културу, ч. 12, 2007, б. 159-161 . d4uv2y2p23krrwduac8482z4v2r2bns 0 520 5684 5683 2024-10-14T16:35:23Z Amire80 9 4 измене увезене 5683 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Ярoслaв Сaбoл |- |'''Народзени''' |29. юлия 1951. |- |'''Умар''' |25. фeбруaрa 2010. (59) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски, сербски |- |'''Школа''' |Ґимназия у Шидзе |- |'''Универзитет''' |Факултет политичних наукох у Беоґрадзе |- |'''Период твореня''' |1975-2010 |- |'''Жанри''' |новинарство, култура, дружтвени анґажман |- |'''Поховани''' |Городски теметов у Новим Садзе |- |'''Припознаня''' |Нагрaди Сoюзу синдикaтoх Вoйвoдини, Сeрбиї и Югoслaвиї |} '''Ярoслaв Сaбoл''' (*29. юлий 1951 – †25. фебруар 2010.), визнaчни дружтвeни, културни и явни рoбoтнїк и пeрши шкoлoвaни нoвинaр на журналистики при Руснaцoх у Югoслaвиї. ==Биоґрафия == Ярoслaв Сaбoл нaрoдзeни 29. юлия 1951. рoку у Шидзe. Оцец Йовґен и мац Ирина Сабол родз. Бесерминї. Ярoслaв мал старшого брата Звонка. Оснoвну шкoлу и ґимнaзию Ярослав Сабол зaкoнчeл у Шидзе и уписал ше на студиї журналистики на Факултету политичних наукох у Беоґрадзе. Вон, пoслe диплoмoвaня нa спомнутим факултету 1975. рoку, пoстaл пeрши шкoлoвaни нoвинaр на журналистики при Руснaцoх у тeдишнєй Югoслaвиї. Под час студийох, Сабол бул дописователь "Руского слова" и беоґрадских новинох: "Вечернє новости", "Борба" и "Спортске новости". == Рушанє у служби == Пeршу нoвинaрску рoбoту дoстaл як стипeндистa Рaдиo тeлeвизиї Нoви Сaд, у Рeдaкциї прoгрaми нa руским yзику. Oд 1980. рoку рoбeл у Нoвинскo-видaвaтeльним пoдприємствe “Рoбoтнїцкa прeсa” (“Рaдничкa штaмпa”) у Бeoґрaдзe, у дoписoвaтeльствe зa Вoйвoдину, oдкaль, як шeрцoви хорoтнїк пошол до пензиї 1998. рoку. Як нoвинaр, Ярoслaв Сaбoл зa свoю рoбoту дoстaл вeлї нaгрaди и припoзнaня, мeдзи нїмa и нагрaди Сoюзу синдикaтoх Вoйвoдини, Сeрбиї и Югoслaвиї a йoгo aктивнoсц булa зaмeркoвaнa и у нoвинaрских oрґaнизaцийoх, дзe бул члeн Прeдсидaтeльствa Дружтвa aґрaрних нoвинaрoх Вoйвoдини. == Анґажованє у дружтвено-културним живоце Руснацох == Ярoслaв Сaбoл бул oкрeмe визнaчни дружтвeни, културни и явни рoбoтнїк Руснaцoх у Сeрбиї. Зa пoдпрeдсидaтeля Нaциoнaлнoгo сoвиту вибрaни є 2004. рoку, a oд 2002. рoку oкoнчoвaл и функцию пoдпрeдсидaтeля Рускeй мaтки. У Нaциoнaлним сoвиту Руснaцoх, як пoдпрeдсидaтeль, бул зaдлужeни зa oблaсц инфoрмoвaня и тoту функцию, як и шицки други oбoвязки кoтри вeльo рaз и сaм прeдклaдaл, лєбo му були звeрeни, бeз рeзeрви oкoнчoвaл, нє сaнуюци aнї сeбe, aнї свoй шлєбoдни чaс, a aнї свoйo здрaвє. Ярoслaвa Сaбoлa будзeмe пaмeтaц пo вeльким и нєсeбичним пoзaрядoвим aнґaжoвaню у руским явним, културним и дружтвeним живoцe нa урoвню цaлeй нaшeй зaєднїци у Сeрбиї a oкрeмe при и зa Руснaцoх у Нoвим Сaдзe и Шидзe. Пoпри тим, свoй шлєбoдни чaс, знaнє и схопнoсци Ярoслaв Сaбoл пошвецовал aнґaжoвaню у рoбoти Рускeй мaтки Сeрбиї, бул члeн єй oрґaнoх, дeлeґaт и учaшнїк Швeтoвих кoнґрeсoх РРЛ, a пoпри длужнoсци пoдпрeдсидaтeля Рускeй мaтки, oд 2002. пo 2008. рoк, бул и прeдсидaтeль Гoрoдскoгo oдбoру Рускeй мaтки Нoви Сaд. И рамикох Фестивала култури "Червена ружа" Ярослав Сабол мал задлуженя у Комисиї за информованє и пропаґанду. Сaбoл бул єден зоз снoвaтeльох Фeстивaлa мoнoдрaмoх у Нoвим Сaдзe, єдeн є спoмeдзи снoвaтeльoх Дружтвa Руснaцoх – Мaткa Нoвoгo Сaду – Вoйвoдини, як и Фeстивaлa тaмбурoвeй музики “Мeлoдиї рускoгo двoру” у Шидзe, oрґaнизaтoр и рeaлизaтoр рижних прoгрaмoх и прoєктoх у нaшeй зaєднїци. Сaбoл бул aктивни члeн гoрoдскoгo Кaритaсу у Новим Садзе, дзe шe нєсeбичнo стaрaл o помаганю стaрих oсoбoх. Ґу тoму, як у oдпитуюцим слoвe oд Ярoслaвa нaглaшeл o. Влaдислaв Вaрґa, бул aктивни вирнїк и вшe нa пoмoци у нoвoсaдскeй пaрoхиї, aж мaл жaдaнє у младших рокох и сам пoстaц свящeнїк. Ярoслaв Сaбoл нєспoдзивaнo умaр 25. фeбруaрa 2010. року. Поховани є на Городским теметове у Новим Садзе. ==Литература == * Ярослав и Звонко Сабол: Руска школа у Беркасове, Дружтво за руски язик и литературу, Зборнїк роботох „STUDIA RUTHENICA“ ч. 3, 1992-1993, б. 280 ==Вонкашнї вязи == * [https://www.rusyn.sk/pomer-jaroslav-sabol/ Pomer Jaroslav Sabol], e-rusynFORUM, internetové noviny, ZDRUŽENIE INTELIGENCIE RUSÍNOV SLOVENSKA * * [http://druztvo.org/ruski/cleni/index.html Члени Дружтва за руски язик, литературу и културу], Ярослав Сабол под числом 211 * mv0wgiv7srk2ow61qyd42c9npiimxo4 0 521 5694 5693 2024-10-14T16:35:24Z Amire80 9 9 измена увезено 5693 wikitext text/x-wiki [[Файл:Jarmo 06082024.jpg|thumb|Ярмо за праганє волох|374x374px]] [[Файл:Tibet-Agriculture-44-Eggen_mit_Yakgespann-2014-gje.jpg|alt=Tibet-Agriculture-44-Eggen mit Yakgespann-2014-gje|thumb|375x375px|У ярме упрагнути воли]] '''Ярмо''' – древени прибор за праганє волох (серб. <i>јарам</i>, слов. <i>jarmo</i>, мадяр. <i>járom</i>, поль. <i>jarzmo</i>, прасл. <i>јаrьmo</i>)- дакеди ше до коча, а окреме до [[плуг]]а, ролї або [[Дерляча|дерлячи]] место коньох прагало воли або крави. Тоти ше животинї прагало цалком иншак як конї. Вагу зоз [[орчик]]ами нє требало, алє зато место нєй приходзело ярмо, хторе воли або крави ношели на каркох. [[Колєсар]] ярмо вистругал зоз орехового древа без окремней фурми. Важне було добре го вигладкац на тих местох дзе воно животинї лєжало на целу. Кажде ярмо було справене зоз верхнєй и споднєй часци, хтори медзи собу були повязани зоз штирома джатками. Два вонкашнї джатки звичайно були желєзни, а коваль их так виковал же на верху мали цифру. Два нукашнї джатки були древени и вельо грубши од тих вонкашнїх. Верхня и сподня часц ярма мала у себе вифуровани и видлабани дзири, до хторих ше джатки удзивало. Воли або крави ярмо ношели так же ше им глави удзивало помедзи вонкашнї и нукашнї джатки так же им верхня часц ярма лєжала на каркох, а сподня часц им стала опрез першох. Точно на штредку, медзи нукашнїма, древенима джаткама, верхня часц ярма мала оков зоз цворньом. На тим месце ше ярмо капчало на [[друк]]. Кажде ярмо мушело мац свой окремни друк прейґ хторого воно було повязане зоз тим цо воли мали цагац. Ярмо ше кладло на предню часц друка, та прето предок друка иншак випатрал як на друку до хторого ше прагало конї. Предок друка на ярму бул справени зоз двох часцох. Колєсар зоз кривого древа вистругал верхню часц друка и на єй предку вивартал дзиру за цворень и ище два дзири за шруби. На споднєй часци друка вивартал исти таки дзири, а коваль обидва часци утвердзел и посцискал зоз двома велькима шрубами. Верх ярма хтори воли ношели на каркох удзивало ше помедзи тоти два часци на друку, а до дзири през друк и ярмо удзало ше цворень,хтори сперал ярмо же би нє спадло зоз друка кед воли руша. ==Литература== * Словнїк руского народного язика II, O – Я, ''Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017,'' б. 805 * Руско-сербски словнїк, ''Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2010,'' б. 861 ==Вонкашнї вязи== * Наташа Фа Холошняй, [http://www.druztvo.org/ruski/vidania/6a%20studia%20rutenika%2019%20za%20Pdf%20.%202014%20god..pdf Колєсарске ремесло, Терминолоґия,] ''Studia Ruthenica 19, Нови Сад 2014,'' б. 93-95 * [https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%88%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BC Воловске ярмо ] Јарам, српска Википедија nh2wmq9sb0qmhu355yt0gv1zb6nelkg 0 522 5703 5702 2024-10-14T16:35:25Z Amire80 9 8 измена увезено 5702 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Ярослава Кочиш Микита |- | colspan="2" |[[Файл:Jaroslava Mikita portret.jpg|alt=Ярослава Микита|center|thumb|302x302px]] |- |'''Народзена''' |8. децембра 1948. |- |'''Умарла''' |17. юлия 2019. (71) |- |'''Державянство''' |югославянске, сербске |- |'''Язик творох''' |руски |- |'''Школа''' |Штредня хемийно-поживова школа, Вербас |- |'''Период твореня''' |1964-2016 |- |'''Жанри''' |литература |- |'''Похована''' |у Руским Керестуре |} '''Ярослава Кочиш Микита''' (*8. децембер 1948. - †17. юлий 2019.) ==Биоґрафия== Ярослава Кочиш (Сеґешова) ше народзела у Руским Керестуре 8. децембра 1948. року. Оцец Яким и мац Ирина родз. Береґ.  Ярослава мала старшого брата Якима. У родним валалє закончела основну школу, а штредню хемийно-поживову школу „Бошко Палковлєвич-Пинки“ закончела у Вербаше. Понеже у Керестуре нє було шлєбодни роботни места хемийно-поживового технїчара, вона такой по законченим школованю почала робиц як административни службенїк у Друкарнї „Руске слово“. Тоту роботу окончовала полни 15 роки, а кед у подприємстве пришло до реорґанизациї, вона ше преквалификовала и предлужела робиц як кнїжковязач у истим подприємстве полни 15 роки. Вец кратки час робела у Основней школи „Петро Кузмяк“ у Руским Керестуре, покля нє сполнєла условия за одход до пензиї. Ярослава Кочиш була одата за Михайла Микиту. У малженстве мали двойо дзеци, Владимира и Терезку. ==Поезия интими== Ище як школярка, Ярослава ше представела и як талантована поетеса. Сотрудзовала у „Литературним слове“. У 1973. року у едициї „Жридла“ обявела єдину свою збирку писньох под насловом „Ноци бурйово“. Як и сама наглашела, вона нїґда нє писала тексти за компонованє, алє писала писнї преважно зоз лирским надихнуцом. Єй поезия витворена у шлєбодним стиху, зоз спонатну риму, алє синтаксична ориєнтация зложенша и богатша, а то подрозумює и богатши интонацийни фрази. То би була файта реторичней поезиї, без огляду на формалне присуство шлєбодного стиху. У вкупним дожицу поезия Ярослави Кошиш-Микита остава у рамикох традицийней любовней поезиї у идиличним валалским штредку<ref>Јарослава Кочиш-Микита, Јулијан Тамаш: Русинска књижевност, Матица српска, 1984, б. 313.</ref>. У єдней нагоди вона ше так споведала: ''Любов ґу писаному слову ше достава зоз родзеньом, чи тота особа то сце, лєбо нє. Дахто у себе ноши вельки дар, а дахто барз мали, алє и тот мали ше пита вонка зоз чловека, та и я так свой живот през стихи виписовала, споведала, допущовала словом най шпиваю свою мелодию. Як и другим младим видана ми перша кнїжочка, а надалєй сом през живот писала за “свою душу”. Жила сом живот звичайней жени, без даякей велькей кариєри у нашим милим валалє Керестуре.''<ref>Ярослава Кочиш Микита: Одходи и врацаня - 11 писнї, Руснаци у швеце, Рок VI, ч. 3, Септембер - Децембер, 2007 б. 16. </ref> [[Файл:Jaroslava Mikita Knjizka 1973a.jpg|alt=Ярослава Кочиш Микита Ноци бурйово|thumb|320x320px|Ярослава Кочиш Микита ''Ноци бурйово'', поезия]] Композиторе ше инспировали зоз єй поезию и зложели музику на єй стихи. Зачувало ше з нїх нєвельке число. Композициї на єй тексти виводзени уж у першей децениї иснованя Фестивала ''Червена ружа'', а предлужени су и у пиятей. Ярослава Кочиш-Микита умарла 17. юлия 2019. року. Похована є на теметове у Руским Керестуре. ===Библиоґрафия === Ярослава Кочиш-Микита: ''Ноци бурйово'', "Руске слово", Нови Сад, 1973. === Тексти за композициї === {| class="wikitable" |+ ! colspan="3" |ТЕКСТИ ПИСНЬОХ |- | colspan="3" |<div style="text-align: center;">'''Червена ружа''' |- |Рок |У забавним духу |Автор музики |- |1975. |За тебе |Яким Сивч |- |1976. |Тей ноци |Яким Сивч |- |1989. |У очох белавих |Славка Варґа-Пап |- |1990. |Рано |Славка Варґа-Пап |- |1996. |Придзеш у сну |Звонимир Кочиш |- |1997. |З тобу |Звонимир Кочиш |- | colspan="3" | |- | colspan="3" |<div style="text-align: center;">'''Ружова заградка''' |- |1999. |Рика живота |Звонимир Кочиш |} ==Литература== * Јулијан Тамаш: Русинска књижевност, Јарослава Кочиш-Микита, Матица српска, 1984, б. 313. ==Вонкашнї вязи== * [https://zavod.rs/wp-content/uploads/2019/04/CERVENA-RUZA-II-WEB.pdf Ярослава Кочиш-Микита] (биоґрафия и список композицийох), Червена ружа 1962-2011, Том II, Завод за културу войводянских Руснацох, Нови Сад, 2014., б. 508. ==Референци== ee0j0vehjm8xld3bnwx7pnvx1fojh4d 0 523 5713 5712 2024-10-14T16:35:42Z Amire80 9 6 измена увезено 5712 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable"align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Ґабор Ґвожджак |- |'''Народзени''' |12. октобра 1824. |- |'''Умар''' |21. септембра 1900. |- |'''Державянство''' |Угорске |- |'''Язик творох''' |руски, мадярски |- |'''Универзитет''' |Грекокатолїцка семинария, Заґребе |- |'''Период твореня''' |1845 - 1900 |- |'''Жанри''' |душпастирство, державна управа |- |'''Поховани''' |у Кули |} Ґабор Ґвожджак (*12. октобер 1824 - †21. септембер 1900), священїк, официр, новтаруш, борец за ровноправносц Руснацох у Крижевским владичестве. ==Биоґрафия== '''Ґабор Ґвожджак''', син священїка и познєйше керестурского пароха Янка Ґвожджака и мацери Ани, народзел ше у [[Коцур]]е 12. октобра 1824. року. Як семинариста грекокатолїцкей семинариї у Заґребе Ґабор Ґвожджак постал член Илирского дружтва, хторе основали семинаристи 1839. року. Медзитим, вон уж 1841. року вируцени з того дружтва "як процивнїк шицкого цо славянске". Участвовал активно у револуциї 1848. року як нїзши официр мадярского войска. Кед 1850. року священїк Янко Санич, котри до теди у [[Руски Керестур|Керестуре]] окончовад длужносц главного учителя у конфесийней школи, пошол з Керестура до [[Бачинци|Бачинцох]] за администратора парохиї, длужносц учителя понукнута Ґаброви Ґвожджакови, алє вон ю нє прилапел. ==Борба за ровноправносц у владичестве== Под час револуциї 1848—1849. року и вон єден спомедзи клерикох и священїкох Руснацох з [[Бачка|Бачки]] хтори висшим державним и церковним власцом Угорскей указую на подредзене положене Руснацох у рамикох Крижевского владичества, дзе Горвати, гоч малочисленши вше на шицких найважнєйших функцийох. И познєйше, 80-тих рокох XIX вику, Ґабор Ґвожджак явно виношел тото свойо становаско, а 1891. року вон написал аж и меморандум банови Куенови Гедерварийови у хторим го обширно информує о обставинох у рамикох Крижевского владичества, дзе по його думаню Руснаци вше у нєровноправним положеню, бо Горвати, гоч у владичестве представяю лєм 1/3, а Руснаци 2/3 жительства, заш лєм найчастейше окончую шицки найважнєйши функциї у владичестве, а у алумнату семинариї у Загребе вше єст вельо вецей Горватох як Руснацох. Прето ше Ґабор Ґвожджак вше намагал, а медзи священїками Руснацами находзел и истодумнїкох, же би ше Руснаци у Бачки и Сриме одорвали од Крижевского владичества и приключели ґу даєдному грекокатолїцкому владичеству у Мадярскей, Мукачевскому або Пряшовскому. ==Добротворна робота== Ґабор Ґвожджак 1886. року основал три фондациї: — І. Осемпроцентну камату од сто форинти за куповане мадярских кнїжкох за худобних школярох Руснацох, грекокатолїкох з Бачки, а о тим хто достане тоту помоц одлучує школски надзорнїк. — II. Осемпроцентну камату од 500 форинти — за помоц худобним руским дзивком ("лада") — цо рочнє виноши 40 форинти. "Ладу" можу достац руски дзивки грекокатолїцкей вири з Бачки. — III. Осемпроцентну камату од 100 форинти — фондация ремеселнїцкей школи у Червинки — достава тот цо найлєпши у ученю мадярского язика 5 форинти, а за найлєпше ремек-дїло достава ше 3 форинти. Ґабор Ґвожджак 1890. року материялно потримал Михайла Врабеля у видаваню зборнїка писньох ''Русскій соловей'' — прето тота кнїжка и пошвецена "...''Гавриїлу Ґвожджаку 1848-ого года ордовѣнчанному отечество охранительному оберлайтнанту, благосердному покровителю убогих русскихъ братевъ и пр.''" Од 1862. року Ґабор Ґвожджак окончовал длужносц новтаруша у Керестуре, а познєйше длужносц судского вивершителя у Кули. Участвовал 1897. року на конґресу Социялдемократскей партиї Угорскей у Будапешту. Познєйше бул познати як прихильник и як активиста тей странки, окреме у роботи медзи Руснацами у Кулским срезу. Пре тоту активносц полиция го нєпреривно провадзела. Ґабор Ґвожджак умар 21. септембра 1900. року у [[Кула|Кули]]. ==Литература== * Тамаш, др Юлиян: Ґабор Ґвожджак, Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991), Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, 394 бок . 4yna27u2sto1n3v3kzkqhrw4jlce28e 0 524 5725 5724 2024-10-14T16:35:42Z Amire80 9 11 измена увезено 5724 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" align=right width=300px |+ ! colspan="2" |Ґабриєл Хосе Ґарсия Маркес |- | colspan="2" |[[Файл:Gabriel Garcia Marquez.jpg|center|thumb|Ґабриєл Ґарсия Маркес]] |- ! colspan="2" |Особни податки |- |'''Мено''' |Ґабриєл Хосе Ґарсия Маркес |- |'''Датум родзеня''' |6. марец 1927. |- |'''Место родзеня''' |Аракатака, Колумбия |- |'''Датум шмерци''' |17. април 2014. (87) |- |'''Место шмерци''' |Мексико Сити, Мексико |- ! colspan="2" |Литературна робота |- |'''Уплївовали на ньго''' |Франц Кафка Софокло Вилєм Фокнер Вирджиния Вулф Джозеф Конрад Антоан де Сент Еґзипери |- |'''Награди''' |Нобелова награда за литературу |- |'''Подпис''' |[[Файл:Gabriel Marquez Signature.svg|center|thumb]] |} '''Ґабриєл Хосе де ла Конкордия Ґарсия Маркес''' (шп. ''Gabriel Jose de la Concordia Garcia Marquez,'' 6. марец 1927–17. април 2014)<ref>Рок Maркесового родзеня предмет полемики. Його оцец наводзи 1927. як рок авторового родзеня, а исто тото роби и Маркес у своїх мемоарох шп. Vivir para contarla, цо потвердзую и рижни жридла <http://www.escritores.org/biografias/370-gabriel-garcia-marquez>. Медзитим, Maркесово родзенє ше повязує и зоз 1928. роком: http://www.znanje.org/i/i22/02iv06/02iv0629/bioidjelo.htm, http://www.mundolatino.org/cultura/garciamarquez/ggm1.htm</ref> <ref>[https://www.b92.net/o/kultura/vesti?nav_category=1087&yyyy=2014&mm=04&dd=17&nav_id=838049 Умар нобеловец Ґабриєл Ґарсия Маркес]</ref>бул колумбийски писатель, новинар, видаватель и политични активиста. Народзел ше у городзе Аракатака, у обласци Маґдалена. Углавним жил у Мексику и у Европи. Найвекшу часц свойого часу препровадзел у городзе Мексико Сити. Ґарсия Маркес єден од найпознатших писательох маґийного реализму, жанра у котрим ше преплєтаю мити и маґия зоз реалносцу каждодньовей еґзистенциї. Найбаржей допринєсол тому же би латиноамерицка литература пришла то центру поваги шветовей културней явносци шейдзешатих рокох 20. вику. Добитнїк є Нобеловей награди за литературу 1982. року. Його найпознатше дїло, ''Сто роки самоти'', предате вецей як 30 милиони прикладнїки. У нїм описани живот изолованого южноамерицкого валалу дзе нєзвичайни случованя представени як цалком звичайни. == Биография == [[Файл:Aracataca's church where Garcia Marquez was baptized.JPG|left|thumb|Церква у котрей ше кресцел у Аракатаки]] Ґарсия Маркес бул цихе и ганьблїве дзецко, зачаровани зоз дїдовима приповедками. Шицки ключки будуцих дїлох настали у хижи у котрей жил, у приповедкох о гражданскей войни, масакру, приходох и одходох тети и нєзаконїтей дїдовей дзивки. Дїдо му умар кед мал 8 роки, а кед му баба ошлєпла пошол жиц з родичами до Сукру. Мал репутацию ганьблївого леґиня котри писал шмишни писнї. Року 1940. достал стипендию за талантовани дзеци котру додзельовали єзуити. Матуровал 1946. року и уписал Национални универзитет права у Боготи так як родичи задали. У тим периодзе упознал свою будуцу жену, теди 13-рочне дзивче. Ґарсия Маркес ше нє интересовал за свойо студиї. Достал копию Кафковей кнїжки ''Метаморфоза'' котра охабела вельки упечаток на ньго прето же зрозумел же литература нє муши провадзиц строгу нарацию и дїю. Теди почина писац, и його першу приповедку обявюю либерални новини. На ньго вельки уплїв мали Софокло и Фокнер, котри го зачудовал зоз способносцу же би преобрацел дзецинство до митскей прешлосци, видумуюци город у котрим ше дїя будзе случовац. Од Софокла превжал тему злохаснованя моци. Инспирация за дїло ''Сто роки самоти'' достал кед ше врацел до бабовей хижи до Аракатаки. „Преклятаˮ хижа врацела памятки, а цали варош випатрал як кед би бул мертви и залядзени у часу. Пред тим уж скицирал приповедку о дожицу у хижи, прето ше роман требал волац ''Хижа''. Нажаль, 1952. року приповедку одбил перши потенциялни видаватель. Року 1955, кед Ґарсия Маркес бул у восточней Европи, його товарише без його знаня однєсли рукопис другому видавательови. Тераз, рукопис бул обявени. У Европи робел як новинар за розлични часописи, а 1958, инспировани зоз револуцию на Куби, започал товаришство зоз Фиделом Кастром. У януару 1965. року Ґарсия Маркес и його фамелия путовали на одпочивок до Акапулка кед го обняла инспирация: нашол свой глас. Першираз за двацец роки як кед би вдеренє грома подполно ошвицело його Макондо. После рока роботи Маркес послал перши три поглавя Карлосу Фуентесу. Як ше приблїжел законченю дїла, змесцовал себе, свою жену и товаришох до роману, и на остатнїм боку одгаднул назву свойого романа, ''Сто роки самоти'' (''Cien años de soledad''). Роман обявел у юнию 1967. Першого тижня шицки 8.000 прикладнїки були предати. Дїло було прекладане на дзешатки язики и достало штири медзинародни награди. После обявйованя ''Сто роки самоти'', у октобру 1967. одходзи до Барселони, дзе упознава вельїх писательох и видавательох, и лєм после рока одлучує престац давац интервюи, прето же до Барселони на перши завод пришол прето же го нїхто нє позна. Тих токох змоцнює вязу зоз Паблом Нерудом, котрого упознал 1958. Року 1971. приходзи до Паризу же би го нащивел и на виходзе зоз авиона дознава же Неруда добитнїк Нобеловей награди за литературу, алє же виявел новинаром же награду заслужел Ґарсия Маркес. === Образованє === Ходзел до основней школи у Аракатаки, дзе жил зоз бабу и дїдом. После дїдовей шмерци, родичи го посилаю до Баранкилю же би предлужел школованє на коледжу Сан Госе. Кед мал дзешец роки почина писац свойо перши стихи. Року 1940. достава стипендию и одходзи до Сипакиру, варошу блїзко при Боґоти. Теди ше досц пошвецує читаню. Року 1947. враца ше до Боґоти и уписує Правни факултет. Истого року виходзи и його перша обявена приповедка ''Треце препущованє судьби''. На двацец роки напущує Боґоту и селї ше до Картаґени, дзе предлужел студиї права. У Картаґени ше почал занїмац зоз новинарством. После двох рокох студираня и занїманя зоз новинарством, достава нагоду пойсц до Баранкилю, цо и роби 1950. року.<ref>Oskar Koljasos, Gabrijel Garsija Markes, samoća i slava, Nova knjiga, 1987, Beograd</ref> === Новинарство === [[Файл:Primera edición de El Espectador (22 mar. 1887).jpg|thumb|Часопис у котрим Маркес обявйовал перши приповедки]] Кед мал седемнац роки жиє у Баранкилю, дзе ше почина занїмац зоз новинарством. Ґарсия Маркес предлужує писац за дньово новини ''Гералдо'', а потим преходзи до редакциї новинох ''Еспектадор'' у Боґоти. У тих новинох обявює свойо приповедки ''Треце одреканє'' и ''Одпочивок'' ''вовторок'', хтори познєйше вєдно зоз другима, розшатима по новинох и часописох, зазберал и обявел под назву ''Хованє'' ''Велькей Мацери''. Року 1954. одходзи до Риму же би информовал о чеканей шмерци папи Пия XII. После рока одходзи до Паризу як дописнїк ''Еспектадора''. До Боґоти ше враца 1956, же би такой после пошол до Венецуели, до Каракасу, дзе тиж так робел як новинар. Вон нови редактор часопису ''Момент''. Тиж так робел за часопис ''Ґрафичка Венецуела'' и ''Елита''. После побиди кубанскей револуциї, Ґарсия Маркес ше повязує зоз новинарску хижу ''Пренса латина'' и постава єй дописнїк зоз Боґоти. Дакус познєйше, як дописнїк тей кубанскей аґенциї, присуствує и сходу Ґенералней скупштини Организациї зєдинєних нацийох. Теди вон и член редакциї часописа ''Аксион либерал'', у котрим друкує полемичну статю „Колумбийска литература: спреводзка нациї“. После того ше селї до Мексику, дзе ше занїма зоз новинарством и кинематоґрафию.<ref>Mario Vargas Ljosa, Rečnik zaljubljenika u Latinsku Ameriku, Službeni glasnik, 2010, Beograd</ref> === Интересантносци === * Як дзецко, бул под моцним уплївом бабового празновиря. * Гарсия Маркес свою будуцу супругу упознал кед вона мала лєм тринац роки. Мерседес му обецала же му будзе вирна и же го будзе чекац. Винчали ше штернац роки познєйше. * У своєй младосци бул познати як ганьблїви легинь котри пише шмишни писнї. * Роман ''Сто роки самоти'' пошлїдок нєобчекованей инспирациї котру раз достал на драги за Акапулко, кед, як сам гвари, уж мал цале поглавє у своєй глави. У хижи препровадзел 18 мешаци док у подполносци нє закончел роман. * Року 1961. пришол сом до Мексику и мал сом двацец долари у кишенки, жену, сина, и идею – най ше занїмам зоз филмом.<ref>За часопис Кубански филм 1969. року виявел (жридло: Oskar Koljasos, Gabrijel Garsija Markes, samoća i slava, Nova knjiga, 1987, Beograd)</ref> * Як новинар нїгда сом нє робел интерю. Робел сом звити, алє нїгда интервюи зоз питанями и одвитами.<ref>But then as a journalist I’ve never done an interview. I’ve done reports, but never an interview with questions and answers. (жридло: http://www.theparisreview.org/interviews/3196/the-art-of-fiction-no-69-gabriel-garcia-marquez)</ref> * Пабло Неруда за ''Сто роки самоти'' виявел же є ''Дон Кихот'' нашого часу. * Чилеански писатель Пабло Неруда и колумбийски романописатель Ґабриєл Ґарсия Маркес найглєданши писателє на шпанским язику на интернету, превозиходзаци Миґела де Сервантеса.<ref>El poeta chileno Pablo Neruda y el novelista colombiano Gabriel García Márquez son los escritores en lengua española más buscados en internet, superando así a Miguel de Cervantes. (жридло) http://www.emol.com/noticias/tecnologia/2006/10/19/233363/neruda-y-garcia-marquez-superan-a-cervantes-en-busquedas-internet.html</ref> == Дїла == [[Файл:Gabogarciamarquez1.png|thumb|Ґабриєл Ґарсия Маркес]] * ''Очи белавого пса'' ( шп. ''Ojos de perro azul,'' 1950) * ''Полковнїкови нє ма хто писац'' ( шп. ''El coronel no tiene quien le escriba'', 1961) * ''Хованє Велькей Мацери'' (шп. ''Los funerales de la Mamá Grande'', 1962) * ''Зли час'' (шп. ''La mala hora'', 1962) * ''Сто роки самоти'' (шп. ''Cien años de soledad'', 1967) * ''Нєвироятна и смутна приповедка о чесней Ерендири и єй бездушней баби'' ( шп. ''La increíble y'' ''triste historia de la cándida Eréndira y de su abuela desalmada'', 1972) * ''Патриярхова єшень'' (шп. ''El otoño del patriarca'', 1975) * ''Хронїка наявеней шмерци'' (шп. ''Crónica de una muerte anunciada'', 1981) * ''Любов у чаше колери'' (шп. ''El amor en los tiempos del cólera'', 1985) * ''Авантура Миґела Литина'' (шп. ''La Aventura de Miguel Littín Clandestino en Chile'', 1986) * ''Дванац паломнїцтва'' (шп. ''Doce cuentos peregrinos'', 1992) * ''О любови и другх демонох'' ( шп. ''Del amor y otros demonios'', 1994) * ''Вистка о єдней однїмачки'' (шп. ''Noticia de un secuestro'', 1996) * ''Здогадованя на мойо смутни курви'' (шп. ''Memoria de mis putas tristes'', 2004) * ''Видзиме ше у авґусту'', постхумно, 2024.<ref>[https://oko.rts.rs/kultura/5085497/vidimo-se-u-avgustu-poslednja-knjiga-gabrijela-garsije-markesa-majstorov-osmeh-sa-one-strane-groba.html Видзиме ше у авґусту, остатня кнїжка Ґабрияла Ґарсиї Маркеса]</ref> == Стил == Стил Ґабриєла Ґарсиї Маркеса учишлюєме до припада маґийному реализму. Тот стил подрозумює постоянє двох паралелних стварносцох, односно комбинацию фикциї и реалного швета. Ґарсия Маркес зєдинює елементи фантастичного и каждодньового и посцигує совершену согласносц так же би читатель нє доживйовал фантастични елементи. У своїх перших романох (''Полковнїкови нє ма хто писац, Зли час'') хаснує нови наративни технїки як цо то нукашнї монолоґ, нєлинеарносц и комбинує их зоз традиционалнима технїками реализма. Ту уводзи теми насилства и осаменосци котри детальнєйше розроби у познєйших своїх дїлох. У своїм ремек-дїлу ''Сто роки самоти'' стваря видумани город Макондо у котрим интеґрує рижни уровнї: особни и общи, историйни и митолоґийни, маґийни и реални. Главни теми то осаменосц юнака котри представяю чувство котре доживює кажде живе єство и процив котрого ше нєможлїве бориц и любов котра представя єдини спас од фаталного детерминизма котри ше твори зоз осаменосци и еґоизму. Преплєтаю ше будучносц, терашньосц и прешлосц. Прикмети маґийного реализма у дїлу Ґариї Маркеса видно у шлїдуюцих мотивох: шмерц котра вше присутна – мертви постоя у Маконду вєдно зоз живима; насилство; маґия; алхемия. Критичаре Ґабриєла Ґарсию Маркеса учишлюю як єдного од найлєпших писательох шицких часох, а його стил виразно креативни. == Ґарсия Маркес на политичней сцени == Кед би ше питали Ґарсийови чи є комуниста, одвит би вше бул негативни. Вон вше гуторел же нє припада анї єдней политичней странки. Верел же раз швет постанє социялистични, алє вон мал єдно окремне похопенє социялизма: як систему напредованя, шлєбоди и єднакосци. Прето у своїх текстох, после своїх путованьох до социялистичних жемох, указал нєскладанє зоз тим „цо ше там случує“. Верел же социялизем єдине добре ришенє за Латинску Америку. Кед бул 1959. року дописнїк новинарскей аґенциї у Боготи, котру створела кубанска влада после початку кубанскей револуциї, обвисцовал о случованьох на Куби. Теди Ґарсия Маркес постава прави политични новинар. Ґабриєл Маркес и Фидел Кастро ше сходза у януаре 1959. року, алє їх товаришство ше формоване познєйше. == Награди и припознаня == [[Файл:Gabriel García Márquez plaque - Rue Cujas, Paris 5.jpg|thumb|Нобелова награда за литературу]] Ґарсия Маркес достал Нобелову награду за литературу 1982. року. По думаню Швайцарскей академиї достал награду пре свойо романи и кратки приповедки у котрих елементи фантастичного и реалного помишани у єдним мирним швеце зоз богату мрию и так малюю живот и конфликти єдного континента. Його бешеда при доставаню награди ше вола ''Ла соледад де Амéрица Латина''. Бул перши Колумбиєц, штварти латиноамериканєц котри достал Нобелову награду за литературу. Ґарсия Маркес достал ище вельо награди и припознаня за свойо дїла. Даєдни то: * ''Premio de la Novela ESSO'' за ''Зли'' ''час'' 1961. * ''Doctor Honoris Causa'' (почесни докторат, перши) ''Univerziteta Kolumbija'' у Нюйорку 1971. * ''Premio Rómulo Gallegos'' за роман ''Сто роки самоти'' 1972. * ''Medalla de la legión de honor francés ен Парис'' 1981. * ''Condecoración'' ''Águila Azteca en México'' 1982. * ''Premio cuarenta años de Círculo de Periodistas de Bogotá'' 1985. * ''Miembro honorario del Instituto Caro y Cuervo en Bogotá'' 1993. * ''Doutor Honoris Causa da Universidade de Cádiz'' (почесни докторат, други) 1994. * Музей: 25. марца 2010. року колумбийска влада закончела реконструкцию хижи у котрей родзени Ґарсия Маркес у Аракатаки, прето же була звалєна пред 40 роками; як памятку на ньго отворели у нєй музей у вецей як 14 просторийох хтори приказую дзе вон препровадзел свойо дзецинство. На востоку Лос Андєлеса (Калифорния), у сектору Лас Розас у Мадриду и у Сараґоси (я) постоя улїци котри по нїм наволани. * У Боґоти ''El Fondo de Cultura Económica de México'' вибудовани културни центер котри ма його мено. == Референци == <references /> rwhi7vb0a88tv1e2hu8ff2ex1tr9vev 0 525 5740 5739 2024-10-14T16:35:43Z Amire80 9 14 измена увезено 5739 wikitext text/x-wiki == Ґавота == [[Файл:Gavotte_Dance.jpg|339x339px|alt=Ґавота|thumb|Ґавота танєц, Французка, 1878]] [[Файл:Gavotte (Fred Werner, 1909).mid|thumb|Ґавота (Фред Вернер, 1909)|340x340px]] '''Ґавота''' (франц. ''gavotte)'' тo французки народни танєц<ref>Мишић, Милан, ур. (2005). Енциклопедија Британика. В-Ђ. Београд: Народна књига : Политика. б. 84.</ref> хтори концом у 16. вику постал дворски танєц а у 17-им єден зоз танцох хтори бул часц французкого балету и опери, а пред конєц 17. вику и часц, инструменталних формох окреме свити. Ґавота танєц жившого темпа у двополовинскей Allabreve (2/2, 4/4) розмири. Почина вше зоз змахом. ''Змах'' у музики, ритмичне зявенє хторе менше од єдинки за чишлєнє (кед єдинка за чишлєнє штварцина ноти, вец змах будзе осмина лєбо шеснастина). Ґавота ше танцує по парох пошораваних зоз одредзенима пантомимскима рухами, фиґурами. Як дружтвени дворско-салонски танєц бул популарни у 17. и 18. вику а коло 1830. року щезує зоз дворских салох у хторих ше танцовало ґавоту. Як народни танєц, ґавота ше ище вше пестує и танцує у Бретанї (сиверозаходна Французка) и Прованси (юговосток Французкей). У уметнїцкей музики ґавота почина будз облюбена танєчна форма у 17. вику кед ''Жан'' ''Батист Лили'' уводзи до балету оркестрову свиту. Його тип ґавоти прилапели и имитовали його шлїдбенїки. У опери ґавоту применює Жан Филип Рамо, а зявює ше и у дїлох ''Гендла, Ґлука, Ґретрия'' и других композиторох того часу. У барокней камерней сонати ґавота ше ,,одомашнєла’’ у дїлох'' Корелия'' и затримала ше аж по час Антония Вивалдия и Фридриха Гендла. Верх уметнїцкого'' ,,моделованя’’'' и формованя досцигує у композицийох ''Франсоа Купрена'' и ''Йогана Себастияна Баха'', у їх дїлох ше ґавота зявює як цала часц свити и по правилу вше после сарабанди (тиж танєц), лєбо як оркестрови танєц. [[Файл:БСЭ1. Гавот.jpg|right|thumb|Ґавота, нотни приклад|340x340px]] [[Файл:Gavotte dance pattern.png|right|thumb|Ґавота, ритмични приклад|338x338px]] У инструменталней и драмскей музики найчастейше попри першей идзе и друга ґавота (gavotte I, gavotte II) у истим лєбо паралелним тоналитету. Друга ґавота ма скоро идентичну збудову - музични змист як и перша, лєбо є писана и формована зоз бордунским басом. Ґавота ше поступно розширела на европски и южноамерицки реони. Уметнїцки стилизована ґавота, танєц ґрациозного характеру и преважно є жившого темпа алє зявює ше и у дїлох спомалшеного темпу. Познєйши композиторе применьовали ґавоту як стилизацию. [[Файл:Lully - Gavotte (3973).wav|right|thumb|Жан Батист Лили, Ґавота|336x336px]]Окреме позната ґавота у опери ''Манон Леско'' Жила Маснеа''.'' Музичну форму ґавоту похасновали тиж и русийски композиторе Петро Илїч Чайковски'','' Борис Ґлазунов а окреме у'' балетох.'' Серґей Прокофєв у симфонийскей, клавирскей музики и у балетох. == Литература == * Guilcher, Jean-Michel. 1968. La tradition populaire de danse en Basse-Bretagne. Etudes Européennes 1. Paris and The Hague: Mouton. * Semmens, Richard T. 1997. "Branles, Gavottes and Contredanses in the Later Seventeenth and Early Eighteenth Centuries". Dance Research 15, no. 2 (Winter): 35–62. == '''Референци''' == 5nd3d1ugzoc8s2wot19gpe0ctdw5nk8 0 526 5743 5742 2024-10-14T16:35:43Z Amire80 9 2 измене увезене 5742 wikitext text/x-wiki '''Ґеометрийни шлїд''' то шлїд числох за хтори важи же количнїк членох хтори шлїдза єден за другим константне число. Количнїк ше означує зоз букву ''q'', a рахує ше по формули: :<math>q =\frac{a_n}{a_{n-1}}</math> Же би ше одредзело шицки члени ґеометрийного шлїду достаточно же би бул познати перши член шлїду ''a''₁ и количнїк ''q'' того шлїду. Ґеометрийни шлїд, як и кажди други шлїд у математики, содержи безконєчно вельо члени. Общи (n-ти) член шлїду рахуєме по формули: :<math>a_n = a_1 \cdot q^{n-1}</math> Формула за суму перших ''n'' членох шлїду: :<math>S_n =\sum_{i=1}^n a_i= a_1 \frac{q^n-1}{q-1}</math> Кед <math>|q|<1</math> теди можлїве одредзиц суму безконєчно вельо членох того шлїду: :<math>S_\infty =\sum_{i=1}^\infty a_i=\frac{a_1}{1-q}</math> Мено ґеометрийни шлїд достал по свойству же кажди його член (окрем першого) ґеометрийни штредок його предходного и шлїдуюцого члена у шлїду, важи: :<math>a_n =\sqrt{a_{n-1} \cdot a_{n+1} }</math> [[Катеґория:Математика]] 03b5a1ud75d1xpzqzq9dzyy48nlewwh 0 527 5819 5750 2024-10-16T02:39:17Z Amire80 9 remove interwiki templates 5819 wikitext text/x-wiki {| class="wikitable" аlign=right width |+ ! colspan="2" |Ґереґа |- | colspan="2" |[[Файл:Vampire_watermelon.jpg|center|280px]] |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Царство:''' '''(нєранґироване):''' '''(нєранґироване):''' '''(нєранґироване):''' '''Шор:''' '''Фамелия:''' '''Род:''' '''Файта:''' '''Вариєтет:''' |Plantae Angiosperms Eudicots Rosids Cucurbitales Cucurbitaceae Citrullus C. Lanatus Lanatus |- ! colspan="2" |Триномиялне мено |- | colspan="2" |Citrullus lanatus |- | colspan="2" |[[Файл:2005watermelon.PNG|center|289px]] <div style="text-align: center;">Урожай ґереґох 2005. року |- ! colspan="2" |Синоними |- | colspan="2" | |} ::::'''Швижа ґереґа''' {| class="wikitable" |+ | colspan="2" |Нутритивна вредносц на 100 g (3,5 oz) |- |'''Енерґия''' '''Угльово гидрати''' :Цукри :Поживово влакна '''Масци''' '''Протеини''' '''Витамини''' :Витамин А екв. :бета-каротен :Тиамин (Б1) :Рибофлавин (Б2) :Ниацин (Б3) :Витамин Б5 :Витамин Б6 :Холин :Витамин Ц '''Минерали''' :Калциюм :Желєзо :Маґнезиюм :Манґан :Фосфор :Калиюм :Натриюм :Цинк '''Други состойни часци''' :Вода :Lycopene |127 Kj (30 kcal) 7,55 g 6,2 g 0,4 g 0,15 g 0,61 g 28 μg (4%) 303 μg (3%) 0,033 mg (3%) 0,021 mg (2%) 0,178 mg (1%) 0,221 mg (4%) 0,045 mg (3%) 4,1 mg (1%) 8,1 mg (10%) 7 mg (1%) 0,24 mg (2%) 10 mg (3%) 0,038 mg (2%) 11 mg (2%) 112 mg (2%) 1 mg (0%) 0,1 mg (1%) 91,45 g 4532 µg |} [[Файл:Citrullus_lanatus_(Thunb.)_Cucurbitaceae_(7174523558).jpg|right|401x401px]] '''Ґереґа''' (Citrullus lanatus) єднорочна желєнкаста лїсцата рошлїна з фамелиї бундавох (Cucurbitaceae), по походзеню зоз тропских обласцох Африки. Хова ше ю и у других крайох пре сладки, юшковити плод. Процентуално у составу плода найвецей єст води и цукру. Червену фарбу єй дава антиоксидант Lycopene, рошлїнски пиґмент зоз ґрупи каротеноидох хтори чува шерцо и простату. Велї думаю же ґереґа [[овоц]] прето бо ше ю конзумує без термичного обробку (цо характеристика овоци), медзитим, понеже припада фамелиї бундавох, вона спрам биолоґиї Список [[Желєняви|желєнява]]. Найпознатши держави у Европи у хторих ше ховаю ґереґи то Греческа и Македония. Кордофански динї зоз Судану найблїзши зрoднїки и можу буц прародичи модерних, култивованих ґереґох. Нашенє дзивей ґереґи пренайдзене у Уан Мухиґияґу, праисторийним находзиску у Либиї хторе датирує з коло 3500 рокох п.н.е. Ґереґи припитомени у сиверовосточней Африки а култивовани су у Єгипту по 2000. рок п.н.е. гоч нє були сладка модерна файта. Сладки дезертни ґереґи ше розширели на Медитерану под час римского царства. === Аґротехнїчни условия === ==== Вимоги за цеплоту ==== [[Файл:Citrullus_lanatus_(2002)._(47006421381).jpg|right|363x363px]] Минимална температура жеми за ключканє и сходзенє 14-16 °C, а оптимална температура прейґ 25 °C. Оптимална температура зa рост и ровиванє рошлїни 26-28 °C. При температури нїзшей од 13 °C престава квитнуце, а при температури нїзшей од 10 °C престава рост рошлїни. На температури нїзшей од 8 °C ґереґа швидко гнїє и препада. ==== Вимоги у поглядзе влажносци ==== Ґереґа за рост и розвой вимага вельке количество води, насампредз прето бо твори вельку веґетацийну масу з надосц плодами, та и транспирує значне количество води. ==== Жемова подлога ==== За садзенє ґереґох потребна плодна, добре одводнєна жемова подлога хторе ма нєутралну до благо квашну реакцию (pH 6,0-6,5). Добра жем за ґереґи то чернозем, пажицова чарнїца и рични алувиюми, значи, жеми добре обезпечени зоз гумусом, структурни и кус нагнути жеми зоз хторих вода швидко одцека. === Аґротехнїчни мири === ==== Способи садзеня и пестованя ==== Ґереґу ше ридко кеди пестує у защиценим просторе, алє вчасна продукция досц розвита под нїзкима тунелами, або под термозащинима прекривачами (аґротекстил). Скорей ше вчасни ґереґи продуковало у цеплих хижкох (гнїздох) хтори були наполнєти зоз хлївским гнойом и прекрити зоз ПЕ. Же би ше жем цо скорей зограла у периодзе вчасней продукциї виключно ше практикує прекриванє високей градки зоз ПЕ малч фолию. Штреднє вчасна продукция ше тиж одвива на малч фолиї зоз систему капка по капка, а позна продукцию ше углавним практикує зоз директну шатву нашеня ґереґи. [[Файл:Watermelon_Seeds.jpg|right|247x247px]] ==== Плодоряд ==== Найлєпши предшаца за ґереґу то єднорочни або вецейрочни леґуминози (соя, мауна, червена бетелїна, [[луцерка]]), сцернянково жита, вчасна желєнява як цо то вчасна [[капуста]] и [[кромплї]]. Предкултури за ґереґу нє треба же би були гевти хтори нападаю исти хороти як и ґереґу а особлїво вирус ([[Огурка|огурки]], парадичи, паприґа, тиквочки). На истим месце ґереґи нє треба ховац найменєй штири роки. ==== Обробок и прирхтованє жемовей подлоги ==== Основне пририхтованє жеми треба окончиц под час єшенї на глїбини 30-35 cm. Глїбоко зорана жем треба же би ше под час жими добре вимражела же би ше акумуловало вельке количество влаги и же би ше витворело отрушинкову структуру жеми. Зяри, вчас, чим хвиля то допущи, треба окончиц [[Дерляча|дерлянє]] и ровнанє терану. З тоту миру ше посцигує завераня браздох, претаргує ше капиларитет и випарйованє води зоз жеми. === Зберанє урожаю === Ґереґи треба почац резац у хвилькох їх полней технолоґийней узретосци хтора подрозумює сладки смак, пукацу конзистенцию и интензивно червену фарбу меса. === Литература === === Вонкашнї вязи === [https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Citrullus_lanatus Ґереґа на Викимедиї] [https://www.watermelon.org/ watermelon.org], вебсайт пошвецени ґереґи h05c5u7nj6kcysor7kx3ktm5nhl370f 0 528 5773 5772 2024-10-14T16:35:45Z Amire80 9 22 измене увезене 5772 wikitext text/x-wiki == Ґитара == [[Файл:GuitareClassique5.png|390x390px|right|alt=Класична ґитара з найлоновима струнами|thumb|<div style="text-align:center;">Класична ґитара з найлоновима струнами]] '''Ґитара''' то инструмент зоз струнами. [[Файл:Romanza_espa%C3%B1ola.ogg|right|250x280px|thumb|Романса, звук ґитари]] Найчастейше ма 6 струни (е, ха, ґе, де, а, е) хтори звуча октаву нїжей. [[Звук]] ше достава зоз потаргованьом струнох зоз пальцами лєбо пирком (плектрон, плектрум) хтори вибрираю. Найчастейши систем [[Штимованє инструментох|штимованя]] квартно - терцни штим (италиянски штим) хаснує три глїбоки - басово струни: тони велькей октави Е и А и малей де, а три ценши мелодийни - струни: першей октави ґе, ха, е. Музична нотна литература за ґитару записана за октаву висше яґод цо у реалней стварносци звучи. Як винїмково присподобени гармонски инструмент, ґитара ма обсяжне применьованє у камерней музики, дзе до вираженя приходзи єй провадзаца (корепетицийна улога) алє тиж є заступена у велькей мири и за солистично - уметнїцке музикованє и виражованє. А тиж є заступена и у менших ансамблох. Музични инструмент ґитара, ґлобално нєшка єден зоз найзаступенших популарних кордофонох зоз замеркованима позициями и у музичним живоце Балкана. == Збудова ґитари == [[Файл:Classical_Guitar_two_views.jpg|363x363px|right|alt=Класична ґитара|thumb|<div style="text-align:center;">Класична ґитара]] Ґитара ма корпус - цело (труп) на хторим ше у наставку находзи длугша шия - ґриф и закончує ше на верху зоз главу. Корпус ма дольню и горню часц, з тим же на горнєй часци єст резонантни отвор коло хторого часто даяка орнаментика. По длужини шиї (ґрифу) нацагнути струни, заквачени на дольнєй часци корпуса ґитари а на горнєй су прикруцени за закрутки (клїнки) – механизем з хторим ше реґулує зацагнутосц струнох. На шию ґитари ше поставя метална анкер палїчка потребна же би подопарла шию - ґриф (так онємогущи його деформацию пре нацагованє струнох) и на ню ше кладзе, лїпи щитнїк. У наставку по верх глави попрейґа шиї поставени праги а поставени су так же би ше при граню посциговал уєдначени звук и тембр инструмента. Струни поставени на горнєй и дольнєй часци (такв. шедла - кобулка). Помедзи нїх максимална ,,роботна<nowiki>''</nowiki> часц длужини струнох а то и мензурала ґитари. Горня часц поставена на верху блїзко глави инструмента. Дольнї поставени на постолю цела ґитари. Функция дольнього моста на електричней ґитари наволує ше кобулка (шедло) - єдноставни механизем зоз хторим ше реґулує напнутосц длужини струни. == Розвой ґитари == Предходнїца ґитари ше поклапа зоз открицом и хаснованьом ловарскей стрели у периодзе палеолита, коло 30000 -15000 роки пред нову еру, на просторох нєшкайшого африцкого континента. При наглим потаргнуцу нацагнутей тетиви - стрели рошлїнского лєбо животиньского походзеня, прачловек обачовал характеристичне треперенє. Од такого примитивного пра прикладнїка дальша еволуция инструмента, його експанзия и диверґенция, цекли сукцесивно, розличного квалитета и интензитета. Пре помоцньованє звучного волумена формирани резонантни цела (корпуси) рижних формох, зоз окремно конструованима ,,шиями<nowiki>''</nowiki> (ґрифи) зоз цильом диференцияциї висини тонох и збогацованє палети звукох. На инструментох усовершоване темперованє (то штимованє по полутонох) тонскей системи и меняне число струнох. У периодзе старого вика у музичних праксох народох чия култура була на висшим уровню, стрета ше уж богати кордофон - инструментох зоз струнами. По форми, велькосци и конструкциї вельочислени вариянти гарфи, лири и лаути итд., були комплекснєйшого випатрунку и мали окремне значенє у каждодньовим живоце людзох (давних) старих цивилизацийох, як цо то Месопотамия, Єгипет, Персия потим арапски, єврейски и други народи Блїского и Штреднього востока. Тоти колїски култури були перши росаднїки инструментох зоз струнами, хтори ше познєйше розпространєли и нашли ше и на юговосточней часци Европи. Трима ше же походзенє ґитари зоз Блїкого востока. Слово ґитара походзи зоз (Персиї). ҐИТ значи звук а ТАР струна. Ґитара постала популарна у 14.вику, кед є пренєшена до Шпаниї. Композициї за ґитару компоновали Ґарсия, Франц Шуберт, Николо Паґанини и други композиторе. == Применьованє ґитари == [[Файл:Kopfplatte Akustikgitarre Stahlsaiten 02 noBG.jpg|right|thumb|250x250px|Горня часц (глава) ґитари]]Дзекуюци своїм тонским и технїчним можлївосцом, як виражайне средство, ґитара виборела подєднак свою експонируюцу улогу у солистичней и камерней музики. Присутна у розличних музичних жанрох, єй еволуцию провадзи длуги историйни розвой вкупней людскей цивилизациї. Маюци у оглядзе доминацию подаєдних струнових сродних инструментох и у старших стилских епохох, струнови кордофон, у цалосци бул и остал и надалєй винїмкови дїяч вкупней музичней и културней сцени. Нєшка ше ґитара найвецей применює у рок и метал музики. По наводох статистики Завода Републики Сербиї децембра 2004. року 3% жительства Сербиї ма у власносци ґитару, а лєм 1% клавир. Обсяжну кнїжку о розвою ґитари на Балкану зоз библиоґрафию студийох и статьох, обявел ґитариста, музиколоґ и педаґоґ Урош Дойчинович. Предходно нїхто на Балкану нє обробйовал музичну уметносц ґитари. Познати ґитаристи хтори досягли рейтинґ у Сербиї и иножестве окрем У. Дойчиновича, Йован Йовичич, Душан Боґданович, Мирослав Тадич, Сабрина Влашкалич, Денис Азабаґич, Давид Божович. [[Файл:Whammy bar with distortion and delay (melodic playing and dive bomb).ogg|righ|thumb|300x300|Звук електирчней ґитари]] У нашей рускей заєднїци перши академски ґитариста то Димитрий Цап зоз Коцура. == Типи (файти) ґитарох == [[Файл:E-Gitarre.jpg|626x626px|right|alt=Електрична ґитара |thumb|<div style="text-align:center;">Електрична ґитара]] Ґитара струнови инструмент зоз найчастейше 6 струнами. Звук настава зоз потаргованьом струнох зоз пальцами правей руки а зоз лїву руку ше дорушую - прицискаю струни на шиї ґитари хтора подзелєна на праги и так доставаме розлични тони. Рижнороднсц ґитарох можу условйовац класификацию зоз рижнима ознаками и значенями. Найзначнєйши метод то по злєпшованю и доставаню звука як и дизайну. Медзитим тоти ознаки терминох вецей означую улогу ґитари як и файти ґитарох, а нє и характеристики самей ґитари. * Класична ґитара (ма 6 струни) тиж позната як шпанска ґитара. Перши три струни зоз найлону, док три заднї зоз металу (бронза, челїк) Вибриранє ґитари настава и змоцнює ше у резонантней дзири - шкатули (резонантней пражнїни) цела ґитари.Така ґитара популарна за класичну, народну и фламинґо музику. * Акустична ґитара (6 лєбо 12 струни) - исто як и класична єй шицки 6 струни зоз металу. Популарна є за рок, народну и блуз музику. * Полу - акустична ґитара (обично ма 6 струни) - здабе помедзи електричну и акустичну ґитару. Цело єй празне (зоз дзиру - пражнїну) и ма електромаґнети. Продукує (стваря) характеристични цепли, мегки и приємни звук. Популарна є за джез, фузиону и рок музику. * Електрична ґитара (6, 7, 8, 12. струни) - звук ше помоцнює з помоцу струї и електормаґнетами, так же електрична ґитара за розлику од акустичней ма цело направене зоз полного древа. Електроакустична ґитара заправо акустична ґитара зоз празну шкатулу (целом) и додати єй пиезоелектрични елементи (часто) лєбо микрофони (ридше) хтори служа за стварянє електричного сиґналу. Розвила ше барз у 20. вику и поставала вше популарнєйша у блуз, рок и метал музики. * Електрична бас - ґитара (4, 5, 6, 8 лєбо вецей струни) - ма нїзши обсяг фреквенциї од елекричней ґитари. У бенду зоз бубнями стваря ритмичну структуру музики, без огляду же ше зявює и як соло инструмент. Тот инструмент тиж припада фамелиї ґитари. Даєдни музичаре думаня же тот инструмент припада окремней ґрупи. Углавном вола ше елктрични бас. == Литература == *Урош Дојчиновић: Гитара на Балкану, Просвета, Београд, 2012. *French, Richard Mark (2012). Technology of the Guitar. Robert Fripp (foreword). New York; Heidelberg: Springer Verlag. ISBN 978-1-4614-1920-4. *Maurice J. (2003). The Classical Guitar: Its Evolution, Players and Personalities Since 1800 (5th изд.). Blaydon on Tyne: Ashley Mark. ISBN 978 -1- 872639-46-8. == Вонкашнї вязи == * [[commons:Category:Guitars|Ґитара]] на Викиодлоги * [http://vladabg.blog.rs/blog/vladabg/generalna/2009/10/18/delovi-gitare Делови] (часци ґитари) * [[commons:File:Smith's_Rant,_Hedge-Lane,_Jack's_Health,_Old_Simon_the_King_(PLAYFORD).webm|Звук ґитари и нотни запис]] 63lsx7f6nudiblpw3ywgly5zmb1nhjk 0 529 5779 5778 2024-10-14T16:35:45Z Amire80 9 5 измена увезено 5778 wikitext text/x-wiki '''Ґрейпфрут''' {| class="wikitable" |+ ! colspan="2" |Ґрейпфрут |- | colspan="2" |[[Файл:Grapefruit-Whole-%26-Split.jpg|320px|center|border|Целовкасти ґрейпфрут]]<div style="text-align: center;">Целовкасти ґрейпфрут |- ! colspan="2" |Наукова класификация |- |'''Царство:''' '''Тип:''' '''Класа:''' '''Шор:''' '''Фамелия:''' '''Род:''' '''Файта:''' |Plantae Magnoliophyta Magnoliopsida Sapindales Rutaceae Citrus C. x paradisi |- ! colspan="2" |Биномне мено |- | colspan="2" |<div style="text-align: center;">''Citrus × paradisi'' |} '''Ґрейпфрут''' або Ґрейп (лат. Citrus × paradisi ) то субтропска рошлїна хтора представя гибрид цитруса а пестує ше ю пре плод. Ґрейпфрут то жимжелєне древо. Квитки били, пейцчлени, а плод хиспердиюм. Жем зоз хторей тота рошлїна походзи то Барбадос. ===Фармаколоґийни интеракциї=== Ґрейпфрут або ґрейпфрутова юшка обачлїво вплївує на концентрацию лїкох датих per os, при чим може присц до велїх чкодлївих ефектох. Интеракциї зоз розличнима лїками наставаю уж и после випиваня лєм єдного погара юшки, а ефект тирва и даскельо днї. Ефект настава як супресия активносци цитохром П450 изоензима цитохром П3А4 у муре ценкого черева. Латинска назва ґрейпфрута Citrus paradisi цалком у процивносци зоз ефектами хтори може виволац источасне хаснованє ґрейпфрута и рижних лїкох. Нє треба источасно брац ґрейпфрут и гевти лїки чию фармакокинетику меняю активни принципи хтори ше находза у тей [[овоц]]и. Офарбени ґрейпфрут ма менше количество фуранокумарина, алє нєт розлики у наставню и интензитету фармакокинетичней интеракциї зоз лїками у одношеню на фарбу ґрейпфрута. Други представнїки цитрусох ([[помаранче]], лимун) нє маю таки ефекти, алє даєдни други файти овоци (нар, гвизда овоц, банпеию) указую инхибиторни ефект на активносц цитохрома П450 изоензима<ref>Bojanic, Zoran; Bojanic, Novica; Bojanic, Vladmila (2010). [http://www.doiserbia.nb.rs/Article.aspx?ID=0025-81051012805B „Drug interactions with grapefruit”.] Medicinski pregled (на језику: енглески). 63 (11-12): 805—810. ISSN 0025-8105. </ref>. ===Вонкашнї вязи=== [https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Citrus_Paradisi_group Ґрейпфрут на Викиодлоги] [https://hort.purdue.edu/newcrop/morton/grapefruit.html Grapefruit from "Fruits of warm climates"] by Julia F. Morton· [https://web.archive.org/web/20050829195814/http://www.saalfelds.freeserve.co.uk/chelsea.htm World's Northernmost Fruiting Grapefruit?] in the Chelsea Physic Garden, London. Heggers JP et al., The effectiveness of processed grapefruit-seed extract as an antibacterial agent: II. Mechanism of action and in vitro toxicity.[https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/12165191/ abstract]· [https://web.archive.org/web/20050525082006/http://edis.ifas.ufl.edu/BODY_CH063 University of Florida Institute of Food and Agricultural Services] Референци go9vm5yyk0krfd1jkccvxqxd0ecegkw 0 530 5782 5781 2024-10-14T16:35:45Z Amire80 9 2 измене увезене 5781 wikitext text/x-wiki Ґузбанок File:Illustration_Buxus_sempervirens0.jpg Наукова класификация Царство: Plantae Кладус: Tracheophytes Кладус: Angiospermae Кладус: Eudicotidae Ряд: Buxales Фамилия: Buxaceae Род: Buxus Файта: B. sempervirens Биномне мено Buxus sempervirens L. Ґузбанок (лат. Buxus sempervirens, серб. шимшир, у укр. диял. букшпан, ґушпан, ґрушпан, слц. диял. krušpan, grušpan, вост. слц. budzban, budzbánok, поль. bukszpan, у руских валалох сиверней Мадярскей бузбанок. Пременєта нєм. назва Buschbam, можлїве прейґ мадяр. диял. gruspán, günspan, kuruspán, puszpáng. Наша назва ґузбанок настала од бузбанок як резултат дистинктивней асимилациї бб ˃ ґб) – вичножелєна файта з истоменового роду Buxus). Розширеносц: ґузбанок медитеранско-горски елемент, терциярни реликт. Його природни ареал зложени з двох часцох: заходна, хтора облапя Алжир, сиверовосточну Шпанию, южну и централну Французку, по Швайцарску и Елзас и восточну, хтора ше пресцера од Истри и Македониї, прейґ сиверней Греческей до Малей Азиї. Опис файти: ґузбанок рошнє як густо розконарени черяк або нїзке древо, висини до 8 метери. Лїсца му вайцасти або елиптични, длугоки коло 20 центи, з обидвох бокох голи и блїщаци. Кед ше их почуха, приємно пахню. Хлопски и женски квитки позберани вєдно у клупкастих ґириздочкох у пазухи лїсца. Квитнє вчас на яр. Плоди – капсули дозреваю у юнию. Условия бивальнїку: ґузбанок добре подноши сушу и нїзки температури. Под'єднак добре рошнє на слунечних положеньох и у циню. Одпорни є и на городски условия. Ма добру моц вигнац младнїки и лєгко ше веґетативно розмножує. Барз добре подноши орезованє и штриганє. Рошнє досц помали, алє є зато длуговични. File:Vrtbovsk%C3%A1_zahrada%2C_dekor_druh%C3%A9_parteru.JPG Хаснованє: ґузбанково древо од давна познате по твардосци и черствосци. Стари народи з ґузбанкового древа правели гребенї, батоги, бичи и плохочки. Медзи иншим, ґузбанково древо ше хаснує и за правенє музичних инструментох и салонских стварох до обисца. У наших руских свадзебних обичайох з ґузбанку ше прави млодей венчик (под били венєц), а млодийови покрейтку. Значносц у ожелєньованю: ґузбанок спада до найчастейше пестованих украсних древенастих файтох. Його хаснованє у ожелєньованю познате ище од античного часу. У заградох старого Риму з нього ше при орезованю и штириганю правело фантастични форми (топиярни форми) - прави "желєни скулптури". И нєшка ше го часто и дзечнє пестує вшадзи и хаснує за рижни наменки як цо живи огради, бордури (нїзки живи огради), топиярни форми, як поєдинєчни черяк або у ґрупох. Пре дробни лїсцочка и компактну коруну барз є декоративни як бордура у ґеометрийно формованих заградкох з квецом цо квитнє. Вигодни є и за комбинованє з файтами хтори маю рижно офарбени лїсца. Добре рошнє и у черепчкох и жардинєрох. Отровносц и лїковитосц: шицки часци ґузбанку отровни. Єст коло 70 алкалоїди, уключуюци циклобуксин Д. Лїсца и лупа маю количество алкалоїдох коло три посто. Давно ше ґузбанок хасновало процив кашлю, хоротох жалудка и черевох и процив горучки, як цо малария. Як лїк процив малариї, гваря фармацеути, ґузбанок мож поровнац з кинином. Нєшка ше ґузбанок ридко хаснує як лїковиту рошлїну пре його токсичносц, бо дозованє проблематичне. У векших дозох приходзи до поврацаня, корчох, та и до шмерци. == Ґалерия == File:Buxus_near_Fichtengang%2C_Sch%C3%B6nbrunn.jpg File:Buxus_sempervirens_IP1204022.JPG File:Frue_kirkeplads_04.JPG File:Buxus_sempervirens_2.jpg == Литература == * Радмила Шовлянски, Словнїк защити рошлїнох и животного стредку, сербско-руско-латинско-анґлийски, Нови Сад 2010, б. 236 Оксана Тимко Дїтко, Назви рошлїнох и животиньох у руским язику, Вуковар 2016, б. 41, 61, 62 == Вонкашнї вязи == https://sr.wikipedia.org/sr-ec/%D0%A8%D0%B8%D0%BC%D1%88%D0%B8%D1%80 Шимшир, Википедија на српском језику, sr.wikipedia.org https://sh.wikipedia.org/wiki/%C5%A0im%C5%A1ir Vikipedija na srpskohrvatskom jeziku, sh.wikipedia.org https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%B8%D0%B2%D0%B0_%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0 Жива ограда, Википедија на српском језику, sr.wikipedia.org fjqv76o524sewlu0xcuvkntq82dxae5 0 531 5798 5797 2024-10-14T16:35:46Z Amire80 9 15 измена увезено 5797 wikitext text/x-wiki == Ґусли == [[Файл:Serbian_Gusle.jpg|548x548px|alt=Сербски ґусли|thumb|Сербски ґусли]]'''Ґусли''' то сербски народни смикови инструмент. Назва за инструмент ґусли приходзи од праславянского слова ,,gǫdsli” а то значи струна. Тот инструмент ма єдну лєбо два струни. Ґусли направени найчастейше зоз яворового древа, ясенового алє и орехового. Мож их справиц так же би були видлабани з єдного фалата древа. Правя ше виключно лєм ручно. Кед ґусли єднострунови вец их стретаме у Чарней гори, Босни, Герцеґовини, Далмациї, Сербиї. Ґусли зоз Лики и Босанскей країни найчастейше маю по два струни. == Випатрунок и збудва инструмента == Ґусли ше состоя зоз древеней шкатули чий корпус у форми грушки. Корпус прецагнути зоз мембрану-скору животиньского походзеня дзе вивартани даскельо мали дзирки (перфорация) пре резонантносц звука. На корпус ше надовязує длугша шия, хтора ше на концу закончує зоз главу на хторей заокруглєна резбарена часц даєдней животиньскей глави (найчастейше коньскей, козорога), лєбо птицовей (орловей, соколовей) а може и чловековей найчастейше вец даєдного националного героя. Скорей тей заокруглєней часци, на глави инструмента находзи ше клїнок -закрутка на хтору ше квачи и нацагує струна єдна лєбо два. == Доставанє звука == При граню виводзач хтори шедзи, кладзе себе корпус ґуслох на колєна а при верху притримує шию зоз дланю єдней руки. Струну (струни - кед су два) ше нє прициска, лєм ше благо дорушую зоз пальцами. [[Звук]] на ґуслох ше достава зоз прецагованьом [[смик]]а по струни. ''Струна'' на ґусли направена зоз 30 - 50 фалаткох коньскей шерсци зоз хвоста, хтори заплєцени так исто як и на смику. ''Смик'' направени зоз гладко обробеного полукружного конара (лєбо древа) на хторим нацагнута струна тиж заплєцена зоз коньскей шерсци. Смик ше прецагує по зацагнутей струни (лєбо двох) на целу-корпусу и так ше достава оштри, драматични звук, хтори винїмково експресивни - упечатлїви. За гранє на ґуслох потребна велька схопносц, бо за нїх нєт написани нотни партитури. Постоя лєм тексти. Виводза ше зоз граньом по традициї, геройско-епски писнї зоз '''''рецитативним''''' стилом приповеданя.Сербска традиция ґуслох Ґусли мали значну улогу у историї сербскей епскей поезиї, прето же ґусларе – народни шпиваче, ошпивовали подїї националней историї хтори ше збували през вельо вики. Зоз часом тоти епски тексти позаписовани до зборнїкох. Векша часц писньох приповеда и описує часи отоманскей власци и єй панованя на просторох Балканского полуострова як и националну борбу за нєзависносц. Зоз усиловносцу Вука Караджича велї сербски епски писнї записани и зачувани ище початком 19. вику. [[Файл:Gusle na Cetinju.jpg|right|thumb|Ґусли у [[Etnografski muzej Crne Gore|Eтноґрафским музею у Чарней Гори на Цетиню]] na [[Cetinje|Cetinju]]|219x219px]] Зоз документох историчарох - хронїчарох, дознаваме же сербски ґусларе наступали у велїх реонох Европи и були барз популарни. У даєдних кнїжкох и публикацийох постої записани податок же зоз сербскима ґуслами - ґусларе дочекали Фридриха I Барбаросу, кед ше стретнул у 12. вику у Нишу зоз сербским владаром Стеваном Неманїчом. Теди му Стеван Неманя понукнул помоц сербскей держави у крижарскей войни. Приповеда ше же Фридрих I бул одушевени зоз звуком ґуслох и з граньом на нїх зоз шпиваньом та ше заинтересовал вецей и ширше за поєдиносци вязани за ґусли. == Походзенє == Ґусли як степски инструмент, з далєкей историї о їх походзеню, дознаваме же походза зоз штреднєй Азиї. Серби як єдно зоз славянских племенох степского походзеня, принєсли тот инструмент на простор юговосточней Европи. Найзроднєйши инструменти були ''моринхур'' и ''иґил''. На верху глави ґуслох, часто резбарена коньска глава лєбо глава цапа, як символ статкарства и номадских народох. Смик найчастейше направени як форма гада, як символ гнїву жительох хтори жию у горох. Познєйше ше на ґуслох могло видзиц направени глави националних геройох. Нє случайно ше ґусли правя зоз явора, прето же явор як древо ма символику предхристиянскей релиґиї и означовал култ предкох. Тиж зоз граньом на ґуслох ше часто описую и славя предки. [[Файл:Filip Visnjic guslar.jpg|right|thumb|346x346px|Филип Вишнїч (1767–1834), познати сербски ґуслар]] Найпознатши сербски виводзаче на ґуслох бул Филип Вишнїч, Тешан Подруґович, Старик Рашко, Дюро Милутнович, Милош Шапонїч и велї други. == Примена ґуслох у других державох == Ґусли мож видзиц и у Сириї. При Лужичких Сербох мож видзиц смикови инструмент зоз трома струнами вєдно и наволує ше ''гусли''. Тиж так Серби хтори пременєли виру до исламскей, затримали гранє на ґуслох и ошпивали зоз ґуслами своїх муслиманских геройох. Нєшка ше тота традиция при нїх страцела. Шпиванє и гранє на ґуслох 2018. року записане и до Унесковей репрезентативней лїстини нєматериялного културного нашлїдства чловечества.<ref>[https://www.b92.net/o/kultura/vesti?yyyy=2018&mm=11&dd=29&nav_category=1864&nav_id=1475797 Поред кола и славе и гуслање се нашло на репрезентативној листи] (Б92, 29. новембар 2018)</ref><ref>[https://www.politika.rs/scc/clanak/416884/%D0%9F%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D1%9A%D0%B5-%D1%83%D0%B7-%D0%B3%D1%83%D1%81%D0%BB%D0%B5-%D0%BD%D0%B0-%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8-%D0%A3%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B0 Певање уз гусле на листи Унеска] („Политика”, 29. новембар 2018).</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20181203010833/http://spc.rs/sr/upis_gusala_u_uneskovu_listu_priznanje_pamtshenje „Упис гусала у Унескову листу - признање и памћење](СПЦ, 29. новембар 2018).”</ref> == Референци == ds9ks5q7fsdifv5vfmr7bingsc9ofo0 4 532 5882 5881 2024-10-17T17:29:52Z Amire80 9 /* Предлог за поставянє администратора */ Одвит 5882 wikitext text/x-wiki __NEWSECTIONLINK__ == Предлог за поставянє администратора == Єдна зоз обовязкох на початку живота Википедиї на руским язику то виберанє администратора. Понеже ше тераз кладу тексти директно на Главним боку Википедиї на руским язику потребна особа хтора достанє даєдни окремни права з боку Википедиї, пре контролу текстох и надпатранє учасци познатих и нєпознатих сотруднїкох. Администратор ма право, наприклад, же би посцерал бок, або защицел бок (бок нїхто нє може меняц док є под защиту) або блокирує особи хтори наступаю аґресивно, зоз тенденцию вандализациї текста. Администратор то, у сущносци, искуснєйша особа, особа хтора ше розуми до процедурох на Википедиї и хтора годна реаґовац у складзе зоз правилами и обичаями Википедиї. И попри того же то дакус нєприємне самого себе предкладац, я предпоставям же у тих хвилькох, док вецей члени нє назбераю вецей искуства, же би я евентуално могол тото окончовац. Було би добре да тото пречитаце, да роздумаце и потим упишеце свойо думанє. То потребне, думаня членох роботного тиму потребни у поступку вибору администратора. [[Хаснователь:Keresturec|Keresturec]] ([[Розгварка зоз хасновательом:Keresturec|розгварка]]) 21:46, 15. октобер 2024. (UTC) :Цалком ясне же Ви мушице окончовац роботи администратора, так же маце мою потримовку, гласам за Вас. — [[Хаснователь:Sveletanka|Sveletanka]] ([[Розгварка зоз хасновательом:Sveletanka|розгварка]]) 07:57, 16. октобер 2024. (UTC) :Гласам за особу КЕРЕСТУРЕЦ же би бул администратор, то особа активна и зоз найвецей искиствийом у тей роботи. — [[Хаснователь:Olirk55|Olirk55]] ([[Розгварка зоз хасновательом:Olirk55|розгварка]]) 08:02, 16. октобер 2024. (UTC) :Давам свой глас за администратора нашей ґрупи Вам, котри сце ту под меном Керестурец. — [[Хаснователь:RKljupka|RKljupka]] ([[Розгварка зоз хасновательом:RKljupka|розгварка]]) 16:23, 16. октобер 2024. (UTC) :Гласам за Керестурца. — [[Хаснователь:Калота|Калота]] ([[Розгварка зоз хасновательом:Калота|розгварка]]) 16:32, 16. октобер 2024. (UTC) :Дзекуєм вам на тей роботи, хтору сце по тераз поробили. Потримуєм вашу кадидатуру. Сцем лєм таке питац, же на яки период вас тераз вибераєме? — [[Хаснователь:Flipdot|Flipdot]] ([[Розгварка зоз хасновательом:Flipdot|розгварка]]) 17:53, 16. октобер 2024. (UTC) ::Я нє знам чи на Википедиї вообще єст одредзене кельо тирва таке задлуженє, єдна файта функциї. На Википедиї робота волонтерска та, предпоставям, таке може тирвац и роками, доґод лєм чловек ма моци цагац таку обовязку на хрибце (знам даєдних приятельох Сербох, на Сербскей Википедиї, же су на подобних функцийох, наприклад, од 2014 року по нєшка). Мнє тераз 76 роки, праве октобра 21 наполнїм тельо роки, и я вироятно нє будзем длуго таке дацо робиц. Я свойо поробел зоз реґистрованьом Панонского руского язика у СИЛ Интернешнел и, потим, з уходом нашого язика медзи 343 язики на Википедиї. ::Пречитал сом цо сце о себе написал на Флипдот профилу. Щешлїви сом же зме пришли до контакту. Ваш руски язик барз, барз добри. А, видзим, робице досц хасновити роботи за Русинох и маце досц интересантни знаня потребни за интернет. Пробуєм вам послац мою биоґрафию кед ше ми уда, да ше лєпше упознаме. Потребни зме єдни другим. Кед нє достанєце одомнє пар днї аатачмент зоз биоґрафию, напишце ми було цо на мой мейл gkoljesar@gmail.com ::Приятельски поздрав [[Хаснователь:Keresturec|Keresturec]] ([[Розгварка зоз хасновательом:Keresturec|розгварка]]) 22:15, 16. октобер 2024. (UTC) :::Я тиж нє барз добре знам тоти процедури, чесно вам повим. Як я то розумиєм, Википедия на даяким язику муши за себе ришиц, же на яки период и на яких обставинох може дахто ше подац на администратора и кельо муши мац гласох же би достац тот титул. Алє може буц, же на младих Википедийох як руска администратори перши час ше остаю на длуго, бо мало маю других кандидатох. :::На русинскей Википедиї мали зме лєм єдного администратора (кед добре паметам), хтори єй администровал три мешаци и може будзе знац вецей о тим, як тота процедура ше роби, попитам. :::Дзекуєм на вашей похвали! Ище мушим часто хасновац словнїки на даяки слова и термини, алє на щесце на Википедиї мож длуго пошедзиц и подумац над текстом. :) И я сом барз щешлїви, же зме сконтактовали и же уж ту маце Википедию! Будзем ше намагац писац добри статї лєбо даяк ище помагац. — [[Хаснователь:Flipdot|Flipdot]] ([[Розгварка зоз хасновательом:Flipdot|розгварка]]) 22:50, 16. октобер 2024. (UTC) ::::Я бул на вязи зоз Игором Керчом, дисутовали зме о даяких стварох. Предпоставям же вон ма даяку функцию на Русиньскей Википедиї. Ви думаце на тоту Википедию чи на даяку иншаку Русинску Википедию за хтору я нє знам? ::::Посла сом вам мейл зоз Википедиї алє сом атачмент нє могол приквачиц. ::::Поздрав Г. Колєсар — [[Хаснователь:Keresturec|Keresturec]] ([[Розгварка зоз хасновательом:Keresturec|розгварка]]) 23:56, 16. октобер 2024. (UTC) :::::Як я знам, Игор Керча лєм є активни хаснователь (так мож повисц, же є найвецей активни), алє так ми випатра, же нє ма жадних администраторских функций. :::::Бешедовал сом о таким леґиню, хтори ше на русинскей Википедиї вола Engelseziekte, мено му Томаш Калинич, то вон даколи администровал нам Вики. — [[Хаснователь:Flipdot|Flipdot]] ([[Розгварка зоз хасновательом:Flipdot|розгварка]]) 00:19, 17. октобер 2024. (UTC) ::::Забул сом и о тим написац. ::::Бул бим барз, барз подзековни кед бисце написал о даяких темох там з вашого краю, теми хтори офарбени по русински (ми маме тексти о Ужгородзе, о Прешове, то би ше могло вироятно и додац дацо, прешириц). Да таки тексти напишец по нашоми, на нашим русинским язику - то будзе добра вежба за вас, сиґурни сом, и способ же бисце усовершовали язик. Кед бисце написали текст, пошлїце го мнє, односно послали бисце го панї мр Гелени Медєши, нашей познатей линґвистки, хтора волонтерски лекторує текст цо ми пишеме, вона би и ваш текст зробела, ушорел язично и врацела вам. И ви би вец могли тот текст наруциц, положиц до нашей Википедиї. Так бисце ше приключели ґу нашей ґрупи хтора ма лєм 10 членох. Кажда нова особа то нова моц, нова помоц за нас шицки, и подпора за нашу Википедию на руским язику. ::::Чи ви дакеди були у Руским керестуре? ::::Кед сце нє були, вец треба же бисце там пошли та да видзице цо то прави прекрасни русински валал. Пейц члени нашого руского тима на Википедиї праве зоз Руского Керестура. Прави Руснаци, родолюби, особи за почитованє. Руски Керестур и людзе у нїм би за вас бул вееееельке чудо, нєсподзиванє, верце ми. ::::Поздрав ГК — [[Хаснователь:Keresturec|Keresturec]] ([[Розгварка зоз хасновательом:Keresturec|розгварка]]) 00:09, 17. октобер 2024. (UTC) :::::Будзем вам теди тото посилац. :::::Нє, нє бул сом нїґда у Керестуре, алє сцел бим дакеди нащивиц. Мушим! Мам надїю, же удасц ми ше то по войни. — [[Хаснователь:Flipdot|Flipdot]] ([[Розгварка зоз хасновательом:Flipdot|розгварка]]) 00:27, 17. октобер 2024. (UTC) ::::Hi! I cannot write in your language, but I know Russian, so I understand it well enough. I see that @[[Хаснователь:Flipdot|Flipdot]] asked about the time for which the administrator will be appointed. As far as I know, when a new wiki is created, the [[:m:Stewards|Stewards]] have the permission to appoint administrators there. Usually, they appoint the first administrators temporarily according to their considerations. If they see that the wiki has its own active and well-functioning community, they may agree to give the "bureaucrat" permission to a local user, who will have the permission to appoint other administrators, without the need to ask global stewards for help. Perhaps user @[[Хаснователь:Base|Base]], who is a steward I know personally (and who also knows Ukrainian perfectly) can add details or corrections. — [[Хаснователь:Amire80|Amir E. Aharoni]] ([[Розгварка зоз хасновательом:Amire80|розгварка]]) 17:29, 17. октобер 2024. (UTC) :Без вельо роздумованя, гласам за Керестурец — [[Хаснователь:Hencrk|Hencrk]] ([[Розгварка зоз хасновательом:Hencrk|розгварка]]) 17:23, 17. октобер 2024. (UTC) m99psf3z5cg3a60f33nkvi3z7ifsu77 10 534 5833 5827 2024-10-16T13:20:31Z Flipdot 61 5833 wikitext text/x-wiki <includeonly>{{Citation/core |Citation class=web |Surname1 = {{#if:{{{last|}}} |{{{last}}} |{{#if:{{{last1|}}} |{{{last1}}} |{{{author|}}} }} }} |Surname2 = {{{last2|{{{surname2|{{{author2|}}}}}}}}} |Surname3 = {{{last3|}}} |Surname4 = {{{last4|}}} |Surname5 = {{{last5|}}} |Surname6 = {{{last6|}}} |Surname7 = {{{last7|}}} |Surname8 = {{{last8|}}} |Surname9 = {{{last9|}}} |Given1 = {{#if:{{{first|}}}|{{{first}}}|{{{first1|}}}}} |Given2 = {{{first2|}}} |Given3 = {{{first3|}}} |Given4 = {{{first4|}}} |Given5 = {{{first5|}}} |Given6 = {{{first6|}}} |Given7 = {{{first7|}}} |Given8 = {{{first8|}}} |Given9 = {{{first9|}}} |Authorlink1 = {{#if:{{{authorlink|}}}|{{{authorlink}}}|{{{authorlink1|}}}}} |Authorlink2 = {{{authorlink2|}}} |Authorlink3 = {{{authorlink3|}}} |Authorlink4 = {{{authorlink4|}}} |Authorlink5 = {{{authorlink5|}}} |Authorlink6 = {{{authorlink6|}}} |Authorlink7 = {{{authorlink7|}}} |Authorlink8 = {{{authorlink8|}}} |Authorlink9 = {{{authorlink9|}}} |Coauthors = {{{coauthor|{{{coauthors|}}}}}} |EditorSurname1 = {{{editor-last|{{{editor-surname|{{{editor1-last|{{{editor1-surname|{{{editor1|{{{editor|{{{editors|}}}}}}}}}}}}}}}}}}}}} |EditorSurname2 = {{{editor2-last|{{{editor2-surname|{{{editor2|}}}}}}}}} |EditorSurname3 = {{{editor3-last|{{{editor3-surname|{{{editor3|}}}}}}}}} |EditorSurname4 = {{{editor4-last|{{{editor4-surname|{{{editor4|}}}}}}}}} |EditorGiven1 = {{{editor-first|{{{editor-given|{{{editor1-first|{{{editor1-given|}}}}}}}}}}}} |EditorGiven2={{{editor2-first|{{{editor2-given|}}}}}} |EditorGiven3={{{editor3-first|{{{editor3-given|}}}}}} |EditorGiven4={{{editor4-first|{{{editor4-given|}}}}}} |Editorlink1={{{editor-link|{{{editor1-link|}}}}}} |Editorlink2={{{editor2-link|}}} |Editorlink3={{{editor3-link|}}} |Editorlink4={{{editor4-link|}}} |Year={{#if:{{{year|}}}|{{{year}}} <!-- attempt to derive year from date, if possible --> |{{#if: {{{date|}}} |{{#iferror: {{#time:Y|{{{date|}}} }} |{{#iferror:{{#time:Y|{{{publication-date|einval}}} }}||{{#time:Y|{{{publication-date|}}} }}}} |{{#time:Y|{{{date|}}} }} }} |{{{publication-date|}}} <!-- last resort --> }} }} |Date = {{#if:{{{date|}}}|{{{date}}}|{{{day|}}} {{{month|}}} {{#if:{{{year|}}}|{{{year}}}|{{{publication-date|}}}}}}} |Title={{{work|}}} |TransTitle={{{trans_title|}}} |At = {{#if:{{{page|}}}|p. {{{page}}}|{{#if:{{{pages|}}}|pp. {{{pages|}}}|{{{at|}}} }} }} |IncludedWorkTitle = {{ #if:{{{title|}}} |{{{title}}} |{{ #if:{{{trans_title|}}} | |{{Citation error|no <code>&#124;title&#61;</code> specified|Cite web}} }} }} |IncludedWorkURL = {{#if:{{{archiveurl|}}}|{{{archiveurl|}}}|{{{url|}}}}} |PublicationPlace = {{{location|}}} |Publisher = {{{publisher|}}} |language = {{{language|}}} |format = {{{format|}}} |DOI={{{doi|{{{DOI|}}}}}} |AccessDate={{ #if:{{{access-date|{{{accessdate|}}} }}} |{{#if: {{{accessyear|}}} |{{{access-date|{{{accessdate}}} }}} {{{accessyear}}} |{{{access-date|{{{accessdate}}} }}} }} |{{{accessday|}}} {{{accessmonth|}}} {{{accessyear|}}} }} |DateFormat={{#if:{{{dateformat|}}}|{{{dateformat}}}|none}} |quote = {{{quote|}}} |Ref={{{ref|}}} |Sep = {{#ifeq:{{{separator|{{{seperator}}} }}}|;|&#059;|{{{separator|{{{seperator|.}}} }}} }} |PS={{#if:{{{quote|}}}||{{{postscript|.}}}}} |ArchiveURL = {{{archiveurl|}}} |OriginalURL = {{{url|}}} |ArchiveDate= {{{archivedate|}}} }}{{#if:{{{accessdaymonth|}}}{{{accessmonthday|}}}{{{accessday|}}}{{{accessmonth|}}}{{{accessyear|}}}{{{day|}}}{{{dateformat|}}} |<span class="test" style="display:none;">[[Template:Cite web]]: used deprecated params: {{{accessdaymonth}}}; {{{accessmonthday}}};{{{accessday}}}; {{{accessmonth}}}; {{{accessyear}}}; {{{day}}}; {{{dateformat}}};</span> [[Category:Pages containing cite templates with deprecated parameters|{{NAMESPACE}} {{PAGENAME}}]]}}</includeonly><noinclude> Шаблон на цитованє жридла зоз вебу. Язик (атрибут language) автоматично ше додава в конструкцию „в <nowiki>{{language}}</nowiki>м язику“, наприклад кед language=руски, в резултату будзе видно „в руским язику“. 0at9i09y5o0wxe9n14mxt91aaso5wub 10 535 5837 5834 2024-10-16T13:46:03Z Flipdot 61 5837 wikitext text/x-wiki <span class="citation {{{citation class|{{{citation type|}}}}}}" {{ #switch:{{{Ref|}}} ||none = |#default = id="{{anchorencode:{{{Ref}}}}}" |harv = {{#if:{{{Surname1|}}}{{{EditorSurname1|}}} |id="CITEREF{{anchorencode:{{#if:{{{Surname1|}}} |{{{Surname1}}}{{{Surname2|}}}{{{Surname3|}}}{{{Surname4|}}} |{{{EditorSurname1|}}}{{{EditorSurname2|}}}{{{EditorSurname3|}}}{{{EditorSurname4|}}} }}{{{Year|{{{Date|}}}}}}}}" }} }}>{{ <!--============ Author or editor and date ============--> #if:{{{Surname1|}}} |{{ #if: {{{AuthorMask|}}} |{{ #iferror: {{ #expr: 1*{{{AuthorMask}}} }} |{{{AuthorMask}}} |<del>{{loop|{{{AuthorMask}}}|2=&emsp;}}</del> }} |{{ #if: {{{Authorlink1|}}} |[[{{{Authorlink1}}} |{{{Surname1}}}{{ #if: {{{Given1|}}} |{{{NameSep|,&#32;}}}{{{Given1}}} }}]] |{{{Surname1}}}{{ #if: {{{Given1|}}} |{{{NameSep|,&#32;}}}{{{Given1}}} }} }} }}{{ #if: {{{Surname2|}}} |{{#ifexpr:{{{Trunc|8}}}<2 |&#32;''et al''. |{{ #iferror: {{ #expr: 1*0.0{{{AuthorMask|}}} }} |&#32;<!-- then punctuation should be included in AuthorMask --> |{{ #if: {{{Surname3|}}} |{{{AuthorSep|&#059;&#32;}}} |{{#if:{{{amp|}}}|&#32;&amp;&#32;|{{{AuthorSep|&#059;&#32;}}}}} }} }}{{ #if: {{{Authorlink2|}}} |[[{{{Authorlink2}}} |{{{Surname2}}}{{ #if: {{{Given2|}}} |{{{NameSep|,&#32;}}}{{{Given2}}} }}]] |{{{Surname2}}}{{ #if: {{{Given2|}}} |{{{NameSep|,&#32;}}}{{{Given2}}} }} }}{{ #if: {{{Surname3|}}} |{{#ifexpr:{{{Trunc|8}}}<3 |&#32;''et al''. |{{ #if: {{{Surname4|}}} |{{{AuthorSep|&#059;&#32;}}} |{{#if:{{{amp|}}}|&#32;&amp;&#32;|{{{AuthorSep|&#059;&#32;}}}}} }}{{ #if: {{{Authorlink3|}}} |[[{{{Authorlink3}}} |{{{Surname3}}}{{ #if: {{{Given3|}}} |{{{NameSep|,&#32;}}}{{{Given3}}} }}]] |{{{Surname3}}}{{ #if: {{{Given3|}}} |{{{NameSep|,&#32;}}}{{{Given3}}} }} }}{{ #if:{{{Surname4|}}} |{{#ifexpr:{{{Trunc|8}}}<4 |&#32;''et al''. |{{ #if: {{{Surname5|}}} |{{{AuthorSep|&#059;&#32;}}} |{{#if:{{{amp|}}}|&#32;&amp;&#32;|{{{AuthorSep|&#059;&#32;}}}}} }}{{ #if: {{{Authorlink4|}}} |[[{{{Authorlink4}}} |{{{Surname4}}}{{ #if: {{{Given4|}}} |{{{NameSep|,&#32;}}}{{{Given4}}} }}]] |{{{Surname4}}}{{ #if: {{{Given4|}}} |{{{NameSep|,&#32;}}}{{{Given4}}} }} }}{{ #if:{{{Surname5|}}} |{{#ifexpr:{{{Trunc|8}}}<5 |&#32;''et al''. |{{ #if: {{{Surname6|}}} |{{{AuthorSep|&#059;&#32;}}} |{{#if:{{{amp|}}}|&#32;&amp;&#32;|{{{AuthorSep|&#059;&#32;}}}}} }}{{ #if: {{{Authorlink5|}}} |[[{{{Authorlink5}}} |{{{Surname5}}}{{ #if: {{{Given5|}}} |{{{NameSep|,&#32;}}}{{{Given5}}} }}]] |{{{Surname5}}}{{ #if: {{{Given5|}}} |{{{NameSep|,&#32;}}}{{{Given5}}} }} }}{{ #if:{{{Surname6|}}} |{{#ifexpr:{{{Trunc|8}}}<6 |&#32;''et al''. |{{ #if: {{{Surname7|}}} |{{{AuthorSep|&#059;&#32;}}} |{{#if:{{{amp|}}}|&#32;&amp;&#32;|{{{AuthorSep|&#059;&#32;}}}}} }}{{ #if: {{{Authorlink6|}}} |[[{{{Authorlink6}}} |{{{Surname6}}}{{ #if: {{{Given6|}}} |{{{NameSep|,&#32;}}}{{{Given6}}} }}]] |{{{Surname6}}}{{ #if: {{{Given6|}}} |{{{NameSep|,&#32;}}}{{{Given6}}} }} }}{{ #if:{{{Surname7|}}} |{{#ifexpr:{{{Trunc|8}}}<7 |&#32;''et al''. |{{ #if: {{{Surname8|}}} |{{{AuthorSep|&#059;&#32;}}} |{{#if:{{{amp|}}}|&#32;&amp;&#32;|{{{AuthorSep|&#059;&#32;}}}}} }}{{ #if: {{{Authorlink7|}}} |[[{{{Authorlink7}}} |{{{Surname7}}}{{ #if: {{{Given7|}}} |{{{NameSep|,&#32;}}}{{{Given7}}} }}]] |{{{Surname7}}}{{ #if: {{{Given7|}}} |{{{NameSep|,&#32;}}}{{{Given7}}} }} }}{{ #if:{{{Surname8|}}} |{{#ifexpr:{{{Trunc|8}}}<8 |&#32;''et al''. |{{ #if: {{{Surname9|}}} |{{{AuthorSep|&#059;&#32;}}} |{{#if:{{{amp|}}}|&#32;&amp;&#32;|{{{AuthorSep|&#059;&#32;}}}}} }}{{ #if: {{{Authorlink8|}}} |[[{{{Authorlink8}}} |{{{Surname8}}}{{ #if: {{{Given8|}}} |{{{NameSep|,&#32;}}}{{{Given8}}} }}]] |{{{Surname8}}}{{ #if: {{{Given8|}}} |{{{NameSep|,&#32;}}}{{{Given8}}} }} }}{{ #if:{{{Surname9|}}} |&#32;''et al''. }} }} }} }} }} }} }} }} }} }} }} }} }} }} }}{{ #if: {{{Coauthors|}}} |{{{AuthorSep|&#059;&#32;}}}{{{Coauthors|}}}| }}{{ #if: {{{Date|}}} |&#32;({{{Date}}}){{ #if:{{{YearNote|}}} |&#32;[{{{YearNote}}}] }} }} |{{<!-- ============== No author: display editors first == --> #if: {{{EditorSurname1|}}} |{{ #if: {{{Editorlink1|}}} |[[{{{Editorlink1}}} |{{{EditorSurname1}}}{{ #if: {{{EditorGiven1|}}} |, {{{EditorGiven1}}} }}]] |{{{EditorSurname1}}}{{ #if: {{{EditorGiven1|}}} |, {{{EditorGiven1}}} }} }}{{ #if: {{{EditorSurname2|}}} |{{ #if: {{{EditorSurname3|}}} |{{{AuthorSep|&#059;&#32;}}} |{{#if:{{{amp|}}}|&#32;&amp;&#32;|{{{AuthorSep|&#059;&#32;}}}}} }}{{ #if: {{{Editorlink2|}}} |[[{{{Editorlink2}}} |{{{EditorSurname2}}}{{ #if: {{{EditorGiven2|}}} |, {{{EditorGiven2}}} }}]] |{{{EditorSurname2}}}{{ #if: {{{EditorGiven2|}}} |, {{{EditorGiven2}}} }} }}{{ #if: {{{EditorSurname3|}}} |{{ #if: {{{EditorSurname4|}}} |{{{AuthorSep|&#059;&#32;}}} |{{#if:{{{amp|}}}|&#32;&amp;&#32;|{{{AuthorSep|&#059;&#32;}}}}} }}{{ #if: {{{Editorlink3|}}} |[[{{{Editorlink3}}} |{{{EditorSurname3}}}{{ #if: {{{EditorGiven3|}}} |, {{{EditorGiven3}}} }}]] |{{{EditorSurname3}}}{{ #if: {{{EditorGiven3|}}} |, {{{EditorGiven3}}} }} }}{{ #if:{{{EditorSurname4|}}} |&#32;et al. }} }} }}, ред.{{#if:{{{EditorSurname2|}}}|s}}{{#ifeq:{{{Sep|,}}}|.||.}}{{ #if: {{{Date|}}} |&#32;({{{Date}}}){{ #if:{{{YearNote|}}} |&#32;[{{{YearNote}}}] }} }} }} }}{{ <!--============ Title of included work ============--> #if: {{{IncludedWorkTitle|}}}{{#if:{{{Periodical|}}}||{{#if:{{{TransItalic|}}}||{{{TransTitle|}}}}}}} |{{ #if:{{{Surname1|}}}{{{EditorSurname1|}}} |{{{Sep|,}}}&#32; }}{{Citation/make link | 1={{ #if: {{{IncludedWorkURL|}}} |{{{IncludedWorkURL}}} |{{ #if: {{{URL|}}} |{{{URL}}} <!-- Only link URL if to a free full text - as at PubMedCentral (PMC)--> |{{#ifexpr:{{#time: U}} > {{#time: U | {{{Embargo|2001-10-10}}} }} |{{ #if: {{{PMC|}}} |http://www.pubmedcentral.nih.gov/articlerender.fcgi?tool=pmcentrez&artid={{{PMC}}} }} }} }} }} | 2={{ #if: {{{Periodical|}}} |''<nowiki />{{{IncludedWorkTitle}}}<nowiki />'' |{{{IncludedWorkTitle|}}}{{ #if: {{{TransTitle|}}} |{{ #if: {{{IncludedWorkTitle|}}} |&#32; }}&#91;{{{TransTitle}}}&#93; }} }} }} }}{{ <!--============ Place (if different than PublicationPlace) ============--> #if: {{{Place|}}} |{{ #ifeq: {{{Place|}}} | {{{PublicationPlace|}}} | |{{ #if: {{{Surname1|}}}{{{EditorSurname1|}}}{{{IncludedWorkTitle|}}} |{{{Sep|,}}}&#32;written at {{{Place}}} }} }} }}{{ <!--============ Editor of compilation ============--> #if: {{{EditorSurname1|}}} |{{ #if: {{{Surname1|}}} |{{{Sep|,}}}&#32;{{ #if: {{{IncludedWorkTitle|}}} |in&#32; }}{{ #if: {{{Editorlink1|}}} |[[{{{Editorlink1}}} |{{{EditorSurname1}}}{{ #if: {{{EditorGiven1|}}} |, {{{EditorGiven1}}} }}]] |{{{EditorSurname1}}}{{ #if: {{{EditorGiven1|}}} |, {{{EditorGiven1}}} }}}}{{ #if: {{{EditorSurname2|}}} |{{ #if: {{{EditorSurname3|}}} |{{{AuthorSep|&#059;&#32;}}} |{{#if:{{{amp|}}}|&#32;&amp;&#32;|{{{AuthorSep|&#059;&#32;}}}}} }}{{ #if: {{{Editorlink2|}}} |[[{{{Editorlink2}}}|{{{EditorSurname2}}}{{ #if: {{{EditorGiven2|}}} |, {{{EditorGiven2}}} }}]] |{{{EditorSurname2}}}{{ #if: {{{EditorGiven2|}}} |, {{{EditorGiven2}}} }} }}{{ #if: {{{EditorSurname3|}}} |{{ #if: {{{EditorSurname4|}}} |&#059;&#32; |{{#if:{{{amp|}}}|&#32;&amp;&#32;|{{{AuthorSep|&#059;&#32;}}}}} }}{{ #if: {{{Editorlink3|}}} |[[{{{Editorlink3}}}|{{{EditorSurname3}}}{{ #if: {{{EditorGiven3|}}} |, {{{EditorGiven3}}} }}]] |{{{EditorSurname3}}}{{ #if: {{{EditorGiven3|}}} |, {{{EditorGiven3}}} }} }}{{ #if:{{{EditorSurname4|}}} |&#32;et al. }} }} }}{{ #if: {{{IncludedWorkTitle|}}} | |{{{Sep|,}}}&#32;ed{{#if:{{{EditorSurname2|}}}|s}}{{#ifeq:{{{Sep|,}}}|.||.}} }} }} }}{{ <!--============ Periodicals ============--> #if: {{{Periodical|}}} |{{ #if: {{{Other|}}} |{{{Sep|,}}}&#32;{{{Other|}}} }}{{ #if: {{{Surname1|}}}{{{EditorSurname1|}}}{{{IncludedWorkTitle|}}} |{{{Sep|,}}}&#32;}}{{ #if: {{{Title|}}}{{{TransTitle|}}} |{{citation/make link | 1={{ #if: {{{IncludedWorkTitle|}}} |{{ #if: {{{IncludedWorkURL|}}} |{{ #if: {{{URL|}}} |{{{URL}}} |{{ #ifexpr: {{#time: U}} > {{#time: U | {{{Embargo|2001-10-10}}} }} | {{ #if: {{{PMC|}}} | http://www.pubmedcentral.nih.gov/articlerender.fcgi?tool=pmcentrez&artid={{{PMC}}} }} }} }} }} |{{ #if: {{{URL|}}} |{{{URL}}} |{{#ifexpr:{{#time: U}} > {{#time: U | {{{Embargo|2001-10-10}}} }} |{{ #if: {{{PMC|}}} | http://www.pubmedcentral.nih.gov/articlerender.fcgi?tool=pmcentrez&artid={{{PMC}}} }} }} }} }} | 2={{{Title}}}{{ #if: {{{TransTitle|}}} |{{ #if: {{{Title|}}} |&#32; }}&#91;{{{TransTitle}}}&#93; }} }}{{ #if: {{{TitleNote|}}} |{{{Sep|,}}}&#32;{{{TitleNote}}} }} }} }}{{ #if: {{{language|}}} |&#32;(на {{{language}}}м язику) }}{{ #if: {{{format|}}} |&#32;({{{format}}}) }}{{ #if: {{{Periodical|}}} |{{ #if:{{{IncludedWorkTitle|}}}{{{Title|}}}{{{TransTitle|}}} |{{{Sep|,}}}&#32; }}''<nowiki />{{{Periodical}}}<nowiki />''{{ #if: {{{Series|}}} |{{{Sep|,}}}&#32;{{{Series}}} }}{{ #if: {{{PublicationPlace|}}} |{{ #if: {{{Publisher|}}} |&#32;({{{PublicationPlace}}}<nowiki>: </nowiki>{{{Publisher}}}) |&#32;({{{PublicationPlace}}}) }} |{{ #if: {{{Publisher|}}} |&#32;({{{Publisher}}}) }} }}{{ #if: {{{Volume|}}} |&#32;'''<nowiki />{{{Volume}}}<nowiki />'''{{ #if: {{{Issue|}}} |&#32;({{{Issue}}}) }} |{{ #if: {{{Issue|}}} |&#32;({{{Issue}}}) }} }}{{ #if: {{{At|}}} |<nowiki>: </nowiki> {{{At}}} }} |{{ <!--============ Anything else with a title, including books ============--> #if: {{{Title|}}}{{{TransItalic|}}} |{{ #if: {{{Surname1|}}}{{{EditorSurname1|}}}{{{IncludedWorkTitle|}}}{{{Periodical|}}} |{{{Sep|,}}} }}&#32;{{citation/make link | 1={{ #if: {{{IncludedWorkTitle|}}} |{{ #if: {{{IncludedWorkURL|}}} |{{ #if: {{{URL|}}} |{{{URL}}} |{{#ifexpr:{{#time: U}} > {{#time: U | {{{Embargo|2001-10-10}}} }}|{{ #if: {{{PMC|}}} | http://www.pubmedcentral.nih.gov/articlerender.fcgi?tool=pmcentrez&artid={{{PMC}}} }}}} }} }} |{{ #if: {{{URL|}}} |{{{URL}}} |{{#ifexpr:{{#time: U}} > {{#time: U | {{{Embargo|2001-10-10}}} }}|{{ #if: {{{PMC|}}} | http://www.pubmedcentral.nih.gov/articlerender.fcgi?tool=pmcentrez&artid={{{PMC}}} }}}} }} }} | 2=''<nowiki />{{{Title|}}}{{ #if:{{{TransItalic|}}}|&#32;&#91;{{{TransItalic}}}&#93; }}<nowiki />'' }} }}{{ #if: {{{TitleType|}}} |&#32;({{{TitleType}}}) }}{{ #if: {{{Series|}}} |{{{Sep|,}}}&#32;{{{Series}}} }}{{ #if: {{{Volume|}}} |{{{Sep|,}}}&#32;'''<nowiki />{{{Volume}}}<nowiki />''' }}{{ #if: {{{Other|}}} |{{{Sep|,}}}&#32;{{{Other|}}} }}{{ #if: {{{Edition|}}} |&#32;({{{Edition}}} ed.) }}{{ #if: {{{PublicationPlace|}}} |{{{Sep|,}}}&#32;{{{PublicationPlace}}} }}{{ #if: {{{Publisher|}}} |{{ #if: {{{PublicationPlace|}}} |<nowiki>:</nowiki> |{{{Sep|,}}} }}&#32;{{{Publisher}}} }} }}{{ <!--============ Date (if no author/editor) ============--> #if: {{{Surname1|}}}{{{EditorSurname1|}}} | |{{ #if: {{{Date|}}} |{{{Sep|,}}}&#32;{{{Date}}}{{ #if:{{{YearNote|}}} |&#32;[{{{YearNote}}}] }} }} }}{{ <!--============ Publication date ============--> #if: {{{PublicationDate|}}} |{{ #ifeq: {{{PublicationDate|}}} | {{{Date|}}} | |{{ #if: {{{EditorSurname1|}}} |{{ #if: {{{Surname1|}}} |{{{Sep|,}}}&#32;{{{PublicationDate}}} |&#32;(published {{{PublicationDate}}}) }} |{{ #if: {{{Periodical|}}} |{{{Sep|,}}}&#32;{{{PublicationDate}}} |&#32;(published {{{PublicationDate}}}) }} }} }} }}{{ <!--============ Page within included work ============--> #if: {{{Periodical|}}} | |{{ #if: {{{At|}}} |{{{Sep|,}}}&#32;{{{At}}} }} }}{{ <!--===============DOI================--> #if:{{{DOI|}}} |{{{Sep|,}}}&#32;{{citation/identifier |identifier=doi |input1={{{DOI|}}} |input2={{{DoiBroken|}}} }} }}{{ <!--============ Misc. Identifier ============--> #if: {{{ID|}}} |{{ #if: {{{Surname1|}}}{{{EditorSurname1|}}}{{{IncludedWorkTitle|}}}{{{Periodical|}}}{{{Title|}}}{{{TransItalic|}}} |{{{Sep|,}}}&#32;{{{ID}}} |{{{ID}}} }} }}{{ <!--============ ISBN ============--> #if: {{{ISBN|}}} |{{{Sep|,}}}&#32;{{citation/identifier |identifier=isbn |input1={{{ISBN|}}} }} }}{{ <!--============ ISSN ============--> #if: {{{ISSN|}}} |{{{Sep|,}}}&#32;{{citation/identifier |identifier=issn |input1={{{ISSN|}}} }} }}{{ <!--============ OCLC ============--> #if: {{{OCLC|}}} |{{{Sep|,}}}&#32;{{citation/identifier |identifier=oclc |input1={{{OCLC|}}} }} }}{{ <!--============ PMID ============--> #if: {{{PMID|}}} |{{{Sep|,}}}&#32;{{citation/identifier |identifier=pmid |input1={{{PMID|}}} }} }}{{ <!--============ PMC ============--> #if: {{{PMC|}}} |{{ #if: {{{URL|}}} |{{{Sep|,}}}&#32;{{citation/identifier |identifier=pmc |input1={{{PMC|}}} }} |{{only in print|{{{Sep|,}}}&#32;{{citation/identifier |identifier=pmc |input1={{{PMC|}}} }} }}<!--Should only display by default in print--> }} }}{{ <!--============ BIBCODE ============--> #if: {{{Bibcode|}}} |{{{Sep|,}}}&#32;{{citation/identifier |identifier=bibcode |input1={{{Bibcode|}}} }} }}{{ <!--============ Archive data, etc ===========--> #if: {{{Archive|}}} |{{{Sep|,}}}&#32;{{{Archive}}}[[Category:Pages using deprecated citation archive parameters]] |{{ #if:{{{ArchiveURL|}}}{{{ArchiveDate|}}} |{{{Sep|,}}}&#32;{{#ifeq:{{{Sep}}}|.|A|a}}рхивироване{{ #if:{{{OriginalURL|}}}{{{IncludedWorkURL|}}} |{{#if:{{{ArchiveURL|}}}|&#32;з {{citation/make link|{{{OriginalURL|{{{IncludedWorkURL|}}}}}}|ориґиналу}}}} }}{{ #if:{{{ArchiveDate|}}} |&#32;{{{ArchiveDate}}} }}{{ #if:{{#if:{{{ArchiveURL|}}}||A}}{{#if:{{{OriginalURL|}}}{{{IncludedWorkURL|}}}||B}}{{#if:{{{ArchiveDate|}}}||C}} |. {{citation error |If you specify <code>&#124;{{#if:{{{ArchiveURL|}}}|archiveurl|archivedate}}&#61;</code>, you must {{#if:{{{OriginalURL|}}}{{{IncludedWorkURL|}}}| also specify <code>&#124;{{#if:{{{ArchiveURL|}}}|archivedate|archiveurl}}&#61;</code>|first specify <code>&#124;url&#61;</code>}}}} }} }} }}{{ <!--============ URL and AccessDate ============--> #if: {{{URL|}}}{{{IncludedWorkURL|}}} |{{ #if: {{{Title|}}}{{{IncludedWorkTitle|}}}{{{TransTitle|}}} |<span class="printonly">{{{Sep|,}}}&#32;{{ #if: {{{IncludedWorkURL|}}} |{{{IncludedWorkURL}}} |{{{URL}}} }}</span> |{{{Sep|,}}}&#32;{{ #if: {{{IncludedWorkURL|}}} |{{{IncludedWorkURL}}} |{{{URL}}} }} }}{{ #if: {{{AccessDate|}}} | <span class="reference-accessdate" style="font-size: 75%;">{{#ifeq:{{{Sep|,}}}|,|,&#32;|.&#32;}}[преверено {{{AccessDate}}}]</span> }} }}{{#if:{{{laysummary|}}} |{{{Sep|,}}}&#32;[{{{laysummary}}} Lay summary]{{#if: {{{laysource|}}}|&nbsp;&ndash;&nbsp;''<nowiki />{{{laysource}}}<nowiki />''}} }}{{#if:{{{laydate|}}} | &#32;({{{laydate}}}) }}{{#if:{{{quote|}}} |{{{Sep|,}}}&#32;"{{{quote}}}" }}{{{PS|}}}</span><!-- === This is a COinS tag (http://ocoins.info), which allows automated tools to parse the citation information: === --><span class="Z3988" title="ctx_ver=Z39.88-2004&rft_val_fmt={{urlencode:info:ofi/fmt:kev:mtx:}}{{ #if: {{{Periodical|}}} |journal&rft.genre=article&rft.atitle={{urlencode:{{{Title|}}}}}&rft.jtitle={{urlencode:{{{Periodical|}}}}} |book{{ #if: {{{IncludedWorkTitle|}}} |&rft.genre=bookitem&rft.btitle={{urlencode:{{{IncludedWorkTitle|}}}}}&rft.atitle={{urlencode:{{{Title|}}}}} |&rft.genre=book&rft.btitle={{urlencode:{{{Title|}}}}} }} }}{{ #if: {{{Surname1|}}} |&rft.aulast={{urlencode:{{{Surname1}}}}}{{ #if: {{{Given1|}}} |&rft.aufirst={{urlencode:{{{Given1}}}}} }} }}{{ #if: {{{Surname1|}}} |&rft.au={{urlencode:{{{Surname1}}}}}{{ #if: {{{Given1|}}} |{{urlencode:{{{NameSep|,&#32;}}}{{{Given1}}}}} }} }}{{ #if: {{{Surname2|}}} |&rft.au={{urlencode:{{{Surname2}}}}}{{ #if: {{{Given2|}}} |{{urlencode:{{{NameSep|,&#32;}}}{{{Given2}}}}} }} }}{{ #if: {{{Surname3|}}} |&rft.au={{urlencode:{{{Surname3}}}}}{{ #if: {{{Given3|}}} |{{urlencode:{{{NameSep|,&#32;}}}{{{Given3}}}}} }} }}{{ #if: {{{Surname4|}}} |&rft.au={{urlencode:{{{Surname4}}}}}{{ #if: {{{Given4|}}} |{{urlencode:{{{NameSep|,&#32;}}}{{{Given4}}}}} }} }}{{ #if: {{{Surname5|}}} |&rft.au={{urlencode:{{{Surname5}}}}}{{ #if: {{{Given5|}}} |{{urlencode:{{{NameSep|,&#32;}}}{{{Given5}}}}} }} }}{{ #if: {{{Surname6|}}} |&rft.au={{urlencode:{{{Surname6}}}}}{{ #if: {{{Given6|}}} |{{urlencode:{{{NameSep|,&#32;}}}{{{Given6}}}}} }} }}{{ #if: {{{Surname7|}}} |&rft.au={{urlencode:{{{Surname7}}}}}{{ #if: {{{Given7|}}} |{{urlencode:{{{NameSep|,&#32;}}}{{{Given7}}}}} }} }}{{ #if: {{{Surname8|}}} |&rft.au={{urlencode:{{{Surname8}}}}}{{ #if: {{{Given8|}}} |{{urlencode:{{{NameSep|,&#32;}}}{{{Given8}}}}} }} }}{{ #if: {{{Surname9|}}} |&rft.au={{urlencode:{{{Surname9}}}}}{{ #if: {{{Given9|}}} |{{urlencode:{{{NameSep|,&#32;}}}{{{Given9}}}}} }} }}{{ #if: {{{Date|}}} |&rft.date={{urlencode:{{{Date}}}}} }}{{ #if: {{{Series|}}} |&rft.series={{urlencode:{{{Series}}}}} }}{{ #if: {{{Volume|}}} |&rft.volume={{urlencode:{{{Volume}}}}} }}{{ #if: {{{Issue|}}} |&rft.issue={{urlencode:{{{Issue}}}}} }}{{ #if: {{{At|}}} |&rft.pages={{urlencode:{{{At}}}}} }}{{ #if: {{{Edition|}}} |&rft.edition={{urlencode:{{{Edition}}}}} }}{{ #if: {{{PublicationPlace|}}}{{{Place|}}} |&rft.place={{urlencode:{{{PublicationPlace|{{{Place}}}}}}}} }}{{ #if: {{{Publisher|}}} |&rft.pub={{urlencode:{{{Publisher}}}}} }}{{ #if: {{{DOI|}}} |&rft_id=info:doi/{{urlencode:{{{DOI}}}}} }}{{ #if: {{{PMID|}}} |&rft_id=info:pmid/{{urlencode:{{{PMID}}}}} }}{{ #if: {{{Bibcode|}}} |&rft_id=info:bibcode/{{urlencode:{{{Bibcode}}}}} }}{{ #if: {{{OCLC|}}} |&rft_id=info:oclcnum/{{urlencode:{{{OCLC}}}}} }}{{ #if: {{{ISBN|}}} |&rft.isbn={{urlencode:{{{ISBN}}}}} }}{{ #if: {{{ISSN|}}} |&rft.issn={{urlencode:{{{ISSN}}}}} }}{{ #if: {{{URL|}}}{{{IncludedWorkURL|}}} |&rft_id={{urlencode:{{{URL|{{{IncludedWorkURL|}}}}}}}} }}&rfr_id=info:sid/en.wikipedia.org:{{FULLPAGENAMEE}}"><span style="display: none;">&nbsp;</span></span><noinclude> Язик (атрибут language) автоматично ше додава в конструкцию „в <nowiki>{{language}}</nowiki>м язику“, наприклад кед language=руски, в резултату будзе видко „в руским язику“. </noinclude> crxhg629ijpvhv3h04wkhc2tdcmwgmb 10 536 5829 2024-10-16T13:08:05Z Flipdot 61 Нова страница: {{#if:{{{1|}}} |[{{{1}}} {{{2}}}] |{{{2}}} }}<noinclude><!-- Code notes (here so that people /read/ it) 1. Parameter #2 is always nonempty when called from {{Citation/core}}. 2. It's up to {{Citation/core}} to stop italicized "'foo' & 'bar'" from becoming "'''foo' & 'bar'''". Citation/core does this by having a <nowiki></nowiki> at both beginning and end of the call to this template. Since this is only needed once, it's more efficient to do… 5829 wikitext text/x-wiki {{#if:{{{1|}}} |[{{{1}}} {{{2}}}] |{{{2}}} }}<noinclude><!-- Code notes (here so that people /read/ it) 1. Parameter #2 is always nonempty when called from {{Citation/core}}. 2. It's up to {{Citation/core}} to stop italicized "'foo' & 'bar'" from becoming "'''foo' & 'bar'''". Citation/core does this by having a <nowiki></nowiki> at both beginning and end of the call to this template. Since this is only needed once, it's more efficient to do it in {{Citation/core}} than here. -->{{documentation}}</noinclude> kpq1iofpfn0fdo5bshpu1vjve3ehx2d 10 537 5830 2024-10-16T13:09:28Z Flipdot 61 Нова страница: <includeonly>{{ #if: {{{inventor-surname|{{{inventor1-surname|{{{inventor-last|{{{inventor1-last|{{{inventor|}}}}}}}}}}}}}}} <!-- CITATIONS FOR PATENTS --> |{{Citation/patent |Surname1 = {{{inventor-surname|{{{inventor1-surname|{{{inventor-last|{{{inventor1-last|{{{inventor|{{{invent-1|}}}}}}}}}}}}}}}}}} |Surname2={{{inventor2-surname|{{{inventor2-last|{{{inventor2|{{{invent2|}}}}}}}}}}}} |Surname3={{{inventor3-surname|{{{inventor3-last|{{{inventor3|{{{in… 5830 wikitext text/x-wiki <includeonly>{{ #if: {{{inventor-surname|{{{inventor1-surname|{{{inventor-last|{{{inventor1-last|{{{inventor|}}}}}}}}}}}}}}} <!-- CITATIONS FOR PATENTS --> |{{Citation/patent |Surname1 = {{{inventor-surname|{{{inventor1-surname|{{{inventor-last|{{{inventor1-last|{{{inventor|{{{invent-1|}}}}}}}}}}}}}}}}}} |Surname2={{{inventor2-surname|{{{inventor2-last|{{{inventor2|{{{invent2|}}}}}}}}}}}} |Surname3={{{inventor3-surname|{{{inventor3-last|{{{inventor3|{{{invent3|}}}}}}}}}}}} |Surname4={{{inventor4-surname|{{{inventor4-last|{{{inventor4|{{{invent4|}}}}}}}}}}}} |Given1 = {{{inventor-given|{{{inventor1-given|{{{inventor-first|{{{inventor1-first|}}}}}}}}}}}} |Given2={{{inventor2-given|{{{inventor2-first|}}}}}} |Given3={{{inventor3-given|{{{inventor3-first|}}}}}} |Given4={{{inventor4-given|{{{inventor4-first|}}}}}} |Inventorlink1={{{inventorlink1|{{{inventorlink|}}}}}} |Inventorlink2={{{inventorlink2|}}} |Inventorlink3={{{inventorlink3|}}} |Inventorlink4={{{inventorlink4|}}} |Title={{{title|}}} |CountryCode={{{country-code|{{{country|}}}}}} |PublicationNumber={{{publication-number|{{{patent-number|{{{number|}}}}}}}}} |Description={{{description|{{{status|}}}}}} |PublicationDate={{{publication-date|{{{pubdate|}}}}}} |IssueDate={{{issue-date|{{{gdate|}}}}}} |Year={{{year}}} |FilingDate={{{fdate|}}} |PriorityDate={{{pridate|}}} |Assignee1={{{assign1|}}} |Assignee2={{{assign2|}}} |Ref={{{ref|harv}}} |Sep = {{#ifeq:{{{separator|{{{seperator}}}}}}|;|&#059;|{{{separator|{{{seperator|,}}}}}}}} |PS = {{#if:{{{quote|}}}||{{{postscript|}}}|.}} |AuthorSep = {{#ifeq:{{{author-separator|}}}|;|&#059;|{{{author-separator|&#059;}}}}}&#32; }}<!-- CITATIONS FOR THINGS LIKE BOOKS AND PERIODICALS --> |{{Citation/core |AuthorMask = {{{author-mask|{{{authormask|}}}}}} |Surname1 = {{{last|{{{surname|{{{last1|{{{surname1|{{{author1|{{{author|{{{authors|}}}}}}}}}}}}}}}}}}}}} |Surname2 = {{{last2|{{{surname2|{{{author2|}}}}}}}}} |Surname3 = {{{last3|{{{surname3|{{{author3|}}}}}}}}} |Surname4 = {{{last4|{{{surname4|{{{author4|}}}}}}}}} |Surname5 = {{{last5|{{{surname5|{{{author5|}}}}}}}}} |Surname6 = {{{last6|{{{surname6|{{{author6|}}}}}}}}} |Surname7 = {{{last7|{{{surname7|{{{author7|}}}}}}}}} |Surname8 = {{{last8|{{{surname8|{{{author8|}}}}}}}}} |Surname9 = {{{last9|{{{surname9|{{{author9|}}}}}}}}} |Given1 = {{{first1|{{{given1|{{{first|{{{given|}}}}}}}}}}}} |Given2 = {{{first2|{{{given2|}}}}}} |Given3 = {{{first3|{{{given3|}}}}}} |Given4 = {{{first4|{{{given4|}}}}}} |Given5 = {{{first5|{{{given5|}}}}}} |Given6 = {{{first6|{{{given6|}}}}}} |Given7 = {{{first7|{{{given7|}}}}}} |Given8 = {{{first8|{{{given8|}}}}}} |Given9 = {{{first9|{{{given9|}}}}}} |Authorlink1 = {{{author-link|{{{author1-link|{{{authorlink|{{{authorlink1|}}}}}}}}}}}} |Authorlink2 = {{{author2-link|{{{authorlink2|}}}}}} |Authorlink3 = {{{author3-link|{{{authorlink3|}}}}}} |Authorlink4 = {{{author4-link|{{{authorlink4|}}}}}} |Authorlink5 = {{{author5-link|{{{authorlink5|}}}}}} |Authorlink6 = {{{author6-link|{{{authorlink6|}}}}}} |Authorlink7 = {{{author7-link|{{{authorlink7|}}}}}} |Authorlink8 = {{{author8-link|{{{authorlink8|}}}}}} |Authorlink9 = {{{author9-link|{{{authorlink9|}}}}}} |Coauthors = {{{coauthor|{{{coauthors|}}}}}} |Year={{{year|{{ <!-- attempt to derive year from date, if possible --> #if: {{{date|}}} |{{ #iferror:{{#time:Y|{{{date|}}} }} |{{#iferror:{{#time:Y|{{{publication-date|einval}}} }}||{{#time:Y|{{{publication-date|}}} }}}} |{{#time:Y|{{{date|}}} }} }} |{{{publication-date|}}} <!-- last resort --> }} }}} |YearNote = {{{origyear|}}} |Date = {{#if:{{{date|}}}|{{{date}}}|{{{day|}}} {{{month|}}} {{{year|{{{publication-date|}}}}}}}} |DateFormat={{{dateformat|}}} |Title={{{title|}}} |URL={{#if:{{{archiveurl|}}}|{{{archiveurl|}}}|{{{url|}}}}} |Series={{{series|{{{version|}}}}}} |Periodical = {{{journal|{{{periodical|{{{newspaper|{{{magazine|{{{work|}}}}}}}}}}}}}}} |Volume = {{{volume|}}} |Issue = {{{issue|{{{number|}}}}}} |At = {{ #if: {{{journal|{{{periodical|{{{newspaper|{{{magazine|}}}}}}}}}}}} |{{{pages|{{{page|{{{at|}}}}}}}}} |{{ #if: {{{page|}}} |{{#if:{{{nopp|}}}||p.&nbsp;}}{{{page}}} |{{ #if: {{{pages|}}} |{{#if:{{{nopp|}}}||pp.&nbsp;}}{{{pages}}} |{{{at|}}} }} }} }} |IncludedWorkTitle = {{{chapter|{{{contribution|}}}}}} |IncludedWorkURL = {{{chapter-url|{{{chapterurl|{{{contribution-url|}}}}}}}}} |Other = {{{others|}}} |Edition = {{{edition|}}} |Place = {{{place|{{{location|}}}}}} |PublicationPlace = {{{publication-place|{{{place|{{{location|}}}}}}}}} |Publisher = {{{publisher|}}} |PublicationDate = {{{publication-date|}}} |EditorSurname1 = {{{editor-last|{{{editor-surname|{{{editor1-last|{{{editor1-surname|{{{editor1|{{{editor|{{{editors|}}}}}}}}}}}}}}}}}}}}} |EditorSurname2 = {{{editor2-last|{{{editor2-surname|{{{editor2|}}}}}}}}} |EditorSurname3 = {{{editor3-last|{{{editor3-surname|{{{editor3|}}}}}}}}} |EditorSurname4 = {{{editor4-last|{{{editor4-surname|{{{editor4|}}}}}}}}} |EditorGiven1 = {{{editor-first|{{{editor-given|{{{editor1-first|{{{editor1-given|}}}}}}}}}}}} |EditorGiven2={{{editor2-first|{{{editor2-given|}}}}}} |EditorGiven3={{{editor3-first|{{{editor3-given|}}}}}} |EditorGiven4={{{editor4-first|{{{editor4-given|}}}}}} |Editorlink1={{{editor-link|{{{editor1-link|}}}}}} |Editorlink2={{{editor2-link|}}} |Editorlink3={{{editor3-link|}}} |Editorlink4={{{editor4-link|}}} |language = {{{language|{{{in|}}}}}} |format = {{{format|}}} |ID={{{id|{{{ID|}}}}}} |ISBN={{{isbn|{{{ISBN|}}}}}} |ISSN={{{issn|{{{ISSN|}}}}}} |OCLC={{{oclc|{{{OCLC|}}}}}} |PMID={{{pmid|{{{PMID|}}}}}} |PMC={{{pmc|{{{PMC|}}}}}} |Embargo={{{pmc-embargo-date|1010-10-10}}} |Bibcode={{{bibcode|}}} |DOI={{{doi|{{{DOI|}}}}}} |DoiBroken={{{doi_inactivedate|{{{doi_brokendate|}}}}}} |AccessDate={{{access-date|{{{accessdate|}}}}}} |laysummary = {{{laysummary|}}} |quote = {{{quote|}}} |laydate = {{{laydate|}}} |Ref={{{ref|harv}}} |Sep = {{#ifeq:{{{separator|{{{seperator}}}}}}|;|&#059;|{{{separator|{{{seperator|,}}}}}}}} |PS = {{#if:{{{quote|}}}||{{{postscript|}}}}} |AuthorSep = {{#ifeq:{{{author-separator|}}}|;|&#059;|{{{author-separator|&#059;}}}}}&#32; |NameSep = {{{author-name-separator|,}}}&#32; |amp = {{{lastauthoramp|}}} |Trunc = {{#if:{{{display-authors|}}}|{{{display-authors}}}|8}} |ArchiveURL= {{{archiveurl|}}} |OriginalURL = {{{url|}}}|ArchiveDate= {{{archivedate|}}} }}}}{{#if:{{{accessdaymonth|}}}{{{accessmonthday|}}}{{{accessday|}}}{{{accessmonth|}}}{{{accessyear|}}}{{{day|}}}{{{dateformat|}}} |<span class="test" style="display:none;">[[Template:Cite web]]: used deprecated params: {{{accessdaymonth}}}; {{{accessmonthday}}};{{{accessday}}}; {{{accessmonth}}}; {{{accessyear}}}; {{{day}}}; {{{dateformat}}};</span> [[Category:Pages containing cite templates with deprecated parameters|Citation: {{NAMESPACE}} {{PAGENAME}}]]}}</includeonly><noinclude> [[:Category:Pages containing cite templates with deprecated parameters]] ({{PAGESINCAT:Pages containing cite templates with deprecated parameters}}){{Documentation}} </noinclude> qldbxhy3w5u32ltcro8ilf13nycjzfa 10 538 5838 2024-10-16T13:50:27Z Flipdot 61 Нова страница: {| class="wikipediauserbox" style="float: {{{float|left}}}; width: 240px; margin: 1px; background: {{{info-background|{{{2|{{{info-c|#EEE}}}}}}}}}; border: {{{border-width|{{{border-s|1}}}}}}px {{{border-type|solid}}} {{{border-color|{{{1|{{{border-c|{{{id-c|#999}}}}}}}}}}}}; border-collapse: {{{border-collapse|collapse}}}; border-radius: {{{border-radius|}}}" ! style="width: {{{logo-width|{{{id-w|45}}}}}}px; height: {{{logo-height|{{{id-h|45}}}}}}px; padding: {{{… 5838 wikitext text/x-wiki {| class="wikipediauserbox" style="float: {{{float|left}}}; width: 240px; margin: 1px; background: {{{info-background|{{{2|{{{info-c|#EEE}}}}}}}}}; border: {{{border-width|{{{border-s|1}}}}}}px {{{border-type|solid}}} {{{border-color|{{{1|{{{border-c|{{{id-c|#999}}}}}}}}}}}}; border-collapse: {{{border-collapse|collapse}}}; border-radius: {{{border-radius|}}}" ! style="width: {{{logo-width|{{{id-w|45}}}}}}px; height: {{{logo-height|{{{id-h|45}}}}}}px; padding: {{{logo-padding|{{{id-p|1pt}}}}}}; vertical-align: middle !important; background: {{{logo-background|{{{1|{{{id-c|#DDD}}}}}}}}}; color: {{{logo-color|{{{id-fc|black}}}}}}; font-size: {{{logo-size|{{{5|{{{id-s|14}}}}}}}}}pt; line-height: {{{logo-line-height|{{{id-lh|1.25em}}}}}}; {{{logo-other-param|{{{id-op|}}}}}}" | {{{logo|{{{3|{{{id|id}}}}}}}}} | style="padding: {{{info-padding|{{{info-p|4pt}}}}}}; text-align: left !important; vertical-align: middle !important; color: {{{info-color|{{{info-fc|black}}}}}}; font-size: {{{info-size|{{{info-s|8}}}}}}pt; line-height: {{{info-line-height|{{{info-lh|1.25em}}}}}}; {{{info-other-param|{{{info-op|}}}}}}" | {{{info|{{{4|''info''}}}}}} |}<includeonly>{{#if:{{{nocat|}}}||{{#ifeq:{{NAMESPACENUMBER}}|2|{{#if:{{{usercategory|}}}|[[Катеґорія:{{{usercategory}}}]]}}{{#if:{{{usercategory2|}}}|[[Катеґорія:{{{usercategory2}}}]]}}{{#if:{{{usercategory3|}}}|[[Катеґорія:{{{usercategory3}}}]]}}}}}}</includeonly><noinclude> {{Документація}} </noinclude> mati5z267nhaq8ydxz2x7mvjrt8086g 10 539 5839 2024-10-16T13:51:14Z Flipdot 61 Нова страница: {{userbox | border-c = #{{#switch:{{{level}}}|0=B7B7B7|0a=B7B7B7|0b=FFB3B3|0.5=FFCC66|1=C0C8FF|2=77E0E8 |3=99B3FF|3a=99B3FF|3b=00FF00|4=CCCC00 |5=CC0000|5a=CC0000|5b=F99C99|#default=6EF7A7}} | id = {{{id}}}{{#if:{{{level|}}}|{{#if:{{{level-br|}}}|<br>|-}}{{#switch:{{{level}}}|0|0.5|1|2|3|4|5|N={{{level}}}|0a|0b=0|3a|3b=3|5a|5b=5}}}} | id-c = #{{#switch:{{{level}}}|0=B7B7B7|0a=B7B7B7|0b… 5839 wikitext text/x-wiki {{userbox | border-c = #{{#switch:{{{level}}}|0=B7B7B7|0a=B7B7B7|0b=FFB3B3|0.5=FFCC66|1=C0C8FF|2=77E0E8 |3=99B3FF|3a=99B3FF|3b=00FF00|4=CCCC00 |5=CC0000|5a=CC0000|5b=F99C99|#default=6EF7A7}} | id = {{{id}}}{{#if:{{{level|}}}|{{#if:{{{level-br|}}}|<br>|-}}{{#switch:{{{level}}}|0|0.5|1|2|3|4|5|N={{{level}}}|0a|0b=0|3a|3b=3|5a|5b=5}}}} | id-c = #{{#switch:{{{level}}}|0=B7B7B7|0a=B7B7B7|0b=FFB3B3|0.5=FFCC66|1=C0C8FF|2=77E0E8 |3=99B3FF|3a=99B3FF|3b=00FF00|4=FFFF00 |5=FF5e5e|5a=FF5e5e|5b=F99C99|#default=6EF7A7}} | id-s = {{{id-s|{{#ifeq:{{{level|}}}|0.5|12|14}}}}} | id-op = white-space:nowrap;{{{id-op|}}} | info = {{{info}}} | info-c = #{{#switch:{{{level}}}|0=E8E8E8|0a=E8E8E8|0b=FFE0E8|0.5=FFFF99|1=F0F8FF|2=D0F8FF |3=E0E8FF|3a=E0E8FF|3b=90FF90|4=FFFF99 |5=FF8080|5a=FF8080|5b=F9CBC9|#default=C5FCDC}} | info-s = {{{info-s|8}}} | info-lh = {{{info-lh|1.25}}} | info-op = {{{info-op|}}} | info-a = {{{info-a|left}}} | usercategory = {{{usercategory|}}} | usercategory2 = {{{usercategory2|}}} | usercategory3 = {{{usercategory3|}}} | nocat = {{{nocat|}}} }}<noinclude> {{documentation}} </noinclude> 3cgdsujnpt5zmzccjrirtmwh3x6n7hx 10 540 5840 2024-10-16T14:00:59Z Flipdot 61 Нова страница: {{userbox-level | level = 1 | id = [[Руски язик|rsk]] | info = Tот хаснователь зна '''[[:Category:User rsk|руски язик]]''' на '''[[:Category:User rsk-1|зачатковим]]''' уровню. | usercategory = User rsk-1 | nocat = {{{nocat|}}} }}<noinclude> {{Documentation|Template:User x}} </noinclude> 5840 wikitext text/x-wiki {{userbox-level | level = 1 | id = [[Руски язик|rsk]] | info = Tот хаснователь зна '''[[:Category:User rsk|руски язик]]''' на '''[[:Category:User rsk-1|зачатковим]]''' уровню. | usercategory = User rsk-1 | nocat = {{{nocat|}}} }}<noinclude> {{Documentation|Template:User x}} </noinclude> pcykzmwttvwzslnialtd3umphf3g97a 10 541 5841 2024-10-16T14:01:08Z Flipdot 61 Нова страница: <div style="float:left;border:solid #6EF7A7 1px;margin:1px"> {| cellspacing="0" style="width:238px;background:#C5FCDC" | style="width:45px;height:45px;background:#6EF7A7;text-align:center;font-size:14pt" | '''[[Руски язик|rsk]]''' | style="font-size:8pt;padding:4pt;line-height:1.25em" | За того хаснователя '''[[:Category:User rsk|руски язик]]''' є ''' [[:Category:User rsk-N|мацерински]]'''.Category:User rsk|{{PAGENAM… 5841 wikitext text/x-wiki <div style="float:left;border:solid #6EF7A7 1px;margin:1px"> {| cellspacing="0" style="width:238px;background:#C5FCDC" | style="width:45px;height:45px;background:#6EF7A7;text-align:center;font-size:14pt" | '''[[Руски язик|rsk]]''' | style="font-size:8pt;padding:4pt;line-height:1.25em" | За того хаснователя '''[[:Category:User rsk|руски язик]]''' є ''' [[:Category:User rsk-N|мацерински]]'''.[[Category:User rsk|{{PAGENAME}}]][[Category:User rsk-N|{{PAGENAME}}]] |}</div> bjivdoe1dhloup7r7qfha696n0bmeo2 10 542 5842 2024-10-16T14:02:38Z Flipdot 61 Нова страница: {{userbox-level | level = 2 | id = [[Руски язик|rsk]] | info = Tот хаснователь зна '''[[:Category:User rsk|руски язик]]''' на '''[[:Category:User rsk-2|достаточним]]''' уровню. | usercategory = User rsk-2 | nocat = {{{nocat|}}} }}<noinclude> {{Documentation|Template:User x}} </noinclude> 5842 wikitext text/x-wiki {{userbox-level | level = 2 | id = [[Руски язик|rsk]] | info = Tот хаснователь зна '''[[:Category:User rsk|руски язик]]''' на '''[[:Category:User rsk-2|достаточним]]''' уровню. | usercategory = User rsk-2 | nocat = {{{nocat|}}} }}<noinclude> {{Documentation|Template:User x}} </noinclude> ajeaxectl23p8frkneblmqf10d9b2nq 10 543 5852 5843 2024-10-16T19:29:48Z Flipdot 61 5852 wikitext text/x-wiki {{userbox-level | level = 3 | id = [[Руски язик|rsk]] | info = Tот хаснователь '''[[:Category:User rsk-3|шлєбодно]]''' бешедує на '''[[:Category:User rsk|руским язику]]'''. | usercategory = User rsk-3 | nocat = {{{nocat|}}} }}<noinclude> {{Documentation|Template:User x}} </noinclude> 47rsuwosifgh9yvf67uo6whoxs7838x 10 544 5844 2024-10-16T14:07:18Z Flipdot 61 Нова страница: {{userbox-level | level = 4 | id = [[Руски язик|rsk]] | info = Tот хаснователь зна '''[[:Category:User rsk|руски язик]]''' скоро як '''[[:Category:User rsk-4|мацерински]]'''. | usercategory = User rsk-4 | nocat = {{{nocat|}}} }}<noinclude> {{Documentation|Template:User x}} </noinclude> 5844 wikitext text/x-wiki {{userbox-level | level = 4 | id = [[Руски язик|rsk]] | info = Tот хаснователь зна '''[[:Category:User rsk|руски язик]]''' скоро як '''[[:Category:User rsk-4|мацерински]]'''. | usercategory = User rsk-4 | nocat = {{{nocat|}}} }}<noinclude> {{Documentation|Template:User x}} </noinclude> e0oc23m709vij896pd1dejn38oss881 10 545 5845 2024-10-16T14:11:47Z Flipdot 61 Нова страница: {{userbox-level | level = 0 | id = [[Руски язик|rsk]] | info = Tот хаснователь '''[[:Category:User rsk-0|цалком]]''' нє зна '''[[:Category:User rsk|руски язик]]'''. | usercategory = User rsk-0 | nocat = {{{nocat|}}} }}<noinclude> {{Documentation|Template:User x}} </noinclude> 5845 wikitext text/x-wiki {{userbox-level | level = 0 | id = [[Руски язик|rsk]] | info = Tот хаснователь '''[[:Category:User rsk-0|цалком]]''' нє зна '''[[:Category:User rsk|руски язик]]'''. | usercategory = User rsk-0 | nocat = {{{nocat|}}} }}<noinclude> {{Documentation|Template:User x}} </noinclude> 8scwcmahbh8891z5vdpfulfo98p5qix 10 546 5846 2024-10-16T14:27:06Z Flipdot 61 Нова страница: {{userbox-level | level = 5 | id = [[Руски язик|rsk]] | info = Tот хаснователь зна '''[[:Category:User rsk|руски язик]]''' на '''[[:Category:User rsk-5|професийним]]''' уровню. | usercategory = User rsk-5 | nocat = {{{nocat|}}} }}<noinclude> {{Documentation|Template:User x}} </noinclude> 5846 wikitext text/x-wiki {{userbox-level | level = 5 | id = [[Руски язик|rsk]] | info = Tот хаснователь зна '''[[:Category:User rsk|руски язик]]''' на '''[[:Category:User rsk-5|професийним]]''' уровню. | usercategory = User rsk-5 | nocat = {{{nocat|}}} }}<noinclude> {{Documentation|Template:User x}} </noinclude> 468zdlept1pd79c663rr3mztqb6gp32 10 549 5854 5853 2024-10-16T21:37:41Z Flipdot 61 5854 wikitext text/x-wiki <span lang="{{{1}}}" xml:lang="{{{1}}}" class="description {{{1}}}">{{{2}}}</span>{{#if: {{NAMESPACE}} | <!--Not article space, do nothing--> | <!--Article space--> [[Category:Статї, хтери маю {{#switch: {{Str rep|{{{1|}}}|-Latn}} |ar|ara = арабски |bg = болґарски |bn|ben = бенґалски |cs = чески |cu|chu = старославянски |crh = кримскотатарски |cy = велски |da = дански |de|deu = нємецки |el|ell = грецки |en|eng = анґлийски |eo|epo = есперанто |es|spa = шпански |et = естонски |fa|fas = перски |fi = фински |fr|fra = французки |ga = ирски |grc = старогрецки |he|heb = жидовски |hi|hin = гинди |hr|hrv = горватски |hu = мадярски |ja|jpn = японски |la|lat = латински |lv|lav = латишски |nl = голандски |peo = староперски |pl = польски |ru|rus = русийски |sa|san = санскрит |sk|slk = словацки |sl|slv = словенски |sv = шведски |ta|tab = тамилски |tr|tur = турецки |uk|ukr = українски |zh|zho = китайски |rue = русински |rsk = руски |#default = {{#ifexist: Category:Articles containing {{ISO 639 name {{{1|}}}}} language text |{{ISO 639 name {{{1|}}}}} |неруски }} }} текст]] }}<!-- --><noinclude>{{Documentation}}</noinclude> m1smvanba4excyvt84oug7u3j3g6bpt 10 550 5859 5857 2024-10-16T22:03:03Z Flipdot 61 5859 wikitext text/x-wiki [[{{#switch: {{Str rep|{{{lang|}}}|-Latn}} |ar|ara = Арабски язик |bg = Болґарски язик |bn|ben = Бенґалски язик |cs = Чески язик |cu|chu = Старославянски язик |crh = Кримскотатарски язик |cy = Велски язик |da = Дански язик |de|deu = Нємецки язик |el|ell = Грецки язик |en|eng = Анґлийски язик |eo|epo = Есперанто язик |es|spa = Шпански язик |et = Естонски язик |fa|fas = Перски язик |fi = Фински язик |fr|fra = Французки язик |ga = Ирски язик |grc = Старогрецки язик |he|heb = Жидовски язик |hi|hin = Гинди язик |hr|hrv = Горватски язик |hu = Мадярски язик |ja|jpn = Японски язик |la|lat = Латински язик |lv|lav = Латишски язик |nl = Голандски язик |peo = Староперски язик |pl = Польски язик |ru|rus = Русийски язик |sa|san = Санскрит язик |sk|slk = Словацки язик |sl|slv = Словенски язик |sv = Шведски язик |ta|tab = Тамилски язик |tr|tur = Турецки язик |uk|ukr = Українски язик |zh|zho = Китайски язик |rue = Русински язик |rsk = Руски язик |#default = {{#ifexist: Category:Articles containing {{ISO 639 name {{{lang|}}}}} language text |{{ISO 639 name {{{lang|}}}}} | Цудзи язики }} }}|{{#switch: {{Str rep|{{{lang|}}}|-Latn}} |ar|ara = ар. |bg = болґ. |bn|ben = бенґ. |cs = ческ. |cu|chu = ст.-слав. |crh = кр.-татар. |cy = вел. |da = дан. |de|deu = нєм. |el|ell = гр. |en|eng = анґл. |eo|epo = есп. |es|spa = шп. |et = ест. |fa|fas = перск. |fi = фин. |fr|fra = фр. |ga = ирск. |grc = ст.-гр. |he|heb = жид. |hi|hin = гинд. |hr|hrv = горв. |hu = мад. |ja|jpn = яп. |la|lat = лат. |lv|lav = латиш. |nl = гол. |peo = ст.-пер. |pl = пол. |ru|rus = русийск. |sa|san = санскр. |sk|slk = слов. |sl|slv = словен. |sv = швед. |ta|tab = тамил. |tr|tur = тур. |uk|ukr = укр. |zh|zho = кит. |rue = русин. |rsk = рус. |#default = {{#ifexist: Category:Articles containing {{ISO 639 name {{{lang|}}}}} language text |{{ISO 639 name {{{lang|}}}}} |нєрус. }} }}]] ''{{lang|{{{lang|}}}|{{{text}}}}}''<noinclude> [[Category:Шаблони язикох|{{{lang}}}]] {{documentation}}</noinclude> l04u8qvt24nva5u1x2g24dyglw4ylbd 10 552 5860 2024-10-16T22:12:14Z Flipdot 61 Нова страница: <includeonly><div class="center" style="width:auto; margin-left:auto; margin-right:auto;{{#if: {{{style|}}} | {{{style}}};}}">{{{1|[[Category:Pages using center with no arguments]]}}}</div></includeonly><noinclude> {{documentation}} <!-- Add categories to the /doc subpage, interwikis to Wikidata, not here --> </noinclude> 5860 wikitext text/x-wiki <includeonly><div class="center" style="width:auto; margin-left:auto; margin-right:auto;{{#if: {{{style|}}} | {{{style}}};}}">{{{1|[[Category:Pages using center with no arguments]]}}}</div></includeonly><noinclude> {{documentation}} <!-- Add categories to the /doc subpage, interwikis to Wikidata, not here --> </noinclude> 38x2xq80xds08acnl4ckgen0glwk14x 0 553 5908 5884 2024-10-19T14:09:00Z Flipdot 61 5908 wikitext text/x-wiki [[Файл:Novi_Sad_mayor_office.jpg|мини|446x446п|Таблїчка городоначальнїка [[Нови Сад|Нового Саду]] на 4&nbsp;урядних язикох [[Войводина|Войводини]]: [[Сербскый язык|сербским]], [[Мадярскый язык|мадярским]], [[Словеньскый язык|словацким]] и '''руским''']] '''Руски язик''' (ище '''руска бешеда'''; '''руснацки''', '''панонски руски''' лєбо '''бачвански руски язик''') то славянски язик, хторим бешедую [[Руснаци]] в [[Сербия|Сербиї]] (Войводина) и [[Горватска|Горватскей]] (Славония). По 24.&nbsp;статуту Автономней Покраїни Войводини руски язик ше припознава як єден из шести урядних язикох покраїни.<ref name=":0">{{Cite web|language=руски|url=https://www.skupstinavojvodine.gov.rs/Strana.aspx?s=statut&j=UK|at=Скупштина Автономней покраїни Войводини|title=Стaтут Aвтономнeй Покрaїни Войводини|date=22.&nbsp;мая 2014}}</ref> == История == В року 2022 руски язик достал свой власни код ''rsk'' в Медзинародней орґанизациї по стандартизациї (ISO) зоз назву руски/руснацки язик ([[Анґлийски язик|анґл.]] ''Ruthenian/Rusnak language'').<ref name="pannonian">{{Cite web |url=https://iso639-3.sil.org/request/2021-005 |title=ISO 639-3: Change Request Documentation: 2021—005 |access-date=2021-08-23 |archive-date=2021-06-03 |archive-url=https://web.archive.org/web/20210603030305/https://iso639-3.sil.org/request/2021-005 |url-status=live }}</ref> Од 14.&nbsp;октобра 2024 є активна [https://rsk.wikipedia.org/ Википедия] на руским язику, хтора тиж ма код ''rsk''.<ref>{{Cite web|author=В.&nbsp;Вуячич|language=руски|url=https://www.ruskeslovo.com/vikipedija-na-ruskim-jaziku-aktivna-na-internetu/|at=Руске слово|title=Википедия на руским язику активна на интернету|date=16.&nbsp;октобра 2024}}</ref> == Ґраматика и алфавит == Руски алфавит ма 32 букви. {| style="font-family:Microsoft Sans Serif; font-size:1.4em; border-color:#000000; border-width:1px; border-style:solid; border-collapse:collapse; background-color:white; text-align:center" |+ style="font-size:smaller;" | {{center|'''Алфавит'''}} |- | style="width:3em" | А а | style="width:3em" | Б б | style="width:3em" | В в | style="width:3em" | Г г | style="width:3em" | Ґ ґ | style="width:3em" | Д д | style="width:3em" | Е е | style="width:3em" | Є є |- | Ж ж | З з | И и | Ї ї | Й й | К к | Л л | М м |- | Н н | О о | П п | Р р | С с | Т т | У у | Ф ф |- | Х х | Ц ц | Ч ч | Ш ш | Щ щ | Ю ю | Я я | ь |} == Ґалерия == <gallery> Файл:Ruski Krstur - 29.png|Памятнїк пре [[Образованє|учителя]] и [[поета]] [[Петро Кузмяк|Петра Кузмяка]] (1816–1900) у [[Руски Керестур|Руским Керестуру]] Файл:VrabelM.svg|[[Образованє|Учитель]] [[Михайло Врабель]] (1866–1923) Файл:RusskiSolovej1890.jpg|Збирка шпиванкох „''Русскій соловей''“ (1890) [[Михайло Врабель|Михайла Врабеля]], у хторей вон збирал шпиванки ''„на рижних угро-руских наричох“'' Файл:Hramatyka bachvansko-ruskej beshedy.gif|„Граматика бачваньско-рускей бешеди“, [[Гавриїл Костельник]] (1923) </gallery> == Референци == <references/> mnq3hch8ynwsdzzge8gz25jz0vb70yc 0 554 5864 2024-10-16T22:15:58Z Flipdot 61 → Руски язик 5864 wikitext text/x-wiki #Преусмери [[Руски язик]] nrcnkctqrau63wi9ixy2n46zmz8a672 10 555 5867 2024-10-16T23:54:17Z Flipdot 61 Нова страница: <includeonly><abbr title="{{{цале|}}}">{{{скраценє|}}}</abbr></includeonly> <noinclude> <templatedata> { "params": { "цале": { "required": true, "description": "цале слово", "example": "дзивоцке мено" }, "скраценє": { "required": true, "description": "скраценє, хторе будзе в тексту", "example": "дзив." } }, "description": "Тот шаблон ше хаснує,… 5867 wikitext text/x-wiki <includeonly><abbr title="{{{цале|}}}">{{{скраценє|}}}</abbr></includeonly> <noinclude> <templatedata> { "params": { "цале": { "required": true, "description": "цале слово", "example": "дзивоцке мено" }, "скраценє": { "required": true, "description": "скраценє, хторе будзе в тексту", "example": "дзив." } }, "description": "Тот шаблон ше хаснує, кед треба указац даяке скраценє, алє же би цале слово ше оставало у плївним упутству." } </templatedata> </noinclude> 35ujg3u8ka6mvzx9cgng3jeok3uorn0 0 556 5883 5876 2024-10-17T17:40:28Z Sveletanka 20 вики вяза 5883 wikitext text/x-wiki '''Войводи́на''' ([[Сербски язик|серб.]] ''Војводина''), {{Скраценє|цале=официийно|скраценє=оф.}}'''Автоно́мна покраїна Войводи́на''' є автономна покраїна у сиверней часци [[Сербия|Сербиї]] у Централней Европи. Вона лєжи у Панонскей котлїни, и на югу гранїчи зоз [[Главни варош|главним варошом]] [[Беоґрад|Беоґрадом]] и риками [[Сава]] и [[Дунай]]. Административни центер Войводини, [[Нови Сад]] є други найвекши [[варош]] Сербиї. Нєшка Войводина є вельоетнична и вельокултурна, ту жию приблїжно 26 етничних ґруп. Покраїна ма шейсц официйних язикох, медзи хторима є [[руски язик]].<ref>{{Cite web|language=руски|url=https://www.skupstinavojvodine.gov.rs/Strana.aspx?s=statut&j=UK|at=Скупштина Автономней покраїни Войводини|title=Стaтут Aвтономнeй Покрaїни Войводини|date=22.&nbsp;мая 2014}}</ref> У Войводини жиє менєй двох милионох людзе, скоро 27% жительства Сербиї.<ref>{{cite web|title=Покрајинска влада|url=http://www.vojvodina.gov.rs/index.php?option=com_content&task=view&id=174&Itemid=83|access-date=26.&nbsp;марца 2018|work=vojvodina.gov.rs|archiveurl=https://web.archive.org/web/20120212160729/http://www.vojvodina.gov.rs/index.php?option=com_content&task=view&id=174&Itemid=83|archivedate=12.&nbsp;фебруара 2012}}</ref> == Назва == ''Войводина'' походзи зоз сербского слова на обласц, з хтору управя войвода. Предходнїком сучасней Войводини було Сербске войводство, австрийска провинция од 1849.&nbsp;по 1860.&nbsp;рок. Официйна назва є ''Автономна покраїна Войводина''. У шейсцох урядових язикох вона ше пише: * [[Сербски язик|сербски:]] ''Аутономна Покрајина Војводина / Autonomna Pokrajina Vojvodina;'' * [[Горватски язик|горватски:]] ''Autonomna Pokrajina Vojvodina;'' * [[Руски язик|руски:]] ''Автономна Покраїна Войводина;'' * [[Словацки язик|словацки:]] ''Autonómna pokrajina Vojvodina;'' * [[Румунски язик|румунски:]] ''Provincia Autonomă Voivodina;'' * [[Мадярски язик|мадярски:]] ''Vajdaság Autonóm Tartomány.'' == Демоґрафия == [[Файл:Vojvodina-Ethnic-2011.GIF|мини|Етнична мапа Войводини]] [[Файл:Vojvodina_languages2011.png|мини|Язикова мапа Войводини]] [[Файл:Vojvodina_religion2011.png|мини|Мапа конфесий у Войводини]] {| class="toccolours" border="1" cellpadding="4" cellspacing="0" style="align:left; margin:0.5em 0 0; border-style:solid; border:1px solid #7f7f7f; border-right-width:2px; border-bottom-width:2px; border-collapse:collapse; font-size:95%;" |+'''Жительство по етничносцох<ref>{{cite web|url=http://pod2.stat.gov.rs/ObjavljenePublikacije/Popis2011/Knjiga4_Veroispovest.pdf|title=Попис 2011.&nbsp;року у Сербиї|access-date=24.&nbsp;септембра 2016|language=сербски}}</ref>''' | style="background:beige;" | |'''Попис 2002''' |<small>'''%'''</small> |'''Попис 2011''' |<small>'''%'''</small> | style="text-align:center;" |'''Попис 2022''' | style="text-align:center;" |<small>'''%'''</small> |- style="background:#c1c1c1;" |'''СУМА''' |'''2,031,992''' |'''100''' |'''1,931,809''' |'''100''' |'''1,740,230''' |'''100''' |- | style="background:beige;" |[[Серби]] |1,321,807 |65.05 |1,289,635 |66.76 |1,190,785 |68.43 |- | style="background:beige;" |[[Мадяри]] |290,207 |14.28 |251,136 |13.00 |182,321 |10.48 |- | style="background:beige;" |[[Словаци|Словаки]] |56,637 |2.79 |50,321 |2.60 |39,807 |2.29 |- | style="background:beige;" |[[Горвати]] |56,546 |2.78 |47,033 |2.43 |32,684 |1.88 |- | style="background:beige;" |[[Роми]] |29,057 |1.43 |42,391 |2.19 |40,938 |2.35 |- | style="background:beige;" |[[Румуни]] |30,419 |1.50 |25,410 |1.32 |19,595 |1.13 |- | style="background:beige;" |[[Чарногорци]] |35,513 |1.75 |22,141 |1.15 |12,424 |0.71 |- | style="background:beige;" |[[Бунєвци]] |19,766 |0.97 |16,469 |0.85 |10,949 |0.63 |- | style="background:beige;" |[[Руснаци]] |15,626 |0.77 |13,928 |0.72 |11,207 |0.64 |- | style="background:beige;" |[[Юґослави]] |49,881 |2.45 |12,176 |0.63 |12,438 |0.71 |- | style="background:beige;" |[[Македонци]] |11,785 |0.58 |10,392 |0.54 |7,021 |0.40 |- | style="background:beige;" |[[Українци]] |4,635 |0.23 |4,202 |0.22 |3,133 |0.18 |- | style="background:beige;" |[[Муслимани (народ)]] |3,634 |0.18 |3,360 |0.17 |2,419 |0.14 |- | style="background:beige;" |[[Нємци]] |3,154 |0.16 |3,272 |0.17 |1,985 |0.11 |- | style="background:beige;" |[[Албанци]] |1,695 |0.08 |2,251 |0.12 |1,935 |0.11 |- | style="background:beige;" |[[Словени]] |2,005 |0.10 |1,815 |0.09 |1,291 |0.07 |- | style="background:beige;" |[[Болгари]] |1,658 |0.08 |1,489 |0.08 |1,123 |0.06 |- | style="background:beige;" |[[Горанци]] |606 |0.03 |1,179 |0.06 |1,283 |0.07 |- | style="background:beige;" |[[Руси]] |940 |0.05 |1,173 |0.06 |4,208 |0.24 |- | style="background:beige;" |[[Босняци|Босняки]] |417 |0.02 |780 |0.04 |718 |0.04 |- | style="background:beige;" |[[Влахи]] |101 |0.00 |170 |0.01 |185 |0.01 |- | style="background:beige;" |Други |6,959 |0.34 |6,710 |0.35 |8,024 |0.46 |- | style="background:beige;" |„Войводинци“<ref>{{Cite web|date=27.&nbsp;авґуста 2021|title=Ko se bude izjašnjavao kao Vojvođanin biće podveden pod kategoriju "regionalna pripadnost"|url=https://www.021.rs/story/Info/Vojvodina/283170/Ko-se-bude-izjasnjavao-kao-Vojvodjanin-bice-podveden-pod-kategoriju-regionalna-pripadnost.html|access-date=25.&nbsp;юлия 2023|language=сербски}}</ref> |10,154 |0.50 |28,567 |1.48 |9,985 |0.57 |- | style="background:beige;" |Нєуказани |55,016 |2.71 |81,018 |4.19 |70,339 |4.04 |- | style="background:beige;" |Нєпознати |23,774 |1.17 |14,791 |0.77 |73,433 |4.22 |} {| class="toccolours" border="1" cellpadding="4" cellspacing="0" style="align:left; margin:0.5em 0 0; border-style:solid; border:1px solid #7f7f7f; border-right-width:2px; border-bottom-width:2px; border-collapse:collapse; font-size:95%;" |+'''Жительство по мацеринским язику''' | style="background:beige;" | | style="text-align:center;" |<small>'''Число'''</small> | style="text-align:center;" |<small>'''%'''</small> |- | style="background:beige;" |[[Сербски язик|Сербски]] |1,437,692 |82.61 |- | style="background:beige;" |[[Мадярски язик|Мадярски]] |169,518 |9.74 |- | style="background:beige;" |[[Словацки язик|Словацки]] |37,053 |2.12 |- | style="background:beige;" |[[Ромски язик|Ромски]] |27,430 |1.42 |- | style="background:beige;" |[[Румунски язик|Румунски]] |22,891 |1.31 |- | style="background:beige;" |[[Горватски язик|Горватски]] |9,298 |0.53 |- | style="background:beige;" |[[Руски язик|Руски]] |8,605 |0.49 |- | style="background:beige;" |Бунєвацки |3,297 |0.18 |- | style="background:beige;" |[[Албански язик|Албански]] |3,666 |0.21 |- | style="background:beige;" |[[Македонски язик|Македонски]] |2,346 |0.13 |- | style="background:beige;" |[[Чарногорски язик|Чарногорски]] |903 |0.05 |} {| class="toccolours" border="1" cellpadding="4" cellspacing="0" style="align:left; margin:0.5em 0 0; border-style:solid; border:1px solid #7f7f7f; border-right-width:2px; border-bottom-width:2px; border-collapse:collapse; font-size:95%;" |+'''Жительство по конфесийох''' | style="background:beige;" | | style="text-align:center;" |<small>'''Число'''</small> | style="text-align:center;" |<small>'''%'''</small> |- | style="background:beige;" |[[Восточна православна церков|Восточни православни християни]] |1,228,236 |70.58 |- | style="background:beige;" |[[Католїцизм|Католїки]] <small>([[Римокатолїцка церква]] and [[Грекокатолїцка церква]])</small> |243,587 |13.99 |- | style="background:beige;" |[[Протестантизм|Протестанти]] |47,568 |2.73 |- | style="background:beige;" |[[Ислам|Муслимани]] |15,049 |0.86 |- | style="background:beige;" |Oriental religions <small>([[Buddhism]], [[Hinduism]] etc.)</small> |394 |0.02 |- | style="background:beige;" |[[Юдеїзм|Юдеїсти]] |254 |0.01 |- | style="background:beige;" |Други |647 |0.03 |- | style="background:beige;" |[[Атеїзм|Атеїсти]] |25,906 |1.34 |- | style="background:beige;" |Нєуказани |106,740 |5.53 |- | style="background:beige;" |Нєпознати |18,205 |0.94 |} == Медиї == * Реґионални публични емитент „[[Радио-телевизия Войводини]]” == Тиж опать == * [[Ринфлайш]] == Референци == <references /> n23n51a7hkugvjbqcqgytlbddn571d4 0 558 5879 2024-10-17T12:18:06Z Keresturec 18 Нова страница: Михайло Онещук Народзени 22. новембра 1930. Умар 4. септембра 2016 (85) Державянство югославянске, сербске Язик творох сербски, українски, руски Школа Штредня поживово-индустрийна фахова школа, Мостар Штредня музична школа Исидор Баїч, Нови Сад Период твореня… 5879 wikitext text/x-wiki Михайло Онещук Народзени 22. новембра 1930. Умар 4. септембра 2016 (85) Державянство югославянске, сербске Язик творох сербски, українски, руски Школа Штредня поживово-индустрийна фахова школа, Мостар Штредня музична школа Исидор Баїч, Нови Сад Период твореня 1952 1990. Жанри опера, естрада Поховани у Новим Садзе Припознаня Естрадна награда Югославиї, Заґреб 1978. награда Златне клаше, Осєк Михайло Онещук (*22. новембер 1930 †4. септембер 2016), оперски солиста и популарни естрадни уметнїк Биоґрафия Михайло Онещук народзени 22. новембра 1930. року у Любушким при Мостаре (Босна и Герцеґовина). Оцец Яков бул Українєц а мац була Герцеґовка. Михайло закончел основну школу у Мостаре 1944. року а штредню фахову школу поживово-индустрийного напряму закончел 1951. року. Од 1947. та по 1950. рок Михайло Онещук робел як роботнїк а потим як службениїк у Мостаре. Шпивацка кариєра Уж под час школованя замерковани його шпивацки талант. Постал член локалного КУД у Мостаре дзе наступал як шпивач. Михайло пришол 1951. року до Нового Саду дослужиц войско та як вояк положел авдицию и як волонтер шпивал у Хору Опери СНТ а у септембре 1952. року постал стаємни член того ансамбла. Источасно Михайло учел соло шпиванє у Штреднєй музичней школи Исидор Баїч при Божани Дубскей и Надежди Микловчич. Як винїмково музикални шпивач, тенор благородного гласового тембра, Михайло Онещук наступал у числених епизодних солистичних улогох медзи хторима улоги Ґастона и Йосипа у Травияти, Овлура у Князови Игорови, Руиза и Гласнїка у Трубадуре, Официра у Банк Бану, Гортензия у Побочкай ме, Кети, Гералда у Дон Карлосу, официра у Мадам Батерфлай и других. Як член хору Михайло участвовал у велїх других значних репертоарних витвореньох Новосадскей опери: Лучиї од Ламермура, Риґолету, Предатей нєвести, Ґилґамешу и Набуку. Од 1953. року Михайло Онещук постал и вокални солиста Радио Нового Саду, а познєйше и солиста Радио Телевизиї Нови Сад, шпиваюци и знїмаюци оперски ариї як и сербски, руски, русийски и українски шпиванки народней и забавней музики. У тонскей архиви Радио Нового Саду зачувани коло 750 знїмки Михайла Миши Онещука хторому тота естрадна дїялносц принєсла широку популарносц. Наступал на числених концертох и госцовал скоро у шицких местох Войводини и ширцом по дакедишнєй Югославиї, а зоз винїмковим успихом наступал и на числених госцованьох у иножемстве. Од початку 60-их та по 80-ти роки Михайло Онещук дзечнє наступал як солиста або член хору новосадского руского КУД Максим Горки зоз хторим руководзел Ириней Тимко. Михайло Онещук вецей роки континуовано сотрудзовал зоз композитором и педаґоґом Якимом Сивчом чийо композициї з вельким успихом интерпретовал и хтори зняти як архивни знїмки у Радио Новим Садзе. З тим вон охабел шлїди и у историї рускей музичней култури. Михайло Онещук знял 5 лонґ-плей албуми и штири синґл ґрамофонски плочи, пар авдио касети, даскельо компакт диски. Добитнїк є Естрадней награди Югославиї у Заґребе 1978. року, награди Златне клаше на фестивалу у Осєку, два раз победзовал на Фестивалу култури Червена ружа у Руским Керестуре. Попри частих концертох на естради Михайло Онещук остал, по пензионованє 1990. року, вирни оперскей сцени участвуюци у числених представох Опери СНТ. Одход до пензиї нє претаргнул його музични активносци. На чесц Онещуковей богатей кариєри 2010. року обявена кїжка Живот зоз писню у хторей описани носталґични здогадованя на уметнїка, його живот и шпивацку професию. Михайло Онещук умар 4. септембра 2016. року у Новим Садзе у 85. року. Поховани є на Успенским теметове у Новим Садзе. Радио Телевизия Войводини 2016. року орґанизовала Михайлови Онещукови одпитуюци солистични концерт у Студию М. Вонкашнї вязи https://www.prometej.rs/autori/mihajlo-onescuk/ Михајло Онешчук, Е-књижара Прометеј, www.prometej.rs https://rateyourmusic.com/artist/mihajlo_onescuk Mihajlo Oneščuk, Discography, https://www.rts.rs/radio/radio-pletenica/4566772/-medaljon---mihajlo-onescuk-.html Медаљон - Михајло Онешћук, Радио Плетеница, 01. нов 2021, www.rts.rs/radio/radio-pletenica https://www.snp.org.rs/enciklopedija/?p=4722 Енциклопедија Српског народног позоришта, Хор (1918-1986) http://almanah.pmv.org.rs/wp-content/uploads/2020/12/Almanah_br_51.pdf Позоришни музеј Војводине, децембар 2018, https://www.ruskeslovo.com/%d0%b2%d1%87%d0%b5%d1%80%d0%b0-%d0%bf%d0%be%d1%85%d0%be%d0%b2%d0%b0%d0%bd%d0%b8-%d0%bc%d0%b8%d1%85%d0%b0%d0%b9%d0%bb%d0%be-%d0%be%d0%bd%d0%b5%d1%89%d1%83%d0%ba/ Вчера поховани Михайло Онещук, Рутенпрес, РТ Войводина, 7. септембер 2016. Шпиванки у интерпретациї Михайла Онещука на Ютюб https://www.youtube.com/watch?v=rZ9w_qIcojM&pp=ygUd0JzQuNGF0LDQuNC70L4g0J7QvdC10YjRm9GD0Lo%3D Gordana Kojadinovic i Mihajlo Onescuk - Dalmatinske pesme https://www.youtube.com/watch?v=IJwfgUZEy_U&pp=ygUd0JzQuNGF0LDQuNC70L4g0J7QvdC10YjRm9GD0Lo%3D Moja kaljino https://www.youtube.com/watch?v=wLYsrBvXB8w&pp=ygUd0JzQuNGF0LDQuNC70L4g0J7QvdC10YjRm9GD0Lo%3D Ja ljubim milu https://www.youtube.com/watch?v=smVu1m7EwS0&pp=ygUPTWloYWpsbyBPbmVzY3Vr Pogledaj me nevernice https://www.youtube.com/watch?v=FnrFK-7I-O0&pp=ygUPTWloYWpsbyBPbmVzY3Vr Kad sam bio mladjan lovac ja https://www.youtube.com/watch?v=PaXUCu8t8xM&pp=ygUPTWloYWpsbyBPbmVzY3Vr Kolomijka https://www.youtube.com/watch?v=_BsRyCIk1Bg&pp=ygUPTWloYWpsbyBPbmVzY3Vr Sonja https://www.youtube.com/watch?v=4kdVz22U2lY&pp=ygUPTWloYWpsbyBPbmVzY3Vr Svakog dana draga molim Boga za te https://www.youtube.com/watch?v=FsSG_2zZwgc&pp=ygUPTWloYWpsbyBPbmVzY3Vr Stari salaši https://www.youtube.com/watch?v=5DSpokzCRF4&pp=ygUPTWloYWpsbyBPbmVzY3Vr Bačko moja, Bačko https://www.youtube.com/watch?v=Yg35_R_uIlk&pp=ygUPTWloYWpsbyBPbmVzY3Vr Salaš u Malom ritu https://www.youtube.com/watch?v=4QKosBRY1es&pp=ygUPTWloYWpsbyBPbmVzY3Vr Jesenje ličće https://www.youtube.com/watch?v=g9Xkc4QoD4o&pp=ygUPTWloYWpsbyBPbmVzY3Vr Kopao sam dubok zdenac https://www.youtube.com/watch?v=jWVSKhy7_8E&pp=ygUPTWloYWpsbyBPbmVzY3Vr Milovo sam garave i plave https://www.youtube.com/watch?v=U6_pqg-93HM&pp=ygUPTWloYWpsbyBPbmVzY3Vr Lakše, lakše moj konjiću https://www.youtube.com/watch?v=Zwphd0r0Frc&pp=ygUPTWloYWpsbyBPbmVzY3Vr Sreo sam te prvi put https://www.youtube.com/watch?v=7PW0Dgn_ado&pp=ygUPTWloYWpsbyBPbmVzY3Vr Mesečina divno sja https://www.youtube.com/watch?v=jrhSBNH2sfU&pp=ygUPTWloYWpsbyBPbmVzY3Vr Siromah sam, druže https://www.youtube.com/watch?v=s-dXbKg-uzw Moj rodni kraj https://www.youtube.com/watch?v=56AGn-V-3WA Prva noć https://www.youtube.com/watch?v=W6iVI2Du2_g Oj u haju pri Dunaju https://www.youtube.com/watch?v=UO26zh_wTZo&pp=ygURTWloYWpsbyBPbmXFocSNdWs%3D Zbog tebe sam tarabe preskako https://www.youtube.com/watch?v=2YwAgnjHMpk&t=39s&pp=ygURTWloYWpsbyBPbmXFocSNdWs%3D Usamljena harmonika https://www.youtube.com/watch?v=NDHWGhHIJhc&pp=ygURTWloYWpsbyBPbmXFocSNdWs%3D Viprovadzanja https://www.youtube.com/watch?v=a1ytUB4xOrs&t=165s&pp=ygURTWloYWpsbyBPbmXFocSNdWs%3D Ridna mati moja https://www.youtube.com/watch?v=LJOul2YKHeY&pp=ygURTWloYWpsbyBPbmXFocSNdWs%3D Fijakerista https://www.youtube.com/watch?v=A5YlyCcjBCs&pp=ygURTWloYWpsbyBPbmXFocSNdWs%3D U našeg Marina https://www.youtube.com/watch?v=VV9OEyR3W_A Михајло Миша Онешчук - Крадем ти се у вечери (Петар Коњовић - Под пенџери 1906.) https://www.youtube.com/watch?v=nN7mIHcKBnE&pp=ygURTWloYWpsbyBPbmXFocSNdWs%3D Spavaj mi, spavaj, Aančice https://www.youtube.com/watch?v=XXGJ0X3Q65A&pp=ygURTWloYWpsbyBPbmXFocSNdWs%3D Tiho, tiho, Dunav vodu nosi https://www.youtube.com/watch?v=Zs1q_w-JgCE&pp=ygURTWloYWpsbyBPbmXFocSNdWs%3D Provadzi mili milu https://www.youtube.com/watch?v=VpTjWBt96Gk&pp=ygURTWloYWpsbyBPbmXFocSNdWs%3D Marice, divojko poštenog roda https://www.youtube.com/watch?v=Zwphd0r0Frc&pp=ygURTWloYWpsbyBPbmXFocSNdWs%3D Sreo sam te prvi put https://www.youtube.com/watch?v=SoflqNe1xBA&pp=ygURTWloYWpsbyBPbmXFocSNdWs%3D Karlovačka berba https://www.youtube.com/watch?v=lH8JNfACH18&pp=ygURTWloYWpsbyBPbmXFocSNdWs%3D Dok palme njišu grane https://www.youtube.com/watch?v=9Dgy1113sI8&pp=ygURTWloYWpsbyBPbmXFocSNdWs%3D Jesen https://www.youtube.com/watch?v=omjkwR2uUkE&pp=ygURTWloYWpsbyBPbmXFocSNdWs%3D Pogledaj me, nevernice https://www.youtube.com/watch?v=HkcsiMzexI4&t=22s&pp=ygURTWloYWpsbyBPbmXFocSNdWs%3D Za jedan časak radosti https://www.youtube.com/watch?v=eC1TrcW0XgA&pp=ygURTWloYWpsbyBPbmXFocSNdWs%3D Maro, ne plači https://www.youtube.com/watch?v=MlAVwGyrGj0&pp=ygURTWloYWpsbyBPbmXFocSNdWs%3D Na brijegu kuća mala https://www.youtube.com/watch?v=pKB9lKB91b0&pp=ygURTWloYWpsbyBPbmXFocSNdWs%3D Kopao sam dubok zdenac https://www.youtube.com/watch?v=yv7HPLrAbYA&pp=ygURTWloYWpsbyBPbmXFocSNdWs%3D Kad se setim, zoro, tebe gqe1w1gixdj4w305rr7ux9m41lds3dd 10 559 5885 2024-10-17T18:15:24Z Flipdot 61 Нова страница: {| class="infobox vcard" style="width:22em; font-size:90%; text-align:left;" |colspan="2" style="text-align:center; font-size:larger;" | {{#if:{{{мено|}}}|'''<tr><th style="text-align:center; font-size:120%;background:lavender;" colspan="2">{{{мено|}}}</th></tr>'''|'''{{PAGENAME}}'''}}<!-- -->{{#if:{{{слика|}}}|<tr style="text-align:center;"><td colspan="2">Файл:{{{слика}}}{{!}}{{{розмира_слики|250px}}}{{!}}<!--{{{мено}}}-->… 5885 wikitext text/x-wiki {| class="infobox vcard" style="width:22em; font-size:90%; text-align:left;" |colspan="2" style="text-align:center; font-size:larger;" | {{#if:{{{мено|}}}|'''<tr><th style="text-align:center; font-size:120%;background:lavender;" colspan="2">{{{мено|}}}</th></tr>'''|'''{{PAGENAME}}'''}}<!-- -->{{#if:{{{слика|}}}|<tr style="text-align:center;"><td colspan="2">[[Файл:{{{слика}}}{{!}}{{{розмира_слики|250px}}}{{!}}<!--{{{мено}}}-->]]<br/>{{{попис_слики|}}}</td></tr>|}}<!-- -->{{#if:{{{герб|}}}|<tr style="text-align:center;"><td colspan="2">[[Файл:{{{герб}}}|90пкс|]]<br />{{{попис_герба}}}</td></tr>|}}<!-- -->{{#if:{{{пост|}}}|<tr style="text-align:center;"><th colspan="2"><hr/><div style="background:lavender;">{{{пост}}}</div></th></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{конєц_термину|}}}|<!--then: in office from/to--><tr><th style="border-bottom:none; text-align:center;" colspan="2">У функциї:</th></tr><tr><td style="border-top:none; text-align:center;" colspan="2">{{{початок_термину}}}&nbsp;—&nbsp;{{{конєц_термину}}}</td></tr>|<!--else: assume current--><tr><th style="text-align:center; background:#E6E6FA;" colspan="2">{{#if:{{{ медзивлада|}}}|Рихта зайсц на пост|Нєшка у функциї}}</th></tr> }}<!-- -->{{#if:{{{конєц_термину|}}}|<!--then--> |<!--else--><tr><th>У функциї од</th><td>{{{початок_термину}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{монарх|}}}|<tr><th>{{Nobr|Монарх}}&nbsp;&nbsp;</th><td>{{{монарх}}}</td></tr> }}<!-- -->{{#if:{{{вицепрезидент|}}}|<tr><th>{{Nobr|Вицепрезидент}}&nbsp;&nbsp;</th><td>{{{вицепрезидент}}}</td></tr> }}<!-- -->{{#if:{{{президент|}}}|<tr><th>Президент&nbsp;&nbsp;</th><td>{{{президент}}}</td></tr> }}<!-- -->{{#if:{{{премиєр|}}}|<tr><th>Премиєр&nbsp;&nbsp;</th><td>{{{премиєр}}}</td></tr> }}<!-- -->{{#if:{{{предходнїк|}}}|<tr><th>Предходнїк</th><td>{{{предходнїк}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{нашлїдовач|}}}|<tr><th>Нашлїдовач</th><td>{{{нашлїдовач}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{пост2|}}}|<tr style="text-align:center;"><th colspan="2"><hr/><div style="background:lavender;">{{{пост2}}}</div></th></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{конєц_термину2|}}}|<!--then: in office from/to--><tr><th style="border-bottom:none; text-align:center;" colspan="2">У функциї:</th></tr><tr><td style="border-top:none; text-align:center;" colspan="2">{{{початок_термину2}}}&nbsp;—&nbsp;{{{конєц_термину2}}}</td></tr>|{{#if:{{{початок_термину2|}}}|<!--else: assume current if {{{початок_термину2}}} exists--><tr><th style="text-align:center; background:#E6E6FA;" colspan="2">{{#if:{{{ медзивлада |}}}|Рихта зайсц на пост|Нєшка у функциї}}</th></tr> }}}}<!-- -->{{#if:{{{конєц_термину2|}}}|<!--then--> |<!--else-->{{#if:{{{початок_термину2|}}}|<tr><th>У функциї од</th><td>{{{початок_термину2}}}</td></tr>}}}}<!-- -->{{#if:{{{монарх2|}}}|<tr><th>{{Nobr|Монарх}}&nbsp;&nbsp;</th><td>{{{монарх2}}}</td></tr> }}<!-- -->{{#if:{{{президент2|}}}|<tr><th>Президент</th><td>{{{президент2}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{премиєр2|}}}|<tr><th>Премиєр&nbsp;&nbsp;</th><td>{{{премиєр2}}}</td></tr> }}<!-- -->{{#if:{{{предходнїк2|}}}|<tr><th>Предходнїк</th><td>{{{предходнїк2}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{нашлїдовач2|}}}|<tr><th>Нашлїдовач</th><td>{{{нашлїдовач2}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{пост3|}}}|<tr style="text-align:center;"><th colspan="2"><hr/><div style="background:lavender;">{{{пост3}}}</div></th></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{конєц_термину3|}}}|<!--then: in office from/to--><tr><th style="border-bottom:none; text-align:center;" colspan="2">У функциї:</th></tr><tr><td style="border-top:none; text-align: center;" colspan="2">{{{початок_термину3}}}&nbsp;—&nbsp;{{{конєц_термину3}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{монарх3|}}}|<tr><th>{{Nobr|Монарх}}&nbsp;&nbsp;</th><td>{{{монарх3}}}</td></tr> }}<!-- -->{{#if:{{{президент3|}}}|<tr><th>Президент</th><td>{{{президент3}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{премиєр3|}}}|<tr><th>Премиєр&nbsp;&nbsp;</th><td>{{{премиєр3}}}</td></tr> }}<!-- -->{{#if:{{{предходнїк3|}}}|<tr><th>Предходнїк</th><td>{{{предходнїк3}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{нашлїдовач3|}}}|<tr><th>Нашлїдовач</th><td>{{{нашлїдовач3}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{пост4|}}}|<tr style="text-align:center;"><th colspan="2"><hr/><div style="background:lavender;">{{{пост4}}}</div></th></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{конєц_термину4|}}}|<!--then: in office from/to--><tr><th style="border-bottom:none; text-align:center;" colspan="2">У функциї:</th></tr><tr><td style="border-top:none; text-align: center;" colspan="2">{{{початок_термину4}}}&nbsp;—&nbsp;{{{конєц_термину4}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{монарх4|}}}|<tr><th>{{Nobr|Монарх}}&nbsp;&nbsp;</th><td>{{{монарх4}}}</td></tr> }}<!-- -->{{#if:{{{президент4|}}}|<tr><th>Президент</th><td>{{{президент4}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{премиєр4|}}}|<tr><th>Премиєр&nbsp;&nbsp;</th><td>{{{премиєр4}}}</td></tr> }}<!-- -->{{#if:{{{предходнїк4|}}}|<tr><th>Предходнїк</th><td>{{{предходнїк4}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{нашлїдовач4|}}}|<tr><th>Нашлїдовач</th><td>{{{нашлїдовач4}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{пост5|}}}|<tr style="text-align:center;"><th colspan="2"><hr/><div style="background:lavender;">{{{пост5}}}</div></th></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{конєц_термину5|}}}|<!--then: in office from/to--><tr><th style="border-bottom:none; text-align:center;" colspan="2">У функциї:</th></tr><tr><td style="border-top:none; text-align: center;" colspan="2">{{{початок_термину5}}}&nbsp;—&nbsp;{{{конєц_термину5}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{монарх5|}}}|<tr><th>{{Nobr|Монарх}}&nbsp;&nbsp;</th><td>{{{монарх5}}}</td></tr> }}<!-- -->{{#if:{{{президент5|}}}|<tr><th>Президент</th><td>{{{президент5}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{премиєр5|}}}|<tr><th>Премиєр&nbsp;&nbsp;</th><td>{{{премиєр5}}}</td></tr> }}<!-- -->{{#if:{{{предходнїк5|}}}|<tr><th>Предходнїк</th><td>{{{предходнїк5}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{нашлїдовач5|}}}|<tr><th>Нашлїдовач</th><td>{{{нашлїдовач5}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{пост6|}}}|<tr style="text-align:center;"><th colspan="2"><hr/><div style="background:lavender;">{{{пост6}}}</div></th></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{конєц_термину6|}}}|<!--then: in office from/to--><tr><th style="border-bottom:none; text-align:center;" colspan="2">У функциї:</th></tr><tr><td style="border-top:none; text-align: center;" colspan="2">{{{початок_термину6}}}&nbsp;—&nbsp;{{{конєц_термину6}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{монарх6|}}}|<tr><th>{{Nobr|Монарх}}&nbsp;&nbsp;</th><td>{{{монарх6}}}</td></tr> }}<!-- -->{{#if:{{{президент6|}}}|<tr><th>Президент</th><td>{{{президент6}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{премиєр6|}}}|<tr><th>Премиєр&nbsp;&nbsp;</th><td>{{{премиєр6}}}</td></tr> }}<!-- -->{{#if:{{{предходнїк6|}}}|<tr><th>Предходнїк</th><td>{{{предходнїк6}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{нашлїдовач6|}}}|<tr><th>Нашлїдовач</th><td>{{{нашлїдовач6}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{пост7|}}}|<tr style="text-align:center;"><th colspan="2"><hr/><div style="background:lavender;">{{{пост7}}}</div></th></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{конєц_термину7|}}}|<!--then: in office from/to--><tr><th style="border-bottom:none; text-align:center;" colspan="2">У функциї:</th></tr><tr><td style="border-top:none; text-align: center;" colspan="2">{{{початок_термину7}}}&nbsp;—&nbsp;{{{конєц_термину7}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{монарх7|}}}|<tr><th>{{Nobr|Монарх}}&nbsp;&nbsp;</th><td>{{{монарх7}}}</td></tr> }}<!-- -->{{#if:{{{президент7|}}}|<tr><th>Президент</th><td>{{{президент7}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{премиєр7|}}}|<tr><th>Премиєр&nbsp;&nbsp;</th><td>{{{премиєр7}}}</td></tr> }}<!-- -->{{#if:{{{предходнїк7|}}}|<tr><th>Предходнїк</th><td>{{{предходнїк7}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{нашлїдовач7|}}}|<tr><th>Нашлїдовач</th><td>{{{нашлїдовач7}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{пост8|}}}|<tr style="text-align:center;"><th colspan="2"><hr/><div style="background:lavender;">{{{пост8}}}</div></th></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{конєц_термину8|}}}|<!--then: in office from/to--><tr><th style="border-bottom:none; text-align:center;" colspan="2">У функциї:</th></tr><tr><td style="border-top:none; text-align: center;" colspan="2">{{{початок_термину8}}}&nbsp;—&nbsp;{{{конєц_термину8}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{монарх8|}}}|<tr><th>{{Nobr|Монарх}}&nbsp;&nbsp;</th><td>{{{монарх8}}}</td></tr> }}<!-- -->{{#if:{{{президент8|}}}|<tr><th>Президент</th><td>{{{президент8}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{премиєр8|}}}|<tr><th>Премиєр&nbsp;&nbsp;</th><td>{{{премиєр8}}}</td></tr> }}<!-- -->{{#if:{{{предходнїк8|}}}|<tr><th>Предходнїк</th><td>{{{предходнїк8}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{нашлїдовач8|}}}|<tr><th>Нашлїдовач</th><td>{{{нашлїдовач8}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{пост9|}}}|<tr style="text-align:center;"><th colspan="2"><hr/><div style="background:lavender;">{{{пост9}}}</div></th></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{конєц_термину9|}}}|<!--then: in office from/to--><tr><th style="border-bottom:none; text-align:center;" colspan="2">У функциї:</th></tr><tr><td style="border-top:none; text-align: center;" colspan="2">{{{початок_термину9}}}&nbsp;—&nbsp;{{{конєц_термину9}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{монарх9|}}}|<tr><th>{{Nobr|Монарх}}&nbsp;&nbsp;</th><td>{{{монарх9}}}</td></tr> }}<!-- -->{{#if:{{{президент9|}}}|<tr><th>Президент</th><td>{{{президент9}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{премиєр9|}}}|<tr><th>Премиєр&nbsp;&nbsp;</th><td>{{{премиєр9}}}</td></tr> }}<!-- -->{{#if:{{{предходнїк9|}}}|<tr><th>Предходнїк</th><td>{{{предходнїк9}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{нашлїдовач9|}}}|<tr><th>Нашлїдовач</th><td>{{{нашлїдовач9}}}</td></tr>}}<!-- --><tr><td colspan="2"><hr/></td></tr> {{#if:{{{датум_народзеня|}}}|<tr><th>{{#if:{{{жена|}}}|Народзена|Народзени}}</th><td>{{{датум_народзеня}}}<br />{{{место_народзеня|}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{датум_шмерци|}}}|<tr><th>{{#if:{{{жена|}}}|Умарла|Умар}}</th><td>{{{датум_шмерци}}}<br />{{{место_шмерци|}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{назва|}}}|<tr><th>Назва</th><td>{{{назва}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{alma_mater|}}}|<tr><th>Alma mater</th><td>{{{alma_mater}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{образованє|}}}|<tr><th>Едукация</th><td>{{{образованє}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{гражданство|}}}|<tr><th>Горожанство</th><td>{{{гражданство}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{народносц|}}}|<tr><th>Народносц</th><td>{{{народносц}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{партия|}}}|<tr><th>Политична&nbsp;партия</th><td>{{{партия}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{династия|}}}|<tr style="text-align:center;"><th colspan="2"><hr/><div style="background:lavender;">Династия {{{династия}}}</div>}}<!-- -->{{#if:{{{род|}}}|<tr style="text-align:center;"><th colspan="2"><hr/><div style="background:lavender;">Род {{{род}}}</div></th></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{оцец|}}}|<tr><th>Оцец</th><td>{{{оцец}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{мац|}}}|<tr><th>Мац</th><td>{{{мац}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{супруг|}}}|<tr><th>Супруг</th><td>{{{супруг}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{супруга|}}}|<tr><th>Супруга</th><td>{{{супруга}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{дзеци|}}}|<tr><th>Дзеци</th><td>{{{дзеци}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{файта|}}}|<tr><th>Файта</th><td>{{{файта}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{професия|}}}|<tr><th>Професия</th><td>{{{професия}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{чин|}}}|<tr><th>Чин</th><td>{{{чин}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{вира|}}}|<tr><th>Вира</th><td>{{{вира}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{награди|}}}|<tr><th>Награди</th><td> {{{награди}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{премиї|}}}|<tr><th>Премиї</th><td>{{{премиї}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{чесна титула|}}}|<tr><th>Чесна титула</th><td>{{{чесна титула}}}</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{подпис|}}}|<tr><th>Подпис</th><td>[[Файл:{{{подпис}}}|128px]]</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{{сайт|}}}|<tr><td style="text-align:center; background:#E6E6FA;" colspan="2">'''{{{сайт}}}'''</td></tr>}}<!-- -->{{#if:{{#property:P3391|}} |<tr><td style="text-align:center; background:#E6E6FA;" colspan="2">'''[http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_deputat?d_id={{#property:P3391}} {{{мено|{{PAGENAME}}}}} на сайту Верховней Ради]'''</td></tr> |{{#if:{{{сайт_Верховней_Ради|}}}|<tr><td style="text-align:center; background:#E6E6FA;" colspan="2">'''[http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_deputat?d_id={{{сайт_Верховней_Ради}}} {{{мено|{{PAGENAME}}}}} на сайту Верховней Ради]'''</td></tr>}}}} <!----------Проекти Викимедиї----------> {{!-}}}} {{#if:{{{катеґория в Commons|}}}|<tr style="text-align:center;"><th colspan="2"><hr/><div style="background:lavender;">{{{#if:{{{катеґория в Commons|}}}|<div class="plainlinks metadata" style="border:solid #ddd;border-width:1px 0px 0px 0px;width:100%;background:#F0F0F0">'''[{{#ifeq:{{SERVERNAME}}|rsk.wikipedia.org|{{localurl:commons:Category:{{{катеґория в Commons}}}}}?uselang=rue|https://secure.wikimedia.org/wikipedia/commons/w/index.php?uselang=rue&title=Category:{{urlencode:{{{катеґория в Commons}}}}}}} {{{мено}}}]''' на [[Викисклад|Викискладу]]</div>}}}</div></th></tr>}} {{!-}}}} {{!-}}}} {{#if:{{{коментар|}}}|<tr><td colspan="2" style="font-size: smaller; border-top: 1px solid;">{{{коментар}}}</td></tr>}} |}<includeonly>{{#if:{{{nocat|}}}{{NAMESPACE}}||}} </span>{{#if:{{{nocat|}}}||{{#if:{{NAMESPACE}}||[[Катеґорія:Особи по алфавиту]]}} }} </includeonly><noinclude> {{documentation}} <templatedata> { "params": { "мено": { "description": "Як ше тота особа вола" }, "слика": {}, "розмира_слики": {}, "попис_слики": {}, "герб": {}, "попис_герба": {}, "пост": {}, "конєц_термину": {}, "початок_термину": {}, " медзивлада": {}, "монарх": {}, "вицепрезидент": {}, "президент": {}, "премиєр": {}, "предходнїк": {}, "нашлїдовач": {}, "пост2": {}, "конєц_термину2": {}, "початок_термину2": {}, "монарх2": {}, "президент2": {}, "премиєр2": {}, "предходнїк2": {}, "нашлїдовач2": {}, "пост3": {}, "конєц_термину3": {}, "початок_термину3": {}, "монарх3": {}, "президент3": {}, "премиєр3": {}, "предходнїк3": {}, "нашлїдовач3": {}, "пост4": {}, "конєц_термину4": {}, "початок_термину4": {}, "монарх4": {}, "президент4": {}, "премиєр4": {}, "предходнїк4": {}, "нашлїдовач4": {}, "пост5": {}, "конєц_термину5": {}, "початок_термину5": {}, "монарх5": {}, "президент5": {}, "премиєр5": {}, "предходнїк5": {}, "нашлїдовач5": {}, "пост6": {}, "конєц_термину6": {}, "початок_термину6": {}, "монарх6": {}, "президент6": {}, "премиєр6": {}, "предходнїк6": {}, "нашлїдовач6": {}, "пост7": {}, "конєц_термину7": {}, "початок_термину7": {}, "монарх7": {}, "президент7": {}, "премиєр7": {}, "предходнїк7": {}, "нашлїдовач7": {}, "пост8": {}, "конєц_термину8": {}, "початок_термину8": {}, "монарх8": {}, "президент8": {}, "премиєр8": {}, "предходнїк8": {}, "нашлїдовач8": {}, "пост9": {}, "конєц_термину9": {}, "початок_термину9": {}, "монарх9": {}, "президент9": {}, "премиєр9": {}, "предходнїк9": {}, "нашлїдовач9": {}, "датум_народзеня": {}, "жена": { "description": "дайце на тот параметер гоч яке значенє, кед особа то жена" }, "место_народзеня": {}, "датум_шмерци": {}, "место_шмерци": {}, "назва": {}, "alma_mater": {}, "образованє": {}, "гражданство": {}, "народносц": {}, "партия": {}, "династия": {}, "род": {}, "оцец": {}, "мац": {}, "супруг": {}, "супруга": {}, "дзеци": {}, "файта": {}, "професия": {}, "чин": {}, "вира": {}, "награди": {}, "премиї": {}, "чесна титула": {}, "подпис": {}, "сайт": {}, "сайт_Верховней_Ради": {}, "катеґория в Commons": {}, "коментар": {}, "nocat": {} }, "description": "Тот шаблон ше хаснує на указованє политичарох, владних особох, воякох и других особох, хтори ше дотикаю политики." } </templatedata></noinclude> qrev1q2g3kmoibjbljke22m2x8ywi49 10 560 5890 2024-10-18T11:21:17Z Constraque 28 this template was taken and slightly modified from the Rusyn Wikipedia 5890 wikitext text/x-wiki <div class="boilerplate" id="stub"> [[Файл:WikiLetraMini.png|30px]] ''Тота статя то лєм початкови текст о датей теми. Помогнїце рускей Википедиї так же ю [{{SERVER}}{{localurl:{{NAMESPACE}}:{{PAGENAME}}|action=edit}} дополнїце и преширице.]'' </div> <includeonly>[[Катеґория:Дополнїц]]</includeonly><noinclude>{{Documentation}}</noinclude> 3uibgk22h8aubyjle9yshhhb81ogd84 10 561 5892 2024-10-18T11:27:36Z Constraque 28 Преусмерена страница на [[Шаблон:Дополнїц]] 5892 wikitext text/x-wiki #redirect [[Шаблон:Дополнїц]] 4ac5mbmhh0jaicmzrnnpx5o159e2lr0 0 562 5909 2024-10-19T14:24:31Z Constraque 28 Преусмерена страница на [[Барвенок]] 5909 wikitext text/x-wiki #redirect [[Барвенок]] plws3zq3icc2hxsmou1jsphyx9bq6ng 0 563 5915 5914 2024-10-20T08:25:34Z Sveletanka 20 ушорйованє 5915 wikitext text/x-wiki [[Файл:Praha,_hotel_Panorama,_interiér_03.jpg|алт=Praha, hotel Panorama, interiér 03|мини|300x300п|Звичайна хижа у готелу]] '''Погосцительство''' [[привреда|привредна]] и услужна дїялносц. Циль погосцительства даванє одредзених услугох нащивительом за хтору вони плаца одредзене пенєжне надополнєнє. Тота дїялносц ше окончує у погосцительних обєктох. Госци у тих обєктох то туристи, путнїки и домашнї хтори жадаю достац услуги такей файти. Погосцительство у велїх державох барз узко повязане зоз туризмом и представя важне жридло приходох. [[Файл:Disused_hostel_in_railroad_car_in_Zagreb_Glavni_kolodvor_railway_station.jpg|алт=Disused_hostel_in_railroad_car_in_Zagreb_Glavni_kolodvor_railway_station|мини|300x300п|Хостел у ваґонє]] Файти погосцительства: готелиєрство, ресторанство, погосцительство у превозкох (услуги у гайзибанским путнїцким транспорту, на путнїцких ладьох, у авиотранспорту и услуги у ротелу, а то готели на ґумових колєсох и мотоготели) и ґастролоґия. == Историят == Розвой погосцительства узко повязани зоз наставаньом и розвойом тарґовини, так же ше перши погосцительни обєкти (ноцнїки, карчми) зявели у векших тарґовецких штредкох, пристанїщох, при вашарох, у населєньох хтори настали коло познатих тарґовецких драгох, коло паломнїцких местох и святилїщох. У старим Єгипту, праве пре таки причини, настали такволани каравани – сараї, наменєни за дочасове змесценє людзох и ґамилох, їх одпочивок и окрипенє. Подобни обєкти було и у античней Греческей, наволани пандокеї (''pandokeῐon''), катаґоґи (''katagōgḗ'') и катализи (''katẚlysis''). Под час Римского царства було ноцнїки и карчми у хторих одшедали римски уряднїки, службенїки, вояци и тарґовци. Погосцительство ше окреме розвило после крижарских войнох, а окреме после вельких прейґокеанских одкрицох. У XVII вику наставаю перши карчми дзе ше сходза интелектуалци и уметнїки. У чаше панованя Луя XIV направени перши готели, односно розкошни палати у хторих французки дворянє дочасово пребували и пририхтовали госцини и вешеля (палати мали назву hôtel, а назва походзи од латинского слова ''hospes'', цо означує госца). У Французкей настали и перши ресторани зоз каждодньову услугу костираня. Од XIX вику, готели, як обєкти за змесценє и костиранє путнїкох, постали состойна часц туристичного понуканя, перше у Европи, а потим и ширше. == Погосцительни обєкти == Спрам типу и файти услуги, погосцительни обєкти можеме подзелїц на: '''Погосцительни обєкти зa змесценє госцох, до хторих спадаю: ::а) услуги змесценя, пририхтованя и вислугованя єдла, напою и напиткох; ::б) услуги змесценя, пририхтованя и вислугованя напою и напиткох; ::в) услуги змесценя и други услуги зоз обсягу погосцительства. '''Погосцительни обєкти за пририхтованє єдла и напою, до хторих спадаю: ::а) услуги пририхтованя и вислугованя єдла, напою и наиткох; ::б) услуги пририхтованя и вислугованя напою и напиткох; ::в) услуги пририхтованя єдла, напою и напиткох за вислугованє на других местох. Спрам квалитету и числа услугох, погоcцительним обєктом ше додзєлює катеґорию услуги. Нєшка ше хаснує „гвиздочка”за ранґованє (оценьованє) обєктох. Векше число визначених гвиздочкох на обєкту означує квалитетнєйшу и подполнєйшу, алє и драгшу услугу. '''Єст рижни типи погосцительних обєктох за змесценє, а то: Готел, апар- готел, ґарни-готел, мотел, туристичне населєнє, апартманске населєнє, камп, пансион, хостел, ноцнїк, одпочивалїще, ботел, обисце, хижа, валалске туристичне ґаздовство, ловарска хижа, ловарски дом и друге '''Тиж так, єст и рижни типи обєктох за вислугованє єдла и напою, а то: Ресторан, карчма, бар, кетеринґ-обєкт, ресторан швидкей поживи, рухоми обєкт за вислугу и други (карчма, коноба, чарда, ресторан домашнєй кухнї, кафетерия, пицерия, печенярня, цукрарня, палачинкарня, кафе-бар, аперитив-бар, ноцни бар, диско-бар, и други) == Фактори хтори дїйствую на розвой погосцительства то: == ◆природни и ґеоґрафски фактори (клима и природни богатства або красоти); ◆инфраструктура (драги, вода, струя); ◆промовованє прейґ рекламох, туристичних саймох и интернету; ◆дружтвено-политична ситуация; ◆правни рамик у датей держави итд. За добре дїлованє, у погосцительстве треба мац доброго руководителя, а звичайно то и сами власнїки погосцительних подприємствох. За успих у дїлованю важне плановац, орґанизовац и контроловац роботи, а тиж так и мац одвитуюцих занятих. == Опать и тото: == * [[Погосцительство при Руснацох у Бачкей]] == Вонкашнї вязи: == * [https://bs.wikipedia.org/wiki/Ugostiteljstvo Погосцительство] , Википедия на босанским язику * [https://www.vhs.edu.rs/dokumenti/predmeti/Res2/05-Organizacija%20restoraterskog%20poslovanja%20na%20saobracajnim%20-%20prevoznim%20sredstvima.pdf Угоститељство на саобраћајним превозним средствима, Организација ресторатерског пословања на саобраћајним - превозним средствима], ''vhs.edu.rs'' * [https://enciklopedija.hr/clanak/ugostiteljstvo Ugostiteljstvo], Hrvatska enciklopedija, ''enciklopedija.hr'' * [https://www.paragraf.rs/propisi/pravilnik-uslovima-nacinu-obavljanja-ugostiteljske-delatnosti-nacinu-pruzanja-ugostiteljskih.html Правилник о условима и начину обављања угоститељске делатности], ''paragraf.rs'' 6den2g0ttqz3hi6ymt28xv5kuq9yzah